ЦИВIЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

Iз змiнами i доповненнями, внесеними
Законом України
вiд 23 червня 2005 року N 2709-IV,
Кодексом адмiнiстративного судочинства України
вiд 6 липня 2005 року N 2747-IV,
Законами України
вiд 8 вересня 2005 року N 2875-IV,
вiд 15 березня 2006 року N 3538-IV,
вiд 16 березня 2006 року N 3551-IV,
вiд 16 березня 2006 року N 3570-IV,
вiд 15 грудня 2006 року N 483-V,
вiд 1 грудня 2006 року N 424-V,
вiд 9 сiчня 2007 року N 543-V,
вiд 19 квiтня 2007 року N 962-V,
вiд 21 травня 2009 року N 1397-VI,
вiд 25 червня 2009 року N 1568-VI,
вiд 17 листопада 2009 року N 1720-VI,
вiд 21 сiчня 2010 року N 1837-VI,
вiд 11 лютого 2010 року N 1876-VI,
вiд 18 лютого 2010 року N 1691-VI,
вiд 11 травня 2010 року N 2167-VI,
вiд 1 червня 2010 року N 2289-VI,
вiд 1 липня 2010 року N 2387-VI,
вiд 1 липня 2010 року N 2398-VI,
вiд 7 липня 2010 року N 2453-VI,
вiд 21 вересня 2010 року N 2536-VI,
вiд 4 листопада 2010 року N 2677-VI,
Податковим кодексом України
вiд 2 грудня 2010 року N 2755-VI,
Законами України
вiд 3 лютого 2011 року N 2979-VI,
вiд 3 лютого 2011 року N 2981-VI,
вiд 17 лютого 2011 року N 3038-VI,
вiд 8 липня 2011 року N 3674-VI,
вiд 22 вересня 2011 року N 3776-VI,
вiд 20 жовтня 2011 року N 3932-VI,
вiд 20 грудня 2011 року N 4176-VI,
вiд 20 грудня 2011 року N 4190-VI,
вiд 21 лютого 2012 року N 4416-VI,
вiд 23 лютого 2012 року N 4452-VI,
вiд 22 березня 2012 року N 4565-VI,
вiд 22 березня 2012 року N 4566-VI,
вiд 13 квiтня 2012 року N 4652-VI,
вiд 24 травня 2012 року N 4847-VI,
вiд 3 липня 2012 року N 5029-VI,
вiд 4 липня 2012 року N 5041-VI,
вiд 5 липня 2012 року N 5076-VI,
вiд 18 вересня 2012 року N 5288-VI,
вiд 6 листопада 2012 року N 5477-VI
(змiни, передбаченi пiдпунктом 2 пункту 4 роздiлу I Закону України
вiд 6 листопада 2012 року N 5477-VI, набирають чинностi одночасно з
набранням чинностi роздiлом III Закону України "Про безоплатну правову допомогу",
який набирає чинностi поетапно пiсля початку дiяльностi
центрiв з надання безоплатної вторинної правової допомоги),
вiд 16 травня 2013 року N 245-VII,
вiд 4 липня 2013 року N 406-VII,
вiд 16 сiчня 2014 року N 721-VII,
(змiни, внесенi Законом України вiд 16 сiчня 2014 року N 721-VII, втратили чиннiсть
у зв'язку з втратою чинностi Законом України вiд 16 сiчня 2014 року N 721-VII
згiдно iз Законом України вiд 28 сiчня 2014 року N 732-VII),
вiд 23 лютого 2014 року N 767-VII,
вiд 15 квiтня 2014 року N 1206-VII,
вiд 13 травня 2014 року N 1261-VII,
вiд 13 травня 2014 року N 1263-VII,
вiд 14 жовтня 2014 року N 1697-VII,
вiд 14 жовтня 2014 року N 1700-VII
(змiни, внесенi Законом України вiд 14 жовтня 2014 року N 1700-VII,
вводяться в дiю з 26 квiтня 2015 року),
вiд 12 лютого 2015 року N 192-VIII,
вiд 12 лютого 2015 року N 198-VIII,
вiд 22 травня 2015 року N 484-VIII,
вiд 18 червня 2015 року N 541-VIII,
вiд 16 липня 2015 року N 629-VIII,
вiд 10 листопада 2015 року N 772-VIII,
вiд 26 листопада 2015 року N 835-VIII,
вiд 23 грудня 2015 року N 901-VIII,
вiд 25 грудня 2015 року N 922-VIII,
вiд 4 лютого 2016 року N 990-VIII,
вiд 2 червня 2016 року N 1404-VIII,
вiд 20 вересня 2016 року N 1533-VIII,
вiд 9 лютого 2017 року N 1847-VIII,
вiд 23 березня 2017 року N 1977-VIII,
вiд 23 березня 2017 року N 1982-VIII,
вiд 17 травня 2017 року N 2037-VIII,
вiд 13 липня 2017 року N 2136-VIII,
вiд 14 листопада 2017 року N 2205-VIII
(змiни, внесенi Законом України вiд 14 листопада 2017 року N 2205-VIII,
вводяться в дiю з 10 червня 2018 року)
вiд 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII,
(Законом України вiд 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII
цей Кодекс викладено у новiй редакцiї)
вiд 7 грудня 2017 року N 2229-VIII,
вiд 7 грудня 2017 року N 2234-VIII,
вiд 18 сiчня 2018 року N 2268-VIII,
вiд 3 липня 2018 року N 2475-VIII,
вiд 2 жовтня 2018 року N 2581-VIII,
вiд 2 жовтня 2019 року N 142-IX,
вiд 17 жовтня 2019 року N 198-IX,
вiд 31 жовтня 2019 року N 263-IX,
вiд 18 грудня 2019 року N 390-IX,
вiд 14 сiчня 2020 року N 440-IX,
вiд 15 сiчня 2020 року N 460-IX,
вiд 30 березня 2020 року N 540-IX,
вiд 13 травня 2020 року N 590-IX,
вiд 17 червня 2020 року N 720-IX,
вiд 18 червня 2020 року N 731-IX,
вiд 14 липня 2020 року N 768-IX

Роздiл I
ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ

Глава 1. Основнi положення

     Стаття 1. Призначення Цивiльного процесуального кодексу України

     1. Цивiльний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцiю та повноваження загальних судiв щодо цивiльних спорiв та iнших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здiйснення цивiльного судочинства.

     Стаття 2. Завдання та основнi засади цивiльного судочинства

     1. Завданням цивiльного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд i вирiшення цивiльних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи iнтересiв фiзичних осiб, прав та iнтересiв юридичних осiб, iнтересiв держави.

     2. Суд та учасники судового процесу зобов'язанi керуватися завданням цивiльного судочинства, яке превалює над будь-якими iншими мiркуваннями в судовому процесi.

     3. Основними засадами (принципами) цивiльного судочинства є:

     1) верховенство права;

     2) повага до честi i гiдностi, рiвнiсть усiх учасникiв судового процесу перед законом та судом;

     3) гласнiсть i вiдкритiсть судового процесу та його повне фiксування технiчними засобами;

     4) змагальнiсть сторiн;

     5) диспозитивнiсть;

     6) пропорцiйнiсть;

     7) обов'язковiсть судового рiшення;

     8) забезпечення права на апеляцiйний перегляд справи;

     9) забезпечення права на касацiйне оскарження судового рiшення у випадках, встановлених законом;

     10) розумнiсть строкiв розгляду справи судом;

     11) неприпустимiсть зловживання процесуальними правами;

     12) вiдшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рiшення.

     Стаття 3. Законодавство про цивiльне судочинство

     1. Цивiльне судочинство здiйснюється вiдповiдно до Конституцiї України, цього Кодексу, Закону України "Про мiжнародне приватне право", законiв України, що визначають особливостi розгляду окремих категорiй справ, а також мiжнародних договорiв, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України.

     2. Якщо мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України, передбачено iншi правила, нiж встановленi цим Кодексом, застосовуються правила мiжнародного договору України.

     3. Провадження в цивiльних справах здiйснюється вiдповiдно до законiв, чинних на час вчинення окремих процесуальних дiй, розгляду i вирiшення справи.

     4. Закон, який встановлює новi обов'язки, скасовує чи звужує права, належнi учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дiї в часi.

     Стаття 4. Право на звернення до суду за захистом

     1. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних iнтересiв.

     2. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в iнтересах iнших осiб або державних чи суспiльних iнтересах.

     3. Вiдмова вiд права на звернення до суду за захистом є недiйсною.

     4. Угода сторiн про передачу спору на розгляд третейського суду допускається. До третейського суду за угодою сторiн може бути переданий будь-який спiр, який виникає з цивiльних правовiдносин, крiм випадкiв, передбачених законом.

     5. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розглядi своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

     Стаття 5. Способи захисту, якi застосовуються судом

     1. Здiйснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та iнтереси фiзичних осiб, права та iнтереси юридичних осiб, державнi та суспiльнi iнтереси у спосiб, визначений законом або договором.

     2. У випадку, якщо закон або договiр не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи iнтересу особи, яка звернулася до суду, суд вiдповiдно до викладеної в позовi вимоги такої особи може визначити у своєму рiшеннi такий спосiб захисту, який не суперечить закону.

     3. Єдиним способом захисту прав осiб, якi є (були) учасниками банку i права та iнтереси яких були порушенi внаслiдок виведення неплатоспроможного банку з ринку або лiквiдацiї банку на пiдставi протиправного (незаконного) iндивiдуального акта Нацiонального банку України, Фонду гарантування вкладiв фiзичних осiб, Мiнiстерства фiнансiв України, Нацiональної комiсiї з цiнних паперiв та фондового ринку, рiшення Кабiнету Мiнiстрiв України, є вiдшкодування завданої шкоди у грошовiй формi.

     4. Визнання протиправним (незаконним) iндивiдуального акта/рiшення, зазначеного в частинi третiй цiєї статтi, не може бути пiдставою для застосування способiв захисту у виглядi визнання недiйсними, нечинними, протиправними та скасування будь-яких рiшень, правочинiв або iнших дiй / визнання протиправною бездiяльностi, прийнятих, вчинених або допущених у процедурi виведення неплатоспроможного банку з ринку / лiквiдацiї банку.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 13.05.2020р. N 590-IX)

     Стаття 6. Повага до честi i гiдностi, рiвностi перед законом i судом

     1. Суд зобов'язаний поважати честь i гiднiсть усiх учасникiв судового процесу i здiйснювати правосуддя на засадах їх рiвностi перед законом i судом незалежно вiд раси, кольору шкiри, полiтичних, релiгiйних та iнших переконань, статi, етнiчного та соцiального походження, майнового стану, мiсця проживання, мовних та iнших ознак.

     Стаття 7. Гласнiсть судового процесу

     1. Розгляд справ у судах проводиться усно i вiдкрито, крiм випадкiв, передбачених цим Кодексом.

     2. Будь-яка особа має право бути присутньою у вiдкритому судовому засiданнi. Вiд особи, яка бажає бути присутньою у судовому засiданнi, забороняється вимагати будь-якi документи, крiм документа, що посвiдчує особу. Особи, якi бажають бути присутнiми у судовому засiданнi, допускаються до зали судових засiдань до початку судового засiдання або пiд час перерви.

     3. Суд може видалити iз зали судових засiдань осiб, якi перешкоджають веденню судового засiдання, здiйсненню прав або виконанню обов'язкiв учасникiв судового процесу або суддi, порушують порядок у залi суду. Суд може прийняти рiшення про обмеження доступу осiб, якi не є учасниками судового процесу, в судове засiдання пiд час карантину, встановленого Кабiнетом Мiнiстрiв України вiдповiдно до Закону України "Про захист населення вiд iнфекцiйних хвороб", якщо участь в судовому засiданнi становитиме загрозу життю чи здоров'ю особи.

     4. Особи, присутнi в залi судового засiдання, представники засобiв масової iнформацiї можуть проводити у залi судового засiдання фотозйомку, вiдео- та аудiозапис з використанням портативних вiдео- та аудiотехнiчних засобiв без отримання окремого дозволу суду, але з урахуванням обмежень, встановлених цим Кодексом.

     5. Трансляцiя судового засiдання здiйснюється з дозволу суду. Якщо всi учасники справи беруть участь у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї, здiйснюється транслювання перебiгу судового засiдання в мережi Iнтернет в обов'язковому порядку.

     6. Проведення в залi судового засiдання фотозйомки, вiдеозапису, а також трансляцiя судового засiдання повиннi здiйснюватися без створення перешкод у веденнi засiдання i здiйсненнi учасниками судового процесу їхнiх процесуальних прав.

     7. Розгляд справи у закритому судовому засiданнi проводиться у випадках, коли вiдкритий судовий розгляд може мати наслiдком розголошення таємної чи iншої iнформацiї, що охороняється законом, або за клопотанням учасникiв справи з метою забезпечення таємницi усиновлення, запобiгання розголошенню вiдомостей про iнтимнi чи iншi особистi сторони життя учасникiв справи або вiдомостей, що принижують їхню честь i гiднiсть, а також в iнших випадках, установлених законом.

     8. Особистi папери, листи, записи телефонних розмов, телеграми та iншi види кореспонденцiї можуть бути оголошенi у судовому засiданнi лише за згодою осiб, визначених Цивiльним кодексом України. Це правило застосовується при дослiдженнi звуко- i вiдеозаписiв такого самого характеру.

     9. Про розгляд справи у закритому судовому засiданнi постановляється ухвала. Суд ухвалою може оголосити судове засiдання закритим повнiстю або закритою його частину.

     10. Розгляд справи та вчинення окремих процесуальних дiй у закритому судовому засiданнi проводяться з додержанням правил здiйснення цивiльного судочинства. Пiд час такого розгляду можуть бути присутнi лише учасники справи, а в разi необхiдностi - свiдки, експерти, спецiалiсти, перекладачi. Суд попереджає зазначених осiб про обов'язок не розголошувати iнформацiю, для забезпечення захисту якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дiй вiдбувається в закритому судовому засiданнi.

     11. Використання систем вiдеоконференц-зв'язку та транслювання перебiгу судового засiдання в мережi Iнтернет у закритому судовому засiданнi не допускається.

     12. Якщо пiд час закритого судового засiдання буде встановлено, що iнформацiя, для забезпечення нерозголошення якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дiй вiдбувалися в закритому судовому засiданнi, вже є публiчно доступною або обмеження доступу до iнформацiї є безпiдставним чи не вiдповiдає закону, суд постановляє ухвалу про подальший розгляд справи у вiдкритому судовому засiданнi.

     13. Розгляд справи здiйснюється в порядку письмового провадження за наявними у справi матерiалами, якщо цим Кодексом не передбачено повiдомлення учасникiв справи. У такому випадку судове засiдання не проводиться.

     14. Суд пiд час розгляду справи в судовому засiданнi здiйснює повне фiксування його перебiгу за допомогою вiдео- та (або) звукозаписувального технiчного засобу, крiм випадкiв, передбачених цим Кодексом. Порядок такого фiксування встановлюється цим Кодексом.

     15. Офiцiйним записом судового засiдання є лише технiчний запис, здiйснений судом у порядку, передбаченому цим Кодексом.

     16. Судове рiшення (повне або скорочене), ухвалене у вiдкритому судовому засiданнi, оголошується прилюдно у порядку, визначеному цим Кодексом.

     17. Якщо судовий розгляд проводився в закритому судовому засiданнi, прилюдно оголошується лише вступна та резолютивна частини рiшення, якщо такi частини не мiстять iнформацiї, для забезпечення захисту якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дiй проводилися в закритому судовому засiданнi. Якщо вступна та (або) резолютивна частини рiшення мiстять таку iнформацiю, їх оголошення здiйснюється в закритому судовому засiданнi.

     18. Якщо судове рiшення оголошується прилюдно, учасники справи, iншi особи, присутнi у залi судового засiдання, представники засобiв масової iнформацiї можуть проводити в залi судового засiдання фотозйомку, вiдеозапис, транслювання проголошення рiшення по радiо i телебаченню, в мережi Iнтернет.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 30.03.2020р. N 540-IX)

     Стаття 8. Вiдкритiсть iнформацiї щодо справи

     1. Нiхто не може бути позбавлений права на iнформацiю про дату, час i мiсце розгляду своєї справи або обмежений у правi отримання в судi усної або письмової iнформацiї про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рiшень у порядку, встановленому законом.

     2. Особи, якi не брали участi у справi, якщо суд вирiшив питання про їхнi права, свободи, iнтереси та (або) обов'язки, якi подали апеляцiйну чи касацiйну скаргу на вiдповiдне рiшення, мають право ознайомлюватися з матерiалами справи, робити з них витяги, знiмати копiї з документiв, долучених до справи, одержувати копiї судових рiшень в порядку, передбаченому цим Кодексом.

     3. Iнформацiя щодо суду, який розглядає справу, учасникiв справи та предмета позову, дати надходження позовної заяви (скарги) чи будь-якої iншої заяви або клопотання у справi, у тому числi особи, яка подала таку заяву, вжитих заходiв забезпечення позову та (або) доказiв, стадiї розгляду справи, мiсця, дати i часу судового засiдання, руху справи з одного суду до iншого є вiдкритою та пiдлягає невiдкладному оприлюдненню на офiцiйному веб-порталi судової влади України в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему.

     4. У разi постановлення судом ухвали про розгляд справи у закритому судовому засiданнi iнформацiя щодо справи не розкривається, окрiм вiдомостей про учасникiв справи, предмет позову, дату надходження позовної заяви, стадiї розгляду справи, мiсце, дату i час судового засiдання, рух справи з одного суду до iншого.

     5. При розкриттi iнформацiї щодо справи, передбаченої частинами третьою та четвертою цiєї статтi, не можуть бути оприлюдненi такi вiдомостi:

     1) мiсце проживання або перебування фiзичних осiб iз зазначенням адреси, номери телефонiв чи iнших засобiв зв'язку, адреси електронної пошти, реєстрацiйнi номери облiкової картки платника податкiв, реквiзити документiв, що посвiдчують особу, унiкальнi номери запису в Єдиному державному демографiчному реєстрi;

     2) реєстрацiйнi номери транспортних засобiв;

     3) номери банкiвських рахункiв, номери платiжних карток;

     4) iнформацiя, для забезпечення захисту якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дiй вiдбувалися в закритому судовому засiданнi.

     Такi вiдомостi замiнюються лiтерними або цифровими позначеннями.

     Стаття 9. Мова цивiльного судочинства

     1. Цивiльне судочинство в судах провадиться державною мовою.

     2. Суди забезпечують рiвнiсть прав учасникiв судового процесу за мовною ознакою.

     3. Суди використовують державну мову в процесi судочинства та гарантують право учасникам судового процесу на використання ними в судовому процесi рiдної мови або мови, якою вони володiють.

     4. Учасники судового процесу, якi не володiють або недостатньо володiють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в судi i заявляти клопотання рiдною мовою або мовою, якою вони володiють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом.

     Стаття 10. Верховенство права та законодавство, вiдповiдно до якого суд вирiшує справи

     1. Суд при розглядi справи керується принципом верховенства права.

     2. Суд розглядає справи вiдповiдно до Конституцiї України, законiв України, мiжнародних договорiв, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України.

     3. Суд застосовує iншi правовi акти, прийнятi вiдповiдним органом на пiдставi, в межах повноважень та у спосiб, що встановленi Конституцiєю та законами України.

     4. Суд застосовує при розглядi справ Конвенцiю про захист прав людини i основоположних свобод 1950 року i протоколи до неї, згоду на обов'язковiсть яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

     5. Суд застосовує норми права iнших держав у разi, коли це передбачено законом України чи мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України.

     6. Якщо суд доходить висновку, що закон чи iнший правовий акт суперечить Конституцiї України, суд не застосовує такий закон чи iнший правовий акт, а застосовує норми Конституцiї України як норми прямої дiї.

     У такому випадку суд пiсля ухвалення рiшення у справi звертається до Верховного Суду для вирiшення питання стосовно внесення до Конституцiйного Суду України подання щодо конституцiйностi закону чи iншого правового акта, вирiшення питання про конституцiйнiсть якого належить до юрисдикцiї Конституцiйного Суду України.

     7. У разi невiдповiдностi правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили.

     8. У разi невiдповiдностi правового акта мiжнародному договору, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України, суд застосовує мiжнародний договiр України.

     9. Якщо спiрнi вiдносини не врегульованi законом, суд застосовує закон, що регулює подiбнi за змiстом вiдносини (аналогiя закону), а за вiдсутностi такого - суд виходить iз загальних засад законодавства (аналогiя права).

     10. Забороняється вiдмова у розглядi справи з мотивiв вiдсутностi, неповноти, нечiткостi, суперечливостi законодавства, що регулює спiрнi вiдносини.

     Стаття 11. Пропорцiйнiсть у цивiльному судочинствi

     1. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здiйснення провадження у справi вiдповiдно до принципу пропорцiйностi, враховуючи: завдання цивiльного судочинства; забезпечення розумного балансу мiж приватними й публiчними iнтересами; особливостi предмета спору; цiну позову; складнiсть справи; значення розгляду справи для сторiн, час, необхiдний для вчинення тих чи iнших дiй, розмiр судових витрат, пов'язаних iз вiдповiдними процесуальними дiями, тощо.

     Стаття 12. Змагальнiсть сторiн

     1. Цивiльне судочинство здiйснюється на засадах змагальностi сторiн.

     2. Учасники справи мають рiвнi права щодо здiйснення всiх процесуальних прав та обов'язкiв, передбачених законом.

     3. Кожна сторона повинна довести обставини, якi мають значення для справи i на якi вона посилається як на пiдставу своїх вимог або заперечень, крiм випадкiв, встановлених цим Кодексом.

     4. Кожна сторона несе ризик настання наслiдкiв, пов'язаних iз вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дiй.

     5. Суд, зберiгаючи об'єктивнiсть i неупередженiсть:

     1) керує ходом судового процесу;

     2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди мiж сторонами;

     3) роз'яснює у випадку необхiдностi учасникам судового процесу їхнi процесуальнi права та обов'язки, наслiдки вчинення або невчинення процесуальних дiй;

     4) сприяє учасникам судового процесу в реалiзацiї ними прав, передбачених цим Кодексом;

     5) запобiгає зловживанню учасниками судового процесу їхнiми правами та вживає заходiв для виконання ними їхнiх обов'язкiв.

     Стаття 13. Диспозитивнiсть цивiльного судочинства

     1. Суд розглядає справи не iнакше як за зверненням особи, поданим вiдповiдно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог i на пiдставi доказiв, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

     2. Збирання доказiв у цивiльних справах не є обов'язком суду, крiм випадкiв, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної iнiцiативи лише у випадках, коли це необхiдно для захисту малолiтнiх чи неповнолiтнiх осiб або осiб, якi визнанi судом недiєздатними чи дiєздатнiсть яких обмежена, а також в iнших випадках, передбачених цим Кодексом.

     3. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в iнтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осiб, якi не мають процесуальної дiєздатностi.

     4. Суд залучає вiдповiдний орган чи особу, яким законом надано право захищати права, свободи та iнтереси iнших осiб, якщо дiї законного представника суперечать iнтересам особи, яку вiн представляє.

     Стаття 14. Єдина судова iнформацiйно-телекомунiкацiйна система

     1. У судах функцiонує Єдина судова iнформацiйно-телекомунiкацiйна система.

     2. Позовнi та iншi заяви, скарги та iншi передбаченi законом процесуальнi документи, що подаються до суду i можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження пiдлягають обов'язковiй реєстрацiї в Єдинiй судовiй iнформацiйно-телекомунiкацiйнiй системi в день надходження документiв.

     3. Визначення суддi або колегiї суддiв (суддi-доповiдача) для розгляду конкретної справи здiйснюється Єдиною судовою iнформацiйно-телекомунiкацiйною системою у порядку, визначеному цим Кодексом (автоматизований розподiл справ).

     4. Єдина судова iнформацiйно-телекомунiкацiйна система вiдповiдно до закону забезпечує обмiн документами (надсилання та отримання документiв) в електроннiй формi мiж судами, мiж судом та учасниками судового процесу, мiж учасниками судового процесу, а також фiксування судового процесу i участь учасникiв судового процесу у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї.

     5. Суд направляє судовi рiшення, судовi повiстки, судовi повiстки - повiдомлення та iншi процесуальнi документи учасникам судового процесу на їхнi офiцiйнi електроннi адреси, вчиняє iншi процесуальнi дiї в електроннiй формi iз застосуванням Єдиної судової iнформацiйно-телекомунiкацiйної системи в порядку, визначеному цим Кодексом та Положенням про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему.

     6. Адвокати, нотарiуси, приватнi виконавцi, арбiтражнi керуючi, судовi експерти, державнi органи, органи мiсцевого самоврядування та суб'єкти господарювання державного та комунального секторiв економiки реєструють офiцiйнi електроннi адреси в Єдинiй судовiй iнформацiйно-телекомунiкацiйнiй системi в обов'язковому порядку. Iншi особи реєструють офiцiйнi електроннi адреси в Єдинiй судовiй iнформацiйно-телекомунiкацiйнiй системi в добровiльному порядку.

     7. Особам, якi зареєстрували офiцiйнi електроннi адреси в Єдинiй судовiй iнформацiйно-телекомунiкацiйнiй системi, суд надсилає будь-якi документи у справах, в яких такi особи беруть участь, виключно в електроннiй формi шляхом їх направлення на офiцiйнi електроннi адреси таких осiб, що не позбавляє їх права отримати копiю судового рiшення у паперовiй формi за окремою заявою.

     8. Реєстрацiя в Єдинiй судовiй iнформацiйно-телекомунiкацiйнiй системi не позбавляє права на подання документiв до суду в паперовiй формi.

     Особи, якi зареєстрували офiцiйнi електроннi адреси в Єдинiй судовiй iнформацiйно-телекомунiкацiйнiй системi, можуть подати процесуальнi, iншi документи, вчинити iншi процесуальнi дiї в електроннiй формi виключно за допомогою Єдиної судової iнформацiйно-телекомунiкацiйної системи з використанням власного електронного цифрового пiдпису, прирiвняного до власноручного пiдпису вiдповiдно до Закону України "Про електронний цифровий пiдпис", якщо iнше не передбачено цим Кодексом.

     Особливостi використання електронного цифрового пiдпису в Єдинiй судовiй iнформацiйно-телекомунiкацiйнiй системi визначаються Положенням про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему.

     9. Суд проводить розгляд справи за матерiалами судової справи в електроннiй формi. Процесуальнi та iншi документи i докази у паперовiй формi не пiзнiше трьох днiв з дня їх надходження до суду переводяться в електронну форму та долучаються до матерiалiв електронної судової справи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему.

     У разi неможливостi розгляду справи судом в електроннiй формi з технiчних причин бiльше п'яти днiв, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановленi цим Кодексом, справа розглядається за матерiалами в паперовiй формi, для чого всi матерiали справи невiдкладно переводяться в паперову форму у порядку, встановленому Положенням про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему.

     10. Процесуальнi та iншi документи i докази в паперовiй формi зберiгаються в додатку до справи в судi першої iнстанцiї та у разi необхiдностi можуть бути оглянутi учасниками справи чи судом першої iнстанцiї або витребуванi судом апеляцiйної чи касацiйної iнстанцiї пiсля надходження до них вiдповiдної апеляцiйної чи касацiйної скарги.

     11. Несанкцiоноване втручання в роботу Єдиної судової iнформацiйно-телекомунiкацiйної системи та в автоматизований розподiл справ мiж суддями тягне за собою вiдповiдальнiсть, установлену законом.

     12. Єдина судова iнформацiйно-телекомунiкацiйна система пiдлягає захисту iз застосуванням комплексної системи захисту iнформацiї з пiдтвердженою вiдповiднiстю.

     13. Положення про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему затверджується Вищою радою правосуддя за поданням Державної судової адмiнiстрацiї України та пiсля консультацiй з Радою суддiв України.

     Стаття 15. Правнича допомога

     1. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

     2. Представництво у судi як вид правничої допомоги здiйснюється виключно адвокатом (професiйна правнича допомога), крiм випадкiв, встановлених законом.

     3. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

     Стаття 16. Основнi положення досудового врегулювання спору

     1. Сторони вживають заходiв для досудового врегулювання спору за домовленiстю мiж собою або у випадках, коли такi заходи є обов'язковими згiдно iз законом.

     2. Особи, якi порушили права i законнi iнтереси iнших осiб, зобов'язанi поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензiї чи позову.

     Стаття 17. Право на перегляд справи та оскарження судового рiшення

     1. Учасники справи, а також особи, якi не брали участi у справi, якщо суд вирiшив питання про їхнi права, свободи, iнтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляцiйний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касацiйне оскарження судового рiшення.

     2. Не допускається касацiйне оскарження судового рiшення суду першої iнстанцiї без його перегляду в апеляцiйному порядку.

     Стаття 18. Обов'язковiсть судових рiшень

     1. Судовi рiшення, що набрали законної сили, обов'язковi для всiх органiв державної влади i органiв мiсцевого самоврядування, пiдприємств, установ, органiзацiй, посадових чи службових осiб та громадян i пiдлягають виконанню на всiй територiї України, а у випадках, встановлених мiжнародними договорами, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України, - i за її межами.

     2. Невиконання судового рiшення є пiдставою для вiдповiдальностi, встановленої законом.

     3. Обов'язковiсть судового рiшення не позбавляє осiб, якi не брали участi у справi, можливостi звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рiшенням вирiшено питання про їхнi права, свободи чи iнтереси.

Глава 2. Цивiльна юрисдикцiя

§ 1. Предметна та суб'єктна юрисдикцiя

     Стаття 19. Справи, що вiдносяться до юрисдикцiї загальних судiв

     1. Суди розглядають у порядку цивiльного судочинства справи, що виникають з цивiльних, земельних, трудових, сiмейних, житлових та iнших правовiдносин, крiм справ, розгляд яких здiйснюється в порядку iншого судочинства.

     Суди розглядають у порядку цивiльного судочинства також вимоги щодо реєстрацiї майна та майнових прав, iнших реєстрацiйних дiй, якщо такi вимоги є похiдними вiд спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спiр пiдлягає розгляду в мiсцевому загальному судi i переданий на його розгляд з такими вимогами.

     2. Цивiльне судочинство здiйснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку:

     1) наказного провадження;

     2) позовного провадження (загального або спрощеного);

     3) окремого провадження.

     3. Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розмiру, щодо яких вiдсутнiй спiр або про його наявнiсть заявнику невiдомо.

     4. Спрощене позовне провадження призначене для розгляду:

     1) малозначних справ;

     2) справ, що виникають з трудових вiдносин;

     3) справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межi України тому з батькiв, хто проживає окремо вiд дитини, у якого вiдсутня заборгованiсть зi сплати алiментiв та якому вiдмовлено другим iз батькiв у наданнi нотарiально посвiдченої згоди на такий виїзд;

     4) справ незначної складностi та iнших справ, для яких прiоритетним є швидке вирiшення справи.

     Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, якi через складнiсть або iншi обставини недоцiльно розглядати у спрощеному позовному провадженнi.

     5. Умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженнi, а справи - у загальному або спрощеному позовному провадженнi, визначаються цим Кодексом.

     6. Для цiлей цього Кодексу малозначними справами є:

     1) справи, у яких цiна позову не перевищує ста розмiрiв прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб;

     2) справи незначної складностi, визнанi судом малозначними, крiм справ, якi пiдлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, цiна позову в яких перевищує двiстi п'ятдесят розмiрiв прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб;

     3) справи про стягнення алiментiв, збiльшення їх розмiру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пенi) за прострочення сплати алiментiв, iндексацiю алiментiв, змiну способу їх стягнення, якщо такi вимоги не пов'язанi iз встановленням чи оспорюванням батькiвства (материнства);

     4) справи про розiрвання шлюбу;

     5) справи про захист прав споживачiв, цiна позову в яких не перевищує двохсот п'ятдесяти розмiрiв прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб.

     7. Окреме провадження призначене для розгляду справ про пiдтвердження наявностi або вiдсутностi юридичних фактiв, що мають значення для охорони прав та iнтересiв особи або створення умов для здiйснення нею особистих немайнових чи майнових прав або пiдтвердження наявностi чи вiдсутностi неоспорюваних прав.

     8. Суди розглядають справи про оскарження рiшень третейських судiв, про видачу виконавчих листiв на примусове виконання рiшень третейських судiв, про оспорювання рiшень мiжнародного комерцiйного арбiтражу, а також про визнання та надання дозволу на виконання рiшень мiжнародного комерцiйного арбiтражу, iноземного суду.

     9. Для цiлей цього Кодексу розмiр прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб вираховується станом на 1 сiчня календарного року, в якому подається вiдповiдна заява або скарга, вчиняється процесуальна дiя чи ухвалюється судове рiшення.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 03.07.2018р. N 2475-VIII, вiд 15.01.2020р. N 460-IX)

     Стаття 20. Розгляд кiлькох пов'язаних мiж собою вимог

     1. Не допускається об'єднання в одне провадження вимог, якi пiдлягають розгляду за правилами рiзних видiв судочинства, якщо iнше не встановлено законом.

     Стаття 21. Право сторiн на передачу спору на розгляд третейського суду

     1. Сторони мають право передати спiр на розгляд третейського суду, крiм випадкiв, встановлених законом.

     2. Будь-якi неточностi в текстi угоди про передачу спору на вирiшення до третейського суду та (або) сумнiви щодо її дiйсностi, чинностi та виконуваностi повиннi тлумачитися судом на користь її дiйсностi, чинностi та виконуваностi.

     3. Рiшення третейського суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому цим Кодексом.

     Стаття 22. Право сторiн на передачу спору на розгляд iноземного суду

     1. У випадках, встановлених законом або мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України, спiр, який вiдноситься до юрисдикцiї загального суду, може бути переданий за угодою сторiн на вирiшення суду iншої держави.

§ 2. Iнстанцiйна юрисдикцiя

     Стаття 23. Суд першої iнстанцiї

     1. Усi справи, що пiдлягають вирiшенню в порядку цивiльного судочинства, розглядаються мiсцевими загальними судами як судами першої iнстанцiї, крiм справ, визначених частинами другою - четвертою цiєї статтi.

     2. Справи щодо оскарження рiшень третейських судiв, оспорювання рiшень мiжнародних комерцiйних арбiтражiв, про видачу виконавчих листiв на примусове виконання рiшень третейських судiв розглядаються апеляцiйними судами як судами першої iнстанцiї за мiсцем розгляду справи третейським судом (за мiсцезнаходженням арбiтражу).

     3. Справи щодо визнання та надання дозволу на виконання рiшень мiжнародного комерцiйного арбiтражу розглядаються:

     1) якщо мiсце арбiтражу знаходиться на територiї України - апеляцiйними загальними судами за мiсцезнаходженням арбiтражу;

     2) якщо мiсце арбiтражу знаходиться поза межами України - апеляцiйним загальним судом, юрисдикцiя якого поширюється на мiсто Київ.

     4. Справи про визнання необґрунтованими активiв та їх стягнення в дохiд держави розглядаються Вищим антикорупцiйним судом.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 31.10.2019р. N 263-IX)

     Стаття 24. Суд апеляцiйної iнстанцiї

     1. Апеляцiйнi суди переглядають в апеляцiйному порядку судовi рiшення мiсцевих судiв, якi знаходяться у межах вiдповiдного апеляцiйного округу (територiї, на яку поширюються повноваження вiдповiдного апеляцiйного суду).

     2. Верховний Суд переглядає в апеляцiйному порядку судовi рiшення апеляцiйних судiв, ухваленi ними як судами першої iнстанцiї.

     3. Справи про визнання необґрунтованими активiв та їх стягнення в дохiд держави в апеляцiйному порядку переглядаються Апеляцiйною палатою Вищого антикорупцiйного суду.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 31.10.2019р. N 263-IX)

     Стаття 25. Суд касацiйної iнстанцiї

     1. Верховний Суд переглядає у касацiйному порядку судовi рiшення, ухваленi судами першої та апеляцiйної iнстанцiй.

§ 3. Територiальна юрисдикцiя (пiдсуднiсть)

     Стаття 26. Пiдсуднiсть справ, у яких однiєю зi сторiн є суд або суддя

     1. Пiдсуднiсть справи, у якiй однiєю зi сторiн є суд або суддя суду, до пiдсудностi якого вiднесена ця справа за загальними правилами, визначається ухвалою суду вищої iнстанцiї, постановленою без повiдомлення сторiн.

     2. Пiдсуднiсть справ, у яких однiєю зi сторiн є Верховний Суд або суддя цього суду, визначається за загальними правилами пiдсудностi.

     3. У справах про визнання необґрунтованими активiв та їх стягнення в дохiд держави, у яких вiдповiдачем є суддя чи працiвник апарату Вищого антикорупцiйного суду, таке провадження у першiй iнстанцiї здiйснює мiсцевий суд, у межах територiальної юрисдикцiї якого знаходиться Вищий антикорупцiйний суд, а ухваленi судовi рiшення оскаржуються в апеляцiйному порядку до суду апеляцiйної iнстанцiї, у межах апеляцiйного округу якого (територiї, на яку поширюються повноваження вiдповiдного апеляцiйного суду) знаходиться мiсцевий суд, який ухвалив судове рiшення, що оскаржується.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 31.10.2019р. N 263-IX)

     Стаття 27. Пiдсуднiсть справ за мiсцем проживання або мiсцезнаходженням вiдповiдача

     1. Позови до фiзичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку мiсцем її проживання або перебування, якщо iнше не передбачено законом.

     2. Позови до юридичних осiб пред'являються в суд за їхнiм мiсцезнаходженням згiдно з Єдиним державним реєстром юридичних осiб, фiзичних осiб - пiдприємцiв та громадських формувань.

     Стаття 28. Пiдсуднiсть справ за вибором позивача

     1. Позови про стягнення алiментiв, збiльшення їх розмiру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пенi) за прострочення сплати алiментiв, iндексацiю алiментiв, змiну способу їх стягнення, про визнання батькiвства вiдповiдача, позови, що виникають з трудових правовiдносин, можуть пред'являтися також за зареєстрованим мiсцем проживання чи перебування позивача.

     2. Позови про розiрвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим мiсцем проживання чи перебування позивача також у разi, якщо на його утриманнi є малолiтнi або неповнолiтнi дiти або якщо вiн не може за станом здоров'я чи з iнших поважних причин виїхати до мiсця проживання вiдповiдача. За домовленiстю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим мiсцем проживання чи перебування будь-кого з них.

     3. Позови про вiдшкодування шкоди, заподiяної калiцтвом, iншим ушкодженням здоров'я або смертю фiзичної особи, чи шкоди, заподiяної внаслiдок вчинення кримiнального правопорушення, можуть пред'являтися також за зареєстрованим мiсцем проживання чи перебування позивача або за мiсцем заподiяння шкоди.

     4. Позови, пов'язанi з вiдшкодуванням шкоди, заподiяної особi незаконними рiшеннями, дiями чи бездiяльнiстю органу, що здiйснює оперативно-розшукову дiяльнiсть, досудове розслiдування, прокуратури або суду, можуть пред'являтися також за зареєстрованим мiсцем проживання чи перебування позивача.

     5. Позови про захист прав споживачiв можуть пред'являтися також за зареєстрованим мiсцем проживання чи перебування споживача або за мiсцем заподiяння шкоди чи виконання договору.

     6. Позови про вiдшкодування шкоди, заподiяної майну фiзичних або юридичних осiб, можуть пред'являтися також за мiсцем заподiяння шкоди.

     7. Позови, що виникають iз дiяльностi фiлiї або представництва юридичної особи, а також вiдокремленого пiдроздiлу органу державної влади без статусу юридичної особи, можуть пред'являтися також за їх мiсцезнаходженням.

     8. Позови, що виникають iз договорiв, у яких зазначено мiсце виконання або виконувати якi через їх особливiсть можна тiльки в певному мiсцi, можуть пред'являтися також за мiсцем виконання цих договорiв.

     9. Позови до вiдповiдача, мiсце реєстрацiї проживання або перебування якого невiдоме, пред'являються за мiсцезнаходженням майна вiдповiдача чи за останнiм вiдомим зареєстрованим його мiсцем проживання або перебування чи постiйного його заняття (роботи).

     10. Позови до вiдповiдача, який не має в Українi мiсця проживання чи перебування, можуть пред'являтися за мiсцезнаходженням його майна або за останнiм вiдомим зареєстрованим мiсцем його проживання чи перебування в Українi.

     11. Позови про вiдшкодування шкоди, заподiяної зiткненням суден, а також про стягнення сум винагороди за рятування на морi, можуть пред'являтися також за мiсцезнаходженням судна вiдповiдача або порту реєстрацiї судна.

     12. Позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотарiуса таким, що не пiдлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотарiуса можуть пред'являтися також за мiсцем його виконання.

     13. Позови Мiнiстерства юстицiї України на пiдставi мiжнародних договорiв, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України, в iнтересах i за довiренiстю позивача, який не має в Українi зареєстрованого мiсця проживання чи перебування, можуть також пред'являтися за мiсцезнаходженням мiнiстерства або його територiальних органiв.

     14. Позови про вiдшкодування збиткiв, спричинених заходами забезпечення позову, можуть пред'являтися також за мiсцем застосування заходiв забезпечення позову (до суду, який застосував вiдповiднi заходи).

     15. Позови до кiлькох вiдповiдачiв, якi проживають або знаходяться в рiзних мiсцях, пред'являються за мiсцем проживання або мiсцезнаходженням одного з вiдповiдачiв за вибором позивача.

     16. Позивач має право на вибiр мiж кiлькома судами, яким згiдно з цiєю статтею пiдсудна справа, за винятком виключної пiдсудностi, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

     17. Позови про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи iнтересiв фiзичних осiб (в тому числi про вiдшкодування шкоди, завданої внаслiдок обмеження у здiйсненнi права власностi на нерухоме майно або його знищення, пошкодження) у зв'язку iз збройною агресiєю Росiйської Федерацiї, збройним конфлiктом, тимчасовою окупацiєю територiї України, надзвичайними ситуацiями природного чи техногенного характеру можуть пред'являтися також за мiсцем проживання чи перебування позивача.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 18.01.2018р. N 2268-VIII, вiд 03.07.2018р. N 2475-VIII, вiд 14.01.2020р. N 440-IX, вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

     Стаття 29. Пiдсуднiсть справ за участю громадян України, якщо обидвi сторони проживають за її межами

     1. Пiдсуднiсть справ за участю громадян України, якщо обидвi сторони проживають за її межами, а також справ про розiрвання шлюбу мiж громадянином України та iноземцем або особою без громадянства, якi проживають за межами України, визначається суддею Верховного Суду, визначеним у порядку, передбаченому статтею 33 цього Кодексу, одноособово.

     Стаття 30. Виключна пiдсуднiсть

     1. Позови, що виникають iз приводу нерухомого майна, пред'являються за мiсцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язанi мiж собою позовнi вимоги пред'явленi одночасно щодо декiлькох об'єктiв нерухомого майна, спiр розглядається за мiсцезнаходженням об'єкта, вартiсть якого є найвищою.

     2. Позови про зняття арешту з майна пред'являються за мiсцезнаходженням цього майна або основної його частини.

     3. Позови кредиторiв спадкодавця, що подаються до прийняття спадщини спадкоємцями, пред'являються за мiсцезнаходженням спадкового майна або основної його частини.

     4. Позови до перевiзникiв, що виникають з договорiв перевезення вантажiв, пасажирiв, багажу, пошти, пред'являються за мiсцезнаходженням перевiзника.

     5. Справи про арешт судна, що здiйснюється для забезпечення морської вимоги, розглядаються судом за мiсцезнаходженням морського порту України, в якому перебуває судно або до якого прямує, або порту реєстрацiї судна.

     6. Зустрiчний позов та позов третьої особи, яка заявляє самостiйнi вимоги щодо предмета спору, незалежно вiд їх пiдсудностi пред'являються в судi за мiсцем розгляду первiсного позову. Це правило не застосовується, коли вiдповiдно до iнших визначених у цiй статтi правил виключної пiдсудностi такий позов має розглядатися iншим судом, нiж тим, що розглядає первiсний позов.

     7. У випадку об'єднання позовних вимог щодо укладання, змiни, розiрвання i виконання правочину з вимогами щодо iншого правочину, укладеного для забезпечення основного зобов'язання, спiр розглядається судом за мiсцезнаходженням вiдповiдача, який є стороною основного зобов'язання.

     8. Вимоги щодо реєстрацiї майна та майнових прав, iнших реєстрацiйних дiй розглядаються судом, визначеним за правилами пiдсудностi щодо розгляду спору, похiдними вiд якого є такi вимоги.

     Стаття 31. Передача справи з одного суду до iншого

     1. Суд передає справу на розгляд iншому суду, якщо:

     1) справа належить до територiальної юрисдикцiї (пiдсудностi) iншого суду;

     2) пiсля задоволення вiдводiв (самовiдводiв) чи з iнших пiдстав неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи;

     3) лiквiдовано або з визначених законом пiдстав припинено роботу суду, який розглядав справу.

     2. Справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил пiдсудностi, повинна бути ним розглянута i в тому випадку, коли в процесi розгляду справи вона стала пiдсудною iншому суду, за винятком випадкiв, коли внаслiдок змiн у складi вiдповiдачiв справа належить до виключної пiдсудностi iншого суду.

     3. Передача справи на розгляд iншого суду за встановленою цим Кодексом пiдсуднiстю з пiдстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цiєї статтi, здiйснюється на пiдставi ухвали суду не пiзнiше п'яти днiв пiсля закiнчення строку на її оскарження, а в разi подання скарги - не пiзнiше п'яти днiв пiсля залишення її без задоволення.

     4. Передача справи з пiдстави, передбаченої пунктом 2 частини першої цiєї статтi, здiйснюється на пiдставi розпорядження голови суду на розгляд суду, найбiльш територiально наближеного до цього суду.

     5. У разi лiквiдацiї або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженнi, невiдкладно передаються до суду, визначеного вiдповiдним законом або рiшенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбiльш територiально наближений до суду, який лiквiдовано або роботу якого припинено.

     6. Справа, у якiй однiєю зi сторiн є суд, до пiдсудностi якого вiднесена ця справа за загальними правилами, або суддя цього суду, не пiзнiше п'яти днiв iз дня надходження позовної заяви передається на пiдставi розпорядження голови суду до суду вищої iнстанцiї для визначення пiдсудностi.

     Стаття 32. Недопустимiсть спорiв про пiдсуднiсть

     1. Спори мiж судами про пiдсуднiсть не допускаються.

     2. Справа, передана з одного суду до iншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надiслана.

Глава 3. Склад суду. Вiдводи

     Стаття 33. Визначення складу суду

     1. Визначення суддi, а в разi колегiального розгляду - суддi-доповiдача для розгляду конкретної справи здiйснюється Єдиною судовою iнформацiйно-телекомунiкацiйною системою пiд час реєстрацiї документiв, зазначених у частинi другiй статтi 14 цього Кодексу, а також в iнших випадках визначення складу суду на будь-якiй стадiї судового процесу, з урахуванням спецiалiзацiї та рiвномiрного навантаження для кожного суддi, за принципом випадковостi та в хронологiчному порядку надходження справ.

     2. Справа, розгляд якої вiдповiдно до цього Кодексу здiйснюється колегiєю суддiв в обов'язковому порядку, розглядається постiйною колегiєю суддiв вiдповiдного суду, до складу якої входить визначений Єдиною судовою iнформацiйно-телекомунiкацiйною системою суддя-доповiдач.

     3. Персональний склад постiйних колегiй суддiв визначається зборами суддiв вiдповiдного суду.

     4. До складу об'єднаної палати входять по два суддi, що обираються зборами суддiв Касацiйного цивiльного суду, зi складу кожної iз судових палат Касацiйного цивiльного суду та голова Касацiйного цивiльного суду.

     5. Якщо справа має розглядатися колегiєю у складi бiльше трьох суддiв, до складу такої колегiї входять суддi зi складу постiйної колегiї суддiв, до якої входить визначений Єдиною судовою iнформацiйно-телекомунiкацiйною системою суддя-доповiдач, та суддi, додатково визначенi Єдиною судовою iнформацiйно-телекомунiкацiйною системою.

     6. Якщо справа в Верховному Судi має розглядатися колегiально у складi вiдповiдної палати, - головуючим на засiданнях палати є суддя-доповiдач, визначений Єдиною судовою iнформацiйно-телекомунiкацiйною системою при первiсному розподiлi справ.

     7. Невирiшенi судовi справи за вмотивованим розпорядженням керiвника апарату суду, що додається до матерiалiв справи, передаються для повторного автоматизованого розподiлу справ виключно у разi, коли суддя (якщо справа розглядається одноособово) або суддя-доповiдач iз складу колегiї суддiв (якщо справа розглядається колегiально) у передбачених законом випадках не може продовжувати розгляд справи бiльше чотирнадцяти днiв, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановленi цим Кодексом.

     8. Для кожної постiйної колегiї суддiв збори суддiв вiдповiдного суду визначають резервних суддiв строком на один рiк.

     Якщо зi складу колегiї суддiв не може продовжувати розгляд справи суддя, який не є суддею-доповiдачем у такiй справi, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановленi цим Кодексом, замiна такого суддi з iнiцiативи суддi-доповiдача за вмотивованим розпорядженням керiвника апарату суду здiйснюється Єдиною судовою iнформацiйно-телекомунiкацiйною системою з числа резервних суддiв.

     9. Якщо змiнити суддю, який вибув, з числа резервних суддiв неможливо, його замiна здiйснюється Єдиною судовою iнформацiйно-телекомунiкацiйною системою у порядку, передбаченому частиною першою цiєї статтi.

     Суддя, визначений на замiну вибулого суддi, розглядає у складi колегiї суддiв усi невирiшенi справи, що розглядає така колегiя суддiв, та якi у зв'язку з вiдсутнiстю вибулого суддi неможливо розглянути в строки, встановленi цим Кодексом.

     10. Єдина судова iнформацiйно-телекомунiкацiйна система не застосовується для визначення суддi (складу колегiї суддiв, якщо справа розглядається колегiально) для розгляду конкретної справи виключно у разi настання обставин, що об'єктивно унеможливили її функцiонування та тривають понад п'ять робочих днiв.

     11. Справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегiєю суддiв, повинна бути розглянута цим же суддею чи колегiєю суддiв, за винятком випадкiв, що унеможливлюють участь суддi у розглядi справи, та iнших випадкiв, передбачених цим Кодексом.

     12. У разi змiни складу суду на стадiї пiдготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадкiв, передбачених цим Кодексом.

     У разi змiни складу суду на стадiї розгляду справи по сутi суд повторно розпочинає розгляд справи по сутi, крiм випадку, коли суд ухвалить рiшення про повторне проведення пiдготовчого провадження.

     13. Розгляд заяви про перегляд судового рiшення за нововиявленими обставинами здiйснюється тим самим складом суду, який ухвалив рiшення, що переглядається, якщо справа розглядалася суддею одноособово або у складi колегiї суддiв. Якщо такий склад суду сформувати неможливо, суддя або колегiя суддiв для розгляду заяви про перегляд судового рiшення за нововиявленими обставинами визначається в порядку, встановленому частиною першою цiєї статтi.

     Розгляд заяви про перегляд судового рiшення за нововиявленими обставинами здiйснюється палатою, об'єднаною палатою або Великою Палатою, якщо рiшення, що переглядається, ухвалено вiдповiдно палатою, об'єднаною палатою або Великою Палатою.

     14. Результати автоматизованого розподiлу (повторного розподiлу) справи оформлюються протоколом.

     15. Протокол має мiстити такi вiдомостi:

     1) дата, час початку та закiнчення автоматизованого розподiлу;

     2) номер судової справи, категорiя та коефiцiєнт її складностi, iмена (найменування) учасникiв справи;

     3) iнформацiя про визначення списку суддiв для участi (пiдстави, за яких суддi не беруть участi) в автоматизованому розподiлi; iнформацiя про визначення суддi, суддi-доповiдача;

     4) пiдстави здiйснення автоматизованого розподiлу (повторного автоматизованого розподiлу);

     5) прiзвище, iнiцiали та посада уповноваженої особи апарату суду, вiдповiдальної за здiйснення автоматизованого розподiлу судових справ.

     16. Копiя такого протоколу в електроннiй чи паперовiй формi пiдписується уповноваженими особами апарату суду та видається (надсилається) заiнтересованiй особi не пiзнiше наступного дня пiсля подання до суду вiдповiдної заяви.

     17. Особливостi розподiлу судових справ встановлюються Положенням про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 07.12.2017р. N 2234-VIII)

     Стаття 34. Склад суду

     1. Цивiльнi справи у судах першої iнстанцiї розглядаються одноособово суддею, який є головуючим i дiє вiд iменi суду, якщо iнше не передбачено цим Кодексом.

     Справи про визнання необґрунтованими активiв та їх стягнення в дохiд держави розглядаються колегiально Вищим антикорупцiйним судом у складi трьох суддiв.

     2. У випадках, встановлених цим Кодексом, цивiльнi справи у судах першої iнстанцiї розглядаються колегiєю у складi одного суддi i двох присяжних, якi при здiйсненнi правосуддя користуються всiма правами суддi.

     3. Перегляд в апеляцiйному порядку рiшень судiв першої iнстанцiї здiйснюється колегiєю суддiв суду апеляцiйної iнстанцiї у складi трьох суддiв.

     4. Перегляд судових рiшень судiв першої та апеляцiйної iнстанцiї здiйснюється колегiєю суддiв суду касацiйної iнстанцiї у складi трьох або бiльшої непарної кiлькостi суддiв.

     5. У визначених цим Кодексом випадках перегляд судових рiшень судом касацiйної iнстанцiї здiйснюється судовою палатою Касацiйного цивiльного суду (палатою), об'єднаною палатою Касацiйного цивiльного суду (об'єднаною палатою) або Великою Палатою Верховного Суду (Великою Палатою).

     6. Засiдання палати в судi касацiйної iнстанцiї вважається правомочним за умови присутностi на ньому бiльше половини її складу.

     7. Засiдання об'єднаної палати, Великої Палати вважається правомочним, якщо на ньому присутнi не менше нiж двi третини її складу.

     8. Перегляд судових рiшень за нововиявленими обставинами здiйснюється судом у такому самому кiлькiсному складi, в якому цi рiшення були ухваленi (одноособово або колегiально).

     9. Незалежно вiд того, у якому складi розглядалася справа, перегляд судових рiшень за виключними обставинами з пiдстав, визначених пунктами 1, 3 частини третьої статтi 423 цього Кодексу, здiйснюється колегiєю у складi трьох або бiльшої непарної кiлькостi суддiв, а з пiдстави, визначеної пунктом 2 частини третьої статтi 423 цього Кодексу, - Великою Палатою Верховного Суду.

     10. Якщо справа має розглядатися суддею одноособово, але цим Кодексом передбачена можливiсть колегiального розгляду такої справи, питання про призначення колегiального розгляду вирiшується до початку розгляду справи суддею, який розглядає справу, за власною iнiцiативою або за клопотанням учасника справи, про що постановляється вiдповiдна ухвала.

     11. Питання про розгляд справи колегiєю у складi бiльше трьох суддiв вирiшується колегiєю суддiв, визначеною в порядку, встановленому частиною другою статтi 33 цього Кодексу, до початку розгляду справи, з урахуванням категорiї i складностi справи, про що постановляється вiдповiдна ухвала.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 31.10.2019р. N 263-IX)

     Стаття 35. Порядок вирiшення питань при колегiальному розглядi справи

     1. Питання, що виникають пiд час колегiального розгляду справи судом, вирiшуються бiльшiстю голосiв суддiв. Головуючий голосує останнiм.

     2. При ухваленнi рiшення з кожного питання жоден iз суддiв не має права утримуватися вiд голосування та пiдписання рiшення чи ухвали. Суддi не мають права розголошувати мiркування, що були висловленi у нарадчiй кiмнатi.

     3. Суддя, не згодний з рiшенням, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявнiсть окремої думки повiдомляються учасники справи без оголошення її змiсту в судовому засiданнi. Окрема думка приєднується до справи i є вiдкритою для ознайомлення.

     Стаття 36. Пiдстави для вiдводу (самовiдводу) суддi

     1. Суддя не може розглядати справу i пiдлягає вiдводу (самовiдводу), якщо:

     1) вiн є членом сiм'ї або близьким родичем (чоловiк, дружина, батько, мати, вiтчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дiд, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опiкун чи пiклувальник, член сiм'ї або близький родич цих осiб) сторони або iнших учасникiв судового процесу, або осiб, якi надавали сторонi або iншим учасникам справи правничу допомогу у цiй справi, або iншого суддi, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

     2) вiн брав участь у справi як свiдок, експерт, спецiалiст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засiдання або надавав сторонi чи iншим учасникам справи правничу допомогу в цiй чи iншiй справi;

     3) вiн прямо чи побiчно заiнтересований у результатi розгляду справи;

     4) було порушено порядок визначення суддi для розгляду справи;

     5) є iншi обставини, що викликають сумнiв в неупередженостi або об'єктивностi суддi.

     2. Суддя пiдлягає вiдводу (самовiдводу) також за наявностi обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

     3. До складу суду не можуть входити особи, якi є членами сiм'ї, родичами мiж собою чи родичами подружжя.

     4. Незгода сторони з процесуальними рiшеннями суддi, рiшення або окрема думка суддi в iнших справах, висловлена публiчно думка суддi щодо того чи iншого юридичного питання не може бути пiдставою для вiдводу.

     Стаття 37. Недопустимiсть повторної участi суддi в розглядi справи

     1. Суддя, який брав участь у вирiшеннi справи в судi першої iнстанцiї, не може брати участi в розглядi цiєї самої справи в судах апеляцiйної i касацiйної iнстанцiй, а так само у новому розглядi справи судом першої iнстанцiї пiсля скасування рiшення суду або ухвали про закриття провадження у справi.

     2. Суддя, який брав участь у врегулюваннi спору у справi за участю суддi, не може брати участi в розглядi цiєї справи по сутi або переглядi будь-якого ухваленого в нiй судового рiшення.

     3. Суддя, який брав участь у вирiшеннi справи в судi апеляцiйної iнстанцiї, не може брати участi у розглядi цiєї самої справи в судах касацiйної або першої iнстанцiї, а також у новому розглядi справи пiсля скасування ухвали чи рiшення суду апеляцiйної iнстанцiї.

     4. Суддя, який брав участь у переглядi справи в судi касацiйної iнстанцiї, не може брати участi в розглядi цiєї справи в судi першої чи апеляцiйної iнстанцiї, а також у новому її розглядi пiсля скасування ухвали чи рiшення суду касацiйної iнстанцiї.

     5. Суддя, який брав участь у вирiшеннi справи, рiшення в якiй було в подальшому скасовано судом вищої iнстанцiї, не може брати участi у розглядi заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рiшення суду у цiй справi.

     6. Суддя, який брав участь у вирiшеннi справи в судi першої, апеляцiйної, касацiйної iнстанцiй, не може брати участi у розглядi заяви про перегляд судового рiшення у зв'язку з виключними обставинами у цiй справi.

     Стаття 38. Пiдстави для вiдводу (самовiдводу) секретаря судового засiдання, експерта, спецiалiста, перекладача

     1. Секретар судового засiдання, експерт, спецiалiст, перекладач не можуть брати участi у розглядi справи та пiдлягають вiдводу (самовiдводу) з пiдстав, зазначених у статтi 36 цього Кодексу.

