ЗАКОН  УКРАЇНИ

Про внесення змiн до Господарського процесуального кодексу України, Цивiльного процесуального кодексу України, Кодексу адмiнiстративного судочинства України та iнших законодавчих актiв

     Верховна Рада України постановляє:

     Роздiл 1. Внести змiни до Господарського процесуального кодексу України (Вiдомостi Верховної Ради України, 1992 р., N 6, ст. 56), виклавши його в такiй редакцiї:

"ГОСПОДАРСЬКИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

Роздiл I
ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ

Глава 1. Основнi положення

     Стаття 1. Призначення Господарського процесуального кодексу України

     1. Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцiю та повноваження господарських судiв, встановлює порядок здiйснення судочинства у господарських судах.

     Стаття 2. Завдання та основнi засади господарського судочинства

     1. Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирiшення судом спорiв, пов'язаних iз здiйсненням господарської дiяльностi, та розгляд iнших справ, вiднесених до юрисдикцiї господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав i законних iнтересiв фiзичних та юридичних осiб, держави.

     2. Суд та учасники судового процесу зобов'язанi керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими iншими мiркуваннями в судовому процесi.

     3. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є:

     1) верховенство права;

     2) рiвнiсть усiх учасникiв судового процесу перед законом i судом;

     3) гласнiсть i вiдкритiсть судового процесу та його повне фiксування технiчними засобами;

     4) змагальнiсть сторiн;

     5) диспозитивнiсть;

     6) пропорцiйнiсть;

     7) обов'язковiсть судового рiшення;

     8) забезпечення права на апеляцiйний перегляд справи;

     9) забезпечення права на касацiйне оскарження судового рiшення у визначених законом випадках;

     10) розумнiсть строкiв розгляду справи судом;

     11) неприпустимiсть зловживання процесуальними правами;

     12) вiдшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рiшення.

     Стаття 3. Законодавство про господарське судочинство

     1. Судочинство в господарських судах здiйснюється вiдповiдно до Конституцiї України, цього Кодексу, Закону України "Про мiжнародне приватне право", Закону України "Про вiдновлення платоспроможностi боржника або визнання його банкрутом", а також мiжнародних договорiв, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України.

     2. Якщо мiжнародним договором України встановлено iншi правила судочинства, нiж тi, що передбаченi цим Кодексом, iншими законами України, застосовуються правила мiжнародного договору.

     3. Судочинство у господарських судах здiйснюється вiдповiдно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дiї, розгляду i вирiшення справи.

     4. Вищий суд з питань iнтелектуальної власностi розглядає справи, вiднесенi до його компетенцiї, в порядку, передбаченому цим Кодексом.

     Стаття 4. Право на звернення до господарського суду

     1. Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Нiхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському судi, до юрисдикцiї якого вона вiднесена законом.

     2. Юридичнi особи та фiзичнi особи - пiдприємцi, фiзичнi особи, якi не є пiдприємцями, державнi органи, органи мiсцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних iнтересiв у справах, вiднесених законом до юрисдикцiї господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходiв, спрямованих на запобiгання правопорушенням.

     3. До господарського суду у справах, вiднесених законом до його юрисдикцiї, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в iнтересах iнших осiб.

     4. Вiдмова вiд права на звернення до господарського суду є недiйсною.

     5. Угода сторiн про передачу спору на розгляд третейського суду (мiжнародного комерцiйного арбiтражу) допускається.

     До мiжнародного комерцiйного арбiтражу за угодою сторiн може бути переданий будь-який спiр, що вiдповiдає вимогам, визначеним законодавством України про мiжнародний комерцiйний арбiтраж, крiм випадкiв, визначених законом.

     До третейського суду за угодою сторiн може бути переданий будь-який спiр, який виникає з цивiльних чи господарських правовiдносин, крiм випадкiв, передбачених законом.

     6. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розглядi своєї справи у визначеному законом порядку.

     Стаття 5. Способи судового захисту

     1. Здiйснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та iнтереси фiзичних i юридичних осiб, державнi та суспiльнi iнтереси у спосiб, визначений законом або договором.

     2. У випадку, якщо закон або договiр не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи iнтересу особи, яка звернулася до суду, суд вiдповiдно до викладеної в позовi вимоги такої особи може визначити у своєму рiшеннi такий спосiб захисту, який не суперечить закону.

     Стаття 6. Єдина судова iнформацiйно-телекомунiкацiйна система

     1. У господарських судах функцiонує Єдина судова iнформацiйно-телекомунiкацiйна система.

     2. Позовнi та iншi заяви, скарги та iншi передбаченi законом процесуальнi документи, що подаються до господарського суду i можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження пiдлягають обов'язковiй реєстрацiї в Єдинiй судовiй iнформацiйно-телекомунiкацiйнiй системi в день надходження документiв.

     3. Визначення суддi або колегiї суддiв (суддi-доповiдача) для розгляду конкретної справи здiйснюється Єдиною судовою iнформацiйно-телекомунiкацiйною системою у порядку, визначеному цим Кодексом (автоматизований розподiл справ).

     4. Єдина судова iнформацiйно-телекомунiкацiйна система вiдповiдно до закону забезпечує обмiн документами (надсилання та отримання документiв) в електроннiй формi мiж судами, мiж судом та учасниками судового процесу, мiж учасниками судового процесу, а також фiксування судового процесу i участь учасникiв судового процесу у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї.

     5. Суд направляє судовi рiшення та iншi процесуальнi документи учасникам судового процесу на їхнi офiцiйнi електроннi адреси, вчиняє iншi процесуальнi дiї в електроннiй формi iз застосуванням Єдиної судової iнформацiйно-телекомунiкацiйної системи в порядку, визначеному цим Кодексом та Положенням про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему.

     6. Адвокати, нотарiуси, приватнi виконавцi, арбiтражнi керуючi, судовi експерти, державнi органи, органи мiсцевого самоврядування та суб'єкти господарювання державного та комунального секторiв економiки реєструють офiцiйнi електроннi адреси в Єдинiй судовiй iнформацiйно-телекомунiкацiйнiй системi в обов'язковому порядку. Iншi особи реєструють свої офiцiйнi електроннi адреси в Єдинiй судовiй iнформацiйно-телекомунiкацiйнiй системi в добровiльному порядку.

     7. Особам, якi зареєстрували офiцiйнi електроннi адреси в Єдинiй судовiй iнформацiйно-телекомунiкацiйнiй системi, суд вручає будь-якi документи у справах, в яких такi особи беруть участь, виключно в електроннiй формi шляхом їх направлення на офiцiйнi електроннi адреси таких осiб, що не позбавляє їх права отримати копiю судового рiшення у паперовiй формi за окремою заявою.

     8. Реєстрацiя в Єдинiй судовiй iнформацiйно-телекомунiкацiйнiй системi не позбавляє права на подання документiв до суду в паперовiй формi.

     Особи, якi зареєстрували офiцiйнi електроннi адреси в Єдинiй судовiй iнформацiйно-телекомунiкацiйнiй системi, можуть подати процесуальнi, iншi документи, вчинити iншi процесуальнi дiї в електроннiй формi виключно за допомогою Єдиної судової iнформацiйно-телекомунiкацiйної системи, з використанням власного електронного цифрового пiдпису, прирiвняного до власноручного пiдпису вiдповiдно до Закону України "Про електронний цифровий пiдпис", якщо iнше не передбачено цим Кодексом.

     Особливостi використання електронного цифрового пiдпису в Єдинiй судовiй iнформацiйно-телекомунiкацiйнiй системi визначаються Положенням про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему.

     9. Суд проводить розгляд справи за матерiалами судової справи в електроннiй формi. Процесуальнi та iншi документи i докази у паперовiй формi не пiзнiше трьох днiв з дня їх надходження до суду переводяться у електронну форму та долучаються до матерiалiв електронної судової справи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему.

     У разi неможливостi розгляду справи судом в електроннiй формi з технiчних причин бiльше п'яти днiв, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановленi цим Кодексом, справа розглядається за матерiалами в паперовiй формi, для чого матерiали справи невiдкладно переводяться в паперову форму у порядку, встановленому Положенням про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему.

     10. Процесуальнi та iншi документи i докази в паперовiй формi зберiгаються в додатку до справи в судi першої iнстанцiї та у разi необхiдностi можуть бути оглянутi учасниками справи чи судом першої iнстанцiї, або витребуванi судом апеляцiйної чи касацiйної iнстанцiї пiсля надходження до них вiдповiдної апеляцiйної чи касацiйної скарги.

     11. Несанкцiоноване втручання в роботу Єдиної судової iнформацiйно-телекомунiкацiйної системи та в автоматизований розподiл справ мiж суддями тягне за собою вiдповiдальнiсть, установлену законом.

     12. Єдина судова iнформацiйно-телекомунiкацiйна система пiдлягає захисту iз застосуванням комплексної системи захисту iнформацiї з пiдтвердженою вiдповiднiстю.

     13. Положення про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему затверджується Вищою радою правосуддя за поданням Державної судової адмiнiстрацiї України та пiсля консультацiй з Радою суддiв України.

     Стаття 7. Рiвнiсть перед законом i судом

     1. Правосуддя в господарських судах здiйснюється на засадах рiвностi всiх юридичних осiб незалежно вiд органiзацiйно-правової форми, форми власностi, пiдпорядкування, мiсцезнаходження, мiсця створення та реєстрацiї, законодавства, вiдповiдно до якого створена юридична особа, та iнших обставин; рiвностi всiх фiзичних осiб незалежно вiд раси, кольору шкiри, полiтичних, релiгiйних та iнших переконань, статi, етнiчного i соцiального походження, майнового стану, мiсця проживання, мовних або iнших ознак; рiвностi фiзичних та юридичних осiб незалежно вiд будь-яких ознак чи обставин.

     Стаття 8. Гласнiсть судового процесу

     1. Розгляд справ у господарських судах проводиться усно i вiдкрито, крiм випадкiв, передбачених цим Кодексом.

     2. Будь-яка особа має право бути присутньою у вiдкритому судовому засiданнi. Вiд особи, яка бажає бути присутньою у судовому засiданнi, забороняється вимагати будь-якi документи, крiм документа, що посвiдчує особу.

     3. Особи, якi бажають бути присутнiми у судовому засiданнi, допускаються до зали судових засiдань до початку судового засiдання або пiд час перерви.

     4. Суд може видалити iз зали судових засiдань осiб, якi перешкоджають веденню судового засiдання, здiйсненню прав або виконанню обов'язкiв учасникiв судового процесу або суддi, порушують порядок у залi суду.

     5. Особи, присутнi в залi судового засiдання, представники засобiв масової iнформацiї можуть проводити у залi судового засiдання фотозйомку, вiдео- та аудiозапис з використанням портативних вiдео- та аудiотехнiчних засобiв без отримання окремого дозволу суду, але з урахуванням обмежень, встановлених цим Кодексом.

     6. Трансляцiя судового засiдання здiйснюється з дозволу суду. Якщо всi учасники справи беруть участь у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї, здiйснюється транслювання перебiгу судового засiдання в мережi Iнтернет в обов'язковому порядку.

     7. Проведення в залi судового засiдання фотозйомки, вiдеозапису, а також трансляцiя судового засiдання повиннi здiйснюватися без створення перешкод у веденнi засiдання i здiйсненнi учасниками судового процесу їхнiх процесуальних прав.

     8. Розгляд справи у закритому судовому засiданнi проводиться у випадках, коли вiдкритий судовий розгляд може мати наслiдком розголошення таємної чи iншої iнформацiї, що охороняється законом, необхiдностi захисту особистого та сiмейного життя людини, а також в iнших випадках, установлених законом.

     9. Про розгляд справи у закритому судовому засiданнi постановляється ухвала. Суд ухвалою може оголосити судове засiдання закритим повнiстю або закритою його частину.

     10. Розгляд справи та вчинення окремих процесуальних дiй у закритому судовому засiданнi проводяться з додержанням правил здiйснення судочинства в господарських судах. Пiд час такого розгляду можуть бути присутнi лише учасники справи, а в разi необхiдностi - свiдки, експерти, спецiалiсти, перекладачi. Суд попереджає зазначених осiб про обов'язок не розголошувати iнформацiю, для забезпечення захисту якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дiй вiдбувається в закритому судовому засiданнi.

     11. Використання систем вiдеоконференц-зв'язку та транслювання перебiгу судового засiдання в мережi Iнтернет у закритому судовому засiданнi не допускаються.

     12. Якщо пiд час закритого судового засiдання буде встановлено, що iнформацiя, для забезпечення нерозголошення якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дiй вiдбувалися в закритому судовому засiданнi, вже є публiчно доступною або обмеження доступу до iнформацiї є безпiдставним чи не вiдповiдає закону, суд постановляє ухвалу про подальший розгляд справи у вiдкритому судовому засiданнi.

     13. Розгляд справи здiйснюється в порядку письмового провадження за наявними у справi матерiалами, якщо цим Кодексом не передбачено повiдомлення учасникiв справи. У такому випадку судове засiдання не проводиться.

     14. Суд пiд час розгляду справи в судовому засiданнi здiйснює повне фiксування його перебiгу за допомогою вiдео- та (або) звукозаписувального технiчного засобу, крiм випадкiв, передбачених цим Кодексом. Порядок такого фiксування встановлюється цим Кодексом.

     15. Офiцiйним записом судового засiдання є лише технiчний запис, здiйснений судом у порядку, передбаченому цим Кодексом.

     16. Судове рiшення (повне або скорочене), ухвалене у вiдкритому судовому засiданнi, оголошується прилюдно у порядку, визначеному цим Кодексом.

     17. Якщо судовий розгляд проводився в закритому судовому засiданнi, прилюдно оголошується лише вступна та резолютивна частини рiшення, якщо такi частини не мiстять iнформацiї, для забезпечення захисту якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дiй проводилися в закритому судовому засiданнi. Якщо вступна та (або) резолютивна частини рiшення мiстять таку iнформацiю, їх оголошення здiйснюється в закритому судовому засiданнi.

     18. Якщо судове рiшення оголошується прилюдно, учасники справи, iншi особи, присутнi у залi судового засiдання, представники засобiв масової iнформацiї можуть проводити в залi судового засiдання фотозйомку, вiдеозапис, транслювання оголошення рiшення по радiо i телебаченню, в мережi Iнтернет.

     Стаття 9. Вiдкритiсть iнформацiї щодо справи

     1. Нiхто не може бути позбавлений права на iнформацiю про дату, час i мiсце розгляду своєї справи або обмежений у правi отримання в судi усної або письмової iнформацiї про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рiшень у порядку, встановленому законом.

     2. Особи, якi не брали участi у справi, якщо суд вирiшив питання про їхнi права, iнтереси та (або) обов'язки, якi подали апеляцiйну чи касацiйну скаргу на вiдповiдне рiшення, мають право ознайомлюватися з матерiалами справи, робити з них витяги, знiмати копiї з документiв, долучених до справи, одержувати копiї судових рiшень в порядку, передбаченому цим Кодексом.

     3. Iнформацiя щодо суду, який розглядає справу, учасникiв справи та предмета позову, дати надходження позовної заяви (скарги) або будь-якої iншої заяви або клопотання у справi, у тому числi особи, яка подала таку заяву, вжитих заходiв забезпечення позову та (або) доказiв, стадiї розгляду справи, мiсця, дати i часу судового засiдання, руху справи з одного суду до iншого є вiдкритою та пiдлягає невiдкладному оприлюдненню на офiцiйному веб-порталi судової влади України в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему.

     4. У разi постановлення судом ухвали про розгляд справи у закритому судовому засiданнi iнформацiя щодо справи не розкривається, крiм вiдомостей про учасникiв справи, предмет позову, дату надходження позовної заяви, стадiї розгляду справи, мiсце, дату i час судового засiдання, рух справи з одного суду до iншого.

     5. При розкриттi iнформацiї щодо справи, передбаченої частинами третьою та четвертою цiєї статтi, не можуть бути оприлюдненi такi вiдомостi:

     1) мiсце проживання або перебування фiзичних осiб iз зазначенням адреси, номери телефонiв чи iнших засобiв зв'язку, адреси електронної пошти, реєстрацiйнi номери облiкової картки платника податкiв, реквiзити документiв, що посвiдчують особу, унiкальнi номери запису в Єдиному державному демографiчному реєстрi;

     2) реєстрацiйнi номери транспортних засобiв;

     3) номери банкiвських рахункiв, номери платiжних карток;

     4) iнформацiя, для забезпечення захисту якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дiй вiдбувалися в закритому судовому засiданнi.

     Такi вiдомостi замiнюються лiтерними або цифровими позначеннями.

     Стаття 10. Мова господарського судочинства

     1. Господарське судочинство в судах здiйснюється державною мовою.

     2. Суди забезпечують рiвнiсть прав учасникiв судового процесу за мовною ознакою.

     3. Суди використовують державну мову в процесi судочинства та гарантують право учасникам судового процесу на використання ними в судовому процесi рiдної мови або мови, якою вони володiють.

     4. Учасники судового процесу, якi не володiють або недостатньо володiють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в судi i заявляти клопотання рiдною мовою або мовою, якою вони володiють, користуючись при цьому послугами перекладача в порядку, встановленому цим Кодексом.

     Стаття 11. Верховенство права та джерела права, що застосовуються судом

     1. Суд при розглядi справи керується принципом верховенства права.

     2. Суд розглядає справи вiдповiдно до Конституцiї України, законiв України, мiжнародних договорiв, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України.

     3. Суд застосовує iншi правовi акти, прийнятi вiдповiдним органом на пiдставi, в межах повноважень та у спосiб, що встановленi Конституцiєю та законами України.

     4. Суд застосовує при розглядi справ Конвенцiю про захист прав людини i основоположних свобод 1950 року i протоколи до неї, згоду на обов'язковiсть яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

     5. Суд застосовує норми права iнших держав у разi, коли це передбачено законом України чи мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України.

     6. Якщо суд доходить висновку, що закон чи iнший правовий акт суперечить Конституцiї України, суд не застосовує такий закон чи iнший правовий акт, а застосовує норми Конституцiї України як норми прямої дiї.

     У такому випадку суд пiсля ухвалення рiшення у справi звертається до Верховного Суду для вирiшення питання стосовно внесення до Конституцiйного Суду України подання щодо конституцiйностi закону чи iншого правового акта, вирiшення питання про конституцiйнiсть якого належить до юрисдикцiї Конституцiйного Суду України.

     7. У разi невiдповiдностi правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили.

     8. У разi невiдповiдностi правового акта мiжнародному договору, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України, суд застосовує мiжнародний договiр України.

     9. Якщо спiрнi вiдносини, в тому числi за участю iноземної особи, не врегульованi законодавством, суд застосовує звичаї, якi є вживаними у дiловому оборотi.

     10. Якщо спiрнi вiдносини не врегульованi законом i вiдсутнiй звичай дiлового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подiбнi вiдносини (аналогiя закону), а за вiдсутностi такого - виходить iз загальних засад i змiсту законодавства (аналогiя права).

     11. Забороняється вiдмова у правосуддi з мотивiв неповноти, неясностi, суперечливостi чи вiдсутностi законодавства, яке регулює спiрнi вiдносини.

     Стаття 12. Форми господарського судочинства

     1. Господарське судочинство здiйснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку:

     1) наказного провадження;

     2) позовного провадження (загального або спрощеного).

     2. Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розмiру, щодо яких вiдсутнiй спiр або про його наявнiсть заявнику невiдомо.

     3. Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складностi та iнших справ, для яких прiоритетним є швидке вирiшення справи.

     Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, якi через складнiсть або iншi обставини недоцiльно розглядати у спрощеному позовному провадженнi.

     4. Умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженнi, а справи - у загальному або спрощеному позовному провадженнi, визначаються цим Кодексом.

     5. Для цiлей цього Кодексу малозначними справами є:

     1) справи, у яких цiна позову не перевищує ста розмiрiв прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб;

     2) справи незначної складностi, визнанi судом малозначними, крiм справ, якi пiдлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, цiна позову в яких перевищує п'ятсот розмiрiв прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб.

     6. Господарськi суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про вiдновлення платоспроможностi боржника або визнання його банкрутом".

     7. Для цiлей цього Кодексу розмiр прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб вираховується станом на 1 сiчня календарного року, в якому подається вiдповiдна заява або скарга, вчиняється процесуальна дiя чи ухвалюється судове рiшення.

     Стаття 13. Змагальнiсть сторiн

     1. Судочинство у господарських судах здiйснюється на засадах змагальностi сторiн.

     2. Учасники справи мають рiвнi права щодо здiйснення всiх процесуальних прав та обов'язкiв, передбачених цим Кодексом.

     3. Кожна сторона повинна довести обставини, якi мають значення для справи i на якi вона посилається як на пiдставу своїх вимог або заперечень, крiм випадкiв, встановлених законом.

     4. Кожна сторона несе ризик настання наслiдкiв, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дiй.

     5. Суд, зберiгаючи об'єктивнiсть i неупередженiсть:

     1) керує ходом судового процесу;

     2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди мiж сторонами;

     3) роз'яснює у разi необхiдностi учасникам судового процесу їхнi процесуальнi права та обов'язки, наслiдки вчинення або невчинення процесуальних дiй;

     4) сприяє учасникам судового процесу в реалiзацiї ними прав, передбачених цим Кодексом;

     5) запобiгає зловживанню учасниками судового процесу їхнiми правами та вживає заходiв для виконання ними їхнiх обов'язкiв.

     Стаття 14. Диспозитивнiсть господарського судочинства

     1. Суд розглядає справи не iнакше як за зверненням особи, поданим вiдповiдно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог i на пiдставi доказiв, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказiв у господарських справах не є обов'язком суду, крiм випадкiв, встановлених цим Кодексом.

     2. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в iнтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осiб, якi не мають процесуальної дiєздатностi.

     Стаття 15. Пропорцiйнiсть у господарському судочинствi

     1. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здiйснення провадження у справi вiдповiдно до принципу пропорцiйностi, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу мiж приватними й публiчними iнтересами; особливостi предмета спору; цiну позову; складнiсть справи; значення розгляду справи для сторiн, час, необхiдний для вчинення тих чи iнших дiй, розмiр судових витрат, пов'язаних iз вiдповiдними процесуальними дiями, тощо.

     Стаття 16. Правнича допомога

     1. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

     2. Представництво у судi, як вид правничої допомоги, здiйснюється виключно адвокатом (професiйна правнича допомога), крiм випадкiв, встановлених законом.

     Стаття 17. Право на перегляд справи та оскарження судового рiшення

     1. Учасники справи, а також особи, якi не брали участi у справi, якщо суд вирiшив питання про їхнi права, iнтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляцiйний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касацiйне оскарження судового рiшення.

     2. Не допускається касацiйне оскарження судового рiшення суду першої iнстанцiї без його перегляду в апеляцiйному порядку.

     Стаття 18. Обов'язковiсть судових рiшень

     1. Судовi рiшення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всiма органами державної влади, органами мiсцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фiзичними i юридичними особами та їх об'єднаннями на всiй територiї України.

     2. Невиконання судового рiшення є пiдставою для вiдповiдальностi, встановленої законом.

     3. Обов'язковiсть судового рiшення не позбавляє осiб, якi не брали участi у справi, можливостi звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рiшенням вирiшено питання про їхнi права чи iнтереси.

     Стаття 19. Основнi положення досудового врегулювання спору

     1. Сторони вживають заходiв для досудового врегулювання спору за домовленiстю мiж собою або у випадках, коли такi заходи є обов'язковими згiдно iз законом.

     2. Особи, якi порушили права i законнi iнтереси iнших осiб, зобов'язанi поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензiї чи позову.

Глава 2. Юрисдикцiя

§ 1. Предметна та суб'єктна юрисдикцiя господарських судiв

     Стаття 20. Справи, що вiдносяться до юрисдикцiї господарських судiв

     1. Господарськi суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку iз здiйсненням господарської дiяльностi (крiм справ, передбачених частиною другою цiєї статтi), та iншi справи у визначених законом випадках, зокрема:

     1) справи у спорах, що виникають при укладаннi, змiнi, розiрваннi i виконаннi правочинiв у господарськiй дiяльностi, крiм правочинiв, стороною яких є фiзична особа, яка не є пiдприємцем, а також у спорах щодо правочинiв, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичнi особи та (або) фiзичнi особи - пiдприємцi;

     2) справи у спорах щодо приватизацiї майна, крiм спорiв про приватизацiю державного житлового фонду;

     3) справи у спорах, що виникають з корпоративних вiдносин, в тому числi у спорах мiж учасниками (засновниками, акцiонерами, членами) юридичної особи або мiж юридичною особою та її учасником (засновником, акцiонером, членом), у тому числi учасником, який вибув, пов'язанi зi створенням, дiяльнiстю, управлiнням або припиненням дiяльностi такої юридичної особи, крiм трудових спорiв;

     4) справи у спорах, що виникають з правочинiв щодо акцiй, часток, паїв, iнших корпоративних прав в юридичнiй особi, крiм правочинiв у сiмейних та спадкових правовiдносинах;

     5) справи у спорах щодо цiнних паперiв, в тому числi пов'язанi з правами на цiннi папери та правами, що виникають з них, емiсiєю, розмiщенням, обiгом та погашенням цiнних паперiв, облiком прав на цiннi папери, зобов'язаннями за цiнними паперами, крiм боргових цiнних паперiв, власником яких є фiзична особа, яка не є пiдприємцем, та векселiв, що використовуються у податкових та митних правовiдносинах;

     6) справи у спорах щодо права власностi чи iншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числi землю), реєстрацiї або облiку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недiйсними актiв, що порушують такi права, крiм спорiв, стороною яких є фiзична особа, яка не є пiдприємцем, та спорiв щодо вилучення майна для суспiльних потреб чи з мотивiв суспiльної необхiдностi, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичнi особи та (або) фiзичнi особи - пiдприємцi;

     7) справи у спорах, що виникають з вiдносин, пов'язаних iз захистом економiчної конкуренцiї, обмеженням монополiзму в господарськiй дiяльностi, захистом вiд недобросовiсної конкуренцiї, в тому числi у спорах, пов'язаних з оскарженням рiшень Антимонопольного комiтету України, а також справи за заявами органiв Антимонопольного комiтету України з питань, вiднесених законом до їх компетенцiї, крiм спорiв, якi вiднесенi до юрисдикцiї Вищого суду з питань iнтелектуальної власностi;

     8) справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого вiдкрито провадження у справi про банкрутство, у тому числi справи у спорах про визнання недiйсними будь-яких правочинiв (договорiв), укладених боржником; стягнення заробiтної плати; поновлення на роботi посадових та службових осiб боржника, за винятком спорiв про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених вiдповiдно до Податкового кодексу України, а також спорiв про визнання недiйсними правочинiв за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України;

     9) справи за заявами про затвердження планiв санацiї боржника до вiдкриття провадження у справi про банкрутство;

     10) справи у спорах щодо оскарження актiв (рiшень) суб'єктiв господарювання та їх органiв, посадових та службових осiб у сферi органiзацiї та здiйснення господарської дiяльностi, крiм актiв (рiшень) суб'єктiв владних повноважень, прийнятих на виконання їхнiх владних управлiнських функцiй, та спорiв, стороною яких є фiзична особа, яка не є пiдприємцем;

     11) справи про оскарження рiшень третейських судiв та про видачу наказу на примусове виконання рiшень третейських судiв, утворених вiдповiдно до Закону України "Про третейськi суди", якщо такi рiшення ухваленi у спорах, зазначених у цiй статтi;

     12) справи у спорах мiж юридичною особою та її посадовою особою (у тому числi посадовою особою, повноваження якої припиненi) про вiдшкодування збиткiв, заподiяних юридичнiй особi дiями (бездiяльнiстю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акцiонера) такої юридичної особи, поданим в її iнтересах;

     13) вимоги щодо реєстрацiї майна та майнових прав, iнших реєстрацiйних дiй, визнання недiйсними актiв, що порушують права на майно (майновi права), якщо такi вимоги є похiдними вiд спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних вiдносин, якщо цей спiр пiдлягає розгляду в господарському судi i переданий на його розгляд разом з такими вимогами;

     14) справи у спорах про захист дiлової репутацiї, крiм спорiв, стороною яких є фiзична особа, яка не є пiдприємцем або самозайнятою особою;

     15) iншi справи у спорах мiж суб'єктами господарювання;

     16) справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фiзична особа - пiдприємець.

     2. Вищий суд з питань iнтелектуальної власностi розглядає справи щодо прав iнтелектуальної власностi, зокрема:

     1) справи у спорах щодо прав на винахiд, корисну модель, промисловий зразок, торговельну марку (знак для товарiв i послуг), комерцiйне найменування та iнших прав iнтелектуальної власностi, в тому числi щодо права попереднього користування;

     2) справи у спорах щодо реєстрацiї, облiку прав iнтелектуальної власностi, визнання недiйсними, продовження дiї, дострокового припинення патентiв, свiдоцтв, iнших актiв, що посвiдчують або на пiдставi яких виникають такi права, або якi порушують такi права чи пов'язанi з ними законнi iнтереси;

     3) справи про визнання торговельної марки добре вiдомою;

     4) справи у спорах щодо прав автора та сумiжних прав, в тому числi спорах щодо колективного управлiння майновими правами автора та сумiжними правами;

     5) справи у спорах щодо укладання, змiни, розiрвання i виконання договору щодо розпорядження майновими правами iнтелектуальної власностi, комерцiйної концесiї;

     6) справи у спорах, якi виникають iз вiдносин, пов'язаних iз захистом вiд недобросовiсної конкуренцiї, щодо: неправомiрного використання позначень або товару iншого виробника; копiювання зовнiшнього вигляду виробу; збирання, розголошення та використання комерцiйної таємницi; оскарження рiшень Антимонопольного комiтету України iз визначених цим пунктом питань.

     Стаття 21. Юрисдикцiя господарських судiв щодо кiлькох пов'язаних мiж собою вимог

     1. Не допускається об'єднання в одне провадження кiлькох вимог, якi пiдлягають розгляду в порядку рiзного судочинства, якщо iнше не передбачено цим Кодексом.

     Стаття 22. Право сторiн на передачу спору на розгляд третейського суду, мiжнародного комерцiйного арбiтражу

     1. Спiр, який вiдноситься до юрисдикцiї господарського суду, може бути переданий сторонами на вирiшення третейського суду або мiжнародного комерцiйного арбiтражу, крiм:

     1) спорiв про визнання недiйсними актiв, спорiв про державну реєстрацiю або облiк прав на нерухоме майно, прав iнтелектуальної власностi, прав на цiннi папери, а також спорiв, що виникають при укладаннi, змiнi, розiрваннi та виконаннi договорiв про публiчнi закупiвлi з урахуванням частини другої цiєї статтi;

     2) спорiв, передбачених пунктами 2, 3, 7 - 13 частини першої, пунктами 2, 3, 6 частини другої статтi 20 цього Кодексу, з урахуванням частини другої цiєї статтi;

     3) iнших спорiв, якi вiдповiдно до закону не можуть бути переданi на вирiшення третейського суду або мiжнародного комерцiйного арбiтражу.

     2. Спори, передбаченi пунктом 3 частини першої статтi 20 цього Кодексу, що виникають з договору, можуть бути переданi на вирiшення мiжнародного комерцiйного арбiтражу лише на пiдставi арбiтражної угоди, укладеної мiж юридичною особою та всiма її учасниками.

     Цивiльно-правовi аспекти спорiв, зазначених у пунктах 2, 7 частини першої, пунктi 6 частини другої статтi 20 цього Кодексу, спорiв, що виникають при укладаннi, змiнi, розiрваннi та виконаннi договорiв про публiчнi закупiвлi, можуть бути переданi на вирiшення мiжнародного комерцiйного арбiтражу.

     3. Будь-якi неточностi в текстi угоди про передачу спору на вирiшення до третейського суду, мiжнародного комерцiйного арбiтражу та (або) сумнiви щодо її дiйсностi, чинностi та виконуваностi повиннi тлумачитися судом на користь її дiйсностi, чинностi та виконуваностi.

     4. Рiшення третейського суду, мiжнародного комерцiйного арбiтражу може бути оскаржено (оспорено) в порядку, визначеному законом.

     Стаття 23. Право сторiн на передачу спору на розгляд iноземного суду

     1. У випадках, встановлених законом або мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України, спiр, який вiдноситься до юрисдикцiї господарського суду, може бути переданий за угодою сторiн на вирiшення суду iншої держави.

§ 2. Iнстанцiйна юрисдикцiя

     Стаття 24. Суд першої iнстанцiї

     1. Усi справи, що пiдлягають вирiшенню в порядку господарського судочинства, розглядаються мiсцевими господарськими судами як судами першої iнстанцiї, крiм справ, визначених частинами другою та третьою цiєї статтi.

     2. Справи щодо оскарження рiшень третейських судiв, про видачу наказiв на примусове виконання рiшень третейських судiв розглядаються апеляцiйними господарськими судами як судами першої iнстанцiї за мiсцем розгляду справи третейським судом.

     3. Вищий суд з питань iнтелектуальної власностi розглядає як суд першої iнстанцiї справи у спорах, визначених частиною другою статтi 20 цього Кодексу.

     Стаття 25. Суд апеляцiйної iнстанцiї

     1. Апеляцiйнi господарськi суди переглядають в апеляцiйному порядку судовi рiшення мiсцевих господарських судiв, якi знаходяться у межах вiдповiдного апеляцiйного округу (територiї, на яку поширюються повноваження вiдповiдного апеляцiйного господарського суду).

     2. Верховний Суд переглядає в апеляцiйному порядку судовi рiшення апеляцiйних господарських судiв, ухваленi ними як судами першої iнстанцiї.

     3. Апеляцiйна палата Вищого суду з питань iнтелектуальної власностi переглядає в апеляцiйному порядку судовi рiшення, ухваленi Вищим судом з питань iнтелектуальної власностi.

     Стаття 26. Суд касацiйної iнстанцiї

     1. Верховний Суд переглядає у касацiйному порядку судовi рiшення, ухваленi судами першої та апеляцiйної iнстанцiй.

§ 3. Територiальна юрисдикцiя (пiдсуднiсть)

     Стаття 27. Пред'явлення позову за мiсцезнаходженням чи мiсцем проживання вiдповiдача

     1. Позов пред'являється до господарського суду за мiсцезнаходженням чи мiсцем проживання вiдповiдача, якщо iнше не встановлено цим Кодексом.

     2. Для цiлей визначення пiдсудностi вiдповiдно до цього Кодексу мiсцезнаходження юридичної особи та фiзичної особи - пiдприємця визначається згiдно з Єдиним державним реєстром юридичних осiб, фiзичних осiб - пiдприємцiв та громадських формувань.

     3. Для цiлей визначення пiдсудностi вiдповiдно до цього Кодексу мiсцем проживання фiзичної особи, яка не є пiдприємцем, визнається зареєстроване у встановленому законом порядку мiсце її проживання або перебування.

     Стаття 28. Пiдсуднiсть справ, у яких однiєю iз сторiн є суд або суддя

     1. Пiдсуднiсть господарської справи, у якiй однiєю iз сторiн є господарський суд або суддя господарського суду, до пiдсудностi якого вiднесена ця справа за загальними правилами, визначається ухвалою суду вищої iнстанцiї, постановленою без повiдомлення сторiн.

     2. Пiдсуднiсть справ, у яких однiєю iз сторiн є Верховний Суд, визначається за загальними правилами пiдсудностi.

     Стаття 29. Пiдсуднiсть справ за вибором позивача

     1. Право вибору мiж господарськими судами, яким вiдповiдно до цiєї статтi пiдсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної пiдсудностi, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

     2. Позови у спорах за участю кiлькох вiдповiдачiв можуть пред'являтися до господарського суду за мiсцезнаходженням чи мiсцем проживання одного з вiдповiдачiв.

     3. Позови у спорах, що виникають з дiяльностi фiлiї або представництва юридичної особи, можуть пред'являтися також за їх мiсцезнаходженням.

     4. Позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотарiуса таким, що не пiдлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотарiуса, можуть пред'являтися також за мiсцем його виконання.

     5. Позови у спорах, що виникають з договорiв, в яких визначено мiсце виконання або виконувати якi через їх особливiсть можна тiльки в певному мiсцi, можуть пред'являтися також за мiсцем виконання цих договорiв.

     6. Позови до вiдповiдача, мiсце реєстрацiї проживання або перебування якого невiдоме, пред'являються за мiсцезнаходженням майна вiдповiдача чи за останнiм вiдомим зареєстрованим його мiсцем проживання або перебування чи постiйної його дiяльностi.

     7. Позови про вiдшкодування збиткiв, спричинених заходами забезпечення позову, можуть пред'являтися також за мiсцем застосування заходiв забезпечення позову (до суду, який застосував вiдповiднi заходи).

     8. Позови про вiдшкодування шкоди, заподiяної майну, можуть пред'являтися також за мiсцем заподiяння шкоди.

     9. Позови про вiдшкодування шкоди, заподiяної зiткненням суден, а також про стягнення сум винагороди за рятування на морi, можуть пред'являтися також за мiсцезнаходженням судна вiдповiдача або порту реєстрацiї судна.

     10. Позови до вiдповiдача, який не має в Українi мiсцезнаходження чи мiсця проживання, можуть пред'являтися за мiсцезнаходженням його майна.

     Стаття 30. Виключна пiдсуднiсть справ

     1. Спори, що виникають з договору перевезення, у разi, коли одним з вiдповiдачiв є перевiзник, розглядаються господарським судом за мiсцезнаходженням перевiзника.

     2. Справи про арешт судна, що здiйснюється для забезпечення морської вимоги, розглядаються господарським судом за мiсцезнаходженням морського порту України, в якому перебуває або до якого прямує судно, або порту реєстрацiї судна.

     3. Спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за мiсцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язанi мiж собою позовнi вимоги пред'явленi одночасно щодо декiлькох об'єктiв нерухомого майна, спiр розглядається за мiсцезнаходженням об'єкта, вартiсть якого є найвищою.

     4. Спори про права на морськi i повiтрянi судна, судна внутрiшнього плавання, космiчнi об'єкти вирiшуються господарським судом за мiсцем їх державної реєстрацiї.

     5. Спори, у яких вiдповiдачем є Кабiнет Мiнiстрiв України, мiнiстерство чи iнший центральний орган виконавчої влади, Нацiональний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республiки Крим або Рада мiнiстрiв Автономної Республiки Крим, обласнi, Київська та Севастопольська мiськi ради або обласнi, Київська i Севастопольська мiськi державнi адмiнiстрацiї, а також справи, матерiали яких мiстять державну таємницю, розглядаються мiсцевим господарським судом, юрисдикцiя якого поширюється на мiсто Київ.

     6. Спори, що виникають з корпоративних вiдносин, в тому числi спори мiж учасниками (засновниками, акцiонерами, членами) юридичної особи або мiж юридичною особою та її учасником (засновником, акцiонером, членом), у тому числi учасником, який вибув, пов'язанi зi створенням, дiяльнiстю, управлiнням або припиненням дiяльностi такої юридичної особи, крiм трудових спорiв, а також спори, що виникають з правочинiв щодо корпоративних прав (крiм акцiй) в юридичнiй особi, розглядаються господарським судом за мiсцезнаходженням юридичної особи.

     7. Спори мiж юридичною особою та її посадовою особою (у тому числi посадовою особою, повноваження якої припиненi) про вiдшкодування збиткiв, заподiяних юридичнiй особi дiями (бездiяльнiстю) її посадової особи, розглядаються господарським судом за мiсцезнаходженням юридичної особи.

     8. Спори, пов'язанi з емiсiєю, розмiщенням або погашенням цiнних паперiв, розглядаються господарським судом за мiсцезнаходженням емiтента.

     9. Справи, передбаченi пунктами 8 та 9 частини першої статтi 20 цього Кодексу, розглядаються господарським судом за мiсцезнаходженням боржника.

     10. Зустрiчний позов та позов третьої особи, яка заявляє самостiйнi вимоги щодо предмета спору, незалежно вiд їх пiдсудностi пред'являються в господарський суд за мiсцем розгляду первiсного позову. Це правило не застосовується, коли вiдповiдно до iнших, визначених у цiй статтi, правил виключної пiдсудностi такий позов має розглядатися iншим судом, нiж тим, що розглядає первiсний позов.

     11. У випадку об'єднання позовних вимог щодо укладання, змiни, розiрвання i виконання правочину з вимогами щодо iншого правочину, укладеного для забезпечення основного зобов'язання, спiр розглядається господарським судом за мiсцезнаходженням вiдповiдача, який є стороною основного зобов'язання.

     12. Вимоги щодо реєстрацiї майна та майнових прав, iнших реєстрацiйних дiй, якщо розгляд таких вимог вiднесений до юрисдикцiї господарського суду, розглядаються господарським судом, визначеним за правилами пiдсудностi щодо розгляду спору, похiдними вiд якого є такi вимоги.

     Стаття 31. Передача справ з одного суду до iншого суду

     1. Суд передає справу на розгляд iншому суду, якщо:

     1) справа належить до територiальної юрисдикцiї (пiдсудностi) iншого суду;

     2) пiсля задоволення вiдводiв (самовiдводiв) чи з iнших пiдстав неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи;

     3) лiквiдовано або з визначених законом пiдстав припинено роботу суду, який розглядав справу.

     2. Справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил пiдсудностi, повинна бути ним розглянута i в тому випадку, коли в процесi розгляду справи вона стала пiдсудною iншому суду, за винятком випадкiв, коли внаслiдок змiн у складi вiдповiдачiв справа вiдноситься до виключної пiдсудностi iншого суду.

     3. Передача справи на розгляд iншого суду за встановленою цим Кодексом пiдсуднiстю з пiдстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цiєї статтi, здiйснюється на пiдставi ухвали суду не пiзнiше п'яти днiв пiсля закiнчення строку на її оскарження, а в разi подання скарги - не пiзнiше п'яти днiв пiсля залишення її без задоволення.

     4. Передача справи з пiдстави, передбаченої пунктом 2 частини першої цiєї статтi, здiйснюється на пiдставi розпорядження голови суду на розгляд господарського суду, найбiльш територiально наближеного до цього суду.

     5. У разi лiквiдацiї або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженнi, невiдкладно передаються до суду, визначеного вiдповiдним законом або рiшенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбiльш територiально наближений до суду, який лiквiдовано або роботу якого припинено.

     6. Спори мiж судами щодо пiдсудностi не допускаються.

     7. Справа, передана з одного суду до iншого в порядку, встановленому цiєю статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надiслана.

     8. Справа, у якiй однiєю iз сторiн є суд, до пiдсудностi якого вiднесена ця справа за загальними правилами, або суддя цього суду, не пiзнiше п'яти днiв з дня надходження позовної заяви передається на пiдставi розпорядження голови суду до суду вищої iнстанцiї для визначення пiдсудностi.

     9. Правила, встановленi частинами першою, третьою - восьмою цiєї статтi, застосовуються також щодо Вищого суду з питань iнтелектуальної власностi.

Глава 3. Склад суду. Вiдводи

     Стаття 32. Визначення складу господарського суду

     1. Визначення суддi, а в разi колегiального розгляду - суддi-доповiдача для розгляду конкретної справи здiйснюється Єдиною судовою iнформацiйно-телекомунiкацiйною системою пiд час реєстрацiї документiв, зазначених в частинi другiй статтi 6 цього Кодексу, а також в iнших випадках визначення складу суду на будь-якiй стадiї судового процесу, з урахуванням спецiалiзацiї та рiвномiрного навантаження для кожного суддi, за принципом випадковостi та в хронологiчному порядку надходження справ.

     2. Справа, розгляд якої вiдповiдно до цього Кодексу здiйснюється колегiєю суддiв в обов'язковому порядку, розглядається постiйною колегiєю суддiв вiдповiдного суду, до складу якої входить визначений Єдиною судовою iнформацiйно-телекомунiкацiйною системою суддя-доповiдач.

     3. Персональний склад постiйних колегiй суддiв визначається зборами суддiв вiдповiдного суду.

     4. До складу об'єднаної палати входять по два суддi, якi обираються зборами суддiв Касацiйного господарського суду, зi складу кожної iз судових палат Касацiйного господарського суду та голова Касацiйного господарського суду.

     5. Якщо справа має розглядатися колегiєю у складi бiльше трьох суддiв, до складу такої колегiї входять суддi зi складу постiйної колегiї суддiв, до якої входить визначений Єдиною судовою iнформацiйно-телекомунiкацiйною системою суддя-доповiдач, та суддi, додатково визначенi Єдиною судовою iнформацiйно-телекомунiкацiйною системою.

     6. Якщо справа в Верховному Судi має розглядатися колегiально у складi вiдповiдної палати - головуючим на засiданнях палати є суддя-доповiдач, визначений Єдиною судовою iнформацiйно-телекомунiкацiйною системою при первiсному розподiлi справ.

     7. Якщо справа має розглядатися суддею одноособово, але цим Кодексом передбачена можливiсть колегiального розгляду такої справи i про це прийнято вiдповiдне рiшення, така справа розглядається в судi першої iнстанцiї - колегiєю суддiв, до складу якої включається суддя, визначений Єдиною судовою iнформацiйно-телекомунiкацiйною системою при автоматизованому розподiлi справ, та два суддi, додатково визначених Єдиною судовою iнформацiйно-телекомунiкацiйною системою пiсля прийняття рiшення про колегiальний розгляд справи.

     8. У випадку, передбаченому частиною сьомою цiєї статтi, суддею-доповiдачем та головуючим суддею в колегiї є суддя, визначений Єдиною судовою iнформацiйно-телекомунiкацiйною системою при автоматизованому розподiлi справ.

     9. Невирiшенi судовi справи за вмотивованим розпорядженням керiвника апарату суду, що додається до матерiалiв справи, передаються для повторного автоматизованого розподiлу справ виключно у разi, коли суддя (якщо справа розглядається одноособово) або суддя-доповiдач зi складу колегiї суддiв (якщо справа розглядається колегiально) у передбачених законом випадках не може продовжувати розгляд справи бiльше чотирнадцяти днiв, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановленi цим Кодексом.

     10. Для кожної постiйної колегiї суддiв збори суддiв вiдповiдного суду визначають резервних суддiв строком на один рiк.

     Якщо зi складу колегiї суддiв не може продовжувати розгляд справи суддя, який не є суддею-доповiдачем у такiй справi, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановленi цим Кодексом, замiна такого суддi з iнiцiативи суддi-доповiдача за вмотивованим розпорядженням керiвника апарату суду здiйснюється Єдиною судовою iнформацiйно-телекомунiкацiйною системою з числа резервних суддiв.

     11. Якщо замiнити суддю, який вибув, з числа резервних суддiв неможливо, - його замiна здiйснюється Єдиною судовою iнформацiйно-телекомунiкацiйною системою у порядку, передбаченому частиною першою цiєї статтi.

     Суддя, визначений на замiну вибулого суддi, розглядає у складi колегiї суддiв усi невирiшенi справи, якi розглядає така колегiя суддiв, та якi у зв'язку з вiдсутнiстю вибулого суддi неможливо розглянути в строки, встановленi цим Кодексом.

     12. Єдина судова iнформацiйно-телекомунiкацiйна система не застосовується для визначення суддi (складу колегiї суддiв, якщо справа розглядається колегiально) для розгляду конкретної справи виключно у разi настання обставин, якi об'єктивно унеможливили її функцiонування та тривають понад п'ять робочих днiв.

     13. Справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегiєю суддiв, повинна бути розглянута тим самим суддею чи колегiєю суддiв, за винятком випадкiв, якi унеможливлюють участь суддi у розглядi справи, та iнших випадкiв, передбачених цим Кодексом.

     14. У разi змiни складу суду на стадiї пiдготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадкiв, передбачених цим Кодексом.

     У разi змiни складу суду на стадiї розгляду справи по сутi суд повторно розпочинає розгляд справи по сутi, крiм випадку, коли суд ухвалить рiшення про повторне проведення пiдготовчого провадження.

     15. Розгляд заяви про перегляд судового рiшення за нововиявленими обставинами здiйснюється тим самим складом суду, який ухвалив рiшення, що переглядається, якщо справа розглядалася суддею одноособово або у складi колегiї суддiв. Якщо такий склад суду сформувати неможливо, суддя або колегiя суддiв для розгляду заяви про перегляд судового рiшення за нововиявленими обставинами визначається в порядку, встановленому частиною першою цiєї статтi.

     Розгляд заяви про перегляд судового рiшення за нововиявленими обставинами здiйснюється палатою, об'єднаною палатою або Великою Палатою, якщо рiшення, що переглядається, ухвалено вiдповiдно палатою, об'єднаною палатою або Великою Палатою.

     16. Результати автоматизованого розподiлу (повторного розподiлу) справи оформлюються протоколом.

     17. Протокол має мiстити такi вiдомостi:

     1) дата, час початку та закiнчення автоматизованого розподiлу;

     2) номер судової справи, категорiя та коефiцiєнт її складностi, iм'я (найменування) учасникiв справи;

     3) iнформацiя про визначення списку суддiв для участi (пiдстави, за яких суддi не беруть участi) в автоматизованому розподiлi; iнформацiя про визначення суддi, суддi-доповiдача;

     4) пiдстави здiйснення автоматизованого розподiлу (повторного автоматизованого розподiлу);

     5) прiзвище, iнiцiали та посада уповноваженої особи апарату суду, вiдповiдальної за здiйснення автоматизованого розподiлу судових справ.

     18. Копiя такого протоколу в електроннiй чи паперовiй формi пiдписується уповноваженими особами апарату суду та видається (надсилається) заiнтересованiй особi не пiзнiше наступного дня пiсля подання до суду вiдповiдної заяви.

     19. Особливостi розподiлу судових справ встановлюються Положенням про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему.

     Стаття 33. Одноособовий або колегiальний розгляд

     1. Справи у судах першої iнстанцiї розглядаються суддею одноособово, крiм випадкiв, визначених цим Кодексом.

     Будь-яку справу, що вiдноситься до пiдсудностi суду першої iнстанцiї, залежно вiд категорiї i складностi справи, може бути розглянуто колегiально у складi трьох суддiв, крiм справ, якi розглядаються в порядку наказного i спрощеного позовного провадження.

     2. Справи у Вищому судi з питань iнтелектуальної власностi розглядаються колегiєю суддiв у складi трьох суддiв.

     3. Перегляд в апеляцiйному порядку судових рiшень судiв першої iнстанцiї здiйснюється колегiєю суддiв суду апеляцiйної iнстанцiї у складi трьох суддiв.

     4. Перегляд судових рiшень судiв першої та апеляцiйної iнстанцiй здiйснюється колегiєю суддiв суду касацiйної iнстанцiї у складi трьох або бiльшої непарної кiлькостi суддiв.

     5. У визначених цим Кодексом випадках перегляд судових рiшень судом касацiйної iнстанцiї здiйснюється судовою палатою Касацiйного господарського суду (палатою), об'єднаною палатою Касацiйного господарського суду (об'єднаною палатою) або Великою Палатою Верховного Суду (Великою Палатою).

     6. Засiдання палати в судi касацiйної iнстанцiї вважається правомочним за умови присутностi на ньому бiльше половини її складу.

     7. Засiдання об'єднаної палати, Великої Палати вважається правомочним, якщо на ньому присутнi не менше нiж двi третини її складу.

     8. Перегляд судових рiшень за нововиявленими обставинами здiйснюється судом у такому самому кiлькiсному складi, в якому цi рiшення були ухваленi (одноособово або колегiально).

     9. Незалежно вiд того, у якому складi розглядалася справа, перегляд судових рiшень за виключними обставинами з пiдстав, визначених пунктами 1, 3 частини третьої статтi 320 цього Кодексу, здiйснюється колегiєю у складi трьох або бiльшої непарної кiлькостi суддiв, а з пiдстави, визначеної пунктом 2 частини третьої статтi 320, - Великою Палатою Верховного Суду.

     10. Якщо справа має розглядатися суддею одноособово, але цим Кодексом передбачена можливiсть колегiального розгляду такої справи, питання про призначення колегiального розгляду вирiшується до закiнчення пiдготовчого засiдання у справi (до початку розгляду справи, якщо пiдготовче засiдання не проводиться) суддею, який розглядає справу, за власною iнiцiативою або за клопотанням учасника справи, про що постановляється ухвала.

     11. Питання про розгляд справи колегiєю у складi бiльше трьох суддiв вирiшується колегiєю суддiв, визначеною в порядку, встановленому частиною другою статтi 32 цього Кодексу, до початку розгляду справи, з урахуванням категорiї i складностi справи, про що постановляється ухвала.

     Стаття 34. Порядок вирiшення питань при колегiальному розглядi справи

     1. Питання, що виникають пiд час колегiального розгляду справи судом, вирiшуються бiльшiстю голосiв суддiв. Головуючий голосує останнiм.

     2. При ухваленнi рiшення з кожного питання жоден iз суддiв не має права утримуватися вiд голосування та пiдписання рiшення чи ухвали. Суддi не мають права розголошувати мiркування, що були висловленi у нарадчiй кiмнатi.

     3. Суддя, не згодний з рiшенням, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявнiсть окремої думки повiдомляються учасники справи без оголошення її змiсту в судовому засiданнi. Окрема думка приєднується до справи i є вiдкритою для ознайомлення.

     Стаття 35. Пiдстави для вiдводу (самовiдводу) суддi

     1. Суддя не може розглядати справу i пiдлягає вiдводу (самовiдводу), якщо:

     1) вiн є членом сiм'ї або близьким родичем (чоловiк, дружина, батько, мати, вiтчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дiд, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опiкун чи пiклувальник, член сiм'ї або близький родич цих осiб) сторони або iнших учасникiв судового процесу, або осiб, якi надавали сторонi або iншим учасникам справи правничу допомогу у цiй справi, або iншого суддi, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

     2) вiн брав участь у справi як свiдок, експерт, спецiалiст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засiдання, або надавав сторонi чи iншим учасникам справи правничу допомогу в цiй чи iншiй справi;

     3) вiн прямо чи побiчно заiнтересований у результатi розгляду справи;

     4) було порушено порядок визначення суддi для розгляду справи;

     5) є iншi обставини, якi викликають сумнiв у неупередженостi або об'єктивностi суддi.

     2. Суддя пiдлягає вiдводу (самовiдводу) також за наявностi обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу.

     3. До складу суду не можуть входити особи, якi є членами сiм'ї, родичами мiж собою чи родичами подружжя.

     4. Незгода сторони з процесуальними рiшеннями суддi, рiшення або окрема думка суддi в iнших справах, висловлена публiчно думка суддi щодо того чи iншого юридичного питання не може бути пiдставою для вiдводу.

     Стаття 36. Недопустимiсть повторної участi суддi у розглядi справи

     1. Суддя, який брав участь у вирiшеннi справи в судi першої iнстанцiї, не може брати участi в розглядi цiєї самої справи в судах апеляцiйної i касацiйної iнстанцiй, а так само у новому розглядi справи судом першої iнстанцiї пiсля скасування рiшення суду або ухвали про закриття провадження в справi.

     2. Суддя, який брав участь у врегулюваннi спору у справi за участю суддi, не може брати участi в розглядi цiєї справи по сутi або переглядi будь-якого ухваленого в нiй судового рiшення.

     3. Суддя, який брав участь у вирiшеннi справи в судi апеляцiйної iнстанцiї, не може брати участi у розглядi цiєї самої справи в судах касацiйної або першої iнстанцiй, а також у новому розглядi справи пiсля скасування постанови суду апеляцiйної iнстанцiї.

     4. Суддя, який брав участь у переглядi справи в судi касацiйної iнстанцiї, не може брати участi в розглядi цiєї справи в судi першої чи апеляцiйної iнстанцiй, а також у новому її розглядi пiсля скасування постанови суду касацiйної iнстанцiї.

     5. Суддя, який брав участь у вирiшеннi справи, рiшення в якiй було в подальшому скасоване судом вищої iнстанцiї, не може брати участi у розглядi заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рiшення суду у цiй справi.

     6. Суддя, який брав участь у вирiшеннi справи в судi першої, апеляцiйної, касацiйної iнстанцiй, не може брати участi у розглядi заяви про перегляд судового рiшення у зв'язку з виключними обставинами у цiй справi.

     Стаття 37. Пiдстави для вiдводу (самовiдводу) секретаря судового засiдання, експерта, спецiалiста, перекладача

     1. Секретар судового засiдання, експерт, спецiалiст, перекладач не можуть брати участi у розглядi справи та пiдлягають вiдводу (самовiдводу) з пiдстав, зазначених у статтi 35 цього Кодексу.

     2. Експерт, спецiалiст, перекладач не може брати участi у розглядi справи, якщо вiн перебував або перебуває в службовiй або iншiй залежностi вiд учасникiв справи.

     3. Участь секретаря судового засiдання, експерта, спецiалiста, перекладача у судовому засiданнi пiд час попереднього розгляду даної справи вiдповiдно як секретаря судового засiдання, експерта, спецiалiста, перекладача не є пiдставою для їх вiдводу.

     Стаття 38. Заяви про самовiдводи та вiдводи

     1. З пiдстав, зазначених у статтях 35, 36 i 37 цього Кодексу, суддя, секретар судового засiдання, експерт, спецiалiст, перекладач зобов'язанi заявити самовiдвiд.

     2. З пiдстав, зазначених у статтях 35, 36 i 37 цього Кодексу, суддi, секретарю судового засiдання, експерту, спецiалiсту, перекладачу може бути заявлено вiдвiд учасниками справи.

     3. Вiдвiд повинен бути вмотивованим i заявленим протягом десяти днiв з дня отримання учасником справи ухвали про вiдкриття провадження у справi, але не пiзнiше початку пiдготовчого засiдання або першого судового засiдання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовiдвiд може бути заявлений не пiзнiше початку пiдготовчого засiдання або першого судового засiдання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

     Пiсля спливу вказаного строку заявляти вiдвiд (самовiдвiд) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про пiдставу вiдводу (самовiдводу) заявнику не могло бути вiдомо до спливу вказаного строку, але не пiзнiше двох днiв з дня, коли заявник дiзнався про таку пiдставу.

     4. Встановлення обставин, вказаних у пунктах 1 - 4 частини першої статтi 35 цього Кодексу, статтi 36 цього Кодексу, звiльняє заявника вiд обов'язку надання iнших доказiв упередженостi суддi для цiлей вiдводу.

