КРИМIНАЛЬНО-ВИКОНАВЧИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

Iз змiнами i доповненнями, внесеними
Законами України
вiд 1 грудня 2005 року N 3166-IV,
вiд 20 грудня 2005 року N 3235-IV,
вiд 16 березня 2006 року N 3559-IV,
вiд 19 грудня 2006 року N 489-V,
вiд 7 лютого 2007 року N 609-V,
вiд 11 травня 2007 року N 1014-V,
вiд 28 грудня 2007 року N 107-VI,
(змiни, внесенi Законом України вiд 28 грудня 2007 року N 107-VI,
дiють по 31 грудня 2008 року,
змiни, внесенi пунктом 71 роздiлу II Закону України
вiд 28 грудня 2007 року N 107-VI,
визнано такими, що не вiдповiдають Конституцiї України (є неконституцiйними),
згiдно з Рiшенням Конституцiйного Суду України
вiд 22 травня 2008 року N 10-рп/2008),
вiд 14 квiтня 2009 року N 1254-VI,
вiд 16 квiтня 2009 року N 1276-VI,
вiд 21 сiчня 2010 року N 1828-VI,
вiд 21 сiчня 2010 року N 1829-VI,
вiд 4 листопада 2010 року N 2677-VI,
вiд 15 листопада 2011 року N 4025-VI,
вiд 13 квiтня 2012 року N 4652-VI,
вiд 5 липня 2012 року N 5076-VI,
вiд 16 жовтня 2012 року N 5461-VI,
вiд 16 травня 2013 року N 245-VII,
вiд 5 вересня 2013 року N 435-VII,
вiд 13 березня 2014 року N 877-VII,
вiд 8 квiтня 2014 року N 1186-VII,
вiд 14 жовтня 2014 року N 1697-VII,
вiд 5 лютого 2015 року N 158-VIII,
вiд 14 травня 2015 року N 419-VIII,
вiд 23 грудня 2015 року N 901-VIII,
вiд 2 червня 2016 року N 1404-VIII,
вiд 6 вересня 2016 року N 1487-VIII,
вiд 6 вересня 2016 року N 1488-VIII,
вiд 7 вересня 2016 року N 1492-VIII,
вiд 21 грудня 2016 року N 1798-VIII,
вiд 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII,
(змiни, внесенi пунктом 6 параграфа 1 роздiлу 4 Закону України вiд 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII,
вводяться в дiю через 30 днiв iз дня опублiкування Державною судовою адмiнiстрацiєю України
повiдомлення про початок функцiонування Єдиного державного реєстру виконавчих документiв у газетi "Голос України")
вiд 3 липня 2018 року N 2475-VIII,
вiд 2 жовтня 2018 року N 2581-VIII,
вiд 19 грудня 2019 року N 409-IX,
вiд 4 червня 2020 року N 671-IX,
вiд 17 червня 2020 року N 720-IX,
вiд 5 лютого 2021 року N 1217-IX,
вiд 30 березня 2021 року N 1357-IX,
вiд 14 липня 2021 року N 1637-IX

(У текстi Кодексу слова "iнвалiд" та "Iнвалiди" у всiх вiдмiнках i числах замiнено вiдповiдно словами "особа з iнвалiднiстю" та "Особи з iнвалiднiстю" у вiдповiдному вiдмiнку i числi згiдно iз Законом України вiд 2 жовтня 2018 року N 2581-VIII)

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

РОЗДIЛ I
ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ

Глава 1
КРИМIНАЛЬНО-ВИКОНАВЧЕ ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ

(У текстi Кодексу слова "Державний департамент України з питань виконання покарань" у всiх вiдмiнках замiнено словами "центральний орган виконавчої влади з питань виконання покарань" у вiдповiдному вiдмiнку згiдно iз Законом України вiд 21 сiчня 2010 року N 1828-VI)

Стаття 1. Мета i завдання кримiнально-виконавчого законодавства України

1. Кримiнально-виконавче законодавство України регламентує порядок i умови виконання та вiдбування кримiнальних покарань з метою захисту iнтересiв особи, суспiльства i держави шляхом створення умов для виправлення i ресоцiалiзацiї засуджених, запобiгання вчиненню нових кримiнальних правопорушень як засудженими, так i iншими особами, а також запобiгання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гiднiсть, поводженню iз засудженими.

2. Завданнями кримiнально-виконавчого законодавства України є визначення принципiв виконання кримiнальних покарань, правового статусу засуджених, гарантiй захисту їхнiх прав, законних iнтересiв та обов'язкiв; порядку застосування до них заходiв впливу з метою виправлення i профiлактики асоцiальної поведiнки; системи органiв i установ виконання покарань, їх функцiй та порядку дiяльностi; нагляду i контролю за виконанням кримiнальних покарань, участi громадськостi в цьому процесi; а також регламентацiя порядку i умов виконання та вiдбування кримiнальних покарань; звiльнення вiд вiдбування покарання, допомоги особам, звiльненим вiд покарання, контролю i нагляду за ними.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 13.04.2012р. N 4652-VI)

Стаття 2. Кримiнально-виконавче законодавство України

Кримiнально-виконавче законодавство України складається з цього Кодексу, iнших актiв законодавства, а також чинних мiжнародних договорiв, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України.

Стаття 3. Дiя кримiнально-виконавчого законодавства у просторi й часi

1. До засуджених, якi вiдбувають покарання на територiї України, застосовується кримiнально-виконавче законодавство України.

2. Порядок i умови виконання та вiдбування покарань визначаються та забезпечуються вiдповiдно до законодавства, яке дiє на час виконання та вiдбування кримiнального покарання.

Стаття 4. Пiдстава виконання i вiдбування покарання

Пiдставою виконання i вiдбування покарання є вирок суду, який набрав законної сили, iншi рiшення суду, а також закон України про амнiстiю та акт помилування.

Стаття 5. Принципи кримiнально-виконавчого законодавства, виконання i вiдбування покарань

Кримiнально-виконавче законодавство, виконання i вiдбування покарань ґрунтуються на принципах невiдворотностi виконання i вiдбування покарань, законностi, справедливостi, гуманiзму, демократизму, рiвностi засуджених перед законом, поваги до прав i свобод людини, взаємної вiдповiдальностi держави i засудженого, диференцiацiї та iндивiдуалiзацiї виконання покарань, рацiонального застосування примусових заходiв i стимулювання правослухняної поведiнки, поєднання покарання з виправним впливом, участi громадськостi в передбачених законом випадках у дiяльностi органiв i установ виконання покарань.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 21.01.2010р. N 1828-VI)

Стаття 6. Виправлення i ресоцiалiзацiя засуджених та їх основнi засоби

1. Виправлення засудженого - процес позитивних змiн, якi вiдбуваються в його особистостi та створюють у нього готовнiсть до самокерованої правослухняної поведiнки.

2. Ресоцiалiзацiя - свiдоме вiдновлення засудженого в соцiальному статусi повноправного члена суспiльства; повернення його до самостiйного загальноприйнятого соцiально-нормативного життя в суспiльствi.

Необхiдною умовою ресоцiалiзацiї є виправлення засудженого.

3. Основними засобами виправлення i ресоцiалiзацiї засуджених є встановлений порядок виконання та вiдбування покарання (режим), пробацiя, суспiльно корисна праця, соцiально-виховна робота, загальноосвiтнє i професiйно-технiчне навчання, громадський вплив.

4. Засоби виправлення i ресоцiалiзацiї засуджених застосовуються з урахуванням виду покарання, особистостi засудженого, характеру, ступеня суспiльної небезпеки i мотивiв вчиненого кримiнального правопорушення та поведiнки засудженого пiд час вiдбування покарання.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 13.04.2012р. N 4652-VI, вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII, змiни, внесенi Законом України вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII, в частинi положень щодо застосування пробацiйних програм набирають чинностi з 01.01.2018р.)

Стаття 6¹. Єдиний реєстр осiб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканостi малолiтньої особи

1. Єдиний реєстр осiб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканостi малолiтньої особи (далi - реєстр), - автоматизована електронна база даних, створена для забезпечення збирання, зберiгання, захисту, облiку, пошуку, узагальнення даних про осiб, якi вчинили злочини проти статевої свободи та статевої недоторканостi малолiтньої особи, у тому числi осiб, судимiсть яких за такi злочини знята або погашена в установленому законом порядку.

2. Держателем реєстру є Мiнiстерство юстицiї України.

3. Положення про Єдиний реєстр осiб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканостi малолiтньої особи, порядок його формування та ведення затверджуються Мiнiстерством юстицiї України.

4. До реєстру вносяться вiдомостi щодо прiзвища, iменi, по батьковi засудженого, дати народження, мiсця проживання чи перебування, кримiнального правопорушення, за який його було засуджено, виду кримiнального покарання, який до нього був застосований, iнформацiю про фактично вiдбуте ним покарання, а також про порушення правил адмiнiстративного нагляду.

5. Iнформацiя про особу вноситься до реєстру на пiдставi обвинувального вироку суду, який набрав законної сили. У разi якщо особа вчинила кримiнальне правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканостi малолiтньої особи до створення реєстру, iнформацiя про таку особу вноситься до реєстру на пiдставi ухвали суду за мiсцем проживання такої особи або мiсцем вiдбування нею покарання за клопотанням прокурора.

6. Iнформацiя про особу виключається з реєстру у разi скасування обвинувального вироку або ухвали суду, зазначених у частинi п'ятiй цiєї статтi.

7. Користувачами реєстру є керiвники прокуратур та органiв досудового розслiдування, прокурори, слiдчi та iншi уповноваженi особи Нацiональної полiцiї України та Державного бюро розслiдувань.

8. Право на отримання iнформацiї щодо факту перебування конкретної особи в реєстрi мають:

сiльськi, селищнi та мiськi голови, керiвники державних адмiнiстрацiй, iнших органiв державної влади та мiсцевого самоврядування - щодо осiб, якi претендують на зайняття посади керiвника (заступника керiвника) дошкiльного навчального закладу, середнього навчального закладу, позашкiльного навчального закладу, закладу охорони здоров'я або iншої установи, органiзацiї, зобов'язаної здiйснювати нагляд за малолiтнiми особами або надавати послуги медичного, навчального чи соцiального характеру малолiтнiм особам, та належать до їх сфери управлiння;

керiвники дошкiльних навчальних закладiв, середнiх навчальних закладiв, позашкiльних навчальних закладiв, закладiв охорони здоров'я або iншої установи, органiзацiї, зобов'язаної здiйснювати нагляд за малолiтнiми особами або надавати послуги медичного, навчального чи соцiального характеру таким особам, у зв'язку з вирiшенням питання щодо прийняття особи на роботу;

будь-яка фiзична особа щодо iнформацiї про себе;

будь-яка фiзична особа щодо iнформацiї про iншу особу у разi наявностi завiреної вiдповiдно до вимог Закону України "Про нотарiат" згоди особи, щодо якої така iнформацiя запитується.

(Доповнено статтею 6¹ згiдно iз Законом України вiд 19.12.2019р. N 409-IX, iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

Глава 2
ПРАВОВИЙ СТАТУС ЗАСУДЖЕНИХ

Стаття 7. Основи правового статусу засуджених

1. Держава поважає i охороняє права, свободи i законнi iнтереси засуджених, забезпечує необхiднi умови для їх виправлення i ресоцiалiзацiї, соцiальну i правову захищенiсть та їх особисту безпеку.

2. Засудженi користуються всiма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцiєю України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України i встановлених вироком суду.

3. Правовий статус засуджених iноземцiв i осiб без громадянства визначається законами України, а також мiжнародними договорами України, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України.

4. Правовий статус засуджених визначається законами України, а також цим Кодексом, виходячи iз порядку i умов виконання та вiдбування конкретного виду покарання.

5. Дискримiнацiя засуджених за ознаками раси, кольору шкiри, полiтичних, релiгiйних та iнших переконань, статi, етнiчного та соцiального походження, майнового стану, мiсця проживання, за мовними або iншими ознаками забороняється.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 21.01.2010р. N 1828-VI)

Стаття 8. Основнi права засуджених

1. Засудженi мають право:

на отримання iнформацiї про свої права i обов'язки, порядок та умови виконання та вiдбування призначеного судом покарання. Адмiнiстрацiя установи чи органу, який виконує покарання, зобов'язана надати засудженим зазначену iнформацiю, а також ознайомлювати їх iз змiнами порядку i умов вiдбування покарань;

на гуманне ставлення до них та на повагу їх людської гiдностi; засудженi не повиннi пiдлягати жорстокому, нелюдському або такому, що принижує їх гiднiсть, поводженню. Заходи впливу можуть застосовуватися до засуджених виключно на пiдставi закону; засудженi не можуть бути пiдданi медичним або iншим подiбним дослiдженням незалежно вiд їх згоди;

звертатися вiдповiдно до законодавства з пропозицiями, заявами i скаргами до адмiнiстрацiї органiв i установ виконання покарань, їх вищестоящих органiв, до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Європейського суду з прав людини, а також iнших вiдповiдних органiв мiжнародних органiзацiй, членом або учасником яких є Україна, до уповноважених осiб таких мiжнародних органiзацiй, суду, органiв прокуратури, iнших органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядування та об'єднань. Вiдповiднi звернення (кореспонденцiя) подаються до адмiнiстрацiї установи виконання покарань. Про отримання адмiнiстрацiєю звернення (кореспонденцiї) засудженому видається талон-пiдтвердження. Протягом трьох дiб (а у випадках, встановлених законодавством, протягом однiєї доби) з часу видачi талона-пiдтвердження зазначене звернення (кореспонденцiя) направляється адресату;

давати пояснення i вести листування, а також звертатися з пропозицiями, заявами i скаргами рiдною мовою. Вiдповiдi засудженим даються мовою звернення. У разi вiдсутностi можливостi дати вiдповiдь мовою звернення вона дається українською мовою з перекладом вiдповiдi на мову звернення, який забезпечується органом або установою виконання покарань;

на охорону здоров'я в обсязi, встановленому Основами законодавства України про охорону здоров'я, за винятком обмежень, передбачених законом. Охорона здоров'я забезпечується системою медико-санiтарних i оздоровчо-профiлактичних заходiв, а також поєднанням безоплатних i платних форм медичної допомоги. Засудженому гарантується право на вiльний вибiр i допуск лiкаря для отримання медичної допомоги, у тому числi за власнi кошти. Засудженi, якi мають розлади психiки та поведiнки внаслiдок вживання алкоголю, наркотичних засобiв, психотропних речовин або їх аналогiв чи iнших одурманюючих засобiв, можуть за їх письмовою згодою пройти курс лiкування вiд зазначених захворювань;

на соцiальне забезпечення, у тому числi й на оформлення пенсiй, вiдповiдно до законiв України;

отримувати у встановленому законом порядку передачi (окрiм речей, що засудженим заборонено мати при собi законом, зокрема зброї, наркотичних або психотропних речовин, прекурсорiв);

на оплачувану працю згiдно iз законодавством про працю. Законодавство про працю поширюється на засуджених у частинi, що стосується умов працi;

на здiйснення свободи сповiдувати будь-яку релiгiю або виражати переконання, пов'язанi iз ставленням до релiгiї, у тому числi на вiльний вибiр i допуск священнослужителя для вiдправлення релiгiйних таїнств i обрядiв, за винятком обмежень, передбачених цим Кодексом;

на належне матерiально-побутове забезпечення у порядку, встановленому цим Законом та нормативно-правовими актами Мiнiстерства юстицiї України;

на отримання копiй документiв з їхнiх особових справ та iнших, пов'язаних з реалiзацiєю їхнiх прав, документiв у порядку, встановленому Мiнiстерством юстицiї України.

2. Засудженому гарантується право на правову допомогу, конфiденцiйнi юридичнi консультацiї (побачення) iз захисником (захисниками) у кримiнальному провадженнi, адвокатом (адвокатами), законним представником (законними представниками), який (якi) представляє (представляють) особу пiд час розгляду справ про адмiнiстративнi правопорушення, адмiнiстративних, цивiльних, господарських справ у судi, юристом (юристами), фахiвцем (фахiвцями) у галузi права, який (якi) представляє (представляють) особу в Європейському судi з прав людини, а також, якщо засуджений є неповнолiтнiм, - iз своїм (своїми) законним представником (законними представниками).

Особи, визначенi абзацом першим цiєї частини, мають право на побачення з одним засудженим. Побачення з двома та бiльше засудженими одночасно не допускається.

Засуджений має право на таке побачення не бiльш як з двома особами, визначеними абзацом першим цiєї частини, одночасно.

Право на побачення з особами, визначеними абзацом першим цiєї частини, мають також засудженi особи, якi перебувають на лiкуваннi в закладах охорони здоров'я, помiщенi в дисциплiнарний iзолятор, карцер або примiщення камерного типу (одиночну камеру), в порядку, визначеному цим Кодексом.

Засуджений має право на побачення з особами, визначеними абзацом першим цiєї частини, без обмеження в часi та кiлькостi у робочi, вихiднi, святковi, неробочi днi у будь-який час з 8 години до 20 години за власною iнiцiативою та/або iнiцiативою особи (осiб), на побачення з якою (якими) вiн має право (особи (осiб), яка (якi) прибула (прибули) до нього).

Якщо такi побачення заплановано здiйснити у вихiднi, святковi, неробочi днi, особи, визначенi абзацом першим цiєї частини, повиннi не пiзнiш як за 24 години до вiзиту письмово повiдомити про це адмiнiстрацiю установи виконання покарань, адмiнiстрацiю закладу охорони здоров'я, в якому на лiкуваннi перебуває засуджений.

Якщо iнiцiатором побачення є особи, визначенi абзацом першим цiєї частини, але засуджений вiдмовляється вiд такого побачення, адмiнiстрацiя установи виконання покарань, адмiнiстрацiя закладу охорони здоров'я, в якому на лiкуваннi перебуває засуджений, зобов'язана органiзувати таке побачення iз засудженим.

Засуджений особисто та безпосередньо має повiдомити особу (осiб), з якою (якими) вiн має право на побачення, про небажання продовжувати таке побачення. У такому разi побачення припиняється.

Не є пiдставою для вiдмови адмiнiстрацiєю установи виконання покарань, адмiнiстрацiєю закладу охорони здоров'я, в якому на лiкуваннi перебуває засуджений, у побаченнi засудженого iз особами, якi передбаченi абзацом першим цiєї частини, наявнiсть письмової вiдмови засудженого вiд такого побачення. Вiдмова з цiєї пiдстави адмiнiстрацiї установи виконання покарань, адмiнiстрацiї закладу охорони здоров'я, в якому на лiкуваннi перебуває засуджений, в забезпеченнi такого побачення тягне за собою вiдповiдальнiсть, встановлену законом.

Адмiнiстрацiя закладу охорони здоров'я має забезпечити доступ до засудженого особам, визначеним абзацом першим цiєї частини, аби вони особисто переконалися, що засуджений перебуває в закладi охорони здоров'я i не може за медичними показаннями спiлкуватися з особами, якi до нього прибули.

Побачення засудженого з особами, визначеними абзацом першим цiєї частини, є конфiденцiйним.

Аудiофiксацiя такого побачення забороняється.

Вiдеофiксацiя такого побачення здiйснюється вiдкрито. Засуджений та особи, якi до нього прибули, мають бути повiдомленi про мiсце встановлення вiдеокамери.

Вiдеофiксацiя побачення камерою, про яку не повiдомлено учасникiв побачення, забороняється.

Вiдеофiксацiя побачення здiйснюється у спосiб, що унеможливлює фiксацiю змiсту документiв, якими користуються засуджений та/або особа (особи), яка (якi) до нього прибула (прибули).

Вiдеофiксацiя побачення здiйснюється у спосiб, що унеможливлює фiксацiю змiсту розмови засудженого з особою (особами), яка (якi) до нього прибула (прибули).

Пiд час побачення з особами, визначеними абзацом першим цiєї частини, присутнiсть персоналу установи виконання покарань забезпечується виключно за письмовою заявою засудженого та/або осiб, визначених абзацом першим цiєї частини.

3. Засудженi iноземцi мають право пiдтримувати зв'язок з дипломатичними представництвами i консульськими установами своїх держав, особи без громадянства, а також громадяни держав, що не мають дипломатичних представництв або консульських установ в Українi, - з дипломатичними представництвами держави, яка взяла на себе охорону їхнiх iнтересiв, або мiжнародними органами чи органiзацiями, якi здiйснюють їх захист.

4. Засудженому гарантується право на побачення у порядку, встановленому цим Кодексом. У разi перебування на лiкуваннi у закладах охорони здоров'я засуджений має право на короткостроковi побачення в порядку, визначеному цим Кодексом.

5. Забороняється примусове переривання сну засуджених у нiчний час, крiм вчинення засудженими втечi, масових заворушень, виникнення пожежi, аварiї, стихiйного лиха, безпосередньої загрози життю засуджених.

6. Керiвник адмiнiстрацiї установи виконання покарань несе персональну вiдповiдальнiсть за розмiщення засуджених, якi прибули до установи, забезпечення їх побачення з особами, визначеними абзацом першим частини другої цiєї статтi. При цьому забороняється розмiщення таких осiб у примiщеннях разом iз особами, що мають двi або бiльше судимостей, а також особами, якi можуть негативно на них вплинути за своїми психологiчними якостями.

7. Засудженi, до яких судом застосовано пробацiю, користуються правами, визначеними цим Кодексом та Законом України "Про пробацiю".

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 01.12.2005р. N 3166-IV, вiд 21.01.2010р. N 1828-VI, вiд 08.04.2014р. N 1186-VII, вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII, змiни, внесенi Законом України вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII, в частинi положень щодо застосування пробацiйних програм набирають чинностi з 01.01.2018р., вiд 03.07.2018р. N 2475-VIII, вiд 14.07.2021р. N 1637-IX)

Стаття 9. Основнi обов'язки засуджених

1. Засудженi зобов'язанi:

виконувати встановленi законодавством обов'язки громадян України, неухильно додержуватися правил поведiнки, якi передбаченi для засуджених, не посягати на права i свободи, честь i гiднiсть iнших осiб;

виконувати встановленi законодавством вимоги адмiнiстрацiї органiв i установ виконання покарань, уповноваженого органу з питань пробацiї;

ввiчливо ставитися до персоналу, iнших осiб, якi вiдвiдують установи виконання покарань, а також до iнших засуджених;

з'являтися за викликом адмiнiстрацiї органiв i установ виконання покарань, уповноваженого органу з питань пробацiї.

2. Невиконання засудженими своїх обов'язкiв i встановлених законодавством вимог адмiнiстрацiї органiв i установ виконання покарань тягне за собою встановлену законом вiдповiдальнiсть.

3. Обов'язки засуджених, до яких судом застосовано пробацiю, визначаються цим Кодексом та Законом України "Про пробацiю".

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 08.04.2014р. N 1186-VII, вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII, змiни, внесенi Законом України вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII, в частинi положень щодо застосування пробацiйних програм набирають чинностi з 01.01.2018р.)

Стаття 10. Право засуджених на особисту безпеку

1. Засудженi мають право на особисту безпеку.

2. У разi виникнення небезпеки життю i здоров'ю засуджених, якi вiдбувають покарання у видi арешту, обмеження волi, тримання в дисциплiнарному батальйонi вiйськовослужбовцiв або позбавлення волi, вони мають право звернутися iз заявою до будь-якої посадової особи органу чи установи виконання покарань з проханням про забезпечення особистої безпеки. У цьому разi посадова особа зобов'язана вжити невiдкладних заходiв щодо забезпечення особистої безпеки засудженого.

3. Адмiнiстрацiя установи виконання покарань вживає заходiв до переведення засудженого в безпечне мiсце, а також iнших заходiв до усунення небезпеки, вирiшує питання про мiсце подальшого вiдбування ним покарання.

4. У разi наявностi небезпеки для життя i здоров'я засуджених, до яких згiдно iз законом у зв'язку з їх участю у кримiнальному судочинствi прийнято рiшення про застосування заходiв безпеки, адмiнiстрацiя установи виконання покарань вживає заходiв щодо забезпечення безпеки цих осiб. Крiм того, до зазначених осiб можуть бути застосованi такi заходи:

iзольоване тримання;

переведення в iншу установу виконання покарань.

5. Змiна умов тримання осiб, щодо яких застосованi заходи безпеки, здiйснюється з додержанням вимог, передбачених цим Кодексом i законодавством України.

Глава 3
ОРГАНИ I УСТАНОВИ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ

Стаття 11. Види органiв i установ виконання покарань

1. Органами виконання покарань є: центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi виконання кримiнальних покарань та пробацiї, його територiальнi органи управлiння, уповноваженi органи з питань пробацiї.

2. Установами виконання покарань є: арештнi доми, кримiнально-виконавчi установи, спецiальнi виховнi установи (далi - виховнi колонiї), слiдчi iзолятори у випадках, передбачених цим Кодексом.

3. Кримiнально-виконавчi установи подiляються на кримiнально-виконавчi установи вiдкритого типу (далi - виправнi центри) i кримiнально-виконавчi установи закритого типу (далi - виправнi колонiї).

4. Виправнi колонiї подiляються на колонiї мiнiмального, середнього i максимального рiвнiв безпеки.

5. Виправнi колонiї мiнiмального рiвня безпеки подiляються на колонiї мiнiмального рiвня безпеки з полегшеними умовами тримання i колонiї мiнiмального рiвня безпеки iз загальними умовами тримання.

6. У виправних колонiях середнього рiвня безпеки можуть створюватися сектори максимального рiвня безпеки для вiдбування покарання чоловiками, засудженими до довiчного позбавлення волi.

У виправних колонiях мiнiмального рiвня безпеки iз загальними умовами тримання можуть створюватися сектори середнього рiвня безпеки для вiдбування покарання жiнками, засудженими до довiчного позбавлення волi.

7. У межах, визначених цим Кодексом та законами України, виконання кримiнальних покарань також здiйснюють органи державної виконавчої служби, вiйськовi частини, гауптвахти i дисциплiнарний батальйон.

8. Територiальнi органи управлiння, уповноваженi органи з питань пробацiї, арештнi доми, виправнi центри, виправнi та виховнi колонiї, слiдчi iзолятори органiзовуються i лiквiдуються центральним органом виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi виконання кримiнальних покарань та пробацiї, а вiйськовi частини, гауптвахти i дисциплiнарний батальйон - Мiнiстерством оборони України.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 21.01.2010р. N 1828-VI, вiд 16.10.2012р. N 5461-VI, вiд 08.04.2014р. N 1186-VII, вiд 02.06.2016р. N 1404-VIII, вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII, змiни, внесенi Законом України вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII, в частинi положень щодо застосування пробацiйних програм набирають чинностi з 01.01.2018р.)

Стаття 12. Органи державної виконавчої служби

Центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi органiзацiї примусового виконання рiшень судiв та iнших органiв (посадових осiб), виконує покарання у видi конфiскацiї майна у випадках та в порядку, передбачених цим Кодексом та законами України.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 04.11.2010р. N 2677-VI, вiд 16.10.2012р. N 5461-VI, у редакцiї Закону України вiд 02.06.2016р. N 1404-VIII)

Стаття 13. Повноваження уповноваженого органу з питань пробацiї

1. Уповноважений орган з питань пробацiї у межах своїх повноважень забезпечує:

здiйснення нагляду за засудженими, звiльненими вiд вiдбування покарання з випробуванням, звiльненими вiд вiдбування покарання вагiтними жiнками i жiнками, якi мають дiтей до трьох рокiв;

виконання покарання у видi позбавлення права обiймати певнi посади або займатися певною дiяльнiстю, громадських i виправних робiт;

реалiзацiю пробацiйних програм стосовно осiб, звiльнених вiд вiдбування покарання з випробуванням;

проведення соцiально-виховної роботи iз засудженими, до яких застосовано пробацiю;

здiйснення заходiв з пiдготовки осiб, якi вiдбувають покарання у видi обмеження волi або позбавлення волi на певний строк, до звiльнення;

направлення засуджених до обмеження волi для вiдбування покарання до виправних центрiв у порядку, визначеному статтею 57 цього Кодексу;

здiйснення iнших визначених законодавством заходiв, спрямованих на виправлення засуджених та запобiгання вчиненню ними повторних кримiнальних правопорушень.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 08.04.2014р. N 1186-VII, вiд 02.06.2016р. N 1404-VIII, вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII, змiни, внесенi Законом України вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII, в частинi положень щодо застосування пробацiйних програм набирають чинностi з 01.01.2018р.)

Стаття 14. Вiйськовi частини, гауптвахти

Вiйськовi частини, гауптвахти виконують покарання у видi позбавлення вiйськового, спецiального звання, рангу, чину або квалiфiкацiйного класу, службового обмеження для вiйськовослужбовцiв, засуджених за кримiнальнi проступки, арешту з утриманням засуджених на гауптвахтах, а також здiйснюють контроль за поведiнкою засуджених вiйськовослужбовцiв, звiльнених вiд вiдбування покарання з випробуванням.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

Стаття 15. Арештнi доми

1. Арештнi доми виконують покарання у видi арешту.

2. В арештних домах тримаються повнолiтнi особи, а також неповнолiтнi, яким на момент постановлення вироку виповнилося шiстнадцять рокiв i якi засудженi за кримiнальнi проступки.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

Стаття 16. Виправнi центри

Виправнi центри виконують покарання у видi обмеження волi стосовно осiб, засуджених за кримiнальнi проступки та нетяжкi злочини, а також засуджених, яким даний вид покарання призначено вiдповiдно до статей 82, 389 Кримiнального кодексу України.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

Стаття 17. Дисциплiнарний батальйон

Дисциплiнарний батальйон виконує покарання у видi тримання в дисциплiнарному батальйонi засуджених вiйськовослужбовцiв строкової служби, вiйськовослужбовцiв, якi проходять вiйськову службу за контрактом, осiб офiцерського складу, якi проходять кадрову вiйськову службу, осiб офiцерського складу, якi проходять вiйськову службу за призовом, вiйськовослужбовцiв, призваних на вiйськову службу пiд час мобiлiзацiї, на особливий перiод, на вiйськову службу за призовом осiб iз числа резервiстiв в особливий перiод (крiм вiйськовослужбовцiв-жiнок).

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 05.02.2015р. N 158-VIII, вiд 30.03.2021р. N 1357-IX)

Стаття 18. Виправнi колонiї

1. Виправнi колонiї виконують покарання у видi позбавлення волi на певний строк, довiчного позбавлення волi.

2. Засудженi до позбавлення волi вiдбувають покарання у виправних колонiях:

мiнiмального рiвня безпеки з полегшеними умовами тримання - засудженi вперше до позбавлення волi за злочини, вчиненi з необережностi, та нетяжкi злочини, а також особи, переведенi з колонiй мiнiмального рiвня безпеки iз загальними умовами тримання i колонiй середнього рiвня безпеки в порядку, передбаченому цим Кодексом;

мiнiмального рiвня безпеки iз загальними умовами тримання - чоловiки, вперше засудженi до позбавлення волi за нетяжкi злочини; жiнки, засудженi за нетяжкi, тяжкi та особливо тяжкi злочини. У виправнiй колонiї цього виду можуть вiдбувати покарання також засудженi, переведенi з виховних колонiй у порядку, встановленому статтею 147 цього Кодексу. У секторi середнього рiвня безпеки виправної колонiї цього виду можуть вiдбувати покарання також жiнки, засудженi до довiчного позбавлення волi;

середнього рiвня безпеки - жiнки, засудженi до покарання у видi довiчного позбавлення волi; жiнки, яким покарання у видi смертної кари або довiчного позбавлення волi замiнено позбавленням волi на певний строк в порядку помилування або амнiстiї; чоловiки, вперше засудженi до позбавлення волi за тяжкi та особливо тяжкi злочини; чоловiки, якi ранiше вiдбували покарання у видi позбавлення волi; чоловiки, засудженi за вчинення умисного нетяжкого злочину в перiод вiдбування покарання у видi позбавлення волi; засудженi, переведенi з колонiй максимального рiвня безпеки в порядку, передбаченому цим Кодексом. У секторi максимального рiвня безпеки виправної колонiї цього виду можуть вiдбувати покарання також чоловiки, засудженi до довiчного позбавлення волi;

максимального рiвня безпеки - чоловiки, засудженi до покарання у видi довiчного позбавлення волi; чоловiки, яким покарання у видi смертної кари замiнено довiчним позбавленням волi; чоловiки, яким покарання у видi смертної кари або довiчного позбавлення волi замiнено позбавленням волi на певний строк у порядку помилування або амнiстiї; чоловiки, засудженi за умиснi особливо тяжкi злочини; чоловiки, засудженi за вчинення умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в перiод вiдбування покарання у видi позбавлення волi; чоловiки, засудженi за вчинення злочину, передбаченого частиною п'ятою статтi 255, статтями 255¹, 255² Кримiнального кодексу України; чоловiки, переведенi з колонiй середнього рiвня безпеки в порядку, передбаченому цим Кодексом.

3. Слiдчi iзолятори виконують функцiї виправних колонiй мiнiмального рiвня безпеки iз загальними умовами тримання i виправних колонiй середнього рiвня безпеки стосовно засуджених, якi залишенi для роботи з господарського обслуговування.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 21.01.2010р. N 1828-VI, вiд 04.06.2020р. N 671-IX, вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

Стаття 19. Виховнi колонiї

Виховнi колонiї виконують покарання у видi позбавлення волi на певний строк стосовно засуджених неповнолiтнiх.

