ЗАКОН  УКРАЇНИ

Про забезпечення санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення

Iз змiнами i доповненнями, внесеними
Законами України
вiд 17 грудня 1996 року N 607/96-ВР,
вiд 11 червня 1997 року N 331/97-ВР,
вiд 18 листопада 1997 року N 642/97-ВР,
вiд 30 червня 1999 року N 783-XIV,
вiд 14 грудня 1999 року N 1288-XIV,
вiд 21 грудня 2000 року N 2171-III,
вiд 15 листопада 2001 року N 2788-III,
вiд 7 лютого 2002 року N 3037-III,
вiд 22 травня 2003 року N 860-IV,
вiд 3 червня 2004 року N 1745-IV,
вiд 2 листопада 2004 року N 2137-IV,
вiд 15 листопада 2005 року N 3078-IV,
вiд 19 сiчня 2006 року N 3370-IV,
вiд 9 лютого 2006 року N 3421-IV,
вiд 16 травня 2007 року N 1026-V,
вiд 28 грудня 2007 року N 107-VI
(змiни, внесенi Законом України вiд 28 грудня 2007 року N 107-VI,
дiють по 31 грудня 2008 року),
вiд 29 червня 2010 року N 2367-VI,
вiд 17 лютого 2011 року N 3038-VI,
вiд 22 березня 2012 року N 4565-VI,
вiд 2 жовтня 2012 року N 5316-VI,
вiд 2 жовтня 2012 року N 5395-VI,
вiд 16 жовтня 2012 року N 5460-VI,
вiд 9 квiтня 2014 року N 1193-VII,
вiд 22 липня 2014 року N 1602-VII,
вiд 28 грудня 2014 року N 77-VIII,
вiд 23 грудня 2015 року N 901-VIII,
вiд 6 вересня 2018 року N 2530-VIII,
вiд 20 вересня 2019 року N 124-IX,
вiд 17 грудня 2020 року N 1113-IX

(У текстi Закону слова "державної виконавчої влади" замiнено словами "виконавчої влади", слова "мiсцевого i регiонального самоврядування" i "мiсцевого та регiонального самоврядування" замiнено словами "мiсцевого самоврядування", слова "санiтарно-гiгiєнiчна" (крiм абзацу дев'ятого статтi 33), "продукти харчування" та "Мiнiстерство охорони здоров'я України" у всiх вiдмiнках замiнено вiдповiдно словами "санiтарно-епiдемiологiчна", "харчовi продукти" та "центральний орган виконавчої влади в галузi охорони здоров'я" у вiдповiдних вiдмiнках, слова "Мiнiстерства оборони України", "Мiнiстерства внутрiшнiх справ України", "Мiнiстерством економiки України", "Мiнiстерством фiнансiв України", "Державного комiтету у справах охорони державного кордону України", "Державним комiтетом України по стандартизацiї, метрологiї та сертифiкацiї" замiнено вiдповiдно словами "центрального органу виконавчої влади з питань оборони", "центрального органу виконавчої влади з питань внутрiшнiх справ", "центральним органом виконавчої влади в галузi економiки", "центральним органом виконавчої влади з питань фiнансiв", "центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону", "центральним органом виконавчої влади з питань стандартизацiї, метрологiї та сертифiкацiї" згiдно iз Законом України вiд 7 лютого 2002 року N 3037-III)

(У текстi Закону слова "Державного лiкувально-оздоровчого управлiння" замiнено словами "Державного управлiння справами" згiдно iз Законом України вiд 2 листопада 2004 року N 2137-IV)

(У текстi Закону: слова "центральний орган виконавчої влади в галузi охорони здоров'я" в усiх вiдмiнках замiнено словами "центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi охорони здоров'я" у вiдповiдному вiдмiнку; слова "установи та заклади", "установи i заклади" в усiх вiдмiнках виключено; слова "центрального органу виконавчої влади з питань оборони, центрального органу виконавчої влади з питань внутрiшнiх справ, центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону, центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань" замiнено словами "центральних органiв виконавчої влади, що реалiзують державну полiтику у сферах оборони i вiйськового будiвництва, охорони громадського порядку, захисту державного кордону, виконання кримiнальних покарань" згiдно iз Законом України вiд 16 жовтня 2012 року N 5460-VI)

     Цей Закон регулює суспiльнi вiдносини, якi виникають у сферi забезпечення санiтарного та епiдемiчного благополуччя, визначає вiдповiднi права i обов'язки державних органiв, пiдприємств, установ, органiзацiй та громадян, встановлює порядок органiзацiї державної санiтарно-епiдемiологiчної служби i здiйснення державного санiтарно-епiдемiологiчного нагляду в Українi.

Роздiл I
ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ

     Стаття 1. Визначення основних термiнiв i понять

     У цьому Законi термiни i поняття вживаються у такому значеннi:

     санiтарне та епiдемiчне благополуччя населення - це стан здоров'я населення та середовища життєдiяльностi людини, при якому показники захворюваностi перебувають на усталеному рiвнi для даної територiї, умови проживання сприятливi для населення, а параметри факторiв середовища життєдiяльностi знаходяться в межах, визначених санiтарними нормами;

     середовище життєдiяльностi людини (далi - середовище життєдiяльностi) - сукупнiсть об'єктiв, явищ i факторiв навколишнього середовища (природного i штучно створеного), що безпосередньо оточують людину i визначають умови її проживання, харчування, працi, вiдпочинку, навчання, виховання тощо;

     фактори середовища життєдiяльностi - будь-якi бiологiчнi (вiруснi, прiоннi, бактерiальнi, паразитарнi, генетично модифiкованi органiзми, продукти бiотехнологiї тощо), хiмiчнi (органiчнi i неорганiчнi, природнi та синтетичнi), фiзичнi (шум, вiбрацiя, ультразвук, iнфразвук, теплове, iонiзуюче, неiонiзуюче та iншi види випромiнювання), соцiальнi (харчування, водопостачання, умови побуту, працi, вiдпочинку, навчання, виховання тощо) та iншi фактори, що впливають або можуть впливати на здоров'я людини чи на здоров'я майбутнiх поколiнь;

     шкiдливий вплив на здоров'я людини - вплив факторiв середовища життєдiяльностi, що створює загрозу здоров'ю, життю або працездатностi людини чи здоров'ю майбутнiх поколiнь;

     безпечнi умови для людини - стан середовища життєдiяльностi, при якому вiдсутня небезпека шкiдливого впливу його факторiв на людину;

     сприятливi умови життєдiяльностi людини - стан середовища життєдiяльностi, при якому вiдсутнiй будь-який шкiдливий вплив його факторiв на здоров'я людини i є можливостi для забезпечення нормальних i вiдновлення порушених функцiй органiзму;

     санiтарно-епiдемiчна ситуацiя - стан середовища життєдiяльностi та обумовлений ним стан здоров'я населення на певнiй територiї в конкретно визначений час;

     санiтарно-епiдемiологiчний норматив (гiгiєнiчний норматив, епiдемiологiчний показник, протиепiдемiчний норматив) - встановлене дослiдженнями припустиме максимальне або мiнiмальне кiлькiсне та (або) якiсне значення показника, що характеризує фактор середовища життєдiяльностi за медичними критерiями (параметрами) його безпечностi для здоров'я людини та здоров'я майбутнiх поколiнь, а також стан здоров'я населення за критерiями захворюваностi, розповсюджуваностi хвороб, фiзичного розвитку, iмунiтету тощо;

