ЗАКОН  УКРАЇНИ

Про засади державної мовної полiтики

Iз змiнами i доповненнями, внесеними
Кримiнальним процесуальним кодексом України
вiд 13 квiтня 2012 року N 4651-VI,
Законами України
вiд 5 липня 2012 року N 5076-VI,
вiд 6 листопада 2012 року N 5475-VI,
вiд 16 травня 2013 року N 245-VII,
вiд 21 листопада 2013 року N 709-VII,
вiд 1 липня 2014 року N 1556-VII,
вiд 19 березня 2015 року N 269-VIII
(який дiє до 30 квiтня 2022 року, враховуючи змiни, внесенi
Законами України вiд 23 листопада 2018 року N 2629-VIII,
вiд 19 вересня 2019 року N 114-IX,
вiд 17 березня 2020 року N 531-IX),
вiд 16 червня 2016 року N 1421-VIII,
вiд 5 вересня 2017 року N 2145-VIII
iз змiнами i доповненнями, внесеними
Виборчим кодексом України
вiд 19 грудня 2019 року N 396-IX

     Вiдповiдно до положень Конституцiї України, Декларацiї прав нацiональностей, Закону України "Про ратифiкацiю Європейської хартiї регiональних мов або мов меншин" тощо,

     враховуючи, що вiльне використання мов у приватному i суспiльному життi вiдповiдно до принципiв, проголошених у Мiжнародному пактi Органiзацiї Об'єднаних Нацiй про громадянськi i полiтичнi права, та духу Конвенцiї Ради Європи про захист прав i основоположних свобод людини є невiд'ємним правом кожної людини;

     надаючи важливого значення змiцненню статусу державної - української мови як одного з найважливiших чинникiв нацiональної самобутностi Українського народу, гарантiї його нацiонально-державної суверенностi;

     виходячи з того, що тiльки вiльний розвиток i рiвноправнiсть усiх нацiональних мов, висока мовна культура є основою духовного взаєморозумiння, культурного взаємозбагачення i консолiдацiї суспiльства,

     цим Законом визначаються засади державної мовної полiтики в Українi.

Роздiл I
ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ

     Стаття 1. Визначення термiнiв

     1. Термiни, використанi в цьому Законi, вживаються у такому значеннi:

     державна мова - закрiплена законодавством мова, вживання якої обов'язкове в органах державного управлiння та дiловодства, установах та органiзацiях, на пiдприємствах, у державних закладах освiти, науки, культури, у сферах зв'язку та iнформатики тощо;

     мовна група - група осiб, що проживає в Українi, яка має спiльну рiдну мову;

     мовна меншина - група осiб, що проживає в Українi, яка має спiльну рiдну мову, що вiдрiзняється вiд державної мови, та яка за своєю чисельнiстю менша, нiж решта населення держави;

     регiональна мовна група - група осiб, що проживає у певному регiонi (населеному пунктi), яка має спiльну рiдну мову;

     регiон - окрема самоуправна адмiнiстративно-територiальна одиниця, що може складатися з Автономної Республiки Крим, областi, району, мiста, селища, села;

     регiональна мова або мова меншини - мова, яка традицiйно використовується в межах певної територiї держави громадянами цiєї держави, якi складають групу, що за своєю чисельнiстю менша, нiж решта населення цiєї держави, та/або вiдрiзняється вiд офiцiйної мови (мов) цiєї держави;

     територiя, на якiй поширена регiональна мова, - територiя однiєї або кiлькох адмiнiстративно-територiальних одиниць України (Автономної Республiки Крим, областi, району, мiста, селища, села), де регiональна мова є засобом комунiкацiї певної кiлькостi осiб, що виправдовує здiйснення рiзних охоронних i заохочувальних заходiв, передбачених у цьому Законi;

     рiдна мова - перша мова, якою особа оволодiла в ранньому дитинствi;

     мови нацiональних меншин - мова меншини, що об'єднана спiльним етнiчним походженням.

     Стаття 2. Завдання державної мовної полiтики

     Державна мовна полiтика в Українi має своїм завданням регулювання суспiльних вiдносин у сферi всебiчного розвитку i вживання української як державної, регiональних мов або мов меншин та iнших мов, якими користується населення країни в державному, економiчному, полiтичному i громадському життi, мiжособовому та мiжнародному спiлкуваннi, охорону конституцiйних прав громадян у цiй сферi, виховання шанобливого ставлення до нацiональної гiдностi людини, її мови i культури, змiцнення єдностi українського суспiльства.

     Стаття 3. Право мовного самовизначення

     1. Кожен має право вiльно визначати мову, яку вважає рiдною, i вибирати мову спiлкування, а також визнавати себе двомовним чи багатомовним i змiнювати свої мовнi уподобання.

     2. Кожен незалежно вiд етнiчного походження, нацiонально-культурної самоiдентифiкацiї, мiсця проживання, релiгiйних переконань має право вiльно користуватися будь-якою мовою у суспiльному та приватному життi, вивчати i пiдтримувати будь-яку мову.

     Стаття 4. Законодавство України про мови

     1. Законодавство України про мови складається з Конституцiї України, Декларацiї прав нацiональностей України, цього Закону, законiв України "Про ратифiкацiю Європейської хартiї регiональних мов або мов меншин", "Про нацiональнi меншини", "Про ратифiкацiю Рамкової конвенцiї Ради Європи про захист нацiональних меншин" та iнших законiв України, а також мiжнародних договорiв, що регулюють питання використання мов, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України.

     Основи державної мовної полiтики визначаються Конституцiєю України, а порядок застосування мов в Українi - цим Законом, з норм якого мають виходити iншi правовi акти, що визначають особливостi використання мов у рiзних сферах суспiльного життя.

(абзац другий частини першої статтi 4 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.06.2016р. N 1421-VIII)

     2. Якщо чинним мiжнародним договором України, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України, встановленi iншi правила, нiж тi, що передбаченi в законодавствi України про мови, то застосовуються норми, якi мiстять бiльш сприятливi положення щодо прав людини.

     Стаття 5. Цiлi та принципи державної мовної полiтики

     1. Державна мовна полiтика України базується на визнаннi i всебiчному розвитку української мови як державної i гарантуваннi вiльного розвитку регiональних мов або мов меншин, iнших мов, а також права мовного самовизначення i мовних уподобань кожної людини.

     2. При здiйсненнi державної мовної полiтики Україна дотримується таких цiлей i принципiв:

     1) визнання всiх мов, якi традицiйно використовуються в межах держави чи її певної територiї, нацiональним надбанням, недопущення привiлеїв чи обмежень за мовними ознаками;

     2) забезпечення всебiчного розвитку i функцiонування української мови як державної в усiх сферах суспiльного життя на всiй територiї держави iз створенням можливостi паралельного використання регiональних мов або мов меншин на тих територiях i в тих випадках, де це є виправданим;

     3) сприяння використанню регiональних мов або мов меншин в уснiй i письмовiй формi у сферi освiти, в засобах масової iнформацiї i створення можливостi для їх використання у дiяльностi органiв державної влади i органiв мiсцевого самоврядування, в судочинствi, в економiчнiй i соцiальнiй дiяльностi, при проведеннi культурних заходiв та в iнших сферах суспiльного життя в межах територiй, на яких такi мови використовуються, та з урахуванням стану кожної мови;

     4) пiдтримання i розвиток культурних взаємин мiж рiзними мовними групами;

     5) забезпечення умов для вивчення української мови як державної, регiональних мов або мов меншин, iнших мов i викладання цими мовами з урахуванням стану кожної мови на вiдповiдних рiвнях освiти у державних i комунальних навчальних закладах;

     6) сприяння здiйсненню наукових дослiджень у сферi мовної полiтики;

     7) розвиток мiжнародного обмiну з питань, що охоплюються цим Законом, стосовно мов, якi використовуються у двох або декiлькох державах;

     8) поважання меж ареалу розповсюдження регiональних мов або мов меншин з метою забезпечення того, щоб iснуючий або новий адмiнiстративно-територiальний устрiй не створював перешкод для їх розвитку;

     9) застосування принципу плюрилiнгвiзму, за якого кожна особа в суспiльствi вiльно володiє кiлькома мовами, на вiдмiну вiд ситуацiї, коли окремi мовнi групи володiють тiльки своїми мовами.