     2. Експерт або спецiалiст, крiм того, не може брати участь у розглядi справи, якщо:

     1) вiн перебував або перебуває в службовiй або iншiй залежностi вiд учасникiв справи;

     2) з'ясування обставин, якi мають значення для справи, виходить за межi сфери його спецiальних знань.

     3. Участь секретаря судового засiдання, експерта, спецiалiста, перекладача у судовому засiданнi пiд час попереднього розгляду даної справи вiдповiдно як секретаря судового засiдання, експерта, спецiалiста, перекладача не є пiдставою для їх вiдводу.

     Стаття 39. Заяви про самовiдводи та вiдводи

     1. З пiдстав, зазначених у статтях 36, 37 i 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засiдання, експерт, спецiалiст, перекладач зобов'язанi заявити самовiдвiд.

     2. З пiдстав, зазначених у статтях 36, 37 i 38 цього Кодексу, суддi, секретарю судового засiдання, експерту, спецiалiсту, перекладачу може бути заявлено вiдвiд учасниками справи.

     3. Вiдвiд повинен бути вмотивованим i заявленим протягом десяти днiв з дня отримання учасником справи ухвали про вiдкриття провадження у справi, але не пiзнiше початку пiдготовчого засiдання або першого судового засiдання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовiдвiд може бути заявлений не пiзнiше початку пiдготовчого засiдання або першого судового засiдання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

     Пiсля спливу вказаного строку заявляти вiдвiд (самовiдвiд) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про пiдставу вiдводу (самовiдводу) заявнику не могло бути вiдомо до спливу вказаного строку, але не пiзнiше двох днiв iз дня, коли заявник дiзнався про таку пiдставу.

     4. Встановлення обставин, вказаних у пунктах 1 - 4 частини першої статтi 36 цього Кодексу, статтi 37 цього Кодексу, звiльняє заявника вiд обов'язку надання iнших доказiв упередженостi суддi для цiлей вiдводу.

     5. Якщо вiдвiд заявляється повторно з пiдстав, розглянутих ранiше, суд, який розглядає справу, залишає таку заяву без розгляду.

     Стаття 40. Порядок вирiшення заявленого вiдводу та самовiдводу

     1. Питання про вiдвiд (самовiдвiд) суддi може бути вирiшено як до, так i пiсля вiдкриття провадження у справi.

     2. Питання про вiдвiд суддi вирiшує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє вiдвiд, якщо доходить висновку про його обґрунтованiсть.

     3. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованiсть заявленого вiдводу i заява про такий вiдвiд надiйшла до суду за три робочi днi (або ранiше) до наступного засiдання, вирiшення питання про вiдвiд здiйснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, i визначається у порядку, встановленому частиною першою статтi 33 цього Кодексу. Такому суддi не може бути заявлений вiдвiд.

     Якщо заява про вiдвiд суддi надiйшла до суду пiзнiше нiж за три робочi днi до наступного засiдання, така заява не пiдлягає передачi на розгляд iншому суддi, а питання про вiдвiд суддi вирiшується судом, що розглядає справу.

     4. Якщо питання про вiдвiд суддi в порядку, визначеному частиною третьою цiєї статтi, неможливо розглянути в судi, в якому розглядається справа, то справа для вирiшення питання про вiдвiд передається до суду вiдповiдної iнстанцiї, найбiльш територiально наближеного до цього суду.

     5. Якщо на час подання заяви про вiдвiд суддi у судi здiйснюють правосуддя менше трьох суддiв, вирiшення питання про вiдвiд здiйснюється в нарадчiй кiмнатi суддею, який розглядає справу чи вчиняє iншу процесуальну дiю, про що виноситься ухвала. У такому разi положення частин третьої та четвертої цiєї статтi не застосовуються.

     6. Питання про вiдвiд суддi Великої Палати не пiдлягає передачi на розгляд iншому суддi та розглядається Великою Палатою.

     7. Питання про вiдвiд вирiшується невiдкладно. Вирiшення питання про вiдвiд суддею, який не входить до складу суду, здiйснюється протягом двох робочих днiв, але не пiзнiше призначеного засiдання по справi. У разi розгляду заяви про вiдвiд суддею iншого суду - не пiзнiше десяти днiв з дня надходження заяви про вiдвiд. Вiдвiд, який надiйшов поза межами судового засiдання, розглядається судом у порядку письмового провадження.

     8. Суд вирiшує питання про вiдвiд суддi без повiдомлення учасникiв справи. За iнiцiативою суду питання про вiдвiд суддi може вирiшуватися у судовому засiданнi з повiдомленням учасникiв справи. Неявка учасникiв справи у судове засiдання, в якому вирiшується питання про вiдвiд суддi, не перешкоджає розгляду судом питання про вiдвiд суддi.

     9. Питання про самовiдвiд суддi вирiшується в нарадчiй кiмнатi ухвалою суду, що розглядає справу.

     10. Питання про вiдвiд секретаря судового засiдання, експерта, спецiалiста, перекладача вирiшується складом суду, що розглядає справу. Суд, який розглядає заяву про вiдвiд, заслуховує особу, якiй заявлено вiдвiд, якщо вона бажає надати пояснення, а також думку учасникiв справи. Неявка особи, якiй заявлено вiдвiд, у судове засiдання, в якому вирiшується питання про вiдвiд, не перешкоджає розгляду судом питання про вiдвiд.

     11. За результатами вирiшення заяви про вiдвiд суд постановляє ухвалу.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 15.01.2020р. N 460-IX)

     Стаття 41. Наслiдки вiдводу суду (суддi)

     1. У разi задоволення заяви про вiдвiд суддi, який розглядає справу одноособово, справа розглядається в тому самому судi iншим суддею, який визначається у порядку, встановленому статтею 33 цього Кодексу.

     2. У разi задоволення заяви про вiдвiд одному iз суддiв або всьому складу суду, якщо справа розглядається колегiєю суддiв, справа розглядається в тому самому судi тим самим кiлькiсним складом колегiї суддiв без участi вiдведеного суддi або iншим складом суддiв, який визначається у порядку, встановленому статтею 33 цього Кодексу.

     3. Якщо пiсля задоволення вiдводiв (самовiдводiв) або за наявностi пiдстав, зазначених у статтi 37 цього Кодексу, неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи, справа за розпорядженням голови суду передається до iншого суду, визначеного в порядку, встановленому цим Кодексом.

Глава 4. Учасники судового процесу

§ 1. Учасники справи

     Стаття 42. Склад учасникiв справи

     1. У справах позовного провадження учасниками справи є сторони, третi особи.

     2. При розглядi вимог у наказному провадженнi учасниками справи є заявник та боржник.

     3. У справах окремого провадження учасниками справи є заявники, iншi заiнтересованi особи.

     4. У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в iнтересах iнших осiб.

     5. У справах про оскарження рiшення третейського суду, оспорювання рiшення мiжнародного комерцiйного арбiтражу та про видачу виконавчого документа на примусове виконання рiшення третейського суду, мiжнародного комерцiйного арбiтражу учасниками справи є учасники (сторони) третейського розгляду, особи, якi не брали участi у третейському розглядi, якщо третейський суд вирiшив питання про їхнi права та обов'язки, а також сторони арбiтражного розгляду.

     Стаття 43. Права та обов'язки учасникiв справи

     1. Учасники справи мають право:

     1) ознайомлюватися з матерiалами справи, робити з них витяги, копiї, одержувати копiї судових рiшень;

     2) подавати докази; брати участь у судових засiданнях, якщо iнше не визначено законом; брати участь у дослiдженнi доказiв; ставити питання iншим учасникам справи, а також свiдкам, експертам, спецiалiстам;

     3) подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, мiркування щодо питань, якi виникають пiд час судового розгляду, i заперечення проти заяв, клопотань, доводiв i мiркувань iнших осiб;

     4) ознайомлюватися з протоколом судового засiдання, записом фiксування судового засiдання технiчними засобами, робити з них копiї, подавати письмовi зауваження з приводу їх неправильностi чи неповноти;

     5) оскаржувати судовi рiшення у визначених законом випадках;

     6) користуватися iншими визначеними законом процесуальними правами.

     2. Учасники справи зобов'язанi:

     1) виявляти повагу до суду та до iнших учасникiв судового процесу;

     2) сприяти своєчасному, всебiчному, повному та об'єктивному встановленню всiх обставин справи;

     3) з'являтися в судове засiдання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою;

     4) подавати усi наявнi у них докази в порядку та строки, встановленi законом або судом, не приховувати докази;

     5) надавати суду повнi i достовiрнi пояснення з питань, якi ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засiданнi;

     6) виконувати процесуальнi дiї у встановленi законом або судом строки;

     7) виконувати iншi процесуальнi обов'язки, визначенi законом або судом.

     3. У випадку невиконання учасником справи його обов'язкiв суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбаченi цим Кодексом.

     4. За введення суду в оману щодо фактичних обставин справи виннi особи несуть вiдповiдальнiсть, встановлену законом.

     5. Документи (в тому числi процесуальнi документи, письмовi та електроннi докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальнi дiї вчинятися учасниками справи в електроннiй формi з використанням Єдиної судової iнформацiйно-телекомунiкацiйної системи, за винятком випадкiв, передбачених цим Кодексом.

     6. Процесуальнi документи в електроннiй формi мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової iнформацiйно-телекомунiкацiйної системи шляхом заповнення форм процесуальних документiв вiдповiдно до Положення про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему.

     7. Учасник справи звiльняється вiд обов'язку надсилати iншим учасникам справи або подавати до суду копiї документiв вiдповiдно до кiлькостi учасникiв справи, якщо вiн подає документи до суду в електроннiй формi. У такому разi копiї вiдповiдних документiв iншим учасникам справи направляє суд. Якщо обсяг документiв є надмiрним, суд направляє учасникам справи тiльки копiї процесуальних документiв та повiдомлення про можливiсть ознайомитися з iншими матерiалами в примiщеннi суду або через Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему.

     8. Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються iншим учасникам справи в електроннiй формi, такi документи скрiплюються електронним цифровим пiдписом учасника справи (його представника).

     Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються iншим учасникам справи в паперовiй формi, такi документи скрiплюються власноручним пiдписом учасника справи (його представника).

     9. Якщо позов, апеляцiйна, касацiйна скарга поданi до суду в електроннiй формi, позивач, особа, яка подала скаргу, мають подавати до суду заяви по сутi справи, клопотання та письмовi докази виключно в електроннiй формi, крiм випадкiв, коли судом буде надано дозвiл на їх подання в паперовiй формi.

     Стаття 44. Неприпустимiсть зловживання процесуальними правами

     1. Учасники судового процесу та їхнi представники повиннi добросовiсно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

     2. Залежно вiд конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дiї, що суперечать завданню цивiльного судочинства, зокрема:

     1) подання скарги на судове рiшення, яке не пiдлягає оскарженню, не є чинним або дiя якого закiнчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирiшення питання, яке вже вирiшено судом, за вiдсутностi iнших пiдстав або нових обставин, заявлення завiдомо безпiдставного вiдводу або вчинення iнших аналогiчних дiй, що спрямованi на безпiдставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рiшення;

     2) подання декiлькох позовiв до одного й того самого вiдповiдача (вiдповiдачiв) з тим самим предметом та з тих самих пiдстав, або подання декiлькох позовiв з аналогiчним предметом i з аналогiчних пiдстав, або вчинення iнших дiй, метою яких є манiпуляцiя автоматизованим розподiлом справ мiж суддями;

     3) подання завiдомо безпiдставного позову, позову за вiдсутностi предмета спору або у спорi, який має очевидно штучний характер;

     4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою змiни пiдсудностi справи або завiдомо безпiдставне залучення особи як вiдповiдача (спiввiдповiдача) з тiєю самою метою;

     5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третiх осiб, умисне неповiдомлення про осiб, якi мають бути залученi до участi у справi.

     3. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

     4. Суд зобов'язаний вживати заходiв для запобiгання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначенi цим Кодексом.

     Стаття 45. Забезпечення захисту прав малолiтнiх або неповнолiтнiх осiб пiд час розгляду справи

     1. Пiд час розгляду справи, крiм прав та обов'язкiв, визначених статтею 43 цього Кодексу, малолiтня або неповнолiтня особа має також такi процесуальнi права:

     1) безпосередньо або через представника чи законного представника висловлювати свою думку та отримувати його допомогу у висловленнi такої думки;

     2) отримувати через представника чи законного представника iнформацiю про судовий розгляд;

     3) здiйснювати iншi процесуальнi права i виконувати процесуальнi обов'язки, передбаченi мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України.

     2. Суд роз'яснює малолiтнiй або неповнолiтнiй особi її права та можливi наслiдки дiй її представника чи законного представника у разi, якщо за вiком вона може усвiдомити їх значення.

     3. Суд сприяє створенню належних умов для здiйснення малолiтньою або неповнолiтньою особою її прав, визначених законом та передбачених мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України.

     Стаття 46. Цивiльна процесуальна правоздатнiсть

     1. Здатнiсть мати цивiльнi процесуальнi права та обов'язки сторони, третьої особи, заявника, заiнтересованої особи (цивiльна процесуальна правоздатнiсть) мають усi фiзичнi i юридичнi особи.

     Стаття 47. Цивiльна процесуальна дiєздатнiсть

     1. Здатнiсть особисто здiйснювати цивiльнi процесуальнi права та виконувати свої обов'язки в судi (цивiльна процесуальна дiєздатнiсть) мають фiзичнi особи, якi досягли повнолiття, а також юридичнi особи.

     2. Неповнолiтнi особи вiком вiд чотирнадцяти до вiсiмнадцяти рокiв, а також особи, цивiльна дiєздатнiсть яких обмежена, можуть особисто здiйснювати цивiльнi процесуальнi права та виконувати свої обов'язки в судi у справах, що виникають з вiдносин, у яких вони особисто беруть участь, якщо iнше не встановлено законом. Суд може залучити до участi в таких справах законного представника неповнолiтньої особи або особи, цивiльна дiєздатнiсть якої обмежена.

     3. У разi реєстрацiї шлюбу фiзичної особи, яка не досягла повнолiття, вона набуває цивiльної процесуальної дiєздатностi з моменту реєстрацiї шлюбу. Цивiльної процесуальної дiєздатностi набуває також неповнолiтня особа, якiй у порядку, встановленому цим Кодексом, надано повну цивiльну дiєздатнiсть.

     Стаття 48. Сторони

     1. Сторонами в цивiльному процесi є позивач i вiдповiдач.

     2. Позивачем i вiдповiдачем можуть бути фiзичнi i юридичнi особи, а також держава.

     Стаття 49. Процесуальнi права та обов'язки сторiн

     1. Сторони користуються рiвними процесуальними правами.

     2. Крiм прав та обов'язкiв, визначених у статтi 43 цього Кодексу:

     1) позивач вправi вiдмовитися вiд позову (всiх або частини позовних вимог), вiдповiдач має право визнати позов (всi або частину позовних вимог) на будь-якiй стадiї судового процесу;

     2) позивач вправi збiльшити або зменшити розмiр позовних вимог до закiнчення пiдготовчого засiдання або до початку першого судового засiдання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження;

     3) вiдповiдач має право подати зустрiчний позов у строки, встановленi цим Кодексом.

     3. До закiнчення пiдготовчого засiдання позивач має право змiнити предмет або пiдстави позову шляхом подання письмової заяви. У справi, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, змiна предмета або пiдстав позову допускається не пiзнiше нiж за п'ять днiв до початку першого судового засiдання у справi.

     4. У разi направлення справи на новий розгляд до суду першої iнстанцiї змiна предмета, пiдстав позову не допускаються, крiм випадкiв, визначених цiєю статтею.

     Змiна предмета або пiдстав позову при новому розглядi справи допускається в строки, встановленi частиною третьою цiєї статтi, лише у випадку, якщо це необхiдно для захисту прав позивача у зв'язку iз змiною фактичних обставин справи, що сталася пiсля закiнчення пiдготовчого засiдання, або, якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, - пiсля початку першого судового засiдання при первiсному розглядi справи.

     5. У разi подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої та частинами третьою i четвертою цiєї статтi, до суду подаються докази направлення копiї такої заяви та доданих до неї документiв iншим учасникам справи. У разi неподання таких доказiв суд не приймає до розгляду та повертає заявнику вiдповiдну заяву, про що зазначає у рiшеннi суду.

     6. Суд не приймає вiдмови вiд позову, зменшення розмiру позовних вимог, визнання позову вiдповiдачем у справi, в якiй особу представляє її законний представник, якщо його дiї суперечать iнтересам особи, яку вiн представляє.

     7. Сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якiй стадiї судового процесу.

     8. Заявник та заiнтересованi особи у справах окремого провадження мають права та обов'язки сторiн, крiм випадкiв, передбачених у роздiлi IV цього Кодексу.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 07.12.2017р. N 2234-VIII)

     Стаття 50. Участь у справi кiлькох позивачiв або вiдповiдачiв

     1. Позов може бути пред'явлений спiльно кiлькома позивачами або до кiлькох вiдповiдачiв. Кожен iз позивачiв або вiдповiдачiв щодо другої сторони дiє в цивiльному процесi самостiйно.

     2. Участь у справi кiлькох позивачiв i (або) вiдповiдачiв (процесуальна спiвучасть) допускається, якщо:

     1) предметом спору є спiльнi права чи обов'язки кiлькох позивачiв або вiдповiдачiв;

     2) права та обов'язки кiлькох позивачiв чи вiдповiдачiв виникли з однiєї пiдстави;

     3) предметом спору є однорiднi права i обов'язки.

     Стаття 51. Залучення до участi у справi спiввiдповiдача. Замiна неналежного вiдповiдача

     1. Суд першої iнстанцiї має право за клопотанням позивача до закiнчення пiдготовчого провадження, а у разi розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засiдання залучити до участi у нiй спiввiдповiдача.

     2. Якщо позов подано не до тiєї особи, яка повинна вiдповiдати за позовом, суд до закiнчення пiдготовчого провадження, а у разi розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засiдання за клопотанням позивача замiнює первiсного вiдповiдача належним вiдповiдачем, не закриваючи провадження у справi.

     3. Пiсля спливу строкiв, зазначених у частинах першiй та другiй цiєї статтi, суд може залучити до участi у справi спiввiдповiдача або замiнює первiсного вiдповiдача належним вiдповiдачем виключно у разi, якщо позивач доведе, що не знав та не мiг знати до подання позову у справi про пiдставу залучення такого спiввiдповiдача чи замiну неналежного вiдповiдача.

     4. Про залучення спiввiдповiдача чи замiну неналежного вiдповiдача постановляється ухвала. За клопотанням нового вiдповiдача або залученого спiввiдповiдача розгляд справи починається спочатку.

     5. Вiдповiдач, замiнений iншим вiдповiдачем, має право заявити вимогу про компенсацiю судових витрат, здiйснених ним внаслiдок необґрунтованих дiй позивача. Питання про розподiл судових витрат вирiшується в ухвалi про замiну неналежного вiдповiдача.

     Стаття 52. Третi особи, якi заявляють самостiйнi вимоги щодо предмета спору

     1. Третi особи, якi заявляють самостiйнi вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закiнчення пiдготовчого провадження або до початку першого судового засiдання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однiєї або декiлькох сторiн.

     2. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу суд постановляє ухвалу.

     3. Третi особи, якi заявляють самостiйнi вимоги щодо предмета спору, користуються усiма правами i несуть усi обов'язки позивача.

     4. Пiсля вступу у справу третьої особи, яка заявила самостiйнi вимоги щодо предмета спору, справа за клопотанням учасника справи розглядається спочатку.

     Стаття 53. Третi особи, якi не заявляють самостiйних вимог щодо предмета спору

     1. Третi особи, якi не заявляють самостiйних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на сторонi позивача або вiдповiдача до закiнчення пiдготовчого провадження у справi або до початку першого судового засiдання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разi коли рiшення у справi може вплинути на їхнi права або обов'язки щодо однiєї зi сторiн. Їх може бути залучено до участi у справi також за заявою учасникiв справи.

     2. Нацiональне агентство з питань запобiгання корупцiї може бути залучено як третя особа, яка не заявляє самостiйних вимог щодо предмета спору, на сторонi позивача у справах щодо застосування керiвником або роботодавцем чи створення ним загрози застосування негативних заходiв впливу до позивача (звiльнення, примушування до звiльнення, притягнення до дисциплiнарної вiдповiдальностi, переведення, атестацiя, змiна умов працi, вiдмова в призначеннi на вищу посаду, скорочення заробiтної плати тощо) у зв'язку з повiдомленням ним або членом його сiм'ї про порушення вимог Закону України "Про запобiгання корупцiї" iншою особою.

     3. Якщо суд при вирiшеннi питання про вiдкриття провадження у справi або при пiдготовцi справи до розгляду встановить, що рiшення суду може вплинути на права та обов'язки осiб, що не є стороною у справi, суд залучає таких осiб до участi у справi як третiх осiб, якi не заявляють самостiйних вимог щодо предмета спору.

     4. У заявах про залучення третiх осiб i в заявах третiх осiб про вступ у справу на сторонi позивача або вiдповiдача зазначається, на яких пiдставах третiх осiб належить залучити до участi у справi.

     5. Про залучення третiх осiб до участi у справi суд постановляє ухвалу, в якiй зазначає, на якi права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рiшення суду у справi.

     6. Третi особи, якi не заявляють самостiйних вимог, мають процесуальнi права i обов'язки, встановленi статтею 43 цього Кодексу.

     7. Вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостiйних вимог щодо предмета спору, не тягне за собою розгляду справи спочатку.

     Стаття 54. Наслiдки незалучення у справу третьої особи, яка не заявляє самостiйних вимог щодо предмета спору

     1. Якщо в результатi ухвалення судового рiшення сторона може набути право стосовно третьої особи або третя особа може пред'явити вимоги до сторони, така сторона зобов'язана сповiстити цю особу про вiдкриття провадження у справi i подати до суду заяву про залучення її до участi у справi як третю особу, яка не заявляє самостiйнi вимоги щодо предмета спору. До такої заяви повиннi бути доданi докази про направлення її копiї особi, про залучення якої як третьої особи подана заява.

     2. У разi розгляду справи без повiдомлення третьої особи про розгляд справи обставини справи, встановленi судовим рiшенням, не мають юридичних наслiдкiв при розглядi позову, пред'явленого стороною, яка брала участь у цiй справi, до цiєї третьої особи або позову, пред'явленого цiєю третьою особою до такої сторони.

     Стаття 55. Процесуальне правонаступництво

     1. У разi смертi фiзичної особи, припинення юридичної особи, замiни кредитора чи боржника у зобов'язаннi, а також в iнших випадках замiни особи у вiдносинах, щодо яких виник спiр, суд залучає до участi у справi правонаступника вiдповiдної сторони або третьої особи на будь-якiй стадiї судового процесу.

     2. Усi дiї, вчиненi в цивiльному процесi до вступу правонаступника, обов'язковi для нього так само, як вони були обов'язковi для особи, яку вiн замiнив.

     Стаття 56. Участь у судовому процесi органiв та осiб, яким законом надано право звертатися до суду в iнтересах iнших осiб

     1. У випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи мiсцевого самоврядування, фiзичнi та юридичнi особи можуть звертатися до суду iз заявами про захист прав, свобод та iнтересiв iнших осiб або державних чи суспiльних iнтересiв та брати участь у цих справах. При цьому органи державної влади, органи мiсцевого самоврядування повиннi надати суду документи, що пiдтверджують наявнiсть передбачених законом пiдстав для звернення до суду в iнтересах iнших осiб.

     2. З метою захисту прав i свобод людини i громадянина у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини може особисто або через свого представника звертатися до суду з позовом (заявою), брати участь у розглядi справ за його позовними заявами (заявами), а також на будь-якiй стадiї розгляду вступати у справу, провадження в якiй вiдкрито за позовами (заявами) iнших осiб, подавати апеляцiйну, касацiйну скаргу, заяву про перегляд судового рiшення за нововиявленими чи виключними обставинами, у тому числi у справi, провадження в якiй вiдкрито за позовом (заявою) iншої особи. При цьому Уповноважений Верховної Ради України з прав людини повинен обґрунтувати суду неможливiсть особи самостiйно здiйснювати захист своїх iнтересiв. Невиконання Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини вимог щодо надання зазначеного обґрунтування має наслiдком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

     3. У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розглядi справ за його позовами, а також може вступити за своєю iнiцiативою у справу, провадження у якiй вiдкрито за позовом iншої особи, до початку розгляду справи по сутi, подає апеляцiйну, касацiйну скаргу, заяву про перегляд судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами.

     4. Прокурор, який звертається до суду в iнтересах держави, в позовнiй чи iншiй заявi, скарзi обґрунтовує, в чому полягає порушення iнтересiв держави, необхiднiсть їх захисту, визначенi законом пiдстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здiйснювати вiдповiднi функцiї у спiрних правовiдносинах. Невиконання цих вимог має наслiдком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

     5. У разi вiдкриття провадження за позовною заявою особи, якiй законом надано право звертатися до суду в iнтересах iнших осiб (крiм прокурора), особа, в чиїх iнтересах подано позов, набуває статусу позивача.

     У разi вiдкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в iнтересах держави в особi органу, уповноваженого здiйснювати функцiї держави у спiрних правовiдносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разi вiдсутностi такого органу або вiдсутностi у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовнiй заявi i в такому разi прокурор набуває статусу позивача.

     6. Органи державної влади та органи мiсцевого самоврядування можуть бути залученi судом до участi у справi або брати участь у справi за своєю iнiцiативою для подання висновкiв на виконання своїх повноважень. Участь зазначених органiв у судовому процесi для подання висновкiв у справi є обов'язковою у випадках, встановлених законом, або якщо суд визнає це за необхiдне.

     7. З метою захисту прав викривача, встановлених Законом України "Про запобiгання корупцiї", Нацiональне агентство з питань запобiгання корупцiї за зверненням викривача може звертатися до суду з позовом (заявою) в iнтересах викривача, брати участь у розглядi справ за такими позовами (заявами), а також на будь-якiй стадiї розгляду вступати у справу, провадження в якiй вiдкрито за позовами (заявами) викривачiв, подавати апеляцiйну, касацiйну скаргу, заяву про перегляд судового рiшення за нововиявленими чи виключними обставинами, у тому числi у справi, провадження в якiй вiдкрито за позовом (заявою) викривача.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 17.10.2019р. N 198-IX)

     Стаття 57. Процесуальнi права органiв та осiб, яким законом надано право звертатися до суду в iнтересах iнших осiб

     1. Органи та iншi особи, якi вiдповiдно до статтi 56 цього Кодексу звернулися до суду в iнтересах iнших осiб, мають процесуальнi права та обов'язки особи, в iнтересах якої вони дiють, за винятком права укладати мирову угоду.

     2. Вiдмова органiв та iнших осiб, якi вiдповiдно до статтi 56 цього Кодексу звернулися до суду в iнтересах iнших осiб, вiд поданої ними заяви або змiна позовних вимог не позбавляє особу, на захист прав, свобод та iнтересiв якої подано заяву, права вимагати вiд суду розгляду справи та вирiшення вимоги у первiсному обсязi.

     3. Якщо особа, яка має цивiльну процесуальну дiєздатнiсть i в iнтересах якої подана заява, не пiдтримує заявлених позовних вимог, суд залишає заяву без розгляду.

     4. Вiдмова органу, уповноваженого здiйснювати вiдповiднi функцiї у спiрних правовiдносинах, вiд поданого прокурором в iнтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права пiдтримувати позов (заяву) i вимагати розгляду справи по сутi.

     5. Прокурор або Уповноважений Верховної Ради України з прав людини з метою вирiшення питання щодо наявностi пiдстав для iнiцiювання перегляду судових рiшень у справi, розглянутiй без їхньої участi, вступу у справу за позовом (заявою) iншої особи мають право ознайомлюватися з матерiалами справи в судi та отримувати з них копiї.

     6. Органи державної влади та органи мiсцевого самоврядування, якi беруть участь у справi для подання висновку, мають процесуальнi права i обов'язки, встановленi статтею 43 цього Кодексу, а також мають право висловити свою думку щодо вирiшення справи по сутi.

§ 2. Представники

     Стаття 58. Участь у справi представника

     1. Сторона, третя особа, а також особа, якiй законом надано право звертатися до суду в iнтересах iншої особи, може брати участь у судовому процесi особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

     2. Особиста участь у справi особи не позбавляє її права мати в цiй справi представника.

     3. Юридична особа незалежно вiд порядку її створення бере участь у справi через свого керiвника, члена виконавчого органу, iншу особу, уповноважену дiяти вiд її iменi вiдповiдно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

     4. Держава, Автономна Республiка Крим, територiальна громада беруть участь у справi через вiдповiдний орган державної влади, орган влади Автономної Республiки Крим, орган мiсцевого самоврядування вiдповiдно до його компетенцiї, вiд iменi якого дiє його керiвник, iнша уповноважена особа вiдповiдно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республiки Крим, органу мiсцевого самоврядування), або через представника.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 18.12.2019р. N 390-IX)

     Стаття 59. Законнi представники

     1. Права, свободи та iнтереси малолiтнiх осiб вiком до чотирнадцяти рокiв, а також недiєздатних фiзичних осiб захищають у судi вiдповiдно їхнi батьки, усиновлювачi, опiкуни чи iншi особи, визначенi законом.

     2. Права, свободи та iнтереси неповнолiтнiх осiб вiком вiд чотирнадцяти до вiсiмнадцяти рокiв, а також осiб, цивiльна дiєздатнiсть яких обмежена, можуть захищати у судi вiдповiдно їхнi батьки, усиновлювачi, пiклувальники чи iншi особи, визначенi законом. Суд може залучити до участi в таких справах неповнолiтню особу чи особу, цивiльна дiєздатнiсть якої обмежена.

     3. Законнi представники можуть доручати ведення справи в судi iншим особам.

     Стаття 60. Особи, якi можуть бути представниками

     1. Представником у судi може бути адвокат або законний представник.

     2. Пiд час розгляду спорiв, що виникають з трудових вiдносин, а також справ у малозначних спорах (малозначнi справи) представником може бути особа, яка досягла вiсiмнадцяти рокiв, має цивiльну процесуальну дiєздатнiсть, за винятком осiб, визначених у статтi 61 цього Кодексу.

     3. Органи або iнших осiб, яким законом надано право звертатися до суду в iнтересах малолiтнiх чи неповнолiтнiх осiб або осiб, якi визнанi судом недiєздатними чи дiєздатнiсть яких обмежена, представляють у судi їх посадовi особи, крiм випадкiв, коли такi органи та особи є стороною чи третьою особою у справi.

     4. Одна й та сама особа може бути одночасно представником декiлькох позивачiв або декiлькох вiдповiдачiв або декiлькох третiх осiб на однiй сторонi, за умови вiдсутностi конфлiкту iнтересiв мiж ними.

     Стаття 61. Особи, якi не можуть бути представниками

     1. Не може бути представником в судi особа, яка бере участь у справi як секретар судового засiдання, експерт, спецiалiст, перекладач та свiдок або є помiчником суддi, який розглядає справу.

     2. Особа не може бути представником, якщо вона у цiй справi представляє або представляла iншу особу, iнтереси якої у цiй справi суперечать iнтересам її довiрителя.

     3. Суддi, прокурори, слiдчi, працiвники пiдроздiлiв, що здiйснюють оперативно-розшукову дiяльнiсть, не можуть бути представниками в судi, крiм випадкiв, коли вони дiють вiд iменi вiдповiдного органу, що є стороною або третьою особою в справi, чи як законнi представники.

     Стаття 62. Документи, що пiдтверджують повноваження представникiв

     1. Повноваження представникiв сторiн та iнших учасникiв справи мають бути пiдтвердженi такими документами:

     1) довiренiстю фiзичної або юридичної особи;

     2) свiдоцтвом про народження дитини або рiшенням про призначення опiкуном, пiклувальником чи охоронцем спадкового майна.

     2. Довiренiсть фiзичної особи повинна бути посвiдчена нотарiально або, у визначених законом випадках, iншою особою.

     У разi задоволення заявленого клопотання щодо посвiдчення довiреностi фiзичної особи на ведення справи, що розглядається, суд без виходу до нарадчої кiмнати постановляє ухвалу, яка заноситься секретарем судового засiдання до протоколу судового засiдання, а сама довiренiсть або засвiдчена пiдписом суддi копiя з неї приєднується до справи.

     Довiренiсть фiзичної особи, за зверненням якої прийнято рiшення про надання їй безоплатної вторинної правничої допомоги, може бути посвiдчена посадовою особою органу (установи), який прийняв таке рiшення.

     3. Довiренiсть вiд iменi юридичної особи видається за пiдписом (електронним цифровим пiдписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

     4. Повноваження адвоката як представника пiдтверджуються довiренiстю або ордером, виданим вiдповiдно до Закону України "Про адвокатуру i адвокатську дiяльнiсть".

     5. Вiдповiднiсть копiї документа, що пiдтверджує повноваження представника, оригiналу може бути засвiдчена пiдписом суддi.

     6. Оригiнали документiв, зазначених у цiй статтi, копiї з них, засвiдченi суддею, або копiї з них, засвiдченi у визначеному законом порядку, приєднуються до матерiалiв справи.

     7. У разi подання представником заяви по сутi справи в електроннiй формi вiн може додати до неї довiренiсть або ордер в електроннiй формi, пiдписанi електронним цифровим пiдписом вiдповiдно до Положення про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему.

     8. У разi подання представником до суду заяви, скарги, клопотання вiн додає довiренiсть або iнший документ, що посвiдчує його повноваження, якщо в справi немає пiдтвердження такого повноваження на момент подання вiдповiдної заяви, скарги, клопотання.

     9. Довiреностi або iншi документи, якi пiдтверджують повноваження представника i були посвiдченi в iнших державах, повиннi бути легалiзованi в установленому законодавством порядку, якщо iнше не встановлено мiжнародними договорами, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України.

     Стаття 63. Призначення або замiна законного представника судом

     1. У разi вiдсутностi у сторони чи третьої особи, визнаної недiєздатною або обмеженою у цивiльнiй дiєздатностi, законного представника суд за поданням органу опiки та пiклування ухвалою призначає опiкуна або пiклувальника i залучає їх до участi у справi як законних представникiв.

     2. Якщо при розглядi справи буде встановлено, що малолiтня чи неповнолiтня особа, позбавлена батькiвського пiклування, не має законного представника, суд ухвалою встановлює над нею вiдповiдно опiку чи пiклування за поданням органу опiки та пiклування, призначає опiкуна або пiклувальника та залучає їх до участi у справi як законних представникiв.

     3. У разi якщо законний представник не має права вести справу в судi з пiдстав, встановлених законом, суд за поданням органу опiки та пiклування замiнює законного представника.

     4. Суд може призначити або замiнити законного представника за клопотанням малолiтньої або неповнолiтньої особи, якщо це вiдповiдає її iнтересам.

     5. Звiльнення опiкуна чи пiклувальника в разi, якщо їх призначив суд, i призначення ними iнших осiб здiйснюються в порядку, встановленому частиною другою статтi 300 цього Кодексу.

     Стаття 64. Повноваження представника в судi

     1. Представник, який має повноваження на ведення справи в судi, здiйснює вiд iменi особи, яку вiн представляє, її процесуальнi права та обов'язки.

     2. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дiї мають бути застереженi у виданiй йому довiреностi або ордерi.

     3. Пiдстави i порядок припинення представництва за довiренiстю визначаються Цивiльним кодексом України.

     4. Про припинення представництва або обмеження повноважень представника за довiренiстю має бути повiдомлено суд шляхом подання письмової заяви.

     5. У разi припинення повноважень представника на здiйснення представництва особи у справi представник не може бути у цiй самiй справi представником iншої сторони, третьої особи на iншiй сторонi або третьої особи iз самостiйними вимогами щодо предмета спору.

§ 3. Iншi учасники судового процесу

     Стаття 65. Iншi учасники судового процесу

     1. Учасниками судового процесу, крiм учасникiв справи та їхнiх представникiв, є помiчник суддi, секретар судового засiдання, судовий розпорядник, свiдок, експерт, експерт з питань права, перекладач, спецiалiст.

     Стаття 66. Помiчник суддi

     1. Помiчник суддi забезпечує пiдготовку та органiзацiйне забезпечення судового процесу.

     2. Помiчник суддi:

     1) бере участь в оформленнi судових справ, за дорученням суддi готує проекти запитiв, листiв, iнших матерiалiв, пов'язаних iз розглядом конкретної справи, виконавчих документiв;

     2) здiйснює оформлення копiй судових рiшень для направлення сторонам у справi та iншим учасникам справи вiдповiдно до вимог процесуального законодавства, контролює своєчаснiсть надсилання копiй судових рiшень;

     3) виконує iншi доручення суддi, що стосуються органiзацiї розгляду судових справ.

     3. Помiчник суддi за дорученням суддi (головуючого у судовiй колегiї) може за вiдсутностi секретаря судового засiдання здiйснювати його повноваження. Пiд час здiйснення таких повноважень помiчнику суддi може бути заявлено вiдвiд з пiдстав, передбачених цим Кодексом, для вiдводу секретаря судового засiдання.

     Стаття 67. Секретар судового засiдання

     1. Секретар судового засiдання:

     1) здiйснює судовi виклики i повiдомлення;

     2) перевiряє, хто з учасникiв судового процесу з'явився в судове засiдання, хто з учасникiв судового процесу бере участь у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї, i доповiдає про це головуючому;

     3) забезпечує контроль за повним фiксуванням судового засiдання технiчними засобами i проведенням судового засiдання в режимi вiдеоконференцiї;

     4) забезпечує ведення протоколу судового засiдання;

     5) забезпечує оформлення матерiалiв справи;

     6) виконує iншi доручення головуючого, що стосуються розгляду справи.

     2. Секретар судового засiдання може уточнювати суть процесуальної дiї з метою її правильного вiдображення в протоколi судового засiдання.

     3. Секретар судового засiдання виконує обов'язки судового розпорядника у випадку його вiдсутностi.

     Стаття 68. Судовий розпорядник

     1. Судовий розпорядник:

     1) забезпечує належний стан залу судового засiдання i запрошує до нього учасникiв судового процесу;

     2) з урахуванням кiлькостi мiсць та забезпечення порядку пiд час судового засiдання визначає можливу кiлькiсть осiб, якi можуть бути присутнi у залi судового засiдання;

     3) оголошує про вхiд i вихiд суду iз зали судового засiдання та пропонує всiм присутнiм встати;

     4) слiдкує за додержанням порядку особами, присутнiми у залi судового засiдання;

     5) виконує розпорядження головуючого про приведення до присяги перекладача, експерта;

     6) пiд час судового засiдання приймає вiд присутнiх у залi учасникiв судового процесу документи та iншi матерiали i передає до суду;

     7) запрошує до залу судового засiдання свiдкiв та виконує вказiвки головуючого щодо приведення їх до присяги;

     8) виконує iншi доручення головуючого, пов'язанi зi створенням умов, необхiдних для розгляду справи.

     2. Вимоги судового розпорядника, пов'язанi з виконанням обов'язкiв, зазначених у частинi першiй цiєї статтi, є обов'язковими для учасникiв судового процесу та iнших осiб, присутнiх у залi судового засiдання.

     3. Скарги на дiї чи бездiяльнiсть судового розпорядника розглядаються судом у цьому самому процесi.

     Стаття 69. Свiдок

     1. Свiдком може бути кожна особа, якiй вiдомi будь-якi обставини, що стосуються справи.

     2. Свiдок зобов'язаний з'явитися до суду за його викликом у визначений час i дати правдивi показання про вiдомi йому обставини. За вiдсутностi заперечень учасникiв справи свiдок може брати участь в судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї. Суд може дозволити свiдку брати участь у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї незалежно вiд заперечень учасникiв справи, якщо свiдок не може з'явитися до суду через хворобу, похилий вiк, iнвалiднiсть або з iнших поважних причин.

     3. У разi неможливостi прибуття до суду та участi в судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї за викликом суду свiдок зобов'язаний завчасно повiдомити про це суд.

     4. Свiдок має право давати показання рiдною мовою або мовою, якою вiн володiє, користуватися письмовими записами, вiдмовитися вiд давання показань у випадках, встановлених законом, а також на компенсацiю витрат, пов'язаних з викликом до суду.

     Стаття 70. Особи, якi не можуть бути допитанi як свiдки

     1. Не можуть бути допитанi як свiдки:

     1) недiєздатнi фiзичнi особи, а також особи, якi перебувають на облiку чи на лiкуваннi у психiатричному лiкувальному закладi i не здатнi через свої фiзичнi або психiчнi вади правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, або давати показання;

     2) особи, якi за законом зобов'язанi зберiгати в таємницi вiдомостi, що були довiренi їм у зв'язку з наданням професiйної правничої допомоги або послуг посередництва (медiацiї) пiд час проведення позасудового врегулювання спору, - про такi вiдомостi;

     3) священнослужителi - про вiдомостi, одержанi ними на сповiдi вiруючих;

     4) суддi та присяжнi - про обставини обговорення в нарадчiй кiмнатi питань, що виникли пiд час ухвалення судового рiшення, або про iнформацiю, що стала вiдома суддi пiд час врегулювання спору за його участю;

     5) iншi особи, якi не можуть бути допитанi як свiдки згiдно iз законом чи мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України, без їхньої згоди.

     2. Особи, якi мають дипломатичний iмунiтет, не можуть бути допитанi як свiдки без їхньої згоди, а представники дипломатичних представництв - без згоди дипломатичного представника.

     Стаття 71. Вiдмова свiдка вiд давання показань

     1. Фiзична особа не має права вiдмовитися давати показання, крiм показань щодо себе, членiв сiм'ї чи близьких родичiв (чоловiк, дружина, батько, мати, вiтчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дiд, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опiкун чи пiклувальник, особа, над якою встановлено опiку чи пiклування, член сiм'ї або близький родич цих осiб), якi можуть тягнути юридичну вiдповiдальнiсть для нього або таких членiв сiм'ї чи близьких родичiв.

     2. Особа, яка вiдмовляється давати показання, зобов'язана повiдомити причини вiдмови.

     Стаття 72. Експерт

     1. Експертом може бути особа, яка володiє спецiальними знаннями, необхiдними для з'ясування вiдповiдних обставин справи.

     2. Експерт може призначатися судом або залучатися учасником справи.

     3. Експерт зобов'язаний дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок на поставленi йому питання.

     4. Експерт зобов'язаний з'явитися до суду за його викликом та роз'яснити свiй висновок i вiдповiсти на питання суду та учасникiв справи. За вiдсутностi заперечень учасникiв справи експерт може брати участь в судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї.

     5. Експерт не має права передоручати проведення експертизи iншiй особi.

     6. Експерт має право:

     1) ознайомлюватися з матерiалами справи;

     2) заявляти клопотання про надання йому додаткових матерiалiв i зразкiв, якщо експертиза призначена судом;

     3) викладати у висновку експертизи виявленi в ходi її проведення факти, якi мають значення для справи i з приводу яких йому не були поставленi питання;

     4) бути присутнiм пiд час вчинення процесуальних дiй, що стосуються предмета i об'єктiв дослiдження;

     5) для цiлей проведення експертизи заявляти клопотання про опитування учасникiв справи та свiдкiв;

     6) користуватися iншими правами, що наданi Законом України "Про судову експертизу".

     7. Експерт має право на оплату виконаної роботи та на компенсацiю витрат, пов'язаних з проведенням експертизи i викликом до суду.

     8. Призначений судом експерт може вiдмовитися вiд надання висновку, якщо наданi на його запит матерiали недостатнi для виконання покладених на нього обов'язкiв. Заява про вiдмову повинна бути вмотивованою.

     Стаття 73. Експерт з питань права

     1. Як експерт з питань права може залучатися особа, яка має науковий ступiнь та є визнаним фахiвцем у галузi права. Рiшення про допуск до участi в справi експерта з питань права та долучення його висновку до матерiалiв справи ухвалюється судом.

     2. Експерт з питань права зобов'язаний з'явитися до суду за його викликом, вiдповiдати на поставленi судом питання, надавати роз'яснення. За вiдсутностi заперечень учасникiв справи експерт з питань права може брати участь в судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї.

     3. Експерт з питань права має право знати мету свого виклику до суду, вiдмовитися вiд участi у судовому процесi, якщо вiн не володiє вiдповiдними знаннями, а також право на оплату послуг та на компенсацiю витрат, пов'язаних з викликом до суду.

     Стаття 74. Спецiалiст

     1. Спецiалiстом є особа, яка володiє спецiальними знаннями та навичками, необхiдними для застосування технiчних засобiв, i призначена судом для надання консультацiй та технiчної допомоги пiд час вчинення процесуальних дiй, пов'язаних iз застосуванням таких технiчних засобiв (фотографування, складання схем, планiв, креслень, вiдбору зразкiв для проведення експертизи тощо).

     2. Допомога та консультацiї спецiалiста не замiнюють висновок експерта.

     3. Спецiалiст зобов'язаний з'явитися до суду за його викликом, вiдповiдати на поставленi судом питання, надавати консультацiї та роз'яснення, у разi потреби надавати суду iншу технiчну допомогу. За вiдсутностi заперечень учасникiв справи спецiалiст може брати участь у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї.

     4. Спецiалiст має право знати мету свого виклику до суду, вiдмовитися вiд участi у судовому процесi, якщо вiн не володiє вiдповiдними знаннями та навичками, звертати увагу суду на характернi обставини чи особливостi доказiв, а також право на оплату виконаної роботи та на компенсацiю витрат, пов'язаних з викликом до суду.

     Стаття 75. Перекладач

     1. Перекладачем може бути особа, яка вiльно володiє мовою, якою здiйснюється цивiльне судочинство, та iншою мовою, знання якої необхiдне для усного чи письмового перекладу з однiєї мови на iншу, а також особа, яка володiє технiкою спiлкування з глухими, нiмими чи глухонiмими.

     2. Перекладач допускається ухвалою суду за заявою учасника справи або призначається з iнiцiативи суду.

     Участь перекладача, який володiє технiкою спiлкування з глухими, нiмими чи глухонiмими, є обов'язковою при розглядi справи, одним iз учасникiв якої є особа з порушенням слуху. Квалiфiкацiя такого перекладача пiдтверджується вiдповiдним документом, виданим у порядку, встановленому законодавством.

     3. Перекладач зобов'язаний з'являтися до суду за його викликом, здiйснювати повний i правильний переклад, посвiдчувати правильнiсть перекладу своїм пiдписом на процесуальних документах, що вручаються сторонам у перекладi на їхню рiдну мову або мову, якою вони володiють. За вiдсутностi заперечень учасникiв справи перекладач може брати участь у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї.

     4. Перекладач має право задавати питання з метою уточнення перекладу, вiдмовитися вiд участi у цивiльному процесi, якщо вiн не володiє достатнiми знаннями мови, необхiдними для перекладу, а також на оплату виконаної роботи та на компенсацiю витрат, пов'язаних iз викликом до суду.

Глава 5. Докази та доказування

§ 1. Основнi положення про докази

     Стаття 76. Докази

     1. Доказами є будь-якi данi, на пiдставi яких суд встановлює наявнiсть або вiдсутнiсть обставин (фактiв), що обґрунтовують вимоги i заперечення учасникiв справи, та iнших обставин, якi мають значення для вирiшення справи.

     2. Цi данi встановлюються такими засобами:

     1) письмовими, речовими i електронними доказами;

     2) висновками експертiв;

     3) показаннями свiдкiв.

     Особливостi визначення шкоди, завданої у результатi виведення банку з ринку або лiквiдацiї банку на пiдставi протиправних (незаконних) iндивiдуальних актiв Нацiонального банку України, Фонду гарантування вкладiв фiзичних осiб, Мiнiстерства фiнансiв України, Нацiональної комiсiї з цiнних паперiв та фондового ринку, рiшень Кабiнету Мiнiстрiв України особам, якi на дату прийняття таких iндивiдуальних актiв або рiшень, вiдповiдно, мали статус учасникiв такого банку, встановлюються Законом України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" та Законом України "Про систему гарантування вкладiв фiзичних осiб".

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 13.05.2020р. N 590-IX)

     Стаття 77. Належнiсть доказiв

     1. Належними є докази, якi мiстять iнформацiю щодо предмета доказування.

     2. Предметом доказування є обставини, що пiдтверджують заявленi вимоги чи заперечення або мають iнше значення для розгляду справи i пiдлягають встановленню при ухваленнi судового рiшення.

     3. Сторони мають право обґрунтовувати належнiсть конкретного доказу для пiдтвердження їхнiх вимог або заперечень.

     4. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

     Стаття 78. Допустимiсть доказiв

     1. Суд не бере до уваги докази, що одержанi з порушенням порядку, встановленого законом.

     2. Обставини справи, якi за законом мають бути пiдтвердженi певними засобами доказування, не можуть пiдтверджуватися iншими засобами доказування.

     Стаття 79. Достовiрнiсть доказiв

     1. Достовiрними є докази, на пiдставi яких можна встановити дiйснi обставини справи.

     Стаття 80. Достатнiсть доказiв

     1. Достатнiми є докази, якi у своїй сукупностi дають змогу дiйти висновку про наявнiсть або вiдсутнiсть обставин справи, якi входять до предмета доказування.

     2. Питання про достатнiсть доказiв для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирiшує вiдповiдно до свого внутрiшнього переконання.

     Стаття 81. Обов'язок доказування i подання доказiв

     1. Кожна сторона повинна довести тi обставини, на якi вона посилається як на пiдставу своїх вимог або заперечень, крiм випадкiв, встановлених цим Кодексом.

     2. У справах про дискримiнацiю позивач зобов'язаний навести фактичнi данi, якi пiдтверджують, що дискримiнацiя мала мiсце. У разi наведення таких даних доказування їх вiдсутностi покладається на вiдповiдача.

     У справах про визнання необґрунтованими активiв та їх стягнення в дохiд держави позивач зобов'язаний навести у позовi фактичнi данi, якi пiдтверджують зв'язок активiв з особою, уповноваженою на виконання функцiй держави або мiсцевого самоврядування, та їх необґрунтованiсть, тобто наявнiсть визначеної частиною другою статтi 290 цього Кодексу рiзницi мiж вартiстю таких активiв та законними доходами такої особи. У разi визнання судом достатньої доведеностi зазначених фактiв на пiдставi поданих позивачем доказiв спростування необґрунтованостi активiв покладається на вiдповiдача.

     3. У справах щодо застосування керiвником або роботодавцем чи створення ним загрози застосування негативних заходiв впливу до позивача (звiльнення, примушування до звiльнення, притягнення до дисциплiнарної вiдповiдальностi, переведення, атестацiя, змiна умов працi, вiдмова в призначеннi на вищу посаду, зменшення розмiру заробiтної плати тощо) у зв'язку з повiдомленням ним або його близькими особами про можливi факти корупцiйних або пов'язаних з корупцiєю правопорушень, iнших порушень Закону України "Про запобiгання корупцiї" iншою особою обов'язок доказування, що прийнятi рiшення, вчиненi дiї є правомiрними i не були мотивованi дiями позивача чи його близьких осiб щодо здiйснення цього повiдомлення, покладається на вiдповiдача.

     4. У разi посилання учасника справи на невчинення iншим учасником справи певних дiй або вiдсутнiсть певної подiї суд може зобов'язати такого iншого учасника справи надати вiдповiднi докази вчинення цих дiй або наявностi певної подiї. У разi ненадання таких доказiв суд може визнати обставину невчинення вiдповiдних дiй або вiдсутностi подiї встановленою.

     5. Докази подаються сторонами та iншими учасниками справи.

     6. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

     7. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної iнiцiативи, крiм витребування доказiв судом у випадку, коли вiн має сумнiви у добросовiсному здiйсненнi учасниками справи їхнiх процесуальних прав або виконаннi обов'язкiв щодо доказiв, а також iнших випадкiв, передбачених цим Кодексом.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 17.10.2019р. N 198-IX, вiд 31.10.2019р. N 263-IX)

     Стаття 82. Пiдстави звiльнення вiд доказування

     1. Обставини, якi визнаються учасниками справи, не пiдлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумнiву щодо достовiрностi цих обставин або добровiльностi їх визнання. Обставини, якi визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по сутi справи, поясненнях учасникiв справи, їхнiх представникiв.

     2. Вiдмова вiд визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка вiдмовляється, доведе, що вона визнала цi обставини внаслiдок помилки, що має iстотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результатi зловмисної домовленостi її представника з другою стороною. Про прийняття вiдмови сторони вiд визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разi прийняття судом вiдмови сторони вiд визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.

     3. Обставини, визнанi судом загальновiдомими, не потребують доказування.

     4. Обставини, встановленi рiшенням суду у господарськiй, цивiльнiй або адмiнiстративнiй справi, що набрало законної сили, не доказуються при розглядi iншої справи, у якiй беруть участь тi самi особи або особа, щодо якої встановлено цi обставини, якщо iнше не встановлено законом.

     5. Обставини, встановленi стосовно певної особи рiшенням суду у господарськiй, цивiльнiй або адмiнiстративнiй справi, що набрало законної сили, не доказуються при розглядi iншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростованi особою, яка не брала участi у справi, в якiй такi обставини були встановленi.

     6. Вирок суду в кримiнальному провадженнi, ухвала про закриття кримiнального провадження i звiльнення особи вiд кримiнальної вiдповiдальностi або постанова суду у справi про адмiнiстративне правопорушення, якi набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правовi наслiдки дiй чи бездiяльностi особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питаннi, чи мали мiсце цi дiї (бездiяльнiсть) та чи вчиненi вони цiєю особою.

     7. Правова оцiнка, надана судом певному факту при розглядi iншої справи, не є обов'язковою для суду.

     8. Обставини, встановленi рiшенням третейського суду або мiжнародного комерцiйного арбiтражу, пiдлягають доказуванню в загальному порядку при розглядi справи судом.

     Стаття 83. Подання доказiв

     1. Сторони та iншi учасники справи подають докази у справi безпосередньо до суду.

     2. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в iнтересах iнших осiб, повиннi подати докази разом з поданням позовної заяви.

     3. Вiдповiдач, третя особа, яка не заявляє самостiйних вимог щодо предмета спору, повиннi подати суду докази разом з поданням вiдзиву або письмових пояснень третьої особи.

     4. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повiдомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, якi пiдтверджують, що особа здiйснила всi залежнi вiд неї дiї, спрямованi на отримання вказаного доказу.

     5. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказiв у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказiв.

     6. У випадку прийняття судом вiдмови сторони вiд визнання обставин суд може встановити строк для подання доказiв щодо таких обставин.

     7. Якщо зi змiною предмета або пiдстав позову або поданням зустрiчного позову змiнилися обставини, що пiдлягають доказуванню, суд залежно вiд таких обставин встановлює строк подання додаткових доказiв.

     8. Докази, не поданi у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крiм випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливiсть їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали вiд неї.

     9. Копiї доказiв (крiм речових доказiв), що подаються до суду, заздалегiдь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, iншим учасникам справи. Суд не бере до уваги вiдповiднi докази у разi вiдсутностi пiдтвердження надсилання (надання) їх копiй iншим учасникам справи, крiм випадку, якщо такi докази є у вiдповiдного учасника справи або обсяг доказiв є надмiрним, або вони поданi до суду в електроннiй формi, або є публiчно доступними.

     10. Докази, якi не доданi до позовної заяви чи до вiдзиву на неї, якщо iнше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярiю суду, з використанням Єдиної судової iнформацiйно-телекомунiкацiйної системи або в судовому засiданнi з клопотанням про їх приєднання до матерiалiв справи.

     11. У разi подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнiв з приводу його достовiрностi або є пiдробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закiнчення пiдготовчого засiдання виключити його з числа доказiв i розглядати справу на пiдставi iнших доказiв.

     Стаття 84. Витребування доказiв

     1. Учасник справи, у разi неможливостi самостiйно надати докази, вправi подати клопотання про витребування доказiв судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другiй та третiй статтi 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крiм випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливiсть його подання у встановлений строк з причин, що не залежали вiд неї.

     2. У клопотаннi повинно бути зазначено:

     1) який доказ витребовується;

     2) обставини, якi може пiдтвердити цей доказ, або аргументи, якi вiн може спростувати;

     3) пiдстави, з яких випливає, що цей доказ має вiдповiдна особа;

     4) вжитi особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостiйно, докази вжиття таких заходiв та (або) причини неможливостi самостiйного отримання цього доказу.

     3. У разi задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує вiдповiднi докази.

     4. Суд може витребувати докази також до подання позову як захiд забезпечення доказiв у порядку, встановленому статтями 116 - 118 цього Кодексу.

     5. Суд може уповноважити на одержання таких доказiв заiнтересовану сторону.

     6. Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

     7. Особи, якi не мають можливостi подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливостi подати такий доказ у встановленi строки, зобов'язанi повiдомити про це суд iз зазначенням причин протягом п'яти днiв з дня вручення ухвали.

     8. У разi неповiдомлення суду про неможливiсть подати докази, витребуванi судом, а також за неподання таких доказiв з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до вiдповiдної особи заходи процесуального примусу, передбаченi цим Кодексом.

     9. Притягнення винних осiб до вiдповiдальностi не звiльняє їх вiд обов'язку подати витребуванi судом докази.

     10. У разi неподання учасником справи з неповажних причин або без повiдомлення причин доказiв, витребуваних судом, суд залежно вiд того, яка особа ухиляється вiд їх подання, а також яке значення мають цi докази, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або вiдмовити у його визнаннi, або може здiйснити розгляд справи за наявними в нiй доказами, або, у разi неподання таких доказiв позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

     11. У випадках, передбачених законом, апеляцiйний загальний суд за мiсцезнаходженням доказiв може витребувати докази на прохання третейського суду чи мiжнародного комерцiйного арбiтражу або за заявою сторони (учасника) третейського (арбiтражного) розгляду за згодою третейського суду чи мiжнародного комерцiйного арбiтражу у справi, що розглядається третейським судом (мiжнародним комерцiйним арбiтражем), у порядку, встановленому цiєю статтею.

     У разi задоволення вiдповiдної заяви суд може зобов'язати особу, у якої такi докази витребовуються, надати такi докази безпосередньо третейському суду або мiжнародному комерцiйному арбiтражу або сторонi, за заявою якої такi докази витребовуються, для подальшого їх подання третейському суду (мiжнародному комерцiйному арбiтражу).

     В ухвалi про витребування доказiв суд вирiшує питання забезпечення чи попередньої оплати витрат осiб, пов'язаних iз поданням вiдповiдних доказiв.

     Стаття 85. Огляд доказiв за їх мiсцезнаходженням

     1. Письмовi, речовi та електроннi докази, якi не можна доставити до суду, оглядаються за їх мiсцезнаходженням.

     2. Про дату, час i мiсце огляду доказiв за їх мiсцезнаходженням повiдомляються учасники справи. Неявка цих осiб не є перешкодою для проведення огляду.

     3. У разi необхiдностi, в тому числi за клопотанням учасника справи для участi в оглядi доказiв за їх мiсцезнаходженням, можуть бути залученi свiдки, перекладачi, експерти, спецiалiсти, а також здiйснено фотографування, звуко- i вiдеозапис.

