Документ скасований: Кодекс ВР № 2597-VIII від 18.10.2018

ЗАКОН  УКРАЇНИ

Про вiдновлення платоспроможностi боржника або визнання його банкрутом

Iз змiнами i доповненнями, внесеними
Законами України
вiд 17 червня 1993 року N 3292-XII,
вiд 25 лютого 1994 року N 4036-XII,
вiд 14 березня 1995 року N 90/95-ВР,
вiд 14 жовтня 1998 року N 177-XIV,
вiд 18 листопада 1999 року N 1240-XIV,
вiд 30 червня 1999 року N 784-XIV
(згiдно iз Законом України вiд 30 червня 1999 року N 784-XIV
цей Закон викладено у новiй редакцiї),
вiд 21 грудня 2000 року N 2181-III,
вiд 18 сiчня 2001 року N 2238-III,
Кримiнальним кодексом України
вiд 5 квiтня 2001 року N 2341-III,
Законами України
вiд 20 вересня 2001 року N 2740-III,
вiд 10 сiчня 2002 року N 2922-III,
вiд 7 березня 2002 року N 3088-III,
вiд 6 березня 2003 року N 594-IV,
вiд 6 березня 2003 року N 597-IV,
вiд 3 квiтня 2003 року N 672-IV,
вiд 15 травня 2003 року N 762-IV,
вiд 10 липня 2003 року N 1096-IV,
вiд 20 листопада 2003 року N 1294-IV,
вiд 17 лютого 2004 року N 1499-IV,
вiд 12 травня 2004 року N 1713-IV,
вiд 18 сiчня 2005 року N 2354-IV,
вiд 3 березня 2005 року N 2453-IV,
вiд 3 березня 2005 року N 2454-IV,
вiд 31 травня 2005 року N 2597-IV,
вiд 23 червня 2005 року N 2711-IV,
вiд 6 вересня 2005 року N 2801-IV,
вiд 17 листопада 2005 року N 3107-IV,
вiд 17 листопада 2005 року N 3108-IV,
вiд 15 грудня 2005 року N 3201-IV,
вiд 22 грудня 2005 року N 3273-IV,
вiд 12 грудня 2006 року N 435-V,
вiд 19 грудня 2006 року N 489-V,
вiд 11 сiчня 2007 року N 585-V,
вiд 28 грудня 2007 року N 107-VI,
(окремi положення Закону України вiд 28 грудня 2007 року N 107-VI
визнано такими, що не вiдповiдають Конституцiї України (є неконституцiйними),
згiдно з Рiшенням Конституцiйного Суду України
вiд 22 травня 2008 року N 10-рп/2008),
вiд 3 червня 2008 року N 309-VI,
вiд 17 грудня 2008 року N 675-VI,
вiд 4 червня 2009 року N 1442-VI,
вiд 23 грудня 2009 року N 1790-VI,
вiд 15 квiтня 2010 року N 2133-VI,
вiд 6 липня 2010 року N 2435-VI,
вiд 4 листопада 2010 року N 2675-VI,
вiд 8 липня 2010 року N 2464-VI,
вiд 22 грудня 2010 року N 2850-VI,
вiд 21 квiтня 2011 року N 3265-VI,
вiд 22 вересня 2011 року N 3795-VI,
вiд 22 грудня 2011 року N 4212-VI
(Законом України вiд 22 грудня 2011 року N 4212-VI
цей Закон викладено у новiй редакцiї),
вiд 23 лютого 2012 року N 4442-VI,
вiд 23 лютого 2012 року N 4452-VI,
вiд 12 квiтня 2012 року N 4650-VI,
вiд 17 травня 2012 року N 4711-VI,
вiд 6 вересня 2012 року N 5213-VI,
вiд 2 жовтня 2012 року N 5405-VI,
вiд 2 жовтня 2012 року N 5410-VI,
вiд 20 листопада 2012 року N 5493-VI,
вiд 6 грудня 2012 року N 5518-VI,
вiд 22 березня 2013 року N 155-VII,
вiд 14 травня 2013 року N 224-VII,
вiд 15 травня 2013 року N 238-VII,
вiд 16 травня 2013 року N 245-VII,
вiд 4 липня 2013 року N 406-VII,
вiд 13 травня 2014 року N 1258-VII,
вiд 3 липня 2014 року N 1571-VII,
вiд 14 жовтня 2014 року N 1702-VII,
вiд 28 грудня 2014 року N 77-VIII,
вiд 14 травня 2015 року N 423-VIII,
вiд 26 листопада 2015 року N 835-VIII,
вiд 26 листопада 2015 року N 848-VIII,
вiд 23 грудня 2015 року N 901-VIII,
вiд 2 червня 2016 року N 1403-VIII,
вiд 2 червня 2016 року N 1404-VIII,
вiд 14 червня 2016 року N 1414-VIII,
вiд 23 березня 2017 року N 1983-VIII,
вiд 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII,
вiд 18 сiчня 2018 року N 2269-VIII,
вiд 13 березня 2018 року N 2320-VIII

(У текстi Закону слова "орган державної податкової служби" в усiх вiдмiнках i числах замiнено словами "орган доходiв i зборiв" у вiдповiдному вiдмiнку i числi згiдно iз Законом України вiд 4 липня 2013 року N 406-VII)

(У текстi Закону слова "Фонд соцiального страхування з тимчасової втрати працездатностi" та "Фонд соцiального страхування вiд нещасних випадкiв на виробництвi та професiйних захворювань України" у всiх вiдмiнках замiнено словами "Фонд соцiального страхування України" у вiдповiдному вiдмiнку згiдно iз Законом України вiд 28 грудня 2014 року N 77-VIII)

(У текстi Закону слова "особа, яка бере участь у справi", "порушення провадження", "провадження у справi про банкрутство, порушеного", "провадження в яких порушено", "порушує провадження", "порушено провадження", "порушив провадження", "припинення провадження", "припиняє провадження", "провадження пiдлягає припиненню", "провадження припинено", "припиняється провадження", "припинити провадження" у всiх вiдмiнках i числах замiнено вiдповiдно словами "учасник (учасники) справи", "вiдкриття провадження (проваджень)", "провадження у справi про банкрутство, вiдкритого", "провадження в яких вiдкрито", "вiдкриває провадження", "вiдкрито провадження", "вiдкрив провадження", "закриття провадження", "закриває провадження", "провадження пiдлягає закриттю", "провадження закрито", "закривається провадження", "закрити провадження" у вiдповiдному вiдмiнку i числi згiдно iз Законом України вiд 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII)

     Цей Закон встановлює умови та порядок вiдновлення платоспроможностi боржника або визнання його банкрутом та застосування лiквiдацiйної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторiв.

Роздiл I
ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ

     Стаття 1. Визначення термiнiв

     1. Для цiлей цього Закону термiни вживаються в такому значеннi:

     арбiтражний керуючий - фiзична особа, призначена господарським судом у встановленому порядку в справi про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацiєю або лiквiдатор з числа осiб, якi отримали вiдповiдне свiдоцтво i внесенi до Єдиного реєстру арбiтражних керуючих (розпорядникiв майна, керуючих санацiєю, лiквiдаторiв) України;

     банкрутство - визнана господарським судом неспроможнiсть боржника вiдновити свою платоспроможнiсть за допомогою процедур санацiї та мирової угоди i погасити встановленi у порядку, визначеному цим Законом, грошовi вимоги кредиторiв не iнакше як через застосування лiквiдацiйної процедури;

     боржник - юридична особа - суб'єкт пiдприємницької дiяльностi або фiзична особа за зобов'язаннями, якi виникли у фiзичної особи у зв'язку зi здiйсненням нею пiдприємницької дiяльностi, неспроможний виконати протягом трьох мiсяцiв свої грошовi зобов'язання пiсля настання встановленого строку їх виконання, якi пiдтвердженi судовим рiшенням, що набрало законної сили, та постановою про вiдкриття виконавчого провадження, якщо iнше не передбачено цим Законом;

(абзац четвертий частини першої статтi 1 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 13.05.2014р. N 1258-VII)

     грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму вiдповiдно до цивiльно-правового правочину (договору) та на iнших пiдставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань вiдносяться також зобов'язання щодо сплати податкiв, зборiв (обов'язкових платежiв), страхових внескiв на загальнообов'язкове державне пенсiйне та iнше соцiальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслiдок неможливостi виконання зобов'язань за договорами зберiгання, пiдряду, найму (оренди), ренти тощо та якi мають бути вираженi у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, в тому числi зобов'язань щодо сплати податкiв, зборiв (обов'язкових платежiв), страхових внескiв на загальнообов'язкове державне пенсiйне та iнше соцiальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та iншi фiнансовi санкцiї, визначенi на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, якi виникли внаслiдок заподiяння шкоди життю i здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участi. Склад i розмiр грошових зобов'язань, у тому числi розмiр заборгованостi за переданi товари, виконанi роботи i наданi послуги, сума кредитiв з урахуванням вiдсоткiв, якi зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство, якщо iнше не встановлено цим Законом;

     заiнтересованi особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здiйснює контроль над боржником, юридична особа, контроль над якою здiйснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває пiд контролем третьої особи, власники (учасники, акцiонери) боржника, керiвник боржника, особи, що входять до складу органiв управлiння боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числi звiльненi з роботи за три роки до вiдкриття провадження (проваджень) у справi про банкрутство, а також особи, якi перебувають у родинних стосунках iз зазначеними особами та фiзичною особою - боржником, а саме: подружжя та їх дiти, батьки, брати, сестри, онуки, а також iншi особи, щодо яких наявнi обґрунтованi пiдстави вважати їх заiнтересованими; для цiлей цього Закону заiнтересованими особами стосовно арбiтражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацiєю, лiквiдатора) чи кредиторiв визнаються особи в такому ж перелiку, як i заiнтересованi особи стосовно боржника;

(абзац шостий частини першої статтi 1 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 13.05.2014р. N 1258-VII)

     значнi правочини (договори) - правочини (договори) щодо розпорядження майном боржника, балансова вартiсть якого перевищує один вiдсоток балансової вартостi активiв боржника на день укладення правочину (договору);

     кредитор - юридична або фiзична особа, а також органи доходiв i зборiв та iншi державнi органи, якi мають пiдтвердженi у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурснi кредитори - кредитори за вимогами до боржника, якi виникли до вiдкриття провадження (проваджень) у справi про банкрутство i виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточнi кредитори - кредитори за вимогами до боржника, якi виникли пiсля вiдкриття провадження (проваджень) у справi про банкрутство; забезпеченi кредитори - кредитори, вимоги яких забезпеченi заставою майна боржника (майнового поручителя);

     неплатоспроможнiсть - неспроможнiсть боржника виконати пiсля настання встановленого строку грошовi зобов'язання перед кредиторами не iнакше, як через вiдновлення його платоспроможностi;

(абзац дев'ятий частини першої статтi 1 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 13.05.2014р. N 1258-VII)

     офiцiйне оприлюднення - оприлюднення вiдомостей про справу про банкрутство на офiцiйному веб-сайтi Вищого господарського суду України в мережi Iнтернет;

Положення щодо офiцiйного оприлюднення вiдомостей про справу про банкрутство на офiцiйному веб-сайтi Вищого господарського суду України в мережi Iнтернет набирають чинностi через два роки з дня опублiкування Закону України вiд 22.12.2011р. N 4212-VI - 19 сiчня 2014 року. До набрання чинностi цими положеннями офiцiйне оприлюднення вiдомостей про справу про банкрутство здiйснюється в офiцiйних друкованих органах (газетах "Голос України" або "Урядовий кур'єр")

     погашенi вимоги кредиторiв - задоволенi вимоги кредиторiв, вимоги, щодо яких досягнуто згоди про припинення, у тому числi замiну зобов'язання або припинення зобов'язання в iнший спосiб, а також iншi вимоги, якi вiдповiдно до цього Закону вважаються погашеними;

     правочини (договори), щодо яких є заiнтересованiсть - правочини (договори), сторонами яких є заiнтересованi особи зi сторони боржника, арбiтражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацiєю, лiквiдатора) чи кредиторiв;

     представник працiвникiв боржника - особа, уповноважена загальними зборами (конференцiєю), на яких присутнi не менш як двi третини штатної чисельностi працiвникiв боржника, або вiдповiдним рiшенням первинної профспiлкової органiзацiї боржника (а за наявностi кiлькох первинних органiзацiй - їх спiльним рiшенням) представляти їх iнтереси пiд час провадження у справi про банкрутство з правом дорадчого голосу;

     сторони у справi про банкрутство - конкурснi кредитори (представник комiтету кредиторiв), боржник (банкрут);

     уповноважена особа засновникiв (учасникiв, акцiонерiв) боржника - особа, уповноважена загальними зборами учасникiв (акцiонерiв), що володiють бiльш як половиною статутного капiталу боржника, представляти їхнi iнтереси пiд час провадження у справi про банкрутство з правом дорадчого голосу;

(абзац п'ятнадцятий частини першої статтi 1 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 13.05.2014р. N 1258-VII)

     учасники у справi про банкрутство - сторони, забезпеченi кредитори, арбiтражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацiєю, лiквiдатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу мiсцевого самоврядування, представник працiвникiв боржника, уповноважена особа засновникiв (учасникiв, акцiонерiв) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, iншi особи, якi беруть участь у провадженнi у справi про банкрутство;

(абзац шiстнадцятий частини першої статтi 1 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 13.05.2014р. N 1258-VII)

     Термiн "портал електронних сервiсiв юридичних осiб, фiзичних осiб - пiдприємцiв та громадських формувань" вживається у значеннi, наведеному в Законi України "Про державну реєстрацiю юридичних осiб, фiзичних осiб - пiдприємцiв та громадських формувань".

(частину першу статтi 1 доповнено абзацом сiмнадцятим згiдно iз Законом України вiд 26.11.2015р. N 835-VIII)

     Стаття 2. Законодавство, що регулює провадження у справах про банкрутство

     1, Провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, iншими законодавчими актами України.

     2. Частину другу статтi 2 виключено

(згiдно iз Законом України вiд 13.05.2014р. N 1258-VII)

     3. Законодавство про вiдновлення платоспроможностi боржника або визнання його банкрутом при розглядi судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки i банкiвську дiяльнiсть.

     Провадження у справi про визнання емiтента iпотечних облiгацiй неплатоспроможним (банкрутом) здiйснюється у порядку, передбаченому цим Законом, з урахуванням норм Закону України "Про iпотечнi облiгацiї".

     4. Провадження у справах про банкрутство окремих категорiй боржникiв регулюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

(частина четверта статтi 2 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 13.05.2014р. N 1258-VII)

     5. Положення цього Закону не застосовуються до юридичних осiб - казенних пiдприємств.

     6. Провадження у справах про банкрутство боржникiв, якi здiйснюють дiяльнiсть, пов'язану з державною таємницею, регулюється з урахуванням особливостей, передбачених законодавством про державну таємницю.

(частина шоста статтi 2 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 13.05.2014р. N 1258-VII)

     7. Провадження у справах про банкрутство за участю кредиторiв-нерезидентiв регулюється цим Законом, якщо iнше не передбачено мiжнародними договорами України, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України.

     8. Порядок виконання в Українi рiшень судiв iноземних держав у справах про банкрутство визначається мiжнародними договорами України, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України.

     У разi вiдсутностi мiжнародних договорiв України рiшення судiв iноземних держав у справах про банкрутство визнаються на територiї України взаємно, якщо iнше не передбачено законом.

     Стаття 3. Державний орган з питань банкрутства

     1. Державний орган з питань банкрутства:

     сприяє створенню органiзацiйних, економiчних, iнших умов, необхiдних для реалiзацiї процедур вiдновлення платоспроможностi боржника або визнання його банкрутом, у тому числi процедур банкрутства державних пiдприємств та пiдприємств, у статутному капiталi яких частка державної власностi перевищує п'ятдесят вiдсоткiв;

     органiзовує систему пiдготовки, перепiдготовки та пiдвищення квалiфiкацiї арбiтражних керуючих (розпорядникiв майна, керуючих санацiєю, лiквiдаторiв);

     установлює вимоги для отримання свiдоцтва на право здiйснення дiяльностi арбiтражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацiєю, лiквiдатора);

     формує Єдиний реєстр арбiтражних керуючих (розпорядникiв майном, керуючих санацiєю, лiквiдаторiв) України, що є складовою частиною Єдиного державного реєстру юридичних осiб, фiзичних осiб - пiдприємцiв та громадських формувань;

(абзац п'ятий частини першої статтi 3 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 26.11.2015р. N 835-VIII)

     встановлює порядок подання арбiтражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацiєю, лiквiдатором) державному реєстратору вiдомостей про юридичних осiб та фiзичних осiб - пiдприємцiв, щодо яких порушено провадження у справi про банкрутство, необхiдних для ведення Єдиного державного реєстру юридичних осiб, фiзичних осiб - пiдприємцiв та громадських формувань;

(абзац шостий частини першої статтi 3 у редакцiї Закону України вiд 26.11.2015р. N 835-VIII)

     установлює порядок проведення аналiзу фiнансово-господарського стану суб'єктiв господарювання щодо наявностi ознак фiктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стiйкої фiнансової неспроможностi, незаконних дiй у разi банкрутства i органiзовує проведення такого аналiзу при порушеннi проваджень у справах про банкрутство державних пiдприємств i пiдприємств, у статутному капiталi яких частка державної власностi перевищує п'ятдесят вiдсоткiв;

     установлює типовi форми плану санацiї i мирової угоди, перелiк майна, яке включається до лiквiдацiйної маси у справах про банкрутство;

     готує на запити суду, прокуратури або iншого уповноваженого органу висновки про наявнiсть ознак фiктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стiйкої фiнансової неспроможностi, незаконних дiй у разi банкрутства;

     готує та затверджує типовi документи щодо проведення процедур банкрутства, методичнi рекомендацiї;

     здiйснює iншi передбаченi законодавством повноваження.

     2. Для забезпечення виконання повноважень державний орган з питань банкрутства може залучати вiдповiднi органiзацiї та спецiалiстiв у порядку i на умовах, що встановлюються Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     Стаття 4. Органiзацiя дiяльностi арбiтражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацiєю, лiквiдатора)

     1. Арбiтражнi керуючi є суб'єктами незалежної професiйної дiяльностi.

     2. Арбiтражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацiєю, лiквiдатор) з моменту винесення ухвали (постанови) про призначення його арбiтражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацiєю, лiквiдатором) до моменту припинення здiйснення ним повноважень прирiвнюється до службової особи пiдприємства - боржника.

     Одна i та ж особа може здiйснювати повноваження арбiтражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацiєю, лiквiдатора) на всiх стадiях провадження у справi про банкрутство вiдповiдно до вимог цього Закону.

     3. Право на здiйснення дiяльностi арбiтражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацiєю, лiквiдатора) надається особi, яка отримала вiдповiдне свiдоцтво у порядку, встановленому цим Законом, та внесена до Єдиного реєстру арбiтражних керуючих (розпорядникiв майна, керуючих санацiєю, лiквiдаторiв) України.

     Стаття 5. Заходи щодо запобiгання банкрутству боржника та позасудовi процедури

     1. Засновники (учасники, акцiонери) боржника, власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, центральнi органи виконавчої влади, органи Автономної Республiки Крим, органи мiсцевого самоврядування в межах своїх повноважень зобов'язанi вживати своєчасних заходiв для запобiгання банкрутству боржника.

     2. У разi виникнення ознак банкрутства керiвник боржника зобов'язаний надiслати засновникам (учасникам, акцiонерам) боржника, власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника вiдомостi щодо наявностi ознак банкрутства.

     3. Засновниками (учасниками, акцiонерами) боржника, власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) боржника, кредиторами боржника, iншими особами в межах заходiв щодо запобiгання банкрутству боржника може бути надана фiнансова допомога в розмiрi, достатньому для погашення грошових зобов'язань боржника перед кредиторами, у тому числi зобов'язань щодо сплати податкiв i зборiв (обов'язкових платежiв), страхових внескiв на загальнообов'язкове державне пенсiйне та iнше соцiальне страхування i вiдновлення платоспроможностi боржника (санацiя боржника до вiдкриття провадження (проваджень) у справi про банкрутство).

     4. У разi надання боржнику фiнансової допомоги вiн бере на себе вiдповiднi зобов'язання перед особами, якi надали таку допомогу, в порядку, встановленому законом.

     5. Санацiя боржника до порушення справи про банкрутство - система заходiв щодо вiдновлення платоспроможностi боржника, якi може здiйснювати засновник (учасник, акцiонер) боржника, власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, кредитор боржника, iншi особи з метою запобiгання банкрутству боржника шляхом вжиття органiзацiйно-господарських, управлiнських, iнвестицiйних, технiчних, фiнансово-економiчних, правових заходiв вiдповiдно до законодавства до вiдкриття провадження (проваджень) у справi про банкрутство.

     6. Санацiя державних пiдприємств до порушення справи про банкрутство провадиться за рахунок коштiв Державного бюджету України, державних пiдприємств та iнших джерел фiнансування. Обсяг коштiв для проведення санацiї державних пiдприємств за рахунок коштiв Державного бюджету України щороку встановлюється законом про Державний бюджет України.

     Умови та порядок проведення санацiї державних пiдприємств до порушення справи про банкрутство за рахунок iнших джерел фiнансування погоджуються iз суб'єктом управлiння об'єктами державної власностi у порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     Санацiя державних пiдприємств до порушення справи про банкрутство провадиться згiдно з цим Законом.

     Стаття 6. Санацiя боржника до вiдкриття провадження (проваджень) у справi про банкрутство

     1. Iнiцiювати процедуру санацiї боржника до вiдкриття провадження (проваджень) у справi про банкрутство мають право боржник або кредитор.

     Згода мiж боржником i кредитором (кредиторами) щодо проведення санацiї боржника до вiдкриття провадження (проваджень) у справi про банкрутство може бути досягнута як до, так i пiсля виникнення заборгованостi боржника.

     Санацiю боржника до вiдкриття провадження (проваджень) у справi про банкрутство може бути передбачено правочином (договором), на пiдставi якого виникло грошове зобов'язання боржника.

     2. Процедуру санацiї боржника до вiдкриття провадження (проваджень) у справi про банкрутство може бути введено за наявностi:

     вiдповiдної письмової згоди власника майна (органу, уповноваженого управляти майном) боржника;

     вiдповiдної письмової згоди кредиторiв, загальна сума вимог яких перевищує п'ятдесят вiдсоткiв кредиторської заборгованостi боржника згiдно з даними його бухгалтерського облiку;

     плану санацiї, який повинен бути письмово погоджений усiма забезпеченими кредиторами та схвалений загальними зборами кредиторiв боржника.

     3. План санацiї боржника до вiдкриття провадження (проваджень) у справi про банкрутство може мiстити умови, передбаченi в частинах першiй та другiй статтi 29 i частинi четвертiй статтi 79 цього Закону.

     Умови плану санацiї щодо задоволення вимог кредиторiв, якi не брали участi в голосуваннi або голосували проти схвалення плану санацiї боржника, повиннi бути не гiршими, нiж умови задоволення вимог кредиторiв, якi голосували за схвалення плану санацiї.

     План санацiї може передбачити подiл кредиторiв, якi беруть участь у санацiї, на категорiї залежно вiд виду вимог та наявностi (вiдсутностi) забезпечення вимог таких кредиторiв. Умовами плану санацiї може встановлюватися рiзний порядок задоволення вимог для кредиторiв рiзних категорiй.

     Умови плану санацiї, а також мораторiй на задоволення вимог кредиторiв поширюються на вимоги всiх кредиторiв, що виникли до затвердження плану санацiї боржника до вiдкриття провадження (проваджень) у справi про банкрутство.

     План санацiї може передбачати призначення керуючого санацiєю. Порядок призначення, повноваження керуючого санацiєю визначаються у планi санацiї.

     4. Загальнi збори кредиторiв скликаються боржником шляхом письмового повiдомлення усiх кредиторiв за даними бухгалтерського облiку боржника.

     Боржник повинен розмiстити оголошення про проведення загальних зборiв кредиторiв на веб-сайтi державного органу з питань банкрутства та Вищого господарського суду України.

     Порядок проведення зборiв кредиторiв визначається Положенням про порядок проведення санацiї до вiдкриття провадження (проваджень) у справi про банкрутство.

     5. Боржник або представник кредиторiв, уповноважений загальними зборами кредиторiв, протягом п'яти днiв з дня схвалення кредиторами плану санацiї боржника до вiдкриття провадження (проваджень) у справi про банкрутство повинен подати до господарського суду за мiсцезнаходженням боржника заяву про його затвердження.

     До заяви про затвердження такого плану санацiї додаються:

     план санацiї;

     протокол засiдання загальних зборiв кредиторiв, на якому було прийнято рiшення про схвалення плану санацiї;

     список кредиторiв iз зазначенням їх найменування, поштової адреси, iдентифiкацiйного коду (номера) та суми заборгованостi;

     письмовi заперечення кредиторiв, якi не брали участi в голосуваннi чи проголосували проти схвалення плану санацiї, за їх наявностi.

     За подання заяви про затвердження плану санацiї боржника до вiдкриття провадження (проваджень) у справi про банкрутство справляється судовий збiр.

     6. Протягом п'яти днiв з дня отримання заяви про затвердження плану санацiї боржника до вiдкриття провадження (проваджень) у справi про банкрутство господарський суд виносить ухвалу про прийняття заяви про затвердження плану санацiї до розгляду, в якiй зазначаються час та мiсце проведення судового засiдання. Копiя ухвали надсилається боржнику та всiм кредиторам, зазначеним у заявi.

     Ухвала про прийняття до розгляду заяви про затвердження плану санацiї боржника до вiдкриття провадження (проваджень) у справi про банкрутство оскарженню не пiдлягає.

     7. Повiдомлення про прийняття до розгляду заяви про затвердження плану санацiї боржника до вiдкриття провадження (проваджень) у справi про банкрутство публiкується на офiцiйному веб-сайтi Вищого господарського суду України в мережi Iнтернет. Повiдомлення має мiстити найменування боржника i його iдентифiкацiйний код, номер справи, найменування господарського суду, у провадженнi якого перебуває справа, а також дату першого судового засiдання у справi.

     8. Господарський суд повинен розглянути заяву про затвердження плану санацiї боржника до вiдкриття провадження (проваджень) у справi про банкрутство протягом одного мiсяця з дня прийняття вiдповiдної заяви до розгляду.

     Господарський суд зобов'язаний заслухати кожного присутнього на засiданнi кредитора, який має заперечення щодо плану санацiї, навiть якщо на засiданнi загальних зборiв кредиторiв такий кредитор голосував за схвалення плану санацiї.

     Господарський суд виносить ухвалу про вiдмову в затвердженнi плану санацiї боржника до вiдкриття провадження (проваджень) у справi про банкрутство, якщо:

     при схваленнi плану санацiї були допущенi порушення законодавства, що вплинули на результат голосування загальних зборiв кредиторiв;

     кредитор, який не брав участi в голосуваннi або ж голосував проти схвалення плану санацiї, доведе, що в разi лiквiдацiї боржника у порядку, визначеному цим Законом, його вимоги були б задоволенi в розмiрi, що перевищує розмiр вимог, якi будуть задоволенi вiдповiдно до умов плану санацiї;

     вiдсутнє письмове погодження плану санацiї усiма забезпеченими кредиторами;

     боржником були наданi недостовiрнi данi щодо кредиторської заборгованостi.

     В iнших випадках господарський суд виносить ухвалу про затвердження плану санацiї боржника до вiдкриття провадження (проваджень) у справi про банкрутство та вводить мораторiй на задоволення вимог кредиторiв. Мораторiй поширюється на вимоги кредиторiв, що виникли до затвердження плану санацiї.

     Винесення ухвали про вiдмову у затвердженнi плану санацiї боржника до вiдкриття провадження (проваджень) у справi про банкрутство не є перешкодою для повторного схвалення такого плану санацiї загальними зборами кредиторiв вiдповiдно до вимог чинного законодавства та звернення боржника до суду iз заявою про його затвердження.

     9. Строк дiї процедури санацiї боржника до вiдкриття провадження (проваджень) у справi про банкрутство не може перевищувати 12 мiсяцiв з дня затвердження судом вiдповiдного плану санацiї.

     Протягом дiї цiєї процедури не може бути порушено справу про банкрутство боржника за його заявою або за заявою будь-кого з кредиторiв.

     Протягом процедури санацiї боржника до вiдкриття провадження (проваджень) у справi про банкрутство дiє мораторiй на задоволення вимог кредиторiв.

     10. Положення про порядок проведення санацiї до вiдкриття провадження (проваджень) у справi про банкрутство затверджується Вищим господарським судом України.

     Стаття 7. Судовi процедури, якi застосовуються щодо боржника

     1. Вiдповiдно до цього Закону щодо боржника застосовуються такi судовi процедури банкрутства:

     розпорядження майном боржника;

     мирова угода;

     санацiя (вiдновлення платоспроможностi) боржника;

     лiквiдацiя банкрута.

     2. Санацiя боржника або лiквiдацiя банкрута здiйснюється з дотриманням вимог законодавства про захист економiчної конкуренцiї.

     3. Залежно вiд категорiї боржника, виду його дiяльностi та наявностi у нього майна господарський суд застосовує загальний, спецiальний або спрощений порядок провадження у справi про банкрутство.

     Загальний порядок передбачає застосування процедури розпорядження майном з подальшим переходом до процедур санацiї, лiквiдацiї або мирової угоди.

     Спецiальний порядок передбачає залучення до участi у справi додаткових учасникiв, продовження строкiв санацiї, збiгу процедур розпорядження майном та санацiї.

     Спрощений порядок застосовується пiд час лiквiдацiї банкрута без застосування процедур розпорядження майном та санацiї.

     4. Боржник, щодо якого були застосованi судовi процедури банкрутства, вважається особою, що не має неврегульованих грошових зобов'язань.

     Стаття 8. Оскарження судових рiшень у процедурi банкрутства

     1. Ухвали господарського суду, винесенi у справi про банкрутство за наслiдками розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та вiдкриття лiквiдацiйної процедури можуть бути оскарженi в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

     2. В апеляцiйному порядку можуть бути оскарженi постанова про визнання боржника банкрутом та вiдкриття лiквiдацiйної процедури, усi ухвали мiсцевого господарського суду, прийнятi у справi про банкрутство, крiм випадкiв, передбачених Господарським процесуальним кодексом України та цим Законом.

     3. У касацiйному порядку можуть бути оскарженi постанови апеляцiйного господарського суду, прийнятi за результатами перегляду таких судових рiшень: ухвали про порушення справи про банкрутство, ухвали про визнання недiйсними правочинiв (договорiв) боржника, ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторiв, ухвали про звiльнення (усунення, припинення повноважень) арбiтражного керуючого, ухвали про перехiд до наступної судової процедури, ухвали про затвердження плану санацiї, ухвали про припинення провадження у справi про банкрутство, а також постанови про визнання боржника банкрутом та вiдкриття лiквiдацiйної процедури.

     4. Ухвали та постанова про визнання боржника банкрутом та вiдкриття лiквiдацiйної процедури, прийнятi господарським судом у справi про банкрутство, набирають законної сили з моменту їх прийняття, якщо iнше не передбачено цим Законом.

Роздiл II
ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО БАНКРУТСТВО

     Стаття 9. Порядок розгляду справ про банкрутство

     1. Справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

(частина перша статтi 9 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 13.05.2014р. N 1258-VII)

     Стаття 10. Пiдвiдомчiсть, пiдсуднiсть, пiдстави для вiдкриття провадження (проваджень) у справi про банкрутство

     1. Справи про банкрутство пiдвiдомчi господарським судам i розглядаються ними за мiсцезнаходженням боржника - юридичної особи або мiсцем проживання боржника - фiзичної особи.

(частина перша статтi 10 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 13.05.2014р. N 1258-VII)

     2. Право на звернення до господарського суду iз заявою про порушення справи про банкрутство мають боржник, кредитор.

     3. Справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспiрнi вимоги кредитора (кредиторiв) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мiнiмальних розмiрiв заробiтної плати, якi не були задоволенi боржником протягом трьох мiсяцiв пiсля встановленого для їх погашення строку, якщо iнше не передбачено цим Законом.

     Безспiрнi вимоги кредиторiв - грошовi вимоги кредиторiв, пiдтвердженi судовим рiшенням, що набрало законної сили, i постановою про вiдкриття виконавчого провадження, згiдно з яким вiдповiдно до законодавства здiйснюється списання коштiв з рахункiв боржника. До складу цих вимог, у тому числi щодо сплати податкiв, зборiв (обов'язкових платежiв), не включаються неустойка (штраф, пеня) та iншi фiнансовi санкцiї.

     4. Суд, у провадженнi якого перебуває справа про банкрутство, вирiшує усi майновi спори з вимогами до боржника, у тому числi спори про визнання недiйсними будь-яких правочинiв (договорiв), укладених боржником; стягнення заробiтної плати; поновлення на роботi посадових та службових осiб боржника, за винятком спорiв, пов'язаних iз визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених вiдповiдно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недiйсними правочинiв (договорiв), якщо з вiдповiдним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

(частина четверта статтi 10 у редакцiї Закону України вiд 06.12.2012р. N 5518-VI)

     5. Якщо справа не пiдсудна даному господарському суду, матерiали справи надсилаються господарським судом за встановленою пiдсуднiстю в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

     Стаття 11. Заява про порушення справи про банкрутство

     1. Заява про вiдкриття провадження (проваджень) у справi про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовiй формi та повинна мiстити:

     найменування господарського суду, до якого подається заява;

     iм'я або найменування боржника, його мiсцезнаходження або мiсце проживання, iдентифiкацiйний код юридичної особи та реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв (за наявностi);

     iм'я або найменування кредитора, його мiсцезнаходження або мiсце проживання, iдентифiкацiйний код юридичної особи та реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв (за наявностi);

     виклад обставин, що є пiдставою для звернення до суду;

     перелiк документiв, що додаються до заяви.

     2. До заяви про порушення справи про банкрутство додаються:

     абзац другий частини другої статтi 11 виключено

(згiдно iз Законом України вiд 02.10.2012р. N 5410-VI)

     докази сплати судового збору, крiм випадкiв, коли згiдно iз законом вiн не пiдлягає сплатi;

     довiренiсть чи iнший документ, що засвiдчує повноваження представника, якщо заяву пiдписано представником;

     докази того, що сума безспiрних вимог кредитора (кредиторiв) сукупно становить не менше трьохсот мiнiмальних розмiрiв заробiтної плати, якщо iнше не передбачено цим Законом;

     рiшення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили;

     вiдповiдна постанова державного виконавця або приватного виконавця про вiдкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора;

(абзац сьомий частини другої статтi 11 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 02.06.2016р. N 1404-VIII)

     докази того, що сума вимог кредитора (кредиторiв) не забезпечена повнiстю заставою майна боржника (за наявностi застави).

     3. До заяви боржника додаються також:

     установчi документи боржника - юридичної особи;

     бухгалтерський баланс боржника на останню звiтну дату;

     перелiк кредиторiв боржника, вимоги яких визнаються боржником, iз зазначенням загальної суми грошових вимог усiх кредиторiв, а також щодо кожного кредитора - його iменi або найменування, його мiсцезнаходження або мiсця проживання, iдентифiкацiйного коду юридичної особи або реєстрацiйного номера облiкової картки платника податкiв (за наявностi), суми грошових вимог (загальної суми заборгованостi, заборгованостi за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пенi) окремо), пiдстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згiдно iз законом або договором;

     перелiк майна боржника iз зазначенням його балансової вартостi та мiсцезнаходження, а також загальна балансова вартiсть майна;

     перелiк майна, що перебуває у заставi або є обтяженим у iнший спосiб, його мiсцезнаходження, вартiсть, а також iнформацiя про кредиторiв, на користь яких вчинено обтяження майна боржника, їх iм'я або найменування, мiсцезнаходження або мiсце проживання, iдентифiкацiйнi коди юридичних осiб або реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв (за наявностi), суми їх грошових вимог, пiдстави виникнення зобов'язань, а також строки їх виконання згiдно iз законом або договором;

     довiдка органiв приватизацiї (органiв, уповноважених управляти об'єктами державної власностi) стосовно наявностi або вiдсутностi на балансi пiдприємства, щодо якого порушено справу про банкрутство, державного майна, що в процесi приватизацiї (корпоратизацiї) не увiйшло до його статутного капiталу;

     перелiк осiб, що мають невиконанi зобов'язання перед боржником, iз зазначенням вартостi таких зобов'язань, термiну виконання та пiдстав виникнення;

     вiдомостi про всi рахунки боржника, вiдкритi в банках та iнших фiнансово-кредитних установах, їх реквiзити;

     вiдомостi про всi рахунки, на яких облiковуються цiннi папери, що належать боржнику, їх реквiзити;

     протокол загальних зборiв (конференцiї) працiвникiв боржника, вiдповiдне рiшення первинної профспiлкової органiзацiї боржника (за наявностi кiлькох первинних органiзацiй - їхнє спiльне рiшення), на яких обраний представник працiвникiв боржника для участi у справi про банкрутство, якщо такi збори (конференцiя) вiдбулися до подачi заяви боржника до господарського суду;

     копiя спецiального дозволу на провадження дiяльностi, пов'язаної з державною таємницею, а в разi закiнчення термiну дiї такого дозволу - довiдка про наявнiсть у боржника матерiальних носiїв секретної iнформацiї (технiчної документацiї, виробiв, їхнiх дослiдних зразкiв тощо);

     рiшення власника майна (органу, уповноваженого управляти майном) боржника про звернення до господарського суду iз заявою про вiдкриття провадження (проваджень) у справi про банкрутство;

     iншi документи, якi пiдтверджують неплатоспроможнiсть боржника.

     4. Боржник подає заяву до господарського суду за наявностi майна, достатнього для покриття судових витрат, якщо iнше не передбачено цим Законом.

     5. Боржник зобов'язаний звернутися до господарського суду iз заявою про порушення справи про банкрутство у разi виникнення таких обставин:

     задоволення вимог одного або кiлькох кредиторiв призведе до неможливостi виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязi перед iншими кредиторами (загроза неплатоспроможностi);

     пiд час лiквiдацiї боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства встановлено неможливiсть боржника задовольнити вимоги кредиторiв у повному обсязi;

     в iнших випадках, передбачених цим Законом.

     6. Заява кредитора, крiм вiдомостей, передбачених частиною першою цiєї статтi, повинна мiстити вiдомостi про розмiр вимог кредитора до боржника iз зазначенням окремо розмiру неустойки (штрафу, пенi), яка пiдлягає сплатi.

     7. До заяви кредитора додаються також:

     копiя виконавчого документа;

     докази надсилання боржнику копiї заяви i доданих до неї документiв;

     до заяви кредитора - органу доходiв i зборiв чи iнших органiв, якi здiйснюють контроль за правильнiстю та своєчаснiстю справляння податкiв i зборiв (обов'язкових платежiв), страхових внескiв на загальнообов'язкове державне пенсiйне та iнше соцiальне страхування, додаються докази вжиття заходiв до отримання вiдповiдної заборгованостi у встановленому законодавством порядку.

     8. Заява кредитора може ґрунтуватися на об'єднанiй заборгованостi боржника за сукупнiстю його рiзних зобов'язань перед цим кредитором.

     Кредитори мають право об'єднати свої вимоги до боржника i звернутися до суду з однiєю спiльною заявою. Така заява пiдписується всiма кредиторами, якi об'єднали свої вимоги до боржника.

     9. За подання заяви про порушення справи про банкрутство справляється судовий збiр у порядку, передбаченому законом.

     Стаття 12. Прийняття заяви про порушення справи про банкрутство

     1. У разi вiдсутностi пiдстав для вiдмови у прийняттi або для повернення заяви про порушення справи про банкрутство господарський суд приймає заяву до розгляду, про що не пiзнiше п'яти днiв з дня її надходження виносить ухвалу, в якiй зазначаються:

     дата проведення пiдготовчого засiдання суду;

     прiзвище, iм'я та по батьковi арбiтражного керуючого, визначеного автоматизованою системою з числа осiб, внесених до Єдиного реєстру арбiтражних керуючих (розпорядникiв майна, керуючих санацiєю, лiквiдаторiв) України.

     Ухвалою про прийняття заяви про вiдкриття провадження (проваджень) у справi про банкрутство господарський суд має право вирiшити питання про:

     зобов'язання заявника, боржника та iнших осiб надати суду додатковi вiдомостi, необхiднi для вирiшення питання про вiдкриття провадження (проваджень) у справi про банкрутство;

     вжиття заходiв щодо забезпечення вимог кредиторiв шляхом заборони власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника та боржнику приймати рiшення щодо лiквiдацiї, реорганiзацiї боржника, а також вiдчужувати основнi засоби.

     2. Пiдготовче засiдання суду проводиться не пiзнiше чотирнадцятого дня з дня винесення ухвали про прийняття заяви про порушення справи про банкрутство, а за наявностi поважних причин (здiйснення сплати грошових зобов'язань кредиторам тощо) - не пiзнiше тридцятого дня.

     3. Ухвала про прийняття заяви про порушення справи про банкрутство надсилається сторонам та вiдповiдному органу або особi, яка здiйснює примусове виконання судових рiшень, рiшень iнших органiв, за мiсцезнаходженням (мiсцем проживання) боржника, державному реєстратору за мiсцезнаходженням (мiсцем проживання) боржника, органу, уповноваженому управляти державним майном боржника, у статутному капiталi якого частка державної власностi перевищує п'ятдесят вiдсоткiв, арбiтражному керуючому, визначеному автоматизованою системою з числа осiб, внесених до Єдиного реєстру арбiтражних керуючих (розпорядникiв майна, керуючих санацiєю, лiквiдаторiв) України.

(частина третя статтi 12 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 02.06.2016р. N 1404-VIII)

     Стаття 13. Вiдзив боржника

     1. Боржник до дати проведення пiдготовчого засiдання надає до господарського суду та заявнику вiдзив на заяву про порушення справи про банкрутство. До вiдзиву боржника мають бути доданi докази вiдправлення заявнику копiї вiдзиву.

     2. Крiм вiдомостей, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, у вiдзивi боржника мають бути зазначенi:

     наявнi у боржника заперечення щодо вимог заявника (заявникiв);

     загальна сума заборгованостi боржника перед кредиторами за зобов'язаннями, що передбачають виплату грошей, у тому числi зi сплати податкiв i зборiв (обов'язкових платежiв), з виплати заробiтної плати;

     вiдомостi про наявне у боржника майно, а також про всi рахунки боржника в установах банкiв та iнших фiнансово-кредитних установах, реквiзити рахункiв;

     вiдомостi про всi рахунки, на яких облiковуються цiннi папери, що належать боржнику у зберiгачiв, депозитарiїв, утримувачiв, їх реквiзити;

     вiдомостi про проведення боржником дiяльностi, пов'язаної iз державною таємницею;

     докази необґрунтованостi вимог заявника (за їх наявностi).

     3. У вiдзивi боржника можуть бути зазначенi й iншi вiдомостi, що мають значення для розгляду справи.

     До вiдзиву боржника також можуть бути доданi наявнi у боржника клопотання.