     3. Держава сприяє розвитку багатомовностi, вивченню мов мiжнародного спiлкування, насамперед тих, якi є офiцiйними мовами Органiзацiї Об'єднаних Нацiй, ЮНЕСКО та iнших мiжнародних органiзацiй.

     Стаття 6. Державна мова України

     1. Державною мовою України є українська мова.

     2. Українська мова як державна мова обов'язково застосовується на всiй територiї України при здiйсненнi повноважень органами законодавчої, виконавчої та судової влади, у мiжнародних договорах, у навчальному процесi в навчальних закладах в межах i порядку, що визначаються цим Законом. Держава сприяє використанню державної мови в засобах масової iнформацiї, науцi, культурi, iнших сферах суспiльного життя.

     3. Обов'язковiсть застосування державної мови чи сприяння її використанню у тiй чи iнший сферi суспiльного життя не повиннi тлумачитися як заперечення або применшення права на користування регiональними мовами або мовами меншин у вiдповiднiй сферi та на територiях поширення.

     4. Норми української мови встановлюються у словниках української мови та українському правописi. Порядок затвердження словникiв української мови i довiдникiв з українського правопису як загальнообов'язкових довiдкових посiбникiв при використаннi української мови, а також порядок офiцiйного видання цих довiдникiв визначаються Кабiнетом Мiнiстрiв України. Держава сприяє використанню нормативної форми української мови в засобах масової iнформацiї, iнших публiчних сферах.

     5. Жодне положення цього Закону не може тлумачитися як таке, що спрямоване на звуження сфери використання державної мови.

     Стаття 7. Регiональнi мови або мови меншин України

     1. Принципи мовної полiтики, викладенi у статтi 5 цього Закону, застосовуються до всiх регiональних мов або мов меншин України, якi вживаються в межах її територiї.

     2. У контекстi Європейської хартiї регiональних мов або мов меншин до регiональних мов або мов меншин України, до яких застосовуються заходи, спрямованi на використання регiональних мов або мов меншин, що передбаченi у цьому Законi, вiднесенi мови: росiйська, бiлоруська, болгарська, вiрменська, гагаузька, iдиш, кримськотатарська, молдавська, нiмецька, новогрецька, польська, ромська, румунська, словацька, угорська, русинська, караїмська, кримчацька.

     3. До кожної мови, визначеної у частинi другiй цiєї статтi, застосовуються заходи, спрямованi на використання регiональних мов або мов меншин, що передбаченi у цьому Законi, за умови, якщо кiлькiсть осiб - носiїв регiональної мови, що проживають на територiї, на якiй поширена ця мова, становить 10 вiдсоткiв i бiльше чисельностi її населення.

     За рiшенням мiсцевої ради в окремих випадках, з урахуванням конкретної ситуацiї, такi заходи можуть застосовуватися до мови, регiональна мовна група якої становить менше 10 вiдсоткiв населення вiдповiдної територiї.

     Право iнiцiювання питання щодо застосування заходiв, спрямованих на використання регiональних мов або мов меншин, належить також мешканцям територiї, на якiй поширена ця мова.

     У разi збору пiдписiв понад 10 вiдсоткiв осiб, якi мешкають на певнiй територiї, мiсцева рада зобов'язана прийняти вiдповiдне рiшення протягом 30 днiв з моменту надходження пiдписних листiв. Дiї або бездiяльнiсть мiсцевої ради можуть бути оскарженi до суду в порядку адмiнiстративного судочинства.

     Порядок формування iнiцiативних груп та складання пiдписних листiв у такому випадку визначається законодавством про референдуми.

     4. Чисельнiсть регiональної мовної групи на певнiй територiї визначається на пiдставi даних Всеукраїнського перепису населення про мовний склад населення у розрiзi адмiнiстративно-територiальних одиниць (Автономної Республiки Крим, областей, районiв, мiст, селищ, сiл).

     5. При проведеннi Всеукраїнського перепису населення для виявлення належностi фiзичних осiб до конкретних мовних груп у переписному листi має бути використано запитання про мову, яке б iдентифiкувало рiдну мову особи, що належностi до тiєї чи iншої мовної групи.

     6. Регiональна мова або мова меншини (мови), що вiдповiдає умовам частини третьої цiєї статтi, використовується на вiдповiднiй територiї України в роботi мiсцевих органiв державної влади, органiв Автономної Республiки Крим та органiв мiсцевого самоврядування, застосовується i вивчається в державних i комунальних навчальних закладах, а також використовується в iнших сферах суспiльного життя в межах i порядку, що визначаються цим Законом.

     7. У межах територiї, на якiй поширена регiональна мова або мова меншини, що вiдповiдає умовам частини третьої цiєї статтi, здiйснення заходiв щодо розвитку, використання i захисту регiональної мови або мови меншини, передбачених цим Законом, є обов'язковим для мiсцевих органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядування, об'єднань громадян, установ, органiзацiй, пiдприємств, їх посадових i службових осiб, а також громадян - суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi та фiзичних осiб.

     8. За межами територiї, на якiй поширена регiональна мова, вона може вiльно використовуватися, у порядку, що визначається цим Законом.

     9. Жодне з положень цього Закону про заходи щодо розвитку, використання i захисту регiональних мов або мов меншин не повинне тлумачитися як таке, що створює перешкоди для використання державної мови.

     Стаття 8. Захист мовних прав i свобод людини i громадянина

     1. Публiчне приниження чи зневажання, навмисне спотворення державної, регiональних мов або мов меншин в офiцiйних документах i текстах, що веде до створення перешкод i обмежень у користуваннi ними, порушення прав людини, а також розпалювання ворожнечi на мовному ґрунтi тягнуть за собою вiдповiдальнiсть, встановлену статтею 161 Кримiнального кодексу України.

     2. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої мовнi права i свободи вiд порушень i протиправних посягань.

     3. Кожному гарантується право на захист у вiдповiдних державних органах i судi своїх мовних прав i законних iнтересiв, мовних прав i законних iнтересiв своїх дiтей, на оскарження в судi рiшень, дiй чи бездiяльностi органiв державної влади i органiв мiсцевого самоврядування, посадових i службових осiб, юридичних i фiзичних осiб, якими порушуються мовнi права i свободи людини i громадянина.

     4. Кожен має право звертатися за захистом своїх мовних прав i свобод до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

     5. Кожен має право пiсля використання всiх нацiональних форм i засобiв правового захисту звертатися за захистом своїх мовних прав i свобод до вiдповiдних мiжнародних судових установ чи до вiдповiдних органiв мiжнародних органiзацiй, членом або учасником яких є Україна.

Роздiл II
МОВА РОБОТИ ОРГАНIВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ, ОРГАНIВ МIСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ, СУДОЧИНСТВА, ЕКОНОМIЧНОЇ I СОЦIАЛЬНОЇ ДIЯЛЬНОСТI

     Стаття 9. Мова ведення засiдань Верховної Ради України

     1. Засiдання Верховної Ради України, її комiтетiв i комiсiй ведуться державною мовою. Промовець може виступати iншою мовою. Переклад його виступу на державну мову, у разi необхiдностi, забезпечує Апарат Верховної Ради України.

     2. Проекти законiв, iнших нормативних актiв вносяться на розгляд Верховної Ради України державною мовою.