     державнi санiтарнi норми та правила, санiтарно-епiдемiологiчнi та санiтарно-протиепiдемiчнi правила i норми, санiтарно-епiдемiологiчнi правила i норми, протиепiдемiчнi правила i норми, гiгiєнiчнi та протиепiдемiчнi правила i норми, державнi санiтарно-епiдемiологiчнi нормативи, санiтарнi регламенти (далi - санiтарнi норми) - обов'язковi для виконання нормативно-правовi акти центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi охорони здоров'я, що встановлюють медичнi вимоги безпеки щодо середовища життєдiяльностi та окремих його факторiв, недотримання яких створює загрозу здоров'ю i життю людини та майбутнiх поколiнь, а також загрозу виникнення i розповсюдження iнфекцiйних хвороб та масових неiнфекцiйних захворювань (отруєнь) серед населення;

     вимоги безпеки для здоров'я i життя людини - розробленi на основi медичної науки критерiї, показники, гранично допустимi межi, санiтарно-епiдемiологiчнi нормативи, правила, норми, регламенти тощо (медичнi вимоги щодо безпеки для здоров'я i життя людини), розроблення, обгрунтування, контроль i нагляд за якими вiдноситься виключно до медичної професiйної компетенцiї;

     небезпечний фактор - будь-який хiмiчний, фiзичний, бiологiчний чинник, речовина, матерiал або продукт, що впливає або за певних умов може негативно впливати на здоров'я людини;

     санiтарнi та протиепiдемiчнi (профiлактичнi) заходи (далi - санiтарнi заходи) - комплекс органiзацiйних, адмiнiстративних, iнженерно-технiчних, медичних, нормативних, екологiчних, ветеринарних та iнших заходiв, спрямованих на усунення або зменшення шкiдливого впливу на людину факторiв середовища життєдiяльностi, запобiгання виникненню i поширенню iнфекцiйних хвороб i масових неiнфекцiйних захворювань (отруєнь) та їх лiквiдацiю;

     державна санiтарно-епiдемiологiчна експертиза - це вид професiйної дiяльностi органiв, установ i закладiв державної санiтарно-епiдемiологiчної служби, що полягає у комплексному вивченнi об'єктiв експертизи з метою виявлення можливих небезпечних факторiв у цих об'єктах, встановленнi вiдповiдностi об'єктiв експертизи вимогам санiтарного законодавства, а у разi вiдсутностi вiдповiдних санiтарних норм - в обгрунтуваннi медичних вимог щодо безпеки об'єкта для здоров'я та життя людини;

     висновок державної санiтарно-епiдемiологiчної експертизи - документ установленої форми, що засвiдчує вiдповiднiсть (невiдповiднiсть) об'єкта державної санiтарно-епiдемiологiчної експертизи медичним вимогам безпеки для здоров'я i життя людини, затверджується вiдповiдним головним державним санiтарним лiкарем i є обов'язковим для виконання власником об'єкта експертизи;

     об'єкт державної санiтарно-епiдемiологiчної експертизи - будь-яка дiяльнiсть, технологiя, продукцiя та сировина, реалiзацiя (функцiонування, використання) яких може шкiдливо вплинути на здоров'я людини, а також дiючi об'єкти у випадках, коли їх шкiдливий вплив встановлено в процесi функцiонування (використання), а також у разi закiнчення встановленого термiну дiї висновку державної санiтарно-епiдемiологiчної експертизи;

(абзац шiстнадцятий статтi 1 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами України вiд 17.02.2011р. N 3038-VI, вiд 20.09.2019р. N 124-IX)

     санiтарно-епiдемiологiчний сертифiкат (далi - гiгiєнiчний сертифiкат) - разовий документ, виданий органами державної санiтарно-епiдемiологiчної служби, що пiдтверджує безпеку для здоров'я та життя людини окремих видiв товарiв широкого вжитку (парфумерно-косметичних виробiв, товарiв дитячого асортименту, виробiв побутового призначення тощо) на пiдставi результатiв проведених санiтарно-хiмiчних, токсикологiчних, фiзико-хiмiчних, радiологiчних, мiкробiологiчних та iнших дослiджень;

(абзац сiмнадцятий статтi 1 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами України вiд 02.10.2012р. N 5316-VI, вiд 22.07.2014р. N 1602-VII)

     масовi неiнфекцiйнi захворювання (отруєння) - масовi захворювання, виникнення яких зумовлено впливом бiологiчних, фiзичних, хiмiчних чи соцiальних факторiв середовища життєдiяльностi, у тому числi об'єктiв господарської та iнших видiв дiяльностi, продукцiї, робiт, послуг;

(стаття 1 у редакцiї Закону України вiд 07.02.2002р. N 3037-III)

     абзац дев'ятнадцятий статтi 1 виключено

(статтю 1 доповнено абзацом згiдно iз Законом України вiд 15.11.2005р. N 3078-IV, абзац дев'ятнадцятий статтi 1 виключено згiдно iз Законом України вiд 22.07.2014р. N 1602-VII)

     абзац двадцятий статтi 1 виключено

(статтю 1 доповнено абзацом згiдно iз Законом України вiд 15.11.2005р. N 3078-IV, абзац двадцятий статтi 1 виключено згiдно iз Законом України вiд 22.07.2014р. N 1602-VII)

     абзац двадцять перший статтi 1 виключено

(статтю 1 доповнено абзацом згiдно iз Законом України вiд 15.11.2005р. N 3078-IV, абзац двадцять перший статтi 1 виключено згiдно iз Законом України вiд 22.07.2014р. N 1602-VII)

     ризик - можливiсть виникнення та вiрогiднi масштаби наслiдкiв вiд негативного впливу об'єктiв санiтарних заходiв протягом певного перiоду часу;

(статтю 1 доповнено абзацом згiдно iз Законом України вiд 15.11.2005р. N 3078-IV)

     аналiз ризику - процес, що складається з трьох взаємозв'язаних компонентiв: оцiнка ризику, управлiння ризиком та повiдомлення про ризик;

(статтю 1 доповнено абзацом згiдно iз Законом України вiд 15.11.2005р. N 3078-IV)

     оцiнка ризику - науково обґрунтований процес, який складається з iдентифiкацiї та характеристики небезпеки, оцiнки впливу, характеристики ризику;

(статтю 1 доповнено абзацом згiдно iз Законом України вiд 15.11.2005р. N 3078-IV)

     управлiння ризиком - процес вибору альтернативних рiшень на пiдставi результатiв оцiнки ризику та, у разi необхiдностi, вибору i впровадження вiдповiдних засобiв управлiння (контролю), включаючи регуляторнi заходи;

(статтю 1 доповнено абзацом згiдно iз Законом України вiд 15.11.2005р. N 3078-IV)

     повiдомлення про ризик - взаємний обмiн iнформацiєю про ризик мiж спецiалiстами з оцiнки ризику, особами, що здiйснюють управлiння ризиком, заiнтересованими торговими партнерами та iншими заiнтересованими сторонами;

(статтю 1 доповнено абзацом згiдно iз Законом України вiд 15.11.2005р. N 3078-IV)

     абзац двадцять сьомий статтi 1 виключено

(статтю 1 доповнено абзацом згiдно iз Законом України вiд 15.11.2005р. N 3078-IV, абзац двадцять сьомий статтi 1 виключено згiдно iз Законом України вiд 22.07.2014р. N 1602-VII)

     абзац двадцять восьмий статтi 1 виключено

(статтю 1 доповнено абзацом згiдно iз Законом України вiд 15.11.2005р. N 3078-IV, абзац двадцять восьмий статтi 1 виключено згiдно iз Законом України вiд 22.07.2014р. N 1602-VII)

     прикордоннi iнспекцiйнi пости - потужностi (об'єкти), розташованi у пунктi пропуску (пунктi контролю) через державний кордон, включаючи пункти на автомобiльних шляхах, залiзничних станцiях, аеропортах, морських i рiчкових портах, де в разi потреби здiйснюється вiдповiдний медичний огляд пасажирiв, екiпажiв, бригад тощо з метою виявлення осiб з симптомами iнфекцiйних хвороб.

