ЗАКОН  УКРАЇНИ

Про виконавче провадження

Iз змiнами i доповненнями, внесеними
Законами України
вiд 30 червня 1999 року N 783-XIV,
вiд 18 сiчня 2001 року N 2241-III,
вiд 11 липня 2001 року N 2618-III,
вiд 13 грудня 2001 року N 2893-III,
вiд 7 лютого 2002 року N 3057-III,
вiд 28 листопада 2002 року N 327-IV,
вiд 20 лютого 2003 року N 542-IV,
вiд 19 червня 2003 року N 980-IV,
вiд 10 липня 2003 року N 1095-IV,
вiд 18 листопада 2003 року N 1255-IV,
вiд 27 листопада 2003 року N 1344-IV,
вiд 3 лютого 2004 року N 1416-IV,
вiд 11 травня 2004 року N 1701-IV,
вiд 24 червня 2004 року N 1868-IV
(змiни, внесенi Законом України вiд 24.06.2004 р. N 1868-IV, зупинено на 2005 рiк
у зв'язку iз зупиненням дiї пiдпункту 3 пункту 4 роздiлу IV Закону України
вiд 24.06.2004 р. N 1868-IV згiдно iз Законом України вiд 25.03.2005 р. N 2505-IV),
вiд 21 жовтня 2004 року N 2102-IV,
вiд 23 грудня 2004 року N 2285-IV,
вiд 25 березня 2005 року N 2505-IV,
вiд 2 червня 2005 року N 2631-IV,
вiд 23 червня 2005 року N 2711-IV,
вiд 23 червня 2005 року N 2716-IV,
вiд 6 вересня 2005 року N 2798-IV,
вiд 6 вересня 2005 року N 2801-IV,
вiд 8 вересня 2005 року N 2853-IV,
вiд 8 вересня 2005 року N 2875-IV,
вiд 22 вересня 2005 року N 2900-IV,
вiд 17 листопада 2005 року N 3108-IV,
вiд 15 грудня 2005 року N 3201-IV,
вiд 15 березня 2006 року N 3538-IV,
вiд 15 березня 2006 року N 3541-IV,
вiд 22 грудня 2006 року N 521-V,
вiд 20 лютого 2007 року N 668-V,
вiд 18 вересня 2008 року N 540-VI,
вiд 5 березня 2009 року N 1076-VI,
вiд 14 квiтня 2009 року N 1254-VI,
вiд 16 квiтня 2009 року N 1276-VI,
вiд 5 листопада 2009 року N 1701-VI,
вiд 21 сiчня 2010 року N 1837-VI,
вiд 7 липня 2010 року N 2453-VI,
вiд 9 вересня 2010 року N 2511-VI,
вiд 4 листопада 2010 року N 2677-VI
(Законом України вiд 4 листопада 2010 року N 2677-VI
цей Закон викладено у новiй редакцiї),
вiд 12 травня 2011 року N 3319-VI
(змiни, внесенi Законом України вiд 12 травня 2011 року N 3319-VI
дiють до 30 червня 2012 року, враховуючи змiни, внесенi
Законом України вiд 22 грудня 2011 року N 4277-VI),
вiд 8 липня 2011 року N 3674-VI,
вiд 22 грудня 2011 року N 4212-VI
(враховуючи змiни, внесенi Законом України
вiд 2 жовтня 2012 року N 5405-VI),
вiд 12 сiчня 2012 року N 4318-VI,
вiд 12 квiтня 2012 року N 4650-VI,
вiд 13 квiтня 2012 року N 4652-VI,
вiд 4 липня 2012 року N 5037-VI,
вiд 5 липня 2012 року N 5076-VI,
вiд 6 липня 2012 року N 5178-VI,
вiд 6 вересня 2012 року N 5209-VI
(змiни, внесенi Законом України вiд 6 вересня 2012 року N 5209-VI,
дiють до 1 сiчня 2023 року),
вiд 18 вересня 2012 року N 5288-VI,
вiд 2 жовтня 2012 року N 5405-VI,
вiд 2 жовтня 2012 року N 5411-VI,
вiд 16 травня 2013 року N 245-VII,
вiд 4 липня 2013 року N 406-VII,
вiд 19 вересня 2013 року N 583-VII,
вiд 16 сiчня 2014 року N 721-VII
(змiни, внесенi Законом України вiд 16 сiчня 2014 року N 721-VII, втратили чиннiсть
у зв'язку з втратою чинностi Законом України вiд 16 сiчня 2014 року N 721-VII
згiдно iз Законом України вiд 28 сiчня 2014 року N 732-VII),
вiд 23 лютого 2014 року N 767-VII,
вiд 5 червня 2014 року N 1323-VII,
вiд 4 липня 2014 року N 1586-VII,
вiд 14 жовтня 2014 року N 1697-VII,
вiд 14 жовтня 2014 року N 1702-VII,
вiд 28 грудня 2014 року N 78-VIII,
вiд 12 лютого 2015 року N 191-VIII,
вiд 2 березня 2015 року N 218-VIII,
вiд 14 травня 2015 року N 423-VIII

(У текстi Закону слова "вiддiлу Державної виконавчої служби" у всiх вiдмiнках i числi замiнено словами "вiддiлу державної виконавчої служби" у вiдповiдному вiдмiнку i числi згiдно iз Законом України вiд 10 липня 2003 року N 1095-IV)

(У текстi Закону слова "Департамент державної виконавчої служби Мiнiстерства юстицiї України", "вiддiли державної виконавчої служби Головного управлiння юстицiї Мiнiстерства юстицiї України в Автономнiй Республiцi Крим, обласних, Київського та Севастопольського мiських управлiнь юстицiї" та "районнi, мiськi (мiст обласного значення), районнi у мiстах вiддiли державної виконавчої служби" в усiх вiдмiнках i числах замiнено вiдповiдно словами "Департамент державної виконавчої служби", "державна виконавча служба Автономної Республiки Крим, областей та мiст Києва i Севастополя" та "державна виконавча служба у районах, мiстах (мiстах обласного значення), районах у мiстах" у вiдповiдному вiдмiнку i числi згiдно iз Законом України вiд 23 червня 2005 року N 2716-IV)

(У текстi Закону слова "Департамент державної виконавчої служби", "державна виконавча служба Автономної Республiки Крим, областей та мiст Києва i Севастополя" i "державна виконавча служба у районах, мiстах (мiстах обласного значення), районах у мiстах" в усiх вiдмiнках i числах замiнено вiдповiдно словами "Департамент державної виконавчої служби Мiнiстерства юстицiї України", "вiддiли державної виконавчої служби Головного управлiння юстицiї Мiнiстерства юстицiї України в Автономнiй Республiцi Крим, обласних, Київського та Севастопольського мiських управлiнь юстицiї" та "районнi, мiськi (мiст обласного значення), районнi в мiстах вiддiли державної виконавчої служби вiдповiдних управлiнь юстицiї" у вiдповiдному вiдмiнку i числi згiдно iз Законом України вiд 22 грудня 2006 року N 521-V)

     Цей Закон визначає умови i порядок виконання рiшень судiв та iнших органiв (посадових осiб), що вiдповiдно до закону пiдлягають примусовому виконанню у разi невиконання їх у добровiльному порядку.

Глава 1. ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ

     Стаття 1. Виконавче провадження

     1. Виконавче провадження як завершальна стадiя судового провадження та примусове виконання рiшень iнших органiв (посадових осiб) - це сукупнiсть дiй органiв i посадових осiб, визначених у цьому Законi, що спрямованi на примусове виконання рiшень судiв та iнших органiв (посадових осiб), якi провадяться на пiдставах, в межах повноважень та у спосiб, визначених цим Законом, iншими нормативно-правовими актами, прийнятими вiдповiдно до цього Закону та iнших законiв, а також рiшеннями, що вiдповiдно до цього Закону пiдлягають примусовому виконанню (далi - рiшення).

     Стаття 2. Органи i посадовi особи, якi здiйснюють примусове виконання рiшень та провадять окремi виконавчi дiї

     1. Примусове виконання рiшень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органiв Мiнiстерства юстицiї України.

     2. Примусове виконання рiшень здiйснюють державнi виконавцi, визначенi Законом України "Про державну виконавчу службу" (далi - державнi виконавцi).

     3. За наявностi обставин, що ускладнюють виконання рiшення, або у разi виконання зведеного виконавчого провадження у встановленому Мiнiстерством юстицiї України порядку можуть утворюватися виконавчi групи, до складу яких включаються державнi виконавцi одного або кiлькох органiв державної виконавчої служби. Постановою директора Департаменту державної виконавчої служби Мiнiстерства юстицiї України або начальника управлiння державної виконавчої служби Головного управлiння юстицiї Мiнiстерства юстицiї України в Автономнiй Республiцi Крим, Головного управлiння юстицiї в областi, мiстах Києвi та Севастополi на керiвника групи можуть покладатися права i повноваження у виконавчому провадженнi, встановленi цим Законом, для начальникiв вiддiлiв примусового виконання рiшень та заступникiв начальникiв районних, районних у мiстах, мiських (мiст обласного значення), мiськрайонних управлiнь юстицiї - начальникiв вiддiлiв державної виконавчої служби (далi - начальники вiддiлiв).

     4. Iншi органи, установи, органiзацiї i посадовi особи провадять окремi виконавчi дiї у випадках, передбачених законом, у тому числi вiдповiдно до статтi 5 цього Закону, на вимогу чи за дорученням державного виконавця.

     Стаття 3. Виконання рiшень iншими органами

     1. У випадках, передбачених законом, рiшення судiв та iнших органiв щодо стягнення коштiв виконуються органами доходiв i зборiв, банками та iншими фiнансовими установами. Рiшення зазначених органiв можуть виконуватися вiдповiдно до закону також iншими органами, установами, органiзацiями, посадовими особами та громадянами.

(частина перша статтi 3 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 04.07.2013р. N 406-VII)

     2. Рiшення про стягнення коштiв з державних органiв, державного та мiсцевих бюджетiв або бюджетних установ виконуються органами, що здiйснюють казначейське обслуговування бюджетних коштiв.

(частина друга статтi 3 у редакцiї Закону України вiд 19.09.2013р. N 583-VII)

     3. Органи, установи, органiзацiї та особи, зазначенi в частинах першiй i другiй цiєї статтi, не є органами примусового виконання, крiм органiв та посадових осiб, якi виконують рiшення про притягнення до кримiнальної або адмiнiстративної вiдповiдальностi.

     Стаття 4. Iнформацiйне забезпечення виконавчого провадження

     1. З метою забезпечення електронного документообiгу в органах державної виконавчої служби, ведення облiку виконавчих проваджень, контролю за дотриманням державними виконавцями вимог законодавства пiд час здiйснення виконавчих дiй, надання оперативного доступу сторонам виконавчого провадження до його матерiалiв Мiнiстерство юстицiї України забезпечує функцiонування Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень. Порядок ведення такого реєстру, умови доступу до нього та отримання iнформацiї встановлюються Мiнiстерством юстицiї України.

     2. Пiд час виконання рiшень державний виконавець має право на безпосереднiй доступ до баз даних i реєстрiв, у тому числi електронних, що мiстять iнформацiю про боржникiв, їхнє майно та кошти. Порядок доступу до таких реєстрiв встановлюється Мiнiстерством юстицiї України спiльно з вiдповiдними центральними органами виконавчої влади, якi забезпечують їх ведення.

     Стаття 5. Обов'язковiсть вимог державного виконавця

     1. Вимоги державного виконавця щодо виконання рiшень обов'язковi для всiх органiв, органiзацiй, посадових осiб, фiзичних i юридичних осiб на територiї України.

     2. Державному виконавцю повиннi бути безоплатно наданi у встановлений ним строк iнформацiя, документи або їх копiї, необхiднi для здiйснення його повноважень.

     3. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою вiдповiдальнiсть згiдно iз законом.

     Стаття 6. Гарантiї прав фiзичних i юридичних осiб у виконавчому провадженнi

     1. Державний виконавець зобов'язаний використовувати наданi йому права вiдповiдно до закону i не допускати у своїй дiяльностi порушення прав та законних iнтересiв фiзичних i юридичних осiб.

     2. Державний виконавець роз'яснює особам, якi беруть участь у виконавчому провадженнi або залучаються до проведення виконавчих дiй, їхнi права згiдно з вимогами цього Закону.

     3. Рiшення, дiї або бездiяльнiсть державного виконавця можуть бути оскарженi в порядку, встановленому цим Законом.

Глава 2. УЧАСНИКИ ВИКОНАВЧОГО ПРОВАДЖЕННЯ

     Стаття 7. Учасники виконавчого провадження та особи, якi залучаються до проведення виконавчих дiй

     1. Учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, представники сторiн, прокурор, експерти, спецiалiсти, перекладачi, суб'єкти оцiночної дiяльностi - суб'єкти господарювання.

     Прокурор бере участь у виконавчому провадженнi у випадку здiйснення представництва iнтересiв громадянина або держави в судi та вiдкриття виконавчого провадження на пiдставi виконавчого документа за його заявою.

     Прокурор може вступити у виконавче провадження, вiдкрите не за його заявою, за умови, що вiн здiйснював представництво iнтересiв громадянина або держави в судi у вiдповiднiй справi. З метою вирiшення питання про наявнiсть пiдстав для вступу у виконавче провадження такий прокурор має право знайомитися з матерiалами такого виконавчого провадження, робити з них виписки, знiмати копiї.

(частину першу статтi 7 доповнено абзацом третiм згiдно iз Законом України вiд 14.10.2014р. N 1697-VII)

     2. Для проведення виконавчих дiй державний виконавець за необхiдностi залучає понятих, працiвникiв органiв внутрiшнiх справ, представникiв органiв опiки i пiклування, iнших органiв та установ у порядку, встановленому цим Законом.

     При виконаннi рiшень судiв та ухвал про змiну органiв управлiння та посадових осiб пiдприємств, установ, органiзацiй незалежно вiд форми власностi можуть залучатися виключно працiвники органiв внутрiшнiх справ. Залучення iнших осiб у процесi виконання таких рiшень не допускається.

     Стаття 8. Сторони виконавчого провадження

     1. Сторонами у виконавчому провадженнi є стягувач i боржник.

     2. Стягувачем є фiзична або юридична особа, на користь чи в iнтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фiзична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

     3. За виконавчим документом про стягнення в дохiд держави коштiв або про вчинення iнших дiй на користь чи в iнтересах держави вiд її iменi виступає орган, за позовом якого судом винесено вiдповiдне рiшення, або орган державної влади (крiм суду), який вiдповiдно до закону прийняв таке рiшення. За iншими виконавчими документами про стягнення в дохiд держави коштiв або про вчинення iнших дiй на користь чи в iнтересах держави вiд її iменi виступають органи доходiв i зборiв.

(частина третя статтi 8 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 04.07.2013р. N 406-VII)

     4. У виконавчому провадженнi можуть брати участь кiлька стягувачiв. Кожен з них щодо iншої сторони має право брати участь у виконавчому провадженнi самостiйно або доручити участь у виконавчому провадженнi одному iз спiвучасникiв.

     5. У разi вибуття однiєї iз сторiн державний виконавець з власної iнiцiативи або за заявою сторони, а також сама заiнтересована сторона мають право звернутися до суду iз заявою про замiну сторони її правонаступником. Для правонаступника усi дiї, вчиненi до його вступу у виконавче провадження, обов'язковi тiєю мiрою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замiнив.

     У разi якщо сторона виконавчого провадження змiнила найменування (для юридичної особи) або прiзвище, власне iм'я чи по батьковi (для фiзичної особи), державний виконавець за наявностi пiдтверджуючих документiв своєю постановою, яка затверджується начальником вiддiлу, змiнює назву сторони виконавчого провадження.

     Стаття 9. Представництво сторiн у виконавчому провадженнi

     1. Сторони можуть реалiзовувати свої права i обов'язки у виконавчому провадженнi самостiйно або через представникiв. Особиста участь фiзичної особи у виконавчому провадженнi не позбавляє її права мати представника, крiм випадку, коли боржник згiдно з рiшенням зобов'язаний вчинити певнi дiї особисто.

     2. Неповнолiтнi та особи, визнанi судом недiєздатними, реалiзують свої права та виконують обов'язки, пов'язанi з виконавчим провадженням, вiдповiдно до вимог закону.

     3. У разi якщо стороною виконавчого провадження є особа, визнана судом безвiсно вiдсутньою, державний виконавець своєю постановою залучає до участi у виконавчому провадженнi особу, яка є опiкуном її майна.

     4. Участь юридичних осiб у виконавчому провадженнi здiйснюється їх керiвниками чи органами, посадовими особами, якi дiють у межах повноважень, наданих їм законом, або через представникiв юридичної особи.

     5. Повноваження представника повиннi бути пiдтвердженi довiренiстю, виданою i оформленою вiдповiдно до вимог закону.

     Повноваження адвоката як представника можуть також посвiдчуватися ордером, дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором про надання правової допомоги. До ордера обов'язково додається витяг з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих дiй як представника сторони виконавчого провадження. Витяг засвiдчується пiдписом сторiн договору.

(частину п'яту статтi 9 доповнено абзацом другим згiдно iз Законом України вiд 05.07.2012р. N 5076-VI)

     Стаття 10. Особи, якi не можуть бути представниками у виконавчому провадженнi

     1. Представниками у виконавчому провадженнi не можуть бути:

     1) особи, якi не досягли 18-рiчного вiку, крiм випадкiв, передбачених законом;

     2) особи, над якими встановлено опiку чи пiклування;

     3) суддi, слiдчi, прокурори, працiвники пiдроздiлiв, якi здiйснюють оперативно-розшукову дiяльнiсть, державнi виконавцi, крiм випадкiв, коли вони дiють як законнi представники або уповноваженi особи вiдповiдного органу, що є стороною виконавчого провадження;

(пункт 3 частини першої статтi 10 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.05.2013р. N 245-VII)

     4) iншi особи, якi вiдповiдно до закону не можуть здiйснювати представництво.

     Стаття 11. Обов'язки i права державних виконавцiв

     1. Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходiв примусового виконання рiшень, неупереджено, своєчасно i в повному обсязi вчиняти виконавчi дiї.

     2. Державний виконавець:

     здiйснює заходи, необхiднi для своєчасного i в повному обсязi виконання рiшення, зазначеного в документi на примусове виконання рiшення (далi - виконавчий документ), у спосiб та в порядку, встановленому виконавчим документом i цим Законом;

     надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливiсть ознайомитися з матерiалами виконавчого провадження;

     розглядає заяви сторiн та iнших учасникiв виконавчого провадження i їхнi клопотання;

     заявляє в установленому порядку про самовiдвiд за наявностi обставин, передбачених цим Законом;

     роз'яснює сторонам їхнi права i обов'язки.