     Стаття 10. Мова актiв органiв державної влади та органiв мiсцевого самоврядування

     1. Акти вищих органiв державної влади приймаються державною мовою i офiцiйно публiкуються державною, росiйською та iншими регiональними мовами або мовами меншин.

     2. Акти мiсцевих органiв державної влади та органiв мiсцевого самоврядування приймаються i публiкуються державною мовою. У межах територiї, на якiй поширена регiональна мова або мова меншини (мови), що вiдповiдає умовам частини третьої статтi 8 цього Закону, акти мiсцевих органiв державної влади i органiв мiсцевого самоврядування приймаються державною мовою або цiєю регiональною мовою, або мовою меншини (мовами) та офiцiйно публiкуються цими мовами.

     Стаття 11. Мова роботи, дiловодства i документацiї органiв державної влади та органiв мiсцевого самоврядування

     1. Основною мовою роботи, дiловодства i документацiї органiв державної влади та органiв мiсцевого самоврядування є державна мова. У межах територiї, на якiй поширена регiональна мова (мови), що вiдповiдає умовам частини третьої статтi 8 цього Закону, в роботi, дiловодствi i документацiї мiсцевих органiв державної влади i органiв мiсцевого самоврядування може використовуватися регiональна мова (мови). У листуваннi цих органiв з органами державної влади вищого рiвня дозволяється застосовувати цю регiональну мову (мови).

     2. Держава гарантує вiдвiдувачам органiв державної влади i органiв мiсцевого самоврядування надання послуг державною мовою, а в межах територiї, на якiй поширена регiональна мова (мови), що вiдповiдає умовам частини третьої статтi 8 цього Закону, - i цiєю регiональною мовою (мовами). Необхiднiсть забезпечення такої гарантiї має враховуватися при доборi службових кадрiв.

     3. Посадовi та службовi особи зобов'язанi володiти державною мовою, спiлкуватися нею iз вiдвiдувачами, а в межах територiї, на якiй поширена регiональна мова (мови), що вiдповiдає умовам частини третьої статтi 8 цього Закону, з вiдвiдувачами, що вживають регiональну мову (мови), - цiєю регiональною мовою (мовами). Особам, що вживають регiональну мову (мови), забезпечується право подавати уснi чи письмовi заяви та отримувати вiдповiдi на них цiєю регiональною мовою (мовами).

     4. Мовою роботи конференцiй, зборiв та iнших офiцiйних зiбрань, якi проводяться органами державної влади та органами мiсцевого самоврядування, громадськими органiзацiями, є державна мова. В їх роботi можуть використовуватися й iншi мови. У межах територiї, на якiй вiдповiдно до умов частини третьої статтi 8 цього Закону поширена регiональна мова (мови), у роботi конференцiй, зборiв та iнших офiцiйних зiбрань може використовуватися i ця регiональна мова (мови). У разi необхiдностi забезпечується вiдповiдний переклад.

     5. Тексти офiцiйних оголошень, повiдомлень виконуються державною мовою. У межах територiї, на якiй вiдповiдно до умов частини третьої статтi 8 цього Закону поширена регiональна мова (мови), за рiшенням мiсцевої ради такi тексти можуть розповсюджуватися у перекладi цiєю регiональною або росiйською мовою (мовами).

     6. Найменування органiв державної влади i органiв мiсцевого самоврядування, об'єднань громадян, пiдприємств, установ та органiзацiй, написи на їх печатках, штампах, штемпелях, офiцiйних бланках i табличках виконуються державною мовою. У межах територiї, на якiй поширена регiональна мова (мови), що вiдповiдає умовам частини третьої статтi 8 цього Закону, за рiшенням мiсцевої ради з урахуванням стану регiональної мови зазначенi найменування i написи можуть виконуватися державною i регiональною мовою (мовами).

     Стаття 12. Мова документiв про вибори та референдуми

     1. Документацiя про вибори Президента України, народних депутатiв України, депутатiв Верховної Ради Автономної Республiки Крим, депутатiв i посадових осiб мiсцевого самоврядування, документацiя всеукраїнських i мiсцевих референдумiв оформляється державною мовою. У межах територiї, на якiй поширена регiональна мова (мови), що вiдповiдає умовам частини третьої статтi 8 цього Закону, документацiя про вибори депутатiв Верховної Ради Автономної Республiки Крим, депутатiв i посадових осiб мiсцевого самоврядування за рiшенням територiальної виборчої комiсiї, документацiя мiсцевих референдумiв за рiшенням мiсцевої ради оформляється i цiєю регiональною мовою (мовами).

     2. Виборчi бюлетенi друкуються державною мовою. У межах територiї, на якiй вiдповiдно до умов частини третьої статтi 8 цього Закону поширена регiональна мова, виборчi бюлетенi по виборах депутатiв Верховної Ради Автономної Республiки Крим, депутатiв i посадових осiб мiсцевого самоврядування за рiшенням територiальної виборчої комiсiї можуть оформлятися i вiдповiдною регiональною мовою (мовами).

     3. Бюлетенi для голосування на всеукраїнському або мiсцевому референдумi друкуються державною мовою. У межах територiї, на якiй поширена регiональна мова, що вiдповiдає умовам частини третьої статтi 8 цього Закону, у бюлетенi для голосування на всеукраїнському або мiсцевому референдумi за рiшенням мiсцевої ради поруч iз текстом державною мовою розмiщується його переклад цiєю регiональною мовою (мовами).

     4. Iнформацiйнi плакати полiтичних партiй, кандидатiв на пост Президента України, кандидатiв у народнi депутати України, у депутати Верховної Ради Автономної Республiки Крим, у депутати i посадовi особи мiсцевого самоврядування друкуються державною мовою.

(частина четверта статтi 12 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 21.11.2013р. N 709-VII)

     За заявою вiдповiдного суб'єкта виборчого процесу на iнформацiйному плакатi мiсцевої органiзацiї партiї - суб'єкта виборчого процесу, кандидата у депутати Верховної Ради Автономної Республiки Крим, кандидата у депутати i посадовi особи мiсцевого самоврядування поруч iз текстом державною мовою розмiщується його переклад регiональною мовою (мовами). Засвiдчений в установленому законодавством порядку текст перекладу подається суб'єктом виборчого процесу одночасно iз такою заявою.

(частину четверту статтi 12 доповнено абзацом другим згiдно iз Законом України вiд 21.11.2013р. N 709-VII)

     5. Матерiали передвиборної агiтацiї виконуються державною мовою або регiональною мовою (мовами) на розсуд самого кандидата, полiтичної партiї чи її мiсцевої органiзацiї - суб'єктiв виборчого процесу.

     Стаття 13. Мова документiв, що посвiдчують особу або вiдомостi про неї

     1. Паспорт громадянина України або документ, що його замiняє, i вiдомостi про його власника, що вносяться до нього, виконуються державною мовою i поруч, за вибором громадянина, однiєю з регiональних мов або мов меншин України. Дiя цього положення поширюється й на iншi офiцiйнi документи, що посвiдчують особу громадянина України або вiдомостi про неї (записи актiв громадянського стану i документи, що видаються органами реєстрацiї актiв громадянського стану, документ про освiту, трудова книжка, вiйськовий квиток та iншi офiцiйнi документи), а також документи, що посвiдчують особу iноземця або особу без громадянства, у разi наявностi письмової заяви особи.

     2. Документ про освiту, отриману в навчальному закладi з навчанням регiональною мовою, за заявою особи виконується двома мовами - державною i поруч вiдповiдною регiональною.

     Стаття 14. Мова судочинства

     1. Судочинство в Українi у цивiльних, господарських, адмiнiстративних i кримiнальних справах здiйснюється державною мовою. У межах територiї, на якiй поширена регiональна мова (мови), що вiдповiдає умовам частини третьої статтi 8 цього Закону, за згодою сторiн суди можуть здiйснювати провадження цiєю регiональною мовою (мовами).