(статтю 1 доповнено абзацом згiдно iз Законом України вiд 15.11.2005р. N 3078-IV, абзац двадцять дев'ятий частини першої статтi 1 у редакцiї Закону України вiд 06.09.2018р. N 2530-VIII)

     абзац тридцятий статтi 1 виключено

(статтю 1 доповнено абзацом згiдно iз Законом України вiд 15.11.2005р. N 3078-IV, абзац тридцятий статтi 1 виключено згiдно iз Законом України вiд 22.07.2014р. N 1602-VII)

     абзац тридцять перший статтi 1 виключено

(статтю 1 доповнено абзацом згiдно iз Законом України вiд 15.11.2005р. N 3078-IV, абзац тридцять перший статтi 1 виключено згiдно iз Законом України вiд 22.07.2014р. N 1602-VII)

     абзац тридцять другий статтi 1 виключено

(статтю 1 доповнено абзацом згiдно iз Законом України вiд 15.11.2005р. N 3078-IV, абзац тридцять другий статтi 1 виключено згiдно iз Законом України вiд 22.07.2014р. N 1602-VII)

     абзац тридцять третiй статтi 1 виключено

(статтю 1 доповнено абзацом згiдно iз Законом України вiд 15.11.2005р. N 3078-IV, абзац тридцять третiй статтi 1 виключено згiдно iз Законом України вiд 22.07.2014р. N 1602-VII)

     абзац тридцять четвертий статтi 1 виключено

(статтю 1 доповнено абзацом згiдно iз Законом України вiд 15.11.2005р. N 3078-IV, абзац тридцять четвертий статтi 1 виключено згiдно iз Законом України вiд 22.07.2014р. N 1602-VII)

     абзац тридцять п'ятий статтi 1 виключено

(статтю 1 доповнено абзацом згiдно iз Законом України вiд 15.11.2005р. N 3078-IV, абзац тридцять п'ятий статтi 1 виключено згiдно iз Законом України вiд 22.07.2014р. N 1602-VII)

     Термiн "харчовий продукт" вживається у значеннi, наведеному в Законi України "Про основнi принципи та вимоги до безпечностi та якостi харчових продуктiв".

(статтю 1 доповнено частиною другою згiдно iз Законом України вiд 22.07.2014р. N 1602-VII)

     Стаття 1¹. Сфера дiї Закону

     Положення цього Закону не поширюються на харчовi продукти, крiм харчових продуктiв, щодо яких проводяться санiтарно-епiдемiологiчнi розслiдування захворювань, спричинених iнфекцiйними хворобами, масовими неiнфекцiйними захворюваннями, отруєннями та радiацiйним ураженням людей.

(Закон доповнено статтею 11 згiдно iз Законом України вiд 22.07.2014р. N 1602-VII)

     Стаття 2. Законодавство України про забезпечення санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення

     Законодавство України про забезпечення санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення (санiтарне законодавство) базується на Конституцiї України i складається з Основ законодавства України про охорону здоров'я, цього Закону, законiв України "Про захист населення вiд iнфекцiйних хвороб", "Про протидiю захворюванню на туберкульоз", "Про запобiгання захворюванню на синдром набутого iмунодефiциту (СНIД) та соцiальний захист населення", iнших нормативно-правових актiв та санiтарних норм.

(стаття 2 у редакцiї Закону України вiд 07.02.2002р. N 3037-III, iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 22.03.2012р. N 4565-VI)

     Стаття 3. Фiнансове забезпечення санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення

     Фiнансування санiтарних i протиепiдемiчних заходiв, а також програм забезпечення санiтарного та епiдемiчного благополуччя, iнших програм, спрямованих на профiлактику захворювань населення, здiйснюється за рахунок державного i мiсцевих бюджетiв, коштiв пiдприємств, установ та органiзацiй, а також позабюджетних коштiв.

     Частина друга статтi 3 втратила чиннiсть.

(згiдно iз Законом України вiд 30.06.99р. N 783-XIV)

Роздiл II
ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ГРОМАДЯН, ПIДПРИЄМСТВ, УСТАНОВ I ОРГАНIЗАЦIЙ ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ САНIТАРНОГО ТА ЕПIДЕМIЧНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ

     Стаття 4. Права громадян

     Громадяни мають право на:

     безпечнi для здоров'я i життя харчовi продукти, питну воду, умови працi, навчання, виховання, побуту, вiдпочинку та навколишнє природне середовище;

     участь у розробцi, обговореннi та громадськiй експертизi проектiв програм i планiв забезпечення санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення, внесення пропозицiй з цих питань до вiдповiдних органiв;

     вiдшкодування шкоди, завданої їх здоров'ю внаслiдок порушення пiдприємствами, установами, органiзацiями, громадянами санiтарного законодавства;

     достовiрну i своєчасну iнформацiю про стан свого здоров'я, здоров'я населення, а також про наявнi та можливi фактори ризику для здоров'я та їх ступiнь.

     Законодавством України громадянам можуть бути наданi й iншi права щодо забезпечення санiтарного та епiдемiчного благополуччя.

     Стаття 5. Обов'язки громадян

     Громадяни зобов'язанi:

     пiклуватися про своє здоров'я та здоров'я i гiгiєнiчне виховання своїх дiтей, не шкодити здоров'ю iнших громадян;

     брати участь у проведеннi санiтарних i протиепiдемiчних заходiв;

     проходити обов'язковi медичнi огляди та робити щеплення у передбачених законодавством випадках;

     виконувати розпорядження та вказiвки посадових осiб державної санiтарно-епiдемiологiчної служби при здiйсненнi ними державного санiтарно-епiдемiологiчного нагляду;

     виконувати iншi обов'язки, передбаченi законодавством про забезпечення санiтарного та епiдемiчного благополуччя.

     Стаття 6. Права пiдприємств, установ i органiзацiй

     Пiдприємства, установи i органiзацiї мають право на:

     одержання вiд органiв виконавчої влади, мiсцевого самоврядування, а також вiдповiдних органiв i закладiв охорони здоров'я iнформацiї про стан здоров'я населення, санiтарну та епiдемiчну ситуацiю, нормативно-правовi акти з питань забезпечення санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення та санiтарнi норми;

(абзац другий статтi 6 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 22.05.2003р. N 860-IV)

     вiдшкодування збиткiв, завданих їм внаслiдок порушень санiтарного законодавства пiдприємствами, установами, органiзацiями та громадянами.

