ЗАКОН  УКРАЇНИ

Про забезпечення прав i свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованiй територiї України

Iз змiнами i доповненнями, внесеними
Законами України
вiд 6 травня 2014 року N 1237-VII,
вiд 12 серпня 2014 року N 1635-VII,
вiд 12 серпня 2014 року N 1636-VII,
вiд 20 жовтня 2014 року N 1706-VII,
вiд 15 сiчня 2015 року N 119-VIII,
вiд 12 лютого 2015 року N 189-VIII,
вiд 15 вересня 2015 року N 685-VIII,
вiд 17 березня 2016 року N 1038-VIII,
вiд 6 грудня 2016 року N 1774-VIII,
вiд 7 лютого 2017 року N 1838-VIII,
вiд 13 квiтня 2017 року N 2019-VIII,
вiд 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII,
вiд 18 сiчня 2018 року N 2268-VIII,
вiд 27 лютого 2018 року N 2293-VIII,
вiд 2 жовтня 2018 року N 2581-VIII,
вiд 6 червня 2019 року N 2745-VIII,
вiд 19 вересня 2019 року N 113-IX,
вiд 17 червня 2020 року N 720-IX,
вiд 4 березня 2021 року N 1319-IX

     Україна згiдно з Конституцiєю України є суверенною i незалежною державою. Суверенiтет України поширюється на всю її територiю, яка в межах iснуючого кордону є цiлiсною i недоторканною. Перебування на територiї України пiдроздiлiв збройних сил iнших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцiєю та законами України, Гаазькими конвенцiями 1907 року, IV Женевською конвенцiєю 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантiї безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, спiвробiтництво i партнерство мiж Україною i Росiйською Федерацiєю 1997 року та iншим мiжнародно-правовим актам є окупацiєю частини територiї суверенної держави Україна та мiжнародним протиправним дiянням з усiма наслiдками, передбаченими мiжнародним правом.

     Основою гуманiтарної, соцiальної та економiчної полiтики держави Україна стосовно населення тимчасово окупованої територiї України є захист i повноцiнна реалiзацiя нацiонально-культурних, соцiальних та полiтичних прав громадян України, у тому числi корiнних народiв та нацiональних меншин.

     Стаття 1. Правовий статус тимчасово окупованої територiї України

     1. Тимчасово окупована територiя України (далi - тимчасово окупована територiя) є невiд'ємною частиною територiї України, на яку поширюється дiя Конституцiї та законiв України.

     2. Датою початку тимчасової окупацiї є 20 лютого 2014 року.

(статтю 1 доповнено частиною другою згiдно iз Законом України вiд 15.09.2015р. N 685-VIII)

     Стаття 2. Мета Закону

     1. Цей Закон визначає статус територiї України, тимчасово окупованої внаслiдок збройної агресiї Росiйської Федерацiї, встановлює особливий правовий режим на цiй територiї, визначає особливостi дiяльностi державних органiв, органiв мiсцевого самоврядування, пiдприємств, установ i органiзацiй в умовах цього режиму, додержання та захисту прав i свобод людини i громадянина, а також прав i законних iнтересiв юридичних осiб.

     Стаття 3. Тимчасово окупована територiя

     1. Для цiлей цього Закону тимчасово окупованою територiєю визначається:

     1) сухопутна територiя Автономної Республiки Крим та мiста Севастополя, внутрiшнi води України цих територiй;

     2) внутрiшнi морськi води i територiальне море України навколо Кримського пiвострова, територiя виключної (морської) економiчної зони України вздовж узбережжя Кримського пiвострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на якi поширюється юрисдикцiя органiв державної влади України вiдповiдно до норм мiжнародного права, Конституцiї та законiв України;

     3) надра пiд територiями, зазначеними у пунктах 1 i 2 цiєї частини, i повiтряний простiр над цими територiями.

(пункт 3 частини першої статтi 3 у редакцiї Закону України вiд 18.01.2018р. N 2268-VIII)

     Стаття 4. Правовий режим тимчасово окупованої територiї

     1. На тимчасово окупованiй територiї на строк дiї цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої територiї, вчинення правочинiв, проведення виборiв та референдумiв, реалiзацiї iнших прав i свобод людини i громадянина.

     2. Правовий режим тимчасово окупованої територiї передбачає особливий порядок забезпечення прав i свобод громадян України, якi проживають на тимчасово окупованiй територiї.

     3. Правовий режим тимчасово окупованої територiї може бути визначено, змiнено чи скасовано виключно законами України.

     Стаття 5. Захист прав i свобод людини i громадянина, культурної спадщини на тимчасово окупованiй територiї

     1. Україна вживає всiх необхiдних заходiв щодо гарантування прав i свобод людини i громадянина, передбачених Конституцiєю та законами України, мiжнародними договорами, усiм громадянам України, якi проживають на тимчасово окупованiй територiї.

     2. Україна зобов'язується пiдтримувати i забезпечувати економiчнi, фiнансовi, полiтичнi, соцiальнi, iнформацiйнi, культурнi та iншi зв'язки з громадянами України, якi проживають на тимчасово окупованiй територiї.

     3. Вiдповiдальнiсть за порушення визначених Конституцiєю та законами України прав i свобод людини i громадянина на тимчасово окупованiй територiї покладається на Росiйську Федерацiю як на державу-окупанта вiдповiдно до норм i принципiв мiжнародного права.

     4. Примусове автоматичне набуття громадянами України, якi проживають на тимчасово окупованiй територiї, громадянства Росiйської Федерацiї не визнається Україною та не є пiдставою для втрати громадянства України.

     5. Кабiнет Мiнiстрiв України здiйснює постiйний монiторинг стану дотримання прав i свобод людини i громадянина на тимчасово окупованiй територiї, за результатами якого оприлюднює та надає вiдповiдну iнформацiю мiжнародним органiзацiям у сферi захисту прав i свобод людини i громадянина та вживає необхiдних заходiв.

     Уповноважений Верховної Ради України з прав людини здiйснює згiдно iз законом парламентський контроль за дотриманням конституцiйних прав i свобод людини i громадянина на тимчасово окупованiй територiї.

     6. Вiдшкодування матерiальної та моральної шкоди, заподiяної внаслiдок тимчасової окупацiї державi Україна, юридичним особам, громадським об'єднанням, громадянам України, iноземцям та особам без громадянства, у повному обсязi покладається на Росiйську Федерацiю як на державу, що здiйснює окупацiю.

     Держава Україна всiма можливими засобами сприятиме вiдшкодуванню матерiальної та моральної шкоди Росiйською Федерацiєю.

     7. Вiдповiдальнiсть за охорону культурної спадщини на тимчасово окупованiй територiї покладається на Росiйську Федерацiю як на державу, що здiйснює окупацiю, вiдповiдно до норм i принципiв мiжнародного права.

     Стаття 6. Забезпечення права громадян, якi проживають на тимчасово окупованiй територiї, на отримання документiв, що пiдтверджують громадянство України, посвiдчують особу чи її спецiальний статус

(назва статтi 6 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.10.2014р. N 1706-VII)

     1. Частину першу статтi 6 виключено

(згiдно iз Законом України вiд 20.10.2014р. N 1706-VII)

     2. Оформлення документiв, що пiдтверджують громадянство України, посвiдчують особу чи її спецiальний статус, громадянам, якi проживають на тимчасово окупованiй територiї, здiйснює центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi мiграцiї (iммiграцiї та емiграцiї), у тому числi протидiї нелегальнiй (незаконнiй) мiграцiї, громадянства, реєстрацiї фiзичних осiб, бiженцiв та iнших визначених законодавством категорiй мiгрантiв, у порядку, передбаченому Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     3. Для внесення вiдомостей до паспортного документа про мiсце проживання або мiсце перебування громадян, зазначених у частинi другiй цiєї статтi, може використовуватися iнформацiя з Державного реєстру виборцiв.

