ДЕРЖАВНА МИТНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

26.06.08	N 11/2-9/7024-ЕП

 

	Директору Асоцiацiї митних брокерiв України Мироненку М.В.
	Начальникам регiональних митниць, митниць

Про надання роз'яснень

     У Державнiй митнiй службi України розглянуто лист Асоцiацiї митних брокерiв України вiд 29.05.08 N 15/77.

     I. Вiдповiдно до пункту 9 статтi 92 Конституцiї України засади зовнiшнiх зносин, зовнiшньоекономiчної дiяльностi, митної справи визначаються виключно законами України.

     Згiдно зi статтею 9 Конституцiї України чиннi мiжнароднi договори, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України, є частиною нацiонального законодавства України.

     Згiдно зi статтями 15 та 19 Закону України 29.06.04 N 1906-IV "Про мiжнароднi договори України" чиннi мiжнароднi договори України пiдлягають сумлiнному дотриманню Україною вiдповiдно до норм мiжнародного права.

     Чиннi мiжнароднi договори України, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України, є частиною нацiонального законодавства i застосовуються у порядку, передбаченому для норм нацiонального законодавства.

     Якщо мiжнародним договором України, який набрав чинностi в установленому порядку, встановлено iншi правила, нiж тi, що передбаченi у вiдповiдному актi законодавства України, то застосовуються правила мiжнародного договору.

     У статтi 7 Митного кодексу України зазначено, що якщо мiжнародним договором України, укладеним в установленому законом порядку, встановлено iншi правила, нiж тi, що передбаченi цим Кодексом, то застосовуються правила мiжнародного договору.

     Вiдповiдно до Постанови Верховної Ради України вiд 19.06.92 N 2479-XII Україна приєдналася до Конвенцiї про створення Ради Митного Спiвробiтництва 1950 року (далi - Рада).

     Однiєю з основних цiлей Ради є вивчення технiчних аспектiв митних систем, так само як i пов'язаних iз ними економiчних чинникiв, з метою запропонування членам Ради практичних засобiв досягнення якомога вищого рiвня погодженостi та однаковостi.

     З прийняттям Верховною Радою України Закону України вiд 05.10.06 N 227-V, Україна приєдналась до Протоколу про внесення змiн до Мiжнародної конвенцiї про спрощення та гармонiзацiю митних процедур (далi - Кiотська конвенцiя), чим взяла на себе зобов'язання з впровадження вiдповiдних мiжнародних норм та стандартiв у митному правi України. Кiотська конвенцiя розроблена пiд егiдою Ради.

     Регулювання дiяльностi митних брокерiв найбiльш чiтко описано в Стандартних правилах роздiлу 8 "Вiдносини мiж митною службою та третiми сторонами" Загального додатка до Кiотської конвенцiї.

     Згiдно з положеннями Кiотської конвенцiї, для досягнення гармонiзацiї i спрощення митних правил i процедур з iснуючими мiжнародними стандартами кожна договiрна сторона повинна запровадити прийнятi нею Стандартнi правила.

     Необхiднiсть приведення норм Митного кодексу України до Кiотської конвенцiї, iмплементацiї в законодавствi України норм законодавства Європейського спiвтовариства та мiжнародних угод, якими регулюються митнi вiдносини мiж країнами свiту, також визначено:

     Угодою про партнерство та спiвробiтництво мiж Європейськими спiвтовариствами i Україною (стаття 51), ратифiкованою Законом України вiд 10.11.94 N 237/94-ВР;

     Указом Президента України вiд 24.10.03 N 1209/2003 "Про заходи щодо пiдвищення ефективностi дiяльностi митної служби України";

     Загальнодержавною програмою адаптацiї законодавства України до законодавства Європейського Союзу, затвердженою Законом України вiд 18.03.04 N 1629-IV;

     Протоколом про вступ України до Свiтової органiзацiї торгiвлi, ратифiкованим Законом України вiд 10.04.08 N 250-VI. З ратифiкацiєю Протоколу Україна взяла на себе ряд мiжнародних зобов'язань з приведення i спрощення її законодавчих i нормативно-правових актiв, якi регулюють вiдносини у галузi митної справи, до вимог Генеральної угоди з тарифiв i торгiвлi 1994 року та Генеральної угоди з тарифiв i торгiвлi вiд 30 жовтня 1947 року.

