ЗАКОН  УКРАЇНИ

Про державну службу

Iз змiнами i доповненнями, внесеними
Законами України
вiд 20 листопада 2012 року N 5483-VI,
вiд 19 грудня 2013 року N 714-VII,
вiд 1 липня 2014 року N 1556-VII,
вiд 25 грудня 2014 року N 62-VIII

(З 1 сiчня 2016 року до цього Закону будуть внесенi змiни згiдно iз Законом України вiд 16 травня 2013 року N 245-VII)

     Цей Закон визначає принципи, правовi та органiзацiйнi засади державної служби, умови та порядок реалiзацiї громадянами України права на державну службу.

Роздiл I
ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ

     Стаття 1. Визначення термiнiв

     1. У цьому Законi термiни вживаються в такому значеннi:

     1) державна служба - професiйна дiяльнiсть державних службовцiв з пiдготовки пропозицiй щодо формування державної полiтики, забезпечення її реалiзацiї та надання адмiнiстративних послуг;

     2) державний службовець - громадянин України, який займає посаду державної служби в державному органi, органi влади Автономної Республiки Крим або їх апаратi, одержує заробiтну плату за рахунок коштiв державного бюджету, крiм випадкiв, визначених законом, та здiйснює встановленi для цiєї посади повноваження, безпосередньо пов'язанi з реалiзацiєю завдань та виконанням функцiй державного органу або органу влади Автономної Республiки Крим щодо:

     пiдготовки пропозицiй стосовно формування державної полiтики у вiдповiднiй сферi;

     розроблення, експертизи та/або редагування проектiв нормативно-правових актiв;

     надання адмiнiстративних послуг;

     здiйснення державного нагляду (контролю);

     управлiння державним майном або майном, що належить Автономнiй Республiцi Крим, державними корпоративними правами;

     управлiння персоналом державних органiв, органiв влади Автономної Республiки Крим або їх апарату;

     реалiзацiї iнших повноважень вiдповiдного органу;

     3) доручення - форма реалiзацiї управлiнських повноважень керiвником, що передбачає постановку конкретного завдання, визначення його предмета, мети, строку та вiдповiдальної за виконання особи;

     4) керiвник державної служби в державному органi, органi влади Автономної Республiки Крим або їх апаратi - посадова особа, яка займає вищу посаду державної служби в державному органi, органi влади Автономної Республiки Крим або їх апаратi, до посадових обов'язкiв якої належать повноваження з питань державної служби в цьому органi або його апаратi;

     5) посада державної служби - визначена структурою i штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу, органу влади Автономної Республiки Крим або їх апарату з установленими вiдповiдно до законодавства посадовими обов'язками у межах повноважень, визначених пунктом 2 цiєї частини;

     6) посадовi обов'язки - перелiк функцiй i повноважень, закрiплених за посадою державної служби, якi зобов'язаний виконувати державний службовець та якi встановленi його посадовою iнструкцiєю;

     7) профiль професiйної компетентностi посади державної служби - комплексна характеристика посади державної служби, що мiстить визначення змiсту виконуваної за посадою роботи та перелiк спецiальних знань, умiнь i навичок, необхiдних державному службовцю для виконання посадових обов'язкiв;

     8) рiвень професiйної компетентностi особи - характеристика особи, що визначається її освiтньо-квалiфiкацiйним рiвнем, досвiдом роботи та рiвнем володiння спецiальними знаннями, умiннями та навичками;

     9) робочий час державного службовця - час, протягом якого державний службовець вiдповiдно до правил внутрiшнього службового розпорядку має виконувати свої посадовi обов'язки;

     10) служба персоналу державного органу, органу влади Автономної Республiки Крим або їх апарату - окремий структурний пiдроздiл чи державний службовець у цьому органi або його апаратi, що забезпечує здiйснення керiвником державної служби в державному органi, органi влади Автономної Республiки Крим або їх апаратi своїх повноважень, вiдповiдає за документальне оформлення вступу на державну службу, її проходження та припинення, добiр персоналу, планування та органiзацiю заходiв з питань пiдвищення рiвня професiйної компетентностi державних службовцiв, а також виконує iншi функцiї, передбаченi цим Законом та iншими нормативно-правовими актами;

     11) службова дисциплiна державного службовця - неухильне додержання присяги державного службовця, сумлiнне виконання ним службових обов'язкiв;

     12) службовi обов'язки - сукупнiсть обов'язкiв державного службовця, визначених цим Законом, правилами внутрiшнього службового розпорядку вiдповiдного державного органу, органу влади Автономної Республiки Крим або їх апарату, та його посадових обов'язкiв;

     13) суб'єкт призначення - державний орган або орган влади Автономної Республiки Крим чи посадова особа, уповноваженi вiдповiдно до законодавства призначати на посади державної служби та звiльняти з цих посад;

     14) функцiї з обслуговування - дiяльнiсть працiвникiв державного органу, органу влади Автономної Республiки Крим та їх апарату, яка не передбачає здiйснення повноважень, безпосередньо пов'язаних з реалiзацiєю завдань та виконанням функцiй цих органiв, визначених пунктом 2 цiєї частини.

     2. Термiни "близькi особи", "конфлiкт iнтересiв", "корупцiйне правопорушення", "корупцiя" у цьому Законi вживаються у значеннях, визначених Законом України "Про засади запобiгання i протидiї корупцiї".

     Стаття 2. Сфера дiї Закону

     1. Цей Закон регулює вiдносини, що виникають у зв'язку iз вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

     2. Дiя цього Закону не поширюється на:

     1) Президента України, членiв Кабiнету Мiнiстрiв України, перших заступникiв та заступникiв мiнiстрiв;

     2) народних депутатiв України;

     3) Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;

     4) депутатiв Верховної Ради Автономної Республiки Крим, крiм обраних на посади у Верховнiй Радi Автономної Республiки Крим, на яких вони працюють на постiйнiй основi;

     5) суддiв;

     6) працiвникiв прокуратури, яким присвоюються класнi чини;

     7) працiвникiв державних органiв, органiв влади Автономної Республiки Крим та їх апарату, якi виконують функцiї з обслуговування;

     8) працiвникiв державних пiдприємств, установ та органiзацiй, а також iнших суб'єктiв господарювання державної форми власностi, працiвникiв пiдприємств, установ та органiзацiй, що знаходяться у власностi Автономної Республiки Крим, крiм осiб, якi займають визначенi законодавством посади державної служби у центрах зайнятостi Державної служби зайнятостi, Нацiональнiй академiї державного управлiння при Президентовi України, Нацiональному iнститутi стратегiчних дослiджень та Iнститутi законодавства Верховної Ради України;

     9) вiйськовослужбовцiв Збройних Сил України та iнших вiйськових формувань, утворених вiдповiдно до закону, осiб рядового i начальницького складу органiв внутрiшнiх справ та iнших органiв, яким присвоюються спецiальнi звання, якщо iнше не передбачено законом.

     3. Перелiк посад працiвникiв державних органiв, органiв влади Автономної Республiки Крим та їх апарату, якi виконують функцiї з обслуговування, визначається керiвником державної служби цього органу або його апарату згiдно з критерiями, встановленими спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань державної служби.

     Стаття 3. Принципи державної служби

     1. Принципами державної служби є:

     1) верховенство права;

     2) патрiотизм та служiння Українському народу;

     3) законнiсть;

     4) рiвний доступ до державної служби;

     5) професiоналiзм;

     6) доброчеснiсть;

     7) полiтична неупередженiсть;

     8) прозорiсть дiяльностi;

     9) персональна вiдповiдальнiсть державного службовця.

     Стаття 4. Правове регулювання державної служби

     1. Правове регулювання державної служби здiйснюється Конституцiєю України, цим та iншими законами України, актами Президента України, Кабiнету Мiнiстрiв України, спецiально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань державної служби, iнших центральних органiв виконавчої влади, виданими в межах їх повноважень у випадках, визначених законом.

     2. Вiдносини, що виникають у зв'язку iз вступом, проходженням та припиненням державної служби в державних органах, органах влади Автономної Республiки Крим, органiзацiя i дiяльнiсть яких визначається спецiальними законами, а також їх апаратi, регулюються цим Законом, якщо iнше не передбачено спецiальним законом.

     3. Дiя норм законодавства про працю поширюється на державних службовцiв у частинi вiдносин, не врегульованих цим Законом.

     Стаття 5. Фiнансування державної служби

     1. Фiнансування державної служби здiйснюється за рахунок коштiв державного бюджету, крiм випадкiв, передбачених законом.

     2. Фiнансування державної служби в органах влади Автономної Республiки Крим та їх апаратi здiйснюється за рахунок коштiв бюджету Автономної Республiки Крим.

     Стаття 6. Класифiкацiя посад державної служби

     1. Посади державної служби залежно вiд характеру та обсягу посадових обов'язкiв подiляються на п'ять груп:

     група I - посади керiвника, заступникiв керiвника державного органу, членiв державного колегiального органу, юрисдикцiя яких поширюється на всю територiю України, та їх апарату, органу влади Автономної Республiки Крим та його апарату; голови, заступникiв голови мiсцевої державної адмiнiстрацiї;

     група II - посади керiвникiв, заступникiв керiвникiв самостiйних структурних пiдроздiлiв державного органу, юрисдикцiя якого поширюється на всю територiю України, та його апарату, органу влади Автономної Республiки Крим та його апарату, мiсцевої державної адмiнiстрацiї; керiвникiв, заступникiв керiвникiв державного органу, юрисдикцiя якого поширюється на територiю однiєї чи кiлькох адмiнiстративно-територiальних одиниць, та його апарату;

     група III - посади керiвникiв, заступникiв керiвникiв структурних пiдроздiлiв державного органу, юрисдикцiя якого поширюється на всю територiю України, та його апарату, органу влади Автономної Республiки Крим та його апарату, мiсцевої державної адмiнiстрацiї; керiвникiв, заступникiв керiвникiв структурних пiдроздiлiв державного органу, юрисдикцiя якого поширюється на територiю однiєї чи кiлькох адмiнiстративно-територiальних одиниць, та його апарату;

     група IV - посади в державному органi, юрисдикцiя якого поширюється на всю територiю України, органi влади Автономної Республiки Крим та їх апаратi, якi передбачають здiйснення функцiй з пiдготовки пропозицiй щодо формування державної полiтики, розроблення, експертизи та/або редагування проектiв нормативно-правових актiв та не передбачають здiйснення керiвних функцiй;

     група V - посади в державному органi, органi влади Автономної Республiки Крим та їх апаратi, якi не передбачають здiйснення керiвних функцiй та функцiй з пiдготовки пропозицiй щодо формування державної полiтики, розроблення, експертизи та/або редагування проектiв нормативно-правових актiв.

     2. Групи посад державної служби подiляються на пiдгрупи.

     До пiдгруп I-1, II-1, III-1, IV-1, V-1 належать посади державної служби в Адмiнiстрацiї Президента України, Радi нацiональної безпеки i оборони України, Апаратi Верховної Ради України, Секретарiатi Кабiнету Мiнiстрiв України, Центральнiй виборчiй комiсiї, Рахунковiй палатi, Вищiй радi юстицiї, посади представникiв Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, посади державної служби в секретарiатi Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також посади державної служби в Нацiональному iнститутi стратегiчних дослiджень та Державному управлiннi справами, визначенi законодавством.

     До пiдгруп I-2, II-2, III-2, IV-2, V-2 належать посади державної служби в державних органах, юрисдикцiя яких поширюється на всю територiю України, та їх апаратi, консультативних, дорадчих та iнших допомiжних органах i службах, створених Президентом України (крiм зазначених в абзацi другому цiєї частини), Нацiональному банку України, а також посади державної служби в Нацiональнiй академiї державного управлiння при Президентовi України та Iнститутi законодавства Верховної Ради України, визначенi законодавством.

     До пiдгруп I-3, II-3, III-3, IV-3, V-3 належать посади державної служби в органi влади Автономної Республiки Крим та його апаратi, державному органi, юрисдикцiя якого поширюється на територiю однiєї або кiлькох областей, мiст Києва або Севастополя, та його апаратi.

     До пiдгруп I-4, II-4, III-4, V-4 належать посади державної служби в державному органi, органi влади Автономної Республiки Крим, юрисдикцiя яких поширюється на територiю одного або кiлькох районiв, мiста республiканського в Автономнiй Республiцi Крим або обласного значення, району в мiстi, мiста районного значення, та їх апаратi.

     3. Посади помiчникiв, радникiв, уповноважених, представникiв Президента України, керiвникiв патронатних служб Голови Верховної Ради України, Першого заступника та заступника Голови Верховної Ради України, Прем'єр-мiнiстра України, Першого вiце-прем'єр-мiнiстра України, вiце-прем'єр-мiнiстрiв України належать до пiдгрупи I-1.

     Посади помiчникiв i радникiв Голови Верховної Ради України, радникiв Першого заступника та заступника Голови Верховної Ради України, помiчникiв i радникiв Прем'єр-мiнiстра України, Першого вiце-прем'єр-мiнiстра України, вiце-прем'єр-мiнiстрiв України належать до пiдгрупи II-1.

     Посади iнших працiвникiв патронатних служб Голови Верховної Ради України, Першого заступника та заступника Голови Верховної Ради України, Прем'єр-мiнiстра України, Першого вiце-прем'єр-мiнiстра України, вiце-прем'єр-мiнiстрiв України належать до пiдгрупи III-1.