     2. Професiйний суддя повинен володiти державною мовою. У межах територiї, на якiй вiдповiдно до умов частини третьої статтi 8 цього Закону поширена регiональна мова, держава гарантує можливiсть здiйснювати судове провадження цiєю регiональною мовою (мовами). Необхiднiсть забезпечення такої гарантiї має враховуватися при доборi суддiвських кадрiв.

     3. Сторони, якi беруть участь у справi, подають до суду письмовi процесуальнi документи i докази, викладенi державною мовою. У межах територiї, на якiй поширена регiональна мова (мови), що вiдповiдає умовам частини третьої статтi 8 цього Закону, допускається подача до суду письмових процесуальних документiв i доказiв, викладених цiєю регiональною мовою (мовами), з перекладом, у разi необхiдностi, на державну мову без додаткових витрат для сторiн процесу.

     4. Особам, що беруть участь у розглядi справи в судi, забезпечується право вчиняти уснi процесуальнi дiї (робити заяви, давати показання i пояснення, заявляти клопотання i скарги, ставити запитання тощо) рiдною мовою або iншою мовою, якою вони володiють, користуючись послугами перекладача у встановленому процесуальним законодавством порядку. У межах територiї, на якiй поширена регiональна мова (мови), що вiдповiдає умовам частини третьої статтi 8 цього Закону, послуги перекладача з регiональної мови або мови меншини (мов), у разi їх необхiдностi, надаються без додаткових для цих осiб витрат.

     5. Слiдчi i судовi документи складаються державною мовою.

     6. Слiдчi i судовi документи вiдповiдно до встановленого процесуальним законодавством порядку вручаються особам, якi беруть участь у справi (обвинуваченому у кримiнальнiй справi), державною мовою, або в перекладi їх рiдною мовою або iншою мовою, якою вони володiють.

     Стаття 15. Мова досудового розслiдування та прокурорського нагляду

(назва статтi 15 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.05.2013р. N 245-VII)

     Мовою роботи та актiв з питань досудового розслiдування та прокурорського нагляду в Українi є державна мова. Поряд iз державною мовою при проведеннi досудового розслiдування та прокурорського нагляду можуть використовуватися регiональнi мови або мови меншин України, iншi мови. Кожна особа має право бути невiдкладно повiдомлена мовою, яку вона розумiє, про мотиви арешту чи затримання i про природу та причини звинувачення проти неї i захищати себе, користуючись цiєю мовою, у разi необхiдностi, з безкоштовною допомогою перекладача.

(стаття 15 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.05.2013р. N 245-VII)

     Стаття 16. Мова нотарiального дiловодства

     Нотарiальне дiловодство в Українi здiйснюється державною мовою. Якщо особа, яка звернулася за вчиненням нотарiальної дiї, не володiє державною мовою, за її заявою тексти оформлюваних документiв мають бути перекладенi нотарiусом або перекладачем мовою, якою вона володiє.

     Стаття 17. Мова юридичної допомоги

     Адвокат надає юридичну допомогу фiзичним i юридичним особам державною мовою або iншою мовою, прийнятною для замовника.

     Стаття 18. Мова економiчної i соцiальної дiяльностi

     1. В економiчнiй i соцiальнiй дiяльностi державних пiдприємств, установ та органiзацiй основною мовою є державна мова, а також вiльно використовуються росiйська та iншi регiональнi мови або мови меншин.

     2. В економiчнiй i соцiальнiй дiяльностi об'єднань громадян, приватних пiдприємств, установ та органiзацiй, громадян - суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi та фiзичних осiб вiльно використовуються державна мова, регiональнi мови або мови меншин, iншi мови.

     3. У внутрiшнiх правилах пiдприємств, установ та органiзацiй будь-якої форми власностi забороняється прийняття будь-яких положень, що виключають або обмежують у спiлкуваннi спiвробiтникiв використання державної мови, росiйської, iнших регiональних мов або мови меншин. В роботi пiдприємств можуть використовуватися й iншi мови.

     Стаття 19. Мова мiжнародних договорiв України

     Мовами мiжнародних договорiв України, а також угод пiдприємств, установ i органiзацiй України з пiдприємствами, установами та органiзацiями iнших держав є державна мова i мова iншої сторони (сторiн), якщо iнше не передбачено самим мiжнародним договором.

Роздiл III
МОВА ОСВIТИ, НАУКИ, IНФОРМАТИКИ I КУЛЬТУРИ

     Стаття 20. Мова освiти

     1. Вiльний вибiр мови навчання є невiд'ємним правом громадян України, яке реалiзується в рамках цього Закону, за умови обов'язкового вивчення державної мови в обсязi, достатньому для iнтеграцiї в українське суспiльство.

     2. Громадянам України гарантується право отримання освiти державною мовою i регiональними мовами або мовами меншин. Це право забезпечується через мережу дошкiльних дитячих установ, загальних середнiх, позашкiльних, професiйно-технiчних i вищих державних i комунальних навчальних закладiв з українською або iншими мовами навчання, яка створюється вiдповiдно до потреб громадян згiдно iз законодавством України про освiту.

     3. Потреба громадян у мовi навчання визначається в обов'язковому порядку за заявами про мову навчання, якi подаються учнями (для неповнолiтнiх - батьками або особами, якi їх замiнюють), студентами при вступi до державних i комунальних навчальних закладiв, а також, у разi потреби, у будь-який час протягом навчання.

     4. Державнi i комунальнi навчальнi заклади у встановленому порядку створюють окремi класи, групи, в яких навчання ведеться iншою мовою, нiж у навчальному закладi в цiлому, за наявностi достатньої кiлькостi вiдповiдних заяв про мову навчання вiд учнiв (для неповнолiтнiх - вiд батькiв або осiб, якi їх замiнюють), студентiв згiдно iз законодавством України про освiту.

     5. З метою пiдтримання нечисленних мовних груп у встановленому законом порядку встановлюються нормативи формування малокомплектних навчальних закладiв, класiв, груп i забезпечуються умови для їх функцiонування.

     6. Мова навчання у приватних навчальних закладах усiх освiтнiх рiвнiв визначається засновниками (власниками) цих закладiв.

     7. В усiх загальних середнiх навчальних закладах забезпечується вивчення державної мови i однiєї з регiональних мов або мов меншин. Обсяг вивчення регiональних мов або мов меншин визначається мiсцевими радами вiдповiдно до законодавства про освiту з урахуванням поширеностi цих мов на вiдповiднiй територiї.

     8. У державних i комунальних загальноосвiтнiх навчальних закладах з навчанням регiональними мовами вивчення предметiв ведеться регiональними мовами (за винятком української мови i лiтератури, вивчення яких ведеться українською мовою).

     9. Тести для зовнiшнього оцiнювання якостi освiти укладаються державною мовою. За бажанням особи тести надаються у перекладi на регiональну мову або мову меншин (за винятком тесту з української мови i лiтератури).

     10. Спiвбесiда або iншi форми контролю, якщо такi передбаченi при вступi у навчальний заклад, проводяться державною мовою або мовою, якою здiйснюється навчання у цьому закладi, за бажанням абiтурiєнта.

     11. Держава забезпечує пiдготовку педагогiчних кадрiв для навчальних закладiв з навчанням регiональними мовами або мовами меншин, здiйснює методичне забезпечення такої пiдготовки.

     12. Навчальнi заклади можуть створювати класи, групи з навчанням iноземними мовами.