Стаття 20. Повiдомлення про мiсце вiдбування покарання

1. Про прибуття засудженого до мiсця вiдбування покарання адмiнiстрацiя органу чи установи виконання покарань, командування дисциплiнарного батальйону, вiйськової частини чи начальник гарнiзону зобов'язанi протягом трьох дiб повiдомити одного iз членiв сiм'ї або близьких родичiв за вибором засудженого.

2. Про мiсце вiдбування покарання засудженого повiдомляється суд, який постановив вирок.

Стаття 20¹. Повiдомлення осiб, якi надають правову допомогу

1. У разi зняття засудженого з облiку за установою виконання покарань, змiни правового, процесуального статусу засудженого, у тому числi в разi переведення засудженого на iншу роботу, посаду, пiдприємство, в iншу установу, органiзацiю, з одного арештного дому до iншого, до слiдчого iзолятора, переведення засудженого для подальшого вiдбування покарання з однiєї виправної чи виховної колонiї до iншої адмiнiстрацiя установи виконання покарань невiдкладно (не пiзнiш як за 24 години) письмово або шляхом надсилання листа на електронну поштову скриньку iнформує осiб, визначених абзацом першим частини другої статтi 8 цього Кодексу, а також невiдкладно - пiсля його (їх) фактичного прибуття до установи виконання покарань. В iнформацiйному листi зазначаються iнiцiатор прийнятих рiшень стосовно засудженого, правове обґрунтування таких рiшень, iнформацiя щодо мiсця перебування засудженого (кiнцевий пункт переведення), пiдстави та дата змiни мiсця перебування засудженого, а також пiдстави змiни правового, процесуального статусу засудженого.

(Доповнено статтею 20¹ згiдно iз Законом України вiд 14.07.2021р. N 1637-IX)

Стаття 21. Застосування до засуджених заходiв медичного характеру

1. Стосовно засуджених, якi мають хворобу, що становить небезпеку для здоров'я iнших осiб, та не пройшли повного курсу лiкування, органами i установами виконання покарань здiйснюється лiкування.

Утримання осiб, хворих на туберкульоз, проводиться в окремих примiщеннях вiд iнших ув'язнених.

2. Якщо пiд час вiдбування покарання буде встановлено, що засуджений захворiв зазначеними в частинi першiй цiєї статтi захворюваннями та вiдмовляється вiд лiкування, орган або установа виконання покарань вносить до суду подання про застосування до такої особи вiдповiдного примусового лiкування.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 08.04.2014р. N 1186-VII)

Глава 4
НАГЛЯД I КОНТРОЛЬ ЗА ВИКОНАННЯМ КРИМIНАЛЬНИХ ПОКАРАНЬ. УЧАСТЬ ГРОМАДСЬКОСТI У ВИПРАВЛЕННI I РЕСОЦIАЛIЗАЦIЇ ЗАСУДЖЕНИХ

Стаття 22. Нагляд за додержанням законiв пiд час виконання кримiнальних покарань

1. Прокурор вiдповiдно до Закону України "Про прокуратуру" здiйснює нагляд за додержанням законiв в органах i установах виконання покарань при виконаннi судових рiшень у кримiнальних справах, а також при застосуваннi iнших заходiв примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

2. Письмовi вказiвки прокурора щодо додержання встановлених законодавством порядку i умов тримання осiб у мiсцях, зазначених у частинi першiй цiєї статтi, а також письмовi вказiвки прокурора, наданi iншим органам, якi виконують судовi рiшення у кримiнальних справах, є обов'язковими i пiдлягають негайному виконанню.

(У редакцiї Закону України вiд 14.10.2014р. N 1697-VII)

Стаття 23. Контроль за дiяльнiстю органiв i установ виконання покарань

За дiяльнiстю органiв i установ виконання покарань здiйснюється вiдомчий контроль вищестоящими органами управлiння i посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi виконання кримiнальних покарань.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.10.2012р. N 5461-VI)

Стаття 24. Вiдвiдування установ виконання покарань

1. Без спецiального дозволу (акредитацiї) в будь-який час безперешкодно вiдвiдувати установи виконання покарань для здiйснення контролю та проведення перевiрок (за бажанням - у супроводi до трьох медичних працiвникiв для медичного огляду засуджених та до двох представникiв засобiв масової iнформацiї) мають право:

Президент України або спецiально уповноваженi ним представники (не бiльше п'яти осiб у кожнiй областi, Автономнiй Республiцi Крим, мiстах Києвi та Севастополi);

Прем'єр-мiнiстр України або спецiально уповноваженi ним представники (не бiльше двох осiб у кожнiй областi, Автономнiй Республiцi Крим, мiстах Києвi та Севастополi);

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини або спецiально уповноваженi ним представники;

голова, заступники голови та члени Комiсiї при Президентовi України у питаннях помилування;

Мiнiстр юстицiї України або спецiально уповноваженi ним представники (не бiльше двох осiб у кожнiй областi, Автономнiй Республiцi Крим, мiстах Києвi та Севастополi);

Мiнiстр внутрiшнiх справ України, Голова Нацiональної полiцiї або спецiально уповноваженi ними представники (не бiльше двох осiб у кожнiй областi, Автономнiй Республiцi Крим, мiстах Києвi та Севастополi);

члени Європейського комiтету з питань запобiгання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гiднiсть, поводженню чи покаранню;

Голова Ради мiнiстрiв Автономної Республiки Крим, голови мiсцевих державних адмiнiстрацiй, на територiї яких вони розташованi, або спецiально уповноваженi ними представники (не бiльше п'яти осiб на вiдповiдну територiю);

народнi депутати України, їх помiчники-консультанти, депутати Верховної Ради Автономної Республiки Крим та депутати мiсцевих рад;

Генеральний прокурор, а також уповноваженi ним прокурори i прокурори, якi здiйснюють на вiдповiднiй територiї нагляд за додержанням законiв при виконаннi судових рiшень у кримiнальних справах, а також при застосуваннi iнших заходiв примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян;

голова, заступник голови та члени спостережної комiсiї, якi здiйснюють органiзацiю громадського контролю за дотриманням прав i законних iнтересiв засуджених пiд час виконання кримiнальних покарань;

сiльський, селищний, мiський голова або спецiально уповноваженi ними представники (не бiльше п'яти осiб) - на територiї вiдповiдної мiсцевої ради;

члени громадських рад при центральному органi виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi виконання кримiнальних покарань, та його територiальних пiдроздiлах - на вiдповiднiй територiї.

2. Iншi особи, а також близькi родичi засуджених можуть вiдвiдувати установи виконання покарань за спецiальним дозволом адмiнiстрацiї цих установ або органiв управлiння зазначеними установами.

З метою реалiзацiї засудженим права на захист, одержання правової допомоги, конфiденцiйних юридичних консультацiй (побачень) адмiнiстрацiя установи виконання покарань допускає до засудженого осiб, визначених абзацом першим частини другої статтi 8 цього Кодексу, у робочi, вихiднi, святковi, неробочi днi у будь-який час з 8 години до 20 години без спецiального дозволу (акредитацiї) невiдкладно на вимогу засудженого або особи (осiб), яка (якi) має (мають) право на такi побачення з ним.

3. Особи, зазначенi у частинi першiй цiєї статтi, у тому числi представники засобiв масової iнформацiї, пiд час вiдвiдування установ виконання покарань вправi безперешкодно, без обмеження в часi, iз забезпеченням максимального сприяння працiвниками та адмiнiстрацiями установ виконання покарань пересуватися територiєю установ виконання покарань, здiйснювати аудiо- та вiдеозапис та поширювати отриману iнформацiю, ознайомлюватися iз звiтнiстю, у тому числi й статистичною, проводити ревiзiї, здiйснювати iнспектування, подавати уснi або письмовi запити, перевiряти додержання законодавства, оскаржувати протиправнi дiї (бездiяльнiсть) посадових та службових осiб установ виконання покарань, вимагати негайного припинення таких дiй (бездiяльностi) та притягнення до вiдповiдальностi винних осiб (з наступним вичерпним письмовим повiдомленням вiдповiдної особи про вжитi (не вжитi) заходи вiдповiдальностi протягом 10 днiв з дня отримання вiдповiдної вимоги), ознайомлюватися з особовими справами засуджених, iншими документами тощо, спiлкуватися з будь-якими працiвниками установ виконання покарань та засудженими (у тому числi на умовах анонiмностi).

4. Спецiально уповноваженi представники набувають своїх повноважень пiсля подання до суб'єкта призначення, зазначеного у частинi першiй цiєї статтi, письмової заяви, видання щодо них вiдповiдних розпорядчих актiв особами, яких вони представляють, та отримання вiдповiдного посвiдчення.

Спецiально уповноваженi представники (крiм представникiв Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини) здiйснюють свої повноваження на громадських засадах.

При призначеннi особами, зазначеними у частинi першiй цiєї статтi, крiм Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, своїх представникiв перевага надається кандидатам - членам громадських правозахисних органiзацiй.

5. Режим в установах виконання покарань не повинен перешкоджати або використовуватися як перешкода реалiзацiї суб'єктами контролю своїх повноважень, встановлених частиною третьою цiєї статтi.

6. В однiй установi виконання покарань не може одночасно перебувати бiльше 10 осiб, зазначених у частинi першiй цiєї статтi, включаючи медичних працiвникiв (якi здiйснюють супровiд) та представникiв засобiв масової iнформацiї. У разi перевищення зазначеної кiлькостi перевага на подальше перебування в установi виконання покарань надається особам, якi першими потрапили на територiю установи виконання покарань.

7. Представники громадських органiзацiй, експерти, ученi та фахiвцi, залученi Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини на договiрних засадах до виконання функцiй нацiонального превентивного механiзму, вiдвiдують установи виконання покарань на пiдставi окремого письмового доручення Уповноваженого.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 21.01.2010р. N 1828-VI, вiд 16.10.2012р. N 5461-VI, вiд 08.04.2014р. N 1186-VII, вiд 14.10.2014р. N 1697-VII, вiд 23.12.2015р. N 901-VIII, вiд 21.12.2016р. N 1798-VIII, вiд 14.07.2021р. N 1637-IX)

Стаття 25. Участь громадськостi у виправленнi i ресоцiалiзацiї засуджених. Громадський контроль за дотриманням прав засуджених пiд час виконання кримiнальних покарань

1. Об'єднання громадян та засоби масової iнформацiї, релiгiйнi та благодiйнi органiзацiї, окремi особи в порядку, встановленому цим Кодексом i законами України, можуть надавати допомогу органам та установам виконання покарань у виправленнi засуджених i проведеннi соцiально-виховної роботи.

2. Громадський контроль за дотриманням прав засуджених пiд час виконання кримiнальних покарань у виправних колонiях, арештних домах, виправних центрах та слiдчих iзоляторах здiйснюють спостережнi комiсiї, якi дiють на пiдставi цього Кодексу та Положення про спостережнi комiсiї, що затверджується Кабiнетом Мiнiстрiв України, а у виховних колонiях - пiклувальними радами. У випадках, встановлених цим Кодексом та законами України, громадський контроль за дотриманням прав засуджених пiд час виконання кримiнальних покарань можуть здiйснювати громадськi об'єднання.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 21.01.2010р. N 1828-VI, вiд 08.04.2014р. N 1186-VII, вiд 06.09.2016р. N 1488-VIII)

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

РОЗДIЛ II
ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ, НЕ ПОВ'ЯЗАНИХ З ПОЗБАВЛЕННЯМ ВОЛI

Глава 5
ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДI ШТРАФУ

Стаття 26. Порядок виконання покарання у видi штрафу

1. Засуджений зобов'язаний сплатити штраф у мiсячний строк пiсля набрання вироком суду законної сили i повiдомити про це кримiнально-виконавчiй iнспекцiї за мiсцем проживання шляхом пред'явлення документа про сплату штрафу.

2. У разi призначення штрафу з розстрочкою виплати певними частинами засуджений зобов'язаний сплачувати штраф у розмiрi та строки, встановленi вироком суду. Про сплату вiдповiдної частини штрафу засуджений повiдомляє кримiнально-виконавчiй iнспекцiї за мiсцем проживання шляхом пред'явлення документа про сплату вiдповiдної частини штрафу.

3. У разi несплати засудженим штрафу у строк, передбачений частиною першою цiєї статтi, суд за поданням кримiнально-виконавчої iнспекцiї розглядає питання про розстрочку виплати несплаченої суми штрафу або замiну несплаченої суми штрафу покаранням у видi громадських, виправних робiт або позбавлення волi вiдповiдно до закону.

4. У разi несплати засудженим чергового платежу пiд час призначення штрафу з розстрочкою виплати суд через мiсяць пiсля закiнчення строку виплати чергового платежу за поданням кримiнально-виконавчої iнспекцiї замiнює несплачену суму штрафу покаранням у видi громадських, виправних робiт або позбавлення волi вiдповiдно до закону.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 04.11.2010р. N 2677-VI, вiд 15.11.2011р. N 4025-VI, вiд 08.04.2014р. N 1186-VII, у редакцiї Закону України вiд 02.06.2016р. N 1404-VIII)

Стаття 27. Виключена.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 08.04.2014р. N 1186-VII, виключена згiдно iз Законом України вiд 02.06.2016р. N 1404-VIII)

Стаття 28. Виключена.

(згiдно iз Законом України вiд 15.11.2011р. N 4025-VI)

Глава 6
ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДI ПОЗБАВЛЕННЯ ВIЙСЬКОВОГО, СПЕЦIАЛЬНОГО ЗВАННЯ, РАНГУ, ЧИНУ АБО КВАЛIФIКАЦIЙНОГО КЛАСУ

Стаття 29. Порядок виконання покарання у видi позбавлення вiйськового, спецiального звання, рангу, чину або квалiфiкацiйного класу

1. Суд, який постановив вирок про позбавлення засудженого вiйськового, спецiального звання, рангу, чину або квалiфiкацiйного класу, пiсля набрання ним законної сили направляє копiю вироку органовi чи посадовiй особi, якi присвоїли це звання, ранг, чин або квалiфiкацiйний клас.

2. Пiсля одержання копiї вироку, яким засудженого позбавлено вiйськового, спецiального звання, рангу, чину або квалiфiкацiйного класу, орган чи посадова особа, якi присвоїли це звання, ранг, чин або квалiфiкацiйний клас, вносить до вiдповiдних документiв запис про позбавлення засудженого цього звання, рангу, чину або квалiфiкацiйного класу i вживає заходiв до позбавлення його всiх прав i пiльг, пов'язаних з цим званням, рангом, чином або квалiфiкацiйним класом.

3. Стосовно вiйськовозобов'язаного чи резервiста копiя вироку надсилається до територiального центру комплектування та соцiальної пiдтримки за мiсцем перебування на вiйськовому облiку, а стосовно вiйськовозобов'язаного чи резервiста Служби безпеки України або Служби зовнiшньої розвiдки України - до вiдповiдного органу (пiдроздiлу) Служби безпеки України або Служби зовнiшньої розвiдки України вiдповiдно.

4. Орган або посадова особа протягом мiсяця з дня одержання копiї вироку сповiщає суд, який постановив вирок, про його виконання.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 30.03.2021р. N 1357-IX)

Глава 7
ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДI ПОЗБАВЛЕННЯ ПРАВА ОБIЙМАТИ ПЕВНI ПОСАДИ АБО ЗАЙМАТИСЯ ПЕВНОЮ ДIЯЛЬНIСТЮ

Стаття 30. Порядок виконання покарання у видi позбавлення права обiймати певнi посади або займатися певною дiяльнiстю

1. Виконання покарання у видi позбавлення права обiймати певнi посади або займатися певною дiяльнiстю, призначеного як основне покарання, а також як додаткове до основних покарань, покладається на уповноваженi органи з питань пробацiї.

2. Виконання покарання у видi позбавлення права обiймати певнi посади або займатися певною дiяльнiстю, призначеного як додаткове покарання до арешту, обмеження волi, тримання в дисциплiнарному батальйонi вiйськовослужбовцiв або позбавлення волi на певний строк, пiд час вiдбування основного покарання покладається на адмiнiстрацiю арештного дому, кримiнально-виконавчої установи, командування дисциплiнарного батальйону, вiйськової частини чи начальника гарнiзону.

3. Адмiнiстрацiя арештного дому, кримiнально-виконавчої установи, командування дисциплiнарного батальйону, вiйськової частини чи начальник гарнiзону, де вiдбуває покарання особа, засуджена до додаткового покарання у видi позбавлення права обiймати певнi посади або займатися певною дiяльнiстю, не може використовувати засудженого на роботах, виконання яких йому заборонено згiдно з вироком.

4. Адмiнiстрацiя арештного дому, кримiнально-виконавчої установи, командування дисциплiнарного батальйону, вiйськової частини чи начальник гарнiзону пiсля вiдбуття засудженим основного покарання або в разi умовно-дострокового звiльнення чи замiни покарання бiльш м'яким надсилає копiю вироку суду до кримiнально-виконавчої iнспекцiї за мiсцем проживання засудженого або до вiйськової частини за мiсцем служби засудженого.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 23.12.2015р. N 901-VIII, вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII, змiни, внесенi Законом України вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII, в частинi положень щодо застосування пробацiйних програм набирають чинностi з 01.01.2018р.)

Стаття 31. Обов'язки уповноваженого органу з питань пробацiї щодо виконання покарання у видi позбавлення права обiймати певнi посади або займатися певною дiяльнiстю

1. Уповноважений орган з питань пробацiї:

веде облiк засуджених до позбавлення права обiймати певнi посади або займатися певною дiяльнiстю;

роз'яснює засудженим особам порядок та умови вiдбування покарання;

здiйснює контроль за додержанням порядку та умов вiдбування покарання засудженими особами;

здiйснює контроль за додержанням вимог судового рiшення власником пiдприємства, установи, органiзацiї або уповноваженим ним органом за мiсцем роботи засудженого, а також органом, що має право анулювати дозвiл на заняття вiдповiдним видом дiяльностi, забороненим засудженому;

вживає заходiв з припинення порушень вимог судових рiшень;

вживає першочергових заходiв з виявлення засуджених, мiсцезнаходження яких невiдоме;

звертається до вiдповiдних правоохоронних органiв щодо розшуку засуджених, мiсцезнаходження яких невiдоме.

2. У разi невиконання власником пiдприємства, установи, органiзацiї або уповноваженим ним органом судового рiшення щодо особи, позбавленої права обiймати певнi посади або займатися певною дiяльнiстю, уповноважений орган з питань пробацiї повiдомляє про можливi наслiдки невиконання судового рiшення, а у разi його подальшого невиконання надсилає матерiали до органу Нацiональної полiцiї для вiдповiдного реагування.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 08.04.2014р. N 1186-VII, у редакцiї Закону України вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII, змiни, внесенi Законом України вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII, в частинi положень щодо застосування пробацiйних програм набирають чинностi з 01.01.2018р.)

Стаття 32. Обов'язки власника пiдприємства, установи, органiзацiї або уповноваженого ним органу за мiсцем роботи засуджених до покарання у видi позбавлення права обiймати певнi посади або займатися певною дiяльнiстю

Власник пiдприємства, установи, органiзацiї або уповноважений ним орган за мiсцем роботи засудженого зобов'язаний:

не пiзнiше трьох днiв пiсля одержання копiї судового рiшення звiльнити засудженого з посади, яку вiн обiймає, або вiд того виду професiйної дiяльностi, права на яку його позбавлено, подати для внесення в порядку, встановленому Пенсiйним фондом України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi соцiального захисту населення, до реєстру застрахованих осiб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соцiального страхування вiдомостi про вiдповiдну пiдставу звiльнення працiвника та iнформацiю про позбавлення його права обiймати певнi посади чи займатися певною дiяльнiстю iз зазначенням вiдповiдних пiдстав i строку та повiдомити уповноважений орган з питань пробацiї про виконання судового рiшення;

за вимогою уповноваженого органу з питань пробацiї надавати йому документи, пов'язанi з виконанням покарання.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII, змiни, внесенi Законом України вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII, в частинi положень щодо застосування пробацiйних програм набирають чинностi з 01.01.2018р., вiд 05.02.2021р. N 1217-IX)

Стаття 33. Обов'язки органiв, якi мають право анулювати дозвiл на заняття певними видами дiяльностi

Органи, якi мають право анулювати дозвiл на заняття певними видами дiяльностi, зобов'язанi не пiзнiше трьох днiв пiсля одержання копiї судового рiшення анулювати дозвiл на заняття тим видом дiяльностi, яка заборонена засудженому, вилучити вiдповiдний документ, який надає данiй особi право займатися певним видом дiяльностi, i повiдомити про виконання судового рiшення уповноважений орган з питань пробацiї.

Стаття 34. Обов'язки засуджених до покарання у видi позбавлення права обiймати певнi посади або займатися певною дiяльнiстю

1. Засуджений до покарання у видi позбавлення права обiймати певнi посади або займатися певною дiяльнiстю зобов'язаний:

виконувати судове рiшення;

надавати на вимогу уповноваженого органу з питань пробацiї документи, пов'язанi з виконанням даного покарання;

повiдомляти уповноважений орган з питань пробацiї про мiсце роботи i проживання чи їх змiну;

з'являтися за викликом до уповноваженого органу з питань пробацiї.

Поважними причинами неявки засудженого за викликом уповноваженого органу з питань пробацiї у призначений строк є несвоєчасне одержання виклику, хвороба та iншi обставини, що фактично позбавляють його можливостi своєчасно прибути за викликом i документально пiдтвердженi.

2. Засудженому забороняється без погодження з уповноваженим органом з питань пробацiї виїжджати за межi України.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 08.04.2014р. N 1186-VII, вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII, в частинi положень щодо застосування пробацiйних програм набирають чинностi з 01.01.2018р.)

Стаття 35. Наслiдки ухилення вiд вiдбування покарання у видi позбавлення права обiймати певнi посади або займатися певною дiяльнiстю

1. Стосовно особи, яка ухиляється вiд вiдбування покарання у видi позбавлення права обiймати певнi посади або займатися певною дiяльнiстю, уповноважений орган з питань пробацiї надсилає матерiали до органiв Нацiональної полiцiї для вiдповiдного реагування.

2. Ухиленням вiд вiдбування покарання у видi позбавлення права обiймати певнi посади або займатися певною дiяльнiстю є невиконання засудженим обов'язкiв, передбачених статтею 34 цього Кодексу.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 13.04.2012р. N 4652-VI, вiд 08.04.2014р. N 1186-VII, у редакцiї Закону України вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII, в частинi положень щодо застосування пробацiйних програм набирають чинностi з 01.01.2018р.)

Глава 8
ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДI ГРОМАДСЬКИХ РОБIТ

Стаття 36. Порядок виконання покарання у видi громадських робiт

1. Покарання у видi громадських робiт вiдбувається за мiсцем проживання засудженого. Громадськi роботи полягають у виконаннi засудженим у вiльний вiд основної роботи чи навчання час безоплатних суспiльно корисних робiт, вид яких визначають органи мiсцевого самоврядування.

2. Виконання покарання у видi громадських робiт здiйснюється на основi участi засуджених у суспiльно кориснiй працi i контролю за їхньою поведiнкою вiдповiдно до вимог цього Кодексу.

3. Контроль за виконанням покарання у видi громадських робiт покладається на уповноважений орган з питань пробацiї.

4. Судове рiшення приводиться до виконання не пiзнiше десятиденного строку з дня набрання судовим рiшенням законної сили або звернення його до виконання.

5. Уповноважений орган з питань пробацiї:

веде облiк засуджених до покарання у видi громадських робiт;

роз'яснює засудженим порядок та умови вiдбування покарання;

погоджує з органами мiсцевого самоврядування перелiк об'єктiв, на яких засудженi вiдбувають покарання у видi громадських робiт;

здiйснює контроль за додержанням засудженими порядку та умов вiдбування покарання у видi громадських робiт;

здiйснює контроль за додержанням судового рiшення власником пiдприємства, установи, органiзацiї або уповноваженим ним органом за мiсцем роботи засудженого;

вживає заходiв з припинення порушень судових рiшень;

веде сумарний облiк вiдпрацьованого засудженим часу;

вживає першочергових заходiв з виявлення засуджених, мiсцезнаходження яких невiдоме;

звертається до вiдповiдних правоохоронних органiв щодо розшуку засуджених, мiсцезнаходження яких невiдоме.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 23.12.2015р. N 901-VIII, вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII, в частинi положень щодо застосування пробацiйних програм набирають чинностi з 01.01.2018р.)

Стаття 37. Умови вiдбування покарання у видi громадських робiт

1. Засудженi до покарання у видi громадських робiт зобов'язанi:

додержуватися встановлених вiдповiдно до закону порядку i умов вiдбування покарання;

сумлiнно ставитися до працi;

працювати на визначених для них об'єктах i вiдпрацьовувати встановлений судом строк громадських робiт;

повiдомляти уповноважений орган з питань пробацiї про змiну мiсця проживання;

з'являтися за викликом до уповноваженого органу з питань пробацiї.

2. Надання засудженому щорiчної вiдпустки за основним мiсцем роботи не зупиняє виконання покарання у видi громадських робiт.

3. Стосовно особи, яка пiсля ухвалення судового рiшення визнана особою з iнвалiднiстю першої або другої групи або досягла пенсiйного вiку, а також жiнки, яка стала вагiтною, уповноважений орган з питань пробацiї направляє до суду подання про звiльнення її вiд подальшого вiдбування покарання.

4. Засудженому забороняється без погодження з уповноваженим органом з питань пробацiї виїжджати за межi України.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII, в частинi положень щодо застосування пробацiйних програм набирають чинностi з 01.01.2018р.)

Стаття 38. Обчислення строку покарання у видi громадських робiт

1. Строк покарання у видi громадських робiт обчислюється в годинах, протягом яких засуджений працював за визначеним мiсцем роботи.

2. Громадськi роботи виконуються не бiльш як чотири години на день, а неповнолiтнiми - двi години на день, але не менше двадцяти п'яти годин на мiсяць.

Стаття 39. Обов'язки власника пiдприємства, установи, органiзацiї або уповноваженого ним органу за мiсцем вiдбування засудженими покарання у видi громадських робiт

1. На власника пiдприємства, установи, органiзацiї або уповноважений ним орган за мiсцем вiдбування засудженим покарання у видi громадських робiт покладається:

погодження з уповноваженим органом з питань пробацiї перелiку об'єктiв, на яких засудженi вiдбувають громадськi роботи, та видiв цих робiт;

контроль за виконанням засудженими визначених для них робiт та дотриманням правил технiки безпеки;

своєчасне повiдомлення уповноваженого органу з питань пробацiї про ухилення засудженого вiд вiдбування покарання та переведення його на iнше мiсце роботи, появу на роботi в нетверезому станi, у станi наркотичного або токсичного сп'янiння, порушення громадського порядку;

ведення облiку та щомiсячне iнформування уповноваженого органу з питань пробацiї про кiлькiсть вiдпрацьованих засудженим годин i його ставлення до працi.

2. У разi систематичного несвоєчасного подання iнформацiї про виконання громадських робiт або нездiйснення контролю вiдповiдальною особою за роботою та поведiнкою засудженого, а також невиконання iнших вимог цiєї статтi уповноважений орган з питань пробацiї надсилає матерiали правоохоронним органам для вiдповiдного реагування для вирiшення питання про притягнення винних осiб до вiдповiдальностi згiдно iз законом.

3. У разi ушкодження здоров'я пiд час виконання громадських робiт вiдшкодування шкоди засудженому здiйснюється вiдповiдно до законодавства про страхування вiд нещасного випадку.

Стаття 40. Вiдповiдальнiсть засуджених до покарання у видi громадських робiт

1. За порушення порядку та умов вiдбування покарання у видi громадських робiт, а також порушення громадського порядку, за яке засудженого було притягнуто до адмiнiстративної вiдповiдальностi, до нього уповноваженим органом з питань пробацiї може бути застосоване застереження у видi письмового попередження про притягнення до кримiнальної вiдповiдальностi.

2. Стосовно особи, яка ухиляється вiд вiдбування покарання у видi громадських робiт, уповноважений орган з питань пробацiї надсилає матерiали правоохоронним органам для вiдповiдного реагування для вирiшення питання про притягнення до кримiнальної вiдповiдальностi вiдповiдно до статтi 389 Кримiнального кодексу України.

3. Ухиленням вiд вiдбування покарання у видi громадських робiт є:

систематичне невиконання встановлених обов'язкiв, порушення порядку та умов вiдбування покарання, а також притягнення до адмiнiстративної вiдповiдальностi за правопорушення, якi були вчиненi пiсля письмового попередження;

невихiд бiльше двох разiв протягом мiсяця на громадськi роботи без поважних причин, а також допущення бiльше двох порушень трудової дисциплiни протягом мiсяця, поява на роботi в нетверезому станi, у станi наркотичного або токсичного сп'янiння.

4. Засуджений до громадських робiт, розшук якого оголошено у зв'язку з ухиленням вiд покарання, затримується i конвоюється органом Нацiональної полiцiї у порядку, передбаченому кримiнальним процесуальним законодавством.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 08.04.2014р. N 1186-VII, вiд 23.12.2015р. N 901-VIII, вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII, в частинi положень щодо застосування пробацiйних програм набирають чинностi з 01.01.2018р.)

Глава 9
ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДI ВИПРАВНИХ РОБIТ

Стаття 41. Порядок виконання покарання у видi виправних робiт

1. Покарання у видi виправних робiт вiдбувається на пiдприємствi, в установi, органiзацiї незалежно вiд форми власностi за мiсцем роботи засудженого.

2. Виконання покарання у видi виправних робiт здiйснюється на основi участi засуджених у суспiльно кориснiй працi i контролю за їхньою поведiнкою вiдповiдно до вимог цього Кодексу.

3. Контроль за виконанням покарання у видi виправних робiт покладається на уповноважений орган з питань пробацiї.

4. Судове рiшення виконується не пiзнiше десятиденного строку з дня набрання ним законної сили або звернення його до виконання.

5. Уповноважений орган з питань пробацiї:

веде облiк засуджених до покарання у видi виправних робiт;

роз'яснює засудженим порядок та умови вiдбування покарання;

здiйснює контроль за додержанням засудженими порядку та умов вiдбування покарання;

здiйснює контроль за додержанням порядку та умов вiдбування покарання власником пiдприємства, установи, органiзацiї або уповноваженим ним органом за мiсцем роботи засудженого;

вживає заходiв з припинення порушень судових рiшень;

направляє засуджених до органiв державної служби зайнятостi для реєстрацiї як безробiтних, якщо на час виконання вироку вони не працюють або звiльненi з роботи вiдповiдно до законодавства про працю;

погоджує змiну мiсця роботи засуджених протягом строку вiдбування ними покарання у видi виправних робiт;

застосовує заходи заохочення;

вживає першочергових заходiв з виявлення засуджених, мiсцезнаходження яких невiдоме;

звертається до вiдповiдних правоохоронних органiв щодо розшуку засуджених, мiсцезнаходження яких невiдоме.

6. Засудженi до покарання у видi виправних робiт зобов'язанi:

додержуватися встановлених вiдповiдно до закону порядку та умов вiдбування покарання;

сумлiнно ставитися до працi;

працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробацiї звернутися для взяття на облiк до органiв державної служби зайнятостi для реєстрацiї як безробiтних, якщо на час виконання вироку вони не працюють або звiльненi з роботи вiдповiдно до законодавства про працю та працевлаштуватися, якщо їм буде запропоновано вiдповiдну посаду (роботу);

повiдомляти уповноважений орган з питань пробацiї про змiну мiсця проживання;

погоджувати з уповноваженим органом з питань пробацiї змiну мiсця роботи;

з'являтися за викликом до уповноваженого органу з питань пробацiї.

Стаття 42. Умови вiдбування покарання у видi виправних робiт

1. Протягом строку вiдбування покарання засудженим забороняється звiльнятися з роботи за власним бажанням без дозволу уповноваженого органу з питань пробацiї. Дозвiл на звiльнення може бути наданий пiсля перевiрки обґрунтованостi заяви засудженого та за наявностi довiдки з нового мiсця роботи про можливiсть його працевлаштування.

2. Особам, засудженим до покарання у видi виправних робiт, надається щорiчна вiдпустка, час якої не зараховується до строку вiдбування покарання.

3. Час вiдбування засудженим покарання у видi виправних робiт зараховується в загальний стаж роботи.

4. Засудженим забороняється без погодження з уповноваженим органом з питань пробацiї виїжджати за межi України.

5. Стосовно особи, яка пiсля ухвалення судового рiшення стала непрацездатною, уповноважений орган з питань пробацiї вносить подання до суду про замiну виправних робiт штрафом у порядку, визначеному кримiнальним та кримiнальним процесуальним законодавством.

6. Стосовно жiнки, яка стала вагiтною, уповноважений орган з питань пробацiї вносить подання до суду про її дострокове звiльнення вiд вiдбування покарання.