     Посади помiчникiв-консультантiв народних депутатiв України належать до пiдгруп IV-1 i V-1.

     Посади керiвникiв патронатних служб членiв Кабiнету Мiнiстрiв України (крiм Прем'єр-мiнiстра України, Першого вiце-прем'єр-мiнiстра України, вiце-прем'єр-мiнiстрiв України) належать до пiдгрупи I-2.

     Посади працiвникiв патронатних служб членiв Кабiнету Мiнiстрiв України (крiм Прем'єр-мiнiстра України, Першого вiце-прем'єр-мiнiстра України, вiце-прем'єр-мiнiстрiв України) належать до пiдгрупи II-2.

Роздiл II
УПРАВЛIННЯ ДЕРЖАВНОЮ СЛУЖБОЮ

     Стаття 7. Державне управлiння у сферi державної служби

     1. Державне регулювання та проведення державної полiтики у сферi державної служби здiйснюється спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань державної служби.

     2. Контроль за додержанням у державному органi або органi влади Автономної Республiки Крим цього Закону та iнших актiв законодавства про державну службу здiйснюється спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань державної служби у межах його повноважень.

     Стаття 8. Керiвник державної служби в державному органi, органi влади Автономної Республiки Крим або їх апаратi

     1. Управлiння державною службою в державному органi, органi влади Автономної Республiки Крим або їх апаратi здiйснюється вiдповiдно керiвником державної служби в цьому органi або його апаратi.

     Керiвником державної служби в державному органi, органi влади Автономної Республiки Крим або їх апаратi є керiвник апарату, якщо iнше не передбачено законом.

     Керiвник апарату вiдповiдальний перед керiвником вiдповiдного державного органу або органу влади Автономної Республiки Крим за функцiонування державної служби у цьому органi, якщо iнше не передбачено законом.

     Типовий профiль професiйної компетентностi посади керiвника апарату та мiнiмальнi вимоги до рiвня професiйної компетентностi осiб, якi претендують на зайняття цiєї посади, визначаються спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань державної служби, якщо iнше не передбачено законом.

     У разi якщо в державному органi, органi влади Автономної Республiки Крим вiдсутня посада керiвника апарату, керiвником державної служби в такому органi є його керiвник.

     2. Керiвник державної служби в державному органi, органi влади Автономної Республiки Крим або їх апаратi, якщо iнше не передбачено законом:

     1) затверджує профiлi професiйної компетентностi посад державної служби та вимоги до освiтньо-квалiфiкацiйного рiвня, напряму пiдготовки (спецiальностi), досвiду роботи та iншi вимоги до рiвня професiйної компетентностi кандидатiв на вiдповiднi посади;

     2) органiзовує проведення конкурсу на зайняття вакантних посад державної служби та забезпечує його прозорiсть i об'єктивнiсть вiдповiдно до вимог цього Закону;

     3) призначає осiб на посади державної служби та звiльняє їх з посад;

     4) присвоює ранги державним службовцям, якi займають посади державної служби;

     5) виконує функцiї роботодавця для працiвникiв державного органу, органу влади Автономної Республiки Крим або їх апарату, якi не є державними службовцями;

     6) забезпечує органiзацiю пiдвищення рiвня професiйної компетентностi державних службовцiв;

     7) забезпечує ефективне функцiонування системи оцiнювання результатiв службової дiяльностi державних службовцiв;

     8) забезпечує дотримання державними службовцями службової дисциплiни;

     9) приймає у межах своїх повноважень рiшення про заохочення державних службовцiв та притягнення їх до дисциплiнарної вiдповiдальностi;

     10) забезпечує створення належних умов та матерiально-технiчного забезпечення для виконання державними службовцями своїх службових обов'язкiв;

     11) здiйснює iншi повноваження вiдповiдно до цього Закону та iнших нормативно-правових актiв.

     Стаття 9. Служба персоналу державного органу, органу влади Автономної Республiки Крим або їх апарату

     1. У кожному державному органi, органi влади Автономної Республiки Крим або їх апаратi утворюється служба персоналу.

     Служба персоналу державного органу, органу влади Автономної Республiки Крим або їх апарату (далi - служба персоналу) має право на обробку персональних даних фiзичних осiб вiдповiдно до законодавства з питань захисту персональних даних для виконання покладених на цю службу повноважень.

     2. Типове положення про службу персоналу затверджується спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань державної служби.

Роздiл III
ПРАВОВИЙ СТАТУС ДЕРЖАВНОГО СЛУЖБОВЦЯ

     Стаття 10. Права державного службовця

     1. Державний службовець має право на:

     1) повагу до своєї особистостi, гiдностi, справедливе i шанобливе ставлення до себе з боку керiвникiв, спiвробiтникiв та iнших осiб;

     2) чiтке визначення своїх посадових обов'язкiв та матерiально-технiчне забезпечення їх виконання;

     3) доступ до необхiдної для виконання посадових обов'язкiв iнформацiї;

     4) оплату працi залежно вiд займаної посади державної служби, результатiв службової дiяльностi, стажу державної служби та рангу державного службовця;

     5) пiдвищення рiвня професiйної компетентностi за рахунок державних коштiв;

     6) просування по службi;

     7) вiдпустку, соцiальне та пенсiйне забезпечення вiдповiдно до закону;

     8) безпечнi умови працi;

     9) проведення службового розслiдування за його вимогою з метою зняття безпiдставних, на його думку, звинувачень або пiдозри;

     10) безперешкодне ознайомлення з документами щодо проходження ним державної служби.

     Стаття 11. Обов'язки державного службовця

     1. Державний службовець зобов'язаний:

     1) дiяти лише на пiдставi, у межах повноважень та у спосiб, передбаченi Конституцiєю та законами України;

     2) додержуватися принципiв державної служби;

     3) з повагою ставитися до державних символiв України;

     4) сумлiнно виконувати свої посадовi обов'язки;

     5) виконувати в межах посадових обов'язкiв рiшення державних органiв та/або органiв влади Автономної Республiки Крим, а також накази, розпорядження та доручення керiвникiв, наданi в межах їх повноважень;

     6) додержуватися вимог законодавства у сферi запобiгання i протидiї корупцiї;

     7) додержуватися встановлених законодавством правил професiйної етики державного службовця;

     8) запобiгати виникненню конфлiкту iнтересiв пiд час проходження державної служби;

     9) додержуватися правил внутрiшнього службового розпорядку вiдповiдного державного органу, органу влади Автономної Республiки Крим або їх апарату;

     10) пiдвищувати рiвень своєї професiйної компетентностi.

     Стаття 12. Виконання державним службовцем доручень

     1. Державнi службовцi пiд час виконання посадових обов'язкiв дiють у межах повноважень, визначених законодавством, та вiдповiдно до посадових iнструкцiй.

     2. Доручення керiвникiв, наданi в межах їх повноважень, є обов'язковими до виконання пiдлеглими державними службовцями.

     3. У разi виникнення сумнiву щодо законностi наданого керiвником доручення державний службовець має право вимагати письмового пiдтвердження цього доручення, пiсля отримання якого зобов'язаний його виконати. У такому разi державний службовець звiльняється вiд вiдповiдальностi, якщо доручення буде визнане незаконним у встановленому порядку, крiм випадкiв виконання явно злочинного наказу.

     Керiвник у разi отримання вимоги державного службовця про надання письмового пiдтвердження доручення зобов'язаний письмово пiдтвердити або скасувати вiдповiдне доручення.

     Стаття 13. Вимоги до полiтичної неупередженостi державного службовця

     1. Державний службовець повинен неупереджено виконувати свої службовi обов'язки незалежно вiд партiйної належностi та особистих полiтичних переконань.

     2. Державний службовець не має права органiзовувати страйки та брати в них участь.

     3. Державний службовець пiд час виконання службових обов'язкiв не має права вчиняти дiї, що демонструють його полiтичнi погляди або свiдчать про особливе ставлення до певних полiтичних партiй.

     Стаття 14. Захист права доступу до державної служби та прав державного службовця

     1. У разi порушення наданих цим Законом прав або виникнення перешкод у їх реалiзацiї право подати керiвнику державної служби в державному органi, органi влади Автономної Республiки Крим або їх апаратi вiдповiдну письмову скаргу (заяву) мають:

     1) особи, якi претендують на зайняття посад державної служби та бажають взяти участь у конкурсi на зайняття вакантних посад державної служби;

     2) кандидати на посади державної служби, якi взяли участь у конкурсi на зайняття вакантних посад державної служби;

     3) державнi службовцi;

     4) особи, звiльненi з посад державної служби.

     2. Обґрунтована вiдповiдь керiвника державної служби в державному органi, органi влади Автономної Республiки Крим або їх апаратi за скаргою (заявою) надається заявнику в письмовiй формi протягом десяти календарних днiв з дня реєстрацiї скарги (заяви).

     3. Рiшення керiвника державної служби в державному органi, органi влади Автономної Республiки Крим або їх апаратi за скаргою (заявою) особи, зазначеної в частинi першiй цiєї статтi, може бути оскаржено протягом десяти календарних днiв з дня отримання вiдповiдi на таку скаргу (заяву) до спецiально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань державної служби.

     У разi такого оскарження спецiально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань державної служби проводить у встановленому законодавством порядку службове розслiдування з метою встановлення факту порушення прав особи, наданих цим Законом, або вiдсутностi такого факту i вжиття вiдповiдних заходiв у межах повноважень.

Роздiл IV
ВСТУП НА ДЕРЖАВНУ СЛУЖБУ ТА ПРОХОДЖЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ

Глава 1. Загальнi умови вступу на державну службу

     Стаття 15. Право на державну службу та обмеження щодо вступу на державну службу

     1. Право на державну службу з урахуванням вимог щодо рiвня професiйної компетентностi, напряму пiдготовки (спецiальностi) та обмежень, установлених цим Законом, мають громадяни України, яким виповнилося 18 рокiв, незалежно вiд раси, кольору шкiри, полiтичних, релiгiйних та iнших переконань, статi, етнiчного та соцiального походження, майнового стану, мiсця проживання, якi вiльно володiють державною мовою.

     2. На державну службу не може вступити особа, яка:

     1) за рiшенням суду визнана недiєздатною або дiєздатнiсть якої обмежена;

     2) має судимiсть за вчинення умисного злочину, якщо така судимiсть не погашена або не знята в установленому законом порядку;

     3) вiдповiдно до вироку суду позбавлена права займатися дiяльнiстю, пов'язаною з виконанням функцiй держави, або обiймати вiдповiднi посади;

     4) пiддавалася адмiнiстративному стягненню за корупцiйне правопорушення - протягом року з дня набрання вiдповiдним рiшенням суду законної сили;

     5) має громадянство iншої держави.

     3. Не допускається призначення осiб на посади державної служби, на яких вони будуть безпосередньо пiдпорядкованi близьким особам.

     4. Особа, яка вступає на державну службу, зобов'язана до призначення на посаду державної служби вийти зi складу виконавчого органу чи наглядової ради пiдприємства або органiзацiї, що має на метi одержання прибутку (крiм випадкiв, коли особа здiйснює функцiї з управлiння акцiями (частками, паями), що належать державi або територiальнiй громадi, та представляє iнтереси держави або територiальної громади в радi товариства (спостережнiй радi), ревiзiйнiй комiсiї господарського товариства), припинити iншу оплачувану або пiдприємницьку дiяльнiсть, крiм викладацької, наукової i творчої дiяльностi, медичної практики, iнструкторської та суддiвської практики iз спорту.

     На державного службовця поширюються iншi вимоги та обмеження, встановленi Законом України "Про засади запобiгання i протидiї корупцiї".