     Стаття 21. Мова у сферi науки

     Громадянам України гарантується право вiльного використання у сферi наукової дiяльностi державної, регiональних мов або мов меншин, iнших мов. Держава сприяє створенню вiдповiдної мовної iнфраструктури, що включає можливiсть використовувати у науковiй дiяльностi державну, регiональнi мови або мови меншин, iншi мови, у тому числi iноземнi, читати цими мовами наукову лiтературу, проводити науковi заходи, публiкувати результати науково-дослiдних робiт i науковi видання, здiйснювати iншi подiбнi дiї. Результати науково-дослiдних робiт оформляються державною, регiональною мовою або мовою меншин, iншою мовою - за вибором виконавцiв робiт.

     У перiодичних наукових виданнях, якi публiкуються державною мовою, виклад окремих положень наукових результатiв подається регiональними мовами або мовами меншин, iншими мовами. У перiодичних наукових виданнях, якi публiкуються регiональними мовами або мовами меншин, iншими мовами, виклад основних наукових результатiв подається державною мовою.

     Стаття 22. Мова у сферi iнформатики

     1. Основними мовами iнформатики в Українi є українська, росiйська та англiйська мови. Комп'ютернi системи та їх програмне забезпечення, що використовуються органами державної влади i органами мiсцевого самоврядування, державними пiдприємствами, установами та органiзацiями, повиннi забезпечуватися можливiстю обробляти україномовнi, росiйськомовнi та англомовнi тексти. У державних комп'ютерних системах та їх програмному забезпеченнi можуть вiльно використовуватися iншi мови.

     2. Мова приватних комп'ютерних систем та їх програмного забезпечення визначається власниками цих систем.

     Стаття 23. Мова у сферi культури

     1. Держава, пiдкреслюючи важливiсть мiжкультурного дiалогу i багатомовностi, дбає про розвиток україномовних форм культурного життя, гарантує вiльне використання регiональних мов або мов меншин у сферi культури, невтручання у творчу дiяльнiсть дiячiв культури i забезпечує реалiзацiю прав i культурних iнтересiв усiх мовних груп в Українi.

     2. З метою широкого ознайомлення громадян України з досягненнями культури iнших народiв свiту в Українi забезпечуються переклади i видання художньої, полiтичної, наукової та iншої лiтератури українською мовою, регiональними мовами або мовами меншин, iншими мовами.

     3. Оголошення i супровiд (конферанс) концертiв, iнших культурних заходiв, що проводять особи, якi належать до рiзних мовних груп, виступiв зарубiжних митцiв можуть здiйснюватися державною мовою, регiональними мовами або мовами меншин, iншими мовами на вибiр органiзаторiв заходу.

     4. Виготовлення копiй фiльмiв iноземного виробництва, якi розповсюджуються для показу в кiнотеатрах, публiчному комерцiйному вiдео i домашньому вiдео в Українi, здiйснюється мовою оригiналу або iз дублюванням або озвученням чи субтитруванням державною мовою, або регiональними мовами, або мовами меншин на замовлення дистриб'юторiв i прокатникiв з урахуванням мовних потреб споживачiв.

Роздiл IV
МОВА У СФЕРI IНФОРМАЦIЇ I ЗВ'ЯЗКУ

     Стаття 24. Мова засобiв масової iнформацiї i видавництв

     1. Кожному гарантується право споживати iнформацiйну продукцiю засобiв масової iнформацiї будь-якою мовою. Це право з поважанням принципу незалежностi i самостiйностi засобiв масової iнформацiї забезпечується створенням умов для розповсюдження iнформацiї рiзними мовами i вiльного вибору мови її споживання. Держава сприяє виданню i розповсюдженню аудiо- та аудiовiзуальних творiв, друкованих видань державною мовою, регiональними мовами або мовами меншин.

     2. Офiцiйна iнформацiя про дiяльнiсть органiв державної влади та органiв мiсцевого самоврядування поширюється державною мовою, а у межах територiї, на якiй поширена регiональна мова (мови), що вiдповiдає умовам частини третьої статтi 8 цього Закону, - також цiєю регiональною мовою (мовами). У разi поширення офiцiйної iнформацiї мовою, яка вiдрiзняється вiд державної, поширювач повинен забезпечити автентичний переклад з мови, на якiй поширюється ця iнформацiя, на державну мову.

     3. Телерадiоорганiзацiї України можуть на власний розсуд вести мовлення державною мовою, регiональними мовами або мовами меншин, мовами мiжнародного спiлкування та iншими мовами - як однiєю, так i кiлькома мовами. Обсяги загальнодержавного, регiонального i мiсцевого мовлення державною мовою, регiональними мовами або мовами меншин мають вiдповiдати чисельностi мовних груп i визначаються самими мовниками, крiм випадкiв, передбачених Законом України "Про телебачення i радiомовлення" стосовно обов'язкової частки пiсень державною мовою, частки ведення передач державною мовою.

(частина третя статтi 24 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.06.2016р. N 1421-VIII)

     4. Трансляцiя аудiовiзуальних творiв здiйснюється мовою оригiналу або iз дублюванням, озвученням чи субтитруванням державною мовою, регiональними мовами або мовами меншин на розсуд телерадiоорганiзацiй. За наявностi технiчних можливостей телерадiоорганiзацiї здiйснюють трансляцiю аудiовiзуальних творiв кiлькома мовами iз забезпеченням вiльного вибору споживачами мови цих творiв.

     5. Держава гарантує свободу прямого прийому радiо- i телепередач iз сусiднiх країн, якi транслюються такими самими або схожими до державної мови або до регiональних мов i мов меншин України мовами, i не перешкоджає ретрансляцiї радiо- i телепередач iз сусiднiх країн, якi випускаються в ефiр такими мовами, а також забезпечує свободу виявлення поглядiв i вiльне поширення iнформацiї друкованих засобiв iнформацiї такими мовами. Здiйснення зазначених свобод може мати обмеження, якi встановленi законом.

     6. Мова друкованих засобiв масової iнформацiї визначається їх засновниками вiдповiдно до установчих документiв.

     7. Друкована продукцiя службового та ужиткового користування (бланки, форми, квитанцiї, квитки тощо), що розповсюджується органами державної влади i органами мiсцевого самоврядування, державними пiдприємствами, установами та органiзацiями, видається державною мовою. У межах територiї, на якiй поширена регiональна мова (мови), що вiдповiдає умовам частини третьої статтi 8 цього Закону, за рiшенням мiсцевої ради така продукцiя може видаватися i цiєю регiональною мовою (мовами). У видавництвi друкованої продукцiї ужиткового користування, що розповсюджується приватними пiдприємствами, установами, органiзацiями, приватними пiдприємцями, громадянами, вiльно використовуються державна мова, регiональнi мови або мови меншин та iншi мови.

     Стаття 25. Мова у сферi поштового зв'язку i телекомунiкацiй

     1. У сферi надання послуг поштового зв'язку i телекомунiкацiй в Українi вживаються державна мова, регiональнi мови або мови меншин.

     2. Адреси вiдправника та одержувача поштових вiдправлень, телеграм, що пересилаються в межах України, мають виконуватися державною мовою. Текст телеграми може бути написаний будь-якою мовою з використанням лiтер кирилицi або латинської абетки.

     3. Мiжнароднi поштовi вiдправлення i повiдомлення, якi передаються через телекомунiкацiйнi мережi загального користування, обробляються з використанням мов, передбачених мiжнародними договорами України.

     Стаття 26. Мова реклами i маркування товарiв

     1. Рекламнi оголошення, повiдомлення та iншi форми аудiо- i вiзуальної рекламної продукцiї виконуються державною мовою або iншою мовою на вибiр рекламодавця.

     2. Знаки для товарiв i послуг наводяться у рекламi у тому виглядi, в якому їм надана правова охорона в Українi вiдповiдно до закону.

     3. Маркування товарiв, iнструкцiї про їх застосування тощо виконуються державною мовою i регiональною мовою або мовою меншини. За рiшенням виробникiв товарiв поруч iз текстом, викладеним державною мовою, може розмiщуватися його переклад iншими мовами. Маркування товарiв для експорту виконується будь-якими мовами.

