ЗАКОН  УКРАЇНИ

Про ринок природного газу

Iз змiнами i доповненнями, внесеними
Законами України
вiд 22 вересня 2016 року N 1541-VIII,
вiд 20 вересня 2019 року N 124-IX,
вiд 31 жовтня 2019 року N 264-IX,
вiд 19 грудня 2019 року N 394-IX

(У текстi Закону слова "стандарти безпеки" у всiх вiдмiнках замiнено словами "норми безпеки" у вiдповiдному вiдмiнку; слово "стандарти" у всiх вiдмiнках замiнено словом "вимоги" у вiдповiдному вiдмiнку згiдно iз Законом України вiд 20 вересня 2019 року N 124-IX)

     Цей Закон визначає правовi засади функцiонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вiльної конкуренцiї, належного захисту прав споживачiв та безпеки постачання природного газу, а також здатного до iнтеграцiї з ринками природного газу держав - сторiн Енергетичного Спiвтовариства, у тому числi шляхом створення регiональних ринкiв природного газу.

Роздiл I
ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ

     Стаття 1. Визначення термiнiв

     1. У цьому Законi наведенi нижче термiни вживаються в такому значеннi:

     1) безпека постачання природного газу - надiйне та безперебiйне постачання необхiдних обсягiв природного газу споживачам, що забезпечується наявними джерелами надходження природного газу, а також належним технiчним станом газотранспортних та газорозподiльних систем, газосховищ та установки LNG;

     2) вертикально iнтегрована органiзацiя - юридична особа незалежно вiд органiзацiйно-правової форми та форми власностi, фiзична особа, яка здiйснює господарську дiяльнiсть, у тому числi яка здiйснює контроль над iншою юридичною чи фiзичною особою, або група таких осiб, пов'язаних мiж собою безпосередньо чи опосередковано вiдносинами контролю, що здiйснює щонайменше одну iз функцiй транспортування, розподiлу, зберiгання (закачування, вiдбору) природного газу або надання послуг установки LNG i щонайменше одну iз функцiй постачання або видобутку природного газу;

     3) вiльна потужнiсть - частина технiчної потужностi об'єкта газової iнфраструктури, право користування якою не надане замовникам або не реалiзоване замовником згiдно з договором про надання вiдповiдних послуг;

     4) вразливi споживачi - побутовi споживачi, якi набувають право на державну допомогу в порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України;

     5) врегулювання перевантажень - вжиття заходiв оператором газотранспортної системи, оператором газорозподiльної системи, оператором газосховища або оператором установки LNG з метою забезпечення максимального використання потужностi газотранспортної системи, газорозподiльної системи, газосховища або установки LNG з урахуванням вимог цiлiсностi газотранспортної системи;

     6) газорозподiльна система - технологiчний комплекс, що складається з органiзацiйно i технологiчно пов'язаних мiж собою об'єктiв, призначених для розподiлу природного газу вiд газорозподiльних станцiй безпосередньо споживачам;

     7) газотранспортна система - технологiчний комплекс, до якого входить окремий магiстральний газопровiд з усiма об'єктами i спорудами, пов'язаними з ним єдиним технологiчним процесом, або кiлька таких газопроводiв, якими здiйснюється транспортування природного газу вiд точки (точок) входу до точки (точок) виходу;

     8) доступ - право користування потужнiстю об'єкта газової iнфраструктури в обсязi та на умовах, встановлених у договорi про надання послуг транспортування, розподiлу, зберiгання (закачування, вiдбору) природного газу або послуг установки LNG;

     9) замовник - фiзична або юридична особа, яка на пiдставi договору замовляє надання однiєї чи кiлькох iз таких послуг:

     приєднання до газотранспортної або газорозподiльної системи;

     транспортування природного газу;

     розподiл природного газу;

     зберiгання (закачування, вiдбiр) природного газу;

     послуги установки LNG;

     10) захищенi споживачi - побутовi споживачi, приєднанi до газорозподiльної системи, пiдприємства, установи, органiзацiї, що здiйснюють надання важливих суспiльних послуг та приєднанi до газотранспортної або газорозподiльної системи, а також виробники теплової енергiї для потреб таких споживачiв або пiдприємств, установ, органiзацiй за умови, що виробництво теплової енергiї для потреб таких споживачiв або пiдприємств, установ, органiзацiй здiйснюється за допомогою об'єктiв, не пристосованих до змiни палива та приєднаних до газотранспортної або газорозподiльної системи;

     11) кодекс газотранспортної системи, кодекс газорозподiльних систем, кодекс газосховища, кодекс установки LNG - правила експлуатацiї та доступу до газотранспортної системи, газорозподiльної системи, газосховища, установки LNG, що затверджуються Регулятором;

     12) контролер - особа, вiдповiдальна за монiторинг та звiтування щодо стану виконання вимог про вiдокремлення i незалежнiсть оператора газотранспортної системи;

     13) контроль - вирiшальний вплив або можливiсть здiйснення вирiшального впливу на господарську дiяльнiсть суб'єкта ринку природного газу, що здiйснюється, зокрема, шляхом реалiзацiї права володiння або користування всiма активами такого суб'єкта чи їх значною частиною, права вирiшального впливу на формування складу, результати голосування та прийняття рiшення органами такого суб'єкта тощо;

     14) кризова ситуацiя з надходження природного газу (далi - кризова ситуацiя) - настання неочiкуваних та непередбачуваних обставин, у тому числi обставин, якi могли бути передбаченi, але запобiгання яким вiдповiдальними суб'єктами владних повноважень було об'єктивно неможливим, що спричинило або може спричинити обмеження або припинення надходження природного газу на ринок природного газу України чи iншi перешкоди для безпечної та безперебiйної роботи газотранспортної системи, газорозподiльної системи, газосховища або установки LNG;

     15) Нацiональний план дiй - план дiй на випадок кризової ситуацiї, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзацiю державної полiтики в нафтогазовому комплексi;

     16) об'єкти газової iнфраструктури - газотранспортнi системи, газорозподiльнi системи, газосховища, установка LNG;

     17) оператор газорозподiльної системи - суб'єкт господарювання, який на пiдставi лiцензiї здiйснює дiяльнiсть iз розподiлу природного газу газорозподiльною системою на користь третiх осiб (замовникiв);

     18) оператор газосховища - суб'єкт господарювання, який на пiдставi лiцензiї здiйснює дiяльнiсть iз зберiгання (закачування, вiдбору) природного газу з використанням одного або декiлькох газосховищ на користь третiх осiб (замовникiв);

     19) оператор газотранспортної системи - суб'єкт господарювання, який на пiдставi лiцензiї здiйснює дiяльнiсть iз транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третiх осiб (замовникiв);

     20) оператор установки LNG - суб'єкт господарювання, який на пiдставi лiцензiї здiйснює дiяльнiсть iз надання послуг установки LNG на користь третiх осiб (замовникiв);

     21) оптовий покупець - суб'єкт господарювання, який придбаває природний газ на пiдставi договору купiвлi-продажу не для власного споживання;

     22) оптовий продавець - суб'єкт господарювання, який реалiзує природний газ оптовому покупцю або постачальнику на пiдставi договору купiвлi-продажу;

     23) побутовий споживач - фiзична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числi для приготування їжi, пiдiгрiву води та опалення своїх жилих примiщень, що не включає професiйну та комерцiйну дiяльнiсть;

     24) посадова особа юридичної особи (оператора газотранспортної системи, власника газотранспортної системи, оператора газорозподiльної системи, оператора газосховища, оператора установки LNG) - фiзична особа - голова або член наглядової ради, виконавчого органу (голова та члени колегiального виконавчого органу; особа, яка здiйснює повноваження одноосiбного виконавчого органу), ревiзiйної комiсiї, ревiзор, а також голова та члени iншого органу юридичної особи, якщо утворення такого органу передбачено статутом або iншим установчим документом такої юридичної особи;

     25) послуги установки LNG - господарська дiяльнiсть, що пiдлягає лiцензуванню i полягає у перетвореннi природного газу з газоподiбного у рiдинний стан (зрiдження) або перетвореннi зрiдженого природного газу з рiдинного у газоподiбний стан (регазифiкацiя) за допомогою установки LNG;

     26) постачальник "останньої надiї" - визначений Кабiнетом Мiнiстрiв України постачальник, який не має права вiдмовити в укладеннi договору постачання природного газу на обмежений перiод часу;

     27) постачальник природного газу (далi - постачальник) - суб'єкт господарювання, який на пiдставi лiцензiї здiйснює дiяльнiсть iз постачання природного газу;

     28) постачання природного газу - господарська дiяльнiсть, що пiдлягає лiцензуванню i полягає в реалiзацiї природного газу безпосередньо споживачам на пiдставi укладених з ними договорiв;

     29) потужнiсть - максимально допустиме перетiкання обсягу природного газу, виражене в одиницях енергiї до одиницi часу, що надається замовнику вiдповiдно до договору про надання послуг транспортування, розподiлу, зберiгання (закачування, вiдбору) природного газу або послуг установки LNG;

     30) приєднання - сукупнiсть органiзацiйних i технiчних заходiв, у тому числi робiт, спрямованих на створення технiчної можливостi для надання послуг транспортування чи розподiлу природного газу, якi здiйснюються у зв'язку з пiдключенням об'єкта будiвництва чи iснуючого об'єкта замовника до газотранспортної або газорозподiльної системи;

     31) природний газ, нафтовий (попутний) газ, газ (метан) вугiльних родовищ та газ сланцевих товщ, газ колекторiв щiльних порiд, газ центрально-басейнового типу (далi - природний газ) - сумiш вуглеводнiв та невуглеводневих компонентiв, що перебуває у газоподiбному станi за стандартних умов (тиск - 760 мiлiметрiв ртутного стовпа i температура - 20 градусiв за Цельсiєм) i є товарною продукцiєю;

     32) Регулятор - нацiональна комiсiя, що здiйснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг;

     33) ринок природного газу - сукупнiсть правовiдносин, що виникають у процесi купiвлi-продажу, постачання природного газу, а також надання послуг з його транспортування, розподiлу, зберiгання (закачування, вiдбору), послуг установки LNG;

     34) розподiл потужностi - надання, встановлення умов та порядку реалiзацiї, а також здiйснення iнших процедур, пов'язаних iз правом користування потужнiстю об'єкта газової iнфраструктури;

     35) розподiл природного газу - господарська дiяльнiсть, що пiдлягає лiцензуванню i пов'язана з перемiщенням природного газу газорозподiльною системою з метою його фiзичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу;

     36) сертифiкацiя - пiдтверджене рiшенням Регулятора виконання суб'єктом господарювання вимог про вiдокремлення та незалежнiсть оператора газотранспортної системи, передбачених цим Законом;

     37) споживач - фiзична особа, фiзична особа - пiдприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на пiдставi договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якостi сировини;

     38) страховий запас природного газу (далi - страховий запас) - обсяг природного газу, який постачальник зобов'язаний зберiгати у газосховищах вiдповiдно до законодавства;

     39) суб'єкт ринку природного газу - оператор газотранспортної системи, оператор газорозподiльної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач;

     40) сховище природного газу (далi - газосховище) - технологiчний комплекс, створений у природнiй або штучнiй ємностi з метою накопичення природного газу (включаючи ємнiсть установки LNG, призначену для зберiгання природного газу), i технологiчно поєднанi з цим комплексом споруди, призначенi для зберiгання (закачування, вiдбору) природного газу. Для цiлей цього Закону до газосховища не належать:

     ємностi установки LNG, призначенi виключно для виробничих потреб такої установки;

     ємностi, призначенi виключно для здiйснення оператором газотранспортної системи заходiв, спрямованих на виконання вимог цiлiсностi газотранспортної системи з урахуванням того, що ємностi, призначенi для надання послуг балансування оператором газотранспортної системи, належать до газосховища для цiлей цього Закону;

     41) технiчна потужнiсть - максимальний обсяг потужностi, право користування якою оператор газотранспортної системи, оператор газорозподiльної системи, оператор газосховища або оператор установки LNG може надати замовникам з гарантiєю реалiзацiї такого права, з урахуванням вимог цiлiсностi газотранспортної системи та вимог щодо експлуатацiї газотранспортної або газорозподiльної системи, газосховища або установки LNG;

     42) точка виходу - визначена точка у газотранспортнiй системi, в якiй оператор газотранспортної системи доставляє природний газ, що знаходиться у газотранспортнiй системi, до iншої газотранспортної або газорозподiльної системи, газосховища, установки LNG або споживача, приєднаного до газотранспортної системи, або до об'єкта, пов'язаного iз видобутком природного газу;

     43) точка входу - визначена точка у газотранспортнiй системi, в якiй природний газ надходить до газотранспортної системи вiд об'єктiв, пов'язаних iз видобутком природного газу, газосховища, установки LNG, а також вiд iнших газотранспортних або газорозподiльних систем;

     44) транскордонний газопровiд - магiстральний газопровiд, що перетинає лiнiю кордону мiж Україною та сусiдньою державою та призначений для сполучення газотранспортних систем України з газотранспортними системами цiєї держави;

     45) транспортування природного газу - господарська дiяльнiсть, що пiдлягає лiцензуванню i пов'язана з перемiщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до iншої газотранспортної системи, газорозподiльної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає перемiщення внутрiшньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу;

     46) установка зрiдженого природного газу (далi - установка LNG) - технологiчний комплекс, що складається з термiнала, призначеного для зрiдження природного газу або завантаження, вивантаження та регазифiкацiї зрiдженого природного газу, а також об'єктiв та споруд, що використовуються для надання допомiжних послуг та тимчасового зберiгання в процесi регазифiкацiї до моменту доставки природного газу до магiстральних газопроводiв, але не включаючи частини термiнала, що використовуються як газосховище;

     47) цiлiснiсть газотранспортної системи - стан газотранспортної системи, за якого тиск i фiзико-хiмiчнi показники природного газу залишаються в межах мiж мiнiмальним та максимальним рiвнями, визначеними оператором газотранспортної системи, що технiчно гарантують транспортування природного газу.

     Iншi термiни вживаються в значеннях, наведених у законах України "Про нафту i газ", "Про трубопровiдний транспорт" та iнших законах України.

     Стаття 2. Правова основа ринку природного газу

     1. На виконання зобов'язань України за Договором про заснування Енергетичного Спiвтовариства та Угодою про асоцiацiю мiж Україною, з однiєї сторони, та Європейським Союзом, Європейським спiвтовариством з атомної енергiї i їхнiми державами-членами, з iншої сторони, цей Закон спрямований на iмплементацiю актiв законодавства Енергетичного Спiвтовариства у сферi енергетики, а саме: Директиви 2009/73/ЄС про спiльнi правила внутрiшнього ринку природного газу та про скасування Директиви 2003/55/ЄС; Регламенту (ЄС) 715/2009 про умови доступу до мереж транспортування природного газу та яким скасовується Регламент (ЄС) 1775/2005; Директиви 2004/67/ЄС про здiйснення заходiв для забезпечення безпеки постачання природного газу.

     Правову основу ринку природного газу становлять Конституцiя України, цей Закон, закони України "Про трубопровiдний транспорт", "Про природнi монополiї", "Про нафту i газ", "Про енергозбереження", "Про угоди про розподiл продукцiї", "Про захист економiчної конкуренцiї", "Про газ (метан) вугiльних родовищ", "Про охорону навколишнього природного середовища", мiжнароднi договори України, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України, та iншi акти законодавства України.

     2. Суб'єкти владних повноважень, а також суди при застосовуваннi норм цього Закону беруть до уваги правозастосовну практику Енергетичного Спiвтовариства та Європейського Союзу, зокрема рiшення Суду Європейського Союзу (Європейського Суду, Загального Суду), практику Європейської Комiсiї та Секретарiату Енергетичного Спiвтовариства щодо застосовування положень актiв законодавства Європейського Союзу, зазначених у частинi першiй цiєї статтi.

     3. Рiшення (заходи) суб'єктiв владних повноважень, прийнятi на виконання норм цього Закону, мають вiдповiдати принципам пропорцiйностi, прозоростi та недискримiнацiї.

     Згiдно з принципом пропорцiйностi рiшення (заходи) суб'єктiв владних повноважень повиннi бути необхiдними i мiнiмально достатнiми для досягнення мети задоволення загальносуспiльного iнтересу.

     Згiдно з принципом прозоростi рiшення (заходи) суб'єктiв владних повноважень мають бути належним чином обґрунтованi та повiдомленi суб'єктам, яких вони стосуються, у належний строк до набрання ними чинностi або введення в дiю.

     Згiдно з принципом недискримiнацiї рiшення, дiї, бездiяльнiсть суб'єктiв владних повноважень не можуть призводити:

     до юридичного або фактичного обсягу прав та обов'язкiв особи, який є вiдмiнним вiд обсягу прав та обов'язкiв iнших осiб у подiбних ситуацiях, якщо тiльки така вiдмiннiсть не є необхiдною та мiнiмально достатньою для задоволення загальносуспiльного iнтересу;

     до юридичного або фактичного обсягу прав та обов'язкiв особи, який є таким, як i обсяг прав та обов'язкiв iнших осiб у неподiбних ситуацiях, якщо така однаковiсть не є необхiдною та мiнiмально достатньою для задоволення загальносуспiльного iнтересу.

     Дiя принципiв, зазначених у цiй частинi, поширюється також на суб'єктiв ринку природного газу у випадках, передбачених цим Законом.

Роздiл II
ПРИНЦИПИ ФУНКЦIОНУВАННЯ РИНКУ ПРИРОДНОГО ГАЗУ. РОЛЬ ДЕРЖАВИ НА РИНКУ ПРИРОДНОГО ГАЗУ

     Стаття 3. Принципи функцiонування ринку природного газу

     1. Ринок природного газу функцiонує на засадах вiльної добросовiсної конкуренцiї, крiм дiяльностi суб'єктiв природних монополiй, та за принципами:

     1) забезпечення високого рiвня захисту прав та iнтересiв споживачiв природного газу, у тому числi забезпечення першочергового iнтересу безпеки постачання природного газу, зокрема шляхом диверсифiкацiї джерел надходження природного газу;

     2) вiльної торгiвлi природним газом та рiвностi суб'єктiв ринку природного газу незалежно вiд держави, згiдно iз законодавством якої вони створенi;

     3) вiльного вибору постачальника природного газу;

     4) рiвностi прав на ввезення та вивезення природного газу на/з територiї України;

     5) невтручання держави у функцiонування ринку природного газу, крiм випадкiв, коли це необхiдно для усунення вад ринку або забезпечення iнших загальносуспiльних iнтересiв, за умови що таке втручання здiйснюється у мiнiмально достатнiй спосiб;

     6) забезпечення рiвних прав на доступ до газотранспортних та газорозподiльних систем, газосховищ, установки LNG;

     7) недопущення та усунення обмежень конкуренцiї, спричинених дiями суб'єктiв ринку природного газу, у тому числi суб'єктiв природних монополiй та суб'єктiв господарювання державної форми власностi;

     8) додержання встановлених технiчних норм та норм безпеки;

     9) захисту навколишнього природного середовища та рацiонального використання енергоресурсiв;

     10) вiдповiдальностi суб'єктiв ринку природного газу за порушення правил дiяльностi на ринку природного газу та умов договорiв.

     Стаття 4. Державне регулювання, формування та реалiзацiя державної полiтики на ринку природного газу

     1. Державне регулювання ринку природного газу здiйснює Регулятор у межах повноважень, визначених цим Законом та iншими актами законодавства.

     2. До основних завдань Регулятора на ринку природного газу належать:

     1) сприяння у спiвпрацi з Радою регуляторних органiв Енергетичного Спiвтовариства та нацiональними регуляторами у сферi енергетики iнших держав - сторiн Енергетичного Спiвтовариства становленню конкурентоспроможного єдиного ринку природного газу в рамках Енергетичного Спiвтовариства з урахуванням iнтересiв безпеки постачання природного газу та сталостi навколишнього природного середовища, ефективному вiдкриттю ринку природного газу для всiх споживачiв та постачальникiв, оптових покупцiв i оптових продавцiв Енергетичного Спiвтовариства, а також забезпечення належних умов для ефективного та надiйного функцiонування газотранспортних i газорозподiльних систем, газосховищ i установки LNG з огляду на довгостроковi цiлi розвитку;

     2) розвиток конкуренцiї та належне функцiонування регiональних (мiжнародних) ринкiв у рамках Енергетичного Спiвтовариства, зокрема єдиного ринку Енергетичного Спiвтовариства, з метою досягнення цiлей, зазначених у пунктi 1 цiєї частини;

     3) усунення перешкод та обмежень для торгiвлi природним газом мiж державами - сторонами Енергетичного Спiвтовариства, зокрема забезпечення належного рiвня транскордонного сполучення для задоволення попиту i посилення iнтеграцiї ринкiв природного газу окремих держав - сторiн Енергетичного Спiвтовариства, яка сприятиме транскордоннiй торгiвлi природним газом у рамках Енергетичного Спiвтовариства;

     4) сприяння безпечному, надiйному та економному функцiонуванню газової iнфраструктури (газотранспортних i газорозподiльних систем, газосховищ та установки LNG), що дасть змогу забезпечити недискримiнацiйний доступ до неї для всiх замовникiв, орiєнтованiсть на потреби замовникiв, достатнiсть потужностi для потреб ринку природного газу та енергоефективнiсть, а також можливостi для виходу на ринок природного газу виробникiв газу з альтернативних джерел незалежно вiд обсягiв виробництва;

     5) забезпечення простих i необтяжливих умов приєднання до газотранспортних i газорозподiльних систем для нових об'єктiв замовникiв, забезпечення простих i необтяжливих умов доступу до газотранспортних i газорозподiльних систем, газосховищ та установки LNG для нових замовникiв, зокрема усунення бар'єрiв, що можуть перешкодити такому доступу для нових оптових продавцiв або постачальникiв, а також для оптових продавцiв або постачальникiв газу з альтернативних джерел;

     6) стимулювання суб'єктiв ринку природного газу до пiдвищення ефективностi газової iнфраструктури та iнтеграцiї ринку природного газу;

     7) створення передумов для отримання споживачами економiчних вигод вiд ефективного функцiонування ринку природного газу, конкуренцiї на ринку природного газу та реалiзацiя дiєвих механiзмiв захисту їхнiх прав;

     8) сприяння досягненню високого рiвня виконання спецiальних обов'язкiв для забезпечення загальносуспiльних iнтересiв на ринку природного газу, захисту вразливих споживачiв та налагодженню процесу обмiну даними, необхiдному для реалiзацiї споживачами права на змiну постачальника.