     Стаття 16. Вимоги до рiвня професiйної компетентностi особи, яка претендує на зайняття посади державної служби

     1. Особа, яка претендує на зайняття посади державної служби, якщо iнше не передбачено законом, повинна вiдповiдати таким мiнiмальним загальним вимогам до освiтньо-квалiфiкацiйного рiвня та досвiду роботи:

     1) для посад пiдгрупи I-2 - повна вища освiта, стаж роботи не менше семи рокiв, досвiд роботи на керiвних посадах або на посадах державної служби пiдгрупи I-3 чи II-2 або на вiдповiдних посадах в органах мiсцевого самоврядування не менше п'яти рокiв;

     2) для посад пiдгрупи I-3 - повна вища освiта, стаж роботи не менше семи рокiв, досвiд роботи на керiвних посадах або на посадах державної служби пiдгрупи I-4 чи II-3 або на вiдповiдних посадах в органах мiсцевого самоврядування не менше п'яти рокiв;

     3) для посад пiдгрупи I-4 - повна вища освiта, стаж роботи не менше семи рокiв, досвiд роботи на керiвних посадах або на посадах державної служби пiдгрупи II-4 чи III-3 або на вiдповiдних посадах в органах мiсцевого самоврядування не менше п'яти рокiв;

     4) для посад пiдгрупи II-1 - повна вища освiта, стаж роботи не менше семи рокiв, досвiд роботи на керiвних посадах або на посадах державної служби пiдгрупи II-2 чи III-1 або на вiдповiдних посадах в органах мiсцевого самоврядування не менше п'яти рокiв;

     5) для посад пiдгрупи II-2 - повна вища освiта, стаж роботи не менше семи рокiв, досвiд роботи на керiвних посадах або на посадах державної служби пiдгрупи II-3 чи III-2 або на вiдповiдних посадах в органах мiсцевого самоврядування не менше п'яти рокiв;

     6) для посад пiдгрупи II-3 - повна вища освiта, стаж роботи не менше п'яти рокiв, досвiд роботи на керiвних посадах або на посадах державної служби пiдгрупи II-4 чи III-3 або на вiдповiдних посадах в органах мiсцевого самоврядування не менше трьох рокiв;

     7) для посад пiдгрупи II-4 - повна вища освiта, стаж роботи не менше п'яти рокiв, досвiд роботи на керiвних посадах або на посадах державної служби пiдгрупи III-4, IV-2 чи V-4 або на вiдповiдних посадах в органах мiсцевого самоврядування не менше трьох рокiв;

     8) для посад пiдгрупи III-1 - повна вища освiта, стаж роботи не менше п'яти рокiв, досвiд роботи на керiвних посадах або на посадах державної служби пiдгрупи III-2, IV-1 чи V-1 або на вiдповiдних посадах в органах мiсцевого самоврядування не менше трьох рокiв;

     9) для посад пiдгрупи III-2 - повна вища освiта, стаж роботи не менше п'яти рокiв, досвiд роботи на керiвних посадах або на посадах державної служби пiдгрупи III-3, IV-2 чи V-2 або на вiдповiдних посадах в органах мiсцевого самоврядування не менше трьох рокiв;

     10) для посад пiдгрупи III-3 - повна вища освiта, стаж роботи не менше п'яти рокiв або досвiд роботи на посадах державної служби пiдгрупи III-4, IV-2 чи V-3 або на вiдповiдних посадах в органах мiсцевого самоврядування не менше трьох рокiв;

     11) для посад пiдгрупи III-4 - повна вища освiта, стаж роботи не менше трьох рокiв або досвiд роботи на посадах державної служби чи посадах в органах мiсцевого самоврядування не менше одного року;

     12) для посад пiдгрупи IV-1 - повна вища освiта, стаж роботи не менше трьох рокiв або досвiд роботи на посадах державної служби чи посадах в органах мiсцевого самоврядування не менше двох рокiв;

     13) для посад пiдгруп IV-2, IV-3, V-1 - повна вища освiта, стаж роботи не менше двох рокiв або досвiд роботи на посадах державної служби чи посадах в органах мiсцевого самоврядування не менше одного року;

     14) для посад пiдгрупи V-2 - базова вища освiта;

     15) для посад пiдгруп V-3, V-4 - неповна вища освiта.

     2. Вимоги до рiвня професiйної компетентностi осiб, якi претендують на зайняття посад державної служби групи I-1, а також спецiальнi вимоги до досвiду роботи, вимоги до напряму пiдготовки (отриманої особою спецiальностi) та iншi вимоги до рiвня професiйної компетентностi осiб, якi претендують на зайняття посад державної служби iнших пiдгруп групи I, визначаються суб'єктом призначення на цi посади вiдповiдно до затверджених ним профiлiв професiйної компетентностi посад, якщо iнше не передбачено законом.

     Спецiальнi вимоги до досвiду роботи, вимоги до напряму пiдготовки (отриманої особою спецiальностi) та iншi вимоги до рiвня професiйної компетентностi осiб, якi претендують на зайняття посад державної служби груп II, III, IV i V, визначаються керiвником державної служби у вiдповiдному державному органi, органi влади Автономної Республiки Крим або їх апаратi в порядку, визначеному спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань державної служби.

     3. Вимоги до рiвня професiйної компетентностi осiб, якi претендують на зайняття посади державного службовця, можуть переглядатися не частiше, нiж один раз на рiк.

     Стаття 17. Вступ на державну службу

     1. Вступ особи на державну службу здiйснюється шляхом призначення:

     1) на посаду державної служби групи I - у порядку, визначеному Конституцiєю та законами України, без обов'язкового проведення конкурсу на зайняття вакантних посад державної служби;

     2) на посаду державної служби груп II, III, IV i V - за результатами конкурсу на зайняття вакантних посад державної служби в порядку, визначеному цим Законом, якщо iнше не передбачено законом.

     2. Призначення на посади державної служби, зазначенi у частинi третiй статтi 6 цього Закону, здiйснюються без обов'язкового проведення конкурсу на зайняття вакантних посад державної служби.

     Стаття 18. Присяга державного службовця

     1. Особа, призначена на посаду державної служби вперше, повинна скласти присягу такого змiсту:

     "Усвiдомлюючи свою високу вiдповiдальнiсть, урочисто присягаю, що буду вiрно служити Українському народу, додержуватися Конституцiї та законiв України, втiлювати їх у життя, поважати та охороняти права, свободи i законнi iнтереси людини i громадянина, честь держави, з гiднiстю нести високе звання державного службовця та сумлiнно виконувати свої службовi обов'язки".

     2. Особа, призначена на посаду державної служби вперше, виголошує присягу у присутностi державних службовцiв самостiйного структурного пiдроздiлу, на посаду в якому її призначено, представникiв служби персоналу вiдповiдного державного органу, органу влади Автономної Республiки Крим або їх апарату та керiвника державної служби у цьому органi або апаратi чи уповноваженої ним особи, пiдписує текст присяги i зазначає дату її складення.

     Пiдписаний текст присяги є складовою особової справи державного службовця. Про складення присяги робиться запис у трудовiй книжцi державного службовця.

     3. У разi вiдмови особи вiд складення присяги державного службовця вона вважається такою, що вiдмовилася вiд зайняття посади державної служби, а акт про її призначення на посаду державної служби у зв'язку з цим скасовується суб'єктом призначення.

     Стаття 19. Початок службових вiдносин

     1. Службовi вiдносини особи, яка вступає на державну службу вперше, розпочинаються з дня складення присяги, а в разi наступного призначення на посаду державної служби - з дня такого призначення.

Глава 2. Конкурс на зайняття вакантних посад державної служби

     Стаття 20. Конкурсна комiсiя та порядок проведення конкурсу на зайняття вакантних посад державної служби

     1. Конкурс на зайняття вакантних посад державної служби груп II, III, IV i V (далi - конкурс) проводить утворена керiвником державної служби в державному органi, органi влади Автономної Республiки Крим або їх апаратi конкурсна комiсiя у складi не менше п'яти осiб.

     2. До складу конкурсної комiсiї можуть включатися державнi службовцi, у тому числi з iнших державних органiв, органiв влади Автономної Республiки Крим або їх апарату, а також експерти з числа фахiвцiв у вiдповiднiй сферi.

     3. Засiдання конкурсної комiсiї є повноважним, якщо на ньому присутня бiльшiсть вiд її складу.

     Рiшення конкурсної комiсiї вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала бiльшiсть вiд її складу.

     4. Конкурс передбачає складення iспиту (тестування) особою, яка претендує на зайняття посади державної служби, та проведення спiвбесiди з нею.

     Керiвник державної служби в державному органi, органi влади Автономної Республiки Крим або їх апаратi затверджує програму iспиту (тести) один раз на два роки.

     5. Типовий порядок проведення конкурсу затверджується спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань державної служби.

     Стаття 21. Оприлюднення iнформацiї про вакантнi посади державної служби та оголошення про проведення конкурсу

     1. Iнформацiя про вакантнi посади державної служби в державному органi, органi влади Автономної Республiки Крим або їх апаратi оприлюднюється ними вiдповiдно до закону i Типового порядку проведення конкурсу.

     2. Оголошення про проведення конкурсу оприлюднюється суб'єктом призначення вiдповiдно до закону i Типового порядку проведення конкурсу.

     3. В оголошеннi про проведення конкурсу зазначаються:

     1) найменування i мiсцезнаходження державного органу або органу влади Автономної Республiки Крим;

     2) назва посади державної служби та пiдгрупа, до якої вона належить;

     3) посадовi обов'язки;

     4) умови оплати працi;

     5) вимоги до освiтньо-квалiфiкацiйного рiвня, напряму пiдготовки (спецiальностi), досвiду роботи та iншi вимоги до рiвня професiйної компетентностi кандидата на посаду державної служби вiдповiдно до профiлю професiйної компетентностi цiєї посади;

     6) iнформацiя щодо строковостi чи безстроковостi призначення на посаду державної служби;

     7) перелiк документiв, необхiдних для участi в конкурсi, та строк їх подання;

     8) дата i мiсце проведення конкурсу;

     9) прiзвище, номер телефону та адреса електронної пошти особи, яка надає додаткову iнформацiю з питань проведення конкурсу.

     4. Строк подання документiв для участi в конкурсi не може становити менше 20 та бiльше 30 календарних днiв з дня опублiкування оголошення про проведення конкурсу.

     Стаття 22. Документи для участi у конкурсi

     1. Особа, яка бажає взяти участь у конкурсi, подає в установленому порядку до конкурсної комiсiї такi документи:

     1) заяву про участь у конкурсi з наданням згоди на проведення спецiальної перевiрки вiдповiдно до Закону України "Про засади запобiгання i протидiї корупцiї" та на обробку персональних даних вiдповiдно до Закону України "Про захист персональних даних";

     2) копiю документа про вищу освiту;

     3) особову картку встановленого зразка та фотографiї розмiром i в кiлькостi, визначених Типовим порядком проведення конкурсу;

     4) декларацiю про майно, доходи, витрати i зобов'язання фiнансового характеру згiдно iз Законом України "Про засади запобiгання i протидiї корупцiї";

     5) копiю трудової книжки.

     Особа, яка бажає взяти участь у конкурсi, перед його проведенням пред'являє паспорт громадянина України службi персоналу вiдповiдного державного органу, органу влади Автономної Республiки Крим або їх апарату.

     2. Забороняється вимагати вiд особи, яка претендує на зайняття вакантної посади державної служби, документи, не передбаченi цiєю статтею.

     3. Особа, яка бажає взяти участь у конкурсi, має право додати до заяви про участь у конкурсi iншi документи, крiм зазначених у частинi першiй цiєї статтi.

     4. Державний службовець, який працює в державному органi, органi влади Автономної Республiки Крим або їх апаратi, в якому проводиться конкурс на замiщення вакантних посад, i бажає взяти у ньому участь, подає заяву про участь у конкурсi. У такому разi документи, зазначенi в частинi першiй цiєї статтi, до конкурсної комiсiї державним службовцем не подаються.

     5. Документи переможця конкурсу, зазначенi в частинi першiй цiєї статтi, у разi призначення його на посаду державної служби стають складовою його особової справи.

     Стаття 23. Результати конкурсу

     1. Рiшення конкурсної комiсiї оформлюється протоколом, який пiдписується присутнiми на її засiданнi членами комiсiї не пiзнiше трьох робочих днiв пiсля його проведення i зберiгається в державному органi, органi влади Автономної Республiки Крим або їх апаратi, в яких проводився конкурс, протягом п'яти рокiв, а пiсля закiнчення зазначеного строку передається на зберiгання до архiву.

     2. Iнформацiя про переможця конкурсу оприлюднюється не пiзнiше трьох робочих днiв пiсля пiдписання протоколу засiдання конкурсної комiсiї вiдповiдно до Типового порядку проведення конкурсу.

     3. Витяг iз протоколу засiдання конкурсної комiсiї є складовою особової справи державного службовця, якого призначено на посаду державної служби за результатами вiдповiдного конкурсу.

     Стаття 24. Повторний конкурс на зайняття вакантних посад державної служби

     1. Повторний конкурс на зайняття вакантних посад державної служби проводиться у разi:

     1) виявлення порушень у проведеннi конкурсу;

     2) якщо жоден з учасникiв конкурсу не пройшов конкурсний добiр;

     3) вiдсутностi заяв про участь у конкурсi;

     4) подання заяви про участь у конкурсi однiєю особою;

     5) виявлення за результатами спецiальної перевiрки обмежень щодо вступу на державну службу переможця конкурсу.

     2. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини першої цiєї статтi, рiшення конкурсної комiсiї скасовується суб'єктом призначення, а про проведення повторного конкурсу оголошується не пiзнiше десяти робочих днiв з дня скасування рiшення конкурсної комiсiї.

     У випадку, передбаченому пунктом 4 частини першої цiєї статтi, якщо заяву про участь у повторному конкурсi знову подала одна особа, суб'єкт призначення приймає рiшення про доцiльнiсть проведення конкурсу.

     У разi прийняття рiшення про недоцiльнiсть проведення конкурсу особа, яка подала заяву про участь у повторному конкурсi, складає iспит (тести) та проходить спiвбесiду, за результатами яких приймається рiшення про її призначення або про вiдмову у призначеннi на посаду державної служби.

Глава 3. Призначення на посаду державної служби

     Стаття 25. Порядок призначення на посаду державної служби

     1. Рiшення про призначення приймається:

     1) на посаду державної служби групи I - суб'єктом призначення, визначеним Конституцiєю та законами України у порядку, передбаченому Конституцiєю України, цим та iншими законами України;

     2) на посаду державної служби груп II, III, IV i V - керiвником державної служби в державному органi, органi влади Автономної Республiки Крим або їх апаратi за результатами конкурсу не пiзнiше 30 календарних днiв пiсля оприлюднення iнформацiї про його переможця на пiдставi протоколу засiдання конкурсної комiсiї, якщо iнше не передбачено законом.