     4. Про огляд доказiв за їх мiсцезнаходженням складається протокол, що пiдписується всiма особами, якi беруть участь в оглядi. До протоколу додаються разом з описом усi складенi або звiренi пiд час огляду на мiсцi плани, креслення, копiї документiв, а також зробленi пiд час огляду фотознiмки, електроннi копiї доказiв, вiдеозаписи тощо.

     5. Якщо огляд здiйснюється за вiдсутностi хоча б однiєї зi сторiн, а також в iнших випадках, коли суд визнає це за необхiдне, суд забезпечує вiдеофiксацiю огляду технiчними засобами.

     6. Особи, якi беруть участь в оглядi доказiв за їх мiсцезнаходженням, мають право звертати увагу суду на ту чи iншу обставину, яка, на їхнiй погляд, має значення для повноцiнного проведення огляду, встановлення обставин, якi мають значення для розгляду справи, робити свої зауваження щодо протоколу огляду.

     7. У порядку, передбаченому цiєю статтею, суд за заявою учасника справи чи з власної iнiцiативи може оглянути веб-сайт (сторiнку), iншi мiсця збереження даних в мережi Iнтернет з метою встановлення та фiксування їх змiсту. У разi необхiдностi для проведення такого огляду суд може залучити спецiалiста.

     8. Суд може призначити експертизу для встановлення та фiксування змiсту веб-сайту (сторiнки), iнших мiсць збереження даних в мережi Iнтернет за умови, якщо це потребує спецiальних знань i не може бути здiйснено судом самостiйно або iз залученням спецiалiста.

     9. У випадках, передбачених законом, апеляцiйний загальний суд за мiсцезнаходженням доказiв може оглянути докази за їх мiсцезнаходженням на прохання третейського суду чи мiжнародного комерцiйного арбiтражу або за заявою сторони (учасника) третейського (арбiтражного) розгляду за згодою третейського суду (мiжнародного комерцiйного арбiтражу) у справi, що розглядається третейським судом або мiжнародним комерцiйним арбiтражем, у порядку, встановленому цiєю статтею.

     У разi задоволення вiдповiдної заяви суд направляє протокол огляду безпосередньо третейському суду (мiжнародному комерцiйному арбiтражу) або сторонi, за заявою якої такий огляд проводився, для подальшого його подання третейському суду (мiжнародному комерцiйному арбiтражу).

     В ухвалi про огляд доказiв за їх мiсцезнаходженням суд вирiшує питання забезпечення чи попередньої оплати витрат осiб, пов'язаних iз таким оглядом.

     Стаття 86. Огляд речових доказiв, що швидко псуються

     1. Речовi докази, що швидко псуються, негайно оглядаються судом з повiдомленням про призначений огляд учасникiв справи. Неявка цих осiб не перешкоджає огляду речових доказiв.

     2. У разi необхiдностi, в тому числi за клопотанням учасника справи, для участi в оглядi речових доказiв, що швидко псуються, може бути залучено свiдкiв, перекладачiв, експертiв, спецiалiстiв, а також здiйснено фотографування i вiдеозапис.

     3. Огляд речових доказiв, що швидко псуються, за їх мiсцезнаходженням здiйснюється у порядку, встановленому статтею 85 цього Кодексу, з урахуванням особливостей, визначених цiєю статтею.

     4. Пiсля огляду цi речовi докази повертаються особам, вiд яких вони були одержанi.

     Стаття 87. Судовi доручення щодо збирання доказiв

     1. Суд, який розглядає справу або заяву про забезпечення доказiв, в разi виникнення потреби в збираннi доказiв за межами його територiальної юрисдикцiї доручає вiдповiдному суду вчинити певнi процесуальнi дiї.

     2. В ухвалi про судове доручення коротко викладається суть справи, що розглядається, зазначаються особи, якi беруть у нiй участь, обставини, що пiдлягають з'ясуванню, докази, якi повинен зiбрати суд, що виконує доручення, зокрема перелiк питань, поставлених учасниками справи та судом свiдку.

     Стаття 88. Виконання судових доручень щодо збирання доказiв

     1. Ухвала про судове доручення невiдкладно виконується судом, якому вона адресована, за правилами цього Кодексу, якi встановлюють порядок вчинення вiдповiдних процесуальних дiй.

     2. Про виконання або про неможливiсть виконання з об'єктивних причин судового доручення постановляється ухвала, яка з протоколами про вчинення процесуальних дiй i всiма зiбраними на виконання судового доручення матерiалами невiдкладно надсилається до суду, що розглядає справу.

     3. У разi необхiдностi виконання судових доручень щодо збирання доказiв здiйснюється у судовому засiданнi у встановленому цим Кодексом порядку. Учасники справи повiдомляються про дату, час i мiсце вчинення процесуальної дiї судом, який виконує доручення, проте їх неявка не є перешкодою для виконання доручення.

     Стаття 89. Оцiнка доказiв

     1. Суд оцiнює докази за своїм внутрiшнiм переконанням, що ґрунтується на всебiчному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослiдженнi наявних у справi доказiв.

     2. Жоднi докази не мають для суду заздалегiдь встановленої сили. Суд оцiнює належнiсть, допустимiсть, достовiрнiсть кожного доказу окремо, а також достатнiсть i взаємний зв'язок доказiв у їх сукупностi.

     3. Суд надає оцiнку як зiбраним у справi доказам в цiлому, так i кожному доказу (групi однотипних доказiв), який мiститься у справi, мотивує вiдхилення або врахування кожного доказу (групи доказiв).

     4. У справах про визнання необґрунтованими активiв та їх стягнення в дохiд держави суд виносить рiшення на користь тiєї сторони, сукупнiсть доказiв якої є бiльш переконливою порiвняно з сукупнiстю доказiв iншої сторони.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 31.10.2019р. N 263-IX)

§ 2. Показання свiдкiв

     Стаття 90. Показання свiдка

     1. Показання свiдка - це повiдомлення про вiдомi йому обставини, якi мають значення для справи. Не є доказом показання свiдка, який не може назвати джерела своєї обiзнаностi щодо певної обставини.

     2. Якщо показання свiдка ґрунтуються на повiдомленнях iнших осiб, то цi особи повиннi бути також допитанi. За вiдсутностi можливостi допитати особу, яка надала первинне повiдомлення, показання з чужих слiв не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони наданi, якщо показання не пiдтверджується iншими доказами, визнаними допустимими згiдно з правилами цього Кодексу.

     Стаття 91. Виклик свiдка

     1. Виклик свiдка здiйснюється за заявою учасника справи.

     2. У заявi про виклик свiдка зазначаються його iм'я, мiсце проживання (перебування) або мiсце роботи, обставини, якi вiн може пiдтвердити.

     3. Заява про виклик свiдка має бути подана до або пiд час пiдготовчого судового засiдання, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, - до початку першого судового засiдання у справi.

     4. В ухвалi про вiдкриття провадження у справi або в iншiй ухвалi, якою суд вирiшує питання про виклик свiдка, суд попереджає свiдка про кримiнальну вiдповiдальнiсть за завiдомо неправдиве показання чи вiдмову вiд давання показань на вимогу суду.

     Стаття 92. Пояснення сторiн, третiх осiб та їхнiх представникiв

     1. Сторони, третi особи та їхнi представники за їхньою згодою, в тому числi за власною iнiцiативою, якщо iнше не встановлено цим Кодексом, можуть бути допитанi як свiдки про вiдомi їм обставини, що мають значення для справи.

     Стаття 93. Письмове опитування учасникiв справи як свiдкiв

     1. Учасник справи має право поставити в першiй заявi по сутi справи, що ним подається до суду, не бiльше десяти запитань iншому учаснику справи про обставини, що мають значення для справи.

     2. Учасник справи, якому поставлено питання позивачем, зобов'язаний надати вичерпну вiдповiдь окремо на кожне питання по сутi.

     На запитання до учасника справи, який є юридичною особою, вiдповiдi надає її керiвник або iнша посадова особа за його дорученням.

     3. Вiдповiдi на запитання подаються до суду учасником справи - фiзичною особою, керiвником або iншою посадовою особою юридичної особи у формi заяви свiдка не пiзнiш як за п'ять днiв до пiдготовчого засiдання, а у справi, що розглядається в порядку спрощеного провадження, - до першого судового засiдання.

     Копiя такої заяви свiдка у той самий строк надсилається учаснику справи, який поставив письмовi запитання.

     4. У заявi свiдка зазначаються iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi), мiсце проживання (перебування) та мiсце роботи свiдка, поштовий iндекс, реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв свiдка за його наявностi або номер i серiя паспорта, номери засобiв зв'язку та адреси електронної пошти (за наявностi), вiдповiдi на питання щодо обставин справи, про якi вiдомо свiдку, джерела обiзнаностi свiдка щодо цих обставин, а також пiдтвердження свiдка про обiзнанiсть iз змiстом закону щодо кримiнальної вiдповiдальностi за надання неправдивих показань.

     5. Якщо поставлене запитання пов'язане з наданням вiдповiдних доказiв, що пiдтверджують вiдповiднi обставини, учасник справи разом з наданням заяви свiдка надає копiї вiдповiдних письмових чи електронних доказiв.

     6. Учасник справи має право вiдмовитися вiд надання вiдповiдi на поставленi запитання:

     1) з пiдстав, визначених статтями 70, 71 цього Кодексу;

     2) якщо поставлене запитання не стосується обставин, що мають значення для справи;

     3) якщо учасником справи поставлено бiльше десяти запитань.

     7. За наявностi пiдстав для вiдмови вiд вiдповiдi учасник справи повинен повiдомити про вiдмову iншого учасника та суд у строк для надання вiдповiдi на запитання. Суд за клопотанням iншого учасника справи може визнати пiдстави для вiдмови вiдсутнiми та зобов'язати учасника справи надати вiдповiдь.

     Стаття 94. Допит свiдка за заявою сторони арбiтражного (третейського) розгляду

     1. На прохання третейського суду або мiжнародного комерцiйного арбiтражу або за заявою сторони (учасника) третейського (арбiтражного) розгляду за згодою третейського суду (мiжнародного комерцiйного арбiтражу) апеляцiйний загальний суд за мiсцем проживання (перебування) свiдка може допитати, в тому числi повторно, свiдка про вiдомi йому обставини, що стосуються справи, що розглядається третейським судом (мiжнародним комерцiйним арбiтражем), згiдно з визначеним третейським судом (мiжнародним комерцiйним арбiтражем) перелiком питань.

     2. Сторони (учасники) третейського (арбiтражного) розгляду можуть брати участь у допитi свiдка, ставити йому питання для уточнення його вiдповiдей.

     3. В ухвалi про виклик свiдка суд вирiшує питання забезпечення чи попередньої оплати витрат свiдка, пов'язаних iз його допитом.

§ 3. Письмовi докази

     Стаття 95. Письмовi докази

     1. Письмовими доказами є документи (крiм електронних документiв), якi мiстять данi про обставини, що мають значення для правильного вирiшення спору.

     2. Письмовi докази подаються в оригiналi або в належним чином засвiдченiй копiї, якщо iнше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирiшення спору має значення лише частина документа, подається засвiдчений витяг з нього.

     3. Учасники справи мають право подавати письмовi докази в електронних копiях, посвiдчених електронним цифровим пiдписом, прирiвняним до власноручного пiдпису вiдповiдно до закону. Електронна копiя письмового доказу не вважається електронним доказом.

     4. Копiї документiв вважаються засвiдченими належним чином, якщо їх засвiдчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

     5. Учасник справи, який подає письмовi докази в копiях (електронних копiях), повинен зазначити про наявнiсть у нього або iншої особи оригiналу письмового доказу.

     Учасник справи пiдтверджує вiдповiднiсть копiї письмового доказу оригiналу, який заходиться у нього, своїм пiдписом iз зазначенням дати такого засвiдчення.

     6. Якщо подано копiю (електронну копiю) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної iнiцiативи може витребувати у вiдповiдної особи оригiнал письмового доказу. Якщо оригiнал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить пiд сумнiв вiдповiднiсть поданої копiї (електронної копiї) оригiналу, такий доказ не береться судом до уваги.

     7. Документи, отриманi за допомогою факсимiльного чи iнших аналогiчних засобiв зв'язку, приймаються судом до розгляду як письмовi докази у випадках i в порядку, якi встановленi законом або договором.

     8. Iноземний офiцiйний документ, що пiдлягає дипломатичнiй або консульськiй легалiзацiї, може бути письмовим доказом, якщо вiн легалiзований у встановленому порядку. Iноземнi офiцiйнi документи визнаються письмовими доказами без їх легалiзацiї у випадках, передбачених мiжнародними договорами, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України.

     Стаття 96. Повернення оригiналiв письмових доказiв

     1. Оригiнали письмових доказiв до набрання судовим рiшенням законної сили повертаються судом за клопотанням осiб, якi їх подали, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи. У справi залишається засвiдчена суддею копiя письмового доказу.

§ 4. Речовi докази

     Стаття 97. Речовi докази

     1. Речовими доказами є предмети матерiального свiту, якi своїм iснуванням, своїми якостями, властивостями, мiсцезнаходженням, iншими ознаками дають змогу встановити обставини, що мають значення для справи.

     Стаття 98. Зберiгання речових доказiв

     1. Речовi докази до набрання рiшенням законної сили зберiгаються в матерiалах справи або за окремим описом здаються до камери схову речових доказiв суду.

     2. Речовi докази, що не можуть бути доставленi до суду, зберiгаються за їх мiсцезнаходженням за ухвалою суду; вони повиннi бути докладно описанi та опечатанi, а в разi необхiдностi - сфотографованi.

     3. Суд вживає заходiв для забезпечення зберiгання речових доказiв у незмiнному станi.

     Стаття 99. Повернення речових доказiв

     1. Речовi докази пiсля огляду та дослiдження їх судом повертаються особам, вiд яких вони були одержанi, якщо такi особи заявили про це клопотання i якщо його задоволення можливе без шкоди для розгляду справи.

     2. Речовi докази, що є об'єктами, якi вилученi з цивiльного обороту або обмежено оборотоздатнi, передаються вiдповiдним пiдприємствам, установам або органiзацiям. За клопотанням державних експертних установ такi речовi докази можуть бути переданi їм для використання в експертнiй та науковiй роботi у порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     3. Речовi докази повертаються особам, вiд яких вони були одержанi, або передаються особам, за якими суд визнав право на цi речi, пiсля набрання рiшенням суду законної сили.

§ 5. Електроннi докази

     Стаття 100. Електроннi докази

     1. Електронними доказами є iнформацiя в електроннiй (цифровiй) формi, що мiстить данi про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електроннi документи (в тому числi текстовi документи, графiчнi зображення, плани, фотографiї, вiдео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторiнки), текстовi, мультимедiйнi та голосовi повiдомлення, метаданi, бази даних та iншi данi в електроннiй формi. Такi данi можуть зберiгатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам'ятi, мобiльних телефонах тощо), серверах, системах резервного копiювання, iнших мiсцях збереження даних в електроннiй формi (в тому числi в мережi Iнтернет).

     2. Електроннi докази подаються в оригiналi або в електроннiй копiї, засвiдченiй електронним цифровим пiдписом, прирiвняним до власноручного пiдпису вiдповiдно до Закону України "Про електронний цифровий пiдпис". Законом може бути передбачено iнший порядок засвiдчення електронної копiї електронного доказу.

     3. Учасники справи мають право подавати електроннi докази в паперових копiях, посвiдчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копiя електронного доказу не вважається письмовим доказом.

     4. Учасник справи, який подає копiю електронного доказу, повинен зазначити про наявнiсть у нього або iншої особи оригiналу електронного доказу.

     5. Якщо подано копiю (паперову копiю) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної iнiцiативи може витребувати у вiдповiдної особи оригiнал електронного доказу. Якщо оригiнал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить пiд сумнiв вiдповiднiсть поданої копiї (паперової копiї) оригiналу, такий доказ не береться судом до уваги.

     Стаття 101. Зберiгання та повернення оригiналiв електронних доказiв

     1. Оригiнали або копiї електронних доказiв зберiгаються у судi в матерiалах справи.

     2. За клопотанням особи, яка надала суду оригiнал електронного доказу на матерiальному носiї, суд повертає такий матерiальний носiй, на якому мiститься оригiнал доказу, цiй особi пiсля дослiдження вказаного електронного доказу, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи, або пiсля набрання судовим рiшенням законної сили. У матерiалах справи залишається засвiдчена суддею копiя електронного доказу або витяг з нього.

§ 6. Висновок експерта

     Стаття 102. Вимоги до висновку експерта.

     1. Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом дослiджень, зробленi у результатi них висновки та обґрунтованi вiдповiдi на питання, поставленi експертовi, складений у порядку, визначеному законодавством.

     2. Предметом висновку експерта може бути дослiдження обставин, якi входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спецiальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

     3. Висновок експерта може бути пiдготовлений на замовлення учасника справи або на пiдставi ухвали суду про призначення експертизи.

     4. Висновок експерта викладається у письмовiй формi i приєднується до справи.

     5. Суд має право за заявою учасникiв справи або з власної iнiцiативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.

     6. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (iм'я, освiта, спецiальнiсть, а також, за наявностi, свiдоцтво про присвоєння квалiфiкацiї судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступiнь, вчене звання, посада експерта), на якiй пiдставi була проведена експертиза, хто був присутнiй при проведеннi експертизи, питання, що були поставленi експертовi, якi матерiали експерт використав. Iншi вимоги до висновку експерта можуть бути встановленi законодавством.

     7. У висновку експерта має бути зазначено, що вiн попереджений (обiзнаний) про вiдповiдальнiсть за завiдомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про вiдповiдальнiсть за вiдмову без поважних причин вiд виконання покладених на нього обов'язкiв.

     8. Якщо експерт пiд час пiдготовки висновку встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставленi питання, вiн має право включити до висновку свої мiркування про цi обставини.

     Стаття 103. Призначення експертизи судом

     1. Суд призначає експертизу у справi за сукупностi таких умов:

     1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхiднi спецiальнi знання у сферi iншiй, нiж право, без яких встановити вiдповiднi обставини неможливо;

     2) сторонами (стороною) не наданi вiдповiднi висновки експертiв iз цих самих питань або висновки експертiв викликають сумнiви щодо їх правильностi.

     2. У разi необхiдностi суд може призначити декiлька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.

     3. При призначеннi експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостiйно. У разi необхiдностi може бути призначено декiлька експертiв для пiдготовки одного висновку (комiсiйна або комплексна експертиза).

     4. Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом.

     5. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разi вiдхилення або змiни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов'язаний мотивувати таке вiдхилення або змiну.

     6. Питання, якi ставляться експерту, i його висновок щодо них не можуть виходити за межi спецiальних знань експерта.

     7. Призначений судом експерт невiдкладно повинен повiдомити суд про неможливiсть проведення ним експертизи через вiдсутнiсть у нього необхiдних знань або без залучення iнших експертiв.

     Стаття 104. Ухвала про призначення експертизи

     1. Про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якiй зазначає пiдстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осiб), якiй доручено проведення експертизи, перелiк матерiалiв, що надаються для дослiдження, та iншi данi, якi мають значення для проведення експертизи.

     2. Якщо суд доручає проведення експертизи кiльком експертам чи експертним установам, суд в ухвалi призначає провiдного експерта або експертну установу.

     3. Ухвала про призначення експертизи направляється особам, яким доручено проведення експертизи, та учасникам справи. Об'єкти та матерiали, що пiдлягають дослiдженню, направляються особi, якiй доручено проведення експертизи (провiдному експерту або експертнiй установi).

     4. У разi необхiдностi суд може заслухати експерта щодо формулювання питання, яке потребує з'ясування, та за його клопотанням дати вiдповiднi роз'яснення щодо поставлених питань. Суд повiдомляє учасникiв справи про вчинення зазначених дiй, проте їх неявка не перешкоджає вчиненню цих дiй.

     5. В ухвалi про призначення експертизи суд попереджає експерта про кримiнальну вiдповiдальнiсть за завiдомо неправдивий висновок та за вiдмову без поважних причин вiд виконання покладених на нього обов'язкiв.

     6. У разi виникнення сумнiву щодо змiсту та обсягу доручення призначений судом експерт невiдкладно подає суду клопотання щодо його уточнення або повiдомляє суд про неможливiсть проведення ним експертизи за поставленими питаннями.

     Стаття 105. Обов'язкове призначення експертизи судом

     1. Призначення експертизи судом є обов'язковим у разi заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Призначення експертизи судом є обов'язковим також за клопотанням хоча б однiєї iз сторiн, якщо у справi необхiдно встановити:

     1) характер i ступiнь ушкодження здоров'я;

     2) психiчний стан особи;

     3) вiк особи, якщо про це немає вiдповiдних документiв i неможливо їх одержати.

     Стаття 106. Проведення експертизи на замовлення учасникiв справи

     1. Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

     2. Порядок проведення експертизи та складення висновкiв експерта за результатами проведеної експертизи визначається вiдповiдно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.

     3. Висновок експерта, складений за результатами експертизи, пiд час якої був повнiстю або частково знищений об'єкт експертизи, який є доказом у справi, або змiнено його властивостi, не замiнює сам доказ та не є пiдставою для звiльнення вiд обов'язку доказування.

     4. Висновок експерта, складений за результатами експертизи, пiд час якої був повнiстю або частково знищений об'єкт експертизи або змiнено його властивостi, до розгляду судом не приймається, крiм випадкiв, коли особа, яка його подає, доведе можливiсть проведення додаткової та повторної експертизи з питань, дослiджених у висновку експерта.

     5. У висновку експерта зазначається, що висновок пiдготовлено для подання до суду, та що експерт обiзнаний про кримiнальну вiдповiдальнiсть за завiдомо неправдивий висновок.

     6. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має тi самi права i обов'язки, що й експерт, який здiйснює експертизу на пiдставi ухвали суду.

     7. За заявою учасника справи про наявнiсть пiдстав для вiдводу експерта, який пiдготував висновок на замовлення iншої особи, такий висновок судом до розгляду не приймається, якщо суд визнає наявнiсть таких пiдстав.

     Стаття 107. Збирання матерiалiв для проведення експертизи

     1. Матерiали, необхiднi для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом, або учасник справи, якщо експертиза проводиться за його замовленням. При призначеннi експертизи суд з урахуванням думки учасникiв справи визначає, якi саме матерiали необхiднi для проведення експертизи. Суд може також заслухати призначених судом експертiв з цього питання. Копiї матерiалiв, що надаються експерту, можуть залишатися у матерiалах справи.

     2. Експерт не має права з власної iнiцiативи збирати матерiали для проведення експертизи, розголошувати вiдомостi, що стали йому вiдомi у зв'язку з проведенням експертизи, або повiдомляти будь-кому, крiм суду та учасника справи, на замовлення якого проводилася експертиза, про її результати.

     Призначений судом експерт не має права спiлкуватися з учасниками судового процесу поза межами судового засiдання, крiм випадкiв вчинення iнших дiй, безпосередньо пов'язаних iз проведенням експертизи.

     3. При визначеннi матерiалiв, що надаються експерту чи експертнiй установi, суд у необхiдних випадках вирiшує питання про витребування вiдповiдних матерiалiв за правилами, передбаченими цим Кодексом для витребування доказiв.

     4. У разi скасування судом ухвали про призначення експертизи, призначений судом експерт зобов'язаний негайно повернути суду матерiали та iншi документи, що використовувалися для проведення експертизи.

     Стаття 108. Проведення експертизи

     1. Експертиза проводиться у судовому засiданнi або поза межами суду, якщо це потрiбно у зв'язку з характером дослiджень, або якщо об'єкт дослiджень неможливо доставити до суду, або якщо експертиза проводиться за замовленням учасника справи.

     2. У разi якщо суд призначив проведення експертизи експертнiй установi, керiвник такої установи доручає проведення експертизи одному або декiльком експертам. Цi експерти надають висновок вiд свого iменi i несуть за нього особисту вiдповiдальнiсть.

     3. Експерт повинен забезпечити збереження об'єкта експертизи.

     4. Якщо експертне дослiдження пов'язане з повним або частковим знищенням об'єкта експертизи або змiною його властивостей:

     1) призначений судом експерт має одержати на його проведення вiдповiдний дозвiл суду, який оформляється ухвалою;

     2) залучений учасником справи експерт має повiдомити вiдповiдного учасника справи про наслiдки проведення експертного дослiдження, передбаченi цим Кодексом, та одержати письмовий дозвiл на його проведення.

     Стаття 109. Наслiдки ухилення вiд участi в експертизi

     1. У разi ухилення учасника справи вiд подання експертам необхiдних матерiалiв, документiв або вiд iншої участi в експертизi, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно вiд того, хто iз цих осiб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або вiдмовити у його визнаннi.

     Стаття 110. Оцiнка висновку експерта судом

     1. Висновок експерта для суду не має заздалегiдь встановленої сили i оцiнюється судом разом iз iншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Вiдхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рiшеннi.

     Стаття 111. Комiсiйна експертиза

     1. Комiсiйна експертиза проводиться не менш як двома експертами одного напряму знань.

     2. Якщо за результатами проведених дослiджень думки експертiв збiгаються, вони пiдписують єдиний висновок. Експерт, не згодний з висновком iншого експерта (експертiв), дає окремий висновок з усiх питань або з питань, якi викликали розбiжностi.

     Стаття 112. Комплексна експертиза

     1. Комплексна експертиза проводиться не менш як двома експертами рiзних галузей знань або рiзних напрямiв у межах однiєї галузi знань.

     2. У висновку експертiв зазначається, якi дослiдження i в якому обсязi провiв кожний експерт, якi факти вiн встановив i яких висновкiв дiйшов. Кожен експерт пiдписує ту частину висновку, яка мiстить опис здiйснених ним дослiджень, i несе за неї вiдповiдальнiсть.

     3. За результатами проведених дослiджень, узагальнення та оцiнки отриманих результатiв експертами складається та пiдписується єдиний висновок, в якому формулюється загальний висновок щодо поставлених на вирiшення експертизи питання або питань. У разi виникнення розбiжностей мiж експертами висновки оформлюються вiдповiдно до частини другої статтi 111 цього Кодексу.

     Стаття 113. Додаткова i повторна експертиза

     1. Якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або iншому експерту (експертам).

     2. Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить iншим матерiалам справи або викликає сумнiви в його правильностi, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається iншому експертовi (експертам).

§ 7. Висновок експерта у галузi права

     Стаття 114. Змiст висновку експерта у галузi права

     1. Учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузi права щодо:

     1) застосування аналогiї закону чи аналогiї права;

     2) змiсту норм iноземного права згiдно з їх офiцiйним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування i доктриною у вiдповiднiй iноземнiй державi.

     2. Висновок експерта у галузi права не може мiстити оцiнки доказiв, вказiвок про достовiрнiсть чи недостовiрнiсть того чи iншого доказу, про переваги одних доказiв над iншими, про те, яке рiшення має бути прийнято за результатами розгляду справи.

     Стаття 115. Оцiнка висновку експерта у галузi права судом

     1. Висновок експерта у галузi права не є доказом, має допомiжний (консультативний) характер i не є обов'язковим для суду.

     2. Суд може посилатися в рiшеннi на висновок експерта у галузi права як на джерело вiдомостей, якi в ньому мiстяться, та має зробити самостiйнi висновки щодо вiдповiдних питань.

§ 8. Забезпечення доказiв

     Стаття 116. Пiдстави та порядок забезпечення доказiв

     1. Суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є пiдстави припускати, що засiб доказування може бути втрачений або збирання або подання вiдповiдних доказiв стане згодом неможливим чи утрудненим.

     2. Способами забезпечення судом доказiв є допит свiдкiв, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказiв, у тому числi за їх мiсцезнаходженням, заборона вчиняти певнi дiї щодо доказiв та зобов'язання вчинити певнi дiї щодо доказiв. У необхiдних випадках судом можуть бути застосованi iншi способи забезпечення доказiв, визначенi судом.

     3. Заява про забезпечення доказiв може бути подана до суду як до, так i пiсля подання позовної заяви.

     4. Забезпечення доказiв до подання позовної заяви здiйснюється судом першої iнстанцiї за мiсцезнаходженням засобу доказування або за мiсцем, де повинна бути вчинена вiдповiдна процесуальна дiя. Забезпечення доказiв пiсля подання позовної заяви здiйснюється судом, який розглядає справу.

     Забезпечення доказiв у справах про визнання необґрунтованими активiв та їх стягнення в дохiд держави здiйснюється Вищим антикорупцiйним судом за заявою прокурора Спецiалiзованої антикорупцiйної прокуратури, а у випадках, передбачених законом, - також за заявою прокурора Генеральної прокуратури України.

     5. У разi подання заяви про забезпечення доказiв до подання позовної заяви заявник повинен подати позовну заяву протягом десяти днiв з дня постановлення ухвали про забезпечення доказiв. У разi неподання позовної заяви у зазначений строк, повернення позовної заяви або вiдмови у вiдкриттi провадження суд скасовує ухвалу про вжиття заходiв забезпечення доказiв не пiзнiше наступного дня пiсля закiнчення такого строку або постановлення судом ухвали про повернення позовної заяви чи вiдмови у вiдкриттi провадження.

     Якщо ухвала про забезпечення доказiв на момент її скасування була виконана повнiстю або частково - отриманi судом докази (показання свiдкiв, висновки експертiв тощо) не можуть бути використанi в iншiй справi.

     6. Особа, яка подала заяву про забезпечення доказiв, зобов'язана вiдшкодувати судовi витрати, а також збитки, спричиненi у зв'язку iз забезпеченням доказiв, у разi неподання позовної заяви у строк, зазначений в частинi п'ятiй цiєї статтi, а також у разi вiдмови у позовi.

     7. За заявою мiжнародного комерцiйного арбiтражу, третейського суду або заявою сторони у справi, яка передана на розгляд мiжнародного комерцiйного арбiтражу, третейського суду, суд може вжити заходiв забезпечення доказiв у порядку та з пiдстав, встановлених цим Кодексом.

     8. Заява про забезпечення доказiв у справi, яка передана на розгляд мiжнародного комерцiйного арбiтражу, третейського суду, подається до апеляцiйного суду за мiсцезнаходженням боржника або доказiв, щодо яких сторона просить вжити заходiв забезпечення, або майна боржника, або за мiсцем арбiтражу, третейського розгляду.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 31.10.2019р. N 263-IX)

     Стаття 117. Заява про забезпечення доказiв

     1. У заявi про забезпечення доказiв зазначається:

     1) найменування суду, до якого подається заява;

     2) повне найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi) (для фiзичних осiб) заявника, його мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання чи перебування (для фiзичних осiб), поштовi iндекси, iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України, реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв (для фiзичних осiб) за його наявностi або номер i серiя паспорта для фiзичних осiб - громадян України, номери засобiв зв'язку та адресу електронної пошти, за наявностi;

     3) повне найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi) (для фiзичних осiб) iншої сторони (сторiн), якщо вона вiдома заявнику, а також якщо вiдомi вiдомостi, що її iдентифiкують: її мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання чи перебування (для фiзичних осiб), поштовi iндекси, iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України, реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв (для фiзичних осiб) за його наявностi або номер i серiя паспорта для фiзичних осiб - громадян України, вiдомi номери засобiв зв'язку та адреси електронної пошти;

     4) докази, забезпечення яких є необхiдним, а також обставини, для доказування яких вони необхiднi;

     5) обґрунтування необхiдностi забезпечення доказiв;

     6) спосiб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разi необхiдностi - особу, у якої знаходяться докази;

     7) перелiк документiв, що додаються до заяви.

     2. Заява пiдписується заявником або його представником. До заяви, яка подана представником заявника, має бути додано документ, що пiдтверджує його повноваження.

     3. За подання заяви про забезпечення доказiв сплачується судовий збiр у розмiрi, встановленому законом. Документ, що пiдтверджує сплату судового збору, додається до заяви.

     4. Суд, встановивши, що заяву про забезпечення доказiв подано без додержання вимог цiєї статтi, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

     5. До заяви про забезпечення доказiв у справi, яка передана на розгляд мiжнародного комерцiйного арбiтражу, третейського суду додається копiя позовної заяви, поданої до мiжнародного комерцiйного арбiтражу, третейського суду, документ, що пiдтверджує подання такої позовної заяви згiдно з вiдповiдним регламентом (правилами) арбiтражу, третейського суду, та копiя вiдповiдної арбiтражної угоди або угоди про передання спору на вирiшення третейського суду.

     Стаття 118. Розгляд заяви про забезпечення доказiв

     1. Заява про забезпечення доказiв розглядається в судовому засiданнi в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з особливостями, встановленими цiєю статтею.

     2. Заява розглядається не пiзнiше п'яти днiв з дня її надходження до суду.

     3. Заявник та iншi особи, якi можуть отримати статус учасникiв справи, повiдомляються про дату, час i мiсце судового засiдання, проте їх неявка не перешкоджає розгляду поданої заяви.

     4. Суд за клопотанням заявника може забезпечити докази без повiдомлення iнших осiб, якi можуть отримати статус учасникiв справи:

     1) у невiдкладних випадках;

     2) якщо неможливо встановити, хто є або стане такими особами;

     3) у разi, якщо повiдомлення iншої сторони може унеможливити або iстотно ускладнити отримання вiдповiдних доказiв.

     5. За результатами розгляду заяви про забезпечення доказiв суд постановляє ухвалу про задоволення чи вiдмову у задоволеннi заяви.

     6. У разi задоволення заяви суд в ухвалi зазначає доказ, а також дiї, що необхiдно вчинити для його забезпечення.

     7. Оскарження ухвали про забезпечення доказiв не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає розгляду справи.

     8. Суд, вирiшуючи питання про забезпечення доказiв, може зобов'язати заявника надати забезпечення вiдшкодування збиткiв, що можуть бути заподiянi у зв'язку iз забезпеченням доказiв. Таке забезпечення вiдшкодування збиткiв здiйснюється за правилами зустрiчного забезпечення, встановленими главою 10 цього роздiлу. Збитки, спричиненi забезпеченням доказiв, вiдшкодовуються в порядку, визначеному законом з урахуванням положень статтi 159 цього Кодексу.

     9. Якщо пiсля вчинення процесуальних дiй щодо забезпечення доказiв позовну заяву подано до iншого суду, протоколи та iншi матерiали щодо забезпечення доказiв надсилаються до суду, який розглядає справу.

     10. Протоколи та iншi матерiали щодо забезпечення доказiв за заявою, поданою у зв'язку з поданням позову до мiжнародного комерцiйного арбiтражу, третейського суду, надаються заявнику для подання до мiжнародного комерцiйного арбiтражу, третейського суду.

     11. Ухвала про забезпечення доказiв (крiм забезпечення доказiв шляхом допиту свiдкiв, призначення експертизи, огляду доказiв) є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рiшень.

     Стаття 119. Вiдшкодування витрат, пов'язаних iз забезпеченням доказiв

     1. Витрати, що пов'язанi iз забезпеченням доказiв, вiдшкодовуються в порядку, встановленому цим Кодексом для вiдшкодування судових витрат.

Глава 6. Процесуальнi строки

     Стаття 120. Види процесуальних строкiв

     1. Строки, в межах яких вчиняються процесуальнi дiї, встановлюються законом, а якщо такi строки законом не визначенi, - встановлюються судом.

     Стаття 121. Розумнiсть процесуальних строкiв

     1. Суд має встановлювати розумнi строки для вчинення процесуальних дiй.

     2. Строк є розумним, якщо вiн передбачає час, достатнiй, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дiї, та вiдповiдає завданню цивiльного судочинства.

     Стаття 122. Обчислення процесуальних строкiв

     1. Строки, встановленi законом або судом, обчислюються роками, мiсяцями i днями, а також можуть визначатися вказiвкою на подiю, яка повинна неминуче настати.

     Стаття 123. Початок перебiгу процесуальних строкiв

     1. Перебiг процесуального строку починається з наступного дня пiсля вiдповiдної календарної дати або настання подiї, з якою пов'язано його початок.

     Стаття 124. Закiнчення процесуальних строкiв

     1. Строк, обчислюваний роками, закiнчується у вiдповiднi мiсяць i число останнього року строку.

     2. Строк, обчислюваний мiсяцями, закiнчується у вiдповiдне число останнього мiсяця строку. Якщо закiнчення строку, обчислюваного мiсяцями, припадає на такий мiсяць, що вiдповiдного числа не має, строк закiнчується в останнiй день цього мiсяця.

     3. Якщо закiнчення строку припадає на вихiдний, святковий чи iнший неробочий день, останнiм днем строку є перший пiсля нього робочий день.

     4. Перебiг строку, закiнчення якого пов'язане з подiєю, яка повинна неминуче настати, закiнчується наступного дня пiсля настання подiї.

     5. Останнiй день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слiд було вчинити процесуальну дiю в судi, де робочий час закiнчується ранiше, строк закiнчується в момент закiнчення цього часу.

     6. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закiнчення заява, скарга, iншi документи чи матерiали або грошовi кошти зданi на пошту чи переданi iншими вiдповiдними засобами зв'язку.

     Стаття 125. Зупинення процесуальних строкiв

     1. Зупинення провадження у справi зупиняє перебiг процесуальних строкiв.

     2. З дня вiдновлення провадження перебiг процесуальних строкiв продовжується.

     Стаття 126. Наслiдки пропущення процесуальних строкiв

     1. Право на вчинення процесуальної дiї втрачається iз закiнченням строку, встановленого законом або судом.

     2. Документи, поданi пiсля закiнчення процесуальних строкiв, залишаються без розгляду, крiм випадкiв, передбачених цим Кодексом.

     Стаття 127. Поновлення та продовження процесуальних строкiв

     1. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крiм випадкiв, коли цим Кодексом встановлено неможливiсть такого поновлення.

     2. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закiнчення цього строку, чи з iнiцiативи суду.

     3. Якщо iнше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дiю, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повiдомлення учасникiв справи.

     4. Одночасно iз поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дiя (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.

     5. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказiв, iнших матерiалiв чи вчинення певних дiй, не звiльняє такого учасника вiд обов'язку вчинити вiдповiдну процесуальну дiю.

     6. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

     7. Про вiдмову у поновленнi або продовженнi процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пiзнiше наступного дня з дня її постановлення надсилається особi, яка звернулася iз вiдповiдною заявою.

     8. Ухвалу про вiдмову у поновленнi або продовженнi процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 07.12.2017р. N 2234-VIII)

Глава 7. Судовi виклики i повiдомлення

     Стаття 128. Судовi повiстки

     1. Суд викликає учасникiв справи у судове засiдання або для участi у вчиненнi процесуальної дiї, якщо визнає їх явку обов'язковою.

     2. Суд повiдомляє учасникiв справи про дату, час i мiсце судового засiдання чи вчинення вiдповiдної процесуальної дiї, якщо їх явка є не обов'язковою.

     3. Судовi виклики здiйснюються судовими повiстками про виклик.

     4. Судовi повiдомлення здiйснюються судовими повiстками-повiдомленнями.

     5. Судова повiстка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, якi викликаються, мали достатньо часу для явки в суд i пiдготовки до участi в судовому розглядi справи, але не пiзнiше нiж за п'ять днiв до судового засiдання, а судова повiстка-повiдомлення - завчасно.

     6. Судова повiстка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копiями вiдповiдних документiв надсилається на офiцiйну електронну адресу вiдповiдного учасника справи, у випадку наявностi у нього офiцiйної електронної адреси або разом iз розпискою рекомендованим листом з повiдомленням про вручення у випадку, якщо така адреса вiдсутня, або через кур'єрiв за адресою, зазначеною стороною чи iншим учасником справи.

     Сторонi чи її представниковi за їхньою згодою можуть бути виданi судовi повiстки для вручення вiдповiдним учасникам судового процесу. Судова повiстка може бути вручена безпосередньо в судi, а у разi вiдкладення розгляду справи про дату, час i мiсце наступного засiдання може бути повiдомлено пiд розписку.

     7. У разi ненадання учасниками справи iнформацiї щодо їх адреси судова повiстка надсилається:

     1) юридичним особам та фiзичним особам - пiдприємцям - за адресою мiсцезнаходження (мiсця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрi юридичних осiб, фiзичних осiб - пiдприємцiв та громадських формувань;

     2) фiзичним особам, якi не мають статусу пiдприємцiв, - за адресою їх мiсця проживання чи мiсця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

     8. Днем вручення судової повiстки є:

     1) день вручення судової повiстки пiд розписку;

     2) день отримання судом повiдомлення про доставлення судової повiстки на офiцiйну електронну адресу особи;

     3) день проставлення у поштовому повiдомленнi вiдмiтки про вiдмову отримати судову повiстку чи вiдмiтки про вiдсутнiсть особи за адресою мiсцезнаходження, мiсця проживання чи перебування особи, повiдомленою цiєю особою суду;

     4) день проставлення у поштовому повiдомленнi вiдмiтки про вiдмову отримати судову повiстку чи вiдмiтки про вiдсутнiсть особи за адресою мiсцезнаходження, мiсця проживання чи перебування особи, що зареєстрованi у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повiдомила суду iншої адреси.

     Якщо повiстку надiслано на офiцiйну електронну адресу пiзнiше 17 години, повiстка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її вiдправлення, незалежно вiд надходження до суду повiдомлення про її доставлення.

     9. Суд викликає або повiдомляє свiдка, експерта, перекладача, спецiалiста, а у випадках термiнової необхiдностi, передбачених цим Кодексом, зокрема у справах про видачу обмежувального припису, - також учасникiв справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимiльного зв'язку, електронною поштою або повiдомленням через iншi засоби зв'язку (зокрема мобiльного), якi забезпечують фiксацiю повiдомлення або виклику.

     10. Судова повiстка юридичнiй особi направляється за її мiсцезнаходженням або за мiсцезнаходженням її представництва, фiлiї, якщо позов виник у зв'язку з їхньою дiяльнiстю.

     11. Вiдповiдач, третя особа, свiдок, зареєстроване мiсце проживання (перебування), мiсцезнаходження чи мiсце роботи якого невiдоме, а також заiнтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офiцiйному веб-сайтi судової влади України, яке повинно бути розмiщене не пiзнiше нiж за десять днiв, а у разi розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пiзнiше 24 годин до дати вiдповiдного судового засiдання. З опублiкуванням оголошення про виклик особа вважається повiдомленою про дату, час i мiсце розгляду справи.

     12. Порядок публiкацiї оголошень на веб-порталi судової влади України визначається Положенням про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему.

     13. За наявностi вiдповiдної письмової заяви учасника справи, який не має офiцiйної електронної адреси, та технiчної можливостi, повiдомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час i мiсце проведення судового засiдання чи проведення вiдповiдної процесуальної дiї може здiйснюватися судом з використанням засобiв мобiльного зв'язку, що забезпечують фiксацiю повiдомлення або виклику, шляхом надсилання такому учаснику справи текстових повiдомлень iз зазначенням веб-адреси вiдповiдної ухвали в Єдиному державному реєстрi судових рiшень, в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 07.12.2017р. N 2229-VIII)

     Стаття 129. Змiст судової повiстки i оголошення про виклик у суд

     1. Судова повiстка про виклик повинна мiстити:

     1) iм'я фiзичної особи чи найменування юридичної особи, якiй адресується повiстка;

     2) найменування та адресу суду;

     3) зазначення мiсця, дня i часу явки за викликом;

     4) назву справи, за якою робиться виклик;

     5) зазначення, як хто викликається особа (як позивач, вiдповiдач, третя особа, свiдок, експерт, спецiалiст, перекладач);

     6) зазначення, чи викликається особа в судове засiдання чи у пiдготовче судове засiдання, а у разi повторного виклику сторони у зв'язку з необхiднiстю надати особистi пояснення - про потребу надати особистi пояснення;

     7) у разi необхiдностi - пропозицiю учаснику справи подати всi ранiше неподанi докази;

     8) зазначення обов'язку особи, яка одержала судову повiстку в зв'язку з вiдсутнiстю адресата, за першої можливостi вручити її адресату;

     9) роз'яснення про наслiдки неявки залежно вiд процесуального статусу особи, яка викликається (накладення штрафу, примусовий привiд, розгляд справи за вiдсутностi, залишення заяви без розгляду), i про обов'язок повiдомити суд про причини неявки.

     2. В оголошеннi про виклик вказуються данi, зазначенi в пунктах 1 - 7 i 9 частини першої цiєї статтi.

     3. Судова повiстка-повiдомлення повинна мiстити найменування та адресу суду, назву справи, зазначення процесуального статусу особи, яка повiдомляється, вказiвку про те, яку дiю буде вчинено, мiсце, дату i час її вчинення, а також про те, що участь у її вчиненнi для цiєї особи не є обов'язковою.

     4. Якщо разом iз судовою повiсткою надсилаються копiї вiдповiдних документiв, у повiстцi повинно бути зазначено, якi документи надсилаються i про право особи, яка повiдомляється, подати заперечення та вiдповiднi докази на їх пiдтвердження.

     Стаття 130. Порядок вручення судових повiсток

     1. У випадку вiдсутностi в адресата офiцiйної електронної адреси судовi повiстки, адресованi фiзичним особам, вручаються їм пiд розписку, а юридичним особам - вiдповiднiй службовiй особi, яка розписується про одержання повiстки.

     2. Розписка про одержання судової повiстки з помiткою про дату вручення в той самий день особами, якi її вручали, повертається до суду.

     3. Якщо особу, якiй адресовано судову повiстку, не виявлено в мiсцi проживання, повiстку пiд розписку вручають будь-кому з повнолiтнiх членiв сiм'ї, якi проживають разом з нею. У такому випадку особа, якiй адресовано повiстку, вважається належним чином повiдомленою про час, дату i мiсце судового засiдання, вчинення iншої процесуальної дiї.

     4. У разi вiдсутностi адресата (будь-кого з повнолiтнiх членiв його сiм'ї) особа, яка доставляє судову повiстку, негайно повертає її до суду з помiткою про причини невручення.

     5. Вручення судової повiстки представниковi учасника справи вважається врученням повiстки i цiй особi.

     6. Якщо особа не проживає за адресою, повiдомленою суду, судова повiстка може бути надiслана за мiсцем її роботи.

     7. Якщо учасник справи перебуває пiд вартою або вiдбуває покарання у видi довiчного позбавлення волi, позбавлення волi на певний строк, тримання у дисциплiнарному батальйонi вiйськовослужбовцiв, обмеження волi, арешту, повiстка та iншi судовi документи вручаються йому пiд розписку адмiнiстрацiєю мiсця утримання учасника справи, яка негайно надсилає розписку та письмовi пояснення цього учасника справи до суду.

     8. Особам, якi проживають за межами України, судовi повiстки вручаються в порядку, визначеному мiжнародними договорами, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України, в разi вiдсутностi таких - у порядку, встановленому статтею 502 цього Кодексу.

     9. У разi вiдмови адресата одержати судову повiстку особа, яка її доставляє, робить вiдповiдну помiтку на повiстцi i повертає її до суду. Особа, яка вiдмовилася одержати судову повiстку, вважається повiдомленою.

     10. Якщо мiсцеперебування вiдповiдача невiдоме, суд розглядає справу пiсля надходження до суду вiдомостей щодо його виклику до суду в порядку, визначеному цим Кодексом.

     Стаття 131. Обов'язок учасникiв судового процесу повiдомляти суд про змiну свого мiсця проживання (перебування, знаходження) та про причини неявки в судове засiдання

     1. Учасники судового процесу зобов'язанi повiдомляти суд про змiну свого мiсця проживання (перебування, знаходження) або мiсцезнаходження пiд час провадження справи.

     У разi вiдсутностi заяви про змiну мiсця проживання або мiсцезнаходження судова повiстка надсилається учасникам справи, якi не мають офiцiйної електронної адреси та за вiдсутностi можливостi сповiстити їх за допомогою iнших засобiв зв'язку, що забезпечують фiксацiю повiдомлення або виклику, на останню вiдому судовi адресу i вважається доставленою, навiть якщо учасник судового процесу за цiєю адресою бiльше не проживає або не знаходиться.

     2. Якщо учасник судового процесу повiдомляє суду номери телефонiв i факсiв, адресу електронної пошти або iншу аналогiчну iнформацiю, вiн повинен поiнформувати суд про їх змiну пiд час розгляду справи.

     Положення частини першої цiєї статтi застосовуються також у разi вiдсутностi заяви про змiну номерiв телефонiв i факсiв, адреси електронної пошти, якi учасник судового процесу повiдомив суду.

     3. Учасники судового процесу зобов'язанi повiдомляти суд про причини неявки у судове засiдання. У разi неповiдомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засiдання без поважних причин.

     Стаття 132. Розшук вiдповiдача

     1. Якщо мiсце перебування вiдповiдача в справах за позовами про стягнення алiментiв або про вiдшкодування шкоди, заподiяної калiцтвом, iншим ушкодженням здоров'я або смертю фiзичної особи, невiдоме, суд ухвалою оголошує його розшук. Розшук проводиться органами Нацiональної полiцiї України, а витрати на його проведення стягуються з вiдповiдача в дохiд держави за рiшенням суду.

Глава 8. Судовi витрати

     Стаття 133. Види судових витрат

     1. Судовi витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

     2. Розмiр судового збору, порядок його сплати, повернення i звiльнення вiд сплати встановлюються законом.

     3. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:

     1) на професiйну правничу допомогу;

     2) пов'язанi iз залученням свiдкiв, спецiалiстiв, перекладачiв, експертiв та проведенням експертизи;

     3) пов'язанi з витребуванням доказiв, проведенням огляду доказiв за їх мiсцезнаходженням, забезпеченням доказiв;

     4) пов'язанi з вчиненням iнших процесуальних дiй, необхiдних для розгляду справи або пiдготовки до її розгляду.

     Стаття 134. Попереднє визначення суми судових витрат

     1. Разом з першою заявою по сутi спору кожна сторона подає до суду попереднiй (орiєнтовний) розрахунок суми судових витрат, якi вона понесла i якi очiкує понести в зв'язку iз розглядом справи.

     2. У разi неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може вiдмовити їй у вiдшкодуваннi вiдповiдних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

     3. Попереднiй розрахунок розмiру судових витрат не обмежує сторону у доведеннi iншої фактичної суми судових витрат, якi пiдлягають розподiлу мiж сторонами за результатами розгляду справи.

     4. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крiм витрат на професiйну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дiєю. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначеннi суми судових витрат, якi пiдлягають розподiлу мiж сторонами за результатами розгляду справи.

     Стаття 135. Забезпечення та попередня оплата судових витрат

     1. Суд може зобов'язати сторони внести на депозитний рахунок суду попередньо визначену суму судових витрат, пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дiєю, про що постановляє ухвалу (забезпечення судових витрат).

     2. Суд може зобов'язати учасника справи, який заявив клопотання про виклик свiдка, призначення експертизи, залучення спецiалiста, перекладача, забезпечення, витребування або огляд доказiв за їх мiсцезнаходженням, попередньо (авансом) оплатити витрати, пов'язанi з вiдповiдною процесуальною дiєю.

     Якщо клопотання заявили декiлька учасникiв справи, необхiдну грошову суму авансом у рiвних частках сплачують вiдповiднi учасники справи, а у випадках, коли вiдповiдна процесуальна дiя здiйснюється з iнiцiативи суду, - сторони в рiвних частках.

     3. У разi невнесення у визначений судом строк коштiв для забезпечення судових витрат або несплати у визначений судом строк вiдповiдних сум авансом суд вправi вiдхилити клопотання про виклик свiдка, призначення експертизи, залучення спецiалiста, перекладача, забезпечення, витребування або огляд доказiв та ухвалити рiшення на пiдставi iнших поданих учасниками справи доказiв або скасувати ранiше постановлену ухвалу про виклик свiдка, призначення експертизи, залучення спецiалiста, перекладача, забезпечення, витребування доказiв або огляд доказiв за їх мiсцезнаходженням.

     4. Як захiд забезпечення судових витрат суд з урахуванням конкретних обставин справи має право, за клопотанням вiдповiдача, зобов'язати позивача внести на депозитний рахунок суду грошову суму для забезпечення можливого вiдшкодування майбутнiх витрат вiдповiдача на професiйну правничу допомогу та iнших витрат, якi має понести вiдповiдач у зв'язку iз розглядом справи (забезпечення витрат на професiйну правничу допомогу).

     Таке забезпечення судових витрат застосовується, якщо:

     1) позов має ознаки завiдомо безпiдставного або iншi ознаки зловживання правом на позов; або

     2) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку мiсця проживання (перебування) чи мiсцезнаходження на територiї України та майна, що знаходиться на територiї України, в розмiрi, достатньому для вiдшкодування судових витрат вiдповiдача у випадку вiдмови у позовi.

     Таке забезпечення судових витрат також може бути застосоване, якщо суду наданi докази того, що майновий стан позивача або його дiї щодо вiдчуження майна чи iншi дiї можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рiшення суду про вiдшкодування судових витрат вiдповiдача у випадку вiдмови у позовi.

     5. Сума забезпечення витрат на професiйну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписiв частини четвертої статтi 137, частини сьомої статтi 139 та частини третьої статтi 141 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування.

     6. У разi невнесення у визначений судом строк коштiв для забезпечення витрат на професiйну правничу допомогу суд за клопотанням вiдповiдача має право залишити позов без розгляду.

     7. У випадку задоволення позову суд ухвалює рiшення про повернення внесеної суми позивачу, а у випадку вiдмови у позовi, закриття провадження у справi, залишення позову без розгляду - про вiдшкодування за її рахунок витрат вiдповiдача повнiстю або частково, в порядку, передбаченому статтями 141, 142 цього Кодексу. Невикористана частина внесеної позивачем суми повертається позивачу не пiзнiше п'яти днiв з дня вирiшення питань, зазначених у цiй частинi, про що суд постановляє ухвалу.

     Стаття 136. Вiдстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розмiру або звiльнення вiд їх оплати

     1. Суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою вiдстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не бiльше як до ухвалення судового рiшення у справi.

     2. Якщо у встановлений судом строк судовi витрати не будуть сплаченi, заява вiдповiдно до статтi 257 цього Кодексу залишається без розгляду, або витрати стягуються за судовим рiшенням у справi, коли сплата судових витрат була вiдстрочена або розстрочена до ухвалення цього рiшення.

     3. З пiдстав, зазначених у частинi першiй цiєї статтi, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмiр належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звiльнити вiд їх сплати.

     4. У разi подання позовної заяви пiсля подання заяви про забезпечення доказiв або позову розмiр судового збору зменшується на розмiр судового збору, сплаченого за вiдповiдну заяву про забезпечення доказiв або позову.

     Стаття 137. Витрати на професiйну правничу допомогу

     1. Витрати, пов'язанi з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крiм випадкiв надання правничої допомоги за рахунок держави.

     2. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката пiдлягають розподiлу мiж сторонами разом iз iншими судовими витратами. Для цiлей розподiлу судових витрат:

     1) розмiр витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числi гонорару адвоката за представництво в судi та iншу правничу допомогу, пов'язану зi справою, включаючи пiдготовку до її розгляду, збiр доказiв тощо, а також вартiсть послуг помiчника адвоката визначаються згiдно з умовами договору про надання правничої допомоги та на пiдставi вiдповiдних доказiв щодо обсягу наданих послуг i виконаних робiт та їх вартостi, що сплачена або пiдлягає сплатi вiдповiдною стороною або третьою особою;

     2) розмiр суми, що пiдлягає сплатi в порядку компенсацiї витрат адвоката, необхiдних для надання правничої допомоги, встановлюється згiдно з умовами договору про надання правничої допомоги на пiдставi вiдповiдних доказiв, якi пiдтверджують здiйснення вiдповiдних витрат.

     3. Для визначення розмiру витрат на правничу допомогу з метою розподiлу судових витрат учасник справи подає детальний опис робiт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здiйснених ним витрат, необхiдних для надання правничої допомоги.

     4. Розмiр витрат на оплату послуг адвоката має бути спiвмiрним iз:

     1) складнiстю справи та виконаних адвокатом робiт (наданих послуг);

     2) часом, витраченим адвокатом на виконання вiдповiдних робiт (надання послуг);

     3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робiт;

     4) цiною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числi впливом вирiшення справи на репутацiю сторони або публiчним iнтересом до справи.

     5. У разi недотримання вимог частини четвертої цiєї статтi суд може, за клопотанням iншої сторони, зменшити розмiр витрат на правничу допомогу, якi пiдлягають розподiлу мiж сторонами.

     6. Обов'язок доведення неспiвмiрностi витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, якi пiдлягають розподiлу мiж сторонами.

     7. Витрати фiзичних осiб, пов'язанi з оплатою професiйної правничої допомоги при розглядi судом справ про оголошення померлою фiзичної особи, яка пропала безвiсти за обставин, що загрожували їй смертю або дають пiдстави вважати фiзичну особу загиблою вiд певного нещасного випадку, або iнших обставин внаслiдок надзвичайних ситуацiй техногенного та природного характеру, несуть юридичнi особи, на територiї яких мав мiсце нещасний випадок внаслiдок таких надзвичайних ситуацiй.

     Стаття 138. Витрати сторiн та їхнiх представникiв, що пов'язанi з явкою до суду

     1. Витрати, пов'язанi з переїздом до iншого населеного пункту сторiн та їхнiх представникiв, а також найманням житла, несуть сторони.

     2. Сторонi, на користь якої ухвалено судове рiшення, та її представниковi сплачується iншою стороною компенсацiя за втрачений заробiток чи вiдрив вiд звичайних занять. Компенсацiя за втрачений заробiток обчислюється пропорцiйно вiд розмiру середньомiсячного заробiтку, а компенсацiя за вiдрив вiд звичайних занять - пропорцiйно вiд розмiру мiнiмальної заробiтної плати.

     3. Граничний розмiр компенсацiї за судовим рiшенням витрат сторiн та їхнiх представникiв, що пов'язанi з явкою до суду, встановлюється Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     Стаття 139. Витрати, пов'язанi iз залученням (викликом) свiдкiв, експертiв, спецiалiстiв, перекладачiв, проведенням експертиз

     1. Свiдку у зв'язку з викликом до суду вiдшкодовуються витрати, що пов'язанi з переїздом до iншого населеного пункту та наймом житла, а також виплачується компенсацiя за втрачений заробiток чи вiдрив вiд звичайних занять.

     2. Компенсацiя за втрачений заробiток обчислюється пропорцiйно вiд розмiру середньомiсячного заробiтку, а компенсацiя за вiдрив вiд звичайних занять - пропорцiйно вiд розмiру мiнiмальної заробiтної плати.

     3. Експерт, спецiалiст чи перекладач отримують винагороду за виконану роботу, пов'язану зi справою, якщо це не входить до їхнiх службових обов'язкiв.

     4. Суми, що пiдлягають виплатi залученому судом експерту, спецiалiсту, перекладачу або особi, яка надала доказ на вимогу суду, сплачуються особою, на яку суд поклав такий обов'язок, або судом за рахунок суми коштiв, внесених для забезпечення судових витрат.

     5. У випадках, коли сума витрат на оплату послуг експерта, спецiалiста, перекладача, або витрат особи, яка надала доказ на вимогу суду, повнiстю не була сплачена учасниками справи попередньо або в порядку забезпечення судових витрат, суд стягує цi суми на користь спецiалiста, перекладача, експерта чи експертної установи зi сторони, визначеної судом вiдповiдно до правил про розподiл судових витрат, встановлених цим Кодексом. Суд має право накласти арешт на грошовi кошти чи майно такої сторони в межах сум, присуджених до стягнення, в порядку, встановленому цим Кодексом для забезпечення позову.

