КРИМIНАЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

Iз змiнами i доповненнями, внесеними
Законами України
вiд 5 липня 2012 року N 5076-VI,
вiд 18 квiтня 2013 року N 222-VII,
вiд 23 травня 2013 року N 314-VII,
вiд 4 липня 2013 року N 406-VII,
вiд 16 сiчня 2014 року N 721-VII,
(змiни, внесенi Законом України вiд 16 сiчня 2014 року N 721-VII, втратили чиннiсть
у зв'язку з втратою чинностi Законом України вiд 16 сiчня 2014 року N 721-VII
згiдно iз Законом України вiд 28 сiчня 2014 року N 732-VII),
вiд 16 сiчня 2014 року N 725-VII,
(змiни, внесенi Законом України вiд 16 сiчня 2014 року N 725-VII, втратили чиннiсть
у зв'язку з втратою чинностi Законом України вiд 16 сiчня 2014 року N 725-VII
згiдно iз Законом України вiд 28 сiчня 2014 року N 732-VII),
вiд 21 лютого 2014 року N 746-VII,
вiд 23 лютого 2014 року N 767-VII,
вiд 15 квiтня 2014 року N 1207-VII,
вiд 6 травня 2014 року N 1235-VII,
вiд 13 травня 2014 року N 1261-VII,
вiд 12 серпня 2014 року N 1631-VII,
вiд 7 жовтня 2014 року N 1689-VII,
вiд 14 жовтня 2014 року N 1698-VII,
вiд 14 жовтня 2014 року N 1697-VII,
вiд 14 жовтня 2014 року N 1700-VII
(змiни, внесенi Законом України вiд 14 жовтня 2014 року N 1700-VII,
вводяться в дiю з 26 квiтня 2015 року),
вiд 14 жовтня 2014 року N 1702-VII,
вiд 25 грудня 2014 року N 63-VIII,
вiд 15 сiчня 2015 року N 119-VIII,
вiд 12 лютого 2015 року N 191-VIII,
вiд 12 лютого 2015 року N 192-VIII,
вiд 12 лютого 2015 року N 193-VIII,
вiд 12 лютого 2015 року N 198-VIII,
вiд 2 березня 2015 року N 218-VIII,
вiд 4 березня 2015 року N 233-VIII,
вiд 13 травня 2015 року N 394-VIII,
вiд 2 липня 2015 року N 576-VIII,
вiд 15 липня 2015 року N 613-VIII,
вiд 16 липня 2015 року N 628-VIII,
вiд 16 липня 2015 року N 629-VIII,
вiд 10 листопада 2015 року N 769-VIII,
вiд 10 листопада 2015 року N 771-VIII,
вiд 10 листопада 2015 року N 772-VIII,
(змiни, внесенi Законом України вiд 10 листопада 2015 року N 772-VIII,
вводяться в дiю з 11 червня 2016 року),
вiд 26 листопада 2015 року N 835-VIII,
вiд 10 грудня 2015 року N 889-VIII,
вiд 23 грудня 2015 року N 901-VIII,
вiд 24 грудня 2015 року N 916-VIII,
вiд 18 лютого 2016 року N 1019-VIII,
вiд 18 лютого 2016 року N 1021-VIII
(змiни, внесенi Законом України
вiд 18 лютого 2016 року N 1021-VIII,
вводяться в дiю з 11 червня 2016 року),
вiд 12 травня 2016 року N 1355-VIII,
вiд 2 червня 2016 року N 1403-VIII,
вiд 2 червня 2016 року N 1404-VIII,
вiд 7 вересня 2016 року N 1491-VIII,
вiд 7 вересня 2016 року N 1492-VIII,
вiд 6 грудня 2016 року N 1774-VIII,
вiд 20 грудня 2016 року N 1791-VIII,
вiд 21 грудня 2016 року N 1798-VIII,
вiд 16 березня 2017 року N 1950-VIII,
вiд 13 липня 2017 року N 2136-VIII,
вiд 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII,
(змiни, внесенi пiдпунктом 5 пункту 7 параграфа 1 роздiлу 4 Закону України
вiд 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII, вводяться в дiю з дня початку функцiонування
Єдиної судової iнформацiйно-телекомунiкацiйної системи)
вiд 14 листопада 2017 року N 2205-VIII,
(змiни, внесенi Законом України вiд 14 листопада 2017 року N 2205-VIII,
вводяться в дiю з 10 червня 2018 року),
вiд 16 листопада 2017 року N 2213-VIII,
вiд 6 грудня 2017 року N 2227-VIII
вiд 7 грудня 2017 року N 2234-VIII,
вiд 22 березня 2018 року N 2367-VIII,
вiд 7 червня 2018 року N 2447-VIII,
(враховуючи змiни, внесенi Законом України вiд 12 липня 2018 року N 2509-VIII),
вiд 7 червня 2018 року N 2449-VIII,
вiд 12 липня 2018 року N 2507-VIII
(який втрачає чиннiсть одночасно з припиненням дiї Угоди мiж Україною
та Королiвством Нiдерландiв про мiжнародне правове спiвробiтництво щодо злочинiв,
пов'язаних зi збиттям лiтака рейсу МН17 Малайзiйських авiалiнiй 17 липня 2014 року),
вiд 12 липня 2018 року N 2509-VIII,
вiд 6 вересня 2018 року N 2531-VIII,
вiд 18 вересня 2018 року N 2548-VIII,
вiд 2 жовтня 2018 року N 2577-VIII,
вiд 2 жовтня 2018 року N 2581-VIII,
вiд 18 жовтня 2018 року N 2599-VIII,
вiд 22 листопада 2018 року N 2617-VIII,
вiд 18 вересня 2019 року N 100-IX,
вiд 18 вересня 2019 року N 101-IX,
вiд 19 вересня 2019 року N 113-IX,
вiд 2 жовтня 2019 року N 140-IX,
вiд 4 жовтня 2019 року N 187-IX,
вiд 17 жовтня 2019 року N 198-IX,
вiд 31 жовтня 2019 року N 263-IX,
вiд 6 грудня 2019 року N 361-IX,
вiд 18 грудня 2019 року N 388-IX,
вiд 19 грудня 2019 року N 409-IX,
вiд 14 сiчня 2020 року N 440-IX,
вiд 30 березня 2020 року N 540-IX,
вiд 13 квiтня 2020 року N 558-IX,
вiд 13 квiтня 2020 року N 559-IX,
вiд 13 травня 2020 року N 590-IX,
вiд 19 травня 2020 року N 619-IX,
вiд 4 червня 2020 року N 671-IX,
вiд 17 червня 2020 року N 720-IX,
вiд 21 липня 2020 року N 817-IX

(З дня початку роботи вiдповiдно Офiсу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур до цього Кодексу будуть внесенi змiни, передбаченi пiдпунктом 2 пункту 2 роздiлу I Закону України вiд 19 вересня 2019 року N 113-IX)

(З дня набрання чинностi Законом України вiд 17 листопада 2011 року N 4050-VI до цього Кодексу передбачено змiни пунктом 7 роздiлу I Закону України вiд 18 вересня 2012 року N 5288-VI. Змiни внесенi не будуть, у зв'язку з втратою чинностi Законом України вiд 17 листопада 2011 року N 4050-VI)

(У текстi Кодексу слова "Генеральний прокурор України" в усiх вiдмiнках замiнено словами "Генеральний прокурор" у вiдповiдному вiдмiнку згiдно iз Законом України вiд 21 грудня 2016 року N 1798-VIII)

(У текстi Кодексу слова "Апеляцiйний суд Автономної Республiки Крим, апеляцiйний суд областi, мiст Києва та Севастополя", "Апеляцiйний суд Автономної Республiки Крим, апеляцiйнi суди областей, мiст Києва та Севастополя", "Апеляцiйний суд Автономної Республiки Крим, апеляцiйнi суди областей, мiст Києва i Севастополя" в усiх вiдмiнках замiнено словами "вiдповiдний апеляцiйний суд" у вiдповiдному вiдмiнку згiдно iз Законом України вiд 12 липня 2018 року N 2509-VIII)

(У текстi Кодексу слова "Апеляцiйний суд Автономної Республiки Крим, апеляцiйний суд областi, мiст Києва та Севастополя" в усiх вiдмiнках замiнено словами "вiдповiдний апеляцiйний суд" у вiдповiдному вiдмiнку згiдно iз Законом України вiд 7 червня 2018 року N 2447-VIII)

Роздiл I
ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ

Глава 1. Кримiнальне процесуальне законодавство України та сфера його дiї

     Стаття 1. Кримiнальне процесуальне законодавство України

     1. Порядок кримiнального провадження на територiї України визначається лише кримiнальним процесуальним законодавством України.

     2. Кримiнальне процесуальне законодавство України складається з вiдповiдних положень Конституцiї України, мiжнародних договорiв, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та iнших законiв України.

     3. Змiни до кримiнального процесуального законодавства України можуть вноситися виключно законами про внесення змiн до цього Кодексу та/або до законодавства про кримiнальну вiдповiдальнiсть, та/або до законодавства України про адмiнiстративнi правопорушення.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 19.05.2020р. N 619-IX)

     Стаття 2. Завдання кримiнального провадження

     1. Завданнями кримiнального провадження є захист особи, суспiльства та держави вiд кримiнальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних iнтересiв учасникiв кримiнального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслiдування i судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримiнальне правопорушення, був притягнутий до вiдповiдальностi в мiру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була пiддана необґрунтованому процесуальному примусу i щоб до кожного учасника кримiнального провадження була застосована належна правова процедура.

     Стаття 3. Визначення основних термiнiв Кодексу

     1. Термiни, що їх вжито в цьому Кодексi, якщо немає окремих вказiвок, мають таке значення:

     1) близькi родичi та члени сiм'ї - чоловiк, дружина, батько, мати, вiтчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рiдний брат, рiдна сестра, дiд, баба, прадiд, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опiкун чи пiклувальник, особа, яка перебуває пiд опiкою або пiклуванням, а також особи, якi спiльно проживають, пов'язанi спiльним побутом i мають взаємнi права та обов'язки, у тому числi особи, якi спiльно проживають, але не перебувають у шлюбi;

     2) головуючий - суддя, який розглядає справу одноособово, а при колегiальному розглядi справи - суддя-доповiдач, визначений Єдиною судовою iнформацiйно-телекомунiкацiйною системою пiд час розподiлу справи;

     3) державне обвинувачення - процесуальна дiяльнiсть прокурора, що полягає у доведеннi перед судом обвинувачення з метою забезпечення кримiнальної вiдповiдальностi особи, яка вчинила кримiнальне правопорушення;

     4) дiзнання - форма досудового розслiдування, в якiй здiйснюється розслiдування кримiнальних проступкiв;

     41) дiзнавач - службова особа пiдроздiлу дiзнання органу Нацiональної полiцiї, органу безпеки, органу, що здiйснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу Нацiонального антикорупцiйного бюро України, органу Державного бюро розслiдувань, у випадках, установлених цим Кодексом, уповноважена особа iншого пiдроздiлу зазначених органiв, якi уповноваженi в межах компетенцiї, передбаченої цим Кодексом, здiйснювати досудове розслiдування кримiнальних проступкiв;

     5) досудове розслiдування - стадiя кримiнального провадження, яка починається з моменту внесення вiдомостей про кримiнальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслiдувань i закiнчується закриттям кримiнального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходiв медичного або виховного характеру, клопотання про звiльнення особи вiд кримiнальної вiдповiдальностi;

     6) досудове слiдство - форма досудового розслiдування, в якiй здiйснюється розслiдування злочинiв;

     7) закон України про кримiнальну вiдповiдальнiсть - законодавчi акти України, якi встановлюють кримiнальну вiдповiдальнiсть;

     71) керiвник органу дiзнання - начальник пiдроздiлу дiзнання органу Нацiональної полiцiї, органу безпеки, органу, що здiйснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу Державного бюро розслiдувань, а в разi вiдсутностi пiдроздiлу дiзнання - керiвник органу досудового розслiдування;

     8) керiвник органу досудового розслiдування - начальник Головного слiдчого управлiння, слiдчого управлiння, вiддiлу, вiддiлення органу Нацiональної полiцiї, органу безпеки, органу, що здiйснює контроль за додержанням податкового законодавства, перший заступник або заступник Директора Державного бюро розслiдувань, керiвник (начальник) Головного слiдчого управлiння, слiдчого управлiння, вiддiлу органу Державного бюро розслiдувань, Головного пiдроздiлу детективiв, пiдроздiлу детективiв, вiддiлу детективiв, пiдроздiлу внутрiшнього контролю Нацiонального антикорупцiйного бюро України та його заступники, якi дiють у межах своїх повноважень;

     9) керiвник органу прокуратури - Генеральний прокурор, керiвник регiональної прокуратури, керiвник мiсцевої прокуратури та їх першi заступники i заступники, якi дiють у межах своїх повноважень;

     10) кримiнальне провадження - досудове розслiдування i судове провадження, процесуальнi дiї у зв'язку iз вчиненням дiяння, передбаченого законом України про кримiнальну вiдповiдальнiсть;

     11) малолiтня особа - дитина до досягнення нею чотирнадцяти рокiв;

     12) неповнолiтня особа - малолiтня особа, а також дитина у вiцi вiд чотирнадцяти до вiсiмнадцяти рокiв;

     13) обвинувачення - твердження про вчинення певною особою дiяння, передбаченого законом України про кримiнальну вiдповiдальнiсть, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом;

     14) притягнення до кримiнальної вiдповiдальностi - стадiя кримiнального провадження, яка починається з моменту повiдомлення особi про пiдозру у вчиненнi кримiнального правопорушення;

     15) прокурор - особа, яка обiймає посаду, передбачену статтею 15 Закону України "Про прокуратуру", та дiє у межах своїх повноважень;

     16) розмiр мiнiмальної заробiтної плати - грошова сума, що дорiвнює мiсячному розмiру мiнiмальної заробiтної плати, встановленої законом на 1 сiчня календарного року, в якому приймається процесуальне рiшення або здiйснюється процесуальна дiя;

     161) iнша особа, права чи законнi iнтереси якої обмежуються пiд час досудового розслiдування, - особа, стосовно якої (в тому числi щодо її майна) здiйснюються процесуальнi дiї, визначенi цим Кодексом;

     162) викривач - фiзична особа, яка за наявностi переконання, що iнформацiя є достовiрною, звернулася iз заявою або повiдомленням про корупцiйне кримiнальне правопорушення до органу досудового розслiдування;

     17) слiдчий - службова особа органу Нацiональної полiцiї, органу безпеки, органу, що здiйснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу Державного бюро розслiдувань, Головного пiдроздiлу детективiв, пiдроздiлу детективiв, вiддiлу детективiв, пiдроздiлу внутрiшнього контролю Нацiонального антикорупцiйного бюро України, уповноважена в межах компетенцiї, передбаченої цим Кодексом, здiйснювати досудове розслiдування кримiнальних правопорушень;

     18) слiдчий суддя - суддя суду першої iнстанцiї, до повноважень якого належить здiйснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та iнтересiв осiб у кримiнальному провадженнi, та у випадку, передбаченому статтею 247 цього Кодексу, - голова чи за його визначенням iнший суддя вiдповiдного апеляцiйного суду. Слiдчий суддя (слiдчi суддi) у судi першої iнстанцiї обирається зборами суддiв зi складу суддiв цього суду;

     19) сторони кримiнального провадження - з боку обвинувачення: слiдчий, дiзнавач, керiвник органу досудового розслiдування, керiвник органу дiзнання, прокурор, а також потерпiлий, його представник та законний представник у випадках, установлених цим Кодексом; з боку захисту: пiдозрюваний, обвинувачений (пiдсудний), засуджений, виправданий, особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходiв медичного чи виховного характеру або вирiшувалося питання про їх застосування, їхнi захисники та законнi представники;

     20) суд апеляцiйної iнстанцiї - вiдповiдний апеляцiйний суд, в межах територiальної юрисдикцiї якого знаходиться суд першої iнстанцiї, що ухвалив оскаржуване судове рiшення, а також Апеляцiйна палата Вищого антикорупцiйного суду - стосовно судових рiшень Вищого антикорупцiйного суду, ухвалених як судом першої iнстанцiї, а також стосовно судових рiшень iнших судiв першої iнстанцiї, ухвалених до початку роботи Вищого антикорупцiйного суду в кримiнальних провадженнях щодо злочинiв, вiднесених цим Кодексом до пiдсудностi Вищого антикорупцiйного суду;

     21) суд касацiйної iнстанцiї - Верховний Суд;

     22) суд першої iнстанцiї - мiсцевий загальний суд, який має право ухвалити вирок або постановити ухвалу про закриття кримiнального провадження, а також Вищий антикорупцiйний суд у кримiнальних провадженнях щодо кримiнальних правопорушень, вiднесених до його пiдсудностi цим Кодексом, а також апеляцiйний суд у випадку, передбаченому цим Кодексом;

     23) суддя - голова, заступник голови, суддя Верховного Суду, Вищого антикорупцiйного суду, апеляцiйного суду, мiсцевих загальних судiв, якi вiдповiдно до Конституцiї України на професiйнiй основi уповноваженi здiйснювати правосуддя, а також присяжний;

     24) судове провадження - кримiнальне провадження у судi першої iнстанцiї, яке включає пiдготовче судове провадження, судовий розгляд i ухвалення та проголошення судового рiшення, провадження з перегляду судових рiшень в апеляцiйному, касацiйному порядку, Верховним Судом України, а також за нововиявленими обставинами;

     25) учасники кримiнального провадження - сторони кримiнального провадження, потерпiлий, його представник та законний представник, цивiльний позивач, його представник та законний представник, цивiльний вiдповiдач та його представник, представник юридичної особи, щодо якої здiйснюється провадження, третя особа, щодо майна якої вирiшується питання про арешт, iнша особа, права чи законнi iнтереси якої обмежуються пiд час досудового розслiдування, особа, стосовно якої розглядається питання про видачу в iноземну державу (екстрадицiю), заявник, у тому числi викривач, свiдок та його адвокат, понятий, заставодавець, перекладач, експерт, спецiалiст, представник персоналу органу пробацiї, секретар судового засiдання, судовий розпорядник;

     26) учасники судового провадження - сторони кримiнального провадження, потерпiлий, його представник та законний представник, цивiльний позивач, його представник та законний представник, цивiльний вiдповiдач та його представник, представник юридичної особи, щодо якої здiйснюється провадження, представник персоналу органу пробацiї, третя особа, щодо майна якої вирiшується питання про арешт, а також iншi особи, за клопотанням або скаргою яких у випадках, передбачених цим Кодексом, здiйснюється судове провадження.

     2. Iншi термiни, що вживаються в цьому Кодексi, визначаються спецiальними нормами у цьому Кодексi та iнших законах України.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 23.05.2013р. N 314-VII, вiд 14.10.2014р. N 1697-VII, вiд 14.10.2014р. N 1698-VII, вiд 12.02.2015р. N 198-VIII, вiд 23.12.2015р. N 901-VIII, вiд 18.02.2016р. N 1019-VIII, вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII, змiни, внесенi Законом України вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII, в частинi положень щодо застосування пробацiйних програм набирають чинностi з 01.01.2018р., iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 21.12.2016р. N 1798-VIII, вiд 03.10.2017р. N 2147-VIII, вiд 16.11.2017р. N 2213-VIII, вiд 07.06.2018р. N 2447-VIII, iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 22.11.2018р. N 2617-VIII, враховуючи змiни, внесенi Законом України вiд 03.12.2019р. N 321-IX; iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 04.10.2019р. N 187-IX, вiд 17.10.2019р. N 198-IX, вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

     Стаття 4. Дiя Кодексу в просторi

     1. Кримiнальне провадження на територiї України здiйснюється з пiдстав та в порядку, передбачених цим Кодексом, незалежно вiд мiсця вчинення кримiнального правопорушення.

     2. Кримiнальне процесуальне законодавство України застосовується також при здiйсненнi провадження щодо кримiнальних правопорушень, вчинених на територiї дипломатичного представництва чи консульської установи України за кордоном, на повiтряному, морському чи рiчковому суднi, що перебуває за межами України пiд прапором або з розпiзнавальним знаком України, якщо це судно приписано до порту, розташованого в Українi.

     3. Якщо мiжнародними договорами, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України, передбачено поширення юрисдикцiї України на особовий склад Збройних Сил України, який перебуває на територiї iншої держави, то провадження щодо кримiнальних правопорушень, вчинених на територiї iншої держави стосовно особи з такого особового складу, здiйснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом.

     4. При виконаннi на територiї України окремих процесуальних дiй за запитом (дорученням) компетентних органiв iноземних держав у рамках мiжнародного спiвробiтництва застосовуються положення цього Кодексу. На прохання компетентного органу iноземної держави пiд час виконання на територiї України таких процесуальних дiй може застосовуватися процесуальне законодавство iноземної держави, якщо це передбачено мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України, а за вiдсутностi такого мiжнародного договору України - за умови, що дане прохання не суперечить законодавству України.

     Стаття 5. Дiя Кодексу в часi

     1. Процесуальна дiя проводиться, а процесуальне рiшення приймається згiдно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дiї або прийняття такого рiшення.

     2. Допустимiсть доказiв визначається положеннями цього Кодексу, якi були чинними на момент їх отримання.

     Стаття 6. Дiя Кодексу за колом осiб

     1. Кримiнальне провадження за правилами цього Кодексу здiйснюється щодо будь-якої особи, крiм випадкiв, передбачених частиною другою цiєї статтi.

     Особливостi кримiнального провадження щодо окремої категорiї осiб визначаються главою 37 цього Кодексу.

     2. Кримiнальне провадження щодо особи, яка користується дипломатичним iмунiтетом, може здiйснюватися за правилами цього Кодексу лише за згодою такої особи або за згодою компетентного органу держави (мiжнародної органiзацiї), яку представляє така особа, у порядку, передбаченому законодавством України та мiжнародними договорами України.

Глава 2. Засади кримiнального провадження

     Стаття 7. Загальнi засади кримiнального провадження

     1. Змiст та форма кримiнального провадження повиннi вiдповiдати загальним засадам кримiнального провадження, до яких, зокрема, вiдносяться:

     1) верховенство права;

     2) законнiсть;

     3) рiвнiсть перед законом i судом;

     4) повага до людської гiдностi;

     5) забезпечення права на свободу та особисту недоторканнiсть;

     6) недоторканнiсть житла чи iншого володiння особи;

     7) таємниця спiлкування;

     8) невтручання у приватне життя;

     9) недоторканнiсть права власностi;

     10) презумпцiя невинуватостi та забезпечення доведеностi вини;

     11) свобода вiд самовикриття та право не свiдчити проти близьких родичiв та членiв сiм'ї;

     12) заборона двiчi притягувати до кримiнальної вiдповiдальностi за одне i те саме правопорушення;

     13) забезпечення права на захист;

     14) доступ до правосуддя та обов'язковiсть судових рiшень;

     15) змагальнiсть сторiн та свобода в поданнi ними суду своїх доказiв i у доведеннi перед судом їх переконливостi;

     16) безпосереднiсть дослiдження показань, речей i документiв;

     17) забезпечення права на оскарження процесуальних рiшень, дiй чи бездiяльностi;

     18) публiчнiсть;

     19) диспозитивнiсть;

     20) гласнiсть i вiдкритiсть судового провадження та його повне фiксування технiчними засобами;

     21) розумнiсть строкiв;

     22) мова, якою здiйснюється кримiнальне провадження.

     2. Змiст та форма кримiнального провадження за вiдсутностi пiдозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повиннi вiдповiдати загальним засадам кримiнального провадження, зазначеним у частинi першiй цiєї статтi, з урахуванням особливостей, встановлених законом.

     Сторона обвинувачення зобов'язана використати всi передбаченi законом можливостi для дотримання прав пiдозрюваного чи обвинуваченого (зокрема, прав на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спiлкування, невтручання у приватне життя) у разi здiйснення кримiнального провадження за вiдсутностi пiдозрюваного або обвинуваченого (in absentia).

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 07.10.2014р. N 1689-VII)

     Стаття 8. Верховенство права

     1. Кримiнальне провадження здiйснюється з додержанням принципу верховенства права, вiдповiдно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цiнностями та визначають змiст i спрямованiсть дiяльностi держави.

     2. Принцип верховенства права у кримiнальному провадженнi застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

     Стаття 9. Законнiсть

     1. Пiд час кримiнального провадження суд, слiдчий суддя, прокурор, керiвник органу досудового розслiдування, слiдчий, iншi службовi особи органiв державної влади зобов'язанi неухильно додержуватися вимог Конституцiї України, цього Кодексу, мiжнародних договорiв, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України, вимог iнших актiв законодавства.

     2. Прокурор, керiвник органу досудового розслiдування, слiдчий зобов'язанi всебiчно, повно i неупереджено дослiдити обставини кримiнального провадження, виявити як тi обставини, що викривають, так i тi, що виправдовують пiдозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцiнку та забезпечити прийняття законних i неупереджених процесуальних рiшень.

     3. Закони та iншi нормативно-правовi акти України, положення яких стосуються кримiнального провадження, повиннi вiдповiдати цьому Кодексу. При здiйсненнi кримiнального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить цьому Кодексу.

     4. У разi якщо норми цього Кодексу суперечать мiжнародному договору, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України, застосовуються положення вiдповiдного мiжнародного договору України.

     5. Кримiнальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

     6. У випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримiнального провадження, застосовуються загальнi засади кримiнального провадження, визначенi частиною першою статтi 7 цього Кодексу.

     Стаття 10. Рiвнiсть перед законом i судом

     1. Не може бути привiлеїв чи обмежень у процесуальних правах, передбачених цим Кодексом, за ознаками раси, кольору шкiри, полiтичних, релiгiйних чи iнших переконань, статi, етнiчного та соцiального походження, майнового стану, мiсця проживання, громадянства, освiти, роду занять, а також за мовними або iншими ознаками.

     2. У випадках i порядку, передбачених цим Кодексом, певнi категорiї осiб (неповнолiтнi, iноземцi, особи з розумовими i фiзичними вадами тощо) пiд час кримiнального провадження користуються додатковими гарантiями.

     Стаття 11. Повага до людської гiдностi

     1. Пiд час кримiнального провадження повинна бути забезпечена повага до людської гiдностi, прав i свобод кожної особи.

     2. Забороняється пiд час кримiнального провадження пiддавати особу катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує її гiднiсть, поводженню чи покаранню, вдаватися до погроз застосування такого поводження, утримувати особу у принизливих умовах, примушувати до дiй, що принижують її гiднiсть.

     3. Кожен має право захищати усiма засобами, що не забороненi законом, свою людську гiднiсть, права, свободи та iнтереси, порушенi пiд час здiйснення кримiнального провадження.

     Стаття 12. Забезпечення права на свободу та особисту недоторканнiсть

     1. Пiд час кримiнального провадження нiхто не може триматися пiд вартою, бути затриманим або обмеженим у здiйсненнi права на вiльне пересування в iнший спосiб через пiдозру або обвинувачення у вчиненнi кримiнального правопорушення iнакше як на пiдставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.

     2. Кожен, кого затримано через пiдозру або обвинувачення у вчиненнi кримiнального правопорушення або iнакше позбавлено свободи, повинен бути в найкоротший строк доставлений до слiдчого суддi для вирiшення питання про законнiсть та обґрунтованiсть його затримання, iншого позбавлення свободи та подальшого тримання. Затримана особа негайно звiльняється, якщо протягом сiмдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого судового рiшення про тримання пiд вартою.

     3. Про затримання особи, взяття її пiд варту або обмеження в правi на вiльне пересування в iнший спосiб, а також про її мiсце перебування має бути негайно повiдомлено її близьких родичiв, членiв сiм'ї чи iнших осiб за вибором цiєї особи в порядку, передбаченому цим Кодексом.

     4. Кожен, хто понад строк, передбачений цим Кодексом, тримається пiд вартою або позбавлений свободи в iнший спосiб, має бути негайно звiльнений.

     5. Затримання особи, взяття її пiд варту або обмеження в правi на вiльне пересування в iнший спосiб пiд час кримiнального провадження, здiйснене за вiдсутностi пiдстав або з порушенням порядку, передбаченого цим Кодексом, тягне за собою вiдповiдальнiсть, установлену законом.

     Стаття 13. Недоторканнiсть житла чи iншого володiння особи

     1. Не допускається проникнення до житла чи до iншого володiння особи, проведення в них огляду чи обшуку iнакше як за вмотивованим судовим рiшенням, крiм випадкiв, передбачених цим Кодексом.

     Стаття 14. Таємниця спiлкування

     1. Пiд час кримiнального провадження кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та iншої кореспонденцiї, iнших форм спiлкування.

     2. Втручання у таємницю спiлкування можливе лише на пiдставi судового рiшення у випадках, передбачених цим Кодексом, з метою виявлення та запобiгання тяжкому чи особливо тяжкому злочину, встановлення його обставин, особи, яка вчинила злочин, якщо в iнший спосiб неможливо досягти цiєї мети.

     3. Iнформацiя, отримана внаслiдок втручання у спiлкування, не може бути використана iнакше як для вирiшення завдань кримiнального провадження.

     Стаття 15. Невтручання у приватне життя

     1. Пiд час кримiнального провадження кожному гарантується невтручання у приватне (особисте i сiмейне) життя.

     2. Нiхто не може збирати, зберiгати, використовувати та поширювати iнформацiю про приватне життя особи без її згоди, крiм випадкiв, передбачених цим Кодексом.

     3. Iнформацiя про приватне життя особи, отримана в порядку, передбаченому цим Кодексом, не може бути використана iнакше як для виконання завдань кримiнального провадження.

     4. Кожен, кому наданий доступ до iнформацiї про приватне життя, зобов'язаний запобiгати розголошенню такої iнформацiї.

     Стаття 16. Недоторканнiсть права власностi

     1. Позбавлення або обмеження права власностi пiд час кримiнального провадження здiйснюється лише на пiдставi вмотивованого судового рiшення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

     2. На пiдставах та в порядку, передбачених цим Кодексом, допускається тимчасове вилучення майна без судового рiшення.

     Стаття 17. Презумпцiя невинуватостi та забезпечення доведеностi вини

     1. Особа вважається невинуватою у вчиненнi кримiнального правопорушення i не може бути пiддана кримiнальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, i встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

     2. Нiхто не зобов'язаний доводити свою невинуватiсть у вчиненнi кримiнального правопорушення i має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватiсть особи поза розумним сумнiвом.

     3. Пiдозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом.

     4. Усi сумнiви щодо доведеностi вини особи тлумачаться на користь такої особи.

     5. Поводження з особою, вина якої у вчиненнi кримiнального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має вiдповiдати поводженню з невинуватою особою.

     Стаття 18. Свобода вiд самовикриття та право не свiдчити проти близьких родичiв та членiв сiм'ї

     1. Жодна особа не може бути примушена визнати свою винуватiсть у вчиненнi кримiнального правопорушення або примушена давати пояснення, показання, якi можуть стати пiдставою для пiдозри, обвинувачення у вчиненнi нею кримiнального правопорушення.

     2. Кожна особа має право не говорити нiчого з приводу пiдозри чи обвинувачення проти неї, у будь-який момент вiдмовитися вiдповiдати на запитання, а також бути негайно повiдомленою про цi права.

     3. Жодна особа не може бути примушена давати пояснення, показання, якi можуть стати пiдставою для пiдозри, обвинувачення у вчиненнi її близькими родичами чи членами її сiм'ї кримiнального правопорушення.

     Стаття 19. Заборона двiчi притягувати до кримiнальної вiдповiдальностi за одне i те саме правопорушення

     1. Нiхто не може бути двiчi обвинуваченим або покараним за кримiнальне правопорушення, за яким вiн був виправданий або засуджений на пiдставi вироку суду, що набрав законної сили.

     2. Кримiнальне провадження пiдлягає негайному закриттю, якщо стане вiдомо, що по тому самому обвинуваченню iснує вирок суду, який набрав законної сили.

     Стаття 20. Забезпечення права на захист

     1. Пiдозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданнi йому можливостi надати уснi або письмовi пояснення з приводу пiдозри чи обвинувачення, право збирати i подавати докази, брати особисту участь у кримiнальному провадженнi, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалiзовувати iншi процесуальнi права, передбаченi цим Кодексом.

     2. Слiдчий, прокурор, слiдчий суддя, суд зобов'язанi роз'яснити пiдозрюваному, обвинуваченому його права та забезпечити право на квалiфiковану правову допомогу з боку обраного ним або призначеного захисника.

     3. У випадках, передбачених цим Кодексом та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, пiдозрюваному, обвинуваченому правова допомога надається безоплатно за рахунок держави.

     4. Участь у кримiнальному провадженнi захисника пiдозрюваного, обвинуваченого, представника потерпiлого, представника третьої особи, щодо майна якої вирiшується питання про арешт, не звужує процесуальних прав пiдозрюваного, обвинуваченого, потерпiлого, третьої особи, щодо майна якого вирiшується питання про арешт.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 18.02.2016р. N 1019-VIII)

     Стаття 21. Доступ до правосуддя та обов'язковiсть судових рiшень

     1. Кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирiшення справи в розумнi строки незалежним i неупередженим судом, створеним на пiдставi закону.

     2. Вирок та ухвала суду, що набрали законної сили в порядку, визначеному цим Кодексом, є обов'язковими i пiдлягають безумовному виконанню на всiй територiї України.

     3. Кожен має право на участь у розглядi в судi будь-якої iнстанцiї справи, що стосується його прав та обов'язкiв, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

     4. Якщо iнше не передбачено цим Кодексом, здiйснення кримiнального провадження не може бути перешкодою для доступу особи до iнших засобiв правового захисту, якщо пiд час кримiнального провадження порушуються її права, гарантованi Конституцiєю України та мiжнародними договорами України.

     Стаття 22. Змагальнiсть сторiн та свобода в поданнi ними суду своїх доказiв i у доведеннi перед судом їх переконливостi

     1. Кримiнальне провадження здiйснюється на основi змагальностi, що передбачає самостiйне обстоювання стороною обвинувачення i стороною захисту їхнiх правових позицiй, прав, свобод i законних iнтересiв засобами, передбаченими цим Кодексом.

     2. Сторони кримiнального провадження мають рiвнi права на збирання та подання до суду речей, документiв, iнших доказiв, клопотань, скарг, а також на реалiзацiю iнших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

     3. Пiд час кримiнального провадження функцiї державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один i той самий орган чи службову особу.

     4. Повiдомлення особi про пiдозру у вчиненнi кримiнального правопорушення, звернення з обвинувальним актом та пiдтримання державного обвинувачення у судi здiйснюється прокурором. У випадках, передбачених цим Кодексом, повiдомлення особi про пiдозру у вчиненнi кримiнального правопорушення може здiйснюватися слiдчим за погодженням iз прокурором, а обвинувачення може пiдтримуватися потерпiлим, його представником.

     5. Захист здiйснюється пiдозрюваним або обвинуваченим, його захисником або законним представником.

     6. Суд, зберiгаючи об'єктивнiсть та неупередженiсть, створює необхiднi умови для реалiзацiї сторонами їхнiх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язкiв.

     Стаття 23. Безпосереднiсть дослiдження показань, речей i документiв

     1. Суд дослiджує докази безпосередньо. Показання учасникiв кримiнального провадження суд отримує усно.

     2. Не можуть бути визнанi доказами вiдомостi, що мiстяться в показаннях, речах i документах, якi не були предметом безпосереднього дослiдження суду, крiм випадкiв, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осiб, якi не дають їх безпосередньо в судовому засiданнi, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

     3. Сторона обвинувачення зобов'язана забезпечити присутнiсть пiд час судового розгляду свiдкiв обвинувачення з метою реалiзацiї права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом.

     Стаття 24. Забезпечення права на оскарження процесуальних рiшень, дiй чи бездiяльностi

     1. Кожному гарантується право на оскарження процесуальних рiшень, дiй чи бездiяльностi суду, слiдчого суддi, прокурора, слiдчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

     2. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи iнтересiв особи, судом вищого рiвня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно вiд того, чи брала така особа участь у судовому розглядi.

     Стаття 25. Публiчнiсть

     1. Прокурор, слiдчий зобов'язанi в межах своєї компетенцiї розпочати досудове розслiдування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримiнального правопорушення (за виключенням випадкiв, коли кримiнальне провадження може бути розпочате лише на пiдставi заяви потерпiлого) або в разi надходження заяви (повiдомлення) про вчинення кримiнального правопорушення, а також вжити всiх передбачених законом заходiв для встановлення подiї кримiнального правопорушення та особи, яка його вчинила.

     Стаття 26. Диспозитивнiсть

     1. Сторони кримiнального провадження є вiльними у використаннi своїх прав у межах та у спосiб, передбачених цим Кодексом.

     2. Вiдмова прокурора вiд пiдтримання державного обвинувачення тягне за собою закриття кримiнального провадження, крiм випадкiв, передбачених цим Кодексом.

     3. Слiдчий суддя, суд у кримiнальному провадженнi вирiшують лише тi питання, що винесенi на їх розгляд сторонами та вiднесенi до їх повноважень цим Кодексом.

     4. Кримiнальне провадження у формi приватного обвинувачення розпочинається лише на пiдставi заяви потерпiлого. Вiдмова потерпiлого, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представника вiд обвинувачення є безумовною пiдставою для закриття кримiнального провадження у формi приватного обвинувачення.

     Стаття 27. Гласнiсть i вiдкритiсть судового провадження та повне фiксування технiчними засобами судового засiдання i процесуальних дiй

     1. Учасники судового провадження, а також особи, якi не брали участi у кримiнальному провадженнi, якщо суд вирiшив питання про їхнi права, свободи, iнтереси чи обов'язки, не можуть бути обмеженi у правi на отримання в судi як усної, так i письмової iнформацiї щодо результатiв судового розгляду та у правi на ознайомлення з процесуальними рiшеннями й отримання їх копiй. Нiхто не може бути обмежений у правi на отримання в судi iнформацiї про дату, час i мiсце судового розгляду та про ухваленi в ньому судовi рiшення, крiм випадкiв, установлених законом.

     2. Кримiнальне провадження в судах усiх iнстанцiй здiйснюється вiдкрито. Слiдчий суддя, суд може прийняти рiшення про обмеження доступу осiб, якi не є учасниками судового процесу, в судове засiдання пiд час карантину, встановленого Кабiнетом Мiнiстрiв України вiдповiдно до Закону України "Про захист населення вiд iнфекцiйних хвороб", якщо участь в судовому засiданнi становитиме загрозу життю чи здоров'ю особи. Слiдчий суддя, суд може прийняти рiшення про здiйснення кримiнального провадження у закритому судовому засiданнi впродовж усього судового провадження або його окремої частини лише у разi:

     1) якщо обвинуваченим є неповнолiтнiй;

     2) розгляду справи про кримiнальне правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканостi особи;

     3) необхiдностi запобiгти розголошенню вiдомостей про особисте та сiмейне життя чи обставин, якi принижують гiднiсть особи;

     4) якщо здiйснення провадження у вiдкритому судовому засiданнi може призвести до розголошення таємницi, що охороняється законом;

     5) необхiдностi забезпечення безпеки осiб, якi беруть участь у кримiнальному провадженнi.

     3. Особистi записи, листи, змiст особистих телефонних розмов, телеграфних та iнших повiдомлень можуть бути оголошенi у вiдкритому судовому засiданнi, якщо слiдчий суддя, суд не прийме рiшення про їх дослiдження у закритому судовому засiданнi на пiдставi пункту 3 частини другої цiєї статтi.

     4. Кримiнальне провадження у закритому судовому засiданнi суд здiйснює з додержанням правил судочинства, передбачених цим Кодексом. На судовому розглядi в закритому судовому засiданнi можуть бути присутнi лише сторони та iншi учасники кримiнального провадження.

     5. Пiд час судового розгляду та у випадках, передбачених цим Кодексом, пiд час досудового розслiдування забезпечується повне фiксування судового засiдання та процесуальних дiй за допомогою звуко- та вiдеозаписувальних технiчних засобiв. Офiцiйним записом судового засiдання є лише технiчний запис, здiйснений судом у порядку, передбаченому цим Кодексом.

     6. Кожен, хто присутнiй в залi судового засiдання, може вести стенограму, робити нотатки, використовувати портативнi аудiозаписуючi пристрої. Проведення в залi судового засiдання фотозйомки, вiдеозапису, транслювання судового засiдання по радiо i телебаченню, а також проведення звукозапису iз застосуванням стацiонарної апаратури допускаються на пiдставi ухвали суду, що приймається з урахуванням думки сторiн та можливостi проведення таких дiй без шкоди для судового розгляду.

     7. Судове рiшення, ухвалене у вiдкритому судовому засiданнi, проголошується прилюдно. Якщо судовий розгляд вiдбувався у закритому судовому засiданнi, судове рiшення проголошується прилюдно з пропуском iнформацiї, для дослiдження якої проводилося закрите судове засiдання та яка на момент проголошення судового рiшення пiдлягає подальшому захисту вiд розголошення.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.11.2017р. N 2213-VIII, змiни, внесенi Законом України вiд 16.11.2017р. N 2213-VIII, в частинi норм щодо застосування пiд час судового розгляду вiдеозаписувальних технiчних засобiв набирають чинностi з 01.01.2019р., вiд 30.03.2020р. N 540-IX, вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

     Стаття 28. Розумнi строки

     1. Пiд час кримiнального провадження кожна процесуальна дiя або процесуальне рiшення повиннi бути виконанi або прийнятi в розумнi строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхiдними для виконання процесуальних дiй та прийняття процесуальних рiшень. Розумнi строки не можуть перевищувати передбаченi цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дiй або прийняття окремих процесуальних рiшень.

     2. Проведення досудового розслiдування у розумнi строки забезпечує прокурор, слiдчий суддя (в частинi строкiв розгляду питань, вiднесених до його компетенцiї), а судового провадження - суд.

     3. Критерiями для визначення розумностi строкiв кримiнального провадження є:

     1) складнiсть кримiнального провадження, яка визначається з урахуванням кiлькостi пiдозрюваних, обвинувачуваних та кримiнальних правопорушень, щодо яких здiйснюється провадження, обсягу та специфiки процесуальних дiй, необхiдних для здiйснення досудового розслiдування тощо;

     2) поведiнка учасникiв кримiнального провадження;

     3) спосiб здiйснення слiдчим, прокурором i судом своїх повноважень.

     4. Кримiнальне провадження щодо особи, яка тримається пiд вартою, неповнолiтньої особи має бути здiйснено невiдкладно i розглянуто в судi першочергово.

     5. Кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб вiдповiдне кримiнальне провадження щодо нього було закрите.

     6. Пiдозрюваний, обвинувачений, потерпiлий, iншi особи, права чи iнтереси яких обмежуються пiд час досудового розслiдування, мають право на звернення до прокурора, слiдчого суддi або суду з клопотанням, в якому викладаються обставини, що обумовлюють необхiднiсть здiйснення кримiнального провадження (або окремих процесуальних дiй) у бiльш короткi строки, нiж тi, що передбаченi цим Кодексом.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.11.2017р. N 2213-VIII)

     Стаття 29. Мова, якою здiйснюється кримiнальне провадження

     1. Кримiнальне провадження здiйснюється державною мовою. Сторона обвинувачення, слiдчий суддя та суд складають процесуальнi документи державною мовою.

     2. Особа повiдомляється про пiдозру у вчиненнi кримiнального правопорушення державною мовою або будь-якою iншою мовою, якою вона достатньо володiє для розумiння сутi пiдозри у вчиненнi кримiнального правопорушення.

     3. Слiдчий суддя, суд, прокурор, слiдчий забезпечують учасникам кримiнального провадження, якi не володiють чи недостатньо володiють державною мовою, право давати показання, заявляти клопотання i подавати скарги, виступати в судi рiдною або iншою мовою, якою вони володiють, користуючись у разi необхiдностi послугами перекладача в порядку, передбаченому цим Кодексом.

     4. Судовi рiшення, якими суд закiнчує судовий розгляд по сутi, надаються сторонам кримiнального провадження або особi, стосовно якої вирiшено питання щодо застосування примусових заходiв виховного або медичного характеру, а також представнику юридичної особи, щодо якої здiйснюється провадження, у перекладi на їхню рiдну або iншу мову, якою вони володiють. Переклад iнших процесуальних документiв кримiнального провадження, надання копiй яких передбачено цим Кодексом, здiйснюється лише за клопотанням зазначених осiб. Переклад судових рiшень та iнших процесуальних документiв кримiнального провадження засвiдчується пiдписом перекладача.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 23.05.2013р. N 314-VII)

Глава 3. Суд, сторони та iншi учасники кримiнального провадження

§ 1. Суд i пiдсуднiсть

     Стаття 30. Здiйснення правосуддя судом

     1. У кримiнальному провадженнi правосуддя здiйснюється лише судом згiдно з правилами, передбаченими цим Кодексом.

     2. Вiдмова у здiйсненнi правосуддя не допускається.

     Стаття 31. Склад суду

     1. Кримiнальне провадження в судi першої iнстанцiї здiйснюється суддею одноособово, крiм випадкiв, передбачених частинами другою, третьою та дванадцятою цiєї статтi.

     2. Кримiнальне провадження в судi першої iнстанцiї щодо злочинiв, за вчинення яких передбачено покарання у видi позбавлення волi на строк бiльше десяти рокiв, здiйснюється колегiально судом у складi трьох суддiв лише за клопотанням обвинуваченого.

     Кримiнальне провадження стосовно кiлькох обвинувачених здiйснюється колегiально судом у складi трьох суддiв стосовно всiх обвинувачених, якщо хоча б один iз них заявив клопотання про такий розгляд.

     3. Кримiнальне провадження в судi першої iнстанцiї щодо злочинiв, за вчинення яких передбачено довiчне позбавлення волi, здiйснюється колегiально судом у складi трьох суддiв, а за клопотанням обвинуваченого - судом присяжних у складi двох суддiв та трьох присяжних. Кримiнальне провадження стосовно кiлькох обвинувачених розглядається судом присяжних стосовно всiх обвинувачених, якщо хоча б один з них заявив клопотання про такий розгляд.

     4. Кримiнальне провадження в апеляцiйному порядку здiйснюється колегiально судом у складi не менше трьох суддiв, крiм випадкiв, передбачених частиною дванадцятою цiєї статтi, при цьому кiлькiсть суддiв має бути непарною.

     5. Кримiнальне провадження в касацiйному порядку здiйснюється колегiєю суддiв Касацiйного кримiнального суду Верховного Суду у складi трьох або бiльшої непарної кiлькостi суддiв.

     6. У визначених цим Кодексом випадках кримiнальне провадження в касацiйному порядку здiйснюється судовою палатою Касацiйного кримiнального суду (палатою), об'єднаною палатою Касацiйного кримiнального суду (об'єднаною палатою) або Великою Палатою Верховного Суду (Великою Палатою).

     7. До складу об'єднаної палати входять по два суддi, якi обираються зборами суддiв Касацiйного кримiнального суду зi складу кожної iз судових палат Касацiйного кримiнального суду, та голова Касацiйного кримiнального суду.

     8. Засiдання палати в судi касацiйної iнстанцiї вважається правомочним за умови присутностi на ньому бiльше половини її складу.

     9. Засiдання об'єднаної палати, Великої Палати вважається правомочним, якщо на ньому присутнi не менше нiж двi третини її складу.

     10. Незалежно вiд того, у якому складi розглядалося кримiнальне провадження, перегляд судового рiшення в судi першої або апеляцiйної iнстанцiї за виключними обставинами здiйснюється колегiєю у складi трьох або бiльшої непарної кiлькостi суддiв, а у Верховному Судi - у складi Великої Палати.

     11. Суддя чи склад колегiї суддiв для розгляду конкретного кримiнального провадження визначається у порядку, передбаченому частиною третьою статтi 35 цього Кодексу.

     12. Кримiнальне провадження у Вищому антикорупцiйному судi здiйснюється:

     1) в судi першої iнстанцiї - колегiально судом у складi трьох суддiв, хоча б один з яких має стаж роботи на посадi суддi не менше п'яти рокiв, крiм випадкiв, коли жодний такий суддя у цьому судi не може брати участь у розглядi справи з передбачених законом пiдстав;

     2) в апеляцiйному порядку - колегiально судом у складi трьох суддiв, хоча б один з яких має стаж роботи на посадi суддi не менше п'яти рокiв, крiм випадкiв, коли жодний такий суддя у цьому судi не може брати участь у розглядi справи з передбачених законом пiдстав.

     Кримiнальне провадження у Вищому антикорупцiйному судi пiд час досудового розслiдування здiйснюється слiдчим суддею одноособово, а в разi оскарження його ухвал в апеляцiйному порядку - колегiально судом у складi не менше трьох суддiв.

     13. У разi якщо в судi першої або апеляцiйної iнстанцiї, який згiдно з правилами пiдсудностi має здiйснювати кримiнальне провадження (крiм Вищого антикорупцiйного суду), неможливо утворити склад суду, передбачений цiєю статтею, кримiнальне провадження здiйснює найбiльш територiально наближений суд, в якому можливо утворити такий склад суду.

     14. Кримiнальне провадження щодо розгляду стосовно неповнолiтньої особи обвинувального акта, клопотань про звiльнення вiд кримiнальної вiдповiдальностi, застосування примусових заходiв медичного чи виховного характеру, їх продовження, змiну чи припинення, а також кримiнальне провадження в апеляцiйному чи касацiйному порядку щодо перегляду прийнятих iз зазначених питань судових рiшень здiйснюються суддею, уповноваженим згiдно iз Законом України "Про судоустрiй i статус суддiв" на здiйснення кримiнального провадження стосовно неповнолiтнiх.

     У разi якщо таке кримiнальне провадження має здiйснюватися судом колегiально, головуючим пiд час судового розгляду може бути лише суддя, уповноважений згiдно iз Законом України "Про судоустрiй i статус суддiв" на здiйснення кримiнального провадження стосовно неповнолiтнiх.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 14.10.2014р. N 1698-VII, вiд 12.02.2015р. N 192-VIII, вiд 12.02.2015р. N 198-VIII, вiд 10.12.2015р. N 889-VIII, вiд 03.10.2017р. N 2147-VIII, вiд 07.06.2018р. N 2447-VIII, вiд 21.07.2020р. N 817-IX)

     Стаття 32. Територiальна пiдсуднiсть

     1. Кримiнальне провадження здiйснює суд, у межах територiальної юрисдикцiї якого вчинено кримiнальне правопорушення. У разi якщо було вчинено кiлька кримiнальних правопорушень, кримiнальне провадження здiйснює суд, у межах територiальної юрисдикцiї якого вчинено бiльш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкiстю, - суд, у межах територiальної юрисдикцiї якого вчинено останнє за часом кримiнальне правопорушення. Якщо мiсце вчинення кримiнального правопорушення встановити неможливо, кримiнальне провадження здiйснюється судом, у межах територiальної юрисдикцiї якого закiнчено досудове розслiдування. Дiя цього абзацу не поширюється на кримiнальнi провадження, що вiднесенi до предметної пiдсудностi Вищого антикорупцiйного суду згiдно з правилами статтi 331 цього Кодексу.

     Кримiнальнi провадження щодо кримiнальних правопорушень, що вчиненi на територiї України i вiднесенi до предметної пiдсудностi Вищого антикорупцiйного суду, здiйснює Вищий антикорупцiйний суд.

     2. Кримiнальне провадження щодо обвинувачення суддi у вчиненнi кримiнального правопорушення не може здiйснюватися тим судом, у якому обвинувачений обiймає чи обiймав посаду суддi. Якщо згiдно з частиною першою цiєї статтi кримiнальне провадження стосовно суддi має здiйснюватися тим судом, у якому обвинувачений обiймає чи обiймав посаду суддi, кримiнальне провадження здiйснює суд, найбiльш територiально наближений до суду, в якому обвинувачений обiймає чи обiймав посаду суддi, iншої адмiнiстративно-територiальної одиницi (Автономної Республiки Крим, областi, мiста Києва чи Севастополя).

     3. У разi якщо кримiнальне правопорушення, досудове розслiдування якого проводилося територiальним управлiнням Нацiонального антикорупцiйного бюро України (крiм кримiнальних правопорушень, якi цим Кодексом вiднесенi до пiдсудностi Вищого антикорупцiйного суду), вчинено у межах територiальної юрисдикцiї мiсцевого суду за мiсцезнаходженням вiдповiдного територiального управлiння Нацiонального антикорупцiйного бюро України, то кримiнальне провадження здiйснює суд, найбiльш територiально наближений до суду за мiсцезнаходженням вiдповiдного територiального управлiння Нацiонального антикорупцiйного бюро України, iншої адмiнiстративно-територiальної одиницi (Автономної Республiки Крим, областi, мiста Києва чи Севастополя).

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 14.10.2014р. N 1698-VII, вiд 07.06.2018р. N 2447-VIII, вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

     Стаття 33. Iнстанцiйна пiдсуднiсть

     1. Кримiнальне провадження у першiй iнстанцiї здiйснюють мiсцевi загальнi суди, а також Вищий антикорупцiйний суд.

     2. Кримiнальне провадження в апеляцiйнiй iнстанцiї здiйснюють вiдповiднi апеляцiйнi суди, а також Апеляцiйна палата Вищого антикорупцiйного суду.

     3. Кримiнальне провадження у касацiйнiй iнстанцiї здiйснює Верховний Суд.

     4. Кримiнальне провадження за нововиявленими обставинами здiйснюється судом, який ухвалив рiшення, що переглядається.

     5. Кримiнальне провадження за виключними обставинами здiйснюється з пiдстав, визначених пунктами 1, 3 частини третьої статтi 459 цього Кодексу, судом, який ухвалив рiшення, що переглядається, а з пiдстави, визначеної пунктом 2 частини третьої статтi 459 цього Кодексу, - Великою Палатою Верховного Суду.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 12.02.2015р. N 192-VIII, вiд 03.10.2017р. N 2147-VIII, вiд 07.06.2018р. N 2447-VIII)

     Стаття 331. Предметна пiдсуднiсть Вищого антикорупцiйного суду

     1. Вищому антикорупцiйному суду пiдсуднi кримiнальнi провадження стосовно корупцiйних кримiнальних правопорушень, передбачених в примiтцi статтi 45 Кримiнального кодексу України, статтями 2062, 209, 211, 3661 Кримiнального кодексу України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1 - 3 частини п'ятої статтi 216 Кримiнального процесуального кодексу України.

     2. Слiдчi суддi Вищого антикорупцiйного суду здiйснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та iнтересiв осiб у кримiнальних провадженнях щодо кримiнальних правопорушень, вiднесених до пiдсудностi Вищого антикорупцiйного суду вiдповiдно до частини першої цiєї статтi.

     3. Iншi суди, визначенi цим Кодексом, не можуть розглядати кримiнальнi провадження щодо кримiнальних правопорушень, якi вiднесенi до пiдсудностi Вищого антикорупцiйного суду (крiм випадку, передбаченого абзацом сьомим частини першої статтi 34 цього Кодексу).

(Доповнено статтею 331 згiдно iз Законом України вiд 07.06.2018р. N 2447-VIII, iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

     Стаття 34. Направлення кримiнального провадження з одного суду до iншого

     1. Кримiнальне провадження передається на розгляд iншого суду, якщо:

     1) до початку судового розгляду виявилося, що кримiнальне провадження надiйшло до суду з порушенням правил пiдсудностi;

     2) пiсля задоволення вiдводiв (самовiдводiв) чи в iнших випадках неможливо утворити склад суду для судового розгляду;

     3) обвинувачений чи потерпiлий працює або працював у судi, до пiдсудностi якого належить здiйснення кримiнального провадження;

     4) лiквiдовано суд або з визначених законом пiдстав припинено роботу суду, який здiйснював судове провадження.

     До початку судового розгляду у виняткових випадках кримiнальне провадження (крiм кримiнальних проваджень, що надiйшли на розгляд Вищого антикорупцiйного суду) з метою забезпечення оперативностi та ефективностi кримiнального провадження може бути передано на розгляд iншого суду за мiсцем проживання обвинуваченого, бiльшостi потерпiлих або свiдкiв, а також у разi неможливостi здiйснювати вiдповiдним судом правосуддя (зокрема, надзвичайнi ситуацiї техногенного або природного характеру, епiдемiї, епiзоотiї, режим воєнного, надзвичайного стану, проведення антитерористичної операцiї).

     У разi якщо обвинувачений чи потерпiлий є або був суддею чи працiвником апарату Вищого антикорупцiйного суду i кримiнальне провадження належить до пiдсудностi цього суду, таке кримiнальне провадження у першiй iнстанцiї здiйснює апеляцiйний суд, юрисдикцiя якого поширюється на мiсто Київ, i в такому разi ухваленi судовi рiшення оскаржуються в апеляцiйному порядку до апеляцiйного суду, який визначається колегiєю суддiв Касацiйного кримiнального суду Верховного Суду.

     2. Питання про направлення кримiнального провадження з одного суду до iншого в межах юрисдикцiї одного суду апеляцiйної iнстанцiї вирiшується колегiєю суддiв вiдповiдного суду апеляцiйної iнстанцiї за поданням мiсцевого суду або за клопотанням сторiн чи потерпiлого не пiзнiше п'яти днiв з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.

     3. Питання про направлення кримiнального провадження з одного суду до iншого в межах юрисдикцiї рiзних апеляцiйних судiв, а також про направлення провадження з одного суду апеляцiйної iнстанцiї до iншого вирiшується колегiєю суддiв Касацiйного кримiнального суду Верховного Суду за поданням суду апеляцiйної iнстанцiї або за клопотанням сторiн чи потерпiлого не пiзнiше п'яти днiв з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.

     Питання про направлення кримiнального провадження з Вищого антикорупцiйного суду до iншого суду вирiшується колегiєю у складi п'яти суддiв Апеляцiйної палати Вищого антикорупцiйного суду за поданням складу суду, визначеного для розгляду кримiнального провадження, або за клопотанням сторiн не пiзнiше п'яти днiв з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.

     4. Про час та мiсце розгляду подання чи клопотання про направлення кримiнального провадження з одного суду до iншого повiдомляються учасники судового провадження, проте їх неприбуття не перешкоджає розгляду питання.

     5. Спори про пiдсуднiсть мiж судами не допускаються.

     6. Суд, якому направлено кримiнальне провадження з iншого суду, розпочинає судове провадження зi стадiї пiдготовчого судового засiдання незалежно вiд стадiї, на якiй в iншому судi виникли обставини, передбаченi частиною першою цiєї статтi.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 07.10.2014р. N 1689-VII, вiд 03.10.2017р. N 2147-VIII, вiд 07.06.2018р. N 2447-VIII)

     Стаття 35. Єдина судова iнформацiйно-телекомунiкацiйна система. Визначення складу суду

     1. У судi функцiонує Єдина судова iнформацiйно-телекомунiкацiйна система, що забезпечує, зокрема:

     1) об'єктивний i неупереджений розподiл матерiалiв кримiнального провадження мiж суддями з додержанням принципiв черговостi та однакової кiлькостi проваджень для кожного суддi;

     2) визначення присяжних для судового розгляду з числа осiб, якi внесенi до списку присяжних;

     3) надання фiзичним та юридичним особам iнформацiї про стан розгляду матерiалiв кримiнального провадження у порядку, передбаченому цим Кодексом;

     4) реєстрацiю вхiдної i вихiдної кореспонденцiї та етапiв її руху;

     5) участь учасникiв судового процесу у судовому засiданнi в режимi вiдеоконференцiї.

     Адвокати, нотарiуси, приватнi виконавцi, арбiтражнi керуючi, судовi експерти, державнi органи, органи мiсцевого самоврядування та суб'єкти господарювання державного та комунального секторiв економiки реєструють офiцiйнi електроннi адреси в Єдинiй судовiй iнформацiйно-телекомунiкацiйнiй системi в обов'язковому порядку. Iншi особи реєструють офiцiйнi електроннi адреси в Єдинiй судовiй iнформацiйно-телекомунiкацiйнiй системi в добровiльному порядку.

     Єдина судова iнформацiйно-телекомунiкацiйна система пiдлягає захисту iз застосуванням комплексної системи захисту iнформацiї з пiдтвердженою вiдповiднiстю.

     Положення про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему затверджується Вищою радою правосуддя за поданням Державної судової адмiнiстрацiї України та пiсля консультацiй з Радою суддiв України.

     2. Матерiали кримiнального провадження, скарги, заяви, клопотання та iншi передбаченi законом процесуальнi документи, що подаються до суду i можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження пiдлягають обов'язковiй реєстрацiї в Єдинiй судовiй iнформацiйно-телекомунiкацiйнiй системi, яка здiйснюється працiвниками апарату вiдповiдного суду в день надходження таких матерiалiв. До Єдиної судової iнформацiйно-телекомунiкацiйної системи в обов'язковому порядку вносяться: дата надходження матерiалiв, скарги, клопотання, заяви або iншого процесуального документа, прiзвище особи, стосовно якої поданi документи, та їх суть, прiзвище (найменування) особи (органу), вiд якої (якого) надiйшли документи, iм'я та по батьковi, прiзвище працiвника апарату суду, який здiйснив реєстрацiю, iнформацiя про рух судових документiв, данi про суддю, який здiйснював судове провадження, та iншi данi, передбаченi Положенням про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему.

