КРИМIНАЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

Iз змiнами i доповненнями, внесеними
Законами України
вiд 5 липня 2012 року N 5076-VI,
вiд 18 квiтня 2013 року N 222-VII,
вiд 23 травня 2013 року N 314-VII,
вiд 4 липня 2013 року N 406-VII,
вiд 16 сiчня 2014 року N 721-VII,
(змiни, внесенi Законом України вiд 16 сiчня 2014 року N 721-VII, втратили чиннiсть
у зв'язку з втратою чинностi Законом України вiд 16 сiчня 2014 року N 721-VII
згiдно iз Законом України вiд 28 сiчня 2014 року N 732-VII),
вiд 16 сiчня 2014 року N 725-VII,
(змiни, внесенi Законом України вiд 16 сiчня 2014 року N 725-VII, втратили чиннiсть
у зв'язку з втратою чинностi Законом України вiд 16 сiчня 2014 року N 725-VII
згiдно iз Законом України вiд 28 сiчня 2014 року N 732-VII),
вiд 21 лютого 2014 року N 746-VII,
вiд 23 лютого 2014 року N 767-VII,
вiд 15 квiтня 2014 року N 1207-VII,
вiд 6 травня 2014 року N 1235-VII,
вiд 13 травня 2014 року N 1261-VII,
вiд 12 серпня 2014 року N 1631-VII,
вiд 7 жовтня 2014 року N 1689-VII,
вiд 14 жовтня 2014 року N 1698-VII,
вiд 14 жовтня 2014 року N 1697-VII,
вiд 14 жовтня 2014 року N 1700-VII
(змiни, внесенi Законом України вiд 14 жовтня 2014 року N 1700-VII,
вводяться в дiю з 26 квiтня 2015 року),
вiд 14 жовтня 2014 року N 1702-VII,
вiд 25 грудня 2014 року N 63-VIII,
вiд 15 сiчня 2015 року N 119-VIII,
вiд 12 лютого 2015 року N 191-VIII,
вiд 12 лютого 2015 року N 192-VIII,
вiд 12 лютого 2015 року N 193-VIII,
вiд 12 лютого 2015 року N 198-VIII,
вiд 2 березня 2015 року N 218-VIII,
вiд 4 березня 2015 року N 233-VIII,
вiд 13 травня 2015 року N 394-VIII,
вiд 2 липня 2015 року N 576-VIII,
вiд 15 липня 2015 року N 613-VIII,
вiд 16 липня 2015 року N 628-VIII,
вiд 16 липня 2015 року N 629-VIII,
вiд 10 листопада 2015 року N 769-VIII,
вiд 10 листопада 2015 року N 771-VIII,
вiд 10 листопада 2015 року N 772-VIII,
(змiни, внесенi Законом України вiд 10 листопада 2015 року N 772-VIII,
вводяться в дiю з 11 червня 2016 року),
вiд 26 листопада 2015 року N 835-VIII,
вiд 10 грудня 2015 року N 889-VIII,
вiд 23 грудня 2015 року N 901-VIII,
вiд 24 грудня 2015 року N 916-VIII,
вiд 18 лютого 2016 року N 1019-VIII,
вiд 18 лютого 2016 року N 1021-VIII
(змiни, внесенi Законом України
вiд 18 лютого 2016 року N 1021-VIII,
вводяться в дiю з 11 червня 2016 року),
вiд 12 травня 2016 року N 1355-VIII,
вiд 2 червня 2016 року N 1403-VIII,
вiд 2 червня 2016 року N 1404-VIII,
вiд 7 вересня 2016 року N 1491-VIII,
вiд 7 вересня 2016 року N 1492-VIII,
вiд 6 грудня 2016 року N 1774-VIII,
вiд 20 грудня 2016 року N 1791-VIII,
вiд 21 грудня 2016 року N 1798-VIII,
вiд 16 березня 2017 року N 1950-VIII,
вiд 13 липня 2017 року N 2136-VIII,
вiд 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII,
(змiни, внесенi пiдпунктом 5 пункту 7 параграфа 1 роздiлу 4 Закону України
вiд 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII, вводяться в дiю з дня початку функцiонування
Єдиної судової iнформацiйно-телекомунiкацiйної системи)
вiд 14 листопада 2017 року N 2205-VIII,
(змiни, внесенi Законом України вiд 14 листопада 2017 року N 2205-VIII,
вводяться в дiю з 10 червня 2018 року),
вiд 16 листопада 2017 року N 2213-VIII,
вiд 6 грудня 2017 року N 2227-VIII
вiд 7 грудня 2017 року N 2234-VIII,
вiд 22 березня 2018 року N 2367-VIII,
вiд 7 червня 2018 року N 2447-VIII,
(враховуючи змiни, внесенi Законом України вiд 12 липня 2018 року N 2509-VIII),
вiд 7 червня 2018 року N 2449-VIII,
вiд 12 липня 2018 року N 2507-VIII
(який втрачає чиннiсть одночасно з припиненням дiї Угоди мiж Україною
та Королiвством Нiдерландiв про мiжнародне правове спiвробiтництво щодо злочинiв,
пов'язаних зi збиттям лiтака рейсу МН17 Малайзiйських авiалiнiй 17 липня 2014 року),
вiд 12 липня 2018 року N 2509-VIII,
вiд 6 вересня 2018 року N 2531-VIII,
вiд 18 вересня 2018 року N 2548-VIII,
вiд 2 жовтня 2018 року N 2577-VIII,
вiд 2 жовтня 2018 року N 2581-VIII,
вiд 18 жовтня 2018 року N 2599-VIII,
вiд 22 листопада 2018 року N 2617-VIII,
вiд 18 вересня 2019 року N 100-IX,
вiд 18 вересня 2019 року N 101-IX,
вiд 19 вересня 2019 року N 113-IX,
вiд 2 жовтня 2019 року N 140-IX,
вiд 4 жовтня 2019 року N 187-IX,
вiд 17 жовтня 2019 року N 198-IX,
вiд 31 жовтня 2019 року N 263-IX,
вiд 6 грудня 2019 року N 361-IX,
вiд 18 грудня 2019 року N 388-IX,
вiд 19 грудня 2019 року N 409-IX,
вiд 14 сiчня 2020 року N 440-IX,
вiд 30 березня 2020 року N 540-IX,
вiд 13 квiтня 2020 року N 558-IX,
вiд 13 квiтня 2020 року N 559-IX,
вiд 13 травня 2020 року N 590-IX,
вiд 19 травня 2020 року N 619-IX,
вiд 4 червня 2020 року N 671-IX,
вiд 17 червня 2020 року N 720-IX,
вiд 19 червня 2020 року N 738-IX,
вiд 21 липня 2020 року N 817-IX,
вiд 2 грудня 2020 року N 1027-IX,
вiд 4 грудня 2020 року N 1074-IX,
вiд 16 грудня 2020 року N 1094-IX,
вiд 18 лютого 2021 року N 1256-IX,
вiд 27 квiтня 2021 року N 1422-IX,
вiд 1 червня 2021 року N 1498-IX,
вiд 15 червня 2021 року N 1542-IX,
вiд 14 липня 2021 року N 1637-IX,
вiд 15 липня 2021 року N 1684-IX,
вiд 17 листопада 2021 року N 1888-IX,
вiд 15 грудня 2021 року N 1965-IX

(З дня набрання чинностi Законом України вiд 17 листопада 2011 року N 4050-VI до цього Кодексу передбачено змiни пунктом 7 роздiлу I Закону України вiд 18 вересня 2012 року N 5288-VI. Змiни внесенi не будуть, у зв'язку з втратою чинностi Законом України вiд 17 листопада 2011 року N 4050-VI)

(У текстi Кодексу слова "Генеральний прокурор України" в усiх вiдмiнках замiнено словами "Генеральний прокурор" у вiдповiдному вiдмiнку згiдно iз Законом України вiд 21 грудня 2016 року N 1798-VIII)

(У текстi Кодексу слова "Апеляцiйний суд Автономної Республiки Крим, апеляцiйний суд областi, мiст Києва та Севастополя", "Апеляцiйний суд Автономної Республiки Крим, апеляцiйнi суди областей, мiст Києва та Севастополя", "Апеляцiйний суд Автономної Республiки Крим, апеляцiйнi суди областей, мiст Києва i Севастополя" в усiх вiдмiнках замiнено словами "вiдповiдний апеляцiйний суд" у вiдповiдному вiдмiнку згiдно iз Законом України вiд 12 липня 2018 року N 2509-VIII)

(У текстi Кодексу слова "Апеляцiйний суд Автономної Республiки Крим, апеляцiйний суд областi, мiст Києва та Севастополя" в усiх вiдмiнках замiнено словами "вiдповiдний апеляцiйний суд" у вiдповiдному вiдмiнку згiдно iз Законом України вiд 7 червня 2018 року N 2447-VIII)

(У текстi Кодексу слова "Генеральна прокуратура України" в усiх вiдмiнках i числах замiнено словами "Офiс Генерального прокурора" у вiдповiдному вiдмiнку i числi; слова "регiональна прокуратура" в усiх вiдмiнках i числах замiнено словами "обласна прокуратура" у вiдповiдному вiдмiнку i числi; слова "мiсцева прокуратура" в усiх вiдмiнках i числах замiнено словами "окружна прокуратура" у вiдповiдному вiдмiнку i числi згiдно iз Законом України вiд 19 вересня 2019 року N 113-IX, враховуючи змiни, внесенi Законом України вiд 4 жовтня 2019 року N 187-IX)

Роздiл I
ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ

Глава 1. Кримiнальне процесуальне законодавство України та сфера його дiї

Стаття 1. Кримiнальне процесуальне законодавство України

1. Порядок кримiнального провадження на територiї України визначається лише кримiнальним процесуальним законодавством України.

2. Кримiнальне процесуальне законодавство України складається з вiдповiдних положень Конституцiї України, мiжнародних договорiв, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та iнших законiв України.

3. Змiни до кримiнального процесуального законодавства України можуть вноситися виключно законами про внесення змiн до цього Кодексу та/або до законодавства про кримiнальну вiдповiдальнiсть, та/або до законодавства України про адмiнiстративнi правопорушення.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 19.05.2020р. N 619-IX)

Стаття 2. Завдання кримiнального провадження

1. Завданнями кримiнального провадження є захист особи, суспiльства та держави вiд кримiнальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних iнтересiв учасникiв кримiнального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслiдування i судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримiнальне правопорушення, був притягнутий до вiдповiдальностi в мiру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була пiддана необґрунтованому процесуальному примусу i щоб до кожного учасника кримiнального провадження була застосована належна правова процедура.

Стаття 3. Визначення основних термiнiв Кодексу

1. Термiни, що їх вжито в цьому Кодексi, якщо немає окремих вказiвок, мають таке значення:

1) близькi родичi та члени сiм'ї - чоловiк, дружина, батько, мати, вiтчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рiдний брат, рiдна сестра, дiд, баба, прадiд, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опiкун чи пiклувальник, особа, яка перебуває пiд опiкою або пiклуванням, а також особи, якi спiльно проживають, пов'язанi спiльним побутом i мають взаємнi права та обов'язки, у тому числi особи, якi спiльно проживають, але не перебувають у шлюбi;

2) головуючий - суддя, який розглядає справу одноособово, а при колегiальному розглядi справи - суддя-доповiдач, визначений Єдиною судовою iнформацiйно-телекомунiкацiйною системою пiд час розподiлу справи;

3) державне обвинувачення - процесуальна дiяльнiсть прокурора, що полягає у доведеннi перед судом обвинувачення з метою забезпечення кримiнальної вiдповiдальностi особи, яка вчинила кримiнальне правопорушення;

4) дiзнання - форма досудового розслiдування, в якiй здiйснюється розслiдування кримiнальних проступкiв;

4¹) дiзнавач - службова особа пiдроздiлу дiзнання органу Нацiональної полiцiї, органу безпеки, органу Бюро економiчної безпеки України, органу Державного бюро розслiдувань, Нацiонального антикорупцiйного бюро України, у випадках, установлених цим Кодексом, уповноважена особа iншого пiдроздiлу зазначених органiв, якi уповноваженi в межах компетенцiї, передбаченої цим Кодексом, здiйснювати досудове розслiдування кримiнальних проступкiв;

5) досудове розслiдування - стадiя кримiнального провадження, яка починається з моменту внесення вiдомостей про кримiнальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслiдувань i закiнчується закриттям кримiнального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходiв медичного або виховного характеру, клопотання про звiльнення особи вiд кримiнальної вiдповiдальностi;

6) досудове слiдство - форма досудового розслiдування, в якiй здiйснюється розслiдування злочинiв;

7) закон України про кримiнальну вiдповiдальнiсть - законодавчi акти України, якi встановлюють кримiнальну вiдповiдальнiсть;

7¹) керiвник органу дiзнання - начальник пiдроздiлу дiзнання органу Нацiональної полiцiї, органу безпеки, органу Бюро економiчної безпеки України, органу Державного бюро розслiдувань, Нацiонального антикорупцiйного бюро України, а в разi вiдсутностi пiдроздiлу дiзнання - керiвник органу досудового розслiдування;

8) керiвник органу досудового розслiдування - начальник Головного слiдчого управлiння, слiдчого управлiння, вiддiлу, вiддiлення органу Нацiональної полiцiї, органу безпеки та заступники зазначених посадових осiб, якi дiють у межах своїх повноважень, перший заступник або заступник Директора Державного бюро розслiдувань, заступник директора територiального управлiння Державного бюро розслiдувань, керiвник Головного слiдчого управлiння, слiдчого управлiння, вiддiлу органу Державного бюро розслiдувань, керiвник Головного пiдроздiлу детективiв, пiдроздiлу детективiв, вiддiлу детективiв органу Бюро економiчної безпеки України, керiвник Головного пiдроздiлу детективiв, пiдроздiлу детективiв, вiддiлу детективiв, пiдроздiлу внутрiшнього контролю Нацiонального антикорупцiйного бюро України, а також заступники зазначених посадових осiб, якi дiють у межах своїх повноважень;

9) керiвник органу прокуратури - Генеральний прокурор, керiвник обласної прокуратури, керiвник окружної прокуратури та їх першi заступники i заступники, якi дiють у межах своїх повноважень;

10) кримiнальне провадження - досудове розслiдування i судове провадження, процесуальнi дiї у зв'язку iз вчиненням дiяння, передбаченого законом України про кримiнальну вiдповiдальнiсть;

11) малолiтня особа - дитина до досягнення нею чотирнадцяти рокiв;

12) неповнолiтня особа - малолiтня особа, а також дитина у вiцi вiд чотирнадцяти до вiсiмнадцяти рокiв;

13) обвинувачення - твердження про вчинення певною особою дiяння, передбаченого законом України про кримiнальну вiдповiдальнiсть, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом;

14) притягнення до кримiнальної вiдповiдальностi - стадiя кримiнального провадження, яка починається з моменту повiдомлення особi про пiдозру у вчиненнi кримiнального правопорушення;

15) прокурор - особа, яка обiймає посаду, передбачену статтею 15 Закону України "Про прокуратуру", та дiє у межах своїх повноважень;

16) розмiр мiнiмальної заробiтної плати - грошова сума, що дорiвнює мiсячному розмiру мiнiмальної заробiтної плати, встановленої законом на 1 сiчня календарного року, в якому приймається процесуальне рiшення або здiйснюється процесуальна дiя;

16¹) iнша особа, права чи законнi iнтереси якої обмежуються пiд час досудового розслiдування, - особа, стосовно якої (в тому числi щодо її майна) здiйснюються процесуальнi дiї, визначенi цим Кодексом;

16²) викривач - фiзична особа, яка за наявностi переконання, що iнформацiя є достовiрною, звернулася iз заявою або повiдомленням про корупцiйне кримiнальне правопорушення до органу досудового розслiдування;

17) слiдчий - службова особа органу Нацiональної полiцiї, органу безпеки, органу Державного бюро розслiдувань, органу Бюро економiчної безпеки України, Головного пiдроздiлу детективiв, пiдроздiлу детективiв, вiддiлу детективiв, пiдроздiлу внутрiшнього контролю Нацiонального антикорупцiйного бюро України, уповноважена в межах компетенцiї, передбаченої цим Кодексом, здiйснювати досудове розслiдування кримiнальних правопорушень;

18) слiдчий суддя - суддя суду першої iнстанцiї, до повноважень якого належить здiйснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та iнтересiв осiб у кримiнальному провадженнi, та у випадку, передбаченому статтею 247 цього Кодексу, - голова чи за його визначенням iнший суддя вiдповiдного апеляцiйного суду. Слiдчий суддя (слiдчi суддi) у судi першої iнстанцiї обирається зборами суддiв зi складу суддiв цього суду;

19) сторони кримiнального провадження - з боку обвинувачення: слiдчий, дiзнавач, керiвник органу досудового розслiдування, керiвник органу дiзнання, прокурор, а також потерпiлий, його представник та законний представник у випадках, установлених цим Кодексом; з боку захисту: пiдозрюваний, обвинувачений (пiдсудний), засуджений, виправданий, особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходiв медичного чи виховного характеру або вирiшувалося питання про їх застосування, їхнi захисники та законнi представники;

20) суд апеляцiйної iнстанцiї - вiдповiдний апеляцiйний суд, в межах територiальної юрисдикцiї якого знаходиться суд першої iнстанцiї, що ухвалив оскаржуване судове рiшення, а також Апеляцiйна палата Вищого антикорупцiйного суду - стосовно судових рiшень Вищого антикорупцiйного суду, ухвалених як судом першої iнстанцiї, а також стосовно судових рiшень iнших судiв першої iнстанцiї, ухвалених до початку роботи Вищого антикорупцiйного суду в кримiнальних провадженнях щодо злочинiв, вiднесених цим Кодексом до пiдсудностi Вищого антикорупцiйного суду;

21) суд касацiйної iнстанцiї - Верховний Суд;

22) суд першої iнстанцiї - мiсцевий загальний суд, який має право ухвалити вирок або постановити ухвалу про закриття кримiнального провадження, а також Вищий антикорупцiйний суд у кримiнальних провадженнях щодо кримiнальних правопорушень, вiднесених до його пiдсудностi цим Кодексом, а також апеляцiйний суд у випадку, передбаченому цим Кодексом;

23) суддя - голова, заступник голови, суддя Верховного Суду, Вищого антикорупцiйного суду, апеляцiйного суду, мiсцевих загальних судiв, якi вiдповiдно до Конституцiї України на професiйнiй основi уповноваженi здiйснювати правосуддя, а також присяжний;

24) судове провадження - кримiнальне провадження у судi першої iнстанцiї, яке включає пiдготовче судове провадження, судовий розгляд i ухвалення та проголошення судового рiшення, провадження з перегляду судових рiшень в апеляцiйному, касацiйному порядку, Верховним Судом України, а також за нововиявленими обставинами;

25) учасники кримiнального провадження - сторони кримiнального провадження, потерпiлий, його представник та законний представник, цивiльний позивач, його представник та законний представник, цивiльний вiдповiдач та його представник, представник юридичної особи, щодо якої здiйснюється провадження, третя особа, щодо майна якої вирiшується питання про арешт, iнша особа, права чи законнi iнтереси якої обмежуються пiд час досудового розслiдування, особа, стосовно якої розглядається питання про видачу в iноземну державу (екстрадицiю), заявник, у тому числi викривач, свiдок та його адвокат, понятий, заставодавець, перекладач, експерт, спецiалiст, представник персоналу органу пробацiї, секретар судового засiдання, судовий розпорядник;

26) учасники судового провадження - сторони кримiнального провадження, потерпiлий, його представник та законний представник, цивiльний позивач, його представник та законний представник, цивiльний вiдповiдач та його представник, представник юридичної особи, щодо якої здiйснюється провадження, представник персоналу органу пробацiї, третя особа, щодо майна якої вирiшується питання про арешт, а також iншi особи, за клопотанням або скаргою яких у випадках, передбачених цим Кодексом, здiйснюється судове провадження.

2. Термiни "збори власникiв облiгацiй" та "адмiнiстратор за випуском облiгацiй" у цьому Кодексi вживаються у значеннях, наведених у Законi України "Про ринки капiталу та органiзованi товарнi ринки".

3. Iншi термiни, що вживаються в цьому Кодексi, визначаються спецiальними нормами у цьому Кодексi та iнших законах України.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 23.05.2013р. N 314-VII, вiд 14.10.2014р. N 1697-VII, вiд 14.10.2014р. N 1698-VII, вiд 12.02.2015р. N 198-VIII, вiд 23.12.2015р. N 901-VIII, вiд 18.02.2016р. N 1019-VIII, вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII, змiни, внесенi Законом України вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII, в частинi положень щодо застосування пробацiйних програм набирають чинностi з 01.01.2018р., iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 21.12.2016р. N 1798-VIII, вiд 03.10.2017р. N 2147-VIII, вiд 16.11.2017р. N 2213-VIII, вiд 07.06.2018р. N 2447-VIII, iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 22.11.2018р. N 2617-VIII, враховуючи змiни, внесенi Законом України вiд 03.12.2019р. N 321-IX; iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 04.10.2019р. N 187-IX, вiд 17.10.2019р. N 198-IX, вiд 17.06.2020р. N 720-IX, вiд 19.06.2020р. N 738-IX, вiд 17.11.2021р. N 1888-IX)

Стаття 4. Дiя Кодексу в просторi

1. Кримiнальне провадження на територiї України здiйснюється з пiдстав та в порядку, передбачених цим Кодексом, незалежно вiд мiсця вчинення кримiнального правопорушення.

2. Кримiнальне процесуальне законодавство України застосовується також при здiйсненнi провадження щодо кримiнальних правопорушень, вчинених на територiї дипломатичного представництва чи консульської установи України за кордоном, на повiтряному, морському чи рiчковому суднi, що перебуває за межами України пiд прапором або з розпiзнавальним знаком України, якщо це судно приписано до порту, розташованого в Українi.

3. Якщо мiжнародними договорами, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України, передбачено поширення юрисдикцiї України на особовий склад Збройних Сил України, який перебуває на територiї iншої держави, то провадження щодо кримiнальних правопорушень, вчинених на територiї iншої держави стосовно особи з такого особового складу, здiйснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом.

4. При виконаннi на територiї України окремих процесуальних дiй за запитом (дорученням) компетентних органiв iноземних держав у рамках мiжнародного спiвробiтництва застосовуються положення цього Кодексу. На прохання компетентного органу iноземної держави пiд час виконання на територiї України таких процесуальних дiй може застосовуватися процесуальне законодавство iноземної держави, якщо це передбачено мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України, а за вiдсутностi такого мiжнародного договору України - за умови, що дане прохання не суперечить законодавству України.

Стаття 5. Дiя Кодексу в часi

1. Процесуальна дiя проводиться, а процесуальне рiшення приймається згiдно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дiї або прийняття такого рiшення.

2. Допустимiсть доказiв визначається положеннями цього Кодексу, якi були чинними на момент їх отримання.

Стаття 6. Дiя Кодексу за колом осiб

1. Кримiнальне провадження за правилами цього Кодексу здiйснюється щодо будь-якої особи, крiм випадкiв, передбачених частиною другою цiєї статтi.

Особливостi кримiнального провадження щодо окремої категорiї осiб визначаються главою 37 цього Кодексу.

2. Кримiнальне провадження щодо особи, яка користується дипломатичним iмунiтетом, може здiйснюватися за правилами цього Кодексу лише за згодою такої особи або за згодою компетентного органу держави (мiжнародної органiзацiї), яку представляє така особа, у порядку, передбаченому законодавством України та мiжнародними договорами України.

Глава 2. Засади кримiнального провадження

Стаття 7. Загальнi засади кримiнального провадження

1. Змiст та форма кримiнального провадження повиннi вiдповiдати загальним засадам кримiнального провадження, до яких, зокрема, вiдносяться:

1) верховенство права;

2) законнiсть;

3) рiвнiсть перед законом i судом;

4) повага до людської гiдностi;

5) забезпечення права на свободу та особисту недоторканнiсть;

6) недоторканнiсть житла чи iншого володiння особи;

7) таємниця спiлкування;

8) невтручання у приватне життя;

9) недоторканнiсть права власностi;

10) презумпцiя невинуватостi та забезпечення доведеностi вини;

11) свобода вiд самовикриття та право не свiдчити проти близьких родичiв та членiв сiм'ї;

12) заборона двiчi притягувати до кримiнальної вiдповiдальностi за одне i те саме правопорушення;

13) забезпечення права на захист;

14) доступ до правосуддя та обов'язковiсть судових рiшень;

15) змагальнiсть сторiн та свобода в поданнi ними суду своїх доказiв i у доведеннi перед судом їх переконливостi;

16) безпосереднiсть дослiдження показань, речей i документiв;

17) забезпечення права на оскарження процесуальних рiшень, дiй чи бездiяльностi;

18) публiчнiсть;

19) диспозитивнiсть;

20) гласнiсть i вiдкритiсть судового провадження та його повне фiксування технiчними засобами;

21) розумнiсть строкiв;

22) мова, якою здiйснюється кримiнальне провадження.

2. Змiст та форма кримiнального провадження за вiдсутностi пiдозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повиннi вiдповiдати загальним засадам кримiнального провадження, зазначеним у частинi першiй цiєї статтi, з урахуванням особливостей, встановлених законом.

Сторона обвинувачення зобов'язана використати всi передбаченi законом можливостi для дотримання прав пiдозрюваного чи обвинуваченого (зокрема, прав на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спiлкування, невтручання у приватне життя) у разi здiйснення кримiнального провадження за вiдсутностi пiдозрюваного або обвинуваченого (in absentia).

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 07.10.2014р. N 1689-VII)

Стаття 8. Верховенство права

1. Кримiнальне провадження здiйснюється з додержанням принципу верховенства права, вiдповiдно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цiнностями та визначають змiст i спрямованiсть дiяльностi держави.

2. Принцип верховенства права у кримiнальному провадженнi застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Стаття 9. Законнiсть

1. Пiд час кримiнального провадження суд, слiдчий суддя, прокурор, керiвник органу досудового розслiдування, слiдчий, iншi службовi особи органiв державної влади зобов'язанi неухильно додержуватися вимог Конституцiї України, цього Кодексу, мiжнародних договорiв, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України, вимог iнших актiв законодавства.

2. Прокурор, керiвник органу досудового розслiдування, слiдчий зобов'язанi всебiчно, повно i неупереджено дослiдити обставини кримiнального провадження, виявити як тi обставини, що викривають, так i тi, що виправдовують пiдозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцiнку та забезпечити прийняття законних i неупереджених процесуальних рiшень.

3. Закони та iншi нормативно-правовi акти України, положення яких стосуються кримiнального провадження, повиннi вiдповiдати цьому Кодексу. При здiйсненнi кримiнального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить цьому Кодексу.

4. У разi якщо норми цього Кодексу суперечать мiжнародному договору, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України, застосовуються положення вiдповiдного мiжнародного договору України.

5. Кримiнальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

6. У випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримiнального провадження, застосовуються загальнi засади кримiнального провадження, визначенi частиною першою статтi 7 цього Кодексу.

Стаття 10. Рiвнiсть перед законом i судом

1. Не може бути привiлеїв чи обмежень у процесуальних правах, передбачених цим Кодексом, за ознаками раси, кольору шкiри, полiтичних, релiгiйних чи iнших переконань, статi, етнiчного та соцiального походження, майнового стану, мiсця проживання, громадянства, освiти, роду занять, а також за мовними або iншими ознаками.

2. У випадках i порядку, передбачених цим Кодексом, певнi категорiї осiб (неповнолiтнi, iноземцi, особи з розумовими i фiзичними вадами тощо) пiд час кримiнального провадження користуються додатковими гарантiями.

Стаття 11. Повага до людської гiдностi

1. Пiд час кримiнального провадження повинна бути забезпечена повага до людської гiдностi, прав i свобод кожної особи.

2. Забороняється пiд час кримiнального провадження пiддавати особу катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує її гiднiсть, поводженню чи покаранню, вдаватися до погроз застосування такого поводження, утримувати особу у принизливих умовах, примушувати до дiй, що принижують її гiднiсть.

3. Кожен має право захищати усiма засобами, що не забороненi законом, свою людську гiднiсть, права, свободи та iнтереси, порушенi пiд час здiйснення кримiнального провадження.

Стаття 12. Забезпечення права на свободу та особисту недоторканнiсть

1. Пiд час кримiнального провадження нiхто не може триматися пiд вартою, бути затриманим або обмеженим у здiйсненнi права на вiльне пересування в iнший спосiб через пiдозру або обвинувачення у вчиненнi кримiнального правопорушення iнакше як на пiдставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.

2. Кожен, кого затримано через пiдозру або обвинувачення у вчиненнi кримiнального правопорушення або iнакше позбавлено свободи, повинен бути в найкоротший строк доставлений до слiдчого суддi для вирiшення питання про законнiсть та обґрунтованiсть його затримання, iншого позбавлення свободи та подальшого тримання. Затримана особа негайно звiльняється, якщо протягом сiмдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого судового рiшення про тримання пiд вартою.

3. Про затримання особи, взяття її пiд варту або обмеження в правi на вiльне пересування в iнший спосiб, а також про її мiсце перебування має бути негайно повiдомлено її близьких родичiв, членiв сiм'ї чи iнших осiб за вибором цiєї особи в порядку, передбаченому цим Кодексом. Затримана особа, особа, взята пiд варту або обмежена у правi на вiльне пересування в iнший спосiб, має право на зустрiч iз захисником (захисниками) у кримiнальному провадженнi, адвокатом (адвокатами), законним представником (законними представниками), який (якi) представляє (представляють) особу пiд час розгляду справ про адмiнiстративнi правопорушення, адмiнiстративних, цивiльних, господарських справ у судi, юристом (юристами), фахiвцем (фахiвцями) у галузi права, який (якi) представляє (представляють) особу в Європейському судi з прав людини, а неповнолiтня особа або особа, визнана у встановленому законом порядку недiєздатною чи обмежено дiєздатною, також має право на зустрiч iз своїм (своїми) законним представником (законними представниками), негайно в розумний строк на її вимогу без обмеження в часi та кiлькостi у робочi, вихiднi, святковi, неробочi днi в будь-який час за власною iнiцiативою та/або iнiцiативою захисника (захисникiв), законного представника (законних представникiв).

4. Кожен, хто понад строк, передбачений цим Кодексом, тримається пiд вартою або позбавлений свободи в iнший спосiб, має бути негайно звiльнений.

5. Затримання особи, взяття її пiд варту або обмеження в правi на вiльне пересування в iнший спосiб пiд час кримiнального провадження, здiйснене за вiдсутностi пiдстав або з порушенням порядку, передбаченого цим Кодексом, тягне за собою вiдповiдальнiсть, установлену законом.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 14.07.2021р. N 1637-IX)

Стаття 13. Недоторканнiсть житла чи iншого володiння особи

1. Не допускається проникнення до житла чи до iншого володiння особи, проведення в них огляду чи обшуку iнакше як за вмотивованим судовим рiшенням, крiм випадкiв, передбачених цим Кодексом.

Стаття 14. Таємниця спiлкування

1. Пiд час кримiнального провадження кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та iншої кореспонденцiї, iнших форм спiлкування.

2. Втручання у таємницю спiлкування можливе лише на пiдставi судового рiшення у випадках, передбачених цим Кодексом, з метою виявлення та запобiгання тяжкому чи особливо тяжкому злочину, встановлення його обставин, особи, яка вчинила злочин, якщо в iнший спосiб неможливо досягти цiєї мети.

3. Iнформацiя, отримана внаслiдок втручання у спiлкування, не може бути використана iнакше як для вирiшення завдань кримiнального провадження.

Стаття 15. Невтручання у приватне життя

1. Пiд час кримiнального провадження кожному гарантується невтручання у приватне (особисте i сiмейне) життя.

2. Нiхто не може збирати, зберiгати, використовувати та поширювати iнформацiю про приватне життя особи без її згоди, крiм випадкiв, передбачених цим Кодексом.

3. Iнформацiя про приватне життя особи, отримана в порядку, передбаченому цим Кодексом, не може бути використана iнакше як для виконання завдань кримiнального провадження.

4. Кожен, кому наданий доступ до iнформацiї про приватне життя, зобов'язаний запобiгати розголошенню такої iнформацiї.

Стаття 16. Недоторканнiсть права власностi

1. Позбавлення або обмеження права власностi пiд час кримiнального провадження здiйснюється лише на пiдставi вмотивованого судового рiшення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

2. На пiдставах та в порядку, передбачених цим Кодексом, допускається тимчасове вилучення майна без судового рiшення.

Стаття 17. Презумпцiя невинуватостi та забезпечення доведеностi вини

1. Особа вважається невинуватою у вчиненнi кримiнального правопорушення i не може бути пiддана кримiнальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, i встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

2. Нiхто не зобов'язаний доводити свою невинуватiсть у вчиненнi кримiнального правопорушення i має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватiсть особи поза розумним сумнiвом.

3. Пiдозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом.

4. Усi сумнiви щодо доведеностi вини особи тлумачаться на користь такої особи.

5. Поводження з особою, вина якої у вчиненнi кримiнального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має вiдповiдати поводженню з невинуватою особою.

Стаття 18. Свобода вiд самовикриття та право не свiдчити проти близьких родичiв та членiв сiм'ї

1. Жодна особа не може бути примушена визнати свою винуватiсть у вчиненнi кримiнального правопорушення або примушена давати пояснення, показання, якi можуть стати пiдставою для пiдозри, обвинувачення у вчиненнi нею кримiнального правопорушення.

2. Кожна особа має право не говорити нiчого з приводу пiдозри чи обвинувачення проти неї, у будь-який момент вiдмовитися вiдповiдати на запитання, а також бути негайно повiдомленою про цi права.

3. Жодна особа не може бути примушена давати пояснення, показання, якi можуть стати пiдставою для пiдозри, обвинувачення у вчиненнi її близькими родичами чи членами її сiм'ї кримiнального правопорушення.

Стаття 19. Заборона двiчi притягувати до кримiнальної вiдповiдальностi за одне i те саме правопорушення

1. Нiхто не може бути двiчi обвинуваченим або покараним за кримiнальне правопорушення, за яким вiн був виправданий або засуджений на пiдставi вироку суду, що набрав законної сили.

2. Кримiнальне провадження пiдлягає негайному закриттю, якщо стане вiдомо, що по тому самому обвинуваченню iснує вирок суду, який набрав законної сили.

Стаття 20. Забезпечення права на захист

1. Пiдозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданнi йому можливостi надати уснi або письмовi пояснення з приводу пiдозри чи обвинувачення, право збирати i подавати докази, брати особисту участь у кримiнальному провадженнi, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалiзовувати iншi процесуальнi права, передбаченi цим Кодексом.

2. Слiдчий, прокурор, слiдчий суддя, суд зобов'язанi роз'яснити пiдозрюваному, обвинуваченому його права та забезпечити право на квалiфiковану правову допомогу з боку обраного ним або призначеного захисника.

3. У випадках, передбачених цим Кодексом та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, пiдозрюваному, обвинуваченому правова допомога надається безоплатно за рахунок держави.

4. Участь у кримiнальному провадженнi захисника пiдозрюваного, обвинуваченого, представника потерпiлого, представника третьої особи, щодо майна якої вирiшується питання про арешт, не звужує процесуальних прав пiдозрюваного, обвинуваченого, потерпiлого, третьої особи, щодо майна якого вирiшується питання про арешт.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 18.02.2016р. N 1019-VIII)

Стаття 21. Доступ до правосуддя та обов'язковiсть судових рiшень

1. Кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирiшення справи в розумнi строки незалежним i неупередженим судом, створеним на пiдставi закону.

2. Вирок та ухвала суду, що набрали законної сили в порядку, визначеному цим Кодексом, є обов'язковими i пiдлягають безумовному виконанню на всiй територiї України.

3. Кожен має право на участь у розглядi в судi будь-якої iнстанцiї справи, що стосується його прав та обов'язкiв, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

4. Якщо iнше не передбачено цим Кодексом, здiйснення кримiнального провадження не може бути перешкодою для доступу особи до iнших засобiв правового захисту, якщо пiд час кримiнального провадження порушуються її права, гарантованi Конституцiєю України та мiжнародними договорами України.

Стаття 22. Змагальнiсть сторiн та свобода в поданнi ними суду своїх доказiв i у доведеннi перед судом їх переконливостi

1. Кримiнальне провадження здiйснюється на основi змагальностi, що передбачає самостiйне обстоювання стороною обвинувачення i стороною захисту їхнiх правових позицiй, прав, свобод i законних iнтересiв засобами, передбаченими цим Кодексом.

2. Сторони кримiнального провадження мають рiвнi права на збирання та подання до суду речей, документiв, iнших доказiв, клопотань, скарг, а також на реалiзацiю iнших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

3. Пiд час кримiнального провадження функцiї державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один i той самий орган чи службову особу.

4. Повiдомлення особi про пiдозру у вчиненнi кримiнального правопорушення, звернення з обвинувальним актом та пiдтримання державного обвинувачення у судi здiйснюється прокурором. У випадках, передбачених цим Кодексом, повiдомлення особi про пiдозру у вчиненнi кримiнального правопорушення може здiйснюватися слiдчим за погодженням iз прокурором, а обвинувачення може пiдтримуватися потерпiлим, його представником.

5. Захист здiйснюється пiдозрюваним або обвинуваченим, його захисником або законним представником.

6. Суд, зберiгаючи об'єктивнiсть та неупередженiсть, створює необхiднi умови для реалiзацiї сторонами їхнiх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язкiв.

Стаття 23. Безпосереднiсть дослiдження показань, речей i документiв

1. Суд дослiджує докази безпосередньо. Показання учасникiв кримiнального провадження суд отримує усно.

2. Не можуть бути визнанi доказами вiдомостi, що мiстяться в показаннях, речах i документах, якi не були предметом безпосереднього дослiдження суду, крiм випадкiв, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осiб, якi не дають їх безпосередньо в судовому засiданнi, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

3. Сторона обвинувачення зобов'язана забезпечити присутнiсть пiд час судового розгляду свiдкiв обвинувачення з метою реалiзацiї права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом.

Стаття 24. Забезпечення права на оскарження процесуальних рiшень, дiй чи бездiяльностi

1. Кожному гарантується право на оскарження процесуальних рiшень, дiй чи бездiяльностi суду, слiдчого суддi, прокурора, слiдчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

2. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи iнтересiв особи, судом вищого рiвня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно вiд того, чи брала така особа участь у судовому розглядi.

Стаття 25. Публiчнiсть

1. Прокурор, слiдчий зобов'язанi в межах своєї компетенцiї розпочати досудове розслiдування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримiнального правопорушення (за виключенням випадкiв, коли кримiнальне провадження може бути розпочате лише на пiдставi заяви потерпiлого) або в разi надходження заяви (повiдомлення) про вчинення кримiнального правопорушення, а також вжити всiх передбачених законом заходiв для встановлення подiї кримiнального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Стаття 26. Диспозитивнiсть

1. Сторони кримiнального провадження є вiльними у використаннi своїх прав у межах та у спосiб, передбачених цим Кодексом.

2. Вiдмова прокурора вiд пiдтримання державного обвинувачення тягне за собою закриття кримiнального провадження, крiм випадкiв, передбачених цим Кодексом.

3. Слiдчий суддя, суд у кримiнальному провадженнi вирiшують лише тi питання, що винесенi на їх розгляд сторонами та вiднесенi до їх повноважень цим Кодексом.

4. Кримiнальне провадження у формi приватного обвинувачення розпочинається лише на пiдставi заяви потерпiлого. Вiдмова потерпiлого, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представника вiд обвинувачення є безумовною пiдставою для закриття кримiнального провадження у формi приватного обвинувачення.

Стаття 27. Гласнiсть i вiдкритiсть судового провадження та повне фiксування технiчними засобами судового засiдання i процесуальних дiй

1. Учасники судового провадження, а також особи, якi не брали участi у кримiнальному провадженнi, якщо суд вирiшив питання про їхнi права, свободи, iнтереси чи обов'язки, не можуть бути обмеженi у правi на отримання в судi як усної, так i письмової iнформацiї щодо результатiв судового розгляду та у правi на ознайомлення з процесуальними рiшеннями й отримання їх копiй. Нiхто не може бути обмежений у правi на отримання в судi iнформацiї про дату, час i мiсце судового розгляду та про ухваленi в ньому судовi рiшення, крiм випадкiв, установлених законом.

2. Кримiнальне провадження в судах усiх iнстанцiй здiйснюється вiдкрито. Слiдчий суддя, суд може прийняти рiшення про обмеження доступу осiб, якi не є учасниками судового процесу, в судове засiдання пiд час карантину, встановленого Кабiнетом Мiнiстрiв України вiдповiдно до Закону України "Про захист населення вiд iнфекцiйних хвороб", якщо участь в судовому засiданнi становитиме загрозу життю чи здоров'ю особи. Слiдчий суддя, суд може прийняти рiшення про здiйснення кримiнального провадження у закритому судовому засiданнi впродовж усього судового провадження або його окремої частини лише у разi:

1) якщо обвинуваченим є неповнолiтнiй;

2) розгляду справи про кримiнальне правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканостi особи;

3) необхiдностi запобiгти розголошенню вiдомостей про особисте та сiмейне життя чи обставин, якi принижують гiднiсть особи;

4) якщо здiйснення провадження у вiдкритому судовому засiданнi може призвести до розголошення таємницi, що охороняється законом;

5) необхiдностi забезпечення безпеки осiб, якi беруть участь у кримiнальному провадженнi.

3. Особистi записи, листи, змiст особистих телефонних розмов, телеграфних та iнших повiдомлень можуть бути оголошенi у вiдкритому судовому засiданнi, якщо слiдчий суддя, суд не прийме рiшення про їх дослiдження у закритому судовому засiданнi на пiдставi пункту 3 частини другої цiєї статтi.

4. Кримiнальне провадження у закритому судовому засiданнi суд здiйснює з додержанням правил судочинства, передбачених цим Кодексом. На судовому розглядi в закритому судовому засiданнi можуть бути присутнi лише сторони та iншi учасники кримiнального провадження.

5. Пiд час судового розгляду та у випадках, передбачених цим Кодексом, пiд час досудового розслiдування забезпечується повне фiксування судового засiдання та процесуальних дiй за допомогою звуко- та вiдеозаписувальних технiчних засобiв. Офiцiйним записом судового засiдання є лише технiчний запис, здiйснений судом у порядку, передбаченому цим Кодексом.

6. Кожен, хто присутнiй в залi судового засiдання, може вести стенограму, робити нотатки, використовувати портативнi аудiозаписуючi пристрої. Проведення в залi судового засiдання фотозйомки, вiдеозапису, транслювання судового засiдання по радiо i телебаченню, а також проведення звукозапису iз застосуванням стацiонарної апаратури допускаються на пiдставi ухвали суду, що приймається з урахуванням думки сторiн та можливостi проведення таких дiй без шкоди для судового розгляду.

7. Судове рiшення, ухвалене у вiдкритому судовому засiданнi, проголошується прилюдно. Якщо судовий розгляд вiдбувався у закритому судовому засiданнi, судове рiшення проголошується прилюдно з пропуском iнформацiї, для дослiдження якої проводилося закрите судове засiдання та яка на момент проголошення судового рiшення пiдлягає подальшому захисту вiд розголошення.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.11.2017р. N 2213-VIII, змiни, внесенi Законом України вiд 16.11.2017р. N 2213-VIII, в частинi норм щодо застосування пiд час судового розгляду вiдеозаписувальних технiчних засобiв набирають чинностi з 01.01.2019р., вiд 30.03.2020р. N 540-IX, вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

Стаття 28. Розумнi строки

1. Пiд час кримiнального провадження кожна процесуальна дiя або процесуальне рiшення повиннi бути виконанi або прийнятi в розумнi строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхiдними для виконання процесуальних дiй та прийняття процесуальних рiшень. Розумнi строки не можуть перевищувати передбаченi цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дiй або прийняття окремих процесуальних рiшень.

2. Проведення досудового розслiдування у розумнi строки забезпечує прокурор, слiдчий суддя (в частинi строкiв розгляду питань, вiднесених до його компетенцiї), а судового провадження - суд.

3. Критерiями для визначення розумностi строкiв кримiнального провадження є:

1) складнiсть кримiнального провадження, яка визначається з урахуванням кiлькостi пiдозрюваних, обвинувачуваних та кримiнальних правопорушень, щодо яких здiйснюється провадження, обсягу та специфiки процесуальних дiй, необхiдних для здiйснення досудового розслiдування тощо;

2) поведiнка учасникiв кримiнального провадження;

3) спосiб здiйснення слiдчим, прокурором i судом своїх повноважень.

4. Кримiнальне провадження щодо особи, яка тримається пiд вартою, неповнолiтньої особи або щодо кримiнального правопорушення, вчиненого стосовно малолiтньої або неповнолiтньої особи, має бути здiйснено невiдкладно i розглянуто в судi першочергово.

5. Кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб вiдповiдне кримiнальне провадження щодо нього було закрите.

6. Пiдозрюваний, обвинувачений, потерпiлий, iншi особи, права чи iнтереси яких обмежуються пiд час досудового розслiдування, мають право на звернення до прокурора, слiдчого суддi або суду з клопотанням, в якому викладаються обставини, що обумовлюють необхiднiсть здiйснення кримiнального провадження (або окремих процесуальних дiй) у бiльш короткi строки, нiж тi, що передбаченi цим Кодексом.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 16.11.2017р. N 2213-VIII, вiд 18.02.2021р. N 1256-IX)

Стаття 29. Мова, якою здiйснюється кримiнальне провадження

1. Кримiнальне провадження здiйснюється державною мовою. Сторона обвинувачення, слiдчий суддя та суд складають процесуальнi документи державною мовою.

2. Особа повiдомляється про пiдозру у вчиненнi кримiнального правопорушення державною мовою або будь-якою iншою мовою, якою вона достатньо володiє для розумiння сутi пiдозри у вчиненнi кримiнального правопорушення.

3. Слiдчий суддя, суд, прокурор, слiдчий забезпечують учасникам кримiнального провадження, якi не володiють чи недостатньо володiють державною мовою, право давати показання, заявляти клопотання i подавати скарги, виступати в судi рiдною або iншою мовою, якою вони володiють, користуючись у разi необхiдностi послугами перекладача в порядку, передбаченому цим Кодексом.

4. Судовi рiшення, якими суд закiнчує судовий розгляд по сутi, надаються сторонам кримiнального провадження або особi, стосовно якої вирiшено питання щодо застосування примусових заходiв виховного або медичного характеру, а також представнику юридичної особи, щодо якої здiйснюється провадження, у перекладi на їхню рiдну або iншу мову, якою вони володiють. Переклад iнших процесуальних документiв кримiнального провадження, надання копiй яких передбачено цим Кодексом, здiйснюється лише за клопотанням зазначених осiб. Переклад судових рiшень та iнших процесуальних документiв кримiнального провадження засвiдчується пiдписом перекладача.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 23.05.2013р. N 314-VII)

Глава 3. Суд, сторони та iншi учасники кримiнального провадження

§ 1. Суд i пiдсуднiсть

Стаття 30. Здiйснення правосуддя судом

1. У кримiнальному провадженнi правосуддя здiйснюється лише судом згiдно з правилами, передбаченими цим Кодексом.

2. Вiдмова у здiйсненнi правосуддя не допускається.

Стаття 31. Склад суду

1. Кримiнальне провадження в судi першої iнстанцiї здiйснюється суддею одноособово, крiм випадкiв, передбачених частинами другою, третьою та дванадцятою цiєї статтi.

2. Кримiнальне провадження в судi першої iнстанцiї щодо злочинiв, за вчинення яких передбачено покарання у видi позбавлення волi на строк бiльше десяти рокiв, здiйснюється колегiально судом у складi трьох суддiв лише за клопотанням обвинуваченого.

Кримiнальне провадження стосовно кiлькох обвинувачених здiйснюється колегiально судом у складi трьох суддiв стосовно всiх обвинувачених, якщо хоча б один iз них заявив клопотання про такий розгляд.

3. Кримiнальне провадження в судi першої iнстанцiї щодо злочинiв, за вчинення яких передбачено довiчне позбавлення волi, здiйснюється колегiально судом у складi трьох суддiв, а за клопотанням обвинуваченого - судом присяжних у складi двох суддiв та трьох присяжних. Кримiнальне провадження стосовно кiлькох обвинувачених розглядається судом присяжних стосовно всiх обвинувачених, якщо хоча б один з них заявив клопотання про такий розгляд.

4. Кримiнальне провадження в апеляцiйному порядку здiйснюється колегiально судом у складi не менше трьох суддiв, крiм випадкiв, передбачених частиною дванадцятою цiєї статтi, при цьому кiлькiсть суддiв має бути непарною.

5. Кримiнальне провадження в касацiйному порядку здiйснюється колегiєю суддiв Касацiйного кримiнального суду Верховного Суду у складi трьох або бiльшої непарної кiлькостi суддiв.

6. У визначених цим Кодексом випадках кримiнальне провадження в касацiйному порядку здiйснюється судовою палатою Касацiйного кримiнального суду (палатою), об'єднаною палатою Касацiйного кримiнального суду (об'єднаною палатою) або Великою Палатою Верховного Суду (Великою Палатою).

7. До складу об'єднаної палати входять по два суддi, якi обираються зборами суддiв Касацiйного кримiнального суду зi складу кожної iз судових палат Касацiйного кримiнального суду, та голова Касацiйного кримiнального суду.

8. Засiдання палати в судi касацiйної iнстанцiї вважається правомочним за умови присутностi на ньому бiльше половини її складу.

9. Засiдання об'єднаної палати, Великої Палати вважається правомочним, якщо на ньому присутнi не менше нiж двi третини її складу.

10. Незалежно вiд того, у якому складi розглядалося кримiнальне провадження, перегляд судового рiшення в судi першої або апеляцiйної iнстанцiї за виключними обставинами здiйснюється колегiєю у складi трьох або бiльшої непарної кiлькостi суддiв, а у Верховному Судi - у складi Великої Палати.

11. Суддя чи склад колегiї суддiв для розгляду конкретного кримiнального провадження визначається у порядку, передбаченому частиною третьою статтi 35 цього Кодексу.

12. Кримiнальне провадження у Вищому антикорупцiйному судi здiйснюється:

1) в судi першої iнстанцiї - колегiально судом у складi трьох суддiв, хоча б один з яких має стаж роботи на посадi суддi не менше п'яти рокiв, крiм випадкiв, коли жодний такий суддя у цьому судi не може брати участь у розглядi справи з передбачених законом пiдстав;

2) в апеляцiйному порядку - колегiально судом у складi трьох суддiв, хоча б один з яких має стаж роботи на посадi суддi не менше п'яти рокiв, крiм випадкiв, коли жодний такий суддя у цьому судi не може брати участь у розглядi справи з передбачених законом пiдстав.

Кримiнальне провадження у Вищому антикорупцiйному судi пiд час досудового розслiдування здiйснюється слiдчим суддею одноособово, а в разi оскарження його ухвал в апеляцiйному порядку - колегiально судом у складi не менше трьох суддiв.

13. У разi якщо в судi першої або апеляцiйної iнстанцiї, який згiдно з правилами пiдсудностi має здiйснювати кримiнальне провадження (крiм Вищого антикорупцiйного суду), неможливо утворити склад суду, передбачений цiєю статтею, кримiнальне провадження здiйснює найбiльш територiально наближений суд, в якому можливо утворити такий склад суду.

14. Кримiнальне провадження щодо розгляду стосовно неповнолiтньої особи обвинувального акта, клопотань про звiльнення вiд кримiнальної вiдповiдальностi, застосування примусових заходiв медичного чи виховного характеру, їх продовження, змiну чи припинення, а також кримiнальне провадження в апеляцiйному чи касацiйному порядку щодо перегляду прийнятих iз зазначених питань судових рiшень здiйснюються суддею, уповноваженим згiдно iз Законом України "Про судоустрiй i статус суддiв" на здiйснення кримiнального провадження стосовно неповнолiтнiх.

У разi якщо таке кримiнальне провадження має здiйснюватися судом колегiально, головуючим пiд час судового розгляду може бути лише суддя, уповноважений згiдно iз Законом України "Про судоустрiй i статус суддiв" на здiйснення кримiнального провадження стосовно неповнолiтнiх.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 14.10.2014р. N 1698-VII, вiд 12.02.2015р. N 192-VIII, вiд 12.02.2015р. N 198-VIII, вiд 10.12.2015р. N 889-VIII, вiд 03.10.2017р. N 2147-VIII, вiд 07.06.2018р. N 2447-VIII, вiд 21.07.2020р. N 817-IX)

Стаття 32. Територiальна пiдсуднiсть

1. Кримiнальне провадження здiйснює суд, у межах територiальної юрисдикцiї якого вчинено кримiнальне правопорушення. У разi якщо було вчинено кiлька кримiнальних правопорушень, кримiнальне провадження здiйснює суд, у межах територiальної юрисдикцiї якого вчинено бiльш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкiстю, - суд, у межах територiальної юрисдикцiї якого вчинено останнє за часом кримiнальне правопорушення. Якщо мiсце вчинення кримiнального правопорушення встановити неможливо, кримiнальне провадження здiйснюється судом, у межах територiальної юрисдикцiї якого закiнчено досудове розслiдування. Дiя цього абзацу не поширюється на кримiнальнi провадження, що вiднесенi до предметної пiдсудностi Вищого антикорупцiйного суду згiдно з правилами статтi 33¹ цього Кодексу.

Кримiнальнi провадження щодо кримiнальних правопорушень, що вчиненi на територiї України i вiднесенi до предметної пiдсудностi Вищого антикорупцiйного суду, здiйснює Вищий антикорупцiйний суд.

2. Кримiнальне провадження щодо обвинувачення суддi у вчиненнi кримiнального правопорушення не може здiйснюватися тим судом, у якому обвинувачений обiймає чи обiймав посаду суддi. Якщо згiдно з частиною першою цiєї статтi кримiнальне провадження стосовно суддi має здiйснюватися тим судом, у якому обвинувачений обiймає чи обiймав посаду суддi, кримiнальне провадження здiйснює суд, найбiльш територiально наближений до суду, в якому обвинувачений обiймає чи обiймав посаду суддi, iншої адмiнiстративно-територiальної одиницi (Автономної Республiки Крим, областi, мiста Києва чи Севастополя).

3. У разi якщо кримiнальне правопорушення, досудове розслiдування якого проводилося територiальним управлiнням Нацiонального антикорупцiйного бюро України (крiм кримiнальних правопорушень, якi цим Кодексом вiднесенi до пiдсудностi Вищого антикорупцiйного суду), вчинено у межах територiальної юрисдикцiї мiсцевого суду за мiсцезнаходженням вiдповiдного територiального управлiння Нацiонального антикорупцiйного бюро України, то кримiнальне провадження здiйснює суд, найбiльш територiально наближений до суду за мiсцезнаходженням вiдповiдного територiального управлiння Нацiонального антикорупцiйного бюро України, iншої адмiнiстративно-територiальної одиницi (Автономної Республiки Крим, областi, мiста Києва чи Севастополя).

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 14.10.2014р. N 1698-VII, вiд 07.06.2018р. N 2447-VIII, вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

Стаття 33. Iнстанцiйна пiдсуднiсть

1. Кримiнальне провадження у першiй iнстанцiї здiйснюють мiсцевi загальнi суди, а також Вищий антикорупцiйний суд.

2. Кримiнальне провадження в апеляцiйнiй iнстанцiї здiйснюють вiдповiднi апеляцiйнi суди, а також Апеляцiйна палата Вищого антикорупцiйного суду.

3. Кримiнальне провадження у касацiйнiй iнстанцiї здiйснює Верховний Суд.

4. Кримiнальне провадження за нововиявленими обставинами здiйснюється судом, який ухвалив рiшення, що переглядається.

5. Кримiнальне провадження за виключними обставинами здiйснюється з пiдстав, визначених пунктами 1, 3 частини третьої статтi 459 цього Кодексу, судом, який ухвалив рiшення, що переглядається, а з пiдстави, визначеної пунктом 2 частини третьої статтi 459 цього Кодексу, - Великою Палатою Верховного Суду.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 12.02.2015р. N 192-VIII, вiд 03.10.2017р. N 2147-VIII, вiд 07.06.2018р. N 2447-VIII)

Стаття 33¹. Предметна пiдсуднiсть Вищого антикорупцiйного суду

1. Вищому антикорупцiйному суду пiдсуднi кримiнальнi провадження стосовно корупцiйних кримiнальних правопорушень, передбачених в примiтцi статтi 45 Кримiнального кодексу України, статтями 206², 209, 211, 366², 366³ Кримiнального кодексу України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1 - 3 частини п'ятої статтi 216 Кримiнального процесуального кодексу України.

2. Слiдчi суддi Вищого антикорупцiйного суду здiйснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та iнтересiв осiб у кримiнальних провадженнях щодо кримiнальних правопорушень, вiднесених до пiдсудностi Вищого антикорупцiйного суду вiдповiдно до частини першої цiєї статтi.

3. Iншi суди, визначенi цим Кодексом, не можуть розглядати кримiнальнi провадження щодо кримiнальних правопорушень, якi вiднесенi до пiдсудностi Вищого антикорупцiйного суду (крiм випадку, передбаченого абзацом сьомим частини першої статтi 34 цього Кодексу).

(Доповнено статтею 33¹ згiдно iз Законом України вiд 07.06.2018р. N 2447-VIII, iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 17.06.2020р. N 720-IX, вiд 04.12.2020р. N 1074-IX)

Стаття 34. Направлення кримiнального провадження з одного суду до iншого

1. Кримiнальне провадження передається на розгляд iншого суду, якщо:

1) до початку судового розгляду виявилося, що кримiнальне провадження надiйшло до суду з порушенням правил пiдсудностi;

2) пiсля задоволення вiдводiв (самовiдводiв) чи в iнших випадках неможливо утворити склад суду для судового розгляду;

3) обвинувачений чи потерпiлий працює або працював у судi, до пiдсудностi якого належить здiйснення кримiнального провадження;

4) лiквiдовано суд або з визначених законом пiдстав припинено роботу суду, який здiйснював судове провадження.

До початку судового розгляду у виняткових випадках кримiнальне провадження (крiм кримiнальних проваджень, що надiйшли на розгляд Вищого антикорупцiйного суду) з метою забезпечення оперативностi та ефективностi кримiнального провадження може бути передано на розгляд iншого суду за мiсцем проживання обвинуваченого, бiльшостi потерпiлих або свiдкiв, а також у разi неможливостi здiйснювати вiдповiдним судом правосуддя (зокрема, надзвичайнi ситуацiї техногенного або природного характеру, епiдемiї, епiзоотiї, режим воєнного, надзвичайного стану, проведення антитерористичної операцiї чи здiйснення заходiв iз забезпечення нацiональної безпеки i оборони, вiдсiчi i стримування збройної агресiї Росiйської Федерацiї у Донецькiй та Луганськiй областях).

У разi якщо обвинувачений чи потерпiлий є або був суддею чи працiвником апарату Вищого антикорупцiйного суду i кримiнальне провадження належить до пiдсудностi цього суду, таке кримiнальне провадження у першiй iнстанцiї здiйснює апеляцiйний суд, юрисдикцiя якого поширюється на мiсто Київ, i в такому разi ухваленi судовi рiшення оскаржуються в апеляцiйному порядку до апеляцiйного суду, який визначається колегiєю суддiв Касацiйного кримiнального суду Верховного Суду.

2. Питання про направлення кримiнального провадження з одного суду до iншого в межах юрисдикцiї одного суду апеляцiйної iнстанцiї вирiшується колегiєю суддiв вiдповiдного суду апеляцiйної iнстанцiї за поданням мiсцевого суду або за клопотанням сторiн чи потерпiлого не пiзнiше п'яти днiв з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.

3. Питання про направлення кримiнального провадження з одного суду до iншого в межах юрисдикцiї рiзних апеляцiйних судiв, а також про направлення провадження з одного суду апеляцiйної iнстанцiї до iншого вирiшується колегiєю суддiв Касацiйного кримiнального суду Верховного Суду за поданням суду апеляцiйної iнстанцiї або за клопотанням сторiн чи потерпiлого не пiзнiше п'яти днiв з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.

Питання про направлення кримiнального провадження з Вищого антикорупцiйного суду до iншого суду вирiшується колегiєю у складi п'яти суддiв Апеляцiйної палати Вищого антикорупцiйного суду за поданням складу суду, визначеного для розгляду кримiнального провадження, або за клопотанням сторiн не пiзнiше п'яти днiв з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.

4. Про час та мiсце розгляду подання чи клопотання про направлення кримiнального провадження з одного суду до iншого повiдомляються учасники судового провадження, проте їх неприбуття не перешкоджає розгляду питання.

5. Спори про пiдсуднiсть мiж судами не допускаються.

6. Суд, якому направлено кримiнальне провадження з iншого суду, розпочинає судове провадження зi стадiї пiдготовчого судового засiдання незалежно вiд стадiї, на якiй в iншому судi виникли обставини, передбаченi частиною першою цiєї статтi.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 07.10.2014р. N 1689-VII, вiд 03.10.2017р. N 2147-VIII, вiд 07.06.2018р. N 2447-VIII, вiд 27.04.2021р. N 1422-IX)

Стаття 35. Єдина судова iнформацiйно-телекомунiкацiйна система. Визначення складу суду

1. У судi функцiонує Єдина судова iнформацiйно-телекомунiкацiйна система, що забезпечує, зокрема:

1) об'єктивний i неупереджений розподiл матерiалiв кримiнального провадження мiж суддями з додержанням принципiв черговостi та однакової кiлькостi проваджень для кожного суддi;

2) визначення присяжних для судового розгляду з числа осiб, якi внесенi до списку присяжних;

3) надання фiзичним та юридичним особам iнформацiї про стан розгляду матерiалiв кримiнального провадження у порядку, передбаченому цим Кодексом;

4) реєстрацiю вхiдної i вихiдної кореспонденцiї та етапiв її руху;

5) участь учасникiв судового процесу у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї.

Адвокати, нотарiуси, приватнi виконавцi, арбiтражнi керуючi, судовi експерти, державнi органи, органи мiсцевого самоврядування та суб'єкти господарювання державного та комунального секторiв економiки реєструють офiцiйнi електроннi адреси в Єдинiй судовiй iнформацiйно-телекомунiкацiйнiй системi в обов'язковому порядку. Iншi особи реєструють офiцiйнi електроннi адреси в Єдинiй судовiй iнформацiйно-телекомунiкацiйнiй системi в добровiльному порядку.

Єдина судова iнформацiйно-телекомунiкацiйна система пiдлягає захисту iз застосуванням комплексної системи захисту iнформацiї з пiдтвердженою вiдповiднiстю.

Положення про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему затверджується Вищою радою правосуддя за поданням Державної судової адмiнiстрацiї України та пiсля консультацiй з Радою суддiв України.

2. Матерiали кримiнального провадження, скарги, заяви, клопотання та iншi передбаченi законом процесуальнi документи, що подаються до суду i можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження пiдлягають обов'язковiй реєстрацiї в Єдинiй судовiй iнформацiйно-телекомунiкацiйнiй системi, яка здiйснюється працiвниками апарату вiдповiдного суду в день надходження таких матерiалiв. До Єдиної судової iнформацiйно-телекомунiкацiйної системи в обов'язковому порядку вносяться: дата надходження матерiалiв, скарги, клопотання, заяви або iншого процесуального документа, прiзвище особи, стосовно якої поданi документи, та їх суть, прiзвище (найменування) особи (органу), вiд якої (якого) надiйшли документи, iм'я та по батьковi, прiзвище працiвника апарату суду, який здiйснив реєстрацiю, iнформацiя про рух судових документiв, данi про суддю, який здiйснював судове провадження, та iншi данi, передбаченi Положенням про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему.

3. Визначення суддi (запасного суддi, слiдчого суддi), а в разi колегiального розгляду - суддi-доповiдача для розгляду конкретного провадження здiйснюється Єдиною судовою iнформацiйно-телекомунiкацiйною системою пiд час реєстрацiї вiдповiдних матерiалiв, скарги, клопотання, заяви чи iншого процесуального документа за принципом випадковостi та в хронологiчному порядку з урахуванням спецiалiзацiї та рiвномiрного навантаження для кожного суддi, заборони брати участь у перевiрцi вирокiв та ухвал для суддi, який брав участь в ухваленнi вироку або ухвали, про перевiрку яких порушується питання (крiм перегляду за нововиявленими обставинами), перебування суддiв у вiдпустцi, вiдсутностi у зв'язку з тимчасовою непрацездатнiстю, вiдрядженням, а також iнших передбачених законом випадкiв, через якi суддя не може здiйснювати правосуддя або брати участь у розглядi судових справ. Пiсля визначення суддi (запасного суддi, слiдчого суддi) або суддi-доповiдача для конкретного судового провадження не допускається внесення змiн до реєстрацiйних даних щодо цього провадження, а також видалення цих даних з Єдиної судової iнформацiйно-телекомунiкацiйної системи, крiм випадкiв, установлених законом.

4. Кримiнальне провадження, розгляд якого вiдповiдно до цього Кодексу здiйснюється колегiєю суддiв, в обов'язковому порядку розглядається постiйною колегiєю суддiв вiдповiдного суду, до складу якої входить визначений Єдиною судовою iнформацiйно-телекомунiкацiйною системою суддя-доповiдач.

5. Персональний склад постiйних колегiй суддiв визначається зборами суддiв вiдповiдного суду (першої чи апеляцiйної iнстанцiї, Касацiйного кримiнального суду Верховного Суду) строком на один рiк.

6. Якщо розгляд кримiнального провадження вiдповiдно до цього Кодексу здiйснюється колегiєю у складi бiльше трьох суддiв, до складу такої колегiї входять суддi зi складу постiйної колегiї суддiв, до якої входить визначений Єдиною судовою iнформацiйно-телекомунiкацiйною системою суддя-доповiдач та суддi, визначенi зборами суддiв суду, в якому вiдбувається розгляд провадження.

7. Суддею-доповiдачем у справi є суддя, визначений Єдиною судовою iнформацiйно-телекомунiкацiйною системою пiд час автоматизованого розподiлу матерiалiв кримiнального провадження. Якщо кримiнальне провадження у Верховному Судi має розглядатися колегiально у складi вiдповiдної палати - головуючим на засiданнях палати є суддя-доповiдач, визначений Єдиною судовою iнформацiйно-телекомунiкацiйною системою при первiсному розподiлi матерiалiв кримiнального провадження.

8. До складу об'єднаної палати входять по два суддi, що обираються зборами суддiв Касацiйного кримiнального суду зi складу кожної iз судових палат Касацiйного кримiнального суду, та голова Касацiйного кримiнального суду.

9. Склад суду у кримiнальному провадженнi є незмiнним, за винятком випадкiв, якi унеможливлюють участь суддi у розглядi справи, та iнших випадкiв, передбачених цим Кодексом.

10. Пiсля змiни складу суду розгляд кримiнального провадження починається спочатку, за винятком випадкiв, передбачених цим Кодексом.

11. Розгляд заяви про перегляд судового рiшення за нововиявленими обставинами здiйснюється тим самим складом суду, який ухвалив рiшення, що переглядається. Якщо такий склад суду сформувати неможливо, суддя або колегiя суддiв для розгляду заяви про перегляд судового рiшення за нововиявленими обставинами визначається в порядку, встановленому частиною третьою цiєї статтi.

12. Особливостi розподiлу кримiнальних проваджень та iнших передбачених законом процесуальних документiв, що подаються до суду, встановлюються Положенням про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему.

(У редакцiї Закону України вiд 03.10.2017р. N 2147-VIII)

§ 2. Сторона обвинувачення

Стаття 36. Прокурор

1. Прокурор, здiйснюючи свої повноваження вiдповiдно до вимог цього Кодексу, є самостiйним у своїй процесуальнiй дiяльностi, втручання в яку осiб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи мiсцевого самоврядування, пiдприємства, установи та органiзацiї, службовi та iншi фiзичнi особи зобов'язанi виконувати законнi вимоги та процесуальнi рiшення прокурора.

2. Прокурор, здiйснюючи нагляд за додержанням законiв пiд час проведення досудового розслiдування у формi процесуального керiвництва досудовим розслiдуванням, уповноважений:

1) починати досудове розслiдування за наявностi пiдстав, передбачених цим Кодексом;

2) мати повний доступ до матерiалiв, документiв та iнших вiдомостей, що стосуються досудового розслiдування;

3) доручати органу досудового розслiдування проведення досудового розслiдування;

4) доручати слiдчому, органу досудового розслiдування проведення у встановлений прокурором строк слiдчих (розшукових) дiй, негласних слiдчих (розшукових) дiй, iнших процесуальних дiй або давати вказiвки щодо їх проведення чи брати участь у них, а в необхiдних випадках - особисто проводити слiдчi (розшуковi) та процесуальнi дiї в порядку, визначеному цим Кодексом;

5) доручати проведення слiдчих (розшукових) дiй та негласних слiдчих (розшукових) дiй вiдповiдним оперативним пiдроздiлам;

6) виключено;

7) скасовувати незаконнi та необгрунтованi постанови слiдчих;

8) iнiцiювати перед керiвником органу досудового розслiдування питання про вiдсторонення слiдчого вiд проведення досудового розслiдування та призначення iншого слiдчого за наявностi пiдстав, передбачених цим Кодексом, для його вiдводу, або у випадку неефективного досудового розслiдування;

9) приймати процесуальнi рiшення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числi щодо закриття кримiнального провадження та продовження строкiв досудового розслiдування за наявностi пiдстав, передбачених цим Кодексом;

10) погоджувати або вiдмовляти у погодженнi клопотань слiдчого до слiдчого суддi про проведення слiдчих (розшукових) дiй, негласних слiдчих (розшукових) дiй, iнших процесуальних дiй у випадках, передбачених цим Кодексом, чи самостiйно подавати слiдчому суддi такi клопотання;

11) повiдомляти особi про пiдозру;

12) пред'являти цивiльний позов в iнтересах держави та громадян, якi через фiзичний стан чи матерiальне становище, недосягнення повнолiття, похилий вiк, недiєздатнiсть або обмежену дiєздатнiсть неспроможнi самостiйно захистити свої права, у порядку, передбаченому цим Кодексом та законом;

13) затверджувати чи вiдмовляти у затвердженнi обвинувального акта, клопотань про застосування примусових заходiв медичного або виховного характеру, вносити змiни до складеного слiдчим обвинувального акта чи зазначених клопотань, самостiйно складати обвинувальний акт чи зазначенi клопотання;

14) звертатися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходiв медичного або виховного характеру, клопотанням про звiльнення особи вiд кримiнальної вiдповiдальностi;

15) пiдтримувати державне обвинувачення в судi, вiдмовлятися вiд пiдтримання державного обвинувачення, змiнювати його або висувати додаткове обвинувачення у порядку, встановленому цим Кодексом;

16) погоджувати запит органу досудового розслiдування про мiжнародну правову допомогу, передання кримiнального провадження або самостiйно звертатися з таким клопотанням в порядку, встановленому цим Кодексом;

17) доручати органу досудового розслiдування виконання запиту (доручення) компетентного органу iноземної держави про мiжнародну правову допомогу або перейняття кримiнального провадження, перевiряти повноту i законнiсть проведення процесуальних дiй, а також повноту, всебiчнiсть та об'єктивнiсть розслiдування у перейнятому кримiнальному провадженнi;

18) перевiряти перед направленням прокуроровi вищого рiвня документи органу досудового розслiдування про видачу особи (екстрадицiю), повертати їх вiдповiдному органу з письмовими вказiвками, якщо такi документи необгрунтованi або не вiдповiдають вимогам мiжнародних договорiв, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України, чи законам України;

19) доручати органам досудового розслiдування проведення розшуку i затримання осiб, якi вчинили кримiнальне правопорушення за межами України, виконання окремих процесуальних дiй з метою видачi особи (екстрадицiї) за запитом компетентного органу iноземної держави;

20) оскаржувати судовi рiшення в порядку, встановленому цим Кодексом;

21) здiйснювати iншi повноваження, передбаченi цим Кодексом.

3. Участь прокурора в судi є обов'язковою, крiм випадкiв, передбачених цим Кодексом.

4. Право на подання апеляцiйної чи касацiйної скарги, заяви про перегляд судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами мають також незалежно вiд їх участi в судовому провадженнi прокурори вищого рiвня: Генеральний прокурор, його перший заступник та заступники, керiвник обласної прокуратури, його перший заступник та заступники.

Генеральний прокурор, керiвник обласної прокуратури, їх першi заступники та заступники мають право доповнити, змiнити або вiдмовитися вiд апеляцiйної чи касацiйної скарги, заяви про перегляд судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами, внесених ними керiвниками, першими заступниками чи заступниками керiвникiв або прокурорами прокуратур нижчого рiвня.

У судовому провадженнi з перегляду судових рiшень в апеляцiйному чи касацiйному порядку, за нововиявленими або виключними обставинами можуть брати участь прокурори органу прокуратури вищого рiвня.

5. Генеральний прокурор, керiвник обласної прокуратури, їх першi заступники та заступники своєю вмотивованою постановою мають право доручити здiйснення досудового розслiдування будь-якого кримiнального правопорушення iншому органу досудового розслiдування, у тому числi слiдчому пiдроздiлу вищого рiвня в межах одного органу, у разi неефективного досудового розслiдування. Право доручати у разi неефективного досудового розслiдування iншому органу досудового розслiдування здiйснення досудового розслiдування кримiнальних правопорушень, вiднесених до пiдслiдностi Бюро економiчної безпеки України, а також доручати Бюро економiчної безпеки України розслiдування кримiнальних правопорушень, вiднесених до пiдслiдностi iнших органiв досудового розслiдування, мають: Генеральний прокурор, особа, яка виконує його обов'язки, його перший заступник та заступники. Забороняється доручати здiйснення досудового розслiдування кримiнального правопорушення, вiднесеного до пiдслiдностi Нацiонального антикорупцiйного бюро України, iншому органу досудового розслiдування.

Забороняється доручати здiйснення досудового розслiдування кримiнального правопорушення, вчиненого народним депутатом України, iншим органам досудового розслiдування, крiм Нацiонального антикорупцiйного бюро України та центрального апарату Державного бюро розслiдувань вiдповiдно до їх пiдслiдностi, визначеної цим Кодексом.

6. Генеральний прокурор, керiвник обласної прокуратури, керiвник окружної прокуратури, їх першi заступники та заступники при здiйсненнi нагляду за додержанням законiв пiд час проведення досудового розслiдування мають право скасовувати незаконнi та необґрунтованi постанови слiдчих та прокурорiв нижчого рiвня у межах строкiв досудового розслiдування, передбачених статтею 219 цього Кодексу. Про скасування таких постанов повiдомляється прокурор, який здiйснює нагляд за додержанням законiв пiд час проведення вiдповiдного досудового розслiдування. Скасування незаконних та необґрунтованих постанов детективiв Нацiонального антикорупцiйного бюро України та прокурорiв Спецiалiзованої антикорупцiйної прокуратури може бути здiйснено Генеральним прокурором або особою, яка виконує його обов'язки, чи керiвником Спецiалiзованої антикорупцiйної прокуратури.

Стаття 37. Призначення та замiна прокурора

1. Прокурор, який здiйснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримiнальному провадженнi, визначається керiвником вiдповiдного органу прокуратури пiсля початку досудового розслiдування. У разi необхiдностi керiвник органу прокуратури може визначити групу прокурорiв, якi здiйснюватимуть повноваження прокурорiв у конкретному кримiнальному провадженнi, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме дiями iнших прокурорiв.

2. Прокурор здiйснює повноваження прокурора у кримiнальному провадженнi з його початку до завершення. Здiйснення повноважень прокурора в цьому самому кримiнальному провадженнi iншим прокурором можливе лише у випадках, передбачених частинами четвертою та п'ятою статтi 36, частиною третьою статтi 313, частиною другою статтi 341 цього Кодексу та частиною третьою цiєї статтi.

3. Якщо прокурор, який у вiдповiдному кримiнальному провадженнi здiйснює повноваження прокурора, не може їх здiйснювати через задоволення заяви про його вiдвiд, тяжку хворобу, звiльнення з органу прокуратури або з iншої поважної причини, що унеможливлює його участь у кримiнальному провадженнi, повноваження прокурора покладаються на iншого прокурора керiвником вiдповiдного органу прокуратури. У виняткових випадках повноваження прокурора можуть бути покладенi керiвником органу прокуратури на iншого прокурора цього органу прокуратури через неефективне здiйснення прокурором нагляду за дотриманням законiв пiд час проведення досудового розслiдування.

Стаття 38. Орган досудового розслiдування

1. Органами досудового розслiдування є органи, що здiйснюють досудове слiдство i дiзнання.

2. Досудове слiдство здiйснюють:

1) слiдчi пiдроздiли:

а) органiв Нацiональної полiцiї;

б) органiв безпеки;

в) виключено;

г) органiв Державного бюро розслiдувань;

2) пiдроздiли детективiв, пiдроздiл внутрiшнього контролю Нацiонального антикорупцiйного бюро України;

3) пiдроздiли детективiв органiв Бюро економiчної безпеки України.

3. Дiзнання здiйснюють пiдроздiли дiзнання або уповноваженi особи iнших пiдроздiлiв:

а) органiв Нацiональної полiцiї;

б) органiв безпеки;

в) органiв Бюро економiчної безпеки України;

г) органiв Державного бюро розслiдувань;

ґ) Нацiонального антикорупцiйного бюро України.

4. Досудове розслiдування здiйснюють слiдчi, дiзнавачi одноособово або слiдчою групою, групою дiзнавачiв.

5. Орган досудового розслiдування зобов'язаний застосовувати всi передбаченi законом заходи для забезпечення ефективностi досудового розслiдування.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 14.10.2014р. N 1698-VII, вiд 12.02.2015р. N 198-VIII, вiд 23.12.2015р. N 901-VIII, вiд 21.12.2016р. N 1798-VIII, вiд 04.10.2019р. N 187-IX, у редакцiї Закону України вiд 22.11.2018р. N 2617-VIII, враховуючи змiни, внесенi законами України вiд 03.12.2019р. N 321-IX, вiд 17.06.2020р. N 720-IX, iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 17.11.2021р. N 1888-IX)

Стаття 39. Керiвник органу досудового розслiдування

1. Керiвник органу досудового розслiдування органiзовує досудове розслiдування.

2. Керiвник органу досудового розслiдування уповноважений:

1) визначати слiдчого (слiдчих), який здiйснюватиме досудове розслiдування, а у випадках здiйснення досудового розслiдування слiдчою групою - визначати старшого слiдчої групи, який керуватиме дiями iнших слiдчих;

2) вiдсторонювати слiдчого вiд проведення досудового розслiдування вмотивованою постановою за iнiцiативою прокурора або з власної iнiцiативи з наступним повiдомленням прокурора та призначати iншого слiдчого за наявностi пiдстав, передбачених цим Кодексом, для його вiдводу або у разi неефективного досудового розслiдування;

3) ознайомлюватися з матерiалами досудового розслiдування, давати слiдчому письмовi вказiвки, якi не можуть суперечити рiшенням та вказiвкам прокурора;

4) вживати заходiв щодо усунення порушень вимог законодавства у випадку їх допущення слiдчим;

5) погоджувати проведення слiдчих (розшукових) дiй та продовжувати строк їх проведення у випадках, передбачених цим Кодексом;

6) здiйснювати досудове розслiдування, користуючись при цьому повноваженнями слiдчого;

7) здiйснювати iншi повноваження, передбаченi цим Кодексом.

3. Керiвник органу досудового розслiдування зобов'язаний виконувати доручення та вказiвки прокурора, якi даються у письмовiй формi. Невиконання керiвником органу досудового розслiдування законних вказiвок та доручень прокурора, наданих у порядку, передбаченому цим Кодексом, тягне за собою передбачену законом вiдповiдальнiсть.

Стаття 39¹. Керiвник органу дiзнання

1. Керiвник органу дiзнання органiзовує дiзнання.

2. Керiвник органу дiзнання уповноважений:

1) визначати дiзнавача, який здiйснюватиме дiзнання, а у випадках здiйснення дiзнання групою дiзнавачiв - визначати старшого цiєї групи, який керуватиме дiями iнших дiзнавачiв;

2) вiдсторонювати дiзнавача вiд проведення дiзнання за iнiцiативою прокурора або з власної iнiцiативи та призначати iншого дiзнавача за наявностi пiдстав, передбачених цим Кодексом, для його вiдводу (самовiдводу) або неефективного дiзнання;

3) ознайомлюватися з матерiалами дiзнання, давати дiзнавачу письмовi вказiвки, що не суперечать рiшенням та вказiвкам прокурора;

4) вживати заходiв для усунення порушень вимог законодавства у разi їх допущення дiзнавачем;

5) здiйснювати досудове розслiдування кримiнальних проступкiв, користуючись при цьому повноваженнями дiзнавача;

6) здiйснювати iншi повноваження, передбаченi цим Кодексом.

(Доповнено статтею 39¹ згiдно iз Законом України вiд 22.11.2018р. N 2617-VIII, враховуючи змiни, внесенi законами України вiд 03.12.2019р. N 321-IX, вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

Стаття 40. Слiдчий органу досудового розслiдування

1. Слiдчий несе вiдповiдальнiсть за законнiсть та своєчаснiсть здiйснення процесуальних дiй.

2. Слiдчий уповноважений:

1) починати досудове розслiдування за наявностi пiдстав, передбачених цим Кодексом;

2) проводити слiдчi (розшуковi) дiї та негласнi слiдчi (розшуковi) дiї у випадках, встановлених цим Кодексом;

3) доручати проведення слiдчих (розшукових) дiй та негласних слiдчих (розшукових) дiй вiдповiдним оперативним пiдроздiлам;

4) виключено;

5) звертатися за погодженням iз прокурором до слiдчого суддi з клопотаннями про застосування заходiв забезпечення кримiнального провадження, проведення слiдчих (розшукових) дiй та негласних слiдчих (розшукових) дiй;

6) повiдомляти за погодженням iз прокурором особi про пiдозру;

7) за результатами розслiдування складати обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходiв медичного або виховного характеру та подавати їх прокурору на затвердження;

8) приймати процесуальнi рiшення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числi щодо закриття кримiнального провадження за наявностi пiдстав, передбачених статтею 284 цього Кодексу;

9) здiйснювати iншi повноваження, передбаченi цим Кодексом.

3. У випадках вiдмови прокурора у погодженнi клопотання слiдчого до слiдчого суддi про застосування заходiв забезпечення кримiнального провадження, проведення слiдчих (розшукових) дiй чи негласних слiдчих (розшукових) дiй слiдчий має право звернутися до керiвника органу досудового розслiдування, який пiсля вивчення клопотання за необхiдностi iнiцiює розгляд питань, порушених у ньому, перед прокурором вищого рiвня, який протягом трьох днiв погоджує вiдповiдне клопотання або вiдмовляє у його погодженнi.

4. Слiдчий зобов'язаний виконувати доручення та вказiвки прокурора, якi надаються у письмовiй формi. Невиконання слiдчим законних вказiвок та доручень прокурора, наданих у порядку, передбаченому цим Кодексом, тягне за собою передбачену законом вiдповiдальнiсть.

5. Слiдчий, здiйснюючи свої повноваження вiдповiдно до вимог цього Кодексу, є самостiйним у своїй процесуальнiй дiяльностi, втручання в яку осiб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи мiсцевого самоврядування, пiдприємства, установи та органiзацiї, службовi особи, iншi фiзичнi особи зобов'язанi виконувати законнi вимоги та процесуальнi рiшення слiдчого.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 14.10.2014р. N 1697-VII, враховуючи змiни, внесенi Законом України вiд 21.04.2015р. N 335-VIII)

Стаття 40¹. Дiзнавач

1. Дiзнавач при здiйсненнi дiзнання надiляється повноваженнями слiдчого. Дiзнавач несе вiдповiдальнiсть за законнiсть та своєчаснiсть здiйснення дiзнання.

2. Дiзнавач уповноважений:

1) починати дiзнання за наявностi пiдстав, передбачених цим Кодексом;

2) проводити огляд мiсця подiї, обшук затриманої особи, опитувати осiб, вилучати знаряддя i засоби вчинення правопорушення, речi i документи, що є безпосереднiм предметом кримiнального проступку або виявленi пiд час затримання, а також проводити слiдчi (розшуковi) дiї та негласнi слiдчi (розшуковi) дiї у випадках, установлених цим Кодексом;

3) доручати проведення слiдчих (розшукових) дiй та негласних слiдчих (розшукових) дiй у випадках, установлених цим Кодексом, вiдповiдним оперативним пiдроздiлам;

4) звертатися за погодженням iз прокурором до слiдчого суддi з клопотаннями про застосування заходiв забезпечення кримiнального провадження, проведення слiдчих (розшукових) дiй, негласних слiдчих (розшукових) дiй;

5) повiдомляти за погодженням iз прокурором особi про пiдозру у вчиненнi кримiнального проступку;

6) за результатами розслiдування складати обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходiв медичного або виховного характеру та подавати їх прокурору на затвердження;

7) приймати процесуальнi рiшення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числi щодо закриття кримiнального провадження за наявностi пiдстав, передбачених статтею 284 цього Кодексу;

8) здiйснювати iншi повноваження, передбаченi цим Кодексом.

3. Дiзнавач зобов'язаний виконувати доручення та вказiвки прокурора, якi надаються в письмовiй формi.

4. Дiзнавач, здiйснюючи свої повноваження вiдповiдно до вимог цього Кодексу, є самостiйним у своїй процесуальнiй дiяльностi, втручання в яку осiб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи мiсцевого самоврядування, пiдприємства, установи та органiзацiї, службовi особи, iншi фiзичнi особи зобов'язанi виконувати законнi вимоги та процесуальнi рiшення дiзнавача.

(Доповнено статтею 40¹ згiдно iз Законом України вiд 22.11.2018р. N 2617-VIII, враховуючи змiни, внесенi Законом України вiд 03.12.2019р. N 321-IX)

Стаття 41. Оперативнi пiдроздiли

1. Оперативнi пiдроздiли органiв Нацiональної полiцiї, органiв безпеки, Нацiонального антикорупцiйного бюро України, органiв Державного бюро розслiдувань, органiв Бюро економiчної безпеки України, органiв Державної прикордонної служби України, органiв, установ виконання покарань та слiдчих iзоляторiв Державної кримiнально-виконавчої служби України здiйснюють слiдчi (розшуковi) дiї та негласнi слiдчi (розшуковi) дiї в кримiнальному провадженнi за письмовим дорученням слiдчого, дiзнавача, прокурора, а пiдроздiл детективiв, оперативно-технiчний пiдроздiл та пiдроздiл внутрiшнього контролю Нацiонального антикорупцiйного бюро України - за письмовим дорученням детектива або прокурора Спецiалiзованої антикорупцiйної прокуратури.

2. Пiд час виконання доручень слiдчого, дiзнавача, прокурора спiвробiтник оперативного пiдроздiлу користується повноваженнями слiдчого. Спiвробiтники оперативних пiдроздiлiв (крiм пiдроздiлу детективiв, пiдроздiлу внутрiшнього контролю Нацiонального антикорупцiйного бюро України) не мають права здiйснювати процесуальнi дiї у кримiнальному провадженнi за власною iнiцiативою або звертатися з клопотаннями до слiдчого суддi чи прокурора.

3. Доручення слiдчого, дiзнавача, прокурора щодо проведення слiдчих (розшукових) дiй та негласних слiдчих (розшукових) дiй є обов'язковими для виконання оперативним пiдроздiлом.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 04.07.2013р. N 406-VII, вiд 14.10.2014р. N 1698-VII, вiд 12.02.2015р. N 198-VIII, вiд 23.12.2015р. N 901-VIII, вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII, вiд 04.10.2019р. N 187-IX, вiд 22.11.2018р. N 2617-VIII, враховуючи змiни, внесенi Законом України вiд 03.12.2019р. N 321-IX, iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 04.10.2019р. N 187-IX, вiд 04.06.2020р. N 671-IX, вiд 17.11.2021р. N 1888-IX)

§ 3. Сторона захисту

Стаття 42. Пiдозрюваний, обвинувачений

1. Пiдозрюваним є особа, якiй у порядку, передбаченому статтями 276 - 279 цього Кодексу, повiдомлено про пiдозру, особа, яка затримана за пiдозрою у вчиненнi кримiнального правопорушення, або особа, щодо якої складено повiдомлення про пiдозру, однак його не вручено їй внаслiдок невстановлення мiсцезнаходження особи, проте вжито заходiв для вручення у спосiб, передбачений цим Кодексом для вручення повiдомлень.

2. Обвинуваченим (пiдсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 цього Кодексу.

3. Пiдозрюваний, обвинувачений має право:

1) знати, у вчиненнi якого кримiнального правопорушення його пiдозрюють, обвинувачують;

2) бути чiтко i своєчасно повiдомленим про свої права, передбаченi цим Кодексом, а також отримати їх роз'яснення;

3) на першу вимогу мати захисника i зустрiч iз ним незалежно вiд часу в робочi, вихiднi, святковi, неробочi днi до першого допиту з дотриманням умов, що забезпечують конфiденцiйнiсть спiлкування, а також пiсля першого допиту - зустрiчi без обмеження в часi та кiлькостi у робочi, вихiднi, святковi, неробочi днi; на участь захисника у проведеннi допиту та iнших процесуальних дiях; на вiдмову вiд захисника в будь-який момент кримiнального провадження; на отримання правової допомоги захисника за рахунок держави у випадках, передбачених цим Кодексом та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, в тому числi у зв'язку з вiдсутнiстю коштiв для оплати такої допомоги;

4) не говорити нiчого з приводу пiдозри проти нього, обвинувачення або у будь-який момент вiдмовитися вiдповiдати на запитання;

5) давати пояснення, показання з приводу пiдозри, обвинувачення чи в будь-який момент вiдмовитися їх давати;

6) вимагати перевiрки обґрунтованостi затримання;

7) у разi затримання або застосування запобiжного заходу у виглядi тримання пiд вартою - на негайне повiдомлення членiв сiм'ї, близьких родичiв чи iнших осiб про затримання i мiсце свого перебування згiдно з положеннями статтi 213 цього Кодексу;

8) збирати i подавати слiдчому, прокурору, слiдчому суддi докази;

9) брати участь у проведеннi процесуальних дiй;

10) пiд час проведення процесуальних дiй ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення дiй, якi заносяться до протоколу;

11) застосовувати з додержанням вимог цього Кодексу технiчнi засоби при проведеннi процесуальних дiй, в яких вiн бере участь. Слiдчий, прокурор, слiдчий суддя, суд мають право заборонити застосовування технiчних засобiв при проведеннi окремої процесуальної дiї чи на певнiй стадiї кримiнального провадження з метою нерозголошення вiдомостей, якi мiстять таємницю, що охороняється законом, чи стосуються iнтимного життя особи, про що виноситься (постановляється) вмотивована постанова (ухвала);

12) заявляти клопотання про проведення процесуальних дiй, про забезпечення безпеки щодо себе, членiв своєї сiм'ї, близьких родичiв, майна, житла тощо;

13) заявляти вiдводи;

14) ознайомлюватися з матерiалами досудового розслiдування в порядку, передбаченому статтею 221 цього Кодексу, та вимагати вiдкриття матерiалiв згiдно зi статтею 290 цього Кодексу;

15) одержувати копiї процесуальних документiв та письмовi повiдомлення;

16) оскаржувати рiшення, дiї та бездiяльнiсть слiдчого, прокурора, слiдчого суддi в порядку, передбаченому цим Кодексом;

17) вимагати вiдшкодування шкоди, завданої незаконними рiшеннями, дiями чи бездiяльнiстю органу, що здiйснює оперативно-розшукову дiяльнiсть, досудове розслiдування, прокуратури або суду, в порядку, визначеному законом, а також вiдновлення репутацiї, якщо пiдозра, обвинувачення не пiдтвердилися;

18) користуватися рiдною мовою, отримувати копiї процесуальних документiв рiдною або iншою мовою, якою вiн володiє, та в разi необхiдностi користуватися послугами перекладача за рахунок держави.

4. Обвинувачений також має право:

1) брати участь пiд час судового розгляду у допитi свiдкiв обвинувачення або вимагати їхнього допиту, а також вимагати виклику i допиту свiдкiв захисту на тих самих умовах, що й свiдкiв обвинувачення;

2) збирати i подавати суду докази;

3) висловлювати в судовому засiданнi свою думку щодо клопотань iнших учасникiв судового провадження;

4) виступати в судових дебатах;

5) ознайомлюватися з журналом судового засiдання та технiчним записом судового процесу, якi йому зобов'язанi надати уповноваженi працiвники суду, i подавати щодо них свої зауваження;

6) оскаржувати в установленому цим Кодексом порядку судовi рiшення та iнiцiювати їх перегляд, знати про поданi на них апеляцiйнi та касацiйнi скарги, заяви про їх перегляд, подавати на них заперечення;

7) отримувати роз'яснення щодо порядку пiдготовки та використання досудової доповiдi, вiдмовлятися вiд участi у пiдготовцi досудової доповiдi;

8) брати участь у пiдготовцi досудової доповiдi, надавати представнику персоналу органу пробацiї iнформацiю, необхiдну для пiдготовки такої доповiдi, ознайомлюватися з текстом досудової доповiдi, подавати свої зауваження та уточнення.

5. Пiдозрюваний, обвинувачений мають також iншi процесуальнi права, передбаченi цим Кодексом.

6. Пiдозрюваний, обвинувачений, який є iноземцем i тримається пiд вартою, має право на зустрiч з представником дипломатичної чи консульської установи своєї держави, яку йому зобов'язана забезпечити адмiнiстрацiя мiсця ув'язнення.

7. Пiдозрюваний, обвинувачений зобов'язаний:

1) прибути за викликом до слiдчого, прокурора, слiдчого суддi, суду, а в разi неможливостi прибути за викликом у призначений строк - заздалегiдь повiдомити про це зазначених осiб;

2) виконувати обов'язки, покладенi на нього рiшенням про застосування заходiв забезпечення кримiнального провадження;

3) пiдкорятися законним вимогам та розпорядженням слiдчого, прокурора, слiдчого суддi, суду;

4) надавати достовiрну iнформацiю представнику персоналу органу пробацiї, необхiдну для пiдготовки досудової доповiдi.

8. Пiдозрюваному, обвинуваченому вручається пам'ятка про його процесуальнi права та обов'язки одночасно з їх повiдомленням особою, яка здiйснює таке повiдомлення.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 07.10.2014р. N 1689-VII, вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII, змiни, внесенi Законом України вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII, в частинi положень щодо застосування пробацiйних програм набирають чинностi з 01.01.2018р.. вiд 14.07.2021р. N 1637-IX)

Стаття 43. Виправданий, засуджений

1. Виправданим у кримiнальному провадженнi є обвинувачений, виправдувальний вирок суду щодо якого набрав законної сили.

2. Засудженим у кримiнальному провадженнi є обвинувачений, обвинувальний вирок суду щодо якого набрав законної сили.

3. Виправданий, засуджений має права обвинуваченого, передбаченi статтею 42 цього Кодексу, в обсязi, необхiдному для його захисту на вiдповiднiй стадiї судового провадження.

Стаття 44. Законний представник пiдозрюваного, обвинуваченого

1. Якщо пiдозрюваним, обвинуваченим є неповнолiтнiй або особа, визнана у встановленому законом порядку недiєздатною чи обмежено дiєздатною, до участi в процесуальнiй дiї разом з ним залучається його законний представник.

2. Як законнi представники можуть бути залученi батьки (усиновлювачi), а в разi їх вiдсутностi - опiкуни чи пiклувальники особи, iншi повнолiтнi близькi родичi чи члени сiм'ї, а також представники органiв опiки i пiклування, установ i органiзацiй, пiд опiкою чи пiклуванням яких перебуває неповнолiтнiй, недiєздатний чи обмежено дiєздатний.

3. Про залучення законного представника слiдчий, прокурор виносить постанову, а слiдчий суддя, суд - постановляє ухвалу, копiя якої вручається законному представнику.

4. У разi якщо дiї чи iнтереси законного представника суперечать iнтересам особи, яку вiн представляє, за рiшенням слiдчого, прокурора, слiдчого суддi, суду такий законний представник замiнюється iншим з числа осiб, зазначених у частинi другiй цiєї статтi.

5. Законний представник користується процесуальними правами особи, iнтереси якої вiн представляє, крiм процесуальних прав, реалiзацiя яких здiйснюється безпосередньо пiдозрюваним, обвинуваченим i не може бути доручена представнику.

6. Законний представник має право на невiдкладну зустрiч iз пiдозрюваним, обвинуваченим за власною iнiцiативою та/або iнiцiативою пiдозрюваного, обвинуваченого без обмеження в часi та кiлькостi у робочi, вихiднi, святковi, неробочi днi в будь-який час з 8 години до 20 години.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 14.07.2021р. N 1637-IX)

Стаття 45. Захисник

1. Захисником є адвокат, який здiйснює захист пiдозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходiв медичного чи виховного характеру або вирiшувалося питання про їх застосування, а також особи, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу iноземнiй державi (екстрадицiю).

2. Захисником не може бути адвокат, вiдомостi про якого не внесено до Єдиного реєстру адвокатiв України або стосовно якого у Єдиному реєстрi адвокатiв України мiстяться вiдомостi про зупинення або припинення права на зайняття адвокатською дiяльнiстю.

Стаття 46. Загальнi правила участi захисника у кримiнальному провадженнi

1. Захисник не має права взяти на себе захист iншої особи або надавати їй правову допомогу, якщо це суперечить iнтересам особи, якiй вiн надає або ранiше надавав правову допомогу.

2. Неприбуття захисника для участi у проведеннi певної процесуальної дiї, якщо захисник був завчасно попереджений про її проведення, i за умови, що пiдозрюваний, обвинувачений не заперечує проти проведення процесуальної дiї за вiдсутностi захисника, не може бути пiдставою для визнання цiєї процесуальної дiї незаконною, крiм випадкiв, коли участь захисника є обов'язковою.

Якщо пiдозрюваний, обвинувачений заперечує проти проведення процесуальної дiї за вiдсутностi захисника, проведення процесуальної дiї вiдкладається або для її проведення залучається захисник у порядку, передбаченому статтею 53 цього Кодексу.

3. Одночасно брати участь у судовому розглядi можуть не бiльше п'яти захисникiв одного обвинуваченого.

4. Захисник користується процесуальними правами пiдозрюваного, обвинуваченого, захист якого вiн здiйснює, крiм процесуальних прав, реалiзацiя яких здiйснюється безпосередньо пiдозрюваним, обвинуваченим i не може бути доручена захиснику, з моменту надання документiв, передбачених статтею 50 цього Кодексу, слiдчому, прокурору, слiдчому суддi, суду.

5. Захисник має право брати участь у проведеннi допиту та iнших процесуальних дiях, що проводяться за участю пiдозрюваного, обвинуваченого, до першого допиту пiдозрюваного мати з ним зустрiч без дозволу слiдчого, прокурора, суду, а пiсля першого допиту - мати такi зустрiчi без обмеження в часi та кiлькостi у робочi, вихiднi, святковi, неробочi днi.

Зустрiчi, передбаченi абзацом першим цiєї частини, є конфiденцiйними.

Присутнiсть на зустрiчах iнших осiб можлива за письмовою заявою захисника (захисникiв) або письмовою заявою пiдозрюваного, обвинуваченого, якщо таку заяву складено ним у присутностi особи (осiб), яка (якi) прибула (прибули) до нього.

Аудiофiксацiя такої зустрiчi забороняється.

Вiдеофiксацiя такої зустрiчi здiйснюється вiдкрито. Пiдозрюваний, обвинувачений та особи, якi до нього прибули, мають бути повiдомленi про мiсце встановлення камери. Вiдеофiксацiя зустрiчi камерою, про яку не повiдомлено її учасникiв, забороняється.

Вiдеофiксацiя зустрiчi здiйснюється у спосiб, що унеможливлює фiксацiю змiсту документiв, якими користується пiдозрюваний, обвинувачений та/або особа (особи), яка (якi) до нього прибула (прибули).

Вiдеофiксацiя здiйснюється в спосiб, що унеможливлює фiксацiю змiсту розмови пiдозрюваного, обвинуваченого з особою (особами), яка (якi) до нього прибула (прибули).

Захисник (захисники) пiдозрюваного, обвинуваченого, засудженого має (мають) право на зустрiч iз ним за власною iнiцiативою та/або клопотанням особи, стосовно якої вiн (вони) здiйснює (здiйснюють) захист, за мiсцем перебування такої особи.

Захисник (захисники) має (мають) право на зустрiч з одним пiдозрюваним, обвинуваченим. Зустрiч захисника (захисникiв) з двома i бiльше пiдозрюваними, обвинуваченими одночасно не допускається.

Пiдозрюваний, обвинувачений має право на таку зустрiч не бiльш як з двома захисниками одночасно.

Якщо iнiцiатором зустрiчi є захисник, але пiдозрюваний, обвинувачений, засуджений вiдмовляється вiд такої зустрiчi, адмiнiстрацiя установи зобов'язана органiзувати зустрiч захисника з пiдозрюваним, обвинуваченим, засудженим.

У разi якщо пiдозрюваний, обвинувачений, засуджений особисто та безпосередньо повiдомляє захиснику про небажання продовжувати зустрiч, така зустрiч припиняється.

Не є пiдставою для вiдмови адмiнiстрацiєю установи в зустрiчi пiдозрюваного, обвинуваченого, засудженого iз захисником наявнiсть письмової заяви про вiдмову пiдозрюваного, обвинуваченого, засудженого вiд зустрiчi. Вiдмова адмiнiстрацiї установи в зустрiчi пiдозрюваного, обвинуваченого, засудженого iз захисником тягне за собою вiдповiдальнiсть, встановлену законом.

Особа, яка прийняла рiшення про змiну мiсця перебування пiдозрюваного, обвинуваченого, засудженого, змiну його правового та/або процесуального статусу, не пiзнiш як за 24 години iнформує письмово або шляхом надсилання листа на електронну поштову скриньку захисника, близьких родичiв пiдозрюваного, обвинуваченого, засудженого про його мiсце перебування, дату змiни мiсця перебування, правового та/або процесуального статусу з обґрунтуванням пiдстав для прийняття такого рiшення та iз зазначенням суб'єкта, який його прийняв. Вiдповiдний iнформацiйний лист вручається адмiнiстрацiєю установи також захисникам, близьким родичам невiдкладно пiсля їх фактичного прибуття до пiдозрюваного, обвинуваченого, засудженого.

6. Документи, пов'язанi з виконанням захисником його обов'язкiв, без його згоди не пiдлягають огляду, вилученню чи розголошенню слiдчим, прокурором, слiдчим суддею, судом.

7. Органи державної влади та органи мiсцевого самоврядування, їх службовi особи зобов'язанi виконувати законнi вимоги захисника.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 14.07.2021р. N 1637-IX)

Стаття 47. Обов'язки захисника

1. Захисник зобов'язаний використовувати засоби захисту, передбаченi цим Кодексом та iншими законами України, з метою забезпечення дотримання прав, свобод i законних iнтересiв пiдозрюваного, обвинуваченого та з'ясування обставин, якi спростовують пiдозру чи обвинувачення, пом'якшують чи виключають кримiнальну вiдповiдальнiсть пiдозрюваного, обвинуваченого.

2. Захисник зобов'язаний прибувати для участi у виконаннi процесуальних дiй за участю пiдозрюваного, обвинуваченого. У разi неможливостi прибути в призначений строк захисник зобов'язаний завчасно повiдомити про таку неможливiсть та її причини слiдчого, прокурора, слiдчого суддю, суд, а у разi, якщо вiн призначений органом (установою), уповноваженим законом на надання безоплатної правової допомоги, - також i цей орган (установу).

3. Захисник без згоди пiдозрюваного, обвинуваченого не має права розголошувати вiдомостi, якi стали йому вiдомi у зв'язку з участю в кримiнальному провадженнi i становлять адвокатську або iншу охоронювану законом таємницю.

4. Захисник пiсля його залучення має право вiдмовитися вiд виконання своїх обов'язкiв лише у випадках:

1) якщо є обставини, якi згiдно з цим Кодексом виключають його участь у кримiнальному провадженнi;

2) незгоди з пiдозрюваним, обвинуваченим щодо вибраного ним способу захисту, за винятком випадкiв обов'язкової участi захисника;

3) умисного невиконання пiдозрюваним, обвинуваченим умов укладеного з захисником договору, яке проявляється, зокрема, у систематичному недодержаннi законних порад захисника, порушеннi вимог цього Кодексу тощо;

4) якщо вiн свою вiдмову мотивує вiдсутнiстю належної квалiфiкацiї для надання правової допомоги у конкретному провадженнi, що є особливо складним,

Стаття 48. Залучення захисника

1. Захисник може у будь-який момент бути залученим пiдозрюваним, обвинуваченим, їх законними представниками, а також iншими особами за проханням чи згодою пiдозрюваного, обвинуваченого до участi у кримiнальному провадженнi. Слiдчий, прокурор, слiдчий суддя, суд зобов'язанi надати затриманiй особi чи особi, яка тримається пiд вартою, допомогу у встановленнi зв'язку iз захисником або особами, якi можуть запросити захисника, а також надати можливiсть використати засоби зв'язку для запрошення захисника. Слiдчий, прокурор, слiдчий суддя, суд зобов'язанi утримуватися вiд надання рекомендацiй щодо залучення конкретного захисника.

2. Захисник залучається слiдчим, прокурором, слiдчим суддею чи судом для здiйснення захисту за призначенням у випадках та в порядку, визначених статтями 49 та 53 цього Кодексу.

Стаття 49. Залучення захисника слiдчим, прокурором, слiдчим суддею чи судом для здiйснення захисту за призначенням

1. Слiдчий, прокурор, слiдчий суддя чи суд зобов'язанi забезпечити участь захисника у кримiнальному провадженнi у випадках, якщо:

1) вiдповiдно до вимог статтi 52 цього Кодексу участь захисника є обов'язковою, а пiдозрюваний, обвинувачений не залучив захисника;

2) пiдозрюваний, обвинувачений заявив клопотання про залучення захисника, але за вiдсутнiстю коштiв чи з iнших об'єктивних причин не може його залучити самостiйно;

3) слiдчий, прокурор, слiдчий суддя чи суд вирiшить, що обставини кримiнального провадження вимагають участi захисника, а пiдозрюваний, обвинувачений не залучив його.

Захисник може бути залучений слiдчим, прокурором, слiдчим суддею чи судом в iнших випадках, передбачених законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги.

2. У випадках, передбачених частиною першою цiєї статтi, слiдчий, прокурор виносить постанову, а слiдчий суддя та суд постановляє ухвалу, якою доручає вiдповiдному органу (установi), уповноваженому законом на надання безоплатної правової допомоги, призначити адвоката для здiйснення захисту за призначенням та забезпечити його прибуття у зазначенi у постановi (ухвалi) час i мiсце для участi у кримiнальному провадженнi.

3. Постанова (ухвала) про доручення призначити адвоката негайно направляється вiдповiдному органу (установi), уповноваженому законом на надання безоплатної правової допомоги, i є обов'язковою для негайного виконання. Невиконання, неналежне або несвоєчасне виконання постанови (ухвали) про доручення призначити адвоката тягнуть вiдповiдальнiсть, встановлену законом.

Стаття 50. Пiдтвердження повноважень захисника

1. Повноваження захисника на участь у кримiнальному провадженнi пiдтверджуються:

1) свiдоцтвом про право на зайняття адвокатською дiяльнiстю;

2) ордером, договором iз захисником або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

2. Встановлення будь-яких додаткових вимог, крiм пред'явлення захисником документа, що посвiдчує його особу, або умов для пiдтвердження повноважень захисника чи для його залучення до участi в кримiнальному провадженнi не допускається.

Стаття 51. Договiр iз захисником

1. Договiр iз захисником має право укласти особа, передбачена в частинi першiй статтi 45 цього Кодексу, а також iншi особи, якi дiють в її iнтересах, за її клопотанням або за її наступною згодою.

Стаття 52. Обов'язкова участь захисника

1. Участь захисника є обов'язковою у кримiнальному провадженнi щодо особливо тяжких злочинiв. У цьому випадку участь захисника забезпечується з моменту набуття особою статусу пiдозрюваного.

2. В iнших випадках обов'язкова участь захисника забезпечується у кримiнальному провадженнi:

1) щодо осiб, якi пiдозрюються або обвинувачуються у вчиненнi кримiнального правопорушення у вiцi до 18 рокiв, - з моменту встановлення факту неповнолiття або виникнення будь-яких сумнiвiв у тому, що особа є повнолiтньою;

2) щодо осiб, стосовно яких передбачається застосування примусових заходiв виховного характеру, - з моменту встановлення факту неповнолiття або виникнення будь-яких сумнiвiв у тому, що особа є повнолiтньою;

3) щодо осiб, якi внаслiдок психiчних чи фiзичних вад (нiмi, глухi, слiпi тощо) не здатнi повною мiрою реалiзувати свої права, - з моменту встановлення цих вад;

4) щодо осiб, якi не володiють мовою, якою ведеться кримiнальне провадження, - з моменту встановлення цього факту;

5) щодо осiб, стосовно яких передбачається застосування примусових заходiв медичного характеру або вирiшується питання про їх застосування, - з моменту встановлення факту наявностi в особи психiчного захворювання або iнших вiдомостей, якi викликають сумнiв щодо її осудностi;

6) щодо реабiлiтацiї померлої особи - з моменту виникнення права на реабiлiтацiю померлої особи;

7) виключено;

8) щодо осiб, стосовно яких здiйснюється спецiальне досудове розслiдування або спецiальне судове провадження, - з моменту прийняття вiдповiдного процесуального рiшення;

9) у разi укладення угоди мiж прокурором та пiдозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватостi - з моменту iнiцiювання укладення такої угоди.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 16.01.2014р. N 725-VII, змiни, внесенi Законом України вiд 16.01.2014р. N 725-VII, втратили чиннiсть у зв'язку з втратою чинностi Законом України вiд 16.01.2014р. N 725-VII згiдно iз Законом України вiд 28.01.2014р. N 732-VII, вiд 23.02.2014р. N 767-VII, вiд 07.10.2014р. N 1689-VII, вiд 12.02.2015р. N 198-VIII)

Стаття 53. Залучення захисника для проведення окремої процесуальної дiї

1. Слiдчий, прокурор, слiдчий суддя чи суд залучають захисника для проведення окремої процесуальної дiї в порядку, передбаченому статтею 49 цього Кодексу, виключно у невiдкладних випадках, коли є потреба у проведеннi невiдкладної процесуальної дiї за участю захисника, а завчасно повiдомлений захисник не може прибути для участi у проведеннi процесуальної дiї чи забезпечити участь iншого захисника або якщо пiдозрюваний, обвинувачений виявив бажання, але ще не встиг залучити захисника або прибуття обраного захисника неможливе.

2. Запросити захисника до участi в окремiй процесуальнiй дiї має право i сам пiдозрюваний, обвинувачений. Якщо потреби у проведеннi невiдкладних процесуальних дiй за участю захисника немає i коли неможливе прибуття захисника, обраного пiдозрюваним, обвинуваченим, протягом двадцяти чотирьох годин, слiдчий, прокурор, слiдчий суддя, суд мають право запропонувати пiдозрюваному, обвинуваченому залучити iншого захисника.

3. Пiд час проведення окремої процесуальної дiї захисник має тi ж самi права й обов'язки, що й захисник, який здiйснює захист протягом кримiнального провадження.

4. Захисник як до процесуальної дiї, так i пiсля неї має право зустрiчатися з пiдозрюваним, обвинуваченим для пiдготовки до проведення процесуальної дiї або обговорення її результатiв.

5. Здiйснення захисту пiд час проведення окремої процесуальної дiї не покладає на захисника обов'язку надалi здiйснювати захист у всьому кримiнальному провадженнi або на окремiй його стадiї.

Стаття 54. Вiдмова вiд захисника або його замiна

1. Пiдозрюваний, обвинувачений має право вiдмовитися вiд захисника або замiнити його.

2. Якщо пiдозрюваний, обвинувачений наполягає на вiдмовi вiд захисника, слiдчий, прокурор, слiдчий суддя чи суд зобов'язанi органiзувати зустрiч захисника з пiдозрюваним, обвинуваченим. У разi якщо пiдозрюваний, обвинувачений особисто та безпосередньо повiдомляє захиснику про небажання мати захисника, замiну захисника пiсля конфiденцiйної розмови iз захисником, така вiдмова або замiна фiксується у протоколi процесуальної дiї або журналi судового засiдання.

Не є пiдставою для вiдмови слiдчим, прокурором, слiдчим суддею чи судом в зустрiчi захисника з пiдозрюваним, обвинуваченим наявнiсть письмової заяви про вiдмову пiдозрюваного, обвинуваченого вiд захисника або письмового клопотання про його замiну до внесення вiдповiдної iнформацiї до протоколу процесуальної дiї або журналу судового засiдання.

Вiдмова уповноваженою особою в зустрiчi пiдозрюваного, обвинуваченого iз захисником, стосовно якого є заява про вiдмову чи клопотання про замiну, до вiдповiдної фiксацiї у протоколi процесуальної дiї або журналi судового засiдання тягне за собою вiдповiдальнiсть, встановлену законом.

3. Вiдмова вiд захисника не приймається у випадку, якщо його участь є обов'язковою. У такому випадку, якщо пiдозрюваний, обвинувачений вiдмовляється вiд захисника i не залучає iншого захисника, захисник повинен бути залучений у порядку, передбаченому статтею 49 цього Кодексу, для здiйснення захисту за призначенням.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 14.07.2021р. N 1637-IX)

§ 4. Потерпiлий i його представник

Стаття 55. Потерпiлий

1. Потерпiлим у кримiнальному провадженнi може бути фiзична особа, якiй кримiнальним правопорушенням завдано моральної, фiзичної або майнової шкоди, юридична особа, якiй кримiнальним правопорушенням завдано майнової шкоди, а також адмiнiстратор за випуском облiгацiй, який вiдповiдно до положень Закону України "Про ринки капiталу та органiзованi товарнi ринки" дiє в iнтересах власникiв облiгацiй, яким кримiнальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

2. Права i обов'язки потерпiлого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримiнального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпiлого.

Потерпiлому вручається пам'ятка про процесуальнi права та обов'язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримiнального правопорушення.

3. Потерпiлим є також особа, яка не є заявником, але якiй кримiнальним правопорушенням завдана шкода i у зв'язку з цим вона пiсля початку кримiнального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпiлого.

4. Потерпiлим не може бути особа, якiй моральна шкода завдана як представнику юридичної особи чи певної частини суспiльства.

5. За наявностi очевидних та достатнiх пiдстав вважати, що заява, повiдомлення про кримiнальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпiлого подана особою, якiй не завдано шкоди, зазначеної у частинi першiй цiєї статтi, слiдчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про вiдмову у визнаннi потерпiлим, яка може бути оскаржена слiдчому суддi.

6. Якщо внаслiдок кримiнального правопорушення настала смерть особи або особа перебуває у станi, який унеможливлює подання нею вiдповiдної заяви, положення частин першої - третьої цiєї статтi поширюються на близьких родичiв чи членiв сiм'ї такої особи. Потерпiлим визнається одна особа з числа близьких родичiв чи членiв сiм'ї, яка подала заяву про залучення її до провадження як потерпiлого, а за вiдповiдним клопотанням - потерпiлими може бути визнано кiлька осiб.

Пiсля того, як особа, яка перебувала у станi, що унеможливлював подання нею вiдповiдної заяви, набуде здатностi користуватися процесуальними правами, вона може подати заяву про залучення її до провадження як потерпiлого.

7. Якщо особа не подала заяву про вчинення щодо неї кримiнального правопорушення або заяву про залучення її до провадження як потерпiлого, то слiдчий, прокурор, суд має право визнати особу потерпiлою лише за її письмовою згодою. За вiдсутностi такої згоди особа в разi необхiдностi може бути залучена до кримiнального провадження як свiдок.

Положення цiєї частини не поширюються на провадження, яке може бути розпочате лише на пiдставi заяви потерпiлого (кримiнальне провадження у формi приватного обвинувачення).

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 19.06.2020р. N 738-IX)

Стаття 56. Права потерпiлого

1. Протягом кримiнального провадження потерпiлий має право:

1) бути повiдомленим про свої права та обов'язки, передбаченi цим Кодексом;

2) знати сутнiсть пiдозри та обвинувачення, бути повiдомленим про обрання, змiну чи скасування щодо пiдозрюваного, обвинуваченого заходiв забезпечення кримiнального провадження та закiнчення досудового розслiдування;

3) подавати докази слiдчому, прокурору, слiдчому суддi, суду;

4) заявляти вiдводи та клопотання;

5) за наявностi вiдповiдних пiдстав - на забезпечення безпеки щодо себе, близьких родичiв чи членiв своєї сiм'ї, майна та житла;

6) давати пояснення, показання або вiдмовитися їх давати;

7) оскаржувати рiшення, дiї чи бездiяльнiсть слiдчого, прокурора, слiдчого суддi, суду в порядку, передбаченому цим Кодексом;

8) мати представника та в будь-який момент кримiнального провадження вiдмовитися вiд його послуг;

9) давати пояснення, показання рiдною або iншою мовою, якою вiн вiльно володiє, безоплатно за рахунок держави користуватися послугами перекладача в разi, якщо вiн не володiє державною мовою чи мовою, якою ведеться кримiнальне провадження;

10) на вiдшкодування завданої кримiнальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом;

11) знайомитися з матерiалами, якi безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримiнального правопорушення, в порядку, передбаченому цим Кодексом, у тому числi пiсля вiдкриття матерiалiв згiдно зi статтею 290 цього Кодексу, а також знайомитися з матерiалами кримiнального провадження, якi безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримiнального правопорушення, у випадку закриття цього провадження;

12) застосовувати з додержанням вимог цього Кодексу технiчнi засоби при проведеннi процесуальних дiй, в яких вiн бере участь. Слiдчий, прокурор, слiдчий суддя, суд вправi заборонити потерпiлому застосовувати технiчнi засоби при проведеннi окремої процесуальної дiї чи на певнiй стадiї кримiнального провадження з метою нерозголошення даних, якi мiстять таємницю, що охороняється законом чи стосується iнтимних сторiн життя людини, про що виноситься (постановляється) вмотивована постанова (ухвала);

13) одержувати копiї процесуальних документiв та письмовi повiдомлення у випадках, передбачених цим Кодексом;

14) користуватися iншими правами, передбаченими цим Кодексом.

2. Пiд час досудового розслiдування потерпiлий має право:

1) на негайне прийняття i реєстрацiю заяви про кримiнальне правопорушення, визнання його потерпiлим;

2) отримувати вiд уповноваженого органу, до якого вiн подав заяву, документ, що пiдтверджує її прийняття i реєстрацiю;

3) подавати докази на пiдтвердження своєї заяви;

4) брати участь у слiдчих (розшукових) та iнших процесуальних дiях, пiд час проведення яких ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення дiї, що заносяться до протоколу, а також знайомитися з протоколами слiдчих (розшукових) та iнших процесуальних дiй, виконаних за його участi;

5) отримувати копiї матерiалiв, якi безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримiнального правопорушення, пiсля закiнчення досудового розслiдування.

3. Пiд час судового провадження в будь-якiй iнстанцiї потерпiлий має право:

1) бути завчасно поiнформованим про час i мiсце судового розгляду;

2) брати участь у судовому провадженнi;

3) брати участь у безпосереднiй перевiрцi доказiв;

4) пiдтримувати обвинувачення в судi у випадку вiдмови прокурора вiд пiдтримання державного обвинувачення;

5) висловлювати свою думку пiд час вирiшення питання про призначення покарання обвинуваченому, а також висловлювати свою думку при вирiшеннi питання про застосування примусових заходiв медичного або виховного характеру;

6) знайомитися з судовими рiшеннями, журналом судового засiдання i технiчним записом кримiнального провадження в судi;

7) оскаржувати судовi рiшення в порядку, передбаченому цим Кодексом.

4. На всiх стадiях кримiнального провадження потерпiлий має право примиритися з пiдозрюваним, обвинуваченим i укласти угоду про примирення. У передбачених законом України про кримiнальну вiдповiдальнiсть та цим Кодексом випадках примирення є пiдставою для закриття кримiнального провадження.

5. У разi якщо потерпiлим є адмiнiстратор за випуском облiгацiй, здiйснення ним вiдмови вiд обвинувачення, апеляцiйної скарги, касацiйної скарги, укладення угоди про примирення можливi за згодою зборiв власникiв облiгацiй, отриманою вiдповiдно до положень Закону України "Про ринки капiталу та органiзованi товарнi ринки".

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 19.06.2020р. N 738-IX)

Стаття 57. Обов'язки потерпiлого

1. Потерпiлий зобов'язаний:

1) прибути за викликом до слiдчого, прокурора, слiдчого суддi, суду, а в разi неможливостi своєчасного прибуття - завчасно повiдомити про це, а також про причини неможливостi прибуття;

2) не перешкоджати встановленню обставин вчинення кримiнального правопорушення;

3) не розголошувати без дозволу слiдчого, прокурора, суду вiдомостi, якi стали йому вiдомi у зв'язку з участю у кримiнальному провадженнi i якi становлять охоронювану законом таємницю.

Стаття 58. Представник потерпiлого

1. Потерпiлого у кримiнальному провадженнi може представляти представник - особа, яка у кримiнальному провадженнi має право бути захисником.

2. Представником юридичної особи, яка є потерпiлим, може бути її керiвник, iнша особа, уповноважена законом або установчими документами, працiвник юридичної особи за довiренiстю, а також особа, яка має право бути захисником у кримiнальному провадженнi.

3. Повноваження представника потерпiлого на участь у кримiнальному провадженнi пiдтверджуються:

1) документами, передбаченими статтею 50 цього Кодексу, - якщо представником потерпiлого є особа, яка має право бути захисником у кримiнальному провадженнi;

2) копiєю установчих документiв юридичної особи - якщо представником потерпiлого є керiвник юридичної особи чи iнша уповноважена законом або установчими документами особа;

3) довiренiстю - якщо представником потерпiлого є працiвник юридичної особи, яка є потерпiлою.

4. Представник користується процесуальними правами потерпiлого, iнтереси якого вiн представляє, крiм процесуальних прав, реалiзацiя яких здiйснюється безпосередньо потерпiлим i не може бути доручена представнику.

Стаття 59. Законний представник потерпiлого

1. Якщо потерпiлим є неповнолiтня особа або особа, визнана в установленому законом порядку недiєздатною чи обмежено дiєздатною, до участi в процесуальнiй дiї разом з нею залучається її законний представник.

2. Питання участi законного представника потерпiлого у кримiнальному провадженнi регулюється згiдно з положеннями статтi 44 цього Кодексу.

§ 5. Iншi учасники кримiнального провадження

Стаття 60. Заявник

1. Заявником є фiзична або юридична особа, яка звернулася iз заявою або повiдомленням про кримiнальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслiдування, i не є потерпiлим.

2. Заявник має право:

1) отримати вiд органу, до якого вiн подав заяву, документ, що пiдтверджує її прийняття i реєстрацiю;

1¹) отримувати витяг з Єдиного реєстру досудових розслiдувань;

2) подавати на пiдтвердження своєї заяви речi i документи;

3) отримати iнформацiю про закiнчення досудового розслiдування.

3. Заявник, який є викривачем, крiм передбачених цiєю статтею прав, має право в порядку, встановленому Законом України "Про запобiгання корупцiї", отримувати iнформацiю про стан досудового розслiдування, розпочатого за його заявою чи повiдомленням.

Iнформацiя надається слiдчим або прокурором у строк не бiльше п'яти днiв з моменту подання заяви.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 16.11.2017р. N 2213-VIII, вiд 17.10.2019р. N 198-IX)

Стаття 61. Цивiльний позивач

1. Цивiльним позивачем у кримiнальному провадженнi є фiзична особа, якiй кримiнальним правопорушенням або iншим суспiльно небезпечним дiянням завдано майнової та/або моральної шкоди, юридична особа, якiй кримiнальним правопорушенням або iншим суспiльно небезпечним дiянням завдано майнової шкоди, а також адмiнiстратор за випуском облiгацiй, який вiдповiдно до положень Закону України "Про ринки капiталу та органiзованi товарнi ринки" дiє в iнтересах власникiв облiгацiй, яким кримiнальним правопорушенням або iншим суспiльно небезпечним дiянням завдано майнової шкоди, та яка (який) в порядку, встановленому цим Кодексом, пред'явила (пред'явив) цивiльний позов.

2. Права та обов'язки цивiльного позивача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслiдування або суду.

3. Цивiльний позивач має права та обов'язки, передбаченi цим Кодексом для потерпiлого, в частинi, що стосуються цивiльного позову, а також має право пiдтримувати цивiльний позов або вiдмовитися вiд нього до видалення суду в нарадчу кiмнату для ухвалення судового рiшення. Цивiльний позивач повiдомляється про прийнятi процесуальнi рiшення в кримiнальному провадженнi, що стосуються цивiльного позову, та отримує їх копiї у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом для iнформування та надiслання копiй процесуальних рiшень потерпiлому.

4. У разi якщо цивiльним позивачем є адмiнiстратор за випуском облiгацiй, здiйснення ним вiдмови вiд цивiльного позову можливе за згодою зборiв власникiв облiгацiй, отриманою вiдповiдно до положень Закону України "Про ринки капiталу та органiзованi товарнi ринки".