     6. Розмiр витрат на пiдготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спецiалiста, оплати робiт перекладача встановлюється судом на пiдставi договорiв, рахункiв та iнших доказiв.

     7. Розмiр витрат на оплату робiт залученого стороною експерта, спецiалiста, перекладача має бути спiвмiрним зi складнiстю вiдповiдної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робiт.

     8. У разi недотримання вимог щодо спiвмiрностi витрат суд може, за клопотанням iншої сторони, зменшити розмiр витрат на оплату послуг експерта, спецiалiста, перекладача, якi пiдлягають розподiлу мiж сторонами.

     9. Обов'язок доведення неспiвмiрностi витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, якi пiдлягають розподiлу мiж сторонами.

     10. Якщо у справах окремого провадження виклик свiдкiв, призначення експертизи, залучення спецiалiстiв здiйснюються за iнiцiативою суду, а також у випадках звiльнення вiд сплати судового збору або зменшення його розмiру, вiдповiднi витрати вiдшкодовуються за рахунок державного бюджету.

     Стаття 140. Витрати, пов'язанi з витребуванням доказiв, проведенням огляду доказiв за їх мiсцезнаходженням, забезпеченням доказiв та вчиненням iнших дiй, необхiдних для розгляду справи

     1. Особа, яка надала доказ на вимогу суду, має право вимагати виплати грошової компенсацiї своїх витрат, пов'язаних iз наданням такого доказу. Розмiр грошової компенсацiї визначає суд на пiдставi поданих такою особою доказiв здiйснення вiдповiдних витрат.

     2. Розмiр витрат, пов'язаних з проведенням огляду доказiв за мiсцем їх знаходження, забезпеченням доказiв та вчиненням iнших дiй, пов'язаних з розглядом справи чи пiдготовкою до її розгляду, встановлюється судом на пiдставi договорiв, рахункiв та iнших доказiв.

     3. У випадках, коли сума витрат, пов'язаних з витребуванням доказiв, проведенням огляду доказiв за мiсцем їх знаходження, забезпеченням доказiв та вчиненням iнших дiй, пов'язаних з розглядом справи чи пiдготовкою до її розгляду, повнiстю не була сплачена учасниками справи попередньо або в порядку забезпечення судових витрат, суд стягує цi суми зi сторони, визначеної судом вiдповiдно до правил про розподiл судових витрат, встановлених цим Кодексом.

     4. Граничний розмiр компенсацiї витрат, пов'язаних з проведенням огляду доказiв за їх мiсцезнаходженням та вчиненням iнших дiй, необхiдних для розгляду справи, встановлюється Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     Стаття 141. Розподiл судових витрат мiж сторонами

     1. Судовий збiр покладається на сторони пропорцiйно розмiру задоволених позовних вимог.

     2. Iншi судовi витрати, пов'язанi з розглядом справи, покладаються:

     1) у разi задоволення позову - на вiдповiдача;

     2) у разi вiдмови в позовi - на позивача;

     3) у разi часткового задоволення позову - на обидвi сторони пропорцiйно розмiру задоволених позовних вимог.

     3. При вирiшеннi питання про розподiл судових витрат суд враховує:

     1) чи пов'язанi цi витрати з розглядом справи;

     2) чи є розмiр таких витрат обґрунтованим та пропорцiйним до предмета спору з урахуванням цiни позову, значення справи для сторiн, в тому числi чи мiг результат її вирiшення вплинути на репутацiю сторони або чи викликала справа публiчний iнтерес;

     3) поведiнку сторони пiд час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв i клопотань, безпiдставне твердження або заперечення стороною певних обставин, якi мають значення для справи, безпiдставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

     4) дiї сторони щодо досудового вирiшення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом пiд час розгляду справи, стадiю розгляду справи, на якiй такi дiї вчинялися.

     4. Якщо сума судових витрат, заявлена до вiдшкодування, iстотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орiєнтовному) розрахунку, суд може вiдмовити сторонi, на користь якої ухвалено рiшення, у вiдшкодуваннi судових витрат в частинi такого перевищення, крiм випадкiв, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такi витрати на час подання попереднього (орiєнтовного) розрахунку.

     5. Якщо сума судових витрат, заявлених до вiдшкодування та пiдтверджених вiдповiдними доказами, є неспiвмiрно меншою, нiж сума, заявлена в попередньому (орiєнтовному) розрахунку, суд може вiдмовити сторонi, на користь якої ухвалено рiшення, у вiдшкодуваннi судових витрат (крiм судового збору) повнiстю або частково, крiм випадкiв, якщо така сторона доведе поважнi причини зменшення цiєї суми.

     6. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рiшення, звiльнено вiд сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судовi витрати на користь осiб, якi їх понесли, пропорцiйно до задоволеної чи вiдхиленої частини вимог, а iнша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України. Якщо обидвi сторони звiльненi вiд оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     7. Якщо iнше не передбачено законом, у разi залишення позову без задоволення, закриття провадження у справi або залишення без розгляду позову позивача, звiльненого вiд сплати судових витрат, судовi витрати, понесенi вiдповiдачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     8. Розмiр витрат, якi сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на пiдставi поданих сторонами доказiв (договорiв, рахункiв тощо).

     Такi докази подаються до закiнчення судових дебатiв у справi або протягом п'яти днiв пiсля ухвалення рiшення суду за умови, що до закiнчення судових дебатiв у справi сторона зробила про це вiдповiдну заяву.

     У разi неподання вiдповiдних доказiв протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

     9. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спiр виник внаслiдок неправильних дiй сторони, суд має право покласти на таку сторону судовi витрати повнiстю або частково незалежно вiд результатiв вирiшення спору.

     10. При частковому задоволеннi позову, у випадку покладення судових витрат на обидвi сторони пропорцiйно розмiру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено бiльшу суму судових витрат, сплатити рiзницю iншiй сторонi. У такому випадку сторони звiльняються вiд обов'язку сплачувати одна однiй iншу частину судових витрат.

     11. Суд має право накласти арешт на грошовi кошти чи майно сторони, на яку судовим рiшенням покладено витрати, пов'язанi iз залученням свiдкiв, спецiалiстiв, перекладачiв, експертiв та проведенням експертизи; витребуванням доказiв, проведенням огляду доказiв за їх мiсцезнаходженням, забезпеченням доказiв; у межах сум, присуджених до стягнення, в порядку, встановленому цим Кодексом для забезпечення позову.

     12. Судовi витрати третьої особи, яка не заявляє самостiйних вимог на предмет спору, стягуються на її користь iз сторони, визначеної вiдповiдно до вимог цiєї статтi, залежно вiд того заперечувала чи пiдтримувала така особа заявленi позовнi вимоги.

     13. Якщо суд апеляцiйної чи касацiйної iнстанцiї, не передаючи справи на новий розгляд, змiнює рiшення або ухвалює нове, цей суд вiдповiдно змiнює розподiл судових витрат.

     Стаття 142. Розподiл витрат у разi визнання позову, закриття провадження у справi або залишення позову без розгляду

     1. У разi укладення мирової угоди до прийняття рiшення у справi судом першої iнстанцiї, вiдмови позивача вiд позову, визнання позову вiдповiдачем до початку розгляду справи по сутi суд у вiдповiднiй ухвалi чи рiшеннi у порядку, встановленому законом, вирiшує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 вiдсоткiв судового збору, сплаченого при поданнi позову.

     2. У разi укладення мирової угоди, вiдмови вiд позову, визнання позову вiдповiдачем на стадiї перегляду рiшення в апеляцiйному чи касацiйному порядку суд у вiдповiднiй ухвалi у порядку, встановленому законом, вирiшує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 вiдсоткiв судового збору, сплаченого ним при поданнi вiдповiдної апеляцiйної чи касацiйної скарги.

     3. У разi вiдмови позивача вiд позову понесенi ним витрати вiдповiдачем не вiдшкодовуються, а витрати вiдповiдача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не пiдтримує своїх вимог унаслiдок задоволення їх вiдповiдачем пiсля пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справi витрат з вiдповiдача.

     4. Якщо сторони пiд час укладення мирової угоди не передбачили порядку розподiлу судових витрат, кожна сторона у справi несе половину судових витрат.

     5. У разi закриття провадження у справi або залишення позову без розгляду вiдповiдач має право заявити вимоги про компенсацiю здiйснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслiдок необґрунтованих дiй позивача.

     6. У випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цiєї статтi, суд може вирiшити питання про розподiл судових витрат протягом п'ятнадцяти днiв з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справi або залишення позову без розгляду, рiшення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання вiдповiдною стороною вимог частини дев'ятої статтi 141 цього Кодексу.

Глава 9. Заходи процесуального примусу

     Стаття 143. Пiдстави i порядок застосування заходiв процесуального примусу

     1. Заходами процесуального примусу є процесуальнi дiї, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання вiдповiдних осiб до виконання встановлених у судi правил, добросовiсного виконання процесуальних обов'язкiв, припинення зловживання правами та запобiгання створенню протиправних перешкод у здiйсненнi судочинства.

     2. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.

     Стаття 144. Види заходiв процесуального примусу

     1. Заходами процесуального примусу є:

     1) попередження;

     2) видалення iз залу судового засiдання;

     3) тимчасове вилучення доказiв для дослiдження судом;

     4) привiд;

     5) штраф.

     2. Застосування до особи заходiв процесуального примусу не звiльняє її вiд виконання обов'язкiв, встановлених цим Кодексом.

     Стаття 145. Попередження i видалення iз залу судового засiдання

     1. До учасникiв судового процесу та iнших осiб, присутнiх у судовому засiданнi, за порушення порядку пiд час судового засiдання або невиконання ними розпоряджень головуючого застосовується попередження, а у разi повторного вчинення зазначених дiй - видалення iз зали судового засiдання.

     2. У разi повторного вчинення дiй, зазначених у частинi першiй цiєї статтi, перекладачем суд оголошує перерву i надає час для його замiни.

     Стаття 146. Тимчасове вилучення доказiв для дослiдження судом

     1. У разi неподання письмових, речових чи електронних доказiв, що витребуванi судом, без поважних причин або без повiдомлення причин їх неподання суд може постановити ухвалу про тимчасове вилучення цих доказiв державним виконавцем для дослiдження судом.

     2. В ухвалi про тимчасове вилучення доказiв для дослiдження судом зазначаються:

     1) повне найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi - для фiзичних осiб) особи, в якої знаходиться доказ, його мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання чи перебування (для фiзичних осiб), поштовi iндекси, iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України, номери засобiв зв'язку та адреси електронної пошти, за наявностi;

     2) назва або опис письмового, речового чи електронного доказу;

     3) пiдстави проведення його тимчасового вилучення;

     4) кому доручається вилучення.

     3. Ухвала про тимчасове вилучення доказiв для дослiдження судом є виконавчим документом, пiдлягає негайному виконанню та має вiдповiдати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

     Стаття 147. Привiд свiдка

     1. Належно викликаний свiдок, який без поважних причин не з'явився на судове засiдання або не повiдомив про причини неявки, може бути пiдданий приводу через вiдповiднi органи Нацiональної полiцiї України з вiдшкодуванням у дохiд держави витрат на його здiйснення.

     2. Про привiд суд постановляє ухвалу, в якiй зазначає iм'я фiзичної особи, яка пiдлягає приводу, мiсце проживання, роботи чи навчання, пiдстави застосування приводу, коли i куди ця особа повинна бути доставлена, кому доручається здiйснення приводу.

     3. Ухвала про привiд у суд передається для виконання до вiдповiдного органу Нацiональної полiцiї України за мiсцем провадження у справi або за мiсцем проживання, роботи чи навчання особи, яка пiдлягає приводу.

     4. Не пiдлягають приводу в суд особи, якi не можуть бути допитанi вiдповiдно до статтi 70 цього Кодексу, а також малолiтнi та неповнолiтнi особи, вагiтнi жiнки, особи з iнвалiднiстю I i II груп, особи, якi доглядають дiтей вiком до шести рокiв або дiтей з iнвалiднiстю.

     5. Ухвала про привiд оголошується свiдку особою, яка її виконує.

     6. У разi неможливостi приводу особа, яка виконує ухвалу, через начальника органу Нацiональної полiцiї України негайно повертає її суду з письмовим поясненням причин невиконання.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 02.10.2018р. N 2581-VIII)

     Стаття 148. Штраф

     1. Суд може постановити ухвалу про стягнення в дохiд державного бюджету з вiдповiдної особи штрафу у сумi до вiд 0,3 до трьох розмiрiв прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб у випадках:

     1) невиконання процесуальних обов'язкiв, зокрема ухилення вiд вчинення дiй, покладених судом на учасника судового процесу;

     2) зловживання процесуальними правами, вчинення дiй або допущення бездiяльностi з метою перешкоджання судочинству;

     3) неповiдомлення суду про неможливiсть подати докази, витребуванi судом, або неподання таких доказiв без поважних причин;

     4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказiв, ненадання копiї вiдзиву на позов, апеляцiйну чи касацiйну скаргу, вiдповiдi на вiдзив, заперечення iншому учаснику справи у встановлений судом строк;

     5) порушення заборон, встановлених частиною дев'ятою статтi 203 цього Кодексу.

     2. У випадку повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов'язкiв, повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами, повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказiв без поважних причин або без їх повiдомлення, триваючого невиконання ухвали про забезпечення позову або доказiв суд з урахуванням конкретних обставин стягує у дохiд державного бюджету з вiдповiдного учасника судового процесу або вiдповiдної iншої особи штраф у сумi вiд одного до десяти розмiрiв прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб.

     3. У випадку невиконання процесуальних обов'язкiв, зловживання процесуальними правами представником учасника справи суд з урахуванням конкретних обставин справи може стягнути штраф як з учасника справи, так i з його представника.

     4. Ухвалу про стягнення штрафу може бути оскаржено в апеляцiйному порядку до суду вищої iнстанцiї. Оскарження такої ухвали не перешкоджає розгляду справи. Постанова суду апеляцiйної iнстанцiї за результатами перегляду ухвали про накладення штрафу є остаточною i оскарженню не пiдлягає.

     Ухвала Верховного Суду про стягнення штрафу оскарженню не пiдлягає.

     5. Ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом та має вiдповiдати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Стягувачем за таким виконавчим документом є Державна судова адмiнiстрацiя України.

     6. Суд може скасувати постановлену ним ухвалу про стягнення штрафу, якщо особа, стосовно якої її постановлено, виправила допущене порушення та (або) надала докази поважностi причин невиконання вiдповiдних вимог суду чи своїх процесуальних обов'язкiв.

Глава 10. Забезпечення позову

     Стаття 149. Пiдстави для забезпечення позову

     1. Суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходiв забезпечення позову.

     2. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так i на будь-якiй стадiї розгляду справи, якщо невжиття таких заходiв може iстотно ускладнити чи унеможливити виконання рiшення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або iнтересiв позивача, за захистом яких вiн звернувся або має намiр звернутися до суду.

     3. За заявою сторони у справi, яка передана на розгляд мiжнародного комерцiйного арбiтражу, третейського суду, суд може вжити заходiв забезпечення позову у порядку та з пiдстав, встановлених цим Кодексом.

     Стаття 150. Види забезпечення позову

     1. Позов забезпечується:

     1) накладенням арешту на майно та (або) грошовi кошти, що належать або пiдлягають передачi або сплатi вiдповiдачевi i знаходяться у нього чи в iнших осiб;

     11) накладенням арешту на активи, якi є предметом спору, чи iншi активи вiдповiдача, якi вiдповiдають їх вартостi, у справах про визнання необґрунтованими активiв та їх стягнення в дохiд держави;

     2) забороною вчиняти певнi дiї;

     3) встановленням обов'язку вчинити певнi дiї, у разi якщо спiр виник iз сiмейних правовiдносин;

     4) забороною iншим особам вчиняти дiї щодо предмета спору або здiйснювати платежi, або передавати майно вiдповiдачевi чи виконувати щодо нього iншi зобов'язання;

     5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власностi на це майно i про зняття з нього арешту;

     6) зупиненням стягнення на пiдставi виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

     7) виключено;

     8) зупиненням митного оформлення товарiв чи предметiв;

     9) арештом морського судна, що здiйснюється для забезпечення морської вимоги;

     10) iншими заходами у випадках, передбачених законами, а також мiжнародними договорами, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України.

     2. Суд може застосувати кiлька видiв забезпечення позову.

     3. Заходи забезпечення позову, крiм арешту морського судна, що здiйснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути спiвмiрними iз заявленими позивачем вимогами.

     4. Не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробiтну плату, пенсiю та стипендiю, допомогу по загальнообов'язковому державному соцiальному страхуванню, яка виплачується у зв'язку з тимчасовою непрацездатнiстю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагiтнiстю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирiчного вiку, на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодiйними органiзацiями, а також на вихiдну допомогу, допомогу по безробiттю, на майно (активи) або грошовi кошти неплатоспроможного банку, банку, щодо якого прийнято рiшення про вiдкликання банкiвської лiцензiї та лiквiдацiю банку з пiдстав, визначених статтею 77 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" (крiм лiквiдацiї банку за рiшенням його власникiв), а також на майно (активи) або грошовi кошти Фонду гарантування вкладiв фiзичних осiб. Ця вимога не поширюється на позови про стягнення алiментiв, про вiдшкодування шкоди, заподiяної калiцтвом, iншим ушкодженням здоров'я або смертю фiзичної особи, про вiдшкодування збиткiв, заподiяних кримiнальним правопорушенням.

     5. Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються.

     6. Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення тимчасової адмiнiстрацiї або лiквiдацiї банку, заборони або встановлення обов'язку вчиняти певнi дiї, обов'язку утримуватися вiд вчинення певних дiй Фонду гарантування вкладiв фiзичних осiб, його посадовим особам, у тому числi уповноваженим особам Фонду гарантування вкладiв фiзичних осiб, при здiйсненнi тимчасової адмiнiстрацiї чи лiквiдацiї банку, а також зупинення дiї рiшень Кабiнету Мiнiстрiв України про участь держави у виведеннi неплатоспроможного банку з ринку, iндивiдуальних актiв Мiнiстерства фiнансiв України, прийнятих на виконання таких рiшень Кабiнету Мiнiстрiв України, iндивiдуальних актiв Нацiональної комiсiї з цiнних паперiв та фондового ринку, прийнятих у процесi виведення неплатоспроможного банку з ринку, а також шляхом встановлення для Кабiнету Мiнiстрiв України, Мiнiстерства фiнансiв України, Нацiональної комiсiї з цiнних паперiв та фондового ринку, їх посадових та службових осiб заборони або обов'язку вчиняти дiї, обов'язку утримуватися вiд вчинення певних дiй, що випливають з таких рiшень/актiв.

     7. Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дiї рiшень (нормативно-правових актiв чи iндивiдуальних актiв) Нацiонального банку України, а також встановлення для Нацiонального банку України, його посадових та службових осiб заборони або обов'язку вчиняти певнi дiї, обов'язку утримуватися вiд вчинення певних дiй.

     8. Не допускається забезпечення позову шляхом заборони вiдповiдачу вчиняти певнi дiї, обов'язку утримуватися вiд вчинення певних дiй за позовами власникiв або кредиторiв неплатоспроможного банку, банку, щодо якого прийнято рiшення про вiдкликання банкiвської лiцензiї та лiквiдацiю банку з пiдстав, визначених статтею 77 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" (крiм лiквiдацiї банку за рiшенням його власникiв), до таких банкiв або Фонду гарантування вкладiв фiзичних осiб.

     9. Майно (активи) або грошовi кошти клiєнта неплатоспроможного банку або банку, щодо якого прийнято рiшення про вiдкликання банкiвської лiцензiї та лiквiдацiю банку з пiдстав, визначених статтею 77 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" (крiм лiквiдацiї банку за рiшенням його власникiв), на якi судом накладено арешт до дня вiднесення банку до категорiї неплатоспроможних або дня прийняття рiшення про вiдкликання банкiвської лiцензiї та лiквiдацiю банку з пiдстав, визначених статтею 77 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" (крiм лiквiдацiї банку за рiшенням його власникiв), можуть бути переданi приймаючому або перехiдному банку у встановленому законодавством про систему гарантування вкладiв фiзичних осiб порядку з письмовим повiдомленням Фондом гарантування вкладiв фiзичних осiб особи, в iнтересах якої накладено арешт. При цьому переданi майно (активи) або грошовi кошти залишаються обтяженими вiдповiдно до ухвали суду про накладення арешту.

     10. Не допускається вжиття заходiв забезпечення позову, якi за змiстом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спiр не вирiшується по сутi.

     Зазначене обмеження не поширюється на забезпечення позову шляхом зупинення рiшень, актiв керiвника або роботодавця про застосування негативних заходiв впливу до позивача (звiльнення, примушування до звiльнення, притягнення до дисциплiнарної вiдповiдальностi, переведення, атестацiя, змiна умов працi, вiдмова в призначеннi на вищу посаду, вiдмова в наданнi вiдпустки, вiдсторонення вiд роботи чи посади, будь-яка iнша форма дискримiнацiї позивача тощо) у зв'язку з повiдомленням ним або його близькими особами про можливi факти корупцiйних або пов'язаних з корупцiєю правопорушень, iнших порушень Закону України "Про запобiгання корупцiї".

     11. Не допускається вжиття заходiв забезпечення позову, якi полягають в (або мають наслiдком) припиненнi, вiдкладеннi, зупиненнi чи iншому втручаннi у проведення конкурсу, аукцiону, торгiв, тендера чи iнших публiчних конкурсних процедур, що проводяться вiд iменi держави (державного органу), територiальної громади (органу мiсцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб'єкта у складi комiсiї, що проводить конкурс, аукцiон, торги, тендер чи iншу публiчну конкурсну процедуру.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 17.10.2019р. N 198-IX, вiд 31.10.2019р. N 263-IX, вiд 15.01.2020р. N 460-IX, вiд 13.05.2020р. N 590-IX, вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

     Стаття 151. Змiст i форма заяви

     1. Заява про забезпечення позову подається в письмовiй формi, пiдписується заявником i повинна мiстити:

     1) найменування суду, до якого подається заява;

     2) повне найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi - для фiзичних осiб) заявника, його мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання чи перебування (для фiзичних осiб), поштовi iндекси, iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України, реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв (для фiзичних осiб) за його наявностi або номер i серiю паспорта для фiзичних осiб - громадян України, номери засобiв зв'язку та адресу електронної пошти, за наявностi;

     3) предмет позову та обґрунтування необхiдностi забезпечення позову;

     4) захiд забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхiдностi;

     5) цiну позову, про забезпечення якого просить заявник;

     6) пропозицiї заявника щодо зустрiчного забезпечення;

     7) iншi вiдомостi, потрiбнi для забезпечення позову.

     2. Якщо заява про забезпечення позову подається до вiдкриття провадження у справi, в такiй заявi додатково зазначаються повне найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi) (для фiзичних осiб) iнших осiб, якi можуть отримати статус учасника справи, їх мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання чи перебування (для фiзичних осiб), поштовi iндекси, iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України, реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв (для фiзичних осiб) за його наявностi або номер i серiя паспорта для фiзичних осiб - громадян України, вiдомi номери засобiв зв'язку та адреси електронної пошти.

     Реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв або паспортнi данi iнших сторiн - фiзичних осiб, якi не є пiдприємцями, вказуються у випадку, якщо вони вiдомi заявнику.

     3. У заявi про забезпечення позову шляхом накладення арешту на активи, якi є предметом спору у справi про визнання необґрунтованими активiв та їх стягнення в дохiд держави, мають бути наведенi у достатньому обсязi данi, якi дають змогу вважати активи необґрунтованими, а у заявi про забезпечення позову шляхом накладення арешту на iншi активи вiдповiдача, якi вiдповiдають вартостi активiв, якi є предметом спору, - також обґрунтування неможливостi накладення арешту саме на оспорюванi активи. Якщо у такiй заявi про забезпечення позову порушується питання про її розгляд без повiдомлення вiдповiдача, у нiй також має бути наведено належне обґрунтування такої необхiдностi.

     4. Заява про забезпечення позову у виглядi арешту морського судна подається в письмовiй формi i повинна мiстити:

     1) найменування суду, до якого подається заява;

     2) повне найменування - для юридичної особи або прiзвище, iм'я та по батьковi (за наявностi) - для фiзичної особи - пiдприємця, яка є вiдповiдальною за морською вимогою;

     3) розмiр та суть морської вимоги, що є пiдставою для арешту судна;

     4) найменування судна, щодо якого подається заява про арешт, iншi вiдомостi про судно, якщо вони вiдомi заявнику.

     5. У заявi можуть бути зазначенi кiлька заходiв забезпечення позову, що мають бути вжитi судом, iз обґрунтуванням доцiльностi вжиття кожного з цих заходiв.

     6. До заяви додаються документи, що пiдтверджують сплату судового збору у встановлених порядку i розмiрi.

     7. До заяви про забезпечення позову у справi, яка передана на розгляд мiжнародного комерцiйного арбiтражу, третейського суду додаються:

     1) копiя позовної заяви до мiжнародного комерцiйного арбiтражу, третейського суду або iншого документа, подання якого започатковує процедуру мiжнародного комерцiйного арбiтражу, третейського розгляду згiдно з вiдповiдним регламентом (правилами) арбiтражу, або третейського суду або законодавством за мiсцем арбiтражу;

     2) документ, що пiдтверджує подання такої позовної заяви або iншого аналогiчного документа згiдно з вiдповiдним регламентом (правилами) арбiтражу, третейського суду або законодавством за мiсцем арбiтражу;

     3) копiя вiдповiдної арбiтражної угоди чи угоди про передачу спору на вирiшення третейського суду.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 31.10.2019р. N 263-IX)

     Стаття 152. Порядок подання заяви про забезпечення позову

     1. Заява про забезпечення позову подається:

     1) до подання позовної заяви - за правилами пiдсудностi, встановленими цим Кодексом для вiдповiдного позову, або до суду за мiсцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до пiдсудностi якого вiдноситься справа, визначити неможливо;

     2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами пiдсудностi, встановленими цим Кодексом;

     3) пiсля вiдкриття провадження у справi - до суду, у провадженнi якого перебуває справа.

     2. Заява про арешт морського судна подається за мiсцезнаходженням порту реєстрацiї судна або за мiсцезнаходженням морського порту, в якому судно знаходиться або до якого прямує, незалежно вiд того, чи має такий суд юрисдикцiю щодо розгляду по сутi справи щодо морської вимоги, яка є пiдставою для арешту.

     3. Заява про забезпечення позову у справi, яка передана на розгляд мiжнародного комерцiйного арбiтражу, третейського суду, подається до апеляцiйного суду за мiсцезнаходженням арбiтражу, третейського суду, мiсцезнаходженням вiдповiдача або його майна за вибором заявника.

     4. У разi подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днiв, а у разi подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днiв з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

     Стаття 153. Розгляд заяви про забезпечення позову

     1. Заява про забезпечення позову розглядається судом не пiзнiше двох днiв з дня її надходження без повiдомлення учасникiв справи (учасникiв третейського (арбiтражного) розгляду), крiм випадкiв, передбачених частиною п'ятою цiєї статтi.

     2. Заява про забезпечення позову у виглядi арешту на морське судно розглядається судом не пiзнiше двох днiв з дня її надходження пiсля її подання без повiдомлення особи, яка подала заяву, та особи, яка є вiдповiдальною за морською вимогою.

     3. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказiв, що пiдтверджують необхiднiсть забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних iз зустрiчним забезпеченням.

     4. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказiв недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засiданнi з викликом сторiн.

     5. Заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на активи, якi є предметом спору у справi про визнання необґрунтованими активiв та їх стягнення в дохiд держави, чи на iншi активи вiдповiдача, якi вiдповiдають вартостi оспорюваних активiв, розглядається судом не пiзнiше трьох днiв з дня її надходження у судовому засiданнi з повiдомленням сторiн. Суд може прийняти рiшення про розгляд такої заяви без повiдомлення вiдповiдача, у разi якщо позивач у заявi наведе у достатньому обсязi данi про те, що внаслiдок такого повiдомлення ефективнiсть заходу забезпечення позову може бути поставлена пiд загрозу.

     Суд може прийняти рiшення про накладення арешту на активи, якi є предметом спору у справi про визнання необґрунтованими активiв та їх стягнення в дохiд держави, чи на iншi активи вiдповiдача, якi вiдповiдають вартостi оспорюваних активiв, iз забороною користування у виняткових випадках з метою забезпечення збереження таких активiв та їх економiчної вартостi.

     Активи, вартiсть яких дорiвнює або перевищує 200 розмiрiв мiнiмальної заробiтної плати, встановленої на 1 сiчня вiдповiдного року, якi є предметом спору у справi про визнання необґрунтованими активiв та їх стягнення в дохiд держави i на якi накладено арешт iз забороною користування, передаються за письмовою згодою власника, а в разi її вiдсутностi - судом Нацiональному агентству України з питань виявлення, розшуку та управлiння активами, одержаними вiд корупцiйних та iнших злочинiв, для здiйснення визначених законом заходiв з управлiння ними. Суд зобов'язаний розглянути зазначене питання у судовому засiданнi з повiдомленням вiдповiдача.

     6. Залежно вiд обставин справи суд може забезпечити позов повнiстю або частково.

     7. Про забезпечення позову або про вiдмову у забезпеченнi позову суд постановляє ухвалу.

     8. В ухвалi про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову i пiдстави його обрання та вирiшує питання зустрiчного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

     9. Якщо на момент постановлення ухвали про арешт судна позов по сутi морської вимоги до особи, яка є вiдповiдальною за морською вимогою, не поданий, в ухвалi про арешт судна суд зазначає строк, протягом якого особа, яка подала заяву про арешт морського судна, зобов'язана подати такий позов та надати вiдповiдне пiдтвердження суду.

     10. Суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статтi 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

     11. Ухвалу про забезпечення позову або про вiдмову у забезпеченнi позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

     12. Оскарження ухвали про скасування забезпечення позову або про замiну одного виду забезпечення iншим зупиняє виконання цiєї ухвали.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 31.10.2019р. N 263-IX)

     Стаття 154. Зустрiчне забезпечення

     1. Суд може вимагати вiд особи, яка звернулася iз заявою про забезпечення позову, забезпечити вiдшкодування збиткiв вiдповiдача, якi можуть бути спричиненi забезпеченням позову (зустрiчне забезпечення).

     2. Зустрiчне забезпечення застосовується тiльки у випадку забезпечення позову.

     3. Суд зобов'язаний застосовувати зустрiчне забезпечення, якщо:

     1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку мiсця проживання (перебування) чи мiсцезнаходження на територiї України та майна, що знаходиться на територiї України, в розмiрi, достатньому для вiдшкодування можливих збиткiв вiдповiдача, якi можуть бути спричиненi забезпеченням позову, у випадку вiдмови у позовi; або

     2) суду наданi докази того, що майновий стан позивача або його дiї щодо вiдчуження майна чи iншi дiї можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рiшення суду про вiдшкодування збиткiв вiдповiдача, якi можуть бути спричиненi забезпеченням позову, у випадку вiдмови у позовi.

     4. Зустрiчне забезпечення, як правило, здiйснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштiв у розмiрi, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливостi внести вiдповiдну суму, зустрiчне забезпечення також може бути здiйснено шляхом:

     1) надання гарантiї банку, поруки або iншого фiнансового забезпечення на визначену судом суму та вiд погодженої судом особи, щодо фiнансової спроможностi якої суд не має сумнiвiв;

     2) вчинення iнших визначених судом дiй для усунення потенцiйних збиткiв та iнших ризикiв вiдповiдача, пов'язаних iз забезпеченням позову.

     5. Розмiр зустрiчного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрiчного забезпечення позову мають бути спiвмiрними iз заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розмiром збиткiв, яких може зазнати вiдповiдач у зв'язку iз забезпеченням позову.

     6. Питання застосування зустрiчного забезпечення вирiшується судом в ухвалi про забезпечення позову або в ухвалi про зустрiчне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрiчне забезпечення подане пiсля застосування судом заходiв забезпечення позову, питання зустрiчного забезпечення вирiшується судом протягом десяти днiв пiсля подання такого клопотання. Копiя ухвали про зустрiчне забезпечення направляється учасникам справи не пiзнiше наступного дня пiсля її постановлення.

     7. В ухвалi про забезпечення позову або про зустрiчне забезпечення зазначаються розмiр зустрiчного забезпечення або iншi дiї, що повинен вчинити заявник у порядку зустрiчного забезпечення.

     8. Строк надання зустрiчного забезпечення визначається судом та не може перевищувати десяти днiв з дня постановлення ухвали про забезпечення позову або ухвали про зустрiчне забезпечення, якщо iнше не випливає зi змiсту заходiв зустрiчного забезпечення.

     9. Особа, за заявою якої застосованi заходи забезпечення позову iз застосуванням зустрiчного забезпечення, протягом визначеного судом строку має надати суду документи, що пiдтверджують надання зустрiчного забезпечення.

     10. Якщо особа, за заявою якої застосованi заходи забезпечення позову, не виконує вимоги суду щодо зустрiчного забезпечення у визначений судом строк, суд скасовує ухвалу про забезпечення позову та про зустрiчне забезпечення.

     11. Ухвала про зустрiчне забезпечення може бути оскаржена разом iз ухвалою про забезпечення позову або окремо.

     Стаття 155. Скасування зустрiчного забезпечення

     1. Зустрiчне забезпечення скасовується у випадку закриття провадження у справi з пiдстав, визначених пунктами 2, 5, 7, 8 частини першої статтi 255 цього Кодексу, залишення позову без розгляду з пiдстав, визначених пунктом 6 частини першої статтi 257 цього Кодексу, або пiсля набрання законної сили рiшенням суду про задоволення позову в повному обсязi, про що окремо зазначається в резолютивнiй частинi вiдповiдного судового рiшення.

     2. У випадку закриття провадження або залишення позовної заяви без розгляду з iнших, нiж зазначенi у частинi першiй цiєї статтi пiдстав або у випадку ухвалення рiшення суду щодо повної або часткової вiдмови у задоволеннi позову зустрiчне забезпечення скасовується, якщо протягом двадцяти днiв з дня набрання вiдповiдним рiшенням або ухвалою суду законної сили, вiдповiдачем або iншою особою, права або охоронюванi законом iнтереси якої порушено вжиттям заходiв забезпечення позову, не буде подано позов про вiдшкодування збиткiв у порядку, визначеному статтею 159 цього Кодексу.

     3. Якщо такий позов буде подано, зустрiчне забезпечення дiє як захiд забезпечення позову у вiдповiдному провадженнi, а питання про його скасування вирiшується одночасно з вирiшенням цього позову по сутi заявлених вимог, поверненням позовної заяви, вiдмовою у вiдкриттi провадження у справi або залишенням вказаного позову без розгляду чи закриттям провадження.

     4. Зустрiчне забезпечення може бути скасовано судом в будь-який час за вмотивованим клопотанням вiдповiдача або iншої особи, права або охоронюванi законом iнтереси якої порушуються у зв'язку з вжиттям заходiв забезпечення позову.

     5. Суд розглядає клопотання про скасування зустрiчного забезпечення не пiзнiше п'яти днiв з дня надходження до суду такого клопотання. За наслiдками розгляду клопотання суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про скасування зустрiчного забезпечення або про вiдмову у його скасуваннi може бути оскаржена.

     6. У разi скасування зустрiчного забезпечення грошовi кошти, внесенi особою на депозитний рахунок суду з метою зустрiчного забезпечення, пiдлягають поверненню особi, яка здiйснила таке зустрiчне забезпечення, протягом п'яти днiв з дня набрання законної сили ухвалою суду про скасування зустрiчного забезпечення позову.

     7. У разi скасування заходiв забезпечення позову з пiдстав, передбачених частинами тринадцятою, чотирнадцятою статтi 158 цього Кодексу, зустрiчне забезпечення скасовується, якщо протягом двадцяти днiв з дня постановлення ухвали суду про скасування заходiв забезпечення позову жодною особою, права або охоронюванi законом iнтереси якої порушено вжиттям заходiв забезпечення позову, не буде подано позов про вiдшкодування збиткiв у порядку, визначеному статтею 159 цього Кодексу.

     Стаття 156. Замiна одного заходу забезпечення позову iншим

     1. За клопотанням учасника справи суд може допустити замiну одного заходу забезпечення позову iншим.

     2. Питання про замiну одного заходу забезпечення позову iншим вирiшується судом у судовому засiданнi не пiзнiше наступного дня пiсля надходження до суду вiдповiдного клопотання учасника справи.

     3. За наслiдками розгляду клопотання про замiну одного заходу забезпечення позову iншим постановляється ухвала. Копiї ухвали про замiну одного заходу забезпечення позову iншим направляються учасникам справи не пiзнiше наступного дня пiсля її постановлення.

     У разi замiни одного заходу забезпечення позову iншим суд може вiдповiдно змiнити заходи зустрiчного забезпечення.

     4. У разi вжиття судом заходiв забезпечення позову про стягнення грошової суми вiдповiдач (iнша особа) може за своєю iнiцiативою забезпечити позов шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштiв у розмiрi вимог позивача або надання гарантiї банку на таку суму.

     5. Надання вiдповiдачем до суду документа, що пiдтверджує забезпечення позову вiдповiдно до частини четвертої цiєї статтi, є пiдставою для вiдмови в забезпеченнi позову судом або для скасування вжитих судом заходiв забезпечення позову.

     6. Примiрник ухвали про замiну одного заходу забезпечення позову iншим невiдкладно пiсля набрання такою ухвалою законної сили надсилається заявнику, всiм особам, яких стосуються заходи забезпечення позову i яких суд може iдентифiкувати, а також залежно вiд виду вжитих заходiв, направляється судом для негайного виконання державним та iншим органам для вжиття вiдповiдних заходiв.

     Стаття 157. Виконання ухвали про забезпечення позову

     1. Ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має вiдповiдати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала пiдлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно вiд її оскарження i вiдкриття виконавчого провадження.

     2. Примiрник ухвали про забезпечення позову залежно вiд виду вжитих заходiв одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всiм особам, яких стосуються заходи забезпечення позову i яких суд може iдентифiкувати, а також вiдповiдним державним та iншим органам для вжиття вiдповiдних заходiв.

     3. Ухвала про арешт морського судна є пiдставою для затримання судна або обмеження в його пересуваннi в порту, де знаходиться або до якого прямує таке судно, до моменту скасування заходiв iз забезпечення позову у виглядi арешту морського судна. Пiсля вручення копiї ухвали про арешт судна капiтан морського порту, де знаходиться судно, фiлiя Адмiнiстрацiї морських портiв України в морському порту, де знаходиться судно, вiдповiднi органи Державної прикордонної служби України та митнi органи зобов'язанi вжити заходiв, що унеможливлюють вихiд арештованого судна з порту.

     4. Особи, виннi в невиконаннi ухвали про забезпечення позову, несуть вiдповiдальнiсть, встановлену законом.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 03.07.2018р. N 2475-VIII, вiд 14.01.2020р. N 440-IX)

     Стаття 158. Скасування заходiв забезпечення позову

     1. Суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної iнiцiативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

     2. Клопотання про скасування заходiв забезпечення позову розглядається в судовому засiданнi не пiзнiше п'яти днiв з дня надходження його до суду.

     3. У разi надання вiдповiдачем до суду документа, що пiдтверджує здiйснене ним забезпечення позову вiдповiдно до частини четвертої статтi 156 цього Кодексу, вiдповiдне клопотання вiдповiдача про скасування заходiв забезпечення позову, вжитих судом, розглядається судом не пiзнiше наступного дня пiсля надання вказаного документа.

     4. За результатами розгляду клопотання про скасування заходiв забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.

     5. Ухвала суду про скасування заходiв забезпечення позову, вжитих судом, або про вiдмову в скасуваннi забезпечення позову може бути оскаржена.

     6. Вiдмова у скасуваннi забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появi нових обставин, що обґрунтовують необхiднiсть скасування забезпечення позову.

     7. У разi ухвалення судом рiшення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують дiяти протягом дев'яноста днiв з дня набрання вказаним рiшенням законної сили або можуть бути скасованi за вмотивованим клопотанням учасника справи.

     8. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде вiдкрито виконавче провадження, вказанi заходи забезпечення позову дiють до повного виконання судового рiшення.

     9. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справi або у випадку ухвалення рiшення щодо повної вiдмови у задоволеннi позову суд у вiдповiдному судовому рiшеннi зазначає про скасування заходiв забезпечення позову.

     10. У такому разi заходи забезпечення позову зберiгають свою дiю до набрання законної сили вiдповiдним рiшенням або ухвалою суду.

     11. Примiрник ухвали про скасування заходiв забезпечення позову невiдкладно пiсля набрання такою ухвалою законної сили надсилається заявнику, всiм особам, яких стосуються заходи забезпечення позову i яких суд може iдентифiкувати, а також державним та iншим органам, якi повиннi були та (або) виконували ухвалу про забезпечення позову, для здiйснення ними вiдповiдних дiй щодо скасування заходiв забезпечення позову.

     12. Грошовi кошти, внесенi вiдповiдачем (iншою особою) на рахунок суду з метою забезпечення позову вiдповiдно до частини четвертої статтi 156 цього Кодексу, пiдлягають поверненню вiдповiдачу (iншiй особi), який здiйснив таке забезпечення, протягом п'яти днiв з дня набрання законної сили рiшенням суду про повну вiдмову в позовi або ухвалою суду про залишення позову без розгляду або закриття провадження.

     13. Заходи забезпечення позову, вжитi судом до подання позовної заяви, скасовуються судом також у разi:

     1) неподання заявником вiдповiдної позовної заяви згiдно з вимогами частини третьої статтi 152 цього Кодексу;

     2) повернення позовної заяви;

     3) вiдмови у вiдкриттi провадження у справi.

     14. Заходи забезпечення позову, вжитi судом у справi, яка передана на розгляд мiжнародного комерцiйного арбiтражу, третейського суду, скасовуються у разi вiдмови у розглядi такої справи або припинення її розгляду мiжнародним комерцiйним арбiтражем, третейським судом, ухвалення ними рiшення про вiдмову в задоволеннi позову, припинення участi або невчинення особою, за заявою якої забезпечено позов, дiй щодо участi в арбiтражному, третейському розглядi, або з iнших пiдстав, що свiдчать про втрату необхiдностi у забезпеченнi такого позову.

     Стаття 159. Вiдшкодування збиткiв, заподiяних забезпеченням позову

     1. У випадку закриття провадження або залишення позовної заяви без розгляду з iнших, нiж зазначенi у частинi першiй статтi 155 цього Кодексу пiдстав або у випадку ухвалення рiшення суду (третейського суду, мiжнародного комерцiйного арбiтражу) щодо повної або часткової вiдмови у задоволеннi позову вiдповiдач або iнша особа, чиї права або охоронюванi законом iнтереси порушенi внаслiдок вжиття заходiв забезпечення позову, має право на вiдшкодування збиткiв, заподiяних забезпеченням позову, за рахунок особи, за заявою якої такi заходи забезпечення позову вживалися.

     2. У разi подання вiдповiдного позову про вiдшкодування збиткiв, заподiяних забезпеченням позову, протягом двадцяти днiв з моменту набрання законної сили судовим рiшенням, зазначеним у частинi першiй цiєї статтi, вiдшкодування збиткiв, заподiяних вжиттям заходiв забезпечення позову, здiйснюється в першу чергу за рахунок коштiв зустрiчного забезпечення.

Роздiл II
НАКАЗНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

     Стаття 160. Стягнення на пiдставi судового наказу

     1. Судовий наказ є особливою формою судового рiшення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

     2. Iз заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якiй належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в iнтересах iнших осiб.

     3. Судовий наказ пiдлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рiшень у порядку, встановленому законом.

     Стаття 161. Вимоги, за якими може бути видано судовий наказ

     1. Судовий наказ може бути видано, якщо:

     1) заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працiвниковi суми заробiтної плати та середнього заробiтку за час затримки розрахунку;

     2) заявлено вимогу про компенсацiю витрат на проведення розшуку вiдповiдача, боржника, дитини або транспортних засобiв боржника;

     3) заявлено вимогу про стягнення заборгованостi за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунiкацiйних послуг, послуг телебачення та радiомовлення з урахуванням iндексу iнфляцiї та 3 вiдсоткiв рiчних, нарахованих заявником на суму заборгованостi;

     4) заявлено вимогу про стягнення алiментiв у розмiрi на одну дитину - однiєї чвертi, на двох дiтей - однiєї третини, на трьох i бiльше дiтей - половини заробiтку (доходу) платника алiментiв, але не бiльше десяти прожиткових мiнiмумiв на дитину вiдповiдного вiку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана iз встановленням чи оспорюванням батькiвства (материнства) та необхiднiстю залучення iнших заiнтересованих осiб;

     5) заявлено вимогу про стягнення алiментiв на дитину у твердiй грошовiй сумi в розмiрi 50 вiдсоткiв прожиткового мiнiмуму для дитини вiдповiдного вiку, якщо ця вимога не пов'язана iз встановленням чи оспорюванням батькiвства (материнства) та необхiднiстю залучення iнших заiнтересованих осiб;

     6) заявлено вимогу про повернення вартостi товару неналежної якостi, якщо є рiшення суду, яке набрало законної сили, про встановлення факту продажу товару неналежної якостi, ухвалене на користь невизначеного кола споживачiв;

     7) заявлено вимогу до юридичної особи або фiзичної особи - пiдприємця про стягнення заборгованостi за договором (iншим, нiж про надання житлово-комунальних послуг, телекомунiкацiйних послуг, послуг телебачення та радiомовлення), укладеним у письмовiй (в тому числi електроннiй) формi, якщо сума вимоги не перевищує ста розмiрiв прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб.

     2. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частинi першiй цiєї статтi, в наказному або в спрощеному позовному провадженнi на свiй вибiр.

     Стаття 162. Пiдсуднiсть

     1. Заява про видачу судового наказу подається до суду першої iнстанцiї за загальними правилами пiдсудностi, встановленими цим Кодексом.

     Стаття 163. Форма i змiст заяви про видачу судового наказу

     1. Заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовiй формi та пiдписується заявником або його представником.

     2. У заявi повинно бути зазначено:

     1) найменування суду, до якого подається заява;

     2) повне найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi) (для фiзичних осiб) заявника i боржника, їх мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання, iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України заявника та боржника, реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв заявника та боржника (для фiзичних осiб) за його наявностi або номер i серiю паспорта заявника та боржника (для фiзичних осiб - громадян України), а також офiцiйнi електроннi адреси та iншi данi, якщо вони вiдомi заявнику, якi iдентифiкують боржника;

     3) iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi) представника заявника, якщо заява подається представником, його мiсце проживання або мiсцезнаходження;

     4) вимоги заявника i обставини, на яких вони ґрунтуються;

     5) перелiк доказiв, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

     3. До заяви про видачу судового наказу додаються:

     1) документ, що пiдтверджує сплату судового збору;

     2) документ, що пiдтверджує повноваження представника, якщо заява пiдписана представником заявника;

     3) копiя договору, укладеного в письмовiй (в тому числi електроннiй) формi, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованостi;

     4) iншi документи або їх копiї, що пiдтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

     4. Якщо заяву подано в електроннiй формi до боржника, який має зареєстровану офiцiйну електронну адресу, заявник у подальшому повинен подавати будь-якi процесуальнi та iншi документи, пов'язанi з розглядом його заяви виключно в електроннiй формi.

     5. Заявник має право вiдкликати заяву про видачу судового наказу до її розгляду судом.

     Стаття 164. Судовий збiр за подання заяви про видачу судового наказу

     1. За подання заяви про видачу судового наказу справляється судовий збiр у розмiрi, встановленому законом.

     2. У разi вiдмови у видачi судового наказу або в разi скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разi пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

     Стаття 165. Пiдстави для вiдмови у видачi судового наказу

     1. Суддя вiдмовляє у видачi судового наказу, якщо:

     1) заява подана з порушеннями вимог статтi 163 цього Кодексу;

     2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дiєздатностi, не пiдписано або пiдписано особою, яка не має права її пiдписувати, або особою, посадове становище якої не вказано;

     3) заявлено вимогу, яка не вiдповiдає вимогам статтi 161 цього Кодексу;

     4) наявнi обставини, передбаченi частиною першою статтi 186 цього Кодексу;

     5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давнiсть, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою;

     6) судом ранiше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ;

     7) судом ранiше вiдмовлено у видачi судового наказу з пiдстав, передбачених пунктами 3 - 6 частини першої цiєї статтi;

     8) iз поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу;

     9) заяву подано з порушенням правил пiдсудностi.

     2. Про вiдмову у видачi судового наказу суддя постановляє ухвалу не пiзнiше десяти днiв з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

     3. У разi якщо в заявi про видачу судового наказу мiстяться вимоги, частина з яких не пiдлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про вiдмову у видачi судового наказу лише в частинi цих вимог. У разi якщо заявленi вимоги мiж собою взаємопов'язанi i окремий їх розгляд неможливий, суд вiдмовляє у видачi судового наказу.

     4. Суддя з метою визначення пiдсудностi, крiм випадкiв подання заяви про видачу судового наказу в електроннiй формi до боржника, який має офiцiйну електронну адресу, не пiзнiше наступного дня з дня отримання заяви про видачу судового наказу перевiряє зазначене у заявi мiсцезнаходження боржника за вiдомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осiб, фiзичних осiб - пiдприємцiв та громадських формувань.

     5. У разi якщо боржником у заявi про видачу судового наказу вказана фiзична особа, яка не має статусу пiдприємця, суддя не пiзнiше двох днiв з дня надходження такої заяви, крiм випадкiв подання заяви про видачу судового наказу в електроннiй формi до боржника, який має офiцiйну електронну адресу, звертається до вiдповiдного органу реєстрацiї мiсця перебування та мiсця проживання особи щодо надання iнформацiї про зареєстроване у встановленому законом порядку мiсце проживання фiзичної особи - боржника.

     6. Iнформацiя про мiсце проживання (перебування) фiзичної особи - боржника має бути надана протягом п'яти днiв з моменту отримання вiдповiдним органом реєстрацiї мiсця проживання (перебування) особи вiдповiдного звернення суду.

     7. Суддя з метою визначення пiдсудностi може користуватися даними Єдиного державного демографiчного реєстру.

     8. Якщо за результатами розгляду отриманих судом вiдомостей про мiсцезнаходження боржника - юридичної особи або фiзичної особи - пiдприємця буде встановлено, що заява про видачу судового наказу не пiдсудна цьому суду, суд не пiзнiше десяти днiв з дня надходження заяви постановляє ухвалу про передачу заяви про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами за пiдсуднiстю.

     9. У разi якщо отримана судом iнформацiя не дає можливостi встановити зареєстроване у встановленому законом порядку мiсце проживання (перебування) фiзичної особи - боржника, суд вiдмовляє у видачi судового наказу.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 07.12.2017р. N 2234-VIII)

     Стаття 166. Наслiдки вiдмови у видачi судового наказу

     1. Вiдмова у видачi судового наказу з пiдстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статтi 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим роздiлом, пiсля усунення її недолiкiв.

     2. Вiдмова у видачi судового наказу з пiдстав, передбачених пунктами 3 - 6 частини першої статтi 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

     Стаття 167. Порядок розгляду заяв про видачу судового наказу

     1. Суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п'яти днiв з дня її надходження, а якщо боржником у заявi про видачу судового наказу вказана фiзична особа, яка не має статусу пiдприємця, - протягом п'яти днiв з дня отримання судом у порядку, передбаченому частинами п'ятою, шостою статтi 165 цього Кодексу, iнформацiї про зареєстроване у встановленому законом порядку мiсце проживання (перебування) фiзичної особи - боржника. Розгляд проводиться без судового засiдання i повiдомлення заявника i боржника.

     2. За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про вiдмову у видачi судового наказу.

     3. Судовий наказ оскарженню в апеляцiйному порядку не пiдлягає, проте може бути скасований у порядку, передбаченому цим роздiлом.

     Стаття 168. Змiст судового наказу

     1. У судовому наказi зазначаються:

     1) дата видачi наказу;

     2) найменування суду, прiзвище та iнiцiали суддi, який видав судовий наказ;

     3) повне найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi для фiзичних осiб) стягувача i боржника, їх мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання чи перебування (для фiзичних осiб), iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України стягувача та боржника, реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв стягувача та боржника (для фiзичних осiб) за його наявностi або номер i серiя паспорта стягувача та боржника для фiзичних осiб - громадян України, а також iншi данi, якщо вони вiдомi суду, якi iдентифiкують стягувача та боржника;

     4) посилання на закон, на пiдставi якого пiдлягають задоволенню заявленi вимоги;

     5) сума грошових коштiв, якi пiдлягають стягненню;

     6) сума судових витрат, що сплачена заявником i пiдлягає стягненню на його користь з боржника;

     7) повiдомлення про те, що пiд час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачi судового наказу суд не розглядає обґрунтованiсть заявлених стягувачем вимог по сутi;

     8) вiдомостi про порядок та строки подання заяви про скасування судового наказу;

     9) дата набрання судовим наказом законної сили;

     10) строк пред'явлення судового наказу до виконання;

     11) дата видачi судового наказу стягувачу.

     2. Зазначенi у пунктах 9 - 11 частини першої цiєї статтi вiдомостi вносяться до судового наказу у день його видачi стягувачу для пред'явлення до виконання.

     3. Судовий наказ складається i пiдписується суддею у двох примiрниках, один з яких залишається у судi, а другий видається пiд розписку або надсилається стягувачу на його офiцiйну електронну адресу, або рекомендованим листом iз повiдомленням про вручення, чи цiнним листом з описом вкладеного пiсля набрання ним законної сили у разi вiдсутностi електронної офiцiйної адреси.

     Стаття 169. Надiслання боржниковi копiї судового наказу

     1. Пiсля видачi судового наказу суд не пiзнiше наступного дня надсилає його копiю (текст), що мiстить iнформацiю про веб-адресу такого рiшення у Єдиному державному реєстрi судових рiшень, боржниковi на його офiцiйну електронну адресу або рекомендованим листом iз повiдомленням про вручення, чи цiнним листом з описом вкладеного, якщо офiцiйної електронної адреси боржник не має.

     2. Одночасно з копiєю судового наказу боржниковi надсилається копiя заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами.

     3. Копiя (текст) судового наказу, що мiстить iнформацiю про веб-адресу такого рiшення у Єдиному державному реєстрi судових рiшень, разом з додатками надсилаються фiзичнiй особi - боржнику на адресу, зазначену в документах, передбачених частиною шостою статтi 165 цього Кодексу, а боржнику - юридичнiй особi чи фiзичнiй особi - пiдприємцю - за адресою мiсцезнаходження (мiсця проживання), зазначенiй в Єдиному державному реєстрi юридичних осiб, фiзичних осiб - пiдприємцiв та громадських формувань.

     4. Днем отримання боржником копiї судового наказу є день його вручення боржнику, визначений вiдповiдно до статтi 272 цього Кодексу.

     Стаття 170. Форма i змiст заяви про скасування судового наказу та строки її подання

     1. Боржник має право протягом п'ятнадцяти днiв з дня вручення копiї судового наказу та доданих до неї документiв подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крiм випадкiв видачi судового наказу вiдповiдно до пунктiв 4, 5 частини першої статтi 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в iнтересах iнших осiб.

     2. Заява про скасування судового наказу подається в суд у письмовiй формi.

     3. Заява про скасування судового наказу має мiстити:

     1) найменування суду, до якого подається заява;

     2) повне найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi) (для фiзичних осiб) заявника i боржника, їх мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання, iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України заявника та боржника, реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв заявника та боржника (для фiзичних осiб) за його наявностi або номер i серiю паспорта заявника та боржника для фiзичних осiб - громадян України;

     3) iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi) представника боржника, якщо заява подається представником, його мiсце проживання або мiсцезнаходження;

     4) наказ, що оспорюється;

     5) зазначення про повну або часткову необґрунтованiсть вимог стягувача.

     4. Заява пiдписується боржником або його представником.

     5. До заяви про скасування судового наказу додаються:

     1) документ, що пiдтверджує сплату судового збору;

     2) документ, що пiдтверджує повноваження представника боржника, якщо заява подається таким представником;

     3) клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається пiсля спливу строку, передбаченого частиною першою цiєї статтi.

     6. У разi подання неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу суддя постановляє ухвалу про її повернення без розгляду не пiзнiше двох днiв з дня її надходження до суду.

     7. У разi видачi судового наказу вiдповiдно до пункту 4 частини першої статтi 161 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розмiру алiментiв.

     8. У разi видачi судового наказу вiдповiдно до пунктiв 4 i 5 частини першої статтi 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 роздiлу V цього Кодексу.

     Стаття 171. Розгляд заяви про скасування судового наказу

     1. Заява про скасування судового наказу не пiзнiше наступного дня передається суддi, визначеному у порядку, встановленому статтею 33 цього Кодексу.

     2. Заява боржника про скасування судового наказу, подана пiсля закiнчення строку, встановленого частиною першою статтi 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде пiдстав для поновлення строку для подання цiєї заяви.

     3. У разi вiдсутностi пiдстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пiзнiше двох днiв пiсля її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якiй роз'яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду iз тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження. В ухвалi про скасування судового наказу суд за клопотанням боржника вирiшує питання про поворот виконання судового наказу в порядку, встановленому статтею 444 цього Кодексу.

     Стаття 172. Набрання судовим наказом законної сили та видача його стягувачевi

     1. У разi ненадходження до суду заяви вiд боржника про скасування судового наказу протягом п'яти днiв пiсля закiнчення строку на її подання судовий наказ набирає законної сили, крiм випадкiв видачi судового наказу вiдповiдно до пунктiв 4 i 5 частини першої статтi 161 цього Кодексу, коли судовий наказ набирає законної сили у день його видачi.

     2. Суд протягом п'яти днiв з дня набрання судовим наказом законної сили надсилає його копiю (текст), що мiстить iнформацiю про веб-адресу такого судового наказу в Єдиному державному реєстрi судових рiшень та Єдиному державному реєстрi виконавчих документiв, стягувачу на його офiцiйну електронну адресу або рекомендованим чи цiнним листом у разi вiдсутностi офiцiйної електронної адреси.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 03.07.2018р. N 2475-VIII)

     Стаття 173. Виправлення помилки в судовому наказi, визнання судового наказу таким, що не пiдлягає виконанню, вiдстрочення чи розстрочення його виконання

     1. Суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не пiдлягає виконанню, або вiдстрочити або розстрочити виконання судового наказу в порядку, встановленому статтями 432, 435 цього Кодексу.

Роздiл III
ПОЗОВНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

Глава 1. Письмовi заяви учасникiв справи

§ 1. Заяви по сутi справи

     Стаття 174. Види та змiст заяв по сутi справи

     1. При розглядi справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та мiркування щодо предмета спору виключно у заявах по сутi справи, визначених цим Кодексом.

     2. Заявами по сутi справи є: позовна заява; вiдзив на позовну заяву (вiдзив); вiдповiдь на вiдзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або вiдзиву.

     3. Пiдстави, час та черговiсть подання заяв по сутi справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.

     4. Подання заяв по сутi справи є правом учасникiв справи. Суд може зобов'язати державний орган чи орган мiсцевого самоврядування подати вiдповiдну заяву по сутi справи (крiм позовної заяви).