     Поряд з наведеним, положення Закону України вiд 01.06.00 N 1775-III "Про лiцензування певних видiв господарської дiяльностi" не дають права Держмитслужбi в повнiй мiрi реалiзувати в нормативному регулюваннi митної справи вимоги Стандартних правил Кiотської конвенцiї та призводять до законодавчої неузгодженостi мiж статтями Митного кодексу України (в частинi регулювання дiяльностi митного брокера) i Кiотською конвенцiєю.

     Для довiдки:

     Перша неузгодженiсть.

     1. Стандартним правилом пункту 8.6 роздiлу 8 "Вiдносини мiж митною службою та третiми сторонами" Загального додатка до Кiотської конвенцiї, визначено, що митна служба визначає умови, за яких третя сторона не допускається до участi у митних операцiях (тобто, митна служба самостiйно визначає умови, за яких третя сторона (митнi брокери) може здiйснювати декларування товарiв митним органам).

     Вiдповiдно до статтi 5 Закону України "Про лiцензування певних видiв господарської дiяльностi", спецiально уповноважений орган з питань лiцензування затверджує спiльно з органами лiцензування лiцензiйнi умови провадження певного виду господарської дiяльностi та порядок контролю за їх додержанням, крiм випадкiв, передбачених цим Законом.

     Тобто, визначення вiдповiдних умов, з настанням яких митнi брокери не можуть здiйснювати декларування товарiв митним органам, здiйснюватиметься спiльно Держкомпiдприємництвом та Держмитслужбою, а не митною службою, як це передбачено пунктом 8.6 Кiотської конвенцiї.

     2. Стандартним правилом пункту 8.7 визначено, що митна служба повiдомляє у письмовому виглядi третю сторону про своє рiшення стосовно вiдмови їй в участi у митних операцiях (тобто, митна служба самостiйно приймає рiшення щодо неможливостi участi третьої сторони у митних операцiях, у т.ч. анулювання вiдповiдного дозвiльного документа).

     Згiдно зi статтею 21 Закону України "Про лiцензування певних видiв господарської дiяльностi", орган лiцензування приймає рiшення про анулювання лiцензiї протягом десяти робочих днiв з дати встановлення пiдстав для анулювання лiцензiї, яке вручається (надсилається) лiцензiату iз зазначенням пiдстав анулювання не пiзнiше трьох робочих днiв з дати його прийняття. Рiшення про анулювання лiцензiї набирає чинностi через десять днiв з дня його прийняття.

     Якщо лiцензiат протягом цього часу подає скаргу до експертно-апеляцiйної ради, дiя даного рiшення органу лiцензування зупиняється до прийняття вiдповiдного рiшення спецiально уповноваженого органу з питань лiцензування.

     Вiдповiдно до статтi 7 Закону України "Про лiцензування певних видiв господарської дiяльностi", експертно-апеляцiйна рада є колегiальним органом, створеним при спецiально уповноваженому органi з питань лiцензування. Рiшення експертно-апеляцiйної ради мають характер експертних висновкiв i є обов'язковими для розгляду спецiально уповноваженим органом з питань лiцензування.

     Рiшення експертно-апеляцiйної ради з питань звернень (апеляцiй) є пiдставою для видання спецiально уповноваженим органом з питань лiцензування розпорядження про усунення порушень законодавства у сферi лiцензування, допущених органом лiцензування.

     Розпорядження спецiально уповноваженого органу з питань лiцензування, прийнятi у межах його компетенцiї, є обов'язковими до виконання органами виконавчої влади та органами мiсцевого самоврядування, юридичними особами всiх форм власностi, а також фiзичними особами - суб'єктами пiдприємницької дiяльностi (стаття 3 Закону України "Про лiцензування певних видiв господарської дiяльностi").

