ЗАКОН  УКРАЇНИ

Про третейськi суди

Iз змiнами i доповненнями, внесеними
Цивiльним процесуальним кодексом України
вiд 18 березня 2004 року N 1618-IV,
Законами України
вiд 15 березня 2006 року N 3541-IV,
вiд 5 березня 2009 року N 1076-VI,
Податковим кодексом України
вiд 2 грудня 2010 року N 2755-VI,
Законами України
вiд 3 лютого 2011 року N 2983-VI,
вiд 7 квiтня 2011 року N 3205-VI,
вiд 2 жовтня 2012 року N 5410-VI,
вiд 16 жовтня 2012 року N 5461-VI,
вiд 26 листопада 2015 року N 835-VIII,
вiд 2 червня 2016 року N 1403-VIII,
вiд 2 червня 2016 року N 1404-VIII,
вiд 19 червня 2020 року N 738-IX

Роздiл I. ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ

     Стаття 1. Сфера застосування цього Закону

     Цей Закон регулює порядок утворення та дiяльностi третейських судiв в Українi та встановлює вимоги щодо третейського розгляду з метою захисту майнових i немайнових прав та охоронюваних законом iнтересiв фiзичних та юридичних осiб.

     До третейського суду за угодою сторiн може бути переданий будь-який спiр, що виникає з цивiльних та господарських правовiдносин, крiм випадкiв, передбачених законом.

     Якщо чинним мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України, встановлений iнший порядок органiзацiї, дiяльностi та вирiшення спорiв третейським судом, нiж той, що встановлено цим Законом, то застосовуються норми мiжнародного договору.

     Дiя цього Закону не поширюється на мiжнародний комерцiйний арбiтраж.

     Стаття 2. Визначення термiнiв

     У цьому Законi наведенi нижче термiни вживаються у такому значеннi:

     третейський суд - недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або вiдповiдним рiшенням заiнтересованих фiзичних та/або юридичних осiб у порядку, встановленому цим Законом, для вирiшення спорiв, що виникають iз цивiльних та господарських правовiдносин;

     третейський суддя - фiзична особа, призначена чи обрана сторонами у погодженому сторонами порядку або призначена чи обрана вiдповiдно до цього Закону для вирiшення спорiв у третейському судi;

     третейський розгляд - процес вирiшення спору i прийняття рiшення третейським судом;

     третейська угода - угода сторiн про передачу спору на вирiшення третейським судом;

     регламент постiйно дiючого третейського суду (далi - регламент третейського суду) - документ, яким визначаються порядок та правила вирiшення спорiв у третейському судi, правила звернення до третейського суду, порядок формування складу третейського суду, iншi питання, пов'язанi з вирiшенням спорiв третейським судом;

     сторони третейського розгляду (далi - сторони) - позивач та вiдповiдач. Позивачами є фiзичнi та юридичнi особи, що пред'явили позов про захист своїх порушених чи оспорюваних прав або охоронюваних законом iнтересiв. Вiдповiдачами є фiзичнi та юридичнi особи, яким пред'явлено позовнi вимоги, а також адмiнiстратор за випуском облiгацiй, який дiє в iнтересах власникiв облiгацiй вiдповiдно до положень Закону України "Про ринки капiталу та органiзованi товарнi ринки";

(абзац сьомий частини першої статтi 2 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 19.06.2020р. N 738-IX)

     компетентний орган - орган управлiння юридичної особи, який вiдповiдно до її статуту чи положення має право приймати рiшення про утворення постiйно дiючого третейського суду, затверджувати Положення про постiйно дiючий третейський суд, регламент третейського суду та списки третейських суддiв;

     компетентний суд - мiсцевий загальний суд чи мiсцевий господарський суд за мiсцем розгляду справи третейським судом;

(абзац дев'ятий частини першої статтi 2 у редакцiї Закону України вiд 15.03.2006р. N 3541-IV)

     склад третейського суду - персональний склад третейського суду, що розглядає конкретну справу;

     Третейська палата України - постiйно дiючий орган самоврядування третейських суддiв.

     Термiн "адмiнiстратор за випуском облiгацiй" у цьому Законi вживається у значеннi, наведеному в Законi України "Про ринки капiталу та органiзованi товарнi ринки".

(статтю 2 доповнено частиною другою згiдно iз Законом України вiд 19.06.2020р. N 738-IX)

     Стаття 3. Завдання третейського суду

     Завданням третейського суду є захист майнових i немайнових прав та охоронюваних законом iнтересiв фiзичних чи юридичних осiб шляхом всебiчного розгляду та вирiшення спорiв вiдповiдно до закону.

(стаття 3 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 05.03.2009р. N 1076-VI)

     Стаття 4. Принципи органiзацiї i дiяльностi третейського суду

     Третейський суд утворюється та дiє на принципах:

     1) законностi;

     2) незалежностi третейських суддiв та пiдкорення їх тiльки законовi;

     3) рiвностi всiх учасникiв третейського розгляду перед законом i третейським судом;

     4) змагальностi сторiн, свободи в наданнi ними третейському суду своїх доказiв i у доведеннi перед судом їх переконливостi;

     5) обов'язковостi для сторiн рiшень третейського суду;

     6) добровiльностi утворення третейського суду;

     7) добровiльної згоди третейських суддiв на їхнє призначення чи обрання у конкретнiй справi;

     8) арбiтрування;

     9) самоврядування третейських суддiв;

     10) всебiчностi, повноти та об'єктивностi вирiшення спорiв;

     11) сприяння сторонам у досягненнi ними мирової угоди на будь-якiй стадiї третейського розгляду.

     Стаття 5. Право передачi спору на розгляд третейського суду

     Юридичнi та/або фiзичнi особи, а також адмiнiстратор за випуском облiгацiй, який дiє в iнтересах власникiв облiгацiй вiдповiдно до положень Закону України "Про ринки капiталу та органiзованi товарнi ринки", мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спiр, який виникає з цивiльних чи господарських правовiдносин, крiм випадкiв, передбачених законом. Спiр може бути переданий на розгляд третейського суду за наявностi мiж сторонами третейської угоди, яка вiдповiдає вимогам цього Закону.

(частина перша статтi 5 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 19.06.2020р. N 738-IX)

     Спiр може бути переданий на вирiшення третейського суду до прийняття компетентним судом рiшення у спорi мiж тими ж сторонами, з того ж предмета i з тих самих пiдстав.

     Стаття 6. Пiдвiдомчiсть справ третейським судам

     Третейськi суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-якi справи, що виникають iз цивiльних та господарських правовiдносин, за винятком:

     1) справ у спорах про визнання недiйсними нормативно-правових актiв;

     2) справ у спорах, що виникають при укладеннi, змiнi, розiрваннi та виконаннi господарських договорiв, пов'язаних iз задоволенням державних потреб;

     3) справ, пов'язаних з державною таємницею;

     4) справ у спорах, що виникають iз сiмейних правовiдносин, крiм справ у спорах, що виникають iз шлюбних контрактiв (договорiв);

     5) справ про вiдновлення платоспроможностi боржника чи визнання його банкрутом;

     6) справ, однiєю iз сторiн в яких є орган державної влади, орган мiсцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, iнший суб'єкт пiд час здiйснення ним владних управлiнських функцiй на основi законодавства, у тому числi на виконання делегованих повноважень, державна установа чи органiзацiя, казенне пiдприємство;

(пункт 6 частини першої статтi 6 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 05.03.2009р. N 1076-VI)

     7) справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельнi дiлянки;

(частину першу статтi 6 доповнено новим пунктом 7 згiдно iз Законом України вiд 05.03.2009р. N 1076-VI)

     8) справ про встановлення фактiв, що мають юридичне значення;

(частину першу статтi 6 доповнено новим пунктом 8 згiдно iз Законом України вiд 05.03.2009р. N 1076-VI)

     9) справ у спорах, що виникають з трудових вiдносин;

(частину першу статтi 6 доповнено новим пунктом 9 згiдно iз Законом України вiд 05.03.2009р. N 1076-VI)

     10) справ, що виникають з корпоративних вiдносин у спорах мiж господарським товариством та його учасником (засновником, акцiонером), у тому числi учасником, який вибув, а також мiж учасниками (засновниками, акцiонерами) господарських товариств, пов'язаних iз створенням, дiяльнiстю, управлiнням та припиненням дiяльностi цих товариств;

(частину першу статтi 6 доповнено новим пунктом 10 згiдно iз Законом України вiд 05.03.2009р. N 1076-VI, у зв'язку з цим пункти 7 i 8 вважати вiдповiдно пунктами 11 i 12)

     11) iнших справ, якi вiдповiдно до закону пiдлягають вирiшенню виключно судами загальної юрисдикцiї або Конституцiйним Судом України;

     12) справ, коли хоча б одна iз сторiн спору є нерезидентом України;

     13) справ, за результатами розгляду яких виконання рiшення третейського суду потребуватиме вчинення вiдповiдних дiй органами державної влади, органами мiсцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами та iншими суб'єктами пiд час здiйснення ними владних управлiнських функцiй на основi законодавства, у тому числi на виконання делегованих повноважень;

(частину першу статтi 6 доповнено пунктом 13 згiдно iз Законом України вiд 05.03.2009р. N 1076-VI)

     14) справ у спорах щодо захисту прав споживачiв, у тому числi споживачiв послуг банку (кредитної спiлки).