     5. Суд може дозволити учаснику справи подати додатковi пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розглядi справи, якщо визнає це за необхiдне.

     Стаття 175. Позовна заява

     1. У позовнiй заявi позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

     2. Позовна заява подається до суду в письмовiй формi i пiдписується позивачем або його представником, або iншою особою, якiй законом надано право звертатися до суду в iнтересах iншої особи.

     3. Позовна заява повинна мiстити:

     1) найменування суду першої iнстанцiї, до якого подається заява;

     2) повне найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi - для фiзичних осiб) сторiн та iнших учасникiв справи, їх мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання чи перебування (для фiзичних осiб), поштовий iндекс, iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України (для юридичних осiб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв (для фiзичних осiб) за його наявностi або номер i серiю паспорта для фiзичних осiб - громадян України (якщо такi вiдомостi позивачу вiдомi), вiдомi номери засобiв зв'язку, офiцiйної електронної адреси та адреси електронної пошти;

     3) зазначення цiни позову, якщо позов пiдлягає грошовiй оцiнцi; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;

     4) змiст позовних вимог: спосiб (способи) захисту прав або iнтересiв, передбачений законом чи договором, або iнший спосiб (способи) захисту прав та iнтересiв, який не суперечить закону i який позивач просить суд визначити у рiшеннi; якщо позов подано до кiлькох вiдповiдачiв - змiст позовних вимог щодо кожного з них;

     5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказiв, що пiдтверджують вказанi обставини;

     6) вiдомостi про вжиття заходiв досудового врегулювання спору, якщо такi проводилися, в тому числi, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;

     7) вiдомостi про вжиття заходiв забезпечення доказiв або позову до подання позовної заяви, якщо такi здiйснювалися;

     8) перелiк документiв та iнших доказiв, що додаються до заяви; зазначення доказiв, якi не можуть бути поданi разом iз позовною заявою (за наявностi); зазначення щодо наявностi у позивача або iншої особи оригiналiв письмових або електронних доказiв, копiї яких додано до заяви;

     9) попереднiй (орiєнтовний) розрахунок суми судових витрат, якi позивач понiс i якi очiкує понести у зв'язку iз розглядом справи;

     10) пiдтвердження позивача про те, що ним не подано iншого позову (позовiв) до цього ж вiдповiдача (вiдповiдачiв) з тим самим предметом та з тих самих пiдстав.

     4. Якщо позовна заява подається особою, звiльненою вiд сплати судового збору вiдповiдно до закону, у нiй зазначаються пiдстави звiльнення позивача вiд сплати судового збору.

     5. У разi пред'явлення позову особою, якiй законом надано право звертатися до суду в iнтересах iншої особи, в заявi повиннi бути зазначенi пiдстави такого звернення.

     6. У позовнiй заявi можуть бути вказанi й iншi вiдомостi, необхiднi для правильного вирiшення спору.

     Стаття 176. Цiна позову

     1. Цiна позову визначається:

     1) у позовах про стягнення грошових коштiв - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи iншим документом, за яким стягнення провадиться у безспiрному (безакцептному) порядку;

     2) у позовах про визнання права власностi на майно або його витребування - вартiстю майна;

     3) у позовах про стягнення алiментiв - сукупнiстю всiх виплат, але не бiльше нiж за шiсть мiсяцiв;

     4) у позовах про строковi платежi i видачi - сукупнiстю всiх платежiв або видач, але не бiльше нiж за три роки;

     5) у позовах про безстроковi або довiчнi платежi i видачi - сукупнiстю платежiв або видач за три роки;

     6) у позовах про зменшення або збiльшення платежiв або видач - сумою, на яку зменшуються або збiльшуються платежi чи видачi, але не бiльше нiж за один рiк;

     7) у позовах про припинення платежiв або видач - сукупнiстю платежiв або видач, що залишилися, але не бiльше нiж за один рiк;

     8) у позовах про розiрвання договору найму (оренди) або договору найму (оренди) житла - сукупнiстю платежiв за користування майном або житлом протягом строку, що залишається до кiнця дiї договору, але не бiльше нiж за три роки;

     9) у позовах про право власностi на нерухоме майно, що належить фiзичним особам на правi приватної власностi, - дiйсною вартiстю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартостi;

     10) у позовах, що складаються з кiлькох самостiйних вимог, - загальною сумою всiх вимог.

     2. Якщо визначена позивачем цiна позову вочевидь не вiдповiдає дiйснiй вартостi спiрного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його цiну неможливо, розмiр судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору вiдповiдно до цiни позову, встановленої судом при вирiшеннi справи.

     3. У разi збiльшення розмiру позовних вимог або змiни предмета позову несплачену суму судового збору належить сплатити до звернення в суд з вiдповiдною заявою. У разi зменшення розмiру позовних вимог питання про повернення суми судового збору вирiшується вiдповiдно до закону.

     Стаття 177. Документи, що додаються до позовної заяви

     1. Позивач повинен додати до позовної заяви її копiї та копiї всiх документiв, що додаються до неї, вiдповiдно до кiлькостi вiдповiдачiв i третiх осiб.

     2. Правила цiєї статтi щодо подання копiй документiв не поширюються на позови, що виникають з трудових правовiдносин, а також про вiдшкодування шкоди, заподiяної внаслiдок кримiнального правопорушення чи калiцтвом, iншим ушкодженням здоров'я або смертю фiзичної особи, незаконними рiшеннями, дiями чи бездiяльнiстю органiв, що здiйснюють оперативно-розшукову дiяльнiсть, досудове розслiдування, прокуратури або суду.

     3. У разi необхiдностi до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про звiльнення (вiдстрочення, зменшення) вiд сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказiв тощо.

     4. До позовної заяви додаються документи, що пiдтверджують сплату судового збору у встановлених порядку i розмiрi, або документи, що пiдтверджують пiдстави звiльнення вiд сплати судового збору вiдповiдно до закону.

     5. Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всi наявнi в нього докази, що пiдтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовнi вимоги (якщо подаються письмовi чи електроннi докази позивач може додати до позовної заяви копiї вiдповiдних доказiв).

     6. До заяви про визнання акта чи договору недiйсним додається також копiя (або оригiнал) оспорюваного акта чи договору або засвiдчений витяг з нього, а у разi вiдсутностi акта чи договору у позивача - клопотання про його витребовування.

     7. До позовної заяви, пiдписаної представником позивача, додається довiренiсть чи iнший документ, що пiдтверджує повноваження представника позивача.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

     Стаття 178. Вiдзив

     1. У вiдзивi вiдповiдач викладає заперечення проти позову.

     2. Вiдзив пiдписується вiдповiдачем або його представником.

     3. Вiдзив повинен мiстити:

     1) найменування (iм'я) позивача i номер справи;

     2) повне найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi для фiзичних осiб) вiдповiдача, його мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання чи перебування (для фiзичних осiб), поштовий iндекс, iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України (для юридичних осiб, зареєстрованих за законодавством України), реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв (для фiзичних осiб) за його наявностi або номер i серiю паспорта для фiзичних осiб - громадян України, номери засобiв зв'язку, офiцiйну електронну адресу та адресу електронної пошти, за наявностi;

     3) у разi повного або часткового визнання позовних вимог - вимоги, якi визнаються вiдповiдачем;

     4) обставини, якi визнаються вiдповiдачем, а також правову оцiнку обставин, надану позивачем, з якою вiдповiдач погоджується;

     5) заперечення (за наявностi) щодо наведених позивачем обставин та правових пiдстав позову, з якими вiдповiдач не погоджується, iз посиланням на вiдповiднi докази та норми права;

     6) перелiк документiв та iнших доказiв, що додаються до вiдзиву, та зазначення документiв i доказiв, якi не можуть бути поданi разом iз вiдзивом, iз зазначенням причин їх неподання;

     7) заперечення (за наявностi) щодо заявленого позивачем розмiру судових витрат, якi позивач понiс та очiкує понести до закiнчення розгляду справи по сутi;

     8) попереднiй (орiєнтовний) розрахунок суми судових витрат, якi вiдповiдач понiс i якi очiкує понести в зв'язку iз розглядом справи.

     4. Копiя вiдзиву та доданих до нього документiв iншим учасникам справи повинна бути надiслана (надана) одночасно з надiсланням (наданням) вiдзиву до суду.

     5. До вiдзиву додаються:

     1) докази, що пiдтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення вiдповiдача, якщо такi докази не наданi позивачем;

     2) документи, що пiдтверджують надiслання (надання) вiдзиву i доданих до нього доказiв iншим учасникам справи.

     6. До вiдзиву, пiдписаного представником вiдповiдача, додається довiренiсть чи iнший документ, що пiдтверджує повноваження представника вiдповiдача.

     7. Вiдзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днiв з дня вручення ухвали про вiдкриття провадження у справi. Суд має встановити такий строк подання вiдзиву, який дозволить вiдповiдачу пiдготувати його та вiдповiднi докази, а iншим учасникам справи - отримати вiдзив не пiзнiше першого пiдготовчого засiдання у справi.

     8. У разi ненадання вiдповiдачем вiдзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирiшує справу за наявними матерiалами.

     Стаття 179. Вiдповiдь на вiдзив

     1. У вiдповiдi на вiдзив позивач викладає свої пояснення, мiркування i аргументи щодо наведених вiдповiдачем у вiдзивi заперечень i мотиви їх визнання або вiдхилення.

     2. Вiдповiдь на вiдзив пiдписується позивачем або його представником.

     3. До вiдповiдi на вiдзив застосовуються правила, встановленi частинами третьою - п'ятою статтi 178 цього Кодексу.

     4. Вiдповiдь на вiдзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання вiдповiдi на вiдзив, який дозволить позивачу пiдготувати свої мiркування, аргументи та вiдповiднi докази, iншим учасникам справи - отримати вiдповiдь на вiдзив завчасно до початку розгляду справи по сутi, а вiдповiдачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по сутi.

     Стаття 180. Заперечення

     1. У запереченнi вiдповiдач викладає свої пояснення, мiркування i аргументи щодо наведених позивачем у вiдповiдi на вiдзив пояснень, мiркувань i аргументiв i мотиви їх визнання або вiдхилення.

     2. Заперечення пiдписується вiдповiдачем або його представником.

     3. До заперечення застосовуються правила, встановленi частинами третьою - п'ятою статтi 178 цього Кодексу.

     4. Заперечення подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання заперечення, який дозволить iншим учасникам справи отримати заперечення завчасно до початку розгляду справи по сутi.

     Стаття 181. Пояснення третьої особи щодо позову або вiдзиву

     1. У поясненнях третьої особи щодо позову або вiдзиву третя особа, яка не заявляє самостiйних вимог щодо предмета спору, викладає свої аргументи i мiркування на пiдтримку або заперечення проти позову.

     2. Пояснення третьої особи пiдписуються третьою особою або її представником.

     3. До пояснень третьої особи застосовуються правила, встановленi частинами третьою - шостою статтi 178 цього Кодексу.

     4. Пояснення третьої особи подаються в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк, який дозволить третiй особi пiдготувати свої мiркування, аргументи та вiдповiднi докази та надати пояснення до позову або вiдзиву, а iншим учасникам справи - отримати вiдповiдь на такi пояснення завчасно до початку розгляду справи по сутi.

§ 2. Заяви з процесуальних питань

     Стаття 182. Заяви, клопотання i заперечення

     1. При розглядi справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, мiркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв i клопотань.

     2. Заяви, клопотання i заперечення подаються в письмовiй або уснiй формi. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви i клопотання подаються тiльки в письмовiй формi.

     3. Заяви, клопотання i заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлено - вiн встановлюється судом.

     Стаття 183. Загальнi вимоги до форми та змiсту письмової заяви, клопотання, заперечення

     1. Будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повиннi мiстити:

     1) повне найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi) (для фiзичних осiб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання чи перебування (для фiзичних осiб), iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України (для юридичних осiб, зареєстрованих за законодавством України);

     2) найменування суду, до якого вона подається;

     3) номер справи, прiзвище та iнiцiали суддi (суддiв), якщо заява (клопотання, заперечення) подається пiсля постановлення ухвали про вiдкриття провадження у справi;

     4) змiст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника;

     5) пiдстави заяви (клопотання, заперечення);

     6) перелiк документiв та iнших доказiв, що додаються до заяви (клопотання, заперечення);

     7) iншi вiдомостi, що вимагаються цим Кодексом.

     Вимога вказати в заявi по сутi справи, скарзi, заявi, клопотаннi або запереченнi iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України стосується лише юридичних осiб, зареєстрованих за законодавством України. Iноземна юридична особа подає документ, що є доказом її правосуб'єктностi за вiдповiдним iноземним законом (сертифiкат реєстрацiї, витяг з торгового реєстру тощо).

     2. Письмовi заява, клопотання чи заперечення пiдписуються заявником чи його представником.

     До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, якi подаються на стадiї виконання судового рiшення, в тому числi в процесi здiйснення судового контролю за виконанням судових рiшень, додаються докази їх надiслання (надання) iншим учасникам справи (провадження).

     3. Учасник справи має право додати до письмової заяви, клопотання проект ухвали, постановити яку вiн просить суд.

     4. Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цiєї статтi, повертає її заявнику без розгляду.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 15.01.2020р. N 460-IX)

Глава 2. Вiдкриття провадження у справi

     Стаття 184. Пред'явлення позову

     1. Позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої iнстанцiї, де вона реєструється та не пiзнiше наступного дня передається суддi.

     2. Позивач має право в позовнiй заявi заявити клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, якщо такий розгляд допускається цим Кодексом.

     Стаття 185. Залишення позовної заяви без руху, повернення заяви

     1. Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 i 177 цього Кодексу, протягом п'яти днiв з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

     У разi надходження до суду справи, що пiдлягає вирiшенню в порядку цивiльного судочинства, пiсля закриття провадження Верховним Судом чи судом апеляцiйної iнстанцiї в порядку господарського чи адмiнiстративного судочинства, суд перевiряє наявнiсть пiдстав для залишення позовної заяви без руху вiдповiдно до вимог цивiльного процесуального закону, чинного на дату подання позовної заяви.

     2. В ухвалi про залишення позовної заяви без руху зазначаються недолiки позовної заяви, спосiб i строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днiв з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з пiдстави несплати судового збору у встановленому законом розмiрi, суд в такiй ухвалi повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхiдно сплатити (доплатити).

     3. Якщо позивач вiдповiдно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначенi статтями 175 i 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первiсного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недолiки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною i повертається позивачевi.

     4. Крiм цього, заява повертається у випадках, коли:

     1) заяву подано особою, яка не має процесуальної дiєздатностi, не пiдписано або пiдписано особою, яка не має права її пiдписувати, або особою, посадове становище якої не вказано;

     2) порушено правила об'єднання позовних вимог (крiм випадкiв, в яких є пiдстави для застосування положень статтi 188 цього Кодексу);

     3) до постановлення ухвали про вiдкриття провадження у справi вiд позивача надiйшла заява про врегулювання спору або заява про вiдкликання позовної заяви;

     4) вiдсутнi пiдстави для звернення прокурора до суду в iнтересах держави або для звернення до суду особи, якiй законом надано право звертатися до суду в iнтересах iншої особи;

     5) подана заява про розiрвання шлюбу пiд час вагiтностi дружини або до досягнення дитиною одного року без дотримання вимог, встановлених Сiмейним кодексом України;

     6) позивачем подано до цього самого суду iнший позов (позови) до цього самого вiдповiдача (вiдповiдачiв) з тим самим предметом та з однакових пiдстав i щодо такого позову (позовiв) на час вирiшення питання про вiдкриття провадження у справi, що розглядається, не постановлена ухвала про вiдкриття або вiдмову у вiдкриттi провадження у справi, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду;

     7) до заяви не додано доказiв вжиття заходiв досудового врегулювання спору у випадку, коли такi заходи є обов'язковими згiдно iз законом.

     5. Суддя повертає позовну заяву i доданi до неї документи не пiзнiше п'яти днiв з дня її надходження або з дня закiнчення строку на усунення недолiкiв.

     6. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. Копiя позовної заяви залишається в судi.

     У разi скасування ухвали про повернення позовної заяви та направлення справи для продовження розгляду суд не має права повторно повертати позовну заяву.

     7. Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню iз заявою до суду, якщо перестануть iснувати обставини, що стали пiдставою для повернення заяви.

     8. У разi повернення позовної заяви з пiдстави, передбаченої пунктом 6 частини четвертої цiєї статтi, судовий збiр, сплачений за подання позову, не повертається.

     9. Заяви, скарги, клопотання, визначенi цим Кодексом, за подання яких передбачено сплату судового збору, залишаються судом без руху також у випадку, якщо на момент вiдкриття провадження за вiдповiдною заявою, скаргою, клопотанням суд виявить, що вiдповiдна сума судового збору не зарахована до спецiального фонду державного бюджету. Правила цiєї частини не застосовуються до заяв про забезпечення доказiв або позову.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 15.01.2020р. N 460-IX)

     Стаття 186. Вiдмова у вiдкриттi провадження у справi

     1. Суддя вiдмовляє у вiдкриттi провадження у справi, якщо:

     1) заява не пiдлягає розгляду в порядку цивiльного судочинства;

     2) є таке, що набрало законної сили, рiшення чи ухвала суду про закриття провадження у справi мiж тими самими сторонами, про той самий предмет i з тих самих пiдстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами;

     3) у провадженнi цього чи iншого суду є справа зi спору мiж тими самими сторонами, про той самий предмет i з тих самих пiдстав;

     4) є рiшення третейського суду, прийняте в межах його компетенцiї, щодо спору мiж тими самими сторонами, про той самий предмет i з тих самих пiдстав, за винятком випадкiв, коли суд вiдмовив у видачi виконавчого листа на примусове виконання рiшення третейського суду або скасував рiшення третейського суду i розгляд справи в тому самому третейському судi виявився неможливим;

     5) є рiшення суду iноземної держави, визнане в Українi в установленому законом порядку, щодо спору мiж тими самими сторонами, про той самий предмет i з тих самих пiдстав;

     6) настала смерть фiзичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, якi звернулися iз позовною заявою або до яких пред'явлено позов, якщо спiрнi правовiдносини не допускають правонаступництва.

     2. Про вiдмову у вiдкриттi провадження у справi постановляється ухвала не пiзнiше п'яти днiв з дня надходження заяви. Така ухвала надсилається заявниковi не пiзнiше наступного дня пiсля її постановлення в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу.

     3. До ухвали про вiдмову у вiдкриттi провадження у справi, що надсилається заявниковi, додаються позовнi матерiали. Копiя позовної заяви залишається в судi.

     4. Ухвалу про вiдмову у вiдкриттi провадження у справi може бути оскаржено. У разi скасування цiєї ухвали позовна заява вважається поданою в день первiсного звернення до суду.

     5. Вiдмовляючи у вiдкриттi провадження з пiдстави, встановленої пунктом 1 частини першої цiєї статтi, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикцiї якого суду вiднесено розгляд справи.

     Стаття 187. Вiдкриття провадження у справi

     1. За вiдсутностi пiдстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи вiдмови у вiдкриттi провадження суд вiдкриває провадження у справi протягом п'яти днiв з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недолiкiв, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу.

     Якщо вiдповiдачем вказана фiзична особа, яка не має статусу пiдприємця, суд вiдкриває провадження не пiзнiше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цiєї статтi, iнформацiї про зареєстроване у встановленому законом порядку мiсце проживання (перебування) фiзичної особи - вiдповiдача.

     2. Про прийняття позовної заяви до розгляду та вiдкриття провадження у справi суд постановляє ухвалу, в якiй зазначаються:

     1) найменування суду, прiзвище та iнiцiали суддi, який вiдкрив провадження у справi, номер справи;

     2) найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi за його наявностi для фiзичних осiб) сторiн, їх мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання (для фiзичних осiб);

     3) предмет та пiдстави позову;

     4) за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатися справа;

     5) дата, час i мiсце пiдготовчого засiдання, якщо справа буде розглядатися в порядку загального позовного провадження;

     6) дата, час i мiсце проведення судового засiдання для розгляду справи по сутi, якщо справа буде розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження з повiдомленням (викликом) сторiн;

     7) результат вирiшення заяв i клопотань позивача, що надiйшли разом iз позовною заявою, якщо їх вирiшення не потребує виклику сторiн;

     8) строк для подання вiдповiдачем вiдзиву на позов;

     9) строки для подання вiдповiдi на вiдзив та заперечень, якщо справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження;

     10) строк надання пояснень третiми особами, яких було залучено при вiдкриттi провадження у справi;

     11) веб-адреса сторiнки на офiцiйному веб-порталi судової влади України в мережi Iнтернет, за якою учасники справи можуть отримати iнформацiю щодо справи, що розглядається.

     3. Якщо при вiдкриттi провадження у справi було вирiшено питання про залучення третiх осiб, позивач не пiзнiше двох днiв з дня вручення копiї ухвали про вiдкриття провадження у справi повинен направити таким третiм особам копiї позовної заяви з додатками, а докази такого направлення надати суду до початку пiдготовчого засiдання або до початку розгляду справи по сутi в порядку спрощеного позовного провадження.

     4. Якщо суд в ухвалi про вiдкриття провадження у справi за результатами розгляду вiдповiдного клопотання позивача вирiшує розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, суд визначає строк вiдповiдачу для подання заяви iз запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, який не може бути меншим п'яти днiв з дня вручення ухвали.

     5. Ухвала про вiдкриття провадження у справi постановляється з додержанням вимог частини п'ятої статтi 128 цього Кодексу.

     6. У разi якщо вiдповiдачем у позовнiй заявi вказана фiзична особа, яка не є суб'єктом пiдприємницької дiяльностi, суд не пiзнiше двох днiв з дня надходження позовної заяви до суду звертається до вiдповiдного органу реєстрацiї мiсця перебування та мiсця проживання особи щодо надання iнформацiї про зареєстроване мiсце проживання (перебування) такої фiзичної особи.

     7. Iнформацiя про мiсце проживання (перебування) фiзичної особи має бути надана протягом п'яти днiв з моменту отримання вiдповiдним органом реєстрацiї мiсця проживання та перебування особи вiдповiдного звернення суду.

     8. Суддя з метою визначення пiдсудностi може також користуватися даними Єдиного державного демографiчного реєстру.

     9. Якщо за результатами отриманої судом iнформацiї буде встановлено, що справа не пiдсудна цьому суду, суд надсилає справу за пiдсуднiстю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

     10. Якщо отримана судом iнформацiя не дає можливостi встановити зареєстроване у встановленому законом порядку мiсце проживання (перебування) фiзичної особи, суд вирiшує питання про вiдкриття провадження у справi. Подальший виклик такої особи як вiдповiдача у справi здiйснюється через оголошення на офiцiйному веб-порталi судової влади України.

     11. Суддя, встановивши, пiсля вiдкриття провадження у справi, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пiзнiше наступного дня, в якiй зазначаються пiдстави залишення заяви без руху, про що повiдомляє позивача i надає йому строк для усунення недолiкiв, який не може перевищувати п'яти днiв з дня вручення позивачу ухвали.

     12. Якщо позивач усунув недолiки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пiзнiше наступного дня з дня отримання iнформацiї про усунення недолiкiв.

     13. Якщо позивач не усунув недолiки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

     Стаття 188. Об'єднання i роз'єднання позовiв

     1. В однiй позовнiй заявi може бути об'єднано декiлька вимог, пов'язаних мiж собою пiдставою виникнення або поданими доказами, основнi та похiднi позовнi вимоги.

     Похiдною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить вiд задоволення iншої позовної вимоги (основної вимоги).

     2. Суд з урахуванням положень частини першої цiєї статтi може за клопотанням учасника справи або з власної iнiцiативи об'єднати в одне провадження декiлька справ за позовами:

     1) одного й того самого позивача до одного й того самого вiдповiдача;

     2) одного й того самого позивача до рiзних вiдповiдачiв;

     3) рiзних позивачiв до одного й того самого вiдповiдача.

     3. Об'єднання справ в одне провадження допускається до початку пiдготовчого засiдання, а у спрощеному позовному провадженнi - до початку розгляду справи по сутi у кожнiй iз справ.

     4. Не допускається об'єднання в одне провадження кiлькох вимог, якi належить розглядати в порядку рiзного судочинства, якщо iнше не встановлено законом.

     5. Не допускається об'єднання в одне провадження кiлькох вимог, щодо яких законом визначена виключна пiдсуднiсть рiзним судам.

     6. Суд за клопотанням учасника справи або з власної iнiцiативи вправi до початку розгляду справи по сутi роз'єднати позовнi вимоги, видiливши одну або декiлька об'єднаних вимог в самостiйне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання цивiльного судочинства.

     Розгляд позовних вимог, видiлених у самостiйне провадження, здiйснює суддя, який прийняв рiшення про роз'єднання позовних вимог.

     7. Про об'єднання справ в одне провадження, роз'єднання позовних вимог, про вiдмову в об'єднаннi справ в одне провадження, роз'єднаннi позовних вимог суд постановляє ухвалу.

     8. Справи, що перебувають у провадженнi суду, в разi об'єднання їх в одне провадження передаються на розгляд суддi, який ранiше за iнших суддiв вiдкрив провадження у справi.

     9. Якщо провадження у справах було вiдкрито в один день, справи, в разi об'єднання їх в одне провадження, передаються на розгляд суддi, який першим прийняв рiшення про їх об'єднання.

     10. Справи, об'єднанi в одне провадження, роз'єднанню не пiдлягають.

Глава 3. Пiдготовче провадження

     Стаття 189. Завдання та строк пiдготовчого провадження

     1. Завданнями пiдготовчого провадження є:

     1) остаточне визначення предмета спору та характеру спiрних правовiдносин, позовних вимог та складу учасникiв судового процесу;

     2) з'ясування заперечень проти позовних вимог;

     3) визначення обставин справи, якi пiдлягають встановленню, та зiбрання вiдповiдних доказiв;

     4) вирiшення вiдводiв;

     5) визначення порядку розгляду справи;

     6) вчинення iнших дiй з метою забезпечення правильного, своєчасного i безперешкодного розгляду справи по сутi.

     2. Пiдготовче провадження починається вiдкриттям провадження у справi i закiнчується закриттям пiдготовчого засiдання.

     3. Пiдготовче провадження має бути проведене протягом шiстдесяти днiв з дня вiдкриття провадження у справi. У виняткових випадках для належної пiдготовки справи для розгляду по сутi цей строк може бути продовжений не бiльше нiж на тридцять днiв за клопотанням однiєї iз сторiн або з iнiцiативи суду.

     Стаття 190. Надiслання копiї ухвали про вiдкриття провадження у справi, копiї позовної заяви та доданих до неї документiв

     1. Ухвала про вiдкриття провадження у справi надсилається учасникам справи, а також iншим особам, якщо вiд них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу.

     2. Одночасно з копiєю ухвали про вiдкриття провадження у справi учасникам справи надсилається копiя позовної заяви з копiями доданих до неї документiв.

     Стаття 191. Подання вiдзиву

     1. У строк, встановлений судом в ухвалi про вiдкриття провадження у справi, вiдповiдач має право надiслати:

     1) суду - вiдзив на позовну заяву i всi письмовi та електроннi докази (якi можливо доставити до суду), висновки експертiв i заяви свiдкiв, що пiдтверджують заперечення проти позову;

     2) позивачу, iншим вiдповiдачам, а також третiм особам - копiю вiдзиву та доданих до нього документiв.

     2. У разi ненадання вiдповiдачем вiдзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирiшити спiр за наявними матерiалами справи.

     Стаття 192. Подання пояснень третiх осiб щодо позову або вiдзиву

     1. У строк, встановлений судом в ухвалi про вiдкриття провадження у справi або ухвалi, постановленiй у пiдготовчому засiданнi (якщо третiх осiб було залучено у пiдготовчому засiданнi), третi особи, якi не заявляють самостiйнi вимоги щодо предмета спору, мають право подати письмовi пояснення щодо позову або вiдзиву.

     2. Учасники справи мають право надати вiдповiдь на такi пояснення до закiнчення пiдготовчого провадження.

     Стаття 193. Зустрiчний позов

     1. Вiдповiдач має право пред'явити зустрiчний позов у строк для подання вiдзиву.

     2. Зустрiчний позов приймається до спiльного розгляду з первiсним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язанi i спiльний їх розгляд є доцiльним, зокрема, коли вони виникають з одних правовiдносин або коли задоволення зустрiчного позову може виключити повнiстю або частково задоволення первiсного позову.

     3. Вимоги за зустрiчним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первiсним позовом.

     4. У випадку подання зустрiчного позову у справi, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, суд постановляє ухвалу про перехiд до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

     Стаття 194. Форма i змiст зустрiчної позовної заяви

     1. Зустрiчна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна вiдповiдати вимогам статей 175 i 177 цього Кодексу.

     2. До зустрiчної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною першою цiєї статтi, застосовуються положення статтi 185 цього Кодексу.

     3. Зустрiчна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статтi 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копiя зустрiчної позовної заяви долучається до матерiалiв справи.

     Стаття 195. Позов третьої особи iз самостiйними вимогами

     1. Положення статей 193 i 194 цього Кодексу застосовуються до позовiв третiх осiб, якi заявляють самостiйнi вимоги щодо предмета спору у справi, у якiй вiдкрито провадження.

     Стаття 196. Мета i строк проведення пiдготовчого засiдання

     1. Для виконання завдання пiдготовчого провадження в кожнiй судовiй справi, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться пiдготовче засiдання.

     2. Дата i час пiдготовчого засiдання призначаються суддею з урахуванням обставин справи i необхiдностi вчинення вiдповiдних процесуальних дiй. Пiдготовче засiдання має бути розпочате не пiзнiше нiж через тридцять днiв з дня вiдкриття провадження у справi.

     Стаття 197. Пiдготовче засiдання

     1. Пiдготовче засiдання проводиться судом з повiдомленням учасникiв справи.

     2. У пiдготовчому засiданнi суд:

     1) оголошує склад суду, а також прiзвища, iмена та по батьковi секретаря судового засiдання, перекладача, спецiалiста, з'ясовує наявнiсть пiдстав для вiдводiв;

     2) з'ясовує, чи бажають сторони укласти мирову угоду, передати справу на розгляд третейського суду або звернутися до суду для проведення врегулювання спору за участю суддi;

     3) у разi необхiдностi заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає вiдповiднi заяви;

     4) вирiшує питання про вступ у справу iнших осiб, замiну неналежного вiдповiдача, залучення спiввiдповiдача, об'єднання справ i роз'єднання позовних вимог, прийняття зустрiчного позову, якщо цi питання не були вирiшенi ранiше;

     5) може роз'яснювати учасникам справи, якi обставини входять до предмета доказування, якi докази мають бути поданi тим чи iншим учасником справи;

     6) з'ясовує, чи повiдомили сторони про всi обставини справи, якi їм вiдомi;

     7) з'ясовує, чи надали сторони докази, на якi вони посилаються у позовi i вiдзивi, а також докази, витребуванi судом чи причини їх неподання; вирiшує питання про проведення огляду письмових, речових i електронних доказiв у мiсцi їх знаходження; вирiшує питання про витребування додаткових доказiв та визначає строки їх подання, вирiшує питання про забезпечення доказiв, якщо цi питання не були вирiшенi ранiше;

     8) вирiшує питання про призначення експертизи, виклик у судове засiдання експертiв, свiдкiв, залучення перекладача, спецiалiста;

     9) за клопотанням учасникiв справи вирiшує питання про забезпечення позову, про зустрiчне забезпечення;

     10) вирiшує заяви та клопотання учасникiв справи;

     11) направляє судовi доручення;

     12) встановлює строки для подання вiдповiдi на вiдзив та заперечення;

     13) встановлює строк для подання пояснень третiми особами та вiдповiдi учасникiв справи на такi пояснення;

     14) встановлює строки та порядок врегулювання спору за участю суддi за наявностi згоди сторiн на його проведення;

     15) призначає справу до розгляду по сутi, визначає дату, час i мiсце проведення судового засiдання (декiлькох судових засiдань - у разi складностi справи) для розгляду справи по сутi;

     16) встановлює порядок з'ясування обставин, на якi сторони посилаються як на пiдставу своїх вимог i заперечень, та порядок дослiдження доказiв, якими вони обґрунтовуються пiд час розгляду справи по сутi, про що зазначається в протоколi судового засiдання;

     17) з'ясовує розмiр заявлених сторонами судових витрат;

     18) вирiшує питання про колегiальний розгляд справи;

     19) здiйснює iншi дiї, необхiднi для забезпечення правильного i своєчасного розгляду справи по сутi.

     Стаття 198. Порядок проведення пiдготовчого засiдання

     1. Пiдготовче засiдання проводиться за правилами, встановленими главою 6 цього роздiлу, з урахуванням особливостей пiдготовчого засiдання, встановлених цим Кодексом.

     2. Суд вiдкладає пiдготовче засiдання в межах визначеного цим Кодексом строку пiдготовчого провадження у випадках:

     1) визначених частиною другою статтi 223 цього Кодексу;

     2) залучення до участi або вступу у справу третьої особи, замiни неналежного вiдповiдача, залучення спiввiдповiдача;

     3) в iнших випадках, коли питання, визначенi частиною другою статтi 197 цього Кодексу, не можуть бути розглянутi у даному пiдготовчому засiданнi.

     3. У зв'язку iз замiною неналежного вiдповiдача, залучення спiввiдповiдача такi особи мають право подати клопотання про розгляд справи спочатку не пiзнiше двох днiв з дня вручення вiдповiдної ухвали. Якщо таке клопотання не буде подане у вказаний строк, суд продовжує розгляд справи.

     У зв'язку зi вступом у справу третьої особи, яка заявляє самостiйнi вимоги щодо предмета спору, така особа, а також iншi учасники справи мають право подати клопотання про розгляд справи спочатку не пiзнiше двох днiв з дня вручення їм вiдповiдної ухвали. Якщо таке клопотання не буде подане у вказаний строк, суд продовжує розгляд справи.

     4. Якщо розгляд справи у випадках, передбачених цим Кодексом, починається спочатку, суд призначає та проводить пiдготовче засiдання спочатку в загальному порядку, крiм випадку ухвалення рiшення про колегiальний розгляд справи, коли пiдготовче засiдання проводиться спочатку лише у разi, якщо суд дiйшов висновку про необхiднiсть його проведення.

     5. Суд може оголосити перерву у пiдготовчому засiданнi у разi необхiдностi, зокрема у випадках:

     1) замiни вiдведеного експерта, перекладача, спецiалiста;

     2) невиконання учасником справи вимог ухвали про вiдкриття провадження у справi у встановлений судом строк, якщо таке невиконання перешкоджає завершенню пiдготовчого провадження;

     3) неподання витребуваних доказiв особою, яка не є учасником судового процесу;

     4) витребування нових (додаткових) доказiв.

     6. У разi вiдкладення пiдготовчого засiдання або оголошення перерви пiдготовче засiдання продовжується зi стадiї, на якiй засiдання було вiдкладене або у ньому була оголошена перерва.

     Стаття 199. Подання вiдповiдi на вiдзив та заперечення

     1. У строк, встановлений судом, позивач має право подати вiдповiдь на вiдзив, а вiдповiдач - заперечення.

     2. Iншi учасники справи мають право надати свої письмовi пояснення щодо вiдповiдi на вiдзив та заперечення до закiнчення пiдготовчого провадження, якщо судом не встановлено iнший строк.

     3. Якщо позивачем до закiнчення пiдготовчого провадження подано заяву про визнання недiйсним повнiстю чи у певнiй частинi пов'язаного з предметом спору правочину, який суперечить закону, суд надає вiдповiдачу, iншим учасникам справи час на пiдготовку своїх пояснень та заперечень з приводу поданої заяви.

     Стаття 200. Судовi рiшення у пiдготовчому засiданнi

     1. У пiдготовчому засiданнi суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальнi дiї, що необхiдно вчинити до закiнчення пiдготовчого провадження та початку судового розгляду справи по сутi.

     2. За результатами пiдготовчого засiдання суд постановляє ухвалу про:

     1) залишення позовної заяви без розгляду;

     2) закриття провадження у справi;

     3) закриття пiдготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по сутi.

     3. За результатами пiдготовчого провадження суд ухвалює рiшення у випадку визнання позову вiдповiдачем.

     4. Ухвалення в пiдготовчому засiданнi судового рiшення у разi вiдмови вiд позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

     5. Суд з'ясовує думку сторiн щодо дати призначення судового засiдання для розгляду справи по сутi.

Глава 4. Врегулювання спору за участю суддi

     Стаття 201. Пiдстави проведення врегулювання спору за участю суддi

     1. Врегулювання спору за участю суддi проводиться за згодою сторiн до початку розгляду справи по сутi.

     2. Проведення врегулювання спору за участю суддi не допускається у разi, якщо у справу вступила третя особа, яка заявляє самостiйнi вимоги щодо предмета спору.

     Стаття 202. Порядок призначення врегулювання спору за участю суддi

     1. Про проведення процедури врегулювання спору за участю суддi суд постановляє ухвалу, якою одночасно зупиняє провадження у справi.

     2. У випадку недосягнення сторонами мирного врегулювання спору за наслiдками проведення врегулювання спору повторне проведення врегулювання спору за участю суддi не допускається.

     Стаття 203. Порядок проведення врегулювання спору за участю суддi

     1. Проведення врегулювання спору за участю суддi здiйснюється у формi спiльних та (або) закритих нарад. Сторони мають право брати участь у таких нарадах у режимi вiдеоконференцiї в порядку, визначеному цим Кодексом.

     Спiльнi наради проводяться за участю всiх сторiн, їх представникiв та суддi.

     Закритi наради проводяться за iнiцiативою суддi з кожною iз сторiн окремо.

     2. Суддя спрямовує проведення врегулювання спору за участю суддi для досягнення сторонами врегулювання спору. З урахуванням конкретних обставин проведення наради суддя може оголосити перерву в межах строку проведення врегулювання.

     3. На початку проведення першої спiльної наради з врегулювання спору суддя роз'яснює сторонам мету, порядок проведення врегулювання спору за участю суддi, права та обов'язки сторiн.

     4. Пiд час проведення спiльних нарад суддя з'ясовує пiдстави та предмет позову, пiдстави заперечень, роз'яснює сторонам предмет доказування по категорiї спору, який розглядається, пропонує сторонам надати пропозицiї щодо шляхiв мирного врегулювання спору та здiйснює iншi дiї, спрямованi на мирне врегулювання сторонами спору. Суддя може запропонувати сторонам можливий шлях мирного врегулювання спору.

     5. Пiд час закритих нарад суддя має право звертати увагу сторони на судову практику в аналогiчних спорах, пропонувати сторонi та (або) її представнику можливi шляхи мирного врегулювання спору.

     6. Пiд час проведення врегулювання спору суддя не має права надавати сторонам юридичнi поради та рекомендацiї, надавати оцiнку доказiв у справi.

     7. Iнформацiя, отримана будь-якою зi сторiн, а також суддею пiд час проведення врегулювання спору, є конфiденцiйною. Пiд час проведення врегулювання спору за участю суддi протокол наради не ведеться та не здiйснюється фiксування технiчними засобами.

     8. За необхiдностi до участi в нарадах залучається перекладач. Перекладач попереджається про конфiденцiйний характер iнформацiї, отриманої пiд час проведення врегулювання спору за участю суддi.

     9. Пiд час врегулювання спору за участю суддi забороняється використовувати портативнi аудiотехнiчнi пристрої, а також здiйснювати фото- i кiнозйомку, вiдео-, звукозапис.

     Стаття 204. Припинення врегулювання спору за участю суддi

     1. Врегулювання спору за участю суддi припиняється:

     1) у разi подання стороною заяви про припинення врегулювання спору за участю суддi;

     2) у разi закiнчення строку врегулювання спору за участю суддi;

     3) за iнiцiативою суддi у разi затягування врегулювання спору будь-якою iз сторiн;

     4) у разi укладення сторонами мирової угоди та звернення до суду iз заявою про її затвердження або звернення позивача до суду iз заявою про залишення позовної заяви без розгляду, або в разi вiдмови позивача вiд позову чи визнання позову вiдповiдачем.

     2. Про припинення врегулювання спору за участю суддi постановляється ухвала, яка оскарженню не пiдлягає. Одночасно суддя вирiшує питання про поновлення провадження у справi.

     3. Про припинення врегулювання спору за участю суддi з пiдстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цiєї статтi, суддя постановляє ухвалу не пiзнiше наступного робочого дня пiсля надходження вiдповiдної заяви сторони, а з пiдстави, передбаченої пунктом 2 цiєї ж частини - не пiзнiше наступного дня з дня закiнчення строку врегулювання спору за участю суддi.

     4. У разi припинення врегулювання спору за участю суддi з пiдстав, передбачених пунктами 1 - 3 частини першої цiєї статтi, справа передається на розгляд iншому суддi, визначеному в порядку, встановленому статтею 33 цього Кодексу.

     Стаття 205. Строк проведення врегулювання спору за участю суддi

     1. Врегулювання спору за участю суддi проводиться протягом розумного строку, але не бiльше тридцяти днiв з дня постановлення ухвали про його проведення.

     2. Строк проведення врегулювання спору за участю суддi продовженню не пiдлягає.

Глава 5. Вiдмова позивача вiд позову. Мирова угода

     Стаття 206. Вiдмова позивача вiд позову, визнання позову вiдповiдачем

     1. Позивач може вiдмовитися вiд позову, а вiдповiдач - визнати позов на будь-якiй стадiї провадження у справi, зазначивши про це в заявi по сутi справи або в окремiй письмовiй заявi.

     2. До ухвалення судового рiшення у зв'язку з вiдмовою позивача вiд позову або визнанням позову вiдповiдачем суд роз'яснює сторонам наслiдки вiдповiдних процесуальних дiй, перевiряє, чи не обмежений представник вiдповiдної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

     3. У разi вiдмови позивача вiд позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справi.

     4. У разi визнання вiдповiдачем позову суд за наявностi для того законних пiдстав ухвалює рiшення про задоволення позову. Якщо визнання вiдповiдачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи iнтереси iнших осiб, суд постановляє ухвалу про вiдмову у прийняттi визнання вiдповiдачем позову i продовжує судовий розгляд.

     5. Суд не приймає вiдмову позивача вiд позову, визнання позову вiдповiдачем у справi, в якiй особу представляє її законний представник, якщо його дiї суперечать iнтересам особи, яку вiн представляє.

     Стаття 207. Мирова угода сторiн

     1. Мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на пiдставi взаємних поступок i має стосуватися лише прав та обов'язкiв сторiн. У мировiй угодi сторони можуть вийти за межi предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом iнтересiв третiх осiб.

     2. Сторони можуть укласти мирову угоду i повiдомити про це суд, зробивши спiльну письмову заяву, на будь-якiй стадiї судового процесу.

     3. До ухвалення судового рiшення у зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз'яснює сторонам наслiдки такого рiшення, перевiряє, чи не обмеженi представники сторiн вчинити вiдповiднi дiї.

     4. Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивнiй частинi якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цiєю ж ухвалою одночасно закриває провадження у справi.

     5. Суд постановляє ухвалу про вiдмову у затвердженнi мирової угоди i продовжує судовий розгляд, якщо:

     1) умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронюванi законом iнтереси iнших осiб, є невиконуваними; або

     2) одну iз сторiн мирової угоди представляє її законний представник, дiї якого суперечать iнтересам особи, яку вiн представляє.

     Стаття 208. Виконання мирової угоди

     1. Виконання мирової угоди здiйснюється особами, якi її уклали, в порядку i в строки, передбаченi цiєю угодою.

     2. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має вiдповiдати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження".

     3. У разi невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рiшень.

Глава 6. Розгляд справи по сутi

§ 1. Загальнi положення

     Стаття 209. Завдання розгляду справи по сутi

     1. Завданням розгляду справи по сутi є розгляд та вирiшення спору на пiдставi зiбраних у пiдготовчому провадженнi матерiалiв, а також розподiл судових витрат.

     Стаття 210. Строки розгляду справи по сутi

     1. Суд має розпочати розгляд справи по сутi не пiзнiше нiж через шiстдесят днiв з дня вiдкриття провадження у справi, а у випадку продовження строку пiдготовчого провадження - не пiзнiше наступного дня з дня закiнчення такого строку.

     2. Суд розглядає справу по сутi протягом тридцяти днiв з дня початку розгляду справи по сутi.

     3. Провадження у справi на стадiї її розгляду по сутi зупиняється тiльки з пiдстав, встановлених пунктами 1 - 3 частини першої статтi 251 та пунктами 1 - 3 частини першої статтi 252 цього Кодексу.

     Стаття 211. Судове засiдання

     1. Розгляд справи вiдбувається в судовому засiданнi.

     2. Про мiсце, дату i час судового засiдання суд повiдомляє учасникiв справи.

     3. Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його вiдсутностi. Якщо таке клопотання заявили всi учасники справи, судовий розгляд справи здiйснюється на пiдставi наявних у суду матерiалiв.

     4. Судове засiдання проводиться у спецiально обладнаному примiщеннi - залi судових засiдань. Окремi процесуальнi дiї в разi необхiдностi можуть вчинятися за межами примiщення суду.

     5. Пiд час розгляду справи по сутi суд сприяє примиренню сторiн.

     Стаття 212. Участь у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї

     1. Учасники справи мають право брати участь у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї поза межами примiщення суду за умови наявностi у судi вiдповiдної технiчної можливостi, про яку суд зазначає в ухвалi про вiдкриття провадження у справi, крiм випадкiв, коли явка цього учасника справи в судове засiдання визнана судом обов'язковою.

     2. Учасник справи подає заяву про участь у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї поза межами примiщення суду не пiзнiше нiж за п'ять днiв до судового засiдання. Копiя заяви в той самий строк надсилається iншим учасникам справи.

     3. Учасники справи беруть участь у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї поза межами примiщення суду з використанням власних технiчних засобiв та електронного цифрового пiдпису згiдно з вимогами Положення про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему.

     4. Пiд час дiї карантину, встановленого Кабiнетом Мiнiстрiв України з метою запобiгання поширенню коронавiрусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї поза межами примiщення суду з використанням власних технiчних засобiв. Пiдтвердження особи учасника справи здiйснюється iз застосуванням електронного пiдпису, а якщо особа не має такого пiдпису, то у порядку, визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографiчний реєстр та документи, що пiдтверджують громадянство України, посвiдчують особу чи її спецiальний статус" або Державною судовою адмiнiстрацiєю України.

     5. Ризики технiчної неможливостi участi в вiдеоконференцiї поза межами примiщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, який подав вiдповiдну заяву.

     6. Суд може постановити ухвалу про участь учасника справи у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї в примiщеннi суду, визначеному судом.

     7. Свiдок, перекладач, спецiалiст, експерт можуть брати участь в судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї виключно в примiщеннi суду.

     8. У клопотаннi про участь у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї в примiщеннi суду в обов'язковому порядку зазначається суд, в якому необхiдно забезпечити її проведення. Таке клопотання може бути подано не пiзнiш як за п'ять днiв до вiдповiдного судового засiдання.

     9. Копiя ухвали про участь особи у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї в примiщеннi суду негайно надсилається до суду, який зобов'язаний органiзувати її виконання, та особi, яка братиме участь у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї.

     10. Суд, який забезпечує проведення вiдеоконференцiї, перевiряє явку i встановлює особи тих, хто з'явився, а також перевiряє повноваження представникiв.

     11. Використовуванi судом i учасниками судового процесу технiчнi засоби i технологiї мають забезпечувати належну якiсть зображення та звуку, а також iнформацiйну безпеку. Учасникам судового процесу має бути забезпечена можливiсть чути та бачити хiд судового засiдання, ставити запитання i отримувати вiдповiдi, здiйснювати iншi процесуальнi права та обов'язки.

     12. Вiдеоконференцiя, у якiй беруть участь учасники справи, фiксується судом, який розглядає справу, за допомогою технiчних засобiв вiдео- та звукозапису. Вiдео- та звукозапис вiдеоконференцiї зберiгається в матерiалах справи.

     13. Суд у порядку, передбаченому цiєю статтею, за власною iнiцiативою або за клопотанням учасника судового процесу, який тримається в установi попереднього ув'язнення або в установi виконання покарань, може постановити ухвалу про його участь у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї в примiщеннi такої установи. При цьому дiї, передбаченi частиною дев'ятою цiєї статтi, здiйснюються службовою особою такої установи.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 30.03.2020р. N 540-IX)

     Стаття 213. Безпосереднiсть судового розгляду. Перерви в судовому засiданнi

     1. Суд пiд час розгляду справи повинен безпосередньо дослiдити докази у справi.

     2. Справа розглядається одним i тим самим складом суду. У разi замiни одного iз суддiв пiд час судового розгляду справа розглядається спочатку, крiм випадкiв, встановлених цим Кодексом.

     3. У судовому засiданнi можуть бути оголошенi перерви, тривалiсть яких визначається вiдповiдно до обставин розгляду справи, що їх викликали.

     Стаття 214. Головуючий у судовому засiданнi

     1. При одноособовому розглядi справи суддя, який розглядає справу, є головуючим у судовому засiданнi.

     При колегiальному розглядi справи головуючим у судовому засiданнi є суддя-доповiдач, визначений Єдиною судовою iнформацiйно-телекомунiкацiйною системою пiд час розподiлу справи.

     2. Головуючий вiдповiдно до завдання цивiльного судочинства керує ходом судового засiдання, забезпечує додержання послiдовностi i порядку вчинення процесуальних дiй, здiйснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав i виконання ними обов'язкiв, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебiчного та об'єктивного з'ясування обставин справи, усуваючи iз судового розгляду все, що не має iстотного значення для вирiшення справи.

     3. У разi виникнення заперечень у будь-кого з учасникiв справи, а також свiдкiв, експертiв, спецiалiстiв, перекладачiв щодо дiй головуючого цi заперечення заносяться до протоколу судового засiдання i про їх прийняття чи вiдхилення суд постановляє ухвалу.

     4. Головуючий вживає необхiдних заходiв для забезпечення в судовому засiданнi належного порядку.

     5. Головуючий розглядає скарги на дiї чи бездiяльнiсть судового розпорядника стосовно виконання покладених на нього обов'язкiв, про що постановляє ухвалу.

     Стаття 215. Звертання до суду у судовому засiданнi

     1. Учасники справи, свiдки, перекладачi, експерти, спецiалiсти, а також iншi присутнi у судовому засiданнi особи звертаються до суду словами "Ваша честь".

     Стаття 216. Обов'язки осiб, присутнiх у залi судового засiдання

     1. Особи, присутнi в залi судового засiдання, повиннi встати, коли входить i виходить суд. Рiшення суду особи, присутнi в залi, заслуховують стоячи. Учасники судового процесу та iншi особи, присутнi в залi судового засiдання, звертаються до суду та один до одного, надають пояснення, показання, висновки, консультацiї тощо стоячи.

     2. Вiдступ вiд вимог, встановлених частиною першою цiєї статтi, допускається з дозволу головуючого.

     3. Учасники судового процесу, а також iншi особи, присутнi в залi судового засiдання, зобов'язанi беззаперечно виконувати розпорядження головуючого, додержуватися в судовому засiданнi встановленого порядку та утримуватися вiд будь-яких дiй, що свiдчать про явну зневагу до суду або встановлених у судi правил.

     4. За прояв неповаги до суду виннi особи притягуються до вiдповiдальностi, встановленої законом. Питання про притягнення учасника справи або iншої особи, присутньої в залi судового засiдання, до вiдповiдальностi за прояв неповаги до суду вирiшується судом негайно пiсля вчинення правопорушення, для чого у судовому засiданнi iз розгляду справи оголошується перерва, або пiсля закiнчення судового засiдання.

     5. Учасники справи передають документи та iншi матерiали головуючому через судового розпорядника.

§ 2. Вiдкриття розгляду справи по сутi

     Стаття 217. Вiдкриття судового засiдання

     1. У призначений для розгляду справи час головуючий вiдкриває судове засiдання та оголошує, яка справа розглядатиметься.

     2. Секретар судового засiдання доповiдає суду хто з учасникiв судового процесу з'явився в судове засiдання, хто з учасникiв судового процесу бере участь у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї, чи повiдомлено тих учасникiв судового процесу, хто не з'явився, про дату, час i мiсце судового засiдання у порядку, передбаченому цим Кодексом.

     3. З оголошенням головуючим судового засiдання вiдкритим розпочинається розгляд справи по сутi.

     4. Головуючий встановлює особи тих, хто бере участь у судовому засiданнi, а також перевiряє повноваження представникiв.

     Стаття 218. Роз'яснення перекладачевi його прав та обов'язкiв. Присяга перекладача

     1. Головуючий роз'яснює перекладачу його права та обов'язки, встановленi цим Кодексом, i попереджає перекладача пiд розписку про кримiнальну вiдповiдальнiсть за завiдомо неправильний переклад i за вiдмову без поважних причин вiд виконання покладених на нього обов'язкiв.

     2. Головуючий приводить перекладача до присяги: "Я, (прiзвище, iм'я, по батьковi), присягаю сумлiнно виконувати обов'язки перекладача, використовуючи всi свої професiйнi можливостi".

     3. Текст присяги пiдписується перекладачем. Пiдписаний перекладачем текст присяги та розписка приєднуються до справи.

     Стаття 219. Видалення свiдкiв iз зали судового засiдання

     1. Свiдки видаляються iз зали судового засiдання у вiдведенi для цього примiщення без можливостi ознайомлення з ходом судового засiдання.

     2. Судовий розпорядник вживає заходiв щодо того, щоб свiдки, якi допитанi судом, не спiлкувалися з тими, яких суд ще не допитав.

     Стаття 220. Оголошення складу суду i роз'яснення права вiдводу

     1. Головуючий оголошує склад суду, а також прiзвища експерта, перекладача, спецiалiста, секретаря судового засiдання i роз'яснює учасникам справи право заявляти вiдводи.

     Стаття 221. Роз'яснення прав та обов'язкiв

     1. Головуючий з'ясовує обiзнанiсть учасникiв справи з їхнiми правами та обов'язками та роз'яснює їх у разi необхiдностi, крiм випадкiв, коли учасника справи представляє адвокат.

     Стаття 222. Розгляд заяв та клопотань

     1. Головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язанi з розглядом справи, якi не були заявленi з поважних причин у пiдготовчому провадженнi або в iнший строк, визначений судом, та вирiшує їх пiсля заслуховування думки iнших присутнiх у судовому засiданнi учасникiв справи.

     2. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, якi без поважних причин не були заявленi в пiдготовчому провадженнi або в iнший строк, визначений судом.

     Стаття 223. Наслiдки неявки в судове засiдання учасника справи

     1. Неявка у судове засiдання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повiдомлено про дату, час i мiсце цього засiдання, не перешкоджає розгляду справи по сутi, крiм випадкiв, визначених цiєю статтею.

     2. Суд вiдкладає розгляд справи в судовому засiданнi в межах встановленого цим Кодексом строку з таких пiдстав:

     1) неявка в судове засiдання учасника справи, щодо якого вiдсутнi вiдомостi про вручення йому повiдомлення про дату, час i мiсце судового засiдання;

     2) перша неявка в судове засiдання учасника справи, якого повiдомлено про дату, час i мiсце судового засiдання, якщо вiн повiдомив про причини неявки, якi судом визнано поважними;

     3) виникнення технiчних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї, крiм випадкiв, коли вiдповiдно до цього Кодексу судове засiдання може вiдбутися без участi такої особи;

     4) необхiднiсть витребування нових доказiв, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливiсть заявлення вiдповiдного клопотання в межах пiдготовчого провадження;

     5) якщо суд визнає потрiбним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її вiдсутностi, дала особистi пояснення. Викликати позивача або вiдповiдача для особистих пояснень можна i тодi, коли в справi беруть участь їх представники.

     3. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повiдомленi про судове засiдання, суд розглядає справу за вiдсутностi такого учасника справи у разi:

     1) неявки в судове засiдання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повiдомлення причин неявки;

     2) повторної неявки в судове засiдання учасника справи (його представника), крiм вiдповiдача, незалежно вiд причин неявки;

     3) неявки представника в судове засiдання, якщо в судове засiдання з'явилася особа, яку вiн представляє, або iнший її представник;

     4) неявки в судове засiдання учасника справи, якщо з'явився його представник, крiм випадкiв, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.

     4. У разi повторної неявки в судове засiдання вiдповiдача, повiдомленого належним чином, суд вирiшує справу на пiдставi наявних у нiй даних чи доказiв (постановляє заочне рiшення).

     5. У разi повторної неявки позивача в судове засiдання без поважних причин або неповiдомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крiм випадку, якщо вiд нього надiйшла заява про розгляд справи за його вiдсутностi, i його нез'явлення не перешкоджає вирiшенню спору.

     6. Наслiдки, визначенi частинами третьою - п'ятою цiєї статтi, настають i в разi, якщо учасник справи (його представник) залишить залу судового засiдання.

     7. У разi розгляду справи за вiдсутностi позивача або вiдповiдача суддя-доповiдач оголошує стислий змiст позовної заяви або вiдзиву вiдповiдно.

     8. У разi вiдкладення розгляду справи суд повинен допитати свiдкiв, якi з'явилися. Тiльки у виняткових випадках за ухвалою суду свiдки не допитуються i викликаються знову.

     9. Про вiдкладення розгляду справи постановляється ухвала.

     Стаття 224. Наслiдки неявки в судове засiдання свiдка, експерта, спецiалiста, перекладача

     1. У разi неявки в судове засiдання свiдка, експерта, спецiалiста, перекладача суд заслуховує думку учасникiв справи про можливiсть розгляду справи за вiдсутностi свiдка, експерта, спецiалiста, перекладача, якi не з'явилися, та постановляє ухвалу про продовження судового розгляду або про вiдкладення розгляду справи. Одночасно суд вирiшує питання про вiдповiдальнiсть особи, яка не з'явилася.

     Стаття 225. Роз'яснення прав та обов'язкiв експерта. Присяга експерта

     1. Головуючий роз'яснює експертовi його права та обов'язки, встановленi цим Кодексом, i попереджає експерта пiд розписку про кримiнальну вiдповiдальнiсть за завiдомо неправдивий висновок i за вiдмову без поважних причин вiд виконання покладених на нього обов'язкiв.

     2. Головуючий приводить експерта до присяги: "Я, (прiзвище, iм'я, по батьковi), присягаю сумлiнно виконувати обов'язки експерта, використовуючи всi свої професiйнi можливостi".

     3. Текст присяги пiдписується експертом. Дiя присяги поширюється i на тi випадки, коли висновок був складений до її проголошення. Пiдписаний експертом текст присяги та розписка приєднуються до справи.

     4. Якщо експертиза призначається пiд час судового розгляду, права, обов'язки експертiв i їхня вiдповiдальнiсть роз'яснюються головуючим вiдразу пiсля залучення їх до участi в цивiльному процесi.

     5. Експертам, якi працюють у державних експертних установах, роз'яснення прав i обов'язкiв експерта та приведення його до присяги здiйснюються керiвником експертної установи пiд час призначення особи на посаду та присвоєння квалiфiкацiї судового експерта. Пiдписаний текст присяги та розписка про ознайомлення з правами i обов'язками експерта та про кримiнальну вiдповiдальнiсть за вiдмову без поважних причин вiд виконання покладених на нього обов'язкiв, за завiдомо неправдивий висновок приєднуються до особової справи. Засвiдченi печаткою експертної установи копiї цих документiв подаються на вимогу суду.