(частина третя статтi 6 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.10.2014р. N 1706-VII)

     4. За зверненням громадян України, якi проживають на тимчасово окупованiй територiї або переселилися з неї, за мiсцем їх перебування оформляються i видаються органом виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi мiграцiї (iммiграцiї та емiграцiї), у тому числi протидiї нелегальнiй (незаконнiй) мiграцiї, громадянства, реєстрацiї фiзичних осiб, бiженцiв та iнших визначених законодавством категорiй мiгрантiв, довiдки, що пiдтверджують мiсце їх перебування. Такi довiдки видаються громадянам у день звернення на пiдставi паспорта громадянина України чи iншого документа, до якого згiдно iз Законом України "Про свободу пересування та вiльний вибiр мiсця проживання в Українi" вносяться вiдомостi про реєстрацiю мiсця проживання, та письмової заяви, в якiй зазначається адреса, за якою громадянину може бути вручена офiцiйна кореспонденцiя. При цьому вiдомостi (вiдмiтка) про мiсце перебування такої особи не вносяться до її паспорта.

     Зразок та порядок видачi довiдки, що пiдтверджує мiсце перебування, зразок письмової заяви, яка подається громадянином для одержання довiдки, затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi мiграцiї (iммiграцiї та емiграцiї), у тому числi протидiї нелегальнiй (незаконнiй) мiграцiї, громадянства, реєстрацiї фiзичних осiб, бiженцiв та iнших визначених законодавством категорiй мiгрантiв.

(статтю 6 доповнено частиною четвертою згiдно iз Законом України вiд 12.08.2014р. N 1635-VII)

     Стаття 7. Забезпечення реалiзацiї прав осiб, якi проживають на тимчасово окупованiй територiї, на зайнятiсть, пенсiйне забезпечення, загальнообов'язкове державне соцiальне страхування, соцiальнi послуги, освiту

(назва статтi 7 у редакцiї Закону України вiд 06.05.2014р. N 1237-VII, iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами України вiд 20.10.2014р. N 1706-VII, вiд 17.03.2016р. N 1038-VIII)

     1. Для громадян України, якi проживають на тимчасово окупованiй територiї, реалiзацiя прав на зайнятiсть, пенсiйне забезпечення, загальнообов'язкове державне соцiальне страхування на випадок безробiття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатностi, вiд нещасного випадку на виробництвi та професiйного захворювання, якi спричинили втрату працездатностi, на надання соцiальних послуг здiйснюється вiдповiдно до законодавства України.

(частина перша статтi 7 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.10.2014р. N 1706-VII)

     2. Виплата пенсiй громадянам України, якi проживають на тимчасово окупованiй територiї i не отримують пенсiй та iнших соцiальних виплат вiд уповноважених органiв Росiйської Федерацiї, здiйснюється в порядку, визначеному Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     3. Громадяни похилого вiку, особи з iнвалiднiстю, дiти з iнвалiднiстю та iншi громадяни України, якi перебувають у складних життєвих обставинах та проживають на тимчасово окупованiй територiї, мають право на отримання соцiальних послуг вiдповiдно до законодавства України.

(частина третя статтi 7 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 02.10.2018р. N 2581-VIII)

     4. Бездомнi особи, якi перебувають на тимчасово окупованiй територiї, мають право на соцiальний захист вiдповiдно до законодавства України.

     5. Частину п'яту статтi 7 виключено

(згiдно iз Законом України вiд 20.10.2014р. N 1706-VII)

     6. Частину шосту статтi 7 виключено

(згiдно iз Законом України вiд 20.10.2014р. N 1706-VII)

     7. Частину сьому статтi 7 виключено

(згiдно iз Законом України вiд 20.10.2014р. N 1706-VII)

     8. Частину восьму статтi 7 виключено

(згiдно iз Законом України вiд 20.10.2014р. N 1706-VII)

     9. Частину дев'яту статтi 7 виключено

(згiдно iз Законом України вiд 20.10.2014р. N 1706-VII)

     10. Частину десяту статтi 7 виключено

(згiдно iз Законом України вiд 20.10.2014р. N 1706-VII)

     11. Частину одинадцяту статтi 7 виключено

(згiдно iз Законом України вiд 20.10.2014р. N 1706-VII)

     12. Громадяни України, якi проживають на тимчасово окупованiй територiї, у населених пунктах на лiнiї зiткнення, мають право на здобуття або продовження здобуття певного освiтнього рiвня на територiї iнших регiонiв України за рахунок коштiв державного бюджету з наданням мiсць у гуртожитках на час навчання.

     Iноземцi та особи без громадянства, якi постiйно проживають в Українi, особи, яким надано статус бiженця в Українi, особи, якi потребують додаткового або тимчасового захисту, та особи, яким надано статус закордонного українця, якi перебувають в Українi на законних пiдставах та проживають на тимчасово окупованiй територiї, мають право на здобуття або продовження здобуття певного освiтнього рiвня на територiї iнших регiонiв України в порядку, визначеному законами України "Про вищу освiту" i "Про фахову передвищу освiту".

     Особи, зазначенi в абзацах першому i другому цiєї частини, мають право на здобуття дошкiльної, позашкiльної, загальної середньої, професiйно-технiчної, фахової передвищої та вищої освiти за будь-якою формою здобуття освiти, визначеною законодавством.

     Особи, зазначенi в абзацах першому i другому цiєї частини, якi не завершили здобуття повної (базової) загальної середньої освiти в закладах загальної середньої освiти на тимчасово окупованiй територiї, у населених пунктах на лiнiї зiткнення, з метою отримання документа державного зразка про повну (базову) загальну середню освiту мають право продовжити навчання та пройти державну пiдсумкову атестацiю в закладах загальної середньої освiти на територiї iнших регiонiв України.

     Особи, зазначенi в абзацах першому i другому цiєї частини, здобувають вищу, фахову передвищу (на конкурсних засадах) та професiйно-технiчну освiту за кошти державного бюджету у порядку та в межах квот, визначених центральним органом виконавчої влади у сферi освiти i науки.

     Особи, зазначенi в абзацах першому i другому цiєї частини, якi завершили здобуття вищої освiти на тимчасово окупованiй територiї, у населених пунктах на лiнiї зiткнення пiсля 20 лютого 2014 року, мають право на проходження атестацiї для визнання здобутих квалiфiкацiй, результатiв навчання та перiодiв навчання у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сферi освiти i науки.

(статтю 7 доповнено частиною дванадцятою згiдно iз Законом України вiд 06.05.2014р. N 1237-VII, частина дванадцята статтi 7 у редакцiї Закону України вiд 12.08.2014р. N 1635-VII, iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.10.2014р. N 1706-VII, у редакцiї Закону України вiд 17.03.2016р. N 1038-VIII, iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 07.02.2017р. N 1838-VIII, у редакцiї Закону України вiд 06.06.2019р. N 2745-VIII)

     Стаття 8. Захист виборчих прав громадян України на тимчасово окупованiй територiї

     1. Пiд час проведення виборiв Президента України, народних депутатiв України, всеукраїнського референдуму голосування громадян України на тимчасово окупованiй територiї не органiзовується i не проводиться.