(частину першу статтi 6 доповнено пунктом 14 згiдно iз Законом України вiд 03.02.2011р. N 2983-VI)

     Стаття 7. Види третейських судiв

     В Українi можуть утворюватися та дiяти постiйно дiючi третейськi суди та третейськi суди для вирiшення конкретного спору (суди ad hoc).

     Постiйно дiючi третейськi суди та третейськi суди для вирiшення конкретного спору утворюються без статусу юридичної особи.

     Постiйно дiючий третейський суд очолює голова третейського суду, порядок обрання якого визначається Положенням про постiйно дiючий третейський суд.

     Стаття 8. Порядок утворення третейських судiв

     Постiйно дiючi третейськi суди можуть утворюватися та дiяти при зареєстрованих згiдно з чинним законодавством України:

     всеукраїнських громадських органiзацiях;

     всеукраїнських органiзацiях роботодавцiв;

     операторах органiзованих ринкiв, саморегулiвних органiзацiях професiйних учасникiв ринкiв капiталу;

(абзац четвертий частини першої статтi 8 у редакцiї Закону України вiд 19.06.2020р. N 738-IX)

     торгово-промислових палатах;

     всеукраїнських асоцiацiях кредитних спiлок, Центральнiй спiлцi споживчих товариств України;

     об'єднаннях, асоцiацiях суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi - юридичних осiб, у тому числi банкiв.

     Постiйно дiючi третейськi суди не можуть утворюватися та дiяти при органах державної влади та органах мiсцевого самоврядування.

     Утворення постiйно дiючого третейського суду компетентним органом суб'єктiв, визначених у частинi першiй цiєї статтi, вимагає:

     1) прийняття рiшення про утворення постiйно дiючого третейського суду;

     2) затвердження Положення про постiйно дiючий третейський суд;

     3) затвердження регламенту третейського суду;

     4) затвердження списку третейських суддiв.

     Списки третейських суддiв постiйно дiючих третейських судiв повиннi мiстити такi вiдомостi про третейських суддiв: дата народження, освiта, отримана спецiальнiсть, останнє мiсце роботи, загальний трудовий стаж, стаж роботи за спецiальнiстю.

     Мiсцезнаходженням постiйно дiючого третейського суду є мiсцезнаходження його засновника, що не обмежує засновника третейського суду в правi визначати розташування третейських суддiв за адмiнiстративно-територiальним принципом.

     Порядок утворення третейського суду для вирiшення конкретного спору визначається третейською угодою, умови якої не можуть суперечити положенням цього Закону.

     Стаття 9. Державна реєстрацiя постiйно дiючого третейського суду

     Постiйно дiючий третейський суд пiдлягає державнiй реєстрацiї в порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацiю юридичних осiб, фiзичних осiб - пiдприємцiв та громадських формувань".

     У разi внесення змiн до Положення про постiйно дiючий третейський суд та/або регламенту третейського суду або списку третейських суддiв постiйно дiючого третейського суду засновник постiйно дiючого третейського суду повинен протягом 15 днiв з дня прийняття такого рiшення забезпечити в порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацiю юридичних осiб, фiзичних осiб - пiдприємцiв та громадських формувань", внесення змiн до вiдомостей про постiйно дiючий третейський суд, якi мiстяться у Єдиному державному реєстрi юридичних осiб, фiзичних осiб - пiдприємцiв та громадських формувань.

     У разi невиконання засновником постiйно дiючого третейського суду вимог частини другої цiєї статтi або виявлення протягом трьох рокiв з дня реєстрацiї постiйно дiючого третейського суду недостовiрних вiдомостей у поданих для державної реєстрацiї документах орган, який зареєстрував такий третейський суд, повинен звернутися до суду iз заявою про припинення його дiяльностi.

(стаття 9 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами України вiд 05.03.2009р. N 1076-VI, вiд 07.04.2011р. N 3205-VI, вiд 02.10.2012р. N 5410-VI, вiд 16.10.2012р. N 5461-VI, у редакцiї Закону України вiд 26.11.2015р. N 835-VIII)

     Стаття 10. Положення про постiйно дiючий третейський суд та регламент третейського суду

     Положення про постiйно дiючий третейський суд та регламент третейського суду затверджуються його засновником i публiкуються.

     Положення про постiйно дiючий третейський суд повинно мiстити вiдомостi про його найменування, мiсцезнаходження, вiдомостi про засновника третейського суду, склад, компетенцiю та порядок створення органiв самоврядування третейських суддiв, порядок обрання голови третейського суду, пiдстави та порядок припинення дiяльностi третейського суду.

     Положення про постiйно дiючий третейський суд може мiстити iншi положення, визнанi засновником за необхiднi для забезпечення належної дiяльностi третейського суду вiдповiдно до цього Закону.

     Порядок та правила розгляду справ у постiйно дiючих третейських судах встановлюються цим Законом та регламентом третейського суду.

     Регламент третейського суду повинен визначати порядок та правила звернення до третейського суду, порядок формування складу третейського суду, правила вирiшення спорiв третейським судом, iншi питання, вiднесенi до компетенцiї третейського суду цим Законом. Регламент третейського суду може мiстити положення, якi хоча i не передбаченi цим Законом, але не суперечать принципам органiзацiї та дiяльностi третейського суду, визначеним цим Законом, i є необхiдними для належного здiйснення третейським судом повноважень з третейського вирiшення спорiв.

     Стаття 11. Законодавство, яке застосовується третейськими судами при вирiшеннi спорiв

     Третейськi суди вирiшують спори на пiдставi Конституцiї та законiв України, iнших нормативно-правових актiв та мiжнародних договорiв України.

     Третейський суд у випадках, передбачених законом або мiжнародним договором України, застосовує норми права iнших держав.

     У разi вiдсутностi законодавства, що регулює певнi спiрнi вiдносини, третейськi суди застосовують законодавство, яке регулює подiбнi вiдносини, а за вiдсутностi такого третейськi суди застосовують аналогiю права чи керуються торговими та iншими звичаями, якщо останнi за своїм характером та змiстом властивi таким спiрним вiдносинам.

Роздiл II. ТРЕТЕЙСЬКА УГОДА

     Стаття 12. Види i форма третейської угоди

     Третейська угода може бути укладена у виглядi третейського застереження в договорi, контрактi або у виглядi окремої письмової угоди.

     Якщо сторони не домовилися про iнше при передачi спору до постiйно дiючого третейського суду, а також при вказiвцi у третейськiй угодi на конкретний постiйно дiючий третейський суд регламент третейського суду розглядається як невiд'ємна частина третейської угоди.

     За будь-яких обставин у разi суперечностi третейської угоди регламенту третейського суду застосовуються положення регламенту.

     Третейська угода укладається у письмовiй формi. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона пiдписана сторонами або мiститься у проспектi цiнних паперiв (рiшеннi про емiсiю цiнних паперiв), що передбачає призначення адмiнiстратора за випуском облiгацiй, чи укладена шляхом обмiну листами, повiдомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобiв електронного чи iншого зв'язку, що забезпечує фiксацiю такої угоди, або шляхом направлення вiдзиву на позов, в якому одна iз сторiн пiдтверджує наявнiсть угоди, а iнша сторона проти цього не заперечує.

(частина четверта статтi 12 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 19.06.2020р. N 738-IX)

     Третейська угода має мiстити вiдомостi про найменування сторiн та їх мiсцезнаходження, предмет спору, мiсце i дату укладання угоди.

(статтю 12 доповнено новою частиною п'ятою згiдно iз Законом України вiд 05.03.2009р. N 1076-VI, у зв'язку з цим частини п'яту - восьму вважати вiдповiдно частинами шостою - дев'ятою)

     Посилання у договорi, контрактi на документ, який мiстить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договiр укладений у письмовiй формi i це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору.

     У разi недодержання правил, передбачених цiєю статтею, третейська угода є недiйсною.

     Недiйснiсть окремих положень договору, контракту, що мiстить третейське застереження, не тягне за собою недiйснiсть такого третейського застереження.

     Третейська угода може мiстити як вказiвку про конкретно визначений третейський суд, так i просте посилання на вирiшення вiдповiдних спорiв мiж сторонами третейським судом.