     Стаття 226. Роз'яснення спецiалiстовi його прав та обов'язкiв

     1. Головуючий роз'яснює спецiалiстовi його права та обов'язки, встановленi цим Кодексом.

§ 3. З'ясування обставин справи та дослiдження доказiв

     Стаття 227. Вступне слово учасникiв справи

     1. Суд заслуховує вступне слово позивача та третьої особи, яка бере участь на його сторонi, вiдповiдача та третьої особи, яка бере участь на його сторонi, а також iнших учасникiв справи.

     2. У вступному словi учасники справи в уснiй формi стисло викладають змiст та пiдстави своїх вимог i заперечень щодо предмета позову, надають необхiднi пояснення щодо них.

     3. Якщо разом зi стороною, третьою особою у справi беруть участь їх представники, суд пiсля сторони, третьої особи заслуховує їх представникiв. За клопотанням сторони, третьої особи виступати зi вступним словом може тiльки представник.

     4. Якщо в справi заявлено кiлька вимог, суд може зобов'язати сторони та iнших учасникiв справи дати окремо пояснення щодо кожної з них.

     5. Учасники справи з дозволу головуючого можуть ставити питання один одному. Питання ставляться у такiй черговостi:

     1) позивачу та (або) особi, яка звернулася до суду в iнтересах iншої особи - вiдповiдач, третя особа, яка бере участь на сторонi вiдповiдача, iншi учасники справи;

     2) вiдповiдачу - позивач та (або) особа, яка звернулася до суду в iнтересах iншої особи, третя особа, яка бере участь у справi на сторонi позивача, iншi учасники справи;

     3) iншим учасникам справи - позивач та (або) особа, яка звернулася до суду в iнтересах iншої особи, третя особа, яка бере участь на сторонi позивача, вiдповiдач, третя особа, яка бере участь на сторонi вiдповiдача, iншi учасники справи.

     6. Головуючий з власної iнiцiативи або за усним клопотанням учасника справи може зняти питання, що не стосуються предмета спору, поставити питання учаснику судового процесу.

     7. Якщо учасники судового процесу висловлюються нечiтко або з їхнiх слiв не можна дiйти висновку про те, визнають вони обставини чи заперечують проти них, суд може зажадати вiд цих осiб конкретної вiдповiдi - "так" чи "нi".

     Стаття 228. Порядок з'ясування обставин справи та дослiдження доказiв

     1. Суд, заслухавши вступне слово учасникiв справи, з'ясовує обставини, на якi учасники справи посилаються як на пiдставу своїх вимог i заперечень, та дослiджує в порядку, визначеному в пiдготовчому засiданнi у справi, докази, якими вони обґрунтовуються.

     2. З урахуванням змiсту спiрних правовiдносин, обставин справи та зiбраних у справi доказiв суд пiд час розгляду справи по сутi може змiнити порядок з'ясування обставин справи та порядок дослiдження доказiв, про що зазначається у протоколi судового засiдання.

     Стаття 229. Дослiдження доказiв

     1. Суд пiд час розгляду справи повинен безпосередньо дослiдити докази у справi: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертiв, поясненнями учасникiв справи, викладеними в заявах по сутi справи, показаннями свiдкiв, оглянути речовi докази.

     2. Докази, що не були предметом дослiдження в судовому засiданнi, не можуть бути покладенi судом в основу ухваленого судового рiшення.

     3. Речовi, письмовi та електроннi докази оглядаються у судовому засiданнi, за винятком випадкiв, передбачених цим Кодексом, i пред'являються учасникам справи за їх клопотанням, а в разi необхiдностi - також свiдкам, експертам, спецiалiстам.

     4. Вiдтворення аудiо- i вiдеозапису проводиться в судовому засiданнi або в iншому примiщеннi, спецiально обладнаному для цього.

     5. Учасники справи можуть давати свої пояснення з приводу письмових, речових i електронних доказiв або протоколiв їх огляду, ставити питання експертам. Першою ставить питання особа, за клопотанням якої було викликано експерта.

     Стаття 230. Порядок допиту свiдкiв

     1. Кожний свiдок допитується окремо.

     2. Свiдки, якi ще не дали показань, не можуть перебувати в залi судового засiдання пiд час розгляду справи.

     3. Перед допитом свiдка головуючий встановлює його особу, вiк, рiд занять, мiсце проживання i стосунки зi сторонами та iншими учасниками справи, роз'яснює його права i з'ясовує, чи не вiдмовляється свiдок iз встановлених законом пiдстав вiд давання показань.

     4. Вiдмова вiд давання показань приймається судом шляхом постановлення ухвали.

     5. Якщо перешкод для допиту свiдка не встановлено, головуючий пiд розписку попереджає свiдка про кримiнальну вiдповiдальнiсть за завiдомо неправдиве показання i вiдмову вiд давання показань та приводить його до присяги: "Я, (iм'я, по батьковi, прiзвище), присягаю говорити правду, нiчого не приховуючи i не спотворюючи".

     6. Текст присяги пiдписується свiдком. Пiдписаний свiдком текст присяги та розписка приєднуються до справи.

     7. Допит свiдка розпочинається з пропозицiї суду розповiсти все, що йому особисто вiдомо у справi, пiсля чого першою ставить питання особа, за заявою якої викликано свiдка, а потiм iншi учасники справи в черговостi, передбаченiй пунктом 3 частини п'ятої статтi 227 цього Кодексу.

     8. Головуючий у судовому засiданнi та iншi суддi можуть ставити свiдковi питання в будь-який час його допиту.

     9. Головуючий у судовому засiданнi та iншi суддi мають право з'ясовувати суть вiдповiдi свiдка на питання учасникiв справи, а також ставити питання свiдку пiсля закiнчення його допиту учасниками справи.

     10. Головуючий має право за заявою учасникiв справи знiмати питання, поставленi свiдку, якщо вони за змiстом ображають честь чи гiднiсть особи, є навiдними або не стосуються предмета розгляду.

     11. Кожний допитаний свiдок залишається в залi судового засiдання до закiнчення розгляду справи. Суд може дозволити допитаним свiдкам залишити залу засiдання суду до закiнчення розгляду справи за згодою сторiн.

     12. Свiдок може бути допитаний повторно в тому самому або наступному засiданнi за його власною заявою, заявою сторiн та iнших учасникiв справи або з iнiцiативи суду. Пiд час дослiдження iнших доказiв свiдкам можуть ставити питання сторони, iншi учасники справи, суд.

     13. Суд може одночасно допитати свiдкiв для з'ясування причин розходжень у їхнiх показаннях.

     14. Свiдок, який не може прибути у судове засiдання внаслiдок хвороби, старостi, iнвалiдностi або з iнших поважних причин, допитується судом у мiсцi його проживання (перебування).

     Стаття 231. Використання свiдком письмових записiв

     1. Свiдок, даючи показання, може користуватися записами лише в тих випадках, якщо його показання пов'язанi з будь-якими обчисленнями та iншими даними, якi важко зберегти в пам'ятi. Цi записи подаються судовi та учасникам справи i можуть бути приєднанi до справи за ухвалою суду.

     Стаття 232. Порядок допиту малолiтнiх i неповнолiтнiх свiдкiв

     1. Допит малолiтнiх свiдкiв i, за розсудом суду, неповнолiтнiх свiдкiв проводиться в присутностi батькiв, усиновлювачiв, опiкунiв, пiклувальникiв, якщо вони не заiнтересованi у справi, або представникiв органiв опiки та пiклування, а також служби у справах дiтей.

     2. Свiдкам, якi не досягли шiстнадцятирiчного вiку, головуючий роз'яснює обов'язок про необхiднiсть давати правдивi показання, не попереджуючи про вiдповiдальнiсть за вiдмову вiд давання показань i за завiдомо неправдивi показання, i не приводить до присяги.

     3. Особи, зазначенi у частинi першiй цiєї статтi, можуть з дозволу суду ставити свiдковi питання, а також висловлювати свою думку стосовно особи свiдка, змiсту його показань.

     4. У виняткових випадках, коли це необхiдно для об'єктивного з'ясування обставин справи, на час допиту осiб, якi не досягли вiсiмнадцятирiчного вiку, iз зали судового засiдання за ухвалою суду може бути видалений той чи iнший учасник справи. Пiсля повернення цiєї особи до зали судового засiдання головуючий повiдомляє її про показання цього свiдка i надає можливiсть ставити йому питання.

     5. Свiдок, який не досяг шiстнадцятирiчного вiку, пiсля закiнчення його допиту видаляється iз зали судового засiдання, крiм випадкiв, коли суд визнав необхiдною присутнiсть цього свiдка в залi судового засiдання.

     Стаття 233. Оголошення показань свiдкiв

     1. У разi вiдкладення розгляду справи показання свiдкiв, зiбранi за судовими дорученнями в порядку забезпечення доказiв пiд час допиту їх за мiсцем проживання, або показання, данi ними у судовому засiданнi, в якому було ухвалено скасоване рiшення, повиннi бути оголошенi i дослiдженi в судовому засiданнi, в якому ухвалено рiшення, якщо участь цих свiдкiв у новому судовому засiданнi є неможливою. Учасники справи мають право висловити своє ставлення до цих показань i дати щодо них свої пояснення.

     Стаття 234. Допит сторiн, третiх осiб, їх представникiв як свiдкiв

     1. Якщо сторона, третя особа, їх представники заявляють, що факти, якi мають значення для справи, їм вiдомi особисто, вони за їхньою згодою можуть бути допитанi як свiдки згiдно iз статтями 230 - 232 цього Кодексу.

     Стаття 235. Дослiдження письмових доказiв

     1. Письмовi докази, у тому числi протоколи їх огляду, складенi за судовим дорученням або в порядку забезпечення доказiв, за клопотанням учасника справи оголошуються в судовому засiданнi або пред'являються йому, а в разi необхiдностi - також свiдкам, експертам, спецiалiстам чи перекладачам для ознайомлення.

     2. Учасники справи можуть давати свої пояснення з приводу цих доказiв або протоколу їх огляду. Учасниками справи з приводу зазначених доказiв можуть ставитися питання свiдкам, а також експертам, спецiалiстам.

     Стаття 236. Оголошення i дослiдження змiсту особистих паперiв, листiв, записiв телефонних розмов, телеграм та iнших видiв кореспонденцiї

     1. Змiст особистих паперiв, листiв, записiв телефонних розмов, телеграм та iнших видiв кореспонденцiї фiзичних осiб може бути дослiджений у вiдкритому судовому засiданнi або оголошений за клопотанням учасника справи лише за згодою осiб, визначених Цивiльним кодексом України.

     Стаття 237. Дослiдження речових та електронних доказiв

     1. Речовi та електроннi докази оглядаються судом або дослiджуються ним iншим способом, а також пред'являються для ознайомлення особам, якi беруть участь у справi, а в необхiдних випадках - також експертам, спецiалiстам i свiдкам. Особи, яким пред'явлено для ознайомлення речовi та електроннi докази, можуть звернути увагу суду на тi чи iншi обставини, пов'язанi з оглядом. Цi заяви заносяться до протоколу судового засiдання.

     2. Протоколи огляду речових та електронних доказiв, складенi в порядку забезпечення доказiв, виконання судового доручення або за результатами огляду доказiв на мiсцi, за клопотанням учасника справи оголошуються в судовому засiданнi. Учасники справи можуть дати свої пояснення з приводу цих протоколiв.

     3. Учасники справи можуть ставити питання з приводу речових та електронних доказiв свiдкам, а також експертам, спецiалiстам, якi їх оглядали.

     4. Електроннi письмовi документи дослiджуються в порядку, передбаченому для дослiдження письмових доказiв.

     Стаття 238. Вiдтворення звукозапису, демонстрацiя вiдеозапису i їх дослiдження

     1. Пiд час вiдтворення звукозапису, демонстрацiї вiдеозапису, що мають приватний характер, а також пiд час їх дослiдження застосовуються правила цього Кодексу щодо оголошення i дослiдження змiсту особистого листування i телеграфних повiдомлень.

     2. Вiдтворення звукозапису i демонстрацiя вiдеозапису проводяться в судовому засiданнi або в iншому примiщеннi, спецiально пiдготовленому для цього, з вiдображенням у протоколi судового засiдання особливостей оголошуваних матерiалiв i зазначенням часу демонстрацiї. Пiсля цього суд заслуховує пояснення учасникiв справи.

     3. У разi потреби вiдтворення звукозапису i демонстрацiя вiдеозапису можуть бути повторенi повнiстю або у певнiй частинi.

     Стаття 239. Дослiдження висновку експерта

     1. Висновок експерта за клопотанням учасника справи оголошується в судовому засiданнi.

     2. Для роз'яснення i доповнення висновку експерту можуть бути поставленi питання. Першою питання ставить експертовi особа, за заявою якої призначено експертизу, та її представник, а потiм iншi особи, якi беруть участь у справi. Якщо експертизу призначено за клопотанням обох сторiн, першим питання ставить експертовi позивач i його представник.

     3. Суд має право з'ясовувати суть вiдповiдi експерта на питання учасникiв справи, а також ставити питання експерту пiсля закiнчення його допиту учасниками справи.

     4. Викладенi письмово i пiдписанi експертом роз'яснення i доповнення висновку приєднуються до справи.

     Стаття 240. Вiдкладення розгляду справи або перерва в судовому засiданнi

     1. Суд вiдкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статтi 223 цього Кодексу.

     2. Якщо спiр, розгляд якого по сутi розпочато, не може бути вирiшено в даному судовому засiданнi, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строкiв розгляду справи, тривалiсть якої визначається вiдповiдно до обставин, що її викликали, з наступною вказiвкою про це в рiшеннi або ухвалi.

     3. Про вiдкладення розгляду справи або перерву в судовому засiданнi, мiсце, дату i час нового судового засiдання або продовження судового засiдання суд повiдомляє пiд розписку учасникiв справи, свiдкiв, експертiв, спецiалiстiв, перекладачiв, якi були присутнiми в судовому засiданнi. Учасники справи, свiдки, експерти, спецiалiсти, перекладачi, якi не прибули або яких суд вперше залучає до участi в судовому процесi, повiдомляються про судове засiдання в порядку, визначеному цим Кодексом.

     4. У разi вiдкладення розгляду справи суд повинен допитати свiдкiв, якi прибули. Тiльки у виняткових випадках за ухвалою суду свiдки не допитуються i викликаються знову.

     5. Якщо розгляд справи було вiдкладено, суд продовжує провадження у справi зi стадiї, на якiй розгляд справи було вiдкладено. У випадку вiдкладення розгляду справи пiд час її розгляду по сутi суд може почати розгляд справи по сутi спочатку.

     6. Якщо в судовому засiданнi було оголошено перерву, провадження у справi пiсля її закiнчення продовжується зi стадiї, на якiй було оголошено перерву.

     7. У справi про розiрвання шлюбу суд може зупинити розгляд справи i призначити подружжю строк для примирення, який не може перевищувати шести мiсяцiв.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 07.12.2017р. N 2234-VIII)

     Стаття 241. Закiнчення з'ясування обставин та перевiрки їх доказами

     1. Пiсля з'ясування всiх обставин справи та перевiрки їх доказами головуючий надає сторонам та iншим учасникам справи можливiсть дати додатковi пояснення, якi можуть доповнити матерiали справи.

     2. У зв'язку з додатковими поясненнями учасника справи суд може ставити питання iншим учасникам судового процесу.

     3. Вислухавши додатковi пояснення i вирiшивши заявленi при цьому клопотання учасникiв справи, суд постановляє ухвалу про закiнчення з'ясування обставин справи та перевiрки їх доказами i переходить до судових дебатiв.

§ 4. Судовi дебати та ухвалення рiшення

     Стаття 242. Судовi дебати

     1. У судових дебатах виступають з промовами (заключним словом) учасники справи. У цих промовах можна посилатися лише на обставини i докази, дослiдженi в судовому засiданнi.

     Кожному учаснику справи надається однаковий час для виступу з промовою в судових дебатах.

     2. У судових дебатах першим надається слово позивачевi та його представниковi.

     3. Третi особи без самостiйних вимог виступають у судових дебатах пiсля особи, на сторонi якої вони беруть участь.

     4. Третя особа, яка заявила самостiйнi позовнi вимоги щодо предмета спору, та її представник у судових дебатах виступають пiсля сторiн.

     5. За клопотанням сторiн i третiх осiб у судових дебатах можуть виступати лише їхнi представники. Суд може зобов'язати учасника справи визначити, чи буде виступати з промовою тiльки такий учасник чи тiльки його представник.

     6. Органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в iнтересах iнших осiб, виступають у судових дебатах першими. За ними виступають особи, в iнтересах яких вiдкрито провадження у справi.

     7. Тривалiсть судових дебатiв визначається головуючим з урахуванням думки учасникiв справи виходячи з розумного часу для викладення промов. Головуючий може зупинити промовця лише тодi, коли вiн виходить за межi справи, що розглядається судом, або повторюється, або iстотно виходить за визначенi судом межi часу для викладення промов у судових дебатах. З дозволу суду промовцi можуть обмiнюватися реплiками. Право останньої реплiки завжди належить вiдповiдачевi та його представниковi.

     Стаття 243. Повернення до з'ясування обставин у справi

     1. Якщо пiд час судових дебатiв виникає необхiднiсть з'ясування нових обставин, що мають значення для справи, або дослiдження нових доказiв, суд постановляє ухвалу про повернення до з'ясування обставин у справi. Пiсля закiнчення з'ясування обставин у справi та перевiрки їх доказами судовi дебати проводяться в загальному порядку.

     Стаття 244. Вихiд суду для ухвалення рiшення

     1. Пiсля судових дебатiв суд виходить до нарадчої кiмнати (спецiально обладнаного для ухвалення судових рiшень примiщення) для ухвалення рiшення, оголосивши орiєнтовний час його проголошення.

     2. Якщо пiд час ухвалення рiшення виникає потреба з'ясувати будь-яку обставину шляхом повторного допиту свiдкiв або вчинення певної процесуальної дiї, суд, не приймаючи рiшення, постановляє ухвалу про поновлення судового розгляду.

     3. Розгляд справи у випадку, встановленому частиною другою цiєї статтi, проводиться виключно в межах з'ясування обставин, що потребують додаткової перевiрки.

     4. Пiсля закiнчення поновленого розгляду справи суд залежно вiд його результатiв вiдкриває судовi дебати з приводу додатково дослiджених обставин i виходить до нарадчої кiмнати для ухвалення рiшення або, якщо вчинення необхiдних процесуальних дiй у даному судовому засiданнi виявилося неможливим, оголошує перерву.

     Стаття 245. Таємниця нарадчої кiмнати

     1. Пiд час ухвалення судового рiшення нiхто не має права перебувати в нарадчiй кiмнатi, крiм складу суду, який розглядає справу.

     2. Пiд час перебування в нарадчiй кiмнатi суддя не має права розглядати iншi судовi справи.

     3. Суддi не мають права розголошувати хiд обговорення та ухвалення рiшення у нарадчiй кiмнатi.

     Стаття 246. Ухвалення рiшення про судовi витрати

     1. Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що пiдтверджують розмiр понесених нею судових витрат до закiнчення судових дебатiв у справi, суд за заявою такої сторони, поданою до закiнчення судових дебатiв у справi, може вирiшити питання про судовi витрати пiсля ухвалення рiшення по сутi позовних вимог.

     2. Для вирiшення питання про судовi витрати суд призначає судове засiдання, яке проводиться не пiзнiше двадцяти днiв з дня ухвалення рiшення по сутi позовних вимог.

     3. У випадку, визначеному частиною другою цiєї статтi, суд ухвалює додаткове рiшення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Глава 7. Фiксування судового процесу

     Стаття 247. Фiксування судового засiдання технiчними засобами

     1. Суд пiд час судового розгляду справи здiйснює повне фiксування судового засiдання за допомогою вiдео- та (або) звукозаписувального технiчного засобу в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему.

     За наявностi заперечень з боку будь-кого з учасникiв судового процесу проти здiйснення повного фiксування судового засiдання за допомогою вiдеозаписувального технiчного засобу - таке фiксування здiйснюється лише за допомогою звукозаписувального технiчного засобу.

     2. Фiксування судового засiдання технiчним засобом здiйснює секретар судового засiдання. У разi неявки в судове засiдання всiх учасникiв справи чи в разi якщо вiдповiдно до положень цього Кодексу розгляд справи здiйснюється судом за вiдсутностi учасникiв справи, фiксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технiчного засобу не здiйснюється.

     3. Повне або часткове вiдтворення технiчного запису судового засiдання здiйснюється на вимогу учасника справи, або за iнiцiативою суду.

     4. Технiчний запис судового засiдання є додатком до протоколу судового засiдання i пiсля закiнчення судового засiдання приєднується до матерiалiв справи.

     5. Учасник справи має право отримати копiю технiчного запису судового процесу.

     6. Розмiр судового збору за видачу в електроннiй формi копiї технiчного запису судового засiдання встановлюється законом.

     Стаття 248. Протокол судового засiдання

     1. У судовому засiданнi секретар судового засiдання забезпечує ведення протоколу судового засiдання, крiм випадкiв, передбачених цим Кодексом.

     2. У протоколi судового засiдання зазначаються такi вiдомостi:

     1) рiк, мiсяць, число i мiсце судового засiдання;

     2) найменування суду, який розглядає справу, прiзвища та iнiцiали суддi, секретаря судового засiдання;

     3) справа, що розглядається, iмена (найменування) сторiн та iнших учасникiв справи;

     4) порядковий номер вчинення процесуальної дiї;

     5) назва процесуальної дiї;

     6) час вчинення процесуальної дiї;

     7) ухвали суду, постановленi в судовому засiданнi, не виходячи до нарадчої кiмнати;

     8) iншi вiдомостi, визначенi цим Кодексом.

     3. Протокол судового засiдання ведеться секретарем судового засiдання та пiдписується ним невiдкладно, але не пiзнiше наступного дня пiсля судового засiдання i приєднується до справи.

     Стаття 249. Зауваження щодо технiчного запису судового засiдання, протоколу судового засiдання та їх розгляд

     1. Учасники справи мають право ознайомитися iз технiчним записом судового засiдання, протоколом судового засiдання та протягом п'яти днiв з дня проголошення рiшення у справi подати до суду письмовi зауваження щодо неповноти або неправильностi їх запису.

     2. Головуючий розглядає зауваження щодо технiчного запису судового засiдання та протоколу судового засiдання, про що постановляє вiдповiдну ухвалу.

     3. У разi пропуску строку подання зауважень i вiдсутностi пiдстав для його поновлення головуючий залишає їх без розгляду.

     4. Зауваження щодо технiчного запису судового засiдання чи протоколу судового засiдання повиннi бути розглянутi не пiзнiше п'яти днiв з дня їх подання.

     Стаття 250. Порядок складання та оформлення протоколiв про окремi процесуальнi дiї

     1. Пiд час вчинення окремої процесуальної дiї поза судовим засiданням складається протокол. При його складаннi можуть застосовуватися технiчнi засоби.

     2. У протоколi вчинення окремої процесуальної дiї зазначаються такi вiдомостi:

     1) рiк, мiсяць, число i мiсце вчинення процесуальної дiї;

     2) час початку вчинення процесуальної дiї;

     3) найменування суду, який розглядає справу, прiзвища та iнiцiали суддi, секретаря судового засiдання;

     4) справа, що розглядається, iмена (найменування) учасникiв справи;

     5) вiдомостi про явку учасникiв справи, експертiв, спецiалiстiв, перекладачiв, свiдкiв;

     6) вiдомостi про роз'яснення сторонам та iншим учасникам справи їхнiх процесуальних прав та обов'язкiв;

     7) усi розпорядження головуючого та постановленi ухвали, данi про застосування технiчних засобiв фiксування судового процесу;

     8) заяви i клопотання сторiн та iнших учасникiв справи;

     9) основний змiст пояснень сторiн, третiх осiб, їх представникiв та iнших учасникiв справи, а також показання свiдкiв, усне роз'яснення експертами своїх висновкiв i вiдповiдей на поставленi їм додатковi питання; консультацiй та висновкiв спецiалiстiв;

     10) докази, а в разi якщо докази не додаються до справи, - номер, дата та змiст письмових доказiв, опис доказiв;

     11) час закiнчення вчинення процесуальної дiї;

     12) iншi вiдомостi, визначенi цим Кодексом.

     3. Протокол повинен бути оформлений не пiзнiше наступного дня пiсля вчинення окремої процесуальної дiї.

     4. Протокол пiдписується головуючим та секретарем судового засiдання, приєднується до справи i зберiгається в установленому порядку разом з її матерiалами.

     5. Письмовi зауваження з приводу неповноти або неправильностi протоколу вчинення окремої процесуальної дiї подаються до суду протягом п'яти днiв з дня його пiдписання та розглядаються судом в порядку, встановленому статтею 249 цього Кодексу.

Глава 8. Зупинення i закриття провадження у справi. Залишення позову без розгляду

     Стаття 251. Обов'язок суду зупинити провадження у справi

     1. Суд зобов'язаний зупинити провадження у справi у разi:

     1) смертi або оголошення фiзичної особи померлою, яка була стороною у справi, якщо спiрнi правовiдносини допускають правонаступництво;

     2) перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостiйнi вимоги щодо предмета спору, у складi Збройних Сил України або iнших утворених вiдповiдно до закону вiйськових формувань, що переведенi на воєнний стан або залученi до проведення антитерористичної операцiї;

     3) призначення або замiни законного представника у випадках, передбачених статтею 63 цього Кодексу;

     4) надання сторонам у справi про розiрвання шлюбу строку для примирення;

     5) прийняття рiшення про врегулювання спору за участю суддi;

     6) об'єктивної неможливостi розгляду цiєї справи до вирiшення iншої справи, що розглядається в порядку конституцiйного провадження, адмiнiстративного, цивiльного, господарського чи кримiнального судочинства, - до набрання законної сили судовим рiшенням в iншiй справi; суд не може посилатися на об'єктивну неможливiсть розгляду справи у випадку, коли зiбранi докази дозволяють встановити та оцiнити обставини (факти), якi є предметом судового розгляду.

     2. З питань, зазначених у цiй статтi, суд постановляє ухвалу.

     Стаття 252. Право суду зупинити провадження у справi

     1. Суд може за заявою учасника справи, а також з власної iнiцiативи зупинити провадження у справi у випадках:

     1) перебування учасника справи на альтернативнiй (невiйськовiй) службi не за мiсцем проживання або на строковiй вiйськовiй службi;

     2) захворювання учасника справи, пiдтвердженого медичною довiдкою, що виключає можливiсть явки до суду протягом тривалого часу;

     3) перебування учасника справи у довгостроковому службовому вiдрядженнi;

     4) розшуку вiдповiдача в разi неможливостi розгляду справи за його вiдсутностi;

     5) призначення судом експертизи;

     6) направлення судового доручення щодо збирання доказiв у порядку, встановленому статтею 87 цього Кодексу;

     7) виключено;

     8) звернення iз судовим дорученням про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи iнших документiв до iноземного суду або iншого компетентного органу iноземної держави;

     9) прийняття ухвали про тимчасове вилучення доказiв державним виконавцем для дослiдження судом;

     10) перегляду судового рiшення у подiбних правовiдносинах (у iншiй справi) у касацiйному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

     2. Не допускається зупинення провадження у справi про стягнення алiментiв з пiдстави наявностi спору про батькiвство (материнство), визначення мiсця проживання дитини, про участь одного з батькiв або родичiв у вихованнi дитини, спiлкуваннi з дитиною.

     3. Суд не зупиняє провадження у випадках, встановлених пунктами 1 - 3 частини першої цiєї статтi, якщо вiдсутня сторона веде справу через свого представника.

     4. З питань, зазначених у цiй статтi, суд постановляє ухвалу.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 15.01.2020р. N 460-IX)

     Стаття 253. Строки, на якi зупиняється провадження у справi

     1. Провадження у справi зупиняється у випадках, встановлених:

     1) пунктами 1, 3 частини першої статтi 251 цього Кодексу, - до залучення до участi у справi правонаступника чи законного представника;

     2) пунктом 2 частини першої статтi 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостiйнi вимоги щодо предмета спору, у складi Збройних Сил України або iнших утворених вiдповiдно до закону вiйськових формувань, що переведенi на воєнний стан або залученi до проведення антитерористичної операцiї;

     3) пунктом 4 частини першої статтi 251 цього Кодексу, - до закiнчення строку для примирення, визначеного судом;

     4) пунктом 5 частини першої статтi 251 цього Кодексу, - до припинення врегулювання спору за участi суддi;

     5) пунктом 6 частини першої статтi 251 цього Кодексу, - до набрання законної сили судовим рiшенням, вiд якого залежить вирiшення справи;

     6) пунктами 1 та 3 частини першої статтi 252 цього Кодексу, - до припинення перебування на альтернативнiй (невiйськовiй) службi не за мiсцем проживання або на строковiй вiйськовiй службi; у службовому вiдрядженнi;

     7) пунктом 2 частини першої статтi 252 цього Кодексу, - на час хвороби учасника справи;

     8) пунктом 4 частини першої статтi 252 цього Кодексу, - до розшуку вiдповiдача;

     9) пунктом 5 частини першої статтi 252 цього Кодексу, - на час проведення експертизи;

     10) пунктом 6 частини першої статтi 252 цього Кодексу, - до надходження вiдповiдi вiд суду на доручення щодо збирання доказiв;

     11) виключено;

     12) пунктом 8 частини першої статтi 252 цього Кодексу, - до надходження вiдповiдi вiд iноземного суду або iншого компетентного органу iноземної держави на судове доручення про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи iнших документiв;

     13) пунктом 9 частини першої статтi 252 цього Кодексу, - до закiнчення виконавчого провадження з вилучення доказiв для дослiдження судом;

     14) пунктом 10 частини першої статтi 252 цього Кодексу, - до закiнчення перегляду в касацiйному порядку.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 07.12.2017р. N 2234-VIII, вiд 15.01.2020р. N 460-IX)

     Стаття 254. Поновлення провадження у справi

     1. Провадження у справi поновлюється за клопотанням учасникiв справи або за iнiцiативою суду не пiзнiше десяти днiв з дня отримання судом повiдомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справi суд постановляє ухвалу.

     2. З дня поновлення провадження у справi перебiг процесуальних строкiв продовжується.

     3. Провадження у справi продовжується зi стадiї, на якiй його було зупинено.

     Стаття 255. Пiдстави закриття провадження у справi

     1. Суд своєю ухвалою закриває провадження у справi, якщо:

     1) справа не пiдлягає розгляду в порядку цивiльного судочинства;

     2) вiдсутнiй предмет спору;

     3) набрали законної сили рiшення суду або ухвала суду про закриття провадження у справi, ухваленi або постановленi з приводу спору мiж тими самими сторонами, про той самий предмет i з тих самих пiдстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами;

     4) позивач вiдмовився вiд позову i вiдмова прийнята судом;

     5) сторони уклали мирову угоду i вона затверджена судом;

     6) суд встановить обставини, якi є пiдставою для вiдмови у вiдкриттi провадження у справi вiдповiдно до пунктiв 4, 5 частини першої статтi 186 цього Кодексу;

     7) настала смерть фiзичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, якi були однiєю iз сторiн у справi, якщо спiрнi правовiдносини не допускають правонаступництва;

     8) пiсля вiдкриття провадження у справi мiж сторонами укладено угоду про передачу спору на вирiшення до третейського суду, якщо тiльки суд не визнає, що така угода є недiйсною, втратила чиннiсть або не може бути виконана.

     2. Про закриття провадження у справi суд постановляє ухвалу, а також вирiшує питання про розподiл мiж сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

     3. Ухвала суду про закриття провадження у справi може бути оскаржена.

     Стаття 256. Наслiдки закриття провадження у справi

     1. Якщо провадження у справi закривається з пiдстави, визначеної пунктом 1 частини першої статтi 255 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачевi, до юрисдикцiї якого суду вiднесено розгляд справи. Суд апеляцiйної або касацiйної iнстанцiї повинен також роз'яснити позивачевi про наявнiсть у нього права протягом десяти днiв з дня отримання ним вiдповiдної постанови звернутися до суду iз заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцiєю, крiм випадкiв об'єднання в одне провадження кiлькох вимог, якi пiдлягають розгляду в порядку рiзного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справi.

     У разi надходження до суду справи, що пiдлягає вирiшенню в порядку цивiльного судочинства, пiсля закриття провадження Верховним Судом чи судом апеляцiйної iнстанцiї в порядку господарського чи адмiнiстративного судочинства, провадження у справi не може бути закрите з пiдстави, встановленої пунктом 1 частини першої статтi 255 цього Кодексу.

     2. У разi закриття провадження у справi повторне звернення до суду з приводу спору мiж тими самими сторонами, про той самий предмет i з тих самих пiдстав не допускається. Наявнiсть ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям вiдмови позивача вiд позову не позбавляє вiдповiдача в цiй справi права на звернення до суду за вирiшенням цього спору.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 15.01.2020р. N 460-IX)

     Стаття 257. Залишення позову без розгляду

     1. Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо:

     1) позов подано особою, яка не має цивiльної процесуальної дiєздатностi;

     2) позовну заяву вiд iменi заiнтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи;

     3) належним чином повiдомлений позивач повторно не з'явився в судове засiдання або не повiдомив про причини неявки, крiм випадку, якщо вiд нього надiйшла заява про розгляд справи за його вiдсутностi i його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи;

     4) у провадженнi цього чи iншого суду є справа iз спору мiж тими самими сторонами, про той самий предмет i з тих самих пiдстав;

     5) позивач до початку розгляду справи по сутi подав заяву про залишення позову без розгляду;

     6) мiж сторонами укладено угоду про передачу спору на вирiшення до третейського суду, i вiд вiдповiдача не пiзнiше початку розгляду справи по сутi, але до подання ним першої заяви щодо сутi спору надiйшли заперечення проти вирiшення спору в судi, якщо тiльки суд не визнає, що така угода є недiйсною, втратила чиннiсть або не може бути виконана;

     7) дiєздатна особа, в iнтересах якої у встановлених законом випадках вiдкрито провадження у справi за заявою iншої особи, не пiдтримує заявлених вимог i вiд неї надiйшла вiдповiдна заява;

     8) провадження у справi вiдкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 i 177 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збiр i позивач не усунув цих недолiкiв у встановлений судом строк;

     9) позивач без поважних причин не подав витребуванi судом докази, необхiднi для вирiшення спору;

     10) позивач у визначений судом строк не внiс кошти для забезпечення судових витрат вiдповiдача i вiдповiдач подав заяву про залишення позову без розгляду;

     11) пiсля вiдкриття провадження судом встановлено, що позивачем подано до цього самого суду iнший позов (позови) до цього самого вiдповiдача (вiдповiдачiв) з тим самим предметом та з однакових пiдстав i щодо такого позову (позовiв) на час вирiшення питання про вiдкриття провадження у справi, що розглядається, не постановлена ухвала про вiдкриття або вiдмову у вiдкриттi провадження у справi, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду;

     12) мiж сторонами укладено угоду про передачу спору на вирiшення суду iншої держави, якщо право укласти таку угоду передбачене законом або мiжнародним договором України, за винятком випадкiв, якщо суд визнає, що така угода суперечить закону або мiжнародному договору України, є недiйсною, втратила чиннiсть або не може бути виконана.

     2. Особа, позов якої залишено без розгляду, пiсля усунення умов, що були пiдставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

     3. В ухвалi про залишення позову без розгляду можуть бути вирiшенi питання про розподiл мiж сторонами судових витрат, про повернення судового збору з державного бюджету.

Глава 9. Судовi рiшення

     Стаття 258. Види судових рiшень

     1. Судовими рiшеннями є:

     1) ухвали;

     2) рiшення;

     3) постанови;

     4) судовi накази.

     2. Процедурнi питання, пов'язанi з рухом справи в судi першої iнстанцiї, клопотання та заяви осiб, якi беруть участь у справi, питання про вiдкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справi, залишення заяви без розгляду, а також в iнших випадках, передбачених цим Кодексом, вирiшуються судом шляхом постановлення ухвал.

     3. Розгляд справи по сутi судом першої iнстанцiї закiнчується ухваленням рiшення суду.

     4. Перегляд судових рiшень в апеляцiйному та касацiйному порядку закiнчується прийняттям постанови.

     5. У випадках, передбачених цим Кодексом, судовий розгляд закiнчується постановленням ухвали чи видачею судового наказу.

     Стаття 259. Порядок ухвалення судових рiшень

     1. Суди ухвалюють рiшення, постанови iменем України негайно пiсля закiнчення судового розгляду.

     2. Рiшення та постанови приймаються, складаються i пiдписуються в нарадчiй кiмнатi складом суду, який розглянув справу.

     3. Якщо в одному провадженнi об'єднанi кiлька взаємопов'язаних самостiйних вимог, суд може ухвалити щодо будь-якої вимоги часткове рiшення та продовжити провадження в частинi невирiшених вимог. Якщо за вимогами, об'єднаними в одне провадження, вiдповiдачем є одна особа, ухвалення часткового рiшення не допускається у разi обґрунтованих заперечень з боку вiдповiдача.

     Суд може вирiшити питання розподiлу судових витрат у додатковому рiшеннi пiсля ухвалення рiшення за результатами розгляду справи по сутi.

     4. Ухвали суду, якi оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчiй кiмнатi, iншi ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кiмнати.

     5. Ухвали суду, постановленi окремим документом, пiдписуються суддею (суддями) i приєднуються до справи. Ухвали, постановленi судом, не виходячи до нарадчої кiмнати, заносяться до протоколу судового засiдання.

     6. У виняткових випадках залежно вiд складностi справи складання повного рiшення (постанови) суду може бути вiдкладено на строк не бiльш як десять днiв, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не бiльш як п'ять днiв з дня закiнчення розгляду справи.

     Складання повного тексту ухвали, залежно вiд складностi справи, може бути вiдкладено на строк не бiльш як п'ять днiв з дня оголошення вступної та резолютивної частин ухвали.

     Судове рiшення, що мiстить вступну та резолютивну частини, має бути пiдписане всiм складом суду i приєднане до справи.

     7. Виправлення в рiшеннях i ухвалах повиннi бути застереженi перед пiдписом суддi.

     8. Усi судовi рiшення викладаються письмово у паперовiй та електроннiй формах.

     Судовi рiшення викладаються в електроннiй формi з використанням Єдиної судової iнформацiйно-телекомунiкацiйної системи шляхом заповнення вiдповiдних форм процесуальних документiв, передбачених Положенням про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему, i пiдписуються електронним цифровим пiдписом суддi (в разi колегiального розгляду - електронними цифровими пiдписами всiх суддiв, якi входять до складу колегiї).

     Стаття 260. Змiст ухвали суду

     1. Ухвала, що викладається окремим документом, складається з:

     1) вступної частини iз зазначенням:

     а) дати i мiсця її постановлення;

     б) найменування суду, прiзвища та iнiцiалiв суддi (суддiв);

     в) iмен (найменувань) учасникiв справи;

     2) описової частини iз зазначенням сутi клопотання та iменi (найменування) особи, яка його заявила, чи iншого питання, що вирiшується ухвалою;

     3) мотивувальної частини iз зазначенням мотивiв, з яких суд дiйшов висновкiв, i закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу;

     4) резолютивної частини iз зазначенням:

     а) висновкiв суду;

     б) строку i порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження.

     2. Ухвала, постановлена вiдповiдно до статей 460, 479 та 487 цього Кодексу, також повинна вiдповiдати вимогам, що мiстяться у зазначених статтях.

     Стаття 261. Набрання ухвалою законної сили

     1. Ухвала набирає законної сили негайно пiсля її проголошення, якщо iнше не передбачено цим Кодексом.

     2. Ухвали, що постановленi судом поза межами судового засiдання або в судовому засiданнi у разi неявки всiх учасникiв справи, розгляду справи без повiдомлення (виклику) учасникiв справи, набирають законної сили з моменту їх пiдписання суддею (суддями).

     Стаття 262. Окрема ухвала суду

     1. Суд, виявивши при вирiшеннi спору порушення законодавства або недолiки в дiяльностi юридичної особи, державних чи iнших органiв, iнших осiб, постановляє окрему ухвалу, незалежно вiд того, чи є вони учасниками судового процесу.

     2. Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов'язкiв, неналежного виконання професiйних обов'язкiв (в тому числi, якщо пiдписана адвокатом чи прокурором позовна заява мiстить суттєвi недолiки) або iншого порушення законодавства адвокатом або прокурором.

     3. Суд може постановити окрему ухвалу щодо державного виконавця, iншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця та направити її органам, до повноважень яких належить притягнення таких осiб до дисциплiнарної вiдповiдальностi, або органу досудового розслiдування, якщо суд дiйде висновку про наявнiсть в дiях (бездiяльностi) таких осiб ознак кримiнального правопорушення.

     4. Суд постановляє окрему ухвалу щодо свiдка, експерта чи перекладача у разi виявлення пiд час розгляду справи вiдповiдно неправдивих показань, неправдивого висновку експерта чи неправильного перекладу, пiдробки доказiв та направляє її прокурору чи органу досудового розслiдування.

     5. В окремiй ухвалi суд має зазначити закон чи iнший нормативно-правовий акт (у тому числi його статтю, пункт тощо), вимоги якого порушено, i в чому саме полягає порушення.

     6. Окрема ухвала надсилається вiдповiдним юридичним та фiзичним особам, державним та iншим органам, посадовим особам, якi за своїми повноваженнями повиннi усунути виявленi судом недолiки чи порушення чи запобiгти їх повторенню. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплiнарної вiдповiдальностi прокурора або адвоката вiдповiдно.

     7. З метою забезпечення виконання вказiвок, що мiстяться в окремiй ухвалi, суд встановлює у нiй строк для надання вiдповiдi залежно вiд змiсту вказiвок та термiну, необхiдного для їх виконання.

     8. Окрему ухвалу може бути постановлено судом першої iнстанцiї, судами апеляцiйної чи касацiйної iнстанцiї.

     9. Окрема ухвала може бути оскаржена особами, яких вона стосується. Окрема ухвала Верховного Суду оскарженню не пiдлягає.

     10. Суд вищої iнстанцiї може постановити окрему ухвалу в разi допущення судом нижчої iнстанцiї порушення норм матерiального або процесуального права, незалежно вiд того, чи є такi порушення пiдставою для скасування або змiни судового рiшення. Такi самi повноваження має Велика Палата Верховного Суду щодо питань передачi справ на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

     11. Окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке мiстить ознаки кримiнального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслiдування, якi повиннi надати суду вiдповiдь про вжитi ними заходи у визначений в окремiй ухвалi строк. За вiдповiдним клопотанням прокурора або органу досудового розслiдування вказаний строк може бути продовжено.

     Стаття 263. Законнiсть i обґрунтованiсть судового рiшення

     1. Судове рiшення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним i обґрунтованим.

     2. Законним є рiшення, ухвалене судом вiдповiдно до норм матерiального права iз дотриманням норм процесуального права.

     3. Судове рiшення має вiдповiдати завданню цивiльного судочинства, визначеному цим Кодексом.

     4. При виборi i застосуваннi норми права до спiрних правовiдносин суд враховує висновки щодо застосування вiдповiдних норм права, викладенi в постановах Верховного Суду.

     5. Обґрунтованим є рiшення, ухвалене на пiдставi повно i всебiчно з'ясованих обставин, на якi сторони посилаються як на пiдставу своїх вимог i заперечень, пiдтверджених тими доказами, якi були дослiдженi в судовому засiданнi.

     6. Якщо одна iз сторiн визнала пред'явлену до неї позовну вимогу пiд час судового розгляду повнiстю або частково, рiшення щодо цiєї сторони ухвалюється судом згiдно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статтi 206 цього Кодексу.

     Стаття 264. Питання, якi вирiшує суд пiд час ухвалення рiшення суду

     1. Пiд час ухвалення рiшення суд вирiшує такi питання:

     1) чи мали мiсце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони пiдтверджуються;

     2) чи є iншi фактичнi данi, якi мають значення для вирiшення справи, та докази на їх пiдтвердження;

     3) якi правовiдносини сторiн випливають iз встановлених обставин;

     4) яка правова норма пiдлягає застосуванню до цих правовiдносин;

     5) чи слiд позов задовольнити або в позовi вiдмовити;

     6) як розподiлити мiж сторонами судовi витрати;

     7) чи є пiдстави допустити негайне виконання судового рiшення;

     8) чи є пiдстави для скасування заходiв забезпечення позову.

     2. При ухваленнi рiшення суд не може виходити за межi позовних вимог.

     3. Ухвалюючи рiшення у справi, суд, за заявою позивача, поданою до закiнчення пiдготовчого провадження, може визнати недiйсним повнiстю чи у певнiй частинi пов'язаний iз предметом спору правочин, який суперечить закону, якщо позивач доведе, що вiн не мiг включити вiдповiдну вимогу до позовної заяви iз не залежних вiд нього причин.

     Стаття 265. Змiст рiшення суду

     1. Рiшення суду складається з вступної, описової, мотивувальної i резолютивної частин.

     2. У вступнiй частинi рiшення зазначаються:

     1) дата i мiсце його ухвалення;

     2) найменування суду;

     3) прiзвище та iнiцiали суддi або склад колегiї суддiв;

     4) прiзвище та iнiцiали секретаря судового засiдання;

     5) номер справи;

     6) iм'я (найменування) сторiн та iнших учасникiв справи;

     7) вимоги позивача;

     8) прiзвища та iнiцiали представникiв учасникiв справи.

     3. В описовiй частинi рiшення зазначаються:

     1) стислий виклад позицiї позивача та заперечень вiдповiдача;

     2) заяви, клопотання;

     3) iншi процесуальнi дiї у справi (забезпечення доказiв, вжиття заходiв забезпечення позову, зупинення i поновлення провадження тощо).

     4. У мотивувальнiй частинi рiшення зазначаються:

     1) фактичнi обставини, встановленi судом, та змiст спiрних правовiдносин, з посиланням на докази, на пiдставi яких встановленi вiдповiднi обставини;

     2) докази, вiдхиленi судом, та мотиви їх вiдхилення;

     3) мотивована оцiнка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявностi чи вiдсутностi пiдстав для задоволення позову, крiм випадку, якщо аргумент очевидно не вiдноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику;

     4) чи були i ким порушенi, не визнанi або оспоренi права, свободи чи iнтереси, за захистом яких мало мiсце звернення до суду;

     5) норми права, якi застосував суд, та мотиви їх застосування;

     6) норми права, на якi посилалися сторони, якi суд не застосував, та мотиви їх незастосування.

     5. У резолютивнiй частинi рiшення зазначаються:

     1) висновок суду про задоволення позову чи про вiдмову в позовi повнiстю або частково щодо кожної з заявлених вимог;

     2) розподiл судових витрат;

     3) строк i порядок набрання рiшенням суду законної сили та його оскарження;

     4) повне найменування (для юридичних осiб) або iм'я (для фiзичних осiб) сторiн та iнших учасникiв справи, їх мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання чи перебування (для фiзичних осiб), iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України, реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв сторiн (для фiзичних осiб) за його наявностi або номер i серiя паспорта для фiзичних осiб - громадян України;

     6. Висновок суду про задоволення позову чи про вiдмову в позовi повнiстю або частково щодо кожної з заявлених вимог не може залежати вiд настання або ненастання певних обставин (умовне рiшення).

     7. У разi необхiдностi в резолютивнiй частинi також вказується про:

     1) порядок i строк виконання рiшення;

     2) надання вiдстрочення або розстрочення виконання рiшення;

     3) забезпечення виконання рiшення;

     4) повернення судового збору;

     5) призначення судового засiдання для вирiшення питання про судовi витрати, дату, час i мiсце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засiдання проводиться, доказiв щодо розмiру понесених нею судових витрат;

     6) дату складення повного судового рiшення.

     8. При розглядi первiсного i зустрiчного позовiв та при розглядi позову третьої особи з самостiйними вимогами у рiшеннi вказуються результати розгляду кожного з позовiв.

     9. У спорi, що виник при укладаннi або змiнi договору, в резолютивнiй частинi вказується рiшення з кожної спiрної умови договору, а у спорi про спонукання укласти договiр - умови, на яких сторони зобов'язанi укласти договiр, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

     10. Суд, приймаючи рiшення про стягнення боргу, на який нараховуються вiдсотки або пеня, може зазначити в рiшеннi про нарахування вiдповiдних вiдсоткiв або пенi до моменту виконання рiшення з урахуванням приписiв законодавства України, що регулюють таке нарахування.

     11. Остаточна сума вiдсоткiв (пенi) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рiшеннi суду, органом (особою), який здiйснює примусове виконання рiшення суду i вiдповiднi дiї (рiшення) якого можуть бути оскарженi в порядку, передбаченому роздiлом VII цього Кодексу.

     12. У разi часткового задоволення первiсного i зустрiчного позовiв про стягнення грошових сум суд проводить зустрiчне зарахування таких сум та стягує рiзницю мiж ними на користь сторони, якiй присуджено бiльшу грошову суму.

     13. У разi визнання судом недiйсним кредитного договору, в якому виконання зобов'язання позичальника забезпечено заставою майна, а також у разi визнання недiйсним договору застави, яким забезпечується виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, суд накладає на таке майно арешт. Такий арешт може бути скасовано з пiдстав, передбачених законом.

     Стаття 266. Рiшення суду на користь кiлькох позивачiв або проти кiлькох вiдповiдачiв

     1. Суд, ухвалюючи рiшення на користь кiлькох позивачiв або проти кiлькох вiдповiдачiв, повинен зазначити, в якiй частинi рiшення стосується кожного з них, або зазначити, що обов'язок чи право стягнення є солiдарним.

     Стаття 267. Визначення порядку i строку виконання рiшення суду, забезпечення його виконання

     1. Суд, який ухвалив рiшення, може визначити порядок його виконання, надати вiдстрочення або розстрочення виконання, вжити заходiв для забезпечення його виконання, про що зазначає в рiшеннi.

     2. Забезпечення виконання рiшення здiйснюється в порядку забезпечення позову. Забезпечення виконання рiшення скасовується пiсля повного виконання вiдповiдачем рiшення суду.

     Стаття 268. Проголошення судового рiшення

     1. Рiшення суду проголошується у судовому засiданнi, яким завершується розгляд справи, публiчно, крiм випадкiв, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рiшення суду.

     2. При проголошеннi рiшення суду суддя не оголошує такi вiдомостi щодо учасникiв справи:

     1) мiсце проживання або перебування фiзичних осiб iз зазначенням адреси, номери телефонiв чи iнших засобiв зв'язку, адреси електронної пошти, реєстрацiйнi номери облiкової картки платника податкiв, реквiзити документiв, що посвiдчують особу, унiкальнi номери запису в Єдиному державному демографiчному реєстрi;

     2) реєстрацiйнi номери транспортних засобiв;

     3) номери банкiвських рахункiв, номери платiжних карток;

     4) iнформацiя, для забезпечення захисту якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дiй вiдбувалися в закритому судовому засiданнi.

     3. Головуючий у судовому засiданнi роз'яснює змiст рiшення, порядок i строк його оскарження.

     4. У разi неявки всiх учасникiв справи у судове засiдання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повiдомлення (виклику) учасникiв справи, суд пiдписує рiшення без його проголошення.

     5. Датою ухвалення рiшення є дата його проголошення (незалежно вiд того, яке рiшення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рiшення, ухваленого за вiдсутностi учасникiв справи, є дата складення повного судового рiшення.

     6. У разi проголошення у судовому засiданнi тiльки вступної та резолютивної частин рiшення суд повiдомляє, коли буде складено повне рiшення.

     7. Рiшення суду (повне або скорочене) пiдписується всiм складом суду у день його складення i додається до справи.

     8. Пiсля проголошення рiшення суд, який його ухвалив, не може сам скасувати або змiнити це рiшення, крiм випадкiв, визначених цим Кодексом.

     9. Ухвали суду проголошуються негайно пiсля їх постановлення за правилами проголошення рiшень суду.

     10. В ухвалi, яку суд постановляє без виходу до нарадчої кiмнати, оголошуються висновок суду та мотиви, з яких суд дiйшов такого висновку.

     Стаття 269. Виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рiшеннi

     1. Суд може з власної iнiцiативи або за заявою учасникiв справи виправити допущенi в рiшеннi чи ухвалi описки чи арифметичнi помилки.

     2. Питання про внесення виправлень вирiшується без повiдомлення учасникiв справи, про що постановляється ухвала. За iнiцiативою суду питання про внесення виправлень вирiшується в судовому засiданнi за участю учасникiв справи, проте їхня неявка не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень.

     3. Заява про внесення виправлень розглядається протягом десяти днiв пiсля її надходження.

     4. Ухвала про внесення виправлень надсилається всiм особам, яким видавалося чи надсилалося судове рiшення, що мiстить описки чи арифметичнi помилки.

     Стаття 270. Додаткове рiшення суду

     1. Суд, що ухвалив рiшення, може за заявою учасникiв справи чи з власної iнiцiативи ухвалити додаткове рiшення, якщо:

     1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази i давали пояснення, не ухвалено рiшення;

     2) суд, вирiшивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке пiдлягає передачi, або дiї, що треба виконати;

     3) судом не вирiшено питання про судовi витрати;

     4) суд не допустив негайного виконання рiшення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

     2. Заяву про ухвалення додаткового рiшення може бути подано до закiнчення строку на виконання рiшення.

     3. Суд, що ухвалив рiшення, ухвалює додаткове судове рiшення в тому самому складi протягом десяти днiв iз дня надходження вiдповiдної заяви. Додаткове судове рiшення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рiшення.

     4. У разi необхiдностi суд може викликати сторони або iнших учасникiв справи в судове засiдання. Неприбуття у судове засiдання осiб, якi були належним чином повiдомленi про дату, час та мiсце судового засiдання, не перешкоджає розгляду заяви.

     5. Додаткове рiшення або ухвалу про вiдмову в прийняттi додаткового рiшення може бути оскаржено.

     Стаття 271. Роз'яснення судового рiшення

     1. За заявою учасникiв справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз'яснює судове рiшення, яке набрало законної сили, не змiнюючи змiсту судового рiшення.

     2. Подання заяви про роз'яснення судового рiшення допускається, якщо судове рiшення ще не виконане або не закiнчився строк, протягом якого рiшення може бути пред'явлене до примусового виконання.

     3. Суд розглядає заяву про роз'яснення судового рiшення у порядку, в якому було ухвалено вiдповiдне судове рiшення, протягом десяти днiв з дня її надходження. У разi необхiдностi суд може викликати учасникiв справи, державного чи приватного виконавця в судове засiдання. Неприбуття у судове засiдання осiб, якi були належним чином повiдомленi про дату, час та мiсце судового засiдання, не перешкоджає розглядовi заяви про роз'яснення рiшення.

     4. Про роз'яснення або вiдмову у роз'ясненнi судового рiшення суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.

     Стаття 272. Вручення судового рiшення

     1. Копiї повного судового рiшення вручаються учасникам справи, якi були присутнi у судовому засiданнi, негайно пiсля проголошення такого рiшення.

     2. У разi проголошення тiльки скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рiшення, учасникам справи, якi були присутнi у судовому засiданнi, за їхньою заявою негайно пiсля його проголошення видаються копiї скороченого судового рiшення.

     3. У разi проголошення в судовому засiданнi скороченого рiшення суд надсилає учасникам справи копiю повного судового рiшення протягом двох днiв з дня його складання - в електроннiй формi у порядку, встановленому законом (у випадку наявностi в особи офiцiйної електронної адреси), або рекомендованим листом з повiдомленням про вручення - якщо така адреса в особи вiдсутня.

     4. За заявою учасника справи копiя повного судового рiшення вручається йому пiд розписку безпосередньо в судi.

     5. Учасникам справи, якi не були присутнi в судовому засiданнi, або якщо судове рiшення було ухвалено поза межами судового засiдання чи без повiдомлення (виклику) учасникiв справи, копiя судового рiшення надсилається протягом двох днiв з дня його складення у повному обсязi в електроннiй формi у порядку, визначеному законом, - у випадку наявностi у особи офiцiйної електронної адреси, або рекомендованим листом з повiдомленням про вручення - якщо така адреса вiдсутня.

     6. Днем вручення судового рiшення є:

     1) день вручення судового рiшення пiд розписку;

     2) день отримання судом повiдомлення про доставлення копiї судового рiшення на офiцiйну електронну адресу особи;

     3) день проставлення у поштовому повiдомленнi вiдмiтки про вручення судового рiшення;

     4) день проставлення у поштовому повiдомленнi вiдмiтки про вiдмову отримати копiю судового рiшення чи вiдмiтки про вiдсутнiсть особи за адресою мiсцезнаходження, мiсця проживання чи перебування особи, повiдомленою цiєю особою суду;

     5) день проставлення у поштовому повiдомленнi вiдмiтки про вiдмову отримати копiю судового рiшення чи вiдмiтки про вiдсутнiсть особи за адресою мiсцезнаходження, мiсця проживання чи перебування особи, що зареєстрованi у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повiдомила суду iншої адреси.

     Якщо судове рiшення надiслано на офiцiйну електронну адресу пiзнiше 17 години, судове рiшення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його вiдправлення, незалежно вiд надходження до суду повiдомлення про його доставлення.

     7. Якщо копiю судового рiшення вручено представниковi, вважається, що її вручено й особi, яку вiн представляє.

     8. Якщо судовим рiшенням вiдповiдачевi заборонено вчиняти певнi дiї або накладено арешт на його майно i виконання такого рiшення потребуватиме вчинення дiй органами державної влади, органами мiсцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами, в тому числi внесення записiв до вiдповiдних реєстрiв, копiя такого судового рiшення також надсилається судом цим органам та (або) особам у порядку та строки, визначенi цiєю статтею для негайного виконання.

     Копiя судового рiшення про визнання необґрунтованими активiв та їх стягнення в дохiд держави, яке набрало законної сили, також надсилається судом вiдповiдному державному органу, органу мiсцевого самоврядування, керiвниковi пiдприємства, установи чи органiзацiї, державному чи виборному органу, уповноваженому на прийняття рiшення щодо звiльнення або припинення повноважень особи, уповноваженої на виконання функцiй держави або мiсцевого самоврядування, якої стосується вiдповiдне судове рiшення про визнання необґрунтованими активiв та їх стягнення в дохiд держави.

     9. Копiї судових рiшень можуть бути виданi повторно за заявою особи у порядку, встановленому законодавством.

     10. Судовi рiшення вiдповiдно до цiєї статтi вручаються шляхом надсилання (видачi) вiдповiднiй особi копiї (тексту) повного або скороченого судового рiшення, що мiстить iнформацiю про веб-адресу такого рiшення у Єдиному державному реєстрi судових рiшень.

     11. У випадку розгляду справи за матерiалами в паперовiй формi судовi рiшення надсилаються в паперовiй формi рекомендованим листом з повiдомленням про вручення.

     12. Особа, яка не брала участi у справi, але щодо якої суд вирiшив питання про її права, свободи, iнтереси та (або) обов'язки, може отримати в судi, який розглядав справу як суд першої iнстанцiї, копiю рiшення, що є в матерiалах цiєї справи, ухваленого судом будь-якої iнстанцiї.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 31.10.2019р. N 263-IX)

     Стаття 273. Набрання рiшенням суду законної сили

     1. Рiшення суду набирає законної сили пiсля закiнчення строку подання апеляцiйної скарги всiма учасниками справи, якщо апеляцiйну скаргу не було подано.