     3. Державний виконавець у процесi здiйснення виконавчого провадження має право:

     1) проводити перевiрку виконання боржниками рiшень, що пiдлягають виконанню вiдповiдно до цього Закону;

     2) здiйснювати перевiрку виконання юридичними особами всiх форм власностi, фiзичними особами, фiзичними особами - пiдприємцями рiшень стосовно працюючих у них боржникiв;

     3) з метою захисту iнтересiв стягувача одержувати безоплатно вiд органiв, установ, органiзацiй, посадових осiб, сторiн та учасникiв виконавчого провадження необхiднi для проведення виконавчих дiй пояснення, довiдки та iншу iнформацiю, у тому числi конфiденцiйну;

     4) безперешкодно входити до примiщень i сховищ, що належать боржникам або зайнятi ними, проводити огляд зазначених примiщень i сховищ, у разi необхiдностi примусово вiдкривати та опечатувати такi примiщення i сховища;

     5) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберiгання та реалiзовувати його в установленому законодавством порядку;

     6) накладати арешт на кошти та iншi цiнностi боржника, зокрема на кошти, якi перебувають на рахунках i вкладах у банках, iнших фiнансових установах, на рахунки в цiнних паперах, а також опечатувати каси, примiщення i мiсця зберiгання грошей;

     7) за згодою власника використовувати примiщення, у тому числi комунальної власностi, для тимчасового зберiгання вилученого майна, а також транспортнi засоби стягувача або боржника для перевезення майна;

     8) звертатися до суду, який видав виконавчий документ, iз заявою про роз'яснення рiшення, про видачу дублiката виконавчого документа, про встановлення чи змiну порядку i способу виконання, про вiдстрочку та розстрочку виконання рiшення;

     9) звертатися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, про роз'яснення змiсту документа;

     10) звертатися до суду з поданням про розшук боржника - фiзичної особи або дитини чи про постановлення вмотивованого рiшення про примусове проникнення до житла чи iншого володiння боржника - фiзичної або iншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належнi боржниковi вiд iнших осiб, або дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її вiдiбрання;

     11) викликати фiзичних осiб, посадових осiб з приводу виконавчих документiв, що знаходяться у виконавчому провадженнi, а в разi неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привiд через органи внутрiшнiх справ;

     12) залучати у встановленому порядку до провадження виконавчих дiй понятих, працiвникiв органiв внутрiшнiх справ, iнших осiб, а також експертiв, спецiалiстiв, а для оцiнки майна - суб'єктiв оцiночної дiяльностi - суб'єктiв господарювання;

     13) накладати стягнення у виглядi штрафу на фiзичних, юридичних та посадових осiб у випадках, передбачених законом;

     14) застосовувати пiд час провадження виконавчих дiй вiдеозапис, фото- i кiнозйомку;

     15) у процесi виконання рiшень за наявностi вмотивованого рiшення суду про примусове проникнення до житла чи iншого володiння фiзичної особи безперешкодно входити на земельнi дiлянки, до житлових та iнших примiщень боржника - фiзичної особи, особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належнi боржниковi вiд iнших осiб, проводити в них огляд, у разi необхiдностi примусово вiдкривати їх в установленому порядку iз залученням працiвникiв органiв внутрiшнiх справ, опечатувати такi примiщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржниковi майно, яке там перебуває та на яке за законом можливо звернути стягнення;

     16) вимагати вiд матерiально вiдповiдальних i посадових осiб боржникiв - юридичних осiб або вiд боржникiв - фiзичних осiб надання пояснень за фактами невиконання рiшень або законних вимог державного виконавця чи iншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;

     17) з метою профiлактичного впливу повiдомляти органам державної влади, громадським об'єднанням, трудовим колективам i громадськостi за мiсцем проживання або роботи особи про факти порушення нею вимог законодавства про виконавче провадження;

     18) у разi ухилення боржника вiд виконання зобов'язань, покладених на нього рiшенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у правi виїзду боржника - фiзичної особи або керiвника боржника - юридичної особи за межi України - до виконання зобов'язань за рiшенням;

     19) у разi необхiдностi залучати до проведення чи органiзацiї виконавчих дiй суб'єктiв господарювання, у тому числi на платнiй основi, за рахунок авансового внеску стягувача;

     20) здiйснювати iншi повноваження, передбаченi цим Законом та iншими законами.

     Стаття 12. Права i обов'язки сторiн та iнших учасникiв виконавчого провадження

     1. Сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матерiалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знiмати копiї, заявляти вiдводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рiшення, дiї або бездiяльнiсть державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додатковi матерiали, заявляти клопотання, брати участь у провадженнi виконавчих дiй, давати уснi та письмовi пояснення, висловлювати свої доводи та мiркування з усiх питань, що виникають у ходi виконавчого провадження, у тому числi пiд час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводiв та мiркувань iнших учасникiв виконавчого провадження та користуватися iншими правами, наданими законом.

(частина перша статтi 12 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 14.10.2014р. N 1697-VII)

     2. Стягувач має право подати заяву про видачу дублiката виконавчого документа, про поновлення строку його пред'явлення до виконання, про вiдмову вiд стягнення i повернення виконавчого документа.

     3. Сторони мають право укласти мирову угоду про закiнчення виконавчого провадження, яка визнається судом, оспорювати належнiсть майна i результати його оцiнки, подавати письмовi заперечення проти розрахунку державного виконавця щодо розподiлу коштiв мiж стягувачами.

     4. Iншi учасники виконавчого провадження мають право подавати додатковi матерiали, заявляти клопотання, брати участь у провадженнi виконавчих дiй, давати уснi та письмовi пояснення, висловлювати свої доводи та мiркування з усiх питань, що виникають у ходi виконавчого провадження, у тому числi пiд час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводiв та мiркувань iнших учасникiв виконавчого провадження та користуватися iншими правами, наданими цим Законом для цих осiб.

     5. Сторони зобов'язанi протягом трьох робочих днiв письмово повiдомити державного виконавця про повне чи часткове самостiйне виконання рiшення боржником, а також письмово повiдомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення вiдстрочки або розстрочки виконання, змiну способу i порядку виконання рiшення, змiну мiсця проживання чи перебування (у тому числi про змiну їх реєстрацiї) або мiсцезнаходження, а боржник - фiзична особа - про змiну мiсця роботи.

     6. Боржник зобов'язаний:

     утримуватися вiд вчинення дiй, якi унеможливлюють чи ускладнюють виконання рiшення;

     надавати у строк, установлений державним виконавцем, достовiрнi вiдомостi про свої доходи та майно, у тому числi про майно, яким вiн володiє спiльно з iншими особами, про рахунки у банках чи iнших фiнансових установах;

     своєчасно з'являтися за викликом державного виконавця;

     письмово повiдомляти державному виконавцю про майно, що перебуває в заставi або в iнших осiб, а також про кошти та майно, належнi боржниковi вiд iнших осiб.

     7. Особи, якi беруть участь у виконавчому провадженнi, зобов'язанi сумлiнно користуватися усiма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязi вчинення виконавчих дiй.

     Стаття 13. Участь експертiв, спецiалiстiв та суб'єктiв оцiночної дiяльностi - суб'єктiв господарювання у виконавчому провадженнi

     1. Для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають пiд час здiйснення виконавчого провадження i потребують спецiальних знань, державний виконавець з власної iнiцiативи або за заявою сторiн призначає своєю постановою експерта або спецiалiста (у разi необхiдностi - кiлькох експертiв або спецiалiстiв), а для оцiнки майна - суб'єктiв оцiночної дiяльностi - суб'єктiв господарювання.

     2. Як експерт або спецiалiст може бути запрошена будь-яка дiєздатна особа, яка має необхiднi знання, квалiфiкацiю та досвiд роботи у вiдповiднiй галузi.

     3. Експерт або спецiалiст зобов'язаний надати письмовий висновок, а суб'єкт оцiночної дiяльностi - суб'єкт господарювання - письмовий звiт з питань, що мiстяться в постановi державного виконавця, а також надати уснi рекомендацiї щодо дiй, якi виконуються за його присутностi.

     4. Експерт, спецiалiст i суб'єкт оцiночної дiяльностi - суб'єкт господарювання мають право на винагороду за наданi ними послуги. Розмiр винагороди визначається в порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України. Винагорода та iншi витрати, зумовленi проведенням експертизи, наданням висновку спецiалiста або звiту суб'єкта оцiночної дiяльностi - суб'єкта господарювання належать до витрат, пов'язаних з органiзацiєю та проведенням виконавчих дiй.

     5. За вiдмову без поважних причин вiд надання висновку чи за надання висновку, що мiстить завiдомо неправдивi вiдомостi, експерт несе кримiнальну вiдповiдальнiсть, про що вiн має бути попереджений державним виконавцем. Збитки, завданi сторонам внаслiдок видачi такого висновку, пiдлягають вiдшкодуванню в порядку, встановленому законом. За недостовiрну чи необ'єктивну оцiнку майна суб'єкт оцiночної дiяльностi - суб'єкт господарювання несе вiдповiдальнiсть у порядку, встановленому законом, а оцiнювач - кримiнальну вiдповiдальнiсть, про що вiн має бути попереджений державним виконавцем.

     6. Копiї постанови державного виконавця про призначення у виконавчому провадженнi експерта, спецiалiста або суб'єкта оцiночної дiяльностi - суб'єкта господарювання надсилаються сторонам у триденний строк з дня її винесення.

     Стаття 14. Участь перекладача у виконавчому провадженнi

     1. У разi необхiдностi пiд час провадження виконавчих дiй державний виконавець або сторони (їх представники) можуть запросити перекладача. Перекладачем може бути будь-яка дiєздатна особа, яка володiє мовами, знання яких є необхiдним для перекладу. Особi, яка потребує послуг перекладача, державний виконавець надає строк для його запрошення, але не бiльш як десять днiв. У разi якщо зазначена особа не забезпечить участi перекладача у визначений строк, його може призначити своєю постановою державний виконавець.

     2. Перекладач має право на винагороду за виконану роботу, що належить до витрат, пов'язаних з органiзацiєю та проведенням виконавчих дiй. Розмiр такої винагороди визначається в порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     3. У разi завiдомо неправильного перекладу, а також за вiдмову виконати обов'язки перекладача особа несе кримiнальну вiдповiдальнiсть, про що вона має бути попереджена державним виконавцем.

     Стаття 15. Залучення понятих до провадження виконавчих дiй

     1. Виконавчi дiї можуть провадитися за присутностi понятих.

     2. Присутнiсть понятих обов'язкова пiд час вчинення виконавчих дiй, пов'язаних з примусовим входженням до нежитлових примiщень i сховищ, де зберiгається майно боржника, на яке звернено стягнений, або майно стягувача, яке має бути повернене йому в натурi; до житлових будинкiв i квартир для забезпечення примусового виселення з них та вселення в них; до будинкiв, квартир та iнших примiщень, в яких перебуває дитина, яка має бути передана iншим особам вiдповiдно до рiшення суду; пiд час проведення огляду, арешту, вилучення i передачi майна.

     3. Як понятi можуть бути запрошенi будь-якi дiєздатнi особи, якi не мають особистої заiнтересованостi у провадженнi виконавчих дiй i не пов'язанi мiж собою або з учасниками виконавчого провадження родинними зв'язками, пiдлеглiстю чи пiдконтрольнiстю. Кiлькiсть понятих пiд час вчинення виконавчих дiй не може бути менше двох.

     4. Понятий має право знати, для участi у провадженнi яких виконавчих дiй його запрошено, на пiдставi якого виконавчого документа вони провадяться, а також робити зауваження з приводу провадження виконавчих дiй. Зауваження понятого пiдлягають занесенню до акта вiдповiдної виконавчої дiї. Понятий зобов'язаний засвiдчити факт, змiст i результати виконавчих дiй, пiд час провадження яких вiн був присутнiй. Перед початком виконавчих дiй державний виконавець роз'яснює понятим їхнi права i обов'язки, про що зазначається в актi.

     5. Понятi мають право на компенсацiю витрат, пов'язаних з виконанням обов'язкiв понятих. Зазначенi витрати належать до витрат, пов'язаних з органiзацiєю та проведенням виконавчих дiй.

     Стаття 16. Вiдводи у виконавчому провадженнi

     1. Державний виконавець, експерт, спецiалiст, оцiнювач, перекладач не можуть брати участi у виконавчому провадженнi i пiдлягають вiдводу, якщо вони є близькими родичами сторiн, їх представникiв або iнших осiб, якi беруть участь у виконавчому провадженнi, або заiнтересованi в результатi виконання рiшення, або є iншi обставини, що викликають сумнiв у їх неупередженостi.

     2. За наявностi пiдстав для вiдводу зазначенi особи зобов'язанi заявити самовiдвiд. З тих самих пiдстав вiдвiд таким особам може бути заявлений стягувачем, боржником або їх представниками. Вiдвiд має бути вмотивованим, викладеним у письмовiй формi i може бути заявлений у будь-який час до закiнчення виконавчого провадження.

     3. Питання про вiдвiд державного виконавця вирiшується начальником вiддiлу, якому пiдпорядкований державний виконавець, про що виноситься постанова.

     4. Питання про вiдвiд, самовiдвiд начальника вiддiлу або всiх державних виконавцiв зазначеного вiддiлу вирiшується керiвником вiдповiдного органу державної виконавчої служби вищого рiвня. Постанова про задоволення чи вiдмову у задоволеннi вiдводу, самовiдводу начальника вiддiлу або всiх державних виконавцiв зазначеного вiддiлу може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

     5. Питання про вiдвiд експерта, спецiалiста, оцiнювача чи перекладача вирiшується шляхом винесення вмотивованої постанови державного виконавця.

     6. У разi вiдводу державного виконавця виконавчий документ передається у встановленому порядку iншому державному виконавцевi або iншому органу державної виконавчої служби.

     7. Вiдмова у задоволеннi вiдводу державного виконавця, експерта, спецiалiста, оцiнювача, перекладача може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

     8. Посадовi особи, якi мають право на розгляд питання про вiдвiд державного виконавця, експерта, спецiалiста, оцiнювача чи перекладача, зобов'язанi розглянути заяву про вiдвiд або самовiдвiд у строк до п'яти робочих днiв.

Глава 3. ЗАГАЛЬНI УМОВИ ТА ПОРЯДОК ЗДIЙСНЕННЯ ВИКОНАВЧОГО ПРОВАДЖЕННЯ

     Стаття 17. Виконавчi документи за рiшеннями, що пiдлягають примусовому виконанню державною виконавчою службою

     1. Примусове виконання рiшень здiйснюється державною виконавчою службою на пiдставi виконавчих документiв, визначених цим Законом.

     2. Вiдповiдно до цього Закону пiдлягають виконанню державною виконавчою службою такi виконавчi документи:

     1) виконавчi листи, що видаються судами, i накази господарських судiв, у тому числi на пiдставi рiшень третейського суду та рiшень Мiжнародного комерцiйного арбiтражного суду при Торгово-промисловiй палатi i Морської арбiтражної комiсiї при Торгово-промисловiй палатi;

     2) ухвали, постанови судiв у цивiльних, господарських, адмiнiстративних справах, кримiнальних провадженнях та справах про адмiнiстративнi правопорушення у випадках, передбачених законом;

(пункт 2 частини другої статтi 17 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.05.2013р. N 245-VII)

     3) судовi накази;

     4) виконавчi написи нотарiусiв;

     5) посвiдчення комiсiй по трудових спорах, що видаються на пiдставi вiдповiдних рiшень таких комiсiй;

     6) постанови органiв (посадових осiб), уповноважених розглядати справи про адмiнiстративнi правопорушення у випадках, передбачених законом;

     7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з органiзацiєю та проведенням виконавчих дiй i накладенням штрафу;

     8) рiшення iнших органiв державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу;

     9) рiшення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рiшень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

     10) рiшення (постанови) суб'єктiв державного фiнансового монiторингу (їх уповноважених посадових осiб), якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу;

(частину другу статтi 17 доповнено пунктом 10 згiдно iз Законом України вiд 14.10.2014р. N 1702-VII)

     11) рiшення Нацiонального банку України про застосування до банку, фiлiї iноземного банку заходу впливу у виглядi накладення штрафу.

(частину другу статтi 17 доповнено пунктом 11 згiдно iз Законом України вiд 02.03.2015р. N 218-VIII)

     Стаття 18. Вимоги до виконавчого документа

     1. У виконавчому документi зазначаються:

     1) назва i дата видачi документа, найменування органу, прiзвище та iнiцiали посадової особи, що його видали;

     2) дата прийняття i номер рiшення, згiдно з яким видано документ;

     3) повне найменування (для юридичних осiб) або iм'я (прiзвище, власне iм'я та по батьковi) (для фiзичних осiб) стягувача i боржника, їх мiсцезнаходження (для юридичних осiб) або мiсце проживання чи перебування (для фiзичних осiб), iдентифiкацiйний код суб'єкта господарської дiяльностi стягувача та боржника (для юридичних осiб), iндивiдуальний iдентифiкацiйний номер стягувача та боржника (для фiзичних осiб - платникiв податкiв) або номер i серiя паспорта стягувача та боржника для фiзичних осiб - громадян України, якi через свої релiгiйнi або iншi переконання вiдмовилися вiд прийняття iдентифiкацiйного номера, офiцiйно повiдомили про це вiдповiднi органи державної влади та мають вiдмiтку в паспортi громадянина України, а також iншi данi, якщо вони вiдомi суду чи iншому органу, що видав виконавчий документ, якi iдентифiкують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його мiсце роботи (для фiзичних осiб), мiсцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;

(пункт 3 частини першої статтi 18 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 04.07.2012р. N 5037-VI, вiд 16.01.2014р. N 721-VII, змiни, внесенi Законом України вiд 16.01.2014р. N 721-VII, втратили чиннiсть у зв'язку з втратою чинностi Законом України вiд 16.01.2014р. N 721-VII згiдно iз Законом України вiд 28.01.2014р. N 732-VII, вiд 23.02.2014р. N 767-VII)

     4) резолютивна частина рiшення;

     5) дата набрання законної (юридичної) сили рiшенням;

     6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

     Абзац частини першої статтi 18 виключено

(частину першу статтi 18 доповнено абзацом згiдно iз Законом України вiд 16.01.2014р. N 721-VII, абзац частини першої статтi 18 втратив чиннiсть у зв'язку з втратою чинностi Законом України вiд 16.01.2014р. N 721-VII згiдно iз Законом України вiд 28.01.2014р. N 732-VII, виключено згiдно iз Законом України вiд 23.02.2014р. N 767-VII)

     2. У разi якщо рiшення ухвалено на користь кiлькох позивачiв або проти кiлькох вiдповiдачiв, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кiлькох мiсцях, у виконавчому документi зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якiй частинi необхiдно виконати таке рiшення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солiдарним.

     3. Виконавчий документ повинен бути пiдписаний уповноваженою посадовою особою iз зазначенням її прiзвища та iнiцiалiв i скрiплений печаткою. Скрiплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разi, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку iз зображенням Державного Герба України.

     4. Законом можуть бути встановленi також iншi додатковi вимоги до виконавчих документiв.

     Стаття 19. Пiдстави для вiдкриття виконавчого провадження

     1. Державний виконавець вiдкриває виконавче провадження на пiдставi виконавчого документа, зазначеного в статтi 17 цього Закону:

     1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рiшення;

     2) за заявою прокурора у випадках представництва iнтересiв громадянина або держави в судi;

     3) у разi якщо виконавчий лист надiйшов вiд суду на пiдставi ухвали про надання дозволу на примусове виконання рiшення iноземного суду в порядку, встановленому законом;

     4) в iнших передбачених законом випадках.

     2. У заявi про вiдкриття виконавчого провадження стягувач вправi зазначити вiдомостi, що iдентифiкують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рiшення (рахунок боржника, мiсце роботи чи отримання ним iнших доходiв, мiсцезнаходження його майна тощо), а також шляхи отримання ним коштiв, стягнутих з боржника.

     3. У заявi про вiдкриття виконавчого провадження щодо виконання рiшення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його вiдчуження.

     4. Пiд час пред'явлення виконавчого документа або його дублiката до виконання разом з ним подаються:

     1) у разi виконання рiшення про конфiскацiю майна засудженого за вироком суду - копiя опису майна i копiя вироку. У разi вiдсутностi у справi опису майна засудженого надсилається довiдка про те, що опис майна не проводився;

     2) у разi виконання рiшення про конфiскацiю майна за постановою суду - копiя протоколу вилучення майна, що пiдлягає конфiскацiї, або довiдка про вiдсутнiсть такого майна;

     3) у судових справах, за якими застосовано заходи забезпечення позовних вимог, - копiї документiв, що пiдтверджують виконання ухвали суду про забезпечення позову, у разi якщо такi заходи застосовувалися судом.

     Стаття 20. Мiсце виконання рiшення

     1. Виконавчi дiї провадяться державним виконавцем за мiсцем проживання, перебування, роботи боржника або за мiсцезнаходженням його майна. У разi якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за мiсцезнаходженням його постiйно дiючого органу або майна. Право вибору мiсця виконання мiж кiлькома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчi дiї з виконання рiшення на територiї, на яку поширюються їх функцiї, належить стягувачу.

     2. Виконання рiшення, яке зобов'язує боржника вчинити певнi дiї, здiйснюється державним виконавцем за мiсцем проведення таких дiй.

     3. Державний виконавець вправi провадити виконавчi дiї щодо виявлення та звернення стягнення на кошти, якi перебувають на рахунках та вкладах боржника у банках чи iнших фiнансових установах, на рахунки в цiнних паперах у депозитарних установах на територiї, на яку поширюється юрисдикцiя України.