     Стаття 13. Третейська угода i правонаступництво сторiн

     Якщо третейська угода укладена у виглядi третейського застереження, то вона вважається невiд'ємною частиною угоди i щодо неї дiють такi самi правила правонаступництва, що й до угоди в цiлому.

     Якщо третейська угода укладена у виглядi окремої угоди, то у разi замiни кредитора у зобов'язаннi останнiй повинен повiдомити нового кредитора про її iснування. Змiна третейської угоди в такому випадку можлива лише за умови явно вираженої згоди iншої (iнших) сторони (сторiн) угоди.

     Стаття 14. Призначення чи обрання третейського суду та третейських суддiв

     Сторони мають право вiльно призначати чи обирати третейський суд та третейських суддiв. За домовленiстю сторiн вони можуть доручити третiй особi (юридичнiй або фiзичнiй) призначення чи обрання третейського суду чи суддiв.

     Для призначення чи обрання третейських суддiв у кожнiй справi необхiдна їхня згода.

     У постiйно дiючих третейських судах призначення чи обрання третейських суддiв здiйснюється iз затвердженого вiдповiдно до статтi 8 цього Закону списку третейських суддiв, який за регламентом цього постiйно дiючого третейського суду може мати обов'язковий чи рекомендацiйний характер.

     Стаття 15. Обмiн документами та письмовими матерiалами

     Обмiн документами та письмовими матерiалами мiж сторонами, а також мiж сторонами i третейським судом чи третейськими суддями здiйснюється у порядку, погодженому сторонами, i за вказаними ними адресами.

     У постiйно дiючому третейському судi порядок обмiну документами та письмовими матерiалами визначається регламентом третейського суду.

     Якщо сторони не дiйшли згоди з цих питань або у разi невизначеностi цих питань у регламентi третейського суду, документи та iншi письмовi матерiали направляються за останнiм вiдомим мiсцем проживання фiзичної особи чи за юридичною адресою або мiсцезнаходженням юридичної особи рекомендованим листом з повiдомленням про вручення чи в iнший спосiб, що передбачає отримання доказiв доставки документiв та iнших письмових матерiалiв адресатовi, та вважаються такими, що отриманi в день такої доставки, навiть якщо на цей час одержувач за цiєю адресою не знаходиться чи не проживає, а про змiну своєї адреси ним не було повiдомлено iншу сторону належним чином.

Роздiл III. ФОРМУВАННЯ ТРЕТЕЙСЬКОГО СУДУ

     Стаття 16. Склад третейського суду

     Склад третейського суду формується шляхом призначення чи обрання третейських суддiв (третейського суддi).

     Третейський суд може розглядати справи в складi одного третейського суддi або в будь-якiй непарнiй кiлькостi третейських суддiв.

     У постiйно дiючому третейському судi кiлькiсний та персональний склад третейського суду визначається за правилами, встановленими регламентом третейського суду.

     У третейському судi для вирiшення конкретного спору сторони на свiй розсуд можуть домовитися про кiлькiсний i персональний склад третейського суду.

     За всiх умов третейський суд може розглядати справи в будь-якiй непарнiй кiлькостi третейських суддiв.

     Якщо сторони не погодили кiлькiсний склад третейського суду в третейському судi для вирiшення конкретного спору, то третейський розгляд здiйснюється у складi трьох суддiв.

     Стаття 17. Формування складу третейського суду

     Формування складу третейського суду в постiйно дiючому третейському судi здiйснюється в порядку, встановленому регламентом третейського суду.

     Формування складу третейського суду в третейському судi для вирiшення конкретного спору здiйснюється в порядку, погодженому сторонами.

     Якщо сторони не погодили iншого, то формування складу третейського суду в третейському судi для вирiшення конкретного спору здiйснюється в такому порядку:

     1) при формуваннi третейського суду в складi трьох i бiльше третейських суддiв кожна iз сторiн призначає чи обирає рiвну кiлькiсть третейських суддiв, а обранi у такий спосiб третейськi суддi обирають ще одного третейського суддю для забезпечення непарної кiлькостi третейських суддiв.

     Якщо одна iз сторiн не призначить чи не обере належної кiлькостi третейських суддiв протягом 10 днiв пiсля одержання прохання про це вiд iншої сторони або якщо призначенi чи обранi сторонами третейськi суддi протягом 10 днiв пiсля їх призначення чи обрання не оберуть ще одного третейського суддю, то розгляд спору в третейському судi припиняється i цей спiр може бути переданий на вирiшення компетентного суду;

     2) якщо спiр пiдлягає вирiшенню третейським суддею одноособово i пiсля звернення однiєї сторони до iншої з пропозицiєю про призначення чи обрання третейського суддi сторони не призначать чи не оберуть третейського суддю, то розгляд спору в третейському судi припиняється i цей спiр може бути переданий на вирiшення компетентного суду.

     Головуючий складу третейського суду у справi та третейський суддя у випадку, передбаченому абзацом першим пункту 1 частини третьої цiєї статтi, обираються не менш як двома третинами вiд призначеного чи обраного складу суду шляхом вiдкритого голосування.

     Сторони та призначенi чи обранi ними третейськi суддi при призначеннi чи обраннi у вiдповiдних випадках третейських суддiв або головуючого складу третейського суду повиннi забезпечувати додержання вимог цього Закону.

     Стаття 18. Вимоги до третейських суддiв

     Третейськi суддi не є представниками сторiн. Третейським суддею може бути призначена чи обрана особа, яка прямо чи опосередковано не заiнтересована в результатi вирiшення спору, а також має визнанi сторонами знання, досвiд, дiловi та моральнi якостi, необхiднi для вирiшення спору.

     Третейськими суддями не можуть бути:

     особи, якi не досягли повнолiття, та особи, якi перебувають пiд опiкою чи пiклуванням;

     особи, якi не мають квалiфiкацiї, погодженої сторонами безпосередньо чи визначеної у регламентi третейського суду;

     особи, якi мають судимiсть;

     особи, визнанi в судовому порядку недiєздатними;

     суддi судiв загальної юрисдикцiї або Конституцiйного Суду України.

(частину другу статтi 18 доповнено абзацом шостим згiдно iз Законом України вiд 05.03.2009р. N 1076-VI)

     У разi одноособового вирiшення спору третейський суддя постiйно дiючого третейського суду повинен мати вищу юридичну освiту. У разi колегiального вирiшення спору вимоги щодо наявностi вищої юридичної освiти поширюються лише на головуючого складу третейського суду.

     При вирiшеннi спору третейським судом для вирiшення конкретного спору угодою сторiн можуть бути встановленi додатковi вимоги до третейських суддiв.

     Стаття 19. Пiдстави вiдводу чи самовiдводу третейського суддi

     Третейський суддя не може брати участi у розглядi справи, а пiсля його призначення чи обрання пiдлягає вiдводу чи самовiдводу:

     якщо вiн особисто чи опосередковано заiнтересований у результатi розгляду справи;

     якщо вiн є родичем однiєї iз сторiн або iнших осiб, якi беруть участь у справi, або перебуває з цими особами чи сторонами в особливих стосунках;

     на його прохання або за спiльним рiшенням сторiн;

     у разi встановлення стороною обставин, якi дають їй пiдстави вважати упередженим або необ'єктивним ставлення третейського суддi до справи, про яке сторона дiзналася пiсля його обрання чи призначення;

     у разi тривалого, бiльш як один мiсяць вiд дня призначення чи обрання, невиконання ним обов'язкiв третейського суддi у конкретнiй справi;

     у разi виявлення невiдповiдностi третейського суддi вимогам, встановленим статтею 18 цього Закону;

     якщо третейський суддя бере участь у вирiшеннi спору, який прямо чи опосередковано пов'язаний з виконанням ним службових повноважень, наданих державою.

     Жодна особа не може бути третейським суддею у справi, в якiй вона ранiше брала участь як третейський суддя, але була вiдведена чи заявила самовiдвiд, як сторона, представник сторони або в будь-якiй iншiй якостi.

     У третейському судi для вирiшення конкретного спору угодою сторiн можуть бути встановленi додатковi пiдстави для вiдводу чи самовiдводу третейського суддi.

     Стаття 20. Порядок вiдводу чи самовiдводу третейського суддi

     У разi звернення до особи за отриманням згоди на обрання чи призначення її третейським суддею у конкретнiй справi ця особа повинна повiдомити про наявнiсть обставин, якi є пiдставами для вiдводу чи самовiдводу вiдповiдно до статтi 19 цього Закону.

     Третейський суддя повинен без зволiкання повiдомити сторони про пiдстави його вiдводу чи самовiдводу, зазначенi у статтi 19 цього Закону, що виникли пiсля початку третейського розгляду, та заявити самовiдвiд.