     Стаття 7. Обов'язки пiдприємств, установ i органiзацiй

     Пiдприємства, установи i органiзацiї зобов'язанi:

     за пропозицiями посадових осiб державної санiтарно-епiдемiологiчної служби розробляти i здiйснювати санiтарнi та протиепiдемiчнi заходи;

     у випадках, передбачених санiтарними нормами, забезпечувати лабораторний контроль за виконанням вимог цих норм щодо безпеки використання (зберiгання, транспортування тощо) шкiдливих для здоров'я речовин та матерiалiв, утворюваних внаслiдок їх дiяльностi викидiв, скидiв, вiдходiв та факторiв, а також готової продукцiї;

     на вимогу посадових осiб державної санiтарно-епiдемiологiчної служби надавати безоплатно зразки використовуваних сировини i матерiалiв, а також продукцiї, що випускається чи реалiзується, для проведення державної санiтарно-епiдемiологiчної експертизи;

     виконувати розпорядження i вказiвки посадових осiб державної санiтарно-епiдемiологiчної служби при здiйсненнi ними державного санiтарно-епiдемiологiчного нагляду;

     усувати за поданням вiдповiдних посадових осiб державної санiтарно-епiдемiологiчної служби вiд роботи, навчання, вiдвiдування дошкiльних закладiв осiб, якi є носiями збудникiв iнфекцiйних захворювань, хворих на небезпечнi для оточуючих iнфекцiйнi хвороби, або осiб, якi були в контактi з такими хворими, з виплатою у встановленому порядку допомоги з соцiального страхування, а також осiб, якi ухиляються вiд обов'язкового медичного огляду або щеплення проти iнфекцiй, перелiк яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi охорони здоров'я;

     негайно iнформувати органи державної санiтарно-епiдемiологiчної служби про надзвичайнi подiї i ситуацiї, що становлять загрозу здоров'ю населення, санiтарному та епiдемiчному благополуччю;

     вiдшкодовувати у встановленому порядку працiвникам i громадянам шкоду, завдану їх здоров'ю внаслiдок порушення санiтарного законодавства.

     Власники пiдприємств, установ i органiзацiй та уповноваженi ними органи зобов'язанi забезпечувати їх необхiдними для розробки та здiйснення санiтарних та протиепiдемiчних (профiлактичних) заходiв санiтарними нормами.

(частина друга статтi 7 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 07.02.2002р. N 3037-III)

     Стаття 8. Захист прав громадян, пiдприємств, установ i органiзацiй

     Рiшення i дiї посадових осiб органiв виконавчої влади, мiсцевого самоврядування, а також громадян, якими порушено права пiдприємств, установ, органiзацiй чи громадян з питань забезпечення санiтарного та епiдемiчного благополуччя, можуть бути оскарженi в порядку, встановленому законом.

(стаття 8 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 07.02.2002р. N 3037-III)

Роздiл III
ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ I ВИМОГИ ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ САНIТАРНОГО ТА ЕПIДЕМIЧНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ НАСЕЛЕННЯ

(назва роздiлу III у редакцiї Закону України вiд 07.02.2002р. N 3037-III)

     Стаття 9. Гiгiєнiчна регламентацiя i державна реєстрацiя небезпечних факторiв

     Гiгiєнiчнiй регламентацiї пiдлягає будь-який небезпечний фактор фiзичної, хiмiчної, бiологiчної природи, присутнiй у середовищi життєдiяльностi людини. Вона здiйснюється з метою обмеження iнтенсивностi або тривалостi дiї таких факторiв шляхом встановлення критерiїв їх допустимого впливу на здоров'я людини.

     Гiгiєнiчна регламентацiя небезпечних факторiв забезпечується центральним органом виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення, згiдно з положенням, що затверджується Кабiнетом Мiнiстрiв України. Перелiк установ та органiзацiй, якi проводять роботи з гiгiєнiчної регламентацiї небезпечних факторiв, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi охорони здоров'я, за узгодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi технiчного регулювання.

(частина друга статтi 9 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.10.2012р. N 5460-VI)

     Державна реєстрацiя передбачає створення та ведення єдиного Державного реєстру небезпечних факторiв, в якому наводяться назви небезпечних хiмiчних речовин та бiологiчних чинникiв, данi про їх призначення, властивостi, методи iндикацiї, бiологiчну дiю, ступiнь небезпеки для здоров'я людини, характер поведiнки у навколишньому середовищi, виробництво, гiгiєнiчнi регламенти застосування тощо. Державна реєстрацiя небезпечного фактора може бути здiйснена лише за наявностi встановлених для нього гiгiєнiчних регламентiв.

     Використання в народному господарствi та побутi будь-якого небезпечного фактора хiмiчної та бiологiчної природи допускається лише за наявностi сертифiката, що засвiдчує його державну реєстрацiю.

     Державна реєстрацiя небезпечних факторiв здiйснюється в порядку, що затверджується Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     Стаття 10. Державна санiтарно-епiдемологiчна експертиза

     Державна санiтарно-епiдемiологiчна експертиза полягає у комплексному вивченнi документiв (проектiв, технологiчних регламентiв, iнвестицiйних програм тощо), а також дiючих об'єктiв та пов'язаних з ними небезпечних факторiв на вiдповiднiсть вимогам санiтарних норм.

     Державна санiтарно-епiдемiологiчна експертиза передбачає:

     визначення безпеки господарської та iншої дiяльностi, умов працi, навчання, виховання, побуту, що прямо чи побiчно негативно впливають або можуть вплинути на здоров'я населення;

     встановлення вiдповiдностi об'єктiв експертизи вимогам санiтарних норм;

     оцiнку повноти та обгрунтованостi санiтарних i протиепiдемiчних (профiлактичних) заходiв;

(абзац четвертий частини другої статтi 10 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 07.02.2002р. N 3037-III)

     оцiнку можливого негативного впливу небезпечних факторiв, пов'язаних з дiяльнiстю об'єктiв експертизи, визначення ступеня створюваного ними ризику для здоров'я населення.

     Стаття 11. Об'єкти державної санiтарно-епiдемiологiчної експертизи

     Державнiй санiтарно-епiдемiологiчнiй експертизi пiдлягають:

     проекти мiждержавних, державних цiльових, регiональних, мiсцевих i галузевих програм соцiально-економiчного розвитку;

(абзац другий статтi 11 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 09.02.2006р. N 3421-IV)

     iнвестицiйнi проекти i програми у випадках i порядку, встановлених законодавством;

     схеми, передпроектна документацiя, що стосується районного планування i забудови населених пунктiв, курортiв тощо;

     абзац п'ятий статтi 11 виключено

(абзац п'ятий статтi 11 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.05.2007р. N 1026-V, виключено згiдно iз Законом України вiд 17.02.2011р. N 3038-VI)

     проекти нормативно-технiчної, iнструкцiйно-методичної документацiї, що стосується здоров'я та середовища життєдiяльностi людини;

     продукцiя, напiвфабрикати, речовини, матерiали та небезпечнi фактори, використання, передача або збут яких може завдати шкоди здоров'ю людей;

     документацiя на розроблюванi технiку, технологiї, устаткування, iнструменти тощо;

     дiючi об'єкти, у тому числi вiйськового та оборонного призначення.

     Стаття 12. Проведення державної санiтарно-епiдемiологiчної експертизи

     Державна санiтарно-епiдемiологiчна експертиза проводиться органами державної санiтарно-епiдемiологiчної служби, а в особливо складних випадках - комiсiями, що утворюються головним державним санiтарним лiкарем. Експертиза проектiв будiвництва проводиться вiдповiдно до статтi 31 Закону України "Про регулювання мiстобудiвної дiяльностi".

(частина перша статтi 12 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами України вiд 07.02.2002р. N 3037-III, вiд 16.05.2007р. N 1026-V, вiд 17.02.2011р. N 3038-VI, вiд 16.10.2012р. N 5460-VI)

     До проведення державної санiтарно-епiдемiологiчної експертизи можуть залучатися за їх згодою фахiвцi наукових, проектно-конструкторських, iнших установ та органiзацiй незалежно вiд їх пiдпорядкування, представники громадськостi, експерти мiжнародних органiзацiй.

     Рiшення про необхiднiсть i перiодичнiсть проведення державної санiтарно-епiдемiологiчної експертизи дiючих об'єктiв приймається вiдповiдними посадовими особами державної санiтарно-епiдемiологiчної служби.

     Перелiк установ, органiзацiй, лабораторiй, що можуть залучатися до проведення державної санiтарно-епiдемiологiчної експертизи, встановлюється головним державним санiтарним лiкарем України.