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 19.06.2020р. N 738-IX)

Стаття 62. Цивiльний вiдповiдач

1. Цивiльним вiдповiдачем у кримiнальному провадженнi може бути фiзична або юридична особа, яка в силу закону несе цивiльну вiдповiдальнiсть за шкоду, завдану кримiнально протиправними дiями (бездiяльнiстю) пiдозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспiльно небезпечне дiяння, та до якої пред'явлено цивiльний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.

2. Права та обов'язки цивiльного вiдповiдача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслiдування або суду.

3. Цивiльний вiдповiдач має права та обов'язки, передбаченi цим Кодексом для пiдозрюваного, обвинуваченого, в частинi, що стосуються цивiльного позову, а також має право визнавати позов повнiстю чи частково або заперечувати проти нього. Цивiльний вiдповiдач повiдомляється про прийнятi процесуальнi рiшення в кримiнальному провадженнi, що стосуються цивiльного позову, та отримує їх копiї у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом для iнформування та надiслання копiй процесуальних рiшень пiдозрюваному, обвинуваченому.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

Стаття 63. Представник цивiльного позивача, цивiльного вiдповiдача

1. Представником цивiльного позивача, цивiльного вiдповiдача у кримiнальному провадженнi може бути:

особа, яка у кримiнальному провадженнi має право бути захисником;

керiвник чи iнша особа, уповноважена законом або установчими документами, працiвник юридичної особи за довiренiстю - у випадку, якщо цивiльним позивачем, цивiльним вiдповiдачем є юридична особа.

2. Повноваження представника цивiльного позивача, цивiльного вiдповiдача на участь у кримiнальному провадженнi пiдтверджуються:

1) документами, передбаченими статтею 50 цього Кодексу, якщо представником цивiльного позивача, цивiльного вiдповiдача є особа, яка має право бути захисником у кримiнальному провадженнi;

2) копiєю установчих документiв юридичної особи - якщо представником цивiльного позивача, цивiльного вiдповiдача є керiвник юридичної особи чи iнша уповноважена законом або установчими документами особа;

3) довiренiстю - якщо представником цивiльного позивача, цивiльного вiдповiдача є працiвник юридичної особи, яка є цивiльним позивачем, цивiльним вiдповiдачем.

3. Представник користується процесуальними правами цивiльного позивача, цивiльного вiдповiдача, iнтереси якого вiн представляє.

Стаття 64. Законний представник цивiльного позивача

1. Якщо цивiльним позивачем є неповнолiтня особа або особа, визнана в установленому законом порядку недiєздатною чи обмежено дiєздатною, її процесуальними правами користується законний представник.

2. Питання участi законного представника цивiльного позивача у кримiнальному провадженнi регулюється згiдно з положеннями статтi 44 цього Кодексу.

Стаття 64¹. Представник юридичної особи, щодо якої здiйснюється провадження

1. Представником юридичної особи, щодо якої здiйснюється провадження, може бути:

особа, яка у кримiнальному провадженнi має право бути захисником;

керiвник чи iнша особа, уповноважена законом або установчими документами;

працiвник юридичної особи.

2. Повноваження представника юридичної особи, щодо якої здiйснюється провадження, на участь у провадженнi пiдтверджуються:

1) документами, передбаченими статтею 50 цього Кодексу, якщо представником є особа, яка має право бути захисником у кримiнальному провадженнi;

2) копiєю установчих документiв юридичної особи, якщо представником є керiвник юридичної особи чи iнша уповноважена законом або установчими документами особа;

3) довiренiстю, якщо представником є працiвник юридичної особи.

3. Протягом кримiнального провадження представник юридичної особи має право:

1) знати, у зв'язку iз вчиненням якого кримiнального правопорушення здiйснюється провадження щодо юридичної особи, та давати пояснення з цього приводу;

2) користуватися правовою допомогою;

3) збирати i подавати слiдчому, прокурору, слiдчому суддi, суду докази;

4) брати участь у проведеннi процесуальних дiй;

5) пiд час проведення процесуальних дiй ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення дiй, що заносяться до протоколу, а також знайомитися з протоколами слiдчих (розшукових) та iнших процесуальних дiй, виконаних за його участi;

6) застосовувати з додержанням вимог цього Кодексу технiчнi засоби пiд час проведення процесуальних дiй, в яких вiн бере участь. Слiдчий, прокурор, слiдчий суддя, суд мають право заборонити застосовування технiчних засобiв пiд час проведення окремої процесуальної дiї чи на певнiй стадiї провадження з метою нерозголошення вiдомостей, якi мiстять таємницю, що охороняється законом, чи стосуються iнтимного життя особи, про що виноситься (постановляється) вмотивована постанова (ухвала);

7) заявляти клопотання про проведення процесуальних дiй, про забезпечення безпеки щодо себе, членiв своєї сiм'ї, близьких родичiв, майна, житла тощо;

8) заявляти вiдводи;

9) одержувати копiї процесуальних документiв та письмовi повiдомлення;

10) оскаржувати рiшення, дiї та бездiяльнiсть слiдчого, прокурора, слiдчого суддi в порядку, передбаченому цим Кодексом;

11) користуватися рiдною мовою, отримувати копiї процесуальних документiв рiдною або iншою мовою, якою вiн володiє, та в разi необхiдностi користуватися послугами перекладача.

4. Пiд час досудового розслiдування представник юридичної особи має право:

1) брати участь у слiдчих (розшукових) та iнших процесуальних дiях, пiд час проведення яких ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення дiї, що заносяться до протоколу, а також знайомитися з протоколами слiдчих (розшукових) та iнших процесуальних дiй, виконаних за його участi;

2) ознайомлюватися з матерiалами досудового розслiдування в порядку, передбаченому статтею 221 цього Кодексу, та вимагати вiдкриття матерiалiв згiдно iз статтею 290 цього Кодексу.

5. Пiд час судового провадження представник юридичної особи має право:

1) бути завчасно поiнформованим про час i мiсце судового розгляду;

2) брати участь у судовому провадженнi;

3) виступати в судових дебатах;

4) ознайомлюватися з журналом судового засiдання та технiчним записом судового процесу, якi йому зобов'язанi надати уповноваженi працiвники суду, i подавати щодо них свої зауваження;

5) оскаржувати в установленому цим Кодексом порядку судовi рiшення та iнiцiювати їх перегляд, знати про поданi на них апеляцiйнi та касацiйнi скарги, заяви про їх перегляд, подавати на них заперечення.

6. Представник юридичної особи, щодо якої здiйснюється провадження, має також iншi процесуальнi права, передбаченi цим Кодексом.

7. Представник юридичної особи зобов'язаний:

2) не перешкоджати встановленню обставин вчинення кримiнального правопорушення;

(Доповнено статтею 64¹ згiдно iз Законом України вiд 23.05.2013р. N 314-VII)

Стаття 64². Третя особа, щодо майна якої вирiшується питання про арешт

1. Третьою особою, щодо майна якої вирiшується питання про арешт, може бути будь-яка фiзична або юридична особи.

2. Третьою особою, щодо майна якої вирiшується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду iз клопотанням про арешт майна.

3. Третя особа, щодо майна якої вирiшується питання про арешт, має права та обов'язки, передбаченi цим Кодексом для пiдозрюваного, обвинуваченого, в частинi, що стосуються арешту майна. Третя особа, щодо майна якої вирiшується питання про арешт, повiдомляється про прийнятi процесуальнi рiшення в кримiнальному провадженнi, що стосуються арешту майна, та отримує їх копiї у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом.

4. Представником третьої особи, щодо майна якої вирiшується питання про арешт, може бути:

особа, яка у кримiнальному провадженнi має право бути захисником;

керiвник чи iнша особа, уповноважена законом або установчими документами, працiвник юридичної особи за довiренiстю - у випадку, якщо власником майна, щодо якого здiйснюється арешт, є юридична особа.

5. Повноваження представника третьої особи, щодо майна якої вирiшується питання про арешт, на участь у кримiнальному провадженнi пiдтверджуються:

1) документами, передбаченими статтею 50 цього Кодексу, - якщо представником третьої особи, щодо майна якої вирiшується питання про арешт, є особа, яка має право бути захисником у кримiнальному провадженнi;

2) копiєю установчих документiв юридичної особи - якщо представником третьої особи, щодо майна якої вирiшується питання про арешт, є керiвник юридичної особи чи iнша уповноважена законом або установчими документами особа;

3) довiренiстю - якщо представником третьої особи, щодо майна якої вирiшується питання про арешт, є працiвник юридичної особи, яка є власником майна, щодо якого здiйснюється процедура спецiальної конфiскацiї.

6. Представник третьої особи, щодо майна якої вирiшується питання про арешт, користується процесуальними правами третьої особи, щодо майна якої вирiшується питання про арешт, iнтереси якої вiн представляє.

7. Третя особа, щодо майна якої вирiшується питання про арешт, та його представник зобов'язанi:

1) прибувати за викликом до прокурора, суду, а в разi неможливостi своєчасного прибуття - завчасно повiдомити про це, а також про причини неможливостi прибуття;

2) не перешкоджати встановленню обставин вчинення кримiнального правопорушення;

3) не розголошувати без дозволу прокурора, суду вiдомостi, якi стали їм вiдомi у зв'язку з участю у кримiнальному провадженнi i якi становлять охоронювану законом таємницю.

(Доповнено статтею 64² згiдно iз Законом України вiд 18.02.2016р. N 1019-VIII)

Стаття 65. Свiдок

1. Свiдком є фiзична особа, якiй вiдомi або можуть бути вiдомi обставини, що пiдлягають доказуванню пiд час кримiнального провадження, i яка викликана для давання показань.

2. Не можуть бути допитанi як свiдки:

1) захисник, представник потерпiлого, цивiльного позивача, цивiльного вiдповiдача, юридичної особи, щодо якої здiйснюється провадження, законний представник потерпiлого, цивiльного позивача у кримiнальному провадженнi - про обставини, якi стали їм вiдомi у зв'язку з виконанням функцiй представника чи захисника;

2) адвокати - про вiдомостi, якi становлять адвокатську таємницю;

3) нотарiуси - про вiдомостi, якi становлять нотарiальну таємницю;

4) медичнi працiвники та iншi особи, яким у зв'язку з виконанням професiйних або службових обов'язкiв стало вiдомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, iнтимну i сiмейну сторони життя особи - про вiдомостi, якi становлять лiкарську таємницю;

5) священнослужителi - про вiдомостi, одержанi ними на сповiдi вiруючих;

6) журналiсти - про вiдомостi, якi мiстять конфiденцiйну iнформацiю професiйного характеру, надану за умови нерозголошення авторства або джерела iнформацiї;

7) суддi та присяжнi - про обставини обговорення в нарадчiй кiмнатi питань, що виникли пiд час ухвалення судового рiшення, за винятком випадкiв кримiнального провадження щодо прийняття суддею (суддями) завiдомо неправосудного вироку, ухвали;

8) особи, якi брали участь в укладеннi та виконаннi угоди про примирення в кримiнальному провадженнi, - про обставини, якi стали їм вiдомi у зв'язку з участю в укладеннi та виконаннi угоди про примирення;

9) особи, до яких застосованi заходи безпеки, - щодо дiйсних даних про їх особи;

10) особи, якi мають вiдомостi про дiйснi данi про осiб, до яких застосованi заходи безпеки, - щодо цих даних;

11) експерти - щодо роз'яснення наданих ними висновкiв.

3. Особи, передбаченi пунктами 1 - 5 частини другої цiєї статтi, з приводу зазначених довiрених вiдомостей можуть бути звiльненi вiд обов'язку зберiгати професiйну таємницю особою, що довiрила їм цi вiдомостi, у визначеному нею обсязi. Таке звiльнення здiйснюється у письмовiй формi за пiдписом особи, що довiрила зазначенi вiдомостi.

4. Не можуть без їх згоди бути допитанi як свiдки особи, якi мають право дипломатичної недоторканностi, а також працiвники дипломатичних представництв - без згоди представника дипломатичної установи.

Слiдчий, прокурор, слiдчий суддя, суд перед допитом осiб, зазначених в абзацi першому цiєї частини, зобов'язанi роз'яснити їм право вiдмовитися давати показання.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 23.05.2013р. N 314-VII, вiд 03.10.2017р. N 2147-VIII, вiд 07.06.2018р. N 2447-VIII)

Стаття 66. Права та обов'язки свiдка

1. Свiдок має право:

1) знати, у зв'язку з чим i в якому кримiнальному провадженнi вiн допитується;

2) користуватися пiд час давання показань та участi у проведеннi iнших процесуальних дiй правовою допомогою адвоката, повноваження якого пiдтверджуються згiдно з положеннями статтi 50 цього Кодексу;

3) вiдмовитися давати показання щодо себе, близьких родичiв та членiв своєї сiм'ї, що можуть стати пiдставою для пiдозри, обвинувачення у вчиненнi ним, близькими родичами чи членами його сiм'ї кримiнального правопорушення, а також показання щодо вiдомостей, якi згiдно з положеннями статтi 65 цього Кодексу не пiдлягають розголошенню;

4) давати показання рiдною або iншою мовою, якою вiн вiльно володiє, i користуватися допомогою перекладача;

5) користуватися нотатками i документами при даваннi показань у тих випадках, коли показання стосуються будь-яких розрахункiв та iнших вiдомостей, якi йому важко тримати в пам'ятi;

6) на вiдшкодування витрат, пов'язаних з викликом для давання показань;

7) ознайомлюватися з протоколом допиту та заявляти клопотання про внесення до нього змiн, доповнень i зауважень, а також власноручно робити такi доповнення i зауваження;

8) заявляти клопотання про забезпечення безпеки у випадках, передбачених законом;

9) заявляти вiдвiд перекладачу.

2. Свiдок зобов'язаний:

1) прибути за викликом до слiдчого, прокурора, слiдчого суддi чи суду;

2) давати правдивi показання пiд час досудового розслiдування та судового розгляду;

3) не розголошувати без дозволу слiдчого, прокурора, суду вiдомостi, якi безпосередньо стосуються сутi кримiнального провадження та процесуальних дiй, що здiйснюються (здiйснювалися) пiд час нього, i якi стали вiдомi свiдку у зв'язку з виконанням його обов'язкiв.

3. Особа, яку залучають до проведення процесуальних дiй пiд час досудового розслiдування як понятого або яка стала очевидцем таких дiй, зобов'язана на вимогу слiдчого, прокурора не розголошувати вiдомостi щодо проведеної процесуальної дiї.

Стаття 67. Вiдповiдальнiсть свiдка

1. За завiдомо неправдивi показання слiдчому, прокурору, слiдчому суддi чи суду або за вiдмову вiд давання показань слiдчому, прокурору, слiдчому суддi чи суду, крiм випадкiв, передбачених цим Кодексом, свiдок несе кримiнальну вiдповiдальнiсть.

2. За злiсне ухилення вiд явки до слiдчого, прокурора, слiдчого суддi чи суду свiдок несе вiдповiдальнiсть, встановлену законом.

Стаття 68. Перекладач

1. У разi необхiдностi у кримiнальному провадженнi перекладу пояснень, показань або документiв сторони кримiнального провадження або слiдчий суддя чи суд залучають вiдповiдного перекладача (сурдоперекладача).

2. Перекладач має право:

1) ставити запитання з метою уточнень для правильного перекладу;

2) знайомитися з протоколами процесуальних дiй, в яких вiн брав участь, i подавати до них зауваження;

3) одержати винагороду за виконаний переклад та вiдшкодування витрат, пов'язаних iз його залученням до кримiнального провадження;

4) заявляти клопотання про забезпечення безпеки у випадках, передбачених законом.

3. Перекладач зобов'язаний:

1) прибути за викликом до слiдчого, прокурора, слiдчого суддi чи суду;

2) заявити самовiдвiд за наявностi обставин, передбачених цим Кодексом;

3) здiйснювати повний i правильний переклад, посвiдчувати правильнiсть перекладу своїм пiдписом;

4) не розголошувати без дозволу слiдчого, прокурора, суду вiдомостi, якi безпосередньо стосуються сутi кримiнального провадження та процесуальних дiй, що здiйснюються (здiйснювалися) пiд час нього, i якi стали вiдомi перекладачу у зв'язку з виконанням його обов'язкiв.

4. Перед початком процесуальної дiї сторона кримiнального провадження, яка залучила перекладача, чи слiдчий суддя або суд пересвiдчуються в особi i компетентностi перекладача, з'ясовують його стосунки з пiдозрюваним, обвинуваченим, потерпiлим, свiдком i роз'яснюють його права i обов'язки,

5. За завiдомо неправильний переклад або за вiдмову без поважних причин вiд виконання покладених на нього обов'язкiв перекладач несе вiдповiдальнiсть, встановлену законом.

Стаття 69. Експерт

1. Експертом у кримiнальному провадженнi є особа, яка володiє науковими, технiчними або iншими спецiальними знаннями, має право вiдповiдно до Закону України "Про судову експертизу" на проведення експертизи i якiй доручено провести дослiдження об'єктiв, явищ i процесiв, що мiстять вiдомостi про обставини вчинення кримiнального правопорушення, та дати висновок з питань, якi виникають пiд час кримiнального провадження i стосуються сфери її знань.

2. Не можуть бути експертами особи, якi перебувають у службовiй або iншiй залежностi вiд сторiн кримiнального провадження або потерпiлого.

3. Експерт має право:

1) знайомитися з матерiалами кримiнального провадження, що стосуються предмета дослiдження;

2) заявляти клопотання про надання додаткових матерiалiв i зразкiв та вчинення iнших дiй, пов'язаних iз проведенням експертизи;

3) бути присутнiм пiд час вчинення процесуальних дiй, що стосуються предметiв та об'єктiв дослiдження;

4) викладати у висновку експертизи виявленi в ходi її проведення вiдомостi, якi мають значення для кримiнального провадження i з приводу яких йому не були поставленi запитання;

5) ставити запитання, що стосуються предмета та об'єктiв дослiдження, особам, якi беруть участь у кримiнальному провадженнi;

6) одержати винагороду за виконану роботу та вiдшкодування витрат, пов'язаних iз проведенням експертизи i викликом для надання пояснень чи показань, у разi, якщо проведення експертизи не є службовим обов'язком особи, яка залучена як експерт;

7) заявляти клопотання про забезпечення безпеки у випадках, передбачених законом;

8) користуватися iншими правами, передбаченими Законом України "Про судову експертизу".

4. Експерт не має права за власною iнiцiативою збирати матерiали для проведення експертизи. Експерт може вiдмовитися вiд давання висновку, якщо поданих йому матерiалiв недостатньо для виконання покладених на нього обов'язкiв. Заява про вiдмову має бути вмотивованою.

5. Експерт зобов'язаний:

1) особисто провести повне дослiдження i дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок на поставленi йому запитання, а в разi необхiдностi - роз'яснити його;

2) прибути до суду i дати вiдповiдi на запитання пiд час допиту;

3) забезпечити збереження об'єкта експертизи. Якщо дослiдження пов'язане з повним або частковим знищенням об'єкта експертизи або змiною його властивостей, експерт повинен одержати на це дозвiл вiд особи, яка залучила експерта;

4) не розголошувати без дозволу сторони кримiнального провадження, яка його залучила, чи суду вiдомостi, що стали йому вiдомi у зв'язку з виконанням обов'язкiв, або не повiдомляти будь-кому, крiм особи, яка його залучила, чи суду про хiд проведення експертизи та її результати;

5) заявити самовiдвiд за наявностi обставин, передбачених цим Кодексом.

6. Експерт невiдкладно повинен повiдомити особу, яка його залучила, чи суд, що доручив проведення експертизи, про неможливiсть проведення експертизи через вiдсутнiсть у нього необхiдних знань або без залучення iнших експертiв.

7. У разi виникнення сумнiву щодо змiсту та обсягу доручення експерт невiдкладно заявляє клопотання особi, яка призначила експертизу, чи суду, що доручив її проведення, щодо його уточнення або повiдомляє про неможливiсть проведення експертизи за поставленим запитанням або без залучення iнших осiб.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 07.06.2018р. N 2447-VIII)

Стаття 70. Вiдповiдальнiсть експерта

1. За завiдомо неправдивий висновок, вiдмову без поважних причин вiд виконання покладених обов'язкiв у судi, невиконання iнших обов'язкiв експерт несе вiдповiдальнiсть, встановлену законом.

Стаття 71. Спецiалiст

1. Спецiалiстом у кримiнальному провадженнi є особа, яка володiє спецiальними знаннями та навичками i може надавати консультацiї та висновки пiд час досудового розслiдування i судового розгляду з питань, що потребують вiдповiдних спецiальних знань i навичок.

2. Спецiалiст може бути залучений для надання безпосередньої технiчної допомоги (фотографування, складення схем, планiв, креслень, вiдбiр зразкiв для проведення експертизи тощо) сторонами кримiнального провадження пiд час досудового розслiдування i судом пiд час судового розгляду, а також для надання висновкiв у випадках, передбачених пунктом 7 частини четвертої цiєї статтi.

3. Сторони кримiнального провадження мають право пiд час судового розгляду заявляти клопотання про залучення спецiалiста або використання його пояснень i допомоги.

4. Спецiалiст має право:

1) ставити запитання учасникам процесуальної дiї з дозволу сторони кримiнального провадження, яка його залучила, чи суду;

2) користуватися технiчними засобами, приладами та спецiальним обладнанням;

3) звертати увагу сторони кримiнального провадження, яка його залучила, або суду на характернi обставини чи особливостi речей i документiв;

3¹) викладати у висновку вiдомостi, що мають значення для кримiнального провадження i щодо яких йому не були поставленi запитання;

4) знайомитися з протоколами процесуальних дiй, в яких вiн брав участь, i подавати до них зауваження;

5) одержувати винагороду за виконану роботу та вiдшкодування витрат, пов'язаних iз його залученням до кримiнального провадження;

6) заявляти клопотання про забезпечення безпеки у випадках, передбачених законом;

7) надавати висновки з питань, що належать до сфери його знань, пiд час досудового розслiдування кримiнальних проступкiв, у тому числi у випадках, передбачених частиною третьою статтi 214 цього Кодексу.

5. Спецiалiст зобов'язаний:

1) прибути за викликом до слiдчого, дiзнавача, прокурора, суду i мати при собi необхiднi технiчне обладнання, пристрої та прилади;

2) виконувати вказiвки сторони кримiнального провадження, яка його залучила, чи суду та давати пояснення з поставлених запитань;

3) не розголошувати вiдомостi, якi безпосередньо стосуються сутi кримiнального провадження та процесуальних дiй, що здiйснюються (здiйснювалися) пiд час нього, i якi стали вiдомi спецiалiсту у зв'язку з виконанням його обов'язкiв;

4) заявити самовiдвiд за наявностi обставин, передбачених цим Кодексом.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 22.11.2018р. N 2617-VIII, враховуючи змiни, внесенi Законом України вiд 03.12.2019р. N 321-IX, iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

Стаття 72. Вiдповiдальнiсть спецiалiста

1. У разi неприбуття до суду без поважних причин або неповiдомлення про причини неприбуття на спецiалiста судом покладаються всi витрати, пов'язанi з оголошенням перерви в судовому засiданнi.

2. За завiдомо неправдивий висновок спецiалiст несе вiдповiдальнiсть, встановлену законом.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

Стаття 72¹. Представник персоналу органу пробацiї

1. Представником персоналу органу пробацiї є посадова особа такого органу, яка за ухвалою суду складає та подає до суду досудову доповiдь.

2. Представник персоналу органу пробацiї з метою складання досудової доповiдi має право:

1) отримувати iнформацiю про обвинуваченого вiд пiдприємств, установ, органiзацiй або уповноважених ними органiв та громадян;

2) викликати обвинуваченого до уповноваженого органу з питань пробацiї для отримання усних чи письмових пояснень;

3) вiдвiдувати обвинуваченого за мiсцем його проживання або перебування, роботи або навчання;

4) вiдвiдувати мiсця попереднього ув'язнення, якщо до обвинуваченого застосовано запобiжний захiд у видi тримання пiд вартою;

5) заявляти клопотання суду про ознайомлення з матерiалами кримiнального провадження щодо обставин, передбачених пунктами 4 та 5 частини першої статтi 91 цього Кодексу, а у кримiнальних провадженнях щодо неповнолiтнього обвинуваченого - додатково статтями 485, 487 цього Кодексу в порядку, передбаченому статтею 317 цього Кодексу;

6) бути присутнiм пiд час проведення судового засiдання;

7) заявляти клопотання про забезпечення безпеки у випадках, передбачених законом.

3. Представник персоналу органу пробацiї зобов'язаний:

1) складати досудову доповiдь i подавати її до суду в строк, визначений ухвалою суду;

2) дотримуватися прав i свобод людини i громадянина;

3) невiдкладно повiдомляти суд про наявнiсть або виникнення об'єктивних обставин, що унеможливлюють пiдготовку або своєчасне подання досудової доповiдi;

4) надавати пояснення з поставлених судом питань щодо досудової доповiдi пiд час судового розгляду;

5) не розголошувати будь-якi вiдомостi, що стали йому вiдомi у зв'язку з виконанням обов'язкiв;

6) не допускати розголошення в будь-який спосiб конфiденцiйної iнформацiї, яку йому було довiрено або яка стала вiдома у зв'язку з виконанням обов'язкiв;

7) заявити самовiдвiд за наявностi обставин, передбачених цим Кодексом.

(Доповнено статтею 72¹ згiдно iз Законом України вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII, змiни, внесенi Законом України вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII, в частинi положень щодо застосування пробацiйних програм набирають чинностi з 01.01.2018р.)

Стаття 73. Секретар судового засiдання

1. Секретар судового засiдання:

1) здiйснює судовi виклики i повiдомлення;

2) перевiряє наявнiсть та з'ясовує причини вiдсутностi осiб, яких було викликано до суду, i доповiдає про це головуючому;

3) забезпечує контроль за повним фiксуванням судового засiдання технiчними засобами;

4) веде журнал судового засiдання;

5) оформляє матерiали кримiнального провадження в судi;

6) виконує iншi доручення головуючого в судовому засiданнi.

Стаття 74. Судовий розпорядник

1. До участi в кримiнальному провадженнi головуючим у судовому засiданнi може залучатися судовий розпорядник.

2. Судовий розпорядник:

1) забезпечує належний стан зали судового засiдання i запрошує до неї учасникiв кримiнального провадження;

2) оголошує про вхiд суду до зали судового засiдання i вихiд суду iз неї;

3) стежить за дотриманням порядку особами, присутнiми у залi судового засiдання;

4) приймає вiд учасникiв кримiнального провадження та передає документи i матерiали суду пiд час судового засiдання;

5) виконує розпорядження головуючого про приведення до присяги свiдка, експерта;

6) виконує iншi розпорядження головуючого, пов'язанi iз забезпеченням умов, необхiдних для здiйснення судового провадження.

3. Вимоги судового розпорядника, пов'язанi iз виконанням обов'язкiв, передбачених цiєю статтею, є обов'язковими для всiх осiб, присутнiх у залi судового засiдання.

4. У разi вiдсутностi в судовому засiданнi розпорядника його функцiї виконує секретар судового засiдання.

§ 6. Вiдводи

Стаття 75. Обставини, що виключають участь слiдчого суддi, суддi або присяжного в кримiнальному провадженнi

1. Слiдчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримiнальному провадженнi:

1) якщо вiн є заявником, потерпiлим, цивiльним позивачем, цивiльним вiдповiдачем, близьким родичем чи членом сiм'ї слiдчого, прокурора, пiдозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпiлого, цивiльного позивача, цивiльного вiдповiдача;

2) якщо вiн брав участь у цьому провадженнi як свiдок, експерт, спецiалiст, представник персоналу органу пробацiї, перекладач, слiдчий, прокурор, захисник або представник;

3) якщо вiн особисто, його близькi родичi чи члени його сiм'ї заiнтересованi в результатах провадження;

4) за наявностi iнших обставин, якi викликають сумнiв у його неупередженостi;

5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статтi 35 цього Кодексу порядку визначення слiдчого суддi, суддi для розгляду справи.

2. У складi суду, що здiйснює судове провадження, не можуть бути особи, якi є родичами мiж собою.

Стаття 76. Недопустимiсть повторної участi суддi в кримiнальному провадженнi

1. Суддя, який брав участь у кримiнальному провадженнi пiд час досудового розслiдування, не має права брати участi у цьому ж провадженнi в судi першої, апеляцiйної i касацiйної iнстанцiй, крiм випадкiв перегляду ним в апеляцiйному порядку ухвали суду першої iнстанцiї про обрання запобiжного заходу у видi тримання пiд вартою, про змiну iншого запобiжного заходу на запобiжний захiд у видi тримання пiд вартою або про продовження строку тримання пiд вартою, яка була постановлена пiд час судового провадження в судi першої iнстанцiї до ухвалення судового рiшення по сутi.

2. Суддя, який брав участь у кримiнальному провадженнi в судi першої iнстанцiї, не має права брати участi у цьому ж провадженнi в судах апеляцiйної i касацiйної iнстанцiй, а також у новому провадженнi пiсля скасування вироку або ухвали суду першої iнстанцiї.

3. Суддя, який брав участь у кримiнальному провадженнi в судi апеляцiйної iнстанцiї, не має права брати участi у цьому ж провадженнi в судах першої i касацiйної iнстанцiй, а також у новому провадженнi пiсля скасування вироку або ухвали суду апеляцiйної iнстанцiї.

4. Суддя, який брав участь у кримiнальному провадженнi в судi касацiйної iнстанцiї, не має права брати участi у цьому ж провадженнi в судах першої i апеляцiйної iнстанцiй, а також у новому провадженнi пiсля скасування вироку або постанови суду касацiйної iнстанцiї.

5. Виключено.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 12.02.2015р. N 192-VIII, вiд 03.10.2017р. N 2147-VIII, вiд 02.12.2020р. N 1027-IX)

Стаття 77. Пiдстави для вiдводу прокурора, слiдчого

1. Прокурор, слiдчий, дiзнавач не має права брати участь у кримiнальному провадженнi:

1) якщо вiн є заявником, потерпiлим, цивiльним позивачем, цивiльним вiдповiдачем, членом сiм'ї або близьким родичем сторони, заявника, потерпiлого, цивiльного позивача або цивiльного вiдповiдача;

2) якщо вiн брав участь у цьому ж провадженнi як слiдчий суддя, суддя, захисник або представник, свiдок, експерт, спецiалiст, представник персоналу органу пробацiї, перекладач;

3) якщо вiн особисто, його близькi родичi чи члени його сiм'ї заiнтересованi в результатах кримiнального провадження або iснують iншi обставини, якi викликають обґрунтованi сумнiви в його неупередженостi.

2. Попередня участь прокурора у цьому ж кримiнальному провадженнi в судi першої, апеляцiйної i касацiйної iнстанцiй, як прокурора не є пiдставою для його вiдводу.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII, змiни, внесенi Законом України вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII, в частинi положень щодо застосування пробацiйних програм набирають чинностi з 01.01.2018р., iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 03.10.2017р. N 2147-VIII, вiд 22.11.2018р. N 2617-VIII, враховуючи змiни, внесенi Законом України вiд 03.12.2019р. N 321-IX)

Стаття 78. Пiдстави для вiдводу захисника, представника

1. Захисником, представником не має права бути особа, яка брала участь у цьому ж кримiнальному провадженнi як слiдчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слiдчий, потерпiлий, цивiльний позивач, цивiльний вiдповiдач, експерт, спецiалiст, представник персоналу органу пробацiї, перекладач.

2. Особа не має права брати участь у цьому ж кримiнальному провадженнi як захисник або представник також у випадках:

1) якщо вона у цьому провадженнi надає або ранiше надавала правову допомогу особi, iнтереси якої суперечать iнтересам особи, яка звернулася з проханням про надання правової допомоги;

2) зупинення або припинення права на зайняття адвокатською дiяльнiстю (зупинення дiї свiдоцтва про право на зайняття адвокатською дiяльнiстю або його анулювання) в порядку, передбаченому законом;

3) якщо вона є близьким родичем або членом сiм'ї слiдчого, прокурора, потерпiлого або будь-кого iз складу суду.

Стаття 79. Пiдстави для вiдводу спецiалiста, представника персоналу органу пробацiї, перекладача, експерта, секретаря судового засiдання

1. Спецiалiст, представник персоналу органу пробацiї, перекладач, експерт, секретар судового засiдання не мають права брати участi в кримiнальному провадженнi та вiдводяться за пiдставами, передбаченими частиною першою статтi 77 цього Кодексу, з тим обмеженням, що їх попередня участь у цьому кримiнальному провадженнi як спецiалiста, представника персоналу органу пробацiї, перекладача, експерта i секретаря судового засiдання не може бути пiдставою для вiдводу.

2. Спецiалiст, експерт, крiм того, не має права брати участi в кримiнальному провадженнi, якщо вiн проводив ревiзiю, перевiрку тощо, матерiали яких використовуються у цьому провадженнi.

Стаття 80. Заява про вiдвiд

1. За наявностi пiдстав, передбачених статтями 75 - 79 цього Кодексу, слiдчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слiдчий, дiзнавач, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробацiї, спецiалiст, перекладач, секретар судового засiдання зобов'язанi заявити самовiдвiд.

2. За цими ж пiдставами їм може бути заявлено вiдвiд особами, якi беруть участь у кримiнальному провадженнi.

3. Заяви про вiдвiд можуть бути заявленi як пiд час досудового розслiдування, так i пiд час судового провадження.

4. Заяви про вiдвiд пiд час досудового розслiдування подаються одразу пiсля встановлення пiдстав для такого вiдводу. Заяви про вiдвiд пiд час судового провадження подаються до початку судового розгляду. Подання заяви про вiдвiд пiсля початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо пiдстава для вiдводу стала вiдома пiсля початку судового розгляду.

5. Вiдвiд повинен бути вмотивованим.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII, змiни, внесенi Законом України вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII, в частинi положень щодо застосування пробацiйних програм набирають чинностi з 01.01.2018р., вiд 22.11.2018р. N 2617-VIII, враховуючи змiни, внесенi Законом України вiд 03.12.2019р. N 321-IX)

Стаття 81. Порядок вирiшення питання про вiдвiд

1. У разi заявлення вiдводу слiдчому суддi або суддi, який здiйснює судове провадження одноособово, його розглядає iнший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статтi 35 цього Кодексу. У разi заявлення вiдводу одному, кiльком або всiм суддям, якi здiйснюють судове провадження колегiально, його розглядає цей же склад суду.

2. Усi iншi вiдводи пiд час досудового розслiдування розглядає слiдчий суддя, а пiд час судового провадження - суд, який його здiйснює.

3. При розглядi вiдводу має бути вислухана особа, якiй заявлено вiдвiд, якщо вона бажає дати пояснення, а також думка осiб, якi беруть участь у кримiнальному провадженнi. Питання про вiдвiд вирiшується в нарадчiй кiмнатi вмотивованою ухвалою слiдчого суддi, суддi (суду). Заява про вiдвiд, що розглядається судом колегiально, вирiшується простою бiльшiстю голосiв.

4. Якщо повторно заявлений вiдвiд має ознаки зловживання правом на вiдвiд з метою затягування кримiнального провадження, суд, який здiйснює провадження, має право залишити таку заяву без розгляду.

Стаття 82. Наслiдки вiдводу слiдчого суддi, суддi

1. У разi задоволення заяви про вiдвiд (самовiдвiд) слiдчого суддi кримiнальне провадження передається на розгляд iншому слiдчому суддi.

2. У разi задоволення заяви про вiдвiд (самовiдвiд) суддi, який здiйснює судове провадження одноособово, справа розглядається в тому самому судi iншим суддею.

3. У разi задоволення заяви про вiдвiд (самовiдвiд) одного чи кiлькох суддiв iз складу суду або всього складу суду, якщо справа розглядається колегiєю суддiв, справа розглядається в тому самому судi тим самим кiлькiсним складом колегiї суддiв без участi вiдведених суддiв iз замiною останнiх iншими суддями або iншим складом суддiв.

4. Слiдчий суддя, суддя (суддi), на розгляд яких передається кримiнальне провадження або справа, визначається у порядку, встановленому частиною третьою статтi 35 цього Кодексу.

5. Якщо пiсля задоволення вiдводiв (самовiдводiв) неможливо утворити новий склад суду, то вирiшується питання про передання кримiнального провадження до iншого суду в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Стаття 83. Наслiдки вiдводу слiдчого, дiзнавача, прокурора, захисника, представника, експерта, спецiалiста, представника персоналу органу пробацiї, перекладача

1. У разi задоволення вiдводу слiдчого, дiзнавача, прокурора в кримiнальному провадженнi повиннi бути невiдкладно призначенi вiдповiдно iнший слiдчий - керiвником органу досудового розслiдування, iнший дiзнавач - керiвником органу дiзнання або iнший прокурор - керiвником органу прокуратури.

2. У разi задоволення вiдводу експерта, спецiалiста, представника персоналу органу пробацiї або перекладача до кримiнального провадження повиннi бути залученi iншi учасники у строк, визначений слiдчим суддею, судом.

3. У разi задоволення вiдводу захисника, представника слiдчий суддя, суд роз'яснює пiдозрюваному, обвинуваченому, потерпiлому, цивiльному позивачу, цивiльному вiдповiдачу його право запросити iншого захисника, представника та надає йому для цього пiд час досудового розслiдування не менше двадцяти чотирьох годин, а пiд час судового провадження - не менше сiмдесяти двох годин. Якщо пiдозрюваний, обвинувачений у кримiнальному провадженнi, коли залучення захисника є обов'язковим, протягом цього часу не запросить iншого захисника, слiдчий, прокурор, слiдчий суддя, суд самостiйно залучають захисника в порядку, передбаченому статтею 49 цього Кодексу.

Глава 4. Докази i доказування

§ 1. Поняття доказiв, належнiсть та допустимiсть при визнаннi вiдомостей доказами

Стаття 84. Докази

1. Доказами в кримiнальному провадженнi є фактичнi данi, отриманi у передбаченому цим Кодексом порядку, на пiдставi яких слiдчий, прокурор, слiдчий суддя i суд встановлюють наявнiсть чи вiдсутнiсть фактiв та обставин, що мають значення для кримiнального провадження та пiдлягають доказуванню.

2. Процесуальними джерелами доказiв є показання, речовi докази, документи, висновки експертiв.

Стаття 85. Належнiсть доказiв

1. Належними є докази, якi прямо чи непрямо пiдтверджують iснування чи вiдсутнiсть обставин, що пiдлягають доказуванню у кримiнальному провадженнi, та iнших обставин, якi мають значення для кримiнального провадження, а також достовiрнiсть чи недостовiрнiсть, можливiсть чи неможливiсть використання iнших доказiв.

Стаття 86. Допустимiсть доказу

1. Доказ визнається допустимим, якщо вiн отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

2. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийняттi процесуальних рiшень, на нього не може посилатися суд при ухваленнi судового рiшення.

Стаття 87. Недопустимiсть доказiв, отриманих внаслiдок iстотного порушення прав та свобод людини

1. Недопустимими є докази, отриманi внаслiдок iстотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцiєю та законами України, мiжнародними договорами, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України, а також будь-якi iншi докази, здобутi завдяки iнформацiї, отриманiй внаслiдок iстотного порушення прав та свобод людини.

2. Суд зобов'язаний визнати iстотними порушеннями прав людини i основоположних свобод, зокрема, такi дiяння:

1) здiйснення процесуальних дiй, якi потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов;

2) отримання доказiв внаслiдок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гiднiсть особи, поводження або погрози застосування такого поводження;

3) порушення права особи на захист;

4) отримання показань чи пояснень вiд особи, яка не була повiдомлена про своє право вiдмовитися вiд давання показань та не вiдповiдати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права;

5) порушення права на перехресний допит.

6) виключено.

3. Недопустимими є також докази, що були отриманi:

1) з показань свiдка, який надалi був визнаний пiдозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримiнальному провадженнi;

2) пiсля початку кримiнального провадження шляхом реалiзацiї органами досудового розслiдування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслiдування кримiнальних правопорушень;

3) пiд час виконання ухвали про дозвiл на обшук житла чи iншого володiння особи у зв'язку з недопущенням адвоката до цiєї слiдчої (розшукової) дiї. Факт недопущення до участi в обшуку адвокат зобов'язаний довести в судi пiд час судового провадження;

4) пiд час виконання ухвали про дозвiл на обшук житла чи iншого володiння особи, якщо така ухвала винесена слiдчим суддею без проведення повної технiчної фiксацiї засiдання.

4. Докази, передбаченi цiєю статтею, повиннi визнаватися судом недопустимими пiд час будь-якого судового розгляду, крiм розгляду, якщо вирiшується питання про вiдповiдальнiсть за вчинення зазначеного iстотного порушення прав та свобод людини, внаслiдок якого такi вiдомостi були отриманi.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 14.10.2014р. N 1697-VII, враховуючи змiни, внесенi Законом України вiд 21.04.2015р. N 335-VIII, вiд 16.11.2017р. N 2213-VIII)

Стаття 88. Недопустимiсть доказiв та вiдомостей, якi стосуються особи пiдозрюваного, обвинуваченого

1. Докази, якi стосуються судимостей пiдозрюваного, обвинуваченого або вчинення ним iнших правопорушень, що не є предметом цього кримiнального провадження, а також вiдомостi щодо характеру або окремих рис характеру пiдозрюваного, обвинуваченого є недопустимими на пiдтвердження винуватостi пiдозрюваного, обвинуваченого у вчиненнi кримiнального правопорушення.

2. Докази та вiдомостi, передбаченi частиною першою цiєї статтi, можуть бути визнанi допустимими, якщо:

1) сторони погоджуються, щоб цi докази були визнанi допустимими;

2) вони подаються для доказування того, що пiдозрюваний, обвинувачений дiяв з певним умислом та мотивом або мав можливiсть, пiдготовку, обiзнанiсть, потрiбнi для вчинення ним вiдповiдного кримiнального правопорушення, або не мiг помилитися щодо обставин, за яких вiн вчинив вiдповiдне кримiнальне правопорушення;

3) їх подає сам пiдозрюваний, обвинувачений;

4) пiдозрюваний, обвинувачений використав подiбнi докази для дискредитацiї свiдка.

3. Докази щодо певної звички або звичайної дiлової практики пiдозрюваного, обвинуваченого є допустимими для доведення того, що певне кримiнальне правопорушення узгоджувалося iз цiєю звичкою пiдозрюваного, обвинуваченого.

Стаття 88¹. Недопустимiсть доказiв, отриманих у справах про визнання необґрунтованими активiв та їх стягнення в дохiд держави, а також у порядку одноразового (спецiального) добровiльного декларування

1. Докази, отриманi вiд вiдповiдача у позовному провадженнi у справах про визнання необґрунтованими активiв та їх стягнення в дохiд держави, не можуть бути використанi на пiдтвердження винуватостi пiдозрюваного, обвинуваченого у вчиненнi кримiнальних правопорушень.

2. Документи, поданi особою в порядку одноразового (спецiального) добровiльного декларування вiдповiдно до пiдроздiлу 9⁴ "Особливостi застосування одноразового (спецiального) добровiльного декларування активiв фiзичних осiб" роздiлу XX Податкового кодексу України, зокрема одноразова (спецiальна) добровiльна декларацiя, не можуть бути використанi на пiдтвердження винуватостi пiдозрюваного, обвинуваченого у вчиненнi кримiнальних правопорушень, передбачених статтями 212, 212¹ Кримiнального кодексу України, в межах складу та вартостi об'єктiв декларування, зазначеної в одноразовiй (спецiальнiй) добровiльнiй декларацiї як база для нарахування збору з одноразового (спецiального) добровiльного декларування.

(Доповнено сттатею 88¹ згiдно iз Законом України вiд 31.10.2019р. N 263-IX, у редакцiї Закону України вiд 15.06.2021р. N 1542-IX)

Стаття 89. Визнання доказiв недопустимими

1. Суд вирiшує питання допустимостi доказiв пiд час їх оцiнки в нарадчiй кiмнатi пiд час ухвалення судового рiшення.

2. У разi встановлення очевидної недопустимостi доказу пiд час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливiсть дослiдження такого доказу або припинення його дослiдження в судовому засiданнi, якщо таке дослiдження було розпочате.

3. Сторони кримiнального провадження, потерпiлий, представник юридичної особи, щодо якої здiйснюється провадження, мають право пiд час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказiв недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказiв недопустимими.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 23.05.2013р. N 314-VII)

Стаття 90. Значення рiшень iнших судiв у питаннях допустимостi доказiв

1. Рiшення нацiонального суду або мiжнародної судової установи, яке набрало законної сили i ним встановлено порушення прав людини i основоположних свобод, гарантованих Конституцiєю України i мiжнародними договорами, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою Україною, має преюдицiальне значення для суду, який вирiшує питання про допустимiсть доказiв.

§ 2. Доказування

Стаття 91. Обставини, якi пiдлягають доказуванню у кримiнальному провадженнi

1. У кримiнальному провадженнi пiдлягають доказуванню:

1) подiя кримiнального правопорушення (час, мiсце, спосiб та iншi обставини вчинення кримiнального правопорушення);

2) винуватiсть обвинуваченого у вчиненнi кримiнального правопорушення, форма вини, мотив i мета вчинення кримiнального правопорушення;

3) вид i розмiр шкоди, завданої кримiнальним правопорушенням, а також розмiр процесуальних витрат;

4) обставини, якi впливають на ступiнь тяжкостi вчиненого кримiнального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, якi виключають кримiнальну вiдповiдальнiсть або є пiдставою закриття кримiнального провадження;

5) обставини, що є пiдставою для звiльнення вiд кримiнальної вiдповiдальностi або покарання;

6) обставини, якi пiдтверджують, що грошi, цiнностi та iнше майно, якi пiдлягають спецiальнiй конфiскацiї, одержанi внаслiдок вчинення кримiнального правопорушення та/або є доходами вiд такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримiнального правопорушення, фiнансування та/або матерiального забезпечення кримiнального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримiнального правопорушення, у тому числi пов'язаного з їх незаконним обiгом, або пiдшуканi, виготовленi, пристосованi або використанi як засоби чи знаряддя вчинення кримiнального правопорушення;

7) обставини, що є пiдставою для застосування до юридичних осiб заходiв кримiнально-правового характеру.

2. Доказування полягає у збираннi, перевiрцi та оцiнцi доказiв з метою встановлення обставин, що мають значення для кримiнального провадження.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 18.04.2013р. N 222-VII, вiд 23.05.2013р. N 314-VII)

Стаття 92. Обов'язок доказування

1. Обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадкiв, передбачених частиною другої цiєї статтi, покладається на слiдчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпiлого.

2. Обов'язок доказування належностi та допустимостi доказiв, даних щодо розмiру процесуальних витрат та обставин, якi характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.

Стаття 93. Збирання доказiв

1. Збирання доказiв здiйснюється сторонами кримiнального провадження, потерпiлим, представником юридичної особи, щодо якої здiйснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

2. Сторона обвинувачення здiйснює збирання доказiв шляхом проведення слiдчих (розшукових) дiй та негласних слiдчих (розшукових) дiй, витребування та отримання вiд органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядування, пiдприємств, установ та органiзацiй, службових та фiзичних осiб речей, документiв, вiдомостей, висновкiв експертiв, висновкiв ревiзiй та актiв перевiрок, проведення iнших процесуальних дiй, передбачених цим Кодексом.

3. Сторона захисту, потерпiлий, представник юридичної особи, щодо якої здiйснюється провадження, здiйснює збирання доказiв шляхом витребування та отримання вiд органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядування, пiдприємств, установ, органiзацiй, службових та фiзичних осiб речей, копiй документiв, вiдомостей, висновкiв експертiв, висновкiв ревiзiй, актiв перевiрок; iнiцiювання проведення слiдчих (розшукових) дiй, негласних слiдчих (розшукових) дiй та iнших процесуальних дiй, а також шляхом здiйснення iнших дiй, якi здатнi забезпечити подання суду належних i допустимих доказiв.

Iнiцiювання стороною захисту, потерпiлим, представником юридичної особи, щодо якої здiйснюється провадження, проведення слiдчих (розшукових) дiй здiйснюється шляхом подання слiдчому, прокурору вiдповiдних клопотань, якi розглядаються в порядку, передбаченому статтею 220 цього Кодексу. Постанова слiдчого, прокурора про вiдмову в задоволеннi клопотання про проведення слiдчих (розшукових) дiй, негласних слiдчих (розшукових) дiй може бути оскаржена слiдчому суддi.

4. Докази можуть бути одержанi на територiї iноземної держави в результатi здiйснення мiжнародного спiвробiтництва пiд час кримiнального провадження.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 23.05.2013р. N 314-VII)

Стаття 94. Оцiнка доказiв

1. Слiдчий, прокурор, слiдчий суддя, суд за своїм внутрiшнiм переконанням, яке ґрунтується на всебiчному, повному й неупередженому дослiдженнi всiх обставин кримiнального провадження, керуючись законом, оцiнюють кожний доказ з точки зору належностi, допустимостi, достовiрностi, а сукупнiсть зiбраних доказiв - з точки зору достатностi та взаємозв'язку для прийняття вiдповiдного процесуального рiшення.

2. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

§ 3. Показання

Стаття 95. Показання

1. Показання - це вiдомостi, якi надаються в уснiй або письмовiй формi пiд час допиту пiдозрюваним, обвинуваченим, свiдком, потерпiлим, експертом щодо вiдомих їм обставин у кримiнальному провадженнi, що мають значення для цього кримiнального провадження.

2. Пiдозрюваний, обвинувачений, потерпiлий мають право давати показання пiд час досудового розслiдування та судового розгляду.

3. Свiдок зобов'язаний давати показання слiдчому, прокурору, слiдчому суддi та суду, а експерт - слiдчому суддi та суду в установленому цим Кодексом порядку.

4. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, якi вiн безпосередньо сприймав пiд час судового засiдання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправi обґрунтовувати судовi рiшення показаннями, наданими слiдчому, прокурору, або посилатися на них.

5. Особа дає показання лише щодо фактiв, якi вона сприймала особисто, за винятком випадкiв, передбачених цим Кодексом.

6. Висновок або думка особи, яка дає показання, можуть визнаватися судом доказом, лише якщо такий висновок або думка кориснi для ясного розумiння показань (їх частини) i ґрунтуються на спецiальних знаннях в розумiннi статтi 101 цього Кодексу.

7. Якщо особа, яка дає показання, висловила думку або висновок, що ґрунтується на спецiальних знаннях у розумiннi статтi 101 цього Кодексу, а суд не визнав їх недопустимими доказами в порядку, передбаченому частиною другою статтi 89 цього Кодексу, iнша сторона має право допитати особу згiдно з правилами допиту експерта.

8. Сторони кримiнального провадження, потерпiлий, представник юридичної особи, щодо якої здiйснюється провадження, мають право отримувати вiд учасникiв кримiнального провадження та iнших осiб за їх згодою пояснення, якi не є джерелом доказiв, крiм випадкiв, передбачених цим Кодексом.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 23.05.2013р. N 314-VII, вiд 07.06.2018р. N 2447-VIII, вiд 22.11.2018р. N 2617-VIII, враховуючи змiни, внесенi Законом України вiд 03.12.2019р. N 321-IX)

Стаття 96. З'ясування достовiрностi показань свiдка

1. Сторони кримiнального провадження мають право ставити свiдку запитання щодо його можливостi сприймати факти, про якi вiн дає показання, а також щодо iнших обставин, якi можуть мати значення для оцiнки достовiрностi показань свiдка.

2. Для доведення недостовiрностi показань свiдка сторона має право надати показання, документи, якi пiдтверджують його репутацiю, зокрема, щодо його засудження за завiдомо неправдивi показання, обман, шахрайство або iншi дiяння, що пiдтверджують нечеснiсть свiдка.

3. Свiдок зобов'язаний вiдповiдати на запитання, спрямованi на з'ясування достовiрностi його показань.

4. Свiдок може бути допитаний щодо попереднiх показань, якi не узгоджуються iз його показаннями.

Стаття 97. Показання з чужих слiв

1. Показаннями з чужих слiв є висловлювання, здiйснене в уснiй, письмовiй або iншiй формi, щодо певного факту, яке ґрунтується на поясненнi iншої особи.

2. Суд має право визнати допустимим доказом показання з чужих слiв незалежно вiд можливостi допитати особу, яка надала первиннi пояснення, у виняткових випадках, якщо такi показання є допустимим доказом згiдно з iншими правилами допустимостi доказiв.

При прийняттi цього рiшення суд зобов'язаний враховувати:

1) значення пояснень i показань, у випадку їх правдивостi, для з'ясування певної обставини i їх важливiсть для розумiння iнших вiдомостей;

2) iншi докази щодо питань, передбачених пунктом 1 цiєї частини, якi подавалися або можуть бути поданi;

3) обставини надання первинних пояснень, якi викликають довiру щодо їх достовiрностi;

4) переконливiсть вiдомостей щодо факту надання первинних пояснень;

5) складнiсть спростування пояснень, показань з чужих слiв для сторони, проти якої вони спрямованi;

6) спiввiдношення показань з чужих слiв з iнтересами особи, яка надала цi показання;

7) можливiсть допиту особи, яка надала первиннi пояснення, або причини неможливостi такого допиту.

3. Суд має право визнати неможливим допит особи, якщо вона:

1) вiдсутня пiд час судового засiдання внаслiдок смертi або через тяжку фiзичну чи психiчну хворобу;

2) вiдмовляється давати показання в судовому засiданнi, не пiдкоряючись вимозi суду дати показання;

3) не прибуває на виклик до суду, а її мiсцезнаходження не було встановлено шляхом проведення необхiдних заходiв розшуку;

4) перебуває за кордоном та вiдмовляється давати показання.

4. Частину четверту виключено

5. Суд має право визнати допустимим доказом показання з чужих слiв, якщо пiдозрюваний, обвинувачений створив або сприяв створенню обставин, за яких особа не може бути допитана.

6. Показання з чужих слiв не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони наданi, якщо показання не пiдтверджується iншими доказами, визнаними допустимими згiдно з правилами, вiдмiнними вiд положень частини другої цiєї статтi.

7. У будь-якому разi не можуть бути визнанi допустимим доказом показання з чужих слiв, якщо вони даються слiдчим, прокурором, спiвробiтником оперативного пiдроздiлу або iншою особою стосовно пояснень осiб, наданих слiдчому, прокурору або спiвробiтнику оперативного пiдроздiлу пiд час здiйснення ними кримiнального провадження.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 04.10.2019р. N 187-IX)

§ 4. Речовi докази i документи

Стаття 98. Речовi докази

1. Речовими доказами є матерiальнi об'єкти, якi були знаряддям вчинення кримiнального правопорушення, зберегли на собi його слiди або мiстять iншi вiдомостi, якi можуть бути використанi як доказ факту чи обставин, що встановлюються пiд час кримiнального провадження, в тому числi предмети, що були об'єктом кримiнально протиправних дiй, грошi, цiнностi та iншi речi, набутi кримiнально протиправним шляхом або отриманi юридичною особою внаслiдок вчинення кримiнального правопорушення.

2. Документи є речовими доказами, якщо вони мiстять ознаки, зазначенi в частинi першiй цiєї статтi.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 23.05.2013р. N 314-VII)

Стаття 99. Документи

1. Документом є спецiально створений з метою збереження iнформацiї матерiальний об'єкт, який мiстить зафiксованi за допомогою письмових знакiв, звуку, зображення тощо вiдомостi, якi можуть бути використанi як доказ факту чи обставин, що встановлюються пiд час кримiнального провадження.

2. До документiв, за умови наявностi в них вiдомостей, передбачених частиною першою цiєї статтi, можуть належати:

1) матерiали фотозйомки, звукозапису, вiдеозапису та iншi носiї iнформацiї (у тому числi електроннi);

2) матерiали, отриманi внаслiдок здiйснення пiд час кримiнального провадження заходiв, передбачених чинними мiжнародними договорами, згоду на обов'язковiсть яких надано Верховною Радою України;

3) складенi в порядку, передбаченому цим Кодексом, протоколи процесуальних дiй та додатки до них, а також носiї iнформацiї, на яких за допомогою технiчних засобiв зафiксовано процесуальнi дiї;

4) висновки ревiзiй та акти перевiрок.

Матерiали, в яких зафiксовано фактичнi данi про протиправнi дiяння окремих осiб та груп осiб, зiбранi оперативними пiдроздiлами з дотриманням вимог Закону України "Про оперативно-розшукову дiяльнiсть", за умови вiдповiдностi вимогам цiєї статтi, є документами та можуть використовуватися в кримiнальному провадженнi як докази.

3. Сторона кримiнального провадження, потерпiлий, представник юридичної особи, щодо якої здiйснюється провадження, зобов'язанi надати суду оригiнал документа. Оригiналом документа є сам документ, а оригiналом електронного документа - його вiдображення, якому надається таке ж значення, як документу.

4. Дублiкат документа (документ, виготовлений таким самим способом, як i його оригiнал), а також копiї iнформацiї, що мiститься в iнформацiйних (автоматизованих) системах, телекомунiкацiйних системах, iнформацiйно-телекомунiкацiйних системах, їх невiд'ємних частинах, виготовленi слiдчим, прокурором iз залученням спецiалiста, визнаються судом як оригiнал документа.

5. Для пiдтвердження змiсту документа можуть бути визнанi допустимими й iншi вiдомостi, якщо:

1) оригiнал документа втрачений або знищений, крiм випадкiв, якщо вiн втрачений або знищений з вини потерпiлого або сторони, яка його надає;

2) оригiнал документа не може бути отриманий за допомогою доступних правових процедур;

3) оригiнал документа знаходиться у володiннi однiєї зi сторiн кримiнального провадження, а вона не надає його на запит iншої сторони.

6. Сторона кримiнального провадження, потерпiлий, представник юридичної особи, щодо якої здiйснюється провадження, мають право надати витяги, компiляцiї, узагальнення документiв, якi незручно повнiстю дослiджувати в судi, а на вимогу суду - зобов'язанi надати документи у повному обсязi.

7. Сторона зобов'язана надати iншiй сторонi можливiсть оглянути або скопiювати оригiнали документiв, змiст яких доводився у передбаченому цiєю статтею порядку.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 23.05.2013р. N 314-VII, вiд 16.11.2017р. N 2213-VIII)

Стаття 100. Зберiгання речових доказiв i документiв та вирiшення питання про спецiальну конфiскацiю

1. Речовий доказ, який був наданий сторонi кримiнального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володiльцю, крiм випадкiв, передбачених статтями 160 - 166, 170 - 174 цього Кодексу.

2. Речовий доказ або документ, наданий добровiльно або на пiдставi судового рiшення, зберiгається у сторони кримiнального провадження, якiй вiн наданий. Сторона кримiнального провадження, якiй наданий речовий доказ або документ, зобов'язана зберiгати їх у станi, придатному для використання у кримiнальному провадженнi. Речовi докази, якi отриманi або вилученi слiдчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколi огляду. Зберiгання речових доказiв стороною обвинувачення здiйснюється в порядку, визначеному Кабiнетом Мiнiстрiв України.

3. Документ повинен зберiгатися протягом усього часу кримiнального провадження. За клопотанням володiльця документа слiдчий, прокурор, суд можуть видати копiї цього документа, за необхiдностi - його оригiнал, долучивши замiсть них до кримiнального провадження завiренi копiї.

4. У разi втрати чи знищення стороною кримiнального провадження наданого їй речового доказу вона зобов'язана повернути володiльцю таку саму рiч або вiдшкодувати її вартiсть. У разi втрати чи знищення стороною кримiнального провадження наданого їй документа вона зобов'язана вiдшкодувати володiльцю витрати, пов'язанi з втратою чи знищенням документа та виготовленням його дублiката.

5. Речовi докази та документи, наданi суду, зберiгаються в судi, за винятком випадкiв, передбачених частиною шостою цiєї статтi, а також речових доказiв у виглядi громiздких або iнших предметiв, що вимагають спецiальних умов зберiгання, якi можуть знаходитися в iншому мiсцi зберiгання.

6. Речовi докази, що не мiстять слiдiв кримiнального правопорушення, у виглядi предметiв, великих партiй товарiв, зберiгання яких через громiздкiсть або з iнших причин неможливо без зайвих труднощiв або витрати по забезпеченню спецiальних умов зберiгання яких спiвмiрнi з їх вартiстю, а також речовi докази у виглядi товарiв або продукцiї, що пiддаються швидкому псуванню:

1) повертаються власнику (законному володiльцю) або передаються йому на вiдповiдальне зберiгання, якщо це можливо без шкоди для кримiнального провадження;

2) передаються за письмовою згодою власника, а в разi її вiдсутностi - за рiшенням слiдчого суддi, суду для реалiзацiї, якщо це можливо без шкоди для кримiнального провадження;

3) знищуються за письмовою згодою власника, а в разi її вiдсутностi - за рiшенням слiдчого суддi, суду, якщо такi товари або продукцiя, що пiддаються швидкому псуванню, мають непридатний стан;

4) передаються для їх технологiчної переробки або знищуються за рiшенням слiдчого суддi, суду, якщо вони вiдносяться до вилучених з обiгу предметiв чи товарiв, а також якщо їх тривале зберiгання небезпечне для життя чи здоров'я людей або довкiлля.

У випадках, передбачених цiєю частиною, речовi докази фiксуються за допомогою фотографування або вiдеозапису та докладно описуються. У разi необхiдностi може бути збережений зразок речового доказу, достатнiй для його експертного дослiдження або iнших цiлей кримiнального провадження.

Речовi докази вартiстю понад 200 розмiрiв прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб, якщо це можливо без шкоди для кримiнального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разi її вiдсутностi - за рiшенням слiдчого суддi, суду Нацiональному агентству України з питань виявлення, розшуку та управлiння активами, одержаними вiд корупцiйних та iнших злочинiв, для здiйснення заходiв з управлiння ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економiчної вартостi, а речовi докази, зазначенi в абзацi першому цiєї частини, такої самої вартостi - для їх реалiзацiї з урахуванням особливостей, визначених законом.

7. У випадках, передбачених пунктами 2, 4 та абзацом сьомим частини шостої цiєї статтi, слiдчий за погодженням iз прокурором або прокурор звертається з вiдповiдним клопотанням до слiдчого суддi мiсцевого суду, в межах територiальної юрисдикцiї якого здiйснюється досудове розслiдування, а в кримiнальних провадженнях щодо кримiнальних правопорушень, вiднесених до пiдсудностi Вищого антикорупцiйного суду, - до слiдчого суддi Вищого антикорупцiйного суду, або до суду пiд час судового провадження, яке розглядається згiдно iз статтями 171 - 173 цього Кодексу. Прокурор у випадку, передбаченому абзацом сьомим частини шостої цiєї статтi, не пiзнiше наступного робочого дня з моменту постановлення ухвали слiдчого суддi, суду надсилає копiю цiєї ухвали Нацiональному агентству України з питань виявлення, розшуку та управлiння активами, одержаними вiд корупцiйних та iнших злочинiв, iз зверненням щодо прийняття активiв, а також вживає невiдкладних заходiв щодо передачi цих активiв Нацiональному агентству України з питань виявлення, розшуку та управлiння активами, одержаними вiд корупцiйних та iнших злочинiв.

8. Реалiзацiя, технологiчна переробка або знищення речових доказiв у випадках, передбачених цiєю статтею, здiйснюється в порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України, а у випадках, якщо такi речовi докази переданi Нацiональному агентству України з питань виявлення, розшуку та управлiння активами, одержаними вiд корупцiйних та iнших злочинiв, - вiдповiдно до закону та прийнятих на його виконання актiв законодавства.

9. Питання про спецiальну конфiскацiю та долю речових доказiв i документiв, якi були наданi суду, вирiшується судом пiд час ухвалення судового рiшення, яким закiнчується кримiнальне провадження. Такi докази i документи повиннi зберiгатися до набрання рiшенням законної сили. У разi закриття кримiнального провадження слiдчим або прокурором питання про спецiальну конфiскацiю та долю речових доказiв i документiв вирiшується ухвалою суду на пiдставi вiдповiдного клопотання, яке розглядається згiдно iз статтями 171 - 174 цього Кодексу. При цьому:

1) грошi, цiнностi та iнше майно, якi пiдшуканi, виготовленi, пристосованi або використанi як засоби чи знаряддя вчинення кримiнального правопорушення та/або зберегли на собi його слiди, конфiскуються, крiм випадкiв, коли власник (законний володiлець) не знав i не мiг знати про їх незаконне використання. У такому разi зазначенi грошi, цiнностi та iнше майно повертаються власнику (законному володiльцю);

2) грошi, цiнностi та iнше майно, якi призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримiнального правопорушення, фiнансування та/або матерiального забезпечення кримiнального правопорушення або винагороди за його вчинення, конфiскуються;

3) майно, що було предметом кримiнального правопорушення, пов'язаного з незаконним обiгом, та/або вилучене з обiгу, передається вiдповiдним установам або знищується;

4) майно, яке не має нiякої цiнностi i не може бути використане, знищується, а у разi необхiдностi - передається до кримiналiстичних колекцiй експертних установ або заiнтересованим особам на їх прохання;

5) грошi, цiнностi та iнше майно, що були предметом кримiнального правопорушення або iншого суспiльно небезпечного дiяння, конфiскуються, крiм тих, якi повертаються власнику (законному володiльцю), а якщо його не встановлено - переходять у власнiсть держави в установленому Кабiнетом Мiнiстрiв України порядку;

6) грошi, цiнностi та iнше майно, що одержанi фiзичною або юридичною особою внаслiдок вчинення кримiнального правопорушення та/або є доходами вiд нього, а також майно, в яке їх було повнiстю або частково перетворено, конфiскуються;

6¹) майно (грошовi кошти або iнше майно, а також доходи вiд них) засудженого за вчинення корупцiйного злочину, легалiзацiї (вiдмивання) доходiв, одержаних злочинним шляхом, його пов'язаної особи конфiскується, якщо в судi не пiдтверджено законнiсть пiдстав набуття прав на таке майно.

Пов'язаними особами засудженого є юридичнi особи, якi при його сприяннi отримали у власнiсть чи користування зазначене майно.

Якщо суд визнає вiдсутнiсть законних пiдстав набуття прав на частину майна, то конфiскується ця частина майна засудженого, а у разi неможливостi видiлення такої частини - її вартiсть. У разi неможливостi конфiскацiї майна, законнiсть пiдстав набуття прав на яке не було пiдтверджено, на засудженого покладається обов'язок сплатити вартiсть такого майна;

7) документи, що є речовими доказами, залишаються в матерiалах кримiнального провадження протягом усього часу їх зберiгання.

10. Пiд час вирiшення питання щодо спецiальної конфiскацiї насамперед має бути вирiшене питання про повернення грошей, цiнностей та iншого майна власнику (законному володiльцю) та/або про вiдшкодування шкоди, завданої кримiнальним правопорушенням. Застосування спецiальної конфiскацiї здiйснюється тiльки пiсля доведення в судовому порядку стороною обвинувачення, що власник (законний володiлець) грошей, цiнностей та iншого майна знав про їх незаконне походження та/або використання. У разi вiдсутностi у винної особи майна, на яке може бути звернене стягнення, крiм майна, яке пiдлягає спецiальнiй конфiскацiї, збитки, завданi потерпiлому, цивiльному позивачу, вiдшкодовуються за рахунок коштiв вiд реалiзацiї конфiскованого майна, а частина, що залишилася, переходить у власнiсть держави.

11. У разi якщо власник (законний володiлець) грошей, цiнностей та iншого майна, зазначених у пунктi 1 частини дев'ятої цiєї статтi, був встановлений пiсля застосування спецiальної конфiскацiї та не знав i не мiг знати про їх незаконне використання, вiн має право вимагати повернення належного йому майна або коштiв з державного бюджету, отриманих вiд реалiзацiї такого майна.

12. Спiр про належнiсть речей, що пiдлягають поверненню, вирiшується у порядку цивiльного судочинства. У такому випадку рiч зберiгається до набрання рiшенням суду законної сили.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 18.04.2013р. N 222-VII, вiд 23.05.2013р. N 314-VII, вiд 12.02.2015р. N 198-VIII, вiд 10.11.2015р. N 772-VIII, вiд 18.02.2016р. N 1021-VIII, вiд 20.12.2016р. N 1791-VIII, вiд 07.06.2018р. N 2447-VIII, вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

§ 5. Висновок експерта

Стаття 101. Висновок експерта

1. Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом дослiджень та зробленi за їх результатами висновки, обґрунтованi вiдповiдi на запитання, поставленi особою, яка залучила експерта, або слiдчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи.

2. Кожна сторона кримiнального провадження має право надати суду висновок експерта, який ґрунтується на його наукових, технiчних або iнших спецiальних знаннях.

3. Висновок повинен ґрунтуватися на вiдомостях, якi експерт сприймав безпосередньо або вони стали йому вiдомi пiд час дослiдження матерiалiв, що були наданi для проведення дослiдження. Експерт дає висновок вiд свого iменi i несе за нього особисту вiдповiдальнiсть.

4. Запитання, якi ставляться експертовi, та його висновок щодо них не можуть виходити за межi спецiальних знань експерта.

5. Висновок експерта не може ґрунтуватися на доказах, якi визнанi судом недопустимими.

6. Експерт, який дає висновок щодо психiчного стану пiдозрюваного, обвинуваченого, не має права стверджувати у висновку, чи мав пiдозрюваний, обвинувачений такий психiчний стан, який становить елемент кримiнального правопорушення або елемент, що виключає вiдповiдальнiсть за кримiнальне правопорушення.

7. Висновок експерта надається в письмовiй формi, але кожна сторона має право звернутися до суду з клопотанням про виклик експерта для допиту пiд час судового розгляду для роз'яснення чи доповнення його висновку.

8. Якщо для проведення експертизи залучається кiлька експертiв, експерти мають право скласти один висновок або окремi висновки.

9. Висновок передається експертом сторонi, за клопотанням якої здiйснювалася експертиза.

10. Висновок експерта не є обов'язковим для особи або органу, яка здiйснює провадження, але незгода з висновком експерта повинна бути вмотивована у вiдповiдних постановi, ухвалi, вироку.

Стаття 102. Змiст висновку експерта

1. У висновку експерта повинно бути зазначено:

1) коли, де, ким (iм'я, освiта, спецiальнiсть, свiдоцтво про присвоєння квалiфiкацiї судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступiнь, вчене звання, посада експерта) та на якiй пiдставi була проведена експертиза;

2) мiсце i час проведення експертизи;

3) хто був присутнiй при проведеннi експертизи;

4) перелiк питань, що були поставленi експертовi;

5) опис отриманих експертом матерiалiв та якi матерiали були використанi експертом;

6) докладний опис проведених дослiджень, у тому числi методи, застосованi у дослiдженнi, отриманi результати та їх експертна оцiнка;

7) обґрунтованi вiдповiдi на кожне поставлене питання.

2. У висновку експерта обов'язково повинно бути зазначено, що його попереджено про вiдповiдальнiсть за завiдомо неправдивий висновок та вiдмову без поважних причин вiд виконання покладених на нього обов'язкiв.

3. Якщо при проведеннi експертизи будуть виявленi вiдомостi, якi мають значення для кримiнального провадження i з приводу яких не ставилися питання, експерт має право зазначити про них у своєму висновку. Висновок пiдписується експертом.

Глава 5. Фiксування кримiнального провадження. Процесуальнi рiшення

Стаття 103. Форми фiксування кримiнального провадження

1. Процесуальнi дiї пiд час кримiнального провадження можуть фiксуватися:

1) у протоколi;

2) на носiї iнформацiї, на якому за допомогою технiчних засобiв зафiксованi процесуальнi дiї;

3) у журналi судового засiдання.

Стаття 104. Протокол

1. У випадках, передбачених цим Кодексом, хiд i результати проведення процесуальної дiї фiксуються у протоколi.

2. У випадку фiксування процесуальної дiї пiд час досудового розслiдування за допомогою технiчних засобiв про це зазначається у протоколi.

Якщо за допомогою технiчних засобiв фiксується допит, текст показань може не вноситися до вiдповiдного протоколу за умови, що жоден з учасникiв процесуальної дiї не наполягає на цьому. У такому разi у протоколi зазначається, що показання зафiксованi на носiї iнформацiї, який додається до нього.

Запис, здiйснений за допомогою звуко- та вiдеозаписувальних технiчних засобiв пiд час проведення слiдчим, прокурором обшуку, є невiд'ємним додатком до протоколу. Дiї та обставини проведення обшуку, не зафiксованi у записi, не можуть бути внесенi до протоколу обшуку та використанi як доказ у кримiнальному провадженнi.

3. Протокол складається з:

1) вступної частини, яка повинна мiстити вiдомостi про:

мiсце, час проведення та назву процесуальної дiї;

особу, яка проводить процесуальну дiю (прiзвище, iм'я, по батьковi, посада);

всiх осiб, якi присутнi пiд час проведення процесуальної дiї (прiзвища, iмена, по батьковi, дати народження, мiсця проживання);

iнформацiю про те, що особи, якi беруть участь у процесуальнiй дiї, заздалегiдь повiдомленi про застосування технiчних засобiв фiксацiї, характеристики технiчних засобiв фiксацiї та носiїв iнформацiї, якi застосовуються при проведеннi процесуальної дiї, умови та порядок їх використання;

2) описової частини, яка повинна мiстити вiдомостi про:

послiдовнiсть дiй;

отриманi в результатi процесуальної дiї вiдомостi, важливi для цього кримiнального провадження, в тому числi виявленi та/або наданi речi i документи;

3) заключної частини, яка повинна мiстити вiдомостi про:

вилученi речi i документи та спосiб їх iдентифiкацiї;

спосiб ознайомлення учасникiв зi змiстом протоколу;

зауваження i доповнення до письмового протоколу з боку учасникiв процесуальної дiї.

4. Перед пiдписанням протоколу учасникам процесуальної дiї надається можливiсть ознайомитися iз текстом протоколу.

5. Зауваження i доповнення зазначаються у протоколi перед пiдписами. Протокол пiдписують усi учасники, якi брали участь у проведеннi процесуальної дiї. Якщо особа через фiзичнi вади або з iнших причин не може особисто пiдписати протокол, то ознайомлення такої особи з протоколом здiйснюється у присутностi її захисника (законного представника), який своїм пiдписом засвiдчує змiст протоколу та факт неможливостi його пiдписання особою.

6. Якщо особа, яка брала участь у проведеннi процесуальної дiї, вiдмовилася пiдписати протокол, про це зазначається в протоколi. Такiй особi надається право дати письмовi пояснення щодо причин вiдмови вiд пiдписання, якi заносяться до протоколу. Факт вiдмови особи вiд пiдписання протоколу, а також факт надання письмових пояснень особи щодо причин такої вiдмови засвiдчується пiдписом її захисника (законного представника), а у разi його вiдсутностi - понятих.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.11.2017р. N 2213-VIII)

Стаття 105. Додатки до протоколiв

1. Особою, яка проводила процесуальну дiю, до протоколу долучаються додатки.

2. Додатками до протоколу можуть бути:

1) спецiально виготовленi копiї, зразки об'єктiв, речей i документiв;

2) письмовi пояснення спецiалiстiв, якi брали участь у проведеннi вiдповiдної процесуальної дiї;

3) стенограма, аудiо-, вiдеозапис процесуальної дiї;

4) фототаблицi, схеми, злiпки, носiї комп'ютерної iнформацiї та iншi матерiали, якi пояснюють змiст протоколу.

3. Додатки до протоколiв повиннi бути належним чином виготовленi, упакованi з метою надiйного збереження, а також засвiдченi пiдписами слiдчого, прокурора, спецiалiста, iнших осiб, якi брали участь у виготовленнi та/або вилученнi таких додаткiв.

Стаття 106. Пiдготовка протоколу та додатка

1. Протокол пiд час досудового розслiдування складається слiдчим або прокурором, якi проводять вiдповiдну процесуальну дiю, пiд час її проведення або безпосередньо пiсля її закiнчення.

2. До складу слiдчої (розшукової) дiї входять також дiї щодо належного упакування речей i документiв та iншi дiї, що мають значення для перевiрки результатiв процесуальної дiї.

Стаття 106¹. Iнформацiйно-телекомунiкацiйна система досудового розслiдування

1. Iнформацiйно-телекомунiкацiйна система досудового розслiдування - це система, яка забезпечує створення, збирання, зберiгання, пошук, оброблення i передачу матерiалiв та iнформацiї (вiдомостей) у кримiнальному провадженнi.

Порядок функцiонування iнформацiйно-телекомунiкацiйної системи досудового розслiдування визначається положенням, яке затверджується спiльно Офiсом Генерального прокурора, органом, у складi якого функцiонує орган досудового розслiдування, а також органом, що затверджує положення про систему, яка функцiонує в судi вiдповiдно до статтi 35 цього Кодексу.

Iнформацiйно-телекомунiкацiйна система досудового розслiдування взаємодiє з Єдиним реєстром досудових розслiдувань та системою, яка функцiонує в судi вiдповiдно до статтi 35 цього Кодексу, а також може взаємодiяти з iншими iнформацiйними, iнформацiйно-телекомунiкацiйними системами у випадках, передбачених законом.

2. Слiдчий, дiзнавач, прокурор, слiдчий суддя, суд, а також захисник (за його згодою) використовують, а iншi учасники кримiнального провадження можуть використовувати iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему досудового розслiдування пiд час реалiзацiї своїх повноважень, прав та iнтересiв, передбачених цим Кодексом, за умов та в порядку, що визначенi положенням про таку систему.

У разi використання зазначеної у цiй статтi системи дослiдження матерiалiв досудового розслiдування, наявних у такiй системi, може здiйснюватися з використанням доступу до них через цю систему.

3. Матерiали досудового розслiдування, що мiстяться в iнформацiйно-телекомунiкацiйнiй системi досудового розслiдування, передаються, їх копiї чи примiрники надаються в електроннiй формi, а за рiшенням слiдчого, дiзнавача, прокурора, слiдчого суддi, суду, якi їх передають чи надають, - у паперовiй формi.

4. Документи, пiдписанi, погодженi в iнформацiйно-телекомунiкацiйнiй системi досудового розслiдування з використанням квалiфiкованого електронного пiдпису, їх примiрники в електроннiй та паперовiй формах визнаються оригiналами документiв.

5. Обiг електронних документiв у кримiнальному провадженнi в частинi, не врегульованiй цим Кодексом, регулюється iншими законами щодо електронних документiв та електронного документообiгу.

6. Iнформацiйно-телекомунiкацiйна система досудового розслiдування пiдлягає захисту iз застосуванням комплексної системи захисту iнформацiї з пiдтвердженою вiдповiднiстю.

7. Несанкцiоноване втручання в роботу iнформацiйно-телекомунiкацiйної системи досудового розслiдування тягне за собою вiдповiдальнiсть, передбачену законом.

(Доповнено статтею 106¹ згiдно iз Законом України вiд 01.06.2021р. N 1498-IX)

Стаття 107. Застосування технiчних засобiв фiксування кримiнального провадження

1. Рiшення про фiксацiю процесуальної дiї за допомогою технiчних засобiв пiд час досудового розслiдування приймає особа, яка проводить вiдповiдну процесуальну дiю. За клопотанням учасникiв процесуальної дiї застосування технiчних засобiв фiксування є обов'язковим.

Виконання ухвали слiдчого суддi, суду про проведення обшуку в обов'язковому порядку фiксується за допомогою звуко- та вiдеозаписувальних технiчних засобiв.

Право безперешкодного фiксування проведення обшуку за допомогою вiдеозапису надається сторонi захисту.

2. Про застосування технiчних засобiв фiксування процесуальної дiї заздалегiдь повiдомляються особи, якi беруть участь у процесуальнiй дiї.

3. У матерiалах кримiнального провадження зберiгаються оригiнальнi примiрники технiчних носiїв iнформацiї зафiксованої процесуальної дiї, резервнi копiї яких зберiгаються окремо.

4. Фiксування за допомогою технiчних засобiв кримiнального провадження пiд час розгляду питань слiдчим суддею, крiм вирiшення питання про проведення негласних слiдчих (розшукових) дiй, та в судi пiд час судового провадження є обов'язковим. У разi неприбуття в судове засiдання всiх осiб, якi беруть участь у судовому провадженнi, чи в разi, якщо вiдповiдно до положень цього Кодексу судове провадження здiйснюється судом за вiдсутностi осiб, фiксування за допомогою технiчних засобiв кримiнального провадження в судi не здiйснюється.

Слiдчий суддя, суд може обмежити чи заборонити доступ сторiн кримiнального провадження з боку захисту до результатiв технiчного запису з метою забезпечення недопустимостi розголошення вiдомостей досудового розслiдування у разi, якщо на обґрунтування клопотання про проведення обшуку слiдчий, прокурор надали результати проведення негласних слiдчих (розшукових) дiй.

5. Учасники судового провадження мають право отримати копiю запису судового засiдання, зробленого за допомогою технiчного засобу.

6. Незастосування технiчних засобiв фiксування кримiнального провадження у випадках, якщо воно є обов'язковим, тягне за собою недiйснiсть вiдповiдної процесуальної дiї та отриманих внаслiдок її вчинення результатiв, за винятком випадкiв, якщо сторони не заперечують проти визнання такої дiї та результатiв її здiйснення чинними.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.11.2017р. N 2213-VIII)

Стаття 108. Журнал судового засiдання

1. Пiд час судового засiдання ведеться журнал судового засiдання, в якому зазначаються такi вiдомостi:

1) найменування та склад суду (слiдчий суддя);

2) реквiзити кримiнального провадження та вiдомостi щодо його учасникiв;

3) дата i час початку та закiнчення судового засiдання;

4) час, номер та найменування процесуальної дiї, що проводиться пiд час судового засiдання, а також переданi суду пiд час процесуальної дiї речi, документи, протоколи слiдчих (розшукових) дiй i додатки до них;

5) ухвали, постановленi судом (слiдчим суддею) без виходу до нарадчої кiмнати;

6) iншi вiдомостi у випадках, передбачених цим Кодексом.

2. Журнал судового засiдання ведеться та пiдписується секретарем судового засiдання.

Стаття 109. Реєстр матерiалiв досудового розслiдування

1. Реєстр матерiалiв досудового розслiдування складається слiдчим або прокурором i надсилається до суду разом з обвинувальним актом.

2. Реєстр матерiалiв досудового розслiдування повинен мiстити:

1) номер та найменування процесуальної дiї, проведеної пiд час досудового розслiдування, а також час її проведення;

2) реквiзити процесуальних рiшень, прийнятих пiд час досудового розслiдування;

3) вид заходу забезпечення кримiнального провадження, дату i строк його застосування.

Стаття 110. Процесуальнi рiшення

1. Процесуальними рiшеннями є всi рiшення органiв досудового розслiдування, прокурора, слiдчого суддi, суду.

2. Судове рiшення приймається у формi ухвали, постанови або вироку, якi мають вiдповiдати вимогам, передбаченим статтями 369, 371 - 374 цього Кодексу.

3. Рiшення слiдчого, дiзнавача, прокурора приймається у формi постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слiдчий, дiзнавач, прокурор визнає це за необхiдне.

4. Обвинувальний акт є процесуальним рiшенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненнi кримiнального правопорушення i яким завершується досудове розслiдування. Обвинувальний акт повинен вiдповiдати вимогам, передбаченим у статтi 291 цього Кодексу.

5. Постанова слiдчого, дiзнавача, прокурора складається з:

1) вступної частини, яка повинна мiстити вiдомостi про:

мiсце i час прийняття постанови;

прiзвище, iм'я, по батьковi, посаду особи, яка прийняла постанову;

2) мотивувальної частини, яка повинна мiстити вiдомостi про:

змiст обставин, якi є пiдставами для прийняття постанови;

мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу;

3) резолютивної частини, яка повинна мiстити вiдомостi про:

змiст прийнятого процесуального рiшення;

мiсце та час (строки) його виконання;

особу, якiй належить виконати постанову;

можливiсть та порядок оскарження постанови.

6. Постанова слiдчого, дiзнавача, прокурора виготовляється на офiцiйному бланку та пiдписується службовою особою, яка прийняла вiдповiдне процесуальне рiшення.

7. Постанова слiдчого, дiзнавача, прокурора, прийнята в межах компетенцiї згiдно iз законом, є обов'язковою для виконання фiзичними та юридичними особами, прав, свобод чи iнтересiв яких вона стосується.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 12.02.2015р. N 192-VIII, вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

Глава 6. Повiдомлення

Стаття 111. Поняття повiдомлення у кримiнальному провадженнi

1. Повiдомлення у кримiнальному провадженнi є процесуальною дiєю, за допомогою якої слiдчий, прокурор, слiдчий суддя чи суд повiдомляє певного учасника кримiнального провадження про дату, час та мiсце проведення вiдповiдної процесуальної дiї або про прийняте процесуальне рiшення чи здiйснену процесуальну дiю.

2. Повiдомлення учасникiв кримiнального провадження з приводу вчинення процесуальних дiй здiйснюється у випадку, якщо участь цих осiб у таких дiях не є обов'язковою.

3. Повiдомлення у кримiнальному провадженнi здiйснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змiсту повiдомлення та наслiдкiв неприбуття особи.

Стаття 112. Змiст повiдомлення

1. У повiдомленнi повинно бути зазначено:

1) прiзвище та посада слiдчого, прокурора, слiдчого суддi, найменування суду, який здiйснює повiдомлення;

2) адреса установи, яка здiйснює повiдомлення, номер телефону чи iнших засобiв зв'язку;

3) iм'я (найменування) особи, яка повiдомляється, та її адреса;

4) найменування (номер) кримiнального провадження, в рамках якого здiйснюється повiдомлення;

5) процесуальний статус, в якому перебуває особа, що повiдомляється;

6) дата, час та мiсце проведення процесуальної дiї, про яку повiдомляється особа;

7) iнформацiя про процесуальну дiю (дiї), яка буде проведена, або про здiйснену процесуальну дiю чи прийняте процесуальне рiшення, про якi повiдомляється особа;

8) вказiвка щодо необов'язковостi участi в процесуальнiй дiї та її проведення без участi особи, яка повiдомляється, в разi її неприбуття;

9) пiдпис слiдчого, прокурора, слiдчого суддi, суддi, який здiйснив виклик.

Глава 7. Процесуальнi строки

Стаття 113. Поняття процесуальних строкiв

1. Процесуальнi строки - це встановленi законом або вiдповiдно до нього прокурором, слiдчим суддею або судом промiжки часу, у межах яких учасники кримiнального провадження зобов'язанi (мають право) приймати процесуальнi рiшення чи вчиняти процесуальнi дiї.

2. Будь-яка процесуальна дiя або сукупнiсть дiй пiд час кримiнального провадження мають бути виконанi без невиправданої затримки i в будь-якому разi не пiзнiше граничного строку, визначеного вiдповiдним положенням цього Кодексу.

Стаття 114. Встановлення процесуальних строкiв прокурором, слiдчим суддею, судом

1. Для забезпечення виконання сторонами кримiнального провадження вимог розумного строку слiдчий суддя, суд має право встановлювати процесуальнi строки у межах граничного строку, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням обставин, встановлених пiд час вiдповiдного кримiнального провадження.

2. Будь-якi строки, що встановлюються прокурором, слiдчим суддею або судом, не можуть перевищувати меж граничного строку, передбаченого цим Кодексом, та мають бути такими, що дають достатньо часу для вчинення вiдповiдних процесуальних дiй або прийняття процесуальних рiшень та не перешкоджають реалiзацiї права на захист.

3. Судовi справи щодо спорiв, що випливають з факту окупацiї чи правопорушень, пов'язаних з окупацiєю, вiдносяться до окремої категорiї справ, якi розглядаються за вiдповiдними процесуальними нормами з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про забезпечення прав i свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованiй територiї України".

Справа визнається такою, що пов'язана з окупацiєю, вмотивованою ухвалою суддi.

У разi участi в справi iноземного елемента судовi доручення, повiстки та iншi судовi документи вручаються не пiзнiше нiж за 15 дiб до початку процесуальної дiї.

Якщо в справах, пов'язаних з окупацiєю, стороною кримiнального провадження або цивiльним вiдповiдачем є iноземний суб'єкт державної власностi, включаючи його органи, установи чи органiзацiї, або iноземна юридична особа, передбачена частиною другою статтi 96⁴ Кримiнального кодексу України, зносини здiйснюються через посольство або постiйне представництво.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 15.04.2014р. N 1207-VII)

Стаття 115. Обчислення процесуальних строкiв

1. Строки, встановленi цим Кодексом, обчислюються годинами, днями i мiсяцями. Строки можуть визначатися вказiвкою на подiю.

2. При обчисленнi строку годинами строк закiнчується в останню хвилину останньої години.

3. При обчисленнi строку днями строк закiнчується о двадцять четвертiй годинi останнього дня строку.

4. При обчисленнi строкiв мiсяцями строк закiнчується у вiдповiдне число останнього мiсяця. Якщо закiнчення строку, який обчислюється мiсяцями, припадає на той мiсяць, який не має вiдповiдного числа, то строк закiнчується в останнiй день цього мiсяця.

5. При обчисленнi строкiв днями та мiсяцями не береться до уваги той день, вiд якого починається строк, за винятком строкiв тримання пiд вартою, проведення стацiонарної психiатричної експертизи, до яких зараховується неробочий час та якi обчислюються з моменту фактичного затримання, взяття пiд варту чи помiщення до вiдповiдного медичного закладу.

6. Якщо вiдповiдну дiю належить вчинити в судi або в органах досудового розслiдування, то строк закiнчується у встановлений час закiнчення робочого дня в цих установах.

7. При обчисленнi процесуального строку в нього включаються вихiднi i святковi днi, а при обчисленнi строку годинами - i неробочий час. Якщо закiнчення строку, який обчислюється днями або мiсяцями, припадає на неробочий день, останнiм днем цього строку вважається наступний за ним робочий день, за винятком обчислення строкiв тримання пiд вартою та перебування в медичному закладi пiд час проведення стацiонарної психiатричної експертизи.

Стаття 116. Додержання процесуальних строкiв

1. Процесуальнi дiї мають виконуватися у встановленi цим Кодексом строки. Строк не вважається пропущеним, якщо скаргу або iнший документ здано до закiнчення строку на пошту або передано особi, уповноваженiй їх прийняти, а для осiб, якi тримаються пiд вартою або перебувають у лiкувально-профiлактичному закладi охорони здоров'я чи закладi з надання психiатричної допомоги, спецiальнiй навчально-виховнiй установi, - якщо скаргу або iнший документ подано службовiй особi вiдповiдної установи до закiнчення строку.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 14.11.2017р. N 2205-VIII, який вводиться в дiю з 10.06.2018р.)

Стаття 117. Поновлення процесуального строку

1. Пропущений iз поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заiнтересованої особи ухвалою слiдчого суддi, суду.

2. Ухвала слiдчого суддi, суду про поновлення чи вiдмову в поновленнi процесуального строку може бути оскаржена в порядку, передбаченому цим Кодексом.

3. Подання клопотання заiнтересованою особою про поновлення пропущеного строку не припиняє виконання рiшення, оскарженого з пропущенням строку.

Глава 8. Процесуальнi витрати

Стаття 118. Види процесуальних витрат

1. Процесуальнi витрати складаються iз:

1) витрат на правову допомогу;

2) витрат, пов'язаних iз прибуттям до мiсця досудового розслiдування або судового провадження;

3) витрат, пов'язаних iз залученням потерпiлих, свiдкiв, спецiалiстiв, перекладачiв та експертiв;

4) витрат, пов'язаних iз зберiганням i пересиланням речей i документiв.

Стаття 119. Зменшення розмiру процесуальних витрат або звiльнення вiд їх оплати, вiдстрочення та розстрочення процесуальних витрат

1. Суд, враховуючи майновий стан особи (обвинуваченого, потерпiлого), за власною iнiцiативою або за її клопотанням має право своєю ухвалою зменшити розмiр належних до оплати процесуальних витрат чи звiльнити вiд їх оплати повнiстю або частково, чи вiдстрочити або розстрочити сплату процесуальних витрат на визначений строк.

2. Якщо оплату процесуальних витрат вiдстрочено або розстрочено до ухвалення судового рiшення, витрати розподiляються вiдповiдно до судового рiшення.

3. У разi зменшення розмiру належних до оплати процесуальних витрат чи звiльнення вiд їх оплати повнiстю або частково вiдповiднi витрати компенсуються за рахунок коштiв Державного бюджету України в порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України.

Стаття 120. Витрати на правову допомогу

1. Витрати, пов'язанi з оплатою допомоги захисника, несе пiдозрюваний, обвинувачений, крiм випадкiв, передбачених частиною третьою цiєї статтi.

2. Витрати, пов'язанi з оплатою допомоги представника потерпiлого, цивiльного позивача, цивiльного вiдповiдача та юридичної особи, щодо якої здiйснюється провадження, якi надають правову допомогу за договором, несе вiдповiдно потерпiлий, цивiльний позивач, цивiльний вiдповiдач, юридична особа, щодо якої здiйснюється провадження.

3. Допомога захисника, залученого для здiйснення захисту за призначенням у випадках, передбачених цим Кодексом та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, надається за рахунок коштiв Державного бюджету України i є безоплатною для пiдозрюваного, обвинуваченого. Граничний розмiр компенсацiї витрат на правову допомогу встановлюється законодавством.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 23.05.2013р. N 314-VII)

Стаття 121. Витрати, пов'язанi iз прибуттям до мiсця досудового розслiдування або судового провадження

1. Витрати, пов'язанi iз прибуттям до мiсця досудового розслiдування або судового провадження, - це витрати обвинуваченого, пiдозрюваного, до якого не застосовано запобiжний захiд у виглядi тримання пiд вартою, його захисника, представника потерпiлого, пов'язанi з переїздом до iншого населеного пункту, найманням житла, виплатою добових (у разi переїзду до iншого населеного пункту), а також втрачений заробiток чи витрати у зв'язку iз вiдривом вiд звичайних занять.

Компенсацiя за втрачений заробiток обчислюється пропорцiйно вiд розмiру середньомiсячного заробiтку, а компенсацiя за вiдрив вiд звичайних занять - пропорцiйно вiд розмiру мiнiмальної заробiтної плати.

2. Витрати, пов'язанi iз прибуттям до мiсця досудового розслiдування або судового провадження пiдозрюваного, обвинуваченого, вiн несе самостiйно.

3. Витрати, пов'язанi iз прибуттям до мiсця досудового розслiдування або судового провадження захисника, несе пiдозрюваний, обвинувачений.

4. Витрати, пов'язанi iз прибуттям до мiсця досудового розслiдування або судового провадження представника, несе особа, яку вiн представляє.

5. Граничний розмiр компенсацiї за судовим рiшенням витрат, пов'язаних iз прибуттям до мiсця досудового розслiдування або судового провадження, встановлюється Кабiнетом Мiнiстрiв України.

Стаття 122. Витрати, пов'язанi iз залученням потерпiлих, свiдкiв, спецiалiстiв, перекладачiв та експертiв

1. Витрати, пов'язанi iз залученням свiдкiв, спецiалiстiв, перекладачiв та експертiв, несе сторона кримiнального провадження, яка заявила клопотання про виклик свiдкiв, залучила спецiалiста, перекладача чи експерта, крiм випадкiв, встановлених цим Кодексом.

2. Витрати, пов'язанi iз участю потерпiлих у кримiнальному провадженнi, залученням та участю перекладачiв для перекладу показань пiдозрюваного, обвинуваченого, потерпiлого, цивiльного позивача та цивiльного вiдповiдача, представника юридичної особи, щодо якої здiйснюється провадження, здiйснюються за рахунок коштiв Державного бюджету України в порядку, передбаченому Кабiнетом Мiнiстрiв України. Залучення стороною обвинувачення спецiалiстiв, експертiв спецiалiзованих державних установ, проведення експертизи (обстежень i дослiджень) за дорученням слiдчого суддi або суду здiйснюються за рахунок коштiв, що за цiльовим призначенням видiляються таким установам iз Державного бюджету України.

3. Потерпiлим, цивiльним позивачам, свiдкам оплачуються проїзд, наймання житла та добовi (у разi переїзду до iншого населеного пункту), а також компенсацiя за втрачений заробiток чи вiдрив вiд звичайних занять.

4. Експертам, спецiалiстам, перекладачам оплачуються проїзд, а також добовi в разi переїзду до iншого населеного пункту. Експертам, спецiалiстам i перекладачам повинна бути сплачена винагорода за виконану роботу, якщо це не є їх службовим обов'язком.

5. Граничний розмiр компенсацiї витрат, пов'язаних iз залученням потерпiлих, свiдкiв, спецiалiстiв та експертiв, встановлюється Кабiнетом Мiнiстрiв України.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 23.05.2013р. N 314-VII, вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

Стаття 123. Витрати, пов'язанi iз зберiганням i пересиланням речей i документiв

1. Витрати, пов'язанi iз зберiганням i пересиланням речей i документiв, здiйснюються за рахунок Державного бюджету України в порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України.

2. Граничний розмiр витрат, пов'язаних iз зберiганням i пересиланням речей i документiв, встановлюється Кабiнетом Мiнiстрiв України.

Стаття 124. Розподiл процесуальних витрат

1. У разi ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпiлого всi здiйсненi ним документально пiдтвердженi процесуальнi витрати. За вiдсутностi в обвинуваченого коштiв, достатнiх для вiдшкодування зазначених витрат, вони компенсуються потерпiлому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом для компенсацiї шкоди, завданої кримiнальним правопорушенням.

2. У разi ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально пiдтвердженi витрати на залучення експерта.

3. Якщо суд апеляцiйної чи касацiйної iнстанцiї, не приймаючи рiшення про новий судовий розгляд, змiнить судове рiшення або ухвалить нове, вiн вiдповiдно змiнює розподiл процесуальних витрат.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 03.10.2017р. N 2147-VIII)

Стаття 125. Визначення розмiру процесуальних витрат

1. Суд за клопотанням осiб має право визначити грошовий розмiр процесуальних витрат, якi повиннi бути їм компенсованi.

Стаття 126. Рiшення щодо процесуальних витрат

1. Суд вирiшує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.

2. Сторони кримiнального провадження, свiдки, експерти, спецiалiсти, перекладачi мають право оскаржити судове рiшення щодо процесуальних витрат, якщо це стосується їхнiх iнтересiв.

Глава 9. Вiдшкодування (компенсацiя) шкоди у кримiнальному провадженнi, цивiльний позов

(Назва глави у редакцiї Закону України вiд 17.10.2019р. N 198-IX)

Стаття 127. Вiдшкодування (компенсацiя) шкоди потерпiлому

1. Пiдозрюваний, обвинувачений, а також за його згодою будь-яка iнша фiзична чи юридична особа має право на будь-якiй стадiї кримiнального провадження вiдшкодувати шкоду, завдану потерпiлому, територiальнiй громадi, державi внаслiдок кримiнального правопорушення.

2. Шкода, завдана кримiнальним правопорушенням або iншим суспiльно небезпечним дiянням, може бути стягнута судовим рiшенням за результатами розгляду цивiльного позову в кримiнальному провадженнi.

3. Шкода, завдана потерпiлому внаслiдок кримiнального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом.

Стаття 128. Цивiльний позов у кримiнальному провадженнi

1. Особа, якiй кримiнальним правопорушенням або iншим суспiльно небезпечним дiянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право пiд час кримiнального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивiльний позов до пiдозрюваного, обвинуваченого або до фiзичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивiльну вiдповiдальнiсть за шкоду, завдану дiяннями пiдозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспiльно небезпечне дiяння.

2. На захист iнтересiв неповнолiтнiх осiб та осiб, визнаних у встановленому законом порядку недiєздатними чи обмежено дiєздатними, цивiльний позов може бути пред'явлений їхнiми законними представниками.

3. Цивiльний позов в iнтересах держави пред'являється прокурором. Цивiльний позов може бути поданий прокурором у випадках, встановлених законом, також в iнтересах громадян, якi через недосягнення повнолiття, недiєздатнiсть або обмежену дiєздатнiсть неспроможнi самостiйно захистити свої права.

Прокурор, який пред'являє цивiльний позов у кримiнальному провадженнi, повинен обґрунтувати наявнiсть пiдстав для здiйснення представництва iнтересiв громадянина або держави в судi, передбачених частиною четвертою статтi 25 Закону України "Про прокуратуру". Для представництва iнтересiв громадянина в судi прокурор також повинен надати документи, що пiдтверджують недосягнення повнолiття, недiєздатнiсть або обмежену дiєздатнiсть вiдповiдного громадянина, а також письмову згоду законного представника або органу, якому законом надано право захищати права, свободи та iнтереси вiдповiдної особи, на здiйснення ним представництва.

4. Форма та змiст позовної заяви повиннi вiдповiдати вимогам, встановленим до позовiв, якi пред'являються у порядку цивiльного судочинства.

5. Цивiльний позов у кримiнальному провадженнi розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальнi вiдносини, що виникли у зв'язку з цивiльним позовом, цим Кодексом не врегульованi, до них застосовуються норми Цивiльного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримiнального судочинства.

6. Вiдмова у позовi в порядку цивiльного, господарського або адмiнiстративного судочинства позбавляє цивiльного позивача права пред'являти той же позов у кримiнальному провадженнi.

7. Особа, яка не пред'явила цивiльного позову в кримiнальному провадженнi, а також особа, цивiльний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивiльного судочинства.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 14.10.2014р. N 1697-VII, враховуючи змiни, внесенi Законом України вiд 21.04.2015р. N 335-VIII)

Стаття 129. Вирiшення цивiльного позову в кримiнальному провадженнi

1. Ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходiв медичного або виховного характеру, суд залежно вiд доведеностi пiдстав i розмiру позову задовольняє цивiльний позов повнiстю або частково чи вiдмовляє в ньому.

2. У разi встановлення вiдсутностi подiї кримiнального правопорушення суд вiдмовляє в позовi.

3. У разi виправдання обвинуваченого за вiдсутностi в його дiях складу кримiнального правопорушення або його непричетностi до вчинення кримiнального правопорушення, а також у випадках, передбачених частиною першою статтi 326 цього Кодексу, суд залишає позов без розгляду.

Стаття 130. Вiдшкодування (компенсацiя) шкоди, завданої незаконними рiшеннями, дiями чи бездiяльнiстю

1. Шкода, завдана незаконними рiшеннями, дiями чи бездiяльнiстю органу, що здiйснює оперативно-розшукову дiяльнiсть, досудове розслiдування, прокуратури або суду, вiдшкодовується державою за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом.

2. Держава, вiдшкодувавши шкоду, завдану слiдчим, прокурором, застосовує право зворотної вимоги до цих осiб у разi встановлення в їхнiх дiях складу кримiнального правопорушення за обвинувальним вироком суду, який набрав законної сили, або дисциплiнарного проступку незалежно вiд спливу строкiв застосування та дiї дисциплiнарного стягнення.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 18.09.2018р. N 2548-VIII)

Стаття 130¹. Виплата винагороди викривачу

1. За повiдомлення про корупцiйний злочин, активне сприяння його розкриттю, якщо грошовий розмiр предмета злочину або завданi державi збитки вiд такого злочину в п'ять тисяч i бiльше разiв перевищують розмiр прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб, встановленого законом на час вчинення злочину, викривачу виплачується винагорода у виглядi 10 вiдсоткiв вiд грошового розмiру предмета корупцiйного злочину або вiд завданого державi збитку пiсля ухвалення обвинувального вироку суду, але не бiльше трьох тисяч мiнiмальних заробiтних плат, встановлених на час вчинення злочину.

2. Суд визначає конкретний розмiр винагороди, що пiдлягає виплатi викривачу, з урахуванням таких критерiїв:

персональнiсть iнформацiї - iнформацiя, повiдомлена викривачем правоохоронному органу, повинна походити вiд його особистої обiзнаностi, у тому числi iнформацiя, отримана вiд третiх осiб, не мiститися в публiчних звiтах, результатах перевiрок, матерiалах, дослiдженнях, iнформацiйних повiдомленнях тощо органiв чи засобiв масової iнформацiї, крiм випадку, якщо викривач є джерелом такої iнформацiї, а також не бути вiдомою правоохоронному органу з iнших джерел;

важливiсть iнформацiї - повiдомлена викривачем iнформацiя повинна мiстити фактичнi данi, що можуть бути перевiренi, i сприяти доказуванню хоча б однiєї з обставин вчинення корупцiйного злочину, передбачених пунктами 1 - 3, 6 i 7 частини першої статтi 91 цього Кодексу.

У разi вiдсутностi хоча б одного iз зазначених критерiїв суд приймає вмотивоване рiшення про вiдмову у виплатi винагороди.

3. Право на винагороду не має особа, яка:

1) повiдомила про корупцiйний злочин у рамках угоди у кримiнальному провадженнi або яка є спiвучасником корупцiйного злочину, про який вона повiдомила;

2) повiдомила про корупцiйний злочин як викривач, маючи при цьому можливiсть для здiйснення офiцiйного повiдомлення про виявлений злочин у межах реалiзацiї своїх службових повноважень.

4. Винагорода виплачується викривачу за рахунок Державного бюджету України органами державного казначейства.

5. Винагорода виплачується викривачу за процедурою безспiрного списання.

6. Викривач має право представляти свої iнтереси пiд час розгляду питання щодо виплати йому винагороди особисто i через представника - адвоката (у тому числi анонiмно, але до вирiшення питання виплати йому винагороди). З метою захисту персональних даних анонiмного викривача пiсля їх розкриття для суду можуть бути здiйсненi, зокрема, такi заходи безпеки, як забезпечення конфiденцiйностi вiдомостей про особу та/або закритий судовий розгляд.

7. Викривач має право оскаржити судове рiшення в частинi, що стосується його iнтересiв пiд час вирiшення питання виплати йому винагороди як викривачу.

(Доповнено статтею 130¹ згiдно iз Законом України вiд 17.10.2019р. N 198-IX)

Роздiл II
ЗАХОДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КРИМIНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ

Глава 10. Заходи забезпечення кримiнального провадження i пiдстави їх застосування

Стаття 131. Види заходiв забезпечення кримiнального провадження

1. Заходи забезпечення кримiнального провадження застосовуються з метою досягнення дiєвостi цього провадження.

2. Заходами забезпечення кримiнального провадження є:

1) виклик слiдчим, дiзнавачем, прокурором, судовий виклик i привiд;

2) накладення грошового стягнення;

3) тимчасове обмеження у користуваннi спецiальним правом;

4) вiдсторонення вiд посади;

4¹) тимчасове вiдсторонення суддi вiд здiйснення правосуддя;

5) тимчасовий доступ до речей i документiв;

6) тимчасове вилучення майна;

7) арешт майна;

8) затримання особи;

9) запобiжнi заходи.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 21.12.2016р. N 1798-VIII, вiд 22.11.2018р. N 2617-VIII, враховуючи змiни, внесенi Законом України вiд 03.12.2019р. N 321-IX)

Стаття 132. Загальнi правила застосування заходiв забезпечення кримiнального провадження

1. Заходи забезпечення кримiнального провадження застосовуються на пiдставi ухвали слiдчого суддi або суду, за винятком випадкiв, передбачених цим Кодексом.

2. Клопотання про застосування заходiв забезпечення кримiнального провадження на пiдставi ухвали слiдчого суддi подається:

1) до мiсцевого суду, в межах територiальної юрисдикцiї якого знаходиться орган досудового розслiдування, якщо iнше не передбачено пунктом 2 цiєї частини;

2) у кримiнальних провадженнях щодо кримiнальних правопорушень, вiднесених до пiдсудностi Вищого антикорупцiйного суду, - до Вищого антикорупцiйного суду.

3. Застосування заходiв забезпечення кримiнального провадження не допускається, якщо слiдчий, дiзнавач, прокурор не доведе, що:

1) iснує обґрунтована пiдозра щодо вчинення кримiнального правопорушення такого ступеня тяжкостi, що може бути пiдставою для застосування заходiв забезпечення кримiнального провадження;

2) потреби досудового розслiдування виправдовують такий ступiнь втручання у права i свободи особи, про який iдеться в клопотаннi слiдчого, дiзнавача, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слiдчий, дiзнавач, прокурор звертається iз клопотанням.

4. Для оцiнки потреб досудового розслiдування слiдчий суддя або суд зобов'язаний врахувати можливiсть без застосованого заходу забезпечення кримiнального провадження отримати речi i документи, якi можуть бути використанi пiд час судового розгляду для встановлення обставин у кримiнальному провадженнi.

5. Пiд час розгляду питання про застосування заходiв забезпечення кримiнального провадження сторони кримiнального провадження повиннi подати слiдчому суддi або суду докази обставин, на якi вони посилаються.

6. До клопотання слiдчого, дiзнавача, прокурора про застосування, змiну або скасування заходу забезпечення кримiнального провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслiдувань щодо кримiнального провадження, в рамках якого подається клопотання.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 03.10.2017р. N 2147-VIII, змiни, внесенi пiдпунктом 11 пункту 7 параграфа 1 роздiлу 4 Закону України вiд 03.10.2017р. N 2147-VIII, не мають зворотньої дiї в часi та застосовуються до справ, по яким вiдомостi про кримiнальне правопорушення, внесенi в Єдиний реєстр досудових розслiдувань пiсля введення в дiю цих змiн, iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 22.03.2018р. N 2367-VIII, вiд 07.06.2018р. N 2447-VIII, вiд 22.11.2018р. N 2617-VIII, враховуючи змiни, внесенi Законом України вiд 03.12.2019р. N 321-IX, iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

Глава 11. Виклик слiдчим, прокурором, судовий виклик i привiд

Стаття 133. Виклик слiдчим, прокурором

1. Слiдчий, прокурор пiд час досудового розслiдування має право викликати пiдозрюваного, свiдка, потерпiлого або iншого учасника кримiнального провадження у встановлених цим Кодексом випадках для допиту чи участi в iншiй процесуальнiй дiї.

2. Слiдчий, прокурор пiд час досудового розслiдування мають право викликати особу, якщо є достатнi пiдстави вважати, що вона може дати показання, якi мають значення для кримiнального провадження, або її участь у процесуальнiй дiї є обов'язковою.

Стаття 134. Судовий виклик

1. Слiдчий суддя пiд час досудового розслiдування чи суд пiд час судового провадження має право за власною iнiцiативою або за клопотанням слiдчого, прокурора, пiдозрюваного, обвинуваченого, його захисника, потерпiлого, його представника здiйснити судовий виклик певної особи, якщо слiдчий суддя чи суд встановить наявнiсть достатнiх пiдстав вважати, що така особа може дати показання, якi мають значення для кримiнального провадження, або її участь у процесуальнiй дiї є обов'язковою.

2. Суд здiйснює судовий виклик учасникiв кримiнального провадження, участь яких у судовому провадженнi є обов'язковою.

Стаття 135. Порядок здiйснення виклику в кримiнальному провадженнi

1. Особа викликається до слiдчого, прокурора, слiдчого суддi, суду шляхом вручення повiстки про виклик, надiслання її поштою, електронною поштою чи факсимiльним зв'язком, здiйснення виклику по телефону або телеграмою.

2. У разi тимчасової вiдсутностi особи за мiсцем проживання повiстка для передачi їй вручається пiд розписку дорослому члену сiм'ї особи чи iншiй особi, яка з нею проживає, житлово-експлуатацiйнiй органiзацiї за мiсцем проживання особи або адмiнiстрацiї за мiсцем її роботи.

3. Особа, що перебуває пiд вартою, викликається через адмiнiстрацiю мiсця ув'язнення.

4. Повiстка про виклик неповнолiтньої особи, як правило, вручається її батьку, матерi, усиновлювачу або законному представнику. Iнший порядок вручення повiстки допускається лише у випадку, якщо це обумовлюється обставинами кримiнального провадження.

5. Повiстка про виклик обмежено дiєздатної особи вручається її пiклувальнику.

6. Повiстка про виклик вручається особi працiвником органу зв'язку, працiвником правоохоронного органу, слiдчим, прокурором, а також секретарем судового засiдання, якщо таке вручення здiйснюється в примiщеннi суду.

7. Повiстка про виклик особи, яка проживає за кордоном, вручається згiдно з мiжнародним договором про правову допомогу, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України, а за вiдсутностi такого - за допомогою дипломатичного (консульського) представництва.

8. Повiстка про виклик особи, стосовно якої iснують достатнi пiдстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованiй територiї України, територiї держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливостi вручення їй такої повiстки згiдно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цiєї статтi, публiкується в засобах масової iнформацiї загальнодержавної сфери розповсюдження та на офiцiйному веб-сайтi Офiсу Генерального прокурора.

Особа, зазначена в абзацi першому цiєї частини, вважається такою, яка належним чином повiдомлена про виклик, з моменту опублiкування повiстки про її виклик у засобах масової iнформацiї загальнодержавної сфери розповсюдження та на офiцiйному веб-сайтi Офiсу Генерального прокурора.

У випадку наявностi в особи, зазначеної в абзацi першому цiєї частини, захисника (захисникiв) копiя повiстки про її виклик надсилається захиснику (захисникам).

9. Особа має отримати повiстку про виклик або бути повiдомленою про нього iншим шляхом не пiзнiше нiж за три днi до дня, коли вона зобов'язана прибути за викликом. У випадку встановлення цим Кодексом строкiв здiйснення процесуальних дiй, якi не дозволяють здiйснити виклик у зазначений строк, особа має отримати повiстку про виклик або бути повiдомленою про нього iншим шляхом якнайшвидше, але в будь-якому разi з наданням їй необхiдного часу для пiдготовки та прибуття за викликом.

Стаття 136. Пiдтвердження отримання особою повiстки про виклик або ознайомлення з її змiстом iншим шляхом

1. Належним пiдтвердженням отримання особою повiстки про виклик або ознайомлення з її змiстом iншим шляхом є розпис особи про отримання повiстки, в тому числi на поштовому повiдомленнi, вiдеозапис вручення особi повiстки, будь-якi iншi данi, якi пiдтверджують факт вручення особi повiстки про виклик або ознайомлення з її змiстом.

2. Якщо особа попередньо повiдомила слiдчого, прокурора, слiдчого суддю, суд про адресу своєї електронної пошти, надiслана на таку адресу повiстка про виклик вважається отриманою у випадку пiдтвердження її отримання особою вiдповiдним листом електронної пошти.

Стаття 137. Змiст повiстки про виклик

1. У повiстцi про виклик повинно бути зазначено:

1) прiзвище та посада слiдчого, прокурора, слiдчого суддi, суддi, який здiйснює виклик;

2) найменування та адреса суду або iншої установи, до якої здiйснюється виклик, номер телефону чи iнших засобiв зв'язку;

3) iм'я (найменування) особи, яка викликається, та її адреса;

4) найменування (номер) кримiнального провадження, в рамках якого здiйснюється виклик;

5) процесуальний статус, в якому перебуває викликана особа;

6) час, день, мiсяць, рiк i мiсце прибуття викликаної особи;

7) процесуальна дiя (дiї), для участi в якiй викликається особа;

8) наслiдки неприбуття особи за викликом iз зазначенням тексту вiдповiдних положень закону, в тому числi можливiсть застосування приводу та здiйснення спецiального досудового розслiдування чи спецiального судового провадження;

9) передбаченi цим Кодексом поважнi причини, через якi особа може не з'явитися на виклик, та нагадування про обов'язок заздалегiдь повiдомити про неможливiсть з'явлення;

10) пiдпис слiдчого, прокурора, слiдчого суддi, суддi, який здiйснив виклик.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 07.10.2014р. N 1689-VII)

10) пiдпис слiдчого, прокурора, слiдчого суддi, суддi, який здiйснив виклик.

Стаття 138. Поважнi причини неприбуття особи на виклик

1. Поважними причинами неприбуття особи на виклик є:

1) затримання, тримання пiд вартою або вiдбування покарання;

2) обмеження свободи пересування внаслiдок дiї закону або судового рiшення;

3) обставини непереборної сили (епiдемiї, вiйськовi подiї, стихiйнi лиха або iншi подiбнi обставини);

4) вiдсутнiсть особи у мiсцi проживання протягом тривалого часу внаслiдок вiдрядження, подорожi тощо;

5) тяжка хвороба або перебування в закладi охорони здоров'я у зв'язку з лiкуванням або вагiтнiстю за умови неможливостi тимчасово залишити цей заклад;

6) смерть близьких родичiв, членiв сiм'ї чи iнших близьких осiб або серйозна загроза їхньому життю;

7) несвоєчасне одержання повiстки про виклик;

8) iншi обставини, якi об'єктивно унеможливлюють з'явлення особи на виклик.

Стаття 139. Наслiдки неприбуття на виклик

1. Якщо пiдозрюваний, обвинувачений, свiдок, потерпiлий, цивiльний вiдповiдач, представник юридичної особи, щодо якої здiйснюється провадження, який був у встановленому цим Кодексом порядку викликаний (зокрема, наявне пiдтвердження отримання ним повiстки про виклик або ознайомлення з її змiстом iншим шляхом), не з'явився без поважних причин або не повiдомив про причини свого неприбуття, на нього накладається грошове стягнення у розмiрi:

вiд 0,25 до 0,5 розмiру прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб - у випадку неприбуття на виклик слiдчого, прокурора;

вiд 0,5 до 2 розмiрiв прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб - у випадку неприбуття на виклик слiдчого суддi, суду.

2. У випадку, встановленому частиною першою цiєї статтi, до пiдозрюваного, обвинуваченого, свiдка може бути застосовано привiд.

3. За злiсне ухилення вiд явки свiдок, потерпiлий несе вiдповiдальнiсть, встановлену законом.

4. Частину четверту виключено.

5. Ухилення вiд явки на виклик слiдчого, прокурора чи судовий виклик слiдчого суддi, суду (неприбуття на виклик без поважної причини бiльш як два рази) пiдозрюваним, обвинуваченим, який оголошений у мiжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованiй територiї України, територiї держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, є пiдставою для здiйснення спецiального досудового розслiдування чи спецiального судового провадження.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 23.05.2013р. N 314-VII, вiд 16.01.2014р. N 725-VII, змiни, внесенi Законом України вiд 16.01.2014р. N 725-VII, втратили чиннiсть у зв'язку з втратою чинностi Законом України вiд 16.01.2014р. N 725-VII згiдно iз Законом України вiд 28.01.2014р. N 732-VII, вiд 23.02.2014р. N 767-VII, вiд 07.10.2014р. N 1689-VII, вiд 15.01.2015р. N 119-VIII, вiд 20.12.2016р. N 1791-VIII, вiд 27.04.2021р. N 1422-IX)

Стаття 140. Привiд

1. Привiд полягає у примусовому супроводженнi особи, до якої вiн застосовується, особою, яка виконує ухвалу про здiйснення приводу, до мiсця її виклику в зазначений в ухвалi час.

2. Рiшення про здiйснення приводу приймається: пiд час досудового розслiдування - слiдчим суддею за клопотанням слiдчого, прокурора або з власної iнiцiативи, а пiд час судового провадження - судом за клопотанням сторони кримiнального провадження, потерпiлого, представника юридичної особи, щодо якої здiйснюється провадження, або з власної iнiцiативи. Рiшення про здiйснення приводу приймається у формi ухвали.

3. Привiд може бути застосований до пiдозрюваного, обвинуваченого або свiдка. Привiд свiдка не може бути застосований до неповнолiтньої особи, вагiтної жiнки, осiб з iнвалiднiстю першої або другої груп, особи, яка одноосiбно виховує дiтей вiком до шести рокiв або дiтей з iнвалiднiстю, а також осiб, якi згiдно iз цим Кодексом не можуть бути допитанi як свiдки. Привiд спiвробiтника кадрового складу розвiдувального органу України пiд час виконання ним своїх службових обов'язкiв здiйснюється тiльки в присутностi офiцiйних представникiв цього органу.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 23.05.2013р. N 314-VII, вiд 02.10.2018р. N 2581-VIII)

Стаття 141. Клопотання про здiйснення приводу

1. У клопотаннi про здiйснення приводу пiд час досудового розслiдування зазначаються:

1) найменування кримiнального провадження та його реєстрацiйний номер;

2) процесуальний статус особи, про здiйснення приводу якої заявлено клопотання, її прiзвище, iм'я, по батьковi та мiсце проживання;

3) процесуальна дiя, учасником якої повинна бути особа, про здiйснення приводу якої заявлено клопотання;

4) положення цього Кодексу, яким встановлено обов'язок особи з'явитися за викликом, та обставини невиконання особою цього обов'язку;

5) вiдомостi, якi пiдтверджують факти здiйснення виклику особи у встановленому цим Кодексом порядку та отримання особою повiстки про виклик або ознайомлення з її змiстом iншим шляхом;

6) прiзвище, iм'я, по батьковi та посада слiдчого, прокурора;

7) дата та мiсце складення клопотання.

До клопотання додаються копiї матерiалiв, якими слiдчий, прокурор обґрунтовує свої доводи.

Стаття 142. Розгляд клопотання про здiйснення приводу

1. Пiд час досудового розслiдування клопотання слiдчого, прокурора про здiйснення приводу розглядається слiдчим суддею у день його надходження до суду. У разi необхiдностi слiдчий суддя може заслухати доводи особи, яка подала клопотання.

2. Пiд час судового провадження клопотання про здiйснення приводу розглядається негайно пiсля його iнiцiювання.

3. Слiдчий суддя або суд, встановивши, що особа, яка зобов'язана з'явитися на виклик слiдчого, прокурора, слiдчого суддi, суду, була викликана у встановленому цим Кодексом порядку (зокрема, наявне пiдтвердження отримання нею повiстки про виклик або ознайомлення з її змiстом iншим шляхом), та не з'явилася без поважних причин або не повiдомила про причини свого неприбуття, постановляє ухвалу про здiйснення приводу такої особи.

4. Копiя ухвали про здiйснення приводу, завiрена печаткою суду, негайно надсилається органу, на який покладено її виконання.

Стаття 143. Виконання ухвали про здiйснення приводу

1. Виконання ухвали про здiйснення приводу може бути доручене вiдповiдним пiдроздiлам органiв Нацiональної полiцiї, органiв безпеки, органiв Бюро економiчної безпеки України, Нацiонального антикорупцiйного бюро України або Державного бюро розслiдувань.

2. Ухвала про здiйснення приводу оголошується особi, до якої вiн застосовується, особою, яка виконує ухвалу.

3. Особа, рiшення про здiйснення приводу якої прийнято слiдчим суддею, судом, зобов'язана прибути до мiсця виклику в зазначений в ухвалi про здiйснення приводу час у супроводi особи, яка виконує ухвалу.

У випадку невиконання особою, що пiдлягає приводу, законних вимог щодо виконання ухвали про здiйснення приводу, до неї можуть бути застосованi заходи фiзичного впливу, якi дозволяють здiйснити її супроводження до мiсця виклику. Застосуванню заходiв фiзичного впливу повинно передувати попередження про намiр їх застосування. У разi неможливостi уникнути застосування заходiв фiзичного впливу вони не повиннi перевищувати мiри, необхiдної для виконання ухвали про здiйснення приводу, i мають зводитися до мiнiмального впливу на особу. Забороняється застосування заходiв впливу, якi можуть завдати шкоди здоров'ю особи, а також примушення особи перебувати в умовах, що перешкоджають її вiльному пересуванню, протягом часу бiльшого, нiж необхiдно для негайного доставлення особи до мiсця виклику. Перевищення повноважень щодо застосування заходiв фiзичного впливу тягне за собою вiдповiдальнiсть, встановлену законом.

4. У разi неможливостi здiйснення приводу особа, яка виконує ухвалу про здiйснення приводу, повертає її до суду з письмовим поясненням причин невиконання.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 14.10.2014р. N 1698-VII, вiд 23.12.2015р. N 901-VIII, вiд 17.11.2021р. N 1888-IX)

Глава 12. Накладення грошового стягнення

Стаття 144. Загальнi положення накладення грошового стягнення

1. Грошове стягнення може бути накладено на учасникiв кримiнального провадження у випадках та розмiрах, передбачених цим Кодексом, за невиконання процесуальних обов'язкiв.

2. Грошове стягнення накладається: пiд час досудового розслiдування - ухвалою слiдчого суддi за клопотанням слiдчого, прокурора чи за власною iнiцiативою, а пiд час судового провадження - ухвалою суду за клопотанням прокурора чи за власною iнiцiативою.

Стаття 145. Клопотання про накладення грошового стягнення

1. У клопотаннi про накладення грошового стягнення на особу пiд час досудового розслiдування зазначаються:

1) найменування кримiнального провадження та його реєстрацiйний номер;

2) процесуальний статус особи, про накладення грошового стягнення на яку заявлено клопотання, її прiзвище, iм'я, по батьковi та мiсце проживання;

3) обов'язок, який покладено на особу цим Кодексом чи ухвалою слiдчого суддi;

4) обставини, за яких особа не виконала обов'язок;

5) вiдомостi, якi пiдтверджують невиконання особою обов'язку;

6) прiзвище, iм'я, по батьковi та посада слiдчого, прокурора;

7) дата та мiсце складення клопотання.

До клопотання додаються копiї матерiалiв, якими слiдчий, прокурор обґрунтовує свої доводи.

Стаття 146. Розгляд питання про накладення грошового стягнення на особу

1. Пiд час досудового розслiдування клопотання слiдчого, прокурора про накладення грошового стягнення на особу розглядається слiдчим суддею не пiзнiше трьох днiв iз дня його надходження до суду.

Про час та мiсце розгляду клопотання повiдомляється службова особа, яка його внесла, та особа, на яку може бути накладено грошове стягнення, проте їх неприбуття не перешкоджає розгляду питання.