     До вiдзиву також додається довiдка органiв приватизацiї (органiв, уповноважених управляти об'єктами державної власностi) стосовно наявностi або вiдсутностi на балансi пiдприємства, щодо якого порушено справу про банкрутство, державного майна, що в процесi приватизацiї (корпоратизацiї) не увiйшло до його статутного капiталу.

     4. Вiдсутнiсть вiдзиву на заяву про порушення справи про банкрутство не перешкоджає провадженню у справi.

     Стаття 14. Вiдмова у прийняттi заяви про порушення справи про банкрутство

     1. Господарський суд не пiзнiше п'яти днiв з дня надходження заяви про порушення справи про банкрутство вiдмовляє у її прийняттi, якщо:

     провадження у справi про банкрутство боржника не допускається згiдно iз законом;

     справа не пiдсудна даному господарському суду;

     стосовно боржника вже порушено справу про банкрутство;

(абзац четвертий частини першої статтi 14 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 13.05.2014р. N 1258-VII)

     юридичну особу - боржника припинено в установленому законодавством порядку;

     абзац шостий частини першої статтi 14 виключено

(згiдно iз Законом України вiд 13.05.2014р. N 1258-VII)

     до боржника заявлено вимоги, якi не є безспiрними;

     вимоги кредитора повнiстю забезпеченi заставою майна боржника;

     господарським судом затверджено план санацiї боржника до вiдкриття провадження (проваджень) у справi про банкрутство згiдно зi статтею 6 цього Закону;

     з iнших пiдстав, передбачених статтею 62 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Закону.

     2. Про вiдмову у прийняттi заяви виноситься ухвала, яка надсилається заявнику разом iз заявою та доданими до неї документами.

     Стаття 15. Повернення, вiдкликання заяви про порушення справи про банкрутство

     1, Господарський суд не пiзнiше п'яти днiв з дня надходження до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство повертає її та доданi до неї документи без розгляду, якщо:

     заяву пiдписано особою, яка не має права її пiдписувати, або особою, посаду якої у заявi не зазначено;

     заява не вiдповiдає змiсту вимог, зазначених у цьому Законi;

     не подано доказiв щодо сплати судового збору у встановлених порядку та розмiрi;

     заявник-кредитор не подав доказiв неспроможностi боржника виконати свої грошовi зобов'язання перед кредиторами в розмiрi, визначеному частиною третьою статтi 10 цього Закону, протягом трьох мiсяцiв пiсля вiдкриття виконавчого провадження, якщо iнше не передбачено цим Законом;

     заявник-кредитор не надав доказiв надсилання боржнику копiї заяви i доданих до неї документiв;

     з iнших пiдстав, передбачених статтею 63 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Закону.

     2. Повернення заяви про вiдкриття провадження (проваджень) у справi про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до господарського суду у встановленому порядку.

     3. Якщо про порушення справи про банкрутство подано кiлька заяв i одна з них повертається без розгляду, суддя розглядає iншi заяви про вiдкриття провадження (проваджень) у справi про банкрутство.

     4. Про повернення заяви про вiдкриття провадження (проваджень) у справi про банкрутство без розгляду суд виносить ухвалу.

     5. Заява про порушення справи про банкрутство може бути вiдкликана заявником (заявниками) до дати проведення пiдготовчого засiдання суду.

     У разi вiдкликання заяви про порушення справи про банкрутство до винесення ухвали про її прийняття господарський суд виносить ухвалу про повернення заяви про порушення справи про банкрутство.

     У разi вiдкликання заяви про порушення справи про банкрутство пiсля винесення ухвали про її прийняття до дати проведення пiдготовчого засiдання суду господарський суд виносить ухвалу про залишення заяви без розгляду.

     Господарський суд має право не прийняти вiдкликання заяви про порушення справи про банкрутство, якщо це порушує чиї-небудь права чи охоронюванi законом iнтереси або якщо до господарського суду надiйшла iнша заява (заяви) кредитора (кредиторiв) про порушення справи про банкрутство.

     Боржник не має права вiдкликати заяву про порушення справи, подану ним вiдповiдно до вимог частини п'ятої статтi 11 цього Закону.

     Стаття 16. Вiдкриття провадження (проваджень) у справi про банкрутство

     1. Перевiрка обґрунтованостi вимог заявника, а також з'ясування наявностi пiдстав для вiдкриття провадження (проваджень) у справi про банкрутство здiйснюються господарським судом у пiдготовчому засiданнi, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Законом.

     Неявка у пiдготовче засiдання сторiн та представника державного органу з питань банкрутства, а також вiдсутнiсть вiдзиву боржника не перешкоджають проведенню засiдання.

     2. У пiдготовчому засiданнi господарський суд розглядає поданi документи, заслуховує пояснення сторiн, оцiнює обґрунтованiсть заперечень боржника, а також вирiшує iншi питання, пов'язанi з розглядом справи.

     3. Якщо справа порушується за заявою кредитора, господарський суд перевiряє обґрунтованiсть його вимог, їх безспiрнiсть, вжиття заходiв щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження.

     У разi звернення до господарського суду боржника iз заявою про порушення справи про банкрутство у пiдготовчому засiданнi з'ясовуються ознаки неплатоспроможностi боржника або її загрози.

     4. У разi якщо до господарського суду до дня пiдготовчого засiдання надiйшло кiлька заяв i провадження справи про банкрутство порушено за однiєю з них, iншi ухвалою господарського суду приєднуються до матерiалiв справи i розглядаються одночасно.

     У разi визнання вимог заявника необґрунтованими господарський суд оцiнює обґрунтованiсть вимог iнших заяв кредиторiв, приєднаних до матерiалiв справи, i вирiшує питання про вiдкриття провадження (проваджень) у справi про банкрутство у порядку, передбаченому цiєю статтею.

     5. Частину п'яту статтi 16 виключено

(згiдно iз Законом України вiд 02.10.2012р. N 5405-VI)

     6. За наслiдками розгляду заяви про порушення справи про банкрутство та вiдзиву боржника господарський суд виносить ухвалу про:

     вiдкриття провадження (проваджень) у справi про банкрутство;

     вiдмову у вiдкриттi провадження (проваджень) у справi про банкрутство.

     7. Суд вiдмовляє в вiдкриттi провадження (проваджень) у справi про банкрутство, якщо:

     заявником не доведено наявностi пiдстав для вiдкриття провадження (проваджень) у справi про банкрутство;

     вимоги кредитора є повнiстю забезпеченими майном боржника;

     вимоги кредитора свiдчать про наявнiсть спору про право, який пiдлягає вирiшенню у порядку позовного провадження;

     вимоги кредитора (кредиторiв) задоволенi боржником у повному обсязi до пiдготовчого засiдання суду;

     вiдсутня хоча б одна з пiдстав, передбачених частиною третьою статтi 10 цього Закону;

     за наявностi пiдстав, передбачених статтею 15 цього Закону.

     8. Вiдмова у вiдкриттi провадження у справi про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню до суду iз заявою про порушення справи про банкрутство за наявностi пiдстав, встановлених цим Законом,

     9. В ухвалi про вiдкриття провадження (проваджень) у справi про банкрутство зазначається про:

     вiдкриття провадження (проваджень) у справi про банкрутство;

     визнання вимог кредитора та їх розмiр;

     введення мораторiю на задоволення вимог кредиторiв;

     введення процедури розпорядження майном;

     призначення розпорядника майна, встановлення розмiру оплати його послуг та джерела її сплати;

     вжиття заходiв щодо забезпечення вимог кредиторiв шляхом заборони боржнику та власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника приймати рiшення щодо лiквiдацiї, реорганiзацiї боржника, а також вiдчужувати основнi засоби та предмети застави;

     строк подання розпорядником майна до господарського суду вiдомостей про результати розгляду вимог кредиторiв, який не може перевищувати мiсяця та двадцяти днiв пiсля дати проведення пiдготовчого засiдання суду;

     дату складення розпорядником майна реєстру вимог кредиторiв та подання його на затвердження до господарського суду, яка не може бути пiзнiше мiсяця та двадцяти днiв пiсля дати проведення пiдготовчого засiдання суду;

     дату попереднього засiдання суду, яке має вiдбутися не пiзнiше двох мiсяцiв та десяти днiв, а в разi великої кiлькостi кредиторiв - не пiзнiше трьох мiсяцiв пiсля дати проведення пiдготовчого засiдання суду;

     строк проведення розпорядником майна iнвентаризацiї майна боржника, який не може перевищувати двох мiсяцiв, а в разi значного обсягу майна - трьох мiсяцiв пiсля дати проведення пiдготовчого засiдання суду.

     10. З метою виявлення усiх кредиторiв та осiб, якi виявили бажання взяти участь у санацiї боржника, здiйснюється офiцiйне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство на офiцiйному веб-сайтi Вищого господарського суду України в мережi Iнтернет.

     Таке оголошення має мiстити повне найменування боржника, його поштову адресу, банкiвськi реквiзити, найменування та адресу господарського суду, номер справи, вiдомостi про розпорядника майна, граничний строк подання заяв конкурсних кредиторiв з вимогами до боржника.

     11. Господарський суд в ухвалi про порушення справи про банкрутство може зобов'язати боржника провести аудит. Якщо у боржника немає для цього коштiв, господарський суд може призначити проведення аудиту за рахунок кредитора (кредиторiв) лише за згодою останнього (останнiх).

     Вiдсутнiсть аудиторського висновку не перешкоджає провадженню у справi про банкрутство.

     12. Якщо в заявi боржника про порушення справи про банкрутство або вiдзивi боржника мiститься iнформацiя про провадження ним дiяльностi, пов'язаної з державною таємницею, суд виносить та надсилає сторонам i державному органу з питань банкрутства ухвалу про вiдкладення проведення пiдготовчого засiдання суду на час, необхiдний для оформлення допуску до державної таємницi арбiтражному керуючому. Такий строк не може перевищувати тридцяти днiв.

     У разi вiдмови у наданнi допуску до державної таємницi зазначеному арбiтражному керуючому господарський суд призначає нового арбiтражного керуючого в порядку, встановленому цим Законом.

     13. Ухвала про вiдкриття провадження (проваджень) у справi про банкрутство набирає законної сили з моменту її винесення.

     14. Процедура розпорядження майном вводиться господарським судом на строк, визначений частиною другою статтi 22 цього Закону, одночасно з винесенням ухвали про вiдкриття провадження (проваджень) у справi про банкрутство.

     15. З моменту вiдкриття провадження (проваджень) у справi про банкрутство:

     пред'явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може вiдбуватися лише у порядку, передбаченому цим Законом, та в межах провадження у справi про банкрутство;

     пред'явлення поточними кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може вiдбуватися у випадку та порядку, передбачених цим Законом;

     арешт майна боржника чи iншi обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосованi виключно господарським судом у межах провадження у справi про банкрутство;

     корпоративнi права засновникiв (учасникiв, акцiонерiв) боржника реалiзуються з урахуванням обмежень, встановлених цим Законом;

     задоволення вимог засновника (учасника) боржника - юридичної особи про видiлення частки в майнi боржника у зв'язку з виходом iз складу його учасникiв забороняється;

     рiшення про реорганiзацiю або лiквiдацiю юридичної особи - боржника приймається в порядку, визначеному цим Законом.

     16. Ухвала про вiдкриття провадження (проваджень) у справi про банкрутство не пiзнiше трьох днiв з дня її винесення надсилається боржнику, кредитору (кредиторам) та iншим особам, якi беруть участь або мають взяти участь у цiй справi (власнику майна, органу, уповноваженому управляти майном боржника, тощо), органу доходiв i зборiв, мiсцевому загальному суду, вiдповiдному органу або особi, яка здiйснює примусове виконання судових рiшень, рiшень iнших органiв, за мiсцезнаходженням (мiсцем проживання) боржника.

(абзац перший частини шiстнадцятої статтi 16 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 02.06.2016р. N 1404-VIII)

     У разi вжиття заходiв щодо забезпечення вимог кредиторiв копiя ухвали надсилається також установам, що здiйснюють облiк нерухомого та рухомого майна (органам державної реєстрацiї речових прав, державним нотарiальним конторам, органам державної автомобiльної iнспекцiї за мiсцезнаходженням (мiсцем проживання)) боржника тощо, установам банкiв, що обслуговують рахунки боржника, незалежним реєстраторам, особам, якi ведуть облiк цiнних паперiв, що належать боржнику (зберiгачу, депозитарiю, утримувачу), а також установi, що веде державнi реєстри обтяжень майна.

     17. При розглядi справи про банкрутство суб'єкта господарювання, який є учасником (тимчасовим учасником) Гарантiйного фонду виконання зобов'язань за складськими документами на зерно, до справи залучається Гарантiйний фонд виконання зобов'язань за складськими документами на зерно.

(статтю 16 доповнено частиною сiмнадцятою згiдно iз Законом України вiд 20.11.2012р. N 5493-VI)

     Стаття 17. Розгляд позовних вимог конкурсних кредиторiв до боржника

     1. У разi якщо до боржника, щодо якого порушена справа про банкрутство, пред'явлений позов, який ґрунтується на грошових зобов'язаннях боржника, що виникли до вiдкриття провадження (проваджень) у справi про банкрутство, суди мають у встановленому процесуальним законом порядку приймати такi позовнi заяви i вирiшувати спiр за цiєю вимогою по сутi за правилами позовного провадження до офiцiйного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство.

     2. Про офiцiйне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство розпорядник майна повiдомляє суд, який розглядає позовнi вимоги конкурсних кредиторiв до боржника. Цей суд (суди) пiсля офiцiйного оприлюднення вiдповiдного оголошення має зупинити позовне провадження та роз'яснити позивачу змiст частини четвертої статтi 23 цього Закону, зазначивши про це в ухвалi або в протоколi судового засiдання.

     3. Якщо позивач не звернувся у тридцятиденний строк з дня офiцiйного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство iз заявою про визнання його грошових вимог до боржника у справi про банкрутство, суд, який розглядає позовну заяву, пiсля закiнчення тридцятиденного строку з моменту офiцiйного оприлюднення поновлює позовне провадження та вiдмовляє у задоволеннi позову.

     4. У разi звернення позивача iз заявою про визнання його грошових вимог до боржника у справi про банкрутство пiсля винесення ухвали господарського суду за результатами розгляду цих вимог позовне провадження пiдлягає закриттю на пiдставi пункту 2 частини першої статтi 80 Господарського процесуального кодексу України.

     5. Якщо у вiдкриттi провадження (проваджень) у справi про банкрутство вiдмовлено або провадження у справi про банкрутство припинено, позовне провадження пiдлягає поновленню i позов розглядається по сутi.

     6. Положення частин першої - четвертої цiєї статтi не застосовуються до позовiв за вимогами кредиторiв, на якi не поширюється дiя мораторiю на задоволення вимог кредиторiв.

     Стаття 18. Забезпечення вимог кредиторiв

     1. Господарський суд має право за клопотанням сторiн або учасникiв справи про банкрутство чи за своєю iнiцiативою вжити заходiв до забезпечення вимог кредиторiв.

     Господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторiв або з власної iнiцiативи може заборонити боржнику укладати без згоди арбiтражного керуючого (розпорядника майна) правочини (договори), а також зобов'язати боржника передати цiннi папери, майно, iншi цiнностi на зберiгання третiм особам, вчинити чи утриматися вiд вчинення певних дiй або вжити iнших заходiв для збереження майна боржника (у тому числi шляхом позбавлення боржника права розпорядження його нерухомим майном без згоди розпорядника майна або суду, який розглядає справу про банкрутство; накладення арешту на конкретне рухоме майно боржника), про що виноситься ухвала.

     2. У процедурi розпорядження майном за клопотанням розпорядника майна, сторiн або iнших учасникiв справи про банкрутство, що мiстить пiдтвердженi вiдомостi про перешкоджання керiвником боржника виконанню повноважень розпорядника майна, а також про вчинення керiвником боржника дiй, що порушують права та законнi iнтереси боржника або кредиторiв, господарський суд має право вiдсторонити керiвника боржника вiд посади та покласти виконання його обов'язкiв на розпорядника майна. Про усунення керiвника боржника вiд посади господарський суд виносить ухвалу.

     3. Заходи щодо забезпечення вимог кредиторiв дiють вiдповiдно до дня введення процедури санацiї i призначення керуючого санацiєю або до прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, вiдкриття лiквiдацiйної процедури i призначення лiквiдатора, або до припинення провадження у справi.

     Господарський суд має право скасувати або змiнити заходи щодо забезпечення вимог кредиторiв до настання зазначених обставин, про що виноситься ухвала.

     Стаття 19. Мораторiй на задоволення вимог кредиторiв

     1. Мораторiй на задоволення вимог кредиторiв - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань i зобов'язань щодо сплати податкiв i зборiв (обов'язкових платежiв), термiн виконання яких настав до дня введення мораторiю, i припинення заходiв, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податкiв i зборiв (обов'язкових платежiв), застосованих до дня введення мораторiю.

     2. Мораторiй на задоволення вимог кредиторiв вводиться одночасно з порушенням провадження у справi про банкрутство, про що зазначається в ухвалi господарського суду. Ухвала є пiдставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторiю розпорядник майна повiдомляє вiдповiдному органу або особi, яка здiйснює примусове виконання судових рiшень, рiшень iнших органiв, за мiсцезнаходженням (мiсцем проживання) боржника та знаходженням його майна.

(частина друга статтi 19 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 02.06.2016р. N 1404-VIII)

     3. Протягом дiї мораторiю на задоволення вимог кредиторiв:

     забороняється стягнення на пiдставi виконавчих та iнших документiв, що мiстять майновi вимоги, у тому числi на предмет застави, за якими стягнення здiйснюється в судовому або в позасудовому порядку вiдповiдно до законодавства, крiм випадкiв перебування виконавчого провадження на стадiї розподiлу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числi одержаних вiд продажу майна боржника), перебування майна на стадiї продажу з моменту оприлюднення iнформацiї про продаж, а також у разi звернення стягнення на заставлене майно та виконання рiшень у немайнових спорах;

     забороняється виконання вимог, на якi поширюється мораторiй;

     не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються iншi фiнансовi санкцiї за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань iз задоволення всiх вимог, на якi поширюється мораторiй;

     зупиняється перебiг позовної давностi на перiод дiї мораторiю;

     не застосовується iндекс iнфляцiї за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти рiчних вiд простроченої суми тощо.

     4. Мораторiй на задоволення вимог кредиторiв застосовується до вимог кредиторiв щодо вiдшкодування збиткiв, що виникли через вiдмову боржника вiд виконання правочинiв (договорiв) у процедурi санацiї, у порядку, передбаченому цим Законом.

     5. Дiя мораторiю на задоволення вимог кредиторiв не поширюється на вимоги поточних кредиторiв; на виплату заробiтної плати та нарахованих на цi суми страхових внескiв на загальнообов'язкове державне пенсiйне та iнше соцiальне страхування; вiдшкодування шкоди, заподiяної здоров'ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, алiментiв, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певнi дiї чи утриматися вiд їх вчинення.

     Дiя мораторiю не поширюється на задоволення вимог кредиторiв у разi одночасного задоволення вимог кредиторiв у процедурi розпорядження майном керуючим санацiєю згiдно з планом санацiї або лiквiдатором у лiквiдацiйнiй процедурi в порядку черговостi, встановленому цим Законом.

     Стягнення грошових коштiв за вимогами кредиторiв за зобов'язаннями, на якi не поширюється дiя мораторiю, провадиться з рахунку боржника в установi банку. Контроль за такими стягненнями здiйснює арбiтражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацiєю, лiквiдатор).

     Звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на якi не поширюється дiя мораторiю, здiйснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженнi якого перебуває справа про банкрутство боржника.

     6. Пiд час процедури розпорядження майном боржнику дозволяється задовольняти лише тi вимоги кредиторiв, на якi згiдно з частиною п'ятою цiєї статтi не поширюється дiя мораторiю.

     Задоволення забезпечених вимог кредиторiв за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, допускається лише в межах провадження у справi про банкрутство.

     7. Дiя мораторiю припиняється з дня припинення провадження у справi про банкрутство.

     8. Правовi наслiдки дiї мораторiю на задоволення вимог кредиторiв не застосовуються, якщо провадження у справi припинено на пiдставi пункту 11 частини першої статтi 83 цього Закону.

     9. Активи боржника, якi перебувають у податковiй заставi, можуть бути звiльненi господарським судом з податкової застави, про що виноситься ухвала у судовому засiданнi за участю органу доходiв i зборiв.

     Стаття 20. Визнання недiйсними правочинiв (договорiв) та спростування майнових дiй боржника

     1. Правочини (договори) або майновi дiї боржника, якi були вчиненi боржником пiсля порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути вiдповiдно визнанi недiйсними або спростованi господарським судом у межах провадження у справi про банкрутство за заявою арбiтражного керуючого або конкурсного кредитора з таких пiдстав:

     боржник безоплатно здiйснив вiдчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без вiдповiдних майнових дiй iншої сторони, вiдмовився вiд власних майнових вимог;

     боржник виконав майновi зобов'язання ранiше встановленого строку;

     боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результатi чого вiн став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед iншими кредиторами повнiстю або частково стало неможливим;

     боржник здiйснив вiдчуження або придбав майно за цiнами вiдповiдно нижчими або вищими вiд ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслiдок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторiв;

     боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторiв боржнику перевищувала вартiсть майна;

     боржник прийняв на себе заставнi зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.

     2. У разi визнання недiйсними правочинiв (договорiв) або спростування майнових дiй боржника на пiдставах, передбачених частиною першою цiєї статтi, кредитор зобов'язаний повернути в лiквiдацiйну масу майно, яке вiн отримав вiд боржника, а у разi неможливостi повернути майно в натурi - вiдшкодувати його вартiсть у грошових одиницях за ринковими цiнами, що iснували на момент здiйснення правочину або вчинення майнової дiї.

     3. Кредитор за недiйсним правочином (договором) або спростованою майновою дiєю має право вибору: погашення свого боргу в першу чергу в процедурi банкрутства або виконання зобов'язання боржником у натурi пiсля припинення провадження у справi про банкрутство.

     4. За результатами розгляду заяви арбiтражного керуючого або конкурсного кредитора про визнання недiйсним правочину (договору) або спростування майнових дiй боржника господарський суд виносить ухвалу.

     Стаття 21. Правонаступництво

     1. У разi вибуття чи замiни кредитора у справi про банкрутство господарський суд за заявою правонаступника або iншої учасника (учасникiв) справи здiйснює замiну такої сторони на будь-якiй стадiї провадження у справi її правонаступником.

     2. Усi дiї, вчиненi у справi про банкрутство до вступу у справу правонаступника, обов'язковi для нього так само, як вони були обов'язковi для особи, яку правонаступник замiнив.

     Стаття 22. Введення процедури розпорядження майном боржника

     1. Пiд розпорядженням майном розумiється система заходiв щодо нагляду та контролю за управлiнням i розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активiв боржника, проведення аналiзу його фiнансового становища, а також визначення наступної оптимальної процедури (санацiї, мирової угоди чи лiквiдацiї) для задоволення в повному обсязi або частково вимог кредиторiв.

     Розпорядник майна - фiзична особа, яка вiдповiдно до судового рiшення господарського суду забезпечує здiйснення процедури розпорядження майном.

     Про призначення розпорядника майна виноситься ухвала.

     2. Процедура розпорядження майном боржника вводиться строком на сто п'ятнадцять календарних днiв i може бути продовжена господарським судом за вмотивованим клопотанням розпорядника майна, комiтету кредиторiв або боржника не бiльше нiж на два мiсяцi.

     3. Розпорядник майна зобов'язаний:

     розглядати заяви кредиторiв про грошовi вимоги до боржника, якi надiйшли в установленому цим Законом порядку;

     вести реєстр вимог кредиторiв;

     повiдомляти кредиторiв про результати розгляду їхнiх вимог;

     вживати заходiв для захисту майна боржника;

     аналiзувати фiнансово-господарську дiяльнiсть, iнвестицiйне становище боржника та його становище на ринках;

     виявляти (за наявностi) ознаки фiктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стiйкої фiнансової неспроможностi, незаконних дiй у разi банкрутства;

     скликати збори кредиторiв та органiзовувати їх проведення;

     надавати державному реєстратору в електроннiй формi через портал електронних сервiсiв юридичних осiб, фiзичних осiб - пiдприємцiв та громадських формувань вiдомостi, необхiднi для ведення Єдиного державного реєстру юридичних осiб, фiзичних осiб - пiдприємцiв та громадських формувань, у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства;

(абзац дев'ятий частини третьої статтi 22 у редакцiї Закону України вiд 26.11.2015р. N 835-VIII)

     надавати господарському суду та комiтету кредиторiв звiт про свою дiяльнiсть, вiдомостi про фiнансове становище боржника, пропозицiї щодо можливостi вiдновлення платоспроможностi боржника;

     не пiзнiше двох мiсяцiв вiд дня вiдкриття провадження (проваджень) у справi про банкрутство разом з боржником органiзувати та забезпечити проведення iнвентаризацiї майна боржника та визначити його вартiсть;

     брати участь у розробцi плану санацiї у випадках, передбачених цим Законом, та за можливостi проведення санацiї боржника розробити разом з боржником не пiзнiше двох мiсяцiв вiд дня вiдкриття провадження (проваджень) у справi про банкрутство план санацiї боржника та подати його на розгляд комiтету кредиторiв;

     виконувати iншi повноваження, що передбаченi цим Законом.

     4. Розпорядник майна несе вiдповiдальнiсть за невиконання або неналежне виконання своїх повноважень вiдповiдно до законодавства України.

     Повноваження розпорядника майна припиняються з дня припинення провадження у справi про банкрутство, а також у разi затвердження господарським судом мирової угоди, призначення керуючого санацiєю або лiквiдатора, якщо iнше не передбачено цим Законом.

     5. Пiсля призначення розпорядника майна i до припинення процедури розпорядження майном органи управлiння боржника не мають права без згоди розпорядника майна приймати рiшення про:

     реорганiзацiю (злиття, приєднання, подiл, видiлення, перетворення) i лiквiдацiю боржника;

     створення юридичних осiб або про участь в iнших юридичних особах;

     створення фiлiй та представництв;

     виплату дивiдендiв;

     проведення боржником емiсiї цiнних паперiв;

     вихiд зi складу учасникiв боржника юридичної особи, придбання в акцiонерiв ранiше випущених акцiй боржника.

     6. Рiшення про участь боржника в об'єднаннях, асоцiацiях, спiлках, холдингових компанiях, промислово-фiнансових групах чи iнших об'єднаннях юридичних осiб приймається органами управлiння боржника за згодою розпорядника майна.

     7. Господарський суд за заявою розпорядника майна скасовує арешти з майна боржника чи iншi обмеження щодо розпорядження його майном у разi, якщо такi арешти чи обмеження перешкоджають господарськiй дiяльностi боржника та вiдновленню його платоспроможностi.

     8. Керiвник або орган управлiння боржника виключно за погодженням з розпорядником майна вчиняють правочини (укладають договори) щодо:

     вiдчуження, або обтяження нерухомого майна боржника, в тому числi його передачi в оренду, заставу, внесення зазначеного майна до статутного капiталу iншого пiдприємства або господарського товариства, розпорядження нерухомим майном боржника у будь-який iнший спосiб;

     одержання та видачi позик (кредитiв), надання поруки, гарантiй, уступки вимоги, переведення боргу, а також передачi в довiрче управлiння майна боржника;

     розпорядження у будь-який спосiб iншим майном боржника, балансова вартiсть якого становить понад один вiдсоток балансової вартостi активiв боржника, та укладання iнших значних правочинiв (договорiв).

     9. Розпорядник майна має право на подання до господарського суду позову щодо визнання недiйсними правочинiв (договорiв), укладених боржником з порушенням порядку, встановленого цим Законом, а також позовiв щодо визнання недiйсними актiв, прийнятих у процедурi розпорядження майном стосовно змiни органiзацiйно-правової форми боржника.

     10. Розпорядник майна не має права втручатися в оперативно-господарську дiяльнiсть боржника, крiм випадкiв, передбачених цим Законом.

     11. Призначення розпорядника майна не є пiдставою для припинення повноважень керiвника чи органу управлiння боржника.

     12. Повноваження керiвника боржника та виконавчих органiв його управлiння, покладенi на них вiдповiдно до законодавства чи установчих документiв, можуть бути припиненi в разi, якщо ними не вживаються заходи щодо забезпечення збереження майна боржника, створюються перешкоди дiям розпорядника майна чи допускаються iншi порушення законодавства.

     У разi виявлення зазначених обставин за клопотанням кредиторiв або iнших учасникiв справи про банкрутство ухвалою господарського суду повноваження керiвника та виконавчих органiв управлiння боржника припиняються, а виконання вiдповiдних обов'язкiв тимчасово покладається на розпорядника майна до призначення в порядку, визначеному законодавством та установчими документами, нового керiвника боржника та виконавчих органiв управлiння боржника.

     13. З дня винесення господарським судом ухвали про припинення повноважень керiвника боржника або органiв управлiння боржника керiвник, повноваження якого припиненi ухвалою господарського суду, зобов'язаний протягом трьох днiв передати розпоряднику майна, а розпорядник майна прийняти бухгалтерську та iншу документацiю боржника, його печатки i штампи, матерiальнi та iншi цiнностi.

     Стаття 23. Виявлення кредиторiв та осiб, якi мають бажання взяти участь у санацiї боржника

     1. Конкурснi кредитори за вимогами, якi виникли до дня вiдкриття провадження (проваджень) у справi про банкрутство, зобов'язанi подати до господарського суду письмовi заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх пiдтверджують, протягом тридцяти днiв вiд дня офiцiйного оприлюднення оголошення про вiдкриття провадження (проваджень) у справi про банкрутство.

     Вiдлiк строку на заявлення грошових вимог кредиторiв до боржника починається з дня офiцiйного оприлюднення оголошення про вiдкриття провадження (проваджень) у справi про банкрутство.

     Зазначений строк є граничним i поновленню не пiдлягає.

     2. Кредитор, за заявою якого вiдкрито провадження у справi, має право заявити додатковi грошовi вимоги до боржника у межах строку, встановленого частиною першою цiєї статтi.

     Забезпеченi кредитори зобов'язанi подати заяву з грошовими вимогами до боржника пiд час провадження у справi про банкрутство лише в частинi вимог, що є незабезпеченими, або за умови вiдмови вiд забезпечення.

     Склад i розмiр грошових вимог кредиторiв визначаються в нацiональнiй валютi України. Якщо зобов'язання боржника визначенi в iноземнiй валютi, то склад i розмiр грошових вимог кредиторiв визначаються в нацiональнiй валютi за курсом, встановленим Нацiональним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.

     Майновi вимоги кредиторiв до боржника мають бути вираженi в грошових одиницях i заявленi до господарського суду в порядку, встановленому цiєю статтею.

     Кредитори за вимогами щодо виплати заробiтної плати, авторської винагороди, алiментiв, а також за вимогами щодо вiдшкодування шкоди, заподiяної життю та здоров'ю громадян, сплати страхових внескiв на загальнообов'язкове державне пенсiйне та iнше соцiальне страхування мають право протягом тридцяти днiв вiд дня офiцiйного оприлюднення оголошення про вiдкриття провадження (проваджень) у справi про банкрутство подати до господарського суду письмовi заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх пiдтверджують.

     Копiї вiдповiдних заяв та доданих до них документiв кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майна.

     3. Заява кредитора має мiстити:

     найменування господарського суду, до якого подається заява;

     iм'я або найменування боржника, його мiсцезнаходження або мiсце проживання, iдентифiкацiйний код юридичної особи та реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв (за наявностi);

     iм'я або найменування кредитора, його мiсцезнаходження або мiсце проживання, iдентифiкацiйний код юридичної особи та реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв (за наявностi);

     розмiр вимог кредитора до боржника з окремим зазначенням суми неустойки (штрафу, пенi);

     виклад обставин, якi пiдтверджують вимоги до боржника, та їх обґрунтування;

     вiдомостi про наявнiсть заставного майна боржника, яке є забезпеченням вимог;

     перелiк документiв, якi додаються до заяви.

     До заяви в обов'язковому порядку додаються докази сплати судового збору, докази надсилання копiї заяви боржнику i розпоряднику майна, а також документи, якi пiдтверджують грошовi вимоги до боржника.

     Заява пiдписується кредитором або його уповноваженим представником.

     Господарський суд зобов'язаний прийняти заяву кредитора, подану з дотриманням вимог цього Закону та Господарського процесуального кодексу України, про що виноситься ухвала, в якiй зазначається дата розгляду заяви.

     4. Особи, вимоги яких заявленi пiсля закiнчення строку, встановленого для їх подання, або не заявленi взагалi, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в лiквiдацiйнiй процедурi.

     Вiдповiдне правило не поширюється на вимоги кредиторiв щодо виплати заробiтної плати, авторської винагороди, алiментiв, а також на вимоги щодо вiдшкодування шкоди, заподiяної життю та здоров'ю громадян, сплати страхових внескiв на загальнообов'язкове державне пенсiйне та iнше соцiальне страхування i на вимоги Нацiональної акцiонерної компанiї "Нафтогаз України" та/або її дочiрнього пiдприємства, що здiйснювало постачання природного газу на пiдставi лiцензiї, щодо сплати заборгованостi (у тому числi неустойки, 3 вiдсоткiв рiчних та iнфляцiйних втрат) за поставлений/спожитий природний газ, що утворилася станом на 1 травня 2015 року.

(абзац другий частини четвертої статтi 23 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 14.05.2015р. N 423-VIII)

     5. Розпорядник майна боржника не пiзнiше нiж на десятий день з дня, наступного пiсля закiнчення встановленого частиною першою цiєї статтi строку, з урахуванням результатiв розгляду вимог кредиторiв боржником повнiстю або частково визнає їх або вiдхиляє з обґрунтуванням пiдстав визнання чи вiдхилення, про що письмово повiдомляє заявникiв i господарський суд, а також подає до суду письмовий звiт про надiсланi всiм кредиторам боржника повiдомлення про результати розгляду грошових вимог та їх отримання кредиторами разом з копiями повiдомлень про вручення поштового вiдправлення та описiв вкладення в поштове вiдправлення або iнших документiв, що пiдтверджують надсилання повiдомлення кредиторами.

     6. Кредитор, вимоги якого визнанi боржником чи господарським судом, має право отримувати вiд розпорядника майна iнформацiю щодо вимог iнших кредиторiв, визнаних боржником та розпорядником майна. Такий кредитор може подати розпоряднику майна, боржнику та суду заперечення щодо визнання вимог iнших кредиторiв.

     Заяви з вимогами конкурсних кредиторiв або забезпечених кредиторiв, у тому числi щодо яких є заперечення боржника чи iнших кредиторiв, розглядаються господарським судом у попередньому засiданнi суду.

     За наслiдками розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи вiдхиляє (повнiстю або частково) вимоги таких кредиторiв.

     7. Заяви кредиторiв за вимогами щодо виплати заробiтної плати, авторської винагороди, алiментiв, а також за вимогами щодо вiдшкодування шкоди, заподiяної життю та здоров'ю громадян, щодо яких є заперечення боржника, розглядаються згiдно з цим Законом.

     8. Вимоги конкурсних кредиторiв, визнанi боржником або господарським судом, вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторiв.

     Розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторiв, якi забезпеченi заставою майна боржника, згiдно з їхнiми заявами, а за їх вiдсутностi - згiдно з даними облiку боржника, а також внести окремо до реєстру вiдомостi про майно боржника, яке є предметом застави згiдно з державним реєстром застав.

     Розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вiдомостi про вимоги щодо виплати заробiтної плати, авторської винагороди, алiментiв, а також про вимоги щодо вiдшкодування шкоди, заподiяної життю та здоров'ю громадян, згiдно iз заявами таких кредиторiв та/або даними облiку боржника,

     Поточнi кредитори з вимогами до боржника, якi виникли пiсля вiдкриття провадження (проваджень) у справi про банкрутство, можуть пред'явити такi вимоги пiсля прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та вiдкриття лiквiдацiйної процедури. До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, якi мають поточнi вимоги до боржника, вирiшуються шляхом їх розгляду у позовному провадженнi господарським судом, у провадженнi якого перебуває справа про банкрутство.

     9. У процедурi розпорядження майном боржник має право на пiдставi ухвали господарського суду задовольнити всi вимоги конкурсних кредиторiв за умови їх задоволення одночасно та в повному обсязi вiдповiдно до реєстру вимог кредиторiв.

     10. Фiзичнi особи та/або юридичнi особи, якi бажають взяти участь у санацiї боржника (далi - iнвестори), можуть подати розпоряднику майна заяву про участь у санацiї боржника та свої пропозицiї щодо санацiї боржника (план санацiї тощо).

     11. У процедурi розпорядження майном боржник за участю розпорядника майна готує план санацiї боржника вiдповiдно до вимог статтi 29 цього Закону та подає його на розгляд зборiв кредиторiв.

     Стаття 24. Перевiрка вiдповiдностi заяви конкурсного кредитора вимогам цього Закону

     1. Господарський суд не пiзнiше п'яти днiв з дня надходження заяви конкурсного кредитора здiйснює перевiрку її вiдповiдностi вимогам цього Закону.

     У разi якщо заяву конкурсного кредитора подано без дотримання вимог частини третьої статтi 23 цього Закону, господарський суд письмово повiдомляє заявника про недолiки заяви та строк, протягом якого вiн зобов'язаний їх усунути.

     2. Якщо конкурсний кредитор усунув недолiки заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до суду. В iншому випадку суд виносить ухвалу про повернення заяви.

     3. Повернення заяви з пiдстав, передбачених цiєю статтею, не перешкоджає повторному зверненню до суду у цiй же справi, якщо порушення усунуто в межах строку, встановленого частиною першою статтi 23 цього Закону.

     Стаття 25. Попереднє засiдання господарського суду

     1. Попереднє засiдання господарського суду проводиться не пiзнiше двох мiсяцiв та десяти днiв, а у разi великої кiлькостi кредиторiв - не пiзнiше трьох мiсяцiв пiсля проведення пiдготовчого засiдання суду. Про попереднє засiдання суду повiдомляються сторони, а також iншi учасники провадження у справi про банкрутство, визнанi такими вiдповiдно до цього Закону. Обов'язок щодо такого повiдомлення суд може покласти на розпорядника майна або боржника.

     2. У попередньому засiданнi господарський суд розглядає всi вимоги кредиторiв, у тому числi щодо яких були заперечення боржника i якi не були внесенi розпорядником майна до реєстру вимог кредиторiв, а також тi, що визнанi боржником та внесенi розпорядником майна до реєстру вимог кредиторiв, i вирiшує питання про його затвердження.

     За результатами розгляду вимог кредиторiв господарський суд виносить ухвалу, в якiй зазначаються:

     розмiр та перелiк усiх визнаних судом вимог кредиторiв, якi вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторiв;

     розмiр та перелiк не визнаних судом вимог кредиторiв;

     дата проведення зборiв кредиторiв та комiтету кредиторiв;

     дата пiдсумкового засiдання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацiю боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом i вiдкриття лiквiдацiйної процедури, чи ухвалу про припинення провадження у справi про банкрутство або ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та вiдкладення пiдсумкового засiдання суду, яке має вiдбутися у строки, встановленi частиною другою статтi 22 цього Закону.

     У реєстрi вимог кредиторiв повиннi мiститися вiдомостi про кожного кредитора, розмiр його вимог за грошовими зобов'язаннями, черговiсть задоволення кожної вимоги.

     Неустойка (штраф, пеня) враховується в реєстрi вимог кредиторiв окремо вiд основних зобов'язань у шосту чергу та може бути предметом мирової угоди.

     Погашення неустойки (штрафу, пенi) у справi про банкрутство можливе лише в лiквiдацiйнiй процедурi при спрощеному порядку розгляду справи про банкрутство.

     Ухвала є пiдставою для визначення кiлькостi голосiв, якi належать кожному конкурсному кредитору пiд час прийняття рiшення на зборах (комiтетi) кредиторiв. Для визначення кiлькостi голосiв для участi у представницьких органах кредиторiв зi складу вимог конкурсних кредиторiв виключається неустойка (штраф, пеня).

     Внесення змiн до затвердженого господарським судом реєстру вимог кредиторiв здiйснюється виключно за наслiдками перегляду ухвали господарського суду в апеляцiйному та касацiйному порядку або за нововиявленими обставинами, а також у разi правонаступництва.

     Стаття 26. Збори кредиторiв та комiтет кредиторiв

     1. Протягом десяти днiв пiсля винесення ухвали за результатами попереднього засiдання господарського суду розпорядник майна письмово повiдомляє кредиторiв згiдно з реєстром вимог кредиторiв, уповноважену особу працiвникiв боржника та уповноважену особу засновникiв (учасникiв, акцiонерiв) боржника про мiсце i час проведення зборiв кредиторiв та органiзовує їх проведення.

     Учасниками зборiв кредиторiв боржника з правом вирiшального голосу є конкурснi кредитори, визнанi господарським судом та внесенi до реєстру вимог кредиторiв.

     У зборах кредиторiв боржника можуть брати участь iз правом дорадчого голосу:

     кредитори, вимоги яких увiйшли до реєстру вимог кредиторiв окремо;

     представник працiвникiв боржника;

     уповноважена особа засновникiв (учасникiв, акцiонерiв) боржника;

     представник органу, уповноваженого управляти державним майном;

     арбiтражний керуючий.

     2. Першi збори кредиторiв вважаються повноважними, якщо на них присутнi кредитори, що мають не менше нiж двi третi голосiв. Наступнi збори вважаються повноважними у разi присутностi на них кредиторiв, що мають бiльше половини голосiв.

     Кiлькiсть голосiв кредиторiв на зборах визначається вiдповiдно до частини четвертої цiєї статтi.

     3. Збори кредиторiв у провадженнi у справi про банкрутство скликаються арбiтражним керуючим за його iнiцiативою, за iнiцiативою комiтету кредиторiв чи iнших кредиторiв, сума вимог яких становить не менше нiж третину всiх вимог, внесених до реєстру вимог кредиторiв, або за iнiцiативою однiєї третини кiлькостi голосiв кредиторiв.

     Збори кредиторiв на вимогу комiтету кредиторiв або окремих кредиторiв скликаються арбiтражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацiєю, лiквiдатором) та проводяться протягом двох тижнiв з дня надходження письмової вимоги про їх скликання.

     Збори кредиторiв проводяться за мiсцезнаходженням боржника.

     4. Конкурснi кредитори мають на зборах кредиторiв кiлькiсть голосiв, пропорцiйну сумi вимог кредиторiв, включених до реєстру вимог кредиторiв, та кратну однiй тисячi гривень.

     Пiд час визначення кiлькостi голосiв кредиторiв з правом вирiшального голосу не враховуються суми неустойки (штрафу, пенi), iншi фiнансовi санкцiї, моральна шкода, судовий збiр у справi про банкрутство, заявленi або сплаченi кредиторами в провадженнi у справi про банкрутство.

     5. До компетенцiї зборiв кредиторiв належить прийняття рiшення про:

     визначення кiлькiсного складу та обрання членiв комiтету кредиторiв;

     дострокове припинення повноважень комiтету кредиторiв або окремих його членiв;

     схвалення плану санацiї боржника в процедурi розпорядження майном;

     iншi питання, передбаченi цим Законом.