     5. Якщо вiдвiд заявляється повторно з пiдстав, розглянутих ранiше, суд, який розглядає справу, залишає таку заяву без розгляду.

     Стаття 39. Порядок вирiшення заявленого вiдводу та самовiдводу

     1. Питання про вiдвiд (самовiдвiд) суддi може бути вирiшено як до, так i пiсля вiдкриття провадження у справi.

     2. Питання про вiдвiд суддi вирiшує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє вiдвiд, якщо доходить висновку про його обґрунтованiсть.

     3. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованiсть заявленого вiдводу, вiн вирiшує питання про зупинення провадження у справi. У цьому випадку вирiшення питання про вiдвiд здiйснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, i визначається у порядку, встановленому частиною першою статтi 32 цього Кодексу. Такому суддi не може бути заявлений вiдвiд.

     4. Якщо питання про вiдвiд суддi в порядку, визначеному частиною третьою цiєї статтi, неможливо розглянути в судi, в якому розглядається справа, то справа для вирiшення питання про вiдвiд передається до суду вiдповiдної iнстанцiї, найбiльш територiально наближеного до цього суду.

     5. Якщо на час подання заяви про вiдвiд суддi у судi здiйснюють правосуддя менше трьох суддiв, вирiшення питання про вiдвiд здiйснюється в нарадчiй кiмнатi суддею, який розглядає справу чи вчиняє iншу процесуальну дiю, про що виноситься ухвала. У такому випадку положення частин третьої та четвертої цiєї статтi не застосовуються.

     6. Питання про вiдвiд суддi Великої Палати розглядає Велика Палата. У розглядi Великою Палатою питання про вiдвiд не бере участi суддя, якому такий вiдвiд заявлено.

     7. Питання про вiдвiд має бути розглянуто не пiзнiше двох днiв з дня надходження заяви про вiдвiд, а у випадку розгляду заяви про вiдвiд суддею iншого суду - не пiзнiше десяти днiв з дня надходження заяви про вiдвiд.

     8. Суд вирiшує питання про вiдвiд без повiдомлення учасникiв справи. За iнiцiативою суду питання про вiдвiд може вирiшуватися у судовому засiданнi з повiдомленням учасникiв справи. Неявка учасникiв справи у судове засiдання, в якому вирiшується питання про вiдвiд, не перешкоджає розгляду судом питання про вiдвiд.

     9. Питання про самовiдвiд суддi вирiшується в нарадчiй кiмнатi ухвалою суду, що розглядає справу.

     10. Питання про вiдвiд секретаря судового засiдання, експерта, спецiалiста, перекладача вирiшується складом суду, що розглядає справу. Суд, який розглядає заяву про вiдвiд, заслуховує особу, якiй заявлено вiдвiд, якщо вона бажає надати пояснення, а також думку учасникiв справи. Неявка особи, якiй заявлено вiдвiд, у судове засiдання, в якому вирiшується питання про вiдвiд, не перешкоджає розгляду судом питання про вiдвiд.

     11. За результатами вирiшення заяви про вiдвiд суд постановляє ухвалу.

     Стаття 40. Наслiдки вiдводу суду (суддi)

     1. У разi задоволення заяви про вiдвiд суддi, який розглядає справу одноособово, справа розглядається в тому самому судi iншим суддею, який визначається у порядку, встановленому статтею 32 цього Кодексу.

     2. У разi задоволення заяви про вiдвiд одному або декiльком суддям, якi розглядають справу колегiально, справа розглядається в тому самому судi таким самим складом колегiї суддiв iз замiною вiдведеного суддi або суддiв, або iншим складом суддiв, який визначається у порядку, встановленому статтею 32 цього Кодексу.

     3. Якщо пiсля задоволення вiдводiв (самовiдводiв) або за наявностi пiдстав, зазначених у статтi 36 цього Кодексу, неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи, справа за розпорядженням голови суду передається до iншого суду, визначеного в порядку, встановленому цим Кодексом.

Глава 4. Учасники судового процесу

§ 1. Учасники справи

     Стаття 41. Склад учасникiв справи

     1. У справах позовного провадження учасниками справи є сторони та третi особи.

     2. При розглядi вимог у наказному провадженнi учасниками справи є заявник та боржник.

     3. У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в iнтересах iнших осiб.

     4. У справах про оскарження рiшення третейського суду та про видачу наказу на примусове виконання рiшення третейського суду учасниками справи є учасники третейського розгляду, а також особи, якi не брали участi у третейському розглядi, якщо третейський суд вирiшив питання про їхнi права та (або) обов'язки.

     5. У справах про банкрутство склад учасникiв справи визначається Законом України "Про вiдновлення платоспроможностi боржника або визнання його банкрутом".

     Стаття 42. Права та обов'язки учасникiв справи

     1. Учасники справи мають право:

     1) ознайомлюватися з матерiалами справи, робити з них витяги, копiї, одержувати копiї судових рiшень;

     2) подавати докази; брати участь у судових засiданнях, якщо iнше не визначено законом; брати участь у дослiдженнi доказiв; ставити питання iншим учасникам справи, а також свiдкам, експертам, спецiалiстам;

     3) подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, мiркування щодо питань, якi виникають пiд час судового розгляду, i заперечення проти заяв, клопотань, доводiв i мiркувань iнших осiб;

     4) ознайомлюватися з протоколом судового засiдання, записом фiксування судового засiдання технiчними засобами, робити з них копiї, подавати письмовi зауваження з приводу їх неправильностi чи неповноти;

     5) оскаржувати судовi рiшення у визначених законом випадках;

     6) користуватися iншими визначеними законом процесуальними правами.

     2. Учасники справи зобов'язанi:

     1) виявляти повагу до суду та до iнших учасникiв судового процесу;

     2) сприяти своєчасному, всебiчному, повному та об'єктивному встановленню всiх обставин справи;

     3) з'являтися в судове засiдання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою;

     4) подавати усi наявнi у них докази в порядку та строки, встановленi законом або судом, не приховувати докази;

     5) надавати суду повнi i достовiрнi пояснення з питань, якi ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засiданнi;

     6) виконувати процесуальнi дiї у встановленi законом або судом строки;

     7) виконувати iншi процесуальнi обов'язки, визначенi законом або судом.

     3. У випадку невиконання учасником справи його обов'язкiв суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбаченi цим Кодексом.

     4. За введення суду в оману щодо фактичних обставин справи виннi особи несуть вiдповiдальнiсть, встановлену законом.

     5. Документи (в тому числi процесуальнi документи, письмовi та електроннi докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальнi дiї вчинятися учасниками справи в електроннiй формi з використанням Єдиної судової iнформацiйно-телекомунiкацiйної системи, за винятком випадкiв, передбачених цим Кодексом.

     6. Процесуальнi документи в електроннiй формi мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової iнформацiйно-телекомунiкацiйної системи шляхом заповнення форм процесуальних документiв вiдповiдно до Положення про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему.

     7. Якщо цим Кодексом передбачено обов'язок учасника справи надсилати копiї документiв iншим учасникам справи, такi документи можуть направлятися вказаним особам з використанням Єдиної судової iнформацiйно-телекомунiкацiйної системи в електроннiй формi, крiм випадкiв, коли iнший учасник не має офiцiйної електронної адреси.

     8. Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються iншим учасникам справи в електроннiй формi, такi документи скрiплюються електронним цифровим пiдписом учасника справи (його представника).

     Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються iншим учасникам справи в паперовiй формi, такi документи скрiплюються власноручним пiдписом учасника справи (його представника).

     9. Якщо позов, апеляцiйна, касацiйна скарга поданi до суду в електроннiй формi, позивач, особа, яка подала скаргу, мають подавати до суду заяви по сутi справи, клопотання та письмовi докази виключно в електроннiй формi, крiм випадкiв, коли судом буде надано дозвiл на їх подання в паперовiй формi.

     Стаття 43. Неприпустимiсть зловживання процесуальними правами

     1. Учасники судового процесу та їх представники повиннi добросовiсно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

     2. Залежно вiд конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дiї, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема:

     1) подання скарги на судове рiшення, яке не пiдлягає оскарженню, не є чинним або дiя якого закiнчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирiшення питання, яке вже вирiшено судом, за вiдсутностi iнших пiдстав або нових обставин, заявлення завiдомо безпiдставного вiдводу або вчинення iнших аналогiчних дiй, спрямованих на безпiдставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рiшення;

     2) подання декiлькох позовiв до одного й того самого вiдповiдача (вiдповiдачiв) з тим самим предметом та з тих самих пiдстав або подання декiлькох позовiв з аналогiчним предметом i з аналогiчних пiдстав, або вчинення iнших дiй, метою яких є манiпуляцiя автоматизованим розподiлом справ мiж суддями;

     3) подання завiдомо безпiдставного позову, позову за вiдсутностi предмета спору або у спорi, який має очевидно штучний характер;

     4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою змiни пiдсудностi справи, або завiдомо безпiдставне залучення особи як вiдповiдача (спiввiдповiдача) з тiєю самою метою;

     5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третiх осiб, умисне неповiдомлення про осiб, якi мають бути залученi до участi у справi.

     3. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

     4. Суд зобов'язаний вживати заходiв для запобiгання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначенi цим Кодексом.

     Стаття 44. Процесуальна правоздатнiсть та процесуальна дiєздатнiсть

     1. Усi фiзичнi i юридичнi особи здатнi мати процесуальнi права та обов'язки сторони, третьої особи, заявника, боржника (процесуальна правоздатнiсть).

     2. Фiзичнi особи, якi досягли повнолiття, а також юридичнi особи здатнi особисто здiйснювати процесуальнi права та виконувати свої обов'язки в судi (процесуальна дiєздатнiсть).

     3. Неповнолiтнi особи вiком вiд чотирнадцяти до вiсiмнадцяти рокiв, а також особи, цивiльна дiєздатнiсть яких обмежена, можуть особисто здiйснювати процесуальнi права та виконувати свої обов'язки в судi у справах, що виникають з вiдносин, у яких вони особисто беруть участь, якщо iнше не встановлено законом. Суд може залучити до участi в таких справах законного представника неповнолiтньої особи або особи, цивiльна дiєздатнiсть якої обмежена.

     4. У разi реєстрацiї шлюбу фiзичної особи, яка не досягла повнолiття, вона набуває процесуальної дiєздатностi з моменту реєстрацiї шлюбу. Процесуальної дiєздатностi набуває також неповнолiтня особа, якiй у порядку, встановленому законом, надано повну цивiльну дiєздатнiсть.

     5. Юридична особа набуває процесуальних прав та обов'язкiв у порядку, встановленому законом, i здiйснює їх через свого представника.

     6. Юридична особа може набувати процесуальних прав та обов'язкiв i здiйснювати їх через своїх учасникiв у випадках, коли вiдповiдно до закону чи установчого документа така юридична особа набуває та здiйснює права, а також несе обов'язки через своїх учасникiв.

     Стаття 45. Сторони в судовому процесi

     1. Сторонами в судовому процесi - позивачами i вiдповiдачами - можуть бути особи, зазначенi у статтi 4 цього Кодексу.

     2. Позивачами є особи, якi подали позов або в iнтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом iнтересу.

     3. Вiдповiдачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.

     Стаття 46. Процесуальнi права та обов'язки сторiн

     1. Сторони користуються рiвними процесуальними правами.

     2. Крiм прав та обов'язкiв, визначених у статтi 42 цього Кодексу:

     1) позивач вправi вiдмовитися вiд позову (всiх або частини позовних вимог), вiдповiдач має право визнати позов (всi або частину позовних вимог) - на будь-якiй стадiї судового процесу;

     2) позивач вправi збiльшити або зменшити розмiр позовних вимог - до закiнчення пiдготовчого засiдання або до початку першого судового засiдання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження;

     3) вiдповiдач має право подати зустрiчний позов у строки, встановленi цим Кодексом.

     3. До закiнчення пiдготовчого засiдання позивач має право змiнити предмет або пiдстави позову шляхом подання письмової заяви. У справi, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, змiна предмета або пiдстав позову допускається не пiзнiше нiж за п'ять днiв до початку першого судового засiдання у справi.

     4. У разi направлення справи на новий розгляд до суду першої iнстанцiї змiна предмета, пiдстав позову не допускаються, крiм випадкiв, визначених цiєю статтею.

     Змiна предмета або пiдстав позову при новому розглядi справи допускається в строки, встановленi частиною третьою цiєї статтi, лише у випадку, якщо це необхiдно для захисту прав позивача у зв'язку iз змiною фактичних обставин справи, що сталася пiсля закiнчення пiдготовчого засiдання, або якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засiдання при первiсному розглядi справи.

     5. У разi подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цiєї статтi, до суду подаються докази направлення копiї такої заяви та доданих до неї документiв iншим учасникам справи. У разi неподання таких доказiв суд не приймає до розгляду та повертає заявнику вiдповiдну заяву, про що зазначає в ухвалi.

     6. Суд не приймає вiдмови вiд позову, зменшення розмiру позовних вимог, визнання позову вiдповiдачем у справi, в якiй особу представляє її законний представник, якщо його дiї суперечать iнтересам особи, яку вiн представляє.

     7. Сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якiй стадiї судового процесу.

     Стаття 47. Участь у справi кiлькох позивачiв або вiдповiдачiв

     1. Позов може бути пред'явлений спiльно кiлькома позивачами або до кiлькох вiдповiдачiв. Кожен iз позивачiв або вiдповiдачiв щодо iншої сторони дiє в судовому процесi самостiйно.

     2. Участь у справi кiлькох позивачiв i (або) вiдповiдачiв (процесуальна спiвучасть) допускається, якщо:

     1) предметом спору є спiльнi права чи обов'язки кiлькох позивачiв або вiдповiдачiв;

     2) права або обов'язки кiлькох позивачiв чи вiдповiдачiв виникли з однiєї пiдстави;

     3) предметом спору є однорiднi права i обов'язки.

     Стаття 48. Залучення до участi у справi спiввiдповiдача. Замiна неналежного вiдповiдача

     1. Суд першої iнстанцiї має право за клопотанням позивача до закiнчення пiдготовчого провадження, а у разi розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засiдання, залучити до участi у нiй спiввiдповiдача.

     2. Якщо позов подано не до тiєї особи, яка повинна вiдповiдати за позовом, суд до закiнчення пiдготовчого провадження, а у разi розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засiдання, за клопотанням позивача замiнює первiсного вiдповiдача належним вiдповiдачем, не закриваючи провадження у справi.

     3. Пiсля спливу строкiв, зазначених в частинах першiй та другiй цiєї статтi, суд може залучити до участi у справi спiввiдповiдача або замiнює первiсного вiдповiдача належним вiдповiдачем виключно у разi, якщо позивач доведе, що не знав та не мiг знати до подання позову у справi про пiдставу залучення такого спiввiдповiдача чи замiну неналежного вiдповiдача.

     4. Про залучення спiввiдповiдача чи замiну неналежного вiдповiдача постановляється ухвала. За клопотанням нового вiдповiдача або залученого спiввiдповiдача розгляд справи починається спочатку.

     5. Вiдповiдач, замiнений iншим вiдповiдачем, має право заявити вимогу про компенсацiю судових витрат, здiйснених ним внаслiдок необґрунтованих дiй позивача. Питання про розподiл судових витрат вирiшується в ухвалi про замiну неналежного вiдповiдача.

     Стаття 49. Третi особи, якi заявляють самостiйнi вимоги щодо предмета спору

     1. Третi особи, якi заявляють самостiйнi вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закiнчення пiдготовчого провадження або до початку першого судового засiдання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однiєї або декiлькох сторiн.

     2. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу суд постановляє ухвалу.

     3. Третi особи, якi заявляють самостiйнi вимоги щодо предмета спору, користуються усiма правами i несуть усi обов'язки позивача.

     4. Пiсля вступу в справу третьої особи, яка заявила самостiйнi вимоги щодо предмета спору, справа за клопотанням учасника справи розглядається спочатку.

     5. До позовiв третiх осiб, якi заявляють самостiйнi вимоги щодо предмета спору у справi, в якiй вiдкрито провадження, застосовуються положення статтi 180 цього Кодексу.

     Стаття 50. Третi особи, якi не заявляють самостiйних вимог щодо предмета спору

     1. Третi особи, якi не заявляють самостiйних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на сторонi позивача або вiдповiдача до закiнчення пiдготовчого провадження у справi або до початку першого судового засiдання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разi коли рiшення у справi може вплинути на їхнi права або обов'язки щодо однiєї iз сторiн. Їх може бути залучено до участi у справi також за заявою учасникiв справи.

     2. Якщо суд при вирiшеннi питання про вiдкриття провадження у справi або при пiдготовцi справи до розгляду встановить, що рiшення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осiб, якi не є стороною у справi, суд залучає таких осiб до участi у справi як третiх осiб, якi не заявляють самостiйних вимог щодо предмета спору.

     3. У заявах про залучення третiх осiб i у заявах третiх осiб про вступ у справу на сторонi позивача або вiдповiдача зазначається, на яких пiдставах третiх осiб належить залучити до участi у справi.

     4. Про залучення третiх осiб до участi у справi суд постановляє ухвалу, в якiй зазначає, на якi права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рiшення суду у справi.

     5. Третi особи, якi не заявляють самостiйних вимог, мають процесуальнi права та обов'язки, встановленi статтею 42 цього Кодексу.

     6. Вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостiйних вимог щодо предмета спору, не тягне за собою розгляду справи спочатку.

     Стаття 51. Наслiдки незалучення у справу третьої особи, яка не заявляє самостiйних вимог щодо предмета спору

     1. Якщо в результатi ухвалення судового рiшення сторона може набути право стосовно третьої особи або третя особа може пред'явити вимоги до сторони, така сторона зобов'язана сповiстити цю особу про вiдкриття провадження у справi i подати до суду заяву про залучення її до участi у справi як третю особу, яка не заявляє самостiйнi вимоги щодо предмета спору. До такої заяви повиннi бути доданi докази про направлення її копiї особi, про залучення якої як третьої особи подана заява.

     2. У разi розгляду справи без повiдомлення третьої особи про розгляд справи, обставини справи, встановленi судовим рiшенням, не мають юридичних наслiдкiв при розглядi позову, пред'явленого стороною, яка брала участь у цiй справi, до цiєї третьої особи або позову, пред'явленого цiєю третьою особою до такої сторони.

     Стаття 52. Процесуальне правонаступництво

     1. У разi смертi або оголошення фiзичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганiзацiї (злиття, приєднання, подiлу, перетворення), замiни кредитора чи боржника в зобов'язаннi, а також в iнших випадках замiни особи у вiдносинах, щодо яких виник спiр, суд залучає до участi у справi правонаступника вiдповiдного учасника справи на будь-якiй стадiї судового процесу.

     2. Усi дiї, вчиненi в судовому процесi до вступу у справу правонаступника, обов'язковi для нього так само, як вони були обов'язковi для особи, яку правонаступник замiнив.

     3. Про замiну або про вiдмову в замiнi учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

     Стаття 53. Участь у судовому процесi органiв та осiб, яким законом надано право звертатися до суду в iнтересах iнших осiб

     1. У випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи мiсцевого самоврядування, фiзичнi та юридичнi особи можуть звертатися до суду в iнтересах iнших осiб, державних чи суспiльних iнтересах та брати участь у цих справах.

     2. Органи державної влади, органи мiсцевого самоврядування, якi звертаються до суду за захистом прав i iнтересiв iнших осiб, повиннi надати суду документи, якi пiдтверджують наявнiсть передбачених законом пiдстав для звернення до суду в iнтересах таких осiб.

     3. У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розглядi справ за його позовами, а також може вступити за своєю iнiцiативою у справу, провадження у якiй вiдкрито за позовом iншої особи, до початку розгляду справи по сутi, подає апеляцiйну, касацiйну скаргу, заяву про перегляд судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами.

     4. Прокурор, який звертається до суду в iнтересах держави, в позовнiй чи iншiй заявi, скарзi обґрунтовує, в чому полягає порушення iнтересiв держави, необхiднiсть їх захисту, визначенi законом пiдстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здiйснювати вiдповiднi функцiї у спiрних правовiдносинах. Невиконання цих вимог має наслiдком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

     5. У разi вiдкриття провадження за позовною заявою особи, якiй законом надано право звертатися до суду в iнтересах iнших осiб (крiм прокурора), особа, в чиїх iнтересах подано позов, набуває статусу позивача.

     У разi вiдкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в iнтересах держави в особi органу, уповноваженого здiйснювати функцiї держави у спiрних правовiдносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разi вiдсутностi такого органу або вiдсутностi у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовнiй заявi i в такому разi набуває статусу позивача.

     Стаття 54. Особливостi участi у судовому процесi осiб, яким законом надано право звертатися до суду в iнтересах юридичної особи у спорах про вiдшкодування збиткiв, заподiяних її посадовою особою

     1. Власник (учасник, акцiонер) юридичної особи, якому належить 10 i бiльше вiдсоткiв статутного капiталу товариства (крiм привiлейованих акцiй), або частка у власностi юридичної особи якого становить 10 i бiльше вiдсоткiв, може подати в iнтересах такої юридичної особи позов про вiдшкодування збиткiв, заподiяних юридичнiй особi її посадовою особою.

     2. У разi вiдкриття провадження за таким позовом зазначена юридична особа набуває статусу позивача, але не вправi здiйснювати свої процесуальнi права та обов'язки без згоди власника (учасника, акцiонера), який подав позов. Посадова особа, до якої пред'явлений позов, не вправi представляти юридичну особу та призначати iншу особу для представництва юридичної особи в данiй справi.

     3. До закiнчення пiдготовчого засiдання у справi iнший спiввласник (учасник, акцiонер) цiєї юридичної особи, якому належить 10 i бiльше вiдсоткiв статутного капiталу товариства (крiм привiлейованих акцiй), або частка у власностi юридичної особи якого становить 10 i бiльше вiдсоткiв, має право приєднатися до поданого позову шляхом подання до суду вiдповiдної заяви, пiсля чого вiн набуває таких самих процесуальних прав та обов'язкiв, як i власник (учасник, акцiонер), який подав позов.

     4. У спорах про вiдшкодування збиткiв, заподiяних юридичнiй особi її посадовою особою, вiдмова вiд позову, поданого вiдповiдно до цiєї статтi, зменшення розмiру позовних вимог, змiна предмета або пiдстави позову, укладення мирової угоди, вiдмова вiд апеляцiйної або касацiйної скарги, заяви про перегляд рiшення суду за нововиявленими або виключними обставинами можлива лише за письмовою згодою всiх власникiв (учасникiв, акцiонерiв), якi в данiй справi дiють в iнтересах юридичної особи.

     Стаття 55. Процесуальнi права органiв та осiб, яким законом надано право звертатися до суду в iнтересах iнших осiб

     1. Органи та особи, якi вiдповiдно до цього Кодексу звернулися до суду в iнтересах iнших осiб, мають процесуальнi права та обов'язки особи, в iнтересах якої вони дiють, за винятком обмежень, передбачених частиною другою цiєї статтi.

     2. Органи та особи, якi вiдповiдно до цього Кодексу мають право звертатися до суду в iнтересах осiб, за винятком осiб, яким законом надано право звертатися до суду в iнтересах юридичної особи у спорах про вiдшкодування збиткiв, заподiяних її посадовою особою, не мають права укладати мирову угоду.

     3. Вiдмова органiв та осiб, якi вiдповiдно до цього Кодексу звернулися до суду в iнтересах iнших осiб, вiд поданої ними заяви або змiна позовних вимог не позбавляє особу, на захист прав та iнтересiв якої подано заяву, права вимагати вiд суду розгляду справи та вирiшення вимоги у первiсному обсязi.

     4. Якщо особа, яка має процесуальну дiєздатнiсть i в iнтересах якої подана заява, не пiдтримує заявлених позовних вимог, суд залишає заяву без розгляду, крiм позову про вiдшкодування збиткiв, заподiяних юридичнiй особi її посадовою особою, поданого власником (учасником, акцiонером) цiєї юридичної особи в її iнтересах, а також позову прокурора в iнтересах держави.

     5. Вiдмова органу, уповноваженого здiйснювати вiдповiднi функцiї у спiрних правовiдносинах, вiд поданого прокурором в iнтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права пiдтримувати позов (заяву) i вимагати розгляду справи по сутi.

     6. Прокурор та iнша особа, якiй законом надано право звертатися до суду в iнтересах iнших осiб, з метою вирiшення питання щодо наявностi пiдстав для перегляду судових рiшень у справi, розглянутiй без його (її) участi, має право ознайомлюватися з матерiалами справи в судi та отримувати їх копiї. Прокурор користується таким самим правом з метою вирiшення питання про вступ у справу за позовом (заявою) iншої особи.

§ 2. Представники

     Стаття 56. Участь у справi представника

     1. Сторона, третя особа, а також особа, якiй законом надано право звертатися до суду в iнтересах iншої особи, може брати участь в судовому процесi особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

     2. Особиста участь у справi особи не позбавляє її права мати в цiй справi представника.

     3. Юридична особа бере участь у справi через свого керiвника або члена виконавчого органу, уповноваженого дiяти вiд її iменi вiдповiдно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

     4. Держава, територiальна громада бере участь у справi через вiдповiдний орган державної влади, орган мiсцевого самоврядування вiдповiдно до його компетенцiї, вiд iменi якого дiє його керiвник або представник.

     Стаття 57. Законнi представники

     1. Iнтереси малолiтнiх осiб вiком до чотирнадцяти рокiв, а також недiєздатних фiзичних осiб представляють у судi вiдповiдно їхнi батьки, усиновлювачi, опiкуни чи iншi особи, визначенi законом.

     2. Iнтереси неповнолiтнiх осiб вiком вiд чотирнадцяти до вiсiмнадцяти рокiв, а також осiб, цивiльна дiєздатнiсть яких обмежена, можуть представляти у судi вiдповiдно їхнi батьки, усиновлювачi, пiклувальники чи iншi особи, визначенi законом. Суд може залучити до участi в таких справах неповнолiтню особу чи особу, цивiльна дiєздатнiсть якої обмежена.

     3. Законнi представники можуть доручати ведення справи в судi iншим особам, якi вiдповiдно до закону мають право здiйснювати представництво в судi.

     4. Суд залучає вiдповiдний орган чи особу, якiй законом надано право захищати права та iнтереси iнших осiб, якщо дiї законного представника суперечать iнтересам особи, яку вiн представляє.

     Стаття 58. Особи, якi можуть бути представниками

     1. Представником у судi може бути адвокат або законний представник.

     2. При розглядi справ у малозначних спорах (малозначнi справи) представником може бути особа, яка досягла вiсiмнадцяти рокiв, має цивiльну процесуальну дiєздатнiсть, за винятком осiб, визначених статтею 59 цього Кодексу.

     3. Органи та iнших осiб, яким законом надано право звертатися до суду в iнтересах малолiтнiх чи неповнолiтнiх осiб або осiб, якi визнанi судом недiєздатними чи дiєздатнiсть яких обмежена, представляють у судi їх посадовi особи, крiм випадкiв, коли такi органи та особи є стороною чи третьою особою у справi.

     4. Одна й та сама особа може бути одночасно представником декiлькох позивачiв або декiлькох вiдповiдачiв або декiлькох третiх осiб на однiй сторонi, за умови вiдсутностi конфлiкту iнтересiв мiж ними.

     Стаття 59. Особи, якi не можуть бути представниками

     1. Не може бути представником в судi особа, яка бере участь у справi як секретар судового засiдання, експерт, спецiалiст, перекладач та свiдок, або є помiчником суддi, який розглядає справу.

     2. Особа не може бути представником, якщо вона у цiй справi представляє або представляла iншу особу, iнтереси якої у цiй справi суперечать iнтересам її довiрителя.

     3. Суддi, прокурори, слiдчi, працiвники пiдроздiлiв, що здiйснюють оперативно-розшукову дiяльнiсть, не можуть бути представниками в судi, крiм випадкiв, коли вони дiють вiд iменi вiдповiдного органу, що є стороною або третьою особою в справi, чи як законнi представники.

     Стаття 60. Документи, що пiдтверджують повноваження представникiв

     1. Повноваження представникiв сторiн та iнших учасникiв справи мають бути пiдтвердженi такими документами:

     1) довiренiстю фiзичної або юридичної особи;

     2) свiдоцтвом про народження дитини або рiшенням про призначення опiкуном, пiклувальником чи охоронцем спадкового майна.

     2. Довiренiсть фiзичної особи повинна бути посвiдчена нотарiально або у визначених законом випадках iншою особою.

     3. Довiренiсть вiд iменi юридичної особи видається за пiдписом (електронним цифровим пiдписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

     4. Повноваження адвоката як представника пiдтверджуються довiренiстю або ордером, виданим вiдповiдно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську дiяльнiсть".

     5. Довiренiсть фiзичної особи, за зверненням якої прийнято рiшення про надання їй безоплатної вторинної правничої допомоги, може бути посвiдчена посадовою особою органу (установи), який прийняв таке рiшення.

     6. Вiдповiднiсть копiї документа, що пiдтверджує повноваження представника, оригiналу може бути засвiдчена пiдписом суддi.

     7. Оригiнали документiв, зазначених у цiй статтi, копiї з них, засвiдченi суддею, або копiї з них, засвiдченi у визначеному законом порядку, приєднуються до матерiалiв справи.

     8. У разi подання представником заяви по сутi справи в електроннiй формi, вiн може додати до неї довiренiсть або ордер в електроннiй формi, пiдписанi електронним цифровим пiдписом вiдповiдно до Положення про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему.

     9. У разi подання представником до суду заяви, скарги, клопотання вiн додає довiренiсть або iнший документ, що посвiдчує його повноваження, якщо в справi немає пiдтвердження такого повноваження на момент подання вiдповiдної заяви, скарги, клопотання.

     10. Довiреностi або iншi документи, що пiдтверджують повноваження представника i були посвiдченi в iнших державах, повиннi бути легалiзованi в установленому законодавством порядку, якщо iнше не встановлено мiжнародними договорами, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України.

     Стаття 61. Повноваження представника в судi

     1. Представник, який має повноваження на ведення справи в судi, здiйснює вiд iменi особи, яку вiн представляє, її процесуальнi права та обов'язки.

     2. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дiї мають бути застереженi у виданiй йому довiреностi або ордерi.

     3. Пiдстави i порядок припинення представництва за довiренiстю визначаються Цивiльним кодексом України, а представництва за ордером - законодавством про адвокатуру.

     4. Про припинення представництва або обмеження повноважень представника за довiренiстю або ордером має бути повiдомлено суд шляхом подання письмової заяви.

     5. У разi припинення повноважень представника на здiйснення представництва особи у справi представник не може бути у цiй самiй справi представником iншої сторони, третьої особи на iншiй сторонi або третьої особи iз самостiйними вимогами щодо предмета спору.

§ 3. Iншi учасники судового процесу

     Стаття 62. Склад iнших учасникiв судового процесу

     1. Учасниками судового процесу, крiм учасникiв справи та їх представникiв, є помiчник суддi, секретар судового засiдання, судовий розпорядник, свiдок, експерт, експерт з питань права, перекладач, спецiалiст.

     Стаття 63. Помiчник суддi

     1. Помiчник суддi забезпечує пiдготовку та органiзацiйне забезпечення судового процесу.

     2. Помiчник суддi:

     1) бере участь у оформленнi судових справ, за дорученням суддi готує проекти запитiв, листiв, iнших матерiалiв, пов'язаних iз розглядом конкретної справи, виконавчих документiв;

     2) здiйснює оформлення копiй судових рiшень для направлення сторонам у справi та iншим учасникам справи вiдповiдно до вимог процесуального законодавства, контролює своєчаснiсть надсилання копiй судових рiшень;

     3) виконує iншi доручення суддi, що стосуються органiзацiї розгляду судових справ.

     3. Помiчник суддi за дорученням суддi (головуючого у судовiй колегiї) може за вiдсутностi секретаря судового засiдання здiйснювати його повноваження. Пiд час здiйснення таких повноважень помiчнику суддi може бути заявлено вiдвiд з пiдстав, передбачених цим Кодексом для вiдводу секретаря судового засiдання.

     Стаття 64. Секретар судового засiдання

     1. Секретар судового засiдання:

     1) перевiряє, хто з учасникiв судового процесу з'явився в судове засiдання, хто з учасникiв судового процесу бере участь у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї, i доповiдає про це головуючому;

     2) забезпечує контроль за повним фiксуванням судового засiдання технiчними засобами i проведенням судового засiдання в режимi вiдеоконференцiї;

     3) забезпечує ведення протоколу судового засiдання та складає протоколи вчинення окремих процесуальних дiй;

     4) забезпечує оформлення матерiалiв справи;

     5) виконує iншi доручення суддi, що стосуються розгляду справи.

     2. Секретар судового засiдання може уточнювати суть процесуальної дiї з метою її правильного вiдображення в протоколi судового засiдання.

     3. Секретар судового засiдання виконує обов'язки судового розпорядника у випадку його вiдсутностi.

     Стаття 65. Судовий розпорядник

     1. Судовий розпорядник:

     1) забезпечує належний стан зали судового засiдання i запрошує до неї учасникiв судового процесу;

     2) з урахуванням кiлькостi мiсць та забезпечення порядку пiд час судового засiдання визначає можливу кiлькiсть осiб, якi можуть бути присутнi у залi судового засiдання;

     3) оголошує про вхiд i вихiд суду iз зали судового засiдання та пропонує всiм присутнiм встати;

     4) слiдкує за додержанням порядку особами, присутнiми у залi судового засiдання;

     5) пiд час судового засiдання приймає вiд присутнiх у залi учасникiв судового процесу документи та iншi матерiали i передає суду;

     6) запрошує до залу судового засiдання свiдкiв та виконує вказiвки головуючого щодо приведення їх до присяги;

     7) виконує iншi доручення головуючого, пов'язанi iз створенням умов, необхiдних для розгляду справ.

     2. Вимоги судового розпорядника, пов'язанi з виконанням обов'язкiв, зазначених у частинi першiй цiєї статтi, є обов'язковими для учасникiв судового процесу та iнших осiб, присутнiх у залi судового засiдання.

     3. Скарги на дiї чи бездiяльнiсть судового розпорядника розглядаються судом у цьому самому процесi.

     Стаття 66. Свiдок

     1. Свiдком може бути будь-яка дiєздатна фiзична особа, якiй вiдомi будь-якi обставини, що стосуються справи.

     2. Свiдок зобов'язаний з'явитися до суду за його викликом у визначений час i дати правдивi показання про вiдомi йому обставини. За вiдсутностi заперечень учасникiв справи свiдок може брати участь в судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї. Суд може дозволити свiдку брати участь у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї незалежно вiд заперечень учасникiв справи, якщо свiдок не може з'явитися до суду через хворобу, похилий вiк, iнвалiднiсть або з iнших поважних причин.

     3. У разi неможливостi прибуття до суду та участi в судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї за викликом суду свiдок зобов'язаний завчасно повiдомити про це суд.

     4. Свiдок має право давати показання рiдною мовою або мовою, якою вiн володiє, користуватися письмовими записами, вiдмовитися вiд давання показань у випадках, встановлених законом, а також право на компенсацiю витрат, пов'язаних з викликом до суду.

     Стаття 67. Особи, якi не можуть бути допитанi як свiдки

     1. Не можуть бути допитанi як свiдки:

     1) недiєздатнi фiзичнi особи, а також особи, якi перебувають на облiку чи на лiкуваннi у психiатричному лiкувальному закладi i не здатнi через свої фiзичнi або психiчнi вади правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, або давати показання;

     2) особи, якi за законом зобов'язанi зберiгати в таємницi вiдомостi, що були довiренi їм у зв'язку з наданням професiйної правничої допомоги або послуг посередництва (медiацiї) пiд час проведення позасудового врегулювання спору, - про такi вiдомостi;

     3) священнослужителi - про вiдомостi, одержанi ними на сповiдi вiруючих;

     4) суддi та присяжнi - про обставини обговорення в нарадчiй кiмнатi питань, що виникли пiд час ухвалення судового рiшення, або про iнформацiю, що стала вiдома суддi пiд час врегулювання спору за його участю;

     5) iншi особи, якi не можуть бути допитанi як свiдки згiдно iз законом чи мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України, без їхньої згоди.

     2. Особи, якi мають дипломатичний iмунiтет, не можуть бути допитанi як свiдки без їхньої згоди, а представники дипломатичних представництв - без згоди дипломатичного представника.

     Стаття 68. Вiдмова свiдка вiд давання показань на вимогу суду

     1. Свiдок, який з'явився на вимогу суду, не має права вiдмовитися давати показання, крiм показань щодо себе, членiв сiм'ї чи близьких родичiв (чоловiк, дружина, батько, мати, вiтчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дiд, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опiкун чи пiклувальник, особа, над якою встановлено опiку чи пiклування, член сiм'ї або близький родич цих осiб), якi можуть тягнути юридичну вiдповiдальнiсть для нього або таких членiв сiм'ї чи близьких родичiв.

     2. Свiдок, який з'явився на вимогу суду та вiдмовляється давати показання, зобов'язаний повiдомити причини вiдмови.

     Стаття 69. Експерт

     1. Експертом може бути особа, яка володiє спецiальними знаннями, необхiдними для з'ясування вiдповiдних обставин справи.

     2. Експерт може призначатися судом або залучатися учасником справи.

     3. Експерт зобов'язаний надати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок на поставленi йому питання.

     4. Експерт зобов'язаний з'явитися до суду за його викликом та роз'яснити свiй висновок i вiдповiсти на питання суду та учасникiв справи. За вiдсутностi заперечень учасникiв справи експерт може брати участь у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї.

     5. Експерт не має права передоручати проведення експертизи iншiй особi.

     6. Експерт має право:

     1) ознайомлюватися з матерiалами справи;

     2) заявляти клопотання про надання йому додаткових матерiалiв i зразкiв, якщо експертиза призначена судом;

     3) викладати у висновку експертизи виявленi в ходi її проведення факти, якi мають значення для справи i з приводу яких йому не були поставленi питання;

     4) бути присутнiм пiд час вчинення процесуальних дiй, що стосуються предмета i об'єктiв дослiдження;

     5) для цiлей проведення експертизи заявляти клопотання про опитування учасникiв справи та свiдкiв;

     6) користуватися iншими правами, що наданi Законом України "Про судову експертизу".

     7. Експерт має право на оплату виконаної роботи та на компенсацiю витрат, пов'язаних з проведенням експертизи i викликом до суду.

     8. Призначений судом експерт може вiдмовитися вiд надання висновку, якщо наданi на його запит матерiали недостатнi для виконання покладених на нього обов'язкiв. Заява про вiдмову повинна бути вмотивованою.

     Стаття 70. Експерт з питань права

     1. Як експерт з питань права може залучатися особа, яка має науковий ступiнь та є визнаним фахiвцем у галузi права. Рiшення про допуск до участi в справi експерта з питань права та долучення його висновку до матерiалiв справи ухвалюється судом.

     2. Експерт з питань права зобов'язаний з'явитися до суду за його викликом, вiдповiдати на поставленi судом питання, надавати роз'яснення. За вiдсутностi заперечень учасникiв справи експерт з питань права може брати участь в судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї.

     3. Експерт з питань права має право знати мету свого виклику до суду, вiдмовитися вiд участi у судовому процесi, якщо вiн не володiє вiдповiдними знаннями, а також право на оплату послуг та компенсацiю витрат, пов'язаних з викликом до суду.

     Стаття 71. Спецiалiст

     1. Спецiалiстом є особа, яка володiє спецiальними знаннями та навичками, необхiдними для застосування технiчних засобiв, i призначена судом для надання консультацiй та технiчної допомоги пiд час вчинення процесуальних дiй, пов'язаних iз застосуванням таких технiчних засобiв (фотографування, складання схем, планiв, креслень, вiдбору зразкiв для проведення експертизи тощо).

     2. Допомога та консультацiї спецiалiста не замiнюють висновок експерта.

     3. Спецiалiст зобов'язаний з'явитися до суду за його викликом, вiдповiдати на поставленi судом питання, надавати консультацiї та роз'яснення, у разi потреби надавати суду iншу технiчну допомогу. За вiдсутностi заперечень учасникiв справи спецiалiст може брати участь в судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї.

     4. Спецiалiст має право знати мету свого виклику до суду, вiдмовитися вiд участi у судовому процесi, якщо вiн не володiє вiдповiдними знаннями та навичками, звертати увагу суду на характернi обставини чи особливостi доказiв, а також право на оплату виконаної роботи та на компенсацiю витрат, пов'язаних з викликом до суду.

     Стаття 72. Перекладач

     1. Перекладачем є особа, яка вiльно володiє мовою, якою здiйснюється судочинство, та iншою мовою, знання якої необхiдне для усного чи письмового перекладу з однiєї мови на iншу, а також особа, яка володiє технiкою спiлкування з глухими, нiмими чи глухонiмими.

     2. Перекладач допускається ухвалою суду за заявою учасника справи або призначається з iнiцiативи суду.

     Участь перекладача, який володiє технiкою спiлкування з глухими, нiмими чи глухонiмими є обов'язковою при розглядi справи, одним iз учасникiв якої є особа з порушенням слуху. Квалiфiкацiя такого перекладача пiдтверджується вiдповiдним документом, виданим у порядку, встановленому законодавством.

     3. Перекладач має право ставити питання з метою уточнення перекладу, вiдмовитися вiд участi у судовому процесi, якщо вiн не володiє достатнiми знаннями мови, необхiдними для перекладу, а також на оплату виконаної роботи та на компенсацiю витрат, пов'язаних з викликом до суду.

     4. Перекладач зобов'язаний з'являтися до суду за його викликом, здiйснювати повний i правильний переклад, посвiдчувати правильнiсть перекладу своїм пiдписом на процесуальних документах, що вручаються сторонам у перекладi на їхню рiдну мову або мову, якою вони володiють. За вiдсутностi заперечень учасникiв справи перекладач може брати участь в судовому засiданнi у режимi вiдеоконференцiї.

Глава 5. Докази та доказування

§ 1. Основнi положення про докази

     Стаття 73. Докази

     1. Доказами є будь-якi данi, на пiдставi яких суд встановлює наявнiсть або вiдсутнiсть обставин (фактiв), що обґрунтовують вимоги i заперечення учасникiв справи, та iнших обставин, якi мають значення для вирiшення справи.

     2. Цi данi встановлюються такими засобами:

     1) письмовими, речовими i електронними доказами;

     2) висновками експертiв;

     3) показаннями свiдкiв.

     Стаття 74. Обов'язок доказування i подання доказiв

     1. Кожна сторона повинна довести тi обставини, на якi вона посилається як на пiдставу своїх вимог або заперечень.

     2. У разi посилання учасника справи на невчинення iншим учасником справи певних дiй або вiдсутнiсть певної подiї, суд може зобов'язати такого iншого учасника справи надати вiдповiднi докази вчинення цих дiй або наявностi певної подiї. У разi ненадання таких доказiв суд може визнати обставину невчинення вiдповiдних дiй або вiдсутностi подiї встановленою.

     3. Докази подаються сторонами та iншими учасниками справи.

     4. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної iнiцiативи, крiм витребування доказiв судом у випадку, коли вiн має сумнiви у добросовiсному здiйсненнi учасниками справи їхнiх процесуальних прав або виконаннi обов'язкiв щодо доказiв.

     Стаття 75. Пiдстави звiльнення вiд доказування

     1. Обставини, якi визнаються учасниками справи, не пiдлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумнiву щодо достовiрностi цих обставин або добровiльностi їх визнання. Обставини, якi визнаються учасниками справи, можуть бути зазначенi в заявах по сутi справи, поясненнях учасникiв справи, їх представникiв.

     2. Вiдмова вiд визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка вiдмовляється, доведе, що вона визнала цi обставини внаслiдок помилки, що має iстотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результатi зловмисної домовленостi її представника з iншою стороною. Про прийняття вiдмови сторони вiд визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разi прийняття судом вiдмови сторони вiд визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.

     3. Обставини, визнанi судом загальновiдомими, не потребують доказування.

     4. Обставини, встановленi рiшенням суду в господарськiй, цивiльнiй або адмiнiстративнiй справi, що набрало законної сили, не доказуються при розглядi iншої справи, у якiй беруть участь тi самi особи або особа, стосовно якої встановлено цi обставини, якщо iнше не встановлено законом.

     5. Обставини, встановленi стосовно певної особи рiшенням суду в господарськiй, цивiльнiй або адмiнiстративнiй справi, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростованi особою, яка не брала участi у справi, в якiй такi обставини були встановленi.

     6. Вирок суду в кримiнальному провадженнi, ухвала про закриття кримiнального провадження i звiльнення особи вiд кримiнальної вiдповiдальностi або постанова суду у справi про адмiнiстративне правопорушення, якi набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правовi наслiдки дiй чи бездiяльностi особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питаннi, чи мали мiсце цi дiї (бездiяльнiсть) та чи вчиненi вони цiєю особою.

     7. Правова оцiнка, надана судом певному факту при розглядi iншої справи, не є обов'язковою для господарського суду.

     8. Обставини, встановленi рiшенням третейського суду або мiжнародного комерцiйного арбiтражу, пiдлягають доказуванню в загальному порядку при розглядi справи господарським судом.

     Стаття 76. Належнiсть доказiв

     1. Належними є докази, на пiдставi яких можна встановити обставини, якi входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, якi не стосуються предмета доказування.

     2. Предметом доказування є обставини, якi пiдтверджують заявленi вимоги чи заперечення або мають iнше значення для розгляду справи i пiдлягають встановленню при ухваленнi судового рiшення.

     Стаття 77. Допустимiсть доказiв

     1. Обставини, якi вiдповiдно до законодавства повиннi бути пiдтвердженi певними засобами доказування, не можуть пiдтверджуватися iншими засобами доказування.

     2. Докази, одержанi з порушенням закону, судом не приймаються.

     Стаття 78. Достовiрнiсть доказiв

     1. Достовiрними є докази, на пiдставi яких можна встановити дiйснi обставини справи.

     Стаття 79. Достатнiсть доказiв

     1. Достатнiми є докази, якi у своїй сукупностi дають змогу дiйти висновку про наявнiсть або вiдсутнiсть обставин справи, якi входять до предмета доказування.

     2. Питання про достатнiсть доказiв для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирiшує вiдповiдно до свого внутрiшнього переконання.

     Стаття 80. Подання доказiв

     1. Учасники справи подають докази у справi безпосередньо до суду.

     2. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в iнтересах iнших осiб, повиннi подати докази разом з поданням позовної заяви.

     3. Вiдповiдач, третя особа, яка не заявляє самостiйних вимог щодо предмета спору, повиннi подати суду докази разом з поданням вiдзиву або письмових пояснень третьої особи.

     4. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повiдомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, якi пiдтверджують, що особа здiйснила всi залежнi вiд неї дiї, спрямованi на отримання вказаного доказу.

     5. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказiв у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказiв.

     6. У випадку прийняття судом вiдмови сторони вiд визнання обставин суд може встановити строк для подання доказiв щодо таких обставин.

     7. Якщо зi змiною предмета або пiдстав позову або поданням зустрiчного позову змiнилися обставини, що пiдлягають доказуванню, суд залежно вiд таких обставин встановлює строк подання додаткових доказiв.

     8. Докази, не поданi у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крiм випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливiсть їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали вiд неї.

     9. Копiї доказiв (крiм речових доказiв), що подаються до суду, заздалегiдь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, iншим учасникам справи. Суд не бере до уваги вiдповiднi докази у разi вiдсутностi пiдтвердження надсилання (надання) їх копiй iншим учасникам справи, крiм випадку, якщо такi докази є у вiдповiдного учасника справи або обсяг доказiв є надмiрним, або вони поданi до суду в електроннiй формi, або є публiчно доступними.

     10. Докази, якi не доданi до позовної заяви чи до вiдзиву на неї, якщо iнше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярiю суду, з використанням Єдиної судової iнформацiйно-телекомунiкацiйної системи або в судовому засiданнi з клопотанням про їх приєднання до матерiалiв справи.

     11. У разi подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнiв з приводу його достовiрностi або є пiдробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закiнчення пiдготовчого засiдання виключити його з числа доказiв i розглядати справу на пiдставi iнших доказiв.

     Стаття 81. Витребування доказiв

     1. Учасник справи у разi неможливостi самостiйно надати докази вправi подати клопотання про витребування доказiв судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другiй та третiй статтi 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крiм випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливiсть його подання у встановлений строк з причин, що не залежали вiд неї.

     2. У клопотаннi повинно бути зазначено:

     1) який доказ витребовується;

     2) обставини, якi може пiдтвердити цей доказ, або аргументи, якi вiн може спростувати;

     3) пiдстави, з яких випливає, що цей доказ має вiдповiдна особа;

     4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостiйно, докази вжиття таких заходiв та (або) причини неможливостi самостiйного отримання цього доказу;

     5) причини неможливостi отримати цей доказ самостiйно особою, яка подає клопотання.

     3. У разi задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує вiдповiднi докази.

     4. Суд може витребувати докази також до подання позову як захiд забезпечення доказiв у порядку, встановленому статтями 110 - 112 цього Кодексу.

     5. Суд може уповноважити на одержання витребуваних ним доказiв заiнтересовану сторону.

     6. Будь-яка особа, в якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

     7. Особи, якi не мають можливостi подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливостi подати такий доказ у встановленi строки, зобов'язанi повiдомити про це суд iз зазначенням причин протягом п'яти днiв з дня вручення ухвали.

     8. У разi неповiдомлення суду про неможливiсть подати докази, витребуванi судом, або неподання таких доказiв без поважних причин, суд застосовує до вiдповiдної особи заходи процесуального примусу, передбаченi цим Кодексом.

     9. У разi неподання учасником справи витребуваних судом доказiв без поважних причин або без повiдомлення причин суд, залежно вiд того, яка особа ухиляється вiд їх подання та яке цi докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або вiдмовити у її визнаннi, або розглянути справу за наявними в нiй доказами, а у разi неподання таких доказiв позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

     Стаття 82. Огляд доказiв за їх мiсцезнаходженням

     1. Письмовi, речовi та електроннi докази, якi не можна доставити до суду, оглядаються за їх мiсцезнаходженням.

     2. Про дату, час i мiсце огляду доказiв за їх мiсцезнаходженням повiдомляються учасники справи. Неявка цих осiб не є перешкодою для проведення огляду.

     3. У разi необхiдностi, в тому числi за клопотанням учасника справи, для участi в оглядi доказiв за їх мiсцезнаходженням можуть бути залученi свiдки, перекладачi, експерти, спецiалiсти, а також здiйснено фотографування, звуко- i вiдеозапис.

     4. Про огляд доказiв за їх мiсцезнаходженням складається протокол, що пiдписується всiма особами, якi беруть участь в оглядi. До протоколу додаються разом з описом усi складенi або звiренi пiд час огляду на мiсцi плани, креслення, копiї документiв, а також зробленi пiд час огляду фотознiмки, електроннi копiї доказiв, вiдеозаписи тощо.

     5. Якщо огляд проводиться за вiдсутностi хоча б однiєї iз сторiн, а також в iнших випадках, коли суд визнає це за необхiдне, здiйснюється вiдеофiксацiя огляду технiчними засобами.

     6. Особи, якi беруть участь в оглядi доказiв за їх мiсцезнаходженням, мають право звертати увагу суду на ту чи iншу обставину, яка, на їх погляд, має значення для повноцiнного проведення огляду, встановлення обставин, якi мають значення для розгляду справи, робити свої зауваження щодо протоколу огляду.

     7. У порядку, передбаченому цiєю статтею, суд за заявою учасника справи чи з власної iнiцiативи може оглянути веб-сайт (сторiнку), iншi мiсця збереження даних в мережi Iнтернет з метою встановлення та фiксування їх змiсту. У разi необхiдностi для проведення такого огляду суд може залучити спецiалiста.

     8. Суд може призначити експертизу для встановлення та фiксування змiсту веб-сайту (сторiнки), iнших мiсць збереження даних в мережi Iнтернет за умови, якщо це потребує спецiальних знань i не може бути здiйснено судом самостiйно або iз залученням спецiалiста.

     Стаття 83. Огляд речових доказiв, що швидко псуються

     1. Речовi докази, що швидко псуються, негайно оглядаються судом з повiдомленням про призначений огляд учасникiв справи. Неявка цих осiб не перешкоджає огляду речових доказiв.

     2. У разi необхiдностi, в тому числi за клопотанням учасника справи для участi в оглядi речових доказiв, що швидко псуються, може бути залучено свiдкiв, перекладачiв, експертiв, спецiалiстiв, а також здiйснено фотографування i вiдеозапис.

     3. Огляд речових доказiв, що швидко псуються, за їх мiсцезнаходженням здiйснюється у порядку, встановленому статтею 82 цього Кодексу, з урахуванням особливостей, визначених цiєю статтею.

     4. Пiсля огляду цi речовi докази повертаються особам, вiд яких вони були одержанi.

     Стаття 84. Судовi доручення щодо збирання доказiв

     1. Суд, який розглядає справу або заяву про забезпечення доказiв, в разi виникнення потреби в збираннi доказiв за межами його територiальної юрисдикцiї може доручити вiдповiдному суду вчинити певнi процесуальнi дiї.

     2. В ухвалi про судове доручення коротко викладається суть справи, що розглядається, зазначаються особи, якi беруть у нiй участь, обставини, що пiдлягають з'ясуванню, докази, якi повинен зiбрати суд, що виконує доручення, зокрема, перелiк питань, поставлених учасниками справи та судом свiдку.

     Стаття 85. Виконання судових доручень щодо збирання доказiв

     1. Ухвала про судове доручення невiдкладно виконується судом, якому вона адресована, за правилами цього Кодексу, якi встановлюють порядок вчинення вiдповiдних процесуальних дiй.

     2. Про виконання або про неможливiсть виконання з об'єктивних причин судового доручення постановляється ухвала, яка з протоколами про вчинення процесуальних дiй i всiма зiбраними на виконання судового доручення матерiалами невiдкладно надсилається до суду, що розглядає справу.

     3. У разi необхiдностi виконання судових доручень щодо збирання доказiв здiйснюється у судовому засiданнi у встановленому цим Кодексом порядку. Учасники справи повiдомляються про дату, час i мiсце вчинення процесуальної дiї судом, який виконує доручення, проте їх неявка не є перешкодою для виконання доручення.

     Стаття 86. Оцiнка доказiв

     1. Суд оцiнює докази за своїм внутрiшнiм переконанням, що ґрунтується на всебiчному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослiдженнi наявних у справi доказiв.

     2. Жоднi докази не мають для суду заздалегiдь встановленої сили. Суд оцiнює належнiсть, допустимiсть, достовiрнiсть кожного доказу окремо, а також достатнiсть i взаємний зв'язок доказiв у їх сукупностi.

     3. Суд надає оцiнку як зiбраним у справi доказам в цiлому, так i кожному доказу (групi однотипних доказiв), який мiститься у справi, мотивує вiдхилення або врахування кожного доказу (групи доказiв).

§ 2. Показання свiдкiв

     Стаття 87. Показання свiдка

     1. Показання свiдка - це повiдомлення про вiдомi йому обставини, якi мають значення для справи. Не є доказом показання свiдка, який не може назвати джерела своєї обiзнаностi щодо певної обставини, або якi ґрунтуються на повiдомленнях iнших осiб.

     2. На пiдставi показань свiдкiв не можуть встановлюватися обставини (факти), якi вiдповiдно до законодавства або звичаїв дiлового обороту вiдображаються (облiковуються) у вiдповiдних документах. Законом можуть бути визначенi iншi обставини, якi не можуть встановлюватися на пiдставi показань свiдкiв.

     3. Сторони, третi особи та їх представники за їхньою згодою, в тому числi за власною iнiцiативою, якщо iнше не встановлено цим Кодексом, можуть бути допитанi як свiдки про вiдомi їм обставини, що мають значення для справи.

     4. Показання свiдка, що ґрунтуються на повiдомленнях iнших осiб, не беруться судом до уваги.

     Стаття 88. Заява свiдка

     1. Показання свiдка викладаються ним письмово у заявi свiдка.

     2. У заявi свiдка зазначаються iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi), мiсце проживання (перебування) та мiсце роботи свiдка, поштовий iндекс, реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв свiдка за його наявностi або номер i серiя паспорта, номери засобiв зв'язку та адреси електронної пошти (за наявностi), обставини, про якi вiдомо свiдку, джерела обiзнаностi свiдка щодо цих обставин, а також пiдтвердження свiдка про обiзнанiсть iз змiстом закону щодо кримiнальної вiдповiдальностi за надання неправдивих показань та про готовнiсть з'явитися до суду за його викликом для пiдтвердження своїх свiдчень.

     3. Пiдпис свiдка на заявi посвiдчується нотарiусом. Не вимагається нотарiальне посвiдчення пiдпису сторiн, третiх осiб, їх представникiв, якi дали згоду на допит їх як свiдкiв.

     4. Заява свiдка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказiв.

     Стаття 89. Виклик свiдка

     1. Свiдок викликається судом для допиту за iнiцiативою суду або за клопотанням учасника справи у разi, якщо обставини, викладенi свiдком у заявi, суперечать iншим доказам або викликають у суду сумнiв щодо їх змiсту, достовiрностi чи повноти.

     2. Суд має право зобов'язати учасника справи, який подав заяву свiдка, забезпечити явку свiдка до суду або його участь в судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї. Якщо свiдок без поважних причин не з'явився в судове засiдання або не взяв участi в судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї, суд не бере до уваги його показання.

     3. В ухвалi про виклик свiдка суд попереджає свiдка про кримiнальну вiдповiдальнiсть за завiдомо неправдивi показання.

     Стаття 90. Письмове опитування учасникiв справи як свiдкiв

     1. Учасник справи має право поставити в першiй заявi по сутi справи або у додатку до неї не бiльше десяти запитань iншому учаснику справи про обставини, що мають значення для справи.

     2. Учасник справи, якому поставлено питання iншим учасником справи, зобов'язаний надати вичерпну вiдповiдь окремо на кожне питання по сутi.

     На запитання до учасника справи, який є юридичною особою, вiдповiдi надає її керiвник або iнша посадова особа за його дорученням.

     3. Вiдповiдi на запитання подаються до суду учасником справи - фiзичною особою, керiвником або iншою посадовою особою юридичної особи у формi заяви свiдка не пiзнiше як за п'ять днiв до пiдготовчого засiдання, а у справi, що розглядається в порядку спрощеного провадження, - за п'ять днiв до першого судового засiдання.