Стаття 43. Обчислення строку покарання у видi виправних робiт

1. Строк покарання у видi виправних робiт обчислюється роками, мiсяцями i днями, протягом яких засуджений працював i з його заробiтку провадилося вiдрахування. Число днiв, вiдпрацьованих засудженим, має бути не менше числа робочих днiв, якi припадають на кожний мiсяць встановленого судом строку покарання. Якщо засуджений не вiдпрацював зазначену кiлькiсть днiв i вiдсутнi пiдстави, встановленi цим Кодексом для залiку невiдпрацьованих днiв у строк покарання, вiдбування покарання триває до повного вiдпрацювання засудженим призначеної кiлькостi робочих днiв. Початком строку вiдбування покарання вважається день, з якого фактично розпочато вiдрахування iз заробiтку засудженого.

2. У строк вiдбування покарання зараховується час, протягом якого засуджений не працював з поважних причин i за ним вiдповiдно до закону зберiгалася заробiтна плата, а також час, коли засудженому не надавалася робота на пiдприємствi, в установi, органiзацiї, та час, протягом якого засуджений перебував на облiку в державнiй службi зайнятостi i йому було надано статус безробiтного.

3. У строк вiдбування покарання не зараховується час хвороби, викликаної алкогольним, наркотичним або токсичним сп'янiнням або дiями, пов'язаними з ним, грубим порушенням правил технiки безпеки, умисним заподiянням собi тiлесних ушкоджень; час вiдбування адмiнiстративного стягнення у видi адмiнiстративного арешту або виправних робiт, а також тримання пiд вартою як запобiжного заходу в iншому кримiнальному провадженнi у перiод вiдбування покарання у випадках, коли вина у вчиненнi кримiнального правопорушення доведена у встановленому законом порядку.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами України вiд 13.04.2012р. N 4652-VI, вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

Стаття 44. Обов'язки власника пiдприємства, установи, органiзацiї або уповноваженого ним органу за мiсцем вiдбування засудженими покарання у видi виправних робiт

1. На власника пiдприємства, установи, органiзацiї або уповноважений ним орган за мiсцем вiдбування засудженим покарання у видi виправних робiт покладається:

щомiсячне вiдрахування визначеної судовим рiшенням частини заробiтної плати i перерахування утриманої суми в доход держави;

додержання порядку та умов вiдбування покарання, передбачених цим Кодексом;

своєчасне iнформування уповноваженого органу з питань пробацiї про ухилення засудженого вiд вiдбування покарання, переведення засудженого на iншу роботу чи посаду, а також його звiльнення;

щомiсячне iнформування уповноваженого органу з питань пробацiї про кiлькiсть робочих днiв за графiком на пiдприємствi, в установi, органiзацiї, кiлькiсть фактично вiдпрацьованих засудженим робочих днiв, розмiр заробiтної плати i утримань з неї за вироком суду, кiлькiсть прогулiв, кiлькiсть днiв тимчасової непрацездатностi за листком непрацездатностi та з iнших причин.

2. У разi систематичного неправильного або несвоєчасного вiдрахування сум iз заробiтку засудженого, а також невиконання iнших вимог цiєї статтi уповноважений орган з питань пробацiї звертається до правоохоронних органiв для вiдповiдного реагування для вирiшення питання про притягнення винних осiб до вiдповiдальностi згiдно iз законом.

Стаття 45. Порядок провадження вiдрахувань iз заробiтку засуджених до виправних робiт

1. Уповноважений орган з питань пробацiї здiйснює контроль за правильнiстю i своєчаснiстю вiдрахувань iз заробiтку засуджених до виправних робiт i перерахуванням вiдрахованих сум у доход держави.

2. Вiдрахування провадяться з усiєї суми заробiтку, без виключення з цiєї суми податкiв та iнших платежiв i незалежно вiд наявностi претензiй до засудженого за виконавчими документами, за кожний вiдпрацьований мiсяць при виплатi заробiтної плати. В осiб, якi працюють за сумiсництвом, вiдрахування провадяться iз заробiтку за кожним мiсцем роботи. Вiдрахування вiдповiдно до судового рiшення починаються з наступного дня пiсля надходження судового рiшення та повiдомлення на пiдприємство, в установу чи органiзацiю, але не ранiше нiж судове рiшення набрав чинностi.

3. Вiдрахування не провадяться з грошових допомог, якi одержуються в порядку загальнообов'язкового державного соцiального страхування i соцiального забезпечення, виплат одноразового характеру, не передбачених системою оплати працi, сум, якi виплачуються як компенсацiя за витрати, пов'язанi з вiдрядженням, та iнших компенсацiйних виплат.

Стаття 46. Заходи заохочення i стягнення, що застосовуються до осiб, засуджених до виправних робiт

1. Власник пiдприємства, установи, органiзацiї або уповноважений ним орган щодо засуджених до покарання у видi виправних робiт може застосовувати заходи заохочення i стягнення, передбаченi законодавством про працю.

2. Уповноважений орган з питань пробацiї за зразкову поведiнку i сумлiнне ставлення до працi щодо засуджених може застосовувати такi заходи заохочення:

подання до суду матерiалiв про умовно-дострокове звiльнення засудженого вiд покарання;

зарахування часу щорiчної вiдпустки у строк вiдбування покарання.

3. Подання про умовно-дострокове звiльнення засудженого вiд покарання надсилає до суду уповноважений орган з питань пробацiї з урахуванням характеристики засудженого, пiдготовленої власником пiдприємства, установи, органiзацiї або уповноваженим ним органом за мiсцем роботи засудженого.

4. За порушення порядку та умов вiдбування покарання у видi виправних робiт уповноваженим органом з питань пробацiї до засудженого може застосовуватися застереження у видi письмового попередження про притягнення до кримiнальної вiдповiдальностi.

5. Стосовно особи, яка ухиляється вiд вiдбування покарання у видi виправних робiт, уповноважений орган з питань пробацiї звертається до правоохоронних органiв для вiдповiдного реагування для вирiшення питання про притягнення до кримiнальної вiдповiдальностi вiдповiдно до статтi 389 Кримiнального кодексу України.

6. Ухиленням засудженого вiд вiдбування покарання у видi виправних робiт є:

систематичне невиконання встановлених обов'язкiв;

порушення порядку та умов вiдбування покарання;

вчинення проступку, за який його було притягнуто до адмiнiстративної вiдповiдальностi;

допущення бiльше двох разiв протягом мiсяця прогулiв, а також бiльше двох порушень трудової дисциплiни протягом мiсяця або поява на роботi в нетверезому станi, у станi наркотичного або токсичного сп'янiння.

7. Засуджений до виправних робiт, розшук якого оголошено у зв'язку з ухиленням вiд покарання, затримується i конвоюється органом Нацiональної полiцiї у порядку, передбаченому кримiнальним процесуальним законодавством.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 13.04.2012р. N 4652-VI, вiд 23.12.2015р. N 901-VIII, вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII, змiни, внесенi Законом України вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII, в частинi положень щодо застосування пробацiйних програм набирають чинностi з 01.01.2018р.)

Глава 10
ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДI СЛУЖБОВИХ ОБМЕЖЕНЬ ДЛЯ ВIЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦIВ

Стаття 47. Порядок виконання покарання у видi службових обмежень для вiйськовослужбовцiв

1. Суд, який постановив вирок про службове обмеження для вiйськовослужбовця, пiсля набрання ним законної сили направляє копiю вироку командиру вiйськової частини, де проходить службу засуджений вiйськовослужбовець.

2. Пiсля одержання копiї вироку командир вiйськової частини видає вiдповiдний наказ, у якому зазначається розмiр вiдрахувань в доход держави з грошового утримання засудженого вiйськовослужбовця, строк, протягом якого вiн не може бути пiдвищений за посадою, у вiйськовому званнi, а також який строк не зараховується йому в строк вислуги рокiв для присвоєння чергового вiйськового звання. Наказ оголошується по вiйськовiй частинi i доводиться до вiдома засудженого вiйськовослужбовця.

3. Про прийняття вироку до виконання командир вiйськової частини протягом трьох днiв сповiщає суд, який постановив вирок.

4. За три днi до закiнчення встановленого вироком суду строку службового обмеження для вiйськовослужбовця командир вiйськової частини видає наказ про припинення його виконання iз зазначенням дати припинення.

5. Засудженi, якi вiдбувають покарання у видi службових обмежень для вiйськовослужбовцiв i визнанi вiйськово-лiкарською комiсiєю непридатними за станом здоров'я до вiйськової служби iз зняттям з вiйськового облiку або непридатними до вiйськової служби у мирний час, звiльняються судом вiд покарання за поданням командира вiйськової частини i висновком вiйськово-лiкарської комiсiї.

Глава 11
ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДI КОНФIСКАЦIЇ МАЙНА

Стаття 48. Порядок виконання покарання у видi конфiскацiї майна

1. Суд, який постановив вирок, що передбачає як додаткове покарання конфiскацiю майна, пiсля набрання ним законної сили вносить виконавчий лист до Єдиного державного реєстру виконавчих документiв для його примусового виконання, про що сповiщає вiдповiдну фiнансову установу. У разi вiдсутностi у справi опису майна засудженого органу державної виконавчої служби надсилається довiдка про те, що опис майна не проводився.

2. Виконання покарання у видi конфiскацiї майна здiйснюється органом державної виконавчої служби, за мiсцезнаходженням майна вiдповiдно до Закону України "Про виконавче провадження".

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 16.10.2012р. N 5461-VI, вiд 02.06.2016р. N 1404-VIII, вiд 03.10.2017р. N 2147-VIII, змiни, внесенi пунктом 6 параграфа 1 роздiлу 4 Закону України вiд 03.10.2017р. N 2147-VIII, вводяться в дiю через 30 днiв iз дня опублiкування Державною судовою адмiнiстрацiєю України повiдомлення про початок функцiонування Єдиного державного реєстру виконавчих документiв у газетi "Голос України")

Стаття 49. Майно, що пiдлягає конфiскацiї

1. Конфiскацiї пiдлягає майно, що є власнiстю засудженого, в тому числi його частка у спiльнiй власностi, статутному фондi суб'єктiв господарської дiяльностi, грошi, цiннi папери та iншi цiнностi, включаючи тi, що знаходяться на рахунках i на вкладах чи на зберiганнi у фiнансових установах, а також майно, передане засудженим у довiрче управлiння.

2. Не пiдлягає конфiскацiї майно, що належить засудженому на правах приватної власностi чи є його часткою у спiльнiй власностi, необхiдне для засудженого та осiб, якi перебувають на його утриманнi. Перелiк такого майна визначається законом України.

3. Спори, пов'язанi з конфiскацiєю майна, вирiшуються в порядку, встановленому законом.

Глава 12
ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДI АРЕШТУ

Стаття 50. Мiсця вiдбування покарання у видi арешту

1. Особи, засудженi до арешту, вiдбувають покарання, як правило, за мiсцем засудження в арештних домах, а вiйськовослужбовцi - на гауптвахтах.

2. Засуджений вiдбуває весь строк покарання в одному арештному домi.

3. Переведення засудженого до арешту з одного арештного дому до iншого допускається в разi його хвороби або для забезпечення його безпеки, а також з iнших поважних причин, що перешкоджають дальшому перебуванню засудженого в даному арештному домi.

Стаття 51. Порядок i умови виконання покарання у видi арешту

1. Засудженi до покарання у видi арешту тримаються в умовах iзоляцiї з роздiльним триманням чоловiкiв, жiнок, неповнолiтнiх, засуджених, якi ранiше притягалися до кримiнальної вiдповiдальностi, засуджених, якi ранiше вiдбували покарання в мiсцях позбавлення волi, i засуджених, якi ранiше працювали в судi, органах прокуратури, юстицiї та правоохоронних органах. Iноземнi громадяни i особи без громадянства, як правило, тримаються окремо вiд iнших засуджених.

2. На засуджених до арешту поширюються права, обов'язки, заборони i обмеження, встановленi кримiнально-виконавчим законодавством для осiб, якi вiдбувають покарання у видi позбавлення волi.

3. Засудженi до арешту мають право:

звертатися з пропозицiями, заявами i скаргами до державних органiв, громадських об'єднань i службових осiб. Кореспонденцiя, яку засудженi адресують Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Європейському суду з прав людини, суду, а також iншим вiдповiдним органам мiжнародних органiзацiй, членом або учасником яких є Україна, уповноваженим особам таких мiжнародних органiзацiй, прокурору, захиснику у кримiнальному провадженнi, який здiйснює свої повноваження вiдповiдно до статтi 45 Кримiнального процесуального кодексу України, перегляду не пiдлягає i надсилається за адресою протягом доби з часу її подання. Кореспонденцiя, яку засудженi одержують вiд зазначених органiв та осiб, перегляду не пiдлягає;

витрачати грошi iз своїх особових рахункiв без обмеження їх обсягу для придбання продуктiв харчування, одягу, взуття, лiтератури, письмового приладдя та предметiв першої потреби;

отримувати грошовi перекази;

одержувати i вiдправляти листи та телеграми без обмеження їх кiлькостi;

одержувати один раз на мiсяць короткострокове побачення, а неповнолiтнi засудженi - короткостроковi побачення без обмеження їх кiлькостi. Побачення надаються з родичами або iншими особами у присутностi представника колонiї;

на невiдкладну правову допомогу, конфiденцiйнi юридичнi консультацiї (побачення) з особами, визначеними абзацом першим частини другої статтi 8 цього Кодексу, у робочi, вихiднi, святковi, неробочi днi у будь-який час з 8 години до 20 години.

4. Частину четверту виключено.

5. Засудженим до арешту надається прогулянка тривалiстю одна година, а неповнолiтнiм - двi години.

6. Частину шосту виключено.

Стаття 52. Залучення осiб, засуджених до арешту, до працi

Засудженi можуть залучатися без оплати працi до робiт з благоустрою арештних домiв, а також полiпшення житлово-побутових умов засуджених або до допомiжних робiт iз забезпечення арештних домiв продовольством.

До цих робiт засудженi залучаються в порядку черговостi i не бiльш як на двi години на день.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII)

Стаття 53. Матерiально-побутове забезпечення i медичне обслуговування засуджених до арешту

1. Матерiально-побутове забезпечення i медичне обслуговування засуджених до арешту здiйснюються вiдповiдно до норм, встановлених для осiб, якi вiдбувають покарання у видi позбавлення волi.

2. Матерiально-побутове забезпечення i медичне обслуговування в арештних домах здiйснюються органами виконання покарань у порядку, передбаченому законодавством.

Стаття 54. Заходи заохочення та стягнення, що застосовуються до осiб, засуджених до арешту

1. За сумлiнну поведiнку до осiб, засуджених до арешту, можуть застосовуватися заходи заохочення у видi подяки або дострокового зняття ранiше накладеного стягнення.

2. За порушення порядку вiдбування покарання у видi арешту до осiб, засуджених до арешту, можуть застосовуватися заходи стягнення у видi догани або помiщення в карцер строком до десяти дiб.

3. Порядок застосування заходiв заохочення та стягнення щодо осiб, засуджених до арешту, регулюється цим Кодексом i здiйснюється начальником арештного дому чи його заступником. Стягнення у видi помiщення в карцер застосовується в порядку, визначеному статтями 134, 135 цього Кодексу.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 06.09.2016р. N 1487-VIII)

Стаття 55. Особливостi вiдбування арешту засудженими вiйськовослужбовцями

1. Вiйськовослужбовцi, засудженi до арешту, вiдбувають покарання на гауптвахтi.

2. На гауптвахтi роздiльно тримаються:

засудженi вiйськовослужбовцi з числа офiцерського складу окремо вiд iнших категорiй вiйськовослужбовцiв;

засудженi вiйськовослужбовцi, якi мають звання прапорщикiв, мiчманiв, сержантiв i старшин, окремо вiд вiйськовослужбовцiв рядового складу;

засудженi вiйськовослужбовцi, якi проходять службу за призовом, окремо вiд засуджених вiйськовослужбовцiв, якi проходять службу за контрактом.

3. Вiйськовослужбовцi, засудженi до арешту, направляються на гауптвахту для вiдбування арешту в десятиденний строк пiсля одержання розпорядження суду про виконання вироку.

4. Порядок i умови вiдбування арешту засудженими вiйськовослужбовцями визначаються цим Кодексом та нормативно-правовими актами Мiнiстерства оборони України.

5. Час вiдбування арешту до загального строку вiйськової служби i вислуги рокiв для присвоєння чергового вiйськового звання не зараховується, крiм випадкiв, передбачених частиною восьмою цiєї статтi.

6. Пiд час вiдбування арешту засуджений вiйськовослужбовець не може бути представлений до присвоєння чергового вiйськового звання, призначений на вищу посаду, переведений на нове мiсце служби, звiльнений з вiйськової служби, за винятком випадкiв визнання його непридатним до вiйськової служби за станом здоров'я.

7. Засудженим вiйськовослужбовцям пiд час вiдбування арешту виплачується оклад за вiйськове звання.

8. За сумлiнну поведiнку i ставлення до вiйськової служби до засуджених вiйськовослужбовцiв можуть застосовуватися заходи заохочення у видi подяки, дострокового зняття ранiше накладеного стягнення чи зарахування часу вiдбування арешту в загальний строк вiйськової служби повнiстю або частково.

9. За порушення порядку вiдбування покарання до засуджених вiйськовослужбовцiв можуть застосовуватися заходи стягнення у видi догани чи переведення в одиночну камеру на строк до десяти дiб.

10. Правом застосування заходу заохочення у видi зарахування часу вiдбування арешту до загального строку вiйськової служби користується начальник органу управлiння Вiйськової служби правопорядку у Збройних Силах України. Правом застосування iнших заходiв заохочення i стягнення користуються начальник органу управлiння Вiйськової служби правопорядку у Збройних Силах України i начальник гарнiзону.

Глава 13
ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДI ОБМЕЖЕННЯ ВОЛI

Стаття 56. Мiсця вiдбування покарання у видi обмеження волi

1. Особи, засудженi до обмеження волi, вiдбувають покарання у виправних центрах, як правило, у межах адмiнiстративно-територiальної одиницi вiдповiдно до їх мiсця проживання до засудження.

2. Мiсцевi органи виконавчої влади та органи мiсцевого самоврядування зобов'язанi сприяти адмiнiстрацiї виправних центрiв у трудовому i побутовому влаштуваннi засуджених.

3. Управлiння (вiддiли) центрального органу виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi виконання кримiнальних покарань, в Автономнiй Республiцi Крим, областях, мiстi Києвi та Київськiй областi за погодженням з органами мiсцевого самоврядування визначають межi виправних центрiв.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 16.04.2009р. N 1276-VI, вiд 16.10.2012р. N 5461-VI)

Стаття 57. Направлення засуджених до обмеження волi для вiдбування покарання

1. Особи, засудженi до обмеження волi, прямують за рахунок держави до мiсця вiдбування покарання самостiйно. Уповноважений орган з питань пробацiї згiдно з вироком суду вручає засудженому припис про виїзд до мiсця вiдбування покарання. Не пiзнiше трьох дiб з дня одержання припису засуджений зобов'язаний виїхати до мiсця вiдбування покарання i прибути туди вiдповiдно до вказаного в приписi строку.

Уповноважений орган з питань пробацiї надсилає засудженому виклик, за яким вiн зобов'язаний з'явитися для вручення припису та ознайомлення з порядком i умовами вiдбування покарання.

2. З урахуванням особи та iнших обставин кримiнального провадження суд може направити засудженого до обмеження волi до мiсця вiдбування покарання у порядку, встановленому для осiб, засуджених до позбавлення волi. У цьому випадку засуджений звiльняється з-пiд варти при прибуттi до мiсця вiдбування покарання.

3. Засудженi, яким обмеження волi призначено вiдповiдно до статей 82 i 389 Кримiнального кодексу України, направляються виправною колонiєю чи уповноваженим органом з питань пробацiї до мiсця вiдбування покарання у порядку, передбаченому частинами першою i другою цiєї статтi.

4. У разi невиїзду засудженого до мiсця вiдбування покарання без поважних причин або ухилення засудженого вiд отримання припису суд за поданням уповноваженого органу з питань пробацiї направляє засудженого до мiсця вiдбування покарання в порядку, встановленому для засуджених до позбавлення волi.

Поважними причинами невиїзду засудженого пiсля отримання припису до мiсця вiдбування покарання в призначений строк є хвороба та iншi обставини, що фактично позбавляють його можливостi своєчасно прибути за викликом i документально пiдтвердженi.

Належним пiдтвердженням отримання засудженим припису є його пiдпис про отримання припису.

Ухиленням засудженого вiд отримання припису є його умиснi дiї, що унеможливлюють вручення припису персоналом уповноваженого органу з питань пробацiї та пiдтверджуються документально.

5. У разi неприбуття засудженого до обмеження волi до мiсця вiдбування покарання та в разi, якщо його мiсцезнаходження невiдоме, уповноважений орган з питань пробацiї надсилає органам Нацiональної полiцiї подання про оголошення його в розшук та подання до суду для вирiшення питання направлення засудженого до мiсця вiдбування покарання в порядку, установленому для засуджених до позбавлення волi. Пiсля затримання засуджений направляється до мiсця вiдбування покарання в порядку, встановленому для засуджених до позбавлення волi.

6. Допускається переведення засудженого для подальшого вiдбування покарання з одного виправного центру до iншого для розмiщення засудженого за мiсцем проживання його близьких родичiв за наявностi поважних причин, що перешкоджають подальшому перебуванню засудженого в цьому виправному центрi.

Переведення засудженого для подальшого вiдбування покарання з одного виправного центру до iншого здiйснюється центральним органом виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi виконання кримiнальних покарань та пробацiї, за поданням адмiнiстрацiї виправного центру, погодженим з начальником вiдповiдного територiального органу центрального органу виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi виконання кримiнальних покарань та пробацiї, та спостережною комiсiєю.

Стаття 58. Обчислення строку покарання у видi обмеження волi

1. Строк покарання обчислюється з дня прибуття i постановки засудженого на облiк у виправному центрi.

2. У строк покарання за правилами, передбаченими у статтi 72 Кримiнального кодексу України, зараховується час попереднього ув'язнення пiд вартою, а також час слiдування пiд вартою до виправного центру.

Стаття 59. Порядок i умови вiдбування покарання у видi обмеження волi

1. Усi новоприбулi до виправного центру засудженi тримаються в окремих примiщеннях, де протягом чотирнадцяти дiб проходять медичне обстеження для виявлення iнфекцiйних та iнших захворювань, а також первинне психолого-педагогiчне та iнше вивчення.

2. Засудженi до обмеження волi мають право:

носити цивiльний одяг, мати при собi портативнi персональнi комп'ютери та аксесуари до них, грошi, мобiльнi телефони та аксесуари до них, цiннi речi, користуватися грiшми без обмежень;

вiдправляти листи, отримувати посилки (передачi) i бандеролi, одержувати короткостроковi побачення без обмежень, а тривалi побачення - до трьох дiб один раз на мiсяць;

користуватися засобами мобiльного зв'язку;

одержувати невiдкладну правову допомогу, конфiденцiйнi юридичнi консультацiї (побачення) з особами, визначеними абзацом першим частини другої статтi 8 цього Кодексу, у робочi, вихiднi, святковi, неробочi днi у будь-який час з 8 години до 20 години.

3. Засудженим може бути дозволено короткочаснi виїзди за межi виправного центру за обставин, передбачених законом для осiб, засуджених до позбавлення волi, а також з iнших поважних причин у таких випадках:

за необхiдностi звернутися в медичний заклад з приводу захворювання чи лiкування за наявностi вiдповiдного медичного висновку;

для складання iспитiв у навчальному закладi;

за викликом слiдчого, дiзнавача, прокурора, слiдчого суддi чи суду - на перiод здiйснення кримiнального провадження;

для попереднього вирiшення питань трудового i побутового влаштування пiсля звiльнення - строком до семи дiб, без урахування часу на дорогу;

у разi необхiдностi оформлення документiв для призначення та виплати пенсiї;

у разi виникнення iнших життєво необхiдних обставин, якi потребують присутностi засудженого.

4. Особи, засудженi до обмеження волi, зобов'язанi:

виконувати законнi вимоги адмiнiстрацiї виправного центру, якi стосуються порядку вiдбування призначеного покарання;

сумлiнно працювати у мiсцi, визначеному адмiнiстрацiєю виправного центру;

постiйно знаходитися в межах виправного центру пiд наглядом, залишати його межi лише за спецiальним дозволом адмiнiстрацiї цього центру, проживати за особистим посвiдченням, яке видається взамiн паспорту;

проживати, як правило, у спецiально призначених гуртожитках;

з'являтися за викликом адмiнiстрацiї виправного центру;

виконувати в разi залучення роботу iз самообслуговування та благоустрою виправного центру.

5. Засудженим до обмеження волi забороняється:

придбавати, використовувати, зберiгати при собi та на територiї, де вони проживають, а також доставляти на цю територiю предмети, вироби i речовини, перелiк яких визначений Мiнiстерством юстицiї України. У разi виявлення таких предметiв, виробiв i речовин у засудженого вони пiдлягають вилученню i зберiганню до його звiльнення, а вилученi з обiгу - знищуються. Якщо в засудженого виявленi предмети, вироби i речовини, придбання i використання яких здiйснюються за особливими дозволами i вичерпний перелiк яких визначений законодавством, а також предмети, вироби i речовини, виготовлення, придбання, зберiгання, збут i розповсюдження яких забороняються законодавством, вони передаються адмiнiстрацiєю виправного центру до органiв Нацiональної полiцiї для прийняття рiшення вiдповiдно до законодавства. Про вилучення предметiв, виробiв i речовин посадовою особою виправного центру складається протокол;

вживати спиртнi напої i пиво, наркотичнi засоби, психотропнi речовини або їх аналоги чи iншi одурманюючi засоби.

6. Засудженi, якi вiдбувають покарання у видi обмеження волi, а також примiщення, в яких вони проживають, можуть пiддаватися обшуку, а їхнi речi, посилки, передачi i бандеролi, що надiйшли, - огляду. Огляди i обшуки примiщень, де проживають засудженi з сiм'ями, провадяться за наявностi встановлених законом пiдстав, за вмотивованим рiшенням суду.

Жиле примiщення, де проживає засуджений iз сiм'єю, може вiдвiдуватися, як правило, в денний час уповноваженими працiвниками виправного центру.

7. Засудженi, якi не допускають порушень встановленого порядку виконання покарання у видi обмеження волi i мають сiм'ї, пiсля вiдбуття шести мiсяцiв строку покарання можуть за постановою начальника виправного центру проживати за межами гуртожитку iз своїми сiм'ями.

Цi особи зобов'язанi вiд одного до чотирьох разiв на тиждень з'являтися у виправний центр для реєстрацiї.

8. Особи, зазначенi в частинi шостiй цiєї статтi, можуть проживати iз своїми сiм'ями в орендованих квартирах або придбавати житло в межах виправного центру.

9. Стосовно особи, яка пiсля постановлення вироку визнана особою з iнвалiднiстю першої чи другої групи або досягла пенсiйного вiку, або захворiла на тяжку хворобу, яка перешкоджає вiдбуванню покарання, а також стосовно жiнки, яка завагiтнiла, кримiнально-виконавча iнспекцiя чи адмiнiстрацiя виправного центру вносить до суду подання про звiльнення такої особи вiд вiдбування покарання.

10. Порядок i умови виконання покарання у видi обмеження волi i нагляду за засудженими визначаються нормативно-правовими актами Мiнiстерства юстицiї України.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 21.01.2010р. N 1828-VI, вiд 16.10.2012р. N 5461-VI, вiд 16.05.2013р. N 245-VII, вiд 05.09.2013р. N 435-VII, вiд 08.04.2014р. N 1186-VII, вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII, вiд 17.06.2020р. N 720-IX, вiд 14.07.2021р. N 1637-IX)

Стаття 60. Умови працi засуджених до обмеження волi

1. Засудженi до обмеження волi залучаються до суспiльно корисної оплачуваної працi за строковим трудовим договором, як правило, на виробництвi виправних центрiв, а також на договiрнiй основi на пiдприємствах, в установах чи органiзацiях усiх форм власностi за умови забезпечення належного нагляду за їхньою поведiнкою.

2. Праця засуджених до обмеження волi регулюється законодавством про працю, за винятком правил прийняття на роботу, звiльнення з роботи, переведення на iншу роботу.

3. Переведення засуджених на iншу роботу, в тому числi в iншу мiсцевiсть, може здiйснюватися власником пiдприємства, установи, органiзацiї або уповноваженим ним органом за погодженням з адмiнiстрацiєю виправного центру.

4. Засудженим незалежно вiд усiх вiдрахувань належить виплачувати не менш як сiмдесят п'ять вiдсоткiв загальної суми заробiтку, а засудженим, якi мають заборгованiсть за виконавчими документами, - не менш як п'ятдесят вiдсоткiв загальної суми заробiтку.

5. Засудженi можуть залучатися без оплати працi лише до робiт з благоустрою виправних центрiв i прилеглих до них територiй, а також полiпшення житлово-побутових умов засуджених або до допомiжних робiт iз забезпечення виправних центрiв продовольством.

До цих робiт засудженi залучаються в порядку черговостi в неробочий час i не бiльш як на двi години на день.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII, вiд 03.07.2018р. N 2475-VIII)

Стаття 60¹. Загальнообов'язкове державне соцiальне страхування i пенсiйне забезпечення засуджених до обмеження волi

1. Засудженi до обмеження волi, залученi до суспiльно корисної оплачуваної працi за строковим трудовим договором, пiдлягають загальнообов'язковому державному соцiальному страхуванню.

2. Засудженi мають право на загальних пiдставах на призначення та отримання пенсiї за вiком, по iнвалiдностi, у зв'язку з втратою годувальника та в iнших випадках, передбачених законодавством про пенсiйне забезпечення.

3. Пенсiї засудженим за наявностi вiдповiдного права призначаються територiальними органами Пенсiйного фонду України за мiсцем вiдбування покарання.

4. Виплата особам, засудженим до обмеження волi, призначених пенсiй здiйснюється територiальними органами Пенсiйного фонду України на рахунок установи за мiсцем вiдбування покарання.

Iз пенсiй засуджених до обмеження волi вiдшкодовуються витрати на їх утримання в установах виконання покарань в порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України.

При цьому не менш як п'ятдесят вiдсоткiв пенсiї зараховується установою за мiсцем вiдбування покарання на особовий рахунок засудженого.

(Доповнено статтею 60¹ згiдно iз Законом України вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII)

Стаття 61. Обов'язки адмiнiстрацiї виправного центру

1. Адмiнiстрацiя виправного центру веде облiк засуджених, роз'яснює порядок i умови вiдбування покарання, органiзовує трудове i побутове влаштування засуджених; забезпечує додержання умов працi засуджених, порядку та умов вiдбування покарання; здiйснює нагляд i заходи попередження порушень порядку вiдбування покарання; проводить iз засудженими соцiально-виховну роботу; застосовує встановленi законом заходи заохочення i стягнення; здiйснює роботу щодо пiдготовки засуджених до звiльнення.

2. Порядок здiйснення зазначених повноважень визначається нормативно-правовими актами Мiнiстерства юстицiї України.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.10.2012р. N 5461-VI)

Стаття 62. Обов'язки власника пiдприємства, установи, органiзацiї або уповноваженого ним органу за мiсцем роботи засуджених до обмеження волi

1. Власник пiдприємства, установи, органiзацiї або уповноважений ним орган за мiсцем роботи засуджених до обмеження волi зобов'язаний забезпечити їх залучення до суспiльно корисної працi з урахуванням стану здоров'я та, за можливiстю, спецiальностi, органiзовувати первинну професiйну пiдготовку i створити необхiднi побутовi умови.

2. Про запiзнення засудженого на роботу та його вiдсутнiсть на роботi з невiдомих причин власник пiдприємства, установи, органiзацiї або уповноважений ним орган зобов'язаний негайно повiдомити адмiнiстрацiю виправного центру.

3. Власнику пiдприємства, установи, органiзацiї або уповноваженому ним органу, де працюють засудженi, забороняється звiльняти їх з роботи, крiм таких випадкiв:

звiльнення вiд вiдбування покарання на пiдставах, передбачених Кримiнальним кодексом України;

переведення засудженого на роботу на iнше пiдприємство, в установу чи органiзацiю або для дальшого вiдбування покарання до iншого виправного центру;

набрання законної сили вироком суду, за яким особа, що вiдбуває покарання у видi обмеження волi, засуджена до позбавлення волi;

неможливiсть виконання даної роботи за станом здоров'я.

Стаття 63. Медичне обслуговування засуджених до обмеження волi

1. Лiкувально-профiлактична i протиепiдемiчна робота у виправних центрах органiзовується i проводиться на загальних пiдставах вiдповiдно до законодавства про охорону здоров'я закладами охорони здоров'я.

2. Направлення засуджених до лiкувальних закладiв визначається згiдно з порядком обслуговування населення установами охорони здоров'я.