     2. Громадянам України, якi проживають на тимчасово окупованiй територiї, створюються умови для вiльного волевиявлення пiд час виборiв Президента України, народних депутатiв України та всеукраїнського референдуму на iншiй територiї України.

     3. Громадяни України, якi проживають на тимчасово окупованiй територiї, мають право реалiзувати своє право голосу на таких виборах або всеукраїнському референдумi шляхом змiни мiсця голосування без змiни виборчої адреси згiдно з частиною третьою статтi 7 Закону України "Про Державний реєстр виборцiв".

     4. У разi дострокового припинення повноважень народного депутата України, обраного в одномандатному виборчому окрузi, утвореному в межах Автономної Республiки Крим чи мiста Севастополя, промiжнi вибори народного депутата України в цьому окрузi не проводяться.

     5. На тимчасово окупованiй територiї вибори депутатiв Верховної Ради Автономної Республiки Крим, депутатiв мiсцевих рад, сiльських, селищних, мiських голiв, мiсцевий референдум не проводяться.

     6. Органи ведення Державного реєстру виборцiв, утворенi на територiї Автономної Республiки Крим та мiста Севастополя, ведення Державного реєстру виборцiв не здiйснюють. Порядок доступу до записiв про виборцiв, виборча адреса яких вiдноситься до територiї, на яку поширюються повноваження цих органiв ведення Державного реєстру виборцiв, а також актуалiзацiї цих записiв встановлюються Центральною виборчою комiсiєю.

     Стаття 9. Незаконнi органи, їх посадовi та службовi особи

     1. Державнi органи та органи мiсцевого самоврядування, утворенi вiдповiдно до Конституцiї та законiв України, їх посадовi та службовi особи на тимчасово окупованiй територiї дiють лише на пiдставi, у межах повноважень та у спосiб, що передбаченi Конституцiєю та законами України.

     2. Будь-якi органи, їх посадовi та службовi особи на тимчасово окупованiй територiї та їх дiяльнiсть вважаються незаконними, якщо цi органи або особи створенi, обранi чи призначенi у порядку, не передбаченому законом.

     3. Будь-який акт (рiшення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цiєї статтi, є недiйсним i не створює правових наслiдкiв.

     4. Встановлення зв'язкiв та взаємодiя органiв державної влади України, їх посадових осiб, органiв мiсцевого самоврядування та їх посадових осiб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованiй територiї, допускається виключно з метою забезпечення нацiональних iнтересiв України, захисту прав i свобод громадян України, виконання мiжнародних договорiв, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України, сприяння вiдновленню в межах тимчасово окупованої територiї конституцiйного ладу України.

     Стаття 10. Порядок в'їзду осiб на тимчасово окуповану територiю та виїзду з неї

     1. Громадяни України мають право на вiльний та безперешкодний в'їзд на тимчасово окуповану територiю i виїзд з неї через контрольнi пункти в'їзду - виїзду за умови пред'явлення документа, що посвiдчує особу та пiдтверджує громадянство України.

     2. В'їзд iноземцiв та осiб без громадянства на тимчасово окуповану територiю та виїзд з неї допускаються лише за спецiальним дозволом через контрольнi пункти в'їзду - виїзду.

     Порядок в'їзду iноземцiв та осiб без громадянства на тимчасово окуповану територiю та виїзду з неї встановлюється Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     Стаття 11. Гарантування права власностi та правовий режим майна на тимчасово окупованiй територiї

     1. На тимчасово окупованiй територiї право власностi охороняється згiдно iз законодавством України.

     2. За державою Україна, Автономною Республiкою Крим, територiальними громадами, у тому числi територiальною громадою мiста Севастополя, державними органами, органами мiсцевого самоврядування та iншими суб'єктами публiчного права зберiгається право власностi та iншi речовi права на майно, у тому числi на нерухоме майно, включаючи земельнi дiлянки, що знаходиться на тимчасово окупованiй територiї.

     3. За фiзичними особами, незалежно вiд набуття ними статусу бiженця чи iншого спецiального правового статусу, пiдприємствами, установами, органiзацiями зберiгається право власностi та iншi речовi права на майно, у тому числi на нерухоме майно, включаючи земельнi дiлянки, що знаходиться на тимчасово окупованiй територiї, якщо воно набуте вiдповiдно до законiв України.

     4. Набуття та припинення права власностi на нерухоме майно, яке знаходиться на тимчасово окупованiй територiї, здiйснюється вiдповiдно до законодавства України за межами тимчасово окупованої територiї. У разi неможливостi здiйснення державним реєстратором повноважень щодо державної реєстрацiї речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на тимчасово окупованiй територiї орган державної реєстрацiї визначається Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     5. На тимчасово окупованiй територiї будь-який правочин щодо нерухомого майна, у тому числi щодо земельних дiлянок, вчинений з порушенням вимог цього Закону, iнших законiв України, вважається недiйсним з моменту вчинення i не створює юридичних наслiдкiв, крiм тих, що пов'язанi з його недiйснiстю.

     6. Земля, її надра, атмосферне повiтря, воднi та iншi природнi ресурси, що знаходяться в межах територiї України, природнi ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економiчної зони, якi є об'єктами права власностi Українського народу, вiйськове майно, майно державних органiв, державних пiдприємств, установ та органiзацiй, що знаходяться на тимчасово окупованiй територiї i є власнiстю держави Україна, не можуть переходити у власнiсть iнших держав, юридичних або фiзичних осiб в iнший спосiб, нiж передбачений законами України.

     Стаття 111. Забезпечення реалiзацiї права на спадкування

     1. У разi якщо останнiм мiсцем проживання спадкодавця є тимчасово окупована територiя, мiсцем вiдкриття спадщини є мiсце подання першої заяви, що свiдчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємцiв, виконавцiв заповiту, осiб, заiнтересованих в охоронi спадкового майна, або вимоги кредиторiв.

     2. Якщо мiсце проживання спадкодавця невiдоме, а нерухоме майно або основна його частина, у разi вiдсутностi нерухомого майна - основна частина рухомого майна знаходиться на територiї, передбаченiй частиною першою цiєї статтi, мiсцем вiдкриття спадщини є мiсце подання першої заяви, що свiдчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємцiв, виконавцiв заповiту, осiб, заiнтересованих в охоронi спадкового майна, або вимоги кредиторiв.

     3. Спадкова справа пiдлягає реєстрацiї у Спадковому реєстрi в порядку, затвердженому Кабiнетом Мiнiстрiв України.