2. Пiд час судового провадження питання про накладення грошового стягнення на особу розглядається негайно пiсля його iнiцiювання.

3. Слiдчий суддя, суд, встановивши, що особа не виконала покладений на неї процесуальний обов'язок без поважних причин, накладає на неї грошове стягнення. Копiя вiдповiдної ухвали не пiзнiше наступного робочого дня пiсля її постановлення надсилається особi, на яку було накладено грошове стягнення.

Стаття 147. Скасування ухвали про накладення грошового стягнення

1. Особа, на яку було накладено грошове стягнення та яка не була присутня пiд час розгляду цього питання слiдчим суддею, судом, має право подати клопотання про скасування ухвали про накладення на неї грошового стягнення. Клопотання подається слiдчому суддi, суду, який винiс ухвалу про накладення грошового стягнення.

2. Слiдчий суддя, суд, визнавши доводи особи обґрунтованими, може самостiйно скасувати ухвалу про накладення грошового стягнення, а в iншому випадку - призначає судове засiдання для розгляду клопотання про скасування ухвали про накладення грошового стягнення. Особа, яка подала клопотання, а також слiдчий, прокурор, за клопотанням якого було накладено грошове стягнення, повiдомляються про мiсце та час розгляду клопотання, проте їх неприбуття не перешкоджає такому розгляду.

3. Слiдчий суддя, суд скасовує ухвалу про накладення на особу грошового стягнення за результатами його розгляду в судовому засiданнi, якщо буде встановлено, що стягнення накладено безпiдставно, а в iншому випадку - вiдмовляє у задоволеннi клопотання.

4. Ухвала слiдчого суддi, суду за результатами розгляду клопотання про скасування ухвали про накладення грошового стягнення оскарженню не пiдлягає.

Глава 13. Тимчасове обмеження у користуваннi спецiальним правом

Стаття 148. Загальнi положення тимчасового обмеження у користуваннi спецiальним правом та тимчасового вилучення документiв, якi посвiдчують користування спецiальним правом

1. У разi наявностi достатнiх пiдстав вважати, що для припинення кримiнального правопорушення чи запобiгання вчиненню iншого, припинення або запобiгання протиправнiй поведiнцi пiдозрюваного щодо перешкоджання кримiнальному провадженню, забезпечення вiдшкодування шкоди, завданої кримiнальним правопорушенням, необхiдно тимчасово обмежити пiдозрюваного у користуваннi спецiальним правом, слiдчий, прокурор, iнша уповноважена службова особа мають право тимчасово вилучити документи, якi посвiдчують користування спецiальним правом, у законно затриманої ними особи в порядку, передбаченому статтею 208 цього Кодексу.

Тимчасово вилученими можуть бути документи, якi посвiдчують користування таким спецiальним правом:

1) право керування транспортним засобом або судном;

2) право полювання;

3) право на здiйснення пiдприємницької дiяльностi;

4) право на володiння та носiння зброї.

2. Тимчасове обмеження у користуваннi спецiальним правом може бути здiйснене на пiдставi рiшення слiдчого суддi пiд час досудового розслiдування на строк не бiльше двох мiсяцiв.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 06.12.2017р. N 2227-VIII)

Стаття 149. Наслiдки тимчасового вилучення документiв, якi посвiдчують користування спецiальним правом

1. Особа, яка здiйснила затримання у передбаченому статтею 208 цього Кодексу порядку, зобов'язана одночасно iз доставленням затриманої особи, до уповноваженої службової особи (особи, якiй законом надано право здiйснювати тимчасове вилучення документiв, що посвiдчують користування спецiальним правом) передати їй тимчасово вилученi документи, якi посвiдчують користування спецiальним правом, якщо такi документи було вилучено. Факт передання тимчасово вилучених документiв, якi посвiдчують користування спецiальним правом, засвiдчується протоколом, складеним в порядку, передбаченому цим Кодексом.

2. Слiдчий, прокурор, iнша уповноважена службова особа пiд час законного затримання та тимчасового вилучення документiв, якi посвiдчують користування спецiальним правом, або негайно пiсля їх здiйснення зобов'язана скласти вiдповiдний протокол у порядку, визначеному цим Кодексом.

3. Пiсля складення протоколу про тимчасове вилучення документiв, якi посвiдчують користування спецiальним правом, слiдчий, прокурор, iнша уповноважена службова особа зобов'язана передати тимчасово вилученi документи на зберiгання у порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України.

Стаття 150. Клопотання про тимчасове обмеження у користуваннi спецiальним правом

1. Прокурор, слiдчий за погодженням з прокурором пiд час досудового розслiдування має право звернутися до слiдчого суддi iз клопотанням про тимчасове обмеження у користуваннi спецiальним правом. У випадку тимчасового вилучення документiв, якi посвiдчують користування спецiальним правом, прокурор, слiдчий за погодженням з прокурором зобов'язаний звернутися до слiдчого суддi iз вiдповiдним клопотанням не пiзнiше двох днiв з моменту тимчасового вилучення. Пропуск зазначеного строку тягне за собою необхiднiсть повернення тимчасово вилучених документiв.

2. У клопотаннi зазначаються:

1) короткий виклад обставин кримiнального правопорушення, у зв'язку з яким подається клопотання;

2) правова квалiфiкацiя кримiнального правопорушення за законом України про кримiнальну вiдповiдальнiсть;

3) виклад обставин, що дають пiдстави пiдозрювати особу у вчиненнi кримiнального правопорушення, i посилання на обставини;

4) причини, у зв'язку з якими потрiбно здiйснити тимчасове обмеження у користуваннi спецiальним правом;

5) вид спецiального права, яке пiдлягає тимчасовому обмеженню;

6) строк, на який користування спецiальним правом пiдлягає тимчасовому обмеженню;

7) перелiк свiдкiв, яких прокурор, слiдчий вважає за необхiдне допитати пiд час розгляду клопотання.

До клопотання також додаються:

1) копiї матерiалiв, якими прокурор, слiдчий обґрунтовує доводи клопотання;

2) документи, якi пiдтверджують надання пiдозрюваному копiй клопотання та матерiалiв, що обґрунтовують клопотання.

Стаття 151. Розгляд клопотання про тимчасове обмеження у користуваннi спецiальним правом

1. Клопотання про тимчасове обмеження у користуваннi спецiальним правом розглядається слiдчим суддею не пiзнiше трьох днiв з дня його надходження до суду за участю прокурора та/або слiдчого, пiдозрюваного, його захисника.

2. Клопотання про тимчасове обмеження у користуваннi спецiальним правом, якщо документи, якi посвiдчують користування спецiальним правом, не були тимчасово вилученi, може розглядатися лише за участю пiдозрюваного, його захисника.

3. Слiдчий суддя, встановивши, що клопотання про тимчасове обмеження у користуваннi спецiальним правом подано без додержання вимог статтi 150 цього Кодексу, повертає його прокурору, про що постановляє ухвалу.

4. Пiд час розгляду клопотання про тимчасове обмеження у користуваннi спецiальним правом слiдчий суддя має право за клопотанням сторiн кримiнального провадження або за власною iнiцiативою заслухати будь-якого свiдка чи дослiдити будь-якi матерiали, що мають значення для вирiшення питання про тимчасове обмеження у користуваннi спецiальним правом.

Стаття 152. Вирiшення питання про тимчасове обмеження у користуваннi спецiальним правом

1. Слiдчий суддя вiдмовляє у задоволеннi клопотання про тимчасове обмеження у користуваннi спецiальним правом, якщо слiдчий, прокурор не доведе наявнiсть достатнiх пiдстав вважати, що такий захiд необхiдний для припинення кримiнального правопорушення чи запобiгання вчиненню iншого, припинення або запобiгання протиправнiй поведiнцi пiдозрюваного щодо перешкоджання кримiнальному провадженню, забезпечення вiдшкодування шкоди, завданої кримiнальним правопорушенням.

2. При вирiшеннi питання про тимчасове обмеження у користуваннi спецiальним правом слiдчий суддя зобов'язаний врахувати такi обставини:

1) правову пiдставу для тимчасового обмеження у користуваннi спецiальним правом;

2) достатнiсть доказiв, якi вказують на вчинення особою кримiнального правопорушення;

3) наслiдки тимчасового обмеження у користуваннi спецiальним правом для iнших осiб.

3. За наслiдками розгляду клопотання слiдчий суддя постановляє ухвалу, в якiй зазначає:

1) мотиви застосування або вiдмови у задоволеннi клопотання про застосування тимчасового обмеження у користуваннi спецiальним правом;

2) перелiк документiв, якi посвiдчують користування спецiальним правом та якi пiдлягають поверненню особi або вилученню на час тимчасового обмеження у користуваннi спецiальним правом;

3) строк тимчасового обмеження у користуваннi спецiальним правом, який не може становити бiльше двох мiсяцiв;

4) порядок виконання ухвали.

4. Копiя ухвали надсилається особi, яка звернулася з вiдповiдним клопотанням, пiдозрюваному, iншим заiнтересованим особам не пiзнiше дня, наступного за днем її постановлення, та пiдлягає негайному виконанню в порядку, передбаченому для виконання судових рiшень.

Стаття 153. Продовження строку тимчасового обмеження у користуваннi спецiальним правом

1. Прокурор має право звернутися iз клопотанням про продовження строку тимчасового обмеження у користуваннi спецiальним правом, яке розглядається у порядку, передбаченому статтею 151 цього Кодексу.

2. Слiдчий суддя, суд вiдмовляє у продовженнi строку тимчасового обмеження у користуваннi спецiальним правом, якщо прокурор не доведе, що:

1) обставини, якi стали пiдставою для тимчасового обмеження у користуваннi спецiальним правом, продовжують iснувати;

2) сторона обвинувачення не мала можливостi забезпечити досягнення цiлей, заради яких було обмежено користування спецiальним правом, iншими способами протягом дiї попередньої ухвали.

Глава 14. Вiдсторонення вiд посади

Стаття 154. Загальнi положення вiдсторонення вiд посади

1. Вiдсторонення вiд посади може бути здiйснено щодо особи, яка пiдозрюється або обвинувачується у вчиненнi злочину.

2. Вiдсторонення вiд посади здiйснюється на пiдставi рiшення слiдчого суддi пiд час досудового розслiдування чи суду пiд час судового провадження на строк не бiльше двох мiсяцiв. Строк вiдсторонення вiд посади може бути продовжено вiдповiдно до вимог статтi 158 цього Кодексу.

3. Питання про вiдсторонення вiд посади осiб, що призначаються Президентом України, вирiшується Президентом України на пiдставi клопотання прокурора в порядку, встановленому законодавством. Вiдсторонення вiд посади Директора Нацiонального антикорупцiйного бюро України здiйснюється слiдчим суддею на пiдставi вмотивованого клопотання Генерального прокурора в порядку, встановленому законом.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 14.10.2014р. N 1698-VII, вiд 21.12.2016р. N 1798-VIII, вiд 22.11.2018р. N 2617-VIII, враховуючи змiни, внесенi Законом України вiд 03.12.2019р. N 321-IX)

Стаття 155. Клопотання про вiдсторонення вiд посади

1. Прокурор, слiдчий за погодженням з прокурором має право звернутися до слiдчого суддi пiд час досудового розслiдування або суду пiд час судового провадження iз клопотанням про вiдсторонення особи вiд посади. Iз клопотанням про вiдсторонення особи вiд посади до органiв державної влади, зазначених у частинi третiй статтi 154 цього Кодексу, має право звернутися прокурор, а про вiдсторонення вiд посади Голови Нацiонального агентства з питань запобiгання корупцiї, його заступника - Генеральний прокурор або заступник Генерального прокурора - керiвник Спецiалiзованої антикорупцiйної прокуратури.

2. У клопотаннi зазначаються:

1) короткий виклад обставин кримiнального правопорушення, у зв'язку з яким подається клопотання;

2) правова квалiфiкацiя кримiнального правопорушення iз зазначенням статтi (частини статтi) закону України про кримiнальну вiдповiдальнiсть;

4) посада, яку обiймає особа;

5) виклад обставин, що дають пiдстави вважати, що перебування на посадi пiдозрюваного, обвинуваченого сприяло вчиненню кримiнального правопорушення;

6) виклад обставин, що дають пiдстави вважати, що пiдозрюваний, обвинувачений, перебуваючи на посадi, знищить чи пiдробить речi i документи, якi мають суттєве значення для досудового розслiдування, незаконними засобами впливатиме на свiдкiв та iнших учасникiв кримiнального провадження або протиправно перешкоджатиме кримiнальному провадженню iншим чином;

7) перелiк свiдкiв, яких слiдчий, прокурор вважає за необхiдне допитати пiд час розгляду клопотання.

До клопотання також додаються:

1) копiї матерiалiв, якими слiдчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання;

2) документи, якi пiдтверджують надання пiдозрюваному, обвинуваченому копiй клопотання та матерiалiв, що обґрунтовують клопотання.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 14.10.2014р. N 1700-VII, вiд 02.10.2019р. N 140-IX)

Стаття 155¹. Тимчасове вiдсторонення суддi вiд здiйснення правосуддя у зв'язку з притягненням до кримiнальної вiдповiдальностi та продовження строку такого тимчасового вiдсторонення

1. Рiшення про тимчасове вiдсторонення суддi вiд здiйснення правосуддя у зв'язку з притягненням до кримiнальної вiдповiдальностi ухвалюється Вищою радою правосуддя на пiдставi вмотивованого клопотання Генерального прокурора або його заступника в порядку, встановленому законом.

2. Клопотання про тимчасове вiдсторонення суддi вiд здiйснення правосуддя у зв'язку з притягненням до кримiнальної вiдповiдальностi подається до Вищої ради правосуддя стосовно суддi, який є пiдозрюваним, обвинувачуваним (пiдсудним) на будь-якiй стадiї кримiнального провадження.

3. Клопотання про тимчасове вiдсторонення суддi вiд здiйснення правосуддя у зв'язку з притягненням до кримiнальної вiдповiдальностi повинно вiдповiдати вимогам частини другої статтi 155 цього Кодексу.

4. Генеральний прокурор або його заступник має право звернутися з клопотанням про продовження строку тимчасового вiдсторонення суддi вiд здiйснення правосуддя.

5. Клопотання про продовження строку тимчасового вiдсторонення суддi вiд здiйснення правосуддя у зв'язку з притягненням до кримiнальної вiдповiдальностi подається до Вищої ради правосуддя стосовно суддi, який є пiдозрюваним, обвинувачуваним (пiдсудним) на будь-якiй стадiї кримiнального провадження.

6. Клопотання про продовження строку тимчасового вiдсторонення суддi вiд здiйснення правосуддя у зв'язку з притягненням до кримiнальної вiдповiдальностi повинно вiдповiдати вимогам частини другої статтi 155 цього Кодексу.

(Доповнено статтею 155¹ згiдно iз Законом України вiд 21.12.2016р. N 1798-VIII)

Стаття 156. Розгляд клопотання про вiдсторонення вiд посади

1. Клопотання про вiдсторонення особи вiд посади розглядається слiдчим суддею, судом не пiзнiше трьох днiв з дня його надходження до суду за участю слiдчого та/або прокурора та пiдозрюваного чи обвинуваченого, його захисника.

2. Слiдчий суддя, суд, встановивши, що клопотання подано без додержання вимог статтi 155 цього Кодексу, повертає його прокурору, про що постановляє ухвалу.

3. Пiд час розгляду клопотання слiдчий суддя, суд має право за клопотанням сторiн кримiнального провадження або за власною iнiцiативою заслухати будь-якого свiдка чи дослiдити будь-якi матерiали, що мають значення для вирiшення питання про вiдсторонення вiд посади.

Стаття 157. Вирiшення питання про вiдсторонення вiд посади

1. Слiдчий суддя, суд вiдмовляє у задоволеннi клопотання про вiдсторонення вiд посади, якщо слiдчий, прокурор не доведе наявнiсть достатнiх пiдстав вважати, що такий захiд необхiдний для припинення кримiнального правопорушення, припинення або запобiгання протиправнiй поведiнцi пiдозрюваного чи обвинуваченого, який, перебуваючи на посадi, може знищити чи пiдробити речi i документи, якi мають значення для досудового розслiдування, незаконними засобами впливати на свiдкiв та iнших учасникiв кримiнального провадження або протиправно перешкоджати кримiнальному провадженню iншим чином.

2. При вирiшеннi питання про вiдсторонення вiд посади слiдчий суддя, суд зобов'язаний врахувати такi обставини:

1) правову пiдставу для вiдсторонення вiд посади;

2) достатнiсть доказiв, якi вказують на вчинення особою кримiнального правопорушення;

3) наслiдки вiдсторонення вiд посади для iнших осiб.

3. За наслiдками розгляду клопотання слiдчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якiй зазначає:

1) мотиви застосування або вiдмови у задоволеннi клопотання про вiдсторонення вiд посади;

2) перелiк документiв, якi посвiдчують обiймання особою посади та якi пiдлягають поверненню особi або вилученню на час вiдсторонення вiд посади;

3) строк вiдсторонення вiд посади, який не може становити бiльше двох мiсяцiв;

4) порядок виконання ухвали.

4. Копiя ухвали надсилається особi, яка звернулася з вiдповiдним клопотанням, пiдозрюваному чи обвинуваченому, iншим заiнтересованим особам не пiзнiше дня, наступного за днем її постановлення, та пiдлягає негайному виконанню в порядку, передбаченому для виконання судових рiшень.

Стаття 158. Продовження строку вiдсторонення вiд посади та його скасування

1. Прокурор, а щодо Голови Нацiонального агентства з питань запобiгання корупцiї, його заступника - Генеральний прокурор або заступник Генерального прокурора - керiвник Спецiалiзованої антикорупцiйної прокуратури, має право звернутися з клопотанням про продовження строку вiдсторонення вiд посади, яке розглядається в порядку, передбаченому статтею 156 цього Кодексу.

2. Слiдчий суддя, суд вiдмовляє у продовженнi строку вiдсторонення вiд посади, якщо прокурор не доведе, що:

1) обставини, якi стали пiдставою для вiдсторонення вiд посади, продовжують iснувати;

2) сторона обвинувачення не мала можливостi забезпечити досягнення цiлей, заради яких було здiйснено вiдсторонення вiд посади, iншими способами протягом дiї попередньої ухвали.

3. Вiдсторонення вiд посади може бути скасовано ухвалою слiдчого суддi пiд час досудового розслiдування чи суду пiд час судового провадження за клопотанням прокурора або пiдозрюваного чи обвинуваченого, якого було вiдсторонено вiд посади, якщо в подальшому застосуваннi цього заходу вiдпала потреба. Розгляд клопотання про скасування вiдсторонення вiд посади здiйснюється за правилами розгляду клопотання про застосування цього заходу.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 14.10.2014р. N 1700-VII, вiд 02.10.2019р. N 140-IX)

Глава 15. Тимчасовий доступ до речей i документiв

Стаття 159. Загальнi положення тимчасового доступу до речей i документiв

1. Тимчасовий доступ до речей i документiв полягає у наданнi сторонi кримiнального провадження особою, у володiннi якої знаходяться такi речi i документи, можливостi ознайомитися з ними, зробити їх копiї та вилучити їх (здiйснити їх виїмку).

2. Тимчасовий доступ до речей i документiв здiйснюється на пiдставi ухвали слiдчого суддi, суду.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 12.02.2015р. N 191-VIII, вiд 12.02.2015р. N 198-VIII)

Стаття 160. Клопотання про тимчасовий доступ до речей i документiв

1. Сторони кримiнального провадження мають право звернутися до слiдчого суддi пiд час досудового розслiдування чи суду пiд час судового провадження iз клопотанням про тимчасовий доступ до речей i документiв, за винятком зазначених у статтi 161 цього Кодексу. Слiдчий має право звернутися iз зазначеним клопотанням за погодженням з прокурором.

2. У клопотаннi зазначаються:

1) короткий виклад обставин кримiнального правопорушення, у зв'язку з яким подається клопотання;

3) речi i документи, тимчасовий доступ до яких планується отримати;

4) пiдстави вважати, що речi i документи перебувають або можуть перебувати у володiннi вiдповiдної фiзичної або юридичної особи;

5) значення речей i документiв для встановлення обставин у кримiнальному провадженнi;

6) можливiсть використання як доказiв вiдомостей, що мiстяться в речах i документах, та неможливiсть iншими способами довести обставини, якi передбачається довести за допомогою цих речей i документiв, у випадку подання клопотання про тимчасовий доступ до речей i документiв, якi мiстять охоронювану законом таємницю;

7) обґрунтування необхiдностi вилучення речей i оригiналiв або копiй документiв, якщо вiдповiдне питання порушується стороною кримiнального провадження.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.11.2017р. N 2213-VIII)

Стаття 161. Речi i документи, до яких заборонено доступ

1. Речами i документами, до яких заборонено доступ, є:

1) листування або iншi форми обмiну iнформацiєю мiж захисником та його клiєнтом або будь-якою особою, яка представляє його клiєнта, у зв'язку з наданням правової допомоги;

2) об'єкти, якi доданi до такого листування або iнших форм обмiну iнформацiєю.

Стаття 162. Речi i документи, якi мiстять охоронювану законом таємницю

1. До охоронюваної законом таємницi, яка мiститься в речах i документах, належать:

1) iнформацiя, що знаходиться у володiннi засобу масової iнформацiї або журналiста i надана їм за умови нерозголошення авторства або джерела iнформацiї;

2) вiдомостi, якi можуть становити лiкарську таємницю;

3) вiдомостi, якi можуть становити таємницю вчинення нотарiальних дiй;

4) конфiденцiйна iнформацiя, в тому числi така, що мiстить комерцiйну таємницю;

5) вiдомостi, якi можуть становити банкiвську таємницю;

6) особисте листування особи та iншi записи особистого характеру;

7) iнформацiя, яка знаходиться в операторiв та провайдерiв телекомунiкацiй, про зв'язок, абонента, надання телекомунiкацiйних послуг, у тому числi отримання послуг, їх тривалостi, змiсту, маршрутiв передавання тощо;

8) персональнi данi особи, що знаходяться у її особистому володiннi або в базi персональних даних, яка знаходиться у володiльця персональних даних;

9) державна таємниця;

10) таємниця фiнансового монiторингу;

11) вiдомостi, що становлять професiйну таємницю вiдповiдно до Закону України "Про ринки капiталу та органiзованi товарнi ринки".

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 06.12.2019р. N 361-IX, вiд 19.06.2020р. N 738-IX)

Стаття 163. Розгляд клопотання про тимчасовий доступ до речей i документiв

1. Пiсля отримання клопотання про тимчасовий доступ до речей i документiв слiдчий суддя, суд здiйснює судовий виклик особи, у володiннi якої знаходяться такi речi i документи, за винятком випадку, встановленого частиною другою цiєї статтi.

2. Якщо сторона кримiнального провадження, яка звернулася з клопотанням, доведе наявнiсть достатнiх пiдстав вважати, що iснує реальна загроза змiни або знищення речей чи документiв, клопотання може бути розглянуто слiдчим суддею, судом без виклику особи, у володiннi якої вони знаходяться.

3. У повiстцi про судовий виклик, що слiдчий суддя, суд надсилає особi, у володiннi якої знаходяться речi i документи, зазначається про обов'язок збереження речей i документiв у тому виглядi, який вони мають на момент отримання судового виклику.

4. Слiдчий суддя, суд розглядає клопотання за участю сторони кримiнального провадження, яка подала клопотання, та особи, у володiннi якої знаходяться речi i документи, крiм випадкiв, передбачених частиною другою цiєї статтi. Неприбуття за судовим викликом особи, у володiннi якої знаходяться речi i документи, без поважних причин або неповiдомлення нею про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду клопотання.

5. Слiдчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей i документiв, якщо сторона кримiнального провадження у своєму клопотаннi доведе наявнiсть достатнiх пiдстав вважати, що цi речi або документи:

1) перебувають або можуть перебувати у володiннi вiдповiдної фiзичної або юридичної особи;

2) самi по собi або в сукупностi з iншими речами i документами кримiнального провадження, у зв'язку з яким подається клопотання, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримiнальному провадженнi;

3) не становлять собою або не включають речей i документiв, якi мiстять охоронювану законом таємницю.

6. Слiдчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей i документiв, якi мiстять охоронювану законом таємницю, якщо сторона кримiнального провадження, крiм обставин, передбачених частиною п'ятою цiєї статтi, доведе можливiсть використання як доказiв вiдомостей, що мiстяться в цих речах i документах, та неможливiсть iншими способами довести обставини, якi передбачається довести за допомогою цих речей i документiв.

Доступ особи до речей i документiв, якi мiстять охоронювану законом таємницю, здiйснюється в порядку, визначеному законом. Доступ до речей i документiв, що мiстять вiдомостi, якi становлять державну таємницю, не може надаватися особi, що не має до неї допуску вiдповiдно до вимог закону.

7. Слiдчий суддя, суд в ухвалi про надання тимчасового доступу до речей i документiв може дати розпорядження про надання можливостi вилучення речей i документiв, якщо сторона кримiнального провадження доведе наявнiсть достатнiх пiдстав вважати, що без такого вилучення iснує реальна загроза змiни або знищення речей чи документiв, або таке вилучення необхiдне для досягнення мети отримання доступу до речей i документiв.

Стаття 164. Ухвала про тимчасовий доступ до речей i документiв

1. В ухвалi слiдчого суддi, суду про тимчасовий доступ до речей i документiв має бути зазначено:

1) прiзвище, iм'я та по батьковi особи, якiй надається право тимчасового доступу до речей i документiв;

2) дата постановлення ухвали;

3) положення закону, на пiдставi якого постановлено ухвалу;

4) прiзвище, iм'я та по батьковi фiзичної особи або найменування юридичної особи, якi мають надати тимчасовий доступ до речей i документiв;

5) назва, опис, iншi вiдомостi, якi дають можливiсть визначити речi i документи, до яких повинен бути наданий тимчасовий доступ;

6) розпорядження надати (забезпечити) тимчасовий доступ до речей i документiв зазначенiй в ухвалi особi та надати їй можливiсть вилучити зазначенi речi i оригiнали або копiї документiв, якщо вiдповiдне рiшення було прийнято слiдчим суддею, судом;

7) строк дiї ухвали, який не може перевищувати двох мiсяцiв з дня постановлення ухвали, за виключенням ухвал, постановлених на виконання вимог частини другої статтi 562 цього Кодексу;

8) положення закону, якi передбачають наслiдки невиконання ухвали слiдчого суддi, суду.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 16.11.2017р. N 2213-VIII, вiд 06.12.2019р. N 361-IX)

Стаття 165. Виконання ухвали слiдчого суддi, суду про тимчасовий доступ до речей i документiв

1. Особа, яка зазначена в ухвалi слiдчого суддi, суду про тимчасовий доступ до речей i документiв як володiлець речей або документiв, зобов'язана надати тимчасовий доступ до зазначених в ухвалi речей i документiв особi, зазначенiй у вiдповiднiй ухвалi слiдчого суддi, суду.

2. Зазначена в ухвалi слiдчого суддi, суду особа зобов'язана пред'явити особi, яка зазначена в ухвалi як володiлець речей i документiв, оригiнал ухвали про тимчасовий доступ до речей i документiв та вручити її копiю.

3. Особа, яка пред'являє ухвалу про тимчасовий доступ до речей i оригiналiв або копiй документiв, зобов'язана залишити володiльцю речей i оригiналiв або копiй документiв опис речей i оригiналiв або копiй документiв, якi були вилученi на виконання ухвали слiдчого суддi, суду.

4. На вимогу володiльця особою, яка пред'являє ухвалу про тимчасовий доступ до речей i документiв, має бути залишено копiю вилучених оригiналiв документiв. Копiї документiв, якi вилучаються або оригiнали яких вилучаються, виготовляються з використанням копiювальної технiки, електронних засобiв володiльця (за його згодою) або копiювальної технiки, електронних засобiв особи, яка пред'являє ухвалу про тимчасовий доступ до речей i документiв.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 16.11.2017р. N 2213-VIII)

Стаття 166. Наслiдки невиконання ухвали слiдчого суддi, суду про тимчасовий доступ до речей i документiв

1. У разi невиконання ухвали про тимчасовий доступ до речей i документiв слiдчий суддя, суд за клопотанням сторони кримiнального провадження, якiй надано право на доступ до речей i документiв на пiдставi ухвали, має право постановити ухвалу про дозвiл на проведення обшуку згiдно з положеннями цього Кодексу з метою вiдшукання та вилучення зазначених речей i документiв.

2. У разi якщо дозвiл на проведення обшуку надано за клопотанням сторони захисту, слiдчий суддя, суд доручає забезпечення його проведення слiдчому, прокурору або органу Нацiональної полiцiї за мiсцем проведення цих дiй. Проведення обшуку здiйснюється за участю особи, за клопотанням якої надано дозвiл на його проведення, згiдно з положеннями цього Кодексу.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 23.12.2015р. N 901-VIII)

Глава 16. Тимчасове вилучення майна

Стаття 167. Пiдстави тимчасового вилучення майна

1. Тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення пiдозрюваного або осiб, у володiннi яких перебуває зазначене у частинi другiй цiєї статтi майно, можливостi володiти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирiшення питання про арешт майна або його повернення, або його спецiальну конфiскацiю в порядку, встановленому законом.

2. Тимчасово вилученим може бути майно у виглядi речей, документiв, грошей тощо, щодо яких є достатнi пiдстави вважати, що вони:

1) пiдшуканi, виготовленi, пристосованi чи використанi як засоби чи знаряддя вчинення кримiнального правопорушення та (або) зберегли на собi його слiди;

2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримiнального правопорушення, фiнансування та/або матерiального забезпечення кримiнального правопорушення або винагороди за його вчинення;

3) є предметом кримiнального правопорушення, у тому числi пов'язаного з їх незаконним обiгом;

4) одержанi внаслiдок вчинення кримiнального правопорушення та/або є доходами вiд них, а також майно, в яке їх було повнiстю або частково перетворено.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 18.04.2013р. N 222-VII, вiд 22.11.2018р. N 2617-VIII, враховуючи змiни, внесенi Законом України вiд 03.12.2019р. N 321-IX)

Стаття 168. Порядок тимчасового вилучення майна

1. Тимчасово вилучити майно може кожен, хто законно затримав особу в порядку, передбаченому статтями 207, 208, 298² цього Кодексу. Кожна особа, яка здiйснила законне затримання, зобов'язана одночасно iз доставленням затриманої особи до слiдчого, прокурора, iншої уповноваженої службової особи передати їй тимчасово вилучене майно. Факт передання тимчасово вилученого майна засвiдчується протоколом.

2. Тимчасове вилучення майна може здiйснюватися також пiд час обшуку, огляду.

Тимчасове вилучення електронних iнформацiйних систем або їх частин, мобiльних термiналiв систем зв'язку для вивчення фiзичних властивостей, якi мають значення для кримiнального провадження, здiйснюється лише у разi, якщо вони безпосередньо зазначенi в ухвалi суду.

Забороняється тимчасове вилучення електронних iнформацiйних систем або їх частин, мобiльних термiналiв систем зв'язку, крiм випадкiв, коли їх надання разом з iнформацiєю, що на них мiститься, є необхiдною умовою проведення експертного дослiдження, або якщо такi об'єкти отриманi в результатi вчинення кримiнального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володiльцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логiчного захисту.

У разi необхiдностi слiдчий чи прокурор здiйснює копiювання iнформацiї, що мiститься в iнформацiйних (автоматизованих) системах, телекомунiкацiйних системах, iнформацiйно-телекомунiкацiйних системах, їх невiд'ємних частинах. Копiювання такої iнформацiї здiйснюється iз залученням спецiалiста.

3. Слiдчий, прокурор, iнша уповноважена службова особа пiд час затримання або обшуку i тимчасового вилучення майна або негайно пiсля їх здiйснення зобов'язана скласти вiдповiдний протокол, копiя якого надається особi, у якої вилучено майно, або її представнику.

4. Пiсля тимчасового вилучення майна уповноважена службова особа зобов'язана забезпечити схороннiсть такого майна в порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України.

5. Якщо перебування тварини у власника становить загрозу для її життя або здоров'я, уповноважена службова особа зобов'язана тимчасово вилучити таку тварину та забезпечити її утримання в порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 12.02.2015р. N 191-VIII, вiд 13.05.2015р. N 394-VIII, вiд 16.11.2017р. N 2213-VIII, вiд 22.11.2018р. N 2617-VIII, враховуючи змiни, внесенi Законом України вiд 03.12.2019р. N 321-IX, iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 15.07.2021р. N 1684-IX)

Стаття 169. Припинення тимчасового вилучення майна

1. Тимчасово вилучене майно повертається особi, у якої воно було вилучено:

1) за постановою прокурора, якщо вiн визнає таке вилучення майна безпiдставним;

2) за ухвалою слiдчого суддi чи суду, у разi вiдмови у задоволеннi клопотання прокурора про арешт цього майна;

3) у випадках, передбачених частиною п'ятою статтi 171, частиною шостою статтi 173 цього Кодексу;

4) у разi скасування арешту;

5) за вироком суду в кримiнальному провадженнi щодо кримiнального проступку.

2. Копiя судового рiшення про вiдмову в задоволеннi або про часткове задоволення клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, копiя судового рiшення про повне або часткове скасування арешту тимчасово вилученого майна негайно пiсля його оголошення вручається слiдчому, прокурору. У разi вiдсутностi слiдчого, прокурора пiд час оголошення судового рiшення його копiя надсилається таким особам не пiзнiше наступного робочого дня.

3. Слiдчий, прокурор пiсля отримання судового рiшення про вiдмову в задоволеннi або про часткове задоволення клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, судового рiшення про повне або часткове скасування арешту тимчасово вилученого майна повиннi негайно вжити заходiв щодо виконання судового рiшення та направити повiдомлення про його виконання слiдчому суддi.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 18.04.2013р. N 222-VII, вiд 04.10.2019р. N 187-IX, вiд 22.11.2018р. N 2617-VIII, враховуючи змiни, внесенi Законом України вiд 03.12.2019р. N 321-IX)

Глава 17. Арешт майна

Стаття 170. Накладення арешту на майно

1. Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слiдчого суддi або суду права на вiдчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого iснує сукупнiсть пiдстав чи розумних пiдозр вважати, що воно є доказом кримiнального правопорушення, пiдлягає спецiальнiй конфiскацiї у пiдозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третiх осiб, конфiскацiї у юридичної особи, для забезпечення цивiльного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомiрної вигоди, можливої конфiскацiї майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобiгання можливостi його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачi, вiдчуження. Слiдчий, прокурор повиннi вжити необхiдних заходiв з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримiнальному провадженнi, зокрема шляхом витребування необхiдної iнформацiї у Нацiонального агентства України з питань виявлення, розшуку та управлiння активами, одержаними вiд корупцiйних та iнших злочинiв, iнших державних органiв та органiв мiсцевого самоврядування, фiзичних i юридичних осiб. Слiдчий, прокурор повиннi вжити необхiдних заходiв з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримiнальному провадженнi, зокрема шляхом витребування необхiдної iнформацiї у Нацiонального агентства України з питань виявлення, розшуку та управлiння активами, одержаними вiд корупцiйних та iнших злочинiв, iнших державних органiв та органiв мiсцевого самоврядування, фiзичних i юридичних осiб.

2. Арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказiв;

2) спецiальної конфiскацiї;

3) конфiскацiї майна як виду покарання або заходу кримiнально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) вiдшкодування шкоди, завданої внаслiдок кримiнального правопорушення (цивiльний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомiрної вигоди.

3. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цiєї статтi, арешт накладається на майно будь-якої фiзичної або юридичної особи за наявностi достатнiх пiдстав вважати, що воно вiдповiдає критерiям, зазначеним у статтi 98 цього Кодексу.

Забороняється накладати арешт на кошти на єдиному рахунку, вiдкритому у порядку, визначеному статтею 35¹ Податкового кодексу України, на кошти на рахунках платникiв у системi електронного адмiнiстрування податку на додану вартiсть, на кошти, що перебувають на поточних рахунках iз спецiальним режимом використання, вiдкритих вiдповiдно до статтi 15¹ Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках iз спецiальним режимом використання, вiдкритих вiдповiдно до статтi 19¹ Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках iз спецiальним режимом використання для проведення розрахункiв за iнвестицiйними програмами, на поточних рахунках iз спецiальним режимом використання для кредитних коштiв, вiдкритих вiдповiдно до статтi 26¹ Закону України "Про теплопостачання" i статтi 18¹ Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовiдведення", на спецiальному рахунку експлуатуючої органiзацiї (оператора) вiдповiдно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних iз забезпеченням ядерної безпеки".

4. У випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цiєї статтi, арешт накладається на майно пiдозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявностi достатнiх пiдстав вважати, що воно пiдлягатиме спецiальнiй конфiскацiї у випадках, передбачених Кримiнальним кодексом України.

Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за цiною, вищою чи нижчою за ринкову вартiсть, i знала або повинна була знати, що таке майно вiдповiдає будь-якiй з ознак, передбачених пунктами 1 - 4 частини першої статтi 96² Кримiнального кодексу України.

5. У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цiєї статтi, арешт накладається на майно пiдозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здiйснюється провадження, за наявностi достатнiх пiдстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримiнальним кодексом України, може призначити покарання у видi конфiскацiї майна або застосувати до юридичної особи захiд кримiнально-правового характеру у видi конфiскацiї майна.

6. У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цiєї статтi, арешт накладається на майно пiдозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фiзичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивiльну вiдповiдальнiсть за шкоду, завдану дiями (бездiяльнiстю) пiдозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспiльно небезпечне дiяння, а також юридичної особи, щодо якої здiйснюється провадження, за наявностi обґрунтованого розмiру цивiльного позову у кримiнальному провадженнi, а так само обґрунтованого розмiру неправомiрної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здiйснюється провадження.

У разi задоволення цивiльного позову або стягнення з юридичної особи розмiру отриманої неправомiрної вигоди суд за клопотанням прокурора, цивiльного позивача може вирiшити питання про арешт майна для забезпечення цивiльного позову або стягнення з юридичної особи, щодо якої здiйснюється провадження, доведеного розмiру отриманої неправомiрної вигоди до набрання судовим рiшенням законної сили, якщо таких заходiв не було вжито ранiше.

7. Арешт може бути накладений на майно, на яке ранiше накладено арешт вiдповiдно до iнших актiв законодавства. У такому разi виконанню пiдлягає ухвала слiдчого суддi, суду про накладення арешту на майно вiдповiдно до правил цього Кодексу.

8. Вартiсть майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивiльного позову або стягнення отриманої неправомiрної вигоди, повинна бути спiвмiрною розмiру шкоди, завданої кримiнальним правопорушенням або зазначеної у цивiльному позовi, розмiру неправомiрної вигоди, яка отримана юридичною особою.

9. У невiдкладних випадках i виключно з метою збереження речових доказiв або забезпечення можливої конфiскацiї чи спецiальної конфiскацiї майна у кримiнальному провадженнi щодо тяжкого чи особливо тяжкого злочину за рiшенням Директора Нацiонального антикорупцiйного бюро України (або його заступника), Директора Бюро економiчної безпеки України (або його заступника), погодженим прокурором, може бути накладено попереднiй арешт на майно або кошти на рахунках фiзичних або юридичних осiб у фiнансових установах. Такi заходи застосовуються строком до 48 годин. Невiдкладно пiсля прийняття такого рiшення, але не пiзнiше нiж протягом 24 годин, прокурор звертається до слiдчого суддi iз клопотанням про арешт майна.

Якщо у визначений цiєю частиною строк прокурор не звернувся до слiдчого суддi iз клопотанням про арешт майна або якщо в задоволеннi такого клопотання було вiдмовлено, попереднiй арешт на майно або кошти вважається скасованим, а вилучене майно або кошти негайно повертаються особi.

10. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, грошi у будь-якiй валютi готiвкою або у безготiвковiй формi, в тому числi кошти та цiнностi, що знаходяться на банкiвських рахунках чи на зберiганнi у банках або iнших фiнансових установах, видатковi операцiї, цiннi папери, майновi, корпоративнi права, щодо яких ухвалою чи рiшенням слiдчого суддi, суду визначено необхiднiсть арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власностi добросовiсного набувача, крiм арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказiв.

11. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосованi лише у разi, коли iснують обставини, якi пiдтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачi майна.

12. Заборона використання житлового примiщення особам, якi на законних пiдставах проживають у такому житловому примiщеннi, не допускається.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 18.04.2013р. N 222-VII, вiд 23.05.2013р. N 314-VII, вiд 14.10.2014р. N 1698-VII, вiд 12.02.2015р. N 198-VIII, вiд 10.11.2015р. N 769-VIII, вiд 10.11.2015р. N 772-VIII, iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 18.02.2016р. N 1019-VIII, вiд 04.10.2019р. N 187-IX, вiд 13.04.2020р. N 559-IX, вiд 17.06.2020р. N 720-IX, вiд 17.11.2021р. N 1888-IX)

Стаття 171. Клопотання про арешт майна

1. З клопотанням про арешт майна до слiдчого суддi, суду має право звернутися прокурор, слiдчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивiльного позову - також цивiльний позивач.

2. У клопотаннi слiдчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:

1) пiдстави i мету вiдповiдно до положень статтi 170 цього Кодексу та вiдповiдне обґрунтування необхiдностi арешту майна;

2) перелiк i види майна, що належить арештувати;

3) документи, якi пiдтверджують право власностi на майно, що належить арештувати, або конкретнi факти i докази, що свiдчать про володiння, користування чи розпорядження пiдозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третiми особами таким майном;

4) розмiр шкоди, неправомiрної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разi подання клопотання вiдповiдно до частини шостої статтi 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути доданi оригiнали або копiї документiв та iнших матерiалiв, якими слiдчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

3. У клопотаннi цивiльного позивача у кримiнальному провадженнi про арешт майна пiдозрюваного, обвинуваченого, юридичної особи, щодо якої здiйснюється провадження, третiх осiб для вiдшкодування шкоди, завданої кримiнальним правопорушенням, повинно бути зазначено:

1) розмiр шкоди, завданої кримiнальним правопорушенням, а також розмiр позовних вимог;

2) докази факту завдання шкоди i розмiру цiєї шкоди.

4. Частину четверту виключено.

5. Клопотання слiдчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пiзнiше наступного робочого дня пiсля вилучення майна, iнакше майно має бути негайно повернуто особi, у якої його було вилучено.

У разi тимчасового вилучення майна пiд час обшуку, огляду, здiйснюваних на пiдставi ухвали слiдчого суддi, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слiдчим, прокурором протягом 48 годин пiсля вилучення майна, iнакше майно має бути негайно повернуто особi, в якої його було вилучено.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 23.05.2013р. N 314-VII, вiд 10.11.2015р. N 769-VIII, вiд 18.02.2016р. N 1019-VIII)

Стаття 172. Розгляд клопотання про арешт майна

1. Клопотання про арешт майна розглядається слiдчим суддею, судом не пiзнiше двох днiв з дня його надходження до суду, за участю слiдчого та/або прокурора, цивiльного позивача, якщо клопотання подано ним, пiдозрюваного, обвинуваченого, iншого власника майна, i за наявностi - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здiйснюється провадження. Неприбуття цих осiб у судове засiдання не перешкоджає розгляду клопотання.

2. Клопотання слiдчого, прокурора, цивiльного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повiдомлення пiдозрюваного, обвинуваченого, iншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здiйснюється провадження, якщо це є необхiдним з метою забезпечення арешту майна.

3. Слiдчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статтi 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивiльному позивачу та встановлює строк в сiмдесят двi години або з урахуванням думки слiдчого, прокурора чи цивiльного позивача менший строк для усунення недолiкiв, про що постановляє ухвалу. У такому разi тимчасово вилучене в особи майно пiдлягає негайному поверненню пiсля спливу встановленого суддею строку, а у разi звернення в межах встановленого суддею строку з клопотанням пiсля усунення недолiкiв - пiсля розгляду клопотання та вiдмови в його задоволеннi.

4. Пiд час розгляду клопотання про арешт майна слiдчий суддя має право за клопотанням учасникiв розгляду або за власною iнiцiативою заслухати будь-якого свiдка чи дослiдити будь-якi матерiали, що мають значення для вирiшення питання про арешт майна.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 18.04.2013р. N 222-VII, вiд 23.05.2013р. N 314-VII, вiд 10.11.2015р. N 769-VIII)

Стаття 173. Вирiшення питання про арешт майна

1. Слiдчий суддя, суд вiдмовляють у задоволеннi клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхiднiсть такого арешту, а також наявнiсть ризикiв, передбачених абзацом другим частини першої статтi 170 цього Кодексу.

Не допускається арешт майна/коштiв банку, вiднесеного до категорiї неплатоспроможних, банку, щодо якого прийнято рiшення про вiдкликання банкiвської лiцензiї та лiквiдацiю банку з пiдстав, визначених статтею 77 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" (крiм лiквiдацiї банку за рiшенням його власникiв), майна/коштiв Фонду гарантування вкладiв фiзичних осiб, а також заборона вчинення дiй iншим особам пiд час реалiзацiї Фондом гарантування вкладiв фiзичних осiб майна банку, вiднесеного до категорiї неплатоспроможних, та банку, що лiквiдується вiдповiдно до Закону України "Про систему гарантування вкладiв фiзичних осiб".

Арешт на майновi права у виглядi майнових прав у внутрiшнiй системi облiку особи, яка провадить клiрингову дiяльнiсть, накладається в порядку, встановленому статтею 64 Закону України "Про ринки капiталу та органiзованi товарнi ринки".

Не допускається накладення арешту на кошти, якi знаходяться в Нацiональному банку України або iншому банку на рахунках, вiдкритих Центральному депозитарiю цiнних паперiв та/або клiринговим установам, для забезпечення здiйснення грошових розрахункiв.

2. При вирiшеннi питання про арешт майна слiдчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову пiдставу для арешту майна;

2) можливiсть використання майна як доказу у кримiнальному провадженнi (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статтi 170 цього Кодексу);

3) наявнiсть обґрунтованої пiдозри у вчиненнi особою кримiнального правопорушення або суспiльно небезпечного дiяння, що пiдпадає пiд ознаки дiяння, передбаченого законом України про кримiнальну вiдповiдальнiсть (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статтi 170 цього Кодексу);

3¹) можливiсть спецiальної конфiскацiї майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статтi 170 цього Кодексу);

4) розмiр шкоди, завданої кримiнальним правопорушенням, неправомiрної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статтi 170 цього Кодексу);

5) розумнiсть та спiврозмiрнiсть обмеження права власностi завданням кримiнального провадження;

6) наслiдки арешту майна для пiдозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третiх осiб.

3. Вiдмова у задоволеннi або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особi вiдповiдно всього або частини тимчасово вилученого майна.

4. У разi задоволення клопотання слiдчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосiб арешту майна. Слiдчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосiб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмiрного обмеження правомiрної пiдприємницької дiяльностi особи, або iнших наслiдкiв, якi суттєво позначаються на iнтересах iнших осiб.

5. У разi задоволення клопотання слiдчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якiй зазначає:

1) перелiк майна, на яке накладено арешт;

2) пiдстави застосування арешту майна;

3) перелiк тимчасово вилученого майна, яке пiдлягає поверненню особi, у разi прийняття такого рiшення;

4) заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разi їх передбачення та вказiвку на таке майно;

5) порядок виконання ухвали iз зазначенням способу iнформування заiнтересованих осiб.

6. Ухвалу про арешт тимчасово вилученого майна слiдчий суддя, суд постановляє не пiзнiше сiмдесяти двох годин iз дня находження до суду клопотання, iнакше таке майно повертається особi, у якої його було вилучено.

7. Копiя ухвали негайно пiсля її постановлення вручається слiдчому, прокурору, а також присутнiм пiд час оголошення ухвали:

фiзичнiй або юридичнiй особi, щодо майна якої вирiшувалося питання про арешт, - при вирiшеннi питання про арешт майна з метою забезпечення збереження речових доказiв;

пiдозрюваному, обвинуваченому, засудженому, третiй особi - при вирiшеннi питання про арешт майна з метою забезпечення спецiальної конфiскацiї;

пiдозрюваному, обвинуваченому, засудженому або юридичнiй особi, щодо якої здiйснюється провадження, - при вирiшеннi питання про арешт майна з метою забезпечення конфiскацiї майна як виду покарання або заходу кримiнально-правового характеру щодо юридичної особи;

пiдозрюваному, обвинуваченому, засудженому, фiзичнiй чи юридичнiй особi, яка вiдповiдно до закону несе цивiльну вiдповiдальнiсть за шкоду, завдану дiями (бездiяльнiстю) пiдозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспiльно небезпечне дiяння, а також юридичнiй особi, щодо якої здiйснюється провадження, - при вирiшеннi питання про арешт майна з метою забезпечення вiдшкодування шкоди, завданої внаслiдок кримiнального правопорушення (цивiльний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомiрної вигоди.

У разi вiдсутностi таких осiб пiд час оголошення ухвали копiя ухвали надсилається їм не пiзнiше наступного робочого дня пiсля її постановлення.

Пiдозрюваний, обвинувачений, третi особи мають право на захисника, право оскаржити судове рiшення щодо арешту майна.

8. Майно або грошовi суми клiєнта неплатоспроможного банку, на яке судом накладено арешт до дня вiднесення банку до категорiї неплатоспроможних, може бути передано приймаючому, перехiдному банку чи спецiалiзованiй установi, утворенiй Фондом гарантування вкладiв фiзичних осiб, у встановленому законодавством про систему гарантування вкладiв фiзичних осiб порядку з письмовим повiдомленням Фондом гарантування вкладiв фiзичних осiб особи, в iнтересах якої накладено арешт. При цьому передане майно або грошовi суми залишаються обтяженими вiдповiдно до ухвали суду про накладення арешту.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 23.05.2013р. N 314-VII, вiд 16.07.2015р. N 629-VIII, вiд 10.11.2015р. N 769-VIII, вiд 10.11.2015р. N 772-VIII, який вводиться в дiю з 11.06.2016р., вiд 18.02.2016р. N 1019-VIII, вiд 18.02.2016р. N 1021-VIII, вiд 13.05.2020р. N 590-IX, вiд 19.06.2020р. N 738-IX)

Стаття 174. Скасування арешту майна

1. Пiдозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, iнший власник або володiлець майна, представник юридичної особи, щодо якої здiйснюється провадження, якi не були присутнi при розглядi питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повнiстю або частково. Таке клопотання пiд час досудового розслiдування розглядається слiдчим суддею, а пiд час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повнiстю чи частково ухвалою слiдчого суддi пiд час досудового розслiдування чи суду пiд час судового провадження за клопотанням пiдозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, iншого власника або володiльця майна, представника юридичної особи, щодо якої здiйснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуваннi цього заходу вiдпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

2. Клопотання про скасування арешту майна розглядає слiдчий суддя, суд не пiзнiше трьох днiв пiсля його надходження до суду. Про час та мiсце розгляду повiдомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно.

3. Прокурор одночасно з винесенням постанови про закриття кримiнального провадження скасовує арешт майна, якщо воно не пiдлягає спецiальнiй конфiскацiї.

4. Суд одночасно з ухваленням судового рiшення, яким закiнчується судовий розгляд, вирiшує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримiнального провадження судом, якщо майно не пiдлягає спецiальнiй конфiскацiї, непризначення судом покарання у видi конфiскацiї майна та/або незастосування спецiальної конфiскацiї, залишення цивiльного позову без розгляду або вiдмови в цивiльному позовi.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 18.04.2013р. N 222-VII, вiд 23.05.2013р. N 314-VII)

Стаття 175. Виконання ухвали про арешт майна

1. Ухвала про арешт майна виконується негайно слiдчим, прокурором.

Глава 18. Запобiжнi заходи, затримання особи

§ 1. Запобiжнi заходи, затримання особи на пiдставi ухвали слiдчого суддi, суду

Стаття 176. Загальнi положення про запобiжнi заходи

1. Запобiжними заходами є:

1) особисте зобов'язання;

2) особиста порука;

3) застава;

4) домашнiй арешт;

5) тримання пiд вартою.

2. Тимчасовим запобiжним заходом є затримання особи, яке застосовується з пiдстав та в порядку, визначеному цим Кодексом.

3. Слiдчий суддя, суд вiдмовляє у застосуваннi запобiжного заходу, якщо слiдчий, прокурор не доведе, що встановленi пiд час розгляду клопотання про застосування запобiжних заходiв обставини, є достатнiми для переконання, що жоден iз бiльш м'яких запобiжних заходiв, передбачених частиною першою цiєї статтi, не може запобiгти доведеним пiд час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбiльш м'яким запобiжним заходом є особисте зобов'язання, а найбiльш суворим - тримання пiд вартою.

4. Запобiжнi заходи застосовуються: пiд час досудового розслiдування - слiдчим суддею за клопотанням слiдчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а пiд час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

5. Запобiжнi заходи у виглядi особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосованi до осiб, якi пiдозрюються або обвинувачуються у вчиненнi злочинiв, передбачених статтями 109 - 114¹, 258 - 258⁵, 260, 261 Кримiнального кодексу України.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 07.10.2014р. N 1689-VII)

Стаття 177. Мета i пiдстави застосування запобiжних заходiв

1. Метою застосування запобiжного заходу є забезпечення виконання пiдозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язкiв, а також запобiгання спробам:

1) переховуватися вiд органiв досудового розслiдування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку iз речей чи документiв, якi мають iстотне значення для встановлення обставин кримiнального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпiлого, свiдка, iншого пiдозрюваного, обвинуваченого, експерта, спецiалiста у цьому ж кримiнальному провадженнi;

4) перешкоджати кримiнальному провадженню iншим чином;

5) вчинити iнше кримiнальне правопорушення чи продовжити кримiнальне правопорушення, у якому пiдозрюється, обвинувачується.

2. Пiдставою застосування запобiжного заходу є наявнiсть обґрунтованої пiдозри у вчиненнi особою кримiнального правопорушення, а також наявнiсть ризикiв, якi дають достатнi пiдстави слiдчому суддi, суду вважати, що пiдозрюваний, обвинувачений, засуджений може здiйснити дiї, передбаченi частиною першою цiєї статтi. Слiдчий, прокурор не мають права iнiцiювати застосування запобiжного заходу без наявностi для цього пiдстав, передбачених цим Кодексом.

Стаття 178. Обставини, що враховуються при обраннi запобiжного заходу

1. При вирiшеннi питання про обрання запобiжного заходу, крiм наявностi ризикiв, зазначених у статтi 177 цього Кодексу, слiдчий суддя, суд на пiдставi наданих сторонами кримiнального провадження матерiалiв зобов'язаний оцiнити в сукупностi всi обставини, у тому числi:

1) вагомiсть наявних доказiв про вчинення пiдозрюваним, обвинуваченим кримiнального правопорушення;

2) тяжкiсть покарання, що загрожує вiдповiднiй особi у разi визнання пiдозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримiнальному правопорушеннi, у вчиненнi якого вiн пiдозрюється, обвинувачується;

3) вiк та стан здоров'я пiдозрюваного, обвинуваченого;

4) мiцнiсть соцiальних зв'язкiв пiдозрюваного, обвинуваченого в мiсцi його постiйного проживання, у тому числi наявнiсть в нього родини й утриманцiв;

5) наявнiсть у пiдозрюваного, обвинуваченого постiйного мiсця роботи або навчання;

6) репутацiю пiдозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан пiдозрюваного, обвинуваченого;

8) наявнiсть судимостей у пiдозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання пiдозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобiжних заходiв, якщо вони застосовувалися до нього ранiше;

10) наявнiсть повiдомлення особi про пiдозру у вчиненнi iншого кримiнального правопорушення;

11) розмiр майнової шкоди, у завданнi якої пiдозрюється, обвинувачується особа, або розмiр доходу, в отриманнi якого внаслiдок вчинення кримiнального правопорушення пiдозрюється, обвинувачується особа, а також вагомiсть наявних доказiв, якими обґрунтовуються вiдповiднi обставини;

12) ризик продовження чи повторення протиправної поведiнки, зокрема ризик летальностi, що його створює пiдозрюваний, обвинувачений, у тому числi у зв'язку з його доступом до зброї.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 06.12.2017р. N 2227-VIII)

Стаття 179. Особисте зобов'язання

1. Особисте зобов'язання полягає у покладеннi на пiдозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладенi на нього слiдчим суддею, судом обов'язки, передбаченi статтею 194 цього Кодексу.

2. Пiдозрюваному, обвинуваченому письмово пiд розпис повiдомляються покладенi на нього обов'язки та роз'яснюється, що в разi їх невиконання до нього може бути застосований бiльш жорсткий запобiжний захiд i на нього може бути накладено грошове стягнення в розмiрi вiд 0,25 розмiру прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб до 2 розмiрiв прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб.

3. Контроль за виконанням особистого зобов'язання здiйснює слiдчий, а якщо справа перебуває у провадженнi суду, - прокурор.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.12.2016р. N 1791-VIII)

Стаття 180. Особиста порука

1. Особиста порука полягає у наданнi особами, яких слiдчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довiру, письмового зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання пiдозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язкiв вiдповiдно до статтi 194 цього Кодексу i зобов'язуються за необхiдностi доставити його до органу досудового розслiдування чи в суд на першу про те вимогу.

2. Кiлькiсть поручителiв визначає слiдчий суддя, суд, який обирає запобiжний захiд. Наявнiсть одного поручителя може бути визнано достатньою лише в тому разi, коли ним є особа, яка заслуговує на особливу довiру.

3. Поручителю роз'яснюється у вчиненнi якого кримiнального правопорушення пiдозрюється або обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов'язки поручителя та наслiдки їх невиконання, право на вiдмову вiд прийнятих на себе зобов'язань та порядок реалiзацiї такого права.

4. Поручитель може вiдмовитись вiд взятих на себе зобов'язань до виникнення пiдстав, якi тягнуть за собою його вiдповiдальнiсть. У такому разi вiн забезпечує явку пiдозрюваного, обвинуваченого до органу досудового розслiдування чи суду для вирiшення питання про замiну йому запобiжного заходу на iнший.

5. У разi невиконання поручителем взятих на себе зобов'язань на нього накладається грошове стягнення в розмiрi:

1) у провадженнi щодо кримiнального правопорушення, за вчинення якого передбачене покарання у видi позбавлення волi на строк не бiльше трьох рокiв, або iнше, бiльш м'яке покарання, - вiд двох до п'яти розмiрiв прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб;

2) у провадженнi щодо злочину, за вчинення якого передбачене покарання у видi позбавлення волi на строк вiд трьох до п'яти рокiв, - вiд п'яти до десяти розмiрiв прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб;

3) у провадженнi щодо злочину, за вчинення якого передбачене покарання у видi позбавлення волi на строк вiд п'яти до десяти рокiв, - вiд десяти до двадцяти розмiрiв прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб;

4) у провадженнi щодо злочину, за вчинення якого передбачене покарання у видi позбавлення волi на строк понад десять рокiв, - вiд двадцяти до п'ятдесяти розмiрiв прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб.

6. Контроль за виконанням зобов'язань про особисту поруку здiйснює слiдчий, а якщо справа перебуває у провадженнi суду, - прокурор.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.12.2016р. N 1791-VIII)

Стаття 181. Домашнiй арешт

1. Домашнiй арешт полягає в заборонi пiдозрюваному, обвинуваченому залишати житло цiлодобово або у певний перiод доби.

2. Домашнiй арешт може бути застосовано до особи, яка пiдозрюється або обвинувачується у вчиненнi злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у видi позбавлення волi.

3. Ухвала про обрання запобiжного заходу у виглядi домашнього арешту передається для виконання органу Нацiональної полiцiї за мiсцем проживання пiдозрюваного, обвинуваченого.

4. Орган Нацiональної полiцiї повинен негайно поставити на облiк особу, щодо якої застосовано запобiжний захiд у виглядi домашнього арешту, i повiдомити про це слiдчому або суду, якщо запобiжний захiд застосовано пiд час судового провадження.

5. Працiвники органу Нацiональної полiцiї з метою контролю за поведiнкою пiдозрюваного, обвинуваченого, який перебуває пiд домашнiм арештом, мають право з'являтися в житло цiєї особи, вимагати надати уснi чи письмовi пояснення з питань, пов'язаних iз виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електроннi засоби контролю.

6. Строк дiї ухвали слiдчого суддi про тримання особи пiд домашнiм арештом не може перевищувати двох мiсяцiв. У разi необхiдностi строк тримання особи пiд домашнiм арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслiдування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи пiд домашнiм арештом пiд час досудового розслiдування не може перевищувати шести мiсяцiв. По закiнченню цього строку ухвала про застосування запобiжного заходу у виглядi домашнього арешту припиняє свою дiю i запобiжний захiд вважається скасованим.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 23.12.2015р. N 901-VIII)

Стаття 182. Застава

1. Застава полягає у внесеннi коштiв у грошовiй одиницi України на спецiальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України, з метою забезпечення виконання пiдозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язкiв, пiд умовою звернення внесених коштiв у доход держави в разi невиконання цих обов'язкiв. Можливiсть застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобiжний захiд у виглядi тримання пiд вартою, може бути визначена в ухвалi слiдчого суддi, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статтi 183 цього Кодексу.

2. Застава може бути внесена як самим пiдозрюваним, обвинуваченим, так i iншою фiзичною або юридичною особою (заставодавцем). Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власностi або така, що фiнансується з мiсцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республiки Крим, або у статутному капiталi якої є частка державної, комунальної власностi, або яка належить суб'єкту господарювання, що є у державнiй або комунальнiй власностi.

3. При застосуваннi запобiжного заходу у виглядi застави пiдозрюваному, обвинуваченому роз'яснюються його обов'язки i наслiдки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненнi якого кримiнального правопорушення пiдозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов'язки iз забезпечення належної поведiнки пiдозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслiдки невиконання цих обов'язкiв.

У разi внесення застави згiдно з ухвалою слiдчого суддi, суду щодо особи, стосовно якої ранiше було обрано запобiжний захiд у виглядi тримання пiд вартою, передбаченi цiєю частиною роз'яснення здiйснюються уповноваженою службовою особою мiсця ув'язнення.

4. Розмiр застави визначається слiдчим суддею, судом з урахуванням обставин кримiнального правопорушення, майнового та сiмейного стану пiдозрюваного, обвинуваченого, iнших даних про його особу та ризикiв, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмiр застави повинен достатньою мiрою гарантувати виконання пiдозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язкiв та не може бути завiдомо непомiрним для нього.

5. Розмiр застави визначається у таких межах:

1) щодо особи, пiдозрюваної чи обвинуваченої у вчиненнi нетяжкого злочину, - вiд одного до двадцяти розмiрiв прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб;

2) щодо особи, пiдозрюваної чи обвинуваченої у вчиненнi тяжкого злочину, - вiд двадцяти до вiсiмдесяти розмiрiв прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб;

3) щодо особи, пiдозрюваної чи обвинуваченої у вчиненнi особливо тяжкого злочину, - вiд вiсiмдесяти до трьохсот розмiрiв прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб.

У виключних випадках, якщо слiдчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що пiдозрюється, обвинувачується у вчиненнi тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язкiв, застава може бути призначена у розмiрi, який перевищує вiсiмдесят чи триста розмiрiв прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб вiдповiдно.

6. Пiдозрюваний, обвинувачений, який не тримається пiд вартою, не пiзнiше п'яти днiв з дня обрання запобiжного заходу у виглядi застави зобов'язаний внести кошти на вiдповiдний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це пiдтверджує, слiдчому, прокурору, суду. Зазначенi дiї можуть бути здiйсненi пiзнiше п'яти днiв з дня обрання запобiжного заходу у виглядi застави, якщо на момент їх здiйснення не буде прийнято рiшення про змiну запобiжного заходу. З моменту обрання запобiжного заходу у виглядi застави щодо особи, яка не тримається пiд вартою, в тому числi до фактичного внесення коштiв на вiдповiдний рахунок, а також з моменту звiльнення пiдозрюваного, обвинуваченого з-пiд варти внаслiдок внесення застави, визначеної слiдчим суддею, судом в ухвалi про застосування запобiжного заходу у виглядi тримання пiд вартою, пiдозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов'язанi виконувати покладенi на них обов'язки, пов'язанi iз застосуванням запобiжного заходу у виглядi застави.

7. У випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статтi 183 цього Кодексу, пiдозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмiрi, визначеному в ухвалi про застосування запобiжного заходу у виглядi тримання пiд вартою.

8. У разi невиконання обов'язкiв заставодавцем, а також, якщо пiдозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повiдомлений, не з'явився за викликом до слiдчого, прокурора, слiдчого суддi, суду без поважних причин чи не повiдомив про причини своєї неявки, або якщо порушив iншi покладенi на нього при застосуваннi запобiжного заходу обов'язки, застава звертається в дохiд держави та зараховується до спецiального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштiв судового збору.

9. Питання про звернення застави в дохiд держави вирiшується слiдчим суддею, судом за клопотанням прокурора або за власною iнiцiативою суду в судовому засiданнi за участю пiдозрюваного, обвинуваченого, заставодавця, в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобiжного заходу. Неприбуття в судове засiдання зазначених осiб, якi були належним чином повiдомленi про мiсце та час розгляду питання, не перешкоджає проведенню судового засiдання.

10. У разi звернення застави в дохiд держави слiдчий суддя, суд вирiшує питання про застосування до пiдозрюваного, обвинуваченого запобiжного заходу у виглядi застави у бiльшому розмiрi або iншого запобiжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статтi 194 цього Кодексу.

11. Застава, що не була звернена в дохiд держави, повертається пiдозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю пiсля припинення дiї цього запобiжного заходу. При цьому застава, внесена пiдозрюваним, обвинуваченим, може бути повнiстю або частково звернена судом на виконання вироку в частинi майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частинi майнових стягнень тiльки за його згодою.

Стаття 183. Тримання пiд вартою

1. Тримання пiд вартою є винятковим запобiжним заходом, який застосовується виключно у разi, якщо прокурор доведе, що жоден iз бiльш м'яких запобiжних заходiв не зможе запобiгти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крiм випадкiв, передбачених частиною п'ятою статтi 176 цього Кодексу.

2. Запобiжний захiд у виглядi тримання пiд вартою не може бути застосований, окрiм як:

1) до особи, яка пiдозрюється або обвинувачується у вчиненнi злочину, за який законом передбачено основне покарання у видi штрафу в розмiрi понад три тисячi неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян, - виключно у разi, якщо прокурором, крiм наявностi пiдстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що пiдозрюваний, обвинувачений не виконав обов'язки, покладенi на нього при застосуваннi iншого, ранiше обраного запобiжного заходу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштiв як застави та надання документа, що це пiдтверджує;

2) до ранiше судимої особи, яка пiдозрюється або обвинувачується у вчиненнi злочину, за який законом передбачено покарання у видi позбавлення волi на строк до трьох рокiв, виключно у разi, якщо прокурором, крiм наявностi пiдстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що, перебуваючи на волi, ця особа переховувалася вiд органу досудового розслiдування чи суду, перешкоджала кримiнальному провадженню або їй повiдомлено про пiдозру у вчиненнi iншого злочину;

3) до ранiше не судимої особи, яка пiдозрюється чи обвинувачується у вчиненнi злочину, за який законом передбачено покарання у видi позбавлення волi на строк до п'яти рокiв, - виключно у разi, якщо прокурором, крiм наявностi пiдстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волi, ця особа переховувалася вiд органу досудового розслiдування чи суду, перешкоджала кримiнальному провадженню або їй повiдомлено про пiдозру у вчиненнi iншого злочину;

4) до ранiше не судимої особи, яка пiдозрюється або обвинувачується у вчиненнi злочину, за який законом передбачено покарання у видi позбавлення волi на строк понад п'ять рокiв;

5) до ранiше судимої особи, яка пiдозрюється або обвинувачується у вчиненнi злочину, за який законом передбачено покарання у видi позбавлення волi на строк понад три роки;

6) до особи, яку розшукують компетентнi органи iноземної держави за кримiнальне правопорушення, у зв'язку з яким може бути вирiшено питання про видачу особи (екстрадицiю) такiй державi для притягнення до кримiнальної вiдповiдальностi або виконання вироку, в порядку i на пiдставах, передбачених роздiлом IX цього Кодексу або мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України.

3. Слiдчий суддя, суд при постановленнi ухвали про застосування запобiжного заходу у виглядi тримання пiд вартою зобов'язаний визначити розмiр застави, достатньої для забезпечення виконання пiдозрюваним, обвинуваченим обов'язкiв, передбачених цим Кодексом, крiм випадкiв, передбачених частиною четвертою цiєї статтi.

В ухвалi слiдчого суддi, суду зазначаються, якi обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладенi на пiдозрюваного, обвинуваченого у разi внесення застави, наслiдки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмiр застави, а також можливiсть її застосування, якщо таке рiшення прийнято у кримiнальному провадженнi, передбаченому частиною четвертою цiєї статтi.

4. Слiдчий суддя, суд при постановленнi ухвали про застосування запобiжного заходу у виглядi тримання пiд вартою, враховуючи пiдстави та обставини, передбаченi статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмiр застави у кримiнальному провадженнi:

1) щодо злочину, вчиненого iз застосуванням насильства або погрозою його застосування;

2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;

3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженнi вже обирався запобiжний захiд у виглядi застави, проте був порушений нею;

4) щодо злочину, передбаченого статтями 255 - 255³ Кримiнального кодексу України;

5) щодо особливо тяжкого злочину у сферi обiгу наркотичних засобiв, психотропних речовин, їх аналогiв або прекурсорiв.

При обраннi запобiжного заходу у виглядi тримання пiд вартою стосовно пiдозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у мiжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованiй територiї України, територiї держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмiр застави не визначається.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 07.10.2014р. N 1689-VII, вiд 04.06.2020р. N 671-IX, вiд 16.12.2020р. N 1094-IX, вiд 27.04.2021р. N 1422-IX)

Стаття 184. Клопотання слiдчого, прокурора про застосування запобiжних заходiв

1. Клопотання слiдчого, прокурора про застосування запобiжного заходу подається до мiсцевого загального суду, в межах територiальної юрисдикцiї якого знаходиться орган досудового розслiдування, а в кримiнальних провадженнях щодо кримiнальних правопорушень, вiднесених до пiдсудностi Вищого антикорупцiйного суду, - до Вищого антикорупцiйного суду, i повинно мiстити:

1) короткий виклад фактичних обставин кримiнального правопорушення, в якому пiдозрюється або обвинувачується особа;

2) правову квалiфiкацiю кримiнального правопорушення iз зазначенням статтi (частини статтi) закону України про кримiнальну вiдповiдальнiсть;

3) виклад обставин, що дають пiдстави пiдозрювати, обвинувачувати особу у вчиненнi кримiнального правопорушення, i посилання на матерiали, що пiдтверджують цi обставини;

4) посилання на один або кiлька ризикiв, зазначених у статтi 177 цього Кодексу;

5) виклад обставин, на пiдставi яких слiдчий, прокурор дiйшов висновку про наявнiсть одного або кiлькох ризикiв, зазначених у його клопотаннi, i посилання на матерiали, що пiдтверджують цi обставини;

6) обґрунтування неможливостi запобiгання ризику або ризикам, зазначеним у клопотаннi, шляхом застосування бiльш м'яких запобiжних заходiв;

7) обґрунтування необхiдностi покладення на пiдозрюваного, обвинуваченого конкретних обов'язкiв, передбачених частиною п'ятою статтi 194 цього Кодексу.

2. Копiя клопотання та матерiалiв, якими обґрунтовується необхiднiсть застосування запобiжного заходу, надається пiдозрюваному, обвинуваченому не пiзнiше нiж за три години до початку розгляду клопотання.

3. До клопотання додаються:

1) копiї матерiалiв, якими слiдчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання;

2) перелiк свiдкiв, яких слiдчий, прокурор вважає за необхiдне допитати пiд час судового розгляду щодо запобiжного заходу;

3) пiдтвердження того, що пiдозрюваному, обвинуваченому наданi копiї клопотання та матерiалiв, якими обґрунтовується необхiднiсть застосування запобiжного заходу.

4. Застосування запобiжного заходу до кожної особи потребує внесення окремого клопотання.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 03.10.2017р. N 2147-VIII, змiни, внесенi пiдпунктом 12 пункту 7 параграфа 1 роздiлу 4 Закону України вiд 03.10.2017р. N 2147-VIII, не мають зворотньої дiї в часi та застосовуються до справ, по яким вiдомостi про кримiнальне правопорушення, внесенi в Єдиний реєстр досудових розслiдувань пiсля введення в дiю цих змiн, iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 22.03.2018р. N 2367-VIII, вiд 07.06.2018р. N 2447-VIII, вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

Стаття 185. Вiдкликання, змiна або доповнення клопотання про застосування запобiжного заходу

1. Якщо пiсля подання клопотання про застосування запобiжного заходу прокурору стали вiдомi обставини, що виключають обґрунтовану пiдозру у вчиненнi особою кримiнального правопорушення, вiн зобов'язаний вiдкликати клопотання про застосування запобiжного заходу та вiдкликати дозвiл на затримання, якщо такий дозвiл був отриманий.

2. Якщо пiсля подання клопотання про застосування запобiжного заходу слiдчому, прокурору стали вiдомi iншi обставини, що можуть вплинути на вирiшення судом питання про застосування запобiжного заходу, вiн зобов'язаний доповнити або змiнити клопотання, або замiнити його новим клопотанням.

Стаття 186. Строки розгляду клопотання про застосування запобiжного заходу

1. Клопотання про застосування або змiну запобiжного заходу розглядається слiдчим суддею, судом невiдкладно, але не пiзнiше сiмдесяти двох годин з моменту фактичного затримання пiдозрюваного, обвинуваченого або з моменту надходження до суду клопотання, якщо пiдозрюваний, обвинувачений перебуває на свободi, чи з моменту подання пiдозрюваним, обвинуваченим, його захисником до суду вiдповiдного клопотання.

Стаття 187. Забезпечення прибуття особи для розгляду клопотання про застосування запобiжного заходу

1. Слiдчий суддя, суд пiсля одержання клопотання про застосування запобiжного заходу до пiдозрюваного, обвинуваченого, який перебуває на свободi, призначає дату судового засiдання i здiйснює судовий виклик.

2. Якщо слiдчий, прокурор подав разом iз клопотанням про застосування запобiжного заходу у виглядi тримання пiд вартою клопотання про дозвiл на затримання пiдозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу, слiдчий суддя, суд приймає рiшення згiдно зi статтею 189 цього Кодексу.

3. У разi неприбуття пiдозрюваного, обвинуваченого за судовим викликом i вiдсутностi у слiдчого суддi, суду на початок судового засiдання вiдомостей про поважнi причини, що перешкоджають його своєчасному прибуттю, слiдчий суддя, суд має право постановити ухвалу про привiд пiдозрюваного, обвинуваченого, якщо вiн не з'явився для розгляду клопотання щодо обрання запобiжного заходу у виглядi застави, домашнього арешту чи тримання пiд вартою, або ухвалу про дозвiл на його затримання з метою приводу, якщо ухвала про привiд не була виконана.

Стаття 188. Клопотання про дозвiл на затримання з метою приводу

1. Прокурор, слiдчий за погодженням з прокурором має право звернутися iз клопотанням про дозвiл на затримання пiдозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу для участi в розглядi клопотання про застосування запобiжного заходу у виглядi тримання пiд вартою.

2. Це клопотання може бути подане:

1) одночасно з поданням клопотання про застосування запобiжного заходу у виглядi тримання пiд вартою або змiни iншого запобiжного заходу на тримання пiд вартою;

2) пiсля подання клопотання про застосування запобiжного заходу i до прибуття пiдозрюваного, обвинуваченого до суду на пiдставi судового виклику;

3) пiсля неприбуття пiдозрюваного, обвинуваченого за судовим викликом для участi в розглядi клопотання про застосування запобiжного заходу у виглядi тримання пiд вартою i вiдсутностi у слiдчого суддi, суду на початок судового засiдання вiдомостей про поважнi причини, що перешкоджають його своєчасному прибуттю.

3. Прокурор додає до клопотання документи, якi пiдтверджують зазначенi у пунктах 1, 2 частини четвертої статтi 189 цього Кодексу обставини.

Стаття 189. Розгляд клопотання про дозвiл на затримання з метою приводу

1. Слiдчий суддя, суд не має права вiдмовити в розглядi клопотання про дозвiл на затримання з метою приводу пiдозрюваного, обвинуваченого, навiть якщо iснують пiдстави для затримання без ухвали суду про затримання з метою приводу.

2. Клопотання про дозвiл на затримання пiдозрюваного, обвинуваченого з метою приводу розглядається слiдчим суддею, судом негайно пiсля одержання цього клопотання.

3. Розгляд клопотання здiйснюється в закритому судовому засiданнi за участю прокурора.

4. Слiдчий суддя, суд вiдмовляє у наданнi дозволу на затримання пiдозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу, якщо прокурор не доведе, що зазначенi у клопотаннi про застосування запобiжного заходу обставини вказують на наявнiсть пiдстав для тримання пiд вартою пiдозрюваного, обвинуваченого, а також є достатнi пiдстави вважати, що:

1) пiдозрюваний, обвинувачений переховується вiд органiв досудового розслiдування чи суду;

2) одержавши вiдомостi про звернення слiдчого, прокурора до суду iз клопотанням про застосування запобiжного заходу, пiдозрюваний, обвинувачений до початку розгляду клопотання про застосування запобiжного заходу вчинить дiї, якi є пiдставою для застосування запобiжного заходу i зазначенi у статтi 177 цього Кодексу.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 05.07.2012р. N 5076-VI)

Стаття 190. Ухвала про дозвiл на затримання з метою приводу

1. Ухвала про дозвiл на затримання з метою приводу повинна мiстити:

1) найменування суду, прiзвище та iнiцiали слiдчого суддi, суддi (суддiв);

2) прiзвище, iм'я, по батьковi пiдозрюваного, обвинуваченого, для затримання якого постановляється ухвала, вiдомi на момент постановлення ухвали, а якщо прiзвище, iм'я, по батьковi не вiдомi, - докладний опис такої особи;

3) короткий виклад фактичних обставин кримiнального правопорушення, у вчиненнi якого пiдозрюється, обвинувачується особа, i його правову квалiфiкацiю за законом України про кримiнальну вiдповiдальнiсть;

4) посилання на обставини, якi дають пiдстави для:

обґрунтованої пiдозри про вчинення особою кримiнального правопорушення;

висновку про iснування ризику, зазначеного у клопотаннi про застосування запобiжного заходу;

висновку щодо iснування обставин, зазначених у пунктах 1 або 2 частини четвертої статтi 189 цього Кодексу, для прийняття рiшення про надання дозволу на затримання;

5) дату постановлення ухвали;

6) дату втрати законної сили ухвалою;

7) пiдпис слiдчого суддi, суддi (суддiв), який постановив ухвалу.

2. В ухвалi про дозвiл на затримання з метою приводу вказуються прiзвище, iм'я, по батьковi, адреса i телефон прокурора або слiдчого, за клопотанням якого постановлена ухвала.

3. Ухвала про дозвiл на затримання з метою приводу втрачає законну силу з моменту:

1) приводу пiдозрюваного, обвинуваченого до суду;

2) закiнчення строку дiї ухвали, зазначеного в нiй, або закiнчення шести мiсяцiв iз дати постановлення ухвали, у якiй не зазначено строку її дiї;

2¹) добровiльного з'явлення пiдозрюваного до слiдчого суддi, а обвинуваченого до суду, про що слiдчий суддя, суд повiдомляє прокурора;

3) вiдкликання ухвали прокурором.

4. Слiдчий суддя, суд за клопотанням прокурора має право вирiшити питання про повторне затримання з метою приводу в порядку, передбаченому цим Кодексом. Повторне звернення до суду з клопотанням про дозвiл на затримання однiєї i тiєї ж особи по тому самому кримiнальному провадженню пiсля винесення слiдчим суддею, судом ухвали про вiдмову у задоволеннi такого клопотання можливе лише при виникненнi нових обставин, якi пiдтверджують необхiднiсть тримання особи пiд вартою.

5. Ухвала про вiдмову в наданнi дозволу на затримання з метою приводу може бути оскаржена в порядку, передбаченому цим Кодексом. Ухвала про дозвiл на затримання оскарженню не пiдлягає.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.03.2017р. N 1950-VIII)

Стаття 191. Дiї уповноважених службових осiб пiсля затримання на пiдставi ухвали слiдчого суддi, суду про дозвiл на затримання

1. Затримана на пiдставi ухвали слiдчого суддi, суду особа не пiзнiше тридцяти шести годин з моменту затримання повинна бути звiльнена або доставлена до слiдчого суддi, суду, який постановив ухвалу про дозвiл на затримання з метою приводу.

2. У разi затримання на транспортi мiсцем затримання вважається територiя району, на якiй особа затримана.

3. У разi затримання особи на громадському транспортi, незапланована зупинка якого неможлива без зайвих труднощiв, мiсцем затримання вважається територiя району, на якiй розташована найближча попутна зупинка громадського транспорту.

4. У разi затримання особи на авiацiйному або морському транспортi пiд час здiйснення рейсу за межi державного кордону України мiсцем затримання вважається порт у межах державного кордону України, в якому почався цей рейс.

5. Службова особа, яка на пiдставi ухвали слiдчого суддi, суду про дозвiл на затримання затримала особу, зобов'язана негайно вручити їй копiю зазначеної ухвали.

6. Уповноважена службова особа (особа, якiй законом надане право здiйснювати затримання), яка затримала особу на пiдставi ухвали слiдчого суддi, суду про дозвiл на затримання або у якої пiд вартою тримається особа, щодо якої дiє ухвала про дозвiл на затримання, негайно повiдомляє про це слiдчого, прокурора, зазначеного в ухвалi.

7. Якщо пiсля затримання пiдозрюваного, обвинуваченого з'ясується, що вiн був затриманий на пiдставi ухвали про дозвiл на затримання, яка вiдкликана прокурором, пiдозрюваний, обвинувачений має бути негайно звiльнений уповноваженою службовою особою, пiд вартою якої вiн тримається, якщо немає iнших законних пiдстав для його подальшого затримання.

8. Службова особа здiйснює затримання спiвробiтника кадрового складу розвiдувального органу України пiд час виконання ним своїх службових обов'язкiв i пов'язанi з цим особистий обшук та огляд його речей тiльки в присутностi офiцiйних представникiв цього розвiдувального органу.

Стаття 192. Подання клопотання про застосування запобiжного заходу пiсля затримання особи без ухвали про дозвiл на затримання

1. Прокурор, слiдчий за погодженням з прокурором має право звернутися iз клопотанням про застосування запобiжного заходу до особи, яку затримано без ухвали про дозвiл на затримання за пiдозрою у вчиненнi кримiнального правопорушення, до мiсцевого суду, в межах територiальної юрисдикцiї якого знаходиться орган досудового розслiдування, а якщо це неможливо у строк, передбачений частиною другою статтi 211 цього Кодексу, - до мiсцевого суду, в межах територiальної юрисдикцiї якого особа була затримана. У разi затримання без ухвали про дозвiл на затримання особи за пiдозрою у вчиненнi кримiнального правопорушення, вiднесеного до пiдсудностi Вищого антикорупцiйного суду, зазначене клопотання подається до Вищого антикорупцiйного суду.

2. Клопотання про застосування запобiжного заходу до особи, яку затримано без ухвали про дозвiл на затримання за пiдозрою у вчиненнi кримiнального правопорушення, має вiдповiдати вимогам, зазначеним у статтi 184 цього Кодексу. До клопотання має бути доданий протокол затримання пiдозрюваного.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 07.06.2018р. N 2447-VIII)

Стаття 193. Порядок розгляду клопотання про застосування запобiжного заходу

1. Розгляд клопотання про застосування запобiжного заходу здiйснюється за участю прокурора, пiдозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крiм випадкiв, передбачених частиною шостою цiєї статтi.

2. Слiдчий суддя, суд, до якого прибув або доставлений пiдозрюваний, обвинувачений для участi у розглядi клопотання про застосування запобiжного заходу, зобов'язаний роз'яснити його права:

1) мати захисника;

2) знати суть та пiдстави пiдозри або обвинувачення;

3) знати пiдстави його затримання;

4) вiдмовитися давати пояснення, показання з приводу пiдозри або обвинувачення;

5) давати пояснення щодо будь-яких обставин його затримання та тримання пiд вартою;

6) дослiджувати речовi докази, документи, показання, на якi посилається прокурор, та надавати речi, документи, показання iнших осiб на спростування доводiв прокурора;

7) заявляти клопотання про виклик i допит свiдкiв, показання яких можуть мати значення для вирiшення питань цього розгляду.

3. Слiдчий суддя, суд зобов'язаний вжити необхiдних заходiв для забезпечення захисником пiдозрюваного, обвинуваченого, якщо останнiй заявив клопотання про залучення захисника, якщо участь захисника є обов'язковою або якщо слiдчий суддя, суд вирiшить, що обставини кримiнального провадження вимагають участi захисника.

4. За клопотанням сторiн або за власною iнiцiативою слiдчий суддя, суд має право заслухати будь-якого свiдка чи дослiдити будь-якi матерiали, що мають значення для вирiшення питання про застосування запобiжного заходу.

5. Будь-якi твердження чи заяви пiдозрюваного, обвинуваченого, зробленi пiд час розгляду клопотання про застосування запобiжного заходу, не можуть бути використанi на доведення його винуватостi у кримiнальному правопорушеннi, у вчиненнi якого вiн пiдозрюється, обвинувачується, або у будь-якому iншому правопорушеннi.

6. Слiдчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобiжного заходу у виглядi тримання пiд вартою та може обрати такий запобiжний захiд за вiдсутностi пiдозрюваного, обвинуваченого лише у разi доведення прокурором наявностi пiдстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявностi достатнiх пiдстав вважати, що пiдозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованiй територiї України, територiї держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у мiжнародний розшук. У такому разi пiсля затримання особи i не пiзнiш як через сорок вiсiм годин з часу її доставки до мiсця кримiнального провадження слiдчий суддя, суд за участю пiдозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобiжного заходу у виглядi тримання пiд вартою або його змiну на бiльш м'який запобiжний захiд, про що постановляє ухвалу.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 27.04.2021р. N 1422-IX)

Стаття 194. Застосування запобiжного заходу

1. Пiд час розгляду клопотання про застосування запобiжного заходу слiдчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять наданi сторонами кримiнального провадження докази обставини, якi свiдчать про:

1) наявнiсть обґрунтованої пiдозри у вчиненнi пiдозрюваним, обвинуваченим кримiнального правопорушення;

2) наявнiсть достатнiх пiдстав вважати, що iснує хоча б один iз ризикiв, передбачених статтею 177 цього Кодексу, i на якi вказує слiдчий, прокурор;

3) недостатнiсть застосування бiльш м'яких запобiжних заходiв для запобiгання ризику або ризикам, зазначеним у клопотаннi.

2. Слiдчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про вiдмову в застосуваннi запобiжного заходу, якщо пiд час розгляду клопотання прокурор не доведе наявнiсть всiх обставин, передбачених частиною першою цiєї статтi.

3. Слiдчий суддя, суд має право зобов'язати пiдозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до iншого органу державної влади, визначеного слiдчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбаченi пунктом 1 частини першої цiєї статтi, але не доведе обставини, передбаченi пунктами 2 та 3 частини першої цiєї статтi.

4. Якщо при розглядi клопотання про обрання запобiжного заходу прокурор доведе обставини, передбаченi пунктами 1 та 2 частини першої цiєї статтi, але не доведе обставини, передбаченi пунктом 3 частини першої цiєї статтi, слiдчий суддя, суд має право застосувати бiльш м'який запобiжний захiд, нiж той, який зазначений у клопотаннi, а також покласти на пiдозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбаченi частинами п'ятою та шостою цiєї статтi, необхiднiсть покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

5. Якщо пiд час розгляду клопотання про обрання запобiжного заходу, не пов'язаного з триманням пiд вартою, прокурор доведе наявнiсть всiх обставин, передбачених частиною першою цiєї статтi, слiдчий суддя, суд застосовує вiдповiдний запобiжний захiд, зобов'язує пiдозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до iншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кiлька обов'язкiв, необхiднiсть покладення яких була доведена прокурором, а саме:

1) прибувати до визначеної службової особи iз встановленою перiодичнiстю;

2) не вiдлучатися iз населеного пункту, в якому вiн зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слiдчого, прокурора або суду;

3) повiдомляти слiдчого, прокурора чи суд про змiну свого мiсця проживання та/або мiсця роботи;

4) утримуватися вiд спiлкування з будь-якою особою, визначеною слiдчим суддею, судом, або спiлкуватися з нею iз дотриманням умов, визначених слiдчим суддею, судом;

5) не вiдвiдувати мiсця, визначенi слiдчим суддею або судом;

6) пройти курс лiкування вiд наркотичної або алкогольної залежностi;

7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання;

8) здати на зберiгання до вiдповiдних органiв державної влади свiй паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, iншi документи, що дають право на виїзд з України i в'їзд в Україну;

9) носити електронний засiб контролю.

6. В iнтересах потерпiлого вiд злочину, пов'язаного з домашнiм насильством, крiм обов'язкiв, передбачених частиною п'ятою цiєї статтi, суд може застосувати до особи, яка пiдозрюється у вчиненнi такого кримiнального правопорушення, один або декiлька таких обмежувальних заходiв:

1) заборона перебувати в мiсцi спiльного проживання з особою, яка постраждала вiд домашнього насильства;

2) обмеження спiлкування з дитиною у разi, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутностi;

3) заборона наближатися на визначену вiдстань до мiсця, де особа, яка постраждала вiд домашнього насильства, може постiйно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв'язку iз роботою, навчанням, лiкуванням чи з iнших причин;

4) заборона листування, телефонних переговорiв з особою, яка постраждала вiд домашнього насильства, iнших контактiв через засоби зв'язку чи електронних комунiкацiй особисто або через третiх осiб;

5) направлення для проходження лiкування вiд алкогольної, наркотичної або iншої залежностi, вiд хвороб, що становлять небезпеку для оточуючих, направлення для проходження програми для кривдникiв.

7. Обов'язки, передбаченi частинами п'ятою та шостою цiєї статтi, можуть бути покладенi на пiдозрюваного, обвинуваченого на строк не бiльше двох мiсяцiв. У разi необхiдностi цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Пiсля закiнчення строку, в тому числi продовженого, на який на пiдозрюваного, обвинуваченого були покладенi вiдповiднi обов'язки, ухвала про застосування запобiжного заходу в цiй частинi припиняє свою дiю i обов'язки скасовуються.

8. До пiдозрюваного, обвинуваченого у вчиненнi злочину, за який передбачено основне покарання у видi штрафу понад три тисячi неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян, може бути застосовано запобiжний захiд лише у виглядi застави або тримання пiд вартою у випадках та в порядку, передбачених цiєю главою.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 06.12.2017р. N 2227-VIII)

Стаття 195. Застосування електронних засобiв контролю

1. Застосування електронних засобiв контролю полягає у закрiпленнi на тiлi пiдозрюваного, обвинуваченого пристрою, який дає змогу вiдслiдковувати та фiксувати його мiсцезнаходження. Такий пристрiй має бути захищений вiд самостiйного знiмання, пошкодження або iншого втручання в його роботу з метою ухилення вiд контролю та сигналiзувати про спроби особи здiйснити такi дiї.

2. Електроннi засоби контролю можуть застосовуватися:

1) слiдчим на пiдставi ухвали слiдчого суддi, суду про обрання стосовно пiдозрюваного, обвинуваченого запобiжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волi, якою на останнього покладено вiдповiдний обов'язок;

2) працiвниками органу Нацiональної полiцiї на пiдставi ухвали слiдчого суддi, суду, якою щодо пiдозрюваного, обвинуваченого обрано запобiжний захiд у виглядi домашнього арешту.

3. Електроннi засоби контролю застосовуються в порядку, встановленому Мiнiстерством внутрiшнiх справ України.

4. Не допускається застосування електронних засобiв контролю, якi суттєво порушують нормальний уклад життя особи, спричиняють значнi незручностi у їх носiннi або можуть становити небезпеку для життя та здоров'я особи, яка їх використовує.

5. Слiдчий, працiвник органу Нацiональної полiцiї перед застосуванням електронного засобу контролю зобов'язаний пiд розпис роз'яснити пiдозрюваному, обвинуваченому правила користування пристроєм, технiку безпеки поводження з ним та наслiдки його зняття або неправомiрного втручання в його роботу з метою ухилення вiд контролю.

6. Вiдмова вiд носiння засобу електронного контролю, умисне зняття, пошкодження або iнше втручання в його роботу з метою ухилення вiд контролю, а рiвно намагання вчинити зазначенi дiї є невиконанням обов'язкiв, покладених судом на пiдозрюваного, обвинуваченого при обраннi запобiжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волi або у виглядi домашнього арешту.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 23.12.2015р. N 901-VIII)

Стаття 196. Ухвала про застосування запобiжних заходiв

1. В ухвалi про застосування запобiжного заходу слiдчий суддя, суд зазначає вiдомостi про:

1) кримiнальне правопорушення (його суть i правову квалiфiкацiю iз зазначенням статтi (частини статтi) закону України про кримiнальну вiдповiдальнiсть), у якому пiдозрюється, обвинувачується особа;

2) обставини, якi свiдчать про iснування ризикiв, передбачених статтею 177 цього Кодексу;

3) обставини, якi свiдчать про недостатнiсть застосування бiльш м'яких запобiжних заходiв для запобiгання ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу;

4) посилання на докази, якi обґрунтовують цi обставини;

5) запобiжний захiд, який застосовується.

2. В ухвалi про застосування запобiжного заходу, не пов'язаного з триманням пiд вартою, зазначаються конкретнi обов'язки, передбаченi частиною п'ятою статтi 194 цього Кодексу, що покладаються на пiдозрюваного, обвинуваченого, та у випадках, встановлених цим Кодексом, строк, на який їх покладено.

3. В ухвалi про застосування запобiжного заходу у виглядi домашнього арешту зазначається точна адреса житла, яке пiдозрюваному, обвинуваченому забороняється залишати.

4. Слiдчий суддя, суд зобов'язаний визначити в ухвалi про обрання запобiжного заходу у виглядi тримання пiд вартою або домашнього арешту дату закiнчення її дiї у межах строку, передбаченого цим Кодексом, крiм випадкiв, передбачених частиною четвертою статтi 197 цього Кодексу.

5. Копiя ухвали про застосування запобiжного заходу вручається пiдозрюваному, обвинуваченому негайно пiсля її оголошення, а також надсилається щодо осiб, якi є державними виконавцями, Мiнiстерству юстицiї України, а щодо осiб, якi є приватними виконавцями, - Мiнiстерству юстицiї України та Радi приватних виконавцiв України.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 02.06.2016р. N 1403-VIII, вiд 27.04.2021р. N 1422-IX)

Стаття 197. Строк дiї ухвали про тримання пiд вартою, продовження строку тримання пiд вартою

1. Строк дiї ухвали слiдчого суддi, суду про тримання пiд вартою або продовження строку тримання пiд вартою не може перевищувати шiстдесяти днiв.

2. Строк тримання пiд вартою обчислюється з моменту взяття пiд варту, а якщо взяттю пiд варту передувало затримання пiдозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. У строк тримання пiд вартою включається час перебування особи в медичному закладi пiд час проведення стацiонарної психiатричної експертизи. У разi повторного взяття пiд варту особи в тому ж самому кримiнальному провадженнi строк тримання пiд вартою обчислюється з урахуванням часу тримання пiд вартою ранiше.

3. Строк тримання пiд вартою може бути продовжений слiдчим суддею в межах строку досудового розслiдування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання пiд вартою пiдозрюваного, обвинуваченого пiд час досудового розслiдування не повинен перевищувати:

1) шести мiсяцiв - у кримiнальному провадженнi щодо нетяжкого злочину;

2) дванадцяти мiсяцiв - у кримiнальному провадженнi щодо тяжких або особливо тяжких злочинiв.

4. У разi постановлення слiдчим суддею, судом ухвали про обрання запобiжного заходу у виглядi тримання пiд вартою стосовно пiдозрюваного, обвинуваченого на пiдставi частини шостої статтi 193 цього Кодексу строк дiї такої ухвали не зазначається.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 06.12.2016р. N 1774-VIII, вiд 22.11.2018р. N 2617-VIII, враховуючи змiни, внесенi Законом України вiд 03.12.2019р. N 321-IX, iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 27.04.2021р. N 1422-IX)

Стаття 198. Значення висновкiв, що мiстяться в ухвалi про застосування запобiжних заходiв

1. Висловленi в ухвалi слiдчого суддi, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобiжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, якi стосуються сутi пiдозри, обвинувачення, не мають преюдицiального значення для суду пiд час судового розгляду або для слiдчого чи прокурора пiд час цього або iншого кримiнального проваджень.

Стаття 199. Порядок продовження строку тримання пiд вартою

1. Клопотання про продовження строку тримання пiд вартою має право подати прокурор, слiдчий за погодженням з прокурором не пiзнiше нiж за п'ять днiв до закiнчення дiї попередньої ухвали про тримання пiд вартою.

2. Клопотання про продовження строку тримання пiд вартою подається до мiсцевого суду, в межах територiальної юрисдикцiї якого здiйснюється досудове розслiдування, а в кримiнальних провадженнях щодо кримiнальних правопорушень, вiднесених до пiдсудностi Вищого антикорупцiйного суду, - до Вищого антикорупцiйного суду.

3. Клопотання про продовження строку тримання пiд вартою, крiм вiдомостей, зазначених у статтi 184 цього Кодексу, повинно мiстити:

1) виклад обставин, якi свiдчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися новi ризики, якi виправдовують тримання особи пiд вартою;

2) виклад обставин, якi перешкоджають завершенню досудового розслiдування до закiнчення дiї попередньої ухвали про тримання пiд вартою.

4. Слiдчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання пiд вартою до закiнчення строку дiї попередньої ухвали згiдно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобiжного заходу.

5. Слiдчий суддя зобов'язаний вiдмовити у продовженнi строку тримання пiд вартою, якщо прокурор, слiдчий не доведе, що обставини, зазначенi у частинi третiй цiєї статтi, виправдовують подальше тримання пiдозрюваного, обвинуваченого пiд вартою.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 07.06.2018р. N 2447-VIII, вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

Стаття 200. Клопотання слiдчого, прокурора про змiну запобiжного заходу

1. Прокурор, слiдчий за погодженням з прокурором має право звернутися в порядку, передбаченому статтею 184 цього Кодексу, до слiдчого суддi, суду iз клопотанням про змiну запобiжного заходу, в тому числi про скасування, змiну або покладення додаткових обов'язкiв, передбачених частиною п'ятою статтi 194 цього Кодексу, чи про змiну способу їх виконання.

2. У клопотаннi про змiну запобiжного заходу обов'язково зазначаються обставини, якi:

1) виникли пiсля прийняття попереднього рiшення про застосування запобiжного заходу;

2) iснували пiд час прийняття попереднього рiшення про застосування запобiжного заходу, але про якi слiдчий, прокурор на той час не знав i не мiг знати.

3. Копiя клопотання та матерiалiв, якими обґрунтовується необхiднiсть змiни запобiжного заходу, надається пiдозрюваному, обвинуваченому не пiзнiше нiж за три години до початку розгляду клопотання.

4. До клопотання додаються:

1) копiї матерiалiв, якими слiдчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання;

2) перелiк свiдкiв, яких слiдчий, прокурор вважає за необхiдне допитати пiд час розгляду клопотання, iз зазначенням вiдомостей, якi вони можуть надати, та обґрунтуванням значення цих вiдомостей для вирiшення питання;

3) пiдтвердження того, що пiдозрюваному, обвинуваченому надiслана копiя клопотання та копiї матерiалiв, що обґрунтовують клопотання.

5. Прокурор, слiдчий за погодженням з прокурором також має право подати клопотання про дозвiл на затримання особи, яке розглядається слiдчим суддею, судом згiдно з правилами, передбаченими статтею 189 цього Кодексу.

Стаття 201. Клопотання пiдозрюваного, обвинуваченого про змiну запобiжного заходу

1. Пiдозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобiжний захiд, його захисник, має право подати до мiсцевого суду, в межах територiальної юрисдикцiї якого здiйснюється досудове розслiдування, а в кримiнальних провадженнях щодо кримiнальних правопорушень, вiднесених до пiдсудностi Вищого антикорупцiйного суду, - до Вищого антикорупцiйного суду, клопотання про змiну запобiжного заходу, в тому числi про скасування чи змiну додаткових обов'язкiв, передбачених частиною п'ятою статтi 194 цього Кодексу та покладених на нього слiдчим суддею, судом, чи про змiну способу їх виконання.

2. Копiя клопотання та матерiалiв, якими воно обґрунтовується, надається прокурору не пiзнiше нiж за три години до початку розгляду клопотання.

3. До клопотання мають бути доданi:

1) копiї матерiалiв, якими пiдозрюваний, обвинувачений обґрунтовує доводи клопотання;

2) перелiк свiдкiв, яких пiдозрюваний, обвинувачений вважає за необхiдне допитати пiд час розгляду клопотання, iз зазначенням вiдомостей, якi вони можуть надати, та обґрунтуванням значення цих вiдомостей для вирiшення питання;

3) пiдтвердження того, що прокурору надiслана копiя клопотання та копiї матерiалiв, що обґрунтовують клопотання.

4. Слiдчий суддя, суд зобов'язаний розглянути клопотання пiдозрюваного, обвинуваченого протягом трьох днiв з дня його одержання згiдно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобiжного заходу.

5. Слiдчий суддя, суд має право залишити без розгляду клопотання про змiну запобiжного заходу, подане ранiше тридцяти днiв з дня постановлення попередньої ухвали про застосування, змiну або вiдмову у змiнi запобiжного заходу, якщо у ньому не зазначенi новi обставини, якi не розглядалися слiдчим суддею, судом.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 07.06.2018р. N 2447-VIII, вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

Стаття 202. Порядок звiльнення особи з-пiд варти

1. У разi застосування запобiжного заходу у виглядi особистого зобов'язання пiдозрюваний, обвинувачений, який був затриманий, звiльняється з-пiд варти негайно.

2. У разi застосування запобiжного заходу у виглядi особистої поруки пiдозрюваний, обвинувачений, який був затриманий, звiльняється з-пiд варти негайно пiсля надання його поручителями визначеного зобов'язання.

3. У разi застосування запобiжного заходу у виглядi домашнього арешту пiдозрюваний, обвинувачений, який був затриманий:

1) негайно доставляється до мiсця проживання i звiльняється з-пiд варти, якщо згiдно з умовами обраного запобiжного заходу йому заборонено залишати житло цiлодобово;

2) негайно звiльняється з-пiд варти та зобов'язується невiдкладно прибути до мiсця свого проживання, якщо згiдно з умовами обраного запобiжного заходу йому заборонено залишати житло в певний перiод доби.

4. Пiдозрюваний, обвинувачений звiльняється з-пiд варти пiсля внесення застави, визначеної слiдчим суддею, судом в ухвалi про застосування запобiжного заходу у виглядi тримання пiд вартою, якщо в уповноваженої службової особи мiсця ув'язнення, пiд вартою в якому вiн перебуває, вiдсутнє iнше судове рiшення, що набрало законної сили i прямо передбачає тримання цього пiдозрюваного, обвинуваченого пiд вартою.

Пiсля отримання та перевiрки документа, що пiдтверджує внесення застави, уповноважена службова особа мiсця ув'язнення, пiд вартою в якому знаходиться пiдозрюваний, обвинувачений, негайно здiйснює розпорядження про його звiльнення з-пiд варти та повiдомляє про це усно i письмово слiдчого, прокурора та слiдчого суддю, а якщо застава внесена пiд час судового провадження, - прокурора та суд. Перевiрка документа, що пiдтверджує внесення застави, не може тривати бiльше одного робочого дня.

З моменту звiльнення з-пiд варти у зв'язку з внесенням застави пiдозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобiжний захiд у виглядi застави.

5. У разi постановлення слiдчим суддею, судом ухвали про вiдмову у продовженнi строку тримання пiд вартою, про скасування запобiжного заходу у виглядi тримання пiд вартою або його змiну на iнший запобiжний захiд, про звiльнення особи з-пiд варти у випадку, передбаченому частиною третьою статтi 206 цього Кодексу, або у випадку закiнчення строку дiї ухвали слiдчого суддi, суду про тримання пiд вартою пiдозрюваний, обвинувачений повинен бути негайно звiльнений, якщо в уповноваженої службової особи мiсця ув'язнення, пiд вартою в якому вiн перебуває, вiдсутнє iнше судове рiшення, що набрало законної сили i прямо передбачає тримання цього пiдозрюваного, обвинуваченого пiд вартою.

Стаття 203. Негайне припинення дiї запобiжних заходiв

1. Ухвала про застосування запобiжного заходу припиняє свою дiю пiсля закiнчення строку дiї ухвали про обрання запобiжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримiнального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Стаття 204. Заборона затримання без дозволу слiдчого суддi, суду

1. Якщо до пiдозрюваного, обвинуваченого застосовано запобiжний захiд, не пов'язаний iз триманням пiд вартою, вiн не може бути затриманий без дозволу слiдчого суддi, суду у зв'язку з пiдозрою або обвинуваченням у тому ж кримiнальному правопорушеннi.

Стаття 205. Виконання ухвали щодо обрання запобiжного заходу

1. Ухвала слiдчого суддi, суду щодо застосування запобiжного заходу пiдлягає негайному виконанню пiсля її оголошення.

Стаття 206. Загальнi обов'язки суддi щодо захисту прав людини

1. Кожен слiдчий суддя суду, в межах територiальної юрисдикцiї якого знаходиться особа, яка тримається пiд вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.

2. Якщо слiдчий суддя отримує з будь-яких джерел вiдомостi, якi створюють обґрунтовану пiдозру, що в межах територiальної юрисдикцiї суду знаходиться особа, позбавлена свободи за вiдсутностi судового рiшення, яке набрало законної сили, або не звiльнена з-пiд варти пiсля внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, вiн зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, пiд вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слiдчого суддi для з'ясування пiдстав позбавлення свободи.

3. Слiдчий суддя зобов'язаний звiльнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, пiд вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рiшення, яке набрало законної сили, або не доведе наявнiсть iнших правових пiдстав для позбавлення особи свободи.

4. Якщо до доставлення такої особи до слiдчого суддi прокурор, слiдчий звернеться з клопотанням про застосування запобiжного заходу, слiдчий суддя зобов'язаний забезпечити проведення у найкоротший строк розгляду цього клопотання.

5. Незалежно вiд наявностi клопотання слiдчого, прокурора, слiдчий суддя зобов'язаний звiльнити особу, якщо орган державної влади чи службова особа, пiд вартою яких трималася ця особа, не доведе:

1) iснування передбачених законом пiдстав для затримання особи без ухвали слiдчого суддi, суду;

2) неперевищення граничного строку тримання пiд вартою;

3) вiдсутнiсть зволiкання у доставленнi особи до суду.

6. Якщо пiд час будь-якого судового засiдання особа заявляє про застосування до неї насильства пiд час затримання або тримання в уповноваженому органi державної влади, державнiй установi (орган державної влади, державна установа, яким законом надано право здiйснювати тримання пiд вартою осiб), слiдчий суддя зобов'язаний зафiксувати таку заяву або прийняти вiд особи письмову заяву та:

1) забезпечити невiдкладне проведення судово-медичного обстеження особи;

2) доручити вiдповiдному органу досудового розслiдування провести дослiдження фактiв, викладених в заявi особи;

3) вжити необхiдних заходiв для забезпечення безпеки особи згiдно iз законодавством.

7. Слiдчий суддя зобов'язаний дiяти в порядку, передбаченому частиною шостою цiєї статтi, незалежно вiд наявностi заяви особи, якщо її зовнiшнiй вигляд, стан чи iншi вiдомi слiдчому суддi обставини дають пiдстави для обґрунтованої пiдозри порушення вимог законодавства пiд час затримання або тримання в уповноваженому органi державної влади, державнiй установi.

8. Слiдчий суддя має право не вживати дiй, зазначених у частинi шостiй цiєї статтi, якщо прокурор доведе, що цi дiї вже здiйсненi або здiйснюються.

9. Слiдчий суддя зобов'язаний вжити необхiдних заходiв для забезпечення особи, яка позбавлена свободи, захисником i вiдкласти будь-який розгляд, у якому бере участь така особа, на необхiдний для забезпечення особи захисником час, якщо вона бажає залучити захисника або якщо слiдчий суддя вирiшить, що обставини, встановленi пiд час кримiнального провадження, вимагають участi захисника.

§ 2. Затримання особи без ухвали слiдчого суддi, суду

Стаття 207. Законне затримання

1. Нiхто не може бути затриманий без ухвали слiдчого суддi, суду, крiм випадкiв, передбачених цим Кодексом.

Особливостi затримання окремої категорiї осiб визначаються главою 37 цього Кодексу.

2. Кожен має право затримати без ухвали слiдчого суддi, суду будь-яку особу, крiм осiб, зазначених у статтях 482 i 482² цього Кодексу:

1) при вчиненнi або замаху на вчинення кримiнального правопорушення;

2) безпосередньо пiсля вчинення кримiнального правопорушення чи пiд час безперервного переслiдування особи, яка пiдозрюється у його вчиненнi.

3. Кожен, хто не є уповноваженою службовою особою (особою, якiй законом надано право здiйснювати затримання) i затримав вiдповiдну особу в порядку, передбаченому частиною другою цiєї статтi, зобов'язаний негайно доставити її до уповноваженої службової особи або негайно повiдомити уповноважену службову особу про затримання та мiсцезнаходження особи, яка пiдозрюється у вчиненнi кримiнального правопорушення.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 18.12.2019р. N 388-IX)

Стаття 208. Затримання уповноваженою службовою особою

1. Уповноважена службова особа має право без ухвали слiдчого суддi, суду затримати особу, пiдозрювану у вчиненнi злочину, за який передбачене покарання у видi позбавлення волi, лише у випадках:

1) якщо цю особу застали пiд час вчинення злочину або замаху на його вчинення;

2) якщо безпосередньо пiсля вчинення злочину очевидець, в тому числi потерпiлий, або сукупнiсть очевидних ознак на тiлi, одязi чи мiсцi подiї вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин;

3) якщо є обґрунтованi пiдстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення вiд кримiнальної вiдповiдальностi особи, пiдозрюваної у вчиненнi тяжкого або особливо тяжкого корупцiйного злочину, вiднесеного законом до пiдслiдностi Нацiонального антикорупцiйного бюро України;

4) якщо є обґрунтованi пiдстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення вiд кримiнальної вiдповiдальностi особи, пiдозрюваної у вчиненнi злочину, передбаченого статтями 255, 255¹, 255² Кримiнального кодексу України.

Особливостi затримання окремої категорiї осiб визначаються главою 37 цього Кодексу.

2. Уповноважена службова особа має право без ухвали слiдчого суддi, суду затримати особу, пiдозрювану у вчиненнi злочину, за який передбачене основне покарання у видi штрафу в розмiрi понад три тисячi неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян, виключно у випадку, якщо пiдозрюваний не виконав обов'язки, покладенi на нього при обраннi запобiжного заходу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштiв як застави та надання документа, що це пiдтверджує.

3. Уповноважена службова особа, слiдчий, прокурор може здiйснити обшук затриманої особи з дотриманням правил, передбачених частиною сьомою статтi 223 i статтею 236 цього Кодексу.

4. Уповноважена службова особа, що здiйснила затримання особи, повинна негайно повiдомити затриманому зрозумiлою для нього мовою пiдстави затримання та у вчиненнi якого злочину вiн пiдозрюється, а також роз'яснити право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нiчого з приводу пiдозри проти нього, негайно повiдомити iнших осiб про його затримання i мiсце перебування вiдповiдно до положень статтi 213 цього Кодексу, вимагати перевiрку обґрунтованостi затримання та iншi процесуальнi права, передбаченi цим Кодексом.

Особi, яка затримана у зв'язку з її розшуком компетентним органом iноземної держави для притягнення до кримiнальної вiдповiдальностi або виконання вироку, роз'яснюється її право надати згоду на видачу (екстрадицiю) для застосування процедури видачi (екстрадицiї) у спрощеному порядку, а також право на вiдмову вiд застосування спецiального правила щодо меж кримiнальної вiдповiдальностi у разi надання згоди на її видачу (екстрадицiю).

5. Про затримання особи, пiдозрюваної у вчиненнi злочину, обов'язково складається протокол, в якому, крiм вiдомостей, передбачених статтею 104 цього Кодексу, зазначаються: мiсце, дата i точний час (година i хвилини) затримання вiдповiдно до положень статтi 209 цього Кодексу; пiдстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такi надходили; повний перелiк процесуальних прав та обов'язкiв затриманого. У разi якщо на момент затримання прiзвище, iм'я, по батьковi затриманої особи не вiдомi, у протоколi зазначається докладний опис такої особи та долучається її фотознiмок. Протокол про затримання пiдписується особою, яка його склала, i затриманим. Копiя протоколу негайно пiд розпис вручається затриманому та надсилається прокурору.

6. Затримання спiвробiтника кадрового складу розвiдувального органу України при виконаннi ним своїх службових обов'язкiв i пов'язанi з цим особистий обшук та огляд його речей застосовуються тiльки в присутностi офiцiйних представникiв цього органу.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 12.02.2015р. N 198-VIII, вiд 02.10.2018р. N 2577-VIII, вiд 04.10.2019р. N 187-IX, вiд 04.06.2020р. N 671-IX)

Стаття 209. Момент затримання

1. Особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через пiдкорення наказу змушена залишатися поряд iз уповноваженою службовою особою чи в примiщеннi, визначеному уповноваженою службовою особою.

Стаття 210. Доставлення до органу досудового розслiдування

1. Уповноважена службова особа зобов'язана доставити затриману особу до найближчого пiдроздiлу органу досудового розслiдування, в якому негайно реєструються дата, точний час (година i хвилини) доставлення затриманого та iншi вiдомостi, передбаченi законодавством.

2. Про кожне затримання уповноважена службова особа одразу повiдомляє за допомогою технiчних засобiв вiдповiдальних осiб в пiдроздiлi органу досудового розслiдування.

3. У разi наявностi пiдстав для обґрунтованої пiдозри, що доставлення затриманої особи тривало довше, нiж це необхiдно, слiдчий зобов'язаний провести перевiрку для вирiшення питання про вiдповiдальнiсть винуватих у цьому осiб.

Стаття 211. Строк затримання особи без ухвали слiдчого суддi, суду

1. Строк затримання особи без ухвали слiдчого суддi, суду не може перевищувати сiмдесяти двох годин з моменту затримання, який визначається згiдно з вимогами статтi 209 цього Кодексу.

2. Затримана без ухвали слiдчого суддi, суду особа не пiзнiше шiстдесяти годин з моменту затримання повинна бути звiльнена або доставлена до суду для розгляду клопотання про обрання стосовно неї запобiжного заходу.

Стаття 212. Особа, вiдповiдальна за перебування затриманих

1. У пiдроздiлi органу досудового розслiдування мають бути призначенi одна або декiлька службових осiб, вiдповiдальних за перебування затриманих.

2. Вiдповiдальними за перебування затриманих не можуть бути слiдчi.

3. Службова особа, вiдповiдальна за перебування затриманих, зобов'язана:

1) негайно зареєструвати затриманого;

2) роз'яснити затриманому пiдстави його затримання, права i обов'язки;

3) звiльнити затриманого негайно пiсля зникнення пiдстави для затримання або спливу строку для затримання, передбаченого статтею 211 цього Кодексу;

4) забезпечити належне поводження iз затриманим та дотримання його прав, передбачених Конституцiєю України, цим Кодексом та iншими законами України;

5) забезпечити запис усiх дiй, що проводяться iз залученням затриманого, у тому числi час їх початку та закiнчення, а також осiб, якi проводили такi дiї або були присутнi при проведеннi таких дiй;

6) забезпечити невiдкладне надання належної медичної допомоги та фiксацiю медичним працiвником будь-яких тiлесних ушкоджень або погiршення стану здоров'я затриманого. До складу осiб, що надають затриманому медичну допомогу, за його бажанням може бути допущена конкретна особа, що має право на зайняття медичною дiяльнiстю.

Стаття 213. Повiдомлення iнших осiб про затримання

1. Уповноважена службова особа, що здiйснила затримання, зобов'язана надати затриманiй особi можливiсть негайно повiдомити про своє затримання та мiсце перебування близьких родичiв, членiв сiм'ї чи iнших осiб за вибором цiєї особи.

Якщо уповноважена службова особа, що здiйснила затримання, має пiдстави для обґрунтованої пiдозри, що при повiдомленнi про затримання ця особа може зашкодити досудовому розслiдуванню, вона може здiйснити таке повiдомлення самостiйно, проте без порушення вимоги щодо його негайностi.

2. У разi затримання неповнолiтньої особи уповноважена службова особа, що здiйснила затримання, зобов'язана негайно повiдомити про це його батькiв або усиновителiв, опiкунiв, пiклувальникiв, орган опiки та пiклування.

3. У разi затримання спiвробiтника кадрового складу розвiдувального органу України при виконаннi ним службових обов'язкiв уповноважена службова особа, що здiйснила затримання, зобов'язана негайно повiдомити про це вiдповiдний розвiдувальний орган.

У разi затримання державного виконавця чи приватного виконавця уповноважена службова особа, яка здiйснювала затримання, зобов'язана протягом 24 годин повiдомити про це Мiнiстерство юстицiї України, а щодо осiб, якi є приватними виконавцями, - Мiнiстерство юстицiї України та Раду приватних виконавцiв України.

4. Уповноважена службова особа, що здiйснила затримання, зобов'язана негайно повiдомити про це орган (установу), уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги. У разi неприбуття в установлений законодавством строк захисника, призначеного органом (установою), уповноваженим законом на надання безоплатної правової допомоги, уповноважена службова особа негайно повiдомляє про це вiдповiдний орган (установу), уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги.

5. Службова особа, вiдповiдальна за перебування затриманих, зобов'язана перевiрити дотримання вимог цiєї статтi, а в разi нездiйснення повiдомлення про затримання - здiйснити передбаченi цiєю статтею дiї самостiйно.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 02.06.2016р. N 1403-VIII)

Роздiл III
ДОСУДОВЕ РОЗСЛIДУВАННЯ

Глава 19. Загальнi положення досудового розслiдування

Стаття 214. Початок досудового розслiдування

1. Слiдчий, дiзнавач, прокурор невiдкладно, але не пiзнiше 24 годин пiсля подання заяви, повiдомлення про вчинене кримiнальне правопорушення або пiсля самостiйного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свiдчити про вчинення кримiнального правопорушення, зобов'язаний внести вiдповiднi вiдомостi до Єдиного реєстру досудових розслiдувань, розпочати розслiдування та через 24 години з моменту внесення таких вiдомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслiдувань. Слiдчий, який здiйснюватиме досудове розслiдування, визначається керiвником органу досудового розслiдування, а дiзнавач - керiвником органу дiзнання, а в разi вiдсутностi пiдроздiлу дiзнання - керiвником органу досудового розслiдування.

2. Досудове розслiдування розпочинається з моменту внесення вiдомостей до Єдиного реєстру досудових розслiдувань. Положення про Єдиний реєстр досудових розслiдувань, порядок його формування та ведення затверджуються Офiсом Генерального прокурора за погодженням з Мiнiстерством внутрiшнiх справ України, Службою безпеки України, Нацiональним антикорупцiйним бюро України, Державним бюро розслiдувань, органом, що здiйснює контроль за додержанням податкового законодавства.

3. Здiйснення досудового розслiдування, крiм випадкiв, передбачених цiєю частиною, до внесення вiдомостей до реєстру або без такого внесення не допускається i тягне за собою вiдповiдальнiсть, встановлену законом. У невiдкладних випадках до внесення вiдомостей до Єдиного реєстру досудових розслiдувань може бути проведений огляд мiсця подiї (вiдомостi вносяться невiдкладно пiсля завершення огляду). Для з'ясування обставин вчинення кримiнального проступку до внесення вiдомостей до Єдиного реєстру досудових розслiдувань може бути:

1) вiдiбрано пояснення;

2) проведено медичне освiдування;

3) отримано висновок спецiалiста i за згодою знято показання технiчних приладiв та технiчних засобiв, що мають функцiї фото- i кiнозйомки, вiдеозапису, чи засобiв фото- i кiнозйомки, вiдеозапису;

4) вилучено знаряддя i засоби вчинення кримiнального проступку, речi i документи, що є безпосереднiм предметом кримiнального проступку, або якi виявленi пiд час затримання особи, особистого огляду або огляду речей.

У разi виявлення ознак кримiнального правопорушення на морському чи рiчковому суднi, що перебуває за межами України, досудове розслiдування розпочинається негайно, вiдомостi про нього вносяться до Єдиного реєстру досудових розслiдувань за першої можливостi.

4. Слiдчий, прокурор, iнша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацiю заяв i повiдомлень про кримiнальнi правопорушення, зобов'язанi прийняти та зареєструвати таку заяву чи повiдомлення. Вiдмова у прийняттi та реєстрацiї заяви чи повiдомлення про кримiнальне правопорушення не допускається.

5. До Єдиного реєстру досудових розслiдувань вносяться вiдомостi про:

1) дату надходження заяви, повiдомлення про кримiнальне правопорушення або виявлення з iншого джерела обставин, що можуть свiдчити про вчинення кримiнального правопорушення;

2) прiзвище, iм'я, по батьковi (найменування) потерпiлого або заявника;

3) iнше джерело, з якого виявленi обставини, що можуть свiдчити про вчинення кримiнального правопорушення;

4) короткий виклад обставин, що можуть свiдчити про вчинення кримiнального правопорушення, наведених потерпiлим, заявником чи виявлених з iншого джерела;

5) попередня правова квалiфiкацiя кримiнального правопорушення з зазначенням статтi (частини статтi) закону України про кримiнальну вiдповiдальнiсть;

6) прiзвище, iм'я, по батьковi та посада службової особи, яка внесла вiдомостi до реєстру, а також слiдчого, прокурора, який внiс вiдомостi до реєстру та/або розпочав досудове розслiдування;

7) iншi обставини, передбаченi положенням про Єдиний реєстр досудових розслiдувань.

У Єдиному реєстрi досудових розслiдувань автоматично фiксується дата внесення iнформацiї та присвоюється номер кримiнального провадження.

6. Слiдчий, дiзнавач невiдкладно у письмовiй формi повiдомляє керiвника органу прокуратури про початок досудового розслiдування, пiдставу початку досудового розслiдування та iншi вiдомостi, передбаченi частиною п'ятою цiєї статтi.

7. Якщо вiдомостi про кримiнальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслiдувань внесенi прокурором, вiн зобов'язаний невiдкладно, але не пiзнiше наступного дня, з дотриманням правил пiдслiдностi передати наявнi у нього матерiали до органу досудового розслiдування та доручити проведення досудового розслiдування.

8. Вiдомостi про юридичну особу, щодо якої можуть застосовуватися заходи кримiнально-правового характеру, вносяться слiдчим або прокурором до Єдиного реєстру досудових розслiдувань негайно пiсля вручення особi повiдомлення про пiдозру у вчиненнi вiд iменi та в iнтересах такої юридичної особи будь-якого iз злочинiв, передбачених статтями 109, 110, 113, 146, 147, 160, 209, 260, 262, 306, частинами першою i другою статтi 368³, частинами першою i другою статтi 368⁴, статтями 369, 369², 436, 437, 438, 442, 444, 447 Кримiнального кодексу України, або будь-якого iз кримiнальних правопорушень, передбачених статтями 151² - 156¹, 301¹ - 303 Кримiнального кодексу України (у разi їх вчинення стосовно малолiтньої чи неповнолiтньої особи), або вiд iменi такої юридичної особи будь-якого iз злочинiв, передбачених 258 - 258⁵ Кримiнального кодексу України. Про внесення вiдомостей слiдчий або прокурор не пiзнiше наступного робочого дня письмово повiдомляє юридичну особу. Провадження щодо юридичної особи здiйснюється одночасно з вiдповiдним кримiнальним провадженням, у якому особi повiдомлено про пiдозру.

9. Слiдчий, дiзнавач протягом 24 годин з моменту внесення вiдповiдних вiдомостей до Єдиного реєстру досудових розслiдувань у письмовiй формi повiдомляє Нацiональне агентство з питань запобiгання корупцiї про початок досудового розслiдування за участю викривача, пiдставу початку досудового розслiдування та iншi вiдомостi, передбаченi частиною п'ятою цiєї статтi.

Копiя зазначеного повiдомлення Нацiональному агентству з питань запобiгання корупцiї надається викривачу.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 23.05.2013р. N 314-VII, вiд 14.10.2014р. N 1698-VII, вiд 14.10.2014р. N 1697-VII, вiд 16.11.2017р. N 2213-VIII, вiд 22.11.2018р. N 2617-VIII, враховуючи змiни, внесенi Законом України вiд 03.12.2019р. N 321-IX, вiд 04.10.2019р. N 187-IX, вiд 17.10.2019р. N 198-IX, вiд 17.06.2020р. N 720-IX, вiд 18.02.2021р. N 1256-IX, вiд 17.11.2021р. N 1888-IX)

Стаття 215. Досудове розслiдування злочинiв i кримiнальних проступкiв

1. Досудове розслiдування злочинiв здiйснюється у формi досудового слiдства, а кримiнальних проступкiв - у формi дiзнання в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Стаття 216. Пiдслiднiсть

1. Слiдчi органiв Нацiональної полiцiї здiйснюють досудове розслiдування кримiнальних правопорушень, передбачених законом України про кримiнальну вiдповiдальнiсть, крiм тих, якi вiднесенi до пiдслiдностi iнших органiв досудового розслiдування.