(частина третя статтi 20 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 06.07.2012р. N 5178-VI)

     4. У разi необхiдностi перевiрки iнформацiї щодо наявностi боржника чи його майна або його мiсця роботи на територiї, на яку не поширюється компетенцiя державного виконавця, державний виконавець може своєю мотивованою постановою, затвердженою начальником вiддiлу, якому вiн безпосередньо пiдпорядкований, доручити проведення перевiрки вказаної iнформацiї вiдповiдному вiддiлу державної виконавчої служби. Державний виконавець вiддiлу державної виконавчої служби, якому доручено проведення перевiрки зазначеної iнформацiї, у разi виявлення майна боржника повинен здiйснити його опис та арешт. Виконавчi дiї за дорученням проводяться у строк не пiзнiше десяти робочих днiв з моменту надходження до вiддiлу державної виконавчої служби вiдповiдної постанови державного виконавця в межах виконавчого провадження, у якому винесено цю постанову. За результатами проведених дiй складається акт, що направляється державному виконавцю, який винiс постанову.

     5. У разi якщо у процесi виконавчого провадження державним виконавцем отримано документальне пiдтвердження про змiну або встановлення мiсця проживання, перебування чи мiсцезнаходження боржника, його майна, мiсця його роботи на територiї, на яку не поширюється компетенцiя державного виконавця, та з'ясувалося, що майно боржника, на яке можна звернути стягнення, вiдсутнє на територiї, на яку поширюється компетенцiя державного виконавця, державний виконавець не пiзнiше наступного дня з моменту, коли йому стали вiдомi зазначенi обставини, надсилає виконавчий документ за новим мiсцем проживання чи мiсцезнаходженням боржника, мiсцем його роботи чи мiсцезнаходженням майна боржника, про що повiдомляє стягувачу.

     6. У разi якщо у процесi виконавчого провадження з'ясувалося, що майна боржника, на яке можливо звернути стягнення, недостатньо для задоволення в повному обсязi вимог стягувача, але майно боржника виявлено на територiї iншого органу державної виконавчої служби, державний виконавець звертає стягнення на таке майно в порядку, передбаченому цим Законом, за погодженням з начальником вiддiлу державної виконавчої служби, якому вiн пiдпорядкований, та за умови, що стягувач авансує витрати на органiзацiю та проведення виконавчих дiй. Про вчинення виконавчих дiй на територiї iншого органу державної виконавчої служби державний виконавець повiдомляє начальниковi такого органу. У разi якщо стягувач не здiйснив авансування витрат на органiзацiю та проведення виконавчих дiй на територiї iншого органу державної виконавчої служби, державний виконавець звертає стягнення на наявне майно боржника i пiсля розподiлу стягнутих коштiв, якщо їх обсяг недостатнiй для задоволення в повному обсязi вимог стягувача, надсилає виконавчий документ до органу державної виконавчої служби за мiсцезнаходженням iншого майна боржника.

     7. Виконавче провадження може бути передано вiд одного органу державної виконавчої служби до iншого, вiд одного державного виконавця до iншого в порядку, встановленому Мiнiстерством юстицiї України.

     8. Спори про мiсце здiйснення виконавчих дiй мiж органами державної виконавчої служби не допускаються.

     Стаття 21. Пiдвiдомчiсть виконавчих проваджень вiддiлам примусового виконання рiшень

     1. На вiддiл примусового виконання рiшень Департаменту державної виконавчої служби Мiнiстерства юстицiї України покладається виконання рiшень, за якими:

     1) боржниками є Апарат Верховної Ради України, Адмiнiстрацiя Президента України, вищi чи центральнi органи виконавчої влади, Конституцiйний Суд України, Верховний Суд України, вищi спецiалiзованi суди, апеляцiйнi суди, Генеральна прокуратура України, регiональнi прокуратури, Вища рада юстицiї, Нацiональний банк України, Рахункова палата, Управлiння справами Верховної Ради Автономної Республiки Крим, Рада мiнiстрiв Автономної Республiки Крим, обласнi, Київська i Севастопольська мiськi ради або обласнi, Київська i Севастопольська мiськi державнi адмiнiстрацiї та їх структурнi пiдроздiли, iншi органи державної влади та їх посадовi особи;

(пункт 1 частини першої статтi 21 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами України вiд 18.09.2012р. N 5288-VI, вiд 14.10.2014р. N 1697-VII)

     2) сума зобов'язання становить десять та бiльше мiльйонiв гривень або еквiвалентну суму в iноземнiй валютi.

     2. На вiддiл примусового виконання рiшень управлiнь державної виконавчої служби Головного управлiння юстицiї Мiнiстерства юстицiї України в Автономнiй Республiцi Крим, головного управлiння юстицiї в областi, мiстах Києвi та Севастополi покладається виконання рiшень, за якими:

     1) боржниками є територiальнi пiдроздiли центральних органiв виконавчої влади, мiсцевi суди, мiськi, районнi або селищнi ради чи районнi державнi адмiнiстрацiї та їх структурнi пiдроздiли, мiсцевi прокуратури, iншi територiальнi пiдроздiли органiв державної влади та їх посадовi особи;

(пункт 1 частини другої статтi 21 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами України вiд 18.09.2012р. N 5288-VI, вiд 14.10.2014р. N 1697-VII)

     2) сума зобов'язання становить вiд трьох до десяти мiльйонiв гривень або еквiвалентну суму в iноземнiй валютi.

     3. Iншi виконавчi провадження, що перебувають на виконаннi в органах державної виконавчої служби, можуть передаватися до вiддiлiв примусового виконання рiшень в установленому Мiнiстерством юстицiї України порядку.

     Стаття 22. Строки пред'явлення виконавчих документiв до виконання

     1. Виконавчi документи можуть бути пред'явленi до виконання в такi строки:

     1) посвiдчення комiсiй по трудових спорах, постанови судiв у справах про адмiнiстративнi правопорушення та постанови органiв (посадових осiб), уповноважених розглядати справи про адмiнiстративнi правопорушення, - протягом трьох мiсяцiв;

     2) iншi виконавчi документи - протягом року, якщо iнше не передбачено законом.

     2. Строки, зазначенi у частинi першiй цiєї статтi, встановлюються для:

     1) виконання судових рiшень - з наступного дня пiсля набрання рiшенням законної сили чи закiнчення строку, встановленого у разi вiдстрочки чи розстрочки виконання рiшення, а в разi якщо судове рiшення пiдлягає негайному виконанню, - з наступного дня пiсля його постановлення;

     2) виконання рiшень комiсiй по трудових спорах - з дня видачi посвiдчення на примусове виконання рiшення;

     3) iнших виконавчих документiв з наступного дня пiсля набрання ними юридичної сили, якщо iнше не передбачено законом.

     3. Рiшення про стягнення перiодичних платежiв (у справах про стягнення алiментiв, про вiдшкодування шкоди, заподiяної калiцтвом чи iншим ушкодженням здоров'я, втратою годувальника тощо) можуть бути пред'явленi для виконання протягом усього перiоду, на який присудженi платежi.

     4. Строки пред'явлення виконавчих документiв до виконання встановлюються для кожного платежу окремо.

     Стаття 23. Переривання строку давностi пред'явлення виконавчого документа до виконання

     1. Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються:

     1) пред'явленням виконавчого документа до виконання;

     2) частковим виконанням рiшення боржником;

     3) наданням судом, який видав виконавчий документ, вiдстрочки або розстрочки виконання рiшення.

     2. Пiсля переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебiг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

     3. У разi повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливiстю в повному обсязi або частково виконати рiшення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання пiсля переривання встановлюється з дня його повернення, а в разi повернення виконавчого документа у зв'язку iз встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення iнших виконавчих дiй стосовно боржника, - з моменту закiнчення дiї вiдповiдної заборони.

     Стаття 24. Поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання

     1. Державний виконавець вiдмовляє у прийняттi до провадження виконавчого документа, строк пред'явлення для примусового виконання якого закiнчився, про що виносить вiдповiдну постанову.

     2. Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися iз заявою про поновлення строку пред'явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за мiсцем виконання. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк, якщо iнше не передбачено законом.

     3. Для iнших виконавчих документiв пропущений строк поновленню не пiдлягає.

     Стаття 25. Прийняття виконавчого документа до виконання

     1. Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ i вiдкрити виконавче провадження, якщо не закiнчився строк пред'явлення такого документа до виконання, вiн вiдповiдає вимогам, передбаченим цим Законом, i пред'явлений до виконання до вiдповiдного органу державної виконавчої служби.

     2. Державний виконавець протягом трьох робочих днiв з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про вiдкриття виконавчого провадження.

     У постановi державний виконавець вказує про необхiднiсть боржнику самостiйно виконати рiшення у строк до семи днiв з моменту винесення постанови (у разi виконання рiшення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днiв) та зазначає, що у разi ненадання боржником документального пiдтвердження виконання рiшення буде розпочате примусове виконання цього рiшення iз стягненням з боржника виконавчого збору i витрат, пов'язаних з органiзацiєю та проведенням виконавчих дiй, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про вiдкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься вiдповiдна постанова.

(абзац другий частини другої статтi 25 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами України вiд 16.01.2014р. N 721-VII, змiни, внесенi Законом України вiд 16.01.2014р. N 721-VII, втратили чиннiсть у зв'язку з втратою чинностi Законом України вiд 16.01.2014р. N 721-VII згiдно iз Законом України вiд 28.01.2014р. N 732-VII, вiд 23.02.2014р. N 767-VII)

     3. Виконавчий документ, виданий на пiдставi рiшення, яким надано вiдстрочку виконання, приймається державним виконавцем до виконання пiсля закiнчення строку вiдстрочки в межах строку, встановленого для його пред'явлення.

     4. У разi вiдкриття виконавчого провадження за виконавчим документом про конфiскацiю майна, стягнення перiодичних платежiв, забезпечення позовних вимог або якщо рiшення пiдлягає негайному виконанню строк, встановлений частиною другою цiєї статтi, не надається.

     5. Копiї постанови про вiдкриття виконавчого провадження надсилаються не пiзнiше наступного робочого дня стягувачу та боржниковi.

     6. Постанова про вiдкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

     Стаття 26. Вiдмова у вiдкриттi виконавчого провадження

     1. Державний виконавець вiдмовляє у вiдкриттi виконавчого провадження у разi:

     1) пропуску встановленого строку пред'явлення документiв до виконання;

     2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статтi 17 цього Закону, та неподання заяви про вiдкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом;

     3) якщо рiшення, на пiдставi якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крiм випадкiв, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;

     4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за мiсцем або не за пiдвiдомчiстю виконання рiшення;

     5) якщо не закiнчилася вiдстрочка виконання рiшення, надана судом, яким постановлено рiшення;

     6) невiдповiдностi виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону;

     6¹) офiцiйного оприлюднення повiдомлення про визнання боржника банкрутом i вiдкриття лiквiдацiйної процедури;

(частину першу статтi 26 доповнено пунктом 61 згiдно iз Законом України вiд 22.12.2011р. N 4212-VI, враховуючи змiни, внесенi Законом України вiд 02.10.2012р. N 5405-VI)

     7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крiм виконавчих документiв про стягнення алiментiв та iнших перiодичних платежiв;

     8) наявностi iнших передбачених законом обставин, що виключають здiйснення виконавчого провадження.

     2. Про вiдмову у вiдкриттi виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову протягом трьох робочих днiв, а за рiшенням, що пiдлягає негайному виконанню, - не пiзнiше наступного робочого дня з дня надходження виконавчого документа i не пiзнiше наступного дня надсилає її заявниковi разом з виконавчим документом.

     3. У разi вiдмови у вiдкриттi виконавчого провадження на пiдставi пункту 6 частини першої цiєї статтi державний виконавець роз'яснює заявниковi право на звернення до суду чи iншого органу (посадової особи), якi видали виконавчий документ, щодо приведення його у вiдповiднiсть з вимогами статтi 18 цього Закону.

     4. Постанова державного виконавця про вiдмову у вiдкриттi виконавчого провадження може бути оскаржена заявником у десятиденний строк з дня її надходження у порядку, встановленому цим Законом.

     5. У разi вiдмови у вiдкриттi виконавчого провадження на пiдставi пункту 6¹ частини першої цiєї статтi державний виконавець у постановi зазначає найменування господарського суду, у провадженнi якого перебуває справа про банкрутство боржника, номер справи про банкрутство, а також роз'яснює стягувачу його право звернутися до цього суду з вiдповiдною заявою для задоволення своїх вимог пiд час лiквiдацiйної процедури спiльно з iншими кредиторами.

(статтю 26 доповнено частиною п'ятою згiдно iз Законом України вiд 22.12.2011р. N 4212-VI, враховуючи змiни, внесенi Законом України вiд 02.10.2012р. N 5405-VI)

     Стаття 27. Початок примусового виконання рiшень

     1. У разi ненадання боржником у строки, встановленi частиною другою статтi 25 цього Закону для самостiйного виконання рiшення, документального пiдтвердження повного виконання рiшення державний виконавець на наступний день пiсля закiнчення вiдповiдних строкiв розпочинає примусове виконання рiшення.

     2. У разi якщо при вiдкриттi виконавчого провадження державним виконавцем накладено арешт на майно та кошти боржника, боржник за погодженням з державним виконавцем має право у строк до початку примусового виконання рiшення реалiзувати належне йому майно чи передати кошти в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом. У разi продажу майна боржника покупець цього майна повинен внести кошти за придбане майно на рахунок органу державної виконавчої служби у строк до початку примусового виконання рiшення. Пiсля внесення покупцем коштiв арешт з проданого майна боржника знiмається за постановою державного виконавця.

     3. У разi отримання документального пiдтвердження про повне виконання рiшення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закiнчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збiр та витрати, пов'язанi з органiзацiєю та проведенням виконавчих дiй, у такому разi з боржника не стягуються.

     Стаття 28. Виконавчий збiр

     1. У разi невиконання боржником рiшення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статтi 25 цього Закону для самостiйного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збiр у розмiрi 10 вiдсоткiв суми, що пiдлягає стягненню чи поверненню, або вартостi майна боржника, що пiдлягає передачi стягувачу за виконавчим документом. У разi невиконання боржником у той самий строк рiшення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певнi дiї або утриматися вiд їх вчинення, виконавчий збiр стягується в розмiрi шiстдесяти неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян з боржника - фiзичної особи i в розмiрi ста двадцяти неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмiрах виконавчий збiр стягується з боржника також у разi повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разi виконання рiшення про звернення стягнення на предмет iпотеки та виконання боржником рiшення пiсля закiнчення строку для самостiйного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштiв безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

     Виконавчий збiр стягується незалежно вiд вчинення державним виконавцем заходiв примусового виконання, передбачених цим Законом.

     2. Виконавчий збiр не стягується за виконавчими документами про конфiскацiю майна, стягнення перiодичних платежiв, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з органiзацiєю та проведенням виконавчих дiй, штрафiв, накладених вiдповiдно до вимог цього Закону, за виконавчими документами, якi пiдлягають негайному виконанню, а також у разi перерахування коштiв стягувачу у випадку, передбаченому частиною другою статтi 27 цього Закону, та у разi виконання рiшень у порядку, встановленому Законом України "Про гарантiї держави щодо виконання судових рiшень".

     3. Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься пiд час першого надходження виконавчого документа державному виконавцю. Пiд час наступних пред'явлень до виконання виконавчого документа державному виконавцевi виконавчий збiр стягується в частинi, що не була стягнута пiд час попереднього виконання.

     4. Розмiр фактично стягнутого з боржника виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документi.

     5. У разi закiнчення виконавчого провадження у зв'язку iз скасуванням рiшення, що пiдлягало виконанню на основi виконавчого документа, виконавчий збiр не стягується, а стягнутий виконавчий збiр повертається боржниковi.

     6. У разi завершення виконавчого провадження з пiдстав, передбачених пунктом 1 частини першої статтi 47, пунктами 2 i 8 частини першої статтi 49 цього Закону, якщо виконавчий збiр не стягнуто, державний виконавець не пiзнiше наступного робочого дня пiсля завершення (закiнчення) такого виконавчого провадження вiдкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

     7. У разi виконання рiшення, за яким закiнчився строк для його самостiйного виконання, але судом встановлено вiдстрочку чи розстрочку виконання рiшення, виконавчий збiр стягується в порядку, встановленому цим Законом, шляхом видiлення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме виконавче провадження.

     8. Постанова про стягнення виконавчого збору надсилається боржнику не пiзнiше наступного робочого дня пiсля її винесення i може бути оскаржена до суду в десятиденний строк.

(стаття 28 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 19.09.2013р. N 583-VII, у редакцiї Закону України вiд 12.02.2015р. N 191-VIII)

     Стаття 29. Час провадження виконавчих дiй

     1. Виконавчi дiї провадяться державним виконавцем у робочi днi не ранiше шостої i не пiзнiше двадцять другої години, якщо iнше не передбачено цiєю статтею. Конкретний час провадження виконавчих дiй визначається державним виконавцем. Сторони виконавчого провадження мають право пропонувати зручний для них час провадження виконавчих дiй.

     2. Виконавчi дiї в неробочi та святковi днi, встановленi законом, провадяться у час, передбачений частиною першою цiєї статтi, у разi якщо зволiкання неможливе або якщо такi дiї не можуть бути проведенi в iншi днi з вини боржника, на пiдставi постанови державного виконавця, затвердженої начальником вiддiлу, якому безпосередньо пiдпорядкований державний виконавець.

     3. Провадження виконавчих дiй у нiчний час допускається у разi, якщо невиконання рiшення створює загрозу життю чи здоров'ю громадян або якщо виконавчi дiї, розпочатi до двадцять другої години, необхiдно продовжити, але з наступним повiдомленням начальника вiддiлу, якому безпосередньо пiдпорядкований державний виконавець, не пiзнiше наступного робочого дня пiсля проведення таких дiй.

     Стаття 30. Строк здiйснення виконавчого провадження

     1. Державний виконавець провадить виконавчi дiї з виконання рiшення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме:

     закiнчення виконавчого провадження - згiдно iз статтею 49 цього Законну;

     повернення виконавчого документа стягувачу - згiдно iз статтею 47 цього Закону;

     повернення виконавчого документа до суду чи iншого органу (посадовiй особi), який його видав, - згiдно iз статтею 48 цього Закону.

     2. Державний виконавець зобов'язаний провести виконавчi дiї з виконання рiшення протягом шести мiсяцiв з дня винесення постанови про вiдкриття виконавчого провадження, а з виконання рiшення немайнового характеру - у двомiсячний строк. Строк здiйснення виконавчого провадження не включає час вiдкладення провадження виконавчих дiй або зупинення виконавчого провадження на перiод проведення експертизи чи оцiнки майна, виготовлення технiчної документацiї на майно, реалiзацiї майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконаннi в адмiнiстрацiї пiдприємства, установи чи органiзацiї, фiзичної особи, фiзичної особи - пiдприємця, якi здiйснюють вiдрахування iз заробiтної плати (заробiтку), пенсiї та iнших доходiв боржника. Строк здiйснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

     3. Негайному виконанню пiдлягають рiшення:

     1) про стягнення алiментiв, заробiтної плати в межах платежiв, вирахуваних за один мiсяць, а також про стягнення усiєї суми боргу за такими виплатами, якщо рiшенням передбачено її негайне стягнення;

     2) про поновлення на роботi чи на попереднiй посадi незаконно звiльненого або переведеного працiвника;

     3) в iнших випадках, якщо негайне виконання передбачено законом i про це зазначено у виконавчому документi.

     4. У разi якщо рiшення пiдлягає негайному виконанню, державний виконавець вiдкриває виконавче провадження не пiзнiше наступного робочого дня пiсля надходження документiв, зазначених у статтi 17 цього Закону, i невiдкладно розпочинає його примусове виконання.

     Стаття 31. Надсилання документiв виконавчого провадження

     1. Копiї постанов державного виконавця та iншi документи виконавчого провадження (далi - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до вiдома сторiн та iнших учасникiв виконавчого провадження, надсилаються адресатам iз супровiдними листами простою кореспонденцiєю, крiм постанов про вiдкриття виконавчого провадження або вiдмову у вiдкриттi виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу вiдповiдно до статтi 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повiдомленням про вручення. Боржник вважається повiдомленим про вiдкриття виконавчого провадження, якщо йому надiслано постанову про вiдкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документi.

     2. За умови авансування стягувачем у порядку, передбаченому цим Законом, витрат на органiзацiю та проведення виконавчих дiй документи виконавчого провадження можуть надсилатися його учасникам рекомендованими листами.

     3. За письмовою заявою учасникiв виконавчого провадження документи виконавчого провадження можуть надсилатися адресатам каналами факсимiльного зв'язку або електронною поштою. Документи виконавчого провадження, надiсланi каналами факсимiльного зв'язку або електронною поштою, вважаються врученими за наявностi належного пiдтвердження їх одержання адресатами.