     3. Визначення суддi (запасного суддi, слiдчого суддi), а в разi колегiального розгляду - суддi-доповiдача для розгляду конкретного провадження здiйснюється Єдиною судовою iнформацiйно-телекомунiкацiйною системою пiд час реєстрацiї вiдповiдних матерiалiв, скарги, клопотання, заяви чи iншого процесуального документа за принципом випадковостi та в хронологiчному порядку з урахуванням спецiалiзацiї та рiвномiрного навантаження для кожного суддi, заборони брати участь у перевiрцi вирокiв та ухвал для суддi, який брав участь в ухваленнi вироку або ухвали, про перевiрку яких порушується питання (крiм перегляду за нововиявленими обставинами), перебування суддiв у вiдпустцi, вiдсутностi у зв'язку з тимчасовою непрацездатнiстю, вiдрядженням, а також iнших передбачених законом випадкiв, через якi суддя не може здiйснювати правосуддя або брати участь у розглядi судових справ. Пiсля визначення суддi (запасного суддi, слiдчого суддi) або суддi-доповiдача для конкретного судового провадження не допускається внесення змiн до реєстрацiйних даних щодо цього провадження, а також видалення цих даних з Єдиної судової iнформацiйно-телекомунiкацiйної системи, крiм випадкiв, установлених законом.

     4. Кримiнальне провадження, розгляд якого вiдповiдно до цього Кодексу здiйснюється колегiєю суддiв, в обов'язковому порядку розглядається постiйною колегiєю суддiв вiдповiдного суду, до складу якої входить визначений Єдиною судовою iнформацiйно-телекомунiкацiйною системою суддя-доповiдач.

     5. Персональний склад постiйних колегiй суддiв визначається зборами суддiв вiдповiдного суду (першої чи апеляцiйної iнстанцiї, Касацiйного кримiнального суду Верховного Суду) строком на один рiк.

     6. Якщо розгляд кримiнального провадження вiдповiдно до цього Кодексу здiйснюється колегiєю у складi бiльше трьох суддiв, до складу такої колегiї входять суддi зi складу постiйної колегiї суддiв, до якої входить визначений Єдиною судовою iнформацiйно-телекомунiкацiйною системою суддя-доповiдач та суддi, визначенi зборами суддiв суду, в якому вiдбувається розгляд провадження.

     7. Суддею-доповiдачем у справi є суддя, визначений Єдиною судовою iнформацiйно-телекомунiкацiйною системою пiд час автоматизованого розподiлу матерiалiв кримiнального провадження. Якщо кримiнальне провадження у Верховному Судi має розглядатися колегiально у складi вiдповiдної палати - головуючим на засiданнях палати є суддя-доповiдач, визначений Єдиною судовою iнформацiйно-телекомунiкацiйною системою при первiсному розподiлi матерiалiв кримiнального провадження.

     8. До складу об'єднаної палати входять по два суддi, що обираються зборами суддiв Касацiйного кримiнального суду зi складу кожної iз судових палат Касацiйного кримiнального суду, та голова Касацiйного кримiнального суду.

     9. Склад суду у кримiнальному провадженнi є незмiнним, за винятком випадкiв, якi унеможливлюють участь суддi у розглядi справи, та iнших випадкiв, передбачених цим Кодексом.

     10. Пiсля змiни складу суду розгляд кримiнального провадження починається спочатку, за винятком випадкiв, передбачених цим Кодексом.

     11. Розгляд заяви про перегляд судового рiшення за нововиявленими обставинами здiйснюється тим самим складом суду, який ухвалив рiшення, що переглядається. Якщо такий склад суду сформувати неможливо, суддя або колегiя суддiв для розгляду заяви про перегляд судового рiшення за нововиявленими обставинами визначається в порядку, встановленому частиною третьою цiєї статтi.

     12. Особливостi розподiлу кримiнальних проваджень та iнших передбачених законом процесуальних документiв, що подаються до суду, встановлюються Положенням про Єдину судову iнформацiйно-телекомунiкацiйну систему.

(У редакцiї Закону України вiд 03.10.2017р. N 2147-VIII, змiни, внесенi пiдпунктом 5 пункту 7 параграфа 1 роздiлу 4 Закону України вiд 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII, вводяться в дiю з дня початку функцiонування Єдиної судової iнформацiйно-телекомунiкацiйної системи)

§ 2. Сторона обвинувачення

     Стаття 36. Прокурор

     1. Прокурор, здiйснюючи свої повноваження вiдповiдно до вимог цього Кодексу, є самостiйним у своїй процесуальнiй дiяльностi, втручання в яку осiб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи мiсцевого самоврядування, пiдприємства, установи та органiзацiї, службовi та iншi фiзичнi особи зобов'язанi виконувати законнi вимоги та процесуальнi рiшення прокурора.

     2. Прокурор, здiйснюючи нагляд за додержанням законiв пiд час проведення досудового розслiдування у формi процесуального керiвництва досудовим розслiдуванням, уповноважений:

     1) починати досудове розслiдування за наявностi пiдстав, передбачених цим Кодексом;

     2) мати повний доступ до матерiалiв, документiв та iнших вiдомостей, що стосуються досудового розслiдування;

     3) доручати органу досудового розслiдування проведення досудового розслiдування;

     4) доручати слiдчому, органу досудового розслiдування проведення у встановлений прокурором строк слiдчих (розшукових) дiй, негласних слiдчих (розшукових) дiй, iнших процесуальних дiй або давати вказiвки щодо їх проведення чи брати участь у них, а в необхiдних випадках - особисто проводити слiдчi (розшуковi) та процесуальнi дiї в порядку, визначеному цим Кодексом;

     5) доручати проведення слiдчих (розшукових) дiй та негласних слiдчих (розшукових) дiй вiдповiдним оперативним пiдроздiлам;

     6) виключено;

     7) скасовувати незаконнi та необгрунтованi постанови слiдчих;

     8) iнiцiювати перед керiвником органу досудового розслiдування питання про вiдсторонення слiдчого вiд проведення досудового розслiдування та призначення iншого слiдчого за наявностi пiдстав, передбачених цим Кодексом, для його вiдводу, або у випадку неефективного досудового розслiдування;

     9) приймати процесуальнi рiшення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числi щодо закриття кримiнального провадження та продовження строкiв досудового розслiдування за наявностi пiдстав, передбачених цим Кодексом;

     10) погоджувати або вiдмовляти у погодженнi клопотань слiдчого до слiдчого суддi про проведення слiдчих (розшукових) дiй, негласних слiдчих (розшукових) дiй, iнших процесуальних дiй у випадках, передбачених цим Кодексом, чи самостiйно подавати слiдчому суддi такi клопотання;

     11) повiдомляти особi про пiдозру;

     12) пред'являти цивiльний позов в iнтересах держави та громадян, якi через фiзичний стан чи матерiальне становище, недосягнення повнолiття, похилий вiк, недiєздатнiсть або обмежену дiєздатнiсть неспроможнi самостiйно захистити свої права, у порядку, передбаченому цим Кодексом та законом;

     13) затверджувати чи вiдмовляти у затвердженнi обвинувального акта, клопотань про застосування примусових заходiв медичного або виховного характеру, вносити змiни до складеного слiдчим обвинувального акта чи зазначених клопотань, самостiйно складати обвинувальний акт чи зазначенi клопотання;

     14) звертатися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходiв медичного або виховного характеру, клопотанням про звiльнення особи вiд кримiнальної вiдповiдальностi;

     15) пiдтримувати державне обвинувачення в судi, вiдмовлятися вiд пiдтримання державного обвинувачення, змiнювати його або висувати додаткове обвинувачення у порядку, встановленому цим Кодексом;

     16) погоджувати запит органу досудового розслiдування про мiжнародну правову допомогу, передання кримiнального провадження або самостiйно звертатися з таким клопотанням в порядку, встановленому цим Кодексом;

     17) доручати органу досудового розслiдування виконання запиту (доручення) компетентного органу iноземної держави про мiжнародну правову допомогу або перейняття кримiнального провадження, перевiряти повноту i законнiсть проведення процесуальних дiй, а також повноту, всебiчнiсть та об'єктивнiсть розслiдування у перейнятому кримiнальному провадженнi;

     18) перевiряти перед направленням прокуроровi вищого рiвня документи органу досудового розслiдування про видачу особи (екстрадицiю), повертати їх вiдповiдному органу з письмовими вказiвками, якщо такi документи необгрунтованi або не вiдповiдають вимогам мiжнародних договорiв, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України, чи законам України;

     19) доручати органам досудового розслiдування проведення розшуку i затримання осiб, якi вчинили кримiнальне правопорушення за межами України, виконання окремих процесуальних дiй з метою видачi особи (екстрадицiї) за запитом компетентного органу iноземної держави;

     20) оскаржувати судовi рiшення в порядку, встановленому цим Кодексом;

     21) здiйснювати iншi повноваження, передбаченi цим Кодексом.

     3. Участь прокурора в судi є обов'язковою, крiм випадкiв, передбачених цим Кодексом.

     4. Право на подання апеляцiйної чи касацiйної скарги, заяви про перегляд судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами мають також незалежно вiд їх участi в судовому провадженнi прокурори вищого рiвня: Генеральний прокурор, його перший заступник та заступники, керiвник регiональної прокуратури, його перший заступник та заступники.

     Генеральний прокурор, керiвник регiональної прокуратури, їх першi заступники та заступники мають право доповнити, змiнити або вiдмовитися вiд апеляцiйної чи касацiйної скарги, заяви про перегляд судового рiшення за нововиявленими або виключними обставинами, внесених ними керiвниками, першими заступниками чи заступниками керiвникiв або прокурорами прокуратур нижчого рiвня.

     У судовому провадженнi з перегляду судових рiшень в апеляцiйному чи касацiйному порядку, за нововиявленими або виключними обставинами можуть брати участь прокурори органу прокуратури вищого рiвня.

     5. Генеральний прокурор, керiвник регiональної прокуратури, їх першi заступники та заступники своєю вмотивованою постановою мають право доручити здiйснення досудового розслiдування будь-якого кримiнального правопорушення iншому органу досудового розслiдування, у тому числi слiдчому пiдроздiлу вищого рiвня в межах одного органу, у разi неефективного досудового розслiдування. Забороняється доручати здiйснення досудового розслiдування кримiнального правопорушення, вiднесеного до пiдслiдностi Нацiонального антикорупцiйного бюро України, iншому органу досудового розслiдування.

     Забороняється доручати здiйснення досудового розслiдування кримiнального правопорушення, вчиненого народним депутатом України, iншим органам досудового розслiдування, крiм Нацiонального антикорупцiйного бюро України та центрального апарату Державного бюро розслiдувань вiдповiдно до їх пiдслiдностi, визначеної цим Кодексом.

     6. Генеральний прокурор, керiвник регiональної прокуратури, керiвник мiсцевої прокуратури, їх першi заступники та заступники при здiйсненнi нагляду за додержанням законiв пiд час проведення досудового розслiдування мають право скасовувати незаконнi та необґрунтованi постанови слiдчих та прокурорiв нижчого рiвня у межах строкiв досудового розслiдування, передбачених статтею 219 цього Кодексу. Про скасування таких постанов повiдомляється прокурор, який здiйснює нагляд за додержанням законiв пiд час проведення вiдповiдного досудового розслiдування. Скасування незаконних та необґрунтованих постанов детективiв Нацiонального антикорупцiйного бюро України та прокурорiв Спецiалiзованої антикорупцiйної прокуратури може бути здiйснено Генеральним прокурором або особою, яка виконує його обов'язки, чи керiвником Спецiалiзованої антикорупцiйної прокуратури.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 16.01.2014р. N 721-VII, змiни, внесенi Законом України вiд 16.01.2014р. N 721-VII, втратили чиннiсть у зв'язку з втратою чинностi Законом України вiд 16.01.2014р. N 721-VII згiдно iз Законом України вiд 28.01.2014р. N 732-VII, вiд 23.02.2014р. N 767-VII, вiд 14.10.2014р. N 1697-VII, враховуючи змiни, внесенi Законом України вiд 21.04.2015р. N 335-VIII, вiд 14.10.2014р. N 1698-VII, вiд 03.10.2017р. N 2147-VIII, вiд 04.10.2019р. N 187-IX, вiд 18.12.2019р. N 388-IX)

     Стаття 37. Призначення та замiна прокурора

     1. Прокурор, який здiйснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримiнальному провадженнi, визначається керiвником вiдповiдного органу прокуратури пiсля початку досудового розслiдування. У разi необхiдностi керiвник органу прокуратури може визначити групу прокурорiв, якi здiйснюватимуть повноваження прокурорiв у конкретному кримiнальному провадженнi, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме дiями iнших прокурорiв.

     2. Прокурор здiйснює повноваження прокурора у кримiнальному провадженнi з його початку до завершення. Здiйснення повноважень прокурора в цьому самому кримiнальному провадженнi iншим прокурором можливе лише у випадках, передбачених частинами четвертою та п'ятою статтi 36, частиною третьою статтi 313, частиною другою статтi 341 цього Кодексу та частиною третьою цiєї статтi.

     3. Якщо прокурор, який у вiдповiдному кримiнальному провадженнi здiйснює повноваження прокурора, не може їх здiйснювати через задоволення заяви про його вiдвiд, тяжку хворобу, звiльнення з органу прокуратури або з iншої поважної причини, що унеможливлює його участь у кримiнальному провадженнi, повноваження прокурора покладаються на iншого прокурора керiвником вiдповiдного органу прокуратури. У виняткових випадках повноваження прокурора можуть бути покладенi керiвником органу прокуратури на iншого прокурора цього органу прокуратури через неефективне здiйснення прокурором нагляду за дотриманням законiв пiд час проведення досудового розслiдування.

     Стаття 38. Орган досудового розслiдування

     1. Органами досудового розслiдування є органи, що здiйснюють досудове слiдство i дiзнання.

     2. Досудове слiдство здiйснюють:

     1) слiдчi пiдроздiли:

     а) органiв Нацiональної полiцiї;

     б) органiв безпеки;

     в) органiв, що здiйснюють контроль за додержанням податкового законодавства;

     г) органiв Державного бюро розслiдувань;

     2) пiдроздiли детективiв, пiдроздiл внутрiшнього контролю Нацiонального антикорупцiйного бюро України.

     3. Дiзнання здiйснюють пiдроздiли дiзнання або уповноваженi особи iнших пiдроздiлiв:

     а) органiв Нацiональної полiцiї;

     б) органiв безпеки;

     в) органiв, що здiйснюють контроль за додержанням податкового законодавства;

     г) органiв Державного бюро розслiдувань;

     ґ) Нацiонального антикорупцiйного бюро України.

     4. Досудове розслiдування здiйснюють слiдчi, дiзнавачi одноособово або слiдчою групою, групою дiзнавачiв.

     5. Орган досудового розслiдування зобов'язаний застосовувати всi передбаченi законом заходи для забезпечення ефективностi досудового розслiдування.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 14.10.2014р. N 1698-VII, вiд 12.02.2015р. N 198-VIII, вiд 23.12.2015р. N 901-VIII, вiд 21.12.2016р. N 1798-VIII, вiд 04.10.2019р. N 187-IX, у редакцiї Закону України вiд 22.11.2018р. N 2617-VIII, враховуючи змiни, внесенi законами України вiд 03.12.2019р. N 321-IX, вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

     Стаття 39. Керiвник органу досудового розслiдування

     1. Керiвник органу досудового розслiдування органiзовує досудове розслiдування.

     2. Керiвник органу досудового розслiдування уповноважений:

     1) визначати слiдчого (слiдчих), який здiйснюватиме досудове розслiдування, а у випадках здiйснення досудового розслiдування слiдчою групою - визначати старшого слiдчої групи, який керуватиме дiями iнших слiдчих;

     2) вiдсторонювати слiдчого вiд проведення досудового розслiдування вмотивованою постановою за iнiцiативою прокурора або з власної iнiцiативи з наступним повiдомленням прокурора та призначати iншого слiдчого за наявностi пiдстав, передбачених цим Кодексом, для його вiдводу або у разi неефективного досудового розслiдування;

     3) ознайомлюватися з матерiалами досудового розслiдування, давати слiдчому письмовi вказiвки, якi не можуть суперечити рiшенням та вказiвкам прокурора;

     4) вживати заходiв щодо усунення порушень вимог законодавства у випадку їх допущення слiдчим;

     5) погоджувати проведення слiдчих (розшукових) дiй та продовжувати строк їх проведення у випадках, передбачених цим Кодексом;

     6) здiйснювати досудове розслiдування, користуючись при цьому повноваженнями слiдчого;

     7) здiйснювати iншi повноваження, передбаченi цим Кодексом.

     3. Керiвник органу досудового розслiдування зобов'язаний виконувати доручення та вказiвки прокурора, якi даються у письмовiй формi. Невиконання керiвником органу досудового розслiдування законних вказiвок та доручень прокурора, наданих у порядку, передбаченому цим Кодексом, тягне за собою передбачену законом вiдповiдальнiсть.

     Стаття 391. Керiвник органу дiзнання

     1. Керiвник органу дiзнання органiзовує дiзнання.

     2. Керiвник органу дiзнання уповноважений:

     1) визначати дiзнавача, який здiйснюватиме дiзнання, а у випадках здiйснення дiзнання групою дiзнавачiв - визначати старшого цiєї групи, який керуватиме дiями iнших дiзнавачiв;

     2) вiдсторонювати дiзнавача вiд проведення дiзнання за iнiцiативою прокурора або з власної iнiцiативи та призначати iншого дiзнавача за наявностi пiдстав, передбачених цим Кодексом, для його вiдводу (самовiдводу) або неефективного дiзнання;

     3) ознайомлюватися з матерiалами дiзнання, давати дiзнавачу письмовi вказiвки, що не суперечать рiшенням та вказiвкам прокурора;

     4) вживати заходiв для усунення порушень вимог законодавства у разi їх допущення дiзнавачем;

     5) здiйснювати досудове розслiдування кримiнальних проступкiв, користуючись при цьому повноваженнями дiзнавача;

     6) здiйснювати iншi повноваження, передбаченi цим Кодексом.

(Доповнено статтею 391 згiдно iз Законом України вiд 22.11.2018р. N 2617-VIII, враховуючи змiни, внесенi законами України вiд 03.12.2019р. N 321-IX, вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

     Стаття 40. Слiдчий органу досудового розслiдування

     1. Слiдчий несе вiдповiдальнiсть за законнiсть та своєчаснiсть здiйснення процесуальних дiй.

     2. Слiдчий уповноважений:

     1) починати досудове розслiдування за наявностi пiдстав, передбачених цим Кодексом;

     2) проводити слiдчi (розшуковi) дiї та негласнi слiдчi (розшуковi) дiї у випадках, встановлених цим Кодексом;

     3) доручати проведення слiдчих (розшукових) дiй та негласних слiдчих (розшукових) дiй вiдповiдним оперативним пiдроздiлам;

     4) виключено;

     5) звертатися за погодженням iз прокурором до слiдчого суддi з клопотаннями про застосування заходiв забезпечення кримiнального провадження, проведення слiдчих (розшукових) дiй та негласних слiдчих (розшукових) дiй;

     6) повiдомляти за погодженням iз прокурором особi про пiдозру;

     7) за результатами розслiдування складати обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходiв медичного або виховного характеру та подавати їх прокурору на затвердження;

     8) приймати процесуальнi рiшення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числi щодо закриття кримiнального провадження за наявностi пiдстав, передбачених статтею 284 цього Кодексу;

     9) здiйснювати iншi повноваження, передбаченi цим Кодексом.

     3. У випадках вiдмови прокурора у погодженнi клопотання слiдчого до слiдчого суддi про застосування заходiв забезпечення кримiнального провадження, проведення слiдчих (розшукових) дiй чи негласних слiдчих (розшукових) дiй слiдчий має право звернутися до керiвника органу досудового розслiдування, який пiсля вивчення клопотання за необхiдностi iнiцiює розгляд питань, порушених у ньому, перед прокурором вищого рiвня, який протягом трьох днiв погоджує вiдповiдне клопотання або вiдмовляє у його погодженнi.

     4. Слiдчий зобов'язаний виконувати доручення та вказiвки прокурора, якi надаються у письмовiй формi. Невиконання слiдчим законних вказiвок та доручень прокурора, наданих у порядку, передбаченому цим Кодексом, тягне за собою передбачену законом вiдповiдальнiсть.

     5. Слiдчий, здiйснюючи свої повноваження вiдповiдно до вимог цього Кодексу, є самостiйним у своїй процесуальнiй дiяльностi, втручання в яку осiб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи мiсцевого самоврядування, пiдприємства, установи та органiзацiї, службовi особи, iншi фiзичнi особи зобов'язанi виконувати законнi вимоги та процесуальнi рiшення слiдчого.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 14.10.2014р. N 1697-VII, враховуючи змiни, внесенi Законом України вiд 21.04.2015р. N 335-VIII)

     Стаття 401. Дiзнавач

     1. Дiзнавач при здiйсненнi дiзнання надiляється повноваженнями слiдчого. Дiзнавач несе вiдповiдальнiсть за законнiсть та своєчаснiсть здiйснення дiзнання.

     2. Дiзнавач уповноважений:

     1) починати дiзнання за наявностi пiдстав, передбачених цим Кодексом;

     2) проводити огляд мiсця подiї, обшук затриманої особи, опитувати осiб, вилучати знаряддя i засоби вчинення правопорушення, речi i документи, що є безпосереднiм предметом кримiнального проступку або виявленi пiд час затримання, а також проводити слiдчi (розшуковi) дiї та негласнi слiдчi (розшуковi) дiї у випадках, установлених цим Кодексом;

     3) доручати проведення слiдчих (розшукових) дiй та негласних слiдчих (розшукових) дiй у випадках, установлених цим Кодексом, вiдповiдним оперативним пiдроздiлам;

     4) звертатися за погодженням iз прокурором до слiдчого суддi з клопотаннями про застосування заходiв забезпечення кримiнального провадження, проведення слiдчих (розшукових) дiй, негласних слiдчих (розшукових) дiй;

     5) повiдомляти за погодженням iз прокурором особi про пiдозру у вчиненнi кримiнального проступку;

     6) за результатами розслiдування складати обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходiв медичного або виховного характеру та подавати їх прокурору на затвердження;

     7) приймати процесуальнi рiшення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числi щодо закриття кримiнального провадження за наявностi пiдстав, передбачених статтею 284 цього Кодексу;

     8) здiйснювати iншi повноваження, передбаченi цим Кодексом.

     3. Дiзнавач зобов'язаний виконувати доручення та вказiвки прокурора, якi надаються в письмовiй формi.

     4. Дiзнавач, здiйснюючи свої повноваження вiдповiдно до вимог цього Кодексу, є самостiйним у своїй процесуальнiй дiяльностi, втручання в яку осiб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи мiсцевого самоврядування, пiдприємства, установи та органiзацiї, службовi особи, iншi фiзичнi особи зобов'язанi виконувати законнi вимоги та процесуальнi рiшення дiзнавача.

(Доповнено статтею 401 згiдно iз Законом України вiд 22.11.2018р. N 2617-VIII, враховуючи змiни, внесенi Законом України вiд 03.12.2019р. N 321-IX)

     Стаття 41. Оперативнi пiдроздiли

     1. Оперативнi пiдроздiли органiв Нацiональної полiцiї, органiв безпеки, Нацiонального антикорупцiйного бюро України, Державного бюро розслiдувань, органiв, що здiйснюють контроль за додержанням податкового i митного законодавства, органiв Державної прикордонної служби України, органiв, установ виконання покарань та слiдчих iзоляторiв Державної кримiнально-виконавчої служби України здiйснюють слiдчi (розшуковi) дiї та негласнi слiдчi (розшуковi) дiї в кримiнальному провадженнi за письмовим дорученням слiдчого, прокурора, а пiдроздiл детективiв, оперативно-технiчний пiдроздiл та пiдроздiл внутрiшнього контролю Нацiонального антикорупцiйного бюро України - за письмовим дорученням детектива або прокурора Спецiалiзованої антикорупцiйної прокуратури.

     2. Пiд час виконання доручень слiдчого, дiзнавача, прокурора спiвробiтник оперативного пiдроздiлу користується повноваженнями слiдчого. Спiвробiтники оперативних пiдроздiлiв (крiм пiдроздiлу детективiв, пiдроздiлу внутрiшнього контролю Нацiонального антикорупцiйного бюро України) не мають права здiйснювати процесуальнi дiї у кримiнальному провадженнi за власною iнiцiативою або звертатися з клопотаннями до слiдчого суддi чи прокурора.

     3. Доручення слiдчого, дiзнавача, прокурора щодо проведення слiдчих (розшукових) дiй та негласних слiдчих (розшукових) дiй є обов'язковими для виконання оперативним пiдроздiлом.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 04.07.2013р. N 406-VII, вiд 14.10.2014р. N 1698-VII, вiд 12.02.2015р. N 198-VIII, вiд 23.12.2015р. N 901-VIII, вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII, вiд 04.10.2019р. N 187-IX, вiд 22.11.2018р. N 2617-VIII, враховуючи змiни, внесенi Законом України вiд 03.12.2019р. N 321-IX, iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 04.10.2019р. N 187-IX, вiд 04.06.2020р. N 671-IX)

§ 3. Сторона захисту

     Стаття 42. Пiдозрюваний, обвинувачений

     1. Пiдозрюваним є особа, якiй у порядку, передбаченому статтями 276 - 279 цього Кодексу, повiдомлено про пiдозру, особа, яка затримана за пiдозрою у вчиненнi кримiнального правопорушення, або особа, щодо якої складено повiдомлення про пiдозру, однак його не вручено їй внаслiдок невстановлення мiсцезнаходження особи, проте вжито заходiв для вручення у спосiб, передбачений цим Кодексом для вручення повiдомлень.

     2. Обвинуваченим (пiдсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 цього Кодексу.

     3. Пiдозрюваний, обвинувачений має право:

     1) знати, у вчиненнi якого кримiнального правопорушення його пiдозрюють, обвинувачують;

     2) бути чiтко i своєчасно повiдомленим про свої права, передбаченi цим Кодексом, а також отримати їх роз'яснення;

     3) на першу вимогу мати захисника i побачення з ним до першого допиту з дотриманням умов, що забезпечують конфiденцiйнiсть спiлкування, а також пiсля першого допиту - мати такi побачення без обмеження їх кiлькостi й тривалостi; на участь захисника у проведеннi допиту та iнших процесуальних дiй; на вiдмову вiд захисника в будь-який момент кримiнального провадження; на отримання правової допомоги захисника за рахунок держави у випадках, передбачених цим Кодексом та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, в тому числi у зв'язку з вiдсутнiстю коштiв на її оплату;

     4) не говорити нiчого з приводу пiдозри проти нього, обвинувачення або у будь-який момент вiдмовитися вiдповiдати на запитання;

     5) давати пояснення, показання з приводу пiдозри, обвинувачення чи в будь-який момент вiдмовитися їх давати;

     6) вимагати перевiрки обґрунтованостi затримання;

     7) у разi затримання або застосування запобiжного заходу у виглядi тримання пiд вартою - на негайне повiдомлення членiв сiм'ї, близьких родичiв чи iнших осiб про затримання i мiсце свого перебування згiдно з положеннями статтi 213 цього Кодексу;

     8) збирати i подавати слiдчому, прокурору, слiдчому суддi докази;

     9) брати участь у проведеннi процесуальних дiй;

     10) пiд час проведення процесуальних дiй ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення дiй, якi заносяться до протоколу;

     11) застосовувати з додержанням вимог цього Кодексу технiчнi засоби при проведеннi процесуальних дiй, в яких вiн бере участь. Слiдчий, прокурор, слiдчий суддя, суд мають право заборонити застосовування технiчних засобiв при проведеннi окремої процесуальної дiї чи на певнiй стадiї кримiнального провадження з метою нерозголошення вiдомостей, якi мiстять таємницю, що охороняється законом, чи стосуються iнтимного життя особи, про що виноситься (постановляється) вмотивована постанова (ухвала);

     12) заявляти клопотання про проведення процесуальних дiй, про забезпечення безпеки щодо себе, членiв своєї сiм'ї, близьких родичiв, майна, житла тощо;

     13) заявляти вiдводи;

     14) ознайомлюватися з матерiалами досудового розслiдування в порядку, передбаченому статтею 221 цього Кодексу, та вимагати вiдкриття матерiалiв згiдно зi статтею 290 цього Кодексу;

     15) одержувати копiї процесуальних документiв та письмовi повiдомлення;

     16) оскаржувати рiшення, дiї та бездiяльнiсть слiдчого, прокурора, слiдчого суддi в порядку, передбаченому цим Кодексом;

     17) вимагати вiдшкодування шкоди, завданої незаконними рiшеннями, дiями чи бездiяльнiстю органу, що здiйснює оперативно-розшукову дiяльнiсть, досудове розслiдування, прокуратури або суду, в порядку, визначеному законом, а також вiдновлення репутацiї, якщо пiдозра, обвинувачення не пiдтвердилися;

     18) користуватися рiдною мовою, отримувати копiї процесуальних документiв рiдною або iншою мовою, якою вiн володiє, та в разi необхiдностi користуватися послугами перекладача за рахунок держави.

     4. Обвинувачений також має право:

     1) брати участь пiд час судового розгляду у допитi свiдкiв обвинувачення або вимагати їхнього допиту, а також вимагати виклику i допиту свiдкiв захисту на тих самих умовах, що й свiдкiв обвинувачення;

     2) збирати i подавати суду докази;

     3) висловлювати в судовому засiданнi свою думку щодо клопотань iнших учасникiв судового провадження;

     4) виступати в судових дебатах;

     5) ознайомлюватися з журналом судового засiдання та технiчним записом судового процесу, якi йому зобов'язанi надати уповноваженi працiвники суду, i подавати щодо них свої зауваження;

     6) оскаржувати в установленому цим Кодексом порядку судовi рiшення та iнiцiювати їх перегляд, знати про поданi на них апеляцiйнi та касацiйнi скарги, заяви про їх перегляд, подавати на них заперечення;

     7) отримувати роз'яснення щодо порядку пiдготовки та використання досудової доповiдi, вiдмовлятися вiд участi у пiдготовцi досудової доповiдi;

     8) брати участь у пiдготовцi досудової доповiдi, надавати представнику персоналу органу пробацiї iнформацiю, необхiдну для пiдготовки такої доповiдi, ознайомлюватися з текстом досудової доповiдi, подавати свої зауваження та уточнення.

     5. Пiдозрюваний, обвинувачений мають також iншi процесуальнi права, передбаченi цим Кодексом.

     6. Пiдозрюваний, обвинувачений, який є iноземцем i тримається пiд вартою, має право на зустрiч з представником дипломатичної чи консульської установи своєї держави, яку йому зобов'язана забезпечити адмiнiстрацiя мiсця ув'язнення.

     7. Пiдозрюваний, обвинувачений зобов'язаний:

     1) прибути за викликом до слiдчого, прокурора, слiдчого суддi, суду, а в разi неможливостi прибути за викликом у призначений строк - заздалегiдь повiдомити про це зазначених осiб;

     2) виконувати обов'язки, покладенi на нього рiшенням про застосування заходiв забезпечення кримiнального провадження;

     3) пiдкорятися законним вимогам та розпорядженням слiдчого, прокурора, слiдчого суддi, суду;

     4) надавати достовiрну iнформацiю представнику персоналу органу пробацiї, необхiдну для пiдготовки досудової доповiдi.

     8. Пiдозрюваному, обвинуваченому вручається пам'ятка про його процесуальнi права та обов'язки одночасно з їх повiдомленням особою, яка здiйснює таке повiдомлення.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 07.10.2014р. N 1689-VII, вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII, змiни, внесенi Законом України вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII, в частинi положень щодо застосування пробацiйних програм набирають чинностi з 01.01.2018р.)

     Стаття 43. Виправданий, засуджений

     1. Виправданим у кримiнальному провадженнi є обвинувачений, виправдувальний вирок суду щодо якого набрав законної сили.

     2. Засудженим у кримiнальному провадженнi є обвинувачений, обвинувальний вирок суду щодо якого набрав законної сили.

     3. Виправданий, засуджений має права обвинуваченого, передбаченi статтею 42 цього Кодексу, в обсязi, необхiдному для його захисту на вiдповiднiй стадiї судового провадження.

     Стаття 44. Законний представник пiдозрюваного, обвинуваченого

     1. Якщо пiдозрюваним, обвинуваченим є неповнолiтнiй або особа, визнана у встановленому законом порядку недiєздатною чи обмежено дiєздатною, до участi в процесуальнiй дiї разом з ним залучається його законний представник.

     2. Як законнi представники можуть бути залученi батьки (усиновлювачi), а в разi їх вiдсутностi - опiкуни чи пiклувальники особи, iншi повнолiтнi близькi родичi чи члени сiм'ї, а також представники органiв опiки i пiклування, установ i органiзацiй, пiд опiкою чи пiклуванням яких перебуває неповнолiтнiй, недiєздатний чи обмежено дiєздатний.

     3. Про залучення законного представника слiдчий, прокурор виносить постанову, а слiдчий суддя, суд - постановляє ухвалу, копiя якої вручається законному представнику.

     4. У разi якщо дiї чи iнтереси законного представника суперечать iнтересам особи, яку вiн представляє, за рiшенням слiдчого, прокурора, слiдчого суддi, суду такий законний представник замiнюється iншим з числа осiб, зазначених у частинi другiй цiєї статтi.

     5. Законний представник користується процесуальними правами особи, iнтереси якої вiн представляє, крiм процесуальних прав, реалiзацiя яких здiйснюється безпосередньо пiдозрюваним, обвинуваченим i не може бути доручена представнику.

     Стаття 45. Захисник

     1. Захисником є адвокат, який здiйснює захист пiдозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходiв медичного чи виховного характеру або вирiшувалося питання про їх застосування, а також особи, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу iноземнiй державi (екстрадицiю).

     2. Захисником не може бути адвокат, вiдомостi про якого не внесено до Єдиного реєстру адвокатiв України або стосовно якого у Єдиному реєстрi адвокатiв України мiстяться вiдомостi про зупинення або припинення права на зайняття адвокатською дiяльнiстю.

     Стаття 46. Загальнi правила участi захисника у кримiнальному провадженнi

     1. Захисник не має права взяти на себе захист iншої особи або надавати їй правову допомогу, якщо це суперечить iнтересам особи, якiй вiн надає або ранiше надавав правову допомогу.

     2. Неприбуття захисника для участi у проведеннi певної процесуальної дiї, якщо захисник був завчасно попереджений про її проведення, i за умови, що пiдозрюваний, обвинувачений не заперечує проти проведення процесуальної дiї за вiдсутностi захисника, не може бути пiдставою для визнання цiєї процесуальної дiї незаконною, крiм випадкiв, коли участь захисника є обов'язковою.

     Якщо пiдозрюваний, обвинувачений заперечує проти проведення процесуальної дiї за вiдсутностi захисника, проведення процесуальної дiї вiдкладається або для її проведення залучається захисник у порядку, передбаченому статтею 53 цього Кодексу.

     3. Одночасно брати участь у судовому розглядi можуть не бiльше п'яти захисникiв одного обвинуваченого.

     4. Захисник користується процесуальними правами пiдозрюваного, обвинуваченого, захист якого вiн здiйснює, крiм процесуальних прав, реалiзацiя яких здiйснюється безпосередньо пiдозрюваним, обвинуваченим i не може бути доручена захиснику, з моменту надання документiв, передбачених статтею 50 цього Кодексу, слiдчому, прокурору, слiдчому суддi, суду.

     5. Захисник має право брати участь у проведеннi допиту та iнших процесуальних дiях, що проводяться за участю пiдозрюваного, обвинуваченого, до першого допиту пiдозрюваного мати з ним конфiденцiйне побачення без дозволу слiдчого, прокурора, суду, а пiсля першого допиту - такi ж побачення без обмеження кiлькостi та тривалостi. Такi зустрiчi можуть вiдбуватися пiд вiзуальним контролем уповноваженої службової особи, але в умовах, що виключають можливiсть прослуховування чи пiдслуховування.

     6. Документи, пов'язанi з виконанням захисником його обов'язкiв, без його згоди не пiдлягають огляду, вилученню чи розголошенню слiдчим, прокурором, слiдчим суддею, судом.

     7. Органи державної влади та органи мiсцевого самоврядування, їх службовi особи зобов'язанi виконувати законнi вимоги захисника.

     Стаття 47. Обов'язки захисника

     1. Захисник зобов'язаний використовувати засоби захисту, передбаченi цим Кодексом та iншими законами України, з метою забезпечення дотримання прав, свобод i законних iнтересiв пiдозрюваного, обвинуваченого та з'ясування обставин, якi спростовують пiдозру чи обвинувачення, пом'якшують чи виключають кримiнальну вiдповiдальнiсть пiдозрюваного, обвинуваченого.

     2. Захисник зобов'язаний прибувати для участi у виконаннi процесуальних дiй за участю пiдозрюваного, обвинуваченого. У разi неможливостi прибути в призначений строк захисник зобов'язаний завчасно повiдомити про таку неможливiсть та її причини слiдчого, прокурора, слiдчого суддю, суд, а у разi, якщо вiн призначений органом (установою), уповноваженим законом на надання безоплатної правової допомоги, - також i цей орган (установу).

     3. Захисник без згоди пiдозрюваного, обвинуваченого не має права розголошувати вiдомостi, якi стали йому вiдомi у зв'язку з участю в кримiнальному провадженнi i становлять адвокатську або iншу охоронювану законом таємницю.

     4. Захисник пiсля його залучення має право вiдмовитися вiд виконання своїх обов'язкiв лише у випадках:

     1) якщо є обставини, якi згiдно з цим Кодексом виключають його участь у кримiнальному провадженнi;

     2) незгоди з пiдозрюваним, обвинуваченим щодо вибраного ним способу захисту, за винятком випадкiв обов'язкової участi захисника;

     3) умисного невиконання пiдозрюваним, обвинуваченим умов укладеного з захисником договору, яке проявляється, зокрема, у систематичному недодержаннi законних порад захисника, порушеннi вимог цього Кодексу тощо;

     4) якщо вiн свою вiдмову мотивує вiдсутнiстю належної квалiфiкацiї для надання правової допомоги у конкретному провадженнi, що є особливо складним,

     Стаття 48. Залучення захисника

     1. Захисник може у будь-який момент бути залученим пiдозрюваним, обвинуваченим, їх законними представниками, а також iншими особами за проханням чи згодою пiдозрюваного, обвинуваченого до участi у кримiнальному провадженнi. Слiдчий, прокурор, слiдчий суддя, суд зобов'язанi надати затриманiй особi чи особi, яка тримається пiд вартою, допомогу у встановленнi зв'язку iз захисником або особами, якi можуть запросити захисника, а також надати можливiсть використати засоби зв'язку для запрошення захисника. Слiдчий, прокурор, слiдчий суддя, суд зобов'язанi утримуватися вiд надання рекомендацiй щодо залучення конкретного захисника.

     2. Захисник залучається слiдчим, прокурором, слiдчим суддею чи судом для здiйснення захисту за призначенням у випадках та в порядку, визначених статтями 49 та 53 цього Кодексу.

     Стаття 49. Залучення захисника слiдчим, прокурором, слiдчим суддею чи судом для здiйснення захисту за призначенням

     1. Слiдчий, прокурор, слiдчий суддя чи суд зобов'язанi забезпечити участь захисника у кримiнальному провадженнi у випадках, якщо:

     1) вiдповiдно до вимог статтi 52 цього Кодексу участь захисника є обов'язковою, а пiдозрюваний, обвинувачений не залучив захисника;

     2) пiдозрюваний, обвинувачений заявив клопотання про залучення захисника, але за вiдсутнiстю коштiв чи з iнших об'єктивних причин не може його залучити самостiйно;

     3) слiдчий, прокурор, слiдчий суддя чи суд вирiшить, що обставини кримiнального провадження вимагають участi захисника, а пiдозрюваний, обвинувачений не залучив його.

     Захисник може бути залучений слiдчим, прокурором, слiдчим суддею чи судом в iнших випадках, передбачених законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги.

     2. У випадках, передбачених частиною першою цiєї статтi, слiдчий, прокурор виносить постанову, а слiдчий суддя та суд постановляє ухвалу, якою доручає вiдповiдному органу (установi), уповноваженому законом на надання безоплатної правової допомоги, призначити адвоката для здiйснення захисту за призначенням та забезпечити його прибуття у зазначенi у постановi (ухвалi) час i мiсце для участi у кримiнальному провадженнi.

     3. Постанова (ухвала) про доручення призначити адвоката негайно направляється вiдповiдному органу (установi), уповноваженому законом на надання безоплатної правової допомоги, i є обов'язковою для негайного виконання. Невиконання, неналежне або несвоєчасне виконання постанови (ухвали) про доручення призначити адвоката тягнуть вiдповiдальнiсть, встановлену законом.

     Стаття 50. Пiдтвердження повноважень захисника

     1. Повноваження захисника на участь у кримiнальному провадженнi пiдтверджуються:

     1) свiдоцтвом про право на зайняття адвокатською дiяльнiстю;

     2) ордером, договором iз захисником або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

     2. Встановлення будь-яких додаткових вимог, крiм пред'явлення захисником документа, що посвiдчує його особу, або умов для пiдтвердження повноважень захисника чи для його залучення до участi в кримiнальному провадженнi не допускається.

     Стаття 51. Договiр iз захисником

     1. Договiр iз захисником має право укласти особа, передбачена в частинi першiй статтi 45 цього Кодексу, а також iншi особи, якi дiють в її iнтересах, за її клопотанням або за її наступною згодою.

     Стаття 52. Обов'язкова участь захисника

     1. Участь захисника є обов'язковою у кримiнальному провадженнi щодо особливо тяжких злочинiв. У цьому випадку участь захисника забезпечується з моменту набуття особою статусу пiдозрюваного.

     2. В iнших випадках обов'язкова участь захисника забезпечується у кримiнальному провадженнi:

     1) щодо осiб, якi пiдозрюються або обвинувачуються у вчиненнi кримiнального правопорушення у вiцi до 18 рокiв, - з моменту встановлення факту неповнолiття або виникнення будь-яких сумнiвiв у тому, що особа є повнолiтньою;

     2) щодо осiб, стосовно яких передбачається застосування примусових заходiв виховного характеру, - з моменту встановлення факту неповнолiття або виникнення будь-яких сумнiвiв у тому, що особа є повнолiтньою;

     3) щодо осiб, якi внаслiдок психiчних чи фiзичних вад (нiмi, глухi, слiпi тощо) не здатнi повною мiрою реалiзувати свої права, - з моменту встановлення цих вад;

     4) щодо осiб, якi не володiють мовою, якою ведеться кримiнальне провадження, - з моменту встановлення цього факту;

     5) щодо осiб, стосовно яких передбачається застосування примусових заходiв медичного характеру або вирiшується питання про їх застосування, - з моменту встановлення факту наявностi в особи психiчного захворювання або iнших вiдомостей, якi викликають сумнiв щодо її осудностi;

     6) щодо реабiлiтацiї померлої особи - з моменту виникнення права на реабiлiтацiю померлої особи;

     7) виключено;

     8) щодо осiб, стосовно яких здiйснюється спецiальне досудове розслiдування або спецiальне судове провадження, - з моменту прийняття вiдповiдного процесуального рiшення;

     9) у разi укладення угоди мiж прокурором та пiдозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватостi - з моменту iнiцiювання укладення такої угоди.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 16.01.2014р. N 725-VII, змiни, внесенi Законом України вiд 16.01.2014р. N 725-VII, втратили чиннiсть у зв'язку з втратою чинностi Законом України вiд 16.01.2014р. N 725-VII згiдно iз Законом України вiд 28.01.2014р. N 732-VII, вiд 23.02.2014р. N 767-VII, вiд 07.10.2014р. N 1689-VII, вiд 12.02.2015р. N 198-VIII)

     Стаття 53. Залучення захисника для проведення окремої процесуальної дiї

     1. Слiдчий, прокурор, слiдчий суддя чи суд залучають захисника для проведення окремої процесуальної дiї в порядку, передбаченому статтею 49 цього Кодексу, виключно у невiдкладних випадках, коли є потреба у проведеннi невiдкладної процесуальної дiї за участю захисника, а завчасно повiдомлений захисник не може прибути для участi у проведеннi процесуальної дiї чи забезпечити участь iншого захисника або якщо пiдозрюваний, обвинувачений виявив бажання, але ще не встиг залучити захисника або прибуття обраного захисника неможливе.

     2. Запросити захисника до участi в окремiй процесуальнiй дiї має право i сам пiдозрюваний, обвинувачений. Якщо потреби у проведеннi невiдкладних процесуальних дiй за участю захисника немає i коли неможливе прибуття захисника, обраного пiдозрюваним, обвинуваченим, протягом двадцяти чотирьох годин, слiдчий, прокурор, слiдчий суддя, суд мають право запропонувати пiдозрюваному, обвинуваченому залучити iншого захисника.

     3. Пiд час проведення окремої процесуальної дiї захисник має тi ж самi права й обов'язки, що й захисник, який здiйснює захист протягом кримiнального провадження.

     4. Захисник як до процесуальної дiї, так i пiсля неї має право зустрiчатися з пiдозрюваним, обвинуваченим для пiдготовки до проведення процесуальної дiї або обговорення її результатiв.

     5. Здiйснення захисту пiд час проведення окремої процесуальної дiї не покладає на захисника обов'язку надалi здiйснювати захист у всьому кримiнальному провадженнi або на окремiй його стадiї.

     Стаття 54. Вiдмова вiд захисника або його замiна

     1. Пiдозрюваний, обвинувачений має право вiдмовитися вiд захисника або замiнити його.

     2. Вiдмова вiд захисника або його замiна повинна вiдбуватися виключно в присутностi захисника пiсля надання можливостi для конфiденцiйного спiлкування. Така вiдмова або замiна фiксується у протоколi процесуальної дiї.

     3. Вiдмова вiд захисника не приймається у випадку, якщо його участь є обов'язковою. У такому випадку, якщо пiдозрюваний, обвинувачений вiдмовляється вiд захисника i не залучає iншого захисника, захисник повинен бути залучений у порядку, передбаченому статтею 49 цього Кодексу, для здiйснення захисту за призначенням.

§ 4. Потерпiлий i його представник

     Стаття 55. Потерпiлий

     1. Потерпiлим у кримiнальному провадженнi може бути фiзична особа, якiй кримiнальним правопорушенням завдано моральної, фiзичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якiй кримiнальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

     2. Права i обов'язки потерпiлого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримiнального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпiлого.

     Потерпiлому вручається пам'ятка про процесуальнi права та обов'язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримiнального правопорушення.

     3. Потерпiлим є також особа, яка не є заявником, але якiй кримiнальним правопорушенням завдана шкода i у зв'язку з цим вона пiсля початку кримiнального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпiлого.

     4. Потерпiлим не може бути особа, якiй моральна шкода завдана як представнику юридичної особи чи певної частини суспiльства.

     5. За наявностi очевидних та достатнiх пiдстав вважати, що заява, повiдомлення про кримiнальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпiлого подана особою, якiй не завдано шкоди, зазначеної у частинi першiй цiєї статтi, слiдчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про вiдмову у визнаннi потерпiлим, яка може бути оскаржена слiдчому суддi.

     6. Якщо внаслiдок кримiнального правопорушення настала смерть особи або особа перебуває у станi, який унеможливлює подання нею вiдповiдної заяви, положення частин першої - третьої цiєї статтi поширюються на близьких родичiв чи членiв сiм'ї такої особи. Потерпiлим визнається одна особа з числа близьких родичiв чи членiв сiм'ї, яка подала заяву про залучення її до провадження як потерпiлого, а за вiдповiдним клопотанням - потерпiлими може бути визнано кiлька осiб.

     Пiсля того, як особа, яка перебувала у станi, що унеможливлював подання нею вiдповiдної заяви, набуде здатностi користуватися процесуальними правами, вона може подати заяву про залучення її до провадження як потерпiлого.

     7. Якщо особа не подала заяву про вчинення щодо неї кримiнального правопорушення або заяву про залучення її до провадження як потерпiлого, то слiдчий, прокурор, суд має право визнати особу потерпiлою лише за її письмовою згодою. За вiдсутностi такої згоди особа в разi необхiдностi може бути залучена до кримiнального провадження як свiдок.

     Положення цiєї частини не поширюються на провадження, яке може бути розпочате лише на пiдставi заяви потерпiлого (кримiнальне провадження у формi приватного обвинувачення).

     Стаття 56. Права потерпiлого

     1. Протягом кримiнального провадження потерпiлий має право:

     1) бути повiдомленим про свої права та обов'язки, передбаченi цим Кодексом;

     2) знати сутнiсть пiдозри та обвинувачення, бути повiдомленим про обрання, змiну чи скасування щодо пiдозрюваного, обвинуваченого заходiв забезпечення кримiнального провадження та закiнчення досудового розслiдування;

     3) подавати докази слiдчому, прокурору, слiдчому суддi, суду;

     4) заявляти вiдводи та клопотання;

     5) за наявностi вiдповiдних пiдстав - на забезпечення безпеки щодо себе, близьких родичiв чи членiв своєї сiм'ї, майна та житла;

     6) давати пояснення, показання або вiдмовитися їх давати;

     7) оскаржувати рiшення, дiї чи бездiяльнiсть слiдчого, прокурора, слiдчого суддi, суду в порядку, передбаченому цим Кодексом;

     8) мати представника та в будь-який момент кримiнального провадження вiдмовитися вiд його послуг;

     9) давати пояснення, показання рiдною або iншою мовою, якою вiн вiльно володiє, безоплатно за рахунок держави користуватися послугами перекладача в разi, якщо вiн не володiє державною мовою чи мовою, якою ведеться кримiнальне провадження;

     10) на вiдшкодування завданої кримiнальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом;

     11) знайомитися з матерiалами, якi безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримiнального правопорушення, в порядку, передбаченому цим Кодексом, у тому числi пiсля вiдкриття матерiалiв згiдно зi статтею 290 цього Кодексу, а також знайомитися з матерiалами кримiнального провадження, якi безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримiнального правопорушення, у випадку закриття цього провадження;

     12) застосовувати з додержанням вимог цього Кодексу технiчнi засоби при проведеннi процесуальних дiй, в яких вiн бере участь. Слiдчий, прокурор, слiдчий суддя, суд вправi заборонити потерпiлому застосовувати технiчнi засоби при проведеннi окремої процесуальної дiї чи на певнiй стадiї кримiнального провадження з метою нерозголошення даних, якi мiстять таємницю, що охороняється законом чи стосується iнтимних сторiн життя людини, про що виноситься (постановляється) вмотивована постанова (ухвала);

     13) одержувати копiї процесуальних документiв та письмовi повiдомлення у випадках, передбачених цим Кодексом;

     14) користуватися iншими правами, передбаченими цим Кодексом.

     2. Пiд час досудового розслiдування потерпiлий має право:

     1) на негайне прийняття i реєстрацiю заяви про кримiнальне правопорушення, визнання його потерпiлим;

     2) отримувати вiд уповноваженого органу, до якого вiн подав заяву, документ, що пiдтверджує її прийняття i реєстрацiю;

     3) подавати докази на пiдтвердження своєї заяви;

     4) брати участь у слiдчих (розшукових) та iнших процесуальних дiях, пiд час проведення яких ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення дiї, що заносяться до протоколу, а також знайомитися з протоколами слiдчих (розшукових) та iнших процесуальних дiй, виконаних за його участi;

     5) отримувати копiї матерiалiв, якi безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримiнального правопорушення, пiсля закiнчення досудового розслiдування.

     3. Пiд час судового провадження в будь-якiй iнстанцiї потерпiлий має право:

     1) бути завчасно поiнформованим про час i мiсце судового розгляду;

     2) брати участь у судовому провадженнi;

     3) брати участь у безпосереднiй перевiрцi доказiв;

     4) пiдтримувати обвинувачення в судi у випадку вiдмови прокурора вiд пiдтримання державного обвинувачення;

     5) висловлювати свою думку пiд час вирiшення питання про призначення покарання обвинуваченому, а також висловлювати свою думку при вирiшеннi питання про застосування примусових заходiв медичного або виховного характеру;

     6) знайомитися з судовими рiшеннями, журналом судового засiдання i технiчним записом кримiнального провадження в судi;

     7) оскаржувати судовi рiшення в порядку, передбаченому цим Кодексом.

     4. На всiх стадiях кримiнального провадження потерпiлий має право примиритися з пiдозрюваним, обвинуваченим i укласти угоду про примирення. У передбачених законом України про кримiнальну вiдповiдальнiсть та цим Кодексом випадках примирення є пiдставою для закриття кримiнального провадження.

     Стаття 57. Обов'язки потерпiлого

     1. Потерпiлий зобов'язаний:

     1) прибути за викликом до слiдчого, прокурора, слiдчого суддi, суду, а в разi неможливостi своєчасного прибуття - завчасно повiдомити про це, а також про причини неможливостi прибуття;

     2) не перешкоджати встановленню обставин вчинення кримiнального правопорушення;

     3) не розголошувати без дозволу слiдчого, прокурора, суду вiдомостi, якi стали йому вiдомi у зв'язку з участю у кримiнальному провадженнi i якi становлять охоронювану законом таємницю.

     Стаття 58. Представник потерпiлого

     1. Потерпiлого у кримiнальному провадженнi може представляти представник - особа, яка у кримiнальному провадженнi має право бути захисником.

     2. Представником юридичної особи, яка є потерпiлим, може бути її керiвник, iнша особа, уповноважена законом або установчими документами, працiвник юридичної особи за довiренiстю, а також особа, яка має право бути захисником у кримiнальному провадженнi.

     3. Повноваження представника потерпiлого на участь у кримiнальному провадженнi пiдтверджуються:

     1) документами, передбаченими статтею 50 цього Кодексу, - якщо представником потерпiлого є особа, яка має право бути захисником у кримiнальному провадженнi;

     2) копiєю установчих документiв юридичної особи - якщо представником потерпiлого є керiвник юридичної особи чи iнша уповноважена законом або установчими документами особа;

     3) довiренiстю - якщо представником потерпiлого є працiвник юридичної особи, яка є потерпiлою.

     4. Представник користується процесуальними правами потерпiлого, iнтереси якого вiн представляє, крiм процесуальних прав, реалiзацiя яких здiйснюється безпосередньо потерпiлим i не може бути доручена представнику.

     Стаття 59. Законний представник потерпiлого

     1. Якщо потерпiлим є неповнолiтня особа або особа, визнана в установленому законом порядку недiєздатною чи обмежено дiєздатною, до участi в процесуальнiй дiї разом з нею залучається її законний представник.

     2. Питання участi законного представника потерпiлого у кримiнальному провадженнi регулюється згiдно з положеннями статтi 44 цього Кодексу.

§ 5. Iншi учасники кримiнального провадження

     Стаття 60. Заявник

     1. Заявником є фiзична або юридична особа, яка звернулася iз заявою або повiдомленням про кримiнальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслiдування, i не є потерпiлим.

     2. Заявник має право:

     1) отримати вiд органу, до якого вiн подав заяву, документ, що пiдтверджує її прийняття i реєстрацiю;

     11) отримувати витяг з Єдиного реєстру досудових розслiдувань;

     2) подавати на пiдтвердження своєї заяви речi i документи;

     3) отримати iнформацiю про закiнчення досудового розслiдування.

     3. Заявник, який є викривачем, крiм передбачених цiєю статтею прав, має право в порядку, встановленому Законом України "Про запобiгання корупцiї", отримувати iнформацiю про стан досудового розслiдування, розпочатого за його заявою чи повiдомленням.

     Iнформацiя надається слiдчим або прокурором у строк не бiльше п'яти днiв з моменту подання заяви.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 16.11.2017р. N 2213-VIII, вiд 17.10.2019р. N 198-IX)

     Стаття 61. Цивiльний позивач

     1. Цивiльним позивачем у кримiнальному провадженнi є фiзична особа, якiй кримiнальним правопорушенням або iншим суспiльно небезпечним дiянням завдано майнової та/або моральної шкоди, а також юридична особа, якiй кримiнальним правопорушенням або iншим суспiльно небезпечним дiянням завдано майнової шкоди, та яка в порядку, встановленому цим Кодексом, пред'явила цивiльний позов.

     2. Права та обов'язки цивiльного позивача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслiдування або суду.

     3. Цивiльний позивач має права та обов'язки, передбаченi цим Кодексом для потерпiлого, в частинi, що стосуються цивiльного позову, а також має право пiдтримувати цивiльний позов або вiдмовитися вiд нього до видалення суду в нарадчу кiмнату для ухвалення судового рiшення. Цивiльний позивач повiдомляється про прийнятi процесуальнi рiшення в кримiнальному провадженнi, що стосуються цивiльного позову, та отримує їх копiї у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом для iнформування та надiслання копiй процесуальних рiшень потерпiлому.

     Стаття 62. Цивiльний вiдповiдач

     1. Цивiльним вiдповiдачем у кримiнальному провадженнi може бути фiзична або юридична особа, яка в силу закону несе цивiльну вiдповiдальнiсть за шкоду, завдану кримiнально протиправними дiями (бездiяльнiстю) пiдозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспiльно небезпечне дiяння, та до якої пред'явлено цивiльний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.

     2. Права та обов'язки цивiльного вiдповiдача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслiдування або суду.

     3. Цивiльний вiдповiдач має права та обов'язки, передбаченi цим Кодексом для пiдозрюваного, обвинуваченого, в частинi, що стосуються цивiльного позову, а також має право визнавати позов повнiстю чи частково або заперечувати проти нього. Цивiльний вiдповiдач повiдомляється про прийнятi процесуальнi рiшення в кримiнальному провадженнi, що стосуються цивiльного позову, та отримує їх копiї у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом для iнформування та надiслання копiй процесуальних рiшень пiдозрюваному, обвинуваченому.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

     Стаття 63. Представник цивiльного позивача, цивiльного вiдповiдача

     1. Представником цивiльного позивача, цивiльного вiдповiдача у кримiнальному провадженнi може бути:

     особа, яка у кримiнальному провадженнi має право бути захисником;

     керiвник чи iнша особа, уповноважена законом або установчими документами, працiвник юридичної особи за довiренiстю - у випадку, якщо цивiльним позивачем, цивiльним вiдповiдачем є юридична особа.

     2. Повноваження представника цивiльного позивача, цивiльного вiдповiдача на участь у кримiнальному провадженнi пiдтверджуються:

     1) документами, передбаченими статтею 50 цього Кодексу, якщо представником цивiльного позивача, цивiльного вiдповiдача є особа, яка має право бути захисником у кримiнальному провадженнi;

     2) копiєю установчих документiв юридичної особи - якщо представником цивiльного позивача, цивiльного вiдповiдача є керiвник юридичної особи чи iнша уповноважена законом або установчими документами особа;

     3) довiренiстю - якщо представником цивiльного позивача, цивiльного вiдповiдача є працiвник юридичної особи, яка є цивiльним позивачем, цивiльним вiдповiдачем.

     3. Представник користується процесуальними правами цивiльного позивача, цивiльного вiдповiдача, iнтереси якого вiн представляє.

     Стаття 64. Законний представник цивiльного позивача

     1. Якщо цивiльним позивачем є неповнолiтня особа або особа, визнана в установленому законом порядку недiєздатною чи обмежено дiєздатною, її процесуальними правами користується законний представник.

     2. Питання участi законного представника цивiльного позивача у кримiнальному провадженнi регулюється згiдно з положеннями статтi 44 цього Кодексу.

     Стаття 641. Представник юридичної особи, щодо якої здiйснюється провадження

     1. Представником юридичної особи, щодо якої здiйснюється провадження, може бути:

     особа, яка у кримiнальному провадженнi має право бути захисником;

     керiвник чи iнша особа, уповноважена законом або установчими документами;

     працiвник юридичної особи.

     2. Повноваження представника юридичної особи, щодо якої здiйснюється провадження, на участь у провадженнi пiдтверджуються:

     1) документами, передбаченими статтею 50 цього Кодексу, якщо представником є особа, яка має право бути захисником у кримiнальному провадженнi;

     2) копiєю установчих документiв юридичної особи, якщо представником є керiвник юридичної особи чи iнша уповноважена законом або установчими документами особа;

     3) довiренiстю, якщо представником є працiвник юридичної особи.

     3. Протягом кримiнального провадження представник юридичної особи має право:

     1) знати, у зв'язку iз вчиненням якого кримiнального правопорушення здiйснюється провадження щодо юридичної особи, та давати пояснення з цього приводу;

     2) користуватися правовою допомогою;

     3) збирати i подавати слiдчому, прокурору, слiдчому суддi, суду докази;

     4) брати участь у проведеннi процесуальних дiй;

     5) пiд час проведення процесуальних дiй ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення дiй, що заносяться до протоколу, а також знайомитися з протоколами слiдчих (розшукових) та iнших процесуальних дiй, виконаних за його участi;

     6) застосовувати з додержанням вимог цього Кодексу технiчнi засоби пiд час проведення процесуальних дiй, в яких вiн бере участь. Слiдчий, прокурор, слiдчий суддя, суд мають право заборонити застосовування технiчних засобiв пiд час проведення окремої процесуальної дiї чи на певнiй стадiї провадження з метою нерозголошення вiдомостей, якi мiстять таємницю, що охороняється законом, чи стосуються iнтимного життя особи, про що виноситься (постановляється) вмотивована постанова (ухвала);

     7) заявляти клопотання про проведення процесуальних дiй, про забезпечення безпеки щодо себе, членiв своєї сiм'ї, близьких родичiв, майна, житла тощо;

     8) заявляти вiдводи;

     9) одержувати копiї процесуальних документiв та письмовi повiдомлення;

     10) оскаржувати рiшення, дiї та бездiяльнiсть слiдчого, прокурора, слiдчого суддi в порядку, передбаченому цим Кодексом;

     11) користуватися рiдною мовою, отримувати копiї процесуальних документiв рiдною або iншою мовою, якою вiн володiє, та в разi необхiдностi користуватися послугами перекладача.