     За наявностi пiдстав, зазначених у статтi 19 цього Закону, сторона може заявити про вiдвiд обраного нею третейського суддi лише у разi, якщо обставини, якi є пiдставою для вiдводу призначеного чи обраного нею третейського суддi, стали вiдомi цiй сторонi пiсля його призначення чи обрання. Сторони можуть погоджувати процедуру вiдводу третейського суддi у третейському судi для вирiшення конкретного спору.

     Процедура вiдводу третейського суддi у постiйно дiючому третейському судi визначається регламентом третейського суду з додержанням вимог цього Закону.

     Якщо в третейськiй угодi або у регламентi третейського суду не визначена процедура вiдводу третейського суддi, то письмова мотивована заява про вiдвiд третейського суддi має бути подана стороною протягом трьох днiв пiсля того, як цiй сторонi стали вiдомi обставини, якi є пiдставою для вiдводу третейського суддi вiдповiдно до цього Закону.

     У разi пропуску встановленого строку питання про прийняття заяви про вiдвiд третейського суддi вирiшується головою третейського суду залежно вiд причин пропуску строку, якщо iнше не передбачено регламентом третейського суду.

     Заява сторони про вiдвiд подається третейському суддi третейського суду для вирiшення конкретного спору, кандидатура якого вiдводиться, або головi постiйно дiючого третейського суду. За вiдсутностi заперечень iншої сторони щодо заявленого вiдводу третейський суддя є вiдведеним з дня подання стороною заяви про його вiдвiд.

     Якщо iнша сторона не погоджується з вiдводом третейського суддi, вона має право протягом трьох днiв подати головi третейського суду свої мотивованi заперечення. В цьому випадку питання про вiдвiд вирiшується головою третейського суду спiльно з iншими третейськими суддями, призначеними чи обраними у справi, протягом п'яти днiв з моменту отримання заяви сторони, рiшення яких є обов'язковим для сторiн.

     Незалежно вiд заперечень сторони третейський суддя третейського суду для вирiшення конкретного спору, якому заявлений вiдвiд, не може брати участi у справi. Якщо протягом 10 днiв пiсля вiдводу такого третейського суддi сторони не погодять iншої кандидатури, спiр може бути переданий на вирiшення компетентного суду.

     Стаття 21. Припинення повноважень третейського суддi, складу третейського суду

     Повноваження третейського суддi припиняються:

     за погодженням сторiн;

     у разi вiдводу чи самовiдводу вiдповiдно до цього Закону;

     у разi набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього;

     у разi набрання законної сили судовим рiшенням про визнання його обмежено дiєздатним чи недiєздатним;

     у разi його смертi, визнання його безвiсно вiдсутнiм або оголошення померлим рiшенням суду, що набрало законної сили.

     Повноваження складу третейського суду, яким вирiшувався спiр, припиняються пiсля прийняття ним рiшення по конкретнiй справi.

     У випадках, передбачених статтями 47-49 цього Закону, повноваження складу третейського суду поновлюються i припиняються пiсля проведення зазначених у цих статтях процесуальних дiй.

     Стаття 22. Невиконання третейськими суддями своїх обов'язкiв

     У разi невиконання або неналежного виконання третейським суддею своїх обов'язкiв без поважних причин вiн несе вiдповiдальнiсть, передбачену регламентом третейського суду або Положенням про постiйно дiючий третейський суд чи контрактом, укладеним згiдно iз статтею 24 цього Закону, крiм випадкiв, коли дiї третейських суддiв мiстять ознаки складу правопорушень, за вчинення яких законом передбачено адмiнiстративну чи кримiнальну вiдповiдальнiсть.

     Стаття 23. Замiна третейського суддi

     У разi, якщо повноваження третейського суддi припиненi вiдповiдно до цього Закону, iнший третейський суддя призначається чи обирається згiдно з правилами, якi застосовувалися при призначеннi чи обраннi третейського суддi, який замiнюється.

     Стаття 24. Контракти третейських суддiв

     У третейському судi для вирiшення конкретного спору сторони та третейськi суддi такого третейського суду можуть укладати мiж собою контракти, в яких обумовлюються взаємнi права i обов'язки та iншi питання.

     У третейському судi для вирiшення конкретного спору третейський суддя отримує гонорар за свої послуги, розмiр якого обумовлюється в контрактi мiж ним та стороною.

     У третейському судi для вирiшення конкретного спору третейський суддя має право укласти контракт та одержувати гонорар тiльки вiд однiєї iз сторiн спору.

Роздiл IV. ВИТРАТИ, ПОВ'ЯЗАНI З ВИРIШЕННЯМ СПОРУ ТРЕТЕЙСЬКИМ СУДОМ

     Стаття 25. Склад витрат, пов'язаних з вирiшенням спору третейським судом

     До складу витрат, пов'язаних з вирiшенням спору третейським судом, належать:

     1) гонорари третейських суддiв;

     2) третейський збiр, розмiр, строки та порядок сплати якого сторонами визначаються регламентом третейського суду;

     3) витрати, понесенi третейськими суддями у зв'язку з участю в третейському розглядi, в тому числi витрати, понесенi третейськими суддями на оплату проїзду до мiсця вирiшення спору;

     4) витрати, пов'язанi з оплатою послуг експертiв, перекладачiв, якщо такi були запрошенi чи призначенi для участi в третейському розглядi;

     5) витрати, пов'язанi з оглядом i дослiдженням речових та письмових доказiв у їх мiсцезнаходженнi;

     6) витрати, понесенi свiдками;

     7) витрати, пов'язанi з оплатою стороною, на користь якої було прийнято рiшення третейського суду, послуг представника, пов'язаних iз наданням правової допомоги;

     8) витрати, пов'язанi з органiзацiйним забезпеченням третейського розгляду;

     9) витрати на листування третейського суду;

     10) витрати на телефонний, телеграфний, телексний, факсимiльний, електронний та iнший зв'язок;

     11) гонорар секретаря третейського суду та iншi витрати, визначенi регламентом третейського суду або контрактом з третейським суддею.

     Якщо регламентом третейського суду чи Положенням про постiйно дiючий третейський суд не визначено, що витрати, зазначенi у пунктах 3-11 частини першої цiєї статтi, пiд час третейського розгляду несуть сторони або сторона, яка подала позов, то такi витрати здiйснюються постiйно дiючим третейським судом з наступним їх стягненням iз сторiн спору, про що зазначається в рiшеннi чи ухвалi постiйно дiючого третейського суду.

     Розмiри гонорарiв третейських суддiв постiйно дiючих третейських судiв та порядок їх виплати третейським суддям визначаються вiдповiдно до регламенту третейського суду чи Положення про постiйно дiючий третейський суд.

     У разi, коли третейський розгляд справи постiйно дiючим третейським судом не вiдбувся чи був припинений, сплачений сторонами третейський збiр повертається сторонам, крiм випадкiв, якщо це було зумовлено вiдводом усiх суддiв, укладанням сторонами мирової угоди, вiдмовою позивача вiд позову та iншими обставинами, передбаченими цим Законом.

     У разi, коли третейський розгляд справи постiйно дiючим третейським судом не вiдбувся чи був припинений з пiдстав, зазначених у частинi четвертiй цiєї статтi, то, якщо iнше не передбачено регламентом третейського суду, сторони вiдшкодовують цьому третейському суду всi понесенi ним витрати, про що зазначається в ухвалi третейського суду.

     Здiйснення фiзичною особою повноважень третейського суддi та утворення i дiяльнiсть постiйно дiючого третейського суду вiдповiдно до цього Закону не є пiдприємницькою дiяльнiстю.

     Надходження постiйно дiючого третейського суду, третейського суддi, що пов'язанi з вирiшенням спору третейським судом вiдповiдно до цього Закону, не є доходами вiд здiйснення пiдприємницької дiяльностi.

     Стаття 26. Розподiл витрат, пов'язаних з вирiшенням спору третейським судом

     Розподiл витрат, пов'язаних з вирiшенням спору третейським судом, мiж сторонами здiйснюється третейським судом згiдно з третейською угодою або регламентом третейського суду. В разi вiдсутностi посилань у третейськiй угодi або регламентi третейського суду на порядок розподiлу витрат розподiл мiж сторонами витрат, якi пов'язанi з вирiшенням спору, здiйснюється третейським судом у такому порядку:

     при задоволеннi позову витрати покладаються на вiдповiдача;

     при вiдмовi в позовi - на позивача;

     при частковому задоволеннi позову - на обидвi сторони пропорцiйно розмiру задоволених вимог.

     Порядок розподiлу витрат, пов'язаних з вирiшенням спору третейським судом, зазначається у рiшеннi або ухвалi третейського суду.

Роздiл V. ТРЕТЕЙСЬКИЙ РОЗГЛЯД

     Стаття 27. Компетенцiя третейського суду

     Третейський суд, з додержанням вимог цього Закону, самостiйно вирiшує питання про наявнiсть або вiдсутнiсть у нього компетенцiї для розгляду конкретної справи.