2. Слiдчi органiв безпеки здiйснюють досудове розслiдування кримiнальних правопорушень, передбачених статтями 109, 110, 110², 111, 112, 113, 114, 114¹, 201, 201¹, 258 - 258⁵, 265¹, 305, 328, 329, 330, 332, 332¹, 332¹, 333, 334, 359, 422, 436, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 446, 447 Кримiнального кодексу України.

Якщо пiд час розслiдування кримiнальних правопорушень, передбачених статтями 328, 329, 422 Кримiнального кодексу України, будуть встановленi кримiнальнi правопорушення, передбаченi статтями 364, 365, 366, 367, 425, 426 Кримiнального кодексу України, вчиненi особою, щодо якої здiйснюється досудове розслiдування, або iншою особою, якщо вони пов'язанi iз кримiнальними правопорушеннями, вчиненими особою, щодо якої здiйснюється досудове розслiдування, вони розслiдуються слiдчими органiв безпеки, крiм випадкiв, коли цi кримiнальнi правопорушення вiднесено згiдно з цiєю статтею до пiдслiдностi Нацiонального антикорупцiйного бюро України.

3. Детективи органiв Бюро економiчної безпеки України здiйснюють досудове розслiдування кримiнальних правопорушень, передбачених:

1) статтями 199, 200, 203², 204, 205¹, 206, 212, 212¹, 218¹, 219, 220¹, 220², 222, 222¹, 223¹, 224, 229, 231, 232, 232¹, 232², 233 Кримiнального кодексу України;

2) статтями 191 (якщо предметом кримiнального правопорушення є бюджетне вiдшкодування), 206², 210, 211 Кримiнального кодексу України, у разi якщо досудове розслiдування таких кримiнальних правопорушень не вiднесено до пiдслiдностi Державного бюро розслiдувань чи Нацiонального антикорупцiйного бюро України;

3) статтями 191 (крiм випадку, передбаченого пунктом 2 частини третьої цiєї статтi) та 364 Кримiнального кодексу України, за умови що розмiр предмета такого кримiнального правопорушення або завданої ним шкоди становить вiд п'ятисот до двох тисяч розмiрiв прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб, встановленого законом на час вчинення кримiнального правопорушення, та його вчинено службовою особою державного органу, органу мiсцевого самоврядування, суб'єкта господарювання, у статутному капiталi якого частка державної або комунальної власностi перевищує 50 вiдсоткiв, та досудове розслiдування такого кримiнального правопорушення не вiднесено до пiдслiдностi Державного бюро розслiдувань чи Нацiонального антикорупцiйного бюро України.

Якщо пiд час розслiдування кримiнальних правопорушень, зазначених у пунктах 1, 2 i 3 цiєї частини, будуть встановленi кримiнальнi правопорушення, передбаченi статтями 192, 358, 366, 369 Кримiнального кодексу України, вчиненi особою, стосовно якої здiйснюється досудове розслiдування, або iншою особою, якщо вони пов'язанi з кримiнальними правопорушеннями, вчиненими особою, стосовно якої здiйснюється досудове розслiдування, такi правопорушення можуть розслiдуватися детективами органiв Бюро економiчної безпеки України, у разi якщо досудове розслiдування таких кримiнальних правопорушень не вiднесено до пiдслiдностi Державного бюро розслiдувань чи Нацiонального антикорупцiйного бюро України.

4. Слiдчi органiв державного бюро розслiдувань здiйснюють досудове розслiдування кримiнальних правопорушень:

1) вчинених Президентом України, повноваження якого припинено, Прем'єр-мiнiстром України, членом Кабiнету Мiнiстрiв України, першим заступником та заступником мiнiстра, членом Нацiональної ради України з питань телебачення i радiомовлення, Нацiональної комiсiї, що здiйснює державне регулювання у сферi ринкiв фiнансових послуг, Нацiональної комiсiї з цiнних паперiв та фондового ринку, Антимонопольного комiтету України, Головою Державного комiтету телебачення i радiомовлення України, Головою Фонду державного майна України, його першим заступником та заступником, членом Центральної виборчої комiсiї, народним депутатом України, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, Директором Нацiонального антикорупцiйного бюро України, Директором Бюро економiчної безпеки України, Генеральним прокурором, його першим заступником та заступником, Головою Нацiонального банку України, його першим заступником та заступником, Головою Нацiонального агентства з питань запобiгання корупцiї, його заступником, Секретарем Ради нацiональної безпеки i оборони України, його першим заступником та заступником, Постiйним Представником Президента України в Автономнiй Республiцi Крим, його першим заступником та заступником, радником або помiчником Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем'єр-мiнiстра України, суддею, працiвником правоохоронного органу, особою, посада якої належить до категорiї "А", крiм випадкiв, коли досудове розслiдування цих кримiнальних правопорушень вiднесено до пiдслiдностi Нацiонального антикорупцiйного бюро України згiдно з частиною п'ятою цiєї статтi;

2) вчинених службовими особами Нацiонального антикорупцiйного бюро України, заступником Генерального прокурора - керiвником Спецiалiзованої антикорупцiйної прокуратури або iншими прокурорами Спецiалiзованої антикорупцiйної прокуратури, крiм випадкiв, коли досудове розслiдування цих кримiнальних правопорушень вiднесено до пiдслiдностi детективiв пiдроздiлу внутрiшнього контролю Нацiонального антикорупцiйного бюро України згiдно з частиною п'ятою цiєї статтi;

3) проти встановленого порядку несення вiйськової служби (вiйськовi кримiнальнi правопорушення), крiм кримiнальних правопорушень, передбачених статтею 422 Кримiнального кодексу України.

5. Детективи Нацiонального антикорупцiйного бюро України здiйснюють досудове розслiдування кримiнальних правопорушень, передбачених статтями 191, 206⁵, 209, 210, 211, 354 (стосовно працiвникiв юридичних осiб публiчного права), 364, 366², 366³, 368, 368², 369, 369², 410 Кримiнального кодексу України, якщо наявна хоча б одна з таких умов:

1) кримiнальне правопорушення вчинено:

Президентом України, повноваження якого припинено, народним депутатом України, Прем'єр-мiнiстром України, членом Кабiнету Мiнiстрiв України, першим заступником та заступником мiнiстра, членом Нацiональної ради України з питань телебачення i радiомовлення, Нацiональної комiсiї, що здiйснює державне регулювання у сферi ринкiв фiнансових послуг, Нацiональної комiсiї з цiнних паперiв та фондового ринку, Антимонопольного комiтету України, Головою Державного комiтету телебачення i радiомовлення України, Головою Фонду державного майна України, його першим заступником та заступником, членом Центральної виборчої комiсiї, Головою Нацiонального банку України, його першим заступником та заступником, Головою Нацiонального агентства з питань запобiгання корупцiї, його заступником, Директором Бюро економiчної безпеки України, його заступником, членом Ради Нацiонального банку України, Секретарем Ради нацiональної безпеки i оборони України, його першим заступником та заступником, Постiйним Представником Президента України в Автономнiй Республiцi Крим, його першим заступником та заступником, радником або помiчником Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем'єр-мiнiстра України;

державним службовцем, посада якого належить до категорiї "А";

депутатом Верховної Ради Автономної Республiки Крим, депутатом обласної ради, мiської ради мiст Києва та Севастополя, посадовою особою мiсцевого самоврядування, посаду якої вiднесено до першої та другої категорiй посад;

суддею (крiм суддiв Вищого антикорупцiйного суду), суддею Конституцiйного Суду України, присяжним (пiд час виконання ним обов'язкiв у судi), Головою, заступником Голови, членом, iнспектором Вищої ради правосуддя, Головою, заступником Голови, членом, iнспектором Вищої квалiфiкацiйної комiсiї суддiв України;

прокурорами органiв прокуратури, зазначеними у пунктах 1 - 4, 5 - 11 частини першої статтi 15 Закону України "Про прокуратуру";

особою вищого начальницького складу державної кримiнально-виконавчої служби, органiв та пiдроздiлiв цивiльного захисту, вищого складу Нацiональної полiцiї, посадовою особою митної служби, якiй присвоєно спецiальне звання державного радника митної служби III рангу i вище, посадовою особою органiв державної податкової служби, якiй присвоєно спецiальне звання державного радника податкової служби III рангу i вище;

вiйськовослужбовцем вищого офiцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спецiальної служби транспорту, Нацiональної гвардiї України та iнших вiйськових формувань, утворених вiдповiдно до законiв України;

керiвником суб'єкта великого пiдприємництва, у статутному капiталi якого частка державної або комунальної власностi перевищує 50 вiдсоткiв;

2) розмiр предмета кримiнального правопорушення, передбаченого статтями 354 (стосовно працiвникiв юридичних осiб публiчного права), 368, 369, 369² Кримiнального кодексу України, у п'ятсот i бiльше разiв перевищує розмiр прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб, встановленого законом на час вчинення кримiнального правопорушення, а також предмет кримiнального правопорушення або розмiр завданої шкоди у кримiнальних правопорушеннях, передбачених статтями 191, 206², 209, 210, 211, 364, 410 Кримiнального кодексу України, у двi тисячi i бiльше разiв перевищує розмiр прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб, встановленого законом на час вчинення кримiнального правопорушення (якщо кримiнальне правопорушення вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, вiйськового формування, органу мiсцевого самоврядування, суб'єкта господарювання, у статутному капiталi якого частка державної або комунальної власностi перевищує 50 вiдсоткiв);

3) кримiнальне правопорушення, передбачений статтею 369, частиною першою статтi 369² Кримiнального кодексу України, вчинено щодо службової особи, визначеної у частинi четвертiй статтi 18 Кримiнального кодексу України або у пунктi 1 цiєї частини.

Прокурор, який здiйснює нагляд за досудовими розслiдуваннями, якi проводяться детективами Нацiонального антикорупцiйного бюро України, своєю постановою може вiднести кримiнальне провадження у кримiнальних правопорушеннях, передбачених абзацом першим цiєї частини, до пiдслiдностi детективiв Нацiонального антикорупцiйного бюро України, якщо вiдповiдним кримiнальним правопорушенням було заподiяно або могло бути заподiяно тяжкi наслiдки охоронюваним законом свободам та iнтересам фiзичної або юридичної особи, а також державним чи суспiльним iнтересам. Пiд тяжкими наслiдками слiд розумiти заподiяння шкоди життєво важливим iнтересам суспiльства та держави, зокрема державному суверенiтету, територiальнiй цiлiсностi України, реалiзацiї конституцiйних прав, свобод i обов'язкiв трьох i бiльше осiб.

Детективи Нацiонального антикорупцiйного бюро України з метою попередження, виявлення, припинення та розкриття кримiнальних правопорушень, якi вiднесенi цiєю статтею до його пiдслiдностi, за рiшенням Директора Нацiонального антикорупцiйного бюро України та за погодженням iз прокурором Спецiалiзованої антикорупцiйної прокуратури можуть також розслiдувати кримiнальнi правопорушення, якi вiднесенi до пiдслiдностi слiдчих iнших органiв.

У разi встановлення пiдроздiлом внутрiшнього контролю Нацiонального антикорупцiйного бюро України кримiнальних правопорушень, передбачених статтями 354, 364 - 370 Кримiнального кодексу України, якi були вчиненi службовою особою Нацiонального антикорупцiйного бюро України (крiм Директора Нацiонального антикорупцiйного бюро України, його першого заступника та заступника), такi кримiнальнi правопорушення розслiдуються детективами зазначеного пiдроздiлу.

6. Частину шосту виключено

7. У кримiнальних провадженнях щодо кримiнальних правопорушень, передбачених статтями 384, 385, 386, 387, 388, 396 Кримiнального кодексу України, досудове розслiдування здiйснюється слiдчим того органу, до пiдслiдностi якого вiдноситься кримiнальне правопорушення, у зв'язку з яким почато досудове розслiдування.

8. Частину восьму виключено.

9. У кримiнальних провадженнях щодо кримiнальних правопорушень, передбачених статтями 209 i 209¹ Кримiнального кодексу України, досудове розслiдування здiйснюється слiдчим того органу, який розпочав досудове розслiдування або до пiдслiдностi якого вiдноситься кримiнальне правопорушення, що передував легалiзацiї (вiдмиванню) майна, одержаного злочинним шляхом, крiм випадкiв, коли цi кримiнальнi правопорушення вiднесено згiдно iз цiєю статтею до пiдслiдностi Нацiонального антикорупцiйного бюро України.

10. Якщо пiд час досудового розслiдування буде встановлено iншi кримiнальнi правопорушення, вчиненi особою, щодо якої ведеться досудове розслiдування, або iншою особою, якщо вони пов'язанi iз кримiнальними правопорушеннями, вчиненими особою, щодо якої ведеться досудове розслiдування, i якi не пiдслiднi тому органу, який здiйснює у кримiнальному провадженнi досудове розслiдування, прокурор, який здiйснює нагляд за досудовим розслiдуванням, у разi неможливостi видiлення цих матерiалiв в окреме провадження своєю постановою визначає пiдслiднiсть всiх цих кримiнальних правопорушень.

11. При визначеннi органу, що здiйснюватиме досудове розслiдування у формi дiзнання, застосовуються правила пiдслiдностi, передбаченi цiєю статтею.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 16.01.2014р. N 721-VII, змiни, внесенi Законом України вiд 16.01.2014р. N 721-VII, втратили чиннiсть у зв'язку з втратою чинностi Законом України вiд 16.01.2014р. N 721-VII згiдно i Законом України вiд 28.01.2014р. N 732-VII, вiд 21.02.2014р. N 746-VII, вiд 23.02.2014р. N 767-VII, вiд 15.04.2014р. N 1207-VII, вiд 07.10.2014р. N 1689-VII, вiд 14.10.2014р. N 1698-VII, вiд 14.10.2014р. N 1702-VII, вiд 12.02.2015р. N 198-VIII, вiд 02.03.2015р. N 218-VIII, вiд 16.07.2015р. N 628-VIII, вiд 10.11.2015р. N 771-VIII, вiд 23.12.2015р. N 901-VIII, вiд 10.12.2015р. N 889-VIII, вiд 20.12.2016р. N 1791-VIII, вiд 21.12.2016р. N 1798-VIII, вiд 06.09.2018р. N 2531-VIII, вiд 18.10.2018р. N 2599-VIII, вiд 22.11.2018р. N 2617-VIII, враховуючи змiни, внесенi Законом України вiд 03.12.2019р. N 321-IX, вiд 07.06.2018р. N 2447-VIII, вiд 18.09.2019р. N 101-IX, вiд 02.10.2019р. N 140-IX, вiд 04.10.2019р. N 187-IX, вiд 31.10.2019р. N 263-IX, вiд 06.12.2019р. N 361-IX, вiд 14.01.2020р. N 440-IX, вiд 04.12.2020р. N 1074-IX, вiд 17.11.2021р. N 1888-IX, вiд 15.12.2021р. N 1965-IX)

Стаття 217. Об'єднання i видiлення матерiалiв досудового розслiдування

1. У разi необхiдностi в одному провадженнi можуть бути об'єднанi матерiали досудових розслiдувань щодо декiлькох осiб, пiдозрюваних у вчиненнi одного кримiнального правопорушення, або щодо однiєї особи, пiдозрюваної у вчиненнi кiлькох кримiнальних правопорушень, а також матерiали досудових розслiдувань, по яких не встановлено пiдозрюваних, проте є достатнi пiдстави вважати, що кримiнальнi правопорушення, щодо яких здiйснюються цi розслiдування, вчиненi однiєю особою (особами).

2. Не можуть бути об'єднанi в одне провадження матерiали досудових розслiдувань щодо кримiнального проступку та щодо злочину, крiм випадкiв, коли це може негативно вплинути на повноту досудового розслiдування та судового розгляду. У таких випадках розслiдування злочину та кримiнального проступку здiйснюється за правилами досудового слiдства. Положення глави 25 цього Кодексу в такому разi не застосовуються.

3. У разi необхiдностi матерiали досудового розслiдування щодо одного або кiлькох кримiнальних правопорушень можуть бути видiленi в окреме провадження, якщо одна особа пiдозрюється у вчиненнi кiлькох кримiнальних правопорушень або двi чи бiльше особи пiдозрюються у вчиненнi одного чи бiльше кримiнальних правопорушень.

4. Матерiали досудового розслiдування не можуть бути видiленi в окреме провадження, якщо це може негативно вплинути на повноту досудового розслiдування та судового розгляду.

5. Рiшення про об'єднання чи видiлення матерiалiв досудового розслiдування приймається прокурором.

6. Рiшення про об'єднання чи видiлення матерiалiв досудового розслiдування не може бути оскаржене.

7. Днем початку досудового розслiдування у провадженнi, видiленому в окреме провадження, є день, коли було розпочато розслiдування, з якого видiлено окремi матерiали, а у провадженнi, в якому об'єднанi матерiали кiлькох досудових розслiдувань, - день початку розслiдування того провадження, яке розпочалося ранiше.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 03.10.2017р. N 2147-VIII, вiд 22.11.2018р. N 2617-VIII, враховуючи змiни, внесенi Законом України вiд 03.12.2019р. N 321-IX)

Стаття 218. Мiсце проведення досудового розслiдування

1. Досудове розслiдування здiйснюється слiдчим того органу досудового розслiдування, пiд юрисдикцiєю якого знаходиться мiсце вчинення кримiнального правопорушення.

2. Якщо слiдчому iз заяви, повiдомлення або iнших джерел стало вiдомо про обставини, якi можуть свiдчити про кримiнальне правопорушення, розслiдування якого не вiднесене до його компетенцiї, вiн зобов'язаний протягом п'яти днiв з дня встановлення таких обставин письмово повiдомити про них прокурора та проводити розслiдування доти, доки прокурор не визначить iншу пiдслiднiсть.

Прокурор розглядає письмове повiдомлення слiдчого протягом десяти днiв з дня його отримання та в разi пiдтвердження наведених у ньому обставин зобов'язаний прийняти постанову про визначення пiдслiдностi.

Прокурор у разi самостiйного встановлення обставин, що свiдчать про необхiднiсть визначення iншої пiдслiдностi, протягом десяти днiв з дня встановлення таких обставин зобов'язаний прийняти постанову про визначення пiдслiдностi.

3. Якщо мiсце вчинення кримiнального правопорушення невiдоме або його вчинено за межами України, мiсце проведення досудового розслiдування визначає вiдповiдний прокурор з урахуванням мiсця виявлення ознак кримiнального правопорушення, мiсця перебування пiдозрюваного чи бiльшостi свiдкiв, мiсця закiнчення кримiнального правопорушення або настання його наслiдкiв тощо.

4. На початку розслiдування слiдчий перевiряє наявнiсть вже розпочатих досудових розслiдувань щодо того ж кримiнального правопорушення.

У разi якщо буде встановлено, що iншим слiдчим органу досудового розслiдування або слiдчим iншого органу досудового розслiдування розпочато кримiнальне провадження щодо того ж кримiнального правопорушення, слiдчий передає слiдчому, який здiйснює досудове розслiдування, наявнi у нього матерiали та вiдомостi, повiдомляє про це прокурора, потерпiлого або заявника та вносить вiдповiднi вiдомостi до Єдиного реєстру досудових розслiдувань.

Якщо пiд час досудового слiдства буде встановлено, що особа вчинила кримiнальний проступок за вiдсутностi в її дiях складу злочину, слiдчий за погодженням iз прокурором надсилає матерiали кримiнального провадження керiвнику органу дiзнання з урахуванням пiдслiдностi.

Якщо при здiйсненнi дiзнання буде встановлено, що особа вчинила злочин, дiзнавач за погодженням iз прокурором надсилає матерiали кримiнального провадження керiвнику органу досудового розслiдування з урахуванням пiдслiдностi.

5. Спори про пiдслiднiсть вирiшує керiвник органу прокуратури вищого рiвня.

Спiр про пiдслiднiсть у кримiнальному провадженнi, яке може належати до пiдслiдностi Нацiонального антикорупцiйного бюро України, вирiшує Генеральний прокурор або його заступник.

6. Слiдчий, прокурор має право провадити слiдчi (розшуковi) дiї та негласнi слiдчi (розшуковi) дiї на територiї, яка знаходиться пiд юрисдикцiєю iншого органу досудового розслiдування, або своєю постановою доручити їх проведення такому органу досудового розслiдування, який зобов'язаний її виконати.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 14.10.2014р. N 1698-VII, вiд 22.11.2018р. N 2617-VIII, враховуючи змiни, внесенi Законом України вiд 03.12.2019р. N 321-IX, iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 17.11.2021р. N 1888-IX)

Стаття 219. Строки досудового розслiдування

1. Строк досудового розслiдування обчислюється з моменту внесення вiдомостей про кримiнальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслiдувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходiв медичного або виховного характеру, клопотанням про звiльнення особи вiд кримiнальної вiдповiдальностi або до дня ухвалення рiшення про закриття кримiнального провадження.

2. Строк досудового розслiдування з моменту внесення вiдомостей про кримiнальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслiдувань до дня повiдомлення особi про пiдозру становить:

1) дванадцять мiсяцiв - у кримiнальному провадженнi щодо нетяжкого злочину;

2) вiсiмнадцять мiсяцiв - у кримiнальному провадженнi щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину.

3. З дня повiдомлення особi про пiдозру досудове розслiдування повинно бути закiнчене:

1) протягом сiмдесяти двох годин - у разi повiдомлення особi про пiдозру у вчиненнi кримiнального проступку або затримання особи в порядку, передбаченому частиною четвертою статтi 298² цього Кодексу;

2) протягом двадцяти дiб - у разi повiдомлення особi про пiдозру у вчиненнi кримiнального проступку у випадках, якщо пiдозрюваний не визнає вину або необхiдностi проведення додаткових слiдчих (розшукових) дiй, або вчинення кримiнального проступку неповнолiтнiм;

3) протягом одного мiсяця - у разi повiдомлення особi про пiдозру у вчиненнi кримiнального проступку, якщо особою заявлено клопотання про проведення експертизи у випадку, передбаченому частиною другою статтi 298⁴ цього Кодексу;

4) протягом двох мiсяцiв з дня повiдомлення особi про пiдозру у вчиненнi злочину.

4. Строк досудового розслiдування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 цього Кодексу. При цьому загальний строк досудового розслiдування не може перевищувати:

1) двох мiсяцiв з дня повiдомлення особi про пiдозру у вчиненнi кримiнального проступку у виняткових випадках, передбачених пунктами 1 i 2 частини третьої цiєї статтi;

2) шести мiсяцiв iз дня повiдомлення особi про пiдозру у вчиненнi нетяжкого злочину;

3) дванадцяти мiсяцiв iз дня повiдомлення особi про пiдозру у вчиненнi тяжкого або особливо тяжкого злочину.

5. Строк iз дня винесення постанови про зупинення кримiнального провадження до винесення постанови про вiдновлення кримiнального провадження, а також строк ознайомлення з матерiалами досудового розслiдування сторонами кримiнального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу, не включається у строки, передбаченi цiєю статтею.

Строк iз дня винесення постанови про зупинення кримiнального провадження до дня її скасування слiдчим суддею включається у строки, передбаченi цiєю статтею.

6. Загальний строк досудового розслiдування при об'єднаннi кримiнальних проваджень у порядку, передбаченому статтею 217 цього Кодексу, визначається:

1) у провадженнях, якi розслiдувалися в один промiжок часу, - шляхом поглинання меншого строку бiльшим;

2) у провадженнях, якi розслiдувалися в рiзнi промiжки часу, - шляхом додавання строкiв досудового розслiдування по кожному iз таких проваджень, якi не пересiкаються, в межах строкiв досудового розслiдування злочину, який передбачає найбiльш тривалий строк досудового розслiдування з урахуванням можливостi його продовження, передбаченої частиною другою цiєї статтi.

7. Обрахований вiдповiдно до частини четвертої цiєї статтi загальний строк досудового розслiдування в об'єднаному кримiнальному провадженнi визначається прокурором, зазначеним у частинi четвертiй статтi 295 цього Кодексу, про що ним виноситься вiдповiдна постанова. У разi необхiдностi одночасно з обрахуванням загального строку в об'єднаному кримiнальному провадженнi може бути вирiшено питання його продовження.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 16.03.2017р. N 1950-VIII, вiд 03.10.2017р. N 2147-VIII, вiд 22.11.2018р. N 2617-VIII, враховуючи змiни, внесенi законами України вiд 03.12.2019р. N 321-IX, вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

Стаття 220. Розгляд клопотань пiд час досудового розслiдування

1. Клопотання сторони захисту, потерпiлого i його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здiйснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дiй та у випадках, установлених цим Кодексом, iншої особи, права чи законнi iнтереси якої обмежуються пiд час досудового розслiдування, або її представника слiдчий, дiзнавач, прокурор зобов'язанi розглянути в строк не бiльше трьох днiв з моменту подання i задовольнити їх за наявностi вiдповiдних пiдстав.

2. Про результати розгляду клопотання повiдомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову вiдмову в задоволеннi клопотання виноситься вмотивована постанова, копiя якої вручається особi, яка заявила клопотання, у а у разi неможливостi вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 23.05.2013р. N 314-VII, вiд 18.09.2018р. N 2548-VIII, вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

Стаття 221. Ознайомлення з матерiалами досудового розслiдування до його завершення

1. Слiдчий, дiзнавач, прокурор зобов'язаний за клопотанням сторони захисту, потерпiлого, представника юридичної особи, щодо якої здiйснюється провадження, надати їм матерiали досудового розслiдування для ознайомлення, за виключенням матерiалiв про застосування заходiв безпеки щодо осiб, якi беруть участь у кримiнальному судочинствi, а також тих матерiалiв, ознайомлення з якими на цiй стадiї кримiнального провадження може зашкодити досудовому розслiдуванню. Вiдмова у наданнi для ознайомлення загальнодоступного документа, оригiнал якого знаходиться в матерiалах досудового розслiдування, не допускається.

2. Пiд час ознайомлення з матерiалами досудового розслiдування особа, що його здiйснює, має право робити необхiднi виписки та копiї.

3. Ознайомлення з матерiалами досудового розслiдування, що мiстяться в iнформацiйно-телекомунiкацiйнiй системi досудового розслiдування, здiйснюється шляхом надання доступу до них або надання електронних копiй чи примiрникiв таких матерiалiв.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 23.05.2013р. N 314-VII, вiд 17.06.2020р. N 720-IX, вiд 01.06.2021р. N 1498-IX)

Стаття 222. Недопустимiсть розголошення вiдомостей досудового розслiдування

1. Вiдомостi досудового розслiдування можна розголошувати лише з письмового дозволу слiдчого або прокурора i в тому обсязi, в якому вони визнають можливим.

2. Слiдчий, прокурор попереджає осiб, яким стали вiдомi вiдомостi досудового розслiдування, у зв'язку з участю в ньому, про їх обов'язок не розголошувати такi вiдомостi без його дозволу. Незаконне розголошення вiдомостей досудового розслiдування тягне за собою кримiнальну вiдповiдальнiсть, встановлену законом.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.11.2017р. N 2213-VIII)

Глава 20. Слiдчi (розшуковi) дiї

Стаття 223. Вимоги до проведення слiдчих (розшукових) дiй

1. Слiдчi (розшуковi) дiї є дiями, спрямованими на отримання (збирання) доказiв або перевiрку вже отриманих доказiв у конкретному кримiнальному провадженнi.

2. Пiдставами для проведення слiдчої (розшукової) дiї є наявнiсть достатнiх вiдомостей, що вказують на можливiсть досягнення її мети.

3. Слiдчий, прокурор вживає належних заходiв для забезпечення присутностi пiд час проведення слiдчої (розшукової) дiї осiб, чиї права та законнi iнтереси можуть бути обмеженi або порушенi. Перед проведенням слiдчої (розшукової) дiї особам, якi беруть у нiй участь, роз'яснюються їх права i обов'язки, передбаченi цим Кодексом, а також вiдповiдальнiсть, встановлена законом.

4. Проведення слiдчих (розшукових) дiй у нiчний час (з 22 до 6 години) не допускається, за винятком невiдкладних випадкiв, коли затримка в їх проведеннi може призвести до втрати слiдiв кримiнального правопорушення чи втечi пiдозрюваного.

5. У разi отримання пiд час проведення слiдчої (розшукової) дiї доказiв, якi можуть вказувати на невинуватiсть особи у вчиненнi кримiнального правопорушення, слiдчий, прокурор зобов'язаний провести вiдповiдну слiдчу (розшукову) дiю в повному обсязi, долучити складенi процесуальнi документи до матерiалiв досудового розслiдування та надати їх суду у випадку звернення з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходiв медичного чи виховного характеру або клопотанням про звiльнення особи вiд кримiнальної вiдповiдальностi.

6. Слiдча (розшукова) дiя, що здiйснюється за клопотанням сторони захисту, потерпiлого, представника юридичної особи, щодо якої здiйснюється провадження, проводиться за участю особи, яка її iнiцiювала, та (або) її захисника чи представника, крiм випадкiв, коли через специфiку слiдчої (розшукової) дiї це неможливо або така особа письмово вiдмовилася вiд участi в нiй.

Пiд час проведення такої слiдчої (розшукової) дiї присутнi особи, що її iнiцiювали, мають право ставити питання, висловлювати свої пропозицiї, зауваження та заперечення щодо порядку проведення вiдповiдної слiдчої (розшукової) дiї, якi заносяться до протоколу.

7. Слiдчий, прокурор зобов'язаний запросити не менше двох незаiнтересованих осiб (понятих) для пред'явлення особи, трупа чи речi для впiзнання, огляду трупа, в тому числi пов'язаного з ексгумацiєю, слiдчого експерименту, освiдування особи. Винятками є випадки застосування безперервного вiдеозапису ходу проведення вiдповiдної слiдчої (розшукової) дiї. Понятi можуть бути запрошенi для участi в iнших процесуальних дiях, якщо слiдчий, прокурор вважатиме це за доцiльне.

Обшук або огляд житла чи iншого володiння особи, обшук особи здiйснюються з обов'язковою участю не менше двох понятих незалежно вiд застосування технiчних засобiв фiксування вiдповiдної слiдчої (розшукової) дiї.

Понятими не можуть бути потерпiлий, родичi пiдозрюваного, обвинуваченого i потерпiлого, працiвники правоохоронних органiв, а також особи, заiнтересованi в результатах кримiнального провадження.

Зазначенi особи можуть бути допитанi пiд час судового розгляду як свiдки проведення вiдповiдної слiдчої (розшукової) дiї.

8. Слiдчi (розшуковi) дiї не можуть проводитися пiсля закiнчення строкiв досудового розслiдування, крiм їх проведення за дорученням суду у випадках, передбачених частиною третьою статтi 333 цього Кодексу. Будь-якi слiдчi (розшуковi) або негласнi слiдчi (розшуковi) дiї, проведенi з порушенням цього правила, є недiйсними, а встановленi внаслiдок них докази - недопустимими.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 23.05.2013р. N 314-VII)

Стаття 224. Допит

1. Допит проводиться за мiсцем проведення досудового розслiдування або в iншому мiсцi за погодженням iз особою, яку мають намiр допитати. Кожний свiдок допитується окремо, без присутностi iнших свiдкiв.

2. Допит не може продовжуватися без перерви понад двi години, а в цiлому - понад вiсiм годин на день.

3. Перед допитом встановлюється особа, роз'яснюються її права, а також порядок проведення допиту. У разi якщо вiк особи не встановлено, але є пiдстави вважати, що особа є малолiтньою або неповнолiтньою, до встановлення вiку такої особи її допит проводиться за правилами, передбаченими для допиту малолiтньої або неповнолiтньої особи. У разi допиту свiдка вiн попереджається про кримiнальну вiдповiдальнiсть за вiдмову давати показання i за давання завiдомо неправдивих показань, а потерпiлий - за давання завiдомо неправдивих показань. За необхiдностi до участi в допитi залучається перекладач.

4. У разi вiдмови пiдозрюваного вiдповiдати на запитання, давати показання особа, яка проводить допит, зобов'язана його зупинити одразу пiсля отримання такої заяви.

5. Пiд час допиту може застосовуватися фотозйомка, аудiо- та/або вiдеозапис.

6. Допитувана особа має право використовувати пiд час допиту власнi документи i нотатки, якщо її показання пов'язанi з будь-якими обчисленнями та iншими вiдомостями, якi важко зберегти в пам'ятi.

7. За бажанням допитуваної особи вона має право викласти свої показання власноручно. За письмовими показаннями особи їй можуть бути поставленi додатковi запитання.

8. Особа має право не вiдповiдати на запитання з приводу тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законi (таємниця сповiдi, лiкарська таємниця, професiйна таємниця захисника, таємниця нарадчої кiмнати тощо) або якi можуть стати пiдставою для пiдозри, обвинувачення у вчиненнi нею, близькими родичами чи членами її сiм'ї кримiнального правопорушення, а також щодо службових осiб, якi виконують негласнi слiдчi (розшуковi) дiї, та осiб, якi конфiденцiйно спiвпрацюють iз органами досудового розслiдування.

9. Слiдчий, прокурор має право провести одночасний допит двох чи бiльше вже допитаних осiб для з'ясування причин розбiжностей у їхнiх показаннях. На початку такого допиту встановлюється, чи знають викликанi особи одна одну i в яких стосунках вони перебувають мiж собою. Свiдки попереджаються про кримiнальну вiдповiдальнiсть за вiдмову вiд давання показань i за давання завiдомо неправдивих показань, а потерпiлi - за давання завiдомо неправдивих показань.

Викликаним особам по черзi пропонується дати показання про тi обставини кримiнального провадження, для з'ясування яких проводиться допит, пiсля чого слiдчим, прокурором можуть бути поставленнi запитання. Особи, якi беруть учать у допитi, їх захисники чи представники мають право ставити одна однiй запитання, що стосуються предмета допиту.

Оголошення показань, наданих учасниками допиту на попереднiх допитах, дозволяється лише пiсля давання ними показань.

У кримiнальних провадженнях щодо злочинiв проти статевої свободи та статевої недоторканостi особи, а також щодо злочинiв, вчинених iз застосуванням насильства або погрозою його застосування, одночасний допит двох чи бiльше вже допитаних осiб для з'ясування причин розбiжностей в їхнiх показаннях не може бути проведений за участю малолiтнього або неповнолiтнього свiдка чи потерпiлого разом з пiдозрюваним.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 18.02.2021р. N 1256-IX)

Стаття 225. Допит свiдка, потерпiлого пiд час досудового розслiдування в судовому засiданнi

1. У виняткових випадках, пов'язаних iз необхiднiстю отримання показань свiдка чи потерпiлого пiд час досудового розслiдування, якщо через iснування небезпеки для життя i здоров'я свiдка чи потерпiлого, їх тяжкої хвороби, наявностi iнших обставин, що можуть унеможливити їх допит в судi або вплинути на повноту чи достовiрнiсть показань, сторона кримiнального провадження, представник юридичної особи, щодо якої здiйснюється провадження, мають право звернутися до слiдчого суддi iз клопотанням провести допит такого свiдка чи потерпiлого в судовому засiданнi, в тому числi одночасний допит двох чи бiльше вже допитаних осiб. У цьому випадку допит свiдка чи потерпiлого здiйснюється у судовому засiданнi в мiсцi розташування суду або перебування хворого свiдка, потерпiлого в присутностi сторiн кримiнального провадження з дотриманням правил проведення допиту пiд час судового розгляду.

Неприбуття сторони, що була належним чином повiдомлена про мiсце та час проведення судового засiдання, для участi в допитi особи за клопотанням протилежної сторони не перешкоджає проведенню такого допиту в судовому засiданнi.

Допит особи згiдно з положеннями цiєї статтi може бути також проведений за вiдсутностi сторони захисту, якщо на момент його проведення жоднiй особi не повiдомлено про пiдозру у цьому кримiнальному провадженнi.

2. Для допиту тяжко хворого свiдка, потерпiлого пiд час досудового розслiдування може бути проведено виїзне судове засiдання.

3. При ухваленнi судового рiшення за результатами судового розгляду кримiнального провадження суд може не врахувати докази, отриманi в порядку, передбаченому цiєю статтею, лише навiвши мотиви такого рiшення.

4. Суд пiд час судового розгляду має право допитати свiдка, потерпiлого, який допитувався вiдповiдно до правил цiєї статтi, зокрема у випадках, якщо такий допит проведений за вiдсутностi сторони захисту або якщо є необхiднiсть уточнення показань чи отримання показань щодо обставин, якi не були з'ясованi в результатi допиту пiд час досудового розслiдування.

5. З метою перевiрки правдивостi показань свiдка, потерпiлого та з'ясування розбiжностей з показаннями, наданими в порядку, передбаченому цiєю статтею, вони можуть бути оголошенi при його допитi пiд час судового розгляду.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 23.05.2013р. N 314-VII)

Стаття 226. Особливостi допиту малолiтньої або неповнолiтньої особи

1. Допит малолiтньої або неповнолiтньої особи проводиться у присутностi законного представника, педагога або психолога, а за необхiдностi - лiкаря.

2. Допит малолiтньої або неповнолiтньої особи не може продовжуватися без перерви понад одну годину, а загалом - понад двi години на день.

3. Особам, якi не досягли шiстнадцятирiчного вiку, роз'яснюється обов'язок про необхiднiсть давання правдивих показань, не попереджуючи про кримiнальну вiдповiдальнiсть за вiдмову вiд давання показань i за завiдомо неправдивi показання.

4. До початку допиту особам, зазначеним у частинi першiй цiєї статтi, роз'яснюється їхнiй обов'язок бути присутнiми при допитi, а також право заперечувати проти запитань та ставити запитання.

Стаття 227. Участь законного представника, педагога, психолога або лiкаря у слiдчих (розшукових) дiях за участю малолiтньої або неповнолiтньої особи

1. При проведеннi слiдчих (розшукових) дiй за участю малолiтньої або неповнолiтньої особи забезпечується участь законного представника, педагога або психолога, а за необхiдностi - лiкаря.

2. До початку слiдчої (розшукової) дiї законному представнику, педагогу, психологу або лiкарю роз'яснюється їхнє право за дозволом ставити уточнюючi запитання малолiтнiй або неповнолiтнiй особi.

3. У виняткових випадках, коли участь законного представника може завдати шкоди iнтересам малолiтнього або неповнолiтнього свiдка, потерпiлого, слiдчий, прокурор за клопотанням малолiтнього або неповнолiтнього чи з власної iнiцiативи має право обмежити участь законного представника у виконаннi окремих слiдчих (розшукових) дiй або усунути його вiд участi у кримiнальному провадженнi та залучити замiсть нього iншого законного представника.

Стаття 228. Пред'явлення особи для впiзнання

1. Перед тим, як пред'явити особу для впiзнання, слiдчий, прокурор попередньо з'ясовує, чи може особа, яка впiзнає, впiзнати цю особу, опитує її про зовнiшнiй вигляд i прикмети цiєї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що складає протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати прикмети, за якими впiзнає особу, проте може впiзнати її за сукупнiстю ознак, у протоколi зазначається, за сукупнiстю яких саме ознак вона може впiзнати особу. Забороняється попередньо показувати особi, яка впiзнає, особу, яка повинна бути пред'явлена для впiзнання, та надавати iншi вiдомостi про прикмети цiєї особи.

2. Особа, яка пiдлягає впiзнанню, пред'являється особi, яка впiзнає, разом з iншими особами тiєї ж статi, яких має бути не менше трьох i якi не мають рiзких вiдмiнностей у вiцi, зовнiшностi та одязi. Перед тим як пред'явити особу для впiзнання, їй пропонується у вiдсутностi особи, яка впiзнає, зайняти будь-яке мiсце серед iнших осiб, якi пред'являються.

3. Особi, яка впiзнає, пропонується вказати на особу, яку вона має впiзнати, i пояснити, за якими ознаками вона її впiзнала.

4. З метою забезпечення безпеки особи, яка впiзнає, впiзнання може проводитися в умовах, коли особа, яку пред'являють для впiзнання, не бачить i не чує особи, яка впiзнає, тобто поза її вiзуальним та аудiоспостереженням. Про умови проведення такого впiзнання та його результати зазначається в протоколi. Про результати впiзнання повiдомляється особа, яка пред'являлася для впiзнання.

5. При пред'явленнi особи для впiзнання особi, щодо якої згiдно з цим Кодексом вжито заходiв безпеки, вiдомостi про особу, взяту пiд захист, до протоколу не вносяться i зберiгаються окремо.

6. За необхiдностi впiзнання може провадитися за фотознiмками, матерiалами вiдеозапису з додержанням вимог, зазначених у частинах першiй i другiй цiєї статтi. Проведення впiзнання за фотознiмками, матерiалами вiдеозапису виключає можливiсть у подальшому пред'явленнi особи для впiзнання.

7. Фотознiмок з особою, яка пiдлягає впiзнанню, пред'являється особi, яка впiзнає, разом з iншими фотознiмками, яких повинно бути не менше трьох. Фотознiмки, що пред'являються, не повиннi мати рiзких вiдмiнностей мiж собою за формою та iншими особливостями, що суттєво впливають на сприйняття зображення. Особи на iнших фотознiмках повиннi бути тiєї ж статi i не повиннi мати рiзких вiдмiнностей у вiцi, зовнiшностi та одязi з особою, яка пiдлягає впiзнанню.

Матерiали вiдеозапису з зображенням особи, яка пiдлягає впiзнанню, можуть бути пред'явленi лише за умови зображення на них не менше чотирьох осiб, якi повиннi бути тiєї ж статi i не повиннi мати рiзких вiдмiнностей у вiцi, зовнiшностi та одязi з особою, яка пiдлягає впiзнанню.

8. При пред'явленнi особи для впiзнання можуть бути залученi спецiалiсти для фiксування впiзнання технiчними засобами, психологи, педагоги та iншi спецiалiсти.

9. За правилами цiєї статтi може здiйснюватися пред'явлення особи для впiзнання за голосом або ходою, при цьому впiзнання за голосом повинно здiйснюватися поза вiзуальним контактом мiж особою, що впiзнає, та особами, якi пред'явленi для впiзнання.

Стаття 229. Пред'явлення речей для впiзнання

1. Перед тим, як пред'явити для впiзнання рiч, слiдчий, прокурор або захисник спочатку запитує в особи, яка впiзнає, чи може вона впiзнати цю рiч, опитує про ознаки цiєї речi i обставини, за яких вона цю рiч бачила, про що складається протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати ознаки, за якими впiзнає рiч, проте може впiзнати її за сукупнiстю ознак, особа, яка проводить процесуальну дiю, зазначає це у протоколi. Забороняється попередньо показувати особi, яка впiзнає, рiч, яка повинна бути пред'явлена для впiзнання, та надавати iншi вiдомостi про її прикмети.

2. Рiч, що пiдлягає впiзнанню, пред'являється особi, яка впiзнає, в числi iнших однорiдних речей одного виду, якостi i без рiзких вiдмiнностей у зовнiшньому виглядi, у кiлькостi не менше трьох. Особi, яка впiзнає, пропонується вказати на рiч, яку вона впiзнає, i пояснити, за якими ознаками вона її впiзнала.

3. Якщо iнших однорiдних речей не iснує, особi, яка впiзнає, пропонується пояснити, за якими ознаками вона впiзнала рiч, яка їй пред'являється в одному екземплярi.

Стаття 230. Пред'явлення трупа для впiзнання

1. Пред'явлення трупа для впiзнання здiйснюється з додержанням вимог, передбачених частинами першою i восьмою статтi 228 цього Кодексу.

Стаття 231. Протокол пред'явлення для впiзнання

1. Про проведення пред'явлення для впiзнання складається протокол згiдно з вимогами цього Кодексу, у якому докладно зазначаються ознаки, за якими особа впiзнала особу, рiч чи труп, або зазначається, за сукупнiстю яких саме ознак особа впiзнала особу, рiч чи труп.

2. У разi проведення пред'явлення для впiзнання згiдно з правилами, передбаченими частинами п'ятою i шостою статтi 228 цього Кодексу, у протоколi, крiм вiдомостей, передбачених цiєю статтею, обов'язково зазначається, що пред'явлення для впiзнання проводилося в умовах, коли особа, яка пред'явлена для впiзнання, не бачила i не чула особи, яка впiзнає, а також вказуються всi обставини i умови проведення такого пред'явлення для впiзнання. У такому разi анкетнi данi особи, яка впiзнає, до протоколу не вносяться i не долучаються до матерiалiв досудового розслiдування.

3. Якщо проводилося фiксування ходу слiдчої (розшукової) дiї технiчними засобами, до протоколу додаються фотографiї осiб, речей чи трупа, що пред'являлися для впiзнання, матерiали вiдеозапису. У разi якщо пред'явлення для впiзнання проводилося в умовах, коли особа, яку пред'явили для впiзнання, не бачила i не чула особи, яка впiзнає, всi фотографiї, матерiали вiдеозаписiв, за якими може бути встановлена особа, яка впiзнавала, зберiгаються окремо вiд матерiалiв досудового розслiдування.

Стаття 232. Проведення допиту, впiзнання у режимi вiдеоконференцiї пiд час досудового розслiдування

1. Допит осiб, впiзнання осiб чи речей пiд час досудового розслiдування можуть бути проведенi у режимi вiдеоконференцiї при трансляцiї з iншого примiщення (дистанцiйне досудове розслiдування) у випадках:

1) неможливостi безпосередньої участi певних осiб у досудовому провадженнi за станом здоров'я або з iнших поважних причин;

2) необхiдностi забезпечення безпеки осiб;

3) проведення допиту малолiтнього або неповнолiтнього свiдка, потерпiлого;

4) необхiдностi вжиття таких заходiв для забезпечення оперативностi досудового розслiдування;

5) наявностi iнших пiдстав, визначених слiдчим, прокурором, слiдчим суддею достатнiми.

2. Рiшення про здiйснення дистанцiйного досудового розслiдування приймається слiдчим, прокурором, а в разi здiйснення у режимi вiдеоконференцiї допиту згiдно iз статтею 225 цього Кодексу - слiдчим суддею з власної iнiцiативи або за клопотанням сторони кримiнального провадження чи iнших учасникiв кримiнального провадження. У разi, якщо сторона кримiнального провадження чи потерпiлий заперечує проти здiйснення дистанцiйного досудового розслiдування, слiдчий, прокурор, слiдчий суддя може прийняти рiшення про його здiйснення лише вмотивованою постановою (ухвалою), обґрунтувавши в нiй прийняте рiшення. Рiшення про здiйснення дистанцiйного досудового розслiдування, в якому дистанцiйно перебуватиме пiдозрюваний, не може бути прийняте, якщо вiн проти цього заперечує.

3. Використання у дистанцiйному досудовому розслiдуваннi технiчних засобiв i технологiй повинно забезпечувати належну якiсть зображення i звуку, а також iнформацiйну безпеку. Учасникам слiдчої (розшукової) дiї повинна бути забезпечена можливiсть ставити запитання i отримувати вiдповiдi осiб, якi беруть участь у слiдчiй (розшуковiй) дiї дистанцiйно, реалiзовувати iншi наданi їм процесуальнi права та виконувати процесуальнi обов'язки, передбаченi цим Кодексом.

4. Допит особи у дистанцiйному досудовому провадженнi здiйснюється згiдно з правилами, передбаченими статтями 225 - 227 цього Кодексу.

Впiзнання осiб чи речей у дистанцiйному досудовому провадженнi здiйснюється згiдно з правилами, передбаченими статтями 228 та 229 цього Кодексу.

5. Якщо особа, яка братиме участь у досудовому розслiдуваннi дистанцiйно згiдно з рiшеннями слiдчого чи прокурора, знаходиться у примiщеннi, розташованому на територiї, яка перебуває пiд юрисдикцiєю органу досудового розслiдування, або на територiї мiста, в якому вiн розташований, службова особа цього органу досудового розслiдування зобов'язана вручити такiй особi пам'ятку про її процесуальнi права, перевiрити її документи, що посвiдчують особу, та перебувати поряд з нею до закiнчення слiдчої (розшукової) дiї.

6. Якщо особа, яка братиме участь у досудовому розслiдуваннi дистанцiйно згiдно з рiшеннями слiдчого чи прокурора, знаходиться у примiщеннi, розташованому поза територiєю, яка перебуває пiд юрисдикцiєю органу досудового розслiдування, або поза територiєю мiста, в якому вiн розташований, слiдчий, прокурор своєю постановою доручає в межах компетенцiї органу Нацiональної полiцiї, органу безпеки, органу Бюро економiчної безпеки України, на територiї юрисдикцiї якого перебуває така особа, Нацiональному антикорупцiйному бюро України або Державному бюро розслiдувань, здiйснити дiї, передбаченi частиною п'ятою цiєї статтi. Копiя постанови може бути надiслана електронною поштою, факсимiльним або iншим засобом зв'язку. Службова особа органу, що отримав доручення, за погодженням зi слiдчим, прокурором, що надав доручення, зобов'язана в найкоротший строк органiзувати виконання зазначеного доручення.

7. Проведення дистанцiйного досудового розслiдування за рiшенням слiдчого суддi здiйснюється згiдно з положеннями цiєї статтi та частинами четвертою та п'ятою статтi 336 цього Кодексу.

8. Якщо особа, яка буде брати участь у досудовому розслiдуваннi дистанцiйно, утримується в установi попереднього ув'язнення або установi виконання покарань, дiї, передбаченi частиною п'ятою цiєї статтi, здiйснюються службовою особою такої установи.

9. Хiд i результати слiдчої (розшукової) дiї, проведеної у режимi вiдеоконференцiї, фiксуються за допомогою технiчних засобiв вiдеозапису.

10. Особа, якiй забезпечується захист, може бути допитана в режимi вiдеоконференцiї з такими змiнами зовнiшностi i голосу, за яких її неможливо було б упiзнати.

11. Слiдчий, прокурор з метою забезпечення оперативностi кримiнального провадження має право провести у режимi вiдео- або телефонної конференцiї опитування особи, яка через знаходження у вiддаленому вiд мiсця проведення досудового розслiдування мiсцi, хворобу, зайнятiсть або з iнших причин не може без зайвих труднощiв вчасно прибути до слiдчого, прокурора.

За результатами опитування, проведеного у режимi вiдео- або телефонної конференцiї, слiдчий, прокурор складає рапорт, у якому зазначає дату та час опитування, данi про особу опитуваного, iдентифiкацiйнi ознаки засобу зв'язку, що використовувався опитуваним, а також обставини, якi були ним повiдомленi. За необхiдностi опитування фiксується за допомогою технiчних засобiв аудiо- чи вiдеозапису.

Слiдчий, прокурор зобов'язаний вжити заходiв з метою встановлення особи опитуваного у режимi вiдео- або телефонної конференцiї та зазначити в рапортi, яким чином була пiдтверджена особа опитуваного.

У разi необхiдностi отримання показань вiд опитаних осiб слiдчий, прокурор проводить їх допит.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 16.01.2014р. N 725-VII, змiни, внесенi Законом України вiд 16.01.2014р. N 725-VII, втратили чиннiсть у зв'язку з втратою чинностi Законом України вiд 16.01.2014р. N 725-VII згiдно iз Законом України вiд 28.01.2014р. N 732-VII, вiд 23.02.2014р. N 767-VII, вiд 14.10.2014р. N 1698-VII, вiд 23.12.2015р. N 901-VIII, вiд 21.12.2016р. N 1798-VIII, вiд 04.10.2019р. N 187-IX, вiд 17.11.2021р. N 1888-IX)

Стаття 233. Проникнення до житла чи iншого володiння особи

1. Нiхто не має права проникнути до житла чи iншого володiння особи з будь-якої метою, iнакше як лише за добровiльною згодою особи, яка ними володiє, або на пiдставi ухвали слiдчого суддi, крiм випадкiв, установлених частиною третьою цiєї статтi.

2. Пiд житлом особи розумiється будь-яке примiщення, яке знаходиться у постiйному чи тимчасовому володiннi особи, незалежно вiд його призначення i правового статусу, та пристосоване для постiйного або тимчасового проживання в ньому фiзичних осiб, а також всi складовi частини такого примiщення. Не є житлом примiщення, спецiально призначенi для утримання осiб, права яких обмеженi за законом. Пiд iншим володiнням особи розумiються транспортний засiб, земельна дiлянка, гараж, iншi будiвлi чи примiщення побутового, службового, господарського, виробничого та iншого призначення тощо, якi знаходяться у володiннi особи.

3. Слiдчий, дiзнавач, прокурор має право до постановлення ухвали слiдчого суддi увiйти до житла чи iншого володiння особи лише у невiдкладних випадках, пов'язаних iз врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднiм переслiдуванням осiб, якi пiдозрюються у вчиненнi кримiнального правопорушення. У такому разi прокурор, слiдчий, дiзнавач за погодженням iз прокурором зобов'язаний невiдкладно пiсля здiйснення таких дiй звернутися до слiдчого суддi iз клопотанням про проведення обшуку. Слiдчий суддя розглядає таке клопотання згiдно з вимогами статтi 234 цього Кодексу, перевiряючи, крiм iншого, чи дiйсно були наявнi пiдстави для проникнення до житла чи iншого володiння особи без ухвали слiдчого суддi. Якщо прокурор вiдмовиться погодити клопотання слiдчого, дiзнавача про обшук або слiдчий суддя вiдмовить у задоволеннi клопотання про обшук, встановленi внаслiдок такого обшуку докази є недопустимими, а отримана iнформацiя пiдлягає знищенню в порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

Стаття 234. Обшук

1. Обшук проводиться з метою виявлення та фiксацiї вiдомостей про обставини вчинення кримiнального правопорушення, вiдшукання знаряддя кримiнального правопорушення або майна, яке було здобуте у результатi його вчинення, а також встановлення мiсцезнаходження розшукуваних осiб.

2. Обшук проводиться на пiдставi ухвали слiдчого суддi мiсцевого загального суду, в межах територiальної юрисдикцiї якого знаходиться орган досудового розслiдування, а у кримiнальних провадженнях щодо злочинiв, вiднесених до пiдсудностi Вищого антикорупцiйного суду, - на пiдставi ухвали слiдчого суддi Вищого антикорупцiйного суду.

3. У разi необхiдностi провести обшук слiдчий за погодженням з прокурором або прокурор звертається до слiдчого суддi з вiдповiдним клопотанням, яке повинно мiстити вiдомостi про:

1) найменування кримiнального провадження та його реєстрацiйний номер;

2) короткий виклад обставин кримiнального правопорушення, у зв'язку з розслiдуванням якого подається клопотання;

3) правову квалiфiкацiю кримiнального правопорушення з зазначенням статтi (частини статтi) закону України про кримiнальну вiдповiдальнiсть;

4) пiдстави для обшуку;

5) житло чи iнше володiння особи або частину житла чи iншого володiння особи, де планується проведення обшуку;

6) особу, якiй належить житло чи iнше володiння, та особу, у фактичному володiннi якої воно знаходиться;

7) iндивiдуальнi або родовi ознаки речей, документiв, iншого майна або осiб, яких планується вiдшукати, а також їхнiй зв'язок iз вчиненим кримiнальним правопорушенням;

8) обґрунтування того, що доступ до речей, документiв або вiдомостей, якi можуть у них мiститися, неможливо отримати органом досудового розслiдування у добровiльному порядку шляхом витребування речей, документiв, вiдомостей вiдповiдно до частини другої статтi 93 цього Кодексу, або за допомогою iнших слiдчих дiй, передбачених цим Кодексом, а доступ до осiб, яких планується вiдшукати, - за допомогою iнших слiдчих дiй, передбачених цим Кодексом. Зазначена вимога не поширюється на випадки проведення обшуку з метою вiдшукання знаряддя кримiнального правопорушення, предметiв i документiв, вилучених з обiгу.

4. Клопотання про обшук розглядається у судi в день його надходження за участю слiдчого або прокурора.

5. Слiдчий суддя вiдмовляє у задоволеннi клопотання про обшук, якщо прокурор, слiдчий не доведе наявнiсть достатнiх пiдстав вважати, що:

1) було вчинено кримiнальне правопорушення;

2) вiдшукуванi речi i документи мають значення для досудового розслiдування;

3) вiдомостi, якi мiстяться у вiдшукуваних речах i документах, можуть бути доказами пiд час судового розгляду;

4) вiдшукуванi речi, документи або особи знаходяться у зазначеному в клопотаннi житлi чи iншому володiннi особи;

5) за встановлених обставин обшук є найбiльш доцiльним та ефективним способом вiдшукання та вилучення речей i документiв, якi мають значення для досудового розслiдування, а також встановлення мiсцезнаходження розшукуваних осiб, а також заходом, пропорцiйним втручанню в особисте i сiмейне життя особи.

6. У разi вiдмови у задоволеннi клопотання про дозвiл на обшук житла чи iншого володiння особи слiдчий, прокурор не має права повторно звертатися до слiдчого суддi з клопотанням про дозвiл на обшук того самого житла чи iншого володiння особи, якщо у клопотаннi не зазначенi новi обставини, якi не розглядалися слiдчим суддею.

(У змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 03.10.2017р. N 2147-VIII, вiд 22.03.2018р. N 2367-VIII, вiд 04.10.2019р. N 187-IX)

Стаття 235. Ухвала про дозвiл на обшук житла чи iншого володiння особи

1. Ухвала слiдчого суддi про дозвiл на обшук житла чи iншого володiння особи з пiдстав, зазначених у клопотаннi прокурора, слiдчого, надає право проникнути до житла чи iншого володiння особи лише один раз.

2. Ухвала слiдчого суддi про дозвiл на обшук житла чи iншого володiння особи повинна вiдповiдати загальним вимогам до судових рiшень, передбачених цим Кодексом, а також мiстити вiдомостi про:

1) строк дiї ухвали, який не може перевищувати одного мiсяця з дня постановлення ухвали;

2) прокурора, слiдчого, який подав клопотання про обшук;

3) положення закону, на пiдставi якого постановляється ухвала;

4) житло чи iнше володiння особи або частину житла чи iншого володiння особи, якi мають бути пiдданi обшуку;

5) особу, якiй належить житло чи iнше володiння, та особу, у фактичному володiннi якої воно знаходиться;

6) речi, документи або осiб, для виявлення яких проводиться обшук.

3. Виготовляються двi копiї ухвали, якi чiтко позначаються як копiї.

Стаття 236. Виконання ухвали про дозвiл на обшук житла чи iншого володiння особи

1. Ухвала про дозвiл на обшук житла чи iншого володiння особи може бути виконана слiдчим чи прокурором. Для участi в проведеннi обшуку може бути запрошений потерпiлий, пiдозрюваний, захисник, представник та iншi учасники кримiнального провадження. З метою одержання допомоги з питань, що потребують спецiальних знань, слiдчий, прокурор для участi в обшуку має право запросити спецiалiстiв. Слiдчий, прокурор вживає належних заходiв для забезпечення присутностi пiд час проведення обшуку осiб, чиї права та законнi iнтереси можуть бути обмеженi або порушенi. Незалежно вiд стадiї цiєї слiдчої дiї слiдчий, прокурор, iнша службова особа, яка бере участь у проведеннi обшуку, зобов'язанi допустити на мiсце його проведення захисника чи адвоката, повноваження якого пiдтверджуються згiдно з положеннями статтi 50 цього Кодексу.

2. Обшук житла чи iншого володiння особи на пiдставi ухвали слiдчого суддi повинен вiдбуватися в час, коли заподiюється найменша шкода звичайним заняттям особи, яка ними володiє, якщо тiльки слiдчий, прокурор не вважатиме, що виконання такої умови може iстотно зашкодити метi обшуку.

3. Перед початком виконання ухвали слiдчого суддi особi, яка володiє житлом чи iншим володiнням, а за її вiдсутностi - iншiй присутнiй особi повинна бути пред'явлена ухвала i надана її копiя.

Слiдчий, прокурор має право заборонити будь-якiй особi залишити мiсце обшуку до його закiнчення та вчиняти будь-якi дiї, що заважають проведенню обшуку. Невиконання цих вимог тягне за собою передбачену законом вiдповiдальнiсть.

Слiдчий, прокурор не має права заборонити учасникам обшуку користуватися правовою допомогою адвоката або представника. Слiдчий, прокурор зобов'язаний допустити такого адвоката або представника до обшуку на будь-якому етапi його проведення.

4. У разi вiдсутностi осiб у житлi чи iншому володiннi копiя ухвали повинна бути залишена на видному мiсцi у житлi чи iншому володiннi особи. При цьому слiдчий, прокурор зобов'язаний забезпечити схороннiсть майна, що знаходиться у житлi чи iншому володiннi особи, та неможливiсть доступу до нього стороннiх осiб.

5. Обшук на пiдставi ухвали слiдчого суддi повинен проводитися в обсязi, необхiдному для досягнення мети обшуку. За рiшенням слiдчого чи прокурора може бути проведено обшук осiб, якi перебувають в житлi чи iншому володiннi, якщо є достатнi пiдстави вважати, що вони переховують при собi предмети або документи, якi мають значення для кримiнального провадження.

Обшук особи здiйснюється особами тiєї самої статi у присутностi адвоката, представника на вимогу такої особи. Неявка адвоката, представника для участi у проведеннi обшуку особи протягом трьох годин не перешкоджає проведенню обшуку. Хiд i результати особистого обшуку пiдлягають обов'язковiй фiксацiї у вiдповiдному протоколi.

6. Слiдчий, прокурор пiд час проведення обшуку має право вiдкривати закритi примiщення, сховища, речi, якщо особа, присутня при обшуку, вiдмовляється їх вiдкрити або обшук здiйснюється за вiдсутностi осiб, зазначених у частинi третiй цiєї статтi.

7. При обшуку слiдчий, прокурор має право проводити вимiрювання, фотографування, звуко- чи вiдеозапис, складати плани i схеми, виготовляти графiчнi зображення обшуканого житла чи iншого володiння особи чи окремих речей, виготовляти вiдбитки та злiпки, оглядати i вилучати документи, тимчасово вилучати речi, якi мають значення для кримiнального провадження. Предмети, якi вилученi законом з обiгу, пiдлягають вилученню незалежно вiд їх вiдношення до кримiнального провадження. Вилученi речi та документи, якi не входять до перелiку, щодо якого прямо надано дозвiл на вiдшукання в ухвалi про дозвiл на проведення обшуку, та не вiдносяться до предметiв, якi вилученi законом з обiгу, вважаються тимчасово вилученим майном.

8. Особи, у присутностi яких здiйснюється обшук, при проведеннi цiєї слiдчої (розшукової) дiї мають право робити заяви, що пiдлягають занесенню до протоколу обшуку.

9. Другий примiрник протоколу обшуку разом iз доданим до нього описом вилучених документiв та тимчасово вилучених речей (за наявностi) вручається особi, у якої проведено обшук, а в разi її вiдсутностi - повнолiтньому членовi її сiм'ї або його представниковi.

При проведеннi обшуку на пiдприємствi, в установi або органiзацiї другий примiрник протоколу вручається керiвнику або представниковi пiдприємства, установи або органiзацiї.

10. Обшук житла чи iншого володiння особи на пiдставi ухвали слiдчого суддi в обов'язковому порядку фiксується за допомогою аудiо- та вiдеозапису.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 13.05.2015р. N 394-VIII, вiд 10.11.2015р. N 769-VIII, вiд 16.11.2017р. N 2213-VIII, у редакцiї Закону України вiд 03.10.2017р. N 2147-VIII)

Стаття 237. Огляд

1. З метою виявлення та фiксацiї вiдомостей щодо обставин вчинення кримiнального правопорушення слiдчий, прокурор проводять огляд мiсцевостi, примiщення, речей та документiв.

2. Огляд житла чи iншого володiння особи здiйснюється згiдно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи iншого володiння особи.

3. Для участi в оглядi може бути запрошений потерпiлий, пiдозрюваний, захисник, законний представник та iншi учасники кримiнального провадження. З метою одержання допомоги з питань, що потребують спецiальних знань, слiдчий, прокурор для участi в оглядi може запросити спецiалiстiв.

4. Особи, у присутностi яких здiйснюється огляд, при проведеннi цiєї слiдчої (розшукової) дiї мають право робити заяви, що пiдлягають занесенню до протоколу огляду.

5. При проведеннi огляду дозволяється вилучення лише речей i документiв, якi мають значення для кримiнального провадження, та речей, вилучених з обiгу. Усi вилученi речi i документи пiдлягають негайному огляду i опечатуванню iз завiренням пiдписами осiб, якi брали участь у проведеннi огляду. У разi якщо огляд речей i документiв на мiсцi здiйснити неможливо або їх огляд пов'язаний з ускладненнями, вони тимчасово опечатуються i зберiгаються у такому виглядi доти, доки не буде здiйснено їх остаточнi огляд i опечатування.

6. Слiдчий, прокурор має право заборонити будь-якiй особi залишити мiсце огляду до його закiнчення та вчинювати будь-якi дiї, що заважають проведенню огляду. Невиконання цих вимог тягне за собою передбачену законом вiдповiдальнiсть.

7. При оглядi слiдчий, прокурор або за їх дорученням залучений спецiалiст має право проводити вимiрювання, фотографування, звуко- чи вiдеозапис, складати плани i схеми, виготовляти графiчнi зображення оглянутого мiсця чи окремих речей, виготовляти вiдбитки та злiпки, оглядати i вилучати речi i документи, якi мають значення для кримiнального провадження. Предмети, якi вилученi законом з обiгу, пiдлягають вилученню незалежно вiд їх вiдношення до кримiнального провадження. Вилученi речi та документи, що не вiдносяться до предметiв, якi вилученi законом з обiгу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Стаття 238. Огляд трупа

1. Огляд трупа слiдчим, прокурором проводиться за обов'язкової участi судово-медичного експерта або лiкаря, якщо вчасно неможливо залучити судово-медичного експерта.

2. Огляд трупа може здiйснюватися одночасно з оглядом мiсця подiї, житла чи iншого володiння особи з додержанням правил цього Кодексу про огляд житла чи iншого володiння особи.

3. Пiсля огляду труп пiдлягає обов'язковому направленню для проведення судово-медичної експертизи для встановлення причини смертi.

4. Труп пiдлягає видачi лише з письмового дозволу прокурора i тiльки пiсля проведення судово-медичної експертизи та встановлення причини смертi.

Стаття 239. Огляд трупа, пов'язаний з ексгумацiєю

1. Ексгумацiя трупа здiйснюється за постановою прокурора. Виконання постанови покладається на службових осiб органiв мiсцевого самоврядування.

2. Труп виймається з мiсця поховання за присутностi судово-медичного експерта та оглядається з додержанням правил статтi 238 цього Кодексу. Пiсля проведення ексгумацiї i необхiдних дослiджень поховання здiйснюється в тому самому мiсцi з приведенням могили в попереднiй стан.

3. Пiд час ексгумацiї судово-медичним експертом можуть бути вилученi зразки тканини i органiв або частини трупа, необхiднi для проведення експертних дослiджень.

4. У разi необхiдностi труп може бути доставлений до вiдповiдного експертного закладу для проведення експертизи.

5. Пiд час ексгумацiї трупа з поховання можуть бути вилученi речi, якi мають значення для встановлення обставин кримiнального правопорушення.

6. Про проведену слiдчу (розшукову) дiю складається протокол, у якому зазначається все, що було виявлено, у тiй послiдовностi, в якiй це вiдбувалося, i в тому виглядi, у якому спостерiгалося пiд час проведення слiдчої (розшукової) дiї. Якщо при ексгумацiї вилучалися речi та об'єкти для дослiджень, про це зазначається в протоколi. До протоколу додаються матерiали вимiрювання, фотографування, звуко- чи вiдеозапису, плани i схеми, графiчнi зображення, вiдбитки та злiпки.

Стаття 240. Слiдчий експеримент

1. З метою перевiрки i уточнення вiдомостей, якi мають значення для встановлення обставин кримiнального правопорушення, слiдчий, прокурор має право провести слiдчий експеримент шляхом вiдтворення дiй, обстановки, обставин певної подiї, проведення необхiдних дослiдiв чи випробувань.

2. За необхiдностi слiдчий експеримент може проводитися за участю спецiалiста. Пiд час проведення слiдчого експерименту можуть проводитися вимiрювання, фотографування, звуко- чи вiдеозапис, складатися плани i схеми, виготовлятися графiчнi зображення, вiдбитки та злiпки, якi додаються до протоколу.

3. До участi в слiдчому експериментi можуть бути залученi пiдозрюваний, потерпiлий, свiдок, захисник, представник.

4. Проведення слiдчого експерименту допускається за умови, що при цьому не створюється небезпека для життя i здоров'я осiб, якi беруть у ньому участь, чи оточуючих, не принижуються їхнi честь i гiднiсть, не завдається шкода.

5. Слiдчий експеримент, що проводиться в житлi чи iншому володiннi особи, здiйснюється лише за добровiльною згодою особи, яка ними володiє, або на пiдставi ухвали слiдчого суддi за клопотанням слiдчого, погодженого з прокурором, або прокурора, яке розглядається в порядку, передбаченому цим Кодексом, для розгляду клопотань про проведення обшуку в житлi чи iншому володiннi особи.

6. Про проведення слiдчого експерименту слiдчий, прокурор складає протокол згiдно з вимогами цього Кодексу. Крiм того, у протоколi докладно викладаються умови i результати слiдчого експерименту.

Стаття 241. Освiдування особи

1. Слiдчий, прокурор здiйснює освiдування пiдозрюваного, свiдка чи потерпiлого для виявлення на їхньому тiлi слiдiв кримiнального правопорушення або особливих прикмет, якщо для цього не потрiбно проводити судово-медичну експертизу.

2. Освiдування здiйснюється на пiдставi постанови прокурора та, за необхiдностi, за участю судово-медичного експерта або лiкаря. Освiдування, яке супроводжується оголенням освiдуваної особи, здiйснюється особами тiєї ж статi, за винятком його проведення лiкарем i за згодою особи, яка освiдується. Слiдчий, прокурор не вправi бути присутнiм при освiдуваннi особи iншої статi, коли це пов'язано з необхiднiстю оголювати особу, що пiдлягає освiдуванню.

3. Перед початком освiдування особi, яка пiдлягає освiдуванню, пред'являється постанова прокурора. Пiсля цього особi пропонується добровiльно пройти освiдування, а в разi її вiдмови освiдування проводиться примусово.

4. При освiдуваннi не допускаються дiї, якi принижують честь i гiднiсть особи або небезпечнi для її здоров'я. За необхiдностi здiйснюється фiксування наявностi чи вiдсутностi на тiлi особи, яка пiдлягає освiдуванню, слiдiв кримiнального правопорушення або особливих прикмет шляхом фотографування, вiдеозапису чи iнших технiчних засобiв. Зображення, демонстрацiя яких може розглядатись як образлива для освiдуваної особи, зберiгаються в опечатаному виглядi i можуть надаватися лише суду пiд час судового розгляду.

5. Про проведення освiдування складається протокол згiдно з вимогами цього Кодексу. Особi, освiдування якої проводилося примусово, надається копiя протоколу освiдування.

Стаття 242. Пiдстави проведення експертизи

1. Експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, яких залучають сторони кримiнального провадження або слiдчий суддя за клопотанням сторони захисту у випадках та порядку, передбачених статтею 244 цього Кодексу, якщо для з'ясування обставин, що мають значення для кримiнального провадження, необхiднi спецiальнi знання. Не допускається проведення експертизи для з'ясування питань права.

2. Слiдчий або прокурор зобов'язанi забезпечити проведення експертизи щодо:

1) встановлення причин смертi;

2) встановлення тяжкостi та характеру тiлесних ушкоджень;

3) визначення психiчного стану пiдозрюваного за наявностi вiдомостей, якi викликають сумнiв щодо його осудностi, обмеженої осудностi;

4) встановлення вiку особи, якщо це необхiдно для вирiшення питання про можливiсть притягнення її до кримiнальної вiдповiдальностi, а iншим способом неможливо отримати цi вiдомостi;

5) виключено

6) визначення розмiру матерiальних збиткiв, якщо потерпiлий не може їх визначити та не надав документ, що пiдтверджує розмiр такої шкоди, розмiру шкоди немайнового характеру, шкоди довкiллю, заподiяного кримiнальним правопорушенням.

3. Примусове залучення особи для проведення медичної або психiатричної експертизи здiйснюється за ухвалою слiдчого суддi, суду.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України 13.05.2014р. N 1261-VII, вiд 03.10.2017р. N 2147-VIII, вiд 04.10.2019р. N 187-IX)

Стаття 243. Порядок залучення експерта

1. Експерт залучається у разi наявностi пiдстав для проведення експертизи за дорученням сторони кримiнального провадження.

Сторона захисту має право самостiйно залучати експертiв на договiрних умовах для проведення експертизи, у тому числi обов'язкової.

Експерт може бути залучений слiдчим суддею за клопотанням сторони захисту у випадках та порядку, передбачених статтею 244 цього Кодексу.

(У редакцiї законiв України вiд 03.10.2017р. N 2147-VIII, вiд 04.10.2019р. N 187-IX)

Стаття 244. Розгляд слiдчим суддею клопотання про проведення експертизи

1. Сторона захисту має право звернутися до слiдчого суддi з клопотанням про проведення експертизи у разi, якщо:

1) для вирiшення питань, що мають iстотне значення для кримiнального провадження, необхiдне залучення експерта, проте сторона обвинувачення не залучила його або для вирiшення залученим стороною обвинувачення експертом поставленi запитання, що не дозволяють дати повний та належний висновок з питань, для з'ясування яких необхiдне проведення експертизи, або iснують достатнi пiдстави вважати, що залучений стороною обвинувачення експерт внаслiдок вiдсутностi у нього необхiдних знань, упередженостi чи з iнших причин надасть або надав неповний чи неправильний висновок;

2) сторона захисту не може залучити експерта самостiйно через вiдсутнiсть коштiв чи з iнших об'єктивних причин.

2. У клопотаннi зазначаються:

1) короткий виклад обставин кримiнального правопорушення, у зв'язку з яким подається клопотання;

3) виклад обставин, якими обґрунтовуються доводи клопотання;

4) експерт, якого необхiдно залучити, або експертна установа, якiй необхiдно доручити проведення експертизи;

5) вид експертного дослiдження, що необхiдно провести, та перелiк запитань, якi необхiдно поставити перед експертом.

До клопотання також додаються:

копiї матерiалiв, якими обґрунтовуються доводи клопотання;

копiї документiв, що пiдтверджують неможливiсть самостiйного залучення експерта стороною захисту.

3. Клопотання розглядається не пiзнiше п'яти днiв iз дня його надходження до суду слiдчим суддею мiсцевого суду, в межах територiальної юрисдикцiї якого здiйснюється досудове розслiдування, а в кримiнальних провадженнях щодо кримiнальних правопорушень, вiднесених до пiдсудностi Вищого антикорупцiйного суду, - слiдчим суддею Вищого антикорупцiйного суду. Особа, яка подала клопотання, повiдомляється про мiсце та час його розгляду, проте її неприбуття не перешкоджає розгляду клопотання, крiм випадкiв, коли участь такої особи визнана слiдчим суддею обов'язковою.

4. У разi встановлення слiдчим суддею, що клопотання подано без додержання вимог частини другої цiєї статтi, слiдчий суддя повертає таке клопотання особi, яка його подала, про що постановляє ухвалу.

5. Пiд час розгляду клопотання слiдчий суддя має право за клопотанням учасникiв розгляду або за власною iнiцiативою заслухати будь-якого свiдка чи дослiдити будь-якi матерiали, що мають значення для вирiшення клопотання.

6. Слiдчий суддя за результатами розгляду клопотання має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертнiй установi, експерту або експертам, якщо особа, яка звернулася з клопотанням, доведе наявнiсть пiдстав, визначених частиною першою цiєї статтi.

7. До ухвали слiдчого суддi про доручення проведення експертизи включаються запитання, поставленi перед експертом особою, яка звернулася з вiдповiдним клопотанням. Слiдчий суддя має право не включити до ухвали запитання, поставленi особою, яка звернулася з вiдповiдним клопотанням, якщо вiдповiдi на них не стосуються кримiнального провадження або не мають значення для судового розгляду, обґрунтувавши таке рiшення в ухвалi.

8. При задоволеннi клопотання про залучення експерта слiдчий суддя у разi необхiдностi має право за клопотанням особи, яка звернулася з клопотанням про залучення експерта, вирiшити питання про отримання зразкiв для експертизи вiдповiдно до статтi 245 цього Кодексу.

9. Висновок експерта, залученого слiдчим суддею, надається особi, за клопотанням якої вiн залучений.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 03.10.2017р. N 2147-VIII, вiд 07.06.2018р. N 2447-VIII, вiд 04.10.2019р. N 187-IX, вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

Стаття 245. Отримання зразкiв для експертизи

1. У разi необхiдностi отримання зразкiв для проведення експертизи вони вiдбираються стороною кримiнального провадження, яка звернулася за проведенням експертизи або за клопотанням якої експертиза призначена слiдчим суддею. У випадку, якщо проведення експертизи доручено судом, вiдiбрання зразкiв для її проведення здiйснюється судом або за його дорученням залученим спецiалiстом.

2. Порядок вiдiбрання зразкiв з речей i документiв встановлюється згiдно з положеннями про тимчасовий доступ до речей i документiв (статтi 160 - 166 цього Кодексу).

3. Вiдбирання бiологiчних зразкiв у особи здiйснюється за правилами, передбаченими статтею 241 цього Кодексу. У разi вiдмови особи добровiльно надати бiологiчнi зразки слiдчий суддя, суд за клопотанням сторони кримiнального провадження, що розглядається в порядку, передбаченому статтями 160 - 166 цього Кодексу, має право дозволити слiдчому, прокурору (або зобов'язати їх, якщо клопотання було подано стороною захисту) здiйснити вiдбирання бiологiчних зразкiв примусово.

Глава 21. Негласнi слiдчi (розшуковi) дiї

§ 1. Загальнi положення про негласнi слiдчi (розшуковi) дiї

Стаття 246. Пiдстави проведення негласних слiдчих (розшукових) дiй

1. Негласнi слiдчi (розшуковi) дiї - це рiзновид слiдчих (розшукових) дiй, вiдомостi про факт та методи проведення яких не пiдлягають розголошенню, за винятком випадкiв, передбачених цим Кодексом.

2. Негласнi слiдчi (розшуковi) дiї проводяться у випадках, якщо вiдомостi про кримiнальне правопорушення та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в iнший спосiб. Негласнi слiдчi (розшуковi) дiї, передбаченi статтями 260, 261, 262, 263, 264 (в частинi дiй, що проводяться на пiдставi ухвали слiдчого суддi), 267, 269, 269¹, 270, 271, 272, 274 цього Кодексу, проводяться виключно у кримiнальному провадженнi щодо тяжких або особливо тяжких злочинiв.

3. Рiшення про проведення негласних слiдчих (розшукових) дiй приймає слiдчий, прокурор, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - слiдчий суддя за клопотанням прокурора або за клопотанням слiдчого, погодженого з прокурором. Слiдчий зобов'язаний повiдомити прокурора про прийняття рiшення щодо проведення певних негласних слiдчих (розшукових) дiй та отриманi результати. Прокурор має право заборонити проведення або припинити подальше проведення негласних слiдчих (розшукових) дiй.

4. Виключно прокурор має право прийняти рiшення про проведення такої негласної слiдчої (розшукової) дiї, як контроль за вчиненням злочину.

5. У рiшеннi про проведення негласної слiдчої (розшукової) дiї зазначається строк її проведення. Строк проведення негласної слiдчої (розшукової) дiї може бути продовжений:

прокурором, якщо негласна слiдча (розшукова) дiя проводиться за його рiшенням, - до вiсiмнадцяти мiсяцiв;

керiвником органу досудового розслiдування, якщо негласна слiдча (розшукова) дiя проводиться за його або слiдчого рiшенням, - до шести мiсяцiв;

начальником головного, самостiйного управлiння, департаменту апарату Нацiональної полiцiї, територiальних органiв Нацiональної полiцiї та його вiдокремлених пiдроздiлiв, Центрального управлiння Служби безпеки України, керiвником вiдповiдного пiдроздiлу Нацiонального антикорупцiйного бюро України, органу Державного бюро розслiдувань, органу Бюро економiчної безпеки України, Державної кримiнально-виконавчої служби України, регiонального органу Служби безпеки України в межах компетенцiї, якщо негласна слiдча (розшукова) дiя проводиться за рiшенням слiдчого, - до дванадцяти мiсяцiв;

Головою Нацiональної полiцiї, Головою Служби безпеки України, Директором Нацiонального антикорупцiйного бюро України, Директором Бюро економiчної безпеки України, Директором Державного бюро розслiдувань, якщо негласна слiдча (розшукова) дiя проводиться за рiшенням слiдчого, - до вiсiмнадцяти мiсяцiв;

слiдчим суддею, якщо негласна слiдча (розшукова) дiя проводиться за його рiшенням у порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

6. Проводити негласнi слiдчi (розшуковi) дiї має право слiдчий, який здiйснює досудове розслiдування кримiнального правопорушення, або за його дорученням - уповноваженi оперативнi пiдроздiли Нацiональної полiцiї, органiв безпеки, Нацiонального антикорупцiйного бюро України, органiв Державного бюро розслiдувань, органiв Бюро економiчної безпеки України, органiв, установ виконання покарань та слiдчих iзоляторiв Державної кримiнально-виконавчої служби України, органiв Державної прикордонної служби України. За рiшенням слiдчого чи прокурора до проведення негласних слiдчих (розшукових) дiй можуть залучатися також iншi особи.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 04.07.2013р. N 406-VII, вiд 14.10.2014р. N 1698-VII, вiд 12.02.2015р. N 198-VIII, вiд 23.12.2015р. N 901-VIII, вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII, вiд 21.12.2016р. N 1798-VIII, вiд 04.10.2019р. N 187-IX, вiд 04.06.2020р. N 671-IX, вiд 17.06.2020р. N 720-IX, вiд 17.11.2021р. N 1888-IX)

Стаття 247. Слiдчий суддя, який здiйснює розгляд клопотань щодо негласних слiдчих (розшукових) дiй

1. Розгляд клопотань, який вiднесений згiдно з положеннями цiєї глави до повноважень слiдчого суддi, здiйснюється слiдчим суддею апеляцiйного суду, в межах територiальної юрисдикцiї якого знаходиться орган досудового розслiдування, а в кримiнальних провадженнях щодо кримiнальних правопорушень, вiднесених до пiдсудностi Вищого антикорупцiйного суду, - слiдчим суддею Вищого антикорупцiйного суду.

2. Розгляд клопотань про надання дозволу на проведення негласних слiдчих (розшукових) дiй щодо суддiв, працiвникiв суду та правоохоронних органiв та/або у примiщеннях судових та правоохоронних органiв, який вiднесений згiдно з положеннями цiєї глави до повноважень слiдчого суддi, може здiйснюватися слiдчим суддею вiдповiдного апеляцiйного суду поза межами територiальної юрисдикцiї органу досудового розслiдування, який здiйснює досудове розслiдування, а в кримiнальних провадженнях щодо кримiнальних правопорушень, вiднесених до пiдсудностi Вищого антикорупцiйного суду, здiйснюється слiдчим суддею Вищого антикорупцiйного суду (крiм випадку, передбаченого абзацом сьомим частини першої статтi 34 цього Кодексу).

У такому разi слiдчий, прокурор звертаються з клопотаннями про надання дозволу на проведення негласних слiдчих (розшукових) дiй до слiдчого суддi вiдповiдного апеляцiйного суду, найбiльш територiально наближеного до апеляцiйного суду, в межах територiальної юрисдикцiї якого здiйснюється досудове розслiдування, або Вищого антикорупцiйного суду (а у випадку, передбаченому абзацом сьомим частини першої статтi 34 цього Кодексу, - до апеляцiйного суду, зазначеного в абзацi сьомому частини першої статтi 34 цього Кодексу).

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 14.10.2014р. N 1698-VII, вiд 15.07.2015р. N 613-VIII, вiд 07.06.2018р. N 2447-VIII, вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

Стаття 248. Розгляд клопотання про дозвiл на проведення негласної слiдчої (розшукової) дiї

1. Слiдчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про надання дозволу на проведення негласної слiдчої (розшукової) дiї протягом шести годин з моменту його отримання. Розгляд клопотання здiйснюється за участю особи, яка подала клопотання.

2. У клопотаннi зазначаються:

1) найменування кримiнального провадження та його реєстрацiйний номер;

3) правова квалiфiкацiя кримiнального правопорушення iз зазначенням статтi (частини статтi) Кримiнального кодексу України;

4) вiдомостi про особу (осiб), мiсце або рiч, щодо яких необхiдно провести негласну слiдчу (розшукову) дiю;

5) обставини, що дають пiдстави пiдозрювати особу у вчиненнi кримiнального правопорушення;

6) вид негласної слiдчої (розшукової) дiї та обґрунтування строку її проведення;

7) обґрунтування неможливостi отримання вiдомостей про кримiнальне правопорушення та особу, яка його вчинила, в iншiй спосiб;

8) вiдомостi залежно вiд виду негласної слiдчої дiї про iдентифiкацiйнi ознаки, якi дозволять унiкальне iдентифiкувати абонента спостереження, телекомунiкацiйну мережу, кiнцеве обладнання тощо;

9) обґрунтування можливостi отримання пiд час проведення негласної слiдчої (розшукової) дiї доказiв, якi самостiйно або в сукупностi з iншими доказами можуть мати суттєве значення для з'ясування обставин кримiнального правопорушення або встановлення осiб, якi його вчинили.

До клопотання слiдчого, прокурора додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслiдувань щодо кримiнального провадження, у рамках якого подається клопотання.

3. Слiдчий суддя постановляє ухвалу про дозвiл на проведення негласної слiдчої (розшукової) дiї, якщо прокурор, слiдчий доведе наявнiсть достатнiх пiдстав вважати, що:

1) вчинений кримiнальне правопорушення вiдповiдної тяжкостi;

2) пiд час проведення негласної слiдчої (розшукової) дiї можуть бути отриманi докази, якi самостiйно або в сукупностi з iншими доказами можуть мати суттєве значення для з'ясування обставин кримiнального правопорушення або встановлення осiб, якi вчинили кримiнальне правопорушення.

4. Ухвала слiдчого суддi про дозвiл на проведення негласної слiдчої (розшукової) дiї повинна вiдповiдати загальним вимогам до судових рiшень, передбачених цим Кодексом, а також мiстити вiдомостi про:

1) прокурора, слiдчого, який звернувся з клопотанням;

2) кримiнальне правопорушення, у зв'язку iз досудовим розслiдуванням якого постановляється ухвала;

3) особу (осiб), мiсце або рiч, щодо яких необхiдно провести негласну слiдчу (розшукову) дiю;

4) вид негласної слiдчої (розшукової) дiї та вiдомостi залежно вiд виду негласної слiдчої дiї про iдентифiкацiйнi ознаки, якi дозволять унiкальне iдентифiкувати абонента спостереження, телекомунiкацiйну мережу, кiнцеве обладнання тощо;

5) строк дiї ухвали.

5. Постановлення слiдчим суддею ухвали про вiдмову в наданнi дозволу на проведення негласної слiдчої (розшукової) дiї не перешкоджає повторному зверненню з новим клопотанням про надання такого дозволу.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

Стаття 249. Строк дiї ухвали слiдчого суддi про дозвiл на проведення негласної слiдчої (розшукової) дiї

1. Строк дiї ухвали слiдчого суддi про дозвiл на проведення негласної слiдчої (розшукової) дiї не може перевищувати два мiсяцi.

2. Якщо слiдчий, прокурор вважає, що проведення негласної слiдчої (розшукової) дiї слiд продовжити, то слiдчий за погодженням з прокурором або прокурор має право звернутися до слiдчого суддi з клопотанням про постановлення ухвали згiдно з вимогами статтi 248 цього Кодексу.

3. Крiм вiдомостей, зазначених у статтi 248 цього Кодексу, слiдчий, прокурор повинен надати додатковi вiдомостi, якi дають пiдстави для продовження негласної слiдчої (розшукової) дiї.

4. Загальний строк, протягом якого в одному кримiнальному провадженнi може тривати проведення негласної слiдчої (розшукової) дiї, дозвiл на проведення якої дає слiдчий суддя, не може перевищувати максимальнi строки досудового розслiдування, передбаченi статтею 219 цього Кодексу. У разi якщо така негласна слiдча (розшукова) дiя проводиться з метою встановлення мiсцезнаходження особи, яка переховується вiд органiв досудового розслiдування, слiдчого суддi чи суду, та оголошена в розшук, вона може тривати до встановлення мiсцезнаходження розшукуваної особи.

5. Прокурор зобов'язаний прийняти рiшення про припинення подальшого проведення негласної слiдчої (розшукової) дiї, якщо в цьому вiдпала необхiднiсть.

Стаття 250. Проведення негласної слiдчої (розшукової) дiї до постановлення ухвали слiдчого суддi

1. У виняткових невiдкладних випадках, пов'язаних iз врятуванням життя людей та запобiганням вчиненню тяжкого або особливо тяжкого злочину, передбаченого роздiлами I, II, VI, VII (статтi 201 та 209), IX, XIII, XIV, XV, XVII Особливої частини Кримiнального кодексу України, негласна слiдча (розшукова) дiя може бути розпочата до постановлення ухвали слiдчого суддi у випадках, передбачених цим Кодексом, за рiшенням слiдчого, узгодженого з прокурором, або прокурора. У такому випадку прокурор зобов'язаний невiдкладно пiсля початку такої негласної слiдчої (розшукової) дiї звернутися з вiдповiдним клопотанням до слiдчого суддi.

2. Слiдчий суддя розглядає таке клопотання згiдно з вимогами статтi 248 цього Кодексу.

3. Виконання будь-яких дiй з проведення негласної слiдчої (розшукової) дiї повинно бути негайно припинено, якщо слiдчий суддя постановить ухвалу про вiдмову в наданнi дозволу на проведення негласної слiдчої (розшукової) дiї. Отримана внаслiдок такої негласної слiдчої (розшукової) дiї iнформацiя повинна бути знищена в порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу.

Стаття 251. Вимоги до постанови слiдчого, прокурора про проведення негласних слiдчих (розшукових) дiй

1. Постанова слiдчого, прокурора про проведення негласної слiдчої (розшукової) дiї повинна мiстити:

1) найменування кримiнального провадження та його реєстрацiйний номер;

2) правову квалiфiкацiю кримiнального правопорушення iз зазначенням статтi (частини статтi) Кримiнального кодексу України;

3) вiдомостi про особу (осiб), мiсце або рiч, щодо яких проводитиметься негласна слiдча (розшукова) дiя;

4) початок, тривалiсть i мету негласної слiдчої (розшукової) дiї;

5) вiдомостi про особу (осiб), яка буде проводити негласну слiдчу (розшукову) дiю;

6) обґрунтування прийнятої постанови, у тому числi обґрунтування неможливостi отримання вiдомостей про кримiнальне правопорушення та особу, яка його вчинила, в iнший спосiб;

7) вказiвку на вид негласної слiдчої (розшукової) дiї, що проводиться.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

Стаття 252. Фiксацiя ходу i результатiв негласних слiдчих (розшукових) дiй

1. Фiксацiя ходу i результатiв негласних слiдчих (розшукових) дiй повинна вiдповiдати загальним правилам фiксацiї кримiнального провадження, передбаченим цих Кодексом. За результатами проведення негласної слiдчої (розшукової) дiї складається протокол, до якого в разi необхiдностi долучаються додатки. Вiдомостi про осiб, якi проводили негласнi слiдчi (розшуковi) дiї або були залученi до їх проведення, у разi здiйснення щодо них заходiв безпеки можуть зазначатися iз забезпеченням конфiденцiйностi даних про таких осiб у порядку, визначеному законодавством.

2. Проведення негласних слiдчих (розшукових) дiй може фiксуватися за допомогою технiчних та iнших засобiв.

3. Протоколи про проведення негласних слiдчих (розшукових) дiй з додатками не пiзнiше нiж через двадцять чотири години з моменту припинення зазначених негласних слiдчих (розшукових) дiй передаються прокурору.

4. Прокурор вживає заходiв щодо збереження отриманих пiд час проведення негласних слiдчих (розшукових) дiй речей i документiв, якi планує використовувати у кримiнальному провадженнi.

Стаття 253. Повiдомлення осiб, щодо яких проводилися негласнi слiдчi (розшуковi) дiї

1. Особи, конституцiйнi права яких були тимчасово обмеженi пiд час проведення негласних слiдчих (розшукових) дiй, а також пiдозрюваний, його захисник мають бути письмово повiдомленi прокурором або за його дорученням слiдчим про таке обмеження.

2. Конкретний час повiдомлення визначається iз урахуванням наявностi чи вiдсутностi загроз для досягнення мети досудового розслiдування, суспiльної безпеки, життя або здоров'я осiб, якi причетнi до проведення негласних слiдчих (розшукових) дiй. Вiдповiдне повiдомлення про факт i результати негласної слiдчої (розшукової) дiї повинне бути здiйснене протягом дванадцяти мiсяцiв з дня припинення таких дiй, але не пiзнiше звернення до суду з обвинувальним актом.

Стаття 254. Заходи щодо захисту iнформацiї, отриманої в результатi проведення негласних слiдчих (розшукових) дiй

1. Вiдомостi про факт та методи проведення негласних слiдчих (розшукових) дiй, осiб, якi їх проводять, а також iнформацiя, отримана в результатi їх проведення, не пiдлягають розголошенню особами, яким це стало вiдомо в результатi ознайомлення з матерiалами в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу.

2. Якщо протоколи про проведення негласних слiдчих (розшукових) дiй мiстять iнформацiю щодо приватного (особистого чи сiмейного) життя iнших осiб, захисник, а також iншi особи, якi мають право на ознайомлення з протоколами, попереджаються про кримiнальну вiдповiдальнiсть за розголошення отриманої iнформацiї щодо iнших осiб.

3. Виготовлення копiй протоколiв про проведення негласних слiдчих (розшукових) дiй та додаткiв до них до прийняття рiшення про їх розсекречування у порядку, визначеному законодавством, не допускається.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 04.10.2019р. N 187-IX)

Стаття 255. Заходи щодо захисту iнформацiї, яка не використовується у кримiнальному провадженнi

1. Вiдомостi, речi та документи, отриманi в результатi проведення негласних слiдчих (розшукових) дiй, якi прокурор не визнає необхiдними для подальшого проведення досудового розслiдування, повиннi бути невiдкладно знищенi на пiдставi його рiшення, крiм випадкiв, передбачених частиною третьою цiєї статтi та статтею 256 цього Кодексу.

2. Забороняється використання зазначених у частинi першiй цiєї статтi матерiалiв для цiлей, не пов'язаних з кримiнальним провадженням, або ознайомлення з ними учасникiв кримiнального провадження чи будь-яких iнших осiб.

3. У разi якщо власник речей або документiв, отриманих у результатi проведення негласних слiдчих (розшукових) дiй, може бути зацiкавлений у їх поверненнi, прокурор зобов'язаний повiдомити його про наявнiсть таких речей або документiв у розпорядженнi прокурора та з'ясувати, чи бажає вiн їх повернути. Допустимiсть дiй, передбачених цiєю частиною, та час їх вчинення визначаються прокурором з урахуванням необхiдностi забезпечення прав та законних iнтересiв осiб, а також запобiгання завданню шкоди для кримiнального провадження.

4. Знищення вiдомостей, речей та документiв здiйснюється пiд контролем прокурора.

5. Знищення вiдомостей, речей та документiв, отриманих у результатi проведення негласних слiдчих (розшукових) дiй, не звiльняє прокурора вiд обов'язку здiйснення повiдомлення згiдно з вимогами статтi 253 цього Кодексу.

Стаття 256. Використання результатiв негласних слiдчих (розшукових) дiй у доказуваннi

1. Протоколи щодо проведення негласних слiдчих (розшукових) дiй, аудiо- або вiдеозаписи, фотознiмки, iншi результати, здобутi за допомогою застосування технiчних засобiв, вилученi пiд час їх проведення речi i документи або їх копiї можуть використовуватися в доказуваннi на тих самих пiдставах, що i результати проведення iнших слiдчих (розшукових) дiй пiд час досудового розслiдування.

2. Особи, якi проводили негласнi слiдчi (розшуковi) дiї або були залученi до їх проведення, можуть бути допитанi як свiдки. Допит цих осiб може вiдбуватися iз збереженням у таємницi вiдомостей про цих осiб та iз застосуванням щодо них вiдповiдних заходiв безпеки, передбачених законом.

3. У разi використання для доказування результатiв негласних слiдчих (розшукових) дiй можуть бути допитанi особи, з приводу дiй або контактiв яких проводилися такi дiї. Такi особи повiдомляються про проведення негласних слiдчих (розшукових) дiй тiльки щодо них у строк, передбачений статтею 253 цього Кодексу, i в тому обсязi, який зачiпає їх права, свободи чи iнтереси.

Стаття 257. Використання результатiв негласних слiдчих (розшукових) дiй в iнших цiлях або передання iнформацiї

1. Якщо в результатi проведення негласної слiдчої (розшукової) дiї виявлено ознаки кримiнального правопорушення, яке не розслiдується у даному кримiнальному провадженнi, то отримана iнформацiя може бути використана в iншому кримiнальному провадженнi тiльки на пiдставi ухвали слiдчого суддi, яка постановляється за клопотанням прокурора.

Слiдчий суддя розглядає клопотання згiдно з вимогами статей 247 та 248 цього Кодексу i вiдмовляє у його задоволеннi, якщо прокурор, крiм iншого, не доведе законнiсть отримання iнформацiї та наявнiсть достатнiх пiдстав вважати, що вона свiдчить про виявлення ознак кримiнального правопорушення.

2. Передання iнформацiї, одержаної внаслiдок проведення негласних слiдчих (розшукових) дiй, здiйснюється тiльки через прокурора.

§ 2. Втручання у приватне спiлкування

Стаття 258. Загальнi положення про втручання у приватне спiлкування

1. Нiхто не може зазнавати втручання у приватне спiлкування без ухвали слiдчого суддi.

2. Прокурор, слiдчий за погодженням з прокурором зобов'язаний звернутися до слiдчого суддi з клопотанням про дозвiл на втручання у приватне спiлкування в порядку, передбаченому статтями 246, 248, 249 цього Кодексу, якщо будь-яка слiдча (розшукова) дiя включатиме таке втручання.

3. Спiлкуванням є передання iнформацiї у будь-якiй формi вiд однiєї особи до iншої безпосередньо або за допомогою засобiв зв'язку будь-якого типу. Спiлкування є приватним, якщо iнформацiя передається та зберiгається за таких фiзичних чи юридичних умов, при яких учасники спiлкування можуть розраховувати на захист iнформацiї вiд втручання iнших осiб.

4. Втручанням у приватне спiлкування є доступ до змiсту спiлкування за умов, якщо учасники спiлкування мають достатнi пiдстави вважати, що спiлкування є приватним. Рiзновидами втручання в приватне спiлкування є:

1) аудiо-, вiдеоконтроль особи;

2) арешт, огляд i виїмка кореспонденцiї;

3) зняття iнформацiї з транспортних телекомунiкацiйних мереж;

4) зняття iнформацiї з електронних iнформацiйних систем.

5. Втручання у приватне спiлкування захисника, священнослужителя з пiдозрюваним, обвинуваченим, засудженим, виправданим заборонене.

Стаття 259. Збереження iнформацiї

1. Якщо прокурор має намiр використати пiд час судового розгляду як доказ iнформацiю, отриману внаслiдок втручання у приватне спiлкування, або певний її фрагмент, вiн зобов'язаний забезпечити збереження всiєї iнформацiї або доручити слiдчому забезпечити збереження.

Стаття 260. Аудiо-, вiдеоконтроль особи

1. Аудiо-, вiдеоконтроль особи є рiзновидом втручання у приватне спiлкування, яке проводиться без її вiдома на пiдставi ухвали слiдчого суддi, якщо є достатнi пiдстави вважати, що розмови цiєї особи або iншi звуки, рухи, дiї, пов'язанi з її дiяльнiстю або мiсцем перебування тощо, можуть мiстити вiдомостi, якi мають значення для досудового розслiдування.

Стаття 261. Накладення арешту на кореспонденцiю

1. Накладення арешту на кореспонденцiю особи без її вiдома проводиться у виняткових випадках на пiдставi ухвали слiдчого суддi.

2. Арешт на кореспонденцiю накладається, якщо пiд час досудового розслiдування є достатнi пiдстави вважати, що поштово-телеграфна кореспонденцiя певної особи iншим особам або iнших осiб їй може мiстити вiдомостi про обставини, якi мають значення для досудового розслiдування, або речi i документи, що мають iстотне значення для досудового розслiдування.

3. Накладення арешту на кореспонденцiю надає право слiдчому здiйснювати огляд i виїмку цiєї кореспонденцiї.

4. Кореспонденцiєю, передбаченою цiєю статтею, є листи усiх видiв, бандеролi, посилки, поштовi контейнери, перекази, телеграми, iншi матерiальнi носiї передання iнформацiї мiж особами.

5. Пiсля закiнчення строку, визначеного в ухвалi слiдчого суддi, накладений на кореспонденцiю арешт вважається скасованим.

Стаття 262. Огляд i виїмка кореспонденцiї

1. Огляд затриманої кореспонденцiї проводиться в установi зв'язку, якiй доручено здiйснювати контроль i затримувати цю кореспонденцiю, за участю представника цiєї установи, а за необхiдностi - за участю спецiалiста. У присутностi зазначених осiб слiдчий вирiшує питання про вiдкриття i оглядає затриману кореспонденцiю.

2. При виявленнi в кореспонденцiї речей (у тому числi речовин), документiв, що мають значення для певного досудового розслiдування, слiдчий у межах, визначених ухвалою слiдчого суддi, здiйснює виїмку вiдповiдної кореспонденцiї або обмежується зняттям копiй чи отриманням зразкiв з вiдповiдних вiдправлень. Зняття копiй чи отримання зразкiв здiйснюється з метою збереження конфiденцiйностi накладення арешту на кореспонденцiю. У разi необхiдностi особою, яка проводить огляд поштово-телеграфної кореспонденцiї, може бути прийняте рiшення про нанесення на виявленi речi i документи спецiальних позначок, обладнання їх технiчними засобами контролю, замiну речей i речовин, що становлять загрозу для оточуючих чи забороненi у вiльному обiгу, на їх безпечнi аналоги.

3. У разi вiдсутностi речей чи документiв, якi мають значення для досудового розслiдування, слiдчий дає вказiвку про вручення оглянутої кореспонденцiї адресату.

4. Про кожен випадок проведення огляду, виїмки або затримання кореспонденцiї складається протокол згiдно з вимогами цього Кодексу. У протоколi обов'язково зазначається, якi саме вiдправлення були оглянутi, що з них вилучено i що має бути доставлено адресату або тимчасово затримано, з яких вiдправлень знято копiї чи отримано зразки, а також про проведення iнших дiй, передбачених частиною другою цiєї статтi.

5. Керiвники та працiвники установ зв'язку зобов'язанi сприяти проведенню негласної слiдчої (розшукової) дiї i не розголошувати факт її проведення чи отриману iнформацiю.

Стаття 263. Зняття iнформацiї з транспортних телекомунiкацiйних мереж

1. Зняття iнформацiї з транспортних телекомунiкацiйних мереж (мереж, що забезпечують передавання знакiв, сигналiв, письмового тексту, зображень та звукiв або повiдомлень будь-якого виду мiж пiдключеними до неї телекомунiкацiйними мережами доступу) є рiзновидом втручання у приватне спiлкування, яке проводиться без вiдома осiб, якi використовують засоби телекомунiкацiй для передавання iнформацiї, на пiдставi ухвали слiдчого суддi, якщо пiд час його проведення можна встановити обставини, якi мають значення для кримiнального провадження.

2. В ухвалi слiдчого суддi про дозвiл на втручання у приватне спiлкування в цьому випадку додатково повиннi бути зазначенi iдентифiкацiйнi ознаки, якi дозволять унiкальне iдентифiкувати абонента спостереження, транспортну телекомунiкацiйну мережу, кiнцеве обладнання, на якому може здiйснюватися втручання у приватне спiлкування.

3. Зняття iнформацiї з транспортних телекомунiкацiйних мереж полягає у проведеннi iз застосуванням вiдповiдних технiчних засобiв спостереження, вiдбору та фiксацiї змiсту iнформацiї, яка передається особою та має значення для досудового розслiдування, а також одержаннi, перетвореннi i фiксацiї рiзних видiв сигналiв, що передаються каналами зв'язку.

4. Зняття iнформацiї з транспортних телекомунiкацiйних мереж покладається на уповноваженi пiдроздiли органiв Нацiональної полiцiї, Бюро економiчної безпеки України, Нацiонального антикорупцiйного бюро України, Державного бюро розслiдувань та органiв безпеки. Керiвники та працiвники операторiв телекомунiкацiйного зв'язку зобов'язанi сприяти виконанню дiй iз зняття iнформацiї з транспортних телекомунiкацiйних мереж, вживати необхiдних заходiв щодо нерозголошення факту проведення таких дiй та отриманої iнформацiї, зберiгати її в незмiнному виглядi.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 23.12.2015р. N 901-VIII, вiд 04.10.2019р. N 187-IX, вiд 17.11.2021р. N 1888-IX)

Стаття 264. Зняття iнформацiї з електронних iнформацiйних систем

1. Пошук, виявлення i фiксацiя вiдомостей, що мiстяться в електроннiй iнформацiйнiй системi або їх частин, доступ до електронної iнформацiйної системи або її частини, а також отримання таких вiдомостей без вiдома її власника, володiльця або утримувача може здiйснюватися на пiдставi ухвали слiдчого суддi, якщо є вiдомостi про наявнiсть iнформацiї в електроннiй iнформацiйнiй системi або її частинi, що має значення для певного досудового розслiдування.

2. Не потребує дозволу слiдчого суддi здобуття вiдомостей з електронних iнформацiйних систем або її частини, доступ до яких не обмежується її власником, володiльцем або утримувачем або не пов'язаний з подоланням системи логiчного захисту.

3. В ухвалi слiдчого суддi про дозвiл на втручання у приватне спiлкування в цьому випадку додатково повиннi бути зазначенi iдентифiкацiйнi ознаки електронної iнформацiйної системи, в якiй може здiйснюватися втручання у приватне спiлкування.

Стаття 265. Фiксацiя та збереження iнформацiї, отриманої з телекомунiкацiйних мереж за допомогою технiчних засобiв та в результатi зняття вiдомостей з електронних iнформацiйних систем

1. Змiст iнформацiї, що передається особами через транспортнi телекомунiкацiйнi мережi, з яких здiйснюється зняття iнформацiї, зазначається у протоколi про проведення зазначених негласних слiдчих (розшукових) дiй. При виявленнi в iнформацiї вiдомостей, що мають значення для конкретного досудового розслiдування, в протоколi вiдтворюється вiдповiдна частина такої iнформацiї, пiсля чого прокурор вживає заходiв для збереження знятої iнформацiї.

2. Змiст iнформацiї, одержаної внаслiдок здiйснення зняття вiдомостей з електронних iнформацiйних систем або їх частин, фiксується на вiдповiдному носiєвi особою, яка здiйснювала зняття та зобов'язана забезпечити обробку, збереження або передання iнформацiї.

Стаття 266. Дослiдження iнформацiї, отриманої при застосуваннi технiчних засобiв

1. Дослiдження iнформацiї, отриманої при застосуваннi технiчних засобiв, у разi необхiдностi здiйснюється за участю спецiалiста. Слiдчий вивчає змiст отриманої iнформацiї, про що складається протокол. При виявленнi вiдомостей, що мають значення для досудового розслiдування i судового розгляду, в протоколi вiдтворюється вiдповiдна частина iнформацiї, пiсля чого прокурор вживає заходiв для збереження отриманої iнформацiї.

2. Технiчнi засоби, що застосовувалися пiд час проведення зазначених негласних слiдчих (розшукових) дiй, а також первиннi носiї отриманої iнформацiї повиннi зберiгатися до набрання законної сили вироком суду.

3. Носiї iнформацiї та технiчнi засоби, за допомогою яких отримано iнформацiю, можуть бути предметом дослiдження вiдповiдних спецiалiстiв або експертiв у порядку, передбаченому цим Кодексом.

§ 3. Iншi види негласних слiдчих (розшукових) дiй

Стаття 267. Обстеження публiчно недоступних мiсць, житла чи iншого володiння особи

1. Слiдчий має право обстежити публiчно недоступнi мiсця, житло чи iнше володiння особи шляхом таємного проникнення в них, у тому числi з використанням технiчних засобiв, з метою:

1) виявлення i фiксацiї слiдiв вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, речей i документiв, що мають значення для їх досудового розслiдування;

2) виготовлення копiй чи зразкiв зазначених речей i документiв;

3) виявлення та вилучення зразкiв для дослiдження пiд час досудового розслiдування тяжкого або особливо тяжкого злочину;

4) виявлення осiб, якi розшукуються;

5) встановлення технiчних засобiв аудiо-, вiдеоконтролю особи.

2. Публiчно недоступним є мiсце, до якого неможливо увiйти або в якому неможливо перебувати на правових пiдставах без отримання на це згоди власника, користувача або уповноважених ними осiб.

3. Примiщення, якi спецiально призначенi для утримання осiб, права яких обмеженi вiдповiдно до закону (примiщення з примусового утримання осiб у зв'язку вiдбуттям покарання, затримання, взяттям пiд варту тощо), мають статус публiчно доступних.

4. Обстеження шляхом таємного проникнення до публiчно недоступних мiсць, житла чи iншого володiння особи з метою, передбаченою в частинi першiй цiєї статтi, проводиться на пiдставi ухвали слiдчого суддi, постановленої в порядку, передбаченому статтями 246, 248, 249 цього Кодексу.

Стаття 268. Установлення мiсцезнаходження радiоелектронного засобу

1. Установлення мiсцезнаходження радiоелектронного засобу є негласною слiдчою (розшуковою) дiєю, яка полягає в застосуваннi технiчних засобiв для локалiзацiї мiсцезнаходження радiоелектронного засобу, у тому числi мобiльного термiналу систем зв'язку, та iнших радiовипромiнювальних пристроїв, активованих у мережах операторiв рухомого (мобiльного) зв'язку, без розкриття змiсту повiдомлень, що передаються, якщо в результатi його проведення можна встановити обставини, якi мають значення для кримiнального провадження.

2. Установлення мiсцезнаходження радiоелектронного засобу проводиться на пiдставi ухвали слiдчого суддi, постановленої в порядку, передбаченому статтями 246, 248 - 250 цього Кодексу.

3. В ухвалi слiдчого суддi про дозвiл на встановлення мiсцезнаходження радiоелектронного засобу в цьому випадку додатково повиннi бути зазначенi iдентифiкацiйнi ознаки, якi дозволять унiкально iдентифiкувати абонента спостереження, транспортну телекомунiкацiйну мережу, кiнцеве обладнання.

4. Установлення мiсцезнаходження радiоелектронного засобу до постановлення ухвали слiдчого суддi може бути розпочато на пiдставi постанови слiдчого, прокурора лише у випадку, передбаченому частиною першою статтi 250 цього Кодексу.

Стаття 269. Спостереження за особою, рiччю або мiсцем

1. Для пошуку, фiксацiї i перевiрки пiд час досудового розслiдування тяжкого або особливо тяжкого злочину вiдомостей про особу та її поведiнку або тих, з ким ця особа контактує, або певної речi чи мiсця у публiчно доступних мiсцях може проводитися вiзуальне спостереження за зазначеними об'єктами або вiзуальне спостереження з використанням вiдеозапису, фотографування, спецiальних технiчних засобiв для спостереження.

За результатами спостереження складається протокол, до якого долучаються отриманi фотографiї та/або вiдеозапис.

2. Спостереження за особою згiдно з частиною першою цiєї статтi проводиться на пiдставi ухвали слiдчого суддi, постановленої в порядку, передбаченому статтями 246, 248 - 250 цього Кодексу.

3. Спостереження за особою до постановлення ухвали слiдчого суддi може бути розпочато на пiдставi постанови слiдчого, прокурора лише у випадку, передбаченому частиною першою статтi 250 цього Кодексу.

Стаття 269¹. Монiторинг банкiвських рахункiв

1. За наявностi обґрунтованої пiдозри, що особа здiйснює злочиннi дiї з використанням банкiвського рахунку, або з метою розшуку чи iдентифiкацiї майна, що пiдлягає конфiскацiї або спецiальнiй конфiскацiї, у кримiнальних провадженнях, вiднесених до пiдслiдностi Нацiонального антикорупцiйного бюро України, Бюро економiчної безпеки України, прокурор може звернутися до слiдчого суддi в порядку, передбаченому статтями 246, 248, 249 цього Кодексу, для винесення ухвали про монiторинг банкiвських рахункiв.

2. Згiдно з ухвалою слiдчого суддi про монiторинг банкiвських рахункiв банк зобов'язаний надавати Нацiональному антикорупцiйному бюро України, Бюро економiчної безпеки України в поточному режимi iнформацiю про операцiї, що здiйснюються на одному або декiлькох банкiвських рахунках.

Слiдчий суддя в ухвалi про монiторинг банкiвських рахункiв повiдомляє керiвника банкiвської установи про обов'язок нерозголошення iнформацiї про проведення цiєї слiдчої дiї i про вiдповiдну кримiнальну вiдповiдальнiсть. На пiдставi ухвали слiдчого суддi керiвник банкiвської установи зобов'язаний письмово попередити усiх її працiвникiв, залучених до монiторингу банкiвських рахункiв, про обов'язок нерозголошення iнформацiї про проведення цiєї слiдчої дiї i про вiдповiдну кримiнальну вiдповiдальнiсть.

3. Iнформацiя про операцiї, що здiйснюються на банкiвських рахунках, повинна доводитися до вiдома Нацiонального антикорупцiйного бюро України, Бюро економiчної безпеки України до виконання вiдповiдної операцiї, а у разi неможливостi - негайно пiсля її виконання.

(Доповнено статтею 269¹ згiдно iз Законом України вiд 12.02.2015р. N 198-VIII, iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 17.11.2021р. N 1888-IX)

Стаття 270. Аудiо-, вiдеоконтроль мiсця

1. Аудiо-, вiдеоконтроль мiсця може здiйснюватися пiд час досудового розслiдування тяжкого або особливо тяжкого злочину i полягає у здiйсненнi прихованої фiксацiї вiдомостей за допомогою аудiо-, вiдеозапису всерединi публiчно доступних мiсць, без вiдома їх власника, володiльця або присутнiх у цьому мiсцi осiб, за наявностi вiдомостей про те, що розмови i поведiнка осiб у цьому мiсцi, а також iншi подiї, що там вiдбуваються, можуть мiстити iнформацiю, яка має значення для кримiнального провадження.

2. Аудiо-, вiдеоконтроль мiсця згiдно з частиною першою цiєї статтi проводиться на пiдставi ухвали слiдчого суддi, постановленої в порядку, передбаченому статтями 246, 248, 249 цього Кодексу.

Стаття 271. Контроль за вчиненням злочину

1. Контроль за вчиненням злочину може здiйснюватися у випадках наявностi достатнiх пiдстав вважати, що готується вчинення або вчиняється тяжкий чи особливо тяжкий злочин, та проводиться в таких формах:

1) контрольована поставка;

2) контрольована та оперативна закупка;

3) спецiальний слiдчий експеримент;

4) iмiтування обстановки злочину.

2. Контроль за вчиненням злочину не проводиться, якщо внаслiдок таких дiй неможливо повнiстю запобiгти:

1) посяганню на життя або заподiянню особi (особам) тяжких тiлесних ушкоджень;

2) поширенню речовин, небезпечних для життя багатьох людей;

3) втечi осiб, якi вчинили тяжкi чи особливо тяжкi злочини;

4) екологiчнiй або техногеннiй катастрофi.

3. Пiд час пiдготовки та проведення заходiв з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (пiдбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особi вчинити злочин, який вона би не вчинила, як би слiдчий цьому не сприяв, або з цiєю самою метою впливати на її поведiнку насильством, погрозами, шантажем. Здобутi в такий спосiб речi i документи не можуть бути використанi у кримiнальному провадженнi.

4. Про результати контролю за вчиненням злочину складається протокол, до якого додаються речi i документи, отриманi пiд час проведення цiєї негласної слiдчої (розшукової) дiї. Якщо контроль за вчиненням злочину закiнчується вiдкритим фiксуванням, про це складається протокол у присутностi такої особи.

5. Порядок i тактика проведення контрольованої поставки, контрольованої та оперативної закупки, спецiального слiдчого експерименту, iмiтування обстановки злочину визначається законодавством.

6. Контроль за вчиненням злочину щодо незаконного перемiщення через територiю України транзитом, ввезення до України або вивезення за межi України речей, вилучених з вiльного обiгу, або iнших речей чи документiв може бути проведений у порядку, передбаченому законодавством, за домовленiстю з вiдповiдними органами iноземних держав або на пiдставi мiжнародних договорiв України.

7. Прокурор у своєму рiшеннi про проведення контролю за вчиненням злочину, крiм вiдомостей, передбачених статтею 251 цього Кодексу, зобов'язаний:

1) викласти обставини, якi свiдчать про вiдсутнiсть пiд час негласної слiдчої (розшукової) дiї провокування особи на вчинення злочину;

2) зазначити про застосування спецiальних iмiтацiйних засобiв.

8. Якщо при проведеннi контролю за вчиненням злочину виникає необхiднiсть тимчасового обмеження конституцiйних прав особи, воно має здiйснюватися в межах, якi допускаються Конституцiєю України, на пiдставi рiшення слiдчого суддi згiдно з вимогами цього Кодексу.

Стаття 272. Виконання спецiального завдання з розкриття злочинної дiяльностi органiзованої групи чи злочинної органiзацiї

1. Пiд час досудового розслiдування тяжких або особливо тяжких злочинiв можуть бути отриманi вiдомостi, речi i документи, якi мають значення для досудового розслiдування, особою, яка вiдповiдно до закону виконує спецiальне завдання, беручи участь в органiзованiй групi чи злочиннiй органiзацiї, або є учасником зазначеної групи чи органiзацiї, який на конфiденцiйнiй основi спiвпрацює з органами досудового розслiдування.

2. Виконання зазначеними особами такого спецiального завдання, як негласна слiдча (розшукова) дiя, здiйснюється на пiдставi постанови слiдчого, погодженої з керiвником органу досудового розслiдування, або постанови прокурора iз збереженням у таємницi достовiрних вiдомостей про особу.

3. У постановi, крiм вiдомостей, передбачених статтею 251 цього Кодексу, зазначається:

1) обґрунтування меж спецiального завдання;

2) використання спецiальних несправжнiх (iмiтацiйних) засобiв.

4. Виконання спецiального завдання не може перевищувати шiсть мiсяцiв, а в разi необхiдностi строк його виконання продовжується слiдчим за погодженням з керiвником органу досудового розслiдування або прокурором на строк, який не перевищує строку досудового розслiдування.

Стаття 273. Засоби, що використовуються пiд час проведення негласних слiдчих (розшукових) дiй

1. За рiшенням керiвника органу досудового розслiдування, прокурора пiд час проведення негласних слiдчих (розшукових) дiй можуть бути використанi заздалегiдь iдентифiкованi (помiченi) або несправжнi (iмiтацiйнi) засоби. З цiєю метою допускається виготовлення та використання спецiально виготовлених речей i документiв, створення та використання спецiально утворених пiдприємств, установ, органiзацiй. Використання заздалегiдь iдентифiкованих або несправжнiх (iмiтацiйних) засобiв з iншою метою забороняється.

2. Виготовлення, утворення несправжнiх (iмiтацiйних) засобiв для проведення конкретних негласних слiдчих дiй оформлюється вiдповiдним протоколом.

3. У разi необхiдностi розкриття до завершення досудового розслiдування справжнiх вiдомостей щодо спецiально утворених суб'єктiв господарювання або щодо особи, яка дiє без розкриття достовiрних вiдомостей про неї, про це повiдомляється орган, спiвробiтником якого є особа, яка таким способом здiйснює негласнi слiдчi (розшуковi) дiї, та керiвник органу досудового розслiдування, прокурор, який прийняв рiшення про використання таких засобiв пiд час проведення негласних слiдчих (розшукових) дiй. Рiшення про розкриття справжнiх вiдомостей про зазначену особу, обставини виготовлення речей чи документiв або спецiального утворення пiдприємства, установи, органiзацiї приймається керiвником органу досудового розслiдування, прокурором. У разi необхiдностi щодо особи, вiдомостi про яку пiдлягають розкриттю, вживаються заходи забезпечення безпеки, передбаченi законом.

4. Несправжнi (iмiтацiйнi) засоби, застосованi пiд час проведення негласної слiдчої (розшукової) дiї, використовуються у процесi доказування у виглядi первинних засобiв чи знарядь вчинення злочину, крiм випадкiв, якщо суд встановить порушення вимог цього Кодексу пiд час проведення вiдповiдної негласної слiдчої (розшукової) дiї.

Стаття 274. Негласне отримання зразкiв, необхiдних для порiвняльного дослiдження

1. Негласне отримання зразкiв для порiвняльного дослiдження може бути здiйснене лише у випадку, якщо їх отримання вiдповiдно до статтi 245 цього Кодексу неможливе без завдання значної шкоди для кримiнального провадження.

2. Негласне отримання зразкiв здiйснюється на пiдставi ухвали слiдчого суддi, постановленої за клопотанням прокурора, або за клопотанням слiдчого, погодженого з прокурором, у порядку, передбаченому статтями 246, 248, 249 цього Кодексу.

3. У клопотаннi слiдчого, прокурора про надання дозволу на негласне отримання зразкiв, необхiдних для порiвняльного дослiдження, та в ухвалi слiдчого суддi додатково зазначаються вiдомостi про конкретнi зразки, якi планується отримати.

4. Повторне отримання зразкiв здiйснюється вiдкрито згiдно з правилами цього Кодексу, якщо втрачається необхiднiсть зберiгати таємницю щодо факту дослiдження попереднiх зразкiв, отриманих негласно.

Стаття 275. Використання конфiденцiйного спiвробiтництва

1. Пiд час проведення негласних слiдчих (розшукових) дiй слiдчий має право використовувати iнформацiю, отриману внаслiдок конфiденцiйного спiвробiтництва з iншими особами, або залучати цих осiб до проведення негласних слiдчих (розшукових) дiй у випадках, передбачених цим Кодексом.

2. Забороняється залучати до конфiденцiйного спiвробiтництва пiд час проведення негласних слiдчих дiй адвокатiв, нотарiусiв, медичних працiвникiв, священнослужителiв, журналiстiв, якщо таке спiвробiтництво буде пов'язане з розкриттям конфiденцiйної iнформацiї професiйного характеру.

Глава 22. Повiдомлення про пiдозру

Стаття 276. Випадки повiдомлення про пiдозру

1. Повiдомлення про пiдозру обов'язково здiйснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках:

1) затримання особи на мiсцi вчинення кримiнального правопорушення чи безпосередньо пiсля його вчинення;

2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобiжних заходiв;

3) наявностi достатнiх доказiв для пiдозри особи у вчиненнi кримiнального правопорушення.

Особливостi повiдомлення про пiдозру окремiй категорiї осiб визначаються главою 37 цього Кодексу.

2. У випадках, передбачених частиною першою цiєї статтi, слiдчий, прокурор або iнша уповноважена службова особа (особа, якiй законом надано право здiйснювати затримання) зобов'язанi невiдкладно повiдомити пiдозрюваному про його права, передбаченi статтею 42 цього Кодексу.

3. Пiсля повiдомлення про права слiдчий, прокурор або iнша уповноважена службова особа на прохання пiдозрюваного зобов'язанi детально роз'яснити кожне iз зазначених прав.

Стаття 277. Змiст письмового повiдомлення про пiдозру

1. Письмове повiдомлення про пiдозру складається прокурором або слiдчим за погодженням з прокурором.

Повiдомлення має мiстити такi вiдомостi:

1) прiзвище та посаду слiдчого, прокурора, який здiйснює повiдомлення;

2) анкетнi вiдомостi особи (прiзвище, iм'я, по батьковi, дату та мiсце народження, мiсце проживання, громадянство), яка повiдомляється про пiдозру;

3) найменування (номер) кримiнального провадження, у межах якого здiйснюється повiдомлення;

4) змiст пiдозри;

5) правова квалiфiкацiя кримiнального правопорушення, у вчиненнi якого пiдозрюється особа, iз зазначенням статтi (частини статтi) закону України про кримiнальну вiдповiдальнiсть;

6) стислий виклад фактичних обставин кримiнального правопорушення, у вчиненнi якого пiдозрюється особа, у тому числi зазначення часу, мiсця його вчинення, а також iнших суттєвих обставин, вiдомих на момент повiдомлення про пiдозру;

7) права пiдозрюваного;

8) пiдпис слiдчого, прокурора, який здiйснив повiдомлення.

Стаття 278. Вручення письмового повiдомлення про пiдозру

1. Письмове повiдомлення про пiдозру вручається в день його складення слiдчим або прокурором, а у випадку неможливостi такого вручення - у спосiб, передбачений цим Кодексом для вручення повiдомлень.

2. Письмове повiдомлення про пiдозру затриманiй особi вручається не пiзнiше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання.