     2. У разi проведення спецiальної перевiрки вiдповiдно до Закону України "Про засади запобiгання i протидiї корупцiї" рiшення про призначення або про вiдмову у призначеннi на посаду державної служби приймається пiсля проведення такої перевiрки у межах строку, визначеного в частинi першiй цiєї статтi.

     3. Служба персоналу в державному органi, органi влади Автономної Республiки Крим або їх апаратi у день призначення особи на посаду державної служби зобов'язана органiзувати складення присяги державним службовцем, який вперше вступає на державну службу, ознайомити його пiд розписку з правилами внутрiшнього службового розпорядку та посадовою iнструкцiєю.

     Стаття 26. Випробування при призначеннi на посаду державної служби

     1. При призначеннi на посаду державної служби груп II, III, IV i V за пропозицiєю конкурсної комiсiї, зазначеною у вiдповiдному протоколi її засiдання, суб'єктом призначення може бути встановлено випробування з метою пiдтвердження вiдповiдностi рiвня професiйної компетентностi державного службовця вимогам профiлю професiйної компетентностi вiдповiдної посади державної служби. Строк випробування встановлюється вiд 60 до 120 календарних днiв.

     У разi незгоди особи з рiшенням про встановлення випробування вона вважається такою, що вiдмовилася вiд посади державної служби.

     2. Якщо державний службовець у перiод випробування був вiдсутнiй на роботi у зв'язку з тимчасовою непрацездатнiстю, перебуванням у додатковiй вiдпустцi у зв'язку з навчанням або з iнших поважних причин, строк випробування може бути продовжено на вiдповiдну кiлькiсть робочих днiв, протягом яких вiн фактично не виконував посадових обов'язкiв.

     3. Суб'єкт призначення має право звiльнити державного службовця з посади державної служби до закiнчення строку випробування на пiдставi пункту 4 частини першої статтi 41 цього Закону.

     У такому разi суб'єкт призначення попереджає державного службовця про звiльнення у письмовiй формi не пiзнiше нiж за сiм календарних днiв iз зазначенням пiдстав визнання його таким, що не пройшов випробування.

     4. У разi якщо строк випробування закiнчився, а державного службовця не ознайомлено з наказом про його звiльнення з посади державної служби, вiн вважається таким, що пройшов випробування.

Глава 4. Проходження державної служби

     Стаття 27. Ранги державних службовцiв

     1. Установлюється дев'ять рангiв державних службовцiв. Порядок присвоєння рангiв державних службовцiв та спiввiдношення мiж рангами державних службовцiв i рангами посадових осiб мiсцевого самоврядування, вiйськовими званнями, дипломатичними рангами та iншими спецiальними званнями визначаються Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     2. Присвоюються такi ранги:

     державним службовцям, якi займають посади державної служби пiдгрупи I-1, - 1 ранг;

     державним службовцям, якi займають посади державної служби пiдгруп I-2, II-1, - 1, 2 ранг;

     державним службовцям, якi займають посади державної служби пiдгрупи I-3, - 1, 2, 3 ранг;

     державним службовцям, якi займають посади державної служби пiдгруп I-4, II-2, III-1, - 2, 3, 4 ранг;

     державним службовцям, якi займають посади державної служби пiдгруп II-3, III-2, IV-1, - 3, 4, 5 ранг;

     державним службовцям, якi займають посади державної служби пiдгруп II-4, III-3, IV-2, V-1, - 4, 5, 6 ранг;

     державним службовцям, якi займають посади державної служби пiдгруп III-4, IV-3, V-2, - 5, 6, 7 ранг;

     державним службовцям, якi займають посади державної служби пiдгрупи V-3, - 6, 7, 8 ранг;

     державним службовцям, якi займають посади державної служби пiдгрупи V-4, - 7, 8, 9 ранг.

     3. Ранги державним службовцям присвоює суб'єкт призначення, крiм випадкiв, передбачених законом.

     Президент України присвоює 1 ранг державного службовця.

     4. Ранги державних службовцiв присвоюються одночасно з призначенням на посаду державної служби, а у разi встановлення випробування - пiсля закiнчення його строку.

     5. У разi призначення на посаду державної служби пiдгрупи, якiй вiдповiдає нижчий ранг, за державним службовцем зберiгається ранiше присвоєний йому ранг.

     6. Державному службовцю, який вперше призначається на посаду державної служби, присвоюється найнижчий ранг у межах вiдповiдної пiдгрупи посад державної служби.

     7. Черговий ранг у межах вiдповiдної пiдгрупи посад державної служби присвоюється державному службовцю через кожнi два роки з урахуванням оцiнювання результатiв його службової дiяльностi.

     Протягом строку застосування дисциплiнарного стягнення, а також протягом шести мiсяцiв з дня отримання державним службовцем негативної оцiнки результатiв службової дiяльностi черговий ранг державному службовцю не присвоюється. Цi перiоди не зараховуються до строку, зазначеного в абзацi першому цiєї частини.

     8. За особливi досягнення або за виконання особливо вiдповiдальних завдань державному службовцю може достроково присвоюватися черговий ранг у межах вiдповiдної пiдгрупи посад. Дострокове присвоєння чергового рангу може здiйснюватися не ранiше нiж через рiк пiсля присвоєння попереднього рангу.

     9. В особовiй справi та трудовiй книжцi державного службовця робиться запис про присвоєння та змiну рангу державного службовця.

     Стаття 28. Правила внутрiшнього службового розпорядку

     1. Правила внутрiшнього службового розпорядку в державному органi, органi влади Автономної Республiки Крим або їх апаратi затверджуються керiвником державної служби цього органу або його апарату за погодженням з виборним органом первинної профспiлкової органiзацiї у разi її наявностi.

     2. Типовi правила внутрiшнього службового розпорядку затверджуються спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань державної служби.

     3. Правила внутрiшнього службового розпорядку доводяться до вiдома всiх державних службовцiв пiд розписку.

     4. Правилами внутрiшнього службового розпорядку в державному органi або органi влади Автономної Республiки Крим або їх апаратi визначаються:

     1) час початку та закiнчення щоденної роботи та перерви для вiдпочинку державного службовця;

     2) умови i порядок перебування державного службовця в державному органi, органi влади Автономної Республiки Крим або їх апаратi у вихiднi, святковi та неробочi днi, а також пiсля закiнчення робочого часу;

     3) порядок доведення до вiдома державного службовця нормативно-правових актiв, наказiв, доручень та розпоряджень iз службових питань;

     4) загальнi iнструкцiї з охорони працi та протипожежної безпеки;

     5) порядок повiдомлення державним службовцем про вiдсутнiсть на службi;

     6) порядок прийняття та передачi справ i майна державним службовцем;

     7) iншi положення, якi не суперечать цьому Закону та iншим актам законодавства з питань державної служби.

     Стаття 29. Оцiнювання результатiв службової дiяльностi державного службовця

     1. Для визначення якостi виконання посадових обов'язкiв, результативностi та ефективностi служби, а також з метою планування кар'єри, виявлення необхiдностi пiдвищення рiвня професiйної компетентностi проводиться оцiнювання результатiв службової дiяльностi державного службовця.

     Оцiнювання результатiв службової дiяльностi державних службовцiв, якi займають посади державної служби груп II, III, IV, V (далi - оцiнювання), здiйснюється щороку безпосереднiм керiвником державного службовця.

     Результати оцiнювання пiдписує безпосереднiй керiвник державного службовця та передає йому не пiзнiше п'яти робочих днiв для ознайомлення пiд розписку. Затвердження результатiв оцiнювання здiйснюється керiвником вiдповiдного самостiйного структурного пiдроздiлу.

     2. Результати оцiнювання можуть мiстити негативну, позитивну або вiдмiнну оцiнку та її обґрунтування.

     3. У разi отримання державним службовцем негативної оцiнки результатiв службової дiяльностi керiвник державної служби в державному органi, органi влади Автономної Республiки Крим або їх апаратi за пропозицiєю керiвника вiдповiдного самостiйного структурного пiдроздiлу визначає заходи з удосконалення його службової дiяльностi. Наступне оцiнювання проводиться через шiсть мiсяцiв, i в разi повторної негативної оцiнки державний службовець пiдлягає звiльненню на пiдставi пункту 3 частини першої статтi 41 цього Закону.

     Результати оцiнювання, що мiстять негативну оцiнку, протягом десяти робочих днiв з моменту ознайомлення з ними державного службовця можуть бути оскарженi у порядку, передбаченому статтею 14 цього Закону.

     4. Отримання державним службовцем вiдмiнної оцiнки результатiв його службової дiяльностi є пiдставою для його щорiчного премiювання.

     5. Типовий порядок оцiнювання результатiв службової дiяльностi державних службовцiв затверджується спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань державної служби.

     6. Положення цiєї статтi не застосовуються до державних службовцiв, посади яких зазначенi у частинi третiй статтi 6 цього Закону.

     Стаття 30. Пiдвищення рiвня професiйної компетентностi державного службовця

     1. Пiдвищення рiвня професiйної компетентностi державного службовця проводиться за кошти державного бюджету та iнших джерел, не заборонених законом, у формi професiйних програм, спецiальних курсiв, тематичних семiнарiв, тренiнгiв, стажування, в iнших формах у порядку, визначеному спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань державної служби, та шляхом навчання, у тому числi пiдготовки, перепiдготовки та пiдвищення квалiфiкацiї у вiдповiдних вищих навчальних закладах згiдно iз законодавством.

     2. Головним вищим навчальним закладом у системi пiдготовки, перепiдготовки та пiдвищення квалiфiкацiї фахiвцiв у галузi знань "державне управлiння" є Нацiональна академiя державного управлiння при Президентовi України.

     3. Керiвник державної служби в державному органi, органi влади Автономної Республiки Крим або їх апаратi у межах витрат, передбачених на їх утримання, забезпечує органiзацiю пiдвищення рiвня професiйної компетентностi державних службовцiв.

     4. Пiдвищення рiвня професiйної компетентностi державних службовцiв проводиться в разi потреби, але не рiдше одного разу на три роки.

     Необхiднiсть пiдвищення рiвня професiйної компетентностi державного службовця визначається його безпосереднiм керiвником та службою персоналу державного органу, органу влади Автономної Республiки Крим або їх апарату за результатами оцiнювання службової дiяльностi.

     5. Керiвник державної служби в державному органi, органi влади Автономної Республiки Крим або їх апаратi забезпечує пiдвищення рiвня професiйної компетентностi державних службовцiв, якi вперше призначенi на посаду державної служби, протягом року з дня їх призначення.

     6. З метою пiдвищення рiвня професiйної компетентностi державного службовця може проводитися його стажування з вiдривом вiд служби строком вiд одного до шести мiсяцiв на iншiй посадi державної служби у тому самому або iншому державному органi, органi влади Автономної Республiки Крим або їх апаратi.

     На строк стажування за державним службовцем зберiгаються його посада та заробiтна плата.

     Порядок стажування державних службовцiв визначається спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань державної служби.

     7. У державних органах, органах влади Автономної Республiки Крим та їх апаратi може здiйснюватися стажування фахiвцiв з числа молодi, якi не перебувають на посадах державної служби, строком до десяти мiсяцiв у порядку, визначеному керiвником вiдповiдного органу або його апарату.

     Стаття 31. Просування державного службовця по службi

     1. Просування державного службовця по службi здiйснюється шляхом:

     1) зайняття вищої посади державної служби у порядку переведення вiдповiдно до частини другої статтi 32 цього Закону;

     2) присвоєння йому наступного рангу державного службовця.

     2. Просування державного службовця по службi не здiйснюється протягом строку дiї накладеного на нього дисциплiнарного стягнення.

     Стаття 32. Переведення державного службовця

     1. У разi виникнення обґрунтованої потреби суб'єкта призначення державний службовець може бути переведений за його письмовою згодою на iншу вакантну посаду державної служби тiєї самої пiдгрупи посад державної служби, у тому числi в iншому населеному пунктi, за умови вiдповiдностi рiвня професiйної компетентностi державного службовця профiлю професiйної компетентностi посади державної служби, на яку вiн переводиться, на пiдставi рiшення керiвника державної служби в державному органi, органi влади Автономної Республiки Крим або їх апаратi, з якого переводиться державний службовець, та керiвника державної служби в державному органi, органi влади Автономної Республiки Крим або їх апаратi, до якого переводиться державний службовець.

     2. З метою просування по службi державний службовець може бути переведений за рiшенням керiвника державної служби в державному органi, органi влади Автономної Республiки Крим або їх апаратi на вищу вакантну посаду державної служби тiєї самої або попередньої за числовим визначенням групи посад державної служби у тому самому державному органi, органi влади Автономної Республiки Крим або їх апаратi за його письмовою заявою.

     3. Переведення державного службовця, який займає посаду II, III, IV або V групи посад державної служби, на iншу посаду державної служби здiйснюється лише за умови, якщо його було призначено на посаду державної служби, яку вiн займає, за результатами конкурсу.

     Положення абзацу першого цiєї частини не застосовуються у разi переведення державного службовця у випадках, пов'язаних з обставинами, зазначеними у пунктi 1 частини першої статтi 41 цього Закону.