(пункт 8 частини другої статтi 4 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.09.2019р. N 124-IX)

     3. До компетенцiї Регулятора на ринку природного газу належать:

     1) видача лiцензiй на право провадження видiв дiяльностi на ринку природного газу, що пiдлягають лiцензуванню з урахуванням положень статтi 9 цього Закону, та нагляд за дотриманням лiцензiйних умов лiцензiатами;

     2) прийняття рiшення про сертифiкацiю операторiв газотранспортних систем або вiдмову у сертифiкацiї;

     3) затвердження та оприлюднення у встановленому порядку методологiї визначення тарифiв на послуги транспортування природного газу для точок входу i точок виходу, методологiй визначення тарифiв на послуги розподiлу, зберiгання (закачування, вiдбору) природного газу щодо газосховищ, до яких застосовується режим регульованого доступу вiдповiдно до статтi 48 цього Закону, на послуги установки LNG та встановлення (змiна) тарифiв, якi повиннi забезпечити необхiднi iнвестицiї в газотранспортнi та газорозподiльнi системи, газосховища, а також установку LNG;

(пункт 3 частини третьої статтi 4 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 19.12.2019р. N 394-IX)

     4) встановлення плати за приєднання до газотранспортних i газорозподiльних систем згiдно iз затвердженою Регулятором методологiєю;

     5) затвердження правил для постачальника "останньої надiї" як частини правил постачання природного газу, у тому числi правил для визначення цiни природного газу, що постачається таким постачальником, вiдповiдно до статтi 15 цього Закону;

     6) затвердження кодексiв газотранспортних систем, кодексу газорозподiльних систем, кодексiв газосховищ та кодексу установки LNG;

     7) затвердження правил балансування як частини кодексу вiдповiдної газотранспортної системи (у тому числi методологiї визначення платежiв, пов'язаних iз балансуванням), що мають бути справедливими, недискримiнацiйними, обумовленими об'єктивними чинниками та такими, що створюють економiчнi стимули для балансування обсягiв закачування i вiдбору природного газу самими замовниками;

     8) встановлення (змiна) тарифiв на послуги транспортування природного газу транскордонними газопроводами вiдповiдно до методологiї визначення тарифiв на послуги транспортування природного газу для точок входу i точок виходу;

(пункт 8 частини третьої статтi 4 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 19.12.2019р. N 394-IX)

     9) затвердження правил розподiлу потужностi та врегулювання перевантажень транскордонних газопроводiв як частини кодексу газотранспортної системи;

     10) монiторинг застосування тарифiв, iнших платежiв, пов'язаних iз доступом до газотранспортних i газорозподiльних систем, газосховищ та установки LNG або приєднанням до газотранспортної або газорозподiльної системи, а також монiторинг застосування та забезпечення дотримання методологiй визначення таких тарифiв та платежiв;

     11) забезпечення дотримання операторами газотранспортних i газорозподiльних систем, а також iншими суб'єктами ринку природного газу (крiм споживачiв) їхнiх обов'язкiв згiдно з цим Законом та iншими вiдповiдними актами законодавства, у тому числi обов'язкiв щодо спiвпрацi та взаємодiї iз суб'єктами ринку природного газу iнших держав - сторiн Енергетичного Спiвтовариства;

     12) монiторинг стану врегулювання перевантажень газотранспортних систем, у тому числi транскордонних газопроводiв, та застосування правил врегулювання перевантажень;

     13) монiторинг дотримання критерiїв для визначення режиму доступу, що застосовується оператором газосховищ до кожного конкретного газосховища вiдповiдно до статтi 48 цього Закону;

     14) монiторинг виконання спецiальних обов'язкiв для забезпечення загальносуспiльних iнтересiв у процесi функцiонування ринку природного газу на вiдповiднiсть вимогам, передбаченим цим Законом та iншими актами законодавства;

     15) спiльно з iншими суб'єктами владних повноважень забезпечення ефективного застосування заходiв захисту прав споживачiв, у тому числi передбачених цим Законом;

     16) забезпечення споживачам (оптовим покупцям) можливостi вiльно обирати та змiнювати постачальника (оптового продавця) на умовах, передбачених цим Законом та iншими актами законодавства;

     17) затвердження правил постачання природного газу;

     18) нагляд за дотриманням операторами газотранспортної системи, операторами газорозподiльних систем, операторами газосховищ та оператором установки LNG та власниками корпоративних прав таких суб'єктiв, вертикально iнтегрованими органiзацiями вимог про вiдокремлення i незалежнiсть, встановлених цим Законом;

     19) затвердження та монiторинг виконання планiв розвитку газотранспортних та газорозподiльних систем, газосховищ та установки LNG та надання в щорiчному звiтi Регулятора їх оцiнки, у тому числi зазначення необхiдних змiн до таких планiв;

     20) затвердження форм звiтностi суб'єктiв ринку природного газу (крiм споживачiв), а також порядку їх заповнення i подання на перевiрку незалежному аудитору, що повинно забезпечити можливiсть для виявлення фактiв перехресного субсидiювання мiж рiзними видами дiяльностi на ринку природного газу;

     21) встановлення мiнiмальних вимог та вимог до якостi обслуговування споживачiв та постачання, зокрема щодо максимального строку здiйснення робiт з приєднання або ремонту, вiдновлення постачання природного газу;

     22) монiторинг дотримання та аналiз статистики виконання правил щодо безпеки та надiйностi газотранспортних i газорозподiльних систем;

     23) монiторинг рiвня прозоростi в дiяльностi суб'єктiв ринку природного газу, зокрема рiвня оптових цiн на природний газ, а також забезпечення дотримання суб'єктами ринку природного газу (крiм споживачiв) зобов'язань щодо розмiщення iнформацiї;

     24) монiторинг рiвня та ефективностi вiдкриття ринку природного газу i конкуренцiї на оптовому та роздрiбному ринках природного газу, у тому числi цiн на газових бiржах, цiн для побутових споживачiв (включаючи статистику застосування умов про передоплату), статистики змiни постачальника, статистики вiдключень, рiвня цiн та якостi робiт з технiчного обслуговування, скарг побутових споживачiв, а також будь-яких практик, що призводять до спотворення або обмеження конкуренцiї на ринку природного газу;

     25) монiторинг застосування положень договорiв, що обмежують конкуренцiю на ринку природного газу (зокрема умов договорiв, що заважають споживачам, якi не є побутовими, укладати договори постачання з бiльш нiж одним постачальником одночасно або обмежують їх у правi вибору постачальника), без втручання у договори, якi передбачають можливiсть тимчасового зупинення постачання, та договори купiвлi-продажу або постачання природного газу строком дiї вiд 10 рокiв за умови, що такi договори вiдповiдають законодавству про захист економiчної конкуренцiї;

     26) видання щонайменш раз на рiк висновкiв щодо вiдповiдностi рiвня цiн на роздрiбному ринку природного газу статтi 11 цього Закону i законодавству про захист прав споживачiв та доведення цих висновкiв до вiдома Кабiнету Мiнiстрiв України та Антимонопольного комiтету України;

     27) забезпечення доступу до iнформацiї про обсяги та iншi показники споживання природного газу споживачем у порядку та на умовах, передбачених цим Законом та iншими актами законодавства;

     28) монiторинг виконання функцiй та обов'язкiв суб'єктами ринку природного газу вiдповiдно до положень цього Закону та iнших актiв законодавства щодо доступу до газотранспортних i газорозподiльних систем, газосховищ та установки LNG;

     29) сприяння налагодженню процесу обмiну даними для забезпечення розвитку ринку природного газу;

     30) iншi функцiї, передбаченi законом.

     4. У разi обрання моделi вiдокремлення ISO Регулятор:

     1) здiйснює нагляд за дотриманням власником газотранспортної системи та оператором газотранспортної системи обов'язкiв, встановлених цим Законом, та накладає штрафи за їх недотримання вiдповiдно до пункту 5 частини п'ятої цiєї статтi;

     2) здiйснює монiторинг вiдносин мiж власником газотранспортної системи i оператором газотранспортної системи з метою забезпечення дотримання оператором газотранспортної системи своїх обов'язкiв, а також затверджує договори i вирiшує спори мiж власником газотранспортної системи i оператором газотранспортної системи за запитом щонайменш одного iз цих суб'єктiв;

     3) забезпечує, щоб рiвень тарифу на послуги транспортування природного газу та iнших платежiв, пов'язаних iз доступом або приєднанням до газотранспортної системи, для такого оператора враховував винагороду власнику газотранспортної системи за право користування газотранспортною системою, у тому числi складовими газотранспортної системи, якi були реконструйованi або полiпшенi за рахунок власника газотранспортної системи за умови, що такi роботи здiйсненi в економiчно обґрунтований спосiб;

     4) встановлює тарифи на послуги транспортування природного газу та iншi платежi, пов'язанi з доступом або приєднанням до газотранспортної системи, з урахуванням забезпечення покриття витрат на погодженi Регулятором iнвестицiї та узгодженої норми прибутку.

(частину четверту статтi 4 доповнено пунктом 4 згiдно iз Законом України вiд 31.10.2019р. N 264-IX)

     5. Регулятор має право:

     1) запитувати iнформацiю, яка є необхiдною для належного виконання ним своїх функцiй, та отримувати її на умовах, передбачених цим Законом або iншими актами законодавства, вiд будь-якого суб'єкта владних повноважень, суб'єктiв ринку природного газу (крiм споживачiв);

     2) iнiцiювати консультацiї, а також громадськi обговорення;

     3) iнiцiювати i проводити розслiдування щодо функцiонування ринку природного газу в Українi, приймати рiшення про вжиття заходiв для сприяння ефективнiй конкуренцiї на ринку природного газу та забезпечення належного функцiонування ринку природного газу пiсля консультацiй iз Секретарiатом Енергетичного Спiвтовариства;

     4) видавати обов'язковi для виконання суб'єктами ринку природного газу (крiм споживачiв) рiшення;

     5) накладати санкцiї на суб'єктiв ринку природного газу (крiм споживачiв), якi порушили свої обов'язки вiдповiдно до цього Закону та iнших актiв законодавства;

     6) вимагати вiд оператора газотранспортної системи, оператора газосховища та оператора установки LNG внесення змiн до кодексу газотранспортної системи, кодексу газосховища або кодексу установки LNG, у тому числi тарифiв на вiдповiднi послуги, з метою додержання принципу пропорцiйностi i недискримiнацiї;

     7) встановлювати (змiнювати) тимчасовi тарифи на транспортування, розподiл, зберiгання (закачування, вiдбiр) природного газу (щодо газосховищ, до яких застосовується регульований режим доступу вiдповiдно до статтi 48 цього Закону) та послуги установки LNG у разi, якщо оператор газотранспортної системи, оператор газорозподiльної системи, оператор газосховища або оператор установки LNG вчасно не надав розрахунки вiдповiдних тарифiв для їх встановлення Регулятором, а також приймати рiшення щодо механiзму надання компенсацiї, якщо остаточнi тарифи вiдрiзняються вiд тимчасових;

(пункт 7 частини п'ятої статтi 4 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 19.12.2019р. N 394-IX)

     8) розглядати скарги i вирiшувати спори вiдповiдно до статтi 58 цього Закону;

     9) вживати заходiв до запобiгання зловживанням монопольним становищем, зокрема коли таке зловживання завдає економiчної шкоди споживачам, а також будь-яким дiям, спрямованим на завищення цiн;

     10) проводити вiдповiдно до закону перевiрки суб'єктiв ринку природного газу (крiм споживачiв).

     6. Цiни на ринку природного газу, що регулюються державою (зокрема тарифи на послуги транспортування, розподiлу, зберiгання (закачування, вiдбору) природного газу та послуги установки LNG, а також iншi платежi, пов'язанi з доступом до газотранспортних i газорозподiльних систем, газосховищ та установки LNG або приєднанням до газотранспортної або газорозподiльної системи), повиннi бути:

     1) недискримiнацiйними;

     2) прозорими;

     3) встановленими з урахуванням вимог цiлiсностi газотранспортної системи виходячи iз економiчно обґрунтованих та прозорих витрат вiдповiдного суб'єкта ринку природного газу та з урахуванням належного рiвня рентабельностi, а також, де це можливо, встановленими з урахуванням зiставлення з показниками аналогiчних категорiй регульованих цiн, встановлених Регулятором для iнших суб'єктiв ринку природного газу, або таких, що дiють на ринках природного газу iнших держав.

     Тарифи на послуги транспортування, розподiлу, зберiгання (закачування, вiдбору) природного газу та послуги установки LNG повиннi сприяти ефективнiй торгiвлi природним газом та розвитку конкуренцiї на ринку природного газу, не допускати перехресного субсидiювання мiж замовниками, створювати економiчнi стимули для здiйснення iнвестицiй та пiдтримання у належному станi газотранспортних та газорозподiльних систем, газосховищ, установки LNG, а також покращення взаємодiї i сполучення мiж ними.

     Тарифи на послуги транспортування, розподiлу, зберiгання (закачування, вiдбору) природного газу та послуги установки LNG не повиннi обмежувати лiквiднiсть ринку та спотворювати транскордонну торгiвлю природним газом. Методологiї визначення таких тарифiв затверджуються Регулятором не менш як за 15 днiв до дати, з якої починають застосовуватися тарифи, визначенi вiдповiдно до таких методологiй.

     Будь-якi платежi, пов'язанi з доступом до газотранспортних i газорозподiльних систем, газосховищ та установки LNG або приєднанням до газотранспортної або газорозподiльної системи (у тому числi тарифи на послуги транспортування, розподiлу, зберiгання (закачування, вiдбору) природного газу та послуги установки LNG), розраховуються незалежно вiд фiзичного шляху слiдування природного газу.

     Тарифи на послуги транспортування i розподiлу природного газу, а також iншi платежi, пов'язанi з доступом до газотранспортної або газорозподiльної системи чи приєднанням до газотранспортної або газорозподiльної системи, повиннi стимулювати оператора газотранспортної системи i оператора газорозподiльної системи до пiдвищення ефективностi газотранспортної або газорозподiльної системи, iнтеграцiї ринку природного газу i забезпечення безпеки постачання природного газу, а також до розвитку науково-технiчних знань, пов'язаних iз господарською дiяльнiстю таких суб'єктiв.

     Тарифи на послуги транспортування природного газу встановлюються окремо для кожної точки входу та точки виходу на пiдставi методологiї визначення тарифiв на послуги транспортування природного газу на основi точок входу i точок виходу, що затверджується Регулятором.

     У разi якщо вiдмiнностi у структурi тарифiв на послуги транспортування природного газу або правилах балансування, що застосовуються до газотранспортної системи, перешкоджають транскордоннiй торгiвлi природним газом, вживаються заходи для гармонiзацiї структур тарифiв i правил балансування, що застосовуються до цiєї газотранспортної системи та газотранспортної системи (систем) сусiднiх держав.

     Рiшення Регулятора про встановлення тарифiв на послуги транспортування, розподiлу, зберiгання (закачування, вiдбору) природного газу, послуги установки LNG пiдлягають оприлюдненню шляхом розмiщення на веб-сайтi Регулятора.

     Суб'єкт господарювання, що здiйснює дiяльнiсть з транспортування та/або зберiгання природного газу, має право на вiдшкодовування понесених ним витрат на здiйснення iнвестицiй, погоджених Нацiональною комiсiєю, що здiйснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, за рахунок регульованих тарифiв на послуги з транспортування та/або зберiгання природного газу, що надаються ним з використанням державного майна. Майно (необоротнi активи), створене та/або набуте в результатi здiйснення iнвестицiй, належить державi.

(частину шосту статтi 4 доповнено абзацом згiдно iз Законом України вiд 31.10.2019р. N 264-IX)

     7. На ринку природного газу центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзацiю державної полiтики в нафтогазовому комплексi:

     1) формує та реалiзує державну полiтику в нафтогазовому комплексi з урахуванням положень Енергетичної стратегiї України;

     2) розробляє державнi цiльовi програми, зокрема щодо диверсифiкацiї джерел надходження природного газу;

     3) розробляє та координує виконання мiнiмальних норм безпеки постачання природного газу вiдповiдно до статтi 5 цього Закону;

     4) розробляє, затверджує та впроваджує в межах своїх повноважень Нацiональний план дiй вiдповiдно до статтi 6 цього Закону;

     5) здiйснює монiторинг безпеки постачання природного газу вiдповiдно до статтi 7 цього Закону;

     6) здiйснює iншi повноваження, визначенi законами України та покладенi на нього Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     8. Регулятор здiйснює повноваження, визначенi цiєю статтею, також щодо суб'єкта управлiння об'єктами державної власностi, що використовуються у процесi провадження дiяльностi з транспортування та/або зберiгання природного газу.

(статтю 4 доповнено частиною восьмою згiдно iз Законом України вiд 31.10.2019р. N 264-IX)

     Стаття 5. Заходи з безпеки постачання природного газу

     1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзацiю державної полiтики в нафтогазовому комплексi, розробляє та затверджує правила про безпеку постачання природного газу, якi є обов'язковими для виконання всiма суб'єктами ринку природного газу. Правила про безпеку постачання природного газу встановлюють мiнiмальнi норми безпеки постачання природного газу та повиннi визначати:

     1) коло споживачiв, якi визнаються захищеними споживачами, з урахуванням того, що споживання природного газу захищеними споживачами, якi не є побутовими споживачами, не має перевищувати 20 вiдсоткiв загального обсягу споживання України;

     2) заходи, якi є обов'язковими до вжиття суб'єктами ринку природного газу (крiм споживачiв) для забезпечення безпеки постачання природного газу захищеним споживачам, зокрема у таких випадках:

     а) надзвичайнi температурнi умови протягом семиденного пiкового перiоду, статистична ймовiрнiсть настання яких становить раз на 20 рокiв;

     б) будь-який перiод тривалiстю 30 днiв i бiльше, протягом якого спостерiгається надзвичайно високий попит на природний газ, статистична ймовiрнiсть настання якого становить раз на 20 рокiв;

     в) вихiд iз ладу одного магiстрального газопроводу за звичайних зимових умов на перiод тривалiстю не менше 30 днiв;

     3) коло суб'єктiв ринку природного газу, якi зобов'язанi вживати заходiв, передбачених пунктом 2 цiєї частини;

     4) виявлення i класифiкацiю основних ризикiв щодо безпеки постачання природного газу (оцiнка ризикiв);

     5) заходи, необхiднi для зменшення впливу виявлених ризикiв, зокрема ризику виходу з ладу транскордонного газопроводу, установки LNG, або газосховища або зупинення чи iстотного обмеження джерела надходження природного газу, з визначенням обсягу обов'язкiв суб'єктiв ринку природного газу та строкiв їх виконання;

     6) форму та порядок подання звiту суб'єктами ринку природного газу (крiм споживачiв) про стан виконання заходiв, передбачених пунктом 2 цiєї частини;

     7) обов'язки суб'єктiв владних повноважень, вiдповiдальних за безпеку постачання природного газу.

     2. Пiд час розроблення правил, передбачених частиною першою цiєї статтi, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзацiю державної полiтики в нафтогазовому комплексi, зобов'язаний враховувати економiчний вплив вiдповiдних заходiв, їх ефективнiсть та економiчнiсть, наслiдки для функцiонування ринку природного газу та впливу на довкiлля та споживачiв.

     Правила, передбаченi частиною першою цiєї статтi, повиннi базуватися на ринкових засадах, бути прозорими, недискримiнацiйними, заздалегiдь не передбачати неможливiсть їхнього виконання, не спотворювати конкуренцiю на ринку природного газу i не перешкоджати його розвитку. Такi правила не повиннi створювати надмiрного тягаря для суб'єктiв ринку природного газу та мiнiмiзувати негативнi наслiдки для функцiонування ринку природного газу.

     3. До 1 вересня поточного року центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзацiю державної полiтики в нафтогазовому комплексi, забезпечує оновлення правил про безпеку постачання природного газу на наступний календарний рiк та оприлюднює їх шляхом розмiщення на своєму веб-сайтi.

     Стаття 6. Нацiональний план дiй

     1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзацiю державної полiтики в нафтогазовому комплексi, розробляє i за результатами консультацiй з суб'єктами ринку природного газу, представниками споживачiв (у тому числi побутових споживачiв) та за погодженням з Регулятором затверджує Нацiональний план дiй, що є обов'язковим для виконання всiма суб'єктами ринку природного газу.

     Нацiональний план дiй визначає заходи для усунення або зменшення загального негативного впливу кризової ситуацiї.

     До 1 вересня поточного року центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзацiю державної полiтики в нафтогазовому комплексi, забезпечує оновлення Нацiонального плану дiй на наступний календарний рiк та оприлюднює його шляхом розмiщення на своєму веб-сайтi.

     2. У Нацiональному планi дiй визначаються:

     1) рiвнi кризової ситуацiї, а саме:

     а) кризова ситуацiя рiвня раннього попередження - ситуацiя, при якiй iснує конкретна, перевiрена i достовiрна iнформацiя про можливiсть iстотного погiршення ситуацiї з постачання природного газу, яка ймовiрно призведе до кризової ситуацiї рiвня попередження або рiвня надзвичайної ситуацiї;

     б) кризова ситуацiя рiвня попередження - ситуацiя, при якiй має мiсце зупинення чи обмеження джерела надходження природного газу або надзвичайно високий попит на природний газ, що призводить до iстотного погiршення ситуацiї з постачання природного газу, але надходження природного газу на ринок України забезпечується без необхiдностi вжиття неринкових заходiв;

     в) кризова ситуацiя рiвня надзвичайної ситуацiї - ситуацiя, при якiй має мiсце надзвичайно високий попит на природний газ, зупинення чи обмеження важливого джерела надходження природного газу або iнше iстотне погiршення ситуацiї з постачання природного газу, при якому було вжито всiх вiдповiдних ринкових заходiв, але надходження природного газу на ринок не є достатнiм для забезпечення попиту, що створює необхiднiсть для вжиття неринкових заходiв, зокрема для забезпечення постачання захищеним споживачам;

     2) для кожного рiвня кризової ситуацiї:

     а) система заходiв реагування, у тому числi вiдповiднi процедури обмiну iнформацiєю. Заходи реагування мають бути ринковими, якщо вжиття ринкових заходiв не дозволяє забезпечити безпеку постачання природного газу, зокрема захищеним споживачам, вживаються iншi (неринковi) заходи, передбаченi пунктом 1 цiєї частини;

     б) обов'язки суб'єктiв ринку природного газу з урахуванням впливу на них кризової ситуацiї з надходженням природного газу, у тому числi їх обов'язки щодо взаємодiї з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзацiю державної полiтики в нафтогазовому комплексi;

     в) завдання та повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзацiю державної полiтики в нафтогазовому комплексi, а також iнших суб'єктiв владних повноважень, уповноважених брати участь у подоланнi кризової ситуацiї;

     3) орган, особа або група осiб, вiдповiдальних за управлiння кризовою ситуацiєю;

     4) механiзми спiвпрацi з вiдповiдальними органами iнших держав, зокрема держав - сторiн Енергетичного Спiвтовариства, на випадок кризової ситуацiї;

     5) перелiк першочергових заходiв, що пiдлягають обов'язковому виконанню з метою поновлення надходження природного газу, у тому числi, за потребою, механiзм та джерела компенсацiї витрат вiдповiдних суб'єктiв ринку природного газу.