     4. Пiд час досудового розслiдування представник юридичної особи має право:

     1) брати участь у слiдчих (розшукових) та iнших процесуальних дiях, пiд час проведення яких ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення дiї, що заносяться до протоколу, а також знайомитися з протоколами слiдчих (розшукових) та iнших процесуальних дiй, виконаних за його участi;

     2) ознайомлюватися з матерiалами досудового розслiдування в порядку, передбаченому статтею 221 цього Кодексу, та вимагати вiдкриття матерiалiв згiдно iз статтею 290 цього Кодексу.

     5. Пiд час судового провадження представник юридичної особи має право:

     1) бути завчасно поiнформованим про час i мiсце судового розгляду;

     2) брати участь у судовому провадженнi;

     3) виступати в судових дебатах;

     4) ознайомлюватися з журналом судового засiдання та технiчним записом судового процесу, якi йому зобов'язанi надати уповноваженi працiвники суду, i подавати щодо них свої зауваження;

     5) оскаржувати в установленому цим Кодексом порядку судовi рiшення та iнiцiювати їх перегляд, знати про поданi на них апеляцiйнi та касацiйнi скарги, заяви про їх перегляд, подавати на них заперечення.

     6. Представник юридичної особи, щодо якої здiйснюється провадження, має також iншi процесуальнi права, передбаченi цим Кодексом.

     7. Представник юридичної особи зобов'язаний:

     1) прибути за викликом до слiдчого, прокурора, слiдчого суддi, суду, а в разi неможливостi своєчасного прибуття - завчасно повiдомити про це, а також про причини неможливостi прибуття;

     2) не перешкоджати встановленню обставин вчинення кримiнального правопорушення;

     3) не розголошувати без дозволу слiдчого, прокурора, суду вiдомостi, якi стали йому вiдомi у зв'язку з участю у кримiнальному провадженнi i якi становлять охоронювану законом таємницю.

(Доповнено статтею 641 згiдно iз Законом України вiд 23.05.2013р. N 314-VII)

     Стаття 642. Третя особа, щодо майна якої вирiшується питання про арешт

     1. Третьою особою, щодо майна якої вирiшується питання про арешт, може бути будь-яка фiзична або юридична особи.

     2. Третьою особою, щодо майна якої вирiшується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду iз клопотанням про арешт майна.

     3. Третя особа, щодо майна якої вирiшується питання про арешт, має права та обов'язки, передбаченi цим Кодексом для пiдозрюваного, обвинуваченого, в частинi, що стосуються арешту майна. Третя особа, щодо майна якої вирiшується питання про арешт, повiдомляється про прийнятi процесуальнi рiшення в кримiнальному провадженнi, що стосуються арешту майна, та отримує їх копiї у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом.

     4. Представником третьої особи, щодо майна якої вирiшується питання про арешт, може бути:

     особа, яка у кримiнальному провадженнi має право бути захисником;

     керiвник чи iнша особа, уповноважена законом або установчими документами, працiвник юридичної особи за довiренiстю - у випадку, якщо власником майна, щодо якого здiйснюється арешт, є юридична особа.

     5. Повноваження представника третьої особи, щодо майна якої вирiшується питання про арешт, на участь у кримiнальному провадженнi пiдтверджуються:

     1) документами, передбаченими статтею 50 цього Кодексу, - якщо представником третьої особи, щодо майна якої вирiшується питання про арешт, є особа, яка має право бути захисником у кримiнальному провадженнi;

     2) копiєю установчих документiв юридичної особи - якщо представником третьої особи, щодо майна якої вирiшується питання про арешт, є керiвник юридичної особи чи iнша уповноважена законом або установчими документами особа;

     3) довiренiстю - якщо представником третьої особи, щодо майна якої вирiшується питання про арешт, є працiвник юридичної особи, яка є власником майна, щодо якого здiйснюється процедура спецiальної конфiскацiї.

     6. Представник третьої особи, щодо майна якої вирiшується питання про арешт, користується процесуальними правами третьої особи, щодо майна якої вирiшується питання про арешт, iнтереси якої вiн представляє.

     7. Третя особа, щодо майна якої вирiшується питання про арешт, та його представник зобов'язанi:

     1) прибувати за викликом до прокурора, суду, а в разi неможливостi своєчасного прибуття - завчасно повiдомити про це, а також про причини неможливостi прибуття;

     2) не перешкоджати встановленню обставин вчинення кримiнального правопорушення;

     3) не розголошувати без дозволу прокурора, суду вiдомостi, якi стали їм вiдомi у зв'язку з участю у кримiнальному провадженнi i якi становлять охоронювану законом таємницю.

(Доповнено статтею 642 згiдно iз Законом України вiд 18.02.2016р. N 1019-VIII)

     Стаття 65. Свiдок

     1. Свiдком є фiзична особа, якiй вiдомi або можуть бути вiдомi обставини, що пiдлягають доказуванню пiд час кримiнального провадження, i яка викликана для давання показань.

     2. Не можуть бути допитанi як свiдки:

     1) захисник, представник потерпiлого, цивiльного позивача, цивiльного вiдповiдача, юридичної особи, щодо якої здiйснюється провадження, законний представник потерпiлого, цивiльного позивача у кримiнальному провадженнi - про обставини, якi стали їм вiдомi у зв'язку з виконанням функцiй представника чи захисника;

     2) адвокати - про вiдомостi, якi становлять адвокатську таємницю;

     3) нотарiуси - про вiдомостi, якi становлять нотарiальну таємницю;

     4) медичнi працiвники та iншi особи, яким у зв'язку з виконанням професiйних або службових обов'язкiв стало вiдомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, iнтимну i сiмейну сторони життя особи - про вiдомостi, якi становлять лiкарську таємницю;

     5) священнослужителi - про вiдомостi, одержанi ними на сповiдi вiруючих;

     6) журналiсти - про вiдомостi, якi мiстять конфiденцiйну iнформацiю професiйного характеру, надану за умови нерозголошення авторства або джерела iнформацiї;

     7) суддi та присяжнi - про обставини обговорення в нарадчiй кiмнатi питань, що виникли пiд час ухвалення судового рiшення, за винятком випадкiв кримiнального провадження щодо прийняття суддею (суддями) завiдомо неправосудного вироку, ухвали;

     8) особи, якi брали участь в укладеннi та виконаннi угоди про примирення в кримiнальному провадженнi, - про обставини, якi стали їм вiдомi у зв'язку з участю в укладеннi та виконаннi угоди про примирення;

     9) особи, до яких застосованi заходи безпеки, - щодо дiйсних даних про їх особи;

     10) особи, якi мають вiдомостi про дiйснi данi про осiб, до яких застосованi заходи безпеки, - щодо цих даних;

     11) експерти - щодо роз'яснення наданих ними висновкiв.

     3. Особи, передбаченi пунктами 1 - 5 частини другої цiєї статтi, з приводу зазначених довiрених вiдомостей можуть бути звiльненi вiд обов'язку зберiгати професiйну таємницю особою, що довiрила їм цi вiдомостi, у визначеному нею обсязi. Таке звiльнення здiйснюється у письмовiй формi за пiдписом особи, що довiрила зазначенi вiдомостi.

     4. Не можуть без їх згоди бути допитанi як свiдки особи, якi мають право дипломатичної недоторканностi, а також працiвники дипломатичних представництв - без згоди представника дипломатичної установи.

     Слiдчий, прокурор, слiдчий суддя, суд перед допитом осiб, зазначених в абзацi першому цiєї частини, зобов'язанi роз'яснити їм право вiдмовитися давати показання.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 23.05.2013р. N 314-VII, вiд 03.10.2017р. N 2147-VIII, вiд 07.06.2018р. N 2447-VIII)

     Стаття 66. Права та обов'язки свiдка

     1. Свiдок має право:

     1) знати, у зв'язку з чим i в якому кримiнальному провадженнi вiн допитується;

     2) користуватися пiд час давання показань та участi у проведеннi iнших процесуальних дiй правовою допомогою адвоката, повноваження якого пiдтверджуються згiдно з положеннями статтi 50 цього Кодексу;

     3) вiдмовитися давати показання щодо себе, близьких родичiв та членiв своєї сiм'ї, що можуть стати пiдставою для пiдозри, обвинувачення у вчиненнi ним, близькими родичами чи членами його сiм'ї кримiнального правопорушення, а також показання щодо вiдомостей, якi згiдно з положеннями статтi 65 цього Кодексу не пiдлягають розголошенню;

     4) давати показання рiдною або iншою мовою, якою вiн вiльно володiє, i користуватися допомогою перекладача;

     5) користуватися нотатками i документами при даваннi показань у тих випадках, коли показання стосуються будь-яких розрахункiв та iнших вiдомостей, якi йому важко тримати в пам'ятi;

     6) на вiдшкодування витрат, пов'язаних з викликом для давання показань;

     7) ознайомлюватися з протоколом допиту та заявляти клопотання про внесення до нього змiн, доповнень i зауважень, а також власноручно робити такi доповнення i зауваження;

     8) заявляти клопотання про забезпечення безпеки у випадках, передбачених законом;

     9) заявляти вiдвiд перекладачу.

     2. Свiдок зобов'язаний:

     1) прибути за викликом до слiдчого, прокурора, слiдчого суддi чи суду;

     2) давати правдивi показання пiд час досудового розслiдування та судового розгляду;

     3) не розголошувати без дозволу слiдчого, прокурора, суду вiдомостi, якi безпосередньо стосуються сутi кримiнального провадження та процесуальних дiй, що здiйснюються (здiйснювалися) пiд час нього, i якi стали вiдомi свiдку у зв'язку з виконанням його обов'язкiв.

     3. Особа, яку залучають до проведення процесуальних дiй пiд час досудового розслiдування як понятого або яка стала очевидцем таких дiй, зобов'язана на вимогу слiдчого, прокурора не розголошувати вiдомостi щодо проведеної процесуальної дiї.

     Стаття 67. Вiдповiдальнiсть свiдка

     1. За завiдомо неправдивi показання слiдчому, прокурору, слiдчому суддi чи суду або за вiдмову вiд давання показань слiдчому, прокурору, слiдчому суддi чи суду, крiм випадкiв, передбачених цим Кодексом, свiдок несе кримiнальну вiдповiдальнiсть.

     2. За злiсне ухилення вiд явки до слiдчого, прокурора, слiдчого суддi чи суду свiдок несе вiдповiдальнiсть, встановлену законом.

     Стаття 68. Перекладач

     1. У разi необхiдностi у кримiнальному провадженнi перекладу пояснень, показань або документiв сторони кримiнального провадження або слiдчий суддя чи суд залучають вiдповiдного перекладача (сурдоперекладача).

     2. Перекладач має право:

     1) ставити запитання з метою уточнень для правильного перекладу;

     2) знайомитися з протоколами процесуальних дiй, в яких вiн брав участь, i подавати до них зауваження;

     3) одержати винагороду за виконаний переклад та вiдшкодування витрат, пов'язаних iз його залученням до кримiнального провадження;

     4) заявляти клопотання про забезпечення безпеки у випадках, передбачених законом.

     3. Перекладач зобов'язаний:

     1) прибути за викликом до слiдчого, прокурора, слiдчого суддi чи суду;

     2) заявити самовiдвiд за наявностi обставин, передбачених цим Кодексом;

     3) здiйснювати повний i правильний переклад, посвiдчувати правильнiсть перекладу своїм пiдписом;

     4) не розголошувати без дозволу слiдчого, прокурора, суду вiдомостi, якi безпосередньо стосуються сутi кримiнального провадження та процесуальних дiй, що здiйснюються (здiйснювалися) пiд час нього, i якi стали вiдомi перекладачу у зв'язку з виконанням його обов'язкiв.

     4. Перед початком процесуальної дiї сторона кримiнального провадження, яка залучила перекладача, чи слiдчий суддя або суд пересвiдчуються в особi i компетентностi перекладача, з'ясовують його стосунки з пiдозрюваним, обвинуваченим, потерпiлим, свiдком i роз'яснюють його права i обов'язки,

     5. За завiдомо неправильний переклад або за вiдмову без поважних причин вiд виконання покладених на нього обов'язкiв перекладач несе вiдповiдальнiсть, встановлену законом.

     Стаття 69. Експерт

     1. Експертом у кримiнальному провадженнi є особа, яка володiє науковими, технiчними або iншими спецiальними знаннями, має право вiдповiдно до Закону України "Про судову експертизу" на проведення експертизи i якiй доручено провести дослiдження об'єктiв, явищ i процесiв, що мiстять вiдомостi про обставини вчинення кримiнального правопорушення, та дати висновок з питань, якi виникають пiд час кримiнального провадження i стосуються сфери її знань.

     2. Не можуть бути експертами особи, якi перебувають у службовiй або iншiй залежностi вiд сторiн кримiнального провадження або потерпiлого.

     3. Експерт має право:

     1) знайомитися з матерiалами кримiнального провадження, що стосуються предмета дослiдження;

     2) заявляти клопотання про надання додаткових матерiалiв i зразкiв та вчинення iнших дiй, пов'язаних iз проведенням експертизи;

     3) бути присутнiм пiд час вчинення процесуальних дiй, що стосуються предметiв та об'єктiв дослiдження;

     4) викладати у висновку експертизи виявленi в ходi її проведення вiдомостi, якi мають значення для кримiнального провадження i з приводу яких йому не були поставленi запитання;

     5) ставити запитання, що стосуються предмета та об'єктiв дослiдження, особам, якi беруть участь у кримiнальному провадженнi;

     6) одержати винагороду за виконану роботу та вiдшкодування витрат, пов'язаних iз проведенням експертизи i викликом для надання пояснень чи показань, у разi, якщо проведення експертизи не є службовим обов'язком особи, яка залучена як експерт;

     7) заявляти клопотання про забезпечення безпеки у випадках, передбачених законом;

     8) користуватися iншими правами, передбаченими Законом України "Про судову експертизу".

     4. Експерт не має права за власною iнiцiативою збирати матерiали для проведення експертизи. Експерт може вiдмовитися вiд давання висновку, якщо поданих йому матерiалiв недостатньо для виконання покладених на нього обов'язкiв. Заява про вiдмову має бути вмотивованою.

     5. Експерт зобов'язаний:

     1) особисто провести повне дослiдження i дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок на поставленi йому запитання, а в разi необхiдностi - роз'яснити його;

     2) прибути до суду i дати вiдповiдi на запитання пiд час допиту;

     3) забезпечити збереження об'єкта експертизи. Якщо дослiдження пов'язане з повним або частковим знищенням об'єкта експертизи або змiною його властивостей, експерт повинен одержати на це дозвiл вiд особи, яка залучила експерта;

     4) не розголошувати без дозволу сторони кримiнального провадження, яка його залучила, чи суду вiдомостi, що стали йому вiдомi у зв'язку з виконанням обов'язкiв, або не повiдомляти будь-кому, крiм особи, яка його залучила, чи суду про хiд проведення експертизи та її результати;

     5) заявити самовiдвiд за наявностi обставин, передбачених цим Кодексом.

     6. Експерт невiдкладно повинен повiдомити особу, яка його залучила, чи суд, що доручив проведення експертизи, про неможливiсть проведення експертизи через вiдсутнiсть у нього необхiдних знань або без залучення iнших експертiв.

     7. У разi виникнення сумнiву щодо змiсту та обсягу доручення експерт невiдкладно заявляє клопотання особi, яка призначила експертизу, чи суду, що доручив її проведення, щодо його уточнення або повiдомляє про неможливiсть проведення експертизи за поставленим запитанням або без залучення iнших осiб.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 07.06.2018р. N 2447-VIII)

     Стаття 70. Вiдповiдальнiсть експерта

     1. За завiдомо неправдивий висновок, вiдмову без поважних причин вiд виконання покладених обов'язкiв у судi, невиконання iнших обов'язкiв експерт несе вiдповiдальнiсть, встановлену законом.

     Стаття 71. Спецiалiст

     1. Спецiалiстом у кримiнальному провадженнi є особа, яка володiє спецiальними знаннями та навичками i може надавати консультацiї та висновки пiд час досудового розслiдування i судового розгляду з питань, що потребують вiдповiдних спецiальних знань i навичок.

     2. Спецiалiст може бути залучений для надання безпосередньої технiчної допомоги (фотографування, складення схем, планiв, креслень, вiдбiр зразкiв для проведення експертизи тощо) сторонами кримiнального провадження пiд час досудового розслiдування i судом пiд час судового розгляду, а також для надання висновкiв у випадках, передбачених пунктом 7 частини четвертої цiєї статтi.

     3. Сторони кримiнального провадження мають право пiд час судового розгляду заявляти клопотання про залучення спецiалiста або використання його пояснень i допомоги.

     4. Спецiалiст має право:

     1) ставити запитання учасникам процесуальної дiї з дозволу сторони кримiнального провадження, яка його залучила, чи суду;

     2) користуватися технiчними засобами, приладами та спецiальним обладнанням;

     3) звертати увагу сторони кримiнального провадження, яка його залучила, або суду на характернi обставини чи особливостi речей i документiв;

     31) викладати у висновку вiдомостi, що мають значення для кримiнального провадження i щодо яких йому не були поставленi запитання;

     4) знайомитися з протоколами процесуальних дiй, в яких вiн брав участь, i подавати до них зауваження;

     5) одержувати винагороду за виконану роботу та вiдшкодування витрат, пов'язаних iз його залученням до кримiнального провадження;

     6) заявляти клопотання про забезпечення безпеки у випадках, передбачених законом;

     7) надавати висновки з питань, що належать до сфери його знань, пiд час досудового розслiдування кримiнальних проступкiв, у тому числi у випадках, передбачених частиною третьою статтi 214 цього Кодексу.

     5. Спецiалiст зобов'язаний:

     1) прибути за викликом до слiдчого, дiзнавача, прокурора, суду i мати при собi необхiднi технiчне обладнання, пристрої та прилади;

     2) виконувати вказiвки сторони кримiнального провадження, яка його залучила, чи суду та давати пояснення з поставлених запитань;

     3) не розголошувати вiдомостi, якi безпосередньо стосуються сутi кримiнального провадження та процесуальних дiй, що здiйснюються (здiйснювалися) пiд час нього, i якi стали вiдомi спецiалiсту у зв'язку з виконанням його обов'язкiв;

     4) заявити самовiдвiд за наявностi обставин, передбачених цим Кодексом.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 22.11.2018р. N 2617-VIII, враховуючи змiни, внесенi Законом України вiд 03.12.2019р. N 321-IX, iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

     Стаття 72. Вiдповiдальнiсть спецiалiста

     1. У разi неприбуття до суду без поважних причин або неповiдомлення про причини неприбуття на спецiалiста судом покладаються всi витрати, пов'язанi з оголошенням перерви в судовому засiданнi.

     2. За завiдомо неправдивий висновок спецiалiст несе вiдповiдальнiсть, встановлену законом.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

     Стаття 721. Представник персоналу органу пробацiї

     1. Представником персоналу органу пробацiї є посадова особа такого органу, яка за ухвалою суду складає та подає до суду досудову доповiдь.

     2. Представник персоналу органу пробацiї з метою складання досудової доповiдi має право:

     1) отримувати iнформацiю про обвинуваченого вiд пiдприємств, установ, органiзацiй або уповноважених ними органiв та громадян;

     2) викликати обвинуваченого до уповноваженого органу з питань пробацiї для отримання усних чи письмових пояснень;

     3) вiдвiдувати обвинуваченого за мiсцем його проживання або перебування, роботи або навчання;

     4) вiдвiдувати мiсця попереднього ув'язнення, якщо до обвинуваченого застосовано запобiжний захiд у видi тримання пiд вартою;

     5) заявляти клопотання суду про ознайомлення з матерiалами кримiнального провадження щодо обставин, передбачених пунктами 4 та 5 частини першої статтi 91 цього Кодексу, а у кримiнальних провадженнях щодо неповнолiтнього обвинуваченого - додатково статтями 485, 487 цього Кодексу в порядку, передбаченому статтею 317 цього Кодексу;

     6) бути присутнiм пiд час проведення судового засiдання;

     7) заявляти клопотання про забезпечення безпеки у випадках, передбачених законом.

     3. Представник персоналу органу пробацiї зобов'язаний:

     1) складати досудову доповiдь i подавати її до суду в строк, визначений ухвалою суду;

     2) дотримуватися прав i свобод людини i громадянина;

     3) невiдкладно повiдомляти суд про наявнiсть або виникнення об'єктивних обставин, що унеможливлюють пiдготовку або своєчасне подання досудової доповiдi;

     4) надавати пояснення з поставлених судом питань щодо досудової доповiдi пiд час судового розгляду;

     5) не розголошувати будь-якi вiдомостi, що стали йому вiдомi у зв'язку з виконанням обов'язкiв;

     6) не допускати розголошення в будь-який спосiб конфiденцiйної iнформацiї, яку йому було довiрено або яка стала вiдома у зв'язку з виконанням обов'язкiв;

     7) заявити самовiдвiд за наявностi обставин, передбачених цим Кодексом.

(Доповнено статтею 721 згiдно iз Законом України вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII, змiни, внесенi Законом України вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII, в частинi положень щодо застосування пробацiйних програм набирають чинностi з 01.01.2018р.)

     Стаття 73. Секретар судового засiдання

     1. Секретар судового засiдання:

     1) здiйснює судовi виклики i повiдомлення;

     2) перевiряє наявнiсть та з'ясовує причини вiдсутностi осiб, яких було викликано до суду, i доповiдає про це головуючому;

     3) забезпечує контроль за повним фiксуванням судового засiдання технiчними засобами;

     4) веде журнал судового засiдання;

     5) оформляє матерiали кримiнального провадження в судi;

     6) виконує iншi доручення головуючого в судовому засiданнi.

     Стаття 74. Судовий розпорядник

     1. До участi в кримiнальному провадженнi головуючим у судовому засiданнi може залучатися судовий розпорядник.

     2. Судовий розпорядник:

     1) забезпечує належний стан зали судового засiдання i запрошує до неї учасникiв кримiнального провадження;

     2) оголошує про вхiд суду до зали судового засiдання i вихiд суду iз неї;

     3) стежить за дотриманням порядку особами, присутнiми у залi судового засiдання;

     4) приймає вiд учасникiв кримiнального провадження та передає документи i матерiали суду пiд час судового засiдання;

     5) виконує розпорядження головуючого про приведення до присяги свiдка, експерта;

     6) виконує iншi розпорядження головуючого, пов'язанi iз забезпеченням умов, необхiдних для здiйснення судового провадження.

     3. Вимоги судового розпорядника, пов'язанi iз виконанням обов'язкiв, передбачених цiєю статтею, є обов'язковими для всiх осiб, присутнiх у залi судового засiдання.

     4. У разi вiдсутностi в судовому засiданнi розпорядника його функцiї виконує секретар судового засiдання.

§ 6. Вiдводи

     Стаття 75. Обставини, що виключають участь слiдчого суддi, суддi або присяжного в кримiнальному провадженнi

     1. Слiдчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримiнальному провадженнi:

     1) якщо вiн є заявником, потерпiлим, цивiльним позивачем, цивiльним вiдповiдачем, близьким родичем чи членом сiм'ї слiдчого, прокурора, пiдозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпiлого, цивiльного позивача, цивiльного вiдповiдача;

     2) якщо вiн брав участь у цьому провадженнi як свiдок, експерт, спецiалiст, представник персоналу органу пробацiї, перекладач, слiдчий, прокурор, захисник або представник;

     3) якщо вiн особисто, його близькi родичi чи члени його сiм'ї заiнтересованi в результатах провадження;

     4) за наявностi iнших обставин, якi викликають сумнiв у його неупередженостi;

     5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статтi 35 цього Кодексу порядку визначення слiдчого суддi, суддi для розгляду справи.

     2. У складi суду, що здiйснює судове провадження, не можуть бути особи, якi є родичами мiж собою.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII, змiни, внесенi Законом України вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII, в частинi положень щодо застосування пробацiйних програм набирають чинностi з 01.01.2018р.)

     Стаття 76. Недопустимiсть повторної участi суддi в кримiнальному провадженнi

     1. Суддя, який брав участь у кримiнальному провадженнi пiд час досудового розслiдування, не має права брати участi у цьому ж провадженнi в судi першої, апеляцiйної i касацiйної iнстанцiй.

     2. Суддя, який брав участь у кримiнальному провадженнi в судi першої iнстанцiї, не має права брати участi у цьому ж провадженнi в судах апеляцiйної i касацiйної iнстанцiй, а також у новому провадженнi пiсля скасування вироку або ухвали суду першої iнстанцiї.

     3. Суддя, який брав участь у кримiнальному провадженнi в судi апеляцiйної iнстанцiї, не має права брати участi у цьому ж провадженнi в судах першої i касацiйної iнстанцiй, а також у новому провадженнi пiсля скасування вироку або ухвали суду апеляцiйної iнстанцiї.

     4. Суддя, який брав участь у кримiнальному провадженнi в судi касацiйної iнстанцiї, не має права брати участi у цьому ж провадженнi в судах першої i апеляцiйної iнстанцiй, а також у новому провадженнi пiсля скасування вироку або постанови суду касацiйної iнстанцiї.

     5. Виключено.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 12.02.2015р. N 192-VIII, вiд 03.10.2017р. N 2147-VIII)

     Стаття 77. Пiдстави для вiдводу прокурора, слiдчого

     1. Прокурор, слiдчий, дiзнавач не має права брати участь у кримiнальному провадженнi:

     1) якщо вiн є заявником, потерпiлим, цивiльним позивачем, цивiльним вiдповiдачем, членом сiм'ї або близьким родичем сторони, заявника, потерпiлого, цивiльного позивача або цивiльного вiдповiдача;

     2) якщо вiн брав участь у цьому ж провадженнi як слiдчий суддя, суддя, захисник або представник, свiдок, експерт, спецiалiст, представник персоналу органу пробацiї, перекладач;

     3) якщо вiн особисто, його близькi родичi чи члени його сiм'ї заiнтересованi в результатах кримiнального провадження або iснують iншi обставини, якi викликають обґрунтованi сумнiви в його неупередженостi.

     2. Попередня участь прокурора у цьому ж кримiнальному провадженнi в судi першої, апеляцiйної i касацiйної iнстанцiй, як прокурора не є пiдставою для його вiдводу.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII, змiни, внесенi Законом України вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII, в частинi положень щодо застосування пробацiйних програм набирають чинностi з 01.01.2018р., iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 03.10.2017р. N 2147-VIII, вiд 22.11.2018р. N 2617-VIII, враховуючи змiни, внесенi Законом України вiд 03.12.2019р. N 321-IX)

     Стаття 78. Пiдстави для вiдводу захисника, представника

     1. Захисником, представником не має права бути особа, яка брала участь у цьому ж кримiнальному провадженнi як слiдчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слiдчий, потерпiлий, цивiльний позивач, цивiльний вiдповiдач, експерт, спецiалiст, представник персоналу органу пробацiї, перекладач.

     2. Особа не має права брати участь у цьому ж кримiнальному провадженнi як захисник або представник також у випадках:

     1) якщо вона у цьому провадженнi надає або ранiше надавала правову допомогу особi, iнтереси якої суперечать iнтересам особи, яка звернулася з проханням про надання правової допомоги;

     2) зупинення або припинення права на зайняття адвокатською дiяльнiстю (зупинення дiї свiдоцтва про право на зайняття адвокатською дiяльнiстю або його анулювання) в порядку, передбаченому законом;

     3) якщо вона є близьким родичем або членом сiм'ї слiдчого, прокурора, потерпiлого або будь-кого iз складу суду.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII, змiни, внесенi Законом України вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII, в частинi положень щодо застосування пробацiйних програм набирають чинностi з 01.01.2018р.)

     Стаття 79. Пiдстави для вiдводу спецiалiста, представника персоналу органу пробацiї, перекладача, експерта, секретаря судового засiдання

     1. Спецiалiст, представник персоналу органу пробацiї, перекладач, експерт, секретар судового засiдання не мають права брати участi в кримiнальному провадженнi та вiдводяться за пiдставами, передбаченими частиною першою статтi 77 цього Кодексу, з тим обмеженням, що їх попередня участь у цьому кримiнальному провадженнi як спецiалiста, представника персоналу органу пробацiї, перекладача, експерта i секретаря судового засiдання не може бути пiдставою для вiдводу.

     2. Спецiалiст, експерт, крiм того, не має права брати участi в кримiнальному провадженнi, якщо вiн проводив ревiзiю, перевiрку тощо, матерiали яких використовуються у цьому провадженнi.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII, змiни, внесенi Законом України вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII, в частинi положень щодо застосування пробацiйних програм набирають чинностi з 01.01.2018р.)

     Стаття 80. Заява про вiдвiд

     1. За наявностi пiдстав, передбачених статтями 75 - 79 цього Кодексу, слiдчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слiдчий, дiзнавач, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробацiї, спецiалiст, перекладач, секретар судового засiдання зобов'язанi заявити самовiдвiд.

     2. За цими ж пiдставами їм може бути заявлено вiдвiд особами, якi беруть участь у кримiнальному провадженнi.

     3. Заяви про вiдвiд можуть бути заявленi як пiд час досудового розслiдування, так i пiд час судового провадження.

     4. Заяви про вiдвiд пiд час досудового розслiдування подаються одразу пiсля встановлення пiдстав для такого вiдводу. Заяви про вiдвiд пiд час судового провадження подаються до початку судового розгляду. Подання заяви про вiдвiд пiсля початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо пiдстава для вiдводу стала вiдома пiсля початку судового розгляду.

     5. Вiдвiд повинен бути вмотивованим.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII, змiни, внесенi Законом України вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII, в частинi положень щодо застосування пробацiйних програм набирають чинностi з 01.01.2018р., вiд 22.11.2018р. N 2617-VIII, враховуючи змiни, внесенi Законом України вiд 03.12.2019р. N 321-IX)

     Стаття 81. Порядок вирiшення питання про вiдвiд

     1. У разi заявлення вiдводу слiдчому суддi або суддi, який здiйснює судове провадження одноособово, його розглядає iнший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статтi 35 цього Кодексу. У разi заявлення вiдводу одному, кiльком або всiм суддям, якi здiйснюють судове провадження колегiально, його розглядає цей же склад суду.

     2. Усi iншi вiдводи пiд час досудового розслiдування розглядає слiдчий суддя, а пiд час судового провадження - суд, який його здiйснює.

     3. При розглядi вiдводу має бути вислухана особа, якiй заявлено вiдвiд, якщо вона бажає дати пояснення, а також думка осiб, якi беруть участь у кримiнальному провадженнi. Питання про вiдвiд вирiшується в нарадчiй кiмнатi вмотивованою ухвалою слiдчого суддi, суддi (суду). Заява про вiдвiд, що розглядається судом колегiально, вирiшується простою бiльшiстю голосiв.

     4. Якщо повторно заявлений вiдвiд має ознаки зловживання правом на вiдвiд з метою затягування кримiнального провадження, суд, який здiйснює провадження, має право залишити таку заяву без розгляду.

     Стаття 82. Наслiдки вiдводу слiдчого суддi, суддi

     1. У разi задоволення заяви про вiдвiд (самовiдвiд) слiдчого суддi кримiнальне провадження передається на розгляд iншому слiдчому суддi.

     2. У разi задоволення заяви про вiдвiд (самовiдвiд) суддi, який здiйснює судове провадження одноособово, справа розглядається в тому самому судi iншим суддею.

     3. У разi задоволення заяви про вiдвiд (самовiдвiд) одного чи кiлькох суддiв iз складу суду або всього складу суду, якщо справа розглядається колегiєю суддiв, справа розглядається в тому самому судi тим самим кiлькiсним складом колегiї суддiв без участi вiдведених суддiв iз замiною останнiх iншими суддями або iншим складом суддiв.

     4. Слiдчий суддя, суддя (суддi), на розгляд яких передається кримiнальне провадження або справа, визначається у порядку, встановленому частиною третьою статтi 35 цього Кодексу.

     5. Якщо пiсля задоволення вiдводiв (самовiдводiв) неможливо утворити новий склад суду, то вирiшується питання про передання кримiнального провадження до iншого суду в порядку, передбаченому цим Кодексом.

     Стаття 83. Наслiдки вiдводу слiдчого, дiзнавача, прокурора, захисника, представника, експерта, спецiалiста, представника персоналу органу пробацiї, перекладача

     1. У разi задоволення вiдводу слiдчого, дiзнавача, прокурора в кримiнальному провадженнi повиннi бути невiдкладно призначенi вiдповiдно iнший слiдчий - керiвником органу досудового розслiдування, iнший дiзнавач - керiвником органу дiзнання або iнший прокурор - керiвником органу прокуратури.

     2. У разi задоволення вiдводу експерта, спецiалiста, представника персоналу органу пробацiї або перекладача до кримiнального провадження повиннi бути залученi iншi учасники у строк, визначений слiдчим суддею, судом.

     3. У разi задоволення вiдводу захисника, представника слiдчий суддя, суд роз'яснює пiдозрюваному, обвинуваченому, потерпiлому, цивiльному позивачу, цивiльному вiдповiдачу його право запросити iншого захисника, представника та надає йому для цього пiд час досудового розслiдування не менше двадцяти чотирьох годин, а пiд час судового провадження - не менше сiмдесяти двох годин. Якщо пiдозрюваний, обвинувачений у кримiнальному провадженнi, коли залучення захисника є обов'язковим, протягом цього часу не запросить iншого захисника, слiдчий, прокурор, слiдчий суддя, суд самостiйно залучають захисника в порядку, передбаченому статтею 49 цього Кодексу.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII, змiни, внесенi Законом України вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII, в частинi положень щодо застосування пробацiйних програм набирають чинностi з 01.01.2018р., вiд 22.11.2018р. N 2617-VIII, враховуючи змiни, внесенi Законом України вiд 03.12.2019р. N 321-IX)

Глава 4. Докази i доказування

§ 1. Поняття доказiв, належнiсть та допустимiсть при визнаннi вiдомостей доказами

     Стаття 84. Докази

     1. Доказами в кримiнальному провадженнi є фактичнi данi, отриманi у передбаченому цим Кодексом порядку, на пiдставi яких слiдчий, прокурор, слiдчий суддя i суд встановлюють наявнiсть чи вiдсутнiсть фактiв та обставин, що мають значення для кримiнального провадження та пiдлягають доказуванню.

     2. Процесуальними джерелами доказiв є показання, речовi докази, документи, висновки експертiв.

     Стаття 85. Належнiсть доказiв

     1. Належними є докази, якi прямо чи непрямо пiдтверджують iснування чи вiдсутнiсть обставин, що пiдлягають доказуванню у кримiнальному провадженнi, та iнших обставин, якi мають значення для кримiнального провадження, а також достовiрнiсть чи недостовiрнiсть, можливiсть чи неможливiсть використання iнших доказiв.

     Стаття 86. Допустимiсть доказу

     1. Доказ визнається допустимим, якщо вiн отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

     2. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийняттi процесуальних рiшень, на нього не може посилатися суд при ухваленнi судового рiшення.

     Стаття 87. Недопустимiсть доказiв, отриманих внаслiдок iстотного порушення прав та свобод людини

     1. Недопустимими є докази, отриманi внаслiдок iстотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцiєю та законами України, мiжнародними договорами, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України, а також будь-якi iншi докази, здобутi завдяки iнформацiї, отриманiй внаслiдок iстотного порушення прав та свобод людини.

     2. Суд зобов'язаний визнати iстотними порушеннями прав людини i основоположних свобод, зокрема, такi дiяння:

     1) здiйснення процесуальних дiй, якi потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов;

     2) отримання доказiв внаслiдок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гiднiсть особи, поводження або погрози застосування такого поводження;

     3) порушення права особи на захист;

     4) отримання показань чи пояснень вiд особи, яка не була повiдомлена про своє право вiдмовитися вiд давання показань та не вiдповiдати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права;

     5) порушення права на перехресний допит.

     6) виключено.

     3. Недопустимими є також докази, що були отриманi:

     1) з показань свiдка, який надалi був визнаний пiдозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримiнальному провадженнi;

     2) пiсля початку кримiнального провадження шляхом реалiзацiї органами досудового розслiдування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслiдування кримiнальних правопорушень;

     3) пiд час виконання ухвали про дозвiл на обшук житла чи iншого володiння особи у зв'язку з недопущенням адвоката до цiєї слiдчої (розшукової) дiї. Факт недопущення до участi в обшуку адвокат зобов'язаний довести в судi пiд час судового провадження;

     4) пiд час виконання ухвали про дозвiл на обшук житла чи iншого володiння особи, якщо така ухвала винесена слiдчим суддею без проведення повної технiчної фiксацiї засiдання.

     4. Докази, передбаченi цiєю статтею, повиннi визнаватися судом недопустимими пiд час будь-якого судового розгляду, крiм розгляду, якщо вирiшується питання про вiдповiдальнiсть за вчинення зазначеного iстотного порушення прав та свобод людини, внаслiдок якого такi вiдомостi були отриманi.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 14.10.2014р. N 1697-VII, враховуючи змiни, внесенi Законом України вiд 21.04.2015р. N 335-VIII, вiд 16.11.2017р. N 2213-VIII)

     Стаття 88. Недопустимiсть доказiв та вiдомостей, якi стосуються особи пiдозрюваного, обвинуваченого

     1. Докази, якi стосуються судимостей пiдозрюваного, обвинуваченого або вчинення ним iнших правопорушень, що не є предметом цього кримiнального провадження, а також вiдомостi щодо характеру або окремих рис характеру пiдозрюваного, обвинуваченого є недопустимими на пiдтвердження винуватостi пiдозрюваного, обвинуваченого у вчиненнi кримiнального правопорушення.

     2. Докази та вiдомостi, передбаченi частиною першою цiєї статтi, можуть бути визнанi допустимими, якщо:

     1) сторони погоджуються, щоб цi докази були визнанi допустимими;

     2) вони подаються для доказування того, що пiдозрюваний, обвинувачений дiяв з певним умислом та мотивом або мав можливiсть, пiдготовку, обiзнанiсть, потрiбнi для вчинення ним вiдповiдного кримiнального правопорушення, або не мiг помилитися щодо обставин, за яких вiн вчинив вiдповiдне кримiнальне правопорушення;

     3) їх подає сам пiдозрюваний, обвинувачений;

     4) пiдозрюваний, обвинувачений використав подiбнi докази для дискредитацiї свiдка.

     3. Докази щодо певної звички або звичайної дiлової практики пiдозрюваного, обвинуваченого є допустимими для доведення того, що певне кримiнальне правопорушення узгоджувалося iз цiєю звичкою пiдозрюваного, обвинуваченого.

     Стаття 881. Недопустимiсть доказiв, отриманих у справах про визнання необґрунтованими активiв та їх стягнення в дохiд держави

     1. Докази, отриманi вiд вiдповiдача у позовному провадженнi у справах про визнання необґрунтованими активiв та їх стягнення в дохiд держави, не можуть бути використанi на пiдтвердження винуватостi пiдозрюваного, обвинуваченого у вчиненнi кримiнальних правопорушень.

(Доповнено сттатею 881 згiдно iз Законом України вiд 31.10.2019р. N 263-IX)

     Стаття 89. Визнання доказiв недопустимими

     1. Суд вирiшує питання допустимостi доказiв пiд час їх оцiнки в нарадчiй кiмнатi пiд час ухвалення судового рiшення.

     2. У разi встановлення очевидної недопустимостi доказу пiд час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливiсть дослiдження такого доказу або припинення його дослiдження в судовому засiданнi, якщо таке дослiдження було розпочате.

     3. Сторони кримiнального провадження, потерпiлий, представник юридичної особи, щодо якої здiйснюється провадження, мають право пiд час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказiв недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказiв недопустимими.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 23.05.2013р. N 314-VII)

     Стаття 90. Значення рiшень iнших судiв у питаннях допустимостi доказiв

     1. Рiшення нацiонального суду або мiжнародної судової установи, яке набрало законної сили i ним встановлено порушення прав людини i основоположних свобод, гарантованих Конституцiєю України i мiжнародними договорами, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою Україною, має преюдицiальне значення для суду, який вирiшує питання про допустимiсть доказiв.

§ 2. Доказування

     Стаття 91. Обставини, якi пiдлягають доказуванню у кримiнальному провадженнi

     1. У кримiнальному провадженнi пiдлягають доказуванню:

     1) подiя кримiнального правопорушення (час, мiсце, спосiб та iншi обставини вчинення кримiнального правопорушення);

     2) винуватiсть обвинуваченого у вчиненнi кримiнального правопорушення, форма вини, мотив i мета вчинення кримiнального правопорушення;

     3) вид i розмiр шкоди, завданої кримiнальним правопорушенням, а також розмiр процесуальних витрат;

     4) обставини, якi впливають на ступiнь тяжкостi вчиненого кримiнального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, якi виключають кримiнальну вiдповiдальнiсть або є пiдставою закриття кримiнального провадження;

     5) обставини, що є пiдставою для звiльнення вiд кримiнальної вiдповiдальностi або покарання;

     6) обставини, якi пiдтверджують, що грошi, цiнностi та iнше майно, якi пiдлягають спецiальнiй конфiскацiї, одержанi внаслiдок вчинення кримiнального правопорушення та/або є доходами вiд такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримiнального правопорушення, фiнансування та/або матерiального забезпечення кримiнального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримiнального правопорушення, у тому числi пов'язаного з їх незаконним обiгом, або пiдшуканi, виготовленi, пристосованi або використанi як засоби чи знаряддя вчинення кримiнального правопорушення;

     7) обставини, що є пiдставою для застосування до юридичних осiб заходiв кримiнально-правового характеру.

     2. Доказування полягає у збираннi, перевiрцi та оцiнцi доказiв з метою встановлення обставин, що мають значення для кримiнального провадження.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 18.04.2013р. N 222-VII, вiд 23.05.2013р. N 314-VII)

     Стаття 92. Обов'язок доказування

     1. Обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадкiв, передбачених частиною другої цiєї статтi, покладається на слiдчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпiлого.

     2. Обов'язок доказування належностi та допустимостi доказiв, даних щодо розмiру процесуальних витрат та обставин, якi характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.

     Стаття 93. Збирання доказiв

     1. Збирання доказiв здiйснюється сторонами кримiнального провадження, потерпiлим, представником юридичної особи, щодо якої здiйснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

     2. Сторона обвинувачення здiйснює збирання доказiв шляхом проведення слiдчих (розшукових) дiй та негласних слiдчих (розшукових) дiй, витребування та отримання вiд органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядування, пiдприємств, установ та органiзацiй, службових та фiзичних осiб речей, документiв, вiдомостей, висновкiв експертiв, висновкiв ревiзiй та актiв перевiрок, проведення iнших процесуальних дiй, передбачених цим Кодексом.

     3. Сторона захисту, потерпiлий, представник юридичної особи, щодо якої здiйснюється провадження, здiйснює збирання доказiв шляхом витребування та отримання вiд органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядування, пiдприємств, установ, органiзацiй, службових та фiзичних осiб речей, копiй документiв, вiдомостей, висновкiв експертiв, висновкiв ревiзiй, актiв перевiрок; iнiцiювання проведення слiдчих (розшукових) дiй, негласних слiдчих (розшукових) дiй та iнших процесуальних дiй, а також шляхом здiйснення iнших дiй, якi здатнi забезпечити подання суду належних i допустимих доказiв.

     Iнiцiювання стороною захисту, потерпiлим, представником юридичної особи, щодо якої здiйснюється провадження, проведення слiдчих (розшукових) дiй здiйснюється шляхом подання слiдчому, прокурору вiдповiдних клопотань, якi розглядаються в порядку, передбаченому статтею 220 цього Кодексу. Постанова слiдчого, прокурора про вiдмову в задоволеннi клопотання про проведення слiдчих (розшукових) дiй, негласних слiдчих (розшукових) дiй може бути оскаржена слiдчому суддi.

     4. Докази можуть бути одержанi на територiї iноземної держави в результатi здiйснення мiжнародного спiвробiтництва пiд час кримiнального провадження.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 23.05.2013р. N 314-VII)

     Стаття 94. Оцiнка доказiв

     1. Слiдчий, прокурор, слiдчий суддя, суд за своїм внутрiшнiм переконанням, яке ґрунтується на всебiчному, повному й неупередженому дослiдженнi всiх обставин кримiнального провадження, керуючись законом, оцiнюють кожний доказ з точки зору належностi, допустимостi, достовiрностi, а сукупнiсть зiбраних доказiв - з точки зору достатностi та взаємозв'язку для прийняття вiдповiдного процесуального рiшення.

     2. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

§ 3. Показання

     Стаття 95. Показання

     1. Показання - це вiдомостi, якi надаються в уснiй або письмовiй формi пiд час допиту пiдозрюваним, обвинуваченим, свiдком, потерпiлим, експертом щодо вiдомих їм обставин у кримiнальному провадженнi, що мають значення для цього кримiнального провадження.

     2. Пiдозрюваний, обвинувачений, потерпiлий мають право давати показання пiд час досудового розслiдування та судового розгляду.

     3. Свiдок зобов'язаний давати показання слiдчому, прокурору, слiдчому суддi та суду, а експерт - слiдчому суддi та суду в установленому цим Кодексом порядку.

     4. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, якi вiн безпосередньо сприймав пiд час судового засiдання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправi обґрунтовувати судовi рiшення показаннями, наданими слiдчому, прокурору, або посилатися на них.

     5. Особа дає показання лише щодо фактiв, якi вона сприймала особисто, за винятком випадкiв, передбачених цим Кодексом.

     6. Висновок або думка особи, яка дає показання, можуть визнаватися судом доказом, лише якщо такий висновок або думка кориснi для ясного розумiння показань (їх частини) i ґрунтуються на спецiальних знаннях в розумiннi статтi 101 цього Кодексу.

     7. Якщо особа, яка дає показання, висловила думку або висновок, що ґрунтується на спецiальних знаннях у розумiннi статтi 101 цього Кодексу, а суд не визнав їх недопустимими доказами в порядку, передбаченому частиною другою статтi 89 цього Кодексу, iнша сторона має право допитати особу згiдно з правилами допиту експерта.

     8. Сторони кримiнального провадження, потерпiлий, представник юридичної особи, щодо якої здiйснюється провадження, мають право отримувати вiд учасникiв кримiнального провадження та iнших осiб за їх згодою пояснення, якi не є джерелом доказiв, крiм випадкiв, передбачених цим Кодексом.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 23.05.2013р. N 314-VII, вiд 07.06.2018р. N 2447-VIII, вiд 22.11.2018р. N 2617-VIII, враховуючи змiни, внесенi Законом України вiд 03.12.2019р. N 321-IX)

     Стаття 96. З'ясування достовiрностi показань свiдка

     1. Сторони кримiнального провадження мають право ставити свiдку запитання щодо його можливостi сприймати факти, про якi вiн дає показання, а також щодо iнших обставин, якi можуть мати значення для оцiнки достовiрностi показань свiдка.

     2. Для доведення недостовiрностi показань свiдка сторона має право надати показання, документи, якi пiдтверджують його репутацiю, зокрема, щодо його засудження за завiдомо неправдивi показання, обман, шахрайство або iншi дiяння, що пiдтверджують нечеснiсть свiдка.

     3. Свiдок зобов'язаний вiдповiдати на запитання, спрямованi на з'ясування достовiрностi його показань.

     4. Свiдок може бути допитаний щодо попереднiх показань, якi не узгоджуються iз його показаннями.

     Стаття 97. Показання з чужих слiв

     1. Показаннями з чужих слiв є висловлювання, здiйснене в уснiй, письмовiй або iншiй формi, щодо певного факту, яке ґрунтується на поясненнi iншої особи.

     2. Суд має право визнати допустимим доказом показання з чужих слiв незалежно вiд можливостi допитати особу, яка надала первиннi пояснення, у виняткових випадках, якщо такi показання є допустимим доказом згiдно з iншими правилами допустимостi доказiв.

     При прийняттi цього рiшення суд зобов'язаний враховувати:

     1) значення пояснень i показань, у випадку їх правдивостi, для з'ясування певної обставини i їх важливiсть для розумiння iнших вiдомостей;

     2) iншi докази щодо питань, передбачених пунктом 1 цiєї частини, якi подавалися або можуть бути поданi;

     3) обставини надання первинних пояснень, якi викликають довiру щодо їх достовiрностi;

     4) переконливiсть вiдомостей щодо факту надання первинних пояснень;

     5) складнiсть спростування пояснень, показань з чужих слiв для сторони, проти якої вони спрямованi;

     6) спiввiдношення показань з чужих слiв з iнтересами особи, яка надала цi показання;

     7) можливiсть допиту особи, яка надала первиннi пояснення, або причини неможливостi такого допиту.

     3. Суд має право визнати неможливим допит особи, якщо вона:

     1) вiдсутня пiд час судового засiдання внаслiдок смертi або через тяжку фiзичну чи психiчну хворобу;

     2) вiдмовляється давати показання в судовому засiданнi, не пiдкоряючись вимозi суду дати показання;

     3) не прибуває на виклик до суду, а її мiсцезнаходження не було встановлено шляхом проведення необхiдних заходiв розшуку;

     4) перебуває за кордоном та вiдмовляється давати показання.

     4. Частину четверту виключено

     5. Суд має право визнати допустимим доказом показання з чужих слiв, якщо пiдозрюваний, обвинувачений створив або сприяв створенню обставин, за яких особа не може бути допитана.

     6. Показання з чужих слiв не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони наданi, якщо показання не пiдтверджується iншими доказами, визнаними допустимими згiдно з правилами, вiдмiнними вiд положень частини другої цiєї статтi.

     7. У будь-якому разi не можуть бути визнанi допустимим доказом показання з чужих слiв, якщо вони даються слiдчим, прокурором, спiвробiтником оперативного пiдроздiлу або iншою особою стосовно пояснень осiб, наданих слiдчому, прокурору або спiвробiтнику оперативного пiдроздiлу пiд час здiйснення ними кримiнального провадження.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 04.10.2019р. N 187-IX)

§ 4. Речовi докази i документи

     Стаття 98. Речовi докази

     1. Речовими доказами є матерiальнi об'єкти, якi були знаряддям вчинення кримiнального правопорушення, зберегли на собi його слiди або мiстять iншi вiдомостi, якi можуть бути використанi як доказ факту чи обставин, що встановлюються пiд час кримiнального провадження, в тому числi предмети, що були об'єктом кримiнально протиправних дiй, грошi, цiнностi та iншi речi, набутi кримiнально протиправним шляхом або отриманi юридичною особою внаслiдок вчинення кримiнального правопорушення.

     2. Документи є речовими доказами, якщо вони мiстять ознаки, зазначенi в частинi першiй цiєї статтi.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 23.05.2013р. N 314-VII)

     Стаття 99. Документи

     1. Документом є спецiально створений з метою збереження iнформацiї матерiальний об'єкт, який мiстить зафiксованi за допомогою письмових знакiв, звуку, зображення тощо вiдомостi, якi можуть бути використанi як доказ факту чи обставин, що встановлюються пiд час кримiнального провадження.

     2. До документiв, за умови наявностi в них вiдомостей, передбачених частиною першою цiєї статтi, можуть належати:

     1) матерiали фотозйомки, звукозапису, вiдеозапису та iншi носiї iнформацiї (у тому числi електроннi);

     2) матерiали, отриманi внаслiдок здiйснення пiд час кримiнального провадження заходiв, передбачених чинними мiжнародними договорами, згоду на обов'язковiсть яких надано Верховною Радою України;

     3) складенi в порядку, передбаченому цим Кодексом, протоколи процесуальних дiй та додатки до них, а також носiї iнформацiї, на яких за допомогою технiчних засобiв зафiксовано процесуальнi дiї;

     4) висновки ревiзiй та акти перевiрок.

     Матерiали, в яких зафiксовано фактичнi данi про протиправнi дiяння окремих осiб та груп осiб, зiбранi оперативними пiдроздiлами з дотриманням вимог Закону України "Про оперативно-розшукову дiяльнiсть", за умови вiдповiдностi вимогам цiєї статтi, є документами та можуть використовуватися в кримiнальному провадженнi як докази.

     3. Сторона кримiнального провадження, потерпiлий, представник юридичної особи, щодо якої здiйснюється провадження, зобов'язанi надати суду оригiнал документа. Оригiналом документа є сам документ, а оригiналом електронного документа - його вiдображення, якому надається таке ж значення, як документу.

     4. Дублiкат документа (документ, виготовлений таким самим способом, як i його оригiнал), а також копiї iнформацiї, що мiститься в iнформацiйних (автоматизованих) системах, телекомунiкацiйних системах, iнформацiйно-телекомунiкацiйних системах, їх невiд'ємних частинах, виготовленi слiдчим, прокурором iз залученням спецiалiста, визнаються судом як оригiнал документа.

     5. Для пiдтвердження змiсту документа можуть бути визнанi допустимими й iншi вiдомостi, якщо:

     1) оригiнал документа втрачений або знищений, крiм випадкiв, якщо вiн втрачений або знищений з вини потерпiлого або сторони, яка його надає;

     2) оригiнал документа не може бути отриманий за допомогою доступних правових процедур;

     3) оригiнал документа знаходиться у володiннi однiєї зi сторiн кримiнального провадження, а вона не надає його на запит iншої сторони.

     6. Сторона кримiнального провадження, потерпiлий, представник юридичної особи, щодо якої здiйснюється провадження, мають право надати витяги, компiляцiї, узагальнення документiв, якi незручно повнiстю дослiджувати в судi, а на вимогу суду - зобов'язанi надати документи у повному обсязi.

     7. Сторона зобов'язана надати iншiй сторонi можливiсть оглянути або скопiювати оригiнали документiв, змiст яких доводився у передбаченому цiєю статтею порядку.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 23.05.2013р. N 314-VII, вiд 16.11.2017р. N 2213-VIII)

     Стаття 100. Зберiгання речових доказiв i документiв та вирiшення питання про спецiальну конфiскацiю

     1. Речовий доказ, який був наданий сторонi кримiнального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володiльцю, крiм випадкiв, передбачених статтями 160 - 166, 170 - 174 цього Кодексу.

     2. Речовий доказ або документ, наданий добровiльно або на пiдставi судового рiшення, зберiгається у сторони кримiнального провадження, якiй вiн наданий. Сторона кримiнального провадження, якiй наданий речовий доказ або документ, зобов'язана зберiгати їх у станi, придатному для використання у кримiнальному провадженнi. Речовi докази, якi отриманi або вилученi слiдчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколi огляду. Зберiгання речових доказiв стороною обвинувачення здiйснюється в порядку, визначеному Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     3. Документ повинен зберiгатися протягом усього часу кримiнального провадження. За клопотанням володiльця документа слiдчий, прокурор, суд можуть видати копiї цього документа, за необхiдностi - його оригiнал, долучивши замiсть них до кримiнального провадження завiренi копiї.

     4. У разi втрати чи знищення стороною кримiнального провадження наданого їй речового доказу вона зобов'язана повернути володiльцю таку саму рiч або вiдшкодувати її вартiсть. У разi втрати чи знищення стороною кримiнального провадження наданого їй документа вона зобов'язана вiдшкодувати володiльцю витрати, пов'язанi з втратою чи знищенням документа та виготовленням його дублiката.

     5. Речовi докази та документи, наданi суду, зберiгаються в судi, за винятком випадкiв, передбачених частиною шостою цiєї статтi, а також речових доказiв у виглядi громiздких або iнших предметiв, що вимагають спецiальних умов зберiгання, якi можуть знаходитися в iншому мiсцi зберiгання.

     6. Речовi докази, що не мiстять слiдiв кримiнального правопорушення, у виглядi предметiв, великих партiй товарiв, зберiгання яких через громiздкiсть або з iнших причин неможливо без зайвих труднощiв або витрати по забезпеченню спецiальних умов зберiгання яких спiвмiрнi з їх вартiстю, а також речовi докази у виглядi товарiв або продукцiї, що пiддаються швидкому псуванню:

     1) повертаються власнику (законному володiльцю) або передаються йому на вiдповiдальне зберiгання, якщо це можливо без шкоди для кримiнального провадження;

     2) передаються за письмовою згодою власника, а в разi її вiдсутностi - за рiшенням слiдчого суддi, суду для реалiзацiї, якщо це можливо без шкоди для кримiнального провадження;

     3) знищуються за письмовою згодою власника, а в разi її вiдсутностi - за рiшенням слiдчого суддi, суду, якщо такi товари або продукцiя, що пiддаються швидкому псуванню, мають непридатний стан;

     4) передаються для їх технологiчної переробки або знищуються за рiшенням слiдчого суддi, суду, якщо вони вiдносяться до вилучених з обiгу предметiв чи товарiв, а також якщо їх тривале зберiгання небезпечне для життя чи здоров'я людей або довкiлля.

     У випадках, передбачених цiєю частиною, речовi докази фiксуються за допомогою фотографування або вiдеозапису та докладно описуються. У разi необхiдностi може бути збережений зразок речового доказу, достатнiй для його експертного дослiдження або iнших цiлей кримiнального провадження.

     Речовi докази вартiстю понад 200 розмiрiв прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб, якщо це можливо без шкоди для кримiнального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разi її вiдсутностi - за рiшенням слiдчого суддi, суду Нацiональному агентству України з питань виявлення, розшуку та управлiння активами, одержаними вiд корупцiйних та iнших злочинiв, для здiйснення заходiв з управлiння ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економiчної вартостi, а речовi докази, зазначенi в абзацi першому цiєї частини, такої самої вартостi - для їх реалiзацiї з урахуванням особливостей, визначених законом.

     7. У випадках, передбачених пунктами 2, 4 та абзацом сьомим частини шостої цiєї статтi, слiдчий за погодженням iз прокурором або прокурор звертається з вiдповiдним клопотанням до слiдчого суддi мiсцевого суду, в межах територiальної юрисдикцiї якого здiйснюється досудове розслiдування, а в кримiнальних провадженнях щодо кримiнальних правопорушень, вiднесених до пiдсудностi Вищого антикорупцiйного суду, - до слiдчого суддi Вищого антикорупцiйного суду, або до суду пiд час судового провадження, яке розглядається згiдно iз статтями 171 - 173 цього Кодексу. Прокурор у випадку, передбаченому абзацом сьомим частини шостої цiєї статтi, не пiзнiше наступного робочого дня з моменту постановлення ухвали слiдчого суддi, суду надсилає копiю цiєї ухвали Нацiональному агентству України з питань виявлення, розшуку та управлiння активами, одержаними вiд корупцiйних та iнших злочинiв, iз зверненням щодо прийняття активiв, а також вживає невiдкладних заходiв щодо передачi цих активiв Нацiональному агентству України з питань виявлення, розшуку та управлiння активами, одержаними вiд корупцiйних та iнших злочинiв.

     8. Реалiзацiя, технологiчна переробка або знищення речових доказiв у випадках, передбачених цiєю статтею, здiйснюється в порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України, а у випадках, якщо такi речовi докази переданi Нацiональному агентству України з питань виявлення, розшуку та управлiння активами, одержаними вiд корупцiйних та iнших злочинiв, - вiдповiдно до закону та прийнятих на його виконання актiв законодавства.

     9. Питання про спецiальну конфiскацiю та долю речових доказiв i документiв, якi були наданi суду, вирiшується судом пiд час ухвалення судового рiшення, яким закiнчується кримiнальне провадження. Такi докази i документи повиннi зберiгатися до набрання рiшенням законної сили. У разi закриття кримiнального провадження слiдчим або прокурором питання про спецiальну конфiскацiю та долю речових доказiв i документiв вирiшується ухвалою суду на пiдставi вiдповiдного клопотання, яке розглядається згiдно iз статтями 171 - 174 цього Кодексу. При цьому:

     1) грошi, цiнностi та iнше майно, якi пiдшуканi, виготовленi, пристосованi або використанi як засоби чи знаряддя вчинення кримiнального правопорушення та/або зберегли на собi його слiди, конфiскуються, крiм випадкiв, коли власник (законний володiлець) не знав i не мiг знати про їх незаконне використання. У такому разi зазначенi грошi, цiнностi та iнше майно повертаються власнику (законному володiльцю);

     2) грошi, цiнностi та iнше майно, якi призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримiнального правопорушення, фiнансування та/або матерiального забезпечення кримiнального правопорушення або винагороди за його вчинення, конфiскуються;

     3) майно, що було предметом кримiнального правопорушення, пов'язаного з незаконним обiгом, та/або вилучене з обiгу, передається вiдповiдним установам або знищується;

     4) майно, яке не має нiякої цiнностi i не може бути використане, знищується, а у разi необхiдностi - передається до кримiналiстичних колекцiй експертних установ або заiнтересованим особам на їх прохання;

     5) грошi, цiнностi та iнше майно, що були предметом кримiнального правопорушення або iншого суспiльно небезпечного дiяння, конфiскуються, крiм тих, якi повертаються власнику (законному володiльцю), а якщо його не встановлено - переходять у власнiсть держави в установленому Кабiнетом Мiнiстрiв України порядку;

     6) грошi, цiнностi та iнше майно, що одержанi фiзичною або юридичною особою внаслiдок вчинення кримiнального правопорушення та/або є доходами вiд нього, а також майно, в яке їх було повнiстю або частково перетворено, конфiскуються;

     61) майно (грошовi кошти або iнше майно, а також доходи вiд них) засудженого за вчинення корупцiйного злочину, легалiзацiї (вiдмивання) доходiв, одержаних злочинним шляхом, його пов'язаної особи конфiскується, якщо в судi не пiдтверджено законнiсть пiдстав набуття прав на таке майно.