     6. На час дiї процедур банкрутства збори кредиторiв обирають комiтет кредиторiв у складi не бiльше нiж сiм осiб.

     Вибори комiтету кредиторiв проводяться вiдкритим голосуванням бiльшiстю голосiв присутнiх на зборах кредиторiв, визначених вiдповiдно до частини четвертої цiєї статтi.

     Кредитор, що має двадцять п'ять i бiльше вiдсоткiв голосiв, автоматично включається до складу комiтету кредиторiв.

     Пiд час проведення процедур банкрутства iнтереси всiх кредиторiв представляє комiтет кредиторiв, утворений вiдповiдно до цього Закону.

     7. Протокольне рiшення зборiв кредиторiв про утворення та склад комiтету кредиторiв подається до господарського суду.

     8. До компетенцiї комiтету кредиторiв належить прийняття рiшення про:

     обрання голови комiтету;

     скликання зборiв кредиторiв;

     звернення до господарського суду з клопотанням про вiдкриття процедури санацiї, визнання боржника банкрутом i вiдкриття лiквiдацiйної процедури у випадках, передбачених цим Законом;

     звернення до господарського суду з вимогою про визнання правочинiв (договорiв) боржника недiйсними на будь-якiй стадiї процедури банкрутства;

     звернення до господарського суду з клопотанням про призначення арбiтражного керуючого (керуючого санацiєю, лiквiдатора), припинення повноважень арбiтражного керуючого (керуючого санацiєю, лiквiдатора) та про призначення iншого арбiтражного керуючого (керуючого санацiєю, лiквiдатора);

     пiдготовку та укладення мирової угоди;

     схвалення плану санацiї боржника, змiн та доповнень до нього у випадках, передбачених цим Законом;

     визначення складу майна в разi продажу частини майна у процедурi санацiї боржника або лiквiдацiї банкрута;

     внесення пропозицiй господарському суду щодо продовження або скорочення строку процедур розпорядження майном боржника чи санацiї боржника;

     iншi питання, передбаченi цим Законом.

     У роботi комiтету мають право брати участь з правом дорадчого голосу арбiтражний керуючий, представник працiвникiв боржника, уповноважена особа засновникiв (учасникiв, акцiонерiв) боржника, забезпечений кредитор та в разi необхiдностi представник органу, уповноваженого управляти державним майном, i представник органу мiсцевого самоврядування.

     9. Рiшення зборiв (комiтету) кредиторiв вважається прийнятим бiльшiстю голосiв кредиторiв, якщо за нього проголосували присутнi на зборах (комiтетi) кредитори, кiлькiсть голосiв яких визначається вiдповiдно до частини четвертої цiєї статтi.

     10. Проведення зборiв кредиторiв у зв'язку iз змiною реєстру вимог кредиторiв або обрання (переобрання) комiтету кредиторiв у змiненому чи новому складi не можуть бути самостiйною пiдставою для змiни або перегляду попередньо прийнятих зборами або комiтетом кредиторiв рiшень.

     11. Засiдання комiтету кредиторiв з питання введення наступної судової процедури, крiм першого, повинно вiдбутися не пiзнiше п'яти днiв до судового засiдання.

     Стаття 27. Закiнчення процедури розпорядження майном

     1. У пiдсумковому засiданнi суду у процедурi розпорядження майном боржника здiйснюється перехiд до наступної судової процедури (процедури санацiї, лiквiдацiї, мирової угоди) або закривається провадження у справi.

     2. До закiнчення процедури розпорядження майном боржника збори кредиторiв зобов'язанi прийняти одне з таких рiшень:

     схвалити план санацiї та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санацiї i затвердження плану санацiї;

     вiдхилити план санацiї та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санацiї i зобов'язання керуючого санацiєю пiдготувати план санацiї;

     подати до господарського суду клопотання про введення процедури санацiї i зобов'язання керуючого санацiєю пiдготувати план санацiї у разi його неподання боржником;

     подати до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та вiдкриття лiквiдацiйної процедури;

     подати до господарського суду клопотання про укладення мирової угоди.

     У разi наявностi обставин, що не надають комiтету кредиторiв можливостi у встановленi строки прийняти одне з таких рiшень, комiтет кредиторiв може прийняти рiшення про звернення до господарського суду з клопотанням про продовження строку процедури розпорядження майном.

     3. У пiдсумковому засiданнi господарський суд за пропозицiєю розпорядника майна боржника та на пiдставi рiшення зборiв кредиторiв приймає одне з таких судових рiшень:

     ухвалу про введення процедури санацiї та затвердження плану санацiї у разi схвалення плану санацiї боржника зборами кредиторiв та погодження його забезпеченими кредиторами в порядку, встановленому статтею 30 цього Закону;

     ухвалу про введення процедури санацiї та зобов'язання керуючого санацiєю пiдготувати план санацiї у разi вiдхилення плану санацiї боржника зборами кредиторiв або неподання його боржником;

     постанову про визнання боржника банкрутом i вiдкриття лiквiдацiйної процедури;

     ухвалу про закриття провадження у справi про банкрутство;

     ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та вiдкладення пiдсумкового засiдання суду в межах граничного строку, визначеного цим Законом.

     4. У разi якщо комiтетом кредиторiв у межах строку дiї процедури розпорядження майном не прийнято жодного з передбачених цiєю статтею рiшень, господарський суд протягом п'яти днiв пiсля закiнчення процедури розпорядження майном боржника за наявностi ознак банкрутства приймає постанову про визнання боржника банкрутом та вiдкриття лiквiдацiйної процедури, якщо iнше не передбачено цiєю статтею.

     5. У разi якщо комiтетом кредиторiв у межах строку дiї процедури розпорядження майном не прийнято жодного з передбачених цiєю статтею рiшень або прийняте рiшення про звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та вiдкриття лiквiдацiйної процедури, господарський суд має право винести ухвалу про введення процедури санацiї у випадках:

     якщо є достатнi пiдстави вважати, що рiшення комiтету кредиторiв про звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та вiдкриття лiквiдацiйної процедури прийнято на шкоду бiльшостi кредиторiв - членiв комiтету кредиторiв та встановлена реальна можливiсть вiдновити платоспроможнiсть боржника;

     якщо пiсля проведення засiдання комiтету кредиторiв виявились обставини, якi дають достатнi пiдстави вважати, що платоспроможнiсть боржника може бути вiдновлена;

     в iнших випадках, передбачених цим Законом.

     6. З дня визнання господарським судом боржника банкрутом та вiдкриття лiквiдацiйної процедури або введення процедури санацiї, або затвердження мирової угоди процедура розпорядження майном та повноваження розпорядника майна припиняються.

     Стаття 28. Введення процедури санацiї боржника

     1. Господарський суд за клопотанням комiтету кредиторiв виносить ухвалу про введення процедури санацiї строком на шiсть мiсяцiв.

     За вмотивованим клопотанням керiвника санацiї чи комiтету кредиторiв цей строк може бути продовжено господарським судом, але не бiльше нiж на дванадцять мiсяцiв.

     Пiд санацiєю розумiється система заходiв, що здiйснюються пiд час провадження у справi про банкрутство з метою запобiгання визнанню боржника банкрутом та його лiквiдацiї, спрямована на оздоровлення фiнансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязi або частково вимог кредиторiв шляхом реструктуризацiї пiдприємства, боргiв i активiв та/або змiни органiзацiйно-правової та виробничої структури боржника.

     2. Керуючий санацiєю боржника призначається господарським судом у порядку, встановленому цим Законом, з числа арбiтражних керуючих, якщо iнше не передбачено цим Законом.

     Керуючий санацiєю - фiзична особа, яка вiдповiдно до рiшення господарського суду органiзовує здiйснення процедури санацiї боржника.

     3. Ухвала господарського суду про введення процедури санацiї та призначення керуючого санацiєю набирає чинностi з дня її винесення.

     4. З моменту винесення ухвали про введення процедури санацiї:

     керiвник боржника звiльняється з посади у порядку, визначеному законодавством;

     управлiння боржником переходить до керуючого санацiєю;

     зупиняються повноваження органiв управлiння боржника - юридичної особи щодо управлiння та розпорядження майном боржника, повноваження органiв управлiння передаються керуючому санацiєю, за винятком повноважень, передбачених планом санацiї.

     Органи управлiння боржника протягом трьох днiв з дня прийняття рiшення про введення процедури санацiї та призначення керуючого санацiєю зобов'язанi здiйснити передачу керуючому санацiєю бухгалтерської та iншої документацiї боржника, його печаток, штампiв, матерiальних та iнших цiнностей.

     Арешт на майно боржника та iншi обмеження дiй боржника щодо розпорядження його майном можуть бути накладенi лише в межах процедури санацiї у разi, якщо вони не перешкоджають виконанню плану санацiї та не суперечать iнтересам конкурсних кредиторiв. Не допускається арешт грошових коштiв, що знаходяться на банкiвських рахунках умовного зберiгання (ескроу), вiдкритих боржником у встановленому законодавством порядку.

(абзац шостий частини четвертої статтi 28 у редакцiї Закону України вiд 23.03.2017р. N 1983-VIII)

     Господарський суд за заявою керуючого санацiєю знiмає арешт з майна боржника чи iншi обмеження щодо розпорядження його майном у разi, якщо такi арешти чи обмеження перешкоджають виконанню плану санацiї, господарськiй дiяльностi боржника та вiдновленню його платоспроможностi.

     Офiцiйне оприлюднення повiдомлення про введення процедури санацiї здiйснюється на офiцiйному веб-сайтi Вищого господарського суду України в мережi Iнтернет.

     Таке повiдомлення мiстить характеристики i тип виробництва боржника, суми кредиторської заборгованостi, строк подачi заявок iнвесторами, який не може перевищувати двох мiсяцiв, тощо.

     5. Керуючий санацiєю має право:

     звертатися до господарського суду в передбачених цим Законом та Господарським процесуальним кодексом України випадках;

     розпоряджатися майном боржника вiдповiдно до плану санацiї та з урахуванням обмежень, передбачених законодавством;

     укладати вiд iменi боржника мирову угоду, цивiльно-правовi, трудовi та iншi правочини (договори);

     подавати заяви про визнання правочинiв (договорiв), укладених боржником, недiйсними.

     6. Керуючий санацiєю зобов'язаний:

     прийняти до господарського вiдання майно боржника та органiзувати проведення його iнвентаризацiї;

     вiдкрити спецiальний рахунок для проведення санацiї та розрахункiв з кредиторами;

     розробити та подати до суду у випадках, передбачених цим Законом, план санацiї, погоджений з комiтетом кредиторiв;

     забезпечити ведення боржником бухгалтерського i статистичного звiту та фiнансової звiтностi;

     здiйснювати заходи щодо стягнення на користь боржника дебiторської заборгованостi, а також стягнення заборгованостi з осiб, якi несуть з боржником вiдповiдно до закону або договору субсидiарну чи солiдарну вiдповiдальнiсть;

     розглядати вимоги кредиторiв щодо зобов'язань боржника, якi виникли пiсля порушення справи про банкрутство в процедурi розпорядження майном боржника та санацiї;

     заявляти в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог кредиторiв за зобов'язаннями, якi виникли пiсля порушення справи про банкрутство;

     повiдомляти у десятиденний строк з дня винесення господарським судом вiдповiдної ухвали орган, уповноважений управляти державним майном, про своє призначення, затвердження мирової угоди, закiнчення виконання плану санацiї, звiльнення вiд обов'язкiв;

     забезпечувати визначення початкової вартостi майна шляхом проведення незалежної оцiнки в разi вiдчуження майна у процедурi санацiї в порядку, установленому законодавством про оцiнку майна, майновi права та професiйну оцiночну дiяльнiсть;

     повiдомляти орган, уповноважений управляти державним майном, про реалiзацiю плану санацiї щодо боржника - державного пiдприємства або господарського товариства, у статутному капiталi якого частка державної власностi становить п'ятдесят i бiльше вiдсоткiв;

     надавати господарському суду на його вимогу iнформацiю про здiйснення плану санацiї;

     на перiод санацiї виступати представником сторони (власника) у колективному договорi;

     здiйснювати iншi передбаченi законодавством повноваження.

     7. Затвердження звiту керуючого санацiєю або дострокове припинення процедури санацiї тягне за собою припинення повноважень арбiтражного керуючого як керуючого санацiєю, про що зазначається у вiдповiднiй ухвалi суду, якщо iнше не встановлено цим Законом.

     У разi дострокового припинення процедури санацiї через укладення мирової угоди або погашення вимог кредиторiв керуючий санацiєю протягом п'яти днiв з дня прийняття господарським судом вiдповiдного рiшення повiдомляє про це орган або посадову особу органу, до компетенцiї яких належить призначення керiвника (органiв управлiння) боржника, та у разi необхiдностi забезпечує проведення зборiв чи засiдання вiдповiдного органу й продовжує виконувати повноваження керiвника (органiв управлiння) боржника до їх призначення в установленому порядку.

     8. Керуючий санацiєю може бути звiльнений господарським судом вiд виконання повноважень керуючого санацiєю, про що виноситься ухвала, у таких випадках:

     за заявою керуючого санацiєю;

     на пiдставi рiшення комiтету кредиторiв або iнiцiативою господарського суду в разi невиконання чи неналежного виконання керуючим санацiєю своїх повноважень;

     анулювання отриманого ним свiдоцтва про право на здiйснення дiяльностi арбiтражного керуючого;

     в iнших випадках, передбачених цим Законом.

     9. Власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника не може обмежувати повноваження керуючого санацiєю щодо розпорядження майном боржника.

     Значнi правочини (договори) та правочини (договори), щодо яких є заiнтересованiсть, укладаються керуючим санацiєю за згодою комiтету кредиторiв, якщо iнше не передбачено цим Законом або планом санацiї боржника.

     10. Керуючий санацiєю у тримiсячний строк з дня прийняття рiшення про санацiю має право вiдмовитися вiд правочинiв (договорiв) боржника, вчинених до вiдкриття провадження (проваджень) у справi про банкрутство, не виконаних повнiстю або частково, якщо:

     виконання правочину (договору) завдає збиткiв боржнику;

     правочин (договiр) є довгостроковим (понад один рiк) або розрахованим на одержання позитивних результатiв для боржника в довгостроковiй перспективi, крiм випадкiв випуску продукцiї з технологiчним циклом, бiльшим за строки санацiї боржника;

     виконання правочину (договору) створює умови, що перешкоджають вiдновленню платоспроможностi боржника.

     Сторона правочину (договору), щодо якого прийнято рiшення керуючим санацiєю про вiдмову вiд його виконання, має право в тридцятиденний строк з дня прийняття рiшення керуючим санацiєю вимагати в установленому порядку вiдшкодування збиткiв, якi виникли через вiдмову вiд виконання договору, в процедурi провадження у справi про банкрутство.

     11. У разi порушення сторонами умов правочинiв (договорiв), вчинених згiдно з планом санацiї, пiд час проведення процедури санацiї захист порушеного права, що виникло через проведення процедури санацiї, здiйснюється в процедурi провадження у справi про банкрутство.

     12. Процедура санацiї боржника припиняється достроково в разi невиконання умов плану санацiї та/або в разi невиконання поточних зобов'язань боржника, у зв'язку з чим господарський суд визнає боржника банкрутом i вiдкриває лiквiдацiйну процедуру.

     13. У разi визнання господарським судом боржника банкрутом i вiдкриття лiквiдацiйної процедури керуючий санацiєю продовжує виконувати свої обов'язки до моменту передачi справ лiквiдатору або призначення його лiквiдатором у встановленому цим Законом порядку.

     14. Керуючий санацiєю щоквартально звiтує перед комiтетом кредиторiв та судом про виконання плану санацiї.

     15. Дiї (бездiяльнiсть) керуючого санацiєю можуть бути оскарженi до господарського суду учасниками справи про банкрутство, права яких порушенi такими дiями (бездiяльнiстю).

     Стаття 29. План санацiї боржника

     1. Протягом трьох мiсяцiв з дня винесення ухвали про санацiю боржника керуючий санацiєю у випадках, передбачених дим Законом, зобов'язаний подати суду розроблений та схвалений комiтетом кредиторiв план санацiї боржника.

     Керуючий санацiєю зобов'язаний попередньо погоджувати план санацiї державних пiдприємств або пiдприємств, у статутному капiталi яких частка державної власностi перевищує п'ятдесят вiдсоткiв, з органом, уповноваженим управляти державним майном. Цей орган у десятиденний строк з дня одержання проекту плану санацiї зобов'язаний його розглянути та надати свiй висновок про погодження або вiдмову у погодженнi плану санацiї.

     Дiї (бездiяльнiсть) уповноважених державних органiв щодо погодження плану санацiї можуть бути оскарженi керуючим санацiєю до господарського суду у межах провадження справи про банкрутство.

     У разi наявностi iнвесторiв план санацiї розробляється за участю iнвесторiв та пiдписується iнвесторами. Iнвестор - особа, яка приймає рiшення щодо внесення власних, позичених та залучених майнових i iнтелектуальних цiнностей в об'єкти iнвестування та несе вiдповiдальнiсть за невиконання своїх зобов'язань.

     Iнвестор має право:

     брати участь в обговореннi плану санацiї;

     брати участь у судових засiданнях пiд час процедури санацiї;

     знайомитися з матерiалами справи про банкрутство, бухгалтерськими, статистичними документами боржника;

     оскаржувати судовi рiшення, прийнятi пiд час процедури санацiї.

     План санацiї має мiстити заходи щодо вiдновлення платоспроможностi боржника.

     План санацiї має передбачати строк вiдновлення платоспроможностi боржника. Платоспроможнiсть вважається вiдновленою за вiдсутностi ознак неплатоспроможностi, визначених цим Законом.

     План санацiї може мiстити умови про:

     виконання зобов'язань боржника третiми особами;

     задоволення вимог кредиторiв iншим способом, що не суперечить законодавству;

     вiдшкодування коштiв, витрачених на проведення зборiв акцiонерiв та (або) засiдань органiв управлiння боржника вiдповiдно до цього Закону.

     План санацiї обов'язково повинен передбачати забезпечення погашення заборгованостi боржника з виплати заробiтної плати.

     2. Заходами щодо вiдновлення платоспроможностi боржника, якi мiстить план санацiї, можуть бути:

     реструктуризацiя пiдприємства;

     перепрофiлювання виробництва;

     закриття нерентабельних виробництв;

     вiдстрочення та/або розстрочення платежiв або прощення (списання) частини боргiв, про що укладається мирова угода;

     лiквiдацiя дебiторської заборгованостi;

     реструктуризацiя активiв боржника вiдповiдно до вимог цього Закону;

     продаж частини майна боржника;

     виконання зобов'язань боржника власником майна боржника та його вiдповiдальнiсть за невиконання взятих на себе зобов'язань;

     вiдчуження майна та погашення зобов'язань боржника шляхом замiщення активiв;

     звiльнення працiвникiв боржника, якi не можуть бути задiянi в процесi виконання плану санацiї;

     одержання кредиту для виплати вихiдної допомоги працiвникам боржника, якi звiльняються згiдно з планом санацiї, що вiдшкодовується вiдповiдно до вимог цього Закону позачергово за рахунок продажу майна боржника;

     iншi способи вiдновлення платоспроможностi боржника.

     3. Пiд реструктуризацiєю пiдприємства розумiється здiйснення органiзацiйно-господарських, фiнансово-економiчних, правових, технiчних заходiв, спрямованих на реорганiзацiю пiдприємства, зокрема шляхом його подiлу з переходом боргових зобов'язань до юридичної особи, що не пiдлягає санацiї, на змiну форми власностi, управлiння, органiзацiйно-правової форми, що сприятиме фiнансовому оздоровленню пiдприємства, пiдвищенню ефективностi виробництва, збiльшенню обсягiв випуску конкурентоспроможної продукцiї та повному або частковому задоволенню вимог кредиторiв.

     4. У разi якщо планом санацiї передбачено звiльнення працiвникiв, праця яких не може бути задiяною пiд час його виконання, керуючий санацiєю до передбачуваного звiльнення має подати первиннiй профспiлковiй органiзацiї вiдповiдну iнформацiю, а також провести консультацiї з профспiлками щодо вжиття заходiв для запобiгання звiльненню, зведення кiлькостi звiльнених працiвникiв до мiнiмальної або пом'якшення наслiдкiв будь-якого звiльнення. Вихiдна допомога в такому разi виплачується за рахунок боржника або коштiв вiд продажу майна боржника, або кредиту, одержаного для цiєї мети.

     У разi провадження боржником дiяльностi, пов'язаної з державною таємницею, план санацiї має мiстити заходи щодо забезпечення охорони державної таємницi.

     У разi якщо боржник є балансоутримувачем державного майна, яке не увiйшло до статутного капiталу господарського товариства у процесi приватизацiї (корпоратизацiї), таке майно не пiдлягає вiдчуженню у процедурi санацiї.

     5. План санацiї боржника повинен передбачати погашення вимог кредиторiв з урахуванням черговостi, встановленої цим Законом.

     6. План санацiї вважається схваленим, якщо вiн пiдтриманий на засiданнi комiтету кредиторiв бiльш як половиною голосiв кредиторiв - членiв комiтету кредиторiв.

     7. Комiтет кредиторiв може прийняти одне з таких рiшень:

     схвалити план санацiї та подати його до господарського суду;

     вiдхилити план санацiї i звернутися до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом i вiдкриття лiквiдацiйної процедури;

     вiдхилити план санацiї, звернутися до господарського суду з клопотанням про усунення арбiтражного керуючого вiд виконання ним обов'язкiв керуючого санацiєю та про призначення нового керуючого санацiєю в порядку, встановленому цим Законом. Зазначене рiшення має мiстити дату скликання чергового засiдання комiтету кредиторiв для розгляду нового плану санацiї.

     Схвалений комiтетом кредиторiв план санацiї (змiни до нього) та протокол засiдання комiтету кредиторiв про введення процедури санацiї подаються арбiтражним керуючим до господарського суду.

     Рiшення комiтету кредиторiв мають бути обґрунтованими, мiстити викладення обставин та пiдстав, якими керувалися кредитори пiд час їх прийняття.

     У разi схвалення комiтетом кредиторiв плану санацiї, який передбачає бiльший строк санацiї боржника, нiж початкове встановлений, господарський суд продовжує строк санацiї в межах строку, встановленого частиною першою статтi 28 цього Закону, якщо є пiдстави вважати, що продовження строку санацiї i виконання плану санацiї приведе до вiдновлення платоспроможностi боржника.

     8. Господарський суд затверджує схвалений та погоджений план санацiї боржника i виносить ухвалу про затвердження плану санацiї.

     Якщо протягом шести мiсяцiв з дня винесення ухвали про санацiю до господарського суду не буде поданий план санацiї боржника, господарський суд має право прийняти рiшення про визнання боржника банкрутом i вiдкриття лiквiдацiйної процедури вiдповiдно до цього Закону.

     Стаття 30. Погодження плану санацiї забезпеченими кредиторами

     1. План санацiї протягом семи днiв вiд дня прийняття комiтетом кредиторiв рiшення про його схвалення затверджується всiма забезпеченими кредиторами.

     2. Якщо будь-хто iз забезпечених кредиторiв заперечує проти погодження плану санацiї, iншi забезпеченi кредитори можуть прийняти одне з таких рiшень:

     про видiл забезпечених речей iз майна боржника, їх продаж на аукцiонi в порядку, встановленому цим Законом, та задоволення вимог такого кредитора за рахунок отриманих вiд продажу коштiв;

     про викуп боргу вiдповiдно до вiдомостей реєстру вимог кредиторiв.

     3. Якщо всi забезпеченi кредитори заперечують проти погодження плану санацiї, iншi кредитори можуть прийняти одне з таких рiшень:

     про видiл забезпечених речей iз майна боржника, їх продаж на аукцiонi в порядку, встановленому цим Законом, та задоволення вимог забезпечених кредиторiв за рахунок отриманих вiд продажу коштiв;

     про викуп боргу вiдповiдно до вiдомостей реєстру вимог кредиторiв.

     4. Частину четверту статтi 30 виключено

(згiдно iз Законом України вiд 02.10.2012р. N 5405-VI)

     Стаття 31. Виконання зобов'язань боржника власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) боржника у процедурi санацiї

     1. Власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника протягом усiєї процедури санацiї з метою припинення провадження у справi про банкрутство має право задовольнити всi вимоги конкурсних кредиторiв, внесенi до реєстру вимог кредиторiв, або надати боржнику кошти, достатнi для задоволення всiх вимог конкурсних кредиторiв вiдповiдно до реєстру вимог кредиторiв, за винятком неустойки (штрафу, пенi).

     2. Заяву про намiр задовольнити вимоги кредиторiв власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника має надiслати керуючому санацiєю, комiтету кредиторiв та господарському суду, який розглядає справу про банкрутство.

     До зазначеної заяви мають бути доданi докази, що пiдтверджують наявнiсть у заявника коштiв, достатнiх для погашення всiх вимог конкурсних кредиторiв.

     Власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника може брати участь в обговореннi умов плану санацiї, мирової угоди, а також звiту керуючого санацiєю.

     3. Заява про намiри пiдлягає розгляду господарським судом протягом чотирнадцяти робочих днiв з дати її надходження з обов'язковим викликом у судове засiдання керуючого санацiєю та членiв комiтету кредиторiв.

     За результатами розгляду заяви про намiри господарський суд виносить ухвалу про задоволення заяви про намiри або ухвалу про вiдмову у задоволеннi такої заяви.

     4. У разi задоволення судом заяви про намiри власник майна боржника повинен протягом одного мiсяця з дня винесення ухвали господарського суду провести розрахунки з усiма конкурсними кредиторами.

     5. Пiсля закiнчення виконання зобов'язань боржника власником майна боржника керуючий санацiєю протягом десяти днiв зобов'язаний подати до господарського суду письмовий звiт.

     6. Затвердження звiту керуючого санацiєю проводиться господарським судом у порядку та на умовах, передбачених статтею 36 цього Закону.

     Стаття 32. Збiльшення статутного капiталу боржника

     1. З метою вiдновлення платоспроможностi боржника може бути передбачено збiльшення статутного капiталу боржника в розмiрi, встановленому планом санацiї.

     Емiсiя акцiй та облiгацiй акцiонерного товариства - боржника здiйснюється виключно для переведення зобов'язань товариства у цiннi папери в порядку, встановленому Нацiональною комiсiєю з цiнних паперiв та фондового ринку.

     2. Учасники боржника мають переважне право на придбання частки, пропорцiйно до частки, належної учаснику, у порядку, передбаченому законом. Акцiонери боржника мають переважне право на придбання додаткових акцiй боржника, якi розмiщуються, у порядку, передбаченому законом.

     3. У разi визнання випуску додаткових акцiй боржника таким, що не вiдбувся, або недiйсним кошти, отриманi боржником вiд осiб, якi придбали додатковi акцiї боржника, повертаються таким особам поза черговiстю, встановленою цим Законом.

     Стаття 33. Продаж у процедурi санацiї майна боржника як цiлiсного майнового комплексу

     1. З метою вiдновлення платоспроможностi та задоволення вимог кредиторiв боржника план санацiї може передбачати продаж майна боржника як цiлiсного майнового комплексу.

     Заходи для забезпечення вимог кредиторiв стосовно майна боржника, яке пiдлягає продажу згiдно з планом санацiї, скасовуються ухвалою господарського суду.

     2. Пiд час продажу майна боржника як цiлiсного майнового комплексу в установленому порядку вiдчужуються всi види майна, призначеного для здiйснення пiдприємницької дiяльностi боржника, у тому числi примiщення, споруди, обладнання, iнвентар, сировина, продукцiя, права вимоги, права на знаки (позначення), що iндивiдуалiзують боржника, його продукцiю, роботи, послуги (фiрмове найменування, знаки для товарiв i послуг), iншi права, якi належать боржнику, за винятком прав i обов'язкiв, якi не можуть бути переданi iншим особам.

     3. Пiд час продажу майна боржника як цiлiсного майнового комплексу, що здiйснюється вiдповiдно до цiєї статтi, грошовi зобов'язання боржника, в тому числi зобов'язання щодо невикористаних та своєчасно не повернутих коштiв Фонду соцiального страхування України на дату прийняття господарським судом заяви про порушення справи про банкрутство, не включаються до складу майнових активiв пiдприємства-боржника.

     4. Пiд час продажу майна боржника як цiлiсного майнового комплексу всi трудовi договори (контракти), що укладенi до дати такого продажу, продовжують дiяти, при цьому права та обов'язки роботодавця переходять до покупця майна боржника.

     5. Сума, одержана вiд продажу майна боржника як цiлiсного майнового комплексу, включається до складу майнових активiв боржника.

     6. Продаж майна боржника як цiлiсного майнового комплексу провадиться на аукцiонi в порядку, встановленому цим Законом.

     Початкова цiна майна боржника як цiлiсного майнового комплексу, що виставляється на аукцiон, визначається вiдповiдно до Закону України "Про оцiнку майна, майнових прав та професiйну оцiночну дiяльнiсть в Українi" та iнших нормативно-правових актiв.

     7. Якщо боржник за рахунок суми, вирученої вiд продажу майна як цiлiсного майнового комплексу, задовольняє вимоги кредиторiв у повному обсязi, провадження у справi про банкрутство боржника пiдлягає припиненню господарським судом за заявою керуючого санацiєю.

     8. Якщо суми, вирученої вiд продажу майна боржника як цiлiсного майнового комплексу, недостатньо для задоволення вимог кредиторiв у повному обсязi, керуючий санацiєю пропонує кредиторам укласти мирову угоду.

     У разi якщо мирова угода не укладена, господарський суд визнає боржника банкрутом та вiдкриває лiквiдацiйну процедуру.

     До затвердження господарським судом мирової угоди або визнання боржника банкрутом i вiдкриття лiквiдацiйної процедури керуючий санацiєю не має права здiйснювати розрахунки з кредиторами.

     Стаття 34. Вiдчуження у процедурi санацiї майна боржника шляхом замiщення активiв

     1. З метою вiдновлення платоспроможностi та задоволення вимог кредиторiв план санацiї може передбачати вiдчуження майна боржника шляхом замiщення активiв. Заходи щодо забезпечення вимог кредиторiв стосовно майна боржника, яке пiдлягає вiдчуженню згiдно з планом санацiї, скасовуються ухвалою господарського суду.

     2. Цiлiсний майновий комплекс боржника або визначена планом санацiї частина майна боржника з вiдповiдною (пропорцiйною) частиною його зобов'язань (за винятком зобов'язань, що виникають з вимог конкурсних кредиторiв) можуть бути вiдчуженi шляхом їх передачi господарському товариству, що. утворюється боржником, у порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України. Частки (акцiї) у статутному (складеному) капiталi такого господарського товариства включаються до складу майна боржника (замiщення активiв).

     Пiд час утворення господарського товариства йому передаються майновi активи (майно та майновi права) боржника, в тому числi вiдступаються права вимоги, а також на нього переводяться борги за вимогами поточних кредиторiв.

     3. Розмiр статутного (складеного) капiталу новоутвореного господарського товариства визначається як рiзниця мiж вартiстю майнових активiв та вартiстю боргiв за вимогами конкурсних кредиторiв.

     4. Пiд час вiдчуження майна боржника як цiлiсного майнового комплексу шляхом замiщення активiв усi трудовi договори (контракти), укладенi до дати такого вiдчуження, продовжують дiяти. При цьому права та обов'язки роботодавця переходять до новоутвореного господарського товариства.

     5. У разi вiдчуження частини майна боржника та передачi вiдповiдної (пропорцiйної) частини його поточних зобов'язань шляхом замiщення активiв трудовi договори (контракти), що укладенi з працiвниками, праця яких використовувалася у виробничих пiдроздiлах, майно яких пiдлягає передачi новоутвореному господарському товариству, продовжують дiяти, а права та обов'язки роботодавця переходять до такого товариства.

     6. Вiдчуження часток (акцiй) у статутному (складеному) капiталi новоутвореного господарського товариства здiйснюється на аукцiонi в порядку, встановленому цим Законом.

     Якщо початкової вартостi частини часток (акцiй) достатньо для задоволення вимог кредиторiв боржника, на аукцiон може бути виставлена вiдповiдна (менша) частина належних боржнику часток (акцiй).

     7. До моменту формування органiв управлiння новоутвореного господарського товариства пiсля продажу акцiй (часток) у його статутному (складеному) капiталi повноваження органiв управлiння здiйснює керуючий санацiєю.

     8. Якщо боржник за рахунок суми, вирученої внаслiдок замiщення активiв та їх продажу, задовольняє вимоги кредиторiв у повному обсязi, провадження у справi про банкрутство боржника пiдлягає припиненню господарським судом за заявою керуючого санацiєю.

     9. Якщо суми, вирученої внаслiдок замiщення активiв та їх продажу, недостатньо для задоволення вимог кредиторiв у повному обсязi, керуючий санацiєю пропонує кредиторам укласти мирову угоду.

     У разi якщо мирова угода не укладена, господарський суд визнає боржника банкрутом та вiдкриває лiквiдацiйну процедуру.

     Стаття 35. Продаж у процедурi санацiї частини майна боржника

     1. З метою вiдновлення платоспроможностi боржника та задоволення вимог кредиторiв план санацiї може передбачати продаж частини майна боржника.

     Продажу в процедурi санацiї боржника пiдлягає тiльки майно, зазначене в затвердженому у встановленому порядку планi санацiї.

     Заходи щодо забезпечення вимог кредиторiв стосовно частини майна боржника, яка пiдлягає продажу згiдно з планом санацiї, скасовуються ухвалою господарського суду.

     2. Продаж частини майна боржника в процедурi санацiї боржника проводиться на аукцiонi вiдповiдно до порядку, встановленого цим Законом.

     3. Майно боржника, щодо обiгу якого встановлено обмеження, продається на закритих торгах за цiною, не нижче звичайної. У закритих торгах беруть участь особи, якi вiдповiдно до законодавства можуть мати зазначене майно у власностi чи на пiдставi iншого речового права.

     4. Початкова вартiсть майна боржника, що виставляється на аукцiон, визначається вiдповiдно до Закону України "Про оцiнку майна, майнових прав та професiйну оцiночну дiяльнiсть в Українi" та iнших нормативно-правових актiв.

     Стаття 36. Звiт керуючого санацiєю

     1. За п'ятнадцять днiв до закiнчення строку проведення процедури санацiї, визначеного планом санацiї, а також за наявностi пiдстав для дострокового припинення процедури санацiї керуючий санацiєю зобов'язаний надати комiтету кредиторiв письмовий звiт i повiдомити членiв комiтету кредиторiв про час i мiсце проведення засiдання комiтету кредиторiв.

     2. Звiт керуючого санацiєю повинен мiстити:

     баланс боржника на останню звiтну дату;

     розрахунок прибуткiв i збиткiв боржника;

     вiдомостi про наявнiсть у боржника грошових коштiв, якi можуть бути спрямованi на задоволення вимог кредиторiв боржника;

     вiдомостi про дебiторську заборгованiсть боржника на дату подання звiту та про нереалiзованi права вимоги боржника;

     вiдомостi про стан кредиторської заборгованостi боржника на дату подання звiту.

     3. До звiту керуючого санацiєю додаються докази задоволення вимог конкурсних кредиторiв згiдно з реєстром вимог кредиторiв.

     Одночасно iз звiтом керуючий санацiєю вносить до комiтету кредиторiв одну з таких пропозицiй про:

     прийняття рiшення про дострокове припинення процедури санацiї у зв'язку з вiдновленням платоспроможностi боржника;

     прийняття рiшення щодо припинення процедури санацiї i укладення мирової угоди;

     звернення до закiнчення строку процедури санацiї, визначеного в планi санацiї, до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом i вiдкриття лiквiдацiйної процедури;

     звернення до господарського суду з клопотанням про продовження процедури санацiї.

     4. Звiт керуючого санацiєю повинен бути розглянутий комiтетом кредиторiв не пiзнiше десяти днiв вiд дати його надходження та не пiзнiше закiнчення строку процедури санацiї, визначеного в планi санацiї.

     5. За наслiдками розгляду звiту керуючого санацiєю комiтет кредиторiв приймає рiшення про звернення до господарського суду з клопотанням щодо:

     припинення процедури санацiї у зв'язку з виконанням плану санацiї i вiдновленням платоспроможностi боржника;

     припинення процедури санацiї, визнання боржника банкрутом i вiдкриття лiквiдацiйної процедури;

     припинення або продовження процедури санацiї та укладення мирової угоди.

     У разi виникнення обставин, що є пiдставою для припинення процедури санацiї, комiтет кредиторiв може прийняти вiдповiдне рiшення за вiдсутностi звiту керуючого санацiєю.

     6. Якщо комiтетом кредиторiв не прийнято жодного з рiшень, визначених частиною п'ятою цiєї статтi, або таке рiшення не подано до господарського суду до закiнчення строку процедури санацiї, визначеного в планi санацiї або протягом п'ятнадцяти днiв з дня виникнення пiдстав для її дострокового припинення, господарський суд розглядає питання про припинення провадження у справi про банкрутство або про визнання боржника банкрутом i вiдкриття лiквiдацiйної процедури в порядку, передбаченому цим Законом.

     7. Звiт керуючого санацiєю, розглянутий комiтетом кредиторiв, i протокол засiдання комiтету кредиторiв не пiзнiше п'яти днiв пiсля дати проведення засiдання комiтету кредиторiв надсилаються до господарського суду.

     До звiту керуючого санацiєю додаються реєстр вимог кредиторiв i в разi скарги кредиторiв, якi голосували проти прийнятого комiтетом кредиторiв рiшення або не брали участi в голосуваннi.

     8. Звiт керуючого санацiєю та скарги кредиторiв розглядаються на засiданнi господарського суду. Про час i мiсце такого розгляду повiдомляються керуючий санацiєю та кредитори, якi подали скарги.

     9. Якщо комiтет кредиторiв прийняв рiшення про припинення процедури санацiї у зв'язку з виконанням плану санацiї i вiдновленням платоспроможностi боржника, звiт керуючого санацiєю пiдлягає затвердженню господарським судом, якщо iнше не передбачено цим Законом.

     У разi встановлення господарським судом обґрунтованостi скарг кредиторiв щодо правопорушень у дiях керуючого санацiєю господарський суд може вiдмовити у затвердженнi звiту керуючого санацiєю.

     10. Про затвердження звiту керуючого санацiєю або про вiдмову в затвердженнi зазначеного звiту чи затвердження мирової угоди виноситься ухвала.

     11. Якщо розрахунки з кредиторами не проведено у строки, передбаченi планом санацiї, та за умови вiдсутностi внесення клопотання комiтету кредиторiв про продовження строкiв, передбачених планом санацiї, i вiдповiдних змiн до плану санацiї, господарський суд визнає боржника банкрутом i вiдкриває лiквiдацiйну процедуру.

     12. Продовження строку процедури санацiї в межах строку санацiї, визначеного цим Законом, здiйснюється господарським судом пiсля внесення вiдповiдних змiн (доповнень) до плану санацiї боржника. Змiни до плану санацiї схвалюються комiтетом кредиторiв та затверджуються господарським судом вiдповiдно до вимог цього Закону.

     13. Розрахунки з кредиторами, вимоги яких включенi до реєстру, проводяться керуючим санацiєю починаючи з дати, зазначеної у затвердженому господарським судом планi санацiї, в порядку черговостi, установленому цим Законом.

     14. Копiї ухвали господарського суду та звiту керуючого санацiєю надсилаються сторонам у справi, iншим учасникам справи про банкрутство.

Роздiл III
ЛIКВIДАЦIЙНА ПРОЦЕДУРА

     Стаття 37. Постанова про визнання боржника банкрутом i вiдкриття лiквiдацiйної процедури

     1. У випадках, передбачених цим Законом, господарський суд у судовому засiданнi за участю сторiн приймає постанову про визнання боржника банкрутом i вiдкриває лiквiдацiйну процедуру строком на дванадцять мiсяцiв.

     Банкрут - боржник, неспроможнiсть якого виконати свої грошовi зобов'язання встановлена господарським судом.

     Абзац третiй частини першої статтi 37 виключено

(згiдно iз Законом України вiд 13.05.2014р. N 1258-VII)

     Неявка у судове засiдання осiб, якi були належним чином повiдомленi про час i мiсце такого засiдання, не перешкоджає провадженню у справi.

     2. За клопотанням комiтету кредиторiв або iнвесторiв, або власника майна (органу, уповноваженого управляти майном) банкрута чи з власної iнiцiативи господарський суд може прийняти рiшення про введення процедури санацiї й пiсля визнання боржника банкрутом у разi наявностi плану санацiї та до початку продажу майна банкрута.

     Стаття 38. Наслiдки визнання боржника банкрутом

     1. З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом i вiдкриття лiквiдацiйної процедури:

     господарська дiяльнiсть банкрута завершується закiнченням технологiчного циклу з виготовлення продукцiї у разi можливостi її продажу за виключенням укладення та виконання договорiв, що мають на метi захист майна банкрута або забезпечення його збереження (пiдтримання) у належному станi, договорiв оренди майна, яке тимчасово не використовується, на перiод до його продажу в процедурi лiквiдацiї тощо;

     строк виконання всiх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав;

     у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числi зi сплати податкiв i зборiв (обов'язкових платежiв)), крiм витрат, безпосередньо пов'язаних iз здiйсненням лiквiдацiйної процедури;

     припиняється нарахування неустойки (штрафу, пенi), процентiв та iнших економiчних санкцiй за всiма видами заборгованостi банкрута;

     вiдомостi про фiнансове становище банкрута перестають бути конфiденцiйними чи становити комерцiйну таємницю;

     продаж майна банкрута допускається в порядку, передбаченому цим Законом;

     скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи iншi обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештiв або iнших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається;

     вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли пiд час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тiльки в межах лiквiдацiйної процедури протягом двох мiсяцiв з дня офiцiйного оприлюднення повiдомлення про визнання боржника банкрутом i вiдкриття лiквiдацiйної процедури. Зазначений строк є граничним i поновленню не пiдлягає. Кредитори, вимоги яких заявленi пiсля закiнчення строку, встановленого для їх подання, або не заявленi взагалi, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в лiквiдацiйнiй процедурi;

     виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здiйснюється у випадках i порядку, передбачених цим роздiлом.

     2. З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом i вiдкриття лiквiдацiйної процедури припиняються повноваження органiв управлiння банкрута щодо управлiння банкрутом та, розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено ранiше, керiвник банкрута звiльняється з роботи у зв'язку з банкрутством пiдприємства, а також припиняються повноваження власника (власникiв) майна банкрута.

     3. З метою виявлення кредиторiв з вимогами за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли пiд час проведення процедур банкрутства, здiйснюється офiцiйне оприлюднення повiдомлення про визнання боржника банкрутом i вiдкриття лiквiдацiйної процедури на офiцiйному веб-сайтi Вищого господарського суду України в мережi Iнтернет.

     4. Повiдомлення про визнання боржника. банкрутом i про вiдкриття лiквiдацiйної процедури мають мiстити:

     найменування та iншi реквiзити боржника, визнаного банкрутом;

     найменування господарського суду, в провадженнi якого знаходиться справа про банкрутство;

     дату прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом i вiдкриття лiквiдацiйної процедури;

     вiдомостi про лiквiдатора (лiквiдацiйну комiсiю).