3. У разi якщо особi не вручено повiдомлення про пiдозру пiсля двадцяти чотирьох годин з моменту затримання, така особа пiдлягає негайному звiльненню.

4. Дата та час повiдомлення про пiдозру, правова квалiфiкацiя кримiнального правопорушення, у вчиненнi якого пiдозрюється особа, iз зазначенням статтi (частини статтi) закону України про кримiнальну вiдповiдальнiсть невiдкладно вносяться слiдчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслiдувань.

Стаття 279. Змiна повiдомлення про пiдозру

1. У випадку виникнення пiдстав для повiдомлення про нову пiдозру або змiну ранiше повiдомленої пiдозри слiдчий, прокурор зобов'язаний виконати дiї, передбаченi статтею 278 цього Кодексу. Якщо повiдомлення про пiдозру здiйснив прокурор, повiдомити про нову пiдозру або змiнити ранiше повiдомлену пiдозру має право виключно прокурор.

Глава 23. Зупинення досудового розслiдування

Стаття 280. Пiдстави та порядок зупинення досудового розслiдування пiсля повiдомлення особi про пiдозру

1. Досудове розслiдування може бути зупинене пiсля повiдомлення особi про пiдозру у разi, якщо:

1) пiдозрюваний захворiв на тяжку хворобу, яка перешкоджає його участi у кримiнальному провадженнi, за умови пiдтвердження цього вiдповiдним медичним висновком;

2) оголошено в розшук пiдозрюваного;

2¹) слiдчий суддя вiдмовив у задоволеннi клопотання про здiйснення спецiального досудового розслiдування;

3) наявна необхiднiсть виконання процесуальних дiй у межах мiжнародного спiвробiтництва.

2. До зупинення досудового розслiдування слiдчий, дiзнавач зобов'язаний виконати всi слiдчi (розшуковi) та iншi процесуальнi дiї, проведення яких необхiдне та можливе, а також всi дiї для здiйснення розшуку пiдозрюваного, якщо зупинити досудове розслiдування необхiдно у зв'язку з обставинами, передбаченими пунктом 2 частини першої цiєї статтi.

3. Якщо у кримiнальному провадженнi є два або декiлька пiдозрюваних, а пiдстави для зупинення стосуються не всiх, прокурор має право видiлити досудове розслiдування i зупинити його стосовно окремих пiдозрюваних.

4. Досудове розслiдування зупиняється вмотивованою постановою прокурора або слiдчого, дiзнавача за погодженням з прокурором, вiдомостi про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслiдувань. Копiя постанови надсилається сторонi захисту, потерпiлому, представнику юридичної особи, щодо якої здiйснюється провадження, якi мають право її оскаржити слiдчому суддi.

5. Пiсля зупинення досудового розслiдування проведення слiдчих (розшукових) дiй не допускається, крiм тих, якi спрямованi на встановлення мiсцезнаходження пiдозрюваного.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 23.05.2013р. N 314-VII, вiд 07.10.2014р. N 1689-VII, вiд 16.03.2017р. N 1950-VIII, вiд 03.10.2017р. N 2147-VIII, вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

Стаття 281. Розшук пiдозрюваного

1. Якщо пiд час досудового розслiдування мiсцезнаходження пiдозрюваного невiдоме або вiн виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованiй територiї України чи за межами України та не з'являється без поважних причин на виклик слiдчого, прокурора за умови його належного повiдомлення про такий виклик, слiдчий, прокурор оголошує розшук такого пiдозрюваного.

До оголошення пiдозрюваного в розшук слiдчий, прокурор зобов'язаний вжити заходiв щодо встановлення його мiсцезнаходження.

2. Про оголошення розшуку виноситься окрема постанова, якщо досудове розслiдування не зупиняється, або вказується в постановi про зупинення досудового розслiдування, якщо таке рiшення приймається, вiдомостi про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслiдувань.

3. Здiйснення розшуку пiдозрюваного може бути доручено оперативним пiдроздiлам.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 16.03.2017р. N 1950-VIII, вiд 27.04.2021р. N 1422-IX)

Стаття 282. Вiдновлення досудового розслiдування

1. Зупинене досудове розслiдування вiдновлюється постановою слiдчого, прокурора, якщо пiдстави для його зупинення перестали iснувати (пiдозрюваний видужав, його мiсцезнаходження встановлено, завершено проведення процесуальних дiй у межах мiжнародного спiвробiтництва), а також у разi потреби проведення слiдчих (розшукових) чи iнших процесуальних дiй. Копiя постанови про вiдновлення досудового розслiдування надсилається сторонi захисту, потерпiлому, представнику юридичної особи, щодо якої здiйснюється провадження.

2. Зупинене досудове розслiдування також вiдновлюється у разi скасування слiдчим суддею постанови про зупинення досудового розслiдування.

3. Вiдомостi про вiдновлення досудового розслiдування вносяться слiдчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслiдувань.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 23.05.2013р. N 314-VII)

Глава 24. Закiнчення досудового розслiдування. Продовження строку досудового розслiдування

§ 1. Форми закiнчення досудового розслiдування

Стаття 283. Загальнi положення закiнчення досудового розслiдування

1. Особа має право на розгляд обвинувачення проти неї в судi в найкоротший строк або на його припинення шляхом закриття провадження.

2. Прокурор зобов'язаний у найкоротший строк пiсля повiдомлення особi про пiдозру здiйснити одну з таких дiй:

1) закрити кримiнальне провадження;

2) звернутися до суду з клопотанням про звiльнення особи вiд кримiнальної вiдповiдальностi;

3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходiв медичного або виховного характеру.

3. Вiдомостi про закiнчення досудового розслiдування вносяться прокурором до Єдиного реєстру досудових розслiдувань.

Стаття 284. Закриття кримiнального провадження та провадження щодо юридичної особи

1. Кримiнальне провадження закривається в разi, якщо:

1) встановлена вiдсутнiсть подiї кримiнального правопорушення;

2) встановлена вiдсутнiсть в дiяннi складу кримiнального правопорушення;

3) не встановленi достатнi докази для доведення винуватостi особи в судi i вичерпанi можливостi їх отримати;

3¹) не встановлено особу, яка вчинила кримiнальне правопорушення, у разi закiнчення строкiв давностi притягнення до кримiнальної вiдповiдальностi, крiм випадкiв вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров'я особи або злочину, за який згiдно iз законом може бути призначено покарання у видi довiчного позбавлення волi.

Учасники кримiнального провадження мають право заявляти клопотання прокурору про закриття кримiнального провадження за наявностi передбачених цим пунктом пiдстав;

3¹) виключено;

4) набрав чинностi закон, яким скасована кримiнальна вiдповiдальнiсть за дiяння, вчинене особою;

5) помер пiдозрюваний, обвинувачений, крiм випадкiв, якщо провадження є необхiдним для реабiлiтацiї померлого;

6) iснує вирок по тому самому обвинуваченню, що набрав законної сили, або постановлена ухвала суду про закриття кримiнального провадження по тому самому обвинуваченню;

7) потерпiлий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник вiдмовився вiд обвинувачення у кримiнальному провадженнi у формi приватного обвинувачення, крiм кримiнального провадження щодо кримiнального правопорушення, пов'язаного з домашнiм насильством;

8) стосовно кримiнального правопорушення, щодо якого не отримано згоди держави, яка видала особу;

9) стосовно податкових зобов'язань особи, яка вчинила дiї, передбаченi статтею 212 Кримiнального кодексу України, досягнутий податковий компромiс вiдповiдно до пiдроздiлу 9² роздiлу XX "Перехiднi положення" Податкового кодексу України.

9¹) iснує нескасована постанова слiдчого, дiзнавача, прокурора про закриття кримiнального провадження з пiдстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 9 цiєї частини, у кримiнальному провадженнi щодо того самого дiяння, що розслiдувалося з дотриманням вимог щодо пiдслiдностi.

Учасники кримiнального провадження мають право заявляти клопотання слiдчому, дiзнавачу, прокурору про закриття кримiнального провадження за наявностi передбачених цим пунктом пiдстав;

10) пiсля повiдомлення особi про пiдозру закiнчився строк досудового розслiдування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крiм випадку повiдомлення особi про пiдозру у вчиненнi тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи.

Слiдчий, дiзнавач, прокурор зобов'язанi закрити кримiнальне провадження також у разi, коли строк досудового розслiдування, визначений статтею 219 цього Кодексу, закiнчився та жоднiй особi не було повiдомлено про пiдозру.

2. Кримiнальне провадження закривається судом:

1) у зв'язку зi звiльненням особи вiд кримiнальної вiдповiдальностi;

1¹) з пiдстави, передбаченої пунктом 3¹ частини першої цiєї статтi;

1¹) виключено;

2) якщо прокурор вiдмовився вiд пiдтримання державного обвинувачення, за винятком випадкiв, передбачених цим Кодексом;

3) досягнуто податковий компромiс у справах про кримiнальнi правопорушення, передбаченi статтею 212 Кримiнального кодексу України, вiдповiдно до пiдроздiлу 9² роздiлу XX "Перехiднi положення" Податкового кодексу України.

3. Провадження щодо юридичної особи пiдлягає закриттю у разi встановлення вiдсутностi пiдстав для застосування до неї заходiв кримiнально-правового характеру, закриття кримiнального провадження чи ухвалення виправдувального вироку щодо уповноваженої особи юридичної особи.

Про закриття провадження щодо юридичної особи прокурор приймає постанову, а суд зазначає про це у виправдувальному вироку або постановляє ухвалу. Рiшення про закриття провадження щодо юридичної особи може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом.

4. Про закриття кримiнального провадження слiдчий, дiзнавач, прокурор приймає постанову, яку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.

Слiдчий, дiзнавач приймає постанову про закриття кримiнального провадження з пiдстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 9, 9¹ частини першої цiєї статтi, якщо в цьому кримiнальному провадженнi жоднiй особi не повiдомлялося про пiдозру.

Прокурор приймає постанову про закриття кримiнального провадження щодо пiдозрюваного з пiдстав, передбачених частиною першою цiєї статтi, крiм випадку, передбаченого абзацом четвертим цiєї частини.

Абзац четвертий виключено.

Закриття кримiнального провадження з пiдстави, передбаченої пунктом 3¹ частини першої цiєї статтi, здiйснюється судом за клопотанням прокурора.

5. Рiшення прокурора про закриття кримiнального провадження щодо пiдозрюваного не є перешкодою для продовження досудового розслiдування щодо вiдповiдного кримiнального правопорушення.

6. Копiя постанови слiдчого, дiзнавача про закриття кримiнального провадження надсилається заявнику, потерпiлому, прокурору. Прокурор протягом двадцяти днiв з моменту отримання копiї постанови має право її скасувати у зв'язку з незаконнiстю чи необґрунтованiстю. Постанова слiдчого, дiзнавача про закриття кримiнального провадження також може бути скасована прокурором за скаргою заявника, потерпiлого, якщо така скарга подана протягом десяти днiв з моменту отримання заявником, потерпiлим копiї постанови.

Копiя постанови прокурора про закриття кримiнального провадження та/або провадження щодо юридичної особи надсилається заявнику, потерпiлому, його представнику, пiдозрюваному, захиснику, представнику юридичної особи, щодо якої здiйснюється провадження.

7. Якщо обставини, передбаченi пунктами 1, 2 частини першої цiєї статтi, виявляються пiд час судового розгляду, суд зобов'язаний ухвалити виправдувальний вирок.

Якщо обставини, передбаченi пунктами 5, 6, 7, 8, 9, 9¹ частини першої цiєї статтi, виявляються пiд час судового провадження, а також у випадку, передбаченому пунктами 2, 3 частини другої цiєї статтi, суд постановляє ухвалу про закриття кримiнального провадження.

8. Закриття кримiнального провадження або ухвалення вироку з пiдстави, передбаченої пунктом 1 частини другої цiєї статтi, не допускається, якщо пiдозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разi кримiнальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом.

9. Якщо закiнчилися строки досудового розслiдування з моменту внесення вiдомостей про кримiнальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслiдувань до дня повiдомлення особi про пiдозру, встановленi частиною першою статтi 219 цього Кодексу, слiдчий суддя може винести ухвалу про закриття кримiнального провадження за клопотанням iншої особи, права чи законнi iнтереси якої обмежуються пiд час досудового розслiдування, або її представника.

10. Ухвала суду про закриття кримiнального провадження може бути оскаржена в апеляцiйному порядку.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 23.05.2013р. N 314-VII, вiд 25.12.2014р. N 63-VIII, вiд 16.11.2017р. N 2213-VIII, вiд 03.10.2017р. N 2147-VIII, вiд 16.11.2017р. N 2213-VIII, вiд 06.12.2017р. N 2227-VIII, вiд 18.09.2018р. N 2548-VIII, вiд 22.11.2018р. N 2617-VIII, враховуючи змiни, внесенi Законом України вiд 03.12.2019р. N 321-IX, вiд 04.10.2019р. N 187-IX, вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

§ 2. Звiльнення особи вiд кримiнальної вiдповiдальностi

Стаття 285. Загальнi положення кримiнального провадження пiд час звiльнення особи вiд кримiнальної вiдповiдальностi

1. Особа звiльняється вiд кримiнальної вiдповiдальностi у випадках, передбачених законом України про кримiнальну вiдповiдальнiсть.

2. Особi, яка пiдозрюється, обвинувачується у вчиненнi кримiнального правопорушення та щодо якої передбачена можливiсть звiльнення вiд кримiнальної вiдповiдальностi у разi здiйснення передбачених законом України про кримiнальну вiдповiдальнiсть дiй, роз'яснюється право на таке звiльнення.

3. Пiдозрюваному, обвинуваченому, який може бути звiльнений вiд кримiнальної вiдповiдальностi, повинно бути роз'яснено суть пiдозри чи обвинувачення, пiдставу звiльнення вiд кримiнальної вiдповiдальностi i право заперечувати проти закриття кримiнального провадження з цiєї пiдстави. У разi якщо пiдозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звiльнення вiд кримiнальної вiдповiдальностi, заперечує проти цього, досудове розслiдування та судове провадження проводяться в повному обсязi в загальному порядку.

Стаття 286. Порядок звiльнення вiд кримiнальної вiдповiдальностi

1. Звiльнення вiд кримiнальної вiдповiдальностi за вчинення кримiнального правопорушення здiйснюється судом.

2. Встановивши на стадiї досудового розслiдування пiдстави для звiльнення вiд кримiнальної вiдповiдальностi та отримавши згоду пiдозрюваного на таке звiльнення, прокурор складає клопотання про звiльнення вiд кримiнальної вiдповiдальностi та без проведення досудового розслiдування у повному обсязi надсилає його до суду.

3. Перед направленням клопотання до суду прокурор зобов'язаний ознайомити з ним потерпiлого та з'ясувати його думку щодо можливостi звiльнення пiдозрюваного вiд кримiнальної вiдповiдальностi.

4. Якщо пiд час здiйснення судового провадження щодо провадження, яке надiйшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримiнального провадження звернеться до суду з клопотанням про звiльнення вiд кримiнальної вiдповiдальностi обвинуваченого, суд має невiдкладно розглянути таке клопотання.

Стаття 287. Клопотання прокурора про звiльнення вiд кримiнальної вiдповiдальностi

1. У клопотаннi прокурора про звiльнення вiд кримiнальної вiдповiдальностi вказуються:

1) найменування кримiнального провадження та його реєстрацiйний номер;

2) анкетнi вiдомостi пiдозрюваного (прiзвище, iм'я, по батьковi, дата та мiсце народження, мiсце проживання, громадянство);

3) прiзвище, iм'я, по батьковi та займана посада прокурора;

4) виклад фактичних обставин кримiнального правопорушення та його правова квалiфiкацiя з зазначенням статтi (частини статтi) закону України про кримiнальну вiдповiдальнiсть та формулювання пiдозри;

5) розмiр шкоди, завданої кримiнальним правопорушенням, та вiдомостi про її вiдшкодування;

6) докази, якi пiдтверджують факт вчинення особою кримiнального правопорушення;

7) наявнiсть обставин, якi свiдчать, що особа пiдлягає звiльненню вiд кримiнальної вiдповiдальностi, та вiдповiдна правова пiдстава;

8) вiдомостi про ознайомлення з клопотанням потерпiлого та його думка щодо можливостi звiльнення пiдозрюваного вiд кримiнальної вiдповiдальностi;

9) дата та мiсце складення клопотання.

До клопотання прокурора повинна бути додана письмова згода особи на звiльнення вiд кримiнальної вiдповiдальностi.

Стаття 288. Розгляд питання про звiльнення вiд кримiнальної вiдповiдальностi

1. Розгляд клопотання прокурора здiйснюється у присутностi сторiн кримiнального провадження та потерпiлого в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, iз особливостями, встановленими цiєю статтею.

2. Суд зобов'язаний з'ясувати думку потерпiлого щодо можливостi звiльнення пiдозрюваного, обвинуваченого вiд кримiнальної вiдповiдальностi.

3. Суд своєю ухвалою закриває кримiнальне провадження та звiльняє пiдозрюваного, обвинуваченого вiд кримiнальної вiдповiдальностi у випадку встановлення пiдстав, передбачених законом України про кримiнальну вiдповiдальнiсть.

4. У разi встановлення судом необґрунтованостi клопотання про звiльнення особи вiд кримiнальної вiдповiдальностi суд своєю ухвалою вiдмовляє у його задоволеннi та повертає клопотання прокурору для здiйснення кримiнального провадження в загальному порядку або продовжує судове провадження в загальному порядку, якщо таке клопотання надiйшло пiсля направлення обвинувального акта до суду.

5. Ухвала суду про закриття кримiнального провадження та звiльнення особи вiд кримiнальної вiдповiдальностi може бути оскаржена в апеляцiйному порядку.

Стаття 289. Вiдновлення провадження при вiдмовi вiд поручительства

1. Якщо протягом року з дня передачi особи на поруки колективу пiдприємства, установи чи органiзацiї вона не виправдає довiру колективу, ухилятиметься вiд заходiв виховного характеру та порушуватиме громадський порядок, загальнi збори вiдповiдного колективу можуть прийняти рiшення про вiдмову вiд поручительства за взяту ними на поруки особу. Вiдповiдне рiшення направляється до суду, який прийняв рiшення про звiльнення особи вiд кримiнальної вiдповiдальностi.

2. Суд, отримавши рiшення загальних зборiв колективу про вiдмову вiд поручительства, розглядає питання притягнення особи до кримiнальної вiдповiдальностi за вчинене кримiнальне правопорушення в порядку, передбаченому статтею 288 цього Кодексу.

3. Переконавшись у порушеннi особою умов передачi на поруки, суд своєю ухвалою скасовує ухвалу про закриття кримiнального провадження i звiльнення особи вiд кримiнальної вiдповiдальностi у зв'язку з передачею її на поруки та направляє матерiали провадження для проведення досудового розслiдування в загальному порядку чи здiйснює судове провадження в загальному порядку, якщо питання про звiльнення вiд кримiнальної вiдповiдальностi було прийняте пiсля направлення обвинувального акта до суду.

§ 3. Звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходiв медичного або виховного характеру

Стаття 290. Вiдкриття матерiалiв iншiй сторонi

1. Визнавши зiбранi пiд час досудового розслiдування докази достатнiми для складання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходiв медичного або виховного характеру прокурор або слiдчий за його дорученням зобов'язаний повiдомити пiдозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходiв медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслiдування та надання доступу до матерiалiв досудового розслiдування.

2. Прокурор або слiдчий за його дорученням зобов'язаний надати доступ до матерiалiв досудового розслiдування, якi є в його розпорядженнi, у тому числi будь-якi докази, якi самi по собi або в сукупностi з iншими доказами можуть бути використанi для доведення невинуватостi або меншого ступеня винуватостi обвинуваченого, або сприяти пом'якшенню покарання.

3. Прокурор або слiдчий за його дорученням зобов'язаний надати доступ та можливiсть скопiювати або вiдобразити вiдповiдним чином будь-якi речовi докази або їх частини, документи або копiї з них, а також надати доступ до примiщення або мiсця, якщо вони знаходяться у володiннi або пiд контролем держави, i прокурор має намiр використати вiдомостi, що мiстяться в них, як докази у судi.

Вiдкриття матерiалiв досудового розслiдування, що мiстяться в iнформацiйно-телекомунiкацiйнiй системi досудового розслiдування, здiйснюється шляхом надання доступу до них або надання електронних копiй таких матерiалiв, засвiдчених в установленому порядку.

4. Надання доступу до матерiалiв включає в себе можливiсть робити копiї або вiдображення матерiалiв.

5. У документах, якi надаються для ознайомлення, можуть бути видаленi вiдомостi, якi не будуть розголошенi пiд час судового розгляду. Видалення повинно бути чiтко позначено. За клопотанням сторони кримiнального провадження суд має право дозволити доступ до вiдомостей, якi були видаленi.

6. Сторона захисту за запитом прокурора зобов'язана надати доступ та можливiсть скопiювати або вiдобразити вiдповiдним чином будь-якi речовi докази або їх частини, документи або копiї з них, а також надати доступ до житла чи iншого володiння, якщо вони знаходяться у володiннi або пiд контролем сторони захисту, якщо сторона захисту має намiр використати вiдомостi, що мiстяться в них, як докази у судi.

Сторона захисту має право не надавати прокурору доступ до будь-яких матерiалiв, якi можуть бути використанi прокурором на пiдтвердження винуватостi обвинуваченого у вчиненнi кримiнального правопорушення. Вирiшення питання про вiднесення конкретних матерiалiв до таких, що можуть бути використанi прокурором на пiдтвердження винуватостi обвинуваченого у вчиненнi кримiнального правопорушення i, як наслiдок, прийняття рiшення про надання чи ненадання прокурору доступу до таких матерiалiв, може бути вiдкладено до закiнчення ознайомлення сторони захисту з матерiалами досудового розслiдування.

7. Про вiдкриття сторонами кримiнального провадження матерiалiв прокурор або слiдчий за його дорученням повiдомляє потерпiлого, представника юридичної особи, щодо якої здiйснюється провадження, пiсля чого останнiй має право ознайомитися з ними за правилами, викладеними в цiй статтi.

8. Про вiдкриття сторонами кримiнального провадження матерiалiв повiдомляються цивiльний позивач, його представник та законний представник, цивiльний вiдповiдач, його представник, пiсля чого цi особи мають право ознайомитися з ними в тiй частинi, яка стосується цивiльного позову, за правилами, викладеними в цiй статтi.

9. Сторони кримiнального провадження зобов'язанi письмово пiдтвердити протилежнiй сторонi, а потерпiлий, представник юридичної особи, щодо якої здiйснюється провадження, - прокурору факт надання їм доступу до матерiалiв iз зазначенням найменування таких матерiалiв.

10. Сторонам кримiнального провадження, потерпiлому, представнику юридичної особи, щодо якої здiйснюється провадження, надається достатнiй час для ознайомлення з матерiалами, до яких їм надано доступ. У разi зволiкання при ознайомленнi з матерiалами, до яких надано доступ, слiдчий суддя за клопотанням сторони кримiнального провадження з урахуванням обсягу, складностi матерiалiв та умов доступу до них зобов'язаний встановити строк для ознайомлення з матерiалами, пiсля спливу якого сторона кримiнального провадження або потерпiлий, представник юридичної особи, щодо якої здiйснюється провадження, вважаються такими, що реалiзували своє право на доступ до матерiалiв. Клопотання розглядається слiдчим суддею мiсцевого суду, в межах територiальної юрисдикцiї якого здiйснюється досудове розслiдування, а в кримiнальних провадженнях щодо кримiнальних правопорушень, вiднесених до пiдсудностi Вищого антикорупцiйного суду, - слiдчим суддею Вищого антикорупцiйного суду, не пiзнiше п'яти днiв з дня його надходження до суду з повiдомленням сторiн кримiнального провадження. Неприбуття у судове засiдання осiб, якi були належним чином повiдомленi про мiсце та час проведення судового засiдання, не перешкоджає розглядовi клопотання.

11. Сторони кримiнального провадження зобов'язанi здiйснювати вiдкриття одне однiй додаткових матерiалiв, отриманих до або пiд час судового розгляду.

12. Якщо сторона кримiнального провадження не здiйснить вiдкриття матерiалiв вiдповiдно до положень цiєї статтi, суд не має права допустити вiдомостi, що мiстяться в них, як докази.

13. Вiдкриття матерiалiв дiзнання сторонами кримiнального провадження здiйснюється в порядку, передбаченому статтями 301 i 314 цього Кодексу.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 23.05.2013р. N 314-VII, вiд 16.01.2014р. N 725-VII, змiни, внесенi Законом України вiд 16.01.2014р. N 725-VII, втратили чиннiсть у зв'язку з втратою чинностi Законом України вiд 16.01.2014р. N 725-VII згiдно iз Законом України вiд 28.01.2014р. N 732-VII, вiд 23.02.2014р. N 767-VII, вiд 07.06.2018р. N 2447-VIII, вiд 22.11.2018р. N 2617-VIII, враховуючи змiни, внесенi Законом України вiд 03.12.2019р. N 321-IX, iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 17.06.2020р. N 720-IX, вiд 01.06.2021р. N 1498-IX)

Стаття 291. Обвинувальний акт i реєстр матерiалiв досудового розслiдування

1. Обвинувальний акт складається слiдчим, дiзнавачем, пiсля чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема якщо вiн не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слiдчим, дiзнавачем.

2. Обвинувальний акт має мiстити такi вiдомостi:

1) найменування кримiнального провадження та його реєстрацiйний номер;

2) анкетнi вiдомостi кожного обвинуваченого (прiзвище, iм'я, по батьковi, дата та мiсце народження, мiсце проживання, громадянство);

3) анкетнi вiдомостi кожного потерпiлого (прiзвище, iм'я, по батьковi, дата та мiсце народження, мiсце проживання, громадянство);

3¹) анкетнi вiдомостi викривача (прiзвище, iм'я, по батьковi, дата та мiсце народження, мiсце проживання, громадянство);

4) прiзвище, iм'я, по батьковi та займана посада слiдчого, прокурора;

5) виклад фактичних обставин кримiнального правопорушення, якi прокурор вважає встановленими, правову квалiфiкацiю кримiнального правопорушення з посиланням на положення закону i статтi (частини статтi) закону України про кримiнальну вiдповiдальнiсть та формулювання обвинувачення;

6) обставини, якi обтяжують чи пом'якшують покарання;

7) розмiр шкоди, завданої кримiнальним правопорушенням;

7¹) пiдстави застосування заходiв кримiнально-правового характеру щодо юридичної особи, якi прокурор вважає встановленими;

8) розмiр витрат на залучення експерта (у разi проведення експертизи пiд час досудового розслiдування);

8¹) розмiр пропонованої винагороди викривачу;

9) дату та мiсце його складення та затвердження.

3. Обвинувальний акт пiдписується слiдчим, дiзнавачем та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо вiн склав його самостiйно.

4. До обвинувального акта додається:

1) реєстр матерiалiв досудового розслiдування;

2) цивiльний позов, якщо вiн був пред'явлений пiд час досудового розслiдування;

3) розписка пiдозрюваного про отримання копiї обвинувального акта, копiї цивiльного позову, якщо вiн був пред'явлений пiд час досудового розслiдування, i реєстру матерiалiв досудового розслiдування (крiм випадку, передбаченого частиною другою статтi 297¹ цього Кодексу);

4) розписка або iнший документ, що пiдтверджує отримання цивiльним вiдповiдачем копiї цивiльного позову, якщо вiн був пред'явлений пiд час досудового розслiдування не до пiдозрюваного;

5) довiдка про юридичну особу, щодо якої здiйснюється провадження, у якiй зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, iдентифiкацiйний код, дата i мiсце державної реєстрацiї.

Надання суду iнших документiв до початку судового розгляду забороняється.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 23.05.2013р. N 314-VII, вiд 16.01.2014р. N 725-VII, змiни, внесенi Законом України вiд 16.01.2014р. N 725-VII, втратили чиннiсть у зв'язку з втратою чинностi Законом України вiд 16.01.2014р. N 725-VII згiдно iз Законом України вiд 28.01.2014р. N 732-VII, вiд 23.02.2014р. N 767-VII, вiд 07.10.2014р. N 1689-VII, вiд 17.10.2019р. N 198-IX, вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

Стаття 292. Клопотання про застосування примусових заходiв медичного або виховного характеру

1. Клопотання про застосування примусових заходiв виховного характеру має вiдповiдати вимогам статтi 291 цього Кодексу, а також мiстити iнформацiю про захiд виховного характеру, який пропонується застосувати.

2. Клопотання про застосування примусових заходiв медичного характеру має вiдповiдати вимогам статтi 291 цього Кодексу, а також мiстити iнформацiю про примусовий захiд медичного характеру, який пропонується застосувати, та позицiю щодо можливостi забезпечення участi особи пiд час судового провадження за станом здоров'я.

Стаття 293. Надання копiї обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходiв медичного або виховного характеру та реєстру матерiалiв досудового розслiдування

1. Одночасно з переданням обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходiв медичного або виховного характеру до суду прокурор зобов'язаний пiд розписку надати їх копiю та копiю реєстру матерiалiв досудового розслiдування пiдозрюваному (крiм випадку, передбаченого частиною другою статтi 297¹ цього Кодексу), його захиснику, законному представнику, захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходiв медичного або виховного характеру. Якщо провадження здiйснюється щодо юридичної особи, копiї обвинувального акта та реєстру матерiалiв досудового розслiдування надаються також представнику такої юридичної особи.

§ 4. Продовження строку досудового розслiдування

Стаття 294. Загальнi положення продовження строку досудового розслiдування

1. Якщо досудове розслiдування злочину до моменту повiдомлення особi про пiдозру неможливо закiнчити у строк, зазначений у частинi другiй статтi 219 цього Кодексу, вказаний строк може бути продовжений неодноразово слiдчим суддею за клопотанням прокурора або слiдчого, погодженого з прокурором, на строк, встановлений пунктами 2 i 3 частини четвертої статтi 219 цього Кодексу.

2. Якщо внаслiдок складностi провадження неможливо закiнчити досудове розслiдування з дня повiдомлення особi про пiдозру у вчиненнi кримiнального проступку (дiзнання) у строк, зазначений у пунктах 1 i 2 частини третьої статтi 219 цього Кодексу, такий строк може бути продовжений прокурором у межах строку, встановленого пунктом 1 частини четвертої статтi 219 цього Кодексу.

3. Якщо з дня повiдомлення особi про пiдозру у вчиненнi злочину досудове розслiдування (досудове слiдство) неможливо закiнчити у строк, зазначений у пунктi 4 частини третьої статтi 219 цього Кодексу, такий строк може бути продовжений у межах строкiв, встановлених пунктами 2 i 3 частини четвертої статтi 219 цього Кодексу:

1) до трьох мiсяцiв - керiвником окружної прокуратури, керiвником обласної прокуратури або його першим заступником чи заступником, заступником Генерального прокурора;

2) до шести мiсяцiв - слiдчим суддею за клопотанням слiдчого, погодженим з керiвником обласної прокуратури або його першим заступником чи заступником, заступниками Генерального прокурора;

3) до дванадцяти мiсяцiв - слiдчим суддею за клопотанням слiдчого, погодженим iз Генеральним прокурором чи його заступниками.

4. Строк досудового розслiдування злочину може бути продовжений до трьох мiсяцiв, якщо його неможливо закiнчити внаслiдок складностi провадження, до шести мiсяцiв - внаслiдок особливої складностi провадження, до дванадцяти мiсяцiв - внаслiдок виняткової складностi провадження.

5. Клопотання про продовження строку досудового розслiдування подається не пiзнiше п'яти днiв до спливу строку досудового розслiдування, встановленого статтею 219 цього Кодексу.

Строк досудового розслiдування, що закiнчився, поновленню не пiдлягає.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 14.10.2014р. N 1697-VII, враховуючи змiни, внесенi Законом України вiд 21.04.2015р. N 335-VIII, iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 03.10.2017р. N 2147-VIII, вiд 22.11.2018р. N 2617-VIII, враховуючи змiни, внесенi Законом України вiд 03.12.2019р. N 321-IX)

Стаття 295. Порядок продовження строку досудового розслiдування прокурором

1. Продовження строку досудового розслiдування кримiнального правопорушення, у випадку, визначеному пунктом 1 частини третьої статтi 294 цього Кодексу, здiйснюється за клопотанням слiдчого або прокурора, який здiйснює нагляд за додержанням законiв пiд час проведення цього досудового розслiдування.

2. У клопотаннi про продовження строку досудового розслiдування зазначаються:

1) прiзвище, iм'я, по батьковi пiдозрюваного;

2) найменування (номер) кримiнального провадження;

3) суть повiдомленої пiдозри i правова квалiфiкацiя кримiнального правопорушення iз зазначенням статтi (частини статтi) закону України про кримiнальну вiдповiдальнiсть, у вчиненнi якого пiдозрюється особа;

4) посилання на докази, якими обґрунтовується пiдозра;

5) процесуальнi дiї, проведення або завершення яких потребує додаткового часу;

6) значення результатiв цих процесуальних дiй для судового розгляду;

7) строк, необхiдний для проведення або завершення процесуальних дiй;

8) обставини, що перешкоджали здiйснити цi процесуальнi дiї ранiше.

3. Копiя клопотання вручається слiдчим або прокурором, який здiйснює нагляд за додержанням законiв пiд час проведення цього досудового розслiдування, пiдозрюваному та його захиснику не пiзнiше нiж за п'ять днiв до дня подання клопотання прокурору, уповноваженому на розгляд питання про продовження строку досудового розслiдування.

Пiдозрюваний, його захисник мають право до подання клопотання про продовження строку досудового розслiдування подати слiдчому або прокурору, який iнiцiює це питання, письмовi заперечення, якi обов'язково долучаються до клопотання i разом з ним подаються прокурору, уповноваженому на його розгляд.

4. Прокурор, уповноважений розглядати питання продовження строку досудового розслiдування, зобов'язаний розглянути клопотання не пiзнiше трьох днiв з дня його отримання, але в будь-якому разi до спливу строку досудового розслiдування.

5. Рiшення прокурора про продовження строку досудового розслiдування або про вiдмову у такому продовженнi приймається у формi постанови.

6. Прокурор задовольняє клопотання та продовжує строк досудового розслiдування, якщо переконається, що додатковий строк необхiдний для отримання доказiв, якi можуть бути використанi пiд час судового розгляду, або для проведення чи завершення проведення експертизи, за умови що цi дiї не могли бути здiйсненi чи завершенi ранiше з об'єктивних причин.

7. Якщо прокурор задовольняє клопотання слiдчого, прокурора, вiн визначає новий строк досудового розслiдування. Прокурор зобов'язаний визначити найкоротший строк, достатнiй для потреб досудового розслiдування.

8. Прокурор вiдмовляє у задоволеннi клопотання та продовженнi строку досудового розслiдування у разi, якщо слiдчий, прокурор, який звернувся з клопотанням, не доведе наявнiсть пiдстав, передбачених частиною шостою цiєї статтi, а також якщо дослiдженi пiд час вирiшення цього питання обставини свiдчать про вiдсутнiсть достатнiх пiдстав вважати, що сталася подiя кримiнального правопорушення, яка дала пiдстави для повiдомлення про пiдозру, та/або пiдозрюваний причетний до цiєї подiї кримiнального правопорушення.

9. У разi вiдмови у продовженнi строку досудового розслiдування прокурор, який здiйснює нагляд за додержанням законiв пiд час проведення цього досудового розслiдування, зобов'язаний протягом п'яти днiв здiйснити одну з дiй, передбачених частиною другою статтi 283 цього Кодексу.

(У редакцiї Закону України вiд 03.10.2017р. N 2147-VIII, iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 07.12.2017р. N 2234-VIII)

Стаття 296. Виключена.

(згiдно iз Законом України вiд 03.10.2017р. N 2147-VIII)

Стаття 297. Виключена.

(згiдно iз Законом України вiд 03.10.2017р. N 2147-VIII)

Стаття 295¹. Порядок продовження строку досудового розслiдування слiдчим суддею

1. У випадках, передбачених статтею 294 цього Кодексу, продовження строку досудового розслiдування здiйснюється на пiдставi ухвали слiдчого суддi, постановленої за вiдповiдним клопотанням прокурора або слiдчого.

2. У клопотаннi про продовження строку досудового розслiдування до повiдомлення особi про пiдозру зазначаються:

1) найменування (номер) кримiнального провадження;

2) всi слiдчi (розшуковi) та iншi процесуальнi дiї, проведенi пiд час кримiнального провадження;

3) обставини, що перешкоджали здiйснити iншi необхiднi процесуальнi дiї ранiше;

4) строк, необхiдний для проведення або завершення процесуальних дiй;

5) iншi вiдомостi, що обґрунтовують необхiднiсть продовження строку досудового розслiдування.

У клопотаннi про продовження строку досудового розслiдування пiсля повiдомлення особi про пiдозру зазначаються:

1) прiзвище, iм'я, по батьковi пiдозрюваного;

2) найменування (номер) кримiнального провадження;

4) посилання на докази, якими обґрунтовується пiдозра;

5) процесуальнi дiї, проведення або завершення яких потребує додаткового часу;

6) значення результатiв цих процесуальних дiй для судового розгляду;

7) строк, необхiдний для проведення або завершення процесуальних дiй;

8) обставини, що перешкоджали здiйснити цi процесуальнi дiї ранiше.

До клопотання також мають бути доданi оригiнали або копiї документiв та iнших матерiалiв, якими прокурор, слiдчий обґрунтовує доводи клопотання, а також витяг з Єдиного реєстру досудових розслiдувань щодо кримiнального провадження, в рамках якого подається клопотання. При цьому слiдчий, прокурор зобов'язанi зазначити у вiдповiдному клопотаннi найкоротший строк, достатнiй для потреб досудового розслiдування.

Слiдчий суддя, встановивши, що клопотання подано без додержання вимог цiєї статтi, повертає його прокурору, слiдчому, про що постановляє ухвалу.

3. Слiдчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку досудового розслiдування протягом трьох днiв з дня його одержання, але в будь-якому разi до спливу строку досудового розслiдування, за участю слiдчого або прокурора, а також пiдозрюваного та його захисника, у разi розгляду клопотання про продовження строку досудового розслiдування пiсля повiдомлення особi про пiдозру.

4. Слiдчий суддя вiдмовляє у задоволеннi клопотання про продовження строку досудового розслiдування до повiдомлення особi про пiдозру у разi його протиправностi та необґрунтованостi.

5. Крiм пiдстав, передбачених частиною четвертою цiєї статтi, слiдчий суддя вiдмовляє у задоволеннi клопотання про продовження строку досудового розслiдування пiсля повiдомлення особi про пiдозру, якщо слiдчий не доведе, що додатковий строк необхiдний для отримання доказiв, якi можуть бути використанi пiд час судового розгляду, або для проведення чи завершення проведення експертизи, за умови що цi дiї не могли бути здiйсненi чи завершенi ранiше з об'єктивних причин, а також якщо дослiдженi пiд час вирiшення цього питання обставини свiдчать про вiдсутнiсть достатнiх пiдстав вважати, що сталася подiя кримiнального правопорушення, яка дала пiдстави для повiдомлення про пiдозру, та/або пiдозрюваний причетний до цiєї подiї кримiнального правопорушення.

6. Про вiдмову у задоволеннi клопотання про продовження строку досудового розслiдування слiдчим суддею постановляється вмотивована ухвала.

7. У разi вiдмови слiдчим суддею у продовженнi строку досудового розслiдування прокурор, який здiйснює нагляд за додержанням законiв пiд час проведення цього досудового розслiдування, зобов'язаний протягом п'яти днiв здiйснити одну з дiй, передбачених частиною другою статтi 283 цього Кодексу.

8. Ухвала слiдчого суддi про продовження строку досудового розслiдування повинна вiдповiдати загальним вимогам до судових рiшень, передбачених цим Кодексом, а також мiстити новий визначений строк досудового розслiдування.

9. Ухвала слiдчого суддi, прийнята за результатами розгляду клопотання про продовження строку досудового розслiдування, оскарженню не пiдлягає.

(Доповнено статтею 295¹ згiдно iз Законом України вiд 03.10.2017р. N 2147-VIII, статтю 297¹ визнано статтею 295¹ згiдно iз Законом України вiд 07.12.2017р. N 2234-VIII)

Глава 24¹. ОСОБЛИВОСТI СПЕЦIАЛЬНОГО ДОСУДОВОГО РОЗСЛIДУВАННЯ КРИМIНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ

(Доповнено главою 24¹ згiдно iз Законом України вiд 07.10.2014р. N 1689-VII)

Стаття 297¹. Загальнi положення спецiального досудового розслiдування

1. Спецiальне досудове розслiдування (in absentia) здiйснюється стосовно одного чи декiлькох пiдозрюваних згiдно iз загальними правилами досудового розслiдування, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цiєї глави.

2. Спецiальне досудове розслiдування здiйснюється на пiдставi ухвали слiдчого суддi у кримiнальному провадженнi щодо злочинiв, передбачених статтями 109, 110, 110², 111, 112, 113, 114, 114¹, 115, 116, 118, частиною другою статтi 121, частиною другою статтi 127, частинами другою i третьою статтi 146, статтями 146¹, 147, частинами другою - п'ятою статтi 191 (у випадку зловживання службовою особою своїм службовим становищем), статтями 209, 255 - 258, 258¹, 258², 258³, 258⁴, 258⁵, 348, 364, 364¹, 365, 365², 368, 368², 368³, 368⁴, 369, 369², 370, 379, 400, 408, 436, 436¹, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 445, 446, 447 Кримiнального кодексу України, стосовно пiдозрюваного, крiм неповнолiтнього, який переховується вiд органiв слiдства та суду на тимчасово окупованiй територiї України, на територiї держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення вiд кримiнальної вiдповiдальностi та/або оголошений у мiжнародний розшук.

Здiйснення спецiального досудового розслiдування щодо iнших злочинiв не допускається, крiм випадкiв, коли злочини вчиненi особами, якi переховуються вiд органiв слiдства та суду на тимчасово окупованiй територiї України, на територiї держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення вiд кримiнальної вiдповiдальностi та/або оголошенi у мiжнародний розшук, та розслiдуються в одному кримiнальному провадженнi iз злочинами, зазначеними у цiй частинi, а видiлення матерiалiв щодо них може негативно вплинути на повноту досудового розслiдування та судового розгляду.

3. Якщо у кримiнальному провадженнi повiдомлено про пiдозру декiльком особам, слiдчий, прокурор вправi звернутися до слiдчого суддi iз клопотанням про здiйснення спецiального досудового розслiдування лише стосовно тих пiдозрюваних, щодо яких наявнi передбаченi частиною другою цiєї статтi пiдстави, а стосовно iнших пiдозрюваних подальше досудове розслiдування у цьому самому кримiнальному провадженнi здiйснюватиметься згiдно iз загальними правилами, передбаченими цим Кодексом.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 15.01.2015р. N 119-VIII, вiд 10.11.2015р. N 769-VIII, вiд 16.03.2017р. N 1950-VIII, вiд 22.11.2018р. N 2617-VIII, враховуючи змiни, внесенi Законом України вiд 03.12.2019р. N 321-IX, вiд 27.04.2021р. N 1422-IX)

Стаття 297². Клопотання слiдчого, прокурора про здiйснення спецiального досудового розслiдування

1. З клопотанням про здiйснення спецiального досудового розслiдування до слiдчого суддi має право звернутися прокурор або слiдчий за погодженням з прокурором.

2. У клопотаннi зазначаються:

1) короткий виклад обставин кримiнального правопорушення, у зв'язку з яким подається клопотання;

4) вiдомостi про те, що пiдозрюваний виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованiй територiї України, територiї держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або вiдомостi про оголошення пiдозрюваного в мiжнародний розшук;

5) виклад обставин про те, що пiдозрюваний переховується вiд органiв слiдства та суду з метою ухилення вiд кримiнальної вiдповiдальностi;

6) перелiк свiдкiв, яких слiдчий, прокурор вважає за необхiдне допитати пiд час розгляду клопотання.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 15.01.2015р. N 119-VIII, вiд 27.04.2021р. N 1422-IX)

Стаття 297³. Розгляд клопотання про здiйснення спецiального досудового розслiдування

1. Клопотання про здiйснення спецiального досудового розслiдування розглядається слiдчим суддею не пiзнiше десяти днiв з дня його надходження до суду за участi особи, яка подала клопотання, та захисника.

Якщо пiдозрюваний самостiйно не залучив захисника, слiдчий суддя зобов'язаний вжити необхiдних заходiв для залучення захисника.

2. Слiдчий суддя, встановивши, що клопотання подано без додержання вимог статтi 297² цього Кодексу, повертає його прокурору, слiдчому, про що постановляє ухвалу.

3. Пiд час розгляду клопотання слiдчий суддя має право за клопотанням сторiн кримiнального провадження або за власною iнiцiативою заслухати будь-якого свiдка чи дослiдити будь-якi матерiали, що мають значення для вирiшення питання про здiйснення спецiального досудового розслiдування.

Стаття 297⁴. Вирiшення питання про здiйснення спецiального досудового розслiдування

1. Слiдчий суддя вiдмовляє у задоволеннi клопотання про здiйснення спецiального досудового розслiдування, якщо прокурор, слiдчий не доведе, що пiдозрюваний переховується вiд органiв слiдства та суду на тимчасово окупованiй територiї України, на територiї держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення вiд кримiнальної вiдповiдальностi та/або оголошений у мiжнародний розшук.

2. Пiд час вирiшення питання про здiйснення спецiального досудового розслiдування слiдчий суддя зобов'язаний врахувати наявнiсть достатнiх доказiв для пiдозри особи щодо якої подано клопотання у вчиненнi кримiнального правопорушення.

3. За наслiдками розгляду клопотання слiдчий суддя постановляє ухвалу, в якiй зазначає мотиви задоволення або вiдмови у задоволеннi клопотання про здiйснення спецiального досудового розслiдування.

Якщо у справi декiлька пiдозрюваних, слiдчий суддя постановляє ухвалу лише стосовно тих пiдозрюваних, щодо яких iснують обставини, передбаченi частиною другою статтi 297¹ цього Кодексу.

Повторне звернення з клопотанням про здiйснення спецiального досудового розслiдування до слiдчого суддi в одному кримiнальному провадженнi не допускається, крiм випадкiв наявностi нових обставин, якi пiдтверджують, що пiдозрюваний переховується вiд органiв слiдства та суду на тимчасово окупованiй територiї України, на територiї держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення вiд кримiнальної вiдповiдальностi та/або оголошений у мiжнародний розшук.

4. Копiя ухвали надсилається прокурору, слiдчому та захиснику.

5. Якщо пiдозрюваний, стосовно якого слiдчим суддею постановлено ухвалу про здiйснення спецiального досудового розслiдування, затриманий або добровiльно з'явився до органу досудового розслiдування, подальше досудове розслiдування щодо нього здiйснюється згiдно iз загальними правилами, передбаченими цим Кодексом.

6. Вiдомостi щодо пiдозрюваних, стосовно яких слiдчим суддею постановлено ухвалу про здiйснення спецiального досудового розслiдування, невiдкладно, але не пiзнiше 24 годин пiсля постановлення ухвали, вносяться до Єдиного реєстру досудових розслiдувань i публiкуються в засобах масової iнформацiї загальнодержавної сфери розповсюдження та на офiцiйному веб-сайтi Офiсу Генерального прокурора.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 15.01.2015р. N 119-VIII, вiд 16.03.2017р. N 1950-VIII, вiд 27.04.2021р. N 1422-IX)

Стаття 297⁵. Порядок вручення процесуальних документiв пiдозрюваному при здiйсненнi спецiального досудового розслiдування

1. Повiстки про виклик пiдозрюваного у разi здiйснення спецiального досудового розслiдування надсилаються за останнiм вiдомим мiсцем його проживання чи перебування та обов'язково публiкуються в засобах масової iнформацiї загальнодержавної сфери розповсюдження та на офiцiйних веб-сайтах органiв, що здiйснюють досудове розслiдування. З моменту опублiкування повiстки про виклик у засобах масової iнформацiї загальнодержавної сфери розповсюдження пiдозрюваний вважається належним чином ознайомленим з її змiстом.

Друкований орган, у якому публiкуються протягом наступного року повiстки про виклик пiдозрюваного, визначається не пiзнiше 1 грудня поточного року в порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України.

2. Копiї процесуальних документiв, що пiдлягають врученню пiдозрюваному, надсилаються захиснику.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 27.04.2021р. N 1422-IX)

Глава 25. Особливостi досудового розслiдування кримiнальних проступкiв

Стаття 298. Особливостi початку досудового розслiдування у формi дiзнання

1. Керiвник органу дiзнання визначає дiзнавача, який здiйснюватиме досудове розслiдування у формi дiзнання.

2. Досудове розслiдування кримiнальних проступкiв (дiзнання) здiйснюється згiдно iз загальними правилами досудового розслiдування, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цiєї глави.

3. До внесення вiдомостей про кримiнальний проступок до Єдиного реєстру досудових розслiдувань допускається проведення окремих дiй, передбачених частиною третьою статтi 214 цього Кодексу.

(У редакцiї Закону України вiд 22.11.2018р. N 2617-VIII, враховуючи змiни, внесенi Законом України вiд 03.12.2019р. N 321-IX)

Стаття 298¹. Процесуальнi джерела доказiв у кримiнальних провадженнях про кримiнальнi проступки

1. Процесуальними джерелами доказiв у кримiнальному провадженнi про кримiнальнi проступки, крiм визначених статтею 84 цього Кодексу, також є пояснення осiб, результати медичного освiдування, висновок спецiалiста, а також отриманi за згодою показання технiчних приладiв i технiчних засобiв, що мають функцiї фото- i кiнозйомки, вiдеозапису, чи засобiв фото- i кiнозйомки, вiдеозапису.

Такi процесуальнi джерела доказiв не можуть бути використанi у кримiнальному провадженнi щодо злочину, окрiм як на пiдставi ухвали слiдчого суддi, що постановляється за клопотанням прокурора.

(Доповнено статтею 298¹ згiдно iз Законом України вiд 22.11.2018р. N 2617-VIII, враховуючи змiни, внесенi законами України вiд 03.12.2019р. N 321-IX, вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

Стаття 298². Затримання уповноваженою службовою особою особи, яка вчинила кримiнальний проступок

1. Уповноважена службова особа має право без ухвали слiдчого суддi, суду затримати особу, пiдозрювану у вчиненнi кримiнального проступку, у випадках, передбачених пунктами 1 i 2 частини першої статтi 208 цього Кодексу, та лише за умови, що ця особа:

1) вiдмовляється виконувати законну вимогу уповноваженої службової особи щодо припинення кримiнального проступку або чинить опiр;

2) намагається залишити мiсце вчинення кримiнального проступку;

3) пiд час безпосереднього переслiдування пiсля вчинення кримiнального проступку не виконує законних вимог уповноваженої службової особи;

4) перебуває у станi алкогольного, наркотичного чи iншого сп'янiння та може завдати шкоди собi або оточуючим.

Уповноважена службова особа має право без ухвали слiдчого суддi, суду затримати особу, пiдозрювану у вчиненнi кримiнального проступку, також за умови, якщо вона ухиляється вiд органiв досудового розслiдування чи суду.

2. Затримання особи, яка вчинила кримiнальний проступок, здiйснюється не бiльш як на три години з моменту фактичного затримання.

3. Уповноважена службова особа, яка здiйснила затримання, та дiзнавач повиннi негайно повiдомити особi зрозумiлою для неї мовою пiдстави затримання та у вчиненнi якого кримiнального правопорушення вона пiдозрюється, а також роз'яснити її право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нiчого з приводу пiдозри проти неї, негайно повiдомити iнших осiб про своє затримання i мiсце перебування вiдповiдно до положень статтi 213 цього Кодексу, вимагати перевiрку обґрунтованостi затримання та iншi процесуальнi права, передбаченi цим Кодексом.

4. Особу може бути затримано:

1) до сiмдесяти двох годин - за умов, передбачених пунктами 1 - 3 частини першої цiєї статтi, та з дотриманням вимог статтi 211 цього Кодексу;

2) до двадцяти чотирьох годин - за умови, передбаченої пунктом 4 частини першої цiєї статтi;

3) до сiмдесяти двох годин - за умови, передбаченої абзацом шостим частини першої цiєї статтi, та з дотриманням вимог статтi 211 цього Кодексу.

Копiя протоколу затримання особи невiдкладно надсилається прокурору.

5. Затриманому надається можливiсть повiдомити iнших осiб про затримання i мiсце перебування вiдповiдно до положень статтi 213 цього Кодексу.

6. Уповноважена службова особа, яка здiйснила затримання, здiйснює особистий обшук затриманої особи з дотриманням правил, передбачених частиною сьомою статтi 223 цього Кодексу.

7. Службова особа, вiдповiдальна за перебування затриманих за вчинення кримiнального проступку, зобов'язана вчинити дiї, передбаченi частиною третьою статтi 212 цього Кодексу, з урахуванням особливостей, визначених цiєю статтею.

(Доповнено статтею 298² згiдно iз Законом України вiд 22.11.2018р. N 2617-VIII, враховуючи змiни, внесенi законами України вiд 03.12.2019р. N 321-IX, вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

Стаття 298³. Вилучення речей i документiв

1. Речi i документи, що є знаряддям та/або засобом вчинення кримiнального проступку чи безпосереднiм предметом посягання, виявленi пiд час затримання, особистого обшуку затриманої особи або огляду речей, вилучаються уповноваженою службовою особою Нацiональної полiцiї, органу безпеки, органу Бюро економiчної безпеки України, органу Державного бюро розслiдувань, Нацiонального антикорупцiйного бюро України.

Вилученi речi i документи зберiгаються органом, що їх вилучив, до розгляду провадження про кримiнальний проступок по сутi в судi у порядку, визначеному Кабiнетом Мiнiстрiв України.

У виняткових випадках вилученi речi i документи можуть бути повернутi володiльцевi до розгляду провадження про кримiнальний проступок по сутi в судi. Залежно вiд результатiв розгляду вилученi речi та документи у встановленому порядку конфiскують або повертають володiльцевi, або знищують.

Про вилучення речей i документiв складається протокол або робиться вiдповiдний запис у протоколi про затримання.

2. Вилученi пiд час обшуку затриманої особи речi i документи, зазначенi у частинi першiй цiєї статтi, визнаються речовими доказами, про що дiзнавачем виноситься вiдповiдна постанова, та приєднуються до матерiалiв дiзнання.

(Доповнено статтею 298³ згiдно iз Законом України вiд 22.11.2018р. N 2617-VIII, враховуючи змiни, внесенi законами України вiд 03.12.2019р. N 321-IX, вiд 17.06.2020р. N 720-IX, iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 17.11.2021р. N 1888-IX)

Стаття 298⁴. Особливостi повiдомлення про пiдозру

1. Письмове повiдомлення про пiдозру у вчиненнi кримiнального проступку складається дiзнавачем за погодженням iз прокурором у випадках та порядку, передбачених цим Кодексом.

2. Одночасно iз врученням повiдомлення про пiдозру особа iнформується про результати медичного освiдування та висновку спецiалiста за їх наявностi. У разi незгоди з результатами медичного освiдування або висновком спецiалiста особа протягом сорока восьми годин має право звернутися до дiзнавача або прокурора з клопотанням про проведення експертизи. У такому разi дiзнавач або прокурор має право звернутися до експерта для проведення експертизи iз дотриманням правил, передбачених цим Кодексом.

У разi якщо протягом встановленого строку особа не звернеться з клопотанням про проведення експертизи, вiдповiдне клопотання може бути заявлено лише пiд час судового розгляду.

(Доповнено статтею 298⁴ згiдно iз Законом України вiд 22.11.2018р. N 2617-VIII, враховуючи змiни, внесенi законами України вiд 03.12.2019р. N 321-IX, вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

Стаття 298⁵. Порядок продовження, зупинення строкiв дiзнання

1. У разi необхiдностi проведення додаткових слiдчих i розшукових дiй строк дiзнання може бути продовжений прокурором до двох мiсяцiв. Про продовження строку дiзнання прокурор виносить постанову.

2. У разi неможливостi закiнчити дiзнання у строк, визначений статтею 219 цього Кодексу, дiзнавач або прокурор звiльняє затриману особу не пiзнiше сiмдесяти двох годин з моменту затримання.

3. Перебiг строку дiзнання зупиняється у випадку, передбаченому статтею 280 цього Кодексу.

4. Строк iз дня винесення постанови про зупинення кримiнального провадження до дня її скасування слiдчим суддею або винесення постанови про вiдновлення кримiнального провадження не включається до строкiв, передбачених цiєю статтею.

(Доповнено статтею 298⁵ згiдно iз Законом України вiд 22.11.2018р. N 2617-VIII, враховуючи змiни, внесенi законами України вiд 03.12.2019р. N 321-IX, вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

Стаття 299. Запобiжнi заходи пiд час досудового розслiдування кримiнальних проступкiв

1. Пiд час досудового розслiдування кримiнальних проступкiв не допускається застосування запобiжних заходiв у виглядi домашнього арешту, застави або тримання пiд вартою.

(У редакцiї Закону України вiд 22.11.2018р. N 2617-VIII, враховуючи змiни, внесенi законами України вiд 03.12.2019р. N 321-IX, вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

Стаття 300. Слiдчi (розшуковi) дiї, негласнi слiдчi (розшуковi) дiї та iншi дiї пiд час досудового розслiдування кримiнальних проступкiв

1. Для досудового розслiдування кримiнальних проступкiв дозволяється виконувати всi слiдчi (розшуковi) дiї, передбаченi цим Кодексом, та негласнi слiдчi (розшуковi) дiї, передбаченi частиною другою статтi 264 та статтею 268 цього Кодексу, а також вiдбирати пояснення для з'ясування обставин вчинення кримiнального проступку, проводити медичне освiдування, отримувати висновок спецiалiста, що має вiдповiдати вимогам до висновку експерта, знiмати за згодою показання технiчних приладiв i технiчних засобiв у провадженнях щодо вчинення кримiнальних проступкiв, що мають функцiї фото- i кiнозйомки, вiдеозапису, чи засобiв фото- i кiнозйомки, вiдеозапису, вилучати знаряддя i засоби вчинення кримiнального проступку, речi i документи, що є безпосереднiм предметом кримiнального проступку або виявленi пiд час затримання особи, особистого огляду або огляду речей, до внесення вiдомостей про кримiнальний проступок до Єдиного реєстру досудових розслiдувань.

Стаття 301. Особливостi закiнчення дiзнання

1. Дiзнавач зобов'язаний у найкоротший строк, але не пiзнiше сiмдесяти двох годин з моменту затримання особи в порядку, передбаченому частиною четвертою статтi 298² цього Кодексу, подати прокурору всi зiбранi матерiали дiзнання разом iз повiдомленням про пiдозру, про що невiдкладно письмово повiдомляє пiдозрюваного, його захисника, законного представника, потерпiлого.

2. Прокурор зобов'язаний не пiзнiше трьох днiв пiсля отримання матерiалiв дiзнання разом з повiдомленням про пiдозру, а в разi затримання особи в порядку, передбаченому частиною четвертою статтi 298² цього Кодексу, протягом двадцяти чотирьох годин здiйснити одну iз зазначених дiй:

1) прийняти рiшення про закриття кримiнального провадження, а в разi затримання особи в порядку, передбаченому частиною четвертою статтi 298² цього Кодексу, - про негайне звiльнення затриманої особи;

2) повернути дiзнавачу кримiнальне провадження з письмовими вказiвками про проведення процесуальних дiй з одночасним продовженням строку дiзнання до одного мiсяця та звiльнити затриману особу (у разi затримання особи в порядку, передбаченому частиною четвертою статтi 298² цього Кодексу);

3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходiв медичного або виховного характеру або про звiльнення вiд кримiнальної вiдповiдальностi;

4) у разi встановлення ознак злочину направити кримiнальне провадження для проведення досудового слiдства.

3. У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цiєї статтi, строк затримання особи не повинен перевищувати сiмдесяти двох годин з моменту затримання до початку розгляду провадження про кримiнальний проступок в судi.

4. У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цiєї статтi, строк затримання особи в порядку, передбаченому частиною четвертою статтi 298² цього Кодексу, зараховується до строку тримання особи пiд вартою.

5. У разi прийняття прокурором рiшення про звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходiв медичного або виховного характеру прокурор зобов'язаний у межах строкiв, визначених частиною другою цiєї статтi, забезпечити надання особi, яка вчинила кримiнальний проступок, або її захиснику, потерпiлому чи його представнику копiй матерiалiв дiзнання шляхом їх вручення, а у разi неможливостi такого вручення - у спосiб, передбачений цим Кодексом для вручення повiдомлень, зокрема шляхом надсилання копiй матерiалiв дiзнання за останнiм вiдомим мiсцем проживання чи перебування таких осiб. У разi вiдмови вказаних осiб їх отримати чи зволiкання з отриманням вказанi особи вважаються такими, що отримали доступ до матерiалiв дiзнання.

Про вiдмову вiд отримання копiй матерiалiв дiзнання чи неотримання таких копiй складається вiдповiдний протокол, який пiдписується прокурором та особою, яка вiдмовилася отримувати, або прокурором, якщо особа не з'явилася для отримання копiй матерiалiв дiзнання.

(У редакцiї Закону України вiд 22.11.2018р. N 2617-VIII, враховуючи змiни, внесенi Законом України вiд 03.12.2019р. N 321-IX)

Стаття 302. Клопотання прокурора про розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженнi

1. Встановивши пiд час досудового розслiдування, що пiдозрюваний беззаперечно визнав свою винуватiсть, не оспорює встановленi досудовим розслiдуванням обставини i згоден з розглядом обвинувального акта за його вiдсутностi, а потерпiлий, представник юридичної особи, щодо якої здiйснюється провадження, не заперечують проти такого розгляду, прокурор має право надiслати до суду обвинувальний акт, в якому зазначає клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засiданнi.

2. Слiдчий, дiзнавач, прокурор зобов'язаний роз'яснити пiдозрюваному, потерпiлому, представнику юридичної особи, щодо якої здiйснюється провадження, змiст встановлених досудовим розслiдуванням обставин, а також те, що у разi надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку вони будуть позбавленi права оскаржувати вирок в апеляцiйному порядку з пiдстав розгляду провадження за вiдсутностi учасникiв судового провадження, недослiдження доказiв у судовому засiданнi або з метою оспорити встановленi досудовим розслiдуванням обставини. Крiм того, слiдчий, дiзнавач, прокурор зобов'язаний впевнитися у добровiльностi згоди пiдозрюваного, потерпiлого та представника юридичної особи, щодо якої здiйснюється провадження, на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженнi.

3. До обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженнi повиннi бути доданi:

1) письмова заява пiдозрюваного, складена в присутностi захисника, щодо беззаперечного визнання своєї винуватостi, згоди iз встановленими досудовим розслiдуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляцiйного оскарження згiдно з частиною другою цiєї статтi та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженнi;

2) письмова заява потерпiлого, представника юридичної особи, щодо якої здiйснюється провадження, щодо згоди iз встановленими досудовим розслiдуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляцiйного оскарження згiдно з частиною другою цiєї статтi та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженнi;

3) матерiали досудового розслiдування, у тому числi документи, якi засвiдчують беззаперечне визнання пiдозрюваним своєї винуватостi.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 23.05.2013р. N 314-VII, вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

Глава 26. Оскарження рiшень, дiй чи бездiяльностi пiд час досудового розслiдування

§ 1. Оскарження рiшень, дiй чи бездiяльностi органiв досудового розслiдування чи прокурора пiд час досудового розслiдування

Стаття 303. Рiшення, дiї чи бездiяльнiсть слiдчого, дiзнавача або прокурора, якi можуть бути оскарженi пiд час досудового розслiдування, та право на оскарження

1. На досудовому провадженнi можуть бути оскарженi такi рiшення, дiї чи бездiяльнiсть слiдчого, дiзнавача або прокурора:

1) бездiяльнiсть слiдчого, дiзнавача, прокурора, яка полягає у невнесеннi вiдомостей про кримiнальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслiдувань пiсля отримання заяви чи повiдомлення про кримiнальне правопорушення, у неповерненнi тимчасово вилученого майна згiдно з вимогами статтi 169 цього Кодексу, а також у нездiйсненнi iнших процесуальних дiй, якi вiн зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпiлим, його представником чи законним представником, пiдозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здiйснюється провадження, володiльцем тимчасово вилученого майна, iншою особою, права чи законнi iнтереси якої обмежуються пiд час досудового розслiдування;

2) рiшення слiдчого, дiзнавача, прокурора про зупинення досудового розслiдування - потерпiлим, його представником чи законним представником, пiдозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здiйснюється провадження;

3) рiшення слiдчого, дiзнавача про закриття кримiнального провадження - заявником, потерпiлим, його представником чи законним представником;

4) рiшення прокурора про закриття кримiнального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, потерпiлим, його представником чи законним представником, пiдозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здiйснюється провадження;

5) рiшення прокурора, слiдчого, дiзнавача про вiдмову у визнаннi потерпiлим - особою, якiй вiдмовлено у визнаннi потерпiлою;

6) рiшення, дiї чи бездiяльнiсть слiдчого, дiзнавача або прокурора при застосуваннi заходiв безпеки - особами, до яких можуть бути застосованi заходи безпеки, передбаченi законом;

7) рiшення слiдчого, дiзнавача, прокурора про вiдмову в задоволеннi клопотання про проведення слiдчих (розшукових) дiй, негласних слiдчих (розшукових) дiй - особою, якiй вiдмовлено у задоволеннi клопотання, її представником, законним представником чи захисником;

8) рiшення слiдчого, дiзнавача, прокурора про змiну порядку досудового розслiдування та продовження його згiдно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу, - пiдозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпiлим, його представником чи законним представником;

9) виключено

9¹) рiшення прокурора про вiдмову в задоволеннi скарги на недотримання розумних строкiв слiдчим, дiзнавачем, прокурором пiд час досудового розслiдування - особою, якiй вiдмовлено у задоволеннi скарги, її представником, законним представником чи захисником;

10) повiдомлення слiдчого, дiзнавача, прокурора про пiдозру пiсля спливу одного мiсяця з дня повiдомлення особi про пiдозру у вчиненнi кримiнального проступку або двох мiсяцiв з дня повiдомлення особi про пiдозру у вчиненнi злочину, але не пiзнiше закриття прокурором кримiнального провадження або звернення до суду iз обвинувальним актом - пiдозрюваним, його захисником чи законним представником;

11) вiдмова слiдчого, дiзнавача, прокурора в задоволеннi клопотання про закриття кримiнального провадження з пiдстав, передбачених пунктом 9¹ частини першої статтi 284 цього Кодексу, - стороною захисту, iншою особою, права чи законнi iнтереси якої обмежуються пiд час досудового розслiдування, її представником.

2. Скарги на iншi рiшення, дiї чи бездiяльнiсть слiдчого, дiзнавача або прокурора не розглядаються пiд час досудового розслiдування i можуть бути предметом розгляду пiд час пiдготовчого провадження у судi згiдно з правилами статей 314 - 316 цього Кодексу.

3. Пiд час пiдготовчого судового засiдання можуть бути оскарженi рiшення, дiї чи бездiяльнiсть слiдчого, дiзнавача або прокурора, передбаченi пунктами 5 та 6 частини першої цiєї статтi.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 23.05.2013р. N 314-VII, вiд 16.01.2014р. N 725-VII, змiни, внесенi Законом України вiд 16.01.2014р. N 725-VII, втратили чиннiсть у зв'язку з втратою чинностi Законом України вiд 16.01.2014р. N 725-VII згiдно iз Законом України вiд 28.01.2014р. N 732-VII, вiд 23.02.2014р. N 767-VII, вiд 16.11.2017р. N 2213-VIII, вiд 03.10.2017р. N 2147-VIII, вiд 16.11.2017р. N 2213-VIII, вiд 18.09.2018р. N 2548-VIII, вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

Стаття 304. Строк подання скарги на рiшення, дiї чи бездiяльнiсть слiдчого, дiзнавача чи прокурора, її повернення або вiдмова вiдкриття провадження

1. Скарги на рiшення, дiї чи бездiяльнiсть слiдчого, дiзнавача чи прокурора, передбаченi частиною першою статтi 303 цього Кодексу, можуть бути поданi особою протягом десяти днiв з моменту прийняття рiшення, вчинення дiї або бездiяльностi. Якщо рiшення слiдчого, дiзнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копiї.

2. Скарга повертається, якщо:

1) скаргу подала особа, яка не має права подавати скаргу;

2) скарга не пiдлягає розгляду в цьому судi;

3) скарга подана пiсля закiнчення строку, передбаченого частиною першою цiєї статтi, i особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слiдчий суддя за заявою особи не знайде пiдстав для його поновлення.

3. Копiя ухвали про повернення скарги невiдкладно надсилається особi, яка її подала, разом iз скаргою та усiма доданими до неї матерiалами.

4. Слiдчий суддя, суд вiдмовляє у вiдкриттi провадження лише у разi, якщо скарга подана на рiшення, дiю чи бездiяльнiсть слiдчого, дiзнавача, прокурора, що не пiдлягає оскарженню.

5. Копiя ухвали про вiдмову у вiдкриттi провадження невiдкладно надсилається особi, яка подала скаргу, разом iз скаргою та усiма доданими до неї матерiалами.

6. Ухвала про повернення скарги або вiдмову у вiдкриттi провадження може бути оскаржена в апеляцiйному порядку.

7. Повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слiдчого суддi, суду в порядку, передбаченому цим Кодексом.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

Стаття 305. Правовi наслiдки подання скарги на рiшення, дiї чи бездiяльнiсть слiдчого, дiзнавача чи прокурора пiд час досудового розслiдування

1. Подання скарги на рiшення, дiї чи бездiяльнiсть слiдчого, дiзнавача чи прокурора пiд час досудового розслiдування не зупиняє виконання рiшення чи дiю слiдчого, дiзнавача, прокурора.

2. Слiдчий, дiзнавач чи прокурор можуть самостiйно скасувати рiшення, передбаченi пунктами 1, 2, 5 i 6 частини першої статтi 303 цього Кодексу, припинити дiю чи бездiяльнiсть, якi оскаржуються, що тягне за собою закриття провадження за скаргою.

Прокурор може самостiйно скасувати рiшення, що передбачене пунктами 3 та 10 частини першої статтi 303 цього Кодексу i оскаржується в порядку, передбаченому частиною шостою статтi 284 цього Кодексу, що тягне за собою закриття провадження за скаргою.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 23.05.2013р. N 314-VII, вiд 03.10.2017р. N 2147-VIII, вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

Стаття 306. Порядок розгляду скарг на рiшення, дiї чи бездiяльнiсть слiдчого, дiзнавача чи прокурора пiд час досудового розслiдування

1. Скарги на рiшення, дiї чи бездiяльнiсть слiдчого, дiзнавача чи прокурора розглядаються слiдчим суддею мiсцевого суду, а в кримiнальних провадженнях щодо кримiнальних правопорушень, вiднесених до пiдсудностi Вищого антикорупцiйного суду, - слiдчим суддею Вищого антикорупцiйного суду, згiдно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318 - 380 цього Кодексу, з урахуванням положень цiєї глави.

2. Скарги на рiшення, дiї чи бездiяльнiсть пiд час досудового розслiдування розглядаються не пiзнiше сiмдесяти двох годин з моменту надходження вiдповiдної скарги, крiм скарг на рiшення про закриття кримiнального провадження, якi розглядаються не пiзнiше п'яти днiв з моменту надходження скарги.

3. Розгляд скарг на рiшення, дiї чи бездiяльнiсть пiд час досудового розслiдування здiйснюється за обов'язкової участi особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слiдчого, дiзнавача чи прокурора, рiшення, дiї чи бездiяльнiсть яких оскаржується. Вiдсутнiсть слiдчого, дiзнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 07.06.2018р. N 2447-VIII, вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

Стаття 307. Рiшення слiдчого суддi за результатами розгляду скарг на рiшення, дiї чи бездiяльнiсть слiдчого, дiзнавача чи прокурора пiд час досудового розслiдування

1. За результатами розгляду скарг на рiшення, дiї чи бездiяльнiсть слiдчого, дiзнавача чи прокурора постановляється ухвала згiдно з правилами цього Кодексу.

2. Ухвала слiдчого суддi за результатами розгляду скарги на рiшення, дiї чи бездiяльнiсть пiд час досудового розслiдування може бути про:

1) скасування рiшення слiдчого, дiзнавача чи прокурора;

1¹) скасування повiдомлення про пiдозру;

2) зобов'язання припинити дiю;

3) зобов'язання вчинити певну дiю;

4) вiдмову у задоволеннi скарги.

3. Ухвала слiдчого суддi за результатами розгляду скарги на рiшення, дiю чи бездiяльнiсть слiдчого, дiзнавача чи прокурора не може бути оскаржена, окрiм ухвали про вiдмову у задоволеннi скарги на постанову про закриття кримiнального провадження, скарги на вiдмову слiдчого, прокурора в задоволеннi клопотання про закриття кримiнального провадження з пiдстав, визначених пунктом 9¹ частини першої статтi 284 цього Кодексу, про скасування повiдомлення про пiдозру та вiдмову у задоволеннi скарги на повiдомлення про пiдозру.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 03.10.2017р. N 2147-VIII, вiд 18.09.2018р. N 2548-VIII, вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

Стаття 308. Оскарження недотримання розумних строкiв

1. Пiдозрюваний, обвинувачений, потерпiлий, iншi особи, права чи законнi iнтереси яких обмежуються пiд час досудового розслiдування, мають право оскаржити прокурору вищого рiвня недотримання розумних строкiв слiдчим, дiзнавачем, прокурором пiд час досудового розслiдування.

2. Прокурор вищого рiвня зобов'язаний розглянути скаргу протягом трьох днiв пiсля її подання i в разi наявностi пiдстав для її задоволення надати вiдповiдному прокурору обов'язковi для виконання вказiвки щодо строкiв вчинення певних процесуальних дiй або прийняття процесуальних рiшень. Особа, яка подала скаргу, невiдкладно письмово повiдомляється про результати її розгляду.

3. Службовi особи, виннi в недотриманнi розумних строкiв, можуть бути притягнутi до вiдповiдальностi, встановленої законом.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 16.11.2017р. N 2213-VIII, вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

§ 2. Оскарження ухвал слiдчого суддi пiд час досудового розслiдування

Стаття 309. Ухвали слiдчого суддi, якi пiдлягають оскарженню пiд час досудового розслiдування

1. Пiд час досудового розслiдування можуть бути оскарженi в апеляцiйному порядку ухвали слiдчого суддi про:

1) вiдмову у наданнi дозволу на затримання;

2) застосування запобiжного заходу у виглядi тримання пiд вартою або вiдмову в його застосуваннi;

3) продовження строку тримання пiд вартою або вiдмову в його продовженнi;

4) застосування запобiжного заходу у виглядi домашнього арешту або вiдмову в його застосуваннi;

5) продовження строку домашнього арешту або вiдмову в його продовженнi;

5¹) застосування запобiжного заходу у виглядi застави або про вiдмову в застосуваннi такого заходу;

6) помiщення особи в приймальник-розподiльник для дiтей або вiдмову в такому помiщеннi;

7) продовження строку тримання особи в приймальнику-розподiльнику для дiтей або вiдмову в його продовженнi;

8) направлення особи до медичного закладу для проведення психiатричної експертизи або вiдмову у такому направленнi;

9) арешт майна або вiдмову у ньому;

10) тимчасовий доступ до речей i документiв, яким дозволено вилучення речей i документiв, якi посвiдчують користування правом на здiйснення пiдприємницької дiяльностi, або iнших, за вiдсутностi яких фiзична особа - пiдприємець чи юридична особа позбавляються можливостi здiйснювати свою дiяльнiсть;

11) вiдсторонення вiд посади або вiдмову у ньому;

11¹) продовження вiдсторонення вiд посади;

12) вiдмову у здiйсненнi спецiального досудового розслiдування;

13) закриття кримiнального провадження на пiдставi частини дев'ятої статтi 284 цього Кодексу.

2. Пiд час досудового розслiдування також можуть бути оскарженi в апеляцiйному порядку ухвали слiдчого суддi про вiдмову у задоволеннi скарги на постанову про закриття кримiнального провадження або на рiшення слiдчого, прокурора про вiдмову в задоволеннi клопотання про закриття кримiнального провадження на пiдставi пункту 9¹ частини першої статтi 284 цього Кодексу, про скасування повiдомлення про пiдозру чи вiдмову у задоволеннi скарги на повiдомлення про пiдозру, повернення скарги на рiшення, дiї чи бездiяльнiсть слiдчого, прокурора або вiдмову у вiдкриттi провадження по нiй.

3. Скарги на iншi ухвали слiдчого суддi оскарженню не пiдлягають i заперечення проти них можуть бути поданi пiд час пiдготовчого провадження в судi.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 07.10.2014р. N 1689-VII, вiд 03.10.2017р. N 2147-VIII, вiд 18.09.2018р. N 2548-VIII, вiд 04.10.2019р. N 187-IX)

Стаття 310. Порядок оскарження ухвал слiдчого суддi

1. Оскарження ухвал слiдчого суддi здiйснюється в апеляцiйному порядку.

§ 3. Оскарження слiдчим, дiзнавачем рiшень, дiй чи бездiяльностi прокурора

(Назва параграфа iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

Стаття 311. Рiшення, дiї чи бездiяльнiсть прокурора, якi можуть оскаржуватися слiдчим або дiзнавачем

1. Пiд час досудового розслiдування слiдчий, дiзнавач, який здiйснює розслiдування певного кримiнального правопорушення, має право оскаржувати будь-якi рiшення, дiї чи бездiяльнiсть прокурора, прийнятi або вчиненi у вiдповiдному досудовому провадженнi, крiм випадкiв, передбачених цим Кодексом.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

Стаття 312. Порядок оскарження рiшень, дiй чи бездiяльностi прокурора

1. Скарга слiдчого, дiзнавача на рiшення, дiю чи бездiяльнiсть прокурора повинна подаватися в письмовiй формi не пiзнiше трьох днiв з моменту прийняття або вчинення оскаржуваних рiшення, дiї чи бездiяльностi.

2. Скарга слiдчого, дiзнавача подається прокурору вищого рiвня щодо прокурора, рiшення, дiї чи бездiяльнiсть якого оскаржуються.

3. Оскарження слiдчим, дiзнавачем рiшень, дiй чи бездiяльностi прокурора не зупиняє їх виконання.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 14.10.2014р. N 1697-VII, враховуючи змiни, внесенi Законом України вiд 21.04.2015р. N 335-VIII, iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

Стаття 313. Порядок вирiшення скарги на рiшення, дiї чи бездiяльнiсть прокурора

1. Прокурор вищого рiвня, до якого надiйшла скарга на рiшення, дiю чи бездiяльнiсть прокурора, зобов'язаний розглянути цю скаргу протягом трьох днiв з моменту її надходження i надiслати своє рiшення слiдчому, дiзнавачу та прокурору, рiшення, дiя чи бездiяльнiсть якого оскаржувалася.

2. За наслiдками розгляду скарги можуть бути прийнятi рiшення про:

1) залишення рiшення чинним, визнання законними вчинених дiї чи бездiяльностi;

2) змiну рiшення в частинi;

3) скасування рiшення i прийняття нового рiшення, визнання незаконними вчинених дiї чи бездiяльностi i зобов'язання вчинити нову дiю.

3. У разi скасування рiшення або визнання незаконними вчиненої дiї чи бездiяльностi прокурор вищого рiвня має право здiйснити замiну одного прокурора на iншого з числа службових осiб органiв прокуратури того самого рiвня в досудовому провадженнi, де було прийнято або вчинено незаконне рiшення, дiя чи бездiяльнiсть.

4. Рiшення прокурора вищого рiвня є остаточним i не пiдлягає оскарженню до суду, iнших органiв державної влади, їх посадових чи службових осiб.

Роздiл IV
СУДОВЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ПЕРШIЙ IНСТАНЦIЇ

Глава 27. Пiдготовче провадження

Стаття 314. Пiдготовче судове засiдання

1. Пiсля отримання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходiв медичного або виховного характеру або клопотання про звiльнення вiд кримiнальної вiдповiдальностi суд не пiзнiше п'яти днiв з дня його надходження призначає пiдготовче судове засiдання, в яке викликає учасникiв судового провадження.

2. Пiдготовче судове засiдання вiдбувається за участю обвинуваченого (крiм випадкiв, коли здiйснювалося спецiальне досудове розслiдування), прокурора, захисника, потерпiлого, його представника та законного представника, цивiльного позивача, його представника та законного представника, цивiльного вiдповiдача та його представника, представника юридичної особи, щодо якої здiйснюється провадження, згiдно з правилами, передбаченими цим Кодексом для судового розгляду. Пiсля виконання вимог, передбачених статтями 342 - 345 цього Кодексу, головуючий з'ясовує в учасникiв судового провадження їх думку щодо можливостi призначення судового розгляду.

У разi встановлення об'єктивної неможливостi ознайомитися з матерiалами дiзнання у порядку, передбаченому частиною п'ятою статтi 301 цього Кодексу, суд за клопотанням сторони кримiнального провадження вирiшує питання про вiдкриття сторонами кримiнального провадження матерiалiв дiзнання, про що постановляє вiдповiдну ухвалу.

3. У пiдготовчому судовому засiданнi суд має право прийняти такi рiшення:

1) затвердити угоду або вiдмовити в затвердженнi угоди та повернути кримiнальне провадження прокурору для продовження досудового розслiдування в порядку, передбаченому статтями 468 - 475 цього Кодексу;

2) закрити провадження у випадку встановлення пiдстав, передбачених пунктами 4 - 8, 10 частини першої або частиною другою статтi 284 цього Кодексу;

3) повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходiв медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не вiдповiдають вимогам цього Кодексу;

4) направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходiв медичного або виховного характеру до вiдповiдного суду для визначення пiдсудностi у випадку встановлення непiдсудностi кримiнального провадження;

5) призначити судовий розгляд на пiдставi обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходiв медичного або виховного характеру;

6) доручити представнику персоналу органу пробацiї скласти досудову доповiдь.

4. Ухвала про повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходiв медичного або виховного характеру може бути оскаржена в апеляцiйному порядку.

5. У пiдготовчому судовому засiданнi суд у випадках, передбачених цим Кодексом, за власною iнiцiативою або за клопотанням обвинуваченого, його захисника чи законного представника, чи за клопотанням прокурора i лише в iнтересах нацiональної безпеки, економiчного добробуту та прав людини вирiшує питання щодо складання досудової доповiдi, про що постановляє ухвалу iз зазначенням строку пiдготовки такої доповiдi.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 23.05.2013р. N 314-VII, вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII, змiни, внесенi Законом України вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII, в частинi положень щодо застосування пробацiйних програм набирають чинностi з 01.01.2018р., iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.11.2017р. N 2213-VIII, вiд 22.11.2018р. N 2617-VIII, враховуючи змiни, внесенi Законом України вiд 03.12.2019р. N 321-IX, iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 27.04.2021р. N 1422-IX)

Стаття 314¹. Складання досудової доповiдi

1. З метою забезпечення суду iнформацiєю, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рiшення про мiру покарання представник уповноваженого органу з питань пробацiї складає досудову доповiдь за ухвалою суду.

2. Досудова доповiдь складається щодо особи, обвинуваченої у вчиненнi нетяжкого або тяжкого злочину, нижня межа санкцiї якого не перевищує п'яти рокiв позбавлення волi. Досудова доповiдь щодо неповнолiтнього обвинуваченого вiком вiд 14 до 18 рокiв складається незалежно вiд тяжкостi вчиненого злочину, крiм випадкiв, передбачених цим Кодексом.

3. Форма, змiст та порядок складання досудової доповiдi про обвинуваченого визначаються законодавством.

4. Досудова доповiдь не складається:

1) щодо особи, стосовно якої прокурором складено клопотання про звiльнення вiд кримiнальної вiдповiдальностi;

2) щодо особи, яка вже вiдбуває покарання у видi обмеження волi або позбавлення волi;

3) щодо неповнолiтнього, стосовно якого прокурором у порядку, передбаченому статтею 497 цього Кодексу, складено клопотання про застосування до нього примусових заходiв виховного характеру;

4) щодо неповнолiтнього, який не досяг вiку кримiнальної вiдповiдальностi, за наявностi пiдстави для застосування примусових заходiв виховного характеру вiдповiдно до параграфа 2 глави 38 роздiлу VI цього Кодексу;

5) щодо особи, стосовно якої прокурором складено клопотання про застосування примусових заходiв медичного характеру;

6) щодо особи, до якої застосовано умовно-дострокове звiльнення вiд вiдбування покарання, проте вона вчинила новий злочин протягом невiдбутої частини покарання;

7) у разi якщо пiд час пiдготовчого судового засiдання ухвалено судове рiшення про затвердження угоди, передбаченої цим Кодексом.

5. Досудова доповiдь не може використовуватися у кримiнальному провадженнi як доказ винуватостi обвинуваченого у вчиненнi злочину.

6. Досудова доповiдь долучається до матерiалiв кримiнального провадження.

(Доповнено статтею 314¹ згiдно iз Законом України вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII, змiни, внесенi Законом України вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII, в частинi положень щодо застосування пробацiйних програм набирають чинностi з 01.01.2018р., iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 22.11.2018р. N 2617-VIII, враховуючи змiни, внесенi Законом України вiд 03.12.2019р. N 321-IX)

Стаття 315. Вирiшення питань, пов'язаних з пiдготовкою до судового розгляду

1. Якщо пiд час пiдготовчого судового засiдання не будуть встановленi пiдстави для прийняття рiшень, передбачених пунктами 1 - 4 частини третьої статтi 314 цього Кодексу, суд проводить пiдготовку до судового розгляду.

2. З метою пiдготовки до судового розгляду суд:

1) визначає дату та мiсце проведення судового розгляду;

2) з'ясовує, у вiдкритому чи закритому судовому засiданнi необхiдно здiйснювати судовий розгляд;

3) з'ясовує питання про склад осiб, якi братимуть участь у судовому розглядi;

4) розглядає клопотання учасникiв судового провадження про:

здiйснення судового виклику певних осiб до суду для допиту;

витребування певних речей чи документiв;

здiйснення судового розгляду в закритому судовому засiданнi;

5) вчиняє iншi дiї, необхiднi для пiдготовки до судового розгляду.

3. Пiд час пiдготовчого судового засiдання суд за клопотанням учасникiв судового провадження має право обрати, змiнити чи скасувати заходи забезпечення кримiнального провадження, в тому числi запобiжний захiд, обраний щодо обвинуваченого. При розглядi таких клопотань суд додержується правил, передбачених роздiлом II цього Кодексу. За вiдсутностi зазначених клопотань сторiн кримiнального провадження застосування заходiв забезпечення кримiнального провадження, обраних пiд час досудового розслiдування, вважається продовженим.

4. Пiд час пiдготовчого судового засiдання суд роз'яснює обвинуваченому у вчиненнi злочину, за який передбачено покарання у видi позбавлення волi на строк бiльше десяти рокiв, право заявити клопотання про розгляд кримiнального провадження стосовно нього колегiально судом у складi трьох суддiв.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 16.11.2017р. N 2213-VIII, вiд 21.07.2020р. N 817-IX)

Стаття 316. Закiнчення пiдготовчого провадження i призначення судового розгляду

1. Пiсля завершення пiдготовки до судового розгляду суд постановляє ухвалу про призначення судового розгляду.

2. Судовий розгляд має бути призначений не пiзнiше десяти днiв пiсля постановлення ухвали про його призначення.

Стаття 317. Матерiали кримiнального провадження (кримiнальна справа) та право на ознайомлення з ними

1. Документи, iншi матерiали, наданi суду пiд час судового провадження його учасниками, судовi рiшення та iншi документи i матерiали, що мають значення для цього кримiнального провадження, долучаються до обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходiв медичного або виховного характеру, клопотання про звiльнення вiд кримiнальної вiдповiдальностi i є матерiалами кримiнального провадження (кримiнальною справою).

2. Пiсля призначення справи до судового розгляду головуючий повинен забезпечити учасникам судового провадження можливiсть ознайомитися з матерiалами кримiнального провадження, якщо вони про це заявлять клопотання. Пiд час ознайомлення учасники судового провадження мають право робити з матерiалiв необхiднi виписки та копiї.

3. Матерiали про застосування заходiв безпеки стосовно осiб, якi беруть участь у кримiнальному судочинствi, для ознайомлення не надаються.

Глава 28. Судовий розгляд

§ 1. Загальнi положення судового розгляду

Стаття 318. Строки i загальний порядок судового розгляду

1. Судовий розгляд має бути проведений i завершений протягом розумного строку.

2. Судовий розгляд здiйснюється в судовому засiданнi з обов'язковою участю сторiн кримiнального провадження, крiм випадкiв, передбачених цим Кодексом. У судове засiдання викликаються потерпiлий та iншi учасники кримiнального провадження.

3. Судове засiдання вiдбувається у спецiально обладнаному примiщеннi - залi судових засiдань. У разi необхiдностi окремi процесуальнi дiї можуть вчинятися поза межами примiщення суду.

Стаття 319. Незмiннiсть складу суду

1. Судовий розгляд у кримiнальному провадженнi повинен бути проведений в одному складi суддiв. У разi якщо суддя позбавлений можливостi брати участь у судовому засiданнi, вiн має бути замiнений iншим суддею, який визначається у порядку, встановленому частиною третьою статтi 35 цього Кодексу. Пiсля замiни суддi судовий розгляд розпочинається спочатку, крiм випадкiв, передбачених частиною другою цiєї статтi та статтею 320 цього Кодексу.

2. Суд вмотивованою ухвалою може прийняти рiшення про вiдсутнiсть необхiдностi розпочинати судовий розгляд з початку та здiйснювати повторно всi або частину процесуальних дiй, якi вже здiйснювалися пiд час судового розгляду до замiни суддi, якщо таке рiшення не може негативно вплинути на судовий розгляд та за умови дотримання таких вимог:

1) сторони кримiнального провадження, потерпiлий не наполягають на новому проведеннi процесуальних дiй, якi вже були здiйсненнi судом до замiни суддi;

2) суддя, що замiнив суддю, який вибув, ознайомився з ходом судового провадження та матерiалами кримiнального провадження, наявними в розпорядженнi суду, згоден з прийнятими судом процесуальними рiшеннями i вважає недоцiльним нове проведення процесуальних дiй, що вже були проведенi до замiни суддi.

У випадку, передбаченому цiєю частиною, докази, що були дослiдженi пiд час судового розгляду до замiни суддi, зберiгають доказове значення та можуть бути використанi для обґрунтування судових рiшень.

3. У разi переведення суддi до суду, юрисдикцiя якого поширюється на територiю, на яку поширювалася юрисдикцiя суду, з якого суддя був переведений, такий суддя продовжує розгляд справ, що перебували в його провадженнi на момент переведення.

Передача справи з одного суду до iншого у зв'язку з лiквiдацiєю суду не потребує замiни присяжних, якi беруть участь у розглядi цiєї справи, крiм випадкiв, коли справа передається до суду, юрисдикцiя якого не поширюється на територiю, на якiй постiйно проживає присяжний.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 12.07.2018р. N 2509-VIII)

Стаття 320. Запасний суддя

1. У кримiнальному провадженнi, для проведення якого потрiбен значний час, повинен бути призначений запасний суддя, який перебуває в залi судового засiдання протягом судового розгляду. Рiшення про необхiднiсть призначення запасного суддi приймає суд, що здiйснюватиме судове провадження, одночасно з призначенням пiдготовчого судового засiдання. Про призначення запасного суддi робиться вiдмiтка в журналi судового засiдання.

2. Якщо пiд час судового засiдання суддю замiнює запасний суддя, судовий розгляд продовжується. Судовий розгляд у такому разi закiнчує суд у новому складi.

Стаття 321. Головуючий у судовому засiданнi

1. Головуючий у судовому засiданнi керує ходом судового засiдання, забезпечує додержання послiдовностi та порядку вчинення процесуальних дiй, здiйснення учасниками кримiнального провадження їхнiх процесуальних прав i виконання ними обов'язкiв, спрямовує судовий розгляд на забезпечення з'ясування всiх обставин кримiнального провадження, усуваючи з судового розгляду все, що не має значення для кримiнального провадження.

2. Головуючий у судовому засiданнi вживає необхiдних заходiв для забезпечення в судовому засiданнi належного порядку.

Стаття 322. Безперервнiсть судового розгляду

1. Судовий розгляд вiдбувається безперервно, крiм часу, призначеного для вiдпочинку.

2. Не вважаються порушеннями безперервностi судового розгляду випадки вiдкладення судового засiдання внаслiдок:

1) неприбуття сторони або iнших учасникiв кримiнального провадження;

2) складення та погодження прокурором процесуальних документiв щодо вiдмови вiд пiдтримання державного обвинувачення, змiни обвинувачення або висунення додаткового обвинувачення;

3) пiдготовки захисту обвинуваченого вiд змiненого чи додаткового обвинувачення;

4) пiдготовки потерпiлого для пiдтримання обвинувачення в судi, якщо прокурор вiдмовився вiд пiдтримання державного обвинувачення;

5) проведення дослiдження речових доказiв за мiсцем їх знаходження, огляду на мiсцi.

6) проведення експертизи у випадках та порядку, передбачених статтею 332 цього Кодексу;

7) надання доступу до речей чи документiв або доручення проведення слiдчих (розшукових) дiй у випадках та порядку, передбачених статтею 333 цього Кодексу.

Стаття 323. Наслiдки неприбуття обвинуваченого

1. Якщо обвинувачений, до якого не застосовано запобiжний захiд у виглядi тримання пiд вартою, не прибув за викликом у судове засiдання, суд вiдкладає судовий розгляд, призначає дату нового засiдання i вживає заходiв до забезпечення його прибуття до суду. Суд також має право постановити ухвалу про привiд обвинуваченого та/або ухвалу про накладення на нього грошового стягнення в порядку, передбаченому главами 11 та 12 цього Кодексу.

2. Частину другу виключено.

3. Судовий розгляд у кримiнальному провадженнi щодо злочинiв, зазначених у частинi другiй статтi 297¹ цього Кодексу, може здiйснюватися за вiдсутностi обвинуваченого (in absentia), крiм неповнолiтнього, який переховується вiд органiв слiдства та суду на тимчасово окупованiй територiї України, на територiї держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення вiд кримiнальної вiдповiдальностi (спецiальне судове провадження) та/або оголошений в мiжнародний розшук.

За наявностi таких обставин за клопотанням прокурора, до якого додаються матерiали про те, що обвинувачений знав або повинен був знати про розпочате кримiнальне провадження, суд постановляє ухвалу про здiйснення спецiального судового провадження стосовно такого обвинуваченого.

Якщо у справi декiлька обвинувачених, суд постановляє ухвалу лише стосовно тих обвинувачених, щодо яких iснують обставини для спецiального судового провадження.

Участь захисника у спецiальному судовому провадженнi є обов'язковою.

Повiстки про виклик обвинуваченого у разi здiйснення спецiального судового провадження надсилаються за останнiм вiдомим мiсцем його проживання чи перебування, а процесуальнi документи, що пiдлягають врученню обвинуваченому, надсилаються захиснику. Iнформацiя про такi документи та повiстки про виклик обвинуваченого обов'язково публiкуються у засобах масової iнформацiї загальнодержавної сфери розповсюдження згiдно з положеннями статтi 297⁵ цього Кодексу та на офiцiйному веб-сайтi суду. З моменту опублiкування повiстки про виклик у засобах масової iнформацiї загальнодержавної сфери розповсюдження та на офiцiйному веб-сайтi суду обвинувачений вважається належним чином ознайомленим з її змiстом.

За наявностi у такому провадженнi iнших обвинувачених за клопотанням прокурора судовий розгляд здiйснюється у судовому засiданнi у одному кримiнальному провадженнi.

4. Якщо пiсля постановлення ухвали про спецiальне судове провадження обвинувачений з'явився або був доставлений до суду, судовий розгляд продовжується з моменту постановлення такої ухвали згiдно iз загальними правилами, передбаченими цим Кодексом.

За клопотанням сторони захисту суд продовжує судовий розгляд з моменту з'явлення обвинуваченого в судовому засiданнi та повторно дослiджує окремi докази, якi дослiджувалися за вiдсутностi обвинуваченого (якщо про таке дослiдження доказiв просить сторона захисту).

Стаття 324. Наслiдки неприбуття прокурора i захисника

1. Якщо в судове засiдання не прибув за повiдомленням прокурор або захисник у кримiнальному провадженнi, де участь захисника є обов'язковою, суд вiдкладає судовий розгляд, визначає дату, час та мiсце проведення нового засiдання i вживає заходiв до прибуття їх до суду. Одночасно, якщо причина неприбуття є неповажною, суд порушує питання про вiдповiдальнiсть прокурора або адвоката, якi не прибули, перед органами, що згiдно iз законом уповноваженi притягати їх до дисциплiнарної вiдповiдальностi.

2. У разi неможливостi подальшої участi прокурора в судовому провадженнi вiн замiнюється iншим у порядку, передбаченому статтею 37 цього Кодексу.

3. Якщо подальша участь у судовому провадженнi захисника неможлива, головуючий пропонує обвинуваченому протягом трьох днiв обрати собi iншого захисника. Якщо в кримiнальному провадженнi, де участь захисника є обов'язковою, прибуття в судове засiдання захисника, обраного обвинуваченим, протягом трьох днiв неможливе, суд вiдкладає судовий розгляд на необхiдний для з'явлення захисника строк або одночасно з вiдкладенням судового розгляду залучає захисника для здiйснення захисту за призначенням.

4. Прокурору та захисниковi, якi ранiше не брали участi у кримiнальному провадженнi, суд зобов'язаний надати час, достатнiй для ознайомлення з матерiалами кримiнального провадження i пiдготовки до участi в судовому засiданнi.

Стаття 325. Наслiдки неприбуття потерпiлого

1. Якщо в судове засiдання не прибув за викликом потерпiлий, який належним чином повiдомлений про дату, час i мiсце судового засiдання, суд, заслухавши думку учасникiв судового провадження, залежно вiд того, чи можливо за його вiдсутностi з'ясувати всi обставини пiд час судового розгляду, вирiшує питання про проведення судового розгляду без потерпiлого або про вiдкладення судового розгляду. Суд має право накласти грошове стягнення на потерпiлого у випадках та порядку, передбачених главою 12 цього Кодексу.

Стаття 326. Наслiдки неприбуття цивiльного позивача, цивiльного вiдповiдача, їх представникiв, представника юридичної особи, щодо якої здiйснюється провадження

1. Якщо в судове засiдання не прибув цивiльний позивач, його представник чи законний представник, суд залишає цивiльний позов без розгляду, крiм випадкiв, встановлених цiєю статтею.

Цивiльний позов може бути розглянутий за вiдсутностi цивiльного позивача, його представника чи законного представника, якщо вiд нього надiйшло клопотання про розгляд позову за його вiдсутностi або якщо обвинувачений чи цивiльний вiдповiдач повнiстю визнав пред'явлений позов.

2. Якщо в судове засiдання не прибув за викликом цивiльний вiдповiдач, який не є обвинуваченим, або його представник, суд, заслухавши думку учасникiв судового провадження, залежно вiд того, чи можливо за вiдсутностi зазначених осiб з'ясувати обставини, що стосуються цивiльного позову, вирiшує питання про проведення судового розгляду без них або про вiдкладення судового розгляду. Суд має право накласти грошове стягнення на цивiльного вiдповiдача в порядку, передбаченому главою 12 цього Кодексу.

3. Якщо в судове засiдання не прибув за викликом представник юридичної особи, щодо якої здiйснюється провадження, суд, заслухавши думку учасникiв судового провадження, залежно вiд того, чи можливо за його вiдсутностi з'ясувати обставини, що стосуються застосування до юридичної особи заходiв кримiнально-правового характеру, вирiшує питання про проведення судового розгляду без нього або про вiдкладення судового розгляду. Суд має право накласти грошове стягнення на представника юридичної особи, щодо якої здiйснюється провадження, в порядку, передбаченому главою 12 цього Кодексу.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 23.05.2013р. N 314-VII)

Стаття 327. Наслiдки неприбуття свiдка, спецiалiста, перекладача, представника уповноваженого органу з питань пробацiї i експерта

1. Якщо в судове засiдання не прибув за викликом свiдок, спецiалiст, перекладач або експерт, заслухавши думку учасникiв судового провадження, суд пiсля допиту iнших присутнiх свiдкiв призначає нове судове засiдання i вживає заходiв для його прибуття. Суд також має право постановити ухвалу про привiд свiдка та/або ухвалу про накладення на нього грошового стягнення у випадках та в порядку, передбачених главами 11 та 12 цього Кодексу.

2. Прибуття в суд перекладача (за винятком залучення його судом), свiдка, спецiалiста або експерта забезпечується стороною кримiнального провадження, яка заявила клопотання про його виклик. Суд сприяє сторонам кримiнального провадження у забезпеченнi явки зазначених осiб шляхом здiйснення судового виклику.

3. Неприбуття в судове засiдання представника уповноваженого органу з питань пробацiї, належним чином повiдомленого про час i мiсце судового засiдання, не перешкоджає судовому розгляду.

Стаття 328. Право перебувати в залi судового засiдання

1. Кiлькiсть присутнiх у залi судового засiдання може бути обмежена головуючим лише у разi недостатностi мiсць у залi судового засiдання.

2. Близькi родичi та члени сiм'ї обвинуваченого i потерпiлого, а також представники засобiв масової iнформацiї мають прiоритетне право бути присутнiми пiд час судового засiдання.

Стаття 329. Обов'язки присутнiх у залi судового засiдання

1. Особи, присутнi у залi судового засiдання, при входi до нього суду та при виходi суду повиннi встати. Сторони кримiнального провадження допитують свiдкiв та заявляють клопотання, подають заперечення стоячи i лише пiсля надання їм слова головуючим у судовому засiданнi. Свiдки, експерти, спецiалiсти дають показання, стоячи на мiсцi, призначеному для свiдкiв. Особи, присутнi в залi, заслуховують вирок суду стоячи. Вiдхилення вiд цих правил допускається з дозволу головуючого в судовому засiданнi.

2. Сторони та учасники кримiнального провадження, а також iншi особи, присутнi в залi судового засiдання, зобов'язанi додержуватися порядку в судовому засiданнi i беззаперечно пiдкорятися вiдповiдним розпорядженням головуючого у судовому засiданнi.

3. Сторони та учасники кримiнального провадження звертаються до суду "Ваша честь" або "Шановний суд".

4. Матерiали, речi i документи передаються головуючому в судовому засiданнi через судового розпорядника.

Стаття 330. Заходи до порушникiв порядку судового засiдання

1. Якщо обвинувачений порушує порядок у залi судового засiдання або не пiдкоряється розпорядженням головуючого у судовому засiданнi, останнiй попереджає обвинуваченого про те, що в разi повторення ним зазначених дiй його буде видалено з зали судового засiдання. При повторному порушеннi обвинуваченим порядку судового засiдання вiн може бути видалений за ухвалою суду з зали засiдання тимчасово або на весь час судового розгляду. Якщо такий обвинувачений не представлений захисником, суд зобов'язаний залучити захисника для здiйснення захисту за призначенням i вiдкласти судовий розгляд на строк, необхiдний для його пiдготовки до захисту.

Пiсля повернення до зали засiдання обвинуваченому надається можливiсть ознайомитися з доказами, якi були дослiдженi, а також з рiшеннями, якi були ухваленi за його вiдсутностi, та дати пояснення щодо них. У разi видалення обвинуваченого на весь час судового розгляду, судове рiшення, яким закiнчено провадження в судi, негайно оголошується обвинуваченому пiсля його ухвалення.

2. У разi невиконання розпорядження головуючого прокурором чи захисником головуючий робить їм попередження про вiдповiдальнiсть за неповагу до суду. При повторному порушеннi порядку у залi судового засiдання їх може бути притягнуто до вiдповiдальностi, встановленої законом.

3. У разi невиконання розпорядження головуючого iншими особами, присутнiми у судовому засiданнi, головуючий робить їм попередження про вiдповiдальнiсть за неповагу до суду. При повторному порушеннi порядку у залi судового засiдання їх за ухвалою суду може бути видалено iз зали судового засiдання та притягнуто до вiдповiдальностi, встановленої законом.

4. За неповагу до суду виннi особи притягуються до вiдповiдальностi, встановленої законом. Питання про притягнення особи до вiдповiдальностi за прояв неповаги до суду вирiшується судом негайно пiсля вчинення порушення, для чого в судовому засiданнi оголошується перерва.

Стаття 331. Обрання, скасування або змiна запобiжного заходу в судi

1. Пiд час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змiнити, скасувати або обрати запобiжний захiд щодо обвинуваченого.

2. Вирiшення питання судом щодо запобiжного заходу вiдбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

3. Незалежно вiд наявностi клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцiльностi продовження тримання обвинуваченого пiд вартою до спливу двомiсячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходiв медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобiжного заходу у виглядi тримання пiд вартою. За наслiдками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змiнює запобiжний захiд у виглядi тримання пiд вартою або продовжує його дiю на строк, що не може перевищувати двох мiсяцiв. Копiя ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженiй службовiй особi мiсця ув'язнення.

До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцiльностi продовження тримання обвинуваченого пiд вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Пiд час здiйснення судового провадження судом присяжних питання, передбачене цiєю частиною, вирiшує головуючий.

4. Ухвала суду про обрання запобiжного заходу у видi тримання пiд вартою, про змiну iншого запобiжного заходу на запобiжний захiд у видi тримання пiд вартою або про продовження строку тримання пiд вартою, постановлена пiд час судового провадження в судi першої iнстанцiї до ухвалення судового рiшення по сутi, може бути оскаржена в апеляцiйному порядку.

Подання апеляцiйної скарги на ухвалу суду про обрання запобiжного заходу у видi тримання пiд вартою, про змiну iншого запобiжного заходу на запобiжний захiд у видi тримання пiд вартою або про продовження строку тримання пiд вартою, постановлену пiд час судового провадження в судi першої iнстанцiї, не зупиняє судовий розгляд у судi першої iнстанцiї.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 02.12.2020р. N 1027-IX)

Стаття 332. Проведення експертизи за ухвалою суду

1. Пiд час судового розгляду суд за клопотанням сторiн кримiнального провадження або потерпiлого за наявностi пiдстав, передбачених статтею 242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертнiй установi, експерту або експертам.

2. Суд має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертнiй установi, експерту або експертам незалежно вiд наявностi клопотання, якщо:

1) суду наданi кiлька висновкiв експертiв, якi суперечать один одному, а допит експертiв не дав змоги усунути виявленi суперечностi;

2) пiд час судового розгляду виникли пiдстави, передбаченi частиною другою статтi 509 цього Кодексу;

3) iснують достатнi пiдстави вважати висновок експерта (експертiв) необґрунтованим чи таким, що суперечить iншим матерiалам справи або викликає iншi обґрунтованi сумнiви в його правильностi.

3. До ухвали суду про доручення проведення експертизи у випадках, передбачених частиною першою цiєї статтi, включаються питання, поставленi перед експертом учасниками судового провадження, судом. Суд має право не включати до ухвали питання, поставленi учасниками судового провадження, якщо вiдповiдi на них не стосуються кримiнального провадження або не мають значення для судового розгляду, обґрунтувавши таке рiшення в ухвалi.

4. Пiсля постановлення судом ухвали про доручення проведення експертизи судовий розгляд продовжується, крiм випадкiв, якщо таке продовження неможливе до отримання висновку експерта.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 03.10.2017р. N 2147-VIII)

Стаття 333. Застосування заходiв забезпечення кримiнального провадження та проведення слiдчих (розшукових) дiй пiд час судового провадження

1. Заходи забезпечення кримiнального провадження застосовуються пiд час судового провадження згiдно з положеннями роздiлу II цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим роздiлом.

2. Пiд час розгляду клопотання про надання тимчасового доступу до речей i документiв суд також враховує причини, через якi доступ не був здiйснений пiд час досудового розслiдування. Якщо судом пiд час судового провадження прийнято рiшення про надання доступу до речей i документiв, суд вiдкладає судовий розгляд на строк, достатнiй для здiйснення такого заходу забезпечення кримiнального провадження та ознайомлення учасникiв судового провадження з його результатами. Особа, яка пiд час судового провадження отримала речi i документи внаслiдок здiйснення тимчасового доступу до них, зобов'язана надати до них доступ у порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу.

3. У разi, якщо пiд час судового розгляду виникне необхiднiсть у встановленнi обставин або перевiрцi обставин, якi мають iстотне значення для кримiнального провадження, i вони не можуть бути встановленi або перевiренi iншим шляхом, суд за клопотанням сторони кримiнального провадження має право доручити органу досудового розслiдування провести певнi слiдчi (розшуковi) дiї. У разi прийняття такого рiшення суд вiдкладає судовий розгляд на строк, достатнiй для проведення слiдчої (розшукової) дiї та ознайомлення учасникiв судового провадження з її результатами.

4. Пiд час розгляду клопотання суд враховує значення обставин, про встановлення або перевiрку яких просить особа, яка звернулася з ним, можливiсть їх встановлення або перевiрки шляхом проведення слiдчих (розшукових) дiй та причини, з яких не були здiйсненi належнi дiї для їх встановлення чи перевiрки на стадiї досудового розслiдування. Суд вiдмовляє в задоволеннi клопотання прокурора, якщо вiн не доведе, що слiдчi (розшуковi) дiї, про проведення яких вiн просить, не могли бути проведенi пiд час досудового розслiдування через те, що не були i не могли бути вiдомi обставини, якi свiдчать про необхiднiсть їх проведення.

5. В ухвалi суду про доручення проведення слiдчої (розшукової) дiї зазначається, для з'ясування або перевiрки яких обставин i якi саме слiдчi (розшуковi) дiї необхiдно провести, та встановлюється строк виконання доручення. Слiдчi (розшуковi) дiї, що проводяться на виконання доручення суду, здiйснюються в порядку, передбаченому главами 20 та 21 цього Кодексу.

6. Прокурор зобов'язаний надати доступ до матерiалiв, отриманих внаслiдок проведення слiдчих (розшукових) дiй за дорученням суду, учасникам судового провадження в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу, та надати їх суду у встановлений строк.

Стаття 334. Об'єднання i видiлення матерiалiв кримiнального провадження

1. Матерiали кримiнального провадження, у тому числi матерiали щодо кримiнального проступку та щодо злочину, можуть об'єднуватися в одне провадження або видiлятися в окреме провадження ухвалою суду, на розглядi якого вони перебувають, згiдно з правилами, передбаченими статтею 217 цього Кодексу.

2. У разi якщо на розгляд суду першої iнстанцiї надiйшли матерiали кримiнального провадження щодо особи, стосовно якої цим судом вже здiйснюється судове провадження, воно передається складу суду, що його здiйснює, для вирiшення питання про їх об'єднання.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 07.06.2018р. N 2447-VIII, вiд 22.11.2018р. N 2617-VIII, враховуючи змiни, внесенi Законом України вiд 03.12.2019р. N 321-IX)

Стаття 335. Зупинення судового провадження

1. У разi якщо обвинувачений ухилився вiд суду або захворiв на психiчну чи iншу тяжку тривалу хворобу, яка виключає його участь у судовому провадженнi, суд зупиняє судове провадження щодо цього обвинуваченого до його розшуку або видужання i продовжує судове провадження стосовно iнших обвинувачених, якщо воно здiйснюється щодо декiлькох осiб. Розшук обвинуваченого, який ухилився вiд суду, оголошується ухвалою суду, органiзацiя виконання якої доручається слiдчому та/або прокурору.

Стаття 336. Проведення процесуальних дiй у режимi вiдеоконференцiї пiд час судового провадження

1. Судове провадження може здiйснюватися у режимi вiдеоконференцiї пiд час трансляцiї з iншого примiщення, у тому числi яке знаходиться поза межами примiщення суду (дистанцiйне судове провадження), у разi:

1) неможливостi безпосередньої участi учасника кримiнального провадження в судовому провадженнi за станом здоров'я або з iнших поважних причин;

2) необхiдностi забезпечення безпеки осiб;

3) проведення допиту малолiтнього або неповнолiтнього свiдка, потерпiлого;

4) необхiдностi вжиття таких заходiв для забезпечення оперативностi судового провадження;

5) наявностi iнших пiдстав, визначених судом достатнiми.

2. Суд ухвалює рiшення про здiйснення дистанцiйного судового провадження за власною iнiцiативою або за клопотанням сторони чи iнших учасникiв кримiнального провадження. У разi якщо сторона кримiнального провадження чи потерпiлий заперечує проти здiйснення дистанцiйного судового провадження, суд може ухвалити рiшення про його здiйснення лише вмотивованою ухвалою, обґрунтувавши в нiй прийняте рiшення. Суд не має права прийняти рiшення про здiйснення дистанцiйного судового провадження, в якому поза межами примiщення суду перебуває обвинувачений, якщо вiн проти цього заперечує.

3. Застосовуванi в дистанцiйному судовому провадженнi технiчнi засоби i технологiї мають забезпечувати належну якiсть зображення i звуку, дотримання принципу гласностi та вiдкритостi судового провадження, а також iнформацiйну безпеку. Учасникам кримiнального провадження має бути забезпечена можливiсть чути та бачити хiд судового провадження, ставити запитання i отримувати вiдповiдi, реалiзовувати iншi наданi їм процесуальнi права та виконувати процесуальнi обов'язки, передбаченi цим Кодексом.

4. Якщо особа, яка братиме участь у судовому провадженнi дистанцiйно, знаходиться у примiщеннi, розташованому на територiї, яка перебуває пiд юрисдикцiєю суду, або на територiї мiста, в якому розташований суд, судовий розпорядник або секретар судового засiдання цього суду зобов'язаний вручити такiй особi пам'ятку про її процесуальнi права, перевiрити її документи, що посвiдчують особу, та перебувати поряд з нею до закiнчення судового засiдання.

5. Якщо особа, яка братиме участь у судовому провадженнi дистанцiйно, знаходиться у примiщеннi, розташованому поза територiєю юрисдикцiї суду та поза територiєю мiста, в якому розташований суд, суд своєю ухвалою може доручити суду, на територiї юрисдикцiї якого перебуває така особа, здiйснити дiї, передбаченi частиною четвертою цiєї статтi. Копiя ухвали може бути надiслана електронною поштою, факсимiльним або iншим засобом зв'язку. Суд, що отримав доручення, за погодженням з судом, що надав доручення, зобов'язаний у визначений в ухвалi строк органiзувати виконання зазначеного доручення.

6. Якщо особа, яка братиме участь у судовому провадженнi дистанцiйно, тримається в установi попереднього ув'язнення або установi виконання покарань, дiї, передбаченi частиною четвертою цiєї статтi, здiйснюються службовою особою такої установи.

7. Хiд i результати процесуальних дiй, проведених у режимi вiдеоконференцiї, фiксуються за допомогою технiчних засобiв вiдеозапису.

8. Особа, якiй забезпечується захист, може бути допитана в режимi вiдеоконференцiї з такими змiнами зовнiшностi i голосу, за яких її неможливо впiзнати.

9. Дистанцiйне судове провадження згiдно з правилами цiєї статтi може здiйснюватися в судах першої, апеляцiйної та касацiйної iнстанцiй пiд час здiйснення судового провадження з будь-яких питань, розгляд яких вiднесено до компетенцiї суду.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 03.10.2017р. N 2147-VIII)

§ 2. Межi судового розгляду

Стаття 337. Визначення меж судового розгляду

1. Судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якiй висунуте обвинувачення, i лише в межах висунутого обвинувачення вiдповiдно до обвинувального акта, крiм випадкiв, передбачених цiєю статтею.

2. Пiд час судового розгляду прокурор може змiнити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, вiдмовитися вiд пiдтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи.

3. З метою ухвалення справедливого судового рiшення та захисту прав людини i її основоположних свобод суд має право вийти за межi висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному актi, лише в частинi змiни правової квалiфiкацiї кримiнального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здiйснюється кримiнальне провадження.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 23.05.2013р. N 314-VII)

Стаття 338. Змiна обвинувачення в судi

1. З метою змiни правової квалiфiкацiї та/або обсягу обвинувачення прокурор має право змiнити обвинувачення, якщо пiд час судового розгляду встановленi новi фактичнi обставини кримiнального правопорушення, у вчиненнi якого обвинувачується особа.

2. Дiйшовши до переконання, що обвинувачення потрiбно змiнити, прокурор пiсля виконання вимог статтi 341 цього Кодексу складає обвинувальний акт, в якому формулює змiнене обвинувачення та викладає обґрунтування прийнятого рiшення. Копiї обвинувального акта надаються обвинуваченому, його захиснику, потерпiлому, його представнику та законним представникам, а також представнику юридичної особи, щодо якої здiйснюється провадження. Обвинувальний акт долучається до матерiалiв кримiнального провадження.

3. Якщо в обвинувальному актi зi змiненим обвинуваченням ставиться питання про застосування закону України про кримiнальну вiдповiдальнiсть, який передбачає вiдповiдальнiсть за менш тяжке кримiнальне правопорушення, чи про зменшення обсягу обвинувачення, головуючий зобов'язаний роз'яснити потерпiлому його право пiдтримувати обвинувачення у ранiше пред'явленому обсязi.

4. Суд роз'яснює обвинуваченому, що вiн буде захищатися в судовому засiданнi вiд нового обвинувачення, пiсля чого вiдкладає розгляд не менше нiж на сiм днiв для надання обвинуваченому, його захиснику можливостi пiдготуватися до захисту проти нового обвинувачення. За клопотанням сторони захисту цей строк може бути скорочений або продовжений. Пiсля закiнчення цього строку судовий розгляд продовжується.

5. У разi змiни ступеня тяжкостi злочину з тяжкого чи особливо тяжкого на злочин, передбачений частиною другою статтi 314¹ цього Кодексу, суд за власною iнiцiативою або за клопотанням осiб, передбачених частиною п'ятою статтi 314 цього Кодексу, постановляє ухвалу про складання досудової доповiдi iз зазначенням строку її пiдготовки та вiдкладає судовий розгляд.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 23.05.2013р. N 314-VII, вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII)

Стаття 339. Висунення додаткового обвинувачення, початок провадження щодо юридичної особи пiд час судового розгляду

1. У разi отримання вiдомостей про можливе вчинення обвинуваченим iншого кримiнального правопорушення, щодо якого обвинувачення не висувалось i яке тiсно зв'язане з первiсним та їх окремий розгляд неможливий, а так само встановлення наявностi пiдстав для застосування кримiнально-правових заходiв до юридичної особи, прокурор пiсля виконання вимог статтi 341 цього Кодексу має право звернутися до суду з вмотивованим клопотанням про розгляд додаткового обвинувачення в одному провадженнi з первiсним обвинуваченням та/або про початок провадження щодо юридичної особи.

2. У разi задоволення такого клопотання прокурора, суд зобов'язаний вiдкласти судовий розгляд на строк, необхiдний для пiдготовки до захисту вiд додаткового обвинувачення або пiдготовки представника юридичної особи, щодо якої здiйснюється провадження, до судового розгляду та виконання прокурором вимог, передбачених статтями 276 - 278, 290 - 293 цього Кодексу, але не бiльше нiж на чотирнадцять днiв. Строк вiдкладення судового розгляду може бути продовжений судом за клопотанням сторони захисту або представника юридичної особи, щодо якої здiйснюється провадження, у випадку, якщо обсяг або складнiсть нового обвинувачення або провадження щодо юридичної особи вимагають бiльше часу для пiдготовки до захисту.

3. Пiсля закiнчення встановленого судом строку, судове провадження повинно бути розпочате з пiдготовчого судового засiдання. Нове дослiдження доказiв, якi вже були дослiдженi судом до висунення додаткового обвинувачення, здiйснюється тiльки у разi визнання судом такої необхiдностi.

Нове дослiдження доказiв, якi вже були дослiдженi судом до початку провадження щодо юридичної особи, здiйснюється за клопотанням представника такої юридичної особи тiльки у разi визнання судом такої необхiдностi.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 23.05.2013р. N 314-VII)

Стаття 340. Вiдмова вiд пiдтримання державного обвинувачення

1. Якщо в результатi судового розгляду прокурор дiйде переконання, що пред'явлене особi обвинувачення не пiдтверджується, вiн пiсля виконання вимог статтi 341 цього Кодексу повинен вiдмовитися вiд пiдтримання державного обвинувачення i викласти мотиви вiдмови у своїй постановi, яка долучається до матерiалiв кримiнального провадження. Копiя постанови надається обвинуваченому, його захиснику, потерпiлому, його представнику та законним представникам, а також представнику юридичної особи, щодо якої здiйснюється провадження.

2. У разi вiдмови прокурора вiд пiдтримання державного обвинувачення в судi головуючий роз'яснює потерпiлому його право пiдтримувати обвинувачення в судi.

3. Якщо потерпiлий висловив згоду на пiдтримання обвинувачення в судi, головуючий надає йому час, необхiдний для пiдготовки до судового розгляду.

4. Потерпiлий, який погодився пiдтримувати обвинувачення в судi, користується всiма правами сторони обвинувачення пiд час судового розгляду.

5. У випадку, передбаченому частиною третьою цiєї статтi, кримiнальне провадження за вiдповiдним обвинуваченням набуває статусу приватного i здiйснюється за процедурою приватного обвинувачення.

6. Повторне неприбуття в судове засiдання потерпiлого, який був викликаний у встановленому цим Кодексом порядку (зокрема, наявне пiдтвердження отримання ним повiстки про виклик або ознайомлення з її змiстом у iнший спосiб), без поважних причин або без повiдомлення про причини неприбуття пiсля настання обставин, передбачених у частинах другiй i третiй цiєї статтi, прирiвнюється до його вiдмови вiд обвинувачення i має наслiдком закриття кримiнального провадження за вiдповiдним обвинуваченням.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 23.05.2013р. N 314-VII)

Стаття 341. Погодження змiни обвинувачення, висунення нового обвинувачення, вiдмови вiд пiдтримання державного обвинувачення та початку провадження щодо юридичної особи пiд час судового розгляду

1. Якщо в результатi судового розгляду прокурор, крiм випадку, коли ним є Генеральний прокурор, дiйде переконання, що необхiдно вiдмовитися вiд пiдтримання державного обвинувачення, змiнити його, висунути додаткове обвинувачення або розпочати провадження щодо юридичної особи, вiн повинен погодити вiдповiднi процесуальнi документи з прокурором вищого рiвня. Суд за клопотанням прокурора вiдкладає судове засiдання та надає прокурору час для складення та погодження вiдповiдних процесуальних документiв.

Абзац другий виключено.

2. Якщо прокурор вищого рiвня вiдмовляє у погодженнi обвинувального акта iз змiненим обвинуваченням, клопотання про висунення додаткового обвинувачення чи початок провадження щодо юридичної особи або постанови про вiдмову вiд пiдтримання державного обвинувачення, вiн усуває вiд участi в судовому розглядi прокурора, який iнiцiював таке питання, та самостiйно бере участь у ньому як прокурор або доручає участь iншому прокуроровi. У такому разi судовий розгляд продовжується в загальному порядку.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 23.05.2013р. N 314-VII, вiд 14.10.2014р. N 1697-VII, враховуючи змiни, внесенi Законом України вiд 21.04.2015р. N 335-VIII)

§ 3. Процедура судового розгляду

Стаття 342. Вiдкриття судового засiдання

1. У призначений для судового розгляду час головуючий вiдкриває судове засiдання i оголошує про розгляд вiдповiдного кримiнального провадження.

2. Секретар судового засiдання доповiдає суду, хто з учасникiв судового провадження, викликаних та повiдомлених осiб прибув у судове засiдання, встановлює їх особи, перевiряє повноваження захисникiв i представникiв, з'ясовує, чи вручено судовi виклики та повiдомлення тим, хто не прибув, i повiдомляє причини їх неприбуття, якщо вони вiдомi.

Стаття 343. Повiдомлення про повне фiксування судового розгляду технiчними засобами

1. Секретар судового засiдання повiдомляє про здiйснення повного фiксування судового розгляду, а також про умови фiксування судового засiдання.

Стаття 344. Оголошення складу суду i роз'яснення права вiдводу

1. Пiсля виконання зазначених у статтях 342 та 343 цього Кодексу дiй головуючий оголошує склад суду, прiзвище запасного суддi, якщо вiн призначений, прiзвища прокурора, потерпiлого, цивiльного позивача, обвинуваченого, захисника, цивiльного вiдповiдача, представникiв та законних представникiв, перекладача, експерта, спецiалiста, секретаря судового засiдання, роз'яснює учасникам судового провадження право вiдводу i з'ясовує, чи заявляють вони кому-небудь вiдвiд.

2. Питання про вiдвiд вирiшується судом згiдно зi статтями 75 - 81 цього Кодексу.

Стаття 345. Повiдомлення про права i обов'язки

1. Судовий розпорядник роздає особам, якi беруть участь у судовому розглядi, пам'ятку про їхнi права та обов'язки, передбаченi цим Кодексом.

2. Пiсля ознайомлення обвинуваченого та iнших осiб, якi беруть участь у судовому розглядi, з пам'яткою головуючий з'ясовує, чи зрозумiлi їм їх права та обов'язки i у разi необхiдностi роз'яснює їх.

Стаття 346. Заборона присутностi свiдкiв у залi судового засiдання

1. Перед початком судового розгляду головуючий дає розпорядження про видалення свiдкiв iз залу судового засiдання.