     Пов'язаними особами засудженого є юридичнi особи, якi при його сприяннi отримали у власнiсть чи користування зазначене майно.

     Якщо суд визнає вiдсутнiсть законних пiдстав набуття прав на частину майна, то конфiскується ця частина майна засудженого, а у разi неможливостi видiлення такої частини - її вартiсть. У разi неможливостi конфiскацiї майна, законнiсть пiдстав набуття прав на яке не було пiдтверджено, на засудженого покладається обов'язок сплатити вартiсть такого майна;

     7) документи, що є речовими доказами, залишаються в матерiалах кримiнального провадження протягом усього часу їх зберiгання.

     10. Пiд час вирiшення питання щодо спецiальної конфiскацiї насамперед має бути вирiшене питання про повернення грошей, цiнностей та iншого майна власнику (законному володiльцю) та/або про вiдшкодування шкоди, завданої кримiнальним правопорушенням. Застосування спецiальної конфiскацiї здiйснюється тiльки пiсля доведення в судовому порядку стороною обвинувачення, що власник (законний володiлець) грошей, цiнностей та iншого майна знав про їх незаконне походження та/або використання. У разi вiдсутностi у винної особи майна, на яке може бути звернене стягнення, крiм майна, яке пiдлягає спецiальнiй конфiскацiї, збитки, завданi потерпiлому, цивiльному позивачу, вiдшкодовуються за рахунок коштiв вiд реалiзацiї конфiскованого майна, а частина, що залишилася, переходить у власнiсть держави.

     11. У разi якщо власник (законний володiлець) грошей, цiнностей та iншого майна, зазначених у пунктi 1 частини дев'ятої цiєї статтi, був встановлений пiсля застосування спецiальної конфiскацiї та не знав i не мiг знати про їх незаконне використання, вiн має право вимагати повернення належного йому майна або коштiв з державного бюджету, отриманих вiд реалiзацiї такого майна.

     12. Спiр про належнiсть речей, що пiдлягають поверненню, вирiшується у порядку цивiльного судочинства. У такому випадку рiч зберiгається до набрання рiшенням суду законної сили.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 18.04.2013р. N 222-VII, вiд 23.05.2013р. N 314-VII, вiд 12.02.2015р. N 198-VIII, вiд 10.11.2015р. N 772-VIII, вiд 18.02.2016р. N 1021-VIII, вiд 20.12.2016р. N 1791-VIII, вiд 07.06.2018р. N 2447-VIII, вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

§ 5. Висновок експерта

     Стаття 101. Висновок експерта

     1. Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом дослiджень та зробленi за їх результатами висновки, обґрунтованi вiдповiдi на запитання, поставленi особою, яка залучила експерта, або слiдчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи.

     2. Кожна сторона кримiнального провадження має право надати суду висновок експерта, який ґрунтується на його наукових, технiчних або iнших спецiальних знаннях.

     3. Висновок повинен ґрунтуватися на вiдомостях, якi експерт сприймав безпосередньо або вони стали йому вiдомi пiд час дослiдження матерiалiв, що були наданi для проведення дослiдження. Експерт дає висновок вiд свого iменi i несе за нього особисту вiдповiдальнiсть.

     4. Запитання, якi ставляться експертовi, та його висновок щодо них не можуть виходити за межi спецiальних знань експерта.

     5. Висновок експерта не може ґрунтуватися на доказах, якi визнанi судом недопустимими.

     6. Експерт, який дає висновок щодо психiчного стану пiдозрюваного, обвинуваченого, не має права стверджувати у висновку, чи мав пiдозрюваний, обвинувачений такий психiчний стан, який становить елемент кримiнального правопорушення або елемент, що виключає вiдповiдальнiсть за кримiнальне правопорушення.

     7. Висновок експерта надається в письмовiй формi, але кожна сторона має право звернутися до суду з клопотанням про виклик експерта для допиту пiд час судового розгляду для роз'яснення чи доповнення його висновку.

     8. Якщо для проведення експертизи залучається кiлька експертiв, експерти мають право скласти один висновок або окремi висновки.

     9. Висновок передається експертом сторонi, за клопотанням якої здiйснювалася експертиза.

     10. Висновок експерта не є обов'язковим для особи або органу, яка здiйснює провадження, але незгода з висновком експерта повинна бути вмотивована у вiдповiдних постановi, ухвалi, вироку.

     Стаття 102. Змiст висновку експерта

     1. У висновку експерта повинно бути зазначено:

     1) коли, де, ким (iм'я, освiта, спецiальнiсть, свiдоцтво про присвоєння квалiфiкацiї судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступiнь, вчене звання, посада експерта) та на якiй пiдставi була проведена експертиза;

     2) мiсце i час проведення експертизи;

     3) хто був присутнiй при проведеннi експертизи;

     4) перелiк питань, що були поставленi експертовi;

     5) опис отриманих експертом матерiалiв та якi матерiали були використанi експертом;

     6) докладний опис проведених дослiджень, у тому числi методи, застосованi у дослiдженнi, отриманi результати та їх експертна оцiнка;

     7) обґрунтованi вiдповiдi на кожне поставлене питання.

     2. У висновку експерта обов'язково повинно бути зазначено, що його попереджено про вiдповiдальнiсть за завiдомо неправдивий висновок та вiдмову без поважних причин вiд виконання покладених на нього обов'язкiв.

     3. Якщо при проведеннi експертизи будуть виявленi вiдомостi, якi мають значення для кримiнального провадження i з приводу яких не ставилися питання, експерт має право зазначити про них у своєму висновку. Висновок пiдписується експертом.

Глава 5. Фiксування кримiнального провадження. Процесуальнi рiшення

     Стаття 103. Форми фiксування кримiнального провадження

     1. Процесуальнi дiї пiд час кримiнального провадження можуть фiксуватися:

     1) у протоколi;

     2) на носiї iнформацiї, на якому за допомогою технiчних засобiв зафiксованi процесуальнi дiї;

     3) у журналi судового засiдання.

     Стаття 104. Протокол

     1. У випадках, передбачених цим Кодексом, хiд i результати проведення процесуальної дiї фiксуються у протоколi.

     2. У випадку фiксування процесуальної дiї пiд час досудового розслiдування за допомогою технiчних засобiв про це зазначається у протоколi.

     Якщо за допомогою технiчних засобiв фiксується допит, текст показань може не вноситися до вiдповiдного протоколу за умови, що жоден з учасникiв процесуальної дiї не наполягає на цьому. У такому разi у протоколi зазначається, що показання зафiксованi на носiї iнформацiї, який додається до нього.

     Запис, здiйснений за допомогою звуко- та вiдеозаписувальних технiчних засобiв пiд час проведення слiдчим, прокурором обшуку, є невiд'ємним додатком до протоколу. Дiї та обставини проведення обшуку, не зафiксованi у записi, не можуть бути внесенi до протоколу обшуку та використанi як доказ у кримiнальному провадженнi.

     3. Протокол складається з:

     1) вступної частини, яка повинна мiстити вiдомостi про:

     мiсце, час проведення та назву процесуальної дiї;

     особу, яка проводить процесуальну дiю (прiзвище, iм'я, по батьковi, посада);

     всiх осiб, якi присутнi пiд час проведення процесуальної дiї (прiзвища, iмена, по батьковi, дати народження, мiсця проживання);

     iнформацiю про те, що особи, якi беруть участь у процесуальнiй дiї, заздалегiдь повiдомленi про застосування технiчних засобiв фiксацiї, характеристики технiчних засобiв фiксацiї та носiїв iнформацiї, якi застосовуються при проведеннi процесуальної дiї, умови та порядок їх використання;

     2) описової частини, яка повинна мiстити вiдомостi про:

     послiдовнiсть дiй;

     отриманi в результатi процесуальної дiї вiдомостi, важливi для цього кримiнального провадження, в тому числi виявленi та/або наданi речi i документи;

     3) заключної частини, яка повинна мiстити вiдомостi про:

     вилученi речi i документи та спосiб їх iдентифiкацiї;

     спосiб ознайомлення учасникiв зi змiстом протоколу;

     зауваження i доповнення до письмового протоколу з боку учасникiв процесуальної дiї.

     4. Перед пiдписанням протоколу учасникам процесуальної дiї надається можливiсть ознайомитися iз текстом протоколу.

     5. Зауваження i доповнення зазначаються у протоколi перед пiдписами. Протокол пiдписують усi учасники, якi брали участь у проведеннi процесуальної дiї. Якщо особа через фiзичнi вади або з iнших причин не може особисто пiдписати протокол, то ознайомлення такої особи з протоколом здiйснюється у присутностi її захисника (законного представника), який своїм пiдписом засвiдчує змiст протоколу та факт неможливостi його пiдписання особою.

     6. Якщо особа, яка брала участь у проведеннi процесуальної дiї, вiдмовилася пiдписати протокол, про це зазначається в протоколi. Такiй особi надається право дати письмовi пояснення щодо причин вiдмови вiд пiдписання, якi заносяться до протоколу. Факт вiдмови особи вiд пiдписання протоколу, а також факт надання письмових пояснень особи щодо причин такої вiдмови засвiдчується пiдписом її захисника (законного представника), а у разi його вiдсутностi - понятих.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.11.2017р. N 2213-VIII)

     Стаття 105. Додатки до протоколiв

     1. Особою, яка проводила процесуальну дiю, до протоколу долучаються додатки.

     2. Додатками до протоколу можуть бути:

     1) спецiально виготовленi копiї, зразки об'єктiв, речей i документiв;

     2) письмовi пояснення спецiалiстiв, якi брали участь у проведеннi вiдповiдної процесуальної дiї;

     3) стенограма, аудiо-, вiдеозапис процесуальної дiї;

     4) фототаблицi, схеми, злiпки, носiї комп'ютерної iнформацiї та iншi матерiали, якi пояснюють змiст протоколу.

     3. Додатки до протоколiв повиннi бути належним чином виготовленi, упакованi з метою надiйного збереження, а також засвiдченi пiдписами слiдчого, прокурора, спецiалiста, iнших осiб, якi брали участь у виготовленнi та/або вилученнi таких додаткiв.

     Стаття 106. Пiдготовка протоколу та додатка

     1. Протокол пiд час досудового розслiдування складається слiдчим або прокурором, якi проводять вiдповiдну процесуальну дiю, пiд час її проведення або безпосередньо пiсля її закiнчення.

     2. До складу слiдчої (розшукової) дiї входять також дiї щодо належного упакування речей i документiв та iншi дiї, що мають значення для перевiрки результатiв процесуальної дiї.

     Стаття 107. Застосування технiчних засобiв фiксування кримiнального провадження

     1. Рiшення про фiксацiю процесуальної дiї за допомогою технiчних засобiв пiд час досудового розслiдування приймає особа, яка проводить вiдповiдну процесуальну дiю. За клопотанням учасникiв процесуальної дiї застосування технiчних засобiв фiксування є обов'язковим.

     Виконання ухвали слiдчого суддi, суду про проведення обшуку в обов'язковому порядку фiксується за допомогою звуко- та вiдеозаписувальних технiчних засобiв.

     Право безперешкодного фiксування проведення обшуку за допомогою вiдеозапису надається сторонi захисту.

     2. Про застосування технiчних засобiв фiксування процесуальної дiї заздалегiдь повiдомляються особи, якi беруть участь у процесуальнiй дiї.

     3. У матерiалах кримiнального провадження зберiгаються оригiнальнi примiрники технiчних носiїв iнформацiї зафiксованої процесуальної дiї, резервнi копiї яких зберiгаються окремо.

     4. Фiксування за допомогою технiчних засобiв кримiнального провадження пiд час розгляду питань слiдчим суддею, крiм вирiшення питання про проведення негласних слiдчих (розшукових) дiй, та в судi пiд час судового провадження є обов'язковим. У разi неприбуття в судове засiдання всiх осiб, якi беруть участь у судовому провадженнi, чи в разi, якщо вiдповiдно до положень цього Кодексу судове провадження здiйснюється судом за вiдсутностi осiб, фiксування за допомогою технiчних засобiв кримiнального провадження в судi не здiйснюється.

     Слiдчий суддя, суд може обмежити чи заборонити доступ сторiн кримiнального провадження з боку захисту до результатiв технiчного запису з метою забезпечення недопустимостi розголошення вiдомостей досудового розслiдування у разi, якщо на обґрунтування клопотання про проведення обшуку слiдчий, прокурор надали результати проведення негласних слiдчих (розшукових) дiй.

     5. Учасники судового провадження мають право отримати копiю запису судового засiдання, зробленого за допомогою технiчного засобу.

     6. Незастосування технiчних засобiв фiксування кримiнального провадження у випадках, якщо воно є обов'язковим, тягне за собою недiйснiсть вiдповiдної процесуальної дiї та отриманих внаслiдок її вчинення результатiв, за винятком випадкiв, якщо сторони не заперечують проти визнання такої дiї та результатiв її здiйснення чинними.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.11.2017р. N 2213-VIII)

     Стаття 108. Журнал судового засiдання

     1. Пiд час судового засiдання ведеться журнал судового засiдання, в якому зазначаються такi вiдомостi:

     1) найменування та склад суду (слiдчий суддя);

     2) реквiзити кримiнального провадження та вiдомостi щодо його учасникiв;

     3) дата i час початку та закiнчення судового засiдання;

     4) час, номер та найменування процесуальної дiї, що проводиться пiд час судового засiдання, а також переданi суду пiд час процесуальної дiї речi, документи, протоколи слiдчих (розшукових) дiй i додатки до них;

     5) ухвали, постановленi судом (слiдчим суддею) без виходу до нарадчої кiмнати;

     6) iншi вiдомостi у випадках, передбачених цим Кодексом.

     2. Журнал судового засiдання ведеться та пiдписується секретарем судового засiдання.

     Стаття 109. Реєстр матерiалiв досудового розслiдування

     1. Реєстр матерiалiв досудового розслiдування складається слiдчим або прокурором i надсилається до суду разом з обвинувальним актом.

     2. Реєстр матерiалiв досудового розслiдування повинен мiстити:

     1) номер та найменування процесуальної дiї, проведеної пiд час досудового розслiдування, а також час її проведення;

     2) реквiзити процесуальних рiшень, прийнятих пiд час досудового розслiдування;

     3) вид заходу забезпечення кримiнального провадження, дату i строк його застосування.

     Стаття 110. Процесуальнi рiшення

     1. Процесуальними рiшеннями є всi рiшення органiв досудового розслiдування, прокурора, слiдчого суддi, суду.

     2. Судове рiшення приймається у формi ухвали, постанови або вироку, якi мають вiдповiдати вимогам, передбаченим статтями 369, 371 - 374 цього Кодексу.

     3. Рiшення слiдчого, дiзнавача, прокурора приймається у формi постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слiдчий, дiзнавач, прокурор визнає це за необхiдне.

     4. Обвинувальний акт є процесуальним рiшенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненнi кримiнального правопорушення i яким завершується досудове розслiдування. Обвинувальний акт повинен вiдповiдати вимогам, передбаченим у статтi 291 цього Кодексу.

     5. Постанова слiдчого, дiзнавача, прокурора складається з:

     1) вступної частини, яка повинна мiстити вiдомостi про:

     мiсце i час прийняття постанови;

     прiзвище, iм'я, по батьковi, посаду особи, яка прийняла постанову;

     2) мотивувальної частини, яка повинна мiстити вiдомостi про:

     змiст обставин, якi є пiдставами для прийняття постанови;

     мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу;

     3) резолютивної частини, яка повинна мiстити вiдомостi про:

     змiст прийнятого процесуального рiшення;

     мiсце та час (строки) його виконання;

     особу, якiй належить виконати постанову;

     можливiсть та порядок оскарження постанови.

     6. Постанова слiдчого, дiзнавача, прокурора виготовляється на офiцiйному бланку та пiдписується службовою особою, яка прийняла вiдповiдне процесуальне рiшення.

     7. Постанова слiдчого, дiзнавача, прокурора, прийнята в межах компетенцiї згiдно iз законом, є обов'язковою для виконання фiзичними та юридичними особами, прав, свобод чи iнтересiв яких вона стосується.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 12.02.2015р. N 192-VIII, вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

Глава 6. Повiдомлення

     Стаття 111. Поняття повiдомлення у кримiнальному провадженнi

     1. Повiдомлення у кримiнальному провадженнi є процесуальною дiєю, за допомогою якої слiдчий, прокурор, слiдчий суддя чи суд повiдомляє певного учасника кримiнального провадження про дату, час та мiсце проведення вiдповiдної процесуальної дiї або про прийняте процесуальне рiшення чи здiйснену процесуальну дiю.

     2. Повiдомлення учасникiв кримiнального провадження з приводу вчинення процесуальних дiй здiйснюється у випадку, якщо участь цих осiб у таких дiях не є обов'язковою.

     3. Повiдомлення у кримiнальному провадженнi здiйснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змiсту повiдомлення та наслiдкiв неприбуття особи.

     Стаття 112. Змiст повiдомлення

     1. У повiдомленнi повинно бути зазначено:

     1) прiзвище та посада слiдчого, прокурора, слiдчого суддi, найменування суду, який здiйснює повiдомлення;

     2) адреса установи, яка здiйснює повiдомлення, номер телефону чи iнших засобiв зв'язку;

     3) iм'я (найменування) особи, яка повiдомляється, та її адреса;

     4) найменування (номер) кримiнального провадження, в рамках якого здiйснюється повiдомлення;

     5) процесуальний статус, в якому перебуває особа, що повiдомляється;

     6) дата, час та мiсце проведення процесуальної дiї, про яку повiдомляється особа;

     7) iнформацiя про процесуальну дiю (дiї), яка буде проведена, або про здiйснену процесуальну дiю чи прийняте процесуальне рiшення, про якi повiдомляється особа;

     8) вказiвка щодо необов'язковостi участi в процесуальнiй дiї та її проведення без участi особи, яка повiдомляється, в разi її неприбуття;

     9) пiдпис слiдчого, прокурора, слiдчого суддi, суддi, який здiйснив виклик.

Глава 7. Процесуальнi строки

     Стаття 113. Поняття процесуальних строкiв

     1. Процесуальнi строки - це встановленi законом або вiдповiдно до нього прокурором, слiдчим суддею або судом промiжки часу, у межах яких учасники кримiнального провадження зобов'язанi (мають право) приймати процесуальнi рiшення чи вчиняти процесуальнi дiї.

     2. Будь-яка процесуальна дiя або сукупнiсть дiй пiд час кримiнального провадження мають бути виконанi без невиправданої затримки i в будь-якому разi не пiзнiше граничного строку, визначеного вiдповiдним положенням цього Кодексу.

     Стаття 114. Встановлення процесуальних строкiв прокурором, слiдчим суддею, судом

     1. Для забезпечення виконання сторонами кримiнального провадження вимог розумного строку слiдчий суддя, суд має право встановлювати процесуальнi строки у межах граничного строку, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням обставин, встановлених пiд час вiдповiдного кримiнального провадження.

     2. Будь-якi строки, що встановлюються прокурором, слiдчим суддею або судом, не можуть перевищувати меж граничного строку, передбаченого цим Кодексом, та мають бути такими, що дають достатньо часу для вчинення вiдповiдних процесуальних дiй або прийняття процесуальних рiшень та не перешкоджають реалiзацiї права на захист.

     3. Судовi справи щодо спорiв, що випливають з факту окупацiї чи правопорушень, пов'язаних з окупацiєю, вiдносяться до окремої категорiї справ, якi розглядаються за вiдповiдними процесуальними нормами з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про забезпечення прав i свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованiй територiї України".

     Справа визнається такою, що пов'язана з окупацiєю, вмотивованою ухвалою суддi.

     У разi участi в справi iноземного елемента судовi доручення, повiстки та iншi судовi документи вручаються не пiзнiше нiж за 15 дiб до початку процесуальної дiї.

     Якщо в справах, пов'язаних з окупацiєю, стороною кримiнального провадження або цивiльним вiдповiдачем є iноземний суб'єкт державної власностi, включаючи його органи, установи чи органiзацiї, або iноземна юридична особа, передбачена частиною другою статтi 964 Кримiнального кодексу України, зносини здiйснюються через посольство або постiйне представництво.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 15.04.2014р. N 1207-VII)

     Стаття 115. Обчислення процесуальних строкiв

     1. Строки, встановленi цим Кодексом, обчислюються годинами, днями i мiсяцями. Строки можуть визначатися вказiвкою на подiю.

     2. При обчисленнi строку годинами строк закiнчується в останню хвилину останньої години.

     3. При обчисленнi строку днями строк закiнчується о двадцять четвертiй годинi останнього дня строку.

     4. При обчисленнi строкiв мiсяцями строк закiнчується у вiдповiдне число останнього мiсяця. Якщо закiнчення строку, який обчислюється мiсяцями, припадає на той мiсяць, який не має вiдповiдного числа, то строк закiнчується в останнiй день цього мiсяця.

     5. При обчисленнi строкiв днями та мiсяцями не береться до уваги той день, вiд якого починається строк, за винятком строкiв тримання пiд вартою, проведення стацiонарної психiатричної експертизи, до яких зараховується неробочий час та якi обчислюються з моменту фактичного затримання, взяття пiд варту чи помiщення до вiдповiдного медичного закладу.

     6. Якщо вiдповiдну дiю належить вчинити в судi або в органах досудового розслiдування, то строк закiнчується у встановлений час закiнчення робочого дня в цих установах.

     7. При обчисленнi процесуального строку в нього включаються вихiднi i святковi днi, а при обчисленнi строку годинами - i неробочий час. Якщо закiнчення строку, який обчислюється днями або мiсяцями, припадає на неробочий день, останнiм днем цього строку вважається наступний за ним робочий день, за винятком обчислення строкiв тримання пiд вартою та перебування в медичному закладi пiд час проведення стацiонарної психiатричної експертизи.

     Стаття 116. Додержання процесуальних строкiв

     1. Процесуальнi дiї мають виконуватися у встановленi цим Кодексом строки. Строк не вважається пропущеним, якщо скаргу або iнший документ здано до закiнчення строку на пошту або передано особi, уповноваженiй їх прийняти, а для осiб, якi тримаються пiд вартою або перебувають у лiкувально-профiлактичному закладi охорони здоров'я чи закладi з надання психiатричної допомоги, спецiальнiй навчально-виховнiй установi, - якщо скаргу або iнший документ подано службовiй особi вiдповiдної установи до закiнчення строку.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 14.11.2017р. N 2205-VIII, який вводиться в дiю з 10.06.2018р.)

     Стаття 117. Поновлення процесуального строку

     1. Пропущений iз поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заiнтересованої особи ухвалою слiдчого суддi, суду.

     2. Ухвала слiдчого суддi, суду про поновлення чи вiдмову в поновленнi процесуального строку може бути оскаржена в порядку, передбаченому цим Кодексом.

     3. Подання клопотання заiнтересованою особою про поновлення пропущеного строку не припиняє виконання рiшення, оскарженого з пропущенням строку.

Глава 8. Процесуальнi витрати

     Стаття 118. Види процесуальних витрат

     1. Процесуальнi витрати складаються iз:

     1) витрат на правову допомогу;

     2) витрат, пов'язаних iз прибуттям до мiсця досудового розслiдування або судового провадження;

     3) витрат, пов'язаних iз залученням потерпiлих, свiдкiв, спецiалiстiв, перекладачiв та експертiв;

     4) витрат, пов'язаних iз зберiганням i пересиланням речей i документiв.

     Стаття 119. Зменшення розмiру процесуальних витрат або звiльнення вiд їх оплати, вiдстрочення та розстрочення процесуальних витрат

     1. Суд, враховуючи майновий стан особи (обвинуваченого, потерпiлого), за власною iнiцiативою або за її клопотанням має право своєю ухвалою зменшити розмiр належних до оплати процесуальних витрат чи звiльнити вiд їх оплати повнiстю або частково, чи вiдстрочити або розстрочити сплату процесуальних витрат на визначений строк.

     2. Якщо оплату процесуальних витрат вiдстрочено або розстрочено до ухвалення судового рiшення, витрати розподiляються вiдповiдно до судового рiшення.

     3. У разi зменшення розмiру належних до оплати процесуальних витрат чи звiльнення вiд їх оплати повнiстю або частково вiдповiднi витрати компенсуються за рахунок коштiв Державного бюджету України в порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     Стаття 120. Витрати на правову допомогу

     1. Витрати, пов'язанi з оплатою допомоги захисника, несе пiдозрюваний, обвинувачений, крiм випадкiв, передбачених частиною третьою цiєї статтi.

     2. Витрати, пов'язанi з оплатою допомоги представника потерпiлого, цивiльного позивача, цивiльного вiдповiдача та юридичної особи, щодо якої здiйснюється провадження, якi надають правову допомогу за договором, несе вiдповiдно потерпiлий, цивiльний позивач, цивiльний вiдповiдач, юридична особа, щодо якої здiйснюється провадження.

     3. Допомога захисника, залученого для здiйснення захисту за призначенням у випадках, передбачених цим Кодексом та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, надається за рахунок коштiв Державного бюджету України i є безоплатною для пiдозрюваного, обвинуваченого. Граничний розмiр компенсацiї витрат на правову допомогу встановлюється законодавством.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 23.05.2013р. N 314-VII)

     Стаття 121. Витрати, пов'язанi iз прибуттям до мiсця досудового розслiдування або судового провадження

     1. Витрати, пов'язанi iз прибуттям до мiсця досудового розслiдування або судового провадження, - це витрати обвинуваченого, пiдозрюваного, до якого не застосовано запобiжний захiд у виглядi тримання пiд вартою, його захисника, представника потерпiлого, пов'язанi з переїздом до iншого населеного пункту, найманням житла, виплатою добових (у разi переїзду до iншого населеного пункту), а також втрачений заробiток чи витрати у зв'язку iз вiдривом вiд звичайних занять.

     Компенсацiя за втрачений заробiток обчислюється пропорцiйно вiд розмiру середньомiсячного заробiтку, а компенсацiя за вiдрив вiд звичайних занять - пропорцiйно вiд розмiру мiнiмальної заробiтної плати.

     2. Витрати, пов'язанi iз прибуттям до мiсця досудового розслiдування або судового провадження пiдозрюваного, обвинуваченого, вiн несе самостiйно.

     3. Витрати, пов'язанi iз прибуттям до мiсця досудового розслiдування або судового провадження захисника, несе пiдозрюваний, обвинувачений.

     4. Витрати, пов'язанi iз прибуттям до мiсця досудового розслiдування або судового провадження представника, несе особа, яку вiн представляє.

     5. Граничний розмiр компенсацiї за судовим рiшенням витрат, пов'язаних iз прибуттям до мiсця досудового розслiдування або судового провадження, встановлюється Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     Стаття 122. Витрати, пов'язанi iз залученням потерпiлих, свiдкiв, спецiалiстiв, перекладачiв та експертiв

     1. Витрати, пов'язанi iз залученням свiдкiв, спецiалiстiв, перекладачiв та експертiв, несе сторона кримiнального провадження, яка заявила клопотання про виклик свiдкiв, залучила спецiалiста, перекладача чи експерта, крiм випадкiв, встановлених цим Кодексом.

     2. Витрати, пов'язанi iз участю потерпiлих у кримiнальному провадженнi, залученням та участю перекладачiв для перекладу показань пiдозрюваного, обвинуваченого, потерпiлого, цивiльного позивача та цивiльного вiдповiдача, представника юридичної особи, щодо якої здiйснюється провадження, здiйснюються за рахунок коштiв Державного бюджету України в порядку, передбаченому Кабiнетом Мiнiстрiв України. Залучення стороною обвинувачення спецiалiстiв, експертiв спецiалiзованих державних установ, проведення експертизи (обстежень i дослiджень) за дорученням слiдчого суддi або суду здiйснюються за рахунок коштiв, що за цiльовим призначенням видiляються таким установам iз Державного бюджету України.

     3. Потерпiлим, цивiльним позивачам, свiдкам оплачуються проїзд, наймання житла та добовi (у разi переїзду до iншого населеного пункту), а також компенсацiя за втрачений заробiток чи вiдрив вiд звичайних занять.

     Компенсацiя за втрачений заробiток обчислюється пропорцiйно вiд розмiру середньомiсячного заробiтку, а компенсацiя за вiдрив вiд звичайних занять - пропорцiйно вiд розмiру мiнiмальної заробiтної плати.

     4. Експертам, спецiалiстам, перекладачам оплачуються проїзд, а також добовi в разi переїзду до iншого населеного пункту. Експертам, спецiалiстам i перекладачам повинна бути сплачена винагорода за виконану роботу, якщо це не є їх службовим обов'язком.

     5. Граничний розмiр компенсацiї витрат, пов'язаних iз залученням потерпiлих, свiдкiв, спецiалiстiв та експертiв, встановлюється Кабiнетом Мiнiстрiв України.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 23.05.2013р. N 314-VII, вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

     Стаття 123. Витрати, пов'язанi iз зберiганням i пересиланням речей i документiв

     1. Витрати, пов'язанi iз зберiганням i пересиланням речей i документiв, здiйснюються за рахунок Державного бюджету України в порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     2. Граничний розмiр витрат, пов'язаних iз зберiганням i пересиланням речей i документiв, встановлюється Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     Стаття 124. Розподiл процесуальних витрат

     1. У разi ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпiлого всi здiйсненi ним документально пiдтвердженi процесуальнi витрати. За вiдсутностi в обвинуваченого коштiв, достатнiх для вiдшкодування зазначених витрат, вони компенсуються потерпiлому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом для компенсацiї шкоди, завданої кримiнальним правопорушенням.

     2. У разi ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально пiдтвердженi витрати на залучення експерта.

     3. Якщо суд апеляцiйної чи касацiйної iнстанцiї, не приймаючи рiшення про новий судовий розгляд, змiнить судове рiшення або ухвалить нове, вiн вiдповiдно змiнює розподiл процесуальних витрат.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 03.10.2017р. N 2147-VIII)

     Стаття 125. Визначення розмiру процесуальних витрат

     1. Суд за клопотанням осiб має право визначити грошовий розмiр процесуальних витрат, якi повиннi бути їм компенсованi.

     Стаття 126. Рiшення щодо процесуальних витрат

     1. Суд вирiшує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.

     2. Сторони кримiнального провадження, свiдки, експерти, спецiалiсти, перекладачi мають право оскаржити судове рiшення щодо процесуальних витрат, якщо це стосується їхнiх iнтересiв.

Глава 9. Вiдшкодування (компенсацiя) шкоди у кримiнальному провадженнi, цивiльний позов

(Назва глави у редакцiї Закону України вiд 17.10.2019р. N 198-IX)

     Стаття 127. Вiдшкодування (компенсацiя) шкоди потерпiлому

     1. Пiдозрюваний, обвинувачений, а також за його згодою будь-яка iнша фiзична чи юридична особа має право на будь-якiй стадiї кримiнального провадження вiдшкодувати шкоду, завдану потерпiлому, територiальнiй громадi, державi внаслiдок кримiнального правопорушення.

     2. Шкода, завдана кримiнальним правопорушенням або iншим суспiльно небезпечним дiянням, може бути стягнута судовим рiшенням за результатами розгляду цивiльного позову в кримiнальному провадженнi.

     3. Шкода, завдана потерпiлому внаслiдок кримiнального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом.

     Стаття 128. Цивiльний позов у кримiнальному провадженнi

     1. Особа, якiй кримiнальним правопорушенням або iншим суспiльно небезпечним дiянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право пiд час кримiнального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивiльний позов до пiдозрюваного, обвинуваченого або до фiзичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивiльну вiдповiдальнiсть за шкоду, завдану дiяннями пiдозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспiльно небезпечне дiяння.

     2. На захист iнтересiв неповнолiтнiх осiб та осiб, визнаних у встановленому законом порядку недiєздатними чи обмежено дiєздатними, цивiльний позов може бути пред'явлений їхнiми законними представниками.

     3. Цивiльний позов в iнтересах держави пред'являється прокурором. Цивiльний позов може бути поданий прокурором у випадках, встановлених законом, також в iнтересах громадян, якi через недосягнення повнолiття, недiєздатнiсть або обмежену дiєздатнiсть неспроможнi самостiйно захистити свої права.

     Прокурор, який пред'являє цивiльний позов у кримiнальному провадженнi, повинен обґрунтувати наявнiсть пiдстав для здiйснення представництва iнтересiв громадянина або держави в судi, передбачених частиною четвертою статтi 25 Закону України "Про прокуратуру". Для представництва iнтересiв громадянина в судi прокурор також повинен надати документи, що пiдтверджують недосягнення повнолiття, недiєздатнiсть або обмежену дiєздатнiсть вiдповiдного громадянина, а також письмову згоду законного представника або органу, якому законом надано право захищати права, свободи та iнтереси вiдповiдної особи, на здiйснення ним представництва.

     4. Форма та змiст позовної заяви повиннi вiдповiдати вимогам, встановленим до позовiв, якi пред'являються у порядку цивiльного судочинства.

     5. Цивiльний позов у кримiнальному провадженнi розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальнi вiдносини, що виникли у зв'язку з цивiльним позовом, цим Кодексом не врегульованi, до них застосовуються норми Цивiльного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримiнального судочинства.

     6. Вiдмова у позовi в порядку цивiльного, господарського або адмiнiстративного судочинства позбавляє цивiльного позивача права пред'являти той же позов у кримiнальному провадженнi.

     7. Особа, яка не пред'явила цивiльного позову в кримiнальному провадженнi, а також особа, цивiльний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивiльного судочинства.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 14.10.2014р. N 1697-VII, враховуючи змiни, внесенi Законом України вiд 21.04.2015р. N 335-VIII)

     Стаття 129. Вирiшення цивiльного позову в кримiнальному провадженнi

     1. Ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходiв медичного або виховного характеру, суд залежно вiд доведеностi пiдстав i розмiру позову задовольняє цивiльний позов повнiстю або частково чи вiдмовляє в ньому.

     2. У разi встановлення вiдсутностi подiї кримiнального правопорушення суд вiдмовляє в позовi.

     3. У разi виправдання обвинуваченого за вiдсутностi в його дiях складу кримiнального правопорушення або його непричетностi до вчинення кримiнального правопорушення, а також у випадках, передбачених частиною першою статтi 326 цього Кодексу, суд залишає позов без розгляду.

     Стаття 130. Вiдшкодування (компенсацiя) шкоди, завданої незаконними рiшеннями, дiями чи бездiяльнiстю

     1. Шкода, завдана незаконними рiшеннями, дiями чи бездiяльнiстю органу, що здiйснює оперативно-розшукову дiяльнiсть, досудове розслiдування, прокуратури або суду, вiдшкодовується державою за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом.

     2. Держава, вiдшкодувавши шкоду, завдану слiдчим, прокурором, застосовує право зворотної вимоги до цих осiб у разi встановлення в їхнiх дiях складу кримiнального правопорушення за обвинувальним вироком суду, який набрав законної сили, або дисциплiнарного проступку незалежно вiд спливу строкiв застосування та дiї дисциплiнарного стягнення.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 18.09.2018р. N 2548-VIII)

     Стаття 1301. Виплата винагороди викривачу

     1. За повiдомлення про корупцiйний злочин, активне сприяння його розкриттю, якщо грошовий розмiр предмета злочину або завданi державi збитки вiд такого злочину в п'ять тисяч i бiльше разiв перевищують розмiр прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб, встановленого законом на час вчинення злочину, викривачу виплачується винагорода у виглядi 10 вiдсоткiв вiд грошового розмiру предмета корупцiйного злочину або вiд завданого державi збитку пiсля ухвалення обвинувального вироку суду, але не бiльше трьох тисяч мiнiмальних заробiтних плат, встановлених на час вчинення злочину.

     2. Суд визначає конкретний розмiр винагороди, що пiдлягає виплатi викривачу, з урахуванням таких критерiїв:

     персональнiсть iнформацiї - iнформацiя, повiдомлена викривачем правоохоронному органу, повинна походити вiд його особистої обiзнаностi, у тому числi iнформацiя, отримана вiд третiх осiб, не мiститися в публiчних звiтах, результатах перевiрок, матерiалах, дослiдженнях, iнформацiйних повiдомленнях тощо органiв чи засобiв масової iнформацiї, крiм випадку, якщо викривач є джерелом такої iнформацiї, а також не бути вiдомою правоохоронному органу з iнших джерел;

     важливiсть iнформацiї - повiдомлена викривачем iнформацiя повинна мiстити фактичнi данi, що можуть бути перевiренi, i сприяти доказуванню хоча б однiєї з обставин вчинення корупцiйного злочину, передбачених пунктами 1 - 3, 6 i 7 частини першої статтi 91 цього Кодексу.

     У разi вiдсутностi хоча б одного iз зазначених критерiїв суд приймає вмотивоване рiшення про вiдмову у виплатi винагороди.

     3. Право на винагороду не має особа, яка:

     1) повiдомила про корупцiйний злочин у рамках угоди у кримiнальному провадженнi або яка є спiвучасником корупцiйного злочину, про який вона повiдомила;

     2) повiдомила про корупцiйний злочин як викривач, маючи при цьому можливiсть для здiйснення офiцiйного повiдомлення про виявлений злочин у межах реалiзацiї своїх службових повноважень.

     4. Винагорода виплачується викривачу за рахунок Державного бюджету України органами державного казначейства.

     5. Винагорода виплачується викривачу за процедурою безспiрного списання.

     6. Викривач має право представляти свої iнтереси пiд час розгляду питання щодо виплати йому винагороди особисто i через представника - адвоката (у тому числi анонiмно, але до вирiшення питання виплати йому винагороди). З метою захисту персональних даних анонiмного викривача пiсля їх розкриття для суду можуть бути здiйсненi, зокрема, такi заходи безпеки, як забезпечення конфiденцiйностi вiдомостей про особу та/або закритий судовий розгляд.

     7. Викривач має право оскаржити судове рiшення в частинi, що стосується його iнтересiв пiд час вирiшення питання виплати йому винагороди як викривачу.

(Доповнено статтею 1301 згiдно iз Законом України вiд 17.10.2019р. N 198-IX)

Роздiл II
ЗАХОДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КРИМIНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ

Глава 10. Заходи забезпечення кримiнального провадження i пiдстави їх застосування

     Стаття 131. Види заходiв забезпечення кримiнального провадження

     1. Заходи забезпечення кримiнального провадження застосовуються з метою досягнення дiєвостi цього провадження.

     2. Заходами забезпечення кримiнального провадження є:

     1) виклик слiдчим, дiзнавачем, прокурором, судовий виклик i привiд;

     2) накладення грошового стягнення;

     3) тимчасове обмеження у користуваннi спецiальним правом;

     4) вiдсторонення вiд посади;

     41) тимчасове вiдсторонення суддi вiд здiйснення правосуддя;

     5) тимчасовий доступ до речей i документiв;

     6) тимчасове вилучення майна;

     7) арешт майна;

     8) затримання особи;

     9) запобiжнi заходи.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 21.12.2016р. N 1798-VIII, вiд 22.11.2018р. N 2617-VIII, враховуючи змiни, внесенi Законом України вiд 03.12.2019р. N 321-IX)

     Стаття 132. Загальнi правила застосування заходiв забезпечення кримiнального провадження

     1. Заходи забезпечення кримiнального провадження застосовуються на пiдставi ухвали слiдчого суддi або суду, за винятком випадкiв, передбачених цим Кодексом.

     2. Клопотання про застосування заходiв забезпечення кримiнального провадження на пiдставi ухвали слiдчого суддi подається:

     1) до мiсцевого суду, в межах територiальної юрисдикцiї якого знаходиться орган досудового розслiдування, якщо iнше не передбачено пунктом 2 цiєї частини;

     2) у кримiнальних провадженнях щодо кримiнальних правопорушень, вiднесених до пiдсудностi Вищого антикорупцiйного суду, - до Вищого антикорупцiйного суду.

     3. Застосування заходiв забезпечення кримiнального провадження не допускається, якщо слiдчий, дiзнавач, прокурор не доведе, що:

     1) iснує обґрунтована пiдозра щодо вчинення кримiнального правопорушення такого ступеня тяжкостi, що може бути пiдставою для застосування заходiв забезпечення кримiнального провадження;

     2) потреби досудового розслiдування виправдовують такий ступiнь втручання у права i свободи особи, про який iдеться в клопотаннi слiдчого, дiзнавача, прокурора;

     3) може бути виконане завдання, для виконання якого слiдчий, дiзнавач, прокурор звертається iз клопотанням.

     4. Для оцiнки потреб досудового розслiдування слiдчий суддя або суд зобов'язаний врахувати можливiсть без застосованого заходу забезпечення кримiнального провадження отримати речi i документи, якi можуть бути використанi пiд час судового розгляду для встановлення обставин у кримiнальному провадженнi.

     5. Пiд час розгляду питання про застосування заходiв забезпечення кримiнального провадження сторони кримiнального провадження повиннi подати слiдчому суддi або суду докази обставин, на якi вони посилаються.

     6. До клопотання слiдчого, дiзнавача, прокурора про застосування, змiну або скасування заходу забезпечення кримiнального провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслiдувань щодо кримiнального провадження, в рамках якого подається клопотання.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 03.10.2017р. N 2147-VIII, змiни, внесенi пiдпунктом 11 пункту 7 параграфа 1 роздiлу 4 Закону України вiд 03.10.2017р. N 2147-VIII, не мають зворотньої дiї в часi та застосовуються до справ, по яким вiдомостi про кримiнальне правопорушення, внесенi в Єдиний реєстр досудових розслiдувань пiсля введення в дiю цих змiн, iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 22.03.2018р. N 2367-VIII, вiд 07.06.2018р. N 2447-VIII, вiд 22.11.2018р. N 2617-VIII, враховуючи змiни, внесенi Законом України вiд 03.12.2019р. N 321-IX, iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

Глава 11. Виклик слiдчим, прокурором, судовий виклик i привiд

     Стаття 133. Виклик слiдчим, прокурором

     1. Слiдчий, прокурор пiд час досудового розслiдування має право викликати пiдозрюваного, свiдка, потерпiлого або iншого учасника кримiнального провадження у встановлених цим Кодексом випадках для допиту чи участi в iншiй процесуальнiй дiї.

     2. Слiдчий, прокурор пiд час досудового розслiдування мають право викликати особу, якщо є достатнi пiдстави вважати, що вона може дати показання, якi мають значення для кримiнального провадження, або її участь у процесуальнiй дiї є обов'язковою.

     Стаття 134. Судовий виклик

     1. Слiдчий суддя пiд час досудового розслiдування чи суд пiд час судового провадження має право за власною iнiцiативою або за клопотанням слiдчого, прокурора, пiдозрюваного, обвинуваченого, його захисника, потерпiлого, його представника здiйснити судовий виклик певної особи, якщо слiдчий суддя чи суд встановить наявнiсть достатнiх пiдстав вважати, що така особа може дати показання, якi мають значення для кримiнального провадження, або її участь у процесуальнiй дiї є обов'язковою.

     2. Суд здiйснює судовий виклик учасникiв кримiнального провадження, участь яких у судовому провадженнi є обов'язковою.

     Стаття 135. Порядок здiйснення виклику в кримiнальному провадженнi

     1. Особа викликається до слiдчого, прокурора, слiдчого суддi, суду шляхом вручення повiстки про виклик, надiслання її поштою, електронною поштою чи факсимiльним зв'язком, здiйснення виклику по телефону або телеграмою.

     2. У разi тимчасової вiдсутностi особи за мiсцем проживання повiстка для передачi їй вручається пiд розписку дорослому члену сiм'ї особи чи iншiй особi, яка з нею проживає, житлово-експлуатацiйнiй органiзацiї за мiсцем проживання особи або адмiнiстрацiї за мiсцем її роботи.

     3. Особа, що перебуває пiд вартою, викликається через адмiнiстрацiю мiсця ув'язнення.

     4. Повiстка про виклик неповнолiтньої особи, як правило, вручається її батьку, матерi, усиновлювачу або законному представнику. Iнший порядок вручення повiстки допускається лише у випадку, якщо це обумовлюється обставинами кримiнального провадження.

     5. Повiстка про виклик обмежено дiєздатної особи вручається її пiклувальнику.

     6. Повiстка про виклик вручається особi працiвником органу зв'язку, працiвником правоохоронного органу, слiдчим, прокурором, а також секретарем судового засiдання, якщо таке вручення здiйснюється в примiщеннi суду.

     7. Повiстка про виклик особи, яка проживає за кордоном, вручається згiдно з мiжнародним договором про правову допомогу, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України, а за вiдсутностi такого - за допомогою дипломатичного (консульського) представництва.

     8. Особа має отримати повiстку про виклик або бути повiдомленою про нього iншим шляхом не пiзнiше нiж за три днi до дня, коли вона зобов'язана прибути за викликом. У випадку встановлення цим Кодексом строкiв здiйснення процесуальних дiй, якi не дозволяють здiйснити виклик у зазначений строк, особа має отримати повiстку про виклик або бути повiдомленою про нього iншим шляхом якнайшвидше, але в будь-якому разi з наданням їй необхiдного часу для пiдготовки та прибуття за викликом.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 16.01.2014р. N 725-VII, змiни, внесенi Законом України вiд 16.01.2014р. N 725-VII, втратили чиннiсть у зв'язку з втратою чинностi Законом України вiд 16.01.2014р. N 725-VII згiдно iз Законом України вiд 28.01.2014р. N 732-VII, вiд 23.02.2014р. N 767-VII)

     Стаття 136. Пiдтвердження отримання особою повiстки про виклик або ознайомлення з її змiстом iншим шляхом

     1. Належним пiдтвердженням отримання особою повiстки про виклик або ознайомлення з її змiстом iншим шляхом є розпис особи про отримання повiстки, в тому числi на поштовому повiдомленнi, вiдеозапис вручення особi повiстки, будь-якi iншi данi, якi пiдтверджують факт вручення особi повiстки про виклик або ознайомлення з її змiстом.

     2. Якщо особа попередньо повiдомила слiдчого, прокурора, слiдчого суддю, суд про адресу своєї електронної пошти, надiслана на таку адресу повiстка про виклик вважається отриманою у випадку пiдтвердження її отримання особою вiдповiдним листом електронної пошти.

     Стаття 137. Змiст повiстки про виклик

     1. У повiстцi про виклик повинно бути зазначено:

     1) прiзвище та посада слiдчого, прокурора, слiдчого суддi, суддi, який здiйснює виклик;

     2) найменування та адреса суду або iншої установи, до якої здiйснюється виклик, номер телефону чи iнших засобiв зв'язку;

     3) iм'я (найменування) особи, яка викликається, та її адреса;

     4) найменування (номер) кримiнального провадження, в рамках якого здiйснюється виклик;

     5) процесуальний статус, в якому перебуває викликана особа;

     6) час, день, мiсяць, рiк i мiсце прибуття викликаної особи;

     7) процесуальна дiя (дiї), для участi в якiй викликається особа;

     8) наслiдки неприбуття особи за викликом iз зазначенням тексту вiдповiдних положень закону, в тому числi можливiсть застосування приводу та здiйснення спецiального досудового розслiдування чи спецiального судового провадження;

     9) передбаченi цим Кодексом поважнi причини, через якi особа може не з'явитися на виклик, та нагадування про обов'язок заздалегiдь повiдомити про неможливiсть з'явлення;

     10) пiдпис слiдчого, прокурора, слiдчого суддi, суддi, який здiйснив виклик.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 07.10.2014р. N 1689-VII)

     10) пiдпис слiдчого, прокурора, слiдчого суддi, суддi, який здiйснив виклик.

     Стаття 138. Поважнi причини неприбуття особи на виклик

     1. Поважними причинами неприбуття особи на виклик є:

     1) затримання, тримання пiд вартою або вiдбування покарання;

     2) обмеження свободи пересування внаслiдок дiї закону або судового рiшення;

     3) обставини непереборної сили (епiдемiї, вiйськовi подiї, стихiйнi лиха або iншi подiбнi обставини);

     4) вiдсутнiсть особи у мiсцi проживання протягом тривалого часу внаслiдок вiдрядження, подорожi тощо;

     5) тяжка хвороба або перебування в закладi охорони здоров'я у зв'язку з лiкуванням або вагiтнiстю за умови неможливостi тимчасово залишити цей заклад;

     6) смерть близьких родичiв, членiв сiм'ї чи iнших близьких осiб або серйозна загроза їхньому життю;

     7) несвоєчасне одержання повiстки про виклик;

     8) iншi обставини, якi об'єктивно унеможливлюють з'явлення особи на виклик.

     Стаття 139. Наслiдки неприбуття на виклик

     1. Якщо пiдозрюваний, обвинувачений, свiдок, потерпiлий, цивiльний вiдповiдач, представник юридичної особи, щодо якої здiйснюється провадження, який був у встановленому цим Кодексом порядку викликаний (зокрема, наявне пiдтвердження отримання ним повiстки про виклик або ознайомлення з її змiстом iншим шляхом), не з'явився без поважних причин або не повiдомив про причини свого неприбуття, на нього накладається грошове стягнення у розмiрi:

     вiд 0,25 до 0,5 розмiру прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб - у випадку неприбуття на виклик слiдчого, прокурора;

     вiд 0,5 до 2 розмiрiв прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб - у випадку неприбуття на виклик слiдчого суддi, суду.

     2. У випадку, встановленому частиною першою цiєї статтi, до пiдозрюваного, обвинуваченого, свiдка може бути застосовано привiд.

     3. За злiсне ухилення вiд явки свiдок, потерпiлий несе вiдповiдальнiсть, встановлену законом.

     4. Частину четверту виключено.

     5. Ухилення вiд явки на виклик слiдчого, прокурора чи судовий виклик слiдчого суддi, суду (неприбуття на виклик без поважної причини бiльш як два рази) пiдозрюваним, обвинуваченим та оголошення його у мiждержавний та/або мiжнародний розшук, є пiдставою для здiйснення спецiального досудового розслiдування чи спецiального судового провадження.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 23.05.2013р. N 314-VII, вiд 16.01.2014р. N 725-VII, змiни, внесенi Законом України вiд 16.01.2014р. N 725-VII, втратили чиннiсть у зв'язку з втратою чинностi Законом України вiд 16.01.2014р. N 725-VII згiдно iз Законом України вiд 28.01.2014р. N 732-VII, вiд 23.02.2014р. N 767-VII, вiд 07.10.2014р. N 1689-VII, вiд 15.01.2015р. N 119-VIII, вiд 20.12.2016р. N 1791-VIII)

     Стаття 140. Привiд

     1. Привiд полягає у примусовому супроводженнi особи, до якої вiн застосовується, особою, яка виконує ухвалу про здiйснення приводу, до мiсця її виклику в зазначений в ухвалi час.

     2. Рiшення про здiйснення приводу приймається: пiд час досудового розслiдування - слiдчим суддею за клопотанням слiдчого, прокурора або з власної iнiцiативи, а пiд час судового провадження - судом за клопотанням сторони кримiнального провадження, потерпiлого, представника юридичної особи, щодо якої здiйснюється провадження, або з власної iнiцiативи. Рiшення про здiйснення приводу приймається у формi ухвали.

     3. Привiд може бути застосований до пiдозрюваного, обвинуваченого або свiдка. Привiд свiдка не може бути застосований до неповнолiтньої особи, вагiтної жiнки, осiб з iнвалiднiстю першої або другої груп, особи, яка одноосiбно виховує дiтей вiком до шести рокiв або дiтей з iнвалiднiстю, а також осiб, якi згiдно iз цим Кодексом не можуть бути допитанi як свiдки. Привiд спiвробiтника кадрового складу розвiдувального органу України пiд час виконання ним своїх службових обов'язкiв здiйснюється тiльки в присутностi офiцiйних представникiв цього органу.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 23.05.2013р. N 314-VII, вiд 02.10.2018р. N 2581-VIII)

     Стаття 141. Клопотання про здiйснення приводу

     1. У клопотаннi про здiйснення приводу пiд час досудового розслiдування зазначаються:

     1) найменування кримiнального провадження та його реєстрацiйний номер;

     2) процесуальний статус особи, про здiйснення приводу якої заявлено клопотання, її прiзвище, iм'я, по батьковi та мiсце проживання;

     3) процесуальна дiя, учасником якої повинна бути особа, про здiйснення приводу якої заявлено клопотання;

     4) положення цього Кодексу, яким встановлено обов'язок особи з'явитися за викликом, та обставини невиконання особою цього обов'язку;

     5) вiдомостi, якi пiдтверджують факти здiйснення виклику особи у встановленому цим Кодексом порядку та отримання особою повiстки про виклик або ознайомлення з її змiстом iншим шляхом;

     6) прiзвище, iм'я, по батьковi та посада слiдчого, прокурора;

     7) дата та мiсце складення клопотання.

     До клопотання додаються копiї матерiалiв, якими слiдчий, прокурор обґрунтовує свої доводи.

     Стаття 142. Розгляд клопотання про здiйснення приводу

     1. Пiд час досудового розслiдування клопотання слiдчого, прокурора про здiйснення приводу розглядається слiдчим суддею у день його надходження до суду. У разi необхiдностi слiдчий суддя може заслухати доводи особи, яка подала клопотання.

     2. Пiд час судового провадження клопотання про здiйснення приводу розглядається негайно пiсля його iнiцiювання.

     3. Слiдчий суддя або суд, встановивши, що особа, яка зобов'язана з'явитися на виклик слiдчого, прокурора, слiдчого суддi, суду, була викликана у встановленому цим Кодексом порядку (зокрема, наявне пiдтвердження отримання нею повiстки про виклик або ознайомлення з її змiстом iншим шляхом), та не з'явилася без поважних причин або не повiдомила про причини свого неприбуття, постановляє ухвалу про здiйснення приводу такої особи.

     4. Копiя ухвали про здiйснення приводу, завiрена печаткою суду, негайно надсилається органу, на який покладено її виконання.

     Стаття 143. Виконання ухвали про здiйснення приводу

     1. Виконання ухвали про здiйснення приводу може бути доручене вiдповiдним пiдроздiлам органiв Нацiональної полiцiї, органiв безпеки, органiв, що здiйснюють контроль за додержанням податкового законодавства, Нацiонального антикорупцiйного бюро України або Державного бюро розслiдувань.

     2. Ухвала про здiйснення приводу оголошується особi, до якої вiн застосовується, особою, яка виконує ухвалу.

     3. Особа, рiшення про здiйснення приводу якої прийнято слiдчим суддею, судом, зобов'язана прибути до мiсця виклику в зазначений в ухвалi про здiйснення приводу час у супроводi особи, яка виконує ухвалу.

     У випадку невиконання особою, що пiдлягає приводу, законних вимог щодо виконання ухвали про здiйснення приводу, до неї можуть бути застосованi заходи фiзичного впливу, якi дозволяють здiйснити її супроводження до мiсця виклику. Застосуванню заходiв фiзичного впливу повинно передувати попередження про намiр їх застосування. У разi неможливостi уникнути застосування заходiв фiзичного впливу вони не повиннi перевищувати мiри, необхiдної для виконання ухвали про здiйснення приводу, i мають зводитися до мiнiмального впливу на особу. Забороняється застосування заходiв впливу, якi можуть завдати шкоди здоров'ю особи, а також примушення особи перебувати в умовах, що перешкоджають її вiльному пересуванню, протягом часу бiльшого, нiж необхiдно для негайного доставлення особи до мiсця виклику. Перевищення повноважень щодо застосування заходiв фiзичного впливу тягне за собою вiдповiдальнiсть, встановлену законом.

     4. У разi неможливостi здiйснення приводу особа, яка виконує ухвалу про здiйснення приводу, повертає її до суду з письмовим поясненням причин невиконання.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 14.10.2014р. N 1698-VII, вiд 23.12.2015р. N 901-VIII)

Глава 12. Накладення грошового стягнення

     Стаття 144. Загальнi положення накладення грошового стягнення

     1. Грошове стягнення може бути накладено на учасникiв кримiнального провадження у випадках та розмiрах, передбачених цим Кодексом, за невиконання процесуальних обов'язкiв.

     2. Грошове стягнення накладається: пiд час досудового розслiдування - ухвалою слiдчого суддi за клопотанням слiдчого, прокурора чи за власною iнiцiативою, а пiд час судового провадження - ухвалою суду за клопотанням прокурора чи за власною iнiцiативою.

     Стаття 145. Клопотання про накладення грошового стягнення

     1. У клопотаннi про накладення грошового стягнення на особу пiд час досудового розслiдування зазначаються:

     1) найменування кримiнального провадження та його реєстрацiйний номер;

     2) процесуальний статус особи, про накладення грошового стягнення на яку заявлено клопотання, її прiзвище, iм'я, по батьковi та мiсце проживання;

     3) обов'язок, який покладено на особу цим Кодексом чи ухвалою слiдчого суддi;

     4) обставини, за яких особа не виконала обов'язок;

     5) вiдомостi, якi пiдтверджують невиконання особою обов'язку;

     6) прiзвище, iм'я, по батьковi та посада слiдчого, прокурора;

     7) дата та мiсце складення клопотання.

     До клопотання додаються копiї матерiалiв, якими слiдчий, прокурор обґрунтовує свої доводи.

     Стаття 146. Розгляд питання про накладення грошового стягнення на особу

     1. Пiд час досудового розслiдування клопотання слiдчого, прокурора про накладення грошового стягнення на особу розглядається слiдчим суддею не пiзнiше трьох днiв iз дня його надходження до суду.

     Про час та мiсце розгляду клопотання повiдомляється службова особа, яка його внесла, та особа, на яку може бути накладено грошове стягнення, проте їх неприбуття не перешкоджає розгляду питання.

     2. Пiд час судового провадження питання про накладення грошового стягнення на особу розглядається негайно пiсля його iнiцiювання.

     3. Слiдчий суддя, суд, встановивши, що особа не виконала покладений на неї процесуальний обов'язок без поважних причин, накладає на неї грошове стягнення. Копiя вiдповiдної ухвали не пiзнiше наступного робочого дня пiсля її постановлення надсилається особi, на яку було накладено грошове стягнення.

     Стаття 147. Скасування ухвали про накладення грошового стягнення

     1. Особа, на яку було накладено грошове стягнення та яка не була присутня пiд час розгляду цього питання слiдчим суддею, судом, має право подати клопотання про скасування ухвали про накладення на неї грошового стягнення. Клопотання подається слiдчому суддi, суду, який винiс ухвалу про накладення грошового стягнення.

     2. Слiдчий суддя, суд, визнавши доводи особи обґрунтованими, може самостiйно скасувати ухвалу про накладення грошового стягнення, а в iншому випадку - призначає судове засiдання для розгляду клопотання про скасування ухвали про накладення грошового стягнення. Особа, яка подала клопотання, а також слiдчий, прокурор, за клопотанням якого було накладено грошове стягнення, повiдомляються про мiсце та час розгляду клопотання, проте їх неприбуття не перешкоджає такому розгляду.

     3. Слiдчий суддя, суд скасовує ухвалу про накладення на особу грошового стягнення за результатами його розгляду в судовому засiданнi, якщо буде встановлено, що стягнення накладено безпiдставно, а в iншому випадку - вiдмовляє у задоволеннi клопотання.

     4. Ухвала слiдчого суддi, суду за результатами розгляду клопотання про скасування ухвали про накладення грошового стягнення оскарженню не пiдлягає.

Глава 13. Тимчасове обмеження у користуваннi спецiальним правом

     Стаття 148. Загальнi положення тимчасового обмеження у користуваннi спецiальним правом та тимчасового вилучення документiв, якi посвiдчують користування спецiальним правом

     1. У разi наявностi достатнiх пiдстав вважати, що для припинення кримiнального правопорушення чи запобiгання вчиненню iншого, припинення або запобiгання протиправнiй поведiнцi пiдозрюваного щодо перешкоджання кримiнальному провадженню, забезпечення вiдшкодування шкоди, завданої кримiнальним правопорушенням, необхiдно тимчасово обмежити пiдозрюваного у користуваннi спецiальним правом, слiдчий, прокурор, iнша уповноважена службова особа мають право тимчасово вилучити документи, якi посвiдчують користування спецiальним правом, у законно затриманої ними особи в порядку, передбаченому статтею 208 цього Кодексу.

     Тимчасово вилученими можуть бути документи, якi посвiдчують користування таким спецiальним правом:

     1) право керування транспортним засобом або судном;

     2) право полювання;

     3) право на здiйснення пiдприємницької дiяльностi;

     4) право на володiння та носiння зброї.

