Документ скасований: Кодекс ВР № 2755-VI від 02.12.2010

ЗАКОН  УКРАЇНИ

Про порядок погашення зобов'язань платникiв податкiв перед бюджетами та державними цiльовими фондами

Iз змiнами i доповненнями, внесеними
Законами України
вiд 10 сiчня 2002 року N 2922-III,
вiд 26 грудня 2002 року N 380-IV,
вiд 26 грудня 2002 року N 397-IV,
вiд 20 лютого 2003 року N 550-IV,
вiд 15 травня 2003 року N 762-IV,
вiд 11 липня 2003 року N 1127-IV,
вiд 18 листопада 2003 року N 1255-IV,
вiд 27 листопада 2003 року N 1344-IV,
вiд 22 червня 2004 року N 1830-IV,
вiд 24 червня 2004 року N 1868-IV
(змiни, внесенi Законом України вiд 24.06.2004 р. N 1868-IV, зупинено на 2005 рiк
у зв'язку iз зупиненням дiї пiдпункту 4 пункту 4 роздiлу IV Закону України
вiд 24.06.2004 р. N 1868-IV згiдно iз Законом України вiд 25.03.2005 р. N 2505-IV),
вiд 23 грудня 2004 року N 2285-IV,
вiд 25 березня 2005 року N 2505-IV,
вiд 2 червня 2005 року N 2631-IV,
вiд 23 червня 2005 року N 2711-IV,
вiд 6 вересня 2005 року N 2801-IV,
вiд 17 листопада 2005 року N 3108-IV,
вiд 15 грудня 2005 року N 3201-IV,
вiд 20 грудня 2005 року N 3235-IV,
вiд 15 березня 2006 року N 3541-IV,
вiд 30 листопада 2006 року N 398-V,
вiд 5 квiтня 2007 року N 876-V,
вiд 28 грудня 2007 року N 107-VI,
вiд 3 червня 2008 року N 309-VI,
вiд 19 травня 2009 року N 1342-VI,
вiд 24 липня 2009 року N 1617-VI,
вiд 27 квiтня 2010 року N 2154-VI

(Порядок нарахування штрафiв, встановлений цим Законом, застосовується з календарного кварталу, наступного за кварталом, в якому набирає чинностi Закон України вiд 20.02.2003 р. N 550-IV, а порядок погашення пенi, визначений цим Законом, застосовується з 1 липня 2003 року згiдно iз Законом України вiд 20 лютого 2003 року N 550-IV)

(У текстi Закону слова "суд (арбiтражний суд)" та "арбiтражний суд" у всiх вiдмiнках замiнено словом "суд" у вiдповiдних вiдмiнках згiдно iз Законом України вiд 26 грудня 2002 року N 397-IV)

     Цей Закон є спецiальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фiзичних осiб перед бюджетами та державними цiльовими фондами з податкiв i зборiв (обов'язкових платежiв), включаючи збiр на обов'язкове державне пенсiйне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соцiальне страхування, нарахування i сплати пенi та штрафних санкцiй, що застосовуються до платникiв податкiв контролюючими органами, у тому числi за порушення у сферi зовнiшньоекономiчної дiяльностi, та визначає процедуру оскарження дiй органiв стягнення.

(абзац перший преамбули iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.02.2003 р. N 550-IV)

     Цей Закон не регулює питання погашення та обслуговування кредитiв, наданих за рахунок бюджетних коштiв або позик, залучених державою чи пiд державнi гарантiї, iнших зобов'язань, що випливають з угод, укладених державними органами та/або вiд iменi держави, якi регулюються нормами цивiльного законодавства та iншими законами з питань державного боргу та його обслуговування.

(дiю абзацу другого преамбули зупинено на 2010 рiк згiдно iз Законом України вiд 27.04.2010р. N 2154-VI)

     Цей Закон не регулює також питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осiб, на яких поширюються судовi процедури, визначенi Законом України "Про вiдновлення платоспроможностi боржника або визнання його банкрутом", з банкiв, на якi поширюються норми роздiлу V Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть", та погашення зобов'язань зi сплати страхових внескiв на загальнообов'язкове державне пенсiйне страхування.

(абзац третiй преамбули iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами України вiд 20.02.2003 р. N 550-IV, вiд 17.11.2005 р. N 3108-IV, у редакцiї Закону України вiд 24.07.2009р. N 1617-VI)

     Стаття 1. Визначення термiнiв

     У цьому Законi термiни вживаються у такому значеннi:

     1.1) платники податкiв - юридичнi особи, їх фiлiї, вiддiлення, iншi вiдокремленi пiдроздiли, що не мають статусу юридичної особи, а також фiзичнi особи, якi мають статус суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi чи не мають такого статусу, на яких згiдно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки i збори (обов'язковi платежi), пеню та штрафнi санкцiї;

     1.2) податкове зобов'язання - зобов'язання платника податкiв сплатити до бюджетiв або державних цiльових фондiв вiдповiдну суму коштiв у порядку та у строки, визначенi цим Законом або iншими законами України;

     1.3) податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцiй за їх наявностi), самостiйно узгоджене платником податкiв або узгоджене в адмiнiстративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання;

(пункт 1.3 статтi 1 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.02.2003 р. N 550-IV)

     1.4) пеня - плата у виглядi процентiв, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пенi), що справляється з платника податкiв у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання;

     1.5) штрафна санкцiя (штраф) - плата у фiксованiй сумi або у виглядi вiдсоткiв вiд суми податкового зобов'язання (без урахування пенi та штрафних санкцiй), яка справляється з платника податкiв у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених вiдповiдними законами;

     1.6) примусове стягнення - звернення стягнення на активи платника податкiв у рахунок погашення його податкового боргу, без попереднього узгодження його суми таким платником податкiв;

     1.7) активи платника податкiв - кошти, матерiальнi та нематерiальнi цiнностi, що належать юридичнiй або фiзичнiй особi за правом власностi або повного господарського вiдання;

     1.8) картотека - реєстр розрахункових або виконавчих документiв, надiсланих обслуговуючому банку платником податкiв або органом стягнення та не оплачених у строк у зв'язку iз браком коштiв на такому рахунку;

     1.9) податкове повiдомлення - письмове повiдомлення контролюючого органу про обов'язок платника податкiв сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом;

     1.10) податкова вимога - письмова вимога податкового органу до платника податкiв погасити суму податкового боргу;

     1.11) податкова декларацiя, розрахунок (далi - податкова декларацiя) - документ, що подається платником податкiв до контролюючого органу у строки, встановленi законодавством, на пiдставi якого здiйснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу);

(пункт 1.11 статтi 1 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.02.2003 р. N 550-IV)

     1.12) контролюючий орган - державний орган, який у межах своєї компетенцiї, визначеної законодавством, здiйснює контроль за своєчаснiстю, достовiрнiстю, повнотою нарахування податкiв i зборiв (обов'язкових платежiв) та погашенням податкових зобов'язань чи податкового боргу. Вичерпний перелiк контролюючих органiв визначається статтею 2 цього Закону;

     1.13) кошти - гривнi або iноземна валюта;

     1.14) реструктуризацiя податкового боргу - вiдстрочення або розстрочення сплати податкового боргу, накопиченого платником податкiв станом на встановлену цим Законом дату, а також його часткове списання;

     1.15) податковий орган - орган державної податкової служби України; митний орган - орган Державної митної служби України;

     1.16) орган стягнення - державний орган, уповноважений здiйснювати заходи iз забезпечення погашення податкового боргу у межах компетенцiї, встановленої законами;

     1.17) податкова застава - спосiб забезпечення податкового зобов'язання платника податкiв, не погашеного у строк. Податкова застава виникає в силу закону. У силу податкової застави орган стягнення має право в разi невиконання забезпеченого податковою заставою податкового зобов'язання одержати задоволення з вартостi заставленого майна переважно перед iншими кредиторами у порядку, встановленому законом. Прiоритет заставодержателя на задоволення вимог iз заставленого майна встановлюється вiдповiдно до закону;

(пункт 1.17 статтi 1 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.02.2003 р. N 550-IV, у редакцiї Закону України вiд 18.11.2003 р. N 1255-IV)

     1.18) звичайна цiна - цiна, визначена звичайною за правилами, встановленими Законом України "Про оподаткування прибутку пiдприємств";

(статтю 1 доповнено пунктом 1.18 згiдно iз Законом України вiд 20.02.2003 р. N 550-IV)

     1.19) операцiйний (банкiвський) день - частина робочого дня, протягом якої приймаються документи на переказ. Днi визначаються для банкiв робочими за правилами, встановленими вiдповiдною постановою Нацiонального банку України;

(статтю 1 доповнено пунктом 1.19 згiдно iз Законом України вiд 20.02.2003 р. N 550-IV)

     1.20) апеляцiйне узгодження - узгодження податкового зобов'язання у порядку i строки, якi визначенi цим Законом за процедурами адмiнiстративного або судового оскарження.

(статтю 1 доповнено пунктом 1.20 згiдно iз Законом України вiд 20.02.2003 р. N 550-IV)

     Стаття 2. Контролюючi органи

     2.1. Перелiк контролюючих органiв

     Контролюючими органами є:

     2.1.1) митнi органи - стосовно акцизного збору та податку на додану вартiсть (з урахуванням випадкiв, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податковi органи), ввiзного та вивiзного мита, iнших податкiв i зборiв (обов'язкових платежiв), якi вiдповiдно до законiв справляються при ввезеннi (пересиланнi) товарiв i предметiв на митну територiю України або вивезеннi (пересиланнi) товарiв i предметiв з митної територiї України;

(пiдпункт 2.1.1 пункту 2.1 статтi 2 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.02.2003 р. N 550-IV)

     2.1.2) установи Пенсiйного фонду України - стосовно збору на обов'язкове державне пенсiйне страхування;

(пiдпункт 2.1.2 пункту 2.1 статтi 2 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.02.2003 р. N 550-IV)

     2.1.3) органи фондiв загальнообов'язкового державного соцiального страхування - стосовно внескiв на загальнообов'язкове державне соцiальне страхування, у межах компетенцiї цих органiв, встановленої законом;

(пiдпункт 2.1.3 пункту 2.1 статтi 2 у редакцiї Закону України вiд 20.02.2003 р. N 550-IV)

     2.1.4) податковi органи - стосовно податкiв i зборiв (обов'язкових платежiв), якi справляються до бюджетiв та державних цiльових фондiв, крiм зазначених у пiдпунктах 2.1.1 - 2.1.3 цього пункту.

     2.2. Компетенцiя контролюючих органiв

     2.2.1. Контролюючi органи мають право здiйснювати перевiрки своєчасностi, достовiрностi, повноти нарахування та сплати лише стосовно тих податкiв i зборiв (обов'язкових платежiв), якi вiднесенi до їх компетенцiї цим пунктом.

     Порядок контролю з боку митних органiв за сплатою платниками податкiв податку на додану вартiсть та акцизного збору встановлюється спiльним рiшенням центрального податкового органу та центрального митного органу.

     2.2.2. Iншi державнi органи не мають права проводити перевiрки своєчасностi, достовiрностi, повноти нарахування та сплати податкiв i зборiв (обов'язкових платежiв), у тому числi за запитами правоохоронних органiв.

     2.3. Органи, уповноваженi здiйснювати заходи з погашення податкового боргу (органи стягнення)

     2.3.1. Органами, уповноваженими здiйснювати заходи з погашення податкового боргу (далi - органи стягнення), є виключно податковi органи, а також державнi виконавцi у межах їх компетенцiї.

     Стаття 3. Пiдстави для примусового стягнення активiв та визначення бюджетного фонду

     3.1. Пiдстави для примусового стягнення активiв платника податкiв

     3.1.1. Активи платника податкiв можуть бути примусово стягненi в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рiшенням суду. В iнших випадках платники податкiв самостiйно визначають черговiсть та форми задоволення претензiй кредиторiв за рахунок активiв, вiльних вiд заставних зобов'язань забезпечення боргу. У разi, якщо такого платника податкiв визнано банкрутом, черговiсть задоволення претензiй кредиторiв визначається законодавством про банкрутство.

(пiдпункт 3.1.1 пункту 3.1 статтi 3 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.02.2003 р. N 550-IV)

     3.1.2. Стягнення податкового боргу за виконавчими написами нотарiусiв не дозволяється.

     3.2. Бюджетний фонд

     3.2.1. У будь-яких випадках, коли платник податкiв згiдно iз законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збiр (обов'язковий платiж), якими оподатковуються iншi особи, у тому числi податки на доходи фiзичних осiб, дивiденди, репатрiацiю, додану вартiсть, акцизнi збори, а також будь-якi iншi податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податкiв, зборiв (обов'язкових платежiв) вважається бюджетним фондом, який належить державi або територiальнiй громадi та створюється вiд їх iменi.

     3.2.2. На кошти бюджетного фонду, визначеного пiдпунктом 3.2.1 цього пункту, не може бути накладено стягнення за причинами, вiдмiнними вiд стягнення такого податку, збору (обов'язкового платежу).

     Стаття 4. Порядок подання податкової декларацiї та визначення суми податкових зобов'язань

     4.1. Податкова декларацiя

     4.1.1. Платник податкiв самостiйно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковiй декларацiї, крiм випадкiв, передбачених пiдпунктом "г" пiдпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цiєї статтi.

     4.1.2. Прийняття податкової декларацiї є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларацiя приймається без попередньої перевiрки зазначених у нiй показникiв через канцелярiю, чий статус визначається вiдповiдним нормативно-правовим актом. Вiдмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацiю з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи змiну показникiв такої декларацiї, зменшення або скасування вiд'ємного значення об'єктiв оподаткування, сум бюджетних вiдшкодувань, незаконного збiльшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцiнюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплiнарну та матерiальну вiдповiдальнiсть у порядку, визначеному законом.

     Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього пiдпункту, платник податкiв зобов'язаний до закiнчення граничного строку подання декларацiї надiслати таку декларацiю поштою з описом вкладеного та повiдомленням про вручення, до якої долучається заява на iм'я керiвника вiдповiдного контролюючого органу, складена у довiльнiй формi, iз зазначенням прiзвища службової (посадової) особи, яка вiдмовилася прийняти декларацiю, та/або iз зазначенням дати такої вiдмови. При цьому декларацiя вважається поданою в момент її вручення поштi, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових вiдправлень пiдпунктом 4.1.7, не застосовується.

     Платник податкiв може також оскаржити дiї службової (посадової) особи контролюючого органу з вiдмови у прийняттi податкової декларацiї у судовому порядку.

     Незалежно вiд наявностi вiдмови у прийняттi податкової декларацiї платник податкiв зобов'язаний погасити податкове зобов'язання, самостiйно визначене ним у такiй податковiй декларацiї, протягом строкiв, установлених пунктом 5.3 статтi 5 цього Закону.

     Податкова звiтнiсть, отримана контролюючим органом вiд платника податкiв як податкова декларацiя, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларацiя, якщо в нiй не зазначено обов'язкових реквiзитiв, її не пiдписано вiдповiдними посадовими особами, не скрiплено печаткою платника податкiв. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податкiв з письмовою пропозицiєю надати нову податкову декларацiю з виправленими показниками (iз зазначенням пiдстав неприйняття попередньої), то такий платник податкiв має право:

     надати таку нову декларацiю разом зi сплатою вiдповiдного штрафу;

     оскаржити рiшення податкового органу в порядку апеляцiйного узгодження.

(пiдпункт 4.1.2 пункту 4.1 статтi 4 у редакцiї Закону України вiд 20.02.2003 р. N 550-IV)

     4.1.3. Якщо згiдно з правилами податкового облiку, визначеними законами, податкова звiтнiсть щодо окремого податку, збору (обов'язкового платежу) складається наростаючим пiдсумком, податкова декларацiя за результатами останнього податкового перiоду року прирiвнюється до рiчної податкової декларацiї, при цьому остання не подається.

     Встановлення форм або методiв обов'язкової податкової звiтностi, якi передбачають подання зведеної iнформацiї щодо окремих доходiв, витрат, пiльг, iнших елементiв податкових баз, що були ранiше вiдображенi у податкових декларацiях або розрахунках з окремих податкiв, зборiв (обов'язкових платежiв), не дозволяється, якщо iнше не встановлене законами з питань оподаткування.

     4.1.4. Податковi декларацiї подаються за базовий податковий (звiтний) перiод, що дорiвнює:

     а) календарному мiсяцю (у тому числi при сплатi мiсячних авансових внескiв), - протягом 20 календарних днiв, наступних за останнiм календарним днем звiтного (податкового) мiсяця;

     б) календарному кварталу або календарному пiврiччю (у тому числi при сплатi квартальних або пiврiчних авансових внескiв), - протягом 40 календарних днiв, наступних за останнiм календарним днем звiтного (податкового) кварталу (пiврiччя);

     в) календарному року, крiм випадкiв, передбачених пiдпунктом "г" пiдпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днiв за останнiм календарним днем звiтного (податкового) року;

     г) календарному року для платникiв податку на доходи фiзичних осiб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квiтня року, наступного за звiтним.

     Якщо податкова декларацiя за квартал, пiврiччя, три квартали або рiк розраховується наростаючим пiдсумком на пiдставi показникiв базових податкових перiодiв, з яких складаються такi квартал, пiврiччя, три квартали або рiк (без урахування авансових внескiв) згiдно з вiдповiдним законом з питань оподаткування, така декларацiя подається у строки, визначенi цим пунктом для такого базового податкового перiоду. Для цiлей пiдпункту 4.1.4 цього пункту пiд термiном "базовий податковий перiод" слiд розумiти перший податковий перiод звiтного року, визначений вiдповiдним законом з питань оподаткування, зокрема календарний квартал для цiлей оподаткування прибутку пiдприємств.

(абзац пiдпункту 4.1.4 пункту 4.1 статтi 4 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.02.2003 р. N 550-IV)

     Платник податку звiльняється вiд обов'язку подавати податкову декларацiю за звiтний (податковий) перiод протягом поточного року у разi, якщо його податковi зобов'язання були вiдображенi у рiчнiй податковiй декларацiї на поточний рiк вiдповiдно до закону з питань окремого податку, збору (обов'язкового платежу).

(пiдпункт 4.1.4 пункту 4.1 статтi 4 доповнено частиною згiдно iз Законом України вiд 25.03.2005 р. N 2505-IV)

     4.1.5. Якщо останнiй день строку подання податкової декларацiї припадає на вихiдний або святковий день, то останнiм днем строку вважається наступний за вихiдним або святковим операцiйний (банкiвський) день.

(абзац перший пiдпункту 4.1.5 пункту 4.1 статтi 4 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.02.2003 р. N 550-IV)

     Граничнi строки подання податкової декларацiї можуть бути збiльшенi за правилами та на пiдставах, якi передбаченi пунктом 15.4 статтi 15 цього Закону.

     4.1.6. Якщо згiдно iз законом з питань окремого податку, збору (обов'язкового платежу) податковий перiод не встановлено, то податкова декларацiя подається та податкове зобов'язання сплачується у строки, передбаченi цим пунктом для мiсячного базового податкового перiоду, крiм випадкiв, коли подання декларацiї не передбачено таким законом.

(пункт 4.1 статтi 4 доповнено пiдпунктом 4.1.6 згiдно iз Законом України вiд 20.02.2003 р. N 550-IV)

     4.1.7. Платник податкiв має право не пiзнiше нiж за десять днiв до закiнчення граничного строку подання декларацiї, визначеного згiдно з пiдпунктом 4.1.4 цього пункту, надiслати декларацiю (розрахунок) на адресу податкового органу поштою з повiдомленням про вручення.

     У разi втрати або зiпсуття поштового вiдправлення чи затримки його вручення контролюючому органу вiдповiдальнiсть за неподання або несвоєчасне подання податкової декларацiї несе оператор поштового зв'язку у порядку, передбаченому законодавством, при цьому платник податкiв звiльняється вiд будь-якої вiдповiдальностi за неподання або несвоєчасне подання такої податкової декларацiї.

     Платник податкiв протягом п'яти робочих днiв з дня отримання повiдомлення про втрату або зiпсуття поштового вiдправлення зобов'язаний надiслати поштою або надати особисто (за його вибором) контролюючому органу другий примiрник податкової декларацiї.

     Порядок оформлення зазначених поштових вiдправлень, а також нормативи їх обiгу визначаються Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     Незалежно вiд факту втрати або зiпсуття такого поштового вiдправлення чи затримки його вручення платник податкiв зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання, самостiйно зазначену ним у такiй податковiй декларацiї, протягом строкiв, установлених пунктом 5.3 статтi 5 цього Закону.

(пункт 4.1 статтi 4 доповнено пiдпунктом 4.1.7 згiдно iз Законом України вiд 20.02.2003 р. N 550-IV)

     4.2. Визначення податкового зобов'язання контролюючим органом

     4.2.1. Якщо згiдно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податкiв не несе вiдповiдальностi за своєчаснiсть, достовiрнiсть та повноту нарахування такої суми, проте несе вiдповiдальнiсть за своєчасне i повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цiєї суми у порядку, встановленому цим Законом.

     4.2.2. Контролюючий орган зобов'язаний самостiйно визначити суму податкового зобов'язання платника податкiв у разi якщо:

     а) платник податкiв не подає у встановленi строки податкову декларацiю;

     б) данi документальних перевiрок результатiв дiяльностi платника податкiв свiдчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових декларацiях;

     в) контролюючий орган внаслiдок проведення камеральної перевiрки виявляє арифметичнi або методологiчнi помилки у поданiй платником податкiв податковiй декларацiї, якi призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

(пiдпункт "в" пiдпункту 4.2.2 пункту 4.2 статтi 4 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.02.2003 р. N 550-IV)

     Камеральною вважається перевiрка, яка проводиться контролюючим органом виключно на пiдставi даних, зазначених у податкових декларацiях, без проведення будь-яких iнших видiв перевiрок платника податкiв;

(пiдпункт "в" пiдпункту 4.2.2 пункту 4.2 статтi 4 доповнено абзацом другим згiдно iз Законом України вiд 20.02.2003 р. N 550-IV)

     г) згiдно з законами з питань оподаткування особою, вiдповiдальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган.

     4.2.3. Обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здiйснене контролюючим органом у випадках, визначених пiдпунктом 4.2.2 цього пункту, є помилковим, покладається на платника податкiв, за винятком випадкiв, визначених пунктом 4.3 цiєї статтi.

     4.3. Визначення суми податкового зобов'язання за непрямими методами

     4.3.1. Якщо контролюючий орган не може самостiйно визначити суму податкового зобов'язання платника податкiв згiдно з пiдпунктом "а" пiдпункту 4.2.2 статтi 4 цього Закону у зв'язку з невстановленням фактичного мiсцезнаходження пiдприємства чи його вiдокремлених пiдроздiлiв, мiсцезнаходження фiзичної особи або ухиленням платника податкiв чи його посадових осiб вiд надання вiдомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податкiв податкового облiку або вiдсутнiстю визначених законодавством первинних документiв, сума податкових зобов'язань платника податкiв може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацiю було подано, але пiд час документальної перевiрки, що проводиться контролюючим органом, платник податкiв не пiдтверджує розрахунки, наведенi у декларацiї, наявними документами облiку у порядку, передбаченому законодавством.

     4.3.2. За непрямим методом податкове зобов'язання визначається за оцiнкою витрат платника податкiв, приросту його активiв, кiлькостi осiб, якi перебувають з ним у вiдносинах найму, а також оцiнкою iнших елементiв податкових баз, якi приймаються для розрахунку податкового зобов'язання щодо конкретного податку, збору (обов'язкового платежу) вiдповiдно до закону.