     3. У разi кризової ситуацiї або якщо iснує загроза безпецi населення, небезпека руйнування газотранспортної або газорозподiльної системи, газосховища, установки LNG чи загроза цiлiсностi газотранспортної системи, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзацiю державної полiтики в нафтогазовому комплексi, ухвалює рiшення про необхiднiсть вжиття тимчасових запобiжних заходiв та повiдомляє про це Регулятора. Невiдкладно пiсля ухвалення такого рiшення вживаються заходи, визначенi Нацiональним планом дiй як першочерговi.

     Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзацiю державної полiтики в нафтогазовому комплексi, невiдкладно повiдомляє Секретарiат Енергетичного Спiвтовариства про ухвалення рiшення про необхiднiсть вжиття тимчасових запобiжних заходiв, а також про заходи, що вiн планує вжити вiдповiдно до Нацiонального плану дiй. Запобiжнi заходи повиннi вiдповiдати таким вимогам:

     1) бути передбаченими Нацiональним планом дiй;

     2) мати визначений строк дiї;

     3) не створювати необґрунтованi перешкоди для руху природного газу в газотранспортних системах України та газотранспортних системах iнших держав - сторiн Енергетичного Спiвтовариства;

     4) не створювати ймовiрну iстотну загрозу безпецi постачання природного газу iншої держави - сторони Енергетичного Спiвтовариства;

     5) не обмежувати доступ до газотранспортних систем або газосховищ України для замовникiв, створених вiдповiдно до законодавства iншої держави - сторони Енергетичного Спiвтовариства, якщо надання такого доступу є технiчно можливим та безпечним.

     У визначених законом випадках центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзацiю державної полiтики в нафтогазовому комплексi, вживає заходiв, не передбачених Нацiональним планом дiй, про що невiдкладно повiдомляє Регулятора та Секретарiат Енергетичного Спiвтовариства, у тому числi щодо причин вжиття таких заходiв.

     4. У разi якщо вжиття тимчасових запобiжних заходiв на нацiональному рiвнi не забезпечить врегулювання кризової ситуацiї, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзацiю державної полiтики в нафтогазовому комплексi, зобов'язаний повiдомити голову Координацiйної Групи Енергетичного Спiвтовариства з питань безпеки постачання для вжиття необхiдних заходiв на мiжнародному рiвнi.

     5. Для цiлей частин першої - четвертої цiєї статтi до ринкових заходiв, що застосовуються для подолання кризової ситуацiї всiх рiвнiв, належать:

     1) заходи, спрямованi на збiльшення обсягiв постачання природного газу:

     пiдвищення спроможностi до реагування на кризову ситуацiю об'єктiв, пов'язаних з видобутком природного газу;

     збiльшення гнучкостi iмпорту природного газу, забезпечення двостороннього руху природного газу, диверсифiкацiя джерел надходження природного газу;

     сприяння доступу до газотранспортних систем для постачальникiв газу з альтернативних джерел;

     забезпечення достатньої потужностi (у тому числi потужностi вiдбору) газосховищ та обсягiв природного газу в газосховищах;

     забезпечення необхiдної потужностi установки LNG;

     використання довгострокових та короткострокових договорiв купiвлi-продажу i постачання природного газу;

     стимулювання iнвестицiй в об'єкти газової iнфраструктури;

     укладення договорiв, спрямованих на забезпечення безпеки постачання природного газу;

     2) заходи, спрямованi на зменшення обсягiв споживання природного газу:

     використання договорiв, умови яких передбачають переривання (зупинення) фактичного постачання природного газу у деяких випадках;

     забезпечення замiщення природного газу як енергоресурсу для промисловостi та виробникiв електричної енергiї;

     добровiльнi заходи для зменшення навантаження на об'єкти газової iнфраструктури у пiковий перiод;

     заходи з енергоефективностi;

     сприяння споживанню газу з альтернативних джерел.

     6. Для цiлей частин першої - четвертої цiєї статтi до неринкових заходiв, що застосовуються для подолання кризової ситуацiї рiвня надзвичайної ситуацiї, належать:

     1) заходи, спрямованi на збiльшення обсягiв постачання природного газу:

     використання природного газу iз стратегiчного запасу природного газу, що створюється i пiдтримується вiдповiдно до закону;

     примусове використання запасiв альтернативних видiв палива;

     примусове використання електричної енергiї, виробленої з енергоносiїв, вiдмiнних вiд природного газу;

     примусове збiльшення обсягiв видобутку природного газу;

     примусове збiльшення обсягу вiдбору природного газу;

     2) заходи, спрямованi на зменшення обсягiв споживання природного газу:

     примусове використання енергоносiїв, вiдмiнних вiд природного газу;

     примусове застосування умов договорiв, що дозволяють здiйснити переривання (зупинення) фактичного постачання природного газу у деяких випадках;

     примусове зменшення обсягiв споживання природного газу.

     Стаття 7. Монiторинг безпеки постачання природного газу

     1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзацiю державної полiтики в нафтогазовому комплексi, зобов'язаний здiйснювати монiторинг безпеки постачання природного газу:

     1) стану впровадження заходiв з безпеки постачання природного газу, передбачених статтею 5 цього Закону;

     2) балансу попиту та пропозицiї природного газу в Українi;

     3) укладених протягом звiтного року довгострокових зовнiшньоекономiчних договорiв купiвлi-продажу або постачання природного газу;

     4) стану ресурсного забезпечення ринку природного газу (лiквiдностi ринку природного газу);

     5) достатностi потенцiалу сполучення мiж газотранспортними системами України та газотранспортними системами iнших держав;

     6) рiвня очiкуваного попиту, доступних надходжень та, вiдповiдно, прогнозованої ситуацiї на ринку природного газу з урахуванням змiни попиту, автономностi джерел надходження природного газу та можливої змiни таких джерел;

     7) обсягу нових потужностей газотранспортних та газорозподiльних систем, газосховищ, установки LNG, будiвництво яких планується або вже розпочато;

     8) технiчного стану газотранспортних i газорозподiльних систем;

     9) заходiв, спрямованих на задоволення пiкового попиту, а також покриття тимчасового дефiциту природного газу в одного або декiлькох постачальникiв.

     2. До 31 липня поточного року центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзацiю державної полiтики в нафтогазовому комплексi, готує та розмiщує на своєму веб-сайтi звiт за попереднiй календарний рiк про результати монiторингу питань, зазначених у частинi першiй цiєї статтi, а також вжитi або запланованi заходи щодо цих питань.

     Звiт повинен також мiстити iнформацiю про:

     1) вплив заходiв, передбачених статтею 6 цього Закону, на конкуренцiю на ринку природного газу;

     2) потужнiсть газосховищ;

     3) тривалiсть та обсяг довгострокових зовнiшньоекономiчних договорiв купiвлi-продажу та постачання, принаймнi однiєю стороною яких є суб'єкт господарювання України, iз зазначенням строку дiї таких договорiв, а також про вплив таких договорiв на стан ресурсного забезпечення ринку природного газу в Українi та на безпеку постачання природного газу;

     4) механiзми стимулювання iнвестицiй у видобуток, транспортування, розподiл, зберiгання природного газу та надання послуг установки LNG, передбаченi законодавством України.

     3. Електронна версiя звiту, передбаченого частиною другою цiєї статтi, разом iз його перекладом на англiйську мову передається Секретарiату Енергетичного Спiвтовариства протягом 45 днiв з дня розмiщення звiту на веб-сайтi центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзацiю державної полiтики в нафтогазовому комплексi.

     Стаття 8. Технiчнi норми та норми безпеки на ринку природного газу

     1. Технiчнi норми та норми безпеки, що поширюються на газотранспортнi та газорозподiльнi системи, газосховища, установку LNG, у тому числi правила технiки безпеки, мiнiмальнi технiчнi вимоги до проектування та експлуатацiї, вимоги до проведення технiчної перевiрки, вимоги до професiйної квалiфiкацiї та досвiду фiзичних та юридичних осiб, якi виконують роботи з будiвництва, iнженерно-технiчнi роботи i технiчне обслуговування газотранспортних та газорозподiльних систем, газосховищ, установки LNG, затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзацiю державної полiтики в нафтогазовому комплексi, та пiдлягають оприлюдненню у встановленому порядку.

     Технiчнi норми та норми безпеки повиннi бути об'єктивно необхiдними, недискримiнацiйними та забезпечувати безаварiйну та безперебiйну роботу газотранспортних та газорозподiльних систем, газосховищ, установки LNG.

     2. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзацiю державної полiтики в нафтогазовому комплексi, сприяє впровадженню технiчних норм i норм безпеки Європейського Союзу.

     Стаття 9. Лiцензування господарської дiяльностi на ринку природного газу

     1. Господарська дiяльнiсть на ринку природного газу, пов'язана з його транспортуванням, розподiлом, зберiганням, наданням послуг установки LNG, постачанням природного газу, провадиться за умови отримання вiдповiдної лiцензiї.

     Дiяльнiсть iнвесторiв - учасникiв угод про розподiл продукцiї, укладених згiдно iз Законом України "Про угоди про розподiл продукцiї", на ринку природного газу здiйснюється з урахуванням статтi 4 Закону України "Про угоди про розподiл продукцiї".

     2. Лiцензiйнi умови провадження господарської дiяльностi на ринку природного газу, пов'язаної з його транспортуванням, розподiлом, зберiганням, наданням послуг установки LNG, постачанням природного газу, затверджуються Регулятором пiсля консультацiй iз Секретарiатом Енергетичного Спiвтовариства.

     3. Лiцензiя на провадження господарської дiяльностi на ринку природного газу, пов'язаної з його транспортуванням, розподiлом, зберiганням, наданням послуг установки LNG, постачанням природного газу, видається Регулятором у встановленому законодавством порядку.

     4. У видачi лiцензiї на провадження певного виду господарської дiяльностi на ринку природного газу може бути вiдмовлено виключно з пiдстав, передбачених законом, а також у недискримiнацiйний спосiб та на пiдставi повної i об'єктивної оцiнки документiв, поданих заявником, з урахуванням iншої вiдповiдної iнформацiї, яка є у розпорядженнi Регулятора.

     Причини вiдмови у видачi лiцензiї повиннi бути повiдомленi заявнику i доведенi до вiдома Секретарiату Енергетичного Спiвтовариства.

     Стаття 10. Регiональне спiвробiтництво

     1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзацiю державної полiтики в нафтогазовому комплексi, зобов'язаний спiвпрацювати з вiдповiдальними органами iнших держав - сторiн Енергетичного Спiвтовариства з метою налагодження механiзмiв дво- i багатосторонньої солiдарностi.

     Така спiвпраця здiйснюється, зокрема, у ситуацiях, що призвели або ймовiрно призведуть до збоїв у надходженнi природного газу в Україну або iншу державу - сторону Енергетичного Спiвтовариства. У такому разi центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзацiю державної полiтики в нафтогазовому комплексi, повинен створити необхiднi передумови для:

     1) координацiї заходiв, передбачених статтею 6 цього Закону;

     2) виявлення необхiдностi будiвництва або реконструкцiї транскордонних газопроводiв, у тому числi з метою забезпечення двостороннього руху природного газу, та здiйснення такого будiвництва або реконструкцiї;

     3) надання взаємної допомоги.

     2. Iнформацiя про заходи спiвпрацi, передбаченi цiєю статтею, доводиться до вiдома Секретарiату Енергетичного Спiвтовариства.

Роздiл III
ОРГАНIЗАЦIЙНО-ПРАВОВI ЗАСАДИ ФУНКЦIОНУВАННЯ РИНКУ ПРИРОДНОГО ГАЗУ

Глава 1. Загальнi положення про ринок природного газу

     Стаття 11. Спецiальнi обов'язки для забезпечення загальносуспiльних iнтересiв у процесi функцiонування ринку природного газу

     1. З метою забезпечення загальносуспiльних iнтересiв у процесi функцiонування ринку природного газу на суб'єктiв ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спецiальнi обов'язки в обсязi та на умовах, визначених Кабiнетом Мiнiстрiв України пiсля консультацiй iз Секретарiатом Енергетичного Спiвтовариства.

     Такi обов'язки мають бути чiтко визначеними, прозорими, недискримiнацiйними та заздалегiдь не передбачати неможливiсть їх виконання.

     Такi обов'язки не повиннi обмежувати постачальникiв, створених вiдповiдно до законодавства iнших держав - сторiн Енергетичного Спiвтовариства, у правi на здiйснення постачання природного газу споживачам України.

     Такi обов'язки не можуть покладатися на споживачiв.

     2. Обсяг та умови виконання спецiальних обов'язкiв, покладених Кабiнетом Мiнiстрiв України на суб'єктiв ринку природного газу, мають бути необхiдними та пропорцiйними метi задоволення правомiрного загальносуспiльного iнтересу та такими, що створюють найменшi перешкоди для розвитку ринку природного газу.

     3. До загальносуспiльних iнтересiв у процесi функцiонування ринку природного газу належать:

     1) нацiональна безпека, а також безпека постачання природного газу;

     2) стабiльнiсть, належна якiсть та доступнiсть енергоресурсiв;

     3) захист навколишнього природного середовища, у тому числi енергоефективнiсть, збiльшення частки енергiї з альтернативних джерел та зменшення викидiв парникових газiв;

     4) захист здоров'я, життя та власностi населення.

     4. Рiшення Кабiнету Мiнiстрiв України про покладання спецiальних обов'язкiв на суб'єктiв ринку природного газу має визначати:

     1) загальносуспiльний iнтерес у процесi функцiонування ринку природного газу, для забезпечення якого покладаються спецiальнi обов'язки на суб'єктiв ринку природного газу;

     2) обсяг спецiальних обов'язкiв;

     3) коло суб'єктiв ринку природного газу, на яких покладаються спецiальнi обов'язки;

     4) обсяг прав суб'єктiв ринку природного газу, на яких покладаються спецiальнi обов'язки, необхiдних для виконання таких обов'язкiв;

     5) категорiї споживачiв, яких стосуються спецiальнi обов'язки;

     6) територiю та строк виконання спецiальних обов'язкiв;

     7) джерела фiнансування та порядок визначення компенсацiї, що надається суб'єктам ринку природного газу, на яких покладаються спецiальнi обов'язки, з урахуванням положення частини сьомої цiєї статтi.

     5. Вибiр суб'єкта або суб'єктiв ринку природного газу, на яких покладаються спецiальнi обов'язки вiдповiдно до частини першої цiєї статтi, здiйснюється у прозорий i недискримiнацiйний спосiб на пiдставi критерiїв, затверджених Кабiнетом Мiнiстрiв України, та не має створювати перешкод для реалiзацiї прав споживачiв на вiльний вибiр постачальника.

     6. Частина шоста статтi 11 втратила чиннiсть з 01.04.2017р.

(вiдповiдно до абзацу п'ятого пункту 1 Прикiнцевих та перехiдних положень цього Закону)

     7. Суб'єкт ринку природного газу, на якого покладаються спецiальнi обов'язки вiдповiдно до частини першої цiєї статтi, має право на отримання компенсацiї економiчно обґрунтованих витрат, здiйснених таким суб'єктом, зменшених на доходи, отриманi у процесi виконання покладених на нього спецiальних обов'язкiв, та з урахуванням допустимого рiвня прибутку вiдповiдно до порядку, затвердженого Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     8. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзацiю державної полiтики в нафтогазовому комплексi, доводить до вiдома Секретарiату Енергетичного Спiвтовариства iнформацiю про заходи, вжитi на виконання цiєї статтi, у тому числi щодо можливих наслiдкiв таких заходiв для конкуренцiї на ринку природного газу України та на ринку природного газу Енергетичного Спiвтовариства.

     Оновлення iнформацiї про заходи, вжитi на виконання цiєї статтi, надається Секретарiату Енергетичного Спiвтовариства центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзацiю державної полiтики в нафтогазовому комплексi, раз на два роки.

Глава 2. Постачання природного газу

     Стаття 12. Правила постачання природного газу

     1. Постачання природного газу здiйснюється вiдповiдно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачевi природний газ належної якостi та кiлькостi у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартiсть прийнятого природного газу в розмiрi, строки та порядку, передбачених договором. Якiсть та iншi фiзико-хiмiчнi характеристики природного газу визначаються згiдно iз встановленими нормативно-правовими актами.

(частина перша статтi 12 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.09.2019р. N 124-IX)

     Постачання природного газу побутовим споживачам здiйснюється на пiдставi типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку.

     Постачання природного газу постачальником "останньої надiї" здiйснюється на пiдставi типового договору, що затверджується Регулятором. Договiр на постачання природного газу постачальником "останньої надiї" є публiчним.

     2. Постачання природного газу здiйснюється за цiнами, що вiльно встановлюються мiж постачальником та споживачем, крiм випадкiв, передбачених цим Законом.

     3. Права та обов'язки постачальникiв i споживачiв визначаються цим Законом, Цивiльним i Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, iншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

     4. Правила постачання природного газу затверджуються Регулятором пiсля консультацiй iз Секретарiатом Енергетичного Спiвтовариства i є обов'язковими для виконання всiма постачальниками та споживачами.

     5. Договiр постачання повинен мiстити такi iстотнi умови:

     1) обов'язок постачальника забезпечити споживача всiєю необхiдною iнформацiєю про загальнi умови постачання (у тому числi цiни), права та обов'язки постачальника та споживача, зазначення актiв законодавства, якими регулюються вiдносини мiж постачальником i споживачем, наявнi способи досудового вирiшення спорiв з таким постачальником шляхом її розмiщення на офiцiйному веб-сайтi постачальника;

     2) обов'язок постачальника забезпечити споживача iнформацiєю про обсяги та iншi показники споживання природного газу таким споживачем на безоплатнiй основi;

     3) обов'язок постачальника повiдомити споживачу про намiр внесення змiн до договору постачання природного газу в частинi умов постачання до початку дiї таких змiн та гарантування права споживача на дострокове розiрвання договору постачання, якщо новi умови постачання є для нього неприйнятними;

     4) обов'язок постачальника забезпечити споживачу вибiр способу оплати з метою уникнення дискримiнацiї;

     5) обов'язок постачальника забезпечити споживача прозорими, простими та доступними способами досудового вирiшення спорiв з таким постачальником;

     6) порядок вiдшкодування та визначення розмiру збиткiв, завданих внаслiдок порушення договору постачання.

     6. Постачальники зобов'язанi створювати страховий запас природного газу в розмiрi не бiльше 10 вiдсоткiв запланованого мiсячного обсягу постачання природного газу споживачам на наступний мiсяць. Розмiр страхового запасу встановлюється щорiчно Кабiнетом Мiнiстрiв України на однаковому рiвнi для всiх постачальникiв.

(частина шоста статтi 12 у редакцiї Закону України вiд 22.09.2016р. N 1541-VIII)

     Стаття 13. Права та обов'язки споживача

     1. Споживач має право, зокрема, на:

     1) вiльний вибiр постачальника;

     2) безоплатну змiну постачальника, крiм випадкiв, передбачених абзацом другим частини першої статтi 14 цього Закону;

     3) отримання iнформацiї про загальнi умови постачання (у тому числi цiни), права та обов'язки постачальника та споживача, зазначення актiв законодавства, якими регулюються вiдносини мiж постачальником i споживачем, наявнi способи досудового вирiшення спорiв з постачальником;

     4) отримання природного газу належної якостi та кiлькостi, фiзико-хiмiчнi показники якого вiдповiдають встановленим нормам, вiдповiдно до умов укладених договорiв, крiм випадкiв припинення (обмеження) постачання природного газу вiдповiдно до вимог законодавства та умов договорiв;

     5) безоплатне отримання iнформацiї про обсяги та iншi показники власного споживання природного газу;

     6) дострокове розiрвання договору постачання, якщо постачальник повiдомив споживача про намiр внесення змiн до договору постачання в частинi умов постачання та новi умови постачання виявилися для нього неприйнятними.

     2. Споживач зобов'язаний, зокрема:

     1) укласти договiр про постачання природного газу;

     2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартостi природного газу згiдно з умовами договорiв;

     3) не допускати несанкцiонованого вiдбору природного газу;

     4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представникiв оператора газотранспортної системи, оператора газорозподiльної системи до вузлiв облiку природного газу та з метою встановлення вузлiв облiку газу;

     5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу вiдповiдно до вимог законодавства та умов договорiв.

     3. У разi порушення або невиконання своїх обов'язкiв споживач несе вiдповiдальнiсть згiдно iз законом.

     4. Захист прав споживачiв природного газу - фiзичних осiб регулюється цим Законом, Законом України "Про захист прав споживачiв" та iншими нормативно-правовими актами.

     Стаття 14. Особливостi реалiзацiї права на змiну постачальника

     1. Усiм споживачам гарантується право вибору постачальника.

     Забороняється стягувати плату або вимагати будь-яку iншу фiнансову компенсацiю у зв'язку iз змiною постачальника (крiм випадкiв, коли така плата або компенсацiя прямо передбачена договором постачання iз споживачем, що не належить до категорiї побутових споживачiв).

     Дiючий постачальник не має права встановлювати умови для припинення договору постачання, якi обмежують право споживача на змiну постачальника.

     2. За умови виконання споживачем своїх зобов'язань за договором постачання:

     1) змiна постачальника за iнiцiативою споживача має бути завершена в термiн не бiльше трьох тижнiв з дня повiдомлення таким споживачем про намiр змiнити постачальника, за умови дотримання правил змiни постачальника, у тому числi обов'язку щодо здiйснення повного остаточного розрахунку з попереднiм постачальником;

     2) до припинення договору постачання дiючий постачальник зобов'язаний забезпечувати постачання природного газу споживачу на умовах чинного договору.

     Наявнiсть спору мiж дiючим постачальником i споживачем, який заявив про намiр змiнити постачальника, не є пiдставою для затримки у виконаннi договору постачання з новим постачальником.

     3. Регулятор здiйснює регулярний монiторинг стану додержання положень цiєї статтi.

     Стаття 15. Постачальник "останньої надiї"

     1. У разi якщо постачальника лiквiдовано, визнано банкрутом, його лiцензiю на провадження дiяльностi з постачання природного газу анульовано або її дiю зупинено, а також в iнших випадках, передбачених правилами для постачальника "останньої надiї", постачання природного газу споживачу здiйснюється у порядку, визначеному правилами для постачальника "останньої надiї", та на умовах типового договору постачання постачальником "останньої надiї", що затверджується Регулятором.

     Договiр постачання мiж постачальником "останньої надiї" i споживачем вважається укладеним з моменту початку фактичного постачання природного газу такому споживачу.

     Постачальник "останньої надiї" визначається Кабiнетом Мiнiстрiв України строком на три роки за результатами конкурсу, проведеного у порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     2. Постачальник "останньої надiї" постачає природний газ споживачу протягом строку, який не може перевищувати 60 дiб та триває до кiнця календарного мiсяця, що настає за мiсяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надiї".

     Пiсля закiнчення цього строку постачальник "останньої надiї" зобов'язаний припинити постачання природного газу споживачу. Постачальник "останньої надiї" має право припинити постачання природного газу споживачу до закiнчення вищезазначеного строку у разi невиконання цим споживачем обов'язку щодо повної та своєчасної оплати вартостi природного газу, який постачається постачальником "останньої надiї", вiдповiдно до типового договору постачання постачальником "останньої надiї".