     2. Тимчасове обмеження у користуваннi спецiальним правом може бути здiйснене на пiдставi рiшення слiдчого суддi пiд час досудового розслiдування на строк не бiльше двох мiсяцiв.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 06.12.2017р. N 2227-VIII)

     Стаття 149. Наслiдки тимчасового вилучення документiв, якi посвiдчують користування спецiальним правом

     1. Особа, яка здiйснила затримання у передбаченому статтею 208 цього Кодексу порядку, зобов'язана одночасно iз доставленням затриманої особи, до уповноваженої службової особи (особи, якiй законом надано право здiйснювати тимчасове вилучення документiв, що посвiдчують користування спецiальним правом) передати їй тимчасово вилученi документи, якi посвiдчують користування спецiальним правом, якщо такi документи було вилучено. Факт передання тимчасово вилучених документiв, якi посвiдчують користування спецiальним правом, засвiдчується протоколом, складеним в порядку, передбаченому цим Кодексом.

     2. Слiдчий, прокурор, iнша уповноважена службова особа пiд час законного затримання та тимчасового вилучення документiв, якi посвiдчують користування спецiальним правом, або негайно пiсля їх здiйснення зобов'язана скласти вiдповiдний протокол у порядку, визначеному цим Кодексом.

     3. Пiсля складення протоколу про тимчасове вилучення документiв, якi посвiдчують користування спецiальним правом, слiдчий, прокурор, iнша уповноважена службова особа зобов'язана передати тимчасово вилученi документи на зберiгання у порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     Стаття 150. Клопотання про тимчасове обмеження у користуваннi спецiальним правом

     1. Прокурор, слiдчий за погодженням з прокурором пiд час досудового розслiдування має право звернутися до слiдчого суддi iз клопотанням про тимчасове обмеження у користуваннi спецiальним правом. У випадку тимчасового вилучення документiв, якi посвiдчують користування спецiальним правом, прокурор, слiдчий за погодженням з прокурором зобов'язаний звернутися до слiдчого суддi iз вiдповiдним клопотанням не пiзнiше двох днiв з моменту тимчасового вилучення. Пропуск зазначеного строку тягне за собою необхiднiсть повернення тимчасово вилучених документiв.

     2. У клопотаннi зазначаються:

     1) короткий виклад обставин кримiнального правопорушення, у зв'язку з яким подається клопотання;

     2) правова квалiфiкацiя кримiнального правопорушення за законом України про кримiнальну вiдповiдальнiсть;

     3) виклад обставин, що дають пiдстави пiдозрювати особу у вчиненнi кримiнального правопорушення, i посилання на обставини;

     4) причини, у зв'язку з якими потрiбно здiйснити тимчасове обмеження у користуваннi спецiальним правом;

     5) вид спецiального права, яке пiдлягає тимчасовому обмеженню;

     6) строк, на який користування спецiальним правом пiдлягає тимчасовому обмеженню;

     7) перелiк свiдкiв, яких прокурор, слiдчий вважає за необхiдне допитати пiд час розгляду клопотання.

     До клопотання також додаються:

     1) копiї матерiалiв, якими прокурор, слiдчий обґрунтовує доводи клопотання;

     2) документи, якi пiдтверджують надання пiдозрюваному копiй клопотання та матерiалiв, що обґрунтовують клопотання.

     Стаття 151. Розгляд клопотання про тимчасове обмеження у користуваннi спецiальним правом

     1. Клопотання про тимчасове обмеження у користуваннi спецiальним правом розглядається слiдчим суддею не пiзнiше трьох днiв з дня його надходження до суду за участю прокурора та/або слiдчого, пiдозрюваного, його захисника.

     2. Клопотання про тимчасове обмеження у користуваннi спецiальним правом, якщо документи, якi посвiдчують користування спецiальним правом, не були тимчасово вилученi, може розглядатися лише за участю пiдозрюваного, його захисника.

     3. Слiдчий суддя, встановивши, що клопотання про тимчасове обмеження у користуваннi спецiальним правом подано без додержання вимог статтi 150 цього Кодексу, повертає його прокурору, про що постановляє ухвалу.

     4. Пiд час розгляду клопотання про тимчасове обмеження у користуваннi спецiальним правом слiдчий суддя має право за клопотанням сторiн кримiнального провадження або за власною iнiцiативою заслухати будь-якого свiдка чи дослiдити будь-якi матерiали, що мають значення для вирiшення питання про тимчасове обмеження у користуваннi спецiальним правом.

     Стаття 152. Вирiшення питання про тимчасове обмеження у користуваннi спецiальним правом

     1. Слiдчий суддя вiдмовляє у задоволеннi клопотання про тимчасове обмеження у користуваннi спецiальним правом, якщо слiдчий, прокурор не доведе наявнiсть достатнiх пiдстав вважати, що такий захiд необхiдний для припинення кримiнального правопорушення чи запобiгання вчиненню iншого, припинення або запобiгання протиправнiй поведiнцi пiдозрюваного щодо перешкоджання кримiнальному провадженню, забезпечення вiдшкодування шкоди, завданої кримiнальним правопорушенням.

     2. При вирiшеннi питання про тимчасове обмеження у користуваннi спецiальним правом слiдчий суддя зобов'язаний врахувати такi обставини:

     1) правову пiдставу для тимчасового обмеження у користуваннi спецiальним правом;

     2) достатнiсть доказiв, якi вказують на вчинення особою кримiнального правопорушення;

     3) наслiдки тимчасового обмеження у користуваннi спецiальним правом для iнших осiб.

     3. За наслiдками розгляду клопотання слiдчий суддя постановляє ухвалу, в якiй зазначає:

     1) мотиви застосування або вiдмови у задоволеннi клопотання про застосування тимчасового обмеження у користуваннi спецiальним правом;

     2) перелiк документiв, якi посвiдчують користування спецiальним правом та якi пiдлягають поверненню особi або вилученню на час тимчасового обмеження у користуваннi спецiальним правом;

     3) строк тимчасового обмеження у користуваннi спецiальним правом, який не може становити бiльше двох мiсяцiв;

     4) порядок виконання ухвали.

     4. Копiя ухвали надсилається особi, яка звернулася з вiдповiдним клопотанням, пiдозрюваному, iншим заiнтересованим особам не пiзнiше дня, наступного за днем її постановлення, та пiдлягає негайному виконанню в порядку, передбаченому для виконання судових рiшень.

     Стаття 153. Продовження строку тимчасового обмеження у користуваннi спецiальним правом

     1. Прокурор має право звернутися iз клопотанням про продовження строку тимчасового обмеження у користуваннi спецiальним правом, яке розглядається у порядку, передбаченому статтею 151 цього Кодексу.

     2. Слiдчий суддя, суд вiдмовляє у продовженнi строку тимчасового обмеження у користуваннi спецiальним правом, якщо прокурор не доведе, що:

     1) обставини, якi стали пiдставою для тимчасового обмеження у користуваннi спецiальним правом, продовжують iснувати;

     2) сторона обвинувачення не мала можливостi забезпечити досягнення цiлей, заради яких було обмежено користування спецiальним правом, iншими способами протягом дiї попередньої ухвали.

Глава 14. Вiдсторонення вiд посади

     Стаття 154. Загальнi положення вiдсторонення вiд посади

     1. Вiдсторонення вiд посади може бути здiйснено щодо особи, яка пiдозрюється або обвинувачується у вчиненнi злочину.

     2. Вiдсторонення вiд посади здiйснюється на пiдставi рiшення слiдчого суддi пiд час досудового розслiдування чи суду пiд час судового провадження на строк не бiльше двох мiсяцiв. Строк вiдсторонення вiд посади може бути продовжено вiдповiдно до вимог статтi 158 цього Кодексу.

     3. Питання про вiдсторонення вiд посади осiб, що призначаються Президентом України, вирiшується Президентом України на пiдставi клопотання прокурора в порядку, встановленому законодавством. Вiдсторонення вiд посади Директора Нацiонального антикорупцiйного бюро України здiйснюється слiдчим суддею на пiдставi вмотивованого клопотання Генерального прокурора в порядку, встановленому законом.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 14.10.2014р. N 1698-VII, вiд 21.12.2016р. N 1798-VIII, вiд 22.11.2018р. N 2617-VIII, враховуючи змiни, внесенi Законом України вiд 03.12.2019р. N 321-IX)

     Стаття 155. Клопотання про вiдсторонення вiд посади

     1. Прокурор, слiдчий за погодженням з прокурором має право звернутися до слiдчого суддi пiд час досудового розслiдування або суду пiд час судового провадження iз клопотанням про вiдсторонення особи вiд посади. Iз клопотанням про вiдсторонення особи вiд посади до органiв державної влади, зазначених у частинi третiй статтi 154 цього Кодексу, має право звернутися прокурор, а про вiдсторонення вiд посади Голови Нацiонального агентства з питань запобiгання корупцiї, його заступника - Генеральний прокурор або заступник Генерального прокурора - керiвник Спецiалiзованої антикорупцiйної прокуратури.

     2. У клопотаннi зазначаються:

     1) короткий виклад обставин кримiнального правопорушення, у зв'язку з яким подається клопотання;

     2) правова квалiфiкацiя кримiнального правопорушення iз зазначенням статтi (частини статтi) закону України про кримiнальну вiдповiдальнiсть;

     3) виклад обставин, що дають пiдстави пiдозрювати особу у вчиненнi кримiнального правопорушення, i посилання на обставини;

     4) посада, яку обiймає особа;

     5) виклад обставин, що дають пiдстави вважати, що перебування на посадi пiдозрюваного, обвинуваченого сприяло вчиненню кримiнального правопорушення;

     6) виклад обставин, що дають пiдстави вважати, що пiдозрюваний, обвинувачений, перебуваючи на посадi, знищить чи пiдробить речi i документи, якi мають суттєве значення для досудового розслiдування, незаконними засобами впливатиме на свiдкiв та iнших учасникiв кримiнального провадження або протиправно перешкоджатиме кримiнальному провадженню iншим чином;

     7) перелiк свiдкiв, яких слiдчий, прокурор вважає за необхiдне допитати пiд час розгляду клопотання.

     До клопотання також додаються:

     1) копiї матерiалiв, якими слiдчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання;

     2) документи, якi пiдтверджують надання пiдозрюваному, обвинуваченому копiй клопотання та матерiалiв, що обґрунтовують клопотання.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 14.10.2014р. N 1700-VII, вiд 02.10.2019р. N 140-IX)

     Стаття 1551. Тимчасове вiдсторонення суддi вiд здiйснення правосуддя у зв'язку з притягненням до кримiнальної вiдповiдальностi та продовження строку такого тимчасового вiдсторонення

     1. Рiшення про тимчасове вiдсторонення суддi вiд здiйснення правосуддя у зв'язку з притягненням до кримiнальної вiдповiдальностi ухвалюється Вищою радою правосуддя на пiдставi вмотивованого клопотання Генерального прокурора або його заступника в порядку, встановленому законом.

     2. Клопотання про тимчасове вiдсторонення суддi вiд здiйснення правосуддя у зв'язку з притягненням до кримiнальної вiдповiдальностi подається до Вищої ради правосуддя стосовно суддi, який є пiдозрюваним, обвинувачуваним (пiдсудним) на будь-якiй стадiї кримiнального провадження.

     3. Клопотання про тимчасове вiдсторонення суддi вiд здiйснення правосуддя у зв'язку з притягненням до кримiнальної вiдповiдальностi повинно вiдповiдати вимогам частини другої статтi 155 цього Кодексу.

     4. Генеральний прокурор або його заступник має право звернутися з клопотанням про продовження строку тимчасового вiдсторонення суддi вiд здiйснення правосуддя.

     5. Клопотання про продовження строку тимчасового вiдсторонення суддi вiд здiйснення правосуддя у зв'язку з притягненням до кримiнальної вiдповiдальностi подається до Вищої ради правосуддя стосовно суддi, який є пiдозрюваним, обвинувачуваним (пiдсудним) на будь-якiй стадiї кримiнального провадження.

     6. Клопотання про продовження строку тимчасового вiдсторонення суддi вiд здiйснення правосуддя у зв'язку з притягненням до кримiнальної вiдповiдальностi повинно вiдповiдати вимогам частини другої статтi 155 цього Кодексу.

(Доповнено статтею 1551 згiдно iз Законом України вiд 21.12.2016р. N 1798-VIII)

     Стаття 156. Розгляд клопотання про вiдсторонення вiд посади

     1. Клопотання про вiдсторонення особи вiд посади розглядається слiдчим суддею, судом не пiзнiше трьох днiв з дня його надходження до суду за участю слiдчого та/або прокурора та пiдозрюваного чи обвинуваченого, його захисника.

     2. Слiдчий суддя, суд, встановивши, що клопотання подано без додержання вимог статтi 155 цього Кодексу, повертає його прокурору, про що постановляє ухвалу.

     3. Пiд час розгляду клопотання слiдчий суддя, суд має право за клопотанням сторiн кримiнального провадження або за власною iнiцiативою заслухати будь-якого свiдка чи дослiдити будь-якi матерiали, що мають значення для вирiшення питання про вiдсторонення вiд посади.

     Стаття 157. Вирiшення питання про вiдсторонення вiд посади

     1. Слiдчий суддя, суд вiдмовляє у задоволеннi клопотання про вiдсторонення вiд посади, якщо слiдчий, прокурор не доведе наявнiсть достатнiх пiдстав вважати, що такий захiд необхiдний для припинення кримiнального правопорушення, припинення або запобiгання протиправнiй поведiнцi пiдозрюваного чи обвинуваченого, який, перебуваючи на посадi, може знищити чи пiдробити речi i документи, якi мають значення для досудового розслiдування, незаконними засобами впливати на свiдкiв та iнших учасникiв кримiнального провадження або протиправно перешкоджати кримiнальному провадженню iншим чином.

     2. При вирiшеннi питання про вiдсторонення вiд посади слiдчий суддя, суд зобов'язаний врахувати такi обставини:

     1) правову пiдставу для вiдсторонення вiд посади;

     2) достатнiсть доказiв, якi вказують на вчинення особою кримiнального правопорушення;

     3) наслiдки вiдсторонення вiд посади для iнших осiб.

     3. За наслiдками розгляду клопотання слiдчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якiй зазначає:

     1) мотиви застосування або вiдмови у задоволеннi клопотання про вiдсторонення вiд посади;

     2) перелiк документiв, якi посвiдчують обiймання особою посади та якi пiдлягають поверненню особi або вилученню на час вiдсторонення вiд посади;

     3) строк вiдсторонення вiд посади, який не може становити бiльше двох мiсяцiв;

     4) порядок виконання ухвали.

     4. Копiя ухвали надсилається особi, яка звернулася з вiдповiдним клопотанням, пiдозрюваному чи обвинуваченому, iншим заiнтересованим особам не пiзнiше дня, наступного за днем її постановлення, та пiдлягає негайному виконанню в порядку, передбаченому для виконання судових рiшень.

     Стаття 158. Продовження строку вiдсторонення вiд посади та його скасування

     1. Прокурор, а щодо Голови Нацiонального агентства з питань запобiгання корупцiї, його заступника - Генеральний прокурор або заступник Генерального прокурора - керiвник Спецiалiзованої антикорупцiйної прокуратури, має право звернутися з клопотанням про продовження строку вiдсторонення вiд посади, яке розглядається в порядку, передбаченому статтею 156 цього Кодексу.

     2. Слiдчий суддя, суд вiдмовляє у продовженнi строку вiдсторонення вiд посади, якщо прокурор не доведе, що:

     1) обставини, якi стали пiдставою для вiдсторонення вiд посади, продовжують iснувати;

     2) сторона обвинувачення не мала можливостi забезпечити досягнення цiлей, заради яких було здiйснено вiдсторонення вiд посади, iншими способами протягом дiї попередньої ухвали.

     3. Вiдсторонення вiд посади може бути скасовано ухвалою слiдчого суддi пiд час досудового розслiдування чи суду пiд час судового провадження за клопотанням прокурора або пiдозрюваного чи обвинуваченого, якого було вiдсторонено вiд посади, якщо в подальшому застосуваннi цього заходу вiдпала потреба. Розгляд клопотання про скасування вiдсторонення вiд посади здiйснюється за правилами розгляду клопотання про застосування цього заходу.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 14.10.2014р. N 1700-VII, вiд 02.10.2019р. N 140-IX)

Глава 15. Тимчасовий доступ до речей i документiв

     Стаття 159. Загальнi положення тимчасового доступу до речей i документiв

     1. Тимчасовий доступ до речей i документiв полягає у наданнi сторонi кримiнального провадження особою, у володiннi якої знаходяться такi речi i документи, можливостi ознайомитися з ними, зробити їх копiї та вилучити їх (здiйснити їх виїмку).

     2. Тимчасовий доступ до речей i документiв здiйснюється на пiдставi ухвали слiдчого суддi, суду.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 12.02.2015р. N 191-VIII, вiд 12.02.2015р. N 198-VIII)

     Стаття 160. Клопотання про тимчасовий доступ до речей i документiв

     1. Сторони кримiнального провадження мають право звернутися до слiдчого суддi пiд час досудового розслiдування чи суду пiд час судового провадження iз клопотанням про тимчасовий доступ до речей i документiв, за винятком зазначених у статтi 161 цього Кодексу. Слiдчий має право звернутися iз зазначеним клопотанням за погодженням з прокурором.

     2. У клопотаннi зазначаються:

     1) короткий виклад обставин кримiнального правопорушення, у зв'язку з яким подається клопотання;

     2) правова квалiфiкацiя кримiнального правопорушення iз зазначенням статтi (частини статтi) закону України про кримiнальну вiдповiдальнiсть;

     3) речi i документи, тимчасовий доступ до яких планується отримати;

     4) пiдстави вважати, що речi i документи перебувають або можуть перебувати у володiннi вiдповiдної фiзичної або юридичної особи;

     5) значення речей i документiв для встановлення обставин у кримiнальному провадженнi;

     6) можливiсть використання як доказiв вiдомостей, що мiстяться в речах i документах, та неможливiсть iншими способами довести обставини, якi передбачається довести за допомогою цих речей i документiв, у випадку подання клопотання про тимчасовий доступ до речей i документiв, якi мiстять охоронювану законом таємницю;

     7) обґрунтування необхiдностi вилучення речей i оригiналiв або копiй документiв, якщо вiдповiдне питання порушується стороною кримiнального провадження.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.11.2017р. N 2213-VIII)

     Стаття 161. Речi i документи, до яких заборонено доступ

     1. Речами i документами, до яких заборонено доступ, є:

     1) листування або iншi форми обмiну iнформацiєю мiж захисником та його клiєнтом або будь-якою особою, яка представляє його клiєнта, у зв'язку з наданням правової допомоги;

     2) об'єкти, якi доданi до такого листування або iнших форм обмiну iнформацiєю.

     Стаття 162. Речi i документи, якi мiстять охоронювану законом таємницю

     1. До охоронюваної законом таємницi, яка мiститься в речах i документах, належать:

     1) iнформацiя, що знаходиться у володiннi засобу масової iнформацiї або журналiста i надана їм за умови нерозголошення авторства або джерела iнформацiї;

     2) вiдомостi, якi можуть становити лiкарську таємницю;

     3) вiдомостi, якi можуть становити таємницю вчинення нотарiальних дiй;

     4) конфiденцiйна iнформацiя, в тому числi така, що мiстить комерцiйну таємницю;

     5) вiдомостi, якi можуть становити банкiвську таємницю;

     6) особисте листування особи та iншi записи особистого характеру;

     7) iнформацiя, яка знаходиться в операторiв та провайдерiв телекомунiкацiй, про зв'язок, абонента, надання телекомунiкацiйних послуг, у тому числi отримання послуг, їх тривалостi, змiсту, маршрутiв передавання тощо;

     8) персональнi данi особи, що знаходяться у її особистому володiннi або в базi персональних даних, яка знаходиться у володiльця персональних даних;

     9) державна таємниця;

     10) таємниця фiнансового монiторингу.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 06.12.2019р. N 361-IX)

     Стаття 163. Розгляд клопотання про тимчасовий доступ до речей i документiв

     1. Пiсля отримання клопотання про тимчасовий доступ до речей i документiв слiдчий суддя, суд здiйснює судовий виклик особи, у володiннi якої знаходяться такi речi i документи, за винятком випадку, встановленого частиною другою цiєї статтi.

     2. Якщо сторона кримiнального провадження, яка звернулася з клопотанням, доведе наявнiсть достатнiх пiдстав вважати, що iснує реальна загроза змiни або знищення речей чи документiв, клопотання може бути розглянуто слiдчим суддею, судом без виклику особи, у володiннi якої вони знаходяться.

     3. У повiстцi про судовий виклик, що слiдчий суддя, суд надсилає особi, у володiннi якої знаходяться речi i документи, зазначається про обов'язок збереження речей i документiв у тому виглядi, який вони мають на момент отримання судового виклику.

     4. Слiдчий суддя, суд розглядає клопотання за участю сторони кримiнального провадження, яка подала клопотання, та особи, у володiннi якої знаходяться речi i документи, крiм випадкiв, передбачених частиною другою цiєї статтi. Неприбуття за судовим викликом особи, у володiннi якої знаходяться речi i документи, без поважних причин або неповiдомлення нею про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду клопотання.

     5. Слiдчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей i документiв, якщо сторона кримiнального провадження у своєму клопотаннi доведе наявнiсть достатнiх пiдстав вважати, що цi речi або документи:

     1) перебувають або можуть перебувати у володiннi вiдповiдної фiзичної або юридичної особи;

     2) самi по собi або в сукупностi з iншими речами i документами кримiнального провадження, у зв'язку з яким подається клопотання, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримiнальному провадженнi;

     3) не становлять собою або не включають речей i документiв, якi мiстять охоронювану законом таємницю.

     6. Слiдчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей i документiв, якi мiстять охоронювану законом таємницю, якщо сторона кримiнального провадження, крiм обставин, передбачених частиною п'ятою цiєї статтi, доведе можливiсть використання як доказiв вiдомостей, що мiстяться в цих речах i документах, та неможливiсть iншими способами довести обставини, якi передбачається довести за допомогою цих речей i документiв.

     Доступ особи до речей i документiв, якi мiстять охоронювану законом таємницю, здiйснюється в порядку, визначеному законом. Доступ до речей i документiв, що мiстять вiдомостi, якi становлять державну таємницю, не може надаватися особi, що не має до неї допуску вiдповiдно до вимог закону.

     7. Слiдчий суддя, суд в ухвалi про надання тимчасового доступу до речей i документiв може дати розпорядження про надання можливостi вилучення речей i документiв, якщо сторона кримiнального провадження доведе наявнiсть достатнiх пiдстав вважати, що без такого вилучення iснує реальна загроза змiни або знищення речей чи документiв, або таке вилучення необхiдне для досягнення мети отримання доступу до речей i документiв.

     Стаття 164. Ухвала про тимчасовий доступ до речей i документiв

     1. В ухвалi слiдчого суддi, суду про тимчасовий доступ до речей i документiв має бути зазначено:

     1) прiзвище, iм'я та по батьковi особи, якiй надається право тимчасового доступу до речей i документiв;

     2) дата постановлення ухвали;

     3) положення закону, на пiдставi якого постановлено ухвалу;

     4) прiзвище, iм'я та по батьковi фiзичної особи або найменування юридичної особи, якi мають надати тимчасовий доступ до речей i документiв;

     5) назва, опис, iншi вiдомостi, якi дають можливiсть визначити речi i документи, до яких повинен бути наданий тимчасовий доступ;

     6) розпорядження надати (забезпечити) тимчасовий доступ до речей i документiв зазначенiй в ухвалi особi та надати їй можливiсть вилучити зазначенi речi i оригiнали або копiї документiв, якщо вiдповiдне рiшення було прийнято слiдчим суддею, судом;

     7) строк дiї ухвали, який не може перевищувати двох мiсяцiв з дня постановлення ухвали, за виключенням ухвал, постановлених на виконання вимог частини другої статтi 562 цього Кодексу;

     8) положення закону, якi передбачають наслiдки невиконання ухвали слiдчого суддi, суду.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 16.11.2017р. N 2213-VIII, вiд 06.12.2019р. N 361-IX)

     Стаття 165. Виконання ухвали слiдчого суддi, суду про тимчасовий доступ до речей i документiв

     1. Особа, яка зазначена в ухвалi слiдчого суддi, суду про тимчасовий доступ до речей i документiв як володiлець речей або документiв, зобов'язана надати тимчасовий доступ до зазначених в ухвалi речей i документiв особi, зазначенiй у вiдповiднiй ухвалi слiдчого суддi, суду.

     2. Зазначена в ухвалi слiдчого суддi, суду особа зобов'язана пред'явити особi, яка зазначена в ухвалi як володiлець речей i документiв, оригiнал ухвали про тимчасовий доступ до речей i документiв та вручити її копiю.

     3. Особа, яка пред'являє ухвалу про тимчасовий доступ до речей i оригiналiв або копiй документiв, зобов'язана залишити володiльцю речей i оригiналiв або копiй документiв опис речей i оригiналiв або копiй документiв, якi були вилученi на виконання ухвали слiдчого суддi, суду.

     4. На вимогу володiльця особою, яка пред'являє ухвалу про тимчасовий доступ до речей i документiв, має бути залишено копiю вилучених оригiналiв документiв. Копiї документiв, якi вилучаються або оригiнали яких вилучаються, виготовляються з використанням копiювальної технiки, електронних засобiв володiльця (за його згодою) або копiювальної технiки, електронних засобiв особи, яка пред'являє ухвалу про тимчасовий доступ до речей i документiв.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 16.11.2017р. N 2213-VIII)

     Стаття 166. Наслiдки невиконання ухвали слiдчого суддi, суду про тимчасовий доступ до речей i документiв

     1. У разi невиконання ухвали про тимчасовий доступ до речей i документiв слiдчий суддя, суд за клопотанням сторони кримiнального провадження, якiй надано право на доступ до речей i документiв на пiдставi ухвали, має право постановити ухвалу про дозвiл на проведення обшуку згiдно з положеннями цього Кодексу з метою вiдшукання та вилучення зазначених речей i документiв.

     2. У разi якщо дозвiл на проведення обшуку надано за клопотанням сторони захисту, слiдчий суддя, суд доручає забезпечення його проведення слiдчому, прокурору або органу Нацiональної полiцiї за мiсцем проведення цих дiй. Проведення обшуку здiйснюється за участю особи, за клопотанням якої надано дозвiл на його проведення, згiдно з положеннями цього Кодексу.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 23.12.2015р. N 901-VIII)

Глава 16. Тимчасове вилучення майна

     Стаття 167. Пiдстави тимчасового вилучення майна

     1. Тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення пiдозрюваного або осiб, у володiннi яких перебуває зазначене у частинi другiй цiєї статтi майно, можливостi володiти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирiшення питання про арешт майна або його повернення, або його спецiальну конфiскацiю в порядку, встановленому законом.

     2. Тимчасово вилученим може бути майно у виглядi речей, документiв, грошей тощо, щодо яких є достатнi пiдстави вважати, що вони:

     1) пiдшуканi, виготовленi, пристосованi чи використанi як засоби чи знаряддя вчинення кримiнального правопорушення та (або) зберегли на собi його слiди;

     2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримiнального правопорушення, фiнансування та/або матерiального забезпечення кримiнального правопорушення або винагороди за його вчинення;

     3) є предметом кримiнального правопорушення, у тому числi пов'язаного з їх незаконним обiгом;

     4) одержанi внаслiдок вчинення кримiнального правопорушення та/або є доходами вiд них, а також майно, в яке їх було повнiстю або частково перетворено.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 18.04.2013р. N 222-VII, вiд 22.11.2018р. N 2617-VIII, враховуючи змiни, внесенi Законом України вiд 03.12.2019р. N 321-IX)

     Стаття 168. Порядок тимчасового вилучення майна

     1. Тимчасово вилучити майно може кожен, хто законно затримав особу в порядку, передбаченому статтями 207, 208, 2982 цього Кодексу. Кожна особа, яка здiйснила законне затримання, зобов'язана одночасно iз доставленням затриманої особи до слiдчого, прокурора, iншої уповноваженої службової особи передати їй тимчасово вилучене майно. Факт передання тимчасово вилученого майна засвiдчується протоколом.

     2. Тимчасове вилучення майна може здiйснюватися також пiд час обшуку, огляду.

     Тимчасове вилучення електронних iнформацiйних систем або їх частин, мобiльних термiналiв систем зв'язку для вивчення фiзичних властивостей, якi мають значення для кримiнального провадження, здiйснюється лише у разi, якщо вони безпосередньо зазначенi в ухвалi суду.

     Забороняється тимчасове вилучення електронних iнформацiйних систем або їх частин, мобiльних термiналiв систем зв'язку, крiм випадкiв, коли їх надання разом з iнформацiєю, що на них мiститься, є необхiдною умовою проведення експертного дослiдження, або якщо такi об'єкти отриманi в результатi вчинення кримiнального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володiльцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логiчного захисту.

     У разi необхiдностi слiдчий чи прокурор здiйснює копiювання iнформацiї, що мiститься в iнформацiйних (автоматизованих) системах, телекомунiкацiйних системах, iнформацiйно-телекомунiкацiйних системах, їх невiд'ємних частинах. Копiювання такої iнформацiї здiйснюється iз залученням спецiалiста.

     3. Слiдчий, прокурор, iнша уповноважена службова особа пiд час затримання або обшуку i тимчасового вилучення майна або негайно пiсля їх здiйснення зобов'язана скласти вiдповiдний протокол, копiя якого надається особi, у якої вилучено майно, або її представнику.

     4. Пiсля тимчасового вилучення майна уповноважена службова особа зобов'язана забезпечити схороннiсть такого майна в порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 12.02.2015р. N 191-VIII, вiд 13.05.2015р. N 394-VIII, вiд 16.11.2017р. N 2213-VIII, вiд 22.11.2018р. N 2617-VIII, враховуючи змiни, внесенi Законом України вiд 03.12.2019р. N 321-IX)

     Стаття 169. Припинення тимчасового вилучення майна

     1. Тимчасово вилучене майно повертається особi, у якої воно було вилучено:

     1) за постановою прокурора, якщо вiн визнає таке вилучення майна безпiдставним;

     2) за ухвалою слiдчого суддi чи суду, у разi вiдмови у задоволеннi клопотання прокурора про арешт цього майна;

     3) у випадках, передбачених частиною п'ятою статтi 171, частиною шостою статтi 173 цього Кодексу;

     4) у разi скасування арешту;

     5) за вироком суду в кримiнальному провадженнi щодо кримiнального проступку.

     2. Копiя судового рiшення про вiдмову в задоволеннi або про часткове задоволення клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, копiя судового рiшення про повне або часткове скасування арешту тимчасово вилученого майна негайно пiсля його оголошення вручається слiдчому, прокурору. У разi вiдсутностi слiдчого, прокурора пiд час оголошення судового рiшення його копiя надсилається таким особам не пiзнiше наступного робочого дня.

     3. Слiдчий, прокурор пiсля отримання судового рiшення про вiдмову в задоволеннi або про часткове задоволення клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, судового рiшення про повне або часткове скасування арешту тимчасово вилученого майна повиннi негайно вжити заходiв щодо виконання судового рiшення та направити повiдомлення про його виконання слiдчому суддi.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 18.04.2013р. N 222-VII, вiд 04.10.2019р. N 187-IX, вiд 22.11.2018р. N 2617-VIII, враховуючи змiни, внесенi Законом України вiд 03.12.2019р. N 321-IX)

Глава 17. Арешт майна

     Стаття 170. Накладення арешту на майно

     1. Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слiдчого суддi або суду права на вiдчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого iснує сукупнiсть пiдстав чи розумних пiдозр вважати, що воно є доказом кримiнального правопорушення, пiдлягає спецiальнiй конфiскацiї у пiдозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третiх осiб, конфiскацiї у юридичної особи, для забезпечення цивiльного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомiрної вигоди, можливої конфiскацiї майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

     Завданням арешту майна є запобiгання можливостi його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачi, вiдчуження. Слiдчий, прокурор повиннi вжити необхiдних заходiв з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримiнальному провадженнi, зокрема шляхом витребування необхiдної iнформацiї у Нацiонального агентства України з питань виявлення, розшуку та управлiння активами, одержаними вiд корупцiйних та iнших злочинiв, iнших державних органiв та органiв мiсцевого самоврядування, фiзичних i юридичних осiб. Слiдчий, прокурор повиннi вжити необхiдних заходiв з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримiнальному провадженнi, зокрема шляхом витребування необхiдної iнформацiї у Нацiонального агентства України з питань виявлення, розшуку та управлiння активами, одержаними вiд корупцiйних та iнших злочинiв, iнших державних органiв та органiв мiсцевого самоврядування, фiзичних i юридичних осiб.

     2. Арешт майна допускається з метою забезпечення:

     1) збереження речових доказiв;

     2) спецiальної конфiскацiї;

     3) конфiскацiї майна як виду покарання або заходу кримiнально-правового характеру щодо юридичної особи;

     4) вiдшкодування шкоди, завданої внаслiдок кримiнального правопорушення (цивiльний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомiрної вигоди.

     3. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цiєї статтi, арешт накладається на майно будь-якої фiзичної або юридичної особи за наявностi достатнiх пiдстав вважати, що воно вiдповiдає критерiям, зазначеним у статтi 98 цього Кодексу.

     Забороняється накладати арешт на кошти на єдиному рахунку, вiдкритому у порядку, визначеному статтею 351 Податкового кодексу України, на кошти на рахунках платникiв у системi електронного адмiнiстрування податку на додану вартiсть, на кошти, що перебувають на поточних рахунках iз спецiальним режимом використання, вiдкритих вiдповiдно до статтi 151 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках iз спецiальним режимом використання, вiдкритих вiдповiдно до статтi 191 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках iз спецiальним режимом використання для проведення розрахункiв за iнвестицiйними програмами, на поточних рахунках iз спецiальним режимом використання для кредитних коштiв, вiдкритих вiдповiдно до статтi 261 Закону України "Про теплопостачання" i статтi 181 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовiдведення", на спецiальному рахунку експлуатуючої органiзацiї (оператора) вiдповiдно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних iз забезпеченням ядерної безпеки".

(абзац другий частини третьої статтi 170 у редакцiї Закону України вiд 13.04.2020р. N 559-IX в частинi накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, вiдкритому у порядку, визначеному статтею 351 Податкового кодексу України, набирає чинностi з 01.01.2021р.)

     4. У випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цiєї статтi, арешт накладається на майно пiдозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявностi достатнiх пiдстав вважати, що воно пiдлягатиме спецiальнiй конфiскацiї у випадках, передбачених Кримiнальним кодексом України.

     Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за цiною, вищою чи нижчою за ринкову вартiсть, i знала або повинна була знати, що таке майно вiдповiдає будь-якiй з ознак, передбачених пунктами 1 - 4 частини першої статтi 962 Кримiнального кодексу України.

     5. У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цiєї статтi, арешт накладається на майно пiдозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здiйснюється провадження, за наявностi достатнiх пiдстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримiнальним кодексом України, може призначити покарання у видi конфiскацiї майна або застосувати до юридичної особи захiд кримiнально-правового характеру у видi конфiскацiї майна.

     6. У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цiєї статтi, арешт накладається на майно пiдозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фiзичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивiльну вiдповiдальнiсть за шкоду, завдану дiями (бездiяльнiстю) пiдозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспiльно небезпечне дiяння, а також юридичної особи, щодо якої здiйснюється провадження, за наявностi обґрунтованого розмiру цивiльного позову у кримiнальному провадженнi, а так само обґрунтованого розмiру неправомiрної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здiйснюється провадження.

     У разi задоволення цивiльного позову або стягнення з юридичної особи розмiру отриманої неправомiрної вигоди суд за клопотанням прокурора, цивiльного позивача може вирiшити питання про арешт майна для забезпечення цивiльного позову або стягнення з юридичної особи, щодо якої здiйснюється провадження, доведеного розмiру отриманої неправомiрної вигоди до набрання судовим рiшенням законної сили, якщо таких заходiв не було вжито ранiше.

     7. Арешт може бути накладений на майно, на яке ранiше накладено арешт вiдповiдно до iнших актiв законодавства. У такому разi виконанню пiдлягає ухвала слiдчого суддi, суду про накладення арешту на майно вiдповiдно до правил цього Кодексу.

     8. Вартiсть майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивiльного позову або стягнення отриманої неправомiрної вигоди, повинна бути спiвмiрною розмiру шкоди, завданої кримiнальним правопорушенням або зазначеної у цивiльному позовi, розмiру неправомiрної вигоди, яка отримана юридичною особою.

     9. У невiдкладних випадках i виключно з метою збереження речових доказiв або забезпечення можливої конфiскацiї чи спецiальної конфiскацiї майна у кримiнальному провадженнi щодо тяжкого чи особливо тяжкого злочину за рiшенням Директора Нацiонального антикорупцiйного бюро України (або його заступника), погодженим прокурором, може бути накладено попереднiй арешт на майно або кошти на рахунках фiзичних або юридичних осiб у фiнансових установах. Такi заходи застосовуються строком до 48 годин. Невiдкладно пiсля прийняття такого рiшення, але не пiзнiше нiж протягом 24 годин, прокурор звертається до слiдчого суддi iз клопотанням про арешт майна.

     Якщо у визначений цiєю частиною строк прокурор не звернувся до слiдчого суддi iз клопотанням про арешт майна або якщо в задоволеннi такого клопотання було вiдмовлено, попереднiй арешт на майно або кошти вважається скасованим, а вилучене майно або кошти негайно повертаються особi.

     10. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, грошi у будь-якiй валютi готiвкою або у безготiвковiй формi, в тому числi кошти та цiнностi, що знаходяться на банкiвських рахунках чи на зберiганнi у банках або iнших фiнансових установах, видатковi операцiї, цiннi папери, майновi, корпоративнi права, щодо яких ухвалою чи рiшенням слiдчого суддi, суду визначено необхiднiсть арешту майна.

     Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власностi добросовiсного набувача, крiм арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказiв.

     11. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосованi лише у разi, коли iснують обставини, якi пiдтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачi майна.

     12. Заборона використання житлового примiщення особам, якi на законних пiдставах проживають у такому житловому примiщеннi, не допускається.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 18.04.2013р. N 222-VII, вiд 23.05.2013р. N 314-VII, вiд 14.10.2014р. N 1698-VII, вiд 12.02.2015р. N 198-VIII, вiд 10.11.2015р. N 769-VIII, вiд 10.11.2015р. N 772-VIII, iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 18.02.2016р. N 1019-VIII, вiд 04.10.2019р. N 187-IX, вiд 13.04.2020р. N 559-IX, вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

     Стаття 171. Клопотання про арешт майна

     1. З клопотанням про арешт майна до слiдчого суддi, суду має право звернутися прокурор, слiдчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивiльного позову - також цивiльний позивач.

     2. У клопотаннi слiдчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:

     1) пiдстави i мету вiдповiдно до положень статтi 170 цього Кодексу та вiдповiдне обґрунтування необхiдностi арешту майна;

     2) перелiк i види майна, що належить арештувати;

     3) документи, якi пiдтверджують право власностi на майно, що належить арештувати, або конкретнi факти i докази, що свiдчать про володiння, користування чи розпорядження пiдозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третiми особами таким майном;

     4) розмiр шкоди, неправомiрної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разi подання клопотання вiдповiдно до частини шостої статтi 170 цього Кодексу.

     До клопотання також мають бути доданi оригiнали або копiї документiв та iнших матерiалiв, якими слiдчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

     3. У клопотаннi цивiльного позивача у кримiнальному провадженнi про арешт майна пiдозрюваного, обвинуваченого, юридичної особи, щодо якої здiйснюється провадження, третiх осiб для вiдшкодування шкоди, завданої кримiнальним правопорушенням, повинно бути зазначено:

     1) розмiр шкоди, завданої кримiнальним правопорушенням, а також розмiр позовних вимог;

     2) докази факту завдання шкоди i розмiру цiєї шкоди.

     4. Частину четверту виключено.

     5. Клопотання слiдчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пiзнiше наступного робочого дня пiсля вилучення майна, iнакше майно має бути негайно повернуто особi, у якої його було вилучено.

     У разi тимчасового вилучення майна пiд час обшуку, огляду, здiйснюваних на пiдставi ухвали слiдчого суддi, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слiдчим, прокурором протягом 48 годин пiсля вилучення майна, iнакше майно має бути негайно повернуто особi, в якої його було вилучено.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 23.05.2013р. N 314-VII, вiд 10.11.2015р. N 769-VIII, вiд 18.02.2016р. N 1019-VIII)

     Стаття 172. Розгляд клопотання про арешт майна

     1. Клопотання про арешт майна розглядається слiдчим суддею, судом не пiзнiше двох днiв з дня його надходження до суду, за участю слiдчого та/або прокурора, цивiльного позивача, якщо клопотання подано ним, пiдозрюваного, обвинуваченого, iншого власника майна, i за наявностi - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здiйснюється провадження. Неприбуття цих осiб у судове засiдання не перешкоджає розгляду клопотання.

     2. Клопотання слiдчого, прокурора, цивiльного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повiдомлення пiдозрюваного, обвинуваченого, iншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здiйснюється провадження, якщо це є необхiдним з метою забезпечення арешту майна.

     3. Слiдчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статтi 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивiльному позивачу та встановлює строк в сiмдесят двi години або з урахуванням думки слiдчого, прокурора чи цивiльного позивача менший строк для усунення недолiкiв, про що постановляє ухвалу. У такому разi тимчасово вилучене в особи майно пiдлягає негайному поверненню пiсля спливу встановленого суддею строку, а у разi звернення в межах встановленого суддею строку з клопотанням пiсля усунення недолiкiв - пiсля розгляду клопотання та вiдмови в його задоволеннi.

     4. Пiд час розгляду клопотання про арешт майна слiдчий суддя має право за клопотанням учасникiв розгляду або за власною iнiцiативою заслухати будь-якого свiдка чи дослiдити будь-якi матерiали, що мають значення для вирiшення питання про арешт майна.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 18.04.2013р. N 222-VII, вiд 23.05.2013р. N 314-VII, вiд 10.11.2015р. N 769-VIII)

     Стаття 173. Вирiшення питання про арешт майна

     1. Слiдчий суддя, суд вiдмовляють у задоволеннi клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхiднiсть такого арешту, а також наявнiсть ризикiв, передбачених абзацом другим частини першої статтi 170 цього Кодексу.

     Не допускається арешт майна/коштiв банку, вiднесеного до категорiї неплатоспроможних, банку, щодо якого прийнято рiшення про вiдкликання банкiвської лiцензiї та лiквiдацiю банку з пiдстав, визначених статтею 77 Закону України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть" (крiм лiквiдацiї банку за рiшенням його власникiв), майна/коштiв Фонду гарантування вкладiв фiзичних осiб, а також заборона вчинення дiй iншим особам пiд час реалiзацiї Фондом гарантування вкладiв фiзичних осiб майна банку, вiднесеного до категорiї неплатоспроможних, та банку, що лiквiдується вiдповiдно до Закону України "Про систему гарантування вкладiв фiзичних осiб".

     2. При вирiшеннi питання про арешт майна слiдчий суддя, суд повинен враховувати:

     1) правову пiдставу для арешту майна;

     2) можливiсть використання майна як доказу у кримiнальному провадженнi (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статтi 170 цього Кодексу);

     3) наявнiсть обґрунтованої пiдозри у вчиненнi особою кримiнального правопорушення або суспiльно небезпечного дiяння, що пiдпадає пiд ознаки дiяння, передбаченого законом України про кримiнальну вiдповiдальнiсть (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статтi 170 цього Кодексу);

     31) можливiсть спецiальної конфiскацiї майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статтi 170 цього Кодексу);

     4) розмiр шкоди, завданої кримiнальним правопорушенням, неправомiрної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статтi 170 цього Кодексу);

     5) розумнiсть та спiврозмiрнiсть обмеження права власностi завданням кримiнального провадження;

     6) наслiдки арешту майна для пiдозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третiх осiб.

     3. Вiдмова у задоволеннi або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особi вiдповiдно всього або частини тимчасово вилученого майна.

     4. У разi задоволення клопотання слiдчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосiб арешту майна. Слiдчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосiб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмiрного обмеження правомiрної пiдприємницької дiяльностi особи, або iнших наслiдкiв, якi суттєво позначаються на iнтересах iнших осiб.

     5. У разi задоволення клопотання слiдчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якiй зазначає:

     1) перелiк майна, на яке накладено арешт;

     2) пiдстави застосування арешту майна;

     3) перелiк тимчасово вилученого майна, яке пiдлягає поверненню особi, у разi прийняття такого рiшення;

     4) заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разi їх передбачення та вказiвку на таке майно;

     5) порядок виконання ухвали iз зазначенням способу iнформування заiнтересованих осiб.

     6. Ухвалу про арешт тимчасово вилученого майна слiдчий суддя, суд постановляє не пiзнiше сiмдесяти двох годин iз дня находження до суду клопотання, iнакше таке майно повертається особi, у якої його було вилучено.

     7. Копiя ухвали негайно пiсля її постановлення вручається слiдчому, прокурору, а також присутнiм пiд час оголошення ухвали:

     фiзичнiй або юридичнiй особi, щодо майна якої вирiшувалося питання про арешт, - при вирiшеннi питання про арешт майна з метою забезпечення збереження речових доказiв;

     пiдозрюваному, обвинуваченому, засудженому, третiй особi - при вирiшеннi питання про арешт майна з метою забезпечення спецiальної конфiскацiї;

     пiдозрюваному, обвинуваченому, засудженому або юридичнiй особi, щодо якої здiйснюється провадження, - при вирiшеннi питання про арешт майна з метою забезпечення конфiскацiї майна як виду покарання або заходу кримiнально-правового характеру щодо юридичної особи;

     пiдозрюваному, обвинуваченому, засудженому, фiзичнiй чи юридичнiй особi, яка вiдповiдно до закону несе цивiльну вiдповiдальнiсть за шкоду, завдану дiями (бездiяльнiстю) пiдозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспiльно небезпечне дiяння, а також юридичнiй особi, щодо якої здiйснюється провадження, - при вирiшеннi питання про арешт майна з метою забезпечення вiдшкодування шкоди, завданої внаслiдок кримiнального правопорушення (цивiльний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомiрної вигоди.

     У разi вiдсутностi таких осiб пiд час оголошення ухвали копiя ухвали надсилається їм не пiзнiше наступного робочого дня пiсля її постановлення.

     Пiдозрюваний, обвинувачений, третi особи мають право на захисника, право оскаржити судове рiшення щодо арешту майна.

     8. Майно або грошовi суми клiєнта неплатоспроможного банку, на яке судом накладено арешт до дня вiднесення банку до категорiї неплатоспроможних, може бути передано приймаючому, перехiдному банку чи спецiалiзованiй установi, утворенiй Фондом гарантування вкладiв фiзичних осiб, у встановленому законодавством про систему гарантування вкладiв фiзичних осiб порядку з письмовим повiдомленням Фондом гарантування вкладiв фiзичних осiб особи, в iнтересах якої накладено арешт. При цьому передане майно або грошовi суми залишаються обтяженими вiдповiдно до ухвали суду про накладення арешту.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 23.05.2013р. N 314-VII, вiд 16.07.2015р. N 629-VIII, вiд 10.11.2015р. N 769-VIII, вiд 10.11.2015р. N 772-VIII, який вводиться в дiю з 11.06.2016р., вiд 18.02.2016р. N 1019-VIII, вiд 18.02.2016р. N 1021-VIII, вiд 13.05.2020р. N 590-IX)

     Стаття 174. Скасування арешту майна

     1. Пiдозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, iнший власник або володiлець майна, представник юридичної особи, щодо якої здiйснюється провадження, якi не були присутнi при розглядi питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повнiстю або частково. Таке клопотання пiд час досудового розслiдування розглядається слiдчим суддею, а пiд час судового провадження - судом.

     Арешт майна також може бути скасовано повнiстю чи частково ухвалою слiдчого суддi пiд час досудового розслiдування чи суду пiд час судового провадження за клопотанням пiдозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, iншого власника або володiльця майна, представника юридичної особи, щодо якої здiйснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуваннi цього заходу вiдпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

     2. Клопотання про скасування арешту майна розглядає слiдчий суддя, суд не пiзнiше трьох днiв пiсля його надходження до суду. Про час та мiсце розгляду повiдомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно.

     3. Прокурор одночасно з винесенням постанови про закриття кримiнального провадження скасовує арешт майна, якщо воно не пiдлягає спецiальнiй конфiскацiї.

     4. Суд одночасно з ухваленням судового рiшення, яким закiнчується судовий розгляд, вирiшує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримiнального провадження судом, якщо майно не пiдлягає спецiальнiй конфiскацiї, непризначення судом покарання у видi конфiскацiї майна та/або незастосування спецiальної конфiскацiї, залишення цивiльного позову без розгляду або вiдмови в цивiльному позовi.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 18.04.2013р. N 222-VII, вiд 23.05.2013р. N 314-VII)

     Стаття 175. Виконання ухвали про арешт майна

     1. Ухвала про арешт майна виконується негайно слiдчим, прокурором.

Глава 18. Запобiжнi заходи, затримання особи

§ 1. Запобiжнi заходи, затримання особи на пiдставi ухвали слiдчого суддi, суду

     Стаття 176. Загальнi положення про запобiжнi заходи

     1. Запобiжними заходами є:

     1) особисте зобов'язання;

     2) особиста порука;

     3) застава;

     4) домашнiй арешт;

     5) тримання пiд вартою.

     2. Тимчасовим запобiжним заходом є затримання особи, яке застосовується з пiдстав та в порядку, визначеному цим Кодексом.

     3. Слiдчий суддя, суд вiдмовляє у застосуваннi запобiжного заходу, якщо слiдчий, прокурор не доведе, що встановленi пiд час розгляду клопотання про застосування запобiжних заходiв обставини, є достатнiми для переконання, що жоден iз бiльш м'яких запобiжних заходiв, передбачених частиною першою цiєї статтi, не може запобiгти доведеним пiд час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбiльш м'яким запобiжним заходом є особисте зобов'язання, а найбiльш суворим - тримання пiд вартою.

     4. Запобiжнi заходи застосовуються: пiд час досудового розслiдування - слiдчим суддею за клопотанням слiдчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а пiд час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

     5. Запобiжнi заходи у виглядi особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосованi до осiб, якi пiдозрюються або обвинувачуються у вчиненнi злочинiв, передбачених статтями 109 - 1141, 258 - 2585, 260, 261 Кримiнального кодексу України.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 07.10.2014р. N 1689-VII)

     Стаття 177. Мета i пiдстави застосування запобiжних заходiв

     1. Метою застосування запобiжного заходу є забезпечення виконання пiдозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язкiв, а також запобiгання спробам:

     1) переховуватися вiд органiв досудового розслiдування та/або суду;

     2) знищити, сховати або спотворити будь-яку iз речей чи документiв, якi мають iстотне значення для встановлення обставин кримiнального правопорушення;

     3) незаконно впливати на потерпiлого, свiдка, iншого пiдозрюваного, обвинуваченого, експерта, спецiалiста у цьому ж кримiнальному провадженнi;

     4) перешкоджати кримiнальному провадженню iншим чином;

     5) вчинити iнше кримiнальне правопорушення чи продовжити кримiнальне правопорушення, у якому пiдозрюється, обвинувачується.

     2. Пiдставою застосування запобiжного заходу є наявнiсть обґрунтованої пiдозри у вчиненнi особою кримiнального правопорушення, а також наявнiсть ризикiв, якi дають достатнi пiдстави слiдчому суддi, суду вважати, що пiдозрюваний, обвинувачений, засуджений може здiйснити дiї, передбаченi частиною першою цiєї статтi. Слiдчий, прокурор не мають права iнiцiювати застосування запобiжного заходу без наявностi для цього пiдстав, передбачених цим Кодексом.

     Стаття 178. Обставини, що враховуються при обраннi запобiжного заходу

     1. При вирiшеннi питання про обрання запобiжного заходу, крiм наявностi ризикiв, зазначених у статтi 177 цього Кодексу, слiдчий суддя, суд на пiдставi наданих сторонами кримiнального провадження матерiалiв зобов'язаний оцiнити в сукупностi всi обставини, у тому числi:

     1) вагомiсть наявних доказiв про вчинення пiдозрюваним, обвинуваченим кримiнального правопорушення;

     2) тяжкiсть покарання, що загрожує вiдповiднiй особi у разi визнання пiдозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримiнальному правопорушеннi, у вчиненнi якого вiн пiдозрюється, обвинувачується;

     3) вiк та стан здоров'я пiдозрюваного, обвинуваченого;

     4) мiцнiсть соцiальних зв'язкiв пiдозрюваного, обвинуваченого в мiсцi його постiйного проживання, у тому числi наявнiсть в нього родини й утриманцiв;

     5) наявнiсть у пiдозрюваного, обвинуваченого постiйного мiсця роботи або навчання;

     6) репутацiю пiдозрюваного, обвинуваченого;

     7) майновий стан пiдозрюваного, обвинуваченого;

     8) наявнiсть судимостей у пiдозрюваного, обвинуваченого;

     9) дотримання пiдозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобiжних заходiв, якщо вони застосовувалися до нього ранiше;

     10) наявнiсть повiдомлення особi про пiдозру у вчиненнi iншого кримiнального правопорушення;

     11) розмiр майнової шкоди, у завданнi якої пiдозрюється, обвинувачується особа, або розмiр доходу, в отриманнi якого внаслiдок вчинення кримiнального правопорушення пiдозрюється, обвинувачується особа, а також вагомiсть наявних доказiв, якими обґрунтовуються вiдповiднi обставини;

     12) ризик продовження чи повторення протиправної поведiнки, зокрема ризик летальностi, що його створює пiдозрюваний, обвинувачений, у тому числi у зв'язку з його доступом до зброї.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 06.12.2017р. N 2227-VIII)

     Стаття 179. Особисте зобов'язання

     1. Особисте зобов'язання полягає у покладеннi на пiдозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладенi на нього слiдчим суддею, судом обов'язки, передбаченi статтею 194 цього Кодексу.

     2. Пiдозрюваному, обвинуваченому письмово пiд розпис повiдомляються покладенi на нього обов'язки та роз'яснюється, що в разi їх невиконання до нього може бути застосований бiльш жорсткий запобiжний захiд i на нього може бути накладено грошове стягнення в розмiрi вiд 0,25 розмiру прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб до 2 розмiрiв прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб.

     3. Контроль за виконанням особистого зобов'язання здiйснює слiдчий, а якщо справа перебуває у провадженнi суду, - прокурор.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.12.2016р. N 1791-VIII)

     Стаття 180. Особиста порука

     1. Особиста порука полягає у наданнi особами, яких слiдчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довiру, письмового зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання пiдозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язкiв вiдповiдно до статтi 194 цього Кодексу i зобов'язуються за необхiдностi доставити його до органу досудового розслiдування чи в суд на першу про те вимогу.

     2. Кiлькiсть поручителiв визначає слiдчий суддя, суд, який обирає запобiжний захiд. Наявнiсть одного поручителя може бути визнано достатньою лише в тому разi, коли ним є особа, яка заслуговує на особливу довiру.

     3. Поручителю роз'яснюється у вчиненнi якого кримiнального правопорушення пiдозрюється або обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов'язки поручителя та наслiдки їх невиконання, право на вiдмову вiд прийнятих на себе зобов'язань та порядок реалiзацiї такого права.

     4. Поручитель може вiдмовитись вiд взятих на себе зобов'язань до виникнення пiдстав, якi тягнуть за собою його вiдповiдальнiсть. У такому разi вiн забезпечує явку пiдозрюваного, обвинуваченого до органу досудового розслiдування чи суду для вирiшення питання про замiну йому запобiжного заходу на iнший.

     5. У разi невиконання поручителем взятих на себе зобов'язань на нього накладається грошове стягнення в розмiрi:

     1) у провадженнi щодо кримiнального правопорушення, за вчинення якого передбачене покарання у видi позбавлення волi на строк не бiльше трьох рокiв, або iнше, бiльш м'яке покарання, - вiд двох до п'яти розмiрiв прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб;

     2) у провадженнi щодо злочину, за вчинення якого передбачене покарання у видi позбавлення волi на строк вiд трьох до п'яти рокiв, - вiд п'яти до десяти розмiрiв прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб;

     3) у провадженнi щодо злочину, за вчинення якого передбачене покарання у видi позбавлення волi на строк вiд п'яти до десяти рокiв, - вiд десяти до двадцяти розмiрiв прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб;

     4) у провадженнi щодо злочину, за вчинення якого передбачене покарання у видi позбавлення волi на строк понад десять рокiв, - вiд двадцяти до п'ятдесяти розмiрiв прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб.

     6. Контроль за виконанням зобов'язань про особисту поруку здiйснює слiдчий, а якщо справа перебуває у провадженнi суду, - прокурор.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.12.2016р. N 1791-VIII)

     Стаття 181. Домашнiй арешт

     1. Домашнiй арешт полягає в заборонi пiдозрюваному, обвинуваченому залишати житло цiлодобово або у певний перiод доби.

     2. Домашнiй арешт може бути застосовано до особи, яка пiдозрюється або обвинувачується у вчиненнi злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у видi позбавлення волi.

     3. Ухвала про обрання запобiжного заходу у виглядi домашнього арешту передається для виконання органу Нацiональної полiцiї за мiсцем проживання пiдозрюваного, обвинуваченого.

     4. Орган Нацiональної полiцiї повинен негайно поставити на облiк особу, щодо якої застосовано запобiжний захiд у виглядi домашнього арешту, i повiдомити про це слiдчому або суду, якщо запобiжний захiд застосовано пiд час судового провадження.

     5. Працiвники органу Нацiональної полiцiї з метою контролю за поведiнкою пiдозрюваного, обвинуваченого, який перебуває пiд домашнiм арештом, мають право з'являтися в житло цiєї особи, вимагати надати уснi чи письмовi пояснення з питань, пов'язаних iз виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електроннi засоби контролю.

     6. Строк дiї ухвали слiдчого суддi про тримання особи пiд домашнiм арештом не може перевищувати двох мiсяцiв. У разi необхiдностi строк тримання особи пiд домашнiм арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслiдування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи пiд домашнiм арештом пiд час досудового розслiдування не може перевищувати шести мiсяцiв. По закiнченню цього строку ухвала про застосування запобiжного заходу у виглядi домашнього арешту припиняє свою дiю i запобiжний захiд вважається скасованим.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 23.12.2015р. N 901-VIII)

     Стаття 182. Застава

     1. Застава полягає у внесеннi коштiв у грошовiй одиницi України на спецiальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України, з метою забезпечення виконання пiдозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язкiв, пiд умовою звернення внесених коштiв у доход держави в разi невиконання цих обов'язкiв. Можливiсть застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобiжний захiд у виглядi тримання пiд вартою, може бути визначена в ухвалi слiдчого суддi, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статтi 183 цього Кодексу.

     2. Застава може бути внесена як самим пiдозрюваним, обвинуваченим, так i iншою фiзичною або юридичною особою (заставодавцем). Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власностi або така, що фiнансується з мiсцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республiки Крим, або у статутному капiталi якої є частка державної, комунальної власностi, або яка належить суб'єкту господарювання, що є у державнiй або комунальнiй власностi.

     3. При застосуваннi запобiжного заходу у виглядi застави пiдозрюваному, обвинуваченому роз'яснюються його обов'язки i наслiдки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненнi якого кримiнального правопорушення пiдозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов'язки iз забезпечення належної поведiнки пiдозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслiдки невиконання цих обов'язкiв.

     У разi внесення застави згiдно з ухвалою слiдчого суддi, суду щодо особи, стосовно якої ранiше було обрано запобiжний захiд у виглядi тримання пiд вартою, передбаченi цiєю частиною роз'яснення здiйснюються уповноваженою службовою особою мiсця ув'язнення.

     4. Розмiр застави визначається слiдчим суддею, судом з урахуванням обставин кримiнального правопорушення, майнового та сiмейного стану пiдозрюваного, обвинуваченого, iнших даних про його особу та ризикiв, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмiр застави повинен достатньою мiрою гарантувати виконання пiдозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язкiв та не може бути завiдомо непомiрним для нього.

     5. Розмiр застави визначається у таких межах:

     1) щодо особи, пiдозрюваної чи обвинуваченої у вчиненнi нетяжкого злочину, - вiд одного до двадцяти розмiрiв прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб;

     2) щодо особи, пiдозрюваної чи обвинуваченої у вчиненнi тяжкого злочину, - вiд двадцяти до вiсiмдесяти розмiрiв прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб;

     3) щодо особи, пiдозрюваної чи обвинуваченої у вчиненнi особливо тяжкого злочину, - вiд вiсiмдесяти до трьохсот розмiрiв прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб.

     У виключних випадках, якщо слiдчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що пiдозрюється, обвинувачується у вчиненнi тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язкiв, застава може бути призначена у розмiрi, який перевищує вiсiмдесят чи триста розмiрiв прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб вiдповiдно.

     6. Пiдозрюваний, обвинувачений, який не тримається пiд вартою, не пiзнiше п'яти днiв з дня обрання запобiжного заходу у виглядi застави зобов'язаний внести кошти на вiдповiдний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це пiдтверджує, слiдчому, прокурору, суду. Зазначенi дiї можуть бути здiйсненi пiзнiше п'яти днiв з дня обрання запобiжного заходу у виглядi застави, якщо на момент їх здiйснення не буде прийнято рiшення про змiну запобiжного заходу. З моменту обрання запобiжного заходу у виглядi застави щодо особи, яка не тримається пiд вартою, в тому числi до фактичного внесення коштiв на вiдповiдний рахунок, а також з моменту звiльнення пiдозрюваного, обвинуваченого з-пiд варти внаслiдок внесення застави, визначеної слiдчим суддею, судом в ухвалi про застосування запобiжного заходу у виглядi тримання пiд вартою, пiдозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов'язанi виконувати покладенi на них обов'язки, пов'язанi iз застосуванням запобiжного заходу у виглядi застави.