     2. У разi подання апеляцiйної скарги рiшення, якщо його не скасовано, набирає законної сили пiсля повернення апеляцiйної скарги, вiдмови у вiдкриттi чи закриття апеляцiйного провадження або прийняття постанови суду апеляцiйної iнстанцiї за наслiдками апеляцiйного перегляду.

     3. Якщо справу розглянуто за заявою осiб, визначених частиною другою статтi 4 цього Кодексу, рiшення суду, що набрало законної сили, є обов'язковим для особи, в iнтересах якої було розпочато справу.

     4. Якщо пiсля набрання рiшенням суду законної сили, яким з вiдповiдача присудженi перiодичнi платежi, змiняться обставини, що впливають на визначенi розмiри платежiв, їх тривалiсть чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати змiни розмiру, строкiв платежiв або звiльнення вiд них.

Глава 10. Розгляд справ у порядку спрощеного провадження

     Стаття 274. Справи, що розглядаються в порядку спрощеного позовного провадження

     1. У порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи:

     1) малозначнi справи;

     2) що виникають з трудових вiдносин;

     3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межi України тому з батькiв, хто проживає окремо вiд дитини, у якого вiдсутня заборгованiсть зi сплати алiментiв та якому вiдмовлено другим iз батькiв у наданнi нотарiально посвiдченої згоди на такий виїзд.

     2. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка iнша справа, вiднесена до юрисдикцiї суду, за винятком справ, зазначених у частинi четвертiй цiєї статтi.

     3. При вирiшеннi питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує:

     1) цiну позову;

     2) значення справи для сторiн;

     3) обраний позивачем спосiб захисту;

     4) категорiю та складнiсть справи;

     5) обсяг та характер доказiв у справi, в тому числi чи потрiбно у справi призначити експертизу, викликати свiдкiв тощо;

     6) кiлькiсть сторiн та iнших учасникiв справи;

     7) чи становить розгляд справи значний суспiльний iнтерес;

     8) думку сторiн щодо необхiдностi розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

     4. В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянутi справи у спорах:

     1) що виникають з сiмейних вiдносин, крiм спорiв про стягнення алiментiв, збiльшення їх розмiру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пенi) за прострочення сплати алiментiв, iндексацiю алiментiв, змiну способу їх стягнення, розiрвання шлюбу та подiл майна подружжя;

     2) щодо спадкування;

     3) щодо приватизацiї державного житлового фонду;

     4) щодо визнання необґрунтованими активiв та їх витребування вiдповiдно до глави 12 цього роздiлу;

     5) в яких цiна позову перевищує двiстi п'ятдесят розмiрiв прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб;

     6) iншi вимоги, об'єднанi з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1 - 5 цiєї частини.

     5. Суд вiдмовляє у розглядi справи за правилами спрощеного позовного провадження або постановляє ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, якщо пiсля прийняття судом до розгляду заяви позивача про збiльшення розмiру позовних вимог або змiни предмета позову вiдповiдна справа не може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 03.07.2018р. N 2475-VIII, вiд 15.01.2020р. N 460-IX)

     Стаття 275. Строк розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження

     1. Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не бiльше шiстдесяти днiв з дня вiдкриття провадження у справi.

     Стаття 276. Клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження

     1. Клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження подається у письмовiй формi одночасно з поданням позовної заяви або може мiститися у нiй.

     2. Таке клопотання має стосуватися розгляду в порядку спрощеного позовного провадження всiєї справи i не може стосуватися лише певної частини позовних вимог, iнакше суд не приймає його до розгляду, про що зазначає в ухвалi про вiдкриття провадження у справi.

     Стаття 277. Вирiшення питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження

     1. Питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження суд вирiшує в ухвалi про вiдкриття провадження у справi.

     2. У випадку, передбаченому частиною другою статтi 274 цього Кодексу, за наслiдками розгляду вiдповiдного клопотання позивача суд з урахуванням конкретних обставин справи може:

     1) задовольнити клопотання та визначити строк вiдповiдачу для подання заяви iз запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; або

     2) вiдмовити в задоволеннi клопотання та розглянути справу за правилами загального позовного провадження.

     3. Якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дiйде висновку про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, вiн зазначає про це в ухвалi про вiдкриття провадження у справi.

     4. Якщо вiдповiдач в установлений судом строк подасть заяву iз запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно вiд обґрунтованостi заперечень вiдповiдача постановляє ухвалу про:

     1) залишення заяви вiдповiдача без задоволення;

     2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та замiну засiдання для розгляду справи по сутi пiдготовчим засiданням.

     5. Якщо вiдповiдач не подасть у встановлений судом строк такi заперечення, вiн має право iнiцiювати перехiд до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведе, що пропустив строк з поважних причин.

     6. Якщо суд вирiшив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, але в подальшому постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи починається зi стадiї вiдкриття провадження у справi. У такому випадку повернення до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не допускається.

     7. Частини друга - шоста цiєї статтi не застосовуються, якщо вiдповiдно до цього Кодексу справа пiдлягає розгляду тiльки в порядку спрощеного провадження.

     Стаття 278. Особливостi подання заяв по сутi справи у спрощеному позовному провадженнi

     1. Вiдзив подається протягом п'ятнадцяти днiв iз дня вручення ухвали про вiдкриття провадження у справi.

     2. Позивач має право подати до суду вiдповiдь на вiдзив, а вiдповiдач - заперечення протягом строкiв, встановлених судом в ухвалi про вiдкриття провадження у справi.

     3. Третi особи мають право подати пояснення щодо позову в строк, встановлений судом в ухвалi про вiдкриття провадження у справi, а щодо вiдзиву - протягом десяти днiв iз дня його отримання.

     Стаття 279. Особливостi розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження

     1. Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здiйснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цiй главi.

     2. Розгляд справи по сутi в порядку спрощеного провадження починається з вiдкриття першого судового засiдання або через тридцять днiв з дня вiдкриття провадження у справi, якщо судове засiдання не проводиться.

     3. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження вiдповiдно до цього Кодексу судове засiдання не проводиться, процесуальнi дiї, строк вчинення яких вiдповiдно до цього Кодексу обмежений першим судовим засiданням у справi, можуть вчинятися протягом тридцяти днiв з дня вiдкриття провадження у справi.

     Пiдготовче засiдання при розглядi справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

     4. Перше судове засiдання у справi проводиться не пiзнiше тридцяти днiв з дня вiдкриття провадження у справi. За клопотанням сторони суд може вiдкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання вiдповiдi на вiдзив та (або) заперечення, якщо вони не поданi до першого судового засiдання з поважних причин.

     5. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повiдомлення сторiн за наявними у справi матерiалами, за вiдсутностi клопотання будь-якої зi сторiн про iнше. За клопотанням однiєї iз сторiн або з власної iнiцiативи суду розгляд справи проводиться в судовому засiданнi з повiдомленням (викликом) сторiн.

     6. Суд може вiдмовити в задоволеннi клопотання сторони про розгляд справи в судовому засiданнi з повiдомленням сторiн за одночасного iснування таких умов:

     1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмiр якої не перевищує ста розмiрiв прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб;

     2) характер спiрних правовiдносин та предмет доказування у справi не вимагають проведення судового засiдання з повiдомленням сторiн для повного та всебiчного встановлення обставин справи.

     7. Клопотання про розгляд справи у судовому засiданнi з повiдомленням сторiн вiдповiдач має подати в строк для подання вiдзиву, а позивач - разом з позовом або не пiзнiше п'яти днiв з дня отримання вiдзиву.

     8. При розглядi справи у порядку спрощеного провадження суд дослiджує докази i письмовi пояснення, викладенi у заявах по сутi справи, а у випадку розгляду справи з повiдомленням (викликом) учасникiв справи - також заслуховує їх уснi пояснення та показання свiдкiв. Судовi дебати не проводяться.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 07.12.2017р. N 2234-VIII)

Глава 11. Заочний розгляд справи

     Стаття 280. Умови проведення заочного розгляду справи

     1. Суд може ухвалити заочне рiшення на пiдставi наявних у справi доказiв за одночасного iснування таких умов:

     1) вiдповiдач належним чином повiдомлений про дату, час i мiсце судового засiдання;

     2) вiдповiдач не з'явився в судове засiдання без поважних причин або без повiдомлення причин;

     3) вiдповiдач не подав вiдзив;

     4) позивач не заперечує проти такого вирiшення справи.

     2. У разi участi у справi кiлькох вiдповiдачiв заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засiдання всiх вiдповiдачiв.

     3. У разi змiни позивачем предмета або пiдстави позову, змiни розмiру позовних вимог суд вiдкладає судовий розгляд для повiдомлення про це вiдповiдача.

     Стаття 281. Порядок заочного розгляду справи

     1. Про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу.

     2. Розгляд справи i ухвалення рiшення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цiєю главою.

     Стаття 282. Форма i змiст заочного рiшення

     1. За формою i змiстом заочне рiшення повинно вiдповiдати вимогам, встановленим статтями 263 i 265 цього Кодексу, i, крiм цього, у ньому має бути зазначено строк i порядок подання заяви про його перегляд.

     Стаття 283. Повiдомлення про заочне рiшення

     1. Вiдповiдачам, якi не з'явилися в судове засiдання, направляється копiя заочного рiшення в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу.

     Стаття 284. Порядок i строк подання заяви про перегляд заочного рiшення

     1. Заочне рiшення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою вiдповiдача.

     2. Заяву про перегляд заочного рiшення може бути подано протягом тридцяти днiв з дня його проголошення.

     3. Учасник справи, якому повне заочне рiшення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днiв з дня вручення йому повного заочного рiшення суду.

     4. Строк на подання заяви про перегляд заочного рiшення може бути також поновлений в разi пропуску з iнших поважних причин.

     Стаття 285. Форма i змiст заяви про перегляд заочного рiшення

     1. Заява про перегляд заочного рiшення повинна бути подана у письмовiй формi.

     2. У заявi про перегляд заочного рiшення повинно бути зазначено:

     1) найменування суду, який ухвалив заочне рiшення;

     2) iм'я (найменування) вiдповiдача або його представника, якi подають заяву, їх мiсце проживання чи мiсцезнаходження, номер засобiв зв'язку;

     3) обставини, що свiдчать про поважнiсть причин неявки в судове засiдання та (або) неповiдомлення їх суду, а також причин неподання вiдзиву, i докази про це;

     4) посилання на докази, якими вiдповiдач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача;

     5) клопотання про перегляд заочного рiшення;

     6) перелiк доданих до заяви матерiалiв.

     3. Заява про перегляд заочного рiшення пiдписується особою, яка її подає.

     4. До заяви про перегляд заочного рiшення додаються її копiї за кiлькiстю учасникiв справи та копiї всiх доданих до неї матерiалiв.

     5. До заяви про перегляд заочного рiшення, поданої представником вiдповiдача, додається довiренiсть або iнший документ, який пiдтверджує його повноваження.

     6. До заяви про перегляд заочного рiшення додається документ про сплату судового збору.

     7. До заяви про перегляд заочного рiшення додаються докази, на якi посилається заявник.

     8. До неналежно оформленої заяви про перегляд заочного рiшення застосовуються положення статтi 185 цього Кодексу.

     Стаття 286. Дiї суду пiсля прийняття заяви про перегляд заочного рiшення

     1. Прийнявши належно оформлену заяву про перегляд заочного рiшення, суд невiдкладно надсилає її копiю та копiї доданих до неї матерiалiв iншим учасникам справи. Одночасно суд повiдомляє учасникам справи про дату, час i мiсце розгляду заяви.

     2. Заява про перегляд заочного рiшення повинна бути розглянута протягом п'ятнадцяти днiв з дня її надходження.

     Стаття 287. Порядок розгляду заяви про перегляд заочного рiшення

     1. Заява про перегляд заочного рiшення розглядається в судовому засiданнi. Неявка осiб, належним чином повiдомлених про дату, час i мiсце засiдання, не перешкоджає розгляду заяви.

     2. Головуючий вiдкриває судове засiдання i з'ясовує, хто з учасникiв справи з'явився, встановлює їх особу, перевiряє повноваження представникiв, пiсля чого повiдомляє змiст заяви i з'ясовує думку сторiн та iнших учасникiв справи щодо вимог про перегляд заочного рiшення.

     3. У результатi розгляду заяви про перегляд заочного рiшення суд може своєю ухвалою:

     1) залишити заяву без задоволення;

     2) скасувати заочне рiшення i призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

     4. У разi залишення заяви про перегляд заочного рiшення без задоволення заочне рiшення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разi строк на апеляцiйне оскарження рiшення починає вiдраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рiшення без задоволення.

     Стаття 288. Скасування та оскарження заочного рiшення

     1. Заочне рiшення пiдлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що вiдповiдач не з'явився в судове засiдання та (або) не повiдомив про причини неявки, а також не подав вiдзив на позовну заяву з поважних причин, i докази, на якi вiн посилається, мають iстотне значення для правильного вирiшення справи.

     2. Позивач має право оскаржити заочне рiшення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

     3. Повторне заочне рiшення позивач та вiдповiдач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

     Стаття 289. Законна сила заочного рiшення

     1. Заочне рiшення набирає законної сили, якщо протягом строкiв, встановлених цим Кодексом, не поданi заява про перегляд заочного рiшення або апеляцiйна скарга, або якщо рiшення залишено в силi за результатами апеляцiйного розгляду справи.

Глава 12. Особливостi позовного провадження у справах про визнання необґрунтованими активiв та їх стягнення в дохiд держави

(назва глави у редакцiї Закону України вiд 31.10.2019р. N 263-IX)

     Стаття 290. Пред'явлення позову про визнання необґрунтованими активiв та їх стягнення в дохiд держави

     1. Позов про визнання необґрунтованими активiв та їх стягнення в дохiд держави подається та представництво держави в судi здiйснюється прокурором Спецiалiзованої антикорупцiйної прокуратури. У справах про визнання необґрунтованими активiв та їх стягнення в дохiд держави щодо активiв працiвника Нацiонального антикорупцiйного бюро України, прокурора Спецiалiзованої антикорупцiйної прокуратури чи активiв, набутих iншими особами в передбачених цiєю статтею випадках, звернення до суду та представництво держави в судi здiйснюються прокурорами Генеральної прокуратури України за дорученням Генерального прокурора.

     2. Позов пред'являється щодо:

     активiв, набутих пiсля дня набрання чинностi Законом України "Про внесення змiн до деяких законодавчих актiв України щодо конфiскацiї незаконних активiв осiб, уповноважених на виконання функцiй держави або мiсцевого самоврядування, i покарання за набуття таких активiв", якщо рiзниця мiж їх вартiстю i законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцiй держави або мiсцевого самоврядування, у п'ятсот i бiльше разiв перевищує розмiр прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб, встановленого законом на день набрання чинностi зазначеним Законом, але не перевищує межу, встановлену статтею 3685 Кримiнального кодексу України;

     активiв, набутих пiсля дня набрання чинностi Законом України "Про внесення змiн до деяких законодавчих актiв України щодо конфiскацiї незаконних активiв осiб, уповноважених на виконання функцiй держави або мiсцевого самоврядування, i покарання за набуття таких активiв", якщо рiзниця мiж їх вартiстю i законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцiй держави або мiсцевого самоврядування, у п'ятсот i бiльше разiв перевищує розмiр прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб, встановленого законом на день набрання чинностi зазначеним Законом, а кримiнальне провадження за статтею 3685 Кримiнального кодексу України, предметом злочину в якому були цi активи, закрите на пiдставi пунктiв 3, 4, 5, 8, 10 частини першої статтi 284 Кримiнального процесуального кодексу України i вiдповiдне рiшення набуло статусу остаточного;

     доходiв, отриманих вiд активiв, зазначених в абзацах другому та третьому цiєї частини.

     3. Для визначення вартостi активiв, зазначених у частинi другiй цiєї статтi, застосовується вартiсть їх набуття, а у разi їх набуття безоплатно чи за цiною, нижчою за мiнiмальну ринкову, мiнiмальна ринкова вартiсть таких або аналогiчних активiв на дату набуття.

     4. Позов про визнання необґрунтованими активiв та їх стягнення в дохiд держави може бути пред'явлено до особи, яка, будучи особою, уповноваженою на виконання функцiй держави або мiсцевого самоврядування, набула у власнiсть активи, зазначенi у частинi другiй цiєї статтi, та/або до iншої фiзичної чи юридичної особи, яка набула у власнiсть такi активи за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцiй держави або мiсцевого самоврядування, або якщо особа, уповноважена на виконання функцiй держави або мiсцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активiв дiї, тотожнi за змiстом здiйсненню права розпорядження ними.

     5. Нацiональне антикорупцiйне бюро України та Спецiалiзована антикорупцiйна прокуратура, а у визначених законом випадках - Державне бюро розслiдувань та Генеральна прокуратура України - вживають заходiв щодо виявлення необґрунтованих активiв та збору доказiв їх необґрунтованостi.

     6. При визначеннi рiзницi мiж вартiстю набутих активiв i законними доходами вiдповiдно до частини другої цiєї статтi не враховуються активи, врахованi при квалiфiкацiї дiяння у триваючому кримiнальному провадженнi за статтею 3685 Кримiнального кодексу України, у рiшеннi про закриття кримiнального провадження, крiм випадкiв його закриття на пiдставi пунктiв 3, 4, 5, 8, 10 частини першої статтi 284 Кримiнального процесуального кодексу України, або у вироку суду за зазначеною статтею Кримiнального кодексу України, якi набрали законної сили.

     7. У разi якщо ухвалення судового рiшення щодо визнання необґрунтованими активiв та їх стягнення в дохiд держави може вплинути на права та обов'язки третiх осiб щодо таких активiв, позивач зобов'язаний одночасно з пред'явленням позову повiдомити про це таких третiх осiб i подати до суду заяву про залучення їх до участi у справi як третiх осiб, якi не заявляють самостiйнi вимоги щодо предмета спору. До такої заяви мають бути доданi докази про направлення копiй заяви особам, про залучення яких як третiх осiб подана заява.

     8. Для цiлей цiєї глави:

     1) термiн "активи" означає грошовi кошти (у тому числi готiвковi кошти, кошти, що перебувають на банкiвських рахунках чи на зберiганнi у банках або iнших фiнансових установах), iнше майно, майновi права, нематерiальнi активи, у тому числi криптовалюти, обсяг зменшення фiнансових зобов'язань, а також роботи чи послуги, наданi особi, уповноваженiй на виконання функцiй держави чи мiсцевого самоврядування;

     2) пiд "набуттям активiв" слiд розумiти набуття активiв особою, уповноваженою на виконання функцiй держави або мiсцевого самоврядування, у власнiсть, а також набуття активiв у власнiсть iншою фiзичною або юридичною особою, якщо доведено, що таке набуття було здiйснено за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцiй держави або мiсцевого самоврядування, або що особа, уповноважена на виконання функцiй держави або мiсцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активiв дiї, тотожнi за змiстом здiйсненню права розпорядження ними;

     3) особами, уповноваженими на виконання функцiй держави або мiсцевого самоврядування, є особи, зазначенi у пунктi 1 частини першої статтi 3 Закону України "Про запобiгання корупцiї";

     4) працiвниками Нацiонального антикорупцiйного бюро України є Директор бюро, його перший заступник, заступник, особи начальницького складу та державнi службовцi Нацiонального антикорупцiйного бюро України;

     5) термiн "законнi доходи" означає доходи, правомiрно отриманi особою iз законних джерел, зокрема джерел, визначених пунктами 7 i 8 частини першої статтi 46 Закону України "Про запобiгання корупцiї".

(У редакцiї Закону України вiд 31.10.2019р. N 263-IX)

     Стаття 291. Визнання необґрунтованими активiв

     1. Суд визнає необґрунтованими активи, якщо судом на пiдставi поданих доказiв не встановлено, що активи або грошовi кошти, необхiднi для придбання активiв, щодо яких поданий позов про визнання їх необґрунтованими, були набутi за рахунок законних доходiв.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 31.10.2019р. N 263-IX)

     Стаття 292. Правовi наслiдки визнання активiв необґрунтованими

     1. Активи, визнанi судом вiдповiдно до статтi 291 цього Кодексу необґрунтованими, стягуються в дохiд держави.

     2. Якщо суд вiдповiдно до статтi 291 цього Кодексу визнає необґрунтованими частину активiв, в дохiд держави стягується частина активiв вiдповiдача, яка визнана необґрунтованою, а у разi неможливостi видiлення такої частини - її вартiсть.

     3. У разi неможливостi звернення стягнення на активи, визнанi необґрунтованими, на вiдповiдача покладається обов'язок сплатити вартiсть таких активiв або стягнення звертається на iншi активи вiдповiдача, якi вiдповiдають вартостi необґрунтованих активiв.

     4. Стягнення в дохiд держави активiв, визнаних судом необґрунтованими, або iнших активiв вiдповiдача, якi вiдповiдають вартостi необґрунтованих активiв, здiйснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", крiм випадкiв здiйснення такого стягнення в порядку, встановленому Законом України "Про Нацiональне агентство України з питань виявлення, розшуку та управлiння активами, одержаними вiд корупцiйних та iнших злочинiв".

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 31.10.2019р. N 263-IX)

Роздiл IV
ОКРЕМЕ ПРОВАДЖЕННЯ

Глава 1. Загальнi положення

     Стаття 293. Окреме провадження

     1. Окреме провадження - це вид непозовного цивiльного судочинства, в порядку якого розглядаються цивiльнi справи про пiдтвердження наявностi або вiдсутностi юридичних фактiв, що мають значення для охорони прав, свобод та iнтересiв особи або створення умов здiйснення нею особистих немайнових чи майнових прав або пiдтвердження наявностi чи вiдсутностi неоспорюваних прав.

     2. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про:

     1) обмеження цивiльної дiєздатностi фiзичної особи, визнання фiзичної особи недiєздатною та поновлення цивiльної дiєздатностi фiзичної особи;

     11) обмеження фiзичної особи у вiдвiдуваннi гральних закладiв та участi в азартних iграх;

     2) надання неповнолiтнiй особi повної цивiльної дiєздатностi;

     3) визнання фiзичної особи безвiсно вiдсутньою чи оголошення її померлою;

     4) усиновлення;

     5) встановлення фактiв, що мають юридичне значення;

     6) вiдновлення прав на втраченi цiннi папери на пред'явника та векселi;

     7) передачу безхазяйної нерухомої речi у комунальну власнiсть;

     8) визнання спадщини вiдумерлою;

     9) надання особi психiатричної допомоги в примусовому порядку;

     10) примусову госпiталiзацiю до протитуберкульозного закладу;

     11) розкриття банком iнформацiї, яка мiстить банкiвську таємницю, щодо юридичних та фiзичних осiб.

     3. У порядку окремого провадження розглядаються також справи про надання права на шлюб, про розiрвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дiтей, за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волi, про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя та iншi справи у випадках, встановлених законом.

     4. У випадках, встановлених пунктами 1, 3, 4, 9, 10 частини другої цiєї статтi, розгляд справ проводиться судом у складi одного суддi i двох присяжних.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 14.07.2020р. N 768-IX)

     Стаття 294. Порядок розгляду справ окремого провадження

     1. Пiд час розгляду справ окремого провадження суд зобов'язаний роз'яснити учасникам справи їхнi права та обов'язки, сприяти у здiйсненнi та охоронi гарантованих Конституцiєю i законами України прав, свобод чи iнтересiв фiзичних або юридичних осiб, вживати заходiв щодо всебiчного, повного i об'єктивного з'ясування обставин справи.

     2. З метою з'ясування обставин справи суд може за власною iнiцiативою витребувати необхiднi докази.

     3. Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальностi та меж судового розгляду. Iншi особливостi розгляду цих справ встановленi цим роздiлом.

     4. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника i заiнтересованих осiб.

     Справа про розiрвання шлюбу за заявою особи, засудженої до позбавлення волi, може бути розглянута судом за участю представника такої особи.

     5. Справи окремого провадження не можуть бути переданi на розгляд третейського суду i не можуть бути закритi у зв'язку з укладенням мирової угоди.

     6. Якщо пiд час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спiр про право, який вирiшується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду i роз'яснює заiнтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних пiдставах.

     7. При ухваленнi судом рiшення судовi витрати не вiдшкодовуються, якщо iнше не встановлено законом.

     8. У рiшеннi суду про розiрвання шлюбу зазначається про вибiр прiзвища тим з подружжя, який змiнив прiзвище пiд час державної реєстрацiї шлюбу, що розривається.

Глава 2. Розгляд судом справ про обмеження цивiльної дiєздатностi фiзичної особи, визнання фiзичної особи недiєздатною та поновлення цивiльної дiєздатностi фiзичної особи

     Стаття 295. Пiдсуднiсть

     1. Заява про обмеження цивiльної дiєздатностi фiзичної особи, у тому числi неповнолiтньої особи, чи визнання фiзичної особи недiєздатною подається до суду за мiсцем проживання цiєї особи, а якщо вона перебуває на лiкуваннi у наркологiчному або психiатричному закладi - за мiсцезнаходженням цього закладу.

     2. Пiдсуднiсть справ про обмеження цивiльної дiєздатностi чи визнання недiєздатним громадянина України, який проживає за її межами, визначається за клопотанням заявника ухвалою суддi Верховного Суду.

     Стаття 296. Особи, якi можуть бути заявниками

     1. Заяву про обмеження цивiльної дiєздатностi фiзичної особи може бути подано членами її сiм'ї, органом опiки та пiклування, наркологiчним або психiатричним закладом.

     2. Заяву про обмеження права неповнолiтньої особи самостiйно розпоряджатися своїм заробiтком, стипендiєю чи iншими доходами або позбавлення її цього права може бути подано батьками (усиновлювачами), пiклувальниками, органом опiки та пiклування.

     3. Заяву про визнання фiзичної особи недiєздатною може бути подано членами її сiм'ї, близькими родичами, незалежно вiд їх спiльного проживання, органом опiки та пiклування, психiатричним закладом.

     Стаття 297. Змiст заяви

     1. У заявi про обмеження цивiльної дiєздатностi фiзичної особи мають бути викладенi обставини, що свiдчать про психiчний розлад, iстотно впливають на її здатнiсть усвiдомлювати значення своїх дiй та (або) керувати ними, чи обставини, що пiдтверджують дiї, внаслiдок яких фiзична особа, яка зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами, азартними iграми тощо, поставила себе чи свою сiм'ю, а також iнших осiб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матерiальне становище.

     2. У заявi про обмеження права неповнолiтньої особи самостiйно розпоряджатися своїм заробiтком, стипендiєю чи iншими доходами або позбавлення її цього права мають бути викладенi обставини, що свiдчать про негативнi матерiальнi, психiчнi чи iншi наслiдки для неповнолiтнього здiйснення ним цього права.

     3. У заявi про визнання фiзичної особи недiєздатною мають бути викладенi обставини, що свiдчать про хронiчний, стiйкий психiчний розлад, внаслiдок чого особа не здатна усвiдомлювати значення своїх дiй та (або) керувати ними.

     Стаття 298. Призначення експертизи

     1. Суд за наявностi достатнiх даних про психiчний розлад здоров'я фiзичної особи призначає для встановлення її психiчного стану судово-психiатричну експертизу.

     2. У виняткових випадках, коли особа, щодо якої вiдкрито провадження у справi про обмеження її у цивiльнiй дiєздатностi чи визнання її недiєздатною, явно ухиляється вiд проходження експертизи, суд у судовому засiданнi за участю лiкаря-психiатра може постановити ухвалу про примусове направлення фiзичної особи на судово-психiатричну експертизу.

     Стаття 299. Розгляд справ

     1. Справи про обмеження цивiльної дiєздатностi фiзичної особи чи визнання фiзичної особи недiєздатною суд розглядає за участю заявника, особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недiєздатною, та представника органу опiки та пiклування. З урахуванням стану здоров'я особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недiєздатною, її участь у розглядi справи може вiдбуватися у режимi вiдеоконференцiї з психiатричного чи iншого лiкувального закладу, в якому перебуває така особа, про що суд зазначає в ухвалi про вiдкриття провадження у справi.

     Питання про виклик фiзичної особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недiєздатною, вирiшується в кожному випадку судом iз урахуванням стану її здоров'я.

     Для визначення фактичної можливостi такої особи з'явитися в судове засiдання, а також про можливiсть особисто дати пояснення по сутi справи у разi необхiдностi суд може призначити вiдповiдну експертизу.

     2. Судовi витрати, пов'язанi з провадженням справи про визнання фiзичної особи недiєздатною або обмеження цивiльної дiєздатностi фiзичної особи, вiдносяться на рахунок держави.

     3. Суд, установивши, що заявник дiяв недобросовiсно без достатньої для цього пiдстави, стягує iз заявника всi судовi витрати.

     Стаття 300. Рiшення суду

     1. Суд, ухвалюючи рiшення про обмеження цивiльної дiєздатностi фiзичної особи (у тому числi обмеження або позбавлення права неповнолiтньої особи самостiйно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фiзичної особи недiєздатною, встановлює над нею вiдповiдно пiклування або опiку i за поданням органу опiки та пiклування призначає їй пiклувальника чи опiкуна.

     2. Суд за заявою органу опiки та пiклування чи особи, призначеної пiклувальником або опiкуном, у мiсячний строк звiльняє її вiд повноважень пiклувальника або опiкуна i призначає за поданням органу опiки та пiклування iншу особу, про що постановляє ухвалу. Суд за заявою особи, над якою встановлено пiклування, може звiльнити пiклувальника вiд його повноважень i призначити за поданням органу опiки та пiклування iншого пiклувальника, про що постановляє ухвалу.

     Суд розглядає питання про звiльнення опiкуна або пiклувальника в судовому засiданнi з повiдомленням заiнтересованих осiб. Неявка цих осiб не перешкоджає розгляду питання про звiльнення опiкуна або пiклувальника.

     3. Скасування рiшення суду про обмеження цивiльної дiєздатностi фiзичної особи та поновлення цивiльної дiєздатностi фiзичної особи, цивiльна дiєздатнiсть якої була обмежена, здiйснюється за рiшенням суду за заявою самої фiзичної особи, її пiклувальника, членiв сiм'ї або органу опiки та пiклування.

     4. Скасування рiшення суду про визнання фiзичної особи недiєздатною та поновлення цивiльної дiєздатностi фiзичної особи, яка була визнана недiєздатною, в разi її видужання або значного полiпшення її психiчного стану здiйснюється за рiшенням суду на пiдставi вiдповiдного висновку судово-психiатричної експертизи за заявою опiкуна, членiв сiм'ї, органу опiки та пiклування або самої особи, визнаної недiєздатною.

     5. Рiшення суду пiсля набрання ним законної сили надсилається судом органу опiки та пiклування, органам ведення Державного реєстру виборцiв за мiсцем проживання фiзичної особи.

     6. Строк дiї рiшення про визнання фiзичної особи недiєздатною визначається судом, але не може перевищувати двох рокiв.

     7. Клопотання про продовження строку дiї рiшення про визнання фiзичної особи недiєздатною має право подати опiкун, представник органу опiки та пiклування не пiзнiше нiж за п'ятнадцять днiв до закiнчення строку, визначеного частиною шостою цiєї статтi.

     8. Клопотання про продовження строку дiї рiшення про визнання фiзичної особи недiєздатною повинно мiстити обставини, що свiдчать про продовження хронiчного, стiйкого психiчного розладу, внаслiдок чого особа продовжує не усвiдомлювати значення своїх дiй та (або) керувати ними, пiдтвердженi вiдповiдним висновком судово-психiатричної експертизи.

     9. Суд зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку дiї рiшення про визнання фiзичної особи недiєздатною до закiнчення строку його дiї в порядку, встановленому статтею 299 цього Кодексу.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 07.12.2017р. N 2234-VIII)

Глава 21. Розгляд судом справ про обмеження фiзичної особи у вiдвiдуваннi гральних закладiв та участi в азартних iграх

     Стаття 3001. Пiдсуднiсть

     1. Заява про обмеження фiзичної особи у вiдвiдуваннi гральних закладiв та участi в азартних iграх подається до суду за мiсцем проживання такої особи.

     Стаття 3002. Особи, якi можуть бути заявниками

     1. Заяву про обмеження фiзичної особи у вiдвiдуваннi гральних закладiв та участi в азартних iграх може бути подано членами сiм'ї першого ступеня спорiднення або законними представниками такої особи.

     Стаття 3003. Змiст заяви

     1. У заявi про обмеження фiзичної особи у вiдвiдуваннi гральних закладiв та участi в азартних iграх мають бути викладенi обставини, що пiдтверджують пiдстави для обмеження фiзичної особи у вiдвiдування гральних закладiв та участi в азартних iграх, а саме:

     1) перевищення витрат на гру над особистими доходами особи, що ставить особу або її сiм'ю у скрутне матерiальне становище;

     2) наявнiсть у особи боргових зобов'язань на суму бiльше 100 прожиткових мiнiмумiв доходiв громадян;

     3) несплата особою алiментiв впродовж бiльше трьох мiсяцiв;

     4) отримання особою або членами її сiм'ї житлової субсидiї чи пiльг на сплату житлово-комунальних послуг;

     5) скрутне матерiальне становище особи чи членiв її сiм'ї, а також iнших осiб, яких вона за законом зобов'язана утримувати.

     Стаття 3004. Розгляд справ

     1. Справи про обмеження фiзичної особи у вiдвiдуваннi гральних закладiв та участi в азартних iграх суд розглядає за участю заявника та особи, стосовно якої розглядається справа.

     2. Судовi витрати, пов'язанi з провадженням справи про обмеження фiзичної особи у вiдвiдуваннi гральних закладiв та участi в азартних iграх, вiдносяться на рахунок держави.

     3. Суд, установивши, що заявник дiяв недобросовiсно, без достатньої для цього пiдстави, стягує iз заявника всi судовi витрати.

     Стаття 3005. Рiшення суду

     1. Суд, ухвалюючи рiшення про обмеження фiзичної особи у вiдвiдуваннi гральних закладiв та участi в азартних iграх, встановлює строк дiї такого обмеження, що не може бути меншим вiд строку, встановленого Законом України "Про державне регулювання дiяльностi щодо органiзацiї та проведення азартних iгор".

     2. Рiшення суду пiсля набрання ним законної сили надсилається судом до органу державного регулювання у сферi органiзацiї та проведення азартних iгор.

(Доповнено главою 21 згiдно iз Законом України вiд 14.07.2020р. N 768-IX)

Глава 3. Розгляд судом справ про надання неповнолiтнiй особi повної цивiльної дiєздатностi

     Стаття 301. Пiдсуднiсть

     1. Заява неповнолiтньої особи, яка досягла шiстнадцятирiчного вiку, про надання їй повної цивiльної дiєздатностi у випадках, встановлених Цивiльним кодексом України, за вiдсутностi згоди батькiв (усиновлювачiв) або пiклувальника подається до суду за мiсцем її проживання.

     2. Пiдсуднiсть справ про надання неповнолiтнiй особi - громадянину України, який проживає за її межами, у випадках, передбачених частиною першою цiєї статтi, повної цивiльної дiєздатностi визначається за клопотанням заявника ухвалою суддi Верховного Суду.

     Стаття 302. Змiст заяви

     1. У заявi про надання неповнолiтнiй особi повної цивiльної дiєздатностi повиннi бути викладенi данi про те, що неповнолiтня особа працює за трудовим договором або є матiр'ю чи батьком дитини вiдповiдно до актового запису цивiльного стану.

     Стаття 303. Розгляд справи

     1. Справи про надання неповнолiтнiй особi повної цивiльної дiєздатностi суд розглядає за участю заявника, одного або обох батькiв (усиновлювачiв) або пiклувальника, а також представникiв органiв опiки та пiклування. Участь представникiв органiв опiки та пiклування у розглядi справи є обов'язковою.

     Стаття 304. Рiшення суду

     1. Суд, розглянувши заяву про надання неповнолiтнiй особi повної цивiльної дiєздатностi по сутi, ухвалює рiшення, яким задовольняє або вiдмовляє у задоволеннi вимоги заявника.

     2. У разi задоволення заявленої вимоги неповнолiтнiй особi надається повна цивiльна дiєздатнiсть пiсля набрання рiшенням суду законної сили.

     3. Рiшення суду про надання неповнолiтнiй особi повної цивiльної дiєздатностi пiсля набрання ним законної сили надсилається органовi опiки та пiклування.

Глава 4. Розгляд судом справ про визнання фiзичної особи безвiсно вiдсутньою або оголошення її померлою

     Стаття 305. Пiдсуднiсть

     1. Заява про визнання фiзичної особи безвiсно вiдсутньою або оголошення її померлою подається до суду за мiсцем проживання заявника або за останнiм вiдомим мiсцем проживання (перебування) фiзичної особи, мiсцеперебування якої невiдоме, або за мiсцезнаходженням її майна.

     Стаття 306. Змiст заяви

     1. У заявi про визнання фiзичної особи безвiсно вiдсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхiдно заявниковi визнати фiзичну особу безвiсно вiдсутньою або оголосити її померлою; обставини, що пiдтверджують безвiсну вiдсутнiсть фiзичної особи, або обставини, що загрожували смертю фiзичнiй особi, яка пропала безвiсти, або обставини, що дають пiдставу припускати її загибель вiд певного нещасного випадку.

     Стаття 307. Пiдготовка справи до розгляду

     1. Суд до початку розгляду справи встановлює осiб (родичiв, спiвробiтникiв тощо), якi можуть дати свiдчення про фiзичну особу, мiсцеперебування якої невiдоме, а також запитує вiдповiднi органiзацiї за останнiм мiсцем проживання вiдсутнього (житлово-експлуатацiйнi органiзацiї, органи реєстрацiї мiсця проживання осiб або органи мiсцевого самоврядування) i за останнiм мiсцем роботи про наявнiсть вiдомостей щодо фiзичної особи, мiсцеперебування якої невiдоме.

     2. Одночасно суд вживає заходiв через органи опiки та пiклування щодо встановлення опiки над майном фiзичної особи, мiсцеперебування якої невiдоме, якщо опiку над майном ще не встановлено.

     Стаття 308. Розгляд справи

     1. Суд розглядає справу за участю заявника, свiдкiв, зазначених у заявi, та осiб, яких сам суд визнає за потрiбне допитати, i ухвалює рiшення про визнання фiзичної особи безвiсно вiдсутньою або про оголошення її померлою.

     2. Пiсля набрання законної сили рiшенням про оголошення фiзичної особи померлою суд надсилає рiшення вiдповiдному органу державної реєстрацiї актiв цивiльного стану для реєстрацiї смертi фiзичної особи, а також до нотарiуса за мiсцем вiдкриття спадщини, а в населеному пунктi, де немає нотарiуса, - вiдповiдного органу мiсцевого самоврядування для вжиття заходiв щодо охорони спадкового майна. За наявностi в населеному пунктi кiлькох нотарiусiв, а також у випадках, коли мiсце вiдкриття спадщини невiдоме, рiшення надсилається до державного нотарiального архiву з метою передачi його за належнiстю уповноваженому нотарiусу для вжиття заходiв з охорони спадкового майна.

     Стаття 309. Дiї суду в разi появи фiзичної особи, яку було визнано безвiсно вiдсутньою або оголошено померлою

     1. У разi одержання заяви про появу фiзичної особи, яку було визнано безвiсно вiдсутньою або оголошено померлою, або вiдомостей про мiсцеперебування цiєї особи суд за мiсцеперебуванням особи або суд, який ухвалив рiшення про визнання особи безвiсно вiдсутньою або оголосив її померлою, призначає справу до слухання за участю цiєї особи, заявника та iнших заiнтересованих осiб i скасовує своє рiшення про визнання фiзичної особи безвiсно вiдсутньою або оголошення її померлою. Заяву може бути подано особою, яку було визнано безвiсно вiдсутньою або оголошено померлою, або iншою заiнтересованою особою.

     2. Копiю рiшення суд надсилає вiдповiдному органу державної реєстрацiї актiв цивiльного стану для анулювання актового запису про смерть.

Глава 5. Розгляд судом справ про усиновлення

     Стаття 310. Пiдсуднiсть

     1. Заява про усиновлення дитини або повнолiтньої особи, яка не має матерi, батька або була позбавлена їхнього пiклування, подається до суду за мiсцем їх проживання.

     Стаття 311. Змiст заяви

     1. Заява про усиновлення дитини повинна мiстити: найменування суду, до якого подається заява, iм'я, мiсце проживання заявника, а також прiзвище, iм'я, по батьковi, вiк усиновлюваної дитини, її мiсце проживання, вiдомостi про стан здоров'я дитини. Заява про усиновлення дитини може також мiстити клопотання про змiну прiзвища, iменi, по батьковi, дати, мiсця народження дитини, про запис заявника матiр'ю або батьком дитини.

     2. До заяви про усиновлення дитини за наявностi мають бути доданi такi документи:

     1) копiя свiдоцтва про шлюб, а також письмова згода на це другого з подружжя, засвiдчена нотарiально, - при усиновленнi дитини одним iз подружжя;

     2) медичний висновок про стан здоров'я заявника;

     3) довiдка з мiсця роботи iз зазначенням заробiтної плати або копiя декларацiї про доходи;

     4) документ, що пiдтверджує право власностi або користування жилим примiщенням;

     5) iншi документи, визначенi законом.

     3. До заяви про усиновлення дитини особами без громадянства, що постiйно проживають за межами України, або iноземцями, крiм документiв, зазначених у частинi другiй цiєї статтi, додаються дозвiл уповноваженого органу виконавчої влади, висновок компетентного органу вiдповiдної держави про умови їх життя i можливiсть бути усиновлювачами, дозвiл компетентного органу вiдповiдної держави на в'їзд усиновленої дитини та її постiйне проживання на територiї цiєї держави, зобов'язання усиновлювача, оформлене в нотарiальному порядку, про надання представникам дипломатичної установи України за кордоном iнформацiї про усиновлену дитину та можливостi спiлкування з дитиною.

     4. До заяви громадян України про усиновлення дитини, яка є громадянином iншої держави, крiм документiв, зазначених у частинi другiй цiєї статтi, додаються згода законного представника дитини та згода компетентного органу держави, громадянином якої є дитина.

     5. Документи усиновлювачiв, якi є громадянами iнших держав, мають бути у встановленому законодавством порядку легалiзованi, якщо iнше не встановлено мiжнародними договорами, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України. Такi документи повиннi бути перекладенi українською мовою, а переклад має бути засвiдчений нотарiально.

     6. Заява про усиновлення повнолiтньої особи повинна мiстити вiдомостi, зазначенi у частинi першiй цiєї статтi, а також данi про вiдсутнiсть матерi, батька або позбавлення пiклування. До заяви мають бути доданi документи, зазначенi у пунктi 1 частини другої цiєї статтi, а також згода особи на усиновлення.

     Стаття 312. Пiдготовка справи до розгляду

     1. Суддя пiд час пiдготовки справи про усиновлення дитини до розгляду вирiшує питання про участь у нiй як заiнтересованих осiб вiдповiдного органу опiки та пiклування, а у справах, провадження в яких вiдкрито за заявами iноземних громадян, - уповноваженого органу виконавчої влади.

     2. Орган опiки та пiклування повинен подати суду висновок про доцiльнiсть усиновлення та вiдповiднiсть його iнтересам дитини.

     3. До висновку органу опiки та пiклування мають бути доданi:

     1) акт обстеження умов життя заявника, складений за мiсцем його проживання;

     2) свiдоцтво про народження дитини;

     3) медичний висновок про стан здоров'я дитини, про її фiзичний i розумовий розвиток;

     4) у випадках, встановлених законом, згода батькiв, опiкуна, пiклувальника дитини, закладу охорони здоров'я або навчального закладу, а також самої дитини на усиновлення.

     Суд у разi необхiдностi може вимагати подання iнших документiв.

     Стаття 313. Розгляд справи

     1. Суд розглядає справу про усиновлення дитини за обов'язковою участю заявника, органу опiки та пiклування або уповноваженого органу виконавчої влади, а також дитини, якщо вона за вiком i станом здоров'я усвiдомлює факт усиновлення, з викликом заiнтересованих та iнших осiб, яких суд визнає за потрiбне допитати.

     2. Суд розглядає справу про усиновлення повнолiтньої особи з обов'язковою участю заявника (заявникiв), усиновлюваної особи, з викликом заiнтересованих та iнших осiб, яких суд визнає за потрiбне допитати.

     3. Для забезпечення таємницi усиновлення у випадках, встановлених Сiмейним кодексом України, суд розглядає справу в закритому судовому засiданнi.

     4. Суд перевiряє законнiсть пiдстав для усиновлення, в тому числi наявнiсть згоди усиновлюваної дитини, якщо така згода є необхiдною, або наявнiсть згоди усиновлюваної повнолiтньої особи.

     Стаття 314. Рiшення суду

     1. За результатами розгляду заяви про усиновлення суд ухвалює рiшення.

     2. У разi задоволення заяви суд зазначає у резолютивнiй частинi рiшення про усиновлення дитини або повнолiтньої особи заявником (заявниками).

     3. За клопотанням заявника (заявникiв) суд вирiшує питання про змiну iменi, прiзвища та по батьковi, дати i мiсця народження усиновленої дитини, про змiну iменi, прiзвища, по батьковi усиновленої повнолiтньої особи, про запис усиновлювачiв батьками.

     4. Судовi витрати, пов'язанi з розглядом справи про усиновлення, вiдносяться на рахунок заявника (заявникiв).

     5. Якщо пiсля ухвалення рiшення про усиновлення, але до набрання ним законної сили батьки дитини вiдкликали свою згоду на її усиновлення, суд скасовує своє рiшення i поновлює розгляд справи.

     6. У разi вiдкликання заяви про усиновлення пiсля ухвалення рiшення про усиновлення, але до набрання ним законної сили, суд скасовує своє рiшення i залишає заяву без розгляду.

     7. Усиновлення вважається здiйсненим iз дня набрання законної сили рiшенням суду. Для внесення змiн до актового запису про народження усиновленої дитини або повнолiтньої особи копiя рiшення суду надсилається до органу державної реєстрацiї актiв цивiльного стану за мiсцем ухвалення рiшення, а у справах про усиновлення дiтей iноземцями - також до уповноваженого органу виконавчої влади.

Глава 6. Розгляд судом справ про встановлення фактiв, що мають юридичне значення

     Стаття 315. Справи про встановлення фактiв, що мають юридичне значення

     1. Суд розглядає справи про встановлення факту:

     1) родинних вiдносин мiж фiзичними особами;

     2) перебування фiзичної особи на утриманнi;

     3) калiцтва, якщо це потрiбно для призначення пенсiї або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соцiальному страхуванню;

     4) реєстрацiї шлюбу, розiрвання шлюбу, усиновлення;

     5) проживання однiєю сiм'єю чоловiка та жiнки без шлюбу;

     6) належностi правовстановлюючих документiв особi, прiзвище, iм'я, по батьковi, мiсце i час народження якої, що зазначенi в документi, не збiгаються з прiзвищем, iм'ям, по батьковi, мiсцем i часом народження цiєї особи, зазначеним у свiдоцтвi про народження або в паспортi;

     7) народження особи в певний час у разi неможливостi реєстрацiї органом державної реєстрацiї актiв цивiльного стану факту народження;

     8) смертi особи в певний час у разi неможливостi реєстрацiї органом державної реєстрацiї актiв цивiльного стану факту смертi;

     9) смертi особи, яка пропала безвiсти за обставин, що загрожували їй смертю або дають пiдстави вважати її загиблою вiд певного нещасного випадку внаслiдок надзвичайних ситуацiй техногенного та природного характеру.

     2. У судовому порядку можуть бути встановленi також iншi факти, вiд яких залежить виникнення, змiна або припинення особистих чи майнових прав фiзичних осiб, якщо законом не визначено iншого порядку їх встановлення.

     3. Справи про встановлення факту належностi особi паспорта, вiйськового квитка, квитка про членство в об'єднаннi громадян, а також свiдоцтв, що їх видають органи державної реєстрацiї актiв цивiльного стану, судовому розгляду в окремому провадженнi не пiдлягають.

     4. Суддя вiдмовляє у вiдкриттi провадження у справi, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спiр про право, а якщо спiр про право буде виявлений пiд час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

     Стаття 316. Пiдсуднiсть

     1. Заява фiзичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за мiсцем її проживання.

     2. Пiдсуднiсть справ за заявою громадянина України, який проживає за її межами, про встановлення факту, що має юридичне значення, визначається за його клопотанням ухвалою суддi Верховного Суду.

     Стаття 317. Особливостi провадження у справах про встановлення факту народження або смертi особи на тимчасово окупованiй територiї України

     1. Заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованiй територiї України, визначенiй Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхнiми представниками або iншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої територiї України незалежно вiд мiсця проживання заявника.

     Заява про встановлення факту смертi особи на тимчасово окупованiй територiї України, визначенiй Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхнiми представниками до суду за межами такої територiї України.

     2. Справи про встановлення факту народження або смертi особи на тимчасово окупованiй територiї України, визначенiй Верховною Радою України, розглядаються невiдкладно з моменту надходження вiдповiдної заяви до суду.

     3. У рiшеннi про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованiй територiї України, визначенiй Верховною Радою України, зокрема, мають бути зазначенi встановленi судом данi про дату i мiсце народження особи, про її батькiв.

     4. Ухвалене судом рiшення у справах про встановлення факту народження або смертi особи на тимчасово окупованiй територiї України, визначенiй Верховною Радою України, пiдлягає негайному виконанню.

     Рiшення у справах про встановлення факту народження або смертi особи на тимчасово окупованiй територiї України, визначенiй Верховною Радою України, може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Оскарження рiшення не зупиняє його виконання.

     5. Копiя судового рiшення видається учасникам справи, негайно пiсля проголошення такого рiшення або невiдкладно надсилається судом до органу державної реєстрацiї актiв цивiльного стану за мiсцем ухвалення рiшення для державної реєстрацiї народження або смертi особи.

     Стаття 318. Змiст заяви

     1. У заявi повинно бути зазначено:

     1) який факт заявник просить встановити та з якою метою;

     2) причини неможливостi одержання або вiдновлення документiв, що посвiдчують цей факт;

     3) докази, що пiдтверджують факт.

     2. До заяви додаються докази, що пiдтверджують викладенi в заявi обставини, i довiдка про неможливiсть вiдновлення втрачених документiв.

     Стаття 319. Змiст рiшення суду про встановлення факту, що має юридичне значення

     1. У рiшеннi суду повинно бути зазначено вiдомостi про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на пiдставi яких суд установив цей факт.

     2. Рiшення суду про встановлення факту, який пiдлягає реєстрацiї в органах державної реєстрацiї актiв цивiльного стану або нотарiальному посвiдченню, не замiнює собою документiв, що видаються цими органами, а є тiльки пiдставою для одержання зазначених документiв.

Глава 7. Розгляд судом справ про вiдновлення прав на втраченi цiннi папери на пред'явника та векселi

     Стаття 320. Пiдсуднiсть

     1. Особа, яка втратила цiнний папiр на пред'явника або вексель, може звернутися до суду iз заявою про визнання їх недiйсними i про вiдновлення її прав на втрачений цiнний папiр.

     2. Заява подається до суду за мiсцезнаходженням емiтента цiнного папера на пред'явника або за мiсцем платежу за векселем.

     Стаття 321. Змiст заяви

     1. У заявi до суду про визнання втраченого цiнного папера на пред'явника або векселя недiйсним та вiдновлення прав на них повинно бути зазначено:

     1) iм'я i мiсце проживання заявника, найменування та мiсцезнаходження юридичної особи - заявника;

     2) обставини, за яких втрачено цiнний папiр на пред'явника або вексель;

     3) повну i точну назву емiтента втраченого цiнного папера на пред'явника i його реквiзити, а для векселя - вид, номер бланка, суму векселя, дату i мiсце складання, строк та мiсце платежу, найменування векселедавця та iнших, вiдомих заявнику, зобов'язаних за векселем осiб, а також першого векселедержателя.

     Стаття 322. Ухвала суду до судового розгляду

     1. Суд, одержавши заяву, своєю ухвалою постановляє:

     1) зробити публiкацiю про виклик держателя втраченого цiнного папера на пред'явника або векселя до суду;

     2) заборонити здiйснювати будь-якi операцiї за втраченим цiнним папером на пред'явника або за векселем.

     2. Ухвала надсилається емiтенту втраченого цiнного папера на пред'явника. У справi про визнання недiйсним втраченого векселя та вiдновлення прав на нього ухвала суду надсилається негайно зобов'язаним за векселем особам, якщо їх адреси вiдомi суду, а також, якщо строк платежу за векселем не настав, на адресу всiх нотарiусiв вiдповiдного нотарiального округу, на територiї якого знаходиться мiсце платежу за векселем. При пред'явленнi векселя нотарiусу для вчинення протесту, щодо якого постановлено ухвалу, якою заборонено будь-якi операцiї за ним, нотарiус зобов'язаний повiдомити вiдповiдний суд про пред'явлення такого векселя для вчинення протесту.

     3. З дати постановлення ухвали суду зупиняється перебiг усiх строкiв щодо обiгу втраченого цiнного папера на пред'явника або векселя, встановлених законодавством про обiг векселiв.

     Стаття 323. Змiст публiкацiї

     1. Публiкацiя про виклик держателя втраченого цiнного папера на пред'явника або векселя, з приводу яких подано заяву до суду, повинна мiстити iнформацiю, визначену пунктами 1 i 3 частини першої статтi 321 цього Кодексу, а також пропозицiю держателя втраченого цiнного папера на пред'явника або векселя повiдомити суд у тримiсячний строк про свої права на цiнний папiр або вексель.

     2. Публiкацiя робиться за рахунок заявника у мiсцевiй газетi за мiсцезнаходженням емiтента цiнного папера або за мiсцем платежу векселя, а також в одному з офiцiйних друкованих видань.

     Стаття 324. Обов'язки держателя втраченого цiнного папера на пред'явника або векселя

     1. Держатель втраченого цiнного папера на пред'явника або векселя повинен у встановлений строк подати до суду, який постановив ухвалу, разом з цiнним папером на пред'явника або векселем заяву про те, що вiн є його держателем.

     Стаття 325. Строк пред'явлення позову заявником до держателя втраченого цiнного папера на пред'явника або векселя

     1. Якщо держатель втраченого цiнного папера на пред'явника або векселя подасть заяву до суду, суд постановляє ухвалу про залишення заяви про визнання втраченого цiнного папера на пред'явника або векселя недiйсним i вiдновлення прав на нього без розгляду та встановлює строк для пред'явлення заявником позову в загальному порядку до держателя цього цiнного папера на пред'явника або векселя про їх витребування.

     2. Строк пред'явлення позову заявником до держателя втраченого цiнного папера на пред'явника або векселя не може бути бiльшим двох мiсяцiв.

     3. Якщо заявник у встановлений судом строк не пред'явить позову до держателя втраченого цiнного папера на пред'явника або векселя, суд постановляє ухвалу про зняття заборони здiйснювати будь-якi операцiї за цiнним папером на пред'явника або за векселем.

     4. Копiя ухвали надсилається особам, зазначеним у частинi другiй статтi 322 цього Кодексу.

     Стаття 326. Призначення справи до розгляду

     1. Якщо протягом тримiсячного строку з дня публiкацiї про виклик держателя втраченого цiнного папера на пред'явника або векселя не надiйде заяви, зазначеної у частинi першiй статтi 324 цього Кодексу, суд призначає справу до розгляду.

     2. Про день розгляду справи суд повiдомляє заявника, емiтента втраченого цiнного папера на пред'явника або зобов'язаних за векселем осiб.

     Стаття 327. Вирiшення справи

     1. За результатами розгляду справи суд ухвалює рiшення про визнання втраченого цiнного папера на пред'явника або векселя недiйсним або про вiдмову в задоволеннi заявленої вимоги. Рiшення про визнання втраченого цiнного папера на пред'явника або векселя недiйсним є пiдставою для видачi заявниковi цiнного папера на пред'явника замiсть визнаного недiйсним або проведення визначених ним операцiй; для здiйснення платежу за векселем або для видачi заявниковi векселя замiсть визнаного недiйсним та для вiдновлення зобов'язаними за векселем особами передавальних написiв.

     2. Рiшення суду про визнання недiйсним втраченого цiнного папера на пред'явника або векселя публiкується в порядку, встановленому частиною другою статтi 323 цього Кодексу.

     Стаття 328. Права держателя цiнного папера на пред'явника або векселя щодо вiдшкодування збиткiв

     1. У разi ухвалення судом рiшення про вiдмову в задоволеннi заявленої вимоги держатель цiнного папера на пред'явника або векселя має право звернутися до суду iз заявою про вiдшкодування за рахунок заявника збиткiв, заподiяних йому забороною здiйснювати будь-якi операцiї за цiнним папером на пред'явника або за векселем.

     2. Держатель цiнного папера на пред'явника або векселя, який не заявив вчасно з будь-яких причин про своє право на цiнний папiр на пред'явника або вексель, може пред'явити позов до особи, за якою визнано право на цiнний папiр на пред'явника або на вексель.

Глава 8. Розгляд судом справ про передачу безхазяйної нерухомої речi у комунальну власнiсть

     Стаття 329. Пiдсуднiсть

     1. Заява про передачу безхазяйної нерухомої речi у власнiсть територiальної громади за умов, визначених Цивiльним кодексом України, подається до суду за мiсцезнаходженням цiєї речi органом, уповноваженим управляти майном вiдповiдної територiальної громади.

     Стаття 330. Змiст заяви

     1. У заявi про передачу безхазяйної нерухомої речi у власнiсть вiдповiдної територiальної громади повинно бути зазначено, яку нерухому рiч заявник просить передати у власнiсть територiальної громади, основнi характеристики нерухомої речi, посилання на документи про взяття безхазяйної нерухомої речi на облiк органом, що здiйснює державну реєстрацiю прав на нерухоме майно, друкованi засоби масової iнформацiї, в яких було зроблено оголошення про взяття вiдповiдної нерухомої речi на облiк.

     Стаття 331. Вiдмова в прийняттi заяви

     1. Суд вiдмовляє в прийняттi заяви про передачу безхазяйної нерухомої речi у власнiсть територiальної громади, якщо вона не взята на облiк органом, який здiйснює державну реєстрацiю права на нерухоме майно, або якщо заяву подано до закiнчення одного року з дня взяття її на облiк.

     Стаття 332. Розгляд справи

     1. Справа про передачу безхазяйної нерухомої речi у власнiсть територiальної громади розглядається судом за участю заявника з обов'язковим повiдомленням усiх заiнтересованих осiб.

     Стаття 333. Рiшення суду

     1. Суд, встановивши, що нерухома рiч є безхазяйною та взята на облiк органом, який здiйснює державну реєстрацiю прав на нерухоме майно, а також що сплив один рiк з дня взяття на облiк нерухомої речi, ухвалює рiшення про передачу безхазяйної нерухомої речi у власнiсть вiдповiдної територiальної громади.

Глава 9. Розгляд судом справ про визнання спадщини вiдумерлою

     Стаття 334. Пiдсуднiсть

     1. Заява про визнання спадщини вiдумерлою у випадках, встановлених Цивiльним кодексом України, подається до суду за мiсцем вiдкриття спадщини або за мiсцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини.