2. Судовий розпорядник вживає заходiв, щоб допитанi i недопитанi свiдки не спiлкувалися мiж собою.

Стаття 347. Початок судового розгляду

1. Пiсля закiнчення пiдготовчих дiй головуючий оголошує про початок судового розгляду.

2. Судовий розгляд починається з оголошення прокурором короткого викладу обвинувального акта.

3. Якщо в кримiнальному провадженнi пред'явлено цивiльний позов, цивiльний позивач або його представник чи законний представник, а в разi їх вiдсутностi - головуючий оголошує короткий виклад позовної заяви.

4. Суд, з урахуванням розумних строкiв, може обмежити тривалiсть оголошення прокурором короткого викладу обвинувального акта, а також оголошення короткого викладу позовної заяви.

(У редакцiї Закону України вiд 04.10.2019р. N 187-IX)

Стаття 348. Роз'яснення обвинуваченому сутi обвинувачення

1. Пiсля оголошення обвинувачення головуючий встановлює особу обвинуваченого, з'ясовуючи його прiзвище, iм'я, по батьковi, мiсце i дату народження, мiсце проживання, заняття та сiмейний стан, роз'яснює йому суть обвинувачення i запитує, чи зрозумiле воно йому, чи визнає вiн себе винним i чи бажає давати показання.

Якщо обвинувачених декiлька, головуючий здiйснює зазначенi дiї щодо кожного з них.

2. Якщо у кримiнальному провадженнi пред'явлено цивiльний позов, головуючий запитує обвинуваченого, цивiльного вiдповiдача, чи визнають вони позов.

Стаття 349. Визначення обсягу доказiв, що пiдлягають дослiдженню, та порядку їх дослiдження

1. Пiсля виконання дiй, передбачених статтею 348 цього Кодексу, головуючий надає сторонi обвинувачення та сторонi захисту право проголосити вступнi промови.

У вступнiй промовi зазначається, якими доказами сторона пiдтверджуватиме наведенi нею обставини, порядок дослiдження доказiв, а також може бути зазначена позицiя сторони.

Сторона обвинувачення, сторона захисту має право вiдмовитися вiд проголошення вступної промови.

Право проголосити вступну промову першою надається сторонi обвинувачення, пiсля чого вступну промову проголошує сторона захисту.

Вступнi промови проголошуються з дотриманням розумних строкiв залежно вiд обсягу обвинувачення. Якщо проголошення вступної промови має ознаки зловживання правом з метою затягування судового розгляду, суд пiсля усного попередження зупиняє проголошення промови.

Iншi учасники судового провадження можуть висловити свою думку про те, якi докази потрiбно дослiдити, та про порядок їх дослiдження пiсля вступної промови сторони захисту.

Докази зi сторони обвинувачення дослiджуються в першу чергу, зi сторони захисту - у другу.

2. Обсяг доказiв, якi будуть дослiджуватися, та порядок їх дослiдження визначаються ухвалою суду i в разi необхiдностi можуть бути змiненi.

Пiд час здiйснення спецiального судового провадження дослiджуються всi наданi докази.

3. Суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцiльним дослiдження доказiв щодо тих обставин, якi нiким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розумiють зазначенi особи змiст цих обставин, чи немає сумнiвiв у добровiльностi їх позицiї, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавленi права оскаржити цi обставини в апеляцiйному порядку.

4. Допит обвинуваченого здiйснюється обов'язково, крiм випадку, якщо вiн вiдмовився вiд давання показань, та випадкiв, передбачених частиною третьою статтi 323 та статтею 381 цього Кодексу.

Стаття 350. Розгляд судом клопотань учасникiв судового провадження

1. Клопотання учасникiв судового провадження розглядаються судом пiсля того, як буде заслухана думка щодо них iнших учасникiв судового провадження, про що постановляється ухвала. Вiдмова в задоволеннi клопотання не перешкоджає його повторному заявленню з iнших пiдстав.

Стаття 351. Допит обвинуваченого

1. Допит обвинуваченого починається з пропозицiї головуючого надати показання щодо кримiнального провадження, пiсля чого обвинуваченого першим допитує прокурор, а потiм захисник. Пiсля цього обвинуваченому можуть бути поставленi запитання потерпiлим, iншими обвинуваченими, цивiльним позивачем, цивiльним вiдповiдачем, представником юридичної особи, щодо якої здiйснюється провадження, а також головуючим i суддями. Крiм того, головуючий має право протягом всього допиту обвинуваченого ставити йому запитання для уточнення i доповнення його вiдповiдей.

2. Якщо обвинувачений висловлюється нечiтко або з його слiв не можна дiйти висновку, чи визнає вiн обставини чи заперечує проти них, суд має право зажадати вiд нього конкретної вiдповiдi - "так" чи "нi".

3. У разi здiйснення судового розгляду стосовно декiлькох обвинувачених, якщо цього вимагають iнтереси кримiнального провадження або безпека обвинуваченого, допит одного з обвинувачених на пiдставi вмотивованої ухвали суду може здiйснюватися з використанням вiдеоконференцiї при трансляцiї з iншого примiщення в порядку, передбаченому статтею 336 цього Кодексу.

4. У судовому засiданнi обвинувачений має право користуватися нотатками.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 23.05.2013р. N 314-VII)

Стаття 352. Допит свiдка

1. Перед допитом свiдка головуючий встановлює вiдомостi про його особу та з'ясовує стосунки свiдка з обвинуваченим i потерпiлим. Крiм того, головуючий з'ясовує чи отримав свiдок пам'ятку про права та обов'язки свiдка, чи зрозумiлi вони йому, i в разi необхiдностi роз'яснює їх, а також з'ясовує, чи не вiдмовляється вiн з пiдстав, встановлених цим Кодексом, вiд давання показань, i попереджає його про кримiнальну вiдповiдальнiсть за вiдмову вiд давання показань та завiдомо неправдивi показання.

2. Якщо перешкод для допиту свiдка не встановлено, головуючий у судовому засiданнi приводить його до присяги такого змiсту:

"Я, (прiзвище, iм'я, по батьковi), присягаю говорити суду правду i лише правду".

Нiмий свiдок складає присягу в письмовiй формi, пiдписуючи текст того самого змiсту.

3. Суд зобов'язаний контролювати хiд допиту свiдкiв, щоб уникнути зайвого витрачання часу, захистити свiдкiв вiд образи або не допустити порушення правил допиту.

4. Кожний свiдок допитується окремо. Свiдки, якi ще не дали показань, не мають права перебувати в залi судового засiдання пiд час судового розгляду.

5. За клопотанням сторони кримiнального провадження або самого свiдка свiдок допитується за вiдсутностi певного допитаного свiдка.

6. Свiдка обвинувачення першим допитує прокурор, а свiдка захисту - захисник, якщо обвинувачений взяв захист на себе - обвинувачений (прямий допит). Пiд час прямого допиту не дозволяється ставити навiднi запитання, тобто запитання, у формулюваннi яких мiститься вiдповiдь, частина вiдповiдi або пiдказка до неї.

7. Пiсля прямого допиту протилежнiй сторонi кримiнального провадження надається можливiсть перехресного допиту свiдка. Пiд час перехресного допиту дозволяється ставити навiднi запитання.

8. Пiд час допиту свiдка сторонами кримiнального провадження головуючий за протестом сторони має право зняти питання, що не стосуються сутi кримiнального провадження.

9. У виняткових випадках для забезпечення безпеки свiдка, який пiдлягає допиту, суд за власною iнiцiативою або за клопотанням сторiн кримiнального провадження чи самого свiдка постановляє вмотивовану ухвалу про проведення допиту свiдка з використанням технiчних засобiв з iншого примiщення, у тому числi за межами примiщення суду, або в iнший спосiб, що унеможливлює його iдентифiкацiю та забезпечує сторонам кримiнального провадження можливiсть ставити запитання i слухати вiдповiдi на них. У разi якщо iснує загроза iдентифiкацiї голосу свiдка, допит може супроводжуватися створенням акустичних перешкод. Перед постановленням вiдповiдної ухвали суд зобов'язаний з'ясувати наявнiсть заперечень сторiн кримiнального провадження проти проведення допиту свiдка в умовах, що унеможливлюють його iдентифiкацiю, i в разi їх обґрунтованостi вiдмовити у проведеннi допиту свiдка в порядку, визначеному цiєю частиною.

10. Для забезпечення безпеки викривача його допит в якостi свiдка проводиться з дотриманням Закону України "Про забезпечення безпеки осiб, якi беруть участь у кримiнальному судочинствi".

11. Якщо свiдок висловлюється нечiтко або з його слiв не можна дiйти висновку про те, чи визнає вiн обставини чи заперечує проти них, суд має право зажадати вiд цього свiдка конкретної вiдповiдi - "так" чи "нi".

12. Пiсля допиту свiдка йому можуть бути поставленi запитання потерпiлим, цивiльним позивачем, цивiльним вiдповiдачем, їх представниками та законними представниками, представником юридичної особи, щодо якої здiйснюється провадження, а також головуючим та суддями.

13. Свiдок, даючи показання, має право користуватися нотатками, якщо його показання пов'язанi з будь-якими обчисленнями та iншими вiдомостями, якi важко зберегти в пам'ятi.

14. Свiдок може бути допитаний повторно в тому самому або наступному судовому засiданнi за його клопотанням, за клопотанням сторони кримiнального провадження або за iнiцiативою суду, зокрема, якщо пiд час судового розгляду з'ясувалося, що свiдок може надати показання стосовно обставин, щодо яких вiн не допитувався. Пiд час дослiдження iнших доказiв свiдкам можуть ставити запитання учасники судового провадження, експерт, а також суд.

15. Суд має право призначити одночасний допит двох чи бiльше вже допитаних учасникiв кримiнального провадження (свiдкiв, потерпiлих, обвинувачених) для з'ясування причин розбiжностi в їхнiх показаннях, який проводиться з урахуванням правил, встановлених частиною дев'ятою статтi 224 цього Кодексу.

16. Допитаний свiдок може бути залишений у залi судового засiдання на вимогу суду.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 23.05.2013р. N 314-VII, вiд 17.10.2019р. N 198-IX)

Стаття 353. Допит потерпiлого

1. Перед допитом потерпiлого головуючий встановлює вiдомостi про його особу та з'ясовує стосунки потерпiлого з обвинуваченим. Крiм того, головуючий з'ясовує, чи отримав потерпiлий пам'ятку про права та обов'язки потерпiлого, чи зрозумiлi вони йому, i в разi необхiдностi роз'яснює їх, а також попереджає його про кримiнальну вiдповiдальнiсть за завiдомо неправдивi показання.

2. Допит потерпiлого проводиться з дотриманням правил, передбачених частинами другою, третьою, п'ятою - чотирнадцятою статтi 352 цього Кодексу.

Стаття 354. Особливостi допиту малолiтнього або неповнолiтнього свiдка чи потерпiлого

1. Допит малолiтнього свiдка i, за розсудом суду, неповнолiтнього свiдка проводиться в присутностi законного представника, педагога чи психолога, а за необхiдностi - лiкаря.

2. Свiдку, який не досяг шiстнадцятирiчного вiку, головуючий роз'яснює обов'язок про необхiднiсть давати правдивi показання, не попереджуючи про кримiнальну вiдповiдальнiсть за вiдмову вiд давання показань i за завiдомо неправдивi показання, i не приводить до присяги.

3. До початку допиту законному представнику, педагогу, психологу або лiкарю роз'яснюється їхнiй обов'язок бути присутнiми пiд час допиту, а також право протестувати проти запитань та ставити запитання. Головуючий має право вiдвести поставлене питання.

4. У випадках, коли це необхiдно для об'єктивного з'ясування обставин та/або захисту прав малолiтнього чи неповнолiтнього свiдка, за ухвалою суду вiн може бути допитаний поза залом судового засiдання в iншому примiщеннi з використанням вiдеоконференцiї (дистанцiйне судове провадження).

5. Допит малолiтнього або неповнолiтнього потерпiлого проводиться з дотриманням правил, передбачених цiєю статтею.

Стаття 355. Пред'явлення для впiзнання

1. Свiдковi, потерпiлому, обвинуваченому пiд час судового розгляду можуть бути пред'явленi для впiзнання особа чи рiч.

2. Пред'явлення для впiзнання проводиться пiсля того, як особа, яка впiзнає, пiд час допиту вкаже на ознаки, за якими вона може впiзнати особу чи рiч.

3. Пiд час пред'явлення особи чи речi для впiзнання особа, яка впiзнає, повинна зазначити, чи впiзнає вона особу або рiч i за якими саме ознаками.

Стаття 356. Допит експерта в судi

1. За клопотанням сторони кримiнального провадження, потерпiлого або за власною iнiцiативою суд має право викликати експерта для допиту для роз'яснення висновку. Перед допитом експерта головуючий встановлює його особу та приводить до присяги такого змiсту:

"Я, (прiзвище, iм'я, по батьковi), присягаю сумлiнно виконувати обов'язки експерта, використовуючи всi свої професiйнi можливостi".

Пiсля цього головуючий попереджає експерта про кримiнальну вiдповiдальнiсть за надання завiдомо неправдивого висновку.

2. Експерта, який проводив експертизу за зверненням сторони обвинувачення, першою допитує сторона обвинувачення, а експерта, який проводив експертизу за зверненням сторони захисту, - сторона захисту. Пiсля цього експерту можуть бути поставленi запитання потерпiлим, цивiльним позивачем, цивiльним вiдповiдачем, їх представниками та законними представниками, представником юридичної особи, щодо якої здiйснюється провадження, а також головуючим та суддями.

3. Експерту можуть бути поставленi запитання щодо наявностi в експерта спецiальних знань та квалiфiкацiї з дослiджуваних питань (освiти, стажу роботи, наукового ступеня тощо), дотичних до предмета його експертизи; використаних методик та теоретичних розробок; достатностi вiдомостей, на пiдставi яких готувався висновок; наукового обґрунтування та методiв, за допомогою яких експерт дiйшов висновку; застосовностi та правильностi застосування принципiв та методiв до фактiв кримiнального провадження; iншi запитання, що стосуються достовiрностi висновку.

4. Суд має право призначити одночасний допит двох чи бiльше експертiв для з'ясування причин розбiжностi в їхнiх висновках, що стосуються одного i того самого предмета чи питання дослiдження.

5. Кожна сторона кримiнального провадження для доведення або спростування достовiрностi висновку експерта має право надати вiдомостi, якi стосуються знань, вмiнь, квалiфiкацiї, освiти та пiдготовки експерта.

6. Експерт пiд час вiдповiдей має право користуватися своїми письмовими та iншими матерiалами, якi використовувалися пiд час експертного дослiдження.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 23.05.2013р. N 314-VII)

Стаття 357. Дослiдження речових доказiв

1. Речовi докази оглядаються судом, а також подаються для ознайомлення учасникам судового провадження, а в разi необхiдностi - також iншим учасникам кримiнального провадження. Особи, яким поданi для ознайомлення речовi докази, можуть звернути увагу суду на тi чи iншi обставини, пов'язанi з рiччю та її оглядом.

2. Огляд речових доказiв, якi не можна доставити в судове засiдання, за необхiдностi проводиться за їх мiсцезнаходженням.

3. Учасники судового провадження мають право ставити запитання з приводу речових доказiв свiдкам, експертам, спецiалiстам, якi їх оглядали.

Стаття 358. Дослiдження документiв

1. Протоколи слiдчих (розшукових) дiй та iншi долученi до матерiалiв кримiнального провадження документи, якщо в них викладенi чи посвiдченi вiдомостi, що мають значення для встановлення фактiв i обставин кримiнального провадження, повиннi бути оголошенi в судовому засiданнi за iнiцiативою суду або за клопотанням учасникiв судового провадження та пред'явленi для ознайомлення учасникам судового провадження, а в разi необхiдностi - також iншим учасникам кримiнального провадження.

2. Учасники судового провадження мають право ставити запитання щодо документiв свiдкам, експертам, спецiалiстам.

3. Якщо долучений до матерiалiв кримiнального провадження або наданий суду особою, яка бере участь у кримiнальному провадженнi, для ознайомлення документ викликає сумнiв у його достовiрностi, учасники судового провадження мають право просити суд виключити його з числа доказiв i вирiшувати справу на пiдставi iнших доказiв або призначити вiдповiдну експертизу цього документа.

Стаття 359. Дослiдження звуко- i вiдеозаписiв

1. Вiдтворення звукозапису i демонстрацiя вiдеозапису проводяться в залi судового засiдання або в iншому спецiально обладнаному для цього примiщеннi з вiдображенням у журналi судового засiдання основних технiчних характеристик обладнання та носiїв iнформацiї i зазначенням часу вiдтворення (демонстрацiї). Пiсля цього суд заслуховує доводи учасникiв судового провадження.

2. У разi необхiдностi вiдтворення звукозапису i демонстрацiя вiдеозапису можуть бути повторенi повнiстю або в певнiй частинi.

3. З метою з'ясування вiдомостей, що мiстяться у звуко- i вiдеозаписах, судом може бути залучено спецiалiста.

4. Заяву про пiдробку звуко- i вiдеозаписiв суд розглядає в порядку, передбаченому для розгляду заяв про пiдробку документiв.

Стаття 360. Консультацiї та роз'яснення спецiалiста

1. Пiд час дослiдження доказiв суд має право скористатися усними консультацiями або письмовими роз'ясненнями спецiалiста, наданими на пiдставi його спецiальних знань.

2. Спецiалiсту можуть бути поставленi питання щодо сутi наданих усних консультацiй чи письмових роз'яснень. Першою ставить запитання особа, за клопотанням якої залучено спецiалiста, а потiм iншi особи, якi беруть участь у кримiнальному провадженнi. Головуючий у судовому засiданнi має право ставити спецiалiстовi запитання в будь-який час дослiдження доказiв.

Стаття 361. Огляд на мiсцi

1. У виняткових випадках суд, визнавши за необхiдне оглянути певне мiсце, проводить огляд за участю учасникiв судового провадження, а якщо цього вимагають обставини, - за участю свiдкiв, спецiалiстiв i експертiв. Огляд на мiсцi не може проводитися пiд час здiйснення провадження судом присяжних.

2. Огляд на мiсцi здiйснюється згiдно з правилами, передбаченими цим Кодексом для огляду пiд час досудового розслiдування.

3. На мiсцi огляду учасникам кримiнального провадження, якi беруть у ньому участь, можуть бути поставленi запитання, пов'язанi з проведенням огляду.

4. Учасники судового провадження при оглядi мають право звертати увагу суду на те, що, на їхню думку, може мати доказове значення.

5. Проведення огляду i його результати вiдображаються у протоколi огляду мiсця та можуть фiксуватися технiчними засобами.

Стаття 362. Дiї суду при встановленнi в судовому засiданнi неосудностi обвинуваченого

1. Якщо пiд час судового розгляду будуть встановленi пiдстави для здiйснення кримiнального провадження щодо застосування примусових заходiв медичного характеру, суд постановляє ухвалу про змiну порядку розгляду i продовжує судовий розгляд згiдно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу.

Стаття 363. Закiнчення з'ясування обставин та перевiрки їх доказами

1. Пiсля з'ясування обставин, встановлених пiд час кримiнального провадження, та перевiрки їх доказами головуючий у судовому засiданнi з'ясовує в учасникiв судового провадження, чи бажають вони доповнити судовий розгляд i чим саме.

2. У разi заявлення клопотань про доповнення судового розгляду суд розглядає їх, у зв'язку з чим має право ставити запитання сторонам чи iншим учасникам кримiнального провадження.

3. За вiдсутностi клопотань або пiсля вирiшення клопотань, якщо вони були поданi, суд постановляє ухвалу про закiнчення з'ясування обставин та перевiрки їх доказами i переходить до судових дебатiв.

Стаття 364. Судовi дебати

1. У судових дебатах виступають прокурор, потерпiлий, його представник та законний представник, цивiльний позивач, його представник та законний представник, цивiльний вiдповiдач, його представник, обвинувачений, його законний представник, захисник, представник юридичної особи, щодо якої здiйснюється провадження.

2. Якщо в судовому розглядi брали участь декiлька прокурорiв, у судових дебатах на їхнiй розсуд має право виступити один прокурор або кожен iз них обґрунтовує у промовi свою позицiю у певнiй частинi обвинувачення.

3. Якщо в судовому розглядi брали участь декiлька захисникiв обвинуваченого, порядок виступiв у судових дебатах визначається ними за взаємною згодою. У разi вiдсутностi згоди порядок їх виступiв встановлює суд.

4. Якщо в судовому розглядi брали участь декiлька обвинувачених, захисникiв, представникiв, порядок їх виступiв у судових дебатах встановлює суд.

5. Учасники судового провадження мають право в судових дебатах посилатися лише на тi докази, якi були дослiдженi в судовому засiданнi. Якщо пiд час судових дебатiв виникне потреба подати новi докази, суд вiдновлює з'ясування обставин, встановлених пiд час кримiнального провадження, та перевiрки їх доказами, пiсля закiнчення якого знову вiдкриває судовi дебати з приводу додатково дослiджених обставин.

6. Суд не має права обмежувати тривалiсть судових дебатiв певним часом. Головуючий має право зупинити виступ учасника дебатiв, якщо вiн пiсля зауваження повторно вийшов за межi кримiнального провадження, що здiйснюється, чи повторно допустив висловлювання образливого або непристойного характеру, i надати слово iншому учаснику дебатiв.

7. Пiсля закiнчення промов учасники судових дебатiв мають право обмiнятися реплiками. Право останньої реплiки належить обвинуваченому або його захиснику.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 23.05.2013р. N 314-VII)

Стаття 365. Останнє слово обвинуваченого

1. Пiсля оголошення судових дебатiв закiнченими суд надає обвинуваченому останнє слово.

2. Суд не має права обмежувати тривалiсть останнього слова обвинуваченого певним часом.

3. Ставити запитання обвинуваченому пiд час його останнього слова не дозволяється.

4. Якщо обвинувачений в останньому словi повiдомить про новi обставини, якi мають iстотне значення для кримiнального провадження, суд за своєю iнiцiативою або за клопотанням учасникiв судового провадження вiдновлює з'ясування обставин, встановлених пiд час кримiнального провадження, та перевiрку їх доказами, пiсля завершення яких вiдкриває судовi дебати з приводу додатково дослiджених обставин i надає останнє слово обвинуваченому.

Стаття 366. Вихiд суду для ухвалення вироку

1. Пiсля останнього слова обвинуваченого суд негайно виходить до нарадчої кiмнати для ухвалення вироку, про що головуючий оголошує присутнiм у залi судового засiдання.

Стаття 367. Таємниця наради суддiв

1. Пiд час ухвалення вироку нiхто не має права перебувати в нарадчiй кiмнатi, крiм складу суду, який здiйснює судовий розгляд.

2. Суд вправi перервати нараду лише для вiдпочинку з настанням нiчного часу. Пiд час перерви суддi не можуть спiлкуватися з особами, якi брали участь у кримiнальному провадженнi.

3. Суддi не мають права розголошувати хiд обговорення та ухвалення вироку в нарадчiй кiмнатi.

4. Постановлення ухвали суду в нарадчiй кiмнатi здiйснюється вiдповiдно до правил, передбачених цiєю статтею.

Стаття 368. Питання, що вирiшуються судом при ухваленнi вироку

1. Ухвалюючи вирок, суд повинен вирiшити такi питання:

1) чи мало мiсце дiяння, у вчиненнi якого обвинувачується особа;

2) чи мiстить це дiяння склад кримiнального правопорушення i якою статтею закону України про кримiнальну вiдповiдальнiсть вiн передбачений;

3) чи винен обвинувачений у вчиненнi цього кримiнального правопорушення;

4) чи пiдлягає обвинувачений покаранню за вчинене ним кримiнальне правопорушення;

5) чи є обставини, що обтяжують або пом'якшують покарання обвинуваченого, i якi саме;

6) яка мiра покарання має бути призначена обвинуваченому i чи повинен вiн її вiдбувати, якi обов'язки слiд покласти на особу в разi її звiльнення вiд вiдбування покарання з випробуванням;

7) чи пiдлягає задоволенню пред'явлений цивiльний позов i, якщо так, на чию користь, в якому розмiрi та в якому порядку;

7¹) чи є пiдстави для застосування до юридичної особи заходiв кримiнально-правового характеру;

7²) чи є пiдстави для виплати винагороди викривачу i, якщо так, у якому розмiрi та в якому порядку;

8) чи вчинив обвинувачений кримiнальне правопорушення у станi обмеженої осудностi;

9) чи є пiдстави для застосування до обвинуваченого, який вчинив кримiнальне правопорушення у станi обмеженої осудностi, примусового заходу медичного характеру, передбаченого частиною другою статтi 94 Кримiнального кодексу України;

10) чи слiд у випадках, передбачених статтею 96 Кримiнального кодексу України, застосувати до обвинуваченого примусове лiкування;

11) чи необхiдно призначити неповнолiтньому громадського вихователя;

12) що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами i документами;

13) на кого мають бути покладенi процесуальнi витрати i в якому розмiрi;

14) як вчинити iз заходами забезпечення кримiнального провадження.

Ухвалюючи вирок суд приймає до вiдома досудову доповiдь з iнформацiєю про соцiально-психологiчну характеристику обвинуваченого.

2. Якщо особа обвинувачується у вчиненнi декiлькох злочинiв або декiлькох кримiнальних проступкiв, суд вирiшує питання, зазначенi у пунктах 1 - 8 частини першої цiєї статтi, окремо за кожним кримiнальним правопорушенням.

3. Якщо обвинувачуються декiлька осiб, суд вирiшує питання, зазначенi в цiй статтi, окремо щодо кожного з обвинувачених.

4. Примусовий захiд медичного характеру, передбачений пунктом 9 частини першої цiєї статтi, може бути застосовано до особи, яка вчинила кримiнальне правопорушення у станi обмеженої осудностi, лише за наявностi акта психiатричної експертизи та висновку лiкувальної установи.

5. Примусове лiкування, передбачене пунктом 10 частини першої цiєї статтi, може бути застосоване лише за наявностi вiдповiдного висновку лiкувальної установи.

6. Обираючи i застосовуючи норму закону України про кримiнальну вiдповiдальнiсть до суспiльно небезпечних дiянь при ухваленнi вироку, суд враховує висновки щодо застосування вiдповiдних норм права, викладенi в постановах Верховного Суду.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 23.05.2013р. N 314-VII, вiд 12.02.2015р. N 192-VIII, вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII, вiд 03.10.2017р. N 2147-VIII, вiд 17.10.2019р. N 198-IX)

Глава 29. Судовi рiшення

Стаття 369. Види судових рiшень

1. Судове рiшення, у якому суд вирiшує обвинувачення по сутi, викладається у формi вироку.

2. Судове рiшення, у якому слiдчий суддя, суд вирiшує iншi питання, викладається у формi ухвали.

3. Суд касацiйної iнстанцiї у випадках, передбачених цим Кодексом, приймає постанови.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 03.10.2017р. N 2147-VIII, вiд 04.10.2019р. N 187-IX)

Стаття 370. Законнiсть, обґрунтованiсть i вмотивованiсть судового рiшення

1. Судове рiшення повинно бути законним, обґрунтованим i вмотивованим.

2. Законним є рiшення, ухвалене компетентним судом згiдно з нормами матерiального права з дотриманням вимог щодо кримiнального провадження, передбачених цим Кодексом.

3. Обґрунтованим є рiшення, ухвалене судом на пiдставi об'єктивно з'ясованих обставин, якi пiдтвердженi доказами, дослiдженими пiд час судового розгляду та оцiненими судом вiдповiдно до статтi 94 цього Кодексу.

4. Вмотивованим є рiшення, в якому наведенi належнi i достатнi мотиви та пiдстави його ухвалення.

Стаття 371. Порядок ухвалення судових рiшень, їх форма

1. Суд ухвалює вирок iменем України безпосередньо пiсля закiнчення судового розгляду.

2. Вирок ухвалюється в нарадчiй кiмнатi складом суду, який здiйснював судовий розгляд.

3. У випадках, передбачених цим Кодексом, ухвала постановляється в нарадчiй кiмнатi складом суду, який здiйснював судовий розгляд.

4. Ухвали, постановленi без виходу до нарадчої кiмнати, заносяться секретарем судового засiдання в журнал судового засiдання.

5. Виправлення в судовому рiшеннi мають бути засвiдченi пiдписами суддiв того складу суду, який його ухвалив.

6. Усi судовi рiшення викладаються письмово у паперовiй та електроннiй формах.

Судовi рiшення в електроннiй формi оформляються згiдно з вимогами законодавства у сферi електронних документiв та електронного документообiгу, а також електронного цифрового пiдпису.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 26.11.2015р. N 835-VIII)

Стаття 372. Змiст ухвали

1. Ухвала, що викладається окремим документом, складається з:

1) вступної частини iз зазначенням:

дати i мiсця її постановлення;

назви та складу суду, секретаря судового засiдання;

найменування (номера) кримiнального провадження;

прiзвища, iм'я i по батьковi пiдозрюваного, обвинуваченого, року, мiсяця i дня його народження, мiсця народження i мiсця проживання;

закону України про кримiнальну вiдповiдальнiсть, що передбачає кримiнальне правопорушення, у вчиненнi якого пiдозрюється, обвинувачується особа;

сторiн кримiнального провадження та iнших учасникiв судового провадження;

2) мотивувальної частини iз зазначенням:

сутi питання, що вирiшується ухвалою, i за чиєю iнiцiативою воно розглядається;

встановлених судом обставин iз посиланням на докази, а також мотивiв неврахування окремих доказiв;

мотивiв, з яких суд виходив при постановленнi ухвали, i положення закону, яким вiн керувався;

3) резолютивної частини iз зазначенням:

висновкiв суду;

строку i порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження.

2. В ухвалi, яку суд постановляє без виходу до нарадчої кiмнати, оголошуються висновок суду та мотиви, з яких суд дiйшов такого висновку.

Стаття 373. Види вирокiв

1. Виправдувальний вирок ухвалюється у разi, якщо не доведено, що:

1) вчинено кримiнальне правопорушення, в якому обвинувачується особа;

2) кримiнальне правопорушення вчинене обвинуваченим;

3) в дiяннi обвинуваченого є склад кримiнального правопорушення.

Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленнi судом пiдстав для закриття кримiнального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статтi 284 цього Кодексу.

2. Якщо обвинувачений визнається винуватим у вчиненнi кримiнального правопорушення, суд ухвалює обвинувальний вирок i призначає покарання, звiльняє вiд покарання чи вiд його вiдбування у випадках, передбачених законом України про кримiнальну вiдповiдальнiсть, або застосовує iншi заходи, передбаченi законом України про кримiнальну вiдповiдальнiсть.

3. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях i ухвалюється лише за умови доведення у ходi судового розгляду винуватостi особи у вчиненнi кримiнального правопорушення.

Стаття 374. Змiст вироку

1. Вирок суду складається зi вступної, мотивувальної та резолютивної частин.

2. У вступнiй частинi вироку зазначаються:

1) дата та мiсце його ухвалення;

2) назва та склад суду, секретар судового засiдання;

3) найменування (номер) кримiнального провадження;

4) прiзвище, iм'я та по батьковi обвинуваченого, рiк, мiсяць i день його народження, мiсце народження i мiсце проживання, заняття, освiта, сiмейний стан та iншi вiдомостi про особу обвинуваченого, що мають значення для справи;

5) закон України про кримiнальну вiдповiдальнiсть, що передбачає кримiнальне правопорушення, у вчиненнi якого обвинувачується особа;

6) сторони кримiнального провадження та iншi учасники судового провадження.

3. У мотивувальнiй частинi вироку зазначаються:

1) у разi визнання особи виправданою - формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особi i визнане судом недоведеним, а також пiдстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивiв, з яких суд вiдкидає докази обвинувачення;

мотиви ухвалення iнших рiшень щодо питань, якi вирiшуються судом при ухваленнi вироку, та положення закону, якими керувався суд;

2) у разi визнання особи винуватою:

формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, iз зазначенням мiсця, часу, способу вчинення та наслiдкiв кримiнального правопорушення, форми вини i мотивiв кримiнального правопорушення;

статтi (частини статтi) закону України про кримiнальну вiдповiдальнiсть, що передбачає вiдповiдальнiсть за кримiнальне правопорушення, винним у вчиненнi якого визнається обвинувачений;

докази на пiдтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказiв;

мотиви змiни обвинувачення, пiдстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою, якщо судом приймалися такi рiшення;

обставини, якi пом'якшують або обтяжують покарання;

мотиви призначення покарання, звiльнення вiд вiдбування покарання, застосування примусових заходiв медичного характеру при встановленнi стану обмеженої осудностi обвинуваченого, застосування примусового лiкування вiдповiдно до статтi 96 Кримiнального кодексу України, мотиви призначення громадського вихователя неповнолiтньому;

пiдстави для задоволення цивiльного позову або вiдмови у ньому, залишення його без розгляду;

мотиви ухвалення iнших рiшень щодо питань, якi вирiшуються судом при ухваленнi вироку, та положення закону, якими керувався суд.

4. У резолютивнiй частинi вироку зазначаються:

1) у разi визнання особи виправданою - прiзвище, iм'я та по батьковi обвинуваченого, рiшення про визнання його невинуватим у пред'явленому обвинуваченнi та його виправдання;

рiшення про закриття провадження щодо юридичної особи;

рiшення про поновлення в правах, обмежених пiд час кримiнального провадження;

рiшення щодо заходiв забезпечення кримiнального провадження, в тому числi рiшення про запобiжний захiд до набрання вироком законної сили;

рiшення щодо речових доказiв i документiв;

рiшення щодо процесуальних витрат;

строк i порядок набрання вироком законної сили та його оскарження;

порядок отримання копiй вироку та iншi вiдомостi;

2) у разi визнання особи винуватою: прiзвище, iм'я та по батьковi обвинуваченого, рiшення про визнання його винуватим у пред'явленому обвинуваченнi та вiдповiднi статтi (частини статтi) закону України про кримiнальну вiдповiдальнiсть;

покарання, призначене по кожному з обвинувачень, що визнанi судом доведеними, та остаточна мiра покарання, обрана судом;

початок строку вiдбування покарання;

рiшення про застосування примусового лiкування чи примусових заходiв медичного характеру щодо обмежено осудного обвинуваченого у разi їх застосування;

рiшення про призначення неповнолiтньому громадського вихователя;

рiшення про застосування до юридичної особи заходiв кримiнально-правового характеру;

рiшення про цивiльний позов;

рiшення про iншi майновi стягнення i пiдстави цих рiшень;

рiшення щодо речових доказiв i документiв та спецiальної конфiскацiї;

рiшення про вiдшкодування процесуальних витрат;

рiшення про винагороду викривачу;

рiшення щодо заходiв забезпечення кримiнального провадження;

рiшення про залiк досудового тримання пiд вартою;

строк i порядок набрання вироком законної сили та його оскарження;

порядок отримання копiй вироку та iншi вiдомостi;

рiшення про включення iнформацiї про обвинуваченого у скоєннi кримiнального правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканостi малолiтньої особи до Єдиного реєстру осiб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканостi малолiтньої особи.

Якщо особi пред'явлено декiлька обвинувачень i деякi з них не доведенi, то у резолютивнiй частинi вироку зазначається, за якими з них обвинувачений виправданий, а за якими - засуджений.

Якщо обвинувачений визнається винним, але звiльняється вiд вiдбування покарання, суд зазначає про це в резолютивнiй частинi вироку.

У разi звiльнення вiд вiдбування покарання з випробуванням вiдповiдно до статей 75 - 79, 104 Кримiнального кодексу України у резолютивнiй частинi вироку зазначаються тривалiсть iспитового строку, обов'язки, покладенi на засудженого, особа, на яку за її згодою або на її прохання, суд покладає обов'язок щодо нагляду за засудженим i проведення з ним виховної роботи.

Коли призначається бiльш м'яке покарання, нiж передбачено законом, при зазначеннi обраної судом мiри покарання робиться посилання на статтю 69 Кримiнального кодексу України.

5. У разi ухвалення вироку за наслiдками кримiнального провадження, у якому здiйснювалося спецiальне досудове розслiдування або спецiальне судове провадження (in absentia), суд окремо обґрунтовує, чи були здiйсненi стороною обвинувачення всi можливi передбаченi законом заходи щодо дотримання прав пiдозрюваного чи обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 18.04.2013р. N 222-VII, вiд 23.05.2013р. N 314-VII, вiд 07.10.2014р. N 1689-VII, вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII, вiд 17.10.2019р. N 198-IX, вiд 19.12.2019р. N 409-IX, вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

Стаття 375. Ухвалення судового рiшення i окрема думка суддi

1. Судове рiшення ухвалюється простою бiльшiстю голосiв суддiв, що входять до складу суду.

2. Якщо рiшення ухвалюється в нарадчiй кiмнатi, вiдповiднi питання вирiшуються за результатами наради суддiв шляхом голосування, вiд якого не має права утримуватися нiхто з суддiв. Головуючий голосує останнiм. У разi ухвалення судового рiшення в нарадчiй кiмнатi його пiдписують усi суддi.

3. Кожен суддя з колегiї суддiв має право викласти письмово окрему думку, яка не оголошується в судовому засiданнi, а приєднується до матерiалiв провадження i є вiдкритою для ознайомлення.

Стаття 376. Проголошення судового рiшення

1. Судове рiшення проголошується прилюдно негайно пiсля виходу суду з нарадчої кiмнати. Головуючий у судовому засiданнi роз'яснює змiст рiшення, порядок i строк його оскарження.

2. Якщо складання судового рiшення у формi ухвали (постанови) вимагає значного часу, суд має право обмежитися складанням i оголошенням його резолютивної частини, яку пiдписують всi суддi. Повний текст ухвали (постанови) повинен бути складений не пiзнiше п'яти дiб з дня оголошення резолютивної частини i оголошений учасникам судового провадження. Про час оголошення повного тексту ухвали (постанови) має бути зазначено у ранiше складенiй її резолютивнiй частинi.

3. Пiсля проголошення вироку головуючий роз'яснює обвинуваченому, захиснику, його законному представнику, потерпiлому, його представнику, представнику юридичної особи, щодо якої здiйснюється провадження, право подати клопотання про помилування, право ознайомитися iз журналом судового засiдання i подати на нього письмовi зауваження. Обвинуваченому, до якого застосовано запобiжний захiд у виглядi тримання пiд вартою, роз'яснюється право заявляти клопотання про доставку в судове засiдання суду апеляцiйної iнстанцiї.

4. Якщо обвинувачений, представник юридичної особи, щодо якої здiйснюється провадження, не володiють державною мовою, то пiсля проголошення вироку перекладач роз'яснює їм змiст резолютивної частини судового рiшення. Копiя вироку рiдною мовою обвинуваченого або iншою мовою, якою вiн володiє, у перекладi, що засвiдчений перекладачем, вручається обвинуваченому.

5. Ухвали (постанови), постановленi в судовому засiданнi, оголошуються негайно пiсля їх постановлення.

6. Учасники судового провадження мають право отримати в судi копiю вироку чи ухвали (постанови) суду. Копiя вироку негайно пiсля його проголошення вручається обвинуваченому, представнику юридичної особи, щодо якої здiйснюється провадження, та прокурору.

7. Копiя судового рiшення не пiзнiше наступного дня пiсля ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнiм в судовому засiданнi.

8. Про ухвалення вироку щодо особи, яка є державним виконавцем, не пiзнiше наступного дня пiсля ухвалення повiдомляється Мiнiстерству юстицiї України, а щодо особи, яка є приватним виконавцем, - Мiнiстерству юстицiї України та Радi приватних виконавцiв України.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 23.05.2013р. N 314-VII, вiд 02.06.2016р. N 1403-VIII, вiд 12.07.2018р. N 2509-VIII)

Стаття 377. Звiльнення обвинуваченого з-пiд варти

1. Якщо обвинувачений тримається пiд вартою, суд звiльняє його з-пiд варти в залi судового засiдання у разi виправдання; звiльнення вiд вiдбування покарання; засудження до покарання, не пов'язаного з позбавленням волi; ухвалення обвинувального вироку без призначення покарання.

2. При засудженнi до обмеження волi суд з урахуванням особи та обставин, встановлених пiд час кримiнального провадження, має право звiльнити обвинуваченого з-пiд варти.

3. Якщо обвинувачений, що тримається пiд вартою, засуджений до арешту чи позбавлення волi, суд у виняткових випадках з урахуванням особи та обставин, встановлених пiд час кримiнального провадження, має право змiнити йому запобiжний захiд до набрання вироком законної сили на такий, що не пов'язаний з триманням пiд вартою, та звiльнити такого обвинуваченого з-пiд варти.

Стаття 378. Заходи пiклування про неповнолiтнiх, непрацездатних i збереження майна обвинуваченого

1. За наявностi в обвинуваченого неповнолiтнiх дiтей, якi залишилися без нагляду, непрацездатних батькiв, баби, дiда, прабаби, прадiда, якi потребують матерiальної допомоги i залишилися без нагляду, суд зобов'язаний одночасно з ухваленням вироку порушити окремою ухвалою питання перед службою в справах дiтей або вiдповiдним органом опiки та пiклування, органом соцiального захисту населення про необхiднiсть влаштування цих неповнолiтнiх, непрацездатних або встановлення над ними опiки чи пiклування.

2. Якщо в обвинуваченого залишилися без нагляду житло чи iнше майно, суд за клопотанням обвинуваченого зобов'язаний вжити через вiдповiднi органи заходiв для їх збереження.

3. Про вжитi згiдно з положеннями цiєї статтi заходи повiдомляється обвинувачений.

Стаття 379. Виправлення описок i очевидних арифметичних помилок у судовому рiшеннi

1. Суд має право за власною iнiцiативою або за заявою учасника кримiнального провадження чи iншої заiнтересованої особи виправити допущенi в судовому рiшеннi цього суду описки, очевиднi арифметичнi помилки незалежно вiд того, набрало судове рiшення законної сили чи нi.

2. Питання про внесення виправлень суд вирiшує в судовому засiданнi. Учасники судового провадження повiдомляються про дату, час i мiсце засiдання. Неприбуття у судове засiдання осiб, якi були належним чином повiдомленi, не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень.

3. Ухвалу суду про внесення виправлень у судове рiшення чи вiдмову у внесеннi виправлень може бути оскаржено.

Стаття 380. Роз'яснення судового рiшення

1. Якщо судове рiшення є незрозумiлим, суд, який його ухвалив, за заявою учасника судового провадження чи органу виконання судового рiшення, приватного виконавця ухвалою роз'яснює своє рiшення, не змiнюючи при цьому його змiст.

2. Суд розглядає заяву про роз'яснення судового рiшення протягом десяти днiв з повiдомленням особи, яка звернулася iз заявою про роз'яснення судового рiшення, та учасникiв судового провадження. Неприбуття у судове засiдання осiб, якi були належним чином повiдомленi, не перешкоджає розгляду заяви про роз'яснення рiшення.

3. Копiя ухвали про роз'яснення судового рiшення не пiзнiше наступного дня пiсля її постановлення надсилається особi, що звернулася iз заявою про роз'яснення судового рiшення, учасникам судового провадження, якi не були присутнi у судовому засiданнi.

4. Ухвалу про роз'яснення судового рiшення або вiдмову у його роз'ясненнi може бути оскаржено в апеляцiйному порядку особою, яка звернулася iз заявою про роз'яснення судового рiшення, та учасниками судового провадження.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 02.06.2016р. N 1404-VIII, змiни, внесенi Законом України вiд 02.06.2016р. N 1404-VIII, в частинi положень, що стосуються дiяльностi приватних виконавцiв, вводяться в дiю з 05.01.2017р.)

Глава 30. Особливi порядки провадження в судi першої iнстанцiї

§ 1. Спрощене провадження щодо кримiнальних проступкiв

Стаття 381. Загальнi положення провадження щодо кримiнальних проступкiв

1. Пiсля отримання обвинувального акта щодо вчинення кримiнального проступку суд у п'ятиденний строк, а у разi затримання особи - у порядку, передбаченому частиною четвертою статтi 298² цього Кодексу, невiдкладно призначає судовий розгляд.

2. Суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримiнального проступку без проведення судового розгляду в судовому засiданнi за вiдсутностi учасникiв судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановленi пiд час дiзнання обставини i згоден з розглядом обвинувального акта за його вiдсутностi.

3. Спрощене провадження щодо кримiнальних проступкiв здiйснюється згiдно iз загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 22.11.2018р. N 2617-VIII, враховуючи змiни, внесенi законами України вiд 03.12.2019р. N 321-IX, вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

Стаття 382. Розгляд обвинувального акта щодо вчинення кримiнального проступку у спрощеному провадженнi

1. Суд у п'ятиденний строк з дня отримання обвинувального акта щодо вчинення кримiнального проступку, а в разi затримання особи у порядку, передбаченому частиною четвертою статтi 298² цього Кодексу, невiдкладно вивчає його та доданi до нього матерiали i ухвалює вирок.

2. Вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен вiдповiдати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замiсть доказiв на пiдтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановленi органом досудового розслiдування обставини, якi не оспорюються учасниками судового провадження.

3. Суд має право призначити розгляд у судовому засiданнi обвинувального акта щодо вчинення кримiнального проступку та викликати для участi в ньому учасникiв кримiнального провадження, якщо визнає це за необхiдне.

4. Копiя вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримiнального проступку не пiзнiше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.

5. Вирок за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримiнального проступку може бути оскаржений в апеляцiйному порядку з урахуванням особливостей, передбачених статтею 394 цього Кодексу.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 22.11.2018р. N 2617-VIII, враховуючи змiни, внесенi Законом України вiд 03.12.2019р. N 321-IX)

§ 2. Провадження в судi присяжних

Стаття 383. Порядок провадження в судi присяжних

1. Кримiнальне провадження судом присяжних здiйснюється вiдповiдно до загальних правил цього Кодексу з особливостями, встановленими цим параграфом.

2. Суд присяжних утворюється при мiсцевому загальному судi першої iнстанцiї.

3. Усi питання, пов'язанi з судовим розглядом, крiм питання, передбаченого частиною третьою статтi 331 цього Кодексу, суддi i присяжнi вирiшують спiльно.

Стаття 384. Роз'яснення права на суд присяжних

1. Прокурор, суд зобов'язанi роз'яснити обвинуваченому у вчиненнi злочину, за який передбачене покарання у видi довiчного позбавлення волi, можливiсть та особливостi розгляду кримiнального провадження стосовно нього судом присяжних.

Письмове роз'яснення прокурора обвинуваченому про можливiсть, особливостi i правовi наслiдки розгляду кримiнального провадження судом присяжних додається до обвинувального акта i реєстру матерiалiв досудового розслiдування, якi передаються до суду.

2. Обвинувачений у вчиненнi злочину, за який передбачене покарання у видi довiчного позбавлення волi, пiд час пiдготовчого судового засiдання має право заявити клопотання про розгляд кримiнального провадження стосовно нього судом присяжних.

Стаття 385. Виклик присяжних

1. Пiсля призначення судового розгляду судом присяжних головуючий дає секретарю судового засiдання розпорядження про виклик присяжних у кiлькостi семи осiб, якi визначаються автоматизованою системою документообiгу суду з числа осiб, якi внесенi до списку присяжних.

2. Громадяни, якi внесенi до списку присяжних i можуть бути викликанi до суду як присяжнi, визначаються згiдно iз Законом України "Про судоустрiй i статус суддiв".

3. Письмовий виклик має бути вручений присяжному пiд розписку не пiзнiше нiж за п'ять днiв до судового засiдання. У виклику зазначаються день, час i мiсце проведення судового засiдання, права та обов'язки присяжного, перелiк вимог до присяжних, а також пiдстави для увiльнення їх вiд виконання обов'язкiв, припис про явку, а також обов'язок присяжного (чи iншої особи, яка одержала виклик для передачi його присяжному) невiдкладно повiдомити суд про причини неможливостi явки.

4. На пiдставi письмового виклику роботодавець зобов'язаний звiльнити присяжного вiд роботи на час виконання ним обов'язкiв зi здiйснення правосуддя.

Стаття 386. Права i обов'язки присяжного

1. Присяжний має право:

1) брати участь у дослiдженнi всiх вiдомостей та доказiв у судовому засiданнi;

2) робити нотатки пiд час судового засiдання;

3) з дозволу головуючого ставити запитання обвинуваченому, потерпiлому, свiдкам, експертам, iншим особам, якi допитуються;

4) просити головуючого роз'яснити норми закону, що пiдлягають застосуванню пiд час вирiшення питань, юридичнi термiни i поняття, змiст оголошених у судовому засiданнi документiв, ознаки злочину, у вчиненнi якого обвинувачується особа.

2. Присяжний зобов'язаний:

1) правдиво вiдповiсти на запитання головуючого i учасникiв судового провадження щодо можливих перешкод, передбачених цим Кодексом або законом, для його участi в судовому розглядi, його стосункiв з особами, якi беруть участь у кримiнальному провадженнi, що пiдлягає розгляду, та поiнформованостi про його обставини, а також на вимогу головуючого подати необхiдну iнформацiю про себе;

2) додержуватися порядку в судовому засiданнi i виконувати розпорядження головуючого;

3) не вiдлучатися iз залу судового засiдання пiд час судового розгляду;

4) не спiлкуватися без дозволу головуючого з особами, що не входять до складу суду, стосовно сутi кримiнального провадження та процесуальних дiй, що здiйснюються (здiйснювалися) пiд час нього;

5) не збирати вiдомостi, що стосуються кримiнального провадження, поза судовим засiданням;

6) не розголошувати вiдомостi, якi безпосередньо стосуються сутi кримiнального провадження та процесуальних дiй, що здiйснюються (здiйснювалися) пiд час нього, i стали вiдомi присяжному у зв'язку з виконанням його обов'язкiв.

Стаття 387. Вiдбiр присяжних у судi

1. Вiдбiр присяжних здiйснюється пiсля вiдкриття судового засiдання.

2. Головуючий повiдомляє присяжним, яке провадження пiдлягає розгляду, роз'яснює їм права та обов'язки, а також умови їх участi в судовому розглядi. Кожен iз присяжних має право заявити про неможливiсть його участi в судовому розглядi, вказавши на причину цього, та заявити собi самовiдвiд.

3. Головуючий з'ясовує, чи немає передбачених цим Кодексом або законом пiдстав, якi перешкоджають залученню громадянина в якостi присяжного або є пiдставою для звiльнення окремих присяжних вiд виконання їх обов'язкiв, а так само для звiльнення присяжних вiд виконання їх обов'язкiв за їх усними чи письмовими заявами.

Для з'ясування обставин, що можуть перешкоджати участi присяжного в судовому розглядi, прокурор, потерпiлий, обвинувачений з дозволу головуючого можуть ставити присяжним вiдповiднi запитання.

4. Кожному з присяжних, який з'явився, учасники судового провадження можуть заявити вiдвiд з пiдстав, передбачених статтями 75 i 76 цього Кодексу.

5. Усi питання, пов'язанi зi звiльненням присяжних вiд участi в розглядi кримiнального провадження, а також iз самовiдводом i вiдводом присяжних, вирiшуються ухвалою суду у складi двох суддiв, що постановляється пiсля проведення наради на мiсцi без виходу до нарадчої кiмнати, крiм випадкiв, коли вихiд до нарадчої кiмнати буде визнаний судом необхiдним. У разi якщо суддi не прийшли до одноголосного рiшення щодо вирiшення питання, пов'язаного зi звiльненням присяжного вiд участi в розглядi кримiнального провадження або самовiдводом чи вiдводом присяжного, присяжний вважається звiльненим вiд участi в розглядi кримiнального провадження або вiдведеним.

6. Якщо пiсля виконання вимог, передбачених частинами першою - п'ятою цiєї статтi, присяжних залишилося бiльше необхiдної для участi в судовому розглядi кiлькостi, присяжнi визначаються автоматизованою системою документообiгу суду з числа присяжних, що не були звiльненi або вiдведенi вiд участi в розглядi кримiнального провадження.

7. Якщо в результатi виконання дiй, зазначених у частинi п'ятiй цiєї статтi, присяжних залишилося менше необхiдної для участi в судовому розглядi кiлькостi, секретар судового засiдання за вказiвкою головуючого викликає присяжних додатково.

8. Пiсля вiдбору основних присяжних вiдбирається двоє запасних присяжних з додержанням зазначених у цiй статтi правил.

9. Прiзвища вiдiбраних основних i запасних присяжних заносяться до журналу судового засiдання в тому порядку, в якому їх було вiдiбрано.

10. Запаснi присяжнi пiд час судового засiдання постiйно перебувають на вiдведених їм мiсцях i до ухвалення вироку можуть бути включенi до складу основних присяжних у разi неможливостi кого-небудь з основних присяжних продовжувати участь у судовому розглядi. Про замiну вибулих основних присяжних запасними суд присяжних постановляє ухвалу.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд N 2147-VIII)

Стаття 388. Приведення присяжних до присяги

1. Пiсля закiнчення вiдбору основних i запасних присяжних вони займають мiсця, вiдведенi їм головуючим.

2. За пропозицiєю головуючого присяжнi складають присягу такого змiсту: "Я, (прiзвище, iм'я, по батьковi), присягаю виконувати свої обов'язки чесно i неупереджено, брати до уваги лише дослiдженi в судi докази, при вирiшеннi питань керуватися законом, своїм внутрiшнiм переконанням i совiстю, як личить вiльному громадянину i справедливiй людинi".

Текст присяги зачитує кожен присяжний, пiсля чого пiдтверджує, що його права, обов'язки та компетенцiя йому зрозумiлi.

Стаття 389. Недопустимiсть незаконного впливу на присяжного

1. Прокурору, обвинуваченому, потерпiлому та iншим учасникам кримiнального провадження протягом усього судового розгляду забороняється спiлкуватися з присяжними iнакше, нiж у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Стаття 390. Усунення присяжного

1. Присяжний може бути усунутий вiд подальшої участi в судовому розглядi кримiнального провадження у таких випадках:

1) у разi невиконання присяжним обов'язкiв, передбачених частиною другою статтi 386 цього Кодексу;

2) за наявностi обґрунтованих пiдстав вважати, що присяжний у результатi незаконного впливу втратив неупередженiсть, необхiдну для вирiшення питань кримiнального провадження вiдповiдно до закону.

2. Присяжний може бути усунутий вiд подальшої участi в судовому розглядi кримiнального провадження за iнiцiативою головуючого рiшенням бiльшостi вiд складу суду присяжних, яке приймається в нарадчiй кiмнатi та оформлюється вмотивованою ухвалою.

3. У разi усунення присяжного до складу суду включається запасний присяжний, пiсля чого судовий розгляд продовжується, або, у разi вiдсутностi запасного присяжного, здiйснюється вiдбiр нового присяжного в порядку, передбаченому цим параграфом, пiсля чого судове провадження розпочинається з початку.

Стаття 391. Порядок наради i голосування в судi присяжних

1. Нарадою суду присяжних керує головуючий, який послiдовно ставить на обговорення питання, передбаченi статтею 368 цього Кодексу, проводить вiдкрите голосування i веде пiдрахунок голосiв.

2. Усi питання вирiшуються простою бiльшiстю голосiв. Головуючий голосує останнiм.

3. Нiхто зi складу суду присяжних не має права утримуватися вiд голосування, крiм випадку, коли вирiшується питання про мiру покарання, а суддя чи присяжний голосував за виправдання обвинуваченого. У цьому разi голос того, хто утримався, додається до голосiв, поданих за рiшення, яке є найсприятливiшим для обвинуваченого. При виникненнi розбiжностей про те, яке рiшення для обвинуваченого є бiльш сприятливим, питання вирiшується шляхом голосування.

4. Кожен iз складу суду присяжних має право викласти письмово окрему думку, яка не оголошується в судовому засiданнi, а приєднується до матерiалiв провадження i є вiдкритою для ознайомлення.

5. У випадку, коли серед бiльшостi складу суду, яка ухвалила рiшення, вiдсутнi суддi, головуючий зобов'язаний надати допомогу присяжним у складеннi судового рiшення.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд N 2147-VIII)

Роздiл V
СУДОВЕ ПРОВАДЖЕННЯ З ПЕРЕГЛЯДУ СУДОВИХ РIШЕНЬ

Глава 31. Провадження в судi апеляцiйної iнстанцiї

Стаття 392. Судовi рiшення, якi можуть бути оскарженi в апеляцiйному порядку

1. В апеляцiйному порядку можуть бути оскарженi судовi рiшення, якi були ухваленi судами першої iнстанцiї i не набрали законної сили, а саме:

1) вироки, крiм випадкiв, передбачених статтею 394 цього Кодексу;

2) ухвали про застосування чи вiдмову у застосуваннi примусових заходiв медичного або виховного характеру;

3) iншi ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.

2. Ухвали, постановленi пiд час судового провадження в судi першої iнстанцiї до ухвалення судових рiшень, передбачених частиною першою цiєї статтi, окремому оскарженню не пiдлягають, крiм випадкiв, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включенi до апеляцiйної скарги на судове рiшення, передбачене частиною першою цiєї статтi.

Ухвали суду про обрання запобiжного заходу у видi тримання пiд вартою, про змiну iншого запобiжного заходу на запобiжний захiд у видi тримання пiд вартою або про продовження строку тримання пiд вартою, постановленi пiд час судового провадження в судi першої iнстанцiї до ухвалення судового рiшення по сутi, пiдлягають апеляцiйному оскарженню в порядку, передбаченому цим Кодексом.

3. В апеляцiйному порядку також можуть бути оскарженi ухвали слiдчого суддi у випадках, передбачених цим Кодексом.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 02.12.2020р. N 1027-IX)

Стаття 393. Право на апеляцiйне оскарження

1. Апеляцiйну скаргу мають право подати:

1) обвинувачений, стосовно якого ухвалено обвинувальний вирок, його законний представник чи захисник - в частинi, що стосується iнтересiв обвинуваченого;

2) обвинувачений, стосовно якого ухвалено виправдувальний вирок, його законний представник чи захисник - в частинi мотивiв i пiдстав виправдання;

3) пiдозрюваний, обвинувачений, його законний представник чи захисник;

4) законний представник, захисник неповнолiтнього чи сам неповнолiтнiй, щодо якого вирiшувалося питання про застосування примусового заходу виховного характеру, - в частинi, що стосується iнтересiв неповнолiтнього;

5) законний представник та захисник особи, щодо якої вирiшувалося питання про застосування примусових заходiв медичного характеру;

6) прокурор;

7) потерпiлий або його законний представник чи представник - у частинi, що стосується iнтересiв потерпiлого, але в межах вимог, заявлених ними в судi першої iнстанцiї;

8) цивiльний позивач, його представник або законний представник - у частинi, що стосується вирiшення цивiльного позову;

9) цивiльний вiдповiдач або його представник - у частинi, що стосується вирiшення цивiльного позову;

9¹) представник юридичної особи, щодо якої здiйснюється провадження, - у частинi, що стосується iнтересiв юридичної особи;

9²) фiзична або юридична особа - у частинi, що стосується її iнтересiв пiд час вирiшення питання про долю речових доказiв, документiв, якi були наданi суду; третя особа - у частинi, що стосується її iнтересiв пiд час вирiшення питання про спецiальну конфiскацiю;

9³) викривач - у частинi, що стосується його iнтересiв пiд час вирiшення питання виплати йому винагороди як викривачу;

10) iншi особи у випадках, передбачених цим Кодексом.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 23.05.2013р. N 314-VII, вiд 18.02.2016р. N 1019-VIII, вiд 17.10.2019р. N 198-IX)

Стаття 394. Особливостi апеляцiйного оскарження окремих судових рiшень

1. Вирок суду першої iнстанцiї, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляцiйному порядку з пiдстав розгляду провадження за вiдсутностi учасникiв судового провадження, недослiдження доказiв у судовому засiданнi або з метою оспорити встановленi досудовим розслiдуванням обставини.

2. Судове рiшення суду першої iнстанцiї не може бути оскаржене в апеляцiйному порядку з пiдстав заперечення обставин, якi нiким не оспорювалися пiд час судового розгляду i дослiдження яких було визнано судом недоцiльним вiдповiдно до положень частини третьої статтi 349 цього Кодексу.

3. Вирок суду першої iнстанцiї на пiдставi угоди про примирення мiж потерпiлим та пiдозрюваним, обвинуваченим може бути оскаржений в апеляцiйному порядку:

1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з пiдстав: призначення судом покарання, суворiшого нiж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами п'ятою - сьомою статтi 474 цього Кодексу, в тому числi нероз'яснення йому наслiдкiв укладення угоди;

2) потерпiлим, його представником, законним представником, виключно з пiдстав: призначення судом покарання, менш суворого, нiж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; нероз'яснення йому наслiдкiв укладення угоди; невиконання судом вимог, встановлених частинами шостою чи сьомою статтi 474 цього Кодексу;

3) прокурором виключно з пiдстав затвердження судом угоди у кримiнальному провадженнi, в якому згiдно з частиною третьою статтi 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

4. Вирок суду першої iнстанцiї на пiдставi угоди мiж прокурором та пiдозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватостi може бути оскаржений:

1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з пiдстав: призначення судом покарання, суворiшого, нiж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статтi 474 цього Кодексу, в тому числi нероз'яснення йому наслiдкiв укладення угоди;

2) прокурором виключно з пiдстав: призначення судом покарання, менш суворого, нiж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженнi, в якому згiдно з частиною четвертою статтi 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

5. Ухвала суду про обрання запобiжного заходу у видi тримання пiд вартою, про змiну iншого запобiжного заходу на запобiжний захiд у видi тримання пiд вартою, а також про продовження строку тримання пiд вартою, постановлена пiд час судового провадження в судi першої iнстанцiї до ухвалення судового рiшення по сутi, може бути оскаржена в апеляцiйному порядку обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 02.12.2020р. N 1027-IX)

Стаття 395. Порядок i строки апеляцiйного оскарження

1. Апеляцiйна скарга подається:

1) на судовi рiшення, ухваленi судом першої iнстанцiї, - через суд, який ухвалив судове рiшення;

2) на ухвали слiдчого суддi чи ухвалу суду про обрання запобiжного заходу у видi тримання пiд вартою, про змiну iншого запобiжного заходу на запобiжний захiд у видi тримання пiд вартою або про продовження строку тримання пiд вартою, постановленi пiд час судового провадження в судi першої iнстанцiї до ухвалення судового рiшення по сутi, - безпосередньо до суду апеляцiйної iнстанцiї.

2. Апеляцiйна скарга, якщо iнше не передбачено цим Кодексом, може бути подана:

1) на вирок або ухвалу про застосування чи вiдмову у застосуваннi примусових заходiв медичного або виховного характеру - протягом тридцяти днiв з дня їх проголошення;

1¹) на ухвалу суду про обрання запобiжного заходу у видi тримання пiд вартою, про змiну iншого запобiжного заходу на запобiжний захiд у видi тримання пiд вартою або про продовження строку тримання пiд вартою, постановлену пiд час судового провадження в судi першої iнстанцiї до ухвалення судового рiшення по сутi, - протягом п'яти днiв з дня її оголошення;

2) на iншi ухвали суду першої iнстанцiї - протягом семи днiв з дня її оголошення;

3) на ухвалу слiдчого суддi - протягом п'яти днiв з дня її оголошення.

3. Для особи, яка перебуває пiд вартою, строк подачi апеляцiйної скарги обчислюється з моменту вручення їй копiї судового рiшення.

Якщо ухвалу суду або слiдчого суддi було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, або якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому статтею 382 цього Кодексу, то строк апеляцiйного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копiї судового рiшення.

Абзац третiй виключено.

4. Протягом строку апеляцiйного оскарження матерiали кримiнального провадження нiким не можуть бути витребуванi iз суду. У цей строк суд зобов'язаний надати учасникам судового провадження за їх клопотанням можливiсть ознайомитися з матерiалами кримiнального провадження.

Стаття 396. Вимоги до апеляцiйної скарги

1. Апеляцiйна скарга подається в письмовiй формi.

2. В апеляцiйнiй скарзi зазначаються:

1) найменування суду апеляцiйної iнстанцiї;

2) прiзвище, iм'я та по батьковi (найменування), мiсце проживання (перебування) особи, яка подає апеляцiйну скаргу, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такi є;

3) судове рiшення, яке оскаржується, i назва суду, який його ухвалив;

4) вимоги особи, яка подає апеляцiйну скаргу, та їх обґрунтування iз зазначенням того, у чому полягає незаконнiсть чи необґрунтованiсть судового рiшення;

5) клопотання особи, яка подає апеляцiйну скаргу, про дослiдження доказiв;

6) перелiк матерiалiв, якi додаються.

3. Якщо особа не бажає брати участь у апеляцiйному розглядi, вона зазначає це в апеляцiйнiй скарзi.

4. Якщо в апеляцiйнiй скарзi зазначаються обставини, якi не були дослiдженi в судi першої iнстанцiї, або докази, якi не подавалися суду першої iнстанцiї, то в нiй зазначаються причини цього.

5. Апеляцiйна скарга пiдписується особою, яка її подає. Якщо апеляцiйну скаргу подає захисник, представник потерпiлого, то до неї додаються оформленi належним чином документи, що пiдтверджують його повноваження вiдповiдно до вимог цього Кодексу.

6. До апеляцiйної скарги та доданих до неї письмових матерiалiв надаються копiї в кiлькостi, необхiднiй для їх надiслання сторонам кримiнального провадження та iншим учасникам судового провадження, iнтересiв яких стосується апеляцiйна скарга. Цей обов'язок не поширюється на обвинуваченого, який перебуває пiд домашнiм арештом або тримається пiд вартою.

Стаття 397. Дiї суду першої iнстанцiї пiсля одержання апеляцiйних скарг

1. Суд першої iнстанцiї через три днi пiсля закiнчення строку апеляцiйного оскарження судового рiшення надсилає отриманi апеляцiйнi скарги разом iз матерiалами кримiнального провадження до суду апеляцiйної iнстанцiї.

2. Апеляцiйнi скарги, що надiйшли пiсля направлення матерiалiв кримiнального провадження до суду апеляцiйної iнстанцiї, не пiзнiше наступного дня пiсля їх надходження направляються до суду апеляцiйної iнстанцiї.

Стаття 398. Прийняття апеляцiйної скарги судом апеляцiйної iнстанцiї

1. Апеляцiйна скарга, що надiйшла до суду апеляцiйної iнстанцiї, не пiзнiше наступного дня передається суддi-доповiдачу. Отримавши апеляцiйну скаргу на вирок чи ухвалу суду першої iнстанцiї, суддя-доповiдач протягом трьох днiв перевiряє її на вiдповiднiсть вимогам статтi 396 цього Кодексу i за вiдсутностi перешкод постановляє ухвалу про вiдкриття апеляцiйного провадження.

Стаття 399. Залишення апеляцiйної скарги без руху, її повернення або вiдмова вiдкриття провадження

1. Суддя-доповiдач, встановивши, що апеляцiйну скаргу на вирок чи ухвалу суду першої iнстанцiї подано без додержання вимог, передбачених статтею 396 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення апеляцiйної скарги без руху, в якiй зазначаються недолiки скарги i встановлюється достатнiй строк для їх усунення, який не може перевищувати п'ятнадцяти днiв з дня отримання ухвали особою, яка подала апеляцiйну скаргу. Копiя ухвали про залишення апеляцiйної скарги без руху невiдкладно надсилається особi, яка подала апеляцiйну скаргу.

2. Якщо особа усунула недолiки апеляцiйної скарги у строк, встановлений суддею-доповiдачем, вона вважається поданою у день первинного її подання до суду апеляцiйної iнстанцiї. Протягом трьох днiв пiсля усунення недолiкiв апеляцiйної скарги i за вiдсутностi перешкод суддя-доповiдач постановляє ухвалу про вiдкриття апеляцiйного провадження.

3. Апеляцiйна скарга повертається, якщо:

1) особа не усунула недолiки апеляцiйної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк;

2) апеляцiйну скаргу подала особа, яка не має права подавати апеляцiйну скаргу;

3) апеляцiйна скарга не пiдлягає розгляду в цьому судi апеляцiйної iнстанцiї;

4) апеляцiйна скарга подана пiсля закiнчення строку апеляцiйного оскарження i особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляцiйної iнстанцiї за заявою особи не знайде пiдстав для його поновлення.

4. Суддя-доповiдач вiдмовляє у вiдкриттi провадження лише, якщо апеляцiйна скарга подана на судове рiшення, яке не пiдлягає оскарженню в апеляцiйному порядку, або судове рiшення оскаржене виключно з пiдстав, з яких воно не може бути оскарженим згiдно з положеннями статтi 394 цього Кодексу.

5. Копiя ухвали про повернення апеляцiйної скарги, вiдмову у вiдкриттi провадження невiдкладно надсилається особi, яка подала апеляцiйну скаргу, разом з апеляцiйною скаргою та усiма доданими до неї матерiалами.

6. Ухвала про повернення апеляцiйної скарги або вiдмову у вiдкриттi провадження може бути оскаржена в касацiйному порядку.

7. Залишення апеляцiйної скарги без руху або її повернення не позбавляють права повторного звернення до суду апеляцiйної iнстанцiї в порядку, передбаченому цим Кодексом, у межах строку на апеляцiйне оскарження.

Стаття 400. Наслiдки подання апеляцiйної скарги

1. Подання апеляцiйної скарги на вирок або ухвалу суду зупиняє набрання ними законної сили та їх виконання, крiм випадкiв, встановлених цим Кодексом.

2. Подання апеляцiйної скарги на ухвалу слiдчого суддi, на ухвалу суду про обрання запобiжного заходу у видi тримання пiд вартою, про змiну iншого запобiжного заходу на запобiжний захiд у видi тримання пiд вартою, а також про продовження строку тримання пiд вартою, постановлену пiд час судового провадження в судi першої iнстанцiї до ухвалення судового рiшення по сутi, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крiм випадкiв, встановлених цим Кодексом.

3. Якщо апеляцiйну скаргу подано обвинуваченим, щодо якого судом ухвалено вирок за результатами спецiального судового провадження, суд поновлює строк за умови надання обвинуваченим пiдтвердження наявностi поважних причин, передбачених статтею 138 цього Кодексу, та надсилає апеляцiйну скаргу разом iз матерiалами кримiнального провадження до суду апеляцiйної iнстанцiї з дотриманням правил, передбачених статтею 399 цього Кодексу.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 07.10.2014р. N 1689-VII, вiд 02.12.2020р. N 1027-IX)

Стаття 401. Пiдготовка до апеляцiйного розгляду

1. Суддя-доповiдач протягом десяти днiв пiсля вiдкриття апеляцiйного провадження за скаргою на вирок або ухвалу суду першої iнстанцiї:

1) надсилає копiї ухвали про вiдкриття апеляцiйного провадження учасникам судового провадження разом з копiями апеляцiйних скарг, iнформацiєю про їхнi права та обов'язки i встановлює строк, протягом якого можуть бути поданi заперечення на апеляцiйну скаргу;

2) пропонує учасникам судового провадження подати новi докази, на якi вони посилаються, або витребовує їх за клопотанням особи, яка подала апеляцiйну скаргу;

3) вирiшує iншi клопотання, в тому числi щодо обрання, змiни або скасування запобiжного заходу;

4) вирiшує iншi питання, необхiднi для апеляцiйного розгляду.

2. Усi судовi рiшення суддi-доповiдача пiд час пiдготовки до апеляцiйного розгляду викладаються у формi ухвали. Копiї ухвал надсилаються учасникам судового провадження.

3. Пiсля закiнчення пiдготовки до апеляцiйного розгляду суддя-доповiдач постановляє ухвалу про закiнчення пiдготовки та призначення апеляцiйного розгляду.

4. Обвинувачений пiдлягає обов'язковому виклику в судове засiдання для участi в апеляцiйному розглядi, якщо в апеляцiйнiй скарзi порушується питання про погiршення його становища або якщо суд визнає обов'язковою його участь, а обвинувачений, який утримується пiд вартою, - також у разi, якщо про це надiйшло його клопотання.

Стаття 402. Заперечення на апеляцiйну скаргу

1. Особи, зазначенi у статтi 393 цього Кодексу, мають право подати до суду апеляцiйної iнстанцiї заперечення на апеляцiйну скаргу на вирок чи ухвалу суду першої iнстанцiї в письмовiй формi протягом встановленого судом апеляцiйної iнстанцiї строку.

2. У запереченнi на апеляцiйну скаргу зазначається:

1) найменування суду апеляцiйної iнстанцiї;

2) прiзвище, iм'я, по батьковi (найменування), мiсце проживання (перебування) особи, яка подає апеляцiйну скаргу, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такi є;

3) судове рiшення, яке оскаржується, i назва суду, який його ухвалив;

4) номер кримiнального провадження в судi апеляцiйної iнстанцiї, якщо вiн повiдомлений судом апеляцiйної iнстанцiї;

5) обґрунтування заперечень щодо змiсту i вимог апеляцiйної скарги;

6) у разi необхiдностi - клопотання особи, яка подає заперечення на апеляцiйну скаргу;

7) перелiк матерiалiв, якi додаються.

3. У запереченнi на апеляцiйну скаргу зазначається, чи бажає особа взяти участь в апеляцiйному розглядi.

4. Заперечення на апеляцiйну скаргу пiдписується особою, яка його подає.

Стаття 403. Вiдмова вiд апеляцiйної скарги, змiна i доповнення апеляцiйної скарги пiд час апеляцiйного провадження

1. Особа, яка подала апеляцiйну скаргу, має право вiдмовитися вiд неї до закiнчення апеляцiйного розгляду. Захисник пiдозрюваного, обвинуваченого, представник потерпiлого можуть вiдмовитися вiд апеляцiйної скарги тiльки за згодою вiдповiдно пiдозрюваного, обвинуваченого чи потерпiлого.

2. Якщо вирок або ухвала суду першої iнстанцiї не були оскарженi iншими особами або якщо немає заперечень iнших осiб, якi подали апеляцiйну скаргу, проти закриття провадження у зв'язку з вiдмовою вiд апеляцiйної скарги, суд апеляцiйної iнстанцiї своєю ухвалою закриває апеляцiйне провадження.

3. До початку апеляцiйного розгляду особа, яка подала апеляцiйну скаргу, має право змiнити та/або доповнити її. У такому разi суд апеляцiйної iнстанцiї за клопотанням осiб, якi беруть участь в апеляцiйному розглядi, надає їм час, необхiдний для вивчення змiненої апеляцiйної скарги i подання заперечень на неї.

4. Внесення до апеляцiйної скарги змiн, якi тягнуть за собою погiршення становища обвинуваченого, за межами строкiв на апеляцiйне оскарження не допускається.

Стаття 404. Межi перегляду судом апеляцiйної iнстанцiї

1. Суд апеляцiйної iнстанцiї переглядає судовi рiшення суду першої iнстанцiї в межах апеляцiйної скарги.

2. Суд апеляцiйної iнстанцiї вправi вийти за межi апеляцiйних вимог, якщо цим не погiршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирiшувалося питання про застосування примусових заходiв медичного або виховного характеру. Якщо розгляд апеляцiйної скарги дає пiдстави для прийняття рiшення на користь осiб, в iнтересах яких апеляцiйнi скарги не надiйшли, суд апеляцiйної iнстанцiї зобов'язаний прийняти таке рiшення.

3. За клопотанням учасникiв судового провадження суд апеляцiйної iнстанцiї зобов'язаний повторно дослiдити обставини, встановленi пiд час кримiнального провадження, за умови, що вони дослiдженi судом першої iнстанцiї не повнiстю або з порушеннями, та може дослiдити докази, якi не дослiджувалися судом першої iнстанцiї, виключно якщо про дослiдження таких доказiв учасники судового провадження заявляли клопотання пiд час розгляду в судi першої iнстанцiї або якщо вони стали вiдомi пiсля ухвалення судового рiшення, що оскаржується.

4. Суд апеляцiйної iнстанцiї не має права розглядати обвинувачення, що не було висунуте в судi першої iнстанцiї.

Стаття 405. Апеляцiйний розгляд

1. Апеляцiйний розгляд здiйснюється згiдно з правилами судового розгляду в судi першої iнстанцiї з урахуванням особливостей, передбачених цiєю главою.

2. Пiсля виконання дiй, передбачених статтями 342 - 345 цього Кодексу, i вирiшення клопотань суддя-доповiдач у необхiдному обсязi доповiдає змiст оскарженого судового рiшення, доводи учасникiв судового провадження, викладенi в апеляцiйних скаргах та запереченнях, i з'ясовує, чи пiдтримують свої апеляцiйнi скарги особи, якi їх подали.

3. Для висловлення доводiв, а також у судових дебатах першiй надається слово особi, яка подала апеляцiйну скаргу. Якщо апеляцiйнi скарги подали обидвi сторони кримiнального провадження, першим висловлює доводи обвинувачений. Пiсля цього слово надається iншим учасникам судового провадження.

4. Неприбуття сторiн або iнших учасникiв кримiнального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такi особи були належним чином повiдомленi про дату, час i мiсце апеляцiйного розгляду та не повiдомили про поважнi причини свого неприбуття. Якщо для участi в розглядi в судове засiдання не прибули учасники кримiнального провадження, участь яких згiдно з вимогами цього Кодексу або рiшенням суду апеляцiйної iнстанцiї є обов'язковою, апеляцiйний розгляд вiдкладається.

Абзац другий виключено.

5. Перед виходом суду до нарадчої кiмнати для ухвалення судового рiшення щодо законностi та обґрунтованостi вироку суду першої iнстанцiї обвинуваченому, який брав участь в апеляцiйному розглядi, надається останнє слово.

Стаття 406. Письмове апеляцiйне провадження

1. Суд апеляцiйної iнстанцiї має право ухвалити судове рiшення за результатами письмового провадження, якщо всi учасники судового провадження заявили клопотання про здiйснення провадження за їх вiдсутностi.

2. Якщо пiд час письмового провадження суд апеляцiйної iнстанцiї дiйде висновку, що необхiдно провести апеляцiйний розгляд, вiн призначає такий розгляд.

3. Якщо проводилося письмове апеляцiйне провадження, копiя судового рiшення апеляцiйної iнстанцiї надсилається учасникам судового провадження протягом трьох днiв з дня його пiдписання.

Стаття 407. Повноваження суду апеляцiйної iнстанцiї за наслiдками розгляду апеляцiйної скарги

1. За наслiдками апеляцiйного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої iнстанцiї суд апеляцiйної iнстанцiї має право:

1) залишити вирок або ухвалу без змiн;

2) змiнити вирок або ухвалу;

3) скасувати вирок повнiстю чи частково та ухвалити новий вирок;

4) скасувати ухвалу повнiстю чи частково та ухвалити нову ухвалу;

5) скасувати вирок або ухвалу i закрити кримiнальне провадження;

6) скасувати вирок або ухвалу i призначити новий розгляд у судi першої iнстанцiї.

2. За наслiдками апеляцiйного розгляду за скаргою на вирок суду на пiдставi угоди суд апеляцiйної iнстанцiї, крiм рiшень, передбачених пунктами 1 - 5 частини першої цiєї статтi, має право скасувати вирок i направити кримiнальне провадження:

1) до суду першої iнстанцiї для проведення судового провадження у загальному порядку, якщо угода була укладена пiд час судового провадження;

2) до органу досудового розслiдування для здiйснення досудового розслiдування в загальному порядку, якщо угода була укладена пiд час досудового розслiдування.

3. За наслiдками апеляцiйного розгляду за скаргою на ухвали слiдчого суддi чи ухвали суду про обрання запобiжного заходу у видi тримання пiд вартою, про змiну iншого запобiжного заходу на запобiжний захiд у видi тримання пiд вартою, а також про продовження строку тримання пiд вартою, постановленi пiд час судового провадження в судi першої iнстанцiї до ухвалення судового рiшення по сутi, суд апеляцiйної iнстанцiї має право:

1) залишити ухвалу без змiн;

2) скасувати ухвалу i постановити нову ухвалу.

Постановляючи ухвалу за наслiдками апеляцiйного розгляду за скаргою на ухвалу суду про обрання запобiжного заходу у видi тримання пiд вартою, про змiну iншого запобiжного заходу на запобiжний захiд у видi тримання пiд вартою, а також про продовження строку тримання пiд вартою, постановлену пiд час судового провадження в судi першої iнстанцiї до ухвалення судового рiшення по сутi, апеляцiйний суд вирiшує питання щодо запобiжного заходу в порядку, передбаченому главою 18 роздiлу II цього Кодексу.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 02.12.2020р. N 1027-IX)

Стаття 408. Змiна вироку або ухвали суду судом апеляцiйної iнстанцiї

1. Суд апеляцiйної iнстанцiї змiнює вирок у разi:

1) пом'якшення призначеного покарання, якщо визнає, що покарання за своєю суворiстю не вiдповiдає тяжкостi кримiнального правопорушення та особi обвинуваченого;

2) змiни правової квалiфiкацiї кримiнального правопорушення i застосування статтi (частини статтi) закону України про кримiнальну вiдповiдальнiсть про менш тяжке кримiнальне правопорушення;

3) зменшення сум, якi пiдлягають стягненню, або збiльшення цих сум, якщо таке збiльшення не впливає на обсяг обвинувачення i правову квалiфiкацiю кримiнального правопорушення;

4) в iнших випадках, якщо змiна вироку не погiршує становища обвинуваченого.

2. Суд апеляцiйної iнстанцiї змiнює ухвалу суду про застосування примусових заходiв медичного або виховного характеру у разi:

1) змiни правової квалiфiкацiї дiяння, передбаченого законом України про кримiнальну вiдповiдальнiсть, i застосування статтi (частини статтi) закону України про кримiнальну вiдповiдальнiсть, яка передбачає вiдповiдальнiсть за менш тяжке дiяння;

2) пом'якшення виду примусових заходiв медичного або виховного характеру.

Стаття 409. Пiдстави для скасування або змiни судового рiшення судом апеляцiйної iнстанцiї

1. Пiдставою для скасування або змiни судового рiшення при розглядi справи в судi апеляцiйної iнстанцiї є:

1) неповнота судового розгляду;

2) невiдповiднiсть висновкiв суду, викладених у судовому рiшеннi, фактичним обставинам кримiнального провадження;

3) iстотне порушення вимог кримiнального процесуального закону;

4) неправильне застосування закону України про кримiнальну вiдповiдальнiсть.

2. Пiдставою для скасування або змiни вироку суду першої iнстанцiї може бути також невiдповiднiсть призначеного покарання тяжкостi кримiнального правопорушення та особi обвинуваченого.

3. Суд апеляцiйної iнстанцiї не вправi скасувати виправдувальний вирок лише з мотивiв iстотного порушення прав обвинуваченого. Суд апеляцiйної iнстанцiї не вправi скасувати ухвалу про незастосування примусових заходiв медичного або виховного характеру лише з мотивiв iстотного порушення прав особи, стосовно якої вирiшувалося питання про застосування таких заходiв.

Стаття 410. Неповнота судового розгляду

1. Неповним визнається судовий розгляд, пiд час якого залишилися недослiдженими обставини, з'ясування яких може мати iстотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рiшення, зокрема, у разi якщо:

1) судом були вiдхиленi клопотання учасникiв судового провадження про допит певних осiб, дослiдження доказiв або вчинення iнших процесуальних дiй для пiдтвердження чи спростування обставин, з'ясування яких може мати iстотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рiшення;

2) необхiднiсть дослiдження тiєї чи iншої пiдстави випливає з нових даних, встановлених при розглядi справи в судi апеляцiйної iнстанцiї.

Стаття 411. Невiдповiднiсть висновкiв суду першої iнстанцiї фактичним обставинам кримiнального провадження

1. Судове рiшення вважається таким, що не вiдповiдає фактичним обставинам кримiнального провадження, якщо:

1) висновки суду не пiдтверджуються доказами, дослiдженими пiд час судового розгляду;

2) суд не взяв до уваги докази, якi могли iстотно вплинути на його висновки;

3) за наявностi суперечливих доказiв, якi мають iстотне значення для висновкiв суду, у судовому рiшеннi не зазначено, чому суд взяв до уваги однi докази i вiдкинув iншi;

4) висновки суду, викладенi у судовому рiшеннi, мiстять iстотнi суперечностi.

2. Вирок та ухвала пiдлягають скасуванню чи змiнi iз зазначених пiдстав лише тодi, коли невiдповiднiсть висновкiв суду фактичним обставинам кримiнального провадження вплинула чи могла вплинути на вирiшення питання про винуватiсть або невинуватiсть обвинуваченого, на правильнiсть застосування закону України про кримiнальну вiдповiдальнiсть, на визначення мiри покарання або застосування примусових заходiв медичного чи виховного характеру.

Стаття 412. Iстотнi порушення вимог кримiнального процесуального закону

1. Iстотними порушеннями вимог кримiнального процесуального закону є такi порушення вимог цього Кодексу, якi перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рiшення.

2. Судове рiшення у будь-якому разi пiдлягає скасуванню, якщо:

1) за наявностi пiдстав для закриття судом провадження в кримiнальнiй справi його не було закрито;

2) судове рiшення ухвалено незаконним складом суду;

3) судове провадження здiйснено за вiдсутностi обвинуваченого, крiм випадкiв, передбачених частиною третьою статтi 323 чи статтею 381 цього Кодексу, або прокурора, крiм випадкiв, коли його участь не є обов'язковою;

4) судове провадження здiйснено за вiдсутностi захисника, якщо його участь є обов'язковою;

5) судове провадження здiйснено за вiдсутностi потерпiлого, належним чином не повiдомленого про дату, час i мiсце судового засiдання;

6) порушено правила пiдсудностi;

7) у матерiалах провадження вiдсутнiй журнал судового засiдання або технiчний носiй iнформацiї, на якому зафiксовано судове провадження в судi першої iнстанцiї.

Стаття 413. Неправильне застосування закону України про кримiнальну вiдповiдальнiсть

1. Неправильним застосуванням закону України про кримiнальну вiдповiдальнiсть, що тягне за собою скасування або змiну судового рiшення, є:

1) незастосування судом закону, який пiдлягає застосуванню;

2) застосування закону, який не пiдлягає застосуванню;

3) неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змiсту;

4) призначення бiльш суворого покарання, нiж передбачено вiдповiдною статтею (частиною статтi) закону України про кримiнальну вiдповiдальнiсть.

Стаття 414. Невiдповiднiсть призначеного судом покарання ступеню тяжкостi кримiнального правопорушення та особi обвинуваченого

1. Невiдповiдним ступеню тяжкостi кримiнального правопорушення та особi обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч i не виходить за межi, встановленi вiдповiдною статтею (частиною статтi) закону України про кримiнальну вiдповiдальнiсть, але за своїм видом чи розмiром є явно несправедливим через м'якiсть або через суворiсть.

Стаття 415. Пiдстави для призначення нового розгляду в судi першої iнстанцiї

1. Суд апеляцiйної iнстанцiї скасовує вирок чи ухвалу суду i призначає новий розгляд у судi першої iнстанцiї, якщо:

1) встановлено порушення, передбаченi пунктами 2, 3, 4, 5, 6, 7 частини другої статтi 412 цього Кодексу;

2) в ухваленнi судового рiшення брав участь суддя, якому було заявлено вiдвiд на пiдставi обставин, якi очевидно викликали сумнiв у неупередженостi суддi, i заяву про його вiдвiд визнано судом апеляцiйної iнстанцiї обґрунтованою;

3) судове рiшення ухвалено чи пiдписано не тим складом суду, який здiйснював судовий розгляд.

2. Призначаючи новий розгляд у судi першої iнстанцiї, суд апеляцiйної iнстанцiї не має права вирiшувати наперед питання про доведенiсть чи недоведенiсть обвинувачення, достовiрнiсть або недостовiрнiсть доказiв, переваги одних доказiв над iншими, застосування судом першої iнстанцiї того чи iншого закону України про кримiнальну вiдповiдальнiсть та покарання.

3. Висновки i мотиви, з яких скасованi судовi рiшення, є обов'язковими для суду першої iнстанцiї при новому розглядi.

Стаття 416. Особливостi нового розгляду судом першої iнстанцiї

1. Пiсля скасування судом апеляцiйної iнстанцiї вироку або ухвали про закриття кримiнального провадження чи про застосування, вiдмову у застосуваннi примусових заходiв медичного або виховного характеру суд першої iнстанцiї здiйснює судове провадження згiдно з вимогами роздiлу IV цього Кодексу в iншому складi суду.

2. При новому розглядi в судi першої iнстанцiї допускається застосування закону про бiльш тяжке кримiнальне правопорушення та посилення покарання тiльки за умови, якщо вирок було скасовано за апеляцiйною скаргою прокурора або потерпiлого чи його представника у зв'язку з необхiднiстю застосування закону про бiльш тяжке кримiнальне правопорушення або посилення покарання.

3. При новому розглядi в судi першої iнстанцiї питання про застосування примусових заходiв медичного або виховного характеру правова квалiфiкацiя дiяння, передбаченого законом України про кримiнальну вiдповiдальнiсть, як бiльш тяжкого допускається за умови, якщо на цiй пiдставi було подано апеляцiйну скаргу прокурором чи потерпiлим або його представником.

Стаття 417. Закриття кримiнального провадження судом апеляцiйної iнстанцiї

1. Суд апеляцiйної iнстанцiї, встановивши обставини, передбаченi статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу i закриває кримiнальне провадження.

Стаття 418. Судовi рiшення суду апеляцiйної iнстанцiї

1. У випадку, передбаченому пунктом 3 частини першої статтi 407 цього Кодексу, суд апеляцiйної iнстанцiї ухвалює вирок. Будь-яке iнше рiшення суд апеляцiйної iнстанцiї приймає у формi ухвали.

2. Судовi рiшення суду апеляцiйної iнстанцiї ухвалюються, проголошуються, видаються, роз'яснюються або надсилаються учасникам судового провадження в порядку, передбаченому статтями 368 - 380 цього Кодексу.

Стаття 419. Змiст ухвали суду апеляцiйної iнстанцiї

1. Ухвала суду апеляцiйної iнстанцiї складається з:

1) вступної частини iз зазначенням:

дати i мiсця її постановлення;

найменування суду апеляцiйної iнстанцiї, прiзвищ та iнiцiалiв суддiв i секретаря судового засiдання;

найменування (номера) кримiнального провадження;

iмен (найменувань) учасникiв судового провадження;

2) мотивувальної частини iз зазначенням:

короткого змiсту вимог апеляцiйної скарги i судового рiшення суду першої iнстанцiї;

узагальнених доводiв особи, яка подала апеляцiйну скаргу;

узагальненого викладу позицiї iнших учасникiв судового провадження;

встановлених судом першої iнстанцiї обставин;

встановлених судом апеляцiйної iнстанцiї обставин з посиланням на докази, а також мотивiв визнання окремих доказiв недопустимими чи неналежними;

мотивiв, з яких суд апеляцiйної iнстанцiї виходив при постановленнi ухвали, i положення закону, яким вiн керувався;

3) резолютивної частини iз зазначенням:

висновку суду апеляцiйної iнстанцiї по сутi вимог апеляцiйної скарги;

рiшення щодо запобiжного заходу;

розподiлу процесуальних витрат;

строку i порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження.

2. При залишеннi апеляцiйної скарги без задоволення в ухвалi суду апеляцiйної iнстанцiї мають бути зазначенi пiдстави, з яких апеляцiйну скаргу визнано необґрунтованою.

3. При скасуваннi або змiнi судового рiшення в ухвалi має бути зазначено, якi статтi закону порушено та в чому саме полягають цi порушення або необґрунтованiсть вироку чи ухвали.

Стаття 420. Вирок, ухвала про застосування примусових заходiв медичного чи виховного характеру суду апеляцiйної iнстанцiї

1. Суд апеляцiйної iнстанцiї скасовує вирок суду першої iнстанцiї i ухвалює свiй вирок у разi:

1) необхiдностi застосування закону про бiльш тяжке кримiнальне правопорушення чи збiльшення обсягу обвинувачення;

2) необхiдностi застосування бiльш суворого покарання;

3) скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої iнстанцiї;

4) неправильного звiльнення обвинуваченого вiд вiдбування покарання.

2. Вирок суду апеляцiйної iнстанцiї повинен вiдповiдати загальним вимогам до вирокiв. Крiм того, у вироку суду апеляцiйної iнстанцiї зазначаються змiст вироку суду першої iнстанцiї, короткий змiст вимог апеляцiйної скарги, мотиви ухваленого рiшення, рiшення по сутi вимог апеляцiйної скарги.

3. Суд апеляцiйної iнстанцiї скасовує ухвалу про застосування примусових заходiв медичного чи виховного характеру i постановляє свою ухвалу у разi:

1) необхiдностi правової квалiфiкацiї дiяння, передбаченого законом України про кримiнальну вiдповiдальнiсть, як бiльш тяжкого;

2) застосування бiльш суворого виду примусових заходiв медичного чи виховного характеру;

3) скасування необґрунтованої ухвали суду про вiдмову в застосуваннi примусових заходiв медичного чи виховного характеру та закриття кримiнального провадження щодо неосудного або неповнолiтнього з тих мотивiв, що вони не вчинили дiяння, передбаченого законом України про кримiнальну вiдповiдальнiсть.

Стаття 421. Недопустимiсть погiршення правового становища обвинуваченого

1. Обвинувальний вирок, ухвалений судом першої iнстанцiї, може бути скасовано у зв'язку з необхiднiстю застосувати закон про бiльш тяжке кримiнальне правопорушення чи суворiше покарання, скасувати неправильне звiльнення обвинуваченого вiд вiдбування покарання, збiльшити суми, якi пiдлягають стягненню, або в iнших випадках, коли це погiршує становище обвинуваченого, лише у разi, якщо з цих пiдстав апеляцiйну скаргу подали прокурор, потерпiлий чи його представник.

2. Виправдувальний вирок, ухвалений судом першої iнстанцiї, може бути скасований лише у разi, якщо апеляцiйну скаргу подав прокурор, потерпiлий чи його представник, а також на пiдставi апеляцiйної скарги обвинуваченого, його захисника з мотивiв i пiдстав виправдання.

3. Ухвала суду першої iнстанцiї про застосування примусових заходiв медичного чи виховного характеру може бути скасована у зв'язку з необхiднiстю застосувати закон про бiльш тяжке дiяння, передбачене законом України про кримiнальну вiдповiдальнiсть, та суворiший вид примусових заходiв медичного чи виховного характеру лише у разi, якщо з цих пiдстав апеляцiйну скаргу подали прокурор, потерпiлий чи його представник.

4. Ухвала суду першої iнстанцiї про вiдмову в застосуваннi примусових заходiв медичного чи виховного характеру та закриття кримiнального провадження щодо неосудного або неповнолiтнього з тих мотивiв, що вони не вчинили дiяння, передбачене законом України про кримiнальну вiдповiдальнiсть, може бути скасована лише у разi, якщо з цих пiдстав апеляцiйну скаргу подали прокурор, потерпiлий чи його представник.

5. Ухвала суду першої iнстанцiї може бути скасована з метою погiршення становища особи, щодо якої вона постановлена, лише у разi, якщо з цих пiдстав апеляцiйну скаргу подали прокурор, потерпiлий чи його представник.

Стаття 422. Порядок перевiрки ухвал слiдчого суддi

1. Отримавши апеляцiйну скаргу на ухвалу слiдчого суддi, суддя-доповiдач невiдкладно витребовує з суду першої iнстанцiї вiдповiднi матерiали та не пiзнiш як за день повiдомляє особу, яка її подала, прокурора та iнших заiнтересованих осiб про час, дату i мiсце апеляцiйного розгляду.

2. Апеляцiйна скарга на ухвалу слiдчого суддi розглядається не пiзнiш як через три днi пiсля її надходження до суду апеляцiйної iнстанцiї.

Стаття 422¹. Порядок перевiрки ухвал суду про обрання запобiжного заходу у видi тримання пiд вартою, про змiну iншого запобiжного заходу на запобiжний захiд у видi тримання пiд вартою, а також про продовження строку тримання пiд вартою, постановлених пiд час судового провадження в судi першої iнстанцiї до ухвалення судового рiшення по сутi

1. Апеляцiйна скарга на ухвалу суду про обрання запобiжного заходу у видi тримання пiд вартою, про змiну iншого запобiжного заходу на запобiжний захiд у видi тримання пiд вартою або про продовження строку тримання пiд вартою, постановлену пiд час судового провадження в судi першої iнстанцiї до ухвалення судового рiшення по сутi, що надiйшла до суду апеляцiйної iнстанцiї, не пiзнiше наступного дня передається суддi-доповiдачу.

2. Суддя-доповiдач у разi необхiдностi перевiрки обставин, якi пiдтверджують наявнiсть ризикiв, що стали пiдставою для обрання запобiжного заходу у видi тримання пiд вартою, змiни iншого запобiжного заходу на запобiжний захiд у видi тримання пiд вартою або для продовження строку тримання пiд вартою, невiдкладно витребовує з суду першої iнстанцiї:

ухвалу про обрання запобiжного заходу у видi тримання пiд вартою, про змiну iншого запобiжного заходу на запобiжний захiд у видi тримання пiд вартою або про продовження строку тримання пiд вартою;

клопотання про обрання запобiжного заходу у видi тримання пiд вартою, про змiну iншого запобiжного заходу на запобiжний захiд у видi тримання пiд вартою або про продовження строку тримання пiд вартою, подане пiд час судового провадження в судi першої iнстанцiї до ухвалення судового рiшення по сутi.

3. Апеляцiйнi скарги на ухвалу суду про обрання запобiжного заходу у видi тримання пiд вартою, про змiну iншого запобiжного заходу на запобiжний захiд у видi тримання пiд вартою, а також про продовження строку тримання пiд вартою, постановленi пiд час судового провадження в судi першої iнстанцiї до ухвалення судового рiшення по сутi, розглядаються не пiзнiш як через три днi пiсля їх надходження до суду апеляцiйної iнстанцiї.

4. Розгляд апеляцiйної скарги на ухвалу суду про обрання запобiжного заходу у видi тримання пiд вартою, про змiну iншого запобiжного заходу на запобiжний захiд у видi тримання пiд вартою, а також про продовження строку тримання пiд вартою, постановлену пiд час судового провадження в судi першої iнстанцiї до ухвалення судового рiшення по сутi, здiйснюється без участi сторiн кримiнального провадження, крiм випадкiв, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляцiйної скарги за участю сторiн.

5. Ухвала апеляцiйного суду за результатами розгляду апеляцiйної скарги на ухвалу суду про обрання запобiжного заходу у видi тримання пiд вартою, про змiну iншого запобiжного заходу на запобiжний захiд у видi тримання пiд вартою, а також про продовження строку тримання пiд вартою, постановлену пiд час судового провадження в судi першої iнстанцiї до ухвалення судового рiшення по сутi, набирає законної сили пiсля її проголошення та не може бути оскаржена у касацiйному порядку.

6. Копiя ухвали апеляцiйного суду за результатами розгляду апеляцiйної скарги на ухвалу суду про обрання запобiжного заходу у видi тримання пiд вартою, про змiну iншого запобiжного заходу на запобiжний захiд у видi тримання пiд вартою, а також про продовження строку тримання пiд вартою, постановлену пiд час судового провадження в судi першої iнстанцiї до ухвалення судового рiшення по сутi, надсилається учасникам судового провадження та уповноваженiй службовiй особi мiсця тримання пiд вартою не пiзнiше наступного дня пiсля її проголошення.

(Доповнено статтею 422¹ згiдно iз Законом України вiд 02.12.2020р. N 1027-IX)

Стаття 423. Повернення матерiалiв кримiнального провадження

1. Пiсля закiнчення апеляцiйного провадження матерiали кримiнального провадження направляються до суду першої iнстанцiї не пiзнiш як у семиденний строк, а у провадженнi за апеляцiйною скаргою на ухвалу слiдчого суддi чи ухвалу суду про обрання запобiжного заходу у видi тримання пiд вартою, про змiну iншого запобiжного заходу на запобiжний захiд у видi тримання пiд вартою, а також про продовження строку тримання пiд вартою, постановлену пiд час судового провадження в судi першої iнстанцiї до ухвалення судового рiшення по сутi, - не пiзнiш як у триденний строк.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 02.12.2020р. N 1027-IX)

Глава 32. Провадження в судi касацiйної iнстанцiї

Стаття 424. Судовi рiшення, якi можуть бути оскарженi в касацiйному порядку

1. У касацiйному порядку можуть бути оскарженi вироки та ухвали про застосування або вiдмову у застосуваннi примусових заходiв медичного чи виховного характеру суду першої iнстанцiї пiсля їх перегляду в апеляцiйному порядку, а також судовi рiшення суду апеляцiйної iнстанцiї, постановленi щодо зазначених судових рiшень суду першої iнстанцiї.

2. Ухвали суду першої iнстанцiї пiсля їх перегляду в апеляцiйному порядку, а також ухвали суду апеляцiйної iнстанцiї можуть бути оскарженi в касацiйному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому кримiнальному провадженню, крiм випадкiв, передбачених цим Кодексом. Заперечення проти iнших ухвал можуть бути включенi до касацiйної скарги на судове рiшення, ухвалене за наслiдками апеляцiйного провадження.

3. Вирок суду першої iнстанцiї на пiдставi угоди пiсля його перегляду в апеляцiйному порядку, а також судове рiшення суду апеляцiйної iнстанцiї за результатами розгляду апеляцiйної скарги на такий вирок можуть бути оскарженi в касацiйному порядку:

1) засудженим, його захисником, законним представником виключно з пiдстав: призначення судом покарання, суворiшого, нiж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без згоди засудженого на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою - сьомою статтi 474 цього Кодексу, у тому числi нероз'яснення засудженому наслiдкiв укладення угоди;

2) потерпiлим, його представником, законним представником виключно з пiдстав: призначення судом покарання менш суворого, нiж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без згоди потерпiлого на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами шостою чи сьомою статтi 474 цього Кодексу; нероз'яснення потерпiлому наслiдкiв укладення угоди;

3) прокурором виключно з пiдстав: призначення судом покарання менш суворого, нiж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженнi, в якому згiдно з частиною четвертою статтi 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

4. Ухвала слiдчого суддi пiсля її перегляду в апеляцiйному порядку, а також ухвала суду апеляцiйної iнстанцiї за результатами розгляду апеляцiйної скарги на таку ухвалу оскарженню в касацiйному порядку не пiдлягають.

Стаття 425. Право на касацiйне оскарження

1. Касацiйну скаргу мають право подати:

1) засуджений, його законний представник чи захисник - у частинi, що стосується iнтересiв засудженого;

2) виправданий, його законний представник чи захисник - у частинi мотивiв i пiдстав виправдання;

3) пiдозрюваний, обвинувачений, його законний представник чи захисник;

4) законний представник, захисник неповнолiтнього чи сам неповнолiтнiй, щодо якого вирiшувалося питання про застосування примусових заходiв виховного характеру, - в частинi, що стосується iнтересiв неповнолiтнього;

5) законний представник чи захисник особи, щодо якої вирiшувалося питання про застосування примусових заходiв медичного характеру;

6) прокурор;

9) цивiльний вiдповiдач або його представник - у частинi, що стосується вирiшення цивiльного позову;

10) представник юридичної особи, щодо якої здiйснюється провадження, - у частинi, що стосується iнтересiв юридичної особи.

2. Особам, якi мають право подати касацiйну скаргу, надається можливiсть ознайомитися в судi з матерiалами кримiнального провадження для вирiшення питання про подання касацiйної скарги.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 23.05.2013р. N 314-VII)

Стаття 426. Порядок i строки касацiйного оскарження

1. Касацiйна скарга подається безпосередньо до суду касацiйної iнстанцiї.

2. Касацiйна скарга на судовi рiшення може бути подана протягом трьох мiсяцiв з дня проголошення судового рiшення судом апеляцiйної iнстанцiї, а засудженим, який тримається пiд вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копiї судового рiшення.

3. Протягом строку, встановленого на касацiйне оскарження, матерiали кримiнального провадження нiким не можуть бути витребуванi з суду, який виконує судове рiшення, окрiм суду касацiйної iнстанцiї.

Стаття 427. Вимоги до касацiйної скарги

1. Касацiйна скарга подається в письмовiй формi.

2. У касацiйнiй скарзi зазначаються:

1) найменування суду касацiйної iнстанцiї;

2) прiзвище, iм'я, по батьковi (найменування), поштова адреса особи, яка подає касацiйну скаргу, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такi є;

3) судове рiшення, що оскаржується;

4) обґрунтування вимог особи, яка подала касацiйну скаргу, iз зазначенням того, у чому полягає незаконнiсть чи необґрунтованiсть судового рiшення;

5) вимоги особи, яка подає касацiйну скаргу, до суду касацiйної iнстанцiї;

6) перелiк матерiалiв, якi додаються.

3. Якщо особа не бажає брати участi у касацiйному розглядi, вона зазначає це в касацiйнiй скарзi.

4. Касацiйна скарга пiдписується особою, яка її подає. Якщо касацiйну скаргу подає захисник, представник потерпiлого, до неї додаються оформленi належним чином документи, що пiдтверджують його повноваження вiдповiдно до вимог цього Кодексу.

5. До касацiйної скарги додаються копiї судових рiшень, якi оскаржуються.

6. До касацiйної скарги додаються її копiї з додатками в кiлькостi, необхiднiй для надiслання сторонам кримiнального провадження i учасникам судового провадження. Ця вимога не поширюється на засудженого, який тримається пiд вартою.

Стаття 428. Вiдкриття касацiйного провадження

1. Суд касацiйної iнстанцiї вiдкриває касацiйне провадження протягом п'яти днiв з дня надходження касацiйної скарги, якщо немає пiдстав для залишення касацiйної скарги без руху, повернення касацiйної скарги або вiдмови у вiдкриттi касацiйного провадження. Питання про вiдкриття касацiйного провадження суд касацiйної iнстанцiї вирiшує без виклику сторiн кримiнального провадження.

2. Суд касацiйної iнстанцiї постановляє ухвалу про вiдмову у вiдкриттi касацiйного провадження, якщо:

1) касацiйна скарга подана на судове рiшення, яке не пiдлягає оскарженню в касацiйному порядку;

2) з касацiйної скарги, наданих до неї судових рiшень та iнших документiв вбачається, що пiдстав для задоволення скарги немає.

3. Суд касацiйної iнстанцiї вправi вiдмовити у вiдкриттi касацiйного провадження з пiдстави, передбаченої пунктом 1 частини другої цiєї статтi, без перевiрки вiдповiдностi касацiйної скарги вимогам статтi 427 цього Кодексу.

4. Суд касацiйної iнстанцiї не вправi вiдмовити у вiдкриттi касацiйного провадження з пiдстави, передбаченої пунктом 2 частини першої цiєї статтi, якщо оскаржується судове рiшення, яким згiдно з положеннями статтi 437 цього Кодексу судом апеляцiйної iнстанцiї було погiршено становище пiдозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого.

5. Про вiдкриття або про вiдмову у вiдкриттi касацiйного провадження суд касацiйної iнстанцiї постановляє ухвалу.

6. Копiя ухвали про вiдкриття касацiйного провадження або про вiдмову у вiдкриттi касацiйного провадження разом з касацiйною скаргою та усiма доданими до неї матерiалами невiдкладно надсилається особi, яка подала касацiйну скаргу.

Стаття 429. Залишення касацiйної скарги без руху або її повернення

1. Суд касацiйної iнстанцiї, встановивши, що касацiйну скаргу подано без додержання вимог, передбачених статтею 427 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення касацiйної скарги без руху, в якiй зазначаються недолiки касацiйної скарги i встановлюється строк, необхiдний для їх усунення, що не може перевищувати п'ятнадцяти днiв з дня отримання ухвали особою, яка подала касацiйну скаргу.

Копiя ухвали про залишення касацiйної скарги без руху невiдкладно надсилається особi, яка подала касацiйну скаргу.

2. Якщо особа усунула недолiки касацiйної скарги у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до суду касацiйної iнстанцiї. Протягом п'яти днiв пiсля усунення недолiкiв касацiйної скарги чи закiнчення строку, встановленого для усунення недолiкiв касацiйної скарги, суд касацiйної iнстанцiї вирiшує питання про вiдкриття касацiйного провадження.

3. Касацiйна скарга повертається, якщо:

1) особа не усунула недолiки касацiйної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк;

2) її подала особа, яка не має права подавати касацiйну скаргу;

3) вона подана пiсля закiнчення строку касацiйного оскарження i особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд касацiйної iнстанцiї за заявою такої особи не знайшов пiдстав для його поновлення.

Копiя ухвали про повернення касацiйної скарги невiдкладно надсилається особi, яка подала касацiйну скаргу, разом з касацiйною скаргою та усiма доданими до неї матерiалами.

4. Залишення касацiйної скарги без руху або її повернення не позбавляє права повторного звернення до суду касацiйної iнстанцiї в порядку, передбаченому цим Кодексом, у межах строку на касацiйне оскарження.

Стаття 430. Пiдготовка касацiйного розгляду

1. Суддя-доповiдач протягом десяти днiв пiсля вiдкриття касацiйного провадження без виклику сторiн кримiнального провадження:

1) надсилає копiї ухвали про вiдкриття касацiйного провадження учасникам судового провадження разом з копiями касацiйних скарг, iнформацiєю про їхнi права та обов'язки i встановлює строк, протягом якого можуть бути поданi заперечення на касацiйну скаргу;

2) витребовує матерiали кримiнального провадження;

3) вирiшує заявленi клопотання;

4) вирiшує питання про зупинення виконання судових рiшень, якi оскаржуються;

5) вирiшує iншi питання, необхiднi для касацiйного розгляду.

2. Усi рiшення, ухваленi суддею-доповiдачем пiд час пiдготовки провадження до касацiйного розгляду, викладаються у формi ухвали. Копiї ухвали надсилаються учасникам судового провадження.

3. Пiсля проведення пiдготовчих дiй та отримання матерiалiв кримiнального провадження суддя-доповiдач постановляє ухвалу про закiнчення пiдготовки та призначення касацiйного розгляду.

4. Засуджений пiдлягає обов'язковому виклику в судове засiдання для участi в касацiйному розглядi, якщо суд визнає обов'язковою його участь, а засуджений, що тримається пiд вартою, - також у випадках, якщо про це надiйшло його клопотання.

Стаття 431. Заперечення на касацiйну скаргу

1. Особи, зазначенi у статтi 425 цього Кодексу, мають право подати до суду касацiйної iнстанцiї заперечення на касацiйну скаргу в письмовiй формi протягом встановленого судом касацiйної iнстанцiї строку.

2. Заперечення на касацiйну скаргу має мiстити:

1) найменування суду касацiйної iнстанцiї;

2) прiзвище, iм'я, по батьковi (найменування), поштову адресу особи, яка подає заперечення на касацiйну скаргу, а також номер засобу зв'язку, адресу електронної пошти, якщо такi є;

3) вказiвку на судове рiшення, яке оскаржується;

4) номер кримiнального провадження в судi касацiйної iнстанцiї, якщо вiн повiдомлений судом касацiйної iнстанцiї;

5) обґрунтування заперечень щодо змiсту i вимог касацiйної скарги;

6) у разi необхiдностi - клопотання особи, яка подає заперечення на касацiйну скаргу;

7) перелiк матерiалiв, якi додаються.

3. У запереченнi на касацiйну скаргу зазначається, чи бажає особа взяти участь у касацiйному розглядi.

4. Заперечення на касацiйну скаргу пiдписується особою, яка його подає.

Стаття 432. Вiдмова вiд касацiйної скарги, змiна i доповнення касацiйної скарги пiд час касацiйного провадження

1. Вiдмова вiд касацiйної скарги, змiна i доповнення касацiйної скарги пiд час касацiйного провадження здiйснюється згiдно з положеннями статтi 403 цього Кодексу.

Стаття 433. Межi перегляду судом касацiйної iнстанцiї

1. Суд касацiйної iнстанцiї перевiряє правильнiсть застосування судами першої та апеляцiйної iнстанцiй норм матерiального та процесуального права, правової оцiнки обставин i не має права дослiджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановленi в оскарженому судовому рiшеннi, вирiшувати питання про достовiрнiсть того чи iншого доказу.

2. Суд касацiйної iнстанцiї переглядає судовi рiшення судiв першої та апеляцiйної iнстанцiй у межах касацiйної скарги. Суд касацiйної iнстанцiї вправi вийти за межi касацiйних вимог, якщо цим не погiршується становище засудженого, виправданого чи особи, стосовно якої вирiшувалося питання про застосування примусових заходiв медичного чи виховного характеру. Якщо задоволення скарги дає пiдстави для прийняття рiшення на користь iнших засуджених, вiд яких не надiйшли скарги, суд касацiйної iнстанцiї зобов'язаний прийняти таке рiшення.

Стаття 434. Касацiйний розгляд

1. Касацiйний розгляд здiйснюється згiдно з правилами розгляду в судi апеляцiйної iнстанцiї з урахуванням особливостей, передбачених цiєю главою.

2. Пiсля виконання дiй, передбачених статтями 342 - 345 цього Кодексу, i вирiшення клопотань учасникiв судового провадження суддя-доповiдач доповiдає в необхiдному обсязi змiст судових рiшень, що оскаржуються, касацiйної скарги та заперечень на неї.

3. Сторони кримiнального провадження та iншi учасники судового провадження висловлюють свої доводи. Першою висловлює доводи особа, яка подала касацiйну скаргу. Якщо касацiйнi скарги подали обидвi сторони кримiнального провадження, першими висловлюють доводи учасники судового провадження зi сторони захисту. За ними висловлюють доводи iншi учасники судового провадження. Суд має право обмежити тривалiсть висловлення доводiв, встановивши для всiх учасникiв судового провадження однаковий промiжок часу, про що оголошується на початку судового засiдання.

4. Неприбуття сторiн або iнших учасникiв кримiнального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такi особи були належним чином повiдомленi про дату, час i мiсце касацiйного розгляду та не повiдомили про поважнi причини свого неприбуття. Якщо для участi в розглядi в судове засiдання не прибули учасники кримiнального провадження, участь яких згiдно з вимогами цього Кодексу або рiшенням суду касацiйної iнстанцiї є обов'язковою, касацiйний розгляд вiдкладається.

5. Пiсля закiнчення касацiйного розгляду колегiя суддiв виходить до нарадчої кiмнати для ухвалення судового рiшення.

Стаття 434¹. Пiдстави для передачi кримiнального провадження на розгляд палати, об'єднаної або Великої Палати Верховного Суду

1. Суд, який розглядає кримiнальне провадження в касацiйному порядку у складi колегiї суддiв, передає таке кримiнальне провадження на розгляд палати, до якої входить така колегiя, якщо ця колегiя вважає за необхiдне вiдступити вiд висновку щодо застосування норми права у подiбних правовiдносинах, викладеного в ранiше ухваленому рiшеннi Верховного Суду у складi колегiї суддiв з цiєї палати або у складi такої палати.

2. Суд, який розглядає кримiнальне провадження в касацiйному порядку у складi колегiї суддiв або палати, передає таке кримiнальне провадження на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегiя або палата вважає за необхiдне вiдступити вiд висновку щодо застосування норми права у подiбних правовiдносинах, викладеного в ранiше ухваленому рiшеннi Верховного Суду у складi колегiї суддiв з iншої палати або у складi iншої палати чи iншої об'єднаної палати.

3. Суд, який розглядає кримiнальне провадження в касацiйному порядку у складi колегiї суддiв, палати або об'єднаної палати, передає таке кримiнальне провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегiя (палата, об'єднана палата) вважає за необхiдне вiдступити вiд висновку щодо застосування норми права у подiбних правовiдносинах, викладеного в ранiше ухваленому рiшеннi Верховного Суду у складi колегiї суддiв (палати, об'єднаної палати) iншого касацiйного суду.

4. Суд, який розглядає кримiнальне провадження в касацiйному порядку у складi колегiї суддiв, палати або об'єднаної палати, передає таке кримiнальне провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегiя суддiв (палата, об'єднана палата) вважає за необхiдне вiдступити вiд висновку щодо застосування норми права у подiбних правовiдносинах, викладеного в ранiше ухваленому рiшеннi Великої Палати.

5. Суд, який розглядає кримiнальне провадження в касацiйному порядку у складi колегiї або палати, має право передати таке кримiнальне провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дiйде висновку, що справа мiстить виключну правову проблему i така передача необхiдна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

(Доповнено статтею 434¹ згiдно iз Законом України вiд N 2147-VIII)

Стаття 434². Порядок передачi кримiнального провадження на розгляд палати, об'єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду

1. Питання про передачу кримiнального провадження на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирiшується судом за власною iнiцiативою або за клопотанням учасника справи.

2. Питання про передачу кримiнального провадження на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирiшується бiльшiстю вiд складу, що його розглядає.

3. Питання про передачу кримiнального провадження на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду може бути вирiшене до прийняття постанови судом касацiйної iнстанцiї.

4. Про передачу кримiнального провадження на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу з викладенням мотивiв необхiдностi вiдступлення вiд висновку щодо застосування норми права у подiбних правовiдносинах, викладеного у рiшеннi, визначеному частинами першою - четвертою статтi 434¹ цього Кодексу, або iз обґрунтуванням пiдстав, визначених частиною п'ятою статтi 434¹ цього Кодексу.

5. Суддя, не згодний з рiшенням про передачу (вiдмову у передачi) кримiнального провадження на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду, письмово викладає свою окрему думку в ухвалi про передачу кримiнального провадження на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати або в постановi, прийнятiй за результатами касацiйного розгляду.

6. Якщо Велика Палата Верховного Суду дiйде висновку про вiдсутнiсть пiдстав для передачi кримiнального провадження на її розгляд, таке кримiнальне провадження повертається вiдповiднiй колегiї (палатi, об'єднанiй палатi) для подальшого розгляду, про що постановляється ухвала. Кримiнальне провадження, повернуте на розгляд колегiї (палати, об'єднаної палати) не може бути передано повторно на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

7. Пiсля передачi кримiнального провадження на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду визначений у ньому суддя-доповiдач у разi необхiдностi звертається до вiдповiдних фахiвцiв Науково-консультативної ради при Верховному Судi стосовно пiдготовки наукового висновку щодо застосування норми права, питання щодо якого стало пiдставою для передачi справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, крiм випадкiв, коли висновок щодо застосування цiєї норми у подiбних правовiдносинах був ранiше отриманий Верховним Судом.

(Доповнено статтею 434² згiдно iз Законом України вiд N 2147-VIII)

Стаття 435. Письмове касацiйне провадження

1. Суд касацiйної iнстанцiї має право ухвалити судове рiшення за результатами письмового провадження, якщо всi учасники судового провадження заявили клопотання про здiйснення провадження за їх вiдсутностi.

2. Якщо проводилося письмове касацiйне провадження, копiя судового рiшення суду касацiйної iнстанцiї надсилається учасникам судового провадження протягом трьох днiв з дня пiсля його пiдписання.

Стаття 436. Повноваження суду касацiйної iнстанцiї за наслiдками розгляду касацiйної скарги

1. Суд касацiйної iнстанцiї за наслiдками розгляду касацiйної скарги має право:

1) залишити судове рiшення без змiни, а касацiйну скаргу - без задоволення;

2) скасувати судове рiшення i призначити новий розгляд у судi першої чи апеляцiйної iнстанцiї;

3) скасувати судове рiшення i закрити кримiнальне провадження;

4) змiнити судове рiшення.

Стаття 437. Недопустимiсть погiршення правового становища виправданого та засудженого

1. Суд касацiйної iнстанцiї не має права застосувати закон про бiльш тяжке кримiнальне правопорушення чи суворiше покарання.

2. Обвинувальний вирок, ухвалений судом першої чи апеляцiйної iнстанцiї, ухвалу суду апеляцiйної iнстанцiї щодо вироку суду першої iнстанцiї може бути скасовано у зв'язку з необхiднiстю застосувати закон про бiльш тяжке кримiнальне правопорушення чи суворiше покарання або в iнший спосiб погiршити становище засудженого лише у разi, якщо з цих пiдстав касацiйну скаргу подав прокурор, потерпiлий чи його представник.

3. Виправдувальний вирок, ухвалений судом першої чи апеляцiйної iнстанцiї, ухвалу суду апеляцiйної iнстанцiї щодо вироку суду першої iнстанцiї може бути скасовано не iнакше як на пiдставi касацiйної скарги прокурора, потерпiлого чи його представника, а також на пiдставi касацiйної скарги виправданого з мотивiв його виправдання.

Стаття 438. Пiдстави для скасування або змiни судового рiшення судом касацiйної iнстанцiї

1. Пiдставами для скасування або змiни судових рiшень при розглядi справи в судi касацiйної iнстанцiї є:

1) iстотне порушення вимог кримiнального процесуального закону;

2) неправильне застосування закону України про кримiнальну вiдповiдальнiсть;

3) невiдповiднiсть призначеного покарання тяжкостi кримiнального правопорушення та особi засудженого.

2. При вирiшеннi питання про наявнiсть зазначених у частинi першiй цiєї статтi пiдстав суд касацiйної iнстанцiї має керуватися статтями 412 - 414 цього Кодексу.

3. Суд касацiйної iнстанцiї не вправi скасувати виправдувальний вирок, ухвалу про вiдмову у застосуваннi примусових заходiв медичного або виховного характеру, ухвалу про закриття кримiнального провадження лише з мотивiв iстотного порушення прав обвинуваченого або особи, стосовно якої вирiшувалося питання про застосування примусових заходiв медичного або виховного характеру.

Стаття 439. Новий розгляд справи пiсля скасування судового рiшення судом касацiйної iнстанцiї

1. Пiсля скасування вироку або ухвали судом касацiйної iнстанцiї суд першої або апеляцiйної iнстанцiї здiйснює судове провадження згiдно iз загальними вимогами, передбаченими цим Кодексом, в iншому складi суду.

2. Вказiвки суду, який розглянув справу в касацiйному порядку, є обов'язковими для суду першої чи апеляцiйної iнстанцiї при новому розглядi.

3. При новому розглядi у судi першої чи апеляцiйної iнстанцiї застосування суворiшого покарання або закону про бiльш тяжке кримiнальне правопорушення допускається тiльки за умови, що вирок було скасовано у зв'язку з необхiднiстю застосування закону про бiльш тяжке кримiнальне правопорушення або посилення покарання за скаргою прокурора, потерпiлого чи його представника, а також якщо при новому розглядi буде встановлено, що обвинувачений вчинив бiльш тяжке кримiнальне правопорушення, або якщо збiльшився обсяг обвинувачення.

Стаття 440. Закриття кримiнального провадження судом касацiйної iнстанцiї

1. Суд касацiйної iнстанцiї, встановивши обставини, передбаченi статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу i закриває кримiнальне провадження.

Стаття 441. Судовi рiшення суду касацiйної iнстанцiї

1. Суд касацiйної iнстанцiї за наслiдками розгляду касацiйної скарги по сутi ухвалює судовi рiшення у формi постанов.

2. Процедурнi питання, пов'язанi з рухом кримiнального провадження, клопотання та заяви учасникiв справи, питання про вiдкладення розгляду кримiнального провадження, оголошення перерви, зупинення кримiнального провадження, а також в iнших випадках, передбачених цим Кодексом, вирiшуються судом касацiйної iнстанцiї шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої iнстанцiї з урахуванням особливостей, передбачених главою 32 цього Кодексу.

3. Постанова або ухвала суду касацiйної iнстанцiї оформлюється суддею-доповiдачем (iншим суддею, якщо суддя-доповiдач не згодний з постановою/ухвалою) i пiдписується всiм складом суду, який розглядав кримiнальне провадження, якщо iнше не передбачено цим Кодексом.

4. Судовi рiшення суду касацiйної iнстанцiї ухвалюються, проголошуються, видаються, роз'яснюються або надсилаються учасникам судового провадження в порядку, передбаченому статтями 368 - 380 цього Кодексу.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд N 2147-VIII)

Стаття 442. Постанова суду касацiйної iнстанцiї

1. Постанова суду касацiйної iнстанцiї складається з:

1) вступної частини iз зазначенням:

дати i мiсця її прийняття;

найменування суду касацiйної iнстанцiї, прiзвищ та iнiцiалiв суддiв i секретаря судового засiдання;

найменування (номера) кримiнального провадження;

прiзвища, iм'я i по батьковi обвинуваченого, засудженого, року, мiсяця i дня його народження, мiсця народження i мiсця проживання;

закону України про кримiнальну вiдповiдальнiсть, що передбачає кримiнальне правопорушення, у вчиненнi якого пiдозрюється (обвинувачується) особа;

iмен (найменувань) учасникiв судового провадження;

2) мотивувальної частини iз зазначенням:

короткого змiсту вимог касацiйної скарги та оскаржених судових рiшень;

узагальнених доводiв особи, яка подала касацiйну скаргу;

узагальненого викладу позицiї iнших учасникiв судового провадження;

встановлених судами першої та апеляцiйної iнстанцiй обставин;

мотивiв, з яких виходив суд касацiйної iнстанцiї при прийняттi постанови, i положення закону, яким вiн керувався;

3) резолютивної частини iз зазначенням:

висновку суду касацiйної iнстанцiї по сутi вимог касацiйної скарги;

розподiлу процесуальних витрат;

строку i порядку набрання постановою законної сили.

2. При залишеннi касацiйної скарги без задоволення в постановi зазначається, якими нормами права спростовуються її доводи.

3. При скасуваннi або змiнi судових рiшень в постановi має бути зазначено, якi статтi закону порушено та в чому саме полягають цi порушення.