     7. У випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статтi 183 цього Кодексу, пiдозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмiрi, визначеному в ухвалi про застосування запобiжного заходу у виглядi тримання пiд вартою.

     8. У разi невиконання обов'язкiв заставодавцем, а також, якщо пiдозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повiдомлений, не з'явився за викликом до слiдчого, прокурора, слiдчого суддi, суду без поважних причин чи не повiдомив про причини своєї неявки, або якщо порушив iншi покладенi на нього при застосуваннi запобiжного заходу обов'язки, застава звертається в дохiд держави та зараховується до спецiального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштiв судового збору.

     9. Питання про звернення застави в дохiд держави вирiшується слiдчим суддею, судом за клопотанням прокурора або за власною iнiцiативою суду в судовому засiданнi за участю пiдозрюваного, обвинуваченого, заставодавця, в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобiжного заходу. Неприбуття в судове засiдання зазначених осiб, якi були належним чином повiдомленi про мiсце та час розгляду питання, не перешкоджає проведенню судового засiдання.

     10. У разi звернення застави в дохiд держави слiдчий суддя, суд вирiшує питання про застосування до пiдозрюваного, обвинуваченого запобiжного заходу у виглядi застави у бiльшому розмiрi або iншого запобiжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статтi 194 цього Кодексу.

     11. Застава, що не була звернена в дохiд держави, повертається пiдозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю пiсля припинення дiї цього запобiжного заходу. При цьому застава, внесена пiдозрюваним, обвинуваченим, може бути повнiстю або частково звернена судом на виконання вироку в частинi майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частинi майнових стягнень тiльки за його згодою.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 06.12.2016р. N 1774-VIII, вiд 22.11.2018р. N 2617-VIII, враховуючи змiни, внесенi Законом України вiд 03.12.2019р. N 321-IX)

     Стаття 183. Тримання пiд вартою

     1. Тримання пiд вартою є винятковим запобiжним заходом, який застосовується виключно у разi, якщо прокурор доведе, що жоден iз бiльш м'яких запобiжних заходiв не зможе запобiгти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крiм випадкiв, передбачених частиною п'ятою статтi 176 цього Кодексу.

     2. Запобiжний захiд у виглядi тримання пiд вартою не може бути застосований, окрiм як:

     1) до особи, яка пiдозрюється або обвинувачується у вчиненнi злочину, за який законом передбачено основне покарання у видi штрафу в розмiрi понад три тисячi неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян, - виключно у разi, якщо прокурором, крiм наявностi пiдстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що пiдозрюваний, обвинувачений не виконав обов'язки, покладенi на нього при застосуваннi iншого, ранiше обраного запобiжного заходу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштiв як застави та надання документа, що це пiдтверджує;

     2) до ранiше судимої особи, яка пiдозрюється або обвинувачується у вчиненнi злочину, за який законом передбачено покарання у видi позбавлення волi на строк до трьох рокiв, виключно у разi, якщо прокурором, крiм наявностi пiдстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що, перебуваючи на волi, ця особа переховувалася вiд органу досудового розслiдування чи суду, перешкоджала кримiнальному провадженню або їй повiдомлено про пiдозру у вчиненнi iншого злочину;

     3) до ранiше не судимої особи, яка пiдозрюється чи обвинувачується у вчиненнi злочину, за який законом передбачено покарання у видi позбавлення волi на строк до п'яти рокiв, - виключно у разi, якщо прокурором, крiм наявностi пiдстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волi, ця особа переховувалася вiд органу досудового розслiдування чи суду, перешкоджала кримiнальному провадженню або їй повiдомлено про пiдозру у вчиненнi iншого злочину;

     4) до ранiше не судимої особи, яка пiдозрюється або обвинувачується у вчиненнi злочину, за який законом передбачено покарання у видi позбавлення волi на строк понад п'ять рокiв;

     5) до ранiше судимої особи, яка пiдозрюється або обвинувачується у вчиненнi злочину, за який законом передбачено покарання у видi позбавлення волi на строк понад три роки;

     6) до особи, яку розшукують компетентнi органи iноземної держави за кримiнальне правопорушення, у зв'язку з яким може бути вирiшено питання про видачу особи (екстрадицiю) такiй державi для притягнення до кримiнальної вiдповiдальностi або виконання вироку, в порядку i на пiдставах, передбачених роздiлом IX цього Кодексу або мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України.

     3. Слiдчий суддя, суд при постановленнi ухвали про застосування запобiжного заходу у виглядi тримання пiд вартою зобов'язаний визначити розмiр застави, достатньої для забезпечення виконання пiдозрюваним, обвинуваченим обов'язкiв, передбачених цим Кодексом, крiм випадкiв, передбачених частиною четвертою цiєї статтi.

     В ухвалi слiдчого суддi, суду зазначаються, якi обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладенi на пiдозрюваного, обвинуваченого у разi внесення застави, наслiдки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмiр застави, а також можливiсть її застосування, якщо таке рiшення прийнято у кримiнальному провадженнi, передбаченому частиною четвертою цiєї статтi.

     4. Слiдчий суддя, суд при постановленнi ухвали про застосування запобiжного заходу у виглядi тримання пiд вартою, враховуючи пiдстави та обставини, передбаченi статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмiр застави у кримiнальному провадженнi:

     1) щодо злочину, вчиненого iз застосуванням насильства або погрозою його застосування;

     2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;

     3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженнi вже обирався запобiжний захiд у виглядi застави, проте був порушений нею;

     4) щодо злочину, передбаченого статтями 255 - 2553 Кримiнального кодексу України.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 07.10.2014р. N 1689-VII, вiд 04.06.2020р. N 671-IX)

     Стаття 184. Клопотання слiдчого, прокурора про застосування запобiжних заходiв

     1. Клопотання слiдчого, прокурора про застосування запобiжного заходу подається до мiсцевого загального суду, в межах територiальної юрисдикцiї якого знаходиться орган досудового розслiдування, а в кримiнальних провадженнях щодо кримiнальних правопорушень, вiднесених до пiдсудностi Вищого антикорупцiйного суду, - до Вищого антикорупцiйного суду, i повинно мiстити:

     1) короткий виклад фактичних обставин кримiнального правопорушення, в якому пiдозрюється або обвинувачується особа;

     2) правову квалiфiкацiю кримiнального правопорушення iз зазначенням статтi (частини статтi) закону України про кримiнальну вiдповiдальнiсть;

     3) виклад обставин, що дають пiдстави пiдозрювати, обвинувачувати особу у вчиненнi кримiнального правопорушення, i посилання на матерiали, що пiдтверджують цi обставини;

     4) посилання на один або кiлька ризикiв, зазначених у статтi 177 цього Кодексу;

     5) виклад обставин, на пiдставi яких слiдчий, прокурор дiйшов висновку про наявнiсть одного або кiлькох ризикiв, зазначених у його клопотаннi, i посилання на матерiали, що пiдтверджують цi обставини;

     6) обґрунтування неможливостi запобiгання ризику або ризикам, зазначеним у клопотаннi, шляхом застосування бiльш м'яких запобiжних заходiв;

     7) обґрунтування необхiдностi покладення на пiдозрюваного, обвинуваченого конкретних обов'язкiв, передбачених частиною п'ятою статтi 194 цього Кодексу.

     2. Копiя клопотання та матерiалiв, якими обґрунтовується необхiднiсть застосування запобiжного заходу, надається пiдозрюваному, обвинуваченому не пiзнiше нiж за три години до початку розгляду клопотання.

     3. До клопотання додаються:

     1) копiї матерiалiв, якими слiдчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання;

     2) перелiк свiдкiв, яких слiдчий, прокурор вважає за необхiдне допитати пiд час судового розгляду щодо запобiжного заходу;

     3) пiдтвердження того, що пiдозрюваному, обвинуваченому наданi копiї клопотання та матерiалiв, якими обґрунтовується необхiднiсть застосування запобiжного заходу.

     4. Застосування запобiжного заходу до кожної особи потребує внесення окремого клопотання.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 03.10.2017р. N 2147-VIII, змiни, внесенi пiдпунктом 12 пункту 7 параграфа 1 роздiлу 4 Закону України вiд 03.10.2017р. N 2147-VIII, не мають зворотньої дiї в часi та застосовуються до справ, по яким вiдомостi про кримiнальне правопорушення, внесенi в Єдиний реєстр досудових розслiдувань пiсля введення в дiю цих змiн, iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 22.03.2018р. N 2367-VIII, вiд 07.06.2018р. N 2447-VIII, вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

     Стаття 185. Вiдкликання, змiна або доповнення клопотання про застосування запобiжного заходу

     1. Якщо пiсля подання клопотання про застосування запобiжного заходу прокурору стали вiдомi обставини, що виключають обґрунтовану пiдозру у вчиненнi особою кримiнального правопорушення, вiн зобов'язаний вiдкликати клопотання про застосування запобiжного заходу та вiдкликати дозвiл на затримання, якщо такий дозвiл був отриманий.

     2. Якщо пiсля подання клопотання про застосування запобiжного заходу слiдчому, прокурору стали вiдомi iншi обставини, що можуть вплинути на вирiшення судом питання про застосування запобiжного заходу, вiн зобов'язаний доповнити або змiнити клопотання, або замiнити його новим клопотанням.

     Стаття 186. Строки розгляду клопотання про застосування запобiжного заходу

     1. Клопотання про застосування або змiну запобiжного заходу розглядається слiдчим суддею, судом невiдкладно, але не пiзнiше сiмдесяти двох годин з моменту фактичного затримання пiдозрюваного, обвинуваченого або з моменту надходження до суду клопотання, якщо пiдозрюваний, обвинувачений перебуває на свободi, чи з моменту подання пiдозрюваним, обвинуваченим, його захисником до суду вiдповiдного клопотання.

     Стаття 187. Забезпечення прибуття особи для розгляду клопотання про застосування запобiжного заходу

     1. Слiдчий суддя, суд пiсля одержання клопотання про застосування запобiжного заходу до пiдозрюваного, обвинуваченого, який перебуває на свободi, призначає дату судового засiдання i здiйснює судовий виклик.

     2. Якщо слiдчий, прокурор подав разом iз клопотанням про застосування запобiжного заходу у виглядi тримання пiд вартою клопотання про дозвiл на затримання пiдозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу, слiдчий суддя, суд приймає рiшення згiдно зi статтею 189 цього Кодексу.

     3. У разi неприбуття пiдозрюваного, обвинуваченого за судовим викликом i вiдсутностi у слiдчого суддi, суду на початок судового засiдання вiдомостей про поважнi причини, що перешкоджають його своєчасному прибуттю, слiдчий суддя, суд має право постановити ухвалу про привiд пiдозрюваного, обвинуваченого, якщо вiн не з'явився для розгляду клопотання щодо обрання запобiжного заходу у виглядi застави, домашнього арешту чи тримання пiд вартою, або ухвалу про дозвiл на його затримання з метою приводу, якщо ухвала про привiд не була виконана.

     Стаття 188. Клопотання про дозвiл на затримання з метою приводу

     1. Прокурор, слiдчий за погодженням з прокурором має право звернутися iз клопотанням про дозвiл на затримання пiдозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу для участi в розглядi клопотання про застосування запобiжного заходу у виглядi тримання пiд вартою.

     2. Це клопотання може бути подане:

     1) одночасно з поданням клопотання про застосування запобiжного заходу у виглядi тримання пiд вартою або змiни iншого запобiжного заходу на тримання пiд вартою;

     2) пiсля подання клопотання про застосування запобiжного заходу i до прибуття пiдозрюваного, обвинуваченого до суду на пiдставi судового виклику;

     3) пiсля неприбуття пiдозрюваного, обвинуваченого за судовим викликом для участi в розглядi клопотання про застосування запобiжного заходу у виглядi тримання пiд вартою i вiдсутностi у слiдчого суддi, суду на початок судового засiдання вiдомостей про поважнi причини, що перешкоджають його своєчасному прибуттю.

     3. Прокурор додає до клопотання документи, якi пiдтверджують зазначенi у пунктах 1, 2 частини четвертої статтi 189 цього Кодексу обставини.

     Стаття 189. Розгляд клопотання про дозвiл на затримання з метою приводу

     1. Слiдчий суддя, суд не має права вiдмовити в розглядi клопотання про дозвiл на затримання з метою приводу пiдозрюваного, обвинуваченого, навiть якщо iснують пiдстави для затримання без ухвали суду про затримання з метою приводу.

     2. Клопотання про дозвiл на затримання пiдозрюваного, обвинуваченого з метою приводу розглядається слiдчим суддею, судом негайно пiсля одержання цього клопотання.

     3. Розгляд клопотання здiйснюється в закритому судовому засiданнi за участю прокурора.

     4. Слiдчий суддя, суд вiдмовляє у наданнi дозволу на затримання пiдозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу, якщо прокурор не доведе, що зазначенi у клопотаннi про застосування запобiжного заходу обставини вказують на наявнiсть пiдстав для тримання пiд вартою пiдозрюваного, обвинуваченого, а також є достатнi пiдстави вважати, що:

     1) пiдозрюваний, обвинувачений переховується вiд органiв досудового розслiдування чи суду;

     2) одержавши вiдомостi про звернення слiдчого, прокурора до суду iз клопотанням про застосування запобiжного заходу, пiдозрюваний, обвинувачений до початку розгляду клопотання про застосування запобiжного заходу вчинить дiї, якi є пiдставою для застосування запобiжного заходу i зазначенi у статтi 177 цього Кодексу.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 05.07.2012р. N 5076-VI)

     Стаття 190. Ухвала про дозвiл на затримання з метою приводу

     1. Ухвала про дозвiл на затримання з метою приводу повинна мiстити:

     1) найменування суду, прiзвище та iнiцiали слiдчого суддi, суддi (суддiв);

     2) прiзвище, iм'я, по батьковi пiдозрюваного, обвинуваченого, для затримання якого постановляється ухвала, вiдомi на момент постановлення ухвали, а якщо прiзвище, iм'я, по батьковi не вiдомi, - докладний опис такої особи;

     3) короткий виклад фактичних обставин кримiнального правопорушення, у вчиненнi якого пiдозрюється, обвинувачується особа, i його правову квалiфiкацiю за законом України про кримiнальну вiдповiдальнiсть;

     4) посилання на обставини, якi дають пiдстави для:

     обґрунтованої пiдозри про вчинення особою кримiнального правопорушення;

     висновку про iснування ризику, зазначеного у клопотаннi про застосування запобiжного заходу;

     висновку щодо iснування обставин, зазначених у пунктах 1 або 2 частини четвертої статтi 189 цього Кодексу, для прийняття рiшення про надання дозволу на затримання;

     5) дату постановлення ухвали;

     6) дату втрати законної сили ухвалою;

     7) пiдпис слiдчого суддi, суддi (суддiв), який постановив ухвалу.

     2. В ухвалi про дозвiл на затримання з метою приводу вказуються прiзвище, iм'я, по батьковi, адреса i телефон прокурора або слiдчого, за клопотанням якого постановлена ухвала.

     3. Ухвала про дозвiл на затримання з метою приводу втрачає законну силу з моменту:

     1) приводу пiдозрюваного, обвинуваченого до суду;

     2) закiнчення строку дiї ухвали, зазначеного в нiй, або закiнчення шести мiсяцiв iз дати постановлення ухвали, у якiй не зазначено строку її дiї;

     21) добровiльного з'явлення пiдозрюваного до слiдчого суддi, а обвинуваченого до суду, про що слiдчий суддя, суд повiдомляє прокурора;

     3) вiдкликання ухвали прокурором.

     4. Слiдчий суддя, суд за клопотанням прокурора має право вирiшити питання про повторне затримання з метою приводу в порядку, передбаченому цим Кодексом. Повторне звернення до суду з клопотанням про дозвiл на затримання однiєї i тiєї ж особи по тому самому кримiнальному провадженню пiсля винесення слiдчим суддею, судом ухвали про вiдмову у задоволеннi такого клопотання можливе лише при виникненнi нових обставин, якi пiдтверджують необхiднiсть тримання особи пiд вартою.

     5. Ухвала про вiдмову в наданнi дозволу на затримання з метою приводу може бути оскаржена в порядку, передбаченому цим Кодексом. Ухвала про дозвiл на затримання оскарженню не пiдлягає.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.03.2017р. N 1950-VIII)

     Стаття 191. Дiї уповноважених службових осiб пiсля затримання на пiдставi ухвали слiдчого суддi, суду про дозвiл на затримання

     1. Затримана на пiдставi ухвали слiдчого суддi, суду особа не пiзнiше тридцяти шести годин з моменту затримання повинна бути звiльнена або доставлена до слiдчого суддi, суду, який постановив ухвалу про дозвiл на затримання з метою приводу.

     2. У разi затримання на транспортi мiсцем затримання вважається територiя району, на якiй особа затримана.

     3. У разi затримання особи на громадському транспортi, незапланована зупинка якого неможлива без зайвих труднощiв, мiсцем затримання вважається територiя району, на якiй розташована найближча попутна зупинка громадського транспорту.

     4. У разi затримання особи на авiацiйному або морському транспортi пiд час здiйснення рейсу за межi державного кордону України мiсцем затримання вважається порт у межах державного кордону України, в якому почався цей рейс.

     5. Службова особа, яка на пiдставi ухвали слiдчого суддi, суду про дозвiл на затримання затримала особу, зобов'язана негайно вручити їй копiю зазначеної ухвали.

     6. Уповноважена службова особа (особа, якiй законом надане право здiйснювати затримання), яка затримала особу на пiдставi ухвали слiдчого суддi, суду про дозвiл на затримання або у якої пiд вартою тримається особа, щодо якої дiє ухвала про дозвiл на затримання, негайно повiдомляє про це слiдчого, прокурора, зазначеного в ухвалi.

     7. Якщо пiсля затримання пiдозрюваного, обвинуваченого з'ясується, що вiн був затриманий на пiдставi ухвали про дозвiл на затримання, яка вiдкликана прокурором, пiдозрюваний, обвинувачений має бути негайно звiльнений уповноваженою службовою особою, пiд вартою якої вiн тримається, якщо немає iнших законних пiдстав для його подальшого затримання.

     8. Службова особа здiйснює затримання спiвробiтника кадрового складу розвiдувального органу України пiд час виконання ним своїх службових обов'язкiв i пов'язанi з цим особистий обшук та огляд його речей тiльки в присутностi офiцiйних представникiв цього розвiдувального органу.

     Стаття 192. Подання клопотання про застосування запобiжного заходу пiсля затримання особи без ухвали про дозвiл на затримання

     1. Прокурор, слiдчий за погодженням з прокурором має право звернутися iз клопотанням про застосування запобiжного заходу до особи, яку затримано без ухвали про дозвiл на затримання за пiдозрою у вчиненнi кримiнального правопорушення, до мiсцевого суду, в межах територiальної юрисдикцiї якого знаходиться орган досудового розслiдування, а якщо це неможливо у строк, передбачений частиною другою статтi 211 цього Кодексу, - до мiсцевого суду, в межах територiальної юрисдикцiї якого особа була затримана. У разi затримання без ухвали про дозвiл на затримання особи за пiдозрою у вчиненнi кримiнального правопорушення, вiднесеного до пiдсудностi Вищого антикорупцiйного суду, зазначене клопотання подається до Вищого антикорупцiйного суду.

     2. Клопотання про застосування запобiжного заходу до особи, яку затримано без ухвали про дозвiл на затримання за пiдозрою у вчиненнi кримiнального правопорушення, має вiдповiдати вимогам, зазначеним у статтi 184 цього Кодексу. До клопотання має бути доданий протокол затримання пiдозрюваного.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 07.06.2018р. N 2447-VIII)

     Стаття 193. Порядок розгляду клопотання про застосування запобiжного заходу

     1. Розгляд клопотання про застосування запобiжного заходу здiйснюється за участю прокурора, пiдозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крiм випадкiв, передбачених частиною шостою цiєї статтi.

     2. Слiдчий суддя, суд, до якого прибув або доставлений пiдозрюваний, обвинувачений для участi у розглядi клопотання про застосування запобiжного заходу, зобов'язаний роз'яснити його права:

     1) мати захисника;

     2) знати суть та пiдстави пiдозри або обвинувачення;

     3) знати пiдстави його затримання;

     4) вiдмовитися давати пояснення, показання з приводу пiдозри або обвинувачення;

     5) давати пояснення щодо будь-яких обставин його затримання та тримання пiд вартою;

     6) дослiджувати речовi докази, документи, показання, на якi посилається прокурор, та надавати речi, документи, показання iнших осiб на спростування доводiв прокурора;

     7) заявляти клопотання про виклик i допит свiдкiв, показання яких можуть мати значення для вирiшення питань цього розгляду.

     3. Слiдчий суддя, суд зобов'язаний вжити необхiдних заходiв для забезпечення захисником пiдозрюваного, обвинуваченого, якщо останнiй заявив клопотання про залучення захисника, якщо участь захисника є обов'язковою або якщо слiдчий суддя, суд вирiшить, що обставини кримiнального провадження вимагають участi захисника.

     4. За клопотанням сторiн або за власною iнiцiативою слiдчий суддя, суд має право заслухати будь-якого свiдка чи дослiдити будь-якi матерiали, що мають значення для вирiшення питання про застосування запобiжного заходу.

     5. Будь-якi твердження чи заяви пiдозрюваного, обвинуваченого, зробленi пiд час розгляду клопотання про застосування запобiжного заходу, не можуть бути використанi на доведення його винуватостi у кримiнальному правопорушеннi, у вчиненнi якого вiн пiдозрюється, обвинувачується, або у будь-якому iншому правопорушеннi.

     6. Слiдчий суддя, суд може розглянути клопотання про обрання запобiжного заходу у виглядi тримання пiд вартою та обрати такий запобiжний захiд за вiдсутностi пiдозрюваного, обвинуваченого, лише у разi, якщо прокурором, крiм наявностi пiдстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що пiдозрюваний, обвинувачений оголошений у мiжнародний розшук. У такому разi пiсля затримання особи i не пiзнiш як через сорок вiсiм годин з часу її доставки до мiсця кримiнального провадження слiдчий суддя, суд за участю пiдозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобiжного заходу у виглядi тримання пiд вартою або його змiну на бiльш м'який запобiжний захiд, про що постановляє ухвалу.

     Стаття 194. Застосування запобiжного заходу

     1. Пiд час розгляду клопотання про застосування запобiжного заходу слiдчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять наданi сторонами кримiнального провадження докази обставини, якi свiдчать про:

     1) наявнiсть обґрунтованої пiдозри у вчиненнi пiдозрюваним, обвинуваченим кримiнального правопорушення;

     2) наявнiсть достатнiх пiдстав вважати, що iснує хоча б один iз ризикiв, передбачених статтею 177 цього Кодексу, i на якi вказує слiдчий, прокурор;

     3) недостатнiсть застосування бiльш м'яких запобiжних заходiв для запобiгання ризику або ризикам, зазначеним у клопотаннi.

     2. Слiдчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про вiдмову в застосуваннi запобiжного заходу, якщо пiд час розгляду клопотання прокурор не доведе наявнiсть всiх обставин, передбачених частиною першою цiєї статтi.

     3. Слiдчий суддя, суд має право зобов'язати пiдозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до iншого органу державної влади, визначеного слiдчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбаченi пунктом 1 частини першої цiєї статтi, але не доведе обставини, передбаченi пунктами 2 та 3 частини першої цiєї статтi.

     4. Якщо при розглядi клопотання про обрання запобiжного заходу прокурор доведе обставини, передбаченi пунктами 1 та 2 частини першої цiєї статтi, але не доведе обставини, передбаченi пунктом 3 частини першої цiєї статтi, слiдчий суддя, суд має право застосувати бiльш м'який запобiжний захiд, нiж той, який зазначений у клопотаннi, а також покласти на пiдозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбаченi частинами п'ятою та шостою цiєї статтi, необхiднiсть покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

     5. Якщо пiд час розгляду клопотання про обрання запобiжного заходу, не пов'язаного з триманням пiд вартою, прокурор доведе наявнiсть всiх обставин, передбачених частиною першою цiєї статтi, слiдчий суддя, суд застосовує вiдповiдний запобiжний захiд, зобов'язує пiдозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до iншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кiлька обов'язкiв, необхiднiсть покладення яких була доведена прокурором, а саме:

     1) прибувати до визначеної службової особи iз встановленою перiодичнiстю;

     2) не вiдлучатися iз населеного пункту, в якому вiн зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слiдчого, прокурора або суду;

     3) повiдомляти слiдчого, прокурора чи суд про змiну свого мiсця проживання та/або мiсця роботи;

     4) утримуватися вiд спiлкування з будь-якою особою, визначеною слiдчим суддею, судом, або спiлкуватися з нею iз дотриманням умов, визначених слiдчим суддею, судом;

     5) не вiдвiдувати мiсця, визначенi слiдчим суддею або судом;

     6) пройти курс лiкування вiд наркотичної або алкогольної залежностi;

     7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання;

     8) здати на зберiгання до вiдповiдних органiв державної влади свiй паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, iншi документи, що дають право на виїзд з України i в'їзд в Україну;

     9) носити електронний засiб контролю.

     6. В iнтересах потерпiлого вiд злочину, пов'язаного з домашнiм насильством, крiм обов'язкiв, передбачених частиною п'ятою цiєї статтi, суд може застосувати до особи, яка пiдозрюється у вчиненнi такого кримiнального правопорушення, один або декiлька таких обмежувальних заходiв:

     1) заборона перебувати в мiсцi спiльного проживання з особою, яка постраждала вiд домашнього насильства;

     2) обмеження спiлкування з дитиною у разi, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутностi;

     3) заборона наближатися на визначену вiдстань до мiсця, де особа, яка постраждала вiд домашнього насильства, може постiйно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв'язку iз роботою, навчанням, лiкуванням чи з iнших причин;

     4) заборона листування, телефонних переговорiв з особою, яка постраждала вiд домашнього насильства, iнших контактiв через засоби зв'язку чи електронних комунiкацiй особисто або через третiх осiб;

     5) направлення для проходження лiкування вiд алкогольної, наркотичної або iншої залежностi, вiд хвороб, що становлять небезпеку для оточуючих, направлення для проходження програми для кривдникiв.

     7. Обов'язки, передбаченi частинами п'ятою та шостою цiєї статтi, можуть бути покладенi на пiдозрюваного, обвинуваченого на строк не бiльше двох мiсяцiв. У разi необхiдностi цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Пiсля закiнчення строку, в тому числi продовженого, на який на пiдозрюваного, обвинуваченого були покладенi вiдповiднi обов'язки, ухвала про застосування запобiжного заходу в цiй частинi припиняє свою дiю i обов'язки скасовуються.

     8. До пiдозрюваного, обвинуваченого у вчиненнi злочину, за який передбачено основне покарання у видi штрафу понад три тисячi неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян, може бути застосовано запобiжний захiд лише у виглядi застави або тримання пiд вартою у випадках та в порядку, передбачених цiєю главою.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 06.12.2017р. N 2227-VIII)

     Стаття 195. Застосування електронних засобiв контролю

     1. Застосування електронних засобiв контролю полягає у закрiпленнi на тiлi пiдозрюваного, обвинуваченого пристрою, який дає змогу вiдслiдковувати та фiксувати його мiсцезнаходження. Такий пристрiй має бути захищений вiд самостiйного знiмання, пошкодження або iншого втручання в його роботу з метою ухилення вiд контролю та сигналiзувати про спроби особи здiйснити такi дiї.

     2. Електроннi засоби контролю можуть застосовуватися:

     1) слiдчим на пiдставi ухвали слiдчого суддi, суду про обрання стосовно пiдозрюваного, обвинуваченого запобiжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волi, якою на останнього покладено вiдповiдний обов'язок;

     2) працiвниками органу Нацiональної полiцiї на пiдставi ухвали слiдчого суддi, суду, якою щодо пiдозрюваного, обвинуваченого обрано запобiжний захiд у виглядi домашнього арешту.

     3. Електроннi засоби контролю застосовуються в порядку, встановленому Мiнiстерством внутрiшнiх справ України.

     4. Не допускається застосування електронних засобiв контролю, якi суттєво порушують нормальний уклад життя особи, спричиняють значнi незручностi у їх носiннi або можуть становити небезпеку для життя та здоров'я особи, яка їх використовує.

     5. Слiдчий, працiвник органу Нацiональної полiцiї перед застосуванням електронного засобу контролю зобов'язаний пiд розпис роз'яснити пiдозрюваному, обвинуваченому правила користування пристроєм, технiку безпеки поводження з ним та наслiдки його зняття або неправомiрного втручання в його роботу з метою ухилення вiд контролю.

     6. Вiдмова вiд носiння засобу електронного контролю, умисне зняття, пошкодження або iнше втручання в його роботу з метою ухилення вiд контролю, а рiвно намагання вчинити зазначенi дiї є невиконанням обов'язкiв, покладених судом на пiдозрюваного, обвинуваченого при обраннi запобiжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волi або у виглядi домашнього арешту.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 23.12.2015р. N 901-VIII)

     Стаття 196. Ухвала про застосування запобiжних заходiв

     1. В ухвалi про застосування запобiжного заходу слiдчий суддя, суд зазначає вiдомостi про:

     1) кримiнальне правопорушення (його суть i правову квалiфiкацiю iз зазначенням статтi (частини статтi) закону України про кримiнальну вiдповiдальнiсть), у якому пiдозрюється, обвинувачується особа;

     2) обставини, якi свiдчать про iснування ризикiв, передбачених статтею 177 цього Кодексу;

     3) обставини, якi свiдчать про недостатнiсть застосування бiльш м'яких запобiжних заходiв для запобiгання ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу;

     4) посилання на докази, якi обґрунтовують цi обставини;

     5) запобiжний захiд, який застосовується.

     2. В ухвалi про застосування запобiжного заходу, не пов'язаного з триманням пiд вартою, зазначаються конкретнi обов'язки, передбаченi частиною п'ятою статтi 194 цього Кодексу, що покладаються на пiдозрюваного, обвинуваченого, та у випадках, встановлених цим Кодексом, строк, на який їх покладено.

     3. В ухвалi про застосування запобiжного заходу у виглядi домашнього арешту зазначається точна адреса житла, яке пiдозрюваному, обвинуваченому забороняється залишати.

     4. Слiдчий суддя, суд зобов'язаний визначити в ухвалi про обрання запобiжного заходу у виглядi тримання пiд вартою або домашнього арешту дату закiнчення її дiї у межах строку, передбаченого цим Кодексом.

     5. Копiя ухвали про застосування запобiжного заходу вручається пiдозрюваному, обвинуваченому негайно пiсля її оголошення, а також надсилається щодо осiб, якi є державними виконавцями, Мiнiстерству юстицiї України, а щодо осiб, якi є приватними виконавцями, - Мiнiстерству юстицiї України та Радi приватних виконавцiв України.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 02.06.2016р. N 1403-VIII)

     Стаття 197. Строк дiї ухвали про тримання пiд вартою, продовження строку тримання пiд вартою

     1. Строк дiї ухвали слiдчого суддi, суду про тримання пiд вартою або продовження строку тримання пiд вартою не може перевищувати шiстдесяти днiв.

     2. Строк тримання пiд вартою обчислюється з моменту взяття пiд варту, а якщо взяттю пiд варту передувало затримання пiдозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. У строк тримання пiд вартою включається час перебування особи в медичному закладi пiд час проведення стацiонарної психiатричної експертизи. У разi повторного взяття пiд варту особи в тому ж самому кримiнальному провадженнi строк тримання пiд вартою обчислюється з урахуванням часу тримання пiд вартою ранiше.

     3. Строк тримання пiд вартою може бути продовжений слiдчим суддею в межах строку досудового розслiдування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання пiд вартою пiдозрюваного, обвинуваченого пiд час досудового розслiдування не повинен перевищувати:

     1) шести мiсяцiв - у кримiнальному провадженнi щодо нетяжкого злочину;

     2) дванадцяти мiсяцiв - у кримiнальному провадженнi щодо тяжких або особливо тяжких злочинiв.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 06.12.2016р. N 1774-VIII, вiд 22.11.2018р. N 2617-VIII, враховуючи змiни, внесенi Законом України вiд 03.12.2019р. N 321-IX)

     Стаття 198. Значення висновкiв, що мiстяться в ухвалi про застосування запобiжних заходiв

     1. Висловленi в ухвалi слiдчого суддi, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобiжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, якi стосуються сутi пiдозри, обвинувачення, не мають преюдицiального значення для суду пiд час судового розгляду або для слiдчого чи прокурора пiд час цього або iншого кримiнального проваджень.

     Стаття 199. Порядок продовження строку тримання пiд вартою

     1. Клопотання про продовження строку тримання пiд вартою має право подати прокурор, слiдчий за погодженням з прокурором не пiзнiше нiж за п'ять днiв до закiнчення дiї попередньої ухвали про тримання пiд вартою.

     2. Клопотання про продовження строку тримання пiд вартою подається до мiсцевого суду, в межах територiальної юрисдикцiї якого здiйснюється досудове розслiдування, а в кримiнальних провадженнях щодо кримiнальних правопорушень, вiднесених до пiдсудностi Вищого антикорупцiйного суду, - до Вищого антикорупцiйного суду.

     3. Клопотання про продовження строку тримання пiд вартою, крiм вiдомостей, зазначених у статтi 184 цього Кодексу, повинно мiстити:

     1) виклад обставин, якi свiдчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися новi ризики, якi виправдовують тримання особи пiд вартою;

     2) виклад обставин, якi перешкоджають завершенню досудового розслiдування до закiнчення дiї попередньої ухвали про тримання пiд вартою.

     4. Слiдчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання пiд вартою до закiнчення строку дiї попередньої ухвали згiдно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобiжного заходу.

     5. Слiдчий суддя зобов'язаний вiдмовити у продовженнi строку тримання пiд вартою, якщо прокурор, слiдчий не доведе, що обставини, зазначенi у частинi третiй цiєї статтi, виправдовують подальше тримання пiдозрюваного, обвинуваченого пiд вартою.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 07.06.2018р. N 2447-VIII, вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

     Стаття 200. Клопотання слiдчого, прокурора про змiну запобiжного заходу

     1. Прокурор, слiдчий за погодженням з прокурором має право звернутися в порядку, передбаченому статтею 184 цього Кодексу, до слiдчого суддi, суду iз клопотанням про змiну запобiжного заходу, в тому числi про скасування, змiну або покладення додаткових обов'язкiв, передбачених частиною п'ятою статтi 194 цього Кодексу, чи про змiну способу їх виконання.

     2. У клопотаннi про змiну запобiжного заходу обов'язково зазначаються обставини, якi:

     1) виникли пiсля прийняття попереднього рiшення про застосування запобiжного заходу;

     2) iснували пiд час прийняття попереднього рiшення про застосування запобiжного заходу, але про якi слiдчий, прокурор на той час не знав i не мiг знати.

     3. Копiя клопотання та матерiалiв, якими обґрунтовується необхiднiсть змiни запобiжного заходу, надається пiдозрюваному, обвинуваченому не пiзнiше нiж за три години до початку розгляду клопотання.

     4. До клопотання додаються:

     1) копiї матерiалiв, якими слiдчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання;

     2) перелiк свiдкiв, яких слiдчий, прокурор вважає за необхiдне допитати пiд час розгляду клопотання, iз зазначенням вiдомостей, якi вони можуть надати, та обґрунтуванням значення цих вiдомостей для вирiшення питання;

     3) пiдтвердження того, що пiдозрюваному, обвинуваченому надiслана копiя клопотання та копiї матерiалiв, що обґрунтовують клопотання.

     5. Прокурор, слiдчий за погодженням з прокурором також має право подати клопотання про дозвiл на затримання особи, яке розглядається слiдчим суддею, судом згiдно з правилами, передбаченими статтею 189 цього Кодексу.

     Стаття 201. Клопотання пiдозрюваного, обвинуваченого про змiну запобiжного заходу

     1. Пiдозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобiжний захiд, його захисник, має право подати до мiсцевого суду, в межах територiальної юрисдикцiї якого здiйснюється досудове розслiдування, а в кримiнальних провадженнях щодо кримiнальних правопорушень, вiднесених до пiдсудностi Вищого антикорупцiйного суду, - до Вищого антикорупцiйного суду, клопотання про змiну запобiжного заходу, в тому числi про скасування чи змiну додаткових обов'язкiв, передбачених частиною п'ятою статтi 194 цього Кодексу та покладених на нього слiдчим суддею, судом, чи про змiну способу їх виконання.

     2. Копiя клопотання та матерiалiв, якими воно обґрунтовується, надається прокурору не пiзнiше нiж за три години до початку розгляду клопотання.

     3. До клопотання мають бути доданi:

     1) копiї матерiалiв, якими пiдозрюваний, обвинувачений обґрунтовує доводи клопотання;

     2) перелiк свiдкiв, яких пiдозрюваний, обвинувачений вважає за необхiдне допитати пiд час розгляду клопотання, iз зазначенням вiдомостей, якi вони можуть надати, та обґрунтуванням значення цих вiдомостей для вирiшення питання;

     3) пiдтвердження того, що прокурору надiслана копiя клопотання та копiї матерiалiв, що обґрунтовують клопотання.

     4. Слiдчий суддя, суд зобов'язаний розглянути клопотання пiдозрюваного, обвинуваченого протягом трьох днiв з дня його одержання згiдно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобiжного заходу.

     5. Слiдчий суддя, суд має право залишити без розгляду клопотання про змiну запобiжного заходу, подане ранiше тридцяти днiв з дня постановлення попередньої ухвали про застосування, змiну або вiдмову у змiнi запобiжного заходу, якщо у ньому не зазначенi новi обставини, якi не розглядалися слiдчим суддею, судом.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 07.06.2018р. N 2447-VIII, вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

     Стаття 202. Порядок звiльнення особи з-пiд варти

     1. У разi застосування запобiжного заходу у виглядi особистого зобов'язання пiдозрюваний, обвинувачений, який був затриманий, звiльняється з-пiд варти негайно.

     2. У разi застосування запобiжного заходу у виглядi особистої поруки пiдозрюваний, обвинувачений, який був затриманий, звiльняється з-пiд варти негайно пiсля надання його поручителями визначеного зобов'язання.

     3. У разi застосування запобiжного заходу у виглядi домашнього арешту пiдозрюваний, обвинувачений, який був затриманий:

     1) негайно доставляється до мiсця проживання i звiльняється з-пiд варти, якщо згiдно з умовами обраного запобiжного заходу йому заборонено залишати житло цiлодобово;

     2) негайно звiльняється з-пiд варти та зобов'язується невiдкладно прибути до мiсця свого проживання, якщо згiдно з умовами обраного запобiжного заходу йому заборонено залишати житло в певний перiод доби.

     4. Пiдозрюваний, обвинувачений звiльняється з-пiд варти пiсля внесення застави, визначеної слiдчим суддею, судом в ухвалi про застосування запобiжного заходу у виглядi тримання пiд вартою, якщо в уповноваженої службової особи мiсця ув'язнення, пiд вартою в якому вiн перебуває, вiдсутнє iнше судове рiшення, що набрало законної сили i прямо передбачає тримання цього пiдозрюваного, обвинуваченого пiд вартою.

     Пiсля отримання та перевiрки документа, що пiдтверджує внесення застави, уповноважена службова особа мiсця ув'язнення, пiд вартою в якому знаходиться пiдозрюваний, обвинувачений, негайно здiйснює розпорядження про його звiльнення з-пiд варти та повiдомляє про це усно i письмово слiдчого, прокурора та слiдчого суддю, а якщо застава внесена пiд час судового провадження, - прокурора та суд. Перевiрка документа, що пiдтверджує внесення застави, не може тривати бiльше одного робочого дня.

     З моменту звiльнення з-пiд варти у зв'язку з внесенням застави пiдозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобiжний захiд у виглядi застави.

     5. У разi постановлення слiдчим суддею, судом ухвали про вiдмову у продовженнi строку тримання пiд вартою, про скасування запобiжного заходу у виглядi тримання пiд вартою або його змiну на iнший запобiжний захiд, про звiльнення особи з-пiд варти у випадку, передбаченому частиною третьою статтi 206 цього Кодексу, або у випадку закiнчення строку дiї ухвали слiдчого суддi, суду про тримання пiд вартою пiдозрюваний, обвинувачений повинен бути негайно звiльнений, якщо в уповноваженої службової особи мiсця ув'язнення, пiд вартою в якому вiн перебуває, вiдсутнє iнше судове рiшення, що набрало законної сили i прямо передбачає тримання цього пiдозрюваного, обвинуваченого пiд вартою.

     Стаття 203. Негайне припинення дiї запобiжних заходiв

     1. Ухвала про застосування запобiжного заходу припиняє свою дiю пiсля закiнчення строку дiї ухвали про обрання запобiжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримiнального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.

     Стаття 204. Заборона затримання без дозволу слiдчого суддi, суду

     1. Якщо до пiдозрюваного, обвинуваченого застосовано запобiжний захiд, не пов'язаний iз триманням пiд вартою, вiн не може бути затриманий без дозволу слiдчого суддi, суду у зв'язку з пiдозрою або обвинуваченням у тому ж кримiнальному правопорушеннi.

     Стаття 205. Виконання ухвали щодо обрання запобiжного заходу

     1. Ухвала слiдчого суддi, суду щодо застосування запобiжного заходу пiдлягає негайному виконанню пiсля її оголошення.

     Стаття 206. Загальнi обов'язки суддi щодо захисту прав людини

     1. Кожен слiдчий суддя суду, в межах територiальної юрисдикцiї якого знаходиться особа, яка тримається пiд вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.

     2. Якщо слiдчий суддя отримує з будь-яких джерел вiдомостi, якi створюють обґрунтовану пiдозру, що в межах територiальної юрисдикцiї суду знаходиться особа, позбавлена свободи за вiдсутностi судового рiшення, яке набрало законної сили, або не звiльнена з-пiд варти пiсля внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, вiн зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, пiд вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слiдчого суддi для з'ясування пiдстав позбавлення свободи.

     3. Слiдчий суддя зобов'язаний звiльнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, пiд вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рiшення, яке набрало законної сили, або не доведе наявнiсть iнших правових пiдстав для позбавлення особи свободи.

     4. Якщо до доставлення такої особи до слiдчого суддi прокурор, слiдчий звернеться з клопотанням про застосування запобiжного заходу, слiдчий суддя зобов'язаний забезпечити проведення у найкоротший строк розгляду цього клопотання.

     5. Незалежно вiд наявностi клопотання слiдчого, прокурора, слiдчий суддя зобов'язаний звiльнити особу, якщо орган державної влади чи службова особа, пiд вартою яких трималася ця особа, не доведе:

     1) iснування передбачених законом пiдстав для затримання особи без ухвали слiдчого суддi, суду;

     2) неперевищення граничного строку тримання пiд вартою;

     3) вiдсутнiсть зволiкання у доставленнi особи до суду.

     6. Якщо пiд час будь-якого судового засiдання особа заявляє про застосування до неї насильства пiд час затримання або тримання в уповноваженому органi державної влади, державнiй установi (орган державної влади, державна установа, яким законом надано право здiйснювати тримання пiд вартою осiб), слiдчий суддя зобов'язаний зафiксувати таку заяву або прийняти вiд особи письмову заяву та:

     1) забезпечити невiдкладне проведення судово-медичного обстеження особи;

     2) доручити вiдповiдному органу досудового розслiдування провести дослiдження фактiв, викладених в заявi особи;

     3) вжити необхiдних заходiв для забезпечення безпеки особи згiдно iз законодавством.

     7. Слiдчий суддя зобов'язаний дiяти в порядку, передбаченому частиною шостою цiєї статтi, незалежно вiд наявностi заяви особи, якщо її зовнiшнiй вигляд, стан чи iншi вiдомi слiдчому суддi обставини дають пiдстави для обґрунтованої пiдозри порушення вимог законодавства пiд час затримання або тримання в уповноваженому органi державної влади, державнiй установi.

     8. Слiдчий суддя має право не вживати дiй, зазначених у частинi шостiй цiєї статтi, якщо прокурор доведе, що цi дiї вже здiйсненi або здiйснюються.

     9. Слiдчий суддя зобов'язаний вжити необхiдних заходiв для забезпечення особи, яка позбавлена свободи, захисником i вiдкласти будь-який розгляд, у якому бере участь така особа, на необхiдний для забезпечення особи захисником час, якщо вона бажає залучити захисника або якщо слiдчий суддя вирiшить, що обставини, встановленi пiд час кримiнального провадження, вимагають участi захисника.

§ 2. Затримання особи без ухвали слiдчого суддi, суду

     Стаття 207. Законне затримання

     1. Нiхто не може бути затриманий без ухвали слiдчого суддi, суду, крiм випадкiв, передбачених цим Кодексом.

     Особливостi затримання окремої категорiї осiб визначаються главою 37 цього Кодексу.

     2. Кожен має право затримати без ухвали слiдчого суддi, суду будь-яку особу, крiм осiб, зазначених у статтях 482 i 4822 цього Кодексу:

     1) при вчиненнi або замаху на вчинення кримiнального правопорушення;

     2) безпосередньо пiсля вчинення кримiнального правопорушення чи пiд час безперервного переслiдування особи, яка пiдозрюється у його вчиненнi.

     3. Кожен, хто не є уповноваженою службовою особою (особою, якiй законом надано право здiйснювати затримання) i затримав вiдповiдну особу в порядку, передбаченому частиною другою цiєї статтi, зобов'язаний негайно доставити її до уповноваженої службової особи або негайно повiдомити уповноважену службову особу про затримання та мiсцезнаходження особи, яка пiдозрюється у вчиненнi кримiнального правопорушення.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 18.12.2019р. N 388-IX)

     Стаття 208. Затримання уповноваженою службовою особою

     1. Уповноважена службова особа має право без ухвали слiдчого суддi, суду затримати особу, пiдозрювану у вчиненнi злочину, за який передбачене покарання у видi позбавлення волi, лише у випадках:

     1) якщо цю особу застали пiд час вчинення злочину або замаху на його вчинення;

     2) якщо безпосередньо пiсля вчинення злочину очевидець, в тому числi потерпiлий, або сукупнiсть очевидних ознак на тiлi, одязi чи мiсцi подiї вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин;

     3) якщо є обґрунтованi пiдстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення вiд кримiнальної вiдповiдальностi особи, пiдозрюваної у вчиненнi тяжкого або особливо тяжкого корупцiйного злочину, вiднесеного законом до пiдслiдностi Нацiонального антикорупцiйного бюро України;

     4) якщо є обґрунтованi пiдстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення вiд кримiнальної вiдповiдальностi особи, пiдозрюваної у вчиненнi злочину, передбаченого статтями 255, 2551, 2552 Кримiнального кодексу України.

     Особливостi затримання окремої категорiї осiб визначаються главою 37 цього Кодексу.

     2. Уповноважена службова особа має право без ухвали слiдчого суддi, суду затримати особу, пiдозрювану у вчиненнi злочину, за який передбачене основне покарання у видi штрафу в розмiрi понад три тисячi неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян, виключно у випадку, якщо пiдозрюваний не виконав обов'язки, покладенi на нього при обраннi запобiжного заходу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштiв як застави та надання документа, що це пiдтверджує.

     3. Уповноважена службова особа, слiдчий, прокурор може здiйснити обшук затриманої особи з дотриманням правил, передбачених частиною сьомою статтi 223 i статтею 236 цього Кодексу.

     4. Уповноважена службова особа, що здiйснила затримання особи, повинна негайно повiдомити затриманому зрозумiлою для нього мовою пiдстави затримання та у вчиненнi якого злочину вiн пiдозрюється, а також роз'яснити право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нiчого з приводу пiдозри проти нього, негайно повiдомити iнших осiб про його затримання i мiсце перебування вiдповiдно до положень статтi 213 цього Кодексу, вимагати перевiрку обґрунтованостi затримання та iншi процесуальнi права, передбаченi цим Кодексом.

     Особi, яка затримана у зв'язку з її розшуком компетентним органом iноземної держави для притягнення до кримiнальної вiдповiдальностi або виконання вироку, роз'яснюється її право надати згоду на видачу (екстрадицiю) для застосування процедури видачi (екстрадицiї) у спрощеному порядку, а також право на вiдмову вiд застосування спецiального правила щодо меж кримiнальної вiдповiдальностi у разi надання згоди на її видачу (екстрадицiю).

     5. Про затримання особи, пiдозрюваної у вчиненнi злочину, обов'язково складається протокол, в якому, крiм вiдомостей, передбачених статтею 104 цього Кодексу, зазначаються: мiсце, дата i точний час (година i хвилини) затримання вiдповiдно до положень статтi 209 цього Кодексу; пiдстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такi надходили; повний перелiк процесуальних прав та обов'язкiв затриманого. У разi якщо на момент затримання прiзвище, iм'я, по батьковi затриманої особи не вiдомi, у протоколi зазначається докладний опис такої особи та долучається її фотознiмок. Протокол про затримання пiдписується особою, яка його склала, i затриманим. Копiя протоколу негайно пiд розпис вручається затриманому та надсилається прокурору.

     6. Затримання спiвробiтника кадрового складу розвiдувального органу України при виконаннi ним своїх службових обов'язкiв i пов'язанi з цим особистий обшук та огляд його речей застосовуються тiльки в присутностi офiцiйних представникiв цього органу.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 12.02.2015р. N 198-VIII, вiд 02.10.2018р. N 2577-VIII, вiд 04.10.2019р. N 187-IX, вiд 04.06.2020р. N 671-IX)

     Стаття 209. Момент затримання

     1. Особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через пiдкорення наказу змушена залишатися поряд iз уповноваженою службовою особою чи в примiщеннi, визначеному уповноваженою службовою особою.

     Стаття 210. Доставлення до органу досудового розслiдування

     1. Уповноважена службова особа зобов'язана доставити затриману особу до найближчого пiдроздiлу органу досудового розслiдування, в якому негайно реєструються дата, точний час (година i хвилини) доставлення затриманого та iншi вiдомостi, передбаченi законодавством.

     2. Про кожне затримання уповноважена службова особа одразу повiдомляє за допомогою технiчних засобiв вiдповiдальних осiб в пiдроздiлi органу досудового розслiдування.

     3. У разi наявностi пiдстав для обґрунтованої пiдозри, що доставлення затриманої особи тривало довше, нiж це необхiдно, слiдчий зобов'язаний провести перевiрку для вирiшення питання про вiдповiдальнiсть винуватих у цьому осiб.

     Стаття 211. Строк затримання особи без ухвали слiдчого суддi, суду

     1. Строк затримання особи без ухвали слiдчого суддi, суду не може перевищувати сiмдесяти двох годин з моменту затримання, який визначається згiдно з вимогами статтi 209 цього Кодексу.

     2. Затримана без ухвали слiдчого суддi, суду особа не пiзнiше шiстдесяти годин з моменту затримання повинна бути звiльнена або доставлена до суду для розгляду клопотання про обрання стосовно неї запобiжного заходу.

     Стаття 212. Особа, вiдповiдальна за перебування затриманих

     1. У пiдроздiлi органу досудового розслiдування мають бути призначенi одна або декiлька службових осiб, вiдповiдальних за перебування затриманих.

     2. Вiдповiдальними за перебування затриманих не можуть бути слiдчi.

     3. Службова особа, вiдповiдальна за перебування затриманих, зобов'язана:

     1) негайно зареєструвати затриманого;

     2) роз'яснити затриманому пiдстави його затримання, права i обов'язки;

     3) звiльнити затриманого негайно пiсля зникнення пiдстави для затримання або спливу строку для затримання, передбаченого статтею 211 цього Кодексу;

     4) забезпечити належне поводження iз затриманим та дотримання його прав, передбачених Конституцiєю України, цим Кодексом та iншими законами України;

     5) забезпечити запис усiх дiй, що проводяться iз залученням затриманого, у тому числi час їх початку та закiнчення, а також осiб, якi проводили такi дiї або були присутнi при проведеннi таких дiй;

     6) забезпечити невiдкладне надання належної медичної допомоги та фiксацiю медичним працiвником будь-яких тiлесних ушкоджень або погiршення стану здоров'я затриманого. До складу осiб, що надають затриманому медичну допомогу, за його бажанням може бути допущена конкретна особа, що має право на зайняття медичною дiяльнiстю.

     Стаття 213. Повiдомлення iнших осiб про затримання

     1. Уповноважена службова особа, що здiйснила затримання, зобов'язана надати затриманiй особi можливiсть негайно повiдомити про своє затримання та мiсце перебування близьких родичiв, членiв сiм'ї чи iнших осiб за вибором цiєї особи.

     Якщо уповноважена службова особа, що здiйснила затримання, має пiдстави для обґрунтованої пiдозри, що при повiдомленнi про затримання ця особа може зашкодити досудовому розслiдуванню, вона може здiйснити таке повiдомлення самостiйно, проте без порушення вимоги щодо його негайностi.

     2. У разi затримання неповнолiтньої особи уповноважена службова особа, що здiйснила затримання, зобов'язана негайно повiдомити про це його батькiв або усиновителiв, опiкунiв, пiклувальникiв, орган опiки та пiклування.

     3. У разi затримання спiвробiтника кадрового складу розвiдувального органу України при виконаннi ним службових обов'язкiв уповноважена службова особа, що здiйснила затримання, зобов'язана негайно повiдомити про це вiдповiдний розвiдувальний орган.

     У разi затримання державного виконавця чи приватного виконавця уповноважена службова особа, яка здiйснювала затримання, зобов'язана протягом 24 годин повiдомити про це Мiнiстерство юстицiї України, а щодо осiб, якi є приватними виконавцями, - Мiнiстерство юстицiї України та Раду приватних виконавцiв України.

     4. Уповноважена службова особа, що здiйснила затримання, зобов'язана негайно повiдомити про це орган (установу), уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги. У разi неприбуття в установлений законодавством строк захисника, призначеного органом (установою), уповноваженим законом на надання безоплатної правової допомоги, уповноважена службова особа негайно повiдомляє про це вiдповiдний орган (установу), уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги.

     5. Службова особа, вiдповiдальна за перебування затриманих, зобов'язана перевiрити дотримання вимог цiєї статтi, а в разi нездiйснення повiдомлення про затримання - здiйснити передбаченi цiєю статтею дiї самостiйно.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 02.06.2016р. N 1403-VIII)

Роздiл III
ДОСУДОВЕ РОЗСЛIДУВАННЯ

Глава 19. Загальнi положення досудового розслiдування

     Стаття 214. Початок досудового розслiдування

     1. Слiдчий, дiзнавач, прокурор невiдкладно, але не пiзнiше 24 годин пiсля подання заяви, повiдомлення про вчинене кримiнальне правопорушення або пiсля самостiйного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свiдчити про вчинення кримiнального правопорушення, зобов'язаний внести вiдповiднi вiдомостi до Єдиного реєстру досудових розслiдувань, розпочати розслiдування та через 24 години з моменту внесення таких вiдомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслiдувань. Слiдчий, який здiйснюватиме досудове розслiдування, визначається керiвником органу досудового розслiдування, а дiзнавач - керiвником органу дiзнання, а в разi вiдсутностi пiдроздiлу дiзнання - керiвником органу досудового розслiдування.

     2. Досудове розслiдування розпочинається з моменту внесення вiдомостей до Єдиного реєстру досудових розслiдувань. Положення про Єдиний реєстр досудових розслiдувань, порядок його формування та ведення затверджуються Офiсом Генерального прокурора за погодженням з Мiнiстерством внутрiшнiх справ України, Службою безпеки України, Нацiональним антикорупцiйним бюро України, Державним бюро розслiдувань, органом, що здiйснює контроль за додержанням податкового законодавства.

     3. Здiйснення досудового розслiдування, крiм випадкiв, передбачених цiєю частиною, до внесення вiдомостей до реєстру або без такого внесення не допускається i тягне за собою вiдповiдальнiсть, встановлену законом. У невiдкладних випадках до внесення вiдомостей до Єдиного реєстру досудових розслiдувань може бути проведений огляд мiсця подiї (вiдомостi вносяться невiдкладно пiсля завершення огляду). Для з'ясування обставин вчинення кримiнального проступку до внесення вiдомостей до Єдиного реєстру досудових розслiдувань може бути:

     1) вiдiбрано пояснення;

     2) проведено медичне освiдування;

     3) отримано висновок спецiалiста i за згодою знято показання технiчних приладiв та технiчних засобiв, що мають функцiї фото- i кiнозйомки, вiдеозапису, чи засобiв фото- i кiнозйомки, вiдеозапису;

     4) вилучено знаряддя i засоби вчинення кримiнального проступку, речi i документи, що є безпосереднiм предметом кримiнального проступку, або якi виявленi пiд час затримання особи, особистого огляду або огляду речей.

     У разi виявлення ознак кримiнального правопорушення на морському чи рiчковому суднi, що перебуває за межами України, досудове розслiдування розпочинається негайно, вiдомостi про нього вносяться до Єдиного реєстру досудових розслiдувань за першої можливостi.

     4. Слiдчий, прокурор, iнша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацiю заяв i повiдомлень про кримiнальнi правопорушення, зобов'язанi прийняти та зареєструвати таку заяву чи повiдомлення. Вiдмова у прийняттi та реєстрацiї заяви чи повiдомлення про кримiнальне правопорушення не допускається.

     5. До Єдиного реєстру досудових розслiдувань вносяться вiдомостi про:

     1) дату надходження заяви, повiдомлення про кримiнальне правопорушення або виявлення з iншого джерела обставин, що можуть свiдчити про вчинення кримiнального правопорушення;

     2) прiзвище, iм'я, по батьковi (найменування) потерпiлого або заявника;

     3) iнше джерело, з якого виявленi обставини, що можуть свiдчити про вчинення кримiнального правопорушення;

     4) короткий виклад обставин, що можуть свiдчити про вчинення кримiнального правопорушення, наведених потерпiлим, заявником чи виявлених з iншого джерела;

     5) попередня правова квалiфiкацiя кримiнального правопорушення з зазначенням статтi (частини статтi) закону України про кримiнальну вiдповiдальнiсть;

     6) прiзвище, iм'я, по батьковi та посада службової особи, яка внесла вiдомостi до реєстру, а також слiдчого, прокурора, який внiс вiдомостi до реєстру та/або розпочав досудове розслiдування;

     7) iншi обставини, передбаченi положенням про Єдиний реєстр досудових розслiдувань.

     У Єдиному реєстрi досудових розслiдувань автоматично фiксується дата внесення iнформацiї та присвоюється номер кримiнального провадження.

     6. Слiдчий, дiзнавач невiдкладно у письмовiй формi повiдомляє керiвника органу прокуратури про початок досудового розслiдування, пiдставу початку досудового розслiдування та iншi вiдомостi, передбаченi частиною п'ятою цiєї статтi.

     7. Якщо вiдомостi про кримiнальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслiдувань внесенi прокурором, вiн зобов'язаний невiдкладно, але не пiзнiше наступного дня, з дотриманням правил пiдслiдностi передати наявнi у нього матерiали до органу досудового розслiдування та доручити проведення досудового розслiдування.

     8. Вiдомостi про юридичну особу, щодо якої можуть застосовуватися заходи кримiнально-правового характеру, вносяться слiдчим або прокурором до Єдиного реєстру досудових розслiдувань негайно пiсля вручення особi повiдомлення про пiдозру у вчиненнi вiд iменi та в iнтересах такої юридичної особи будь-якого iз злочинiв, передбачених статтями 109, 110, 113, 146, 147, 160, 209, 260, 262, 306, частинами першою i другою статтi 3683, частинами першою i другою статтi 3684, статтями 369, 3692, 436, 437, 438, 442, 444, 447 Кримiнального кодексу України, або вiд iменi такої юридичної особи будь-якого iз злочинiв, передбачених статтями 258 - 2585 Кримiнального кодексу України. Про внесення вiдомостей слiдчий або прокурор не пiзнiше наступного робочого дня письмово повiдомляє юридичну особу. Провадження щодо юридичної особи здiйснюється одночасно з вiдповiдним кримiнальним провадженням, у якому особi повiдомлено про пiдозру.

     9. Слiдчий, дiзнавач протягом 24 годин з моменту внесення вiдповiдних вiдомостей до Єдиного реєстру досудових розслiдувань у письмовiй формi повiдомляє Нацiональне агентство з питань запобiгання корупцiї про початок досудового розслiдування за участю викривача, пiдставу початку досудового розслiдування та iншi вiдомостi, передбаченi частиною п'ятою цiєї статтi.

     Копiя зазначеного повiдомлення Нацiональному агентству з питань запобiгання корупцiї надається викривачу.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 23.05.2013р. N 314-VII, вiд 14.10.2014р. N 1698-VII, вiд 14.10.2014р. N 1697-VII, вiд 16.11.2017р. N 2213-VIII, вiд 22.11.2018р. N 2617-VIII, враховуючи змiни, внесенi Законом України вiд 03.12.2019р. N 321-IX, вiд 04.10.2019р. N 187-IX, вiд 17.10.2019р. N 198-IX, вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

     Стаття 215. Досудове розслiдування злочинiв i кримiнальних проступкiв

     1. Досудове розслiдування злочинiв здiйснюється у формi досудового слiдства, а кримiнальних проступкiв - у формi дiзнання в порядку, передбаченому цим Кодексом.