(Закон доповнено статтею 11-1 згiдно iз Законом України вiд 12.02.2015р. N 189-VIII)

     Стаття 12. Заходи правового реагування на тимчасово окупованiй територiї

     1. У зв'язку з неможливiстю здiйснювати правосуддя судами Автономної Республiки Крим та мiста Севастополя на тимчасово окупованих територiях, змiнити територiальну пiдсуднiсть судових справ, пiдсудних розташованим на територiї Автономної Республiки Крим та мiста Севастополя судам, та забезпечити розгляд:

     цивiльних справ, пiдсудних мiсцевим загальним судам, розташованим на територiї Автономної Республiки Крим та мiста Севастополя, - мiсцевими загальними судами мiста Києва, що визначаються Апеляцiйним судом мiста Києва;

     адмiнiстративних справ, пiдсудних мiсцевим загальним судам як адмiнiстративним судам, розташованим на територiї Автономної Республiки Крим та мiста Севастополя, - мiсцевими загальними судами мiста Києва, що визначаються Київським апеляцiйним адмiнiстративним судом;

     цивiльних справ, пiдсудних загальним апеляцiйним судам, розташованим на територiї Автономної Республiки Крим та мiста Севастополя, - Апеляцiйним судом мiста Києва;

     адмiнiстративних справ Окружного адмiнiстративного суду Автономної Республiки Крим - Київським окружним адмiнiстративним судом, адмiнiстративних справ Окружного адмiнiстративного суду мiста Севастополя - Окружним адмiнiстративним судом мiста Києва; Севастопольського апеляцiйного адмiнiстративного суду - Київським апеляцiйним адмiнiстративним судом;

     господарських справ Господарського суду Автономної Республiки Крим - Господарським судом Київської областi, а господарських справ Господарського суду мiста Севастополя - Господарським судом мiста Києва, господарських справ Севастопольського апеляцiйного господарського суду - Київським апеляцiйним господарським судом;

     кримiнальних проваджень, пiдсудних мiсцевим (районним, мiським, районним у мiстах, мiськрайонним судам), розташованим на територiї Автономної Республiки Крим та мiста Севастополя, - одним з районних судiв мiста Києва, визначеним Апеляцiйним судом мiста Києва;

     кримiнальних проваджень, пiдсудних Апеляцiйному суду Автономної Республiки Крим та Апеляцiйному суду мiста Севастополя, - Апеляцiйним судом мiста Києва;

     справ про адмiнiстративнi правопорушення, пiдсудних мiсцевим (районним, мiським, районним у мiстах, мiськрайонним) судам, розташованим на територiї Автономної Республiки Крим та мiста Севастополя, - мiсцевими загальними судами за мiсцем виявлення адмiнiстративного правопорушення.

(частину першу статтi 12 доповнено новим абзацом дев'ятим згiдно iз Законом України вiд 27.02.2018р. N 2293-VIII, у зв'язку з цим абзаци дев'ятий - одинадцятий вважати вiдповiдно абзацами десятим - дванадцятим)

     Питання, що вiдносяться до повноважень слiдчого суддi, у кримiнальних провадженнях, що перебувають на стадiї досудового розслiдування i здiйснюються на територiї Автономної Республiки Крим та мiста Севастополя, розглядаються слiдчими суддями районних судiв мiста Києва, визначеними Апеляцiйним судом мiста Києва.

     У цивiльних справах, пiдсудних мiсцевим загальним судам, розташованим на територiї Автономної Республiки Крим та мiста Севастополя, позовнi заяви, заяви про видачу судового наказу, заяви у справах окремого провадження можуть також пред'являтися фiзичною особою, яка постiйно проживає на тимчасово окупованiй територiї, до мiсцевого загального суду, розташованого в межах Херсонської областi, за вибором особи.

(частину першу статтi 12 доповнено новим абзацом одинадцятим згiдно iз Законом України вiд 04.03.2021р. N 1319-IX)

     Пiсля вiдкриття провадження в цивiльних справах, пiдсудних мiсцевим загальним судам, розташованим на територiї Автономної Республiки Крим та мiста Севастополя, до моменту розгляду справи по сутi фiзична особа (вiдповiдач, боржник, заiнтересована особа, третя особа), яка постiйно проживає на тимчасово окупованiй територiї, може подати клопотання до визначеного мiсцевого загального суду мiста Києва, у провадженнi якого знаходиться справа, про передачу такої справи до мiсцевого загального суду, розташованого в межах Херсонської областi, за вибором особи. У разi подання такого клопотання справа може бути передана до визначеного особою мiсцевого загального суду, розташованого в межах Херсонської областi, на пiдставi ухвали суду не пiзнiше п'яти днiв пiсля закiнчення строку на її оскарження, а в разi подання скарги - не пiзнiше п'яти днiв пiсля залишення її без задоволення. Повторна передача справи не допускається.

(частину першу статтi 12 доповнено новим абзацом дванадцятим згiдно iз Законом України вiд 04.03.2021р. N 1319-IX)

     Фiзична особа (учасник справи, а також особа, яка не брала участi у справi, якщо суд вирiшив питання про її права, свободи, iнтереси та/або обов'язки), яка постiйно проживає на тимчасово окупованiй територiї, має також право звернутися з апеляцiйною скаргою до Херсонського апеляцiйного суду у разi, коли судове рiшення ухвалене в результатi розгляду її цивiльної справи мiсцевим загальним судом, розташованим у межах Херсонської областi, як судом першої iнстанцiї.

(частину першу статтi 12 доповнено новим абзацом
тринадцятим згiдно iз Законом України вiд 04.03.2021р. N 1319-IX, у зв'язку з цим абзаци одинадцятий та дванадцятий вважати вiдповiдно абзацами чотирнадцятим та п'ятнадцятим)

     Справи, що перебувають у провадженнi судiв, розташованих на територiї Автономної Республiки Крим та мiста Севастополя, та розгляд яких не закiнчено, передаються судам вiдповiдно до встановленої цим Законом пiдсудностi, протягом десяти робочих днiв з дня набрання ним чинностi або з дня встановлення такої пiдсудностi.

     У разi нанесення шкоди суб'єктами iноземної держави нерезидентами пiдсуднiсть встановлюється за мiсцем нанесення шкоди з урахуванням правил пiдсудностi, встановленої цим Законом.

     2. Пiдслiднiсть кримiнальних правопорушень, вчинених на тимчасово окупованiй територiї, визначається Офiсом Генерального прокурора. Матерiали досудового розслiдування щодо кримiнальних правопорушень, кримiнальнi провадження щодо яких знаходяться на стадiї досудового розслiдування, повиннi бути переданi органам досудового розслiдування, визначеним Офiсом Генерального прокурора.

(частина друга статтi 12 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами України вiд 19.09.2019р. N 113-IX, вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

     3. Ухилення вiд явки на виклик слiдчого, прокурора чи судовий виклик слiдчого суддi, суду (неприбуття на виклик без поважної причини бiльш як два рази) пiдозрюваним, обвинуваченим, який перебуває на тимчасово окупованiй територiї України, та оголошення його у розшук є пiдставою для здiйснення спецiального досудового розслiдування чи спецiального судового провадження в порядку, передбаченому Кримiнальним процесуальним кодексом України, з особливостями, встановленими цим Законом.

     Вимога про оголошення у мiждержавний або мiжнародний розшук не поширюється на випадки, якщо вирiшується питання про застосування стосовно цих осiб спецiального кримiнального провадження.

(статтю 12 доповнено частиною третьою згiдно iз Законом України вiд 15.01.2015р. N 119-VIII)

     4. Суди згiдно iз встановленою цим Законом пiдсуднiстю та вiдповiдно до вимог процесуального законодавства здiйснюють розгляд справ та вирiшують процесуальнi питання, якi виникають пiсля ухвалення судового рiшення.

статтю 12 доповнено частиною четвертою згiдно iз Законом України вiд 03.10.2017р. N 2147-VIII)

     Стаття 121. Порядок виклику в суд та повiдомлення про судове рiшення

     1. Якщо остання вiдома адреса мiсця проживання (перебування), мiсцезнаходження чи мiсця роботи учасникiв справи знаходиться на тимчасово окупованiй територiї, суд викликає або повiдомляє учасникiв справи, якi не мають офiцiйної електронної адреси, про дату, час i мiсце першого судового засiдання у справi через оголошення на офiцiйному веб-сайтi судової влади України (з посиланням на веб-адресу вiдповiдної ухвали суду в Єдиному державному реєстрi судових рiшень), яке повинно бути розмiщене не пiзнiше нiж за двадцять днiв до дати вiдповiдного судового засiдання.