     Маркування лiкарських засобiв, медичних виробiв, якi пiдлягають закупiвлi за результатами закупiвельної процедури, проведеної спецiалiзованою органiзацiєю, яка здiйснює закупiвлi, за визначенням, наведеним у Законi України "Про здiйснення державних закупiвель", на виконання угоди щодо закупiвлi мiж центральним органом виконавчої влади України, що реалiзує державну полiтику у сферi охорони здоров'я, та вiдповiдною спецiалiзованою органiзацiєю, яка здiйснює закупiвлi, а також iнструкцiї про застосування таких лiкарських засобiв, медичних виробiв виконуються мовою оригiналу.

(частину третю статтi 26 доповнено абзацом другим згiдно iз Законом України вiд 19.03.2015р. N 269-VIII, який дiє до 30.04.2022 р., враховуючи змiни, внесенi Законами України вiд 23.11.2018р. N 2629-VIII, вiд 19.09.2019р. N 114-IX, вiд 17.03.2020р. N 531-IX)

Роздiл V
МОВИ ТОПОНIМIВ ТА IМЕН ГРОМАДЯН

     Стаття 27. Мова топонiмiв

     1. Топонiми (географiчнi назви) - назви адмiнiстративно-територiальних одиниць, залiзничних станцiй, вулиць, майданiв тощо - утворюються i подаються державною мовою. У межах територiї, на якiй поширена регiональна мова або мова меншини, що вiдповiдає умовам частини третьої статтi 8 цього Закону, поруч iз топонiмом державною мовою вiдтворюється його вiдповiдник цiєю регiональною мовою (мовами). У разi потреби наводиться латиноалфавiтний вiдповiдник (транслiтерацiя) топонiма, поданого державною мовою.

     2. Вiдтворення українських топонiмiв регiональною мовою або мовою меншини (мовами) здiйснюється вiдповiдно до традицiй мови вiдтворення. Їх вiдтворення iншими мовами здiйснюється у транскрипцiї з державної мови.

     3. Топонiми iз-за меж України подаються державною мовою у транскрипцiї з мови оригiналу.

     4. Картографiчнi видання, призначенi для використання в Українi, готуються i видаються українською мовою.

     Стаття 28. Мова iмен громадян України

     1. Iмена громадян України подаються державною мовою вiдповiдно до українського правопису.

     2. Регiональними та iншими мовами iмена громадян України подаються вiдповiдно до встановлених нормативiв.

     3. Кожен громадянин України має право використовувати своє прiзвище та iм'я (по батьковi) рiдною мовою згiдно iз традицiями цiєї мови, а також право на їх офiцiйне визнання. При використаннi цього права запис прiзвища та iменi (по батьковi) в паспортi громадянина України, паспортi громадянина України для виїзду за кордон та iнших офiцiйних документах виконується у транскрипцiї з української, росiйської або iншої мови за вибором громадянина.

     4. Запис прiзвища та iменi (по батьковi) в паспортах та iнших офiцiйних документах здiйснюється iз попереднiм схваленням власника.

     5. Кожен громадянин України має право на виправлення помилкового запису свого прiзвища та iменi (по батьковi) в паспортах та iнших офiцiйних документах, у тому числi внаслiдок порушення вимог частин третьої та четвертої цiєї статтi.

Роздiл VI
МОВА ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ ТА IНШИХ ЗБРОЙНИХ ФОРМУВАНЬ

     Стаття 29. Мова Збройних Сил України та iнших вiйськових формувань

     Мовою статутiв, документацiї, дiловодства, команд та iншого статутного спiлкування у Збройних Силах України та iнших вiйськових формуваннях, створених вiдповiдно до законодавства України, є державна мова.

Роздiл VII
СПРИЯННЯ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ I КУЛЬТУРИ ЗА МЕЖАМИ УКРАЇНИ

     Стаття 30. Сприяння розвитку української мови i культури за межами України

     Держава вiдповiдно до мiжнародних норм i мiждержавних угод сприяє розвитку української мови i культури за кордоном, задоволенню нацiонально-культурних потреб закордонних українцiв, надає згiдно з нормами мiжнародного права всебiчну допомогу, за їх бажанням, освiтнiм школам, науковим установам, нацiонально-культурним товариствам українцiв, громадянам українського походження, якi проживають у зарубiжних країнах, у вивченнi української мови та проведеннi наукових дослiджень з українознавства, сприяє навчанню громадян українського походження в навчальних закладах України.

Роздiл VIII
ВИКОНАННЯ ЗАКОНУ УКРАЇНИ "ПРО ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОЇ МОВНОЇ ПОЛIТИКИ"

     Стаття 31. Виконання цього Закону

     1. Органiзацiя виконання Закону України "Про засади державної мовної полiтики" покладається на Кабiнет Мiнiстрiв України, центральнi i мiсцевi органи виконавчої влади та органи мiсцевого самоврядування, керiвникiв об'єднань громадян, пiдприємств, установ та органiзацiй в межах їх компетенцiї.

     2. Контроль за виконанням цього Закону здiйснюють Верховна Рада України у формi парламентського контролю, а також iншi органи державної влади i органи мiсцевого самоврядування, уповноваженi на це законодавством України.

     3. Органи судової влади забезпечують судовий захист виконання цього Закону.

Роздiл IX
ВIДПОВIДАЛЬНIСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНУ УКРАЇНИ "ПРО ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОЇ МОВНОЇ ПОЛIТИКИ"

     Стаття 32. Вiдповiдальнiсть за порушення Закону України "Про засади державної мовної полiтики"

     Органи державної влади, органи мiсцевого самоврядування, їхнi посадовi i службовi особи, громадяни, виннi у порушеннi Закону України "Про засади державної мовної полiтики", несуть адмiнiстративну або кримiнальну вiдповiдальнiсть вiдповiдно до законодавства України.

Роздiл X
ПРИКIНЦЕВI ПОЛОЖЕННЯ

     1. Цей Закон набирає чинностi з дня його опублiкування. Опублiкування Закону забезпечується державною мовою, регiональними мовами або мовами меншин, iншими мовами.

     2. З дня набрання чинностi цим Законом втрачають чиннiсть:

     Закон Української РСР "Про мови в Українськiй РСР" (Вiдомостi Верховної Ради Української РСР, 1989 р., N 45, ст. 631; Вiдомостi Верховної Ради України, 1995 р., N 13, ст. 85; 2003 р., N 24, ст. 159);

     Постанова Верховної Ради Української РСР "Про порядок введення в дiю Закону Української РСР "Про мови в Українськiй РСР" (Вiдомостi Верховної Ради Української РСР, 1989 р., N 45, ст. 632).

     3. До приведення у вiдповiднiсть iз цим Законом чиннi нормативно-правовi акти застосовуються в частинi, що не суперечить цьому Закону.

     4. Кабiнету Мiнiстрiв України:

     у тримiсячний термiн забезпечити приведення своїх нормативно-правових актiв i нормативно-правових актiв мiнiстерств та iнших центральних органiв виконавчої влади у вiдповiднiсть iз цим Законом;

     вжити заходiв до того, щоб вiдповiднi органи влади, органiзацiї i установи, їх посадовi та службовi особи, усi громадяни були поiнформованi про права та обов'язки, визначенi цим Законом;

     доручити спецiально уповноваженому центральному органу виконавчої влади у галузi статистики, його територiальним органам у тримiсячний термiн забезпечити вiдповiднi мiсцевi ради даними Всеукраїнського перепису населення про мовний склад населення адмiнiстративно-територiальних одиниць вiдповiдно до частини третьої статтi 7 цього Закону.

     5. Нацiональнiй радi України з питань телебачення i радiомовлення у тримiсячний термiн забезпечити приведення ранiше виданих телерадiоорганiзацiям лiцензiй на мовлення до вимог цього Закону без додаткових витрат для лiцензiатiв.