     Стаття 39. Виконання зобов'язань боржника власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) боржника у лiквiдацiйнiй процедурi

     1. Власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника у будь-який час до закiнчення лiквiдацiйної процедури має право одночасно задовольнити усi вимоги конкурсних кредиторiв вiдповiдно до реєстру вимог кредиторiв або надати боржнику грошовi кошти, достатнi для задоволення всiх вимог кредиторiв, у порядку та на умовах, передбачених статтею 31 цього Закону.

     Власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника може брати участь в обговореннi звiту лiквiдатора та мирової угоди, а також може заявляти клопотання про погашення заборгованостi або перехiд до процедури санацiї.

     2. У разi виконання зобов'язань боржника власником майна боржника надання звiту лiквiдатором вiдбувається у порядку, передбаченому статтею 46 цього Закону.

     3. За результатами розгляду звiту лiквiдатора господарський суд виносить ухвалу про припинення провадження у справi про банкрутство в разi задоволення всiх вимог кредиторiв вiдповiдно до реєстру вимог кредиторiв.

     Стаття 40. Функцiї господарського суду в лiквiдацiйнiй процедурi

     1. У постановi про визнання боржника банкрутом та вiдкриття лiквiдацiйної процедури господарський суд призначає лiквiдатора банкрута з урахуванням вимог, установлених цим Законом, з числа арбiтражних керуючих, якщо iнше не передбачено цим Законом.

     2. За клопотанням лiквiдатора, погодженим з комiтетом кредиторiв, господарський суд призначає членiв лiквiдацiйної комiсiї. У разi лiквiдацiї державного пiдприємства або пiдприємства, у статутному капiталi якого державна частка становить бiльш нiж п'ятдесят вiдсоткiв, господарський суд призначає членами лiквiдацiйної комiсiї представника органу, уповноваженого управляти державним майном, та за необхiдностi - представника органу мiсцевого самоврядування.

     До складу лiквiдацiйної комiсiї банкрута включаються представники кредиторiв, уповноважена особа засновникiв (учасникiв, акцiонерiв) боржника, фiнансових органiв та профспiлки, а в разi необхiдностi - також представники спецiально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах нагляду за страховою дiяльнiстю, Антимонопольного комiтету України, органу, уповноваженого управляти державним майном, та представник органiв мiсцевого самоврядування.

     3. Лiквiдатор (лiквiдацiйна комiсiя) виконує свої повноваження до завершення лiквiдацiйної процедури в порядку, встановленому цим Законом та iншими нормативно-правовими актами.

     4. У лiквiдацiйнiй процедурi господарський суд розглядає скарги на дiї (бездiяльнiсть) учасникiв лiквiдацiйної процедури та здiйснює iншi повноваження, передбаченi цим Законом.

     Стаття 41. Повноваження лiквiдатора та членiв лiквiдацiйної комiсiї

     1. Лiквiдатор - фiзична особа, яка вiдповiдно до судового рiшення господарського суду органiзовує здiйснення лiквiдацiйної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторiв у встановленому цим Законом порядку.

     2. Лiквiдатор з дня свого призначення здiйснює такi повноваження:

     приймає до свого вiдання майно боржника, забезпечує його збереження;

     виконує функцiї з управлiння та розпорядження майном банкрута;

     проводить iнвентаризацiю та оцiнку майна банкрута;

     аналiзує фiнансове становище банкрута;

     виконує повноваження керiвника (органiв управлiння) банкрута;

     очолює лiквiдацiйну комiсiю та формує лiквiдацiйну масу;

     пред'являє до третiх осiб вимоги щодо повернення банкруту сум дебiторської заборгованостi;

     має право отримувати кредит для виплати вихiдної допомоги працiвникам, що звiльняються внаслiдок лiквiдацiї банкрута, який вiдшкодовується згiдно з цим Законом позачергово за рахунок коштiв, одержаних вiд продажу майна банкрута;

     з дня визнання боржника банкрутом та вiдкриття лiквiдацiйної процедури повiдомляє працiвникiв банкрута про звiльнення та здiйснює його вiдповiдно до законодавства України про працю.

     Виплата вихiдної допомоги звiльненим працiвникам банкрута провадиться лiквiдатором у першу чергу за рахунок коштiв, одержаних вiд продажу майна банкрута, або отриманого для цiєї мети кредиту;

     заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторiв за зобов'язаннями, якi виникли пiд час провадження у справi про банкрутство i є неоплаченими;

     подає до суду заяви про визнання недiйсними правочинiв (договорiв) боржника;

     вживає заходiв, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третiх осiб;

     передає в установленому порядку на зберiгання документи банкрута, якi вiдповiдно до нормативно-правових документiв пiдлягають обов'язковому зберiганню, на строк не менше п'яти рокiв з дати визнання особи банкрутом;

(абзац чотирнадцятий частини другої статтi 41 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 14.10.2014р. N 1702-VII)

     продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторiв, у порядку, передбаченому цим Законом;

     повiдомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рiшення господарським судом та надає державному реєстратору в електроннiй формi через портал електронних сервiсiв юридичних осiб, фiзичних осiб - пiдприємцiв та громадських формувань вiдомостi, необхiднi для ведення Єдиного державного реєстру юридичних осiб, фiзичних осiб - пiдприємцiв та громадських формувань, у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства;

(абзац шiстнадцятий частини другої статтi 41 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 26.11.2015р. N 835-VIII)

     у разi провадження банкрутом дiяльностi, пов'язаної з державною таємницею, вживає заходiв з лiквiдацiї режимно-секретного органу. Для цього за погодженням iз Службою безпеки України визначає склад лiквiдацiйної комiсiї режимно-секретного органу, яка формується в установленому законодавством порядку;

     веде реєстр вимог кредиторiв;

     подає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України "Про запобiгання та протидiю легалiзацiї (вiдмиванню) доходiв, одержаних злочинним шляхом, фiнансуванню тероризму та фiнансуванню розповсюдження зброї масового знищення", iнформацiю центральному органу виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi запобiгання та протидiї легалiзацiї (вiдмиванню) доходiв, одержаних злочинним шляхом, фiнансуванню тероризму та фiнансуванню розповсюдження зброї масового знищення;

(частину другу статтi 41 доповнено новим абзацом дев'ятнадцятим згiдно iз Законом України вiд 14.10.2014р. N 1702-VII)

     здiйснює iншi повноваження, передбаченi цим Законом.

     3. З дня призначення лiквiдатора до нього переходять права керiвника (органiв управлiння) юридичної особи - банкрута.

     4. Лiквiдатор (арбiтражний керуючий) має право замовити виготовлення дублiкатiв печатки та штампiв у разi їх втрати.

     5. Пiд час здiйснення своїх повноважень лiквiдатор має право заявити вимоги до третiх осiб, якi вiдповiдно до законодавства несуть субсидiарну вiдповiдальнiсть за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмiр зазначених вимог визначається з рiзницi мiж сумою вимог кредиторiв i лiквiдацiйною масою.

     У разi банкрутства боржника з вини його засновникiв (учасникiв, акцiонерiв) або iнших осiб, у тому числi з вини керiвника боржника, якi мають право давати обов'язковi для боржника вказiвки чи мають можливiсть iншим чином визначати його дiї, на засновникiв (учасникiв, акцiонерiв) боржника - юридичної особи або iнших осiб у разi недостатностi майна боржника може бути покладена субсидiарна вiдповiдальнiсть за його зобов'язаннями.

     Стягненi суми включаються до складу лiквiдацiйної маси i можуть бути використанi тiльки для задоволення вимог кредиторiв у порядку черговостi, встановленому цим Законом.

     6. Протягом п'ятнадцяти днiв з дня призначення лiквiдатора вiдповiднi посадовi особи банкрута зобов'язанi передати бухгалтерську та iншу документацiю банкрута, печатки i штампи, матерiальнi та iншi цiнностi банкрута лiквiдатору. У разi ухилення вiд виконання зазначених обов'язкiв вiдповiднi посадовi особи банкрута несуть вiдповiдальнiсть вiдповiдно до законiв України.

     7. Пiд час проведення лiквiдацiйної процедури лiквiдатор зобов'язаний використовувати тiльки один рахунок боржника в банкiвськiй установi. Iншi рахунки, виявленi при проведеннi лiквiдацiйної процедури, пiдлягають закриттю лiквiдатором. Залишки коштiв на цих рахунках перераховуються на основний рахунок боржника.

     8. Кошти, якi надходять при проведеннi лiквiдацiйної процедури, зараховуються на основний рахунок боржника. З основного рахунка здiйснюються виплати кредиторам у порядку черговостi, визначеному цим Законом.

     З основного рахунка банкрута проводяться виплати кредиторам, виплати поточних платежiв та витрат, пов'язаних iз здiйсненням лiквiдацiйної процедури.

     9. Лiквiдатор не рiдше нiж один раз на мiсяць надає комiтету кредиторiв звiт про свою дiяльнiсть, iнформацiю про фiнансове становище i майно боржника на день вiдкриття лiквiдацiйної процедури та при проведеннi лiквiдацiйної процедури, використання коштiв боржника, а також iншу iнформацiю на вимогу комiтету кредиторiв.

     10. Лiквiдатор зобов'язаний на вимогу господарського суду та державного органу з питань банкрутства надавати необхiднi вiдомостi щодо проведення лiквiдацiйної процедури.

     11. Дiї (бездiяльнiсть) лiквiдатора (лiквiдацiйної комiсiї) можуть бути оскарженi до господарського суду учасниками справи про банкрутство, права яких порушено такими дiями (бездiяльнiстю).

     12. У разi невиконання або неналежного виконання лiквiдатором своїх обов'язкiв господарський суд за клопотанням комiтету кредиторiв або з власної iнiцiативи може припинити повноваження лiквiдатора i призначити нового лiквiдатора в порядку, встановленому цим Законом.

     13. У разi лiквiдацiї пiдприємства - банкрута, зобов'язаного згiдно iз законодавством передати територiальнiй громадi об'єкти житлового фонду, в тому числi гуртожитки, дитячi дошкiльнi заклади та об'єкти комунальної iнфраструктури, арбiтражний керуючий (лiквiдатор) передає, а орган мiсцевого самоврядування приймає такi об'єкти без додаткових умов у порядку, встановленому законодавством.

     Стаття 42. Лiквiдацiйна маса

     1. Усi види майнових активiв (майно та майновi права) банкрута, якi належать йому на правi власностi або повного господарського вiдання на дату вiдкриття лiквiдацiйної процедури та виявленi в ходi лiквiдацiйної процедури, включаються до складу лiквiдацiйної маси, крiм грошових коштiв, що знаходяться на банкiвському рахунку умовного зберiгання (ескроу) банкрута, об'єктiв житлового фонду, в тому числi гуртожиткiв, дитячих дошкiльних закладiв та об'єктiв комунальної iнфраструктури, якi в разi банкрутства пiдприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, у комунальну власнiсть вiдповiдних територiальних громад без додаткових умов i фiнансуються в установленому порядку.

(абзац перший частини першої статтi 42 у редакцiї Закону України вiд 23.03.2017р. N 1983-VIII)

     Пiд час лiквiдацiї режимно-секретного органу матерiальнi носiї секретної iнформацiї (технiчна документацiя, вироби, їх дослiднi зразки тощо) передаються замовнику вiдповiдно до договору, укладеного на виконання вiдповiдних робiт. Про передачу замовниковi матерiальних носiїв секретної iнформацiї складається письмовий акт, який погоджується з вiдповiдним органом Служби безпеки України.

     2. Майно, визначене родовими ознаками, що належить банкруту на правi володiння або користування, включається до складу лiквiдацiйної маси.

     3. Iндивiдуально визначене майно, що належить банкруту на пiдставi речових прав, крiм права власностi i господарського вiдання, не може бути включене до складу лiквiдацiйної маси.

     4. Майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу лiквiдацiйної маси i використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, якi воно забезпечує.

     Продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здiйснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду.

     Кошти, що залишилися пiсля задоволення забезпечених вимог та покриття витрат, пов'язаних з утриманням, збереженням та продажем предмета забезпечення, пiдлягають включенню до складу лiквiдацiйної маси.

     5. За наявностi у складi майна банкрута майна, виключеного з обороту, лiквiдатор зобов'язаний передати його вiдповiдним особам в установленому порядку.

     6. Лiквiдатор, виявивши частку, яка належить банкруту в спiльному майнi, з метою задоволення вимог кредиторiв у встановленому порядку порушує питання про видiлення цiєї частки.

     7. Активи, включенi до складу iпотечного покриття, не включаються до лiквiдацiйної маси емiтента таких облiгацiй та управителя iпотечним покриттям. Вiдчуження цих активiв, у тому числi примусове, здiйснюється в порядку, передбаченому законом про iпотечнi облiгацiї.

     8. Майно, щодо якого боржник є користувачем, балансоутримувачем або зберiгачем, повертається його власнику вiдповiдно до закону або договору.

     9. Державне майно, яке не увiйшло до статутного капiталу господарського товариства у процесi приватизацiї (корпоратизацiї) та перебуває на балансi банкрута, не включається до складу лiквiдацiйної маси.

     Суб'єкт управлiння таким майном з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом i вiдкриття лiквiдацiйної процедури у встановлений частиною першою статтi 37 цього Закону строк приймає рiшення про подальше використання цього майна.

     10. Зерно, що зберiгається на зерновому складi, включається до складу його майна лише пiсля повного повернення зерна поклажодавцям за всiма складськими документами на зерно, виданими таким суб'єктом господарювання.

(статтю 42 доповнено частиною десятою згiдно iз Законом України вiд 20.11.2012р. N 5493-VI)

     11. Майновi права iнтелектуальної власностi, виключнi майновi права на якi зберiгаються за державною науковою (науково-дослiдною, науково-технологiчною, науково-технiчною, науково-практичною) установою або державним унiверситетом, академiєю, iнститутом, не включаються до складу лiквiдацiйної маси i повертаються державнiй науковiй установi або вищому навчальному закладу, що вносив їх до статутного капiталу господарського товариства.

(статтю 42 доповнено частиною одинадцятою згiдно iз Законом України вiд 26.11.2015р. N 848-VIII)

     Стаття 43. Оцiнка майна банкрута

     1. Майно, яке пiдлягає реалiзацiї у лiквiдацiйнiй процедурi, оцiнюється лiквiдатором. Початковою вартiстю цiлiсного майнового комплексу є сукупнiсть визнаних у встановленому цим Законом порядку вимог кредиторiв.

     2. Пiд час продажу майна банкрута на аукцiонi вартiсть майна, що визначається лiквiдатором, є початковою вартiстю.

     3. Оцiнка майна державних пiдприємств та пiдприємств, у статутному капiталi яких частка державної власностi перевищує 50 вiдсоткiв, здiйснюється обов'язково iз залученням суб'єктiв оцiночної дiяльностi у порядку, визначеному Законом України "Про оцiнку майна, майнових прав та професiйну оцiночну дiяльнiсть в Українi".

     Стаття 44. Продаж майна банкрута

     1. Пiсля проведення iнвентаризацiї та оцiнки майна лiквiдатор здiйснює продаж майна банкрута такими способами:

     проведення аукцiону;

     продаж безпосередньо юридичнiй або фiзичнiй особi.

     Вибiр способiв продажу активiв здiйснюється лiквiдатором з метою забезпечення його вiдчуження за найвищою цiною.

     2. Лiквiдатор органiзовує проведення аукцiону з продажу активiв банкрута з урахуванням вимог цього Закону.

     На аукцiонi можуть продаватися:

     основнi засоби (нерухомiсть, незавершене будiвництво, транспортнi засоби, будiвельнi матерiали тощо);

     вiдокремлений структурний пiдроздiл банкрута як частина цiлiсного майнового комплексу;

     необоротнi активи банкрута;

     дебiторська заборгованiсть на умовах договору про вiдступлення права вимоги банкрута.

     Лiквiдатор має право самостiйно проводити торги на аукцiонi вiдповiдно до законодавства або залучити на пiдставi договору органiзатора аукцiону - юридичну особу, яка вiдповiдно до установчих документiв має право проводити торги. Органiзатор аукцiону не може бути заiнтересованою особою стосовно кредитора чи боржника.

     3. Майно банкрута, щодо обiгу якого встановлено обмеження, продається на закритих торгах за цiною, не нижче звичайної. У закритих торгах беруть участь особи, якi вiдповiдно до законодавства можуть мати зазначене майно у власностi чи на пiдставi iншого речового права.

     4. Лiквiдатор здiйснює продаж цiнних паперiв та похiдних фiнансових активiв через професiйного учасника фондового ринку в порядку, визначеному законодавством України, згiдно з договором, укладеним мiж лiквiдатором i торговцем цiнними паперами.

     5. Лiквiдатор здiйснює продаж майна боржника у виглядi цiлiсного майнового комплексу. У разi якщо продати майно боржника у виглядi цiлiсного майнового комплексу не вдалося, лiквiдатор здiйснює продаж майна боржника частинами.

     6. Лiквiдатор може здiйснювати безпосереднiй продаж таких активiв:

     основних засобiв, балансова залишкова вартiсть яких не перевищує одну тисячу гривень, а також iнших необоротних матерiальних активiв, господарських матерiалiв, малоцiнних та швидкозношуваних предметiв, обсяги або вартiсть яких є недостатнiми для проведення аукцiону. Цi матерiальнi активи реалiзуються безпосередньо лiквiдатором або на комiсiйних умовах через органiзацiю роздрiбної торгiвлi;

     не проданих на аукцiонi. У цьому випадку безпосереднiй продаж може здiйснюватися за цiною останнiх торгiв на аукцiонi;

     не проданих на бiржових торгах через товарну бiржу;

     стосовно яких пiсля опублiкування оголошення про проведення повторного аукцiону є лише одна пропозицiя вiд покупця. Безпосереднiй продаж може здiйснюватися за цiною, що була визначена як цiна продажу на аукцiонi, покупцевi, який подав пропозицiю про участь в аукцiонi;

     акцiй приватного акцiонерного товариства або часток товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю, якi належать боржнику i викуповуються цим товариством або учасниками (акцiонерами) цього товариства.

     7. Умови договорiв, укладених на реалiзацiю майна банкрута, не можуть передбачати розстрочку або вiдстрочку платежiв за придбане майно.

     8. Спори, якi виникають при проведеннi та виконаннi результатiв аукцiонiв, у тому числi про визнання недiйсними договорiв купiвлi-продажу майна, розглядаються в межах провадження у справi про банкрутство.

     Стаття 45. Черговiсть задоволення вимог кредиторiв

     1. Кошти, одержанi вiд продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторiв у порядку, встановленому цiєю статтею. При цьому:

     1) у першу чергу задовольняються:

     вимоги щодо виплати заборгованостi iз заробiтної плати перед працюючими та звiльненими працiвниками банкрута, грошовi компенсацiї за всi невикористанi днi щорiчної вiдпустки та додаткової вiдпустки працiвникам, якi мають дiтей, iншi кошти, належнi працiвникам у зв'язку з оплачуваною вiдсутнiстю на роботi (оплата часу простою не з вини працiвника, гарантiї на час виконання державних або громадських обов'язкiв, гарантiї i компенсацiї при службових вiдрядженнях, гарантiї для працiвникiв, що направляються для пiдвищення квалiфiкацiї, гарантiї для донорiв, гарантiї для працiвникiв, що направляються на обстеження до медичного закладу, соцiальнi виплати у зв'язку з тимчасовою втратою працездатностi за рахунок коштiв пiдприємства тощо), а також вихiдної допомоги, належної працiвникам у зв'язку з припиненням трудових вiдносин та нарахованих на цi суми страхових внескiв на загальнообов'язкове державне пенсiйне страхування та iнше соцiальне страхування, у тому числi вiдшкодування кредиту, отриманого на цi цiлi;

     вимоги кредиторiв за договорами страхування;

     витрати, пов'язанi з провадженням у справi про банкрутство в господарському судi та роботою лiквiдацiйної комiсiї, у тому числi:

     витрати на оплату судового збору;

     витрати кредиторiв на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рiшенням господарського суду за рахунок їхнiх коштiв;

     витрати заявника на публiкацiю оголошення про порушення справи про банкрутство, введення процедури санацiї, визнання боржника банкрутом;

     витрати на публiкацiю в офiцiйних друкованих органах iнформацiї про порядок продажу майна банкрута;

     витрати на публiкацiю в засобах масової iнформацiї про поновлення провадження у справi про банкрутство у зв'язку з визнанням мирової угоди недiйсною;

     вимоги щодо виплати основної грошової винагороди арбiтражному керуючому;

     вимоги щодо вiдшкодування витрат арбiтражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним повноважень розпорядника майна, керуючого санацiєю боржника або лiквiдатора банкрута;

     витрати арбiтражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацiєю, лiквiдатора), пов'язанi з утриманням i збереженням майнових активiв банкрута;

     витрати Гарантiйного фонду виконання зобов'язань за складськими документами на зерно, пов'язанi з набуттям ним права регресної вимоги щодо зернового складу, - у розмiрi всiєї виплаченої ним суми вiдшкодування вартостi зерна;

(пункт 1 частини першої статтi 45 доповнено абзацом тринадцятим згiдно iз Законом України вiд 20.11.2012р. N 5493-VI)

     2) у другу чергу задовольняються:

     вимоги iз зобов'язань, що виникли внаслiдок заподiяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капiталiзацiї у лiквiдацiйнiй процедурi вiдповiдних платежiв, у тому числi до Фонду соцiального страхування України за громадян, якi застрахованi в цьому фондi, у порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України, зобов'язань iз сплати страхових внескiв на загальнообов'язкове державне пенсiйне страхування та iнше соцiальне страхування, крiм вимог, задоволених позачергово, з повернення невикористаних коштiв Фонду соцiального страхування України, а також вимоги громадян - довiрителiв (вкладникiв) довiрчих товариств або iнших суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi, якi залучали майно (кошти) довiрителiв (вкладникiв);

     3) у третю чергу задовольняються:

     вимоги щодо сплати податкiв i зборiв (обов'язкових платежiв);

     вимоги центрального органу виконавчої влади, що здiйснює управлiння державним резервом;

     4) у четверту чергу задовольняються:

     вимоги кредиторiв, не забезпеченi заставою, у тому числi i вимоги кредиторiв, що виникли iз зобов'язань у процедурi розпорядження майном боржника чи в процедурi санацiї боржника;

     5) у п'яту чергу задовольняються:

     вимоги щодо повернення внескiв членiв трудового колективу до статутного капiталу пiдприємства;

     вимоги щодо виплати додаткової грошової винагороди керуючому санацiєю або лiквiдатору у частинi 5 вiдсоткiв обсягу стягнутих на користь боржника активiв (повернення грошових коштiв, майна, майнових прав), якi на дату вiдкриття провадження (проваджень) у справi про банкрутство перебували у третiх осiб;

     вимоги щодо виплати додаткової грошової винагороди керуючому санацiєю або лiквiдатору у частинi 3 вiдсоткiв обсягу погашених вимог конкурсних кредиторiв, якi пiдлягають позачерговому задоволенню та вiднесенi до конкурсних згiдно з цим Законом;

     6) у шосту чергу задовольняються iншi вимоги.

     2. Вимоги кожної наступної черги задовольняються у мiру надходження на рахунок коштiв вiд продажу майна банкрута пiсля повного задоволення вимог попередньої черги, крiм випадкiв, установлених цим Законом.

     3. У разi недостатностi коштiв, одержаних вiд продажу майна банкрута, для повного задоволення всiх вимог однiєї черги вимоги задовольняються пропорцiйно сумi вимог, що належить кожному кредиторовi однiєї черги.

     4. У разi вiдмови кредитора вiд задоволення визнаної в установленому порядку вимоги лiквiдатор (лiквiдацiйна комiсiя) не враховує суму грошових вимог цього кредитора.

     5. Вимоги, не задоволенi за недостатнiстю майна, вважаються погашеними.

     6. У разi якщо на момент закiнчення строку лiквiдацiї залишилися непроданими активи боржника i негайний продаж матиме наслiдком iстотну втрату їх вартостi, лiквiдатор передає такi активи в управлiння визначенiй господарським судом юридичнiй особi, яка зобов'язана вжити заходiв щодо продовження погашення заборгованостi кредиторiв боржника за рахунок отриманих активiв.

     Лiквiдатор у разi потреби передавання активiв боржника, якi залишаються непроданими на час закiнчення процедури лiквiдацiї, в управлiння iншiй юридичнiй особi погоджує кандидатуру такої особи з комiтетом кредиторiв та звертається до господарського суду з вiдповiдним клопотанням.

     Таке клопотання лiквiдатор надає господарському суду не пiзнiше нiж за два мiсяцi до завершення процедури лiквiдацiї i зазначає в ньому обсяг активiв, що продавалися i не були проданi, причини нездiйснення продажу, а також загальну суму незадоволених вимог кредиторiв.

     Одночасно з клопотанням лiквiдатор подає:

     перелiк непроданих активiв боржника;

     iнформацiю про кожний актив (його вартiсть (залишкову, ринкову та лiквiдацiйну, якщо така визначалася), цiну та порядок продажу, згiдно з яким вiн продавався i не був проданий);

     висновки про оцiнку кожного активу, здiйснену вiдповiдно до законодавства України пiд час лiквiдацiйної процедури.

     Управителем майна боржника не може бути юридична особа, яка:

     є кредитором, пов'язаною особою або акцiонером/учасником боржника;

     не виконала зобов'язань перед боржником;

     є стороною у судовiй справi за участю боржника.

     7. У разi якщо господарським судом винесено ухвалу про лiквiдацiю юридичної особи - банкрута, майно, що залишилося пiсля задоволення вимог кредиторiв, передається власниковi або уповноваженому ним органу, а майно державних пiдприємств - органу приватизацiї для прийняття рiшень щодо подальшого розпорядження таким майном. У разi вiдмови власника або уповноваженого ним органу, а також органу приватизацiї прийняти таке майно або у випадку неможливостi встановити мiсцезнаходження власника або уповноваженого ним органу, майно, що залишилося пiсля задоволення вимог кредиторiв, передається безоплатно мiнiстерствам та iншим центральним органам виконавчої влади, закладам охорони здоров'я, освiти, соцiального забезпечення, закладам, в яких виховуються дiти-сироти та дiти, позбавленi батькiвського пiклування, дитячим будинкам сiмейного типу, прийомним сiм'ям, будинкам дитини при установах виконання покарань, установам виконання покарань, слiдчим iзоляторам, вiйськовим формуванням чи знищується (утилiзується).

     8. Погашення вимог кредиторiв шляхом залiку зустрiчних однорiдних вимог проводиться за згодою кредитора (кредиторiв) у випадках, якщо це не порушує майновi права iнших кредиторiв.

     9. Погашення вимог забезпечених кредиторiв за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здiйснюється в позачерговому порядку.

     Стаття 46. Звiт лiквiдатора

     1. Пiсля завершення всiх розрахункiв з кредиторами лiквiдатор подає до господарського суду звiт та лiквiдацiйний баланс, до якого додаються:

     вiдомостi за результатами iнвентаризацiї майна боржника та перелiк лiквiдацiйної маси;

     вiдомостi про реалiзацiю об'єктiв лiквiдацiйної маси з посиланням на укладенi договори купiвлi-продажу;

     копiї договорiв купiвлi-продажу та акти приймання-передачi майна;

     реєстр вимог кредиторiв з даними про розмiри погашених вимог кредиторiв;

     документи, якi пiдтверджують погашення вимог кредиторiв;

     довiдка архiвної установи про прийняття документiв, якi вiдповiдно до закону пiдлягають довгостроковому зберiганню;

     для акцiонерних товариств - копiя розпорядження про скасування реєстрацiї випуску акцiй, засвiдчена Нацiональною комiсiєю з цiнних паперiв та фондового ринку;

     для емiтентiв цiнних паперiв - копiя звiту про наслiдки погашення цiнних паперiв, засвiдчена Нацiональною комiсiєю з цiнних паперiв та фондового ринку.

     Звiт лiквiдатора має бути схвалений комiтетом кредиторiв, власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) боржника (для державних пiдприємств або пiдприємств, у статутному капiталi яких частка державної власностi перевищує 50 вiдсоткiв).

     Про час i мiсце судового засiдання, у якому має розглядатися звiт i лiквiдацiйний баланс, господарський суд повiдомляє лiквiдатора та членiв комiтету кредиторiв.

     Господарський суд пiсля заслуховування звiту лiквiдатора та думки членiв комiтету кредиторiв або окремих кредиторiв виносить ухвалу про затвердження звiту лiквiдатора та лiквiдацiйного балансу.

     2. Якщо за результатами лiквiдацiйної процедури пiсля задоволення вимог кредиторiв не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про лiквiдацiю юридичної особи - банкрута. Копiя цiєї ухвали надсилається державному реєстратору для проведення державної реєстрацiї припинення юридичної особи - банкрута, а також власнику майна.

(частина друга статтi 46 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 26.11.2015р. N 835-VIII)

     3. Якщо лiквiдатор не виявив майнових активiв, що пiдлягають включенню до складу лiквiдацiйної маси, вiн зобов'язаний подати господарському суду лiквiдацiйний баланс, який засвiдчує вiдсутнiсть у банкрута майна.

     4. У разi якщо господарський суд дiйшов висновку, що лiквiдатор не виявив або не реалiзував майновi активи банкрута у повному обсязi, суд виносить ухвалу про призначення нового лiквiдатора в порядку, встановленому цим Законом, якщо iнше не передбачено цим Законом.

     Новий лiквiдатор очолює лiквiдацiйну комiсiю i дiє згiдно з вимогами цього Закону.

     5. Якщо майна банкрута вистачило для задоволення вимог кредиторiв у повному обсязi, вiн вважається таким, що не має боргiв i може продовжувати свою пiдприємницьку дiяльнiсть. У такому разi лiквiдатор протягом п'яти днiв з дня прийняття господарським судом вiдповiдного рiшення повiдомляє про це орган або посадову особу органу, до компетенцiї якого належить призначення керiвника (органiв управлiння) боржника, у разi необхiдностi забезпечує проведення зборiв чи засiдання таких органiв та продовжує виконувати повноваження керiвника (органiв управлiння) до їх призначення у встановленому порядку.

     Господарський суд може винести ухвалу про лiквiдацiю юридичної особи, що звiльнилася вiд боргiв, лише у разi, якщо залишок її майнових активiв менший, нiж вимагається для продовження нею господарської дiяльностi згiдно iз законодавством.

     6. Якщо органiзацiйно-правовою формою юридичної особи - банкрута є акцiонерне товариство, то лiквiдатор здiйснює дiї щодо припинення обiгу акцiй, передбаченi законодавством.

     7. Лiквiдатор виконує свої повноваження до внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осiб та фiзичних осiб - пiдприємцiв запису про припинення юридичної особи - банкрута.

     Стаття 47. Звiльнення працiвникiв боржника. Пiльги i компенсацiї звiльненим працiвникам

     1. Звiльнення працiвникiв боржника може здiйснюватися пiсля вiдкриття провадження (проваджень) у справi про банкрутство та призначення господарським судом розпорядника майна вiдповiдно до вимог законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

     2. Вихiдна допомога звiльненим працiвникам боржника виплачується арбiтражним керуючим у встановленому порядку з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

     3. Питання про працевлаштування звiльнених працiвникiв вирiшується вiдповiдно до законодавства України про працю та про зайнятiсть населення.

     На звiльнених працiвникiв боржника поширюються гарантiї, встановленi законодавством України про працю та про зайнятiсть населення.

     Стаття 48. Зберiгання документiв

     1. Лiквiдатор забезпечує належне оформлення, упорядкування та зберiгання всiх, у тому числi фiнансово-господарських, документiв банкрута протягом лiквiдацiйної процедури.

     2. До винесення господарським судом ухвали про лiквiдацiю юридичної особи - банкрута лiквiдатор зобов'язаний забезпечити збереженiсть архiвних документiв банкрута i за погодженням iз спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сферi архiвної справи i дiловодства або з уповноваженою ним архiвною установою визначити мiсце подальшого їх зберiгання.

     3. Спецiально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сферi архiвної справи i дiловодства або уповноважена ним архiвна установа зобов'язанi прийняти архiвнi документи банкрута на зберiгання без додаткових умов.

     4. На пiдприємствах, що здiйснюють дiяльнiсть, пов'язану з державною таємницею, лiквiдатор зобов'язаний забезпечити вилучення, належне оформлення, упорядкування та зберiгання матерiальних носiїв секретної iнформацiї, а також здiйснення iнших заходiв щодо охорони державної таємницi.

Роздiл IV
ПРОДАЖ МАЙНА В ПРОВАДЖЕННI У СПРАВI ПРО БАНКРУТСТВО

     Стаття 49. Продаж майна на аукцiонi

     1. Продаж майна боржника в провадженнi у справi про банкрутство здiйснюється в порядку, встановленому цим Законом, шляхом проведення торгiв у формi аукцiону, за винятком майна, продаж якого вiдповiдно до законодавства України здiйснюється шляхом проведення закритих торгiв.

     2. Продажу пiдлягають всi види майна боржника, призначеного для здiйснення господарської дiяльностi, за винятком прав i обов'язкiв, якi не можуть бути переданi iншим особам.

     3. Порядок органiзацiї проведення аукцiонiв у провадженi у справах про банкрутство та вимоги до їх органiзаторiв стосовно майна державних пiдприємств та пiдприємств, у статутному капiталi яких частка державної власностi перевищує п'ятдесят вiдсоткiв, установлюються органом, уповноваженим управляти державним майном.

     4. Суб'єктами аукцiону є його замовник, органiзатор та учасники.

     5. Замовником є лiквiдатор, призначений господарським судом у порядку, встановленому цим Законом.

     6. Органiзатором аукцiону є визначена замовником фiзична або юридична особа, що має лiцензiю на проведення торгiв i з якою замовник аукцiону уклав договiр на проведення аукцiону.

     Органiзатор аукцiону визначається замовником за конкурсом, що проводиться у визначеному замовником порядку, основними критерiями якого вважаються наявнiсть лiцензiї, достатнiй, але не менш як три роки, досвiд проведення аукцiонiв, запропонована найменша сума винагороди.

     Органiзатором аукцiону не може бути заiнтересована особа стосовно боржника, кредиторiв та замовника аукцiону.

     7. Учасниками аукцiону можуть бути громадяни України, iноземцi та особи без громадянства, юридичнi особи України та iноземнi юридичнi особи, якi подали необхiднi документи та пройшли процедуру реєстрацiї виконавцем аукцiону вiдповiдно до цього Закону.

     8. Замовнику та органiзатору забороняється встановлювати вимоги, вчиняти дiї чи виявляти бездiяльнiсть, що будь-яким чином порушують рiвнiсть учасникiв аукцiону або допускають їх дискримiнацiю.

     Усiм учасникам аукцiону гарантується рiвний доступ до будь-якої iнформацiї про майно, виставлене для продажу, а також про хiд пiдготовки та проведення аукцiону.

     Стаття 50. Особливостi укладення договору на аукцiонi

     1. Продаж майна на аукцiонi оформлюється договором купiвлi-продажу, який укладається власником майна чи замовником аукцiону з переможцем торгiв.

     2. Обов'язковими умовами договору купiвлi-продажу майна є:

     вiдомостi про майно, його склад, характеристика;

     цiна продажу майна;

     порядок i строк передачi майна покупцю;

     вiдомостi про наявнiсть або про вiдсутнiсть обтяжень стосовно майна;

     iншi умови, передбаченi законодавством України.

     3. На аукцiонi не може бути використано переважне право купiвлi майна, крiм випадкiв, передбачених законом.

     4. Укладений на аукцiонi договiр купiвлi-продажу нерухомого майна пiдлягає обов'язковому нотарiальному посвiдченню.

     Стаття 51. Договiр про проведення аукцiону

     1. За договором про проведення аукцiону органiзатор аукцiону зобов'язується за свiй рахунок провести аукцiон та укласти договiр з його переможцем, а замовник - сплатити органiзаторовi аукцiону обумовлену договором винагороду.

     2. До договору про проведення аукцiону застосовуються правила про комiсiю (при укладеннi на аукцiонi договору органiзатором вiд свого iменi) або доручення (в iнших випадках), якщо iнше не встановлено цим Законом.

     3. Пiсля оприлюднення оголошення про проведення аукцiону органiзатор може вiдмовитися вiд договору лише у випадку, коли проведення аукцiону стало неможливим з причин, за якi органiзатор аукцiону не вiдповiдає.

     4. Органiзатор аукцiону не може застосовувати притримання майна, виставленого на аукцiон, для забезпечення своїх вимог до замовника.

     5. Органiзатор аукцiону виконує такi функцiї:

     опублiковує i розмiщує повiдомлення про продаж майна боржника i повiдомлення про результати проведення торгiв;

     приймає заявки на участь в аукцiонi;

     укладає iз заявниками договори про завдаток;

     визначає учасникiв торгiв;

     здiйснює проведення торгiв;

     визначає переможця торгiв i пiдписує протокол про результати проведення торгiв;

     повiдомляє учасникiв торгiв про результати проведення торгiв.

     Стаття 52. Строк та час проведення аукцiону

     1. Органiзатор аукцiону повинен провести аукцiон протягом двох мiсяцiв з дня укладення договору про проведення аукцiону, якщо iнше не встановлено законом або договором.

     2. Аукцiон (крiм електронних торгiв) проводиться у робочий день та у робочий час. Граничний строк подання пропозицiй щодо цiни на електронних торгах визначається у робочий день та у робочий час.

     Стаття 53. Вимоги до веб-сайтiв, на яких проводяться електроннi торги

     1. При проведеннi аукцiонiв в електроннiй формi (електронних торгiв), а також при розмiщеннi оголошення про проведення аукцiону та вiдомостей про результати аукцiону на веб-сайтах технологiчнi та програмнi засоби повиннi забезпечувати всiм бажаючим можливiсть пошуку iнформацiї за датою розмiщення оголошення, датою та мiсцем проведення аукцiону, видом майна, цiною, видом договору, що укладається, а також можливiсть анонiмного перегляду, копiювання та роздрукування iнформацiї на основi поширених веб-оглядачiв та редакторiв без необхiдностi застосування спецiально створених для цього технологiчних та програмних засобiв, цiлодобово, без обмежень та стягнення плати.

     2. Iнформацiя повинна мiстити вiдомостi про час її розмiщення.

     3. Iнформацiя повинна бути доступна на веб-сайтах протягом семи рокiв з дня проведення аукцiону.

     4. Вiдомостi, якi вiдповiдно до цього Закону пiдлягають розмiщенню на веб-сайтi державного органу з питань банкрутства, повиннi бути безоплатно розмiщенi цим органом протягом п'яти робочих днiв з дня їх одержання, якщо iнше не встановлено цим Законом.

     Стаття 54. Скасування аукцiону

     1. Органiзатор аукцiону має право вiдмовитися вiд проведення аукцiону не пiзнiше нiж за десять днiв до його початку з негайним розмiщенням повiдомлення про це в друкованих засобах масової iнформацiї, в яких публiкувалося оголошення про проведення аукцiону, iз зазначенням причин.

     2. Повiдомлення про скасування аукцiону не пiзнiше нiж наступного дня пiсля прийняття вiдповiдного рiшення надсилається органiзатором усiм особам, що подали заяву про участь в аукцiонi.

     3. У разi скасування аукцiону органiзатор повертає учасникам сплаченi ними гарантiйнi внески не пiзнiше нiж протягом п'яти банкiвських днiв.

     4. Рiшення про скасування аукцiону може бути оскаржено до господарського суду.

     Стаття 55. Порядок визнання аукцiону таким, що не вiдбувся, анулювання результатiв аукцiону, визнання результатiв аукцiону недiйсними

     1. Аукцiон визнається таким, що не вiдбувся, у разi:

     вiдсутностi учасникiв або наявностi на торгах лише одного учасника;

     коли жоден з учасникiв не запропонував цiну, вищу за стартову (початкову вартiсть);

     несплати в установлений строк переможцем належної суми за придбане майно.

     Рiшення про визнання аукцiону таким, що не вiдбувся, приймається органiзатором у триденний строк пiсля виникнення пiдстави для такого визнання.

     2. Результати аукцiону анулюються органiзатором у п'ятиденний строк з моменту його проведення у разi вiдмови переможця вiд укладення договору купiвлi-продажу чи пiдписання протоколу iз зазначенням результатiв аукцiону.

     Рiшення про анулювання результатiв аукцiону може бути оскаржено до господарського суду.

     3. Результати аукцiону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнанi в судовому порядку недiйсними.

     Визнання результатiв аукцiону недiйсними тягне за собою визнання недiйсним укладеного з переможцем договору купiвлi-продажу.

     Стаття 56. Вiдповiдальнiсть органiзатора аукцiону перед особами, якi не змогли взяти участь або перемогти на аукцiонi

     1. У разi якщо порушення порядку пiдготовки та проведення аукцiону перешкодило зацiкавленiй особi взяти участь або перемогти на аукцiонi, органiзатор аукцiону зобов'язаний сплатити такiй особi штраф у розмiрi гарантiйного внеску.

     Стаття 57. Визначення початкової вартостi майна

     1. Початкова вартiсть майна визначається арбiтражним керуючим.

     2. Початкова вартiсть пiдлягає зазначенню у договорi на проведення аукцiону.

     3. У разi наявностi обґрунтованих сумнiвiв щодо визначеної арбiтражним керуючим початкової вартостi майна комiтет кредиторiв або окремий кредитор чи власник майна боржника можуть звернутися до господарського суду з клопотанням про проведення незалежної оцiнки. Господарський суд своєю ухвалою може призначити незалежну оцiнку майна боржника за рахунок зацiкавлених кредиторiв (кредитора), що здiйснюється у порядку, визначеному Законом України "Про оцiнку майна, майнових прав та професiйну оцiночну дiяльнiсть в Українi".

     Стаття 58. Порядок оголошення та повiдомлення про проведення аукцiону

     1. Органiзатор аукцiону не пiзнiше як за 15 робочих днiв до дня початку аукцiону оприлюднює на веб-сайтi державного органу з питань банкрутства та Вищого господарського суду України (при проведеннi електронних торгiв - також на своєму веб-сайтi) оголошення про проведення аукцiону, а також письмово повiдомляє про проведення аукцiону власника майна, замовника та iнших осiб, визначених замовником.

     2. Пiд час продажу на аукцiонi права вимоги про проведення аукцiону також повiдомляється боржник.

     3. Пiд час продажу на аукцiонi нерухомого майна оголошення повинно бути також розмiщено на нерухомому майнi.

     4. Органiзатор аукцiону забезпечує доступ до iнформацiї про майно, що пiдлягає продажу, а також можливiсть ознайомитися з майном за його мiсцезнаходженням.

     Стаття 59. Змiст оголошення про проведення аукцiону на веб-сайтi

     1. Оголошення про проведення аукцiону на веб-сайтi повинно мiстити вiдомостi про:

     майно, що продається, його характеристику та мiсцезнаходження;

     час та мiсце проведення аукцiону (для електронних торгiв - веб-сайт, на якому проводяться електроннi торги, та перiод часу, протягом якого проводяться торги);

     початкову вартiсть та вiдомостi про можливiсть її зниження на тому ж аукцiонi;

     розмiр та порядок внесення гарантiйного внеску;

     можливiсть надання переможцю податкової накладної;

     продавця майна (найменування, мiсцезнаходження, засоби зв'язку);

     порядок, мiсце, строк i час представлення заявок на участь в торгах;

     порядок оформлення участi в торгах, перелiк документiв i вимоги, що пред'являються учасникам, до їх оформлення;

     порядок i критерiї виявлення переможця торгiв;

     строки платежiв, реквiзити рахункiв, на якi вносяться платежi;

     органiзатора аукцiону (найменування, мiсцезнаходження, засоби зв'язку);

     спосiб отримання додаткової iнформацiї про проведення аукцiону.