3. Засудженим до обмеження волi, якi перебувають у лiкувальних закладах, гарантується правова допомога та користування мобiльним зв'язком вiдповiдно до положень нормативно-правових актiв та цього Кодексу.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 16.10.2012р. N 5461-VI, вiд 08.04.2014р. N 1186-VII)

Стаття 64. Матерiально-побутове забезпечення засуджених до обмеження волi

1. Засудженi, якi тримаються у виправних центрах, забезпечуються iндивiдуальним спальним мiсцем, iнвентарем i постiльними речами, а продукти харчування, одяг, взуття, бiлизну i предмети першої потреби придбавають за власнi кошти. Норма жилої площi на одного засудженого не може бути меншою чотирьох квадратних метрiв. Комунально-побутовi та iншi послуги оплачуються засудженими на загальних пiдставах.

2. Засудженим, якi не працюють у зв'язку iз захворюванням, а також з причин, вiд них не залежних, i не одержують за цей час заробiтної плати або iнших доходiв, харчування та комунально-побутовi послуги надаються за встановленими нормами за рахунок виправного центру.

3. Засудженi, якi направленi на лiкування до лiкувальних закладiв охорони здоров'я, забезпечуються цими лiкувальними закладами всiма видами довольства на загальних пiдставах.

4. У необхiдних випадках адмiнiстрацiя виправного центру або пiдприємства, установи чи органiзацiї, де працевлаштований засуджений, може видавати йому аванс iз наступним вiдшкодуванням.

5. Iз засуджених, якi тримаються в дисциплiнарних iзоляторах, стягується повна вартiсть харчування, наданого їм за встановленими нормами.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII)

Стаття 65. Соцiально-виховна робота iз засудженими до обмеження волi

1. З особами, якi вiдбувають покарання у видi обмеження волi, адмiнiстрацiєю виправного центру, а також власником пiдприємства, установи, органiзацiї або уповноваженим ним органом, де працюють засудженi, i громадськими органiзацiями проводиться соцiально-виховна робота.

2. Активна участь засуджених у виховних заходах заохочується i враховується при визначеннi ступеня їхнього виправлення.

Стаття 66. Участь засуджених до обмеження волi в самодiяльних органiзацiях

1. Засудженi, якi вiдбувають покарання у видi обмеження волi, можуть створювати самодiяльнi органiзацiї засуджених i брати участь в їх роботi.

2. У виправних центрах забороняється дiяльнiсть полiтичних партiй та профспiлок.

Стаття 67. Заходи заохочення, що застосовуються до осiб, засуджених до обмеження волi

1. За сумлiнну поведiнку i ставлення до працi до засуджених можуть застосовуватися такi заходи заохочення:

подяка;

нагородження похвальною грамотою;

грошова премiя;

нагородження подарунком;

дострокове зняття ранiше накладеного стягнення;

дозвiл на виїзд до близьких родичiв за межi виправного центру на святковi, неробочi та вихiднi днi.

2. Засудженi, якi стали на шлях виправлення або сумлiнною поведiнкою i ставленням до працi довели своє виправлення, можуть бути у встановленому законом порядку представленi до замiни невiдбутої частини покарання бiльш м'яким або до умовно-дострокового звiльнення вiд вiдбування покарання.

Стаття 68. Заходи стягнення, що застосовуються до осiб, засуджених до обмеження волi

1. До засуджених, якi порушують трудову дисциплiну i встановлений порядок вiдбування покарання, адмiнiстрацiя виправного центру може застосовувати такi заходи стягнення:

попередження;

догана;

сувора догана;

абзац п'ятий виключено

заборона проживати поза гуртожитком строком до трьох мiсяцiв;

заборона виходу за межi виправного центру у вiльний вiд роботи час на строк до трьох мiсяцiв;

помiщення в дисциплiнарний iзолятор строком до десяти дiб.

2. Стосовно особи, яка самовiльно залишила мiсце обмеження волi або злiсно ухиляється вiд робiт, або систематично порушує громадський порядок чи встановленi правила проживання, адмiнiстрацiя виправного центру надсилає прокуроровi матерiали для вирiшення питання про притягнення засудженого до кримiнальної вiдповiдальностi вiдповiдно до статтi 390 Кримiнального кодексу України.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 21.01.2010р. N 1828-VI)

Стаття 69. Порядок застосування заходiв заохочення i стягнення до осiб, засуджених до обмеження волi

1. Заходи заохочення i стягнення накладаються письмово i усно та вiдображаються в особовiй справi засудженого.

2. При заохоченнi до засудженого застосовується один захiд заохочення.

3. Дозвiл на виїзд до близьких родичiв на святковi, неробочi та вихiднi днi може бути наданий засудженому не бiльше одного разу на мiсяць.

4. При призначеннi заходiв стягнення враховуються мотиви i обставини вчинення порушення, кiлькiсть i характер ранiше накладених стягнень, а також пояснення засудженого по сутi проступку. Накладенi стягнення мають вiдповiдати тяжкостi i характеру проступку засудженого.

5. Стягнення може бути накладене тiльки на особу, яка вчинила проступок, не пiзнiше десяти дiб з дня виявлення проступку, а якщо у зв'язку з проступком проводилася перевiрка, то з дня її закiнчення, але не пiзнiше шести мiсяцiв з дня вчинення проступку.

6. Накладене стягнення звертається до виконання, як правило, негайно, але не пiзнiше одного мiсяця з дня його накладення.

7. Якщо протягом шести мiсяцiв з дня вiдбуття стягнення засуджений не буде пiдданий новому стягненню, вiн визнається таким, що не має стягнення. Накладене в цей перiод нове стягнення на засудженого перериває перебiг зазначеного строку i його обчислення продовжується знову з дня вiдбуття останнього стягнення.

8. Засудженим, яким заборонений вихiд за межi гуртожитку у вiльний вiд роботи час, протягом строку дiї заборони вихiд iз гуртожитку може бути дозволений у виняткових випадках i на встановлений час для:

одержання медичної допомоги;

придбання продуктiв харчування i предметiв першої потреби;

вiдвiдання лазнi, пральнi або перукарнi;

одержання поштових вiдправлень;

вiдвiдання установ i органiзацiй, навчальних закладiв.

9. Стягнення у видi помiщення в дисциплiнарний iзолятор застосовується в порядку, визначеному статтями 134, 135 цього Кодексу.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 06.09.2016р. N 1487-VIII)

Стаття 70. Посадовi особи, якi застосовують заходи заохочення i стягнення, та обсяг їх повноважень

1. Правом застосування заходiв заохочення i стягнення, передбачених статтями 67 i 68 цього Кодексу, користуються у повному обсязi начальник виправного центру, а також його прямi начальники. Заходи заохочення i стягнення можуть застосовувати також заступник начальника виправного центру i начальник вiддiлення соцiально-психологiчної служби виправного центру в межах, передбачених частинами другою i третьою цiєї статтi.

2. Заступник начальника виправного центру має право застосовувати заходи заохочення у видi оголошення подяки, дострокового зняття ранiше накладеного ним стягнення i дозволу на виїзд до близьких родичiв за межi виправного центру на святковi, неробочi i вихiднi днi, а також заходи стягнення у видi попередження, догани i суворої догани.

3. Начальник вiддiлення соцiально-психологiчної служби виправного центру має право застосовувати в уснiй формi заходи заохочення у видi оголошення подяки i дострокового зняття ранiше накладеного ним стягнення, а також заходи стягнення у видi попередження, догани i суворої догани.

Глава 14
ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДI ТРИМАННЯ В ДИСЦИПЛIНАРНОМУ БАТАЛЬЙОНI ВIЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦIВ

Стаття 71. Порядок виконання покарання у видi тримання в дисциплiнарному батальйонi вiйськовослужбовцiв

1. Покарання у видi тримання в дисциплiнарному батальйонi вiйськовослужбовцiв виконується дисциплiнарним батальйоном. Органiзацiйну структуру i чисельнiсть дисциплiнарного батальйону визначає Мiнiстерство оборони України.

2. Загальне керiвництво дисциплiнарним батальйоном здiйснює Мiнiстр оборони України.

3. Направлення i прийняття засуджених вiйськовослужбовцiв у дисциплiнарний батальйон здiйснюється у порядку, визначеному Мiнiстерством оборони України.

4. Строк вiдбування покарання у видi тримання в дисциплiнарному батальйонi вiйськовослужбовцiв обчислюється з дня, визначеного вироком суду, з урахуванням вiдповiдно до статтi 72 Кримiнального кодексу України часу тримання засудженого в мiсцях попереднього ув'язнення.

5. На засуджених вiйськовослужбовцiв, якi тримаються в дисциплiнарному батальйонi, поширюються положення цього Кодексу щодо суспiльно корисної працi, соцiально-виховної роботи, загальноосвiтнього i професiйно-технiчного навчання, громадського впливу. Iз засудженими також проводяться вiйськовi навчання.

6. Особи, якi вiдбувають покарання в дисциплiнарному батальйонi, виконують обов'язки та користуються правами, встановленими законодавством для вiйськовослужбовцiв строкової служби Збройних Сил України, з обмеженнями, передбаченими цим Кодексом.

7. Вiдпустки засудженим вiйськовослужбовцям не надаються.

8. Пропозицiї, заяви та скарги засуджених вiйськовослужбовцiв розглядаються у порядку, визначеному законодавством.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 21.01.2010р. N 1828-VI, вiд 05.02.2015р. N 158-VIII)

Стаття 72. Режим у дисциплiнарному батальйонi

1. Засудженi вiйськовослужбовцi зобов'язанi додержуватися вимог режиму, встановлених цим Кодексом та нормативно-правовими актами Мiнiстерства оборони України.

2. Пiд час вiдбування покарання в дисциплiнарному батальйонi всi засудженi вiйськовослужбовцi незалежно вiд їхнього вiйськового звання та характеру попередньої служби перебувають як солдати i носять єдинi встановленi для даного дисциплiнарного батальйону форму одягу та знаки розрiзнення.

(стаття 72 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 11.05.2007р. N 1014-V)

Стаття 73. Побачення, телефоннi розмови засуджених вiйськовослужбовцiв iз захисником (захисниками)

1. Засудженi вiйськовослужбовцi мають право на короткостроковi i тривалi побачення.

2. Короткостроковi побачення з родичами чи iншими особами надаються один раз на мiсяць тривалiстю до чотирьох годин у спецiально обладнаному примiщеннi пiд контролем представника дисциплiнарного батальйону у вiльний вiд роботи та занять час у днi i години, встановленi командиром дисциплiнарного батальйону.

3. Тривалi побачення надаються тiльки з близькими родичами один раз на три мiсяцi тривалiстю до трьох дiб з правом спiльного проживання в спецiально обладнаних примiщеннях дисциплiнарного батальйону. На час тривалого побачення засудженi вiйськовослужбовцi звiльняються вiд роботи i занять.

4. У порядку, встановленому командиром дисциплiнарного батальйону, засудженi вiйськовослужбовцi можуть вести телефоннi розмови без обмеження їх кiлькостi, у тому числi пiд час перебування в стацiонарних закладах охорони здоров'я.

5. Для одержання правової допомоги, конфiденцiйних юридичних консультацiй засудженим вiйськовослужбовцям, у тому числi пiд час їх перебування у стацiонарних закладах охорони здоров'я, надається право на невiдкладнi побачення з особами, визначеними абзацом першим частини другої статтi 8 цього Кодексу, без обмеження в часi та кiлькостi в робочi, вихiднi, святковi, неробочi днi у будь-який час з 8 години до 20 години за iнiцiативою таких осiб, засудженого вiйськовослужбовця або його родичiв.

Побачення засуджених вiйськовослужбовцiв з особами, визначеними абзацом першим частини другої статтi 8 цього Кодексу, є конфiденцiйними.

Аудiофiксацiя такого побачення забороняється.

Вiдеофiксацiя такого побачення здiйснюється вiдкрито. Засуджений вiйськовослужбовець та особи, якi до нього прибули, мають бути повiдомленi про мiсце встановлення камери.

Вiдеофiксацiя побачення камерою, про яку не повiдомлено учасникiв побачення, забороняється.

Вiдеофiксацiя побачення здiйснюється у спосiб, що унеможливлює фiксацiю змiсту документiв, якими користується засуджений вiйськовослужбовець та/або особа (особи), яка (якi) до нього прибула (прибули).

Вiдеофiксацiя побачення здiйснюється у спосiб, що унеможливлює фiксацiю змiсту розмови засудженого вiйськовослужбовця з особою (особами), яка (якi) до нього прибула (прибули).

Присутнiсть на такому побаченнi iнших осiб можлива за письмовою заявою засудженого вiйськовослужбовця, складеною ним у присутностi особи (осiб), яка (якi) прибула (прибули) до нього, або за письмовою заявою такої особи (таких осiб).

Командування дисциплiнарного батальйону, адмiнiстрацiя закладу охорони здоров'я, в якому на лiкуваннi перебуває засуджений вiйськовослужбовець, зобов'язанi при пред'явленнi особами, визначеними абзацом першим частини другої статтi 8 цього Кодексу, документа, що посвiдчує їх особу, та одного з документiв, визначених статтею 50 Кримiнального процесуального кодексу України, або довiреностi, договору iз засудженим вiйськовослужбовцем чи договору з його родичами про представлення iнтересiв засудженого вiйськовослужбовця в Європейському судi з прав людини або iнших документiв, що пiдтверджують їх право на таке побачення iз засудженим вiйськовослужбовцем, негайно забезпечити побачення з ним.

Якщо iнiцiатором побачення iз засудженим вiйськовослужбовцем є особи, визначенi абзацом першим частини другої статтi 8 цього Кодексу, командування дисциплiнарного батальйону, адмiнiстрацiя закладу охорони здоров'я, в якому на лiкуваннi перебуває засуджений вiйськовослужбовець, зобов'язанi органiзувати таке побачення.

Адмiнiстрацiя закладу охорони здоров'я має забезпечити доступ до засудженого вiйськовослужбовця особам, визначеним абзацом першим частини другої статтi 8 цього Кодексу, для пiдтвердження факту, що засуджений вiйськовослужбовець перебуває в закладi охорони здоров'я i не може за медичними показаннями особисто спiлкуватися з особами, якi до нього прибули.

У разi якщо засуджений вiйськовослужбовець особисто та безпосередньо повiдомляє осiб, визначених абзацом першим частини другої статтi 8 цього Кодексу, про небажання продовжувати побачення, таке побачення припиняється.

Не є пiдставою для вiдмови командування дисциплiнарного батальйону, адмiнiстрацiї закладу охорони здоров'я, в якому на лiкуваннi перебуває засуджений вiйськовослужбовець, у побаченнi з особами, визначеними абзацом першим частини другої статтi 8 цього Кодексу, наявнiсть письмової вiдмови засудженого вiйськовослужбовця вiд такого побачення. Вiдмова з цiєї пiдстави командування дисциплiнарного батальйону, адмiнiстрацiї закладу охорони здоров'я, в якому на лiкуваннi перебуває засуджений вiйськовослужбовець, у забезпеченнi такого побачення тягне за собою вiдповiдальнiсть, встановлену законом.

Засудженому вiйськовослужбовцю забезпечується можливiсть спiлкування з особами, визначеними абзацом першим частини другої статтi 8 цього Кодексу, у примiщеннi без суцiльного розмежувального скла за згодою таких осiб.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 21.01.2010р. N 1828-VI, вiд 08.04.2014р. N 1186-VII, вiд 14.07.2021р. N 1637-IX)

Стаття 74. Листування засуджених вiйськовослужбовцiв

Засудженим вiйськовослужбовцям дозволяється вiдправляти i отримувати листи та телеграми без обмеження їх кiлькостi. Вручення листiв, що надходять, проводиться представником дисциплiнарного батальйону, в присутностi якого засуджений вiйськовослужбовець зобов'язаний їх розпечатати. Змiст листiв перевiрцi не пiдлягає. Виявленi при цьому забороненi вкладення вилучаються. Розпечатувати листи, якi вiдправляють засудженi, заборонено.

Стаття 75. Короткочаснi виїзди засуджених вiйськовослужбовцiв за межi дисциплiнарного батальйону

1. У зв'язку з винятковими обставинами (смерть або тяжка хвороба близького родича, яка загрожує життю хворого; стихiйне лихо, яке завдало значної матерiальної шкоди майну засудженого вiйськовослужбовця та його сiм'ї) засудженому вiйськовослужбовцю може бути дозволено короткочасний виїзд за межi дисциплiнарного батальйону на строк до семи дiб, не враховуючи часу, необхiдного для проїзду в обидва кiнцi.

2. Дозвiл на короткочасний виїзд дає командир дисциплiнарного батальйону з урахуванням особи i поведiнки засудженого вiйськовослужбовця. Час перебування засудженого вiйськово-службовця за межами дисциплiнарного батальйону зараховується до строку вiдбування покарання. Оплату проїзду засудженому вiйськовослужбовцю забезпечує дисциплiнарний батальйон.

Стаття 76. Одержання засудженими вiйськовослужбовцями посилок (передач) i бандеролей

1. Засудженi вiйськовослужбовцi мають право на одержання посилок (передач) i бандеролей без обмеження їх кiлькостi.

2. Посилки (передачi) i бандеролi, що надходять на iм'я засуджених вiйськовослужбовцiв, пiдлягають огляду. Порядок огляду та вручення їх засудженому вiйськовослужбовцю встановлює командир дисциплiнарного батальйону.

3. У разi виявлення в посилцi (передачi) чи бандеролi речей або предметiв, якi засудженому вiйськовослужбовцю мати заборонено, їх вилучають, заносять до опису особистих речей засудженого i зберiгають разом з iншими його особистими речами до закiнчення строку вiдбування покарання. При цьому вогнепальну i холодну зброю, боєприпаси, отруйнi речовини, наркотичнi засоби, психотропнi речовини, їх аналоги або прекурсори, iншi предмети, вилученi з цивiльного обiгу, вилучають i засудженому вiйськовослужбовцю не повертають. У разi виявлення таких предметiв складається акт, а про їх вилучення командир дисциплiнарного батальйону негайно повiдомляє прокуроровi.

Стаття 77. Праця засуджених вiйськовослужбовцiв

1. Засудженi вiйськовослужбовцi залучаються до працi на пiдприємствах, в установах та органiзацiях, якi належать до сфери управлiння Мiнiстерства оборони України, у майстернях дисциплiнарного батальйону, а також до робiт з iнженерного обладнання позицiй (районiв), будiвництва iнженерних споруд з метою змiцнення обороноздатностi держави, вiдновлення iнфраструктури населених пунктiв в умовах особливого перiоду, в тому числi воєнного стану чи в бойовiй обстановцi, а також пiсля їх завершення до закiнчення вiдбудовного перiоду, який закiнчується в момент офiцiйного оголошення про це.

2. Праця засуджених вiйськовослужбовцiв органiзовується з додержанням правил охорони працi, технiки безпеки i виробничої санiтарiї, встановленими законодавством про працю.

3. Праця засуджених вiйськовослужбовцiв оплачується вiдповiдно до законодавства про працю. Нарахованi суми заробiтку засудженим вiйськовослужбовцям зараховуються в установленому порядку на їх особовi рахунки.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 05.02.2015р. N 158-VIII)

Стаття 78. Вiйськове навчання засуджених вiйськовослужбовцiв

Вiйськове навчання засуджених вiйськовослужбовцiв органiзовується i проводиться за спецiальною програмою, розробленою Мiнiстерством оборони України. Для проведення занять створюється необхiдна навчально-матерiальна база.

Стаття 79. Соцiально-виховна робота iз засудженими вiйськовослужбовцями

1. Соцiально-виховну роботу iз засудженими вiйськовослужбовцями органiзовує i проводить командування дисциплiнарного батальйону. Вона ведеться вiдповiдно до цього Кодексу та нормативно-правових актiв Мiнiстерства оборони України. Командири вiйськових частин, з яких прибули засудженi вiйськовослужбовцi, зобов'язанi пiдтримувати постiйний зв'язок з командиром дисциплiнарного батальйону, цiкавитися поведiнкою колишнiх пiдлеглих i сприяти їхнiй ресоцiалiзацiї.

2. Мiсцевi органи виконавчої влади i громадськi органiзацiї можуть надавати допомогу командуванню дисциплiнарного батальйону в проведеннi соцiально-виховної роботи iз засудженими вiйськовослужбовцями.

Стаття 80. Ради громадськостi засуджених вiйськовослужбовцiв

1. З метою розвитку навичок самоорганiзацiї засуджених вiйськовослужбовцiв, заохочення корисної iнiцiативи та використання громадського впливу на їх виправлення i ресоцiалiзацiю в ротах дисциплiнарного батальйону створюються самодiяльнi ради iз числа засуджених вiйськовослужбовцiв, якi не порушують встановленi правила поведiнки i сумлiнно ставляться до працi та вiйськової служби.

2. Самодiяльнi ради обираються на зборах рот дисциплiнарного батальйону. Склад ради затверджує командир дисциплiнарного батальйону.

3. Самодiяльна рада надає командиру дисциплiнарного батальйону допомогу в органiзацiї виховних заходiв i дозвiлля засуджених вiйськовослужбовцiв, проводить роз'яснювальну роботу iз засудженими вiйськовослужбовцями, бере участь в обговореннi кандидатур осiб, якi можуть бути зарахованi до числа тих, хто виправляється, а також засуджених вiйськовослужбовцiв, до яких може бути застосовано умовно-дострокове звiльнення вiд вiдбування покарання.

Стаття 81. Заходи заохочення, що застосовуються до засуджених вiйськовослужбовцiв

1. За сумлiнну поведiнку i ставлення до працi та вiйськової служби до засуджених вiйськовослужбовцiв можуть бути застосованi такi заходи заохочення:

подяка;

зняття ранiше накладеного дисциплiнарного стягнення;

надання одного додаткового короткострокового побачення;

нагородження цiнним подарунком або премiєю в розмiрi мiсячного грошового забезпечення;

зарахування до числа тих, хто виправляється.

2. Засудженi вiйськовослужбовцi, якi сумлiнною поведiнкою i ставленням до працi та вiйськової служби довели своє виправлення, можуть бути представленi командиром дисциплiнарного батальйону в установленому законом порядку до умовно-дострокового звiльнення вiд вiдбування покарання.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 21.01.2010р. N 1828-VI)

Стаття 82. Заходи стягнення, що застосовуються до засуджених вiйськовослужбовцiв

1. За порушення встановленого порядку вiдбування покарання до засуджених вiйськовослужбовцiв можуть бути застосованi такi дисциплiнарнi стягнення:

зауваження;

догана;

сувора догана;

призначення в наряд на роботу - до п'яти днiв у вiльний вiд роботи i навчання час;

арешт з триманням на гауптвахтi - до десяти дiб;

виключення з числа тих, хто виправляється.

2. Засудженi вiйськовослужбовцi, заарештованi в дисциплiнарному порядку, вiдбувають арешт на гауптвахтi в одиночних камерах дисциплiнарного батальйону згiдно з вимогами Статуту гарнiзонної та вартової служб Збройних Сил України.

Стаття 83. Порядок застосування заходiв заохочення i стягнення до засуджених вiйськовослужбовцiв

Права командира дисциплiнарного батальйону щодо застосування заходiв заохочення i стягнення, передбачених цим Кодексом, а також порядок їх застосування i облiку визначаються Мiнiстерством оборони України.

Стаття 84. Матерiально-побутове та медичне забезпечення засуджених вiйськовослужбовцiв

1. Створення житлово-побутових умов для засуджених вiйськовослужбовцiв та їхнє медичне забезпечення здiйснюються вiдповiдно до вимог Статуту внутрiшньої служби Збройних Сил України.

2. Засудженi вiйськовослужбовцi забезпечуються речовим майном та продовольством за нормами, встановленими для вiйськовослужбовцiв строкової служби.

3. Щомiсячне грошове забезпечення засуджених вiйськовослужбовцiв у розмiрi окладу, встановленого за першим тарифним розрядом для солдатiв, матросiв першого року строкової служби, окладу за вiйськовим званням та надбавки за вислугу рокiв для вiйськовослужбовцiв, якi проходять вiйськову службу за контрактом, осiб офiцерського складу, якi проходять кадрову вiйськову службу, осiб офiцерського складу, якi проходять вiйськову службу за призовом, вiйськовослужбовцiв, призваних на вiйськову службу пiд час мобiлiзацiї, на особливий перiод, на вiйськову службу за призовом осiб iз числа резервiстiв в особливий перiод, зараховують на їхнi особовi рахунки.

4. Хворих засуджених вiйськовослужбовцiв у разi потреби направляють на лiкування до госпiталю пiд вартою. Охорона засуджених вiйськовослужбовцiв у межах госпiталю здiйснюється начальником гарнiзону за мiсцем дислокацiї госпiталю.

Засудженим вiйськовослужбовцям, якi перебувають на лiкуваннi, гарантується правова допомога та телефоннi розмови вiдповiдно до положень цього Кодексу.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 08.04.2014р. N 1186-VII, вiд 05.02.2015р. N 158-VIII, вiд 30.03.2021р. N 1357-IX)

Стаття 85. Звiльнення вiд покарання засуджених вiйськовослужбовцiв за хворобою

Засудженi вiйськовослужбовцi, якi вiдбувають покарання у видi тримання в дисциплiнарному батальйонi i визнанi вiйськово-лiкарською комiсiєю непридатними за станом здоров'я до вiйськової служби зi зняттям з вiйськового облiку або непридатними до вiйськової служби у мирний час, звiльняються судом вiд покарання за поданням командира дисциплiнарного батальйону i висновком вiйськово-лiкарської комiсiї.

РОЗДIЛ III
ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДI ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛI

Глава 15
ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДI ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛI

Стаття 86. Визначення засудженому до позбавлення волi виду колонiї

Вид колонiї, в якiй засудженi до позбавлення волi вiдбувають покарання, визначається центральним органом виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi виконання кримiнальних покарань.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.10.2012р. N 5461-VI)

Стаття 87. Направлення засуджених до позбавлення волi для вiдбування покарання

1. Особи, засудженi до позбавлення волi, направляються для вiдбування покарання не ранiше спливу триденного та не пiзнiше десятиденного строку з дня набрання вироком законної сили або з дня надходження iз суду розпорядження про виконання вироку, що набрав законної сили. Протягом зазначеного строку засуджений має право на одне короткострокове побачення з близькими родичами та на невiдкладнi побачення з особами, визначеними абзацом першим частини другої статтi 8 цього Кодексу, за їхньою iнiцiативою та/або iнiцiативою засудженого без обмеження в часi та кiлькостi в робочi, вихiднi, святковi, неробочi днi в будь-який час з 8 години до 20 години.

2. Засуджений має право на побачення не бiльш як з двома близькими родичами одночасно. Кiлькiсть таких побачень є необмеженою, за умови проведення не бiльш як одного побачення на день з тими самими особами. Вiдмова у наданнi дозволу на побачення з близькими родичами у перiод, визначений цiєю статтею, має бути обґрунтованою. Така вiдмова надсилається на електронну поштову скриньку, а за її вiдсутностi - на поштову адресу близьких родичiв, якi iнiцiювали побачення, та вручається засудженому одразу пiсля її оформлення. Вiдмова оформлюється у письмовому виглядi не пiзнiше дня, наступного за днем отримання заяви про побачення iз засудженим. Вiдмова може бути оскаржена в судi.

3. Адмiнiстрацiя установи, в якiй перебуває засуджений, iнформує в письмовому виглядi та/або з використанням засобiв електронного зв'язку осiб, визначених абзацом першим частини другої статтi 8 цього Кодексу, про дату та час направлення засудженого до позбавлення волi до мiсця вiдбування покарання (кiнцевий пункт прибуття) не пiзнiше трьох днiв з дня такого направлення, а також негайно у разi фактичного прибуття такої (таких) особи (осiб).

4. Порядок направлення засуджених до виправних i виховних колонiй встановлюється нормативно-правовими актами Мiнiстерства юстицiї України.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.10.2012р. N 5461-VI, , у редакцiї Закону України вiд 14.07.2021р. N 1637-IX)

Стаття 88. Перемiщення засуджених до позбавлення волi

1. Засудженi направляються до мiсця вiдбування покарання i перемiщуються в разi необхiдностi з одного мiсця вiдбування покарання в iнше пiд вартою.

2. Перемiщення засуджених пiд вартою здiйснюється з додержанням правил тримання: чоловiки окремо вiд жiнок; неповнолiтнi - вiд дорослих; пiдслiднi, якi притягуються до кримiнальної вiдповiдальностi в одному кримiнальному провадженнi, - окремо мiж собою; засудженi, якi ранiше працювали в судi, органах прокуратури, юстицiї та правоохоронних органах, iзольовано вiд iнших категорiй; засудженi до довiчного позбавлення волi - окремо вiд iнших категорiй. Хворi на активну форму туберкульозу легенiв, психiчно хворi - окремо мiж собою i окремо вiд здорових, у разi потреби за висновком лiкаря - в супроводi медичного працiвника.

3. При перемiщеннi засуджених пiд вартою їм забезпечуються необхiднi побутовi i санiтарно-гiгiєнiчнi умови.

4. При перемiщеннi засуджених пiд вартою вони забезпечуються колонiєю (органом-вiдправником) одягом i взуттям за сезоном, а також харчуванням за встановленими нормами на весь перiод прямування.

5. Перемiщення засуджених пiд вартою здiйснюється за рахунок держави.

6. Порядок перемiщення засуджених пiд вартою визначається нормативно-правовими актами Мiнiстерства юстицiї України та Мiнiстерства внутрiшнiх справ України вiдповiдно до цього Кодексу.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 13.04.2012р. N 4652-VI, вiд 16.10.2012р. N 5461-VI, вiд 08.04.2014р. N 1186-VII)

Стаття 89. Залишення в слiдчому iзоляторi чи направлення у виправну колонiю максимального рiвня безпеки засуджених до позбавлення волi для роботи з господарського обслуговування

1. Осiб, вперше засуджених до позбавлення волi за нетяжкi чи тяжкi злочини, може бути за їхньою згодою залишено у слiдчому iзоляторi чи направлено у виправну колонiю максимального рiвня безпеки для роботи з господарського обслуговування.

2. Залишення засуджених для виконання роботи з господарського обслуговування проводиться наказом начальника слiдчого iзолятора, а направлення їх у виправну колонiю максимального рiвня безпеки - центральним органом виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi виконання кримiнальних покарань, за наявностi письмової згоди засуджених.

3. Засудженi, якi залишенi в слiдчому iзоляторi чи направленi у виправну колонiю максимального рiвня безпеки для роботи з господарського обслуговування, тримаються iзольовано вiд iнших осiб на умовах, передбачених цим Кодексом для виправних колонiй мiнiмального рiвня безпеки iз загальними умовами тримання i виправних колонiй середнього рiвня безпеки.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 16.10.2012р. N 5461-VI, вiд 08.04.2014р. N 1186-VII, вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII, вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

Стаття 90. Тимчасове залишення засудженого в слiдчому iзоляторi i переведення засудженого з арештного дому, виправного центру, дисциплiнарного батальйону або колонiї до слiдчого iзолятора

У порядку, встановленому Кримiнальним процесуальним кодексом України, засуджений у разi необхiдностi провадження слiдчих дiй у кримiнальному провадженнi про кримiнальне правопорушення, вчинене iншою особою або цiєю ж особою, за яке вона не була засуджена, чи у зв'язку з розглядом справи в судi може бути тимчасово залишений у слiдчому iзоляторi або переведений з арештного дому, виправного центру, дисциплiнарного батальйону або колонiї до слiдчого iзолятора.

(У редакцiї Закону України вiд 13.04.2012р. N 4652-VI)

Стаття 91. Порядок прийняття засуджених до позбавлення волi до виправних i виховних колонiй

1. Прийняття засуджених до виправних i виховних колонiй проводиться адмiнiстрацiєю колонiй у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Мiнiстерства юстицiї України.

2. Адмiнiстрацiя колонiї протягом трьох дiб повiдомляє суд, який постановив вирок, про приведення його до виконання i про мiсце вiдбування покарання засудженим. Одночасно направляється повiдомлення одному iз членiв сiм'ї або близьких родичiв за вибором засудженого, у якому вказується адреса колонiї i роз'яснюються права засудженого.

3. На кожного засудженого до позбавлення волi ведеться особова справа, а також iнформацiйна картка, до якої заносяться вiдомостi: стосовно його особи; про вчинений ним злочин i назву суду, який постановив вирок; про день i час його прибуття i звiльнення з колонiї.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.10.2012р. N 5461-VI)

Стаття 92. Роздiльне тримання засуджених до позбавлення волi у виправних i виховних колонiях

1. У колонiях встановлюється роздiльне тримання: чоловiкiв i жiнок, неповнолiтнiх i дорослих.

2. Вперше засудженi до позбавлення волi тримаються окремо вiд тих, якi ранiше вiдбували покарання у видi позбавлення волi.

3. Iзольовано вiд iнших засуджених, а також роздiльно тримаються:

засудженi до довiчного позбавлення волi;

засудженi, яким покарання у видi смертної кари замiнено довiчним позбавленням волi;

засудженi, яким покарання у видi смертної кари або довiчного позбавлення волi замiнено позбавленням волi на певний строк у порядку помилування або амнiстiї;

засудженi за вчинення злочину, передбаченого частиною п'ятою статтi 255, статтями 255¹, 255² Кримiнального кодексу України.

4. Окремо тримаються чоловiки, вперше засудженi до позбавлення волi за злочини, вчиненi з необережностi.