     Висновок щодо результатiв державної санiтарно-епiдемiологiчної експертизи затверджується вiдповiдним головним державним санiтарним лiкарем.

     Порядок проведення державної санiтарно-епiдемiологiчної експертизи регулюється законодавством України.

     Стаття 13. Лiцензування господарської дiяльностi, пов'язаної з потенцiйною небезпекою для здоров'я людей

     Види господарської дiяльностi, пов'язанi з потенцiйною небезпекою для здоров'я людей, пiдлягають лiцензуванню у випадках, встановлених законом.

     До лiцензiйних умов щодо видiв господарської дiяльностi, провадження яких пов'язане з потенцiйною небезпекою для здоров'я людей, обов'язково включаються вимоги щодо забезпечення санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення.

(частина друга статтi 13 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 15.11.2005р. N 3078-IV, у редакцiї Закону України вiд 19.01.2006р. N 3370-IV)

     Стаття 14. Виключена

(стаття 14 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами України вiд 07.02.2002р. N 3037-III, вiд 15.11.2005р. N 3078-IV, вiд 22.07.2014р. N 1602-VII, виключена згiдно iз Законом України вiд 20.09.2019р. N 124-IX)

     Стаття 15. Вимоги до проектування, будiвництва, розробки, виготовлення i використання нових засобiв виробництва та технологiй

     Пiдприємства, установи, органiзацiї та громадяни при розробленнi i використаннi нових технологiй, проектуваннi, розмiщеннi, будiвництвi, реконструкцiї та технiчному переобладнаннi пiдприємств, виробничих об'єктiв i споруд будь-якого призначення, плануваннi та забудовi населених пунктiв, курортiв, проектуваннi i будiвництвi каналiзацiйних, очисних, гiдротехнiчних споруд, iнших об'єктiв зобов'язанi дотримувати вимог санiтарного законодавства.

     Планування i забудова населених пунктiв, курортiв повинна передусiм передбачати створення найбiльш сприятливих умов для життя, а також для збереження i змiцнення здоров'я громадян.

     Затвердження норм проектування, розроблення, виготовлення i використання нових машин, механiзмiв, устаткування, iнших засобiв виробництва, впровадження нових технологiй здiйснюються за погодженням з органами державної санiтарно-епiдемiологiчної служби.

(частина третя статтi 15 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 29.06.2010р. N 2367-VI, у редакцiї Закону України вiд 17.02.2011р. N 3038-VI)

     Стаття 16. Умови ввезення продукцiї з-за кордону, введення її в обiг та розповсюдження

     Продукцiя, що ввозиться з-за кордону та вводиться в обiг або розповсюджується в Українi, пiдлягає нагляду та контролю в порядку, встановленому Законом України "Про державний ринковий нагляд i контроль нехарчової продукцiї".

(стаття 16 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 07.02.2002р. N 3037-III, у редакцiї Закону України вiд 06.09.2018р. N 2530-VIII)

     Стаття 17. Виключена

(частина третя статтi 17 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 09.04.2014р. N 1193-VII, виключена згiдно iз Законом України вiд 22.07.2014р. N 1602-VII)

     Стаття 18. Вимоги до господарсько-питного водопостачання i мiсць водокористування

     Органи виконавчої влади, мiсцевого самоврядування зобов'язанi забезпечити жителiв мiст та iнших населених пунктiв питною водою, кiлькiсть та якiсть якої повиннi вiдповiдати вимогам санiтарних норм. Виробничий контроль за якiстю питної води в процесi її добування, обробки та у розподiльних мережах здiйснюють пiдприємства водопостачання.

(частина перша статтi 18 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 22.07.2014р. N 1602-VII)

     Вода вiдкритих водойм, що використовується для господарсько-питного водопостачання, купання, спортивних занять, органiзованого вiдпочинку, з лiкувальною метою, а також вода водойм у межах населених пунктiв повинна вiдповiдати санiтарним нормам.

     Пiдприємства, установи, органiзацiї, що використовують водойми (у тому числi моря) для скидання стiчних, дренажних, поливних та iнших забруднених вод, повиннi забезпечити якiсть води у мiсцях водокористування вiдповiдно до вимог санiтарних норм.

     Для водопроводiв господарсько-питного водопостачання, їх джерел встановлюються зони санiтарної охорони iз спецiальним режимом. Порядок встановлення i режим цих зон визначаються законодавством України.

     Стаття 19. Гiгiєнiчнi вимоги до атмосферного повiтря в населених пунктах, повiтря у виробничих та iнших примiщеннях

     Атмосферне повiтря в населених пунктах, на територiях пiдприємств, установ, органiзацiй та iнших об'єктiв, повiтря у виробничих та iнших примiщеннях тривалого чи тимчасового перебування людей повинно вiдповiдати санiтарним нормам.

     Пiдприємства, установи, органiзацiї та громадяни при здiйсненнi своєї дiяльностi зобов'язанi вживати необхiдних заходiв щодо запобiгання та усунення причин забруднення атмосферного повiтря, фiзичного впливу на атмосферу в населених пунктах, рекреацiйних зонах, а також повiтря у жилих та виробничих примiщеннях, у навчальних, лiкувально-профiлактичних та iнших закладах, iнших мiсцях тривалого чи тимчасового перебування людей.

     Стаття 20. Умови виховання та навчання

     Органи виконавчої влади, мiсцевого самоврядування, пiдприємства, установи, органiзацiї, власники i адмiнiстрацiя навчально-виховних закладiв та громадяни, якi органiзують або здiйснюють навчальнi та виховнi процеси, зобов'язанi забезпечити для цього умови, що вiдповiдають вимогам санiтарних норм, здiйснювати заходи, спрямованi на збереження i змiцнення здоров'я, гiгiєнiчне виховання вiдповiдних груп населення та вивчення ними основ гiгiєни.

     Режими навчання та виховання, навчально-трудове навантаження дiтей i пiдлiткiв пiдлягають обов'язковому погодженню з вiдповiдними органами державної санiтарно-епiдемiологiчної служби.

(частина друга статтi 20 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.10.2012р. N 5460-VI)

     Стаття 21. Гiгiєнiчне навчання i виховання громадян

     Гiгiєнiчне виховання є одним з головних завдань виховних установ та навчальних закладiв. Курс гiгiєнiчного навчання - обов'язкова складова частина загальноосвiтньої та професiйної пiдготовки, пiдвищення квалiфiкацiї кадрiв.

     Гiгiєнiчнi знання є обов'язковими квалiфiкацiйними вимогами для працiвникiв, якi пiдлягають обов'язковим медичним оглядам, а також для тих, хто зазнає у виробництвi, сферi послуг, iнших галузях ризику дiї небезпечних факторiв.

     Органи та заклади охорони здоров'я, медичнi працiвники, а також працiвники освiти i культури зобов'язанi пропагувати серед населення гiгiєнiчнi навички, здоровий спосiб життя.

     Органи виконавчої влади, мiсцевого самоврядування, пiдприємства, установи та органiзацiї зобов'язанi брати участь i створювати умови для гiгiєнiчного навчання i виховання громадян, пропаганди здорового способу життя.

     Стаття 22. Вимоги до жилих та виробничих примiщень, територiй, засобiв виробництва i технологiй

     Органи виконавчої влади, мiсцевого самоврядування, пiдприємства, установи, органiзацiї та громадяни зобов'язанi утримувати наданi в користування чи належнi їм на правi власностi жилi, виробничi, побутовi та iншi примiщення вiдповiдно до вимог санiтарних норм.