     2. В оголошеннi наводиться текст договору, що укладається на аукцiонi, крiм умови про цiну та зазначення особи покупця.

     3. Якщо аукцiон є повторним або проводиться у зв'язку з розiрванням договору, укладеного на попередньому аукцiонi, про це зазначається в оголошеннi iз вказiвкою на адресу сторiнки веб-сайту, на якiй розмiщено iнформацiю про проведення попереднього аукцiону.

     4. Якщо продажу пiдлягає земельна дiлянка, то у характеристицi майна зазначається її розмiр, цiльове призначення, наявнiсть комунiкацiй тощо.

     5. Якщо продажу пiдлягає будiвля, споруда, примiщення, квартира, то у характеристицi майна зазначаються план, загальна площа та житлова площа, кiлькiсть кiмнат (примiщень), їх площа та призначення, матерiали стiн, кiлькiсть поверхiв, поверх або поверхи, на яких розташоване примiщення (квартира), iнформацiя про пiдсобнi примiщення та споруди, вiдомостi про земельну дiлянку, на якiй розташована будiвля, споруда, право на земельну дiлянку, що переходить до покупця будiвлi, споруди, примiщення, квартири тощо.

     6. Якщо продажу пiдлягає транспортний засiб, то у характеристицi майна зазначаються марка, модель, рiк випуску, об'єм двигуна, вид пального, пробiг, комплектацiя, потреба у ремонтi, колiр тощо.

     7. Якщо продажу пiдлягають акцiї (частки) у статутному (складеному) капiталi господарського товариства, то в характеристицi майна зазначаються назва господарського товариства, його iдентифiкацiйний код, мiсцезнаходження, засоби зв'язку, розмiр статутного (складеного) капiталу, кiлькiсть акцiй (розмiр часток), що пропонуються до продажу, номiнальна вартiсть однiєї акцiї, форма iснування акцiй, середньоспискова кiлькiсть працiвникiв, площа та правовий режим земельної дiлянки, що належить господарському товариству, балансова вартiсть основних фондiв, знос основних фондiв, балансовий прибуток, дебiторська заборгованiсть, кредиторська заборгованiсть, основнi види продукцiї (робiт, послуг) та її обсяг, вiдомостi про реєстратора цiнних паперiв. За звiтний перiод при цьому береться останнiй фiнансовий рiк дiяльностi.

     8. Якщо продажу пiдлягає майнове право, право вимоги, то в оголошеннi оприлюднюються копiї всiх документiв, необхiдних для визначення змiсту права.

     9. В оголошеннi вмiщуються фотографiчнi зображення речей, що продаються.

     10. Якщо в один день в одному мiсцi проводиться кiлька аукцiонiв (крiм електронних торгiв) пiдряд, допускається зазначати в оголошеннi лише час початку першого аукцiону iз вказiвкою на черговiсть проведення наступних аукцiонiв.

     Стаття 60. Заява на участь в аукцiонi

     1. Заява на участь в аукцiонi складається в довiльнiй формi державною мовою i повинна мiстити зазначенi в повiдомленнi про проведення аукцiону такi вiдомостi:

     найменування, органiзацiйно-правова форма, мiсцезнаходження, поштова адреса заявника (для юридичної особи);

     прiзвище, iм'я, по батьковi, паспортнi данi, вiдомостi про мiсце проживання заявника (для фiзичної особи);

     номер контактного телефону, адреса електронної пошти заявника.

     2. Заява на участь в аукцiонi повинна мiстити також вiдомостi про наявнiсть або вiдсутнiсть заiнтересованостi заявника стосовно боржника, кредиторiв, замовника, органiзатора аукцiону та про характер цiєї заiнтересованостi у разi її наявностi.

     3. До заяви на участь в аукцiонi повиннi додаватися копiї таких документiв:

     абзац другий частини третьої статтi 60 виключено

(згiдно iз Законом України вiд 02.10.2012р. N 5410-VI)

     документа, що пiдтверджує повноваження особи на здiйснення дiй вiд iменi заявника;

     документа про сплату гарантiйного внеску.

     4. Подана органiзаторовi аукцiону заява на участь в аукцiонi пiдлягає реєстрацiї в журналi заяв на участь в аукцiонi iз зазначенням порядкового номера, дати i точного часу її подання.

     5. Пiдтвердження реєстрацiї поданої заяви на участь в аукцiонi надсилається на вказану в нiй адресу електронної пошти заявника.

     6. Органiзатор аукцiону зобов'язаний забезпечити конфiденцiйнiсть вiдомостей, що мiстяться в поданих заявах на участь в аукцiонi.

     7. Заявник має право змiнити або вiдкликати свою заяву на участь в аукцiонi у будь-який час до закiнчення строку подання заяв на участь в аукцiонi.

     Стаття 61. Допуск до участi в аукцiонi та сплата гарантiйних внескiв

     1. Рiшення органiзатора аукцiону про допуск заявникiв до участi в торгах приймається за наслiдками розгляду представлених заяв на участь в аукцiонi i оформляється протоколом про визначення учасникiв аукцiонiв. До участi в торгах допускаються заявники, що подали заяви на участь в аукцiонi i документи, що додавалися до них, якi вiдповiдають вимогам, встановленим цим Законом i вказаним у повiдомленнi про проведення торгiв. Заявники, допущенi до участi в торгах, визнаються учасниками аукцiону.

     Рiшення про вiдмову в допуску заявника до участi в аукцiонi приймається у разi, якщо:

     заява на участь в аукцiонi не вiдповiдає вимогам, що встановленi цим Законом i вказаним у повiдомленнi про проведення аукцiону;

     поданi заявником документи не вiдповiдають встановленим до них вимогам;

     на дату складання протоколу про визначення учасникiв аукцiону не пiдтверджено надходження гарантiйного внеску на рахунки, вказанi в повiдомленнi про проведення аукцiону.

     2. Розмiр гарантiйних внескiв становить десять вiдсоткiв початкової вартостi.

     3. Якщо початкова вартiсть не перевищує десяти прожиткових мiнiмумiв, гарантiйний внесок не встановлюється, крiм випадкiв проведення електронних торгiв.

     4. Органiзатор аукцiону протягом п'яти днiв з дня пiдписання протоколу про визначення учасникiв аукцiонiв повiдомляє всiх заявникiв про результати розгляду представлених заяв на участь в аукцiонi шляхом вiдправлення заявникам у письмовiй чи електроннiй формi копiй цього протоколу.

     5. Для допуску до участi в аукцiонi учаснику видається аукцiонна картка, з обох бокiв якої зазначається номер учасника.

     6. Рiшення про визнання або про вiдмову у визнаннi заявника учасником торгiв може бути оскаржене до господарського суду в порядку, встановленому цим Законом.

     Стаття 62. Забезпечення фiксацiї проведення аукцiону технiчними засобами

     1. Органiзатор аукцiону зобов'язаний забезпечити його фiксацiю технiчними засобами. Органiзатор аукцiону зобов'язаний забезпечити ведення його вiдеозапису, крiм проведення електронних торгiв.

     2. Органiзатор аукцiону зобов'язаний зберiгати носiї iз записом аукцiону протягом не менш як семи рокiв з дня його проведення.

     3. Органiзатор аукцiону зобов'язаний негайно надавати копiї записiв аукцiону в поширених форматах медiафайлiв усiм бажаючим безоплатно на наданий носiй або на власний носiй за умови оплати його вартостi.

     Стаття 63. Доступ до мiсця проведення аукцiону

     1. Органiзатор забезпечує доступ до мiсця проведення аукцiону учасникам аукцiону, замовнику аукцiону та особам, указаним замовником, працiвникам державних органiв при виконаннi їхнiх службових обов'язкiв та представникам засобiв масової iнформацiї.

     2. Для участi в аукцiонi покупцi одержують квитки учасникiв аукцiону, якi повиннi мiстити вiдомостi про:

     назву майна, в аукцiонi якого бере участь покупець;

     умови проведення аукцiону.

     Стаття 64. Порядок проведення аукцiону

     1. Аукцiон проводиться безпосередньо ведучим (лiцитатором). Лiцитатором може бути органiзатор аукцiону.

     2. Перед початком аукцiону лiцитатор iнформує про:

     умови договору, що укладається на аукцiонi;

     суму, якiй повинне бути кратне перевищення наступної пропозицiї над попередньою (крок аукцiону), що не може перевищувати 10 вiдсоткiв початкової вартостi;

     спосiб повiдомлення про готовнiсть укласти договiр;

     початкову вартiсть.

     3. У разi якщо протягом триразового оголошення початкової вартостi учасники аукцiону не виявляють бажання укласти договiр, лiцитатор оголошує про закiнчення аукцiону без виявлення переможця, якщо в оголошеннi про проведення аукцiону не передбачено можливостi зниження початкової вартостi на цьому ж аукцiонi.

     4. Якщо перед початком аукцiону не було оголошено про iнший спосiб повiдомлення про готовнiсть укласти договiр (за допомогою електронних засобiв, шляхом подання пропозицiй виключно з голосу тощо), пiд час аукцiону учасники повiдомляють про готовнiсть укласти договiр на умовах оголошеної лiцитатором цiни, пiднiмаючи аукцiонну картку з номером, повернутим до лiцитатора, або одночасно пiднiмають картку учасника аукцiону i пропонують свою цiну.

     5. Якщо запропонована учасником аукцiону цiна є бiльшою за цiну, запропоновану лiцитатором, то останнiй називає номер учасника i запропоновану ним цiну. Пiсля кожного оголошення цiни слiдує удар молотка лiцитатора.

     6. Якщо протягом триразового оголошення останньої цiни не буде запропоновано вищої цiни, лiцитатор одночасно з третiм ударом молотка оголошує переможцем учасника, який запропонував найвищу цiну, та пропонує йому негайно сплатити цiну або частину цiни у випадках, установлених цим Законом. Лiцитатор оголошує переможцю та iншим учасникам аукцiону наслiдки вiдмови вiд негайної сплати цiни.

     Стаття 65. Особливостi проведення повторного аукцiону

     1. Якщо iнше не встановлено договором, у разi закiнчення аукцiону без визначення переможця протягом мiсяця (у разi продажу нерухомого майна - двох мiсяцiв) органiзатор аукцiону зобов'язаний провести повторний аукцiон.

     2. Якщо iнше не встановлено договором, у разi закiнчення повторного аукцiону без визначення переможця протягом мiсяця органiзатор аукцiону зобов'язаний провести другий повторний аукцiон.

     3. Якщо iнше не встановлено договором, початковою вартiстю повторного аукцiону, другого повторного аукцiону є вартiсть, зменшена на 20 вiдсоткiв щодо початкової вартостi вiдповiдно попереднього аукцiону, попереднього повторного аукцiону.

     4. До участi у повторному аукцiонi не допускаються переможцi попереднiх торгiв, що не сплатили в установлений строк вартостi лота за договором, вiдмовилися вiд укладення договору купiвлi-продажу чи вiд пiдписання протоколу iз зазначенням результатiв аукцiону.

     Стаття 66. Особливостi проведення аукцiону з можливiстю зниження початкової вартостi

     1. Якщо iнше не встановлено договором про проведення аукцiону, аукцiон проводиться без можливостi зниження початкової вартостi.

     2. Повторний аукцiон проводиться з можливiстю зниження початкової вартостi, але не нижче, нiж до граничної вартостi, яка становить 50 вiдсоткiв початкової вартостi, вказаної в оголошеннi про проведення аукцiону.

     3. Якщо iнше не встановлено договором про проведення аукцiону, другий повторний аукцiон проводиться з можливiстю зниження початкової вартостi.

     4. Пiд час проведення аукцiону з можливiстю зниження початкової вартостi, за вiдсутностi бажаючих укласти договiр лiцитатор знижує початкову вартiсть на крок аукцiону доти, доки не виявиться бажаючий укласти договiр.

     5. Якщо пiсля зниження початкової вартостi виявиться бажаючий (бажаючi) укласти договiр, аукцiон проводиться у загальному порядку.

     Стаття 67. Особливостi проведення аукцiону в електроннiй формi (електроннi торги)

     1. Аукцiон може проводитися на веб-сайтi органiзатора (електроннi торги). Переможцем електронних торгiв є особа, що запропонувала найвищу цiну протягом часу проведення електронних торгiв. Електроннi торги тривають не менше 15 дiб.

     2. Допуск учасника до електронних торгiв здiйснюється шляхом присвоєння йому кодового номеру, пiд яким цей учасник подає пропозицiї щодо цiни.

     3. Технологiчнi та програмнi засоби, що використовуються органiзатором для проведення електронних торгiв, повиннi забезпечувати:

     захист iнформацiї, отриманої вiд замовника та учасникiв торгiв;

     захист iнформацiї, розмiщеної на веб-сайтi.

     4. Система, що забезпечує проведення електронних торгiв, повинна забезпечувати:

     безперебiйну роботу з проведення електронних торгiв;

     подачу учасниками пропозицiй щодо цiни через захищене з'єднання у режимi реального часу;

     вiзуалiзацiю всiх пропозицiй з посиланням на кодовi номери учасникiв, що внесли пропозицiї, протягом проведення аукцiону в режимi реального часу, а також протягом семи рокiв пiсля його закiнчення;

     вiзуалiзацiю часу, що залишився до закiнчення строку подання пропозицiй щодо цiни.

     5. Система повинна надавати можливiсть учасникам електронних торгiв подавати пропозицiї щодо цiни з точнiстю до 1 копiйки.

     6. Система повинна негайно надсилати кожному учаснику електронних торгiв повiдомлення, яке повинно мiстити адресу сторiнки веб-сайту, на якiй проводяться електроннi торги, запропоновану учасником цiну, час отримання системою пропозицiї, а також час розмiщення пропозицiї учасника на сторiнцi веб-сайту або повiдомлення про вiдмову вiд розмiщення пропозицiї iз зазначенням причин такої вiдмови.

     7. Негайно пiсля оголошення переможця або закiнчення аукцiону без визначення переможця протокол про проведення аукцiону надсилається в електроннiй формi переможцю та замовнику. У разi продажу нерухомого майна протокол у паперовiй формi в той же день надсилається (вручається) переможцю та замовнику.

     Стаття 68. Особливостi проведення аукцiону з продажу права вимоги

     1. При зарахуваннi права вимоги, що продається на аукцiонi, пiсля отримання боржником вiдповiдно до вимог цього Закону повiдомлення про проведення аукцiону, заява про зарахування повинна бути зроблена органiзатору аукцiону. Така заява пiдлягає негайному оприлюдненню в оголошеннi про проведення аукцiону на веб-сайтi.

     2. У разi якщо до початку аукцiону зобов'язання було частково виконане, початкова цiна права вимоги пропорцiйно зменшується, про що органiзатором аукцiону складається акт. Якщо заборгованiсть погашена повнiстю, право знiмається з аукцiону.

     3. Умови договору купiвлi-продажу права вимоги боржника повиннi передбачати, що перехiд права вимоги здiйснюється тiльки пiсля його повної оплати.

     Стаття 69. Протокол про проведення аукцiону

     1. Протокол складається органiзатором аукцiону негайно пiсля оголошення переможця або закiнчення аукцiону без виявлення переможця.

     2. У протоколi зазначаються:

     майно, що запропоноване для продажу;

     кiлькiсть учасникiв аукцiону;

     початкова вартiсть;

     цiна, запропонована переможцем аукцiону, або вiдомостi про те, що аукцiон закiнчився без визначення переможця;

     цiна або частина цiни, сплачена переможцем;

     найменування i мiсцезнаходження (для юридичної особи), прiзвище, iм'я, по батьковi i мiсце проживання (для фiзичної особи) переможця торгiв;

     адреса сторiнки веб-сайту, на якiй розмiщено вiдомостi про проведення аукцiону;

     номер банкiвського рахунку, на який мають бути перерахованi кошти за придбане майно.

     3. У разi якщо переможець аукцiону вiдмовився вiд негайної сплати запропонованої ним цiни та аукцiон було поновлено, про це зазначається у протоколi.

     4. До протоколу додається засвiдчений органiзатором текст договору, вказаний в оголошеннi про проведення аукцiону.

     5. Протокол надається переможцю аукцiону негайно пiсля його складення та у той же день надсилається (вручається) замовнику аукцiону. Один примiрник протоколу залишається в органiзатора аукцiону.

     6. Кожен учасник аукцiону може вимагати надання йому копiї протоколу, засвiдченої органiзатором аукцiону. Така копiя надається у день звернення.

     7. Органiзатор аукцiону зобов'язаний повiдомити про запропоновану переможцем цiну або про закiнчення аукцiону без визначення переможця для розмiщення цих вiдомостей на веб-сайтi державного органу з питань банкрутства та Вищого господарського суду України, на яких було розмiщене оголошення про проведення аукцiону, не пiзнiше, нiж через три днi пiсля закiнчення аукцiону.

     Стаття 70. Повернення гарантiйних внескiв, сплаченої цiни та стягнення штрафу

     1. Гарантiйнi внески учасникiв пiдлягають поверненню протягом трьох робочих днiв з дня закiнчення аукцiону, крiм випадкiв, передбачених частинами другою - третьою цiєї статтi.

     2. Гарантiйний внесок, сплачений переможцем аукцiону, зараховується до цiни, що пiдлягає сплатi.

     3. Гарантiйний внесок не пiдлягає поверненню у разi, якщо аукцiон закiнчився без визначення переможця (крiм випадкiв виявлення недолiкiв майна, не зазначених в оголошеннi про проведення аукцiону, що розмiщується на веб-сайтi), а також переможцю аукцiону, якщо вiн не виконав обов'язку щодо сплати цiни вiдповiдно до вимог цього Закону.

     4. Органiзатор аукцiону, який не повернув гарантiйного внеску або сплаченої цiни у встановлений строк, сплачує пеню в розмiрi 120 вiдсоткiв облiкової ставки Нацiонального банку України вiд суми боргу за перiод прострочення.

     Стаття 71. Порядок сплати цiни

     1. Переможець аукцiону, учасники якого вiдповiдно до цього Закону не сплачують гарантiйних внескiв, зобов'язаний сплатити запропоновану ним цiну у межах 40 прожиткових мiнiмумiв вiдразу пiсля оголошення його переможцем аукцiону.

     2. Органiзатор аукцiону зобов'язаний забезпечити технiчнi можливостi для негайної оплати готiвкою або платiжною карткою.

     3. Протягом п'яти днiв з дати пiдписання цього протоколу замовник аукцiону надсилає переможцевi торгiв пропозицiю щодо укладення договору купiвлi-продажу майна разом з проектом цього договору вiдповiдно до поданої переможцем торгiв пропозицiї щодо встановлення цiни цього майна.

     У разi придбання переможцем кiлькох лотiв договiр укладається окремо на кожний лот.

     4. Переможець торгiв повинен протягом п'яти днiв з дня одержання проекту договору пiдписати його та перерахувати кошти за придбане майно на зазначений у протоколi номер банкiвського рахунка.

     5. Строк оплати може бути продовжено за згодою органiзатора аукцiону, але не довше нiж на десять календарних днiв, за умови сплати переможцем торгiв не менш як 50 вiдсоткiв цiни продажу майна.

     Стаття 72. Поновлення аукцiону в разi вiдмови вiд негайної сплати цiни

     1. Якщо переможець аукцiону не виконав обов'язку з негайної сплати цiни, вiдповiдно до вимог цього Закону договiр вважається розiрваним, а аукцiон негайно поновлюється з цiни, запропонованої попереднiм учасником.

     Стаття 73. Наслiдки невиконання обов'язку iз сплати цiни майна

     1. У разi вiдмови або ухилення переможця торгiв вiд пiдписання договору купiвлi-продажу майна протягом п'яти днiв з дня отримання цього договору гарантiйний внесок йому не повертається i замовник аукцiону має право запропонувати укласти договiр купiвлi-продажу майна учасниковi торгiв, яким запропонована найбiльш висока цiна порiвняно з цiною майна, запропонованою iншими учасниками торгiв, за винятком переможця торгiв.

     2. Якщо договiр купiвлi-продажу майна не був укладений, замовник аукцiону приймає рiшення про проведення повторних торгiв i про встановлення нової початкової цiни продажу майна.

     Стаття 74. Передача рухомих речей, майнових прав та вiдступлення права вимоги

     1. Придбана на аукцiонi рухома рiч, майнове право передається, а право вимоги вiдступається покупцю пiсля повної сплати запропонованої ним цiни.

     2. Органiзатор аукцiону, який не передав покупцю на його вимогу рухому рiч, майнове право або не вiдступив право вимоги пiсля повної сплати цiни, сплачує пеню у розмiрi 0,5 вiдсотка на день вiд цiни продажу за перiод прострочення.

     Стаття 75. Акт про передання права власностi на нерухоме майно

     1. Передача майна замовником аукцiону i прийняття його покупцем здiйснюється за передавальним актом, що пiдписується сторонами i оформлюється вiдповiдно до законодавства.

     2. В актi про передання права власностi на куплене нерухоме майно зазначаються:

     iм'я (назва) та мiсце проживання (мiсцезнаходження) продавця та покупця, а також органiзатора аукцiону;

     вiдомостi про продане нерухоме майно;

     адреса веб-сторiнки, на якiй розмiщено вiдомостi про проведення аукцiону.

     3. Акт про передання права власностi на куплене нерухоме майно разом iз протоколом про проведення аукцiону не пiзнiше трьох робочих днiв пiсля повної сплати переможцем запропонованої ним цiни передається нотарiусу, а копiї акта не пiзнiше наступного дня разом iз вiдомостями про нотарiуса надсилаються (вручаються) покупцю, замовнику аукцiону та продавцю. За невчасне передання акта нотарiусу органiзатор торгiв сплачує покупцю пеню у розмiрi 0,5 вiдсотка на день вiд цiни продажу за перiод прострочення.

     4. Нотарiус видає покупцю свiдоцтво про придбання нерухомого майна на аукцiонi в порядку, встановленому законом. Послуги нотарiуса оплачує органiзатор аукцiону.

     Стаття 76. Вiдповiдальнiсть за недолiки майна, проданого на аукцiонi

     1. Особа, у власностi якої перебувало майно до продажу на аукцiонi, замовник та органiзатор аукцiону не вiдповiдають за недолiки майна, крiм випадкiв їх навмисного приховування.

Роздiл V
МИРОВА УГОДА

     Стаття 77. Мирова угода та строк її укладення

     1. Пiд мировою угодою у справi про банкрутство розумiється домовленiсть мiж боржником i кредиторами стосовно вiдстрочки та/або розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргiв боржника, яка оформляється шляхом укладення угоди мiж сторонами.

     2. Мирова угода може бути укладена на будь-якiй стадiї провадження у справi про банкрутство. У процедурi розпорядження майном боржника мирову угоду може бути укладено лише пiсля виявлення всiх кредиторiв i затвердження господарським судом реєстру вимог кредиторiв.

     3. Рiшення про укладення мирової угоди вiд iменi кредиторiв приймається комiтетом кредиторiв бiльшiстю голосiв кредиторiв - членiв комiтету та вважається прийнятим за умови, що всi кредитори, вимоги яких забезпеченi заставою майна боржника, висловили письмову згоду на укладення мирової угоди.

     4. Рiшення про укладення мирової угоди приймається вiд iменi боржника керiвником боржника чи арбiтражним керуючим (керуючим санацiєю, лiквiдатором), якi виконують повноваження органiв управлiння та керiвника боржника i пiдписують її.

     5. Вiд iменi кредиторiв мирову угоду пiдписує голова комiтету кредиторiв.

     6. Власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника має право брати участь в обговореннi умов мирової угоди в процедурах санацiї та лiквiдацiї.

     7. Арбiтражний керуючий зобов'язаний попередньо погоджувати мирову угоду з органом, уповноваженим управляти державним майном, стосовно державних пiдприємств або пiдприємств, у статутному капiталi яких частка державної власностi перевищує 50 вiдсоткiв. Цей орган у десятиденний строк з дня одержання проекту мирової угоди зобов'язаний його розглянути та надати свiй висновок про погодження або вiдмову у погодженнi мирової угоди.

     Дiї (бездiяльнiсть) уповноважених державних органiв щодо погодження мирової угоди можуть бути оскарженi арбiтражним керуючим до господарського суду у межах провадження справи про банкрутство.

     8. З прийняттям рiшення про укладення мирової угоди припиняється дiя процедур розпорядження майном боржника, санацiї та лiквiдацiї.

     9. Якщо мирова угода мiстить умови про виконання зобов'язань боржника третьою особою, то така мирова угода має бути пiдписана з боку третьої особи.

(частина дев'ята статтi 77 у редакцiї Закону України вiд 13.05.2014р. N 1258-VII)

     Стаття 78. Умови укладення мирової угоди

     1. Мирова угода може бути укладена тiльки щодо вимог, забезпечених заставою, вимог другої та наступних черг задоволення вимог кредиторiв, визначених цим Законом.

     2. У разi якщо умови мирової угоди передбачають розстрочку чи вiдстрочку або прощення (списання) боргiв чи їх частини, орган стягнення зобов'язаний погодитися iз задоволенням частини вимог з податкiв, зборiв (обов'язкових платежiв) на умовах такої мирової угоди з метою забезпечення вiдновлення платоспроможностi пiдприємства. При цьому податковий борг, який виник у строк, що передував трьом повним календарним рокам до дня подання заяви про порушення справи про банкрутство до господарського суду, визнається безнадiйним та списується, а податковi зобов'язання чи податковий борг, якi виникли у строк протягом трьох останнiх перед днем подання заяви про порушення справи про банкрутство до господарського суду календарних рокiв, розстрочується (вiдстрочується) або списується на умовах мирової угоди. Зазначену мирову угоду пiдписує керiвник вiдповiдного органу доходiв i зборiв за мiсцезнаходженням боржника.

     Не пiдлягає прощенню (списанню), вiдстрочцi та/або розстрочцi за умовами мирової угоди заборгованiсть iз заробiтної плати перед працюючими та звiльненими працiвниками банкрута, грошовi компенсацiї за невикористанi днi щорiчної вiдпустки та додаткової вiдпустки працiвникам, якi мають дiтей, iншi кошти, належнi працiвникам у зв'язку з оплачуваною вiдсутнiстю на роботi (оплата часу простою не з вини працiвника, гарантiї на час виконання державних або громадських обов'язкiв, гарантiї i компенсацiї при службових вiдрядженнях, гарантiї для працiвникiв, що направляються для пiдвищення квалiфiкацiї, гарантiї для донорiв, гарантiї для працiвникiв, що направляються на обстеження до медичного закладу, соцiальнi виплати у зв'язку з тимчасовою втратою працездатностi за рахунок коштiв пiдприємства тощо), а також вихiдної допомоги, належної працiвникам у зв'язку з припиненням трудових вiдносин.

     Не пiдлягає прощенню (списанню) за умовами мирової угоди заборгованiсть iз сплати страхових внескiв на загальнообов'язкове державне пенсiйне страхування та iнше соцiальне страхування, невикористаних та своєчасно не повернутих коштiв Фонду соцiального страхування України.

     3. Погашення вимог кредиторiв за умовами мирової угоди здiйснюється з дотриманням черговостi, встановленої цим Законом.

     4. Для кредиторiв, якi не брали участi в голосуваннi або проголосували проти укладення мирової угоди, не можуть бути встановленi умови гiршi, нiж для кредиторiв, якi висловили згоду на укладення мирової угоди, вимоги яких вiднесенi до однiєї черги.

     Стаття 79. Укладення мирової угоди та набрання нею чинностi

     1. Мирова угода укладається у письмовiй формi та пiдлягає затвердженню господарським судом, про що зазначається в ухвалi господарського суду про припинення провадження у справi про банкрутство.

     2. Мирова угода набирає чинностi з дня її затвердження господарським судом i є обов'язковою для боржника (банкрута), кредиторiв, вимоги яких забезпеченi заставою, кредиторiв другої та наступних черг.

     3. Одностороння вiдмова вiд мирової угоди не допускається.

     4. Мирова угода повинна мiстити положення про:

     розмiри, порядок i строки виконання зобов'язань боржника;

     вiдстрочку чи розстрочку або прощення (списання) боргiв чи їх частини.

     Крiм того, мирова угода може мiстити умови щодо:

     виконання зобов'язань боржника третiми особами;

     задоволення вимог кредиторiв iншими способами, що не суперечать закону.

     Стаття 80. Схвалення мирової угоди забезпеченими кредиторами

     1. Мирова угода протягом семи днiв вiд дня прийняття комiтетом кредиторiв рiшення про її укладення схвалюється забезпеченими кредиторами. Для схвалення мирової угоди потрiбна згода всiх забезпечених кредиторiв.

     2. Якщо будь-хто iз забезпечених кредиторiв заперечує проти схвалення мирової угоди, iншi забезпеченi кредитори можуть прийняти одне з таких рiшень:

     про видiл забезпечених речей iз майна боржника, їх продаж на аукцiонi в порядку, встановленому цим Законом, та задоволення вимог такого кредитора за рахунок отриманих вiд продажу коштiв;

     про викуп боргу вiдповiдно до вiдомостей реєстру вимог кредиторiв.

     3. Якщо всi забезпеченi кредитори заперечують проти схвалення мирової угоди, iншi кредитори можуть прийняти одне з таких рiшень:

     про видiл забезпечених речей з майна боржника, їх продаж на аукцiонi в порядку, встановленому цим Законом, та задоволення вимог забезпечених кредиторiв за рахунок отриманих вiд продажу коштiв;

     про викуп боргу вiдповiдно до вiдомостей реєстру вимог кредиторiв.

     4. Частину четверту статтi 80 виключено

(згiдно iз Законом України вiд 02.10.2012р. N 5405-VI)

     Стаття 81. Розгляд мирової угоди в господарському судi

     1. Сторона мирової угоди протягом п'яти днiв з дня укладення мирової угоди повинна подати до господарського суду заяву про її затвердження.

     До заяви про затвердження мирової угоди додаються:

     текст мирової угоди;

     протокол засiдання комiтету кредиторiв, на якому було прийнято рiшення про укладення мирової угоди;

     список кредиторiв iз зазначенням поштової адреси, номера (коду), що iдентифiкує платника податкiв, та суми заборгованостi;

     зобов'язання боржника щодо погашення заборгованостi iз заробiтної плати перед працюючими та звiльненими працiвниками банкрута, грошовi компенсацiї за всi невикористанi днi щорiчної вiдпустки та додаткової вiдпустки працiвникам, якi мають дiтей, iншi кошти, належнi працiвникам у зв'язку з оплачуваною вiдсутнiстю на роботi (оплата часу простою не з вини працiвника, гарантiї на час виконання державних або громадських обов'язкiв, гарантiї i компенсацiї при службових вiдрядженнях, гарантiї для працiвникiв, що направляються для пiдвищення квалiфiкацiї, гарантiї для донорiв, гарантiї для працiвникiв, що направляються на обстеження до медичного, закладу, соцiальнi виплати у зв'язку з тимчасовою втратою працездатностi за рахунок коштiв пiдприємства тощо), а також вихiдної допомоги, належної працiвникам у зв'язку з припиненням трудових вiдносин;

     зобов'язання боржника щодо вiдшкодування всiх витрат, вiдшкодування яких передбачено у першу чергу, крiм вимог кредиторiв, забезпечених заставою;

     письмовi заперечення кредиторiв, якi не брали участi в голосуваннi про укладення мирової угоди чи проголосували проти укладення мирової угоди, за їх наявностi;

     попереднє погодження мирової угоди органом, уповноваженим управляти державним майном, стосовно державних пiдприємств або пiдприємств, у статутному капiталi яких частка державної власностi перевищує 50 вiдсоткiв.

     2. Про дату розгляду мирової угоди господарський суд повiдомляє сторони мирової угоди. Неявка цих осiб не перешкоджає розгляду справи.

     Господарський суд зобов'язаний заслухати кожного присутнього на засiданнi кредитора, у якого виникли заперечення щодо укладення мирової угоди, навiть якщо на засiданнi комiтету кредиторiв вiн голосував за укладення мирової угоди.

     3. Господарський суд вiдмовляє в затвердженнi мирової угоди у разi:

     порушення порядку укладення мирової угоди, встановленого цим Законом;

     якщо умови мирової угоди суперечать законодавству.

     4. Про вiдмову в затвердженнi мирової угоди господарський суд виносить ухвалу.

     У разi винесення господарським судом ухвали про вiдмову в затвердженнi мирової угоди мирова угода вважається неукладеною.

     5. З дня затвердження мирової угоди боржник приступає до погашення вимог кредиторiв згiдно з умовами цiєї мирової угоди.

     6. Затвердження господарським судом мирової угоди є пiдставою для припинення провадження у справi про банкрутство.

     7. Протягом п'яти днiв з дня затвердження господарським судом мирової угоди керуючий санацiєю або лiквiдатор повiдомляє про це орган або посадову особу органу, до компетенцiї якого належить призначення керiвника (органiв управлiння) боржника, у разi потреби забезпечує проведення зборiв чи засiдання вiдповiдного органу та продовжує виконувати повноваження керiвника (органiв управлiння) боржника до призначення в установленому порядку керiвника (органiв управлiння) боржника.

     8. Винесення господарським судом ухвали про вiдмову в затвердженнi мирової угоди не перешкоджає укладенню нової мирової угоди з iншими умовами.

     Стаття 82. Недiйснiсть мирової угоди або її розiрвання. Наслiдки невиконання мирової угоди

     1. Учасники провадження у справi про банкрутство, а також iншi особи, права i законнi iнтереси яких порушенi або можуть бути порушенi мировою угодою, мають право оскаржити ухвалу про закриття провадження у справi у зв'язку iз затвердженням мирової угоди.

     2. За заявою будь-кого iз конкурсних кредиторiв мирова угода може бути визнана господарським судом недiйсною в межах провадження у справi про банкрутство з пiдстав, передбачених цивiльним законодавством.

     Iз таких заяв справляється судовий збiр у порядку, передбаченому законом.

     3. Визнання мирової угоди недiйсною чи розiрвання мирової угоди є пiдставою для поновлення провадження у справi про банкрутство, про що господарським судом виноситься ухвала.

     4. Вимоги кредиторiв, за якими зроблено розрахунки згiдно з умовами мирової угоди, вважаються погашеними.

     5. Повiдомлення про поновлення провадження у справi про банкрутство боржника офiцiйно оприлюднюється в порядку, встановленому цим Законом.

     6. Мирова угода може бути розiрвана в разi невиконання боржником умов мирової угоди щодо не менш як третини вимог кредиторiв в межах провадження справи про банкрутство.

     7. Розiрвання мирової угоди господарським судом щодо окремого кредитора не тягне її розiрвання щодо iнших кредиторiв.

     8. У разi визнання мирової угоди недiйсною або її розiрвання вимоги кредиторiв, щодо яких були наданi вiдстрочка та/або розстрочка платежiв або прощення (списання) боргiв, вiдновлюються в повному розмiрi у незадоволенiй частинi.

     9. У разi невиконання мирової угоди кредитори можуть пред'явити свої вимоги до боржника в обсязi, передбаченому цiєю мировою угодою. У разi вiдкриття провадження (проваджень) у справi про банкрутство цього ж боржника обсяг вимог кредиторiв, щодо яких було укладено мирову угоду, визначається в межах, передбачених зазначеною мировою угодою.

Роздiл VI
ПРИПИНЕННЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВI ПРО БАНКРУТСТВО

     Стаття 83. Закриття провадження у справi про банкрутство

     1. Господарський суд закриває провадження у справi про банкрутство, якщо:

     1) боржник - юридична особа не внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осiб та фiзичних осiб - пiдприємцiв;

(пункт 1 частини першої статтi 83 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 13.05.2014р. N 1258-VII)

     2) юридичну особу, яка є боржником, припинено в установленому законодавством порядку, про що є вiдповiдний запис в Єдиному державному реєстрi юридичних осiб та фiзичних осiб - пiдприємцiв;

     3) у провадженнi господарського суду є справа про банкрутство того ж боржника;

     4) затверджений звiт керуючого санацiєю боржника в порядку, передбаченому цим Законом;

     5) затверджена мирова угода в порядку, передбаченому цим Законом;

     6) затверджений звiт лiквiдатора в порядку, передбаченому цим Законом;

     7) боржник виконав усi зобов'язання перед кредиторами;

     8) до боржника пiсля офiцiйного оприлюднення оголошення про вiдкриття провадження (проваджень) у справi про його банкрутство не висунуто вимог;

     9) згiдно iз законом справа не пiдлягає розгляду в господарських судах України;

     10) пункт 10 частини першої статтi 83 виключено

(згiдно iз Законом України вiд 13.05.2014р. N 1258-VII)

     11) господарським судом не встановленi ознаки неплатоспроможностi боржника;

     12) в iнших випадках, передбачених законом.

     2. Провадження у справi про банкрутство може бути припинено у випадках, передбачених пунктами 1, 2, 5, 9 i 10 частини першої цiєї статтi, на всiх стадiях провадження у справi про банкрутство (до та пiсля визнання боржника банкрутом); у випадках, передбачених пунктами 3, 4, 7, 8 i 11 частини першої цiєї статтi - лише до визнання боржника банкрутом, а у випадку, передбаченому пунктом 6 частини першої цiєї статтi, - лише пiсля визнання боржника банкрутом.

     3. Про припинення провадження у справi про банкрутство виноситься ухвала.

     4. У випадках, передбачених пунктами 4 - 7 частини першої цiєї статтi, господарський суд в ухвалi про припинення провадження у справi зазначає, що вимоги конкурсних кредиторiв, якi не були заявленi в установлений цим Законом строк або вiдхиленi господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчi документи за вiдповiдними вимогами визнаються такими, що не пiдлягають виконанню.

Роздiл VII
ОСОБЛИВОСТI БАНКРУТСТВА ОКРЕМИХ КАТЕГОРIЙ БОРЖНИКIВ

(назва роздiлу VII у редакцiї Закону України вiд 13.05.2014р. N 1258-VII)

     Стаття 84. Загальнi положення

     1. Вiдносини, пов'язанi з банкрутством боржникiв, визначених у цьому роздiлi, регулюються Законом з урахуванням особливостей, передбачених цим роздiлом.

(частина перша статтi 84 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 13.05.2014р. N 1258-VII)

     Стаття 85. Особливостi банкрутства суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi, що мають суспiльну, iншу цiннiсть або особливий статус

     1. Пiд час розгляду справи про банкрутство суб'єкта пiдприємницької дiяльностi, що має суспiльну або iншу цiннiсть для Автономної Республiки Крим або територiальної громади, Рада мiнiстрiв Автономної Республiки Крим або орган мiсцевого самоврядування може звернутися до господарського суду з клопотанням не застосовувати до такого суб'єкта передбаченi цим Законом процедури та закрити провадження у справi про банкрутство.

     2. До клопотання додається рiшення Ради мiнiстрiв Автономної Республiки Крим, рiшення ради органу мiсцевого самоврядування, прийняте виключно на її пленарному засiданнi, про незастосування до вiдповiдного суб'єкта пiдприємницької дiяльностi передбачених цим Законом процедур та закриття провадження у справi про банкрутство, а також гарантiї задоволення всiх вимог кредиторiв за грошовими зобов'язаннями.

     3. У разi якщо вимоги кредиторiв такого суб'єкта пiдприємницької дiяльностi не будуть погашенi протягом поточного та наступного календарних рокiв, Рада мiнiстрiв Автономної Республiки Крим або орган мiсцевого самоврядування позбавляється права на повторне звернення до господарського суду iз зазначеним у цiй статтi клопотанням, а провадження у справi про банкрутство щодо вiдповiдного суб'єкта пiдприємницької дiяльностi здiйснюється на загальних пiдставах.

     4. Суб'єктами пiдприємницької дiяльностi з особливим статусом згiдно з цим Законом є мiстоутворюючi та особливо небезпечнi суб'єкти господарювання.

     Мiстоутворюючим суб'єктом пiдприємницької дiяльностi визнається юридична особа, кiлькiсть працiвникiв якої з урахуванням членiв їх сiмей становить не менш як половину чисельностi населення адмiнiстративно-територiальної одиницi, у якiй розташована така юридична особа. Положення цiєї статтi про мiстоутворюючi суб'єкти пiдприємницької дiяльностi застосовуються також до суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi, кiлькiсть працiвникiв яких перевищує п'ять тисяч осiб.

     Особливо небезпечними суб'єктами пiдприємницької дiяльностi визнаються суб'єкти пiдприємницької дiяльностi вугiльної, гiрничодобувної, атомної, хiмiчної, хiмiко-металургiйної, нафтопереробної, iнших галузей, визначенi вiдповiдними рiшеннями Кабiнету Мiнiстрiв України, припинення дiяльностi яких потребує здiйснення спецiальних заходiв щодо запобiгання заподiянню шкоди життю та здоров'ю громадян, майну, спорудам, навколишньому природному середовищу.

     Докази, що пiдтверджують належнiсть боржника до мiстоутворюючих суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi, суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi з кiлькiстю працiвникiв понад п'ять тисяч осiб або особливо небезпечних суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi, подає до господарського суду боржник.

     5. Пiд час розгляду справи про банкрутство мiстоутворюючого суб'єкта пiдприємницької дiяльностi учасником провадження у справi про банкрутство визнається орган мiсцевого самоврядування адмiнiстративно-територiальної одиницi. Учасниками провадження у справi про банкрутство мiстоутворюючого суб'єкта пiдприємницької дiяльностi господарським судом можуть бути визнанi також центральнi органи виконавчої влади.

     При розглядi справи про банкрутство особливо небезпечного суб'єкта пiдприємницької дiяльностi учасниками провадження у справi про банкрутство крiм вiдповiдного органу мiсцевого самоврядування визнаються також центральний орган виконавчої влади, до компетенцiї якого належить сфера дiяльностi боржника, та за необхiдностi державний орган з питань надзвичайних ситуацiй та у справах захисту населення вiд наслiдкiв Чорнобильської катастрофи, з питань охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, з питань геологiї та використання надр.

     6. Продаж у справах про банкрутство суб'єкта пiдприємницької дiяльностi, що мають суспiльну або iншу цiннiсть для територiальної громади, мiстоутворюючих та особливо небезпечних суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi, здiйснюється виключно у складi цiлiсного майнового комплексу.

     Якщо внаслiдок повторного проведення аукцiону (конкурсу) цiлiсний майновий комплекс не було продано, то продаж майна здiйснюється частинами. У цьому випадку перелiк такого майна погоджується лiквiдатором з центральним органом виконавчої влади чи органом мiсцевого самоврядування або Радою мiнiстрiв Автономної Республiки Крим, до компетенцiї якого належить сфера дiяльностi цього пiдприємства - банкрута.