4. У постановi палати, об'єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має мiститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, iз застосуванням якої не погодилася колегiя суддiв або палата, об'єднана палата, що передала справу вiдповiдно на розгляд палати, об'єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду.

5. Постанова Верховного Суду є остаточною i оскарженню не пiдлягає.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд N 2147-VIII)

Стаття 443. Повернення матерiалiв кримiнального провадження

1. Пiсля закiнчення касацiйного провадження матерiали кримiнального провадження не пiзнiше як у семиденний строк направляються до суду першої iнстанцiї, якщо iнше не випливає з судового рiшення суду касацiйної iнстанцiї.

Глава 33. Провадження у Верховному Судi України

(Виключена згiдно iз Законом України вiд 03.10.2017р. N 2147-VIII)

Глава 34. Провадження за нововиявленими або виключними обставинами

(Назва глави 34 iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 03.10.2017р. N 2147-VIII)

Стаття 459. Пiдстави для здiйснення кримiнального провадження за нововиявленими або виключними обставинами

1. Судовi рiшення, що набрали законної сили, можуть бути переглянутi за нововиявленими або виключними обставинами.

2. Нововиявленими обставинами визнаються:

1) штучне створення або пiдроблення доказiв, неправильнiсть перекладу висновку i пояснень експерта, завiдомо неправдивi показання свiдка, потерпiлого, пiдозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок;

2) виключено;

3) скасування судового рiшення, яке стало пiдставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути;

4) iншi обставини, якi не були вiдомi суду на час судового розгляду при ухваленнi судового рiшення i якi самi по собi або разом iз ранiше виявленими обставинами доводять неправильнiсть вироку чи ухвали, що належить переглянути.

5) виключено.

3. Виключними обставинами визнаються:

1) встановлена Конституцiйним Судом України неконституцiйнiсть, конституцiйнiсть закону, iншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирiшеннi справи;

2) встановлення мiжнародною судовою установою, юрисдикцiя якої визнана Україною, порушення Україною мiжнародних зобов'язань при вирiшеннi даної справи судом;

3) встановлення вини суддi у вчиненнi кримiнального правопорушення або зловживання слiдчого, прокурора, слiдчого суддi чи суду пiд час кримiнального провадження, внаслiдок якого було ухвалено судове рiшення.

4. Обставини, передбаченi пунктом 3 частини третьої цiєї статтi, повиннi бути встановленi вироком суду, що набрав законної сили. Обставини, що стосуються зловживання слiдчого, прокурора, слiдчого суддi чи суду пiд час кримiнального провадження, у разi неможливостi ухвалення вироку можуть бути пiдтвердженi постановою або ухвалою про закриття кримiнального провадження, ухвалою про застосування примусових заходiв медичного характеру.

5. Перегляд судових рiшень за нововиявленими обставинами у разi прийняття нових законiв, iнших нормативно-правових актiв, якими скасованi закони та iншi нормативно-правовi акти, що дiяли на час здiйснення провадження, не допускається.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 13.07.2017р. N 2136-VIII, вiд 03.10.2017р. N 2147-VIII, вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

Стаття 460. Право подати заяву про перегляд судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами

1. Учасники судового провадження мають право подати заяву про перегляд за нововиявленими або виключними обставинами судового рiшення суду будь-якої iнстанцiї, яке набрало законної сили.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 03.10.2017р. N 2147-VIII)

Стаття 461. Строк звернення про перегляд судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами

1. Заяву про перегляд судового рiшення за нововиявленими обставинами може бути подано протягом трьох мiсяцiв пiсля того, як особа, яка звертається до суду, дiзналася або могла дiзнатися про цi обставини.

2. Перегляд за нововиявленими обставинами виправдувального вироку допускається лише протягом передбачених законом строкiв давностi притягнення до кримiнальної вiдповiдальностi.

3. За наявностi обставин, якi пiдтверджують вчинення особою бiльш тяжкого кримiнального правопорушення, нiж те, за яке вона була засуджена, судове рiшення може бути переглянуто за нововиявленими обставинами протягом строку давностi притягнення до кримiнальної вiдповiдальностi за бiльш тяжке кримiнальне правопорушення.

4. За наявностi обставин, якi пiдтверджують невинуватiсть засудженого або вчинення ним менш тяжкого кримiнального правопорушення, перегляд судового рiшення за нововиявленими обставинами строками не обмежено.

5. Заяву про перегляд судового рiшення за виключними обставинами може бути подано:

1) з пiдстави, визначеної пунктом 1 частини третьої статтi 459 цього Кодексу, - протягом тридцяти днiв iз дня офiцiйного оприлюднення вiдповiдного рiшення Конституцiйного Суду України;

2) з пiдстави, передбаченої пунктом 2 частини третьої статтi 459 цього Кодексу, - особою, на користь якої постановлено рiшення мiжнародною судовою установою, юрисдикцiя якої визнана Україною, не пiзнiше тридцяти днiв iз дня, коли така особа дiзналася або могла дiзнатися про набуття цим рiшенням статусу остаточного;

3) з пiдстави, передбаченої пунктом 3 частини третьої статтi 459 цього Кодексу, - протягом тридцяти днiв iз дня, коли вирок у кримiнальному провадженнi набрав законної сили. У разi неможливостi ухвалення вироку суду заяву може бути подано протягом тридцяти днiв iз дня встановлення вiдповiдною ухвалою або постановою суду обставин, передбачених пунктом 3 частини третьої статтi 459 цього Кодексу.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 03.10.2017р. N 2147-VIII)

Стаття 462. Вимоги до заяви про перегляд судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами

1. Заява про перегляд судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами подається в письмовiй формi.

2. У заявi про перегляд судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами зазначаються:

1) найменування суду, до якого подається заява про перегляд;

2) прiзвище, iм'я, по батьковi (найменування), поштова адреса особи, яка подає заяву, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такi є;

3) судове рiшення, про перегляд якого за нововиявленими або виключними обставинами подається заява;

4) обставини, що могли вплинути на судове рiшення, але не були вiдомi та не могли бути вiдомi суду та особi, яка звертається iз заявою, пiд час судового розгляду;

5) обґрунтування з посиланням на обставини, що пiдтверджують наявнiсть нововиявлених або виключних обставин, та змiст вимог особи, яка подає заяву, до суду;

5¹) клопотання особи про витребування копiї рiшення мiжнародної судової установи, юрисдикцiя якої визнана Україною, в органу, вiдповiдального за координацiю виконання рiшень мiжнародної судової установи, якщо її немає у розпорядженнi особи, яка подала заяву, - у разi подання заяви про перегляд судового рiшення з пiдстави, передбаченої пунктом 2 частини третьої статтi 459 цього Кодексу;

5²) клопотання про поновлення строку подання заяви;

6) перелiк документiв та iнших матерiалiв, якi додаються.

3. Заява пiдписується особою, яка її подає. Якщо заяву подає захисник, представник потерпiлого, то до неї додаються оформленi належним чином документи, що пiдтверджують його повноваження вiдповiдно до вимог цього Кодексу.

4. До заяви додаються копiї заяви в кiлькостi, необхiднiй для їх надiслання сторонам кримiнального провадження та iншим учасникам судового провадження. Ця вимога не поширюється на особу, яка тримається пiд вартою.

5. Особа, яка подає заяву, має право додати до неї документи або копiї документiв, якi мають значення для кримiнального провадження i не були вiдомi на час ухвалення судового рiшення.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 03.10.2017р. N 2147-VIII)

Стаття 463. Порядок подання заяви про перегляд судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами

1. Заява про перегляд судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами подається до суду тiєї iнстанцiї, який першим допустив помилку внаслiдок незнання про iснування таких обставин, крiм випадку, передбаченого частиною третьою цiєї статтi.

2. Заява про перегляд судового рiшення за виключними обставинами у разi вчинення суддею злочину, внаслiдок якого ухвалено незаконне або необґрунтоване рiшення, подається до суду тiєї iнстанцiї, суддею якого вiн був.

3. Заява про перегляд судового рiшення за виключними обставинами у разi встановлення мiжнародною судовою установою, юрисдикцiя якої визнана Україною, порушення Україною мiжнародних зобов'язань при вирiшеннi цiєї справи судом подається до Верховного Суду для її розгляду у складi Великої Палати.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 03.10.2017р. N 2147-VIII)

Стаття 464. Вiдкриття кримiнального провадження за нововиявленими або виключними обставинами

1. Заява про перегляд судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами, що надiйшла до суду, передається суддi, колегiї суддiв, якi визначаються у порядку, встановленому статтею 35 цього Кодексу.

2. Не пiзнiше наступного дня пiсля надходження заяви до суду суддя перевiряє її вiдповiднiсть вимогам статтi 462 цього Кодексу i вирiшує питання про вiдкриття кримiнального провадження за нововиявленими або виключними обставинами.

3. До заяви про перегляд судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами, яка не оформлена згiдно з вимогами, передбаченими статтею 462 цього Кодексу, застосовуються правила частини третьої статтi 429 цього Кодексу. Копiя ухвали невiдкладно надсилається особi, яка її подала, разом iз заявою про перегляд судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами й усiма доданими до неї матерiалами.

4. Вiдкривши кримiнальне провадження за нововиявленими або виключними обставинами, суддя надсилає учасникам судового провадження копiї ухвали про вiдкриття провадження, заяви про перегляд i призначає дату, час та мiсце судового засiдання, про що повiдомляє зазначених осiб.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 03.10.2017р. N 2147-VIII)

Стаття 465. Вiдмова вiд заяви про перегляд судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами та її наслiдки

1. Особа, яка подала заяву про перегляд судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами, має право вiдмовитися вiд заяви до початку судового розгляду. У разi прийняття вiдмови вiд заяви суд закриває кримiнальне провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про що постановляє ухвалу.

2. Особа, яка вiдмовилася вiд заяви про перегляд судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами, не має права повторно звертатися до суду з такою самою заявою з тих самих пiдстав.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 03.10.2017р. N 2147-VIII)

Стаття 466. Порядок здiйснення перегляду судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами

1. Заява про перегляд судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами розглядається судом протягом двох мiсяцiв з дня її надходження згiдно з правилами, передбаченими цим Кодексом для кримiнального провадження в судi тiєї iнстанцiї, яка здiйснює перегляд.

2. Учасники судового провадження повiдомляються про дату, час та мiсце розгляду заяви. Неприбуття у судове засiдання осiб, якi були належним чином повiдомленi, не перешкоджає розгляду заяви i перегляду судового рiшення.

3. Суд своєю ухвалою має право зупинити виконання судового рiшення, яке переглядається за нововиявленими або виключними обставинами, до закiнчення перегляду.

4. Суд має право не дослiджувати докази щодо обставин, що встановленi в судовому рiшеннi, яке переглядається за нововиявленими або виключними обставинами, якщо вони не оспорюються.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 03.10.2017р. N 2147-VIII)

Стаття 467. Судове рiшення за наслiдками кримiнального провадження за нововиявленими або виключними обставинами

1. Суд має право скасувати вирок чи ухвалу i ухвалити новий вирок чи постановити ухвалу або залишити заяву про перегляд судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами без задоволення. При ухваленнi нового судового рiшення суд користується повноваженнями суду вiдповiдної iнстанцiї.

За результатами перегляду судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами Верховний Суд може також скасувати судове рiшення (судовi рiшення) повнiстю або частково i передати справу на новий розгляд до суду першої або апеляцiйної iнстанцiї.

2. Судове рiшення за наслiдками кримiнального провадження за нововиявленими або виключними обставинами може бути оскаржене в порядку, передбаченому цим Кодексом для оскарження судових рiшень суду вiдповiдної iнстанцiї. З набранням законної сили новим судовим рiшенням втрачають законну силу судовi рiшення iнших судiв у цьому кримiнальному провадженнi.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 03.10.2017р. N 2147-VIII, вiд 07.12.2017р. N 2234-VIII)

Роздiл VI
ОСОБЛИВI ПОРЯДКИ КРИМIНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ

Глава 35. Кримiнальне провадження на пiдставi угод

Стаття 468. Угоди в кримiнальному провадженнi

1. У кримiнальному провадженнi можуть бути укладенi такi види угод:

1) угода про примирення мiж потерпiлим та пiдозрюваним чи обвинуваченим;

2) угода мiж прокурором та пiдозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватостi.

Стаття 469. Iнiцiювання та укладення угоди

1. Угода про примирення може бути укладена за iнiцiативою потерпiлого, пiдозрюваного або обвинуваченого. Домовленостi стосовно угоди про примирення можуть проводитися самостiйно потерпiлим i пiдозрюваним чи обвинуваченим, захисником i представником або за допомогою iншої особи, погодженої сторонами кримiнального провадження (крiм слiдчого, прокурора або суддi).

Угода про примирення у кримiнальних провадженнях щодо кримiнальних правопорушень, пов'язаних з домашнiм насильством, може бути укладена лише за iнiцiативою потерпiлого, його представника або законного представника.

Якщо дiї чи iнтереси законного представника суперечать iнтересам особи, яку вiн представляє, за рiшенням прокурора, слiдчого суддi, суду такий законний представник замiнюється iншим iз числа осiб, визначених статтею 44 цього Кодексу.

2. Угода про визнання винуватостi може бути укладена за iнiцiативою прокурора або пiдозрюваного чи обвинуваченого.

3. Угода про примирення мiж потерпiлим та пiдозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженнi щодо кримiнальних проступкiв, нетяжких злочинiв та у кримiнальному провадженнi у формi приватного обвинувачення. Укладення угоди про примирення у кримiнальному провадженнi щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримiнальне правопорушення, у зв'язку з яким здiйснюється провадження щодо юридичної особи, не допускається.

4. Угода про визнання винуватостi мiж прокурором та пiдозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженнi щодо:

1) кримiнальних проступкiв, нетяжких злочинiв, тяжких злочинiв;

2) особливо тяжких злочинiв, вiднесених до пiслiдностi Нацiонального антикорупцiйного бюро України за умови викриття пiдозрюваним чи обвинуваченим iншої особи у вчиненнi злочину, вiднесеного до пiдслiдностi Нацiонального антикорупцiйного бюро України, якщо iнформацiя щодо вчинення такою особою злочину буде пiдтверджена доказами;

3) особливо тяжких злочинiв, вчинених за попередньою змовою групою осiб, органiзованою групою чи злочинною органiзацiєю або терористичною групою за умови викриття пiдозрюваним, який не є органiзатором такої групи або органiзацiї, злочинних дiй iнших учасникiв групи чи iнших, вчинених групою або органiзацiєю злочинiв, якщо повiдомлена iнформацiя буде пiдтверджена доказами.

Угода про визнання винуватостi мiж прокурором та пiдозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримiнальних проступкiв, злочинiв, внаслiдок яких шкода завдана лише державним чи суспiльним iнтересам. Укладення угоди про визнання винуватостi у кримiнальному провадженнi щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримiнальне правопорушення, у зв'язку з яким здiйснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримiнальному провадженнi щодо кримiнальних правопорушень, внаслiдок яких шкода завдана державним чи суспiльним iнтересам або правам та iнтересам окремих осiб, у яких беруть участь потерпiлий або потерпiлi, не допускається, крiм випадкiв надання всiма потерпiлими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

5. Укладення угоди про примирення або про визнання винуватостi може iнiцiюватися в будь-який момент пiсля повiдомлення особi про пiдозру до виходу суду до нарадчої кiмнати для ухвалення вироку.

6. У разi недосягнення згоди щодо укладення угоди факт її iнiцiювання i твердження, що були зробленi з метою її досягнення, не можуть розглядатися як вiдмова вiд обвинувачення або як визнання своєї винуватостi.

7. Слiдчий, прокурор зобов'язанi проiнформувати пiдозрюваного та потерпiлого про їхнє право на примирення, роз'яснити механiзм його реалiзацiї та не чинити перешкод в укладеннi угоди про примирення.

8. У разi якщо кримiнальне провадження здiйснюється щодо кiлькох осiб, якi пiдозрюються чи обвинувачуються у вчиненнi одного або кiлькох кримiнальних правопорушень, i згода щодо укладення угоди досягнута не з усiма пiдозрюваними чи обвинуваченими, угода може бути укладена з одним (кiлькома) з пiдозрюваних чи обвинувачених. Кримiнальне провадження щодо особи (осiб), з якими досягнуто згоди, пiдлягає видiленню в окреме провадження.

У разi якщо в кримiнальному провадженнi беруть участь кiлька потерпiлих вiд одного кримiнального правопорушення, угода може бути укладена та затверджена лише з усiма потерпiлими.

У разi якщо в кримiнальному провадженнi беруть участь кiлька потерпiлих вiд рiзних кримiнальних правопорушень, i згода щодо укладення угоди досягнута не з усiма потерпiлими, угода може бути укладена з одним (кiлькома) з потерпiлих. Кримiнальне провадження щодо особи (осiб), яка досягла згоди, пiдлягає видiленню в окреме провадження.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 23.05.2013р. N 314-VII, вiд 12.02.2015р. N 198-VIII, вiд 16.03.2017р. N 1950-VIII, вiд 06.12.2017р. N 2227-VIII, вiд 22.11.2018р. N 2617-VIII, враховуючи змiни, внесенi Законом України вiд 03.12.2019р. N 321-IX, iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

Стаття 470. Обставини, що враховуються прокурором при укладеннi угоди про визнання винуватостi

1. Прокурор при вирiшеннi питання про укладення угоди про визнання винуватостi зобов'язаний враховувати такi обставини:

1) ступiнь та характер сприяння пiдозрюваного чи обвинуваченого у проведеннi кримiнального провадження щодо нього або iнших осiб;

2) характер i тяжкiсть обвинувачення (пiдозри);

3) наявнiсть суспiльного iнтересу в забезпеченнi швидшого досудового розслiдування i судового провадження, викриттi бiльшої кiлькостi кримiнальних правопорушень;

4) наявнiсть суспiльного iнтересу в запобiганнi, виявленнi чи припиненнi бiльшої кiлькостi кримiнальних правопорушень або iнших бiльш тяжких кримiнальних правопорушень.

Стаття 471. Змiст угоди про примирення

1. В угодi про примирення зазначаються її сторони, формулювання пiдозри чи обвинувачення та його правова квалiфiкацiя iз зазначенням статтi (частини статтi) закону України про кримiнальну вiдповiдальнiсть, iстотнi для вiдповiдного кримiнального провадження обставини, розмiр шкоди, завданої кримiнальним правопорушенням, строк її вiдшкодування чи перелiк дiй, не пов'язаних з вiдшкодуванням шкоди, якi пiдозрюваний чи обвинувачений зобов'язанi вчинити на користь потерпiлого, строк їх вчинення, узгоджене покарання та згода сторiн на його призначення або на призначення покарання та звiльнення вiд його вiдбування з випробуванням, наслiдки укладення та затвердження угоди, передбаченi статтею 473 цього Кодексу, наслiдки невиконання угоди.

В угодi зазначається дата її укладення та вона скрiплюється пiдписами сторiн.

Стаття 472. Змiст угоди про визнання винуватостi

1. В угодi про визнання винуватостi зазначаються її сторони, формулювання пiдозри чи обвинувачення та його правова квалiфiкацiя з зазначенням статтi (частини статтi) закону України про кримiнальну вiдповiдальнiсть, iстотнi для вiдповiдного кримiнального провадження обставини, беззастережне визнання пiдозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватостi у вчиненнi кримiнального правопорушення, обов'язки пiдозрюваного чи обвинуваченого щодо спiвпрацi у викриттi кримiнального правопорушення, вчиненого iншою особою (якщо вiдповiднi домовленостi мали мiсце), умови часткового звiльнення пiдозрюваного, обвинуваченого вiд цивiльної вiдповiдальностi у виглядi вiдшкодування державi збиткiв внаслiдок вчинення ним кримiнального правопорушення, узгоджене покарання та згода пiдозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звiльнення вiд його вiдбування з випробуванням, умови застосування спецiальної конфiскацiї, наслiдки укладення та затвердження угоди, передбаченi статтею 473 цього Кодексу, наслiдки невиконання угоди.

2. В угодi зазначається дата її укладення та вона скрiплюється пiдписами сторiн.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 12.02.2015р. N 198-VIII, вiд 04.10.2019р. N 187-IX)

Стаття 473. Наслiдки укладення та затвердження угоди

1. Наслiдком укладення та затвердження угоди про примирення є:

1) для пiдозрюваного чи обвинуваченого - обмеження права оскарження вироку згiдно з положеннями статей 394 i 424 цього Кодексу та вiдмова вiд здiйснення прав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статтi 474 цього Кодексу;

2) для потерпiлого - обмеження права оскарження вироку згiдно з положеннями статей 394 i 424 цього Кодексу та позбавлення права вимагати в подальшому притягнення особи до кримiнальної вiдповiдальностi за вiдповiдне кримiнальне правопорушення i змiнювати розмiр вимог про вiдшкодування шкоди.

2. Наслiдком укладення та затвердження угоди про визнання винуватостi для прокурора, пiдозрюваного чи обвинуваченого є обмеження їх права оскарження вироку згiдно з положеннями статей 394 та 424 цього Кодексу, а для пiдозрюваного чи обвинуваченого - також його вiдмова вiд здiйснення прав, передбачених абзацами першим та четвертим пункту 1 частини четвертої статтi 474 цього Кодексу.

Стаття 474. Загальний порядок судового провадження на пiдставi угоди

1. Якщо угоди досягнуто пiд час досудового розслiдування, обвинувальний акт з пiдписаною сторонами угодою невiдкладно надсилається до суду. Прокурор має право вiдкласти направлення до суду обвинувального акта з пiдписаною сторонами угодою до отримання висновку експерта або завершення проведення iнших слiдчих дiй, необхiдних для збирання та фiксацiї доказiв, якi можуть бути втраченi зi спливом часу, або якi неможливо буде провести пiзнiше без iстотної шкоди для їх результату у разi вiдмови суду в затвердженнi угоди.

2. Розгляд щодо угоди проводиться судом пiд час пiдготовчого судового засiдання за обов'язкової участi сторiн угоди з повiдомленням iнших учасникiв судового провадження. Вiдсутнiсть iнших учасникiв судового провадження не є перешкодою для розгляду.

3. Якщо угоди досягнуто пiд час судового провадження, суд невiдкладно зупиняє проведення процесуальних дiй i переходить до розгляду угоди.

4. Перед ухваленням рiшення про затвердження угоди про визнання винуватостi суд пiд час судового засiдання повинен з'ясувати в обвинуваченого, чи цiлком вiн розумiє:

1) що вiн має право на судовий розгляд, пiд час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо кримiнального правопорушення, у вчиненнi якого його обвинувачують, а вiн має такi права:

мовчати, i факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення;

мати захисника, у тому числi на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостiйно;

допитати пiд час судового розгляду свiдкiв обвинувачення, подати клопотання про виклик свiдкiв i подати докази, що свiдчать на його користь;

2) наслiдки укладення та затвердження угод, передбаченi статтею 473 цього Кодексу;

3) характер кожного обвинувачення, щодо якого вiн визнає себе винуватим;

4) вид покарання, а також iншi заходи, якi будуть застосованi до нього у разi затвердження угоди судом.

5. Перед прийняттям рiшення про затвердження угоди про примирення суд пiд час судового засiдання повинен з'ясувати в обвинуваченого, чи цiлком вiн розумiє:

1) що вiн має право на справедливий судовий розгляд, пiд час якого сторона обвинувачення зобов'язана довести кожну обставину щодо кримiнального правопорушення, у вчиненнi якого його обвинувачують, а вiн має такi права:

мовчати, i факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення;

2) наслiдки укладення та затвердження угод, передбаченi статтею 473 цього Кодексу;

3) характер кожного обвинувачення;

4) вид покарання, а також iншi заходи, якi будуть застосованi до нього у разi затвердження угоди судом.

Крiм того, перед прийняттям рiшення про затвердження угоди про примирення суд пiд час судового засiдання повинен з'ясувати у потерпiлого, чи цiлком вiн розумiє наслiдки затвердження угоди, передбаченi статтею 473 цього Кодексу.

6. Суд зобов'язаний переконатися у судовому засiданнi, що укладення угоди сторонами є добровiльним, тобто не є наслiдком застосування насильства, примусу, погроз або наслiдком обiцянок чи дiї будь-яких iнших обставин, нiж тi, що передбаченi в угодi. Для з'ясування добровiльностi укладення угоди у разi необхiдностi суд має право витребовувати документи, у тому числi скарги пiдозрюваного чи обвинуваченого, поданi ним пiд час кримiнального провадження, та рiшення за наслiдками їх розгляду, а також викликати в судове засiдання осiб та опитувати їх.

7. Суд перевiряє угоду на вiдповiднiсть вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд вiдмовляє в затвердженнi угоди, якщо:

1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числi допущена неправильна правова квалiфiкацiя кримiнального правопорушення, яке є бiльш тяжким нiж те, щодо якого передбачена можливiсть укладення угоди;

2) умови угоди не вiдповiдають iнтересам суспiльства;

3) умови угоди порушують права, свободи чи iнтереси сторiн або iнших осiб;

4) iснують обґрунтованi пiдстави вважати, що укладення угоди не було добровiльним, або сторони не примирилися;

5) очевидна неможливiсть виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань;

6) вiдсутнi фактичнi пiдстави для визнання винуватостi.

У такому разi досудове розслiдування або судове провадження продовжуються у загальному порядку.

8. Повторне звернення з угодою в одному кримiнальному провадженнi не допускається.

Стаття 475. Вирок на пiдставi угоди

1. Якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, вiн ухвалює вирок, яким затверджує угоду i призначає узгоджену сторонами мiру покарання.

2. Вирок на пiдставi угоди повинен вiдповiдати загальним вимогам до обвинувальних вирокiв з урахуванням особливостей, передбачених частиною третьої цiєї статтi.

3. Мотивувальна частина вироку на пiдставi угоди має мiстити: формулювання обвинувачення та статтi (частини статтi) закону України про кримiнальну вiдповiдальнiсть, яка передбачає кримiнальне правопорушення, у вчиненнi якого обвинувачувалася особа; вiдомостi про укладену угоду, її реквiзити, змiст та визначена мiра покарання; мотиви, з яких суд виходив при вирiшеннi питання про вiдповiднiсть угоди вимогам цього Кодексу та закону i ухваленнi вироку, та положення закону, якими вiн керувався.

У резолютивнiй частинi вироку на пiдставi угоди повинно мiститися рiшення про затвердження угоди iз зазначенням її реквiзитiв, рiшення про винуватiсть особи iз зазначенням статтi (частини статтi) закону України про кримiнальну вiдповiдальнiсть, рiшення про призначення узгодженої сторонами мiри покарання за кожним з обвинувачень та остаточна мiра покарання, а також iншi вiдомостi, передбаченi статтею 374 цього Кодексу.

4. Вирок на пiдставi угоди може бути оскаржений у порядку, передбаченому цим Кодексом, з пiдстав, передбачених статтею 394 цього Кодексу.

Стаття 476. Наслiдки невиконання угоди

1. У разi невиконання угоди про примирення або про визнання винуватостi потерпiлий чи прокурор вiдповiдно мають право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строкiв давностi притягнення до кримiнальної вiдповiдальностi за вчинення вiдповiдного кримiнального правопорушення.

2. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, розглядається в судовому засiданнi за участю сторiн угоди з повiдомленням iнших учасникiв судового провадження. Вiдсутнiсть iнших учасникiв судового провадження не є перешкодою для судового розгляду.

3. Суд своєю ухвалою скасовує вирок, яким затверджена угода, якщо особа, яка звернулася з вiдповiдним клопотанням, доведе, що засуджений не виконав умови угоди. Наслiдком скасування вироку є призначення судового розгляду в загальному порядку або направлення матерiалiв провадження для завершення досудового розслiдування в загальному порядку, якщо угода була iнiцiйована на стадiї досудового розслiдування.

4. Ухвала про скасування вироку, яким була затверджена угода, або про вiдмову у скасуваннi вироку може бути оскаржена в апеляцiйному порядку.

5. Умисне невиконання угоди є пiдставою для притягнення особи до вiдповiдальностi, встановленої законом.

Глава 36. Кримiнальне провадження у формi приватного обвинувачення

Стаття 477. Поняття кримiнального провадження у формi приватного обвинувачення

1. Кримiнальним провадженням у формi приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слiдчим, дiзнавачем, прокурором лише на пiдставi заяви потерпiлого щодо кримiнальних правопорушень, передбачених:

1) частиною першою статтi 122 (умисне середньої тяжкостi тiлесне ушкодження без обтяжуючих обставин), статтею 125 (умисне легке тiлесне ушкодження), частиною першою статтi 126 (умисне завдання удару, побоїв або вчинення iнших насильницьких дiй, без обтяжуючих обставин), статтею 126¹ (домашнє насильство), частиною першою статтi 129 (погроза вбивством без обтяжуючих обставин), статтею 132 (розголошення вiдомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вiрусом iмунодефiциту людини чи iншої невилiковної iнфекцiйної хвороби), частиною першою статтi 133 (зараження венеричною хворобою без обтяжуючих обставин), статтею 134 (незаконний аборт або стерилiзацiя), частиною першою статтi 135 (залишення в небезпецi без обтяжуючих обставин), частиною першою статтi 136 (ненадання допомоги особi, яка перебуває в небезпечному для життя станi, без обтяжуючих обставин), частиною першою статтi 139 (ненадання допомоги хворому медичним працiвником без обтяжуючих обставин), частиною першою статтi 142 (незаконне проведення дослiдiв над людиною без обтяжуючих обставин), статтею 145 (незаконне розголошення лiкарської таємницi), статтею 151² (примушування до шлюбу), частиною першою статтi 152 (зґвалтування без обтяжуючих обставин), частиною першою статтi 153 (сексуальне насильство), статтею 154 (примушування до вступу в статевий зв'язок), частиною першою статтi 161 (порушення рiвноправностi громадян залежно вiд їх расової, нацiональної належностi або релiгiйних переконань без обтяжуючих обставин), частиною першою статтi 162 (порушення недоторканностi житла без обтяжуючих обставин), частиною першою статтi 163 (порушення таємницi листування, телефонних розмов, телеграфної чи iншої кореспонденцiї, що передаються засобами зв'язку або через комп'ютер, без обтяжуючих обставин), частиною першою статтi 164 (ухилення вiд сплати алiментiв на утримання дiтей без обтяжуючих обставин), частиною першою статтi 165 (ухилення вiд сплати коштiв на утримання непрацездатних батькiв без обтяжуючих обставин), частиною першою статтi 168 (розголошення таємницi усиновлення (удочерiння) без обтяжуючих обставин), частиною першою статтi 176 (порушення авторського права i сумiжних прав без обтяжуючих обставин), частиною першою статтi 177 (порушення прав на винахiд, корисну модель, промисловий зразок, топографiю iнтегральної мiкросхеми, сорт рослин, рацiоналiзаторську пропозицiю), статтею 180 (перешкоджання здiйсненню релiгiйного обряду), статтею 182 (порушення недоторканностi приватного життя), частиною першою статтi 194 (умисне знищення або пошкодження майна без обтяжуючих обставин), статтею 195 (погроза знищення майна), статтею 197 (порушення обов'язкiв щодо охорони майна), статтею 203¹ (незаконний обiг дискiв для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання та сировини для їх виробництва), частиною першою статтi 206 (протидiя законнiй господарськiй дiяльностi без обтяжуючих обставин), статтею 219 (доведення до банкрутства - щодо дiй, якими завдано шкоду кредиторам), статтею 229 (незаконне використання знака для товарiв i послуг, фiрмового найменування, квалiфiкованого зазначення походження товару), статтею 231 (незаконне збирання з метою використання або використання вiдомостей, що становлять комерцiйну або банкiвську таємницю), статтею 232 (розголошення комерцiйної або банкiвської таємницi), статтею 232¹ (незаконне використання iнсайдерської iнформацiї - щодо дiй, якими заподiяно шкоду правам, свободам та iнтересам окремих громадян або iнтересам юридичних осiб), статтею 232² (приховування iнформацiї про дiяльнiсть емiтента), частиною першою статтi 355 (примушування до виконання чи невиконання цивiльно-правових зобов'язань без обтяжуючих обставин), статтею 356 (самоправство - щодо дiй, якими заподiяно шкоду правам та iнтересам окремих громадян або iнтересам власника), частиною першою статтi 361 (несанкцiоноване втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп'ютерiв), автоматизованих систем, комп'ютерних мереж чи мереж електрозв'язку, без обтяжуючих обставин), частиною першою статтi 362 (несанкцiонованi дiї з iнформацiєю, яка оброблюється в електронно-обчислювальних машинах (комп'ютерах), автоматизованих системах, комп'ютерних мережах або зберiгається на носiях такої iнформацiї, вчиненi особою, яка має право доступу до неї, без обтяжуючих обставин), статтею 364¹ (зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права незалежно вiд органiзацiйно-правової форми), статтею 365¹ (перевищення повноважень службовою особою юридичної особи приватного права незалежно вiд органiзацiйно-правової форми), статтею 365² (зловживання повноваженнями особами, якi надають публiчнi послуги) Кримiнального кодексу України;

2) виключено;

3) виключено.

Стаття 478. Початок кримiнального провадження у формi приватного обвинувачення

1. Потерпiлий має право подати до слiдчого, дiзнавача, прокурора, iншої службової особи органу, уповноваженого на початок досудового розслiдування, заяву про вчинення кримiнального правопорушення протягом строку давностi притягнення до кримiнальної вiдповiдальностi за вчинення певного кримiнального правопорушення.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

Стаття 479. Вiдшкодування шкоди потерпiлому у кримiнальному провадженнi у формi приватного обвинувачення

1. Вiдшкодування шкоди потерпiлому у кримiнальному провадженнi у формi приватного обвинувачення може вiдбуватися на пiдставi угоди про примирення або без неї.

Глава 37. Кримiнальне провадження щодо окремої категорiї осiб

Стаття 480. Особи, щодо яких здiйснюється особливий порядок кримiнального провадження

1. Особливий порядок кримiнального провадження застосовується стосовно:

1) народного депутата України;

2) суддi, суддi Конституцiйного Суду України, суддi Вищого антикорупцiйного суду, а також присяжного на час виконання ним обов'язкiв у судi, Голови, заступника Голови, члена Вищої ради правосуддя, Голови, заступника Голови, члена Вищої квалiфiкацiйної комiсiї суддiв України;

3) кандидата у Президенти України;

4) Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;

5) Голови, iншого члена Рахункової палати;

6) депутата мiсцевої ради;

7) адвоката;

8) Генерального прокурора, його заступника, прокурора Спецiалiзованої антикорупцiйної прокуратури;

9) Директора та працiвникiв Нацiонального антикорупцiйного бюро України;

10) Голови Нацiонального агентства з питань запобiгання корупцiї, його заступника.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 14.10.2014р. N 1698-VII, вiд 14.10.2014р. N 1700-VII, вiд 12.02.2015р. N 198-VIII, вiд 02.07.2015р. N 576-VIII, вiд 21.12.2016р. N 1798-VIII, вiд 07.06.2018р. N 2447-VIII, вiд 02.10.2019р. N 140-IX)

Стаття 480¹. Особливостi початку досудового розслiдування кримiнальних правопорушень, вчинених суддею Вищого антикорупцiйного суду

1. Вiдомостi, що можуть свiдчити про вчинення кримiнального правопорушення суддею Вищого антикорупцiйного суду, вносяться до Єдиного реєстру досудових розслiдувань Генеральним прокурором (виконувачем обов'язкiв Генерального прокурора) у порядку, встановленому цим Кодексом.

2. Генеральний прокурор (виконувач обов'язкiв Генерального прокурора) зобов'язаний невiдкладно, але не пiзнiше 24 годин з моменту внесення таких вiдомостей, повiдомити Верховний Суд про початок досудового розслiдування.

(Доповнено статтею 480¹ згiдно iз Законом України вiд 07.06.2018р. N 2447-VIII)

Стаття 481. Повiдомлення про пiдозру

1. Письмове повiдомлення про пiдозру здiйснюється:

1) адвокату, депутату мiсцевої ради, депутату Верховної Ради Автономної Республiки Крим, сiльському, селищному, мiському головi - Генеральним прокурором, його заступником, керiвником обласної прокуратури в межах його повноважень;

2) народному депутату України, кандидату у Президенти України, Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Головi або iншому члену Рахункової палати, прокурору Спецiалiзованої антикорупцiйної прокуратури, Директору або iншому працiвнику Нацiонального антикорупцiйного бюро України, заступникам Генерального прокурора, Головi Нацiонального агентства з питань запобiгання корупцiї, його заступнику - Генеральним прокурором (виконувачем обов'язкiв Генерального прокурора) або заступником Генерального прокурора - керiвником Спецiалiзованої антикорупцiйної прокуратури;

3) суддi, суддi Конституцiйного Суду України, присяжному на час виконання ним обов'язкiв у судi, Головi, заступнику Голови, члену Вищої ради правосуддя, Головi, заступнику Голови, члену Вищої квалiфiкацiйної комiсiї суддiв України, працiвникам Нацiонального антикорупцiйного бюро України - Генеральним прокурором або його заступником;

3¹) суддi Вищого антикорупцiйного суду - Генеральним прокурором (виконувачем обов'язкiв Генерального прокурора);

4) Генеральному прокурору - заступником Генерального прокурора.

2. Генеральний прокурор (виконувач обов'язкiв Генерального прокурора), його заступник, керiвник обласної прокуратури може доручити iншим прокурорам здiйснити письмове повiдомлення про пiдозру особам, визначеним частиною першою цiєї статтi, у порядку, передбаченому частинами першою i другою статтi 278 цього Кодексу.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 06.05.2014р. N 1235-VII, вiд 14.10.2014р. N 1697-VII, вiд 14.10.2014р. N 1698-VII, вiд 14.10.2014р. N 1700-VII, який вводиться в дiю з 26.04. 2015р., вiд 12.02.2015р. N 198-VIII, вiд 02.07.2015р. N 576-VIII, вiд 21.12.2016р. N 1798-VIII, вiд 07.06.2018р. N 2447-VIII, вiд 02.10.2019р. N 140-IX, вiд 04.10.2019р. N 187-IX)

Стаття 482. Особливостi порядку притягнення до кримiнальної вiдповiдальностi, затримання i обрання запобiжного заходу

1. Затримання суддi чи утримання його пiд вартою чи арештом здiйснюється за згодою Вищої ради правосуддя.

Без згоди Вищої ради правосуддя суддю не може бути затримано або утримувано пiд вартою чи арештом до винесення обвинувального вироку судом, за винятком затримання суддi пiд час або вiдразу ж пiсля вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Суддя, затриманий за пiдозрою у вчиненнi дiяння, за яке встановлена кримiнальна вiдповiдальнiсть, повинен бути негайно звiльнений пiсля з'ясування його особи, за винятком:

1) якщо Вищою радою правосуддя надано згоду на затримання суддi у зв'язку з таким дiянням;

2) затримання суддi пiд час або вiдразу ж пiсля вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, якщо таке затримання є необхiдним для попередження вчинення злочину, вiдвернення чи попередження наслiдкiв злочину або забезпечення збереження доказiв цього злочину. Суддя має бути негайно звiльнений, якщо мета такого затримання (попередження вчинення злочину, вiдвернення чи попередження наслiдкiв злочину або забезпечення збереження доказiв цього злочину) досягнута.

2. Частину другу виключено.

3. Частину третю виключено.

4. Частину четверту виключено.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами 21.12.2016р. N 1798-VIII, вiд 18.12.2019р. N 388-IX)

Стаття 482¹. Кримiнальне провадження стосовно суддiв Вищого антикорупцiйного суду

1. Пiд час досудового розслiдування у кримiнальному провадженнi щодо суддi Вищого антикорупцiйного суду клопотання учасникiв кримiнального провадження розглядає слiдчий суддя, визначений пунктом 18 частини першої статтi 3 цього Кодексу, в порядку, визначеному цим Кодексом.

(Доповнено статтею 482¹ згiдно iз Законом України вiд 07.06.2018р. N 2447-VIII)

Стаття 482². Особливостi порядку притягнення до кримiнальної вiдповiдальностi, затримання, обрання запобiжного заходу, проведення слiдчих (розшукових) та негласних слiдчих (розшукових) дiй стосовно народного депутата України

1. Вiдомостi, що можуть свiдчити про вчинення кримiнального правопорушення народним депутатом України, вносяться до Єдиного реєстру досудових розслiдувань Генеральним прокурором (особою, що виконує обов'язки Генерального прокурора) у порядку, встановленому цим Кодексом.

2. Клопотання про дозвiл на затримання, обрання запобiжного заходу у виглядi тримання пiд вартою чи домашнього арешту, обшук, порушення таємницi листування, телефонних розмов, телеграфної та iншої кореспонденцiї, а також про застосування iнших заходiв, у тому числi негласних слiдчих (розшукових) дiй, що вiдповiдно до закону обмежують права i свободи народного депутата України, розгляд яких вiднесено до повноважень слiдчого суддi, мають бути погодженi Генеральним прокурором (особою, що виконує обов'язки Генерального прокурора).

Розгляд таких клопотань, крiм застосування негласних слiдчих (розшукових) дiй, здiйснюється слiдчим суддею, в межах територiальної юрисдикцiї якого знаходиться орган досудового розслiдування, а в кримiнальних провадженнях щодо злочинiв, вiднесених до пiдсудностi Вищого антикорупцiйного суду, - слiдчим суддею Вищого антикорупцiйного суду.

Такi клопотання розглядаються за обов'язкової участi народного депутата України. Слiдчий суддя зобов'язаний завчасно повiдомити народного депутата України про розгляд зазначеного клопотання, крiм клопотання про застосування негласних слiдчих (розшукових) дiй або обшуку.

Якщо народний депутат України без поважної причини не прибув на судове засiдання або не повiдомив про причини своєї вiдсутностi, таке клопотання може розглядатися без участi народного депутата України.

Без дозволу слiдчого суддi, винесеного на пiдставi клопотання, погодженого Генеральним прокурором (особою, що виконує обов'язки Генерального прокурора), дозволяється затримання народного депутата України лише у разi, якщо останнього застали пiд час вчинення або безпосередньо пiсля вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, пов'язаного iз застосуванням насильства, або такого, що спричинив загибель людини.

Орган або посадовi особи, якi затримали народного депутата України, повiдомили йому про пiдозру або застосували до нього запобiжний захiд, або здiйснили iншi слiдчi дiї (крiм обшуку та негласних слiдчих (розшукових) дiй), зобов'язанi негайно, але не пiзнiше 24 години з моменту вчинення таких дiй, повiдомити про це Голову Верховної Ради України.

У разi вчинення дiй, зазначених в абзацi шостому цiєї частини, стосовно Голови Верховної Ради України орган або посадовi особи зобов'язанi негайно, але не пiзнiше 24 години з моменту вчинення таких дiй, повiдомити про це Першого заступника Голови Верховної Ради України.

Ухвали за результатами розгляду таких клопотань можуть бути оскарженi в апеляцiйному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом.

(Доповнено статтею 482² згiдно iз Законом України вiд 18.12.2019р. N 388-IX)

Стаття 483. Iнформування державних та iнших органiв чи службових осiб

1. Про застосування запобiжного заходу, ухвалення вироку повiдомляються:

1) щодо адвокатiв - вiдповiднi органи адвокатського самоврядування;

2) щодо iнших категорiй осiб, передбачених статтею 480 цього Кодексу, - органи i службовi особи, якi їх обрали або призначили чи вiдповiдають за замiщення їхнiх посад.

Глава 38. Кримiнальне провадження щодо неповнолiтнiх

§ 1. Загальнi правила кримiнального провадження щодо неповнолiтнiх

Стаття 484. Порядок кримiнального провадження щодо неповнолiтнiх

1. Порядок кримiнального провадження щодо неповнолiтнiх визначається загальними правилами цього Кодексу з урахуванням особливостей, передбачених цiєю главою.

2. Кримiнальне провадження щодо неповнолiтньої особи, в тому числi, якщо кримiнальне провадження здiйснюється щодо декiлькох осiб, хоча б одна з яких є неповнолiтньою, здiйснюється слiдчим, дiзнавачем, якi спецiально уповноваженi керiвником органу досудового розслiдування на здiйснення досудових розслiдувань щодо неповнолiтнiх. Пiд час кримiнального провадження щодо неповнолiтнього, в тому числi пiд час провадження щодо застосування примусових заходiв виховного характеру, слiдчий, дiзнавач, прокурор, слiдчий суддя, суд та всi iншi особи, що беруть у ньому участь, зобов'язанi здiйснювати процесуальнi дiї в порядку, що найменше порушує звичайний уклад життя неповнолiтнього та вiдповiдає його вiковим та психологiчним особливостям, роз'яснювати суть процесуальних дiй, рiшень та їх значення, вислуховувати його аргументи при прийняттi процесуальних рiшень та вживати всiх iнших заходiв, спрямованих на уникнення негативного впливу на неповнолiтнього.

3. Положення цього параграфу застосовуються у кримiнальному провадженнi щодо кримiнальних правопорушень, вчинених особами, якi не досягли вiсiмнадцятирiчного вiку.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

Стаття 485. Обставини, що пiдлягають встановленню у кримiнальному провадженнi щодо неповнолiтнiх

1. Пiд час досудового розслiдування та судового розгляду кримiнальних правопорушень, вчинених неповнолiтнiми, крiм обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, також з'ясовуються:

1) повнi i всебiчнi вiдомостi про особу неповнолiтнього: його вiк (число, мiсяць, рiк народження), стан здоров'я та рiвень розвитку, iншi соцiально-психологiчнi риси особи, якi необхiдно враховувати при iндивiдуалiзацiї вiдповiдальностi чи обраннi заходу виховного характеру. За наявностi даних про розумову вiдсталiсть неповнолiтнього, не пов'язану з психiчною хворобою, повинно бути також з'ясовано, чи мiг вiн повнiстю усвiдомлювати значення своїх дiй i в якiй мiрi мiг керувати ними;

2) ставлення неповнолiтнього до вчиненого ним дiяння;

3) умови життя та виховання неповнолiтнього;

4) наявнiсть дорослих пiдбурювачiв та iнших спiвучасникiв кримiнального правопорушення.

Стаття 486. Комплексна психолого-психiатрична i психологiчна експертиза неповнолiтнього пiдозрюваного чи обвинуваченого

1. У разi необхiдностi для вирiшення питання про наявнiсть у неповнолiтнього пiдозрюваного чи обвинуваченого психiчного захворювання чи затримки психiчного розвитку та його здатностi повнiстю або частково усвiдомлювати значення своїх дiй i керувати ними в конкретнiй ситуацiї призначається комплексна психолого-психiатрична експертиза.

2. Для з'ясування рiвня розвитку, iнших соцiально-психологiчних рис особи неповнолiтнього пiдозрюваного чи обвинуваченого, якi необхiдно враховувати при призначеннi покарання i обраннi заходу виховного характеру, може бути призначена психологiчна експертиза.

Стаття 487. З'ясування умов життя та виховання неповнолiтнього пiдозрюваного чи обвинуваченого

1. При дослiдженнi умов життя та виховання неповнолiтнього пiдозрюваного чи обвинуваченого належить з'ясувати:

1) склад сiм'ї неповнолiтнього, обстановку в нiй, взаємини мiж дорослими членами сiм'ї та дорослими i дiтьми, ставлення батькiв до виховання неповнолiтнього, форми контролю за його поведiнкою, морально-побутовi умови сiм'ї;

2) обстановку в школi чи iншому навчальному закладi або на виробництвi, де навчається або працює неповнолiтнiй, його ставлення до навчання чи роботи, взаємини з вихователями, учителями, однолiтками, характер i ефективнiсть виховних заходiв, якi ранiше застосовувалися до нього;

3) зв'язки i поведiнку неповнолiтнього поза домом, навчальним закладом та роботою.

Стаття 488. Участь законного представника неповнолiтнього пiдозрюваного чи обвинуваченого

1. Батьки або iншi законнi представники неповнолiтнього беруть участь у кримiнальному провадженнi за участю неповнолiтнього пiдозрюваного чи обвинуваченого.

2. Законнi представники викликаються в судове засiдання. Їхнє неприбуття не зупиняє судового провадження, крiм випадкiв, коли суд визнає необхiдною їх участь. Вони перебувають у залi судового засiдання протягом усього судового провадження, а в разi необхiдностi можуть бути допитанi як свiдки.

3. У виняткових випадках, коли участь законного представника може завдати шкоди iнтересам неповнолiтнього пiдозрюваного чи обвинуваченого, суд за його клопотанням, клопотанням прокурора чи за власною iнiцiативою своєю ухвалою має право обмежити участь законного представника у виконаннi окремих процесуальних чи судових дiй або усунути його вiд участi у кримiнальному провадженнi i залучити замiсть нього iншого законного представника.

Стаття 489. Порядок виклику неповнолiтнього пiдозрюваного чи обвинуваченого

1. Неповнолiтнiй пiдозрюваний чи обвинувачений повiдомляється або викликається слiдчим, дiзнавачем, прокурором, слiдчим суддею чи судом через його батькiв або iнших законних представникiв. Iнший порядок допускається лише в разi, якщо це зумовлюється обставинами, встановленими пiд час кримiнального провадження.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

Стаття 490. Допит неповнолiтнього пiдозрюваного чи обвинуваченого

1. Допит неповнолiтнього пiдозрюваного чи обвинуваченого здiйснюється згiдно з правилами, передбаченими цим Кодексом, у присутностi захисника.

Стаття 491. Участь законного представника, педагога, психолога або лiкаря в допитi неповнолiтнього пiдозрюваного чи обвинуваченого

1. Якщо неповнолiтнiй не досяг шiстнадцятирiчного вiку або якщо неповнолiтнього визнано розумово вiдсталим, на його допитi за рiшенням слiдчого, дiзнавача, прокурора, слiдчого суддi, суду або за клопотанням захисника забезпечується участь законного представника, педагога чи психолога, а у разi необхiдностi - лiкаря.

2. До початку допиту законному представнику, педагогу, психологу або лiкарю роз'яснюється їхнє право ставити запитання неповнолiтньому пiдозрюваному чи обвинуваченому. Слiдчий, дiзнавач, прокурор вправi вiдвести поставлене запитання, але вiдведене запитання повинно бути занесено до протоколу.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

Стаття 492. Застосування до неповнолiтнього пiдозрюваного, обвинуваченого запобiжного заходу

1. За наявностi пiдстав, передбачених цим Кодексом, до неповнолiтнього з урахуванням його вiкових та психологiчних особливостей, роду занять може бути застосовано один iз запобiжних заходiв, передбачених цим Кодексом.

2. Затримання та тримання пiд вартою можуть застосовуватися до неповнолiтнього лише у разi, якщо вiн пiдозрюється або обвинувачується у вчиненнi тяжкого чи особливо тяжкого злочину, за умови, що застосування iншого запобiжного заходу не забезпечить запобiгання ризикам, зазначеним у статтi 177 цього Кодексу.

3. Про затримання i взяття пiд варту неповнолiтнього негайно сповiщаються його батьки чи особи, якi їх замiнюють.

Стаття 493. Передання неповнолiтнього пiдозрюваного чи обвинуваченого пiд нагляд

1. До неповнолiтнiх пiдозрюваних чи обвинувачених, крiм запобiжних заходiв, передбачених статтею 176 цього Кодексу, може застосовуватися передання їх пiд нагляд батькiв, опiкунiв чи пiклувальникiв, а до неповнолiтнiх, якi виховуються в дитячiй установi, - передання їх пiд нагляд адмiнiстрацiї цiєї установи.

2. Передання неповнолiтнього пiдозрюваного чи обвинуваченого пiд нагляд батькiв, опiкунiв, пiклувальникiв або адмiнiстрацiї дитячої установи полягає у взяттi на себе будь-ким iз зазначених осiб або представником адмiнiстрацiї дитячої установи письмового зобов'язання забезпечити прибуття неповнолiтнього пiдозрюваного чи обвинуваченого до слiдчого, дiзнавача, прокурора, слiдчого суддi, суду, а також його належну поведiнку.

3. Передання пiд нагляд батькiв та iнших осiб можливе лише за їхньої на це згоди та згоди неповнолiтнього пiдозрюваного чи обвинуваченого. Особа, яка взяла зобов'язання про нагляд, має право вiдмовитися вiд подальшого виконання цього зобов'язання, заздалегiдь про це повiдомивши.

4. До передання неповнолiтнього пiдозрюваного чи обвинуваченого пiд нагляд суд зобов'язаний зiбрати вiдомостi про особу батькiв, опiкунiв або пiклувальникiв, їхнi стосунки з неповнолiтнiм i впевнитися у тому, що вони можуть належно здiйснювати нагляд за неповнолiтнiм.

5. При вiдiбраннi зобов'язання про взяття пiд нагляд батьки, опiкуни, пiклувальники, адмiнiстрацiя дитячої установи попереджаються про характер пiдозри чи обвинувачення неповнолiтнього i про їхню вiдповiдальнiсть у разi порушення взятого на себе зобов'язання. При порушеннi цього зобов'язання на батькiв, опiкунiв i пiклувальникiв накладається грошове стягнення вiд двох до п'яти розмiрiв прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб.

6. Питання передання неповнолiтнього пiдозрюваного чи обвинуваченого пiд нагляд батькiв, опiкунiв, пiклувальникiв або адмiнiстрацiї дитячої установи розглядається за клопотанням прокурора за правилами обрання запобiжного заходу або за клопотанням сторони захисту пiд час розгляду питання про обрання запобiжного заходу.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 20.12.2016р. N 1791-VIII, вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

Стаття 494. Видiлення в окреме провадження щодо кримiнального правопорушення, вчиненого неповнолiтнiм

1. Якщо неповнолiтнiй пiдозрюється у вчиненнi кримiнального правопорушення разом iз повнолiтнiм, повинна бути з'ясована можливiсть видiлення в окреме цього кримiнального провадження щодо неповнолiтнього пiд час досудового розслiдування.

Стаття 495. Тимчасове видалення неповнолiтнього обвинуваченого iз залу судового засiдання

1. Суд, вислухавши думку прокурора, захисника i законного представника неповнолiтнього обвинуваченого, має право своєю ухвалою видалити його iз залу судового засiдання на час дослiдження обставин, що можуть негативно вплинути на нього.

2. Пiсля повернення неповнолiтнього обвинуваченого головуючий знайомить його з результатами дослiдження обставин, проведеного за його вiдсутностi, i надає йому можливiсть поставити запитання особам, якi були допитаю за його вiдсутностi.

Стаття 496. Участь у судовому розглядi представникiв служби у справах дiтей та уповноваженого пiдроздiлу органiв Нацiональної полiцiї

1. Про час i мiсце судового розгляду за участю неповнолiтнього обвинуваченого суд повiдомляє вiдповiдну службу у справах дiтей та уповноважений пiдроздiл органiв Нацiональної полiцiї. Суд має право також викликати в судове засiдання представникiв цих установ.

2. Представники служби у справах дiтей та уповноваженого пiдроздiлу органiв Нацiональної полiцiї мають право заявляти клопотання, ставити запитання неповнолiтньому обвинуваченому, його законному представнику, потерпiлому, свiдкам, експерту i спецiалiсту, висловлювати думку з приводу найбiльш доцiльних заходiв щодо обвинуваченого з метою його перевиховання.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 12.02.2015р. N 193-VIII, вiд 23.12.2015р. N 901-VIII)

Стаття 497. Порядок застосування до неповнолiтнього обвинуваченого примусових заходiв виховного характеру

1. Якщо пiд час досудового розслiдування прокурор дiйде висновку про можливiсть виправлення неповнолiтнього, який обвинувачується у вчиненнi вперше кримiнального проступку, необережного нетяжкого злочину без застосування кримiнального покарання, вiн складає клопотання про застосування до неповнолiтнього обвинуваченого примусових заходiв виховного характеру i надсилає його до суду.

2. З пiдстав, передбачених частиною першою цiєї статтi, клопотання про застосування до неповнолiтнього обвинуваченого примусових заходiв виховного характеру може бути складене i надiслане до суду за умови, що неповнолiтнiй обвинувачений та його законний представник проти цього не заперечують.

3. Пiд час судового розгляду суд за наявностi пiдстав, передбачених частиною першою цiєї статтi, може прийняти рiшення про застосування до неповнолiтнього обвинуваченого примусових заходiв виховного характеру, передбачених законом України про кримiнальну вiдповiдальнiсть.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 22.11.2018р. N 2617-VIII, враховуючи змiни, внесенi Законом України вiд 03.12.2019р. N 321-IX)

§ 2. Застосування примусових заходiв виховного характеру до неповнолiтнiх, якi не досягли вiку кримiнальної вiдповiдальностi

Стаття 498. Пiдстави для застосування примусових заходiв виховного характеру

1. Кримiнальне провадження щодо застосування примусових заходiв виховного характеру, передбачених законом України про кримiнальну вiдповiдальнiсть, здiйснюється внаслiдок вчинення особою, яка пiсля досягнення одинадцятирiчного вiку до досягнення вiку, з якого може наставати кримiнальна вiдповiдальнiсть, вчинила суспiльно небезпечне дiяння, що пiдпадає пiд ознаки дiяння, передбаченого законом України про кримiнальну вiдповiдальнiсть.

Стаття 499. Досудове розслiдування у кримiнальному провадженнi щодо застосування примусових заходiв виховного характеру

1. Досудове розслiдування у кримiнальному провадженнi щодо застосування примусових заходiв виховного характеру здiйснюється згiдно з правилами, передбаченими цим Кодексом. Таке досудове розслiдування здiйснюється слiдчим, дiзнавачем, якi спецiально уповноваженi керiвником органу досудового розслiдування на здiйснення досудових розслiдувань щодо неповнолiтнiх.

2. Пiд час досудового розслiдування проводяться необхiднi процесуальнi дiї для з'ясування обставин вчинення суспiльно небезпечного дiяння та особи неповнолiтнього.

3. Участь захисника у кримiнальному провадженнi є обов'язковою.

4. За наявностi достатнiх пiдстав вважати, що особа, передбачена статтею 498 цього Кодексу, вчинила суспiльно небезпечне дiяння, що пiдпадає пiд ознаки дiяння, за яке Кримiнальним кодексом України передбачено покарання у видi позбавлення волi на строк понад п'ять рокiв, вона може бути помiщена у приймальник-розподiльник для дiтей на строк до тридцяти днiв на пiдставi ухвали слiдчого суддi, суду, постановленої за клопотанням прокурора згiдно з правилами, передбаченими для обрання запобiжного заходу у виглядi тримання пiд вартою.

Слiдчий суддя, суд зобов'язанi вiдмовити у помiщеннi особи у приймальник-розподiльник для дiтей, якщо прокурор не доведе наявнiсть достатнiх пiдстав вважати, що особа вчинила суспiльно небезпечне дiяння, яке пiдпадає пiд ознаки дiяння, за яке Кримiнальним кодексом України передбачено покарання у видi позбавлення волi на строк понад п'ять рокiв, наявнiсть ризикiв, якi дають достатнi пiдстави вважати, що особа може здiйснити дiї, передбаченi частиною першою статтi 177 цього Кодексу, та що жоден iз бiльш м'яких заходiв не може запобiгти цьому.

Строк тримання особи у приймальнику-розподiльнику для дiтей може бути продовжено ухвалою слiдчого суддi, суду ще на строк до тридцяти днiв. Питання скасування чи продовження строку тримання особи у приймальнику-розподiльнику для дiтей вирiшується в порядку, передбаченому для скасування запобiжного заходу у виглядi тримання пiд вартою або продовження строку тримання пiд вартою вiдповiдно.

5. За вiдсутностi пiдстав для закриття кримiнального провадження прокурор затверджує складене слiдчим, дiзнавачем або самостiйно складає клопотання про застосування до неповнолiтнього примусових заходiв виховного характеру i надсилає його до суду в порядку, передбаченому цим Кодексом.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

Стаття 500. Порядок судового розгляду

1. Судовий розгляд здiйснюється в судовому засiданнi за участю прокурора, законного представника, захисника та представникiв служби у справах дiтей i уповноваженого пiдроздiлу органiв Нацiональної полiцiї, якщо вони з'явилися або були викликанi в судове засiдання, згiдно iз загальними правилами цього Кодексу.

2. Судовий розгляд завершується постановленням ухвали про застосування примусових заходiв виховного характеру або про вiдмову в їх застосуваннi.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 12.02.2015р. N 193-VIII, вiд 23.12.2015р. N 901-VIII)

Стаття 501. Ухвали суду в кримiнальному провадженнi щодо застосування примусових заходiв виховного характеру

1. Пiд час постановлення ухвали в кримiнальному провадженнi щодо застосування примусових заходiв виховного характеру суд з'ясовує такi питання:

1) чи мало мiсце суспiльно небезпечне дiяння;

2) чи вчинено це дiяння неповнолiтнiм у вiцi вiд одинадцяти рокiв до настання вiку, з якого настає кримiнальна вiдповiдальнiсть за це дiяння;

3) чи слiд застосувати до нього примусовий захiд виховного характеру i якщо слiд, то який саме.

2. Якщо пiд час судового розгляду не буде доведено однiєї з обставин, передбачених у пунктi 1 або 2 частини першої цiєї статтi, суд зобов'язаний постановити ухвалу про вiдмову у застосуваннi примусових заходiв виховного характеру i закрити кримiнальне провадження.

3. При застосуваннi до неповнолiтнього примусового заходу у виглядi направлення до спецiального навчально-виховного закладу на уповноважений пiдроздiл органiв Нацiональної полiцiї покладається обов'язок доставити неповнолiтнього до спецiального навчально-виховного закладу.

4. Ухвала, постановлена за наслiдками розгляду клопотання про застосування примусових заходiв виховного характеру, може бути оскаржена в порядку, передбаченому цим Кодексом.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 12.02.2015р. N 193-VIII, вiд 23.12.2015р. N 901-VIII)

Стаття 502. Дострокове звiльнення вiд примусового заходу виховного характеру

1. Ухвалою суду, в межах територiальної юрисдикцiї якого знаходиться спецiальна навчально-виховна установа, неповнолiтнiй може бути достроково звiльнений вiд примусового заходу виховного характеру в порядку, передбаченому цим Кодексом.

2. Ухвала суду може бути постановлена за наслiдками клопотання неповнолiтнього, його захисника, законного представника або прокурора, якщо поведiнка неповнолiтнього пiд час перебування у навчально-виховнiй установi свiдчить про його перевиховання. Пiд час розгляду клопотання суд з'ясовує думку ради спецiальної навчально-виховної установи, в якiй перебуває неповнолiтнiй, щодо можливостi його дострокового звiльнення вiд примусового заходу виховного характеру.

Глава 39. Кримiнальне провадження щодо застосування примусових заходiв медичного характеру

Стаття 503. Пiдстави для здiйснення кримiнального провадження щодо застосування примусових заходiв медичного характеру

1. Кримiнальне провадження щодо застосування примусових заходiв медичного характеру, передбачених законом України про кримiнальну вiдповiдальнiсть, здiйснюється за наявностi достатнiх пiдстав вважати, що:

1) особа вчинила суспiльно небезпечне дiяння, передбачене законом України про кримiнальну вiдповiдальнiсть, у станi неосудностi;

2) особа вчинила кримiнальне правопорушення у станi осудностi, але захворiла на психiчну хворобу до постановлення вироку.

2. Якщо пiд час досудового розслiдування будуть встановленi пiдстави для здiйснення кримiнального провадження щодо застосування примусових заходiв медичного характеру, слiдчий, дiзнавач, прокурор виносить постанову про змiну порядку досудового розслiдування i продовжує його згiдно з правилами, передбаченими цiєю главою.

3. Кримiнально-правова оцiнка суспiльно небезпечного дiяння, вчиненого у станi неосудностi, повинна ґрунтуватися лише на вiдомостях, якi характеризують суспiльну небезпеку вчинених дiй. При цьому не враховуються попередня судимiсть, факт вчинення ранiше кримiнального правопорушення, за який особу звiльнено вiд вiдповiдальностi або покарання, факт застосування до неї примусових заходiв медичного характеру.

4. Примусовi заходи медичного характеру застосовуються лише до осiб, якi є суспiльно небезпечними.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

Стаття 504. Порядок здiйснення досудового розслiдування у кримiнальному провадженнi щодо застосування примусових заходiв медичного характеру та щодо обмежено осудних осiб

1. Досудове розслiдування у кримiнальному провадженнi щодо застосування примусових заходiв медичного характеру здiйснюється слiдчим, дiзнавачем згiдно iз загальними правилами, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цiєї глави.

2. Досудове розслiдування щодо осiб, якi пiдозрюються у вчиненнi кримiнального правопорушення у станi обмеженої осудностi, здiйснюється слiдчим, дiзнавачем згiдно iз загальними правилами, передбаченими цим Кодексом. Суд, ухвалюючи вирок, може врахувати стан обмеженої осудностi як пiдставу для застосування примусових заходiв медичного характеру.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

Стаття 505. Обставини, що пiдлягають встановленню пiд час досудового розслiдування у кримiнальному провадженнi щодо застосування примусових заходiв медичного характеру

1. Пiд час досудового розслiдування у кримiнальному провадженнi щодо застосування примусових заходiв медичного характеру встановлюються:

1) час, мiсце, спосiб та iншi обставини вчинення суспiльно небезпечного дiяння або кримiнального правопорушення;

2) вчинення цього суспiльно небезпечного дiяння або кримiнального правопорушення цiєю особою;

3) наявнiсть у цiєї особи розладу психiчної дiяльностi в минулому, ступiнь i характер розладу психiчної дiяльностi чи психiчної хвороби на час вчинення суспiльно небезпечного дiяння або кримiнального правопорушення чи на час досудового розслiдування;

4) поведiнка особи до вчинення суспiльно небезпечного дiяння або кримiнального правопорушення i пiсля нього;

5) небезпечнiсть особи внаслiдок її психiчного стану для самої себе та iнших осiб, а також можливiсть спричинення iншої iстотної шкоди такою особою;

6) характер i розмiр шкоди, завданої суспiльно небезпечним дiянням або кримiнальним правопорушенням;

7) обставини, що пiдтверджують, що грошi, цiнностi та iнше майно, якi пiдлягають спецiальнiй конфiскацiї, одержанi внаслiдок вчинення суспiльно небезпечного дiяння або кримiнального правопорушення та/або є доходами вiд такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення суспiльно небезпечного дiяння або кримiнального правопорушення, фiнансування та/або матерiального забезпечення суспiльно небезпечного дiяння або кримiнального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом суспiльно небезпечного дiяння або кримiнального правопорушення, в тому числi пов'язаного з їх незаконним обiгом, або пiдшуканi, виготовленi, пристосованi або використанi як засоби чи знаряддя вчинення суспiльно небезпечного дiяння або кримiнального правопорушення.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 13.05.2014р. N 1261-VII)

Стаття 506. Права особи, яка бере участь у кримiнальному провадженнi щодо застосування примусових заходiв медичного характеру

1. Особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходiв медичного характеру або вирiшувалося питання про їх застосування, користується правами пiдозрюваного та обвинуваченого в обсязi, який визначається характером розладу психiчної дiяльностi чи психiчного захворювання вiдповiдно до висновку судово-психiатричної експертизи, та здiйснює їх через законного представника, захисника.

2. Частину другу виключено.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 14.11.2017р. N 2205-VIII, який вводиться в дiю з 10.06.2018р.)

Стаття 507. Участь захисника

1. У кримiнальному провадженнi щодо застосування примусових заходiв медичного характеру участь захисника є обов'язковою.

Стаття 508. Запобiжнi заходи

1. До особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходiв медичного характеру або вирiшувалося питання про їх застосування, можуть бути застосованi судом такi запобiжнi заходи:

1) передання на пiклування опiкунам, близьким родичам чи членам сiм'ї з обов'язковим лiкарським наглядом;

2) помiщення до закладу з надання психiатричної допомоги в умовах, що виключають її небезпечну поведiнку.

2. Передбаченi частиною першою цiєї статтi запобiжнi заходи застосовуються судом до особи з моменту встановлення факту розладу психiчної дiяльностi чи психiчної хвороби.

3. Застосування передбачених запобiжних заходiв здiйснюється згiдно iз загальними правилами, передбаченими цим Кодексом.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 14.11.2017р. N 2205-VIII, який вводиться в дiю з 10.06.2018р.)

Стаття 509. Психiатрична експертиза

1. Слiдчий, дiзнавач, прокурор зобов'язанi залучити експерта (експертiв) для проведення психiатричної експертизи у разi, якщо пiд час кримiнального провадження будуть встановленi обставини, якi дають пiдстави вважати, що особа пiд час вчинення суспiльно небезпечного дiяння була в неосудному або обмежено осудному станi або вчинила кримiнальне правопорушення в осудному станi, але пiсля його вчинення захворiла на психiчну хворобу, яка позбавляє її можливостi усвiдомлювати свої дiї або керувати ними. Такими обставинами, зокрема, є:

1) наявнiсть згiдно з медичним документом у особи розладу психiчної дiяльностi або психiчного захворювання;

2) поведiнка особи пiд час вчинення суспiльно небезпечного дiяння або пiсля нього була або є неадекватною (затьмарення свiдомостi, порушення сприйняття, мислення, волi, емоцiй, iнтелекту чи пам'ятi тощо).

2. У разi необхiдностi здiйснення тривалого спостереження та дослiдження особи може бути проведена стацiонарна психiатрична експертиза, для чого така особа направляється до вiдповiдного медичного закладу на строк не бiльше двох мiсяцiв. Питання про направлення особи до медичного закладу для проведення психiатричної експертизи вирiшується пiд час досудового розслiдування - ухвалою слiдчого суддi за клопотанням сторони кримiнального провадження в порядку, передбаченому для подання та розгляду клопотань щодо обрання запобiжного заходу, а пiд час судового провадження - ухвалою суду.

3. Ухвала слiдчого суддi про направлення особи до медичного закладу для проведення психiатричної експертизи або вiдмова у такому направленнi може бути оскаржена в апеляцiйному порядку.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 03.10.2017р. N 2147-VIII, вiд 04.10.2019р. N 187-IX, вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

Стаття 510. Об'єднання i видiлення кримiнальних проваджень

1. Кримiнальне провадження, яке здiйснюється у загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, i кримiнальне провадження щодо застосування примусових заходiв медичного характеру можуть бути об'єднанi в одне або видiленi в окремi кримiнальнi провадження за наявностi пiдстав, передбачених цим Кодексом.

Стаття 511. Закiнчення досудового розслiдування у кримiнальному провадженнi щодо застосування примусових заходiв медичного характеру

1. Досудове розслiдування у кримiнальному провадженнi щодо застосування примусових заходiв медичного характеру закiнчується закриттям кримiнального провадження або складенням клопотання про застосування примусових заходiв медичного характеру.

2. Про закриття кримiнального провадження прокурор приймає постанову, яка може бути оскаржена в порядку, передбаченому цим Кодексом. Постанова про закриття кримiнального провадження надсилається до мiсцевих органiв охорони здоров'я.

3. Прокурор затверджує складене слiдчим, дiзнавачем або самостiйно складає клопотання про застосування примусових заходiв медичного характеру i надсилає його суду в порядку, передбаченому цим Кодексом.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

Стаття 512. Судовий розгляд

1. Судовий розгляд здiйснюється одноособово суддею в судовому засiданнi за участю прокурора, обов'язковою участю фiзичної особи, стосовно якої вирiшується питання про застосування примусових заходiв медичного характеру, її законного представника та захисника згiдно iз загальними правилами цього Кодексу.

2. Судовий розгляд завершується постановленням ухвали про застосування примусових заходiв медичного характеру або про вiдмову в їх застосуваннi.

3. У разi об'єднання в одне провадження кримiнального провадження, яке здiйснюється у загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, та кримiнального провадження щодо застосування примусових заходiв медичного характеру вони розглядаються в судовому засiданнi в одному кримiнальному провадженнi з додержанням вимог цього Кодексу. Пiсля закiнчення судового розгляду суд виходить до нарадчої кiмнати для ухвалення вироку щодо обвинуваченого та ухвали щодо застосування примусових заходiв медичного характеру.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 14.11.2017р. N 2205-VIII, який вводиться в дiю з 10.06.2018р.)

Стаття 513. Ухвала суду у кримiнальному провадженнi щодо застосування примусових заходiв медичного характеру

1. Пiд час постановлення ухвали про застосування примусових заходiв медичного характеру суд з'ясовує такi питання:

1) чи мало мiсце суспiльно небезпечне дiяння, кримiнальне правопорушення;

2) чи вчинено це суспiльно небезпечне дiяння, кримiнальне правопорушення особою;

3) чи вчинила ця особа суспiльно небезпечне дiяння, кримiнальне правопорушення у станi неосудностi;

4) чи не захворiла ця особа пiсля вчинення кримiнального правопорушення на психiчну хворобу, яка виключає застосування покарання;

5) чи слiд застосовувати до цiєї особи примусовi заходи медичного характеру i якщо слiд, то якi.

2. Визнавши доведеним, що ця особа вчинила суспiльно небезпечне дiяння у станi неосудностi або пiсля вчинення кримiнального правопорушення захворiла на психiчну хворобу, яка виключає можливiсть застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходiв медичного характеру.

3. Встановивши, що суспiльно небезпечне дiяння, кримiнальне правопорушення не було вчинено або вчинено iншою особою, а також якщо не доведено, що ця особа вчинила суспiльно небезпечне дiяння, кримiнальне правопорушення, суд постановляє ухвалу про вiдмову в застосуваннi примусових заходiв медичного характеру та закриває кримiнальне провадження.

4. Якщо буде встановлено, що суспiльно небезпечне дiяння особа вчинила у станi неосудностi, а на момент судового розгляду видужала або внаслiдок змiн у станi її здоров'я вiдпала потреба в застосуваннi примусових заходiв медичного характеру, суд постановляє ухвалу про закриття кримiнального провадження щодо застосування примусових заходiв медичного характеру.

5. Кримiнальне провадження щодо застосування примусових заходiв медичного характеру може бути закрито судом, якщо неосуднiсть особи на момент вчинення суспiльно небезпечного дiяння не була встановлена, а так само в разi видужання особи, яка пiсля вчинення кримiнального правопорушення захворiла на психiчну хворобу. У такому разi пiсля закриття судом кримiнального провадження щодо застосування примусових заходiв медичного характеру прокурор повинен розпочати кримiнальне провадження в загальному порядку.

Стаття 514. Продовження, змiна або припинення застосування примусових заходiв медичного характеру

1. Продовження, змiна або припинення застосування примусових заходiв медичного характеру здiйснюється на пiдставi ухвали суду, в межах територiальної юрисдикцiї якого застосовується цей захiд чи вiдбувається лiкування.

2. Змiна або припинення застосування примусових заходiв медичного характеру здiйснюється, якщо особа, яка вчинила суспiльно небезпечне дiяння у станi неосудностi, видужала або якщо внаслiдок змiн у станi її здоров'я вiдпала потреба в ранiше застосовуваних заходах медичного характеру.

3. Розгляд питання про продовження, змiну чи припинення застосування судом примусових заходiв медичного характеру здiйснюється за письмовою заявою представника закладу з надання психiатричної допомоги (лiкаря-психiатра), де тримається дана особа. До заяви додається висновок комiсiї лiкарiв-психiатрiв, що обґрунтовує необхiднiсть продовження, змiни або припинення застосування таких примусових заходiв. Розгляд питання про змiну чи припинення застосування судом примусових заходiв медичного характеру може також здiйснюватися за письмовою заявою особи, до якої застосовуються примусовi заходи медичного характеру, або її захисника чи законного представника у разi, якщо така особа за своїм станом здоров'я не може усвiдомлювати свої дiї (бездiяльнiсть) чи керувати ними, в тому числi не може усвiдомлено подати до суду вiдповiдну заяву. До заяви додається висновок комiсiї лiкарiв-психiатрiв закладу, в якому особi надається психiатрична допомога, або, у разi наявностi, висновок обраного особою незалежного лiкаря-психiатра.

4. Питання про продовження застосування примусових заходiв медичного характеру, призначених судовим рiшенням суду iноземної держави стосовно особи, переданої в Україну в порядку, передбаченому статтями 605 - 611 цього Кодексу та мiжнародними договорами України, вирiшується за результатами судового розгляду.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 04.03.2015р. N 233-VIII, вiд 14.11.2017р. N 2205-VIII, який вводиться в дiю з 10.06.2018р.)

Стаття 515. Вiдновлення кримiнального провадження

1. У разi видужання особи, яка пiсля вчинення кримiнального правопорушення захворiла на психiчну хворобу або в неї настав тимчасовий розлад психiчної дiяльностi чи iнший хворобливий стан психiки, якi позбавляли її можливостi усвiдомлювати свої дiї або керувати ними, суд на пiдставi висновку комiсiї лiкарiв-психiатрiв своєю ухвалою припиняє застосування примусових заходiв медичного характеру.

2. Постановлення ухвали суду про припинення застосування примусових заходiв медичного характеру є пiдставою для проведення досудового розслiдування чи судового провадження.

3. У разi засудження цiєї особи до арешту, обмеження волi, тримання в дисциплiнарному батальйонi вiйськовослужбовцiв чи позбавлення волi час її перебування в медичнiй установi зараховується у строк вiдбування покарання.

4. Якщо на час розгляду питання про вiдновлення кримiнального провадження закiнчився строк давностi притягнення до кримiнальної вiдповiдальностi або прийнято закон, який усуває кримiнальну вiдповiдальнiсть за вчинене кримiнальне правопорушення, кримiнальне провадження пiдлягає закриттю, якщо особа, щодо якої розглядається питання, не заперечує проти цього.

Стаття 516. Оскарження ухвали суду

1. Ухвала суду про застосування чи вiдмову в застосуваннi примусових заходiв медичного характеру, продовження, змiну, припинення застосування примусових заходiв медичного характеру або вiдмова у цьому може бути оскаржена в порядку, передбаченому цим Кодексом.

На ухвалу суду про закриття кримiнального провадження щодо застосування примусових заходiв медичного характеру у такому разi можуть бути внесенi заперечення, якi викладаються в апеляцiйнiй скарзi, що подається за наслiдками судового розгляду в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом.

Глава 40. Кримiнальне провадження, яке мiстить вiдомостi, що становлять державну таємницю

Стаття 517. Охорона державної таємницi пiд час кримiнального провадження

1. Досудове розслiдування та судове провадження у кримiнальному провадженнi, яке мiстить вiдомостi, що становлять державну таємницю, проводяться з дотриманням вимог режиму секретностi.

2. Процесуальнi рiшення не повиннi мiстити вiдомостей, що становлять державну таємницю.

3. До участi у кримiнальному провадженнi, яке мiстить вiдомостi, що становлять державну таємницю, допускаються особи, якi мають допуск до державної таємницi вiдповiдної форми та яким надано доступ до конкретної секретної iнформацiї (категорiї секретної iнформацiї) та її матерiальних носiїв. Пiдозрюваний чи обвинувачений бере участь у кримiнальному провадженнi без оформлення допуску до державної таємницi пiсля роз'яснення йому вимог статтi 28 Закону України "Про державну таємницю" та попередження про кримiнальну вiдповiдальнiсть за розголошення вiдомостей, що становлять державну таємницю.

4. Доступ до матерiалiв, якi мiстять вiдомостi, що становлять державну таємницю, надається захисникам та законним представникам пiдозрюваного, обвинуваченого, потерпiлому та їхнiм представникам, перекладачу, експерту, спецiалiсту, секретарю судового засiдання, судовому розпоряднику, яким надано допуск до державної таємницi та якi потребують його пiд час здiйснення своїх прав i обов'язкiв, передбачених цим Кодексом, виходячи з обставин, встановлених пiд час кримiнального провадження. Рiшення про надання доступу до конкретної таємної iнформацiї та її матерiальних носiїв приймаються у формi наказу або письмового розпорядження керiвником органу досудового розслiдування, прокурором, судом.

5. Потерпiлому та його представникам, перекладачу, експерту, спецiалiсту, секретарю судового засiдання, судовому розпоряднику забороняється робити виписки та копiї з матерiалiв, якi мiстять державну таємницю.

Захисникам та законним представникам пiдозрюваного чи обвинуваченого забороняється робити копiї з матерiалiв, якi мiстять державну таємницю.

Пiдозрюваний, обвинувачений, його захисник та законний представник з метою пiдготовки та здiйснення захисту можуть робити виписки з матерiалiв, що мiстять державну таємницю. Такi виписки опечатуються особою, якою були зробленi, у виглядi, що унеможливлює ознайомлення з їх змiстом. Виписки зберiгаються з дотриманням вимог режиму секретностi в органi досудового розслiдування або судi та надаються особi, яка їх склала, на її вимогу: пiд час досудового розслiдування - у примiщеннi органу досудового розслiдування, пiд час судового провадження - у примiщеннi суду. Ознайомлення iз змiстом виписок будь-кого, крiм особи, яка їх зробила, не допускається.

6. Матерiальнi носiї секретної iнформацiї, якi не долученi до матерiалiв досудового розслiдування, передаються в установленому законом порядку на зберiгання до режимно-секретного пiдроздiлу органу досудового розслiдування.

7. Здiйснення кримiнального провадження, яке мiстить державну таємницю, не є пiдставою для обмеження прав його учасникiв, крiм випадкiв, передбачених законом та обумовлених необхiднiстю забезпечення охорони державної таємницi.

Стаття 518. Особливостi проведення експертизи у кримiнальному провадженнi, яке мiстить державну таємницю

1. Проведення експертизи щодо законностi вiднесення iнформацiї у сферi оборони, економiки, науки i технiки, зовнiшнiх вiдносин, державної безпеки та охорони правопорядку до державної таємницi, змiни ступеня секретностi цiєї iнформацiї та її розсекречування, пiдготовка висновку щодо завданої нацiональнiй безпецi України шкоди у разi розголошення секретної iнформацiї чи втрати матерiальних носiїв такої iнформацiї здiйснюється посадовою особою, на яку покладено виконання функцiй державного експерта з питань таємниць вiдповiдно до закону у сферi державної таємницi. У такому разi на зазначену особу поширюються обов'язки i права, якi цим Кодексом передбачено для експертiв.

2. Якщо пiд час проведення експертизи використовуються методики, технологiї чи iнформацiя, що мiстять охоронювану державою таємницю, в описовiй частинi висновку експертизи цi вiдомостi не зазначаються.

Глава 41. Кримiнальне провадження на територiї дипломатичних представництв, консульських установ України, на повiтряному, морському чи рiчковому суднi, що перебуває за межами України пiд прапором або з розпiзнавальним знаком України, якщо це судно приписано до порту, розташованого в Українi

Стаття 519. Службовi особи, уповноваженi на вчинення процесуальних дiй

1. Службовими особами, уповноваженими на вчинення процесуальних дiй, є:

1) керiвник дипломатичного представництва чи консульської установи України або визначена ним службова особа - у разi вчинення кримiнального правопорушення на територiї дипломатичного представництва чи консульської установи України за кордоном;

2) капiтан судна України - у разi вчинення кримiнального правопорушення на повiтряному, морському чи рiчковому суднi, що перебуває за межами України пiд прапором або з розпiзнавальним знаком України, якщо це судно приписано до порту, розташованого в Українi.

2. Керiвник дипломатичного представництва чи консульської установи України, капiтан судна України зобов'язаний призначити iншу службову особу, уповноважену на вчинення процесуальних дiй, якщо вiн є потерпiлим внаслiдок вчинення вiдповiдного кримiнального правопорушення.

3. Службовi особи, якi здiйснювали процесуальнi дiї, залучаються як свiдки до кримiнального провадження пiсля його продовження на територiї України. Вони зобов'язуються надавати пояснення слiдчому, прокурору щодо проведених процесуальних дiй.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 07.06.2018р. N 2449-VIII)

Стаття 520. Процесуальнi дiї пiд час кримiнального провадження на територiї дипломатичних представництв, консульських установ України, на повiтряному, морському чи рiчковому суднi, що перебуває за межами України пiд прапором або з розпiзнавальним знаком України, якщо це судно приписано до порту, розташованого в Українi

1. Службовi особи, передбаченi частиною першою статтi 519 цього Кодексу, зобов'язанi негайно провести необхiднi процесуальнi дiї пiсля того, як iз заяви, повiдомлення, самостiйного виявлення або з iншого джерела їм стали вiдомi обставини, що можуть свiдчити про вчинення кримiнального правопорушення на територiї дипломатичного представництва, консульської установи України, на повiтряному, морському чи рiчковому суднi, що перебуває за межами України пiд прапором або з розпiзнавальним знаком України, якщо це судно приписано до порту, розташованого в Українi.

2. Службовi особи, передбаченi частиною першою статтi 519 цього Кодексу, уповноваженi на:

1) застосування заходiв забезпечення кримiнального провадження у виглядi тимчасового вилучення майна, здiйснення законного затримання особи в порядку, передбаченому цим Кодексом;

2) проведення слiдчих (розшукових) дiй у виглядi обшуку житла чи iншого володiння особи i особистого обшуку без ухвали суду, огляду мiсця вчинення кримiнального правопорушення в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Процесуальнi дiї пiд час кримiнального провадження, що проводиться згiдно з цiєю статтею, докладно описуються у вiдповiдних процесуальних документах, а також фiксуються за допомогою технiчних засобiв фiксування кримiнального провадження, крiм випадкiв, коли таке фiксування неможливе з технiчних причин.

Стаття 521. Строк звернення iз клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна

1. Клопотання прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подане не пiзнiше наступного робочого дня пiсля доставлення на територiю України особи, затриманої в дипломатичному представництвi, консульськiй установi, на суднi України, iнакше майно має бути негайно повернуто особi, у якої його було вилучено.

Стаття 522. Строк законного затримання особи

1. Керiвник дипломатичного представництва чи консульської установи України має право затримати особу на необхiдний строк, але не бiльше нiж на сорок вiсiм годин, i зобов'язаний надати затриманiй особi доступ до отримання правової допомоги.

Капiтан судна України має право затримати особу на строк, необхiдний для її доставлення на територiю України.

2. Службовi особи, передбаченi частиною першою цiєї статтi, зобов'язанi забезпечити доставлення затриманої особи до пiдроздiлу органу державної влади на територiї України, уповноваженого на тримання затриманих осiб, i повiдомлення про факт законного затримання слiдчому органу досудового розслiдування за мiсцем проведення досудового розслiдування в Українi.

Стаття 523. Мiсце проведення досудового розслiдування кримiнальних правопорушень, вчинених на територiї дипломатичних представництв, консульських установ, суден України

1. Досудове розслiдування кримiнального правопорушення, вчиненого на територiї дипломатичного представництва чи консульської установи України за кордоном, здiйснюється слiдчим органу досудового розслiдування, юрисдикцiя якого поширюється на територiю мiсцезнаходження центрального органу виконавчої влади у сферi закордонних справ України.

2. Досудове розслiдування кримiнального правопорушення, вчиненого на повiтряному, морському чи рiчковому суднi, що перебуває за межами України пiд прапором або з розпiзнавальним знаком України, якщо це судно приписано до порту, розташованого в Українi, здiйснюється слiдчим органу досудового розслiдування, юрисдикцiя якого поширюється на територiю мiсцезнаходження порту приписки.

Глава 41¹. Заочне кримiнальне провадження

(Доповнено главою 41¹ згiдно iз Законом України вiд 16.01.2014р. N 725-VII; виключена у зв'язку з втратою чинностi Законом України вiд 16.01.2014р. N 725-VII згiдно iз Законом України вiд 28.01.2014р. N 732-VII, виключена згiдно iз Законом України вiд 23.02.2014р. N 767-VII)

Роздiл VII
ВIДНОВЛЕННЯ ВТРАЧЕНИХ МАТЕРIАЛIВ КРИМIНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ

Стаття 524. Умови вiдновлення втрачених матерiалiв кримiнального провадження

1. Вiдновленню пiдлягають втраченi матерiали в тому кримiнальному провадженнi, яке завершилося ухваленням вироку суду.

Стаття 525. Особи, якi мають право звертатися до суду iз заявою про вiдновлення втрачених матерiалiв кримiнального провадження

1. Втраченi матерiали кримiнального провадження можуть бути вiдновленi за заявою учасника судового провадження. Близькi родичi обвинуваченого, який помер, мають право подати вiдповiдну заяву, якщо це необхiдно для його реабiлiтацiї.

Стаття 526. Пiдсуднiсть заяви про вiдновлення втрачених матерiалiв кримiнального провадження

1. Заява про вiдновлення втрачених матерiалiв кримiнального провадження подається до суду, який ухвалив вирок.

Стаття 527. Змiст заяви про вiдновлення втрачених матерiалiв кримiнального провадження

1. У заявi повинно бути зазначено, про вiдновлення яких саме матерiалiв просить заявник, чи був ухвалений вирок, в якому процесуальному статусi перебував заявник, хто конкретно i в якостi кого брав участь у судовому розглядi, мiсце проживання чи мiсцезнаходження цих осiб, що вiдомо заявнику про обставини втрати матерiалiв кримiнального провадження, про мiсцезнаходження копiй документiв кримiнального провадження або вiдомостей щодо них, поновлення яких саме документiв заявник вважає необхiдним, для якої мети необхiдне їх поновлення.

2. До заяви про вiдновлення втрачених матерiалiв кримiнального провадження додаються документи або їх копiї, навiть якщо вони не посвiдченi в установленому порядку, що збереглися у заявника.

Стаття 528. Наслiдки недодержання вимог до змiсту заяви, вiдмова у вiдкриттi провадження або залишення заяви без розгляду

1. Якщо у заявi не зазначено мету вiдновлення втрачених матерiалiв кримiнального провадження або вiдомостi, необхiднi для їх вiдновлення, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без руху, якою встановлює заявниковi строк, необхiдний для усунення цих недолiкiв.

2. Якщо мета звернення до суду, зазначена заявником, не пов'язана iз захистом його прав та iнтересiв, суд своєю ухвалою вiдмовляє у вiдкриттi провадження про вiдновлення втрачених матерiалiв кримiнального провадження або залишає заяву без розгляду, якщо провадження було вiдкрито.

Стаття 529. Пiдготовка заяви до розгляду

1. Одержавши заяву про вiдновлення втрачених матерiалiв кримiнального провадження, суддя вживає заходiв для одержання вiд прокурора вiдомостей та копiй вiдповiдних процесуальних документiв, якi стосуються вiдновлюваних матерiалiв.

Стаття 530. Судовий розгляд

1. Пiд час судового розгляду суд використовує ту частину матерiалiв кримiнального провадження, що збереглася, документи, виданi фiзичним чи юридичним особам до втрати матерiалiв кримiнального провадження, копiї цих документiв, iншi довiдки, папери, вiдомостi, якi стосуються цього провадження.

2. Суд має право допитати як свiдкiв осiб, якi були присутнiми пiд час вчинення процесуальних дiй, осiб (їх представникiв), якi брали участь у судовому розглядi, а в необхiдних випадках - осiб, якi входили до складу суду, що здiйснював судовий розгляд, а також осiб, якi виконували судове рiшення.

Стаття 531. Судове рiшення

1. На пiдставi зiбраних i перевiрених матерiалiв суд постановляє ухвалу про вiдновлення матерiалiв втраченого кримiнального провадження повнiстю або в частинi, яку, на його думку, необхiдно вiдновити.

2. У рiшеннi суду про вiдновлення матерiалiв втраченого кримiнального провадження зазначається, на пiдставi яких конкретно доказiв, поданих суду i дослiджених у судовому засiданнi з участю всiх учасникiв судового провадження, суд вважає установленим змiст вiдновленого судового рiшення, наводяться висновки суду про доведенiсть того, якi докази дослiджувалися судом i якi процесуальнi дiї вчинялися.

3. За недостатностi зiбраних матерiалiв для точного вiдновлення матерiалiв втраченого кримiнального провадження суд ухвалою закриває розгляд заяви про вiдновлення матерiалiв втраченого кримiнального провадження i роз'яснює учасникам судового провадження право на повторне звернення з такою самою заявою за наявностi необхiдних документiв.

4. Строк зберiгання матерiалiв кримiнального провадження не має значення для вирiшення заяви про їх вiдновлення.

Роздiл VIII
ВИКОНАННЯ СУДОВИХ РIШЕНЬ

Стаття 532. Набрання судовим рiшенням законної сили

1. Вирок або ухвала суду першої iнстанцiї, ухвала слiдчого суддi, якщо iнше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили пiсля закiнчення строку подання апеляцiйної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

2. У разi подання апеляцiйної скарги судове рiшення, якщо його не скасовано, набирає законної сили пiсля ухвалення рiшення судом апеляцiйної iнстанцiї.

3. Якщо строк апеляцiйного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок чи ухвала суду, ухвала слiдчого суддi не набрала законної сили.

4. Судовi рiшення суду апеляцiйної та касацiйної iнстанцiй набирають законної сили з моменту їх проголошення.

5. Ухвали слiдчого суддi та суду, якi не можуть бути оскарженi, набирають законної сили з моменту їх оголошення.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 03.10.2017р. N 2147-VIII)

Стаття 533. Наслiдки набрання законної сили судовим рiшенням

1. Вирок або ухвала суду, якi набрали законної сили, обов'язковi для осiб, якi беруть участь у кримiнальному провадженнi, а також для усiх фiзичних та юридичних осiб, органiв державної влади та органiв мiсцевого самоврядування, їх службових осiб, i пiдлягають виконанню на всiй територiї України.

Стаття 534. Порядок виконання судових рiшень у кримiнальному провадженнi

1. У разi необхiдностi спосiб, строки i порядок виконання можуть бути визначенi у самому судовому рiшеннi.

2. Судове рiшення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, пiдлягає безумовному виконанню.

3. Виправдувальний вирок або судове рiшення, що звiльняє обвинуваченого з-пiд варти, виконуються в цiй частинi негайно пiсля їх проголошення в залi судового засiдання.

4. У разi поновлення судом апеляцiйної iнстанцiї строку апеляцiйного оскарження одночасно вирiшується питання про зупинення виконання вироку або ухвали. Виконання вироку або ухвали може бути зупинене також в iнших випадках, передбачених цим Кодексом.

5. Процесуальнi питання, пов'язанi з виконанням судових рiшень у кримiнальному провадженнi, вирiшує суддя суду першої iнстанцiї одноособове, якщо iнше не передбачено цим Кодексом.

Стаття 535. Звернення судового рiшення до виконання

1. Судове рiшення, що набрало законної сили, якщо iнше не передбачено цим Кодексом, звертається до виконання не пiзнiш як через три днi з дня набрання ним законної сили або повернення матерiалiв кримiнального провадження до суду першої iнстанцiї iз суду апеляцiйної чи касацiйної iнстанцiї.

2. Суд разом iз своїм розпорядженням про виконання судового рiшення надсилає його копiю вiдповiдному органу чи установi, на якi покладено обов'язок виконати судове рiшення.

Пiдставою для виконання суб'єктом державної реєстрацiї юридичних осiб, фiзичних осiб - пiдприємцiв та громадських формувань судового рiшення, що набрало законної сили, є його примiрник в електроннiй формi, надiсланий суб'єкту державної реєстрацiї юридичних осiб, фiзичних осiб - пiдприємцiв та громадських формувань у порядку iнформацiйної взаємодiї мiж Єдиним державним реєстром судових рiшень та Єдиним державним реєстром юридичних осiб, фiзичних осiб - пiдприємцiв та громадських формувань, затвердженому Мiнiстерством юстицiї України спiльно з Державною судовою адмiнiстрацiєю України.

У разi якщо судове рiшення або його частина пiдлягає виконанню органами державного казначейства, таке виконання здiйснюється за процедурою безспiрного списання.

3. У разi якщо судове рiшення або його частина пiдлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем, суд видає виконавчий лист, який звертається до виконання в порядку, передбаченому законом про виконавче провадження.

4. Органи, особи, якi виконують судове рiшення, повiдомляють суд, який постановив судове рiшення, про його виконання.

5. До набрання обвинувальним вироком законної сили обвинувачений, до якого застосовано запобiжний захiд у виглядi тримання пiд вартою, не може бути переведений у мiсце позбавлення волi в iншу мiсцевiсть.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 26.11.2015р. N 835-VIII, вiд 02.06.2016р. N 1404-VIII, змiни, внесенi Законом України вiд 02.06.2016р. N 1404-VIII, в частинi положень, що стосуються дiяльностi приватних виконавцiв, вводяться в дiю з 05.01.2017р., iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 03.10.2017р. N 2147-VIII, вiд 17.10.2019р. N 198-IX)

Стаття 536. Вiдстрочка виконання вироку

1. Виконання вироку про засудження особи до виправних робiт, арешту, обмеження волi, тримання в дисциплiнарному батальйонi вiйськовослужбовцiв, позбавлення волi може бути вiдстрочено у разi:

1) тяжкої хвороби засудженого, яка перешкоджає вiдбуванню покарання, - до його видужання;

2) вагiтностi засудженої або за наявностi у неї малолiтньої дитини - на час вагiтностi або до досягнення дитиною трьох рокiв, якщо особу засуджено за кримiнальний проступок або злочин, що не є особливо тяжким;

3) якщо негайне вiдбування покарання може потягти за собою винятково тяжкi наслiдки для засудженого або його сiм'ї через особливi обставини (пожежа, стихiйне лихо, тяжка хвороба або смерть єдиного працездатного члена сiм'ї тощо) - на строк, встановлений судом, але не бiльше одного року з дня набрання вироком законної сили.

2. Вiдстрочка виконання вироку не допускається щодо осiб, засуджених за тяжкi (крiм випадкiв, передбачених пунктом 2 частини першої цiєї статтi) та особливо тяжкi злочини незалежно вiд строку покарання.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

Стаття 537. Питання, якi вирiшуються судом пiд час виконання вирокiв

1. Пiд час виконання вирокiв суд, визначений частиною другою статтi 539 цього Кодексу, має право вирiшувати такi питання:

1) про вiдстрочку виконання вироку;

2) про умовно-дострокове звiльнення вiд вiдбування покарання;

3) про замiну невiдбутої частини покарання бiльш м'яким;

4) про звiльнення вiд вiдбування покарання вагiтних жiнок i жiнок, якi мають дiтей вiком до трьох рокiв;

5) про направлення для вiдбування покарання жiнок, звiльнених вiд вiдбування покарання внаслiдок їх вагiтностi або наявностi дiтей вiком до трьох рокiв;

6) про звiльнення вiд покарання за хворобою;

7) про застосування до засуджених примусового лiкування та його припинення;

8) про направлення звiльненого вiд покарання з випробуванням для вiдбування покарання, призначеного вироком;

9) про звiльнення вiд призначеного покарання з випробовуванням пiсля закiнчення iспитового строку;

10) про замiну покарання вiдповiдно до частини п'ятої статтi 53, частини третьої статтi 57, частини першої статтi 58, частини першої статтi 62 Кримiнального кодексу України;

11) про застосування покарання за наявностi кiлькох вирокiв;

12) про тимчасове залишення засудженого у слiдчому iзоляторi або переведення засудженого з арештного дому, виправного центру, дисциплiнарного батальйону або колонiї до слiдчого iзолятора для проведення вiдповiдних процесуальних дiй пiд час досудового розслiдування кримiнальних правопорушень, вчинених iншою особою або цiєю самою особою, за якi вона не була засуджена, чи у зв'язку з розглядом справи в судi;

13) про звiльнення вiд покарання i пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 i 3 статтi 74 Кримiнального кодексу України;

13¹) про оскарження iнших рiшень, дiй чи бездiяльностi адмiнiстрацiї установи виконання покарань;

13²) про застосування заходу стягнення до осiб, позбавлених волi, у видi переведення засудженого до примiщення камерного типу (одиночної камери);

13³) про змiну обов'язкiв, покладених на засудженого, звiльненого вiд вiдбування покарання з випробуванням;

14) iншi питання про всякого роду сумнiви i протирiччя, що виникають при виконаннi вироку.

2. Оскарження рiшень, дiй чи бездiяльностi адмiнiстрацiї установи попереднього ув'язнення здiйснюється в порядку, встановленому для пункту 13¹ частини першої цiєї статтi.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 07.09.2016р. N 1491-VIII, вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII)

Стаття 538. Питання, якi вирiшуються судом пiсля виконання вироку

1. Пiсля вiдбуття покарання у видi позбавлення волi або обмеження волi суд, який ухвалив вирок, має право розглянути питання про зняття судимостi з цiєї особи за її клопотанням.

Стаття 539. Порядок вирiшення судом питань, пов'язаних iз виконанням вироку

1. Питання, якi виникають пiд час та пiсля виконання вироку вирiшуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також iнших осiб, установ або органiв у випадках, встановлених законом.

Потерпiлий, цивiльний позивач, цивiльний вiдповiдач та iншi особи мають право звертатися до суду з клопотаннями про вирiшення питань, якi безпосередньо стосуються їх прав, обов'язкiв чи законних iнтересiв.

2. Клопотання (подання) про вирiшення питання, пов'язаного iз виконанням вироку, подається:

1) до мiсцевого суду, в межах територiальної юрисдикцiї якого засуджений вiдбуває покарання, - у разi необхiдностi вирiшення питань, передбачених пунктами 2 - 4, 6, 7 (крiм клопотання про припинення примусового лiкування, яке подається до мiсцевого суду, в межах територiальної юрисдикцiї якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лiкуваннi), 13¹, 14 частини першої статтi 537 цього Кодексу;

2) до мiсцевого суду, в межах територiальної юрисдикцiї якого виконується вирок, - у разi необхiдностi вирiшення питань, передбачених пунктами 10 (у частинi клопотань про замiну покарання вiдповiдно до частини третьої статтi 57, частини першої статтi 58, частини першої статтi 62 Кримiнального кодексу України), 11, 13 частини першої статтi 537 цього Кодексу;

3) до мiсцевого суду, в межах територiальної юрисдикцiї якого проживає засуджений, - у разi необхiдностi вирiшення питань, передбачених пунктами 5, 8, 9, 13³ частини першої статтi 537 цього Кодексу;

4) до суду, який ухвалив вирок, - у разi необхiдностi вирiшення питань, передбачених пунктами 1, 10 (в частинi клопотання про замiну покарання вiдповiдно до частини п'ятої статтi 53 Кримiнального кодексу України), 12 (у разi якщо вирiшення питання необхiдне в зв'язку iз здiйсненням судового розгляду, воно вирiшується судом, який його здiйснює), 14 частини першої статтi 537, статтi 538 цього Кодексу.

3. Клопотання (подання) про вирiшення питання, пов'язаного iз виконанням вироку, розглядається протягом десяти днiв з дня його надходження до суду суддею одноособове згiдно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318 - 380 цього Кодексу, з урахуванням положень цього роздiлу.

4. Клопотання (подання) про застосування заходiв стягнення до осiб, позбавлених волi, у видi переведення засудженого до примiщення камерного типу (одиночної камери) та про примусове годування засудженого розглядаються протягом 24 годин з моменту надходження вiдповiдного клопотання (подання) до суду суддею одноособово.

5. У судове засiдання викликаються засуджений, його захисник, законний представник, прокурор. Про час та мiсце розгляду клопотання (подання) повiдомляються орган або установа виконання покарань, що вiдає виконанням покарання або здiйснює контроль за поведiнкою засудженого; лiкарська комiсiя, що дала висновок стосовно питань застосування до засудженого примусового лiкування або його припинення, у випадку розгляду вiдповiдних питань; спостережна комiсiя, служба у справах дiтей, якщо розглядається погоджене з ними клопотання; цивiльний позивач i цивiльний вiдповiдач, якщо питання стосується виконання вироку в частинi цивiльного позову, iншi особи у разi необхiдностi.

Неприбуття в судове засiдання осiб, якi були належним чином повiдомленi про мiсце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крiм випадкiв, коли їх участь визнана судом обов'язковою або особа повiдомила про поважнi причини неприбуття.

6. За наслiдками розгляду клопотання (подання) суд постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в апеляцiйному порядку. Оскарження прокурором ухвали суду щодо умовно-дострокового звiльнення вiд вiдбування покарання або замiни невiдбутої частини покарання бiльш м'яким зупиняє її виконання.

7. У разi набрання законної сили ухвалою суду про вiдмову в задоволеннi клопотання щодо умовно-дострокового звiльнення засудженого вiд вiдбування покарання або замiну невiдбутої частини покарання бiльш м'яким покаранням розгляд повторного клопотання з цього самого питання щодо осiб, засуджених за тяжкi та особливо тяжкi злочини до позбавлення волi на строк не менше п'яти рокiв, може мати мiсце не ранiше як через рiк з дня винесення ухвали суду про вiдмову, а щодо засуджених за iншi злочини та неповнолiтнiх засуджених - не ранiше як через шiсть мiсяцiв.

У разi набрання законної сили ухвалою суду про вiдмову в задоволеннi клопотання щодо зняття судимостi розгляд повторного клопотання з цього ж питання може мати мiсце не ранiше як через рiк з дня винесення ухвали суду про вiдмову.

8. У разi задоволення клопотання про звiльнення вiд подальшого вiдбування покарання засудженим, який захворiв на психiчну хворобу пiд час вiдбування покарання, суддя вправi застосувати примусовi заходи медичного характеру вiдповiдно до статей 92 - 95 Кримiнального кодексу України.

9. Розгляд справ щодо питань, визначених у пунктi 13¹ частини першої статтi 537 цього Кодексу, здiйснюється в порядку адмiнiстративного судочинства.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 07.09.2016р. N 1491-VIII, вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII)

Стаття 540. Зарахування у строк вiдбування покарання часу перебування засудженого в лiкувальнiй установi

1. Час перебування засудженого в лiкувальнiй установi пiд час вiдбування покарання у видi позбавлення волi зараховується у строк позбавлення волi.

Роздiл IX
МIЖНАРОДНЕ СПIВРОБIТНИЦТВО ПIД ЧАС КРИМIНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ

Глава 42. Загальнi засади мiжнародного спiвробiтництва

Стаття 541. Роз'яснення термiнiв

1. Термiни, що їх вжито в цьому роздiлi Кодексу, якщо немає окремих вказiвок, мають таке значення:

1) мiжнародна правова допомога - проведення компетентними органами однiєї держави процесуальних дiй, виконання яких необхiдне для досудового розслiдування, судового розгляду або для виконання вироку, ухваленого судом iншої держави або мiжнародною судовою установою;

2) видача особи (екстрадицiя) - видача особи державi, компетентними органами якої ця особа розшукується для притягнення до кримiнальної вiдповiдальностi або виконання вироку. Екстрадицiя включає: офiцiйне звернення про встановлення мiсця перебування на територiї запитуваної держави особи, яку необхiдно видати, та видачу такої особи; перевiрку обставин, що можуть перешкоджати видачi; прийняття рiшення за запитом; фактичну передачу такої особи пiд юрисдикцiю запитуючої держави;

3) перейняття кримiнального провадження - здiйснення компетентними органами однiєї держави розслiдування з метою притягнення особи до кримiнальної вiдповiдальностi за злочини, вчиненi на територiї iншої держави, за її запитом;

4) запитуюча сторона - держава, компетентний орган якої звертається iз запитом, або мiжнародна судова установа;

5) запитувана сторона - держава, до компетентного органу якої направляється запит;

6) уповноважений (центральний) орган - орган, уповноважений вiд iменi держави розглянути запит компетентного органу iншої держави або мiжнародної судової установи i вжити заходiв з метою його виконання чи направити до iншої держави запит компетентного органу про надання мiжнародної правової допомоги;

7) компетентний орган - орган, що здiйснює кримiнальне провадження, який звертається iз запитом згiдно з цим роздiлом або який забезпечує виконання запиту про надання мiжнародної правової допомоги;

8) екстрадицiйна перевiрка - дiяльнiсть визначених законом органiв щодо встановлення та дослiдження передбачених мiжнародним договором України, iншими актами законодавства України обставин, що можуть перешкоджати видачi особи (екстрадицiї), яка вчинила злочин;

9) екстрадицiйний арешт - застосування запобiжного заходу у виглядi тримання особи пiд вартою з метою забезпечення її видачi (екстрадицiї);

10) тимчасовий арешт - взяття пiд варту особи, розшукуваної за вчинення злочину за межами України, на строк, визначений цим Кодексом або мiжнародним договором України, до отримання запиту про видачу (екстрадицiю);

11) тимчасова видача - видача на певний строк особи, яка вiдбуває покарання на територiї однiєї держави, iншiй державi для проведення процесуальних дiй з її участю та притягнення до кримiнальної вiдповiдальностi з метою запобiгання закiнченню строкiв давностi або втратi доказiв у кримiнальнiй справi.

Стаття 542. Обсяг мiжнародного спiвробiтництва пiд час кримiнального провадження

1. Мiжнародне спiвробiтництво пiд час кримiнального провадження полягає у вжиттi необхiдних заходiв з метою надання мiжнародної правової допомоги шляхом вручення документiв, виконання окремих процесуальних дiй, видачi осiб, якi вчинили кримiнальне правопорушення, тимчасової передачi осiб, перейняття кримiнального переслiдування, передачi засуджених осiб та виконання вирокiв. Мiжнародним договором України можуть бути передбаченi iншi, нiж у цьому Кодексi, форми спiвробiтництва пiд час кримiнального провадження.

Стаття 543. Законодавство, що регулює мiжнародне спiвробiтництво пiд час кримiнального провадження

1. Порядок направлення запиту до iншої держави, порядок розгляду уповноваженим (центральним) органом України запиту iншої держави або мiжнародної судової установи про таку допомогу i порядок виконання такого запиту визначаються цим Кодексом i чинними мiжнародними договорами України.

Стаття 544. Надання та отримання мiжнародної правової допомоги чи iншого мiжнародного спiвробiтництва без договору

1. За вiдсутностi мiжнародного договору України мiжнародна правова допомога чи iнше спiвробiтництво може бути надано на пiдставi запиту iншої держави чи запитано на засадах взаємностi.

2. Уповноважений (центральний) орган України, направляючи до такої держави запит, письмово гарантує запитуванiй сторонi розглянути в майбутньому її запит про надання такого самого виду мiжнародної правової допомоги.

3. Згiдно з умовами частини першої цiєї статтi уповноважений (центральний) орган України розглядає запит iноземної держави лише за наявностi письмової гарантiї запитуючої сторони прийняти i розглянути в майбутньому запит України на засадах взаємностi.

4. Уповноважений (центральний) орган України при зверненнi за мiжнародною правовою допомогою до такої держави та наданнi такiй державi мiжнародної правової допомоги керується цим Кодексом.

5. За вiдсутностi мiжнародного договору з вiдповiдною державою уповноважений (центральний) орган України надсилає запит про надання мiжнародної правової допомоги до Мiнiстерства закордонних справ України для подальшого передання його компетентному органу запитуваної сторони дипломатичним шляхом.

Стаття 545. Центральний орган України

1. Офiс Генерального прокурора звертається iз запитами про мiжнародну правову допомогу у кримiнальному провадженнi пiд час досудового розслiдування та розглядає вiдповiднi запити iноземних компетентних органiв, крiм досудового розслiдування кримiнальних правопорушень, вiднесених до пiдслiдностi Нацiонального антикорупцiйного бюро України, яке у таких випадках здiйснює функцiї центрального органу України.

2. Мiнiстерство юстицiї України звертається iз запитами судiв про мiжнародну правову допомогу у кримiнальному провадженнi пiд час судового провадження та розглядає вiдповiднi запити судiв iноземних держав.

3. Офiс Генерального прокурора та Мiнiстерство юстицiї України у триденний строк надсилають до Нацiонального антикорупцiйного бюро України отриманi (наданi) у рамках надання мiжнародної правової допомоги матерiали, якi стосуються фiнансових та корупцiйних кримiнальних правопорушень, у виглядi довiдки.

4. Якщо цим Кодексом або чинним мiжнародним договором України передбачено iнший порядок зносин, на визначений цими законодавчими актами орган поширюються повноваження, передбаченi частинами першою, другою цiєї статтi.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 14.10.2014р. N 1698-VII, вiд 12.02.2015р. N 198-VIII)

Стаття 546. Iнформацiя, що мiстить державну таємницю

1. Якщо внаслiдок виконання в Українi запиту про мiжнародну правову допомогу отриманi вiдомостi, якi згiдно iз законом вiднесенi до державної таємницi, вони можуть бути переданi запитуючiй сторонi виключно через уповноважений (центральний) орган України, за умови, що цi вiдомостi не завдадуть шкоди iнтересам України або iншої держави, що надала їх Українi, лише за наявностi договору про взаємний захист iнформацiї та згiдно з передбаченими ним вимогами i правилами.

Стаття 547. Виконання процесуальних дiй дипломатичними представництвами або консульськими установами

1. Консульськi установи або дипломатичнi представництва iнших держав в Українi мають право одержувати на добровiльнiй основi пояснення, речi, документи вiд громадян держави, яку вони представляють, а також вручати документи таким особам.

Стаття 548. Запит про мiжнародне спiвробiтництво

1. Запит (доручення, клопотання) про мiжнародне спiвробiтництво складається органом, який здiйснює кримiнальне провадження, або уповноваженим ним органом згiдно з вимогами цього Кодексу та вiдповiдного мiжнародного договору України, а за його вiдсутностi - згiдно з цим Кодексом.

2. Запит i долученi до нього документи складаються у письмовiй формi, засвiдчуються пiдписом уповноваженої особи та печаткою вiдповiдного органу.

3. Запит i долученi до нього документи супроводжуються засвiдченим у встановленому порядку перекладом мовою, визначеною вiдповiдним мiжнародним договором України, а за вiдсутностi такого договору - офiцiйною мовою запитуваної сторони або iншою прийнятною для цiєї сторони мовою.

4. Запит надсилається за кордон поштою, а в невiдкладних випадках електронним, факсимiльним або iншим засобом зв'язку. У такому разi оригiнал запиту надсилається поштою не пiзнiше трьох днiв з моменту його передання електронною поштою, факсимiльним або iншим засобом зв'язку.

5. Уповноважений (центральний) орган України може прийняти до розгляду запит, який надiйшов вiд запитуючої сторони електронним, факсимiльним або iншим засобом зв'язку. Виконання такого запиту здiйснюється виключно за умови пiдтвердження надiслання або передачi його оригiналу. Направлення компетентному органу iноземної держави матерiалiв виконання запиту можливе тiльки пiсля отримання українською стороною оригiналу запиту.

Стаття 549. Зберiгання та передання речових доказiв i документiв

1. Речовi докази i документи, переданi запитуваною стороною на виконання запиту (доручення, клопотання) компетентного органу України у порядку мiжнародного спiвробiтництва, зберiгаються в порядку, встановленому цим Кодексом для зберiгання речових доказiв та документiв, i пiсля закiнчення кримiнального провадження повертаються запитуванiй сторонi, якщо не було досягнуто домовленостi про iнше.

2. Пiд час передання компетентному органу запитуючої сторони речових доказiв i документiв на виконання запиту (доручення, клопотання) у порядку мiжнародного спiвробiтництва компетентний орган України може вiдмовитися вiд вимоги їх повернення в Україну пiсля закiнчення кримiнального провадження у запитуючiй сторонi у разi, якщо на територiї України вiдсутня потреба їх використання для досудового розслiдування та судового розгляду в iншому кримiнальному провадженнi або вiдсутнi правомiрнi вимоги третiх осiб щодо права на вiдповiдне майно чи спiр щодо нього розглядається у судi.

Стаття 550. Доказова сила офiцiйних документiв

1. Документи, якi направляються у зв'язку iз запитом про мiжнародне спiвробiтництво, якщо їх складено, засвiдчено у вiдповiднiй формi офiцiйною особою компетентного органу запитуючої сторони або запитуваної сторони i скрiплено гербовою печаткою компетентного органу, приймаються на територiї України без додаткового засвiдчення (легалiзацiї) у разi, якщо це передбачено мiжнародним договором України.

2. Вiдомостi, якi мiстяться в матерiалах, отриманих у результатi виконання дiй, передбачених у запитi про мiжнародне спiвробiтництво, органами iноземної держави та за процедурою, передбаченою законодавством запитуваної держави, не потребують легалiзацiї i визнаються судом допустимими, якщо пiд час їх отримання не було порушено засади справедливого судочинства, права людини i основоположнi свободи.

3. Правовий статус учасникiв кримiнального провадження в iноземнiй державi не потребує додаткового встановлення за правилами цього Кодексу.

Глава 43. Мiжнародна правова допомога при проведеннi процесуальних дiй

Стаття 551. Запит про мiжнародну правову допомогу

1. Суд, прокурор або слiдчий за погодженням з прокурором надсилає до уповноваженого (центрального) органу України запит про мiжнародну правову допомогу у кримiнальному провадженнi, яке вiн здiйснює.

2. Уповноважений (центральний) орган України розглядає запит на предмет обґрунтованостi i вiдповiдностi вимогам законiв та мiжнародних договорiв України.

3. У разi прийняття рiшення про направлення запиту уповноважений (центральний) орган України протягом десяти днiв надсилає запит уповноваженому (центральному) органу запитуваної сторони безпосередньо або дипломатичним шляхом.

4. У разi вiдмови у направленнi запиту всi матерiали протягом десяти днiв повертаються вiдповiдному органу України з викладом недолiкiв, якi потрiбно усунути, або з поясненням причин неможливостi направлення запиту.

Стаття 552. Змiст та форма запиту про мiжнародну правову допомогу

1. Змiст та форма запиту про мiжнародну правову допомогу повиннi вiдповiдати вимогам цього Кодексу або мiжнародного договору України, що застосовується у конкретному випадку. Запит може бути складений у формi доручення.

2. Запит повинен мiстити:

1) назву органу, який звертається за допомогою, та компетентного органу запитуваної сторони;

2) посилання на вiдповiдний мiжнародний договiр або на дотримання засади взаємностi;

3) найменування кримiнального провадження, щодо якого запитується мiжнародна правова допомога;

4) стислий опис кримiнального правопорушення, що є предметом кримiнального провадження, та його правову квалiфiкацiю;

5) вiдомостi про повiдомлену пiдозру, обвинувачення з викладенням повного тексту вiдповiдних статей Кримiнального кодексу України;

6) вiдомостi про вiдповiдну особу, зокрема її iм'я та прiзвище, процесуальний статус, мiсце проживання або перебування, громадянство, iншi вiдомостi, якi можуть сприяти виконанню запиту, а також зв'язок цiєї особи iз предметом кримiнального провадження;

7) чiткий перелiк запитуваних процесуальних дiй та обґрунтування їхнього зв'язку iз предметом кримiнального провадження;

8) вiдомостi про осiб, присутнiсть яких вважається необхiдною пiд час виконання процесуальних дiй, i обґрунтування цiєї необхiдностi;

9) iншi вiдомостi, якi можуть сприяти виконанню запиту або передбаченi мiжнародним договором чи вимогою компетентного органу запитуваної сторони.

3. До запиту про допит особи як свiдка, потерпiлого, експерта, пiдозрюваного або обвинуваченого додається належним чином засвiдчений витяг вiдповiдних статей цього Кодексу з метою роз'яснення особi її процесуальних прав i обов'язкiв. До запиту також додається перелiк питань, якi слiд поставити особi, або вiдомостi, якi необхiдно отримати вiд особи.

4. До запиту про проведення обшуку, огляду мiсця подiї, вилучення, арешту чи конфiскацiї майна або iнших процесуальних дiй, дозвiл на проведення яких надається судом згiдно з цим Кодексом, додається iнформацiя про докази, якi обґрунтовують потребу у вiдповiдних заходах.

5. Не вимагається надання iнформацiї згiдно з пунктами 4, 5, 8 частини другої цiєї статтi до запиту про вручення особi документiв або викликiв до суду.

6. На стадiї досудового розслiдування запит про мiжнародну правову допомогу погоджується у письмовiй формi прокурором, який здiйснює нагляд за дотриманням законiв при проведеннi досудового розслiдування.

Стаття 553. Наслiдки виконання запиту в iноземнiй державi

1. Докази та вiдомостi, одержанi вiд запитуваної сторони в результатi виконання запиту про мiжнародну правову допомогу, можуть бути використанi лише у кримiнальному провадженнi, якого стосувався запит, крiм випадкiв, коли досягнуто домовленостi про iнше iз запитуваною стороною.

2. Вiдомостi, якi мiстяться в матерiалах, отриманих у результатi виконання запиту про мiжнародну правову допомогу, не можуть визнаватися судом допустимими, якщо запит компетентного органу України був переданий запитуванiй сторонi з порушенням передбаченого порядку, встановленого цим Кодексом або мiжнародним договором України.

Стаття 554. Розгляд запиту iноземного компетентного органу про мiжнародну правову допомогу

1. Отримавши запит про мiжнародну правову допомогу вiд запитуючої сторони, уповноважений (центральний) орган України розглядає його на предмет обґрунтованостi i вiдповiдностi вимогам законiв або мiжнародних договорiв України.

2. У разi прийняття рiшення про задоволення запиту уповноважений (центральний) орган України надсилає запит компетентному органу України для виконання.

3. У межах повноважень Офiс Генерального прокурора має право надавати вказiвки щодо забезпечення належного, повного та своєчасного виконання такого запиту. Наведенi вказiвки є обов'язковими до виконання вiдповiдним компетентним органом України.

4. Виключно центральним органом України щодо мiжнародної правової допомоги приймається рiшення за запитом (дорученням) про мiжнародну правову допомогу щодо:

1) присутностi представника компетентного органу iноземної держави пiд час надання мiжнародної правової допомоги. Якщо запит (доручення) про мiжнародну правову допомогу, що передбачає присутнiсть представника, надiйшов вiдповiдно до частини третьої статтi 545 цього Кодексу, його копiю невiдкладно надсилають до уповноваженого (центрального) органу для вирiшення в цiй частинi;

2) надання компетентним органам iноземної держави гарантiй щодо умов виконання запиту (доручення), передбачених частиною другою статтi 544 цього Кодексу, та отримання таких гарантiй вiд iнших держав;

3) тимчасової передачi особи, яка вiдбуває покарання, для участi у слiдчих (розшукових) та iнших процесуальних дiях.

Стаття 555. Повiдомлення про результати розгляду запиту

1. У разi задоволення запиту уповноважений (центральний) орган України зобов'язаний забезпечити передання уповноваженому (центральному) органу запитуючої сторони матерiалiв, одержаних у результатi виконання запиту.

2. У разi вiдмови у задоволеннi запиту уповноважений (центральний) орган України повiдомляє запитуючiй сторонi причини вiдмови, а також умови, за яких запит може бути розглянутий повторно, i повертає запит.

3. Якщо є пiдстави для вiдмови у задоволеннi запиту або для його вiдкладення, уповноважений (центральний) орган України може узгодити iз запитуючою стороною порядок виконання запиту за певних обмежень. Якщо запитуюча сторона погоджується з визначеними умовами, запит задовольняється пiсля виконання запитуючою стороною цих умов.

Стаття 556. Конфiденцiйнiсть

1. На прохання запитуючої сторони уповноважений (центральний) орган України має право вжити додаткових заходiв для забезпечення конфiденцiйностi факту отримання запиту про мiжнародну правову допомогу, його змiсту та вiдомостей, отриманих у результатi його виконання.

2. За необхiдностi погоджуються умови та термiни збереження конфiденцiйних вiдомостей, отриманих у результатi виконання запиту.

Стаття 557. Вiдмова у виконаннi запиту про мiжнародну правову допомогу

1. Запитуючiй сторонi може бути вiдмовлено у задоволеннi запиту про правову допомогу у випадках, передбачених мiжнародним договором України.

2. За вiдсутностi мiжнародного договору України у виконаннi запиту повинно бути вiдмовлено, якщо:

1) виконання запиту суперечитиме конституцiйним засадам чи може завдати шкоди суверенiтету, безпецi, громадському порядку або iншим iнтересам України;

2) запит стосується правопорушення, за яке в Українi стосовно тiєї самої особи судом прийнято рiшення, яке набрало законної сили;

3) запитуюча сторона не забезпечує взаємностi у цiй сферi;

4) запит стосується дiяння, яке не є кримiнальним правопорушенням за законом України про кримiнальну вiдповiдальнiсть;

5) є достатнi пiдстави вважати, що запит спрямований на переслiдування, засудження або покарання особи за ознаками її раси, кольору шкiри, полiтичних, релiгiйних та iнших переконань, статi, етнiчного та соцiального походження, майнового стану, мiсця проживання, за мовними або iншими ознаками;

6) запит стосується кримiнального правопорушення, яке є предметом досудового розслiдування або судового розгляду в Українi.

Стаття 558. Порядок виконання запиту (доручення) про мiжнародну правову допомогу на територiї України

1. Центральний орган України щодо мiжнародної правової допомоги або орган, уповноважений здiйснювати зносини вiдповiдно до частини третьої статтi 545 цього Кодексу, за результатами розгляду запиту компетентного органу iноземної держави про мiжнародну правову допомогу приймає рiшення щодо:

1) доручення його виконання органу досудового розслiдування, прокуратури або суду з одночасним вжиттям заходiв щодо забезпечення умов конфiденцiйностi;

2) можливостi виконання запиту iз застосуванням законодавства iноземної держави;

3) вiдкладення виконання, якщо це може перешкоджати кримiнальному провадженню на територiї Українi, або погоджує з компетентним органом iноземної держави можливiсть виконання запиту на певних умовах;

4) вiдмови у виконаннi запиту з пiдстав, передбачених статтею 557 цього Кодексу;

5) можливостi виконання запиту, якщо витрати на таке виконання явно перевищуватимуть завдану кримiнальним правопорушенням шкоду або явно не вiдповiдатимуть тяжкостi кримiнального правопорушення (якщо це не суперечить мiжнародному договору України);

6) вчинення iнших дiй, передбачених мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України.