     Якщо пiдставою для застосування непрямих методiв є вiдсутнiсть окремих документiв облiку, такий метод може застосовуватися виключно для визначення об'єкта оподаткування або його елементiв, пов'язаних iз такими документами. Якщо платник податкiв подає iншi документи облiку або iншi пiдтвердження, достатнi для визначення показникiв вiдсутнiх документiв облiку, непрямi методи не застосовуються.

     4.3.3. Методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами затверджується законом i є загальною для всiх платникiв податкiв. Порядок застосування непрямих методiв визначення суми доходiв фiзичної особи визначається з урахуванням норм закону з питань оподаткування доходiв фiзичних осiб.

(пiдпункт 4.3.3 пункту 4.3 статтi 4 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 22.06.2004 р. N 1830-IV)

     4.3.4. Застосування непрямого методу для визначення податкових зобов'язань платникiв податкiв у випадках, не передбачених цим пунктом, не дозволяється.

     4.3.5. Рiшення про застосування непрямих методiв приймається податковим органом за мiсцезнаходженням платника податкiв за наявностi пiдстав, визначених у пiдпунктi 4.3.1 цього пункту. Нарахування податкових зобов'язань з використанням непрямого методу здiйснюється виключно податковими органами. Рiшення про сплату податкових зобов'язань приймається у судовому порядку за поданням керiвника (його заступника) вiдповiдного податкового органу.

(абзац перший пiдпункту 4.3.5 пункту 4.3 статтi 4 у редакцiї Закону України вiд 22.06.2004 р. N 1830-IV)

     Якщо непрямий метод було застосовано у зв'язку з невстановленням фактичного мiсцезнаходження пiдприємства чи його структурного пiдроздiлу, мiсцезнаходження фiзичної особи - платника податкiв, обов'язок доведення того, що податковий орган здiйснив достатнi заходи для встановлення мiсцезнаходження такого платника податкiв, покладається на податковий орган.

     4.3.6. Пiдпункт 4.3.6 пункту 4.3 статтi 4 виключено

(згiдно iз Законом України вiд 22.06.2004 р. N 1830-IV)

     4.3.7. Обвинувачення особи в ухиленнi вiд сплати податкiв не може грунтуватися на визначеннi податковим органом податкового зобов'язання з використанням непрямого методу до остаточного вирiшення справи судом.

     4.4. Конфлiкт iнтересiв та податковi роз'яснення

     4.4.1. Конфлiкт iнтересiв.

     У разi коли норма закону чи iншого нормативно-правового акта, виданого на пiдставi закону, або коли норми рiзних законiв чи рiзних нормативно-правових актiв припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язкiв платникiв податкiв або контролюючих органiв, внаслiдок чого є можливiсть прийняти рiшення на користь як платника податкiв, так i контролюючого органу, рiшення приймається на користь платника податкiв.

(пiдпункт 4.4.1 пункту 4.4 статтi 4 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.02.2003 р. N 550-IV)

     4.4.2. Податковi роз'яснення:

     а) роз'яснення окремих положень податкового законодавства надаються контролюючими органами у порядку, визначеному вiдповiдним центральним (керiвним) органом контролюючого органу, виходячи iз положень пiдпункту 4.4.1 цього пункту, принципiв оподаткування, викладених у Законi України "Про систему оподаткування", та економiчного змiсту податку, збору (обов'язкового платежу), який розглядається;

(пiдпункт "а" пiдпункту 4.4.2 пункту 4.4 статтi 4 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.02.2003 р. N 550-IV)

     б) якщо законом з питань оподаткування податком, збором (обов'язковим платежем) обов'язки з роз'яснення окремих його положень покладено на iншi державнi органи, такi роз'яснення надаються iз дотриманням правил, визначених у пiдпунктi "а" цього пiдпункту;

(пiдпункт "б" пiдпункту 4.4.2 пункту 4.4 статтi 4 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.02.2003 р. N 550-IV)

     в) якщо податковi роз'яснення, наданi згiдно з пiдпунктом "а" цього пiдпункту, суперечать податковим роз'ясненням, наданим згiдно iз пiдпунктом "б" цього пiдпункту, прiоритет мають роз'яснення, наданi згiдно iз пiдпунктом "а" цього пiдпункту;

(пiдпункт "в" пiдпункту 4.4.2 пункту 4.4 статтi 4 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.02.2003 р. N 550-IV)

     г) податкове роз'яснення є оприлюдненням офiцiйного розумiння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенцiї, яке використовується при обгрунтуваннi їх рiшень пiд час проведення апеляцiйних процедур. Податковими роз'ясненнями вважаються будь-якi вiдповiдi контролюючого органу на запити зацiкавлених осiб з питань оподаткування. Податкове роз'яснення, надане контролюючим органом вищого рiвня, має прiоритет над податковими роз'ясненнями пiдпорядкованих йому контролюючих органiв. Податкове роз'яснення центрального податкового органу має прiоритет над податковими роз'ясненнями, виданими iншими контролюючими органами. Податкове роз'яснення не має сили нормативно-правового акта;

(пiдпункт "г" пiдпункту 4.4.2 пункту 4.4 статтi 4 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.02.2003 р. N 550-IV)

     д) не може бути притягнутим до вiдповiдальностi платник податкiв, який дiяв вiдповiдно до наданого йому податкового роз'яснення (за вiдсутностi податкових роз'яснень з цього питання, що мають прiоритет) або узагальнюючого податкового роз'яснення, тiльки на пiдставi того, що у подальшому таке податкове роз'яснення чи узагальнююче податкове роз'яснення було змiнено або скасовано, чи надано нове податкове роз'яснення такому платнику податкiв або узагальнююче податкове роз'яснення, що суперечить попередньому, яке не було скасовано (вiдкликано). При цьому при оцiнцi доказiв судом, наданих органом стягнення, податковi роз'яснення не мають прiоритету над iншими доказами або iншими експертними оцiнками;

(пiдпункт "д" пiдпункту 4.4.2 пункту 4.4 статтi 4 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.02.2003 р. N 550-IV)

     е) центральний (керiвний) орган контролюючого органу проводить перiодичне узагальнення податкових питань, якi стосуються значної кiлькостi платникiв податкiв або значної суми податкових зобов'язань, та затверджує узагальнюючi податковi роз'яснення, якi пiдлягають оприлюдненню з дотриманням правил комерцiйної та банкiвської таємницi.

(абзац перший пiдпункту "е" пiдпункту 4.4.2 пункту 4.4 статтi 4 у редакцiї Закону України вiд 20.02.2003 р. N 550-IV)

     Платник податкiв має право безоплатно отримати будь-яке податкове роз'яснення, у тому числi надане iншому платнику податкiв з питання, що розглядається (iз дотриманням правил комерцiйної або банкiвської таємницi), у строки, передбаченi для надання вiдповiдi на звернення громадян до органiв державної влади, встановленi законом;

     є) центральний (керiвний) орган контролюючого органу зобов'язаний видавати та оприлюднювати письмовi роз'яснення норм законодавства, якi стосуються усiх аспектiв оподаткування окремим податком, збором (обов'язковим платежем) у спосiб, доступний для ознайомлення з ними бiльшостi їх платникiв. При введеннi нового податку, збору (обов'язкового платежу) або прийняттi змiн до порядку справляння iснуючих центральний (керiвний) орган контролюючого органу зобов'язаний роз'яснити їх платникам особливостi такого справляння, використовуючи засоби масової iнформацiї або iншi доступнi для таких платникiв способи доступу до зазначеної iнформацiї, включаючи вiзити працiвникiв контролюючих органiв (не пов'язанi iз здiйсненням податкових перевiрок) до платникiв податкiв i зборiв (обов'язкових платежiв) з метою роз'яснення положень нового порядку.

(абзац перший пiдпункту "є" пiдпункту 4.4.2 пункту 4.4 статтi 4 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.02.2003 р. N 550-IV)

     При плануваннi змiн або доповнень до дiючих податкових законодавчих актiв у поточному або наступному бюджетному роцi мають бути запланованi видатки вiдповiдного бюджету, пов'язанi з оприлюдненням та застосуванням таких норм у поточному або наступному бюджетному роцi;

     ж) центральний (керiвний) орган контролюючого органу зобов'язаний пiдготувати письмовi правила користування податковими роз'ясненнями працiвниками податкових органiв. Такi правила мають бути деталiзованими, мiстити конкретнi приклади застосування окремого податку, збору (обов'язкового платежу) при виникненнi ситуацiй, що регулюються цивiльним або зобов'язальним правом, та не допускати подвiйних тлумачень;

(пiдпункт "ж" пiдпункту 4.4.2 пункту 4.4 статтi 4 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.02.2003 р. N 550-IV)

     з) якщо внаслiдок запровадження нового податку, збору (обов'язкового платежу) або змiни правил оподаткування змiнюються форми податкового облiку чи обов'язкової податкової звiтностi, центральний (керiвний) орган контролюючого органу зобов'язаний безоплатно оприлюднити такi новi форми облiку чи звiтностi. Забороняється використання бланкiв суворої звiтностi чи облiку як форм податкового облiку чи звiтностi, якщо iнше прямо не встановлено законом з питань окремого податку, збору (обов'язкового платежу).

(абзац перший пiдпункту "з" пiдпункту 4.4.2 пункту 4.4 статтi 4 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.02.2003 р. N 550-IV)

     Форми обов'язкової податкової звiтностi (податковi декларацiї чи податковi розрахунки), визначенi центральним (керiвним) органом контролюючого органу, повиннi вiдповiдати нормам та змiсту вiдповiдного податку, збору (обов'язкового платежу). Платник податкiв має право подати податковий звiт за iншою формою, якщо вiн вважає, що форма податкової звiтностi, визначена центральним (керiвним) органом контролюючого органу, збiльшує або зменшує його податковi зобов'язання, всупереч нормам закону з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Такий звiт за iншою формою подається разом iз поясненням мотивiв його складення.

(абзац другий пiдпункту "з" пiдпункту 4.4.2 пункту 4.4 статтi 4 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.02.2003 р. N 550-IV)

     Податкова звiтнiсть може бути надана за добровiльним рiшенням платника податкiв податковому органу в електроннiй формi, за умови реєстрацiї електронного пiдпису пiдзвiтних осiб у порядку, визначеному законодавством;

     и) пiдпункт "и" пiдпункту 4.4.2 пункту 4.4 статтi 4 виключено

(згiдно iз Законом України вiд 20.02.2003 р. N 550-IV)

     i) платник податкiв може оскаржити до суду рiшення центрального (керiвного) органу контролюючого органу або органу стягнення щодо видання iнструкцiй чи податкових роз'яснень (у тому числi форм обов'язкової податкової звiтностi, далi - податкових роз'яснень), якi, за висновком такого платника податкiв, суперечать нормам або змiсту вiдповiдного податку, збору (обов'язкового платежу). Визнання судом iнструкцiї або податкового роз'яснення податкового органу (незалежно вiд їх реєстрацiї у Мiнiстерствi юстицiї України) недiйсними є пiдставою для використання зазначеного рiшення всiма платниками податкiв з моменту прийняття такого судового рiшення, а також для вiдповiдної змiни положень iнструкцiй чи роз'яснень контролюючих органiв з цього питання. Зазначене рiшення суду набирає чинностi з моменту його прийняття та повинно бути оприлюднене за рахунок сторони, що програла спiр (була визнана винною), протягом 30 календарних днiв з моменту прийняття такого судового рiшення.

(абзац перший пiдпункту "i" пiдпункту 4.4.2 пункту 4.4 статтi 4 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.02.2003 р. N 550-IV)

     Норми пiдпункту 4.4.2 цього пункту не поширюються на випадки, коли суд приймає рiшення щодо застосування податкових чи регулятивних (адмiнiстративних) пiльг, встановлених законодавством, що втратило чиннiсть, яке може поширюватися виключно на платникiв податкiв - позивачiв протягом строку дiї такого законодавства, яке втратило чиннiсть. У разi коли суд прийняв рiшення щодо продовження таких пiльг до моменту набрання чинностi цим Законом, такi пiльги поширюються на правовi вiдносини (у тому числi податковi), якi дiяли до моменту набрання чинностi цим Законом;

(абзац другий пiдпункту "i" пiдпункту 4.4.2 пункту 4.4 статтi 4 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.02.2003 р. N 550-IV)

     ї) форма податкової декларацiї (розрахунку) встановлюється центральним (керiвним) органом контролюючого органу за узгодженням з комiтетом Верховної Ради України, що вiдповiдає за проведення податкової полiтики.

     У такому ж порядку встановлюються форми податкових декларацiй (розрахункiв) з мiсцевих податкiв i зборiв, що є обов'язковими для застосування їх платниками (податковими агентами).

(пiдпункт 4.4.2 пункту 4.4 статтi 4 доповнено пiдпунктом "ї" згiдно iз Законом України вiд 20.02.2003 р. N 550-IV)

     Стаття 5. Порядок узгодження сум податкових зобов'язань, оскарження рiшень контролюючих органiв та визначення податкового боргу

     5.1. Самостiйне узгодження податкового зобов'язання

     Податкове зобов'язання, самостiйно визначене платником податкiв у податковiй декларацiї, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларацiї.

     Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податкiв в адмiнiстративному або судовому порядку. Якщо у майбутнiх податкових перiодах (з урахуванням строкiв давностi, визначених статтею 15 цього Закону) платник податкiв самостiйно виявляє помилки у показниках ранiше поданої податкової декларацiї, такий платник податкiв має право надати уточнюючий розрахунок.

(абзац другий пункту 5.1 статтi 5 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.02.2003 р. N 550-IV)

     Платник податкiв має право не подавати такий розрахунок, якщо такi уточненi показники зазначаються ним у складi податкової декларацiї за будь-який наступний податковий перiод, протягом якого такi помилки були самостiйно виявленi. Форма уточнюючих розрахункiв визначається у порядку, встановленому для податкових декларацiй.

(пункт 5.1 статтi 5 доповнено абзацом третiм згiдно iз Законом України вiд 20.02.2003 р. N 550-IV)

     5.2. Апеляцiйне узгодження податкового зобов'язання

     5.2.1. Податкове зобов'язання платника податкiв, нараховане контролюючим органом вiдповiдно до пунктiв 4.2 та 4.3 статтi 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податкiв податкового повiдомлення, за винятком випадкiв, визначених пiдпунктом 5.2.2 цього пункту.

     5.2.2. У разi коли платник податкiв вважає, що контролюючий орган невiрно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке iнше рiшення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межi його компетенцiї, встановленої законом, такий платник податкiв має право звернутися до контролюючого органу iз скаргою про перегляд цього рiшення, яка подається у письмовiй формi та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, якi платник податкiв вважає за потрiбне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днiв, наступних за днем отримання платником податкiв податкового повiдомлення або iншого рiшення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рiшення та надiслати його протягом двадцяти календарних днiв вiд дня отримання скарги платника податкiв на його адресу поштою з повiдомленням про вручення або надати йому пiд розписку. У разi коли контролюючий орган надсилає платнику податкiв рiшення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податкiв має право звернутися протягом десяти календарних днiв, наступних за днем отримання вiдповiдi, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рiвня, а при повторному повному або частковому незадоволеннi скарги - до контролюючого органу вищого рiвня iз дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для вiдповiдi на нього.

     З урахуванням положень пункту 16.2 статтi 16 цього Закону керiвник вiдповiдного контролюючого органу (або його заступник) може прийняти рiшення про продовження строкiв розгляду скарги платника податкiв понад строки, визначенi в абзацi першому цього пiдпункту, але не бiльше шiстдесяти календарних днiв, та письмово повiдомити про це платника податкiв до закiнчення двадцятиденного строку, зазначеного в абзацi першому цього пiдпункту.

     Якщо вмотивоване рiшення за скаргою платника податкiв не надсилається платнику податкiв протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рiшенням керiвника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повнiстю задоволеною на користь платника податкiв з дня, наступного за останнiм днем зазначених строкiв. Скарга вважається також повнiстю задоволеною на користь платника податкiв, якщо рiшення керiвника контролюючого органу (або його заступника) про продовження строкiв її розгляду не було надiслано платнику податкiв до закiнчення двадцятиденного строку, зазначеного в абзацi першому цього пiдпункту.

     Остаточне рiшення вищого (центрального) органу контролюючого органу за заявою платника податкiв не пiдлягає подальшому адмiнiстративному оскарженню, але може бути оскаржене у судовому порядку.

     Якщо вiдповiдно до закону контролюючий орган самостiйно визначає податкове зобов'язання платника податкiв за причинами, не пов'язаними iз порушенням податкового законодавства, такий платник податкiв має право на адмiнiстративне оскарження рiшень контролюючого органу протягом тридцяти календарних днiв вiд дня отримання податкового повiдомлення або вiдповiдi контролюючого органу на скаргу, замiсть десятиденного строку, визначеного у абзацi першому цього пiдпункту.

     У разi коли останнiй день строкiв, зазначених у абзацi першому цього пiдпункту або встановлених за рiшенням керiвника контролюючого органу (або його заступника) у випадках, визначених у абзацi другому цього пiдпункту, припадає на вихiдний або святковий день, останнiм днем таких строкiв вважається перший наступний робочий день.

     Строки подання заяви про перегляд рiшення контролюючого органу можуть бути продовженi за правилами та на пiдставах, визначених пунктом 15.4 статтi 15 цього Закону.

     Процедура адмiнiстративного оскарження здiйснюється тим контролюючим органом, який надiслав платнику податкiв податкове повiдомлення, вiдповiдно до своєї компетенцiї, визначеної цим Законом.

     5.2.3. Заява, подана iз дотриманням строкiв, визначених пiдпунктом 5.2.2 цього пункту, зупиняє виконання платником податкiв податкових зобов'язань, визначених у податковому повiдомленнi, на строк вiд дня подання такої заяви до контролюючого органу до дня закiнчення процедури адмiнiстративного оскарження. Протягом зазначеного строку податковi вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума податкового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

     5.2.4. Процедура адмiнiстративного оскарження закiнчується:

     останнiм днем строку, передбаченого пiдпунктом 5.2.2 цього пункту для подання заяви про перегляд рiшення контролюючого органу, у разi коли така заява не була подана у зазначений строк;

     днем отримання платником податкiв рiшення контролюючого органу про повне задоволення скарги, викладеної у заявi;

     днем отримання платником податкiв рiшення контролюючого органу, що не пiдлягає подальшому адмiнiстративному оскарженню.

     абзац п'ятий пiдпункту 5.2.4 пункту 5.2 статтi 5 виключено

(згiдно iз Законом України вiд 26.12.2002 р. N 397-IV)

     День закiнчення процедури адмiнiстративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податкiв. При зверненнi платника податкiв до суду з позовом щодо визнання недiйсним рiшення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по сутi та прийняття вiдповiдного рiшення.

(абзац пiдпункту 5.2.4 пункту 5.2 статтi 5 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 26.12.2002 р. N 397-IV)

     5.2.5. З урахуванням строкiв давностi платник податкiв має право оскаржити до суду рiшення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент пiсля отримання вiдповiдного податкового повiдомлення. У цьому випадку зазначене рiшення контролюючого органу не пiдлягає адмiнiстративному оскарженню.

(абзац перший пiдпункту 5.2.5 пункту 5.2 статтi 5 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.02.2003 р. N 550-IV)

     Платник податкiв зобов'язаний письмово повiдомляти контролюючий орган про кожний випадок судового оскарження його рiшень.

     5.2.6. Якщо платник податкiв оскаржує рiшення податкового органу до суду, обвинувачення особи в ухиленнi вiд сплати податкiв не може грунтуватися на такому рiшеннi контролюючого органу до остаточного вирiшення справи судом, за винятком коли таке обвинувачення не тiльки базується на рiшеннi контролюючого органу, а й доведено на пiдставi додатково зiбраних доказiв вiдповiдно до вимог кримiнально-процесуального законодавства України.

     Порушення кримiнальної справи за будь-якими приводами та пiдставами стосовно платника податкiв або його службових (посадових) осiб не може бути пiдставою для зупинення провадження у справi або залишення без розгляду скарги (позову) такого платника податкiв, поданої до суду у межах процедури апеляцiйного узгодження.

(пiдпункт 5.2.6 пункту 5.2 статтi 5 доповнено абзацом другим згiдно iз Законом України вiд 20.02.2003 р. N 550-IV)

     5.2.7. Працiвник податкового органу, який уповноважений розглядати скаргу платника податкiв у межах адмiнiстративної апеляцiйної процедури, має право пропонувати такому платнику податкiв компромiсне рiшення спору, яке полягає у задоволеннi частини скарги платника податкiв пiд зобов'язання останнього погодитися з рештою податкових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом.

     Пiдставою для прийняття рiшення щодо податкового компромiсу є наявнiсть у податкового органу таких наявних фактiв та доказiв по сутi скарги платника податкiв, якi дають пiдстави вважати, що запропонований податковий компромiс приведе до бiльш швидкого та/або бiльш повного погашення податкового зобов'язання, порiвняно з результатами, якi можуть бути отриманi внаслiдок передання такого спору на вирiшення суду.

     Податковий компромiс не може бути запропоновано платнику податкiв до того, як працiвник податкового органу, уповноважений розглядати скаргу такого платника податкiв, не складе письмове обгрунтування доцiльностi податкового компромiсу, що має бути розглянуте посадовою особою податкового органу, яка нарахувала оскаржуване податкове зобов'язання, а також посадовою особою, якiй безпосередньо пiдпорядковується такий працiвник.

     У разi коли платник податкiв погоджується на укладення податкового компромiсу, зазначене рiшення набирає чинностi з моменту отримання письмової згоди керiвника податкового органу вищого рiвня, а сума податкового зобов'язання, яка визначена умовами податкового компромiсу, вважається узгодженою, i таке рiшення не може бути оскаржене у майбутньому.

     Порядок застосування цього пiдпункту визначається центральним податковим органом.

     5.3. Строки погашення податкового зобов'язання

     5.3.1. Платник податкiв зобов'язаний самостiйно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданiй ним податковiй декларацiї, протягом десяти календарних днiв, наступних за останнiм днем вiдповiдного граничного строку, передбаченого пiдпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статтi 4 цього Закону для подання податкової декларацiї.

     У разi коли вiдповiдно до закону контролюючий орган самостiйно визначає податкове зобов'язання платника податкiв за причинами, не пов'язаними iз порушенням податкового законодавства, платник податкiв зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначенi у законi з вiдповiдного податку, а за їх вiдсутностi - протягом тридцяти календарних днiв вiд дня отримання податкового повiдомлення про таке нарахування.

(абзац другий пiдпункту 5.3.1 пункту 5.3 статтi 5 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.02.2003 р. N 550-IV)

     У разi визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за пiдставами, зазначеними у пiдпунктах "а" - "в" пiдпункту 4.2.2 пункту 4.2 статтi 4, платник податкiв зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днiв вiд дня отримання податкового повiдомлення, крiм випадкiв коли протягом такого строку такий платник податкiв розпочинає процедуру апеляцiйного узгодження.

(пiдпункт 5.3.1 пункту 5.3 статтi 5 доповнено абзацом третiм згiдно iз Законом України вiд 20.02.2003 р. N 550-IV)

     5.3.2. У випадках апеляцiйного узгодження суми податкового зобов'язання платник податкiв зобов'язаний самостiйно погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафнi санкцiї за їх наявностi протягом десяти календарних днiв, наступних за днем такого узгодження.