     3. Цiна природного газу, що постачається постачальником "останньої надiї", не повинна обмежувати конкуренцiю на ринку природного газу i встановлюється на пiдставi правил для визначення цiни природного газу, що постачається постачальником "останньої надiї", що затверджуються Регулятором.

     4. Регулятор затверджує правила для постачальника "останньої надiї" i типовий договiр постачання природного газу постачальником "останньої надiї" пiсля консультацiй з Секретарiатом Енергетичного Спiвтовариства.

     5. Постачальник, визначений Кабiнетом Мiнiстрiв України як постачальник "останньої надiї", веде окремий облiк господарської дiяльностi постачальника "останньої надiї".

     6. Постачальник "останньої надiї" готує та розмiщує на своєму веб-сайтi щорiчний звiт про господарську дiяльнiсть постачальника "останньої надiї", який має мiстити iнформацiю про кiлькiсть споживачiв постачальника "останньої надiї", загальний обсяг поставленого природного газу та середню тривалiсть постачання.

     Стаття 16. Захист вразливих споживачiв

     1. Кабiнет Мiнiстрiв України встановлює критерiї для вiднесення споживачiв до категорiї вразливих.

     2. Вразливi споживачi мають право на субсидiю для вiдшкодування витрат за спожитий природний газ та iншу адресну допомогу, що надається у порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     Порядок захисту вразливих споживачiв має:

     1) визначати категорiї вразливих споживачiв;

     2) визначати порядок облiку вразливих споживачiв;

     3) визначати заходи з монiторингу та державного контролю за належнiстю до категорiї вразливих споживачiв;

     4) мiстити спецiальнi заходи захисту вразливих споживачiв стосовно вiдключення у критичнi перiоди з метою задоволення потреб таких споживачiв у природному газi;

     5) передбачати обсяг адресної допомоги для категорiї вразливих споживачiв. Адресна допомога надається вразливим споживачам у спосiб, що забезпечує її цiльове використання.

     Стаття 17. Обов'язки щодо збереження iнформацiї

     1. Оптовий продавець зобов'язаний зберiгати протягом п'яти рокiв та надавати на вимогу суб'єктiв владних повноважень, а також Секретарiату Енергетичного Спiвтовариства iнформацiю про всi операцiї на пiдставi договорiв купiвлi-продажу природного газу з оптовими покупцями, постачальниками, операторами газотранспортних систем, операторами газосховищ та оператором установки LNG в такому обсязi: строк дiї вiдповiдного договору, обсяг операцiї, дата та час здiйснення операцiї, цiна, а також загальнi умови поставки та оплати, реквiзити оптового покупця або постачальника, стан розрахункiв.

     2. Регулятор приймає рiшення про часткове розголошення цiєї iнформацiї на запит суб'єктiв ринку природного газу, за умови що це не призведе до розголошення iнформацiї, що мiстить комерцiйну цiннiсть для суб'єктiв ринку природного газу, або iнформацiї про конкретнi операцiї.

Глава 3. Облiк природного газу

     Стаття 18. Приладовий облiк природного газу

     1. Приладовий облiк природного газу здiйснюється з метою отримання та реєстрацiї достовiрної iнформацiї про обсяги i якiсть природного газу пiд час його транспортування, розподiлу, постачання, зберiгання та споживання.

     2. Приладовий облiк природного газу здiйснюється з метою визначення за допомогою вузла облiку природного газу обсягiв його споживання та/або реалiзацiї, на пiдставi яких проводяться взаєморозрахунки суб'єктiв ринку природного газу.

     3. Постачання природного газу споживачам здiйснюється за умови наявностi вузла облiку природного газу. Побутовi споживачi у разi вiдсутностi приладiв облiку природного газу споживають природний газ за нормами, встановленими законодавством, до термiнiв, передбачених у частинi першiй статтi 2 Закону України "Про забезпечення комерцiйного облiку природного газу".

     Результати вимiрювань вузла облiку природного газу можуть бути використанi за умови забезпечення єдностi вимiрювань.

     Вимоги до складових частин вузла облiку природного газу, правил експлуатацiї приладiв облiку, порядку вимiрювання обсягiв та визначення якостi природного газу визначаються технiчними регламентами та нормами, правилами, що встановлюються i затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзацiю державної полiтики в нафтогазовому комплексi.

(абзац третiй частини третьої статтi 18 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.09.2019р. N 124-IX)

     4. Держава заохочує впровадження новiтнiх систем, у тому числi апаратних засобiв, облiку природного газу, зокрема тих, що забезпечують можливiсть споживача активно управляти власним споживанням.

     Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзацiю державної полiтики в нафтогазовому комплексi, у межах своїх повноважень координує здiйснення комплексного аналiзу довгострокових економiчних переваг та витрат на впровадження таких заходiв та їх оптимального перелiку. На пiдставi результатiв такого аналiзу центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзацiю державної полiтики в нафтогазовому комплексi, затверджує план впровадження обраного комплексу заходiв.

Роздiл IV
ДОСТУП ДО ГАЗОТРАНСПОРТНИХ ТА ГАЗОРОЗПОДIЛЬНИХ СИСТЕМ, ГАЗОСХОВИЩ, УСТАНОВКИ LNG

     Стаття 19. Загальнi правила доступу до газотранспортних та газорозподiльних систем, газосховищ, установки LNG

     1. Суб'єкти ринку природного газу є рiвними у правi на отримання доступу до газотранспортних та газорозподiльних систем, газосховищ, установки LNG та на приєднання до газотранспортних i газорозподiльних систем.

     Виробники бiогазу або iнших видiв газу з альтернативних джерел мають право на отримання доступу до газотранспортних i газорозподiльних систем, газосховищ, установки LNG та на приєднання до газотранспортних та газорозподiльних систем, за умови дотримання технiчних норм та вимог безпеки вiдповiдно до законодавства та за умови, що бiогаз або iншi види газу з альтернативних джерел за своїми фiзико-технiчними характеристиками вiдповiдають нормативно-правовим актам на природний газ.

(абзац другий частини першої статтi 19 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.09.2019р. N 124-IX)

     2. Оператор газотранспортної системи, оператор газорозподiльної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG зобов'язанi за зверненням суб'єкта ринку природного газу (замовника) забезпечити йому доступ до газотранспортної або газорозподiльної системи, газосховища або установки LNG.

     Оператор газотранспортної системи, оператор газорозподiльної системи зобов'язанi за зверненням суб'єкта ринку природного газу (замовника) забезпечити його приєднання до газотранспортної або газорозподiльної системи.

     Перед укладенням договору з суб'єктом ринку природного газу (замовником) оператор газотранспортної системи, оператор газорозподiльної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG можуть вимагати вiд такого суб'єкта пiдтвердження його платоспроможностi вiдповiдно до кодексу газотранспортної системи, кодексу газорозподiльних систем, кодексу газосховищ або кодексу установки LNG. Така вимога має бути пропорцiйною i застосовуватися у недискримiнацiйний спосiб.

     3. Оператор газотранспортної системи, оператор газорозподiльної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG можуть вiдмовити суб'єкту ринку природного газу (замовнику) в доступi до газотранспортної або газорозподiльної системи, газосховища або установки LNG за наявностi однiєї з таких пiдстав:

     1) вiдсутнiсть або недостатнiсть вiльної потужностi;

     2) надання доступу стане перешкодою для виконання таким оператором спецiальних обов'язкiв, покладених на нього вiдповiдно до статтi 11 цього Закону;

     3) вiдмова в доступi є виправданою на пiдставi рiшення, прийнятого вiдповiдно до статтi 55 цього Закону.

     Про вiдмову в доступi до газотранспортної системи або газорозподiльної системи, газосховища або установки LNG оператор газотранспортної системи, оператор газорозподiльної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG повiдомляють (iз зазначенням причин вiдмови) суб'єкта ринку природного газу та Регулятора протягом п'яти робочих днiв.

     У разi вiдмови в доступi на пiдставi пункту 1 цiєї частини оператор газотранспортної системи, оператор газорозподiльної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG вживають всiх можливих заходiв для збiльшення потужностi газотранспортної або газорозподiльної системи, газосховища або установки LNG за умови, що це є економiчно виправданим або що суб'єкт ринку природного газу (замовник) згодився компенсувати витрати такого оператора на збiльшення потужностi.

     4. Оператору газотранспортної системи, оператору газорозподiльної системи, оператору газосховища, оператору установки LNG забороняється допускати дискримiнацiю замовникiв.

     5. Оператор газотранспортної системи, оператор газорозподiльної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG зобов'язанi надавати один одному iнформацiю, необхiдну для забезпечення безпечного та економного руху природного газу мiж об'єктами газової iнфраструктури, операторами яких вони є, на пiдставi нормативно-правових актiв, визначених цим Законом, або вiдповiдних договорiв.

     6. Оператор газотранспортної системи, оператор газорозподiльної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG зобов'язанi забезпечувати замовникiв iнформацiєю, необхiдною для швидкого та економного доступу до газотранспортної або газорозподiльної системи, газосховища або установки LNG.

     Iнформацiя надається оператором газотранспортної системи, оператором газорозподiльної системи, оператором газосховища або оператором установки LNG вiдповiдно до законодавства, у зрозумiлiй i чiткiй формi та у недискримiнацiйний спосiб.

     7. Оператор газотранспортної системи, оператор газорозподiльної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG зобов'язанi забезпечувати конфiденцiйнiсть iнформацiї, що мiстить комерцiйну цiннiсть, яка була отримана ними у процесi провадження господарської дiяльностi, а також вживати заходiв до запобiгання розголошенню iнформацiї про власну господарську дiяльнiсть, що може становити комерцiйну цiннiсть для iнших осiб, у дискримiнацiйний спосiб.

     8. Методологiя визначення тарифiв на послуги транспортування природного газу для точок входу i точок виходу, методологiї визначення тарифiв на послуги розподiлу, зберiгання (закачування, вiдбору) природного газу та послуги установки LNG, а також тарифи на послуги транспортування, розподiлу, зберiгання (закачування, вiдбору) природного газу та послуги установки LNG затверджуються Регулятором.

     9. Технiчнi та комерцiйнi умови приєднання до газотранспортної або газорозподiльної системи визначаються в кодексi газотранспортної системи або кодексi газорозподiльних систем.

     Приєднання об'єкта замовника до газотранспортної або газорозподiльної системи здiйснюється в такому порядку:

     отримання дозволу оператора газотранспортної або газорозподiльної системи на приєднання;

     отримання замовником або проектувальником вихiдних даних;

     розроблення проектної документацiї та проведення у випадках, передбачених законодавством, її експертизи;

     затвердження проектної документацiї;

     виконання пiдготовчих та будiвельних робiт;

     пiдключення об'єкта до газотранспортної або газорозподiльної системи;

     прийняття в експлуатацiю закiнченого будiвництвом об'єкта;

     реєстрацiя права власностi на об'єкт будiвництва.

     Проектування та будiвництво об'єктiв газотранспортної або газорозподiльної системи здiйснюються вiдповiдно до законодавства у сферi мiстобудiвної дiяльностi, а також технiчних умов приєднання, передбачених кодексом газотранспортної системи або кодексом газорозподiльних систем.

     Замовник має право на власний розсуд обирати виконавця проектних та будiвельних робiт з приєднання серед суб'єктiв господарювання, якi мають право на здiйснення вiдповiдного виду дiяльностi згiдно з вимогами законодавства. При цьому витрати замовника, пов'язанi з виконанням проектних та будiвельних робiт, не включаються до складу плати за приєднання до газотранспортної або газорозподiльної системи.

     Плата за приєднання до газотранспортної або газорозподiльної системи визначається згiдно з договором мiж замовником i оператором газотранспортної або газорозподiльної системи на пiдставi методологiї, затвердженої Регулятором.

     Методологiя визначення плати за приєднання до газотранспортних та газорозподiльних систем має визначати типи приєднання з урахуванням особливостей приєднання у рiзних випадках та встановлювати граничний рiвень плати за приєднання для кожного типу приєднання.

     Оператор газотранспортної системи, оператор газорозподiльної системи мають право вiдмовити у наданнi дозволу на приєднання виключно у разi вiдсутностi чи недостатностi вiльної потужностi газотранспортної або газорозподiльної системи.

     За iнiцiативи замовника може бути проведена незалежна експертиза вихiдних даних на вiдповiднiсть нормам та правилам. Проведення експертизи здiйснюється незалежними органiзацiями, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзацiю державної полiтики в нафтогазовому комплексi, в порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України.

(абзац шiстнадцятий частини дев'ятої статтi 19 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.09.2019р. N 124-IX)

Глава 4. Транспортування природного газу

     Стаття 20. Оператор газотранспортної системи

     1. Оператор газотранспортної системи на виключних засадах вiдповiдає за надiйну та безпечну експлуатацiю, пiдтримання в належному станi та розвиток, включаючи нове будiвництво та реконструкцiю, газотранспортної системи з метою задоволення очiкуваного попиту суб'єктiв ринку природного газу на послуги транспортування природного газу, враховуючи поступовий розвиток ринку природного газу.

     2. Суб'єкт господарювання, який отримав лiцензiю на провадження дiяльностi з транспортування природного газу, є оператором газотранспортної системи.

     Лiцензiя на провадження дiяльностi з транспортування природного газу видається виключно тому заявнику, щодо якого прийнято остаточне рiшення про сертифiкацiю вiдповiдно до статей 24, 26 цього Закону, крiм заявника, щодо якого Регулятор прийняв рiшення про незастосування статтi 23 цього Закону вiдповiдно до статтi 54 цього Закону.

     Стаття 21. Особливостi реалiзацiї права власностi держави на газотранспортну систему

     1. Оператором газотранспортної системи, що перебуває в державнiй власностi i не пiдлягає приватизацiї, може бути виключно суб'єкт господарювання, 100 вiдсоткiв корпоративних прав у статутному капiталi якого належать державi чи суб'єкту господарювання, 100 вiдсоткiв корпоративних прав у статутному капiталi якого належать державi.

     2. Забороняється:

     1) приватизацiя оператора газотранспортної системи повнiстю або частково та вчинення iнших правочинiв, що можуть призвести до вiдчуження акцiй, часток у статутному капiталi оператора газотранспортної системи або суб'єкта господарювання, який володiє корпоративними правами такого оператора газотранспортної системи, а також пiдприємств, установ, органiзацiй, утворених внаслiдок їх реорганiзацiї (крiм випадкiв, якщо таке вiдчуження здiйснюється на користь суб'єкта господарювання, 100 вiдсоткiв корпоративних прав у статутному капiталi якого належать державi чи суб'єкту господарювання, 100 вiдсоткiв корпоративних прав у статутному капiталi якого належать державi);

     2) приватизацiя об'єктiв державної власностi, що використовуються оператором газотранспортної системи у процесi провадження дiяльностi з транспортування природного газу, а також пiдприємствами, установами, органiзацiями, утвореними внаслiдок його реорганiзацiї, та вчинення iнших правочинiв, що можуть призвести до вiдчуження таких об'єктiв;

     3) вiдчуження об'єктiв державної власностi, що використовуються оператором газотранспортної системи у процесi провадження дiяльностi з транспортування природного газу, а також передача таких об'єктiв в управлiння, в тому числi концесiю, оренду, господарське вiдання, до статутного капiталу iнших юридичних осiб, крiм випадкiв, якщо така передача здiйснюється уповноваженому суб'єкту управлiння об'єктами державної власностi або суб'єкту господарювання, 100 вiдсоткiв корпоративних прав у статутному капiталi якого належать державi чи суб'єкту господарювання, 100 вiдсоткiв корпоративних прав у статутному капiталi якого належать державi, чи суб'єкту господарювання, 100 вiдсоткiв у статутному капiталi якого належать зазначеним у цiй частинi цiєї статтi суб'єктам, виключно з метою вiдокремлення дiяльностi з транспортування природного газу.

(стаття 21 у редакцiї Закону України вiд 31.10.2019р. N 264-IX)

     Стаття 22. Права та обов'язки оператора газотранспортної системи

     1. Права та обов'язки оператора газотранспортної системи визначаються цим Законом, кодексом газотранспортної системи, iншими нормативно-правовими актами, а також договором транспортування природного газу.

     2. З метою виконання функцiй, передбачених частиною першою статтi 20 цього Закону, оператор газотранспортної системи зобов'язаний:

     1) розробляти, подавати на затвердження Регулятору та розмiщувати на своєму веб-сайтi кодекс газотранспортної системи;

     2) розробляти, щорiчно до 31 жовтня подавати на затвердження Регулятору, розмiщувати на своєму веб-сайтi та виконувати план розвитку газотранспортної системи на наступнi 10 рокiв з урахуванням планiв розвитку газорозподiльних систем, газосховищ та установки LNG;

     3) вживати необхiдних заходiв з метою забезпечення безпеки постачання природного газу, у тому числi безаварiйної та безперебiйної роботи газотранспортної системи;

     4) здiйснювати балансування та функцiї оперативно-диспетчерського управлiння газотранспортною системою в економний, прозорий та недискримiнацiйний спосiб;

     5) розробляти i впроваджувати програму вiдповiдностi та призначати контролера вiдповiдно до статтi 31 цього Закону;

     6) спiвпрацювати з iншими операторами газотранспортних систем України та операторами газотранспортних систем iнших держав, зокрема держав - сторiн Енергетичного Спiвтовариства, у тому числi шляхом досягнення операцiйних домовленостей, з метою створення регiональних (мiжнародних) ринкiв природного газу, спiвпрацювати з Радою регуляторних органiв Енергетичного Спiвтовариства та, за потреби, нацiональними регуляторами енергетики iнших держав;

     7) вживати заходiв до пiдвищення рацiонального використання енергоресурсiв та охорони довкiлля пiд час здiйснення господарської дiяльностi;

     8) надавати iнформацiю, обов'язковiсть надання якої встановлена законодавством;

     9) забезпечувати конфiденцiйнiсть iнформацiї, одержаної пiд час здiйснення господарської дiяльностi, а також розмiщувати на своєму веб-сайтi у недискримiнацiйний спосiб iнформацiю, що стимулюватиме розвиток ринку природного газу;

     10) вживати iнших заходiв, необхiдних для безпечної та стабiльної роботи газотранспортної системи, що передбаченi цим Законом або не суперечать законодавству.

     3. Оператор газотранспортної системи має право безперешкодного та безкоштовного доступу до земельних дiлянок усiх форм власностi, на яких розташованi об'єкти такого оператора або власника газотранспортної системи, для виконання службових обов'язкiв, передбачених правилами охорони магiстральних трубопроводiв, що затверджуються Кабiнетом Мiнiстрiв України, та iншими нормативно-правовими актами.

     4. Оператор газотранспортної системи зобов'язаний забезпечувати безперешкодний доступ посадових осiб органiв державного нагляду до об'єктiв такого оператора або власника газотранспортної системи.

     5. З урахуванням прогнозних показникiв попиту на послуги транспортування природного газу i технiчних можливостей газотранспортної системи оператор газотранспортної системи зобов'язаний вживати всiх обґрунтованих i можливих заходiв для забезпечення належного рiвня сполучення газотранспортних систем України з газотранспортними системами iнших держав, зокрема держав - сторiн Енергетичного Спiвтовариства.

     6. Оператор газотранспортної системи зобов'язаний спiвпрацювати з iншими операторами газотранспортних систем України, а також з операторами газотранспортних систем iнших держав - сторiн Енергетичного Спiвтовариства з метою гармонiзацiї правил балансування та усунення перешкод для транскордонної торгiвлi природним газом, а також створення передумов для проведення бiржових торгiв природним газом.

     7. Оператор газотранспортної системи придбаває енергоресурси, необхiднi для здiйснення своєї господарської дiяльностi, у недискримiнацiйний i прозорий спосiб та на ринкових умовах.

     Стаття 23. Загальнi вимоги про вiдокремлення i незалежнiсть оператора газотранспортної системи (модель вiдокремлення OU)

     1. Оператор газотранспортної системи є юридичною особою, яка не є складовою вертикально iнтегрованої органiзацiї i здiйснює свою господарську дiяльнiсть незалежно вiд дiяльностi з видобутку, розподiлу, постачання природного газу, дiяльностi оптових продавцiв.

     Оператор газотранспортної системи не може провадити дiяльнiсть з видобутку, розподiлу або постачання природного газу.

     2. Оператором газотранспортної системи, що перебуває в державнiй власностi i не пiдлягає приватизацiї, може бути виключно суб'єкт господарювання, 100 вiдсоткiв корпоративних прав у статутному капiталi якого належать державi чи суб'єкту господарювання, 100 вiдсоткiв корпоративних прав у статутному капiталi якого належать державi, крiм випадку, визначеного частиною першою статтi 27 цього Закону.

(частина друга статтi 23 у редакцiї Закону України вiд 31.10.2019р. N 264-IX)

     3. З метою забезпечення незалежностi оператора газотранспортної системи фiзична або юридична особа не має права одночасно:

     1) безпосередньо чи опосередковано здiйснювати одноосiбний або спiльний контроль над принаймнi одним суб'єктом господарювання (у тому числi iноземним), який провадить дiяльнiсть з видобутку (виробництва) та/або постачання природного газу та/або електричної енергiї, та безпосередньо чи опосередковано здiйснювати одноосiбний або спiльний контроль над оператором газотранспортної системи (у тому числi бути власником газотранспортної системи) або користуватися будь-яким правом щодо оператора газотранспортної системи (у тому числi будь-якими правами щодо самої газотранспортної системи);

     2) безпосередньо чи опосередковано здiйснювати одноосiбний або спiльний контроль над оператором газотранспортної системи (у тому числi бути власником газотранспортної системи) та безпосередньо або опосередковано здiйснювати одноосiбний або спiльний контроль над принаймнi одним суб'єктом господарювання (у тому числi iноземним), який провадить дiяльнiсть з видобутку (виробництва) та/або постачання природного газу та/або електричної енергiї, або користуватися будь-яким правом щодо принаймнi одного суб'єкта господарювання (у тому числi iноземного), який провадить дiяльнiсть з видобутку (виробництва) та/або постачання природного газу та/або електричної енергiї;

     3) призначати принаймнi одну посадову особу оператора газотранспортної системи та безпосередньо або опосередковано здiйснювати одноосiбний або спiльний контроль над принаймнi одним суб'єктом господарювання (у тому числi iноземним), який провадить дiяльнiсть з видобутку та/або постачання природного газу, або користуватися будь-яким правом щодо принаймнi одного суб'єкта господарювання, який провадить дiяльнiсть з видобутку та/або постачання природного газу;

     4) бути посадовою особою оператора газотранспортної системи i принаймнi одного суб'єкта господарювання (у тому числi iноземного), який провадить дiяльнiсть з видобутку та/або постачання природного газу.