     4. Державний виконавець або уповноважена ним особа може особисто вручити документи виконавчого провадження сторонам або iншим учасникам виконавчого провадження пiд розписку.

     5. Належним чином оформлена вiдмова сторiн виконавчого провадження вiд одержання документiв виконавчого провадження не є перешкодою для проведення подальших виконавчих дiй у встановленому цим Законом порядку.

     6. У разi звернення стягнення на заробiтну плату (заробiток), пенсiю, стипендiю чи iншi доходи боржника документи виконавчого провадження можуть бути врученi представникам адмiнiстрацiї пiдприємства, установи та органiзацiї, фiзичнiй особi, фiзичнiй особi - пiдприємцю, у якої працює боржник, особисто державним виконавцем або уповноваженою ним особою пiд розписку.

     Стаття 32. Заходи примусового виконання рiшень

     1. Заходами примусового виконання рiшень є:

     1) звернення стягнення на кошти та iнше майно (майновi права) боржника, у тому числi якщо вони перебувають в iнших осiб або належать боржниковi вiд iнших осiб;

     2) звернення стягнення на заробiтну плату (заробiток), доходи, пенсiю, стипендiю боржника;

     3) вилучення в боржника i передача стягувачу певних предметiв, зазначених у рiшеннi;

     4) iншi заходи, передбаченi рiшенням.

     Стаття 33. Особливостi виконання рiшень у разi вiдкриття кiлькох виконавчих проваджень щодо одного боржника

     1. У разi якщо в органi державної виконавчої служби вiдкрито кiлька виконавчих проваджень про стягнення коштiв з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження i на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору i можливих витрат, пов'язаних з органiзацiєю та проведенням виконавчих дiй.

     2. У разi якщо виконавчi провадження про стягнення коштiв з одного боржника вiдкритi у кiлькох органах державної виконавчої служби, об'єднання виконавчих проваджень у зведене здiйснюється в порядку, встановленому Мiнiстерством юстицiї України.

     Стаття 34. Роз'яснення рiшень, виконавчих документiв, якi пiдлягають примусовому виконанню

     1. У разi якщо викладена у виконавчому документi резолютивна частина рiшення є незрозумiлою, державний виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, iз заявою про роз'яснення вiдповiдного рiшення.

     2. У разi якщо змiст виконавчого документа є незрозумiлим, державний виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, iз заявою про роз'яснення змiсту цього документа.

     3. Суд або орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, зобов'язаний розглянути заяву державного виконавця у десятиденний строк з дня її надходження i у разi необхiдностi дати вiдповiдне роз'яснення рiшення чи змiсту документа, не змiнюючи їх редакцiї.

     Стаття 35. Вiдкладення провадження виконавчих дiй

     1. За наявностi обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дiй, або у разi несвоєчасного одержання сторонами документiв виконавчого провадження, внаслiдок чого вони були позбавленi можливостi скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може вiдкласти виконавчi дiї за заявою стягувача чи боржника або з власної iнiцiативи на строк до десяти робочих днiв. Про вiдкладання провадження виконавчих дiй державний виконавець виносить вiдповiдну постанову, про що повiдомляє сторонам.

     2. Постанова державного виконавця про вiдкладення провадження виконавчих дiй може бути оскаржена у триденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

     Стаття 36. Вiдстрочка або розстрочка виконання, встановлення чи змiна способу i порядку виконання рiшення

     1. За наявностi обставин, що ускладнюють виконання рiшення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною iнiцiативою чи за заявою сторiн, а також самi сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, iз зайвою про вiдстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або змiну способу i порядку виконання.

     2. Питання про вiдстрочку або розстрочку виконання, встановлення чи змiну способу i порядку виконання розглядається судом у встановлений законом строк. Вiдповiдне рiшення може бути оскаржене у встановленому законом порядку.

     3. Щодо iнших рiшень вiдстрочка або розстрочка виконання, встановлення чи змiна способу i порядку виконання не допускаються.

     4. Рiшення про розстрочку виконується в частинi та у строки, встановленi цим рiшенням.

     5. Законом можуть встановлюватися особливостi щодо надання вiдстрочки або розстрочки виконання рiшення.

     Стаття 37. Обставини, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження

     1. Виконавче провадження пiдлягає обов'язковому зупиненню у разi:

     1) смертi, оголошення померлим чи визнання безвiсно вiдсутнiм стягувача або боржника, або припинення юридичної особи, якщо встановленi судом правовiдносини допускають правонаступництво;

     2) визнання стягувача або боржника недiєздатним;

     3) проходження боржником строкової вiйськової служби у Збройних Силах України, передбачених законом iнших вiйськових формуваннях, якщо згiдно з умовами служби провадження виконавчих дiй неможливе, чи на прохання стягувача, який проходить строкову вiйськову службу в Збройних Силах України або iнших вiйськових формуваннях;

     4) зупинення судом стягнення на пiдставi виконавчого документа;

     5) прийняття судом до розгляду скарги на постанову органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адмiнiстративнi правопорушення;

     6) зупинення виконання вiдповiдного рiшення або виконавчого провадження судом чи посадовою особою, яким законом надано таке право;

(пункт 6 частини першої статтi 37 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 14.10.2014р. N 1697-VII)

     7) зупинення судом реалiзацiї арештованого майна;

     8) порушення господарським судом провадження у справi про банкрутство боржника, якщо вiдповiдно до закону на вимогу стягувача поширюється дiя мораторiю, запровадженого господарським судом, крiм випадкiв перебування виконавчого провадження на стадiї розподiлу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числi одержаних вiд реалiзацiї майна боржника) та виконання рiшень у немайнових спорах;

(пункт 8 частини першої статтi 37 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 22.12.2011р. N 4212-VI, враховуючи змiни, внесенi Законом України вiд 02.10.2012р. N 5405-VI)

     9) запровадження тимчасової адмiнiстрацiї банку-боржника;

(пункт 9 частини першої статтi 37 у редакцiї Закону України вiд 02.10.2012р. N 5411-VI, iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 04.07.2014р. N 1586-VII, у редакцiї Закону України вiд 28.12.2014р. N 78-VIII)

     10) сплати боржником або iншим гарантом у встановленому законодавством порядку (у тому числi за договорами про вiдшкодування ядерної шкоди) коштiв на вiдшкодування ядерної шкоди, що дорiвнюють або перевищують встановлену законом межу вiдповiдальностi оператора ядерної установки. Для обчислення сплаченi кошти пiдлягають перерахуванню у Спецiальнi права запозичення, що встановлюються Мiжнародним валютним фондом, за офiцiйним курсом Нацiонального банку України на день сплати;

     11) пункт 11 частини першої статтi 37 виключено

(згiдно iз Законом України вiд 14.10.2014р. N 1697-VII)

     12) звернення до суду iз заявою про замiну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п'ятою статтi 8 цього Закону;

     13) надання судом, який видав виконавчий документ, вiдстрочки виконання рiшення;

     14) наявностi коштiв за договорами банкiвського рахунку або банкiвського вкладу, якi боржник не має права вимагати до закiнчення строку дiї таких договорiв, у разi вiдсутностi iншого майна боржника, на яке може бути звернуто стягнення;

     15) внесення пiдприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру пiдприємств паливно-енергетичного комплексу, якi беруть участь у процедурi погашення заборгованостi вiдповiдно до Закону України "Про заходи, спрямованi на забезпечення сталого функцiонування пiдприємств паливно-енергетичного комплексу".

     16) затвердження плану санацiї боржника до порушення провадження у справi про банкрутство;

(частину першу статтi 37 доповнено пунктом 16 згiдно iз Законом України вiд 22.12.2011р. N 4212-VI, враховуючи змiни, внесенi Законом України вiд 02.10.2012р. N 5405-VI)

     17) прийняття рiшення про приватизацiю вугледобувних пiдприємств вiдповiдно до Закону України "Про особливостi приватизацiї вугледобувних пiдприємств" протягом трьох рокiв з моменту завершення приватизацiї;

(частину першу статтi 37 доповнено пунктом 17 згiдно iз Законом України вiд 12.04.2012р. N 4650-VI)

     18) надiслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi казначейського обслуговування бюджетних коштiв, у випадку, передбаченому частиною третьою статтi 4 Закону України "Про гарантiї держави щодо виконання судових рiшень".

(частину першу статтi 37 доповнено пунктом 18 згiдно iз Законом України вiд 19.09.2013р. N 583-VII)

     2. Виконавче провадження на пiдставi, передбаченiй пунктом 7 частини першої цiєї статтi, зупиняється лише в частинi звернення стягнення на майно, реалiзацiю якого зупинено судом.

     3. Виконавче провадження з пiдстави, передбаченої пунктом 15 частини першої цiєї статтi, не зупиняється за рiшеннями про виплату заробiтної плати, вiдшкодування матерiальної (майнової) шкоди, завданої калiцтвом, iншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення алiментiв та в разi стягнення заборгованостi перед Нацiональною акцiонерною компанiєю "Нафтогаз України" та/або її дочiрнiм пiдприємством, що здiйснювало постачання природного газу на пiдставi лiцензiї.

(частина третя статтi 37 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 14.05.2015р. N 423-VIII)

     Стаття 38. Право державного виконавця зупинити виконавче провадження

     1. Виконавче провадження може бути зупинено:

     1) у разi звернення державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ, iз заявою про роз'яснення рiшення, що пiдлягає виконанню, про вiдстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи змiну способу i порядку виконання;

     2) прохання боржника, який проводить строкову службу Збройних Сил України чи iнших передбачених законом вiйськових формувань, якщо рiшення неможливо виконати без його участi;

     3) у разi перебування боржника на лiкуваннi у стацiонарному лiкувальному закладi, якщо рiшення неможливо виконати без його участi;

     4) у разi оголошення розшуку боржника - фiзичної особи, транспортних засобiв боржника або розшуку дитини;

     5) за заявою стягувача у разi його перебування у вiдпустцi за межами населеного пункту, де вiн проживає.

     Стаття 39. Порядок i строки зупинення виконавчого провадження

     1. Державний виконавець виносить вмотивовану постанову про зупинення виконавчого провадження з пiдстав, передбачених статтями 37 i 38 цього Закону, яка затверджується начальником або заступником начальника вiддiлу, якому пiдпорядкований державний виконавець. Постанову про зупинення виконавчого провадження з пiдстав, передбачених пунктами 1 - 17 частини першої статтi 37 цього Закону, державний виконавець виносить не пiзнiше наступного робочого дня, коли йому стало вiдомо про такi обставини, а з пiдстави, передбаченої пунктом 18 частини першої статтi 37 цього Закону, - у день надiслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi казначейського обслуговування бюджетних коштiв. Копiя постанови надсилається сторонам у триденний строк.

(частина перша статтi 39 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 19.09.2013р. N 583-VII)

     2. Виконавче провадження зупиняється у випадках, передбачених:

     пунктами 1 i 2 частини першої статтi 37 цього Закону, - до визначення правонаступникiв боржника або призначення опiкуна недiєздатному боржниковi;

     пунктами 3, 4, 6 - 10 i 12 - 14 частини першої статтi 37 цього Закону, пунктами 2 - 5 частини першої статтi 38 цього Закону, - до закiнчення строку дiї значених обставин;

     пунктом 5 частини першої статтi 37 цього Закону, пункту 1 частини першої статтi 38 цього Закону, - до розгляду питання по сутi;

(абзац четвертий частини другої статтi 39 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 14.10.2014р. N 1697-VII)

     пунктом 15 статтi 37 цього Закону, - до закiнчення строку дiї процедури погашення заборгованостi пiдприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначеного Законом України "Про заходи, спрямованi на забезпечення сталого функцiонування пiдприємств паливно-енергетичного комплексу";

     пунктом 17 статтi 37 цього Закону, - на строк три роки з моменту завершення приватизацiї вугледобувних пiдприємств вiдповiдно до Закону України "Про особливостi приватизацiї вугледобувних пiдприємств";

(частину другу статтi 39 доповнено абзацом шостим згiдно iз Законом України вiд 12.04.2012р. N 4650-VI)

     пунктом 18 частини першої статтi 37 цього Закону, - до надходження повiдомлення вiд центрального органу виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi казначейського обслуговування бюджетних коштiв, про перерахування коштiв на вiдповiдний рахунок органу державної виконавчої служби або стягувачу.

(частину другу статтi 39 доповнено абзацом сьомим згiдно iз Законом України вiд 19.09.2013р. N 583-VII)

     3. Постанова про зупинення виконавчого провадження може бути оскаржена у десятиденний строк в порядку, встановленому цим Законом. Строки зупинення виконавчого провадження можуть бути скороченi судом.

     4. Протягом строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчi дiї не провадяться. Накладений державним виконавцем арешт на майно боржника, у тому числi на кошти на рахунках i вкладах боржника у банках та iнших фiнансових установах, не знiмається. У перiод зупинення виконавчого провадження державний виконавець має право звертатися до суду в порядку, встановленому цим Законом, а також вживати заходiв щодо розшуку боржника (його майна) або перевiрки його майнового стану.

     5. Пiсля усунення обставин, якi стали пiдставою для зупинення виконавчого провадження, державний виконавець протягом трьох днiв з моменту, коли йому стало про це вiдомо, зобов'язаний своєю постановою поновити виконавче провадження за власною iнiцiативою або за заявою стягувача. Копiї постанови надсилаються сторонам у триденний строк.

     6. Якщо арештоване майно боржника передано для реалiзацiї, копiї постанов про зупинення та поновлення виконавчого провадження надсилаються пiдприємству, установi, органiзацiї, якi здiйснюють таку реалiзацiю.

     Стаття 40. Оголошення розшуку

     1. У разi вiдсутностi вiдомостей про мiсце проживання, перебування чи мiсцезнаходження боржника - фiзичної особи, а також дитини за виконавчими документам про вiдiбрання дитини державний виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини. У разi необхiдностi розшуку транспортного засобу боржника державний виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання органами внутрiшнiх справ.

     2. Розшук боржника - фiзичної особи, дитини, розшук транспортних засобiв боржника здiйснюють органи внутрiшнiх справ, а розшук боржника - юридичної особи та iншого майна боржника органiзовує державний виконавець. Розшук оголошується вiдповiдно за мiсцем виконання рiшення або за останнiм вiдомим мiсцем проживання, перебування, мiсцезнаходженням боржника чи мiсцезнаходженням його майна, або за мiсцем проживання (мiсцезнаходженням) стягувача.

     3. Витрати органiв внутрiшнiх справ, пов'язанi з розшуком боржника - фiзичної особи, дитини за виконавчими документами про вiдiбрання дитини або транспортних засобiв боржника, стягуються з боржника за ухвалою суду. Витрати, пов'язанi з органiзацiєю розшуку боржника - юридичної особи або iншого майна боржника, стягуються з боржника у порядку, встановленому цим Законом.

     4. Незвернення державного виконавця до суду у випадках, передбачених частиною першою цiєї статтi, а також iншi дiї та бездiяльнiсть державного виконавця, пов'язанi з розшуком боржника або його майна, можуть бути оскарженi у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

     Стаття 41. Кошти виконавчого провадження

     1. Кошти виконавчого провадження складаються з:

     1) коштiв виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 28 цього Закону;

     2) авансового внеску стягувача на органiзацiю та проведення виконавчих дiй;

     3) стягнутих з боржника витрат, пов'язаних з органiзацiєю та проведенням виконавчих дiй;

     4) iнших надходжень, що не суперечать законодавству.

     2. Витрати органiв державної виконавчої служби, пов'язанi з органiзацiєю та проведенням виконавчих дiй щодо забезпечення примусового виконання рiшень, є витратами виконавчого провадження.

     3. Витрати виконавчого провадження здiйснюються за рахунок коштiв Державного бюджету України та коштiв виконавчого провадження, якi використовуються у порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     4. До витрат, пов'язаних з органiзацiєю та проведенням виконавчих дiй, належать кошти, за рахунок яких здiйснено оплату:

     1) перевезення, зберiгання i реалiзацiї майна боржника;

     2) послуг експертiв, суб'єктiв оцiночної дiяльностi - суб'єктiв господарювання та iнших осiб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дiй;

     3) поштового переказу стягувачу стягнених алiментних сум;

     4) проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини;

     5) розмiщення оголошення в засобах масової iнформацiї;

     6) виготовлення та пересилання документiв виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень;

     7) iнших витрат, необхiдних для забезпечення належної органiзацiї виконання рiшень органами державної виконавчої служби.

     5. Постанова про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з органiзацiєю та проведенням виконавчих дiй, виноситься на стадiї розподiлу стягнутих з боржника грошових сум згiдно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закiнчення виконавчого провадження у разi необхiдностi їх примусового стягнення згiдно з вимогами цього Закону. Зазначена постанова надсилається боржнику не пiзнiше наступного робочого дня пiсля її винесення i може бути оскаржена ним у порядку, встановленому цим Законом.

(стаття 41 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 12.01.2012р. N 4318-VI, у редакцiї Закону України вiд 12.02.2015р. N 191-VIII)

     Стаття 42. Авансування витрат на органiзацiю та проведення виконавчих дiй

     1. З метою забезпечення провадження виконавчих дiй стягувач може за погодженням з державним виконавцем внести на вiдповiдний рахунок органу державної виконавчої служби певну грошову суму для здiйснення необхiдних витрат або покриття їх частини, якщо iнше не передбачено цим Законом.

     2. Пiсля завершення виконавчого провадження авансовий внесок повнiстю повертається стягувачу, якщо iнше не передбачено цим Законом.

     Стаття 43. Розподiл стягнутих з боржника грошових сум

     1. Розподiл стягнутих державним виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числi одержаної вiд реалiзацiї майна боржника) здiйснюється у такому порядку:

     1) у першу чергу повертається авансовий внесок сторiн та iнших осiб на органiзацiю та проведення виконавчих дiй;

     2) у другу чергу компенсуються витрати державної виконавчої служби, пов'язанi з органiзацiєю та проведенням виконавчих дiй, не покритi авансовим внеском сторiн та iнших осiб;

     3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збiр у розмiрi 10 вiдсоткiв фактично стягнутої суми;

     4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладенi державним виконавцем вiдповiдно до вимог цього Закону.

     2. Розподiл грошових сум у черговостi, зазначенiй у частинi першiй цiєї статтi, здiйснюється по мiрi їх стягнення.

     3. Сума, що залишилася пiсля сплати штрафiв, повертається боржнику.

     Стаття 44. Черговiсть задоволення вимог стягувачiв у разi недостатностi стягнутої суми для задоволення всiх вимог стягувачiв

     1. У разi якщо сума, стягнута з боржника, недостатня для задоволення всiх вимог за виконавчими документами, вона розподiляється державним виконавцем мiж стягувачами в порядку черговостi, встановленому цiєю статтею:

     1) у першу чергу задовольняються забезпеченi заставою вимоги щодо стягнення з вартостi заставленого майна;

     2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо стягнення алiментiв, вiдшкодування збиткiв та шкоди, завданих внаслiдок кримiнального або адмiнiстративного правопорушення, калiцтва або iншого ушкодження здоров'я, а також у зв'язку з втратою годувальника;

(пункт 2 частини першої статтi 44 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.05.2013р. N 245-VII)

     3) у третю чергу задовольняються вимоги працiвникiв, пов'язанi з трудовими правовiдносинами та зобов'язання за єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соцiальне страхування;

(пункт 3 частини першої статтi 44 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 04.07.2013р. N 406-VII)

     4) у четверту чергу задовольняються вимоги стягувачiв за загальнообов'язковим державним соцiальним страхуванням, вимоги щодо збору на обов'язкове державне пенсiйне страхування та страхових внескiв на загальнообов'язкове державне соцiальне страхування;

     5) у п'яту чергу задовольняються вимоги щодо податкiв та iнших платежiв до бюджету, вимоги органiв страхування з обов'язкового страхування (крiм вимог щодо збору на обов'язкове державне пенсiйне страхування);

     6) у шосту чергу задовольняються всi iншi вимоги.

     2. Вимоги стягувачiв кожної наступної черги задовольняються пiсля задоволення в повному обсязi вимог стягувачiв попередньої черги. У разi якщо стягнута сума недостатня для задоволення в повному обсязi усiх вимог однiєї черги, вимоги задовольняються пропорцiйно до належної кожному стягувачу суми. Вимоги стягувачiв щодо виплати заборгованостi iз заробiтної плати задовольняються в порядку надходження виконавчих документiв. Стягнута з боржника сума розподiляється мiж стягувачами згiдно з виконавчими документами, за якими вiдкрито виконавчi провадження на день зарахування стягнутої суми на вiдповiдний рахунок органу державної виконавчої служби.