     Тобто, Держкомпiдприємництво, використовуючи наданi Законом України "Про лiцензування певних видiв господарської дiяльностi" повноваження, може безпосередньо та прямо впливати на рiшення Держмитслужби, прийнятi вiдносно третiх сторiн (митних брокерiв), у т.ч. вимагати їх обов'язкового скасування.

     Друга неузгодженiсть.

     У преамбулi Закону України "Про лiцензування певних видiв господарської дiяльностi" зазначено, що цей Закон визначає види господарської дiяльностi, що пiдлягають лiцензуванню, порядок їх лiцензування, встановлює державний контроль у сферi лiцензування, вiдповiдальнiсть суб'єктiв господарювання та органiв лiцензування за порушення законодавства у сферi лiцензування.

     Термiни "митна служба" та "митне законодавство" вiдповiдно до роздiлу 2 Загального додатка до Кiотської конвенцiї:

     "митна служба" - державна служба, на яку покладене застосування митного законодавства та стягнення мит та податкiв, а також застосування iнших законiв та правил, що стосуються ввозу, вивозу, перемiщення або зберiгання товарiв;

     "митне законодавство" - сукупнiсть законiв та пiдзаконних актiв, що стосуються ввозу, вивозу, перемiщення або зберiгання товарiв, застосування i забезпечення виконання яких покладено безпосередньо на митну службу, а також будь-яких нормативних розпоряджень, виданих митною службою в межах її компетенцiї.

     Порiвнюючи положення Кiотської конвенцiї та Закону України "Про лiцензування певних видiв господарської дiяльностi", слiд зробити однозначний висновок, що Закон України "Про лiцензування певних видiв господарської дiяльностi" не належить до митного законодавства, у зв'язку з тим, що:

     його положення не стосуються ввозу, вивозу, перемiщення або зберiгання товарiв;

     застосування i забезпечення виконання його норм не покладено безпосередньо на митну службу (вiдповiдно до статтi 20 Закону України "Про лiцензування певних видiв господарської дiяльностi", державний нагляд за додержанням органами лiцензування вимог законодавства у сферi лiцензування здiйснює спецiально уповноважений орган з питань лiцензування шляхом проведення планових та позапланових перевiрок).

     Разом з цим, положення Закону України вiд 06.09.05 N 2806-IV "Про дозвiльну систему у сферi господарської дiяльностi" теж не дають права Держмитслужбi в повнiй мiрi реалiзувати в нормативному регулюваннi митної справи вимоги Стандартних правил Кiотської конвенцiї та призведуть до виникнення законодавчої неузгодженостi мiж статтями Митного кодексу України (в частинi регулювання дiяльностi митного брокера) i Кiотською конвенцiєю.

     Для довiдки:

     Пунктом 1 статтi 4 Закону України "Про дозвiльну систему у сферi господарської дiяльностi" встановлено, що виключно законом визначається вичерпний перелiк пiдстав для вiдмови у видачi та анулюваннi документа дозвiльного характеру (протирiччя зi Стандартними правилами 8.6 та 8.7 Кiотської конвенцiї).

     Вiдповiдно до статтi 9 Закону України "Про дозвiльну систему у сферi господарської дiяльностi" уповноважений орган здiйснює в межах своєї компетенцiї контроль за додержанням вимог законодавства з питань видачi документiв дозвiльного характеру.

     Згiдно з пунктом 1 Положення про Державний комiтет України з питань регуляторної полiтики та пiдприємництва, затвердженого Указом Президента України вiд 25.05.00 N 721/2000, та пунктом 1 Положення про Державний комiтет України з питань регуляторної полiтики та пiдприємництва, затвердженого постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 26.04.07 N 667, Держкомпiдприємництво є спецiально уповноваженим органом з питань державної регуляторної полiтики, державної реєстрацiї, лiцензування та дозвiльної системи у сферi господарської дiяльностi (протирiччя зi Стандартними правилами 8.6 та 8.7 Кiотської конвенцiї).