     4. Для цiлей частини третьої цiєї статтi пiд "правом" розумiється:

     1) право голосу в органах юридичної особи, якщо утворення такого органу передбачено статутом або iншим установчим документом юридичної особи;

     2) право призначати посадових осiб юридичної особи;

     3) володiння 50 вiдсотками i бiльше корпоративних прав юридичної особи.

     5. Оператор газотранспортної системи, що був складовою вертикально iнтегрованої органiзацiї, та працiвники такого оператора не мають права передавати iнформацiю, що становить комерцiйну цiннiсть та знаходиться у їх розпорядженнi, суб'єктам господарювання, що провадять дiяльнiсть з видобутку та/або постачання природного газу.

     6. Оператор газотранспортної системи повинен забезпечити здiйснення функцiй, передбачених частиною першою статтi 20 цього Закону, за рахунок своїх фiнансових, матерiально-технiчних, людських та iнших ресурсiв.

     Стаття 24. Сертифiкацiя оператора газотранспортної системи

     1. Пiд час процедури сертифiкацiї Регулятор перевiряє вiдповiднiсть суб'єкта господарювання, який подав запит на сертифiкацiю, вимогам про вiдокремлення i незалежнiсть оператора газотранспортної системи, передбаченим цим Законом для обраної моделi вiдокремлення.

     У разi якщо запит на сертифiкацiю подає суб'єкт господарювання, контроль над яким здiйснює особа (особи) з держави (держав), що не є стороною Енергетичного Спiвтовариства, або сама держава (держави), що не є стороною Енергетичного Спiвтовариства, процедура сертифiкацiї здiйснюється вiдповiдно до вимог цiєї статтi з урахуванням особливостей, передбачених статтею 26 цього Закону.

     2. Порядок здiйснення процедури сертифiкацiї, що мiстить вимоги до повiдомлень, документiв, даних та iнформацiї, що надаються суб'єктом, який подає запит на сертифiкацiю, строк їх подання, розмiр та порядок стягнення плати за здiйснення сертифiкацiї, строк дiї рiшення про сертифiкацiю, затверджується Регулятором.

     3. Пiд час процедури сертифiкацiї Регулятор має право вимагати всю необхiдну iнформацiю, що стосується виконання функцiй Регулятора згiдно з цiєю статтею, вiд суб'єкта господарювання, який подав запит на сертифiкацiю, а також суб'єктiв господарювання, що провадять дiяльнiсть з видобутку та/або постачання природного газу. Регулятор зобов'язаний зберiгати конфiденцiйнiсть отриманої iнформацiї.

     4. Протягом чотирьох мiсяцiв з дня отримання запиту на сертифiкацiю вiдповiдно до порядку здiйснення процедури сертифiкацiї Регулятор приймає попереднє рiшення про сертифiкацiю або про вiдмову у сертифiкацiї.

     5. Регулятор невiдкладно доводить до вiдома Секретарiату Енергетичного Спiвтовариства:

     1) iнформацiю про отримання запиту на сертифiкацiю;

     2) попереднє рiшення Регулятора про сертифiкацiю або про вiдмову у сертифiкацiї разом з усiєю iнформацiєю, що стосується прийнятого рiшення.

     6. Регулятор протягом двох мiсяцiв з дня отримання висновку Секретарiату Енергетичного Спiвтовариства щодо попереднього рiшення про сертифiкацiю розглядає такий висновок та приймає остаточне рiшення про сертифiкацiю або про вiдмову у сертифiкацiї.

     7. У разi якщо Регулятор приймає остаточне рiшення про сертифiкацiю або про вiдмову у сертифiкацiї, яке враховує висновок Секретарiату Енергетичного Спiвтовариства щодо попереднього рiшення про сертифiкацiю або вiдмову у сертифiкацiї, то офiцiйному оприлюдненню шляхом розмiщення на веб-сайтi Регулятора пiдлягає таке остаточне рiшення разом iз висновком Секретарiату Енергетичного Спiвтовариства.

     У разi якщо Регулятор приймає остаточне рiшення про сертифiкацiю або про вiдмову у сертифiкацiї, що не враховує висновок Секретарiату Енергетичного Спiвтовариства щодо попереднього рiшення про сертифiкацiю або про вiдмову у сертифiкацiї, офiцiйному оприлюдненню шляхом розмiщення на веб-сайтi Регулятора пiдлягає таке остаточне рiшення разом iз висновком Секретарiату Енергетичного Спiвтовариства, а також пояснення Регулятора щодо причин неврахування такого висновку.

     Стаття 25. Монiторинг дотримання вимог про вiдокремлення i незалежнiсть оператора газотранспортної системи

     1. Регулятор здiйснює регулярний монiторинг дотримання вимог про вiдокремлення i незалежнiсть оператора газотранспортної системи, передбачених цим Законом, операторами газотранспортних систем.

     2. Регулятор iнiцiює проведення перевiрки дотримання оператором газотранспортної системи вимог про вiдокремлення i незалежнiсть оператора газотранспортної системи, передбачених цим Законом, у таких випадках:

     1) отримання повiдомлення вiд оператора газотранспортної системи вiдповiдно до частини третьої цiєї статтi;

     2) наявнiсть обґрунтованого припущення про те, що запланована змiна контролю або прав iнших осiб над оператором газотранспортної системи може призвести або призвела до порушення вимог про вiдокремлення i незалежнiсть оператора газотранспортної системи, передбачених цим Законом;

     3) отримання обґрунтованої вимоги вiд Секретарiату Енергетичного Спiвтовариства.

     3. Оператор газотранспортної системи зобов'язаний повiдомляти Регулятора про будь-яку заплановану операцiю, що може призвести до недотримання вимог про вiдокремлення i незалежнiсть оператора газотранспортної системи, передбачених цим Законом.

     4. Процедура перевiрки дотримання оператором газотранспортної системи вимог про вiдокремлення i незалежнiсть оператора газотранспортної системи, передбачених цим Законом, здiйснюється вiдповiдно до вимог статей 24 i 26 цього Закону з урахуванням особливостей, передбачених цiєю статтею.

     5. Регулятор проводить перевiрку дотримання оператором газотранспортної системи вимог про вiдокремлення i незалежнiсть оператора газотранспортної системи, передбачених цим Законом, протягом чотирьох мiсяцiв з дня:

     1) отримання вiдповiдного повiдомлення вiд оператора газотранспортної системи - у випадку, визначеному пунктом 1 частини другої цiєї статтi;

     2) повiдомлення оператору газотранспортної системи про початок перевiрки за власною iнiцiативою Регулятора - у випадку, визначеному пунктом 2 частини другої цiєї статтi;

     3) отримання вiдповiдної вимоги - у випадку, визначеному пунктом 3 частини другої цiєї статтi.

     6. У разi виявлення недотримання вимог про вiдокремлення i незалежнiсть оператора газотранспортної системи, передбачених цим Законом, Регулятор повiдомляє оператора газотранспортної системи.

     Оператор газотранспортної системи зобов'язаний усунути виявленi порушення протягом обґрунтованого строку, визначеного Регулятором, що не може перевищувати двох мiсяцiв, i надати документи, данi та iнформацiю про усунення таких порушень.

     7. У разi неусунення оператором газотранспортної системи виявлених Регулятором порушень вимог про вiдокремлення i незалежнiсть оператора газотранспортної системи, передбачених цим Законом, Регулятор приймає рiшення про недотримання оператором газотранспортної системи вимог про вiдокремлення i незалежнiсть оператора газотранспортної системи, передбачених цим Законом. У такому разi Регулятор застосовує до оператора газотранспортної системи санкцiю у виглядi анулювання лiцензiї на провадження дiяльностi з транспортування природного газу або фiнансовi санкцiї (штрафи), передбаченi статтею 59 цього Закону.

     У разi анулювання лiцензiї на провадження дiяльностi з транспортування природного газу суб'єкт господарювання не звiльняється вiд обов'язку виконувати в повному обсязi i належної якостi зобов'язання перед замовниками щодо транспортування природного газу до отримання лiцензiї новим оператором газотранспортної системи.

     8. Регулятор зобов'язаний невiдкладно повiдомити Секретарiату Енергетичного Спiвтовариства про будь-якi обставини, що можуть призвести до переходу контролю над оператором газотранспортної системи до особи (осiб) з держави (держав), що не є стороною Енергетичного Спiвтовариства, або до держави (держав), що не є стороною Енергетичного Спiвтовариства.

     Оператор газотранспортної системи зобов'язаний повiдомити Регулятора про будь-якi обставини, що можуть призвести до переходу контролю над оператором газотранспортної системи до особи (осiб) з держави (держав), що не є стороною Енергетичного Спiвтовариства, або до держави (держав), що не є стороною Енергетичного Спiвтовариства.

     Стаття 26. Сертифiкацiя суб'єкта господарювання, контроль над яким здiйснює особа (особи) з держави (держав), що не є стороною Енергетичного Спiвтовариства, або держава (держави), що не є стороною Енергетичного Спiвтовариства

     1. У разi якщо запит на сертифiкацiю подає суб'єкт господарювання, контроль над яким здiйснює особа (особи) з держави (держав), що не є стороною Енергетичного Спiвтовариства, або держава (держави), що не є стороною Енергетичного Спiвтовариства, Регулятор повiдомляє про це Секретарiат Енергетичного Спiвтовариства.

     2. Регулятор приймає попереднє рiшення про вiдмову у сертифiкацiї суб'єкта господарювання, контроль над яким здiйснює особа (особи) з держави (держав), що не є стороною Енергетичного Спiвтовариства, або держава (держави), що не є стороною Енергетичного Спiвтовариства, якщо:

     1) такий суб'єкт не виконує вимоги про вiдокремлення i незалежнiсть оператора газотранспортної системи, передбаченi цим Законом;

     2) прийняття рiшення про сертифiкацiю такого суб'єкта зашкодить безпецi постачання природного газу України або Енергетичного Спiвтовариства з урахуванням:

     а) прав та обов'язкiв Енергетичного Спiвтовариства щодо вiдповiдної держави, що не є стороною Енергетичного Спiвтовариства, на пiдставi норм мiжнародного права, зокрема мiжнародних угод (договорiв) з питань безпеки постачання природного газу, сторонами яких є Енергетичне Спiвтовариство та вiдповiдна держава;

     б) прав та обов'язкiв України щодо вiдповiдної держави, що не є стороною Енергетичного Спiвтовариства, на пiдставi мiжнародних договорiв України, укладених з такою державою за умови, що такi права та обов'язки не суперечать Договору про заснування Енергетичного Спiвтовариства;

     в) прав та обов'язкiв, взятих на себе Україною на пiдставi Угоди про асоцiацiю мiж Україною, з однiєї сторони, та Європейським Союзом, Європейським спiвтовариством з атомної енергiї i їхнiми державами-членами, з iншої сторони;

     г) iншi факти та обставини, що стосуються такого суб'єкта та/або держави (держав), що не є стороною Енергетичного Спiвтовариства, та мають значення для визначення вiдповiдностi такого суб'єкта вимогам про вiдокремлення i незалежнiсть оператора газотранспортної системи, передбаченим цим Законом.

     3. Регулятор має право запитувати у центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзацiю державної полiтики в нафтогазовому комплексi, та iнших суб'єктiв владних повноважень висновки щодо питань, зазначених у частинi другiй цiєї статтi. Регулятор враховує такi висновки пiд час ухвалення рiшення про сертифiкацiю або про вiдмову у сертифiкацiї.

     4. Остаточне рiшення про сертифiкацiю суб'єкта господарювання, контроль над яким здiйснюють особа (особи) з держави (держав), що не є стороною Енергетичного Спiвтовариства, або держава (держави), що не є стороною Енергетичного Спiвтовариства, оприлюднюється у порядку, передбаченому частиною сьомою статтi 24 цього Закону.

     5. Регулятор приймає остаточне рiшення про вiдмову у сертифiкацiї суб'єкта господарювання, контроль над яким здiйснює особа (особи) з держави (держав), що не є стороною Енергетичного Спiвтовариства, або держава (держави), що не є стороною Енергетичного Спiвтовариства, без врахування висновку Секретарiату Енергетичного Спiвтовариства, якщо прийняття рiшення про сертифiкацiю такого суб'єкта створює загрозу для безпеки постачання природного газу України чи становить загрозу iнтересам нацiональної безпеки України.

     Стаття 27. Особливi вимоги про вiдокремлення i незалежнiсть оператора газотранспортної системи (модель вiдокремлення ISO)

     1. Вимога частини другої статтi 23 цього Закону не застосовується, якщо до або станом на 6 жовтня 2011 року газотранспортна система знаходилася у складi вертикально iнтегрованої органiзацiї i власник газотранспортної системи визначив суб'єкта господарювання, який має право подати запит на сертифiкацiю.

     2. Сертифiкацiя оператора газотранспортної системи (модель вiдокремлення ISO) на умовах, визначених цим Законом, здiйснюється Регулятором згiдно з процедурою, передбаченою статтями 24 i 26 цього Закону.

     3. Оператор газотранспортної системи (модель вiдокремлення ISO) зобов'язаний:

     1) вiдповiдати вимогам частин першої i третьої статтi 23 цього Закону;

     2) мати у своєму розпорядженнi фiнансовi, технiчнi, матерiальнi та людськi ресурси, необхiднi для виконання покладених на нього статтею 28 цього Закону функцiй, зокрема взаємодiї з операторами газотранспортних систем сусiднiх держав.

     4. У разi обрання моделi вiдокремлення ISO власник газотранспортної системи зобов'язаний вiдповiдати вимогам частини другої статтi 28 цього Закону.

     Пiд час процедури сертифiкацiї власник газотранспортної системи надає Регулятору проекти всiх договорiв iз суб'єктом господарювання, що подав запит на сертифiкацiю, та будь-якою iншою вiдповiдною особою.

     Стаття 28. Обов'язки оператора газотранспортної системи (модель вiдокремлення ISO) та власника газотранспортної системи

     1. У разi обрання моделi вiдокремлення ISO до функцiй оператора газотранспортної системи належать:

     1) надання доступу до газотранспортної системи, включаючи отримання плати за послуги транспортування природного газу, а також iнших платежiв, пов'язаних з доступом або приєднанням до газотранспортної системи;

     2) експлуатацiя, пiдтримання у належному станi i розвиток газотранспортної системи, а також забезпечення довгострокової здатностi газотранспортної системи задовольняти обґрунтований попит шляхом iнвестицiйного планування вiдповiдно до статтi 30 цього Закону. У процесi розвитку газотранспортної системи оператор газотранспортної системи (модель вiдокремлення ISO) є вiдповiдальним за iнвестицiйне планування (включаючи отримання необхiдних документiв дозвiльного характеру), будiвництво i введення в експлуатацiю нових об'єктiв газової iнфраструктури або їх складових. З цiєю метою до оператора газотранспортної системи (модель вiдокремлення ISO) застосовуються положення статей 20 i 22 цього Закону.

     2. У разi обрання моделi вiдокремлення ISO власник газотранспортної системи зобов'язаний:

     1) забезпечувати всю необхiдну спiвпрацю i пiдтримку оператору газотранспортної системи (модель вiдокремлення ISO) для виконання його функцiй, включно з усiєю необхiдною iнформацiєю;

     2) фiнансувати iнвестицiї, передбаченi планом розвитку газотранспортної системи на наступнi 10 рокiв, або надавати згоду на фiнансування такої iнвестицiї будь-якою зацiкавленою стороною, у тому числi оператором газотранспортної системи (модель вiдокремлення ISO);

     3) забезпечувати виконання фiнансових зобов'язань, пов'язаних з активами газотранспортної системи, крiм зобов'язань, пов'язаних з функцiями оператора газотранспортної системи (модель вiдокремлення ISO);

     4) залучати iнвестицiї для цiлей розвитку газотранспортної системи, крiм iнвестицiй, коли вiдповiдно до пункту 2 цiєї частини власник надав згоду на її фiнансування будь-якою зацiкавленою стороною, у тому числi оператором газотранспортної системи (модель вiдокремлення ISO).

     Стаття 29. Незалежнiсть власника газотранспортної системи

     1. У разi обрання моделi вiдокремлення ISO власник газотранспортної системи, який є складовою вертикально iнтегрованої органiзацiї, повинен бути юридично та органiзацiйно незалежним вiд iнших видiв дiяльностi вертикально iнтегрованої органiзацiї, не пов'язаної з транспортуванням, розподiлом та зберiганням природного газу.

     2. З метою забезпечення незалежностi власника газотранспортної системи вiдповiдно до частини першої цiєї статтi:

     1) посадовi особи власника газотранспортної системи не можуть брати участь у дiяльностi органiв (у тому числi здiйснювати повноваження одноосiбного органу) суб'єкта господарювання, що є складовою вертикально iнтегрованої органiзацiї, якi безпосередньо чи опосередковано вiдповiдальнi за поточну дiяльнiсть з видобутку та/або постачання природного газу;

     2) власник газотранспортної системи зобов'язаний розробити i запровадити програму вiдповiдностi, яка визначає заходи для уникнення дискримiнацiйних дiй та впливу на дiяльнiсть оператора газотранспортної системи та монiторингу виконання таких заходiв. Програма вiдповiдностi має визначати функцiональнi обов'язки його працiвникiв для досягнення цих цiлей. Рiчний звiт, в якому викладаються вжитi заходи, має бути представлений Регулятору особою або органом власника газотранспортної системи, вiдповiдальним за монiторинг програми вiдповiдностi, i має бути розмiщений на веб-сайтi Регулятора.

     Стаття 30. Iнвестицiйне планування щодо газотранспортної системи

     1. Оператор газотранспортної системи розробляє i щорiчно до 31 жовтня подає на затвердження Регулятору план розвитку газотранспортної системи на наступнi 10 рокiв, складений на пiдставi даних про фактичнi та прогнознi показники попиту i пропозицiї на послуги транспортування природного газу. План розвитку газотранспортної системи на наступнi 10 рокiв має забезпечити вiдповiднiсть газотранспортної системи потребам ринку природного газу та iнтересам безпеки постачання природного газу.

     2. План розвитку газотранспортної системи на наступнi 10 рокiв визначає, зокрема:

     1) основнi об'єкти, будiвництво або реконструкцiя яких є доцiльною у наступнi 10 рокiв;

     2) пiдтвердженi iнвестицiї, а також перелiк нових iнвестицiй, що мають бути здiйсненi протягом наступних трьох рокiв;

     3) строки реалiзацiї всiх iнвестицiйних проектiв.

     3. Пiд час розроблення плану розвитку газотранспортної системи на наступнi 10 рокiв оператор газотранспортної системи зобов'язаний враховувати можливi змiни обсягiв видобутку, купiвлi-продажу, постачання, споживання природного газу (у тому числi обсягiв транскордонної торгiвлi природним газом), а також плани розвитку газотранспортних систем сусiднiх держав, газорозподiльних систем, газосховищ та установки LNG.

     4. Регулятор здiйснює оцiнку вiдповiдностi заходiв, передбачених планом розвитку газотранспортної системи на наступнi 10 рокiв, вимогам цього Закону.

     5. Регулятор у прозорий та недискримiнацiйний спосiб проводить публiчнi консультацiї з дiючими та потенцiйними замовниками щодо плану розвитку газотранспортної системи на наступнi 10 рокiв.

     Регулятор розмiщує на своєму веб-сайтi звiт про результати проведених консультацiй, у якому зазначаються потреби в iнвестицiях.

     6. Регулятор здiйснює монiторинг i оцiнку стану виконання плану розвитку газотранспортної системи на наступнi 10 рокiв.

     Стаття 31. Програма вiдповiдностi та контролер

     1. Оператор газотранспортної системи має розробити i запровадити програму вiдповiдностi, в якiй визначаються заходи для уникнення дискримiнацiйних дiй з боку оператора газотранспортної системи та монiторингу виконання таких заходiв. Програма вiдповiдностi визначає функцiональнi обов'язки працiвникiв оператора газотранспортної системи для досягнення цих цiлей та має затверджуватися Регулятором. Монiторинг за виконанням програми вiдповiдностi здiйснюється контролером.

     2. Контролер призначається:

     1) наглядовою радою оператора газотранспортної системи;

     2) у разi вiдсутностi наглядової ради - колегiальним виконавчим органом оператора газотранспортної системи.

     Кандидатура контролера пiдлягає попередньому погодженню з Регулятором. Регулятор має право вiдмовити в погодженнi кандидатури контролера тiльки з причин недостатнього рiвня його незалежностi або професiйних якостей.

     Контролер може бути фiзичною або юридичною особою.

     Контролер повинен бути незалежним у своїй роботi та дiях.

     3. Незалежнiсть контролера забезпечується шляхом:

     1) пiд час виконання своїх обов'язкiв контролер не повинен займати посади або володiти повноваженнями, мати економiчний iнтерес чи дiловi вiдносини, безпосередньо або опосередковано, з будь-яким суб'єктом господарювання, що є складовою вертикально iнтегрованої органiзацiї, або з власником (власниками) контрольного пакета корпоративних прав такої органiзацiї, або з будь-яким суб'єктом господарювання, який провадить господарську дiяльнiсть на ринку природного газу, не пов'язану з транспортуванням природного газу;

     2) контролер не повинен займати посади або володiти повноваженнями, мати економiчний iнтерес чи дiловi вiдносини, безпосередньо або опосередковано, з вертикально iнтегрованою органiзацiєю або будь-яким суб'єктом господарювання, що є її складовою (крiм оператора газотранспортної системи), або з власником (власниками) контрольного пакета корпоративних прав такої органiзацiї протягом трьох рокiв до дня його призначення;

     3) пiсля припинення договiрних вiдносин з оператором газотранспортної системи контролер не повинен займати посади або володiти повноваженнями, мати економiчний iнтерес чи дiловi вiдносини, безпосередньо або опосередковано, з будь-яким суб'єктом господарювання, що є складовою вертикально iнтегрованої органiзацiї (крiм оператора газотранспортної системи), або з власником (власниками) контрольного пакета корпоративних прав такої органiзацiї, або з будь-яким суб'єктом господарювання, який провадить господарську дiяльнiсть на ринку природного газу, не пов'язану з транспортуванням природного газу, протягом не менше чотирьох рокiв;

     4) контролер не повинен мати жодного економiчного iнтересу в дiяльностi або, безпосередньо або опосередковано, отримувати будь-яку фiнансову вигоду вiд будь-якого суб'єкта господарювання, що є складовою вертикально iнтегрованої органiзацiї (крiм оператора газотранспортної системи), або вiд будь-якого суб'єкта господарювання, який провадить господарську дiяльнiсть на ринку природного газу, не пов'язану з транспортуванням природного газу.

     4. Оператор газотранспортної системи повiдомляє Регулятору кандидатуру контролера та запропонованi умови договору мiж контролером та оператором газотранспортної системи, у тому числi умови про початок, строки та пiдстави припинення виконання обов'язкiв контролера, умови оплати послуг контролера, матерiальнi та iншi права контролера.