     Суд викликає або повiдомляє таких учасникiв справи про дату, час i мiсце iнших судових засiдань чи про вчинення вiдповiдної процесуальної дiї через оголошення на офiцiйному веб-сайтi судової влади України (з посиланням на веб-адресу вiдповiдної ухвали суду в Єдиному державному реєстрi судових рiшень), яке повинно бути розмiщене не пiзнiше нiж за десять днiв до дати вiдповiдного судового засiдання або вчинення вiдповiдної процесуальної дiї.

     З опублiкуванням такого оголошення вiдповiдач вважається повiдомленим про дату, час i мiсце розгляду справи.

     2. Учасники справи, остання вiдома адреса мiсця проживання (перебування) чи мiсцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованiй територiї i якi не мають офiцiйної електронної адреси, повiдомляються про ухвалення вiдповiдного судового рiшення шляхом розмiщення iнформацiї на офiцiйному веб-порталi судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рiшення в Єдиному державному реєстрi судових рiшень.

     З моменту розмiщення такої iнформацiї вважається, що особа отримала судове рiшення.

     3. Передбачений цiєю статтею порядок виклику в суд та повiдомлення про судове рiшення може застосовуватися стосовно iнших учасникiв судового процесу, адреса мiсця проживання (перебування), мiсцезнаходження чи мiсця роботи яких знаходиться на тимчасово окупованiй територiї, якщо вiд цього залежить реалiзацiя ними своїх процесуальних прав i обов'язкiв.

статтю 12 доповнено частиною четвертою згiдно iз Законом України вiд 03.10.2017р. N 2147-VIII)

     Стаття 13. Особливостi здiйснення економiчної дiяльностi на тимчасово окупованiй територiї

     1. Особливостi здiйснення економiчної дiяльностi на тимчасово окупованiй територiї визначаються законом.

     Стаття 14. Особливостi припинення проходження громадянами України вiйськової служби у вiйськових формуваннях та правоохоронних органах України, пов'язанi з тимчасовою окупацiєю територiї

     1. Вiйськовослужбовцi вiйськових формувань та правоохоронних органiв України, якi прибули з тимчасово окупованої територiї i виявили бажання (за наявностi пiдстав) звiльнитися з вiйськової служби, звiльняються з вiйськової служби, у тому числi в особливий перiод, за наявних пiдстав, а при їх вiдсутностi - у зв'язку iз скороченням штатiв, якщо вони звернулися з клопотанням про звiльнення протягом трьох мiсяцiв пiсля прибуття з тимчасово окупованої територiї.

     2. Вiйськовослужбовцi вiйськових формувань та правоохоронних органiв України, якi не прибули до визначених пунктiв у визначенi вiйськовими формуваннями та правоохоронними органами України строки, вважаються такими, що залишили вiйськовi частини, та зараховуються у розпорядження вiдповiдних посадових осiб. Вiдповiдна iнформацiя щодо їх розшуку надається до правоохоронних органiв.

     3. Вiйськовослужбовцi вiйськових формувань та правоохоронних органiв України, стосовно яких отримано документальне пiдтвердження про їх зарахування до Збройних Сил Росiйської Федерацiї або спецiальних служб чи правоохоронних органiв Росiйської Федерацiї, виключаються iз спискiв вiйськових формувань та правоохоронних органiв України, а контракт вважається припиненим з часу їх зарахування (або отримання iнформацiї про їх зарахування) до Збройних Сил Росiйської Федерацiї або спецiальних служб чи правоохоронних органiв Росiйської Федерацiї.

     Стаття 15. Особливостi приватизацiї жилих примiщень, що знаходяться на тимчасово окупованiй територiї, вiйськовослужбовцями вiйськових формувань та правоохоронних органiв України

     1. Вiйськовослужбовцi вiйськових формувань, утворених вiдповiдно до законiв України, та правоохоронних органiв України, якi проходили службу на територiї Автономної Республiки Крим та мiста Севастополя, та члени їх сiмей мають право на приватизацiю жилих примiщень для постiйного проживання, вiдомчих жилих примiщень, службових жилих примiщень та жилих примiщень у гуртожитках, розташованих на територiї Автономної Республiки Крим та мiста Севастополя, отриманих ними в установленому порядку, в яких вони проживали станом на 1 сiчня 2014 року.

     Положення абзацу першого цiєї частини поширюється на вiйськовослужбовцiв вiйськових формувань та правоохоронних органiв України, якi продовжують проходження вiйськової служби в iнших регiонах України або звiльненi у 2014 роцi з вiйськової служби вiдповiдно до частини першої статтi 14 цього Закону.

     2. Приватизацiя займаних вiйськовослужбовцями вiйськових формувань та правоохоронних органiв України та членами їх сiмей жилих примiщень, зазначених у частинi першiй цiєї статтi, здiйснюється безоплатно незалежно вiд розмiру загальної площi жилих примiщень, що приватизуються, а також незалежно вiд реалiзацiї ними в установленому законом порядку права на приватизацiю житла до набрання чинностi цим Законом.

     3. Порядок приватизацiї жилих примiщень, зазначених у частинi першiй цiєї статтi, встановлюється Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     4. Набуття права приватної власностi на жилi примiщення, зазначенi у частинi першiй цiєї статтi, що знаходяться на тимчасово окупованiй територiї, вiйськовослужбовцями вiйськових формувань та правоохоронних органiв України та членами їх сiмей не позбавляє їх права на приватизацiю житла, що знаходиться на iншiй територiї України, вiдповiдно до Закону України "Про приватизацiю державного житлового фонду".

     Стаття 16. Переведення суддiв

     1. Суддям, якi працювали в судах України на територiї Автономної Республiки Крим та мiста Севастополя i виявили бажання переїхати у зв'язку з її тимчасовою окупацiєю Росiйською Федерацiєю, гарантується право на переведення на посаду суддi до суду на iншiй територiї України.

     Стаття 17. Зобов'язання державних органiв України

     1. У разi порушення положень цього Закону державнi органи України застосовують механiзми, передбаченi законами України та нормами мiжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод i законних iнтересiв громадян України, якi перебувають на тимчасово окупованiй територiї, а також законних iнтересiв держави Україна.

     2. Україна зобов'язується вживати всiх можливих заходiв, передбачених Конституцiєю та законами України, нормами мiжнародного права, для якнайшвидшого звiльнення територiї України вiд окупацiї, вiдновлення цiлiсностi та суверенностi держави, вiдновлення порушених внаслiдок окупацiї прав i свобод людини i громадянина на всiй територiї України.

     3. У разi неможливостi здiйснювати дiяльнiсть на тимчасово окупованiй територiї мiсце розташування державних органiв, утворених вiдповiдно до Конституцiї та законiв України, визначається Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     Стаття 18. Гарантiї прав i свобод громадян України, якi виїхали за межi тимчасово окупованої територiї

     1. Громадянам України гарантується дотримання у повному обсязi їхнiх прав i свобод, передбачених Конституцiєю України, у тому числi соцiальних, трудових, виборчих прав та права на освiту, пiсля залишення ними тимчасово окупованої територiї.

     2. Гарантiї прав, свобод та законних iнтересiв осiб, якi переселилися з тимчасово окупованої територiї України та перебувають на територiї України на законних пiдставах, визначаються Законом України "Про забезпечення прав i свобод внутрiшньо перемiщених осiб".