     Копiя такої заяви свiдка у той самий строк надсилається учаснику справи, який поставив письмовi запитання.

     4. Якщо поставлене запитання пов'язане з наданням доказiв, що пiдтверджують вiдповiднi обставини, учасник справи разом iз заявою свiдка надає такi докази.

     5. Учасник справи має право вiдмовитися вiд надання вiдповiдi на поставленi запитання:

     1) з пiдстав, визначених статтями 67, 68 цього Кодексу;

     2) якщо поставлене запитання не стосується обставин, що мають значення для справи;

     3) якщо учасником справи поставлено бiльше десяти запитань.

     6. За наявностi пiдстав для вiдмови вiд вiдповiдi учасник справи повинен повiдомити про вiдмову iншого учасника та суд у строк для надання вiдповiдi на запитання. Суд за клопотанням iншого учасника справи може визнати пiдстави для вiдмови вiдсутнiми та зобов'язати учасника справи надати вiдповiдь.

§ 3. Письмовi докази

     Стаття 91. Письмовi докази

     1. Письмовими доказами є документи (крiм електронних документiв), якi мiстять данi про обставини, що мають значення для правильного вирiшення спору.

     2. Письмовi докази подаються в оригiналi або в належним чином засвiдченiй копiї, якщо iнше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирiшення спору має значення лише частина документа, подається засвiдчений витяг з нього.

     3. Учасники справи мають право подавати письмовi докази в електронних копiях, посвiдчених електронним цифровим пiдписом, прирiвняним до власноручного пiдпису вiдповiдно до закону. Електронна копiя письмового доказу не вважається електронним доказом.

     4. Копiї документiв вважаються засвiдченими належним чином, якщо їх засвiдчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

     5. Учасник справи, який подає письмовi докази в копiях (електронних копiях), повинен зазначити про наявнiсть у нього або iншої особи оригiналу письмового доказу.

     Учасник справи пiдтверджує вiдповiднiсть копiї письмового доказу оригiналу, який заходиться у нього, своїм пiдписом iз зазначенням дати такого засвiдчення.

     6. Якщо подано копiю (електронну копiю) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної iнiцiативи може витребувати у вiдповiдної особи оригiнал письмового доказу.

     Якщо оригiнал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить пiд сумнiв вiдповiднiсть поданої копiї (електронної копiї) оригiналу, такий доказ не береться судом до уваги.

     7. Документи, отриманi за допомогою факсимiльного чи iнших аналогiчних засобiв зв'язку, приймаються судом до розгляду як письмовi докази у випадках i в порядку, якi встановленi законом або договором.

     8. Iноземний офiцiйний документ, що пiдлягає дипломатичнiй або консульськiй легалiзацiї, може бути письмовим доказом, якщо вiн легалiзований у встановленому порядку. Iноземнi офiцiйнi документи визнаються письмовими доказами без їх легалiзацiї у випадках, передбачених мiжнародними договорами, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України.

     Стаття 92. Зберiгання та повернення оригiналiв письмових доказiв

     1. Оригiнали письмових доказiв зберiгаються у судi в матерiалах справи.

     2. За заявою особи, яка надала суду оригiнал письмового доказу, суд повертає оригiнал доказу цiй особi пiсля його дослiдження, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи, або пiсля набрання судовим рiшенням законної сили. У матерiалах справи залишається засвiдчена суддею копiя письмового доказу або витяг з нього.

§ 4. Речовi докази

     Стаття 93. Речовi докази

     1. Речовими доказами є предмети матерiального свiту, якi своїм iснуванням, своїми якостями, властивостями, мiсцезнаходженням, iншими ознаками дозволяють встановити обставини, що мають значення для справи.

     Стаття 94. Зберiгання речових доказiв

     1. Речовi докази до набрання рiшенням законної сили зберiгаються в матерiалах справи або за окремим описом здаються до камери схову речових доказiв суду.

     2. Речовi докази, що не можуть бути доставленi до суду, зберiгаються за їх мiсцезнаходженням. Речовi докази повиннi бути докладно описанi у протоколi огляду i, за необхiдностi та можливостi, їх суттєвi особливостi сфотографованi або зафiксованi у вiдеозапису, або в iнший аналогiчний спосiб, пiсля чого вони пiдлягають опечатуванню. Протоколи огляду та зображення речового доказу додаються до матерiалiв справи.

     3. Суд вживає заходiв для забезпечення зберiгання речових доказiв у незмiнному станi.

     Стаття 95. Повернення речових доказiв

     1. Пiсля огляду та дослiдження речових доказiв вони повертаються особам, вiд яких вони були одержанi, якщо такi особи заявили про це клопотання i якщо його задоволення можливе без шкоди для розгляду справи.

     2. Речовi докази, що є об'єктами, якi вилученi з цивiльного обороту або обмежено оборотоздатнi, передаються вiдповiдним особам, якi вiдповiдно до закону мають право ними володiти. За клопотанням державних експертних установ такi речовi докази можуть бути переданi їм для використання в експертнiй та науковiй роботi у порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     3. Речовi докази повертаються особам, вiд яких вони були одержанi, або передаються особам, за якими суд визнав право на цi речi, пiсля набрання рiшенням суду законної сили.

§ 5. Електроннi докази

     Стаття 96. Електроннi докази

     1. Електронними доказами є iнформацiя в електроннiй (цифровiй) формi, яка мiстить данi про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електроннi документи (в тому числi текстовi документи, графiчнi зображення, плани, фотографiї, вiдео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторiнки), текстовi, мультимедiйнi та голосовi повiдомлення, метаданi, бази даних й iншi данi в електроннiй формi. Такi данi можуть зберiгатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'ятi, мобiльних телефонах тощо), серверах, системах резервного копiювання, iнших мiсцях збереження даних в електроннiй формi (в тому числi в мережi Iнтернет).

     2. Електроннi докази подаються в оригiналi або в електроннiй копiї, засвiдченiй електронним цифровим пiдписом, прирiвняним до власноручного пiдпису вiдповiдно до Закону України "Про електронний цифровий пiдпис". Законом може бути передбачено iнший порядок засвiдчення електронної копiї електронного доказу.

     3. Учасники справи мають право подавати електроннi докази в паперових копiях, посвiдчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копiя електронного доказу не вважається письмовим доказом.

     4. Учасник справи, який подає копiю електронного доказу, повинен зазначити про наявнiсть у нього або iншої особи оригiналу електронного доказу.

     5. Якщо подано копiю (паперову копiю) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної iнiцiативи може витребувати у вiдповiдної особи оригiнал електронного доказу. Якщо оригiнал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить пiд сумнiв вiдповiднiсть поданої копiї (паперової копiї) оригiналу, такий доказ не береться судом до уваги.

     Стаття 97. Зберiгання та повернення оригiналiв електронних доказiв

     1. Оригiнали або копiї електронних доказiв зберiгаються у судi в матерiалах справи.

     2. За клопотанням особи, яка надала суду оригiнал електронного доказу на матерiальному носiї, суд повертає такий матерiальний носiй, на якому мiститься оригiнал доказу, цiй особi пiсля дослiдження вказаного електронного доказу, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи, або пiсля набрання судовим рiшенням законної сили. У матерiалах справи залишається засвiдчена суддею копiя електронного доказу або витяг з нього.

§ 6. Висновок експерта

     Стаття 98. Вимоги до висновку експерта

     1. Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом дослiджень, зробленi у результатi них висновки та обґрунтованi вiдповiдi на питання, поставленi експертовi, складений у порядку, визначеному законодавством.

     2. Предметом висновку експерта може бути дослiдження обставин, якi входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спецiальних знань.

     Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

     3. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на пiдставi ухвали суду про призначення експертизи.

     4. Висновок експерта викладається у письмовiй формi i приєднується до справи.

     5. Суд має право за заявою учасникiв справи або з власної iнiцiативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.

     6. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прiзвище, iм'я, по батьковi, освiта, спецiальнiсть, а також, за наявностi, свiдоцтво про присвоєння квалiфiкацiї судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступiнь, вчене звання, посада експерта), на якiй пiдставi була проведена експертиза, хто був присутнiй при проведеннi експертизи, питання, що були поставленi експертовi, якi матерiали експерт використав. Iншi вимоги до висновку експерта можуть бути встановленi законодавством.

     7. У висновку експерта має бути зазначено, що вiн попереджений (обiзнаний) про вiдповiдальнiсть за завiдомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про вiдповiдальнiсть за вiдмову без поважних причин вiд виконання покладених на нього обов'язкiв.

     8. Якщо експерт пiд час пiдготовки висновку встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставленi питання, вiн має право включити до висновку свої мiркування про цi обставини.

     Стаття 99. Призначення експертизи судом

     1. Суд за клопотанням учасника справи або з власної iнiцiативи призначає експертизу у справi за сукупностi таких умов:

     1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхiднi спецiальнi знання у сферi iншiй, нiж право, без яких встановити вiдповiднi обставини неможливо;

     2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертiв, наданi сторонами, викликають обґрунтованi сумнiви щодо їх правильностi, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливiстю надати експертний висновок у строки, встановленi для подання доказiв, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливiсть отримання необхiдних для проведення експертизи матерiалiв.

     2. У разi необхiдностi суд може призначити декiлька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.

     3. При призначеннi експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостiйно. У разi необхiдностi може бути призначено декiлька експертiв для пiдготовки одного висновку (комiсiйна або комплексна експертиза).

     4. Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом.

     5. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разi вiдхилення або змiни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов'язаний мотивувати таке вiдхилення або змiну.

     6. Питання, якi ставляться експерту, i його висновок з них не можуть виходити за межi спецiальних знань експерта.

     7. Призначений судом експерт невiдкладно повинен повiдомити суд про неможливiсть проведення ним експертизи через вiдсутнiсть у нього необхiдних знань або без залучення iнших експертiв.

     Стаття 100. Ухвала про призначення експертизи

     1. Про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якiй зазначає пiдстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осiб), якiй доручено проведення експертизи, перелiк матерiалiв, що надаються для дослiдження, та iншi данi, якi мають значення для проведення експертизи.

     2. Якщо суд доручає проведення експертизи кiльком експертам чи експертним установам, суд в ухвалi призначає провiдного експерта або експертну установу.

     3. Ухвала про призначення експертизи направляється особам, яким доручено проведення експертизи, та учасникам справи. Об'єкти та матерiали, що пiдлягають дослiдженню, направляються особi, якiй доручено проведення експертизи (провiдному експерту або експертнiй установi).

     4. У разi необхiдностi суд може заслухати експерта щодо формулювання питання, яке потребує з'ясування, та за його клопотанням дати вiдповiднi роз'яснення щодо поставлених питань. Суд повiдомляє учасникiв справи про вчинення зазначених дiй, проте їх неявка не перешкоджає вчиненню цих дiй.

     5. В ухвалi про призначення експертизи суд попереджає експерта про кримiнальну вiдповiдальнiсть за завiдомо неправдивий висновок та за вiдмову без поважних причин вiд виконання покладених на нього обов'язкiв.

     6. У разi виникнення сумнiву щодо змiсту та обсягу доручення призначений судом експерт невiдкладно подає суду клопотання щодо його уточнення або повiдомляє суд про неможливiсть проведення ним експертизи за поставленими питаннями.

     Стаття 101. Проведення експертизи на замовлення учасникiв справи

     1. Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

     2. Порядок проведення експертизи та складення висновкiв експерта за результатами проведеної експертизи визначається вiдповiдно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.

     3. Висновок експерта, складений за результатами експертизи, пiд час якої був повнiстю або частково знищений об'єкт експертизи, який є доказом у справi, або змiнено його властивостi, не замiнює сам доказ та не є пiдставою для звiльнення вiд обов'язку доказування.

     4. Висновок експерта, складений за результатами експертизи, пiд час якої був повнiстю або частково знищений об'єкт експертизи або змiнено його властивостi, до розгляду судом не приймається, крiм випадкiв, коли особа, яка його подає, доведе можливiсть проведення додаткової та повторної експертизи з питань, дослiджених у висновку експерта.

     5. У висновку експерта зазначається, що висновок пiдготовлено для подання до суду та що експерт обiзнаний про кримiнальну вiдповiдальнiсть за завiдомо неправдивий висновок.

     6. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має тi самi права та обов'язки, що i експерт, який здiйснює експертизу на пiдставi ухвали суду.

     7. За заявою учасника справи про наявнiсть пiдстав для вiдводу експерта, який пiдготував висновок на замовлення iншої особи, такий висновок судом до розгляду не приймається, якщо суд визнає наявнiсть таких пiдстав.

     Стаття 102. Збирання матерiалiв для проведення експертизи

     1. Матерiали, необхiднi для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом, або учасник справи, якщо експертиза проводиться за його замовленням. При призначеннi експертизи суд з урахуванням думки учасникiв справи визначає, якi саме матерiали необхiднi для проведення експертизи. Суд може також заслухати призначених судом експертiв з цього питання. Копiї матерiалiв, що надаються експерту, можуть залишатися у матерiалах справи.

     2. Експерт не має права з власної iнiцiативи збирати матерiали для проведення експертизи, розголошувати вiдомостi, що стали йому вiдомi у зв'язку з проведенням експертизи, або повiдомляти будь-кому, крiм суду та учасника справи, на замовлення якого проводилася експертиза, про її результати. Призначений судом експерт не має права спiлкуватися з учасниками судового процесу поза межами судового засiдання.

     3. При визначеннi матерiалiв, що надаються експерту чи експертнiй установi, суд у необхiдних випадках вирiшує питання про витребування вiдповiдних матерiалiв за правилами, передбаченими цим Кодексом для витребування доказiв.

     4. У разi ухилення учасника справи вiд подання суду на його вимогу необхiдних для проведення експертизи матерiалiв, документiв або вiд iншої участi в експертизi, що перешкоджає її проведенню, суд залежно вiд того, яка особа ухиляється, а також яке ця експертиза має значення, може визнати встановленою обставину, для з'ясування якої експертиза була призначена, або вiдмовити у її визнаннi.

     5. У разi скасування судом ухвали про призначення експертизи призначений судом експерт зобов'язаний негайно повернути суду матерiали та iншi документи, що використовувалися для проведення експертизи.

     Стаття 103. Проведення експертизи

     1. Експертиза проводиться у судовому засiданнi або поза межами суду, якщо це потрiбно у зв'язку з характером дослiджень, або якщо об'єкт дослiджень неможливо доставити до суду, або якщо експертиза проводиться за замовленням учасника справи.

     2. У разi якщо суд призначив проведення експертизи експертнiй установi, керiвник такої установи доручає проведення експертизи одному або декiльком експертам. Цi експерти надають висновок вiд свого iменi i несуть за нього особисту вiдповiдальнiсть.

     3. Експерт повинен забезпечити збереження об'єкта експертизи.

     4. Якщо експертне дослiдження пов'язане з повним або частковим знищенням об'єкта експертизи або змiною його властивостей:

     1) призначений судом експерт має одержати на його проведення вiдповiдний дозвiл суду, який оформляється ухвалою;

     2) залучений учасником справи експерт має повiдомити вiдповiдного учасника справи про наслiдки проведення експертного дослiдження, передбаченi цим Кодексом, та одержати у такого учасника письмовий дозвiл на його проведення.

     Стаття 104. Оцiнка висновку експерта судом

     1. Висновок експерта для суду не має заздалегiдь встановленої сили i оцiнюється судом разом iз iншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Вiдхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рiшеннi.

     Стаття 105. Комiсiйна експертиза

     1. Комiсiйна експертиза проводиться не менш як двома експертами одного напряму спецiальних знань.

     2. Якщо за результатами проведених дослiджень думки експертiв збiгаються, вони пiдписують єдиний висновок. Експерт, не згодний з висновком iншого експерта (експертiв), надає окремий висновок з усiх питань або з питань, якi викликали розбiжностi.

     Стаття 106. Комплексна експертиза

     1. Комплексна експертиза проводиться не менш як двома експертами з рiзних галузей знань або з рiзних напрямiв у межах однiєї галузi знань.

     2. У висновку експертiв зазначається, якi дослiдження i в якому обсязi провiв кожний експерт, якi факти вiн встановив i яких висновкiв дiйшов. Кожний експерт пiдписує ту частину висновку, яка мiстить опис здiйснених ним дослiджень, i несе за неї вiдповiдальнiсть.

     3. За результатами проведених дослiджень, узагальнення та оцiнки отриманих результатiв експертами складається та пiдписується єдиний висновок, в якому формулюється загальний висновок щодо поставленого на вирiшення експертизи питання (питань). У разi виникнення розбiжностей мiж експертами висновки оформлюються вiдповiдно до частини другої статтi 105 цього Кодексу.

     Стаття 107. Додаткова або повторна експертиза

     1. Якщо висновок експерта є неповним або неясним, за клопотанням учасника справи або з власної iнiцiативи суд може призначити додаткову експертизу, яка доручається тому самому або iншому експерту (експертам).

     2. За наявностi сумнiвiв у правильностi висновку експерта (необґрунтованiсть, суперечнiсть з iншими матерiалами справи тощо) за клопотанням учасника справи або з власної iнiцiативи суд може призначити повторну експертизу, доручивши її проведення iншим експертам.

§ 7. Висновок експерта у галузi права

     Стаття 108. Змiст висновку експерта у галузi права

     1. Учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузi права щодо:

     1) застосування аналогiї закону, аналогiї права;

     2) змiсту норм iноземного права згiдно з їх офiцiйним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у вiдповiднiй iноземнiй державi.

     2. Висновок експерта у галузi права не може мiстити оцiнки доказiв, вказiвок про достовiрнiсть чи недостовiрнiсть того чи iншого доказу, про переваги одних доказiв над iншими, про те, яке рiшення має бути прийнято за результатами розгляду справи.

     Стаття 109. Оцiнка висновку експерта у галузi права судом

     1. Висновок експерта у галузi права не є доказом, має допомiжний (консультативний) характер i не є обов'язковим для суду.

     2. Суд може посилатися в рiшеннi на висновок експерта у галузi права як на джерело вiдомостей, якi в ньому мiстяться, та має зробити самостiйнi висновки щодо вiдповiдних питань.

§ 8. Забезпечення доказiв

     Стаття 110. Пiдстави та порядок забезпечення доказiв

     1. Суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є пiдстави припускати, що засiб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання вiдповiдних доказiв стане згодом неможливим або утрудненим.

     2. Способами забезпечення судом доказiв є допит свiдкiв, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказiв, у тому числi за їх мiсцезнаходженням, заборона вчиняти певнi дiї щодо доказiв та зобов'язання вчинити певнi дiї щодо доказiв. У необхiдних випадках судом можуть бути застосованi iншi способи забезпечення доказiв, визначенi судом.

     3. Заява про забезпечення доказiв може бути подана до суду як до, так i пiсля подання позовної заяви.

     4. Забезпечення доказiв до подання позовної заяви здiйснюється судом першої iнстанцiї за мiсцезнаходженням засобу доказування або за мiсцем, де повинна бути вчинена вiдповiдна процесуальна дiя. Забезпечення доказiв пiсля подання позовної заяви здiйснюється судом, який розглядає справу.

     5. У разi подання заяви про забезпечення доказiв до подання позовної заяви заявник повинен подати позовну заяву протягом десяти днiв з дня постановлення ухвали про забезпечення доказiв. У разi неподання позовної заяви у зазначений строк, повернення позовної заяви або вiдмови у вiдкриттi провадження суд скасовує ухвалу про вжиття заходiв забезпечення доказiв не пiзнiше наступного дня пiсля закiнчення такого строку або постановлення судом ухвали про повернення позовної заяви чи вiдмови у вiдкриттi провадження.

     Якщо ухвала про забезпечення доказiв на момент її скасування була виконана повнiстю або частково - отриманi судом докази (показання свiдкiв, висновки експертiв тощо) не можуть бути використанi в iншiй справi.

     6. Особа, яка подала заяву про забезпечення доказiв, зобов'язана вiдшкодувати судовi витрати, а також збитки, спричиненi у зв'язку iз забезпеченням доказiв, у разi неподання позовної заяви у строк, зазначений в частинi п'ятiй цiєї статтi, а також у разi вiдмови в позовi.

     Стаття 111. Заява про забезпечення доказiв

     1. У заявi про забезпечення доказiв зазначаються:

     1) найменування суду, до якого подається заява;

     2) повне найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi) (для фiзичних осiб) заявника, його мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання чи перебування (для фiзичних осiб), поштовi iндекси, iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України, реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв (для фiзичних осiб) за його наявностi або номер i серiя паспорта для фiзичних осiб - громадян України, номери засобiв зв'язку та адресу електронної пошти, за наявностi;

     3) повне найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi) (для фiзичних осiб) iншої сторони (сторiн), якщо вона вiдома заявнику, а також якщо вiдомо вiдомостi, що її iдентифiкують: її мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання чи перебування (для фiзичних осiб), поштовi iндекси, iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України, реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв (для фiзичних осiб) за його наявностi або номер i серiя паспорта для фiзичних осiб - громадян України, вiдомi номери засобiв зв'язку та адреси електронної пошти;

     4) докази, забезпечення яких є необхiдним, а також обставини, для доказування яких вони необхiднi;

     5) обґрунтування необхiдностi забезпечення доказiв;

     6) спосiб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разi необхiдностi - особу, у якої знаходяться докази;

     7) перелiк документiв, що додаються до заяви.

     2. Заява пiдписується заявником або його представником. До заяви, яка подана представником заявника, має бути додано документ, що пiдтверджує його повноваження.

     3. За подання заяви про забезпечення доказiв сплачується судовий збiр у розмiрi, встановленому законом. Документ, що пiдтверджує сплату судового збору, додається до заяви.

     4. Суд, встановивши, що заяву про забезпечення доказiв подано без додержання вимог цiєї статтi, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

     Стаття 112. Розгляд заяви про забезпечення доказiв

     1. Заява про забезпечення доказiв розглядається у судовому засiданнi в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з особливостями, встановленими цiєю статтею.

     2. Заява розглядається не пiзнiше п'яти днiв з дня її надходження до суду.

     3. Заявник та iншi особи, якi можуть отримати статус учасникiв справи, повiдомляються про дату, час i мiсце судового засiдання, проте їх неявка не перешкоджає розгляду поданої заяви.

     4. Суд за клопотанням заявника може забезпечити докази без повiдомлення iнших осiб, якi можуть отримати статус учасникiв справи:

     1) у невiдкладних випадках;

     2) якщо неможливо встановити, хто є або стане такими особами;

     3) у разi якщо повiдомлення iншої сторони може унеможливити або iстотно ускладнити отримання вiдповiдних доказiв.

     5. За результатами розгляду заяви про забезпечення доказiв суд постановляє ухвалу про задоволення чи вiдмову у задоволеннi заяви.

     6. У разi задоволення заяви суд в ухвалi зазначає доказ, а також дiї, що необхiдно вчинити для його забезпечення.

     7. Оскарження ухвали про забезпечення доказiв не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає розгляду справи.

     8. Суд, вирiшуючи питання про забезпечення доказiв, може зобов'язати заявника надати забезпечення вiдшкодування збиткiв, що можуть бути заподiянi у зв'язку iз забезпеченням доказiв. Таке забезпечення вiдшкодування збиткiв здiйснюється за правилами зустрiчного забезпечення, встановленими главою 10 цього Кодексу. Збитки, спричиненi забезпеченням доказiв, вiдшкодовуються в порядку, визначеному законом з урахуванням положень статтi 146 цього Кодексу.

     9. Якщо пiсля вчинення процесуальних дiй щодо забезпечення доказiв позовну заяву подано до iншого суду, протоколи та iншi матерiали щодо забезпечення доказiв надсилаються до суду, який розглядає справу.

     10. Ухвала про забезпечення доказiв (крiм забезпечення доказiв шляхом допиту свiдкiв, призначення експертизи, огляду доказiв) є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рiшень.

Глава 6. Процесуальнi строки

     Стаття 113. Види процесуальних строкiв

     1. Строки, в межах яких вчиняються процесуальнi дiї, встановлюються законом, а якщо такi строки законом не визначенi, - встановлюються судом.

     Стаття 114. Розумнiсть процесуальних строкiв

     1. Суд має встановлювати розумнi строки для вчинення процесуальних дiй.

     2. Строк є розумним, якщо вiн передбачає час, достатнiй, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дiї, та вiдповiдає завданню господарського судочинства.

     Стаття 115. Обчислення процесуальних строкiв

     1. Строки, встановленi законом або судом, обчислюються роками, мiсяцями i днями, а також можуть визначатися вказiвкою на подiю, яка повинна неминуче настати.

     Стаття 116. Початок i закiнчення процесуальних строкiв

     1. Перебiг процесуального строку починається з наступного дня пiсля вiдповiдної календарної дати або настання подiї, з якою пов'язано його початок.

     2. Строк, обчислюваний роками, закiнчується у вiдповiднi мiсяць i число останнього року строку.

     3. Строк, обчислюваний мiсяцями, закiнчується у вiдповiдне число останнього мiсяця строку. Якщо закiнчення строку, обчислюваного мiсяцями, припадає на такий мiсяць, що вiдповiдного числа не має, строк закiнчується в останнiй день цього мiсяця.

     4. Якщо закiнчення строку припадає на вихiдний, святковий чи iнший неробочий день, останнiм днем строку є перший пiсля нього робочий день.

     5. Перебiг строку, закiнчення якого пов'язане з подiєю, яка повинна неминуче настати, закiнчується наступного дня пiсля настання подiї.

     6. Останнiй день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слiд було вчинити процесуальну дiю тiльки в судi, де робочий час закiнчується ранiше, строк закiнчується в момент закiнчення цього часу.

     7. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закiнчення заява, скарга, iншi документи чи матерiали або грошовi кошти зданi на пошту чи переданi iншими вiдповiдними засобами зв'язку.

     Стаття 117. Зупинення процесуальних строкiв

     1. Зупинення провадження у справi зупиняє перебiг процесуальних строкiв.

     2. З дня вiдновлення провадження перебiг процесуальних строкiв продовжується.

     Стаття 118. Наслiдки пропуску процесуальних строкiв

     1. Право на вчинення процесуальних дiй втрачається iз закiнченням встановленого законом або призначеного судом строку.

     2. Заяви, скарги i документи, поданi пiсля закiнчення процесуальних строкiв, залишаються без розгляду, крiм випадкiв, передбачених цим Кодексом.

     Стаття 119. Поновлення та продовження процесуальних строкiв

     1. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крiм випадкiв, коли цим Кодексом встановлено неможливiсть такого поновлення.

     2. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закiнчення цього строку, чи з iнiцiативи суду.

     3. Якщо iнше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого судом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дiю, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повiдомлення учасникiв справи.

     4. Одночасно iз поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дiя (поданi заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

     5. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказiв, iнших матерiалiв чи вчинення певних дiй, не звiльняє такого учасника вiд обов'язку вчинити вiдповiдну процесуальну дiю.

     6. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

     7. Про вiдмову у поновленнi або продовженнi процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пiзнiше наступного дня з дня її постановлення надсилається особi, яка звернулася iз вiдповiдною заявою.

     8. Ухвалу про вiдмову у поновленнi або продовженнi процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.

Глава 7. Судовi виклики i повiдомлення

     Стаття 120. Повiдомлення i виклики, що здiйснюються судом

     1. Суд викликає учасникiв справи у судове засiдання або для участi у вчиненнi процесуальної дiї, якщо визнає їх явку обов'язковою.

     2. Суд повiдомляє учасникiв справи про дату, час i мiсце судового засiдання чи вчинення вiдповiдної процесуальної дiї, якщо їх явка є не обов'язковою.

     3. Виклики i повiдомлення здiйснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рiшень.

     4. Ухвала господарського суду про дату, час та мiсце судового засiдання чи вчинення вiдповiдної процесуальної дiї повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, якi викликаються, мали достатньо часу, але не менше нiж п'ять днiв, для явки в суд i пiдготовки до участi в судовому розглядi справи чи вчинення вiдповiдної процесуальної дiї.

     Цей термiн може бути скорочений судом у випадку, коли цього вимагає термiновiсть вчинення вiдповiдної процесуальної дiї (огляд доказiв, що швидко псуються, неможливiсть захисту прав особи у випадку зволiкання тощо).

     5. Вручення ухвали про виклик свiдка або експерта учаснику справи, який подав заяву свiдка або експертний висновок, повiдомлення такого учасника про дату, час i мiсце судового засiдання, у яке викликається свiдок, експерт, вважається належним викликом, повiдомленням такого свiдка, експерта.

     6. Суд викликає або повiдомляє експерта, перекладача, спецiалiста, а у випадках термiнової необхiдностi, передбачених цим Кодексом, - також учасникiв справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимiльного зв'язку, електронною поштою або повiдомленням через iншi засоби зв'язку (зокрема мобiльного), якi забезпечують фiксацiю повiдомлення або виклику.

     7. Учасники судового процесу зобов'язанi повiдомляти суд про змiну свого мiсцезнаходження чи мiсця проживання пiд час розгляду справи.

     У разi вiдсутностi заяви про змiну мiсця проживання ухвала про повiдомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, якi не мають офiцiйної електронної адреси, та за вiдсутностi можливостi сповiстити їх за допомогою iнших засобiв зв'язку, якi забезпечують фiксацiю повiдомлення або виклику, за останньою вiдомою суду адресою i вважається врученою, навiть якщо вiдповiдний учасник судового процесу за цiєю адресою бiльше не знаходиться або не проживає.

     8. Якщо учасник судового процесу повiдомляє суду номери телефонiв i факсiв, адресу електронної пошти або iншу аналогiчну iнформацiю, вiн повинен поiнформувати суд про їх змiну пiд час розгляду справи.

     Положення частини сьомої цiєї статтi застосовуються також у разi вiдсутностi заяви про змiну номерiв телефонiв i факсiв, адреси електронної пошти, якi учасник судового процесу повiдомив суду.

     9. За наявностi вiдповiдної письмової заяви учасника справи та технiчної можливостi, повiдомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час i мiсце проведення судового засiдання чи проведення вiдповiдної процесуальної дiї може здiйснюватися судом з використанням засобiв мобiльного зв'язку, якi забезпечують фiксацiю повiдомлення або виклику, шляхом надсилання такому учаснику справи текстових повiдомлень iз зазначенням веб-адреси вiдповiдної ухвали в Єдиному державному реєстрi судових рiшень, у порядку, визначеному Положенням про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему.

     Стаття 121. Змiст ухвали про повiдомлення чи виклик

     1. Ухвала, якою суд викликає учасникiв справи в судове засiдання або для участi у вчиненнi вiдповiдної процесуальної дiї, повинна мiстити:

     1) iм'я (прiзвище, iм'я, по-батьковi) фiзичної особи чи найменування юридичної особи, якiй адресується ухвала;

     2) найменування та адресу суду;

     3) зазначення мiсця, дня i часу явки за викликом;

     4) назву та номер справи, за якою робиться виклик;

     5) зазначення, як хто викликається особа;

     6) зазначення, чи викликається особа у пiдготовче засiдання, в судове засiдання або для участi у вчиненнi певних процесуальних дiй (iз їх зазначенням);

     7) роз'яснення про наслiдки неявки залежно вiд процесуального статусу особи, яка викликається, i про обов'язок повiдомити суд про причини неявки.

     2. Ухвала, якою суд повiдомляє про призначення судового засiдання або вчинення iншої процесуальної дiї повинна мiстити найменування та адресу суду, назву справи, зазначення процесуального статусу особи, яка повiдомляється, вказiвку про те, яку дiю буде вчинено, дату, час i мiсце її вчинення, а також про те, що участь у її вчиненнi для цiєї особи не є обов'язковою.

     3. Якщо разом iз ухвалою про виклик чи повiдомлення надсилаються копiї вiдповiдних документiв, в ухвалi повинно бути зазначено, якi документи надсилаються i про її право подати заперечення та вiдповiднi докази на їх пiдтвердження.

     Стаття 122. Офiцiйне оприлюднення оголошень у справах

     1. У справах про вiдшкодування збиткiв, заподiяних юридичнiй особi її посадовою особою, та про визнання торговельної марки (знака для товарiв i послуг) добре вiдомою пiдлягають оприлюдненню судом на офiцiйному веб-порталi судової влади України ухвала про вiдкриття провадження у справi та iнформацiя про вiдкладення розгляду справи або оголошення перерви в засiданнi.

     2. Ухвала про вiдкриття провадження у справах, зазначених в частинi першiй цiєї статтi, повинна бути оприлюднена протягом двох днiв з дня її постановлення, але не пiзнiш як за двадцять календарних днiв до дня проведення пiдготовчого засiдання.

     Iнформацiя про оголошення перерви в засiданнi оприлюднюється протягом двох днiв з дня такого оголошення, але не пiзнiш як за п'ять днiв до наступного судового засiдання.

     3. Ухвала (або її веб-адреса в Єдиному державному реєстрi судових рiшень) або iнформацiя, зазначенi в частинi першiй цiєї статтi, на офiцiйному веб-порталi судової влади України розмiщуються на єдинiй веб-сторiнцi, де зазначаються дата оприлюднення, номер справи, найменування та адреса суду, цiна позову, найменування (iм'я) позивача, його мiсцезнаходження та iдентифiкацiйний код, найменування (iм'я) iнших учасникiв справи.

     4. Вiдповiдач, третя особа, свiдок, зареєстроване мiсце проживання (перебування), мiсцезнаходження чи мiсце роботи якого невiдоме, викликається в суд через оголошення на офiцiйному веб-сайтi судової влади України, яке повинно бути розмiщене не пiзнiше нiж за десять днiв до дати вiдповiдного судового засiдання. З опублiкуванням оголошення про виклик вiдповiдач вважається повiдомленим про дату, час i мiсце розгляду справи.

     В оголошеннi про виклик вказуються данi, зазначенi в частинi першiй статтi 121 цього Кодексу.

     5. Порядок публiкацiї оголошень на веб-порталi судової влади України визначається Положенням про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему.

Глава 8. Судовi витрати

     Стаття 123. Види судових витрат

     1. Судовi витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

     2. Розмiр судового збору, порядок його сплати, повернення i звiльнення вiд сплати встановлюються законом.

     3. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:

     1) на професiйну правничу допомогу;

     2) пов'язанi iз залученням свiдкiв, спецiалiстiв, перекладачiв, експертiв та проведенням експертизи;

     3) пов'язанi з витребуванням доказiв, проведенням огляду доказiв за їх мiсцезнаходженням, забезпеченням доказiв;

     4) пов'язанi з вчиненням iнших процесуальних дiй, необхiдних для розгляду справи або пiдготовки до її розгляду.

     Стаття 124. Попереднє визначення суми судових витрат

     1. Разом з першою заявою по сутi спору кожна сторона подає до суду попереднiй (орiєнтовний) розрахунок суми судових витрат, якi вона понесла i якi очiкує понести у зв'язку iз розглядом справи.

     2. У разi неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може вiдмовити їй у вiдшкодуваннi вiдповiдних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

     3. Попереднiй розрахунок розмiру судових витрат не обмежує сторону у доведеннi iншої фактичної суми судових витрат, якi пiдлягають розподiлу мiж сторонами за результатами розгляду справи.

     4. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крiм витрат на професiйну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дiєю. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначеннi суми судових витрат, якi пiдлягають розподiлу мiж сторонами за результатами розгляду справи.

     Стаття 125. Забезпечення та попередня оплата судових витрат

     1. Суд може зобов'язати сторони внести на депозитний рахунок суду попередньо визначену суму судових витрат, пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дiєю, про що постановляє ухвалу (забезпечення судових витрат).

     2. Суд може зобов'язати учасника справи, який заявив клопотання про виклик свiдка, призначення експертизи, залучення спецiалiста, перекладача, забезпечення, витребування або огляд доказiв за їх мiсцезнаходженням, попередньо (авансом) оплатити витрати, пов'язанi з вiдповiдною процесуальною дiєю.

     Якщо клопотання заявили декiлька учасникiв справи, необхiдну грошову суму авансом в рiвних частках сплачують вiдповiднi учасники справи, а у випадках, коли вiдповiдна процесуальна дiя здiйснюється з iнiцiативи суду, - сторони в рiвних частках.

     3. У разi невнесення у визначений судом строк коштiв для забезпечення судових витрат або несплати у визначений судом строк вiдповiдних сум авансом суд вправi вiдхилити клопотання про виклик свiдка, призначення експертизи, залучення спецiалiста, перекладача, забезпечення, витребування або огляд доказiв та ухвалити рiшення на пiдставi iнших поданих учасниками справи доказiв або скасувати ранiше постановлену ухвалу про виклик свiдка, призначення експертизи, залучення спецiалiста, перекладача, забезпечення, витребування доказiв або огляд доказiв за їх мiсцезнаходженням.

     4. Як захiд забезпечення судових витрат суд з урахуванням конкретних обставин справи має право, за клопотанням вiдповiдача, зобов'язати позивача внести на депозитний рахунок суду грошову суму для забезпечення можливого вiдшкодування майбутнiх витрат вiдповiдача на професiйну правничу допомогу та iнших витрат, якi має понести вiдповiдач у зв'язку iз розглядом справи (забезпечення витрат на професiйну правничу допомогу).

     Таке забезпечення судових витрат застосовується, якщо:

     1) позов має ознаки завiдомо безпiдставного або iншi ознаки зловживання правом на позов; або

     2) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку мiсця проживання (перебування) чи мiсцезнаходження на територiї України та майна, що знаходиться на територiї України, в розмiрi, достатньому для вiдшкодування судових витрат вiдповiдача у випадку вiдмови у позовi.

     Таке забезпечення судових витрат також може бути застосоване, якщо суду наданi докази того, що майновий стан позивача або його дiї щодо вiдчуження майна чи iншi дiї можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рiшення суду про вiдшкодування судових витрат вiдповiдача у випадку вiдмови у позовi.

     5. Сума забезпечення витрат на професiйну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписiв частини четвертої статтi 126, частини п'ятої статтi 127 та частини п'ятої статтi 129 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування.

     6. У разi невнесення у визначений судом строк коштiв для забезпечення витрат на професiйну правничу допомогу суд за клопотанням вiдповiдача має право залишити позов без розгляду.

     7. У випадку задоволення позову суд ухвалює рiшення про повернення внесеної суми позивачу, а у випадку вiдмови у позовi, закриття провадження чи залишення позову без розгляду - про вiдшкодування за її рахунок витрат вiдповiдача повнiстю або частково в порядку, передбаченому статтями 129, 130 цього Кодексу. Невикористана частина внесеної позивачем суми повертається позивачу не пiзнiше п'яти днiв з дня вирiшення питань, зазначених у цiй частинi, про що суд постановляє ухвалу.

     Стаття 126. Витрати на професiйну правничу допомогу

     1. Витрати, пов'язанi з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крiм випадкiв надання правничої допомоги за рахунок держави.

     2. За результатами розгляду справи витрати на професiйну правничу допомогу адвоката пiдлягають розподiлу мiж сторонами разом iз iншими судовими витратами.

     Для цiлей розподiлу судових витрат:

     1) розмiр витрат на професiйну правничу допомогу адвоката, в тому числi гонорару адвоката за представництво в судi та iншу професiйну правничу допомогу, пов'язану зi справою, включаючи пiдготовку до її розгляду, збiр доказiв тощо, а також вартiсть послуг помiчника адвоката, визначається згiдно з умовами договору про надання правничої допомоги та на пiдставi вiдповiдних доказiв щодо обсягу наданих послуг i виконаних робiт та їх вартостi, що сплачена або пiдлягає сплатi вiдповiдною стороною або третьою особою;

     2) розмiр суми, що пiдлягає сплатi в порядку компенсацiї витрат адвоката, необхiдних для надання правничої допомоги, встановлюється згiдно з умовами договору про надання правничої допомоги на пiдставi вiдповiдних доказiв, якi пiдтверджують здiйснення вiдповiдних витрат.

     3. Для визначення розмiру витрат на професiйну правничу допомогу з метою розподiлу судових витрат учасник справи подає детальний опис робiт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здiйснених ним витрат, необхiдних для надання правничої допомоги.

     4. Розмiр витрат на оплату послуг адвоката має бути спiвмiрним iз:

     1) складнiстю справи та виконаних адвокатом робiт (наданих послуг);

     2) часом, витраченим адвокатом на виконання вiдповiдних робiт (надання послуг);

     3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робiт;

     4) цiною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числi впливом вирiшення справи на репутацiю сторони або публiчним iнтересом до справи.

     5. У разi недотримання вимог частини четвертої цiєї статтi суд може, за клопотанням iншої сторони, зменшити розмiр витрат на професiйну правничу допомогу адвоката, якi пiдлягають розподiлу мiж сторонами.

     6. Обов'язок доведення неспiвмiрностi витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, якi пiдлягають розподiлу мiж сторонами.

     Стаття 127. Витрати, пов'язанi iз залученням (викликом) свiдкiв, експертiв, спецiалiстiв, перекладачiв, проведенням експертиз

     1. Свiдку у зв'язку з викликом до суду вiдшкодовуються витрати, що пов'язанi з переїздом до iншого населеного пункту та наймом житла, а також виплачується компенсацiя за втрачений заробiток чи вiдрив вiд звичайних занять.

     Компенсацiя за втрачений заробiток обчислюється пропорцiйно вiд розмiру середньомiсячного заробiтку, а компенсацiя за вiдрив вiд звичайних занять - пропорцiйно вiд розмiру мiнiмальної заробiтної плати.

     2. Експерт, спецiалiст чи перекладач отримують винагороду за виконану роботу, пов'язану iз справою, якщо це не входить до їхнiх службових обов'язкiв.

     3. У випадках, коли сума витрат на оплату послуг експерта, спецiалiста, перекладача або витрат особи, яка надала доказ на вимогу суду, повнiстю не була сплачена учасниками справи попередньо або в порядку забезпечення судових витрат, суд стягує цi суми на користь спецiалiста, перекладача, експерта чи експертної установи зi сторони, визначеної судом вiдповiдно до правил про розподiл судових витрат, встановлених цим Кодексом.

     4. Розмiр витрат на пiдготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спецiалiста, оплати робiт перекладача встановлюється судом на пiдставi договорiв, рахункiв та iнших доказiв.

     5. Розмiр витрат на оплату робiт залученого стороною експерта, спецiалiста, перекладача має бути спiвмiрним iз складнiстю вiдповiдної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робiт.

     6. У разi недотримання вимог щодо спiвмiрностi витрат суд може, за клопотанням iншої сторони, зменшити розмiр витрат на оплату послуг експерта, спецiалiста, перекладача, якi пiдлягають розподiлу мiж сторонами.

     7. Обов'язок доведення неспiвмiрностi витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, якi пiдлягають розподiлу мiж сторонами.

     Стаття 128. Витрати, пов'язанi з витребуванням доказiв, проведенням огляду доказiв за їх мiсцезнаходженням, забезпеченням доказiв та вчиненням iнших дiй, необхiдних для розгляду справи

     1. Особа, яка надала доказ на вимогу суду, має право вимагати виплати грошової компенсацiї своїх витрат, пов'язаних iз наданням такого доказу. Розмiр грошової компенсацiї визначає суд на пiдставi поданих такою особою доказiв здiйснення вiдповiдних витрат.

     2. Розмiр витрат, пов'язаних з проведенням огляду доказiв за їх мiсцезнаходженням, забезпеченням доказiв та вчиненням iнших дiй, пов'язаних з розглядом справи чи пiдготовкою до її розгляду, встановлюється судом на пiдставi договорiв, рахункiв та iнших доказiв.

     3. У випадках, коли сума витрат пов'язаних з витребуванням доказiв, проведенням огляду доказiв за їх мiсцезнаходженням, забезпеченням доказiв та вчиненням iнших дiй, пов'язаних з розглядом справи чи пiдготовкою до її розгляду, повнiстю не була сплачена учасниками справи попередньо або в порядку забезпечення судових витрат, суд стягує цi суми зi сторони, визначеної судом вiдповiдно до правил про розподiл судових витрат, встановлених цим Кодексом.

     4. Граничний розмiр компенсацiї витрат, пов'язаних з проведенням огляду доказiв за їх мiсцезнаходженням та вчиненням iнших дiй, необхiдних для розгляду справи, встановлюється Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     Стаття 129. Розподiл судових витрат

     1. Судовий збiр покладається:

     1) у спорах, що виникають при укладаннi, змiнi та розiрваннi договорiв, - на сторону, яка безпiдставно ухиляється вiд прийняття пропозицiй iншої сторони, або на обидвi сторони, якщо судом вiдхилено частину пропозицiй кожної iз сторiн;

     2) у спорах, що виникають при виконаннi договорiв та з iнших пiдстав, - на сторони пропорцiйно розмiру задоволених позовних вимог.

     2. Судовий збiр, вiд сплати якого позивач у встановленому порядку звiльнений, стягується з вiдповiдача в дохiд бюджету пропорцiйно розмiру задоволених вимог, якщо вiдповiдач не звiльнений вiд сплати судового збору.

     3. Якщо iнше не передбачено законом, у разi залишення позову без задоволення, закриття провадження у справi або залишення без розгляду позову позивача, звiльненого вiд сплати судового збору, судовий збiр, сплачений вiдповiдачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     4. Iншi судовi витрати, пов'язанi з розглядом справи, покладаються:

     1) у разi задоволення позову - на вiдповiдача;

     2) у разi вiдмови в позовi - на позивача;

     3) у разi часткового задоволення позову - на обидвi сторони пропорцiйно розмiру задоволених позовних вимог.

     5. Пiд час вирiшення питання про розподiл судових витрат суд враховує:

     1) чи пов'язанi цi витрати з розглядом справи;

     2) чи є розмiр таких витрат обґрунтованим та пропорцiйним до предмета спору, з урахуванням цiни позову, значення справи для сторiн, у тому числi чи мiг результат її вирiшення вплинути на репутацiю сторони або чи викликала справа публiчний iнтерес;

     3) поведiнку сторони пiд час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв i клопотань, безпiдставне твердження або заперечення стороною певних обставин, якi мають значення для справи, безпiдставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

     4) дiї сторони щодо досудового вирiшення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом пiд час розгляду справи, стадiю розгляду справи, на якiй такi дiї вчинялись.

     6. Якщо сума судових витрат, заявлена до вiдшкодування, iстотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орiєнтовному) розрахунку, суд може вiдмовити сторонi, на користь якої ухвалено рiшення, у вiдшкодуваннi судових витрат в частинi такого перевищення, крiм випадкiв, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такi витрати на час подання попереднього (орiєнтовного) розрахунку.

     7. Якщо сума судових витрат, заявлених до вiдшкодування та пiдтверджених вiдповiдними доказами, є неспiвмiрно нижчою вiд суми, заявленої в попередньому (орiєнтовному) розрахунку, суд може вiдмовити сторонi, на користь якої ухвалено рiшення, у вiдшкодуваннi судових витрат (крiм судового збору) повнiстю або частково, крiм випадкiв, якщо така сторона доведе поважнi причини зменшення цiєї суми.

     8. Розмiр судових витрат, якi сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на пiдставi поданих сторонами доказiв (договорiв, рахункiв тощо).

     Такi докази подаються до закiнчення судових дебатiв у справi або протягом п'яти днiв пiсля ухвалення рiшення суду, за умови, що до закiнчення судових дебатiв у справi сторона зробила про це вiдповiдну заяву.

     У разi неподання вiдповiдних доказiв протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

     9. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спiр виник внаслiдок неправильних дiй сторони, суд має право покласти на таку сторону судовi витрати повнiстю або частково незалежно вiд результатiв вирiшення спору.

     10. Якщо у спорi про вiдшкодування збиткiв, заподiяних юридичнiй особi її посадовою особою, судовi витрати за правилами цiєї статтi мають бути стягнутi на користь юридичної особи, то вони стягуються на користь власникiв (учасникiв, акцiонерiв), якi подали позов в iнтересах такої юридичної особи, у тiй частинi, в якiй вони понесенi цими власниками (учасниками, акцiонерами).

     11. При частковому задоволеннi позову, у випадку покладення судових витрат на обидвi сторони пропорцiйно розмiру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено бiльшу суму судових витрат, сплатити рiзницю iншiй сторонi. В такому випадку сторони звiльняються вiд обов'язку сплачувати одна однiй iншу частину судових витрат.

     12. Суд має право накласти арешт на грошовi кошти чи майно сторони, на яку судовим рiшенням покладено витрати, пов'язанi iз залученням свiдкiв, спецiалiстiв, перекладачiв, експертiв та проведенням експертизи; витребуванням доказiв, проведенням огляду доказiв за їх мiсцезнаходженням, забезпеченням доказiв; в межах сум, присуджених до стягнення, в порядку, встановленому цим Кодексом для забезпечення позову.

     13. Судовi витрати третьої особи, яка не заявляє самостiйних вимог на предмет спору, стягуються на її користь iз сторони, визначеної вiдповiдно до вимог цiєї статтi, залежно вiд того заперечувала чи пiдтримувала така особа заявленi позовнi вимоги.

     14. Якщо суд апеляцiйної, касацiйної iнстанцiї, не передаючи справи на новий розгляд, змiнює рiшення або ухвалює нове, цей суд вiдповiдно змiнює розподiл судових витрат.

     Стаття 130. Розподiл витрат у разi визнання позову, закриття провадження у справi або залишення позову без розгляду

     1. У разi укладення мирової угоди до прийняття рiшення у справi судом першої iнстанцiї, вiдмови позивача вiд позову, визнання позову вiдповiдачем до початку розгляду справи по сутi суд у вiдповiднiй ухвалi чи рiшеннi у порядку, встановленому законом, вирiшує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 вiдсоткiв судового збору, сплаченого при поданнi позову.

     2. У разi укладення мирової угоди, вiдмови вiд позову, визнання позову вiдповiдачем на стадiї перегляду рiшення в апеляцiйному чи касацiйному порядку, суд у вiдповiднiй ухвалi у порядку, встановленому законом, вирiшує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 вiдсоткiв судового збору, сплаченого ним пiд час подання вiдповiдної апеляцiйної чи касацiйної скарги.

     3. У разi вiдмови позивача вiд позову понесенi ним витрати вiдповiдачем не вiдшкодовуються, а витрати вiдповiдача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не пiдтримує своїх вимог унаслiдок задоволення їх вiдповiдачем пiсля пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справi витрат з вiдповiдача.

     4. Якщо сторони пiд час укладення мирової угоди не передбачили порядку розподiлу судових витрат, кожна сторона у справi несе половину судових витрат.

     5. У разi закриття провадження у справi або залишення позову без розгляду вiдповiдач має право заявити вимоги про компенсацiю здiйснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслiдок необґрунтованих дiй позивача.

     6. У випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цiєї статтi, суд може вирiшити питання про розподiл судових витрат протягом п'ятнадцяти днiв з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справi або залишення позову без розгляду, рiшення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання вiдповiдною стороною вимог частини восьмої статтi 129 цього Кодексу.

Глава 9. Заходи процесуального примусу

     Стаття 131. Пiдстави i порядок застосування заходiв процесуального примусу

     1. Заходами процесуального примусу є процесуальнi дiї, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання вiдповiдних осiб до виконання встановлених в судi правил, добросовiсного виконання процесуальних обов'язкiв, припинення зловживання правами та запобiгання створенню протиправних перешкод у здiйсненнi судочинства.

     2. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.

     Стаття 132. Види заходiв процесуального примусу

     1. Заходами процесуального примусу є:

     1) попередження;

     2) видалення iз залу судового засiдання;

     3) тимчасове вилучення доказiв для дослiдження судом;

     4) штраф.

     2. Застосування до особи заходiв процесуального примусу не звiльняє її вiд виконання обов'язкiв, встановлених цим Кодексом.

     Стаття 133. Попередження i видалення iз залу судового засiдання

     1. До учасникiв судового процесу та iнших осiб, присутнiх в судовому засiданнi, за порушення порядку пiд час судового засiдання або невиконання ними розпоряджень суддi (головуючого суддi) застосовується попередження, а у разi повторного вчинення зазначених дiй - видалення iз зали судового засiдання.

     2. У разi повторного вчинення дiй, зазначених у частинi першiй цiєї статтi, перекладачем або спецiалiстом суд оголошує перерву i надає час для його замiни.

     Стаття 134. Тимчасове вилучення доказiв для дослiдження судом

     1. У разi неподання письмових, речових чи електронних доказiв, що витребуванi судом, без поважних причин або без повiдомлення причин, суд може постановити ухвалу про тимчасове вилучення цих доказiв державним виконавцем для дослiдження судом.

     2. В ухвалi про тимчасове вилучення доказiв для дослiдження судом зазначаються:

     1) повне найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi) (для фiзичних осiб) особи, в якої знаходиться доказ, її мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання чи перебування (для фiзичних осiб), поштовi iндекси, iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України, номери засобiв зв'язку та адреса електронної пошти, за наявностi;

     2) назва або опис письмового, речового чи електронного доказу;

     3) пiдстави проведення його тимчасового вилучення;

     4) кому доручається вилучення.

     3. Ухвала про тимчасове вилучення доказiв для дослiдження судом є виконавчим документом, пiдлягає негайному виконанню та має вiдповiдати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

     Стаття 135. Штраф

     1. Суд може постановити ухвалу про стягнення в дохiд державного бюджету з вiдповiдної особи штрафу у сумi вiд одного до десяти розмiрiв прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб у випадках:

     1) невиконання процесуальних обов'язкiв, зокрема ухилення вiд вчинення дiй, покладених судом на учасника судового процесу;

     2) зловживання процесуальними правами, вчинення дiй або допущення бездiяльностi з метою перешкоджання судочинству;

     3) неповiдомлення суду про неможливiсть подати докази, витребуванi судом, або неподання таких доказiв без поважних причин;

     4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказiв, ненадання копiї вiдзиву на позов, апеляцiйну чи касацiйну скаргу, вiдповiдi на вiдзив, заперечення iншому учаснику справи у встановлений судом строк;

     5) порушення заборон, встановлених частиною десятою статтi 188 цього Кодексу.

     2. У випадку повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов'язкiв, повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами, повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказiв без поважних причин або без їх повiдомлення, триваючого невиконання ухвали про забезпечення позову або доказiв суд, з урахуванням конкретних обставин, стягує в дохiд державного бюджету з вiдповiдного учасника судового процесу або вiдповiдної iншої особи штраф у сумi вiд п'яти до п'ятдесяти розмiрiв прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб.

     3. У випадку невиконання процесуальних обов'язкiв, зловживання процесуальними правами представником учасника справи суд, з урахуванням конкретних обставин справи може стягнути штраф як з учасника справи, так i з його представника.

     4. Ухвалу про стягнення штрафу може бути оскаржено в апеляцiйному порядку до суду вищої iнстанцiї. Оскарження такої ухвали не перешкоджає розгляду справи. Постанова суду апеляцiйної iнстанцiї за результатами перегляду ухвали про накладення штрафу є остаточною i оскарженню не пiдлягає.

     Ухвала Верховного Суду про стягнення штрафу оскарженню не пiдлягає.

     5. Ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом та має вiдповiдати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Стягувачем за таким виконавчим документом є Державна судова адмiнiстрацiя України.

     6. Суд може скасувати постановлену ним ухвалу про стягнення штрафу, якщо особа, щодо якої її постановлено, виправила допущене порушення та (або) надала докази поважностi причин невиконання вiдповiдних вимог суду чи своїх процесуальних обов'язкiв.

Глава 10. Забезпечення позову

     Стаття 136. Пiдстави для забезпечення позову

     1. Господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходiв забезпечення позову.

     2. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так i на будь-якiй стадiї розгляду справи, якщо невжиття таких заходiв може iстотно ускладнити чи унеможливити виконання рiшення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або iнтересiв позивача, за захистом яких вiн звернувся або має намiр звернутися до суду.

     Стаття 137. Заходи забезпечення позову

     1. Позов забезпечується:

     1) накладенням арешту на майно та (або) грошовi кошти, що належать або пiдлягають передачi або сплатi вiдповiдачу i знаходяться у нього чи в iнших осiб;

     2) забороною вiдповiдачу вчиняти певнi дiї;

     3) встановленням обов'язку вчинити певнi дiї;

     4) забороною iншим особам вчиняти дiї щодо предмета спору або здiйснювати платежi, або передавати майно вiдповiдачевi, або виконувати щодо нього iншi зобов'язання;

     5) зупиненням стягнення на пiдставi виконавчого документа або iншого документа, за яким стягнення здiйснюється у безспiрному порядку;

     6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власностi на це майно, або про виключення його з опису i про зняття з нього арешту;

     7) передачею речi, що є предметом спору, на зберiгання iншiй особi, яка не має iнтересу в результатi вирiшення спору;

     8) зупиненням митного оформлення товарiв чи предметiв, що мiстять об'єкти iнтелектуальної власностi;

     9) арештом морського судна, що здiйснюється для забезпечення морської вимоги;

     10) iншими заходами, необхiдними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та iнтересiв, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цiєї частини.

     2. Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються.

     3. Суд може застосувати кiлька заходiв забезпечення позову.

     4. Заходи забезпечення позову, крiм арешту морського судна, що здiйснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути спiвмiрними iз заявленими позивачем вимогами.

     5. Не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних вiдносин, шляхом заборони:

     1) проводити загальнi збори акцiонерiв або учасникiв господарського товариства та приймати ними рiшення, крiм заборони приймати конкретнi визначенi судом рiшення, якi прямо стосуються предмета спору;

     2) емiтенту, зберiгачу, депозитарiю надавати реєстр власникiв iменних цiнних паперiв, iнформацiю про акцiонерiв або учасникiв господарського товариства для проведення загальних зборiв товариства;

     3) участi (реєстрацiї для участi) або неучастi акцiонерiв або учасникiв у загальних зборах товариства, визначення правомочностi загальних зборiв акцiонерiв або учасникiв господарського товариства;

     4) здiйснювати органам державної влади, органам мiсцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладiв фiзичних осiб покладенi на них згiдно iз законодавством владнi повноваження, крiм заборони приймати конкретнi визначенi судом рiшення, вчиняти конкретнi дiї, що прямо стосуються предмета спору.

     6. Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення рiшень, актiв Нацiонального банку України, а також встановлення для Нацiонального банку України, його посадових осiб заборони або обов'язку вчиняти певнi дiї.