     Стаття 216. Пiдслiднiсть

     1. Слiдчi органiв Нацiональної полiцiї здiйснюють досудове розслiдування кримiнальних правопорушень, передбачених законом України про кримiнальну вiдповiдальнiсть, крiм тих, якi вiднесенi до пiдслiдностi iнших органiв досудового розслiдування.

     2. Слiдчi органiв безпеки здiйснюють досудове розслiдування кримiнальних правопорушень, передбачених статтями 109, 110, 1102, 111, 112, 113, 114, 1141, 201, 2011, 258 - 2585, 2651, 305, 328, 329, 330, 332, 3321, 3321, 333, 334, 359, 422, 436, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 446, 447 Кримiнального кодексу України.

     Якщо пiд час розслiдування кримiнальних правопорушень, передбачених статтями 328, 329, 422 Кримiнального кодексу України, будуть встановленi кримiнальнi правопорушення, передбаченi статтями 364, 365, 366, 367, 425, 426 Кримiнального кодексу України, вчиненi особою, щодо якої здiйснюється досудове розслiдування, або iншою особою, якщо вони пов'язанi iз кримiнальними правопорушеннями, вчиненими особою, щодо якої здiйснюється досудове розслiдування, вони розслiдуються слiдчими органiв безпеки, крiм випадкiв, коли цi кримiнальнi правопорушення вiднесено згiдно з цiєю статтею до пiдслiдностi Нацiонального антикорупцiйного бюро України.

     3. Слiдчi органiв, що здiйснюють контроль за додержанням податкового законодавства, здiйснюють досудове розслiдування кримiнальних правопорушень, передбачених статтями 204, 2051, 212, 2121, 216, 2181, 219 Кримiнального кодексу України.

     Якщо пiд час розслiдування зазначених кримiнальних правопорушень будуть встановленi кримiнальнi правопорушення, передбаченi статтями 192, 199, 200, 222, 2221, 358, 366 Кримiнального кодексу України, вчиненi особою, щодо якої здiйснюється досудове розслiдування, або iншою особою, якщо вони пов'язанi iз кримiнальними правопорушеннями, вчиненими особою, щодо якої здiйснюється досудове розслiдування, вони розслiдуються слiдчими органiв, що здiйснюють контроль за додержанням податкового законодавства.

     4. Слiдчi органiв державного бюро розслiдувань здiйснюють досудове розслiдування кримiнальних правопорушень:

     1) вчинених Президентом України, повноваження якого припинено, Прем'єр-мiнiстром України, членом Кабiнету Мiнiстрiв України, першим заступником та заступником мiнiстра, членом Нацiональної ради України з питань телебачення i радiомовлення, Нацiональної комiсiї, що здiйснює державне регулювання у сферi ринкiв фiнансових послуг, Нацiональної комiсiї з цiнних паперiв та фондового ринку, Антимонопольного комiтету України, Головою Державного комiтету телебачення i радiомовлення України, Головою Фонду державного майна України, його першим заступником та заступником, членом Центральної виборчої комiсiї, народним депутатом України, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, Директором Нацiонального антикорупцiйного бюро України, Генеральним прокурором, його першим заступником та заступником, Головою Нацiонального банку України, його першим заступником та заступником, Головою Нацiонального агентства з питань запобiгання корупцiї, його заступником, Секретарем Ради нацiональної безпеки i оборони України, його першим заступником та заступником, Постiйним Представником Президента України в Автономнiй Республiцi Крим, його першим заступником та заступником, радником або помiчником Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем'єр-мiнiстра України, суддею, працiвником правоохоронного органу, особою, посада якої належить до категорiї "А", крiм випадкiв, коли досудове розслiдування цих кримiнальних правопорушень вiднесено до пiдслiдностi Нацiонального антикорупцiйного бюро України згiдно з частиною п'ятою цiєї статтi;

     2) вчинених службовими особами Нацiонального антикорупцiйного бюро України, заступником Генерального прокурора - керiвником Спецiалiзованої антикорупцiйної прокуратури або iншими прокурорами Спецiалiзованої антикорупцiйної прокуратури, крiм випадкiв, коли досудове розслiдування цих кримiнальних правопорушень вiднесено до пiдслiдностi детективiв пiдроздiлу внутрiшнього контролю Нацiонального антикорупцiйного бюро України згiдно з частиною п'ятою цiєї статтi;

     3) проти встановленого порядку несення вiйськової служби (вiйськовi кримiнальнi правопорушення), крiм кримiнальних правопорушень, передбачених статтею 422 Кримiнального кодексу України.

     5. Детективи Нацiонального антикорупцiйного бюро України здiйснюють досудове розслiдування кримiнальних правопорушень, передбачених статтями 191, 2065, 209, 210, 211, 354 (стосовно працiвникiв юридичних осiб публiчного права), 364, 3661, 368, 3682, 369, 3692, 410 Кримiнального кодексу України, якщо наявна хоча б одна з таких умов:

     1) кримiнальне правопорушення вчинено:

     Президентом України, повноваження якого припинено, народним депутатом України, Прем'єр-мiнiстром України, членом Кабiнету Мiнiстрiв України, першим заступником та заступником мiнiстра, членом Нацiональної ради України з питань телебачення i радiомовлення, Нацiональної комiсiї, що здiйснює державне регулювання у сферi ринкiв фiнансових послуг, Нацiональної комiсiї з цiнних паперiв та фондового ринку, Антимонопольного комiтету України, Головою Державного комiтету телебачення i радiомовлення України, Головою Фонду державного майна України, його першим заступником та заступником, членом Центральної виборчої комiсiї, Головою Нацiонального банку України, його першим заступником та заступником, Головою Нацiонального агентства з питань запобiгання корупцiї, його заступником, членом Ради Нацiонального банку України, Секретарем Ради нацiональної безпеки i оборони України, його першим заступником та заступником, Постiйним Представником Президента України в Автономнiй Республiцi Крим, його першим заступником та заступником, радником або помiчником Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем'єр-мiнiстра України;

     державним службовцем, посада якого належить до категорiї "А";

     депутатом Верховної Ради Автономної Республiки Крим, депутатом обласної ради, мiської ради мiст Києва та Севастополя, посадовою особою мiсцевого самоврядування, посаду якої вiднесено до першої та другої категорiй посад;

     суддею (крiм суддiв Вищого антикорупцiйного суду), суддею Конституцiйного Суду України, присяжним (пiд час виконання ним обов'язкiв у судi), Головою, заступником Голови, членом, iнспектором Вищої ради правосуддя, Головою, заступником Голови, членом, iнспектором Вищої квалiфiкацiйної комiсiї суддiв України;

     прокурорами органiв прокуратури, зазначеними у пунктах 1 - 4, 5 - 11 частини першої статтi 15 Закону України "Про прокуратуру";

     особою вищого начальницького складу державної кримiнально-виконавчої служби, органiв та пiдроздiлiв цивiльного захисту, вищого складу Нацiональної полiцiї, посадовою особою митної служби, якiй присвоєно спецiальне звання державного радника митної служби III рангу i вище, посадовою особою органiв державної податкової служби, якiй присвоєно спецiальне звання державного радника податкової служби III рангу i вище;

     вiйськовослужбовцем вищого офiцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спецiальної служби транспорту, Нацiональної гвардiї України та iнших вiйськових формувань, утворених вiдповiдно до законiв України;

     керiвником суб'єкта великого пiдприємництва, у статутному капiталi якого частка державної або комунальної власностi перевищує 50 вiдсоткiв;

     2) розмiр предмета кримiнального правопорушення або завданої ним шкоди в п'ятсот i бiльше разiв перевищує розмiр прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб, встановленої законом на час вчинення кримiнального правопорушення (якщо кримiнальне правопорушення вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, вiйськового формування, органу мiсцевого самоврядування, суб'єкта господарювання, у статутному капiталi якого частка державної або комунальної власностi перевищує 50 вiдсоткiв);

     3) кримiнальне правопорушення, передбачений статтею 369, частиною першою статтi 3692 Кримiнального кодексу України, вчинено щодо службової особи, визначеної у частинi четвертiй статтi 18 Кримiнального кодексу України або у пунктi 1 цiєї частини.

     Прокурор, який здiйснює нагляд за досудовими розслiдуваннями, якi проводяться детективами Нацiонального антикорупцiйного бюро України, своєю постановою може вiднести кримiнальне провадження у кримiнальних правопорушеннях, передбачених абзацом першим цiєї частини, до пiдслiдностi детективiв Нацiонального антикорупцiйного бюро України, якщо вiдповiдним кримiнальним правопорушенням було заподiяно або могло бути заподiяно тяжкi наслiдки охоронюваним законом свободам та iнтересам фiзичної або юридичної особи, а також державним чи суспiльним iнтересам. Пiд тяжкими наслiдками слiд розумiти заподiяння шкоди життєво важливим iнтересам суспiльства та держави, зокрема державному суверенiтету, територiальнiй цiлiсностi України, реалiзацiї конституцiйних прав, свобод i обов'язкiв трьох i бiльше осiб.

     Детективи Нацiонального антикорупцiйного бюро України з метою попередження, виявлення, припинення та розкриття кримiнальних правопорушень, якi вiднесенi цiєю статтею до його пiдслiдностi, за рiшенням Директора Нацiонального антикорупцiйного бюро України та за погодженням iз прокурором Спецiалiзованої антикорупцiйної прокуратури можуть також розслiдувати кримiнальнi правопорушення, якi вiднесенi до пiдслiдностi слiдчих iнших органiв.

     У разi встановлення пiдроздiлом внутрiшнього контролю Нацiонального антикорупцiйного бюро України кримiнальних правопорушень, передбачених статтями 354, 364 - 370 Кримiнального кодексу України, якi були вчиненi службовою особою Нацiонального антикорупцiйного бюро України (крiм Директора Нацiонального антикорупцiйного бюро України, його першого заступника та заступника), такi кримiнальнi правопорушення розслiдуються детективами зазначеного пiдроздiлу.

     6. Частину шосту виключено

     7. У кримiнальних провадженнях щодо кримiнальних правопорушень, передбачених статтями 384, 385, 386, 387, 388, 396 Кримiнального кодексу України, досудове розслiдування здiйснюється слiдчим того органу, до пiдслiдностi якого вiдноситься кримiнальне правопорушення, у зв'язку з яким почато досудове розслiдування.

     8. Частину восьму виключено.

     9. У кримiнальних провадженнях щодо кримiнальних правопорушень, передбачених статтями 209 i 2091 Кримiнального кодексу України, досудове розслiдування здiйснюється слiдчим того органу, який розпочав досудове розслiдування або до пiдслiдностi якого вiдноситься кримiнальне правопорушення, що передував легалiзацiї (вiдмиванню) майна, одержаного злочинним шляхом, крiм випадкiв, коли цi кримiнальнi правопорушення вiднесено згiдно iз цiєю статтею до пiдслiдностi Нацiонального антикорупцiйного бюро України.

     10. Якщо пiд час досудового розслiдування буде встановлено iншi кримiнальнi правопорушення, вчиненi особою, щодо якої ведеться досудове розслiдування, або iншою особою, якщо вони пов'язанi iз кримiнальними правопорушеннями, вчиненими особою, щодо якої ведеться досудове розслiдування, i якi не пiдслiднi тому органу, який здiйснює у кримiнальному провадженнi досудове розслiдування, прокурор, який здiйснює нагляд за досудовим розслiдуванням, у разi неможливостi видiлення цих матерiалiв в окреме провадження своєю постановою визначає пiдслiднiсть всiх цих кримiнальних правопорушень.

     11. При визначеннi органу, що здiйснюватиме досудове розслiдування у формi дiзнання, застосовуються правила пiдслiдностi, передбаченi цiєю статтею.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 16.01.2014р. N 721-VII, змiни, внесенi Законом України вiд 16.01.2014р. N 721-VII, втратили чиннiсть у зв'язку з втратою чинностi Законом України вiд 16.01.2014р. N 721-VII згiдно i Законом України вiд 28.01.2014р. N 732-VII, вiд 21.02.2014р. N 746-VII, вiд 23.02.2014р. N 767-VII, вiд 15.04.2014р. N 1207-VII, вiд 07.10.2014р. N 1689-VII, вiд 14.10.2014р. N 1698-VII, вiд 14.10.2014р. N 1702-VII, вiд 12.02.2015р. N 198-VIII, вiд 02.03.2015р. N 218-VIII, вiд 16.07.2015р. N 628-VIII, вiд 10.11.2015р. N 771-VIII, вiд 23.12.2015р. N 901-VIII, вiд 10.12.2015р. N 889-VIII, вiд 20.12.2016р. N 1791-VIII, вiд 21.12.2016р. N 1798-VIII, вiд 06.09.2018р. N 2531-VIII, вiд 18.10.2018р. N 2599-VIII, вiд 22.11.2018р. N 2617-VIII, враховуючи змiни, внесенi Законом України вiд 03.12.2019р. N 321-IX, вiд 07.06.2018р. N 2447-VIII, вiд 18.09.2019р. N 101-IX, вiд 02.10.2019р. N 140-IX, вiд 04.10.2019р. N 187-IX, вiд 31.10.2019р. N 263-IX, вiд 06.12.2019р. N 361-IX, вiд 14.01.2020р. N 440-IX)

     Стаття 217. Об'єднання i видiлення матерiалiв досудового розслiдування

     1. У разi необхiдностi в одному провадженнi можуть бути об'єднанi матерiали досудових розслiдувань щодо декiлькох осiб, пiдозрюваних у вчиненнi одного кримiнального правопорушення, або щодо однiєї особи, пiдозрюваної у вчиненнi кiлькох кримiнальних правопорушень, а також матерiали досудових розслiдувань, по яких не встановлено пiдозрюваних, проте є достатнi пiдстави вважати, що кримiнальнi правопорушення, щодо яких здiйснюються цi розслiдування, вчиненi однiєю особою (особами).

     2. Не можуть бути об'єднанi в одне провадження матерiали досудових розслiдувань щодо кримiнального проступку та щодо злочину, крiм випадкiв, коли це може негативно вплинути на повноту досудового розслiдування та судового розгляду. У таких випадках розслiдування злочину та кримiнального проступку здiйснюється за правилами досудового слiдства. Положення глави 25 цього Кодексу в такому разi не застосовуються.

     3. У разi необхiдностi матерiали досудового розслiдування щодо одного або кiлькох кримiнальних правопорушень можуть бути видiленi в окреме провадження, якщо одна особа пiдозрюється у вчиненнi кiлькох кримiнальних правопорушень або двi чи бiльше особи пiдозрюються у вчиненнi одного чи бiльше кримiнальних правопорушень.

     4. Матерiали досудового розслiдування не можуть бути видiленi в окреме провадження, якщо це може негативно вплинути на повноту досудового розслiдування та судового розгляду.

     5. Рiшення про об'єднання чи видiлення матерiалiв досудового розслiдування приймається прокурором.

     6. Рiшення про об'єднання чи видiлення матерiалiв досудового розслiдування не може бути оскаржене.

     7. Днем початку досудового розслiдування у провадженнi, видiленому в окреме провадження, є день, коли було розпочато розслiдування, з якого видiлено окремi матерiали, а у провадженнi, в якому об'єднанi матерiали кiлькох досудових розслiдувань, - день початку розслiдування того провадження, яке розпочалося ранiше.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 03.10.2017р. N 2147-VIII, вiд 22.11.2018р. N 2617-VIII, враховуючи змiни, внесенi Законом України вiд 03.12.2019р. N 321-IX)

     Стаття 218. Мiсце проведення досудового розслiдування

     1. Досудове розслiдування здiйснюється слiдчим того органу досудового розслiдування, пiд юрисдикцiєю якого знаходиться мiсце вчинення кримiнального правопорушення.

     2. Якщо слiдчому iз заяви, повiдомлення або iнших джерел стало вiдомо про обставини, якi можуть свiдчити про кримiнальне правопорушення, розслiдування якого не вiднесене до його компетенцiї, вiн проводить розслiдування доти, доки прокурор не визначить iншу пiдслiднiсть.

     3. Якщо мiсце вчинення кримiнального правопорушення невiдоме або його вчинено за межами України, мiсце проведення досудового розслiдування визначає вiдповiдний прокурор з урахуванням мiсця виявлення ознак кримiнального правопорушення, мiсця перебування пiдозрюваного чи бiльшостi свiдкiв, мiсця закiнчення кримiнального правопорушення або настання його наслiдкiв тощо.

     4. На початку розслiдування слiдчий перевiряє наявнiсть вже розпочатих досудових розслiдувань щодо того ж кримiнального правопорушення.

     У разi якщо буде встановлено, що iншим слiдчим органу досудового розслiдування або слiдчим iншого органу досудового розслiдування розпочато кримiнальне провадження щодо того ж кримiнального правопорушення, слiдчий передає слiдчому, який здiйснює досудове розслiдування, наявнi у нього матерiали та вiдомостi, повiдомляє про це прокурора, потерпiлого або заявника та вносить вiдповiднi вiдомостi до Єдиного реєстру досудових розслiдувань.

     Якщо пiд час досудового слiдства буде встановлено, що особа вчинила кримiнальний проступок за вiдсутностi в її дiях складу злочину, слiдчий за погодженням iз прокурором надсилає матерiали кримiнального провадження керiвнику органу дiзнання з урахуванням пiдслiдностi.

     Якщо при здiйсненнi дiзнання буде встановлено, що особа вчинила злочин, дiзнавач за погодженням iз прокурором надсилає матерiали кримiнального провадження керiвнику органу досудового розслiдування з урахуванням пiдслiдностi.

     5. Спори про пiдслiднiсть вирiшує керiвник органу прокуратури вищого рiвня.

     Спiр про пiдслiднiсть у кримiнальному провадженнi, яке може належати до пiдслiдностi Нацiонального антикорупцiйного бюро України, вирiшує Генеральний прокурор або його заступник.

     6. Слiдчий, прокурор має право провадити слiдчi (розшуковi) дiї та негласнi слiдчi (розшуковi) дiї на територiї, яка знаходиться пiд юрисдикцiєю iншого органу досудового розслiдування, або своєю постановою доручити їх проведення такому органу досудового розслiдування, який зобов'язаний її виконати.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 14.10.2014р. N 1698-VII, вiд 22.11.2018р. N 2617-VIII, враховуючи змiни, внесенi Законом України вiд 03.12.2019р. N 321-IX)

     Стаття 219. Строки досудового розслiдування

     1. Строк досудового розслiдування обчислюється з моменту внесення вiдомостей про кримiнальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслiдувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходiв медичного або виховного характеру, клопотанням про звiльнення особи вiд кримiнальної вiдповiдальностi або до дня ухвалення рiшення про закриття кримiнального провадження.

     2. Строк досудового розслiдування з моменту внесення вiдомостей про кримiнальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслiдувань до дня повiдомлення особi про пiдозру становить:

     1) дванадцять мiсяцiв - у кримiнальному провадженнi щодо нетяжкого злочину;

     2) вiсiмнадцять мiсяцiв - у кримiнальному провадженнi щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину.

     3. З дня повiдомлення особi про пiдозру досудове розслiдування повинно бути закiнчене:

     1) протягом сiмдесяти двох годин - у разi повiдомлення особi про пiдозру у вчиненнi кримiнального проступку або затримання особи в порядку, передбаченому частиною четвертою статтi 2982 цього Кодексу;

     2) протягом двадцяти дiб - у разi повiдомлення особi про пiдозру у вчиненнi кримiнального проступку у випадках, якщо пiдозрюваний не визнає вину або необхiдностi проведення додаткових слiдчих (розшукових) дiй, або вчинення кримiнального проступку неповнолiтнiм;

     3) протягом одного мiсяця - у разi повiдомлення особi про пiдозру у вчиненнi кримiнального проступку, якщо особою заявлено клопотання про проведення експертизи у випадку, передбаченому частиною другою статтi 2984 цього Кодексу;

     4) протягом двох мiсяцiв з дня повiдомлення особi про пiдозру у вчиненнi злочину.

     4. Строк досудового розслiдування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 цього Кодексу. При цьому загальний строк досудового розслiдування не може перевищувати:

     1) двох мiсяцiв з дня повiдомлення особi про пiдозру у вчиненнi кримiнального проступку у виняткових випадках, передбачених пунктами 1 i 2 частини третьої цiєї статтi;

     2) шести мiсяцiв iз дня повiдомлення особi про пiдозру у вчиненнi нетяжкого злочину;

     3) дванадцяти мiсяцiв iз дня повiдомлення особi про пiдозру у вчиненнi тяжкого або особливо тяжкого злочину.

     5. Строк iз дня винесення постанови про зупинення кримiнального провадження до винесення постанови про вiдновлення кримiнального провадження, а також строк ознайомлення з матерiалами досудового розслiдування сторонами кримiнального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу, не включається у строки, передбаченi цiєю статтею.

     Строк iз дня винесення постанови про зупинення кримiнального провадження до дня її скасування слiдчим суддею включається у строки, передбаченi цiєю статтею.

     6. Загальний строк досудового розслiдування при об'єднаннi кримiнальних проваджень у порядку, передбаченому статтею 217 цього Кодексу, визначається:

     1) у провадженнях, якi розслiдувалися в один промiжок часу, - шляхом поглинання меншого строку бiльшим;

     2) у провадженнях, якi розслiдувалися в рiзнi промiжки часу, - шляхом додавання строкiв досудового розслiдування по кожному iз таких проваджень, якi не пересiкаються, в межах строкiв досудового розслiдування злочину, який передбачає найбiльш тривалий строк досудового розслiдування з урахуванням можливостi його продовження, передбаченої частиною другою цiєї статтi.

     7. Обрахований вiдповiдно до частини четвертої цiєї статтi загальний строк досудового розслiдування в об'єднаному кримiнальному провадженнi визначається прокурором, зазначеним у частинi четвертiй статтi 295 цього Кодексу, про що ним виноситься вiдповiдна постанова. У разi необхiдностi одночасно з обрахуванням загального строку в об'єднаному кримiнальному провадженнi може бути вирiшено питання його продовження.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 16.03.2017р. N 1950-VIII, вiд 03.10.2017р. N 2147-VIII, вiд 22.11.2018р. N 2617-VIII, враховуючи змiни, внесенi законами України вiд 03.12.2019р. N 321-IX, вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

     Стаття 220. Розгляд клопотань пiд час досудового розслiдування

     1. Клопотання сторони захисту, потерпiлого i його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здiйснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дiй та у випадках, установлених цим Кодексом, iншої особи, права чи законнi iнтереси якої обмежуються пiд час досудового розслiдування, або її представника слiдчий, дiзнавач, прокурор зобов'язанi розглянути в строк не бiльше трьох днiв з моменту подання i задовольнити їх за наявностi вiдповiдних пiдстав.

     2. Про результати розгляду клопотання повiдомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову вiдмову в задоволеннi клопотання виноситься вмотивована постанова, копiя якої вручається особi, яка заявила клопотання, у а у разi неможливостi вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 23.05.2013р. N 314-VII, вiд 18.09.2018р. N 2548-VIII, вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

     Стаття 221. Ознайомлення з матерiалами досудового розслiдування до його завершення

     1. Слiдчий, дiзнавач, прокурор зобов'язаний за клопотанням сторони захисту, потерпiлого, представника юридичної особи, щодо якої здiйснюється провадження, надати їм матерiали досудового розслiдування для ознайомлення, за виключенням матерiалiв про застосування заходiв безпеки щодо осiб, якi беруть участь у кримiнальному судочинствi, а також тих матерiалiв, ознайомлення з якими на цiй стадiї кримiнального провадження може зашкодити досудовому розслiдуванню. Вiдмова у наданнi для ознайомлення загальнодоступного документа, оригiнал якого знаходиться в матерiалах досудового розслiдування, не допускається.

     2. Пiд час ознайомлення з матерiалами досудового розслiдування особа, що його здiйснює, має право робити необхiднi виписки та копiї.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 23.05.2013р. N 314-VII, вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

     Стаття 222. Недопустимiсть розголошення вiдомостей досудового розслiдування

     1. Вiдомостi досудового розслiдування можна розголошувати лише з письмового дозволу слiдчого або прокурора i в тому обсязi, в якому вони визнають можливим.

     2. Слiдчий, прокурор попереджає осiб, яким стали вiдомi вiдомостi досудового розслiдування, у зв'язку з участю в ньому, про їх обов'язок не розголошувати такi вiдомостi без його дозволу. Незаконне розголошення вiдомостей досудового розслiдування тягне за собою кримiнальну вiдповiдальнiсть, встановлену законом.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.11.2017р. N 2213-VIII)

Глава 20. Слiдчi (розшуковi) дiї

     Стаття 223. Вимоги до проведення слiдчих (розшукових) дiй

     1. Слiдчi (розшуковi) дiї є дiями, спрямованими на отримання (збирання) доказiв або перевiрку вже отриманих доказiв у конкретному кримiнальному провадженнi.

     2. Пiдставами для проведення слiдчої (розшукової) дiї є наявнiсть достатнiх вiдомостей, що вказують на можливiсть досягнення її мети.

     3. Слiдчий, прокурор вживає належних заходiв для забезпечення присутностi пiд час проведення слiдчої (розшукової) дiї осiб, чиї права та законнi iнтереси можуть бути обмеженi або порушенi. Перед проведенням слiдчої (розшукової) дiї особам, якi беруть у нiй участь, роз'яснюються їх права i обов'язки, передбаченi цим Кодексом, а також вiдповiдальнiсть, встановлена законом.

     4. Проведення слiдчих (розшукових) дiй у нiчний час (з 22 до 6 години) не допускається, за винятком невiдкладних випадкiв, коли затримка в їх проведеннi може призвести до втрати слiдiв кримiнального правопорушення чи втечi пiдозрюваного.

     5. У разi отримання пiд час проведення слiдчої (розшукової) дiї доказiв, якi можуть вказувати на невинуватiсть особи у вчиненнi кримiнального правопорушення, слiдчий, прокурор зобов'язаний провести вiдповiдну слiдчу (розшукову) дiю в повному обсязi, долучити складенi процесуальнi документи до матерiалiв досудового розслiдування та надати їх суду у випадку звернення з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходiв медичного чи виховного характеру або клопотанням про звiльнення особи вiд кримiнальної вiдповiдальностi.

     6. Слiдча (розшукова) дiя, що здiйснюється за клопотанням сторони захисту, потерпiлого, представника юридичної особи, щодо якої здiйснюється провадження, проводиться за участю особи, яка її iнiцiювала, та (або) її захисника чи представника, крiм випадкiв, коли через специфiку слiдчої (розшукової) дiї це неможливо або така особа письмово вiдмовилася вiд участi в нiй.

     Пiд час проведення такої слiдчої (розшукової) дiї присутнi особи, що її iнiцiювали, мають право ставити питання, висловлювати свої пропозицiї, зауваження та заперечення щодо порядку проведення вiдповiдної слiдчої (розшукової) дiї, якi заносяться до протоколу.

     7. Слiдчий, прокурор зобов'язаний запросити не менше двох незаiнтересованих осiб (понятих) для пред'явлення особи, трупа чи речi для впiзнання, огляду трупа, в тому числi пов'язаного з ексгумацiєю, слiдчого експерименту, освiдування особи. Винятками є випадки застосування безперервного вiдеозапису ходу проведення вiдповiдної слiдчої (розшукової) дiї. Понятi можуть бути запрошенi для участi в iнших процесуальних дiях, якщо слiдчий, прокурор вважатиме це за доцiльне.

     Обшук або огляд житла чи iншого володiння особи, обшук особи здiйснюються з обов'язковою участю не менше двох понятих незалежно вiд застосування технiчних засобiв фiксування вiдповiдної слiдчої (розшукової) дiї.

     Понятими не можуть бути потерпiлий, родичi пiдозрюваного, обвинуваченого i потерпiлого, працiвники правоохоронних органiв, а також особи, заiнтересованi в результатах кримiнального провадження.

     Зазначенi особи можуть бути допитанi пiд час судового розгляду як свiдки проведення вiдповiдної слiдчої (розшукової) дiї.

     8. Слiдчi (розшуковi) дiї не можуть проводитися пiсля закiнчення строкiв досудового розслiдування, крiм їх проведення за дорученням суду у випадках, передбачених частиною третьою статтi 333 цього Кодексу. Будь-якi слiдчi (розшуковi) або негласнi слiдчi (розшуковi) дiї, проведенi з порушенням цього правила, є недiйсними, а встановленi внаслiдок них докази - недопустимими.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 23.05.2013р. N 314-VII)

     Стаття 224. Допит

     1. Допит проводиться за мiсцем проведення досудового розслiдування або в iншому мiсцi за погодженням iз особою, яку мають намiр допитати. Кожний свiдок допитується окремо, без присутностi iнших свiдкiв.

     2. Допит не може продовжуватися без перерви понад двi години, а в цiлому - понад вiсiм годин на день.

     3. Перед допитом встановлюється особа, роз'яснюються її права, а також порядок проведення допиту. У разi допиту свiдка вiн попереджається про кримiнальну вiдповiдальнiсть за вiдмову давати показання i за давання завiдомо неправдивих показань, а потерпiлий - за давання завiдомо неправдивих показань. За необхiдностi до участi в допитi залучається перекладач.

     4. У разi вiдмови пiдозрюваного вiдповiдати на запитання, давати показання особа, яка проводить допит, зобов'язана його зупинити одразу пiсля отримання такої заяви.

     5. Пiд час допиту може застосовуватися фотозйомка, аудiо- та/або вiдеозапис.

     6. Допитувана особа має право використовувати пiд час допиту власнi документи i нотатки, якщо її показання пов'язанi з будь-якими обчисленнями та iншими вiдомостями, якi важко зберегти в пам'ятi.

     7. За бажанням допитуваної особи вона має право викласти свої показання власноручно. За письмовими показаннями особи їй можуть бути поставленi додатковi запитання.

     8. Особа має право не вiдповiдати на запитання з приводу тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законi (таємниця сповiдi, лiкарська таємниця, професiйна таємниця захисника, таємниця нарадчої кiмнати тощо) або якi можуть стати пiдставою для пiдозри, обвинувачення у вчиненнi нею, близькими родичами чи членами її сiм'ї кримiнального правопорушення, а також щодо службових осiб, якi виконують негласнi слiдчi (розшуковi) дiї, та осiб, якi конфiденцiйно спiвпрацюють iз органами досудового розслiдування.

     9. Слiдчий, прокурор має право провести одночасний допит двох чи бiльше вже допитаних осiб для з'ясування причин розбiжностей у їхнiх показаннях. На початку такого допиту встановлюється, чи знають викликанi особи одна одну i в яких стосунках вони перебувають мiж собою. Свiдки попереджаються про кримiнальну вiдповiдальнiсть за вiдмову вiд давання показань i за давання завiдомо неправдивих показань, а потерпiлi - за давання завiдомо неправдивих показань.

     Викликаним особам по черзi пропонується дати показання про тi обставини кримiнального провадження, для з'ясування яких проводиться допит, пiсля чого слiдчим, прокурором можуть бути поставленнi запитання. Особи, якi беруть учать у допитi, їх захисники чи представники мають право ставити одна однiй запитання, що стосуються предмета допиту.

     Оголошення показань, наданих учасниками допиту на попереднiх допитах, дозволяється лише пiсля давання ними показань.

     У кримiнальних провадженнях щодо злочинiв проти статевої свободи та статевої недоторканостi особи, а також щодо злочинiв, вчинених iз застосуванням насильства або погрозою його застосування, одночасний допит двох чи бiльше вже допитаних осiб для з'ясування причин розбiжностей в їхнiх показаннях не може бути проведений за участю малолiтнього або неповнолiтнього свiдка чи потерпiлого разом з пiдозрюваним.

     Стаття 225. Допит свiдка, потерпiлого пiд час досудового розслiдування в судовому засiданнi

     1. У виняткових випадках, пов'язаних iз необхiднiстю отримання показань свiдка чи потерпiлого пiд час досудового розслiдування, якщо через iснування небезпеки для життя i здоров'я свiдка чи потерпiлого, їх тяжкої хвороби, наявностi iнших обставин, що можуть унеможливити їх допит в судi або вплинути на повноту чи достовiрнiсть показань, сторона кримiнального провадження, представник юридичної особи, щодо якої здiйснюється провадження, мають право звернутися до слiдчого суддi iз клопотанням провести допит такого свiдка чи потерпiлого в судовому засiданнi, в тому числi одночасний допит двох чи бiльше вже допитаних осiб. У цьому випадку допит свiдка чи потерпiлого здiйснюється у судовому засiданнi в мiсцi розташування суду або перебування хворого свiдка, потерпiлого в присутностi сторiн кримiнального провадження з дотриманням правил проведення допиту пiд час судового розгляду.

     Неприбуття сторони, що була належним чином повiдомлена про мiсце та час проведення судового засiдання, для участi в допитi особи за клопотанням протилежної сторони не перешкоджає проведенню такого допиту в судовому засiданнi.

     Допит особи згiдно з положеннями цiєї статтi може бути також проведений за вiдсутностi сторони захисту, якщо на момент його проведення жоднiй особi не повiдомлено про пiдозру у цьому кримiнальному провадженнi.

     2. Для допиту тяжко хворого свiдка, потерпiлого пiд час досудового розслiдування може бути проведено виїзне судове засiдання.

     3. При ухваленнi судового рiшення за результатами судового розгляду кримiнального провадження суд може не врахувати докази, отриманi в порядку, передбаченому цiєю статтею, лише навiвши мотиви такого рiшення.

     4. Суд пiд час судового розгляду має право допитати свiдка, потерпiлого, який допитувався вiдповiдно до правил цiєї статтi, зокрема у випадках, якщо такий допит проведений за вiдсутностi сторони захисту або якщо є необхiднiсть уточнення показань чи отримання показань щодо обставин, якi не були з'ясованi в результатi допиту пiд час досудового розслiдування.

     5. З метою перевiрки правдивостi показань свiдка, потерпiлого та з'ясування розбiжностей з показаннями, наданими в порядку, передбаченому цiєю статтею, вони можуть бути оголошенi при його допитi пiд час судового розгляду.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 23.05.2013р. N 314-VII)

     Стаття 226. Особливостi допиту малолiтньої або неповнолiтньої особи

     1. Допит малолiтньої або неповнолiтньої особи проводиться у присутностi законного представника, педагога або психолога, а за необхiдностi - лiкаря.

     2. Допит малолiтньої або неповнолiтньої особи не може продовжуватися без перерви понад одну годину, а загалом - понад двi години на день.

     3. Особам, якi не досягли шiстнадцятирiчного вiку, роз'яснюється обов'язок про необхiднiсть давання правдивих показань, не попереджуючи про кримiнальну вiдповiдальнiсть за вiдмову вiд давання показань i за завiдомо неправдивi показання.

     4. До початку допиту особам, зазначеним у частинi першiй цiєї статтi, роз'яснюється їхнiй обов'язок бути присутнiми при допитi, а також право заперечувати проти запитань та ставити запитання.

     Стаття 227. Участь законного представника, педагога, психолога або лiкаря у слiдчих (розшукових) дiях за участю малолiтньої або неповнолiтньої особи

     1. При проведеннi слiдчих (розшукових) дiй за участю малолiтньої або неповнолiтньої особи забезпечується участь законного представника, педагога або психолога, а за необхiдностi - лiкаря.

     2. До початку слiдчої (розшукової) дiї законному представнику, педагогу, психологу або лiкарю роз'яснюється їхнє право за дозволом ставити уточнюючi запитання малолiтнiй або неповнолiтнiй особi.

     3. У виняткових випадках, коли участь законного представника може завдати шкоди iнтересам малолiтнього або неповнолiтнього свiдка, потерпiлого, слiдчий, прокурор за клопотанням малолiтнього або неповнолiтнього чи з власної iнiцiативи має право обмежити участь законного представника у виконаннi окремих слiдчих (розшукових) дiй або усунути його вiд участi у кримiнальному провадженнi та залучити замiсть нього iншого законного представника.

     Стаття 228. Пред'явлення особи для впiзнання

     1. Перед тим, як пред'явити особу для впiзнання, слiдчий, прокурор попередньо з'ясовує, чи може особа, яка впiзнає, впiзнати цю особу, опитує її про зовнiшнiй вигляд i прикмети цiєї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що складає протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати прикмети, за якими впiзнає особу, проте може впiзнати її за сукупнiстю ознак, у протоколi зазначається, за сукупнiстю яких саме ознак вона може впiзнати особу. Забороняється попередньо показувати особi, яка впiзнає, особу, яка повинна бути пред'явлена для впiзнання, та надавати iншi вiдомостi про прикмети цiєї особи.

     2. Особа, яка пiдлягає впiзнанню, пред'являється особi, яка впiзнає, разом з iншими особами тiєї ж статi, яких має бути не менше трьох i якi не мають рiзких вiдмiнностей у вiцi, зовнiшностi та одязi. Перед тим як пред'явити особу для впiзнання, їй пропонується у вiдсутностi особи, яка впiзнає, зайняти будь-яке мiсце серед iнших осiб, якi пред'являються.

     3. Особi, яка впiзнає, пропонується вказати на особу, яку вона має впiзнати, i пояснити, за якими ознаками вона її впiзнала.

     4. З метою забезпечення безпеки особи, яка впiзнає, впiзнання може проводитися в умовах, коли особа, яку пред'являють для впiзнання, не бачить i не чує особи, яка впiзнає, тобто поза її вiзуальним та аудiоспостереженням. Про умови проведення такого впiзнання та його результати зазначається в протоколi. Про результати впiзнання повiдомляється особа, яка пред'являлася для впiзнання.

     5. При пред'явленнi особи для впiзнання особi, щодо якої згiдно з цим Кодексом вжито заходiв безпеки, вiдомостi про особу, взяту пiд захист, до протоколу не вносяться i зберiгаються окремо.

     6. За необхiдностi впiзнання може провадитися за фотознiмками, матерiалами вiдеозапису з додержанням вимог, зазначених у частинах першiй i другiй цiєї статтi. Проведення впiзнання за фотознiмками, матерiалами вiдеозапису виключає можливiсть у подальшому пред'явленнi особи для впiзнання.

     7. Фотознiмок з особою, яка пiдлягає впiзнанню, пред'являється особi, яка впiзнає, разом з iншими фотознiмками, яких повинно бути не менше трьох. Фотознiмки, що пред'являються, не повиннi мати рiзких вiдмiнностей мiж собою за формою та iншими особливостями, що суттєво впливають на сприйняття зображення. Особи на iнших фотознiмках повиннi бути тiєї ж статi i не повиннi мати рiзких вiдмiнностей у вiцi, зовнiшностi та одязi з особою, яка пiдлягає впiзнанню.

     Матерiали вiдеозапису з зображенням особи, яка пiдлягає впiзнанню, можуть бути пред'явленi лише за умови зображення на них не менше чотирьох осiб, якi повиннi бути тiєї ж статi i не повиннi мати рiзких вiдмiнностей у вiцi, зовнiшностi та одязi з особою, яка пiдлягає впiзнанню.

     8. При пред'явленнi особи для впiзнання можуть бути залученi спецiалiсти для фiксування впiзнання технiчними засобами, психологи, педагоги та iншi спецiалiсти.

     9. За правилами цiєї статтi може здiйснюватися пред'явлення особи для впiзнання за голосом або ходою, при цьому впiзнання за голосом повинно здiйснюватися поза вiзуальним контактом мiж особою, що впiзнає, та особами, якi пред'явленi для впiзнання.

     Стаття 229. Пред'явлення речей для впiзнання

     1. Перед тим, як пред'явити для впiзнання рiч, слiдчий, прокурор або захисник спочатку запитує в особи, яка впiзнає, чи може вона впiзнати цю рiч, опитує про ознаки цiєї речi i обставини, за яких вона цю рiч бачила, про що складається протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати ознаки, за якими впiзнає рiч, проте може впiзнати її за сукупнiстю ознак, особа, яка проводить процесуальну дiю, зазначає це у протоколi. Забороняється попередньо показувати особi, яка впiзнає, рiч, яка повинна бути пред'явлена для впiзнання, та надавати iншi вiдомостi про її прикмети.

     2. Рiч, що пiдлягає впiзнанню, пред'являється особi, яка впiзнає, в числi iнших однорiдних речей одного виду, якостi i без рiзких вiдмiнностей у зовнiшньому виглядi, у кiлькостi не менше трьох. Особi, яка впiзнає, пропонується вказати на рiч, яку вона впiзнає, i пояснити, за якими ознаками вона її впiзнала.

     3. Якщо iнших однорiдних речей не iснує, особi, яка впiзнає, пропонується пояснити, за якими ознаками вона впiзнала рiч, яка їй пред'являється в одному екземплярi.

     Стаття 230. Пред'явлення трупа для впiзнання

     1. Пред'явлення трупа для впiзнання здiйснюється з додержанням вимог, передбачених частинами першою i восьмою статтi 228 цього Кодексу.

     Стаття 231. Протокол пред'явлення для впiзнання

     1. Про проведення пред'явлення для впiзнання складається протокол згiдно з вимогами цього Кодексу, у якому докладно зазначаються ознаки, за якими особа впiзнала особу, рiч чи труп, або зазначається, за сукупнiстю яких саме ознак особа впiзнала особу, рiч чи труп.

     2. У разi проведення пред'явлення для впiзнання згiдно з правилами, передбаченими частинами п'ятою i шостою статтi 228 цього Кодексу, у протоколi, крiм вiдомостей, передбачених цiєю статтею, обов'язково зазначається, що пред'явлення для впiзнання проводилося в умовах, коли особа, яка пред'явлена для впiзнання, не бачила i не чула особи, яка впiзнає, а також вказуються всi обставини i умови проведення такого пред'явлення для впiзнання. У такому разi анкетнi данi особи, яка впiзнає, до протоколу не вносяться i не долучаються до матерiалiв досудового розслiдування.

     3. Якщо проводилося фiксування ходу слiдчої (розшукової) дiї технiчними засобами, до протоколу додаються фотографiї осiб, речей чи трупа, що пред'являлися для впiзнання, матерiали вiдеозапису. У разi якщо пред'явлення для впiзнання проводилося в умовах, коли особа, яку пред'явили для впiзнання, не бачила i не чула особи, яка впiзнає, всi фотографiї, матерiали вiдеозаписiв, за якими може бути встановлена особа, яка впiзнавала, зберiгаються окремо вiд матерiалiв досудового розслiдування.

     Стаття 232. Проведення допиту, впiзнання у режимi вiдеоконференцiї пiд час досудового розслiдування

     1. Допит осiб, впiзнання осiб чи речей пiд час досудового розслiдування можуть бути проведенi у режимi вiдеоконференцiї при трансляцiї з iншого примiщення (дистанцiйне досудове розслiдування) у випадках:

     1) неможливостi безпосередньої участi певних осiб у досудовому провадженнi за станом здоров'я або з iнших поважних причин;

     2) необхiдностi забезпечення безпеки осiб;

     3) проведення допиту малолiтнього або неповнолiтнього свiдка, потерпiлого;

     4) необхiдностi вжиття таких заходiв для забезпечення оперативностi досудового розслiдування;

     5) наявностi iнших пiдстав, визначених слiдчим, прокурором, слiдчим суддею достатнiми.

     2. Рiшення про здiйснення дистанцiйного досудового розслiдування приймається слiдчим, прокурором, а в разi здiйснення у режимi вiдеоконференцiї допиту згiдно iз статтею 225 цього Кодексу - слiдчим суддею з власної iнiцiативи або за клопотанням сторони кримiнального провадження чи iнших учасникiв кримiнального провадження. У разi, якщо сторона кримiнального провадження чи потерпiлий заперечує проти здiйснення дистанцiйного досудового розслiдування, слiдчий, прокурор, слiдчий суддя може прийняти рiшення про його здiйснення лише вмотивованою постановою (ухвалою), обґрунтувавши в нiй прийняте рiшення. Рiшення про здiйснення дистанцiйного досудового розслiдування, в якому дистанцiйно перебуватиме пiдозрюваний, не може бути прийняте, якщо вiн проти цього заперечує.

     3. Використання у дистанцiйному досудовому розслiдуваннi технiчних засобiв i технологiй повинно забезпечувати належну якiсть зображення i звуку, а також iнформацiйну безпеку. Учасникам слiдчої (розшукової) дiї повинна бути забезпечена можливiсть ставити запитання i отримувати вiдповiдi осiб, якi беруть участь у слiдчiй (розшуковiй) дiї дистанцiйно, реалiзовувати iншi наданi їм процесуальнi права та виконувати процесуальнi обов'язки, передбаченi цим Кодексом.

     4. Допит особи у дистанцiйному досудовому провадженнi здiйснюється згiдно з правилами, передбаченими статтями 225 - 227 цього Кодексу.

     Впiзнання осiб чи речей у дистанцiйному досудовому провадженнi здiйснюється згiдно з правилами, передбаченими статтями 228 та 229 цього Кодексу.

     5. Якщо особа, яка братиме участь у досудовому розслiдуваннi дистанцiйно згiдно з рiшеннями слiдчого чи прокурора, знаходиться у примiщеннi, розташованому на територiї, яка перебуває пiд юрисдикцiєю органу досудового розслiдування, або на територiї мiста, в якому вiн розташований, службова особа цього органу досудового розслiдування зобов'язана вручити такiй особi пам'ятку про її процесуальнi права, перевiрити її документи, що посвiдчують особу, та перебувати поряд з нею до закiнчення слiдчої (розшукової) дiї.

     6. Якщо особа, яка братиме участь у досудовому розслiдуваннi дистанцiйно згiдно з рiшеннями слiдчого чи прокурора, знаходиться у примiщеннi, розташованому поза територiєю, яка перебуває пiд юрисдикцiєю органу досудового розслiдування, або поза територiєю мiста, в якому вiн розташований, слiдчий, прокурор своєю постановою доручає в межах компетенцiї органу Нацiональної полiцiї, органу безпеки, органу, що здiйснює контроль за дотриманням податкового законодавства, на територiї юрисдикцiї якого перебуває така особа, Нацiональному антикорупцiйному бюро України або Державному бюро розслiдувань, здiйснити дiї, передбаченi частиною п'ятою цiєї статтi. Копiя постанови може бути надiслана електронною поштою, факсимiльним або iншим засобом зв'язку. Службова особа органу, що отримав доручення, за погодженням зi слiдчим, прокурором, що надав доручення, зобов'язана в найкоротший строк органiзувати виконання зазначеного доручення.

     7. Проведення дистанцiйного досудового розслiдування за рiшенням слiдчого суддi здiйснюється згiдно з положеннями цiєї статтi та частинами четвертою та п'ятою статтi 336 цього Кодексу.

     8. Якщо особа, яка буде брати участь у досудовому розслiдуваннi дистанцiйно, утримується в установi попереднього ув'язнення або установi виконання покарань, дiї, передбаченi частиною п'ятою цiєї статтi, здiйснюються службовою особою такої установи.

     9. Хiд i результати слiдчої (розшукової) дiї, проведеної у режимi вiдеоконференцiї, фiксуються за допомогою технiчних засобiв вiдеозапису.

     10. Особа, якiй забезпечується захист, може бути допитана в режимi вiдеоконференцiї з такими змiнами зовнiшностi i голосу, за яких її неможливо було б упiзнати.

     11. Слiдчий, прокурор з метою забезпечення оперативностi кримiнального провадження має право провести у режимi вiдео- або телефонної конференцiї опитування особи, яка через знаходження у вiддаленому вiд мiсця проведення досудового розслiдування мiсцi, хворобу, зайнятiсть або з iнших причин не може без зайвих труднощiв вчасно прибути до слiдчого, прокурора.

     За результатами опитування, проведеного у режимi вiдео- або телефонної конференцiї, слiдчий, прокурор складає рапорт, у якому зазначає дату та час опитування, данi про особу опитуваного, iдентифiкацiйнi ознаки засобу зв'язку, що використовувався опитуваним, а також обставини, якi були ним повiдомленi. За необхiдностi опитування фiксується за допомогою технiчних засобiв аудiо- чи вiдеозапису.

     Слiдчий, прокурор зобов'язаний вжити заходiв з метою встановлення особи опитуваного у режимi вiдео- або телефонної конференцiї та зазначити в рапортi, яким чином була пiдтверджена особа опитуваного.

     У разi необхiдностi отримання показань вiд опитаних осiб слiдчий, прокурор проводить їх допит.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 16.01.2014р. N 725-VII, змiни, внесенi Законом України вiд 16.01.2014р. N 725-VII, втратили чиннiсть у зв'язку з втратою чинностi Законом України вiд 16.01.2014р. N 725-VII згiдно iз Законом України вiд 28.01.2014р. N 732-VII, вiд 23.02.2014р. N 767-VII, вiд 14.10.2014р. N 1698-VII, вiд 23.12.2015р. N 901-VIII, вiд 21.12.2016р. N 1798-VIII, вiд 04.10.2019р. N 187-IX)

     Стаття 233. Проникнення до житла чи iншого володiння особи

     1. Нiхто не має права проникнути до житла чи iншого володiння особи з будь-якої метою, iнакше як лише за добровiльною згодою особи, яка ними володiє, або на пiдставi ухвали слiдчого суддi, крiм випадкiв, установлених частиною третьою цiєї статтi.

     2. Пiд житлом особи розумiється будь-яке примiщення, яке знаходиться у постiйному чи тимчасовому володiннi особи, незалежно вiд його призначення i правового статусу, та пристосоване для постiйного або тимчасового проживання в ньому фiзичних осiб, а також всi складовi частини такого примiщення. Не є житлом примiщення, спецiально призначенi для утримання осiб, права яких обмеженi за законом. Пiд iншим володiнням особи розумiються транспортний засiб, земельна дiлянка, гараж, iншi будiвлi чи примiщення побутового, службового, господарського, виробничого та iншого призначення тощо, якi знаходяться у володiннi особи.

     3. Слiдчий, дiзнавач, прокурор має право до постановлення ухвали слiдчого суддi увiйти до житла чи iншого володiння особи лише у невiдкладних випадках, пов'язаних iз врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднiм переслiдуванням осiб, якi пiдозрюються у вчиненнi кримiнального правопорушення. У такому разi прокурор, слiдчий, дiзнавач за погодженням iз прокурором зобов'язаний невiдкладно пiсля здiйснення таких дiй звернутися до слiдчого суддi iз клопотанням про проведення обшуку. Слiдчий суддя розглядає таке клопотання згiдно з вимогами статтi 234 цього Кодексу, перевiряючи, крiм iншого, чи дiйсно були наявнi пiдстави для проникнення до житла чи iншого володiння особи без ухвали слiдчого суддi. Якщо прокурор вiдмовиться погодити клопотання слiдчого, дiзнавача про обшук або слiдчий суддя вiдмовить у задоволеннi клопотання про обшук, встановленi внаслiдок такого обшуку докази є недопустимими, а отримана iнформацiя пiдлягає знищенню в порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

     Стаття 234. Обшук

     1. Обшук проводиться з метою виявлення та фiксацiї вiдомостей про обставини вчинення кримiнального правопорушення, вiдшукання знаряддя кримiнального правопорушення або майна, яке було здобуте у результатi його вчинення, а також встановлення мiсцезнаходження розшукуваних осiб.

     2. Обшук проводиться на пiдставi ухвали слiдчого суддi мiсцевого загального суду, в межах територiальної юрисдикцiї якого знаходиться орган досудового розслiдування, а у кримiнальних провадженнях щодо злочинiв, вiднесених до пiдсудностi Вищого антикорупцiйного суду, - на пiдставi ухвали слiдчого суддi Вищого антикорупцiйного суду.

     3. У разi необхiдностi провести обшук слiдчий за погодженням з прокурором або прокурор звертається до слiдчого суддi з вiдповiдним клопотанням, яке повинно мiстити вiдомостi про:

     1) найменування кримiнального провадження та його реєстрацiйний номер;

     2) короткий виклад обставин кримiнального правопорушення, у зв'язку з розслiдуванням якого подається клопотання;

     3) правову квалiфiкацiю кримiнального правопорушення з зазначенням статтi (частини статтi) закону України про кримiнальну вiдповiдальнiсть;

     4) пiдстави для обшуку;

     5) житло чи iнше володiння особи або частину житла чи iншого володiння особи, де планується проведення обшуку;

     6) особу, якiй належить житло чи iнше володiння, та особу, у фактичному володiннi якої воно знаходиться;

     7) iндивiдуальнi або родовi ознаки речей, документiв, iншого майна або осiб, яких планується вiдшукати, а також їхнiй зв'язок iз вчиненим кримiнальним правопорушенням;

     8) обґрунтування того, що доступ до речей, документiв або вiдомостей, якi можуть у них мiститися, неможливо отримати органом досудового розслiдування у добровiльному порядку шляхом витребування речей, документiв, вiдомостей вiдповiдно до частини другої статтi 93 цього Кодексу, або за допомогою iнших слiдчих дiй, передбачених цим Кодексом, а доступ до осiб, яких планується вiдшукати, - за допомогою iнших слiдчих дiй, передбачених цим Кодексом. Зазначена вимога не поширюється на випадки проведення обшуку з метою вiдшукання знаряддя кримiнального правопорушення, предметiв i документiв, вилучених з обiгу.

     До клопотання також мають бути доданi оригiнали або копiї документiв та iнших матерiалiв, якими прокурор, слiдчий обґрунтовує доводи клопотання, а також витяг з Єдиного реєстру досудових розслiдувань щодо кримiнального провадження, в рамках якого подається клопотання.

     4. Клопотання про обшук розглядається у судi в день його надходження за участю слiдчого або прокурора.

     5. Слiдчий суддя вiдмовляє у задоволеннi клопотання про обшук, якщо прокурор, слiдчий не доведе наявнiсть достатнiх пiдстав вважати, що:

     1) було вчинено кримiнальне правопорушення;

     2) вiдшукуванi речi i документи мають значення для досудового розслiдування;

     3) вiдомостi, якi мiстяться у вiдшукуваних речах i документах, можуть бути доказами пiд час судового розгляду;

     4) вiдшукуванi речi, документи або особи знаходяться у зазначеному в клопотаннi житлi чи iншому володiннi особи;

     5) за встановлених обставин обшук є найбiльш доцiльним та ефективним способом вiдшукання та вилучення речей i документiв, якi мають значення для досудового розслiдування, а також встановлення мiсцезнаходження розшукуваних осiб, а також заходом, пропорцiйним втручанню в особисте i сiмейне життя особи.

     6. У разi вiдмови у задоволеннi клопотання про дозвiл на обшук житла чи iншого володiння особи слiдчий, прокурор не має права повторно звертатися до слiдчого суддi з клопотанням про дозвiл на обшук того самого житла чи iншого володiння особи, якщо у клопотаннi не зазначенi новi обставини, якi не розглядалися слiдчим суддею.

(У змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 03.10.2017р. N 2147-VIII, вiд 22.03.2018р. N 2367-VIII, вiд 04.10.2019р. N 187-IX)

     Стаття 235. Ухвала про дозвiл на обшук житла чи iншого володiння особи

     1. Ухвала слiдчого суддi про дозвiл на обшук житла чи iншого володiння особи з пiдстав, зазначених у клопотаннi прокурора, слiдчого, надає право проникнути до житла чи iншого володiння особи лише один раз.

     2. Ухвала слiдчого суддi про дозвiл на обшук житла чи iншого володiння особи повинна вiдповiдати загальним вимогам до судових рiшень, передбачених цим Кодексом, а також мiстити вiдомостi про:

     1) строк дiї ухвали, який не може перевищувати одного мiсяця з дня постановлення ухвали;

     2) прокурора, слiдчого, який подав клопотання про обшук;

     3) положення закону, на пiдставi якого постановляється ухвала;

     4) житло чи iнше володiння особи або частину житла чи iншого володiння особи, якi мають бути пiдданi обшуку;

     5) особу, якiй належить житло чи iнше володiння, та особу, у фактичному володiннi якої воно знаходиться;

     6) речi, документи або осiб, для виявлення яких проводиться обшук.

     3. Виготовляються двi копiї ухвали, якi чiтко позначаються як копiї.

     Стаття 236. Виконання ухвали про дозвiл на обшук житла чи iншого володiння особи

     1. Ухвала про дозвiл на обшук житла чи iншого володiння особи може бути виконана слiдчим чи прокурором. Для участi в проведеннi обшуку може бути запрошений потерпiлий, пiдозрюваний, захисник, представник та iншi учасники кримiнального провадження. З метою одержання допомоги з питань, що потребують спецiальних знань, слiдчий, прокурор для участi в обшуку має право запросити спецiалiстiв. Слiдчий, прокурор вживає належних заходiв для забезпечення присутностi пiд час проведення обшуку осiб, чиї права та законнi iнтереси можуть бути обмеженi або порушенi. Незалежно вiд стадiї цiєї слiдчої дiї слiдчий, прокурор, iнша службова особа, яка бере участь у проведеннi обшуку, зобов'язанi допустити на мiсце його проведення захисника чи адвоката, повноваження якого пiдтверджуються згiдно з положеннями статтi 50 цього Кодексу.

     2. Обшук житла чи iншого володiння особи на пiдставi ухвали слiдчого суддi повинен вiдбуватися в час, коли заподiюється найменша шкода звичайним заняттям особи, яка ними володiє, якщо тiльки слiдчий, прокурор не вважатиме, що виконання такої умови може iстотно зашкодити метi обшуку.

     3. Перед початком виконання ухвали слiдчого суддi особi, яка володiє житлом чи iншим володiнням, а за її вiдсутностi - iншiй присутнiй особi повинна бути пред'явлена ухвала i надана її копiя.

     Слiдчий, прокурор має право заборонити будь-якiй особi залишити мiсце обшуку до його закiнчення та вчиняти будь-якi дiї, що заважають проведенню обшуку. Невиконання цих вимог тягне за собою передбачену законом вiдповiдальнiсть.

     Слiдчий, прокурор не має права заборонити учасникам обшуку користуватися правовою допомогою адвоката або представника. Слiдчий, прокурор зобов'язаний допустити такого адвоката або представника до обшуку на будь-якому етапi його проведення.

     4. У разi вiдсутностi осiб у житлi чи iншому володiннi копiя ухвали повинна бути залишена на видному мiсцi у житлi чи iншому володiннi особи. При цьому слiдчий, прокурор зобов'язаний забезпечити схороннiсть майна, що знаходиться у житлi чи iншому володiннi особи, та неможливiсть доступу до нього стороннiх осiб.

     5. Обшук на пiдставi ухвали слiдчого суддi повинен проводитися в обсязi, необхiдному для досягнення мети обшуку. За рiшенням слiдчого чи прокурора може бути проведено обшук осiб, якi перебувають в житлi чи iншому володiннi, якщо є достатнi пiдстави вважати, що вони переховують при собi предмети або документи, якi мають значення для кримiнального провадження.

     Обшук особи здiйснюється особами тiєї самої статi у присутностi адвоката, представника на вимогу такої особи. Неявка адвоката, представника для участi у проведеннi обшуку особи протягом трьох годин не перешкоджає проведенню обшуку. Хiд i результати особистого обшуку пiдлягають обов'язковiй фiксацiї у вiдповiдному протоколi.

     6. Слiдчий, прокурор пiд час проведення обшуку має право вiдкривати закритi примiщення, сховища, речi, якщо особа, присутня при обшуку, вiдмовляється їх вiдкрити або обшук здiйснюється за вiдсутностi осiб, зазначених у частинi третiй цiєї статтi.

     7. При обшуку слiдчий, прокурор має право проводити вимiрювання, фотографування, звуко- чи вiдеозапис, складати плани i схеми, виготовляти графiчнi зображення обшуканого житла чи iншого володiння особи чи окремих речей, виготовляти вiдбитки та злiпки, оглядати i вилучати документи, тимчасово вилучати речi, якi мають значення для кримiнального провадження. Предмети, якi вилученi законом з обiгу, пiдлягають вилученню незалежно вiд їх вiдношення до кримiнального провадження. Вилученi речi та документи, якi не входять до перелiку, щодо якого прямо надано дозвiл на вiдшукання в ухвалi про дозвiл на проведення обшуку, та не вiдносяться до предметiв, якi вилученi законом з обiгу, вважаються тимчасово вилученим майном.

     8. Особи, у присутностi яких здiйснюється обшук, при проведеннi цiєї слiдчої (розшукової) дiї мають право робити заяви, що пiдлягають занесенню до протоколу обшуку.

     9. Другий примiрник протоколу обшуку разом iз доданим до нього описом вилучених документiв та тимчасово вилучених речей (за наявностi) вручається особi, у якої проведено обшук, а в разi її вiдсутностi - повнолiтньому членовi її сiм'ї або його представниковi.

     При проведеннi обшуку на пiдприємствi, в установi або органiзацiї другий примiрник протоколу вручається керiвнику або представниковi пiдприємства, установи або органiзацiї.

     10. Обшук житла чи iншого володiння особи на пiдставi ухвали слiдчого суддi в обов'язковому порядку фiксується за допомогою аудiо- та вiдеозапису.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 13.05.2015р. N 394-VIII, вiд 10.11.2015р. N 769-VIII, вiд 16.11.2017р. N 2213-VIII, у редакцiї Закону України вiд 03.10.2017р. N 2147-VIII)

     Стаття 237. Огляд

     1. З метою виявлення та фiксацiї вiдомостей щодо обставин вчинення кримiнального правопорушення слiдчий, прокурор проводять огляд мiсцевостi, примiщення, речей та документiв.