(статтю 18 доповнено новою частиною другою згiдно iз Законом України вiд 20.10.2014р. N 1706-VII, у зв'язку з цим частину другу вважати частиною третьою)

     3. Витрати на заходи, передбаченi цим Законом, здiйснюються з Державного бюджету України у порядку, визначеному Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     Стаття 19. Вiдповiдальнiсть

     1. Особи, виннi у порушеннi вимог цього Закону, несуть вiдповiдальнiсть, передбачену законом.

     II. Прикiнцевi та перехiднi положення

     1. Цей Закон набирає чинностi з дня, наступного за днем його опублiкування та втрачає чиннiсть з моменту повернення тимчасово окупованої територiї пiд загальну юрисдикцiю України за умови попереднього i повного вiдшкодування збиткiв, нанесених внаслiдок такої тимчасової окупацiї, у тому числi моральних збиткiв примусово перемiщених осiб, або з дня прийняття Верховною Радою України рiшення про визнання цього Закону таким, що втратив чиннiсть.

(пункт 1 роздiлу II iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами України вiд 12.08.2014р. N 1636-VII, вiд 15.09.2015р. N 685-VIII)

     2. Закони та iншi нормативно-правовi акти України дiють у частинi, що не суперечить цьому Закону.

     3. Передбачений цим Законом правовий режим дiє до повного вiдновлення конституцiйного ладу України на тимчасово окупованiй територiї.

     31. Особливостi припинення юридичних осiб, що знаходяться на тимчасово окупованiй територiї, визначаються Кабiнетом Мiнiстрiв України та дiють до повного вiдновлення конституцiйного ладу України на тимчасово окупованiй територiї.

(роздiл II доповнено пунктом 31 згiдно iз Законом України вiд 06.12.2016р. N 1774-VIII)

     4. Внести змiни до таких законодавчих актiв України:

     1) Кримiнальний кодекс України (Вiдомостi Верховної Ради України, 2001 р., N 25 - 26, ст. 131) доповнити статтею 3321 такого змiсту:

     "Стаття 3321. Порушення порядку в'їзду на тимчасово окуповану територiю України та виїзду з неї

     1. Порушення порядку в'їзду на тимчасово окуповану територiю України та виїзду з неї з метою заподiяння шкоди iнтересам держави -

     караються обмеженням волi на строк до трьох рокiв або позбавленням волi на той самий строк, з конфiскацiєю транспортних засобiв.

     2. Тi самi дiї, вчиненi повторно або за попередньою змовою групою осiб, або службовою особою з використанням службового становища, -

     караються позбавленням волi на строк вiд трьох до п'яти рокiв з позбавленням права обiймати певнi посади чи займатися певною дiяльнiстю на строк до трьох рокiв та з конфiскацiєю транспортних засобiв.

     3. Дiї, передбаченi частиною першою або другою цiєї статтi, вчиненi органiзованою групою, -

     караються позбавленням волi на строк вiд п'яти до восьми рокiв з позбавленням права обiймати певнi посади чи займатися певною дiяльнiстю на строк до трьох рокiв та з конфiскацiєю транспортних засобiв";

     2) у Кримiнальному процесуальному кодексi України (Вiдомостi Верховної Ради України, 2013 р., NN 9 - 13, ст. 88):

     а) статтю 114 доповнити частиною третьою такого змiсту:

     "3. Судовi справи щодо спорiв, що випливають з факту окупацiї чи правопорушень, пов'язаних з окупацiєю, вiдносяться до окремої категорiї справ, якi розглядаються за вiдповiдними процесуальними нормами з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про забезпечення прав i свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованiй територiї України".

     Справа визнається такою, що пов'язана з окупацiєю, вмотивованою ухвалою суддi.

     У разi участi в справi iноземного елемента судовi доручення, повiстки та iншi судовi документи вручаються не пiзнiше нiж за 15 дiб до початку процесуальної дiї.

     Якщо в справах, пов'язаних з окупацiєю, стороною кримiнального провадження або цивiльним вiдповiдачем є iноземний суб'єкт державної власностi, включаючи його органи, установи чи органiзацiї, або iноземна юридична особа, передбачена частиною другою статтi 964 Кримiнального кодексу України, зносини здiйснюються через посольство або постiйне представництво";

     б) абзац перший частини другої статтi 216 пiсля цифр "332" доповнити цифрами "3321";

     3) у Кодексi України про адмiнiстративнi правопорушення (Вiдомостi Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до N 51, ст. 1122):

     а) статтю 202 викласти в такiй редакцiї:

     "Стаття 202. Порушення прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в'їзду - виїзду

     Порушення прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в'їзду - виїзду -

     тягне за собою накладення штрафу на громадян вiд семи до десяти неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян, а на посадових осiб - вiд десяти до двадцяти неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян";

     б) доповнити статтею 2042 такого змiсту:

     "Стаття 2042. Порушення порядку в'їзду на тимчасово окуповану територiю України та виїзду з неї

     Порушення порядку в'їзду на тимчасово окуповану територiю України та виїзду з неї -

     тягне за собою накладення штрафу вiд ста до трьохсот неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян або адмiнiстративний арешт на строк до п'ятнадцяти дiб";

     в) статтю 221 пiсля цифр "2041" доповнити цифрами "2042";

     г) у частинi першiй статтi 2221 слова "з порушенням прикордонного режиму або режиму в пунктах пропуску через державний кордон України" замiнити словами "з порушенням прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в'їзду - виїзду";

     ґ) у пунктi 2 частини другої статтi 262 слова "порушення прикордонного режиму або режиму в пунктах пропуску через державний кордон України" замiнити словами "порушення порядку в'їзду на тимчасово окуповану територiю України та виїзду з неї, порушення прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в'їзду - виїзду";

     д) частину другу статтi 263 викласти в такiй редакцiї:

     "Осiб, якi незаконно перетнули або зробили спробу незаконно перетнути державний кордон України, порушили порядок в'їзду на тимчасово окуповану територiю України та виїзду з неї, порушили прикордонний режим, режим в пунктах пропуску через державний кордон України або режимнi правила у контрольних пунктах в'їзду - виїзду, вчинили злiсну непокору законному розпорядженню або вимозi вiйськовослужбовця чи працiвника Державної прикордонної служби України або члена громадського формування з охорони громадського порядку i державного кордону, а також iноземцiв та осiб без громадянства, якi порушили правила перебування в Українi або транзитного проїзду через територiю України, може бути затримано на строк до трьох годин для складення протоколу, а в необхiдних випадках для встановлення особи i з'ясування обставин правопорушення - до трьох дiб з повiдомленням про це письмово прокурора протягом двадцяти чотирьох годин з моменту затримання";

     4) у Кодексi адмiнiстративного судочинства України (Вiдомостi Верховної Ради України, 2005 р., NN 35 - 37, ст. 446):

     а) статтю 19 пiсля частини третьої доповнити новою частиною такого змiсту:

     "4. Адмiнiстративнi справи з приводу оскарження рiшень суб'єктiв владних повноважень, прийнятих на контрольних пунктах в'їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територiю, їхнiх дiй або бездiяльностi вирiшуються адмiнiстративним судом за мiсцезнаходженням вiдповiдного контрольного пункту".