     4. У разi виникнення пiд час проходження державної служби вiдносин безпосередньої пiдпорядкованостi мiж близькими особами, або якщо пiд час проходження державної служби державнi службовцi, пiдпорядкованi один одному, стали близькими особами, вони зобов'язанi невiдкладно повiдомити про це керiвника державної служби в державному органi, органi влади Автономної Республiки Крим або їх апаратi та самостiйно вжити у п'ятнадцятиденний строк заходи для усунення таких обставин. Якщо в зазначений строк цi обставини добровiльно не усунуто, такi особи у мiсячний строк пiдлягають переведенню на iншi вакантнi посади, що виключає їх безпосереднє пiдпорядкування одна однiй, з урахуванням вимог абзацу першого частини третьої цiєї статтi.

     У разi неможливостi переведення вiдповiдна особа, яка перебуває в безпосередньому пiдпорядкуваннi, пiдлягає звiльненню iз займаної посади вiдповiдно до пункту 5 частини першої статтi 38 цього Закону.

     5. Для запобiгання або лiквiдацiї наслiдкiв стихiйного лиха, епiдемiй, епiзоотiй, виробничих аварiй, а також усунення iнших обставин, якi створили або можуть створити загрозу життю чи умовам життєдiяльностi людей, якщо виконання вiдповiдних посадових обов'язкiв не протипоказано державному службовцю за станом здоров'я, допускається його тимчасове переведення на iншу посаду державної служби, у тому числi до iншого населеного пункту, без згоди державного службовця на строк не бiльше одного року з оплатою працi за виконану роботу не нижчою, нiж середнiй заробiток за попередньою посадою за той самий перiод.

     У такому разi:

     державний службовець може бути переведений до iншого населеного пункту лише за умови надання вiдповiдного службового житла або компенсацiї витрат на проживання з урахуванням його сiмейного стану та компенсацiї iнших витрат, пов'язаних з переїздом до iншого населеного пункту, у порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України;

     посада державної служби, з якої переведено державного службовця, зберiгається за переведеним державним службовцем протягом строку переведення i не вважається вакантною. Iнша особа може бути призначена на цю посаду на визначений строк у порядку, встановленому цим Законом.

     Переведення з пiдстав, зазначених у цiй частинi, вагiтної жiнки, державного службовця, який сам виховує дитину вiком до 14 рокiв або дитину-iнвалiда, державного службовця, який у встановленому порядку визнаний iнвалiдом, без їхньої згоди не допускається.

     6. На посадах державної служби групи I за рiшенням суб'єкта призначення та у визначеному ним порядку може здiйснюватися ротацiя державних службовцiв шляхом їх перiодичного планового переведення з однiєї посади державної служби на iншу посаду державної служби у межах однiєї пiдгрупи посад, якщо iнше не передбачено законом.

     Стаття 33. Вiдрядження державного службовця

     1. Державний службовець може бути направлений у вiдрядження для виконання завдань, пов'язаних з його службовою дiяльнiстю.

     2. Строк вiдрядження державного службовця не може перевищувати 60 календарних днiв, крiм випадкiв, визначених Кабiнетом Мiнiстрiв України. Направлення державного службовця у вiдрядження на бiльш тривалий строк можливе за його письмовою згодою.

     Державний службовець, який перебуває у вiдрядженнi, зобов'язаний виконувати службовi обов'язки також у вихiднi, святковi та неробочi днi, якщо цього потребує поставлене завдання, з компенсацiєю за роботу в цi днi вiдповiдно до закону.

     3. Державному службовцю вiдшкодовуються витрати та надаються iншi компенсацiї у зв'язку з направленням у вiдрядження у порядку, визначеному Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     Державному службовцю надаються iншi гарантiї i компенсацiї у зв'язку з направленням у вiдрядження вiдповiдно до законодавства про працю.

     Стаття 34. Змiна iстотних умов служби

     1. Змiнами iстотних умов служби вважаються змiни:

     1) належностi посади державної служби до iншої групи посад;

     2) посадових обов'язкiв;

     3) вимог до освiтньо-квалiфiкацiйного рiвня, напряму пiдготовки (спецiальностi) та/або досвiду роботи;

     4) умов оплати працi або соцiально-побутового забезпечення;

     5) режиму служби, встановлення або скасування неповного робочого часу;

     6) мiсця розташування державного органу, органу влади Автономної Республiки Крим або їх апарату.

     2. Змiна iстотних умов служби вiдбувається на пiдставi вiдповiдного акта.

     3. Державного службовця має бути письмово повiдомлено суб'єктом призначення про змiну iстотних умов служби, крiм випадкiв пiдвищення заробiтної плати.

     У разi незгоди державного службовця на продовження проходження державної служби у зв'язку iз змiною iстотних умов служби вiн подає керiвниковi державної служби в державному органi, органi влади Автономної Республiки Крим або їх апаратi вiдповiдну заяву не пiзнiш як за 60 календарних днiв з дня ознайомлення з повiдомленням про змiну iстотних умов служби.

     У такому разi державний службовець звiльняється з посади державної служби на пiдставi пункту 6 частини першої статтi 37 цього Закону.

     Якщо протягом 60 календарних днiв з дня ознайомлення державного службовця з повiдомленням про змiну iстотних умов служби вiд нього не надiйшла заява, зазначена в абзацi третьому цiєї частини, державний службовець вважається таким, що погодився на змiну iстотних умов служби.

     Стаття 35. Стаж державної служби

     1. Стаж державної служби дає право на встановлення державному службовцю надбавки за вислугу рокiв, надання додаткової оплачуваної вiдпустки, призначення пенсiї, надання вихiдної допомоги та виплати одноразової грошової допомоги.

     2. До стажу державної служби зараховуються:

     1) час перебування на посадах державної служби вiдповiдно до цього Закону;

     2) час перебування на посадах в органах мiсцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах мiсцевого самоврядування";

     3) час перебування на полiтичних посадах, визначених законами України "Про Кабiнет Мiнiстрiв України", "Про центральнi органи виконавчої влади";

     4) час здiйснення повноважень народного депутата України;

     5) час перебування на посадах суддiв;

     6) час перебування на посадах працiвникiв прокуратури, яким присвоюються класнi чини;

     7) час перебування на посадах, на яких присвоюються спецiальнi звання;

     8) час служби у Збройних Силах України та iнших вiйськових формуваннях, утворених вiдповiдно до закону, органах внутрiшнiх справ та iнших органах, пiд час проходження служби в яких присвоюються спецiальнi звання;

     9) час пiдвищення рiвня професiйної компетентностi державного службовця з вiдривом вiд служби, якщо не пiзнiше 75 днiв пiсля його завершення ця особа повернулася на державну службу;

     10) перiод, коли державний службовець не працював з поважних причин, але залишався у трудових вiдносинах з державним органом, органом влади Автономної Республiки Крим або їх апаратом;

     11) час перебування державного службовця у вiдпустцi по догляду за дитиною до досягнення нею трирiчного вiку, а в разi якщо дитина потребує домашнього догляду, - у вiдпустцi без збереження заробiтної плати тривалiстю, визначеною у медичному висновку, але не бiльше нiж до досягнення дитиною шестирiчного вiку;

     12) iншi перiоди роботи, визначенi законом.

     3. Порядок обчислення стажу державної служби визначається Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     Стаття 36. Особова справа державного службовця

     1. Ведення особової справи державного службовця розпочинається одночасно iз вступом особи на державну службу та припиняється у разi її смертi.

     2. Порядок ведення та зберiгання особових справ державних службовцiв визначається спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань державної служби.

Роздiл V
ПРИПИНЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ

     Стаття 37. Пiдстави припинення державної служби

     1. Пiдставами припинення державної служби є:

     1) втрата права на державну службу або його обмеження (стаття 38 цього Закону);

     2) закiнчення строку призначення (стаття 39 цього Закону);

     3) iнiцiатива державного службовця (стаття 40 цього Закону);

     4) iнiцiатива суб'єкта призначення (стаття 41 цього Закону);

     5) настання обставин, що склалися незалежно вiд волi сторiн (стаття 42 цього Закону);

     6) незгода державного службовця на проходження державної служби у разi змiни її iстотних умов (стаття 34 цього Закону);

     7) досягнення державним службовцем шiстдесятип'ятирiчного вiку;

     8) визнання державного службовця безвiсно вiдсутнiм або оголошення його померлим згiдно з рiшенням суду, що набрало законної сили;

     9) смерть державного службовця.

     2. Суб'єктом призначення може бути прийнято рiшення про продовження проходження державної служби державним службовцем, який займає посади пiдгруп I-1, I-2, I-3, I-4, пiсля досягнення ним шiстдесятип'ятирiчного вiку за його згодою у зв'язку з потребами служби, якщо iнше не передбачено законом.

     3. Державна служба припиняється також з iнших пiдстав, передбачених законом.

     4. Особи, зазначенi у частинi третiй статтi 6 цього Закону, можуть бути звiльненi з пiдстав, зазначених у частинах першiй та третiй цiєї статтi, а також у разi звiльнення посадової особи, працiвником патронатної служби якої є державний службовець.

     Стаття 38. Припинення державної служби у разi втрати державним службовцем права на державну службу або його обмеження

     1. Пiдставами для припинення державної служби у зв'язку з втратою права на державну службу є:

     1) припинення громадянства України;

     2) набуття громадянства iншої держави;

     3) набрання законної сили рiшенням суду щодо притягнення державного службовця до адмiнiстративної вiдповiдальностi за корупцiйне правопорушення, пов'язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про засади запобiгання i протидiї корупцiї";

     4) набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо державного службовця за вчинення умисного злочину та/або встановлення заборони займатися дiяльнiстю, пов'язаною з виконанням функцiй держави;

     5) наявнiсть вiдносин безпосередньої пiдпорядкованостi близьких осiб.

     2. У випадках, зазначених у частинi першiй цiєї статтi, суб'єкт призначення зобов'язаний звiльнити державного службовця у триденний строк з дня настання або встановлення факту, передбаченого цiєю статтею, якщо iнше не встановлено законом.

     Стаття 39. Припинення державної служби у зв'язку iз закiнченням строку призначення на посаду державної служби

     1. У разi призначення на посаду державної служби на певний строк державний службовець звiльняється з неї в останнiй день цього строку.

     2. Державний службовець, призначений на посаду державної служби на перiод замiщення тимчасово вiдсутнього державного службовця, за яким зберiгалася посада державної служби, звiльняється з посади в останнiй робочий день перед днем виходу на службу тимчасово вiдсутнього державного службовця.

     У такому разi тимчасово вiдсутнiй державний службовець зобов'язаний письмово повiдомити керiвника державної служби у вiдповiдному державному органi, органi влади Автономної Республiки Крим або їх апаратi не пiзнiше нiж за сiм робочих днiв про свiй вихiд на службу.

     Стаття 40. Припинення державної служби за iнiцiативою державного службовця

     1. Пiдставою для припинення державної служби за iнiцiативою державного службовця, крiм випадкiв, передбачених законодавством про працю, є також неможливiсть виконання державним службовцем службових обов'язкiв та проходження державної служби у зв'язку з:

     1) призначенням державного службовця на полiтичну посаду;

     2) наявнiстю перешкод у реалiзацiї прав, наданих державному службовцю цим Законом, або встановленням факту порушення таких прав.

     З цих пiдстав суб'єкт призначення зобов'язаний звiльнити державного службовця з посади державної служби у строк, зазначений у його заявi.

     Стаття 41. Припинення державної служби за iнiцiативою суб'єкта призначення

     1. Пiдставами для припинення державної служби за iнiцiативою суб'єкта призначення є:

     1) скорочення чисельностi або штату, реорганiзацiя (злиття, приєднання, подiл, перетворення) або лiквiдацiя державного органу, органу влади Автономної Республiки Крим або їх апарату;

     2) нез'явлення державного службовця на службi протягом бiльш як 120 календарних днiв пiдряд внаслiдок тимчасової непрацездатностi (без урахування часу вiдпустки у зв'язку iз вагiтнiстю та пологами), якщо законом не встановлено збереження мiсця роботи (посади) у разi певного захворювання. За державним службовцем, який втратив працездатнiсть пiд час виконання службових обов'язкiв, посада зберiгається до вiдновлення працездатностi або встановлення iнвалiдностi;

     3) повторне отримання пiдряд негативної оцiнки результатiв службової дiяльностi державного службовця, передбаченої статтею 29 цього Закону;

     4) встановлення невiдповiдностi державного службовця займанiй посадi протягом строку випробування;

     5) вчинення державним службовцем дисциплiнарного проступку, зазначеного в пунктах 2, 3, 4 частини третьої статтi 52 цього Закону, якщо до державного службовця застосовувалося дисциплiнарне стягнення, яке не знято в установленому статтею 59 цього Закону порядку;

     6) вчинення державним службовцем дисциплiнарного проступку, зазначеного в пунктах 1, 5, 6, 9, 10 частини третьої статтi 52 цього Закону.

     2. У разi видання за iнiцiативою суб'єкта призначення акта про звiльнення державного службовця у перiод його тимчасової непрацездатностi чи перебування у вiдпустцi такий акт набирає чинностi наступного робочого дня пiсля закiнчення перiоду тимчасової непрацездатностi чи вiдпустки.