     5.3.3. Якщо останнiй день зазначених у цьому пунктi строкiв припадає на вихiдний або святковий день, то останнiм днем кожного з таких строкiв вважається наступний за вихiдним або святковим робочий операцiйний (банкiвський) день.

(пункт 5.3 статтi 5 доповнено пiдпунктом 5.3.3 згiдно iз Законом України вiд 20.02.2003 р. N 550-IV)

     5.4. Податковий борг

     5.4.1. Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податкiв у строки, визначенi цiєю статтею, визнається сумою податкового боргу платника податкiв.

     Стаття 6. Податкове повiдомлення i податковi вимоги

     6.1. Податкове повiдомлення

     У разi коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом вiдповiдно до статтi 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податкiв податкове повiдомлення, в якому зазначаються пiдстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, вiдповiдно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцiй за їх наявностi, граничнi строки їх погашення, а також попередження про наслiдки їх несплати в установлений строк та граничнi строки, передбаченi законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцiй за їх наявностi).

     6.2. Податковi вимоги

     6.2.1. У разi коли платник податкiв не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установленi строки, податковий орган надсилає такому платнику податкiв податковi вимоги.

     Якщо контролюючий орган, що провiв процедуру узгодження суми податкового зобов'язання з платником податкiв, не є податковим органом, такий контролюючий орган надсилає вiдповiдному податковому органу подання про здiйснення заходiв з погашення податкового боргу платника податкiв, а також розрахунок його розмiру, на пiдставi якого податковий орган надсилає податковi вимоги.

     Форма зазначеного подання затверджується Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     6.2.2. Податковi вимоги мають мiстити крiм вiдомостей, передбачених пiдпунктом 6.2.3 цiєї статтi, посилання на пiдстави їх виставлення; суму податкового боргу, належного до сплати, пенi та штрафних санкцiй; перелiк запропонованих заходiв iз забезпечення сплати суми податкового боргу.

     Податковi вимоги також надсилаються платникам податкiв, якi самостiйно подали податковi декларацiї, але не погасили суму податкових зобов'язань у встановленi законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повiдомлення.

     6.2.3. Податковi вимоги надсилаються:

     а) перша податкова вимога - не ранiше першого робочого дня пiсля закiнчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога мiстить повiдомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податкiв. обов'язок погасити суму податкового боргу та можливi наслiдки непогашення його у строк;

     б) друга податкова вимога - не ранiше тридцятого календарного дня вiд дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разi непогашення платником податкiв суми податкового боргу у встановленi строки. Друга податкова вимога додатково до вiдомостей, викладених у першiй податковiй вимозi, може мiстити повiдомлення про дату та час проведення опису активiв платника податкiв, що перебувають у податковiй заставi, а також про дату та час проведення публiчних торгiв з їх продажу.

     6.2.4. Податкова вимога вважається надiсланою (врученою) юридичнiй особi, якщо її передано посадовiй особi такої юридичної особи пiд розписки або надiслано листом з повiдомленням про вручення.

     Податкова вимога вважається надiсланою (врученою) фiзичнiй особi, якщо її вручено особисто такiй фiзичнiй особi або її законному представниковi чи надiслано листом на її адресу за мiсцем проживання або останнього вiдомого мiсця її знаходження iз повiдомленням про вручення.

     У такому самому порядку надсилаються податковi повiдомлення.

     У разi коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податкiв податкове повiдомлення або податковi вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осiб, їх вiдмовою прийняти податкове повiдомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного мiсця розташування (мiсцезнаходження) платника податкiв, податковий орган розмiщує податкове повiдомлення або податковi вимоги на дошцi податкових оголошень, встановленiй на вiльному для огляду мiсцi бiля входу до примiщення податкового органу. При цьому день розмiщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення.

     Порядок встановлення дошок податкових повiдомлень визначається центральним податковим органом.

     Податковi повiдомлення або податковi вимоги, розмiщенi з порушенням правил, установлених цим пiдпунктом, вважаються такими, що не були врученими (надiсланими) платнику податкiв.

     6.2.5. У разi коли сума податкового боргу, визначена у першiй податковiй вимозi, самостiйно погашається платником податкiв до виставлення другої податкової вимоги, друга податкова вимога не надсилається.

     6.3. Черговiсть виставлення податкових повiдомлень i податкових вимог та консолiдований борг

     6.3.1. Податкове повiдомлення виставляється за кожним окремим податком, збором (обов'язковим платежем). Контролюючий орган веде реєстр виданих податкових повiдомлень щодо окремого платника податкiв.

     Податкова вимога повинна мiстити загальну суму податкового боргу та суми податкового боргу за кожним окремим податком, збором (обов'язковим платежем). Податковий орган веде реєстр виданих податкових вимог щодо окремих платникiв податкiв.

     6.3.2. У разi коли у платника податкiв, якому було надiслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має мiстити суму консолiдованого боргу. При цьому окрема податкова вимога щодо такого нового податкового боргу не виставляється.

     Консолiдованим вважається борг, визначений у першiй податковiй вимозi, збiльшений на суму нового податкового боргу, що виник до виставлення другої податкової вимоги.

     6.4. Вiдкликання податкових повiдомлень i податкових вимог

     6.4.1. Податкове повiдомлення або податковi вимоги вважаються вiдкликаними, якщо:

     а) сума податкового зобов'язання або податкового боргу, а також пенi та штрафних санкцiй (за їх наявностi) самостiйно погашається платником податкiв;

     б) контролюючий орган скасовує або змiнює ранiше прийняте рiшення про нарахування суми податкового зобов'язання (пенi i штрафних санкцiй) або податкового боргу внаслiдок їх адмiнiстративного оскарження;

     в) рiшення контролюючого органу про нарахування суми податкового зобов'язання або стягнення податкового боргу скасовується чи змiнюється судом;

     г) податковi зобов'язання (крiм податкового боргу) розстрочуються або вiдстрочуються чи стосовно них досягається податковий компромiс та про це зазначається у вiдповiдному рiшеннi про розстрочення, вiдстрочення або податковий компромiс;

(пiдпункт "г" пiдпункту 6.4.1 пункту 6.4 статтi 6 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.02.2003 р. N 550-IV)

     д) податковий борг визнається безнадiйним.

     6.4.2. У випадках, визначених пiдпунктом "а" пiдпункту 6.4.1 цього пункту, податкове повiдомлення або податкова вимога вважається вiдкликаною у день, протягом якого вiдбулося погашення суми податкового зобов'язання (пенi i штрафних санкцiй) або податкового боргу.

     6.4.3. У випадках, визначених пiдпунктом "б" пiдпункту 6.4.1 цього пункту, податкове повiдомлення вважається вiдкликаним з дня прийняття контролюючим органом рiшення про скасування або змiну ранiше нарахованої суми податкового зобов'язання (пенi i штрафних санкцiй) або податкового боргу.

     6.4.4. У випадках, визначених пiдпунктом "в" пiдпункту 6.4.1 цього пункту, податкове повiдомлення або податковi вимоги вважаються вiдкликаними у день отримання платником податкiв вiдповiдного рiшення суду.

     6.4.5. У випадках, визначених пiдпунктом "г" пiдпункту 6.4.1 цього пункту, податковi вимоги вважаються вiдкликаними у день прийняття податковим органом рiшення про розстрочення або вiдстрочення податкового боргу чи про досягнення щодо нього податкового компромiсу.

     6.4.6. У випадках, визначених пiдпунктом "д" пiдпункту 6.4.1 цього пункту, податковi вимоги вважаються вiдкликаними у день прийняття податковим органом рiшення про визнання податкового боргу безнадiйним.

     6.5. У разi коли нарахована сума податкового зобов'язання (пенi та штрафних санкцiй) або податкового боргу зменшується внаслiдок їх адмiнiстративного оскарження, ранiше надiслане податкове повiдомлення або податкова вимога вважаються вiдкликаними вiд дня отримання платником податкiв нового податкового повiдомлення або вiдповiдної податкової вимоги, що мiстить нову суму податкового зобов'язання (податкового боргу).

     Зменшена сума податкового зобов'язання (податкового боргу) повинна бути сплачена або може бути оскаржена у строки, визначенi цим Законом.

     6.6. У разi коли нарахована сума податкового зобов'язання (пенi та штрафних санкцiй) або податкового боргу збiльшується внаслiдок їх адмiнiстративного оскарження, ранiше надiслане податкове повiдомлення або податковi вимоги не вiдкликаються, а на суму такого збiльшення надсилається окреме податкове повiдомлення. Донарахована сума податкового зобов'язання, визначена у такому окремому податковому повiдомленнi, повинна бути сплачена або може бути оскаржена платником податкiв за процедурою, передбаченою статтею 5 цього Закону, iз застосуванням строкiв, установлених для сплати або оскарження нового податкового зобов'язання.

     6.7. Контролюючий орган, який надiслав вiдповiдному податковому органу подання, визначене у пiдпунктi 6.2.1 пункту 6.2 цiєї статтi, зобов'язаний надати iнформацiю такому податковому органу про скасування або змiну суми нарахованого податкового зобов'язання за рiшенням суду. Зазначена iнформацiя надається у порядку, визначеному Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     Стаття 7. Джерела сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податкiв

     7.1. Перелiк джерел самостiйної сплати податкового зобов'язання або погашення податкового боргу

     7.1.1. Джерелами самостiйної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податкiв є будь-якi власнi кошти, у тому числi отриманi вiд продажу товарiв (робiт, послуг), майна i немайнових цiнностей, випуску цiнних паперiв, у тому числi корпоративних прав, отриманi у позику (кредит), а також з iнших джерел з урахуванням особливостей, визначених цiєю статтею.

     Абзац другий пiдпункту 7.1.1 пункту 7.1 статтi 7 виключено

(дiю абзацу другого пiдпункту 7.1.1 пункту 7.1 статтi 7 зупинено на 2003 рiк згiдно iз Законом України вiд 26.12.2002 р. N 380-IV)
(абзац другий пiдпункту 7.1.1 пункту 7.1 статтi 7 у редакцiї Закону України вiд 20.02.2003 р. N 550-IV)
(дiю абзацу другого пiдпункту 7.1.1 пункту 7.1 статтi 7 зупинено на 2004 рiк згiдно iз Законом України вiд 27.11.2003 р. N 1344-IV, на 2005 рiк - згiдно iз Законами України вiд 23.12.2004 р. N 2285-IV, вiд 25.03.2005 р. N 2505-IV, на 2006 рiк - згiдно iз Законом України вiд 20.12.2005 р. N 3235-IV, на 2007 рiк - згiдно iз Законом України вiд 30.11.2006 р. N 398-V, на 2008 рiк - згiдно iз Законом України вiд 28.12.2007р. N 107-VI)
(зупинення дiї абзацу другого пiдпункту 7.1.1 пункту 7.1 статтi 7 на 2008 рiк, передбачене пунктом 19 статтi 67 роздiлу I Закону України вiд 28.12.2007р. N 107-VI, визнано таким, що не вiдповiдає Конституцiї України (є неконституцiйним), згiдно з Рiшенням Конституцiйного Суду України вiд 22.05.2008р. N 10-рп/2008)
(абзац другий пiдпункту 7.1.1 пункту 7.1 статтi 7 виключено згiдно iз Законом України вiд 03.06.2008р. N 309-VI)

     7.1.2. За податками, зборами (обов'язковими платежами), якi вiдповiдно до закону справляються з об'єктiв нерухомої власностi, джерелом їх самостiйної оплати можуть бути активи як власника таких об'єктiв нерухомої власностi, так i будь-якої iншої особи, на яку покладено обов'язок сплати, яка здiйснюється виключно у грошовiй формi. При цьому якщо особу, вiдповiдальну за сплату податкiв, зборiв (обов'язкових платежiв), не виявлено, податковi процедури, визначенi цим Законом, застосовуються безпосередньо до об'єктiв такої власностi, якi пiдпадають пiд податкову заставу та пiдлягають продажу за правилами, визначеними цим Законом.

(пiдпункт 7.1.2 пункту 7.1 статтi 7 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.02.2003 р. N 550-IV)

     7.2. Джерела погашення податкового боргу за рiшенням органу стягнення

     7.2.1. Джерелами погашення податкового боргу платника податкiв за рiшенням органу стягнення, якi є виконавчими документами, є будь-якi активи платника податкiв (його фiлiй, вiддiлень, iнших вiдокремлених пiдроздiлiв) з урахуванням обмежень, визначених цим Законом, а також iншими законами.

(пiдпункт 7.2.1 пункту 7.2 статтi 7 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.02.2003 р. N 550-IV)

     7.3. Перелiк активiв, що не можуть бути використанi як джерела погашення податкового боргу

     7.3.1. Не можуть бути використанi як джерела погашення податкового боргу платника податкiв за його самостiйним рiшенням або за рiшенням органу стягнення:

     а) майно платника податкiв, надане ним у заставу iншим особам, якщо така застава була належним чином зареєстрована у державних реєстрах застав рухомого або нерухомого майна вiдповiдно до закону, до моменту виникнення права податкової застави;

     б) активи, якi належать на правах власностi iншим особам та перебувають у тимчасовому розпорядженнi або користуваннi платника податкiв, у тому числi, але не виключно: майно, передане платнику податкiв у лiзинг (оренду), схов (вiдповiдальне зберiгання), а також ломбардний схов, на комiсiю (консигнацiю); давальницька сировина, надана пiдприємству для переробки, крiм її частини, що надається платнику податкiв як оплата за такi послуги, а також активи iнших осiб, прийнятi платником податкiв у заставу чи заклад, довiрче та будь-якi iншi види агентського управлiння;

(пiдпункт "б" пiдпункту 7.3.1 пункту 7.3 статтi 7 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.02.2003 р. N 550-IV)

     в) майновi права iнших осiб, наданi платнику податкiв у тимчасове користування або розпорядження, а також немайновi права iнших осiб, у тому числi права iнтелектуальної (промислової) власностi, переданi в користування такому платнику податкiв без права їх вiдчуження;

     г) кошти iнших осiб, наданi платнику податкiв у вклад (депозит) або довiрче управлiння, а також власнi кошти юридичної особи, що використовуються для виплат заборгованостi з основної заробiтної плати за фактично вiдпрацьований час фiзичним особам, якi перебувають у трудових вiдносинах з такою юридичною особою, у розмiрах та порядку, що встановлюються Кабiнетом Мiнiстрiв України;

     д) кошти кредитiв або позик, наданих платнику податкiв кредитно-фiнансовою установою, що облiковуються на позичкових рахунках, вiдкритих на користь такого платника податкiв, а також суми акредитивiв, виставлених на iм'я платника податкiв, але не вiдкритих, до моменту такого вiдкриття;

     е) майно, що включається до складу цiлiсних майнових комплексiв державних пiдприємств, якi не пiдлягають приватизацiї, у тому числi казенних пiдприємств. Порядок вiднесення майна до такого, що включається до складу цiлiсного майнового комплексу державного пiдприємства, встановлюється Фондом державного майна України;

     є) активи, чий вiльний обiг заборонено або обмежено згiдно iз законодавством. У разi коли пiдприємницька дiяльнiсть з активами, що продаються, пiдлягає лiцензуванню вiдповiдно до закону, покупцями таких активiв можуть бути лише особи, якi отримали вiдповiдну лiцензiю;

     ж) кошти, якi знаходяться на спецiальному рахунку експлуатуючої органiзацiї (оператора) вiдповiдно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних iз забезпеченням ядерної безпеки";

(пiдпункт 7.3.1 пункту 7.3 статтi 7 доповнено пiдпунктом "ж" згiдно iз Законом України вiд 24.06.2004 р. N 1868-IV)
(змiни до пiдпункту 7.3.1 пункту 7.3 статтi 7, внесенi Законом України вiд 24.06.2004 р. N 1868-IV, зупинено на 2005 рiк у зв'язку iз зупиненням дiї пiдпункту 4 пункту 4 роздiлу IV Закону України вiд 24.06.2004 р. N 1868-IV згiдно iз Законом України вiд 25.03.2005 р. N 2505-IV)

     з) основнi фонди, земельнi дiлянки та iнше майно позашкiльного навчального закладу, якi належать платнику податкiв.

(пiдпункт 7.3.1 пункту 7.3 статтi 7 доповнено пiдпунктом "з" згiдно iз Законом України вiд 05.04.2007р. N 876-V)

     7.3.2. Посадовi особи, у тому числi державнi виконавцi, якi прийняли рiшення про використання активiв, визначених пiдпунктом 7.3.1 цiєї статтi, як джерела погашення податкової заборгованостi або боргу платника податкiв, притягаються до вiдповiдальностi згiдно iз законодавством.

     7.4. Додатковi джерела погашення податкового боргу

     7.4.1. У разi коли заходи з продажу активiв платника податкiв за рiшенням органу стягнення не привели до повного погашення суми податкового боргу, додатковим джерелом його погашення органом стягнення може бути визначено продаж активiв платника податкiв, попередньо переданих ним у тимчасове користування чи розпорядження iншим особам вiдповiдно до норм цивiльно-правових договорiв, або сума заборгованостi iнших осiб перед платником податкiв, право на вимогу якої переводиться на орган стягнення, включаючи право на отримання основної суми депозиту або кредиту, а також доходу за ними. Продаж або стягнення таких активiв не зупиняє дiю таких цивiльно-правових договорiв до кiнця строкiв їх дiї (крiм депозитних договорiв), а покупець таких активiв набуває прав та обов'язкiв платника податкiв за такими договорами, у тому числi права на отримання доходу за ними. Якщо норми зазначеного цивiльно-правового договору передбачають право кредитора на його дострокове припинення або збiльшення розмiру доходiв за ним чи прийняття iнших рiшень, якi приводять до швидшого повернення суми основного боргу та/або доходу за ним, орган стягнення зобов'язаний прийняти рiшення про такi дiї.

(пiдпункт 7.4.1 пункту 7.4 статтi 7 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.02.2003 р. N 550-IV)

     7.4.2. Рiшення щодо продажу активiв у випадках, визначених цим пунктом, може бути прийняте при недостатностi коштiв, отриманих вiд продажу активiв платника податкiв, передбачених у пунктi 7.1 цiєї статтi, або неможливостi їх продажу.

     7.4.3. У разi вiдсутностi у платника податкiв, що є фiлiєю, вiдокремленим пiдроздiлом юридичної особи, активiв, достатнiх для погашення його податкового боргу, додатковим джерелом погашення податкового боргу такого платника податкiв є активи юридичної особи, на якi може бути звернено стягнення згiдно з цим Законом.

(пiдпункт 7.4.3 пункту 7.4 статтi 7 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.02.2003 р. N 550-IV)

     7.4.4. Порядок застосування цього пункту визначається центральним органом податкової служби.

     7.5. Персональна податкова вiдповiдальнiсть

     Забороняється будь-яка уступка податкового зобов'язання або податкового боргу платника податкiв третiм особам, а також уступка контролюючим органом права вимоги податкового боргу платника податкiв iншим особам. Положення цього пункту не поширюються на випадки, коли гарантами повного та своєчасного погашення податкових зобов'язань платника податкiв виступають iншi особи, якщо таке право передбачено цим Законом або iншими законами України з питань оподаткування.

     7.6. Погашення податкового боргу банкiв та небанкiвських фiнансових установ

     Додатково до пункту 7.1 цiєї статтi джерелом погашення податкового боргу банкiв, небанкiвських фiнансових установ, у тому числi страхових органiзацiй, можуть бути кошти, незалежно вiд джерел їх походження та без застосування обмежень, визначених у пiдпунктi "г" пiдпункту 7.3.1 пункту 7.3 цiєї статтi, у сумi, яка не перевищує суму їх власного капiталу (без урахування страхових та прирiвняних до них обов'язкових резервiв, сформованих вiдповiдно до закону).

     Визначення розмiру власного капiталу здiйснюється вiдповiдно до законодавства.

     7.7. Рiвнiсть бюджетних iнтересiв

     Податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, якi не є податковим боргом, у порядку календарної черговостi його виникнення, а в разi одночасного його виникнення за рiзними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рiвних пропорцiях.

(пункт 7.7 статтi 7 у редакцiї Закону України вiд 20.02.2003 р. N 550-IV)

     7.8. Податковий борг банкрутiв

     З моменту прийняття ухвали судом про порушення провадження у справi про банкрутство платника податкiв порядок сплати податкового зобов'язання або погашення податкового боргу такого платника податкiв, зазначених у заявi, яка подається до суду, визначається згiдно з нормами Закону України "Про вiдновлення платоспроможностi боржника або визнання його банкрутом", без застосування норм цього Закону.

     При цьому порядок продажу активiв у рахунок погашення податкового боргу боржника визначається державною госпрозрахунковою установою України з питань банкрутства.

     7.9. Джерела погашення податкового боргу фiзичних осiб

     Законодавством можуть бути встановленi додатковi обмеження при визначеннi органом стягнення джерел для погашення податкового боргу платника податкiв - фiзичної особи.

     Стаття 8. Податкова застава

     8.1. Змiст податкової застави

     З метою захисту iнтересiв бюджетних споживачiв активи платника податкiв, що має податковий борг, передаються у податкову заставу.

     Право податкової застави виникає згiдно iз законом та не потребує письмового оформлення.

     8.2. Виникнення права податкової застави

     8.2.1. Право податкової застави виникає у разi:

     неподання або несвоєчасного подання платником податкiв податкової декларацiї - з першого робочого дня, наступного за останнiм днем строку, встановленого законом про вiдповiдний податок, збiр (обов'язковий платiж) для подання такої податкової декларацiї;

     несплати у строки, встановленi цим Законом, суми податкового зобов'язання, самостiйно визначеної платником податкiв у податковiй декларацiї, - з дня, наступного за останнiм днем зазначеного строку;

     несплати у строки, встановленi цим Законом, суми податкового зобов'язання, визначеної контролюючим органом, - з дня, наступного за останнiм днем граничного строку такого погашення, визначеного у податковому повiдомленнi.

     8.2.2. З урахуванням положень цiєї статтi право податкової застави поширюється на будь-якi види активiв платника податкiв, якi перебували в його власностi (повному господарському вiданнi) у день виникнення такого права, а також на будь-якi iншi активи, на якi платник податкiв набуде прав власностi у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу.

     8.2.3. Право податкової застави не поширюється:

     на iпотечнi активи, що належать емiтенту та є забезпеченням вiдповiдного випуску iпотечних сертифiкатiв з фiксованою доходнiстю, та грошовi доходи вiд цих iпотечних активiв, до повного виконання емiтентом зобов'язань за цим випуском iпотечних сертифiкатiв з фiксованою доходнiстю;

     на склад iпотечного покриття та грошовi доходи вiд нього до повного виконання емiтентом зобов'язань за вiдповiдним випуском звичайних iпотечних облiгацiй.

(пункт 8.2 статтi 8 доповнено пiдпунктом 8.2.3 згiдно iз Законом України вiд 15.12.2005 р. N 3201-IV)

     8.3. Реєстрацiя податкової застави

     Платник податкiв має право безоплатно зареєструвати податкову заставу в державних реєстрах застав рухомого чи нерухомого майна, а податковий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у вiдповiдному державному реєстрi застав за умови строку дiї такої податкової застави бiльш як десять календарних днiв.

(пункт 8.3 статтi 8 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.02.2003 р. N 550-IV)

     8.4. Податковий прiоритет

     Прiоритет податкової застави по вiдношенню до прiоритетiв iнших обтяжень (включаючи iншi застави) встановлюється вiдповiдно до закону.