     У зв'язку з цим частину четверту вважати частиною п'ятою;

     б) частину першу статтi 1832 доповнити пунктом 6 такого змiсту:

     "6) оскарження фiзичними особами рiшень, дiй чи бездiяльностi суб'єктiв владних повноважень щодо в'їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територiю";

     в) абзац дванадцятий частини першої статтi 256 пiсля цифри "5" доповнити цифрою "6";

     5) у Законi України "Про Державну прикордонну службу України" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2003 р., N 27, ст. 208 iз наступними змiнами):

     а) у частинi першiй статтi 2:

     абзац третiй пiсля слiв "державний кордон України" доповнити словами "та до тимчасово окупованої територiї i з неї";

     абзац дев'ятий пiсля слiв "державного кордону України" та "державний кордон України" доповнити вiдповiдно словами "та пропуску до тимчасово окупованої територiї i з неї" та "та в контрольних пунктах в'їзду - виїзду" вiдповiдно;

     б) частину другу статтi 10 пiсля слiв "державний кордон України" доповнити словами "та до тимчасово окупованої територiї i з неї";

     в) у статтi 19:

     пункти 6 та 8 пiсля слiв "через державний кордон" доповнити словами "та у контрольних пунктах в'їзду - виїзду";

     доповнити пунктом 131 такого змiсту:

     "131) встановлення режимних правил у контрольних пунктах в'їзду - виїзду";

     г) у частинi першiй статтi 20:

     пункт 4 викласти в такiй редакцiї:

     "4) шляхом опитування осiб з'ясовувати пiдстави перетинання державного кордону України, в'їзду на тимчасово окуповану територiю або виїзду з неї, не пропускати через державний кордон України, на тимчасово окуповану територiю або з неї осiб без дiйсних документiв на право перетинання кордону або для в'їзду на тимчасово окуповану територiю та виїзду з неї, осiб, якi надали завiдомо неправдивi вiдомостi пiд час одержання зазначених документiв, осiб, яким Державною прикордонною службою України за порушення законодавства з прикордонних питань та про правовий статус iноземцiв чи за мотивованим письмовим рiшенням суду та правоохоронних органiв не дозволяється в'їзд в Україну або тимчасово обмежено право виїзду з України; робити в документах зазначених осiб вiдповiднi вiдмiтки";

     пункт 7 пiсля слiв "якi прямують через державний кордон України" доповнити словами "осiб, якi прямують через контрольнi пункти в'їзду - виїзду";

     пункт 11 доповнити словами "або здiйснюють вiдповiднi перевезення через контрольнi пункти в'їзду - виїзду";

     у пунктi 34 слова "або режиму в пунктах пропуску через державний кордон України" замiнити словами "режиму в пунктах пропуску через державний кордон України, контрольних пунктах в'їзду - виїзду, порядку в'їзду на тимчасово окуповану територiю та виїзду з неї";

     ґ) у частинi п'ятiй статтi 23:

     пункт 2 пiсля слiв "через державний кордон" доповнити словами "або через контрольнi пункти в'їзду - виїзду";

     пункт 3 пiсля слiв "перетинаннi державного кордону" доповнити словами "або в'їзду на тимчасово окуповану територiю та виїзду з неї";

     6) у Законi України "Про правовий статус iноземцiв та осiб без громадянства" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2012 р., N 19 - 20, ст. 179; 2013 р., N 21, ст. 208, N 48, ст. 682, N 51, ст. 716; iз змiнами, внесеними Законом України вiд 4 липня 2013 року N 406-VII):

     а) у статтi 13:

     частину першу доповнити абзацом восьмим такого змiсту:

     "якщо така особа намагається здiйснити в'їзд через контрольнi пункти в'їзду - виїзду на тимчасово окуповану територiю без спецiального дозволу або така особа пiд час попереднього перебування на територiї України здiйснила виїзд iз неї через контрольний пункт в'їзду - виїзду";

     у частинi другiй слова "другому i сьомому" замiнити словами "другому, сьомому i восьмому";

     б) доповнити статтею 141 такого змiсту:

     "Стаття 141. Повернення iноземцiв та осiб без громадянства на тимчасово окуповану територiю

     1. Iноземцям та особам без громадянства, якi прибули до контрольних пунктiв в'їзду - виїзду з тимчасово окупованої територiї без вiдповiдного дозволу, не дозволяється подальший проїзд та в найкоротший строк вони повертаються на тимчасово окуповану територiю, з якої вони прибули, або в державу, яка видала паспортний документ.

     У разi неможливостi негайного повернення iноземця або особи без громадянства вони перебувають у пунктi контролю в'їзду - виїзду до їх повернення.

     Таким iноземцям та особам без громадянства у паспортному документi проставляється вiдмiтка про заборону в'їзду в Україну на термiн, зазначений у рiшеннi, прийнятому вiдповiдно до частини третьої статтi 13 цього Закону";

     в) статтю 20 доповнити частиною четвертою такого змiсту:

     "4. Забороняється здiйснення транзитного проїзду iноземцiв та осiб без громадянства через тимчасово окуповану територiю";

     7) у Законi України "Про свободу пересування та вiльний вибiр мiсця проживання в Українi" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2004 р., N 15, ст. 232):

     а) частину першу статтi 12 доповнити абзацом восьмим такого змiсту:

     "на тимчасово окупованих територiях";

     б) частину першу статтi 13 доповнити абзацом восьмим такого змiсту:

     "на тимчасово окупованих територiях";

     8) у пунктi 3 частини другої статтi 9 Закону України "Про прикордонний контроль" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2010 р., N 6, ст. 46) слова "для перевiрки виконання iноземцем або особою без громадянства вимог щодо строку перебування на територiї України" виключити;

     9) статтю 26 Закону України "Про Державний реєстр виборцiв" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2011 р., N 5, ст. 34) доповнити частиною шостою такого змiсту:

     "6. Персональнi данi Реєстру можуть бути використанi центральним органом виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi мiграцiї (iммiграцiї та емiграцiї), у тому числi протидiї нелегальнiй (незаконнiй) мiграцiї, громадянства, реєстрацiї фiзичних осiб, бiженцiв та iнших визначених законодавством категорiй мiгрантiв, для реалiзацiї ним завдань з реєстрацiї мiсця проживання/перебування фiзичних осiб в Українi та ведення ним реєстрацiйного облiку";

     10) пiдпункт 10 пункту 4 роздiлу II втратив чиннiсть

(у зв'язку з втратою чинностi Законом України вiд 22.06.2000р. N 1821-III згiдно iз Законом України вiд 13.04.2017р. N 2019-VIII)

     11) у Законi України "Про внесення змiн до деяких законодавчих актiв України щодо виконання Плану дiй щодо лiбералiзацiї Європейським Союзом вiзового режиму для України стосовно вiдповiдальностi юридичних осiб" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2014 р., N 12, ст. 183):

     а) у роздiлi I:

     у пунктi 1:

     текст статтi 963 викласти в такiй редакцiї:

     "1. Пiдставами для застосування до юридичної особи заходiв кримiнально-правового характеру є вчинення її уповноваженою особою або за дорученням чи наказом, за змовою та в спiвучастi, або iншим шляхом:

     1) вiд iменi та в iнтересах юридичної особи будь-якого iз злочинiв, передбачених статтями 209, 306, частинами першою i другою статтi 3683, частинами першою i другою статтi 3684, статтями 369, 3692 цього Кодексу;

     2) вiд iменi юридичної особи будь-якого iз злочинiв, передбачених статтями 258 - 2585 цього Кодексу;

     3) вiд iменi та в iнтересах юридичної особи будь-якого iз злочинiв, передбачених статтями 109, 110, 113, 146, 147, 160, 260, 262, 436, 437, 438, 442, 444, 447 цього Кодексу.

     Примiтка 1. Пiд уповноваженими особами юридичної особи слiд розумiти службових осiб юридичної особи, а також iнших осiб, якi вiдповiдно до закону, установчих документiв юридичної особи чи договору мають право дiяти вiд iменi юридичної особи.