Роздiл XI
ПЕРЕХIДНI ПОЛОЖЕННЯ

     1. Внести змiни до законiв України:

     1) пiдпункт 1 пункту 1 роздiлу XI втратив чиннiсть

(у зв'язку з втратою чинностi Законом України вiд 23.05.91р. N 1060-XII згiдно iз Законом України вiд 05.09.2017р. N 2145-VIII)

     2) у Законi України "Про дошкiльну освiту" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2001 р., N 49, ст. 259):

     у статтi 7 абзац третiй пiсля слова "державної" доповнити словами "мови, регiональних мов або мов меншин";

     статтю 10 викласти в новiй редакцiї:

     "Стаття 10. Мова у дошкiльнiй освiтi

     Мова у дошкiльнiй освiтi визначається статтею 20 Закону України "Про засади державної мовної полiтики";

     у статтi 36 абзац шостий частини другої пiсля слова "державної" доповнити словами "мови, регiональних мов або мов меншин";

     3) у Законi України "Про загальну середню освiту" (Вiдомостi Верховної Ради України, 1999 р., N 28, ст. 230):

     у статтi 5 абзац сьомий пiсля слова "державної" доповнити словами "мови, регiональних мов або мов меншин";

     статтю 7 викласти в новiй редакцiї:

     "Стаття 7. Мова навчання i виховання у загальноосвiтнiх навчальних закладах

     Мова навчання i виховання у загальноосвiтнiх навчальних закладах визначається статтею 20 Закону України "Про засади державної мовної полiтики";

     у статтi 29 абзац четвертий частини другої пiсля слова "державної" доповнити словами "регiональних мов або мов меншин";

     4) у Законi України "Про позашкiльну освiту" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2000 р., N 46, ст. 393) статтю 7 викласти в новiй редакцiї:

     "Стаття 7. Мова навчання i виховання у позашкiльнiй освiтi

     Мова навчання i виховання у позашкiльнiй освiтi визначається статтею 20 Закону України "Про засади державної мовної полiтики";

     5) пiдпункт 5 пункту 1 роздiлу XI втратив чиннiсть

(у зв'язку з втратою чинностi Законом України вiд 17.01.2002р. N 2984-III згiдно iз Законом України вiд 01.07.2014р. N 1556-VII)

     6) у Цивiльному процесуальному кодексi України (Вiдомостi Верховної Ради України, 2004 р., N 40 - 41, 42, ст. 492) статтю 7 викласти в новiй редакцiї:

     "Стаття 7. Мова цивiльного судочинства

     Мова цивiльного судочинства визначається статтею 14 Закону України "Про засади державної мовної полiтики";

     7) у Господарському процесуальному кодексi України (Вiдомостi Верховної Ради України, 1992 р., N 6, ст. 56) статтю 3 викласти в новiй редакцiї:

     "Стаття 3. Мова господарського судочинства

     Мова господарського судочинства визначається статтею 14 Закону України "Про засади державної мовної полiтики";

     8) у Кодексi адмiнiстративного судочинства України (Вiдомостi Верховної Ради України, 2005 р., N 35 - 36, 37, ст. 446) статтю 15 викласти в новiй редакцiї:

     "Стаття 15. Мова адмiнiстративного судочинства

     Мова адмiнiстративного судочинства визначається статтею 14 Закону України "Про засади державної мовної полiтики";

     9) пiдпункт 9 пункту 1 роздiлу XI втратив чиннiсть

(у зв'язку з втратою чинностi Кримiнально-процесуальним кодексом України вiд 28.12.60р. згiдно з Кримiнальним процесуальним кодексом України вiд 13.04.2012р. N 4651-VI)

     10) у Законi України "Про нотарiат" (Вiдомостi Верховної Ради України, 1993 р., N 39, ст. 383) статтю 15 викласти в новiй редакцiї:

     "Стаття 15. Мова нотарiального дiловодства

     Мова нотарiального дiловодства визначається статтею 16 Закону України "Про засади державної мовної полiтики";

     11) пiдпункт 11 пункту 1 роздiлу XI втратив чиннiсть

(у зв'язку з втратою чинностi Законом України вiд 19.12.92р. N 2887-XII згiдно iз Законом України вiд 05.07.2012р. N 5076-VI)

     12) у Законi України "Про мiсцевi державнi адмiнiстрацiї" (Вiдомостi Верховної Ради України, 1999 р., N 20 - 21, ст. 190) у статтi 12 частину першу викласти в новiй редакцiї:

     "На посади в мiсцевi державнi адмiнiстрацiї призначаються громадяни України, якi мають вiдповiдну освiту i професiйну пiдготовку, володiють державною мовою, регiональними мовами або мовами меншин в обсягах, достатнiх для виконання службових обов'язкiв вiдповiдно до вимог статтi 11 Закону України "Про засади державної мовної полiтики";

     13) у Законi України "Про службу в органах мiсцевого самоврядування" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2001 р., N 33, ст. 175) у статтi 5 частину другу викласти в новiй редакцiї:

     "На посаду можуть бути призначенi особи, якi мають вiдповiдну освiту i професiйну пiдготовку, володiють державною мовою та регiональними мовами в обсягах, достатнiх для виконання службових обов'язкiв вiдповiдно до вимог статтi 11 Закону України "Про засади державної мовної полiтики";

     14) у Законi України "Про нацiональнi меншини в Українi" (Вiдомостi Верховної Ради України, 1992 р., N 36, ст. 529) статтю 8 викласти в новiй редакцiї:

     "Стаття 8. Мова роботи, дiловодства i документацiї мiсцевих органiв державної влади i мiсцевого самоврядування визначається статтею 11 Закону України "Про засади державної мовної полiтики";

     15) у Законi України "Про мiсцеве самоврядування в Українi" (Вiдомостi Верховної Ради України, 1997 р., N 24, ст. 170):

     у статтi 26 пункт 50 частини першої викласти в новiй редакцiї:

     "50) прийняття рiшень щодо виконання положень статей 7, 11, 12, 20, 24 Закону України "Про засади державної мовної полiтики";

     у статтi 32 пiдпункт 1 пункту "б" викласти в новiй редакцiї:

     "1) забезпечення в межах наданих повноважень доступностi i безоплатностi освiти i медичного обслуговування на вiдповiднiй територiї, можливостi отримання освiти державною мовою, а в межах територiї, на якiй поширена регiональна мова, - цiєю регiональною мовою або мовою меншини згiдно з нормами статтi 20 Закону України "Про засади державної мовної полiтики";

     16) пiдпункт 16 пункту 1 роздiлу XI втратив чиннiсть

(у зв'язку з втратою чинностi Законом України вiд 05.03.99р. N 474-XIV згiдно з Виборчим кодексом України вiд 19.12.2019р. N 396-IX)

     17) у Законi України "Про вибори народних депутатiв України" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2004 р., N 27 - 28, ст. 366) у статтi 67 частину другу:

     пiсля слова "текст" доповнити словами "мову (мови)";

     доповнити реченням: "Мова (мови) iнформацiйного плаката визначається статтею 12 Закону України "Про засади державної мовної полiтики";

     18) у Законi України "Про вибори депутатiв Верховної Ради Автономної Республiки Крим, мiсцевих рад та сiльських, селищних, мiських голiв" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2004 р., N 30 - 31, ст. 382):

     у статтi 24:

     пункт 8 частини другої пiсля слова "текст" доповнити словами "i мову (мови)";

     пункт 9 частини четвертої пiсля слова "текст" доповнити словами "i мову (мови)";

     пункт 9 частини п'ятої пiсля слова "текст" доповнити словами "i мову (мови)";

     у статтi 36 пункт 10 частини першої пiсля слiв "державною мовою" доповнити словами "а в межах територiї, на якiй поширена регiональна мова або мова меншини, також цiєю регiональною мовою або мовою меншини";