5. Окремо тримаються засудженi, якi ранiше працювали в судi, органах прокуратури, юстицiї, правоохоронних органах, та, за власним бажанням, особи, якi здiйснювали адвокатську дiяльнiсть.

6. Встановленi цiєю статтею вимоги роздiльного тримання засуджених не поширюються на:

засуджених до довiчного позбавлення волi, якi пiсля вiдбуття десяти рокiв покарання у примiщеннях камерного типу переведенi до звичайних жилих примiщень колонiї максимального рiвня безпеки;

лiкувальнi заклади мiсць позбавлення волi i колонiї, призначенi для тримання i лiкування iнфекцiйно хворих засуджених.

Порядок тримання засуджених у лiкувальних закладах мiсць позбавлення волi i колонiях, призначених для тримання i лiкування iнфекцiйно хворих засуджених, визначається нормативно-правовим актом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзацiю державної полiтики у сферi виконання кримiнальних покарань.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 16.10.2012р. N 5461-VI, вiд 05.09.2013р. N 435-VII, вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII, вiд 04.06.2020р. N 671-IX)

Стаття 93. Вiдбування засудженими всього строку покарання в однiй виправнiй чи виховнiй колонiї

1. Засуджений до позбавлення волi вiдбуває весь строк покарання в однiй виправнiй чи виховнiй колонiї, як правило, у межах адмiнiстративно-територiальної одиницi вiдповiдно до його мiсця проживання до засудження або мiсця постiйного проживання родичiв засудженого.

2. Переведення засудженого для дальшого вiдбування покарання з однiєї виправної чи виховної колонiї до iншої допускається за виняткових обставин, якi перешкоджають дальшому перебуванню засудженого в цiй виправнiй чи виховнiй колонiї. Порядок переведення засуджених визначається нормативно-правовими актами Мiнiстерства юстицiї України.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 16.04.2009р. N 1276-VI, вiд 16.10.2012р. N 5461-VI, вiд 08.04.2014р. N 1186-VII)

Стаття 94. Структурнi дiльницi виправних i виховних колонiй

1. У виховних колонiях створюються такi дiльницi: карантину, дiагностики i розподiлу; ресоцiалiзацiї; соцiальної адаптацiї.

У виправних колонiях мiнiмального i середнього рiвня безпеки створюються такi дiльницi: карантину, дiагностики i розподiлу; ресоцiалiзацiї; посиленого контролю; соцiальної реабiлiтацiї.

У виправних колонiях максимального рiвня безпеки створюються такi дiльницi: карантину, дiагностики i розподiлу; ресоцiалiзацiї; посиленого контролю.

Вказанi дiльницi iзолюються одна вiд одної.

2. У дiльницi карантину, дiагностики i розподiлу тримаються всi новоприбулi до колонiї засудженi.

3. У дiльницi ресоцiалiзацiї тримаються засудженi, якi направленi з дiльницi карантину, дiагностики i розподiлу, а також переведенi з iнших дiльниць у порядку, встановленому цим Кодексом.

4. У дiльницi посиленого контролю тримаються засудженi, якi систематично (два та бiльше разiв) вчиняють злiснi порушення установленого порядку вiдбування покарання, що загрожують безпецi персоналу, засуджених або iнших осiб. У виправних колонiях для тримання засуджених жiнок дiльниця посиленого контролю не створюється.

5. У дiльницi соцiальної адаптацiї тримаються засудженi, якi правомiрно себе поводять i сумлiнно ставляться до навчання та працi i яким до звiльнення залишається не бiльше шести мiсяцiв.

6. У дiльницi соцiальної реабiлiтацiї тримаються засудженi, якi направленi з дiльницi карантину, дiагностики i розподiлу, а також переведенi з дiльницi ресоцiалiзацiї в порядку, встановленому цим Кодексом.

7. Органiзацiя роботи дiльниць виправних i виховних колонiй регламентується цим Кодексом i нормативно-правовими актами Мiнiстерства юстицiї України.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 21.01.2010р. N 1828-VI, вiд 16.10.2012р. N 5461-VI, вiд 06.09.2016р. N 1488-VIII)

Стаття 95. Тримання засуджених до позбавлення волi в дiльницi карантину, дiагностики i розподiлу

1. Засудженi, помiщенi в дiльницю карантину, дiагностики i розподiлу, протягом чотирнадцяти дiб пiддаються повному медичному обстеженню для виявлення iнфекцiйних, соматичних i психiчних захворювань, а також первинному психолого-педагогiчному та iншому вивченню.

2. За результатами медичного обстеження, первинної психодiагностики i психолого-педагогiчного вивчення та на пiдставi кримiнологiчної, кримiнально-правової характеристики на кожного засудженого складається iндивiдуальна програма соцiально-виховної роботи, яка затверджується начальником колонiї.

3. Пiд час тримання у дiльницi карантину, дiагностики та розподiлу побачення засудженим не надаються, крiм побачень з метою отримання правової допомоги, конфiденцiйних юридичних консультацiй з особами, визначеними абзацом першим частини другої статтi 8 цього Кодексу, без обмеження в часi та кiлькостi в робочi, вихiднi, святковi, неробочi днi у будь-який час з 8 години до 20 години в порядку, встановленому цим Кодексом.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 05.09.2013р. N 435-VII, вiд 14.07.2021р. N 1637-IX)

Стаття 96. Тримання засуджених до позбавлення волi в дiльницi ресоцiалiзацiї

Засудженi, якi тримаються в дiльницi ресоцiалiзацiї, розподiляються по вiддiленнях соцiально-психологiчної служби i розмiщуються в жилих примiщеннях з локальним сумiсним проживанням членiв вiддiлення.

Стаття 97. Тримання засуджених до позбавлення волi в дiльницi посиленого контролю

1. У дiльницi посиленого контролю виправних колонiй мiнiмального рiвня безпеки iз загальними умовами тримання i виправних колонiй середнього рiвня безпеки засудженим встановлюється режим, передбачений для тримання засуджених у виправнiй колонiї максимального рiвня безпеки.

2. У дiльницi посиленого контролю виправних колонiй мiнiмального рiвня безпеки iз загальними умовами тримання i виправних колонiй середнього рiвня безпеки засудженi тримаються в iзольованих жилих примiщеннях, а в дiльницi посиленого контролю виправних колонiй максимального рiвня безпеки - у примiщеннях камерного типу.

3. На кожного засудженого розробляється спецiальна iндивiдуальна програма, яка передбачає заходи iндивiдуально-виховного, психотерапевтичного, психокорегуючого характеру.

4. Пiсля виконання зазначеної програми за клопотанням начальника вiддiлення соцiально-психологiчної служби постановою начальника колонiї засуджений переводиться до дiльницi ресоцiалiзацiї.

(У редакцiї Закону України вiд 21.01.2010р. N 1828-VI)

Стаття 98. Тримання засуджених до позбавлення волi в дiльницi соцiальної адаптацiї

1. У дiльницi соцiальної адаптацiї на кожного засудженого розробляється спецiальна iндивiдуальна програма пiдготовки його до звiльнення.

2. Засудженi, якi тримаються в дiльницi соцiальної адаптацiї, працевлаштовуються на окремих виробничих об'єктах колонiї або за межами колонiї на iнших об'єктах з дотриманням вимог безпеки i постiйного контролю.

3. Засудженi, якi тримаються в дiльницi соцiальної адаптацiї, проживають в межах колонiї у спецiально обладнаних примiщеннях окремо вiд iнших засуджених.

Стаття 99. Тримання засуджених до позбавлення волi в дiльницi соцiальної реабiлiтацiї

1. У дiльницi соцiальної реабiлiтацiї тримаються вперше засудженi до позбавлення волi за злочини, вчиненi з необережностi, нетяжкi злочини, а також засудженi, переведенi з дiльницi ресоцiалiзацiї.

2. У дiльницi соцiальної реабiлiтацiї засудженi:

тримаються пiд наглядом;

у вiльний вiд роботи час вiд пiдйому до вiдбою користуються правом вiльного пересування в межах територiї дiльницi;

з дозволу адмiнiстрацiї колонiї можуть пересуватися без нагляду поза територiєю дiльницi, але в межах населеного пункту, якщо це необхiдно за характером виконуваної ними роботи або у зв'язку з навчанням;

можуть носити цивiльний одяг, мати при собi портативнi персональнi комп'ютери та аксесуари до них, грошi та цiннi речi, користуватися грiшми без обмеження;

мають право вiдправляти листи, отримувати бандеролi, посилки, передачi, одержувати короткостроковi побачення без обмеження, а тривалi побачення - до трьох дiб один раз на мiсяць;

пiсля вiдбуття шести мiсяцiв покарання в дiльницi в разi вiдсутностi порушень режиму вiдбування покарання, наявностi житлових умов з дозволу адмiнiстрацiї колонiї можуть проживати в межах населеного пункту, де розташована колонiя, iз своїми сiм'ями, придбавати вiдповiдно до чинного законодавства жилий будинок i заводити особисте господарство.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 21.01.2010р. N 1828-VI, вiд 08.04.2014р. N 1186-VII, вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

Стаття 100. Змiна умов тримання засуджених до позбавлення волi

1. Залежно вiд поведiнки засудженого i ставлення до працi, в разi її наявностi, та навчання умови вiдбування покарання змiнюються в межах однiєї колонiї або шляхом переведення до колонiї iншого виду.

2. Змiна умов тримання в межах однiєї колонiї здiйснюється за клопотанням начальника вiддiлення соцiально-психологiчної служби постановою начальника колонiї. У разi якщо така постанова передбачає збiльшення обсягу встановлених обмежень i бiльш суворi умови тримання, вона погоджується iз спостережною комiсiєю.

3. Змiна умов тримання засудженого шляхом переведення його до виправної колонiї iншого рiвня безпеки здiйснюється центральним органом виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi виконання кримiнальних покарань, за поданням адмiнiстрацiї виправної колонiї, погодженим з начальником управлiння (вiддiлу) центрального органу виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi виконання кримiнальних покарань, в Автономнiй Республiцi Крим, областi, мiстi Києвi та Київськiй областi. У разi якщо таке подання передбачає переведення засудженого до установи виконання покарань з вищим рiвнем безпеки, воно погоджується iз спостережною комiсiєю.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 16.10.2012р. N 5461-VI, вiд 08.04.2014р. N 1186-VII, вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII)

Стаття 101. Переведення засуджених до позбавлення волi

1. Засудженi, якi стають на шлях виправлення, переводяться:

з примiщень камерного типу в звичайнi жилi примiщення колонiї максимального рiвня безпеки або колонiю середнього рiвня безпеки - пiсля фактичного вiдбуття не менше однiєї четвертої призначеного судом строку покарання;

iз звичайних жилих примiщень колонiї максимального рiвня безпеки в колонiю середнього рiвня безпеки - пiсля фактичного вiдбуття не менше половини призначеного судом строку покарання;

у колонiях мiнiмального i середнього рiвня безпеки - до дiльницi соцiальної реабiлiтацiї пiсля фактичного вiдбуття:

1) не менше однiєї четвертої строку покарання, призначеного судом за нетяжкий злочин;

2) не менше третини строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин, а також у разi, коли особа ранiше вiдбувала покарання у видi позбавлення волi за умисний злочин i до погашення або зняття судимостi знову вчинила умисний злочин, за який вона була засуджена до позбавлення волi;

3) не менше половини строку покарання, призначеного судом за особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особi, яка ранiше звiльнялася умовно-достроково i вчинила умисний злочин протягом невiдбутої частини покарання.

2. Не пiдлягають переведенню до дiльницi соцiальної реабiлiтацiї:

1) особи, якi мають достроково не знятi або не погашенi у встановленому законом порядку стягнення, зазначенi в абзацах 4, 6 - 10 статтi 132 цього Кодексу, протягом строку, визначеного статтею 134 цього Кодексу;

2) особи з iнвалiднiстю першої та другої груп та особи, якi досягли пенсiйного вiку;

3) виключено;

4) особи, якi не пройшли повний курс лiкування венеричного захворювання, активної форми туберкульозу, психiчного розладу, алкоголiзму та наркоманiї;

5) виключено;

6) особи, яких засуджено за вчинення умисного злочину в перiод вiдбування покарання у видi арешту або обмеження волi.

3. Засудженi, якi злiсно порушують режим вiдбування покарання, можуть бути переведенi: з дiльницi соцiальної реабiлiтацiї до iншої дiльницi; з колонiї середнього рiвня безпеки чи звичайного жилого примiщення колонiї максимального рiвня безпеки в примiщення камерного типу колонiї максимального рiвня безпеки.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 08.04.2014р. N 1186-VII, вiд 06.09.2016р. N 1488-VIII, вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

Глава 16
РЕЖИМ У КОЛОНIЯХ ТА ЗАСОБИ ЙОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Стаття 102. Режим у колонiях та його основнi вимоги

1. Режим у виправних i виховних колонiях - це встановлений законом та iншими нормативно-правовими актами порядок виконання i вiдбування покарання, який забезпечує iзоляцiю засуджених; постiйний нагляд за ними; виконання покладених на них обов'язкiв; реалiзацiю їхнiх прав i законних iнтересiв; безпеку засуджених i персоналу; роздiльне тримання рiзних категорiй засуджених; рiзнi умови тримання засуджених залежно вiд виду колонiї; змiну умов тримання засуджених.

2. Режим у колонiях має зводити до мiнiмуму рiзницю мiж умовами життя в колонiї i на свободi, що повинно сприяти пiдвищенню вiдповiдальностi засуджених за свою поведiнку i усвiдомленню людської гiдностi.

3. Режим створює умови для суспiльно корисної працi засуджених, загальноосвiтнього i професiйно-технiчного навчання, соцiально-виховної роботи та громадського впливу.

4. У колонiях засудженi носять одяг єдиного зразка. Форма одягу визначається Мiнiстерством юстицiї України.

5. Засудженi, їхнi речi i одяг, а також примiщення та територiя колонiй пiдлягають обшуку i огляду. Особистий обшук проводиться особами однiєї статi iз засудженими. Порядок проведення обшукiв i оглядiв визначається нормативно-правовими актами Мiнiстерства юстицiї України.

6. Адмiнiстрацiя колонiї має право, за наявнiстю пiдстав, проводити огляд громадян, їх речей, транспортних засобiв, якi знаходяться на територiї колонiї, а також вилучати документи, а також предмети, вироби i речовини, зберiгання i використання яких засудженим заборонено. Порядок проведення обшукiв i оглядiв визначається нормативно-правовими актами Мiнiстерства юстицiї України.

7. Перелiк i кiлькiсть предметiв i речей, якi засудженi можуть мати при собi, визначається нормативно-правовими актами Мiнiстерства юстицiї України.

Зберiгання засудженими при собi речей, а також предметiв, якi заборонено використовувати в колонiях, не допускається. Виявленi у засуджених речi та предмети, якi заборонено використовувати в колонiях, вилучаються, про що посадовою особою колонiї складається протокол. За клопотанням установи виконання покарання слiдчий суддя розглядає питання про конфiскацiю таких речей та предметiв або про передачу їх на зберiгання до звiльнення засудженого вiдповiдно до положень роздiлу VIII Кримiнального процесуального кодексу України.

Зберiгання грошей, цiнних паперiв забезпечується адмiнiстрацiєю колонiї.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 21.01.2010р. N 1828-VI, вiд 16.10.2012р. N 5461-VI, вiд 05.09.2013р. N 435-VII, вiд 08.04.2014р. N 1186-VII, вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII)

Стаття 103. Технiчнi засоби нагляду i контролю

1. Адмiнiстрацiя колонiї має право використовувати аудiовiзуальнi, електроннi й iншi технiчнi засоби для попередження втеч та iнших кримiнальних правопорушень, порушень встановленого законодавством порядку вiдбування покарання, отримання необхiдної iнформацiї про поведiнку засуджених.

2. Адмiнiстрацiя колонiї зобов'язана повiдомити засуджених про застосування технiчних засобiв нагляду i контролю.

3. Перелiк технiчних засобiв нагляду i контролю та порядок їх використання визначаються нормативно-правовими актами Мiнiстерства юстицiї України.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 16.10.2012р. N 5461-VI, вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

Стаття 104. Оперативно-розшукова дiяльнiсть в колонiях

1. Вiдповiдно до закону в колонiях здiйснюється оперативно-розшукова дiяльнiсть, основним завданням якої є пошук i фiксацiя фактичних даних про протиправну дiяльнiсть окремих осiб та груп з метою:

забезпечення безпеки засуджених, персоналу колонiй та iнших осiб;

попередження i виявлення кримiнальних правопорушень, вчинених у колонiях, а також порушень встановленого порядку вiдбування покарання;

вивчення причин i умов, що сприяють вчиненню злочинiв та iнших правопорушень;

надання правоохоронним органам, якi здiйснюють оперативно-розшукову дiяльнiсть або кримiнальне провадження, допомоги в розкриттi, припиненнi та попередженнi кримiнальних правопорушень.

2. Оперативно-розшукова дiяльнiсть здiйснюється оперативними пiдроздiлами органiв i установ виконання покарань.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 13.04.2012р. N 4652-VI, вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

Стаття 105. Режим особливих умов у колонiях

1. У випадках стихiйного лиха, епiдемiй, аварiй важливих для життєзабезпечення систем, масових заворушень, проявiв групової непокори засуджених або в разi виникнення реальної загрози збройного нападу на колонiю чи у зв'язку з введенням надзвичайного чи воєнного стану в районi розташування колонiї посилюється охорона, нагляд за засудженими, здiйснюються iншi додатковi режимнi заходи.

2. Для припинення групових протиправних дiй засуджених та лiквiдацiї їх наслiдкiв за рiшенням Голови центрального органу виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi виконання кримiнальних покарань, начальника управлiння (вiддiлу) центрального органу виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi виконання кримiнальних покарань, в Автономнiй Республiцi Крим, областi, мiстi Києвi та Київськiй областi використовуються сили i засоби колонiї, органiв i установ виконання покарань, а в разi потреби з дозволу Мiнiстра внутрiшнiх справ України, Голови Нацiональної полiцiї, керiвника територiального органу Нацiональної полiцiї - органiв i пiдроздiлiв Нацiональної полiцiї.

3. Про запровадження режиму особливих умов в установах виконання покарань невiдкладно iнформується Мiнiстр юстицiї України.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 16.10.2012р. N 5461-VI, вiд 23.12.2015р. N 901-VIII)

Стаття 106. Пiдстави застосування заходiв фiзичного впливу, спецiальних засобiв i зброї

1. До осiб, позбавлених волi, якщо вони чинять фiзичний опiр персоналу колонiї, злiсно не виконують його законнi вимоги, проявляють буйство, беруть участь у масових заворушеннях, захватi заручникiв або чинять iншi насильницькi дiї, а також у разi втечi з-пiд варти з метою припинення вказаних протиправних дiй, а також запобiгання заподiянню цими особами шкоди оточенню або самим собi застосовуються фiзична сила, спецiальнi засоби, гамiвна сорочка та зброя.

2. Застосуванню заходiв фiзичного впливу, спецiальних засобiв i зброї має передувати попередження про намiр використання вказаних заходiв i засобiв, якщо дозволяють обставини. Без попередження вказанi заходи, засоби i зброя можуть застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров'ю персоналу колонiї чи iнших осiб.

3. До засуджених неповнолiтнiх i жiнок гамiвна сорочка не застосовується. Забороняється застосовувати заходи фiзичного впливу, спецiальнi засоби i зброю до жiнок з явними ознаками вагiтностi, осiб похилого вiку або з вираженими ознаками iнвалiдностi та неповнолiтнiх, крiм випадкiв вчинення ними групового або збройного нападу, який загрожує життю i здоров'ю персоналу колонiї чи iнших осiб, або збройного опору.

4. Якщо застосування заходiв фiзичного впливу уникнути неможливо, вони не повиннi перевищувати мiру, необхiдну для виконання покладених на адмiнiстрацiю колонiї обов'язкiв, i мають зводитися до завдання найменшої шкоди здоров'ю правопорушникiв. У разi необхiдностi адмiнiстрацiя колонiї зобов'язана негайно надати допомогу потерпiлим.

5. Про застосування фiзичної сили, спецiальних засобiв та гамiвної сорочки доповiдається в рапортi начальниковi колонiї. Про кожний випадок застосування зброї складається рапорт i негайно повiдомляється прокурор та Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.

6. Використання фiзичної сили, спецiальних засобiв i зброї допускається також в iнших випадках, передбачених законами України "Про Нацiональну полiцiю" i "Про Нацiональну гвардiю України".

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 13.03.2014р. N 877-VII, вiд 08.04.2014р. N 1186-VII, вiд 23.12.2015р. N 901-VIII)

Глава 17
УМОВИ ВIДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ В КОЛОНIЯХ

Стаття 107. Права i обов'язки засуджених до позбавлення волi

1. Засудженi, якi вiдбувають покарання у видi позбавлення волi, мають право в порядку, встановленому цим Кодексом i нормативно-правовими актами Мiнiстерства юстицiї України:

одержувати iнформацiю i роз'яснення про умови вiдбування i порядок виконання покарання у видi позбавлення волi;

користуватися послугами, якi надаються в мiсцях позбавлення волi, в тому числi додатковими, оплачуваними;

брати участь у трудовiй дiяльностi;

отримувати медичну допомогу i лiкування, у тому числi платнi медичнi послуги за рахунок особистих грошових коштiв чи коштiв рiдних та близьких в закладах охорони здоров'я, якi мають лiцензiю Мiнiстерства охорони здоров'я України та не вiднесенi до вiдання центрального органу виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi виконання кримiнальних покарань;

розпоряджатися грошовими коштами, придбавати, володiти i розпоряджатися предметами, речами, виробами;

здiйснювати листування з особами, якi знаходяться за межами колонiй, вести з ними телефоннi розмови, у тому числi у мережах рухомого (мобiльного) зв'язку, користуватися глобальною мережею Iнтернет;

одержувати i вiдправляти посилки, бандеролi, грошовi перекази, одержувати передачi;

зустрiчатися з родичами та iншими особами;

подавати пропозицiї, заяви i скарги в уснiй чи письмовiй формi вiд свого iменi;

брати участь у роботi самодiяльних органiзацiй та гурткiв соцiально корисної спрямованостi, займатися фiзичною культурою i спортом;

придбавати, користуватися i зберiгати предмети першої потреби, перiодичнi видання, лiтературу, продукти харчування;

розпоряджатися вiльним часом, який вiдведений розпорядком дня, не порушуючи при цьому правил поведiнки;

одержувати освiту вiдповiдно до законодавства про освiту;

одержувати правову допомогу вiд адвокатiв або iнших фахiвцiв у галузi права, якi за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи;

звертатися до адмiнiстрацiї з проханням внести подання щодо умовно-дострокового звiльнення вiд вiдбування покарання чи щодо замiни невiдбутої частини покарання бiльш м'яким покаранням.

2. Засудженим можуть надаватися й iншi права, реалiзацiя яких не суперечить метi покарання, порядку i умовам виконання та вiдбування покарання.

3. Засудженi зобов'язанi:

дотримуватися норм, якi визначають порядок i умови вiдбування покарання, розпорядок дня колонiї, правомiрних взаємовiдносин з iншими засудженими, персоналом колонiї та iншими особами;

утримувати в чистотi i порядку примiщення, дбайливо ставитися до майна колонiї i предметiв, якими вони користуються при виконаннi дорученої роботи, здiйснювати за ними належний догляд i використовувати їх тiльки за призначенням;

виконувати встановленi законодавством вимоги персоналу колонiї;

виконувати необхiднi роботи по самообслуговуванню, благоустрою колонiї;

дотримуватися санiтарно-гiгiєнiчних норм;

дотримуватися вимог пожежної безпеки i безпеки працi.

4. Засудженим забороняється:

самовiльно залишати колонiю, порушувати лiнiю охорони;

спiлкуватися iз засудженими та iншими особами з порушенням встановлених правил iзоляцiї, звертатися до них з проханням про виконання незаконних дiй;

придбавати, виготовляти, зберiгати i використовувати грошi, цiнностi, предмети, речi, речовини i вироби, забороненi до використання в колонiї;

продавати, дарувати або вiдчужувати в iнший спосiб на користь iнших осiб предмети, вироби i речi, що перебувають в особистому користуваннi;

умисно заподiювати собi тiлеснi ушкодження, у тому числi з допомогою iншої особи, завдавати шкоду своєму здоров'ю з метою ухилення вiд вiдбування покарання або виконання встановлених обов'язкiв;

умисно завдавати шкоду державному, комунальному майну, майну iнших юридичних чи фiзичних осiб, у тому числi майну iнших засуджених, створювати загрозу заподiяння шкоди такому майну;

вживати спиртнi напої, наркотичнi засоби, психотропнi речовини або їх аналоги чи iншi одурманюючi засоби;

чинити опiр законним дiям персоналу колонiї, перешкоджати виконанню ним своїх службових обов'язкiв, пiдбурювати до цього iнших засуджених;

грати в настiльнi та iншi iгри з метою здобуття матерiальної чи iншої вигоди;

вживати нецензурнi та жаргоннi слова, давати i присвоювати прiзвиська;

самовiльно залишати призначену для перебування iзольовану територiю, примiщення або визначене мiсце роботи, а також перебувати без дозволу адмiнiстрацiї колонiї у гуртожитках та вiддiленнях, у яких вони не проживають, або на виробничих об'єктах, на яких вони не працюють;

завiшувати чи мiняти без дозволу адмiнiстрацiї колонiї спальнi мiсця, а також обладнувати їх у комунально-побутових та iнших службових або виробничих примiщеннях;

готувати та вживати їжу в непередбачених для цього мiсцях, виносити продукти харчування з їдальнi без дозволу адмiнiстрацiї колонiї;

мати при собi предмети i речi в асортиментi i кiлькостi, що виходять за межi, встановленi центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзацiю державної полiтики у сферi виконання кримiнальних покарань;

курити у не вiдведених для цього мiсцях та неповнолiтнiм у виховних колонiях;

надсилати та отримувати кореспонденцiю всупереч порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзацiю державної полiтики у сферi виконання кримiнальних покарань;

наносити собi або iншим особам татуювання;

тримати тварин без дозволу адмiнiстрацiї установи виконання покарань;

виготовляти, зберiгати саморобнi електроприлади та користуватися ними;

самовiльно переплановувати, змiнювати конструктивнi елементи будiвель та споруд колонiї, споруджувати на виробничих об'єктах рiзнi об'єкти (лазнi, пральнi, душовi, сейфи, будиночки, будки, примiщення та засоби для вiдпочинку, опалення).

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 21.01.2010р. N 1828-VI, вiд 16.10.2012р. N 5461-VI, вiд 05.09.2013р. N 435-VII, вiд 08.04.2014р. N 1186-VII, вiд 06.09.2016р. N 1488-VIII)

Стаття 108. Придбання засудженими до позбавлення волi продуктiв харчування i предметiв першої потреби

1. Засудженi мають право придбавати за безготiвковим розрахунком продукти харчування, одяг, взуття, бiлизну та предмети першої потреби на грошi, заробленi в колонiях, одержанi за переказами, за рахунок пенсiї та iншого доходу, без обмеження їх обсягу.

2. Частину другу виключено.

3. Частину третю виключено.

4. Частину четверту виключено.

5. Частину п'яту виключено.

6. Частину шосту виключено.

7. Перелiк продуктiв харчування, одягу, взуття, бiлизни i предметiв першої потреби, що дозволяються до продажу засудженим, визначається нормативно-правовими актами Мiнiстерства юстицiї України.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 16.10.2012р. N 5461-VI, вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII)

Стаття 109. Придбання засудженими до позбавлення волi лiтератури i письмового приладдя

1. Засудженi мають право одержувати в бандеролях, посилках i передачах, а також без обмеження придбавати за рахунок коштiв, якi є на їхнiх особових рахунках, лiтературу через книготорговельну мережу, письмове приладдя, передплачувати газети i журнали.

2. Виключено

3. Засудженому дозволяється мати при собi не бiльше десяти примiрникiв книг, кiлькiсть газет i журналiв не обмежується.

4. Лiтература в кiлькостi, що перевищує вказану в частинi третiй цiєї статтi, може передаватися на зберiгання або за згодою засудженого - до бiблiотеки колонiї, або пересилатися за його рахунок родичам.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 21.01.2010р. N 1828-VI, вiд 08.04.2014р. N 1186-VII)

Стаття 110. Побачення засуджених до позбавлення волi з родичами, захисниками, адвокатами, представниками та iншими особами. Телефоннi розмови

1. Засудженi мають право на побачення: короткостроковi тривалiстю до чотирьох годин i тривалi - до трьох дiб. Короткостроковi побачення надаються з родичами або iншими особами у присутностi представника колонiї. Тривалi побачення надаються з правом спiльного проживання i тiльки з близькими родичами (подружжя, батьки, дiти, всиновлювачi, всиновленi, рiднi брати й сестри, дiд, баба, онуки). Тривалi побачення можуть надаватися i подружжю, яке проживало однiєю сiм'єю, але не перебувало у шлюбi, за умови, що в них є спiльнi неповнолiтнi дiти. Оплата послуг за користування кiмнатами короткострокових i тривалих побачень здiйснюється засудженими або їх родичами чи iншими особами за рахунок власних коштiв.

2. Тривалi побачення при реєстрацiї шлюбу надаються позачергово.

3. Для одержання правової допомоги, конфiденцiйних юридичних консультацiй засудженi за власною iнiцiативою, iнiцiативою їхнiх родичiв та/або iнiцiативою осiб, визначених цiєю статтею, мають право на невiдкладнi побачення без обмеження в часi та кiлькостi в робочi, вихiднi, святковi, неробочi днi у будь-який час з 8 години до 20 години iз особами, визначеними абзацом першим частини другої статтi 8 цього Кодексу. Право на такi побачення мають усi засудженi незалежно вiд рiвня безпеки колонiї, в якiй вони тримаються. Побачення забезпечується при пред'явленнi документа, що посвiдчує особу, та одного з документiв, визначених статтею 50 Кримiнального процесуального кодексу України, або довiреностi, договору iз засудженим чи договору з його родичами про представлення iнтересiв засудженого в Європейському судi з прав людини, копiї ухвали про залучення особи як законного представника або iнших документiв, що пiдтверджують їх право на таке побачення iз засудженим.

Побачення засуджених з особами, визначеними абзацом першим частини другої статтi 8 цього Кодексу, є конфiденцiйними.

Присутнiсть на побаченнi персоналу колонiї можлива виключно за письмовою заявою особи, визначеної абзацом першим частини другої статтi 8 цього Кодексу, або засудженого, складеної ним у присутностi особи (осiб), яка (якi) прибула (прибули) до нього.

Аудiофiксацiя такого побачення забороняється.

Вiдеофiксацiя такого побачення здiйснюється вiдкрито. Засуджений та особи, якi до нього прибули, мають бути повiдомленi про мiсце встановлення камери. Вiдеофiксацiя побачення камерою, про яку не повiдомлено учасникiв побачення, забороняється.

Адмiнiстрацiя колонiї зобов'язана негайно в розумний строк забезпечити побачення засудженого з особами, визначеними абзацом першим частини другої статтi 8 цього Кодексу, при пред'явленнi ним (ними) документа, що посвiдчує особу, та одного з документiв, визначених статтею 50 Кримiнального процесуального кодексу України, або довiреностi, договору iз засудженим чи договору з його родичами про представлення iнтересiв засудженого в Європейському судi з прав людини або iнших документiв, що пiдтверджують їх право на таке побачення iз засудженим.

Якщо iнiцiатором побачення є особи, визначенi абзацом першим частини другої статтi 8 цього Кодексу, але засуджений вiдмовляється вiд побачення, адмiнiстрацiя колонiї зобов'язана органiзувати таке побачення.

У разi якщо засуджений особисто та безпосередньо повiдомляє осiб, визначених абзацом першим частини другої статтi 8 цього Кодексу, про небажання продовжувати побачення, таке побачення припиняється.

Не є пiдставою для вiдмови адмiнiстрацiї установи виконання покарань у побаченнi засудженого з особами, визначеними абзацом першим частини другої статтi 8 цього Кодексу, наявнiсть письмової вiдмови засудженого вiд такого побачення, якщо така вiдмова заявлена безпосередньо особi (особам), яка (якi) прибула (прибули) до засудженого.

Вiдмова з цiєї пiдстави адмiнiстрацiї установи виконання покарань у забезпеченнi побачення засудженого з особами, визначеними абзацом першим частини другої статтi 8 цього Кодексу, тягне за собою вiдповiдальнiсть, встановлену законом.

Засудженому забезпечується можливiсть спiлкування з особами, визначеними абзацом першим частини другої статтi 8 цього Кодексу, у примiщеннi без суцiльного розмежувального скла за згодою таких осiб.

Засудженi, якi перебувають на лiкуваннi у стацiонарних закладах охорони здоров'я, мають право на одержання правової допомоги, конфiденцiйних юридичних консультацiй (побачень). Охорона засуджених у таких випадках забезпечується центральним органом виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi виконання кримiнальних покарань, за мiсцезнаходженням закладу охорони здоров'я.