     7. Не допускається забезпечення позову у справах, вiдповiдачем у яких є неплатоспроможний банк або Фонд гарантування вкладiв фiзичних осiб, шляхом:

     1) накладення арешту на майно або грошовi суми, що належать вiдповiдачу;

     2) заборони вiдповiдачу, його посадовим особам вчиняти певнi дiї.

     8. Майно або грошовi суми клiєнта неплатоспроможного банку, на якi судом накладено арешт до дня вiднесення банку до категорiї неплатоспроможних, можуть бути переданi приймаючому або перехiдному банку чи спецiалiзованiй установi, утворенiй Фондом гарантування вкладiв фiзичних осiб, у встановленому законодавством про систему гарантування вкладiв фiзичних осiб порядку з письмовим повiдомленням Фондом гарантування вкладiв фiзичних осiб особи, в iнтересах якої накладено арешт. При цьому переданi майно або грошовi суми залишаються обтяженими вiдповiдно до ухвали суду про накладення арешту.

     9. Суд, який вирiшує спiр про право власностi на акцiї (частки, паї) товариства, права акцiонера (учасника), реалiзацiя яких залежить вiд вiдносної вартостi акцiй (розмiру частки) в статутному капiталi товариства, може постановити ухвалу про забезпечення позову шляхом встановлення заборони на внесення змiн до статуту цього товариства щодо розмiру статутного капiталу.

     10. Заходи забезпечення позову не повиннi порушувати прав iнших акцiонерiв (учасникiв) господарського товариства. Зокрема, крiм випадкiв, передбачених частиною дев'ятою цiєї статтi, заборона вчиняти дiї має стосуватися лише акцiй або корпоративних прав, безпосередньо пов'язаних з предметом спору.

     11. Не допускається вжиття заходiв забезпечення позову, якi за змiстом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спiр не вирiшується по сутi.

     Стаття 138. Порядок подання заяви про забезпечення позову

     1. Заява про забезпечення позову подається:

     1) до подання позовної заяви - за правилами пiдсудностi, встановленими цим Кодексом для вiдповiдного позову, або до суду за мiсцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до пiдсудностi якого вiдноситься справа, визначити неможливо;

     2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами пiдсудностi, встановленими цим Кодексом;

     3) пiсля вiдкриття провадження у справi - до суду, у провадженнi якого перебуває справа.

     2. Заява про арешт морського судна подається за мiсцезнаходженням порту реєстрацiї судна або за мiсцезнаходженням морського порту, в якому судно знаходиться або до якого прямує, незалежно вiд того, чи має такий суд юрисдикцiю щодо розгляду по сутi справи щодо морської вимоги, яка є пiдставою для арешту.

     3. У разi подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днiв, а у разi подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днiв з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

     Стаття 139. Змiст i форма заяви

     1. Заява про забезпечення позову подається в письмовiй формi, пiдписується заявником i повинна мiстити:

     1) найменування суду, до якого подається заява;

     2) повне найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi) (для фiзичних осiб) заявника, його мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання чи перебування (для фiзичних осiб), поштовий iндекс, iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України, реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв (для фiзичних осiб) за його наявностi або номер i серiю паспорта для фiзичних осiб - громадян України, номери засобiв зв'язку та адресу електронної пошти, за наявностi;

     3) предмет позову та обґрунтування необхiдностi забезпечення позову;

     4) захiд забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхiдностi;

     5) цiну позову, про забезпечення якого просить заявник;

     6) пропозицiї заявника щодо зустрiчного забезпечення;

     7) iншi вiдомостi, потрiбнi для забезпечення позову.

     2. Якщо заява про забезпечення позову подається до вiдкриття провадження у справi, в такiй заявi додатково зазначаються повне найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi) (для фiзичних осiб) iнших осiб, якi можуть отримати статус учасника справи, їх мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання чи перебування (для фiзичних осiб), поштовi iндекси, iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України, реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв (для фiзичних осiб) за його наявностi або номер i серiя паспорта для фiзичних осiб - громадян України, вiдомi номери засобiв зв'язку та адреси електронної пошти.

     Реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв або паспортнi данi iнших сторiн - фiзичних осiб, що не є пiдприємцями, вказуються у випадку, якщо вони вiдомi заявнику.

     3. Заява про забезпечення позову у виглядi арешту морського судна подається в письмовiй формi i повинна мiстити:

     1) найменування суду, до якого подається заява;

     2) повне найменування (для юридичної особи) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi для фiзичної особи), що є вiдповiдальною за морською вимогою, її мiсцезнаходження (для юридичної особи) або мiсце проживання чи перебування (для фiзичної особи), поштовi iндекси, iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України, реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв (для фiзичної особи) за його наявностi або номер i серiю паспорта для фiзичних осiб - громадян України, номери засобiв зв'язку та адресу електронної пошти, за наявностi;

     3) розмiр та суть морської вимоги, що є пiдставою для арешту судна;

     4) найменування судна, щодо якого подається заява про арешт, iншi вiдомостi про судно, якщо вони вiдомi заявнику.

     4. У заявi можуть бути зазначенi кiлька заходiв забезпечення позову, що мають бути вжитi судом, iз обґрунтуванням доцiльностi вжиття кожного з цих заходiв.

     5. До заяви додаються документи, що пiдтверджують сплату судового збору у встановлених порядку i розмiрi.

     Стаття 140. Розгляд заяви про забезпечення позову

     1. Заява про забезпечення позову розглядається судом не пiзнiше двох днiв з дня її надходження без повiдомлення учасникiв справи.

     2. Заява про забезпечення позову у виглядi арешту на морське судно розглядається судом не пiзнiше двох днiв з дня її надходження пiсля її подання без повiдомлення особи, яка подала заяву, та особи, яка є вiдповiдальною за морською вимогою.

     3. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказiв, що пiдтверджують необхiднiсть забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних iз зустрiчним забезпеченням.

     4. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказiв недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засiданнi з викликом сторiн.

     5. Залежно вiд обставин справи суд може забезпечити позов повнiстю або частково.

     6. Про забезпечення позову або про вiдмову у забезпеченнi позову суд постановляє ухвалу. В ухвалi про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову i пiдстави його обрання та вирiшує питання зустрiчного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

     Якщо на момент постановлення ухвали про арешт судна позов по сутi морської вимоги до особи, яка є вiдповiдальною за морською вимогою, не поданий, в ухвалi про арешт судна суд зазначає строк, протягом якого особа, що подала заяву про арешт морського судна, зобов'язана подати такий позов та надати вiдповiдне пiдтвердження суду.

     7. Суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статтi 139 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

     8. Ухвалу про забезпечення позову або про вiдмову у забезпеченнi позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

     9. Оскарження ухвали про скасування забезпечення позову або про замiну одного виду забезпечення iншим зупиняє виконання цiєї ухвали.

     Стаття 141. Зустрiчне забезпечення

     1. Суд може вимагати вiд особи, яка звернулася iз заявою про забезпечення позову, забезпечити вiдшкодування можливих збиткiв вiдповiдача, якi можуть бути спричиненi забезпеченням позову (зустрiчне забезпечення).

     2. Зустрiчне забезпечення, як правило, здiйснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштiв в розмiрi, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливостi внести вiдповiдну суму, зустрiчне забезпечення також може бути здiйснене шляхом:

     1) надання гарантiї банку, поруки або iншого фiнансового забезпечення на визначену судом суму та вiд погодженої судом особи, щодо фiнансової спроможностi якої суд не має сумнiвiв;

     2) вчинення iнших визначених судом дiй для усунення потенцiйних збиткiв та iнших ризикiв вiдповiдача, пов'язаних iз забезпеченням позову.

     3. Розмiр зустрiчного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрiчного забезпечення позову мають бути спiвмiрними iз заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розмiром збиткiв, яких може зазнати вiдповiдач у зв'язку iз забезпеченням позову.

     4. Питання застосування зустрiчного забезпечення вирiшується судом в ухвалi про забезпечення позову або в ухвалi про зустрiчне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрiчне забезпечення подане пiсля застосування судом заходiв забезпечення позову, питання зустрiчного забезпечення вирiшується судом протягом десяти днiв пiсля подання такого клопотання. Копiя ухвали про зустрiчне забезпечення направляється учасникам справи не пiзнiше наступного дня пiсля її постановлення.

     5. В ухвалi про забезпечення позову або про зустрiчне забезпечення зазначаються розмiр зустрiчного забезпечення або iншi дiї, що повинен вчинити заявник в порядку зустрiчного забезпечення.

     6. Строк надання зустрiчного забезпечення визначається судом та не може перевищувати десяти днiв з дня постановлення ухвали про забезпечення позову або ухвали про зустрiчне забезпечення, якщо iнше не випливає зi змiсту заходiв зустрiчного забезпечення.

     7. Особа, за заявою якої застосованi заходи забезпечення позову iз застосуванням зустрiчного забезпечення, протягом визначеного судом строку має надати суду документи, що пiдтверджують надання зустрiчного забезпечення.

     8. Якщо особа, за заявою якої застосованi заходи забезпечення позову, не виконує вимоги суду щодо зустрiчного забезпечення у визначений судом строк, суд скасовує ухвалу про забезпечення позову та про зустрiчне забезпечення.

     9. Ухвала про зустрiчне забезпечення може бути оскаржена разом iз ухвалою про забезпечення позову або окремо.

     Стаття 142. Скасування зустрiчного забезпечення

     1. Зустрiчне забезпечення скасовується у випадку залишення позову без розгляду з пiдстави, визначеної пунктом 7 частини першої статтi 226, або у випадку закриття провадження у справi з пiдстав, визначених пунктами 2, 5 - 7 частини першої статтi 231 цього Кодексу, або пiсля набрання законної сили рiшенням суду про задоволення позову в повному обсязi, про що окремо зазначається в резолютивнiй частинi вiдповiдного судового рiшення.

     2. У випадку залишення позову без розгляду або закриття провадження з iнших, нiж зазначенi у частинi першiй цiєї статтi пiдстав, або у випадку ухвалення рiшення суду щодо повної або часткової вiдмови у задоволеннi позову зустрiчне забезпечення скасовується, якщо протягом двадцяти днiв з дня набрання вiдповiдним рiшенням або ухвалою суду законної сили, вiдповiдачем або iншою особою, права або охоронюванi законом iнтереси якої порушено вжиттям заходiв забезпечення позову, не буде подано позов про вiдшкодування збиткiв в порядку, визначеному статтею 146 цього Кодексу.

     3. Якщо такий позов буде подано, зустрiчне забезпечення дiє як захiд забезпечення позову у вiдповiдному провадженнi, а питання про його скасування вирiшується одночасно з вирiшенням цього позову по сутi заявлених вимог, поверненням позовної заяви, вiдмовою у вiдкриттi провадження у справi або залишенням вказаного позову без розгляду чи закриттям провадження.

     4. Зустрiчне забезпечення може бути скасовано судом за вмотивованим клопотанням вiдповiдача або iншої особи, права або охоронюванi законом iнтереси якої порушуються у зв'язку з вжиттям заходiв забезпечення позову.

     5. Суд розглядає клопотання про скасування зустрiчного забезпечення не пiзнiше п'яти днiв з дня надходження до суду такого клопотання. За наслiдками розгляду клопотання суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про скасування зустрiчного забезпечення або про вiдмову у його скасуваннi може бути оскаржена.

     6. У разi скасування зустрiчного забезпечення грошовi кошти, внесенi особою на депозитний рахунок суду з метою зустрiчного забезпечення, пiдлягають поверненню особi, яка здiйснила таке зустрiчне забезпечення, протягом п'яти днiв з дня набрання законної сили ухвалою суду про скасування зустрiчного забезпечення.

     7. У разi скасування заходiв забезпечення позову з пiдстав, передбачених частиною тринадцятою статтi 145 цього Кодексу, зустрiчне забезпечення скасовується, якщо протягом двадцяти днiв з дня постановлення ухвали суду про скасування заходiв забезпечення позову жодною особою, права або охоронюванi законом iнтереси якої порушено вжиттям заходiв забезпечення позову, не буде подано позов про вiдшкодування збиткiв в порядку, визначеному статтею 146 цього Кодексу.

     Стаття 143. Замiна одного заходу забезпечення позову iншим

     1. За клопотанням учасника справи суд може допустити замiну одного заходу забезпечення позову iншим.

     2. Питання про замiну одного заходу забезпечення позову iншим вирiшується судом в судовому засiданнi не пiзнiше наступного дня пiсля надходження до суду вiдповiдного клопотання учасника справи.

     3. За наслiдками розгляду клопотання про замiну одного заходу забезпечення позову iншим постановляється ухвала. Копiї ухвали про замiну одного заходу забезпечення позову iншим направляються учасникам справи не пiзнiше наступного дня пiсля її постановлення.

     У разi замiни одного заходу забезпечення позову iншим суд може вiдповiдно змiнити заходи зустрiчного забезпечення.

     4. У разi вжиття судом заходiв забезпечення позову про стягнення грошової суми вiдповiдач (iнша особа) може за своєю iнiцiативою забезпечити позов шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштiв у розмiрi вимог позивача або надання гарантiї банку на таку суму.

     5. Надання вiдповiдачем до суду документа, який пiдтверджує забезпечення позову вiдповiдно до частини четвертої цiєї статтi, є пiдставою для вiдмови в забезпеченнi позову судом або для скасування вжитих судом заходiв забезпечення позову.

     6. Примiрник ухвали про замiну одного заходу забезпечення позову iншим невiдкладно пiсля набрання такою ухвалою законної сили надсилається заявнику, всiм особам, яких стосуються заходи забезпечення позову i яких суд може iдентифiкувати, а також, залежно вiд виду вжитих заходiв, направляється судом для негайного виконання державним та iншим органам для вжиття вiдповiдних заходiв.

     Стаття 144. Виконання ухвали про забезпечення позову

     1. Ухвала господарського суду про забезпечення позову має вiдповiдати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала пiдлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно вiд її оскарження i вiдкриття виконавчого провадження.

     2. Примiрник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всiм особам, яких стосуються заходи забезпечення позову i яких суд може iдентифiкувати, а також, залежно вiд виду вжитих заходiв, направляється судом для негайного виконання державним та iншим органам для вжиття вiдповiдних заходiв.

     3. Ухвала про арешт морського судна є пiдставою для затримання судна або обмеження в його пересуваннi в порту, де знаходиться або до якого прямує таке судно, до моменту скасування заходiв iз забезпечення позову у виглядi арешту морського судна. Пiсля вручення копiї ухвали про арешт судна капiтан морського порту, де знаходиться судно, фiлiя Адмiнiстрацiї морських портiв України в морському порту, де знаходиться судно, вiдповiднi органи Державної прикордонної служби та органи доходiв i зборiв зобов'язанi вжити заходiв, що унеможливлюють вихiд арештованого судна з порту.

     4. Особи, виннi в невиконаннi ухвали про забезпечення позову, несуть вiдповiдальнiсть, встановлену законом.

     Стаття 145. Скасування заходiв забезпечення позову

     1. Суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної iнiцiативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

     2. Клопотання про скасування заходiв забезпечення позову розглядається в судовому засiданнi не пiзнiше п'яти днiв з дня надходження його до суду.

     3. У разi надання вiдповiдачем до суду документа, який пiдтверджує здiйснене ним забезпечення позову у вiдповiдностi до частини четвертої статтi 143 цього Кодексу, вiдповiдне клопотання вiдповiдача про скасування заходiв забезпечення позову, вжитих судом, розглядається судом не пiзнiше наступного дня пiсля надання вказаного документа.

     4. За результатами розгляду клопотання про скасування заходiв забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.

     5. Ухвала господарського суду про скасування заходiв забезпечення позову, вжитих судом, або про вiдмову в скасуваннi забезпечення позову може бути оскаржена.

     6. Вiдмова у скасуваннi забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появi нових обставин, що обґрунтовують необхiднiсть скасування забезпечення позову.

     7. У разi ухвалення судом рiшення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують дiяти протягом дев'яноста днiв з дня набрання вказаним рiшенням законної сили або можуть бути скасованi за вмотивованим клопотанням учасника справи.

     8. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде вiдкрито виконавче провадження - вказанi заходи забезпечення позову дiють до повного виконання судового рiшення.

     9. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справi або у випадку ухвалення рiшення щодо повної вiдмови у задоволеннi позову, суд у вiдповiдному судовому рiшеннi зазначає про скасування заходiв забезпечення позову.

     10. В такому разi заходи забезпечення позову зберiгають свою дiю до набрання законної сили вiдповiдним рiшенням або ухвалою суду.

     11. Примiрник ухвали про скасування заходiв забезпечення позову невiдкладно пiсля набрання такою ухвалою законної сили надсилається заявнику, всiм особам, яких стосуються заходи забезпечення позову i яких суд може iдентифiкувати, а також державним та iншим органам, якi повиннi були та (або) виконували ухвалу про забезпечення позову, для здiйснення ними вiдповiдних дiй щодо скасування заходiв забезпечення позову.

     12. Грошовi кошти, внесенi вiдповiдачем (iншою особою) на рахунок суду з метою забезпечення позову вiдповiдно до частини четвертої статтi 143 цього Кодексу, пiдлягають поверненню вiдповiдачу (iншiй особi), який здiйснив таке забезпечення, протягом п'яти днiв з дня набрання законної сили рiшенням суду про повну вiдмову в позовi або ухвалою суду про залишення позову без розгляду або закриття провадження.

     13. Заходи забезпечення позову, вжитi судом до подання позовної заяви, скасовуються судом також у разi:

     1) неподання заявником вiдповiдної позовної заяви згiдно з вимогами частини третьої статтi 138 цього Кодексу;

     2) повернення позовної заяви;

     3) вiдмови у вiдкриттi провадження у справi.

     Стаття 146. Вiдшкодування збиткiв, заподiяних забезпеченням позову

     1. У випадку залишення позову без розгляду або закриття провадження з iнших, нiж зазначенi у частинi першiй статтi 142 цього Кодексу пiдстав, або у випадку ухвалення рiшення суду щодо повної або часткової вiдмови у задоволеннi позову вiдповiдач або iнша особа, чиї права або охоронюванi законом iнтереси порушенi внаслiдок вжиття заходiв забезпечення позову, має право на вiдшкодування збиткiв, заподiяних забезпеченням позову, за рахунок особи, за заявою якої такi заходи забезпечення позову вживалися.

     2. У разi подання вiдповiдного позову про вiдшкодування збиткiв, заподiяних забезпеченням позову, протягом двадцяти днiв з моменту набрання законної сили судовим рiшенням, зазначеним у частинi першiй цiєї статтi, вiдшкодування збиткiв, заподiяних вжиттям заходiв забезпечення позову, здiйснюється в першу чергу за рахунок коштiв зустрiчного забезпечення.

Роздiл II
НАКАЗНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

     Стаття 147. Стягнення на пiдставi судового наказу

     1. Судовий наказ є особливою формою судового рiшення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

     2. Iз заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якiй належить право вимоги.

     3. Заявником та боржником в наказному провадженнi можуть бути юридичнi особи та фiзичнi особи - пiдприємцi.

     4. Судовий наказ пiдлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рiшень.

     Стаття 148. Вимоги, за якими може бути видано судовий наказ

     1. Судовий наказ може бути видано тiльки за вимогами про стягнення грошової заборгованостi за договором, укладеним у письмовiй (в тому числi електроннiй) формi, якщо сума вимоги не перевищує ста розмiрiв прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб.

     2. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частинi першiй цiєї статтi, в наказному або спрощеному позовному провадженнi на свiй вибiр.

     Стаття 149. Пiдсуднiсть

     1. Заява про видачу судового наказу подається до суду першої iнстанцiї за загальними правилами пiдсудностi, встановленими цим Кодексом для подання позовної заяви.

     Стаття 150. Форма i змiст заяви про видачу судового наказу

     1. Заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовiй формi та пiдписується заявником.

     2. У заявi повинно бути зазначено:

     1) найменування суду, до якого подається заява;

     2) повне найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi) (для фiзичних осiб) заявника i боржника, їх мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання, iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України заявника та боржника, реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв заявника та боржника (для фiзичних осiб) за його наявностi або номер i серiю паспорта заявника та боржника (для фiзичних осiб - громадян України), вказiвку на статус фiзичної особи - пiдприємця (для фiзичних осiб - пiдприємцiв), а також офiцiйнi електроннi адреси та iншi данi, якщо вони вiдомi заявнику, якi iдентифiкують боржника;

     3) iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi) представника заявника, якщо заява подається представником, його мiсце проживання;

     4) вимоги заявника i обставини, на яких вони ґрунтуються;

     5) перелiк доказiв, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

     3. До заяви про видачу судового наказу додаються:

     1) документ, що пiдтверджує сплату судового збору;

     2) документ, що пiдтверджує повноваження представника, - якщо заява пiдписана представником заявника;

     3) копiя договору, укладеного в письмовiй (в тому числi електроннiй) формi, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованостi;

     4) iншi документи або їх копiї, що пiдтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

     4. Якщо заяву подано в електроннiй формi до боржника, який має зареєстровану офiцiйну електронну адресу, заявник в подальшому повинен подавати будь-якi процесуальнi та iншi документи, пов'язанi з розглядом його заяви, виключно в електроннiй формi.

     5. Заявник має право вiдкликати заяву про видачу судового наказу до її розгляду судом.

     Стаття 151. Судовий збiр за подання заяви про видачу судового наказу

     1. За подання заяви про видачу судового наказу справляється судовий збiр у розмiрi, встановленому законом.

     2. У разi вiдмови у видачi судового наказу або в разi скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разi пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

     Стаття 152. Пiдстави для вiдмови у видачi судового наказу

     1. Суддя вiдмовляє у видачi судового наказу, якщо:

     1) заяву подано з порушеннями вимог статтi 150 цього Кодексу;

     2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дiєздатностi, не пiдписано або пiдписано особою, яка не має права її пiдписувати, або особою, посадове становище якої не вказано;

     3) заявлено вимогу, яка не вiдповiдає вимогам статтi 148 цього Кодексу;

     4) наявнi обставини, зазначенi у частинi першiй статтi 175 цього Кодексу;

     5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давнiсть, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою;

     6) судом ранiше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ;

     7) судом ранiше вiдмовлено у видачi судового наказу з пiдстав, передбачених пунктами 3 - 6 цiєї статтi;

     8) iз поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу;

     9) заяву подано з порушенням правил пiдсудностi.

     2. Про вiдмову у видачi судового наказу суддя постановляє ухвалу не пiзнiше десяти днiв з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

     3. У разi якщо в заявi про видачу судового наказу мiстяться вимоги, частина з яких не пiдлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про вiдмову у видачi судового наказу лише в частинi цих вимог. У разi якщо заявленi вимоги мiж собою взаємопов'язанi i окремий їх розгляд неможливий, суд вiдмовляє у видачi судового наказу.

     4. Суддя з метою визначення пiдсудностi, крiм випадкiв подання заяви про видачу судового наказу в електроннiй формi до боржника, який має офiцiйну електронну адресу, не пiзнiше наступного дня з дня отримання заяви про видачу судового наказу перевiряє зазначене у заявi мiсцезнаходження боржника за вiдомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осiб та фiзичних осiб - пiдприємцiв та громадських формувань.

     5. Якщо за результатами розгляду отриманих судом вiдомостей про мiсцезнаходження боржника буде встановлено, що заява про видачу судового наказу не пiдсудна цьому суду, суд не пiзнiше десяти днiв з дня надходження заяви постановляє ухвалу про передачу заяви про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами за пiдсуднiстю.

     Стаття 153. Наслiдки вiдмови у видачi судового наказу

     1. Вiдмова у видачi судового наказу з пiдстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статтi 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим роздiлом, пiсля усунення її недолiкiв.

     2. Вiдмова у видачi судового наказу з пiдстав, передбачених пунктами 3 - 6 частини першої статтi 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

     Стаття 154. Порядок розгляду заяв про видачу судового наказу

     1. Суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п'яти днiв з дня її надходження. Розгляд проводиться без судового засiдання i повiдомлення заявника i боржника.

     2. За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про вiдмову у видачi судового наказу.

     3. Судовий наказ оскарженню в апеляцiйному порядку не пiдлягає, проте може бути скасований в порядку, передбаченому цим роздiлом.

     Стаття 155. Змiст судового наказу

     1. У судовому наказi зазначаються:

     1) дата видачi наказу;

     2) найменування суду, прiзвище та iнiцiали суддi, який видав судовий наказ;

     3) повне найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi) (для фiзичних осiб) стягувача i боржника, їх мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання чи перебування (для фiзичних осiб), iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України стягувача та боржника, реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв стягувача та боржника (для фiзичних осiб) за його наявностi або номер i серiя паспорта стягувача та боржника для фiзичних осiб - громадян України, а також iншi данi, якщо вони вiдомi суду, якi iдентифiкують стягувача та боржника;

     4) посилання на закон, на пiдставi якого пiдлягають задоволенню заявленi вимоги;

     5) сума грошових коштiв, якi пiдлягають стягненню;

     6) сума судових витрат, що сплачена заявником i пiдлягає стягненню на його користь з боржника;

     7) повiдомлення про те, що пiд час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачi судового наказу суд не розглядає обґрунтованiсть заявлених стягувачем вимог по сутi;

     8) вiдомостi про порядок та строки подання заяви про скасування судового наказу;

     9) дата набрання судовим наказом законної сили;

     10) строк пред'явлення судового наказу до виконання;

     11) дата видачi судового наказу стягувачу.

     2. Зазначенi у пунктах 9 - 11 частини першої цiєї статтi вiдомостi вносяться до судового наказу у день його видачi стягувачу для пред'явлення до виконання.

     3. Судовий наказ складається i пiдписується суддею у двох примiрниках, один з яких залишається у судi, а другий видається пiд розписку або надсилається стягувачу на його офiцiйну електронну адресу, або рекомендованим листом iз повiдомленням про вручення, чи цiнним листом з описом вкладеного пiсля набрання ним законної сили у разi вiдсутностi електронної офiцiйної адреси.

     Стаття 156. Надiслання боржниковi копiї судового наказу

     1. Пiсля видачi судового наказу суд не пiзнiше наступного дня надсилає його копiю (текст), що мiстить iнформацiю про веб-адресу такого рiшення у Єдиному державному реєстрi судових рiшень, боржниковi на його офiцiйну електронну адресу, або рекомендованим листом iз повiдомленням про вручення чи цiнним листом з описом вкладеного, якщо офiцiйної електронної адреси боржник не має.

     2. Одночасно з копiєю судового наказу боржниковi надсилається копiя заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами.

     3. Копiя (текст) судового наказу, що мiстить iнформацiю про веб-адресу такого рiшення у Єдиному державному реєстрi судових рiшень, разом з додатками надсилаються боржнику за адресою мiсцезнаходження (мiсця проживання), зазначеною в Єдиному державному реєстрi юридичних осiб, фiзичних осiб - пiдприємцiв та громадських формувань.

     4. Днем отримання боржником копiї судового наказу є день його вручення боржнику, визначений вiдповiдно до статтi 242 цього Кодексу.

     Стаття 157. Форма i змiст заяви про скасування судового наказу та строки її подання

     1. Боржник має право протягом п'ятнадцяти днiв з дня вручення копiї судового наказу та доданих до неї документiв подати заяву про його скасування до суду, який його видав. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в iнтересах iнших осiб.

     2. Заява про скасування судового наказу подається в суд у письмовiй формi.

     3. Заява про скасування судового наказу має мiстити:

     1) найменування суду, до якого подається заява;

     2) повне найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi) (для фiзичних осiб) заявника i боржника, їх мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання, iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України заявника та боржника, реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв заявника та боржника (для фiзичних осiб) за його наявностi або номер i серiю паспорта заявника та боржника для фiзичних осiб - громадян України;

     3) iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi) представника боржника, якщо заява подається представником, його мiсце проживання або мiсцезнаходження;

     4) наказ, що оспорюється;

     5) зазначення про повну або часткову необґрунтованiсть вимог стягувача.

     4. Заява пiдписується боржником або його представником.

     5. До заяви про скасування судового наказу додаються:

     1) документ, що пiдтверджує сплату судового збору;

     2) документ, що пiдтверджує повноваження представника боржника, якщо заява подається таким представником;

     3) клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається пiсля спливу строку, передбаченого частиною першою цiєї статтi.

     6. У разi подання неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу суддя постановляє ухвалу про її повернення не пiзнiше двох днiв з дня її надходження до суду.

     Стаття 158. Розгляд заяви про скасування судового наказу

     1. Заява про скасування судового наказу не пiзнiше наступного дня передається суддi, визначеному у порядку, встановленому статтею 32 цього Кодексу.

     2. Заява боржника про скасування судового наказу, подана пiсля закiнчення строку, встановленого частиною першою статтi 157 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде пiдстав для поновлення строку для подання цiєї заяви.

     3. У разi вiдсутностi пiдстав для повернення заяви про скасування судового наказу суддя не пiзнiше двох днiв пiсля її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якiй роз'яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду iз тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження. В ухвалi про скасування судового наказу суд за клопотанням боржника вирiшує питання про поворот виконання судового наказу в порядку, встановленому статтею 333 цього Кодексу.

     Стаття 159. Набрання судовим наказом законної сили та видача його стягувачу

     1. У разi ненадходження до суду заяви вiд боржника про скасування судового наказу протягом п'яти днiв пiсля закiнчення строку на її подання судовий наказ набирає законної сили.

     2. Суд протягом п'яти днiв з дня набрання судовим наказом законної сили надсилає його копiю (текст), що мiстить iнформацiю про веб-адресу такого судового наказу у Єдиному державному реєстрi судових рiшень та Єдиному державному реєстрi виконавчих документiв, стягувачу на його офiцiйну електронну адресу, або рекомендованим чи цiнним листом, у разi вiдсутностi офiцiйної електронної адреси.

     Стаття 160. Виправлення помилки в судовому наказi, визнання судового наказу таким, що не пiдлягає виконанню, вiдстрочення чи розстрочення або змiна способу та порядку його виконання

     1. Суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не пiдлягає виконанню або вiдстрочити чи розстрочити або змiнити спосiб чи порядок його виконання в порядку, встановленому статтями 328, 331 цього Кодексу.

Роздiл III
ПОЗОВНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

Глава 1. Письмовi заяви учасникiв справи

§ 1. Заяви по сутi справи

     Стаття 161. Види та змiст заяв по сутi справи

     1. При розглядi справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та мiркування щодо предмета спору виключно у заявах по сутi справи, визначених цим Кодексом.

     2. Заявами по сутi справи є: позовна заява; вiдзив на позовну заяву (вiдзив); вiдповiдь на вiдзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або вiдзиву.

     3. Пiдстави, час та черговiсть подання заяв по сутi справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.

     4. Подання заяв по сутi справи є правом учасникiв справи.

     5. Суд може дозволити учаснику справи подати додатковi пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розглядi справи, якщо визнає це необхiдним.

     Стаття 162. Позовна заява

     1. У позовнiй заявi позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

     2. Позовна заява подається до суду в письмовiй формi i пiдписується позивачем або його представником або iншою особою, якiй законом надано право звертатися до суду в iнтересах iншої особи.

     3. Позовна заява повинна мiстити:

     1) найменування суду першої iнстанцiї, до якого подається заява;

     2) повне найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi - для фiзичних осiб) сторiн та iнших учасникiв справи, їх мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання чи перебування (для фiзичних осiб); поштовий iндекс; iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України (для юридичних осiб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв (для фiзичних осiб) за його наявностi або номер i серiю паспорта для фiзичних осiб - громадян України (якщо такi вiдомостi вiдомi позивачу), вказiвку на статус фiзичної особи - пiдприємця (для фiзичних осiб - пiдприємцiв); вiдомi номери засобiв зв'язку, офiцiйної електронної адреси та адреси електронної пошти;

     3) зазначення цiни позову, якщо позов пiдлягає грошовiй оцiнцi; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;

     4) змiст позовних вимог: спосiб (способи) захисту прав або iнтересiв, передбачений законом чи договором, або iнший спосiб (способи) захисту прав та iнтересiв, який не суперечить закону i який позивач просить суд визначити у рiшеннi; якщо позов подано до кiлькох вiдповiдачiв - змiст позовних вимог щодо кожного з них;

     5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказiв, що пiдтверджують вказанi обставини; правовi пiдстави позову;

     6) вiдомостi про вжиття заходiв досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;

     7) вiдомостi про вжиття заходiв забезпечення доказiв або позову до подання позовної заяви, якщо такi здiйснювалися;

     8) перелiк документiв та iнших доказiв, що додаються до заяви; зазначення доказiв, якi не можуть бути поданi разом iз позовною заявою (за наявностi); зазначення щодо наявностi у позивача або iншої особи оригiналiв письмових або електронних доказiв, копiї яких додано до заяви;

     9) попереднiй (орiєнтовний) розрахунок суми судових витрат, якi позивач понiс i якi очiкує понести в зв'язку iз розглядом справи;

     10) пiдтвердження позивача про те, що ним не подано iншого позову (позовiв) до цього самого вiдповiдача (вiдповiдачiв) з тим самим предметом та з тих самих пiдстав.

     4. Якщо позовна заява подається особою, звiльненою вiд сплати судового збору вiдповiдно до закону, у нiй зазначаються пiдстави звiльнення позивача вiд сплати судового збору.

     5. У разi пред'явлення позову особою, якiй законом надано право звертатися до суду в iнтересах iншої особи, в заявi повиннi бути зазначенi пiдстави такого звернення.

     6. У позовнiй заявi можуть бути вказанi й iншi вiдомостi, необхiднi для правильного вирiшення спору.

     Стаття 163. Цiна позову

     1. Цiна позову визначається:

     1) у позовах про стягнення грошових коштiв - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи iншим документом, за яким стягнення провадиться у безспiрному (безакцептному) порядку;

     2) у позовах про визнання права власностi на майно або його витребування - вартiстю майна;

     3) у позовах, якi складаються з кiлькох самостiйних вимог, - загальною сумою всiх вимог.

     2. Якщо визначена позивачем цiна позову вочевидь не вiдповiдає дiйснiй вартостi спiрного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його цiну неможливо, розмiр судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору вiдповiдно до цiни позову, встановленої судом при розглядi справи.

     3. У разi збiльшення розмiру позовних вимог або змiни предмета позову несплачену суму судового збору належить сплатити до звернення в суд iз вiдповiдною заявою.

     Стаття 164. Документи, що додаються до позовної заяви

     1. До позовної заяви додаються документи, якi пiдтверджують:

     1) вiдправлення iншим учасникам справи копiї позовної заяви i доданих до неї документiв;

     2) сплату судового збору у встановлених порядку i розмiрi, або документи, якi пiдтверджують пiдстави звiльнення вiд сплати судового збору вiдповiдно до закону.

     2. Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всi наявнi в нього докази, що пiдтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовнi вимоги (якщо подаються письмовi чи електроннi докази позивач може додати до позовної заяви копiї вiдповiдних доказiв).

     3. У разi необхiдностi до позовної заяви додається клопотання про призначення експертизи, витребування доказiв тощо.

     4. До заяви про визнання акта чи договору недiйсним додається також копiя (або оригiнал) оспорюваного акта чи договору або засвiдчений витяг з нього, а у разi вiдсутностi акта чи договору у позивача - клопотання про його витребування.

     5. До позовної заяви, пiдписаної представником позивача, додається довiренiсть чи iнший документ, що пiдтверджує повноваження представника позивача.

     Стаття 165. Вiдзив

     1. У вiдзивi вiдповiдач викладає заперечення проти позову.

     2. Вiдзив пiдписується вiдповiдачем або його представником.

     3. Вiдзив повинен мiстити:

     1) найменування (iм'я) позивача i номер справи;

     2) повне найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi) (для фiзичних осiб) вiдповiдача, його мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання чи перебування (для фiзичних осiб), поштовий iндекс, iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України (для юридичних осiб, зареєстрованих за законодавством України), реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв (для фiзичних осiб) за його наявностi або номер i серiю паспорта для фiзичних осiб - громадян України, номери засобiв зв'язку, офiцiйну електронну адресу та адресу електронної пошти, за наявностi;

     3) у разi повного або часткового визнання позовних вимог - вимоги, якi визнаються вiдповiдачем;

     4) обставини, якi визнаються вiдповiдачем, а також правову оцiнку обставин, наданих позивачем, з якою вiдповiдач погоджується;

     5) заперечення (за наявностi) щодо наведених позивачем обставин та правових пiдстав позову, з якими вiдповiдач не погоджується, iз посиланням на вiдповiднi докази та норми права;

     6) перелiк документiв та iнших доказiв, що додаються до вiдзиву, та зазначення документiв i доказiв, якi не можуть бути поданi разом iз вiдзивом, iз зазначенням причин їх неподання;

     7) заперечення (за наявностi) щодо заявленого позивачем розмiру судових витрат, якi позивач понiс та очiкує понести до закiнчення розгляду справи по сутi;

     8) попереднiй (орiєнтовний) розрахунок суми судових витрат, якi вiдповiдач понiс i якi очiкує понести в зв'язку iз розглядом справи.

     4. Якщо вiдзив не мiстить вказiвки на незгоду вiдповiдача з будь-якою iз обставин, на яких ґрунтуються позовнi вимоги, вiдповiдач позбавляється права заперечувати проти такої обставини пiд час розгляду справи по сутi, крiм випадкiв, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом iз вiдзивом доказiв, що обґрунтовують його заперечення по сутi позовних вимог, або вiдповiдач доведе, що не заперечив проти будь-якої iз обставин, на яких ґрунтуються позовнi вимоги, з пiдстав, що не залежали вiд нього.

     5. Копiя вiдзиву та доданих до нього документiв iншим учасникам справи повинна бути надiслана (надана) одночасно з надiсланням (наданням) вiдзиву до суду.

     6. До вiдзиву додаються:

     1) докази, якi пiдтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення вiдповiдача, якщо такi докази не наданi позивачем;

     2) документи, що пiдтверджують надiслання (надання) вiдзиву i доданих до нього доказiв iншим учасникам справи.

     7. До вiдзиву, пiдписаного представником вiдповiдача, додається довiренiсть чи iнший документ, що пiдтверджує повноваження представника вiдповiдача.

     8. Вiдзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днiв з дня вручення ухвали про вiдкриття провадження у справi. Суд має встановити такий строк подання вiдзиву, який дозволить вiдповiдачу пiдготувати його та вiдповiднi докази, а iншим учасникам справи - отримати вiдзив не пiзнiше першого пiдготовчого засiдання у справi.

     9. У разi ненадання вiдповiдачем вiдзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирiшує справу за наявними матерiалами.

     Стаття 166. Вiдповiдь на вiдзив

     1. У вiдповiдi на вiдзив позивач викладає свої пояснення, мiркування та аргументи щодо наведених вiдповiдачем у вiдзивi заперечень та мотиви їх визнання або вiдхилення.

     2. Вiдповiдь на вiдзив пiдписується позивачем або його представником.

     3. До вiдповiдi на вiдзив застосовуються правила, встановленi частинами третьою - шостою статтi 165 цього Кодексу.

     4. Вiдповiдь на вiдзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання вiдповiдi на вiдзив, який дозволить позивачу пiдготувати свої мiркування, аргументи та вiдповiднi докази, iншим учасникам справи - отримати вiдповiдь на вiдзив завчасно до початку розгляду справи по сутi, а вiдповiдачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по сутi.

     Стаття 167. Заперечення

     1. У запереченнi вiдповiдач викладає свої пояснення, мiркування та аргументи щодо наведених позивачем у вiдповiдi на вiдзив пояснень, мiркувань та аргументiв i мотиви їх визнання або вiдхилення.

     2. Заперечення пiдписується вiдповiдачем або його представником.

     3. До заперечення застосовуються правила, встановленi частинами третьою - шостою статтi 165 цього Кодексу.

     4. Заперечення подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання заперечення, який дозволить iншим учасниками справи отримати заперечення завчасно до початку розгляду справи по сутi.

     Стаття 168. Пояснення третьої особи щодо позову або вiдзиву

     1. У поясненнях третьої особи щодо позову або вiдзиву третя особа, що не заявляє самостiйних вимог щодо предмета спору, викладає свої аргументи i мiркування на пiдтримку або заперечення проти позову.

     2. Пояснення третьої особи пiдписуються третьою особою або її представником.

     3. До пояснень третьої особи застосовуються правила, встановленi частинами третьою - сьомою статтi 165 цього Кодексу.

     4. Пояснення третьої особи подаються в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк, який дозволить третiй особi пiдготувати свої мiркування, аргументи та вiдповiднi докази, та надати пояснення до позову або вiдзиву, а iншим учасникам справи - вiдповiдь на такi пояснення завчасно до початку розгляду справи по сутi.

§ 2. Заяви з процесуальних питань

     Стаття 169. Заяви, клопотання i заперечення

     1. При розглядi справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, мiркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв i клопотань.

     2. Заяви, клопотання i заперечення подаються в письмовiй або уснiй формi. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви i клопотання подаються тiльки в письмовiй формi.

     3. Заяви, клопотання i заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, вiн встановлюється судом.

     Стаття 170. Загальнi вимоги до форми та змiсту письмової заяви, клопотання, заперечення

     1. Будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повиннi мiстити:

     1) повне найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi) (для фiзичних осiб) особи, яка подає заяву, клопотання або заперечення, її мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання чи перебування (для фiзичних осiб), вказiвку на статус фiзичної особи - пiдприємця (для такої фiзичної особи), iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України;

     2) найменування суду, до якого вона подається;

     3) номер справи, прiзвище та iнiцiали суддi (суддiв), якщо заява (клопотання, заперечення) подається пiсля постановлення ухвали про вiдкриття провадження у справi;

     4) змiст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника;

     5) пiдстави заяви (клопотання, заперечення);

     6) перелiк документiв та iнших доказiв (за наявностi), що додаються до заяви (клопотання, заперечення);

     7) iншi вiдомостi, якi вимагаються цим Кодексом.

     Вимога вказати в заявi по сутi справи, скарзi, заявi, клопотаннi або запереченнi iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України стосується лише юридичних осiб, зареєстрованих за законодавством України. Iноземна юридична особа подає документ, що є доказом її правосуб'єктностi за вiдповiдним iноземним законом (сертифiкат реєстрацiї, витяг з торгового реєстру тощо).

     2. Письмовi заява, клопотання чи заперечення пiдписуються заявником чи його представником.

     3. Учасник справи має право додати до письмової заяви, клопотання проект ухвали, постановити яку вiн просить суд.

     4. Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цiєї статтi, повертає її заявнику без розгляду.

Глава 2. Вiдкриття провадження у справi

     Стаття 171. Пред'явлення позову

     1. Позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої iнстанцiї, де вона реєструється та не пiзнiше наступного дня передається суддi.

     2. Позивач має право в позовнiй заявi заявити клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, якщо такий розгляд допускається цим Кодексом.

     Стаття 172. Надсилання копiї позовної заяви i доданих до неї документiв

     1. Позивач, особа, яка звертається з позовом в iнтересах iншої особи, зобов'язанi до подання позовної заяви надiслати учасникам справи її копiї та копiї доданих до неї документiв листом з описом вкладення.

     2. Такий самий обов'язок покладається на позивача у разi залучення судом до участi у справi iншого вiдповiдача, замiни неналежного вiдповiдача, залучення або вступу у справу третьої особи.

     Стаття 173. Об'єднання i роз'єднання позовiв

     1. В однiй позовнiй заявi може бути об'єднано декiлька вимог, пов'язаних мiж собою пiдставою виникнення або поданими доказами, основнi та похiднi позовнi вимоги.

     Похiдною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить вiд задоволення iншої позовної вимоги (основної вимоги).

     2. Суд з урахуванням положень частини першої цiєї статтi може за клопотанням учасника справи або з власної iнiцiативи об'єднати в одне провадження декiлька справ за позовами:

     1) одного й того самого позивача до одного й того самого вiдповiдача;

     2) одного й того самого позивача до рiзних вiдповiдачiв;

     3) рiзних позивачiв до одного й того самого вiдповiдача.

     3. Об'єднання справ в одне провадження допускається до початку пiдготовчого засiдання, а у спрощеному позовному провадженнi - до початку розгляду справи по сутi у кожнiй iз справ.

     4. Не допускається об'єднання в одне провадження кiлькох вимог, якi належить розглядати в порядку рiзного судочинства, якщо iнше не встановлено законом.

     5. Не допускається об'єднання в одне провадження кiлькох вимог, щодо яких законом визначена виключна пiдсуднiсть рiзним судам.

     6. Суд за клопотанням учасника справи або з власної iнiцiативи вправi до початку розгляду справи по сутi роз'єднати позовнi вимоги, видiливши одну або декiлька об'єднаних вимог в самостiйне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання господарського судочинства. Розгляд позовних вимог, видiлених у самостiйне провадження, здiйснює суддя, який прийняв рiшення про роз'єднання позовних вимог.

     7. Про об'єднання справ в одне провадження, роз'єднання позовних вимог, про вiдмову в об'єднаннi справ в одне провадження, роз'єднаннi позовних вимог суд постановляє ухвалу.

     8. Справи, що перебувають у провадженнi господарського суду, в разi об'єднання їх в одне провадження передаються на розгляд суддi, який ранiше за iнших суддiв вiдкрив провадження у справi.

     9. Якщо провадження у справах було вiдкрито в один день, справи, в разi об'єднання їх в одне провадження, передаються на розгляд суддi, який першим прийняв рiшення про їх об'єднання.

     10. Справи, об'єднанi в одне провадження, роз'єднанню не пiдлягають.

     Стаття 174. Залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви

     1. Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днiв з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

     2. В ухвалi про залишення позовної заяви без руху зазначаються недолiки позовної заяви, спосiб i строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днiв з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з пiдстави несплати судового збору у встановленому законом розмiрi, суд в такiй ухвалi повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхiдно сплатити (доплатити).

     3. Якщо позивач усунув недолiки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу.

     4. Якщо позивач не усунув недолiки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною i повертається особi, що звернулася iз позовною заявою.

     5. Суддя повертає позовну заяву i доданi до неї документи також у разi, якщо:

     1) заяву подано особою, яка не має процесуальної дiєздатностi, не пiдписано або пiдписано особою, яка не має права її пiдписувати, або особою, посадове становище якої не вказано;

     2) порушено правила об'єднання позовних вимог (крiм випадкiв, в яких є пiдстави для застосування положень статтi 173 цього Кодексу);

     3) до постановлення ухвали про вiдкриття провадження у справi вiд позивача надiйшла заява про врегулювання спору або заява про вiдкликання позовної заяви;

     4) вiдсутнi пiдстави для звернення прокурора до суду в iнтересах держави або для звернення до суду особи, якiй законом надано право звертатися до суду в iнтересах iншої особи;

     5) позивачем подано до цього самого суду iнший позов (позови) до цього самого вiдповiдача (вiдповiдачiв) з тим самим предметом та з однакових пiдстав i щодо такого позову (позовiв) на час вирiшення питання про вiдкриття провадження у справi, що розглядається, не постановлена ухвала про вiдкриття або вiдмову у вiдкриттi провадження у справi, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду;

     6) до заяви не додано доказiв вжиття заходiв досудового врегулювання спору у випадку, коли такi заходи є обов'язковими згiдно iз законом.

     6. Суддя повертає позовну заяву i доданi до неї документи не пiзнiше п'яти днiв з дня її надходження або з дня закiнчення строку на усунення недолiкiв.

     7. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено. Копiя позовної заяви залишається в судi.

     У разi скасування ухвали про повернення позовної заяви та направлення справи для продовження розгляду, суд не має права повторно повертати позовну заяву.

     8. Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку пiсля усунення недолiкiв.

     9. У разi повернення позовної заяви з пiдстави, передбаченої пунктом 5 частини п'ятої цiєї статтi, судовий збiр, сплачений за подання позову, не повертається.

     10. Заяви, скарги, клопотання, визначенi цим Кодексом, за подання яких передбачено сплату судового збору, залишаються судом без руху також у випадку, якщо на момент вiдкриття провадження за вiдповiдною заявою, скаргою, клопотанням суд виявить, що вiдповiдна сума судового збору не зарахована до спецiального фонду державного бюджету. Правила цiєї частини не застосовуються до заяв про забезпечення доказiв або позову.

     Стаття 175. Вiдмова у вiдкриттi провадження у справi

     1. Суддя вiдмовляє у вiдкриттi провадження у справi, якщо:

     1) заява не пiдлягає розгляду за правилами господарського судочинства;

     2) є таке, що набрало законної сили, рiшення чи ухвала суду про закриття провадження у справi мiж тими самими сторонами, про той самий предмет i з тих самих пiдстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами;

     3) у провадженнi цього чи iншого суду є справа iз спору мiж тими самими сторонами, про той самий предмет i з тих самих пiдстав;

     4) є рiшення третейського суду, мiжнародного комерцiйного арбiтражу, прийняте в межах його компетенцiї в Українi щодо спору мiж тими самими сторонами, про той самий предмет i з тих самих пiдстав, за винятком випадкiв, коли суд вiдмовив у видачi виконавчого документа на примусове виконання такого рiшення;

     5) є рiшення суду iноземної держави або мiжнародного комерцiйного арбiтражу, визнане в Українi в установленому законом порядку, щодо спору мiж тими самими сторонами, про той самий предмет i з тих самих пiдстав;

     6) настала смерть фiзичної особи або оголошено її померлою чи припинено суб'єкта господарювання, якi звернулися iз позовною заявою або до яких пред'явлено позов, якщо спiрнi правовiдносини не допускають правонаступництва.

     2. Суд не має права вiдмовити у вiдкриттi провадження у справi у випадках, визначених пунктами 4, 5 частини першої цiєї статтi, якщо вiдповiдне рiшення третейського суду, мiжнародного комерцiйного арбiтражу було скасовано i розгляд справи в тому самому третейському судi, мiжнародному комерцiйному арбiтражi виявився неможливим.

     3. Про вiдмову у вiдкриттi провадження у справi постановляється ухвала не пiзнiше п'яти днiв з дня надходження заяви. Така ухвала надсилається заявниковi не пiзнiше наступного дня пiсля її постановлення в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу.

     4. До ухвали про вiдмову у вiдкриттi провадження у справi, що надсилається заявниковi, додаються позовнi матерiали. Копiя позовної заяви залишається в судi.

     5. Ухвалу про вiдмову у вiдкриттi провадження у справi може бути оскаржено. У разi скасування цiєї ухвали позовна заява вважається поданою в день первiсного звернення до суду.

     6. Вiдмовляючи у вiдкриттi провадження з пiдстави, встановленої пунктом 1 частини першої цiєї статтi, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикцiї якого суду вiднесено розгляд справи.

     Стаття 176. Вiдкриття провадження у справi

     1. За вiдсутностi пiдстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи вiдмови у вiдкриттi провадження суд вiдкриває провадження у справi протягом п'яти днiв з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недолiкiв, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

     Якщо вiдповiдачем вказана фiзична особа, яка не є пiдприємцем, суд вiдкриває провадження протягом п'яти днiв з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цiєї статтi, iнформацiї про зареєстроване у встановленому законом порядку мiсце проживання (перебування) фiзичної особи - вiдповiдача.

     2. Про прийняття позовної заяви до розгляду та вiдкриття провадження у справi суд постановляє ухвалу, в якiй зазначаються:

     1) найменування господарського суду, прiзвище та iнiцiали суддi, який вiдкрив провадження у справi, номер справи;

     2) найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi за його наявностi для фiзичних осiб) сторiн, їх мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання (для фiзичних осiб);

     3) предмет та пiдстави позову;

     4) за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатися справа;

     5) дата, час i мiсце пiдготовчого засiдання, якщо справа буде розглядатися в порядку загального позовного провадження;

     6) дата, час i мiсце проведення судового засiдання для розгляду справи по сутi, якщо справа буде розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження з повiдомленням (викликом) сторiн;

     7) результат вирiшення заяв i клопотань позивача, що надiйшли разом iз позовною заявою, якщо їх вирiшення не потребує виклику сторiн;

     8) строк для подання вiдповiдачем вiдзиву на позов;

     9) строк подання пояснень третiми особами, яких було залучено при вiдкриттi провадження у справi;

     10) строки для подання вiдповiдi на вiдзив та заперечень, якщо справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження;

     11) веб-адреса сторiнки на офiцiйному веб-порталi судової влади України в мережi Iнтернет, за якою учасники справи можуть отримати iнформацiю по справi, що розглядається.

     3. Якщо при вiдкриттi провадження у справi було вирiшено питання про залучення третiх осiб, позивач не пiзнiше двох днiв з дня вручення копiї ухвали про вiдкриття провадження у справi повинен направити таким третiм особам копiї позовної заяви з додатками, а докази такого направлення надати суду до початку пiдготовчого засiдання або до початку розгляду справи по сутi в порядку спрощеного позовного провадження.

     4. Якщо суд в ухвалi про вiдкриття провадження у справi за результатами розгляду вiдповiдного клопотання позивача вирiшує розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, суд визначає строк вiдповiдачу для подання заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, який не може бути меншим п'яти днiв з дня вручення ухвали.

     5. Ухвала про вiдкриття провадження у справi надсилається учасникам справи, а також iншим особам, якщо вiд них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статтi 120 цього Кодексу.

     6. У разi якщо вiдповiдачем у позовнiй заявi вказана фiзична особа, що не є пiдприємцем, суд не пiзнiше двох днiв з дня надходження позовної заяви до суду звертається до вiдповiдного органу реєстрацiї мiсця перебування та мiсця проживання особи щодо надання iнформацiї про зареєстроване мiсце проживання (перебування) такої фiзичної особи.

     7. Iнформацiя про мiсце проживання (перебування) фiзичної особи має бути надана протягом п'яти днiв з моменту отримання вiдповiдним органом реєстрацiї мiсця проживання та перебування особи вiдповiдного звернення суду.

     8. Суддя з метою визначення пiдсудностi може також користуватися даними Єдиного державного демографiчного реєстру.

     9. Якщо за результатами отриманої судом iнформацiї буде встановлено, що справа не пiдсудна цьому суду, суд надсилає справу за пiдсуднiстю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

     10. Якщо отримана судом iнформацiя не дає можливостi встановити зареєстроване у встановленому законом порядку мiсце проживання (перебування) фiзичної особи, суд вирiшує питання про вiдкриття провадження у справi. Подальший виклик такої особи як вiдповiдача у справi здiйснюється через оголошення на офiцiйному веб-порталi судової влади України.

     11. Суддя, встановивши, пiсля вiдкриття провадження у справi, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пiзнiше наступного дня, в якiй зазначаються пiдстави залишення заяви без руху, про що повiдомляє позивача i надає йому строк для усунення недолiкiв, який не може перевищувати п'яти днiв з дня вручення позивачу ухвали.

     12. Якщо позивач усунув недолiки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пiзнiше наступного дня з дня отримання iнформацiї про усунення недолiкiв.

     13. Якщо позивач не усунув недолiки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

Глава 3. Пiдготовче провадження

     Стаття 177. Завдання та строк пiдготовчого провадження

     1. Завданнями пiдготовчого провадження є:

     1) остаточне визначення предмета спору та характеру спiрних правовiдносин, позовних вимог та складу учасникiв судового процесу;

     2) з'ясування заперечень проти позовних вимог;

     3) визначення обставин справи, якi пiдлягають встановленню, та зiбрання вiдповiдних доказiв;

     4) вирiшення вiдводiв;

     5) визначення порядку розгляду справи;

     6) вчинення iнших дiй з метою забезпечення правильного, своєчасного i безперешкодного розгляду справи по сутi.

     2. Пiдготовче провадження починається вiдкриттям провадження у справi i закiнчується закриттям пiдготовчого засiдання.

     3. Пiдготовче провадження має бути проведене протягом шiстдесяти днiв з дня вiдкриття провадження у справi. У виняткових випадках для належної пiдготовки справи для розгляду по сутi цей строк може бути продовжений не бiльше нiж на тридцять днiв за клопотанням однiєї iз сторiн або з iнiцiативи суду.

     Стаття 178. Подання вiдзиву

     1. У строк, встановлений судом в ухвалi про вiдкриття провадження у справi, вiдповiдач має право надiслати:

     1) суду - вiдзив на позовну заяву i всi письмовi та електроннi докази (якi можливо доставити до суду), висновки експертiв i заяви свiдкiв, що пiдтверджують заперечення проти позову;

     2) позивачу, iншим вiдповiдачам, а також третiм особам - копiю вiдзиву та доданих до нього документiв.

     2. У разi ненадання вiдповiдачем вiдзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирiшити спiр за наявними матерiалами справи.

     Стаття 179. Подання пояснень третiх осiб щодо позову або вiдзиву

     1. У строк, встановлений судом в ухвалi про вiдкриття провадження у справi або ухвалi, постановленiй у пiдготовчому засiданнi (якщо третiх осiб було залучено у пiдготовчому засiданнi), третi особи, якi не заявляють самостiйнi вимоги щодо предмета спору, мають право подати письмовi пояснення щодо позову або вiдзиву.

     2. Учасники справи мають право подати вiдповiдь на такi пояснення до закiнчення пiдготовчого провадження.

     Стаття 180. Пред'явлення зустрiчного позову

     1. Вiдповiдач має право пред'явити зустрiчний позов у строк для подання вiдзиву.

     2. Зустрiчний позов приймається до спiльного розгляду з первiсним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язанi i спiльний їх розгляд є доцiльним, зокрема, коли вони виникають з одних правовiдносин або коли задоволення зустрiчного позову може виключити повнiстю або частково задоволення первiсного позову.

     3. Вимоги за зустрiчним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первiсним позовом.

     4. Зустрiчна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна вiдповiдати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу.

     5. До зустрiчної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною четвертою цiєї статтi, застосовуються положення статтi 174 цього Кодексу.

     6. Зустрiчна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цiєї статтi, ухвалою суду повертається заявнику. Копiя зустрiчної позовної заяви долучається до матерiалiв справи.

     7. У випадку подання зустрiчного позову у справi, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, суд постановляє ухвалу про перехiд до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

     Стаття 181. Мета i строк проведення пiдготовчого засiдання

     1. Для виконання завдання пiдготовчого провадження в кожнiй судовiй справi, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться пiдготовче засiдання.

     2. Дата i час пiдготовчого засiдання призначаються суддею з урахуванням обставин справи i необхiдностi вчинення вiдповiдних процесуальних дiй. Пiдготовче засiдання має бути розпочате не пiзнiше нiж через тридцять днiв з дня вiдкриття провадження у справi.