     У процесi експлуатацiї виробничих, побутових та iнших примiщень, споруд, обладнання, устаткування, транспортних засобiв, використання технологiй їх власник зобов'язаний створити безпечнi i здоровi умови працi та вiдпочинку, що вiдповiдають вимогам санiтарних норм, здiйснювати заходи, спрямованi на запобiгання захворюванням, отруєнням, травмам, забрудненню навколишнього середовища.

     Органи виконавчої влади, мiсцевого самоврядування, пiдприємства, установи, органiзацiї та громадяни зобов'язанi утримувати наданi в користування чи належнi їм на правi власностi земельнi дiлянки i територiї вiдповiдно до вимог санiтарних норм.

     Стаття 23. Забезпечення радiацiйної безпеки

     Пiдприємства, установи, органiзацiї, що виробляють, зберiгають, транспортують, використовують радiоактивнi речовини та джерела iонiзуючих випромiнювань, здiйснюють їх захоронення, знищення чи утилiзацiю, зобов'язанi дотримувати норм радiацiйної безпеки, вiдповiдних санiтарних правил, а також норм, установлених iншими актами законодавства, що мiстять вимоги радiацiйної безпеки.

     Роботи з радiоактивними речовинами та iншими джерелами iонiзуючих випромiнювань здiйснюються з дозволу державної санiтарно-епiдемiологiчної служби та iнших державних органiв вiдповiдно до закону.

(частина друга статтi 23 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.10.2012р. N 5460-VI)

     Випадки порушень норм радiацiйної безпеки, санiтарних правил роботи з радiоактивними речовинами, iншими джерелами iонiзуючих випромiнювань, а також радiацiйнi аварiї пiдлягають обов'язковому розслiдуванню за участю посадових осiб, якi здiйснюють державний санiтарно-епiдемiологiчний нагляд.

     Стаття 24. Захист населення вiд шкiдливого впливу шуму, неiонiзуючих випромiнювань та iнших фiзичних факторiв

     Органи виконавчої влади, органи мiсцевого самоврядування, пiдприємства, установи, органiзацiї та громадяни при здiйсненнi будь-яких видiв дiяльностi з метою вiдвернення i зменшення шкiдливого впливу на здоров'я населення шуму, неiонiзуючих випромiнювань та iнших фiзичних факторiв зобов'язанi:

     здiйснювати вiдповiднi органiзацiйнi, господарськi, технiчнi, технологiчнi, архiтектурно-будiвельнi та iншi заходи щодо попередження утворення та зниження шуму до рiвнiв, установлених санiтарними нормами;

     забезпечувати пiд час роботи закладiв громадського харчування, торгiвлi, побутового обслуговування, розважального та грального бiзнесу, культури, при проведеннi концертiв, дискотек, масових святкових i розважальних заходiв тощо рiвнi звучання звуковiдтворювальної апаратури та музичних iнструментiв у примiщеннях i на вiдкритих площадках, а також рiвнi шуму в прилеглих до них жилих i громадських будiвлях, що не перевищують рiвнiв, установлених санiтарними нормами;

     вживати заходiв щодо недопущення впродовж доби перевищень рiвнiв шуму, встановлених санiтарними нормами, в таких примiщеннях i на таких територiях (захищенi об'єкти):

     1) жилих будинкiв i прибудинкових територiях;

     2) лiкувальних, санаторно-курортних закладiв, будинкiв-iнтернатiв, закладiв освiти, культури;

     3) готелiв i гуртожиткiв;

     4) розташованих у межах населених пунктiв закладiв громадського харчування, торгiвлi, побутового обслуговування, розважального та грального бiзнесу;

     5) iнших будiвель i споруд, у яких постiйно чи тимчасово перебувають люди;

     6) паркiв, скверiв, зон вiдпочинку, розташованих на територiї мiкрорайонiв i груп житлових будинкiв.

     Шум на захищених об'єктах при здiйсненнi будь-яких видiв дiяльностi не повинен перевищувати рiвнiв, установлених санiтарними нормами для вiдповiдного часу доби.

     У нiчний час, iз двадцять другої до восьмої години на захищених об'єктах забороняються гучний спiв i викрики, користування звуковiдтворювальною апаратурою та iншими джерелами побутового шуму, проведення салютiв, феєрверкiв, використання пiротехнiчних засобiв.

     Проведення на захищених об'єктах ремонтних робiт, що супроводжуються шумом, забороняється у робочi днi з двадцять першої до восьмої години, а у святковi та неробочi днi - цiлодобово.

     Власник або орендар примiщень, у яких передбачається проведення ремонтних робiт, зобов'язаний повiдомити мешканцiв прилеглих квартир про початок зазначених робiт. За згодою мешканцiв усiх прилеглих квартир ремонтнi та будiвельнi роботи можуть проводитися також у святковi та неробочi днi. Шум, що утворюється пiд час проведення будiвельних робiт, не повинен перевищувати санiтарних норм цiлодобово.

     Передбаченi частинами другою, третьою та четвертою цiєї статтi вимоги щодо додержання тишi та обмежень певних видiв дiяльностi, що супроводжуються шумом, не поширюються на випадки:

     1) здiйснення в закритих примiщеннях будь-яких видiв дiяльностi, що супроводжуються шумом, за умов, що виключають проникнення шуму в прилеглi примiщення, в яких постiйно чи тимчасово перебувають люди;

     2) здiйснення в закритих примiщеннях будь-яких видiв дiяльностi, що супроводжуються шумом, за умов, що виключають проникнення шуму за межi таких примiщень;

     3) попередження та/або лiквiдацiї наслiдкiв аварiй, стихiйного лиха, iнших надзвичайних ситуацiй;

     4) надання невiдкладної допомоги, попередження або припинення правопорушень;

     5) попередження крадiжок, пожеж, а також виконання завдань цивiльної оборони;

     6) проведення зборiв, мiтингiв, демонстрацiй, походiв, iнших масових заходiв, про якi завчасно сповiщено органи виконавчої влади чи органи мiсцевого самоврядування;

     7) роботи обладнання i механiзмiв, що забезпечують життєдiяльнiсть жилих i громадських будiвель, за умов ужиття невiдкладних заходiв щодо максимального обмеження проникнення шуму в прилеглi примiщення, в яких постiйно чи тимчасово перебувають люди;

     8) вiдзначення встановлених законом святкових i неробочих днiв, днiв мiст, iнших свят вiдповiдно до рiшення мiсцевої ради, проведення спортивних змагань;

     9) проведення салютiв, феєрверкiв, iнших заходiв iз використанням вибухових речовин i пiротехнiчних засобiв у заборонений час за погодженням iз уповноваженим органом мiсцевого самоврядування в порядку, передбаченому правилами додержання тишi в населених пунктах i громадських мiсцях.

     Сiльськi, селищнi, мiськi ради затверджують правила додержання тишi в населених пунктах i громадських мiсцях, якими з урахуванням особливостей окремих територiй (курортнi, лiкувально-оздоровчi, рекреацiйнi, заповiднi тощо) установлюються заборони та обмеження щодо певних видiв дiяльностi, що супроводжуються утворенням шуму, а також установлюється порядок проведення салютiв, феєрверкiв, iнших заходiв iз використанням вибухових речовин i пiротехнiчних засобiв.

     Органи виконавчої влади, органи мiсцевого самоврядування в межах повноважень, встановлених законом, забезпечують контроль за додержанням керiвниками та посадовими особами пiдприємств, установ, органiзацiй усiх форм власностi, а також громадянами санiтарного та екологiчного законодавства, правил додержання тишi в населених пунктах i громадських мiсцях, iнших нормативно-правових актiв у сферi захисту населення вiд шкiдливого впливу шуму, неiонiзуючих випромiнювань та iнших фiзичних факторiв.