     5. Протягом трьох тижнiв з дня одержання iнформацiї, зазначеної у частинi четвертiй цiєї статтi, Регулятор може висловити свої заперечення проти запропонованої кандидатури або умов договору мiж контролером та оператором газотранспортної системи, якщо:

     1) не виконуються вимоги частини третьої цiєї статтi; або

     2) у разi дострокового припинення договiрних вiдносин з контролером iснують пiдстави вважати, що таке дострокове припинення було здiйснено з порушенням вимог про вiдокремлення i незалежнiсть оператора газотранспортної системи, передбачених цим Законом.

     6. Контролер вiдповiдає за:

     1) монiторинг виконання програми вiдповiдностi оператора газотранспортної системи;

     2) розроблення щорiчного звiту, в якому викладаються заходи, вжитi з метою виконання програми вiдповiдностi, та надання його Регулятору;

     3) звiтування перед вiдповiдальними органами оператора газотранспортної системи та надання рекомендацiй щодо програми вiдповiдностi та її виконання;

     4) повiдомлення Регулятора про будь-якi iстотнi порушення у зв'язку з виконанням програми вiдповiдностi;

     5) звiтування перед Регулятором про будь-якi комерцiйнi i фiнансовi вiдносини мiж вертикально iнтегрованою органiзацiєю та оператором газотранспортної системи.

     7. Контролер подає Регулятору пропозицiї щодо рiшень стосовно плану розвитку газотранспортної системи на наступнi 10 рокiв не пiзнiше прийняття вiдповiдного рiшення вiдповiдальним органом оператора газотранспортної системи.

     8. Умови договору мiж контролером та оператором газотранспортної системи, що регулюють повноваження контролера, у тому числi строки виконання ним своїх обов'язкiв, пiдлягають затвердженню Регулятором. Цi умови повиннi забезпечувати незалежнiсть контролера, зокрема наданням йому всiх ресурсiв, необхiдних для виконання ним своїх обов'язкiв.

     9. Контролер регулярно звiтує перед Регулятором у письмовiй формi та має право регулярно звiтувати в уснiй або письмовiй формi перед органами оператора газотранспортної системи, зокрема загальними зборами учасникiв/акцiонерiв, наглядовими органами, виконавчим органом. Контролер надає свiй щорiчний звiт Секретарiату Енергетичного Спiвтовариства.

     10. Контролер має право бути присутнiм на всiх засiданнях органiв оператора газотранспортної системи, зокрема загальних зборах учасникiв/акцiонерiв, наглядових органiв, виконавчого органу, якi зобов'язанi повiдомляти контролера про запланованi засiдання та надавати йому всi необхiднi матерiали для участi в засiданнi. Контролер має бути присутнiм на всiх засiданнях щодо таких питань:

     1) умов доступу до газотранспортної системи, зокрема цiн на послуги, пов'язанi з доступом або приєднанням до газотранспортної системи, розподiлом потужностi та врегулюванням перевантажень газотранспортної системи, обов'язками щодо розмiщення iнформацiї, балансуванням та передачею прав доступу до газотранспортної системи мiж суб'єктами ринку природного газу (замовниками);

     2) дiяльностi щодо експлуатацiї газотранспортної системи, пiдтримання її у належному станi та розвитку газотранспортної системи, у тому числi iнвестицiй в будiвництво або реконструкцiю транскордонних газопроводiв;

     3) купiвлi-продажу енергоресурсiв, необхiдних для забезпечення функцiонування газотранспортної системи, у тому числi щодо допомiжних послуг та балансування.

     11. Контролер здiйснює монiторинг виконання оператором газотранспортної системи положень цього Закону щодо конфiденцiйностi у дiяльностi оператора газотранспортної системи.

     12. Контролер повинен мати доступ до всiх необхiдних даних та примiщень оператора газотранспортної системи i до всiєї iнформацiї, необхiдної для виконання його обов'язкiв. Контролер повинен мати доступ до примiщень оператора газотранспортної системи без попередження.

     13. За попередньою згодою Регулятора контролер може бути звiльнений:

     1) наглядовою радою оператора газотранспортної системи;

     2) у разi вiдсутностi наглядової ради - колегiальним виконавчим органом оператора газотранспортної системи.

     14. Вiдповiдний орган звiльняє контролера з причин недостатнього рiвня його незалежностi або професiйних якостей за поданням Регулятора.

     Стаття 32. Послуги транспортування природного газу

     1. Транспортування природного газу здiйснюється на пiдставi та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та iншими нормативно-правовими актами.

     За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на перiод та умовах, визначених у договорi транспортування природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорi вартiсть послуг транспортування природного газу.

     2. Типовий договiр транспортування природного газу затверджується Регулятором.

     Оператор газотранспортної системи має забезпечити додержання принципу недискримiнацiї пiд час укладення договорiв транспортування природного газу iз замовниками.

     3. Оператор газотранспортної системи зобов'язаний забезпечити надання послуг, що вiдповiдають потребам ринку природного газу, зокрема послуги транспортування природного газу з або без гарантiї реалiзацiї права користування потужнiстю, послуги транспортування природного газу на рiзнi перiоди тривалостi тощо.

     Стаття 33. Кодекс газотранспортної системи

     1. Оператор газотранспортної системи розробляє кодекс газотранспортної системи за результатами консультацiй iз суб'єктами ринку природного газу та подає його Регулятору на затвердження. Пiсля затвердження кодексу газотранспортної системи Регулятором оператор газотранспортної системи розмiщує його на своєму веб-сайтi.

     2. Кодекс газотранспортної системи повинен мiстити такi положення:

     1) умови надiйної та безпечної експлуатацiї газотранспортної системи, основнi правила технiчної експлуатацiї газотранспортної системи, планування, оперативно-технологiчного управлiння та розвитку газотранспортної системи та механiзми нагляду за їх додержанням;

     2) умови, у тому числi комерцiйнi та технiчнi, доступу до газотранспортної системи, включаючи перелiк послуг транспортування природного газу, що надаються оператором газотранспортної системи, а також умови приєднання нових об'єктiв замовникiв до газотранспортної системи;

     3) визначення точок входу i точок виходу, щодо яких оператор газотранспортної системи зобов'язаний розмiщувати iнформацiю вiдповiдно до статтi 36 цього Закону, а також детальний перелiк такої iнформацiї i графiк її оновлення;

     4) правила облiку природного газу;

     5) правила обмiну даними стосовно планованих та фактичних обсягiв природного газу, що перемiщуються газотранспортною системою, у разi неможливостi здiйснення облiку на щоденнiй основi;

     6) визначення вiртуальних точок газотранспортної системи, точок входу i точок виходу;

     7) норми якостi, фiзико-хiмiчнi та iншi характеристики природного газу, що допускається до транспортування газотранспортною системою;

     8) правила розподiлу потужностi та врегулювання перевантажень газотранспортної системи з урахуванням основних принципiв, визначених статтею 34 цього Закону;

     9) правила фiзичного i комерцiйного балансування з урахуванням основних принципiв, визначених статтею 35 цього Закону;

     10) правила обмiну даними з операторами iнших газотранспортних систем, операторами газорозподiльних систем, операторами газосховищ, оператором установки LNG;

     11) порядок надання та обсяг iнформацiї, що надається суб'єктами ринку природного газу оператору газотранспортної системи вiдповiдно до цього Закону та iнших нормативно-правових актiв;

     12) правила поведiнки у разi збоїв у роботi газотранспортної системи та порушення безпеки постачання природного газу;

     13) процедура врегулювання суперечок iз замовниками, у тому числi суб'єктами ринку природного газу, яким було вiдмовлено у доступi до газотранспортної системи;

     14) iншi питання щодо експлуатацiї газотранспортної системи.

     Стаття 34. Основнi принципи розподiлу потужностi та врегулювання перевантажень газотранспортної системи

     1. Оператор газотранспортної системи вживає всiх можливих i обґрунтованих заходiв для забезпечення максимального обсягу потужностi газотранспортної системи для потреб замовникiв.

     2. Правила розподiлу потужностi газотранспортної системи у недискримiнацiйний спосiб повиннi створювати економiчнi стимули для ефективного використання технiчної потужностi газотранспортної системи, розвитку нової газової iнфраструктури та збiльшення обсягiв транскордонної торгiвлi природним газом.

     Такi правила не мають перешкоджати розвитку ринку природного газу. Вони мають вiдповiдати потребам суб'єктiв ринку природного газу, зокрема вимогам органiзованих ринкiв природного газу, а також бути спiвмiрними з дiяльнiстю органiзованих точок торгiвлi природним газом.

     Такi правила мають розроблятися з урахуванням правил доступу до газотранспортних систем держав - сторiн Енергетичного Спiвтовариства.

     3. Правила врегулювання перевантажень газотранспортної системи мають бути недискримiнацiйними та такими, що не перешкоджають транскордоннiй торгiвлi природним газом. Вони мають бути заснованi на таких принципах:

     1) у разi нестачi вiльної потужностi з причини договiрного перевантаження (переважання попиту на послуги транспортування природного газу з гарантiєю реалiзацiї права користування потужнiстю газотранспортної системи над обсягом технiчної потужностi газотранспортної системи) оператор газотранспортної системи зобов'язаний пропонувати суб'єктам ринку природного газу (замовникам) послуги транспортування природного газу з використанням потужностi, право користування якою було надане, але не було реалiзоване замовниками згiдно з договорами транспортування природного газу, щонайменш за одну добу до фактичної операцiї;

     2) замовнику, який уклав договiр транспортування природного газу, має бути забезпечене право передати права щодо доступу до газотранспортної системи iншим суб'єктам ринку природного газу за умови повiдомлення про це оператора газотранспортної системи у порядку i строки, передбаченi кодексом газотранспортної системи;

     3) у разi нестачi вiльної потужностi з причини фiзичного перевантаження (переважання попиту на послуги транспортування природного газу над обсягом технiчної потужностi газотранспортної системи) оператор газотранспортної системи, а у виняткових випадках, передбачених кодексом газотранспортної системи, - Регулятор забезпечує застосування прозорих та недискримiнацiйних правил розподiлу потужностi газотранспортної системи.

     4. Оператор газотранспортної системи здiйснює регулярний монiторинг попиту на послуги транспортування природного газу серед суб'єктiв ринку природного газу та враховує результати такого монiторингу пiд час розроблення та прийняття плану розвитку газотранспортної системи на наступнi 10 рокiв.

     Стаття 35. Основнi принципи балансування

     1. Правила балансування повиннi бути справедливими, недискримiнацiйними, прозорими та обумовленими об'єктивними чинниками.

     Такi правила мають вiдображати реальнi потреби газотранспортної системи з урахуванням ресурсiв у розпорядженнi оператора газотранспортної системи.

     Такi правила мають бути заснованi на ринкових принципах.

     Такi правила мають створювати економiчнi стимули для балансування обсягiв закачування i вiдбору природного газу самими замовниками.

     2. Розмiр плати за небаланси замовникiв визначається виходячи iз обґрунтованих та реальних витрат оператора газотранспортної системи, пов'язаних iз здiйсненням балансування. При визначеннi розмiру плати за небаланси замовникiв не допускається перехресне субсидiювання мiж замовниками, у тому числi шляхом збiльшення вартостi приєднання нових об'єктiв замовникiв до газотранспортної системи.

     3. Оператор газотранспортної системи повинен забезпечити замовникiв безкоштовною, достатньою, своєчасною та достовiрною iнформацiєю про статус балансування в межах iнформацiї, що знаходиться у розпорядженнi оператора газотранспортної системи у вiдповiдний момент часу. Така iнформацiя має надаватися вiдповiдному замовнику в електронному форматi.

     Стаття 36. Обов'язок щодо розмiщення iнформацiї

     1. Оператор газотранспортної системи зобов'язаний розмiщувати на своєму веб-сайтi таку iнформацiю:

     1) перелiк послуг, що надаються таким оператором, iнформацiю про тарифи та iншi умови надання таких послуг, включаючи технiчнi умови для отримання доступу та приєднання до газотранспортної системи;

     2) методологiю визначення тарифiв на послуги транспортування природного газу для точок входу i точок виходу та методологiю визначення плати за приєднання до газотранспортної системи;

     3) кiлькiснi показники обсягiв технiчної потужностi, потужностi, право користування якою було надано замовникам згiдно з чинними договорами транспортування природного газу, та вiльної потужностi газотранспортної системи у розрiзi точок входу та точок виходу - на щомiсячнiй основi;

     4) данi про планованi та фактичнi обсяги природного газу, що перемiщуються газотранспортною системою, в обсязi, що знаходиться у розпорядженнi такого оператора.

     2. Оператор газотранспортної системи отримує iнформацiю, передбачену частиною першою цiєї статтi, вiд суб'єктiв ринку природного газу у порядку та на умовах, визначених кодексом газотранспортної системи.

     3. Оператор газотранспортної системи зобов'язаний зберiгати iнформацiю, передбачену частиною першою цiєї статтi, протягом п'яти рокiв з дня її розмiщення та надавати її на запит суб'єктiв владних повноважень або Секретарiату Енергетичного Спiвтовариства.

Глава 5. Розподiл природного газу

     Стаття 37. Оператор газорозподiльної системи

     1. Оператор газорозподiльної системи вiдповiдає за надiйну та безпечну експлуатацiю, пiдтримання у належному станi та розвиток (включаючи нове будiвництво та реконструкцiю) газорозподiльної системи, якою вiн користується на законних пiдставах.

     Газорозподiльнi системи, власником яких є держава, не можуть знаходитися в користуваннi оператора газорозподiльної системи на правi господарського вiдання, крiм випадкiв належностi такого оператора до суб'єктiв господарювання державного сектору економiки.

     2. Оператор газорозподiльної системи провадить дiяльнiсть з розподiлу природного газу на пiдставi лiцензiї, що видається Регулятором.

     3. Оператор газорозподiльної системи забезпечує здiйснення покладених на нього цим Законом функцiй за рахунок своїх фiнансових, матерiально-технiчних, людських та iнших ресурсiв.

     Стаття 38. Права та обов'язки оператора газорозподiльної системи

     1. Права та обов'язки оператора газорозподiльної системи визначаються цим Законом, iншими нормативно-правовими актами, кодексом газотранспортної системи, кодексом газорозподiльних систем, а також договором розподiлу природного газу.

     2. З метою виконання функцiй, передбачених частиною першою статтi 37 цього Закону, оператор газорозподiльної системи зобов'язаний:

     1) розробляти, щороку до 31 липня подавати на затвердження Регулятору, розмiщувати на своєму веб-сайтi та виконувати план розвитку газорозподiльної системи на наступнi 10 рокiв;

     2) вживати заходiв з метою забезпечення безпеки постачання природного газу, в тому числi безаварiйної та безперебiйної роботи газорозподiльної системи;

     3) розробити i впроваджувати програму вiдповiдностi згiдно iз статтею 39 цього Закону;

     4) вживати заходiв для пiдвищення рацiонального використання енергоресурсiв та охорони довкiлля пiд час здiйснення своєї господарської дiяльностi;

     5) надавати iнформацiю, обов'язковiсть надання якої встановлена законодавством;

     6) забезпечувати конфiденцiйнiсть iнформацiї, одержаної пiд час здiйснення господарської дiяльностi, а також розмiщувати на своєму веб-сайтi у недискримiнацiйний спосiб iнформацiю, яка стимулюватиме розвиток ринку природного газу;

     7) вживати iнших заходiв, необхiдних для безпечної та стабiльної роботи газорозподiльної системи, що передбаченi цим Законом або не суперечать законодавству.

     3. Оператор газорозподiльної системи має право безперешкодного та безкоштовного доступу до земельних дiлянок усiх форм власностi, на яких розташована газорозподiльна система, для виконання службових обов'язкiв, передбачених законодавством.

     4. Оператор газорозподiльної системи зобов'язаний забезпечувати безперешкодний доступ посадових осiб органу державного нагляду до газорозподiльної системи.

     5. Оператор газорозподiльної системи придбаває енергоресурси, необхiднi для здiйснення своєї господарської дiяльностi, у недискримiнацiйний та прозорий спосiб.

     Стаття 39. Вимоги про вiдокремлення i незалежнiсть оператора газорозподiльної системи

     1. Оператор газорозподiльної системи не може провадити дiяльнiсть з видобутку, транспортування або постачання природного газу.

     2. Оператор газорозподiльної системи має бути юридично та органiзацiйно незалежним вiд iнших видiв дiяльностi на ринку природного газу, не пов'язаних з розподiлом природного разу.

     3. Посадовi особи оператора газорозподiльної системи не можуть одночасно брати участь у господарськiй дiяльностi будь-якого суб'єкта господарювання (у тому числi iноземного), який провадить дiяльнiсть з видобутку та/або постачання природного газу.

     4. Виконавчий або iнший орган оператора газорозподiльної системи, вiдповiдальний за експлуатацiю, пiдтримання у належному станi та розвиток газорозподiльної системи, має бути незалежним у своїй дiяльностi (зокрема у правi прийняття рiшень виходячи з iнтересiв оператора газорозподiльної системи) вiд впливу власникiв корпоративних прав оператора газорозподiльної системи, якi є складовою вертикально iнтегрованої органiзацiї. Не вважається таким впливом право власникiв корпоративних прав оператора газорозподiльної системи затверджувати рiчний фiнансовий план оператора газорозподiльної системи та право встановлювати загальний рiвень боргових зобов'язань такого оператора.

     5. Оператор газорозподiльної системи розробляє i впроваджує програму вiдповiдностi, що повинна застосовуватися до всiх працiвникiв такого оператора. Ця програма повинна мiстити заходи для забезпечення безперешкодного виконання оператором газорозподiльної системи функцiй, передбачених частиною першою статтi 37 цього Закону. Звiт про виконання програми вiдповiдностi щорiчно подається Регулятору посадовою особою або органом оператора газорозподiльної системи, вiдповiдальним за монiторинг впровадження програми вiдповiдностi, та розмiщується на веб-сайтi Регулятора. Така посадова особа або члени такого органу не повиннi займати посади або мати повноваження, економiчний iнтерес чи дiловi вiдносини, безпосередньо або опосередковано, з вертикально iнтегрованою органiзацiєю або будь-яким суб'єктом господарювання, що є її складовою (крiм оператора газорозподiльної системи). Така посадова особа або члени такого органу мають володiти достатньою квалiфiкацiєю та досвiдом для здiйснення своїх функцiй та бути повнiстю неупередженими, а також мати доступ до всiєї необхiдної iнформацiї оператора газорозподiльної системи та осiб, пов'язаних з ним вiдносинами контролю. Кандидатури такої посадової особи або членiв такого органу затверджуються Регулятором.

     6. Пiд час провадження господарської дiяльностi оператор газорозподiльної системи для iдентифiкацiї себе або послуг розподiлу природного газу не повинен використовувати об'єкти права iнтелектуальної власностi, корпоративне оформлення, iдентичнi або схожi до об'єктiв права iнтелектуальної власностi, корпоративного оформлення постачальника iз складу вертикально iнтегрованої органiзацiї.

     7. За умови що оператор газорозподiльної системи має менше 100000 пiдключених споживачiв, Регулятор має право прийняти рiшення про звiльнення такого оператора вiд виконання вимог цiєї статтi.

     Стаття 40. Послуги розподiлу природного газу

     1. Розподiл природного газу здiйснюється на пiдставi та умовах договору розподiлу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподiльних систем та iншими нормативно-правовими актами.

     За договором розподiлу природного газу оператор газорозподiльної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги розподiлу природного газу на перiод та умовах, визначених договором розподiлу природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газорозподiльної системи вартiсть послуг розподiлу природного газу.

     2. Типовий договiр розподiлу природного газу затверджується Регулятором.

     Оператор газорозподiльної системи має забезпечити додержання принципу недискримiнацiї пiд час укладення договорiв розподiлу природного газу з замовниками.

     Договiр розподiлу природного газу є публiчним.

     Стаття 41. Кодекс газорозподiльних систем

     1. Регулятор затверджує кодекс газорозподiльних систем за результатами консультацiй iз суб'єктами ринку природного газу. Оператор газорозподiльної системи розмiщує кодекс газорозподiльних систем на своєму веб-сайтi.

     2. Кодекс газорозподiльних систем повинен мiстити такi положення:

     1) основнi правила технiчної експлуатацiї газорозподiльних систем, планування, оперативно-технологiчного управлiння та розвитку газорозподiльних систем та механiзми нагляду за їх додержанням;

     2) умови, у тому числi комерцiйнi та технiчнi, доступу до газорозподiльних систем, включаючи комерцiйнi та технiчнi умови приєднання нових об'єктiв замовника до газорозподiльної системи;

     3) правила облiку природного газу (у тому числi приладового);

     4) правила поведiнки на випадок збоїв у роботi газорозподiльних систем;

     5) порядок обмiну iнформацiєю з iншими суб'єктами ринку природного газу;

     6) iншi питання щодо експлуатацiї газорозподiльних систем.

     Стаття 42. Розвиток газорозподiльної системи

     1. З метою забезпечення безпеки, надiйностi, регулярностi та якостi постачання природного газу газорозподiльною системою та з урахуванням законодавства з питань охорони довкiлля та енергоефективностi оператор газорозподiльної системи розробляє та щорiчно до 31 липня подає на затвердження Регулятору план розвитку газорозподiльної системи на наступнi 10 рокiв.

     2. Пiсля затвердження Регулятором оператор газорозподiльної системи надсилає оператору газотранспортної системи iнформацiю, що мiститься у планi розвитку газорозподiльної системи, в обсязi, необхiдному оператору газотранспортної системи для розроблення ним плану розвитку газотранспортної системи на наступнi 10 рокiв.

     Стаття 43. Обов'язок щодо розмiщення iнформацiї

     1. Оператор газорозподiльної системи зобов'язаний розмiщувати на своєму веб-сайтi таку iнформацiю:

     1) перелiк послуг, що надаються таким оператором, iнформацiю про тарифи та iншi умови надання таких послуг, включаючи технiчнi умови для отримання доступу та приєднання до газорозподiльної системи;

     2) методологiю визначення тарифiв на послуги розподiлу природного газу та методологiю визначення плати за приєднання до газорозподiльної системи;

     3) данi про планованi та фактичнi обсяги природного газу, що перемiщуються газорозподiльною системою в обсязi, що знаходиться в розпорядженнi такого оператора.

     2. Оператор газорозподiльної системи зобов'язаний зберiгати iнформацiю, передбачену частиною першою цiєї статтi, протягом п'яти рокiв з дня її розмiщення та надавати її на запит суб'єктiв владних повноважень або Секретарiату Енергетичного Спiвтовариства.

Глава 6. Зберiгання (закачування, вiдбiр) природного газу

     Стаття 44. Оператор газосховища

     1. Оператор газосховища є вiдповiдальним за надiйну та безпечну експлуатацiю, пiдтримання у належному станi та розвиток (включаючи нове будiвництво та реконструкцiю) одного або декiлькох газосховищ, якими вiн користується на законних пiдставах.

     2. Оператор газосховища провадить дiяльнiсть iз зберiгання (закачування, вiдбору) природного газу на пiдставi лiцензiї, виданої Регулятором.