     Стаття 42. Припинення державної служби у зв'язку з обставинами, що склалися незалежно вiд волi сторiн

     1. Пiдставами для припинення державної служби у зв'язку з обставинами, що склалися незалежно вiд волi сторiн, є:

     1) поновлення на посадi вiдповiдно до рiшення суду, що набрало законної сили, державного службовця, який ранiше її займав;

     2) неможливiсть виконання державним службовцем службових обов'язкiв за станом здоров'я за наявностi медичного висновку, порядок надання якого визначається спiльно спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань державної служби та центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я;

     3) набрання законної сили рiшенням суду про визнання особи недiєздатною або про обмеження дiєздатностi особи.

     Стаття 43. Соцiальнi гарантiї при звiльненнi державних службовцiв

     1. Звiльнення з посади державної служби на пiдставi пункту 1 частини першої статтi 41, пункту 1 частини першої статтi 42 цього Закону допускається лише в разi неможливостi переведення державного службовця на iншу посаду державної служби за умови вiдповiдностi його рiвня професiйної компетентностi профiлю компетентностi цiєї посади.

     2. У разi звiльнення на пiдставi пункту 1 частини першої статтi 41, пунктiв 1, 2 частини першої статтi 42 цього Закону державному службовцю за рахунок фонду оплати працi державного органу, органу влади Автономної Республiки Крим або їх апарату, у якому вiн проходив службу, виплачується вихiдна допомога, виходячи з розмiру його середньої заробiтної плати за останнi шiсть мiсяцiв у разi наявностi стажу державної служби:

     1) до десяти рокiв - у розмiрi середньомiсячної заробiтної плати;

     2) бiльше десяти рокiв - у розмiрi двомiсячної середньої заробiтної плати.

     Стаття 44. Передача справ i майна

     1. Державний службовець зобов'язаний до звiльнення з посади державної служби чи переведення на iншу посаду державної служби передати справи i довiрене у зв'язку з виконанням посадових обов'язкiв майно (далi - майно) особi, уповноваженiй суб'єктом призначення, у вiдповiдному державному органi, органi влади Автономної Республiки Крим або їх апаратi. Уповноважена особа зобов'язана прийняти справи i майно.

     Факт передачi справ i майна засвiдчується актом, який складається у двох примiрниках i пiдписується уповноваженою особою вiдповiдного державного органу, органу влади Автономної Республiки Крим або їх апарату, керiвником служби персоналу цього органу та державним службовцем, який звiльняється. Один примiрник акта видається державному службовцю, який звiльняється, iнший примiрник або його копiя долучається до особової справи цього державного службовця.

     Стаття 45. Оформлення припинення державної служби

     1. Припинення державної служби оформлюється вiдповiдним актом суб'єкта призначення про звiльнення державного службовця з посади державної служби, у якому зазначаються пiдстава припинення державної служби та дата звiльнення.

     У разi смертi державного службовця суб'єктом призначення видається акт про припинення державної служби з дня смертi.

     2. Вiдомостi про звiльнення з посади державної служби (припинення державної служби) на пiдставi акта, зазначеного у частинi першiй цiєї статтi, заносяться до особової справи державного службовця та його трудової книжки iз зазначенням пiдстави припинення державної служби та дати звiльнення з посади державної служби (припинення державної служби).

     3. Служба персоналу вiдповiдного державного органу, органу влади Автономної Республiки Крим або їх апарату зобов'язана видати звiльненiй особi копiю акта про звiльнення та належно оформлену трудову книжку в день звiльнення.

     Розрахунок iз звiльненою особою проводиться у день звiльнення.

Роздiл VI
ОПЛАТА ПРАЦI, ЗАОХОЧЕННЯ I СОЦIАЛЬНI ГАРАНТIЇ ДЕРЖАВНОГО СЛУЖБОВЦЯ

     Стаття 46. Оплата працi державного службовця

     1. Заробiтна плата державного службовця складається з посадового окладу, надбавок до нього та премiй, передбачених цим Законом.

     Державний службовець має право також на iншi гарантiї та компенсацiї у сферi оплати працi, передбаченi законом.

     2. Схема посадових окладiв на посадах державної служби визначається щорiчно Кабiнетом Мiнiстрiв України не пiзнiш як у мiсячний термiн з дня прийняття закону України про Державний бюджет України на наступний рiк шляхом встановлення мiнiмального та максимального розмiрiв посадових окладiв для кожної пiдгрупи посад державної служби, виходячи з таких принципiв:

     мiнiмальний розмiр посадового окладу на посадi державної служби пiдгрупи V-4 встановлюється на рiвнi не менше двох розмiрiв мiнiмальної заробiтної плати;

     мiнiмальний розмiр посадового окладу на посадi державної служби пiдгрупи I-1 не може перевищувати 10 мiнiмальних розмiрiв посадового окладу на посадi державної служби пiдгрупи V-4;

     для кожної пiдгрупи посад державної служби рiзниця мiж максимальним i мiнiмальним розмiром посадового окладу повинна становити не менше 30 вiдсоткiв;

     мiнiмальний розмiр посадового окладу для кожної пiдгрупи посад державної служби повинен перевищувати максимальний розмiр посадового окладу тiєї ж за числовим визначенням пiдгрупи наступної за числовим визначенням групи не менш як на 1 вiдсоток та не бiльш як на 5 вiдсоткiв;

     мiнiмальний розмiр посадового окладу на посадi державної служби пiдгрупи V-3 повинен становити не менше 1,2 мiнiмального розмiру посадового окладу на посадi державної служби пiдгрупи V-4;

     мiнiмальний розмiр посадового окладу на посадi державної служби пiдгрупи V-2 повинен становити не менше 2 мiнiмальних посадових окладiв на посадi державної служби пiдгрупи V-4;

     мiнiмальний розмiр посадового окладу на посадi державної служби пiдгрупи V-1 повинен становити не менше 2,5 мiнiмального посадового окладу на посадi державної служби пiдгрупи V-4.

     3. Надбавка за вислугу рокiв на державнiй службi встановлюється у спiввiдношеннi до мiнiмальної заробiтної плати залежно вiд стажу державної служби в таких розмiрах: бiльше 1 року - 0,2; бiльше 5 рокiв - 0,4; бiльше 10 рокiв - 0,6; бiльше 15 рокiв - 0,8; бiльше 20 рокiв - 1,0.

     4. Державному службовцю встановлюється надбавка за ранг у спiввiдношеннi до мiнiмальної заробiтної плати залежно вiд присвоєного йому рангу: за 9 ранг - 0,10; 8 ранг - 0,15; 7 ранг - 0,20; 6 ранг - 0,25; 5 ранг - 0,30; 4 ранг - 0,35; 3 ранг - 0,40; 2 ранг - 0,45; 1 ранг - 0,50.

     5. Державним службовцям, до посадових обов'язкiв яких належить правова, фiнансово-економiчна, фахова експертиза та/або розроблення чи редагування пропозицiй щодо формування державної полiтики, проектiв нормативно-правових актiв та/або прийнятих Верховною Радою України законiв, що надiйшли на пiдпис Президенту України, якi працюють в Адмiнiстрацiї Президента України, Апаратi Верховної Ради України, Секретарiатi Кабiнету Мiнiстрiв України та мiнiстерствах, до повноважень яких належить забезпечення формування та реалiзацiї державної правової, фiнансової та бюджетної полiтики, суб'єктом призначення встановлюється надбавка у розмiрi до 100 вiдсоткiв посадового окладу.

     6. Скорочення бюджетних асигнувань не може бути пiдставою для зменшення посадових окладiв, надбавок до них, премiй та фiнансування iнших передбачених законом гарантiй i компенсацiй державним службовцям.

     Стаття 47. Премiювання та iншi види заохочення державних службовцiв

     1. Премiювання державних службовцiв, якi займають посади державної служби груп II, III, IV, V, здiйснюється керiвником державної служби у державному органi, органi влади Автономної Республiки Крим або їх апаратi у межах фонду премiювання, утвореного у розмiрi не менш як 10 вiдсоткiв посадових окладiв та економiї фонду оплати працi:

     щомiсячно вiдповiдно до їх особистого внеску в загальнi результати роботи;

     щорiчно за результатами оцiнювання службової дiяльностi у разi отримання вiдмiнної оцiнки - до 100 вiдсоткiв посадового окладу.

     Премiювання державних службовцiв, якi займають посади, зазначенi у частинi третiй статтi 6 цього Закону, здiйснюється в установленому порядку в межах, установлених цим Законом, за рiшенням вiдповiдного керiвника.

     2. Премiювання державних службовцiв, якi займають посади державної служби групи I, здiйснюється у межах фонду премiювання, зазначеного у частинi першiй цiєї статтi, у порядку, визначеному суб'єктом призначення.

     3. Конкретнi умови, порядок та розмiри премiювання державних службовцiв визначаються положенням про премiювання вiдповiдного державного органу, органу влади Автономної Республiки Крим або їх апарату.

     4. За особливi службовi досягнення також можуть бути застосованi такi види заохочення державного службовця:

     1) дострокове присвоєння рангу в порядку, визначеному цим Законом;

     2) представлення до вiдзнаки державного органу або органу влади Автономної Республiки Крим (подяка, почесна грамота тощо);

     3) представлення до урядової вiдзнаки (подяка, почесна грамота тощо);

     4) представлення до державної нагороди.

     5. Заходи заохочення не застосовуються до державного службовця протягом строку дiї накладеного на нього дисциплiнарного стягнення.

     Стаття 48. Соцiально-побутове забезпечення державного службовця

     1. Державному службовцю, який потребує полiпшення житлових умов, може надаватися службове житло в порядку, визначеному Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     2. Державний службовець та члени його сiм'ї, якi проживають разом з ним, користуються в установленому порядку медичним обслуговуванням у державних та комунальних закладах охорони здоров'я. Такий порядок медичного обслуговування зберiгається за державним службовцем та членами його сiм'ї пiсля виходу державного службовця на пенсiю.

     Стаття 49. Пенсiйне забезпечення та грошова допомога державного службовця

     1. На одержання пенсiї за вiком державного службовця мають право чоловiки, якi досягли шiстдесятидворiчного вiку, та жiнки, якi досягли пенсiйного вiку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсiйне страхування", за наявностi страхового стажу, необхiдного для призначення пенсiї за вiком у мiнiмальному розмiрi, передбаченого абзацом першим частини першої статтi 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсiйне страхування", у тому числi стажу державної служби не менш як 10 рокiв, та якi на день досягнення зазначеного вiку працювали на посадах державної служби, а також особи, якi мають не менше 20 рокiв стажу державної служби, до якого включається час роботи (перiод), визначений пунктами 1 - 7 та 9 - 11 частини другої статтi 35 цього Закону, - незалежно вiд мiсця роботи на час досягнення зазначеного вiку.

     2. Пенсiя державним службовцям призначається в розмiрi 80 вiдсоткiв суми їхньої заробiтної плати, до якої включаються всi види оплати працi, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соцiальне страхування, а до 1 сiчня 2011 року - страховi внески на загальнообов'язкове державне пенсiйне страхування, а особам, якi на час звернення за призначенням пенсiї не є державними службовцями, - у розмiрi 80 вiдсоткiв заробiтної плати державного службовця, який займає посаду державної служби вiдповiдної пiдгрупи та рангу за останньою посадою державної служби.

     3. Порядок та умови визначення заробiтної плати для обчислення пенсiї державного службовця встановлюються Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     У всiх випадках заробiтна плата для обчислення пенсiї державного службовця враховується в межах установленої законом на день призначення (перерахунку) пенсiї максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соцiальне страхування.

     4. Пенсiя, призначена вiдповiдно до цiєї статтi, у перiод роботи на посадах, якi дають право на призначення пенсiї в порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України "Про статус народного депутата України", "Про прокуратуру", "Про наукову i науково-технiчну дiяльнiсть", виплачується в розмiрi, обчисленому вiдповiдно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсiйне страхування", а пiсля звiльнення з таких посад - у розмiрi, обчисленому вiдповiдно до цього Закону.

     Максимальний розмiр пенсiї (з урахуванням надбавок, пiдвищень, додаткової пенсiї, цiльової грошової допомоги, пенсiї за особливi заслуги перед Україною, iндексацiї та iнших доплат до пенсiї, встановлених законодавством, крiм доплати до надбавок окремим категорiям осiб, якi мають особливi заслуги перед Батькiвщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мiнiмумiв, установлених для осiб, якi втратили працездатнiсть. У разi змiни розмiру прожиткового мiнiмуму для осiб, якi втратили працездатнiсть, здiйснюється вiдповiдний перерахунок максимального розмiру пенсiї.

     Достроково призначена пенсiя з урахуванням пiдпункту "г" частини першої пункту 1 статтi 26 Закону України "Про зайнятiсть населення" i статтi 21 Закону України "Про основнi засади соцiального захисту ветеранiв працi та iнших громадян похилого вiку в Українi" у перiод до досягнення вiку, встановленого частиною першою цiєї статтi, працюючим пенсiонерам не виплачується.