     7. Вимоги кредиторiв особливо небезпечного суб'єкта пiдприємницької дiяльностi задовольняються у порядку черговостi, визначеному статтею 45 цього Закону, з урахуванням особливостей, установлених цiєю частиною, а саме: в третю чергу також задовольняються вимоги щодо вiдшкодування витрат на заходи iз запобiгання заподiянню можливої шкоди життю та здоров'ю громадян, майну, спорудам, навколишньому природному середовищу в порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     8. Кабiнет Мiнiстрiв України або органи мiсцевого самоврядування в особi їх уповноважених органiв мають право в будь-який час до закiнчення процедури санацiї зазначених у цiй статтi суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi розрахуватися з усiма кредиторами в порядку, передбаченому цим Законом.

     9. За зобов'язаннями боржника - суб'єкта пiдприємницької дiяльностi, що має суспiльну цiннiсть або особливий статус, може бути надана Кабiнетом Мiнiстрiв України, Радою мiнiстрiв Автономної Республiки Крим або органами мiсцевого самоврядування, в особi їх уповноважених органiв, порука в порядку i на умовах, передбачених законом.

     Пiд порукою розумiється обов'язок особи, яка поручається за боржника, вiдповiдати за виконання останнiм усiх його грошових зобов'язань перед кредиторами.

     10. Договiр поруки за зобов'язаннями боржника iз вiдповiдною заявою подається до господарського суду в письмовiй формi.

     У заявi про поруку зазначаються:

     сума грошових зобов'язань боржника перед кредиторами;

     графiк погашення заборгованостi.

     До заяви про поруку додаються документи, що пiдтверджують включення зобов'язань за порукою до вiдповiдного бюджету на дату надання поруки.

     11. Боржник i його поручитель зобов'язанi розпочати розрахунки з кредиторами вiдповiдно до графiка погашення заборгованостi, передбаченого порукою.

     12. У разi невиконання вимог в порядку i в строки, передбаченi графiком погашення заборгованостi, кредитори мають право пред'явити до поручителя вимоги щодо стягнення неоплачених сум у порядку, передбаченому законодавством.

     13. Порушення поручителем своїх зобов'язань стосовно кредиторiв, що володiють однiєю третиною усiх вимог до боржника, може бути пiдставою для дострокового припинення процедур розпорядження майном боржника, санацiї та вiдкриття лiквiдацiйної процедури.

     Стаття 86. Особливостi банкрутства сiльськогосподарських пiдприємств

     1. Для цiлей цього Закону пiд сiльськогосподарськими пiдприємствами розумiються юридичнi особи, основним видом дiяльностi яких є вирощування (виробництво, виробництво та переробка) сiльськогосподарської продукцiї, виручка вiд реалiзацiї вирощеної (виробленої, виробленої та переробленої) ними сiльськогосподарської продукцiї становить не менше 50 вiдсоткiв загальної суми виручки.

     2. Особливостi банкрутства сiльськогосподарських пiдприємств, передбаченi цим Законом, застосовуються також до рибних господарств, риболовецьких колгоспiв, виручка вiд реалiзацiї вирощеної (виробленої та переробленої) сiльськогосподарської продукцiї та виловлених водних бiологiчних ресурсiв становить не менше 50 вiдсоткiв загальної суми виручки.

     3. У разi продажу об'єктiв нерухомостi, якi використовуються для цiлей сiльськогосподарського виробництва та є власнiстю сiльськогосподарського пiдприємства, що визнано банкрутом, за iнших рiвних умов переважне право на придбання зазначених об'єктiв належить сiльськогосподарським пiдприємствам i фермерським господарствам, розташованим у данiй мiсцевостi.

     Для забезпечення переважного права придбання майна боржника арбiтражний керуючий надсилає повiдомлення про продаж пiдприємства боржника, майна боржника особам, якi займаються виробництвом або виробництвом i переробкою сiльськогосподарської продукцiї i володiють земельною дiлянкою, безпосередньо прилеглою до земельної дiлянки боржника, а також опублiковує в друкованому органi за мiсцезнаходженням боржника iнформацiю про продаж пiдприємства боржника, його майна iз зазначенням початкової цiни продажу пiдприємства боржника, його майна, що виставляються на торги.

     4. У разi лiквiдацiї сiльськогосподарського пiдприємства у зв'язку з визнанням його банкрутом рiшення щодо земельних дiлянок, якi є власнiстю такого пiдприємства, наданi йому в постiйне чи тимчасове користування, у тому числi на умовах оренди, приймається вiдповiдно до Земельного кодексу України.

     5. При введеннi процедури розпорядження майном боржника аналiз фiнансового становища сiльськогосподарського пiдприємства повинен проводитися з урахуванням сезонностi сiльськогосподарського виробництва та його залежностi вiд природно-клiматичних умов, а також можливостi задоволення вимог кредиторiв за рахунок доходiв, якi можуть бути одержанi сiльськогосподарським пiдприємством пiсля закiнчення вiдповiдного перiоду сiльськогосподарських робiт.

     6. Рiшення про звернення з клопотанням до господарського суду про санацiю сiльськогосподарських пiдприємств приймається комiтетом кредиторiв за участю представника органу мiсцевого самоврядування.

     Санацiя сiльськогосподарського пiдприємства вводиться на строк до закiнчення вiдповiдного перiоду сiльськогосподарських робiт з урахуванням часу, необхiдного для реалiзацiї вирощеної (виробленої, виробленої та переробленої) сiльськогосподарської продукцiї. Зазначений строк не може перевищувати п'ятнадцяти мiсяцiв.

     7. Арбiтражний керуючий продає майно боржника особi, що має право його переважного придбання, за цiною, визначеною на торгах. У разi якщо двi i бiльше заявки таких учасникiв торгiв мiстять пропозицiї щодо однакової цiни майна, переможцем торгiв визнається учасник торгiв, що ранiше подав заявку на участь у торгах.

     Стаття 87. Особливостi банкрутства страховикiв

     1. При розглядi справи про банкрутство страховика учасником провадження у справi про банкрутство визнається спецiально уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах нагляду за страховою дiяльнiстю.

     Арбiтражний керуючий у справi про банкрутство страховика повинен скласти iспит за програмою пiдготовки арбiтражних керуючих у справах про банкрутство страхових органiзацiй.

     2. Заява про порушення справи про банкрутство страховика може бути подана в господарський суд боржником, кредитором або iншим уповноваженим на це органом.

     3. Вiдчуження майна страховика-боржника як цiлiсного майнового комплексу здiйснюється в процедурi санацiї за правилами, встановленими цим Законом.

     При проведеннi лiквiдацiйної процедури цiлiсний майновий комплекс страховика може бути проданий тiльки у разi згоди покупця взяти на себе зобов'язання страховика-банкрута за договорами страхування, за якими страховий випадок не настав до дня визнання страховика банкрутом.

     4. Покупцем цiлiсного майнового комплексу страховика може бути тiльки страховик.

     5. У разi продажу цiлiсного майнового комплексу страховика у процедурi санацiї до покупця переходять всi права та обов'язки за договорами страхування, за якими на дату продажу майна страховика страховий випадок не настав.

     6. У разi визнання господарським судом страховика банкрутом i вiдкриття лiквiдацiйної процедури всi договори страхування, укладенi таким страховиком, за якими страховий випадок не настав до дати прийняття зазначеного рiшення, припиняються, крiм випадкiв, передбачених частиною третьою цiєї статтi.

     7. Страхувальники за договорами страхування, дiї яких припиняються на пiдставах, передбачених частиною шостою цiєї статтi, мають право вимагати повернення частини виплаченої страховику страхової премiї пропорцiйно рiзницi мiж строком, на який був укладений договiр страхування, i строком, протягом якого фактично дiяв договiр страхування, якщо iнше не передбачено законодавством.

     8. Страхувальники за договорами страхування, за якими страховий випадок настав до дня прийняття господарським судом постанови про визнання страховика банкрутом та вiдкриття лiквiдацiйної процедури, мають право вимагати страховi виплати.

     9. У разi визнання господарським судом страховика банкрутом та вiдкриття лiквiдацiйної процедури вимоги кредиторiв за договорами страхування першої черги пiдлягають задоволенню в такому порядку:

     у першу чергу - вимоги за договорами особистого страхування, передбаченi частиною восьмою цiєї статтi;

     у другу чергу - вимоги фiзичних осiб за iншими договорами страхування, передбаченi частиною восьмою цiєї статтi;

     у третю чергу - вимоги юридичних осiб за iншими договорами страхування, передбаченi частиною восьмою цiєї статтi;

     у четверту чергу - вимоги за договорами особистого страхування, передбаченi частиною сьомою цiєї статтi;

     у п'яту чергу - вимоги фiзичних осiб за iншими договорами страхування, передбаченi частиною сьомою цiєї статтi;

     у шосту чергу - вимоги юридичних осiб за iншими договорами страхування, передбаченi частиною сьомою цiєї статтi.

     10. У справах про банкрутство страховика мирова угода може бути затверджена господарським судом тiльки пiсля погашення заборгованостi за вимогами кредиторiв першої i другої черг, заборгованостi за вимогами застрахованих осiб, вигодонабувачiв, страхувальникiв за договорами обов'язкового страхування, а також вимогами, пов'язаними з вiдшкодуванням сум компенсацiйних виплат i витрат у зв'язку iз здiйсненням компенсацiйних виплат за договорами обов'язкового страхування.

     До заяви про затвердження мирової угоди разом iз документами, передбаченими частиною першою статтi 81 цього Закону, мають бути доданi документи, що пiдтверджують погашення заборгованостi, зазначеної в абзацi першому цiєї частини.

     Стаття 88. Особливостi банкрутства професiйних учасникiв ринку цiнних паперiв та iнститутiв спiльного iнвестування

     1. При розглядi справ про банкрутство юридичних осiб, що є професiйними учасниками фондового ринку та iнститутами спiльного iнвестування, учасником провадження у справi про банкрутство визнається Нацiональна комiсiя з цiнних паперiв та фондового ринку.

     Для цiлей цiєї статтi пiд термiном "клiєнт" розумiється iнвестор у цiннi папери або емiтент цiнних паперiв, що уклав вiдповiдну угоду з професiйним учасником фондового ринку, який вiдповiдно до цього Закону визнається боржником або банкрутом.

     2. Не врегульованi цiєю статтею особливостi процедури банкрутства професiйних учасникiв фондового ринку та iнститутiв спiльного iнвестування, а також заходи щодо захисту прав та iнтересiв клiєнтiв установлюються Нацiональною комiсiєю з цiнних паперiв та фондового ринку за погодженням з державним органом з питань банкрутства.

     3. Порядок запобiгання банкрутству та проведення досудових процедур вiдновлення платоспроможностi професiйних учасникiв фондового ринку та iнститутiв спiльного iнвестування встановлюється нормативно-правовими актами України.

     4. Розпорядник майна професiйного учасника фондового ринку та iнститутiв спiльного iнвестування повинен мати сертифiкат, що видається Нацiональною комiсiєю з цiнних паперiв та фондового ринку, на право здiйснення професiйної дiяльностi з цiнними паперами в Українi на пiдприємствах, якi мають вiдповiдну лiцензiю Нацiональної комiсiї з цiнних паперiв та фондового ринку.

     5. Розпорядник майна зобов'язаний у десятиденний строк з дня його призначення надiслати Нацiональнiй комiсiї з цiнних паперiв та фондового ринку та клiєнтам такого професiйного учасника фондового ринку та iнститутiв спiльного iнвестування повiдомлення про вiдкриття провадження (проваджень) у справi про банкрутство та призначення розпорядника майна. У повiдомленнi зазначаються реквiзити сертифiката, виданого розпоряднику майна Нацiональною комiсiєю з цiнних паперiв та фондового ринку, а також клiєнту пропонується дати розпорядження щодо дiй, якi необхiдно вчинити за правочинами, якi були укладенi з професiйним учасником фондового ринку або iнститутом спiльного iнвестування, що є боржником.

     6. Цiннi папери, грошовi кошти та iнше майно, яке належить клiєнтам професiйного учасника фондового ринку та iнститутам спiльного iнвестування, не включаються до складу лiквiдацiйної маси.

     7. З дня введення господарським судом процедури санацiї боржника чи визнання професiйного учасника фондового ринку та iнститутiв спiльного iнвестування банкрутом i вiдкриття лiквiдацiйної процедури цiннi папери клiєнтiв пiдлягають поверненню клiєнту, якщо iнше не передбачено угодою керуючого санацiєю або лiквiдатора з клiєнтом.

     8. Якщо вимоги клiєнтiв щодо повернення належних їм цiнних паперiв на пред'явника, що мають однаковий мiжнародний iдентифiкацiйний номер, перевищують кiлькiсть таких цiнних паперiв, якi перебувають у володiннi професiйного учасника фондового ринку та iнституту спiльного iнвестування, повернення таких цiнних паперiв клiєнтам здiйснюється пропорцiйно їх вимогам.

     Вимоги клiєнтiв у незадоволеннi їх частинi визнаються грошовими зобов'язаннями i задовольняються в порядку черговостi, передбаченому цим Законом.

     9. Пiд час проведення санацiї професiйного учасника ринку цiнних паперiв та iнститутiв спiльного iнвестування керуючий санацiєю має право передати цiннi папери, переданi такому професiйному учаснику ринку цiнних паперiв клiєнтами, iншому суб'єкту пiдприємницької дiяльностi, який має вiдповiдну лiцензiю професiйного учасника ринку цiнних паперiв.

     10. Цiннi папери, що належать професiйному учасниковi ринку цiнних паперiв i обертаються на органiзованому ринку цiнних паперiв, пiдлягають продажу на торгах органiзатора торгiвлi на ринку цiнних паперiв.

     У разi якщо зазначенi цiннi папери не допущенi до торгiв органiзатора торгiвлi на ринку цiнних паперiв, вони пiдлягають продажу в порядку, встановленому статтею 44 цього Закону.

     Стаття 89. Особливостi банкрутства емiтента чи управителя iпотечних сертифiкатiв, управителя фонду фiнансування будiвництва чи управителя фонду операцiй з нерухомiстю

     1. У разi вiдкриття провадження (проваджень) у справi про банкрутство стосовно емiтента чи управителя iпотечних сертифiкатiв iпотечнi активи не включаються до складу лiквiдацiйної маси такого емiтента або управителя. Розпорядження цими активами здiйснюється вiдповiдно до законодавства про iпотечне кредитування, операцiї з консолiдованим iпотечним боргом та iпотечнi сертифiкати.

     2. У разi вiдкриття провадження (проваджень) у справi про банкрутство стосовно управителя фонду фiнансування будiвництва чи управителя фонду операцiй з нерухомiстю кошти та майно, що перебувають в управлiннi управителя, не включаються до складу лiквiдацiйної маси такого управителя. Розпорядження цими коштами та майном здiйснюється вiдповiдно до законодавства про фiнансово-кредитнi механiзми i управлiння майном при будiвництвi житла та операцiй з нерухомiстю.

     Стаття 90. Загальнi положення про банкрутство фiзичної особи

(У назвi та текстi статтi 90 слова "фiзична особа - пiдприємець" в усiх вiдмiнках замiнено словами "фiзична особа" у вiдповiдному вiдмiнку згiдно iз Законом України вiд 13 травня 2014 року N 1258-VII)

     1. Правила, передбаченi цiєю статтею, застосовуються до вiдносин, пов'язаних з визнанням банкрутом фiзичної особи за боргами, якi виникли у неї у зв'язку зi здiйсненням пiдприємницької дiяльностi.

(частина перша статтi 90 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 13.05.2014р. N 1258-VII)

     2. Пiдставою для визнання фiзичної особи банкрутом є його нездатнiсть задовольнити вимоги кредиторiв за грошовими зобов'язаннями та/або виконати обов'язок iз сплати обов'язкових платежiв.

     3. Заява про порушення справи про банкрутство фiзичної особи може бути подана в господарський суд фiзичною особою, який є боржником, або його кредиторами.

     Заяву про порушення справи про банкрутство фiзичної особи можуть подати кредитори, за винятком кредиторiв, вимоги яких пов'язанi з зобов'язаннями, що виникли внаслiдок заподiяння шкоди життю та здоров'ю громадян, кредиторiв, якi мають вимоги щодо стягнення алiментiв, а також iншi вимоги особистого характеру.

     Кредитори, вимоги яких пов'язанi iз зобов'язаннями, що виникли внаслiдок заподiяння шкоди життю та здоров'ю громадян, кредитори, якi мають вимоги щодо стягнення алiментiв, а також iншi вимоги за зобов'язаннями, нерозривно пов'язаними з особою кредитора, мають право заявити свої вимоги пiд час провадження у справi про банкрутство.

     4. До заяви фiзичної особи про порушення справи про банкрутство може бути доданий план погашення його боргiв, копiї якого надсилаються кредиторам та iншим учасникам провадження у справi про банкрутство.

     Якщо вiдсутнi заперечення кредиторiв, господарський суд може затвердити план погашення боргiв, що є пiдставою для зупинення провадження у справi про банкрутство на строк не бiльше трьох мiсяцiв.

     5. План погашення боргiв повинен включати:

     строк його виконання;

     розмiр суми, яка щомiсяця залишається боржнику - фiзичнiй особi та членам його сiм'ї для споживання;

     розмiр суми, яка буде щомiсяця надаватися для погашення вимог кредиторiв.

     6. Господарський суд має право за вмотивованим клопотанням учасникiв провадження у справi про банкрутство фiзичної особи змiнити план погашення боргiв, у тому числi збiльшити чи зменшити строк його виконання, розмiр суми, яка щомiсяця залишається боржнику i членам його сiм'ї на споживання.

     7. Якщо в результатi виконання боржником плану погашення боргiв вимоги кредиторiв задоволенi в повному обсязi, провадження у справi про банкрутство припиняється.

     8. У разi визнання фiзичної особи банкрутом до складу лiквiдацiйної маси не включається майно фiзичної особи, на яке згiдно з цивiльним процесуальним законодавством України не може бути звернено стягнення, та майно, яке перебуває у заставi з пiдстав, не пов'язаних iз здiйсненням такою особою пiдприємницької дiяльностi.

     9. Господарський суд має право за вмотивованим клопотанням фiзичної особи та iнших учасникiв провадження у справi про банкрутство, виключити iз складу лiквiдацiйної маси майно фiзичної особи, на яке згiдно з цивiльним процесуальним законодавством може бути звернено стягнення, якщо майно є нелiквiдним чи дохiд вiд реалiзацiї якого iстотно не вплине на задоволення вимог кредиторiв. Загальна вартiсть майна фiзичної особи, яка виключається iз складу лiквiдацiйної маси вiдповiдно до положень цiєї частини, не може перевищувати шести з половиною тисяч гривень.

     Перелiк майна фiзичної особи, яке виключається iз складу лiквiдацiйної маси вiдповiдно до положень цiєї частини, затверджується господарським судом, про що виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

     10. Правочини (договори) фiзичної особи, пов'язанi з вiдчуженням або передачею iншим способом майна фiзичної особи - пiдприємця заiнтересованим особам протягом року до вiдкриття провадження (проваджень) у справi про банкрутство, можуть бути визнанi господарським судом недiйсними за заявою кредиторiв.

     Стаття 91. Розгляд господарським судом справи про банкрутство фiзичної особи

(У назвi та текстi статтi 91 слова "фiзична особа - пiдприємець" в усiх вiдмiнках замiнено словами "фiзична особа" у вiдповiдному вiдмiнку згiдно iз Законом України вiд 13 травня 2014 року N 1258-VII)

     1. Одночасно з прийняттям заяви про порушення справи про банкрутство фiзичної особи господарський суд накладає арешт на майно фiзичної особи, за винятком майна, на яке згiдно iз законодавством України не може бути звернено стягнення, та майна, що перебуває в заставi з пiдстав, не пов'язаних iз здiйсненням такою особою пiдприємницької дiяльностi.

     За клопотанням фiзичної особи господарський суд може звiльнити з-пiд арешту майно (частину майна) у разi укладення договору поруки чи iншого забезпечення виконання зобов'язання фiзичної особи третiми особами.

     2. За заявою фiзичної особи господарський суд може вiдкласти розгляд справи про банкрутство не бiльше нiж на два мiсяцi для проведення фiзичною особою розрахункiв з кредиторами чи укладення мирової угоди.

     3. За наявностi вiдомостей про вiдкриття спадщини на користь фiзичної особи господарський суд має право зупинити провадження у справi про банкрутство для вирiшення у встановленому законом порядку питання щодо спадщини.

     4. Якщо у встановлений частиною другою цiєї статтi строк фiзичною особою не подано доказiв задоволення вимог кредиторiв i в зазначений строк не укладено мирової угоди, господарський суд визнає фiзичну особу банкрутом i вiдкриває лiквiдацiйну процедуру.

     5. З дня прийняття господарським судом постанови про визнання фiзичної особи банкрутом i вiдкриття лiквiдацiйної процедури:

     строки виконання зобов'язань фiзичної особи вважаються такими, що настали;

     припиняється нарахування неустойки (штрафу, пенi), вiдсоткiв та iнших фiнансових (економiчних) санкцiй за всiма зобов'язаннями фiзичної особи, крiм зобов'язань, не пов'язаних iз здiйсненням такою особою пiдприємницької дiяльностi;

     припиняється стягнення з фiзичної особи за всiма виконавчими документами, за винятком виконавчих документiв за вимогами про стягнення алiментiв, а також за вимогами про вiдшкодування шкоди, заподiяної життю та здоров'ю громадян, та за вимогами, не пов'язаними iз здiйсненням такою особою пiдприємницької дiяльностi.

     6. У постановi про визнання фiзичної особи банкрутом та вiдкриття лiквiдацiйної процедури господарський суд призначає лiквiдатора банкрута в порядку, встановленому цим Законом для призначення розпорядника майна.

     7. Лiквiдатор вiдкриває спецiальний банкiвський рахунок, на який зараховуються кошти, отриманi вiд продажу майна банкрута, та здiйснюються розрахунки з кредиторами банкрута.

     8. Офiцiйне оприлюднення повiдомлення про визнання боржника банкрутом i вiдкриття лiквiдацiйної процедури здiйснюється в порядку, встановленому цим Законом, iз зазначенням строку пред'явлення кредиторами вимог до банкрута, який не може перевищувати двох мiсяцiв.

     9. Частину дев'яту статтi 91 виключено

(згiдно iз Законом України вiд 13.05.2014р. N 1258-VII)

     10. Продажу пiдлягає все майно фiзичної особи, за винятком майна, що не включається до складу лiквiдацiйної маси, якщо iнше не передбачено цим Законом.

     11. Якщо в Єдиному державному реєстрi юридичних осiб та фiзичних осiб - пiдприємцiв вiдсутнi вiдомостi про припинення пiдприємницької дiяльностi боржника, пiсля завершення лiквiдацiйної процедури господарський суд виносить ухвалу про припинення пiдприємницької дiяльностi боржника.

(статтю 91 доповнено частиною одинадцятою згiдно iз Законом України вiд 13.05.2014р. N 1258-VII)

     Стаття 92. Особливостi задоволення вимог кредиторiв фiзичної особи, визнаної банкрутом

(У назвi та текстi статтi 92 слова "фiзична особа - пiдприємець" в усiх вiдмiнках замiнено словами "фiзична особа" у вiдповiдному вiдмiнку згiдно iз Законом України вiд 13 травня 2014 року N 1258-VII)

     1. Господарський суд розглядає вимоги, заявленi кредиторами або боржником, у строки, передбаченi частиною восьмою статтi 91 цього Закону. За наслiдками розгляду зазначених вимог господарський суд виносить ухвалу про порядок i розмiр задоволення вимог кредиторiв.

     2. До задоволення вимог кредиторiв iз коштiв, внесених на спецiальний банкiвський рахунок, вiдшкодовуються витрати, пов'язанi з провадженням у справi про банкрутство фiзичної особи i виконанням постанови господарського суду про визнання фiзичної особи банкрутом. Вимоги кредиторiв задовольняються в такiй черговостi:

     у першу чергу задовольняються вимоги кредиторiв за зобов'язаннями, забезпеченими заставою майна фiзичної особи; вимоги громадян, перед якими фiзична особа несе вiдповiдальнiсть за заподiяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капiталiзацiї вiдповiдних перiодичних платежiв, у тому числi до Фонду соцiального страхування України за громадян, якi застрахованi у цьому Фондi у порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України, вимоги щодо стягнення алiментiв; розрахунки щодо виплати вихiдної допомоги та оплати працi особам, якi працюють за трудовим договором (контрактом), i щодо виплати авторської винагороди, а також задовольняються вимоги, що виникли iз зобов'язань щодо сплати страхових внескiв на загальнообов'язкове державне пенсiйне та iнше соцiальне страхування;

     у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податкiв i зборiв (обов'язкових платежiв);

     у третю чергу проводяться розрахунки з iншими кредиторами.

     Вимоги кожної наступної черги задовольняються пiсля задоволення вимог попередньої черги.

     За недостатностi коштiв для задоволення у повному обсязi всiх вимог однiєї черги кошти розподiляються мiж кредиторами вiдповiдної черги пропорцiйно сумам їхнiх вимог.

     3. Пiсля завершення розрахункiв з кредиторами фiзична особа, визнана банкрутом, звiльняється вiд подальшого виконання грошових вимог кредиторiв, що були заявленi пiсля визнання фiзичної особи банкрутом, за винятком вимог, передбачених абзацом третiм частини третьої цiєї статтi.

     Вимоги, заявленi пiсля закiнчення строку, встановленого частиною восьмою статтi 91 цього Закону, задовольняються в останню чергу.

     Вимоги кредиторiв щодо вiдшкодування шкоди, заподiяної життю та здоров'ю громадян, вимоги щодо стягнення алiментiв, а також iншi вимоги особистого характеру, якi не були задоволенi в порядку виконання постанови господарського суду про визнання фiзичної особи банкрутом або якi погашенi частково чи не заявленi пiсля визнання фiзичної особи банкрутом, можуть бути заявленi пiсля закiнчення провадження у справi про банкрутство фiзичної особи вiдповiдно в повному обсязi або в незадоволенiй їх частинi в порядку, встановленому цивiльним законодавством.

     4. Звiльнення фiзичної особи вiд зобов'язань, передбачених абзацами першим i другим частини третьої цiєї статтi, не допускається у разi, якщо судовим рiшенням, що набрав законної сили, боржник притягнутий до кримiнальної або адмiнiстративної вiдповiдальностi за неправомiрнi дiї, пов'язанi з банкрутством, умисне або фiктивне банкрутство, якщо такi правопорушення вчиненi у справi про банкрутство.

     5. Господарський суд за вмотивованим клопотанням будь-кого з учасникiв у справi про банкрутство, арбiтражного керуючого або за власною iнiцiативою може не допустити звiльнення фiзичної особи вiд зобов'язань, якщо боржник:

     ухилявся вiд виконання зобов'язань щодо погашення боргiв;

     вчинив дiї щодо приховування майна;

     не надавав необхiдну iнформацiю або надавав недостовiрну iнформацiю господарському суду, який розглядає справу про банкрутство.

     6. Про заборону звiльнення фiзичної особи вiд зобов'язань у зв'язку з припиненням провадження у справi про банкрутство господарський суд виносить ухвалу, яка пiдлягає негайному виконанню.

     7. Протягом п'яти рокiв пiсля визнання фiзичної особи банкрутом не може бути порушено провадження у справi про банкрутство за його заявою.

     За вмотивованим клопотанням кредитора (кредиторiв) передбаченi абзацами першим i другим частини третьої цiєї статтi правила щодо звiльнення боржника вiд зобов'язань не застосовуються, якщо фiзична особа протягом зазначеного перiоду повторно буде визнана банкрутом.

     8. Протягом трьох рокiв пiсля визнання фiзичної особи банкрутом ця особа не може бути зареєстрована як фiзична особа, придбавати майно або грошовi кошти у кредит, укладати договiр поруки, передавати майно у заставу.

     9. Правила, передбаченi частиною восьмою цiєї статтi, не застосовуються до фiзичної особи, якщо у процедурi банкрутства боржник повнiстю сплатив усi борги.

     Стаття 93. Особливостi банкрутства фермерського господарства

     1. Пiдставою для визнання фермерського господарства банкрутом є його неспроможнiсть задовольнити протягом шести мiсяцiв пiсля закiнчення вiдповiдного перiоду сiльськогосподарських робiт вимоги кредиторiв за грошовими зобов'язаннями та/або зобов'язання щодо сплати податкiв i зборiв (обов'язкових платежiв), страхових внескiв на загальнообов'язкове державне пенсiйне та iнше соцiальне страхування, повернення невикористаних коштiв Фонду соцiального страхування України.

     2. Заява голови фермерського господарства про порушення справи про банкрутство подається до господарського суду за наявностi письмової згоди всiх членiв фермерського господарства.

(абзац перший частини другої статтi 93 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 13.05.2014р. N 1258-VII)

     Заява пiдписується головою фермерського господарства.

     3. До заяви голови фермерського господарства про порушення справи про банкрутство також додаються документи, якi мiстять вiдомостi:

     про склад i вартiсть майна фермерського господарства;

     про склад i вартiсть майна, яке належить членам фермерського господарства на правi власностi;

     про розмiр доходiв, якi можуть бути одержанi фермерським господарством пiсля закiнчення вiдповiдного перiоду сiльськогосподарських робiт.

     Зазначенi документи додаються головою фермерського господарства до вiдзиву на подану кредитором заяву про порушення справи про банкрутство.

     4. Головою фермерського господарства у двомiсячний строк з дня прийняття господарським судом заяви про порушення справи про банкрутство фермерського господарства може бути подано до господарського суду план вiдновлення платоспроможностi фермерського господарства.

     5. У разi якщо здiйснення заходiв, передбачених планом вiдновлення платоспроможностi фермерського господарства, дасть змогу фермерському господарству, зокрема за рахунок доходiв, якi можуть бути одержанi фермерським господарством пiсля закiнчення вiдповiдного перiоду сiльськогосподарських робiт, погасити вимоги за грошовими зобов'язаннями, господарським судом вводиться процедура розпорядження майном фермерського господарства.

     Про введення процедури розпорядження майном фермерського господарства господарським судом виноситься ухвала.

     6. Процедура розпорядження майном фермерського господарства вводиться на строк закiнчення вiдповiдного перiоду сiльськогосподарських робiт з урахуванням часу, необхiдного для реалiзацiї вирощеної (виробленої та переробленої) сiльськогосподарської продукцiї. Зазначений строк не може перевищувати п'ятнадцяти мiсяцiв.

     7. Процедуру розпорядження майном фермерського господарства може бути достроково припинено господарським судом за заявою розпорядника майна чи будь-кого iз кредиторiв у разi:

     невиконання заходiв, передбачених планом вiдновлення платоспроможностi фермерського господарства;

     наявностi iнших обставин, якi свiдчать про неможливiсть вiдновлення платоспроможностi фермерського господарства.

     Пiсля дострокового припинення процедури розпорядження майном фермерського господарства фермерське господарство визнається господарським судом банкрутом i вiдкривається лiквiдацiйна процедура.

     8. Для проведення процедури розпорядження майном фермерського господарства господарським судом призначається розпорядник майна в порядку, встановленому цим Законом.

     9. У разi визнання господарським судом фермерського господарства банкрутом i вiдкриття лiквiдацiйної процедури до складу лiквiдацiйної маси фермерського господарства включаються нерухоме майно, яке перебуває у спiльнiй власностi членiв фермерського господарства, в тому числi насадження, господарськi та iншi будiвлi, мелiоративнi та iншi споруди, продуктивна i робоча худоба, птиця, сiльськогосподарська та iнша технiка i обладнання, транспортнi засоби, iнвентар, та iнше майно, набутi для фермерського господарства на загальнi кошти його членiв, а також право оренди земельної дiлянки та iншi майновi права, якi належать фермерському господарству i мають грошову оцiнку.

     10. У разi банкрутства фермерського господарства земельна дiлянка, надана фермерському господарству в тимчасове користування, у тому числi на умовах оренди, використовується вiдповiдно до Земельного кодексу України.

     11. Майно, що належить головi та членам фермерського господарства на правi приватної власностi, а також iнше майно, стосовно якого доведено, що воно набуто на доходи, якi не є у спiльнiй власностi членiв фермерського господарства, не включаються до складу лiквiдацiйної маси.

     12. Нерухоме майно, а також майновi права щодо нерухомого майна, якi включаються до складу лiквiдацiйної маси фермерського господарства, можуть бути проданi тiльки на аукцiонi, обов'язковими умовами якого є збереження цiльового призначення сiльськогосподарських об'єктiв, що продаються.

     13. З дня прийняття постанови про визнання фермерського господарства банкрутом i вiдкриття лiквiдацiйної процедури дiяльнiсть фермерського господарства припиняється.

     14. Господарський суд надсилає копiю постанови про визнання фермерського господарства банкрутом до органу, який здiйснив державну реєстрацiю фермерського господарства, та органу мiсцевого самоврядування за мiсцезнаходженням фермерського господарства.

     Стаття 94. Особливостi провадження санацiї боржника його керiвником

     1. Керiвник боржника має право подати в порядку, встановленому цим Законом, заяву про порушення справи про банкрутство боржника з метою проведення керiвником процедури санацiї до подання кредиторами заяви про порушення справи про банкрутство за таких умов:

     за наявностi рiшення органу, до повноважень якого згiдно iз законодавством або установчими документами боржника вiднесено право приймати рiшення щодо звернення до господарського суду iз заявою про порушення справи про банкрутство боржника, а у разi якщо такi повноваження не визначенi, - за наявностi рiшення органу боржника, до повноважень якого вiднесено прийняття рiшення щодо реорганiзацiї чи лiквiдацiї боржника;

     за наявностi плану санацiї та письмової згоди всiх забезпечених кредиторiв, а також кредиторiв, загальна сума вимог яких перевищує 50 вiдсоткiв кредиторської заборгованостi боржника згiдно з даними його бухгалтерського облiку, на впровадження зазначеного плану та на призначення керуючим санацiєю керiвника боржника.

(абзац третiй частини першої статтi 94 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 02.10.2012р. N 5405-VI)

     2. Для проведення санацiї боржника його керiвником з урахуванням особливостей, передбачених цiєю статтею, керiвник боржника звертається у встановленому цим Законом порядку до господарського суду iз заявою про порушення справи про банкрутство. До заяви керiвника боржника додаються план санацiї боржника, погоджений з кредиторами, що дали згоду на її проведення, письмова згода кредиторiв на призначення керуючим санацiєю керiвника боржника та пропозицiя щодо кандидатури розпорядника майна.

     3. Пiсля розгляду заяви боржника у разi, якщо заява i доданi до неї документи вiдповiдають вимогам, установленим цим Законом, суд не пiзнiше п'яти днiв з дня її надходження виносить ухвалу про прийняття заяви про вiдкриття провадження (проваджень) у справi, в якiй зазначається дата проведення пiдготовчого засiдання суду.

     В ухвалi про прийняття заяви господарський суд має право зобов'язати заявника, боржника та iнших учасникiв провадження у справi надати суду додатковi вiдомостi, необхiднi для вирiшення питання щодо вiдкриття провадження (проваджень) у справi про банкрутство.

     Пiдготовче засiдання суду, у якому здiйснюється перевiрка обґрунтованостi вимог заявника, а також з'ясування наявностi пiдстав для вiдкриття провадження (проваджень) у справi про банкрутство, проводиться у мiсячний строк з дня винесення ухвали про прийняття заяви про порушення справи про банкрутство.

     За результатами розгляду обґрунтованостi вимог заявника до боржника господарський суд виносить ухвалу про:

     вiдкриття провадження (проваджень) у справi про банкрутство i вiдкриття процедури санацiї, введення мораторiю на задоволення вимог кредиторiв та призначення розпорядника майна в порядку, встановленому цим Законом, та керуючого санацiєю - керiвника боржника, якi дiють вiдповiдно до вимог цього Закону з урахуванням особливостей, передбачених цiєю статтею;

     вiдмову у вiдкриттi провадження (проваджень) у справi про банкрутство.

     Пiсля призначення керiвника боржника керуючим санацiєю його трудовi вiдносини з працедавцем зупиняються на час виконання повноважень керуючого санацiєю.

     Керуючий санацiєю - керiвник боржника здiйснює свої повноваження згiдно з цим Законом.

     У разi пред'явлення боржником недостовiрних вiдомостей про майновi активи боржника або неможливiсть вiдновлення платоспроможностi згiдно з планом санацiї можливе введення процедури лiквiдацiї.

     4. Офiцiйне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство i вiдкриття процедури санацiї здiйснюється на офiцiйному веб-сайтi Вищого господарського суду України в мережi Iнтернет.

     5. Повiдомлення повинно мiстити вiдомостi про:

     вiдкриття провадження (проваджень) у справi про банкрутство боржника та вiдкриття процедури санацiї;

     повне найменування боржника, його мiсцезнаходження, реквiзити його рахункiв в установах банкiв;

     iдентифiкацiйний код боржника згiдно з Єдиним державним реєстром юридичних осiб та фiзичних осiб - пiдприємцiв;

     керуючого санацiєю - керiвника боржника та розпорядника майна боржника.

     6. Конкурснi кредитори за вимогами, якi виникли до дня вiдкриття провадження (проваджень) у справi про банкрутство, зобов'язанi подати до господарського суду у мiсячний строк з дня офiцiйного оприлюднення оголошення про вiдкриття провадження (проваджень) у справi про банкрутство i вiдкриття процедури санацiї письмовi заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх пiдтверджують та/або заперечення кредиторiв проти проведення процедури санацiї керiвником боржника.

     Зазначений строк є граничним i поновленню не пiдлягає.

     Особи, вимоги яких заявленi пiсля закiнчення строку, встановленого для їх подання, або не заявленi взагалi, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в лiквiдацiйнiй процедурi.

     7. Керуючий санацiєю - керiвник боржника разом iз розпорядником майна зобов'язанi вiдповiдно до вимог цього Закону розглянути вимоги кредиторiв i скласти реєстр вимог кредиторiв, письмово повiдомивши про результати розгляду заявникiв i господарський суд.

     8. Господарський суд у порядку, передбаченому цим Законом, розглядає реєстр вимог кредиторiв, вимоги кредиторiв, щодо яких були заперечення боржника i якi не були внесенi до реєстру вимог кредиторiв. За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якiй зазначає розмiр визнаних судом вимог кредиторiв, затверджує реєстр вимог кредиторiв i визначає дату проведення зборiв кредиторiв.

     9. Порядок проведення зборiв кредиторiв, утворення i дiяльностi комiтету кредиторiв визначається цим Законом. Комiтет кредиторiв у мiсячний строк вiд дати його утворення повинен подати господарському суду схвалений план санацiї боржника.

     10. Господарський суд затверджує план санацiї боржника, про що виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку. Боржник розпочинає виконання плану санацiї пiсля його затвердження судом.

     11. Якщо справу про банкрутство боржника порушено за заявою кредитора (кредиторiв), комiтет кредиторiв має право звернутися до господарського суду з клопотанням про призначення керуючим санацiєю керiвника боржника, а також розпорядника майна в порядку, встановленому цим Законом. Керуючий санацiєю та розпорядник майна дiють вiдповiдно до вимог цього Закону з урахуванням особливостей, передбачених цiєю статтею.

     12. Керуючий санацiєю - керiвник боржника виконує повноваження керуючого санацiєю i отримує заробiтну плату в тому ж розмiрi, в якому вiн її отримував до призначення керуючим санацiєю.

     13. За поданням комiтету кредиторiв або розпорядника майна чи за iнiцiативою господарського суду керуючий санацiєю - керiвник боржника може бути звiльнений господарським судом вiд виконання повноважень керуючого санацiєю.

     Звiльнення керiвника боржника вiд виконання ним повноважень керуючого санацiєю позбавляє керiвника боржника права самому здiйснювати санацiю боржника.

     14. Розпорядник майна продовжує виконувати свої обов'язки протягом проведення керуючим санацiєю - керiвником боржника процедури санацiї боржника.

     15. У разi невиконання плану санацiї боржника або якщо стає очевидним, що виконання плану санацiї боржника не приведе до вiдновлення його платоспроможностi, процедура банкрутства здiйснюється вiдповiдно до цього Закону, про що господарський суд виносить ухвалу.

     Стаття 95. Особливостi застосування процедури банкрутства до боржника, що лiквiдується власником

     1. Якщо вартостi майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рiшення про лiквiдацiю, недостатньо для задоволення вимог кредиторiв, така юридична особа лiквiдується в порядку, передбаченому цим Законом. У разi виявлення зазначених обставин лiквiдатор (лiквiдацiйна комiсiя) зобов'язаний звернутися до господарського суду iз заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

     Обов'язковою умовою звернення до господарського суду iз заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку лiквiдацiї юридичної особи вiдповiдно до законодавства України.

     2. За результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторiв, господарський суд визнає боржника, який лiквiдується, банкрутом, вiдкриває лiквiдацiйну процедуру, призначає лiквiдатора в порядку, встановленому цим Законом для призначення розпорядника майна. Обов'язки лiквiдатора можуть бути покладенi на голову лiквiдацiйної комiсiї (лiквiдатора) незалежно вiд наявностi у нього статусу арбiтражного керуючого. Вирiшення питання щодо визнання боржника банкрутом здiйснюється в судовому засiданнi, що проводиться не пiзнiше чотирнадцяти днiв пiсля вiдкриття провадження (проваджень) у справi в загальному порядку, визначеному цим Законом.

     3. Кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який лiквiдується, у мiсячний строк з дня офiцiйного оприлюднення повiдомлення про визнання боржника, який лiквiдується, банкрутом, на офiцiйному веб-сайтi Вищого господарського суду України в мережi Iнтернет.

     Зазначений строк є граничним i поновленню не пiдлягає.

     Особи, вимоги яких заявленi пiсля закiнчення строку, встановленого для їх подання, або не заявленi взагалi, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу.

     4. У разi якщо справу про банкрутство порушено за заявою власника майна боржника (уповноваженої ним особи), яка подана до утворення лiквiдацiйної комiсiї (призначення лiквiдатора), розгляд справи про банкрутство здiйснюється без урахування особливостей, передбачених цiєю статтею.

     5. Невиконання вимог, передбачених частиною першою цiєї статтi, є пiдставою для вiдмови у внесеннi запису про лiквiдацiю юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осiб та фiзичних осiб - пiдприємцiв.

     6. Власник майна боржника (уповноважена ним особа), керiвник боржника, голова лiквiдацiйної комiсiї (лiквiдатор), якi допустили порушення вимог частини першої цiєї статтi, несуть солiдарну вiдповiдальнiсть за незадоволення вимог кредиторiв.

     Питання порушення власником майна боржника (уповноваженою ним особою), керiвником боржника, головою лiквiдацiйної комiсiї (лiквiдатором) вимог частини першої цiєї статтi пiдлягає розгляду господарським судом при проведеннi лiквiдацiйної процедури вiдповiдно до цього Закону. У разi виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалi господарського суду про затвердження лiквiдацiйного балансу та звiту лiквiдатора банкрута, що є пiдставою для подальшого звернення кредиторiв до власника майна боржника (уповноваженої ним особи), керiвника боржника, голови лiквiдацiйної комiсiї (лiквiдатора).

     Стаття 96. Особливостi банкрутства державних пiдприємств та пiдприємств, у статутному капiталi яких частка державної власностi перевищує 50 вiдсоткiв

     1. Боржник зобов'язаний надати господарському суду докази, що пiдтверджують належнiсть боржника до державних пiдприємств або пiдприємств, у статутному капiталi яких частка державної власностi перевищує 50 вiдсоткiв.