4. Кiлькiсть i види побачень встановлюються:

засудженим, що знаходяться в дiльницi посиленого контролю, надається одне короткострокове побачення на мiсяць i одне тривале побачення на три мiсяцi;

засудженим, що знаходяться в дiльницi ресоцiалiзацiї, надається одне короткострокове побачення на мiсяць i одне тривале побачення на два мiсяцi;

засудженим, що перебувають в дiльницi соцiальної адаптацiї та соцiальної реабiлiтацiї, надаються короткостроковi побачення без обмежень та тривале побачення щомiсяця.

5. Засудженим надається, в тому числi й пiд час перебування в стацiонарних закладах охорони здоров'я, право на телефоннi розмови (у тому числi у мережах рухомого (мобiльного) зв'язку) без обмеження їх кiлькостi пiд контролем адмiнiстрацiї, а також користуватися глобальною мережею Iнтернет. Телефоннi розмови оплачуються з особистих коштiв засуджених. Телефоннi розмови мiж засудженими, якi перебувають у мiсцях позбавлення волi, забороняються. Телефоннi розмови та користування у глобальнiй мережi Iнтернет оплачуються з особистих коштiв засуджених.

Телефоннi розмови проводяться протягом дня у вiльний вiд роботи час та поза часом, передбаченим для приймання їжi та безперервного сну, а за необхiдностi та за погодженням з адмiнiстрацiєю - у будь-який час.

6. Засудженим за їхнiм проханням дозволяється замiняти тривалi побачення короткостроковими.

7. Засудженим надається право користуватися мережею Iнтернет пiд контролем адмiнiстрацiї.

Засудженi можуть створювати електронну поштову скриньку та користуватися нею пiд контролем адмiнiстрацiї установи виконання покарань. Адмiнiстрацiя установи виконання покарань ознайомлюється зi змiстом вхiдних та вихiдних повiдомлень у разi, якщо це необхiдно з огляду на iндивiдуальнi ризики окремих засуджених.

Пiд час користування глобальною мережею Iнтернет засудженим забороняється:

вносити будь-яку iнформацiю, у тому числi направляти листи, коментарi, знаки тощо, та реєструватися на веб-сайтах, крiм випадкiв створення та користування електронною поштовою скринькою в порядку, визначеному цiєю статтею, а також у разi необхiдностi здiйснення реєстрацiї для користування дозволеними сайтами;

формувати будь-якi бази даних та накопичувальнi диски, у тому числi вiртуальнi;

вiдвiдувати веб-сайти соцiальних мереж, сайти, що пропагують жорстокiсть, насильство, еротичного або порнографiчного змiсту, переглядати сайти, що можуть негативно вплинути на психiчний стан засудженого.

Перелiк сайтiв, до яких дозволяється доступ, формується центральним органом виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi виконання кримiнальних покарань та пробацiї, та за заявою засуджених може бути доповнений адмiнiстрацiєю установи виконання покарань сайтами, змiст яких не суперечить вимогам цiєї статтi.

Користування глобальною мережею Iнтернет проводиться протягом дня у вiльний вiд роботи час та поза часом, передбаченим для приймання їжi та безперервного сну.

Користування глобальною мережею Iнтернет оплачується з особистих коштiв засуджених або коштiв iнших осiб шляхом їх внесення на електронний гаманець.

Засудженi пiд час перебування в стацiонарних закладах охорони здоров'я, не вiднесених до вiдання центрального органу виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi виконання кримiнальних покарань та пробацiї, з дозволу адмiнiстрацiї установи виконання покарань можуть мати при собi та користуватися пiд контролем адмiнiстрацiї портативними персональними комп'ютерами з доступом до глобальної мережi Iнтернет.

8. Порядок органiзацiї побачень, телефонних розмов, користування мережею Iнтернет встановлюється Мiнiстерством юстицiї України.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 21.01.2010р. N 1828-VI, вiд 05.07.2012р. N 5076-VI, вiд 16.10.2012р. N 5461-VI, вiд 08.04.2014р. N 1186-VII, вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII, змiни, внесенi Законом України вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII, в частинi положень щодо застосування пробацiйних програм набирають чинностi з 01.01.2018р., вiд 14.07.2021р. N 1637-IX)

Стаття 111. Короткочаснi виїзди за межi виправних i виховних колонiй

1. Засудженим, якi тримаються у виправних колонiях мiнiмального рiвня безпеки з полегшеними умовами тримання, дiльницях соцiальної реабiлiтацiї виправних колонiй мiнiмального рiвня безпеки iз загальними умовами тримання i дiльницях соцiальної реабiлiтацiї виправних колонiй середнього рiвня безпеки та виховних колонiях, дозволяються короткочаснi виїзди за межi колонiї на територiї України на строк не бiльше семи дiб, не включаючи часу, необхiдного для проїзду в обидва кiнцi (не бiльше трьох дiб), у зв'язку з такими винятковими особистими обставинами:

смерть або тяжка хвороба близького родича, що загрожує життю хворого;

стихiйне лихо, що спричинило значну матерiальну шкоду засудженому або його сiм'ї;

одержання медичної допомоги, якщо така допомога не може бути надана установою виконання покарань, за наявностi вiдповiдного висновку лiкаря такої установи.

2. Заява засудженого про термiновий виїзд у зв'язку з винятковими обставинами має бути розглянута протягом доби.

Дозвiл на короткочасний виїзд дається начальником колонiї з урахуванням особи i поведiнки засудженого. Час перебування засудженого поза межами колонiї зараховується в строк вiдбування покарання. Вартiсть проїзду засудженого оплачується ним особисто або його родичами.

3. Засудженим жiнкам, якi мають дiтей у будинках дитини при виправних колонiях, може бути дозволено короткочасний виїзд за межi виправної колонiї на територiї України для влаштування дiтей у родичiв, опiкунiв або в дитячих будинках тривалiстю не бiльш як десять дiб без урахування часу перебування в дорозi (не бiльш як три доби).

4. Засудженi, якi працюють та перебувають у виправних колонiях мiнiмального рiвня безпеки з полегшеними умовами тримання, мають право на щорiчний короткочасний виїзд за межi колонiї тривалiстю 14 календарних днiв.

5. Порядок короткочасних виїздiв засуджених визначається нормативно-правовими актами Мiнiстерства юстицiї України.

Стаття 112. Одержання засудженими до позбавлення волi посилок (передач) i бандеролей

1. Число посилок (передач) i бандеролей, що одержують засудженi до арешту та позбавлення волi, не обмежується.

2. Максимальна вага однiєї посилки або бандеролi визначається дiючими поштовими правилами.

3. Виключено

4. Лiкарськi засоби i вироби медичного призначення, якi одержують засудженi вiдповiдно до медичного висновку, передаються до медичної частини колонiї для їхнього лiкування.

5. Порядок приймання i вручення посилок (передач) або бандеролей, а також перелiк предметiв, заборонених до одержання засудженими, визначаються нормативно-правовими актами Мiнiстерства юстицiї України.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 28.12.2007р. N 107-VI, вiд 21.01.2010р. N 1828-VI, вiд 16.10.2012р. N 5461-VI, вiд 08.04.2014р. N 1186-VII)

Стаття 113. Листування засуджених до позбавлення волi

1. Засудженим дозволяється одержувати i вiдправляти листи i телеграми за свiй рахунок без обмеження їх кiлькостi.

2. Листування мiж перебуваючими в мiсцях позбавлення волi засудженими, якi не є родичами, допускається тiльки з дозволу адмiнiстрацiї колонiї.

3. Кореспонденцiя, яку одержують i надсилають засудженi до вiдбування покарання у виправних колонiях мiнiмального рiвня безпеки iз загальними умовами тримання, середнього та максимального рiвня безпеки, пiдлягає перегляду.

4. Кореспонденцiя, яку засудженi адресують Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Європейському суду з прав людини, а також iншим вiдповiдним органам мiжнародних органiзацiй, членом або учасником яких є Україна, уповноваженим особам таких мiжнародних органiзацiй, до суду та прокуроровi, перегляду не пiдлягає i надсилається за адресою протягом доби з часу її подачi. Кореспонденцiя, яку засудженi одержують вiд зазначених органiв та осiб, перегляду не пiдлягає.

5. Кореспонденцiя, яку засудженi адресують захиснику у кримiнальному провадженнi, що здiйснює свої повноваження вiдповiдно до Кримiнального процесуального кодексу України, перегляду не пiдлягає i надсилається за адресою протягом доби з часу її подачi. Кореспонденцiя, яку засудженi одержують вiд такого захисника, перегляду не пiдлягає.

Засуджений має право передати кореспонденцiю захиснику у кримiнальному провадженнi, що здiйснює свої повноваження вiдповiдно до Кримiнального процесуального кодексу України, безпосередньо пiд час побачення з ним.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 01.12.2005р. N 3166-IV, вiд 21.01.2010р. N 1828-VI, вiд 21.01.2010р. N 1829-VI, вiд 13.04.2012р. N 4652-VI, вiд 08.04.2014р. N 1186-VII)

Стаття 114. Одержання i вiдправлення засудженими до позбавлення волi грошових переказiв

1. Засудженi мають право без обмеження одержувати грошовi перекази i вiдправляти грошовi перекази родичам, а з дозволу адмiнiстрацiї колонiї - й iншим особам. Одержанi за переказами грошi зараховуються на особовий рахунок засудженого.

2. Частину другу виключено.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 05.09.2013р. N 435-VII, вiд 08.04.2014р. N 1186-VII)

Стаття 115. Матерiально-побутове забезпечення засуджених до позбавлення волi

1. Особам, якi вiдбувають покарання у виправних i виховних колонiях, створюються необхiднi житлово-побутовi умови, що вiдповiдають правилам санiтарiї та гiгiєни. Засудженi, як правило, тримаються в примiщеннях блочного типу. Норма жилої площi на одного засудженого не може бути менш як чотири квадратнi метри, а у лiкувальних закладах при виправних колонiях, у виправних колонiях, призначених для тримання i лiкування хворих на туберкульоз, у стацiонарi - п'яти квадратних метрiв.

2. Засудженим надається iндивiдуальне спальне мiсце i постiльнi речi. Вони забезпечуються одягом, бiлизною i взуттям за сезоном з урахуванням статi i клiматичних умов, а в лiкувальних закладах - спецiальним одягом i взуттям.

3. Вагiтним жiнкам i матерям-годувальницям створюються полiпшенi житлово-побутовi умови та встановлюються пiдвищенi норми харчування.

4. Особам з iнвалiднiстю першої та другої груп, жiнкам з вагiтнiстю понад чотири мiсяцi, непрацюючим жiнкам, якi мають дiтей у будинках дитини при виправних колонiях, непрацюючим чоловiкам вiком понад шiстдесят рокiв i жiнкам понад п'ятдесят п'ять рокiв (якщо вони не одержують пенсiї), а також особам, звiльненим вiд роботи через хворобу, в тому числi хворим на активну форму туберкульозу, комунально-побутовi послуги надаються безоплатно. Засудженим, якi вiдбувають покарання у виховних колонiях, харчування, одяг, взуття, бiлизна i комунально-побутовi послуги надаються безоплатно.

5. Норми харчування осiб, позбавлених волi, встановлюються Кабiнетом Мiнiстрiв України.

6. Засудженi з дозволу адмiнiстрацiї можуть з коштiв, якi знаходяться на особових рахунках, додатково придбавати взуття i одяг, у тому числi спортивний, оплачувати лiкувально-профiлактичнi послуги, що надаються додатково за призначенням лiкаря, отримувати необхiдне за медичними показаннями дiєтичне харчування.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 21.01.2010р. N 1828-VI, вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII)

Стаття 116. Медико-санiтарне забезпечення засуджених до позбавлення волi

1. У мiсцях позбавлення волi органiзовуються необхiднi лiкувально-профiлактичнi заклади, а для лiкування засуджених, якi хворiють на активну форму туберкульозу, - заклади на правах лiкувальних. Для спостереження та лiкування хворих на iнфекцiйнi захворювання в медичних частинах колонiй створюються iнфекцiйнi iзолятори.

2. Лiкувально-профiлактична i санiтарно-протиепiдемiчна робота в мiсцях позбавлення волi органiзовується i проводиться вiдповiдно до законодавства про охорону здоров'я. Адмiнiстрацiя колонiй зобов'язана виконувати необхiднi медичнi вимоги, що забезпечують охорону здоров'я засуджених. Засудженi до позбавлення волi зобов'язанi виконувати правила особистої i загальної гiгiєни, вимоги санiтарiї.

3. Примусове годування засудженого, який заявив про вiдмову вiд прийняття їжi, забороняється. Примусове годування може бути застосовано лише на пiдставi рiшення суду, прийнятого за висновком лiкаря, що засудженому загрожує розлад здоров'я стiйкого характеру та iснує очевидна загроза його життю.

Особа, яка вiдмовилася вiд прийняття їжi, з моменту встановлення цього факту має перебувати пiд постiйним наглядом лiкаря.

При пiдготовцi висновку лiкар, зважаючи на стан здоров'я засудженого, визначає вид примусового годування.

Питання про застосування примусового годування вирiшується судом в порядку, передбаченому законом.

4. Порядок надання особам, якi позбавленi волi, медичної допомоги, органiзацiї i проведення санiтарного нагляду, використання лiкувально-профiлактичних i санiтарно-профiлактичних установ охорони здоров'я i залучення з цiєю метою їхнього медичного персоналу визначається нормативно-правовими актами Мiнiстерства юстицiї України i центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi охорони здоров'я.

5. Засуджений має право звертатися за консультацiєю i лiкуванням до закладiв охорони здоров'я, що мають лiцензiю Мiнiстерства охорони здоров'я України, якi надають платнi медичнi послуги та не вiднесенi до вiдання центрального органу виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi виконання кримiнальних покарань. Оплата таких послуг i придбання необхiдних лiкiв здiйснюється засудженим або його рiдними та близькими за рахунок власних коштiв. Консультування та амбулаторне лiкування в таких випадках здiйснюються в медичних частинах колонiй за мiсцем вiдбування покарання пiд наглядом персоналу медичної частини. У разi необхiдностi лiкування в умовах стацiонару засуджений має право отримувати медичну допомогу i лiкування, в тому числi платнi медичнi послуги за рахунок особистих грошових коштiв чи коштiв рiдних та близьких, у зазначених закладах охорони здоров'я. Пiдставою для надання такої медичної допомоги є медичний висновок. Режим перебування засуджених на стацiонарному лiкуваннi в закладах охорони здоров'я, не вiднесених до вiдання центрального органу виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi виконання кримiнальних покарань, визначається законодавством.

6. За розголошення лiкарської таємницi медичнi працiвники та iншi особи установи виконання покарань, яким у зв'язку з виконанням професiйних обов'язкiв стало вiдомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, iнтимну i сiмейну сторони життя засудженого до позбавлення волi, несуть цивiльну, адмiнiстративну або кримiнальну вiдповiдальнiсть згiдно iз законом.

6. Засудженим, якi перебувають на стацiонарному лiкуваннi в закладах охорони здоров'я, не вiднесених до вiдання центрального органу виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi виконання кримiнальних покарань та пробацiї, тривалi побачення не надаються.

Порядок перебування, умови тримання та охорони засуджених у закладах охорони здоров'я, не вiднесених до вiдання центрального органу виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi виконання кримiнальних покарань та пробацiї, визначаються Мiнiстерством юстицiї України.

7. Засудженим до позбавлення волi жiнкам гарантується право не надавати iнформацiю та не проходити огляд у зв'язку з iсторiєю її репродуктивного здоров'я. За вимогою жiнки їй має бути забезпечено проведення медичного огляду (обстеження) лiкарем-жiнкою. Пiд час медичного огляду може бути присутнiм лише медичний персонал, крiм випадкiв, коли лiкар вважає, що iснують винятковi обставини, або коли лiкар просить працiвникiв установи виконання покарань бути присутнiми з мiркувань безпеки, або коли засуджена особа просить про це.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 16.10.2012р. N 5461-VI, вiд 08.04.2014р. N 1186-VII, вiд 06.09.2016р. N 1488-VIII, вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII, змiни, внесенi Законом України вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII, в частинi положень щодо застосування пробацiйних програм набирають чинностi з 01.01.2018р.)

Стаття 117. Виконання примусового лiкування

1. До засуджених до позбавлення волi осiб, якi мають хворобу, що становить небезпеку для здоров'я iнших осiб, та тих, якi не пройшли повного курсу лiкування i вiдмовляються вiд нього, адмiнiстрацiєю колонiї застосовуються призначенi судом примусовi заходи медичного характеру або примусове лiкування.

2. Якщо пiд час вiдбування покарання буде встановлено, що засуджений має хворобу, яка становить небезпеку для здоров'я iнших осiб, та вiдмовляється вiд лiкування, адмiнiстрацiя колонiї вносить до суду подання про застосування до такої особи примусового лiкування.

Глава 18
ПРАЦЯ ЗАСУДЖЕНИХ ДО ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛI

Стаття 118. Залучення засуджених до позбавлення волi до суспiльно корисної працi

1. Засудженi до позбавлення волi мають право працювати. Праця здiйснюється на добровiльнiй основi на пiдставi договору цивiльно-правового характеру або трудового договору, який укладається мiж засудженим та фiзичною особою - пiдприємцем або юридичною особою, для яких засудженi здiйснюють виконання робiт чи надання послуг.

Такi договори погоджуються адмiнiстрацiєю колонiї та повиннi мiстити порядок їх виконання. Адмiнiстрацiя зобов'язана створювати умови для працi засуджених за договорами цивiльно-правового характеру та трудовими договорами.

2. Засудженi до позбавлення волi, якi мають заборгованiсть за виконавчими документами, зобов'язанi працювати в мiсцях i на роботах, якi визначаються адмiнiстрацiєю колонiї, до погашення такої заборгованостi.

Засудженим, якi досягли пенсiйного вiку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсiйне страхування", особам з iнвалiднiстю першої та другої груп, хворим на активну форму туберкульозу, жiнкам з вагiтнiстю понад чотири мiсяцi, жiнкам, якi мають дiтей у будинках дитини при виправних колонiях, дозволяється працювати за їхнiм бажанням з урахуванням висновку лiкарської комiсiї колонiї.

3. Перелiк робiт i посад, на яких забороняється використовувати засуджених до позбавлення волi, визначається нормативно-правовими актами Мiнiстерства юстицiї України.

4. Засудженi не мають права припиняти роботу з метою вирiшення трудових та iнших конфлiктiв.

5. Засудженi можуть залучатися без оплати працi лише до робiт з благоустрою колонiй i прилеглих до них територiй, а також полiпшення житлово-побутових умов засуджених або до допомiжних робiт iз забезпечення колонiй продовольством.

До цих робiт засудженi залучаються в порядку черговостi, в неробочий час i не бiльш як на двi години на день.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 21.01.2010р. N 1828-VI, вiд 16.10.2012р. N 5461-VI, вiд 08.04.2014р. N 1186-VII, вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII, вiд 03.07.2018р. N 2475-VIII)

Стаття 119. Умови працi засуджених до позбавлення волi

1. Для осiб, якi вiдбувають покарання у видi позбавлення волi, робочий тиждень не може перевищувати норму тривалостi робочого часу, встановленого законодавством про працю. Мiсце та вид роботи, час початку та закiнчення роботи (змiни) визначаються адмiнiстрацiєю колонiї. Засудженi звiльняються вiд роботи у вихiднi, святковi та неробочi днi, визначенi законодавством про працю.

2. З урахуванням характеру виконуваних засудженим робiт допускається пiдсумований облiк робочого часу з тим, щоб тривалiсть робочого часу за облiковий перiод не перевищувала нормального числа робочих годин.

3. Праця засуджених органiзовується з додержанням правил охорони працi, технiки безпеки i виробничої санiтарiї, встановлених законодавством про працю.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII)

Стаття 120. Оплата працi засуджених до позбавлення волi

1. Праця осiб, засуджених до позбавлення волi, оплачується вiдповiдно до її кiлькостi i якостi. Форми i системи оплати працi, норми працi та розцiнки встановлюються нормативно-правовими актами Мiнiстерства юстицiї України.

2. У виправних колонiях на особовий рахунок засуджених, якi залучаються до суспiльно корисної оплачуваної працi, зараховується незалежно вiд усiх вiдрахувань не менш як п'ятдесят вiдсоткiв нарахованого їм мiсячного заробiтку.

Засудженим, якi мають заборгованiсть за виконавчими документами, незалежно вiд усiх вiдрахувань належить виплачувати не менш як двадцять п'ять вiдсоткiв загальної суми заробiтку.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 16.10.2012р. N 5461-VI, вiд 08.04.2014р. N 1186-VII, вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII, вiд 03.07.2018р. N 2475-VIII)

Стаття 121. Вiдрахування iз заробiтку або iншого доходу засуджених до позбавлення волi

1. Особи, якi вiдбувають покарання у виправних колонiях, вiдшкодовують витрати на їх утримання, крiм вартостi харчування, взуття, одягу, бiлизни, спецхарчування та спецодягу.

Порядок вiдшкодування вартостi витрат на утримання засуджених у виправних колонiях встановлюється Кабiнетом Мiнiстрiв України.

2. Вiдшкодування засудженими витрат, встановлених частиною першою цiєї статтi, що належить до власних надходжень виправних колонiй, здiйснюється пiсля вiдрахування податку на доходи фiзичних осiб i алiментiв. Вiдрахування за виконавчими листами та iншими виконавчими документами здiйснюється у порядку, встановленому законом.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 21.01.2010р. N 1828-VI, вiд 08.04.2014р. N 1186-VII, у редакцiї Закону України вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII)

Стаття 122. Загальнообов'язкове державне соцiальне страхування i пенсiйне забезпечення засуджених до позбавлення волi

1. Засудженi до позбавлення волi, залученi до суспiльно корисної оплачуваної працi за строковим трудовим договором, пiдлягають загальнообов'язковому державному соцiальному страхуванню.

3. Пенсiї засудженим за наявностi вiдповiдного права призначаються територiальними органами Пенсiйного фонду України за мiсцем вiдбування покарання. Особа, яка пiд час вiдбування покарання набула право на пенсiю, надає адмiнiстрацiї виправного закладу клопотання про забезпечення необхiдних умов для призначення їй пенсiї за мiсцезнаходженням цього виправного закладу, у тому числi щодо виклику представникiв Пенсiйного фонду України з метою подання у встановленому порядку необхiдних документiв безпосередньо особою, яка вiдбуває покарання, або представником особи, яка вiдбуває покарання, за нотарiальним дорученням.

Адмiнiстрацiя виправного закладу не бiльш як протягом 30 днiв з дня реєстрацiї клопотання забезпечує зустрiч засудженого з представником Пенсiйного фонду України та всебiчно сприяє належному оформленню i поданню ним вiдповiдних документiв або забезпечує умови для оформлення i подання необхiдних документiв через представника особи, яка вiдбуває покарання.

4. Виплата особам, засудженим до позбавлення волi, призначених пенсiй здiйснюється територiальними органами Пенсiйного фонду України на рахунок установи за мiсцем вiдбування покарання.

Iз пенсiй засуджених до позбавлення волi вiдшкодовуються витрати на їх утримання в установах виконання покарань в порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України.

(У редакцiї законiв України вiд 08.04.2014р. N 1186-VII, вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII)

Глава 19
ВИХОВНИЙ ВПЛИВ НА ЗАСУДЖЕНИХ ДО ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛI

Стаття 123. Соцiально-виховна робота iз засудженими до позбавлення волi

1. Соцiально-виховна робота - цiлеспрямована дiяльнiсть персоналу органiв i установ виконання покарань та iнших соцiальних iнституцiй для досягнення мети виправлення i ресоцiалiзацiї засуджених.

Соцiально-виховна робота спрямована на формування та закрiплення в засуджених прагнення до заняття суспiльно корисною дiяльнiстю, сумлiнного ставлення до працi, дотримання вимог законiв та iнших прийнятих у суспiльствi правил поведiнки, пiдвищення їх загальноосвiтнього i культурного рiвнiв.

2. Участь засуджених у виховних заходах, якi проводяться в колонiях, враховується при визначеннi ступеня їхнього виправлення, а також при застосуваннi заходiв заохочення i стягнення.

3. Розпорядком дня колонiй можуть бути передбаченi виховнi заходи, участь в яких для засуджених є обов'язковою.

4. Стимулювання правослухняної поведiнки засуджених здiйснюється за допомогою програм диференцiйованого виховного впливу з урахуванням їхньої поведiнки, психiчного стану i ступеня соцiальної занедбаностi.

5. Програми диференцiйованого виховного впливу на засуджених повиннi враховувати можливостi виховної функцiї режиму вiдбування покарання, загальноосвiтнього i професiйно-технiчного навчання, заходiв заохочення i стягнення, якi застосовуються до осiб, позбавлених волi, самодiяльних органiзацiй засуджених, громадських, благодiйних i релiгiйних органiзацiй, а також залучення засуджених до самовиховання.

Стаття 124. Основнi напрями, форми i методи соцiально-виховної роботи iз засудженими до позбавлення волi

1. У колонiях проводиться моральне, правове, трудове, естетичне, фiзичне, санiтарно-гiгiєнiчне виховання засуджених, а також iншi його види, що сприяють становленню їх на життєву позицiю, яка вiдповiдає правовим нормам i вимогам суспiльно корисної дiяльностi.

2. Соцiально-виховна робота iз засудженими органiзовується в iндивiдуальних, групових i масових формах на основi психолого-педагогiчних принципiв i методiв.

Стаття 125. Загальноосвiтнє i професiйно-технiчне навчання засуджених до позбавлення волi

1. У колонiях вiдповiдно до законiв України "Про освiту" i "Про загальну середню освiту" для засуджених забезпечується доступнiсть i безоплатнiсть здобуття повної загальної середньої освiти.

2. Засудженим, якi бажають пiдвищувати свiй загальноосвiтнiй рiвень, незалежно вiд вiку створюються умови для самоосвiти, надається можливiсть навчання в загальноосвiтнiх навчальних закладах колонiй, якi створюються мiсцевими органами виконавчої влади та органами мiсцевого самоврядування вiдповiдно до потреб у них i за наявностi необхiдної матерiально-технiчної та науково-методичної бази, педагогiчних кадрiв у порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України.

3. У виховних колонiях утворюються середнi загальноосвiтнi школи трьох ступенiв. Засудженi, якi навчаються в них, пiдручниками, зошитами та письмовим приладдям забезпечуються безоплатно.

4. Для засуджених, якi не мають робiтничої професiї, за якою вони можуть бути працевлаштованi в данiй колонiї, надається можливiсть пiдготовки на курсах професiйного навчання робiтникiв на виробництвi.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 21.01.2010р. N 1828-VI)

Стаття 126. Органiзацiя загальноосвiтнього i професiйно-технiчного навчання засуджених до позбавлення волi

1. Органiзацiя загальноосвiтнього i професiйно-технiчного навчання засуджених, у тому числi професiйно-технiчного навчання на виробництвi, здiйснюється вiдповiдно до законiв України "Про освiту", "Про загальну середню освiту" i "Про професiйно-технiчну освiту" в порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України.

2. На перiод проходження державної пiдсумкової атестацiї засудженi, якi навчаються, звiльняються вiд роботи на строк, передбачений законодавством. Заробiтна плата їм за цей перiод не нараховується, харчування надається безоплатно.

3. Засудженим, якi займаються самоосвiтою, адмiнiстрацiя колонiї створює необхiднi умови для занять у вiльний вiд роботи час.

4. Загальноосвiтнє i професiйно-технiчне навчання засуджених заохочується i враховується при визначеннi ступеня їхнього виправлення.

5. Педагогiчнi працiвники загальноосвiтнiх i професiйно-технiчних навчальних закладiв надають допомогу адмiнiстрацiї колонiї в соцiально-виховнiй роботi iз засудженими.

Стаття 127. Самодiяльнi органiзацiї засуджених до позбавлення волi

1. Самодiяльнi органiзацiї засуджених до позбавлення волi створюються в колонiях з метою розвитку в засуджених корисної iнiцiативи, соцiальної активностi, здорових мiжособових взаємовiдносин, участi у вирiшеннi питань органiзацiї працi, навчання, вiдпочинку, побуту, впливу на виправлення засуджених, розвитку корисних соцiальних зв'язкiв.

2. Участь у самодiяльних органiзацiях є добровiльною справою кожного засудженого, його соцiально корисна активнiсть заохочується адмiнiстрацiєю колонiї i враховується при визначеннi ступеня його виправлення.

3. У колонiях iз числа засуджених, якi зарекомендували себе позитивно, створюються ради колективiв колонiй i вiддiлень соцiально-психологiчної служби. У колонiях можуть створюватися й iншi самодiяльнi органiзацiї засуджених, якщо їхня дiяльнiсть не суперечить порядку i умовам вiдбування покарання.

4. Засудженi, якi входять до складу самодiяльних органiзацiй, не користуються додатковими пiльгами i не звiльняються вiд основної роботи.

Стаття 128. Богослужiння i релiгiйнi обряди в колонiях

1. У колонiях здiйснення свободи сповiдувати будь-яку релiгiю або виражати переконання, пов'язанi iз ставленням до релiгiї, пiдлягає лише тим обмеженням, якi необхiднi для забезпечення iзоляцiї, громадської безпеки i встановленi цим Кодексом.

2. Богослужiння i релiгiйнi обряди в колонiях проводяться за проханням засуджених або за зверненням релiгiйної органiзацiї в неробочий час.

3. Адмiнiстрацiя колонiї сприяє у запрошеннi священнослужителiв, бере участь у визначеннi мiсця, часу та iнших умов проведення богослужiння, обряду або церемонiї. Адмiнiстрацiя колонiї не має виявляти свого ставлення до певної релiгiї чи конфесiї.

4. Засудженi мають право на придбання i користування релiгiйною лiтературою, iншими предметами i матерiалами релiгiйного призначення, використання яких не суперечить iнтересам забезпечення iзоляцiї засуджених, а також iншим умовам виконання покарання.

5. Засудженi не мають права, посилаючись на свої релiгiйнi переконання, ухилятися вiд виконання своїх обов'язкiв, а також установлених вимог режиму вiдбування покарання.

6. Вiдправлення релiгiйних обрядiв не повинно порушувати розпорядок дня в колонiях, а також утискати права iнших осiб, якi вiдбувають покарання.

7. У колонiї для вiдправлення релiгiйних обрядiв можуть допускатися тiльки представники релiгiйних органiзацiй, якi офiцiйно зареєстрованi у встановленому законом порядку.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 21.01.2010р. N 1828-VI)

Стаття 128¹. Органiзацiя душпастирської опiки засуджених

1. Душпастирська опiка засуджених - дiяльнiсть в установах виконання покарань священнослужителiв (капеланiв), уповноважених релiгiйними органiзацiями, статути (положення) яких зареєстрованi у встановленому законом порядку, спрямована на задоволення релiгiйних потреб засуджених, їх духовне виховання.

2. Для координацiї заходiв душпастирської опiки засуджених центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi виконання кримiнальних покарань, створює дорадчий орган, до складу якого включаються представники заiнтересованих релiгiйних центрiв i управлiнь, статути (положення) яких зареєстрованi у встановленому законом порядку.

3. Порядок спецiальної пiдготовки священнослужителiв (капеланiв) та надання повноважень на здiйснення заходiв душпастирської опiки засуджених погоджуються центральним органом виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi виконання кримiнальних покарань.

4. Заходи душпастирської опiки не повиннi порушувати встановлений законом та iншими нормативно-правовими актами порядок виконання i вiдбування покарань.

5. Зустрiчi священнослужителiв (капеланiв) iз засудженими надаються у час, вiльний вiд роботи (навчання) засуджених, без обмеження кiлькостi зустрiчей у мiсцi, визначеному адмiнiстрацiєю установи виконання покарань.

6. Адмiнiстрацiя установ виконання покарань сприяє забезпеченню конфiденцiйностi зустрiчей засуджених iз священнослужителями (капеланами).

7. Священнослужителi (капелани) можуть вiдвiдувати установи виконання покарань для проведення заходiв душпастирської опiки за спецiальним дозволом адмiнiстрацiї таких установ у завчасно погоджений з адмiнiстрацiєю установи час.

8. Таємниця сповiдi є недоторканною i охороняється законом. Забороняється оприлюднювати, фiксувати технiчними засобами та вiдтворювати будь-яку iнформацiю, отриману зi сповiдi. Вiдомостi, отриманi зi сповiдi, не можуть бути предметом досудового розслiдування, досудового слiдства чи кримiнального провадження, використовуватися як доказ. Нiхто в жодному разi не може допитувати священнослужителя, перекладача чи iншу особу з питань, пов'язаних з конфiденцiйнiстю сповiдi.

(Доповнено статтею 128¹ згiдно iз Законом України вiд 14.05.2015р. N 419-VIII)

Стаття 129. Вiльний час засуджених до позбавлення волi

1. Час, вiльний вiд основної трудової дiяльностi i виконання обов'язкових заходiв, передбачених розпорядком дня для засуджених у колонiї, є їх вiльним часом.

2. Засудженi мають право розпоряджатися вiльним часом на власний розсуд, виключаючи виконання тих видiв дiяльностi, якi забороненi цим Кодексом.

3. Вiльний час засуджених повинен тривати не менш як двi години на добу i передбачається розпорядком дня колонiї.