     Стаття 45. Порядок виплати стягнутих грошових сум

     1. Грошовi суми, стягнутi з боржника, зараховуються державним виконавцем на вiдповiдний рахунок органу державної виконавчої служби.

     2. За письмовою заявою стягувача - фiзичної особи чи його представника (за наявностi вiдповiдних повноважень) стягнутi грошовi суми можуть бути перерахованi державним виконавцем на зазначений ним рахунок у банку або в iншiй фiнансовiй установi чи надiсланi на адресу стягувача поштовим переказом, що здiйснюється за його рахунок, крiм переказу алiментних сум.

     3. Стягувачу - юридичнiй особi стягнутi грошовi суми перераховуються державним виконавцем у встановленому порядку на визначенi стягувачем належнi йому рахунки.

     4. Грошовi суми, стягнутi державним виконавцем до Державного бюджету України або мiсцевих бюджетiв, перераховуються в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фiнансової полiтики.

(частина четверта статтi 45 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 19.09.2013р. N 583-VII)

     5. Не допускається виплата стягувачу стягнутих сум готiвкою або виплата стягнутих сум iншим особам, якi не є стягувачами (крiм виплати грошових сум заставодержателю, який не є стягувачем, згiдно iз статтею 54 цього Закону). Забороняється використовувати стягнутi з боржникiв грошовi суми, що пiдлягають виплатi стягувачам, на цiлi, не передбаченi цiєю статтею, а також звертати на них стягнення для виплати iншим особам, якi не є стягувачами за виконавчими документами, пiд час примусового виконання яких цi суми стягнуто (крiм випадкiв, коли стягувач є одночасно боржником у iншому виконавчому провадженнi).

     6. У разi якщо державному виконавцю вiдомий рахунок стягувача, на який необхiдно перерахувати стягнутi з боржника кошти, або якщо вiдповiдно до частини другої цiєї статтi кошти пiдлягають перерахуванню на адресу стягувача поштовим переказом, то сума виконавчого збору, пропорцiйна стягнутiй сумi, перераховується пiсля перерахування стягувачу належної йому суми. В iншому разi сума виконавчого збору, пропорцiйна стягнутiй сумi, перераховується пiсля надходження стягувачу повiдомлення про наявнiсть на вiдповiдному рахунку органу державної виконавчої служби суми коштiв, що пiдлягає виплатi стягувачу.

     7. У разi якщо стягнутi з боржника грошовi суми не витребуванi стягувачем протягом одного року з дня їх зарахування на вiдповiдний рахунок органу державної виконавчої служби, цi суми зараховуються до Державного бюджету України в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фiнансової полiтики.

(частина сьома статтi 45 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 19.09.2013р. N 583-VII)

     Стаття 46. Винагорода державному виконавцю

     1. За сумлiнне виконання державним виконавцем своїх обов'язкiв пiд час проведення виконавчих дiй вiн має право на винагороду, яка виплачується за рахунок виконавчого збору.

     2. Порядок виплати, розмiр винагороди та критерiї оцiнки роботи державного виконавця встановлюються Кабiнетом Мiнiстрiв України.

(стаття 46 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 12.01.2012р. N 4318-VI, у редакцiї Закону України вiд 12.02.2015р. N 191-VIII)

     Стаття 47. Повернення виконавчого документа стягувачу

     1. Виконавчий документ, на пiдставi якого вiдкрито виконавче провадження, за яким виконання не здiйснювалося або здiйснено частково, повертається стягувачу у разi, якщо:

     1) є письмова заява стягувача;

     2) у боржника вiдсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здiйсненi державним виконавцем вiдповiдно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

     3) стягувач вiдмовився залишити за собою майно боржника, не реалiзоване пiд час виконання рiшення;

     4) стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дiй або не здiйснив авансування витрат на органiзацiю та проведення виконавчих дiй, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа;

     5) у результатi вжитих державним виконавцем заходiв неможливо встановити особу боржника, з'ясувати мiсцезнаходження боржника - юридичної особи, мiсце проживання, перебування боржника - фiзичної особи (крiм випадкiв, коли виконанню пiдлягають виконавчi документи про стягнення алiментiв, вiдшкодування шкоди, завданої калiцтвом чи iншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчi документи про вiдiбрання дитини, за якими мають бути стягнутi кошти чи iнше майно, та iншi виконавчi документи, що можуть бути виконанi за безпосередньої участi боржника);

     6) у боржника вiдсутнє визначене виконавчим документом майно, яке вiн за виконавчим документом має передати стягувачу, або майно, на яке необхiдно звернути стягнення з метою погашення заборгованостi (крiм коштiв), а здiйсненi державним виконавцем вiдповiдно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

     7) боржник - фiзична особа (крiм випадкiв, коли виконанню пiдлягають виконавчi документи про стягнення алiментiв, вiдшкодування шкоди, завданої калiцтвом чи iншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчi документи про вiдiбрання дитини) чи майно боржника, розшук яких здiйснювався органами внутрiшнiх справ, не виявленi протягом року з дня оголошення розшуку;

     8) коштiв, що надiйшли вiд реалiзацiї заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на пiдставi якого звернуто стягнення на заставлене майно;

     9) наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього вiдсутнє iнше майно чи кошти, на якi можливо звернути стягнення, а також щодо проведення iнших виконавчих дiй стосовно боржника, що виключає можливiсть виконання вiдповiдного рiшення.

     2. Про наявнiсть обставин, зазначених у частинi першiй цiєї статтi, державний виконавець складає акт.

     3. У разi повернення виконавчого документа з пiдстав, передбачених частиною першою цiєї статтi, стягувачу повертаються невикористанi суми внесеного ним авансового внеску разом iз звiтом державного виконавця про його використання.

     4. Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням пiдстав її винесення, яка затверджується начальником вiддiлу, якому вiн безпосередньо пiдпорядкований. Копiя постанови у триденний строк надсилається сторонам i може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

     5. Повернення виконавчого документа стягувачу з пiдстав, передбачених цiєю статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строкiв, встановлених статтею 22 цього Закону.

     Стаття 48. Повернення виконавчого документа до суду або iншого органу (посадовiй особi), який його видав

     1. Виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, повертається до суду, який його видав, у разi вiдновлення судом строку для подання апеляцiйної скарги на рiшення, за яким видано виконавчий документ, та прийняття такої апеляцiйної скарги до розгляду (крiм виконавчих документiв, що пiдлягають негайному виконанню).

     2. Виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягувачем є держава, у випадках, передбачених частиною першою статтi 47 цього Закону, повертається до органу, який пред'явив виконавчий документ до виконання.

     3. Про повернення виконавчого документа державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником вiддiлу, якому вiн безпосередньо пiдпорядкований. Копiя постанови у триденний строк надсилається сторонам i може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

     Стаття 49. Закiнчення виконавчого провадження

     1. Виконавче провадження пiдлягає закiнченню у разi:

     1) визнання судом вiдмови стягувача вiд примусового виконання рiшення суду;

     2) визнання судом мирової угоди мiж стягувачем i боржником у процесi виконання;

     3) смертi або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвiсно вiдсутнiм боржника або стягувача, лiквiдацiї юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язкiв чи вимог у виконавчому провадженнi не допускає правонаступництва;

     3¹) прийняття Нацiональним банком України рiшення про вiдкликання банкiвської лiцензiї та лiквiдацiю банку-боржника;

(частину першу статтi 49 доповнено пунктом 31 згiдно iз Законом України вiд 28.12.2014р. N 78-VIII)

     4) скасування рiшення суду або iншого органу (посадової особи), на пiдставi якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не пiдлягає виконанню;

     5) письмової вiдмови стягувача вiд одержання предметiв, вилучених у боржника пiд час виконання рiшення про передачу їх стягувачу, або знищення речi, що має бути передана стягувачу в натурi;

     6) закiнчення строку, передбаченого законом для вiдповiдного виду стягнення;

     7) визнання боржника банкрутом;

(пункт 7 частини першої статтi 49 у редакцiї Закону України вiд 02.10.2012р. N 5405-VI)

     8) фактичного виконання в повному обсязi рiшення згiдно з виконавчим документом;

     9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або iншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ;

     10) направлення виконавчого документа за належнiстю до iншого вiддiлу державної виконавчої служби;

     11) повернення виконавчого документа до суду чи iншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статтi 75 цього Закону;

     12) якщо рiшення фактично виконано пiд час виконання рiшення Європейського суду з прав людини;

     13) непред'явлення виконавчого документа за вiдновленим виконавчим провадженням у строки, визначенi статтею 51 цього Закону;

     14) списання згiдно iз Законом України "Про деякi питання заборгованостi за спожитий природний газ та електричну енергiю" заборгованостi, встановленої рiшенням суду, яке пiдлягало виконанню на пiдставi виконавчого документа.

(частину першу статтi 49 доповнено пунктом 14 згiдно iз Законом України вiд 12.05.2011р. N 3319-VI, який дiє до 30.06.2012р, враховуючи змiни, внесенi Законом України вiд 22.12.2011р. N 4277-VI)

     2. У випадках, передбачених пунктами 1 - 6, 8, 9, 11 - 13 частини першої цiєї статтi, виконавчий документ надсилається до суду або iншого органу (посадовiй особi), який його видав.

     3. Про закiнчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням пiдстав її винесення, яка затверджується начальником вiддiлу, якому вiн безпосередньо пiдпорядкований. Копiя постанови у триденний строк надсилається сторонам i може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

     4. Постанова про закiнчення виконавчого провадження у разi офiцiйного оприлюднення повiдомлення про визнання боржника банкрутом i вiдкриття лiквiдацiйної процедури виноситься державним виконавцем не пiзнiше наступного дня, коли йому стало вiдомо про такi обставини. При цьому виконавчий документ надсилається до господарського суду, який прийняв постанову про визнання боржника банкрутом i вiдкриття лiквiдацiйної процедури.

(статтю 49 доповнено частиною четвертою згiдно iз Законом України вiд 22.12.2011р. N 4212-VI, враховуючи змiни, внесенi Законом України вiд 02.10.2012р. N 5405-VI)

     5. Постанова про закiнчення виконавчого провадження у разi прийняття Нацiональним банком України рiшення про вiдкликання банкiвської лiцензiї та лiквiдацiю банку-боржника виноситься державним виконавцем не пiзнiше наступного дня, коли йому стало вiдомо про такi обставини. При цьому виконавчий документ надсилається до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладiв фiзичних осiб.

(статтю 49 доповнено частиною п'ятою згiдно iз Законом України вiд 28.12.2014р. N 78-VIII)

     Стаття 50. Наслiдки завершення виконавчого провадження

     1. У разi закiнчення виконавчого провадження (крiм направлення виконавчого документа за належнiстю iншому органу державної виконавчої служби, офiцiйного оприлюднення повiдомлення про визнання боржника банкрутом i вiдкриття лiквiдацiйної процедури, закiнчення виконавчого провадження за рiшенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобiжних заходiв, а також крiм випадкiв нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з органiзацiєю та проведенням виконавчих дiй), повернення виконавчого документа до суду або iншого органу (посадовiй особi), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знiмається, скасовуються iншi вжитi державним виконавцем заходи примусового виконання рiшення, а також провадяться iншi дiї, необхiднi у зв'язку iз завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крiм випадкiв, передбачених цим Законом.

(частина перша статтi 50 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 22.12.2011р. N 4212-VI, враховуючи змiни, внесенi Законом України вiд 02.10.2012р. N 5405-VI)

     2. У разi якщо у виконавчому провадженнi державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постановi про закiнчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або iншого органу (посадовiй особi), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

     3. За заявою боржника державний виконавець видає йому додатковi копiї постанови, зазначеної в частинi другiй цiєї статтi, для їх пред'явлення до органiв, що здiйснюють реєстрацiю майна або ведуть реєстр заборони на його вiдчуження, для зняття арешту, накладеного на майно.

     4. У разi закiнчення виконавчого провадження внаслiдок офiцiйного оприлюднення повiдомлення про визнання боржника банкрутом i вiдкриття лiквiдацiйної процедури виконавчi документи можуть бути повторно пред'явленi до виконання у визначенi статтею 22 цього Закону строки, якщо у зв'язку iз припиненням провадження у справi про банкрутство вимоги, пiдтвердженi такими документами, не були задоволенi повнiстю або частково та не вважаються погашеними (списаними, прощеними) вiдповiдно до Закону України "Про вiдновлення платоспроможностi боржника або визнання його банкрутом.

(статтю 50 доповнено частиною четвертою згiдно iз Законом України вiд 22.12.2011р. N 4212-VI, враховуючи змiни, внесенi Законом України вiд 02.10.2012р. N 5405-VI)

     Стаття 51. Вiдновлення виконавчого провадження

     1. У разi якщо постанова державного виконавця про закiнчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником вiддiлу, якому безпосередньо пiдпорядкований державний виконавець, або керiвником вiдповiдного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надiйшло рiшення суду про скасування заходiв до забезпечення позову, а також у разi повернення виконавчого документа з iншого вiддiлу державної виконавчої служби, виконавче провадження пiдлягає вiдновленню протягом трьох робочих днiв з дня надходження рiшення суду, виконавчого документа чи постанови керiвника вiдповiдного органу державної виконавчої служби.

     2. За наявностi обставин, передбачених частиною шостою статтi 79 цього Закону, виконавче провадження пiдлягає вiдновленню у триденний строк з дня надходження до державного виконавця вiдповiдної заяви стягувача.

     3. Про вiдновлення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, копiї якої не пiзнiше наступного дня надсилаються до суду, який визнав незаконною постанову державного виконавця, сторонам, а також органу (посадовiй особi), який видав виконавчий документ.

     4. У разi вiдновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), якому повернуто виконавчий документ, зобов'язаний у тримiсячний строк з дня надходження вiдповiдної постанови пред'явити його до виконання.

Глава 4. ЗАГАЛЬНИЙ ПОРЯДОК ЗВЕРНЕННЯ СТЯГНЕННЯ НА МАЙНО БОРЖНИКА

     Стаття 52. Порядок звернення стягнення на кошти та iнше майно боржника

     1. Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арештi, вилученнi та примусовiй реалiзацiї.

     2. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та iноземнiй валютi, iншi цiнностi, у тому числi кошти на рахунках i вкладах боржника у банках та iнших фiнансових установах, на рахунки в цiнних паперах у депозитарних установах.

(частина друга статтi 52 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 06.07.2012р. N 5178-VI)

     Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти, що перебувають на поточних рахунках iз спецiальним режимом використання, вiдкритих на виконання статей 19¹ та 26¹ Закону України "Про теплопостачання", статтi 15¹ Закону України "Про електроенергетику", та на спецiальному рахунку експлуатуючої органiзацiї (оператора) вiдповiдно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних iз забезпеченням ядерної безпеки".

(частину другу статтi 52 доповнено абзацом другим згiдно iз Законом України вiд 14.05.2015р. N 423-VIII)

     3. Готiвковi кошти, виявленi у боржника, вилучаються.

     4. На кошти та iншi цiнностi боржника, що перебувають на рахунках, вкладах та на зберiганнi у банках чи iнших фiнансових установах, накладається арешт не пiзнiше наступного робочого дня з моменту їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, якi будуть вiдкритi пiсля винесення постанови про накладення арешту.

(частина четверта статтi 52 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 14.05.2015р. N 423-VIII)

     5. У разi вiдсутностi у боржника коштiв та iнших цiнностей, достатнiх для задоволення вимог стягувача, стягнення невiдкладно звертається також на належне боржнику iнше майно, за винятком майна, на яке згiдно iз законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати тi види майна чи предмети, на якi необхiдно в першу чергу звернути стягнення. Черговiсть стягнення на кошти та iнше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

(частина п'ята статтi 52 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 14.05.2015р. N 423-VIII)

     6. Стягнення на майно боржника звертається в розмiрi i обсязi, необхiдних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з органiзацiєю та проведенням виконавчих дiй, штрафiв, накладених на боржника пiд час виконавчого провадження. У разi якщо боржник володiє майном спiльно з iншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

     7. У разi якщо сума, що пiдлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує десяти розмiрiв мiнiмальної заробiтної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну дiлянку, на якiй розташоване це житло, не здiйснюється. У такому разi державний виконавець зобов'язаний вжити всiх заходiв для виконання рiшення за рахунок iншого майна боржника.

     8. Державний виконавець проводить перевiрку майнового стану боржника не пiзнiше наступного робочого дня пiсля закiнчення строку для самостiйного виконання. У подальшому така перевiрка проводиться державним виконавцем кожнi два тижнi - щодо виявлення рахункiв боржника, кожнi три мiсяцi - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання iнформацiї про доходи боржника.

(статтю 52 доповнено частиною восьмою згiдно iз Законом України вiд 14.05.2015р. N 423-VIII)

     Стаття 53. Особливостi звернення стягнення на кошти боржника в iноземнiй валютi та виконання рiшень при обчисленнi боргу в iноземнiй валютi

     1. У разi якщо кошти боржника в iноземнiй валютi розмiщенi на рахунках, внесках або на зберiганнi у банку чи iншiй фiнансовiй установi, що мають право на продаж iноземної валюти на внутрiшньому валютному ринку, державний виконавець зобов'язує їх продати протягом семи днiв iноземну валюту в сумi, необхiднiй для погашення боргу.

     2. У разi якщо такi кошти розмiщенi у банку або iншiй фiнансовiй установi, якi не мають права на продаж iноземної валюти на внутрiшньому валютному ринку, державний виконавець зобов'язує їх перерахувати протягом семи днiв цi кошти до банку або iншої фiнансової установи, якi мають таке право, для їх реалiзацiї вiдповiдно до вимог частини першої цiєї статтi.

     3. У разi обчислення суми боргу в iноземнiй валютi державний виконавець у результатi виявлення у боржника коштiв у вiдповiднiй валютi стягує цi кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби для їх подальшого перерахування стягувачу. У разi виявлення коштiв у гривнях чи iншiй валютi державний виконавець за правилами, встановленими частинами першою i другою цiєї статтi, дає доручення про купiвлю вiдповiдної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби.

     4. Кошти виконавчого збору, стягнутi при виконаннi рiшення про стягнення коштiв в iноземнiй валютi, вiдповiдно до цiєї статтi реалiзуються, а одержанi пiсля цього кошти у гривнях зараховуються до Державного бюджету України.

     Стаття 54. Звернення стягнення на заставлене майно

     1. Звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

     2. У разi якщо коштiв, що надiйшли вiд реалiзацiї заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на пiдставi якого звернуто стягнення на заставлене майно, такий документ повертається стягувачу-заставодержателю в порядку, встановленому пунктом 8 частини першої статтi 47 цього Закону.

     3. Для задоволення вимог стягувачiв, якi не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разi:

     виникнення права застави пiсля винесення судом рiшення про стягнення з боржника коштiв;

     якщо вартiсть предмета застави перевищує розмiр заборгованостi боржника заставодержателю.

     4. Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачiв, якi не є заставодержателями, державний виконавець повiдомляє заставодержателю не пiзнiше наступного дня пiсля накладення арешту на майно або якщо йому стало вiдомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставi, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту iз заставленого майна.

     5. Реалiзацiя заставленого майна здiйснюється в порядку, встановленому цим Законом.

     6. За рахунок коштiв, що надiйшли вiд реалiзацiї заставленого майна, здiйснюються утримання, передбаченi статтею 43 цього Закону, пiсля чого кошти використовуються для задоволення вимог заставодержателя. У разi якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженнi, йому виплачуються кошти пiсля належного пiдтвердження права на заставлене майно. У разi задоволення в повному обсязi вимог заставодержателя залишок коштiв використовується для задоволення вимог iнших стягувачiв у порядку, встановленому цим Законом.

     7. Спори, що виникають пiд час виконавчого провадження щодо звернення стягнення на заставлене майно, вирiшуються судом.

     8. Примусове звернення стягнення на предмет iпотеки здiйснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про iпотеку".

     Стаття 55. Звернення стягнення на майно боржника, що перебуває в iнших осiб

     1. Державний виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в iнших осiб, а також на майно та кошти, що належать боржнику вiд iнших осiб.