(пункт 8.4 статтi 8 у редакцiї Закону України вiд 18.11.2003 р. N 1255-IV)

     8.5. Захист iнтересiв кредиторiв

     Платник податкiв, активи якого перебувають у податковiй заставi, зобов'язаний письмово повiдомити наступних кредиторiв про таку податкову заставу та про характер i розмiр забезпечених цiєю заставою зобов'язань, а також вiдшкодувати збитки кредиторiв, що можуть виникнути у разi неподання зазначеного повiдомлення.

     8.6. Узгодження операцiй iз заставленими активами

     8.6.1. Платник податкiв, активи якого перебувають у податковiй заставi, здiйснює вiльне розпорядження ними, за винятком операцiй, що пiдлягають письмовому узгодженню з податковим органом:

     а) купiвлi чи продажу, iнших видiв вiдчуження або оренди (лiзингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовується у пiдприємницькiй дiяльностi платника податкiв (iнших видах дiяльностi, якi за умовами оподаткування прирiвнюються до пiдприємницької), а саме готової продукцiї, товарiв i товарних запасiв, робiт та послуг за кошти за цiнами, що не є меншими за звичайнi;

(пiдпункт "а" пiдпункту 8.6.1 пункту 8.6 статтi 8 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.02.2003 р. N 550-IV)

     б) використання об'єктiв нерухомого чи рухомого майна, майнових чи немайнових прав, а також коштiв для здiйснення прямих чи портфельних iнвестицiй, а також цiнних паперiв, що засвiдчують вiдносини боргу, надання гарантiй, поручительств, уступлення вимоги та переведення боргу, виплату дивiдендiв, розмiщення депозитiв або надання кредитiв;

     в) лiквiдацiї об'єктiв нерухомого або рухомого майна, за винятком їх лiквiдацiї внаслiдок обставин непереборної дiї (форс-мажорних обставин) або вiдповiдно до рiшень органiв державного управлiння.

     8.6.2. Платник податкiв, активи якого перебувають у податковiй заставi, має право здiйснювати операцiї з коштами без їх узгодження з податковим органом, за винятком операцiй, визначених у пiдпунктi "б" пiдпункту 8.6.1 цього пункту.

     8.6.3. Надання майна, що перебуває у податковiй заставi, у наступну заставу або його використання для забезпечення дiйсної чи майбутньої вимоги третiх осiб не дозволяється.

     8.6.4. У разi здiйснення операцiй, зазначених у пiдпунктах 8.6.1 - 8.6.3 цього пункту, без отримання попередньої згоди податкового органу, посадова особа такого платника податкiв чи фiзична особа, яка прийняла зазначене рiшення, несуть вiдповiдальнiсть, встановлену законодавством України за ухилення вiд оподаткування.

(пiдпункт 8.6.4 пункту 8.6 статтi 8 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.02.2003 р. N 550-IV)

     8.6.5. Для своєчасного узгодження операцiй з активами платника податкiв керiвник податкового органу призначає з числа службових осiб такого податкового органу податкового керуючого. Для узгодження окремої операцiї на пiдставi вiдповiдної цивiльно-правової угоди платник податкiв надає податковому керуючому запит, в якому роз'яснюється змiст операцiї та фiнансово-економiчнi наслiдки її проведення. Податковий керуючий має право видати припис про заборону здiйснення такої операцiї, у разi коли за його висновками цiновi умови та/або форми розрахунку за такою операцiєю призведуть до зменшення спроможностi платника податкiв вчасно або у повному обсязi погасити податковий борг. Зазначений припис має бути затверджений керiвником вiдповiдного податкового органу. У разi коли припис не видається протягом десяти робочих днiв з моменту надходження зазначеного запиту, операцiя вважається узгодженою.

(абзац перший пiдпункту 8.6.5 пункту 8.6 статтi 8 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.02.2003 р. N 550-IV)

     Рiшення податкового керуючого може бути оскаржене у порядку, встановленому цим Законом для оскарження рiшень контролюючих органiв.

     Центральний податковий орган визначає правила призначення, звiльнення, а також компетенцiю податкового керуючого.

     Податковий керуючий має право здiйснювати перевiрки стану збереження активiв, якi перебувають у податковiй заставi, провадити опис (видiлення) активiв для їх продажу у випадках, передбачених цим Законом, одержувати вiд боржника повну iнформацiю про операцiї iз заставленими активами, а в разi їх вiдчуження без згоди податкового органу (за умови коли наявнiсть такої згоди має бути обов'язковою згiдно з нормами цього Закону) отримувати пояснення вiд платника податкiв або його службових (посадових) осiб.

(пiдпункт 8.6.5 пункту 8.6 статтi 8 доповнено абзацом четвертим згiдно iз Законом України вiд 20.02.2003 р. N 550-IV)

     8.7. Зупинення податкової застави

     8.7.1. Активи платника податкiв звiльняються з податкової застави з дня:

     а) отримання податковим органом копiї платiжного документа, завiреного обслуговуючим банком, що засвiдчує факт перерахування до бюджету повної суми податкового зобов'язання, а у разi виникнення права податкової застави у зв'язку iз неподанням або несвоєчасним поданням податкової декларацiї - з дня отримання такої податкової декларацiї контролюючим органом (за умови вiдсутностi порушень платником податкiв вимог, визначених абзацом другим пiдпункту 8.2.1 пункту 8.2 цiєї статтi);

     б) визнання податкового боргу безнадiйним, у тому числi внаслiдок лiквiдацiї платника податкiв як юридичної особи або зняття фiзичної особи з реєстрацiї як суб'єкта пiдприємницької дiяльностi чи у зв'язку з недостатнiстю майна особи, оголошеної банкрутом;

     в) отримання податковим органом довiдки про смерть фiзичної особи - платника податкiв або про визнання її померлою чи безвiсно вiдсутньою згiдно iз законодавством, за винятком випадкiв, коли активи такої фiзичної особи переходять за правом спадщини у власнiсть iнших осiб;

     г) закiнчення строкiв позовної давностi щодо такого податкового боргу;

     д) отримання податковим органом договору поруки на повну суму податкового боргу платника податкiв або iнших видiв його забезпечення, передбачених податковим законодавством;

     е) прийняття рiшення про арешт активiв платника податкiв - на строк дiї такого арешту;

     є) отримання платником податкiв рiшення вiдповiдного органу про скасування ранiше прийнятих рiшень щодо нарахування суми податкового зобов'язання або його частини (пенi та штрафних санкцiй) внаслiдок проведення процедури адмiнiстративного або судового оскарження;

     ж) прийняття податковим органом рiшення про розстрочення, вiдстрочення суми податкових зобов'язань (крiм податкового боргу) або досягнення податкового компромiсу у разi коли умови, визначенi в рiшеннi про розстрочення, вiдстрочення або податковий компромiс, передбачають зупинення права податкової застави;

(пiдпункт "ж" пiдпункту 8.7.1 пункту 8.7 статтi 8 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.02.2003 р. N 550-IV)

     з) прийняття окремого рiшення судом у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства.

(абзац перший пiдпункту "з" пiдпункту 8.7.1 пункту 8.7 статтi 8 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.02.2003 р. N 550-IV)

     Пiдставою для звiльнення активiв пiдприємства з-пiд податкової застави та її виключення з державних реєстрiв застав рухомого або нерухомого майна є вiдповiдний документ, що засвiдчує закiнчення будь-якої з подiй, визначених пiдпунктами "а" - "ж" пiдпункту 8.7.1 цього пункту. Перелiк вiдповiдних документiв визначається за правилами, встановленими Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     8.8. Податкова порука

     Податковий орган зобов'язаний вiдмовитися вiд права податкової застави активiв платника податкiв у разi коли банк-резидент поручається за нього.

     За договором податкової поруки банк-поручитель зобов'язується перед податковим органом вiдповiдати за належне виконання платником податкiв обов'язкiв iз погашення його податкового зобов'язання або податкового боргу у строки та за процедурою, визначенi цим Законом.

     У разi невиконання платником податкiв обов'язкiв iз погашення податкового зобов'язання або податкового боргу банк-поручитель приймає на себе вiдповiдальнiсть за таке погашення у такому ж обсязi, як i платник податкiв.

     Банк-поручитель, який виконав зобов'язання з погашення податкового зобов'язання або податкового боргу платника податкiв, має право зворотної вимоги до такого платника податкiв у розмiрi виплаченої суми.

     Договiр податкової поруки набирає чинностi пiсля його повiдомчої реєстрацiї у податковому органi за мiсцезнаходженням (мiсцем податкової реєстрацiї) платника податкiв, що здiйснюється на пiдставi надання податковому органу нотарiально посвiдченого договору поруки. Податковий орган зобов'язаний видати платнику податкiв протягом одного робочого дня, наступного за днем отримання договору поруки, довiдку про реєстрацiю такого договору, на пiдставi якої активи платника податкiв вважаються звiльненими з-пiд податкової застави. Договiр поруки не може бути вiдкликаним поручителем до повного погашення податкового боргу. Поручитель не має права передоручати виконання зобов'язань за таким договором поруки третiм особам.

     Банк-поручитель набуває усiх прав i обов'язкiв платника податкiв щодо строкiв погашення узгодженого податкового зобов'язання такого платника податкiв або його податкового боргу, а також щодо оскарження дiй податкового органу у порядку, визначеному цим Законом.

     8.9. Обмеження щодо застосування податкової застави

     8.9.1. За запитом платника податкiв, що має податковий борг, податковий орган може видати письмове повiдомлення про звiльнення окремих видiв активiв такого платника податкiв з-пiд податкової застави, якщо такий податковий орган визначає, що звичайна вартiсть iнших активiв, якi залишаються у податковiй заставi, бiльше суми податкового боргу, забезпеченого такою податковою заставою, у два чи бiльше разiв, з урахуванням сум будь-яких iнших прав дiйсних вимог до активiв такого платника податкiв, якi мають прiоритет над таким правом податкової застави.

     8.9.2. У разi коли платник податкiв має декiлька видiв податкових боргiв для виконання пiдпункту 8.9.1 цього пункту, враховується їх загальна сума.

     Стаття 9. Адмiнiстративний арешт активiв

     9.1. Поняття адмiнiстративного арешту активiв

     9.1.1. Адмiнiстративний арешт активiв платника податкiв (далi - арешт активiв) є виключним способом забезпечення можливостi погашення його податкового боргу.

     9.1.2. Арешт активiв може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин:

     а) платник податкiв порушує правила вiдчуження активiв, визначенi пунктом 8.6 статтi 8 цього Закону;

(пiдпункт "а" пiдпункту 9.1.2 пункту 9.1 статтi 9 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.02.2003 р. N 550-IV)

     б) фiзична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;

     в) платника податкiв, який отримав податкове повiдомлення або має податковий борг, визнано неплатоспроможним за зобов'язаннями, iншими нiж податковi, крiм випадкiв, коли стосовно такого платника податкiв запроваджено мораторiй на задоволення вимог кредиторiв у зв'язку з порушенням щодо нього провадження у справi про банкрутство;

     г) платник податкiв вiдмовляється вiд проведення документальної перевiрки за наявностi законних пiдстав для її проведення або вiд допуску посадових осiб податкового органу до обстеження примiщень, що використовуються для одержання доходiв або пов'язанi з отриманням iнших об'єктiв оподаткування, електронних контрольно-касових апаратiв, комп'ютерних систем, що застосовуються для розрахункiв за готiвку або з використанням карток платiжних систем, вагокасових комплексiв, систем та засобiв штрихового кодування;

     д) вiдсутнi свiдоцтва про державну реєстрацiю суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi, спецiальнi дозволи (лiцензiї) на її здiйснення, торговi патенти, сертифiкати вiдповiдностi електронних контрольно-касових апаратiв, комп'ютерних систем;

     е) вiдсутня реєстрацiя особи як платника податкiв в органi державної податкової служби, якщо така реєстрацiя є обов'язковою вiдповiдно до закону, або коли платник податкiв, що отримав податкове повiдомлення або має податковий борг, здiйснює дiї з переведення активiв за межi України, їх приховування або передачi iншим особам.

     9.1.3. Арешт активiв полягає у заборонi вчиняти платником податкiв будь-якi дiї щодо своїх активiв, якi пiдлягають такому арешту, крiм дiй з їх охорони, зберiгання та пiдтримання у належному функцiональному та якiсному станi. Арешт може бути накладеним на будь-якi активи юридичної особи, а для фiзичної особи - на будь-якi її активи, крiм тих, що не пiдлягають арешту згiдно iз законодавством.

     9.2. Повний або умовний арешт

     9.2.1. Арешт активiв може бути повним або умовним.

     9.2.2. Повним арештом активiв визнається виключна заборона платнику податкiв на реалiзацiю прав розпорядження або користування його активами з їх тимчасовим вилученням або без такого. При вилученнi активiв ризик, пов'язаний з їх зберiганням або втратою їх функцiональних чи споживчих якостей, покладається на орган, який прийняв рiшення про таке вилучення.

     9.2.3. Умовним арештом активiв визнається обмеження платника податкiв щодо реалiзацiї прав власностi на такi активи, яке полягає в обов'язковому попередньому отриманнi дозволу керiвника вiдповiдного податкового органу на здiйснення будь-якої операцiї платника податкiв з такими активами. Зазначений дозвiл може бути наданий керiвником податкового органу, якщо за висновком податкового керуючого здiйснення окремої операцiї платником податкiв не призведе до збiльшення його податкового боргу або до зменшення ймовiрностi його погашення.

     9.3. Порядок застосування арешту активiв

     9.3.1. За поданням вiдповiдного пiдроздiлу податкової мiлiцiї керiвник податкового органу (його заступник) може прийняти рiшення про застосування арешту активiв платника податкiв, яке надсилається:

     а) пiдпункт "а" пiдпункту 9.3.1 пункту 9.3 статтi 9 виключено

(абзац перший пiдпункту "а" пiдпункту 9.3.1 пункту 9.3 статтi 9 у редацiї Законами України вiд 10.01.2002 р. N 2922-III, вiд 15.05.2003 р. N 762-IV, вiд 18.11.2003 р. N 1255-IV, виключено згiдно iз Законом України вiд 02.06.2005 р. N 2631-IV)

     б) платнику податкiв з вимогою тимчасової заборони вiдчуження його активiв;

     в) iншим особам, у володiннi, розпорядженнi або користуваннi яких перебувають активи такого платника податкiв, з вимогою тимчасової заборони їх вiдчуження.

     9.3.2. Арешт активiв може бути також застосований до товарiв, якi виготовляються, зберiгаються, перемiщуються або реалiзуються з порушенням правил, визначених митним законодавством чи законодавством з питань оподаткування акцизними зборами, а також до товарiв, у тому числi валютних цiнностей, якi продаються з порушенням порядку, визначеного законодавством, без попереднього встановлення їх власника. У цьому випадку службовi особи органiв податкової мiлiцiї або iнших правоохоронних органiв, вiдповiдно до їх компетенцiї, мають право тимчасово затримувати такi активи з складанням протоколу, який повинен мiстити вiдомостi про причини такого затримання iз посиланням на порушення конкретної законодавчої норми, опис активiв, їх родових ознак та кiлькостi, вiдомостi про особу (особи), у якої було вилучено такi товари (за їх наявностi), перелiк прав та обов'язкiв таких осiб, що виникають у зв'язку iз таким вилученням. Форма зазначеного протоколу затверджується Кабiнетом Мiнiстрiв України. Керiвник пiдроздiлу правоохоронного органу, у пiдпорядкуваннi якого перебуває службова особа, яка склала протокол про тимчасове затримання активiв, зобов'язаний невiдкладно проiнформувати керiвника податкового органу (його заступника), на територiї якого здiйснено таке затримання. На пiдставi вiдомостей, зазначених у протоколi, керiвник податкового органу (його заступник) має право прийняти рiшення про накладення арешту на такi активи або вiдмовити у ньому шляхом неприйняття такого рiшення. Рiшення про накладення арешту активiв має бути прийняте до 24 години робочого дня, наступного за днем складання протоколу про тимчасове затримання активiв, але коли вiдповiдно до законодавства податковий орган закiнчує роботу ранiше, то такий строк закiнчується у момент закiнчення роботи. У разi коли рiшення про арешт активiв не приймається протягом зазначеного строку, активи вважаються звiльненими з-пiд режиму тимчасового затримання, а посадовi чи службовi особи, якi перешкоджають такому звiльненню, несуть вiдповiдальнiсть, установлену законодавством.

     При накладеннi арешту на активи у випадках, визначених цим пiдпунктом, рiшення керiвника податкового органу (його заступника) має бути невiдкладно вручене особi (особам), зазначенiй у протоколi про тимчасове затримання активiв, без виконання положень пiдпункту 9.3.1 цiєї статтi.

     У разi коли мiсцезнаходження осiб, зазначених у протоколi про тимчасове затримання активiв, не виявлено або коли активи були затриманi без знаходження осiб, яким вони належать на правах власностi чи iнших правах, рiшення про арешт активiв розмiщується на дошцi податкових оголошень. При цьому день розмiщення такого рiшення вважається днем його вручення.

     9.3.3. Арешт може бути накладено на активи строком до 96 годин вiд години пiдписання вiдповiдного рiшення керiвником податкового органу (його заступником). Зазначений строк не може бути продовжений в адмiнiстративному порядку, у тому числi за рiшенням iнших державних органiв, за винятком випадкiв, коли власника заарештованих активiв не встановлено (не виявлено), - у цьому випадку такi активи перебувають пiд режимом адмiнiстративного арешту протягом строку, визначеного законодавством для визнання їх безхазяйними, або у разi коли такi активи є такими, що швидко псуються, - протягом граничного строку, визначеного законодавством, пiсля якого вони пiдлягають продажу за процедурою, встановленою статтею 10 цього Закону.

     Керiвник вiдповiдного податкового органу (його заступник) має право звернутися до суду з поданням про продовження строку арешту активiв платника податкiв за наявностi достатнiх пiдстав вважати, що звiльнення активiв з-пiд адмiнiстративного арешту може загрожувати їх зникненням або знищенням, а суд повинен прийняти вiдповiдне рiшення протягом 48 годин вiд моменту отримання зазначеного звернення.

     Строки, визначенi цим пiдпунктом, не включають години, що припадають на вихiднi та святковi днi.

     9.3.4. Рiшення керiвника податкового органу (його заступника) щодо арешту активiв може бути оскаржене платником податкiв в адмiнiстративному або судовому порядку. В усiх випадках, коли податковий орган вищого рiвня або суд скасовує рiшення про арешт активiв, податковий орган вищого рiвня проводить службове розслiдування щодо мотивiв видання керiвником податкового органу (його заступником) рiшення про арешт активiв та, за необхiдностi, приймає рiшення про притягнення винних до дисциплiнарної чи адмiнiстративної вiдповiдальностi.

     9.3.5. При прийняттi рiшення про арешт активiв банку арешт не може бути накладено на його кореспондентський рахунок у частинi платежiв, що виконуються за рахунок коштiв його клiєнтiв.

     9.3.6. Платник податкiв має право на вiдшкодування збиткiв та немайнової шкоди, завданих податковим органом внаслiдок неправомiрного застосування арешту його активiв, за рахунок коштiв вiдповiдного бюджету згiдно iз законодавством. Рiшення про таке вiдшкодування приймається судом.

     9.3.7. Цей пункт не регулює порядок затримання або арешту активiв у випадках, передбачених кримiнально-процесуальним законодавством.

     9.3.8. Адмiнiстративний арешт не може бути накладено, якщо платник податкiв вiдмовляється допустити працiвника контролюючого органу до документальної або матерiальної перевiрки у зв'язку з вiдсутнiстю у такого працiвника контролюючого органу пiдстав для її проведення, визначених законодавством, а також до обстеження примiщень, що використовуються для одержання доходiв, або пов'язаних з отриманням iнших об'єктiв оподаткування, електронних контрольно-касових апаратiв, комп'ютерних систем, що застосовуються для розрахункiв за готiвку або з використанням карток платiжних систем, вагокасових комплексiв, систем та засобiв штрихового кодування.

     9.3.9. Арешт коштiв на рахунку платника податкiв здiйснюється за заявою податкового органу виключно на пiдставi рiшення суду в порядку, передбаченому законодавством.

(пункт 9.3 статтi 9 доповнено пiдпунктом 9.3.9 згiдно iз Законом України вiд 02.06.2005 р. N 2631-IV, пiдпункт 9.3.9 пункту 9.3 статтi 9 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 15.03.2006 р. N 3541-IV)

     9.4. Виконавцi рiшення про арешт активiв

     9.4.1. Функцiї виконавця рiшення про арешт активiв (крiм арешту коштiв на рахунку) платника податкiв покладаються на податкового керуючого або iншого працiвника податкового органу, призначеного його керiвником (його заступником). Виконавець:

(абзац перший пiдпункту 9.4.1 пункту 9.4 статтi 9 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами України вiд 02.06.2005 р. N 2631-IV, вiд 15.03.2006 р. N 3541-IV)

     надсилає рiшення про арешт активiв (крiм арешту коштiв на рахунку) вiдповiдно до пiдпункту 9.3.1 пункту 9.3 цiєї статтi;

(абзац другий пiдпункту 9.4.1 пункту 9.4 статтi 9 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами України вiд 02.06.2005 р. N 2631-IV, вiд 15.03.2006 р. N 3541-IV)

     органiзовує опис активiв платника податкiв;

     органiзовує вилучення оригiналiв первинних фiнансово-господарських та бухгалтерських документiв, складає їх опис, що має скрiплюватися пiдписами посадової особи податкового органу та платника податкiв, i залишає платнику податкiв копiї таких документiв. Вилучення оригiналiв первинних фiнансово-господарських та бухгалтерських документiв податковими органами в iнших випадках не допускається, крiм вилучень, що провадяться згiдно iз кримiнально-процесуальним законодавством;

     здiйснює iншi заходи, передбаченi Законом України "Про виконавче провадження".

     9.4.2. Опис активiв платника податкiв проводиться у присутностi його посадових осiб чи їх представникiв, а також понятих осiб. У разi вiдсутностi посадових осiб платника податкiв або їх представникiв опис його активiв здiйснюється у присутностi понятих осiб. У разi необхiдностi для проведення опису активiв залучається суб'єкт оцiночної дiяльностi - суб'єкт господарювання. Представникам платника податкiв, активи якого пiдлягають адмiнiстративному арешту, письмово роз'яснюються їх права та обов'язки.

(абзац перший пiдпункту 9.4.2 пункту 9.4 статтi 9 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 06.09.2005 р. N 2801-IV)

     Понятими особами не можуть бути працiвники податкових органiв або правоохоронних органiв, а також iншi особи, участь яких як понятих осiб обмежується Законом України "Про виконавче провадження".

     9.4.3. При проведеннi опису активiв платника податкiв особи, якi його проводять, зобов'язанi пред'явити посадовим особам такого платника податкiв або їх представникам вiдповiдне рiшення про накладення адмiнiстративного арешту, а також документи, що засвiдчують їх повноваження на проведення такого опису. За наслiдками проведення опису активiв платника податкiв складається протокол, який має мiстити опис та перелiк активiв, що арештовуються, iз зазначенням назви, кiлькостi, мiр ваги та iндивiдуальних ознак i, за присутностi суб'єкта оцiночної дiяльностi - суб'єкта господарювання, - звичайних цiн. Усi активи, що пiдлягають опису, пред'являються посадовим особам платника податкiв або їх представникам та понятим особам, а за вiдсутностi посадових осiб або їх представникiв - понятим особам, для вiзуального контролю.

(пiдпункт 9.4.3 пункту 9.4 статтi 9 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 06.09.2005 р. N 2801-IV)

     9.4.4. Посадова особа податкового органу, яка виконує рiшення про адмiнiстративний арешт активiв платника податкiв, визначає порядок їх збереження та охорони.