     Стаття 182. Пiдготовче засiдання

     1. Пiдготовче засiдання проводиться судом з повiдомленням учасникiв справи.

     2. У пiдготовчому засiданнi суд:

     1) оголошує склад суду, а також прiзвища секретаря судового засiдання, перекладача, спецiалiста, з'ясовує наявнiсть пiдстав для вiдводiв;

     2) з'ясовує, чи бажають сторони укласти мирову угоду, передати справу на розгляд третейського суду, мiжнародного комерцiйного арбiтражу або звернутися до суду для проведення врегулювання спору за участю суддi;

     3) у разi необхiдностi заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає вiдповiднi заяви;

     4) вирiшує питання про вступ у справу iнших осiб, замiну неналежного вiдповiдача, залучення спiввiдповiдача, об'єднання справ i роз'єднання позовних вимог, прийняття зустрiчного позову, якщо цi питання не були вирiшенi ранiше;

     5) може роз'яснювати учасникам справи, якi обставини входять до предмета доказування, якi докази мають бути поданi тим чи iншим учасником справи;

     6) з'ясовує, чи повiдомили сторони про всi обставини справи, якi їм вiдомi;

     7) з'ясовує, чи надали сторони докази, на якi вони посилаються у позовi i вiдзивi, а також докази, витребуванi судом чи причини їх неподання; вирiшує питання про проведення огляду письмових, речових i електронних доказiв у мiсцi їх знаходження; вирiшує питання про витребування додаткових доказiв та визначає строки їх подання, вирiшує питання про забезпечення доказiв, якщо цi питання не були вирiшенi ранiше;

     8) вирiшує питання про призначення експертизи, виклик у судове засiдання експертiв, свiдкiв, залучення перекладача, спецiалiста;

     9) за клопотанням учасникiв справи вирiшує питання про забезпечення позову, про зустрiчне забезпечення;

     10) вирiшує заяви та клопотання учасникiв справи;

     11) направляє судовi доручення;

     12) встановлює строки для подання вiдповiдi на вiдзив та заперечення;

     13) встановлює строк для подання пояснень третiми особами та вiдповiдi учасникiв справи на такi пояснення;

     14) встановлює строки та порядок врегулювання спору за участю суддi за наявностi згоди сторiн на його проведення;

     15) встановлює порядок з'ясування обставин, на якi сторони посилаються як на пiдставу своїх вимог i заперечень, та порядок дослiдження доказiв, якими вони обґрунтовуються пiд час розгляду справи по сутi, про що зазначається в протоколi судового засiдання;

     16) з'ясовує розмiр заявлених сторонами судових витрат;

     17) вирiшує питання про колегiальний розгляд справи;

     18) призначає справу до розгляду по сутi, визначає дату, час i мiсце проведення судового засiдання (декiлькох судових засiдань - у разi складностi справи) для розгляду справи по сутi;

     19) здiйснює iншi дiї, необхiднi для забезпечення правильного i своєчасного розгляду справи по сутi.

     Стаття 183. Порядок проведення пiдготовчого засiдання

     1. Пiдготовче засiдання проводиться за правилами, передбаченими статтями 196 - 205 цього Кодексу, з урахуванням особливостей пiдготовчого засiдання, встановлених цiєю главою.

     2. Суд вiдкладає пiдготовче засiдання в межах визначеного цим Кодексом строку пiдготовчого провадження у випадках:

     1) визначених частиною другою статтi 202 цього Кодексу;

     2) залучення до участi або вступу у справу третьої особи, замiни неналежного вiдповiдача, залучення спiввiдповiдача;

     3) в iнших випадках, коли питання, визначенi частиною другою статтi 182 цього Кодексу, не можуть бути розглянутi у даному пiдготовчому засiданнi.

     3. У зв'язку iз замiною неналежного вiдповiдача, залученням спiввiдповiдача такi особи мають право подати клопотання про розгляд справи спочатку не пiзнiше двох днiв з дня вручення їм вiдповiдної ухвали. Якщо таке клопотання не буде подане у вказаний строк, суд продовжує розгляд справи.

     У зв'язку зi вступом у справу третьої особи, яка заявляє самостiйнi вимоги щодо предмета спору, така особа, а також iншi учасники справи мають право подати клопотання про розгляд справи спочатку не пiзнiше двох днiв з дня вручення їм вiдповiдної ухвали. Якщо таке клопотання не буде подане у вказаний строк, суд продовжує розгляд справи.

     4. Якщо розгляд справи у випадках, передбачених цим Кодексом, починається спочатку, суд призначає та проводить пiдготовче засiдання спочатку в загальному порядку, крiм випадку ухвалення рiшення про колегiальний розгляд справи, коли пiдготовче засiдання проводиться спочатку лише у разi, якщо суд дiйшов висновку про необхiднiсть його проведення.

     5. Суд може оголосити перерву у пiдготовчому засiданнi у разi необхiдностi, зокрема у випадках:

     1) замiни вiдведеного експерта, перекладача, спецiалiста;

     2) невиконання учасником справи вимог ухвали про вiдкриття провадження у справi у встановлений судом строк, якщо таке невиконання перешкоджає завершенню пiдготовчого провадження;

     3) неподання витребуваних доказiв особою, яка не є учасником судового процесу;

     4) витребування нових (додаткових) доказiв.

     6. Якщо пiд час пiдготовчого судового засiдання вирiшенi питання, зазначенi у частинi другiй статтi 182 цього Кодексу, за письмовою згодою всiх учасникiв справи, розгляд справи по сутi може бути розпочатий у той самий день пiсля закiнчення пiдготовчого судового засiдання.

     7. У разi вiдкладення пiдготовчого засiдання або оголошення перерви пiдготовче засiдання продовжується зi стадiї, на якiй засiдання було вiдкладене або у ньому була оголошена перерва.

     Стаття 184. Подання вiдповiдi на вiдзив та заперечення

     1. У строк, встановлений судом, позивач має право подати вiдповiдь на вiдзив, а вiдповiдач - заперечення.

     2. Iншi учасники справи мають право подати свої письмовi пояснення щодо вiдповiдi на вiдзив та заперечення до закiнчення пiдготовчого провадження, якщо судом не встановлено iнший строк.

     3. Якщо позивачем до закiнчення пiдготовчого провадження подано заяву про визнання недiйсним повнiстю чи у певнiй частинi пов'язаного з предметом спору правочину, який суперечить закону, суд надає вiдповiдачу, iншим учасникам справи час на пiдготовку своїх пояснень та заперечень з приводу поданої заяви.

     Стаття 185. Судовi рiшення у пiдготовчому засiданнi

     1. У пiдготовчому засiданнi суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальнi дiї, що необхiдно вчинити до закiнчення пiдготовчого провадження та початку судового розгляду справи по сутi.

     2. За результатами пiдготовчого засiдання суд постановляє ухвалу про:

     1) залишення позовної заяви без розгляду;

     2) закриття провадження у справi;

     3) закриття пiдготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по сутi.

     3. За результатами пiдготовчого провадження суд ухвалює рiшення суду у випадку визнання позову вiдповiдачем.

     4. Ухвалення в пiдготовчому засiданнi судового рiшення у разi вiдмови вiд позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.

     5. Суд з'ясовує думку сторiн щодо дати призначення судового засiдання для розгляду справи по сутi.

Глава 4. Врегулювання спору за участю суддi

     Стаття 186. Пiдстави проведення врегулювання спору за участю суддi

     1. Врегулювання спору за участю суддi проводиться за згодою сторiн до початку розгляду справи по сутi.

     2. Проведення врегулювання спору за участю суддi не допускається у спорах (справах):

     1) про вiдновлення платоспроможностi боржника чи визнання його банкрутом;

     2) за заявами про затвердження планiв санацiї боржника до вiдкриття провадження у справi про банкрутство;

     3) у випадку вступу у справу третьої особи, яка заявляє самостiйнi вимоги щодо предмета спору.

     Стаття 187. Порядок призначення врегулювання спору за участю суддi

     1. Про проведення процедури врегулювання спору за участю суддi суд постановляє ухвалу, якою одночасно зупиняє провадження у справi.

     2. У випадку недосягнення сторонами мирного врегулювання спору за наслiдками проведення врегулювання спору повторне проведення врегулювання спору за участю суддi не допускається.

     Стаття 188. Порядок проведення врегулювання спору за участю суддi

     1. Врегулювання спору за участю суддi проводиться суддею-доповiдачем одноособово незалежно вiд того, в якому складi розглядається справа.

     2. Проведення врегулювання спору за участю суддi здiйснюється у формi спiльних та (або) закритих нарад. Сторони мають право брати участь у таких нарадах у режимi вiдеоконференцiї в порядку, визначеному цим Кодексом.

     Спiльнi наради проводяться за участю всiх сторiн, їх представникiв та суддi.

     Закритi наради проводяться за iнiцiативою суддi з кожною зi сторiн окремо.

     3. Суддя спрямовує проведення врегулювання спору за участю суддi для досягнення сторонами врегулювання спору. З урахуванням конкретних обставин проведення наради суддя може оголосити перерву в межах строку проведення врегулювання.

     4. На початку проведення першої спiльної наради з врегулювання спору суддя роз'яснює сторонам мету, порядок проведення врегулювання спору за участю суддi, права та обов'язки сторiн.

     5. Пiд час проведення спiльних нарад суддя з'ясовує пiдстави та предмет позову, пiдстави заперечень, роз'яснює сторонам предмет доказування щодо категорiї спору, який розглядається, пропонує сторонам надати пропозицiї щодо шляхiв мирного врегулювання спору та здiйснює iншi дiї, спрямованi на мирне врегулювання сторонами спору. Суддя може запропонувати сторонам можливий шлях мирного врегулювання спору.

     6. Пiд час закритих нарад суддя має право звертати увагу сторони на судову практику в аналогiчних спорах, пропонувати сторонi можливi шляхи мирного врегулювання спору.

     7. Пiд час проведення врегулювання спору суддя не має права надавати сторонам юридичнi поради та рекомендацiї, надавати оцiнку доказiв у справi.

     8. Iнформацiя, отримана будь-якою iз сторiн, а також суддею пiд час проведення врегулювання спору, є конфiденцiйною. Пiд час проведення врегулювання спору за участю суддi протокол наради не ведеться та не здiйснюється фiксування технiчними засобами.

     9. За необхiдностi до участi в нарадах залучається перекладач. Перекладач попереджається про конфiденцiйний характер iнформацiї, отриманої пiд час проведення врегулювання спору за участю суддi.

     10. Пiд час врегулювання спору за участю суддi забороняється використовувати портативнi аудiотехнiчнi пристрої, а також здiйснювати фото- i кiнозйомку, вiдео-, звукозапис.

     Стаття 189. Припинення врегулювання спору за участю суддi

     1. Врегулювання спору за участю суддi припиняється:

     1) у разi подання стороною заяви про припинення врегулювання спору за участю суддi;

     2) у разi закiнчення строку врегулювання спору за участю суддi;

     3) за iнiцiативою суддi у разi затягування врегулювання спору будь-якою iз сторiн;

     4) у разi укладення сторонами мирової угоди та звернення до суду iз заявою про її затвердження або звернення позивача до суду iз заявою про залишення позовної заяви без розгляду, або в разi вiдмови позивача вiд позову чи визнання позову вiдповiдачем.

     2. Про припинення врегулювання спору за участю суддi постановляється ухвала, яка оскарженню не пiдлягає. Одночасно суддя вирiшує питання про поновлення провадження у справi.

     3. Про припинення врегулювання спору за участю суддi з пiдстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цiєї статтi, суддя постановляє ухвалу не пiзнiше наступного робочого дня пiсля надходження вiдповiдної заяви сторони, а з пiдстави, передбаченої пунктом 2 цiєї ж частини, - не пiзнiше наступного дня з дня закiнчення строку врегулювання спору за участю суддi.

     4. У разi припинення врегулювання спору за участю суддi з пiдстав, передбачених пунктами 1 - 3 частини першої цiєї статтi, справа передається на розгляд iншому суддi, визначеному в порядку, встановленому статтею 32 цього Кодексу.

     Стаття 190. Строк проведення врегулювання спору за участю суддi

     1. Врегулювання спору за участю суддi проводиться протягом розумного строку, але не бiльше тридцяти днiв з дня постановлення ухвали про його проведення.

     2. Строк проведення врегулювання спору за участю суддi продовженню не пiдлягає.

Глава 5. Вiдмова позивача вiд позову. Мирова угода сторiн

     Стаття 191. Вiдмова позивача вiд позову, визнання позову вiдповiдачем

     1. Позивач може вiдмовитися вiд позову, а вiдповiдач - визнати позов на будь-якiй стадiї провадження у справi, зазначивши про це в заявi по сутi справи або в окремiй письмовiй заявi.

     2. До ухвалення судового рiшення у зв'язку з вiдмовою позивача вiд позову або визнанням позову вiдповiдачем суд роз'яснює сторонам наслiдки вiдповiдних процесуальних дiй, перевiряє, чи не обмежений представник вiдповiдної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

     3. У разi вiдмови позивача вiд позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справi.

     4. У разi визнання вiдповiдачем позову суд за наявностi для того законних пiдстав ухвалює рiшення про задоволення позову. Якщо визнання вiдповiдачем позову суперечить закону або порушує права чи iнтереси iнших осiб, суд постановляє ухвалу про вiдмову у прийняттi визнання вiдповiдачем позову i продовжує судовий розгляд.

     5. Суд не приймає вiдмову позивача вiд позову, визнання позову вiдповiдачем у справi, в якiй особу представляє її законний представник, якщо його дiї суперечать iнтересам особи, яку вiн представляє.

     Стаття 192. Мирова угода сторiн

     1. Мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на пiдставi взаємних поступок i має стосуватися лише прав та обов'язкiв сторiн. У мировiй угодi сторони можуть вийти за межi предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом iнтересiв третiх осiб.

     2. Сторони можуть укласти мирову угоду i повiдомити про це суд, зробивши спiльну письмову заяву, на будь-якiй стадiї судового процесу.

     3. До ухвалення судового рiшення у зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз'яснює сторонам наслiдки такого рiшення, перевiряє, чи не обмеженi представники сторiн вчинити вiдповiднi дiї.

     4. Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивнiй частинi якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цiєю самою ухвалою одночасно закриває провадження у справi.

     5. Суд постановляє ухвалу про вiдмову у затвердженнi мирової угоди i продовжує судовий розгляд, якщо:

     1) умови мирової угоди суперечать закону або порушують права чи охоронюванi законом iнтереси iнших осiб, є невиконуваними; або

     2) одну iз сторiн мирової угоди представляє її законний представник, дiї якого суперечать iнтересам особи, яку вiн представляє.

     Стаття 193. Виконання мирової угоди

     1. Виконання мирової угоди здiйснюється особами, якi її уклали, в порядку i строки, передбаченi цiєю угодою.

     2. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має вiдповiдати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження".

     3. У разi невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рiшень.

Глава 6. Розгляд справи по сутi

§ 1. Загальнi положення

     Стаття 194. Завдання розгляду справи по сутi

     1. Завданням розгляду справи по сутi є розгляд та вирiшення спору на пiдставi зiбраних у пiдготовчому провадженнi матерiалiв, а також розподiл судових витрат.

     Стаття 195. Строки розгляду справи по сутi

     1. Суд має розпочати розгляд справи по сутi не пiзнiше нiж через шiстдесят днiв з дня вiдкриття провадження у справi, а у випадку продовження строку пiдготовчого провадження - не пiзнiше наступного дня з дня закiнчення такого строку.

     2. Суд розглядає справу по сутi протягом тридцяти днiв з дня початку розгляду справи по сутi.

     3. Провадження у справi на стадiї її розгляду по сутi зупиняється тiльки з пiдстав, встановлених пунктами 1 - 3 частини першої статтi 227 та пунктом 1 частини першої статтi 228 цього Кодексу.

     Стаття 196. Судове засiдання

     1. Розгляд справи вiдбувається в судовому засiданнi.

     2. Про мiсце, дату i час судового засiдання суд повiдомляє учасникiв справи.

     3. Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його вiдсутностi. Якщо таке клопотання заявили всi учасники справи, судовий розгляд справи здiйснюється на пiдставi наявних у суду матерiалiв.

     4. Судове засiдання проводиться у спецiально обладнаному примiщеннi - залi судових засiдань. Окремi процесуальнi дiї в разi необхiдностi можуть вчинятися за межами примiщення суду.

     5. Пiд час розгляду справи по сутi суд сприяє примиренню сторiн.

     Стаття 197. Участь у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї

     1. Учасники справи мають право брати участь у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї поза межами примiщення суду за умови наявностi у судi вiдповiдної технiчної можливостi, про яку суд зазначає в ухвалi про вiдкриття провадження у справi, крiм випадкiв, коли явка цього учасника справи в судове засiдання визнана судом обов'язковою.

     2. Учасник справи подає заяву про участь у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї поза межами примiщення суду не пiзнiше нiж за п'ять днiв до судового засiдання. Копiя заяви в той самий строк надсилається iншим учасникам справи.

     3. Учасники справи беруть участь у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї поза межами примiщення суду з використанням власних технiчних засобiв та електронного цифрового пiдпису згiдно з вимогами Положення про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему.

     4. Ризики технiчної неможливостi участi у вiдеоконференцiї поза межами примiщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, який подав вiдповiдну заяву.

     5. Суд може постановити ухвалу про участь учасника справи у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї у примiщеннi суду, визначеному судом.

     6. Свiдок, перекладач, спецiалiст, експерт можуть брати участь у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї виключно у примiщеннi суду.

     7. У клопотаннi про участь у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї в примiщеннi суду в обов'язковому порядку зазначається суд, в якому необхiдно забезпечити її проведення. Таке клопотання може бути подано не пiзнiш як за п'ять днiв до вiдповiдного судового засiдання.

     8. Копiя ухвали про участь особи у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї у примiщеннi суду негайно надсилається до суду, який зобов'язаний органiзувати її виконання, та особi, яка братиме участь у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї.

     9. Суд, який забезпечує проведення вiдеоконференцiї, перевiряє явку i встановлює особи тих, хто з'явився, а також перевiряє повноваження представникiв.

     10. Використовуванi судом i учасниками судового процесу технiчнi засоби i технологiї мають забезпечувати належну якiсть зображення та звуку, а також iнформацiйну безпеку. Учасникам судового процесу має бути забезпечена можливiсть чути та бачити хiд судового засiдання, ставити запитання i отримувати вiдповiдi, здiйснювати iншi процесуальнi права та обов'язки.

     11. Вiдеоконференцiя, у якiй беруть участь учасники справи, фiксується судом, який розглядає справу, за допомогою технiчних засобiв вiдео- та звукозапису. Вiдео- та звукозапис вiдеоконференцiї зберiгається в матерiалах справи.

     Стаття 198. Головуючий у судовому засiданнi

     1. При одноособовому розглядi справи суддя, який розглядає справу, є головуючим у судовому засiданнi.

     2. При колегiальному розглядi справи головуючим у судовому засiданнi є суддя-доповiдач, визначений Єдиною судовою iнформацiйно-телекомунiкацiйною системою пiд час розподiлу справи.

     3. Головуючий вiдповiдно до завдання господарського судочинства керує ходом судового засiдання, забезпечує додержання послiдовностi i порядку вчинення процесуальних дiй, здiйснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав i виконання ними обов'язкiв, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебiчного та об'єктивного з'ясування обставин справи, усуваючи iз судового розгляду все, що не має iстотного значення для вирiшення справи.

     4. Головуючий вживає необхiдних заходiв для забезпечення в судовому засiданнi належного порядку з дотриманням прав учасникiв судового процесу.

     5. Головуючий розглядає скарги на дiї чи бездiяльнiсть судового розпорядника стосовно виконання покладених на нього обов'язкiв, про що зазначається в протоколi судового засiдання.

     Стаття 199. Звертання до суду у судовому засiданнi

     1. Учасники судового процесу, а також iншi присутнi у судовому засiданнi особи звертаються до суду словами "Ваша честь".

     Стаття 200. Порядок у судовому засiданнi

     1. Особи, присутнi в залi судового засiдання, повиннi встати, коли входить i виходить суд. Рiшення суду особи, присутнi в залi, заслуховують стоячи. Учасники судового процесу та iншi особи, присутнi в залi судового засiдання, звертаються до суду та один до одного, дають пояснення, показання, висновки, консультацiї тощо стоячи.

     2. Вiдступ вiд вимог, встановлених частиною першою цiєї статтi, допускається з дозволу головуючого.

     3. Учасники судового процесу, а також iншi особи, присутнi в залi судового засiдання, зобов'язанi виконувати розпорядження головуючого, додержуватися в судовому засiданнi встановленого порядку та утримуватися вiд будь-яких дiй, що свiдчать про явну неповагу до суду або встановлених у судi правил.

     4. За прояв неповаги до суду виннi особи притягуються до вiдповiдальностi, встановленої законом.

     Питання про притягнення учасника справи або iншої особи, присутньої в залi судового засiдання, до вiдповiдальностi за прояв неповаги до суду вирiшується судом негайно пiсля вчинення правопорушення, для чого у судовому засiданнi iз розгляду справи оголошується перерва, або пiсля закiнчення судового засiдання.

     5. Учасники справи передають документи та iншi матерiали головуючому через судового розпорядника.

§ 2. Вiдкриття розгляду справи по сутi

     Стаття 201. Вiдкриття судового засiдання

     1. У призначений для розгляду справи час головуючий вiдкриває судове засiдання та оголошує, яка справа розглядатиметься.

     2. Секретар судового засiдання доповiдає суду, хто з учасникiв судового процесу з'явився в судове засiдання, хто з учасникiв судового процесу братиме участь у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї, чи повiдомлено тих учасникiв судового процесу, хто не з'явився, про дату, час i мiсце судового засiдання в порядку, передбаченому цим Кодексом.

     3. З оголошення головуючим судового засiдання вiдкритим розпочинається розгляд справи по сутi.

     4. Головуючий встановлює особи тих, хто бере участь у судовому засiданнi, а також перевiряє повноваження представникiв.

     Стаття 202. Наслiдки неявки в судове засiдання учасника справи

     1. Неявка у судове засiдання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повiдомлено про дату, час i мiсце цього засiдання, не перешкоджає розгляду справи по сутi, крiм випадкiв, визначених цiєю статтею.

     2. Суд вiдкладає розгляд справи в судовому засiданнi в межах встановленого цим Кодексом строку з таких пiдстав:

     1) неявка в судове засiдання учасника справи, щодо якого немає вiдомостей про направлення йому ухвали з повiдомленням про дату, час i мiсце судового засiдання;

     2) перша неявка в судове засiдання учасника справи, якого повiдомлено про дату, час i мiсце судового засiдання, якщо вiн повiдомив про причини неявки, якi судом визнано поважними;

     3) виникнення технiчних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї, крiм випадкiв, коли вiдповiдно до цього Кодексу судове засiдання може вiдбутися без участi такої особи;

     4) необхiднiсть витребування нових доказiв, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливiсть заявлення вiдповiдного клопотання в межах пiдготовчого провадження.

     3. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повiдомленi про судове засiдання, суд розглядає справу за вiдсутностi такого учасника справи у разi:

     1) неявки в судове засiдання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повiдомлення причин неявки;

     2) повторної неявки в судове засiдання учасника справи (його представника) незалежно вiд причин неявки;

     3) неявки представника в судове засiдання, якщо в судове засiдання з'явилася особа, яку вiн представляє, або iнший її представник;

     4) неявки в судове засiдання учасника справи, якщо з'явився його представник, крiм випадкiв, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.

     4. У разi неявки позивача в судове засiдання без поважних причин або неповiдомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крiм випадку, якщо вiд нього надiйшла заява про розгляд справи за його вiдсутностi i його нез'явлення не перешкоджає вирiшенню спору.

     5. Наслiдки, визначенi частинами третьою та четвертою цiєї статтi, настають i в разi, якщо учасник справи (його представник) залишить залу судового засiдання.

     6. У разi розгляду справи за вiдсутностi позивача або вiдповiдача суддя-доповiдач оголошує стислий змiст позовної заяви або вiдзиву вiдповiдно.

     7. У разi вiдкладення розгляду справи суд повинен допитати свiдкiв, якi з'явилися. Тiльки у виняткових випадках за ухвалою суду свiдки не допитуються i викликаються знову.

     8. Про вiдкладення розгляду справи постановляється ухвала.

     Стаття 203. Наслiдки неявки в судове засiдання свiдка, експерта, спецiалiста, перекладача

     1. У разi неявки в судове засiдання свiдка, експерта, спецiалiста, перекладача суд заслуховує думку учасникiв справи про можливiсть розгляду справи за вiдсутностi свiдка, експерта, спецiалiста, перекладача, якi не з'явилися, та постановляє ухвалу про продовження судового розгляду або про вiдкладення розгляду справи. Одночасно суд вирiшує питання про вiдповiдальнiсть особи, яка не з'явилася.

     Стаття 204. Оголошення складу суду

     1. Головуючий оголошує склад суду, а також прiзвища перекладача, спецiалiста, секретаря судового засiдання.

     Стаття 205. Роз'яснення прав та обов'язкiв

     1. За клопотанням учасника справи головуючий роз'яснює йому права та обов'язки, крiм випадкiв, коли учасника справи представляє адвокат.

     Стаття 206. Видалення свiдкiв iз зали судового засiдання

     1. Свiдки видаляються iз зали судового засiдання у вiдведенi для цього примiщення без можливостi ознайомлення з ходом судового засiдання.

     2. Судовий розпорядник вживає заходiв щодо того, щоб свiдки, якi допитанi судом, не спiлкувалися з тими, яких суд ще не допитав.

     Стаття 207. Розгляд заяв та клопотань

     1. Головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язанi з розглядом справи, якi не були заявленi з поважних причин в пiдготовчому провадженнi або в iнший строк, визначений судом, та вирiшує їх пiсля заслуховування думки iнших присутнiх у судовому засiданнi учасникiв справи.

     2. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, якi без поважних причин не були заявленi в пiдготовчому провадженнi або в iнший строк, визначений судом.

§ 3. З'ясування обставин справи та дослiдження доказiв

     Стаття 208. Вступне слово учасникiв справи

     1. Суд заслуховує вступне слово позивача та третьої особи, яка бере участь на його сторонi, вiдповiдача та третьої особи, яка бере участь на його сторонi, а також iнших учасникiв справи.

     2. У вступному словi учасники справи в уснiй формi стисло викладають змiст та пiдстави своїх вимог i заперечень щодо предмета позову, дають необхiднi пояснення щодо них.

     3. Якщо разом зi стороною, третьою особою у справi беруть участь їх представники, суд пiсля сторони, третьої особи заслуховує їх представникiв. За клопотанням сторони, третьої особи виступати зi вступним словом може тiльки представник.

     4. Учасники справи можуть ставити питання один одному у черговостi, яка визначається головуючим, та з його дозволу.

     5. Головуючий з власної iнiцiативи або за усним клопотанням учасника справи може зняти питання, що не стосуються предмета спору, поставити питання учаснику судового процесу.

     6. Якщо учасники судового процесу висловлюються нечiтко або з їх слiв не можна дiйти висновку про те, визнають вони обставини чи заперечують проти них, суд може зажадати вiд цих осiб конкретної вiдповiдi - "так" чи "нi".

     Стаття 209. Порядок з'ясування обставин справи та дослiдження доказiв

     1. Суд, заслухавши вступне слово учасникiв справи, з'ясовує обставини, на якi учасники справи посилаються як на пiдставу своїх вимог i заперечень, та дослiджує в порядку, визначеному в пiдготовчому засiданнi у справi, докази, якими вони обґрунтовуються.

     2. З урахуванням змiсту спiрних правовiдносин, обставин справи та зiбраних у справi доказiв суд пiд час розгляду справи по сутi може змiнити порядок з'ясування обставин справи та порядок дослiдження доказiв, про що зазначається у протоколi судового засiдання.

     Стаття 210. Дослiдження доказiв

     1. Суд пiд час розгляду справи повинен безпосередньо дослiдити докази у справi: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертiв, поясненнями учасникiв справи, викладеними в заявах по сутi справи, показаннями свiдкiв, оглянути речовi докази.

     2. Докази, що не були предметом дослiдження в судовому засiданнi, не можуть бути покладенi судом в основу ухваленого судового рiшення.

     3. Письмовi, речовi i електроннi докази оглядаються у судовому засiданнi, за винятком випадкiв, передбачених цим Кодексом, i пред'являються учасникам справи за їх клопотанням, а в разi необхiдностi - також свiдкам, експертам, спецiалiстам.

     4. Учасники справи можуть давати свої пояснення з приводу письмових, речових та електронних доказiв або протоколiв їх огляду, ставити питання експертам. Першою ставить питання особа, за клопотанням якої було викликано експерта.

     Стаття 211. Порядок допиту свiдкiв

     1. Допит свiдка здiйснюється тiльки за ухвалою суду у випадках, встановлених цим Кодексом. Кожний свiдок допитується окремо.

     2. Свiдки, якi ще не дали показань, не можуть перебувати в залi судового засiдання пiд час розгляду справи.

     3. Перед допитом свiдка головуючий встановлює його особу, а також попереджає його про кримiнальну вiдповiдальнiсть за завiдомо неправдиве показання i вiдмову вiд давання показань.

     4. При допитi свiдка першою ставить питання особа, за заявою якої викликано свiдка, а потiм iншi учасники справи в черговостi, встановленiй частинами першою та третьою статтi 208 цього Кодексу.

     5. Головуючий у судовому засiданнi та iншi суддi можуть ставити свiдковi питання в будь-який час його допиту.

     6. Головуючий у судовому засiданнi та iншi суддi мають право з'ясовувати суть вiдповiдi свiдка на питання учасникiв справи, а також ставити питання свiдку пiсля закiнчення його допиту учасниками справи.

     7. Головуючий має право за заявою учасникiв справи знiмати питання, поставленi свiдку, якщо вони за змiстом ображають честь чи гiднiсть особи, є навiдними або не стосуються предмета спору.

     8. Кожний допитаний свiдок залишається в залi судового засiдання до закiнчення розгляду справи. Суд може дозволити допитаним свiдкам залишити залу засiдання суду до закiнчення розгляду справи за згодою сторiн.

     9. Свiдок може бути допитаний повторно або одночасно з iншим свiдком для з'ясування причин розходжень його показань з показаннями iнших свiдкiв.

     10. Свiдок, який не може прибути у судове засiдання внаслiдок хвороби, старостi, iнвалiдностi або з iнших поважних причин, допитується судом у мiсцi його проживання (перебування).

     Стаття 212. Використання свiдком письмових записiв

     1. Свiдок, даючи показання, може користуватися записами лише в тих випадках, якщо його показання пов'язанi з будь-якими обчисленнями та iншими даними, якi важко зберегти в пам'ятi. Цi записи подаються судовi та учасникам справи i можуть бути приєднанi до справи за ухвалою суду.

     Стаття 213. Допит сторiн, третiх осiб, їх представникiв як свiдкiв

     1. Учасник справи (його представник) може бути допитаний як свiдок згiдно iз статтями 211, 212 цього Кодексу, якщо обставини, викладенi ним у заявi свiдка, суперечать iншим доказам або викликають у суду сумнiв щодо їх достовiрностi.

     Стаття 214. Дослiдження письмового висновку експерта

     1. Висновок експерта за клопотанням учасника справи оголошується в судовому засiданнi пiд час дослiдження письмових доказiв. Суд може оголосити тiльки стислий змiст висновку експерта.

     2. Учасники справи можуть давати свої пояснення з приводу висновку експерта.

     Стаття 215. Консультацiї та роз'яснення спецiалiста

     1. Пiд час дослiдження доказiв суд може скористатися усними консультацiями або письмовими роз'ясненнями (висновками) спецiалiстiв.

     2. Спецiалiсту можуть бути поставленi питання по сутi наданих усних консультацiй чи письмових роз'яснень. Першою ставить питання особа, за клопотанням якої залучено спецiалiста, та її представник, а потiм iншi учасники справи. Якщо спецiалiста залучено за клопотанням обох сторiн або за iнiцiативою суду, першим ставить питання спецiалiстовi позивач i (або) його представник.

     3. Суд має право з'ясовувати суть вiдповiдi спецiалiста на питання учасникiв справи, а також ставити питання спецiалiсту пiсля закiнчення його опитування учасниками справи.

     4. Викладенi письмово i пiдписанi спецiалiстом роз'яснення приєднуються до матерiалiв справи.

     Стаття 216. Вiдкладення розгляду справи або перерва в судовому засiданнi

     1. Суд вiдкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статтi 202 цього Кодексу.

     2. Якщо спiр, розгляд якого по сутi розпочато, не може бути вирiшено в даному судовому засiданнi, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строкiв розгляду справи, тривалiсть якої визначається вiдповiдно до обставин, що її викликали, з наступною вказiвкою про це в рiшеннi або ухвалi.

     3. Про вiдкладення розгляду справи або перерву в судовому засiданнi, мiсце, дату i час нового судового засiдання або продовження судового засiдання суд повiдомляє пiд розписку учасникiв справи, свiдкiв, експертiв, спецiалiстiв, перекладачiв, якi були присутнiми в судовому засiданнi. Учасники справи, свiдки, експерти, спецiалiсти, перекладачi, якi не прибули або яких суд вперше залучає до участi в судовому процесi, повiдомляються про судове засiдання ухвалами.

     4. У разi вiдкладення розгляду справи суд повинен допитати свiдкiв, якi прибули. Тiльки у виняткових випадках за ухвалою суду свiдки не допитуються i викликаються знову.

     5. Якщо розгляд справи було вiдкладено, суд продовжує провадження у справi зi стадiї, на якiй розгляд справи було вiдкладено. У випадку вiдкладення розгляду справи пiд час її розгляду по сутi суд може почати розгляд справи по сутi спочатку.

     6. Якщо в судовому засiданнi було оголошено перерву, провадження у справi пiсля її закiнчення продовжується зi стадiї, на якiй було оголошено перерву.

     Стаття 217. Закiнчення з'ясування обставин та перевiрки їх доказами

     1. Про закiнчення з'ясування обставин та перевiрки їх доказами суд зазначає в протоколi судового засiдання i переходить до судових дебатiв.

§ 4. Судовi дебати та ухвалення рiшення

     Стаття 218. Судовi дебати

     1. У судових дебатах виступають з промовами (заключним словом) учасники справи. У цих промовах можна посилатися лише на обставини i докази, дослiдженi в судовому засiданнi.

     2. В дебатах учасник виступає самостiйно або призначає для виступу одного представника.

     3. Порядок проведення, тривалiсть судових дебатiв та черговiсть виступiв учасникiв справи визначаються головуючим виходячи з розумно необхiдного часу для викладення учасниками справи їх позицiї по справi. З дозволу суду промовцi можуть обмiнюватися реплiками. Право останньої реплiки завжди належить вiдповiдачевi та його представниковi.

     Стаття 219. Вихiд суду для ухвалення рiшення

     1. Пiсля судових дебатiв суд виходить до нарадчої кiмнати (спецiально обладнаного для ухвалення судових рiшень примiщення) для ухвалення рiшення, оголосивши орiєнтовний час його оголошення.

     Стаття 220. Таємниця нарадчої кiмнати

     1. Пiд час ухвалення судового рiшення нiхто не має права перебувати в нарадчiй кiмнатi, крiм складу суду, який розглядає справу.

     2. Пiд час перебування в нарадчiй кiмнатi суддя не має права розглядати iншi судовi справи.

     3. Суддi не мають права розголошувати хiд обговорення та ухвалення рiшення у нарадчiй кiмнатi.

     Стаття 221. Ухвалення рiшення про судовi витрати

     1. Якщо сторона з поважних причин не може до закiнчення судових дебатiв у справi подати докази, що пiдтверджують розмiр понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закiнчення судових дебатiв у справi, може вирiшити питання про судовi витрати пiсля ухвалення рiшення по сутi позовних вимог.

     2. Для вирiшення питання про судовi витрати суд призначає судове засiдання, яке проводиться не пiзнiше п'ятнадцяти днiв з дня ухвалення рiшення по сутi позовних вимог.

     3. У випадку, визначеному частиною другою цiєї статтi, суд ухвалює додаткове рiшення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Глава 7. Фiксування судового процесу

     Стаття 222. Фiксування судового засiдання технiчними засобами

     1. Суд пiд час судового розгляду справи здiйснює повне фiксування судового засiдання за допомогою вiдео- та (або) звукозаписувального технiчного засобу в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему.

     За наявностi заперечень з боку будь-кого з учасникiв судового процесу проти здiйснення повного фiксування судового засiдання за допомогою вiдеозаписувального технiчного засобу - таке фiксування здiйснюється лише за допомогою звукозаписувального технiчного засобу.

     2. Фiксування судового засiдання технiчними засобами здiйснює секретар судового засiдання.

     3. У разi неявки в судове засiдання всiх учасникiв справи чи в разi, якщо вiдповiдно до положень цього Кодексу розгляд справи здiйснюється судом за вiдсутностi учасникiв справи, фiксування судового процесу за допомогою технiчного засобу не здiйснюється.

     4. Повне або часткове вiдтворення технiчного запису судового засiдання здiйснюється на вимогу учасника справи або за iнiцiативою суду.

     5. Технiчний запис судового засiдання є додатком до протоколу судового засiдання i пiсля закiнчення судового засiдання приєднується до матерiалiв справи.

     6. Учасник справи має право отримати копiю технiчного запису судового процесу.

     7. Розмiр судового збору за видачу в електроннiй формi копiї технiчного запису судового засiдання встановлюється законом.

     Стаття 223. Протокол судового засiдання

     1. У судовому засiданнi секретар судового засiдання забезпечує ведення протоколу судового засiдання, крiм випадкiв, передбачених цим Кодексом.

     2. У протоколi судового засiдання зазначаються такi вiдомостi:

     1) рiк, мiсяць, число i мiсце судового засiдання;

     2) найменування суду, який розглядає справу, прiзвище та iнiцiали суддi, секретаря судового засiдання;

     3) справа, що розглядається, iмена (найменування) сторiн та iнших учасникiв справи;

     4) порядковий номер вчинення процесуальної дiї;

     5) назва процесуальної дiї;

     6) час вчинення процесуальної дiї;

     7) ухвали суду, постановленi в судовому засiданнi, не виходячи до нарадчої кiмнати;

     8) iншi вiдомостi, визначенi цим Кодексом.

     3. Протокол судового засiдання ведеться секретарем судового засiдання та пiдписується ним невiдкладно, але не пiзнiше наступного дня пiсля судового засiдання, i приєднується до справи.

     Стаття 224. Зауваження щодо технiчного запису судового засiдання, протоколу судового засiдання та їх розгляд

     1. Учасники справи мають право ознайомитися з технiчним записом судового процесу, протоколом судового засiдання та протягом п'яти днiв з дня пiдписання протоколу у справi подати до суду письмовi зауваження з приводу неповноти або неправильностi технiчного запису або вiдомостей, вмiщених у протоколi судового засiдання.

     2. Суд розглядає зауваження щодо технiчного запису судового процесу та протоколу судового засiдання не пiзнiше п'яти днiв з дня їх подання i за результатами розгляду постановляє ухвалу, якою враховує зауваження або мотивовано вiдхиляє їх.

     3. У разi пропуску строку подання зауважень i вiдсутностi пiдстав для його поновлення суд залишає їх без розгляду.

     Стаття 225. Порядок складання i оформлення протоколу вчинення окремої процесуальної дiї

     1. Пiд час вчинення окремої процесуальної дiї поза судовим засiданням складається протокол. При його складаннi можуть застосовуватися технiчнi засоби.

     2. У протоколi вчинення окремої процесуальної дiї зазначаються такi вiдомостi:

     1) рiк, мiсяць, число i мiсце вчинення процесуальної дiї;

     2) час початку вчинення процесуальної дiї;

     3) найменування господарського суду, що розглядає справу, прiзвище та iнiцiали суддi, секретаря судового засiдання;

     4) справа, що розглядається, iмена (найменування) учасникiв справи;

     5) вiдомостi про явку учасникiв судового процесу;

     6) вiдомостi про роз'яснення учасникам справи їх процесуальних прав та обов'язкiв;

     7) усi розпорядження головуючого та постановленi ухвали, данi про застосування технiчних засобiв фiксування судового процесу;

     8) заяви i клопотання учасникiв справи;

     9) основний змiст пояснень учасникiв справи, показань свiдкiв, роз'яснень експертами висновкiв i вiдповiдей на поставленi їм додатковi питання, консультацiй та висновкiв спецiалiстiв;

     10) докази, їх опис, а в разi якщо докази не додаються до справи, - номер та змiст письмових доказiв;

     11) час закiнчення вчинення процесуальної дiї;

     12) iншi вiдомостi, визначенi цим Кодексом.

     3. Протокол повинен бути оформлений не пiзнiше наступного дня пiсля вчинення окремої процесуальної дiї.

     4. Протокол пiдписується головуючим та секретарем судового засiдання, приєднується до справи i зберiгається в установленому порядку разом з її матерiалами.

     5. Письмовi зауваження з приводу неповноти або неправильностi протоколу вчинення окремої процесуальної дiї подаються до суду протягом п'яти днiв з дня його пiдписання та розглядаються судом в порядку, встановленому у статтi 224 цього Кодексу.

Глава 8. Залишення позову без розгляду. Зупинення i закриття провадження у справi

     Стаття 226. Залишення позову без розгляду

     1. Суд залишає позов без розгляду, якщо:

     1) позов подано особою, яка не має процесуальної дiєздатностi;

     2) позовну заяву не пiдписано або пiдписано особою, яка не має права пiдписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано;

     3) у провадженнi цього чи iншого суду є справа iз спору мiж тими самими сторонами, про той самий предмет i з тих самих пiдстав;

     4) позивач без поважних причин не подав витребуванi судом докази, необхiднi для вирiшення спору, або позивач (його представник) не з'явився у судове засiдання або не повiдомив про причини неявки, крiм випадку, якщо вiд нього надiйшла заява про розгляд справи за його вiдсутностi i його нез'явлення не перешкоджає вирiшенню спору;

     5) позивач до початку розгляду справи по сутi подав заяву про залишення позову без розгляду;

     6) позивач у визначений судом строк не внiс кошти для забезпечення судових витрат вiдповiдача i вiдповiдач подав заяву про залишення позову без розгляду;

     7) сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирiшення третейського суду або мiжнародного комерцiйного арбiтражу, i вiд вiдповiдача не пiзнiше початку розгляду справи по сутi, але до подання ним першої заяви щодо сутi спору надiйшли заперечення проти вирiшення спору в господарському судi, якщо тiльки суд не визнає, що така угода є недiйсною, втратила чиннiсть або не може бути виконана;

     8) провадження у справi вiдкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172, 173 цього Кодексу, i позивач не усунув цих недолiкiв у встановлений судом строк;

     9) дiєздатна особа, в iнтересах якої у встановлених законом випадках вiдкрито провадження у справi за заявою iншої особи, не пiдтримує заявлених вимог i вiд неї надiйшла вiдповiдна заява;

     10) пiсля вiдкриття провадження судом встановлено, що позивачем подано до цього ж суду iнший позов (позови) до цього ж вiдповiдача (вiдповiдачiв) з тим самим предметом та з однакових пiдстав i щодо такого позову (позовiв) на час вирiшення питання про вiдкриття провадження у справi, що розглядається, не постановлена ухвала про вiдкриття або вiдмову у вiдкриттi провадження у справi, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду;

     11) мiж сторонами укладено угоду про передачу спору на вирiшення суду iншої держави, якщо право укласти таку угоду передбачене законом або мiжнародним договором України, за винятком випадкiв, якщо суд визнає, що така угода суперечить закону або мiжнародному договору України, є недiйсною, втратила чиннiсть або не може бути виконана.

     2. Про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якiй вирiшуються питання про розподiл мiж сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

     3. Ухвалу про залишення позову без розгляду може бути оскаржено.

     4. Особа, позов якої залишено без розгляду, пiсля усунення обставин, що були пiдставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

     Стаття 227. Обов'язок суду зупинити провадження у справi

     1. Суд зобов'язаний зупинити провадження у справi у випадках:

     1) смертi або оголошення померлою фiзичної особи, яка була стороною у справi або третьою особою з самостiйними вимогами щодо предмета спору, якщо спiрнi правовiдносини допускають правонаступництво;

     2) необхiдностi призначення або замiни законного представника учасника справи;

     3) перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостiйнi вимоги щодо предмета спору, у складi Збройних Сил України або iнших утворених вiдповiдно до закону вiйськових формувань, що переведенi на воєнний стан або залученi до проведення антитерористичної операцiї;

     4) прийняття рiшення про врегулювання спору за участю суддi;

     5) об'єктивної неможливостi розгляду цiєї справи до вирiшення iншої справи, що розглядається в порядку конституцiйного провадження, адмiнiстративного, цивiльного, господарського чи кримiнального судочинства, - до набрання законної сили судовим рiшенням в iншiй справi; суд не може посилатися на об'єктивну неможливiсть розгляду справи у випадку, коли зiбранi докази дозволяють встановити та оцiнити обставини (факти), якi є предметом судового розгляду.

     2. З питань, зазначених у цiй статтi, суд постановляє ухвалу.

     Стаття 228. Право суду зупинити провадження у справi

     1. Суд може за заявою учасника справи, а також з власної iнiцiативи зупинити провадження у справi у випадках:

     1) перебування учасника справи на альтернативнiй (невiйськовiй) службi не за мiсцем проживання або на строковiй вiйськовiй службi;

     2) призначення судом експертизи;

     3) направлення судового доручення щодо збирання доказiв у порядку, встановленому статтею 84 цього Кодексу;

     4) звернення iз судовим дорученням про надання правової допомоги або вручення виклику до суду чи iнших документiв до iноземного суду або iншого компетентного органу iноземної держави;

     5) надходження заяви про вiдвiд суддi;

     6) прийняття ухвали про тимчасове вилучення доказiв державним виконавцем для дослiдження судом;

     7) перегляду судового рiшення у подiбних правовiдносинах (в iншiй справi) у касацiйному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

     2. Суд не зупиняє провадження у випадку, встановленому пунктом 1 частини першої цiєї статтi, якщо вiдсутня сторона веде справу через свого представника.

     3. З питань, зазначених у цiй статтi, суд постановляє ухвалу.

     Стаття 229. Строки, на якi зупиняється провадження у справi

     1. Провадження у справi зупиняється у випадках, встановлених:

     1) пунктами 1, 2 частини першої статтi 227 цього Кодексу - до залучення до участi у справi правонаступника чи законного представника;

     2) пунктом 3 частини першої статтi 227 цього Кодексу - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостiйнi вимоги щодо предмета спору, у складi Збройних Сил України або iнших утворених вiдповiдно до закону вiйськових формувань, що переведенi на воєнний стан або залученi до проведення антитерористичної операцiї;

     3) пунктом 4 частини першої статтi 227 цього Кодексу - до припинення врегулювання спору за участю суддi;

     4) пунктом 5 частини першої статтi 227 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рiшенням, вiд якого залежить вирiшення справи;

     5) пунктом 1 частини першої статтi 228 цього Кодексу - до припинення перебування на альтернативнiй (невiйськовiй) службi не за мiсцем проживання або на строковiй вiйськовiй службi;

     6) пунктом 2 частини першої статтi 228 цього Кодексу - на час проведення експертизи;

     7) пунктом 3 частини першої статтi 228 цього Кодексу - до надходження вiдповiдi вiд суду на доручення щодо збирання доказiв;

     8) пунктом 4 частини першої статтi 228 цього Кодексу - до надходження вiдповiдi вiд iноземного суду або iншого компетентного органу iноземної держави на судове доручення про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи iнших документiв;

     9) пунктом 5 частини першої статтi 228 цього Кодексу - до вирiшення питання про вiдвiд;

     10) пунктом 6 частини першої статтi 228 цього Кодексу - до закiнчення виконавчого провадження з вилучення доказiв для дослiдження судом;

     11) пунктом 7 частини першої статтi 228 цього Кодексу - до закiнчення перегляду в касацiйному порядку.

     Стаття 230. Поновлення провадження у справi

     1. Провадження у справi поновлюється за клопотанням учасникiв справи або за iнiцiативою суду не пiзнiше десяти днiв з дня отримання судом повiдомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справi суд постановляє ухвалу.

     2. З дня поновлення провадження у справi перебiг процесуальних строкiв продовжується.

     3. Провадження у справi продовжується iз стадiї, на якiй його було зупинено.

     Стаття 231. Закриття провадження у справi

     1. Господарський суд закриває провадження у справi, якщо:

     1) спiр не пiдлягає вирiшенню в порядку господарського судочинства;

     2) вiдсутнiй предмет спору;

     3) суд встановить обставини, якi є пiдставою для вiдмови у вiдкриттi провадження у справi вiдповiдно до пунктiв 2, 4, 5 частини першої статтi 175 цього Кодексу, крiм випадкiв, передбачених частиною другою статтi 175 цього Кодексу;

     4) позивач вiдмовився вiд позову i вiдмову прийнято судом;

     5) пiсля вiдкриття провадження у справi мiж сторонами укладено угоду про передачу спору на вирiшення до мiжнародного комерцiйного арбiтражу або третейського суду, якщо тiльки суд не визнає, що така угода є недiйсною, втратила чиннiсть або не може бути виконана;

     6) настала смерть фiзичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, якi були однiєю iз сторiн у справi, якщо спiрнi правовiдносини не допускають правонаступництва;

     7) сторони уклали мирову угоду i вона затверджена судом.

     2. Якщо провадження у справi закривається з пiдстави, встановленої пунктом 1 частини першої цiєї статтi, суд повинен роз'яснити позивачевi, до юрисдикцiї якого суду вiднесено розгляд справи.

     3. У разi закриття провадження у справi повторне звернення до суду iз спору мiж тими самим сторонами, про той самий предмет i з тих самих пiдстав не допускається. Наявнiсть ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям вiдмови позивача вiд позову не позбавляє вiдповiдача в цiй справi права на звернення до суду за вирiшенням цього спору.

     4. Про закриття провадження у справi суд постановляє ухвалу, а також вирiшує питання про розподiл мiж сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

     5. Ухвала суду про закриття провадження у справi може бути оскаржена.

Глава 9. Судовi рiшення

     Стаття 232. Види судових рiшень

     1. Судовими рiшеннями є:

     1) ухвали;

     2) рiшення;

     3) постанови;

     4) судовi накази.

     2. Процедурнi питання, пов'язанi з рухом справи в судi першої iнстанцiї, клопотання та заяви осiб, якi беруть участь у справi, питання про вiдкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справi, залишення заяви без розгляду, а також в iнших випадках, передбачених цим Кодексом, вирiшуються судом шляхом постановлення ухвал.

     3. Розгляд справи по сутi судом першої iнстанцiї закiнчується ухваленням рiшення суду.

     4. Перегляд судових рiшень в апеляцiйному та касацiйному порядку закiнчується прийняттям постанови.

     5. У випадках, передбачених цим Кодексом або Законом України "Про вiдновлення платоспроможностi боржника або визнання його банкрутом", судовий розгляд закiнчується постановленням ухвали, прийняттям постанови чи видачею судового наказу.

     Стаття 233. Порядок ухвалення судових рiшень

     1. Суди ухвалюють рiшення, постанови iменем України негайно пiсля закiнчення судового розгляду.

     2. Рiшення та постанови приймаються, складаються i пiдписуються в нарадчiй кiмнатi складом суду, який розглянув справу.

     3. Якщо в одному провадженнi об'єднанi кiлька взаємопов'язаних самостiйних вимог, суд може ухвалити по будь-якiй вимозi часткове рiшення та продовжити провадження в частинi невирiшених вимог. Якщо за вимогами, об'єднаними в одне провадження, вiдповiдачем є одна особа, ухвалення часткового рiшення не допускається у разi обґрунтованих заперечень з боку вiдповiдача.

     Суд може вирiшити питання розподiлу судових витрат у додатковому рiшеннi пiсля ухвалення рiшення за результатами розгляду справи по сутi.

     4. Ухвали суду, якi оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчiй кiмнатi, iншi ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кiмнати.

     5. Ухвали суду, постановленi окремим документом, пiдписуються суддею (суддями) i приєднуються до справи. Ухвали, постановленi судом, не виходячи до нарадчої кiмнати, заносяться до протоколу судового засiдання.

     6. У виняткових випадках залежно вiд складностi справи складання повного рiшення (постанови) суду може бути вiдкладено на строк не бiльш як десять днiв, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днiв з дня закiнчення розгляду справи.

     Складання повного тексту ухвали залежно вiд складностi справи може бути вiдкладено на строк не бiльш як п'ять днiв з дня оголошення вступної та резолютивної частин ухвали.

     Судове рiшення, що мiстить вступну та резолютивну частини, має бути пiдписане всiм складом суду i приєднане до справи.

     7. Виправлення в рiшеннях i ухвалах повиннi бути застереженi перед пiдписом суддi.

     8. Усi судовi рiшення викладаються письмово у паперовiй та електроннiй формах.

     Судовi рiшення викладаються в електроннiй формi з використанням Єдиної судової iнформацiйно-телекомунiкацiйної системи шляхом заповнення вiдповiдних форм процесуальних документiв, передбачених Положенням про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему, i пiдписуються електронним цифровим пiдписом суддi (в разi колегiального розгляду - електронними цифровими пiдписами всiх суддiв, що входять до складу колегiї).

     Стаття 234. Змiст ухвали суду

     1. Ухвала, що викладається окремим документом, складається з:

     1) вступної частини iз зазначенням:

     а) дати i мiсця її постановлення;

     б) найменування суду, прiзвища та iнiцiалiв суддi (суддiв);

     в) iмен (найменувань) учасникiв справи;

     2) описової частини iз зазначенням сутi клопотання та iменi (найменування) особи, яка його заявила, чи iншого питання, що вирiшується ухвалою;

     3) мотивувальної частини iз зазначенням мотивiв, з яких суд дiйшов висновкiв, i закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу;

     4) резолютивної частини iз зазначенням:

     а) висновкiв суду;

     б) строку i порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження.

     2. Ухвала, постановлена вiдповiдно до статей 351 та 356 цього Кодексу, повинна вiдповiдати вимогам, що мiстяться у зазначених статтях.

     Стаття 235. Набрання ухвалою законної сили

     1. Ухвала набирає законної сили негайно пiсля її оголошення, якщо iнше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про вiдновлення платоспроможностi боржника або визнання його банкрутом".

     2. Ухвали, постановленi судом поза межами судового засiдання або в судовому засiданнi у разi неявки всiх учасникiв справи, розгляду справи без повiдомлення (виклику) учасникiв справи, набирають законної сили з моменту їх пiдписання суддею (суддями).

     Стаття 236. Законнiсть i обґрунтованiсть судового рiшення

     1. Судове рiшення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним i обґрунтованим.

     2. Законним є рiшення, ухвалене судом вiдповiдно до норм матерiального права при дотриманнi норм процесуального права.

     3. Судове рiшення має вiдповiдати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

     4. При виборi i застосуваннi норми права до спiрних правовiдносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладенi в постановах Верховного Суду.

     5. Обґрунтованим є рiшення, ухвалене на пiдставi повно i всебiчно з'ясованих обставин, на якi сторони посилаються як на пiдставу своїх вимог i заперечень, пiдтверджених тими доказами, якi були дослiдженi в судовому засiданнi, з наданням оцiнки всiм аргументам учасникiв справи.

     6. Якщо одна iз сторiн визнала пред'явлену до неї позовну вимогу пiд час судового розгляду повнiстю або частково, рiшення щодо цiєї сторони ухвалюється судом згiдно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статтi 191 цього Кодексу.

     Стаття 237. Питання, якi вирiшує суд пiд час ухвалення рiшення суду

     1. При ухваленнi рiшення суд вирiшує такi питання:

     1) чи мали мiсце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони пiдтверджуються;

     2) чи є iншi фактичнi данi, якi мають значення для вирiшення справи, та докази на їх пiдтвердження;

     3) яку правову норму належить застосувати до цих правовiдносин;

     4) чи слiд позов задовольнити або в позовi вiдмовити;

     5) як розподiлити мiж сторонами судовi витрати;

     6) чи є пiдстави для скасування заходiв забезпечення позову.

     2. При ухваленнi рiшення суд не може виходити у рiшеннi за межi позовних вимог.

     3. Ухвалюючи рiшення у справi, суд за заявою позивача, поданою до закiнчення пiдготовчого провадження, може визнати недiйсним повнiстю чи у певнiй частинi пов'язаний з предметом спору правочин, який суперечить закону, якщо позивач доведе, що вiн не мiг включити вiдповiдну вимогу до позовної заяви iз незалежних вiд нього причин.

     Стаття 238. Змiст рiшення

     1. Рiшення суду складається iз вступної, описової, мотивувальної i резолютивної частин.

     2. У вступнiй частинi рiшення зазначаються:

     1) дата i мiсце його ухвалення;

     2) найменування суду;

     3) прiзвище та iнiцiали суддi або склад колегiї суддiв;

     4) прiзвище та iнiцiали секретаря судового засiдання;

     5) номер справи;

     6) iм'я (найменування) сторiн та iнших учасникiв справи;

     7) вимоги позивача;

     8) прiзвища та iнiцiали представникiв учасникiв справи.

     3. В описовiй частинi рiшення зазначаються:

     1) стислий виклад позицiї позивача та заперечень вiдповiдача;

     2) заяви, клопотання;

     3) iншi процесуальнi дiї у справi (забезпечення доказiв, вжиття заходiв забезпечення позову, зупинення i поновлення провадження тощо).

     4. У мотивувальнiй частинi рiшення зазначаються:

     1) фактичнi обставини, встановленi судом, та змiст спiрних правовiдносин з посиланням на докази, на пiдставi яких встановленi вiдповiднi обставини;

     2) докази, вiдхиленi судом, та мотиви їх вiдхилення;

     3) мотивована оцiнка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявностi чи вiдсутностi пiдстав для задоволення позову, крiм випадку, якщо аргумент очевидно не вiдноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику;

     4) чи були i ким порушенi, не визнанi або оспоренi права чи iнтереси, за захистом яких мало мiсце звернення до суду, та мотиви такого висновку;

     5) норми права, якi застосував суд, та мотиви їх застосування;

     6) норми права, на якi посилалися сторони, якi суд не застосував, та мотиви їх незастосування.