     Сторона має право заявити про вiдсутнiсть у третейського суду компетенцiї стосовно переданого на його вирiшення спору до початку розгляду справи по сутi.

     Сторона має право заявити про перевищення третейським судом меж його компетенцiї, якщо в процесi третейського розгляду виникне питання, розгляд якого не передбачено третейською угодою або яке не може бути предметом такого розгляду вiдповiдно до регламенту третейського суду чи цього Закону.

     У випадках, передбачених частинами другою та третьою цiєї статтi, третейський суд повинен вiдкласти розгляд справи або зупинити розгляд справи по сутi до вирiшення ним питання щодо наявностi у нього вiдповiдної компетенцiї.

     З питань наявностi чи вiдсутностi компетенцiї третейський суд у зазначених випадках виносить мотивовану ухвалу.

     Якщо третейський суд дiйде висновку щодо неможливостi розгляду ним конкретного спору внаслiдок вiдсутностi у нього компетенцiї, третейський розгляд припиняється, а витрати, понесенi третейським судом, вiдшкодовуються сторонами в рiвних частках.

     При прийняттi позову третейський суд вирiшує питання про наявнiсть i дiйснiсть угоди про передачу спору на розгляд третейського суду.

     У разi, якщо третейський суд дiйде висновку про вiдсутнiсть або недiйснiсть зазначеної угоди, вiн повинен вiдмовити в розглядi справи.

     Про вiдмову у розглядi справи виноситься мотивована ухвала, яка надсилається сторонам. При цьому заявнику разом з ухвалою повертаються позовнi матерiали.

     Стаття 28. Визначення правил третейського розгляду

     Правила третейського розгляду у третейському судi для вирiшення конкретного спору визначаються цим Законом та третейською угодою.

     Правила третейського розгляду, визначенi угодою сторiн вiдповiдно до частини першої цiєї статтi, не можуть суперечити обов'язковим положенням цього Закону, якi не надають сторонам права домовлятися з окремих питань.

     Правила третейського розгляду постiйно дiючим третейським судом визначаються регламентом третейського суду, який не повинен суперечити цьому Закону.

     З питань, не врегульованих регламентом третейського суду або третейською угодою у третейському судi для вирiшення конкретного спору щодо правил третейського розгляду, третейський суд застосовує норми цього Закону та може визначити власнi правила третейського розгляду лише в тiй частинi, що не суперечить принципам органiзацiї та дiяльностi третейського суду, якi визначенi цим Законом.

     Строки вчинення процесуальних дiй, передбаченi цим Законом, можуть бути продовженi лише за спiльною згодою сторiн та складу третейського суду, яким вирiшується спiр. Про продовження строку третейського розгляду постановляється вiдповiдна ухвала.

     Стаття 29. Гласнiсть третейського розгляду

     У разi, коли проти вiдкритого розгляду справи третейським судом висунуто хоча б однiєю стороною заперечення з мотивiв додержання та збереження комерцiйної або банкiвської таємницi чи забезпечення конфiденцiйностi iнформацiї, справа розглядається у закритому засiданнi.

     Стаття 30. Мiсце проведення третейського розгляду

     Мiсцем проведення третейського розгляду справи у постiйно дiючому третейському судi є мiсцезнаходження цього третейського суду.

(частина перша статтi 30 у редакцiї Закону України вiд 05.03.2009р. N 1076-VI)

     Мiсце проведення третейського розгляду справи у третейському судi для вирiшення конкретного спору визначається третейською угодою.

(частина друга статтi 30 у редакцiї Закону України вiд 05.03.2009р. N 1076-VI)

     Частину третю статтi 30 виключено

(згiдно iз Законом України вiд 05.03.2009р. N 1076-VI)

     Стаття 31. Мова третейського розгляду

     Розгляд справ у третейському судi провадиться українською мовою, якщо iнше не передбачено регламентом третейського суду чи угодою сторiн.

     Сторона, яка надає документи чи письмовi докази мовою iншою, нiж мова третейського розгляду, повинна забезпечити їх переклад на мову чи мови третейського розгляду.

     Стаття 32. Конфiденцiйнiсть

     Третейський суд, суддя третейського суду не вправi розголошувати вiдомостi та iнформацiю, що стали йому вiдомi пiд час третейського розгляду, без згоди сторiн або їх правонаступникiв. Забороняється вимагати вiд третейського суддi надання документiв, вiдомостей та iнформацiї, якими вiн володiє у зв'язку з третейським розглядом справи, крiм випадкiв, передбачених законами України.

     Стаття 33. Розгляд справ третейським судом та мирова угода

     Розгляд справи третейським судом починається з винесення вiдповiдної ухвали та направлення її сторонам.

     Розгляд справ третейським судом не обмежений будь-якими строками, якщо iнше не встановлено регламентом третейського суду або третейською угодою.

     При розглядi справи третейським судом можуть встановлюватися строки для надання пояснень, подання заяв, документiв, доказiв по справi та вчинення iнших процесуальних дiй.

     Третейський суд на початку розгляду повинен з'ясувати у сторiн можливiсть закiнчити справу мировою угодою та в подальшому сприяти вирiшенню спору шляхом укладення мирової угоди на всiх стадiях процесу.

     Сторони мають право закiнчити справу укладенням мирової угоди як до початку третейського розгляду, так i на будь-якiй його стадiї, до прийняття рiшення.

     За клопотанням сторiн третейський суд приймає рiшення про затвердження мирової угоди. Мирова угода може стосуватися лише прав i обов'язкiв сторiн щодо предмета спору.

     Змiст мирової угоди викладається безпосередньо в рiшеннi третейського суду.

     До рiшень третейського суду, прийнятих вiдповiдно до цiєї статтi, застосовуються правила роздiлу VI цього Закону.

     Стаття 34. Учасники третейського розгляду

     Учасниками третейського розгляду є сторони та їх представники.

     Питання щодо участi третiх осiб та їх процесуальнi права у третейському розглядi вирiшуються третейським судом вiдповiдно до регламенту третейського суду або угоди сторiн у третейському судi для вирiшення конкретного спору. Третя особа бере участь у третейському розглядi добровiльно.

     Частину третю статтi 34 виключено

(згiдно iз Законом України вiд 05.03.2009р. N 1076-VI)

     Стаття 35. Форма та змiст позовної заяви

     Позовна заява подається у письмовiй формi.

     У позовнiй заявi, що подається до третейського суду, повиннi зазначатися:

     назва постiйно дiючого третейського суду або склад третейського суду для вирiшення конкретного спору;

     дата подання позовної заяви;

     найменування i юридичнi адреси сторiн, якi є юридичними особами, та/або прiзвище, iм'я, по батьковi, дата народження, мiсце проживання i мiсце роботи сторiн, якi є фiзичними особами;

     найменування i юридична адреса представника позивача, якщо вiн є юридичною особою, або прiзвище, iм'я, по батьковi, дата народження, мiсце проживання i мiсце роботи представника, який є фiзичною особою, у випадках, коли позов подається представником;

     змiст вимоги, цiна позову, якщо вимога пiдлягає оцiнцi;

     обставини, якими обґрунтованi позовнi вимоги, докази, що їх пiдтверджують, розрахунок вимог;

     посилання на наявнiсть третейської угоди мiж сторонами та докази її укладення;

     перелiк письмових матерiалiв, якi додаються до позовної заяви;

     пiдпис позивача або його представника з посиланням на документ, що засвiдчує повноваження представника.

     До позовної заяви додаються документи, що пiдтверджують:

     1) наявнiсть третейської угоди;

     2) обґрунтованiсть позовних вимог;

     3) повноваження представника;

     4) направлення копiї позовної заяви iншiй сторонi (опис вкладення про вiдправлення цiнного листа, виписка з реєстру поштових вiдправлень тощо).

     Стаття 36. Вiдзив на позовну заяву

     Вiдповiдач повинен надати третейському суду письмовий вiдзив на позовну заяву. Вiдзив на позовну заяву направляється позивачу та третейському суду в порядку та строки, що передбаченi третейською угодою у третейському судi для вирiшення конкретного спору або регламентом третейського суду.

     Якщо регламентом третейського суду строк надання вiдзиву на позовну заяву не визначений, а також у разi розгляду справи третейським судом для вирiшення конкретного спору вiдзив на позовну заяву надається не менше нiж за три днi до першого засiдання третейського суду, який вирiшує спiр.

     Неподання вiдповiдачем вiдзиву у встановленi цiєю статтею строки не звiльняє його в подальшому вiд виконання вимог третейського суду про надання вiдзиву на позов.

     Наслiдки невиконання вимог третейського суду можуть бути передбаченi третейською угодою сторiн у третейському судi для вирiшення конкретного спору або регламентом третейського суду чи встановленi складом третейського суду.

     Якщо сторони не домовилися про iнше, до прийняття рiшення третейським судом сторона має право змiнити, доповнити або уточнити свої позовнi вимоги.