     Беручи до уваги зазначене та вимоги статтi 7 Митного кодексу України, Держмитслужбою прийнято рiшення щодо приведення дiяльностi митних брокерiв та їх представникiв до вимог положень Кiотської конвенцiї, а не Закону України "Про лiцензування певних видiв господарської дiяльностi" або Закону України "Про дозвiльну систему у сферi господарської дiяльностi", шляхом прийняття власного нормативно-правового акта.

     Крiм наведеного, повiдомляємо, що Держмитслужбою вже розроблено проект наказу "Про затвердження Порядку дiяльностi митних брокерiв та їх представникiв", який вiдповiдно до вимог Закону України "Про засади державної регуляторної полiтики у сферi господарської дiяльностi" офiцiйно оприлюднено на вiдомчому сайтi Держмитслужби www.customs.gov.ua.

     Ураховуючи викладене, єдиним документом, який надає право митному брокеру декларувати товари митним органам є документ на право провадження митної брокерської дiяльностi, виданий суб'єкту господарювання Держмитслужбою до моменту набуття Україною членства у Свiтовiй органiзацiї торгiвлi.

     За станом на 15.05.08 чинними є 1851 такий документ.

     Вiдповiдно до статтi 58 Конституцiї України, закони та iншi нормативно-правовi акти не мають зворотної дiї в часi, крiм випадкiв, коли вони пом'якшують або скасовують вiдповiдальнiсть особи.

     У зв'язку з цим у Держмитслужби вiдсутнi пiдстави сумнiватись щодо легiтимностi на даний час виданих до моменту набуття Україною членства у Свiтовiй органiзацiї торгiвлi документiв, якi надають право митним брокерам декларувати товари митним органам, тому що на момент їх видачi або перереєстрацiї дiяла стаття 47 Митного кодексу України вiд 12.12.91 N 1970-XII та постанова Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 27.01.97 N 65 "Про ставки митних зборiв".

     Беручи до уваги наведене, до моменту набрання чинностi наказом Держмитслужби "Про затвердження Порядку дiяльностi митних брокерiв та їх представникiв" Держмитслужба не заперечує проти прийняття митними органами екзаменiв у осiб, якi бажають стати особами, уповноваженими на декларування, вiдповiдно до дiючої на даний час процедури.

     При цьому, до моменту визначення Держмитслужбою факту виникнення iстотних змiн у правовому регулюваннi митної справи, у митних органiв вiдсутнi пiдстави для прийняття залiкiв у осiб, уповноважених на декларування.

     II. Вiдповiдно до статтi 19 Конституцiї України, органи державної влади та органи мiсцевого самоврядування, їх посадовi особи зобов'язанi дiяти лише на пiдставi, в межах повноважень та у спосiб, що передбаченi Конституцiєю та законами України.

     Статтею 11 Митного кодексу України визначено, що безпосереднє здiйснення митної справи покладається на митнi органи України. Митнi органи, реалiзуючи митну полiтику України, здiйснюють контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи.

     Безпосереднє керiвництво митною справою покладається на спецiально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузi митної справи (стаття 3 Митного кодексу України).

     Вiдповiдно до положень Митного кодексу України дiяльнiсть митних брокерiв, пов'язана iз здiйненням декларування товарiв, якi перемiщуються через митний кордон України, пiдлягає контролю з боку митних органiв.

     Згiдно з частиною восьмою пункту 4 статтi 4 Закону України вiд 05.04.07 N 877-V "Про основнi засади державного нагляду (контролю) у сферi господарської дiяльностi", орган державного нагляду (контролю) не може здiйснювати державний нагляд (контроль) у сферi господарської дiяльностi, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здiйснення державного нагляду (контролю) у певнiй сферi господарської дiяльностi та не визначає повноваження такого органу пiд час здiйснення державного нагляду (контролю).

     Ураховуючи викладене, перевiрка наявностi у митного брокера вiдповiдного документа на право провадження ним митної брокерської дiяльностi повинна здiйснюватись лише тими органами виконавчої влади, якi прямо уповноваженi законом на здiйнення державного нагляду (контролю) у сферi митної справи.

Перший заступник Голови Служби

А.Є.Гутник