(стаття 24 у редакцiї Закону України вiд 03.06.2004р. N 1745-IV)

     Стаття 25. Застосування та знешкодження хiмiчних речовин i матерiалiв, бiологiчних засобiв

     Органи виконавчої влади, мiсцевого самоврядування, пiдприємства, установи, органiзацiї та громадяни у разi застосування хiмiчних речовин i матерiалiв, продуктiв бiотехнологiї зобов'язанi дотримувати санiтарних норм.

     Виробництво, зберiгання, транспортування, використання, захоронення, знищення та утилiзацiя отруйних речовин, у тому числi продуктiв бiотехнологiї та iнших бiологiчних агентiв, здiйснюються за умови дотримання санiтарних норм.

(частина друга статтi 25 в редакцiї Закону України вiд 14.12.99 р. N 1288-XIV, iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами України вiд 16.10.2012р. N 5460-VI, вiд 09.04.2014р. N 1193-VII)

     Зазначенi вимоги поширюються також на транзитне транспортування через територiю України хiмiчних, бiологiчних, радiоактивних, iнших небезпечних для здоров'я видiв сировини, корисних копалин, речовин та матерiалiв (у тому числi нафти i нафтопродуктiв, природного газу тощо) будь-якими видами транспорту та продуктопроводами.

     Стаття 26. Обов'язковi медичнi огляди

     Обов'язковi медичнi огляди органiзуються i здiйснюються у встановленому законодавством порядку.

     Працiвники пiдприємств харчової промисловостi, громадського харчування i торгiвлi, водопровiдних споруд, лiкувально-профiлактичних, дошкiльних i навчально-виховних закладiв, об'єктiв комунально-побутового обслуговування, iнших пiдприємств, установ, органiзацiй, професiйна чи iнша дiяльнiсть яких пов'язана з обслуговуванням населення i може спричинити поширення iнфекцiйних захворювань, виникнення харчових отруєнь, а також працiвники, зайнятi на важких роботах i на роботах iз шкiдливими або небезпечними умовами працi, повиннi проходити обов'язковi попереднi (до прийняття на роботу) i перiодичнi медичнi огляди. Обов'язковi щорiчнi медичнi огляди проходять також особи вiком до 21 року.

     Позачерговi медичнi огляди осiб, зазначених у частинi першiй цiєї статтi, можуть проводитися на вимогу головного державного санiтарного лiкаря, а також на прохання працiвника, якщо вiн пов'язує погiршення стану свого здоров'я з умовами працi.

     Власники пiдприємств, установ, органiзацiй або уповноваженi ними органи несуть вiдповiдальнiсть згiдно з чинним законодавством за органiзацiю i своєчаснiсть проходження працiвниками обов'язкових медичних оглядiв i допуск їх до роботи без наявностi необхiдного медичного висновку.

     Працiвники, якi без поважних причин не пройшли у встановлений термiн обов'язковий медичний огляд у повному обсязi, вiд роботи вiдсторонюються i можуть бути притягнутi до дисциплiнарної вiдповiдальностi.

     Перелiк робiт, для виконання яких є обов'язковими медичнi огляди, а також порядок їх проведення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi охорони здоров'я.

(статтю 26 доповнено частиною згiдно iз Законом України вiд 16.10.2012р. N 5460-VI)

     Стаття 27. Профiлактичнi щеплення

     Профiлактичнi щеплення з метою запобiгання захворюванням на туберкульоз, полiомiєлiт, дифтерiю, кашлюк, правець та кiр в Українi є обов'язковими.

     Обов'язковим профiлактичним щепленням для запобiгання поширенню iнших iнфекцiйних захворювань пiдлягають окремi категорiї працiвникiв у зв'язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разi необгрунтованої вiдмови вiд щеплення за поданням вiдповiдних посадових осiб державної санiтарно-епiдемiологiчної служби вони до роботи не допускаються.

     Групи населення та категорiї працiвникiв, якi пiдлягають профiлактичним щепленням, у тому числi обов'язковим, а також порядок i термiни їх проведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi охорони здоров'я.

     Контроль за вiдповiднiстю iмунобiологiчних препаратiв, що застосовуються в медичнiй практицi, вимогам нормативно-правових актiв i мiжнародних стандартiв та забезпечення ними закладiв охорони здоров'я здiйснює центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi контролю якостi та безпеки лiкарських засобiв, у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi охорони здоров'я.

(частина четверта статтi 27 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами України вiд 16.10.2012р. N 5460-VI, вiд 20.09.2019р. N 124-IX)

     Стаття 28. Госпiталiзацiя та лiкування iнфекцiйних хворих i носiїв збудникiв iнфекцiйних хвороб

     Особи, якi хворiють особливо небезпечними та небезпечними iнфекцiйними хворобами або є носiями збудникiв цих хвороб, вiдсторонюються вiд роботи та iншої дiяльностi, якщо вона може призвести до поширення таких хвороб. Вони пiдлягають медичному нагляду i лiкуванню за рахунок держави з виплатою допомоги з коштiв соцiального страхування в порядку, що встановлюється законодавством. Такi особи визнаються тимчасово чи постiйно непридатними за станом здоров'я до професiйної або iншої дiяльностi, внаслiдок якої може створюватися пiдвищена небезпека для оточуючих у зв'язку з особливостями виробництва або виконуваної роботи.

     Особи, хворi на особливо небезпечнi iнфекцiйнi хвороби, в разi вiдмови вiд госпiталiзацiї пiдлягають примусовому стацiонарному лiкуванню, а носiї збудникiв зазначених хвороб та особи, якi мали контакт з такими хворими, - обов'язковому медичному нагляду i карантину в установленому порядку.

     Перелiк особливо небезпечних i небезпечних iнфекцiйних захворювань, умови визнання особи хворою на iнфекцiйну хворобу або носiєм збудника iнфекцiйної хвороби, протиепiдемiчнi i карантиннi правила встановлюються в порядку, визначеному законодавством.

(частина третя статтi 28 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 07.02.2002р. N 3037-III)

     Стаття 29. Санiтарна охорона територiї України вiд занесення iнфекцiйних хвороб

     В'їзд на територiю України iноземних громадян та громадян України, а також транспортних засобiв з країн (мiсцевостей), де зареєстровано особливо небезпечнi хвороби, дозволяється за наявностi документiв, передбачених мiжнародними угодами i санiтарним законодавством України.

     З метою запобiгання занесенню в Україну особливо небезпечних (у тому числi карантинних) i небезпечних для людей iнфекцiйних хвороб у прикордонних контрольних пунктах у порядку, що встановлюється Кабiнетом Мiнiстрiв України, створюються i функцiонують спецiальнi санiтарно-карантиннi пiдроздiли, прикордоннi iнспекцiйнi пости.

(частина друга статтi 29 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 15.11.2005р. N 3078-IV)

     Стаття 30. Запобiгання особливо небезпечним, небезпечним iнфекцiйним хворобам, масовим неiнфекцiйним захворюванням (отруєнням) та радiацiйним ураженням

     Кабiнет Мiнiстрiв України вiдповiдно до закону встановлює карантинно-обмежувальнi заходи на територiї виникнення i поширення iнфекцiйних хвороб та уражень людей.