     Зазначенi особи зобов'язанi подати на запит державного виконавця у визначений ним строк вiдомостi про належне боржнику майно, що перебуває в них, та майно чи кошти, якi вони мають передати боржнику.

     2. Пiсля надходження вiд зазначених осiб вiдомостей про наявнiсть майна боржника державний виконавець описує таке майно, вилучає його i реалiзує у встановленому цим Законом порядку. У разi якщо особа, у якої перебуває майно боржника, перешкоджає державному виконавцю в його вилученнi, таке майно вилучається державним виконавцем у примусовому порядку.

     3. Готiвковi кошти та майно, що належать боржнику вiд iнших осiб, вилучаються державним виконавцем у таких осiб у присутностi понятих на пiдставi ухвали суду.

     4. На належнi боржниковi у разi передачi вiд iнших осiб кошти, що перебувають на рахунках у банках та iнших фiнансових установах, стягнення звертається державним виконавцем на пiдставi ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом.

     5. За ухилення вiд виконання розпоряджень державного виконавця особою, в якої перебуває майно боржника, на неї може бути накладено стягнення вiдповiдно до цього Закону.

     Стаття 56. Майно, на яке не може бути звернуто стягнення

     1. Не допускається звернення стягнення на майно, зазначене в перелiку видiв майна громадян, на яке не може бути звернуто стягнення за виконавчими документами, згiдно з додатком до цього Закону.

     Стаття 57. Арешт i вилучення майна боржника

     1. Арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рiшення.

     2. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:

     винесення постанови про арешт коштiв та iнших цiнностей боржника, що знаходяться на рахунках i вкладах чи на зберiганнi у банках або iнших фiнансових установах;

     винесення постанови про арешт коштiв, що перебувають у касi боржника або надходять до неї;

     винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його вiдчуження;

     проведення опису майна боржника i накладення на нього арешту.

     Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його вiдчуження виноситься державним виконавцем не пiзнiше наступного робочого дня пiсля закiнчення строку для самостiйного виконання рiшення (якщо така постанова не виносилася пiд час вiдкриття виконавчого провадження) та не пiзнiше наступного робочого дня iз дня виявлення майна.

(частину другу статтi 57 доповнено абзацом шостим згiдно iз Законом України вiд 14.05.2015р. N 423-VIII)

     Проведення опису майна боржника здiйснюється не пiзнiше нiж протягом мiсяця з моменту отримання iнформацiї про мiсцезнаходження майна.

(частину другу статтi 57 доповнено абзацом сьомим згiдно iз Законом України вiд 14.05.2015р. N 423-VIII)

     3. Постановами, передбаченими частиною другою цiєї статтi, може бути накладений арешт у розмiрi суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з органiзацiєю та проведенням виконавчих дiй та застосованих державним виконавцем штрафiв, на все майно боржника або на окремi предмети. Копiї постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його вiдчуження, державний виконавець надсилає органам, що здiйснюють реєстрацiю майна або ведуть реєстр заборони на його вiдчуження.

     4. Копiї постанови державного виконавця про арешт коштiв чи майна боржника надсилаються не пiзнiше наступного робочого дня пiсля її винесення боржнику та банкам чи iншим фiнансовим установам або органам, зазначеним у частинi другiй цiєї статтi та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Постанова державного виконавця про арешт коштiв чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

(частина четверта статтi 57 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 02.10.2012р. N 5405-VI)

     5. Про проведення опису майна боржника i накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Пiд час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разi потреби - обмежити права користування майном, здiйснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберiгання iншим особам, про що зазначається в актi опису та арешту. Вид, обсяг i строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володiльця, необхiдностi використання та iнших обставин.

     6. Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою передбачену законом вiдповiдальнiсть зберiгача майна.

     7. Вилучення арештованого майна з передачею його для реалiзацiї здiйснюється у строк, встановлений державним виконавцем, але не ранiше нiж через п'ять днiв пiсля накладення арешту. Продукти та iншi речi, що швидко псуються, вилучаються i передаються для продажу негайно пiсля накладення арешту.

     8. Виявленi пiд час опису цiннi папери, ювелiрнi та iншi побутовi вироби iз золота, срiбла, платини i металiв платинової групи, дорогоцiнного камiння i перлiв, а також лом i окремi частини таких виробiв, на якi накладено арешт, пiдлягають обов'язковому вилученню i не пiзнiше наступного робочого дня передаються на зберiгання установам Нацiонального банку України, якi зобов'язанi прийняти їх на безоплатнiй основi. Арешт на цiннi папери накладається в порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему України.

(частина восьма статтi 57 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 06.07.2012р. N 5178-VI)

     9. Пiд час проведення опису майна боржника - юридичної особи та накладення арешту на нього державний виконавець також використовує вiдомостi щодо належного боржнику майна за даними бухгалтерського облiку. Пiд час прийняття державним виконавцем постанови про арешт майна боржника арешт поширюється на усi поточнi рахунки боржника, у тому числi тi, що будуть вiдкритi боржником пiсля винесення державним виконавцем постанови про арешт майна.

(статтю 57 доповнено частиною дев'ятою згiдно iз Законом України вiд 02.10.2012р. N 5405-VI)

     Стаття 58. Визначення вартостi, оцiнка майна боржника

     1. Визначення вартостi майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цiнами, що дiють на день визначення вартостi майна. Для оцiнки за регульованими цiнами, оцiнки нерухомого майна, транспортних засобiв, повiтряних, морських та рiчкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оцiночної дiяльностi - суб'єкта господарювання, який провадить свою дiяльнiсть вiдповiдно до Закону України "Про оцiнку майна, майнових прав та професiйну оцiночну дiяльнiсть в Українi".

     2. У разi якщо визначити вартiсть майна (окремих предметiв) складно або якщо боржник чи стягувач заперечує проти передачi арештованого майна боржника для реалiзацiї за цiною, визначеною державним виконавцем, державний виконавець залучає суб'єкта оцiночної дiяльностi - суб'єкта господарювання для проведення оцiнки майна. Витрати, пов'язанi з призначенням суб'єкта оцiночної дiяльностi - суб'єкта господарювання, несе сторона, яка оспорює вартiсть майна, визначену державним виконавцем.

     3. Державний виконавець повiдомляє про результати визначення вартостi чи оцiнки майна сторонам. У разi якщо сторони не згоднi з результатами визначення вартостi чи оцiнки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повiдомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартостi чи оцiнки арештованого майна, якщо їй надiслано повiдомлення про результати визначення вартостi чи оцiнки майна рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому документi, або за мiсцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовiрно встановленим державним виконавцем.

     4. У разi заперечення однiєю iз сторiн проти результатiв оцiнки, проведеної суб'єктом оцiночної дiяльностi - суб'єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звiту про оцiнку майна. Витрати, пов'язанi з рецензуванням звiту, несе сторона, яка заперечує проти результатiв оцiнки. У разi незгоди з оцiнкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання вiдповiдного повiдомлення.

     5. Звiт про оцiнку майна у виконавчому провадженнi вважається чинним протягом шести мiсяцiв з дня його пiдписання суб'єктом оцiночної дiяльностi - суб'єктом господарювання. Пiсля закiнчення цього строку оцiнка майна проводиться повторно.

     Стаття 59. Зберiгання майна, на яке накладено арешт

     1. Майно, на яке накладено арешт, за винятком майна, зазначеного в частинi восьмiй статтi 57 цього Закону, передається на зберiгання боржниковi або iншим особам (далi - зберiгач), призначеним державним виконавцем, пiд розписку в актi опису. Копiя акта опису майна видається боржнику, стягувачу, а в разi якщо обов'язок зберiгання майна покладено на iншу особу, - також зберiгачу.

     2. Зберiгач може користуватися майном, переданим йому на зберiгання, якщо особливостi такого майна не призведуть до його знищення або зменшення цiнностi внаслiдок користування.

     3. У разi якщо зберiгачем призначено iншу особу, крiм боржника або члена його сiм'ї, вiн одержує за зберiгання майна винагороду, розмiр якої визначається угодою мiж зберiгачем та державним виконавцем.

     4. Порядок i умови зберiгання зазначеного в частинi восьмiй статтi 57 цього Закону майна, на яке накладено арешт, встановлюються Нацiональним банком України за погодженням з Мiнiстерством фiнансiв України, iншого майна - Мiнiстерством юстицiї України.

     5. Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою передбачену законом вiдповiдальнiсть зберiгача майна.

     Стаття 60. Зняття арешту з майна

     1. Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржниковi, може звернутися до суду з позовом про визнання права власностi на це майно i про зняття з нього арешту.

     2. У разi прийняття судом рiшення про зняття арешту з майна арешт з майна знiмається за постановою державного виконавця не пiзнiше наступного дня, коли йому стало вiдомо про такi обставини. Копiя постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установi), якому була надiслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

     Державний виконавець зобов'язаний зняти арешт з рахунку боржника не пiзнiше наступного робочого дня з дня надходження вiд банку документiв, якi пiдтверджують, що на кошти, якi знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згiдно iз цим Законом.

(частину другу статтi 60 доповнено абзацом другим згiдно iз Законом України вiд 14.05.2015р. N 423-VIII)

     3. З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника вiдповiдного вiддiлу державної виконавчої служби, якому безпосередньо пiдпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копiя постанови начальника вiддiлу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пiзнiше наступного дня пiсля її винесення надсилається сторонам та вiдповiдному органу (установi) для зняття арешту.

     4. У разi наявностi письмового висновку експерта, суб'єкта оцiночної дiяльностi - суб'єкта господарювання щодо неможливостi чи недоцiльностi реалiзацiї арештованого майна боржника у зв'язку iз значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разi якщо витрати, пов'язанi iз зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалiзовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником вiддiлу, якому вiн безпосередньо пiдпорядкований. Копiї постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пiзнiше наступного робочого дня пiсля її винесення сторонам та вiдповiдному органу (установi) для зняття арешту.

     5. У всiх iнших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштiв може бути знятий за рiшенням суду.

     6. Зазначенi у цiй статтi постанови можуть бути оскарженi сторонами в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

     Стаття 61. Передача стягувачу предметiв, зазначених у виконавчому документi

     1. У разi присудження стягувачу предметiв, зазначених у виконавчому документi, державний виконавець вилучає цi предмети у боржника i передає їх стягувачу, про що складає акт передачi. У разi знищення предмета, що має бути переданий стягувачу в натурi, державний виконавець складає акт про неможливiсть виконання рiшення, що є пiдставою для закiнчення виконавчого провадження.

     2. У разi письмової вiдмови стягувача вiд одержання предметiв, вилучених у боржника пiд час виконання рiшення про передачу їх стягувачу, державний виконавець повертає зазначенi предмети боржниковi пiд розписку i виносить постанову про закiнчення виконавчого провадження. При цьому внесений стягувачем авансовий внесок поверненню не пiдлягає.

     Стаття 62. Реалiзацiя майна, на яке звернено стягнення

     1. Реалiзацiя арештованого майна, крiм майна, вилученого з обiгу згiдно iз законом, та майна, зазначеного в частинi восьмiй статтi 57 цього Закону, здiйснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукцiонах або на комiсiйних умовах.

     2. Рухоме майно, вартiсть якого не перевищує сто п'ятдесят неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян, товари побутового вжитку, а також iнше рухоме майно (у разi якщо стягувач не заперечує проти цього) реалiзуються на комiсiйних умовах. Нерухоме майно, транспортнi засоби, повiтрянi, морськi та рiчковi судна реалiзуються виключно на прилюдних торгах (аукцiонах).

     3. Майно передається на реалiзацiю за цiною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону.

     4. Порядок реалiзацiї майна, зазначеного в частинi восьмiй статтi 57 цього Закону, крiм цiнних паперiв, визначається Мiнiстерством фiнансiв України за погодженням з Нацiональним банком України. Порядок реалiзацiї цiнних паперiв визначається Нацiональною комiсiєю з цiнних паперiв та фондового ринку за погодженням з Мiнiстерством юстицiї України, а iншого майна - Мiнiстерством юстицiї України.

(частина четверта статтi 62 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 05.06.2014р. N 1323-VII)

     5. Не реалiзоване на прилюдних торгах, аукцiонах або на комiсiйних умовах протягом двох мiсяцiв майно пiдлягає уцiнцi державним виконавцем, що проводиться в десятиденний строк з дня визнання прилюдних торгiв чи аукцiону такими, що не вiдбулися, або закiнчення двомiсячного строку реалiзацiї майна на комiсiйних умовах. Майно може бути уцiнене не бiльш як на 30 вiдсоткiв. У разi нереалiзацiї майна в мiсячний строк з дня проведення уцiнки воно повторно уцiнюється в такому самому порядку, але не бiльш як на 50 вiдсоткiв початкової вартостi майна.

     6. У разi якщо в мiсячний строк з дня проведення повторної уцiнки майно не реалiзовано на прилюдних торгах, аукцiонах або на комiсiйних умовах, державний виконавець повiдомляє про це стягувачу i пропонує йому вирiшити питання про залишення за собою нереалiзованого майна, крiм майна, конфiскованого за рiшенням суду.

     7. У разi якщо стягувач у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання повiдомлення державного виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалiзоване майно, арешт з майна знiмається i воно повертається боржниковi. У разi вiдсутностi в боржника iншого майна, на яке може бути звернено стягнення, виконавчий документ повертається стягувачу без виконання.

     8. У разi якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалiзоване майно, вiн зобов'язаний у п'ятнадцятиденний строк з дня надходження до державного виконавця вiдповiдного повiдомлення внести на вiдповiдний рахунок для облiку депозитних сум органу державної виконавчої служби рiзницю мiж початковою вартiстю нереалiзованого майна та сумою коштiв, що пiдлягають стягненню на його користь, якщо початкова вартiсть нереалiзованого майна перевищує суму боргу, яка пiдлягає стягненню за виконавчим документом. За рахунок перерахованих стягувачем коштiв оплачуються витрати, пов'язанi з органiзацiєю та проведенням виконавчих дiй, задовольняються вимоги iнших стягувачiв та стягується виконавчий збiр i штрафи, а залишок коштiв повертається боржниковi.

     9. Майно передається стягувачу за цiною, що дорiвнює початковiй вартостi майна, за якою воно передавалося на реалiзацiю. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником вiддiлу, якому вiн безпосередньо пiдпорядкований. За фактом такої передачi державний виконавець складає акт. Постанова та акт є пiдставами для подальшого оформлення стягувачем права власностi на це майно.

     10. У разi наявностi кiлькох стягувачiв, якi виявили бажання залишити за собою нереалiзоване майно, воно передається в порядку календарного надходження виконавчих документiв до виконання з урахуванням черговостi, визначеної статтею 44 цього Закону.

     11. У разi якщо вiд продажу частини майна виручено суму, достатню для задоволення вимог стягувача, сплати виконавчого збору, вiдшкодування витрат, пов'язаних з органiзацiєю та проведенням виконавчих дiй, а також сплати штрафу, продаж арештованого майна припиняється.

     12. Витрати, пов'язанi з органiзацiєю та проведенням прилюдних торгiв, аукцiонiв або реалiзацiї майна боржника на комiсiйних умовах, не повиннi перевищувати п'яти вiдсоткiв вартостi реалiзацiї майна.

(статтю 62 доповнено частиною дванадцятою згiдно iз Законом України вiд 02.10.2012р. N 5405-VI)

     Стаття 63. Звернення стягнення на будинок, квартиру, iнше примiщення та земельну дiлянку фiзичної особи

     1. Звернення стягнення на будинок, квартиру, земельну дiлянку, iнше нерухоме майно фiзичної особи проводиться у разi вiдсутностi в боржника достатнiх коштiв чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему вiд будинку земельну дiлянку, iнше примiщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.

     2. Разом з житловим будинком стягнення звертається також на прилеглу земельну дiлянку, що належить боржнику.

     3. У разi звернення стягнення на будинок, квартиру, iнше примiщення чи земельну дiлянку державний виконавець подає запит до вiдповiдних мiсцевих органiв, що здiйснюють реєстрацiю та облiк майна, про належнiсть такого майна боржнику на правi власностi, а також перевiряє, чи не перебуває це майно пiд арештом.

     4. Пiсля надходження документального пiдтвердження належностi боржнику на правi власностi будинку чи iншого нерухомого майна державний виконавець накладає на них арешт та вносить вiдомостi про такий арешт до вiдповiдних реєстрiв в установленому законодавством порядку. Про накладення арешту на будинок чи iнше нерухоме майно, заставлене третiм особам, державний виконавець невiдкладно повiдомляє таким особам.

     5. У разi вiдсутностi документiв, що характеризують об'єкт нерухомостi, у зв'язку з чим його неможливо пiдготувати до реалiзацiї, виготовлення таких документiв здiйснюється у встановленому порядку за рахунок коштiв стягувача. У разi якщо стягувач у двадцятиденний строк з дня одержання вiдповiдного повiдомлення державного виконавця не авансує витрати, пов'язанi з пiдготовкою документiв, що характеризують об'єкт нерухомостi, арешт з нього знiмається.

     Стаття 64. Виконання рiшення про конфiскацiю майна

     1. Майно, що пiдлягає конфiскацiї, вилучається.

     2. Реалiзацiя конфiскованого майна здiйснюється в порядку, встановленому цим Законом.

     3. Порядок подальшого розпорядження конфiскованим майном, не реалiзованим у порядку, визначеному статтею 62 цього Закону, та майном, яке не пiдлягає реалiзацiї, встановлюється Кабiнетом Мiнiстрiв України.

Глава 5. ОСОБЛИВОСТI ЗВЕРНЕННЯ СТЯГНЕННЯ НА МАЙНО БОРЖНИКА - ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ

     Стаття 65. Звернення стягнення на кошти боржника - юридичної особи

     1. Готiвка в нацiональнiй та iноземнiй валютi, що перебуває в касах або iнших сховищах боржника - юридичної особи, пiдлягає невiдкладному вилученню пiсля її виявлення та складання вiдповiдного акта державним виконавцем. Копiя акта вручається представнику боржника - юридичної особи.

     2. Вилучена готiвка зараховується на вiдповiдний рахунок органу державної виконавчої служби не пiзнiше наступного робочого дня з моменту вилучення.

     3. Державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або iнших фiнансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Iнформацiю про наявнi у боржника рахунки i вклади державний виконавець отримує в органах доходiв i зборiв, iнших органах державної влади, пiдприємствах, установах та органiзацiях, якi зобов'язанi надати йому iнформацiю у триденний строк, а також за повiдомленнями стягувача.

(частина третя статтi 65 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 04.07.2013р. N 406-VII)

     4. Державний виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, а також на рахунках, вiдкритих боржником - юридичною особою через свої фiлiї, представництва та iншi вiдокремленi пiдроздiли.

     5. Не пiдлягають стягненню в порядку, встановленому цим Законом, кошти:

     що перебувають на спецiальному рахунку експлуатуючої органiзацiї (оператора) вiдповiдно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних iз забезпеченням ядерної безпеки";

     що знаходяться на поточних рахунках iз спецiальним режимом використання, вiдкритих на виконання статей 19¹ та 26¹ Закону України "Про теплопостачання" та статтi 15¹ Закону України "Про електроенергетику".

(частина п'ята статтi 65 у редакцiї Закону України вiд 06.09.2012р. N 5209-VI, змiни, внесенi Законом України вiд 06.09.2012р. N 5209-VI, дiють до 01.01.2023р., у редакцiї Закону України вiд 14.05.2015р. N 423-VIII)

     6. У разi якщо пiсля накладення державним виконавцем арешту на кошти боржника - юридичної особи у банках чи iнших фiнансових установах боржник умисно не виконує судове рiшення i вiдкриває новi рахунки у банках чи iнших фiнансових установах, державний виконавець надсилає вiдповiдним правоохоронним органам матерiали для притягнення винних осiб до кримiнальної вiдповiдальностi.

     7. Звернення стягнення на кошти та iнше майно фiзичних осiб - пiдприємцiв здiйснюється також за правилами цiєї глави.

     8. У разi виконання судового рiшення про виплату працiвниковi середнього заробiтку за час вимушеного прогулу або рiзницi в заробiтку за час виконання нижчеоплачуваної роботи боржник є податковим агентом, який виконує судове рiшення, з вiдрахуванням податку на доходи фiзичних осiб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соцiальне страхування iз сум, що належать до виплати стягувачу.