     5. Державним службовцям, яких у перiод проходження державної служби визнано iнвалiдами I або II групи, призначається пенсiя по iнвалiдностi в порядку та розмiрi, передбачених частинами другою - четвертою цiєї статтi, за наявностi не менш як 10 рокiв стажу державної служби та страхового стажу, встановленого для призначення пенсiї по iнвалiдностi вiдповiдно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсiйне страхування".

     Державним службовцям, яких визнано iнвалiдами I або II групи та якi мають не менше 10 рокiв стажу роботи на посадах державної служби, незалежно вiд часу встановлення їм iнвалiдностi пенсiя по iнвалiдностi на умовах, визначених абзацом першим цiєї частини, призначається, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсiї вони працювали на посадах державної служби.

     Пенсiя по iнвалiдностi вiдповiдно до цього Закону призначається незалежно вiд причини iнвалiдностi за умови припинення державної служби.

     6. У разi повернення на державну службу особи, якiй призначено пенсiю по iнвалiдностi вiдповiдно до цього Закону, виплата такої пенсiї припиняється на перiод до звiльнення з роботи або досягнення державним службовцем вiку, встановленого частиною першою цiєї статтi.

     7. У разi змiни групи iнвалiдностi чи вiдновлення працездатностi виплата пенсiї по iнвалiдностi, призначеної вiдповiдно до цього Закону, здiйснюється у порядку, визначеному статтею 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсiйне страхування".

     8. Якщо iнвалiду I або II групи встановлено III групу iнвалiдностi, то в разi наступного визнання його iнвалiдом I або II групи право на отримання ранiше призначеної пенсiї на умовах, передбачених цим Законом, поновлюється з дня встановлення I або II групи iнвалiдностi за умови, що з дня припинення виплати пенсiї минуло не бiльше п'яти рокiв. У такому самому порядку визначається право на отримання пенсiї по iнвалiдностi на умовах, передбачених цим Законом, державним службовцям, яким така пенсiя не призначена у зв'язку з продовженням проходження ними державної служби.

     9. У разi смертi особи у перiод проходження державної служби за наявностi у померлого годувальника стажу державної служби не менш як 10 рокiв непрацездатним членам сiм'ї померлого годувальника, якi перебували на його утриманнi (при цьому дiтям - незалежно вiд того, чи перебували вони на утриманнi померлого годувальника), призначається пенсiя у зв'язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сiм'ї у розмiрi 70 вiдсоткiв суми заробiтної плати померлого годувальника, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соцiальне страхування, а до 1 сiчня 2011 року - страховi внески на загальнообов'язкове державне пенсiйне страхування, а на двох i бiльше членiв сiм'ї - 90 вiдсоткiв.

     До непрацездатних членiв сiм'ї належать особи, визначенi у статтi 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсiйне страхування".

     Право на призначення пенсiї у зв'язку з втратою годувальника на умовах, передбачених цiєю частиною, мають також непрацездатнi члени сiм'ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсiю за цим Законом.

     10. Пенсiя державному службовцю у частинi, що не перевищує розмiру пенсiї з солiдарної системи, яка обчислюється вiдповiдно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсiйне страхування", виплачується за рахунок коштiв Пенсiйного фонду України. Частина пенсiї, що перевищує зазначений розмiр, фiнансується за рахунок коштiв Державного бюджету України.

     11. Перерахунок ранiше призначених пенсiй здiйснюється:

     1) у разi пiдвищення розмiру заробiтної плати працюючим державним службовцям за рiшенням Кабiнету Мiнiстрiв України або у зв'язку iз змiною мiнiмальної заробiтної плати - виходячи з суми заробiтної плати, на яку нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соцiальне страхування державного службовця, який працює на посадi державної служби вiдповiдної пiдгрупи на момент виникнення права на перерахунок пенсiї, у порядку, визначеному Кабiнетом Мiнiстрiв України;

     2) у зв'язку iз звiльненням державного службовця з посади державної служби - у порядку, передбаченому частинами другою - четвертою цiєї статтi.

     12. Пенсiя державному службовцю призначається з дня звернення за пенсiєю, крiм випадкiв, коли пенсiя призначається з бiльш раннього строку, а саме:

     пенсiя за вiком - з дня, що настає за днем досягнення вiку, встановленого частиною першою цiєї статтi, якщо звернення про призначення такого виду пенсiї надiйшло не пiзнiше трьох мiсяцiв з дня досягнення особою зазначеного вiку;

     пенсiя по iнвалiдностi - з дня встановлення iнвалiдностi, якщо звернення про призначення такого виду пенсiї надiйшло не пiзнiше трьох мiсяцiв з дня встановлення iнвалiдностi, але не ранiше дня звiльнення державного службовця;

     пенсiя у зв'язку з втратою годувальника - з дня, що настає за днем смертi годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсiї надiйшло не пiзнiше 12 мiсяцiв з дня смертi годувальника.

     13. Заява про призначення (перерахунок) пенсiї та необхiднi документи подаються до територiального органу Пенсiйного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженiй особi в порядку, визначеному правлiнням Пенсiйного фонду України за погодженням iз центральним органом виконавчої влади у сферi соцiальної полiтики, особисто або через представника, який дiє на пiдставi виданої йому довiреностi, посвiдченої нотарiально.

     14. У разi смертi пенсiонера, який отримував пенсiю державного службовця, особам, якi здiйснили його поховання, виплачується допомога на поховання в розмiрi двомiсячної пенсiї, яку отримував пенсiонер на день смертi.

     15. Державний службовець, звiльнений з державної служби у зв'язку iз засудженням до обмеження або позбавлення волi за умисний злочин, вчинений з використанням службового становища, позбавляється права на призначення пенсiї, передбаченої цiєю статтею.

     У разi якщо особi, зазначенiй в абзацi першому цiєї частини, вже призначено пенсiю вiдповiдно до цього Закону або до законодавства про державну службу, що дiяло ранiше, виплата такої пенсiї припиняється з дня набрання рiшенням суду законної сили.

     16. Державному службовцю в разi виходу на пенсiю вiдповiдно до цього Закону, у тому числi у передбачених законом випадках дострокового виходу на пенсiю, виплачується одноразова грошова допомога в розмiрi десяти посадових окладiв за наявностi стажу державної служби не менше 10 рокiв, про що робиться запис у трудовiй книжцi.

Роздiл VII
РОБОЧИЙ ЧАС, ЧАС ВIДПОЧИНКУ, ВIДПУСТКИ ДЕРЖАВНОГО СЛУЖБОВЦЯ

     Стаття 50. Робочий час, час вiдпочинку

     1. Тривалiсть та режим роботи, час вiдпочинку державного службовця визначаються законодавством про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

     2. Для виконання невiдкладних i непередбачених завдань державнi службовцi можуть залучатися до служби за письмовим розпорядженням керiвника державної служби в державному органi, органi влади Автономної Республiки Крим або їх апаратi у вихiднi, святковi, неробочi днi, а також у нiчний час з компенсацiєю роботи вiдповiдно до закону.

     Стаття 51. Вiдпустки державного службовця

     1. Державному службовцю надається щорiчна основна оплачувана вiдпустка тривалiстю 30 календарних днiв, якщо законом не передбачено бiльш тривалої вiдпустки, з виплатою грошової допомоги у розмiрi середньомiсячної заробiтної плати.

     2. За кожний рiк державної служби по досягненню п'ятирiчного стажу державної служби державному службовцю надається один календарний день додаткової оплачуваної вiдпустки, але не бiльш як 15 календарних днiв.

     Порядок надання державним службовцям додаткових оплачуваних вiдпусток визначається Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     3. Державнi службовцi для виконання невiдкладних i непередбачуваних завдань можуть бути вiдкликанi iз щорiчної основної чи додаткової оплачуваних вiдпусток за рiшенням суб'єкта призначення.

     Частина невикористаної вiдпустки надається державному службовцю у будь-який час вiдповiдного року чи приєднується до вiдпустки в наступному роцi з вiдповiдним вiдшкодуванням непередбачуваних витрат державного службовця у зв'язку з його вiдкликанням з вiдпустки.

     Порядок вiдшкодування непередбачуваних витрат державного службовця у зв'язку з його вiдкликанням iз щорiчної або додаткової вiдпустки визначається Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     4. Державному службовцю надаються також додатковi вiдпустки у зв'язку з навчанням, творчi вiдпустки, соцiальнi вiдпустки, вiдпустки без збереження заробiтної плати та iншi види вiдпусток вiдповiдно до закону.

Роздiл VIII
ДИСЦИПЛIНАРНА ТА МАЙНОВА ВIДПОВIДАЛЬНIСТЬ ДЕРЖАВНОГО СЛУЖБОВЦЯ

     Стаття 52. Дисциплiнарна вiдповiдальнiсть державного службовця та пiдстави притягнення до неї

     1. Дисциплiнарна вiдповiдальнiсть полягає у накладеннi на державного службовця дисциплiнарних стягнень за вчинення дисциплiнарних проступкiв, визначених цим Законом.

     2. Пiдставою для притягнення державного службовця до дисциплiнарної вiдповiдальностi є вчинення ним дисциплiнарного проступку.

     3. Дисциплiнарними проступками є:

     1) вияв неповаги до державних символiв України;

     2) невиконання або неналежне виконання в межах посадових обов'язкiв рiшень державних органiв та/або органiв влади Автономної Республiки Крим, наказiв, розпоряджень та доручень керiвникiв, наданих у межах їхнiх повноважень;

     3) невиконання або неналежне виконання посадових обов'язкiв;

     4) перевищення службових повноважень, якщо воно не мiстить складу злочину або адмiнiстративного правопорушення;

     5) невжиття передбачених законом заходiв щодо усунення конфлiкту iнтересiв;

     6) порушення обмежень щодо участi державного службовця у виборчому процесi, визначених виборчим законодавством;

     7) порушення правил внутрiшнього службового розпорядку;

     8) порушення правил професiйної етики державного службовця;

     9) прогул, тобто вiдсутнiсть державного службовця на робочому мiсцi бiльше трьох годин пiдряд протягом робочого дня без поважних причин;

     10) поява державного службовця на робочому мiсцi у нетверезому станi, у станi наркотичного або токсичного сп'янiння.

     Стаття 53. Види та порядок застосування дисциплiнарних стягнень

     1. До державних службовцiв застосовуються такi види дисциплiнарних стягнень:

     1) зауваження;

     2) догана;

     3) сувора догана;

     4) попередження про неповну службову вiдповiднiсть;

     5) звiльнення з посади державної служби.

     2. За кожний дисциплiнарний проступок накладається одне дисциплiнарне стягнення.

     Дисциплiнарне стягнення має вiдповiдати характеру i тяжкостi вчиненого дисциплiнарного проступку та ступеню вини державного службовця. Пiд час визначення виду дисциплiнарного стягнення враховуються характер дисциплiнарного проступку, обставини, за яких вiн вчинений, настання тяжких наслiдкiв, добровiльне вiдшкодування завданої шкоди, попередня поведiнка державного службовця та його ставлення до виконання службових обов'язкiв.

     Дисциплiнарне стягнення до державного службовця застосовується не пiзнiше шести мiсяцiв з дня вчинення ним дисциплiнарного проступку без урахування часу тимчасової непрацездатностi або перебування у вiдпустцi.

     3. У разi притягнення до дисциплiнарної вiдповiдальностi державного службовця, який має дисциплiнарне стягнення, дисциплiнарне стягнення, що накладається, може бути бiльш суворим, нiж попереднє.

     4. У разi допущення незначного порушення правил внутрiшнього службового розпорядку, посадових iнструкцiй суб'єкт призначення може застосувати зауваження.

     5. У разi невиконання або неналежного виконання державним службовцем посадових обов'язкiв, порушення ним правил внутрiшнього службового розпорядку або правил професiйної етики державного службовця, iнших вимог цього Закону та iнших актiв законодавства у сферi державної служби йому може бути оголошено догану.

     6. У разi невиконання або неналежного виконання посадових обов'язкiв, порушення правил внутрiшнього службового розпорядку або правил професiйної етики державного службовця, iнших вимог цього Закону та iнших актiв законодавства у сферi державної служби державним службовцем, який має дисциплiнарне стягнення, йому може бути оголошено сувору догану.

     7. Попередження про неповну службову вiдповiднiсть може застосовуватися за:

     1) систематичне невиконання або систематичне неналежне виконання посадових обов'язкiв, рiшень державного органу або органу влади Автономної Республiки Крим, наказiв, розпоряджень та доручень керiвникiв, прийнятих у межах їхнiх повноважень, перевищення службових повноважень;

     2) систематичне порушення правил внутрiшнього службового розпорядку або правил професiйної етики державного службовця.

     Стаття 54. Суб'єкти, уповноваженi застосовувати дисциплiнарнi стягнення

     1. Право застосування дисциплiнарних стягнень до державних службовцiв має суб'єкт призначення, якщо iнше не передбачено законом.

     Стаття 55. Загальний порядок притягнення до дисциплiнарної вiдповiдальностi

     1. Суб'єкт призначення за наявностi достатнiх даних, що вказують на ознаки дисциплiнарного проступку державного службовця, повинен зажадати вiд нього письмового пояснення.

     2. У разi необхiдностi проведення додаткового дослiдження обставин вчинення дисциплiнарного проступку, у тому числi обставин, що пом'якшують або обтяжують вiдповiдальнiсть, а також причин та умов, що сприяли його вчиненню, суб'єкт призначення приймає рiшення про проведення службового розслiдування.