     5. У резолютивнiй частинi рiшення зазначаються:

     1) висновок суду про задоволення позову чи про вiдмову в позовi повнiстю або частково щодо кожної iз заявлених вимог;

     2) розподiл судових витрат;

     3) строк i порядок набрання рiшенням суду законної сили та його оскарження;

     4) повне найменування (для юридичних осiб) або iм'я (для фiзичних осiб) сторiн та iнших учасникiв справи, їх мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання чи перебування (для фiзичних осiб), iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України, реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв сторiн (для фiзичних осiб) за його наявностi або номер i серiя паспорта для фiзичних осiб - громадян України.

     Висновок суду про задоволення позову чи про вiдмову в позовi повнiстю або частково щодо кожної iз заявлених вимог не може залежати вiд настання або ненастання певних обставин (умовне рiшення).

     6. У разi необхiдностi у резолютивнiй частинi також вказується про:

     1) порядок i строк виконання рiшення;

     2) надання вiдстрочки або розстрочки виконання рiшення;

     3) забезпечення виконання рiшення;

     4) повернення судового збору;

     5) призначення судового засiдання для вирiшення питання про судовi витрати, дата, час i мiсце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засiдання проводиться, доказiв щодо розмiру, понесених нею судових витрат;

     6) дата складення повного судового рiшення.

     7. Суд, приймаючи рiшення на користь кiлькох позивачiв або проти кiлькох вiдповiдачiв, повинен зазначити, в якiй частинi рiшення стосується кожного з них, або зазначити, що обов'язок чи право стягнення є солiдарним.

     8. При розглядi первiсного i зустрiчного позовiв та при розглядi позову третьої особи з самостiйними вимогами у рiшеннi вказуються результати розгляду кожного з позовiв.

     9. У спорi, що виник при укладаннi або змiнi договору, в резолютивнiй частинi вказується рiшення з кожної спiрної умови договору, а у спорi про спонукання укласти договiр - умови, на яких сторони зобов'язанi укласти договiр, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

     10. Суд, приймаючи рiшення про стягнення боргу, на який нараховуються вiдсотки або пеня, може зазначити в рiшеннi про нарахування вiдповiдних вiдсоткiв або пенi до моменту виконання рiшення з урахуванням приписiв законодавства України, що регулюють таке нарахування.

     Остаточна сума вiдсоткiв (пенi) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рiшеннi суду, органом (особою), що здiйснює примусове виконання рiшення суду i вiдповiднi дiї (рiшення) якого можуть бути оскарженi в порядку, передбаченому роздiлом VI цього Кодексу.

     11. У разi часткового задоволення первiсного i зустрiчного позовiв про стягнення грошових сум суд проводить зустрiчне зарахування таких сум та стягує рiзницю мiж ними на користь сторони, якiй присуджено бiльшу грошову суму.

     12. У разi визнання судом недiйсним кредитного договору, в якому виконання зобов'язання позичальника забезпечено заставою майна, а також у разi визнання недiйсним договору застави, яким забезпечується виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, суд накладає на таке майно арешт. Такий арешт може бути скасовано з пiдстав, передбачених законом.

     Стаття 239. Визначення порядку i строку виконання рiшення суду, забезпечення його виконання

     1. Суд, який ухвалив рiшення, може визначити порядок його виконання, надати вiдстрочення або розстрочити виконання, вжити заходiв для забезпечення його виконання, про що зазначає в рiшеннi.

     2. Забезпечення виконання рiшення здiйснюється в порядку забезпечення позову.

     Забезпечення виконання рiшення скасовується пiсля повного виконання вiдповiдачем рiшення суду.

     Стаття 240. Проголошення рiшення

     1. Рiшення суду проголошується у судовому засiданнi, яким завершується розгляд справи, публiчно, крiм випадкiв, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рiшення.

     2. При проголошеннi рiшення суду суддя не оголошує наступнi вiдомостi щодо учасникiв справи:

     1) мiсце проживання або перебування фiзичних осiб iз зазначенням адреси, номери телефонiв чи iнших засобiв зв'язку, адреси електронної пошти, реєстрацiйнi номери облiкової картки платника податкiв, реквiзити документiв, що посвiдчують особу, унiкальнi номери запису в Єдиному державному демографiчному реєстрi;

     2) реєстрацiйнi номери транспортних засобiв;

     3) номери банкiвських рахункiв, номери платiжних карток;

     4) iнформацiя, для забезпечення захисту якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дiй вiдбувалися в закритому судовому засiданнi.

     3. Головуючий у судовому засiданнi роз'яснює змiст рiшення, порядок i строк його оскарження.

     4. У разi неявки всiх учасникiв справи у судове засiдання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повiдомлення (виклику) учасникiв справи суд пiдписує рiшення без його проголошення.

     5. Датою ухвалення рiшення є дата його проголошення (незалежно вiд того, яке рiшення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рiшення, ухваленого за вiдсутностi учасникiв справи, є дата складення повного судового рiшення.

     6. У разi проголошення у судовому засiданнi тiльки вступної та резолютивної частин рiшення суд повiдомляє, коли буде складено повне рiшення.

     7. Рiшення суду (повне або скорочене) пiдписується всiм складом суду у день його складення i додається до справи.

     8. Пiсля проголошення рiшення суд, який його ухвалив, не може сам скасувати або змiнити це рiшення, крiм випадкiв, визначених цим Кодексом.

     9. Ухвали суду проголошуються негайно пiсля їх постановлення за правилами проголошення рiшень суду.

     10. В ухвалi, яку суд постановляє без виходу до нарадчої кiмнати, оголошуються висновок суду та мотиви, з яких суд дiйшов такого висновку.

     Стаття 241. Набрання рiшенням суду законної сили

     1. Рiшення господарського суду набирає законної сили пiсля закiнчення строку подання апеляцiйної скарги, якщо апеляцiйну скаргу не було подано.

     2. У разi подання апеляцiйної скарги рiшення, якщо його не скасовано, набирає законної сили пiсля повернення апеляцiйної скарги, вiдмови у вiдкриттi чи закриття апеляцiйного провадження або прийняття постанови суду апеляцiйної iнстанцiї за наслiдками апеляцiйного перегляду.

     3. Якщо справу розглянуто за заявою осiб, визначених частиною третьою статтi 4 цього Кодексу, рiшення суду, що набрало законної сили, є обов'язковим для особи, в iнтересах якої було розпочато справу.

     Стаття 242. Вручення судового рiшення

     1. Копiї повного судового рiшення вручаються учасникам справи, якi були присутнi у судовому засiданнi, негайно пiсля проголошення такого рiшення.

     2. У разi проголошення тiльки скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рiшення учасникам справи, якi були присутнi у судовому засiданнi, за їхньою заявою негайно пiсля його проголошення видаються копiї скороченого судового рiшення.

     3. У разi проголошення в судовому засiданнi скороченого рiшення суд надсилає учасникам справи копiю повного судового рiшення протягом двох днiв з дня його складання - в електроннiй формi у порядку, встановленому законом (у випадку наявностi в особи офiцiйної електронної адреси), або рекомендованим листом з повiдомленням про вручення, якщо така адреса в особи вiдсутня.

     4. За заявою учасника справи копiя повного судового рiшення вручається йому пiд розписку безпосередньо в судi.

     5. Учасникам справи, якi не були присутнi в судовому засiданнi, або якщо судове рiшення було ухвалено поза межами судового засiдання чи без повiдомлення (виклику) учасникiв справи, копiя судового рiшення надсилається протягом двох днiв з дня його складення у повному обсязi в електроннiй формi у порядку, визначеному законом, - у випадку наявностi в особи офiцiйної електронної адреси, або рекомендованим листом з повiдомленням про вручення, якщо така адреса вiдсутня.

     6. Днем вручення судового рiшення є:

     1) день вручення судового рiшення пiд розписку;

     2) день отримання судом повiдомлення про доставлення копiї судового рiшення на офiцiйну електронну адресу особи;

     3) день проставлення у поштовому повiдомленнi вiдмiтки про вручення судового рiшення;

     4) день проставлення у поштовому повiдомленнi вiдмiтки про вiдмову отримати копiю судового рiшення чи вiдмiтки про вiдсутнiсть особи за адресою мiсцезнаходження, мiсця проживання чи перебування особи, повiдомленою цiєю особою суду;

     5) день проставлення у поштовому повiдомленнi вiдмiтки про вiдмову отримати копiю судового рiшення чи вiдмiтки про вiдсутнiсть особи за адресою мiсцезнаходження, мiсця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повiдомила суду iншої адреси.

     Якщо судове рiшення надiслано на офiцiйну електронну адресу пiзнiше 17 години, судове рiшення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його вiдправлення, незалежно вiд надходження до суду повiдомлення про його доставлення.

     7. Якщо копiю судового рiшення вручено представниковi, вважається, що його вручено й особi, яку вiн представляє.

     8. Якщо судовим рiшенням вiдповiдачевi заборонено вчиняти певнi дiї або накладено арешт на його майно i виконання такого рiшення потребуватиме вчинення дiй органами державної влади, органами мiсцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами, в тому числi внесення записiв до вiдповiдних реєстрiв, копiя такого судового рiшення також надсилається судом цим органам та (або) особам у строки та порядку, визначенi цiєю статтею, для негайного виконання.

     9. Копiї судових рiшень можуть бути виданi повторно за заявою особи у порядку, встановленому законодавством.

     10. Судовi рiшення вiдповiдно до цiєї статтi вручаються шляхом надсилання (видачi) вiдповiднiй особi копiї (тексту) повного або скороченого судового рiшення, що мiстить iнформацiю про веб-адресу такого рiшення у Єдиному державному реєстрi судових рiшень.

     11. У випадку розгляду справи за матерiалами в паперовiй формi судовi рiшення надсилаються в паперовiй формi рекомендованим листом з повiдомленням про вручення.

     12. Особа, яка не брала участi у справi, але стосовно якої суд вирiшив питання про її права, iнтереси та (або) обов'язки, може отримати в судi, який розглядав справу як суд першої iнстанцiї, копiю рiшення, що є в матерiалах цiєї справи, ухваленого судом будь-якої iнстанцiї.

     Стаття 243. Виправлення описок та арифметичних помилок

     1. Суд може з власної iнiцiативи або за заявою учасникiв справи виправити допущенi в рiшеннi чи ухвалi описки чи арифметичнi помилки.

     2. Питання про внесення виправлень вирiшується без повiдомлення учасникiв справи, про що постановляється ухвала. За iнiцiативою суду питання про внесення виправлень вирiшується в судовому засiданнi за участю учасникiв справи, проте їхня неявка не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень.

     3. Заява про внесення виправлень розглядається протягом десяти днiв пiсля її надходження.

     4. Ухвала про внесення виправлень надсилається всiм особам, яким видавалося чи надсилалося судове рiшення, що мiстить описки чи арифметичнi помилки.

     Стаття 244. Додаткове рiшення

     1. Суд, що ухвалив рiшення, може за заявою учасникiв справи чи з власної iнiцiативи ухвалити додаткове рiшення, якщо:

     1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази i давали пояснення, не ухвалено рiшення;

     2) суд, вирiшивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке пiдлягає передачi, або дiї, що потрiбно виконати;

     3) судом не вирiшено питання про судовi витрати.

     2. Заяву про ухвалення додаткового рiшення може бути подано до закiнчення строку на виконання рiшення.

     3. Суд, що ухвалив рiшення, ухвалює додаткове судове рiшення в тому самому складi протягом десяти днiв з дня надходження вiдповiдної заяви. Додаткове судове рiшення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рiшення.

     4. У разi необхiдностi суд може викликати сторони або iнших учасникiв справи в судове засiдання. Неприбуття у судове засiдання осiб, якi були належним чином повiдомленi про дату, час та мiсце судового засiдання, не перешкоджає розгляду заяви.

     5. Додаткове рiшення або ухвала про вiдмову в прийняттi додаткового рiшення можуть бути оскарженi.

     Стаття 245. Роз'яснення судового рiшення

     1. За заявою учасникiв справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз'яснює судове рiшення, яке набрало законної сили, не змiнюючи змiсту судового рiшення.

     2. Подання заяви про роз'яснення судового рiшення допускається, якщо судове рiшення ще не виконане або не закiнчився строк, протягом якого рiшення може бути пред'явлене до примусового виконання.

     3. Суд розглядає заяву про роз'яснення судового рiшення у порядку, в якому було ухвалено вiдповiдне судове рiшення, протягом десяти днiв з дня її надходження. У разi необхiдностi суд може викликати учасникiв справи, державного чи приватного виконавця в судове засiдання. Неприбуття у судове засiдання осiб, якi були належним чином повiдомленi про дату, час та мiсце судового засiдання, не перешкоджає розгляду заяви про роз'яснення рiшення.

     4. Про роз'яснення або вiдмову у роз'ясненнi судового рiшення суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.

     Стаття 246. Окрема ухвала

     1. Суд, виявивши при вирiшеннi спору порушення законодавства або недолiки в дiяльностi юридичної особи, державних чи iнших органiв, iнших осiб, постановляє окрему ухвалу, незалежно вiд того, чи є вони учасниками судового процесу.

     2. Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов'язкiв, неналежного виконання професiйних обов'язкiв (в тому числi якщо пiдписана адвокатом чи прокурором позовна заява мiстить суттєвi недолiки) або iншого порушення законодавства адвокатом або прокурором.

     3. Суд може постановити окрему ухвалу щодо державного виконавця, iншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця та направити її органам, до повноважень яких входить притягнення вказаних осiб до дисциплiнарної вiдповiдальностi, або органу досудового розслiдування, якщо суд дiйде висновку про наявнiсть у дiях (бездiяльностi) таких осiб ознак кримiнального правопорушення.

     4. Суд постановляє окрему ухвалу щодо свiдка, експерта чи перекладача у разi виявлення пiд час розгляду справи вiдповiдно неправдивих показань, неправдивого висновку експерта чи неправильного перекладу, пiдробки доказiв та направляє її прокурору чи органу досудового розслiдування.

     5. В окремiй ухвалi суд має зазначити закон чи iнший нормативно-правовий акт (у тому числi його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, i в чому саме полягає порушення.

     6. Окрема ухвала надсилається вiдповiдним юридичним та фiзичним особам, державним та iншим органам, посадовим особам, якi за своїми повноваженнями повиннi усунути виявленi судом недолiки чи порушення чи запобiгти їх повторенню. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплiнарної вiдповiдальностi прокурора або адвоката вiдповiдно.

     7. З метою забезпечення виконання вказiвок, що мiстяться в окремiй ухвалi, суд встановлює у нiй строк для надання вiдповiдi залежно вiд змiсту вказiвок та термiну, необхiдного для їх виконання.

     8. Окрему ухвалу може бути постановлено судом першої iнстанцiї, судами апеляцiйної чи касацiйної iнстанцiй.

     9. Окрема ухвала може бути оскаржена особами, яких вона стосується. Окрема ухвала Верховного Суду оскарженню не пiдлягає.

     10. Суд вищої iнстанцiї може постановити окрему ухвалу в разi допущення судом нижчої iнстанцiї порушення норм матерiального або процесуального права, незалежно вiд того, чи є такi порушення пiдставою для скасування або змiни судового рiшення. Такi самi повноваження має Велика Палата Верховного Суду щодо питань передачi справ на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

     11. Окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке мiстить ознаки кримiнального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслiдування, який повинен надати суду вiдповiдь про вжитi ними заходи у визначений в окремiй ухвалi строк. За вiдповiдним клопотанням прокурора або органу досудового розслiдування вказаний строк може бути продовжено.

Глава 10. Розгляд справ у порядку спрощеного позовного провадження

     Стаття 247. Справи, що розглядаються в порядку спрощеного позовного провадження

     1. У порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначнi справи.

     2. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка iнша справа, вiднесена до юрисдикцiї господарського суду, за винятком справ, зазначених у частинi четвертiй цiєї статтi.

     3. При вирiшеннi питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує:

     1) цiну позову;

     2) значення справи для сторiн;

     3) обраний позивачем спосiб захисту;

     4) категорiю та складнiсть справи;

     5) обсяг та характер доказiв у справi, в тому числi чи потрiбно у справi призначити експертизу, викликати свiдкiв тощо;

     6) кiлькiсть сторiн та iнших учасникiв справи;

     7) чи становить розгляд справи значний суспiльний iнтерес;

     8) думку сторiн щодо необхiдностi розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

     4. У порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянутi справи:

     1) про банкрутство;

     2) за заявами про затвердження планiв санацiї боржника до вiдкриття провадження у справi про банкрутство;

     3) у спорах, якi виникають з корпоративних вiдносин, та спорах з правочинiв щодо корпоративних прав (акцiй);

     4) у спорах щодо захисту прав iнтелектуальної власностi, крiм справ про стягнення грошової суми, розмiр якої не перевищує ста розмiрiв прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб;

     5) у спорах, що виникають з вiдносин, пов'язаних iз захистом економiчної конкуренцiї, обмеженням монополiзму в господарськiй дiяльностi, захистом вiд недобросовiсної конкуренцiї;

     6) у спорах мiж юридичною особою та її посадовою особою (у тому числi посадовою особою, повноваження якої припиненi) про вiдшкодування збиткiв, заподiяних такою посадовою особою юридичнiй особi її дiями (бездiяльнiстю);

     7) у спорах щодо приватизацiї державного чи комунального майна;

     8) в яких цiна позову перевищує п'ятсот розмiрiв прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб;

     9) iншi вимоги, об'єднанi з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 3 - 8 цiєї частини.

     5. Суд вiдмовляє у розглядi справи за правилами спрощеного позовного провадження або постановляє ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, якщо пiсля прийняття судом до розгляду заяви позивача про збiльшення розмiру позовних вимог або змiни предмета позову, вiдповiдна справа не може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.

     Стаття 248. Строк розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження

     1. Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не бiльше шiстдесяти днiв з дня вiдкриття провадження у справi.

     Стаття 249. Клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження

     1. Клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження подається у письмовiй формi одночасно з поданням позовної заяви або може мiститися у нiй.

     2. Таке клопотання має стосуватися розгляду в порядку спрощеного позовного провадження всiєї справи i не може стосуватися лише певної частини позовних вимог, iнакше суд не приймає його до розгляду, про що зазначає в ухвалi про вiдкриття провадження у справi.

     Стаття 250. Вирiшення питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження

     1. Питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирiшує в ухвалi про вiдкриття провадження у справi.

     2. У випадку, передбаченому частиною другою статтi 247 цього Кодексу, за наслiдками розгляду вiдповiдного клопотання позивача суд з урахуванням конкретних обставин справи може:

     1) задовольнити клопотання та визначити строк вiдповiдачу для подання заяви iз запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; або

     2) вiдмовити в задоволеннi клопотання та розглянути справу за правилами загального позовного провадження.

     3. Якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дiйде висновку про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, вiн зазначає про це в ухвалi про вiдкриття провадження у справi.

     4. Якщо вiдповiдач в установлений судом строк подасть заяву iз запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно вiд обгрунтованостi заперечень вiдповiдача постановляє ухвалу про:

     1) залишення заяви вiдповiдача без задоволення;

     2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та замiну засiдання для розгляду справи по сутi пiдготовчим засiданням.

     5. Якщо вiдповiдач не подасть у встановлений судом строк такi заперечення, вiн має право iнiцiювати перехiд до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведе, що пропустив строк з поважних причин.

     6. Якщо суд вирiшив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, але в подальшому за власною iнiцiативою або за клопотанням учасника справи постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи починається зi стадiї вiдкриття провадження у справi. У такому випадку повернення до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не допускається.

     7. Частини друга - шоста цiєї статтi не застосовуються, якщо вiдповiдно до цього Кодексу справа пiдлягає розгляду тiльки в порядку спрощеного провадження.

     Стаття 251. Особливостi подання заяв по сутi справи у спрощеному позовному провадженнi

     1. Вiдзив подається протягом п'ятнадцяти днiв з дня вручення ухвали про вiдкриття провадження у справi.

     2. Позивач має право подати до суду вiдповiдь на вiдзив, а вiдповiдач - заперечення протягом строкiв, встановлених судом в ухвалi про вiдкриття провадження у справi.

     3. Третi особи мають право подати пояснення щодо позову в строк, встановлений судом в ухвалi про вiдкриття провадження у справi, а щодо вiдзиву - протягом десяти днiв з дня його отримання.

     Стаття 252. Особливостi розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження

     1. Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здiйснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цiй главi.

     2. Розгляд справи по сутi в порядку спрощеного провадження починається з вiдкриття першого судового засiдання.

     3. Пiдготовче засiдання при розглядi справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

     4. Перше судове засiдання у справi проводиться не пiзнiше тридцяти днiв з дня вiдкриття провадження у справi. За клопотанням сторони суд може вiдкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання вiдповiдi на вiдзив та (або) заперечення, якщо вони не поданi до першого судового засiдання з поважних причин.

     5. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повiдомлення учасникiв справи за наявними у справi матерiалами, за вiдсутностi клопотання будь-якої iз сторiн про iнше. За клопотанням однiєї iз сторiн або з власної iнiцiативи суду розгляд справи проводиться в судовому засiданнi з повiдомленням (викликом) сторiн.

     6. Суд може вiдмовити в задоволеннi клопотання сторони про розгляд справи в судовому засiданнi з повiдомленням сторiн за одночасного iснування таких умов:

     1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмiр якої не перевищує ста розмiрiв прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб;

     2) характер спiрних правовiдносин та предмет доказування у справi не вимагають проведення судового засiдання з повiдомленням сторiн для повного та всебiчного встановлення обставин справи.

     7. Клопотання про розгляд справи у судовому засiданнi з повiдомленням сторiн вiдповiдач має подати в строк для подання вiдзиву, а позивач - разом з позовом або не пiзнiше п'яти днiв з дня отримання вiдзиву.

     8. При розглядi справи у порядку спрощеного провадження суд дослiджує докази i письмовi пояснення, викладенi у заявах по сутi справи, а у випадку розгляду справи з повiдомленням (викликом) учасникiв справи - також заслуховує їх уснi пояснення. Судовi дебати не проводяться.

     9. При розглядi справи у порядку спрощеного провадження свiдки не викликаються. У випадку, якщо обставини, викладенi свiдком у заявi, суперечать iншим доказам або викликають у суду сумнiв щодо їх достовiрностi, суд не бере до уваги показання свiдка.

Роздiл IV
ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РIШЕНЬ

Глава 1. Апеляцiйне провадження

§ 1. Апеляцiйна скарга

     Стаття 253. Суди апеляцiйної iнстанцiї

     1. Судом апеляцiйної iнстанцiї у господарських справах є апеляцiйний господарський суд, у межах апеляцiйного округу якого (територiї, на яку поширюються повноваження вiдповiдного апеляцiйного господарського суду) знаходиться мiсцевий господарський суд, який ухвалив судове рiшення, що оскаржується, якщо iнше не передбачено цим Кодексом.

     2. Верховний Суд переглядає в апеляцiйному порядку судовi рiшення апеляцiйних господарських судiв, ухваленi ними як судами першої iнстанцiї.

     3. Апеляцiйна палата Вищого суду з питань iнтелектуальної власностi переглядає в апеляцiйному порядку судовi рiшення, ухваленi Вищим судом з питань iнтелектуальної власностi.

     Стаття 254. Право апеляцiйного оскарження

     1. Учасники справи, особи, якi не брали участi у справi, якщо суд вирiшив питання про їхнi права, iнтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляцiйну скаргу на рiшення суду першої iнстанцiї.

     2. Ухвали суду першої iнстанцiї оскаржуються в апеляцiйному порядку окремо вiд рiшення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, якi не передбаченi статтею 255 цього Кодексу, окремо вiд рiшення суду не допускається.

     3. Пiсля вiдкриття апеляцiйного провадження за апеляцiйною скаргою особи, яка не брала участi у справi, але суд вирiшив питання про її права, iнтереси та (або) обов'язки, така особа користується процесуальними правами i несе процесуальнi обов'язки учасника справи.

     Стаття 255. Апеляцiйнi скарги на ухвали суду першої iнстанцiї

     1. Окремо вiд рiшення суду першої iнстанцiї можуть бути оскарженi в апеляцiйному порядку ухвали суду першої iнстанцiї:

     1) про вiдмову у видачi судового наказу;

     2) про забезпечення доказiв, вiдмову в забезпеченнi доказiв, скасування ухвали про забезпечення доказiв;

     3) про забезпечення позову, замiну заходу забезпечення позову;

     4) про скасування забезпечення позову або про вiдмову у забезпеченнi позову, вiдмову у скасуваннi чи замiнi заходiв забезпечення позову;

     5) про зустрiчне забезпечення, змiну чи скасування зустрiчного забезпечення;

     6) про повернення заяви позивачевi (заявниковi);

     7) про вiдмову у вiдкриттi провадження у справi;

     8) про передачу справи на розгляд iншого суду;

     9) про вiдмову поновити або продовжити пропущений процесуальний строк;

     10) про затвердження мирової угоди;

     11) про призначення експертизи;

     12) про зупинення провадження у справi;

     13) про закриття провадження у справi;

     14) про залишення позову (заяви) без розгляду;

     15) окрема ухвала;

     16) про стягнення штрафу в порядку процесуального примусу;

     17) у справах про банкрутство (неплатоспроможнiсть) у випадках, передбачених Законом України "Про вiдновлення платоспроможностi боржника або визнання його банкрутом";

     18) про внесення, вiдмову у внесеннi виправлень у рiшення;

     19) про вiдмову ухвалити додаткове рiшення;

     20) про роз'яснення чи вiдмову у роз'ясненнi судового рiшення;

     21) про вiдмову у вiдкриттi провадження за нововиявленими або виключними обставинами;

     22) про поновлення, вiдмову у поновленнi пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання;

     23) про внесення чи вiдмову у внесеннi виправлень до виконавчого документа, визнання чи вiдмову у визнаннi виконавчого документа таким, що не пiдлягає виконанню;

     24) щодо вiдстрочки або розстрочки виконання рiшення, ухвали, постанови, змiну способу та порядку їх виконання;

     25) про розгляд скарг на рiшення, дiї (бездiяльнiсть) органiв Державної виконавчої служби, державного виконавця, приватного виконавця;

     26) про замiну чи вiдмову у замiнi сторони у справi (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження;

     27) про поворот виконання чи вiдмову у поворотi виконання;

     28) про звернення стягнення на грошовi кошти, що належать iншим особам, чи нерухоме майно, право власностi на яке не зареєстровано в установленому законом порядку;

     29) щодо тимчасового обмеження у правi виїзду за межi України;

     30) про визначення частки майна боржника у майнi, яким вiн володiє спiльно з iншими особами;

     31) про вiдмову у вiдкриттi провадження у справi про скасування рiшення третейського суду;

     32) про повернення заяви про скасування рiшення третейського суду;

     33) про повернення заяви про видачу наказу за рiшенням третейського суду без розгляду;

     34) про залишення без розгляду заяви про вiдновлення втраченого судового провадження;

     35) про вiдновлення чи вiдмову у вiдновленнi повнiстю або частково втраченого судового провадження.

     2. Апеляцiйнi скарги на ухвали суду першої iнстанцiї можуть подавати учасники справи вiдповiдно до цього Кодексу та Закону України "Про вiдновлення платоспроможностi боржника або визнання його банкрутом".

     3. Заперечення на ухвали, що не пiдлягають оскарженню окремо вiд рiшення суду, включаються до апеляцiйної скарги на рiшення суду.

     Стаття 256. Строк на апеляцiйне оскарження

     1. Апеляцiйна скарга на рiшення суду подається протягом двадцяти днiв, а на ухвалу суду - протягом десяти днiв з дня його (її) проголошення.

     Якщо в судовому засiданнi було оголошено лише вступну та резолютивну частини рiшення суду, або у разi розгляду справи (вирiшення питання) без повiдомлення (виклику) учасникiв справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рiшення.

     2. Учасник справи, якому повне рiшення або ухвала суду не були врученi у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляцiйне оскарження:

     1) рiшення суду - якщо апеляцiйна скарга подана протягом двадцяти днiв з дня вручення йому повного рiшення суду;

     2) ухвали суду - якщо апеляцiйна скарга подана протягом десяти днiв з дня вручення йому вiдповiдної ухвали суду.

     3. Строк на апеляцiйне оскарження може бути також поновлений в разi пропуску з iнших поважних причин, крiм випадкiв, зазначених у частинi другiй статтi 261 цього Кодексу.

     Стаття 257. Порядок подання апеляцiйної скарги

     1. Апеляцiйна скарга подається безпосередньо до суду апеляцiйної iнстанцiї.

     Стаття 258. Форма i змiст апеляцiйної скарги

     1. Апеляцiйна скарга подається у письмовiй формi.

     2. В апеляцiйнiй скарзi мають бути зазначенi:

     1) найменування суду, до якого подається скарга;

     2) повне найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi) (для фiзичних осiб) особи, яка подає апеляцiйну скаргу, її мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання чи перебування (для фiзичних осiб), поштовий iндекс, iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України, реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв (для фiзичних осiб) за його наявностi або номер i серiя паспорта для фiзичних осiб - громадян України, номери засобiв зв'язку та електронної пошти, офiцiйна електронна адреса, за наявностi;

     3) повне найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi) (для фiзичних осiб) iнших учасникiв справи, їх мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання чи перебування (для фiзичних осiб);

     4) рiшення або ухвала, що оскаржується;

     5) у чому полягає незаконнiсть i (або) необґрунтованiсть рiшення або ухвали (неповнота встановлення обставин, якi мають значення для справи, та (або) неправильнiсть установлення обставин, якi мають значення для справи, внаслiдок необґрунтованої вiдмови у прийняттi доказiв, неправильного їх дослiдження чи оцiнки, неподання доказiв з поважних причин та (або) неправильне визначення вiдповiдно до встановлених судом обставин правовiдносин тощо);

     6) новi обставини, що пiдлягають встановленню, докази, якi пiдлягають дослiдженню чи оцiнцi, обґрунтування поважностi причин неподання доказiв до суду першої iнстанцiї, заперечення проти доказiв, використаних судом першої iнстанцiї;

     7) клопотання особи, яка подала скаргу;

     8) дата отримання копiї судового рiшення суду першої iнстанцiї, що оскаржується;

     9) перелiк документiв та iнших матерiалiв, що додаються.

     3. До апеляцiйної скарги додаються:

     1) довiренiсть або iнший документ, що посвiдчує повноваження представника, якщо скарга подана представником i в справi немає пiдтвердження його повноважень;

     2) докази сплати судового збору;

     3) докази надсилання копiї скарги iншiй сторонi у справi;

     4) докази, що пiдтверджують дату отримання копiї оскаржуваного судового рiшення суду першої iнстанцiї, за наявностi.

     4. Якщо апеляцiйна скарга подається особою, звiльненою вiд сплати судового збору вiдповiдно до закону, у нiй зазначаються пiдстави звiльнення вiд сплати судового збору.

     Стаття 259. Надсилання копiї апеляцiйної скарги сторонам у справi

     1. Особа, яка подає апеляцiйну скаргу, надсилає iншим учасникам справи копiю цiєї скарги i доданих до неї документiв, якi у них вiдсутнi, листом з описом вкладення.

§ 2. Вiдкриття апеляцiйного провадження

     Стаття 260. Залишення апеляцiйної скарги без руху, повернення апеляцiйної скарги

     1. Апеляцiйна скарга реєструється у день її надходження до суду апеляцiйної iнстанцiї та не пiзнiше наступного дня передається суддi-доповiдачу, визначеному в порядку, встановленому статтею 32 цього Кодексу.

     2. До апеляцiйної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статтi 174 цього Кодексу.

     3. Апеляцiйна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана пiсля закiнчення строкiв, установлених статтею 256 цього Кодексу, i особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо пiдстави, вказанi нею у заявi, визнанi неповажними. При цьому протягом десяти днiв з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляцiйної iнстанцiї iз заявою про поновлення строку або вказати iншi пiдстави для поновлення строку.

     4. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказанi нею пiдстави для поновлення строку на апеляцiйне оскарження будуть визнанi неповажними, суд вiдмовляє у вiдкриттi апеляцiйного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

     5. Апеляцiйна скарга не приймається до розгляду i повертається судом апеляцiйної iнстанцiї також, якщо:

     1) апеляцiйна скарга подана особою, яка не має процесуальної дiєздатностi, не пiдписана, або пiдписана особою, яка не має права її пiдписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено;

     2) до постановлення ухвали про вiдкриття апеляцiйного провадження особа, яка подала скаргу, подала заяву про її вiдкликання;

     3) скаргу подано в iнший спосiб, нiж до суду апеляцiйної iнстанцiї;

     4) скаргу подано на ухвалу, що не пiдлягає оскарженню окремо вiд рiшення суду.

     6. Питання про залишення апеляцiйної скарги без руху суддя-доповiдач вирiшує протягом п'яти днiв з дня надходження апеляцiйної скарги. Питання про повернення апеляцiйної скарги суд апеляцiйної iнстанцiї вирiшує протягом п'яти днiв з дня надходження апеляцiйної скарги або з дня закiнчення строку на усунення недолiкiв.

     7. Про повернення апеляцiйної скарги постановляється ухвала, яка може бути оскаржена в касацiйному порядку.

     8. Копiя ухвали про повернення апеляцiйної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 242 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копiя ухвали про повернення апеляцiйної скарги разом з апеляцiйною скаргою та доданими до скарги матерiалами. Копiя апеляцiйної скарги залишається в судi апеляцiйної iнстанцiї.

     Стаття 261. Вiдмова у вiдкриттi апеляцiйного провадження

     1. Суд апеляцiйної iнстанцiї вiдмовляє у вiдкриттi апеляцiйного провадження у справi, якщо:

     1) апеляцiйну скаргу подано на судове рiшення, що не пiдлягає апеляцiйному оскарженню;

     2) є ухвала про закриття провадження у зв'язку з вiдмовою вiд ранiше поданої апеляцiйної скарги цiєї ж особи на це саме судове рiшення;

     3) є постанова про залишення апеляцiйної скарги цiєї ж особи без задоволення або ухвала про вiдмову у вiдкриттi апеляцiйного провадження за апеляцiйною скаргою цiєї особи на це саме судове рiшення;

     4) скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляцiйне оскарження або наведенi пiдстави для поновлення строку на апеляцiйне оскарження визнанi судом неповажними.

     2. Незалежно вiд поважностi причин пропуску строку на апеляцiйне оскарження суд апеляцiйної iнстанцiї вiдмовляє у вiдкриттi апеляцiйного провадження, якщо апеляцiйна скарга подана пiсля спливу одного року з дня складення повного тексту судового рiшення, крiм випадкiв:

     1) подання апеляцiйної скарги особою, не повiдомленою про розгляд справи або не залученою до участi в нiй, якщо суд ухвалив рiшення про її права, iнтереси та (або) обов'язки;

     2) пропуску строку на апеляцiйне оскарження внаслiдок виникнення обставин непереборної сили.

     3. Питання про вiдмову у вiдкриттi апеляцiйного провадження вирiшується не пiзнiше п'яти днiв з дня надходження апеляцiйної скарги або з дня закiнчення строку на усунення недолiкiв.

     4. Копiя ухвали про вiдмову у вiдкриттi апеляцiйного провадження надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 242 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копiя ухвали про вiдмову у вiдкриттi апеляцiйного провадження разом з апеляцiйною скаргою та доданими до скарги матерiалами. Копiя апеляцiйної скарги залишається в судi апеляцiйної iнстанцiї.

     Стаття 262. Вiдкриття апеляцiйного провадження

     1. Про вiдкриття апеляцiйного провадження у справi суд апеляцiйної iнстанцiї постановляє ухвалу.

     2. До вiдкриття апеляцiйного провадження учасники справи мають право подати заперечення проти вiдкриття апеляцiйного провадження.

     3. Питання про вiдкриття апеляцiйного провадження у справi вирiшується не пiзнiше п'яти днiв з дня надходження апеляцiйної скарги або заяви про усунення недолiкiв, поданої у порядку, передбаченому статтею 260 цього Кодексу.

     4. В ухвалi про вiдкриття апеляцiйного провадження зазначається строк для подання учасниками справи вiдзиву на апеляцiйну скаргу та вирiшується питання про витребування матерiалiв справи. Якщо разом з апеляцiйною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалi про вiдкриття апеляцiйного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо iнше не передбачено цим Кодексом.

     5. Якщо апеляцiйна скарга подана з пропуском визначеного цим Кодексом строку, суд у випадку поновлення строку на апеляцiйне оскарження зупиняє дiю оскаржуваного рiшення в ухвалi про вiдкриття апеляцiйного провадження.

     Стаття 263. Вiдзив на апеляцiйну скаргу

     1. Учасники справи мають право подати до суду апеляцiйної iнстанцiї вiдзив на апеляцiйну скаргу в письмовiй формi протягом строку, встановленого судом апеляцiйної iнстанцiї в ухвалi про вiдкриття апеляцiйного провадження.

     2. Вiдзив на апеляцiйну скаргу має мiстити:

     1) найменування суду апеляцiйної iнстанцiї;

     2) iм'я (найменування), поштову адресу особи, яка подає вiдзив на апеляцiйну скаргу, а також номер засобу зв'язку, адресу електронної пошти, - за наявностi;

     3) обґрунтування заперечень щодо змiсту i вимог апеляцiйної скарги;

     4) у разi необхiдностi - клопотання особи, яка подає вiдзив на апеляцiйну скаргу;

     5) перелiк матерiалiв, що додаються.

     3. Вiдсутнiсть вiдзиву на апеляцiйну скаргу не перешкоджає перегляду рiшення суду першої iнстанцiї.

     4. До вiдзиву додаються докази надсилання (надання) копiй вiдзиву та доданих до нього документiв iншим учасникам справи.

     Стаття 264. Закриття апеляцiйного провадження

     1. Суд апеляцiйної iнстанцiї закриває апеляцiйне провадження, якщо:

     1) пiсля вiдкриття апеляцiйного провадження особа, яка подала апеляцiйну скаргу, заявила клопотання про вiдмову вiд скарги, за винятком випадкiв, коли є заперечення iнших осiб, якi приєдналися до апеляцiйної скарги;

     2) пiсля вiдкриття апеляцiйного провадження виявилося, що апеляцiйну скаргу не пiдписано, подано особою, яка не має процесуальної дiєздатностi, або пiдписано особою, яка не має права її пiдписувати;

     3) пiсля вiдкриття апеляцiйного провадження за апеляцiйною скаргою, поданою особою з пiдстав вирiшення судом питання про її права, iнтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рiшенням питання про права, iнтереси та (або) обов'язки такої особи не вирiшувалося.

     2. Про закриття апеляцiйного провадження суд апеляцiйної iнстанцiї постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касацiйному порядку.

     Стаття 265. Приєднання до апеляцiйної скарги

     1. Учасники справи мають право приєднатися до апеляцiйної скарги, поданої особою, на сторонi якої вони виступали. До апеляцiйної скарги мають право приєднатися також особи, якi не брали участi у справi, якщо суд вирiшив питання про їхнi права, iнтереси та (або) обов'язки.

     2. Заяву про приєднання до апеляцiйної скарги може бути подано до початку розгляду справи в судi апеляцiйної iнстанцiї.

     3. До заяви про приєднання до апеляцiйної скарги додається документ про сплату судового збору та докази надсилання (направлення) копiї заяви iншим учасникам справи.

     Стаття 266. Доповнення, змiна або вiдкликання апеляцiйної скарги або вiдмова вiд неї

     1. Особа, яка подала апеляцiйну скаргу, має право доповнити чи змiнити її протягом строку на апеляцiйне оскарження.

     2. У разi доповнення чи змiни апеляцiйної скарги особа, яка подала апеляцiйну скаргу, повинна подати докази надiслання копiй вiдповiдних доповнень чи змiн до апеляцiйної скарги iншим учасникам справи; в iншому випадку суд не враховує такi доповнення чи змiни.

     3. Особа, яка подала апеляцiйну скаргу, має право вiдкликати її до постановлення ухвали про вiдкриття апеляцiйного провадження.

     4. Особа, яка подала апеляцiйну скаргу, має право вiдмовитися вiд неї, а iнша сторона має право визнати апеляцiйну скаргу обґрунтованою в повному обсязi чи в певнiй частинi до закiнчення апеляцiйного провадження. У разi вiдмови вiд апеляцiйної скарги суд, за вiдсутностi заперечень iнших осiб, якi приєдналися до апеляцiйної скарги, постановляє ухвалу про закриття апеляцiйного провадження.

     Визнання апеляцiйної скарги iншою стороною враховується судом апеляцiйної iнстанцiї у частинi наявностi або вiдсутностi фактiв, якi мають значення для вирiшення справи.

     5. У разi закриття апеляцiйного провадження у зв'язку з вiдмовою вiд апеляцiйної скарги на судове рiшення повторне оскарження цього рiшення особою, яка вiдмовилася вiд скарги, не допускається.

     6. Суд апеляцiйної iнстанцiї має право не приймати вiдмову вiд скарги або її вiдкликання з пiдстав, визначених у частинi п'ятiй статтi 191 цього Кодексу.

§ 3. Апеляцiйний розгляд

     Стаття 267. Пiдготовка розгляду справи судом апеляцiйної iнстанцiї

     1. Суддя-доповiдач у порядку пiдготовки справи до апеляцiйного розгляду:

     1) з'ясовує питання про склад учасникiв судового процесу;

     2) визначає характер спiрних правовiдносин та закон, який їх регулює;

     3) з'ясовує обставини, на якi посилаються учасники справи як на пiдставу своїх вимог i заперечень;

     4) з'ясовує, якi обставини визнаються чи заперечуються учасниками справи;

     5) вирiшує питання щодо поважностi причин неподання доказiв до суду першої iнстанцiї;

     6) за клопотанням сторiн та iнших учасникiв справи вирiшує питання про виклик свiдкiв, призначення експертизи, витребування доказiв, судових доручень щодо збирання доказiв, залучення до участi у справi спецiалiста, перекладача;

     7) за клопотанням учасникiв справи вирiшує питання щодо вжиття заходiв забезпечення позову;

     8) вчиняє iншi дiї, пов'язанi iз забезпеченням апеляцiйного розгляду справи.

     2. Пiдготовчi дiї, визначенi пунктами 5, 6 частини першої цiєї статтi, вчиняються з дотриманням прав всiх учасникiв справи подати свої мiркування або заперечення щодо їх вчинення, якщо iнше не передбачено цим Кодексом.

     3. Якщо пiд час вивчення матерiалiв справи суд виявить нерозглянутi зауваження на правильнiсть i повноту фiксування судового процесу технiчними засобами, нерозглянутi письмовi зауваження щодо повноти чи правильностi протоколу судового засiдання, невирiшене питання про ухвалення додаткового рiшення, суд постановляє ухвалу iз зазначенням строку, протягом якого суд першої iнстанцiї має усунути недолiки.

     Стаття 268. Призначення справи до розгляду в судi апеляцiйної iнстанцiї

     1. Пiсля проведення пiдготовчих дiй суддя-доповiдач доповiдає про них колегiї суддiв, яка вирiшує питання про проведення додаткових пiдготовчих дiй в разi необхiдностi та призначення справи до розгляду.

     Про дату, час та мiсце розгляду справи повiдомляються учасники справи, якщо справа вiдповiдно до цього Кодексу розглядається з їх повiдомленням.

     Стаття 269. Межi перегляду справи в судi апеляцiйної iнстанцiї

     1. Суд апеляцiйної iнстанцiї переглядає справу за наявними у нiй i додатково поданими доказами та перевiряє законнiсть i обґрунтованiсть рiшення суду першої iнстанцiї в межах доводiв та вимог апеляцiйної скарги.

     2. Суд апеляцiйної iнстанцiї дослiджує докази, що стосуються фактiв, на якi учасники справи посилаються в апеляцiйнiй скарзi та (або) вiдзивi на неї.

     3. Докази, якi не були поданi до суду першої iнстанцiї, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливостi їх подання до суду першої iнстанцiї з причин, що об'єктивно не залежали вiд нього.

     4. Суд апеляцiйної iнстанцiї не обмежений доводами та вимогами апеляцiйної скарги, якщо пiд час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, якi є обов'язковою пiдставою для скасування рiшення, або неправильне застосування норм матерiального права.

     5. У судi апеляцiйної iнстанцiї не приймаються i не розглядаються позовнi вимоги та пiдстави позову, що не були предметом розгляду в судi першої iнстанцiї.

     Стаття 270. Порядок розгляду апеляцiйної скарги

     1. У судi апеляцiйної iнстанцiї справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цiй главi.

     2. Розгляд справ у судi апеляцiйної iнстанцiї починається з вiдкриття першого судового засiдання.

     3. Розгляд справ у судi апеляцiйної iнстанцiї здiйснюється у судовому засiданнi з повiдомленням учасникiв справи, крiм випадкiв, передбачених частиною десятою цiєї статтi та частиною другою статтi 271 цього Кодексу.

     4. Головуючий вiдкриває судове засiдання i оголошує, яка справа, за чиєю скаргою та на судове рiшення якого суду розглядається.

     5. Суддя-доповiдач доповiдає змiст судового рiшення, яке оскаржено, доводи апеляцiйної скарги, межi, в яких повиннi встановлюватися обставини i дослiджуватися докази.

     6. Пiсля доповiдi суддi-доповiдача пояснення дає особа, яка подала апеляцiйну скаргу. Якщо апеляцiйнi скарги подали обидвi сторони, - першим дає пояснення позивач. Далi дають пояснення iншi учасники справи.

     7. Закiнчивши з'ясування обставин i перевiрку їх доказами, суд апеляцiйної iнстанцiї надає учасникам справи можливiсть виступити у судових дебатах у такiй самiй послiдовностi, в якiй вони давали пояснення.

     8. На початку судового засiдання суд може оголосити про час, який вiдводиться для судових дебатiв. Кожнiй особi, яка бере участь у розглядi справи в апеляцiйному судi, надається однаковий промiжок часу для виступу.

     9. Пiсля закiнчення дебатiв суд виходить до нарадчої кiмнати.

     10. Апеляцiйнi скарги на рiшення господарського суду у справах з цiною позову менше ста розмiрiв прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб, крiм тих, якi не пiдлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляцiйної iнстанцiї без повiдомлення учасникiв справи.

     З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляцiйної iнстанцiї за клопотанням учасника справи або з власної iнiцiативи може розглянути такi апеляцiйнi скарги у судовому засiданнi з повiдомленням (викликом) учасникiв справи.

     11. Суд апеляцiйної iнстанцiї вiдкладає розгляд справи в разi неявки у судове засiдання учасника справи, стосовно якого немає вiдомостей щодо його повiдомлення про дату, час i мiсце судового засiдання, або за його клопотанням, коли повiдомленi ним причини неявки будуть визнанi судом поважними.

     12. Неявка сторiн або iнших учасникiв справи, належним чином повiдомлених про дату, час i мiсце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

     13. Якщо суд апеляцiйної iнстанцiї визнав обов'язковою участь у судовому засiданнi учасникiв справи, а вони не прибули, суд апеляцiйної iнстанцiї може вiдкласти апеляцiйний розгляд справи.

     Стаття 271. Порядок розгляду апеляцiйної скарги на ухвалу суду першої iнстанцiї

     1. Апеляцiйнi скарги на ухвали суду першої iнстанцiї розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляцiйних скарг на рiшення суду першої iнстанцiї з урахуванням особливостей, визначених цiєю статтею.

     2. Апеляцiйнi скарги на ухвали суду першої iнстанцiї, зазначенi в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статтi 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляцiйної iнстанцiї без повiдомлення учасникiв справи.

     З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляцiйної iнстанцiї може розглянути такi апеляцiйнi скарги у судовому засiданнi з повiдомленням учасникiв справи.

     3. У випадках скасування судом апеляцiйної iнстанцiї ухвал про вiдмову у вiдкриттi провадження у справi або заяви про вiдкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про вiдкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справi, закриття провадження у справi, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженнi справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої iнстанцiї.

     Стаття 272. Порядок розгляду апеляцiйної скарги, що надiйшла до суду апеляцiйної iнстанцiї пiсля закiнчення апеляцiйного розгляду справи

     1. Якщо апеляцiйна скарга надiйшла до суду апеляцiйної iнстанцiї пiсля закiнчення апеляцiйного розгляду справи, i особа, яка подала скаргу, не була присутня пiд час апеляцiйного розгляду справи, суд розглядає вiдповiдну скаргу за правилами цiєї глави.

     2. У випадку вiдкриття апеляцiйного провадження за такою скаргою суд апеляцiйної iнстанцiї може зупинити дiю ранiше прийнятої ним постанови та рiшення суду першої iнстанцiї, що оскаржується.

     3. За результатами розгляду апеляцiйної скарги суд приймає постанову вiдповiдно до статтi 282 цього Кодексу. При цьому за наявностi пiдстав може бути скасовано ранiше прийняту постанову суду апеляцiйної iнстанцiї.

     4. Суд апеляцiйної iнстанцiї розглядає скаргу, вказану в частинi першiй цiєї статтi, в межах доводiв, якi не розглядалися пiд час апеляцiйного розгляду справи за апеляцiйною скаргою iншої особи.

     5. Суд вiдмовляє у вiдкриттi провадження за апеляцiйною скаргою, поданою вiдповiдно до частини першої цiєї статтi, якщо суд розглянув наведенi у нiй доводи пiд час апеляцiйного розгляду справи за апеляцiйною скаргою iншої особи.

     Стаття 273. Строк розгляду апеляцiйної скарги

     1. Апеляцiйна скарга на рiшення суду першої iнстанцiї розглядається протягом шiстдесяти днiв з дня постановлення ухвали про вiдкриття апеляцiйного провадження у справi.

     2. Апеляцiйна скарга на ухвалу суду першої iнстанцiї розглядається протягом тридцяти днiв з дня постановлення ухвали про вiдкриття апеляцiйного провадження у справi.

     3. Апеляцiйна скарга на ухвалу, постанову суду першої iнстанцiї у справах про банкрутство (неплатоспроможнiсть) у випадках, передбачених Законом України "Про вiдновлення платоспроможностi боржника або визнання його банкрутом", розглядається протягом шiстдесяти днiв з дня постановлення ухвали про вiдкриття апеляцiйного провадження у справi.

     Стаття 274. Вiдмова позивача вiд позову та мирова угода сторiн

     1. У судi апеляцiйної iнстанцiї позивач має право вiдмовитися вiд позову, а сторони - укласти мирову угоду вiдповiдно до загальних правил про цi процесуальнi дiї незалежно вiд того, хто подав апеляцiйну скаргу.

     2. Якщо заява про вiдмову вiд позову чи мирова угода сторiн вiдповiдають вимогам статей 191, 192 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття вiдмови позивача вiд позову або про затвердження мирової угоди сторiн, якою одночасно визнає нечинним судове рiшення першої iнстанцiї, яким закiнчено розгляд справи, та закриває провадження у справi.

     Стаття 275. Повноваження суду апеляцiйної iнстанцiї

     1. Суд апеляцiйної iнстанцiї за результатами розгляду апеляцiйної скарги має право:

     1) залишити судове рiшення без змiн, а скаргу без задоволення;

     2) скасувати судове рiшення повнiстю або частково i ухвалити нове рiшення у вiдповiднiй частинi або змiнити рiшення;

     3) визнати нечинним судове рiшення суду першої iнстанцiї повнiстю або частково у передбачених цим Кодексом випадках i закрити провадження у справi у вiдповiднiй частинi;

     4) скасувати судове рiшення повнiстю або частково i у вiдповiднiй частинi закрити провадження у справi повнiстю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повнiстю або частково;

     5) скасувати судове рiшення i направити справу для розгляду до iншого суду першої iнстанцiї за встановленою пiдсуднiстю;

     6) скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справi, i направити справу для продовження розгляду до суду першої iнстанцiї;

     7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повнiстю або частково) i прийняти одне з рiшень, зазначених у пунктах 1 - 6 частини першої цiєї статтi.

     Стаття 276. Пiдстави для залишення апеляцiйної скарги без задоволення, а судового рiшення без змiн

     1. Суд апеляцiйної iнстанцiї залишає апеляцiйну скаргу без задоволення, а судове рiшення без змiн, якщо визнає, що суд першої iнстанцiї ухвалив судове рiшення з додержанням норм матерiального i процесуального права.

     Стаття 277. Пiдстави для скасування судового рiшення повнiстю або частково та ухвалення нового рiшення у вiдповiднiй частинi або змiни рiшення

     1. Пiдставами для скасування судового рiшення повнiстю або частково та ухвалення нового рiшення у вiдповiднiй частинi або змiни судового рiшення є:

     1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

     2) недоведенiсть обставин, що мають значення для справи, якi суд першої iнстанцiї визнав встановленими;

     3) невiдповiднiсть висновкiв, викладених у рiшеннi суду першої iнстанцiї, обставинам справи;

     4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матерiального права.

     2. Неправильним застосуванням норм матерiального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не пiдлягає застосуванню, або незастосування закону, який пiдлягав застосуванню.

     Порушення норм процесуального права може бути пiдставою для скасування або змiни рiшення, якщо це порушення призвело до неправильного вирiшення справи.

     3. Порушення норм процесуального права є обов'язковою пiдставою для скасування судового рiшення суду першої iнстанцiї та ухвалення нового судового рiшення, якщо:

     1) справу розглянуто неповноважним складом суду;

     2) в ухваленнi судового рiшення брав участь суддя, якому було заявлено вiдвiд i пiдстави його вiдводу визнано судом апеляцiйної iнстанцiї обґрунтованими;

     3) справу (питання) розглянуто господарським судом за вiдсутностi будь-якого учасника справи, не повiдомленого належним чином про дату, час i мiсце засiдання суду (у разi якщо таке повiдомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляцiйну скаргу такою пiдставою;

     4) суд прийняв судове рiшення про права, iнтереси та (або) обов'язки осiб, що не були залученi до участi у справi;

     5) судове рiшення не пiдписано будь-ким iз суддiв або пiдписано не тими суддями, якi зазначенi у рiшеннi;

     6) судове рiшення ухвалено суддями, якi не входили до складу колегiї, що розглядала справу;

     7) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка пiдлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

     4. Змiна судового рiшення може полягати в доповненнi або змiнi його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

     Стаття 278. Пiдстави для скасування судового рiшення повнiстю або частково iз закриттям провадження у справi або залишенням позову без розгляду у вiдповiднiй частинi

     1. Судове рiшення першої iнстанцiї, яким закiнчено розгляд справи, пiдлягає скасуванню повнiстю або частково в апеляцiйному порядку iз залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справi у вiдповiднiй частинi з пiдстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.

     2. Порушення правил юрисдикцiї господарських судiв, визначених статтями 20 - 23 цього Кодексу, є обов'язковою пiдставою для скасування рiшення незалежно вiд доводiв апеляцiйної скарги.

     3. Якщо судом першої iнстанцiї ухвалено законне i обґрунтоване рiшення, смерть фiзичної особи - сторони у спорi чи припинення юридичної особи - сторони у спорi, що не допускає правонаступництва, пiсля ухвалення такого рiшення не може бути пiдставою для застосування вимог частини першої цiєї статтi.

     Стаття 279. Пiдстави для скасування судового рiшення i направлення справи для розгляду до iншого суду першої iнстанцiї за встановленою пiдсуднiстю

     1. Судове рiшення, яким закiнчено розгляд справи, пiдлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом пiдсуднiстю, якщо рiшення прийнято судом з порушенням правил територiальної юрисдикцiї (пiдсудностi).

     2. Справа не пiдлягає направленню на новий розгляд у зв'язку з порушеннями правил територiальної юрисдикцiї (пiдсудностi), якщо учасник справи, який подав апеляцiйну скаргу, при розглядi справи судом першої iнстанцiї без поважних причин не заявив про непiдсуднiсть справи.

     Стаття 280. Пiдстави для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справi, i направлення справи для продовження розгляду до суду першої iнстанцiї

     1. Пiдставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справi, i направлення справи для продовження розгляду до суду першої iнстанцiї є:

     1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

     2) недоведенiсть обставин, що мають значення для справи, якi суд першої iнстанцiї вважає встановленими;

     3) невiдповiднiсть висновкiв суду обставинам справи;

     4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матерiального права, якi призвели до постановлення помилкової ухвали.

     Стаття 281. Порядок ухвалення судових рiшень судом апеляцiйної iнстанцiї

     1. Суд апеляцiйної iнстанцiї за наслiдками розгляду апеляцiйної скарги ухвалює судовi рiшення у формi постанов згiдно з вимогами, встановленими статтею 34 та главою 9 роздiлу III цього Кодексу, з урахуванням особливостей, зазначених у цiй главi.

     2. Процедурнi питання, пов'язанi з рухом справи, клопотання та заяви учасникiв справи, питання про вiдкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справi, а також в iнших випадках, передбачених цим Кодексом, вирiшуються судом апеляцiйної iнстанцiї шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої iнстанцiї.

     3. Постанова або ухвала суду апеляцiйної iнстанцiї оформлюється суддею-доповiдачем (iншим суддею, якщо суддя-доповiдач не згодний з постановою/ухвалою) i пiдписується всiм складом суду, визначеним для розгляду справи, якщо iнше не передбачено цим Кодексом.

     Стаття 282. Постанова суду апеляцiйної iнстанцiї

     1. Постанова суду апеляцiйної iнстанцiї складається з:

     1) вступної частини iз зазначенням:

     а) дати i мiсця її прийняття, номера справи;

     б) найменування суду апеляцiйної iнстанцiї, прiзвищ та iнiцiалiв суддiв i секретаря судового засiдання;

     в) iмен (найменувань) сторiн i особи, яка подала скаргу;

     г) найменування суду першої iнстанцiї, рiшення якого оскаржується, дати ухвалення рiшення, прiзвища та iнiцiалiв суддi (суддiв); часу i мiсця його ухвалення, дати складання повного тексту рiшення;

     2) описової частини iз зазначенням:

     а) короткого змiсту позовних вимог i рiшення суду першої iнстанцiї;

     б) короткого змiсту вимог апеляцiйної скарги;

     в) узагальнених доводiв особи, яка подала апеляцiйну скаргу;

     г) узагальнених доводiв та заперечень iнших учасникiв справи;

     3) мотивувальної частини iз зазначенням:

     а) встановлених судом першої iнстанцiї та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляцiйної iнстанцiї, i визначених вiдповiдно до них правовiдносин;

     б) доводiв, за якими суд апеляцiйної iнстанцiї погодився або не погодився з висновками суду першої iнстанцiї;

     в) мотивiв прийняття або вiдхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляцiйнiй скарзi та вiдзивi на апеляцiйну скаргу;

     г) чи були i ким порушенi, невизнанi або оспоренi права чи iнтереси, за захистом яких особа звернулася до суду;

     ґ) висновкiв за результатами розгляду апеляцiйної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляцiйної iнстанцiї;

     4) резолютивної частини iз зазначенням:

     а) висновку суду апеляцiйної iнстанцiї по сутi вимог апеляцiйної скарги;

     б) нового розподiлу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у судi першої iнстанцiї, - у випадку скасування або змiни судового рiшення;

     в) розподiлу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у судi апеляцiйної iнстанцiї;

     г) строку i порядку набрання постановою законної сили та її оскарження.