Стаття 130. Заходи заохочення, що застосовуються до осiб, позбавлених волi

1. За виконання покладених обов'язкiв та додержання правил поведiнки, встановлених цим Кодексом та правилами внутрiшнього розпорядку колонiї, дотримання правил трудового розпорядку та вимог безпеки працi до осiб, якi вiдбувають покарання у видi позбавлення волi, можуть застосовуватися такi заходи заохочення:

подяка;

дострокове зняття ранiше накладеного стягнення;

нагородження похвальною грамотою;

присвоєння почесного звання "кращий за поведiнкою", "активний учасник самодiяльностi" тощо;

виплата грошової премiї;

нагородження подарунком;

переведення на полiпшенi умови тримання;

надання дозволу для виїзду за межi колонiї з метою вiдвiдування рiдних до семи дiб засудженим, якi тримаються у дiльницях соцiальної реабiлiтацiї виправних колонiй мiнiмального рiвня безпеки iз загальними умовами тримання та середнього рiвня безпеки;

надання додаткового короткострокового або тривалого побачення;

дозвiл додатково витрачати грошi для придбання продуктiв харчування i предметiв першої потреби в сумi до п'ятдесяти вiдсоткiв мiнiмального розмiру заробiтної плати;

збiльшення тривалостi прогулянки засудженим, якi тримаються в дiльницях посиленого контролю колонiй i примiщеннях камерного типу виправних колонiй максимального рiвня безпеки, до двох годин.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 21.01.2010р. N 1828-VI, вiд 06.09.2016р. N 1487-VIII, вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII)

Стаття 131. Порядок застосування заходiв заохочення до осiб, позбавлених волi

1. Застосування заходiв заохочення має на метi здiйснення виховного впливу на осiб, до яких цi заходи застосовуються на основi об'єктивної оцiнки додержання ними правил поведiнки, встановлених цим Кодексом та правилами внутрiшнього розпорядку колонiї, а також дотримання правил трудового розпорядку та вимог безпеки працi.

2. При заохоченнi до засудженого застосовується один захiд заохочення.

3. Грошова премiя приєднується до заробiтку i зараховується на особовий рахунок засудженого, подарунок передається на зберiгання до звiльнення засудженого або за його проханням надсилається родичам.

4. У порядку заохочення засудженим протягом року може бути надано додатково одне короткострокове чи тривале побачення.

5. До засуджених, якi тримаються в дiльницях посиленого контролю колонiй i примiщеннях камерного типу виправних колонiй максимального рiвня безпеки, заохочення у видi збiльшення тривалостi прогулянки застосовується на строк до одного мiсяця.

6. Iз засудженого може бути достроково знято, як правило, лише одне ранiше накладене стягнення.

7. Заохочення у видi подяки i дострокового зняття ранiше накладеного стягнення застосовуються усно або письмово, iншi заохочення - тiльки письмово.

8. Адмiнiстрацiя колонiї зобов'язана щоквартально проводити оцiнювання поведiнки особи, додержання нею правил поведiнки, встановлених цим Кодексом та правилами внутрiшнього розпорядку колонiї, а також дотримання правил трудового розпорядку та вимог безпеки працi та приймати вмотивоване рiшення про доцiльнiсть або недоцiльнiсть застосування до особи, яка вiдбуває покарання у видi позбавлення волi, заходiв заохочення. Прийняте рiшення вiдображається в iндивiдуальнiй програмi соцiально-виховної роботи та доводиться до вiдома особи, яка вiдбуває покарання у видi позбавлення волi, пiд пiдпис.

9. Iнформацiя про осiб, до яких застосовано заохочення, з метою виховного впливу на iнших засуджених, за згодою засудженого, може поширюватися через мiсцеву стiнгазету, радiо, на зiбраннях засуджених, доводитися до вiдома родичiв.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 21.01.2010р. N 1828-VI, вiд 06.09.2016р. N 1487-VIII)

Стаття 131¹. Поняття дисциплiнарного проступку

1. Дисциплiнарним проступком особи, яка вiдбуває покарання у видi позбавлення волi, є протиправне, винне дiяння (дiя або бездiяльнiсть), що посягає на встановлений порядок у сферi виконання покарань, вчинене цiєю особою.

2. Персонал установи виконання покарань зобов'язаний довести наявнiсть у дiях чи бездiяльностi особи, яка вiдбуває покарання у видi позбавлення волi, усiх ознак дисциплiнарного проступку. Вiдсутнiсть таких ознак виключає застосування до особи, яка вiдбуває покарання у видi позбавлення волi, заходiв стягнення.

(Доповнено статтею 131¹ згiдно iз Законом України вiд 06.09.2016р. N 1487-VIII)

Стаття 131². Обставини, що виключають дисциплiнарну вiдповiдальнiсть

1. Особа, яка дiяла у станi крайньої необхiдностi, пiд дiєю психологiчного або фiзичного примусу, виконувала наказ або розпорядження, не пiдлягає дисциплiнарнiй вiдповiдальностi.

(Доповнено статтею 131² згiдно iз Законом України вiд 06.09.2016р. N 1487-VIII)

Стаття 132. Заходи стягнення, що застосовуються до осiб, позбавлених волi

1. За невиконання покладених обов'язкiв та порушення встановлених заборон до осiб, якi вiдбувають покарання у видi позбавлення волi, можуть застосовуватися такi заходи стягнення:

попередження;

догана;

сувора догана;

грошовий штраф до двох мiнiмальних розмiрiв заробiтної плати;

скасування полiпшених умов тримання;

помiщення засуджених чоловiкiв, якi тримаються у виправних колонiях, у дисциплiнарний iзолятор з виведенням або без виведення на роботу чи навчання на строк до чотирнадцяти дiб, а засуджених жiнок - до десяти дiб;

помiщення засуджених, якi тримаються в примiщеннях камерного типу виправних колонiй максимального рiвня безпеки, у карцер без виведення на роботу на строк до чотирнадцяти дiб;

переведення засуджених, якi тримаються у виправних колонiях, крiм засуджених, якi тримаються у виправних колонiях мiнiмального рiвня безпеки з полегшеними умовами тримання, до примiщення камерного типу (одиночної камери) на строк до трьох мiсяцiв.

Попередження - це письмове застереження про притягнення до дисциплiнарної вiдповiдальностi певного виду у разi повторного порушення.

2. Вагiтнi жiнки, жiнки, якi мають дiтей у будинках дитини при виправних колонiях, особи з iнвалiднiстю першої групи в дисциплiнарний iзолятор, карцер, примiщення камерного типу (одиночну камеру) не помiщаються.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 21.01.2010р. N 1828-VI, вiд 06.09.2016р. N 1487-VIII)

Стаття 133. Злiсний порушник установленого порядку вiдбування покарання

1. Злiсним порушенням установленого порядку вiдбування покарання є вживання спиртних напоїв, наркотичних засобiв, психотропних речовин або їх аналогiв чи iнших одурманюючих засобiв; виготовлення, зберiгання, придбання, розповсюдження iнших заборонених предметiв, участь у настiльних азартних та iнших iграх з метою здобуття матерiальної чи iншої вигоди; вчинення дрiбного хулiганства; систематичне ухилення вiд лiкування захворювань, що становлять небезпеку для здоров'я iнших осiб.

(У редакцiї Закону України вiд 06.09.2016р. N 1487-VIII)

Стаття 134. Порядок застосування заходiв стягнення до осiб, позбавлених волi

1. При призначеннi заходiв стягнення враховуються причини, обставини i мотиви вчинення порушення, поведiнка засудженого до вчинення проступку, кiлькiсть i характер ранiше накладених стягнень, а також пояснення засудженого щодо сутi проступку. Стягнення, що накладаються, мають вiдповiдати тяжкостi i характеру проступку засудженого.

2. За кiлька проступкiв, вчинених одночасно, накладається одне стягнення.

3. Стягнення може бути накладене лише на особу, яка вчинила проступок, i не пiзнiше десяти дiб з дня виявлення проступку, а якщо у зв'язку з проступком проводилась перевiрка, то з дня її закiнчення, але не пiзнiше шести мiсяцiв з дня вчинення проступку.

4. Накладене стягнення звертається до виконання негайно, а у виняткових випадках - у строк не пiзнiше одного мiсяця з дня його накладення. Якщо протягом мiсяця з дня накладення стягнення воно не було звернено до виконання, то це стягнення не виконується.

5. Повторне переведення на полiпшенi умови тримання може бути застосоване не ранiше, нiж через шiсть мiсяцiв з дня вiдбуття стягнення.

6. Стягнення накладається лише письмово.

7. Стягнення у видi грошового штрафу накладається тiльки за злiсне порушення встановленого порядку вiдбування покарання, передбачене статтею 133 цього Кодексу, за постановою начальника колонiї або особи, яка виконує його обов'язки. Постанова оголошується засудженому пiд розписку. Стягнена сума штрафу перераховується в доход держави.

8. Помiщення засудженого в дисциплiнарний iзолятор або в карцер чи переведення засудженого до примiщення камерного типу (одиночної камери) проводиться за вмотивованою постановою начальника колонiї або особи, яка виконує його обов'язки, з визначенням строку тримання.

9. Стягнення у видi переведення засудженого до примiщення камерного типу (одиночної камери) накладається в разi безуспiшного застосування iнших заходiв впливу.

10. До засуджених, якi помiщенi в дисциплiнарний iзолятор або карцер, переведенi до примiщення камерного типу (одиночної камери), можуть застосовуватися всi заходи стягнення, за винятком повторного помiщення в дисциплiнарний iзолятор або карцер, повторного переведення до примiщення камерного типу (одиночної камери).

11. Пiд час тримання в дисциплiнарному iзоляторi, карцерi або примiщеннi камерного типу (одиночнiй камерi) засудженим забороняються придбання продуктiв харчування i предметiв першої потреби, одержання посилок (передач) i бандеролей, користування настiльними iграми, а також побачення, крiм побачень, що невiдкладно органiзовуються адмiнiстрацiєю установи виконання покарань у робочi, вихiднi, святковi, неробочi днi у будь-який час з 8 години до 20 години без обмеження у часi та кiлькостi з особами, визначеними абзацом першим частини другої статтi 8 цього Кодексу, за їх iнiцiативою та/або за iнiцiативою засудженого для одержання ним правової допомоги, конфiденцiйних юридичних консультацiй.

Засудженим, на яких накладено дисциплiнарне стягнення у видi помiщення у дисциплiнарний iзолятор, карцер або переведення до примiщення камерного типу (одиночної камери), телефонна розмова може бути надана лише з дозволу начальника колонiї як виняток, з метою виховного впливу або у зв'язку з винятковими особистими обставинами (смерть або тяжка хвороба близького родича, що загрожує життю хворого, стихiйне лихо, що спричинило значну матерiальну шкоду засудженому або його сiм'ї).

У дисциплiнарному iзоляторi, карцерi або примiщеннi камерного типу (одиночнiй камерi) засудженi забезпечуються iндивiдуальним спальним мiсцем i постiльними речами. Постiльнi речi видаються тiльки на час сну, верхнiй одяг - на час виходу з примiщення.

Тримання засуджених у карцерi одиночне.

Засудженим, якi тримаються в дисциплiнарному iзоляторi, карцерi або примiщеннi камерного типу (одиночнiй камерi), надається щоденна прогулянка тривалiстю одна година.

Посилки (передачi) i бандеролi вручаються засудженому пiсля закiнчення строку його перебування в дисциплiнарному iзоляторi, карцерi або примiщеннi камерного типу (одиночнiй камерi).

12. Засудженi, якi тримаються в дисциплiнарному iзоляторi з виведенням на роботу, в примiщеннi камерного типу (одиночнiй камерi), працюють окремо вiд iнших засуджених.

13. Засуджений може оскаржити накладене на нього стягнення, однак подання скарги не зупиняє виконання стягнення. Посадова особа, яка наклала стягнення, за наявностi для того пiдстав може його скасувати або замiнити iншим, бiльш м'яким стягненням. Вища посадова особа може скасувати стягнення в разi, коли посадова особа, яка наклала стягнення, перевищила свої повноваження або стягнення було накладено нею при вiдсутностi порушення з боку засудженого.

14. Якщо протягом шести мiсяцiв з дня вiдбуття стягнення засуджений не буде пiдданий новому стягненню, вiн визнається таким, що не має стягнення.

15. При накладеннi стягнення на засудженого адмiнiстрацiя колонiї надає йому можливiсть у встановленому порядку повiдомити про це близьких родичiв, адвоката або iнших фахiвцiв у галузi права, якi за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

16. Адмiнiстрацiя колонiї при встановленнi факту порушення особою, яка вiдбуває покарання у видi позбавлення волi, вимог режиму зобов'язана невiдкладно розпочати перевiрку причин, обставин i мотивiв вчинення порушення, поведiнки цiєї особи до вчинення проступку, визначити кiлькiсть i характер ранiше накладених стягнень, а також отримати її пояснення про суть проступку. За наслiдками такої перевiрки приймається рiшення про доцiльнiсть або недоцiльнiсть застосування до особи, яка вiдбуває покарання у видi позбавлення волi, заходiв стягнення та обґрунтовується їх вид. Якщо адмiнiстрацiя колонiї прийняла рiшення обмежитися iншими профiлактичними заходами, це вiдображається у щоденнику iндивiдуальної роботи iз засудженим та доводиться до вiдома особи пiд пiдпис.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 21.01.2010р. N 1828-VI, вiд 05.09.2013р. N 435-VII, вiд 08.04.2014р. N 1186-VII, вiд 06.09.2016р. N 1487-VIII, вiд 14.07.2021р. N 1637-IX)

Стаття 135. Процедура дисциплiнарного провадження

1. Питання про доцiльнiсть застосування стягнення до осiб, якi вiдбувають покарання у видi позбавлення волi, вирiшується на засiданнi дисциплiнарної комiсiї установи виконання покарань. Дисциплiнарна комiсiя установи виконання покарань дiє на постiйнiй основi. Засiдання дисциплiнарної комiсiї є повноважним, якщо на ньому присутнi бiльше половини членiв дисциплiнарної комiсiї.

2. До складу дисциплiнарної комiсiї входять начальник установи виконання покарань, його заступники та начальники служб установи, якi за своїми функцiональними обов'язками безпосередньо спiлкуються з особами, якi вiдбувають покарання у видi позбавлення волi. Очолює дисциплiнарну комiсiю начальник установи виконання покарань або особа, яка виконує його обов'язки.

3. На засiдання дисциплiнарної комiсiї запрошуються й iншi особи, присутнiсть яких є доцiльною для встановлення обставин вчинення правопорушення та визначення мiри вiдповiдальностi. Члени спостережних комiсiй на вiдповiднiй територiї мають право бути присутнiми на засiданнi дисциплiнарної комiсiї та мають право дорадчого голосу.

4. Особа, яка вiдбуває покарання у видi позбавлення волi, має бути повiдомлена про мiсце i час засiдання дисциплiнарної комiсiї не пiзнiше нiж за одну добу до його проведення. За заявою засудженого цей термiн може бути продовжено, але не бiльш як на двi доби.

5. Особа, яка вiдбуває покарання у видi позбавлення волi, має право користуватися послугами адвоката або фахiвця в галузi права за власним вибором пiд час пiдготовки до засiдання дисциплiнарної комiсiї, який представлятиме її iнтереси пiд час засiдання комiсiї. Якщо особа, яка вiдбуває покарання у видi позбавлення волi, не має доступу до адвоката або фахiвця в галузi права, адмiнiстрацiя установи виконання покарання зобов'язана надати йому можливiсть звернутися за отриманням правової допомоги до суб'єктiв надання такої допомоги.

Засуджений та/або його представник мають право:

отримати iнформацiю про притягнення до дисциплiнарної вiдповiдальностi, у тому числi документи, що стосуються справи, не пiзнiш як за одну добу до початку засiдання дисциплiнарної комiсiї;

бути присутнiм на засiданнi дисциплiнарної комiсiї пiд час розгляду питання про його притягнення до дисциплiнарної вiдповiдальностi;

ознайомлюватися з матерiалами дисциплiнарного провадження та особової справи, робити виписки, знiмати копiї з них;

надавати пояснення, заперечення та заявляти клопотання в усному та письмовому виглядi, надавати докази;

подавати клопотання не пiзнiш як за двадцять чотири години до визначеного часу засiдання про залучення до засiдання дисциплiнарної комiсiї осiб, присутнiсть яких є доцiльною для встановлення обставин вчинення правопорушення та визначення мiри вiдповiдальностi.

6. Матерiали про порушення доповiдаються на засiданнi дисциплiнарної комiсiї начальником вiддiлення соцiально-психологiчної служби у присутностi особи, яка вчинила порушення, та iнших запрошених осiб.

Пiд час засiдання дисциплiнарної комiсiї заслуховуються пояснення засудженого та його представника, свiдкiв, iнших осiб, залучених вiдповiдно до частини третьої та абзацу сьомого частини п'ятої цiєї статтi, адмiнiстрацiї установи виконання покарань, особи, яка iнiцiювала притягнення до дисциплiнарної вiдповiдальностi, та осiб, якi мають право дорадчого голосу.

Рiшення про притягнення до вiдповiдальностi приймається бiльшiстю голосiв членiв дисциплiнарної комiсiї.

Начальник установи виконання покарань має право помiщати засудженого в дисциплiнарний iзолятор строком до однiєї доби до прийняття рiшення про застосування стягнення у разi порушення режиму вiдбування покарання, що полягало у перебуваннi у станi алкогольного або наркотичного сп'янiння, участi в конфлiктнiй ситуацiї, бiйцi, масових заворушеннях або iнших дiях, що створюють серйозну загрозу пiдтримцi порядку в установi.

Помiщення засудженого до примiщення камерного типу (одиночної камери) проводиться за рiшенням суду. У разi прийняття на засiданнi дисциплiнарної комiсiї рiшення про помiщення засудженого до примiщення камерного типу (одиночної камери) адмiнiстрацiя установи виконання покарань протягом двадцяти чотирьох годин направляє до суду вiдповiдне клопотання (подання) разом iз рiшенням комiсiї.

7. Рiшення про притягнення до дисциплiнарної вiдповiдальностi особи, яка вiдбуває покарання, має бути детально вмотивоване та може бути оскаржене особою, яка вiдбуває покарання у видi позбавлення волi, або її представником до органу виконання покарань вищого рiвня, прокурора чи суду.

Засудженому протягом трьох робочих днiв видається копiя рiшення про застосування до нього стягнення iз зазначенням можливостi та порядку його оскарження.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 21.01.2010р. N 1828-VI; у редакцiї Закону України вiд 06.09.2016р. N 1487-VIII)

Стаття 136. Пiдстави i розмiр матерiальної вiдповiдальностi засуджених до позбавлення волi

1. Засудженi до позбавлення волi несуть матерiальну вiдповiдальнiсть за заподiянi пiд час вiдбування покарання матерiальнi збитки державi згiдно iз законодавством. Засудженi також повиннi вiдшкодувати збитки, заподiянi колонiї, i додатковi витрати, пов'язанi з припиненням втечi засудженого, лiкуванням засудженого, який навмисно заподiяв собi тiлеснi ушкодження. Якщо збитки заподiянi у процесi виконання трудових обов'язкiв, засудженi несуть матерiальну вiдповiдальнiсть у розмiрi i на пiдставах, встановлених законодавством про працю. В iнших випадках збитки вiдшкодовуються в розмiрi i на пiдставах, встановлених цивiльним законодавством.

2. У разi заподiяння матерiальних збиткiв кримiнальним правопорушенням, вчиненим засудженим пiд час вiдбування покарання, стягнення збиткiв провадиться на загальних пiдставах.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

Стаття 137. Порядок стягнення матерiальних збиткiв, заподiяних засудженими до позбавлення волi

1. Матерiальнi збитки, заподiянi державi засудженими пiд час вiдбування покарання, стягуються з їхнього заробiтку за постановою начальника колонiї.

2. До винесення постанови має бути встановлений розмiр збиткiв, обставини, за яких їх було завдано, i ступiнь вини засудженого в заподiяннi збиткiв. У процесi перевiрки у нього береться письмове пояснення.

3. Постанова начальника колонiї про стягнення збиткiв оголошується засудженому пiд розписку.

4. Засуджений може оскаржити постанову начальника колонiї вищiй посадовiй особi. Подача скарги не зупиняє виконання постанови про стягнення збиткiв.

5. Вища посадова особа може скасувати постанову про стягнення збиткiв або зменшити розмiр суми, що пiдлягає стягненню.

6. Неправильно вiдрахованi суми за заподiянi матерiальнi збитки пiдлягають поверненню засудженому i зараховуються на його особовий рахунок.

7. Пiсля звiльнення засудженого вiд покарання збитки, не вiдшкодованi ним пiд час вiдбування покарання, можуть бути стягненi за рiшенням суду у встановленому законом порядку.

Глава 20
ОСОБЛИВОСТI ВIДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ В КОЛОНIЯХ РIЗНИХ ВИДIВ

Стаття 138. Виправнi колонiї мiнiмального рiвня безпеки

1. Засудженi у виправних колонiях мiнiмального рiвня безпеки iз загальними умовами тримання мають право витрачати для придбання продуктiв харчування, одягу, взуття, бiлизни та предметiв першої потреби грошi, заробленi у виправнiй колонiї, одержанi за переказами, за рахунок пенсiї та iншого доходу, без обмеження їх обсягу.

Засудженим, якi перебувають у дiльницi посиленого контролю, надаються одне короткострокове побачення на мiсяць i одне тривале побачення на три мiсяцi.

Засудженим, якi перебувають у дiльницi ресоцiалiзацiї, надаються одне короткострокове побачення на мiсяць i одне тривале побачення на два мiсяцi.

Засудженим, якi перебувають у дiльницi соцiальної реабiлiтацiї, надаються короткостроковi побачення без обмежень та тривале побачення щомiсяця.

2. При сумлiннiй поведiнцi i ставленнi до працi пiсля вiдбуття не менше однiєї третини строку покарання засудженi, якi тримаються в дiльницi ресоцiалiзацiї виправної колонiї, мають право на полiпшення умов тримання.

3. У виправних колонiях мiнiмального рiвня безпеки з полегшеними умовами тримання встановлюється режим, передбачений частиною другою статтi 99 цього Кодексу для засуджених, якi тримаються у дiльницях соцiальної реабiлiтацiї.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 28.12.2007р. N 107-VI, вiд 21.01.2010р. N 1828-VI, вiд 08.04.2014р. N 1186-VII, вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII)

Стаття 139. Виправнi колонiї середнього рiвня безпеки

1. У виправних колонiях середнього рiвня безпеки засудженi мають право витрачати на мiсяць для придбання продуктiв харчування, одягу, взуття та предметiв першої потреби грошi, заробленi у виправнiй колонiї, одержанi за переказами, за рахунок пенсiї та iншого доходу, без обмеження їх обсягу.

2. При сумлiннiй поведiнцi i ставленнi до працi пiсля вiдбуття не менше половини строку покарання засудженi, якi тримаються в дiльницi ресоцiалiзацiї виправної колонiї, мають право на полiпшення умов тримання.

Стаття 140. Виправнi колонiї максимального рiвня безпеки

1. У виправних колонiях максимального рiвня безпеки засудженi тримаються в умовах суворої iзоляцiї у звичайних жилих примiщеннях та примiщеннях камерного типу.

У звичайних жилих примiщеннях тримаються:

чоловiки, яким покарання у видi смертної кари або довiчного позбавлення волi замiнено позбавленням волi на певний строк у порядку помилування або амнiстiї;

чоловiки, засудженi за умиснi особливо тяжкi злочини;

чоловiки, якi ранiше двiчi в будь-якiй послiдовностi були засудженi до позбавлення волi за такi злочини: проти основ нацiональної безпеки України; умисне вбивство; умисне тяжке тiлесне ушкодження; захоплення заручникiв; зґвалтування; розбiй, вчинений при обтяжуючих обставинах; вимагання, вчинене при обтяжуючих обставинах; виготовлення, зберiгання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут пiдроблених грошей, державних цiнних паперiв чи бiлетiв державної лотереї; створення злочинної органiзацiї; бандитизм; терористичний акт; створення непередбачених законом воєнiзованих або збройних формувань; викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасiв, вибухових речовин чи радiоактивних матерiалiв або заволодiння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем; незаконне заволодiння транспортним засобом при обтяжуючих обставинах; контрабанда наркотичних засобiв, психотропних речовин, їх аналогiв або прекурсорiв; незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберiгання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобiв, психотропних речовин або їх аналогiв; органiзацiя або утримання мiсць для незаконного вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних засобiв, психотропних речовин або їх аналогiв; посягання на життя працiвника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку i державного кордону або вiйськовослужбовця; посягання на життя суддi, народного засiдателя чи присяжного у зв'язку з їх дiяльнiстю, пов'язаною iз здiйсненням правосуддя; злiсна непокора вимогам адмiнiстрацiї виправної установи; втеча з мiсця позбавлення волi або з-пiд варти; посягання на життя представника iноземної держави i якi знову вчинили будь-який з перелiчених злочинiв, за який вони засудженi до покарання у видi позбавлення волi.

У примiщеннях камерного типу тримаються:

чоловiки, засудженi до покарання у видi довiчного позбавлення волi;

чоловiки, яким покарання у видi смертної кари замiнено довiчним позбавленням волi;

чоловiки, засудженi за умиснi особливо тяжкi злочини;

чоловiки, засудженi за вчинення злочину, передбаченого частиною п'ятою статтi 255, статтями 255¹, 255² Кримiнального кодексу України;

чоловiки, засудженi за вчинення умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в перiод вiдбування покарання у видi позбавлення волi;

чоловiки, якi ранiше були засудженi до позбавлення волi за будь-який з таких злочинiв: проти основ нацiональної безпеки України; умисне вбивство при обтяжуючих обставинах; захоплення заручникiв; зґвалтування, що спричинило особливо тяжкi наслiдки, а також зґвалтування неповнолiтньої чи неповнолiтнього, малолiтньої чи малолiтнього; розбiй, вчинений органiзованою групою або поєднаний iз заподiянням тяжких тiлесних ушкоджень; вимагання, вчинене органiзованою групою або поєднане iз заподiянням тяжкого тiлесного ушкодження; створення злочинної органiзацiї; бандитизм; терористичний акт; посягання на життя працiвника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку i державного кордону або вiйськовослужбовця; посягання на життя суддi, народного засiдателя чи присяжного у зв'язку з їх дiяльнiстю, пов'язаною iз здiйсненням правосуддя; злiсна непокора вимогам адмiнiстрацiї виправної установи; втеча з мiсця позбавлення волi або з-пiд варти i якi знову вчинили будь-який з перелiчених злочинiв, за який вони засудженi до покарання у видi позбавлення волi;

чоловiки, переведенi iз колонiй середнього рiвня безпеки на пiдставах, передбачених цим Кодексом.

2. У виправних колонiях максимального рiвня безпеки засудженi мають право витрачати для придбання продуктiв харчування, одягу, взуття та предметiв першої потреби грошi, заробленi у виправнiй колонiї, одержанi за переказами, за рахунок пенсiї та iншого доходу, без обмеження їх обсягу.

Засудженим, якi перебувають у примiщеннях камерного типу, надається щоденна прогулянка тривалiстю одна година.

3. При сумлiннiй поведiнцi i ставленнi до працi пiсля вiдбуття не менше половини строку покарання засудженi, якi тримаються в дiльницi ресоцiалiзацiї виправної колонiї, мають право на полiпшення умов тримання.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 28.12.2007р. N 107-VI, вiд 21.01.2010р. N 1828-VI, вiд 08.04.2014р. N 1186-VII, вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII, вiд 04.06.2020р. N 671-IX)

Глава 21
ОСОБЛИВОСТI ВIДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДI ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛI ЗАСУДЖЕНИМИ ЖIНКАМИ I НЕПОВНОЛIТНIМИ

Стаття 141. Вiдбування покарання засудженими вагiтними жiнками, матерями-годувальницями i жiнками, якi мають дiтей вiком до трьох рокiв

1. При виправних колонiях, в яких вiдбувають покарання засудженi до позбавлення волi жiнки, у разi потреби органiзовуються будинки дитини. Засудженi жiнки мають право влаштовувати в будинки дитини своїх дiтей вiком до трьох рокiв. Будинок дитини при виправнiй колонiї є дитячим закладом. У будинках дитини дiти перебувають пiд опiкою адмiнiстрацiї дитячого закладу на повному державному забезпеченнi, їм створюються умови, необхiднi для нормальної життєдiяльностi та розвитку. Якщо засуджена жiнка не виявила бажання проживати в будинку дитини спiльно iз своєю дитиною, їй має бути надана можливiсть вiльно спiлкуватися з нею без обмежень. Не вважається обмеженням спiлкування жiнки iз своєю дитиною, якщо вiд засудженої вимагається вiдвiдувати дитину у час, вiльний вiд виконання покладених на неї обов'язкiв.

2. Матерi-годувальницi i вагiтнi жiнки можуть одержувати продуктовi посилки (передачi) в асортиментi, який визначається медичним висновком.

3. Засудженi жiнки можуть проживати iз своїми дiтьми вiком до трьох рокiв у будинку дитини, для цього адмiнiстрацiя виправної колонiї створює необхiднi умови для проживання i контролю за поведiнкою жiнок у будинку дитини.

4. Засудженi жiнки з вагiтнiстю понад чотири мiсяцi або якi мають при собi дiтей вiком до трьох рокiв у випадках, коли до них не застосовується звiльнення вiд вiдбування покарання вiдповiдно до статтi 83 Кримiнального кодексу України, направляються адмiнiстрацiєю виправної колонiї для дальшого вiдбування покарання у виправну колонiю, при якiй є будинок дитини.

5. Вiдвiдування близькими родичами дитини, яка перебуває в будинку дитини, та умови їх спiлкування визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзацiю державної полiтики у сферi виконання кримiнальних покарань.

6. Дiти, якi перебувають у будинку дитини, за згодою батькiв можуть передаватися їхнiм родичам та за згодою батькiв та рiшенням органу опiки i пiклування - iншим особам або пiсля досягнення трирiчного вiку направляються до вiдповiдних дитячих закладiв.

Спiрнi питання мiж матiр'ю та батьком щодо мiсця проживання дитини вирiшуються органом опiки та пiклування або судом.

7. Якщо у матерi дитини, яка досягла трирiчного вiку, невiдбута частина строку покарання не перевищує одного року i вона сумлiнно виконує свої материнськi обов'язки, перебування дитини в будинку дитини може бути продовжено адмiнiстрацiєю виправної колонiї до звiльнення матерi.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 21.01.2010р. N 1828-VI, вiд 05.09.2013р. N 435-VII, вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII)

Стаття 142. Проживання жiнок, засуджених до позбавлення волi, за межами виправної колонiї

1. Засудженим жiнкам, якi сумлiнно ставляться до працi, у разi її наявностi, i додержують вимог режиму, постановою начальника виправної колонiї за погодженням iз спостережною комiсiєю дозволяється проживання за межами виправної колонiї на час звiльнення вiд роботи у зв'язку з вагiтнiстю i пологами, а також до досягнення дитиною трирiчного вiку.

2. Засудженi жiнки, яким дозволено проживання за межами виправної колонiї:

оселяються поблизу виправної колонiї i перебувають пiд наглядом адмiнiстрацiї колонiї;

можуть носити одяг, прийнятний у цивiльному вжитку, мати при собi грошi, мобiльнi телефони, аксесуари до них та цiннi речi;

можуть без обмеження листуватися, одержувати грошовi перекази, посилки (передачi) i бандеролi, витрачати грошi, мати побачення з родичами та iншими особами, користуватися мобiльним зв'язком за свiй рахунок;

користуються правом вiльного пересування по територiї, межi якої визначаються начальником виправної колонiї;

у разi пологiв, хвороби засуджених або їхнiх дiтей вони можуть помiщатися в мiсцевi лiкувальнi заклади охорони здоров'я;

пiсля закiнчення перiоду звiльнення вiд роботи у зв'язку з вагiтнiстю та пологами виконують роботу за вказiвкою адмiнiстрацiї виправної колонiї, їм нараховується заробiток на загальних пiдставах з iншими засудженими, якi вiдбувають покарання у виправнiй колонiї даного виду.

3. Харчуванням, одягом, а також комунально-побутовими послугами вони забезпечуються за нормами, встановленими для засуджених, якi вiдбувають покарання у виправнiй колонiї.

4. У разi систематичного або злiсного порушення встановлених правил поведiнки право на проживання за межами колонiї скасовується за постановою начальника виправної колонiї, погодженою iз спостережною комiсiєю, i засудженi жiнки повертаються в колонiю для подальшого вiдбування покарання.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 08.04.2014р. N 1186-VII)

Стаття 143. Особливостi вiдбування покарання у виховних колонiях

1. У виховних колонiях засудженi мають право:

витрачати для придбання продуктiв харчування, одягу, взуття, бiлизни та предметiв першої потреби грошi, заробленi у виправнiй колонiї, одержанi за переказами, за рахунок пенсiї та iншого доходу, без обмеження їх обсягу;

одержувати короткостроковi побачення без обмежень i щомiсяця одне тривале побачення;

абзац четвертий виключено;

безкоштовно одержувати середню освiту;

на побачення з особами, визначеними абзацом першим частини другої статтi 8 цього Кодексу, без обмеження в часi та кiлькостi в робочi, вихiднi, святковi, неробочi днi у будь-який час з 8 години до 20 години для одержання правової допомоги, конфiденцiйних юридичних консультацiй, що невiдкладно органiзовуються адмiнiстрацiєю установи виконання покарань за iнiцiативою засуджених, їхнiх родичiв та/або осiб, визначених зазначеною статтею.