     9.4.5. Проведення адмiнiстративного арешту активiв у перiод з 20 години до 9 години наступного дня не допускається, за винятком випадкiв, коли такий арешт є невiдкладним у зв'язку з обставинами кримiнальної справи, вiдповiдно до закону.

     9.5. Зупинення адмiнiстративного арешту активiв платника податкiв

     Зупинення адмiнiстративного арешту активiв платника податкiв здiйснюється у зв'язку iз:

     а) скасуванням рiшення керiвника податкового органу (його заступника) про такий арешт;

     б) погашенням податкового боргу платника податкiв;

     в) лiквiдацiєю платника податкiв, у тому числi внаслiдок проведення процедури банкрутства;

     г) наданням податковому органу належних доказiв третьою особою про належнiсть арештованих активiв до об'єктiв права власностi цiєї третьої особи;

     д) закiнченням граничного строку накладення адмiнiстративного арешту;

     е) прийняттям рiшення судом про зупинення адмiнiстративного арешту згiдно з вимогами законодавства з питань банкрутства;

     є) пред'явленням платником податкiв свiдоцтва про державну реєстрацiю суб'єкта пiдприємницької дiяльностi, спецiальних дозволiв (лiцензiй) на її здiйснення, торгових патентiв, сертифiкатiв вiдповiдностi електронних контрольно-касових апаратiв, комп'ютерних систем, яких не було на момент прийняття рiшення про адмiнiстративний арешт.

     У випадку, визначеному пiдпунктом "г" цього пункту, рiшення щодо звiльнення з-пiд арешту активiв, що належать третiй особi, приймає податковий орган.

     9.6. Оскарження рiшення щодо адмiнiстративного арешту активiв

     Рiшення керiвника податкового органу (його заступника) щодо накладення адмiнiстративного арешту на активи платника податкiв може бути оскаржене у порядку, визначеному цим Законом для оскарження сум податкових зобов'язань або податкового боргу, нарахованих податковим органом.

     9.7. У разi коли активи платника податкiв звiльняються з-пiд адмiнiстративного арешту у зв'язку iз закiнченням граничного строку його застосування, повторне накладення адмiнiстративного арешту за пiдставами накладення першого адмiнiстративного арешту не дозволяється.

     9.8. Митнi правила

     Норми цiєї статтi не поширюються на порядок затримання або вилучення товарiв чи предметiв вiдповiдно до Митного кодексу України, не пов'язаний iз порушенням податкового законодавства.

     Стаття 10. Продаж активiв, що перебувають у податковiй заставi

     10.1. Органiзацiя публiчних торгiв

     10.1.1. У разi коли iншi, передбаченi цим Законом, заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здiйснює за платника податкiв та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштiв, якi перебувають у його власностi, а за їх недостатностi - шляхом продажу iнших активiв такого платника податкiв.

(абзац перший пiдпункту 10.1.1 пункту 10.1 статтi 10 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.02.2003 р. N 550-IV)

     Стягнення коштiв та продаж iнших активiв платника податкiв провадяться не ранiше тридцятого календарного дня з моменту надiслання йому другої податкової вимоги.

     Стягнення безготiвкових коштiв здiйснюється шляхом надiслання банку (банкам), обслуговуючому платника податкiв, платiжної вимоги на суму податкового боргу або його частини, а при стягненнi готiвкових коштiв - у порядку, визначеному Кабiнетом Мiнiстрiв України.

(абзац третiй пiдпункту 10.1.1 пункту 10.1 статтi 10 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.02.2003 р. N 550-IV)

     Продаж iнших активiв здiйснюється на пiдставi рiшення податкового органу, пiдписаного його керiвником та скрiпленого гербовою печаткою податкового органу. Перелiк вiдомостей, якi зазначаються у такому рiшеннi, встановлюється центральним податковим органом.

     10.1.2. Органiзацiя продажу активiв платника податкiв здiйснюється податковим керуючим такого платника податкiв.

     10.1.3. Платник податкiв (для державних i комунальних пiдприємств - за узгодженням з органом, уповноваженим управляти його майном) самостiйно визначає склад i черговiсть продажу своїх активiв виходячи з принципiв збереження цiлiсностi майнового комплексу, що забезпечує ведення його основної виробничої дiяльностi, та повного погашення суми податкового боргу.

     Якщо податковий керуючий вирiшує, що платник податкiв визначає для продажу активи, чия звичайна цiна є завiдомо нижчою, нiж сума податкового боргу, такий податковий керуючий зобов'язаний самостiйно визначити склад активiв, що пiдлягають продажу, виходячи iз принципiв збереження цiлiсностi майнового комплексу та з урахуванням того, що звичайна (оцiночна) вартiсть таких активiв не перевищує двократного розмiру податкового боргу. Таке рiшення податкового керуючого може бути оскаржене у порядку, визначеному цим Законом для оскарження рiшень податкового органу щодо визначення сум податкових зобов'язань або податкового боргу. При цьому протягом строку такого оскарження продаж активiв платника податкiв, визначених за рiшенням податкового керуючого, не здiйснюється.

     10.1.4. У разi недостатностi коштiв, отриманих вiд продажу активiв, якi не входять до складу цiлiсного майнового комплексу платника податкiв, що забезпечує ведення його основної господарської дiяльностi, податковий керуючий зобов'язаний прийняти рiшення про продаж цiлiсного майнового комплексу або його частини, без застосування обмежень щодо їх вартостi, встановлених абзацом другим пiдпункту 10.1.3 цього пункту.

     Податковий керуючий не може прийняти рiшення про продаж частини цiлiсного майнового комплексу, внаслiдок якого платник податкiв позбувається можливостi ведення його основної господарської дiяльностi, - у цьому випадку продажу пiдлягає цiлiсний майновий комплекс.

     Продаж цiлiсного майнового комплексу боржника пiд час процедури його санацiї або лiквiдацiї внаслiдок банкрутства здiйснюється згiдно з положеннями Закону України "Про вiдновлення платоспроможностi боржника або визнання його банкрутом" без застосування положень цiєї статтi.

     10.1.5. Витрати, пов'язанi з органiзацiєю та проведенням публiчних торгiв активами платника податкiв, покриваються у першу чергу за рахунок сум, одержаних вiд їх продажу.

     10.1.6. У разi коли сума коштiв, отримана за наслiдками продажу активiв платника податкiв, перевищує суму його податкової заборгованостi, рiзниця направляється на рахунки такого платника податкiв або його правонаступникiв i використовується у встановленому ними порядку.

     10.1.7. У разi коли сума коштiв, отримана за наслiдками продажу частини активiв платника податкiв, є недостатньою для погашення його податкової заборгованостi, рiзниця покривається шляхом додаткового продажу його активiв, що органiзується не ранiше тридцяти календарних днiв, наступних за днем проведення попереднього продажу.

     10.2. Порядок продажу активiв

     10.2.1. Продаж активiв платника податкiв на публiчних торгах на умовах змагальностi здiйснюється у такому порядку:

     а) товари, якi можуть бути згрупованi та стандартизованi, пiдлягають продажу за кошти виключно на бiржових торгах, що проводяться бiржами, створеними вiдповiдно до Закону України "Про товарну бiржу", якi визначаються центральним податковим органом на конкурсних засадах;

     б) iншi товари, об'єкти рухомого чи нерухомого майна, а також цiлiснi майновi комплекси пiдприємств пiдлягають продажу за кошти виключно на цiльових аукцiонах, якi органiзовуються за поданням вiдповiдного податкового органу на зазначених бiржах. У разi коли на територiї району або мiста, де знаходяться активи платника податкiв, що продаються, вiдсутня товарна бiржа, визначена центральним податковим органом, податковий орган органiзовує окремий позабiржовий аукцiон.

     Продовольчi товари, що швидко псуються, а також iншi товари, обсяги яких не є достатнiми для органiзацiї публiчних торгiв, пiдлягають продажу за кошти на комiсiйних умовах через органiзацiї роздрiбної торгiвлi, визначенi податковим органом на конкурсних засадах.

     Майно боржника, щодо обiгу якого встановлено обмеження законом, продається на закритих торгах, якi проводяться на умовах змагальностi. У таких закритих торгах беруть участь особи, якi вiдповiдно до законодавства можуть мати зазначене майно у власностi чи на пiдставi iншого речового права.

     10.2.2. У разi коли продажу пiдлягає цiлiсний майновий комплекс пiдприємства, активи якого перебувають у державнiй або комунальнiй власностi, чи коли згiдно iз законодавством з питань приватизацiї для вiдчуження активiв пiдприємства потрiбна попередня згода органу приватизацiї або iншого державного органу, уповноваженого здiйснювати управлiння корпоративними правами, продаж активiв такого пiдприємства органiзовується за поданням вiдповiдного податкового органу регiональним органом приватизацiї iз дотриманням норм законодавства з питань приватизацiї. При цьому iншi способи приватизацiї, крiм грошової, не дозволяються.

     10.2.3. За наполяганням платника податкiв незалежна оцiнка вартостi активу, що пiдлягає продажу, для визначення його початкової вартостi проводиться в порядку, встановленому законодавством про оцiнку майна, майнових прав та професiйну оцiночну дiяльнiсть.

(абзац перший пiдпункту 10.2.3 пункту 10.2 статтi 10 у редакцiї Закону України вiд 06.09.2005 р. N 2801-IV)

     Платник податкiв має право самостiйно визначити суб'єкта оцiночної дiяльностi - суб'єкта господарювання. У разi коли платник податкiв самостiйно не визначає такого суб'єкта оцiночної дiяльностi - суб'єкта господарювання протягом установлених центральним податковим органом строкiв, таке визначення здiйснюється податковим органом, який укладає договiр про проведення оцiнки активу.

(абзац другий пiдпункту 10.2.3 пункту 10.2 статтi 10 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 06.09.2005 р. N 2801-IV)

     Оцiнка не проводиться щодо активiв, якi можуть бути згрупованими або стандартизованими чи мають курсову (поточну) бiржову вартiсть та/або перебувають у лiстiнгу товарних бiрж. Порядок встановлення курсової бiржової вартостi або лiстiнгу бiржового товару визначається бiржовою спiлкою, яка має статус самоврядної органiзацiї вiдповiдно до законодавства.

     10.2.4. При продажу активiв на товарних бiржах податковий орган укладає вiдповiдний договiр з брокером (брокерською конторою), яка вчиняє дiї з продажу такого активу за дорученням податкового органу на умовах найкращої цiнової пропозицiї.

     При продажу активiв на позабiржовому аукцiонi безпосереднiм продавцем, а в разi продажу через органiзацiї роздрiбної торгiвлi - комiтентом виступає податковий орган, при цьому участь будь-яких посередникiв або агентiв для органiзацiї такого продажу не дозволяється.

     Порядок реалiзацiї цього пункту визначається центральним податковим органом.

     10.2.5. Порядок збiльшення або зменшення початкової вартостi активiв платника податкiв визначається за методикою, встановленою Кабiнетом Мiнiстрiв України, крiм випадкiв, визначених пiдпунктом 10.2.2 цього пункту, якi регулюються нормами законодавства про приватизацiю.

(пiдпункт 10.2.5 пункту 10.2 статтi 10 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 06.09.2005 р. N 2801-IV)

     10.3. Оприлюднення iнформацiї

     10.3.1. Iнформацiя про склад активiв платникiв податкiв, призначених для продажу, оприлюднюється центральним податковим органом.

     10.3.2. Iнформацiя про час та умови проведення прилюдних торгiв активами платникiв податкiв оприлюднюється:

     при продажу активiв на бiржовому ринку - вiдповiдною товарною бiржею;

     при продажу активiв на позабiржовому аукцiонi та через органiзацiї роздрiбної торгiвлi - вiдповiдним податковим органом.

     10.3.3. Центральний податковий орган щомiсячно оприлюднює iнформацiю про наслiдки кожного продажу активiв платника податкiв вiдповiдно до цiєї статтi, якщо розмiр продажу перевищує один мiльйон гривень, iз зазначенням загального опису таких активiв, цiни їх продажу.

(пункт 10.3 статтi 10 доповнено новим пiдпунктом 10.3.3 згiдно iз Законом України вiд 20.02.2003 р. N 550-IV, у зв'язку з цим пiдпункт 10.3.3 вважати пiдпунктом 10.3.4)

     10.3.4. Склад зазначеної iнформацiї та порядок її оприлюднення визначаються Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     10.4. Доступ до активiв

     10.4.1. Платник податкiв зобов'язаний надати комiсiї iнформацiю про активи, якi перебувають у податковiй заставi, а також забезпечити на першу вимогу комiсiї безперешкодний доступ її представникiв i учасникiв публiчних торгiв до огляду та оцiнки активiв, що пропонуються на продаж. Податковий керуючий має право здiйснювати перiодичнi перевiрки стану збереження активiв, якi перебувають у податковiй заставi, отримувати вiд платника податкiв iнформацiю та документи про операцiї iз заставленими активами, пояснення в разi вiдчуження таких активiв без згоди податкового керуючого, а також здiйснювати iншi заходи, передбаченi цим Законом.

(пiдпункт 10.4.1 пункту 10.4 статтi 10 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.02.2003 р. N 550-IV)

     10.4.2. Будь-яка iнша особа, яка здiйснює управлiння активами платника податкiв або контроль за їх використанням, зобов'язана забезпечити на першу вимогу комiсiї безперешкодний доступ її представникам, а також учасникам публiчних торгiв до огляду та оцiнки таких активiв, а також забезпечити безперешкодне набуття прав власника таких активiв особою, яка їх придбала на публiчних торгах. При цьому така iнша особа, яка здiйснює управлiння або контроль над активами платника податкiв, звiльняється вiд будь-яких видiв вiдповiдальностi або зобов'язань перед таким платником або третiми особами, що можуть виникнути внаслiдок передання таких активiв у власнiсть особи - їх покупця.

     10.4.3. Посадовi особи платника податкiв, а також посадовi особи осiб, якi здiйснюють управлiння його активами або контроль за їх використанням, за неподання вiдомостей або подання неповних чи неправдивих вiдомостей щодо активiв, якi перебувають у податковiй заставi, або за ухилення вiд забезпечення безперешкодного доступу до таких активiв представникам комiсiї чи учасникам публiчних торгiв, або за перешкоджання у набуттi прав власностi на такi активи особою, яка їх придбала, несуть вiдповiдальнiсть, передбачену за умисне ухилення вiд оподаткування.

     10.5. Скасування рiшення про продаж активiв

     10.5.1. Якщо платник податкiв у будь-який момент до укладення договору купiвлi-продажу його активiв повнiстю погашає суму податкової заборгованостi, податковий орган приймає рiшення щодо звiльнення його активiв з-пiд податкової застави та скасовує рiшення про проведення їх продажу.

     10.5.2. За операцiї з продажу активiв, визначених у цiй статтi, на бiржовому ринку державне мито та мiсцевi податки (збори) не справляються. Такi операцiї не пiдлягають нотарiальному посвiдченню.

     10.6. Забезпечення iнтересiв кредиторiв

     10.6.1. Якщо сума податкового боргу не була погашена пiсля закiнчення процедури продажу активiв платника податкiв, податковий орган може визначити вiдповiдальною за погашення залишкового податкового боргу такого платника податкiв третю особу, яка протягом одного року до останнього дня граничного строку погашення суми податкового зобов'язання такого платника податкiв придбала вiд нього активи за цiнами, меншими нiж звичайнi, або отримала їх у власнiсть на безоплатнiй основi чи як безповоротну фiнансову допомогу (крiм благодiйних внескiв або пожертв неприбутковим органiзацiям або iншим набувачам благодiйної допомоги вiдповiдно до законодавства).

     Розмiр зазначеної вiдповiдальностi за погашення залишкового боргу платника податкiв не може перевищувати суми, що дорiвнює звичайнiй цiнi активiв, придбаних третьою особою вiд платника податкiв, зменшенiй на фактичну цiну придбання таких активiв третьою особою.

     Рiшення податкового органу щодо покладення вiдповiдальностi за погашення залишкового боргу платника податкiв на третю особу може бути оскаржене у порядку, передбаченому цим Законом для оскарження рiшень податкового органу про нарахування суми податкового зобов'язання за непрямими методами.

     Норми, визначенi цим пiдпунктом, не застосовуються, якщо сума податкового боргу залишається непогашеною внаслiдок недостатностi активiв платника податкiв, визнаного банкрутом згiдно iз законодавством.

     10.7. Порядок реалiзацiї цiєї статтi визначається Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     Стаття 11. Погашення податкового боргу державних або комунальних пiдприємств

     11.1. У разi коли платник податкiв, який перебуває у державнiй або комунальнiй власностi, не погашає суму податкового боргу у строки, встановленi цим Законом, податковий орган здiйснює заходи щодо продажу активiв такого платника податкiв, якi не входять до складу цiлiсного майнового комплексу, що забезпечує здiйснення основної дiяльностi платника податкiв.

     У разi коли сума коштiв, отримана вiд такого продажу, не покриває суму податкового боргу та витрат, пов'язаних з продажем активiв, податковий орган зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, що здiйснює управлiння таким платником податкiв, з пропозицiєю щодо прийняття рiшення про продаж частини акцiй корпоратизованого пiдприємства за кошти або пiд зобов'язання щодо погашення його податкового боргу протягом поточного бюджетного року. Iнформацiя зазначеного органу управлiння щодо прийняття або вiдхилення запропонованого рiшення має бути надiслана податковому органу протягом тридцяти календарних днiв з дня направлення такого звернення. Органiзацiя такого продажу здiйснюється за правилами i у строки, встановленi законодавством з питань приватизацiї. У разi коли зазначений орган не прийме рiшення про продаж частини акцiй для погашення податкового боргу у зазначенi цим пунктом строки, податковий орган зобов'язаний у мiсячний строк з дня отримання такої вiдмови або пiсля закiнчення встановленого для надання вiдповiдi строку звернутися до суду iз заявою про визнання такого платника податкiв банкрутом.

     11.2. У разi коли податковим боржником визнається платник податкiв, який не пiдлягає приватизацiї, податковий орган здiйснює заходи щодо продажу його активiв, якi не входять до складу цiлiсного майнового комплексу, що забезпечує ведення його основної дiяльностi.

     У разi коли сума коштiв, отриманих вiд такого продажу, не покриває суму податкового боргу такого платника податкiв та витрат, пов'язаних з органiзацiєю та проведенням публiчних торгiв, податковий орган зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управлiння якого належить такий платник податкiв, з поданням про прийняття рiшення щодо:

     надання вiдповiдної компенсацiї бюджету, до якого має зараховуватися сума податкового боргу такого платника податкiв, за рахунок коштiв, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управлiння якого належить платник податкiв;

     реорганiзацiї такого платника податкiв з урахуванням правил, встановлених цим Законом;

     лiквiдацiї такого платника податкiв та списання податкового боргу;

     оголошення такого платника податкiв банкрутом у порядку, встановленому Законом України "Про вiдновлення платоспроможностi боржника або визнання його банкрутом".

     Вiдповiдь щодо прийняття одного iз зазначених рiшень має бути надiслана податковому органу протягом тридцяти календарних днiв з дня направлення звернення. У разi коли податковий орган не отримує зазначену вiдповiдь у визначений цим пунктом строк або отримує незадовiльну вiдповiдь, податковий орган зобов'язаний звернутися до суду iз заявою про визнання такого платника податкiв банкрутом.

     11.3. Визнання державного або комунального пiдприємства таким, що має податковий борг, є обов'язковою пiдставою розiрвання трудового договору (контракту) з керiвником пiдприємства. Рiшення щодо розiрвання трудового договору (контракту) з керiвником державного (комунального) пiдприємства може бути вiдкладене на строк проведення апеляцiйної процедури, але не бiльше строкiв, установлених цим Законом, пiсля спливу яких настають наслiдки, визначенi у першому реченнi цього абзацу. Якщо за наявностi достатнiх пiдстав таке рiшення не приймається, то службова (посадова) особа, яка не прийняла таке рiшення, пiдлягає дисциплiнарнiй та матерiальнiй вiдповiдальностi за правилами, встановленими законом, або пiдпадає пiд дiю норм закону з питань запобiгання корупцiї за наявностi вiдповiдних пiдстав.

(абзац перший пункту 11.3 статтi 11 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.02.2003 р. N 550-IV)

     Трудовi договори (контракти), що укладаються з керiвником державного або комунального пiдприємства, повиннi мiстити зазначену вiдповiдальнiсть, що є їх iстотною умовою.

     Норми цього пункту не поширюються на випадки виникнення податкового боргу внаслiдок обставин непереборної дiї (форс-мажорних обставин) чи внаслiдок невиконання або неналежного виконання державними органами зобов'язань з оплати товарiв (робiт, послуг), придбаних у такого платника податкiв за рахунок бюджетних коштiв, з надання платнику податкiв субсидiй або дотацiй, передбачених законодавством, або з повернення платнику податкiв надмiру внесених податкiв, зборiв (обов'язкових платежiв) чи їх бюджетного вiдшкодування згiдно з нормами податкового законодавства.

     11.4. Будь-якi договори про передання акцiй (iнших корпоративних прав), що перебувають у державнiй або комунальнiй власностi, в управлiння третiм особам мають мiстити зобов'язання таких третiх осiб щодо недопущення виникнення податкового боргу пiсля передання, а також право вiдповiдно держави або територiальної громади на одностороннє (позасудове) розiрвання таких договорiв при виникненнi податкового боргу.

     Таке саме правило стосується будь-яких договорiв про приватизацiю державного або комунального майна, укладених пiд iнвестицiйнi зобов'язання.

     Стаття 12. Погашення податкових зобов'язань або податкового боргу в разi лiквiдацiї платника податкiв

     12.1. Черговiсть використання активiв платника податкiв, що лiквiдується

     У разi коли власник або уповноважений ним орган приймає рiшення про лiквiдацiю платника податкiв, не пов'язану з банкрутством, активи цього платника податкiв використовуються у черговостi, визначенiй законодавством України.

     12.2. Лiквiдацiя платника податкiв

     З метою оподаткування лiквiдацiєю платника податкiв або його фiлiї, вiддiлення чи iншого вiдокремленого пiдроздiлу є лiквiдацiя платника податкiв як юридичної особи або зупинення реєстрацiї фiзичної особи як суб'єкта пiдприємницької дiяльностi, а також лiквiдацiя фiлiї, вiддiлення, вiдокремленого пiдроздiлу платника податкiв, внаслiдок якої вiдбувається закриття їх рахункiв та/або втрата їх статусу як платника податкiв вiдповiдно до законодавства.

     12.3. Непогашенi податковi зобов'язання або податковий борг

     У разi коли внаслiдок лiквiдацiї платника податкiв або скасування реєстрацiї фiзичної особи як суб'єкта пiдприємницької дiяльностi частина його податкових зобов'язань чи податкового боргу залишається непогашеною у зв'язку з недостатнiстю його активiв, така частина погашається за рахунок активiв засновникiв або учасникiв такого пiдприємства, якщо вони несуть повну або додаткову вiдповiдальнiсть за зобов'язаннями платника податкiв згiдно iз законодавством, у межах повної або додаткової вiдповiдальностi, а в разi лiквiдацiї фiлiї, вiддiлення чи iншого вiдокремленого пiдроздiлу юридичної особи - за рахунок юридичної особи, незалежно вiд того, чи є вона платником податку, збору (обов'язкового платежу), стосовно якого виникло податкове зобов'язання або виник податковий борг таких фiлiї, вiддiлення, iншого вiдокремленого пiдроздiлу.