     Стаття 45. Особливостi реалiзацiї права власностi держави на пiдземнi газосховища

     1. Оператором газосховищ, що перебувають у державнiй власностi i не пiдлягають приватизацiї, може бути виключно суб'єкт господарювання, 100 вiдсоткiв корпоративних прав у статутному капiталi якого належать державi чи суб'єкту господарювання, 100 вiдсоткiв корпоративних прав у статутному капiталi якого належать державi.

     2. Забороняється:

     1) приватизацiя оператора газосховищ повнiстю або частково та вчинення iнших правочинiв, що можуть призвести до вiдчуження акцiй, часток у статутному капiталi оператора газосховищ або суб'єкта господарювання, який володiє корпоративними правами такого оператора газосховищ, а також пiдприємств, установ, органiзацiй, утворених внаслiдок їх реорганiзацiї (крiм випадкiв, якщо таке вiдчуження здiйснюється на користь суб'єкта господарювання, 100 вiдсоткiв корпоративних прав у статутному капiталi якого належать державi чи суб'єкту господарювання, 100 вiдсоткiв корпоративних прав у статутному капiталi якого належать державi);

     2) приватизацiя об'єктiв державної власностi, що використовуються оператором газосховищ у процесi провадження дiяльностi iз зберiгання (закачування, вiдбору) природного газу, а також пiдприємствами, установами, органiзацiями, утвореними внаслiдок його реорганiзацiї, та вчинення iнших правочинiв, що можуть призвести до вiдчуження таких об'єктiв;

     3) вiдчуження об'єктiв державної власностi, що використовуються оператором газосховищ у процесi провадження дiяльностi iз зберiгання (закачування, вiдбору) природного газу, а також передача таких об'єктiв в управлiння, концесiю, оренду, господарське вiдання, до статутного капiталу iнших юридичних осiб, крiм випадкiв, якщо така передача здiйснюється уповноваженому суб'єкту управлiння об'єктами державної власностi або суб'єкту господарювання, 100 вiдсоткiв корпоративних прав у статутному капiталi якого належать державi чи суб'єкту господарювання, 100 вiдсоткiв корпоративних прав у статутному капiталi якого належать державi.

(стаття 45 у редакцiї Закону України вiд 31.10.2019р. N 264-IX)

     Стаття 46. Права та обов'язки оператора газосховища

     1. Права та обов'язки оператора газосховища визначаються цим Законом, iншими нормативно-правовими актами, кодексом газотранспортної системи, кодексом газосховища, а також договором зберiгання (закачування, вiдбору) природного газу.

     2. Типовий договiр зберiгання (закачування, вiдбору) природного газу затверджується Регулятором. Оператор газосховища повинен забезпечити додержання принципу недискримiнацiї пiд час укладення договорiв зберiгання (закачування, вiдбору) iз замовниками.

     3. Оператор газосховища зобов'язаний пропонувати послуги, що вiдповiдають потребам ринку природного газу, вiдповiдно до кодексу газосховища. Для цього оператор газосховища зобов'язаний спiвпрацювати з оператором газотранспортної системи.

     4. З метою виконання функцiй, передбачених частиною першою статтi 44 цього Закону, оператор газосховищ зобов'язаний:

     1) розробляти, подавати на затвердження Регулятору та розмiщувати на своєму веб-сайтi кодекс газосховища;

     2) розробляти, щороку до 31 жовтня подавати на затвердження Регулятору, розмiщувати на своєму веб-сайтi та виконувати план розвитку газосховища на наступнi 10 рокiв з урахуванням планiв розвитку газотранспортних систем, газорозподiльних систем, установки LNG;

     3) вживати заходiв з метою забезпечення безпеки постачання природного газу, в тому числi безаварiйної та безперебiйної роботи газосховищ;

     4) вживати заходiв для пiдвищення рацiонального використання енергоресурсiв та охорони довкiлля пiд час провадження господарської дiяльностi;

     5) надавати iнформацiю, обов'язковiсть надання якої встановлена законодавством;

     6) забезпечувати конфiденцiйнiсть iнформацiї, одержаної пiд час провадження господарської дiяльностi, а також розмiщувати на своєму веб-сайтi у недискримiнацiйний спосiб iнформацiю, що стимулюватиме розвиток ринку природного газу;

     7) надавати iнформацiю, необхiдну для забезпечення функцiонування газотранспортної системи у встановленому законодавством порядку;

     8) розробляти i впроваджувати програму вiдповiдностi згiдно iз статтею 47 цього Закону;

     9) узгоджувати систему управлiння та обмiну даними, необхiдними для безпечної експлуатацiї газосховища, з оператором газотранспортної системи;

     10) вживати iнших заходiв, необхiдних для безпечної та стабiльної роботи газосховищ, що передбаченi цим Законом або не суперечать законодавству.

     5. Оператор газосховища придбаває енергоресурси, необхiднi для здiйснення його господарської дiяльностi, у недискримiнацiйний та прозорий спосiб.

     Стаття 47. Вимоги про вiдокремлення i незалежнiсть оператора газосховища

     1. Оператор газосховища не може провадити дiяльнiсть з видобутку або постачання природного газу.

     2. Оператор газосховища повинен бути юридично та органiзацiйно незалежним вiд iнших видiв дiяльностi на ринку природного газу, не пов'язаних iз транспортуванням та зберiганням природного газу.

     3. Посадовi особи оператора газосховища не можуть одночасно брати участь у господарськiй дiяльностi будь-якого суб'єкта господарювання (у тому числi iноземного), який провадить дiяльнiсть iз видобутку та/або постачання природного газу.

     4. Виконавчий або iнший орган оператора газосховища, вiдповiдальний за експлуатацiю, пiдтримання у належному станi та розвиток газосховища, має бути незалежним у своїй дiяльностi (зокрема у правi прийняття рiшень виходячи з iнтересiв оператора газосховища) вiд впливу власникiв корпоративних прав оператора газосховища, якi є складовою вертикально iнтегрованої органiзацiї.

     Не вважається таким впливом право власникiв корпоративних прав оператора газосховища затверджувати рiчний фiнансовий план оператора газосховища та право встановлювати загальний рiвень боргових зобов'язань такого оператора.

     5. Оператор газосховища розробляє i впроваджує програму вiдповiдностi, що має застосовуватися до всiх працiвникiв такого оператора. Ця програма повинна мiстити заходи для забезпечення безперешкодного виконання оператором газосховища функцiй, передбачених частиною першою статтi 44 цього Закону. Звiт про виконання програми вiдповiдностi щорiчно подається Регулятору посадовою особою або органом оператора газосховища, що є вiдповiдальним за монiторинг впровадження програми вiдповiдностi, та розмiщується на веб-сайтi Регулятора.

     Стаття 48. Особливостi визначення плати за послуги зберiгання (закачування, вiдбору) природного газу

     1. Згiдно з режимом договiрного доступу вартiсть послуг зберiгання (закачування, вiдбору) природного газу визначається мiж оператором газосховища i замовником за згодою сторiн. Пiд час переговорiв про укладення договору про надання послуг зберiгання (закачування, вiдбору) природного газу щодо газосховищ, до яких застосовується режим договiрного доступу, сторони зобов'язанi дiяти добросовiсно.

     Оператор газосховища розмiщує на своєму веб-сайтi та регулярно, але не рiдше одного разу на рiк, оновлює iнформацiю про основнi комерцiйнi умови доступу до газосховищ, до яких застосовується режим договiрного доступу. Пiд час розроблення таких умов оператор газосховища зобов'язаний проводити консультацiї iз зацiкавленими суб'єктами природного газу.

     Регулятор зобов'язаний вживати заходiв з метою забезпечення доступу суб'єктiв ринку природного газу до газосховищ, до яких застосовується режим договiрного доступу.

     2. Згiдно з режимом регульованого доступу тарифи на послуги зберiгання (закачування, вiдбору) природного газу затверджуються Регулятором.

     3. Регулятор затверджує та оприлюднює критерiї, згiдно з якими до певного газосховища застосовується режим договiрного доступу або режим регульованого доступу.

     На пiдставi цих критерiїв оператор газосховища у прозорий i недискримiнацiйний спосiб визначає режим доступу, що застосовується до кожного газосховища, та розмiщує цю iнформацiю на своєму веб-сайтi.

     Стаття 49. Кодекс газосховища

     1. Оператор газосховища розробляє кодекс газосховища щодо газосховища або газосховищ, оператором яких вiн є, за результатами консультацiй iз суб'єктами ринку природного газу та подає його Регулятору на затвердження. Пiсля затвердження кодексу газосховища Регулятором оператор газосховища розмiщує його на своєму веб-сайтi.

     2. Кодекс газосховища повинен мiстити такi положення:

     1) умови надiйної та безпечної експлуатацiї газосховища, основнi правила технiчної експлуатацiї газосховища, планування, оперативно-технологiчного управлiння i розвитку газосховища та механiзми нагляду за їх додержанням;

     2) умови, у тому числi комерцiйнi та технiчнi, доступу до газосховища, включаючи перелiк послуг, що надаються оператором газосховища;

     3) правила облiку природного газу;

     4) правила обмiну даними стосовно планованих та фактичних обсягiв природного газу, що зберiгається;

     5) норми якостi, фiзико-хiмiчнi та iншi характеристики природного газу, що допускається до зберiгання в газосховищi;

     6) порядок надання та обсяг iнформацiї, що надається суб'єктами ринку природного газу оператору газосховища;

     7) правила розподiлу потужностi та врегулювання перевантажень газосховища з урахуванням основних принципiв, визначених статтею 51 цього Закону;

     8) правила поведiнки на випадок збоїв у роботi газосховища та порушення безпеки постачання природного газу;

     9) правила обмiну даними з операторами газотранспортних систем, операторами газорозподiльних систем, операторами iнших газосховищ, оператором установки LNG;

     10) визначення точок входу та точок виходу;

     11) процедура врегулювання суперечок iз замовниками, у тому числi суб'єктами ринку природного газу, яким було вiдмовлено в доступi до газосховища;

     12) iншi питання щодо експлуатацiї газосховища.

     Стаття 50. План розвитку газосховища

     1. Оператор газосховища розробляє та щорiчно до 31 жовтня подає на затвердження Регулятору план розвитку газосховища на наступнi 10 рокiв, складений на пiдставi даних про фактичнi та прогнознi показники попиту i пропозицiї на послуги зберiгання (закачування, вiдбору) природного газу. План розвитку газосховища на наступнi 10 рокiв має забезпечувати вiдповiднiсть газосховища потребам ринку та iнтересам безпеки постачання природного газу.

     2. План розвитку газосховища на наступнi 10 рокiв повинен визначати:

     1) перелiк основних об'єктiв, пов'язаних з наданням послуг зберiгання (закачування, вiдбору) природного газу, будiвництво або реконструкцiю яких доцiльно здiйснити протягом наступних 10 рокiв;

     2) перелiк пiдтверджених iнвестицiйних проектiв незалежно вiд джерел фiнансування, а також перелiк iнвестицiй, що доцiльно здiйснити протягом наступних трьох рокiв;

     3) передбаченi строки реалiзацiї iнвестицiйних проектiв.

     3. Регулятор здiйснює оцiнку вiдповiдностi заходiв, передбачених планом розвитку газосховища на наступнi 10 рокiв, вимогам цього Закону.

     4. Регулятор у прозорий та недискримiнацiйний спосiб проводить публiчнi консультацiї iз зацiкавленими суб'єктами ринку природного газу щодо плану розвитку газосховища.

     Регулятор розмiщує на своєму веб-сайтi звiт про результати проведених консультацiй.

     5. Регулятор здiйснює монiторинг i оцiнку стану виконання плану розвитку газосховища на наступнi 10 рокiв.

     Стаття 51. Основнi принципи розподiлу потужностi та врегулювання перевантажень газосховища

     1. Оператор газосховища вживає всiх можливих i обґрунтованих заходiв для забезпечення максимального обсягу потужностi газосховища для потреб замовникiв.

     2. Правила розподiлу потужностi газосховища повиннi у недискримiнацiйний спосiб створювати економiчнi стимули для ефективного використання технiчної потужностi газосховища та розвитку нової iнфраструктури.

     Такi правила не мають перешкоджати розвитку ринку природного газу. Вони мають вiдповiдати потребам суб'єктiв ринку природного газу, зокрема органiзованих ринкiв природного газу, а також бути спiвмiрними з дiяльнiстю органiзованих точок торгiвлi природним газом.

     Такi правила мають розроблятися з урахуванням правил доступу до газотранспортних систем держав - сторiн Енергетичного Спiвтовариства.

     3. Правила врегулювання перевантажень газосховища повиннi мiстити положення для запобiгання штучного створення перевантажень виходячи з таких принципiв:

     1) оператор газосховища зобов'язаний пропонувати суб'єктам ринку природного газу (замовникам) послуги зберiгання (закачування, вiдбору) природного газу з використанням потужностi, право користування якою було надане, але не було реалiзоване замовниками згiдно з договорами зберiгання (закачування, вiдбору) природного газу, не менш як за одну добу до фактичної операцiї;

     2) замовникам, якi уклали договiр зберiгання (закачування, вiдбору) природного газу, має бути забезпечене право передати права доступу до газосховища iншим суб'єктам ринку природного газу.

     Стаття 52. Обов'язок щодо розмiщення iнформацiї

     1. Оператор газосховища зобов'язаний розмiщувати на своєму веб-сайтi таку iнформацiю:

     1) перелiк послуг, що надаються таким оператором, а саме iнформацiю про цiну або тарифи та iншi умови надання таких послуг;

     2) кiлькiснi показники обсягiв потужностi газосховища, право користування якою було надане замовникам згiдно з чинними договорами зберiгання (закачування, вiдбору) природного газу, та вiльної потужностi газосховища;

     3) iнформацiю про обсяги природного газу, наявного у кожному газосховищi, обсяги закачування та вiдбору, а також обсяги вiльної потужностi газосховища - щоденно.

     Оператор газосховища надає iнформацiю, зазначену у пунктi 3 частини першої цiєї статтi, оператору газотранспортної системи у порядку та на умовах, визначених кодексом газотранспортної системи.

     2. У разi якщо оператор газосховища уклав договiр лише з одним замовником, такий замовник може звернутися до Регулятора з вимогою заборонити розмiщення iнформацiї, зазначеної у пунктi 3 частини першої цiєї статтi. Якщо Регулятор зробить висновок, що така вимога є вмотивованою, враховуючи необхiднiсть захисту iнформацiї, що мiстить комерцiйну цiннiсть, Регулятор може зобов'язати оператора газосховища не розмiщувати таку iнформацiю на перiод до одного року.

     3. Оператор газосховища зобов'язаний зберiгати iнформацiю, визначену цiєю статтею, протягом п'яти рокiв з дня її розмiщення та надавати її у вiдповiдь на запит суб'єктiв владних повноважень або Секретарiату Енергетичного Спiвтовариства.

Глава 7. Послуги установки LNG

     Стаття 53. Оператор установки LNG

     1. Оператор установки LNG є вiдповiдальним за надiйну та безпечну експлуатацiю, пiдтримання у належному станi та розвиток (включаючи нове будiвництво та реконструкцiю) установки LNG, якою вiн користується на законних пiдставах.

     2. Оператор установки LNG провадить господарську дiяльнiсть на пiдставi лiцензiї, виданої Регулятором.

     3. До оператора установки LNG застосовуються вимоги статей 47, 49 - 52 цього Закону.

Глава 8. Особливостi доступу в окремих випадках

     Стаття 54. Спецiальнi правила доступу до нової iнфраструктури

     1. За зверненням iнвестора Регулятор приймає рiшення про незастосування однiєї або декiлькох вимог частин першої - третьої та восьмої статтi 19, статей 23, 56 цього Закону щодо нового об'єкта газової iнфраструктури (транскордонного газопроводу, установки LNG, газосховища) або у випадку незастосування статтi 23 цього Закону - щодо iнвестора у новий об'єкт у разi виконання всiх таких умов:

     1) iнвестицiя в новий об'єкт сприятиме розвитку конкуренцiї на ринку природного газу та безпецi постачання природного газу;

     2) внаслiдок рiвня комерцiйного ризику такої iнвестицiї за вiдсутностi рiшення про незастосування окремих вимог цього Закону вiдповiдно до цiєї статтi iнвестицiя в новий об'єкт не буде здiйснена;

     3) iнвестор i оператор газотранспортної або газорозподiльної системи, до якої буде приєднаний новий об'єкт, будуть двома рiзними юридичними особами;

     4) доступ до нового об'єкта здiйснюватиметься на платнiй основi;

     5) рiшення про незастосування окремих вимог цього Закону вiдповiдно до положень цiєї статтi не буде чинити негативного впливу на конкуренцiю, ефективне функцiонування ринку природного газу, належне функцiонування газотранспортної або газорозподiльної системи, до якої буде приєднаний новий об'єкт.

     2. На пiдставi частини першої цiєї статтi Регулятор приймає рiшення про незастосування однiєї або декiлькох вимог частин першої - третьої та восьмої статтi 19 або статтi 56 цього Закону до всiєї або частини потужностi нового об'єкта.

     3. Рiшення Регулятора про незастосування окремих вимог цього Закону вiдповiдно до цiєї статтi має передбачати визначений строк його дiї. Таке рiшення розмiщується на веб-сайтi Регулятора.

     У рiшеннi про незастосування окремих вимог цього Закону вiдповiдно до цiєї статтi Регулятор зобов'язаний передбачити правила розподiлу потужностi та врегулювання перевантажень нового об'єкта (або частини потужностi нового об'єкта, як це передбачено частиною другою цiєї статтi). Такi правила повиннi мiстити обов'язок власника (власникiв) такого об'єкта щодо забезпечення доступу до нього (зокрема шляхом передачi iншим суб'єктам ринку природного газу прав щодо доступу до нового об'єкта) у разi, якщо право користування потужнiстю нового об'єкта не було реалiзоване. З цiєю метою Регулятор проводить процедуру попереднього збору заявок вiд суб'єктiв ринку природного газу, зацiкавлених в отриманнi доступу до нового об'єкта.

     4. На пiдставi частини першої цiєї статтi Регулятор може прийняти рiшення про незастосування окремих вимог цього Закону вiдповiдно до цiєї статтi щодо реконструйованого об'єкта (або частини потужностi такого об'єкта, як це передбачено частиною другою цiєї статтi) або про незастосування статтi 23 до iнвестора у новий об'єкт, якщо в результатi проведеної реконструкцiї потужнiсть такого об'єкта буде iстотно збiльшена або буде забезпечено нове джерело надходження природного газу.

     5. У разi якщо передбачено, що новий об'єкт буде знаходитися на територiї бiльш як однiєї держави - сторони Енергетичного Спiвтовариства, пiд час прийняття рiшення вiдповiдно до частини першої цiєї статтi Регулятор зобов'язаний спiвпрацювати з нацiональними регуляторами енергетики таких держав (далi - зацiкавленi нацiональнi регулятори енергетики).

     Протягом шести мiсяцiв з дня подання iнвестором останнього звернення до зацiкавлених нацiональних регуляторiв енергетики (у тому числi Регулятора) на пiдставi положення нацiонального законодавства цiєї держави, яким впроваджується стаття 36 Директиви 2009/73/ЄС, Регулятор розглядає звернення iнвестора з урахуванням висновку Ради регуляторних органiв Енергетичного Спiвтовариства.

     У разi якщо протягом вищезазначеного строку Регулятор не досягне консенсусу iз зацiкавленими нацiональними регуляторами енергетики щодо спiльного рiшення з питань, передбачених частинами першою - четвертою цiєї статтi, Регулятор зобов'язаний прийняти рiшення, яке вiдповiдатиме рiшенню Ради регуляторних органiв Енергетичного Спiвтовариства щодо вiдповiдного звернення iнвестора.

     Регулятор спiльно iз зацiкавленими нацiональними регуляторами енергетики може подати клопотання про продовження Радою регуляторних органiв Енергетичного Спiвтовариства строку для узгодження спiльного рiшення на додатковi три мiсяцi.

     6. Регулятор повiдомляє Секретарiату Енергетичного Спiвтовариства про всi запити, наданi вiдповiдно до частини першої цiєї статтi.

     Рiшення Регулятора, прийняте вiдповiдно до частини першої цiєї статтi, надається Секретарiату Енергетичного Спiвтовариства разом iз такою супровiдною iнформацiєю:

     1) детальне юридичне обґрунтування прийнятого рiшення;

     2) фiнансова та iнша iнформацiя, на пiдставi якої було прийнято рiшення;

     3) причини встановлення певного строку дiї рiшення;

     4) iнформацiя про потужнiсть, щодо якої прийнято рiшення у загальному обсязi технiчної потужностi газотранспортної системи, газорозподiльних систем, газосховищ або установки LNG;

     5) у разi прийняття рiшення щодо транскордонного газопроводу - звiт про консультацiї iз нацiональним регулятором енергетики сусiдньої держави;

     6) iнформацiя про значення нового об'єкта у диверсифiкацiї джерел надходження природного газу.

     7. Протягом двох мiсяцiв з дня одержання повiдомлення вiд Регулятора вiдповiдно до частини шостої цiєї статтi Секретарiат Енергетичного Спiвтовариства може ухвалити висновок про необхiднiсть змiни або скасування рiшення Регулятора, прийнятого вiдповiдно до частини першої цiєї статтi. Строк для ухвалення висновку Секретарiатом Енергетичного Спiвтовариства продовжується на додатковi два мiсяцi, якщо додаткова iнформацiя запитана Секретарiатом Енергетичного Спiвтовариства. Перебiг такого додаткового строку починається з дня одержання Секретарiатом Енергетичного Спiвтовариства необхiдної iнформацiї у повному обсязi. Початковий двомiсячний строк для ухвалення висновку Секретарiатом Енергетичного Спiвтовариства може бути збiльшено за згодою Регулятора.

     8. На пiдставi висновку Секретарiату Енергетичного Спiвтовариства Регулятор приймає рiшення про змiну або скасування рiшення Регулятора, прийнятого вiдповiдно до частини першої цiєї статтi, крiм випадкiв, коли у Регулятора iснують вмотивованi причини не погоджуватися з висновком Секретарiату Енергетичного Спiвтовариства.

     У разi якщо пiсля отримання висновку Секретарiату Енергетичного Спiвтовариства про необхiднiсть змiни або скасування рiшення Регулятора, прийнятого вiдповiдно до частини першої цiєї статтi, Регулятор не вносить запропонованi змiни до рiшення або не скасовує його, офiцiйному оприлюдненню шляхом розмiщення на веб-сайтi Регулятора пiдлягають пояснення причин неврахування висновку Секретарiату Енергетичного Спiвтовариства.

     Стаття 55. Спецiальнi правила доступу у разi зобов'язання "бери або плати"

     1. Правила цiєї статтi застосовуються у разi наявностi зобов'язань щодо обов'язкової оплати оптовим покупцем, постачальником або споживачем визначеного договором з оптовим продавцем або постачальником обсягу природного газу незалежно вiд того, чи був вiдповiдний обсяг природного газу вiдiбраний таким оптовим покупцем, постачальником або споживачем у вiдповiдному перiодi (зобов'язання "бери або плати"), що встановленi договором купiвлi-продажу або постачання природного газу, укладеним до набрання чинностi цим Законом.