(статтю 65 доповнено частиною восьмою згiдно iз Законом України вiд 04.07.2013р. N 406-VII)

     Стаття 66. Звернення стягнення на iнше майно боржника - юридичної особи

     1. У разi вiдсутностi у боржника - юридичної особи коштiв у обсязi, достатньому для покриття заборгованостi, стягнення звертається на iнше майно, належне такому боржниковi або закрiплене за ним, у тому числi на майно, що облiковується на окремому балансi фiлiї, представництва та iншого вiдокремленого пiдроздiлу боржника - юридичної особи (крiм майна, вилученого з обороту або обмежуваного в оборотi) незалежно вiд того, хто фактично використовує це майно.

     2. У разi якщо на зазначене майно накладається арешт, воно реалiзується в такiй черговостi:

     1) у першу чергу - майно, що безпосередньо не використовується у виробництвi (цiннi папери, легковий автотранспорт, предмети дизайну офiсiв та iнше майно, готова продукцiя (товари);

     2) у другу чергу - об'єкти нерухомого майна, верстати, обладнання, iншi основнi засоби, а також сировина i матерiали, призначенi для використання у виробництвi.

     3. У разi накладення арешту на майно другої черги, що належить боржниковi - юридичнiй особi, частка держави у статутному фондi якої становить не менш як 25 вiдсоткiв, чи накладення арешту на майно пiдприємств-боржникiв, що мають стратегiчне значення для економiки i безпеки держави, державний виконавець протягом трьох робочих днiв повiдомляє центральному органу виконавчої влади, до сфери управлiння якого належить майно, або Фонду державного майна України про накладення арешту на майно такого боржника та подає вiдомостi про склад i вартiсть майна, на яке накладено арешт, а також про розмiр вимог стягувача.

     4. У разi звернення стягнення на майно боржника - юридичної особи витрати, пов'язанi з органiзацiєю та проведенням прилюдних торгiв, не повиннi перевищувати п'яти вiдсоткiв вартостi реалiзацiї майна.

(статтю 66 доповнено частиною четвертою згiдно iз Законом України вiд 02.10.2012р. N 5405-VI)

     Стаття 67. Порядок звернення стягнення на майно у разi злиття, приєднання, подiлу, видiлу, перетворення та лiквiдацiї боржника - юридичної особи

     1. У разi злиття, приєднання, подiлу, видiлу, перетворення боржника - юридичної особи стягнення за виконавчими документами звертається на кошти та iнше майно тiєї юридичної особи, на яку вiдповiдно до закону покладено вiдповiдальнiсть за зобов'язаннями боржника - юридичної особи.

     2. У разi лiквiдацiї боржника - юридичної особи виконавчий документ надсилається лiквiдацiйнiй комiсiї (лiквiдатору) для вирiшення питання про подальший порядок виконання рiшення у встановленому законом порядку. У разi надходження виконавчого документа до лiквiдацiйної комiсiї (лiквiдатора) арешт з майна боржника знiмається за постановою державного виконавця, затвердженою начальником вiддiлу, якому вiн безпосередньо пiдпорядкований.

     3. У разi якщо виконавчий документ надiслано лiквiдацiйнiй комiсiї (лiквiдатору), виконавче провадження пiдлягає закiнченню в порядку, встановленому цим Законом.

Глава 6. ЗВЕРНЕННЯ СТЯГНЕННЯ НА ЗАРОБIТНУ ПЛАТУ, ПЕНСIЮ, СТИПЕНДIЮ ТА IНШI ДОХОДИ БОРЖНИКА

     Стаття 68. Умови звернення стягнення на заробiтну плату, пенсiю, стипендiю та iншi доходи боржника

     1. Стягнення на заробiтну плату, пенсiю, стипендiю та iншi доходи боржника звертається у разi вiдсутностi в боржника коштiв на рахунках у банках чи iнших фiнансових установах, вiдсутностi чи недостатностi майна боржника для покриття в повному обсязi належних до стягнення сум, а також у разi виконання рiшень про стягнення перiодичних платежiв та стягнення на суму, що не перевищує трьох мiнiмальних розмiрiв заробiтної плати.

     2. За iншими виконавчими документами державний виконавець має право звернути стягнення на заробiтну плату, пенсiю, стипендiю та iншi доходи боржника без застосування заходiв примусового звернення стягнення на майно боржника за письмовою заявою стягувача.

     3. Про звернення стягнення на заробiтну плату, пенсiю, стипендiю та iншi доходи боржника державний виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання пiдприємству, установi, органiзацiї, фiзичнiй особi, фiзичнiй особi - пiдприємцю за мiсцем отримання боржником вiдповiдних доходiв.

     Стаття 69. Вiдрахування iз заробiтної плати, пенсiї, стипендiї та iнших доходiв боржника

     1. Пiдприємства, установи, органiзацiї, фiзичнi особи, фiзичнi особи - пiдприємцi здiйснюють вiдрахування iз заробiтної плати, пенсiї, стипендiї та iнших доходiв боржника i перераховують кошти стягувачу у строк, встановлений для здiйснення зазначених виплат боржнику, а якщо такий строк не встановлено - до десятого числа кожного мiсяця, наступного за звiтним. Такi пiдприємства, установи, органiзацiї, фiзичнi особи, фiзичнi особи - пiдприємцi кожнi шiсть мiсяцiв надсилають державному виконавцю звiт про здiйсненi вiдрахування та виплати за формою, встановленою Мiнiстерством юстицiї України.

     2. У разi припинення перерахування коштiв стягувачу у зв'язку iз змiною боржником мiсця роботи, проживання, перебування чи навчання або з iнших причин пiдприємства, установи, органiзацiї, фiзичнi особи, фiзичнi особи - пiдприємцi не пiзнiш як у триденний строк повiдомляють державному виконавцю про причину припинення виплат та зазначають нове мiсце роботи, проживання чи навчання боржника, якщо воно вiдоме. Посадовi особи, виннi у ненаданнi таких вiдомостей без поважних причин, можуть бути притягнутi до вiдповiдальностi, передбаченої законом.

     Стаття 70. Розмiр вiдрахувань iз заробiтної плати, пенсiї, стипендiї та iнших доходiв боржника

     1. Розмiр вiдрахувань iз заробiтної плати та iнших доходiв боржника вираховується iз суми, що залишається пiсля утримання податкiв, зборiв та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соцiальне страхування.

(частина перша статтi 70 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 04.07.2013р. N 406-VII)

     2. Обмеження розмiру вiдрахувань iз заробiтної плати встановлюється законодавством про працю.

     3. Iз заробiтної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязi заборгованостi:

     у разi стягнення алiментiв, вiдшкодування шкоди, завданої калiцтвом, iншим ушкодженням здоров'я або смертю, вiдшкодування шкоди у зв'язку iз втратою годувальника та збиткiв чи шкоди, заподiяних злочином, - п'ятдесят вiдсоткiв;

     за всiма iншими видами стягнень, якщо iнше не передбачено законом, - двадцять вiдсоткiв.

     4. Загальний розмiр усiх вiдрахувань пiд час кожної виплати заробiтної плати не може перевищувати п'ятдесят вiдсоткiв заробiтної плати, що має бути виплачена працiвнику, у тому числi в разi вiдрахування за кiлькома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на вiдрахування iз заробiтної плати в разi вiдбування боржником покарання у видi виправних робiт i стягнення алiментiв на неповнолiтнiх дiтей. У таких випадках розмiр вiдрахувань iз заробiтної плати не може перевищувати сiмдесяти вiдсоткiв.

     5. Положення цiєї статтi застосовуються також у разi звернення стягнення на належнi боржниковi стипендiю та iншi доходи.

     6. Звернення стягнення на пенсiю здiйснюється вiдповiдно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсiйне страхування".

     Стаття 71. Звернення стягнення на заробiтну плату боржника, який вiдбуває покарання

     1. Вiдрахування iз заробiтної плати боржника, який за вироком суду вiдбуває покарання без позбавлення волi, здiйснюється з усiєї суми заробiтної плати без урахування стягнень за вироком.

     2. Iз заробiтної плати засуджених, якi вiдбувають покарання у видi позбавлення волi, а також з осiб, якi перебувають у наркологiчних вiддiленнях психiатричних диспансерiв та стацiонарних лiкувальних закладах, вiдрахування здiйснюється з усiєї суми заробiтної плати без урахування вiдрахувань витрат, пов'язаних з їх утриманням у таких закладах.

     Стаття 72. Звернення стягнення на допомогу по державному соцiальному страхуванню та соцiальну допомогу iнвалiдам з дитинства

     1. На допомогу по державному соцiальному страхуванню, що виплачується в разi тимчасової непрацездатностi та в iнших випадках, допомогу по безробiттю та соцiальну допомогу iнвалiдам з дитинства, призначену вiдповiдно до Закону України "Про державну соцiальну допомогу iнвалiдам з дитинства та дiтям-iнвалiдам", стягнення може бути звернено тiльки за рiшеннями про стягнення алiментiв, вiдшкодування шкоди, завданої калiцтвом або iншим ушкодженням здоров'я, а також втратою годувальника.

     Стаття 73. Кошти, на якi не може бути звернено стягнення

     1. Стягнення не може бути звернено на такi виплати:

     1) вихiдну допомогу, що виплачується в разi звiльнення працiвника;

     2) компенсацiю працiвнику за невикористану вiдпустку, крiм випадкiв, коли особа пiд час звiльнення одержує компенсацiю за вiдпустку, не використану протягом кiлькох рокiв;

     3) компенсацiю працiвнику витрат у зв'язку з переведенням, направленням на роботу до iншої мiсцевостi чи службовим вiдрядженням;

     4) польове забезпечення, надбавки до заробiтної плати, iншi кошти, що виплачуються замiсть добових i квартирних;

     5) матерiальну допомогу особам, якi втратили право на допомогу по безробiттю;

     6) допомогу у зв'язку з вагiтнiстю та пологами;

     7) одноразову допомогу у зв'язку з народженням дитини;

     8) допомогу по догляду за дитиною;

     9) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох i бiльше дiтей вiком до 16 рокiв, по догляду за дитиною-iнвалiдом, по тимчасовiй непрацездатностi у зв'язку з доглядом за хворою дитиною, а також на iншу допомогу на дiтей, передбачену законом;

     10) допомогу на лiкування;

     11) допомогу на поховання;

     12) щомiсячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктiв харчування мiсцевого виробництва та особистого пiдсобного господарства громадян, якi проживають на територiї, що зазнала радiоактивного забруднення;

     13) дотацiї на обiди, придбання путiвок до санаторiїв i будинкiв вiдпочинку за рахунок фонду споживання.

     2. Стягнення не здiйснюється також iз сум:

     1) неоподатковуваного розмiру матерiальної допомоги;

     2) грошової компенсацiї за видане обмундирування i натуральне постачання;

     3) вихiдної допомоги в разi звiльнення (виходу у вiдставку) з вiйськової служби, служби в органах внутрiшнiх справ та Державної кримiнально-виконавчої служби України, а також грошового забезпечення, що не має постiйного характеру, та в iнших випадках, передбачених законом.

     Стаття 74. Порядок стягнення алiментiв

     1. Порядок стягнення алiментiв визначається законом.

     2. У разi наявностi заборгованостi iз сплати алiментiв понад три мiсяцi стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробiтну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника.

     3. Розмiр заборгованостi iз сплати алiментiв визначається державним виконавцем за мiсцем виконання рiшення у порядку, встановленому Сiмейним кодексом України. У разi визначення суми заборгованостi у частцi вiд заробiтку (доходу) розмiр алiментiв не може бути менше встановленого Сiмейним кодексом України.

     4. Державний виконавець обчислює розмiр заборгованостi iз сплати алiментiв, складає вiдповiдний розрахунок та повiдомляє про нього стягувачу i боржнику:

     у разi якщо виконавчий документ уперше надiйшов для виконання;

     за заявою сторiн виконавчого провадження;

     у разi надсилання постанови до адмiнiстрацiї пiдприємства, установи, органiзацiї, фiзичної особи, фiзичної особи - пiдприємця для проведення вiдрахування iз заробiтної плати (доходiв), пенсiї та стипендiї боржника;

     у разi закiнчення виконавчого провадження у зв'язку з надходженням виконавчого документа за належнiстю до iншого органу державної виконавчої служби;

     за власною iнiцiативою;

     в iнших передбачених законом випадках.

     5. У разi виїзду особи, зобов'язаної сплачувати алiменти, на постiйне мiсце проживання до iноземних держав, з якими Україна не уклала договорiв про надання правової допомоги, стягнення алiментiв за рiшенням суду проводиться на день виїзду за весь перiод до досягнення дитиною повнолiття.

     6. З осiб, якi працюють за контрактом на територiї iноземних держав i одержують заробiтну плату (доходи) тiльки за кордоном, алiменти стягуються в порядку та розмiрах, передбачених законом.

     7. У разi стягнення алiментiв у частцi вiд заробiтку (доходу) боржника на пiдприємствi, в установi, органiзацiї, у фiзичної особи, фiзичної особи - пiдприємця вiдрахування здiйснюються з фактичного заробiтку (доходу) на пiдставi постанови державного виконавця. При цьому розмiр алiментiв у разi їх стягнення у частцi вiд заробiтку (доходу) не може бути менше встановленого Сiмейним кодексом України. У разi якщо стягнути алiменти в зазначеному розмiрi неможливо, адмiнiстрацiя пiдприємства, установи, органiзацiї, фiзична особа, фiзична особа - пiдприємець, якi проводили вiдрахування, нараховують боржнику заборгованiсть iз сплати алiментiв.

     8. Пiсля закiнчення строку, передбаченого законом для стягнення алiментiв, у разi вiдсутностi заборгованостi iз сплати алiментiв адмiнiстрацiя пiдприємства, установи, органiзацiї, фiзична особа, фiзична особа - пiдприємець, якi проводили вiдрахування, повертають постанову державного виконавця про стягнення алiментiв органу державної виконавчої служби з вiдмiткою про перерахування в повному обсязi стягувачу утриманих сум алiментiв. У разi якщо утриманi суми алiментiв стягувачу не перерахованi, державний виконавець письмово повiдомляє стягувачу про розмiр заборгованостi, роз'яснює йому права, встановленi частиною першою статтi 87 цього Закону, та виносить постанову про закiнчення виконавчого провадження.

     9. Спiр щодо розмiру заборгованостi iз сплати алiментiв вирiшується судом за заявою заiнтересованої особи у порядку, встановленому законом.

     10. За наявностi заборгованостi iз сплати алiментiв у розмiрi, що сукупно перевищує суму вiдповiдних платежiв за шiсть мiсяцiв, державний виконавець звертається до правоохоронних органiв з поданням (повiдомленням) про притягнення боржника до кримiнальної вiдповiдальностi за злiсне ухилення вiд сплати алiментiв.

Глава 7. ВИКОНАННЯ РIШЕНЬ, ЗА ЯКИМИ БОРЖНИК ЗОБОВ'ЯЗАНИЙ ОСОБИСТО ВЧИНИТИ ПЕВНI ДIЇ АБО УТРИМАТИСЯ ВIД ЇХ ВЧИНЕННЯ

     Стаття 75. Загальнi умови виконання рiшень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певнi дiї або утриматися вiд їх вчинення

     1. Пiсля вiдкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певнi дiї або утриматися вiд їх вчинення, державний виконавець перевiряє виконання рiшення не пiзнiше нiж на наступний день пiсля закiнчення строку, встановленого частиною другою статтi 25 цього Закону для самостiйного виконання рiшення. Якщо рiшення пiдлягає негайному виконанню, його виконання перевiряється не пiзнiше наступного робочого дня пiсля вiдкриття виконавчого провадження.

     2. У разi невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф вiдповiдно до статтi 89 цього Закону i не пiзнiше п'яти робочих днiв з дня його накладення повторно перевiряє стан виконання рiшення.

     Якщо рiшення не виконано i виконання може бути проведено без участi боржника, державний виконавець органiзовує виконання вiдповiдно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повiдомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до вiдповiдальностi згiдно iз законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.

     3. У разi якщо виконати рiшення без участi боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф вiдповiдно до статтi 89 цього Закону та вносить подання (повiдомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до вiдповiдальностi згiдно iз законом, пiсля чого виносить постанову про закiнчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником вiддiлу, якому безпосередньо пiдпорядкований державний виконавець, i повертає виконавчий документ до суду чи iншого органу (посадової особи), що його видав.

     4. Державний виконавець пiд час виконання рiшення про заборону вчиняти певнi дiї або про утримання вiд вчинення певних дiй доводить до вiдома боржника резолютивну частину такого рiшення, про що складає вiдповiдний акт. Пiсля складення акта виноситься постанова про закiнчення виконавчого провадження.

     Стаття 76. Виконання рiшення про поновлення на роботi

     1. Рiшення про поновлення на роботi незаконно звiльненого або переведеного працiвника виконується негайно. Виконання рiшення вважається закiнченим з дня видачi вiдповiдного наказу або розпорядження власником пiдприємства, установи, органiзацiї або уповноваженим ним органом, фiзичною особою, фiзичною особою - пiдприємцем, який прийняв незаконне рiшення про звiльнення або переведення працiвника, пiсля чого державний виконавець виносить постанову про закiнчення виконавчого провадження.

     2. У разi невиконання власником пiдприємства, установи, органiзацiї або уповноваженим ним органом, фiзичною особою, фiзичною особою - пiдприємцем рiшення про поновлення на роботi незаконно звiльненого або переведеного працiвника на них накладається штраф та застосовуються iншi заходи, передбаченi законом.

     Стаття 77. Виконання рiшення про вiдiбрання дитини

     1. Пiд час виконання рiшення про вiдiбрання дитини державний виконавець провадить виконавчi дiї за обов'язковою участю особи, якiй дитина передається на виховання, iз залученням представникiв органiв опiки i пiклування.

     2. За необхiдностi державний виконавець може звернутися до суду з поданням щодо вирiшення питання про тимчасове влаштування дитини до дитячого або лiкувального закладу.

     3. У разi якщо боржник перешкоджає виконанню рiшення про вiдiбрання дитини, до нього застосовуються заходи, передбаченi законом.

     Стаття 78. Виконання рiшення про виселення боржника

     1. Державний виконавець перевiряє стан виконання рiшення про виселення боржника на наступний день пiсля закiнчення строку, встановленого частиною другою статтi 25 цього Закону для самостiйного виконання рiшення.

     2. У разi невиконання боржником рiшення самостiйно державний виконавець виконує його примусово.

     3. Державний виконавець зобов'язаний письмово повiдомити боржника про день i час примусового виселення. Боржник вважається повiдомленим про примусове виселення, якщо повiдомлення надiслано йому за адресою, за якою має здiйснюватися виселення, чи за iншою адресою, достовiрно встановленою державним виконавцем. Вiдсутнiсть боржника, повiдомленого про день i час виселення, пiд час виконання рiшення не є перешкодою для виконання рiшення.

     4. Виселення полягає у звiльненнi примiщення, зазначеного у виконавчому документi, вiд особи (осiб), яка виселяється, її майна, домашнiх тварин та у заборонi такiй особi користуватися цим примiщенням. Примусовому виселенню пiдлягають виключно особи, зазначенi у виконавчому документi.

     5. Виселення здiйснюється у присутностi понятих за сприянням органiв внутрiшнiх справ з обов'язковим описом майна державним виконавцем. Один примiрник акта опису майна вручається пiд розписку боржнику. За необхiдностi державний виконавець в установленому законом порядку забезпечує зберiгання майна боржника з покладенням пов'язаних з цим витрат на боржника.

     6. У разi якщо виконання рiшення здiйснюється за вiдсутностi осiб, якi пiдлягають виселенню, державний виконавець зобов'язаний провести опис майна. Описане майно передається для вiдповiдального зберiгання особi, визначенiй державним виконавцем.

     7. Передане для зберiгання майно боржника видається йому державним виконавцем на пiдставi акта пiсля вiдшкодування боржником витрат, пов'язаних iз зберiганням такого майна. У разi якщо боржник вiдмовляється вiдшкодувати витрати, пов'язанi iз зберiганням майна, вони компенсуються за рахунок реалiзацiї частини майна боржника.

     8. Зберiгання майна здiйснюється протягом не бiльше двох мiсяцiв. Пiсля закiнчення двомiсячного строку невитребуване майно реалiзується в порядку, визначеному цим Законом. Отриманi вiд реалiзацiї кошти, за вирахуванням понесених витрат, перераховуються боржнику. У разi якщо майно не було реалiзовано, розпорядження ним здiйснюється в порядку, встановленому для розпорядження безхазяйним майном.