     В iнших випадках податковi зобов'язання або податковий борг, що залишаються непогашеними пiсля лiквiдацiї платника податкiв, вважаються безнадiйним боргом i пiдлягають списанню у порядку, визначеному Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     Те саме стосується фiзичної особи - платника податкiв, що помирає або визнається судом безвiсно вiдсутнiм або померлим чи недiєздатним, за винятком випадкiв, коли з'являються iншi особи, якi вступають у права спадщини, незалежно вiд часу набуття таких прав.

     12.4. Особи, вiдповiдальнi за погашення податкових зобов'язань або податкового боргу в разi лiквiдацiї платника податкiв

     Особою, вiдповiдальною за погашення податкових зобов'язань або податкового боргу платника податкiв, є:

     а) стосовно платника податкiв, який лiквiдується, - лiквiдацiйна комiсiя або iнший орган, що проводить лiквiдацiю згiдно з законодавством;

     б) стосовно фiлiй, вiддiлень, iнших вiдокремлених пiдроздiлiв платника податкiв, якi лiквiдуються, - такий платник податкiв;

     в) стосовно фiзичної особи - суб'єкта пiдприємницької дiяльностi - така фiзична особа;

     г) стосовно кооперативiв, кредитних спiлок, товариств спiввласникiв житла або iнших колективних господарств - їх члени (пайовики) солiдарно;

     д) стосовно iнвестицiйних фондiв - iнвестицiйна компанiя, яка здiйснює управлiння таким iнвестицiйним фондом.

     При лiквiдацiї колективних сiльськогосподарських пiдприємств, створених до набрання чинностi цим Законом, непогашена частина боргу пiдлягає списанню у порядку, визначеному законодавством.

     12.5. Термiн погашення податкової заборгованостi або податкового боргу платника податкiв, що лiквiдується

     Погашення податкових зобов'язань або податкового боргу платника податкiв, що лiквiдується, здiйснюється у строки, передбаченi для списання безнадiйного податкового боргу.

     12.6. Залiк надмiру сплачених або невiдшкодованих податкових платежiв платника податкiв, що лiквiдується

     У разi коли платник податкiв, що лiквiдується, має суми надмiру сплачених або невiдшкодованих податкiв, зборiв (обов'язкових платежiв) з вiдповiдного бюджету, такi суми пiдлягають залiку в рахунок його податкових зобов'язань або податкового боргу перед таким бюджетом.

     У разi коли сума надмiру сплачених або невiдшкодованих податкiв, зборiв (обов'язкових платежiв) з вiдповiдного бюджету перевищує суму податкових зобов'язань або податкового боргу перед таким бюджетом, сума перевищення використовується для погашення податкової заборгованостi або податкового боргу перед iншими бюджетами, а за вiдсутностi такої заборгованостi (боргу) - направляється у розпорядження такого платника податкiв.

     Порядок проведення залiкiв, визначених у цьому пунктi, встановлюється Мiнiстерством фiнансiв України за погодженням з центральним податковим органом.

     Порядок погашення податкових зобов'язань або податкового боргу померлої або безвiсти вiдсутньої фiзичної особи визначається законодавством з питань оподаткування доходiв фiзичних осiб.

     Стаття 13. Порядок погашення податкових зобов'язань або податкового боргу при реорганiзацiї платника податкiв

     13.1. Урегулювання податкової заборгованостi або податкового боргу платника податкiв, що реорганiзується

     13.1.1. У разi коли власник платника податкiв або уповноважений ним орган приймає рiшення про реорганiзацiю такого платника податкiв, його податкова заборгованiсть або податковий борг пiдлягає врегулюванню в такому порядку:

     якщо реорганiзацiя здiйснюється шляхом змiни назви, органiзацiйно-правового статусу або мiсця реєстрацiї платника податкiв, такий платник податкiв пiсля реорганiзацiї набуває усiх прав i обов'язкiв щодо погашення податкових зобов'язань або податкового боргу, якi виникли до його реорганiзацiї;

     якщо реорганiзацiя здiйснюється шляхом об'єднання двох або бiльшої кiлькостi платникiв податкiв в одного платника податкiв з лiквiдацiєю платникiв податкiв, що об'єдналися, такий об'єднаний платник податкiв набуває усiх прав i обов'язкiв щодо погашення податкових зобов'язань або податкового боргу всiх платникiв податкiв, що об'єдналися;

     якщо реорганiзацiя здiйснюється шляхом розподiлу платника податкiв на двi або бiльше особи з лiквiдацiєю такого платника податкiв, усi платники податкiв, якi виникнуть пiсля такої реорганiзацiї, набувають усiх прав i обов'язкiв щодо погашення податкових зобов'язань чи податкового боргу, якi виникли до такої реорганiзацiї. Зазначенi зобов'язання чи борг розподiляються мiж новоствореними платниками податкiв пропорцiйно часткам балансової вартостi активiв, отриманим ними у процесi реорганiзацiї згiдно з розподiльчим балансом. У разi коли одна чи бiльше новостворених осiб не є платниками податкiв, щодо яких виникли податковi зобов'язання або борг платника податкiв, який був реорганiзований, зазначенi податковi зобов'язання чи борг повнiстю розподiляються мiж особами, що є платниками таких податкiв, пропорцiйно часткам отриманих ними активiв, без урахування активiв, наданих особам, що не є платниками таких податкiв.

     13.1.2. Реорганiзацiя платника податкiв шляхом видiлення з його складу iншого платника податкiв або внесення частини активiв платника податкiв до статутного фонду iншого платника податкiв без лiквiдацiї платника податкiв, який реорганiзується, не тягне за собою розподiлу податкових зобов'язань чи податкового боргу мiж таким платником податкiв та особами, створеними у процесi його реорганiзацiї, чи встановлення їх солiдарної податкової вiдповiдальностi, за винятком випадкiв, коли за висновками податкового органу така реорганiзацiя може призвести до неналежного виконання податкових зобов'язань платником податкiв, який реорганiзовується. Рiшення про застосування солiдарної або розподiльної податкової вiдповiдальностi може бути прийняте податковим органом у разi, коли активи платника податкiв, що реорганiзовується, перебувають у податковiй заставi на момент прийняття рiшення про таку реорганiзацiю.

     З метою оподаткування до зазначених видiв реорганiзацiї прирiвнюється оренда цiлiсного майнового комплексу вiдповiдно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

     13.2. Узгодження плану реорганiзацiї

     Платник податкiв, активи якого переданi у податкову заставу, або той, хто скористався правом реструктуризацiї податкового боргу, зобов'язаний завчасно повiдомити податковий орган про прийняття рiшення щодо проведення будь-яких видiв реорганiзацiї та надати податковому органу план такої реорганiзацiї. У разi коли податковий орган встановлює, що план реорганiзацiї призводить або може у майбутньому призвести до неналежного погашення податкових зобов'язань або податкового боргу, вiн має право прийняти рiшення про:

     розподiл суми податкових зобов'язань або податкового боргу мiж платниками податкiв, що виникають внаслiдок реорганiзацiї, виходячи з очiкуваної прибутковостi (лiквiдностi) кожного такого платника податкiв, без застосування принципу пропорцiйного розподiлу, встановленого пунктом 13.1 цiєї статтi;

     погашення податкових зобов'язань, забезпечених податковою заставою, до проведення такої реорганiзацiї;

     встановлення солiдарної вiдповiдальностi за сплату податкових зобов'язань платника податку, що реорганiзовується, стосовно всiх осiб, створених у процесi реорганiзацiї, що тягне за собою застосування режиму податкової застави щодо усiх активiв таких осiб;

     поширення права податкової застави на всi активи платника податкiв, який створюється шляхом об'єднання iнших платникiв податкiв, якщо один або бiльше з них мали податковi зобов'язання або податковий борг, забезпечений податковою заставою.

     Зазначенi рiшення податкового органу можуть бути оскарженi у порядку та строки, визначенi цим Законом для оскарження податкового зобов'язання або податкового боргу, нарахованого контролюючим органом.

     Проведення реорганiзацiї iз порушенням правил, визначених цим пунктом, тягне за собою вiдповiдальнiсть, встановлену законодавством.

     13.3. Строки погашення податкових зобов'язань чи податкового боргу реорганiзованими платниками податкiв

     Реорганiзацiя платника податкiв не змiнює строкiв погашення податкових зобов'язань або податкового боргу платниками податкiв, створеними внаслiдок такої реорганiзацiї.

     13.4. Залiк надмiру сплачених або не вiдшкодованих податкових платежiв платника податкiв, що реорганiзовується шляхом його лiквiдацiї

     У разi коли платник податкiв, що реорганiзовується, має суми надмiру сплачених або не вiдшкодованих податкiв, зборiв (обов'язкових платежiв), такi суми пiдлягають залiку в рахунок його непогашених податкових зобов'язань або податкового боргу за iншими податками, зборами (обов'язковими платежами). Зазначена сума розподiляється мiж бюджетами та державними цiльовими фондами пропорцiйно загальним сумам податкової заборгованостi або податкового боргу такого платника податкiв.

     У разi коли сума надмiру сплачених або не вiдшкодованих податкiв, зборiв (обов'язкових платежiв) платника податкiв перевищує суму податкових зобов'язань або податкового боргу з iнших податкiв, зборiв (обов'язкових платежiв), сума перевищення направляється в розпорядження правонаступникiв такого платника податкiв пропорцiйно до їх частки в активах, що розподiляються, згiдно з розподiльчим балансом або передаточним актом.

     13.5. Поняття реорганiзацiї платника податкiв

     Реорганiзацiєю платника податкiв з метою оподаткування є змiна його правового статусу, яка передбачає будь-яку з таких дiй або їх поєднання:

     а) змiну назви платника податкiв, а для господарських товариств - змiну органiзацiйно-правового статусу пiдприємства, що тягне за собою змiну їх iдентифiкацiйного та/або податкового номера;

     б) злиття платника податкiв, а саме передання його активiв до статутних фондiв iнших платникiв податкiв, внаслiдок якого вiдбувається лiквiдацiя юридичного статусу платника податкiв, який зливається з iншими;

     в) розподiл платника податкiв на декiлька осiб, а саме розподiлення його активiв мiж статутними фондами новостворених юридичних осiб та/або фiзичними особами, внаслiдок якого вiдбувається лiквiдацiя юридичного статусу платника податкiв, який розподiляється;

     г) видiлення з платника податкiв iнших платникiв податкiв, а саме передання частини активiв платника податкiв, що реорганiзовується, до статутних фондiв iнших платникiв податкiв в обмiн на їх корпоративнi права, внаслiдок якого не вiдбувається лiквiдацiя платника податкiв, що реорганiзовується;

     д) реєстрацiю фiзичної особи як суб'єкта пiдприємницької дiяльностi без скасування її попередньої реєстрацiї як iншого суб'єкта пiдприємницької дiяльностi або iз таким скасуванням.

     Стаття 14. Розстрочення та вiдстрочення податкових зобов'язань платника податкiв

     14.1. Порядок розстрочення чи вiдстрочення податкових зобов'язань

     14.1.1. Розстроченням податкових зобов'язань є надання платнику податкiв бюджетного кредиту на основну суму його податкових зобов'язань без урахування сум пенi пiд проценти, розмiр яких дорiвнює розмiру пенi, визначеної згiдно з пунктом 16.4 статтi 16 цього Закону.

(пiдпункт 14.1.1 пункту 14.1 статтi 14 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.02.2003 р. N 550-IV)

     14.1.2. Вiдстроченням податкових зобов'язань є перенесення сплати основної суми податкових зобов'язань платника податкiв без урахування сум пенi пiд проценти, розмiр яких дорiвнює розмiру пенi, визначеної згiдно з пунктом 16.4 статтi 16 цього Закону, на пiзнiший термiн.

(пiдпункт 14.1.2 пункту 14.1 статтi 14 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.02.2003 р. N 550-IV)

     14.1.3. Платник податкiв, який звертається до податкового органу з заявою про розстрочення, вiдстрочення податкових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого податкового зобов'язання.

     14.1.4. Розстрочення, вiдстрочення податкових зобов'язань у межах процедури вiдновлення платоспроможностi боржника вiдповiдно до законодавства з питань банкрутства здiйснюються на умовах, передбачених мировою угодою.

     14.2. Пiдстави для прийняття рiшення щодо розстрочення чи вiдстрочення податкових зобов'язань (крiм податкового боргу)

(назва пункту 14.2 статтi 14 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.02.2003 р. N 550-IV)

     14.2.1. Пiдставою для розстрочення податкових зобов'язань платника податкiв є надання ним достатнiх доказiв щодо iснування загрози виникнення податкового боргу, а також економiчного обгрунтування, яке свiдчить про можливiсть погашення податкових зобов'язань та/або збiльшення податкових надходжень до вiдповiдного бюджету внаслiдок застосування режиму розстрочення, протягом якою вiдбудуться змiни полiтики управлiння виробництвом чи збутом такого платника податкiв.

     14.2.2. Пiдставою для вiдстрочення податкових зобов'язань платника податкiв є надання ним достатнiх доказiв щодо дiї обставин непереборної сили, що призвели до загрози виникнення податкового боргу та/або банкрутства такого платника податкiв, а також економiчного обгрунтування, яке свiдчить про можливiсть погашення податкових зобов'язань та/або збiльшення податкових надходжень до вiдповiдного бюджету внаслiдок застосування режиму вiдстрочення, протягом якого вiдбудуться змiни полiтики управлiння виробництвом чи збутом такого платника податкiв.

     14.3. Умови надання розстрочення та вiдстрочення податкових зобов'язань

     14.3.1. Розстрочення податкових зобов'язань надається на умовах податкового кредиту, за якими основна сума кредиту та нарахованi на неї проценти погашаються рiвними частками, починаючи з податкового перiоду, наступного за перiодом надання такого кредиту.

     14.3.2. Вiдстрочення податкових зобов'язань надається на умовах, за якими основна сума податкових зобов'язань та нарахованi на неї проценти сплачуються рiвними частками, починаючи з будь-якого податкового перiоду, визначеного вiдповiдним податковим органом чи вiдповiдним органом мiсцевого самоврядування, який згiдно iз пiдпунктом 14.3.3 цього пункту затверджує рiшення про розстрочення або вiдстрочення податкових зобов'язань, але не пiзнiше закiнчення 12 календарних мiсяцiв з моменту виникнення такого податкового зобов'язання або одноразово у повному обсязi.

     14.3.3. Рiшення про розстрочення або вiдстрочення податкових зобов'язань у межах одного бюджетного року приймається у такому порядку:

     стосовно загальнодержавних податкiв, зборiв (обов'язкових платежiв) - керiвником податкового органу та має бути затверджене керiвником податкового органу (його заступником) вищого рiвня;

     стосовно мiсцевих податкiв i зборiв - керiвником податкового органу (його заступником) та має бути затверджене фiнансовим органом мiсцевого органу виконавчої влади, до бюджету якого зараховуються такi мiсцевi податки чи збори.

     14.3.4. Центральний податковий орган може встановити iншу процедуру затвердження рiшень про розстрочення або вiдстрочення податкових зобов'язань iз загальнодержавних податкiв, зборiв (обов'язкових платежiв) у межах одного бюджетного року, виходячи з їх сум або видiв податкiв, зборiв (обов'язкових платежiв).

     14.3.5. Рiшення про розстрочення або вiдстрочення податкових зобов'язань на термiн, що виходить за межi одного бюджетного року, щодо загальнодержавних податкiв i зборiв (обов'язкових платежiв) приймається керiвником (заступником) центрального податкового органу за узгодженням з Мiнiстерством фiнансiв України, а щодо мiсцевих податкiв i зборiв - керiвником податкового органу (його заступником) за узгодженням з фiнансовим органом мiсцевого органу виконавчої влади, до бюджету якого зараховуються такi мiсцевi податки чи збори.

     14.3.6. Звiт про виконання вiдповiдного бюджету має мiстити розрахунок втрат його доходiв вiд розстрочень сплати податкових зобов'язань платникiв податкiв.

     У разi коли розстрочення або вiдстрочення сплати податкових зобов'язань здiйснюється на строк, що виходить за межi одного бюджетного року, у законi про Державний бюджет України або у рiшеннi про затвердження мiсцевого бюджету на наступний бюджетний рiк мають бути вiдображенi доходи, пов'язанi iз погашенням розстрочених чи вiдстрочених податкових зобов'язань.

     14.3.7. Розстрочення або вiдстрочення надаються окремо з окремого податку, збору (обов'язкового платежу).

     14.4. Гласнiсть та запобiгання корупцiї

     14.4.1. Будь-якi рiшення щодо розстрочення або вiдстрочення податкових зобов'язань окремих платникiв податкiв мають щорiчно оприлюднюватися.

     14.4.2. Копiї рiшень про розстрочення, вiдстрочення, що виходять за межi бюджетного року, мають бути вiдiсланi вiдповiдним податковим органом Мiнiстерству фiнансiв України протягом 15 днiв з дня їх прийняття.

     14.4.3. Розстрочення, вiдстрочення не можуть надаватися чи встановлюватися щодо податкових зобов'язань iз ввiзного мита, акцизних зборiв, податку на додану вартiсть при ввезеннi товарiв (робiт, послуг) на митну територiю України, внескiв до Пенсiйного фонду України чи iнших внескiв у межах державного або обов'язкового соцiального страхування, якщо iнше не встановлено законами з цих податкiв, зборiв (обов'язкових платежiв) або цим Законом.

     14.4.4. Будь-який платник податкiв має право вимагати розстрочення чи вiдстрочення його податкових зобов'язань, а орган, уповноважений приймати рiшення з таких розстрочень, вiдстрочень, зобов'язаний задовольнити таку вимогу у разi коли пiдстави, наданi платником податкiв як обгрунтування такого розстрочення, вiдстрочення, є тотожнiми пiдставам, наданим iншими платниками податкiв, щодо податкових зобов'язань яких були прийнятi вiдповiднi рiшення.

     14.5. Пiдстави для дострокового розiрвання договорiв про розстрочення, вiдстрочення

     14.5.1. Договори про розстрочення, вiдстрочення можуть бути достроково розiрванi:

     а) за iнiцiативою платника податкiв - при достроковому погашеннi розстроченої або вiдстроченої суми податкового зобов'язання, щодо якого була досягнута домовленiсть про розстрочення, вiдстрочення;

(пiдпункт "а" пiдпункту 14.5.1 пункту 14.5 статтi 14 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.02.2003 р. N 550-IV)

     б) за iнiцiативою податкового органу, у разi якщо:

     з'ясовано, що iнформацiя, надана платником податкiв при укладеннi зазначених договорiв, виявилася недостовiрною, неповною або перекрученою;

     платник податкiв визнається таким, що має податковий борг iз податкових зобов'язань, якi виникли пiсля укладення зазначених договорiв;

     платник податкiв порушує умови погашення розстроченого або вiдстроченого податкового боргу.

     Рiшення про дострокове розiрвання зазначених договорiв за iнiцiативою податкового органу може бути оскаржене у порядку, встановленому цим Законом для оскарження рiшень податкового органу щодо нарахованої суми податкових зобов'язань.

     14.6. Порядок реалiзацiї цiєї статтi встановлюється центральним податковим органом.

     Стаття 15. Строки давностi

     15.1. Строки давностi та їх застосування

     15.1.1. За винятком випадкiв, визначених пiдпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостiйно визначити суму податкових зобов'язань платника податкiв у випадках, визначених цим Законом, не пiзнiше закiнчення 1095 дня, наступного за останнiм днем граничного строку подання податкової декларацiї, а у разi, коли така податкова декларацiя була надана пiзнiше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податкiв вважається вiльним вiд такого податкового зобов'язання, а спiр стосовно такої декларацiї не пiдлягає розгляду в адмiнiстративному або судовому порядку.

     15.1.2. Податкове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справi про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давностi, визначеного у пiдпунктi 15.1.1 цього пункту, у разi коли:

     а) податкову декларацiю за перiод, коли виникло податкове зобов'язання, не було подано;

     б) судом встановлено скоєння злочину посадовими особами платника податкiв або фiзичною особою - платником податкiв щодо умисного ухилення вiд сплати зазначеного податкового зобов'язання.

     15.1.3. Вiдлiк строку давностi зупиняється на будь-який перiод, протягом якого платник податку перебуває поза межами України, якщо такий перiод є безперервним та дорiвнює чи є бiльшим за 180 днiв.

     15.2. Граничнi строки стягнення податкового боргу

     15.2.1. У разi коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закiнчення строку давностi, визначеного у пунктi 15.1 цiєї статтi, податковий борг, що виник у зв'язку з вiдмовою у самостiйному погашеннi податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днiв вiд дня узгодження податкового зобов'язання. Якщо платiж стягується за рiшенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визнання боргу безнадiйним.

     15.3. Граничнi строки для подання заяв на повернення надмiру сплачених або невiдшкодованих податкiв i зборiв (обов'язкових платежiв)

     15.3.1. Заяви на повернення надмiру сплачених податкiв, зборiв (обов'язкових платежiв) або на їх вiдшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути поданi не пiзнiше 1095 дня, наступного за днем здiйснення такої переплати або отримання права на таке вiдшкодування.

     15.4. Продовження граничних строкiв

     15.4.1. Граничнi строки для подання податкової декларацiї, визначенi пунктом 4.1 статтi 4, заяв про перегляд рiшень контролюючих органiв, визначенi пунктом 5.2 статтi 5, заяв про повернення надмiру сплачених податкiв, зборiв (обов'язкових платежiв), визначенi пунктом 15.3 цiєї статтi, пiдлягають продовженню керiвником податкового органу (його заступником) за письмовим запитом платника податкiв, якщо такий платник податкiв протягом зазначених строкiв:

     перебував за межами України;

     перебував у плаваннi на морських судах за кордоном України у складi команди (екiпажу) таких суден;

     перебував у мiсцях позбавлення волi за вироком суду;

     мав обмежену свободу пересування у зв'язку з ув'язненням чи полоном на територiї iнших держав або через iншi обставини непереборної сили, пiдтвердженi документально;

     був визнаний за рiшенням суду безвiсно вiдсутнiм або перебував у розшуку у випадках, передбачених законодавством.

     Штрафнi санкцiї, визначенi пiдпунктом 17.1.1 пункту 17.1 статтi 17 цього Закону, не застосовуються протягом строкiв продовження граничних строкiв подання податкової декларацiї згiдно з нормами цього пункту.

     15.4.2. Норми цього пункту поширюються на:

     платникiв податкiв - фiзичних осiб;

     посадових осiб юридичної особи, у разi коли протягом зазначених граничних строкiв така юридична особа не мала iнших посадових осiб, уповноважених вiдповiдно до законодавства нараховувати, стягувати та вносити до бюджету податки, збори (обов'язковi платежi), а також вести податковий облiк та звiтнiсть.

     15.4.3. Порядок застосування норм цього пункту встановлюється центральним податковим органом.

     Стаття 16. Пеня

     16.1. Початок строкiв нарахування пенi

     16.1.1. Пiсля закiнчення встановлених строкiв погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

     16.1.2. Нарахування пенi розпочинається:

     а) при самостiйному нарахуваннi суми податкового зобов'язання платником податкiв - вiд першого робочого дня, наступного за останнiм днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного цим Законом;

     б) при нарахуваннi суми податкового зобов'язання контролюючими органами - вiд першого робочого дня, наступного за останнiм днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного у податковому повiдомленнi згiдно з нормами цього Закону.

     16.1.3. У разi коли платник податкiв до початку його перевiрки контролюючим органом самостiйно виявляє факт заниження податкового зобов'язання та погашає його, пеня не нараховується.