     Стаття 335. Змiст заяви

     1. У заявi про визнання спадщини вiдумерлою мають бути зазначенi вiдомостi про час i мiсце вiдкриття спадщини, про майно, що становить спадщину, а також докази, якi свiдчать про належнiсть цього майна спадкодавцю, про вiдсутнiсть спадкоємцiв за заповiтом i за законом, або про усунення їх вiд права на спадкування, або про неприйняття ними спадщини, або про вiдмову вiд її прийняття.

     Стаття 336. Вiдмова в прийняттi заяви

     1. Суд вiдмовляє в прийняттi заяви про визнання спадщини вiдумерлою, якщо заява подана до закiнчення одного року з часу вiдкриття спадщини.

     Стаття 337. Розгляд справи

     1. Справа про визнання спадщини вiдумерлою розглядається судом з обов'язковою участю заявника та з обов'язковим повiдомленням усiх заiнтересованих осiб.

     2. Справа про визнання спадщини вiдумерлою розглядається судом з обов'язковим залученням до участi у справi органiв мiсцевого самоврядування за мiсцем вiдкриття спадщини та (або) за мiсцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини.

     Стаття 338. Рiшення суду

     1. Суд, встановивши, що спадкоємцi за заповiтом i за законом вiдсутнi або спадкоємцi усуненi вiд права на спадкування, або спадкоємцi не прийняли спадщину чи вiдмовилися вiд її прийняття, ухвалює рiшення про визнання спадщини вiдумерлою та про передачу її територiальнiй громадi вiдповiдно до закону.

Глава 10. Розгляд заяви про надання особi психiатричної допомоги у примусовому порядку

     Стаття 339. Пiдсуднiсть

     1. За умов, визначених Законом України "Про психiатричну допомогу", заява лiкаря-психiатра про проведення психiатричного огляду особи у примусовому порядку, про надання особi амбулаторної психiатричної допомоги та її продовження в примусовому порядку подається до суду за мiсцем проживання особи, а заява представника психiатричного закладу про госпiталiзацiю особи до психiатричного закладу у примусовому порядку та заява про продовження такої госпiталiзацiї подаються до суду за мiсцезнаходженням зазначеного закладу.

     2. Заява особи, якiй за рiшенням суду надається амбулаторна психiатрична допомога у примусовому порядку, або її законного представника про припинення цiєї допомоги подається до суду за мiсцем проживання особи, а про припинення госпiталiзацiї до психiатричного закладу у примусовому порядку - до суду за мiсцезнаходженням психiатричного закладу.

     Стаття 340. Змiст заяви i строк її подання

     1. У заявi про проведення психiатричного огляду фiзичної особи у примусовому порядку, про надання особi амбулаторної психiатричної допомоги у примусовому порядку та її продовження, про госпiталiзацiю до психiатричного закладу у примусовому порядку та продовження такої госпiталiзацiї повиннi бути зазначенi пiдстави для надання психiатричної допомоги у примусовому порядку, встановленi законом.

     2. До заяви про психiатричний огляд або надання амбулаторної психiатричної допомоги у примусовому порядку додається висновок лiкаря-психiатра, а про продовження примусово амбулаторної психiатричної допомоги, про примусову госпiталiзацiю, її продовження - висновок комiсiї лiкарiв-психiатрiв та iншi вiдповiднi матерiали.

     3. У заявi фiзичної особи або її законного представника про припинення амбулаторної психiатричної допомоги чи госпiталiзацiї до психiатричного закладу у примусовому порядку мають бути зазначенi обставини i докази, на яких ґрунтуються цi вимоги.

     4. У випадках, коли вiдповiдно до закону госпiталiзацiя у примусовому порядку була проведена за рiшенням лiкаря-психiатра i визнана доцiльною комiсiєю лiкарiв-психiатрiв, психiатричний заклад, в якому перебуває особа, направляє до суду заяву про її госпiталiзацiю у примусовому порядку протягом 24 годин.

     Стаття 341. Розгляд справи

     1. Заява про надання психiатричної допомоги у примусовому порядку розглядається судом у такi строки з дня її надходження до суду: про госпiталiзацiю особи до психiатричного закладу - протягом 24 годин; про психiатричний огляд - протягом трьох днiв; про надання амбулаторної психiатричної допомоги, її продовження та продовження госпiталiзацiї - протягом десяти днiв.

     2. Справа за заявою про надання психiатричної допомоги у примусовому порядку чи про припинення надання амбулаторної психiатричної допомоги, госпiталiзацiю у примусовому порядку розглядається за присутностi особи, стосовно якої вирiшується питання про надання їй психiатричної допомоги у примусовому порядку, з обов'язковою участю прокурора, лiкаря-психiатра, представника психiатричного закладу, що подав заяву, та законного представника особи, стосовно якої розглядаються питання, пов'язанi з наданням психiатричної допомоги.

     3. З урахуванням стану здоров'я особи, стосовно якої вирiшується питання про надання їй психiатричної допомоги у примусовому порядку, її участь у розглядi справи може вiдбуватися у режимi вiдеоконференцiї з психiатричного закладу, в якому перебуває така особа, про що суд зазначає в ухвалi про вiдкриття провадження у справi.

     Стаття 342. Рiшення суду

     1. Залежно вiд встановлених обставин суд ухвалює рiшення про задоволення заяви або про вiдмову в її задоволеннi, яке пiдлягає негайному виконанню. Оскарження рiшення не зупиняє його виконання.

     2. Рiшення про задоволення заяви лiкаря-психiатра, представника психiатричного закладу є пiдставою для надання вiдповiдної психiатричної допомоги у примусовому порядку.

     3. Рiшення про вiдмову в задоволеннi заяви про продовження амбулаторної психiатричної допомоги, продовження госпiталiзацiї, а також рiшення про задоволення заяви фiзичної особи чи її законного представника є пiдставою для припинення надання зазначеної примусової психiатричної допомоги.

     4. Якщо пiд час судового засiдання особа заявляє про застосування до неї насильства пiд час примусової госпiталiзацiї або, незалежно вiд наявностi заяви особи, якщо її зовнiшнiй вигляд, стан чи iншi вiдомi суддi обставини дають пiдстави для обґрунтованої пiдозри порушення вимог законодавства пiд час примусової госпiталiзацiї, суддя зобов'язаний забезпечити невiдкладне проведення судово-медичного обстеження особи та надiслати вiдповiдному органу досудового розслiдування окрему ухвалу щодо необхiдностi проведення дослiдження фактiв застосування насильства та вжиття необхiдних заходiв для забезпечення безпеки особи згiдно iз законодавством.

Глава 11. Розгляд судом справ про примусову госпiталiзацiю до протитуберкульозного закладу

     Стаття 343. Пiдсуднiсть

     1. Заява про примусову госпiталiзацiю до протитуберкульозного закладу або про продовження строку примусової госпiталiзацiї хворого на заразну форму туберкульозу подається до суду за мiсцезнаходженням протитуберкульозного закладу, який здiйснює медичний (диспансерний) нагляд за цим хворим, або до суду за мiсцем виявлення такого хворого.

     Стаття 344. Змiст i строк подання заяви

     1. У заявi про примусову госпiталiзацiю до протитуберкульозного закладу або про продовження строку примусової госпiталiзацiї мають бути зазначенi встановленi законом пiдстави для такої госпiталiзацiї. До заяви додається мотивований висновок лiкаря про необхiднiсть примусової госпiталiзацiї до протитуберкульозного закладу або про продовження строку примусової госпiталiзацiї, в якому зазначається строк, протягом якого буде проведено лiкування.

     2. Заява подається протягом 24 годин з часу виявлення порушення хворим на заразну форму туберкульозу протиепiдемiчного режиму.

     Стаття 345. Розгляд справи

     1. Справи про примусову госпiталiзацiю до протитуберкульозного закладу або про продовження строку примусової госпiталiзацiї суд розглядає не пiзнiше 24 годин пiсля вiдкриття провадження у справi. Особi має бути надано право особистої участi в судовому засiданнi, за винятком випадкiв, коли за даними протитуберкульозного закладу така особа становить загрозу розповсюдження хвороби.

     2. Участь у розглядi справи представника протитуберкульозного закладу, за заявою якого вiдкрито провадження у справi, представника особи, стосовно якої вирiшується питання про примусову госпiталiзацiю або про продовження строку примусової госпiталiзацiї, є обов'язковою.

     Стаття 346. Рiшення суду

     1. Розглянувши заяву про примусову госпiталiзацiю до протитуберкульозного закладу або про продовження строку примусової госпiталiзацiї, суд ухвалює рiшення, яким вiдхиляє або задовольняє заяву.

     2. Рiшення про задоволення заяви, зазначеної у частинi першiй цiєї статтi, пiдлягає негайному виконанню та є пiдставою для примусової госпiталiзацiї або продовження строку примусової госпiталiзацiї особи в протитуберкульозному закладi на встановлений законом строк.

     3. Пiсля набрання законної сили рiшенням суду про примусову госпiталiзацiю до протитуберкульозного закладу або про продовження строку примусової госпiталiзацiї суд надсилає рiшення вiдповiдному органу мiсцевого самоврядування для вжиття заходiв щодо охорони майна особи, стосовно якої ухвалено рiшення суду.

Глава 12. Розгляд судом справ про розкриття банками iнформацiї, яка мiстить банкiвську таємницю, щодо юридичних та фiзичних осiб

     Стаття 347. Пiдсуднiсть

     1. Заява про розкриття банком iнформацiї, яка мiстить банкiвську таємницю, щодо юридичної або фiзичної особи у випадках, встановлених законом, подається до суду за мiсцезнаходженням банку, що обслуговує таку юридичну або фiзичну особу.

     Стаття 348. Змiст заяви

     1. У заявi до суду про розкриття банком iнформацiї, яка мiстить банкiвську таємницю, щодо юридичної або фiзичної особи має бути зазначено:

     1) найменування суду, до якого подається заява;

     2) iм'я (найменування) заявника та особи, щодо якої вимагається розкриття iнформацiї, яка мiстить банкiвську таємницю, їх мiсце проживання або мiсцезнаходження, а також iм'я представника заявника, коли заява подається представником;

     3) найменування та мiсцезнаходження банку, що обслуговує особу, щодо якої необхiдно розкрити банкiвську таємницю;

     4) обґрунтування необхiдностi та обставини, за яких вимагається розкрити iнформацiю, що мiстить банкiвську таємницю, щодо особи, iз зазначенням положень законiв, якi надають вiдповiднi повноваження, або прав та iнтересiв, якi порушено;

     5) обсяги (межi розкриття) iнформацiї, яка мiстить банкiвську таємницю, щодо особи та мету її використання.

     Стаття 349. Розгляд справи

     1. Справа про розкриття банком iнформацiї, яка мiстить банкiвську таємницю, розглядається у п'ятиденний строк з дня надходження заяви у закритому судовому засiданнi з повiдомленням заявника, особи, щодо якої вимагається розкриття банкiвської таємницi, та банку, а у випадках, коли справа розглядається з метою охорони державних iнтересiв та нацiональної безпеки, - з повiдомленням лише заявника.

     2. Неявка в судове засiдання без поважних причин заявника та (або) особи, щодо якої вимагається розкриття банкiвської таємницi, чи їх представникiв або представника банку не перешкоджає розгляду справи, якщо суд не визнав їхню участь обов'язковою.

     3. Якщо пiд час розгляду справи буде встановлено, що заява ґрунтується на спорi, який розглядається в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду i роз'яснює заiнтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних пiдставах.

     Стаття 350. Рiшення суду

     1. У рiшеннi про розкриття банком iнформацiї, яка мiстить банкiвську таємницю, щодо юридичної або фiзичної особи зазначаються:

     1) iм'я (найменування) одержувача iнформацiї, його мiсце проживання або мiсцезнаходження, а також iм'я представника одержувача, якщо iнформацiя надається представниковi;

     2) iм'я (найменування) особи, щодо якої банк має розкрити iнформацiю, яка мiстить банкiвську таємницю, мiсце проживання або мiсцезнаходження цiєї особи;

     3) найменування та мiсцезнаходження банку, що обслуговує особу, щодо якої необхiдно розкрити банкiвську таємницю;

     4) обсяги (межi розкриття) iнформацiї, яка мiстить банкiвську таємницю, що має бути надана банком одержувачу, та мета її використання.

     2. Якщо пiд час судового розгляду буде встановлено, що заявник вимагає розкрити iнформацiю, яка мiстить банкiвську таємницю, щодо юридичної або фiзичної особи без пiдстав i повноважень, визначених законом, то суд ухвалює рiшення про вiдмову в задоволеннi заяви.

     3. Ухвалене судом рiшення пiдлягає негайному виконанню. Копiї рiшення суд надсилає банку, що обслуговує юридичну або фiзичну особу, заявнику та особi, щодо якої надається iнформацiя. Особа, щодо якої банк розкриває банкiвську таємницю, або заявник мають право у п'ятиденний строк оскаржити ухвалене судом рiшення до апеляцiйного суду в установленому порядку. Оскарження рiшення не зупиняє його виконання.

Глава 13. Розгляд судом справ про видачу i продовження обмежувального припису

     Стаття 3501. Пiдсуднiсть

     1. Заява про видачу обмежувального припису подається до суду за мiсцем проживання (перебування) особи, яка постраждала вiд домашнього насильства або насильства за ознакою статi, а якщо зазначена особа перебуває у закладi, що належить до загальних чи спецiалiзованих служб пiдтримки постраждалих осiб, - за мiсцезнаходженням цього закладу.

     Стаття 3502. Особи, якi можуть бути заявниками

     1. Заява про видачу обмежувального припису може бути подана:

     1) особою, яка постраждала вiд домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України "Про запобiгання та протидiю домашньому насильству";

     2) особою, яка постраждала вiд насильства за ознакою статi, або її представником - у випадках, визначених Законом України "Про забезпечення рiвних прав та можливостей жiнок i чоловiкiв";

     3) батьками та iншими законними представниками дитини, родичами дитини (баба, дiд, повнолiтнi брат, сестра), мачухою або вiтчимом дитини, а також органом опiки та пiклування в iнтересах дитини, яка постраждала вiд домашнього насильства, - у випадках, визначених Законом України "Про запобiгання та протидiю домашньому насильству", або постраждала вiд насильства за ознакою статi, - у випадках, визначених Законом України "Про забезпечення рiвних прав та можливостей жiнок i чоловiкiв";

     4) опiкуном, органом опiки та пiклування в iнтересах недiєздатної особи, яка постраждала вiд домашнього насильства, - у випадках, визначених Законом України "Про запобiгання та протидiю домашньому насильству", або постраждала вiд насильства за ознакою статi, - у випадках, визначених Законом України "Про забезпечення рiвних прав та можливостей жiнок i чоловiкiв".

     Стаття 3503. Заiнтересованi особи у справах про видачу обмежувального припису

     1. Заiнтересованими особами у справах про видачу обмежувального припису є особи, стосовно яких подано заяву про видачу обмежувального припису.

     2. Заiнтересованими особами також можуть бути iншi фiзичнi особи, прав та iнтересiв яких стосується заява про видачу обмежувального припису, а також органи державної влади та органи мiсцевого самоврядування у межах їх компетенцiї.

     Стаття 3504. Змiст заяви

     1. У заявi про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено:

     1) найменування суду, до якого подається заява;

     2) iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi) заявника та заiнтересованої особи, їх мiсце проживання чи перебування, поштовий iндекс, вiдомi номери засобiв зв'язку та адреси електронної пошти, у разi якщо заява подається особою, зазначеною у пунктах 3 i 4 частини першої статтi 3502 цього Кодексу, - процесуальне становище особи, яка подає заяву, iз зазначенням її iменi (прiзвища, iменi та по батьковi), мiсця проживання чи перебування, поштового iндексу, вiдомих номерiв засобiв зв'язку та адреси електронної пошти, а також iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi) дитини або недiєздатної особи, в iнтересах якої подається заява, мiсце її проживання чи перебування, поштовий iндекс, вiдомi номери засобiв зв'язку та адреси електронної пошти, якщо такi вiдомi;

     3) обставини, що свiдчать про необхiднiсть видачi судом обмежувального припису, та докази, що їх пiдтверджують (за наявностi).

     2. У разi неможливостi надати докази, визначенi пунктом 3 частини першої цiєї статтi, до заяви може бути додано клопотання про їх витребування.

     Стаття 3505. Розгляд справи

     1. Справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заiнтересованих осiб. У разi якщо участь заявника становить загрозу подальшої дискримiнацiї чи насильства для нього, справа може розглядатися без його участi.

     Неявка належним чином повiдомлених заiнтересованих осiб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису.

     2. Суд розглядає справу про видачу обмежувального припису не пiзнiше 72 годин пiсля надходження заяви про видачу обмежувального припису до суду.

     3. Судовi витрати, пов'язанi з розглядом справи про видачу обмежувального припису, вiдносяться на рахунок держави.

     Стаття 3506. Рiшення суду

     1. Розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рiшення про задоволення заяви або про вiдмову в її задоволеннi.

     2. У разi задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у виглядi одного чи декiлькох заходiв тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статi, передбачених Законом України "Про запобiгання та протидiю домашньому насильству" або Законом України "Про забезпечення рiвних прав та можливостей жiнок i чоловiкiв", на строк вiд одного до шести мiсяцiв.

     3. Обмежувальний припис, виданий судом стосовно особи, яка на момент винесення рiшення суду не досягла вiсiмнадцятирiчного вiку, не може обмежувати право проживання (перебування) цiєї особи у мiсцi свого постiйного проживання (перебування).

     4. Рiшення суду про видачу обмежувального припису пiдлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.

     Стаття 3507. Продовження обмежувального припису

     1. За заявою осiб, визначених статтею 3502 цього Кодексу, обмежувальний припис може бути продовжений судом на строк не бiльше шести мiсяцiв пiсля закiнчення строку, встановленого рiшенням суду згiдно з частиною другою статтi 3506 цього Кодексу.

     Стаття 3508. Вручення рiшення суду, повiдомлення про видачу або продовження обмежувального припису

     1. Копiї повного рiшення суду вручаються учасникам справи, якi були присутнi у судовому засiданнi, негайно пiсля проголошення такого рiшення. Учасникам справи, якi не були присутнi у судовому засiданнi, копiя рiшення суду надсилається рекомендованим листом з повiдомленням про вручення негайно, але не пiзнiше наступного дня з дня ухвалення рiшення.

     2. Про видачу або продовження обмежувального припису суд не пiзнiше наступного дня з дня ухвалення рiшення повiдомляє уповноваженi пiдроздiли органiв Нацiональної полiцiї України за мiсцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано або продовжено обмежувальний припис, на профiлактичний облiк, а також районнi, районнi у мiстах Києвi i Севастополi державнi адмiнiстрацiї та виконавчi органи сiльських, селищних, мiських, районних у мiстах рад за мiсцем проживання (перебування) заявника.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 07.12.2017р. N 2229-VIII)

Роздiл V
ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РIШЕНЬ

Глава 1. Апеляцiйне провадження

§ 1. Апеляцiйна скарга

     Стаття 351. Суди апеляцiйної iнстанцiї

поширюються повноваження вiдповiдного апеляцiйного суду) знаходиться мiсцевий суд, який ухвалив судове рiшення, що оскаржується, якщо iнше не передбачено цим Кодексом.

     Судом апеляцiйної iнстанцiї у справах про визнання необґрунтованими активiв та їх стягнення в дохiд держави є Апеляцiйна палата Вищого антикорупцiйного суду, крiм випадкiв, передбачених частиною третьою статтi 26 цього Кодексу.

     2. Верховний Суд переглядає в апеляцiйному порядку судовi рiшення апеляцiйних судiв, ухваленi ними як судами першої iнстанцiї.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 31.10.2019р. N 263-IX)

     Стаття 352. Право апеляцiйного оскарження

     1. Учасники справи, а також особи, якi не брали участi у справi, якщо суд вирiшив питання про їхнi права, свободи, iнтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляцiйному порядку рiшення суду першої iнстанцiї повнiстю або частково.

     2. Учасники справи, особи, якi не брали участi у справi, якщо суд вирiшив питання про їхнi права, свободи, iнтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляцiйному порядку ухвали суду першої iнстанцiї окремо вiд рiшення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, якi не передбаченi статтею 353 цього Кодексу, окремо вiд рiшення суду не допускається.

     3. Пiсля вiдкриття апеляцiйного провадження за апеляцiйною скаргою особи, яка не брала участi у справi, але суд вирiшив питання про її права, свободи, iнтереси та (або) обов'язки, така особа користується процесуальними правами i несе процесуальнi обов'язки учасника справи.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 15.01.2020р. N 460-IX)

     Стаття 353. Ухвали, на якi можуть бути поданi скарги окремо вiд рiшення суду

     1. Окремо вiд рiшення суду можуть бути оскарженi в апеляцiйному порядку ухвали суду першої iнстанцiї щодо:

     1) вiдмови у видачi судового наказу;

     2) забезпечення доказiв, вiдмови в забезпеченнi доказiв чи скасування ухвали про забезпечення доказiв;

     3) забезпечення позову, замiни заходу забезпечення позову;

     4) скасування забезпечення позову, вiдмови в скасуваннi чи замiнi заходiв забезпечення позову або вiдмови у забезпеченнi позову;

     5) зустрiчного забезпечення або змiни чи скасування зустрiчного забезпечення;

     6) повернення заяви позивачевi (заявниковi);

     7) вiдмови у вiдкриттi провадження у справi;

     8) виключено;

     9) передачi справи на розгляд iншого суду;

     10) вiдмови поновити або продовжити пропущений процесуальний строк;

     11) затвердження мирової угоди;

     12) призначення експертизи;

     13) визначення розмiру судових витрат;

     14) зупинення провадження у справi;

     15) закриття провадження у справi;

     16) залишення позову (заяви) без розгляду;

     17) окрема ухвала;

     18) стягнення штрафу в порядку процесуального примусу;

     19) внесення або вiдмови у внесеннi виправлень у рiшення;

     20) вiдмови ухвалити додаткове рiшення;

     21) роз'яснення або вiдмови у роз'ясненнi судового рiшення;

     22) повернення заяви про перегляд заочного рiшення;

     23) вiдмови у вiдкриттi провадження за нововиявленими або виключними обставинами, вiдмови в задоволеннi заяви про перегляд судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами;

     24) поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання;

     25) виправлення помилки у виконавчому документi або визнання його таким, що не пiдлягає виконанню;

     26) вiдстрочення i розстрочення, змiни чи встановлення способу i порядку виконання рiшення;

     27) розгляду скарг на дiї (бездiяльнiсть) органiв державної виконавчої служби, приватного виконавця;

     28) замiни сторони у справi (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження;

     29) повороту виконання рiшення суду чи вiдмови у поворотi виконання рiшення;

     30) звернення стягнення на грошовi кошти, що належать iншим особам, чи нерухоме майно, право власностi на яке не зареєстровано в установленому законом порядку;

     31) тимчасового обмеження у правi виїзду за межi України;

     311) скасування тимчасового обмеження у правi виїзду за межi України;

     32) визначення частки майна боржника у майнi, яким вiн володiє спiльно з iншими особами;

     33) тимчасового влаштування дитини до дитячого або лiкувального закладу;

     34) оголошення розшуку вiдповiдача (боржника) або дитини;

     35) примусового проникнення до житла;

     36) звiльнення (призначення) опiкуна чи пiклувальника;

     37) вiдмови у вiдкриттi провадження у справi про скасування рiшення третейського суду, мiжнародного комерцiйного арбiтражу;

     38) повернення заяви про скасування рiшення третейського суду, мiжнародного комерцiйного арбiтражу;

     39) повернення заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рiшення третейського суду або заяви про визнання i надання дозволу на виконання рiшення мiжнародного комерцiйного арбiтражу;

     40) залишення без розгляду заяви про вiдновлення втраченого судового провадження;

     41) вiдновлення повнiстю або частково втраченого судового провадження чи вiдмови в його вiдновленнi.

     2. Заперечення на ухвали, що не пiдлягають оскарженню окремо вiд рiшення суду, включаються до апеляцiйної скарги на рiшення суду.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 03.07.2018р. N 2475-VIII, вiд 15.01.2020р. N 460-IX)

     Стаття 354. Строк на апеляцiйне оскарження

     1. Апеляцiйна скарга на рiшення суду подається протягом тридцяти днiв, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днiв з дня його (її) проголошення.

     Якщо в судовому засiданнi було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рiшення або у разi розгляду справи (вирiшення питання) без повiдомлення (виклику) учасникiв справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рiшення.

     2. Учасник справи, якому повне рiшення або ухвала суду не були врученi у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляцiйне оскарження:

     1) на рiшення суду - якщо апеляцiйна скарга подана протягом тридцяти днiв з дня вручення йому повного рiшення суду;

     2) на ухвали суду - якщо апеляцiйна скарга подана протягом п'ятнадцяти днiв з дня вручення йому вiдповiдної ухвали суду.

     3. Строк на апеляцiйне оскарження може бути також поновлений в разi пропуску з iнших поважних причин, крiм випадкiв, зазначених у частинi другiй статтi 358 цього Кодексу.

     Стаття 355. Порядок подання апеляцiйної скарги

     1. Апеляцiйна скарга подається безпосередньо до суду апеляцiйної iнстанцiї.

     Стаття 356. Форма i змiст апеляцiйної скарги

     1. Апеляцiйна скарга подається у письмовiй формi.

     2. В апеляцiйнiй скарзi мають бути зазначенi:

     1) найменування суду, до якого подається скарга;

     2) повне найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi) (для фiзичних осiб) особи, яка подає апеляцiйну скаргу, її мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання чи перебування (для фiзичних осiб), поштовий iндекс, iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України, реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв (для фiзичних осiб) за його наявностi або номер i серiя паспорта для фiзичних осiб - громадян України, номери засобiв зв'язку та електронної пошти, офiцiйна електронна адреса, за наявностi;

     3) повне найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi) (для фiзичних осiб) iнших учасникiв справи, їх мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання чи перебування (для фiзичних осiб);

     4) рiшення або ухвала, що оскаржуються;

     5) в чому полягає незаконнiсть i (або) необґрунтованiсть рiшення або ухвали (неповнота встановлення обставин, якi мають значення для справи, та (або) неправильнiсть установлення обставин, якi мають значення для справи, внаслiдок необґрунтованої вiдмови у прийняттi доказiв, неправильного їх дослiдження чи оцiнки, неподання доказiв з поважних причин та (або) неправильне визначення вiдповiдно до встановлених судом обставин правовiдносин тощо);

     6) новi обставини, що пiдлягають встановленню, докази, якi пiдлягають дослiдженню чи оцiнцi, обґрунтування поважностi причин неподання доказiв до суду першої iнстанцiї, заперечення проти доказiв, використаних судом першої iнстанцiї;

     7) клопотання особи, яка подала скаргу;

     8) дата отримання копiї судового рiшення суду першої iнстанцiї, що оскаржується;

     9) перелiк документiв та iнших матерiалiв, що додаються.

     3. Апеляцiйна скарга пiдписується особою, яка її подає, або представником такої особи.

     4. До апеляцiйної скарги додаються:

     1) довiренiсть або iнший документ, що посвiдчує повноваження представника, якщо апеляцiйна скарга подана представником i цi документи ранiше не подавалися;

     2) копiї скарги та доданих письмових матерiалiв вiдповiдно до кiлькостi учасникiв справи;

     3) документи, що пiдтверджують сплату судового збору у встановлених порядку i розмiрi, або документи, якi пiдтверджують пiдстави звiльнення вiд сплати судового збору вiдповiдно до закону;

     4) докази, що пiдтверджують дату отримання копiї оскаржуваного судового рiшення суду першої iнстанцiї (за наявностi).

     5. Якщо апеляцiйна скарга подається особою, звiльненою вiд сплати судового збору вiдповiдно до закону, у нiй зазначаються пiдстави звiльнення вiд сплати судового збору.

§ 2. Вiдкриття апеляцiйного провадження

     Стаття 357. Залишення апеляцiйної скарги без руху, повернення апеляцiйної скарги

     1. Апеляцiйна скарга реєструється у день її надходження до суду апеляцiйної iнстанцiї та не пiзнiше наступного дня передається суддi-доповiдачу, визначеному в порядку, встановленому статтею 33 цього Кодексу.

     2. До апеляцiйної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статтi 185 цього Кодексу.

     3. Апеляцiйна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана пiсля закiнчення строкiв, установлених статтею 354 цього Кодексу, i особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо пiдстави, вказанi нею у заявi, визнанi неповажними. При цьому протягом десяти днiв з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляцiйної iнстанцiї з заявою про поновлення строку або вказати iншi пiдстави для поновлення строку.

     4. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказанi нею пiдстави для поновлення строку на апеляцiйне оскарження будуть визнанi неповажними, суд вiдмовляє у вiдкриттi апеляцiйного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

     5. Апеляцiйна скарга не приймається до розгляду i повертається судом апеляцiйної iнстанцiї також, якщо:

     1) апеляцiйна скарга подана особою, яка не має процесуальної дiєздатностi, не пiдписана, або пiдписана особою, яка не має права її пiдписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено;

     2) до постановлення ухвали про вiдкриття апеляцiйного провадження особа, яка подала скаргу, подала заяву про її вiдкликання;

     3) скаргу подано в iнший спосiб, нiж до суду апеляцiйної iнстанцiї;

     4) скаргу подано на ухвалу, що не пiдлягає оскарженню окремо вiд рiшення суду.

     6. Питання про залишення апеляцiйної скарги без руху суддя-доповiдач вирiшує протягом п'яти днiв з дня надходження апеляцiйної скарги. Питання про повернення апеляцiйної скарги суд апеляцiйної iнстанцiї вирiшує протягом п'яти днiв з дня надходження апеляцiйної скарги або з дня закiнчення строку на усунення недолiкiв.

     7. Про повернення апеляцiйної скарги постановляється ухвала, яка може бути оскаржена в касацiйному порядку.

     8. Копiя ухвали про повернення апеляцiйної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 272 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копiя ухвали про повернення апеляцiйної скарги разом з апеляцiйною скаргою та доданими до скарги матерiалами. Копiя апеляцiйної скарги залишається в судi апеляцiйної iнстанцiї.

     Стаття 358. Вiдмова у вiдкриттi апеляцiйного провадження

     1. Суд апеляцiйної iнстанцiї вiдмовляє у вiдкриттi апеляцiйного провадження у справi, якщо:

     1) апеляцiйну скаргу подано на судове рiшення, що не пiдлягає апеляцiйному оскарженню;

     2) є ухвала про закриття провадження у зв'язку з вiдмовою вiд ранiше поданої апеляцiйної скарги цiєї самої особи на це саме судове рiшення;

     3) є постанова про залишення апеляцiйної скарги цiєї самої особи без задоволення або ухвала про вiдмову у вiдкриттi апеляцiйного провадження за апеляцiйною скаргою цiєї особи на це саме судове рiшення;

     4) скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляцiйне оскарження або наведенi пiдстави для поновлення строку на апеляцiйне оскарження визнанi судом неповажними.

     2. Незалежно вiд поважностi причин пропуску строку на апеляцiйне оскарження суд апеляцiйної iнстанцiї вiдмовляє у вiдкриттi апеляцiйного провадження у разi, якщо апеляцiйна скарга подана пiсля спливу одного року з дня складення повного тексту судового рiшення, крiм випадкiв:

     1) подання апеляцiйної скарги особою, не повiдомленою про розгляд справи або не залученою до участi в нiй, якщо суд ухвалив рiшення про її права, свободи, iнтереси та (або) обов'язки;

     2) пропуску строку на апеляцiйне оскарження внаслiдок виникнення обставин непереборної сили.

     3. Питання про вiдмову у вiдкриттi апеляцiйного провадження вирiшується не пiзнiше п'яти днiв з дня надходження апеляцiйної скарги або з дня закiнчення строку на усунення недолiкiв.

     4. Копiя ухвали про вiдмову у вiдкриттi апеляцiйного провадження надсилається учасникам справи в порядку, визначеному статтею 272 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копiя ухвали про вiдмову у вiдкриттi апеляцiйного провадження разом з апеляцiйною скаргою та доданими до скарги матерiалами. Копiя апеляцiйної скарги залишається в судi апеляцiйної iнстанцiї.

     Стаття 359. Вiдкриття апеляцiйного провадження

     1. Про вiдкриття апеляцiйного провадження у справi суд апеляцiйної iнстанцiї постановляє ухвалу.

     2. Питання про вiдкриття апеляцiйного провадження у справi вирiшується не пiзнiше п'яти днiв з дня надходження апеляцiйної скарги або заяви про усунення недолiкiв, поданої у порядку, передбаченому статтею 357 цього Кодексу.

     3. В ухвалi про вiдкриття апеляцiйного провадження зазначається строк для подання учасниками справи вiдзиву на апеляцiйну скаргу та вирiшується питання про витребування матерiалiв справи. Якщо разом з апеляцiйною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалi про вiдкриття апеляцiйного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо iнше не передбачено цим Кодексом.

     4. Якщо апеляцiйна скарга подана з пропуском визначеного цим Кодексом строку, суд у випадку поновлення строку на апеляцiйне оскарження зупиняє дiю оскаржуваного рiшення в ухвалi про вiдкриття апеляцiйного провадження.

     Стаття 360. Вiдзив на апеляцiйну скаргу

     1. Учасники справи мають право подати до суду апеляцiйної iнстанцiї вiдзив на апеляцiйну скаргу в письмовiй формi протягом строку, встановленого судом апеляцiйної iнстанцiї в ухвалi про вiдкриття апеляцiйного провадження.

     2. Вiдзив на апеляцiйну скаргу має мiстити:

     1) найменування суду апеляцiйної iнстанцiї;

     2) iм'я (найменування), поштову адресу особи, яка подає вiдзив на апеляцiйну скаргу, а також номер засобу зв'язку, адресу електронної пошти, за наявностi;

     3) обґрунтування заперечень щодо змiсту i вимог апеляцiйної скарги;

     4) у разi необхiдностi - клопотання особи, яка подає вiдзив на апеляцiйну скаргу;

     5) перелiк матерiалiв, що додаються.

     3. Вiдсутнiсть вiдзиву на апеляцiйну скаргу не перешкоджає перегляду рiшення суду першої iнстанцiї.

     4. До вiдзиву додаються докази надсилання (надання) копiй вiдзиву та доданих до нього документiв iншим учасникам справи.

     Стаття 361. Надсилання копiй апеляцiйної скарги та доданих до неї матерiалiв учасникам справи

     1. Разом з ухвалою про вiдкриття апеляцiйного провадження суд апеляцiйної iнстанцiї надсилає копiї апеляцiйної скарги та доданих до неї матерiалiв учасникам справи.

     Стаття 362. Закриття апеляцiйного провадження

     1. Суд апеляцiйної iнстанцiї закриває апеляцiйне провадження, якщо:

     1) пiсля вiдкриття апеляцiйного провадження особа, яка подала апеляцiйну скаргу, заявила клопотання про вiдмову вiд скарги, за винятком випадкiв, коли є заперечення iнших осiб, якi приєдналися до апеляцiйної скарги;

     2) пiсля вiдкриття апеляцiйного провадження виявилося, що апеляцiйну скаргу не пiдписано, подано особою, яка не має процесуальної дiєздатностi, або пiдписано особою, яка не має права її пiдписувати;

     3) пiсля вiдкриття апеляцiйного провадження за апеляцiйною скаргою, поданою особою з пiдстав вирiшення судом питання про її права, свободи, iнтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рiшенням питання про права, свободи, iнтереси та (або) обов'язки такої особи не вирiшувалося.

     2. Про закриття апеляцiйного провадження суд апеляцiйної iнстанцiї постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касацiйному порядку.

     Стаття 363. Приєднання до апеляцiйної скарги

     1. Учасники справи мають право приєднатися до апеляцiйної скарги, поданої особою, на сторонi якої вони виступали. До апеляцiйної скарги мають право приєднатися також особи, якi не брали участi у справi, якщо суд вирiшив питання про їхнi права, свободи, iнтереси та (або) обов'язки.

     2. Заяву про приєднання до апеляцiйної скарги може бути подано до початку розгляду справи в судi апеляцiйної iнстанцiї.

     3. До заяви про приєднання до апеляцiйної скарги додаються документ про сплату судового збору та докази надсилання (направлення) копiї заяви iншим учасникам справи.

     Стаття 364. Доповнення, змiна або вiдкликання апеляцiйної скарги або вiдмова вiд неї

     1. Особа, яка подала апеляцiйну скаргу, має право доповнити чи змiнити її протягом строку на апеляцiйне оскарження.

     2. У разi доповнення чи змiни апеляцiйної скарги особа, яка подала апеляцiйну скаргу, повинна подати докази надсилання копiй вiдповiдних доповнень чи змiн до апеляцiйної скарги iншим учасникам справи, в iншому випадку суд не враховує такi доповнення чи змiни.

     3. Особа, яка подала апеляцiйну скаргу, має право вiдкликати її до постановлення ухвали про вiдкриття апеляцiйного провадження.

     4. Особа, яка подала апеляцiйну скаргу, має право вiдмовитися вiд неї, а iнша сторона має право визнати апеляцiйну скаргу обґрунтованою в повному обсязi чи в певнiй частинi до закiнчення апеляцiйного провадження. За вiдмови вiд апеляцiйної скарги суд, за вiдсутностi заперечень iнших осiб, якi приєдналися до апеляцiйної скарги, постановляє ухвалу про закриття апеляцiйного провадження.

     Визнання апеляцiйної скарги iншою стороною враховується судом апеляцiйної iнстанцiї у частинi наявностi або вiдсутностi фактiв, якi мають значення для вирiшення справи.

     5. У разi закриття апеляцiйного провадження у зв'язку з вiдмовою вiд апеляцiйної скарги на судове рiшення повторне оскарження цього рiшення особою, що вiдмовилася вiд скарги, не допускається.

     6. Суд апеляцiйної iнстанцiї має право не приймати вiдмову вiд скарги або її вiдкликання з пiдстав, визначених у частинi п'ятiй статтi 206 цього Кодексу.

§ 3. Апеляцiйний розгляд

     Стаття 365. Пiдготовка розгляду справи судом апеляцiйної iнстанцiї

     1. Суддя-доповiдач у порядку пiдготовки справи до апеляцiйного розгляду:

     1) з'ясовує питання про склад учасникiв судового процесу. У разi встановлення, що рiшення суду першої iнстанцiї може вплинути на права та обов'язки особи, яка не брала участi у справi, залучає таку особу до участi у справi як третю особу, яка не заявляє самостiйних вимог щодо предмета спору;

     2) визначає характер спiрних правовiдносин i закон, який їх регулює;

     3) з'ясовує обставини, на якi посилаються учасники справи як на пiдставу своїх вимог i заперечень;

     4) з'ясовує, якi обставини визнаються чи заперечуються учасниками справи;

     5) вирiшує питання щодо поважностi причин неподання доказiв до суду першої iнстанцiї;

     6) за клопотанням сторiн та iнших учасникiв справи вирiшує питання про виклик свiдкiв, призначення експертизи, витребування доказiв, судових доручень щодо збирання доказiв, залучення до участi у справi спецiалiста, перекладача;

     7) за клопотанням учасникiв справи вирiшує питання щодо вжиття заходiв забезпечення позову;

     8) вчиняє iншi дiї, пов'язанi iз забезпеченням апеляцiйного розгляду справи.

     2. Пiдготовчi дiї, визначенi пунктами 5, 6 частини першої цiєї статтi, вчиняються з дотриманням прав всiх учасникiв справи висловити свої мiркування або заперечення щодо їх вчинення, якщо iнше не передбачено цим Кодексом.

     3. Якщо пiд час вивчення матерiалiв справи суд виявить нерозглянутi зауваження на правильнiсть i повноту фiксування судового процесу технiчними засобами, нерозглянутi письмовi зауваження щодо повноти чи неправильностi протоколу судового засiдання, невирiшене питання про ухвалення додаткового рiшення, суд постановляє ухвалу iз зазначенням строку, протягом якого суд першої iнстанцiї має усунути недолiки.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 15.01.2020р. N 460-IX)

     Стаття 366. Призначення справи до розгляду в судi апеляцiйної iнстанцiї

     1. Пiсля проведення пiдготовчих дiй суддя-доповiдач доповiдає про них колегiї суддiв, яка вирiшує питання про проведення додаткових пiдготовчих дiй у разi необхiдностi та призначення справи до розгляду.

     Про дату, час та мiсце розгляду справи повiдомляються учасники справи, якщо справа вiдповiдно до цього Кодексу розглядається з їх повiдомленням.

     Стаття 367. Межi розгляду справи судом апеляцiйної iнстанцiї

     1. Суд апеляцiйної iнстанцiї переглядає справу за наявними в нiй i додатково поданими доказами та перевiряє законнiсть i обґрунтованiсть рiшення суду першої iнстанцiї в межах доводiв та вимог апеляцiйної скарги.

     2. Суд апеляцiйної iнстанцiї дослiджує докази, що стосуються фактiв, на якi учасники справи посилаються в апеляцiйнiй скарзi та (або) вiдзивi на неї.

     3. Докази, якi не були поданi до суду першої iнстанцiї, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливостi їх подання до суду першої iнстанцiї з причин, що об'єктивно не залежали вiд нього.

     4. Суд апеляцiйної iнстанцiї не обмежений доводами та вимогами апеляцiйної скарги, якщо пiд час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, якi є обов'язковою пiдставою для скасування рiшення, або неправильне застосування норм матерiального права.

     5. Якщо поза увагою доводiв апеляцiйної скарги залишилася очевидна незаконнiсть або необґрунтованiсть рiшення суду першої iнстанцiї у справах окремого провадження, суд апеляцiйної iнстанцiї переглядає справу в повному обсязi.

     6. В судi апеляцiйної iнстанцiї не приймаються i не розглядаються позовнi вимоги та пiдстави позову, що не були предметом розгляду в судi першої iнстанцiї.

     Стаття 368. Порядок розгляду справи судом апеляцiйної iнстанцiї

     1. Справа розглядається судом апеляцiйної iнстанцiї за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цiєю главою.

     2. Розгляд справ у судi апеляцiйної iнстанцiї починається з вiдкриття першого судового засiдання або через п'ятнадцять днiв з дня вiдкриття апеляцiйного провадження, якщо справа розглядається без повiдомлення учасникiв справи.

     3. Розгляд справ у судi апеляцiйної iнстанцiї здiйснюється в судовому засiданнi з повiдомленням учасникiв справи, крiм випадкiв, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

     4. Суддя-доповiдач доповiдає змiст рiшення (ухвали), яке оскаржено, доводи апеляцiйної скарги, межi, в яких повиннi здiйснюватися перевiрка рiшення (ухвали), встановлюватися обставини i дослiджуватися докази.

     5. Пiсля доповiдi суддi-доповiдача пояснення дає особа, яка подала апеляцiйну скаргу. Якщо апеляцiйнi скарги подали обидвi сторони, - першим дає пояснення позивач. Далi дають пояснення iншi учасники справи.

     6. Закiнчивши з'ясування обставин i перевiрку їх доказами, суд апеляцiйної iнстанцiї надає учасникам справи можливiсть виступити у судових дебатах в такiй самiй послiдовностi, в якiй вони давали пояснення.

     7. На початку судового засiдання суд може оголосити про час, який вiдводиться для судових дебатiв. Кожнiй особi, яка бере участь у розглядi справи в судi апеляцiйної iнстанцiї, надається однаковий промiжок часу для виступу.

     8. Пiсля закiнчення дебатiв суд виходить до нарадчої кiмнати.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 07.12.2017р. N 2234-VIII)

     Стаття 369. Особливостi розгляду в апеляцiйному порядку окремих категорiй справ

     1. Апеляцiйнi скарги на рiшення суду у справах з цiною позову менше ста розмiрiв прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб, крiм тих, якi не пiдлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляцiйної iнстанцiї без повiдомлення учасникiв справи.

     2. Апеляцiйнi скарги на ухвали суду, зазначенi в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 - 40 частини першої статтi 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляцiйної iнстанцiї без повiдомлення учасникiв справи.

     3. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляцiйної iнстанцiї може розглянути апеляцiйнi скарги, зазначенi в частинах першiй та другiй цiєї статтi, у судовому засiданнi з повiдомленням (викликом) учасникiв справи.

     Стаття 370. Порядок розгляду апеляцiйної скарги, що надiйшла до суду апеляцiйної iнстанцiї пiсля закiнчення апеляцiйного розгляду справи

     1. Якщо апеляцiйна скарга надiйшла до суду апеляцiйної iнстанцiї пiсля закiнчення апеляцiйного розгляду справи, i особа, яка подала скаргу, не була присутня пiд час апеляцiйного розгляду справи, суд розглядає вiдповiдну скаргу за правилами цiєї глави.

     2. У випадку вiдкриття апеляцiйного провадження за такою скаргою суд апеляцiйної iнстанцiї може зупинити дiю ранiше прийнятого ним судового рiшення та рiшення суду першої iнстанцiї, що оскаржується.

     3. За результатами розгляду апеляцiйної скарги суд приймає постанову вiдповiдно до статтi 382 цього Кодексу. При цьому за наявностi пiдстав може бути скасовано ранiше прийняту постанову суду апеляцiйної iнстанцiї.

     4. Суд апеляцiйної iнстанцiї розглядає скаргу, вказану в частинi першiй цiєї статтi, в межах доводiв, якi не розглядалися пiд час апеляцiйного розгляду справи за апеляцiйною скаргою iншої особи.

     5. Суд вiдмовляє у вiдкриттi провадження за апеляцiйною скаргою, поданою вiдповiдно до частини першої цiєї статтi, якщо суд розглянув наведенi у нiй доводи пiд час апеляцiйного розгляду справи за апеляцiйною скаргою iншої особи.

     Стаття 371. Строк розгляду апеляцiйної скарги

     1. Апеляцiйна скарга на рiшення суду першої iнстанцiї має бути розглянута протягом шiстдесяти днiв iз дня постановлення ухвали про вiдкриття апеляцiйного провадження, а апеляцiйна скарга на ухвалу суду першої iнстанцiї - протягом тридцяти днiв з дня постановлення ухвали про вiдкриття апеляцiйного провадження.

     2. У виняткових випадках за клопотанням сторони з урахуванням особливостей розгляду справи суд апеляцiйної iнстанцiї може продовжити строк розгляду справи, але не бiльш як на п'ятнадцять днiв, про що постановляє вiдповiдну ухвалу.

     Стаття 372. Наслiдки неявки в судове засiдання учасникiв справи

     1. Суд апеляцiйної iнстанцiї вiдкладає розгляд справи в разi неявки у судове засiдання учасника справи, щодо якого немає вiдомостей про вручення йому судової повiстки, або за його клопотанням, коли повiдомленi ним причини неявки буде визнано судом поважними.

     2. Неявка сторiн або iнших учасникiв справи, належним чином повiдомлених про дату, час i мiсце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

     Стаття 373. Вiдмова позивача вiд позову та мирова угода сторiн

     1. В судi апеляцiйної iнстанцiї позивач має право вiдмовитися вiд позову, а сторони - укласти мирову угоду вiдповiдно до загальних правил про цi процесуальнi дiї незалежно вiд того, хто подав апеляцiйну скаргу.

     2. Якщо заява про вiдмову вiд позову чи мирова угода сторiн вiдповiдають вимогам статей 206, 207 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття вiдмови позивача вiд позову або про затвердження мирової угоди сторiн, якою одночасно визнає нечинним судове рiшення першої iнстанцiї, яким закiнчено розгляд справи, та закриває провадження у справi.

     Стаття 374. Повноваження суду апеляцiйної iнстанцiї

     1. Суд апеляцiйної iнстанцiї за результатами розгляду апеляцiйної скарги має право:

     1) залишити судове рiшення без змiн, а скаргу без задоволення;

     2) скасувати судове рiшення повнiстю або частково i ухвалити у вiдповiднiй частинi нове рiшення або змiнити рiшення;

     3) визнати нечинним судове рiшення суду першої iнстанцiї повнiстю або частково у передбачених цим Кодексом випадках i закрити провадження у справi у вiдповiднiй частинi;

     4) скасувати судове рiшення повнiстю або частково i у вiдповiднiй частинi закрити провадження у справi повнiстю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повнiстю або частково;

     5) скасувати судове рiшення i направити справу для розгляду до iншого суду першої iнстанцiї за встановленою пiдсуднiстю;

     6) скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справi, i направити справу для продовження розгляду до суду першої iнстанцiї;

     7) скасувати ухвалу про вiдкриття провадження у справi i прийняти постанову про направлення справи для розгляду до iншого суду першої iнстанцiї за встановленою пiдсуднiстю;

     8) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повнiстю або частково) i прийняти одне з рiшень, зазначених в пунктах 1 - 7 частини першої цiєї статтi.

     Стаття 375. Пiдстави для залишення апеляцiйної скарги без задоволення, а судового рiшення без змiн

     1. Суд апеляцiйної iнстанцiї залишає апеляцiйну скаргу без задоволення, а судове рiшення без змiн, якщо визнає, що суд першої iнстанцiї ухвалив судове рiшення з додержанням норм матерiального i процесуального права.

     Стаття 376. Пiдстави для скасування судового рiшення повнiстю або частково та ухвалення нового рiшення у вiдповiднiй частинi або змiни рiшення

     1. Пiдставами для скасування судового рiшення повнiстю або частково та ухвалення нового рiшення у вiдповiднiй частинi або змiни судового рiшення є:

     1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

     2) недоведенiсть обставин, що мають значення для справи, якi суд першої iнстанцiї визнав встановленими;

     3) невiдповiднiсть висновкiв, викладених у рiшеннi суду першої iнстанцiї, обставинам справи;

     4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матерiального права.

     2. Неправильним застосуванням норм матерiального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не пiдлягає застосуванню, або незастосування закону, який пiдлягав застосуванню.

     Порушення норм процесуального права може бути пiдставою для скасування або змiни рiшення, якщо це порушення призвело до неправильного вирiшення справи.

     3. Порушення норм процесуального права є обов'язковою пiдставою для скасування судового рiшення суду першої iнстанцiї та ухвалення нового судового рiшення, якщо:

     1) справу розглянуто неповноважним складом суду;

     2) в ухваленнi судового рiшення брав участь суддя, якому було заявлено вiдвiд, i пiдстави його вiдводу визнано судом апеляцiйної iнстанцiї обґрунтованими, якщо апеляцiйну скаргу обґрунтовано такою пiдставою;

     3) справу (питання) розглянуто судом за вiдсутностi будь-якого учасника справи, не повiдомленого належним чином про дату, час i мiсце засiдання суду (у разi якщо таке повiдомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляцiйну скаргу такою пiдставою;

     4) суд прийняв судове рiшення про права, свободи, iнтереси та (або) обов'язки осiб, що не були залученi до участi у справi;

     5) судове рiшення не пiдписано будь-ким iз суддiв або пiдписано не тими суддями, якi зазначенi у рiшеннi;

     6) судове рiшення ухвалено суддями, якi не входили до складу колегiї, що розглядала справу;

     7) суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що пiдлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

     4. Змiна судового рiшення може полягати в доповненнi або змiнi його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 15.01.2020р. N 460-IX)

     Стаття 377. Пiдстави для скасування судового рiшення повнiстю або частково з закриттям провадження у справi або залишенням позову без розгляду у вiдповiднiй частинi

     1. Судове рiшення першої iнстанцiї, яким закiнчено розгляд справи, пiдлягає скасуванню в апеляцiйному порядку повнiстю або частково з закриттям провадження у справi або залишенням позову без розгляду у вiдповiднiй частинi з пiдстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

     2. Порушення правил юрисдикцiї загальних судiв, визначених статтями 19 - 22 цього Кодексу, є обов'язковою пiдставою для скасування рiшення незалежно вiд доводiв апеляцiйної скарги.

     3. Якщо судом першої iнстанцiї ухвалено законне i обґрунтоване рiшення, смерть фiзичної особи - сторони у спорi чи припинення юридичної особи - сторони у спорi, що не допускає правонаступництва, пiсля ухвалення такого рiшення не може бути пiдставою для застосування вимог частини першої цiєї статтi.

     4. У разi закриття судом апеляцiйної iнстанцiї провадження у справi на пiдставi пункту 1 частини першої статтi 255 цього Кодексу суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої iнстанцiї, до юрисдикцiї якого вiднесено розгляд такої справи, крiм випадкiв об'єднання в одне провадження кiлькох вимог, якi пiдлягають розгляду в порядку рiзного судочинства. У разi наявностi пiдстав для пiдсудностi справи за вибором позивача у його заявi має бути зазначено лише один суд, до пiдсудностi якого вiдноситься вирiшення спору.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 15.01.2020р. N 460-IX)

     Стаття 378. Пiдстави для скасування судового рiшення i направлення справи для розгляду до iншого суду першої iнстанцiї за встановленою пiдсуднiстю

     1. Судове рiшення, яким закiнчено розгляд справи, пiдлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом пiдсуднiстю, якщо рiшення прийнято судом з порушенням правил територiальної юрисдикцiї (пiдсудностi).

     2. Справа не пiдлягає направленню на новий розгляд у зв'язку з порушеннями правил територiальної юрисдикцiї (пiдсудностi), якщо учасник справи, який подав апеляцiйну скаргу, при розглядi справи судом першої iнстанцiї без поважних причин не заявив про непiдсуднiсть справи.

     Стаття 379. Пiдстави для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справi, i направлення справи для продовження розгляду до суду першої iнстанцiї

     1. Пiдставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справi, i направлення справи для продовження розгляду до суду першої iнстанцiї є:

     1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

     2) недоведенiсть обставин, що мають значення для справи, якi суд першої iнстанцiї вважає встановленими;

     3) невiдповiднiсть висновкiв суду обставинам справи;

     4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матерiального права, якi призвели до постановлення помилкової ухвали.

     Стаття 380. Виключена

(згiдно iз Законом України вiд 15.01.2020р. N 460-IX)

     Стаття 381. Порядок прийняття постанов судом апеляцiйної iнстанцiї

     1. Суд апеляцiйної iнстанцiї за результатами розгляду апеляцiйної скарги приймає постанову за правилами статтi 35 i глави 9 роздiлу III цього Кодексу з особливостями, зазначеними у статтi 382 цього Кодексу.

     2. Процедурнi питання, пов'язанi з рухом справи, клопотання та заяви учасникiв справи, питання про вiдкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справi, а також в iнших випадках, передбачених цим Кодексом, вирiшуються судом апеляцiйної iнстанцiї шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої iнстанцiї.

     3. Постанова або ухвала суду апеляцiйної iнстанцiї оформлюється суддею-доповiдачем (iншим суддею, якщо суддя-доповiдач не згодний з постановою/ухвалою) i пiдписується всiм складом суду, який розглядав справу, якщо iнше не передбачено цим Кодексом.

     Стаття 382. Постанова суду апеляцiйної iнстанцiї

     1. Постанова суду апеляцiйної iнстанцiї складається з:

     1) вступної частини iз зазначенням:

     а) дати i мiсця її прийняття, номера справи;

     б) найменування суду апеляцiйної iнстанцiї, прiзвищ та iнiцiалiв суддiв i секретаря судового засiдання;

     в) iмен (найменувань) сторiн i особи, яка подала скаргу;

     г) найменування суду першої iнстанцiї, рiшення якого оскаржується, дати ухвалення рiшення, прiзвища суддi (суддiв); часу i мiсця його ухвалення, дати складання повного тексту рiшення;

     2) описової частини iз зазначенням:

     а) короткого змiсту позовних вимог i рiшення суду першої iнстанцiї;

     б) короткого змiсту вимог апеляцiйної скарги;

     в) узагальнених доводiв особи, яка подала апеляцiйну скаргу;

     г) узагальнених доводiв та заперечень iнших учасникiв справи;

     3) мотивувальної частини iз зазначенням:

     а) встановлених судом першої iнстанцiї та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляцiйної iнстанцiї, i визначених вiдповiдно до них правовiдносин;

     б) доводiв, за якими суд апеляцiйної iнстанцiї погодився або не погодився з висновками суду першої iнстанцiї;

     в) мотивiв прийняття або вiдхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляцiйнiй скарзi та вiдзивi на апеляцiйну скаргу;

     г) чи були i ким порушенi, невизнанi або оспоренi права, свободи чи iнтереси, за захистом яких особа звернулася до суду;

     ґ) висновкiв за результатами розгляду апеляцiйної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляцiйної iнстанцiї;

     4) резолютивної частини iз зазначенням:

     а) висновку суду апеляцiйної iнстанцiї по сутi вимог апеляцiйної скарги;

     б) нового розподiлу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у судi першої iнстанцiї, - у випадку скасування або змiни судового рiшення;

     в) розподiлу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у судi апеляцiйної iнстанцiї;

     г) строку i порядку набрання постановою законної сили та її оскарження.

     2. Постанову суду апеляцiйної iнстанцiї може бути оскаржено у касацiйному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом.

     Стаття 383. Проголошення постанови судом апеляцiйної iнстанцiї

     1. Постанова суду апеляцiйної iнстанцiї проголошується за правилами, встановленими статтею 268 цього Кодексу.

     Стаття 384. Законна сила постанови суду апеляцiйної iнстанцiї

     1. Постанова суду апеляцiйної iнстанцiї набирає законної сили з дня її прийняття.

     Стаття 385. Окрема ухвала суду апеляцiйної iнстанцiї

     1. Суд апеляцiйної iнстанцiї у випадках i в порядку, встановлених статтею 262 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.

     Стаття 386. Вручення постанов суду апеляцiйної iнстанцiї

     1. Постанови апеляцiйного суду вручаються (видаються або надсилаються) в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу.

     2. Копiї судових рiшень суду апеляцiйної iнстанцiї повторно видаються судом, який розглядав таку справу як суд першої iнстанцiї.

     Стаття 387. Повернення справи

     1. Пiсля закiнчення апеляцiйного провадження справа у п'ятиденний строк направляється до суду першої iнстанцiї, який її розглянув.

Глава 2. Касацiйне провадження

§ 1. Касацiйна скарга

     Стаття 388. Суд касацiйної iнстанцiї

     1. Судом касацiйної iнстанцiї у цивiльних справах є Верховний Суд.

     Стаття 389. Право касацiйного оскарження

     1. Учасники справи, а також особи, якi не брали участi у справi, якщо суд вирiшив питання про їхнi права, свободи, iнтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касацiйному порядку:

     1) рiшення суду першої iнстанцiї пiсля апеляцiйного перегляду справи та постанову суду апеляцiйної iнстанцiї, крiм судових рiшень, визначених у частинi третiй цiєї статтi;

     2) ухвали суду першої iнстанцiї, вказанi у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статтi 353 цього Кодексу, пiсля їх перегляду в апеляцiйному порядку;

     3) ухвали суду апеляцiйної iнстанцiї про вiдмову у вiдкриттi або закриття апеляцiйного провадження, про повернення апеляцiйної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, замiни заходу забезпечення позову, щодо зустрiчного забезпечення, про вiдмову ухвалити додаткове рiшення, про роз'яснення рiшення чи вiдмову у роз'ясненнi рiшення, про внесення або вiдмову у внесеннi виправлень у рiшення, про повернення заяви про перегляд судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами, про вiдмову у вiдкриттi провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про вiдмову в задоволеннi заяви про перегляд судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами, про замiну сторони у справi, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремi ухвали.