     3. На вимогу державного службовця з метою спростування безпiдставних, на його думку, звинувачень або пiдозр службове розслiдування проводиться обов'язково.

     4. Для забезпечення проведення службового розслiдування керiвником державної служби в державному органi, органi влади Автономної Республiки Крим або їх апаратi утворюється комiсiя у кiлькостi не менше семи осiб.

     Комiсiя з проведення службового розслiдування стосовно державних службовцiв, якi займають посади державної служби групи I, утворюється суб'єктом призначення. До складу такої комiсiї включається представник спецiально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань державної служби.

     При проведеннi службового розслiдування за рiшенням суб'єкта призначення або керiвника державної служби в державному органi, органi влади Автономної Республiки Крим або їх апаратi до роботи комiсiї можуть залучатися вiдповiднi фахiвцi.

     Службове розслiдування проводиться протягом 10 робочих днiв. За необхiдностi зазначений строк може бути продовжено, але не бiльш як до 20 робочих днiв.

     За результатами службового розслiдування складається висновок про наявнiсть чи вiдсутнiсть у дiях державного службовця дисциплiнарного проступку та пiдстав для його притягнення до дисциплiнарної вiдповiдальностi з визначенням рекомендованого виду дисциплiнарного стягнення.

     5. Рiшення за результатами службового розслiдування може бути оскаржено державним службовцем у порядку, передбаченому статтею 14 цього Закону.

     6. Порядок проведення службового розслiдування затверджується Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     7. У разi виявлення за результатами службового розслiдування ознак злочину чи адмiнiстративного правопорушення суб'єкт призначення зобов'язаний протягом трьох робочих днiв передати матерiали до вiдповiдного правоохоронного органу.

     Стаття 56. Вiдсторонення державного службовця вiд виконання посадових обов'язкiв

     1. Рiшення про вiдсторонення державного службовця вiд виконання посадових обов'язкiв приймається суб'єктом призначення.

     2. Державний службовець може бути вiдсторонений вiд виконання посадових обов'язкiв на час проведення службового розслiдування iз збереженням середньої заробiтної плати.

     Тривалiсть такого вiдсторонення не може перевищувати часу проведення службового розслiдування.

     3. У перiод вiдсторонення вiд виконання посадових обов'язкiв державний службовець повинен дотримуватися правил внутрiшнього службового розпорядку, в тому числi щодо робочого часу, та сприяти проведенню службового розслiдування.

     Стаття 57. Рiшення про застосування дисциплiнарного стягнення

     1. Рiшення про застосування дисциплiнарного стягнення приймає суб'єкт призначення.

     У рiшеннi зазначаються найменування державного органу, органу влади Автономної Республiки Крим або їх апарату, дата прийняття рiшення, вiдомостi про державного службовця, вид дисциплiнарного проступку, стисло викладаються обставини вчинення проступку, пiдстави притягнення державного службовця до вiдповiдальностi та зазначається, яке дисциплiнарне стягнення застосовується.

     2. Державний службовець має бути особисто ознайомлений пiд розписку з рiшенням про накладення на нього дисциплiнарного стягнення не пiзнiше наступного робочого дня пiсля прийняття такого рiшення.

     У разi вiдмови державного службовця вiд ознайомлення з рiшенням про накладення на нього дисциплiнарного стягнення чи наявностi пiдстав, що перешкоджають ознайомленню з таким рiшенням особисто, державному службовцю не пiзнiш як у триденний строк з дня прийняття рiшення надсилається письмове повiдомлення про прийняте рiшення разом з його копiєю.

     Стаття 58. Оскарження рiшення про застосування дисциплiнарного стягнення

     1. Рiшення про застосування дисциплiнарного стягнення може бути оскаржено до суду.

     Стаття 59. Зняття дисциплiнарного стягнення

     1. Якщо протягом року з дня накладення дисциплiнарного стягнення державного службовця не пiддано новому дисциплiнарному стягненню, вiн вважається таким, що не мав дисциплiнарного стягнення.

     2. Якщо державний службовець не вчинив нового порушення службової дисциплiни i виявив себе як сумлiнний працiвник, стягнення може бути знято достроково, але не ранiш як через шiсть мiсяцiв з дня притягнення його до дисциплiнарної вiдповiдальностi.

     Стаття 60. Вiдшкодування шкоди державним службовцем

     1. Майнова та моральна шкода, завдана фiзичним або юридичним особам незаконними рiшеннями, дiями чи бездiяльнiстю державного службовця пiд час здiйснення ним своїх повноважень, вiдшкодовується за рахунок держави.

     2. Держава в особi суб'єкта призначення має право зворотної вимоги (регресу) до винного державного службовця у розмiрi та порядку, визначених законом.

     У разi застосування зворотної вимоги (регресу) державний службовець несе майнову вiдповiдальнiсть тiльки за шкоду, спричинену його протиправними дiями або бездiяльнiстю.

Роздiл IX
ПРИКIНЦЕВI ТА ПЕРЕХIДНI ПОЛОЖЕННЯ

     1. Цей Закон набирає чинностi з 1 сiчня 2016 року.

(пункт 1 роздiлу IX iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами України вiд 20.11.2012р. N 5483-VI, вiд 19.12.2013р. N 714-VII, вiд 25.12.2014р. N 62-VIII)

     2. Визнати такими, що втратили чиннiсть з 1 сiчня 2016 року:

(пункт 1 роздiлу IX iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами України вiд 20.11.2012р. N 5483-VI, вiд 19.12.2013р. N 714-VII, вiд 25.12.2014р. N 62-VIII)

     Закон України "Про державну службу" (Вiдомостi Верховної Ради України, 1993 р., N 52, ст. 490; 1995 р., N 29, ст. 216, N 34, ст. 268; 1996 р., N 16, ст. 71; 1999 р., N 24, ст. 208; 2001 р., N 33, ст. 175; 2003 р., N 14, ст. 97, N 30, ст. 247; 2005 р., N 2, ст. 32, N 10, ст. 193, N 26, ст. 346; 2006 р., N 1, ст. 18, NN 9 - 11, ст. 96; 2007 р., N 7 - 8, ст. 66, N 9, ст. 69; 2008 р., NN 5 - 8, ст. 78; 2011 р., N 10, ст. 63, N 23, ст. 160, N 41, ст. 414; iз змiнами, внесеними законами України вiд 7 липня 2011 року N 3610-VI та вiд 8 липня 2011 року N 3668-VI);

     Постанову Верховної Ради України вiд 16 грудня 1993 року "Про введення в дiю Закону України "Про державну службу" (Вiдомостi Верховної Ради України, 1993 р., N 52, ст. 491; 2001 р., N 33, ст. 175).

     3. Внести змiни до таких законiв України:

     1) частину третю статтi 8 Закону України "Про оплату працi" (Вiдомостi Верховної Ради України, 1995 р., N 17, ст. 121; 1997 р., N 11, ст. 89; 2010 р., NN 41 - 45, ст. 529) пiсля слова "суддiв" доповнити словами "та державних службовцiв";

     2) частину шосту статтi 64 Закону України "Про Нацiональний банк України" (Вiдомостi Верховної Ради України, 1999 р., N 29, ст. 238) викласти в такiй редакцiї:

     "Ранги державним службовцям Нацiонального банку України присвоюються Головою Нацiонального банку України, крiм випадкiв, передбачених законом";

     3) у Законi України "Про загальнообов'язкове державне соцiальне страхування на випадок безробiття" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2000 р., N 22, ст. 171):

     пункт 9 статтi 1, частину другу статтi 22 та пункт 2 частини п'ятої статтi 31 пiсля слiв "Кодексу законiв про працю України" доповнити словами "а також з аналогiчних пiдстав, визначених iншими законами";

     частину третю статтi 10 доповнити словами "а також з аналогiчних пiдстав, визначених iншими законами";

     4) у Законi України "Про статус народного депутата України" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2001 р., N 42, ст. 212; 2002 р., N 35, ст. 264):

     в абзацi другому частини другої статтi 20 слова "перша категорiя" виключити;

     в абзацi третьому частини третьої статтi 34 слова "їм присвоюється не вище нiж сьомий ранг державного службовця четвертої категорiї" замiнити словами "їх посади належать до пiдгруп IV-1 та V-1";

     5) пiдпункт 5 пункту 3 роздiлу IХ втратив чиннiсть

(у зв'язку з втратою чинностi Законом України вiд 17.01.2002р. N 2984-III згiдно iз Законом України вiд 01.07.2014р. N 1556-VII)

     6) у статтi 29 Закону України "Про статус депутата Верховної Ради Автономної Республiки Крим" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2007 р., N 14, ст. 168):

     у частинi другiй слова "Кабiнетом Мiнiстрiв України" замiнити словами "Законом України "Про державну службу";

     у частинi десятiй слова "стажу роботи, який обчислюється" замiнити словами "їх страхового стажу, стажу роботи, стажу державної служби";

     7) у пунктi 6 частини першої статтi 20 Закону України "Про Кабiнет Мiнiстрiв України" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2011 р., N 9, ст. 58, N 38, ст. 384):

     абзац перший викласти в такiй редакцiї:

     "6) у сферi вдосконалення державного управлiння та державної служби";

     включити абзац другий такого змiсту:

     "органiзовує проведення єдиної державної полiтики у сферi державної служби";

     8) пункт 10 частини четвертої статтi 10 та пункт 21 частини четвертої статтi 19 Закону України "Про центральнi органи виконавчої влади" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2011 р., N 38, ст. 385) виключити.

     4. Умови оплати працi працiвникiв державних органiв, органiв влади Автономної Республiки Крим або їх апарату, державних пiдприємств, установ та органiзацiй, якi на день набрання чинностi цим Законом є державними службовцями i посади яких вiдповiдно до цього Закону не є посадами державної служби, визначаються Кабiнетом Мiнiстрiв України i не можуть зменшувати розмiр їх заробiтної плати.

     5. Стаж державної служби за перiоди роботи до набрання чинностi цим Законом обчислюється у порядку i на умовах, передбачених законодавством, що дiяло ранiше, а перiоди роботи на посадах, вiднесених до категорiї посад державних службовцiв, зараховуються до стажу роботи на посадах державної служби.

     6. Встановити, що до досягнення вiку, встановленого частиною першою статтi 49 цього Закону, право на пенсiю за вiком мають державнi службовцi - чоловiки 1955 року народження i старшi пiсля досягнення ними такого вiку:

     60 рокiв - якi народилися по 31 грудня 1952 року;

     60 рокiв 6 мiсяцiв - якi народилися з 1 сiчня 1953 року по 31 грудня 1953 року;

     61 рiк - якi народилися з 1 сiчня 1954 року по 31 грудня 1954 року;

     61 рiк 6 мiсяцiв - якi народилися з 1 сiчня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

     7. Працiвники, зазначенi в пунктi 4 цього роздiлу, якi на день набрання чинностi цим Законом мають не менш як 10 рокiв стажу на посадах, вiднесених до вiдповiдних категорiй посад державних службовцiв, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Вiдомостi Верховної Ради України, 1993 р., N 52, ст. 490 iз наступними змiнами), мають право на призначення пенсiї вiдповiдно до статтi 49 цього Закону у порядку, як для осiб, якi мають не менш як 20 рокiв стажу роботи на посадах державної служби.

     8. Для осiб, якi на день набрання чинностi цим Законом мають не менш як 20 рокiв стажу на посадах, вiднесених до вiдповiдних категорiй посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Вiдомостi Верховної Ради України, 1993 р., N 52, ст. 490 iз наступними змiнами), зберiгається право на пенсiю вiдповiдно до статтi 49 цього Закону у порядку, як для осiб, якi мають не менш як 20 рокiв стажу роботи на посадах державної служби.

     9. Для осiб, яким призначена пенсiя вiдповiдно до статтi 37 Закону України "Про державну службу" (Вiдомостi Верховної Ради України, 1993 р., N 52, ст. 490 iз наступними змiнами), зберiгається право на перерахунок пенсiї вiдповiдно до пункту 1 частини одинадцятої статтi 49 цього Закону.

     Належнiсть посад, якi займали особи з числа колишнiх державних службовцiв, до вiдповiдних груп та пiдгруп посад державної служби, передбачених цим Законом, визначається Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     10. За державними службовцями, якi на день набрання чинностi цим Законом перебувають у вiдставцi вiдповiдно до статтi 31 Закону України "Про державну службу" (Вiдомостi Верховної Ради України, 1993 р., N 52, ст. 490 iз наступними змiнами), зберiгаються гарантiї, передбаченi цiєю статтею.

     11. Кабiнету Мiнiстрiв України протягом шести мiсяцiв з дня офiцiйного оприлюднення цього Закону:

     1) пiдготувати та подати на розгляд Верховної Ради України пропозицiї про внесення змiн до законодавчих актiв України у зв'язку з прийняттям цього Закону;

     2) привести свої нормативно-правовi акти у вiдповiднiсть iз цим Законом, прийняти нормативно-правовi акти, необхiднi для реалiзацiї цього Закону;

     3) забезпечити приведення нормативно-правових актiв мiнiстерств та iнших центральних органiв виконавчої влади у вiдповiднiсть iз цим Законом.

Президент України

В. ЯНУКОВИЧ

м. Київ
17 листопада 2011 року
N 4050-VI