2. При сумлiннiй поведiнцi i ставленнi до працi та навчання пiсля вiдбуття не менше однiєї четвертої частини строку покарання засудженi мають право на полiпшення умов тримання i їм може бути дозволено:

абзац другий виключено

за постановою начальника колонiї одержувати один раз на три мiсяцi короткострокове побачення за межами виховної колонiї.

абзац четвертий виключено

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 28.12.2007р. N 107-VI, вiд 21.01.2010р. N 1828-VI, вiд 05.09.2013р. N 435-VII, вiд 08.04.2014р. N 1186-VII, вiд 14.07.2021р. N 1637-IX)

Стаття 144. Заходи заохочення, що застосовуються до засуджених неповнолiтнiх

1. За сумлiнну поведiнку i ставлення до працi та навчання, активну участь у роботi самодiяльних органiзацiй i виховних заходах до засуджених неповнолiтнiх можуть застосовуватися, крiм передбачених статтею 130 цього Кодексу, такi заходи заохочення:

надання права вiдвiдування культурно-видовищних i спортивних заходiв за межами виховної колонiї в супроводi працiвникiв колонiї;

надання права виходу за межi виховної колонiї в супроводi батькiв чи iнших близьких родичiв.

2. Тривалiсть виходу за межi колонiї встановлюється начальником колонiї, але не може перевищувати восьми годин. Забороняється вiдвiдування культурно-видовищних i спортивних заходiв за межами колонiї, якi проводяться пiсля двадцятої години.

Стаття 145. Заходи стягнення, що застосовуються до засуджених неповнолiтнiх

1. За порушення встановленого порядку i умов вiдбування покарання до засуджених неповнолiтнiх можуть застосовуватися такi заходи стягнення:

попередження;

догана;

сувора догана;

абзац п'ятий виключено

скасування полiпшених умов тримання, передбачених статтею 143 цього Кодексу;

помiщення в дисциплiнарний iзолятор на строк до п'яти дiб з виведенням чи без виведення на навчання або роботу.

2. Розгляд питання про застосування заходiв стягнення здiйснюється у порядку, встановленому статтями 134, 135 цього Кодексу.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 21.01.2010р. N 1828-VI, вiд 08.04.2014р. N 1186-VII, вiд 06.09.2016р. N 1487-VIII)

Стаття 146. Посадовi особи, якi застосовують заходи заохочення i стягнення до засуджених неповнолiтнiх, та обсяг їх повноважень

1. Крiм посадових осiб, визначених у статтi 135 цього Кодексу, правом застосування заходiв заохочення i стягнення користуються старшi вихователi i вихователi.

2. Старший вихователь має право застосовувати такi заходи заохочення i стягнення:

подяка;

дострокове зняття ранiше накладеного ним або вихователем стягнення;

попередження;

догана.

абзац шостий виключено

3. Вихователь має право застосовувати такi заходи заохочення i стягнення:

подяка;

дострокове зняття ранiше накладеного ним стягнення;

попередження;

догана.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 21.01.2010р. N 1828-VI, вiд 06.09.2016р. N 1487-VIII)

Стаття 147. Переведення засуджених iз виховної колонiї до виправної колонiї

1. Засудженi, якi досягли вiсiмнадцятирiчного вiку, переводяться iз виховної колонiї для дальшого вiдбування покарання до виправної колонiї мiнiмального рiвня безпеки iз загальними умовами тримання.

2. Питання про переведення засудженого, який досяг вiсiмнадцятирiчного вiку, з виховної колонiї до виправної колонiї вирiшується центральним органом виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi виконання кримiнальних покарань, за рiшенням педагогiчної ради i поданням начальника виховної колонiї, погодженим iз службою у справах дiтей.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 07.02.2007р. N 609-V, вiд 16.10.2012р. N 5461-VI)

Стаття 148. Залишення у виховних колонiях засуджених, якi досягли вiсiмнадцятирiчного вiку

1. З метою закрiплення результатiв виправлення, завершення загальноосвiтнього або професiйно-технiчного навчання засудженi, якi досягли вiсiмнадцятирiчного вiку, можуть бути залишенi у виховнiй колонiї до закiнчення строку покарання, але не довше нiж до досягнення ними двадцяти двох рокiв.

2. Залишення засуджених, якi досягли вiсiмнадцятирiчного вiку, у виховнiй колонiї проводиться за рiшенням педагогiчної ради постановою начальника колонiї, погодженою iз службою у справах дiтей.

3. На засуджених, якi досягли вiсiмнадцятирiчного вiку i залишенi у виховнiй колонiї, поширюються умови вiдбування покарання, норми харчування i матерiально-побутового забезпечення, встановленi для неповнолiтнiх засуджених. Умови працi осiб, якi досягли вiсiмнадцятирiчного вiку, встановлюються вiдповiдно до законодавства про працю.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 07.02.2007р. N 609-V)

Стаття 149. Участь громадськостi у виправленнi i ресоцiалiзацiї засуджених неповнолiтнiх

1. Для надання допомоги адмiнiстрацiї виховної колонiї в органiзацiї навчально-виховного процесу i змiцненнi матерiально-технiчної бази колонiї, здiйснення громадського контролю та оцiнки рiвня дотримання прав людини, вирiшення питань соцiального захисту засуджених, трудового i побутового влаштування осiб, якi звiльняються, при виховних колонiях створюється пiклувальна рада з представникiв органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядування, громадських органiзацiй.

Органiзацiя i дiяльнiсть пiклувальної ради визначаються положенням, яке затверджується Кабiнетом Мiнiстрiв України.

2. З метою пiдвищення ефективностi виховного впливу на засуджених i надання допомоги адмiнiстрацiї виховної колонiї при вiддiленнях соцiально-психологiчної служби можуть створюватися батькiвськi комiтети. Дiяльнiсть батькiвського комiтету визначається положенням, яке затверджує начальник виховної колонiї.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 21.01.2010р. N 1828-VI)

РОЗДIЛ IV
ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДI ДОВIЧНОГО ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛI

Глава 22
ПОРЯДОК I УМОВИ ВИКОНАННЯ ТА ВIДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДI ДОВIЧНОГО ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛI

Стаття 150. Мiсця вiдбування покарання у видi довiчного позбавлення волi

1. Засудженi до довiчного позбавлення волi вiдбувають покарання:

чоловiки - у секторах максимального рiвня безпеки виправних колонiй середнього рiвня безпеки та виправних колонiях максимального рiвня безпеки;

жiнки - у секторах середнього рiвня безпеки виправних колонiй мiнiмального рiвня безпеки iз загальними умовами тримання та виправних колонiях середнього рiвня безпеки.

2. Засудженi до довiчного позбавлення волi тримаються окремо вiд iнших засуджених, крiм тих, якi пiсля вiдбуття десяти рокiв покарання у примiщеннях камерного типу переведенi до звичайних жилих примiщень колонiї максимального рiвня безпеки.

Стаття 151. Порядок i умови виконання та вiдбування покарання у видi довiчного позбавлення волi

1. Засудженi, якi вiдбувають покарання у видi довiчного позбавлення волi, розмiщуються в примiщеннях камерного типу, як правило, по двi особи i носять одяг спецiального зразка. За заявою засудженого та в iнших необхiдних випадках з метою захисту засудженого вiд можливих посягань на його життя з боку iнших засуджених чи запобiгання вчиненню ним злочину або при наявностi медичного висновку за постановою начальника колонiї його можуть тримати в одиночнiй камерi.

2. На осiб, якi вiдбувають довiчне позбавлення волi, поширюються права i обов'язки засуджених до позбавлення волi, передбаченi статтею 107 цього Кодексу.

3. Засудженi до довiчного позбавлення волi залучаються до працi тiльки на територiї колонiї з урахуванням вимог тримання їх у примiщеннях камерного типу.

4. Для засуджених, якi не мають загальної середньої освiти, у виправних колонiях утворюються консультацiйнi пункти.

5. Засудженi до довiчного позбавлення волi мають право:

одержувати один раз на мiсяць короткострокове побачення та один раз на два мiсяцi тривале побачення з близькими родичами (подружжя, батьки, дiти, всиновлювачi, всиновленi, рiднi брати i сестри, дiд, баба, онуки). Тривалi побачення можуть надаватися i подружжю, яке проживало однiєю сiм'єю, але не перебувало у шлюбi, за умови, що в них є спiльнi неповнолiтнi дiти;

абзац п'ятий виключено

Засудженим надається щоденна прогулянка тривалiстю одна година.

6. При сумлiннiй поведiнцi i ставленнi до працi пiсля вiдбуття п'яти рокiв строку покарання засудженому може бути дозволено - брати участь у групових заходах освiтнього, культурно-масового та фiзкультурно-оздоровчого характеру.

7. Засудженим до довiчного позбавлення волi може бути подано клопотання про його помилування пiсля вiдбуття ним не менше двадцяти рокiв призначеного покарання.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 16.03.2006р. N 3559-IV, вiд 28.12.2007р. N 107-VI, вiд 21.01.2010р. N 1828-VI, вiд 08.04.2014р. N 1186-VII, вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII, вiд 14.07.2021р. N 1637-IX)

Стаття 151¹. Змiна умов тримання засуджених до довiчного позбавлення волi

1. Змiна умов тримання засуджених до довiчного позбавлення волi здiйснюється в порядку, визначеному статтею 100 цього Кодексу.

2. Засудженi до довiчного позбавлення волi чоловiки можуть бути переведенi:

з примiщень камерного типу, в яких тримаються двi особи, до багатомiсних примiщень камерного типу виправної колонiї максимального рiвня безпеки з наданням дозволу на участь у групових заходах освiтнього, культурно-масового та фiзкультурно-оздоровчого характеру в порядку, встановленому законодавством, - пiсля фактичного вiдбуття у таких примiщеннях не менш як п'яти рокiв строку покарання;

з багатомiсних примiщень камерного типу до звичайних жилих примiщень виправної колонiї максимального рiвня безпеки - пiсля фактичного вiдбуття у таких примiщеннях не менш як п'яти рокiв строку покарання.

3. Засудженi до довiчного позбавлення волi, якi злiсно порушують установлений порядок вiдбування покарання, можуть бути переведенi iз звичайних жилих примiщень до примiщень камерного типу виправної колонiї максимального рiвня безпеки.

4. Змiна умов тримання не застосовується до засуджених до довiчного позбавлення волi, якi хворiють на венеричнi захворювання, активну форму туберкульозу, та з психiчними розладами.

(Доповнено статтею 151¹ згiдно iз Законом України вiд 21.01.2010р. N 1828-VI, iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 08.04.2014р. N 1186-VII)

Стаття 151². Особливостi виконання та вiдбування покарання жiнками, засудженими до покарання у видi довiчного позбавлення волi

1. Жiнки, засудженi до довiчного позбавлення волi, розмiщуються, як правило, у секторах середнього рiвня безпеки виправних колонiй мiнiмального рiвня безпеки iз загальними умовами тримання.

2. Для жiнок, засуджених до довiчного позбавлення волi, встановлюється режим, передбачений для тримання засуджених у виправнiй колонiї середнього рiвня безпеки";

(Доповнено статтею 151² згiдно iз Законом України вiд 21.01.2010р. N 1828-VI)

РОЗДIЛ V
ЗВIЛЬНЕННЯ ВIД ВIДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ. ДОПОМОГА ОСОБАМ, ЯКI ЗВIЛЬНЕНI ВIД ВIДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ, КОНТРОЛЬ I НАГЛЯД ЗА НИМИ

Глава 23
ЗВIЛЬНЕННЯ ВIД ВIДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ

Стаття 152. Пiдстави звiльнення вiд вiдбування покарання

Пiдставами звiльнення вiд вiдбування покарання є:

вiдбуття строку покарання, призначеного вироком суду;

закон України про амнiстiю;

акт про помилування;

скасування вироку суду i закриття кримiнального провадження;

закiнчення строкiв давностi виконання обвинувального вироку;

умовно-дострокове звiльнення вiд вiдбування покарання;

хвороба;

iншi пiдстави, передбаченi законом.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 13.04.2012р. N 4652-VI)

Стаття 153. Припинення вiдбування покарання i порядок звiльнення

1. Вiдбування покарання у видi позбавлення права обiймати певнi посади або займатися певною дiяльнiстю, арешту, обмеження волi, тримання у дисциплiнарному батальйонi вiйськовослужбовцiв, позбавлення волi припиняється в першiй половинi дня останнього дня строку покарання з урахуванням тих змiн, якi можуть бути внесенi у строк покарання вiдповiдно до закону.

2. Засудженi до арешту, обмеження волi або позбавлення волi пiсля вiдбуття строку покарання, призначеного вироком суду, звiльняються в першiй половинi останнього дня строку покарання. Якщо строк покарання закiнчується у вихiдний або святковий день, засуджений звiльняється у передвихiдний або передсвятковий день. При обчисленнi строкiв мiсяцями строк закiнчується вiдповiдного числа останнього мiсяця, а коли цей мiсяць не має вiдповiдного числа - в останнiй день цього мiсяця.

3. З особою, яка звiльняється, в обов'язковому порядку проводиться повний розрахунок, повертаються особистi документи, цiнностi та речi, якi їй належать, видаються грошi, що зберiгалися на її особовому рахунку, або перераховуються на вказаний засудженим рахунок чи вiдкритий для нього рахунок, а також довiдка встановленого зразка, де зазначаються пiдстави звiльнення. На прохання особи, яка звiльняється, видається довiдка.

4. Паспорт особi, яка звiльняється вiд вiдбування покарання у видi арешту, обмеження або позбавлення волi, видається при звiльненнi. При вiдсутностi паспорта в особовiй справi засудженого адмiнiстрацiя установи виконання покарань завчасно вживає заходiв щодо його одержання.

5. Дострокове звiльнення вiд вiдбування покарання проводиться у день надходження вiдповiдних документiв, а якщо документи одержанi пiсля закiнчення робочого дня - у першiй половинi наступного дня.

6. Уповноважений орган з питань пробацiї в день закiнчення строку покарання у видi громадських чи виправних робiт, а при звiльненнi за iншими пiдставами - не пiзнiше наступного робочого дня пiсля одержання вiдповiдних документiв направляє повiдомлення суду, який постановив вирок, а також власнику пiдприємства, установи, органiзацiї або уповноваженому ним органу, де засуджений вiдбував покарання, про припинення виконання громадських робiт чи вiдрахувань з його заробiтної плати. Засудженому за його вимогою може видаватися довiдка про вiдбуття покарання або про звiльнення вiд нього.

Стаття 154. Порядок дострокового звiльнення вiд вiдбування покарання

1. Амнiстiя застосовується законом до громадян, засуджених судами України, незалежно вiд мiсця вiдбування ними покарання.

2. Частину другу виключено.

3. Стосовно засудженого, щодо якого вiдповiдно до статей 81, 82 Кримiнального кодексу України може бути застосоване умовно-дострокове звiльнення вiд вiдбування покарання або замiна невiдбутої частини покарання бiльш м'яким, орган або установа виконання покарань у мiсячний термiн надсилає клопотання до суду у порядку, встановленому кримiнальним процесуальним законодавством. Адмiнiстрацiя органу або установи виконання покарань пiсля вiдбуття засудженим установленої Кримiнальним кодексом України частини строку покарання зобов'язана в мiсячний термiн розглянути питання щодо можливостi представлення його до умовно-дострокового звiльнення вiд вiдбування покарання або до замiни невiдбутої частини покарання бiльш м'яким.

4. Подання про звiльнення вiд вiдбування покарання внаслiдок психiчної хвороби надсилається до суду начальником органу або установи виконання покарань. Разом з поданням до суду надсилаються висновок спецiальної психiатричної експертної комiсiї й особова справа засудженого.

5. Подання про звiльнення вiд вiдбування покарання внаслiдок iншої тяжкої хвороби подається до суду начальником органу або установи виконання покарань. Одночасно з поданням до суду надсилаються висновок лiкарської комiсiї й особова справа засудженого. У клопотаннi вказуються данi, якi характеризують поведiнку засудженого пiд час вiдбування покарання.

6. Якщо особа, засуджена до громадських робiт або обмеження волi, визнається особою з iнвалiднiстю першої чи другої групи, орган чи установа виконання покарань вносить подання до суду про її дострокове звiльнення. Разом з поданням до суду надсилається висновок медико-соцiальної експертної та спецiальної лiкарської комiсiї.

7. У разi вiдмови суду щодо умовно-дострокового звiльнення вiд вiдбування покарання або замiни невiдбутої частини покарання бiльш м'яким повторне подання в цьому питаннi щодо осiб, засуджених за тяжкi i особливо тяжкi злочини до позбавлення волi на строк не менше п'яти рокiв, може бути внесено не ранiше як через один рiк з дня винесення постанови про вiдмову, а щодо засуджених за iншi кримiнальнi правопорушення та неповнолiтнiх засуджених - не ранiше як через шiсть мiсяцiв.

8. Особи, звiльненi вiд вiдбування покарання з випробуванням або в порядку замiни невiдбутої частини покарання бiльш м'яким, якщо вони були направленi у мiсця обмеження волi або позбавлення волi у випадках, передбачених законом, можуть бути знову представленi до умовно-дострокового звiльнення вiд вiдбування покарання або замiни невiдбутої частини покарання бiльш м'яким не ранiше як через один рiк з дня винесення ухвали про направлення у мiсця обмеження волi або позбавлення волi.

9. У разi встановлення вагiтностi у жiнки, засудженої до громадських чи виправних робiт, уповноважений орган з питань пробацiї вносить до суду подання про її дострокове звiльнення вiд вiдбування покарання з часу звiльнення вiд роботи у зв'язку з вагiтнiстю i пологами.

10. Засудженi до обмеження волi або позбавлення волi жiнки, якi стали вагiтними або народили дiтей пiд час вiдбування покарання, крiм засуджених до позбавлення волi на строк бiльше п'яти рокiв за умиснi тяжкi та особливо тяжкi злочини, якi мають сiм'ю або родичiв, що дали згоду на спiльне з ними проживання, або якi мають можливiсть самостiйно забезпечити належнi умови для виховання дитини, за поданням адмiнiстрацiї установи виконання покарань i спостережної комiсiї звiльняються судом вiд вiдбування покарання в межах строку, на який згiдно iз законом жiнку може бути звiльнено вiд роботи у зв'язку з вагiтнiстю, пологами i до досягнення дитиною трирiчного вiку.

Залежно вiд поведiнки засудженої пiсля досягнення дитиною трирiчного вiку або в разi смертi дитини уповноважений орган з питань пробацiї вносить до суду подання про звiльнення її вiд вiдбування покарання або замiну його бiльш м'яким покаранням чи направлення засудженої для вiдбування покарання, призначеного за вироком.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 21.01.2010р. N 1828-VI, вiд 13.04.2012р. N 4652-VI, вiд 08.04.2014р. N 1186-VII, вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII, змiни, внесенi Законом України вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII, в частинi положень щодо застосування пробацiйних програм набирають чинностi з 01.01.2018р., вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

Стаття 155. Правовий статус осiб, якi вiдбули покарання

Особи, якi вiдбули покарання, несуть обов'язки i користуються правами, встановленими для громадян України, з обмеженнями, що передбаченi для осiб, якi мають судимiсть. Такi обмеження можуть бути передбаченi тiльки законом.

Глава 24
ДОПОМОГА ОСОБАМ, ЯКI ЗВIЛЬНЕНI ВIД ВIДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ

Стаття 156. Надання допомоги засудженим у трудовому i побутовому влаштуваннi

1. Уповноважений орган з питань пробацiї спiльно з адмiнiстрацiєю установи виконання покарань не пiзнiше нiж за три мiсяцi до закiнчення строку покарання у видi обмеження або позбавлення волi на певний строк органiзовує здiйснення заходiв щодо сприяння засудженим, якi готуються до звiльнення, у визначеннi мiсця проживання пiсля звiльнення, влаштуваннi до спецiалiзованих установ для звiльнених, госпiталiзацiї до закладiв охорони здоров'я (за потреби), працевлаштуваннi пiсля звiльнення працездатних осiб.

2. В установах виконання покарань органiзовуються курси пiдготовки засуджених до звiльнення.

3. Особи з iнвалiднiстю першої та другої груп, а також особи, якi досягли пенсiйного вiку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсiйне страхування", у разi потреби, за їхньою згодою направляються у будинки осiб з iнвалiднiстю i престарiлих. Неповнолiтнi, якi позбавленi батькiвського пiклування, у необхiдних випадках направляються службами у справах дiтей до шкiл-iнтернатiв або над ними встановлюється опiка чи пiклування.

4. Заходи щодо соцiального патронажу осiб, звiльнених вiд покарання у видi обмеження волi або позбавлення волi на певний строк, визначаються Законом України "Про соцiальну адаптацiю осiб, якi вiдбувають чи вiдбули покарання у видi обмеження волi або позбавлення волi на певний строк", а порядок взаємодiї суб'єктiв соцiального патронажу - Мiнiстерством соцiальної полiтики України, Мiнiстерством внутрiшнiх справ України, Мiнiстерством охорони здоров'я України та Мiнiстерством юстицiї України.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 07.02.2007р. N 609-V, вiд 08.04.2014р. N 1186-VII, вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII, змiни, внесенi Законом України вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII, в частинi положень щодо застосування пробацiйних програм набирають чинностi з 01.01.2018р.)

Стаття 157. Надання допомоги особам, звiльненим з мiсць вiдбування покарання

1. Особи, якi звiльненi вiд вiдбування покарання, забезпечуються безплатним проїздом до мiсця проживання або роботи в межах України.

2. У разi вiдсутностi необхiдного за сезоном одягу, взуття i коштiв на їх придбання особи, звiльненi вiд вiдбування покарання, забезпечуються одягом i взуттям безоплатно. Одноразова грошова допомога надається за рахунок коштiв Державного бюджету України у порядку, встановленому Мiнiстерством юстицiї України.

3. Особи, якi звiльненi вiд вiдбування покарання i потребують за станом здоров'я постiйного догляду, а також неповнолiтнi направляються до мiсця проживання в супроводi родичiв або працiвника колонiї.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 14.04.2009р. N 1254-VI, вiд 16.10.2012р. N 5461-VI)

Глава 25
НАГЛЯД ЗА ОСОБАМИ, ЗВIЛЬНЕНИМИ ВIД ВIДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ

Стаття 158. Встановлення адмiнiстративного нагляду за особами, звiльненими з мiсць позбавлення волi

Адмiнiстративний нагляд встановлюється щодо осiб, зазначених у статтi 3 Закону України "Про адмiнiстративний нагляд за особами, звiльненими з мiсць позбавлення волi", за постановою суддi в порядку, передбаченому статтею 5 вищезазначеного Закону.

Стаття 159. Виконання постанови суддi про встановлення та припинення адмiнiстративного нагляду

1. Постанова суддi про встановлення або припинення адмiнiстративного нагляду у випадках, передбачених пунктами "б" i "г" статтi 3 Закону України "Про адмiнiстративний нагляд за особами, звiльненими з мiсць позбавлення волi", надсилається судом начальнику колонiї.

2. Адмiнiстрацiя колонiї надсилає для виконання постанову суддi органу Нацiональної полiцiї за обраним пiднаглядним мiсцем проживання в день його звiльнення.

3. Постанова суддi оголошується пiднаглядному пiд розписку. При цьому особi, щодо якої встановлено адмiнiстративний нагляд, роз'яснюються обов'язки пiднаглядного, сповiщається про вiдповiдальнiсть за порушення правил адмiнiстративного нагляду та про встановленi щодо неї обмеження, передбаченi статтями 9, 10 i 11 Закону України "Про адмiнiстративний нагляд за особами, звiльненими з мiсць позбавлення волi".

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 21.01.2010р. N 1828-VI, вiд 23.12.2015р. N 901-VIII)

Глава 26
ЗДIЙСНЕННЯ КОНТРОЛЮ ЗА ПОВЕДIНКОЮ ОСIБ, ЗВIЛЬНЕНИХ ВIД ВIДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ

Стаття 160. Виключена.

(згiдно iз Законом України вiд 08.04.2014р. N 1186-VII)

Стаття 161. Виключена.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 07.02.2007р. N 609-V, виключена згiдно iз Законом України вiд 08.04.2014р. N 1186-VII)

Стаття 162. Виключена.

(згiдно iз Законом України вiд 08.04.2014р. N 1186-VII)

Стаття 163. Органи, що здiйснюють контроль за поведiнкою осiб, звiльнених вiд вiдбування покарання з випробуванням

1. Нагляд за поведiнкою осiб, звiльнених вiд вiдбування покарання з випробуванням, протягом iспитового строку здiйснюється уповноваженим органом з питань пробацiї за мiсцем проживання засудженого, а стосовно вiйськовослужбовцiв - командирами вiйськових частин.

2. До соцiально-виховної роботи iз засудженими, звiльненими вiд вiдбування покарання з випробуванням, можуть залучатися працiвники органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядування, а також громадськi об'єднання, релiгiйнi та благодiйнi органiзацiї.

Стаття 164. Порядок здiйснення нагляду за особами, звiльненими вiд вiдбування покарання з випробуванням

1. Уповноважений орган з питань пробацiї:

веде облiк засуджених протягом iспитового строку;

роз'яснює засудженим порядок виконання обов'язкiв, покладених на них судом;

здiйснює нагляд за засудженими;

вживає заходiв з припинення порушень судових рiшень;

органiзовує першочерговi заходи з виявлення засуджених, мiсцезнаходження яких невiдоме;

звертається до вiдповiдних правоохоронних органiв щодо розшуку засуджених, мiсцезнаходження яких невiдоме;

здiйснює iншi повноваження, передбаченi цим Кодексом та Законом України "Про пробацiю".

2. У разi призову засудженого на строкову вiйськову службу до територiального центру комплектування та соцiальної пiдтримки надсилається копiя вироку, а в необхiдних випадках до неї додаються iншi документи, якi потрiбнi для здiйснення контролю за поведiнкою засудженого за мiсцем проходження служби.

3. Звiльненi вiд вiдбування покарання з випробуванням зобов'язанi: виконувати обов'язки, якi покладенi на них судом; повiдомляти уповноважений орган з питань пробацiї про змiну мiсця проживання; з'являтися за викликом до зазначеного органу.

Абзац другий виключено.

4. У разi якщо засуджений з незалежних вiд нього обставин не може виконати обов'язок (обов'язки), покладенi на нього судом, уповноважений орган з питань пробацiї направляє до суду обґрунтоване подання про змiну таких обов'язкiв.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 23.12.2015р. N 901-VIII, вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII, змiни, внесенi Законом України вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII, в частинi положень щодо застосування пробацiйних програм набирають чинностi з 01.01.2018р., вiд 30.03.2021р. N 1357-IX)

Стаття 165. Обчислення iспитового строку

1. Iспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.

2. Пiсля закiнчення iспитового строку засуджений, який виконав покладенi на нього обов'язки та не вчинив нового кримiнального правопорушення, за поданням уповноваженого органу з питань пробацiї звiльняється судом вiд призначеного йому покарання, нагляд припиняється i засуджений знiмається з облiку в зазначеному органi.

Стаття 166. Вiдповiдальнiсть осiб, звiльнених вiд вiдбування покарання з випробуванням

1. Якщо засуджений не виконує обов'язки, встановленi цим Кодексом, Законом України "Про пробацiю", а також покладенi на нього судом, або систематично вчиняє правопорушення, що тягнуть за собою адмiнiстративнi стягнення i свiдчать про його небажання стати на шлях виправлення, уповноважений орган з питань пробацiї вносить до суду подання про скасування звiльнення вiд вiдбування покарання з випробуванням i направлення засудженого для вiдбування призначеного покарання.

2. Подання про скасування звiльнення вiд вiдбування покарання з випробуванням i направлення засудженого для вiдбування призначеного покарання вноситься до суду пiсля застосування уповноваженим органом з питань пробацiї до засудженого письмового попередження про скасування звiльнення вiд вiдбування покарання з випробуванням i направлення для вiдбування призначеного покарання.

3. У разi невиконання засудженим, звiльненим вiд вiдбування покарання з випробуванням, обов'язкiв, визначених законом та покладених на нього судом, систематичного вчинення правопорушень, що тягнуть за собою адмiнiстративнi стягнення i свiдчать про його небажання стати на шлях виправлення, уповноважений орган з питань пробацiї застосовує до нього письмове попередження про скасування звiльнення вiд вiдбування покарання з випробуванням i направлення для вiдбування призначеного покарання.

Систематичним вчиненням правопорушень, що тягнуть за собою адмiнiстративнi стягнення i свiдчать про небажання стати на шлях виправлення, є вчинення засудженим протягом iспитового строку трьох i бiльше таких правопорушень.

4. Письмове попередження про скасування звiльнення вiд вiдбування покарання з випробуванням i направлення засудженого для вiдбування призначеного покарання застосовується у разi невиконання засудженим хоча б одного з обов'язкiв, визначених законом та покладених на нього судом, за вiдсутностi об'єктивних обставин, що фактично позбавляють засудженого можливостi їх виконувати i документально пiдтвердженi.

5. У разi вчинення засудженим адмiнiстративних правопорушень, що тягнуть за собою накладення адмiнiстративних стягнень, iз засудженим проводиться iндивiдуальна профiлактична бесiда.

6. У разi вiдмови судом у задоволеннi подання про скасування звiльнення вiд вiдбування покарання з випробуванням повторне направлення до суду такого подання здiйснюється пiсля застосування до засудженого повторного письмового попередження про скасування звiльнення вiд вiдбування покарання з випробуванням i направлення для вiдбування призначеного покарання.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 13.04.2012р. N 4652-VI, вiд 23.12.2015р. N 901-VIII, вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII, змiни, внесенi Законом України вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII, в частинi положень щодо застосування пробацiйних програм набирають чинностi з 01.01.2018р.)

ПРИКIНЦЕВI ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Кодекс набирає чинностi з 1 сiчня 2004 року.

2. З набранням чинностi цим Кодексом втрачають чиннiсть:

Виправно-трудовий кодекс України вiд 23 грудня 1970 року (Вiдомостi Верховної Ради УРСР, 1971 р., додаток до N 1, ст. 6) iз змiнами, внесеними до нього;

Закон Української РСР "Про затвердження Виправно-трудового кодексу Української РСР" (Вiдомостi Верховної Ради УРСР, 1971 р., N 1, ст. 6);

Указ Президiї Верховної Ради Української РСР вiд 19 травня 1971 року "Про порядок введення в дiю Виправно-трудового кодексу Української РСР" (Вiдомостi Верховної Ради УРСР, 1971 р., N 21, ст. 154);

Указ Президiї Верховної Ради Української РСР вiд 22 червня 1984 року "Про затвердження Положення про порядок i умови виконання в Українськiй РСР кримiнальних покарань, не зв'язаних iз заходами виправно-трудового впливу на засуджених" (Вiдомостi Верховної Ради УРСР, 1984 р., N 27, ст. 511);

Закон Української РСР "Про затвердження Указу Президiї Верховної Ради Української РСР "Про затвердження Положення про порядок i умови виконання в Українськiй РСР кримiнальних покарань, не зв'язаних iз заходами виправно-трудового впливу на засуджених" (Вiдомостi Верховної Ради УРСР, 1984 р., N 51, ст. 1124).

3. Закони України та iншi нормативно-правовi акти до приведення у вiдповiднiсть iз цим Кодексом застосовуються у частинi, що не суперечить цьому Кодексу.

4. До створення вiдповiдних умов для функцiонування кримiнально-виконавчої iнспекцiї зберiгається iснуючий порядок облiку осiб, умовно-достроково звiльнених вiд вiдбування покарання, та здiйснення контролю за їх поведiнкою, але не довше нiж п'ять рокiв пiсля набрання чинностi цим Кодексом.

5. До законодавчого врегулювання питань проходження служби персоналом органiв i установ виконання покарань та його соцiального захисту на осiб рядового i начальницького складу кримiнально-виконавчої системи поширюються дiя статей 22 i 23 Закону України "Про мiлiцiю", а також порядок i умови проходження служби та грошового забезпечення, передбаченi для працiвникiв органiв внутрiшнiх справ.

6. Кабiнету Мiнiстрiв України у шестимiсячний термiн з дня опублiкування цього Кодексу:

подати на розгляд Верховної Ради України пропозицiї щодо приведення законiв України у вiдповiднiсть iз цим Кодексом;

привести свої нормативно-правовi акти у вiдповiднiсть iз цим Кодексом;

вiдповiдно до своєї компетенцiї забезпечити прийняття нормативно-правових актiв, передбачених цим Кодексом;

забезпечити приведення мiнiстерствами та iншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актiв у вiдповiднiсть iз цим Кодексом.

Президент України

Л.КУЧМА

м. Київ
11 липня 2003 року
N 1129-IV