     Це правило не застосовується, якщо:

     а) платник податкiв не подає податкову декларацiю за перiод, протягом якого вiдбулося таке заниження;

     б) судом доведено скоєння злочину посадовими особами платника податкiв або фiзичною особою - платником податкiв щодо умисного ухилення вiд сплати зазначеного податкового зобов'язання.

     16.2. Зупинення строкiв нарахування пенi

     У разi коли керiвник податкового органу (його заступник) вiдповiдно до процедури адмiнiстративного оскарження приймає рiшення про продовження строкiв розгляду скарги платника податкiв понад строки, визначенi абзацом першим пiдпункту 5.2.2 пункту 5.2 статтi 5 цього Закону, пеня не нараховується протягом таких додаткових строкiв, незалежно вiд результатiв адмiнiстративного оскарження.

     16.3. Закiнчення строкiв нарахування пенi

     16.3.1. Нарахування пенi закiнчується у день прийняття банком, обслуговуючим платника податкiв, платiжного доручення на сплату суми податкового боргу. У разi часткової сплати суми податкового боргу нарахування пенi зупиняється на таку сплачену частку.

     16.3.2. У разi погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштiв або вiдчуження iнших активiв боржника у порядку, передбаченому цим Законом, нарахування пенi зупиняється у день такого стягнення або вiдчуження активiв з права власностi (повного господарського вiдання) боржника в рахунок погашення, незалежно вiд строкiв оплати вартостi таких активiв їх покупцем.

     Порядок застосування цього пiдпункту розробляється центральним податковим органом за погодженням з Державним казначейством України.

     16.3.3. При частковому погашеннi податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пенi, нарахованої на таку частку. Податковий борг, що погашається частково, сплачується разом зi сплатою пенi, нарахованої вiдповiдно до такої частки, єдиним платiжним документом, в якому суми такого податкового боргу та такої пенi визначаються окремо. Платiжнi документи, якi не мiстять окремо видiлену суму податкового боргу та суму пенi, не приймаються до виконання.

(пiдпункт 16.3.3 пункту 16.3 статтi 16 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.02.2003 р. N 550-IV)

     Якщо платник податкiв не сплачує пеню разом зi сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платiжному документi (чи визначає з порушенням зазначеної пропорцiї), то податковий орган самостiйно здiйснює розподiл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пенi, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податкiв повiдомлення, в якому мiститься зазначена iнформацiя.

(пiдпункт 16.3.3 пункту 16.3 статтi 16 доповнено абзацом другим згiдно iз Законом України вiд 20.02.2003 р. N 550-IV)

     16.4. Розмiр пенi

     16.4.1. Пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцiй за їх наявностi) iз розрахунку 120 вiдсоткiв рiчних облiкової ставки Нацiонального банку України, дiючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно вiд того, яка з величин таких ставок є бiльшою, за кожний календарний день прострочення у його сплатi.

     16.4.2. Зазначений розмiр пенi дiє щодо всiх видiв податкiв i зборiв (обов'язкових платежiв), крiм пенi щодо порушення строкiв розрахункiв у сферi зовнiшньоекономiчної дiяльностi, що встановлюється окремим законодавством.

     16.5. Вiдповiдальнiсть банкiв

     16.5.1. За порушення строкiв перерахування податкiв, зборiв (обов'язкових платежiв) до бюджетiв або державних цiльових фондiв, встановлених Законом України "Про платiжнi системи та переказ грошей в Українi" банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмiрах, встановлених пiдпунктом 16.4.1 пункту 16.4 статтi 16, та штрафнi санкцiї, встановленi пiдпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статтi 17 цього Закону, а також несе iншу вiдповiдальнiсть, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цiльового фонду. При цьому платник податкiв, зборiв (обов'язкових платежiв) звiльняється вiд вiдповiдальностi за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежiв до бюджетiв та державних цiльових фондiв, включаючи нараховану пеню або штрафнi санкцiї.

(пiдпункт 16.5.1 пункту 16.5 статтi 16 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.02.2003 р. N 550-IV)

     16.5.2. Днем подання до установ банкiв платiжного доручення за всiма видами податкових платежiв вважається день його реєстрацiї у цих установах.

     16.5.3. До банку на перiод дiї введеного Нацiональним банком України мораторiю на задоволення вимог кредиторiв не застосовуються фiнансовi санкцiї у виглядi пенi та штрафiв, якi передбаченi цим Законом:

     за порушення строкiв зарахування податкiв i зборiв (обов'язкових платежiв) з вини банку;

     за невиконання чи неналежне виконання банком власних зобов'язань щодо сплати податкiв i зборiв (обов'язкових платежiв) на момент введення мораторiю та пiд час його дiї.

     З моменту закiнчення дiї мораторiю на задоволення вимог кредиторiв:

     розпочинається вiдлiк термiнiв зарахування податкiв, зборiв (обов'язкових платежiв) у розмiрах, якi облiковуються на дату закiнчення дiї мораторiю;

     фiнансовi санкцiї у виглядi пенi та штрафiв, якi передбаченi цим Законом, за невиконання чи неналежне виконання банком власних зобов'язань щодо сплати податкiв i зборiв (обов'язкових платежiв) нараховуються на суми заборгованостей, якi облiковуються на дату закiнчення дiї мораторiю.

(пiдпункт 16.5.3 пункту 16.5 статтi 16 у редакцiї Закону України вiд 24.07.2009р. N 1617-VI)

     16.5.4. При стягненнi коштiв та майна платникiв податкiв - клiєнтiв банкiв, страхувальникiв страхових органiзацiй або членiв iнших небанкiвських фiнансових установ, створених вiдповiдно до закону, податковi органи або державнi виконавцi не мають права звертати стягнення на залишки коштiв на кореспондентських рахунках банкiв, а також на страховi та прирiвнянi до них резерви банкiв, страхових органiзацiй або небанкiвських фiнансових установ, сформованих вiдповiдно до законодавства.

     Стаття 17. Штрафнi санкцiї (штрафи)

     17.1. Штрафнi санкцiї за порушення податкового законодавства накладаються на платника податкiв у розмiрах, визначених цiєю статтею, крiм штрафних санкцiй за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством.

     Штрафнi санкцiї накладаються контролюючими органами, а у випадку, передбаченому пунктом 17.2 цiєї статтi, самостiйно нараховуються та сплачуються платником податкiв.

     17.1.1. Платник податкiв, що не подає податкову декларацiю у строки, визначенi законодавством, сплачує штраф у розмiрi десяти неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян за кожне таке неподання або її затримку.

     Для фiзичних осiб, якi займають посади, що пiдпадають пiд визначення суб'єктiв корупцiйних дiянь вiдповiдно до закону, за неподання або несвоєчасне подання декларацiї про доходи таких фiзичних осiб, отриманих протягом зайняття такої посади, штраф застосовується у розмiрi тридцяти неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян за кожне таке неподання або її затримку.

     17.1.2. У разi коли контролюючий орган самостiйно визначає суму податкового зобов'язання платника податкiв за пiдставами, викладеними у пiдпунктi "а" пiдпункту 4.2.2 пункту 4.2 статтi 4 цього Закону, додатково до штрафу, встановленого пiдпунктом 17.1.1 цього пункту, платник податкiв сплачує штраф у розмiрi десяти вiдсоткiв суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний мiсяць затримки податкової декларацiї, але не бiльше п'ятдесяти вiдсоткiв вiд суми нарахованого податкового зобов'язання та не менше десяти неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян.

     17.1.3. У разi коли контролюючий орган самостiйно донараховує суму податкового зобов'язання платника податкiв за пiдставами, викладеними у пiдпунктi "б" пiдпункту 4.2.2 пункту 4.2 статтi 4 цього Закону, такий платник податкiв зобов'язаний сплатити штраф у розмiрi десяти вiдсоткiв вiд суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових перiодiв, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового перiоду, на який припадає така недоплата, та закiнчуючи податковим перiодом, на який припадає отримання таким платником податкiв податкового повiдомлення вiд контролюючого органу, але не бiльше п'ятдесяти вiдсоткiв такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно вiд кiлькостi податкових перiодiв, що минули.

(пiдпункт 17.1.3 пункту 17.1 статтi 17 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.02.2003 р. N 550-IV)

     17.1.4. У разi коли контролюючий орган самостiйно донараховує суму податкового зобов'язання платника податкiв за пiдставами, визначеними у пiдпунктi "в" пiдпункту 4.2.2 пункту 4.2 статтi 4 цього Закону, такий платник податкiв зобов'язаний (крiм випадкiв, коли податкова декларацiя не приймається всупереч нормам цього Закону) сплатити штраф у розмiрi п'яти вiдсоткiв суми донарахованого податкового зобов'язання, але не менше одного неоподатковуваного мiнiмуму доходiв громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно вiд кiлькостi податкових перiодiв, що минули.

(пiдпункт 17.1.4 пункту 17.1 статтi 17 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.02.2003 р. N 550-IV)

     17.1.5. У разi коли контролюючий орган самостiйно визначає суму податкового зобов'язання платника податкiв за пiдставами, визначеними у пiдпунктi "г" пiдпункту 4.2.2 пункту 4.2 статтi 4 цього Закону, штрафнi санкцiї не застосовуються, за винятком випадкiв, якi пiдпадають пiд дiю пiдпункту 17.1.7 цього пункту.

     17.1.6. У разi коли платника податкiв (посадову особу платника податкiв) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення вiд сплати податкiв або якщо платник податкiв декларує переоцiненi або недооцiненi об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмiрах, такий платник податкiв додатково до штрафiв, визначених цим пунктом, за наявностi пiдстав для їх накладення сплачує штраф у розмiрi п'ятдесяти вiдсоткiв вiд суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно вiд кiлькостi податкових перiодiв, що минули.

(абзац перший пiдпункту 17.1.6 пункту 17.1 статтi 17 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.02.2003 р. N 550-IV)

     Заниженням податкового зобов'язання у великих розмiрах вважається сума недоплати, яка встановлюється на рiвнi, визначеному Кримiнальним кодексом України.

     17.1.61. Платники податку (посадовi особи платника податку), якi використовують податкову пiльгу не за призначенням та/або всупереч умовам чи цiлям її надання згiдно iз законом з питань вiдповiдного податку, збору (обов'язкового платежу), а також будь-якi iншi особи, що використовують податкову пiльгу, яку для них не призначено, вважаються такими, що умисно ухиляються вiд оподаткування. У цьому випадку такi особи додатково до штрафiв, визначених у пiдпунктах 17.1.1 - 17.1.5 цього пункту, за наявностi пiдстав для їх накладення, сплачують суму податкiв, що пiдлягали нарахуванню без застосування податкової пiльги, а також штраф у розмiрi двохсот вiдсоткiв вiд такої суми. Сплата штрафу не звiльняє таких осiб вiд юридичної вiдповiдальностi за умисне ухилення вiд оподаткування.

(пункт 17.1 статтi 17 доповнено пiдпунктом 17.1.61 згiдно iз Законом України вiд 19.05.2009р. N 1342-VI)

     17.1.7. У разi коли платник податкiв не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строкiв, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмiрах:

     при затримцi до 30 календарних днiв, наступних за останнiм днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмiрi десяти вiдсоткiв погашеної суми податкового боргу;

(абзац другий пiдпункту 17.1.7 пункту 17.1 статтi 17 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.02.2003 р. N 550-IV)

     при затримцi вiд 31 до 90 календарних днiв включно, наступних за останнiм днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмiрi двадцяти вiдсоткiв погашеної суми податкового боргу;

(абзац третiй пiдпункту 17.1.7 пункту 17.1 статтi 17 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.02.2003 р. N 550-IV)

     при затримцi, що є бiльшою 90 календарних днiв, наступних за останнiм днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмiрi п'ятдесяти вiдсоткiв погашеної суми податкового боргу.

(абзац четвертий пiдпункту 17.1.7 пункту 17.1 статтi 17 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.02.2003 р. N 550-IV)

     Платник податкiв сплачує один iз зазначених у цьому пiдпунктi штрафiв вiдповiдно до загального строку затримки незалежно вiд того, чи були застосованi штрафи, визначенi у пiдпунктах 17.1.1 - 17.1.6 цього пункту, чи нi.

     17.1.8. У разi коли платник податкiв, активи якого перебувають у податковiй заставi, вiдчужив такi активи без попередньої згоди податкового органу, якщо отримання такої згоди є обов'язковим згiдно з цим Законом, платник податкiв додатково сплачує штраф у розмiрi суми такого вiдчуження, визначеної за звичайними цiнами.

(пiдпункт 17.1.8 пункту 17.1 статтi 17 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.02.2003 р. N 550-IV)

     17.1.9. У разi коли платник податкiв здiйснює продаж (вiдчуження) товарiв (продукцiї) або здiйснює грошовi виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо вiдповiдно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (вiдчуження) або виплати, такий платник податкiв сплачує штраф у подвiйному розмiрi вiд суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звiльняє платника податкiв вiд адмiнiстративної або кримiнальної вiдповiдальностi та/або конфiскацiї таких товарiв (продукцiї) або коштiв вiдповiдно до закону.

     17.2. Платник податкiв, який до початку його перевiрки контролюючим органом самостiйно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових перiодiв, зобов'язаний:

     а) або надiслати уточнюючий розрахунок i сплатити суму такої недоплати та штраф у розмiрi п'яти вiдсоткiв вiд такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку,

     б) або вiдобразити суму такої недоплати у складi декларацiї з цього податку, що подається за наступний податковий перiод, збiльшену на суму штрафу у розмiрi п'яти вiдсоткiв вiд такої суми, з вiдповiдним збiльшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

     Якщо пiсля подачi декларацiї за звiтний перiод платник податкiв подає нову декларацiю з виправленими показниками до закiнчення граничного строку подання декларацiї за такий самий звiтний перiод, то штрафи, визначенi у цьому пунктi, не застосовуються.

     При самостiйному донарахуваннi суми податкових зобов'язань адмiнiстративнi штрафи не накладаються.

(абзац перший пункту 17.2 статтi 17 у редакцiї Закону України вiд 20.02.2003 р. N 550-IV)

     Це правило не застосовується, якщо:

     а) платник податкiв не подає податкову декларацiю за перiод, протягом якого вiдбулася недоплата податкового зобов'язання;

     б) судом встановлено скоєння злочину посадовими особами платника податкiв або фiзичною особою - платником податкiв щодо умисного ухилення вiд сплати зазначеного податкового зобов'язання.

     17.3. Сплата (стягнення) штрафних санкцiй, передбачених цiєю статтею, прирiвнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

     Стаття 18. Списання та розстрочення податкового боргу

     18.1. Списання та розстрочення податкового боргу, пов'язанi з вiдмiною картотеки

     18.1.1. Списанню з платникiв податкiв пiдлягає податковий борг (крiм пенi та штрафних санкцiй), який виник станом на 31 грудня 1999 року i не сплачений на день набрання чинностi цiєю статтею.

     18.1.2. Податковий борг, який виник у перiод з 1 сiчня 2000 року до 1 сiчня 2001 року i не сплачений на день набрання чинностi цiєю статтею, може бути за бажанням платника податку розстрочений на таких умовах:

     а) розстрочення податкового боргу надається на строк, що не перевищує 60 календарних мiсяцiв вiд мiсяця виникнення податкового боргу, включаючи такий мiсяць. У разi iснування консолiдованого податкового боргу строк розстрочення вiдраховується вiд мiсяця виникнення першої складової такого консолiдованого боргу;

     б) основна сума податкового боргу (без пенi та штрафних санкцiй) пiдлягає сплатi рiвними частками у строки, встановленi цим Законом для квартального податкового перiоду, з вiдстроченням першого платежу на строк, який визначається платником податкiв, але не може бути бiльшим двох квартальних податкових перiодiв, наступних за квартальним перiодом, у якому був укладений договiр про розстрочення;

     в) розстрочення податкового боргу надається пiд проценти, розрахованi за перiод, що починається вiд мiсяця укладення договору про розстрочення та закiнчується мiсяцем погашення розстроченого податкового боргу, виходячи з облiкової ставки Нацiонального банку України, дiючої на момент сплати чергового квартального платежу. Зазначенi проценти нараховуються платником податкiв, але не сплачуються, крiм випадкiв, визначених пiдпунктом "д" пiдпункту 18.1.2 цього пункту;

     г) проценти, нарахованi згiдно з пiдпунктом "в" пiдпункту 18.1.2 цього пункту, списуються у момент остаточного погашення розстроченого податкового боргу;

     д) податковий борг юридичних осiб, визнаних фiктивними вiдповiдно до закону.

     Керiвник податкового органу (його заступник) зобов'язаний прийняти рiшення про дострокове розiрвання договору про розстрочення, що тягне за собою обов'язок платника податкiв сплатити невнесену суму розстроченого податкового боргу, а також процентiв, нарахованих вiдповiдно до пiдпункту "в" пiдпункту 18.1.2 цього пункту на таку розстрочену суму податкового боргу, у разi коли платник податкiв, який уклав договiр про розстрочення, до закiнчення дiї такого договору:

     накопичує новий податковий борг або не сплачує чергову частку реструктурованого податкового боргу протягом двох податкових перiодiв, наступних за податковим перiодом виникнення такого нового податкового боргу, або податковим перiодом, за який сплачується чергова частка реструктурованого податкового боргу;

     лiквiдується;

     виїжджає за кордон на постiйне мiсце проживання (якщо платник податкiв є фiзичною особою);

     визнається неплатоспроможним за зобов'язаннями, iншими нiж податковi.

     Податковий орган не може вiдмовити платнику податкiв в укладеннi договору про розстрочення його податкового боргу на умовах, визначених цим пунктом, якщо письмове звернення такого платника податкiв буде надiслано податковому органу протягом 60 календарних днiв з дня набрання чинностi цiєю статтею.

     18.1.3. Списанню з платникiв податкiв пiдлягають пеня та штрафнi санкцiї, нарахованi на податковий борг, визначений у пiдпунктах 18.1.1 та 18.1.2 цього пункту, та не сплаченi до дня набрання чинностi цiєю статтею, у тому числi пеня та штрафнi санкцiї, нарахованi у зв'язку з порушенням строкiв розрахункiв пiд час здiйснення операцiй у сферi зовнiшньоекономiчної дiяльностi.

     18.1.4. Податковий борг, що виник у перiод з 1 сiчня 2001 року до 1 квiтня 2001 року, пiдлягає сплатi у сiчнi - квiтнi 2001 року вiдповiдно до строкiв сплати податкових зобов'язань, встановлених цим Законом.

     18.1.5. У разi коли платники податкiв самостiйно виявляють податковi зобов'язання, що виникли у податкових перiодах, попереднiх податковому перiоду, на який припадає набрання чинностi цiєю статтею, та здiйснюють їх декларування протягом 60 календарних днiв вiд дня набрання чинностi цiєю статтею, податковi зобов'язання (включаючи пеню) пiдлягають списанню або розстроченню у порядку, визначеному цiєю статтею, залежно вiд часу їх виникнення.

     18.1.6. Норми цього пункту не поширюються на податковий борг, а також нарахованi на його суму пеню та штрафнi санкцiї у разi, коли до дня набрання чинностi цiєю статтею було розпочате кримiнальне провадження щодо умисного ухилення осiб вiд сплати такого податкового боргу. У разi коли у майбутньому обвинувачення особи знiмається або не пiдтримується судом, податковий борг (пеня та штрафнi санкцiї) може бути списано або розстрочено протягом 60 календарних днiв з моменту зняття (непiдтримання) такого обвинувачення.

     18.2. Списання безнадiйного податкового боргу

     18.2.1. Пiдлягає списанню безнадiйний податковий борг, у тому числi пеня, нарахована на такий податковий борг, а також штрафнi санкцiї.

     Пiд термiном "безнадiйний" слiд розумiти:

     а) податковий борг платника податкiв, визнаного у встановленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволенi у зв'язку з недостатнiстю активiв банкрута;

     б) податковий борг фiзичної особи, яка:

     визнана у судовому порядку безвiсно вiдсутньою або померлою, у разi недостатностi майна, на яке може бути направлено стягнення згiдно iз законодавством;

     померла, у разi недостатностi майна, на яке може бути направлено стягнення згiдно iз законодавством;

     понад 720 днiв перебуває у розшуку;

     в) податковий борг юридичних та фiзичних осiб, стосовно якого минув строк позовної давностi, встановлений цим Законом;

(дiю пiдпункту "в" пiдпункту 18.2.1 пункту 18.2 статтi 18 зупинено на 2005 рiк згiдно iз Законами України вiд 23.12.2004 р. N 2285-IV, вiд 25.03.2005 р. N 2505-IV, на 2006 рiк - згiдно iз Законом України вiд 20.12.2005 р. N 3235-IV, на 2007 рiк - згiдно iз Законом України вiд 30.11.2006 р. N 398-V)

     г) пiдпункт "г" пiдпункту 18.2.1 пункту 18.2 статтi 18 виключено

(дiю пiдпункту "г" пiдпункту 18.2.1 пункту 18.2 статтi 18 зупинено на 2005 рiк згiдно iз Законами України вiд 23.12.2004 р. N 2285-IV, вiд 25.03.2005 р. N 2505-IV, на 2006 рiк - згiдно iз Законом України вiд 20.12.2005 р. N 3235-IV, на 2007 рiк - згiдно iз Законом України вiд 30.11.2006 р. N 398-V, на 2008 рiк - згiдно iз Законом України вiд 28.12.2007р. N 107-VI)
(пiдпункт "г" пiдпункту 18.2.1 пункту 18.2 статтi 18 виключено згiдно iз Законом України вiд 03.06.2008р. N 309-VI)

     д) податковий борг юридичних осiб, визнаних фiктивними вiдповiдно до закону;

     е) пенi, штрафнi та фiнансовi санкцiї, нарахованi вiдповiдно до законодавства України на суми податкових зобов'язань, що входять до складу заборгованостi, встановленої у процесi пiдтвердження заборгованостi згiдно iз Законом України "Про заходи, спрямованi на забезпечення сталого функцiонування пiдприємств паливно-енергетичного комплексу".

(пiдпункт 18.2.1 пункту 18.2 статтi 18 доповнено пiдпунктом "е" згiдно iз Законом України вiд 23.06.2005 р. N 2711-IV)

     У разi коли фiзична особа, яка визнана у судовому порядку безвiсно вiдсутньою або померлою, з'являється або фiзичну особу, яка перебувала у розшуку понад 720 днiв, розшукано, списана заборгованiсть таких осiб пiдлягає вiдновленню та стягненню у загальному порядку, без дотримання строкiв позовної давностi.

     18.2.2. Органи стягнення вiдкликають розрахунковi документи, якi передбачають стягнення пенi, штрафних санкцiй та безнадiйного податкового боргу, списаних вiдповiдно до цiєї статтi.

     18.2.3. Податковi органи здiйснюють щоквартальне списання безнадiйного податкового боргу. Порядок такого списання визначається центральним податковим органом за узгодженням з Мiнiстерством фiнансiв України.

     18.3. Списання i розстрочення податкового боргу, пов'язаного з виплатою заробiтної плати негрошовою формою розрахункiв шляхом взаємозалiку заборгованостi по позиках та/або товарному кредиту

     18.3.1. Списанню з платникiв податкiв пiдлягає податковий борг (включаючи пенi i штрафнi санкцiї), який рахується станом на 31 грудня 2001 року за даними податкових декларацiй, актiв звiрок, розрахункiв та даними бухгалтерського облiку платникiв податкiв i не сплачений на день набрання чинностi цим пунктом.