     2. Огляд житла чи iншого володiння особи здiйснюється згiдно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи iншого володiння особи.

     3. Для участi в оглядi може бути запрошений потерпiлий, пiдозрюваний, захисник, законний представник та iншi учасники кримiнального провадження. З метою одержання допомоги з питань, що потребують спецiальних знань, слiдчий, прокурор для участi в оглядi може запросити спецiалiстiв.

     4. Особи, у присутностi яких здiйснюється огляд, при проведеннi цiєї слiдчої (розшукової) дiї мають право робити заяви, що пiдлягають занесенню до протоколу огляду.

     5. При проведеннi огляду дозволяється вилучення лише речей i документiв, якi мають значення для кримiнального провадження, та речей, вилучених з обiгу. Усi вилученi речi i документи пiдлягають негайному огляду i опечатуванню iз завiренням пiдписами осiб, якi брали участь у проведеннi огляду. У разi якщо огляд речей i документiв на мiсцi здiйснити неможливо або їх огляд пов'язаний з ускладненнями, вони тимчасово опечатуються i зберiгаються у такому виглядi доти, доки не буде здiйснено їх остаточнi огляд i опечатування.

     6. Слiдчий, прокурор має право заборонити будь-якiй особi залишити мiсце огляду до його закiнчення та вчинювати будь-якi дiї, що заважають проведенню огляду. Невиконання цих вимог тягне за собою передбачену законом вiдповiдальнiсть.

     7. При оглядi слiдчий, прокурор або за їх дорученням залучений спецiалiст має право проводити вимiрювання, фотографування, звуко- чи вiдеозапис, складати плани i схеми, виготовляти графiчнi зображення оглянутого мiсця чи окремих речей, виготовляти вiдбитки та злiпки, оглядати i вилучати речi i документи, якi мають значення для кримiнального провадження. Предмети, якi вилученi законом з обiгу, пiдлягають вилученню незалежно вiд їх вiдношення до кримiнального провадження. Вилученi речi та документи, що не вiдносяться до предметiв, якi вилученi законом з обiгу, вважаються тимчасово вилученим майном.

     Стаття 238. Огляд трупа

     1. Огляд трупа слiдчим, прокурором проводиться за обов'язкової участi судово-медичного експерта або лiкаря, якщо вчасно неможливо залучити судово-медичного експерта.

     2. Огляд трупа може здiйснюватися одночасно з оглядом мiсця подiї, житла чи iншого володiння особи з додержанням правил цього Кодексу про огляд житла чи iншого володiння особи.

     3. Пiсля огляду труп пiдлягає обов'язковому направленню для проведення судово-медичної експертизи для встановлення причини смертi.

     4. Труп пiдлягає видачi лише з письмового дозволу прокурора i тiльки пiсля проведення судово-медичної експертизи та встановлення причини смертi.

     Стаття 239. Огляд трупа, пов'язаний з ексгумацiєю

     1. Ексгумацiя трупа здiйснюється за постановою прокурора. Виконання постанови покладається на службових осiб органiв мiсцевого самоврядування.

     2. Труп виймається з мiсця поховання за присутностi судово-медичного експерта та оглядається з додержанням правил статтi 238 цього Кодексу. Пiсля проведення ексгумацiї i необхiдних дослiджень поховання здiйснюється в тому самому мiсцi з приведенням могили в попереднiй стан.

     3. Пiд час ексгумацiї судово-медичним експертом можуть бути вилученi зразки тканини i органiв або частини трупа, необхiднi для проведення експертних дослiджень.

     4. У разi необхiдностi труп може бути доставлений до вiдповiдного експертного закладу для проведення експертизи.

     5. Пiд час ексгумацiї трупа з поховання можуть бути вилученi речi, якi мають значення для встановлення обставин кримiнального правопорушення.

     6. Про проведену слiдчу (розшукову) дiю складається протокол, у якому зазначається все, що було виявлено, у тiй послiдовностi, в якiй це вiдбувалося, i в тому виглядi, у якому спостерiгалося пiд час проведення слiдчої (розшукової) дiї. Якщо при ексгумацiї вилучалися речi та об'єкти для дослiджень, про це зазначається в протоколi. До протоколу додаються матерiали вимiрювання, фотографування, звуко- чи вiдеозапису, плани i схеми, графiчнi зображення, вiдбитки та злiпки.

     Стаття 240. Слiдчий експеримент

     1. З метою перевiрки i уточнення вiдомостей, якi мають значення для встановлення обставин кримiнального правопорушення, слiдчий, прокурор має право провести слiдчий експеримент шляхом вiдтворення дiй, обстановки, обставин певної подiї, проведення необхiдних дослiдiв чи випробувань.

     2. За необхiдностi слiдчий експеримент може проводитися за участю спецiалiста. Пiд час проведення слiдчого експерименту можуть проводитися вимiрювання, фотографування, звуко- чи вiдеозапис, складатися плани i схеми, виготовлятися графiчнi зображення, вiдбитки та злiпки, якi додаються до протоколу.

     3. До участi в слiдчому експериментi можуть бути залученi пiдозрюваний, потерпiлий, свiдок, захисник, представник.

     4. Проведення слiдчого експерименту допускається за умови, що при цьому не створюється небезпека для життя i здоров'я осiб, якi беруть у ньому участь, чи оточуючих, не принижуються їхнi честь i гiднiсть, не завдається шкода.

     5. Слiдчий експеримент, що проводиться в житлi чи iншому володiннi особи, здiйснюється лише за добровiльною згодою особи, яка ними володiє, або на пiдставi ухвали слiдчого суддi за клопотанням слiдчого, погодженого з прокурором, або прокурора, яке розглядається в порядку, передбаченому цим Кодексом, для розгляду клопотань про проведення обшуку в житлi чи iншому володiннi особи.

     6. Про проведення слiдчого експерименту слiдчий, прокурор складає протокол згiдно з вимогами цього Кодексу. Крiм того, у протоколi докладно викладаються умови i результати слiдчого експерименту.

     Стаття 241. Освiдування особи

     1. Слiдчий, прокурор здiйснює освiдування пiдозрюваного, свiдка чи потерпiлого для виявлення на їхньому тiлi слiдiв кримiнального правопорушення або особливих прикмет, якщо для цього не потрiбно проводити судово-медичну експертизу.

     2. Освiдування здiйснюється на пiдставi постанови прокурора та, за необхiдностi, за участю судово-медичного експерта або лiкаря. Освiдування, яке супроводжується оголенням освiдуваної особи, здiйснюється особами тiєї ж статi, за винятком його проведення лiкарем i за згодою особи, яка освiдується. Слiдчий, прокурор не вправi бути присутнiм при освiдуваннi особи iншої статi, коли це пов'язано з необхiднiстю оголювати особу, що пiдлягає освiдуванню.

     3. Перед початком освiдування особi, яка пiдлягає освiдуванню, пред'являється постанова прокурора. Пiсля цього особi пропонується добровiльно пройти освiдування, а в разi її вiдмови освiдування проводиться примусово.

     4. При освiдуваннi не допускаються дiї, якi принижують честь i гiднiсть особи або небезпечнi для її здоров'я. За необхiдностi здiйснюється фiксування наявностi чи вiдсутностi на тiлi особи, яка пiдлягає освiдуванню, слiдiв кримiнального правопорушення або особливих прикмет шляхом фотографування, вiдеозапису чи iнших технiчних засобiв. Зображення, демонстрацiя яких може розглядатись як образлива для освiдуваної особи, зберiгаються в опечатаному виглядi i можуть надаватися лише суду пiд час судового розгляду.

     5. Про проведення освiдування складається протокол згiдно з вимогами цього Кодексу. Особi, освiдування якої проводилося примусово, надається копiя протоколу освiдування.

     Стаття 242. Пiдстави проведення експертизи

     1. Експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, яких залучають сторони кримiнального провадження або слiдчий суддя за клопотанням сторони захисту у випадках та порядку, передбачених статтею 244 цього Кодексу, якщо для з'ясування обставин, що мають значення для кримiнального провадження, необхiднi спецiальнi знання. Не допускається проведення експертизи для з'ясування питань права.

     2. Слiдчий або прокурор зобов'язанi забезпечити проведення експертизи щодо:

     1) встановлення причин смертi;

     2) встановлення тяжкостi та характеру тiлесних ушкоджень;

     3) визначення психiчного стану пiдозрюваного за наявностi вiдомостей, якi викликають сумнiв щодо його осудностi, обмеженої осудностi;

     4) встановлення вiку особи, якщо це необхiдно для вирiшення питання про можливiсть притягнення її до кримiнальної вiдповiдальностi, а iншим способом неможливо отримати цi вiдомостi;

     5) виключено

     6) визначення розмiру матерiальних збиткiв, якщо потерпiлий не може їх визначити та не надав документ, що пiдтверджує розмiр такої шкоди, розмiру шкоди немайнового характеру, шкоди довкiллю, заподiяного кримiнальним правопорушенням.

     3. Примусове залучення особи для проведення медичної або психiатричної експертизи здiйснюється за ухвалою слiдчого суддi, суду.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України 13.05.2014р. N 1261-VII, вiд 03.10.2017р. N 2147-VIII, вiд 04.10.2019р. N 187-IX)

     Стаття 243. Порядок залучення експерта

     1. Експерт залучається у разi наявностi пiдстав для проведення експертизи за дорученням сторони кримiнального провадження.

     Сторона захисту має право самостiйно залучати експертiв на договiрних умовах для проведення експертизи, у тому числi обов'язкової.

     Експерт може бути залучений слiдчим суддею за клопотанням сторони захисту у випадках та порядку, передбачених статтею 244 цього Кодексу.

(У редакцiї законiв України вiд 03.10.2017р. N 2147-VIII, вiд 04.10.2019р. N 187-IX)

     Стаття 244. Розгляд слiдчим суддею клопотання про проведення експертизи

     1. Сторона захисту має право звернутися до слiдчого суддi з клопотанням про проведення експертизи у разi, якщо:

     1) для вирiшення питань, що мають iстотне значення для кримiнального провадження, необхiдне залучення експерта, проте сторона обвинувачення не залучила його або для вирiшення залученим стороною обвинувачення експертом поставленi запитання, що не дозволяють дати повний та належний висновок з питань, для з'ясування яких необхiдне проведення експертизи, або iснують достатнi пiдстави вважати, що залучений стороною обвинувачення експерт внаслiдок вiдсутностi у нього необхiдних знань, упередженостi чи з iнших причин надасть або надав неповний чи неправильний висновок;

     2) сторона захисту не може залучити експерта самостiйно через вiдсутнiсть коштiв чи з iнших об'єктивних причин.

     2. У клопотаннi зазначаються:

     1) короткий виклад обставин кримiнального правопорушення, у зв'язку з яким подається клопотання;

     2) правова квалiфiкацiя кримiнального правопорушення iз зазначенням статтi (частини статтi) закону України про кримiнальну вiдповiдальнiсть;

     3) виклад обставин, якими обґрунтовуються доводи клопотання;

     4) експерт, якого необхiдно залучити, або експертна установа, якiй необхiдно доручити проведення експертизи;

     5) вид експертного дослiдження, що необхiдно провести, та перелiк запитань, якi необхiдно поставити перед експертом.

     До клопотання також додаються:

     копiї матерiалiв, якими обґрунтовуються доводи клопотання;

     копiї документiв, що пiдтверджують неможливiсть самостiйного залучення експерта стороною захисту.

     3. Клопотання розглядається не пiзнiше п'яти днiв iз дня його надходження до суду слiдчим суддею мiсцевого суду, в межах територiальної юрисдикцiї якого здiйснюється досудове розслiдування, а в кримiнальних провадженнях щодо кримiнальних правопорушень, вiднесених до пiдсудностi Вищого антикорупцiйного суду, - слiдчим суддею Вищого антикорупцiйного суду. Особа, яка подала клопотання, повiдомляється про мiсце та час його розгляду, проте її неприбуття не перешкоджає розгляду клопотання, крiм випадкiв, коли участь такої особи визнана слiдчим суддею обов'язковою.

     4. У разi встановлення слiдчим суддею, що клопотання подано без додержання вимог частини другої цiєї статтi, слiдчий суддя повертає таке клопотання особi, яка його подала, про що постановляє ухвалу.

     5. Пiд час розгляду клопотання слiдчий суддя має право за клопотанням учасникiв розгляду або за власною iнiцiативою заслухати будь-якого свiдка чи дослiдити будь-якi матерiали, що мають значення для вирiшення клопотання.

     6. Слiдчий суддя за результатами розгляду клопотання має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертнiй установi, експерту або експертам, якщо особа, яка звернулася з клопотанням, доведе наявнiсть пiдстав, визначених частиною першою цiєї статтi.

     7. До ухвали слiдчого суддi про доручення проведення експертизи включаються запитання, поставленi перед експертом особою, яка звернулася з вiдповiдним клопотанням. Слiдчий суддя має право не включити до ухвали запитання, поставленi особою, яка звернулася з вiдповiдним клопотанням, якщо вiдповiдi на них не стосуються кримiнального провадження або не мають значення для судового розгляду, обґрунтувавши таке рiшення в ухвалi.

     8. При задоволеннi клопотання про залучення експерта слiдчий суддя у разi необхiдностi має право за клопотанням особи, яка звернулася з клопотанням про залучення експерта, вирiшити питання про отримання зразкiв для експертизи вiдповiдно до статтi 245 цього Кодексу.

     9. Висновок експерта, залученого слiдчим суддею, надається особi, за клопотанням якої вiн залучений.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 03.10.2017р. N 2147-VIII, вiд 07.06.2018р. N 2447-VIII, вiд 04.10.2019р. N 187-IX, вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

     Стаття 245. Отримання зразкiв для експертизи

     1. У разi необхiдностi отримання зразкiв для проведення експертизи вони вiдбираються стороною кримiнального провадження, яка звернулася за проведенням експертизи або за клопотанням якої експертиза призначена слiдчим суддею. У випадку, якщо проведення експертизи доручено судом, вiдiбрання зразкiв для її проведення здiйснюється судом або за його дорученням залученим спецiалiстом.

     2. Порядок вiдiбрання зразкiв з речей i документiв встановлюється згiдно з положеннями про тимчасовий доступ до речей i документiв (статтi 160 - 166 цього Кодексу).

     3. Вiдбирання бiологiчних зразкiв у особи здiйснюється за правилами, передбаченими статтею 241 цього Кодексу. У разi вiдмови особи добровiльно надати бiологiчнi зразки слiдчий суддя, суд за клопотанням сторони кримiнального провадження, що розглядається в порядку, передбаченому статтями 160 - 166 цього Кодексу, має право дозволити слiдчому, прокурору (або зобов'язати їх, якщо клопотання було подано стороною захисту) здiйснити вiдбирання бiологiчних зразкiв примусово.

Глава 21. Негласнi слiдчi (розшуковi) дiї

§ 1. Загальнi положення про негласнi слiдчi (розшуковi) дiї

     Стаття 246. Пiдстави проведення негласних слiдчих (розшукових) дiй

     1. Негласнi слiдчi (розшуковi) дiї - це рiзновид слiдчих (розшукових) дiй, вiдомостi про факт та методи проведення яких не пiдлягають розголошенню, за винятком випадкiв, передбачених цим Кодексом.

     2. Негласнi слiдчi (розшуковi) дiї проводяться у випадках, якщо вiдомостi про кримiнальне правопорушення та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в iнший спосiб. Негласнi слiдчi (розшуковi) дiї, передбаченi статтями 260, 261, 262, 263, 264 (в частинi дiй, що проводяться на пiдставi ухвали слiдчого суддi), 267, 269, 2691, 270, 271, 272, 274 цього Кодексу, проводяться виключно у кримiнальному провадженнi щодо тяжких або особливо тяжких злочинiв.

     3. Рiшення про проведення негласних слiдчих (розшукових) дiй приймає слiдчий, прокурор, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - слiдчий суддя за клопотанням прокурора або за клопотанням слiдчого, погодженого з прокурором. Слiдчий зобов'язаний повiдомити прокурора про прийняття рiшення щодо проведення певних негласних слiдчих (розшукових) дiй та отриманi результати. Прокурор має право заборонити проведення або припинити подальше проведення негласних слiдчих (розшукових) дiй.

     4. Виключно прокурор має право прийняти рiшення про проведення такої негласної слiдчої (розшукової) дiї, як контроль за вчиненням злочину.

     5. У рiшеннi про проведення негласної слiдчої (розшукової) дiї зазначається строк її проведення. Строк проведення негласної слiдчої (розшукової) дiї може бути продовжений:

     прокурором, якщо негласна слiдча (розшукова) дiя проводиться за його рiшенням, - до вiсiмнадцяти мiсяцiв;

     керiвником органу досудового розслiдування, якщо негласна слiдча (розшукова) дiя проводиться за його або слiдчого рiшенням, - до шести мiсяцiв;

     начальником головного, самостiйного управлiння, департаменту апарату Нацiональної полiцiї, територiальних органiв Нацiональної полiцiї та його вiдокремлених пiдроздiлiв, Центрального управлiння Служби безпеки України, керiвником вiдповiдного пiдроздiлу Нацiонального антикорупцiйного бюро України, Державного бюро розслiдувань, Державної кримiнально-виконавчої служби України, органу, що здiйснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслiдувань в Автономнiй Республiцi Крим, областях, мiстах Києвi та Севастополi, регiонального органу Служби безпеки України в межах компетенцiї, якщо негласна слiдча (розшукова) дiя проводиться за рiшенням слiдчого, - до дванадцяти мiсяцiв;

     Головою Нацiональної полiцiї, Головою Служби безпеки України, Директором Нацiонального антикорупцiйного бюро України, керiвником центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну податкову i митну полiтику, головою державного бюро розслiдувань, якщо негласна слiдча (розшукова) дiя проводиться за рiшенням слiдчого, - до вiсiмнадцяти мiсяцiв;

     слiдчим суддею, якщо негласна слiдча (розшукова) дiя проводиться за його рiшенням у порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

     6. Проводити негласнi слiдчi (розшуковi) дiї має право слiдчий, який здiйснює досудове розслiдування кримiнального правопорушення, або за його дорученням - уповноваженi оперативнi пiдроздiли Нацiональної полiцiї, органiв безпеки, Нацiонального антикорупцiйного бюро України, Державного бюро розслiдувань, органiв, що здiйснюють контроль за додержанням податкового i митного законодавства, органiв, установ виконання покарань та слiдчих iзоляторiв Державної кримiнально-виконавчої служби України, органiв Державної прикордонної служби України. За рiшенням слiдчого чи прокурора до проведення негласних слiдчих (розшукових) дiй можуть залучатися також iншi особи.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 04.07.2013р. N 406-VII, вiд 14.10.2014р. N 1698-VII, вiд 12.02.2015р. N 198-VIII, вiд 23.12.2015р. N 901-VIII, вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII, вiд 21.12.2016р. N 1798-VIII, вiд 04.10.2019р. N 187-IX, вiд 04.06.2020р. N 671-IX, вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

     Стаття 247. Слiдчий суддя, який здiйснює розгляд клопотань щодо негласних слiдчих (розшукових) дiй

     1. Розгляд клопотань, який вiднесений згiдно з положеннями цiєї глави до повноважень слiдчого суддi, здiйснюється слiдчим суддею апеляцiйного суду, в межах територiальної юрисдикцiї якого знаходиться орган досудового розслiдування, а в кримiнальних провадженнях щодо кримiнальних правопорушень, вiднесених до пiдсудностi Вищого антикорупцiйного суду, - слiдчим суддею Вищого антикорупцiйного суду.

     2. Розгляд клопотань про надання дозволу на проведення негласних слiдчих (розшукових) дiй щодо суддiв, працiвникiв суду та правоохоронних органiв та/або у примiщеннях судових та правоохоронних органiв, який вiднесений згiдно з положеннями цiєї глави до повноважень слiдчого суддi, може здiйснюватися слiдчим суддею вiдповiдного апеляцiйного суду поза межами територiальної юрисдикцiї органу досудового розслiдування, який здiйснює досудове розслiдування, а в кримiнальних провадженнях щодо кримiнальних правопорушень, вiднесених до пiдсудностi Вищого антикорупцiйного суду, здiйснюється слiдчим суддею Вищого антикорупцiйного суду (крiм випадку, передбаченого абзацом сьомим частини першої статтi 34 цього Кодексу).

     У такому разi слiдчий, прокурор звертаються з клопотаннями про надання дозволу на проведення негласних слiдчих (розшукових) дiй до слiдчого суддi вiдповiдного апеляцiйного суду, найбiльш територiально наближеного до апеляцiйного суду, в межах територiальної юрисдикцiї якого здiйснюється досудове розслiдування, або Вищого антикорупцiйного суду (а у випадку, передбаченому абзацом сьомим частини першої статтi 34 цього Кодексу, - до апеляцiйного суду, зазначеного в абзацi сьомому частини першої статтi 34 цього Кодексу).

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 14.10.2014р. N 1698-VII, вiд 15.07.2015р. N 613-VIII, вiд 07.06.2018р. N 2447-VIII, вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

     Стаття 248. Розгляд клопотання про дозвiл на проведення негласної слiдчої (розшукової) дiї

     1. Слiдчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про надання дозволу на проведення негласної слiдчої (розшукової) дiї протягом шести годин з моменту його отримання. Розгляд клопотання здiйснюється за участю особи, яка подала клопотання.

     2. У клопотаннi зазначаються:

     1) найменування кримiнального провадження та його реєстрацiйний номер;

     2) короткий виклад обставин кримiнального правопорушення, у зв'язку з розслiдуванням якого подається клопотання;

     3) правова квалiфiкацiя кримiнального правопорушення iз зазначенням статтi (частини статтi) Кримiнального кодексу України;

     4) вiдомостi про особу (осiб), мiсце або рiч, щодо яких необхiдно провести негласну слiдчу (розшукову) дiю;

     5) обставини, що дають пiдстави пiдозрювати особу у вчиненнi кримiнального правопорушення;

     6) вид негласної слiдчої (розшукової) дiї та обґрунтування строку її проведення;

     7) обґрунтування неможливостi отримання вiдомостей про кримiнальне правопорушення та особу, яка його вчинила, в iншiй спосiб;

     8) вiдомостi залежно вiд виду негласної слiдчої дiї про iдентифiкацiйнi ознаки, якi дозволять унiкальне iдентифiкувати абонента спостереження, телекомунiкацiйну мережу, кiнцеве обладнання тощо;

     9) обґрунтування можливостi отримання пiд час проведення негласної слiдчої (розшукової) дiї доказiв, якi самостiйно або в сукупностi з iншими доказами можуть мати суттєве значення для з'ясування обставин кримiнального правопорушення або встановлення осiб, якi його вчинили.

     До клопотання слiдчого, прокурора додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслiдувань щодо кримiнального провадження, у рамках якого подається клопотання.

     3. Слiдчий суддя постановляє ухвалу про дозвiл на проведення негласної слiдчої (розшукової) дiї, якщо прокурор, слiдчий доведе наявнiсть достатнiх пiдстав вважати, що:

     1) вчинений кримiнальне правопорушення вiдповiдної тяжкостi;

     2) пiд час проведення негласної слiдчої (розшукової) дiї можуть бути отриманi докази, якi самостiйно або в сукупностi з iншими доказами можуть мати суттєве значення для з'ясування обставин кримiнального правопорушення або встановлення осiб, якi вчинили кримiнальне правопорушення.

     4. Ухвала слiдчого суддi про дозвiл на проведення негласної слiдчої (розшукової) дiї повинна вiдповiдати загальним вимогам до судових рiшень, передбачених цим Кодексом, а також мiстити вiдомостi про:

     1) прокурора, слiдчого, який звернувся з клопотанням;

     2) кримiнальне правопорушення, у зв'язку iз досудовим розслiдуванням якого постановляється ухвала;

     3) особу (осiб), мiсце або рiч, щодо яких необхiдно провести негласну слiдчу (розшукову) дiю;

     4) вид негласної слiдчої (розшукової) дiї та вiдомостi залежно вiд виду негласної слiдчої дiї про iдентифiкацiйнi ознаки, якi дозволять унiкальне iдентифiкувати абонента спостереження, телекомунiкацiйну мережу, кiнцеве обладнання тощо;

     5) строк дiї ухвали.

     5. Постановлення слiдчим суддею ухвали про вiдмову в наданнi дозволу на проведення негласної слiдчої (розшукової) дiї не перешкоджає повторному зверненню з новим клопотанням про надання такого дозволу.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

     Стаття 249. Строк дiї ухвали слiдчого суддi про дозвiл на проведення негласної слiдчої (розшукової) дiї

     1. Строк дiї ухвали слiдчого суддi про дозвiл на проведення негласної слiдчої (розшукової) дiї не може перевищувати два мiсяцi.

     2. Якщо слiдчий, прокурор вважає, що проведення негласної слiдчої (розшукової) дiї слiд продовжити, то слiдчий за погодженням з прокурором або прокурор має право звернутися до слiдчого суддi з клопотанням про постановлення ухвали згiдно з вимогами статтi 248 цього Кодексу.

     3. Крiм вiдомостей, зазначених у статтi 248 цього Кодексу, слiдчий, прокурор повинен надати додатковi вiдомостi, якi дають пiдстави для продовження негласної слiдчої (розшукової) дiї.

     4. Загальний строк, протягом якого в одному кримiнальному провадженнi може тривати проведення негласної слiдчої (розшукової) дiї, дозвiл на проведення якої дає слiдчий суддя, не може перевищувати максимальнi строки досудового розслiдування, передбаченi статтею 219 цього Кодексу. У разi якщо така негласна слiдча (розшукова) дiя проводиться з метою встановлення мiсцезнаходження особи, яка переховується вiд органiв досудового розслiдування, слiдчого суддi чи суду, та оголошена в розшук, вона може тривати до встановлення мiсцезнаходження розшукуваної особи.

     5. Прокурор зобов'язаний прийняти рiшення про припинення подальшого проведення негласної слiдчої (розшукової) дiї, якщо в цьому вiдпала необхiднiсть.

     Стаття 250. Проведення негласної слiдчої (розшукової) дiї до постановлення ухвали слiдчого суддi

     1. У виняткових невiдкладних випадках, пов'язаних iз врятуванням життя людей та запобiганням вчиненню тяжкого або особливо тяжкого злочину, передбаченого роздiлами I, II, VI, VII (статтi 201 та 209), IX, XIII, XIV, XV, XVII Особливої частини Кримiнального кодексу України, негласна слiдча (розшукова) дiя може бути розпочата до постановлення ухвали слiдчого суддi у випадках, передбачених цим Кодексом, за рiшенням слiдчого, узгодженого з прокурором, або прокурора. У такому випадку прокурор зобов'язаний невiдкладно пiсля початку такої негласної слiдчої (розшукової) дiї звернутися з вiдповiдним клопотанням до слiдчого суддi.

     2. Слiдчий суддя розглядає таке клопотання згiдно з вимогами статтi 248 цього Кодексу.

     3. Виконання будь-яких дiй з проведення негласної слiдчої (розшукової) дiї повинно бути негайно припинено, якщо слiдчий суддя постановить ухвалу про вiдмову в наданнi дозволу на проведення негласної слiдчої (розшукової) дiї. Отримана внаслiдок такої негласної слiдчої (розшукової) дiї iнформацiя повинна бути знищена в порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу.

     Стаття 251. Вимоги до постанови слiдчого, прокурора про проведення негласних слiдчих (розшукових) дiй

     1. Постанова слiдчого, прокурора про проведення негласної слiдчої (розшукової) дiї повинна мiстити:

     1) найменування кримiнального провадження та його реєстрацiйний номер;

     2) правову квалiфiкацiю кримiнального правопорушення iз зазначенням статтi (частини статтi) Кримiнального кодексу України;

     3) вiдомостi про особу (осiб), мiсце або рiч, щодо яких проводитиметься негласна слiдча (розшукова) дiя;

     4) початок, тривалiсть i мету негласної слiдчої (розшукової) дiї;

     5) вiдомостi про особу (осiб), яка буде проводити негласну слiдчу (розшукову) дiю;

     6) обґрунтування прийнятої постанови, у тому числi обґрунтування неможливостi отримання вiдомостей про кримiнальне правопорушення та особу, яка його вчинила, в iнший спосiб;

     7) вказiвку на вид негласної слiдчої (розшукової) дiї, що проводиться.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

     Стаття 252. Фiксацiя ходу i результатiв негласних слiдчих (розшукових) дiй

     1. Фiксацiя ходу i результатiв негласних слiдчих (розшукових) дiй повинна вiдповiдати загальним правилам фiксацiї кримiнального провадження, передбаченим цих Кодексом. За результатами проведення негласної слiдчої (розшукової) дiї складається протокол, до якого в разi необхiдностi долучаються додатки. Вiдомостi про осiб, якi проводили негласнi слiдчi (розшуковi) дiї або були залученi до їх проведення, у разi здiйснення щодо них заходiв безпеки можуть зазначатися iз забезпеченням конфiденцiйностi даних про таких осiб у порядку, визначеному законодавством.

     2. Проведення негласних слiдчих (розшукових) дiй може фiксуватися за допомогою технiчних та iнших засобiв.

     3. Протоколи про проведення негласних слiдчих (розшукових) дiй з додатками не пiзнiше нiж через двадцять чотири години з моменту припинення зазначених негласних слiдчих (розшукових) дiй передаються прокурору.

     4. Прокурор вживає заходiв щодо збереження отриманих пiд час проведення негласних слiдчих (розшукових) дiй речей i документiв, якi планує використовувати у кримiнальному провадженнi.

     Стаття 253. Повiдомлення осiб, щодо яких проводилися негласнi слiдчi (розшуковi) дiї

     1. Особи, конституцiйнi права яких були тимчасово обмеженi пiд час проведення негласних слiдчих (розшукових) дiй, а також пiдозрюваний, його захисник мають бути письмово повiдомленi прокурором або за його дорученням слiдчим про таке обмеження.

     2. Конкретний час повiдомлення визначається iз урахуванням наявностi чи вiдсутностi загроз для досягнення мети досудового розслiдування, суспiльної безпеки, життя або здоров'я осiб, якi причетнi до проведення негласних слiдчих (розшукових) дiй. Вiдповiдне повiдомлення про факт i результати негласної слiдчої (розшукової) дiї повинне бути здiйснене протягом дванадцяти мiсяцiв з дня припинення таких дiй, але не пiзнiше звернення до суду з обвинувальним актом.

     Стаття 254. Заходи щодо захисту iнформацiї, отриманої в результатi проведення негласних слiдчих (розшукових) дiй

     1. Вiдомостi про факт та методи проведення негласних слiдчих (розшукових) дiй, осiб, якi їх проводять, а також iнформацiя, отримана в результатi їх проведення, не пiдлягають розголошенню особами, яким це стало вiдомо в результатi ознайомлення з матерiалами в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу.

     2. Якщо протоколи про проведення негласних слiдчих (розшукових) дiй мiстять iнформацiю щодо приватного (особистого чи сiмейного) життя iнших осiб, захисник, а також iншi особи, якi мають право на ознайомлення з протоколами, попереджаються про кримiнальну вiдповiдальнiсть за розголошення отриманої iнформацiї щодо iнших осiб.

     3. Виготовлення копiй протоколiв про проведення негласних слiдчих (розшукових) дiй та додаткiв до них до прийняття рiшення про їх розсекречування у порядку, визначеному законодавством, не допускається.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 04.10.2019р. N 187-IX)

     Стаття 255. Заходи щодо захисту iнформацiї, яка не використовується у кримiнальному провадженнi

     1. Вiдомостi, речi та документи, отриманi в результатi проведення негласних слiдчих (розшукових) дiй, якi прокурор не визнає необхiдними для подальшого проведення досудового розслiдування, повиннi бути невiдкладно знищенi на пiдставi його рiшення, крiм випадкiв, передбачених частиною третьою цiєї статтi та статтею 256 цього Кодексу.

     2. Забороняється використання зазначених у частинi першiй цiєї статтi матерiалiв для цiлей, не пов'язаних з кримiнальним провадженням, або ознайомлення з ними учасникiв кримiнального провадження чи будь-яких iнших осiб.

     3. У разi якщо власник речей або документiв, отриманих у результатi проведення негласних слiдчих (розшукових) дiй, може бути зацiкавлений у їх поверненнi, прокурор зобов'язаний повiдомити його про наявнiсть таких речей або документiв у розпорядженнi прокурора та з'ясувати, чи бажає вiн їх повернути. Допустимiсть дiй, передбачених цiєю частиною, та час їх вчинення визначаються прокурором з урахуванням необхiдностi забезпечення прав та законних iнтересiв осiб, а також запобiгання завданню шкоди для кримiнального провадження.

     4. Знищення вiдомостей, речей та документiв здiйснюється пiд контролем прокурора.

     5. Знищення вiдомостей, речей та документiв, отриманих у результатi проведення негласних слiдчих (розшукових) дiй, не звiльняє прокурора вiд обов'язку здiйснення повiдомлення згiдно з вимогами статтi 253 цього Кодексу.

     Стаття 256. Використання результатiв негласних слiдчих (розшукових) дiй у доказуваннi

     1. Протоколи щодо проведення негласних слiдчих (розшукових) дiй, аудiо- або вiдеозаписи, фотознiмки, iншi результати, здобутi за допомогою застосування технiчних засобiв, вилученi пiд час їх проведення речi i документи або їх копiї можуть використовуватися в доказуваннi на тих самих пiдставах, що i результати проведення iнших слiдчих (розшукових) дiй пiд час досудового розслiдування.

     2. Особи, якi проводили негласнi слiдчi (розшуковi) дiї або були залученi до їх проведення, можуть бути допитанi як свiдки. Допит цих осiб може вiдбуватися iз збереженням у таємницi вiдомостей про цих осiб та iз застосуванням щодо них вiдповiдних заходiв безпеки, передбачених законом.

     3. У разi використання для доказування результатiв негласних слiдчих (розшукових) дiй можуть бути допитанi особи, з приводу дiй або контактiв яких проводилися такi дiї. Такi особи повiдомляються про проведення негласних слiдчих (розшукових) дiй тiльки щодо них у строк, передбачений статтею 253 цього Кодексу, i в тому обсязi, який зачiпає їх права, свободи чи iнтереси.

     Стаття 257. Використання результатiв негласних слiдчих (розшукових) дiй в iнших цiлях або передання iнформацiї

     1. Якщо в результатi проведення негласної слiдчої (розшукової) дiї виявлено ознаки кримiнального правопорушення, яке не розслiдується у даному кримiнальному провадженнi, то отримана iнформацiя може бути використана в iншому кримiнальному провадженнi тiльки на пiдставi ухвали слiдчого суддi, яка постановляється за клопотанням прокурора.

     Слiдчий суддя розглядає клопотання згiдно з вимогами статей 247 та 248 цього Кодексу i вiдмовляє у його задоволеннi, якщо прокурор, крiм iншого, не доведе законнiсть отримання iнформацiї та наявнiсть достатнiх пiдстав вважати, що вона свiдчить про виявлення ознак кримiнального правопорушення.

     2. Передання iнформацiї, одержаної внаслiдок проведення негласних слiдчих (розшукових) дiй, здiйснюється тiльки через прокурора.

§ 2. Втручання у приватне спiлкування

     Стаття 258. Загальнi положення про втручання у приватне спiлкування

     1. Нiхто не може зазнавати втручання у приватне спiлкування без ухвали слiдчого суддi.

     2. Прокурор, слiдчий за погодженням з прокурором зобов'язаний звернутися до слiдчого суддi з клопотанням про дозвiл на втручання у приватне спiлкування в порядку, передбаченому статтями 246, 248, 249 цього Кодексу, якщо будь-яка слiдча (розшукова) дiя включатиме таке втручання.

     3. Спiлкуванням є передання iнформацiї у будь-якiй формi вiд однiєї особи до iншої безпосередньо або за допомогою засобiв зв'язку будь-якого типу. Спiлкування є приватним, якщо iнформацiя передається та зберiгається за таких фiзичних чи юридичних умов, при яких учасники спiлкування можуть розраховувати на захист iнформацiї вiд втручання iнших осiб.

     4. Втручанням у приватне спiлкування є доступ до змiсту спiлкування за умов, якщо учасники спiлкування мають достатнi пiдстави вважати, що спiлкування є приватним. Рiзновидами втручання в приватне спiлкування є:

     1) аудiо-, вiдеоконтроль особи;

     2) арешт, огляд i виїмка кореспонденцiї;

     3) зняття iнформацiї з транспортних телекомунiкацiйних мереж;

     4) зняття iнформацiї з електронних iнформацiйних систем.

     5. Втручання у приватне спiлкування захисника, священнослужителя з пiдозрюваним, обвинуваченим, засудженим, виправданим заборонене.

     Стаття 259. Збереження iнформацiї

     1. Якщо прокурор має намiр використати пiд час судового розгляду як доказ iнформацiю, отриману внаслiдок втручання у приватне спiлкування, або певний її фрагмент, вiн зобов'язаний забезпечити збереження всiєї iнформацiї або доручити слiдчому забезпечити збереження.

     Стаття 260. Аудiо-, вiдеоконтроль особи

     1. Аудiо-, вiдеоконтроль особи є рiзновидом втручання у приватне спiлкування, яке проводиться без її вiдома на пiдставi ухвали слiдчого суддi, якщо є достатнi пiдстави вважати, що розмови цiєї особи або iншi звуки, рухи, дiї, пов'язанi з її дiяльнiстю або мiсцем перебування тощо, можуть мiстити вiдомостi, якi мають значення для досудового розслiдування.

     Стаття 261. Накладення арешту на кореспонденцiю

     1. Накладення арешту на кореспонденцiю особи без її вiдома проводиться у виняткових випадках на пiдставi ухвали слiдчого суддi.

     2. Арешт на кореспонденцiю накладається, якщо пiд час досудового розслiдування є достатнi пiдстави вважати, що поштово-телеграфна кореспонденцiя певної особи iншим особам або iнших осiб їй може мiстити вiдомостi про обставини, якi мають значення для досудового розслiдування, або речi i документи, що мають iстотне значення для досудового розслiдування.

     3. Накладення арешту на кореспонденцiю надає право слiдчому здiйснювати огляд i виїмку цiєї кореспонденцiї.

     4. Кореспонденцiєю, передбаченою цiєю статтею, є листи усiх видiв, бандеролi, посилки, поштовi контейнери, перекази, телеграми, iншi матерiальнi носiї передання iнформацiї мiж особами.

     5. Пiсля закiнчення строку, визначеного в ухвалi слiдчого суддi, накладений на кореспонденцiю арешт вважається скасованим.

     Стаття 262. Огляд i виїмка кореспонденцiї

     1. Огляд затриманої кореспонденцiї проводиться в установi зв'язку, якiй доручено здiйснювати контроль i затримувати цю кореспонденцiю, за участю представника цiєї установи, а за необхiдностi - за участю спецiалiста. У присутностi зазначених осiб слiдчий вирiшує питання про вiдкриття i оглядає затриману кореспонденцiю.

     2. При виявленнi в кореспонденцiї речей (у тому числi речовин), документiв, що мають значення для певного досудового розслiдування, слiдчий у межах, визначених ухвалою слiдчого суддi, здiйснює виїмку вiдповiдної кореспонденцiї або обмежується зняттям копiй чи отриманням зразкiв з вiдповiдних вiдправлень. Зняття копiй чи отримання зразкiв здiйснюється з метою збереження конфiденцiйностi накладення арешту на кореспонденцiю. У разi необхiдностi особою, яка проводить огляд поштово-телеграфної кореспонденцiї, може бути прийняте рiшення про нанесення на виявленi речi i документи спецiальних позначок, обладнання їх технiчними засобами контролю, замiну речей i речовин, що становлять загрозу для оточуючих чи забороненi у вiльному обiгу, на їх безпечнi аналоги.

     3. У разi вiдсутностi речей чи документiв, якi мають значення для досудового розслiдування, слiдчий дає вказiвку про вручення оглянутої кореспонденцiї адресату.

     4. Про кожен випадок проведення огляду, виїмки або затримання кореспонденцiї складається протокол згiдно з вимогами цього Кодексу. У протоколi обов'язково зазначається, якi саме вiдправлення були оглянутi, що з них вилучено i що має бути доставлено адресату або тимчасово затримано, з яких вiдправлень знято копiї чи отримано зразки, а також про проведення iнших дiй, передбачених частиною другою цiєї статтi.

     5. Керiвники та працiвники установ зв'язку зобов'язанi сприяти проведенню негласної слiдчої (розшукової) дiї i не розголошувати факт її проведення чи отриману iнформацiю.

     Стаття 263. Зняття iнформацiї з транспортних телекомунiкацiйних мереж

     1. Зняття iнформацiї з транспортних телекомунiкацiйних мереж (мереж, що забезпечують передавання знакiв, сигналiв, письмового тексту, зображень та звукiв або повiдомлень будь-якого виду мiж пiдключеними до неї телекомунiкацiйними мережами доступу) є рiзновидом втручання у приватне спiлкування, яке проводиться без вiдома осiб, якi використовують засоби телекомунiкацiй для передавання iнформацiї, на пiдставi ухвали слiдчого суддi, якщо пiд час його проведення можна встановити обставини, якi мають значення для кримiнального провадження.

     2. В ухвалi слiдчого суддi про дозвiл на втручання у приватне спiлкування в цьому випадку додатково повиннi бути зазначенi iдентифiкацiйнi ознаки, якi дозволять унiкальне iдентифiкувати абонента спостереження, транспортну телекомунiкацiйну мережу, кiнцеве обладнання, на якому може здiйснюватися втручання у приватне спiлкування.

     3. Зняття iнформацiї з транспортних телекомунiкацiйних мереж полягає у проведеннi iз застосуванням вiдповiдних технiчних засобiв спостереження, вiдбору та фiксацiї змiсту iнформацiї, яка передається особою та має значення для досудового розслiдування, а також одержаннi, перетвореннi i фiксацiї рiзних видiв сигналiв, що передаються каналами зв'язку.

     4. Зняття iнформацiї з транспортних телекомунiкацiйних мереж покладається на уповноваженi пiдроздiли органiв Нацiональної полiцiї, Нацiонального антикорупцiйного бюро України, Державного бюро розслiдувань та органiв безпеки. Керiвники та працiвники операторiв телекомунiкацiйного зв'язку зобов'язанi сприяти виконанню дiй iз зняття iнформацiї з транспортних телекомунiкацiйних мереж, вживати необхiдних заходiв щодо нерозголошення факту проведення таких дiй та отриманої iнформацiї, зберiгати її в незмiнному виглядi.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 23.12.2015р. N 901-VIII, вiд 04.10.2019р. N 187-IX)

     Стаття 264. Зняття iнформацiї з електронних iнформацiйних систем

     1. Пошук, виявлення i фiксацiя вiдомостей, що мiстяться в електроннiй iнформацiйнiй системi або їх частин, доступ до електронної iнформацiйної системи або її частини, а також отримання таких вiдомостей без вiдома її власника, володiльця або утримувача може здiйснюватися на пiдставi ухвали слiдчого суддi, якщо є вiдомостi про наявнiсть iнформацiї в електроннiй iнформацiйнiй системi або її частинi, що має значення для певного досудового розслiдування.

     2. Не потребує дозволу слiдчого суддi здобуття вiдомостей з електронних iнформацiйних систем або її частини, доступ до яких не обмежується її власником, володiльцем або утримувачем або не пов'язаний з подоланням системи логiчного захисту.

     3. В ухвалi слiдчого суддi про дозвiл на втручання у приватне спiлкування в цьому випадку додатково повиннi бути зазначенi iдентифiкацiйнi ознаки електронної iнформацiйної системи, в якiй може здiйснюватися втручання у приватне спiлкування.

     Стаття 265. Фiксацiя та збереження iнформацiї, отриманої з телекомунiкацiйних мереж за допомогою технiчних засобiв та в результатi зняття вiдомостей з електронних iнформацiйних систем

     1. Змiст iнформацiї, що передається особами через транспортнi телекомунiкацiйнi мережi, з яких здiйснюється зняття iнформацiї, зазначається у протоколi про проведення зазначених негласних слiдчих (розшукових) дiй. При виявленнi в iнформацiї вiдомостей, що мають значення для конкретного досудового розслiдування, в протоколi вiдтворюється вiдповiдна частина такої iнформацiї, пiсля чого прокурор вживає заходiв для збереження знятої iнформацiї.

     2. Змiст iнформацiї, одержаної внаслiдок здiйснення зняття вiдомостей з електронних iнформацiйних систем або їх частин, фiксується на вiдповiдному носiєвi особою, яка здiйснювала зняття та зобов'язана забезпечити обробку, збереження або передання iнформацiї.

     Стаття 266. Дослiдження iнформацiї, отриманої при застосуваннi технiчних засобiв

     1. Дослiдження iнформацiї, отриманої при застосуваннi технiчних засобiв, у разi необхiдностi здiйснюється за участю спецiалiста. Слiдчий вивчає змiст отриманої iнформацiї, про що складається протокол. При виявленнi вiдомостей, що мають значення для досудового розслiдування i судового розгляду, в протоколi вiдтворюється вiдповiдна частина iнформацiї, пiсля чого прокурор вживає заходiв для збереження отриманої iнформацiї.

     2. Технiчнi засоби, що застосовувалися пiд час проведення зазначених негласних слiдчих (розшукових) дiй, а також первиннi носiї отриманої iнформацiї повиннi зберiгатися до набрання законної сили вироком суду.

     3. Носiї iнформацiї та технiчнi засоби, за допомогою яких отримано iнформацiю, можуть бути предметом дослiдження вiдповiдних спецiалiстiв або експертiв у порядку, передбаченому цим Кодексом.

§ 3. Iншi види негласних слiдчих (розшукових) дiй

     Стаття 267. Обстеження публiчно недоступних мiсць, житла чи iншого володiння особи

     1. Слiдчий має право обстежити публiчно недоступнi мiсця, житло чи iнше володiння особи шляхом таємного проникнення в них, у тому числi з використанням технiчних засобiв, з метою:

     1) виявлення i фiксацiї слiдiв вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, речей i документiв, що мають значення для їх досудового розслiдування;

     2) виготовлення копiй чи зразкiв зазначених речей i документiв;

     3) виявлення та вилучення зразкiв для дослiдження пiд час досудового розслiдування тяжкого або особливо тяжкого злочину;

     4) виявлення осiб, якi розшукуються;

     5) встановлення технiчних засобiв аудiо-, вiдеоконтролю особи.

     2. Публiчно недоступним є мiсце, до якого неможливо увiйти або в якому неможливо перебувати на правових пiдставах без отримання на це згоди власника, користувача або уповноважених ними осiб.

     3. Примiщення, якi спецiально призначенi для утримання осiб, права яких обмеженi вiдповiдно до закону (примiщення з примусового утримання осiб у зв'язку вiдбуттям покарання, затримання, взяттям пiд варту тощо), мають статус публiчно доступних.

     4. Обстеження шляхом таємного проникнення до публiчно недоступних мiсць, житла чи iншого володiння особи з метою, передбаченою в частинi першiй цiєї статтi, проводиться на пiдставi ухвали слiдчого суддi, постановленої в порядку, передбаченому статтями 246, 248, 249 цього Кодексу.

     Стаття 268. Установлення мiсцезнаходження радiоелектронного засобу

     1. Установлення мiсцезнаходження радiоелектронного засобу є негласною слiдчою (розшуковою) дiєю, яка полягає в застосуваннi технiчних засобiв для локалiзацiї мiсцезнаходження радiоелектронного засобу, у тому числi мобiльного термiналу систем зв'язку, та iнших радiовипромiнювальних пристроїв, активованих у мережах операторiв рухомого (мобiльного) зв'язку, без розкриття змiсту повiдомлень, що передаються, якщо в результатi його проведення можна встановити обставини, якi мають значення для кримiнального провадження.

     2. Установлення мiсцезнаходження радiоелектронного засобу проводиться на пiдставi ухвали слiдчого суддi, постановленої в порядку, передбаченому статтями 246, 248 - 250 цього Кодексу.

     3. В ухвалi слiдчого суддi про дозвiл на встановлення мiсцезнаходження радiоелектронного засобу в цьому випадку додатково повиннi бути зазначенi iдентифiкацiйнi ознаки, якi дозволять унiкально iдентифiкувати абонента спостереження, транспортну телекомунiкацiйну мережу, кiнцеве обладнання.

     4. Установлення мiсцезнаходження радiоелектронного засобу до постановлення ухвали слiдчого суддi може бути розпочато на пiдставi постанови слiдчого, прокурора лише у випадку, передбаченому частиною першою статтi 250 цього Кодексу.

     Стаття 269. Спостереження за особою, рiччю або мiсцем

     1. Для пошуку, фiксацiї i перевiрки пiд час досудового розслiдування тяжкого або особливо тяжкого злочину вiдомостей про особу та її поведiнку або тих, з ким ця особа контактує, або певної речi чи мiсця у публiчно доступних мiсцях може проводитися вiзуальне спостереження за зазначеними об'єктами або вiзуальне спостереження з використанням вiдеозапису, фотографування, спецiальних технiчних засобiв для спостереження.

     За результатами спостереження складається протокол, до якого долучаються отриманi фотографiї та/або вiдеозапис.

     2. Спостереження за особою згiдно з частиною першою цiєї статтi проводиться на пiдставi ухвали слiдчого суддi, постановленої в порядку, передбаченому статтями 246, 248 - 250 цього Кодексу.

     3. Спостереження за особою до постановлення ухвали слiдчого суддi може бути розпочато на пiдставi постанови слiдчого, прокурора лише у випадку, передбаченому частиною першою статтi 250 цього Кодексу.

     Стаття 2691. Монiторинг банкiвських рахункiв

     1. За наявностi обґрунтованої пiдозри, що особа здiйснює злочиннi дiї з використанням банкiвського рахунку, або з метою розшуку чи iдентифiкацiї майна, що пiдлягає конфiскацiї або спецiальнiй конфiскацiї, у кримiнальних провадженнях, вiднесених до пiдслiдностi Нацiонального антикорупцiйного бюро України, прокурор може звернутися до слiдчого суддi в порядку, передбаченому статтями 246, 248, 249 цього Кодексу, для винесення ухвали про монiторинг банкiвських рахункiв.

     2. Згiдно з ухвалою слiдчого суддi про монiторинг банкiвських рахункiв банк зобов'язаний надавати Нацiональному антикорупцiйному бюро України в поточному режимi iнформацiю про операцiї, що здiйснюються на одному або декiлькох банкiвських рахунках.

     Слiдчий суддя в ухвалi про монiторинг банкiвських рахункiв повiдомляє керiвника банкiвської установи про обов'язок нерозголошення iнформацiї про проведення цiєї слiдчої дiї i про вiдповiдну кримiнальну вiдповiдальнiсть. На пiдставi ухвали слiдчого суддi керiвник банкiвської установи зобов'язаний письмово попередити усiх її працiвникiв, залучених до монiторингу банкiвських рахункiв, про обов'язок нерозголошення iнформацiї про проведення цiєї слiдчої дiї i про вiдповiдну кримiнальну вiдповiдальнiсть.

     3. Iнформацiя про операцiї, що здiйснюються на банкiвських рахунках, повинна доводитися до вiдома Нацiонального антикорупцiйного бюро України до виконання вiдповiдної операцiї, а у разi неможливостi - негайно пiсля її виконання.

(Доповнено статтею 2691 згiдно iз Законом України вiд 12.02.2015р. N 198-VIII)

     Стаття 270. Аудiо-, вiдеоконтроль мiсця

     1. Аудiо-, вiдеоконтроль мiсця може здiйснюватися пiд час досудового розслiдування тяжкого або особливо тяжкого злочину i полягає у здiйсненнi прихованої фiксацiї вiдомостей за допомогою аудiо-, вiдеозапису всерединi публiчно доступних мiсць, без вiдома їх власника, володiльця або присутнiх у цьому мiсцi осiб, за наявностi вiдомостей про те, що розмови i поведiнка осiб у цьому мiсцi, а також iншi подiї, що там вiдбуваються, можуть мiстити iнформацiю, яка має значення для кримiнального провадження.

     2. Аудiо-, вiдеоконтроль мiсця згiдно з частиною першою цiєї статтi проводиться на пiдставi ухвали слiдчого суддi, постановленої в порядку, передбаченому статтями 246, 248, 249 цього Кодексу.

     Стаття 271. Контроль за вчиненням злочину

     1. Контроль за вчиненням злочину може здiйснюватися у випадках наявностi достатнiх пiдстав вважати, що готується вчинення або вчиняється тяжкий чи особливо тяжкий злочин, та проводиться в таких формах:

     1) контрольована поставка;

     2) контрольована та оперативна закупка;

     3) спецiальний слiдчий експеримент;

     4) iмiтування обстановки злочину.

     2. Контроль за вчиненням злочину не проводиться, якщо внаслiдок таких дiй неможливо повнiстю запобiгти:

     1) посяганню на життя або заподiянню особi (особам) тяжких тiлесних ушкоджень;

     2) поширенню речовин, небезпечних для життя багатьох людей;

     3) втечi осiб, якi вчинили тяжкi чи особливо тяжкi злочини;

     4) екологiчнiй або техногеннiй катастрофi.

     3. Пiд час пiдготовки та проведення заходiв з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (пiдбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особi вчинити злочин, який вона би не вчинила, як би слiдчий цьому не сприяв, або з цiєю самою метою впливати на її поведiнку насильством, погрозами, шантажем. Здобутi в такий спосiб речi i документи не можуть бути використанi у кримiнальному провадженнi.

     4. Про результати контролю за вчиненням злочину складається протокол, до якого додаються речi i документи, отриманi пiд час проведення цiєї негласної слiдчої (розшукової) дiї. Якщо контроль за вчиненням злочину закiнчується вiдкритим фiксуванням, про це складається протокол у присутностi такої особи.

     5. Порядок i тактика проведення контрольованої поставки, контрольованої та оперативної закупки, спецiального слiдчого експерименту, iмiтування обстановки злочину визначається законодавством.

     6. Контроль за вчиненням злочину щодо незаконного перемiщення через територiю України транзитом, ввезення до України або вивезення за межi України речей, вилучених з вiльного обiгу, або iнших речей чи документiв може бути проведений у порядку, передбаченому законодавством, за домовленiстю з вiдповiдними органами iноземних держав або на пiдставi мiжнародних договорiв України.

     7. Прокурор у своєму рiшеннi про проведення контролю за вчиненням злочину, крiм вiдомостей, передбачених статтею 251 цього Кодексу, зобов'язаний:

     1) викласти обставини, якi свiдчать про вiдсутнiсть пiд час негласної слiдчої (розшукової) дiї провокування особи на вчинення злочину;

     2) зазначити про застосування спецiальних iмiтацiйних засобiв.

     8. Якщо при проведеннi контролю за вчиненням злочину виникає необхiднiсть тимчасового обмеження конституцiйних прав особи, воно має здiйснюватися в межах, якi допускаються Конституцiєю України, на пiдставi рiшення слiдчого суддi згiдно з вимогами цього Кодексу.

     Стаття 272. Виконання спецiального завдання з розкриття злочинної дiяльностi органiзованої групи чи злочинної органiзацiї

     1. Пiд час досудового розслiдування тяжких або особливо тяжких злочинiв можуть бути отриманi вiдомостi, речi i документи, якi мають значення для досудового розслiдування, особою, яка вiдповiдно до закону виконує спецiальне завдання, беручи участь в органiзованiй групi чи злочиннiй органiзацiї, або є учасником зазначеної групи чи органiзацiї, який на конфiденцiйнiй основi спiвпрацює з органами досудового розслiдування.

     2. Виконання зазначеними особами такого спецiального завдання, як негласна слiдча (розшукова) дiя, здiйснюється на пiдставi постанови слiдчого, погодженої з керiвником органу досудового розслiдування, або постанови прокурора iз збереженням у таємницi достовiрних вiдомостей про особу.

     3. У постановi, крiм вiдомостей, передбачених статтею 251 цього Кодексу, зазначається:

     1) обґрунтування меж спецiального завдання;

     2) використання спецiальних несправжнiх (iмiтацiйних) засобiв.

     4. Виконання спецiального завдання не може перевищувати шiсть мiсяцiв, а в разi необхiдностi строк його виконання продовжується слiдчим за погодженням з керiвником органу досудового розслiдування або прокурором на строк, який не перевищує строку досудового розслiдування.

     Стаття 273. Засоби, що використовуються пiд час проведення негласних слiдчих (розшукових) дiй

     1. За рiшенням керiвника органу досудового розслiдування, прокурора пiд час проведення негласних слiдчих (розшукових) дiй можуть бути використанi заздалегiдь iдентифiкованi (помiченi) або несправжнi (iмiтацiйнi) засоби. З цiєю метою допускається виготовлення та використання спецiально виготовлених речей i документiв, створення та використання спецiально утворених пiдприємств, установ, органiзацiй. Використання заздалегiдь iдентифiкованих або несправжнiх (iмiтацiйних) засобiв з iншою метою забороняється.

     2. Виготовлення, утворення несправжнiх (iмiтацiйних) засобiв для проведення конкретних негласних слiдчих дiй оформлюється вiдповiдним протоколом.

     3. У разi необхiдностi розкриття до завершення досудового розслiдування справжнiх вiдомостей щодо спецiально утворених суб'єктiв господарювання або щодо особи, яка дiє без розкриття достовiрних вiдомостей про неї, про це повiдомляється орган, спiвробiтником якого є особа, яка таким способом здiйснює негласнi слiдчi (розшуковi) дiї, та керiвник органу досудового розслiдування, прокурор, який прийняв рiшення про використання таких засобiв пiд час проведення негласних слiдчих (розшукових) дiй. Рiшення про розкриття справжнiх вiдомостей про зазначену особу, обставини виготовлення речей чи документiв або спецiального утворення пiдприємства, установи, органiзацiї приймається керiвником органу досудового розслiдування, прокурором. У разi необхiдностi щодо особи, вiдомостi про яку пiдлягають розкриттю, вживаються заходи забезпечення безпеки, передбаченi законом.

     4. Несправжнi (iмiтацiйнi) засоби, застосованi пiд час проведення негласної слiдчої (розшукової) дiї, використовуються у процесi доказування у виглядi первинних засобiв чи знарядь вчинення злочину, крiм випадкiв, якщо суд встановить порушення вимог цього Кодексу пiд час проведення вiдповiдної негласної слiдчої (розшукової) дiї.

     Стаття 274. Негласне отримання зразкiв, необхiдних для порiвняльного дослiдження

     1. Негласне отримання зразкiв для порiвняльного дослiдження може бути здiйснене лише у випадку, якщо їх отримання вiдповiдно до статтi 245 цього Кодексу неможливе без завдання значної шкоди для кримiнального провадження.

     2. Негласне отримання зразкiв здiйснюється на пiдставi ухвали слiдчого суддi, постановленої за клопотанням прокурора, або за клопотанням слiдчого, погодженого з прокурором, у порядку, передбаченому статтями 246, 248, 249 цього Кодексу.

     3. У клопотаннi слiдчого, прокурора про надання дозволу на негласне отримання зразкiв, необхiдних для порiвняльного дослiдження, та в ухвалi слiдчого суддi додатково зазначаються вiдомостi про конкретнi зразки, якi планується отримати.

     4. Повторне отримання зразкiв здiйснюється вiдкрито згiдно з правилами цього Кодексу, якщо втрачається необхiднiсть зберiгати таємницю щодо факту дослiдження попереднiх зразкiв, отриманих негласно.

     Стаття 275. Використання конфiденцiйного спiвробiтництва

     1. Пiд час проведення негласних слiдчих (розшукових) дiй слiдчий має право використовувати iнформацiю, отриману внаслiдок конфiденцiйного спiвробiтництва з iншими особами, або залучати цих осiб до проведення негласних слiдчих (розшукових) дiй у випадках, передбачених цим Кодексом.

     2. Забороняється залучати до конфiденцiйного спiвробiтництва пiд час проведення негласних слiдчих дiй адвокатiв, нотарiусiв, медичних працiвникiв, священнослужителiв, журналiстiв, якщо таке спiвробiтництво буде пов'язане з розкриттям конфiденцiйної iнформацiї професiйного характеру.

Глава 22. Повiдомлення про пiдозру

     Стаття 276. Випадки повiдомлення про пiдозру

     1. Повiдомлення про пiдозру обов'язково здiйснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках:

     1) затримання особи на мiсцi вчинення кримiнального правопорушення чи безпосередньо пiсля його вчинення;

     2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобiжних заходiв;

     3) наявностi достатнiх доказiв для пiдозри особи у вчиненнi кримiнального правопорушення.

     Особливостi повiдомлення про пiдозру окремiй категорiї осiб визначаються главою 37 цього Кодексу.

     2. У випадках, передбачених частиною першою цiєї статтi, слiдчий, прокурор або iнша уповноважена службова особа (особа, якiй законом надано право здiйснювати затримання) зобов'язанi невiдкладно повiдомити пiдозрюваному про його права, передбаченi статтею 42 цього Кодексу.

     3. Пiсля повiдомлення про права слiдчий, прокурор або iнша уповноважена службова особа на прохання пiдозрюваного зобов'язанi детально роз'яснити кожне iз зазначених прав.