     2. Злочини, передбаченi статтями 109, 110, 113, 146, 147, 160, 209, 260, 262, 306, частинами першою i другою статтi 3683, частинами першою i другою статтi 3684, статтями 369, 3692, 436, 437, 438, 442, 444, 447 цього Кодексу, визнаються вчиненими в iнтересах юридичної особи, якщо вони спрямованi на отримання нею неправомiрної вигоди або створення умов для отримання такої вигоди, а так само на ухилення вiд передбаченої законом вiдповiдальностi";

     статтю 964 викласти в такiй редакцiї:

     "Стаття 964. Юридичнi особи, до яких застосовуються заходи кримiнально-правового характеру

     1. Заходи кримiнально-правового характеру, у випадках, передбачених пунктом 1 частини першої статтi 963 цього Кодексу, можуть бути застосованi судом до пiдприємства, установи чи органiзацiї, крiм державних органiв, органiв влади Автономної Республiки Крим, органiв мiсцевого самоврядування, органiзацiй, створених ними у встановленому порядку, що повнiстю утримуються за рахунок вiдповiдно державного чи мiсцевого бюджетiв, фондiв загальнообов'язкового державного соцiального страхування, Фонду гарантування вкладiв фiзичних осiб, а також мiжнародних органiзацiй.

     2. Заходи кримiнально-правового характеру, у випадках, передбачених пунктами 2 i 3 частини першої статтi 963 цього Кодексу, можуть бути застосованi судом до суб'єктiв приватного та публiчного права резидентiв та нерезидентiв України, включаючи пiдприємства, установи чи органiзацiї, державнi органи, органи влади Автономної Республiки Крим, органи мiсцевого самоврядування, органiзацiї, створенi ними у встановленому порядку, фонди, а також мiжнароднi органiзацiї, iншi юридичнi особи, що створенi у вiдповiдностi до вимог нацiонального чи мiжнародного права.

     Якщо держава або суб'єкт державної власностi володiє часткою бiльше 25 вiдсоткiв в юридичнiй особi або юридична особа знаходиться пiд ефективним контролем держави чи суб'єкта державної власностi, то дана юридична особа несе цивiльну вiдповiдальнiсть у повному обсязi за неправомiрно отриману вигоду та шкоду, заподiяну злочином, що вчинений державою, суб'єктами державної власностi або державного управлiння";

     частину другу статтi 966 доповнити реченням такого змiсту: "При застосуваннi заходiв кримiнально-правового характеру юридична особа зобов'язана вiдшкодувати нанесенi збитки та шкоду в повному обсязi, а також розмiр отриманої неправомiрної вигоди, яка отримана або могла бути отримана юридичною особою";

     текст статтi 969 викласти в такiй редакцiї:

     "1. Лiквiдацiя юридичної особи застосовується судом у разi вчинення її уповноваженою особою будь-якого iз злочинiв, передбачених статтями 109, 110, 113, 146, 147, 160, 260, 262, 258 - 2585, 436, 437, 438, 442, 444, 447 цього Кодексу";

     у пунктi 2:

     пiдпункт 16 викласти в такiй редакцiї:

     "16) статтю 214 доповнити частиною восьмою такого змiсту:

     "8. Вiдомостi про юридичну особу, щодо якої можуть застосовуватися заходи кримiнально-правового характеру, вносяться слiдчим або прокурором до Єдиного реєстру досудових розслiдувань негайно пiсля вручення особi повiдомлення про пiдозру у вчиненнi вiд iменi та в iнтересах такої юридичної особи будь-якого iз злочинiв, передбачених статтями 109, 110, 113, 146, 147, 160, 209, 260, 262, 306, частинами першою i другою статтi 3683, частинами першою i другою статтi 3684, статтями 369, 3692, 436, 437, 438, 442, 444, 447 Кримiнального кодексу України, або вiд iменi такої юридичної особи будь-якого iз злочинiв, передбачених статтями 258 - 2585 Кримiнального кодексу України. Про внесення вiдомостей слiдчий або прокурор не пiзнiше наступного робочого дня письмово повiдомляє юридичну особу. Провадження щодо юридичної особи здiйснюється одночасно з вiдповiдним кримiнальним провадженням, у якому особi повiдомлено про пiдозру";

     пiдпункт 22 викласти в такiй редакцiї:

     "22) у статтi 284:

     назву доповнити словами "та провадження щодо юридичної особи";

     пiсля частини другої доповнити новою частиною такого змiсту:

     "3. Провадження щодо юридичної особи пiдлягає закриттю у разi встановлення вiдсутностi пiдстав для застосування до неї заходiв кримiнально-правового характеру, закриття кримiнального провадження чи ухвалення виправдувального вироку щодо уповноваженої особи юридичної особи.

     Про закриття провадження щодо юридичної особи прокурор приймає постанову, а суд зазначає про це у виправдувальному вироку або постановляє ухвалу. Рiшення про закриття провадження щодо юридичної особи може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом".

     У зв'язку з цим частини третю - восьму вважати вiдповiдно частинами четвертою - дев'ятою;

     абзац другий частини шостої викласти в такiй редакцiї:

     "Копiя постанови прокурора про закриття кримiнального провадження та/або провадження щодо юридичної особи надсилається заявнику, потерпiлому, його представнику, пiдозрюваному, захиснику, представнику юридичної особи, щодо якої здiйснюється провадження";

     б) пункт 1 роздiлу II "Прикiнцевi положення" викласти в такiй редакцiї:

     "1. Цей Закон набирає чинностi з моменту набрання чинностi Законом України "Про забезпечення прав i свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованiй територiї України".

     5. Кабiнету Мiнiстрiв України:

     1) протягом п'ятнадцяти днiв з дня набрання чинностi цим Законом:

     а) розробити та внести на розгляд Верховної Ради України проекти законiв на виконання вимог та реалiзацiю положень цього Закону;

     б) прийняти нормативно-правовi акти на виконання цього Закону;

     в) привести свої нормативно-правовi акти у вiдповiднiсть iз цим Законом;

     г) рекомендувати утворити спецiальний центральний орган виконавчої влади з питань тимчасово окупованої територiї України;

     2) забезпечити:

     а) прийняття органами виконавчої влади нормативно-правових актiв, що випливають iз цього Закону;

     б) приведення нормативно-правових актiв органiв виконавчої влади у вiдповiднiсть iз цим Законом;

     в) працевлаштування громадян України, якi виїхали з тимчасово окупованої територiї на iншу територiю України;

     г) вивезення з тимчасово окупованої територiї майна органiв державної влади, державних пiдприємств, установ та органiзацiй;

     ґ) продовження здобуття середньої, вищої освiти, отримання документа, що засвiдчує здобуття особою вiдповiдної освiти, а також проходження зовнiшнього незалежного оцiнювання громадянами України, якi виїхали з тимчасово окупованої територiї на iншу територiю України.

     6. Центральнiй виборчiй комiсiї вжити всiх необхiдних заходiв, у тому числi прийняти вiдповiднi акти, для забезпечення реалiзацiї виборчих прав громадянами України, якi виїхали за межi тимчасово окупованої територiї, на виборах Президента України 25 травня 2014 року.

     7. Рекомендувати Нацiональному банку України прийняти нормативно-правовi акти на виконання цього Закону.

Виконуючий обов'язки Президента України, Голова Верховної Ради України О. ТУРЧИНОВ

м. Київ
15 квiтня 2014 року
N 1207-VII

Copyright © 2021 НТФ «Інтес»
Всі права захищені.