     Стаття 37. Зустрiчний позов

     Вiдповiдач вправi подати зустрiчний позов для розгляду третейським судом, якщо такий позов є пiдвiдомчим третейському суду та може бути предметом третейського розгляду вiдповiдно до третейської угоди.

     Зустрiчний позов може бути подано на будь-якiй стадiї третейського розгляду до прийняття рiшення по справi.

     Третейський суд приймає зустрiчний позов до спiльного розгляду з первiсним позовом, якщо обидва позови взаємно пов'язанi та їх спiльний розгляд є доцiльним, зокрема, коли вони випливають з одних i тих самих правовiдносин або коли вимоги за ними можуть зараховуватися.

     Зустрiчний позов має вiдповiдати вимогам статтi 35 цього Закону.

     Сторона зобов'язана надати вiдзив на пред'явлений до неї зустрiчний позов у порядку та строки, що передбаченi третейською угодою в третейському судi для вирiшення конкретного спору або регламентом третейського суду.

     Стаття 38. Докази

     Доказами є будь-якi фактичнi данi, на пiдставi яких третейський суд встановлює наявнiсть або вiдсутнiсть обставин, що обґрунтовують вимоги i заперечення сторiн, та iншi обставини, що мають значення для правильного вирiшення спору.

     Засоби доказування визначаються регламентом третейського суду.

     У третейському судi для вирiшення конкретного спору засоби доказування визначаються третейською угодою з урахуванням вимог цього Закону.

     У разi невизначеностi цього питання у регламентi третейського суду або третейськiй угодi у третейському судi для вирiшення конкретного спору засоби доказування визначаються третейським судом, що розглядає вiдповiдну справу.

     Обставини справи, якi за законом повиннi бути пiдтвердженi певними засобами доказування, не можуть пiдтверджуватися нiякими iншими засобами доказування.

     Кожна сторона третейського розгляду повинна довести тi обставини, на якi вона посилається як на пiдставу своїх вимог i заперечень.

     Третейський суд має право вимагати вiд сторiн надання доказiв, необхiдних для повного, всебiчного i об'єктивного вирiшення спору.

     Якщо третейський суд визнає за необхiдне одержати документи вiд пiдприємств, установ, органiзацiй, якi не є учасниками третейського розгляду, вiн своєю ухвалою уповноважує сторони або одну iз сторiн одержати вiдповiднi документи та надати їх третейському суду.

     Сторони повиннi надавати третейському суду докази в оригiналах чи належним чином засвiдчених копiях. Всi зiбранi письмовi докази разом з процесуальними документами сторiн (позов, вiдзив на позов тощо) та третейського суду повиннi зберiгатися у справi в прошитому та пронумерованому виглядi.

     Обставини, встановленi рiшенням третейського суду, пiдлягають обов'язковому доказуванню при розглядi цивiльних, господарських та iнших справ, в яких беруть участь тi самi особи або особа, стосовно якої встановленi цi обставини.

(статтю 38 доповнено частиною десятою згiдно iз Законом України вiд 05.03.2009р. N 1076-VI)

     Стаття 39. Участь та права сторiн у засiданнi третейського суду

     Третейський розгляд здiйснюється у засiданнi третейського суду за участю сторiн або їх представникiв, якщо сторони не домовилися про iнше щодо їхньої участi в засiданнi.

     Третейський суд вправi визнати явку сторiн у засiдання обов'язковою.

     Сторонам має бути направлене повiдомлення про день, час та мiсце проведення засiдання третейського суду не пiзнiше нiж за 10 днiв до такого засiдання. Повiдомлення направляється або вручається в порядку, визначеному статтею 15 цього Закону.

     Третейський суд пiд час розгляду справи повинен забезпечити додержання принципу змагальностi сторiн, рiвнi можливостi та свободу сторонам у наданнi ними доказiв i у доведеннi перед третейським судом їх переконливостi.

     Сторони мають право ознайомлюватися з матерiалами справи, робити з них витяги, знiмати копiї, брати участь у засiданнях третейського суду, надавати докази, брати участь у дослiдженнi доказiв, подавати клопотання, давати письмовi та уснi пояснення, заперечувати проти клопотань i доводiв iнших учасникiв розгляду, заявляти вiдводи, користуватися iншими правами вiдповiдно до третейської угоди у третейському судi для вирiшення конкретного спору чи регламенту третейського суду та цього Закону.

     Стаття 40. Забезпечення позову

     Якщо сторони не домовилися про iнше, третейський суд може за заявою будь-якої сторони розпорядитися про вжиття стороною таких забезпечувальних заходiв щодо предмета спору, якi вiн вважає необхiдними, з урахуванням положень цивiльного та господарського процесуального законодавства. Третейський суд може витребувати вiд будь-якої сторони надати належне забезпечення позову у зв'язку з такими заходами.

     Стаття 41. Наслiдки неподання сторонами документiв, iнших письмових матерiалiв або неявки сторiн

     Ненадання витребуваних третейським судом доказiв, iнших письмових документiв чи матерiалiв, неявка у засiдання третейського суду сторiн або їхнiх представникiв, якi належним чином були повiдомленi про розгляд справи i проведення засiдання третейського суду, не є перешкодою для третейського розгляду i прийняття рiшення, якщо причина ненадання документiв або неявки сторiн у засiдання визнана третейським судом неповажною.

     Стаття 42. Невиконання чи неналежне виконання стороною процесуальних дiй

     Невиконання або неналежне виконання однiєю iз сторiн вимог щодо необхiдностi вчинення певних процесуальних дiй, передбачених третейською угодою у третейському судi для вирiшення конкретного спору чи регламентом третейського суду, не є пiдставою для надання третейським судом переваг аргументам та доказам, наведеним та поданим iншою стороною.

     Наслiдки невиконання чи неналежного виконання стороною вимог, встановлених третейською угодою чи регламентом третейського суду, можуть бути передбаченi вiдповiдно третейською угодою чи регламентом третейського суду.

     Стаття 43. Призначення експертизи

     З метою правильного вирiшення спору третейський суд має право зобов'язати сторони чи одну iз сторiн замовити проведення експертизи для роз'яснення питань, що потребують спецiальних знань, про що третейський суд виносить вiдповiдну ухвалу. Наслiдки невиконання стороною цих вимог визначаються регламентом третейського суду чи третейським судом для вирiшення конкретного спору.

     Пiдстави та порядок вiдводу експерта визначаються регламентом третейського суду або угодою сторiн третейського розгляду для вирiшення конкретного спору.

     Стаття 44. Протокол засiдання третейського суду

     Протокол засiдання третейського суду ведеться лише в разi наявностi угоди мiж сторонами про ведення протоколу або коли ведення протоколу передбачено регламентом третейського суду.

     Для ведення протоколу за згодою третейських суддiв (третейського суддi) сторонами може бути призначений секретар третейського розгляду. За його вiдсутностi третейськi суддi можуть обрати секретаря iз складу (крiм голови) третейського суду, яким вирiшується спiр.

     У протоколi засiдання третейського суду зазначаються:

     дата та мiсце розгляду справи;

     прiзвища третейських суддiв i секретаря;

     суть спору;

     найменування сторiн, їхнiх представникiв, свiдкiв, експертiв, iнших осiб, якi беруть участь у розглядi справи;

     заяви та клопотання сторiн;

     вказiвки та вимоги до сторiн по справi, висунутi третейським судом;

     розклад засiдань третейського суду;

     змiст пояснень сторiн та iнших осiб, якi беруть участь у справi;

     поданi пiд час третейського розгляду докази, вiдомостi про їх огляд;

     узгодження сторонами питання про необхiднiсть зберiгання та умови зберiгання рiшень третейського суду;

     витрати, понесенi сторонами.

     Протокол пiдписується секретарем та всiма третейськими суддями, якi розглядали справу.

     Пiдстави та порядок вiдводу секретаря визначаються регламентом третейського суду або угодою сторiн третейського розгляду для вирiшення конкретного спору.

Роздiл VI. РIШЕННЯ ТРЕТЕЙСЬКОГО СУДУ

     Стаття 45. Прийняття рiшення третейським судом

     Рiшення третейського суду приймається пiсля дослiдження усiх обставин справи третейським суддею, що одноособово розглядав справу, або бiльшiстю голосiв третейських суддiв, якi входять до складу третейського суду. Рiшення оголошується у засiданнi третейського суду.

     Третейський суд вправi оголосити лише резолютивну частину рiшення. У цьому випадку, якщо сторони не погодили строк направлення їм рiшення, мотивоване рiшення має бути направлене сторонам у строк, який не перевищує п'яти днiв з дня оголошення резолютивної частини рiшення.

     Кожнiй сторонi направляється по одному примiрнику рiшення.