     2. Постанову суду апеляцiйної iнстанцiї може бути оскаржено у касацiйному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом.

     Стаття 283. Проголошення постанови судом апеляцiйної iнстанцiї

     1. Постанова суду апеляцiйної iнстанцiї проголошується за правилами, встановленими статтею 240 цього Кодексу.

     Стаття 284. Законна сила постанови суду апеляцiйної iнстанцiї

     1. Постанова суду апеляцiйної iнстанцiї набирає законної сили з дня її прийняття.

     Стаття 285. Вручення судових рiшень суду апеляцiйної iнстанцiї

     1. Судовi рiшення суду апеляцiйної iнстанцiї вручаються (видаються або надсилаються) в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу.

     2. Копiї судових рiшень суду апеляцiйної iнстанцiї повторно видаються судом, який розглядав таку справу як суд першої iнстанцiї.

Глава 2. Касацiйне провадження

§ 1. Касацiйна скарга

     Стаття 286. Суд касацiйної iнстанцiї

     1. Судом касацiйної iнстанцiї у господарських справах є Верховний Суд.

     Стаття 287. Право касацiйного оскарження

     1. Учасники справи, а також особи, якi не брали участi у справi, якщо суд вирiшив питання про їхнi права, iнтереси та (або) обов'язки, мають право подати касацiйну скаргу на:

     1) рiшення суду першої iнстанцiї пiсля апеляцiйного перегляду справи та постанову суду апеляцiйної iнстанцiї, крiм судових рiшень, визначених у частинi третiй цiєї статтi;

     2) ухвали суду першої iнстанцiї, зазначенi в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статтi 255 цього Кодексу, пiсля їх перегляду в апеляцiйному порядку;

     3) ухвали суду апеляцiйної iнстанцiї про вiдмову у вiдкриттi або закриття апеляцiйного провадження, про повернення апеляцiйної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, замiни заходу забезпечення позову, щодо зустрiчного забезпечення, про вiдмову ухвалити додаткове рiшення, про роз'яснення рiшення чи вiдмову у роз'ясненнi рiшення, про внесення або вiдмову у внесеннi виправлень у рiшення, про повернення заяви про перегляд судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами, про вiдмову у вiдкриттi провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про замiну сторони у справi, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремi ухвали;

     4) ухвали i постанови суду першої iнстанцiї пiсля їх перегляду в апеляцiйному порядку та постанови суду апеляцiйної iнстанцiї у справах про банкрутство (неплатоспроможнiсть) у випадках, передбачених Законом України "Про вiдновлення платоспроможностi боржника або визнання його банкрутом".

     2. Пiдставами касацiйного оскарження є неправильне застосування судом норм матерiального права чи порушення норм процесуального права.

     3. Не пiдлягають касацiйному оскарженню:

     1) рiшення, ухвали суду першої iнстанцiї та постанови, ухвали суду апеляцiйної iнстанцiї у справах, рiшення у яких пiдлягають перегляду в апеляцiйному порядку Верховним Судом;

     2) судовi рiшення у малозначних справах, крiм випадкiв, якщо:

     а) касацiйна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

     б) особа, яка подає касацiйну скаргу, вiдповiдно до цього Кодексу позбавлена можливостi спростувати обставини, встановленi оскарженим судовим рiшенням, при розглядi iншої справи;

     в) справа становить значний суспiльний iнтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касацiйну скаргу;

     г) суд першої iнстанцiї вiднiс справу до категорiї малозначних помилково.

     4. Особа, яка не брала участi у справi, якщо суд вирiшив питання про її права, iнтереси та (або) обов'язки, має право подати касацiйну скаргу на судове рiшення лише пiсля його перегляду в апеляцiйному порядку за її апеляцiйною скаргою. Пiсля вiдкриття касацiйного провадження за касацiйною скаргою особи, яка не брала участi у справi, але суд вирiшив питання про її права, iнтереси та (або) обов'язки, така особа користується процесуальними правами i несе процесуальнi обов'язки учасника справи.

     Стаття 288. Строк на касацiйне оскарження

     1. Касацiйна скарга на судове рiшення подається протягом двадцяти днiв з дня його проголошення.

     Якщо в судовому засiданнi було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рiшення, що оскаржується, або у разi розгляду справи (вирiшення питання) без повiдомлення (виклику) учасникiв справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рiшення.

     2. Учасник справи, якому повне судове рiшення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касацiйне оскарження, якщо касацiйна скарга подана протягом двадцяти днiв з дня вручення йому такого судового рiшення.

     3. Строк на касацiйне оскарження може бути також поновлений в разi пропуску з iнших поважних причин, крiм випадкiв, зазначених у частинi четвертiй статтi 293 цього Кодексу.

     Стаття 289. Порядок подання касацiйної скарги

     1. Касацiйна скарга подається безпосередньо до суду касацiйної iнстанцiї.

     Стаття 290. Форма i змiст касацiйної скарги

     1. Касацiйна скарга подається у письмовiй формi.

     2. У касацiйнiй скарзi повинно бути зазначено:

     1) найменування суду касацiйної iнстанцiї;

     2) повне найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi) (для фiзичних осiб) особи, яка подає касацiйну скаргу, її мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання чи перебування (для фiзичних осiб), поштовий iндекс, iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України, реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв (для фiзичних осiб) за його наявностi або номер i серiя паспорта для фiзичних осiб - громадян України, номери засобiв зв'язку та адресу електронної пошти, за наявностi;

     3) повне найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi) (для фiзичних осiб) iнших учасникiв справи, їх мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання чи перебування (для фiзичних осiб);

     4) судовi рiшення, що оскаржуються;

     5) обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матерiального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рiшення (рiшень);

     6) вимоги особи, яка подає скаргу;

     7) дата отримання копiї судового рiшення суду апеляцiйної iнстанцiї, що оскаржується;

     8) перелiк доданих до скарги документiв.

     3. Касацiйна скарга пiдписується особою, яка подає скаргу, або її представником. До касацiйної скарги, поданої представником, додається довiренiсть або iнший документ, що посвiдчує повноваження представника, якщо в справi немає пiдтвердження такого повноваження.

     4. До касацiйної скарги додаються:

     1) докази, що пiдтверджують дату отримання копiї оскаржуваного рiшення суду апеляцiйної iнстанцiї, за наявностi;

     2) документи, що пiдтверджують сплату судового збору у встановлених порядку i розмiрi, або документи, що пiдтверджують пiдстави звiльнення вiд сплати судового збору вiдповiдно до закону.

     5. Якщо касацiйна скарга подається особою, звiльненою вiд сплати судового збору вiдповiдно до закону, у нiй зазначаються пiдстави звiльнення вiд сплати судового збору.

     Стаття 291. Надсилання копiї касацiйної скарги сторонам у справi

     1. Особа, яка подає касацiйну скаргу, надсилає iншим учасникам справи копiю цiєї скарги i доданих до неї документiв, якi у них вiдсутнi, листом з описом вкладення.

§ 2. Вiдкриття касацiйного провадження

     Стаття 292. Залишення касацiйної скарги без руху, повернення касацiйної скарги

     1. Касацiйна скарга реєструється у день її надходження до суду касацiйної iнстанцiї та не пiзнiше наступного дня передається суддi-доповiдачу, визначеному в порядку, встановленому статтею 32 цього Кодексу.

     2. У разi якщо касацiйна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статтi 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється вiдповiдна ухвала.

     3. Касацiйна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана пiсля закiнчення строкiв, установлених статтею 288 цього Кодексу, i особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо пiдстави, наведенi нею у заявi, визнанi неповажними. При цьому протягом десяти днiв з дня вручення ухвали про залишення касацiйної скарги без руху особа має право звернутися до суду касацiйної iнстанцiї iз заявою про поновлення строку або навести iншi пiдстави для поновлення строку.

     Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведенi пiдстави для поновлення строку на касацiйне оскарження визнанi неповажними, суд вiдмовляє у вiдкриттi касацiйного провадження на пiдставi пункту 4 частини першої статтi 293 цього Кодексу.

     Розгляд заяви особи про поновлення строку на касацiйне оскарження здiйснюється колегiєю суддiв суду касацiйної iнстанцiї, склад якої визначений в порядку, встановленому статтею 32 цього Кодексу.

     4. Касацiйна скарга не приймається до розгляду i повертається судом також, якщо:

     1) касацiйна скарга подана особою, яка не має процесуальної дiєздатностi, не пiдписана, пiдписана особою, яка не має права її пiдписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено;

     2) скаргу подано у iнший спосiб, нiж до суду касацiйної iнстанцiї;

     3) до надiслання ухвали про вiдкриття касацiйного провадження вiд особи, яка подала скаргу, надiйшла заява про її вiдкликання;

     4) у касацiйнiй скарзi не викладенi передбаченi цим Кодексом пiдстави для оскарження судового рiшення в касацiйному порядку.

     5. Питання про залишення касацiйної скарги без руху суддя-доповiдач вирiшує протягом десяти днiв з дня надходження касацiйної скарги. Питання про повернення касацiйної скарги суд касацiйної iнстанцiї вирiшує протягом десяти днiв з дня надходження касацiйної скарги або з дня закiнчення строку на усунення недолiкiв.

     6. Про повернення касацiйної скарги постановляється ухвала.

     7. Копiя ухвали про повернення касацiйної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 242 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копiя ухвали про повернення касацiйної скарги разом з доданими до скарги матерiалами, а касацiйна скарга залишається в судi касацiйної iнстанцiї.

     Стаття 293. Вiдмова у вiдкриттi касацiйного провадження

     1. Суд касацiйної iнстанцiї вiдмовляє у вiдкриттi касацiйного провадження у справi, якщо:

     1) касацiйну скаргу подано на судове рiшення, що не пiдлягає касацiйному оскарженню;

     2) є ухвала про закриття провадження у зв'язку з вiдмовою вiд поданої ранiше касацiйної скарги цiєї ж особи на це саме судове рiшення;

     3) є постанова про залишення касацiйної скарги цiєї ж особи без задоволення або ухвала про вiдмову у вiдкриттi касацiйного провадження за касацiйною скаргою цiєї особи на це саме судове рiшення;

     4) скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касацiйне оскарження або наведенi пiдстави для поновлення строку на касацiйне оскарження визнанi судом неповажними.

     2. У справi з цiною позову, що не перевищує п'ятсот розмiрiв прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб (крiм справ, якi вiдповiдно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крiм ухвали, якою закiнчено розгляд справи) суд може визнати касацiйну скаргу необґрунтованою та вiдмовити у вiдкриттi касацiйного провадження, якщо:

     1) Верховний Суд вже викладав у своїй постановi висновок щодо питання правильного застосування норми права, порушеного в касацiйнiй скарзi, i суд апеляцiйної iнстанцiї переглянув судове рiшення вiдповiдно до такого висновку; або

     2) правильне застосовування норми права є очевидним i не викликає розумних сумнiвiв щодо її застосування чи тлумачення.

     Суд вiдмовляє у вiдкриттi касацiйного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачевi (заявниковi), про розгляд скарг на дiї (бездiяльнiсть) органiв державної виконавчої служби, приватного виконавця, якщо рiшення касацiйного суду за наслiдками розгляду такої скарги не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

     3. Ухвала про вiдмову у вiдкриттi касацiйного провадження пiдписується всiм складом суду i повинна мiстити мотиви, з яких суд дiйшов висновку про вiдсутнiсть пiдстав для вiдкриття касацiйного провадження.

     4. Незалежно вiд поважностi причин пропуску строку на касацiйне оскарження суд касацiйної iнстанцiї вiдмовляє у вiдкриттi касацiйного провадження у разi, якщо касацiйна скарга подана пiсля спливу одного року з дня складення повного тексту судового рiшення, крiм випадкiв:

     1) подання касацiйної скарги особою, не повiдомленою про розгляд справи або не залученою до участi в нiй, якщо суд ухвалив рiшення про її права, iнтереси та (або) обов'язки;

     2) пропуску строку на касацiйне оскарження внаслiдок виникнення обставин непереборної сили.

     5. Ухвалу про вiдмову у вiдкриттi касацiйного провадження суд касацiйної iнстанцiї постановляє не пiзнiше нiж через десять днiв з дня надходження касацiйної скарги або з дня закiнчення строку на усунення недолiкiв.

     6. Копiя ухвали про вiдмову у вiдкриттi касацiйного провадження разом з доданими до скарги матерiалами направляються особi, яка подавала касацiйну скаргу, а копiя касацiйної скарги залишається в судi касацiйної iнстанцiї.

     Стаття 294. Вiдкриття касацiйного провадження у справi

     1. За вiдсутностi пiдстав для залишення касацiйної скарги без руху, повернення касацiйної скарги чи вiдмови у вiдкриттi касацiйного провадження суд касацiйної iнстанцiї постановляє ухвалу про вiдкриття касацiйного провадження у справi, в якiй повiдомляється про дату, час i мiсце розгляду скарги, а також про витребування матерiалiв справи.

     2. До вiдкриття касацiйного провадження учасники справи мають право подати заперечення проти вiдкриття касацiйного провадження.

     3. Питання про вiдкриття касацiйного провадження у справi вирiшується колегiєю суддiв у складi трьох суддiв не пiзнiше десяти днiв з дня надходження касацiйної скарги або з дня надходження заяви про усунення недолiкiв, поданої у порядку, визначеному статтею 292 цього Кодексу.

     4. В ухвалi про вiдкриття касацiйного провадження зазначається строк для подання учасниками справи вiдзиву на касацiйну скаргу. Якщо разом з касацiйною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалi про вiдкриття касацiйного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо iнше не передбачено цим Кодексом.

     За наявностi клопотання особи, яка подала касацiйну скаргу, суд у разi необхiдностi вирiшує питання про зупинення виконання рiшення (ухвали) суду або зупинення його дiї, якщо зупинити його виконання неможливо.

     Стаття 295. Вiдзив на касацiйну скаргу

     1. Учасники справи мають право подати до суду касацiйної iнстанцiї вiдзив на касацiйну скаргу в письмовiй формi протягом строку, встановленого судом касацiйної iнстанцiї в ухвалi про вiдкриття касацiйного провадження.

     2. Вiдзив на касацiйну скаргу має мiстити:

     1) найменування суду касацiйної iнстанцiї;

     2) iм'я (найменування), поштову адресу особи, яка подає вiдзив на касацiйну скаргу, а також номер засобу зв'язку, адресу електронної пошти, за наявностi;

     3) обґрунтування заперечень щодо змiсту i вимог касацiйної скарги;

     4) у разi необхiдностi - клопотання особи, яка подає вiдзив на касацiйну скаргу;

     5) перелiк матерiалiв, що додаються.

     3. Вiдсутнiсть вiдзиву на касацiйну скаргу не перешкоджає перегляду судових рiшень (рiшення).

     4. До вiдзиву додаються докази надсилання копiй вiдзиву та доданих до нього документiв iншим учасникам справи.

     Стаття 296. Закриття касацiйного провадження

     1. Суд касацiйної iнстанцiї закриває касацiйне провадження, якщо:

     1) пiсля вiдкриття касацiйного провадження особа, яка подала касацiйну скаргу, заявила клопотання про вiдмову вiд скарги, за винятком випадкiв, коли є заперечення iнших осiб, якi приєдналися до касацiйної скарги;

     2) пiсля вiдкриття касацiйного провадження виявилося, що касацiйну скаргу не пiдписано, подано особою, яка не має процесуальної дiєздатностi, або пiдписано особою, яка не має права її пiдписувати;

     3) пiсля вiдкриття касацiйного провадження за касацiйною скаргою, поданою особою з пiдстав вирiшення судом першої чи апеляцiйної iнстанцiї питання про її права, iнтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рiшенням питання про права, iнтереси та (або) обов'язки такої особи не вирiшувалося.

     2. Про закриття касацiйного провадження суд касацiйної iнстанцiї постановляє ухвалу.

     Стаття 297. Приєднання до касацiйної скарги

     1. Учасники справи мають право приєднатися до касацiйної скарги, поданої особою, на сторонi якої вони виступали. До касацiйної скарги мають право приєднатися також особи, якi не брали участi у справi, якщо суд вирiшив питання про їхнi права, iнтереси та (або) обов'язки.

     2. Заяву про приєднання до касацiйної скарги може бути подано до початку розгляду справи в судi касацiйної iнстанцiї.

     3. До заяви про приєднання до касацiйної скарги додається документ про сплату судового збору та докази направлення скарги iншим учасникам справи.

     Стаття 298. Доповнення, змiна або вiдкликання касацiйної скарги або вiдмова вiд неї

     1. Особа, яка подала касацiйну скаргу, має право доповнити чи змiнити її протягом строку на касацiйне оскарження.

     2. У разi доповнення чи змiни касацiйної скарги особа, яка подала касацiйну скаргу, повинна подати докази надiслання копiй вiдповiдних доповнень чи змiн до касацiйної скарги iншим учасникам справи; в iншому випадку суд не враховує такi доповнення чи змiни.

     3. Особа, яка подала касацiйну скаргу, має право вiдкликати її до постановлення ухвали про вiдкриття касацiйного провадження.

     4. Особа, яка подала касацiйну скаргу, має право вiдмовитися вiд неї, а iнша сторона має право визнати касацiйну скаргу обґрунтованою в повному обсязi чи в певнiй частинi до закiнчення касацiйного провадження. У разi вiдмови вiд касацiйної скарги суд, за вiдсутностi заперечень iнших осiб, якi приєдналися до касацiйної скарги, постановляє ухвалу про закриття касацiйного провадження.

     5. У разi закриття касацiйного провадження у зв'язку з вiдмовою вiд касацiйної скарги на судовi рiшення повторне оскарження цих рiшень особою, що вiдмовилася вiд скарги, не допускається.

     6. Суд касацiйної iнстанцiї має право не приймати вiдмову вiд скарги або її вiдкликання з пiдстав, визначених у частинi п'ятiй статтi 191 цього Кодексу.

§ 3. Касацiйний розгляд

     Стаття 299. Пiдготовка справи до касацiйного розгляду

     1. Пiсля отримання справи суддя-доповiдач протягом десяти днiв готує доповiдь, у якiй викладає обставини, необхiднi для ухвалення рiшення суду касацiйної iнстанцiї, з'ясовує питання про склад осiб, якi беруть участь у справi.

     Стаття 300. Межi розгляду справи судом касацiйної iнстанцiї

     1. Переглядаючи у касацiйному порядку судовi рiшення, суд касацiйної iнстанцiї в межах доводiв та вимог касацiйної скарги та на пiдставi встановлених фактичних обставин справи перевiряє правильнiсть застосування судом першої чи апеляцiйної iнстанцiї норм матерiального i процесуального права.

     2. Суд касацiйної iнстанцiї не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановленi у рiшеннi або постановi суду чи вiдхиленi ним, вирiшувати питання про достовiрнiсть того чи iншого доказу, про перевагу одних доказiв над iншими, збирати чи приймати до розгляду новi докази або додатково перевiряти докази.

     3. У судi касацiйної iнстанцiї не приймаються i не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в судi першої iнстанцiї. Змiна предмета та пiдстав позову у судi касацiйної iнстанцiї не допускається.

     4. Суд не обмежений доводами та вимогами касацiйної скарги, якщо пiд час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, якi є обов'язковою пiдставою для скасування рiшення, або неправильне застосування норм матерiального права.

     Стаття 301. Порядок розгляду касацiйної скарги

     1. У судi касацiйної iнстанцiї скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої iнстанцiї в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статтi 300 цього Кодексу.

     2. Розгляд справ у судi касацiйної iнстанцiї починається з вiдкриття першого судового засiдання.

     3. Розгляд справ у судi касацiйної iнстанцiї здiйснюється у судовому засiданнi з повiдомленням учасникiв справи.

     4. Перегляд рiшень суду першої iнстанцiї та постанов апеляцiйної iнстанцiї у справах, цiна позову в яких не перевищує п'ятсот розмiрiв прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб, здiйснюється без повiдомлення учасникiв справи, крiм справ, якi не пiдлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.

     5. Перегляд ухвал суду першої та апеляцiйної iнстанцiй (крiм ухвал, якими закiнчено розгляд справи) здiйснюється судом касацiйної iнстанцiї без повiдомлення учасникiв справи.

     6. З урахуванням конкретних обставин справи суд касацiйної iнстанцiї може розглянути касацiйнi скарги, зазначенi у частинах четвертiй i п'ятiй цiєї статтi, у судовому засiданнi з повiдомленням (викликом) учасникiв справи.

     7. Суд касацiйної iнстанцiї використовує процесуальнi права суду першої iнстанцiї виключно для перевiрки правильностi застосування норм матерiального i процесуального права судами першої та апеляцiйної iнстанцiй.

     8. Головуючий вiдкриває судове засiдання i оголошує, яка справа, за чиєю скаргою та на рiшення, ухвалу якого суду розглядається.

     9. Суддя-доповiдач доповiдає в необхiдному обсязi змiст оскаржуваного рiшення суду та доводи касацiйної скарги.

     10. Учасники справи дають свої пояснення щодо касацiйної скарги та вiдзиву на неї в порядку, встановленому головуючим. Суд може обмежити тривалiсть пояснень, встановивши для всiх учасникiв справи рiвний промiжок часу, про що оголошується на початку судового засiдання.

     11. У своїх поясненнях сторони та учасники справи можуть наводити тiльки тi доводи, якi стосуються пiдстав касацiйного перегляду судового рiшення.

     12. Вислухавши пояснення учасникiв справи, суд виходить до нарадчої кiмнати.

     Стаття 302. Пiдстави для передачi справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду

     1. Суд, який розглядає справу в касацiйному порядку у складi колегiї суддiв, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегiя, якщо ця колегiя вважає за необхiдне вiдступити вiд висновку щодо застосування норми права у подiбних правовiдносинах, викладеного в ранiше ухваленому рiшеннi Верховного Суду у складi колегiї суддiв з цiєї ж палати або у складi такої палати.

     2. Суд, який розглядає справу в касацiйному порядку у складi колегiї суддiв або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегiя або палата вважає за необхiдне вiдступити вiд висновку щодо застосування норми права у подiбних правовiдносинах, викладеного в ранiше ухваленому рiшеннi Верховного Суду у складi колегiї суддiв з iншої палати або у складi iншої палати чи об'єднаної палати.

     3. Суд, який розглядає справу в касацiйному порядку у складi колегiї суддiв, палати або об'єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегiя (палата, об'єднана палата) вважає за необхiдне вiдступити вiд висновку щодо застосування норми права у подiбних правовiдносинах, викладеного в ранiше ухваленому рiшеннi Верховного Суду у складi колегiї суддiв (палати, об'єднаної палати) iншого касацiйного суду.

     4. Суд, який розглядає справу в касацiйному порядку у складi колегiї суддiв, палати або об'єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегiя (палата, об'єднана палата) вважає за необхiдне вiдступити вiд висновку щодо застосування норми права у подiбних правовiдносинах, викладеного в ранiше ухваленому рiшеннi Великої Палати.

     5. Суд, який розглядає справу в касацiйному порядку у складi колегiї або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дiйде висновку, що справа мiстить виключну правову проблему i така передача необхiдна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

     6. Справа пiдлягає передачi на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всiх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рiшення з пiдстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикцiї.

     Стаття 303. Порядок передачi справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду

     1. Питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирiшується судом за власною iнiцiативою або за клопотанням учасника справи.

     2. Питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирiшується бiльшiстю вiд складу суду, що розглядає справу.

     3. Питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати може бути вирiшене до прийняття постанови судом касацiйної iнстанцiї.

     4. Про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу iз викладенням мотивiв необхiдностi вiдступлення вiд висновку щодо застосування норми права у подiбних правовiдносинах, викладеного у рiшеннi, визначеному в частинах першiй - четвертiй статтi 302 цього Кодексу, або iз обґрунтуванням пiдстав, визначених у частинах п'ятiй або шостiй статтi 302 цього Кодексу.

     5. Суддя, не згодний iз рiшенням про передачу (вiдмову у передачi) справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду, письмово викладає свою окрему думку в ухвалi про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду або в постановi, прийнятiй за результатами касацiйного розгляду.

     6. Якщо Велика Палата Верховного Суду дiйде висновку про вiдсутнiсть пiдстав для передачi справи на її розгляд, справа повертається (передається) вiдповiднiй колегiї (палатi, об'єднанiй палатi) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегiї (палати, об'єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.

     7. Пiсля передачi справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду визначений у нiй суддя-доповiдач у разi необхiдностi звертається до вiдповiдних фахiвцiв Науково-консультативної ради при Верховному Судi стосовно пiдготовки наукового висновку щодо застосування норми права, питання щодо якого стало пiдставою для передачi справи на розгляд Великої Палати, крiм випадкiв, коли висновок щодо застосування цiєї норми у подiбних правовiдносинах був ранiше отриманий Верховним Судом.

     Стаття 304. Касацiйнi скарги на ухвали господарських судiв

     1. Ухвали судiв першої та апеляцiйної iнстанцiй можуть бути оскарженi в касацiйному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 i 3 частини першої статтi 287 цього Кодексу.

     2. Скарги на ухвали, що не пiдлягають оскарженню окремо вiд рiшення суду першої iнстанцiї чи постанови суду апеляцiйної iнстанцiї, включаються до касацiйної скарги на вiдповiдне рiшення чи постанову. У разi подання касацiйної скарги на ухвалу, що не пiдлягає оскарженню окремо вiд рiшення чи постанови суду, суд повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

     3. Касацiйнi скарги на ухвали судiв першої чи апеляцiйної iнстанцiї розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касацiйних скарг на рiшення суду першої iнстанцiї, постанови суду апеляцiйної iнстанцiї.

     4. У випадках скасування судом касацiйної iнстанцiї ухвал суду першої або апеляцiйної iнстанцiї, якi перешкоджають провадженню у справi, справа передається на розгляд суду першої або апеляцiйної iнстанцiї.

     Стаття 305. Порядок розгляду касацiйної скарги, що надiйшла до суду касацiйної iнстанцiї пiсля закiнчення розгляду касацiйної скарги iншої особи

     1. Якщо касацiйна скарга надiйшла до суду касацiйної iнстанцiї пiсля закiнчення касацiйного розгляду справи i особа, яка подала скаргу, не була присутня пiд час касацiйного розгляду справи, суд касацiйної iнстанцiї розглядає вiдповiдну скаргу за правилами цiєї глави.

     2. У випадку вiдкриття касацiйного провадження за такою скаргою суд касацiйної iнстанцiї може зупинити дiю ранiше прийнятої ним постанови та судових рiшень, що оскаржуються.

     3. За результатами розгляду касацiйної скарги суд приймає постанову вiдповiдно до статтi 315 цього Кодексу. При цьому за наявностi пiдстав може бути скасовано ранiше прийняту постанову суду касацiйної iнстанцiї.

     4. Суд касацiйної iнстанцiї розглядає скаргу, вказану в частинi першiй цiєї статтi, в межах доводiв, якi не розглядалися пiд час касацiйного розгляду справи за касацiйною скаргою iншої особи.

     5. Суд вiдмовляє у вiдкриттi провадження за касацiйною скаргою, поданою вiдповiдно до частини першої цiєї статтi, якщо суд розглянув наведенi у нiй доводи пiд час касацiйного розгляду справи за касацiйною скаргою iншої особи.

     Стаття 306. Строк розгляду касацiйної скарги

     1. Касацiйна скарга на судовi рiшення, передбаченi пунктами 1, 4 частини першої статтi 287 цього Кодексу, має бути розглянута протягом шiстдесяти днiв, а на ухвали, передбаченi пунктами 2, 3 частини першої статтi 287 цього Кодексу, - протягом тридцяти днiв з дня постановлення ухвали про вiдкриття касацiйного провадження у справi.

     Стаття 307. Вiдмова позивача вiд позову та мирова угода сторiн

     1. У судi касацiйної iнстанцiї позивач має право вiдмовитися вiд позову, а сторони - укласти мирову угоду вiдповiдно до загальних правил про цi процесуальнi дiї незалежно вiд того, хто подав касацiйну скаргу.

     2. Якщо заява про вiдмову вiд позову чи мирова угода сторiн вiдповiдають вимогам статей 191, 192 цього Кодексу, суд визнає нечинними судовi рiшення судiв першої та апеляцiйної iнстанцiй та постановляє ухвалу про прийняття вiдмови позивача вiд позову або про затвердження мирової угоди сторiн, якою одночасно закриває провадження у справi.

     Стаття 308. Повноваження суду касацiйної iнстанцiї

     1. Суд касацiйної iнстанцiї за результатами розгляду касацiйної скарги має право:

     1) залишити судовi рiшення судiв першої iнстанцiї та апеляцiйної iнстанцiї без змiн, а скаргу без задоволення;

     2) скасувати судовi рiшення судiв першої та апеляцiйної iнстанцiй повнiстю або частково i передати справу повнiстю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою пiдсуднiстю або для продовження розгляду;

     3) скасувати судовi рiшення повнiстю або частково i ухвалити нове рiшення у вiдповiднiй частинi або змiнити рiшення, не передаючи справи на новий розгляд;

     4) скасувати постанову суду апеляцiйної iнстанцiї повнiстю або частково i залишити в силi рiшення суду першої iнстанцiї у вiдповiднiй частинi;

     5) скасувати судовi рiшення суду першої та апеляцiйної iнстанцiй повнiстю або частково i закрити провадження у справi чи залишити заяву без розгляду у вiдповiднiй частинi;

     6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судовi рiшення судiв першої та апеляцiйної iнстанцiй повнiстю або частково i закрити провадження у справi у вiдповiднiй частинi;

     7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повнiстю або частково) i прийняти одне з рiшень, зазначених в пунктах 1 - 6 частини першої цiєї статтi.

     Стаття 309. Пiдстави для залишення касацiйної скарги без задоволення, а судових рiшень - без змiн

     1. Суд касацiйної iнстанцiї залишає касацiйну скаргу без задоволення, а судовi рiшення - без змiн, якщо визнає, що рiшення ухвалено з додержанням норм матерiального i процесуального права.

     2. Не може бути скасоване правильне по сутi i законне рiшення з одних лише формальних мiркувань.

     Стаття 310. Пiдстави для повного або часткового скасування рiшень i передачi справи повнiстю або частково на новий розгляд або для продовження розгляду

     1. Судовi рiшення пiдлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо:

     1) справу розглянуто i вирiшено неповноважним складом суду;

     2) в ухваленнi судового рiшення брав участь суддя, якому було заявлено вiдвiд, i судом касацiйної iнстанцiї визнано пiдстави його вiдводу обґрунтованими;

     3) судове рiшення не пiдписано будь-яким iз суддiв або пiдписано не тими суддями, що зазначенi в судовому рiшеннi;

     4) судове рiшення ухвалено суддями, якi не входили до складу колегiї, що розглянула справу;

     5) справу розглянуто за вiдсутностi будь-кого з учасникiв справи, належним чином не повiдомлених про дату, час i мiсце судового засiдання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касацiйну скаргу такою пiдставою;

     6) судове рiшення ухвалено з порушенням правил iнстанцiйної або територiальної юрисдикцiї;

     7) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка пiдлягала розгляду за правилами загального позовного провадження;

     8) суд прийняв рiшення про права, iнтереси та (або) обов'язки осiб, що не були залученi до участi у справi.

     2. Судове рiшення, ухвалене судом з порушенням правил територiальної юрисдикцiї (пiдсудностi), пiдлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд за встановленою законом пiдсуднiстю лише у випадку, коли скаржник довiв, що не заявив у судi першої iнстанцiї про непiдсуднiсть справи з поважних причин.

     3. Пiдставою для скасування судового рiшення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, якi мають значення для правильного вирiшення справи, якщо:

     1) суд не дослiдив зiбранi у справi докази; або

     2) суд необґрунтовано вiдхилив клопотання про витребування, дослiдження або огляд доказiв, або iнше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, якi мають значення для правильного вирiшення справи; або

     3) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на пiдставi недопустимих доказiв.

     4. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляцiйної iнстанцiї, якщо порушення норм процесуального права допущенi тiльки цим судом. У всiх iнших випадках справа направляється до суду першої iнстанцiї.

     5. Висновки суду касацiйної iнстанцiї, у зв'язку з якими скасовано судовi рiшення, є обов'язковими для суду першої чи апеляцiйної iнстанцiї пiд час нового розгляду справи.

     6. Пiдставою для скасування судових рiшень суду першої та апеляцiйної iнстанцiй i направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матерiального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої iнстанцiї та (або) постанови суду апеляцiйної iнстанцiї, що перешкоджають подальшому провадженню у справi.

     Стаття 311. Пiдстави для скасування судових рiшень повнiстю або частково i ухвалення нового рiшення у вiдповiднiй частинi або змiни рiшення

     1. Пiдставами для скасування судових рiшень повнiстю або частково i ухвалення нового рiшення у вiдповiднiй частинi або змiни рiшення є неправильне застосування норм матерiального права або порушення норм процесуального права.

     2. Порушення норм процесуального права може бути пiдставою для скасування або змiни рiшення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рiшення.

     3. Неправильним застосуванням норм матерiального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не пiдлягає застосуванню, або незастосування закону, який пiдлягав застосуванню.

     4. Змiна судового рiшення може полягати в доповненнi або змiнi його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

     Стаття 312. Пiдстави для скасування постанови суду апеляцiйної iнстанцiї повнiстю або частково i залишення в силi судового рiшення суду першої iнстанцiї у вiдповiднiй частинi

     1. Суд касацiйної iнстанцiї скасовує постанову суду апеляцiйної iнстанцiї повнiстю або частково i залишає в силi судове рiшення суду першої iнстанцiї у вiдповiднiй частинi, якщо встановить, що судом апеляцiйної iнстанцiї скасовано судове рiшення, яке вiдповiдає закону.

     Стаття 313. Пiдстави для скасування рiшення повнiстю або частково iз закриттям провадження в справi або залишенням позову без розгляду у вiдповiднiй частинi

     1. Судове рiшення, яким закiнчено розгляд справи, пiдлягає скасуванню в касацiйному порядку повнiстю або частково з залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справi у вiдповiднiй частинi з пiдстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.

     2. Порушення правил юрисдикцiї господарських судiв, визначених статтями 20 - 23 цього Кодексу, є обов'язковою пiдставою для скасування рiшення незалежно вiд доводiв касацiйної скарги.

     3. Якщо суд першої або апеляцiйної iнстанцiї ухвалив законне i обґрунтоване рiшення, смерть фiзичної особи чи припинення юридичної особи - сторони в спiрних правовiдносинах, що не допускають правонаступництва, пiсля ухвалення рiшення не може бути пiдставою для застосування положення частини першої цiєї статтi.

     Стаття 314. Порядок ухвалення судових рiшень судом касацiйної iнстанцiї

     1. Суд касацiйної iнстанцiї за наслiдками розгляду касацiйної скарги ухвалює судовi рiшення у формi постанов згiдно з вимогами, встановленими статтею 34 та главою 9 роздiлу III цього Кодексу, з урахуванням особливостей, зазначених у цiй главi.

     2. Процедурнi питання, пов'язанi з рухом справи, клопотання та заяви учасникiв справи, питання про вiдкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справi, а також в iнших випадках, передбачених цим Кодексом, вирiшуються судом касацiйної iнстанцiї шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої iнстанцiї.

     3. Постанова або ухвала суду касацiйної iнстанцiї оформлюється суддею-доповiдачем (iншим суддею, якщо суддя-доповiдач не згодний з постановою/ухвалою) i пiдписується всiм складом суду, який розглядав справу, якщо iнше не передбачено цим Кодексом.

     Стаття 315. Постанова суду касацiйної iнстанцiї

     1. Постанова суду касацiйної iнстанцiї складається з:

     1) вступної частини iз зазначенням:

     а) дати i мiсця її прийняття;

     б) найменування суду касацiйної iнстанцiї, прiзвищ та iнiцiалiв суддiв i секретаря судового засiдання;

     в) найменування (iм'я) учасникiв справи i найменування (iм'я) особи, яка подала касацiйну скаргу;

     г) найменування суду першої та (або) апеляцiйної iнстанцiї, судове рiшення якого оскаржується, номера справи, дати ухвалення судового рiшення, прiзвища та iнiцiалiв суддi (суддiв);

     2) описової частини iз зазначенням:

     а) короткого змiсту позовних вимог i рiшень судiв першої та апеляцiйної iнстанцiй;

     б) короткого змiсту вимог касацiйної скарги;

     в) узагальнених доводiв особи, яка подала касацiйну скаргу;

     г) узагальненого викладу позицiї iнших учасникiв справи;

     3) мотивувальної частини iз зазначенням:

     а) мотивiв прийняття або вiдхилення кожного аргументу, викладеного в касацiйнiй скарзi та вiдзивi на касацiйну скаргу;

     б) доводiв, за якими суд касацiйної iнстанцiї погодився або не погодився з висновками суду першої та (або) апеляцiйної iнстанцiї;

     в) висновкiв за результатами розгляду касацiйної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд;

     г) дiй, що їх повиннi виконати суд першої та (або) апеляцiйної iнстанцiї у разi скасування судового рiшення i передачi справи на новий розгляд;

     4) резолютивної частини iз зазначенням:

     а) висновку суду касацiйної iнстанцiї по сутi вимог касацiйної скарги i позовних вимог;

     б) нового розподiлу судових витрат, понесених у зв'язку iз розглядом справи у судi першої iнстанцiї та апеляцiйної iнстанцiї, - у разi скасування рiшення та ухвалення нового рiшення або змiни рiшення;

     в) розподiлу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у судi касацiйної iнстанцiї;

     г) повороту виконання у разi скасування рiшень судiв за наявностi вiдповiдної заяви та пiдстав.

     2. У постановi палати, об'єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має мiститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, iз застосуванням якої не погодилася колегiя суддiв, палата, об'єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об'єднаної палати, Великої Палати.

     3. Постанова суду касацiйної iнстанцiї проголошується за правилами, встановленими статтею 240 цього Кодексу.

     Стаття 316. Обов'язковiсть вказiвок, що мiстяться у постановi суду касацiйної iнстанцiї

     1. Вказiвки, що мiстяться у постановi суду касацiйної iнстанцiї, є обов'язковими для суду першої та апеляцiйної iнстанцiй пiд час нового розгляду справи.

     2. Постанова суду касацiйної iнстанцiї не може мiстити вказiвок для суду першої або апеляцiйної iнстанцiї про достовiрнiсть чи недостовiрнiсть того чи iншого доказу, про переваги одних доказiв над iншими, про те, яка норма матерiального права повинна бути застосована i яке рiшення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

     Стаття 317. Законна сила постанови суду касацiйної iнстанцiї

     1. Постанова суду касацiйної iнстанцiї набирає законної сили з моменту її прийняття.

     2. З моменту прийняття постанови судом касацiйної iнстанцiї скасованi або визнанi нечинними рiшення, постанови та ухвали суду першої або апеляцiйної iнстанцiї втрачають законну силу та подальшому виконанню не пiдлягають.

     3. Постанова суду касацiйної iнстанцiї є остаточною i оскарженню не пiдлягає.

     Стаття 318. Вручення судових рiшень суду касацiйної iнстанцiї

     1. Судовi рiшення суду касацiйної iнстанцiї вручаються (видаються або надсилаються) в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, у десятиденний строк з дня їх ухвалення.

     2. За заявою учасника справи копiї судових рiшень суду касацiйної iнстанцiї повторно видаються судом, який розглядав таку справу як суд першої iнстанцiї.

     Стаття 319. Повернення справ

     1. Пiсля закiнчення касацiйного розгляду матерiали справи повертаються до суду першої iнстанцiї, який її розглядав, у п'ятиденний строк з дня вручення постанови учасникам справи.

Глава 3. Перегляд судових рiшень за нововиявленими або виключними обставинами

     Стаття 320. Пiдстави перегляду судових рiшень за нововиявленими або виключними обставинами

     1. Рiшення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань iнтелектуальної власностi, якими закiнчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможнiсть), якi пiдлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про вiдновлення платоспроможностi боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянутi за нововиявленими або виключними обставинами.

     2. Пiдставами для перегляду судового рiшення за нововиявленими обставинами є:

     1) iстотнi для справи обставини, що не були встановленi судом та не були i не могли бути вiдомi особi, яка звертається iз заявою, на час розгляду справи;

     2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримiнального провадження та звiльнення особи вiд кримiнальної вiдповiдальностi, що набрали законної сили, факт надання завiдомо неправильного висновку експерта, завiдомо неправдивих показань свiдка, завiдомо неправильного перекладу, фальшивостi письмових, речових чи електронних доказiв, що потягли за собою ухвалення незаконного рiшення у цiй справi;

     3) скасування судового рiшення, яке стало пiдставою для ухвалення судового рiшення, що пiдлягає перегляду.

     3. Пiдставами для перегляду судових рiшень у зв'язку з виключними обставинами є:

     1) встановлена Конституцiйним Судом України неконституцiйнiсть (конституцiйнiсть) закону, iншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирiшеннi справи, якщо рiшення суду ще не виконане;

     2) встановлення мiжнародною судовою установою, юрисдикцiя якої визнана Україною, порушення Україною мiжнародних зобов'язань при вирiшеннi цiєї справи судом;

     3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини суддi у вчиненнi злочину, внаслiдок якого було ухвалено судове рiшення.

     4. Не є пiдставою для перегляду рiшення суду за нововиявленими обставинами:

     1) переоцiнка доказiв, оцiнених судом у процесi розгляду справи;

     2) докази, якi не оцiнювалися судом, стосовно обставин, що були встановленi судом.

     5. При переглядi судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межi тих вимог, якi були предметом розгляду при ухваленнi судового рiшення, яке переглядається, розглядати iншi вимоги або iншi пiдстави позову.

     Стаття 321. Порядок i строк подання заяви про перегляд судових рiшень за нововиявленими або виключними обставинами

     1. Заяву про перегляд судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано:

     1) з пiдстави, визначеної пунктом 1 частини другої статтi 320 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днiв з дня, коли особа дiзналася або могла дiзнатися про iснування обставин, що стали пiдставою для перегляду судового рiшення;

     2) з пiдстави, визначеної пунктом 2 частини другої статтi 320 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днiв з дня, коли вирок (ухвала) у кримiнальному провадженнi набрав (набрала) законної сили;

     3) з пiдстави, визначеної пунктом 3 частини другої статтi 320 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днiв з дня набрання законної сили судовим рiшенням, яким скасовано судове рiшення, що стало пiдставою для ухвалення судового рiшення, яке пiдлягає перегляду;

     4) з пiдстави, визначеної пунктом 1 частини третьої статтi 320 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днiв з дня офiцiйного оприлюднення вiдповiдного рiшення Конституцiйного Суду України;

     5) з пiдстави, передбаченої пунктом 2 частини третьої статтi 320 цього Кодексу, може бути подана особою, на користь якої постановлено рiшення мiжнародною судовою установою, юрисдикцiя якої визнана Україною, не пiзнiше тридцяти днiв з дня, коли така особа дiзналася або могла дiзнатися про набуття цим рiшенням статусу остаточного;

     6) з пiдстави, передбаченої пунктом 3 частини третьої статтi 320 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днiв з дня, коли вирок у кримiнальному провадженнi набрав законної сили.

     2. З урахуванням приписiв частини першої цiєї статтi заява про перегляд судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подана:

     1) з пiдстави, визначеної пунктом 1 частини другої статтi 320 цього Кодексу, - не пiзнiше трьох рокiв з дня набрання таким судовим рiшенням законної сили;

     2) з пiдстав, визначених пунктами 2, 3 частини другої та частиною третьою статтi 320 цього Кодексу, - не пiзнiше десяти рокiв з дня набрання таким судовим рiшенням законної сили.

     3. Строки, визначенi в частинi другiй цiєї статтi, не можуть бути поновленi.

     4. Заява про перегляд судового рiшення суду першої iнстанцiї з пiдстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статтi 320 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рiшення.

     5. Заява про перегляд судових рiшень судiв апеляцiйної i касацiйної iнстанцiй з пiдстав, зазначених у частинi четвертiй цiєї статтi, якими змiнено або скасовано судове рiшення, подається до суду тiєї iнстанцiї, яким змiнено або ухвалено нове судове рiшення.

     6. Заява про перегляд судового рiшення з пiдстави, визначеної пунктом 2 частини третьої статтi 320 цього Кодексу, подається до Верховного Суду i розглядається у складi Великої Палати.

     Стаття 322. Форма i змiст заяви

     1. Заяви про перегляд судових рiшень за нововиявленими або виключними обставинами за формою i змiстом повиннi вiдповiдати вимогам цього Кодексу щодо оформлення позовних заяв до суду першої iнстанцiї.

     2. У заявi про перегляд судових рiшень за нововиявленими або виключними обставинами зазначаються:

     1) найменування суду, якому адресується заява, номер справи;

     2) повне найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi) (для фiзичних осiб) заявника, його мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання чи перебування (для фiзичних осiб), поштовi iндекси, iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України, реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв (для фiзичних осiб) за його наявностi або номер i серiя паспорта для фiзичних осiб - громадян України, номери засобiв зв'язку та адреси електронної пошти, за наявностi;

     3) iншi учасники справи;

     4) судове рiшення, про перегляд якого подано заяву;

     5) нововиявленi або виключнi обставини, якими обґрунтовується вимога про перегляд судового рiшення, i дата їх вiдкриття або встановлення;

     6) посилання на докази, що пiдтверджують наявнiсть нововиявлених або виключних обставин.

     3. До заяви додаються:

     1) документи, що пiдтверджують надiслання iншим учасникам справи копiї заяви та доданих до неї документiв;

     2) документ про сплату судового збору;

     3) докази, що пiдтверджують наявнiсть нововиявлених або виключних обставин;

     4) документ, який пiдтверджує повноваження представника особи, яка подає заяву, - якщо заява пiдписана таким представником;

     5) клопотання особи про витребування копiї рiшення мiжнародної судової установи, юрисдикцiя якої визнана Україною, в органу, вiдповiдального за координацiю виконання рiшень мiжнародної судової установи, якщо її немає у розпорядженнi особи, яка подала заяву, - у разi подання заяви про перегляд судового рiшення з пiдстави, передбаченої пунктом 2 частини третьої статтi 320 цього Кодексу;

     6) у разi пропуску строку на подання заяви - клопотання про його поновлення.

     За подання i розгляд заяви з пiдстави, встановленої пунктом 2 частини третьої статтi 320 цього Кодексу, судовий збiр не сплачується.

     Стаття 323. Вiдкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами

     1. Заява про перегляд судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами, що надiйшла до суду, передається суддi, колегiї суддiв, якi визначаються у порядку, встановленому статтею 32 цього Кодексу.

     2. Протягом п'яти днiв пiсля надходження заяви до суду суддя (суддя-доповiдач) перевiряє її вiдповiднiсть вимогам статтi 322 цього Кодексу i вирiшує питання про вiдкриття провадження за нововиявленими чи виключними обставинами, про що постановляє вiдповiдну ухвалу.

     3. До заяви про перегляд судового рiшення за нововиявленими чи виключними обставинами, яка не оформлена вiдповiдно до вимог, встановлених статтею 322 цього Кодексу, застосовуються правила статтi 174 цього Кодексу.

     4. Якщо в заявi мiститься клопотання особи про витребування копiї рiшення мiжнародної судової установи, юрисдикцiя якої визнана Україною, суддя (суддя-доповiдач) невiдкладно пiсля вiдкриття провадження у справi постановляє ухвалу про витребування такої копiї рiшення разом з її автентичним перекладом вiд органу, вiдповiдального за координацiю виконання рiшень мiжнародної судової установи.

     Стаття 324. Вiдмова вiд заяви про перегляд судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами та її наслiдки

     1. Особа, яка подала заяву про перегляд судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами, може вiдмовитися вiд такої заяви до початку розгляду справи у судовому засiданнi. У разi прийняття вiдмови вiд заяви суд закриває провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про що постановляє ухвалу.

     2. У разi прийняття вiдмови вiд заяви про перегляд судового рiшення за нововиявленими обставинами або виключними обставинами iншi учасники справи можуть вимагати компенсацiї особою, яка її подала, судових витрат, понесених ними пiд час перегляду судового рiшення за нововиявленими обставинами або виключними обставинами.

     3. Особа, яка вiдмовилася вiд заяви про перегляд судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами, не може повторно звертатися до суду iз такою самою заявою на тих самих пiдставах.

     Стаття 325. Порядок перегляду судових рiшень за нововиявленими або виключними обставинами

     1. Заява про перегляд судових рiшень за нововиявленими або виключними обставинами розглядається судом у судовому засiданнi протягом тридцяти днiв з дня вiдкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами.

     2. Справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у судi тiєї iнстанцiї, яка здiйснює перегляд. У судi першої iнстанцiї справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повiдомленням учасникiв справи.

     3. За результатами перегляду судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами суд може:

     1) вiдмовити в задоволеннi заяви про перегляд судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити вiдповiдне судове рiшення в силi;

     2) задовольнити заяву про перегляд судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати вiдповiдне судове рiшення та ухвалити нове рiшення чи змiнити рiшення;

     3) скасувати судове рiшення i закрити провадження у справi або залишити позов без розгляду.

     За результатами перегляду судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами Верховний Суд може також скасувати судове рiшення (судовi рiшення) повнiстю або частково i передати справу на новий розгляд до суду першої чи апеляцiйної iнстанцiї.

     4. У разi вiдмови в задоволеннi заяви про перегляд рiшення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу. У разi задоволення заяви про перегляд судового рiшення з пiдстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статтi 320 цього Кодексу, та скасування судового рiшення, що переглядається, суд:

     1) ухвалює рiшення - якщо переглядалося рiшення суду;

     2) приймає постанову - якщо переглядалася постанова суду;

     3) постановляє ухвалу - якщо переглядалася ухвала суду.

     Верховний Суд за наслiдками розгляду заяви про перегляд судового рiшення з пiдстави, визначеної пунктом 2 частини третьої статтi 320 цього Кодексу, приймає постанову.

     5. Рiшення, ухвала, постанова, прийнятi за результатами перегляду судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами, видаються або надсилаються учасникам справи у порядку, передбаченому статтею 242 цього Кодексу.

     6. З набранням законної сили новим судовим рiшенням втрачають законну силу судовi рiшення iнших судiв у цiй справi.

     7. Судове рiшення, ухвалене за результатами перегляду судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами, може бути переглянуте на загальних пiдставах.

Роздiл V
ПРОЦЕСУАЛЬНI ПИТАННЯ, ПОВ'ЯЗАНI З ВИКОНАННЯМ СУДОВИХ РIШЕНЬ У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ

     Стаття 326. Обов'язковiсть судових рiшень

     1. Судовi рiшення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всiй територiї України, а у випадках, встановлених мiжнародними договорами, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України, - i за її межами.

     2. Невиконання судового рiшення є пiдставою для вiдповiдальностi, встановленої законом.

     Стаття 327. Звернення судових рiшень до виконання

     1. Виконання судового рiшення здiйснюється на пiдставi наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої iнстанцiї.

     Накази суду викладаються в електроннiй формi з використанням Єдиної судової iнформацiйно-телекомунiкацiйної системи шляхом заповнення вiдповiдних форм процесуальних документiв, передбачених Положенням про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему, i пiдписуються електронним цифровим пiдписом суддi (в разi колегiального розгляду - електронними цифровими пiдписами всiх суддiв, що входять до складу колегiї).

     2. Пiдставою для виконання суб'єктом державної реєстрацiї юридичних осiб, фiзичних осiб - пiдприємцiв та громадських формувань судового рiшення, що набрало законної сили, є його примiрник в електроннiй формi, надiсланий суб'єкту державної реєстрацiї юридичних осiб, фiзичних осiб - пiдприємцiв та громадських формувань у порядку iнформацiйної взаємодiї мiж Єдиним державним реєстром судових рiшень та Єдиним державним реєстром юридичних осiб, фiзичних осiб - пiдприємцiв та громадських формувань, затвердженому Мiнiстерством юстицiї України спiльно з Державною судовою адмiнiстрацiєю України.

     3. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають вiдповiдати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

     4. Протягом п'яти днiв пiсля набрання судовим рiшенням законної сили виконавчий документ, зазначений в частинi третiй цiєї статтi, вноситься до Єдиного державного реєстру виконавчих документiв, а його копiя (текст), що мiстить iнформацiю про веб-адресу такого документа у Єдиному державному реєстрi виконавчих документiв, надсилається стягувачу на його офiцiйну електронну адресу, або, у разi її вiдсутностi, рекомендованим чи цiнним листом.

     5. Якщо судове рiшення прийнято на користь декiлькох позивачiв чи проти декiлькох вiдповiдачiв, або якщо виконання повинно бути проведено в рiзних мiсцях чи рiшенням передбачено вчинення кiлькох дiй, видаються декiлька наказiв, у яких зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якiй частинi необхiдно виконати судове рiшення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солiдарним.

     6. За заявою особи, на користь якої ухвалено рiшення, суд з метою забезпечення виконання рiшення суду може вжити заходи, передбаченi статтею 137 цього Кодексу.

     7. У разi вирiшення питання про: виправлення помилки у виконавчому документi; визнання виконавчого документа таким, що не пiдлягає виконанню; забезпечення виконання судового рiшення; стягнення на користь боржника безпiдставно одержаного стягувачем за виконавчим документом; поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання; вiдстрочення чи розстрочення виконання, змiну чи встановлення способу i порядку виконання; звернення стягнення на грошовi кошти, що належать третiм особам, та нерухоме майно, право власностi на яке не зареєстровано в установленому законом порядку; зупинення виконання (дiї) судового рiшення; замiну сторони виконавчого провадження - суд вносить вiдповiдну ухвалу до Єдиного державного реєстру виконавчих документiв не пiзнiше двох днiв з дня її постановлення у порядку, передбаченому частиною третьою цiєї статтi.

     8. Якщо судом вживалися заходи забезпечення позову, суд вносить до Єдиного державного реєстру виконавчих документiв наявнi у судi документи, що пiдтверджують виконання вiдповiдної ухвали суду.

     9. Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих документiв затверджується спiльним нормативно-правовим актом Мiнiстерства юстицiї України та Державної судової адмiнiстрацiї України.

     Стаття 328. Виправлення помилки у виконавчому документi та визнання його таким, що не пiдлягає виконанню

     1. Суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленнi або видачi, чи визнати виконавчий документ таким, що не пiдлягає виконанню.

     2. Суд визнає виконавчий документ таким, що не пiдлягає виконанню повнiстю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника вiдсутнiй повнiстю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровiльним виконанням боржником чи iншою особою або з iнших причин.

     3. Суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засiданнi з повiдомленням стягувача та боржника i постановляє ухвалу. Неявка стягувача i боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання.

     4. Про виправлення помилки у виконавчому документi та визнання його таким, що не пiдлягає виконанню, суд постановляє ухвалу. Якщо стягнення за таким виконавчим документом уже вiдбулося повнiстю або частково, суд одночасно з вирiшенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпiдставно одержане стягувачем за виконавчим документом.

     5. Ухвала суду за результатами розгляду заяви може бути оскаржена у порядку, встановленому цим Кодексом.

     Стаття 329. Поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання

     1. У разi пропуску строку для пред'явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

     2. Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої iнстанцiї, i розглядається в судовому засiданнi з повiдомленням учасникiв справи. Їхня неявка не є перешкодою для вирiшення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк.

     3. Про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання суд постановляє ухвалу.

     Стаття 330. Мирова угода в процесi виконання

     1. Мирова угода, укладена мiж сторонами, або заява про вiдмову стягувача вiд примусового виконання в процесi виконання рiшення подається в письмовiй формi державному або приватному виконавцевi, який не пiзнiше триденного строку передає її для затвердження до суду, який видав виконавчий документ.

     2. Питання затвердження мирової угоди у процесi виконання рiшення, задоволення заяви про вiдмову стягувача вiд примусового виконання рiшення вирiшується судом протягом десяти днiв з дня надходження до суду вiдповiдної заяви, про що постановляється ухвала.

     3. Суд має право вiдмовити у затвердженнi мирової угоди у процесi виконання рiшення з пiдстав, визначених статтею 192 цього Кодексу, а у задоволеннi заяви про вiдмову вiд примусового виконання рiшення - з пiдстав, визначених статтею 191 цього Кодексу.

     Стаття 331. Вiдстрочення або розстрочення виконання судового рiшення, змiна способу та порядку виконання судового рiшення

     1. За заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої iнстанцiї, може вiдстрочити або розстрочити виконання рiшення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змiнити спосiб або порядок його виконання.

     2. Заява про встановлення або змiну способу або порядку виконання, вiдстрочення або розстрочення виконання судового рiшення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засiданнi з повiдомленням учасникiв справи.

     3. Пiдставою для встановлення або змiни способу або порядку виконання, вiдстрочки або розстрочки виконання судового рiшення є обставини, що iстотно ускладнюють виконання рiшення або роблять його неможливим.

     4. Вирiшуючи питання про вiдстрочення чи розстрочення виконання судового рiшення, суд також враховує:

     1) ступiнь вини вiдповiдача у виникненнi спору;

     2) стосовно фiзичної особи - тяжке захворювання її самої або членiв її сiм'ї, її матерiальний стан;

     3) стихiйне лихо, iншi надзвичайнi подiї тощо.

     5. Розстрочення та вiдстрочення виконання судового рiшення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рiшення, ухвали, постанови.