     9. Про виконання рiшення про виселення боржника державний виконавець складає акт, що пiдписується особами, якi брали участь у виконаннi.

     10. У разi якщо особi, яка пiдлягає виселенню, має бути надано iнше житлове примiщення, державний виконавець надсилає вiдповiдному житловому чи iншому органу повiдомлення про строк виконання рiшення щодо надання такого примiщення. У разi ненадання у визначений строк iншого житлового примiщення державний виконавець складає вiдповiдний акт i звертається до суду з поданням про встановлення порядку подальшого виконання рiшення. До вирiшення судом зазначеного питання виконавчi дiї не провадяться.

     11. У разi якщо особа самостiйно вселилася у примiщення, з якого вона була примусово виселена, повторне її виселення може бути здiйснено державним виконавцем на пiдставi ухвали суду, який прийняв рiшення про виселення. Виконавче провадження в такому разi пiдлягає поновленню за постановою державного виконавця.

     Стаття 79. Виконання рiшення про вселення стягувача

     1. Державний виконавець перевiряє виконання рiшення про вселення стягувача на наступний день пiсля закiнчення строку, встановленого частиною другою статтi 25 цього Закону для самостiйного виконання рiшення.

     2. У разi невиконання боржником рiшення державний виконавець виконує його примусово.

     Примусове вселення полягає у забезпеченнi державним виконавцем безперешкодного входження стягувача у примiщення, зазначене у виконавчому документi, та його проживання (перебування) в ньому.

     3. Державний виконавець зобов'язаний письмово повiдомити боржника i стягувача про день i час примусового вселення. Боржник вважається повiдомленим про примусове вселення стягувача, якщо повiдомлення надiслано йому за адресою, за якою має здiйснюватися вселення, чи iншою адресою, достовiрно встановленою державним виконавцем. Вiдсутнiсть боржника, повiдомленого про день i час вселення, не є перешкодою для виконання рiшення про вселення.

     4. У разi якщо боржник перешкоджає виконанню рiшення про вселення стягувача, на нього накладається штраф та застосовуються iншi заходи, передбаченi законом. При цьому вселення здiйснюється у присутностi понятих iз залученням працiвникiв органiв внутрiшнiх справ.

     5. Про примусове вселення стягувача державний виконавець складає акт. Пiсля складення акта виноситься постанова про закiнчення виконавчого провадження.

     6. У разi подальшого перешкоджання боржником проживанню (перебуванню) стягувача у примiщеннi, в яке його вселено, стягувач має право звернутися до державного виконавця iз заявою про вiдновлення виконавчого провадження. У такому разi державний виконавець має право повторно здiйснити примусове вселення стягувача та накласти на боржника штраф у подвiйному розмiрi вiдповiдно до статтi 89 цього Закону. Виконавче провадження не вiдновлюється i повторне примусове вселення стягувача не здiйснюється, якщо особа, яка перешкоджає його проживанню (перебуванню), не є боржником. Питання про вселення стягувача в такому разi вирiшується в судовому порядку.

Глава 8. ВИКОНАННЯ РIШЕНЬ ЩОДО IНОЗЕМЦIВ, ОСIБ БЕЗ ГРОМАДЯНСТВА ТА IНОЗЕМНИХ ЮРИДИЧНИХ ОСIБ. ВИКОНАННЯ РIШЕНЬ IНОЗЕМНИХ СУДIВ I АРБIТРАЖIВ

     Стаття 80. Виконання рiшень щодо iноземцiв, осiб без громадянства та iноземних юридичних осiб

     1. Пiд час виконання рiшень щодо iноземцiв, осiб без громадянства та iноземних юридичних осiб, якi вiдповiдно проживають (перебувають) чи зареєстрованi на територiї України або мають на територiї України власне майно, яким володiють самостiйно або разом з iншими особами, застосовуються положення цього Закону.

     2. У разi невиконання зазначеними в частинi першiй цiєї статтi особами рiшень державний виконавець звертається до компетентних органiв з поданням про заборону в'їзду в Україну чи видворення за межi України таких осiб вiдповiдно до Закону України "Про правовий статус iноземцiв та осiб без громадянства".

     Стаття 81. Виконання рiшень iноземних судiв i арбiтражiв

     1. Порядок виконання в Українi рiшень iноземних судiв i арбiтражiв встановлюється вiдповiдними мiжнародними договорами України, цим Законом та iншими законами України.

Глава 9. ЗАХИСТ ПРАВ СТЯГУВАЧА, БОРЖНИКА ТА IНШИХ ОСIБ У ВИКОНАВЧОМУ ПРОВАДЖЕННI

     Стаття 82. Оскарження рiшень, дiй або бездiяльностi посадових осiб державної виконавчої служби

     1. Рiшення, дiї або бездiяльнiсть державного виконавця та iнших посадових осiб державної виконавчої служби можуть бути оскарженi стягувачем та iншими учасниками виконавчого провадження (крiм боржника) до начальника вiддiлу, якому безпосередньо пiдпорядкований державний виконавець, або до керiвника вiдповiдного органу державної виконавчої служби вищого рiвня чи до суду.

     2. Боржник має право оскаржувати рiшення, дiї або бездiяльнiсть державного виконавця та iнших посадових осiб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

     3. Скарга на рiшення, дiї або бездiяльнiсть державного виконавця подається начальнику вiддiлу, якому безпосередньо пiдпорядкований державний виконавець. Рiшення, дiї чи бездiяльнiсть начальника вiддiлу можуть бути оскарженi до вищестоящого органу державної виконавчої служби. Департамент державної виконавчої служби Мiнiстерства юстицiї України розглядає виключно скарги на рiшення, дiї чи бездiяльнiсть начальникiв управлiнь державної виконавчої служби Головного управлiння юстицiї Мiнiстерства юстицiї України в Автономнiй Республiцi Крим, головних управлiнь юстицiї в областях, мiстах Києвi та Севастополi.

     4. Рiшення, дiї чи бездiяльнiсть державного виконавця або iншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рiшення можуть бути оскарженi сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а iншими учасниками виконавчого провадження та особами, якi залучаються до проведення виконавчих дiй, - до вiдповiдного адмiнiстративного суду в порядку, передбаченому законом.

     5. Рiшення, дiї чи бездiяльнiсть державного виконавця або iншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рiшень iнших органiв (посадових осiб) можуть бути оскарженi до вiдповiдного адмiнiстративного суду в порядку, передбаченому законом.

     6. Рiшення, дiї чи бездiяльнiсть державного виконавця або iншої посадової особи державної виконавчої служби можуть бути оскарженi до керiвництва органiв державної виконавчої служби, якщо їх оскарження передбачено цим Законом.

     7. Скарга у виконавчому провадженнi подається у письмовiй формi та має мiстити:

     1) найменування органу державної виконавчої служби, до якого бона подається;

     2) повне найменування (iм'я) стягувача та боржника, їх мiсце проживання чи перебування (для фiзичних осiб) або мiсцезнаходження (для юридичних осiб), а також найменування (iм'я) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником;

     3) реквiзити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачi та номер документа, його резолютивна частина);

     4) змiст оскаржуваних рiшень, дiй чи бездiяльностi та норму закону, яку порушено;

     5) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;

     6) пiдпис скаржника або його представника iз зазначенням дня подання скарги.

     8. Скарга, подана у виконавчому провадженнi начальнику вiддiлу, якому безпосередньо пiдпорядкований державний виконавець, розглядається у десятиденний строк з дня її надходження. За результатами розгляду скарги начальник вiддiлу виносить постанову про її задоволення чи вiдмову, яка в десятиденний строк може бути оскаржена до вищестоящого органу державної виконавчої служби або до суду. Скарга, подана без додержання вимог, викладених у частинi шостiй цiєї статтi, розглядається начальником вiддiлу в порядку, встановленому Законом України "Про звернення громадян".

     Стаття 83. Контроль за законнiстю виконавчого провадження

     1. Контроль за своєчаснiстю, правильнiстю i повнотою виконання рiшень державним виконавцем здiйснюють начальник вiддiлу, якому безпосередньо пiдпорядкований державний виконавець, а також керiвник вищестоящого органу державної виконавчої служби.

     2. Начальник вiддiлу, якому безпосередньо пiдпорядкований державний виконавець, при здiйсненнi контролю за рiшеннями, дiями державного виконавця пiд час виконання рiшень має право у разi, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або iнший процесуальний документ (або їх частину), винесенi у виконавчому провадженнi державним виконавцем, визнати недiйсним складений державним виконавцем акт, зобов'язати державного виконавця провести виконавчi дiї в порядку, встановленому цим Законом.

     3. Начальник вiддiлу, якому безпосередньо пiдпорядкований державний виконавець, або державний виконавець з власної iнiцiативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущенi у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженнi державним виконавцем, граматичнi чи арифметичнi помилки, про що виноситься вiдповiдна постанова.

     4. Керiвник вищестоящого органу державної виконавчої служби у разi виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику вiддiлу, якому безпосередньо пiдпорядкований державний виконавець, щодо проведення дiй, передбачених частинами другою i третьою цiєї статтi.

     5. Постанови, зазначенi в частинах другiй - четвертiй цiєї статтi, можуть, бути оскарженi в десятиденний строк з дня їх винесення у порядку, встановленому цим Законом.

     6. Контроль за законнiстю виконавчого провадження здiйснюють Мiнiстерство юстицiї України через Департамент державної виконавчої служби, а Головне управлiння юстицiї Мiнiстерства юстицiї України в Автономнiй Республiцi Крим, головнi управлiння юстицiї в областях, мiстах Києвi та Севастополi - через вiдповiднi управлiння державної виконавчої служби.

     7. Забороняється втручання iнших державних або недержавних органiв та їх посадових осiб у виконавче провадження, крiм випадкiв, передбачених цим Законом. Виїмка документа виконавчого провадження здiйснюється виключно за рiшенням суду. При проведеннi виїмки оригiналу виконавчого документа чи виконавчого провадження суд у своєму рiшеннi зазначає про зупинення виконавчого провадження.

     Стаття 84. Посадовi особи, якi мають право здiйснювати перевiрку законностi виконавчого провадження

     1. Здiйснювати перевiрку законностi виконавчого провадження мають право:

     1) директор Департаменту державної виконавчої служби Мiнiстерства юстицiї України та його заступники - щодо виконавчого провадження, яке перебуває на виконаннi у будь-якому структурному пiдроздiлi органiв державної виконавчої служби;

     2) заступники начальника Головного управлiння юстицiї Мiнiстерства юстицiї України в Автономнiй Республiцi Крим, головного управлiння юстицiї в областi, мiстах Києвi та Севастополi - начальники управлiнь державної виконавчої служби, їх заступники - щодо виконавчого провадження, яке перебуває на виконаннi у вiддiлi примусового виконання рiшень таких управлiнь i районних, мiських (мiст обласного значення), районних у мiстах вiддiлах державної виконавчої служби, пiдпорядкованих зазначеним управлiнням юстицiї.

     Стаття 85. Витребування виконавчого провадження

     1. Посадовi особи, зазначенi у статтi 84 цього Закону, мають право витребувати виконавче провадження з вiдповiдного органу державної виконавчої служби для його перевiрки.

     2. Про проведення перевiрки виконавчого провадження та витребування його матерiалiв вiдповiдною посадовою особою виноситься постанова.

     Стаття 86. Перевiрка законностi виконавчого провадження

     1. Посадовi особи, зазначенi у статтi 84 цього Закону, можуть проводити перевiрку законностi виконавчого провадження за дорученням вищої посадової особи, з власної iнiцiативи або пiд час розгляду поданої вiдповiдно до частини сьомої статтi 82 цього Закону скарги на постанову начальника пiдпорядкованого органу державної виконавчої служби, винесену за результатами розгляду скарги на рiшення, дiї (бездiяльнiсть) державного виконавця, iнших посадових осiб державної виконавчої служби.

     2. Перевiрка законностi виконавчого провадження має бути проведена протягом десяти робочих днiв, а зведеного виконавчого провадження - протягом п'ятнадцяти робочих днiв з дня надходження витребуваного виконавчого провадження.

     3. Постанова про проведення або результати перевiрки законностi виконавчого провадження може бути оскаржена в десятиденний строк з дня її прийняття у порядку, встановленому цим Законом.

     4. На час проведення перевiрки виконавче провадження може бути зупинено посадовою особою, яка його витребувала, про що зазначається в постановi.

     5. Про результати перевiрки законностi виконавчого провадження посадовою особою, яка його витребувала, виноситься постанова, яка є обов'язковою для виконання державними виконавцями та пiдлеглими посадовими особами державної виконавчої служби.

     Стаття 86¹. Нагляд за додержанням законiв при виконаннi судових рiшень у кримiнальних справах

     1. Нагляд за додержанням законiв при виконаннi судових рiшень у кримiнальних справах здiйснюється прокурором.

(Закон доповнено статтею 861 згiдно iз Законом України вiд 14.10.2014р. N 1697-VII)

     Стаття 87. Захист прав сторiн у виконавчому провадженнi

     1. Стягувач має право звернутися з позовом до юридичної особи, зазначеної у статтi 3 цього Закону, яка зобов'язана здiйснити стягнення коштiв з боржника, у разi невиконання рiшення з вини такої юридичної особи.

(частина перша статтi 87 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 08.07.2011р. N 3674-VI)

     2. Збитки, завданi державним виконавцем фiзичним чи юридичним особам пiд час проведення виконавчого провадження, пiдлягають вiдшкодуванню в порядку, встановленому законом.

     Стаття 88. Порядок видачi документiв виконавчого провадження

     1. У разi надходження ухвали суду про витребування або вилучення документа виконавчого провадження, вiдповiдно до якої витребується або вилучається документ виконавчого провадження, державний виконавець зобов'язаний не пiзнiше трьох днiв виготовити копiю документа, що витребується або вилучається, засвiдчити її власним пiдписом iз зазначенням посади, прiзвища та дати, скрiпити печаткою органу державної виконавчої служби та надiслати до суду або iншої особи чи органу, якi витребовують або вилучають документ, або видати копiю уповноваженiй ними особi.

     2. У разi надходження ухвали суду про витребування або вилучення документа виконавчого провадження, вiдповiдно до якої витребується або вилучається оригiнал документа виконавчого провадження, державний виконавець зобов'язаний не пiзнiше трьох днiв, якщо iнший строк не встановлено судом, долучити копiю документа, засвiдчену в порядку, встановленому частиною першою цiєї статтi, до документiв виконавчого провадження, пiсля чого надiслати цiнним листом з описом вкладення оригiнал документа до суду, який його витребує або вилучає. Ухвала суду додається до документiв виконавчого провадження.

     3. Державний виконавець зобов'язаний надати доступ до документiв виконавчого провадження на виконання ухвали слiдчого суддi, суду про тимчасовий доступ до речей i документiв у порядку, передбаченому Кримiнальним процесуальним кодексом України. У разi якщо в ухвалi слiдчого суддi, суду мiститься розпорядження про надання можливостi вилучення документiв, державний виконавець зобов'язаний додати до документiв виконавчого провадження копiю документа, засвiдчену в порядку, встановленому частиною першою цiєї статтi, пiсля чого видати оригiнал документа. Копiя ухвали слiдчого суддi, суду про тимчасовий доступ до речей i документiв, опис документiв, якi були вилученi на її виконання, додаються до документiв виконавчого провадження.

(частина третя статтi 88 у редакцiї Закону України вiд 13.04.2012р. N 4652-VI)

     4. Видача або надсилання оригiналiв документiв виконавчого провадження допускається виключно у випадках та в порядку, встановлених частинами другою i третьою цiєї статтi.

     5. Правила цiєї статтi не застосовуються до витребування виконавчого провадження посадовими особами, зазначеними у статтi 84 цього Закону, що проводиться вiдповiдно до статтi 85 цього Закону.

Глава 10. ВIДПОВIДАЛЬНIСТЬ У ВИКОНАВЧОМУ ПРОВАДЖЕННI

     Стаття 89. Вiдповiдальнiсть за невиконання рiшення, що зобов'язує боржника вчинити певнi дiї, та рiшення про поновлення на роботi

     1. У разi невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рiшення, що зобов'язує боржника виконати певнi дiї, та рiшення про поновлення на роботi державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фiзичну особу вiд десяти до двадцяти неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян; на посадових осiб - вiд двадцяти до сорока неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян; на боржника - юридичну особу - вiд сорока до шiстдесяти неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян та встановлює новий строк виконання.

     2. У разi повторного невиконання рiшення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвiйному розмiрi та звертається до правоохоронних органiв з поданням (повiдомленням) про притягнення боржника до кримiнальної вiдповiдальностi вiдповiдно до закону.

     Стаття 90. Вiдповiдальнiсть за невиконання законних вимог державного виконавця та порушення вимог цього Закону

     1. За порушення вимог цього Закону, невиконання законних вимог державного виконавця фiзичними, юридичними чи посадовими особами, несвоєчасне подання або неподання звiтiв про вiдрахування iз заробiтної плати та iнших доходiв боржника, неподання або подання неправдивих вiдомостей про доходи i майновий стан боржника, а також неповiдомлення боржником про змiну мiсця проживання чи мiсцезнаходження або мiсця роботи (отримання доходiв), а також за неявку без поважних причин за викликом державного виконавця виннi особи несуть вiдповiдальнiсть у встановленому законом порядку.

     2. За наявностi ознак кримiнального правопорушення в дiях особи, яка умисно перешкоджає виконанню рiшення чи iншим чином порушує вимоги закону про виконавче провадження, державний виконавець складає акт про порушення i звертається до правоохоронних органiв з поданням (повiдомленням) про притягнення особи до кримiнальної вiдповiдальностi вiдповiдно до закону.

	(частина друга статтi 90 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.05.2013р. N 245-VII)
Президент України	Л. КУЧМА

м. Київ
21 квiтня 1999 року
N 606-XIV

 

Додаток до Закону України вiд 21 квiтня 1999 року N 606-XIV

ПЕРЕЛIК
видiв майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами

     Стягнення за виконавчими документами не може бути звернено на такi види майна та предмети, що належать боржниковi на правi власностi або є його часткою у спiльнiй власностi, необхiднi для боржника, членiв його сiм'ї та осiб, якi перебувають на його утриманнi.

     1. Носильнi речi та предмети домашнього вжитку, необхiднi боржниковi та особам, якi перебувають на його утриманнi:

     1) одяг - з розрахунку на кожну особу: одне лiтнє або осiннє пальто, одне зимове пальто або кожух, один зимовий костюм (для жiнок - два зимових плаття), один лiтнiй костюм (для жiнок - два лiтнiх плаття), головнi убори по одному на кожний сезон. Для жiнок, крiм того, двi лiтнi хустки, одна тепла хустка (або шаль) та iнший одяг, зношений бiльш як на 50 вiдсоткiв;

     2) взуття - по однiй парi лiтнього, осiннього, зимового та iнше взуття, зношене бiльш як на 50 вiдсоткiв;

     3) бiлизна - по двi змiни на кожну особу;

     4) постiльнi речi (матрац, подушка, два простирадла, двi наволочки, ковдра) i два особистих рушники на кожну особу;

     5) необхiдний кухонний посуд;

     6) один холодильник на сiм'ю;

     7) меблi - по одному лiжку та стiльцю на кожну особу, один стiл, одна шафа на сiм'ю (крiм меблевих гарнiтурiв, на якi може бути звернено стягнення);

     8) усi дитячi речi.

     2. Продукти харчування, необхiднi для особистого споживання боржнику, членам його сiм'ї та особам, якi перебувають на його утриманнi, - з розрахунку на три мiсяцi.

     3. Паливо, необхiдне боржниковi, членам його сiм'ї та особам, якi перебувають на його утриманнi, для приготування їжi та обiгрiвання примiщення протягом шести мiсяцiв.

     4. Одна корова, а у разi вiдсутностi корови - одна телиця; якщо немає нi корови, нi телицi - одна коза, вiвця чи свиня - в осiб, якi займаються сiльським господарством.

     5. Корм для худоби, який не пiдлягає вилученню в кiлькостi, необхiднiй для годiвлi худоби до початку її вигону на пасовище або до збору нових кормiв.

     6. Насiння, необхiдне для чергової сiвби (осiнньої i весняної), та незнятий урожай - в осiб, якi займаються сiльським господарством (крiм земельних дiлянок, на якi накладено стягнення).

     7. Iнструменти, необхiднi для особистих професiйних занять (швейнi, музичнi тощо).