     У разi вiдмови сторони одержати рiшення третейського суду або її неявки без поважних причин у засiдання третейського суду, де воно оголошується, рiшення вважається таким, що оголошене сторонам, про що на рiшеннi робиться вiдповiдна вiдмiтка, а копiя такого рiшення надсилається такiй сторонi.

     Стаття 46. Вимоги до рiшення третейського суду

     Рiшення третейського суду викладається у письмовiй формi i пiдписується третейським суддею, який одноособово розглядав справу, або повним складом третейського суду, що розглядав справу, в тому числi i третейським суддею, який має окрему думку. Окрема думка третейського суддi викладається письмово та додається до рiшення третейського суду.

     Рiшення постiйно дiючого третейського суду скрiплюється пiдписом керiвника та круглою печаткою юридичної особи - засновника цього третейського суду. Пiдписи третейських суддiв третейського суду для вирiшення конкретного спору на рiшеннi третейського суду посвiдчуються нотарiально.

     У рiшеннi третейського суду повиннi бути зазначенi:

     назва третейського суду;

     дата прийняття рiшення;

     склад третейського суду i порядок його формування;

     мiсце третейського розгляду;

     сторони, їх представники та iншi учасники третейського розгляду, що брали участь у розглядi справи третейським судом;

     висновок про компетенцiю третейського суду, обсяг його повноважень за третейською угодою;

     стислий виклад позовної заяви, вiдзиву на позовну заяву, заяв, пояснень, клопотань сторiн та їхнiх представникiв, iнших учасникiв третейського розгляду;

     встановленi обставини справи, пiдстави виникнення спору, докази, на пiдставi яких прийнято рiшення, змiст мирової угоди, якщо вона укладена сторонами, мотиви, з яких третейський суд вiдхилив доводи, докази та заявленi пiд час третейського розгляду клопотання сторiн;

     висновок про задоволення позову або про вiдмову в позовi повнiстю або частково по кожнiй iз заявлених вимог;

     норми законодавства, якими керувався третейський суд при прийняттi рiшення.

     Висновки третейського суду, що мiстяться в рiшеннi по справi, не можуть залежати вiд настання або ненастання будь-яких обставин.

     У разi задоволення позовних вимог у резолютивнiй частинi рiшення зазначаються:

     сторона, на користь якої вирiшено спiр;

     сторона, з якої за рiшенням третейського суду має бути здiйснено стягнення грошових сум та/або яка зобов'язана виконати певнi дiї або утриматися вiд виконання певних дiй;

     розмiр грошової суми, яка пiдлягає стягненню, та/або дiї, якi пiдлягають виконанню або вiд виконання яких сторона має утриматися за рiшенням третейського суду;

     строк сплати коштiв та/або строк i спосiб виконання таких дiй;

     порядок розподiлу мiж сторонами витрат, пов'язаних з вирiшенням спору третейським судом;

     iншi обставини, якi третейський суд вважає за необхiдне зазначити.

     Стаття 47. Додаткове рiшення

     Якщо сторони не домовилися про iнше, будь-яка iз сторiн, повiдомивши про це iншу сторону, може протягом семи днiв пiсля одержання рiшення звернутися до третейського суду iз заявою про прийняття додаткового рiшення щодо вимог, якi були заявленi пiд час третейського розгляду, але не знайшли вiдображення у рiшеннi.

     Заяву про прийняття додаткового рiшення має бути розглянуто тим складом третейського суду, який вирiшував спiр, протягом семи днiв пiсля її одержання третейським судом.

     За результатами розгляду заяви приймається додаткове рiшення, яке є складовою частиною рiшення третейського суду, або виноситься мотивована ухвала про вiдмову у задоволеннi заяви про прийняття додаткового рiшення.

     Стаття 48. Роз'яснення рiшення

     Якщо сторони не домовилися про iнше, будь-яка iз сторiн, повiдомивши про це iншу сторону, має право протягом семи днiв пiсля одержання рiшення звернутися до третейського суду iз заявою про роз'яснення резолютивної частини рiшення.

     Заяву про роз'яснення резолютивної частини рiшення має бути розглянуто тим складом третейського суду, який вирiшував спiр, протягом семи днiв пiсля її одержання третейським судом.

     За результатами розгляду заяви виноситься ухвала про роз'яснення рiшення, яка є складовою частиною рiшення, або мотивована ухвала про вiдмову у роз'ясненнi рiшення.

     Здiйснюючи роз'яснення резолютивної частини рiшення, третейський суд не має права змiнювати змiст рiшення.

     Стаття 49. Виправлення рiшення

     Третейський суд у тому ж складi, з власної iнiцiативи або за заявою сторони третейського розгляду, може виправити у рiшеннi описки, арифметичнi помилки або будь-якi iншi неточностi, про що виноситься ухвала, яка є складовою частиною рiшення.

     Стаття 50. Обов'язковiсть рiшення третейського суду

     Сторони, якi передали спiр на вирiшення третейського суду, зобов'язанi добровiльно виконати рiшення третейського суду, без будь-яких зволiкань чи застережень.

     Сторони та третейський суд вживають усiх необхiдних заходiв з метою забезпечення виконання рiшення третейського суду.

     Стаття 51. Оскарження рiшення третейського суду

     Рiшення третейського суду є остаточним i оскарженню не пiдлягає, крiм випадкiв, передбачених цим Законом.

     Рiшення третейського суду може бути оскаржене сторонами, третiми особами, а також особами, якi не брали участь у справi, у разi якщо третейський суд вирiшив питання про їх права i обов'язки у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду вiдповiдно до встановлених законом пiдвiдомчостi та пiдсудностi справ.

(частина друга статтi 51 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 05.03.2009р. N 1076-VI)

     Рiшення третейського суду може бути оскаржене та скасоване лише з таких пiдстав:

     1) справа, по якiй прийнято рiшення третейського суду, не пiдвiдомча третейському суду вiдповiдно до закону;

     2) рiшення третейського суду прийнято у спорi, не передбаченому третейською угодою, або цим рiшенням вирiшенi питання, якi виходять за межi третейської угоди. Якщо рiшенням третейського суду вирiшенi питання, якi виходять за межi третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рiшення, що стосується питань, якi виходять за межi третейської угоди;

     3) третейську угоду визнано недiйсною компетентним судом;

     4) склад третейського суду, яким прийнято рiшення, не вiдповiдав вимогам статей 16-19 цього Закону;

     5) третейський суд вирiшив питання про права i обов'язки осiб, якi не брали участь у справi.

(частину третю статтi 51 доповнено пунктом 5 згiдно iз Законом України вiд 05.03.2009р. N 1076-VI)

     Заяву про скасування рiшення третейського суду може бути подано до компетентного суду сторонами, третiми особами протягом трьох мiсяцiв з дня прийняття рiшення третейським судом, а особами, якi не брали участь у справi, у разi якщо третейський суд вирiшив питання про їх права i обов'язки, - протягом трьох мiсяцiв з дня, коли вони дiзналися або повиннi були дiзнатися про прийняття рiшення третейського суду.

(частина четверта статтi 51 у редакцiї Закону України вiд 05.03.2009р. N 1076-VI)

     Скасування компетентним судом рiшення третейського суду не позбавляє сторони права повторно звернутися до третейського суду, крiм випадкiв, передбачених цiєю статтею.

     У разi, якщо рiшення третейського суду скасовано повнiстю або частково внаслiдок визнання компетентним судом недiйсною третейської угоди або через те, що рiшення прийнято у спорi, який не передбачений третейською угодою, чи цим рiшенням вирiшенi питання, що виходять за межi третейської угоди або рiшення прийнято у справi, не пiдвiдомчiй третейському суду, вiдповiдний спiр не пiдлягає подальшому розгляду в третейських судах.

(частина шоста статтi 51 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 05.03.2009р. N 1076-VI)

     Стаття 52. Ухвали третейського суду

     З питань, що виникають у процесi розгляду справи i не стосуються сутi спору, третейський суд постановляє ухвали.

     Стаття 53. Припинення третейського розгляду

     Третейський суд постановляє ухвалу про припинення третейського розгляду в таких випадках:

     спiр не пiдлягає вирiшенню в третейських судах України;

     є рiшення компетентного суду мiж тими ж сторонами, з того ж предмета i з тих самих пiдстав;

     позивач вiдмовився вiд позову;

     сторони уклали угоду про припинення третейського розгляду;

     пiдприємство, установу чи органiзацiю, якi є стороною третейського розгляду, лiквiдовано;

     третейський суд є некомпетентним щодо переданого на його розгляд спору;

     у разi смертi фiзичної особи, яка була стороною у справi, якщо спiрнi правовiдносини не допускають правонаступництва.

     Стаття 54. Зберiгання матерiалiв справ, розглянутих третейським судом

     Справи, розглянутi постiйно дiючим третейським судом, зберiгаються у цьому третейському судi протягом 10 рокiв з дня прийняття рiшення третейського суду.