     2. Кабiнет Мiнiстрiв України вживає заходiв для запобiгання банкрутству державних пiдприємств та пiдприємств, у статутному капiталi яких частка державної власностi перевищує 50 вiдсоткiв, визначає оптимальнi шляхи вiдновлення їх платоспроможностi та координує дiї вiдповiдних органiв виконавчої влади.

     3. Органи виконавчої влади приймають рiшення щодо: доцiльностi надання державної пiдтримки неплатоспроможним пiдприємствам; розроблення заходiв, спрямованих на забезпечення захисту iнтересiв держави i вибору оптимальних шляхiв реструктуризацiї та погашення боргових зобов'язань; проведення аналiзу фiнансового стану боржника, його санацiї та погодження плану санацiї; доцiльностi виключення вiдповiдних суб'єктiв господарювання з перелiку пiдприємств, що є об'єктами права державної власностi, якi не пiдлягають приватизацiї та застосуванню до них процедури санацiї чи лiквiдацiї.

     4. Положення цього Закону застосовуються до юридичних осiб - пiдприємств, що є об'єктами права державної власностi, якi не пiдлягають приватизацiї, в частинi санацiї чи лiквiдацiї пiсля виключення їх у встановленому порядку з перелiку таких об'єктiв.

     5. З метою запобiгання банкрутству державних пiдприємств та пiдприємств, у статутному капiталi яких частка державної власностi перевищує п'ятдесят вiдсоткiв, може застосовуватися порука у порядку, визначеному частинами дев'ятою - тринадцятою статтi 85 цього Закону.

     6. Вiдкриття провадження (проваджень) у справi про банкрутство за заявою боржника i вiдкриття процедури санацiї його керiвником не є пiдставою для припинення повноважень органу, уповноваженого управляти майном боржника, щодо управлiння вiдповiдним об'єктом державної власностi.

     7. У разi якщо боржник є державним пiдприємством або пiдприємством, у статутному капiталi якого частка державної власностi перевищує 50 вiдсоткiв, господарський суд залучає до участi у справi про банкрутство представникiв органу, уповноваженого управляти державним майном, з повiдомленням про вiдкриття провадження (проваджень) у справi про банкрутство такого пiдприємства.

     8. У разi вiдкриття провадження (проваджень) у справi про банкрутство державного пiдприємства або пiдприємства, у статутному капiталi якого частка державної власностi перевищує 50 вiдсоткiв, участь у зборах кредиторiв та роботi комiтету кредиторiв можуть брати з правом дорадчого голосу представники органу, уповноваженого управляти державним майном.

     9. Призначення керуючих санацiєю, лiквiдаторiв державних пiдприємств та пiдприємств, у статутному капiталi яких частка державної власностi перевищує 50 вiдсоткiв, здiйснюється господарським судом за участю органу, уповноваженого управляти державним майном.

     10. Припинення, продовження повноважень та вiдсторонення вiд виконання обов'язкiв керуючих санацiєю, лiквiдаторiв державних пiдприємств та пiдприємств, у статутному капiталi яких частка державної власностi перевищує 50 вiдсоткiв, здiйснюються господарським судом за наявностi пiдстав та в порядку, встановленому цим Законом.

     11. Положення цiєї статтi не застосовуються до юридичних осiб - пiдприємств, що є об'єктами власностi Автономної Республiки Крим та комунальної власностi.

     12. Плани санацiї, мировi угоди та перелiки лiквiдацiйних мас та змiни i доповнення до них у справах про банкрутство державних пiдприємств або пiдприємств, у статутному капiталi яких частка державної власностi перевищує 50 вiдсоткiв, пiдлягають погодженню з органом, уповноваженим управляти державним майном. У разi вiдсутностi такого погодження план санацiї та мирова угода затвердженню господарським судом не пiдлягають, а включене до перелiку лiквiдацiйної маси майно банкрута не може бути реалiзованим.

     13. Початкова вартiсть майна, майнових прав державних пiдприємств або пiдприємств, у статутному капiталi яких частка державної власностi перевищує 50 вiдсоткiв, визначається вiдповiдно до Закону України "Про оцiнку майна, майнових прав та професiйну оцiночну дiяльнiсть в Українi".

     14. Копiї судових рiшень у провадженнях у справах про банкрутство державних пiдприємств або пiдприємств, у статутному капiталi яких частка державної власностi перевищує 50 вiдсоткiв або на балансi яких перебувають об'єкти державної власностi, що в процесi приватизацiї (корпоратизацiї) не увiйшли до статутних капiталiв цих пiдприємств, крiм iнших учасникiв, надсилаються органу, уповноваженому управляти державним майном.

Роздiл VIII
АРБIТРАЖНИЙ КЕРУЮЧИЙ (РОЗПОРЯДНИК МАЙНА, КЕРУЮЧИЙ САНАЦIЄЮ, ЛIКВIДАТОР)

     Стаття 97. Вимоги до арбiтражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацiєю, лiквiдатора)

     1. Арбiтражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацiєю, лiквiдатором) може бути громадянин України, який має повну вищу юридичну або економiчну освiту, стаж роботи за фахом не менше трьох рокiв або одного року на керiвних посадах пiсля отримання повної вищої освiти, пройшов навчання та стажування протягом шести мiсяцiв у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства, володiє державною мовою та склав квалiфiкацiйний iспит.

     На пiдприємствах, що провадять дiяльнiсть, пов'язану з державною таємницею, арбiтражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацiєю, лiквiдатор) повинен мати допуск до державної таємницi, а в разi його вiдсутностi - отримати такий допуск у встановленому законодавством порядку.

     2. Не може бути арбiтражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацiєю, лiквiдатором) особа:

     1) яка визнана судом обмежено дiєздатною або недiєздатною;

     2) яка має судимiсть за вчинення корисливих злочинiв;

     3) яка не здатна виконувати обов'язки арбiтражного керуючого за станом здоров'я;

     4) якiй заборонено обiймати керiвнi посади;

     5) якiй вiдмовлено в наданнi допуску до державної таємницi або скасовано ранiше наданий допуск за порушення законодавства у сферi охорони державної таємницi, якщо такий допуск є необхiдним для виконання обов'язкiв, визначених цим Законом, у разi якщо з часу такої вiдмови або скасування пройшло менше року.

     3. Арбiтражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацiєю, лiквiдатор) має посвiдчення та печатку, опис i порядок використання яких встановлює державний орган з питань банкрутства.

     4. Арбiтражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацiєю, лiквiдатор) повинен один раз на два роки пiдвищувати квалiфiкацiю в порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства.

     Стаття 98. Права та обов'язки арбiтражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацiєю, лiквiдатора)

     1. Арбiтражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацiєю, лiквiдатор) користується усiма правами розпорядника майна, керуючого санацiєю, лiквiдатора вiдповiдно до законодавства, у тому числi має право:

     1) звертатися до господарського суду у випадках, передбачених цим Законом;

     2) скликати збори i комiтет кредиторiв та брати в них участь з правом дорадчого голосу;

     3) отримувати винагороду в розмiрi та порядку, передбачених цим Законом;

     4) залучати для забезпечення виконання своїх повноважень на договiрних засадах iнших осiб та спецiалiзованi органiзацiї з оплатою їхньої дiяльностi за рахунок боржника, якщо iнше не встановлено цим Законом чи угодою з кредиторами;

     5) запитувати та отримувати документи або їх копiї вiд юридичних осiб, органiв державної влади i органiв мiсцевого самоврядування та вiд фiзичних осiб за їх згодою;

     6) отримувати iнформацiю з державних реєстрiв шляхом направлення офiцiйних запитiв до держателя або адмiнiстратора вiдповiдного реєстру;

     7) подавати до господарського суду заяву про дострокове припинення своїх повноважень;

     8) здiйснювати iншi повноваження, передбаченi цим Законом.

     2. Арбiтражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацiєю, лiквiдатор) зобов'язаний:

     1) неухильно дотримуватися вимог законодавства;

     2) здiйснювати заходи щодо захисту майна боржника;

     3) аналiзувати фiнансову, господарську, iнвестицiйну та iншу дiяльнiсть боржника, його становище на ринках та надавати результати таких аналiзiв господарському суду разом з документами, що пiдтверджують вiдповiдну iнформацiю;

     4) подавати вiдомостi, документи та iнформацiю щодо дiяльностi арбiтражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацiєю, лiквiдатора) у порядку, встановленому законодавством;

     5) створювати умови для проведення перевiрки додержання арбiтражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацiєю, лiквiдатором) вимог законодавства;

     6) здiйснювати заходи щодо забезпечення охорони державної таємницi вiдповiдно до встановлених законодавством вимог;

     7) надавати державному реєстратору в електроннiй формi через портал електронних сервiсiв вiдомостi, необхiднi для ведення Єдиного державного реєстру юридичних осiб, фiзичних осiб - пiдприємцiв та громадських формувань, у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства;

(пункт 7 частини другої статтi 98 у редакцiї Закону України вiд 26.11.2015р. N 835-VIII)

     71) вживати заходiв до недопущення будь-якої можливостi виникнення конфлiкту iнтересiв та невiдкладно повiдомляти суду про наявнiсть такого конфлiкту;

(частину другу статтi 98 доповнено пунктом 71 згiдно iз Законом України вiд 14.05.2013р. N 224-VII)

     8) надсилати органам Нацiональної полiцiї чи органам прокуратури повiдомлення про факти порушення законностi, виявленi в дiяльностi працiвникiв пiдприємств та органiзацiй, що мiстять ознаки дiї (бездiяльностi), переслiдуваної у кримiнальному чи адмiнiстративному порядку;

(пункт 8 частини другої статтi 98 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 23.12.2015р. N 901-VIII)

     9) виконувати iншi повноваження, передбаченi законодавством про банкрутство.

     3. Пiд час реалiзацiї своїх прав та обов'язкiв арбiтражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацiєю, лiквiдатор) зобов'язаний дiяти добросовiсно, розсудливо, з метою, з якою цi права та обов'язки надано (покладено), обґрунтовано, тобто з урахуванням усiх обставин, що мають значення для прийняття рiшення (вчинення дiї), на пiдставi, у межах та спосiб, що передбаченi Конституцiєю та законодавством України про банкрутство.

     4. Пiд час реалiзацiї своїх прав та обов'язкiв арбiтражний керуючий зобов'язаний додержуватися вимог Закону України "Про засади запобiгання i протидiї корупцiї" щодо обмеження використання своїх повноважень з метою одержання неправомiрної вигоди або прийняття пропозицiї такої вигоди для себе чи iнших осiб, одержання дарункiв (пожертв).

(статтю 98 доповнено новою частиною четвертою згiдно iз Законом України вiд 14.05.2013р. N 224-VII)

     5. Порушення арбiтражним керуючим вимог Закону України "Про засади запобiгання i протидiї корупцiї", а також виникнення конфлiкту iнтересiв пiд час здiйснення його повноважень є пiдставою для усунення його вiд виконання обов'язкiв арбiтражного керуючого пiд час провадження у справi про банкрутство, про що господарський суд виносить ухвалу.

(статтю 98 доповнено новою частиною п'ятою згiдно iз Законом України вiд 14.05.2013р. N 224-VII, у зв'язку з цим частини четверту i п'яту вважати вiдповiдно частинами шостою i сьомою)

     6. Арбiтражному керуючому (розпоряднику майна, керуючому санацiєю, лiквiдатору) забороняється розголошувати вiдомостi, що стали йому вiдомi у зв'язку з його дiяльнiстю, i використовувати їх у своїх iнтересах або iнтересах третiх осiб.

     Обов'язок збереження цiєї iнформацiї поширюється також на осiб, якi перебувають з арбiтражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацiєю, лiквiдатором) у трудових вiдносинах, а також на iнших осiб, якi мають доступ до зазначеної iнформацiї.

     7. Iнформацiю, зазначену у частинi четвертiй цiєї статтi, арбiтражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацiєю, лiквiдатор) може надавати iншим особам лише у випадках i порядку, встановлених законом.

     Стаття 99. Незалежнiсть арбiтражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацiєю, лiквiдатора)

     1. Пiд час здiйснення своїх повноважень арбiтражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацiєю, лiквiдатор) є незалежним.

     2. У разi затримання уповноваженим органом арбiтражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацiєю, лiквiдатора) або повiдомлення йому про пiдозру у вчиненнi ним кримiнального правопорушення орган, що здiйснив затримання чи повiдомив про пiдозру у вчиненнi кримiнального правопорушення, зобов'язаний негайно повiдомити про це державний орган з питань банкрутства.

(частина друга статтi 99 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.05.2013р. N 245-VII)

     3. Вилучення документiв у арбiтражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацiєю, лiквiдатора) допускається лише за рiшенням суду в порядку, передбаченому законом.

     Стаття 100. Помiчник арбiтражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацiєю, лiквiдатора)

     1. Арбiтражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацiєю, лiквiдатор) може мати помiчника (помiчникiв) на пiдставi трудового договору (контракту).

     2. Помiчником арбiтражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацiєю, лiквiдатора) може бути громадянин України, який має повну вищу юридичну або економiчну освiту та володiє державною мовою. Не може бути помiчником особа, яка має судимiсть за вчинення корисливих злочинiв, а також особа, визнана судом недiєздатною (обмежено дiєздатною).

     3. Добiр i прийняття на роботу помiчника є виключним правом арбiтражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацiєю, лiквiдатора). При цьому арбiтражний керуючий зобов'язаний перевiрити вiдповiднiсть особи вимогам цiєї статтi.

     Права, обов'язки, вiдповiдальнiсть помiчника арбiтражного керуючого визначаються цим Законом та трудовим договором (контрактом), укладеним мiж арбiтражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацiєю, лiквiдатором) та помiчником.

     4. Помiчник арбiтражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацiєю, лiквiдатора) надає допомогу арбiтражному керуючому (розпоряднику майна, керуючому санацiєю, лiквiдатору) пiд час здiйснення ним заходiв щодо вiдновлення платоспроможностi боржника або визнання його банкрутом та виконує доручення арбiтражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацiєю, лiквiдатора) для забезпечення реалiзацiї його повноважень.

     Стаж роботи помiчником арбiтражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацiєю, лiквiдатора) прирiвнюється до строку стажування.

     5. Строк стажування у арбiтражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацiєю, лiквiдатора) становить шiсть мiсяцiв. Пiсля закiнчення цього строку арбiтражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацiєю, лiквiдатор), який проводив стажування, готує вiдгук про проходження стажування i направляє його до квалiфiкацiйної комiсiї для вирiшення питання про допуск до складення квалiфiкацiйного iспиту.

     6. Помiчник арбiтражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацiєю, лiквiдатора) не може займатися пiдприємницькою (посередницькою) або адвокатською дiяльнiстю, обiймати посади в органах державної влади або органах мiсцевого самоврядування чи iнших юридичних осiб, а також виконувати iншу оплачувану роботу, крiм викладацької, наукової та творчої дiяльностi.

     Стаття 101. Квалiфiкацiйна комiсiя

     1. Квалiфiкацiйна комiсiя утворюється у встановленому державним органом з питань банкрутства порядку для перевiрки спецiальних знань осiб, якi претендують на здiйснення дiяльностi арбiтражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацiєю, лiквiдатора).

     2. До складу квалiфiкацiйної комiсiї входять сiм осiб, три з яких призначаються наказом керiвника державного органу з питань банкрутства, а чотири обираються саморегулiвною органiзацiєю арбiтражних керуючих.

     3. Очолює квалiфiкацiйну комiсiю керiвник державного органу з питань банкрутства або визначена ним вiдповiдальна особа зазначеного органу.

     4. Квалiфiкацiйна комiсiя формує графiк складення квалiфiкацiйних iспитiв; проводить квалiфiкацiйнi iспити; затверджує результати квалiфiкацiйних iспитiв; розглядає скарги щодо результатiв квалiфiкацiйних iспитiв; приймає рiшення про видачу свiдоцтва про право на здiйснення дiяльностi арбiтражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацiєю, лiквiдатора).

     5. Рiшення квалiфiкацiйної комiсiї приймаються на її засiданнi шляхом голосування простою бiльшiстю голосiв вiд кiлькостi присутнiх на засiданнi членiв комiсiї. Квалiфiкацiйна комiсiя вважається повноважною у разi присутностi не менше п'яти членiв комiсiї.

     6. Рiшення квалiфiкацiйної комiсiї оформлюється протоколом, що пiдписується усiма присутнiми на засiданнi членами комiсiї.

     Стаття 102. Квалiфiкацiйний iспит

     1. Особа, яка має намiр отримати свiдоцтво про право на здiйснення дiяльностi арбiтражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацiєю, лiквiдатора), подає квалiфiкацiйнiй комiсiї вiдповiдну заяву з документами, що пiдтверджують вiдповiднiсть зазначеним у цьому Законi вимогам до арбiтражного керуючого.

     2. Квалiфiкацiйна комiсiя проводить перевiрку достовiрностi документiв та вiдомостей, що подаються особою, за результатом якої приймає рiшення про допуск чи вiдмову у складеннi квалiфiкацiйного iспиту.

     3. Iспит проводиться шляхом автоматизованого анонiмного тестування. Порядок складення квалiфiкацiйного iспиту та перелiк питань, винесених на квалiфiкацiйний iспит, затверджує державний орган з питань банкрутства. Рiшення квалiфiкацiйної комiсiї оформлюється протоколом, що пiдписується усiма присутнiми на засiданнi членами комiсiї.

     4. Особа, яка не склала квалiфiкацiйний iспит, може подати заяву про його повторне складення не ранiше, нiж через шiсть мiсяцiв.

     Стаття 103. Отримання права на здiйснення дiяльностi арбiтражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацiєю, лiквiдатора)

     1. За результатами складеного квалiфiкацiйного iспиту квалiфiкацiйна комiсiя в десятиденний строк рекомендує державному органу з питань банкрутства надати особi, яка склала квалiфiкацiйний iспит, право на здiйснення дiяльностi арбiтражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацiєю, лiквiдатора).

     2. Державний орган з питань банкрутства не пiзнiше нiж на десятий день з дня надходження рекомендацiї квалiфiкацiйної комiсiї видає свiдоцтво про право на здiйснення дiяльностi арбiтражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацiєю, лiквiдатора) та вносить запис до Єдиного реєстру арбiтражних керуючих України.

     3. Свiдоцтво про право на здiйснення дiяльностi арбiтражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацiєю, лiквiдатора) видається без обмеження строку дiї.

     Стаття 104. Єдиний реєстр арбiтражних керуючих (розпорядникiв майна, керуючих санацiєю, лiквiдаторiв) України

     1. Єдиний реєстр арбiтражних керуючих (розпорядникiв майна, керуючих санацiєю, лiквiдаторiв) України формується державним органом з питань банкрутства у складi Єдиного державного реєстру юридичних осiб, фiзичних осiб - пiдприємцiв та громадських формувань.

(частина перша статтi 104 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 26.11.2015р. N 835-VIII)

     2. Частину другу статтi 104 виключено

(згiдно iз Законом України вiд 26.11.2015р. N 835-VIII)

     3. Частину третю статтi 104 виключено

(згiдно iз Законом України вiд 26.11.2015р. N 835-VIII)

     Стаття 105. Дисциплiнарнi проступки арбiтражних керуючих (розпорядникiв майна, керуючих санацiєю, лiквiдаторiв)

     1. Дисциплiнарними проступками арбiтражних керуючих (розпорядникiв майна, керуючих санацiєю, лiквiдаторiв) є винне невиконання або неналежне виконання обов'язкiв арбiтражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацiєю, лiквiдатора).

     Стаття 106. Контроль за дiяльнiстю арбiтражних керуючих (розпорядникiв майна, керуючих санацiєю, лiквiдаторiв)

     1. Плановi перевiрки здiйснюються за певний перiод не частiше одного разу на два роки за мiсцезнаходженням державного органу з питань банкрутства або суб'єкта, щодо якого арбiтражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацiєю, лiквiдатор) здiйснює свої повноваження, або у примiщеннi, де знаходиться контора (офiс) арбiтражного керуючого, з обов'язковим повiдомленням арбiтражного керуючого про час i мiсце проведення перевiрки. Арбiтражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацiєю, лiквiдатор) зобов'язаний надавати особам, уповноваженим проводити перевiрку, вiдомостi, документи для огляду та їх копiї для залучення до матерiалiв перевiрки. Повторна перевiрка з питань, що вже були предметом перевiрки, не допускається. Попереднi перiоди, що ранiше перевiрялися, не можуть бути предметом наступних перевiрок, крiм перевiрок за зверненнями фiзичної чи юридичної особи.

     2. Позаплановi виїзнi та невиїзнi перевiрки здiйснюються за зверненнями громадян чи юридичних осiб, якщо з таких звернень вбачається необхiднiсть проведення додаткового контролю з боку державного органу з питань банкрутства. Для проведення невиїзної перевiрки державний орган з питань банкрутства надсилає арбiтражному керуючому (розпоряднику майна, керуючому санацiєю, лiквiдатору) письмовий запит у межах предмета звернення. У зазначений в запитi строк арбiтражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацiєю, лiквiдатор) надсилає державному органу з питань банкрутства вмотивовану вiдповiдь та копiї вiдповiдних документiв.

     3. У перевiрках беруть участь представники державного органу з питань банкрутства та його територiальних органiв з можливiстю залучення найбiльш досвiдчених i висококвалiфiкованих арбiтражних керуючих (розпорядникiв майна, керуючих санацiєю, лiквiдаторiв) у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства.

     4. У разi виявлення пiд час перевiрки порушень норм законодавства в роботi арбiтражного керуючого, державний орган з питань банкрутства може зупинити дiяльнiсть арбiтражного керуючого та передати матерiали на розгляд дисциплiнарнiй комiсiї для накладення на порушника дисциплiнарних стягнень.

     Стаття 107. Вiдповiдальнiсть арбiтражних керуючих (розпорядникiв майна, керуючих санацiєю, лiквiдаторiв)

     1. Арбiтражнi керуючi (розпорядники майна, керуючi санацiєю, лiквiдатори) несуть за свої дiї та заподiяну третiм особам шкоду цивiльно-правову, адмiнiстративну, дисциплiнарну та кримiнальну вiдповiдальнiсть у порядку та обсягах, встановлених законом.

     2. Арбiтражнi керуючi (розпорядники майна, керуючi санацiєю, лiквiдатори) несуть дисциплiнарну вiдповiдальнiсть в порядку, встановленому цим Законом.

     3. Державний орган з питань банкрутства за поданням Дисциплiнарної комiсiї накладає на арбiтражних керуючих (розпорядникiв майна, керуючих санацiєю, лiквiдаторiв) дисциплiнарнi стягнення.

     4. Рiшення щодо накладення дисциплiнарного стягнення приймається протягом двох мiсяцiв з дня виявлення проступку, але не пiзнiше одного року з дня його вчинення.

     5. Про накладення на арбiтражного керуючого дисциплiнарного стягнення робиться запис в Єдиному реєстрi арбiтражних керуючих (розпорядникiв майна, керуючих санацiєю, лiквiдаторiв) України.

     Стаття 108. Дисциплiнарна комiсiя

     1. Дисциплiнарна комiсiя утворюється у встановленому державним органом з питань банкрутства порядку для здiйснення контролю за дiяльнiстю арбiтражних керуючих (розпорядникiв майна, керуючих санацiєю, лiквiдаторiв), перевiрки органiзацiї їх роботи, дотримання ними вимог законодавства з питань банкрутства та правил професiйної етики.

     2. Дисциплiнарна комiсiя складається з семи осiб, три з яких призначаються наказом керiвника державного органу з питань банкрутства, а чотири обираються саморегулiвними органiзацiями арбiтражних керуючих.

     3. Очолює дисциплiнарну комiсiю керiвник державного органу з питань банкрутства або визначена ним вiдповiдальна особа зазначеного органу.

     4. Дисциплiнарна комiсiя розглядає заяви, скарги та подання на арбiтражних керуючих; органiзовує перевiрку оприлюднених фактiв, що принижують честь i гiднiсть арбiтражних керуючих (розпорядникiв майна, керуючих санацiєю, лiквiдаторiв); надає консультацiї i рекомендацiї, а також готує методичнi розробки з питань професiйної етики арбiтражних керуючих (розпорядникiв майна, керуючих санацiєю, лiквiдаторiв) та застосування прогресивних практик; приймає рiшення про застосування до арбiтражних керуючих (розпорядникiв майна, керуючих санацiєю, лiквiдаторiв) дисциплiнарних стягнень.

     5. Рiшення дисциплiнарної комiсiї приймаються на її засiданнях шляхом голосування простою бiльшiстю голосiв вiд кiлькостi присутнiх на засiданнi членiв комiсiї. Дисциплiнарна комiсiя вважається повноважною у разi присутностi не менше п'яти членiв комiсiї.

     6. Рiшення дисциплiнарної комiсiї оформлюються протоколом, що пiдписується усiма присутнiми на засiданнi членами комiсiї.

     Стаття 109. Дисциплiнарнi стягнення

     1. Дисциплiнарними стягненнями, що накладаються на арбiтражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацiєю, лiквiдатора), є:

     1) попередження;

     2) позбавлення права на здiйснення дiяльностi арбiтражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацiєю, лiквiдатора).

     2. Пiд час визначення виду дисциплiнарного стягнення враховується ступiнь вини арбiтражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацiєю, лiквiдатора), тяжкiсть вчиненого ним проступку, а також чи застосовувалися ранiше до арбiтражного керуючого дисциплiнарнi стягнення.

     3. Рiшення щодо накладення дисциплiнарного стягнення приймається протягом двох мiсяцiв з дня виявлення проступку, але не пiзнiше одного року з дня його вчинення.

     4. Про накладення на арбiтражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацiєю, лiквiдатора) дисциплiнарного стягнення робиться запис в Єдиному реєстрi арбiтражних керуючих (розпорядникiв майна, керуючих санацiєю, лiквiдаторiв) України.

     Стаття 110. Страхування вiдповiдальностi арбiтражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацiєю, лiквiдатора)

     1. Арбiтражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацiєю, лiквiдатор) укладає iз страховиком договiр страхування професiйних ризикiв арбiтражних керуючих (розпорядникiв майна, керуючих санацiєю, лiквiдаторiв) за шкоду, заподiяну внаслiдок неумисних дiй або помилки пiд час здiйснення повноважень арбiтражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацiєю, лiквiдатора).

     2. Страхування професiйних ризикiв арбiтражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацiєю, лiквiдатора) здiйснюється арбiтражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацiєю, лiквiдатором) протягом трьох робочих днiв з дня внесення до Єдиного реєстру арбiтражних керуючих (розпорядникiв майна, керуючих санацiєю, лiквiдаторiв) України запису про надання йому права на здiйснення дiяльностi арбiтражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацiєю, лiквiдатора). Здiйснення дiяльностi арбiтражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацiєю, лiквiдатора) без договору страхування ризикiв його дiяльностi забороняється.

     3. Мiнiмальний розмiр щорiчної страхової суми становить триста мiнiмальних розмiрiв заробiтної плати, встановленої на початок року.

     4. Порядок i умови страхування професiйних ризикiв арбiтражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацiєю, лiквiдатора) встановлюються законом.

     Стаття 111. Вiдшкодування шкоди, заподiяної з вини арбiтражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацiєю, лiквiдатора)

     1. Шкода, заподiяна особi внаслiдок незаконних дiй арбiтражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацiєю, лiквiдатора), вiдшкодовується вiдповiдно до закону.

     2. Шкода, заподiяна особi внаслiдок неумисних дiй або помилки арбiтражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацiєю, лiквiдатора), вiдшкодовується за рахунок страхової виплати.

     3. Шкода, заподiяна особi внаслiдок умисних дiй чи бездiяльностi арбiтражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацiєю, лiквiдатора), вiдшкодовується арбiтражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацiєю, лiквiдатором).

     Стаття 112. Припинення дiяльностi арбiтражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацiєю, лiквiдатора)

     1. Пiдставами для припинення дiяльностi арбiтражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацiєю, лiквiдатора) є:

     1) його письмова заява;

     2) неможливiсть виконувати свої повноваження за станом здоров'я;

     3) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

     4) визнання його недiєздатним чи обмежено дiєздатним, безвiсно вiдсутнiм або померлим;

     5) накладення дисциплiнарного стягнення у виглядi позбавлення права на здiйснення дiяльностi арбiтражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацiєю, лiквiдатора);

     6) подання неправдивих вiдомостей, необхiдних для отримання свiдоцтва про право на здiйснення дiяльностi арбiтражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацiєю, лiквiдатора);

     7) скасування допуску до державної таємницi за порушення арбiтражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацiєю, лiквiдатором) законодавства у сферi охорони державної таємницi;

     8) його смерть.

     2. У разi припинення дiяльностi арбiтражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацiєю, лiквiдатора) вiн виключається з Єдиного реєстру арбiтражних керуючих (розпорядникiв майна, керуючих санацiєю, лiквiдаторiв) України, а його свiдоцтво анулюється.

     Стаття 113. Порядок припинення дiяльностi арбiтражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацiєю, лiквiдатора)

     1. У разi наявностi пiдстав для позбавлення права арбiтражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацiєю, лiквiдатора) на здiйснення дiяльностi арбiтражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацiєю, лiквiдатора) дисциплiнарна комiсiя вносить державному органу з питань банкрутства вiдповiдне подання.

     2. Державний орган з питань банкрутства приймає рiшення про позбавлення права арбiтражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацiєю, лiквiдатора) на здiйснення дiяльностi арбiтражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацiєю, лiквiдатора) та вносить до Єдиного реєстру арбiтражних керуючих (розпорядникiв майна, керуючих санацiєю, лiквiдаторiв) України запис про припинення повноважень арбiтражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацiєю, лiквiдатора).

     3. Державний орган з питань банкрутства зобов'язаний не пiзнiше нiж на третiй день повiдомити арбiтражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацiєю, лiквiдатора) про припинення його повноважень.

     4. Арбiтражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацiєю, лiквiдатор) зобов'язаний припинити дiяльнiсть з дня внесення до Єдиного реєстру арбiтражних керуючих (розпорядникiв майна, керуючих санацiєю, лiквiдаторiв) України запису про припинення його повноважень.

     5. Рiшення державного органу з питань банкрутства про позбавлення арбiтражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацiєю, лiквiдатора) права на здiйснення дiяльностi арбiтражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацiєю, лiквiдатора) може бути оскаржено арбiтражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацiєю, лiквiдатором) до суду. Оскарження рiшення не зупиняє його дiю.

     6. Порядок та умови передачi i знищення особистої печатки арбiтражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацiєю, лiквiдатора) встановлюються та забезпечуються спецiально уповноваженим органом з питань дозвiльної системи у сферi господарської дiяльностi.

     Стаття 114. Призначення та усунення арбiтражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацiєю, лiквiдатора) у справi про банкрутство

     1. Кандидатура арбiтражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацiєю, лiквiдатора) для виконання повноважень розпорядника майна визначається судом самостiйно iз застосуванням автоматизованої системи з числа осiб, внесених до Єдиного реєстру арбiтражних керуючих (розпорядникiв майна, керуючих санацiєю, лiквiдаторiв) України.

     Положення про автоматизовану систему з вiдбору кандидатiв на призначення розпорядника майна господарським судом у справах про банкрутство затверджується Пленумом Вищого господарського суду України за погодженням з державним органом з питань банкрутства.

     Пiд час прийняття заяви про порушення справи про банкрутство суд в ухвалi зобов'язує визначеного автоматизованою системою арбiтражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацiєю, лiквiдатора) надати заяву на участь у данiй справi.

     У разi якщо вiд арбiтражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацiєю, лiквiдатора), визначеного автоматизованою системою, не надiйшла заява про згоду стати розпорядником майна в цiй справi, то розпорядника майна призначає суд без застосування автоматизованої системи з числа осiб, внесених до Єдиного реєстру арбiтражних керуючих (розпорядникiв майна, керуючих санацiєю, лiквiдаторiв) України.

     Кандидатура арбiтражного керуючого для виконання повноважень керуючого санацiєю або лiквiдатора визначається судом за клопотанням комiтету кредиторiв, а у разi вiдсутностi такого клопотання - за iнiцiативою суду, крiм випадкiв, передбачених цим Законом.

     Пiд час призначення арбiтражного керуючого (керуючого санацiєю, лiквiдатора) господарський суд не пов'язаний з кандидатурами арбiтражних керуючих, запропонованими комiтетом кредиторiв, та має право призначити арбiтражного керуючого самостiйно.

     До арбiтражних керуючих (розпорядникiв майна, керуючих санацiєю, лiквiдаторiв), якi призначаються на державнi пiдприємства та пiдприємства, у статутному капiталi яких частка державної власностi перевищує 50 вiдсоткiв, а також на пiдприємства, до яких у Нацiональної акцiонерної компанiї "Нафтогаз України" та/або її дочiрнього пiдприємства, що здiйснювало постачання природного газу на пiдставi лiцензiї, виникли вимоги щодо сплати заборгованостi за поставлений/спожитий природний газ, Кабiнет Мiнiстрiв України може встановлювати додатковi вимоги.

(абзац сьомий частини першої статтi 114 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 14.05.2015р. N 423-VIII)

     Вiдхилення господарським судом запропонованих кандидатур арбiтражного керуючого (керуючого санацiєю, лiквiдатора) та призначення iншого арбiтражного керуючого повинно бути вмотивованим.

     2. Розпорядником майна, керуючим санацiєю, лiквiдатором не можуть бути призначенi арбiтражнi керуючi:

     1) якi є заiнтересованими у цiй справi;

     2) якi здiйснювали ранiше управлiння цим боржником - юридичною особою, крiм випадкiв, коли з дня усунення вiд управлiння зазначеним боржником минуло не менше трьох рокiв;

     3) яким вiдмовлено в допуску до державної таємницi, якщо такий допуск є необхiдним для виконання обов'язкiв, покладених цим Законом;

     4) якi мають конфлiкт iнтересiв (особи, у яких виникає суперечнiсть мiж власними чи їх близьких осiб майновими, немайновими iнтересами та повноваженнями арбiтражного керуючого);

(частину другу статтi 114 доповнено новим абзацом п'ятим згiдно iз Законом України вiд 14.05.2013р. N 224-VII, у зв'язку з цим абзац п'ятий вважати абзацом шостим)

     5) якi здiйснювали ранiше повноваження приватного виконавця щодо примусового виконання судових рiшень або рiшень iнших органiв (посадових осiб), у яких боржник був стороною виконавчого провадження.

(частину другу статтi 114 доповнено новим абзацом шостим згiдно iз Законом України вiд 02.06.2016р. N 1403-VIII, у зв'язку з цим абзац шостий вважати абзацом сьомим)

     До призначення арбiтражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацiєю, лiквiдатором) особа повинна подати до господарського суду заяву, в якiй зазначається, що вона не належить до жодної категорiї вищезазначених осiб.

     3. Арбiтражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацiєю, лiквiдатор) може бути звiльнений господарським судом вiд виконання повноважень розпорядника майна, керуючого санацiєю, лiквiдатора за його заявою.

     Усунення арбiтражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацiєю, лiквiдатора) вiд виконання ним своїх обов'язкiв здiйснюється господарським судом за клопотанням комiтету кредиторiв, органу, уповноваженого управляти державним майном (для державних пiдприємств та пiдприємств, у статутному капiталi яких частка державної власностi перевищує 50 вiдсоткiв) або за власною iнiцiативою у разi:

     1) невиконання або неналежного виконання обов'язкiв, покладених на арбiтражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацiєю, лiквiдатора);

     2) зловживання правами арбiтражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацiєю, лiквiдатора);

     3) подання до суду неправдивих вiдомостей;

     4) вiдмови в наданнi допуску до державної таємницi або скасування ранiше наданого допуску;

     5) припинення дiяльностi арбiтражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацiєю, лiквiдатора);

     6) наявностi конфлiкту iнтересiв.

(частину третю статтi 114 доповнено новим абзацом восьмим згiдно iз Законом України вiд 14.05.2013р. N 224-VII, у зв'язку з цим абзац восьмий вважати абзацом дев'ятим)

     Суд протягом п'яти днiв з дня, коли йому стало вiдомо про наявнiсть пiдстав для усунення арбiтражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацiєю, лiквiдатора), виносить ухвалу про його вiдсторонення вiд виконання вiдповiдних повноважень пiд час провадження у справi про банкрутство.

     4. За клопотанням учасникiв провадження у справi про банкрутство державного пiдприємства або пiдприємства, у статутному капiталi якого частка державної власностi перевищує 50 вiдсоткiв, виконання обов'язкiв керiвника боржника може тимчасово покладатися господарським судом на розпорядника майна до призначення нового керiвника боржника в порядку, визначеному законодавством та установчими документами.

     5. Арбiтражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацiєю, лiквiдатор) зобов'язаний завчасно повiдомляти орган, уповноважений управляти державним майном, про час, мiсце i порядок денний зборiв кредиторiв та засiдань комiтету кредиторiв державного пiдприємства або пiдприємства, у статутному капiталi якого частка державної власностi перевищує 50 вiдсоткiв.

     6. Керуючий санацiєю щоквартально звiтує перед органом, уповноваженим управляти державним майном, про виконання плану санацiї державного пiдприємства або пiдприємства, у статутному капiталi якого частка державної власностi перевищує 50 вiдсоткiв.

     Звiт керуючого санацiєю державного пiдприємства або пiдприємства, у статутному капiталi якого частка державної власностi перевищує 50 вiдсоткiв, розглянутий комiтетом кредиторiв, та протокол засiдання комiтету кредиторiв не пiзнiше п'яти днiв з дня проведення засiдання комiтету кредиторiв арбiтражний керуючий надсилає органу, уповноваженому управляти державним майном.

     Стаття 115. Винагорода та вiдшкодування витрат арбiтражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацiєю, лiквiдатора)

     1. Арбiтражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацiєю, лiквiдатор) виконує повноваження за грошову винагороду.

     2. Грошова винагорода арбiтражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна визначається в розмiрi двох мiнiмальних заробiтних плат за кожний мiсяць виконання ним повноважень або в розмiрi середньомiсячної заробiтної плати керiвника боржника за останнi дванадцять мiсяцiв його роботи до вiдкриття провадження (проваджень) у справi про банкрутство, якщо такий розмiр перевищує двi мiнiмальнi заробiтнi плати. Розмiр грошової винагороди арбiтражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна не може перевищувати п'яти мiнiмальних заробiтних плат за кожний мiсяць виконання ним повноважень.

     Право вимоги грошової винагороди виникає в арбiтражного керуючого в останнiй день кожного календарного мiсяця виконання ним повноважень розпорядника майна боржника.

     Сплата грошової винагороди арбiтражному керуючому (розпоряднику майна) здiйснюється шляхом її авансування заявником (кредитором або боржником) у розмiрi, зазначеному у цiй частинi. Сума авансового платежу вноситься на депозитний рахунок нотарiуса та виплачується арбiтражному керуючому (розпоряднику майна) за кожний мiсяць виконання ним повноважень розпорядника майна.

     3. Грошова винагорода арбiтражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацiєю, лiквiдатора складається з основної та додаткової грошових винагород.

     Основна грошова винагорода арбiтражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацiєю, лiквiдатора визначається в розмiрi двох середньомiсячних заробiтних плат керiвника боржника за останнi дванадцять мiсяцiв його роботи до введення господарським судом процедури санацiї боржника або вiдкриття процедури лiквiдацiї банкрута за кожний мiсяць виконання арбiтражним керуючим повноважень керуючого санацiєю або лiквiдатора. Розмiр основної грошової винагороди арбiтражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацiєю, лiквiдатора не може перевищувати десяти мiнiмальних заробiтних плат за кожний мiсяць виконання ним повноважень.

     Додаткова грошова винагорода арбiтражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацiєю визначається в розмiрi 5 вiдсоткiв вiд обсягу стягнутих на користь боржника активiв (повернення грошових коштiв майна, майнових прав), якi на день вiдкриття провадження (проваджень) у справi про банкрутство перебували у третiх осiб, а також 3 вiдсоткiв вiд обсягу погашених вимог конкурсних кредиторiв.

     Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбiтражного керуючого в останнiй день кожного календарного мiсяця виконання ним повноважень керуючого санацiєю, лiквiдатора.

     Право вимоги арбiтражного керуючого (керуючого санацiєю, лiквiдатора) на додаткову грошову винагороду виникає з дня фактичного надходження до боржника стягнутих на його користь активiв чи їх частини, якi на день вiдкриття провадження (проваджень) у справi про банкрутство перебували у третiх осiб, або з дня фактичного повного або часткового погашення вимог конкурсних кредиторiв пропорцiйно до їх обсягу.

     4. Витрати арбiтражного керуючого, пов'язанi з виконанням ним повноважень у справi про банкрутство, вiдшкодовуються в порядку, передбаченому цим Законом, крiм витрат на страхування його вiдповiдальностi за заподiяння шкоди внаслiдок неумисних дiй або помилки пiд час виконання повноважень розпорядника майна, керуючого санацiєю, лiквiдатора, а також витрат, здiйснення яких безпосередньо не пов'язане з виконанням ним повноважень у справi про банкрутство, i витрат, пов'язаних з виконанням таких повноважень у частинi, в якiй зазначенi витрати, що перевищують регульованi державою цiни (тарифи) на вiдповiднi товари, роботи, послуги чи ринковi цiни на день здiйснення вiдповiдних витрат або замовлення (придбання) товарiв, робiт, послуг.

     5. Сплата грошової винагороди та вiдшкодування витрат арбiтражного керуючого у зв'язку з виконанням ним повноважень у справi про банкрутство здiйснюються за рахунок наявних у боржника коштiв, одержаних у результатi господарської дiяльностi боржника, або коштiв, одержаних вiд продажу майна (майнових прав) боржника.

     6. Кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та вiдшкодування витрат арбiтражного керуючого. Формування фонду та порядок використання його коштiв визначаються рiшенням комiтету кредиторiв та затверджуються ухвалою господарського суду.

     Господарський суд має право зменшити розмiр оплати послуг арбiтражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацiєю, лiквiдатора), у разi якщо середньомiсячна заробiтна плата керiвника боржника є надмiрно високою порiвняно з мiнiмальним розмiром заробiтної плати.

     7. Розпорядник майна звiтує про нарахування та виплату грошової винагороди арбiтражного керуючого, здiйснення та вiдшкодування його витрат на першому засiданнi комiтету кредиторiв, а також за результатами процедури розпорядження майном боржника. Керуючий санацiєю не рiдше одного разу на три мiсяцi, а лiквiдатор - щомiсяця звiтують перед комiтетом кредиторiв про нарахування та виплату основної та додаткової грошових винагород арбiтражного керуючого, здiйснення та вiдшкодування витрат.

     Звiт арбiтражного керуючого про нарахування i виплату грошової винагороди, здiйснення та вiдшкодування витрат доводиться кредиторам до вiдома та повинен бути схвалений або погоджений комiтетом кредиторiв.