     При цьому списанню пiдлягає виключно податковий борг, що виник у зв'язку з погашенням (виплатою) кредиторської заборгованостi по заробiтнiй платi, яка рахувалася за даними бухгалтерського облiку платникiв податкiв станом на 31 грудня 1999 року, шляхом взаємозалiку дебiторської заборгованостi по позиках або товарному кредиту, згiдно з бухгалтерським облiком, за працiвниками платникiв податкiв.

     18.3.2. За бажанням платникiв податкiв податковий борг, що сформувався станом на 31 грудня 2001 року у зв'язку з погашенням (виплатою) кредиторської заборгованостi по заробiтнiй платi, яка виникла у перiод з 1 сiчня 2000 року по 31 грудня 2000 року за даними бухгалтерського облiку платникiв податкiв, шляхом закриття її взаємозалiком дебiторської заборгованостi по позиках i товарному кредиту, що рахувалася згiдно з бухгалтерським облiком за працiвниками платникiв податкiв, може бути розстрочений на умовах вимог пiдпункту 18.1.2 пункту 18.1 цiєї статтi.

     18.3.3. У разi якщо платники податкiв самостiйно виявляють податковi зобов'язання, якi виникли виключно у зв'язку з погашенням (виплатою) кредиторської заборгованостi по заробiтнiй платi взаємозалiком дебiторської заборгованостi по позиках i товарному кредиту на умовах вимог абзацу другого пiдпункту 18.3.1 i пiдпункту 18.3.2 цього пункту, а час i умови їх виникнення пiдтверджуються аудиторським висновком, i здiйснюють їх декларування протягом 60 календарних днiв з дня набрання чинностi цим пунктом, податковi зобов'язання (включаючи пенi) пiдлягають списанню або розстроченню залежно вiд часу їх виникнення у порядку, визначеному цiєю статтею. Остаточнi суми податкових зобов'язань пiдтверджуються актом перевiрки контролюючого органу.

(статтю 18 доповнено пунктом 18.3 згiдно iз Законом України вiд 11.07.2003 р. N 1127-IV)

     Стаття 19. Набрання чинностi цим Законом та порядок введення його в дiю

     19.1. Набрання чинностi Законом

     Цей Закон набирає чинностi з 1 квiтня 2001 року, за винятком:

     статтi 18, яка набирає чинностi з дня опублiкування цього Закону;

     статей 6, 8, 9, 14, якi набирають чинностi з 1 жовтня 2001 року;

     пункту 4.3 статтi 4, статтi 10, якi набирають чинностi з 1 сiчня 2002 року.

     19.2. У зв'язку з набранням чинностi цим Законом припиняється вiдповiдно до пункту 4 роздiлу XV "Перехiднi положення" Конституцiї України дiя Указу Президента України вiд 4 березня 1998 року N 167/98 "Про заходи щодо пiдвищення вiдповiдальностi за розрахунки з бюджетами та державними цiльовими фондами" з дня набрання чинностi вiдповiдними статтями цього Закону.

     19.3. Застосування норм цього Закону в перехiдний перiод

     19.3.1. З моменту набрання чинностi цим Законом банки не здiйснюють облiк заборгованостi клiєнтiв, не сплаченої у строк, та не ведуть картотеку, за винятком випадкiв, коли такi операцiї здiйснюються банками у межах укладених ними цивiльно-правових договорiв.

     Списання коштiв з рахункiв платника податкiв здiйснюється банками лише за дорученнями платника або за платiжними вимогами згiдно з абзацом третiм пiдпункту 10.1.1 статтi 10 цього Закону, а також на пiдставi виконавчих документiв та за визнаними платником претензiями, у тому числi у порядку досудового врегулювання спорiв.

(абзац другий пiдпункту 19.3.1 пункту 19.3 статтi 9 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 15.05.2003 р. N 762-IV)

     19.3.2. Платiжнi документи клiєнтiв приймаються банками до виконання виключно за наявностi достатнього залишку власних коштiв на рахунках таких клiєнтiв. У разi недостатностi коштiв на рахунках клiєнтiв платiжнi документи повертаються їх виписувачам без виконання.

     19.3.3. Платiжнi документи органiв стягнення приймаються банками до виконання незалежно вiд наявностi достатнього залишку коштiв на рахунку клiєнта та виконуються банком частково у межах наявного залишку власних коштiв клiєнта - платника таких податкiв, зборiв (обов'язкових платежiв), а у невиконанiй сумi повертаються стягувачам.

     19.3.4. Неоплаченi внаслiдок недостатностi коштiв платiжнi документи, у тому числi органiв стягнення, якi перебували в облiку банкiв на момент набрання чинностi цим Законом, повертаються їх виписувачам без виконання протягом п'яти робочих (банкiвських) днiв з дня набрання чинностi цим Законом.

     Контролюючий орган, який отримав такий неоплачений платiжний документ, зобов'язаний надiслати платнику податкiв податкове повiдомлення про суму непогашеного податкового зобов'язання, зазначеного у цьому платiжному документi, яка пiдлягає сплатi протягом строкiв, визначених статтею 5 цього Закону.

     У разi коли згiдно з пунктом 18.1 статтi 18 цього Закону таке податкове зобов'язання пiдлягає списанню повнiстю або частково, податкове повiдомлення не надсилається або надсилається у частковiй сумi.

     У разi коли згiдно з пунктом 18.1 статтi 18 цього Закону таке податкове зобов'язання може бути за бажанням платника податкiв розстрочене, контролюючий орган надсилає податкове повiдомлення пiсля закiнчення 60 календарного дня з дня набрання чинностi цим Законом, якщо платник податкiв не скористався правом такого розстрочення.

     З дня набрання чинностi цим Законом до дня, наступного за граничним днем сплати податкового зобов'язання, зазначеного у податковому повiдомленнi, наданого контролюючим органом згiдно з цим пунктом, пеня та штрафнi санкцiї на суму такого податкового зобов'язання не нараховуються.

     19.3.5. Для забезпечення сталого надходження коштiв до бюджетiв (державних цiльових фондiв) протягом перехiдного перiоду установити, що податковi декларацiї подаються:

     за податковий (звiтний) перiод за наслiдками четвертого кварталу або другого пiврiччя 2000 року згiдно з пiдпунктом "б" пiдпункту 4.1.4 пункту 4.1 статтi 4 цього Закону - протягом 25 календарних днiв, наступних за останнiм календарним днем такого кварталу (пiврiччя);

     за податковий (звiтний) перiод за наслiдками 2000 року згiдно з пiдпунктом "в" пiдпункту 4.1.4 пункту 4.1 статтi 4 цього Закону - протягом 40 календарних днiв, наступних за останнiм календарним днем такого року.

     У подальшому застосовуються строки подання податкових декларацiй, визначенi пiдпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статтi 4 цього Закону.

     19.3.6. Пiдпункт 19.3.6 пункту 19.3 статтi 19 виключено

(згiдно iз Законом України вiд 22.06.2004 р. N 1830-IV)

     19.3.7. Встановити, що на перiод дiї процедури погашення заборгованостi згiдно iз Законом України "Про заходи, спрямованi на забезпечення сталого функцiонування пiдприємств паливно-енергетичного комплексу" для платникiв податкiв - учасникiв розрахункiв, визначених цим Законом, порядок погашення зобов'язань юридичних осiб перед бюджетами та державними цiльовими фондами з податкiв i зборiв (обов'язкових платежiв) визначається з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про заходи, спрямованi на забезпечення сталого функцiонування пiдприємств паливно-енергетичного комплексу".

(статтю 19 доповнено пiдпунктом 19.3.7 згiдно iз Законом України вiд 23.06.2005 р. N 2711-IV)

     19.4. Внести змiни до таких законодавчих актiв України:

     19.4.1. У статтi 112 Кримiнально-процесуального кодексу України:

     у частинi третiй статтi цифри "801" виключити;

     перше речення частини четвертої статтi пiсля слова "провадиться" доповнити словом "виключно", а друге речення пiсля слова "розслiдуються" доповнити словом "виключно".

     19.4.2. Частини п'яту та шосту статтi 100 Арбiтражного процесуального кодексу України (Вiдомостi Верховної Ради України, 1992 р., N 6, ст. 56; 1997 р., N 25, ст. 171) замiнити частинами п'ятою, шостою та сьомою такого змiсту:

     "Подання заяви про перевiрку рiшення, ухвали, постанови в порядку нагляду i принесення протесту прокурором чи його заступником не зупиняють виконавчого провадження, крiм випадкiв, коли рiшення, ухвала, постанова суду, пов'язанi з перерахуванням чи списанням грошових сум, а також примусовим вилученням майна, перевiряються за клопотанням сторони в порядку нагляду, на строк такої перевiрки.

     В iнших випадках суд за клопотанням сторони, вiдповiдного прокурора та його заступника або за своєю iнiцiативою може зупинити виконавче провадження до закiнчення перевiрки.

     При зупинцi виконавчого провадження у зв'язку iз перевiркою рiшення, ухвали, постанови в порядку нагляду суд на загальних пiдставах може вжити заходiв до майнового забезпечення позову".

     19.4.3. Статтю 11 Закону України "Про мiлiцiю" (Вiдомостi Верховної Ради УРСР, 1991 р., N 4, ст. 20; Вiдомостi Верховної Ради України, 1992 р., N 36, ст. 526; 1993 р., N 11, ст. 83; 2000 р., N 27, ст. 213) доповнити частиною такого змiсту:

     "При здiйсненнi заходiв iз запобiгання, виявлення i розкриття злочинiв у сферi податкового законодавства права, передбаченi цiєю статтею, надаються виключно органам податкової мiлiцiї у межах їх компетенцiї".

     19.4.4. У Законi України "Про заставу" (Вiдомостi Верховної Ради України, 1992 р., N 47, ст. 642; 1998 р., N 2, ст. 3):

     статтю 13 доповнити частиною такого змiсту:

     "Норми цiєї статтi не поширюються на право податкової застави, що регулюється податковим законодавством";

     статтю 15 доповнити частиною такого змiсту:

     "Обов'язки з реєстрацiї та нотарiального посвiдчення не поширюються на виникнення та змiну прав податкової застави, що регулюється податковим законодавством".

     19.4.5. Статтю 8 Закону України "Про оперативно-розшукову дiяльнiсть" (Вiдомостi Верховної Ради України, 1992 р., N 22, ст. 303, N 39, ст. 572) доповнити частиною такого змiсту:

     "При виконаннi завдань оперативно-розшукової дiяльностi, пов'язаних з припиненням правопорушень у сферi податкового законодавства, права, передбаченi цiєю статтею, надаються виключно органам податкової мiлiцiї у межах їх компетенцiї".

     19.4.6. У частинi шостiй статтi 7 Закону України "Про акцизний збiр на алкогольнi напої та тютюновi вироби" (Вiдомостi Верховної Ради України, 1995 р., N 40, ст. 297; 1997 р., N 45, ст. 287; 1999 р., N 4, ст. 34) слова та цифри "щомiсячно до 16 числа наступного за звiтним мiсяця" замiнити словами "у строки, визначенi законом для мiсячного звiтного перiоду".

     19.4.7. У Законi України "Про державну податкову службу в Українi" (Вiдомостi Верховної Ради України, 1994 р., N 15, ст. 84; 1998 р., N 29, ст. 190):

     1) у частинi першiй статтi 11:

     в абзацi другому пункту 1 слова "Державною податковою адмiнiстрацiєю" замiнити словами "вiдповiдно до законодавства";

     абзац перший пункту 2 пiсля слiв "iншi фiнансово-кредитнi установи" доповнити словами "(у порядку, передбаченому законодавством для розкриття банкiвської таємницi)";

     пункт 5 виключити;

     пункти 7, 8, 9 викласти у такiй редакцiї:

     "7) застосовувати до пiдприємств, установ, органiзацiй i громадян фiнансовi санкцiї у порядку та розмiрах, встановлених законом;

     застосовувати до банкiв або юридичних осiб, фiзичних осiб - суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi, якi у встановлений законом строк не повiдомили про вiдкриття або закриття рахункiв у банках, штрафнi санкцiї у виглядi двадцяти неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян;

     8) стягувати до бюджетiв та державних цiльових фондiв суми недоїмки, пенi та штрафних санкцiй у порядку, передбаченому законом;

     9) надавати вiдстрочення та розстрочення податкових зобов'язань, вирiшувати питання щодо податкового компромiсу, а також приймати рiшення про списання безнадiйного боргу у порядку, передбаченому законом";

     абзац другий пункту 11 викласти у такiй редакцiї:

     "на керiвникiв та iнших посадових осiб пiдприємств, установ, органiзацiй, винних у вiдсутностi податкового облiку або веденнi його з порушенням встановленого порядку, неподаннi або несвоєчасному поданнi аудиторських висновкiв, передбачених законом, а також платiжних доручень на перерахування належних до сплати податкiв, зборiв (обов'язкових платежiв), - вiд п'яти до десяти неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян, а за тi самi дiї, вчиненi особою, яку протягом року було пiддано адмiнiстративному стягненню за вiдповiдне правопорушення, - вiд десяти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян";

     у пунктi 14 слова "у необхiдних випадках" замiнити словами "при проведеннi адмiнiстративного арешту";

     2) статтю 22 викласти у такiй редакцiї:

     "Стаття 22. Права податкової мiлiцiї

     Посадовим особам податкової мiлiцiї для виконання покладених на них обов'язкiв надаються права, передбаченi пунктом 1, частиною першою пункту 2, пунктами 3 та 6 статтi 11 цього Закону, а також пунктами 1 - 4, абзацами другим, третiм, шостим пункту 5, пунктами 6 - 12, 14, пiдпунктами "а" i "б" пункту 15 (з урахуванням положень цього Закону, iнших законiв з питань оподаткування), пунктом 16 iз дотриманням правил проведення податкових перевiрок, встановлених законодавством, пунктами 17, 19, 23, 24, 25, 27, 28, 30 статтi 11, статтями 12 - 151 Закону України "Про мiлiцiю".

     19.4.8. У Законi України "Про плату за землю" (Вiдомостi Верховної Ради України, 1996 р., N 45, ст. 238):

     частину першу статтi 25 викласти у такiй редакцiї:

     "За прострочення встановлених строкiв сплати податку (стаття 17 цього Закону) справляється пеня у розмiрах, визначених законом";

     у статтi 26 слова "вiдповiдно до Закону України "Про державну податкову службу в Українi" замiнити словами "законами України".

     19.4.9. У Законi України "Про податок з власникiв транспортних засобiв та iнших самохiдних машин i механiзмiв" (Вiдомостi Верховної Ради України, 1997 р., N 15, ст. 117; 1999 р., N 40, ст. 361):

     1) у статтi 6:

     у частинi третiй слова "i строки визначенi" замiнити словом "визначеному", а слова "але не пiзнiше 15 березня року, наступного за звiтним" замiнити словами "у строки, визначенi законом для рiчного звiтного перiоду";

     у частинах сьомiй i восьмiй слова "два попереднiх роки" замiнити словами "три попереднiх роки";

     2) частини другу i третю статтi 7 виключити.

     19.4.10. Частину другу статтi 36 Закону України "Про вiдновлення платоспроможностi боржника або визнання його банкрутом" (Вiдомостi Верховної Ради України, 1999 р., N 42 - 43, ст. 378) викласти в такiй редакцiї:

     "2. У разi, коли умови мирової угоди, укладеної згiдно з правилами статтi 35 цього Закону, передбачають розстрочку чи вiдстрочку або прощення (списання) боргiв чи їх частини, орган стягнення зобов'язаний погодитися на задоволення частини вимог з податкiв, зборiв (обов'язкових платежiв) на умовах такої мирової угоди з метою забезпечення вiдновлення платоспроможностi пiдприємства. При цьому податковий борг, який виник у строк, що передував трьом повним календарним рокам до дня подання заяви про порушення справи про банкрутство до суду, визнається безнадiйним та списується, а податковi зобов'язання чи податковий борг, якi виникли у строк протягом трьох останнiх перед днем подання заяви про порушення справи про банкрутство до суду календарних рокiв, розстрочується (вiдстрочується) або списується на умовах мирової угоди. Зазначену мирову угоду пiдписує керiвник вiдповiдного податкового органу за мiсцезнаходженням боржника".

(дiю пiдпункту 19.4.10 пункту 19.4 статтi 19 зупинено на 2007 рiк - згiдно iз Законом України вiд 30.11.2006р. N 398-V)

     19.4.11. У Законi України "Про податок на додану вартiсть" (Вiдомостi Верховної Ради України, 1997 р., N 21, ст. 156; 1997 р., N 51, ст. 305):

     у пiдпунктi 7.7.2 пункту 7.7 статтi 7 слова "передбаченi для сплати податку" замiнити словами "передбаченi законом для вiдповiдного податкового перiоду";

     перше речення абзацу другого пункту 10.2 статтi 10 викласти у такiй редакцiї: "Вiдповiдальнiсть платникiв податку за порушення порядку та строкiв нарахування та внесення до бюджету податку або порядку звiтностi, а також порядок оскарження рiшень податкових органiв визначаються законом з цих питань".

     19.4.12. У Законi України "Про оподаткування прибутку пiдприємств" (Вiдомостi Верховної Ради України, 1997 р., N 27, ст. 181; 1998 р., N 10, ст. 35, N 18, ст. 94):

     1) у пунктi 16.4 статтi 16:

     в абзацi другому слова "не пiзнiше 25 числа мiсяця, що настає за звiтним кварталом" замiнити словами "у строки, визначенi законом";

     в абзацi четвертому слова "у визначенi цим пунктом строки" замiнити словами "у строки, визначенi законом для рiчного податкового перiоду";

     2) у статтi 20:

     пункт 20.1 доповнити словами "у порядку та розмiрах, визначених законом";

     пункти 20.2 - 20.7 виключити;

     3) пункт 21.2 статтi 21 викласти у такiй редакцiї:

     "21.2. Пiсля закiнчення встановлених строкiв сплати податку до бюджетiв невнесенi суми стягуються з нарахуванням пенi, вiдповiдно до закону".

     19.4.13. У статтi 4 Закону України "Про збiр на розвиток виноградарства, садiвництва i хмелярства" (Вiдомостi Верховної Ради України, 1999 р., N 20 - 21, ст. 191):

     у частинi першiй слова "до 15 числа, наступного за звiтним мiсяцем" замiнити словами "у строки, визначенi законом для мiсячного звiтного перiоду";

     частину другу викласти у такiй редакцiї:

     "За несвоєчасну сплату збору справляються пеня та штрафи у порядку, визначеному законом".

     19.4.14. У Декретi Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 26 грудня 1992 року N 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" (Вiдомостi Верховної Ради України, 1993 р., N 10, ст. 77; 1996 р., N 45, ст. 234; 1998 р., N 30 - 31, ст. 195):

     1) у частинi третiй статтi 9 слова "до 1 лютого року, наступного за звiтним, а до 15 лютого цi вiдомостi за встановленою формою надаються ними до податкової iнспекцiї за мiсцем проживання платника" замiнити словами "до 1 березня року, наступного за звiтним, а у строки, визначенi законом, такi вiдомостi за установленою формою надаються ними до податкової iнспекцiї за мiсцем проживання платника";

     2) у статтi 12:

     у частинi другiй слова "до 1 березня наступного року" замiнити словами "у строки, визначенi законом";

     у частинi третiй слова "не пiзнiше нiж через 30 днiв пiсля виплати" замiнити словами "у строки, визначенi законом для мiсячного звiтного перiоду, на який припадає виплата";

     3) у пунктi 4 статтi 14:

     в абзацi першому слова "щоквартально, у 15-денний строк пiсля закiнчення кварталу, подають податковому органу декларацiї, а пiсля закiнчення року - до 1 лютого наступного року" замiнити словами "надають податковому органу декларацiї за наслiдками кожного звiтного кварталу, а також звiтного року у строки, визначенi законом";

     абзац другий викласти в такiй редакцiї:

     "Громадяни, якi одержують iншi доходи, подають декларацiї у строки, визначенi законом для мiсячного звiтного перiоду, на який припадає дата виникнення джерела доходу. У нiй вказується розмiр фактичного доходу за перший мiсяць та розмiр очiкуваного (оцiночного) доходу до кiнця поточного року. У разi припинення iснування джерела доходу протягом року сума одержаних доходiв включається до складу декларацiї за наслiдками такого календарного року, яка подається податковому органу у строки, визначенi законом";

     4) у пунктi 1 статтi 18:

     в абзацi другому слова "у 15-денний строк пiсля закiнчення кварталу" замiнити словами "у строки, визначенi законом";

     в абзацi третьому слова "до 1 лютого наступного року" замiнити словами "у строки, визначенi законом";

     5) статтю 21 викласти в такiй редакцiї:

     "Стаття 21. Вiдповiдальнiсть за порушення норм цього Декрету

     1. Вiдповiдальнiсть платникiв податку за порушення норм цього Декрету визначається вiдповiдним законом.

     2. За прострочення встановлених строкiв сплати податку справляється пеня у розмiрах, визначених законом";

     6) у статтi 22 слова "Законом "Про державну податкову службу в Українi" замiнити словом "законом".

     19.4.15. У Декретi Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 26 грудня 1992 року N 18-92 "Про акцизний збiр" (Вiдомостi Верховної Ради України, 1993 р., N 10, ст. 82; 1999 р., N 52, ст. 469):

     частину третю статтi 6 викласти у такiй редакцiї:

     "Акцизний збiр сплачується до бюджету у строки, визначенi вiдповiдним законом. Центральний податковий орган визначає порядок нарахування сум акцизного збору виходячи з норм вiдповiдного закону з питань оподаткування окремим видом акцизного збору";

     частину другу статтi 7 виключити.

     19.4.16. Статтю 9 Декрету Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 21 сiчня 1993 року N 7-93 "Про державне мито" (Вiдомостi Верховної Ради України, 1993 р., N 13, ст. 113; 1995 р., N 30, ст. 229) викласти в такiй редакцiї:

     "Платники державного мита несуть вiдповiдальнiсть за правильнiсть його стягнення, а також за своєчаснiсть i повноту зарахування до бюджету, передбачену законодавством.

     За несвоєчасне або неповне зарахування державного мита до бюджету справляються пеня та штрафи вiдповiдно до закону".

     19.5. Визнати такими, що втратили чиннiсть:

     1) Декрет Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 21 сiчня 1993 року N 8-93 "Про стягнення не внесених у строк податкiв i неподаткових платежiв" (Вiдомостi Верховної Ради України, 1993 р., N 13, ст. 114; 1994 р., N 20, ст. 120; 1995 р., N 1, ст. 3; 1996 р., N 16, ст. 71; 1997 р., N 9, ст. 78; 2000 р., N 14 - 15 - 16, ст. 121);

     2) пункт 4 роздiлу II "Прикiнцевi положення" Закону України "Про внесення до деяких законiв України змiн щодо вiдкриття банкiвських рахункiв" (Вiдомостi Верховної Ради України, 1998 р., N 14, ст. 61).

     19.6. Закони та iншi нормативно-правовi акти дiють у частинi, що не суперечить нормам цього Закону.

     19.7. Кабiнету Мiнiстрiв України та Нацiональному банку України:

     у тримiсячний термiн затвердити нормативно-правовi акти, що випливають з цього Закону;

     у двомiсячний термiн подати пропозицiї про внесення змiн до законодавчих актiв України у зв'язку з прийняттям цього Закону та привести свої рiшення у вiдповiднiсть з нормами цього Закону.

Президент України Л. КУЧМА

м. Київ
21 грудня 2000 року
N 2181-III

Copyright © 2021 НТФ «Інтес»
Всі права захищені.