     Справи, розглянутi третейським судом для вирiшення конкретного спору, за якими видано виконавчi документи, зберiгаються у компетентному судi, за мiсцем видачi виконавчого документа.

     Регламентом третейського суду можуть вирiшуватися питання, пов'язанi з покриттям витрат такого суду на зберiгання справ.

Роздiл VII. ВИКОНАННЯ РIШЕННЯ ТРЕТЕЙСЬКОГО СУДУ

     Стаття 55. Виконання рiшення третейського суду

     Рiшення третейського суду виконуються зобов'язаною стороною добровiльно, в порядку та строки, що встановленi в рiшеннi.

     Якщо в рiшеннi строк його виконання не встановлений, рiшення пiдлягає негайному виконанню.

     Частину третю статтi 55 виключено

(згiдно iз Законом України вiд 05.03.2009р. N 1076-VI)

     Стаття 56. Порядок видачi виконавчого документа

     Заява про видачу виконавчого документа може бути подана до компетентного суду протягом трьох рокiв з дня прийняття рiшення третейським судом. Така заява пiдлягає розгляду компетентним судом протягом 15 днiв з дня її надходження до суду. Про час та мiсце розгляду заяви повiдомляються сторони, проте неявка сторiн чи однiєї iз сторiн не є перешкодою для судового розгляду заяви.

     При розглядi заяви про видачу виконавчого документа компетентний суд повинен витребувати справу з постiйно дiючого третейського суду, в якому зберiгається справа, яка має бути направлена до компетентного суду протягом п'яти днiв вiд дня надходження вимоги. У такому випадку строк вирiшення заяви про видачу виконавчого документа продовжується до одного мiсяця.

     Ухвала про видачу виконавчого документа направляється сторонам протягом п'яти днiв з дня її прийняття.

     Сторона, на користь якої виданий виконавчий документ, одержує його безпосередньо у компетентному судi.

     Пiсля розгляду компетентним судом заяви про видачу виконавчого документа справа пiдлягає поверненню до постiйно дiючого третейського суду.

     Компетентний суд вiдмовляє в задоволеннi заяви про видачу виконавчого документа, якщо:

     1) на день прийняття рiшення за заявою про видачу виконавчого документа рiшення третейського суду скасовано компетентним судом;

     2) справа, по якiй прийнято рiшення третейського суду, не пiдвiдомча третейському суду вiдповiдно до закону;

     3) пропущено встановлений цiєю статтею строк для звернення за видачею виконавчого документа, а причини його пропуску не визнанi судом поважними;

     4) рiшення третейського суду прийнято у спорi, не передбаченому третейською угодою, або цим рiшенням вирiшенi питання, якi виходять за межi третейської угоди. Якщо рiшенням третейського суду вирiшенi питання, якi виходять за межi третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рiшення, що стосується питань, якi виходять за межi третейської угоди;

     5) третейська угода визнана недiйсною компетентним судом;

     6) склад третейського суду, яким прийнято рiшення, не вiдповiдав вимогам статей 16-19 цього Закону;

     7) рiшення третейського суду мiстить способи захисту прав та охоронюваних iнтересiв, якi не передбаченi законами України;

     8) постiйно дiючий третейський суд не надав на вимогу компетентного суду вiдповiдну справу;

     9) третейський суд вирiшив питання про права i обов'язки осiб, якi не брали участь у справi.

(частину шосту статтi 56 доповнено пунктом 9 згiдно iз Законом України вiд 05.03.2009р. N 1076-VI)

     Ухвала компетентного суду про вiдмову у видачi виконавчого документа, якщо вона не була оскаржена в апеляцiйному порядку, набирає законної сили пiсля закiнчення строку на апеляцiйне оскарження. У разi подання апеляцiї ухвала компетентного суду набирає законної сили пiсля розгляду справи судом апеляцiйної iнстанцiї.

     Сторони мають право протягом 15 днiв пiсля винесення компетентним судом ухвали про вiдмову у видачi виконавчого документа оскаржити цю ухвалу в апеляцiйному порядку. Пiсля набрання законної сили ухвалою про вiдмову у видачi виконавчого документа спiр мiж сторонами може бути вирiшений компетентним судом у загальному порядку.

     Стаття 57. Примусове виконання рiшення третейського суду

     Рiшення третейського суду, яке не виконано добровiльно, пiдлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

     Виконавчий документ, виданий на пiдставi рiшення третейського суду, може бути пред'явлений до примусового виконання в строки, встановленi Законом України "Про виконавче провадження".

Роздiл VIII. ТРЕТЕЙСЬКЕ САМОВРЯДУВАННЯ

     Стаття 58. Самоврядування третейських суддiв

     Для представництва та захисту iнтересiв третейських суддiв постiйно дiючих третейських судiв утворюються органи третейського самоврядування.

     Вищим органом третейського самоврядування є Всеукраїнський з'їзд третейських суддiв.

     Всеукраїнський з'їзд третейських суддiв обирає Третейську палату України.

     Третейська палата України є постiйно дiючим органом третейського самоврядування, який представляє та захищає соцiальнi i професiйнi права та iнтереси третейських суддiв i третейських судiв, здiйснює методичну та видавничу роботу, аналiзує практику правозастосування третейських судiв i здiйснює iншi повноваження, визначенi вищим органом третейського самоврядування.

     Третейську палату України очолює Голова Третейської палати України, який обирається вищим органом самоврядування третейських суддiв термiном на три роки.

     Iншi повноваження та компетенцiя Третейської палати України, умови матерiально-технiчного, iнформацiйного забезпечення її дiяльностi визначаються Положенням про Третейську палату України, що затверджується Всеукраїнським з'їздом третейських суддiв.

     Стаття 59. Повноваження Голови Третейської палати України

     Голова Третейської палати України:

     представляє Третейську палату України у взаємовiдносинах з органами державної влади та органами мiсцевого самоврядування, юридичними та фiзичними особами;

     органiзовує дiяльнiсть Третейської палати України та Всеукраїнського з'їзду третейських суддiв;

     має право бути третейським суддею у вирiшеннi спорiв третейським судом;

     здiйснює iншi повноваження, передбаченi цим Законом та Положенням про Третейську палату України.

Роздiл IX. ПРИКIНЦЕВI ПОЛОЖЕННЯ

     1. Цей Закон набирає чинностi з дня його опублiкування.

     2. Внести змiни до таких законодавчих актiв України:

     1) пiдпункт 1 пункту 2 роздiлу IX втратив чиннiсть з 1 вересня 2005 року

(у зв'язку з втратою чинностi Цивiльного процесуального кодексу України вiд 18.07.63р. згiдно з Цивiльним процесуальним кодексом України вiд 18.03.2004р. N 1618-IV)

     2) пiдпункт 2 пункту 2 роздiлу IX втратив чиннiсть

(у зв'язку з втратою чинностi Законом України вiд 03.04.97р. N 168/97-ВР згiдно з Податковим кодексом України вiд 02.12.2010р. N 2755-VI)

     3) пiдпункт 3 пункту 2 роздiлу IX втратив чиннiсть

(у зв'язку з втратою чинностi Законом України вiд 28.12.94р. N 334/94-ВР згiдно з Податковим кодексом України вiд 02.12.2010р. N 2755-VI)

     4) пiдпункт 4 пункту 2 роздiлу IX втратив чиннiсть

(у зв'язку з втратою чинностi Законом України вiд 24.03.98р. N 202/98-ВР згiдно iз Законом України вiд 02.06.2016р. N 1403-VIII)

     5) у Законi України "Про виконавче провадження" (Вiдомостi Верховної Ради України, 1999 р., N 24, ст. 207; 2003 р., N 5, ст. 46; 2004 р., N 6, ст. 37, N 11, ст. 140):

(у зв'язку з втратою чинностi Законом України вiд 21.04.99р. N 606-XIV згiдно iз Законом України вiд 02.06.2016р. N 1404-VIII)

     3. Засновникам третейських судiв у тримiсячний строк з дня набрання чинностi цим Законом привести правовстановлюючi документи у вiдповiднiсть iз вимогами цього Закону.

     4. Кабiнету Мiнiстрiв України протягом трьох мiсяцiв з дня набрання чинностi цим Законом:

     розробити i внести на розгляд Верховної Ради України пропозицiї щодо приведення законодавчих актiв України у вiдповiднiсть iз цим Законом;

     привести свої рiшення у вiдповiднiсть iз цим Законом;

     забезпечити перегляд i скасування мiнiстерствами та iншими центральними органами виконавчої влади України всiх нормативних актiв, що суперечать цьому Закону, та прийняття вiдповiдних актiв, спрямованих на реалiзацiю положень цього Закону.

Президент України Л.КУЧМА

м. Київ
11 травня 2004 року
N 1701-IV

Copyright © 2022 НТФ «Интес»
Все права сохранены.