     Звiт про нарахування та виплату грошової винагороди, здiйснення та вiдшкодування витрат за пiдсумками процедур розпорядження майном, санацiї, лiквiдацiї подається арбiтражним керуючим до господарського суду за п'ять днiв до закiнчення вiдповiдної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.

     Стаття 116. Правила ведення дiловодства та архiву арбiтражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацiєю, лiквiдатора)

     1. Правила ведення дiловодства та архiву арбiтражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацiєю, лiквiдатора) затверджує державний орган з питань банкрутства за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань архiвiв.

     2. Арбiтражнi керуючi (розпорядники майна, керуючi санацiєю, лiквiдатори) ведуть i подають статистичну звiтнiсть, оперативну звiтнiсть та iнформацiю в порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства.

     3. У разi припинення повноважень арбiтражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацiєю, лiквiдатора) архiв арбiтражного керуючого передається до вiдповiдного державного архiву у встановленому законодавством порядку.

     Стаття 117. Саморегулiвна органiзацiя арбiтражних керуючих

     1. Саморегулiвною органiзацiєю арбiтражних керуючих є всеукраїнська громадська органiзацiя, що об'єднує арбiтражних керуючих, якi отримали свiй статус вiдповiдно до вимог цього Закону, та здiйснює повноваження з громадського регулювання дiяльностi арбiтражних керуючих.

     2. Утворення та порядок дiяльностi саморегулiвної органiзацiї арбiтражних керуючих регулюється законодавством про об'єднання громадян з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

     3. Саморегулiвна органiзацiя арбiтражних керуючих є юридичною особою, яка дiє на засадах самоврядування i дiяльнiсть якої не має на метi отримання прибутку.

     4. Всеукраїнська саморегулiвна органiзацiя арбiтражних керуючих повинна вiдповiдати таким критерiям:

     кiлькiсний склад налiчує не менше ста арбiтражних керуючих;

     участь її членiв не менше нiж в ста (у сукупностi) процедурах, що застосовуються у справах про банкрутство;

     наявнiсть розроблених вiдповiдно до вимог цього Закону i таких, що є обов'язковими для виконання членами саморегулiвної органiзацiї арбiтражних керуючих, правил професiйної дiяльностi арбiтражних керуючих;

     створення органiв управлiння i спецiалiзованих органiв саморегулiвної органiзацiї арбiтражних керуючих, функцiї i повноваження яких вiдповiдають вимогам цього Закону.

     5. Порядок визнання статусу Всеукраїнської саморегулiвної органiзацiї арбiтражних керуючих державним органом з питань банкрутства встановлюється Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     Стаття 118. Функцiї та повноваження саморегулiвної органiзацiї арбiтражних керуючих

     1. Саморегулiвна органiзацiя арбiтражних керуючих здiйснює такi функцiї та повноваження щодо громадського регулювання дiяльностi арбiтражних керуючих:

     1) контроль за виконанням положень цього Закону та iнших нормативно-правових актiв у дiяльностi арбiтражних керуючих - її членiв;

     2) участь у розробленнi нормативно-правових актiв та заходах з питань вiдновлення платоспроможностi боржника або визнання його банкрутом;

     3) участь у професiйнiй пiдготовцi арбiтражних керуючих та пiдвищеннi їх професiйного рiвня;

     4) участь у складi квалiфiкацiйної та дисциплiнарної комiсiй;

     5) захист iнтересiв членiв саморегулiвної органiзацiї арбiтражних керуючих в органах державної влади та органах мiсцевого самоврядування;

     6) iнформування суспiльства про практику та проблемнi питання у процедурах вiдновлення платоспроможностi боржника або визнання його банкрутом;

     7) iншi повноваження, передбаченi законом.

     2. Контроль (нагляд) за дiяльнiстю саморегулiвної органiзацiї арбiтражних керуючих здiйснює державний орган з питань банкрутства.

     3. Предметом контролю (нагляду) державного органу з питань банкрутства є дотримання саморегулiвною органiзацiєю арбiтражних керуючих вимог цього Закону, iнших нормативно-правових актiв України.

Роздiл IX
ПРОЦЕДУРИ БАНКРУТСТВА, ПОВ'ЯЗАНI З IНОЗЕМНОЮ ПРОЦЕДУРОЮ БАНКРУТСТВА

     Стаття 119. Застосування процедур банкрутства, пов'язаних з iноземним провадженням

     1. Для цiлей цього роздiлу термiни вживаються в такому значеннi:

     iноземна процедура банкрутства - провадження у справi про банкрутство, що здiйснюється в iноземнiй державi згiдно з її законодавством;

     iноземний суд - державний або iнший уповноважений орган iноземної держави, компетентний здiйснювати провадження у справах про банкрутство;

     керуючий iноземною процедурою банкрутства - особа, призначена рiшенням iноземного суду в межах iноземної процедури банкрутства на певний час та уповноважена керувати господарською дiяльнiстю або реорганiзацiєю чи лiквiдацiєю боржника, вчиняти дiї в iнших державах.

     2. Процедури банкрутства, пов'язанi з iноземним провадженням, зазначенi в цьому роздiлi, якщо iнше не передбачено цим Законом або мiжнародним договором України, застосовуються за принципом взаємностi у разi, якщо:

     до господарського суду, у провадженнi якого знаходиться справа про банкрутство, подано заяву iноземним арбiтражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацiєю, лiквiдатором) щодо визнання iноземного провадження та судової допомоги або надiйшло звернення iноземного суду щодо спiвробiтництва у зв'язку з iноземним провадженням у справi про банкрутство;

     господарським судом, у провадженнi якого знаходиться справа про банкрутство, надiслано звернення чи арбiтражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацiєю, лiквiдатором) подано заяву до iноземного суду щодо визнання провадження, порушеного вiдповiдно до цього Закону, а також щодо судової допомоги та спiвробiтництва у зв'язку з провадженням у справi про банкрутство, вiдкритим вiдповiдно до цього Закону;

     до господарського суду подано заяву керуючого iноземною процедурою банкрутства щодо визнання iноземної процедури банкрутства, а також щодо судової допомоги та спiвробiтництва у зв'язку з iноземною процедурою банкрутства у справi про банкрутство.

     Положення цього роздiлу не застосовуються до процедур банкрутства банкiв та iнших фiнансових установ.

     3. Взаємнiсть вважається iснуючою, якщо буде встановлено, що мiжнародним договором України, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України, передбачена можливiсть такого спiвробiтництва iноземної держави з Україною.

     4. Господарський суд вiдмовляє у застосуваннi мiжнародних аспектiв банкрутства, якщо їх застосування суперечить публiчному порядку, суверенiтету та основним принципам законодавства України.

     5. Господарський суд має право вiдмовити у застосуваннi положень цього роздiлу, якщо вiдповiдний iноземний суд вiдмовився спiвпрацювати з господарським судом чи арбiтражним керуючим.

     6. Пiд час провадження у справi про банкрутство господарський суд виходить з того, що:

     провадження у справi про банкрутство боржника, який створений та здiйснює свою дiяльнiсть вiдповiдно до законодавства України з мiсцезнаходженням на її територiї, є основним провадженням стосовно будь-якого iншого iноземного провадження;

     провадження у справi про банкрутство боржника - постiйного представництва суб'єкта пiдприємницької дiяльностi України в iноземнiй державi є похiдним iноземним провадженням стосовно основного провадження в Українi;

     провадження у справi про банкрутство боржника, який створений та здiйснює свою дiяльнiсть вiдповiдно до законодавства iншої держави з мiсцезнаходженням за межами України, порушене в iноземнiй державi, є основним iноземним провадженням;

     провадження у справi про банкрутство боржника - постiйного представництва в iноземнiй державi суб'єкта пiдприємницької дiяльностi, який створений та здiйснює свою дiяльнiсть вiдповiдно до законодавства iншої держави з мiсцезнаходженням за межами України в iноземнiй державi, є похiдним iноземним провадженням.

     7. Визнання iноземної процедури банкрутства включає визнання судових рiшень, прийнятих iноземним судом пiд час цього провадження, а також рiшень щодо призначення, звiльнення чи замiни iноземного арбiтражного керуючого, рiшень щодо перебiгу iноземного провадження, його зупинення чи завершення.

     Стаття 120. Пiдстави для надання судової допомоги та здiйснення спiвробiтництва

     1. Господарський суд або арбiтражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацiєю, лiквiдатор), який дiє на пiдставi цього Закону, зобов'язаний надавати допомогу керуючому iноземною процедурою банкрутства або здiйснювати спiвробiтництво з iноземним судом вiдповiдно до цього Закону та мiжнародних договорiв України, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України.

     Стаття 121. Керуючий iноземною процедурою банкрутства

     1. Керуючий iноземною процедурою банкрутства для реалiзацiї прав та обов'язкiв в Українi має пiдтвердити свої повноваження у встановленому цим Законом порядку.

     2. Керуючий iноземною процедурою банкрутства має повноваження, передбаченi вiдповiдними мiжнародними договорами України, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України.

     3. Пiд час здiйснення своїх повноважень в Українi керуючий iноземною процедурою банкрутства зобов'язаний дiяти сумлiнно та розумно.

     Невиконання або неналежне виконання обов'язкiв, покладених на керуючого iноземною процедурою банкрутства згiдно з цим Законом, що завдало значної шкоди кредиторам чи боржнику, може бути пiдставою для вiдсторонення його вiд провадження, про що господарський суд виносить ухвалу, що надсилається особi, яку вiн представляє, а також притягнення його до вiдповiдальностi вiдповiдно до закону.

     4. Керуючий iноземною процедурою банкрутства зобов'язаний додавати до заяв та документiв їх переклад українською мовою, а пiд час здiйснення процедур у господарському судi користуватися послугами перекладача за власний рахунок.

     Стаття 122. Заява про визнання iноземної процедури банкрутства та керуючого iноземною процедурою банкрутства

     1. Керуючий iноземною процедурою банкрутства подає до господарського суду, яким здiйснюється провадження у справi про банкрутство, письмову заяву про визнання iноземного провадження, у рамках якого вiн був призначений, до прийняття цим судом рiшення по сутi (затвердження мирової угоди, плану санацiї, лiквiдацiї). Заява про визнання iноземного провадження складається державною (офiцiйною) мовою держави, у якiй здiйснюється iноземне провадження у справi про банкрутство. До заяви додається її переклад українською мовою.

     Заява, якщо iнше не передбачено мiжнародним договором України, повинна мiстити:

     найменування господарського суду, до якого вона подається;

     iм'я (найменування) керуючого iноземною процедурою банкрутства, який подає заяву, iз зазначенням його мiсця проживання (перебування) або мiсцезнаходження;

     iм'я (найменування) боржника, зазначення його мiсця проживання (перебування) або мiсцезнаходження чи мiсцезнаходження його майна в Українi;

     змiст та мотиви подання заяви.

     2. У разi якщо мiжнародними договорами України не визначено перелiк документiв, що повиннi додаватися до заяви, або за вiдсутностi таких договорiв до заяви додаються:

     засвiдчена в установленому порядку копiя рiшення iноземного суду про порушення iноземної процедури банкрутства та призначення керуючого iноземною процедурою банкрутства;

     документ про те, що рiшення iноземного суду набрало законної сили (якщо це не зазначено в самому рiшеннi);

     документ, який засвiдчує, що боржник, стосовно якого прийнято рiшення iноземного суду про порушення iноземної процедури банкрутства та який не брав участi в судовому процесi, був належним чином попереджений про час i мiсце розгляду справи;

     документ, що посвiдчує повноваження керуючого iноземною процедурою банкрутства;

     вiдомостi про iншi iноземнi процедури банкрутства стосовно боржника, про якi вiдомо керуючому iноземною процедурою банкрутства;

     належним чином засвiдчений переклад документiв, зазначених у частинi другiй цiєї статтi, українською мовою.

     3. Господарський суд, встановивши, що заяву та документи, якi додаються до неї, не оформлено вiдповiдно до вимог, передбачених цiєю статтею, або до заяви не додано всi перелiченi документи, залишає її без розгляду та повертає разом з доданими документами керуючому iноземною процедурою банкрутства не пiзнiш як на п'ятий день з дня її надходження.

     Повернення заяви не позбавляє керуючого iноземною процедурою банкрутства права на її повторне подання до господарського суду пiсля усунення причин повернення.

     4. Господарський суд, встановивши, що заяву та документи, що додаються до неї, оформлено вiдповiдно до встановлених вимог, не пiзнiш як на третiй день з дня її надходження приймає ухвалу про прийняття заяви до розгляду.

     5. Iноземнi офiцiйнi документи, що подаються до господарського суду вiдповiдно до частини другої цiєї статтi, суд приймає у разi їх легалiзацiї, якщо iнше не передбачено мiжнародним договором України.

     Стаття 123. Судова допомога, що може бути надана пiсля подання заяви про визнання iноземної процедури банкрутства

     1. З дня подання заяви про визнання iноземної процедури банкрутства i до винесення вiдповiдної ухвали господарський суд на пiдставi письмової заяви керуючого iноземною процедурою банкрутства вживає заходiв щодо захисту активiв боржника або iнтересiв кредиторiв: здiйснює заходи щодо забезпечення збору доказiв або витребування iнформацiї про активи, дiловi операцiї, права, обов'язки або вiдповiдальнiсть боржника.

     2. Господарський суд може вiдмовити в наданнi судової допомоги згiдно з цiєю статтею, якщо така допомога буде заважати веденню основного провадження у справi про банкрутство в Українi.

     Стаття 124. Розгляд заяви про визнання iноземної процедури банкрутства

     1. Про надходження заяви про визнання iноземної процедури банкрутства господарський суд повiдомляє боржника письмово у триденний строк i встановлює тридцятиденний строк для подання можливих заперечень проти поданої заяви.

     2. Пiсля подання боржником заперечень у письмовiй формi або в разi, якщо у встановлений строк з дня повiдомлення боржника заперечень не подано, суддя виносить ухвалу, в якiй визначає час i мiсце судового розгляду заяви, про що керуючий iноземною процедурою банкрутства i боржник повiдомляються письмово протягом трьох днiв з дня винесення ухвали.

     3. За заявою керуючого iноземною процедурою банкрутства або боржника i за наявностi поважних причин господарський суд може перенести час розгляду заяви, про що повiдомляє сторони.

     4. Неявка без поважних причин у судове засiдання керуючого iноземною процедурою банкрутства боржника або його представникiв, стосовно яких вiдомо про своєчасне вручення повiдомлення про виклик до господарського суду, не є перешкодою для розгляду заяви, якщо будь-якою iз сторiн не було порушено питання про перенесення її розгляду.

     5. Розглянувши поданi документи та вислухавши пояснення сторiн, господарський суд виносить ухвалу про визнання iноземної процедури банкрутства або про вiдмову в задоволеннi заяви. Копiя ухвали надсилається господарським судом керуючому iноземною процедурою банкрутства та боржнику у триденний строк з дня її винесення.

     Стаття 125. Пiдстави для вiдмови в задоволеннi заяви про визнання iноземної процедури банкрутства

     1. Заява про визнання iноземної процедури банкрутства не задовольняється у випадках, передбачених мiжнародними договорами України. Якщо мiжнародними договорами України такi випадки не передбаченi, у задоволеннi заяви може бути вiдмовлено у разi, якщо:

     рiшення iноземного суду щодо вiдкриття iноземної процедури банкрутства згiдно iз законодавством держави, на територiї якої воно прийнято, не набрало законної сили;

     сторона, стосовно якої вiдкрито iноземну процедуру банкрутства у справi про банкрутство, не була належним чином повiдомлена про розгляд справи;

     господарським судом України вже винесена ухвала щодо заяви про визнання iноземної процедури банкрутства на тих самих пiдставах, що набрала законної сили;

     iноземна процедура банкрутства стосується боржника, створеного вiдповiдно до законодавства України;

     в Українi вже завершено провадження про банкрутство, щодо якого надiйшла заява;

     пропущено встановлений законодавством України строк пред'явлення рiшення iноземного суду до виконання в Українi;

     виконання рiшення iноземного суду суперечить публiчному порядку, суверенiтету та основним принципам законодавства України.

     2. У разi якщо обставини, у зв'язку з якими було вiдмовлено в задоволеннi заяви про визнання iноземної процедури банкрутства, змiнилися, керуючий iноземною процедурою банкрутства може повторно звернутися до господарського суду з вiдповiдною заявою.

     Стаття 126. Ухвала господарського суду про визнання iноземної процедури банкрутства

     1. В ухвалi господарського суду про визнання iноземної процедури банкрутства зазначаються:

     повне найменування або iм'я боржника, щодо якого порушено провадження про банкрутство, його мiсцезнаходження або мiсце проживання;

     найменування iноземного суду, який порушив провадження про банкрутство;

     повне найменування або iм'я керуючого iноземною процедурою банкрутства, його мiсцезнаходження або мiсце проживання;

     статус iноземної процедури банкрутства вiдповiдно до положень цього Закону.

     2. Ухвала про визнання iноземної процедури банкрутства або про вiдмову у його визнаннi може бути оскаржена в порядку i строки, передбаченi Господарським процесуальним кодексом України.

     3. Копiя ухвали надається або надсилається господарським судом керуючому iноземною процедурою банкрутства та боржнику у триденний строк з дня винесення ухвали.

     Стаття 127. Пiдстави для змiни чи скасування ухвали господарського суду про визнання iноземної процедури банкрутства

     1. Пiдставами для змiни чи скасування ухвали господарського суду про визнання iноземної процедури банкрутства є неправильне застосування норм матерiального та процесуального права, а також змiна чи припинення обставин, якими господарський суд керувався пiд час її винесення.

     Стаття 128. Судова допомога, що може бути надана пiсля визнання iноземного провадження

     1. Пiсля визнання iноземної процедури банкрутства, крiм випадкiв, передбачених цим Законом, для захисту активiв боржника або iнтересiв кредиторiв господарський суд на пiдставi заяви керуючого iноземної процедури банкрутства може надати таку судову допомогу:

     1) зупинення провадження у справi про банкрутство або iншi процесуальнi дiї стосовно активiв, прав, зобов'язань або вiдповiдальностi боржника, за умови, що вжито всiх необхiдних заходiв щодо гарантiї задоволення iнтересiв кредиторiв в Українi;

     2) зупинення права розпорядження будь-якими активами боржника;

     3) продовження надання судової допомоги, що була надана вiдповiдно до цього Закону;

     4) надання додаткової судової допомоги вiдповiдно до законодавства України або мiжнародних договорiв України.

     2. Надання судової допомоги припиняється з дня включення вимог кредиторiв за iноземним провадженням до реєстру вимог кредиторiв, затвердженого у провадженнi про банкрутство боржника, порушеного вiдповiдно до цього Закону, про що виноситься вiдповiдна ухвала.

     3. Внесення змiн до плану санацiї боржника пiсля визнання господарським судом iноземного провадження здiйснюється вiдповiдно до положень цього Закону.

     Стаття 129. Заява про надання судової допомоги

     1. Заява про надання судової допомоги складається державною офiцiйною мовою держави, вiд якої виступає керуючий iноземної процедури банкрутства. До заяви додається її переклад українською мовою.

     Заява подається в письмовiй формi i повинна мiстити:

     найменування господарського суду, до якого подається заява;

     iм'я (найменування) керуючого iноземної процедури банкрутства, що подає заяву, iз зазначенням його мiсця проживання (перебування) або мiсцезнаходження;

     назву справи, у якiй подано заяву про судову допомогу;

     суть клопотання i необхiдну для його виконання iнформацiю, у тому числi щодо осiб, яких можуть стосуватися заходи судової допомоги;

     необхiднiсть забезпечення конфiденцiйностi подання заяви та вiдомостей, одержаних пiд час надання допомоги;

     перелiк процесуальних дiй, що належить вчинити.

     2. Пiд час розгляду заяви про надання допомоги та в разi прийняття рiшення про надання допомоги господарський суд застосовує законодавство України.

     3. За результатами розгляду заяви про надання допомоги господарський суд виносить ухвалу, копiю якої надсилає керуючому iноземною процедурою протягом трьох днiв з дня її прийняття.

     Стаття 130. Захист речових прав кредиторiв та iнших заiнтересованих осiб

     1. Пiд час прийняття рiшення про надання судової допомоги, вiдмову в її наданнi або припинення її надання господарський суд повинен пересвiдчитися в тому, що не будуть порушенi права власностi та iншi речовi права кредиторiв та iнших заiнтересованих осiб, включаючи боржника.

     2. Господарський суд на пiдставi заяви керуючого iноземною процедурою може змiнити змiст чи припинити надання судової допомоги.

     Стаття 131. Спiвпраця з iноземними судами та керуючими iноземною процедурою банкрутства

     1. Пiд час провадження у справi про банкрутство, яке є основним чи похiдним щодо iншого iноземного провадження:

     господарський суд за принципом взаємностi повинен спiвпрацювати з iноземними судами або iноземними керуючими iноземною процедурою банкрутства шляхом судових доручень арбiтражному керуючому (розпоряднику майна, керуючому санацiєю, лiквiдатору);

     арбiтражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацiєю, лiквiдатор) має право пiд час виконання своїх функцiй спiвпрацювати з iноземними судами та керуючими iноземною процедурою банкрутства;

     арбiтражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацiєю, лiквiдатор) зобов'язаний невiдкладно письмово повiдомляти господарський суд про свою спiвпрацю з iноземним судом чи керуючим iноземною процедурою банкрутства.

     2. Спiвпраця може здiйснюватися шляхом:

     1) вчинення дiй в iноземнiй державi;

     2) передачi iнформацiї iноземному суду чи керуючому iноземною процедурою банкрутства, якщо передача такої iнформацiї не заборонена законом;

     3) координацiї дiй з управлiння активами та господарською дiяльнiстю боржника;

     4) координацiї дiй з надання судової допомоги пiд час здiйснення проваджень у справах про банкрутство стосовно одного i того самого боржника.

     3. У разi якщо дiї, що вчиняються в порядку спiвробiтництва, можуть заподiяти шкоду iнтересам кредиторiв чи боржника у провадженнi, що здiйснюється вiдповiдно до цього Закону, господарський суд за власною iнiцiативою чи за заявою будь-якої iз сторiн ухвалою може зупинити чи заборонити вiдповiднi дiї.

     Стаття 132. Координацiя надання судової допомоги пiд час одночасного здiйснення провадження у справi про банкрутство, вiдкритого вiдповiдно до цього Закону, та iноземної процедури банкрутства

     1. Якщо iноземна процедура банкрутства та провадження у справi про банкрутство, вiдкрито вiдповiдно до цього Закону, є взаємопов'язаними, господарський суд надає судову допомогу, дотримуючись таких вимог:

     якщо заява про визнання iноземної процедури банкрутства подається пiсля вiдкриття провадження (проваджень) у справi про банкрутство вiдповiдно до цього Закону, надання судової допомоги вiдповiдно до вимог цього Закону не повинно виключати можливiсть задоволення вимог кредиторiв України;

     якщо провадження у справi про банкрутство порушується вiдповiдно до цього Закону пiсля визнання чи подання заяви про визнання iноземної процедури банкрутства, судова допомога, надана вiдповiдно до вимог цього Закону, переглядається, змiнюється або припиняється, якщо вона несумiсна iз провадженням у справi про банкрутство, вiдкритим вiдповiдно до цього Закону.

     Стаття 133. Надання судової допомоги пiд час здiйснення кiлькох iноземних процедур банкрутства

     1. У разi визнання кiлькох iноземних процедур банкрутства стосовно одного i того самого боржника господарський суд надає судову допомогу, дотримуючись таких вимог:

     надання судової допомоги керуючому iноземною процедурою банкрутства похiдної iноземної процедури банкрутства повинно бути узгоджене з наданням допомоги пiд час основної iноземної процедури банкрутства;

     якщо пiсля визнання похiдної iноземної процедури банкрутства визнається iнша похiдна iноземна процедура банкрутства, господарський суд надає, змiнює або припиняє надання судової допомоги з метою узгодження таких проваджень.

     Стаття 134. Виплати в рамках проваджень, що проводяться одночасно

     1. Кредитор, який отримав часткове вiдшкодування за своєю вимогою в рамках iноземної процедури банкрутства, не може отримати вiдшкодування за тiєю самою вимогою в рамках провадження у справi про банкрутство, вiдкритого вiдповiдно до цього Закону, стосовно того самого боржника до того часу, поки вiдшкодування iншим кредиторам тiєї самої черги буде в пропорцiйному вiдношеннi меншим, нiж вiдшкодування, що вже отримане цим кредитором.

Роздiл X
ПРИКIНЦЕВI ТА ПЕРЕХIДНI ПОЛОЖЕННЯ

     1. Цей Закон набирає чинностi через рiк з дня його опублiкування, крiм:

     пiдпункту 14 пункту 7 роздiлу X "Прикiнцевi та перехiднi положення", який набирає чинностi з дня, наступного за днем його опублiкування;

     положень щодо офiцiйного оприлюднення вiдомостей про справу про банкрутство на офiцiйному веб-сайтi Вищого господарського суду України в мережi Iнтернет, якi набирають чинностi через два роки з дня опублiкування цього Закону. До набрання чинностi цими положеннями офiцiйне оприлюднення вiдомостей про справу про банкрутство здiйснюється в офiцiйних друкованих органах (газетах "Голос України" або "Урядовий кур'єр").

     11. Положення цього Закону застосовуються господарськими судами пiд час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких вiдкрито пiсля набрання чинностi цим Законом.

     Положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженнi у справi про банкрутство, застосовуються господарськими судами пiд час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинностi цим Законом.

     Положення цього Закону, що регулюють лiквiдацiйну процедуру, застосовуються господарськими судами пiд час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинностi цим Законом, якщо на момент набрання ним чинностi господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом i вiдкриття лiквiдацiйної процедури.

(роздiл Х доповнено пунктом 11 згiдно iз Законом України вiд 02.10.2012р. N 5405-VI)

     2. Справи про банкрутство гiрничих пiдприємств (гiрничодобувнi пiдприємства, шахти, рудники, копальнi, кар'єри, розрiзи, збагачувальнi фабрики, шахтовуглебудiвнi пiдприємства), створених у процесi приватизацiї (корпоратизацiї), у статутних капiталах яких частка держави становить не менше нiж 25 вiдсоткiв i продаж акцiй яких розпочався, можуть бути порушенi не ранiш як через один рiк вiд початку виконання плану приватизацiї, крiм тих, що лiквiдуються за рiшенням власника.

     3. Справи про банкрутство гiрничих пiдприємств (гiрничодобувнi пiдприємства, шахти, рудники, копальнi, кар'єри, розрiзи, збагачувальнi фабрики, шахтовуглебудiвнi пiдприємства), у статутних капiталах яких частка держави становить не менше нiж 25 вiдсоткiв, не порушуються з дня набрання чинностi Законом України "Про вiдновлення платоспроможностi боржника або визнання його банкрутом" до 1 сiчня 2015 року, крiм тих, що лiквiдуються за рiшенням власника.

(пункт 3 роздiлу Х iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 22.03.2013р. N 155-VII)

     4. Провадження у справах про банкрутство гiрничих пiдприємств (гiрничодобувнi пiдприємства, шахти, рудники, копальнi, кар'єри, розрiзи, збагачувальнi фабрики, шахтовуглебудiвнi пiдприємства), у статутних капiталах яких частка держави становить не менше нiж 25 вiдсоткiв, порушенi пiсля 1 сiчня 2000 року, пiдлягає припиненню, крiм тих, що лiквiдуються за рiшенням власника.

     41. Положення цього Закону щодо провадження у справах про банкрутство пiдприємств паливно-енергетичного комплексу, якi беруть участь у процедурi погашення заборгованостi на умовах, визначених Законом України "Про заходи, спрямованi на забезпечення сталого функцiонування пiдприємств паливно-енергетичного комплексу", застосовуються з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про заходи, спрямованi на забезпечення сталого функцiонування пiдприємств паливно-енергетичного комплексу", до 1 сiчня 2016 року.

(роздiл Х доповнено пунктом 41 згiдно iз Законом України вiд 15.05.2013р. N 238-VII, пункт 41 роздiлу X у редакцiї Закону України вiд 03.07.2014р. N 1571-VII)

     42. Справи про банкрутство боржникiв, якими є державнi пiдприємства та/або господарськi товариства, бiльше нiж 50 вiдсоткiв акцiй (часток) яких прямо чи опосередковано належать державi, щодо яких прийнято рiшення про приватизацiю, не порушуються до завершення приватизацiї.

(роздiл Х доповнено пунктом 42 згiдно iз Законом України вiд 18.01.2018р. N 2269-VIII)

     43. Провадження у справах про банкрутство боржникiв, якими є державнi пiдприємства та/або господарськi товариства, бiльше нiж 50 вiдсоткiв акцiй (часток) яких прямо чи опосередковано належать державi, щодо яких прийнято рiшення про приватизацiю, пiдлягає припиненню, крiм тих, що лiквiдуються за рiшенням власника.

     Пiсля припинення провадження у справi про банкрутство забороняється стягнення на пiдставi виконавчих та iнших документiв, що мiстять майновi вимоги, у тому числi на предмет застави, за якими стягнення здiйснюється в судовому або в позасудовому порядку вiдповiдно до законодавства, крiм випадкiв перебування виконавчого провадження на стадiї розподiлу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числi одержаних вiд продажу майна боржника), перебування майна на стадiї продажу з моменту оприлюднення iнформацiї про продаж, а також у разi звернення стягнення на заставлене майно та виконання рiшень у немайнових спорах; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються iншi фiнансовi санкцiї за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань iз задоволення всiх вимог, зупиняється перебiг позовної давностi, не застосовується iндекс iнфляцiї за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти рiчних вiд простроченої суми тощо.

     Зазначенi дiї не поширюються на задоволення вимог поточних кредиторiв, на виплату заробiтної плати та нарахованих на цi суми страхових внескiв на загальнообов'язкове державне пенсiйне та iнше соцiальне страхування, на вiдшкодування шкоди, заподiяної здоров'ю та життю громадян, на виплату авторської винагороди, алiментiв, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певнi дiї чи утриматися вiд їх вчинення.

(роздiл Х доповнено пунктом 43 згiдно iз Законом України вiд 18.01.2018р. N 2269-VIII)

     44. Справи про банкрутство боржникiв, якими є державнi пiдприємства та/або господарськi товариства, бiльше нiж 50 вiдсоткiв акцiй (часток) яких прямо чи опосередковано належать державi, щодо яких прийнято рiшення про завершення приватизацiї, не можуть порушуватися протягом одного року з дня завершення приватизацiї з пiдстав, якi виникли до завершення приватизацiї.

(роздiл Х доповнено пунктом 44 згiдно iз Законом України вiд 18.01.2018р. N 2269-VIII)

     45. Справи про банкрутство Державного акцiонерного товариства "Чорноморнафтогаз" до 1 сiчня 2019 року не порушуються. Провадження у справах про банкрутство Державного акцiонерного товариства "Чорноморнафтогаз", порушенi до 1 сiчня 2017 року, пiдлягають припиненню, крiм випадкiв, якщо лiквiдацiя вiдбувається за рiшенням власника.

(роздiл Х доповнено пунктом 45 згiдно iз Законом України вiд 13.03.2018р. N 2320-VIII)

     5. Нормативно-правовi акти, прийнятi до набрання чинностi цим Законом, дiють у частинi, що не суперечить цьому Закону.

     6. З дня набрання чинностi цим Законом продовжують дiяти лiцензiї на право здiйснення дiяльностi арбiтражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацiєю, лiквiдатора). Протягом шести мiсяцiв з дня набрання чинностi цим Законом державний орган з питань банкрутства безоплатно замiнює за заявою арбiтражного керуючого чинну на день набрання чинностi цим Законом лiцензiю на право здiйснення дiяльностi арбiтражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацiєю, лiквiдатора) на свiдоцтво про право на здiйснення дiяльностi арбiтражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацiєю, лiквiдатора), яке вiдповiдно до цього Закону надає право на здiйснення дiяльностi арбiтражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацiєю, лiквiдатора). Пiсля закiнчення цього строку втрачають чиннiсть лiцензiї на право здiйснення дiяльностi арбiтражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацiєю, лiквiдатора).

     7. Внести змiни до таких законодавчих актiв України:

     1) у Господарському процесуальному кодексi України (Вiдомостi Верховної Ради України, 1992 р., N 6, ст. 56):

     частину першу статтi 12 доповнити пунктами 7 i 8 такого змiсту:

     "7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числi справи у спорах про визнання недiйсними будь-яких правочинiв (договорiв), укладених боржником; про сплату податкiв, зборiв (обов'язкових платежiв); стягнення заробiтної плати; поновлення на роботi посадових та службових осiб боржника, а також визнання недiйсними рiшень державних органiв, пов'язаних з майновими вимогами до боржника;

     8) справи за заявами про затвердження планiв санацiї боржника до порушення справи про банкрутство";

     статтю 16 доповнити частиною такого змiсту:

     "Справи у майнових спорах, передбачених пунктом 7 частини першої статтi 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженнi якого перебуває справа про банкрутство";

     2) частину першу статтi 210 Господарського кодексу України (Вiдомостi Верховної Ради України, 2003 р., NN 18 - 22, ст. 144) викласти в такiй редакцiї:

     "1. Кредиторами неплатоспроможних боржникiв є юридичнi або фiзичнi особи, а також органи доходiв i зборiв та iншi державнi органи, якi мають пiдтвердженi у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника";

     3) друге речення частини другої статтi 156 Цивiльного кодексу України (Вiдомостi Верховної Ради України, 2003 р., NN 40 - 44, ст. 356) викласти в такiй редакцiї: "Збiльшення статутного капiталу товариства для покриття збиткiв не допускається, крiм випадкiв, встановлених законом";

     4) у Кодексi адмiнiстративного судочинства України (Вiдомостi Верховної Ради України, 2005 р., NN 35 - 37, ст. 446):

     пункт 1 частини першої статтi 3 доповнити словами "крiм випадкiв, встановлених законом";

     частину третю статтi 17 доповнити пунктом 5 такого змiсту:

     "5) якi належить вирiшувати в порядку господарського судочинства";

     5) абзац другий пiдпункту 14.1.226 пункту 14.1 статтi 14 Податкового кодексу України (Вiдомостi Верховної Ради України, 2011 р., NN 13 - 17, ст. 112) пiсля слова "адвокатiв" доповнити словами "арбiтражних керуючих (розпорядникiв майна, керуючих санацiєю, лiквiдаторiв)";

     6) статтю 22 Закону України "Про державну таємницю" (Вiдомостi Верховної Ради України, 1999 р., N 49, ст. 428; 2010 р., N 46, ст. 537; 2011 р., N 33, ст. 329) пiсля частини четвертої доповнити новою частиною такого змiсту:

     "Допуск до державної таємницi пiд час застосування до боржника судових процедур банкрутства у встановленому законодавством порядку надається органами Служби безпеки України арбiтражному керуючому (розпоряднику майна, керуючому санацiєю, лiквiдатору) пiсля проведення його перевiрки за поданням державного органу, органу мiсцевого самоврядування, пiдприємства, установи, органiзацiї, до сфери управлiння якого (якої) належить боржник або який (яка) є замовником робiт, пов'язаних з державною таємницею".

     У зв'язку з цим частини п'яту - сьому вважати вiдповiдно частинами шостою - восьмою;

     7) пункт 31 частини третьої статтi 9 Закону України "Про лiцензування певних видiв господарської дiяльностi" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2000 р., N 36, ст. 299; 2011 р., N 11, ст. 69, N 48 - 49, ст. 536) виключити;

     8) частину четверту статтi 6 Закону України "Про страхування" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2002 р., N 7, ст. 50) доповнити пунктом 211 такого змiсту:

     "211) страхування цивiльно-правової вiдповiдальностi арбiтражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацiєю, лiквiдатора) за шкоду, яку може бути завдано у зв'язку з виконанням його обов'язкiв";

     9) абзац третiй статтi 2 Закону України "Про введення мораторiю на примусову реалiзацiю майна" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2002 р., N 10, ст. 77; 2005 р., N 2, ст. 31; 2011 р., N 45, ст. 493) виключити;

     10) у статтi 36 Закону України "Про державну реєстрацiю юридичних осiб та фiзичних осiб - пiдприємцiв" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2003 р., N 31 - 32, ст. 263 iз наступними змiнами):

     пiсля частини третьої доповнити новою частиною такого змiсту:

     "4. Державний реєстратор, отримавши документи для проведення державної реєстрацiї припинення юридичної особи в результатi її лiквiдацiї, зобов'язаний перевiрити iнформацiю про наявнiсть вiдкритих виконавчих проваджень стосовно такої юридичної особи".

     У зв'язку з цим частини четверту - чотирнадцяту вважати вiдповiдно частинами п'ятою - п'ятнадцятою;

     частину десяту доповнити абзацами такого змiсту:

     "стосовно юридичної особи вiдкрито виконавче провадження;

     стосовно юридичної особи вiдкрито провадження у справi про банкрутство юридичної особи";

     11) частину першу статтi 76 Закону України "Про мiжнародне приватне право" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2005 р., N 32, ст. 422) пiсля пункту 10 доповнити новим пунктом такого змiсту:

     "11) якщо у справi про банкрутство боржник має мiсце основних iнтересiв або основної пiдприємницької дiяльностi на територiї України".

     У зв'язку з цим пункт 11 вважати пунктом 12;

     12) абзац перший частини п'ятої статтi 15 Закону України "Про акцiонернi товариства" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2008 р., N 50 - 51, ст. 384) викласти в такiй редакцiї:

     "5. Збiльшення статутного капiталу товариства для покриття збиткiв не допускається, крiм випадкiв, встановлених законом";

     13) у Законi України "Про виконавче провадження" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2011 р., N 19 - 20, ст. 142, N 45, ст. 476):

     у статтi 26:

     частину першу доповнити пунктом 61 такого змiсту:

     "61) офiцiйного оприлюднення повiдомлення про визнання боржника банкрутом i вiдкриття лiквiдацiйної процедури";

     доповнити частиною п'ятою такого змiсту:

     "5. У разi вiдмови у вiдкриттi виконавчого провадження на пiдставi пункту 61 частини першої цiєї статтi державний виконавець у постановi зазначає найменування господарського суду, у провадженнi якого перебуває справа про банкрутство боржника, номер справи про банкрутство, а також роз'яснює стягувачу його право звернутися до цього суду з вiдповiдною заявою для задоволення своїх вимог пiд час лiквiдацiйної процедури спiльно з iншими кредиторами";

     у частинi першiй статтi 37:

     у пунктi 8 слова "а також у разi звернення стягнення на заставлене майно" виключити;

     доповнити пунктом 16 такого змiсту:

     "16) затвердження плану санацiї боржника до порушення провадження у справi про банкрутство";

     у статтi 49:

     абзац дванадцятий пiдпункту 13 пункту 7 роздiлу Х виключено

(згiдно iз Законом України вiд 02.10.2012р. N 5405-VI)

     доповнити частиною четвертою такого змiсту:

     "4. Постанова про закiнчення виконавчого провадження у разi офiцiйного оприлюднення повiдомлення про визнання боржника банкрутом i вiдкриття лiквiдацiйної процедури виноситься державним виконавцем не пiзнiше наступного дня, коли йому стало вiдомо про такi обставини. При цьому виконавчий документ надсилається до господарського суду, який прийняв постанову про визнання боржника банкрутом i вiдкриття лiквiдацiйної процедури";

     у статтi 50:

     частину першу пiсля слiв "крiм направлення виконавчого документа за належнiстю iншому органу державної виконавчої служби" доповнити словами "офiцiйного оприлюднення повiдомлення про визнання боржника банкрутом i вiдкриття лiквiдацiйної процедури";

     доповнити частиною четвертою такого змiсту:

     "4. У разi закiнчення виконавчого провадження внаслiдок офiцiйного оприлюднення повiдомлення про визнання боржника банкрутом i вiдкриття лiквiдацiйної процедури виконавчi документи можуть бути повторно пред'явленi до виконання у визначенi статтею 22 цього Закону строки, якщо у зв'язку iз припиненням провадження у справi про банкрутство вимоги, пiдтвердженi такими документами, не були задоволенi повнiстю або частково та не вважаються погашеними (списаними, прощеними) вiдповiдно до Закону України "Про вiдновлення платоспроможностi боржника або визнання його банкрутом";

     14) пункт 2 частини другої статтi 4 Закону України "Про судовий збiр" доповнити пiдпунктами 12 - 17 такого змiсту:

     "12) заяви про затвердження плану санацiї до порушення провадження у справi про банкрутство - 1 розмiр мiнiмальної заробiтної плати;

     13) заяви про порушення справи про банкрутство - 5 розмiрiв мiнiмальної заробiтної плати;

     14) заяви кредиторiв, якi звертаються з грошовими вимогами до боржника пiсля оголошення про порушення справи про банкрутство, а також пiсля повiдомлення про визнання боржника банкрутом - 1 розмiр мiнiмальної заробiтної плати;

     15) заяви про визнання правочинiв (договорiв) недiйсними та спростування майнових дiй боржника в межах провадження у справi про банкрутство - 1 розмiр мiнiмальної заробiтної плати;

     16) заяви про розiрвання мирової угоди, укладеної у справi про банкрутство, або визнання її недiйсною - 1 розмiр мiнiмальної заробiтної плати;

     17) апеляцiйних i касацiйних скарг у справi про банкрутство - 0,5 розмiру мiнiмальної заробiтної плати.

     8. На перiод дiї Закону України "Про фiнансову реструктуризацiю":

     1) положення цього Закону дiють з урахуванням Закону України "Про фiнансову реструктуризацiю";

     2) боржник не має права iнiцiювати процедуру санацiї, передбачену статтею 6 цього Закону, протягом 18 мiсяцiв пiсля початку стосовно нього процедури фiнансової реструктуризацiї вiдповiдно до Закону України "Про фiнансову реструктуризацiю" без отримання згоди фiнансової (фiнансових) установи (установ), жодна з яких не є пов'язаною особою боржника, якiй (яким) належить щонайменше 50 вiдсоткiв загальної суми вимог фiнансових установ до боржника, крiм вимог пов'язаних осiб.

     Термiн "пов'язана особа" використовується у значеннi, наведеному у Законi України "Про фiнансову реструктуризацiю";

     3) правочини (договори) або майновi дiї боржника, якi були вчиненi боржником протягом одного року, що передував початку процедури фiнансової реструктуризацiї, згiдно iз Законом України "Про фiнансову реструктуризацiю" можуть бути вiдповiдно визнанi недiйсними або спростованi господарським судом у межах провадження у справi про банкрутство за заявою арбiтражного керуючого або кредитора з пiдстав, визначених частиною першою статтi 20 цього Закону;

     4) положення статтi 94 цього Закону не застосовуються до боржникiв, якi беруть участь у процедурi фiнансової реструктуризацiї вiдповiдно до Закону України "Про фiнансову реструктуризацiю".

(роздiл Х доповнено пунктом 8 згiдно iз Законом України вiд 14.06.2016р. N 1414-VIII)
 
Президент України
Л.КРАВЧУК

м. Київ
14 травня 1992 року
N 2343-XII

Copyright © 2020 НТФ «Інтес»
Всі права захищені.