     у статтi 52 частину другу:

     пiсля слова "текст" доповнити словами "мову (мови)";

     доповнити реченням: "Мова (мови) iнформацiйного плаката визначається статтею 12 Закону України "Про засади державної мовної полiтики";

     у статтi 63 частину дев'яту викласти в новiй редакцiї:

     "Мова (мови) виборчого бюлетеня визначається статтею 12 Закону України "Про засади державної мовної полiтики";

     19) пiдпункт 19 пункту 1 роздiлу XI втратив чиннiсть

(у зв'язку з втратою чинностi Законом України вiд 03.07.91р. N 1286-XII згiдно iз Законом України вiд 06.11.2012р. N 5475-VI)

     20) у Законi України "Про органи реєстрацiї актiв громадянського стану" (Вiдомостi Верховної Ради України (ВВР), 1994 р., N 14, ст. 78) статтю 16 викласти в новiй редакцiї:

     "Стаття 16. Мова дiловодства в органах реєстрацiї актiв громадянського стану

     Мова дiловодства в органах реєстрацiї актiв громадянського стану визначається статтею 13 Закону України "Про засади державної мовної полiтики";

     21) у Законi України "Про культуру" N 2778-VI вiд 14 грудня 2010 року статтю 5 викласти в новiй редакцiї:

     "Стаття 5. Мова у сферi культури

     1. Застосування мов у сферi культури гарантується Конституцiєю України та визначається статтею 23 Закону України "Про засади державної мовної полiтики";

     2. Держава забезпечує всебiчний розвиток i функцiонування державної мови у сферi культури, гарантує вiльне використання мов усiх нацiональних меншин України";

     22) у Законi України "Про кiнематографiю" (Вiдомостi Верховної Ради України, 1998 р., N 22, ст. 114):

     статтю 6 викласти в новiй редакцiї:

     "Стаття 6. Мова у галузi кiнематографiї

     Застосування мов у галузi кiнематографiї здiйснюється згiдно зi статтею 23 Закону України "Про засади державної мовної полiтики";

     у статтi 14 частину другу викласти в новiй редакцiї:

     "Розповсюдження iноземних фiльмiв здiйснюється згiдно зi статтею 23 Закону України "Про засади державної мовної полiтики" та мiжнародними договорами, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України";

     23) у Законi України "Про iнформацiю" (Вiдомостi Верховної Ради України, 1992 р., N 48, ст. 650) статтю 11 викласти в новiй редакцiї:

     "Стаття 11. Мова iнформацiї

     Мова iнформацiї визначається Законом України "Про засади державної мовної полiтики", мiжнародними договорами, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України, iншими законодавчими актами України у сферi iнформацiї";

     24) у Законi України "Про телебачення i радiомовлення" (Вiдомостi Верховної Ради України, 1994 р., N 10, ст. 43) статтю 10 викласти в новiй редакцiї:

     "Стаття 10. Вживання мов в iнформацiйнiй дiяльностi телерадiоорганiзацiй

     Вживання мов в iнформацiйнiй дiяльностi телерадiоорганiзацiй визначається статтею 24 Закону України "Про засади державної мовної полiтики";

     у статтi 24 пункт "ж" частини другої виключити;

     у статтi 27 пункт "д" частини третьої виключити;

     25) у Законi України "Про iнформацiйнi агентства" (Вiдомостi Верховної Ради України, 1995 р., N 13, ст. 83) статтю 3 викласти в новiй редакцiї:

     "Стаття 3. Мова продукцiї iнформацiйних агентств

     Iнформацiйнi агентства згiдно iз законодавством України про мови поширюють свою продукцiю державною мовою, росiйською, iншими регiональними мовами або мовами меншин, а також iншими мовами, дотримуючись загальновизнаних етично-моральних норм слововживання";

     26) у Законi України "Про порядок висвiтлення дiяльностi органiв державної влади та органiв мiсцевого самоврядування в Українi засобами масової iнформацiї" (Вiдомостi Верховної Ради України, 1997 р., N 49, ст. 299) статтю 4 викласти в новiй редакцiї:

     "Стаття 4. Мова поширення iнформацiї про дiяльнiсть органiв державної влади та органiв мiсцевого самоврядування

     Мова поширення iнформацiї про дiяльнiсть органiв державної влади та органiв мiсцевого самоврядування визначається статтею 24 Закону України "Про засади державної мовної полiтики";

     27) у Законi України "Про поштовий зв'язок" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2002 р., N 6, ст. 39) статтю 4 викласти в новiй редакцiї:

     "Стаття 4. Мова у сферi надання послуг поштового зв'язку

     Мова у сферi надання послуг поштового зв'язку визначається статтею 25 Закону України "Про засади державної мовної полiтики";

     28) у Законi України "Про телекомунiкацiї" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2004 р., N 12, ст. 155) статтю 7 викласти в новiй редакцiї:

     "Стаття 7. Мова у сферi телекомунiкацiй

     Мова у сферi телекомунiкацiй визначається статтею 25 Закону України "Про засади державної мовної полiтики";

     29) у Законi України "Про рекламу" (Вiдомостi Верховної Ради України, 1996 р., N 39, ст. 181) статтю 6 викласти в новiй редакцiї:

     "Стаття 6. Мова реклами

     Мова реклами визначається статтею 26 Закону України "Про засади державної мовної полiтики";

     30) у Законi України "Про лiкарськi засоби" (Вiдомостi Верховної Ради України, 1996 р., N 22, ст. 86) статтю 12 доповнити частиною наступного змiсту:

     "Мова маркування лiкарських засобiв, iнструкцiй про їх застосування визначається вiдповiдно до статтi 26 Закону України "Про засади державної мовної полiтики";

     31) у Законi України "Про географiчнi назви" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2005 р., N 27, ст. 360) у статтi 6:

     частину другу викласти в новiй редакцiї:

     "Мова назв географiчних об'єктiв, що знаходяться на територiї України, визначається статтею 27 Закону України "Про засади державної мовної полiтики";

     частину третю статтi 6 виключити.

     32) у статтi 2 Регламенту Верховної Ради України, затвердженого Законом України "Про Регламент Верховної Ради України" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2010 р., N 14 - 15, N 16 - 17, ст. 133):

     частину третю викласти в новiй редакцiї:

     "3. Мова ведення засiдань Верховної Ради України визначається статтею 9 Закону України "Про засади державної мовної полiтики";

     частину четверту статтi 2 виключити;

     33) у Постановi Верховної Ради України "Про затвердження положень про паспорт громадянина України, про свiдоцтво про народження та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон" (Вiдомостi Верховної Ради України, 1992 р., N 37, ст. 545):

     у Положеннi про паспорт громадянина України абзац перший пункту 4 викласти в новiй редакцiї:

     "4. Мови паспорта визначаються частиною першою статтi 13 Закону України "Про засади державної мовної полiтики". Запис прiзвища та iменi (по батьковi) виконується згiдно iз статтею 28 Закону України "Про засади державної мовної полiтики";

     у додатку до Положення про свiдоцтво про народження абзац третiй викласти в новiй редакцiї:

     "Мова свiдоцтва про народження визначається вiдповiдно до статтi 14 Закону України "Про засади державної мовної полiтики". Запис прiзвища та iменi (по батьковi) виконується згiдно iз статтею 28 Закону України "Про засади державної мовної полiтики";

     у Положеннi про паспорт громадянина України для виїзду за кордон у пунктi 6 друге речення пiсля слова "згiдно" доповнити словами та цифрами "iз статтею 28 Закону України "Про засади державної мовної полiтики".

Президент України В. ЯНУКОВИЧ

м. Київ
3 липня 2012 року
N 5029-VI

Copyright © 2021 НТФ «Інтес»
Всі права захищені.