     6. При вiдстроченнi або розстроченнi виконання судового рiшення суд може вжити заходiв щодо забезпечення позову.

     7. Про вiдстрочення або розстрочення виконання судового рiшення, встановлення чи змiну способу та порядку його виконання або вiдмову у вчиненнi вiдповiдних процесуальних дiй постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхiдних випадках ухвала надсилається установi банку за мiсцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

     Стаття 332. Зупинення виконання судового рiшення

     1. Суд касацiйної iнстанцiї за заявою учасника справи або за своєю iнiцiативою може зупинити виконання оскарженого рiшення суду або зупинити його дiю (якщо рiшення не передбачає примусового виконання) до закiнчення його перегляду в касацiйному порядку.

     2. Про зупинення виконання або зупинення дiї судового рiшення постановляється ухвала.

     3. Суд касацiйної iнстанцiї у постановi за результатами перегляду оскаржуваного судового рiшення вирiшує питання про поновлення його виконання (дiї).

     Стаття 333. Поворот виконання рiшення, постанови

     1. Суд апеляцiйної чи касацiйної iнстанцiї, приймаючи постанову, вирiшує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рiшення (визнавши його нечинним), вiн:

     1) закриває провадження у справi;

     2) залишає позов без розгляду;

     3) вiдмовляє в позовi повнiстю;

     4) задовольняє позовнi вимоги в меншому розмiрi.

     2. Якщо рiшення пiсля його виконання скасовано i справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рiшення, вирiшує питання про поворот виконання, якщо при новому розглядi справи вiн:

     1) закриває провадження у справi;

     2) залишає позов без розгляду;

     3) вiдмовляє в позовi повнiстю;

     4) задовольняє позовнi вимоги в меншому розмiрi.

     3. Суд вирiшує питання про поворот виконання, якщо за результатами перегляду судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами вiн:

     1) закриває провадження у справi;

     2) залишає позов без розгляду;

     3) вiдмовляє в позовi повнiстю;

     4) задовольняє позовнi вимоги в меншому розмiрi.

     4. Якщо скасовано рiшення третейського суду, боржниковi повертається все те, що з нього стягнуто на користь стягувача за вказаним рiшенням.

     5. Питання про поворот виконання рiшення суд вирiшує за наявностi вiдповiдної заяви сторони.

     6. До заяви про поворот виконання рiшення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартостi додається документ, який пiдтверджує те, що суму, стягнуту за ранiше прийнятим рiшенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем.

     7. За подання заяви про поворот виконання судовий збiр не сплачується.

     8. При вирiшеннi питання про поворот виконання судового рiшення суд може вжити заходiв щодо забезпечення позову.

     9. Якщо питання про поворот виконання рiшення не було вирiшено судом вiдповiдно до частин першої - третьої цiєї статтi, заява вiдповiдача про поворот виконання рiшення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої iнстанцiї.

     10. Заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення вiдповiдного рiшення суду апеляцiйної чи касацiйної iнстанцiї або з дня ухвалення рiшення при новому розглядi справи. Така заява розглядається у судовому засiданнi з повiдомленням стягувача та боржника у двадцятиденний строк з дня надходження заяви, проте їх неявка не перешкоджає її розгляду.

     Стаття 334. Замiна сторони виконавчого провадження

     1. У разi вибуття однiєї iз сторiн виконавчого провадження суд замiнює таку сторону її правонаступником.

     2. Заяву про замiну сторони її правонаступником може подати сторона (заiнтересована особа), державний або приватний виконавець.

     3. Суд розглядає заяву про замiну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засiданнi з повiдомленням учасникiв справи та заiнтересованих осiб.

     Неявка учасникiв справи та iнших осiб не є перешкодою для вирiшення питання про замiну сторони виконавчого провадження.

     4. Ухвала про замiну сторони виконавчого провадження надсилається (надається) учасникам справи, а також державному виконавцю, приватному виконавцю в порядку, передбаченому статтею 242 цього Кодексу.

     5. Положення цiєї статтi застосовуються також у випадку необхiдностi замiни боржника або стягувача у виконавчому листi до вiдкриття виконавчого провадження.

     Стаття 335. Визначення частки майна боржника у майнi, яким вiн володiє спiльно з iншими особами

     1. Питання про визначення частки майна боржника у майнi, яким вiн володiє спiльно з iншими особами, вирiшується судом за поданням державного чи приватного виконавця.

     2. Суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засiданнi з повiдомленням сторiн та заiнтересованих осiб. Неявка сторiн та iнших осiб не є перешкодою для вирiшення питання про визначення частки майна боржника у майнi, яким вiн володiє спiльно з iншими особами.

     Стаття 336. Звернення стягнення на грошовi кошти, що належать iншим особам, та нерухоме майно, право власностi на яке не зареєстровано в установленому порядку

     1. Суд, що розглядав справу як суд першої iнстанцiї, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошовi кошти, якi належать особi, яка має заборгованiсть перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або пiдтверджена судовим рiшенням, яке набрало законної сили.

     2. Суд вiдмовляє в задоволеннi такої заяви, якщо вона подана пiсля закiнчення строку позовної давностi для вiдповiдної вимоги боржника до такої особи, або строку на пред'явлення до виконання виконавчого документа про стягнення коштiв з такої особи на користь боржника за судовим рiшенням, що набрало законної сили.

     3. Заява розглядається судом протягом десяти днiв з дня її надходження.

     4. Суд розглядає заяву про звернення стягнення на грошовi кошти, що належать особi, яка має заборгованiсть перед боржником, в судовому засiданнi з викликом такої особи та учасникiв справи, проте їх неявка не перешкоджає розгляду справи за умови належного їх повiдомлення про дату, час i мiсце розгляду справи.

     5. За заявою стягувача суд може накласти арешт на грошовi кошти, якi перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберiганнi у банках, iнших фiнансових установах i належать особi, яка має заборгованiсть перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або пiдтверджена судовим рiшенням, яке набрало законної сили.

     Арешт накладається у межах загальної суми стягнення в порядку, встановленому цим Кодексом для накладення арешту при вжиттi заходiв забезпечення позову.

     6. Одночасно суд вирiшує питання про зустрiчне забезпечення та про заборону такiй особi вчиняти дiї щодо погашення заборгованостi перед боржником та (або) зупиняє виконання судового рiшення, згiдно з яким з такої особи на користь боржника стягуються грошовi кошти в межах загальної суми стягнення, до закiнчення розгляду питання про звернення стягнення на грошовi кошти.

     7. Про задоволення заяви про звернення стягнення на грошовi кошти, що належать особi, яка має заборгованiсть перед боржником, або про вiдмову у її задоволеннi суд постановляє ухвалу.

     8. У разi задоволення заяви судове рiшення може бути виконано шляхом звернення стягнення на грошовi кошти, що належать особi в межах заборгованостi такої особи перед боржником.

     9. Звернення стягнення на грошовi кошти, що належать особi, яка має заборгованiсть перед боржником, є пiдставою для визнання виконавчого документа, за яким боржник виступає стягувачем, таким, що не пiдлягає виконанню в розмiрi стягнутої суми.

     10. Питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власностi на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, пiд час виконання судових рiшень та рiшень iнших органiв (посадових осiб) вирiшуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

     11. Суд негайно розглядає подання державного виконавця, приватного виконавця без повiдомлення сторiн та iнших заiнтересованих осiб за участю державного виконавця, приватного виконавця.

     Стаття 337. Тимчасове обмеження у правi виїзду за межi України

     1. Тимчасове обмеження фiзичної особи - боржника у правi виїзду за межi України може бути застосоване судом як виключний захiд забезпечення виконання судового рiшення.

     2. Тимчасове обмеження фiзичної особи у правi виїзду за межi України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, iз особливостями, визначеними цiєю статтею.

     3. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у правi виїзду за межi України фiзичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рiшенням, на строк до повного виконання такого судового рiшення.

     4. Ухвала про тимчасове обмеження фiзичної особи у правi виїзду за межi України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким вiдкрито вiдповiдне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повiдомлення сторiн та iнших заiнтересованих осiб за участю державного (приватного) виконавця.

     Стаття 338. Пiдсуднiсть справ

     1. Процесуальнi питання, пов'язанi з виконанням судових рiшень, вирiшуються судом, який розглядав справу як суд першої iнстанцiї, якщо iнше не визначено цим роздiлом.

Роздiл VI
СУДОВИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ВИКОНАННЯМ СУДОВИХ РIШЕНЬ

     Стаття 339. Право на звернення iз скаргою до суду

     1. Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду iз скаргою, якщо вважають, що рiшенням, дiєю або бездiяльнiстю державного виконавця чи iншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця пiд час виконання судового рiшення, ухваленого вiдповiдно до цього Кодексу, порушено їхнi права.

     Стаття 340. Подання скарги

     1. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої iнстанцiї.

     2. Про подання скарги суд повiдомляє вiдповiдний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пiзнiше наступного дня пiсля її надходження до суду.

     Стаття 341. Строки для звернення iз скаргою

     1. Скаргу може бути подано до суду:

     а) у десятиденний строк з дня, коли особа дiзналася або повинна була дiзнатися про порушення її права;

     б) у триденний строк з дня, коли особа дiзналася або повинна була дiзнатися про порушення її права, у разi оскарження постанови про вiдкладення провадження виконавчих дiй.

     2. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

     Стаття 342. Розгляд скарги

     1. Скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засiданнi за участю стягувача, боржника i державного виконавця або iншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рiшення, дiя чи бездiяльнiсть яких оскаржуються.

     2. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або iншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, якi належним чином повiдомленi про дату, час i мiсце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

     3. Якщо суд встановить, що особа, рiшення, дiя чи бездiяльнiсть якої оскаржуються, звiльнена з посади (не здiйснює вiдповiдну дiяльнiсть), вiн залучає до участi у справi посадову особу, до компетенцiї якої належить вирiшення питання про усунення порушення права заявника.

     Стаття 343. Судове рiшення за скаргою

     1. За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

     2. У разi встановлення обґрунтованостi скарги суд визнає оскаржуванi рiшення, дiї чи бездiяльнiсть неправомiрними i зобов'язує державного виконавця або iншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

     3. Якщо оскаржуванi рiшення, дiї чи бездiяльнiсть були прийнятi або вчиненi вiдповiдно до закону, в межах повноважень державного виконавця або iншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця i право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про вiдмову в задоволеннi скарги.

     Стаття 344. Розподiл витрат, пов'язаних з розглядом скарги

     1. Судовi витрати, пов'язанi з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рiшення про вiдмову в задоволеннi його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

     Стаття 345. Виконання ухвали суду

     1. Про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, вiдповiдний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повiдомляють суд i заявника не пiзнiше нiж у десятиденний строк з дня її одержання.

Роздiл VII
ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО ОСКАРЖЕННЯ РIШЕНЬ ТРЕТЕЙСЬКИХ СУДIВ ТА ПРО ВИДАЧУ НАКАЗIВ НА ПРИМУСОВЕ ВИКОНАННЯ РIШЕНЬ ТРЕТЕЙСЬКИХ СУДIВ

Глава 1. Оскарження рiшення третейського суду

     Стаття 346. Порядок оскарження рiшення третейського суду

     1. Сторони, третi особи, а також особи, якi не брали участi у справi, у разi якщо третейський суд вирiшив питання про їхнi права та (або) обов'язки, мають право звернутися до суду iз заявою про скасування рiшення третейського суду.

     2. Заява про скасування рiшення третейського суду подається до апеляцiйного господарського суду за мiсцем розгляду справи третейським судом стороною, третьою особою протягом дев'яноста днiв з дня ухвалення рiшення третейським судом, а особою, яка не брала участi у справi, у разi якщо третейський суд вирiшив питання про її права та (або) обов'язки, - протягом дев'яноста днiв з дня, коли вона дiзналася або повинна була дiзнатися про ухвалення рiшення третейського суду.

     3. Заява, подана пiсля закiнчення строку, встановленого частиною другою цiєї статтi, повертається. Суд за клопотанням заявника може поновити пропущений строк на подання заяви про скасування рiшення третейського суду, якщо визнає причини його пропуску поважними.

     4. Суд постановляє ухвалу про вiдмову у вiдкриттi провадження у справi з пiдстав, передбачених пунктами 1 - 3 i 6 частини першої статтi 175 цього Кодексу, а також у разi якщо рiшення третейського суду оскаржено з пiдстав, не передбачених законом.

     Стаття 347. Форма i змiст заяви про скасування рiшення третейського суду

     1. Заява про скасування рiшення третейського суду подається у письмовiй формi i пiдписується особою, яка його оскаржує, чи її представником.

     2. У заявi мають бути зазначенi:

     1) найменування господарського суду, до якого подається заява;

     2) повне найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi) (для фiзичних осiб) заявника, його мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання чи перебування (для фiзичних осiб), поштовий iндекс, iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України, реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв заявника (для фiзичних осiб) за його наявностi або номер i серiя паспорта заявника для фiзичних осiб - громадян України, номери засобiв зв'язку, офiцiйнi електроннi адреси та адреси електронної пошти, якщо такi є та вiдомi заявнику;

     3) прiзвища, iмена та по батьковi (для фiзичних осiб), повне найменування (для юридичних осiб) учасникiв третейського розгляду, їх мiсце проживання (перебування) або мiсцезнаходження;

     4) найменування та склад третейського суду, який прийняв рiшення;

     5) вiдомостi про рiшення третейського суду, яке оскаржується, а саме: номер справи, дата i мiсце ухвалення рiшення, предмет спору, змiст резолютивної частини рiшення;

     6) дата отримання особою, яка звертається iз заявою, рiшення третейського суду, яке оскаржується;

     7) пiдстава для оскарження i скасування рiшення третейського суду;

     8) змiст вимоги особи, яка подає заяву;

     9) перелiк документiв та iнших матерiалiв, що додаються до заяви.

     3. У заявi можуть бути зазначенi й iншi вiдомостi, якщо вони мають значення для розгляду цiєї заяви (номери засобiв зв'язку, факсiв, адреса електронної пошти сторiн та третейського суду тощо).

     4. До заяви про скасування рiшення третейського суду додаються:

     1) оригiнал рiшення третейського суду або належним чином завiрена його копiя. Копiя рiшення постiйно дiючого третейського суду завiряється головою постiйно дiючого третейського суду, а копiя рiшення третейського суду для вирiшення конкретного спору має бути нотарiально завiрена;

     2) оригiнал третейської угоди або належним чином завiрена її копiя;

     3) документи, якi поданi на обґрунтування пiдстав для скасування рiшення третейського суду;

     4) документ, що пiдтверджує сплату судового збору;

     5) довiренiсть або iнший документ, що посвiдчує повноваження представника;

     6) докази направлення копiй заяви про скасування рiшення третейського суду та доданих до неї документiв (матерiалiв) учасникам судового розгляду.

     5. До заяви про скасування рiшення третейського суду, яка подана без додержання вимог, визначених у цiй статтi, застосовуються правила статтi 174 цього Кодексу.

     6. У випадку подання заяви про скасування рiшення третейського суду в електроннiй формi, документи, зазначенi в пунктах 1, 2 частини четвертої цiєї статтi, можуть подаватися у копiях, проте заявник повинен надати такi документи до суду до початку судового розгляду вказаної заяви. У разi неподання вказаних документiв заява повертається, про що судом постановляється вiдповiдна ухвала.

     Стаття 348. Пiдготовка справи до розгляду

     1. Суд до початку розгляду справи за клопотанням будь-кого з учасникiв судового розгляду може витребувати матерiали справи третейського розгляду, рiшення в якiй оскаржується, а також докази у порядку, встановленому цим Кодексом. Справа направляється до суду протягом п'яти днiв з дня надходження такої вимоги.

     Стаття 349. Судовий розгляд справи

     1. Справа про оскарження рiшення третейського суду розглядається суддею одноособово протягом тридцяти днiв з дня надходження до господарського суду заяви про скасування рiшення третейського суду.

     2. Про дату, час i мiсце розгляду справи повiдомляються учасники справи. Неявка осiб, належним чином повiдомлених про дату, час i мiсце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

     3. При розглядi справи в судовому засiданнi суд встановлює наявнiсть або вiдсутнiсть пiдстав для скасування рiшення третейського суду.

     4. Суд не обмежений доводами заяви про скасування рiшення третейського суду, якщо пiд час розгляду справи буде встановлено пiдстави для скасування рiшення третейського суду, визначенi статтею 350 цього Кодексу.

     5. Справа розглядається господарським судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої iнстанцiї у порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цим роздiлом.

     6. За наслiдками розгляду заяви про скасування рiшення третейського суду господарський суд має право:

     1) постановити ухвалу про вiдмову у задоволеннi заяви i залишення рiшення третейського суду без змiн;

     2) постановити ухвалу про повне або часткове скасування рiшення третейського суду.

     7. Пiсля розгляду судом заяви про скасування рiшення третейського суду справа пiдлягає поверненню до третейського суду, якщо господарський суд витребував справу з третейського суду.

     8. До постановлення ухвали за наслiдками розгляду заяви про скасування рiшення третейського суду будь-яка сторона має право в установленi законом порядку та строки звернутися до цього самого суду iз заявою про видачу наказу на примусове виконання цього самого рiшення та просити розглянути її спiльно iз заявою про скасування цього рiшення в одному провадженнi.

     До заяви про надання дозволу на виконання рiшення застосовуються загальнi вимоги, передбаченi статтями 352, 353 цього Кодексу.

     Про спiльний розгляд таких заяв та об'єднання їх в одне провадження суд постановляє ухвалу в день надходження до суду заяви про видачу наказу на примусове виконання рiшення третейського суду, а якщо це неможливо - не пiзнiше наступного дня.

     Стаття 350. Пiдстави для скасування рiшення третейського суду

     1. Рiшення третейського суду може бути скасовано лише у випадках, передбачених цiєю статтею.

     2. Рiшення третейського суду може бути скасовано у разi, якщо:

     1) справа, у якiй прийнято рiшення третейського суду, не пiдвiдомча третейському суду вiдповiдно до закону;

     2) рiшення третейського суду прийнято у спорi, не передбаченому третейською угодою, або цим рiшенням вирiшенi питання, якi виходять за межi третейської угоди. Якщо рiшенням третейського суду вирiшенi питання, якi виходять за межi третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рiшення, що стосується питань, якi виходять за межi третейської угоди;

     3) третейську угоду визнано судом недiйсною;

     4) склад третейського суду, яким прийнято рiшення, не вiдповiдав вимогам закону;

     5) третейський суд вирiшив питання про права та обов'язки осiб, якi не брали участi у справi.

     3. Скасування господарським судом рiшення третейського суду не позбавляє сторони права повторно звернутися до третейського суду, крiм випадкiв, передбачених законом.

     Стаття 351. Ухвала суду у справi про оскарження рiшення третейського суду

     1. За наслiдками розгляду справи про оскарження рiшення третейського суду господарський суд постановляє ухвалу за правилами, встановленими цим Кодексом для ухвалення рiшення.

     2. В ухвалi господарського суду мають бути також зазначенi:

     1) вiдомостi про рiшення третейського суду, що оскаржується, мiсце його ухвалення;

     2) найменування i склад третейського суду, що прийняв рiшення, яке оскаржується;

     3) прiзвища, iмена та по батьковi (найменування) сторiн третейського спору;

     4) вказiвка про скасування рiшення третейського суду повнiстю або частково чи про вiдмову в задоволеннi вимог заявника повнiстю або частково.

     3. Ухвала господарського суду про скасування рiшення третейського суду або про вiдмову в його скасуваннi може бути оскаржена в апеляцiйному порядку, встановленому для оскарження рiшення суду першої iнстанцiї.

     4. Ухвала суду за наслiдками розгляду заяви про скасування рiшення третейського суду, якщо вона не була оскаржена в апеляцiйному порядку, набирає законної сили пiсля закiнчення строку на апеляцiйне оскарження.

     5. У разi подання апеляцiйної скарги ухвала суду набирає законної сили пiсля розгляду справи судом апеляцiйної iнстанцiї.

Глава 2. Видача наказу на примусове виконання рiшення третейського суду

     Стаття 352. Порядок видачi наказу на примусове виконання рiшення третейського суду

     1. Питання видачi наказу на примусове виконання рiшення третейського суду розглядається судом за заявою особи, на користь якої прийнято рiшення третейського суду.

     2. Заява про видачу наказу на примусове виконання рiшення третейського суду подається до апеляцiйного господарського суду за мiсцем проведення третейського розгляду протягом трьох рокiв з дня ухвалення рiшення третейським судом.

     3. Заява, подана пiсля закiнчення строку, встановленого частиною другою цiєї статтi, повертається без розгляду. Суд за клопотанням заявника може поновити пропущений строк на подання заяви про видачу наказу на примусове виконання рiшення третейського суду, якщо визнає причини його пропуску поважними.

     Стаття 353. Форма i змiст заяви про видачу наказу на примусове виконання рiшення третейського суду

     1. Заява про видачу наказу на примусове виконання рiшення третейського суду подається у письмовiй формi i має бути пiдписана особою, на користь якої прийнято рiшення третейського суду, чи її представником.

     2. У заявi про видачу наказу на примусове виконання рiшення третейського суду мають бути зазначенi:

     1) найменування господарського суду, до якого подається заява;

     2) найменування i склад третейського суду, який прийняв рiшення, за яким має бути виданий наказ;

     3) повне найменування (для юридичних осiб) або iмена (прiзвище, iм'я та по батьковi) (для фiзичних осiб) учасникiв третейського розгляду, їх мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання чи перебування (для фiзичних осiб), поштовий iндекс, iдентифiкацiйний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України - учасникiв третейського розгляду, реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв учасникiв третейського розгляду (для фiзичних осiб) за його наявностi або номер i серiя паспорта учасникiв третейського розгляду для фiзичних осiб - громадян України, вiдомi номери засобiв зв'язку, офiцiйнi електроннi адреси та адреси електронної пошти;

     4) дата i мiсце ухвалення рiшення третейським судом;

     5) дата отримання рiшення третейського суду особою, яка звернулася iз заявою;

     6) вимога заявника про видачу наказу на примусове виконання рiшення третейського суду.

     3. У заявi можуть бути зазначенi й iншi вiдомостi, якщо вони мають значення для розгляду цiєї заяви (номери засобiв зв'язку, адреса електронної пошти сторiн та третейського суду тощо).

     4. До заяви про видачу наказу на примусове виконання рiшення третейського суду додаються:

     1) оригiнал рiшення третейського суду або належним чином завiрена його копiя. Копiя рiшення постiйно дiючого третейського суду завiряється головою постiйно дiючого третейського суду, а копiя рiшення третейського суду для вирiшення конкретного спору має бути нотарiально завiрена;

     2) оригiнал третейської угоди або належним чином завiрена її копiя;

     3) документ, що пiдтверджує сплату судового збору;

     4) докази направлення копiї заяви про видачу наказу на примусове виконання рiшення третейського суду учасникам третейського розгляду;

     5) довiренiсть або iнший документ, що пiдтверджує повноваження особи на пiдписання заяви.

     5. До заяви про видачу наказу на примусове виконання рiшення третейського суду, поданої без додержання вимог, визначених у цiй статтi, а також у разi несплати суми судового збору застосовуються положення статтi 174 цього Кодексу.

     6. У випадку подання заяви про видачу наказу на примусове виконання рiшення третейського суду в електроннiй формi документи, зазначенi в пунктах 1, 2 частини четвертої цiєї статтi, можуть подаватися в копiях, проте заявник повинен надати такi документи до суду до початку судового розгляду вказаної заяви. У разi неподання вказаних документiв заява повертається без розгляду, про що судом постановляється вiдповiдна ухвала.

     Стаття 354. Порядок розгляду заяви про видачу наказу на примусове виконання рiшення третейського суду

     1. Заява про видачу наказу на примусове виконання рiшення третейського суду розглядається суддею одноособово протягом п'ятнадцяти днiв з дня її надходження до суду в судовому засiданнi з повiдомленням сторiн. Неявка сторiн чи однiєї iз сторiн, належним чином повiдомлених про дату, час i мiсце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду заяви.

     2. При розглядi заяви про видачу наказу на примусове виконання рiшення третейського суду за клопотанням однiєї iз сторiн господарський суд витребовує справу з постiйно дiючого третейського суду, в якому вона зберiгається. Справа має бути направлена до господарського суду протягом п'яти днiв вiд дня надходження вимоги. У такому разi строк розгляду заяви про видачу наказу на примусове виконання рiшення третейського суду продовжується до тридцяти днiв з дня її надходження до суду.

     3. При розглядi справи в судовому засiданнi господарський суд встановлює наявнiсть чи вiдсутнiсть пiдстав для вiдмови у видачi наказу на примусове виконання рiшення третейського суду, передбачених статтею 355 цього Кодексу.

     4. Якщо до господарського суду надiйшла заява про видачу наказу на примусове виконання рiшення третейського суду, а в його провадженнi чи в провадженнi iншого суду є заява про оскарження i скасування цього рiшення третейського суду, господарський суд на пiдставi статтi 227 цього Кодексу зупиняє провадження по заявi про видачу наказу до набрання законної сили ухвалою суду, якою задоволено або вiдмовлено в задоволеннi заяви про скасування оскарженого рiшення третейського суду.

     5. До постановлення ухвали по сутi поданої заяви про видачу наказу на примусове виконання рiшення третейського суду будь-яка сторона арбiтражного розгляду в установленi законом порядку та строки має право звернутися до суду iз заявою про скасування цього ж рiшення та просити розглянути його спiльно iз заявою про надання дозволу на виконання цього рiшення в одному провадженнi.

     Про спiльний розгляд заяви про видачу наказу на примусове виконання рiшення третейського суду i заяви про його скасування та об'єднання їх в одне провадження суд постановляє ухвалу в день надходження до суду заяви про скасування рiшення третейського суду, а якщо це не можливо - не пiзнiше наступного дня.

     До заяви про скасування рiшення третейського суду застосовуються загальнi положення, передбаченi статтями 346, 347 цього Кодексу.

     Стаття 355. Пiдстави для вiдмови у видачi наказу на примусове виконання рiшення третейського суду

     1. Суд вiдмовляє у видачi наказу на примусове виконання рiшення третейського суду, якщо:

     1) на день ухвалення рiшення за заявою про видачу наказу рiшення третейського суду скасовано судом;

     2) справа, у якiй прийнято рiшення третейського суду, не пiдвiдомча третейському суду вiдповiдно до закону;

     3) пропущено встановлений строк для звернення за видачею наказу, а причини його пропуску не визнанi господарським судом поважними;

     4) рiшення третейського суду прийнято у спорi, не передбаченому третейською угодою, або цим рiшенням вирiшенi питання, якi виходять за межi третейської угоди. Якщо рiшенням третейського суду вирiшенi питання, якi виходять за межi третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рiшення, що стосується питань, якi виходять за межi третейської угоди;

     5) третейська угода визнана недiйсною;

     6) склад третейського суду, яким прийнято рiшення, не вiдповiдав вимогам закону;

     7) рiшення третейського суду мiстить способи захисту прав та охоронюваних iнтересiв, не передбаченi законом;

     8) постiйно дiючий третейський суд не надав на вимогу господарського суду вiдповiдну справу;

     9) третейський суд вирiшив питання про права та обов'язки осiб, якi не брали участi у справi.

     Стаття 356. Ухвала господарського суду про видачу наказу на примусове виконання рiшення третейського суду або про вiдмову у його видачi

     1. За результатами розгляду заяви про видачу наказу на примусове виконання рiшення третейського суду господарський суд постановляє ухвалу про видачу наказу або про вiдмову у видачi наказу на примусове виконання рiшення третейського суду за правилами, передбаченими цим Кодексом для ухвалення рiшення.

     2. В ухвалi господарського суду мають бути також зазначенi:

     1) найменування i склад третейського суду, який прийняв рiшення;

     2) прiзвища, iмена та по батьковi (найменування) сторiн третейського спору;

     3) данi про рiшення третейського суду, за яким заявник просить видати наказ;

     4) вказiвка про видачу наказу або про вiдмову у його видачi.

     3. Ухвала господарського суду про видачу або вiдмову у видачi наказу може бути оскаржена сторонами в апеляцiйному порядку, встановленому для оскарження рiшення суду першої iнстанцiї.

     4. Пiсля набрання законної сили ухвалою про вiдмову у видачi наказу спiр мiж сторонами може бути вирiшений господарським судом у загальному порядку.

     5. Ухвала суду за наслiдками розгляду заяви про видачу наказу на примусове виконання рiшення третейського суду, якщо вона не була оскаржена в апеляцiйному порядку, набирає законної сили пiсля закiнчення строку на апеляцiйне оскарження.

     6. У разi подання апеляцiйної скарги ухвала суду набирає законної сили пiсля розгляду справи судом апеляцiйної iнстанцiї.

     7. Ухвала про видачу наказу на примусове виконання рiшення третейського суду вручається сторонам у порядку, передбаченому статтею 242 цього Кодексу.

     8. Наказ вноситься до Єдиного державного реєстру виконавчих документiв не пiзнiше наступного дня з дня його видання в порядку, встановленому Положенням про Єдиний державний реєстр виконавчих документiв.

     9. Пiсля розгляду господарським судом заяви про видачу наказу на примусове виконання рiшення третейського суду справа пiдлягає поверненню до постiйно дiючого третейського суду.

Роздiл VIII
ВIДНОВЛЕННЯ ГОСПОДАРСЬКИМ СУДОМ ВТРАЧЕНОГО СУДОВОГО ПРОВАДЖЕННЯ

     Стаття 357. Порядок вiдновлення втраченого судового провадження в господарськiй справi

     1. Вiдновлення втраченого повнiстю або частково судового провадження в справi, закiнченiй ухваленням рiшення або у якiй провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом.

     Стаття 358. Особи, якi мають право звертатися до суду iз заявою про вiдновлення втраченого судового провадження

     1. Втрачене судове провадження у справi може бути вiдновлене за заявою учасника справи або за iнiцiативою суду.

     Стаття 359. Подання заяви про вiдновлення втраченого судового провадження

     1. Заява про вiдновлення повнiстю або частково втраченого судового провадження подається в письмовiй формi до суду, який розглядав справу як суд першої iнстанцiї.

     Стаття 360. Форма i змiст заяви про вiдновлення втраченого судового провадження

     1. Заява про вiдновлення втраченого судового провадження подається до суду в письмовiй формi.

     2. У заявi повинно бути зазначено:

     1) про вiдновлення якого судового провадження або якої його частини просить заявник;

     2) якi особи брали участь у справi i в якому процесуальному статусi, їх найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, iм'я та по батьковi за його наявностi для фiзичних осiб), їх мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання (для фiзичних осiб); iдентифiкацiйнi коди юридичної особи в Єдиному державному реєстрi пiдприємств i органiзацiй України або реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв (для фiзичних осiб) за його наявностi або номер i серiя паспорта для фiзичних осiб - громадян України, якщо вiдповiднi данi вiдомi заявниковi;

     3) номери засобiв зв'язку учасникiв судового процесу (телефон, факс, засоби електронного зв'язку, офiцiйна електронна адреса тощо), якщо вони вiдомi заявниковi;

     4) наявнi у заявника вiдомостi про обставини втрати судового провадження, мiсцезнаходження копiй матерiалiв провадження або даних стосовно таких копiй;

     5) документи, вiдновлення яких заявник вважає за необхiдне, i з якою метою.

     3. До заяви про вiдновлення втраченого судового провадження додаються документи або їх копiї, навiть якщо вони не посвiдченi в установленому порядку, що збереглися в заявника або у справi, копiї заяви вiдповiдно до кiлькостi учасникiв справи, а у разi необхiдностi - клопотання про поновлення строку на подання заяви про вiдновлення втраченого судового провадження.

     4. Заява про вiдновлення втраченого судового провадження може бути подана до суду незалежно вiд строку зберiгання судового провадження, крiм випадку, передбаченого частиною п'ятою цiєї статтi.

     5. Заява про вiдновлення втраченого судового провадження для виконання судового рiшення може бути подана до закiнчення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання. Суд може поновити зазначений строк, якщо за клопотанням заявника визнає причини його пропуску поважними.

     Стаття 361. Наслiдки недодержання вимог до змiсту заяви, залишення заяви без розгляду чи вiдмова у вiдкриттi провадження за заявою

     1. У разi невiдповiдностi заяви про вiдновлення втраченого судового провадження вимогам, встановленим статтею 360 цього Кодексу, застосовуються правила статтi 174 цього Кодексу.

     2. Якщо мета звернення до суду, зазначена заявником, не пов'язана iз захистом його прав та iнтересiв, або заявник вiдкликав заяву про вiдновлення втраченого судового провадження, суд своєю ухвалою повертає заяву або залишає її без розгляду, якщо провадження було вiдкрито.

     3. Повернення заяви або залишення її без розгляду з пiдстав, зазначених у частинах першiй та другiй цiєї статтi, не перешкоджає повторному зверненню до суду iз заявою про вiдновлення втраченого судового провадження.

     4. Суд вiдмовляє у вiдкриттi провадження за заявою про вiдновлення втраченого судового провадження:

     1) у випадку подання заяви про вiдновлення судового провадження, втраченого до закiнчення судового розгляду;

     2) якщо заява подана пiсля закiнчення строку, встановленого частиною п'ятою статтi 360 цього Кодексу, i суд вiдхилив клопотання про його поновлення.

     5. У випадку, визначеному пунктом 1 частини четвертої цiєї статтi, суд роз'яснює заявнику право звернутися до суду з новим позовом в установленому цим Кодексом порядку. В ухвалi суду про вiдкриття провадження в новiй справi у зв'язку з втратою незакiнченого провадження обов'язково має бути зазначено про цю обставину.

     Стаття 362. Розгляд заяви про вiдновлення втраченого судового провадження

     1. При розглядi заяви про вiдновлення втраченого судового провадження суд бере до уваги:

     а) частину справи, яка збереглася (окремi томи, жетони, матерiали з архiву суду тощо);

     б) документи, надiсланi (виданi) судом учасникам судового процесу та iншим особам до втрати справи, копiї таких документiв;

     в) матерiали виконавчого провадження, якщо воно здiйснювалося за результатами розгляду справи;

     г) будь-якi iншi документи i матерiали, поданi учасниками судового процесу, за умови, що такi документи i матерiали є достатнiми для вiдновлення справи;

     ґ) вiдомостi Єдиного державного реєстру судових рiшень;

     д) данi, що мiстяться в Єдинiй судовiй iнформацiйно-телекомунiкацiйнiй системi;

     е) будь-якi iншi вiдомостi, документи тощо, отриманi у законний спосiб з iнших офiцiйних джерел.

     2. Суд може допитати як свiдкiв осiб, якi були присутнiми пiд час вчинення процесуальних дiй, учасникiв справи (їх представникiв), а в необхiдних випадках - осiб, якi входили до складу суду, що розглядав справу, з якої втрачено провадження, а також осiб, якi виконували судове рiшення, та вчиняти iншi процесуальнi дiї, передбаченi цим Кодексом, з метою вiдновлення втраченого судового провадження.

     3. Розгляд заяви про вiдновлення втраченого судового провадження здiйснюється за правилами спрощеного позовного провадження з повiдомленням учасникiв справи з урахуванням особливостей, передбачених цим роздiлом, протягом тридцяти днiв з дня надходження заяви до суду.

     Стаття 363. Ухвала суду за наслiдками розгляду заяви про вiдновлення втраченого судового провадження

     1. На пiдставi зiбраних i перевiрених матерiалiв суд постановляє ухвалу про вiдновлення втраченого судового провадження повнiстю або в частинi, яку, на його думку, необхiдно вiдновити.

     2. В ухвалi суду про вiдновлення втраченого судового провадження зазначається, на пiдставi яких конкретно даних, поданих до суду i дослiджених у судовому засiданнi, суд вважає установленим змiст вiдновленого судового рiшення, наводяться висновки суду про доведенiсть того, якi докази дослiджувалися судом i якi процесуальнi дiї вчинялися з втраченого судового провадження.

     3. У разi недостатностi зiбраних матерiалiв для точного вiдновлення втраченого судового провадження суд вiдмовляє у вiдновленнi втраченого судового провадження i роз'яснює учасникам справи право на повторне звернення з такою самою заявою за наявностi необхiдних документiв.

     Стаття 364. Звiльнення заявника вiд судових витрат

     1. У справi про вiдновлення втраченого судового провадження заявник звiльняється вiд сплати судових витрат. У разi подання завiдомо неправдивої заяви судовi витрати, понесенi iншими учасниками справи, вiдшкодовуються заявником у повному обсязi, про що суд постановляє ухвалу.

Роздiл IX
ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ЗА УЧАСТЮ IНОЗЕМНИХ ОСIБ

     Стаття 365. Процесуальнi права та обов'язки iноземних осiб

     1. Iноземнi особи мають такi самi процесуальнi права та обов'язки, що i громадяни України та юридичнi особи, створенi за законодавством України, крiм виняткiв, встановлених законом або мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України.

     Стаття 366. Пiдсуднiсть судам справ за участю iноземних осiб

     1. Пiдсуднiсть справ за участю iноземних осiб визначається цим Кодексом, законом або мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України.

     Стаття 367. Звернення господарських судiв iз судовим дорученням до iноземного суду або iншого компетентного органу iноземної держави

     1. У разi якщо в процесi розгляду справи господарському суду необхiдно вручити документи, отримати докази, провести окремi процесуальнi дiї на територiї iншої держави, господарський суд може звернутися з вiдповiдним судовим дорученням до iноземного суду або iншого компетентного органу iноземної держави (далi - iноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України.

     2. Судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України, а якщо мiжнародний договiр не укладено - Мiнiстерству юстицiї України, яке надсилає доручення Мiнiстерству закордонних справ України для передачi дипломатичними каналами.

     Стаття 368. Змiст i форма судового доручення про надання правової допомоги

     1. Змiст i форма судового доручення про надання правової допомоги повиннi вiдповiдати вимогам мiжнародного договору, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України, а якщо його не укладено - вимогам частин другої - четвертої цiєї статтi.

     2. У судовому дорученнi про надання правової допомоги зазначаються:

     1) назва суду, що розглядає справу;

     2) за наявностi мiжнародного договору, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України, учасниками якого є Україна i держава, до якої звернено доручення, - посилання на його положення;

     3) найменування справи, що розглядається;

     4) прiзвище, iм'я, по батьковi та рiк народження фiзичної особи або найменування юридичної особи, вiдомостi про її мiсце проживання (перебування) або мiсцезнаходження та iншi данi, необхiднi для виконання доручення;

     5) процесуальне становище осiб, стосовно яких необхiдно вчинити процесуальнi дiї;

     6) чiткий перелiк процесуальних дiй, що належить вчинити;

     7) iншi данi, якщо це передбачено вiдповiдним мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України, або цього вимагає iноземний суд, який виконуватиме доручення.

     3. Судове доручення про надання правової допомоги оформлюється українською мовою. До судового доручення додається засвiдчений переклад офiцiйною мовою вiдповiдної держави, якщо iнше не встановлено мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України.

     4. Судове доручення про надання правової допомоги, процесуальнi та iншi документи, що додано до нього, засвiдчуються пiдписом суддi, який складає доручення, та скрiплюються гербовою печаткою.

     Стаття 369. Виконання в Українi судових доручень iноземних судiв

     1. Суд виконує доручення iноземних судiв щодо надання правової допомоги - вручення викликiв до суду чи iнших документiв, допит сторiн чи свiдкiв, проведення експертизи чи огляду на мiсцi, вчинення iнших процесуальних дiй, переданi їм у порядку, встановленому мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України, а якщо його не укладено, - дипломатичними каналами.

     2. Судове доручення не приймається до виконання, якщо воно:

     1) може призвести до порушення суверенiтету України або створити загрозу її нацiональнiй безпецi;

     2) не належить до юрисдикцiї цього суду;

     3) суперечить закону або мiжнародному договору, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України.

     3. Виконання судового доручення здiйснюється вiдповiдно до цього Кодексу. На прохання iноземного суду процесуальнi дiї можуть вчинятися пiд час виконання судового доручення iз застосуванням права iншої держави, якщо таке застосування не суперечить законам України.

     4. У разi надходження вiд iноземного суду прохання щодо особистої присутностi його уповноважених представникiв чи учасникiв судового розгляду пiд час виконання судового доручення суд, який його виконує, вирiшує питання про надання згоди на таку участь.

     5. Виконання судового доручення пiдтверджується протоколом судового засiдання, iншими документами, складеними чи отриманими в ходi виконання доручення, якi засвiдчуються пiдписом суддi та скрiплюються гербовою печаткою.

     6. У разi неможливостi виконання судового доручення суд у порядку, встановленому мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України, а якщо мiжнародний договiр не укладено - дипломатичними каналами повертає це доручення iноземного суду без виконання iз зазначенням причин та подає вiдповiднi документи, що це пiдтверджують.

     Стаття 370. Виконання доручення iноземного суду про вручення виклику до суду чи iнших документiв

     1. Доручення iноземного суду про вручення виклику до суду чи iнших документiв виконується у судовому засiданнi або уповноваженим працiвником суду за мiсцем проживання (перебування, мiсцем роботи) фiзичної особи чи мiсцезнаходженням юридичної особи.

     2. Виклик до суду чи iншi документи, що пiдлягають врученню за дорученням iноземного суду, вручаються особисто фiзичнiй особi чи її представниковi або представниковi юридичної особи пiд розписку.

     3. У виклику до суду, який направляється з метою виконання доручення iноземного суду про вручення документiв згiдно iз частинами п'ятою i шостою цiєї статтi, зазначається iнформацiя про наслiдки вiдмови вiд отримання документiв та неявки до суду для отримання документiв.

     4. У разi якщо особа, якiй необхiдно вручити виклик до суду чи iншi документи за дорученням iноземного суду, перебуває пiд вартою або вiдбуває такий вид покарання, як довiчне позбавлення волi, позбавлення волi на певний строк, тримання у дисциплiнарному батальйонi вiйськовослужбовцiв, обмеження волi, арешт, суд надсилає документи, що пiдлягають врученню за дорученням iноземного суду, до адмiнiстрацiї мiсця тримання особи, яка здiйснює їх вручення пiд розписку та негайно надсилає розписку i письмовi пояснення цiєї особи до суду.

     5. У разi вiдмови особи отримати виклик до суду чи iншi документи, що пiдлягають врученню за дорученням iноземного суду, суддя, уповноважений працiвник суду, представник адмiнiстрацiї мiсця тримання особи робить вiдповiдну позначку на документах, що пiдлягають врученню. У такому разi документи, що пiдлягають врученню за дорученням iноземного суду, вважаються врученими.

     6. У разi неявки до суду без поважних причин особи, яку належним чином повiдомлено про день, час та мiсце судового засiдання, якiй мають бути врученi виклик до суду чи iншi документи за дорученням iноземного суду, такi документи вважаються врученими.

     7. Доручення iноземного суду про вручення виклику до суду чи iнших документiв вважається виконаним у день, коли особа або її представник отримали такi документи чи вiдмовилися вiд їх отримання або якщо така особа чи її представник, яких належним чином повiдомлено про день, час та мiсце судового засiдання, на якому має бути вручено виклик до суду чи iншi документи, без поважних причин не з'явилися до суду - у день такого судового засiдання.

     8. Виконання доручення iноземного суду про вручення виклику до суду чи iнших документiв пiдтверджується протоколом судового засiдання, у якому зазначаються заяви чи повiдомлення, зробленi особами у зв'язку з отриманням документiв, а також пiдтвердженням про повiдомлення особи про необхiднiсть явки до суду для отримання документiв та iншими документами, складеними чи отриманими в ходi виконання доручення, якi засвiдчуються пiдписом суддi та скрiплюються гербовою печаткою.

     Стаття 371. Виконання судових доручень закордонними дипломатичними установами України

     1. Судове доручення про вручення документiв громадянину України, який проживає на територiї iноземної держави, може бути виконано працiвниками дипломатичного представництва чи консульської установи України у вiдповiднiй державi. Такi документи особа отримує добровiльно. Вручення документа здiйснюється пiд розписку iз зазначенням дати вручення, пiдписується посадовою особою та скрiплюється печаткою вiдповiдної закордонної дипломатичної установи України.

     2. Доручення суду про виконання певних процесуальних дiй стосовно громадянина України, який проживає на територiї iноземної держави, може бути виконано працiвниками дипломатичного представництва чи консульської установи України за кордоном, якщо це передбачено мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України. У разi вчинення певних процесуальних дiй складається протокол, що пiдписується особою, стосовно якої вчинено процесуальнi дiї, та особою, яка вчинила процесуальнi дiї, i скрiплюється печаткою вiдповiдної закордонної дипломатичної установи України. У протоколi зазначаються день, час i мiсце виконання доручення.

     3. Пiд час виконання судового доручення застосовується процесуальний закон України. Для виконання доручення не можуть застосовуватися примусовi заходи.

Роздiл X
ПРИКIНЦЕВI ПОЛОЖЕННЯ

     1. Частина четверта статтi 3, частини перша та друга статтi 20 (в частинi визначення юрисдикцiї Вищого суду з питань iнтелектуальної власностi), частина третя статтi 24, частина третя статтi 25, частина дев'ята статтi 31, частина друга статтi 33, частина третя статтi 253, частина перша статтi 320 цього Кодексу (в частинi права на подання заяви про перегляд судового рiшення Вищого суду з питань iнтелектуальної власностi) вводяться в дiю з дня, наступного за днем опублiкування Головою Вищого суду з питань iнтелектуальної власностi у газетi "Голос України" повiдомлення про початок роботи Вищого суду з питань iнтелектуальної власностi.

     2. Частина друга статтi 159 в частинi надсилання копiї судового наказу, що мiстить iнформацiю про веб-адресу судового наказу в Єдиному державному реєстрi виконавчих документiв, частини четверта, сьома та восьма статтi 327 (в частинi внесення документiв до Єдиного державного реєстру виконавчих документiв), частина восьма статтi 356 цього Кодексу вводяться в дiю через 30 днiв iз дня опублiкування Державною судовою адмiнiстрацiєю України повiдомлення про початок функцiонування Єдиного державного реєстру виконавчих документiв у газетi "Голос України".

     3. Частина десята статтi 238 цього Кодексу вводиться в дiю з 1 сiчня 2019 року.

Роздiл XI
ПЕРЕХIДНI ПОЛОЖЕННЯ

     1. Установити, що змiни до цього Кодексу вводяться в дiю з урахуванням таких особливостей:

     1) заяви про перегляд судових рiшень Верховним Судом України у господарських справах, якi поданi та розгляд яких не закiнчено до набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу, передаються до Касацiйного господарського суду та розглядаються спочатку колегiєю у складi трьох або бiльшої непарної кiлькостi суддiв за правилами, що дiяли до набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу. Такi заяви розглядаються без повiдомлення та виклику учасникiв справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рiшення про iнше;

     2) якщо господарська справа за заявою про перегляд судових рiшень Верховним Судом України вiдповiдно до правил, що дiяли до набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу, повинна розглядатися на спiльному засiданнi вiдповiдних судових палат Верховного Суду України, - така справа пiсля її отримання Касацiйним господарським судом передається на розгляд Великої Палати Верховного Суду;

     3) заяви про перегляд судових рiшень Верховним Судом України у господарських справах з пiдстав встановлення мiжнародною судовою установою, юрисдикцiя якої визнана Україною, порушення Україною мiжнародних зобов'язань при вирiшеннi вiдповiдної справи судом, якi поданi та розгляд яких не закiнчено до набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу, передаються до Верховного Суду для їх розгляду за правилами перегляду судових рiшень у зв'язку з виключними обставинами, що дiють пiсля набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу;

     4) касацiйнi скарги (подання) на судовi рiшення у господарських справах, якi поданi i розгляд яких не закiнчено до набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу, передаються до Касацiйного господарського суду та розглядаються спочатку за правилами, що дiють пiсля набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу;

     5) заяви про перегляд судового рiшення за нововиявленими обставинами, поданi до Вищого господарського суду України, Верховного Суду України та не розглянутi до набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу, передаються вiдповiдно до Касацiйного господарського суду, Великої Палати Верховного Суду та розглядаються спочатку за правилами, що дiють пiсля набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу;

     6) заяви i скарги, зазначенi в пiдпунктах 1, 3 - 5 цього пункту, передаються до Касацiйного господарського суду за розпорядженням керiвника апарату суду, до якого поданi такi заяви i скарги, протягом тридцяти днiв з дня набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу;

     7) суд, який розглядає справу в касацiйному порядку у складi колегiї суддiв або палати (об'єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегiя або палата (об'єднана палата) вважає за необхiдне вiдступити вiд висновку щодо застосування норми права у подiбних правовiдносинах, викладеного в ранiше ухваленому рiшеннi Верховного Суду України.

     Якщо Велика Палата Верховного Суду дiйде висновку про вiдсутнiсть пiдстав для передачi справи на її розгляд, справа повертається (передається) вiдповiднiй колегiї суддiв або палатi (об'єднанiй палатi) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегiї суддiв (палати, об'єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати Верховного Суду;

     8) до утворення апеляцiйних судiв в апеляцiйних округах їх повноваження здiйснюють апеляцiйнi суди, у межах територiальної юрисдикцiї яких перебуває мiсцевий суд, який ухвалив судове рiшення, що оскаржується;

     9) справи у судах першої та апеляцiйної iнстанцiй, провадження у яких порушено до набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу, розглядаються за правилами, що дiють пiсля набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу;

     10) заяви про перегляд судових рiшень за нововиявленими обставинами з пiдстави встановлення Конституцiйним Судом України неконституцiйностi закону, iншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирiшеннi справи, якщо рiшення суду ще не виконане, та з пiдстави встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини суддi у вчиненнi злочину, внаслiдок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рiшення, поданi та не розглянутi до набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу, розглядаються за правилами розгляду заяв про перегляд судових рiшень за виключними обставинами, що дiють пiсля набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу;

     11) заяви i скарги, поданi до набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу, провадження за якими не порушено на момент набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу, розглядаються за правилами, що дiють пiсля набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу. Такi заяви чи скарги не можуть бути залишенi без руху, повернутi або переданi за пiдсуднiстю, щодо них не може бути прийнято рiшення про вiдмову у прийняттi чи вiдмову у вiдкриттi провадження за правилами, що дiють пiсля набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу, якщо вони поданi з додержанням вiдповiдних вимог процесуального закону, якi дiяли до набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу;

     12) заяви, якi поданi до набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу i мiстять вимоги, що можуть бути розглянутi за правилами наказного провадження, за клопотанням позивача розглядаються за правилами наказного провадження, встановленими цiєю редакцiєю Кодексу, якщо їх судовий розгляд не розпочався за правилами позовного провадження;

     13) судовi рiшення, ухваленi судами першої iнстанцiї до набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскарженi в апеляцiйному порядку протягом строкiв, що дiяли до набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу;

     14) судовi рiшення, ухваленi судами апеляцiйної iнстанцiї до набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскарженi в касацiйному порядку протягом строкiв, що дiяли до набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу;

     15) Вищий суд з питань iнтелектуальної власностi починає свою роботу з дня, наступного за днем опублiкування Головою Вищого суду з питань iнтелектуальної власностi в газетi "Голос України" повiдомлення про початок роботи Вищого суду з питань iнтелектуальної власностi;

     16) до початку роботи Вищого суду з питань iнтелектуальної власностi справи щодо прав iнтелектуальної власностi розглядаються за правилами, що дiють пiсля набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу, судами вiдповiдно до правил юрисдикцiї (пiдвiдомчостi, пiдсудностi), якi дiяли до набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу;

     17) до дня початку функцiонування Єдиної судової iнформацiйно-телекомунiкацiйної системи:

     17.1) подання, реєстрацiя, надсилання процесуальних та iнших документiв, доказiв, формування, зберiгання та надсилання матерiалiв справи здiйснюються в паперовiй формi;

     17.2) позовнi та iншi заяви, скарги та iншi передбаченi законом процесуальнi документи, що подаються до суду i можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження пiдлягають обов'язковiй реєстрацiї в автоматизованiй системi документообiгу суду в день надходження документiв;

     17.3) розгляд справи у судi здiйснюється за матерiалами справи у паперовiй формi;

     17.4) визначення суддi або колегiї суддiв (суддi-доповiдача) для розгляду конкретної справи здiйснюється:

     до приведення Положення про автоматизовану систему документообiгу суду у вiдповiднiсть iз цiєю редакцiєю Кодексу в частинi порядку визначення суддi або колегiї суддiв для розгляду конкретної справи, але не довше, нiж три мiсяцi з дня набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу, - за допомогою автоматизованої системи документообiгу суду за правилами, що дiяли до набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу;

     пiсля приведення Положення про автоматизовану систему документообiгу суду у вiдповiднiсть iз цiєю редакцiєю Кодексу в частинi порядку визначення суддi або колегiї суддiв для розгляду конкретної справи - за допомогою автоматизованої системи документообiгу суду за правилами, встановленими цiєю редакцiєю Кодексу;

     17.5) апеляцiйнi та касацiйнi скарги подаються учасниками справи до або через вiдповiднi суди, а матерiали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що дiяли до набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу. У разi порушення порядку подання апеляцiйної чи касацiйної скарги вiдповiдний суд повертає таку скаргу без розгляду;

     17.6) участь у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї в межах примiщення суду здiйснюється за допомогою технiчних засобiв, що функцiонують у судах на день набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу, за правилами, встановленими цiєю редакцiєю Кодексу;

     17.7) фiксування судового процесу здiйснюється за допомогою звукозаписувальних технiчних засобiв, що функцiонують у судах на день набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу, за правилами, встановленими цiєю редакцiєю Кодексу;

     17.8) оприлюднення iнформацiї щодо справи, визначеної цiєю редакцiєю Кодексу, на офiцiйному веб-порталi судової влади України здiйснюється в порядку, визначеному Положенням про автоматизовану систему документообiгу суду;

     17.9) якщо на момент надходження заяви про внесення виправлень, ухвалення додаткового рiшення, роз'яснення судового рiшення справа у вiдповiдному судi вiдсутня, суд витребовує справу з суду нижчої iнстанцiї протягом п'яти днiв iз дня надходження вiдповiдної заяви, а суд нижчої iнстанцiї направляє справу до суду, який її витребував, не пiзнiше наступного дня iз дня надходження вiдповiдної вимоги суду. У такому випадку подана заява розглядається протягом десяти днiв iз дня надходження справи до суду, який має її розглядати;

     17.10) у разi подання апеляцiйної скарги на ухвали суду першої iнстанцiї, передбаченi пунктами 1, 6 - 8, 10, 12 - 14, 17 - 21, 31 - 33 частини першої статтi 255 цього Кодексу, чи подання касацiйної скарги на ухвали суду апеляцiйної iнстанцiї (крiм ухвал щодо забезпечення позову, змiни заходу забезпечення позову, щодо зустрiчного забезпечення, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремих ухвал) - до суду апеляцiйної або касацiйної iнстанцiї передаються усi матерiали.

     В iнших випадках - до суду апеляцiйної або касацiйної iнстанцiї передаються копiї матерiалiв, необхiдних для розгляду скарги. У разi необхiдностi суд апеляцiйної або касацiйної iнстанцiї може витребувати також копiї iнших матерiалiв справи;

     17.11) подання апеляцiйних або касацiйних скарг на ухвали суду першої або апеляцiйної iнстанцiї не перешкоджає продовженню розгляду справи цим судом, крiм випадкiв, коли до суду апеляцiйної або касацiйної iнстанцiї передаються всi матерiали справи. У разi подання апеляцiйної скарги на ухвалу, що не пiдлягає оскарженню окремо вiд рiшення суду, суд першої iнстанцiї повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не пiдлягає оскарженню;

     17.12) суд зобов'язаний зупинити провадження у справi до перегляду ухвали у справi в порядку апеляцiйного чи касацiйного провадження, якщо вiдповiдно до пiдпункту 17.10 цього пiдпункту до суду апеляцiйної чи касацiйної iнстанцiї направляються всi матерiали справи;

     17.13) копiї судових рiшень видаються судом, у якому перебуває справа на момент надходження вiдповiдної заяви;

     17.14) суд вручає судовi рiшення в паперовiй формi;

     17.15) суд видає виконавчi документи в паперовiй формi.

     Єдина судова iнформацiйно-телекомунiкацiйна система починає функцiонувати через 90 днiв з дня опублiкування Державною судовою адмiнiстрацiєю України у газетi "Голос України" та на веб-порталi судової влади оголошення про створення та забезпечення функцiонування Єдиної судової iнформацiйно-телекомунiкацiйної системи;

     18) справи, розгляд яких розпочато та не закiнчено за матерiалами у паперовiй формi до початку функцiонування Єдиної судової iнформацiйно-телекомунiкацiйної системи, продовжують розглядатися за матерiалами у паперовiй формi. За наявностi технiчної можливостi суд може розглядати таку справу за матерiалами в електроннiй формi;

     19) до дня початку функцiонування Єдиного державного реєстру виконавчих документiв:

     19.1) оформлення i видача виконавчих документiв здiйснюються в паперовiй формi судом, який ухвалив вiдповiдне рiшення, за правилами, що дiють пiсля набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу;

     19.2) оформлення i видача судових рiшень, якими вносяться змiни до виконавчих документiв (у тому числi про виправлення помилки у виконавчому документi; визнання виконавчого документа таким, що не пiдлягає виконанню; стягнення на користь боржника безпiдставно одержаного стягувачем за виконавчим документом; поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання; вiдстрочку чи розстрочку виконання, змiну чи встановлення способу i порядку виконання; зупинення виконання судового рiшення; замiну сторони виконавчого провадження), здiйснюються в паперовiй формi судом, який розглядав справу як суд першої iнстанцiї, за правилами, що дiють пiсля набрання чинностi цiєю редакцiєю Кодексу;

     19.3) до розгляду судом заяви про виправлення помилки у виконавчому документi та/або визнання його таким, що не пiдлягає виконанню, суд має право витребувати виконавчий документ i зупинити виконання за виконавчим документом;

     19.4) у разi втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої iнстанцiї, незалежно вiд того, суд якої iнстанцiї видав виконавчий документ, може видати його дублiкат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся iз заявою про це до закiнчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дублiката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк iз дня надходження заяви. За видачу стягувачу дублiката виконавчого документа справляється судовий збiр у ро