2. Запит компетентного органу iноземної держави про мiжнародну правову допомогу виконується упродовж одного мiсяця з дати його надходження до безпосереднього виконавця. За необхiдностi виконання складних та великих за обсягами процесуальних дiй, у тому числi таких, що потребують погодження прокурора або можуть бути проведенi лише на пiдставi ухвали слiдчого суддi, строк виконання може бути продовжений центральним органом України або органом, уповноваженим здiйснювати зносини з компетентними органами iноземної держави вiдповiдно до частини третьої статтi 545 цього Кодексу.

3. Складенi органом досудового розслiдування, слiдчим, прокурором або суддею документи для забезпечення виконання запиту про мiжнародну правову допомогу пiдписуються зазначеними посадовими особами та скрiплюються печаткою вiдповiдного органу. Отриманi за результатами виконання запиту вiд iнших вiдомств, установ чи пiдприємств (незалежно вiд форми власностi) документи повиннi бути пiдписанi їхнiми керiвниками та скрiпленi печаткою вiдповiдного вiдомства, установи чи пiдприємства. Орган досудового розслiдування або слiдчий передає матерiали виконання запиту прокурору, який здiйснює нагляд за додержанням законiв пiд час проведення досудового розслiдування, для перевiрки повноти i законностi проведених слiдчих (розшукових) та iнших процесуальних дiй.

4. Отриманi пiд час виконання запиту про мiжнародну правову допомогу документи направляються компетентному органу iноземної держави у порядку, встановленому вiдповiдним мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України.

5. У разi вiдсутностi мiжнародного договору України з вiдповiдною iноземною державою виконання запиту про мiжнародну правову допомогу здiйснюється з дотриманням вимог цiєї статтi, а отриманi документи направляються центральним органом України щодо мiжнародної правової допомоги дипломатичним шляхом.

6. При передачi матерiалiв компетентному органу iноземної держави центральний орган України щодо мiжнародної правової допомоги або орган, уповноважений здiйснювати зносини з компетентними органами iноземної держави вiдповiдно до частини третьої статтi 545 цього Кодексу, може встановити вiдповiдно до законодавства та мiжнародного договору, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України, обмеження щодо використання таких матерiалiв.

7. У разi неможливостi виконати запит про мiжнародну правову допомогу, а також у разi вiдмови у наданнi мiжнародної правової допомоги з пiдстав, передбачених статтею 557 цього Кодексу, центральний орган України щодо мiжнародної правової допомоги або орган, уповноважений здiйснювати зносини вiдповiдно до частини третьої статтi 545 цього Кодексу, повертає такий запит компетентному органу iноземної держави iз зазначенням причин.

Стаття 559. Вiдкладення надання мiжнародної правової допомоги

1. Надання правової допомоги може бути повнiстю або частково вiдкладене, якщо виконання доручення перешкоджатиме досудовому розслiдуванню або судовому розгляду, що триває в Українi.

Стаття 560. Завершення процедури надання мiжнародної правової допомоги

1. Орган, якому було доручено виконання запиту, пiсля здiйснення необхiдних процесуальних дiй надсилає всi отриманi матерiали уповноваженому (центральному) органу України. У разi неправильного або неповного виконання запиту уповноважений (центральний) орган має право вимагати додаткових заходiв для виконання запиту.

2. Документи, отриманi внаслiдок виконання запиту, засвiдчуються гербовою печаткою компетентного органу, який проводив процесуальнi дiї, та передаються уповноваженому (центральному) органу України для передання запитуючiй сторонi без перекладу, якщо iнше не передбачено мiжнародним договором.

3. Уповноважений (центральний) орган України надсилає матерiали, отриманi пiд час виконання запиту, уповноваженому (центральному) органу запитуючої сторони протягом десяти календарних днiв пiсля їх отримання вiд компетентного органу України.

Стаття 561. Процесуальнi дiї, якi можуть бути проведенi в порядку надання мiжнародної правової допомоги

1. На територiї України з метою виконання запиту про надання мiжнародної правової допомоги можуть бути проведенi будь-якi процесуальнi дiї, передбаченi цим Кодексом або мiжнародним договором.

Стаття 562. Процесуальнi дiї, якi потребують спецiального дозволу

1. Якщо для виконання запиту компетентного органу iноземної держави необхiдно провести процесуальну дiю, виконання якої в Українi можливе лише з дозволу прокурора або суду, така дiя здiйснюється лише за умови отримання вiдповiдного дозволу в порядку, передбаченому цим Кодексом, навiть якщо законодавство запитуючої сторони цього не передбачає. Пiдставою для вирiшення питання щодо надання такого дозволу є матерiали звернення компетентного органу iноземної держави.

2. У разi якщо при зверненнi за допомогою в iноземнiй державi необхiдно виконати процесуальну дiю, для проведення якої в Українi потрiбен дозвiл прокурора або суду, така процесуальна дiя потребує надання вiдповiдного дозволу прокурором або судом у порядку, встановленому цим Кодексом, лише у разi, якщо це передбачено мiжнародним договором або є обов'язковою умовою надання такого виду допомоги за законодавством запитуваної сторони. При цьому строк дiї такого дозволу не обмежується, а належно засвiдчена копiя дозволу долучається до матерiалiв запиту.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 04.10.2019р. N 187-IX)

Стаття 563. Присутнiсть представникiв компетентних органiв запитуючої держави

1. Представник компетентного органу iноземної держави, дозвiл на присутнiсть якого надано вiдповiдно до вимог цього Кодексу, не має права самостiйно проводити на територiї України будь-якi процесуальнi дiї. У разi присутностi пiд час проведення процесуальних дiй такi представники повиннi дотримуватися вимог законiв України.

2. Особи, передбаченi частиною першою цiєї статтi, мають право спостерiгати за проведенням процесуальних дiй та вносити зауваження та пропозицiї щодо їх проведення, з дозволу слiдчого, прокурора або суду ставити запитання, а також робити записи, у тому числi iз застосуванням технiчних засобiв.

Стаття 564. Вручення документiв

1. За запитом компетентного органу iноземної держави про мiжнародну правову допомогу документи та рiшення, долученi до такого запиту, вручаються особi, визначенiй у запитi, в порядку, встановленому цiєю статтею.

2. Слiдчий, прокурор або суд для виконання запиту компетентного органу iноземної держави про мiжнародну правову допомогу викликає особу для вручення документiв. Якщо особа не з'явилася без поважних причин, до неї може бути застосовано привiд у порядку, передбаченому цим Кодексом.

3. Орган досудового розслiдування, слiдчий, прокурор або суд складає протокол про вручення особi документiв iз зазначенням мiсця та дати їх вручення. Протокол пiдписується особою, якiй вручено документи, з викладом її заяв або зауважень при отриманнi документiв. У випадках, передбачених мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України, складається також окреме пiдтвердження, що пiдписується особою, яка отримала документи, та особою, яка здiйснила їх вручення.

4. У разi вiдмови особи отримати документи, що пiдлягають врученню, про це зазначається у протоколi. При цьому документи, що пiдлягають врученню, вважаються врученими, про що зазначається у протоколi.

5. Якщо документи, що пiдлягають врученню, не мiстять перекладу українською мовою i складенi мовою, яка є незрозумiлою особi, зазначенiй у запитi, така особа має право вiдмовитися отримати документи. У такому разi документи вважаються такими, вручення яких не вiдбулося.

6. Протокол про вручення документiв передається разом з iншими документами, доданими до запиту, компетентному органу iноземної держави у порядку, передбаченому статтею 558 цього Кодексу.

Стаття 565. Тимчасова передача

1. Якщо для давання показань або участi в iнших процесуальних дiях пiд час кримiнального провадження необхiдна присутнiсть особи, яка тримається пiд вартою або вiдбуває покарання у видi позбавлення волi на територiї iноземної держави i не притягується до кримiнальної вiдповiдальностi в цьому кримiнальному провадженнi, орган досудового розслiдування, прокурор, суддя або суд України, якi здiйснюють кримiнальне провадження, складають прохання про тимчасову передачу такої особи в Україну.

2. Прохання про тимчасову передачу оформляється та направляється вiдповiдно до порядку, передбаченого статтями 548, 551 та 552 цього Кодексу.

3. У разi задоволення компетентним органом iноземної держави прохання про тимчасову передачу особи така особа має бути повернута пiсля проведення процесуальних дiй, для яких вона була передана, у погоджений з iноземною державою строк.

4. Орган досудового розслiдування, прокурор, суддя або суд України, якi здiйснюють кримiнальне провадження, складають документи про продовження в разi необхiдностi строку тимчасової передачi та направляють їх центральному органу щодо мiжнародної правової допомоги не пiзнiш як за двадцять днiв до закiнчення такого строку.

5. Рiшення компетентного органу iноземної держави про тримання особи пiд вартою або про призначення їй покарання у видi позбавлення волi є пiдставою для тримання пiд вартою в Українi особи, яка тимчасово передана в Україну.

6. Тимчасова передача до iноземної держави особи, яка вiдбуває покарання на територiї України, можлива на прохання компетентного органу iноземної держави з дотриманням умов, передбачених частинами першою i третьою цiєї статтi.

7. Тимчасова передача особи здiйснюється лише за наявностi письмової згоди такої особи.

Стаття 566. Виклик особи, яка перебуває за межами України

1. Особу, яка перебуває за межами України, для провадження слiдчих чи iнших процесуальних дiй на територiї України викликають повiсткою на пiдставi запиту (доручення) про мiжнародну правову допомогу. Викликанiй особi, крiм пiдозрюваного та обвинуваченого, повiдомляється про розмiр i порядок вiдшкодування витрат, пов'язаних з викликом. Запит (доручення) у рамках мiжнародної правової допомоги про виклик особи, яка перебуває за межами України, направляється компетентному органу iноземної держави не пiзнiше шiстдесяти дiб до дати явки особи або в iнший строк, передбачений мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України.

2. Викликана особа не може бути притягнута до кримiнальної вiдповiдальностi, затримана, стосовно неї не може бути обраний запобiжний захiд у виглядi тримання пiд вартою, до неї не можуть бути застосованi iншi заходи забезпечення кримiнального провадження чи обмеження її особистої свободи як з приводу кримiнального правопорушення, яке є предметом цього кримiнального провадження, так i за будь-яке iнше кримiнальне правопорушення, вчинене до перетинання державного кордону України (при в'їздi в Україну). Стосовно такої особи не може бути приведений до виконання вирок, ухвалений до перетину державного кордону України у зв'язку з викликом. Пiдозрюваний, обвинувачений або засуджений може бути затриманий, стосовно нього може бути застосований запобiжний захiд або приведений до виконання вирок лише за злочин, зазначений у повiстцi.

3. Викликана особа втрачає гарантiї, передбаченi цiєю статтею, якщо не залишить територiю України, маючи таку можливiсть, протягом п'ятнадцяти дiб або iншого строку, передбаченого мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України, вiд моменту отримання письмового повiдомлення органу досудового розслiдування, прокуратури або суду про вiдсутнiсть необхiдностi у проведеннi слiдчих чи iнших процесуальних дiй за її участю.

Стаття 567. Допит за запитом компетентного органу iноземної держави шляхом проведення вiдео- або телефонної конференцiї

1. Допит за запитом компетентного органу iноземної держави проводиться у присутностi слiдчого суддi за мiсцезнаходженням особи за допомогою вiдео- або телефонної конференцiї у таких випадках:

1) неможливостi прибуття певних осiб до компетентного органу iноземної держави;

2) для забезпечення безпеки осiб;

3) з iнших пiдстав, визначених слiдчим суддею (судом).

2. Допит шляхом вiдео- або телефонної конференцiї виконується у порядку, передбаченому процесуальним законом запитуючої сторони у тiй мiрi, в якiй такий порядок не суперечить засадам кримiнального процесуального законодавства України та загальновизнаним стандартам забезпечення прав людини i основоположних свобод.

3. Компетентний орган запитуючої сторони повинен забезпечити участь перекладача пiд час проведення вiдео- або телефонної конференцiї.

4. Якщо пiд час допиту слiдчий суддя виявив порушення порядку, передбаченого частиною другою цiєї статтi, особою, яка здiйснює допит, вiн повiдомляє про це учасникiв процесуальної дiї та зупиняє допит з метою вжиття заходiв для його усунення. Допит продовжується тiльки пiсля узгодження з компетентним органом запитуючої сторони необхiдних змiн у процедурi.

5. Протокол допиту та носiї вiдео- або аудiоiнформацiї надсилаються до компетентного органу запитуючої сторони.

6. За правилами, передбаченими цiєю статтею, проводяться допити за допомогою вiдео- або телефонної конференцiї за запитами компетентного органу України.

Стаття 568. Розшук, арешт i конфiскацiя майна

1. На пiдставi запиту про мiжнародну правову допомогу вiдповiднi органи України проводять передбаченi цим Кодексом процесуальнi дiї, а також iншi передбаченi спецiальним законом дiї з метою виявлення та арешту майна, грошей i цiнностей, що вiдповiдають будь-якiй iз ознак, передбачених частиною першою статтi 96² Кримiнального кодексу України, а також майна, яке належить пiдозрюваним, обвинуваченим або засудженим особам.

2. При накладеннi арешту на майно, зазначене в частинi першiй цiєї статтi, забезпечуються необхiднi заходи, зокрема передбаченi пунктом 5 частини шостої статтi 100 цього Кодексу з метою його збереження до прийняття судом рiшення щодо такого майна, про що повiдомляють запитуючiй сторонi.

3. За запитом запитуючої сторони виявлене майно:

1) може бути передане компетентному органу запитуючої сторони як доказ у кримiнальному провадженнi з дотриманням вимог статтi 562 цього Кодексу або для повернення власнику;

2) може бути конфiсковане, якщо це передбачено вироком чи iншим рiшенням суду запитуючої сторони, якi набрали законної сили.

4. Майно, передбачене пунктом 1 частини третьої цiєї статтi, не передається запитуванiй сторонi або його передання може бути вiдстрочене чи тимчасовим, якщо це майно потребується для цiлей розгляду цивiльної або кримiнальної справи в Українi чи не може бути вивезено за кордон з iнших пiдстав, передбачених законом.

5. Майно, конфiсковане згiдно з пунктом 2 частини третьої цiєї статтi, передається в дохiд Державного бюджету України, крiм випадкiв, передбачених частиною шостою цiєї статтi.

6. За клопотанням центрального органу України суд може прийняти рiшення про передачу майна, конфiскованого згiдно з пунктом 2 частини третьої цiєї статтi, а так само його грошового еквiвалента:

1) запитуючiй сторонi, яка прийняла рiшення про конфiскацiю для вiдшкодування потерпiлим шкоди, завданої злочином;

2) згiдно з мiжнародними договорами України, що регулюють питання розподiлу конфiскованого майна або його грошового еквiвалента.

7. Передання майна, на яке накладено арешт, а також конфiскованого майна може бути вiдкладено, якщо це необхiдно для досудового розслiдування та судового розгляду в Українi або розгляду спору про права iнших осiб.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами вiд 10.11.2015р. N 772-VIII, вiд 06.12.2019р. N 361-IX)

Стаття 569. Контрольована поставка

1. Слiдчий органу досудового розслiдування України у разi виявлення ним контрабандної поставки при проведеннi процесуальних дiй, у тому числi за запитом про мiжнародну правову допомогу, має право не вилучати її з мiсця закладки або транспортування, а за домовленiстю з компетентними органами держави, куди її адресовано, безперешкодно пропустити її через митний кордон України з метою виявлення, викриття та документування злочинної дiяльностi мiжнародних злочинних органiзацiй.

2. Про виявлення контрабандної поставки згiдно з правилами цього Кодексу складається протокол, який направляється компетентному органу держави, на територiю якої пропущено контрольовану поставку, а в разi одержання таких матерiалiв вiд вiдповiдних органiв iншої держави вони долучаються до матерiалiв досудового розслiдування.

Стаття 570. Прикордонне переслiдування

1. У разi проведення компетентними органами України прикордонного переслiдування особи, яка вчинила незаконне перемiщення через державний кордон України, проводиться розслiдування її незаконної дiяльностi на територiї України згiдно з вимогами цього Кодексу.

2. Матерiали кримiнального провадження щодо документування незаконної дiяльностi зазначеної особи на територiї України згiдно з мiжнародними договорами про прикордонне переслiдування передаються вiдповiдним органам держави, де цю особу притягнуто до кримiнальної вiдповiдальностi, а в разi одержання таких матерiалiв вiд вiдповiдних органiв iншої держави, вони долучаються до матерiалiв досудового розслiдування.

Стаття 571. Створення i дiяльнiсть спiльних слiдчих груп

1. Для проведення досудового розслiдування обставин кримiнальних правопорушень, вчинених на територiях декiлькох держав, або якщо порушуються iнтереси цих держав, можуть створюватися спiльнi слiдчi групи.

2. Офiс Генерального прокурора розглядає i вирiшує питання про створення спiльних слiдчих груп за запитом слiдчого органу досудового розслiдування України, прокурора України та компетентних органiв iноземних держав.

3. Члени спiльної слiдчої групи безпосередньо взаємодiють мiж собою, узгоджують основнi напрями досудового розслiдування, проведення процесуальних дiй, обмiнюються отриманою iнформацiєю. Координацiю їх дiяльностi здiйснює iнiцiатор створення спiльної слiдчої групи або один з її членiв.

4. Слiдчi (розшуковi) та iншi процесуальнi дiї виконуються членами спiльної слiдчої групи тiєї держави, на територiї якої вони проводяться.

Стаття 572. Оскарження рiшення, дiй чи бездiяльностi органiв державної влади, їх посадових чи службових осiб, вiдшкодування завданої шкоди та витрати, пов'язанi з наданням мiжнародної правової допомоги на територiї України

1. Особи, якi вважають, що рiшеннями, дiями або бездiяльнiстю органiв державної влади України, їх посадових чи службових осiб, вчинених у зв'язку з виконанням запиту про мiжнародну правову допомогу, завдано шкоди їхнiм правам, свободам чи iнтересам, мають право оскаржити рiшення, дiї та бездiяльнiсть до суду.

2. Якщо неправомiрними дiями чи бездiяльнiстю органiв державної влади України, їх посадових чи службових осiб, а також присутнiх при виконаннi запиту представникiв запитуючої сторони завдана шкода фiзичним або юридичним особам, то цi особи мають право вимагати її вiдшкодування за рахунок держави.

3. Оскарження рiшень, дiй чи бездiяльностi органiв державної влади України, їх посадових чи службових осiб та вiдшкодування завданої шкоди здiйснюється у порядку, передбаченому законами України.

4. Витрати, пов'язанi з наданням мiжнародної правової допомоги на територiї України, здiйснюються за рахунок коштiв, передбачених у державному бюджетi на утримання органiв досудового розслiдування, прокуратури, суду та iнших установ України, на якi покладається виконання запитiв про надання мiжнародної правової допомоги на територiї України.

5. Якщо iнше не передбачено мiжнародними договорами, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України, за рахунок компетентного органу iноземної держави вiдшкодовуються витрати, пов'язанi з виконанням запиту про мiжнародну правову допомогу, на:

1) виклик на територiю iноземної держави учасникiв кримiнального провадження, свiдкiв та експертiв, у тому числi в разi тимчасової передачi осiб;

2) проведення експертиз;

3) забезпечення безпеки учасникiв кримiнального провадження.

Глава 44. Видача осiб, якi вчинили кримiнальне правопорушення (екстрадицiя)

Стаття 573. Направлення запиту про видачу особи (екстрадицiю)

1. Запит про видачу особи (екстрадицiю) направляється за умови, якщо за законом України хоча б за один iз злочинiв, у зв'язку з якими запитується видача, передбачено покарання у видi позбавлення волi на максимальний строк не менше одного року або особу засуджено до покарання у видi позбавлення волi i невiдбутий строк становить не менше чотирьох мiсяцiв.

2. Запит компетентного органу iноземної держави про видачу особи може розглядатися лише у разi дотримання вимог, передбачених частиною першою цiєї статтi.

3. Запити про тимчасову видачу i транзитне перевезення особи направляються та розглядаються у такому самому порядку, як i запити про видачу особи (екстрадицiю). При розглядi запитiв компетентних органiв iноземних держав про транзитне перевезення екстрадицiйнiй перевiрцi пiдлягають лише обставини, передбаченi частинами першою i другою статтi 589 цього Кодексу.

4. Центральний орган України має право вiдмовити в направленнi запиту до iноземної держави, якщо iснують передбаченi цим Кодексом або мiжнародним договором України обставини, якi можуть перешкоджати видачi. Вiн також має право вiдмовити компетентному органу України у зверненнi до iноземної держави, якщо видача буде явно невиправданою з огляду на спiввiдношення тяжкостi вчиненого особою кримiнального правопорушення та ймовiрних витрат, необхiдних для екстрадицiї.

Стаття 574. Центральний орган України щодо видачi особи (екстрадицiї)

1. Центральними органами України щодо видачi особи (екстрадицiї), якщо iнше не передбачено мiжнародним договором України, є вiдповiдно Офiс Генерального прокурора та Мiнiстерство юстицiї України.

2. Офiс Генерального прокурора є центральним органом України щодо видачi (екстрадицiї) пiдозрюваних, обвинувачених у кримiнальних провадженнях пiд час досудового розслiдування.

3. Мiнiстерство юстицiї України є центральним органом України щодо видачi (екстрадицiї) пiдсудних, засуджених у кримiнальних провадженнях пiд час судового провадження або виконання вироку.

4. Центральнi органи України щодо видачi особи (екстрадицiї) вiдповiдно до цього Кодексу:

1) звертаються до компетентних органiв iноземних держав iз запитами про видачу особи (екстрадицiю), тимчасову видачу або транзитне перевезення;

2) розглядають запити компетентних органiв iноземних держав про видачу особи (екстрадицiю), тимчасову видачу або транзитне перевезення та приймають рiшення щодо них;

3) органiзовують проведення екстрадицiйної перевiрки;

4) органiзовують прийом-передачу осiб, щодо яких прийнято рiшення про видачу (екстрадицiю), тимчасову видачу чи транзитне перевезення;

5) здiйснюють iншi повноваження, визначенi цим роздiлом або мiжнародним договором про видачу особи (екстрадицiю).

Стаття 575. Порядок пiдготовки документiв та направлення запитiв

1. Клопотання про видачу особи в Україну готує слiдчий, прокурор, який здiйснює нагляд за додержанням законiв пiд час проведення досудового розслiдування, або суд, який розглядає справу чи яким ухвалено вирок, з дотриманням вимог, передбачених цим Кодексом та вiдповiдним мiжнародним договором України.

2. Клопотання складається у письмовiй формi i повинно мiстити данi про особу, видача якої вимагається, обставини i квалiфiкацiю вчиненого нею злочину. До клопотання додаються такi документи:

1) засвiдчена копiя ухвали слiдчого суддi або суду про тримання особи пiд вартою, якщо видача запитується для притягнення до кримiнальної вiдповiдальностi;

2) копiя вироку з пiдтвердженням набуття ним законної сили, якщо видача запитується для приведення вироку до виконання;

3) довiдка про вiдомостi, якi вказують на вчинення кримiнального правопорушення особою, або довiдка про докази, якими пiдтверджується винуватiсть розшукуваної особи у його вчиненнi;

4) положення статтi закону України про кримiнальну вiдповiдальнiсть, за яким квалiфiкується кримiнальне правопорушення;

5) висновок компетентних органiв України про громадянство особи, видача якої запитується, складений згiдно з вимогами закону про громадянство України;

6) довiдка про частину невiдбутого покарання, якщо йдеться про видачу особи, яка вже вiдбула частину призначеного судом покарання;

7) iнформацiя про перебiг строкiв давностi;

8) iншi вiдомостi, передбаченi мiжнародним договором України, який також чинний для iноземної держави, на територiї якої встановлено розшукувану особу.

3. Клопотання та передбаченi частиною другою цiєї статтi документи пiдписуються слiдчим, прокурором або суддею, засвiдчуються печаткою вiдповiдного органу та перекладаються мовою, передбаченою мiжнародним договором України.

4. Клопотання про видачу особи (екстрадицiю) передаються до вiдповiдного центрального органу України через вiдповiдну обласну прокуратуру у десятиденний строк з дня затримання особи на територiї iноземної держави. У зазначений строк керiвник вiдповiдного органу досудового розслiдування у складi апарату Нацiональної полiцiї, центрального апарату, органу безпеки, органу Бюро економiчної безпеки України, органу Державного бюро розслiдувань України, Нацiонального антикорупцiйного бюро України безпосередньо передає Офiсу Генерального прокурора клопотання про видачу особи (екстрадицiю).

5. Центральний орган України за наявностi пiдстав, передбачених мiжнародним договором України, звертається до компетентного органу iноземної держави iз запитом про видачу особи в Україну. Запит про видачу направляється керiвником центрального органу України або уповноваженою ним особою протягом п'яти днiв з дня отримання клопотання.

6. У разi повiдомлення компетентним органом iноземної держави про одержання згоди затриманої особи на її видачу (екстрадицiю) в Україну пiдготовка клопотання здiйснюється виключно на вимогу уповноваженого (центрального) органу України. Змiст клопотання та перелiк документiв, що додаються до клопотання, визначаються уповноваженим (центральним) органом України вiдповiдно до вимог цього Кодексу та мiжнародних договорiв України.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 14.10.2014р. N 1697-VII, вiд 14.10.2014р. N 1698-VII, вiд 23.12.2015р. N 901-VIII, вiд 21.12.2016р. N 1798-VIII, вiд 02.10.2018р. N 2577-VIII, вiд 04.10.2019р. N 187-IX, вiд 17.11.2021р. N 1888-IX)

Стаття 576. Межi кримiнальної вiдповiдальностi виданої особи

1. Видана в Україну особа може бути притягнута до кримiнальної вiдповiдальностi або щодо неї може бути виконано вирок суду лише за тi злочини, за якi здiйснена видача (екстрадицiя).

2. Обмеження, висловленi компетентним органом iноземної держави пiд час прийняття рiшення про видачу особи в Україну, є обов'язковими при прийняттi вiдповiдних процесуальних рiшень.

3. Якщо застереження компетентного органу iноземної держави щодо обмежень у видачi особи стосується виконання вироку, суд, який ухвалив вирок, вирiшує питання про приведення його до виконання лише за тi дiяння, за якi вiдбулася видача.

4. У разi вчинення особою до її видачi (екстрадицiї) iншого злочину, не зазначеного у запитi про видачу, притягти таку особу до кримiнальної вiдповiдальностi або виконати вирок суду за цей злочин можна лише пiсля отримання згоди компетентного органу iноземної держави, що видала особу.

5. Запит про надання такої згоди готується та надсилається в порядку, передбаченому для запиту про видачу особи (екстрадицiю).

6. У разi притягнення особи до кримiнальної вiдповiдальностi за злочин, вчинений нею пiсля видачi, отримання такої згоди не вимагається.

7. Положення цiєї статтi не застосовуються у разi, якщо компетентний орган iноземної держави повiдомив, що видана в Україну особа надала згоду на її видачу (екстрадицiю) та вiдмовилася вiд застосування спецiального правила щодо меж кримiнальної вiдповiдальностi.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 02.10.2018р. N 2577-VIII)

Стаття 577. Зарахування строку тримання виданої особи пiд вартою

1. Час тримання виданої особи пiд вартою на територiї запитуваної держави у зв'язку з вирiшенням питання про видачу в Україну, а також час її етапування зараховуються до загального строку вiдбування покарання, призначеного вироком суду України.

Стаття 578. Iнформування про результати кримiнального провадження щодо виданої особи

1. Прокурор надсилає центральному органу України повiдомлення про результати кримiнального провадження щодо виданої особи для подальшого iнформування уповноваженого (центрального) органу запитуваної держави.

Стаття 579. Тимчасова видача

1. У разi необхiдностi запобiгання закiнченню строкiв давностi притягнення до кримiнальної вiдповiдальностi або втратi доказiв у кримiнальному провадженнi може бути направлено запит про тимчасову видачу, який готується в порядку, передбаченому статтею 575 цього Кодексу.

2. У разi задоволення запиту про тимчасову видачу така особа має бути повернута до вiдповiдної iноземної держави у погоджений строк.

3. У разi необхiдностi компетентний орган України, який здiйснює кримiнальне провадження, готує документи про продовження строку тимчасової видачi, що надсилаються вiдповiдному центральному органу не пiзнiш як за двадцять днiв до закiнчення строку тимчасової видачi.

Стаття 580. Особливостi тримання пiд вартою

1. Рiшення компетентного органу iноземної держави про взяття особи пiд варту або призначення їй покарання у видi позбавлення волi є пiдставою для тримання осiб пiд вартою на територiї України, якi:

1) транзитно перевозяться територiєю України;

2) тимчасово виданi в Україну.

2. Перiод тримання особи пiд вартою на територiї України на пiдставi рiшення компетентного органу iноземної держави пiд час тимчасової видачi не зараховується такiй особi у строк вiдбування покарання, призначеного за вироком суду України.

Стаття 581. Права особи, стосовно якої розглядається питання про видачу (екстрадицiю)

1. Особа, стосовно якої розглядається питання про видачу (екстрадицiю) в iноземну державу, має право:

1) знати, у зв'язку з яким кримiнальним правопорушенням надiйшов запит про її видачу (екстрадицiю);

2) мати захисника i побачення з ним за умов, що забезпечують конфiденцiйнiсть спiлкування, на присутнiсть захисника пiд час допитiв;

3) у разi затримання - на повiдомлення близьких родичiв, членiв сiм'ї чи iнших осiб про затримання i мiсце свого перебування;

4) брати участь у розглядi судом питань, пов'язаних з її триманням пiд вартою i запитом про її видачу (екстрадицiю);

5) ознайомлюватися iз запитом про видачу (екстрадицiю) або одержати його копiю;

6) оскаржувати рiшення про тримання пiд вартою, про задоволення запиту про видачу (екстрадицiю);

7) висловлювати в судовому засiданнi свою думку щодо запиту про видачу (екстрадицiю);

8) у будь-який час до прийняття рiшення про її видачу (екстрадицiю) надати згоду на видачу (екстрадицiю) з метою застосування процедури видачi (екстрадицiї) у спрощеному порядку;

9) одночасно з наданням згоди на видачу (екстрадицiю) вiдмовитися вiд застосування спецiального правила щодо меж кримiнальної вiдповiдальностi.

2. Особi, стосовно якої розглядається питання про видачу (екстрадицiю), i яка не володiє державною мовою, забезпечується право робити заяви, заявляти клопотання, виступати в судi мовою, якою вона володiє, користуватися послугами перекладача, а також отримати переклад судового рiшення та рiшення центрального органу України мовою, якою вона користувалася пiд час розгляду.

3. Якщо особа, стосовно якої розглядається питання про видачу (екстрадицiю), є iноземцем i тримається пiд вартою, то вона має право на зустрiчi з представником дипломатичної чи консульської установи своєї держави.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 02.10.2018р. N 2577-VIII)

Стаття 582. Особливостi затримання особи, яка вчинила кримiнальне правопорушення за межами України

1. Затримання на територiї України особи, яка розшукується iноземною державою у зв'язку iз вчиненням кримiнального правопорушення, здiйснюється уповноваженою службовою особою.

2. Про затримання негайно iнформується прокурор, у межах територiальної юрисдикцiї якого здiйснено затримання. Повiдомлення прокурору, до якого додається копiя протоколу затримання, повинно мiстити докладну iнформацiю щодо пiдстав та мотивiв затримання.

3. Прокурор, отримавши повiдомлення, перевiряє законнiсть затримання особи, яка розшукується компетентними органами iноземних держав, та негайно iнформує вiдповiдну обласну прокуратуру.

4. Про затримання таких осiб вiдповiдна обласна прокуратура протягом шiстдесяти годин пiсля затримання повiдомляє вiдповiдний центральний орган України, який протягом трьох днiв iнформує компетентний орган iноземної держави.

5. Про кожен випадок затримання громадянина iноземної держави, який вчинив злочин за межами України, вiдповiдна обласна прокуратура також повiдомляє Мiнiстерство закордонних справ України.

6. Затримана особа негайно звiльняється у разi, якщо:

1) протягом шiстдесяти годин з моменту затримання вона не доставлена до слiдчого суддi для розгляду клопотання про обрання стосовно неї запобiжного заходу тимчасового або екстрадицiйного арешту;

2) встановлено обставини, за наявностi яких видача (екстрадицiя) не здiйснюється.

7. Порядок затримання таких осiб та розгляду скарг про їх затримання здiйснюється вiдповiдно до статей 206 та 208 цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим роздiлом.

Стаття 583. Тимчасовий арешт

1. До затриманої особи, яка вчинила злочин за межами України, застосовується тимчасовий арешт до сорока дiб або iнший встановлений вiдповiдним мiжнародним договором України строк до надходження запиту про її видачу.

2. У разi якщо максимальний строк тимчасового арешту, передбачений частиною першою цiєї статтi, закiнчився, а запит про видачу цiєї особи не надiйшов, особа пiдлягає негайному звiльненню з-пiд арешту.

3. Прокурор звертається до слiдчого суддi, у межах територiальної юрисдикцiї якого здiйснено затримання, iз клопотанням про застосування тимчасового арешту.

4. До клопотання додаються:

1) протокол затримання особи з вiдмiткою про роз'яснення особi її права надати згоду на видачу (екстрадицiю) для застосування процедури видачi (екстрадицiї) у спрощеному порядку, а також права на вiдмову вiд застосування спецiального правила щодо меж кримiнальної вiдповiдальностi у разi надання згоди на її видачу (екстрадицiю);

2) документи, що мiстять данi про вчинення особою злочину на територiї iноземної держави та обрання щодо неї запобiжного заходу компетентним органом iноземної держави;

3) документи, що пiдтверджують особу затриманого;

4) письмова заява затриманої особи про згоду на її видачу (екстрадицiю), в якiй особа може зазначити про вiдмову вiд застосування спецiального правила щодо меж кримiнальної вiдповiдальностi (в разi наявностi такої письмової заяви).

5. Клопотання має бути розглянуто слiдчим суддею у найкоротший строк, але не пiзнiше сiмдесяти двох годин з моменту затримання особи.

6. Пiд час розгляду клопотання слiдчий суддя встановлює особу затриманого, пропонує особi зробити заяву, роз'яснює особi її право надати згоду на видачу (екстрадицiю) для застосування процедури видачi (екстрадицiї) у спрощеному порядку, а також право на вiдмову вiд застосування спецiального правила щодо меж кримiнальної вiдповiдальностi у разi надання згоди на її видачу (екстрадицiю), з'ясовує бажання особи скористатися цими правами, перевiряє добровiльнiсть надання особою згоди на її видачу (екстрадицiю), вiдмови вiд застосування спецiального правила щодо меж кримiнальної вiдповiдальностi, усвiдомлення особою правових наслiдкiв такої згоди (вiдмови), перевiряє наявнiсть документiв, передбачених пунктом 2 частини четвертої цiєї статтi, вислуховує думку прокурора та iнших учасникiв.

У разi якщо затримана особа надала згоду на її видачу (екстрадицiю) або надала згоду на її видачу (екстрадицiю) i вiдмовилася вiд застосування спецiального правила щодо меж кримiнальної вiдповiдальностi, суд вирiшує питання про затвердження згоди особи на видачу (екстрадицiю) та застосування екстрадицiйного арешту або про вiдмову у затвердженнi згоди особи на її видачу (екстрадицiю) i застосування тимчасового арешту.

За результатами розгляду слiдчий суддя постановляє ухвалу про:

1) застосування тимчасового арешту;

2) вiдмову в застосуваннi тимчасового арешту, якщо для його обрання немає пiдстав;

3) затвердження згоди особи на її видачу (екстрадицiю) та застосування екстрадицiйного арешту;

4) затвердження згоди особи на її видачу (екстрадицiю), вiдмови особи вiд застосування спецiального правила щодо меж кримiнальної вiдповiдальностi та застосування екстрадицiйного арешту;

5) застосування тимчасового арешту та вiдмову у затвердженнi згоди особи на її видачу (екстрадицiю).

Копiя ухвали слiдчого суддi, постановленої за результатами розгляду питання щодо затвердження згоди особи на її видачу (екстрадицiю), невiдкладно направляється уповноваженому (центральному) органу України через вiдповiдну обласну прокуратуру разом iз копiєю письмової заяви особи про згоду на її видачу (екстрадицiю).

7. Ухвала слiдчого суддi може бути оскаржена в апеляцiйному порядку особою, до якої застосовано тимчасовий арешт, її захисником чи законним представником, прокурором, крiм ухвал слiдчого суддi про затвердження згоди особи на її видачу (екстрадицiю) та застосування екстрадицiйного арешту, про затвердження згоди особи на її видачу (екстрадицiю), вiдмови особи вiд застосування спецiального правила щодо меж кримiнальної вiдповiдальностi та застосування екстрадицiйного арешту, якi оскарженню не пiдлягають.

8. Особа, до якої застосовано тимчасовий арешт, має право до надходження запиту про її видачу (екстрадицiю) подати на розгляд слiдчого суддi суду, в межах територiальної юрисдикцiї якого особа перебуває пiд вартою, письмову заяву про згоду на її видачу (екстрадицiю), в якiй може зазначити про вiдмову вiд застосування спецiального правила щодо меж кримiнальної вiдповiдальностi. Така заява пiдлягає невiдкладному розгляду слiдчим суддею у порядку, передбаченому частиною шостою цiєї статтi, за участю прокурора, особи, яка подала заяву, її захисника та за потреби перекладача.

9. Звiльнення особи з-пiд тимчасового арешту у зв'язку з несвоєчасним надходженням до центрального органу України запиту про видачу не перешкоджає застосуванню до неї екстрадицiйного арешту в разi отримання в подальшому такого запиту.

10. У разi надходження запиту про видачу особи (екстрадицiю) до закiнчення строку тимчасового арешту ухвала слiдчого суддi про застосування тимчасового арешту втрачає юридичну силу з моменту винесення слiдчим суддею ухвали про застосування екстрадицiйного арешту щодо цiєї особи.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 02.10.2018р. N 2577-VIII)

Стаття 584. Застосування запобiжного заходу у виглядi тримання пiд вартою для забезпечення видачi особи (екстрадицiйний арешт)

1. Пiсля надходження запиту компетентного органу iноземної держави про видачу особи за дорученням або зверненням центрального органу України прокурор звертається з клопотанням про її екстрадицiйний арешт до слiдчого суддi за мiсцем тримання особи пiд вартою.

2. Разом iз клопотанням на розгляд слiдчого суддi подаються:

1) копiя запиту компетентного органу iноземної держави про видачу особи (екстрадицiю), засвiдчена центральним органом України;

2) документи про громадянство особи;

3) наявнi матерiали екстрадицiйної перевiрки.

3. Матерiали, що подаються слiдчому суддi, мають бути перекладенi державною мовою або iншою мовою, передбаченою мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України.

4. При вирiшеннi питання про застосування екстрадицiйного арешту слiдчий суддя керується положеннями цього Кодексу та мiжнародного договору, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України.

5. У разi якщо особа, щодо якої вирiшується питання про тримання пiд вартою, не володiє державною мовою, їй забезпечується участь перекладача.

6. Строки тримання особи пiд вартою та порядок їх продовження визначаються цим Кодексом.

7. Пiд час розгляду клопотання слiдчий суддя встановлює особу, роз'яснює особi її право надати згоду на видачу (екстрадицiю) для застосування процедури видачi (екстрадицiї) у спрощеному порядку, а також право на вiдмову вiд застосування спецiального правила щодо меж кримiнальної вiдповiдальностi у разi надання згоди на видачу (екстрадицiю), з'ясовує бажання особи скористатися цими правами, перевiряє добровiльнiсть надання особою згоди на її видачу (екстрадицiю), вiдмови вiд застосування спецiального правила щодо меж кримiнальної вiдповiдальностi, усвiдомлення особою правових наслiдкiв такої згоди (вiдмови), перевiряє запит про видачу та наявнi матерiали екстрадицiйної перевiрки, вислуховує думку прокурора, iнших учасникiв i постановляє ухвалу про:

1) застосування екстрадицiйного арешту;

2) затвердження згоди особи на її видачу (екстрадицiю) та застосування екстрадицiйного арешту;

3) затвердження згоди особи на її видачу (екстрадицiю), вiдмови особи вiд застосування спецiального правила щодо меж кримiнальної вiдповiдальностi та застосування екстрадицiйного арешту;

4) застосування екстрадицiйного арешту та вiдмову у затвердженнi згоди особи на її видачу (екстрадицiю);

5) вiдмову в застосуваннi екстрадицiйного арешту, якщо для його обрання немає пiдстав.

8. При розглядi клопотання слiдчий суддя не дослiджує питання про винуватiсть та не перевiряє законнiсть процесуальних рiшень, прийнятих компетентними органами iноземної держави у справi стосовно особи, щодо якої надiйшов запит про видачу.

9. Ухвала слiдчого суддi може бути оскаржена в апеляцiйному порядку особою, щодо якої застосовано екстрадицiйний арешт, її захисником чи законним представником, прокурором, крiм ухвал слiдчого суддi про затвердження згоди особи на її видачу (екстрадицiю) та застосування екстрадицiйного арешту, про затвердження згоди особи на її видачу (екстрадицiю), вiдмови особи вiд застосування спецiального правила щодо меж кримiнальної вiдповiдальностi та застосування екстрадицiйного арешту, якi оскарженню не пiдлягають.

10. Екстрадицiйний арешт застосовується до вирiшення питання про видачу особи (екстрадицiю) та її фактичної передачi, але не може тривати бiльше дванадцяти мiсяцiв.

11. У межах цього строку слiдчий суддя суду, в межах територiальної юрисдикцiї якого особа перебуває пiд вартою, за клопотанням прокурора не рiдше одного разу на два мiсяцi перевiряє наявнiсть пiдстав для подальшого тримання особи пiд вартою або її звiльнення.

12. За скаргою особи, до якої застосовано екстрадицiйний арешт, або її захисника чи законного представника слiдчий суддя суду, в межах територiальної юрисдикцiї якого особа перебуває пiд вартою, не частiше одного разу на мiсяць перевiряє наявнiсть пiдстав для звiльнення особи з-пiд варти.

13. Звiльнення особи з-пiд екстрадицiйного арешту слiдчим суддею не перешкоджає повторному його застосуванню з метою фактичної передачi особи iноземнiй державi на виконання рiшення про видачу, якщо iнше не передбачено мiжнародним договором України.

14. Особа, до якої застосовано екстрадицiйний арешт, має право до прийняття рiшення про її видачу (екстрадицiю) подати на розгляд слiдчого суддi суду, в межах територiальної юрисдикцiї якого особа перебуває пiд вартою, письмову заяву про згоду на її видачу (екстрадицiю), в якiй може зазначити про вiдмову вiд застосування спецiального правила щодо меж кримiнальної вiдповiдальностi. Така заява пiдлягає невiдкладному розгляду слiдчим суддею у порядку, передбаченому частинами сьомою i восьмою цiєї статтi, за участю прокурора, особи, яка подала заяву, її захисника та за потреби перекладача.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 02.10.2018р. N 2577-VIII)

Стаття 585. Застосування запобiжного заходу, не пов'язаного iз триманням пiд вартою, для забезпечення видачi особи на запит iноземної держави

1. За наявностi обставин, якi гарантують запобiгання втечi особи та забезпечення у подальшому її видачi, слiдчий суддя може обрати щодо такої особи запобiжний захiд, не пов'язаний iз триманням пiд вартою (екстрадицiйним арештом).

2. При вирiшеннi питання про можливiсть застосування запобiжного заходу, не пов'язаного iз триманням пiд вартою, слiдчий суддя обов'язково враховує:

1) вiдомостi про ухилення особи вiд правосуддя у запитуючiй сторонi та дотримання нею умов, на яких вiдбулося звiльнення її з-пiд варти пiд час цього або iнших кримiнальних проваджень;

2) тяжкiсть покарання, що загрожує особi в разi засудження, виходячи з обставин, встановлених пiд час заявленого кримiнального правопорушення, положень закону України про кримiнальну вiдповiдальнiсть i усталеної судової практики;

3) вiк та стан здоров'я особи, видача якої запитується;

4) мiцнiсть соцiальних зв'язкiв особи, у тому числi наявнiсть у неї родини та утриманцiв.

3. У разi порушення особою, щодо якої розглядається запит про її видачу, умов обраного запобiжного заходу слiдчий суддя за клопотанням прокурора має право постановити ухвалу про застосування екстрадицiйного арешту для забезпечення видачi особи.

4. Особа, стосовно якої застосовано запобiжний захiд, не пов'язаний iз триманням пiд вартою, має право до прийняття рiшення про її видачу (екстрадицiю) подати на розгляд слiдчого суддi письмову заяву про надання згоди на її видачу (екстрадицiю), в якiй може зазначити про вiдмову вiд застосування спецiального правила щодо меж кримiнальної вiдповiдальностi. Така заява пiдлягає невiдкладному розгляду слiдчим суддею у порядку, передбаченому частинами сьомою i восьмою статтi 584 цього Кодексу, за участю прокурора, особи, яка подала заяву, її захисника та за потреби перекладача.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 02.10.2018р. N 2577-VIII)

Стаття 586. Припинення тимчасового арешту або запобiжного заходу

1. Тимчасовий арешт або запобiжний захiд припиняється в разi, якщо:

1) центральний орган України в передбаченi мiжнародним договором України строки не отримав запит про видачу особи (екстрадицiю);

2) пiд час екстрадицiйної перевiрки встановлено обставини, за наявностi яких видача особи (екстрадицiя) не здiйснюється;

3) компетентний орган iноземної держави вiдмовився вимагати видачу особи;

4) центральним органом України прийнято рiшення про вiдмову у видачi особи (екстрадицiї).

2. Скасування тимчасового арешту або запобiжного заходу здiйснюється керiвником вiдповiдної обласної прокуратури, його першим заступником або заступником за дорученням (зверненням) центрального органу України, а у випадку, передбаченому пунктом 2 частини першої цiєї статтi, за погодженням з вiдповiдним центральним органом України. Копiя постанови про скасування тимчасового арешту або запобiжного заходу надсилається уповноваженiй службовiй особi мiсця ув'язнення, слiдчому суддi, який приймав рiшення про застосування тимчасового арешту або запобiжного заходу, а також особi, щодо якої застосовувався запобiжний захiд, не пов'язаний iз триманням пiд вартою.

Стаття 587. Проведення екстрадицiйної перевiрки

1. Екстрадицiйна перевiрка обставин, що можуть перешкоджати видачi особи, проводиться центральним органом України або за його дорученням чи зверненням вiдповiдною обласною прокуратурою.

2. Екстрадицiйна перевiрка здiйснюється протягом шiстдесяти днiв. Цей строк може бути продовжено вiдповiдним центральним органом України.

3. Матерiали екстрадицiйної перевiрки разом iз висновком щодо такої перевiрки надсилаються вiдповiдному центральному органу України.

Стаття 588. Видача особи (екстрадицiя) у спрощеному порядку

1. Уповноважений (центральний) орган України може застосувати процедуру видачi особи (екстрадицiї) у спрощеному порядку лише за наявностi згоди такої особи на її видачу (екстрадицiю), затвердженої слiдчим суддею.

2. Особа має право у будь-який час до прийняття рiшення про її видачу (екстрадицiю) подати слiдчому суддi письмову заяву про надання згоди на її видачу (екстрадицiю), в якiй може зазначити про вiдмову вiд застосування спецiального правила щодо меж кримiнальної вiдповiдальностi. Згода особи на її видачу (екстрадицiю), вiдмова особи вiд застосування спецiального правила щодо меж кримiнальної вiдповiдальностi можуть бути вiдкликанi особою до їх затвердження слiдчим суддею.

3. Начальник установи попереднього ув'язнення, одержавши письмову заяву особи про надання згоди на її видачу (екстрадицiю), невiдкладно надсилає зазначену заяву до суду, в межах територiальної юрисдикцiї якого особа перебуває пiд вартою, та повiдомляє про це керiвника вiдповiдної обласної прокуратури.

4. Вiдповiдна обласна прокуратура невiдкладно надсилає уповноваженому (центральному) органу України копiю ухвали слiдчого суддi, постановленої за результатами розгляду письмової заяви особи про надання згоди на її видачу (екстрадицiю), разом iз копiєю письмової заяви особи про згоду на видачу (екстрадицiю) та iнформацiєю, необхiдною для прийняття уповноваженим (центральним) органом України рiшення вiдповiдно до частини восьмої цiєї статтi.

5. Про затвердження слiдчим суддею згоди особи на її видачу (екстрадицiю), вiдмови особи вiд застосування спецiального правила щодо меж кримiнальної вiдповiдальностi уповноважений (центральний) орган України невiдкладно iнформує компетентний орган iноземної держави, яка розшукує особу для притягнення до кримiнальної вiдповiдальностi або виконання вироку. Уповноважений (центральний) орган України одночасно запитує про намiр iноземної держави вимагати видачу (екстрадицiю) зазначеної особи у подальшому (крiм випадку, якщо вiд компетентного органу iноземної держави надiйшов запит про видачу (екстрадицiю) особи) та просить надати iнформацiю, необхiдну для прийняття рiшення про видачу зазначеної особи (екстрадицiю) у спрощеному порядку.

6. Уповноважений (центральний) орган України розглядає питання про видачу особи (екстрадицiю) у спрощеному порядку за наявностi iнформацiї щодо:

1) прийняття компетентним органом iноземної держави стосовно особи рiшення про тримання пiд вартою або вироку, який набрав законної сили, а також пiдтвердження того, що особа розшукується компетентним органом iноземної держави для притягнення до кримiнальної вiдповiдальностi або виконання вироку;

2) характеру i правової квалiфiкацiї вчиненого особою кримiнального правопорушення, зокрема про максимальну межу покарання або покарання, призначене згiдно з вироком, який набрав законної сили, а також про вiдбуту особою частину покарання;

3) даних про особу, яка розшукується компетентним органом iноземної держави для притягнення до кримiнальної вiдповiдальностi або виконання вироку, зокрема про її громадянство;

4) обставин вчинення особою кримiнального правопорушення, зокрема про час, мiсце, ступiнь участi особи, iншi обставини вчинення кримiнального правопорушення;

5) наслiдкiв вчиненого особою кримiнального правопорушення (за можливостi);

6) строкiв давностi притягнення до кримiнальної вiдповiдальностi за вчинення вiдповiдного кримiнального правопорушення згiдно iз законодавством iноземної держави, яка розшукує особу.

У разi якщо особа розшукується компетентним органом iноземної держави з метою виконання вироку, який набрав законної сили, для розгляду питання про видачу особи (екстрадицiю) у спрощеному порядку необхiдною є також iнформацiя про те, чи було ухвалено вирок за вiдсутностi обвинуваченого (in absentia).

За потреби для прийняття рiшення про видачу особи (екстрадицiю) у спрощеному порядку уповноважений (центральний) орган України може запитати у компетентного органу iноземної держави додаткову iнформацiю або документи.

7. Рiшення про видачу особи (екстрадицiю) у спрощеному порядку може бути прийнято уповноваженим (центральним) органом України до надходження запиту компетентного органу iноземної держави про видачу особи (екстрадицiю) без обов'язкового проведення екстрадицiйної перевiрки у повному обсязi.

8. Уповноважений (центральний) орган України приймає рiшення про видачу особи (екстрадицiю) у спрощеному порядку або про вiдмову у видачi особи (екстрадицiї) у спрощеному порядку протягом п'яти робочих днiв з дня одержання ухвали слiдчого суддi, якою затверджено згоду особи на видачу (екстрадицiю), та iнформацiї компетентного органу iноземної держави, передбаченої частиною шостою цiєї статтi. Рiшення виноситься керiвником уповноваженого (центрального) органу України або уповноваженою ним особою, є остаточним i оскарженню не пiдлягає.

9. Уповноважений (центральний) орган України вiдмовляє у видачi особи (екстрадицiї) у спрощеному порядку в таких випадках:

1) у разi притягнення особи до кримiнальної вiдповiдальностi чи вiдбування особою покарання на територiї України;

2) якщо є обґрунтованi пiдстави вважати, що особа, стосовно якої розглядається питання про видачу (екстрадицiю), є громадянином України;

3) якщо є обґрунтованi пiдстави вважати, що видача (екстрадицiя) зазначеної особи може суперечити iнтересам нацiональної безпеки України;

4) якщо компетентний орган iноземної держави не надав на вимогу уповноваженого (центрального) органу України iнформацiю, передбачену частиною шостою цiєї статтi.

10. Уповноважений (центральний) орган України повiдомляє про своє рiшення компетентний орган iноземної держави та особу, стосовно якої воно прийнято, без невиправданої затримки та у будь-якому разi протягом двадцяти днiв з дня постановлення слiдчим суддею ухвали, якою затверджено згоду особи на видачу (екстрадицiю).

11. Передача особи, стосовно якої прийнято рiшення про видачу (екстрадицiю) у спрощеному порядку, здiйснюється протягом десяти робочих днiв з дня повiдомлення компетентному органу iноземної держави про зазначене рiшення. Цей строк може бути подовжений уповноваженим (центральним) органом України до тридцяти днiв. Вiдстрочення фактичної передачi особи з пiдстав, передбачених статтею 592 цього Кодексу, не допускається.

12. У разi прийняття уповноваженим (центральним) органом України рiшення про вiдмову у видачi особи (екстрадицiї) у спрощеному порядку видача особи (екстрадицiя) здiйснюється за загальними правилами щодо видачi осiб, якi вчинили кримiнальне правопорушення, передбаченими цiєю главою.

13. Видача особи (екстрадицiя) в Україну у спрощеному порядку здiйснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом та мiжнародними договорами України.

(У редакцiї Закону України вiд 02.10.2018р. N 2577-VIII)

Стаття 589. Вiдмова у видачi особи (екстрадицiї)

1. У видачi особи iноземнiй державi вiдмовляється у разi, якщо:

1) особа, стосовно якої надiйшов запит про видачу, вiдповiдно до законiв України на час прийняття рiшення про видачу (екстрадицiю) є громадянином України;

2) злочин, за який запитано видачу, не передбачає покарання у видi позбавлення волi за законом України;

3) закiнчилися передбаченi законом України строки давностi притягнення особи до кримiнальної вiдповiдальностi або виконання вироку за злочин, за який запитано видачу;

4) компетентний орган iноземної держави не надав на вимогу центрального органу України додаткових матерiалiв або даних, без яких неможливе прийняття рiшення за запитом про видачу (екстрадицiю);

5) видача особи (екстрадицiя) суперечить зобов'язанням України за мiжнародними договорами України;

5¹) є обґрунтованi пiдстави вважати, що видача особи (екстрадицiя) суперечить iнтересам нацiональної безпеки України;

6) наявнi iншi пiдстави, передбаченi мiжнародним договором України.

2. Особа, якiй надано статус бiженця, статус особи, яка потребує додаткового захисту, або їй надано тимчасовий захист в Українi, не може бути видана державi, бiженцем з якої вона визнана, а також iноземнiй державi, де її здоров'ю, життю або свободi загрожує небезпека за ознаками раси, вiросповiдання (релiгiї), нацiональностi, громадянства (пiдданства), приналежностi до певної соцiальної групи або полiтичних переконань, крiм випадкiв, передбачених мiжнародним договором України.

3. У разi вiдмови у видачi з мотивiв громадянства та наявностi статусу бiженця або з iнших пiдстав, що не виключають здiйснення кримiнального провадження, за клопотанням компетентного органу iноземної держави Офiс Генерального прокурора невiдкладно, але не пiзнiше 24 годин доручає здiйснення досудового розслiдування стосовно цiєї особи в порядку, передбаченому цим Кодексом.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 02.10.2018р. N 2577-VIII, вiд 06.12.2019р. N 361-IX)

Стаття 590. Рiшення за запитом про видачу особи (екстрадицiю)

1. Пiсля вивчення матерiалiв екстрадицiйної перевiрки центральний орган України приймає рiшення про видачу особи (екстрадицiю) або вiдмову у видачi (екстрадицiї) iноземнiй державi. Рiшення виноситься керiвником центрального органу України або уповноваженою ним особою.

2. Про своє рiшення центральний орган України повiдомляє компетентний орган iноземної держави, а також особу, щодо якої воно прийнято.

3. У разi прийняття рiшення про видачу (екстрадицiю) такiй особi вручається його копiя. Якщо впродовж десяти днiв зазначене рiшення не оскаржено до суду, органiзовується фактична видача цiєї особи компетентним органам iноземної держави.

4. Рiшення про видачу особи (екстрадицiю) не може бути прийнято, якщо така особа подала заяву про визнання її бiженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, чи скористалася вiдповiдно до законодавства правом на оскарження рiшення щодо зазначених статусiв, до остаточного розгляду заяви, у порядку, встановленому законодавством України. Iнформацiя про подання особою зазначених заяв або оскарження вiдповiдних рiшень не надається iноземнiй державi, що надiслала запит.

Стаття 591. Порядок оскарження рiшення про видачу особи (екстрадицiю)

1. Рiшення про видачу особи (екстрадицiю) може бути оскаржено особою, стосовно якої воно прийняте, її захисником чи законним представником до слiдчого суддi, в межах територiальної юрисдикцiї якого така особа тримається пiд вартою, крiм випадку, передбаченого статтею 588 цього Кодексу. Якщо до особи застосовано запобiжний захiд, не пов'язаний iз триманням пiд вартою, скарга на рiшення про видачу такої особи (екстрадицiю) може бути подана до слiдчого суддi, в межах територiальної юрисдикцiї якого розташований вiдповiдний центральний орган України.

2. Якщо скаргу на рiшення про видачу подає особа, яка перебуває пiд вартою, уповноважена службова особа мiсця ув'язнення негайно надсилає скаргу до слiдчого суддi i повiдомляє про це вiдповiдну обласну прокуратуру.

3. Розгляд скарги здiйснюється слiдчим суддею протягом п'яти днiв з дня її надходження до суду. Судовий розгляд проводиться за участю прокурора, який проводив екстрадицiйну перевiрку, особи, щодо якої прийнято рiшення про видачу, її захисника чи законного представника, якщо вiн бере участь у провадженнi.

4. При розглядi скарги слiдчий суддя не дослiджує питання про винуватiсть та не перевiряє законнiсть процесуальних рiшень, прийнятих компетентними органами iноземної держави у справi стосовно особи, щодо якої надiйшов запит про видачу (екстрадицiю).

5. За результатами розгляду слiдчий суддя виносить ухвалу, якою:

1) залишає скаргу без задоволення;

2) задовольняє скаргу i скасовує рiшення про видачу (екстрадицiю).

6. Ухвала слiдчого суддi може бути оскаржена в апеляцiйному порядку прокурором, особою, щодо якої прийнято рiшення, її захисником чи законним представником. Подання апеляцiйної скарги на ухвалу слiдчого суддi зупиняє набрання нею законної сили та її виконання.

7. Ухвала суду апеляцiйної iнстанцiї може бути оскаржена в касацiйному порядку лише прокурором з мотивiв неправильного застосування судом норм мiжнародних договорiв України, якщо скасування рiшення про видачу (екстрадицiю) перешкоджає подальшому провадженню щодо особи, видача якої запитувалася iноземною державою.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 14.10.2014р. N 1697-VII, враховуючи змiни, внесенi Законом України вiд 21.04.2015р. N 335-VIII, вiд 02.10.2018р. N 2577-VIII)

Стаття 592. Вiдстрочка передачi

1. Пiсля прийняття рiшення про видачу особи (екстрадицiю) центральний орган України може вiдстрочити фактичну передачу особи до iноземної держави у разi, якщо:

1) особа, щодо якої прийнято рiшення про видачу (екстрадицiю), притягається до кримiнальної вiдповiдальностi або вiдбуває покарання у видi позбавлення чи обмеження волi за iнший злочин на територiї України - до закiнчення досудового розслiдування або судового провадження, вiдбуття покарання чи звiльнення вiд покарання з будь-яких законних пiдстав;

2) особа, щодо якої надiйшов запит про видачу, тяжко хворiє i за станом здоров'я не може бути видана без шкоди її здоров'ю - до її видужання.

2. Пiсля прийняття рiшення про вiдстрочку передачi вiдповiдна обласна прокуратура за дорученням (зверненням) центрального органу України здiйснює нагляд за процесом вiдбування особою покарання або контролює хiд її лiкування.

3. У разi вiдсутностi пiдстав для вiдстрочення фактичної передачi особи, передбачених частиною першою цiєї статтi, вiдповiдна обласна прокуратура забезпечує застосування екстрадицiйного арешту в порядку, встановленому цим Кодексом.

4. Якщо в перiод вiдстрочення настали обставини, якi можуть перешкоджати видачi особи, центральний орган України має право переглянути своє рiшення про видачу (екстрадицiю).

Стаття 593. Фактична передача особи

1. З метою фактичної передачi особи, щодо якої прийнято рiшення про видачу (екстрадицiю), центральний орган України пiсля набрання чинностi цим рiшенням надає вiдповiднi доручення (направляє звернення) компетентним органам України.

2. Передача особи має бути здiйснена протягом п'ятнадцяти днiв з дати, встановленої для її передачi, крiм випадку, передбаченого статтею 588 цього Кодексу. Цей строк може бути продовжено центральним органом України до тридцяти днiв, пiсля чого особа пiдлягає звiльненню з-пiд варти.

3. Якщо компетентний орган iноземної держави з незалежних вiд нього обставин не може прийняти таку особу, центральний орган України встановлює нову дату передачi у строки, передбаченi частиною другою цiєї статтi.

4. Пiд час фактичної передачi особи компетентний орган iноземної держави iнформується про строк перебування її пiд вартою в Українi.

5. Доставлення до установ системи виконання покарань особи, щодо якої компетентним органом iноземної держави прийнято рiшення про видачу в Україну, забезпечують компетентнi органи України за дорученням (зверненням) центрального органу України.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 02.10.2018р. N 2577-VIII)

Стаття 594. Витрати, пов'язанi з вирiшенням питання про видачу особи iноземнiй державi

1. Витрати, що виникли на територiї України у зв'язку з вирiшенням питання про видачу особи, а також витрати, що виникли у зв'язку iз транзитним перевезенням через територiю iншої держави особи, яка видається Українi, вважаються процесуальними витратами згiдно з цим Кодексом.

Глава 45. Кримiнальне провадження у порядку перейняття

Стаття 595. Порядок i умови перейняття кримiнального провадження вiд iноземних держав

1. Клопотання компетентних органiв iнших держав про перейняття Україною кримiнального провадження розглядається центральним органом України щодо мiжнародної правової допомоги або органом, уповноваженим здiйснювати зносини вiдповiдно до частини третьої статтi 545 цього Кодексу, протягом двадцяти днiв з дня його надходження.

2. Кримiнальне провадження, в якому судовими органами iноземної держави не було ухвалено вирок, може бути перейняте Україною за таких умов:

1) особа, яка притягається до кримiнальної вiдповiдальностi, є громадянином України i перебуває на її територiї;

2) особа, яка притягається до кримiнальної вiдповiдальностi, є iноземцем або особою без громадянства i перебуває на територiї України, а її видача згiдно iз цим Кодексом або мiжнародним договором України неможлива або у видачi вiдмовлено;

3) запитуюча держава надала гарантiї, що у разi ухвалення вироку в Українi особа, яка притягається до кримiнальної вiдповiдальностi, не пiддаватиметься у запитуючiй державi державному обвинуваченню за те ж кримiнальне правопорушення;

4) дiяння, якого стосується запит, є кримiнальним правопорушенням за законом України про кримiнальну вiдповiдальнiсть.

3. У разi перейняття кримiнального провадження Офiс Генерального прокурора в порядку, передбаченому цим Кодексом, доручає здiйснення досудового розслiдування вiдповiдному прокурору, про що повiдомляє державу, яка надiслала запит.

4. При вiдмовi перейняти кримiнальне провадження Офiс Генерального прокурора повертає матерiали вiдповiдним органам iноземної держави з обґрунтуванням пiдстав вiдмови.

Стаття 596. Неможливiсть перейняття кримiнального провадження

1. Кримiнальне провадження не може бути перейняте, якщо:

1) не дотриманi вимоги частини другої статтi 595 цього Кодексу або мiжнародного договору, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України;

2) щодо цiєї ж особи у зв'язку з тим же кримiнальним правопорушенням в Українi судом ухвалено виправдувальний вирок;

3) щодо цiєї ж особи у зв'язку з тим же кримiнальним правопорушенням в Українi судом ухвалено обвинувальний вирок, за яким покарання вже вiдбуте або виконується;

4) щодо цiєї ж особи у зв'язку з тим же кримiнальним правопорушенням в Українi закрите кримiнальне провадження або її звiльнено вiд вiдбування покарання у зв'язку з помилуванням або амнiстiєю;

5) провадження щодо заявленого кримiнального правопорушення не може здiйснюватися у зв'язку iз закiнченням строку давностi.

Стаття 597. Тримання пiд вартою особи до отримання запиту про перейняття кримiнального провадження

1. За клопотанням компетентного органу iншої держави особа, щодо якої буде направлений запит про перейняття кримiнального провадження, може триматися пiд вартою на територiї України не бiльше нiж сорок дiб.

2. Тримання пiд вартою особи здiйснюється в порядку та згiдно з правилами, передбаченими статтею 583 цього Кодексу.

3. Якщо пiсля закiнчення передбаченого частиною першою цiєї статтi строку запит про перейняття кримiнального провадження не надiйде, зазначена особа звiльняється з-пiд варти.

Стаття 598. Порядок кримiнального провадження, що перейняте вiд iншої держави

1. Кримiнальне провадження, що перейняте вiд компетентного органу iншої держави, починається зi стадiї досудового розслiдування та здiйснюється згiдно з цим Кодексом.

2. Вiдомостi, якi мiстяться в матерiалах, отриманих до перейняття кримiнального провадження вiдповiдним органом iншої держави на її територiї та згiдно з її законодавством, можуть бути визнанi допустимими пiд час судового розгляду в Українi, якщо це не порушує засад судочинства, передбачених Конституцiєю України та цим Кодексом, i вони не отриманi з порушенням прав людини i основоположних свобод. Не потребують легалiзацiї вiдомостi, визнанi судом допустимими.

3. Слiдчий, прокурор України пiсля перейняття кримiнального провадження мають право здiйснювати будь-якi передбаченi цим Кодексом процесуальнi дiї.

4. За наявностi достатнiх пiдстав для повiдомлення про пiдозру воно повинно бути здiйснене згiдно з законом України про кримiнальну вiдповiдальнiсть i в порядку, передбаченому цим Кодексом.

5. Покарання, що призначається судом, не повинно бути суворiшим вiд покарання, передбаченого законом запитуючої держави за таке ж кримiнальне правопорушення.

6. Компетентному органу запитуючої держави надсилається копiя остаточного процесуального рiшення, що набуло законної сили.

Стаття 599. Порядок i умови передання кримiнального провадження компетентному органу iншої держави

1. Клопотання слiдчого, погоджене з прокурором, прокурора або суду про передання кримiнального провадження компетентному органу iншої держави розглядаються уповноваженим (центральним) органом України протягом двадцяти днiв з моменту надходження.

2. Незакiнчене кримiнальне провадження може бути передане iншiй державi за умови, що видача особи, яка пiдлягає притягненню до кримiнальної вiдповiдальностi, неможлива або у видачi такої особи Українi вiдмовлено.

3. Слiдчий, прокурор або суд на вимогу уповноваженого (центрального) органу України поновлює кримiнальне провадження, продовжує - якщо це дозволяється цим Кодексом - строки розслiдування або тримання пiд вартою з урахуванням часу, необхiдного для перейняття його компетентним органом iноземної держави.

Стаття 600. Змiст та форма клопотання про передання кримiнального провадження iншiй державi

1. Змiст та форма клопотання про передання кримiнального провадження повиннi вiдповiдати вимогам цього Кодексу та вiдповiдних мiжнародних договорiв, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України.

2. Клопотання про передання кримiнального провадження повинно мiстити:

1) назву органу, який здiйснює кримiнальне провадження;

2) посилання на вiдповiдний мiжнародний договiр про надання правової допомоги;

3) найменування кримiнального провадження, передання якого запитується;

4) опис кримiнального правопорушення, що є предметом кримiнального провадження, та його правову квалiфiкацiю;

5) прiзвище, iм'я, по батьковi особи, щодо якої здiйснюється кримiнальне провадження, дату i мiсце народження, мiсце проживання або перебування та iншi вiдомостi про неї.

3. До клопотання додаються такi документи:

1) матерiали кримiнального провадження;

2) текст статтi закону України про кримiнальну вiдповiдальнiсть, за яким квалiфiкується кримiнальне правопорушення, щодо якого здiйснюється провадження;

3) вiдомостi про громадянство особи.

4. Разом з клопотанням та документами, передбаченими частиною третьою цiєї статтi, компетентному органу iншої держави передаються наявнi речовi докази.

5. Копiї матерiалiв залишаються в органi, який здiйснював кримiнальне провадження в Українi.

Стаття 601. Наслiдки передання кримiнального провадження компетентному органу iншої держави

1. З моменту перейняття компетентним органом iншої держави кримiнального провадження вiдповiднi органи України не мають права здiйснювати будь-якi процесуальнi дiї щодо особи у зв'язку з кримiнальним правопорушенням, щодо якого передано кримiнальне провадження, iнакше, нiж на пiдставi запиту про надання мiжнародної правової допомоги з боку держави, яка перейняла кримiнальне провадження.

2. Закриття компетентним органом iноземної держави переданого кримiнального провадження на стадiї досудового розслiдування не перешкоджає вiдновленню провадження в Українi та подальшому розслiдуванню в порядку, передбаченому цим Кодексом, якщо мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України, не встановлено iнше.

Глава 46. Визнання та виконання вирокiв судiв iноземних держав та передача засуджених осiб

Стаття 602. Пiдстави i порядок виконання вирокiв судiв iноземних держав

1. Вирок суду iноземної держави може бути визнаний i виконаний на територiї України у випадках i в обсязi, передбачених мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України.

2. У разi вiдсутностi мiжнародного договору положення цiєї глави можуть бути застосованi при вирiшеннi питання про передачу засудженої особи для подальшого вiдбування покарання.

3. Запит про виконання вироку суду iноземної держави, крiм запиту про передачу засудженої особи, Мiнiстерство юстицiї України розглядає протягом тридцяти днiв з моменту надходження запиту. Якщо запит i додатковi матерiали надiйшли iноземною мовою, цей строк продовжується до трьох мiсяцiв.

4. При розглядi запиту про виконання вироку суду iноземної держави згiдно з частиною третьою цiєї статтi Мiнiстерство юстицiї України з'ясовує наявнiсть пiдстав, передбачених мiжнародним договором України, для його задоволення. З цiєю метою Мiнiстерство юстицiї України може запитувати необхiднi матерiали та iнформацiю в Українi або у компетентного органу iноземної держави.

5. Встановивши вiдповiднiсть запиту про визнання i виконання вироку суду iноземної держави умовам, передбаченим мiжнародним договором України, Мiнiстерство юстицiї України направляє до суду клопотання про визнання i виконання вироку суду iноземної держави i передає наявнi матерiали.

6. При вiдмовi у задоволеннi запиту Мiнiстерство юстицiї України повiдомляє про це iноземний орган, вiд якого надiйшов запит, з роз'ясненням пiдстав вiдмови.

7. Не пiдлягають виконанню в Українi вироки судiв iноземних держав, ухваленi заочно (in absentia), тобто без участi особи пiд час кримiнального провадження - крiм випадкiв, коли засудженiй особi було вручено копiю вироку i надано можливiсть його оскаржити. У задоволеннi запиту про виконання вироку суду iноземної держави може бути вiдмовлено, якщо таке виконання суперечить зобов'язанням України за мiжнародними договорами України.

8. Вирiшення питання про визнання i виконання вироку суду iноземної держави у частинi цивiльного позову вирiшується у порядку, передбаченому Цивiльним процесуальним кодексом України.

9. У випадках, передбачених мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України, якщо вирок суду iноземної держави передбачає покарання у видi позбавлення волi, Мiнiстерство юстицiї України надсилає засвiдчену копiю запиту, передбаченого цiєю статтею, прокурору для звернення до слiдчого суддi з клопотанням про застосування запобiжного заходу до вирiшення питання про виконання вироку суду iноземної держави.

Стаття 603. Розгляд судом питання про виконання вироку суду iноземної держави

1. Клопотання Мiнiстерства юстицiї України про виконання вироку суду iноземної держави розглядається протягом одного мiсяця з дня його отримання судом першої iнстанцiї, в межах територiальної юрисдикцiї якого знаходиться мiсце проживання чи останнє вiдоме мiсце проживання засудженої особи, або мiсце перебування майна такої особи, а в разi їх вiдсутностi - мiсце знаходження Мiнiстерства юстицiї України.

2. Про дату судового засiдання повiдомляють особi, щодо якої ухвалено вирок, якщо вона перебуває на територiї України. Така особа має право користуватися правовою допомогою захисника. Судовий розгляд здiйснюється за участю прокурора.

3. При розглядi клопотання Мiнiстерства юстицiї України про виконання вироку суду iноземної держави суд встановлює, чи дотриманi умови, передбаченi мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України, або цiєю главою. При цьому суд не перевiряє фактичнi обставини, встановленi вироком суду iноземної держави, та не вирiшує питання щодо винуватостi особи.

4. За результатами судового розгляду суд постановляє ухвалу:

1) про виконання вироку суду iноземної держави повнiстю або частково. При цьому суд визначає, яка частина покарання може бути виконана в Українi, керуючись положеннями Кримiнального кодексу України, що передбачають кримiнальну вiдповiдальнiсть за злочин, у зв'язку з яким ухвалено вирок, та вирiшує питання про застосування запобiжного заходу до набрання ухвалою законної сили;

2) про вiдмову у виконаннi вироку суду iноземної держави.

5. У разi необхiдностi проведення додаткової перевiрки суд може постановити ухвалу про вiдкладення розгляду та отримання додаткових матерiалiв.

6. Перiод, протягом якого особа перебувала пiд вартою в Українi у зв'язку з розглядом запиту про виконання вироку суду iноземної держави, зараховується до загального строку вiдбування покарання, визначеного вiдповiдно до пункту 1 частини четвертої цiєї статтi.

7. У разi ухвалення рiшення про виконання вироку суду iноземної держави суд може одночасно ухвалити рiшення про обрання запобiжного заходу стосовно особи.

8. Копiї ухвали суд надсилає Мiнiстерству юстицiї України та вручає особi, засудженiй вироком суду iноземної держави, якщо така особа перебуває на територiї України.

9. Судове рiшення стосовно виконання вироку суду iноземної держави може бути оскаржено в апеляцiйному порядку органом, що подав клопотання, особою, щодо якої вирiшено вiдповiдне питання, та прокурором.

Стаття 604. Виконання вироку суду iноземної держави

1. Ухвала про виконання вироку суду iноземної держави звертається до виконання згiдно з цим Кодексом.

2. Мiнiстерство юстицiї України повiдомляє запитуючiй сторонi про результати виконання вироку суду iноземної держави.

Стаття 605. Пiдстави розгляду питання про передачу засуджених осiб i їх прийняття для вiдбування покарання

1. Пiдставою для розгляду питання про передачу засудженої особи для вiдбування покарання є запит уповноваженого (центрального) органу iноземної держави, звернення засудженого, його законного представника або близьких родичiв чи членiв сiм'ї, а також iншi обставини, передбаченi законом України або мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України.

2. Положення статей 605 - 612 цього Кодексу можуть бути застосованi при вирiшеннi питання про передачу особи, до якої судом застосовано примусовi заходи медичного характеру.

Стаття 606. Умови передачi засуджених осiб i їх прийняття для вiдбування покарання

1. Засуджену судом України особу може бути передано для вiдбування покарання в iншу державу, а засудженого iноземним судом громадянина України прийнято для вiдбування покарання в Українi тiльки за умов:

1) якщо ця особа є громадянином держави виконання вироку;

2) якщо вирок набрав законної сили;

3) якщо на час отримання запиту про передачу засуджений має вiдбувати покарання упродовж якнайменш шести мiсяцiв або якщо йому ухвалено вирок до ув'язнення на невизначений строк;

4) якщо на передачу згоден засуджений або з урахуванням його вiку або фiзичного чи психiчного стану на це згоден законний представник засудженого;

5) якщо кримiнальне правопорушення, внаслiдок вчинення якого було ухвалено вирок, є злочином згiдно iз законодавством держави виконання вироку або було б злочином у разi вчинення на її територiї, за вчинення якого може бути призначено покарання у видi позбавлення волi;

6) якщо вiдшкодовано майнову шкоду, завдану кримiнальним правопорушенням, а в разi наявностi - також процесуальнi витрати;

7) якщо держава ухвалення вироку i держава виконання вироку згоднi на передачу засудженого.

2. Перед вирiшенням питання про передачу засудженої особи для вiдбування покарання з України до iноземної держави остання має надати гарантiї того, що засуджений не буде пiдданий катуванню або iншому жорстокому, нелюдському чи такому, що принижує гiднiсть, поводженню чи покаранню.

3. Згода засудженого чи його законного представника повинна бути висловлена у письмовiй формi з усвiдомленням усiх правових наслiдкiв такої згоди. Засуджений чи його законний представник мають право на отримання правової допомоги у виглядi юридичної консультацiї щодо наслiдкiв своєї згоди. Згода засудженої особи не вимагається, якщо на момент вирiшення питання згiдно з положеннями цiєї глави вона перебуває на територiї держави свого громадянства.

4. У разi недотримання хоча б однiєї з умов, передбачених частинами першою - третьою цiєї статтi, Мiнiстерство юстицiї України може вiдмовити у передачi або прийняттi засудженого, якщо iнше не передбачено цим Кодексом або мiжнародним договором України.

5. У разi якщо при вирiшенi питання про передачу засудженого в Українi громадянина iноземної держави встановлено, що законодавство держави виконання вироку вiдповiдає умовам пункту 5 частини першої цiєї статтi, але максимальний передбачений строк покарання у видi позбавлення волi за вiдповiдне дiяння є меншим, нiж строк покарання, призначений вироком, передача засудженої особи можлива лише пiсля фактичного вiдбуття засудженим частини покарання, визначеної вiдповiдно до частини третьої статтi 81 Кримiнального кодексу України. Таке саме правило може бути застосовано, якщо законодавство держави виконання вироку не вiдповiдає умовам пункту 5 частини першої цiєї статтi стосовно виду покарання.

6. У разi прийняття рiшення про вiдмову в передачi засудженого для подальшого вiдбування покарання наводяться обґрунтованi пiдстави прийняття такого рiшення.

7. Засуджена особа, яка надала згоду на передачу в iноземну державу для подальшого вiдбування покарання, може вiдмовитися вiд такої передачi у будь-який час до перетину державного кордону України вiдповiдно до статтi 607 цього Кодексу. У разi отримання iнформацiї про таку вiдмову Мiнiстерство юстицiї України негайно припиняє розгляд питання про передачу або, у вiдповiдних випадках, вживає заходiв для припинення передачi.

8. У випадках, передбачених пунктами 4 та 7 цiєї статтi, новий розгляд питання про передачу засудженої особи можливий не ранiше, нiж через три роки пiсля вiдмови у передачi або вiдмови засудженої особи вiд передачi.

Стаття 607. Порядок i строки вирiшення питання про передачу осiб, засуджених судами України, для вiдбування покарання в iноземних державах

1. Питання про передачу осiб, засуджених судами України до позбавлення волi, для вiдбування покарання в державах, громадянами яких вони є, вирiшується Мiнiстерством юстицiї України.

2. Якщо засуджений є громадянином iноземної держави - учасницi мiжнародного договору про передачу осiб, засуджених до позбавлення волi, для вiдбування покарання в державi, громадянином якої вiн є, орган, на який покладено обов'язок приведення вироку до виконання, роз'яснює засудженому його право звернутися до Мiнiстерства юстицiї України або до уповноваженого (центрального) органу держави, громадянином якої вiн є, з клопотанням про передачу його для вiдбування покарання в цiй державi на пiдставi та в порядку, передбачених цим Кодексом. Положення цiєї частини не перешкоджають засудженим громадянам iнших держав звертатися з проханням про передачу в державу свого громадянства для подальшого вiдбування покарання.

3. Мiнiстерство юстицiї України пiсля вивчення та перевiрки матерiалiв у разi їх належного оформлення та за наявностi пiдстав, передбачених цим Кодексом або мiжнародним договором, приймає рiшення щодо передачi особи, засудженої судом України до позбавлення волi, для подальшого вiдбування покарання у державi, громадянином якої вона є, про що надсилає iнформацiю вiдповiдному органу iноземної держави та особi, за iнiцiативою якої розглядалося питання передачi засудженої особи.

4. Пiсля отримання вiд уповноваженого (центрального) органу iноземної держави iнформацiї про згоду на прийняття засудженого для вiдбування покарання Мiнiстерство юстицiї України надсилає Мiнiстерству внутрiшнiх справ України та Нацiональнiй полiцiї доручення про узгодження мiсця, часу i порядку передачi та органiзацiю передачi цiєї особи з установи системи виконання покарань України в iноземну державу.

5. Передача засудженого громадянина iноземної держави для подальшого вiдбування покарання вiдповiдно до цiєї статтi не позбавляє його права порушувати питання про його умовно-дострокове звiльнення, замiну невiдбутої частини покарання бiльш м'яким у строки, передбаченi Кримiнальним кодексом України, а також про помилування у порядку, передбаченому законодавством України. Будь-якi документи чи iнформацiя, необхiднi для розгляду цього питання в Українi, можуть бути запитанi вiд компетентних органiв держави виконання вироку через Мiнiстерство юстицiї України.

6. Мiнiстерство юстицiї України повiдомляє суд, що ухвалив вирок, про рiшення про передачу засудженої особи, а також забезпечує iнформування суду про результати виконання вироку в iноземнiй державi.

7. У разi оголошення в Українi амнiстiї суд, який отримав iнформацiю про рiшення про передачу засудженої особи вiдповiдно до цiєї статтi, розглядає питання про застосування амнiстiї до такої засудженої особи. У разi потреби суд може звернутися до Мiнiстерства юстицiї України з метою отримання вiд компетентних органiв держави виконання вироку iнформацiї, необхiдної для розгляду питання про застосування амнiстiї.

8. Орган, що прийняв рiшення вiдповiдно до частин п'ятої та сьомої цiєї статтi за результатами розгляду питань про умовно-дострокове звiльнення, замiну невiдбутої частини покарання бiльш м'яким, помилування чи амнiстiю, надсилає копiю вiдповiдного рiшення Мiнiстерству юстицiї України для вiдповiдного iнформування держави виконання вироку.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 23.12.2015р. N 901-VIII)

Стаття 608. Повiдомлення про змiну або скасування вироку суду України щодо громадянина iноземної держави

1. У разi змiни або скасування вироку суду України щодо засудженого, переданого для вiдбування покарання в iншу державу, а також у разi застосування до нього виданого в Українi акта амнiстiї чи помилування Мiнiстерство юстицiї України направляє уповноваженому (центральному) органу iноземної держави копiю ухвали суду про змiну або скасування вироку або копiю рiшення вiдповiдних органiв України про застосування до засудженого амнiстiї чи помилування.

2. Якщо вирок скасовано i призначено новий судовий розгляд, одночасно направляються iншi необхiднi для цього документи.

Стаття 609. Порядок розгляду запиту (клопотання) про передачу громадянина України, засудженого судом iноземної держави, для вiдбування покарання в Українi

1. Запит уповноваженого (центрального) органу iноземної держави про передачу для вiдбування покарання в Українi засудженого судом цiєї держави до позбавлення волi громадянина України, а також клопотання такого засудженого або його законного представника чи родича про передачу розглядається Мiнiстерством юстицiї України в розумний строк.

2. Пiсля порушення перед Мiнiстерством юстицiї України клопотання про прийняття громадянина України, засудженого судом iноземної держави до позбавлення волi, для подальшого вiдбування покарання в Українi та пiдтвердження громадянства України цiєї особи Мiнiстерство юстицiї України запитує у вiдповiдного органу iноземної держави документи, необхiднi для вирiшення питання по сутi.

3. Пiсля надходження всiх необхiдних документiв Мiнiстерство юстицiї України протягом мiсяця розглядає надiсланi матерiали та в разi прийняття рiшення щодо прийняття громадянина України, засудженого судом iноземної держави, для подальшого вiдбування покарання на територiї України звертається до суду з клопотанням про приведення вироку суду iноземної держави у вiдповiднiсть iз законодавством України. Якщо запит i додатковi матерiали надiйшли iноземною мовою, строк розгляду продовжується до трьох мiсяцiв.

4. У разi вiдмови Мiнiстерством юстицiї України в задоволеннi запиту (клопотання) про передачу засудженої особи в Україну вiдповiдна iнформацiя направляється державi, судом якої ухвалено вирок, а також особi, за iнiцiативою якої розглядалося питання передачi засудженої особи, з роз'ясненням пiдстав такої вiдмови.

5. У разi задоволення запиту Мiнiстерство юстицiї України направляє державi, судом якої ухвалено вирок, iнформацiю про це разом з копiєю ухвали суду за результатами розгляду клопотання згiдно з частиною третьою цiєї статтi.

Стаття 610. Розгляд судом питання про приведення вироку суду iноземної держави у вiдповiднiсть iз законодавством України

1. Клопотання Мiнiстерства юстицiї України про приведення вироку суду iноземної держави у вiдповiднiсть iз законодавством України вiдповiдно до частини третьої статтi 609 цього Кодексу розглядає суд першої iнстанцiї за останнiм вiдомим мiсцем проживання засудженої особи в Українi або за мiсцем знаходження Мiнiстерства юстицiї України протягом одного мiсяця з моменту його надходження. Судовий розгляд здiйснюється за участю прокурора.

2. До клопотання Мiнiстерство юстицiї України подає на розгляд суду такi документи:

1) копiю вироку разом з документом, що пiдтверджує набрання ним законної сили;

2) текст статей кримiнального закону iноземної держави, на якому ґрунтується вирок;

3) документ про тривалiсть вiдбутої частини строку покарання, в тому числi iнформацiю про будь-яке попереднє ув'язнення, звiльнення вiд покарання i про будь-якi iншi обставини щодо виконання вироку;

4) заяву засудженого про згоду на передачу його для вiдбування покарання в Українi, а у випадку, передбаченому мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України, заяву законного представника засудженого;

5) iнформацiю про стан здоров'я i поведiнку засудженого.

3. Пiд час розгляду клопотання Мiнiстерства юстицiї України суд визначає статтi (частини статей) закону України про кримiнальну вiдповiдальнiсть, якими передбачена вiдповiдальнiсть за кримiнальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, i строк позбавлення волi, визначений на пiдставi вироку суду iноземної держави.

4. При визначеннi строку покарання у видi позбавлення волi, що пiдлягає вiдбуванню на пiдставi вироку суду iноземної держави, суд дотримується тривалостi призначеного таким вироком покарання, крiм таких випадкiв:

1) якщо законом України про кримiнальну вiдповiдальнiсть за кримiнальне правопорушення максимальний строк позбавлення волi є меншим, нiж призначений вироком суду iноземної держави, суд визначає максимальний строк позбавлення волi, передбачений кримiнальним законом України;

2) якщо строк покарання, призначений вироком суду iноземної держави, є меншим, нiж мiнiмальний строк, передбачений санкцiєю статтi Кримiнального кодексу України за вiдповiдне кримiнальне правопорушення, суд дотримується строку, визначеного вироком суду iноземної держави.

5. Вiдповiдно до клопотання Мiнiстерства юстицiї України суд може також розглянути питання про виконання додаткового покарання, призначеного вироком суду iноземної держави. Невиконане додаткове покарання, призначене вироком суду iноземної держави, пiдлягає виконанню, якщо таке покарання за вчинення цього кримiнального правопорушення передбачено законом України. Воно виконується в межах i в порядку, передбачених законодавством України.

6. При розглядi питання про виконання покарання суд може одночасно вирiшити питання про виконання вироку суду iноземної держави в частинi цивiльного позову i процесуальних витрат у разi наявностi вiдповiдного клопотання.

7. Ухвала, постановлена згiдно з цiєю статтею, може бути оскаржена в апеляцiйному порядку органом, що подав клопотання, особою, щодо якої вирiшено питання про приведення вироку суду iноземної держави у вiдповiднiсть iз законодавством України, та прокурором.

8. Копiя ухвали суду направляється до Мiнiстерства юстицiї України та центрального органу виконавчої влади у сферi виконання покарань в Українi.

Стаття 611. Органiзацiя виконання покарання щодо переданої засудженої особи

1. Пiсля задоволення запиту про передачу засудженої особи в Україну i одержання згоди уповноваженого (центрального) органу iноземної держави на таку передачу Мiнiстерство юстицiї України надсилає компетентному органу доручення про узгодження мiсця, часу i порядку передачi та органiзацiю передачi цiєї особи в установу системи виконання покарань в Українi.

2. Виконання покарання в Українi стосовно переданої особи, засудженої вироком суду iноземної держави, здiйснюється згiдно з кримiнально-виконавчим законодавством України. Щодо засудженого, переданого для вiдбування покарання в Українi, настають такi самi правовi наслiдки, як i щодо осiб, засуджених в Українi за вчинення такого ж кримiнального правопорушення.

3. До особи, переданої в Україну для подальшого вiдбування покарання, може бути застосовано умовно-дострокове звiльнення, амнiстiю або здiйснено помилування у порядку, передбаченому законом.

4. Мiнiстерство юстицiї України повiдомляє уповноважений (центральний) орган держави, судом якої було ухвалено вирок, про стан або результати виконання покарання у разi:

1) завершення вiдбування покарання згiдно iз законодавством України;

2) смертi засудженої особи;

3) втечi засудженої особи.

Стаття 612. Повiдомлення про змiну або скасування вироку суду iншої держави

1. Будь-якi питання, пов'язанi з переглядом вироку суду iноземної держави, вирiшуються судом держави, в якiй ухвалено вирок.

2. У разi змiни або скасування судом iноземної держави вироку питання про виконання такого рiшення розглядається в порядку, передбаченому цим Кодексом.

3. У разi скасування судом iноземної держави вироку iз закриттям кримiнального провадження або застосування до засудженого акта помилування, амнiстiї, пом'якшення вироку, ухваленого судом iншої держави, Мiнiстерство юстицiї України iнформує центральний орган виконавчої влади у сферi виконання покарань в Українi про необхiднiсть звiльнення особи.

4. Якщо вирок судом iноземної держави скасовано i призначено нове досудове розслiдування або новий судовий розгляд, питання про подальше здiйснення кримiнального провадження вирiшується Офiсом Генерального прокурора згiдно з цим Кодексом.

Стаття 613. Витрати, пов'язанi з передачею засудженої особи

1. Витрати, пов'язанi з передачею засудженого в Українi iноземця для подальшого вiдбування покарання в державу його громадянства, крiм тих, що виникли на територiї України, покриває держава, громадянином якої є засуджена особа.

2. Витрати, пов'язанi з передачею засудженого в iноземнiй державi громадянина України, здiйснюються органом, що виконує перевезення, за рахунок Державного бюджету України.

Стаття 614. Визнання та виконання вирокiв мiжнародних судових установ

1. Визнання та виконання в Українi вирокiв мiжнародних судових установ, а також прийняття осiб, засуджених такими судами до позбавлення волi, здiйснюються згiдно з правилами цього Кодексу на пiдставi мiжнародного договору, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України.

Роздiл IX¹
ОСОБЛИВИЙ РЕЖИМ ДОСУДОВОГО РОЗСЛIДУВАННЯ В УМОВАХ ВОЄННОГО, НАДЗВИЧАЙНОГО СТАНУ АБО У РАЙОНI ПРОВЕДЕННЯ АНТИТЕРОРИСТИЧНОЇ ОПЕРАЦIЇ ЧИ ЗАХОДIВ IЗ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАЦIОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ I ОБОРОНИ, ВIДСIЧI I СТРИМУВАННЯ ЗБРОЙНОЇ АГРЕСIЇ РОСIЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦIЇ У ДОНЕЦЬКIЙ ТА ЛУГАНСЬКIЙ ОБЛАСТЯХ

(Доповнено роздiлом IX¹ згiдно iз Законом України вiд 12.08.2014р. N 1631-VII, iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 27.04.2021р. N 1422-IX)

Стаття 615. Особливий режим досудового розслiдування в умовах воєнного, надзвичайного стану або у районi проведення антитерористичної операцiї чи заходiв iз забезпечення нацiональної безпеки i оборони, вiдсiчi i стримування збройної агресiї Росiйської Федерацiї у Донецькiй та Луганськiй областях

1. На мiсцевостi (адмiнiстративнiй територiї), на якiй дiє правовий режим воєнного, надзвичайного стану, проведення антитерористичної операцiї чи заходiв iз забезпечення нацiональної безпеки i оборони, вiдсiчi i стримування збройної агресiї Росiйської Федерацiї у Донецькiй та Луганськiй областях, у разi неможливостi виконання у встановленi законом строки слiдчим суддею повноважень, передбачених статтями 163, 164, 234, 235, 247 та 248 цього Кодексу, а також повноважень щодо обрання запобiжного заходу у виглядi тримання пiд вартою на строк до 30 дiб до осiб, якi пiдозрюються у вчиненнi злочинiв, передбачених статтями 109 - 114¹, 258 - 258⁵, 260 - 263¹, 294, 348, 349, 377 - 379, 437 - 444 Кримiнального кодексу України, цi повноваження виконує вiдповiдний прокурор.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 27.04.2021р. N 1422-IX)

Роздiл X
ПРИКIНЦЕВI ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Кодекс набирає чинностi через шiсть мiсяцiв з дня його опублiкування, крiм:

абзац другий виключено;

частини четвертої статтi 216 цього Кодексу, якi вводяться в дiю з дня початку дiяльностi Державного бюро розслiдувань України, але не пiзнiше п'яти рокiв з дня набрання чинностi цим Кодексом;

частини п'ятої статтi 216 цього Кодексу, яка вводиться в дiю з дня початку дiяльностi Нацiонального антикорупцiйного бюро України, але не пiзнiше трьох рокiв з дня набрання чинностi цим Кодексом;

частини четвертої статтi 213 цього Кодексу, яка вводиться в дiю з дня набрання чинностi положеннями закону, що регулює надання безоплатної правової допомоги, якi передбачають надання вiдповiдного виду безоплатної правової допомоги;

абзац шостий виключено;

частини другої статтi 45 цього Кодексу, яка вводиться в дiю через рiк пiсля створення Єдиного реєстру адвокатiв України;

частини п'ятої статтi 181 (у частинi можливостi використання електронних засобiв контролю), пункту 9 частини п'ятої статтi 194, статтi 195 цього Кодексу, якi вводяться в дiю з дня набрання чинностi положенням про порядок їх застосування, затвердженим Мiнiстерством внутрiшнiх справ України;

пунктiв 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26 роздiлу XI "Перехiднi положення", якi вводяться в дiю з дня, наступного за днем опублiкування цього Кодексу.

2. З дня набрання чинностi цим Кодексом втрачають чиннiсть:

1) Кримiнально-процесуальний кодекс України iз наступними змiнами;

2) Закон Української РСР "Про затвердження Кримiнально-процесуального кодексу Української РСР" (Вiдомостi Верховної Ради УРСР, 1961р., N 2, ст. 15).

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 04.07.2013р. N 406-VII, вiд 14.10.2014р. N 1698-VII, вiд 10.11.2015р. N 771-VIII, вiд 22.11.2018р. N 2617-VIII, враховуючи змiни, внесенi Законом України вiд 03.12.2019р. N 321-IX)

Роздiл XI
ПЕРЕХIДНI ПОЛОЖЕННЯ

1. До дня введення в дiю положень частини четвертої статтi 216 цього Кодексу повноваження щодо досудового розслiдування здiйснюють слiдчi органiв прокуратури, якi користуються повноваженнями слiдчих, визначеними цим Кодексом, - щодо злочинiв, передбачених частиною четвертою статтi 216 цього Кодексу.

У разi неможливостi закiнчити досудове розслiдування у таких провадженнях до спливу дворiчного строку, а так само за наявностi iнших передбачених законом пiдстав питання про доручення його здiйснення iншим органам досудового розслiдування вирiшується в установленому цим Кодексом порядку. Передача кримiнальних проваджень до Державного бюро розслiдувань здiйснюється з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про Державне бюро розслiдувань".

До дня введення в дiю частини п'ятої статтi 216 цього Кодексу повноваження щодо досудового розслiдування передбачених нею злочинiв здiйснюють слiдчi органiв прокуратури, якi користуються повноваженнями слiдчих, визначеними цим Кодексом.

Пiсля введення в дiю частини п'ятої статтi 216 цього Кодексу розпочатi слiдчими органiв прокуратури кримiнальнi провадження продовжують здiйснюватися слiдчими органiв прокуратури, якi користуються повноваженнями слiдчих, визначеними цим Кодексом, до закiнчення досудового розслiдування, але не пiзнiше дня початку дiяльностi вiдповiдно Офiсу Генерального прокурора, обласних прокуратур.

2. До дня введення в дiю положень закону, що регулює надання безоплатної правової допомоги, якi передбачають дiяльнiсть органiв (установ), уповноважених законом на надання безоплатної правової допомоги, функцiї таких органiв (установ) здiйснюють адвокатськi об'єднання або органи адвокатського самоврядування.

3. Заяви та повiдомлення про злочини, якi надiйшли до органiв дiзнання, слiдчих, прокурорiв до набрання чинностi цим Кодексом i по яких не прийнято рiшення про порушення кримiнальної справи або про вiдмову у порушеннi кримiнальної справи, передаються органам досудового розслiдування згiдно з цим Кодексом для початку досудового розслiдування в порядку, встановленому цим Кодексом.

4. Ведення оперативно-розшукових справ, що на день набрання чинностi цим Кодексом перебувають у провадженнi пiдроздiлiв, якi здiйснюють оперативно-розшукову дiяльнiсть, продовжується. За наявностi вiдповiдних пiдстав такi оперативно-розшуковi справи передаються органам досудового розслiдування для початку досудового розслiдування у порядку, встановленому цим Кодексом, з урахуванням пiдслiдностi.

5. Кримiнальнi справи, якi на день набрання чинностi цим Кодексом перебувають у провадженнi органiв дiзнання, протягом десяти днiв з дня набрання ним чинностi передаються вiдповiдним органам досудового розслiдування з урахуванням пiдслiдностi для здiйснення досудового розслiдування.

6. Кримiнальнi справи, якi на день набрання чинностi цим Кодексом перебувають у провадженнi органiв досудового слiдства, залишаються у провадженнi цих органiв до завершення розслiдування незалежно вiд змiни їх пiдслiдностi вiдповiдно до цього Кодексу.

7. Оперативно-розшуковi заходи, слiдчi та процесуальнi дiї, розпочатi до дня набрання чинностi цим Кодексом, завершуються у порядку, який дiяв до набрання ним чинностi. Пiсля набрання чинностi цим Кодексом оперативно-розшуковi заходи, слiдчi та процесуальнi дiї здiйснюються згiдно з положеннями Закону України "Про оперативно-розшукову дiяльнiсть" та положеннями цього Кодексу.

8. Допустимiсть доказiв, отриманих до набрання чинностi цим Кодексом, визначається у порядку, що дiяв до набрання ним чинностi.

9. Запобiжнi заходи, арешт майна, вiдсторонення вiд посади, застосованi пiд час дiзнання та досудового слiдства до дня набрання чинностi цим Кодексом, продовжують свою дiю до моменту їх змiни, скасування чи припинення у порядку, що дiяв до набрання чинностi цим Кодексом.

10. Кримiнальнi справи, якi на день набрання чинностi цим Кодексом не направленi до суду з обвинувальним висновком, постановою про застосування примусових заходiв медичного чи виховного характеру, постановою про направлення справи до суду для вирiшення питання про звiльнення особи вiд кримiнальної вiдповiдальностi, розслiдуються, надсилаються до суду та розглядаються судами першої, апеляцiйної, касацiйної iнстанцiй згiдно з положеннями цього Кодексу.

11. Кримiнальнi справи, якi до дня набрання чинностi цим Кодексом надiйшли до суду вiд прокурорiв з обвинувальним висновком, постановою про застосування примусових заходiв медичного чи виховного характеру, постановою про направлення справи до суду для вирiшення питання про звiльнення особи вiд кримiнальної вiдповiдальностi, розглядаються судами першої, апеляцiйної та касацiйної iнстанцiй в порядку, що дiяв до набрання чинностi цим Кодексом, з урахуванням положень, передбачених § 3 роздiлу 4 Закону України "Про внесення змiн до Господарського процесуального кодексу України, Цивiльного процесуального кодексу України, Кодексу адмiнiстративного судочинства України та iнших законодавчих актiв".

12. Розслiдування кримiнальних справ, передбачених пунктом 11 цього роздiлу, у разi повернення таких кримiнальних справ судом прокурору для проведення додаткового розслiдування проводиться у порядку, передбаченому цим Кодексом.

13. Судовi рiшення, якi ухваленi судом першої iнстанцiї i не набрали законної сили на день набрання чинностi цим Кодексом, можуть бути оскарженi в апеляцiйному порядку та строки, що дiяли до набрання чинностi цим Кодексом.

14. Неоскарженi судовi рiшення, якi ухваленi судом першої iнстанцiї i не набрали законної сили на день набрання чинностi цим Кодексом, набирають законної сили в порядку, що дiяв до набрання чинностi цим Кодексом.

15. Апеляцiйнi та касацiйнi скарги, заяви про перегляд судових рiшень у кримiнальних справах, якi були розглянутi до набрання чинностi цим Кодексом, або у справах, розгляд яких не завершено з набранням чинностi цим Кодексом, подаються i розглядаються у порядку, що дiяв до набрання чинностi цим Кодексом, з урахуванням положень, передбачених § 3 роздiлу 4 Закону України "Про внесення змiн до Господарського процесуального кодексу України, Цивiльного процесуального кодексу України, Кодексу адмiнiстративного судочинства України та iнших законодавчих актiв".

16. Клопотання про перегляд судових рiшень за нововиявленими обставинами, поданi вiдповiдним прокурорам до дня набрання чинностi цим Кодексом, розглядаються та подаються ними до суду в порядку, що дiяв до набрання чинностi цим Кодексом.

Заяви про перегляд судових рiшень за нововиявленими обставинами, поданi до суду до дня набрання чинностi цим Кодексом, а також заяви, поданi прокурорами вiдповiдно до абзацу першого цього пункту пiсля набрання ним чинностi, розглядаються вiдповiдними судами у порядку, що дiяв до набрання чинностi цим Кодексом, в складi суду, передбаченому статтею 35 цього Кодексу.

17. Особи, якi на день набрання чинностi цим Кодексом беруть участь у кримiнальному провадженнi в якостi захисникiв i не мають статусу адвоката, продовжують здiйснювати повноваження захисника в такому кримiнальному провадженнi пiд час досудового розслiдування, а також судового провадження у судах першої, апеляцiйної, касацiйної iнстанцiй.

18. Не пiзнiше трьох мiсяцiв з дня опублiкування цього Кодексу у мiсцевих загальних судах проводяться збори суддiв з метою обрання слiдчих суддiв у порядку, встановленому Законом України "Про судоустрiй i статус суддiв".

У разi якщо у зазначений строк слiдчого суддю не було обрано, його повноваження, передбаченi цим Кодексом, виконує найстарший за вiком суддя цього суду до дня обрання слiдчого суддi.

19. Не пiзнiше трьох мiсяцiв з дня опублiкування цього Кодексу у мiсцевих загальних судах, апеляцiйних судах областей, мiст Києва та Севастополя, Апеляцiйному судi Автономної Республiки Крим та Вищому спецiалiзованому судi України з розгляду цивiльних i кримiнальних справ проводяться збори суддiв з метою обрання суддiв, уповноважених на здiйснення кримiнального провадження щодо неповнолiтнiх, у порядку, встановленому Законом України "Про судоустрiй i статус суддiв".

У разi якщо у зазначений строк суддю, уповноваженого на здiйснення кримiнального провадження щодо неповнолiтнiх, не було обрано, його повноваження здiйснює суддя, який має найбiльший стаж роботи на посадi суддi та досвiд розгляду кримiнальних справ.

20. Не пiзнiше трьох мiсяцiв з дня опублiкування цього Кодексу керiвники органiв досудового розслiдування визначають слiдчих, спецiально уповноважених на здiйснення досудових розслiдувань щодо неповнолiтнiх.

20¹. Тимчасово, але не пiзнiше дня початку дiяльностi Державного бюро розслiдувань (опублiкування у газетi "Урядовий кур'єр" вiдповiдного повiдомлення його керiвником):

спецiальне досудове розслiдування здiйснюється на пiдставi ухвали слiдчого суддi у кримiнальному провадженнi щодо злочинiв, передбачених статтями 109, 110, 110², 111, 112, 113, 114, 114¹, 115, частинами другою - п'ятою статтi 191 (у випадку зловживання службовою особою своїм службовим становищем), статтями 209, 255 - 258, 258¹, 258², 258³, 258⁴, 258⁵, 348, 364, 365, 368, 368², 379, 400, 436, 436¹, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 446, 447 Кримiнального кодексу України, стосовно пiдозрюваного, крiм неповнолiтнього, який переховується вiд органiв слiдства та суду з метою ухилення вiд кримiнальної вiдповiдальностi та оголошений у мiждержавний та/або мiжнародний розшук, чи який понад шiсть мiсяцiв переховується вiд органiв слiдства та суду з метою ухилення вiд кримiнальної вiдповiдальностi та/або стосовно якого наявнi фактичнi данi, що вiн перебуває за межами України, на тимчасово окупованiй територiї України або в районi проведення антитерористичної операцiї. Здiйснення спецiального досудового розслiдування щодо iнших злочинiв не допускається, крiм випадкiв, коли злочини вчиненi особами, якi переховуються вiд органiв слiдства та суду з метою ухилення вiд кримiнальної вiдповiдальностi та оголошенi у мiждержавний та/або мiжнародний розшук, чи якi понад шiсть мiсяцiв переховуються вiд органiв слiдства та суду з метою ухилення вiд кримiнальної вiдповiдальностi та/або стосовно яких наявнi фактичнi данi, що вони перебувають за межами України, на тимчасово окупованiй територiї України або в районi проведення антитерористичної операцiї, та вони розслiдуються в одному кримiнальному провадженнi iз злочинами, зазначеними у цьому абзацi, а видiлення матерiалiв щодо них може негативно вплинути на повноту досудового розслiдування та судового розгляду.

Положення частини п'ятої статтi 139 цього Кодексу у разi вчинення злочинiв, визначених в абзацi другому цього пункту, поширюються також на осiб, якi понад шiсть мiсяцiв переховуються вiд органiв слiдства та суду з метою ухилення вiд кримiнальної вiдповiдальностi та/або стосовно яких наявнi фактичнi данi, що вони перебувають за межами України, на тимчасово окупованiй територiї України або в районi проведення антитерористичної операцiї.

У клопотаннi слiдчого, прокурора про здiйснення спецiального досудового розслiдування мають також зазначатися фактичнi данi про перебування особи за межами України, на тимчасово окупованiй територiї України або в районi проведення антитерористичної операцiї. Слiдчий суддя може вiдмовити у задоволеннi такого клопотання, якщо слiдчий, прокурор не доведе, що пiдозрюваний переховується вiд органiв слiдства та суду з метою ухилення вiд кримiнальної вiдповiдальностi та стосовно нього наявнi фактичнi данi про перебування за межами України, на тимчасово окупованiй територiї України або в районi проведення антитерористичної операцiї. Повторне звернення з клопотанням про здiйснення спецiального досудового розслiдування до слiдчого суддi в одному кримiнальному провадженнi не допускається, крiм наявностi нових обставин, якi пiдтверджують, що пiдозрюваний переховується вiд органiв слiдства та суду з метою ухилення вiд кримiнальної вiдповiдальностi та стосовно нього наявнi фактичнi данi про перебування за межами України, на тимчасово окупованiй територiї України або в районi проведення антитерористичної операцiї.

Судовий розгляд у кримiнальному провадженнi щодо злочинiв, зазначених у частинi другiй статтi 297¹ цього Кодексу, а також у цьому пунктi, може здiйснюватися за вiдсутностi обвинуваченого (in absentia), крiм неповнолiтнього, який переховується вiд органiв слiдства та суду з метою ухилення вiд кримiнальної вiдповiдальностi (спецiальне судове провадження) та оголошений у мiждержавний та/або мiжнародний розшук, чи який понад шiсть мiсяцiв переховується вiд органiв слiдства та суду з метою ухилення вiд кримiнальної вiдповiдальностi та/або стосовно якого наявнi фактичнi данi, що вiн перебуває за межами України, на тимчасово окупованiй територiї України або в районi проведення антитерористичної операцiї.

Розгляд клопотань про здiйснення спецiального досудового розслiдування, спецiальне судове провадження щодо злочинiв, зазначених у частинi другiй статтi 297¹ цього Кодексу, а також у цьому пунктi, здiйснює суд за правилами пiдсудностi, встановленими статтею 32 цього Кодексу.

Вимоги щодо особливостей застосування глави 24¹ цього Кодексу, передбаченi цим пунктом, поширюються на кримiнальнi провадження, у яких пiдозрюваний, крiм неповнолiтнього, на момент звернення до суду з клопотанням про здiйснення спецiального досудового розслiдування або обвинувальним актом оголошений у мiждержавний та/або мiжнародний розшук, чи понад шiсть мiсяцiв переховується вiд органiв слiдства та суду з метою ухилення вiд кримiнальної вiдповiдальностi та/або стосовно якого наявнi фактичнi вiдомостi, що вiн перебуває за межами України, на тимчасово окупованiй територiї України або в районi проведення антитерористичної операцiї.

Кримiнальнi провадження (справи), у яких до дня початку дiяльностi Державного бюро розслiдувань одержано вiдповiдну ухвалу слiдчого суддi на здiйснення спецiального досудового розслiдування та/або направлено до суду обвинувальний акт, та/або розпочато та триває пiдготовче судове провадження, судовий розгляд, ухвалення та проголошення судового рiшення чи його оскарження, розслiдуються, надсилаються до суду та розглядаються судами першої, апеляцiйної, касацiйної iнстанцiй iз застосуванням тимчасових особливостей спецiального досудового розслiдування та судового провадження, передбачених цим пунктом.

Спецiальнi досудовi розслiдування та спецiальнi судовi провадження, розпочатi до дня набрання чинностi Законом України "Про внесення змiн до Кримiнального процесуального кодексу України щодо вдосконалення окремих положень у зв'язку iз здiйсненням спецiального досудового розслiдування", продовжуються з урахуванням змiн, передбачених цим законом.

20². Пiдсуднiсть Вищого антикорупцiйного суду, передбачена цим Кодексом як суду першої iнстанцiї, суду апеляцiйної iнстанцiї та слiдчих суддiв, поширюється на кримiнальнi провадження, вiдомостi за якими про кримiнальне правопорушення внесенi до Єдиного реєстру досудових розслiдувань:

1) з дня набрання чинностi Законом України "Про внесення змiн до деяких законодавчих актiв України щодо початку роботи Вищого антикорупцiйного суду";

2) до дня набрання чинностi Законом України "Про внесення змiн до деяких законодавчих актiв України щодо початку роботи Вищого антикорупцiйного суду", якщо досудове розслiдування здiйснюється або здiйснювалося Нацiональним антикорупцiйним бюро України та закiнчено прокурорами Спецiалiзованої антикорупцiйної прокуратури.

З дня набрання чинностi Законом України "Про внесення змiн до деяких законодавчих актiв України щодо початку роботи Вищого антикорупцiйного суду" у кримiнальних провадженнях, досудове розслiдування яких здiйснюється Нацiональним антикорупцiйним бюро України або досудове розслiдування яких здiйснювалося Нацiональним антикорупцiйним бюро України та закiнчено прокурорами Спецiалiзованої антикорупцiйної прокуратури:

1) слiдчi суддi (крiм слiдчих суддiв Вищого антикорупцiйного суду) припиняють приймати до розгляду клопотання та скарги у кримiнальних провадженнях, а суди першої iнстанцiї (крiм Вищого антикорупцiйного суду) - обвинувальнi акти, клопотання про застосування примусових заходiв медичного характеру та про звiльнення вiд кримiнальної вiдповiдальностi у таких кримiнальних провадженнях. Такi клопотання та обвинувальнi акти подаються в установленому порядку вiдповiдно до слiдчих суддiв Вищого антикорупцiйного суду, Вищого антикорупцiйного суду;

2) суди апеляцiйної iнстанцiї (крiм Апеляцiйної палати Вищого антикорупцiйного суду) припиняють приймати до розгляду апеляцiйнi скарги;

3) клопотання та скарги, якi надiйшли до слiдчих суддiв i не розглянутi до дня набрання чинностi Законом України "Про внесення змiн до деяких законодавчих актiв України щодо початку роботи Вищого антикорупцiйного суду", передаються до Вищого антикорупцiйного суду для розгляду в установленому порядку слiдчими суддями цього суду;

4) у разi якщо судовий розгляд у судах першої та апеляцiйної iнстанцiй не закiнчено до дня набрання чинностi Законом України "Про внесення змiн до деяких законодавчих актiв України щодо початку роботи Вищого антикорупцiйного суду", такi кримiнальнi провадження передаються до Вищого антикорупцiйного суду для розгляду в установленому цим Кодексом порядку;

5) оскарження судових рiшень, ухвалених до дня набрання чинностi Законом України "Про внесення змiн до деяких законодавчих актiв України щодо початку роботи Вищого антикорупцiйного суду", здiйснюється за правилами пiдсудностi, передбаченими цим Кодексом;

6) заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судових рiшень, ухвалених судами першої та апеляцiйної iнстанцiй до дня набрання чинностi Законом України "Про внесення змiн до деяких законодавчих актiв України щодо початку роботи Вищого антикорупцiйного суду", подаються до Вищого антикорупцiйного суду та розглядаються ним у встановленому порядку.

У разi об'єднання в одному провадженнi матерiалiв досудових розслiдувань щодо декiлькох осiб, пiдозрюваних у вчиненнi одного кримiнального правопорушення, або щодо однiєї особи, пiдозрюваної у вчиненнi кiлькох кримiнальних правопорушень, серед яких є кримiнальнi провадження, пiдсуднi Вищому антикорупцiйному суду, судове провадження здiйснює Вищий антикорупцiйний суд, якщо видiлення в окреме провадження матерiалiв кримiнального провадження, якi не вiднесенi до пiдсудностi цього суду, може негативно вплинути на повноту судового розгляду.

У разi змiни обвинувачення в судi пiд час розгляду справи Вищим антикорупцiйним судом таке кримiнальне провадження продовжує розглядати Вищий антикорупцiйний суд. У разi якщо Вищий антикорупцiйний суд вийде за межi висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному актi, в порядку та у випадках, визначених частиною третьою статтi 337 цього Кодексу, вiдповiдне кримiнальне провадження продовжує розглядатися як таке, що пiдсудне Вищому антикорупцiйному суду. У випадках, передбачених цим абзацом, кримiнальне провадження в апеляцiйнiй iнстанцiї здiйснює Апеляцiйна палата Вищого антикорупцiйного суду.

20³. Процесуальнi дiї у межах мiжнародного спiвробiтництва вiдповiдно до Угоди мiж Україною та Королiвством Нiдерландiв про мiжнародне правове спiвробiтництво щодо злочинiв, пов'язаних зi збиттям лiтака рейсу МН17 Малайзiйських авiалiнiй 17 липня 2014 року, укладеної 7 липня 2017 року у м. Таллiннi, провадяться у порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про виконання Угоди мiж Україною та Королiвством Нiдерландiв про мiжнародне правове спiвробiтництво щодо злочинiв, пов'язаних зi збиттям лiтака рейсу МН17 Малайзiйських авiалiнiй 17 липня 2014 року".

Кримiнальнi провадження щодо злочинiв, зазначених у пунктi "b" статтi 1 Угоди мiж Україною та Королiвством Нiдерландiв про мiжнародне правове спiвробiтництво щодо злочинiв, пов'язаних зi збиттям лiтака рейсу МН17 Малайзiйських авiалiнiй 17 липня 2014 року, укладеної 7 липня 2017 року у м. Таллiннi, здiйснюються згiдно з положеннями цього Кодексу з урахуванням положень пункту 4 § 2 "Прикiнцевi положення" роздiлу 4 Закону України "Про внесення змiн до Господарського процесуального кодексу України, Цивiльного процесуального кодексу України, Кодексу адмiнiстративного судочинства України та iнших законодавчих актiв".

20⁴. Пiсля початку дiяльностi вiдповiдно Офiсу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур покладення повноважень на прокурорiв цих органiв прокуратури у кримiнальних провадженнях здiйснюється з дотриманням вимог законодавства та особливостей, визначених Генеральним прокурором.

20⁵. Тимчасово, на перiод дiї карантину, встановленого Кабiнетом Мiнiстрiв України з метою запобiгання поширенню на територiї України коронавiрусної хвороби (COVID-19), встановити такi особливостi судового контролю за дотриманням прав, свобод та iнтересiв осiб у кримiнальних провадженнях та розгляду окремих питань пiд час судового провадження.

Розгляд питань, якi вiднесено до повноважень слiдчого суддi (крiм розгляду клопотань про надання дозволу на проведення негласних слiдчих (розшукових) дiй i скарг на рiшення, дiї чи бездiяльнiсть слiдчого чи прокурора пiд час досудового розслiдування), та окремих питань пiд час судового провадження здiйснюється з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом.

У разi неможливостi визначити слiдчого суддю у вiдповiдному судi (крiм Вищого антикорупцiйного суду) мiсцевий суд вносить вмотивоване подання про передачу клопотання, яке має розглядатися слiдчим суддею, для розгляду до iншого суду в межах юрисдикцiї одного суду апеляцiйної iнстанцiї або до iншого суду в межах юрисдикцiї рiзних апеляцiйних судiв.

Невiдкладно, але не пiзнiше 24 годин з моменту надходження такого подання, головою вiдповiдного суду апеляцiйної iнстанцiї (головою Касацiйного кримiнального суду Верховного Суду у разi передачi мiж судами в межах юрисдикцiї рiзних апеляцiйних судiв) розглядається питання про передачу клопотання на розгляд до iншого суду, про що постановляється вiдповiдна ухвала. Спори про пiдсуднiсть мiж судами у даному випадку не допускаються.

У разi неможливостi у визначений цим Кодексом строк суддею (колегiєю суддiв) розглянути клопотання про обрання або продовження запобiжного заходу у виглядi тримання пiд вартою, крiм клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупцiйного суду, воно може бути передано на розгляд до iншого суддi, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статтi 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його вiдсутностi - iншим суддею зi складу колегiї суддiв, якщо справа розглядається колегiально, або може бути передано для розгляду до iншого суду в межах юрисдикцiї одного суду апеляцiйної iнстанцiї або до суду в межах юрисдикцiї рiзних апеляцiйних судiв в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.

Питання про передачу на пiдставi абзацу п'ятого цього пункту клопотання про обрання або продовження запобiжного заходу у виглядi тримання пiд вартою для розгляду до iншого суду вирiшується головою вiдповiдного суду апеляцiйної iнстанцiї (головою Касацiйного кримiнального суду Верховного Суду у разi передачi мiж судами в межах юрисдикцiї рiзних апеляцiйних судiв) за вмотивованим поданням мiсцевого суду (суду апеляцiйної iнстанцiї) невiдкладно, але не пiзнiше 24 годин з моменту надходження такого подання, про що постановляється вiдповiдна ухвала. Спори про пiдсуднiсть мiж судами у даному випадку не допускаються.

Розгляд питань, вiднесених до повноважень слiдчого суддi, суду (крiм розгляду клопотання про обрання запобiжного заходу у виглядi тримання пiд вартою) за його рiшенням, прийнятим з власної iнiцiативи або за клопотанням сторони кримiнального провадження, може бути проведено у режимi вiдеоконференцiї, про що повiдомляються сторони кримiнального провадження у порядку, визначеному статтею 135 цього Кодексу. Слiдчий суддя, суд не має права прийняти рiшення про проведення судового засiдання щодо розгляду клопотання про продовження строку тримання пiд вартою у режимi вiдеоконференцiї, в якому поза межами примiщення суду перебуває пiдозрюваний (обвинувачений), якщо вiн проти цього заперечує.

Проведення судового засiдання у режимi вiдеоконференцiї, у тому числi пiд час судового провадження, здiйснюється на умовах, визначених абзацом сьомим цього пункту, з дотриманням правил, передбачених частинами третьою - дев'ятою статтi 336 цього Кодексу.

Участь захисника у судовому засiданнi забезпечується вiдповiдно до вимог цього Кодексу.

Пiд час досудового розслiдування та пiд час судового розгляду клопотання про продовження строку тримання пiд вартою подається не пiзнiше нiж за десять днiв до закiнчення дiї попередньої ухвали про тримання пiд вартою.

20⁶. У разi вiдсутностi iнтеграцiї системи, яка функцiонує в судi вiдповiдно до статтi 35 цього Кодексу, з iнформацiйно-телекомунiкацiйною системою досудового розслiдування слiдчий, дiзнавач, прокурор подає до суду матерiали в паперовiй формi та в електроннiй формi з використанням квалiфiкованого електронного пiдпису.

21. Кабiнету Мiнiстрiв України:

1) у тримiсячний строк з дня опублiкування цього Кодексу:

привести свої нормативно-правовi акти у вiдповiднiсть iз цим Кодексом;

забезпечити приведення нормативно-правових актiв мiнiстерств та iнших центральних органiв виконавчої влади України у вiдповiднiсть iз цим Кодексом;

забезпечити пiдготовку та впровадження в юридичних вищих навчальних закладах нових навчальних програм з вивчення нового кримiнального процесуального законодавства;

2) у мiсячний строк з дня опублiкування цього Кодексу внести на розгляд Верховної Ради України пропозицiї щодо приведення законодавчих актiв у вiдповiднiсть iз цим Кодексом, у тому числi з метою забезпечення фiнансування:

оснащення органiв досудового розслiдування електронними засобами контролю;

створення та ведення Єдиного реєстру досудових розслiдувань;

обладнання органiв досудового розслiдування технiчними засобами фiксування кримiнального провадження i технiчними засобами проведення дистанцiйного провадження в режимi вiдеоконференцiї;

замiни у судах загальної юрисдикцiї металевих загороджень, якi вiдокремлюють пiдсудних вiд складу суду i присутнiх громадян, на загородження iз скла чи органiчного скла;

обладнання залiв судового засiдання у необхiднiй кiлькостi технiчними засобами фiксування кримiнального провадження та технiчними засобами проведення дистанцiйного провадження в режимi вiдеоконференцiї у кiлькостi не менше двох залiв на кожний мiсцевий суд, не менше чотирьох залiв на кожний апеляцiйний суд, не менше п'яти залiв на Кримiнальний касацiйний суд, не менше п'яти залiв на Велику Палату Верховного Суду;

обладнання установ попереднього ув'язнення та установ виконання покарань технiчними засобами проведення дистанцiйного провадження в режимi вiдеоконференцiї з судами у кiлькостi не менше двох примiщень у кожнiй установi;

збiльшення кiлькостi суддiв мiсцевих загальних судiв та апарату цих судiв у зв'язку з необхiднiстю забезпечення здiйснення функцiй слiдчого суддi.

22. Рекомендувати Офiсу Генерального прокурора протягом трьох мiсяцiв з дня опублiкування цього Кодексу:

1) створити Єдиний реєстр досудових розслiдувань, розробити та затвердити за погодженням з Мiнiстерством внутрiшнiх справ України, Службою безпеки України, органом, що здiйснює контроль за додержанням податкового законодавства, положення про порядок його ведення;

2) привести свої нормативно-правовi акти у вiдповiднiсть iз цим Кодексом.

25. Кабiнету Мiнiстрiв України спiльно з Офiсом Генерального прокурора, Вищою квалiфiкацiйною комiсiєю суддiв України та органами адвокатського самоврядування пiдготувати i забезпечити виконання програм перепiдготовки працiвникiв органiв кримiнальної юстицiї та адвокатiв з питань застосування нових положень кримiнального процесуального законодавства.

1) протягом одного мiсяця з дня опублiкування цього Кодексу забезпечити звернення своїх територiальних управлiнь з поданнями до вiдповiдних мiсцевих рад про формування i затвердження ними спискiв присяжних вiдповiдно до вимог Закону України "Про судоустрiй i статус суддiв";

2) протягом трьох мiсяцiв з дня опублiкування цього Кодексу привести свої нормативно-правовi акти у вiдповiднiсть iз цим Кодексом.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 14.10.2014р. N 1698-VII, вiд 10.11.2015р. N 771-VIII, вiд 24.12.2015р. N 916-VIII, вiд 12.05.2016р. N 1355-VIII, вiд 16.03.2017р. N 1950-VIII, вiд 03.10.2017р. N 2147-VIII, вiд 07.06.2018р. N 2447-VIII, вiд 12.07.2018р. N 2507-VIII, вiд 18.09.2019р. N 100-IX, вiд 19.09.2019р. N 113-IX, враховуючи змiни, внесенi Законом України вiд 04.10.2019р. N 187-IX, iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 30.03.2020р. N 540-IX, вiд 13.04.2020р. N 558-IX, вiд 27.04.2021р. N 1422-IX, вiд 01.06.2021р. N 1498-IX)

Президент України

В. ЯНУКОВИЧ

м. Київ
13 квiтня 2012 року
N 4651-VI