     2. У разi якщо суб'єкт ринку природного газу (далi - заявник) стикається або ймовiрно стикнеться iз значними економiчними та фiнансовими труднощами внаслiдок невиконання ним зобов'язання "бери або плати", встановленого договором купiвлi-продажу або постачання природного газу, укладеним таким заявником, заявник має право звернутися до Регулятора iз запитом про тимчасове незастосування щодо нього положень частин першої - третьої статтi 19 цього Закону.

     Запит подається до або невiдкладно пiсля отримання заявником вiдмови у доступi до газотранспортної або газорозподiльної системи, газосховища або установки LNG. Запит має супроводжуватися всiєю необхiдною iнформацiєю для пiдтвердження значимостi економiчних i фiнансових труднощiв заявника, спричинених невиконанням зобов'язання "бери або плати", та описом заходiв, здiйснених заявником для вирiшення ситуацiї, що склалася.

     3. Пiд час ухвалення рiшення на пiдставi запиту, поданого заявником вiдповiдно до частини другої цiєї статтi, Регулятор бере до уваги такi фактори:

     1) першочергова цiль створення повноцiнного ринку природного газу, заснованого на засадах вiльної конкуренцiї;

     2) необхiднiсть забезпечення належних умов для виконання спецiальних обов'язкiв суб'єктiв ринку природного газу вiдповiдно до статтi 11 цього Закону та безпеки постачання природного газу;

     3) фактичний стан конкуренцiї на ринку природного газу та мiсце заявника на цьому ринку;

     4) значимiсть економiчних i фiнансових труднощiв заявника, спричинених невиконанням ним зобов'язання "бери або плати";

     5) час та умови пiдписання вiдповiдного договору або договорiв, у тому числi механiзми, передбаченi на випадок змiни ситуацiї на ринку;

     6) заходи, здiйсненi заявником для вирiшення ситуацiї, що склалася;

     7) ймовiрнiсть, з якою заявник мiг би передбачити виникнення таких труднощiв на час взяття на себе зобов'язання "бери або плати" згiдно з положеннями цього Закону;

     8) рiвень розвитку та сполучення мiж газотранспортними та газорозподiльними системами, газосховищами та установкою LNG, зокрема об'єктами газової iнфраструктури iнших держав;

     9) наслiдки рiшення для правозастосовної практики на пiдставi цього Закону.

     4. Не вважається, що труднощi, з якими стикається або може стикнутися заявник, є значними, якщо:

     1) заявник має доступ до газотранспортних або газорозподiльних систем, газосховищ або установки LNG, який забезпечує можливiсть отримання природного газу в обсязi, що дорiвняє або перевищує мiнiмальний обсяг для цiлей зобов'язання "бери або плати" на пiдставi вiдповiдного договору;

     2) iснують реальнi можливостi для внесення змiн до договору, що мiстить зобов'язання "бери або плати";

     3) заявник володiє альтернативними шляхами реалiзацiї природного газу i доступ до газотранспортних або газорозподiльних систем, газосховищ або установки LNG, у якому було вiдмовлено, не є необхiдним для такої реалiзацiї.

     5. У разi якщо з огляду на вищезазначенi фактори Регулятор дiйшов висновку, що у цiй ситуацiї не iснує належної альтернативи незастосуванню частин першої - третьої статтi 19 цього Закону, вiн приймає рiшення про тимчасове незастосування положень частин першої - третьої статтi 19 цього Закону. Таке рiшення має бути розмiщене на веб-сайтi Регулятора i належним чином вмотивоване.

     6. Рiшення Регулятора, прийняте вiдповiдно до частини п'ятої цiєї статтi, доводиться до вiдома Секретарiату Енергетичного Спiвтовариства разом iз належною супровiдною iнформацiєю. Протягом восьми тижнiв з моменту одержання такого повiдомлення Секретарiат Енергетичного Спiвтовариства направляє висновок щодо необхiдностi змiни або скасування рiшення Регулятора.

     Стаття 56. Доступ до газопроводiв, що становлять частину iнфраструктури родовища нафти i газу

     1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзацiю державної полiтики в нафтогазовому комплексi, за погодженням iз Регулятором вживає заходiв з метою встановлення правил доступу суб'єктiв ринку природного газу до газопроводiв, що становлять частину iнфраструктури родовища нафти i газу або призначенi для перемiщення видобутого природного газу вiд мiсцезнаходження родовища до станцiї переробки. До таких газопроводiв не належать газопроводи, що використовуються у виробничому процесi видобутку нафти i газу на конкретному родовищi.

     2. Заходи, передбаченi частиною першою цiєї статтi, доводяться до вiдома Секретарiату Енергетичного Спiвтовариства.

Глава 9. Облiк та звiтнiсть суб'єктiв ринку природного газу

     Стаття 57. Особливостi облiку та звiтностi суб'єктiв ринку природного газу

     1. У разi здiйснення одночасно декiлькох видiв господарської дiяльностi на ринку природного газу, що пiдлягають лiцензуванню, суб'єкти ринку природного газу (крiм споживачiв) ведуть окремий облiк за кожним видом дiяльностi та затверджують правила розподiлу активiв i зобов'язань, доходiв та витрат мiж рiзними видами господарської дiяльностi.

     2. Суб'єкти ринку природного газу (крiм споживачiв) зобов'язанi складати звiтнiсть, затверджену Регулятором, щодо кожного виду господарської дiяльностi на ринку природного газу, що пiдлягає лiцензуванню, i подавати її Регулятору разом з рiчною фiнансовою звiтнiстю у встановленому законодавством порядку.

     3. Рiчна звiтнiсть за видами господарської дiяльностi суб'єктiв ринку природного газу (крiм споживачiв) має бути розмiщена на веб-сайтi таких суб'єктiв у встановленому законодавством порядку.

     4. Рiчна фiнансова звiтнiсть оператора газотранспортної системи, оператора газорозподiльної системи, оператора газосховища, оператора установки LNG та постачальника "останньої надiї" пiдлягає обов'язковiй перевiрцi незалежним аудитором та має бути розмiщена на веб-сайтi таких суб'єктiв у встановленому законом порядку.

     Пiд час аудиторської перевiрки незалежний аудитор зобов'язаний перевiряти звiтнiсть на предмет вiдсутностi дискримiнацiї та перехресного субсидiювання мiж замовниками.

     Суб'єкти ринку природного газу (крiм споживачiв), якi вiдповiдно до закону не зобов'язанi публiкувати рiчну фiнансову звiтнiсть, зобов'язанi надати доступ до звiтностi за мiсцем проведення державної реєстрацiї таких суб'єктiв.

Роздiл V
ПОРЯДОК ВРЕГУЛЮВАННЯ СПОРIВ

     Стаття 58. Порядок розгляду скарг та вирiшення спорiв

     1. Регулятор забезпечує розгляд скарг на дiї суб'єктiв ринку природного газу (крiм споживачiв) i вирiшення спорiв мiж суб'єктами ринку природного газу в порядку, що затверджується Регулятором.

     2. Вiдповiдно до порядку розгляду скарг та вирiшення спорiв Регулятор протягом визначеного строку приймає рiшення, обов'язковi для виконання суб'єктами ринку природного газу, яких воно стосується.

     Такi рiшення пiдлягають розмiщенню на веб-сайтi Регулятора, крiм тих частин рiшення, що мiстять конфiденцiйну iнформацiю. Обсяг конфiденцiйної iнформацiї, що не пiдлягає розголошенню, визначається Регулятором на пiдставi клопотання зацiкавлених осiб.

     3. Рiшення Регулятора, визначене частиною другою цiєї статтi, може бути оскаржене у судi.

Роздiл VI
ВIДПОВIДАЛЬНIСТЬ СУБ'ЄКТIВ РИНКУ ПРИРОДНОГО ГАЗУ

     Стаття 59. Вiдповiдальнiсть за порушення законодавства, що регулює функцiонування ринку природного газу

     1. Суб'єкти ринку природного газу, якi порушили законодавство, що регулює функцiонування ринку природного газу, несуть вiдповiдальнiсть згiдно iз законом.

     2. Правопорушеннями на ринку природного газу зокрема є:

     1) порушення лiцензiатами вiдповiдних лiцензiйних умов провадження господарської дiяльностi;

     2) несанкцiонований вiдбiр природного газу;

     3) використання природного газу споживачами в обсягах, що перевищують пiдтвердженi в установленому порядку постачальниками;

     4) неподання або несвоєчасне надання звiтностi, передбаченої цим Законом, а також подання недостовiрної iнформацiї у такiй звiтностi;

     5) використання приладiв облiку природного газу, не повiрених або не атестованих в установленому порядку;

     6) необґрунтована вiдмова в доступi до газотранспортної або газорозподiльної системи, газосховища або установки LNG або у приєднаннi до газотранспортної або газорозподiльної системи;

     7) несанкцiоноване втручання в роботу газової iнфраструктури;

     8) самовiльне пiд'єднання до системи, зривання або пошкодження цiлiсностi пломб, повiрочного тавра, заглушок тощо, що впливає на безпеку постачання природного газу або результати вимiрювання;

     9) вiдмова у доступi уповноважених працiвникiв оператора газотранспортної системи, оператора газорозподiльної системи, постачальника до примiщень, житлових та пiдсобних примiщень, де розташованi газовi прилади (пристрої), лiчильники газу, якщо обов'язок надання такого доступу встановлюється законодавством;

     10) невиконання законних постанов, розпоряджень, наказiв, рiшень та приписiв суб'єктiв владних повноважень на ринку природного газу, а також створення перешкод для виконання службових обов'язкiв посадовими особами таких суб'єктiв;

     11) неподання або несвоєчасне подання оператору газотранспортної системи, оператору газорозподiльної системи, оператору газосховища, оператору установки LNG та суб'єктам владних повноважень на ринку природного газу iнформацiї, передбаченої законодавством, або надання завiдомо неправдивої iнформацiї;

     12) створення перешкод у виконаннi робiт, пов'язаних з обслуговуванням об'єктiв постачання природного газу та вжиття заходiв до повного або часткового припинення постачання природного газу споживачам;

     13) порушення технiчних регламентiв, норм, правил;

(пункт 13 частини другої статтi 59 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.09.2019р. N 124-IX)

     14) необґрунтована вiдмова у складеннi та пiдписаннi актiв приймання-передачi природного газу;

     15) невиконання вимог Закону України "Про забезпечення комерцiйного облiку природного газу" щодо встановлення вузлiв облiку природного газу та/або припинення розподiлу природного газу споживачам, якi використовують природний газ без його комерцiйного облiку.

     3. У разi скоєння правопорушення на ринку природного газу до вiдповiдних суб'єктiв ринку природного газу можуть застосовуватися санкцiї у видi:

     1) попередження про необхiднiсть усунення порушень;

     2) штрафу;

     3) зупинення дiї лiцензiї;

     4) анулювання лiцензiї.

     4. Регулятор у разi скоєння правопорушення на ринку природного газу приймає у межах своїх повноважень рiшення про накладення штрафiв на суб'єктiв ринку природного газу (крiм споживачiв) у таких розмiрах:

     1) до 10 вiдсоткiв рiчного доходу (виручки) вертикально iнтегрованої органiзацiї, який визначається як сумарна вартiсть доходу (виручки) вiд реалiзацiї продукцiї (товарiв, робiт, послуг) усiх юридичних та фiзичних осiб, що входять до складу такої органiзацiї, - на вертикально iнтегровану органiзацiю за порушення вимог про вiдокремлення i незалежнiсть оператора газотранспортної системи, передбачених цим Законом;

     2) до 10 вiдсоткiв вiд рiчного доходу (виручки) оператора газотранспортної системи - на оператора газотранспортної системи за порушення вимог про вiдокремлення i незалежнiсть оператора газотранспортної системи, передбачених цим Законом;

     3) до 10 вiдсоткiв вiд рiчного доходу (виручки) власника газотранспортної системи - на власника газотранспортної системи за порушення вимог про вiдокремлення i незалежнiсть оператора газотранспортної системи, передбачених цим Законом;

     4) вiд 900 до 3000 неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян - на посадових осiб вертикально iнтегрованої органiзацiї або оператора газотранспортної системи за порушення вимог про вiдокремлення i незалежнiсть оператора газотранспортної системи, передбачених цим Законом;

     5) вiд 3000 до 50000 неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян - на суб'єктiв господарювання, що провадять господарську дiяльнiсть на ринку природного газу, що пiдлягає лiцензуванню:

     а) за провадження господарської дiяльностi на ринку природного газу, що пiдлягає лiцензуванню, без лiцензiї, у тому числi провадження господарської дiяльностi на ринку природного газу за вiдсутностi остаточного рiшення про сертифiкацiю, прийнятого щодо вiдповiдного суб'єкта;

     б) за порушення лiцензiйних умов провадження вiдповiдного виду господарської дiяльностi на ринку природного газу, що пiдлягає лiцензуванню;

     б1) за невиконання або несвоєчасне виконання рiшень Регулятора, прийнятих у межах його повноважень;

(пункт 5 частини четвертої статтi 59 доповнено пiдпунктом б1 згiдно iз Законом України вiд 19.12.2019р. N 394-IX)

     б2) за недотримання вимог нормативно-правових актiв, що регулюють функцiонування ринку природного газу;

(пункт 5 частини четвертої статтi 59 доповнено пiдпунктом б3 згiдно iз Законом України вiд 19.12.2019р. N 394-IX)

     в) за порушення правил облiку та звiтностi суб'єктiв ринку природного газу, передбачених цим Законом;

     г) за неподання iнформацiї Регулятору, оператору газотранспортної системи або iншому суб'єкту ринку природного газу, якщо обов'язковiсть подання такої iнформацiї встановлена законодавством;

     ґ) за вiдмову у доступi до газотранспортної або газорозподiльної системи, газосховища або установки LNG у непередбачених законом випадках;

     д) за недодержання встановлених технiчних норм та норм безпеки;

     6) вiд 20 до 900 неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян - на посадових осiб суб'єктiв господарювання, що провадять господарську дiяльнiсть на ринку природного газу, що пiдлягає лiцензуванню, за порушення, передбаченi пунктом 5 цiєї частини.

     5. Пiд час визначення санкцiй за порушення, передбаченi цiєю статтею, Регулятор враховує серйознiсть i тривалiсть правопорушення, наслiдки правопорушення для iнтересiв ринку природного газу та його суб'єктiв, пом'якшуючi та обтяжуючi обставини.

     Поведiнка правопорушника, спрямована на зменшення негативних наслiдкiв правопорушення, негайне припинення правопорушення пiсля його виявлення, сприяння виявленню правопорушення Регулятором пiд час перевiрки вважаються пом'якшуючими обставинами.

     Поведiнка правопорушника, спрямована на приховування правопорушення та його негативних наслiдкiв, на продовження вчинення правопорушення, а також повторне вчинення правопорушення на ринку природного газу вважаються обтяжуючими обставинами.

     6. Рiшення Регулятора про накладення санкцiй за порушення, передбаченi цiєю статтею, може бути прийняте протягом 30-денного строку з дня складення акта перевiрки.

(абзац перший частини шостої статтi 59 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 19.12.2019р. N 394-IX)

     Накладення санкцiй, передбачених цiєю статтею, не допускається, якщо порушення було виявлено через п'ять або бiльше рокiв пiсля його скоєння (у разi триваючого порушення - його припинення) або виявлення його наслiдкiв.

(абзац другий частини шостої статтi 59 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 19.12.2019р. N 394-IX)

     7. За одне правопорушення на ринку природного газу може застосуватися лише один вид штрафної санкцiї (штраф) або штраф разом iз зупиненням дiї лiцензiї.

     8. Рiшення про накладення санкцiй Регулятором оскаржуються в судовому порядку.

     9. Суми стягнених штрафiв зараховуються до Державного бюджету України.

     Суми штрафiв у разi їх несплати стягуються в судовому порядку.

Роздiл VII
ПРИКIНЦЕВI ТА ПЕРЕХIДНI ПОЛОЖЕННЯ

     1. Цей Закон набирає чинностi з дня, наступного за днем його опублiкування, та вводиться в дiю з 1 жовтня 2015 року, крiм:

     пункту 1 частини другої статтi 22, статтi 33, якi застосовуються з дня набрання чинностi цим Законом з урахуванням пункту 10 цього роздiлу;

     пункту 5 частини другої статтi 22, статей 23 - 31, якi вводяться в дiю з 1 квiтня 2016 року;

     пункту 3 частини другої статтi 38, статтi 39, якi вводяться в дiю з 1 сiчня 2016 року.

     Частина шоста статтi 11 цього Закону втрачає чиннiсть з 1 квiтня 2017 року.

     2. Визнати таким, що втрачає чиннiсть з 1 жовтня 2015 року Закон України "Про засади функцiонування ринку природного газу" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2010 р., N 48, ст. 566 iз наступними змiнами).

     3. До 1 червня 2016 року санкцiї за порушення вимог пункту 5 частини другої статтi 22, статей 23 - 31 цього Закону не застосовуються, тодi як до суб'єкта господарювання, контроль над яким здiйснює особа (особи) з держави (держав), що не є стороною Енергетичного Спiвтовариства, або сама держава (держави), що не є стороною Енергетичного Спiвтовариства, санкцiї за порушення зазначених вимог не застосовуються до 1 сiчня 2017 року.

     4. З 1 жовтня 2015 року до 1 сiчня 2016 року до суб'єктiв господарювання, що провадять дiяльнiсть iз розподiлу природного газу, застосовується такий режим:

     1) суб'єктам господарювання, що здiйснюють дiяльнiсть iз розподiлу природного газу, забороняється провадити дiяльнiсть з видобутку, постачання, зберiгання i транспортування природного газу;

     2) якщо суб'єкт господарювання, що провадить дiяльнiсть iз розподiлу природного газу, є складовою вертикально iнтегрованої органiзацiї, вiн має бути юридично та органiзацiйно незалежним вiд iнших видiв господарської дiяльностi вертикально iнтегрованої органiзацiї, якi не пов'язанi з розподiлом природного газу;

     3) до суб'єктiв господарювання, що провадять дiяльнiсть iз розподiлу природного газу, застосовуються основнi принципи, що визначають незалежнiсть господарської дiяльностi такого суб'єкта у складi вертикально iнтегрованої органiзацiї:

     а) заборона сумiщення посад у складi вертикально iнтегрованої органiзацiї;

     б) самостiйнiсть прийняття рiшень щодо поточних фiнансових операцiй, експлуатацiї, будiвництва чи модернiзацiї об'єктiв газорозподiльної системи для провадження вiдповiдної лiцензiйної дiяльностi;

     4) суб'єкт господарювання, що провадить дiяльнiсть iз розподiлу природного газу, щорiчно готує план заходiв, що забезпечує вiдокремлення та незалежнiсть господарської, зокрема лiцензiйної, дiяльностi такого суб'єкта вiд господарської дiяльностi вертикально iнтегрованої органiзацiї; такий план заходiв та звiти про його виконання подаються Регулятору.

     5. З 1 жовтня 2015 року до 1 квiтня 2016 року до суб'єктiв господарювання, що провадять дiяльнiсть iз транспортування природного газу, застосовується такий режим:

     1) суб'єктам господарювання, що провадять дiяльнiсть iз транспортування природного газу, забороняється провадити дiяльнiсть з видобутку та постачання природного газу;

     2) якщо суб'єкт господарювання, що провадить дiяльнiсть iз транспортування природного газу, є складовою вертикально iнтегрованої органiзацiї, вiн має бути юридично та органiзацiйно незалежним вiд iнших видiв господарської дiяльностi вертикально iнтегрованої органiзацiї, якi не пов'язанi з транспортуванням природного газу;

     3) до суб'єктiв господарювання, що провадять дiяльнiсть iз транспортування природного газу, застосовуються основнi принципи, що визначають незалежнiсть господарської дiяльностi такого суб'єкта у складi вертикально iнтегрованої органiзацiї:

     а) заборона сумiщення посад у складi вертикально iнтегрованої органiзацiї;

     б) самостiйнiсть прийняття рiшень щодо поточних фiнансових операцiй, експлуатацiї, будiвництва чи модернiзацiї об'єктiв газотранспортної системи для провадження вiдповiдної лiцензiйної дiяльностi;

     4) суб'єкт господарювання, що провадить дiяльнiсть iз транспортування природного газу, щорiчно готує план заходiв, що забезпечує вiдокремлення та незалежнiсть господарської, зокрема лiцензiйної, дiяльностi такого суб'єкта вiд господарської дiяльностi вертикально iнтегрованої органiзацiї; такий план заходiв та звiти про його виконання подаються Регулятору.

     6. Провадження дiяльностi з постачання та розподiлу природного газу здiйснюється на пiдставi чинних лiцензiй, що були виданi до дня введення в дiю цього Закону, протягом трьох мiсяцiв пiсля затвердження лiцензiйних умов на провадження вiдповiдного виду господарської дiяльностi згiдно з положеннями цього Закону.

     Лiцензiя на провадження господарської дiяльностi з транспортування природного газу, що була видана до набрання чинностi цим Законом, дiє до видачi вiдповiдної лiцензiї дiючому оператору газотранспортної системи згiдно з цим Законом.

     Лiцензiя на провадження господарської дiяльностi iз зберiгання природного газу, що була видана до набрання чинностi цим Законом, дiє до видачi вiдповiдної лiцензiї дiючому оператору газосховища згiдно з положеннями цього Закону.

     7. Перший звiт за 2015 рiк про результати монiторингу питань, зазначених у статтi 7 цього Закону, а також вжитi або запланованi заходи щодо цих питань має бути пiдготовлено та опублiковано до 1 жовтня 2015 року.

     8. Кабiнету Мiнiстрiв України у двомiсячний строк з дня набрання чинностi цим Законом пiдготувати та подати до Верховної Ради України пропозицiї про внесення змiн до законодавчих актiв, що випливають iз цього Закону.

     9. До 1 жовтня 2015 року Кабiнету Мiнiстрiв України, центральним органам виконавчої влади, Нацiональнiй комiсiї, що здiйснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг:

     забезпечити прийняття та затвердження нормативно-правових актiв, передбачених цим Законом (крiм процедури сертифiкацiї операторiв газотранспортних систем);

     забезпечити перегляд i скасування своїх нормативно-правових актiв, що суперечать цьому Закону.

     10. Нацiональнiй комiсiї, що здiйснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердити кодекс газотранспортної системи щодо дiючого оператора газотранспортної системи протягом 60 днiв з дня подання проекту кодексу таким оператором.

     11. До 1 сiчня 2016 року Нацiональнiй комiсiї, що здiйснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, забезпечити прийняття порядку здiйснення процедури сертифiкацiї операторiв газотранспортних систем.

Президент України П. ПОРОШЕНКО

м. Київ
9 квiтня 2015 року
N 329-VIII

Copyright © 2021 НТФ «Інтес»
Всі права захищені.