(частина перша статтi 30 у редакцiї Закону України вiд 16.10.2012р. N 5460-VI)

     Частину другу статтi 30 виключено

(згiдно iз Законом України вiд 16.10.2012р. N 5460-VI)

     Частину третю статтi 30 виключено

(згiдно iз Законом України вiд 16.10.2012р. N 5460-VI)

     Частину четверту статтi 30 виключено

(згiдно iз Законом України вiд 16.10.2012р. N 5460-VI)

     Частину п'яту статтi 30 виключено

(згiдно iз Законом України вiд 16.10.2012р. N 5460-VI)

     Частину шосту статтi 30 виключено

(згiдно iз Законом України вiд 16.10.2012р. N 5460-VI)

     У разi виникнення чи загрози виникнення або поширення особливо небезпечних i небезпечних iнфекцiйних хвороб, масових неiнфекцiйних захворювань (отруєнь), радiацiйних уражень населення органи виконавчої влади, органи мiсцевого самоврядування за поданням вiдповiдних головних державних санiтарних лiкарiв у межах своїх повноважень можуть запроваджувати у встановленому законом порядку на вiдповiдних територiях чи об'єктах особливi умови та режими працi, навчання, пересування i перевезення, спрямованi на запобiгання та лiквiдацiю цих захворювань та уражень.

     Органи виконавчої влади, органи мiсцевого самоврядування, пiдприємства, установи та органiзацiї зобов'язанi забезпечувати своєчасне проведення масових профiлактичних щеплень, дезiнфекцiйних, дезiнсекцiйних, дератизацiйних, iнших необхiдних санiтарних i протиепiдемiчних заходiв.

     У разi загрози виникнення або поширення особливо небезпечних i небезпечних iнфекцiйних хвороб, масових неiнфекцiйних захворювань (отруєнь) або радiацiйних уражень вiдповiдними головними державними санiтарними лiкарями на окремих територiях можуть запроваджуватися позачерговi профiлактичнi щеплення, iншi санiтарнi заходи вiдповiдно до закону.

(стаття 30 у редакцiї Закону України вiд 07.02.2002р. N 3037-III)

Роздiл IV
ДЕРЖАВНА САНIТАРНО-ЕПIДЕМIОЛОГIЧНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

(назва роздiлу IV iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 07.02.2002р. N 3037-III)

     Стаття 31. Система державної санiтарно-епiдемiологiчної служби

     Систему державної санiтарно-епiдемiологiчної служби України становлять:

     центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення;

     вiдповiднi установи, заклади, частини i пiдроздiли центральних органiв виконавчої влади, що реалiзують державну полiтику у сферах оборони i вiйськового будiвництва, охорони громадського порядку, захисту державного кордону, виконання кримiнальних покарань, Державного управлiння справами, Служби безпеки України;

     державнi науковi установи санiтарно-епiдемiологiчного профiлю.

     Посадовими особами державної санiтарно-епiдемiологiчної служби України є головнi державнi санiтарнi лiкарi та їх заступники, iншi працiвники державної санiтарно-епiдемiологiчної служби України, уповноваженi здiйснювати державний санiтарно-епiдемiологiчний нагляд згiдно з цим Законом.

     На центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення, покладаються функцiї з державного санiтарно-епiдемiологiчного нагляду на вiдповiдних територiях, транспортi.

     На установи, заклади, частини i пiдроздiли державної санiтарно-епiдемiологiчної служби iнших державних органiв, зазначених у частинi першiй цiєї статтi, покладаються функцiї з державного санiтарно-епiдемiологiчного нагляду на пiдпорядкованих їм територiях, об'єктах, у частинах i пiдроздiлах.

(стаття 31 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 21.12.2000р. N 2171-III, у редакцiї Законiв України вiд 07.02.2002р. N 3037-III, вiд 16.10.2012р. N 5460-VI)

     Стаття 32. Управлiння державною санiтарно-епiдемiологiчною службою

     Державну санiтарно-епiдемiологiчну службу України очолює керiвник центрального органу виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення, який за посадою є головним державним санiтарним лiкарем України.

     Головний державний санiтарний лiкар України має двох заступникiв, у тому числi одного першого. Першим заступником та заступником головного державного санiтарного лiкаря України є вiдповiдно перший заступник та заступник керiвника центрального органу виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення.

     Головний державний санiтарний лiкар України у межах своїх повноважень видає накази з питань дiяльностi державної санiтарно-епiдемiологiчної служби України, обов'язковi до виконання усiма юридичними та фiзичними особами постанови, розпорядження, висновки, приписи тощо щодо дотримання вимог санiтарного законодавства, проведення санiтарних заходiв, вносить пропозицiї центральним i мiсцевим органам виконавчої влади та органам мiсцевого самоврядування, iншим державним органам щодо забезпечення санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення в Українi.

     Головний державний санiтарний лiкар України представляє державну санiтарно-епiдемiологiчну службу в центральних i мiсцевих органах виконавчої влади, органах мiсцевого самоврядування, iнших державних органах, у тому числi судах.

     Керiвництво державною санiтарно-епiдемiологiчною службою Автономної Республiки Крим здiйснює головний державний санiтарний лiкар Автономної Республiки Крим, який призначається на посаду та звiльняється з посади наказом головного державного санiтарного лiкаря України у порядку, визначеному законодавством.

     Керiвництво державною санiтарно-епiдемiологiчною службою областi, мiст Києва, Севастополя здiйснює головний державний санiтарний лiкар вiдповiдної адмiнiстративно-територiальної одиницi, який призначається на посаду та звiльняється з посади наказом головного державного санiтарного лiкаря України у порядку, визначеному законодавством.

     Керiвництво державною санiтарно-епiдемiологiчною службою на водному, залiзничному, повiтряному транспортi здiйснює головний державний санiтарний лiкар вiдповiдного виду транспорту, який призначається на посаду i звiльняється з посади наказом головного державного санiтарного лiкаря України у порядку, визначеному законодавством.

     Заступники головних державних санiтарних лiкарiв Автономної Республiки Крим, областей, мiст Києва, Севастополя, вiдповiдного виду транспорту призначаються на посаду i звiльняються з посади наказом головного державного санiтарного лiкаря України у порядку, визначеному законодавством.

     Забезпечення санiтарного та епiдемiчного благополуччя в районi, мiстi, районi у мiстi покладається на головного державного санiтарного лiкаря вiдповiдної адмiнiстративно-територiальної одиницi, який призначається на посаду i звiльняється з посади наказом вiдповiдно головного державного санiтарного лiкаря Автономної Республiки Крим, областi, мiста Києва, Севастополя за погодженням iз головним державним санiтарним лiкарем України у порядку, визначеному законодавством.

     Органiзацiя державної санiтарно-епiдемiологiчної служби на водному, залiзничному, повiтряному транспортi забезпечується за лiнiйним принципом. Керiвництво державною санiтарно-епiдемiологiчною службою у лiнiйних пiдроздiлах та на об'єктах транспорту здiйснюють головнi державнi санiтарнi лiкарi, якi призначаються на посаду i звiльняються з посади наказом головного державного санiтарного лiкаря вiдповiдного виду транспорту за погодженням iз головним державним санiтарним лiкарем України у порядку, визначеному законодавством.

     Державнi санiтарно-епiдемiологiчнi служби центральних органiв виконавчої влади, що реалiзують державну полiтику у сферах оборони i вiйськового будiвництва, охорони громадського порядку, захисту державного кордону, виконання кримiнальних покарань, Державного управлiння справами, Служби безпеки України очолюють головнi державнi санiтарнi лiкарi вiдповiдного державного органу, якi призначаються на посаду i звiльняються з посади керiвником цього державного органу за погодженням iз головним державним санiтарним лiкарем України.

     Головнi державнi санiтарнi лiкарi центральних органiв виконавчої влади, що реалiзують державну полiтику у сферах оборони i вiйськового будiвництва, охорони громадського порядку, захисту державного кордону, виконання кримiнальних покарань, Державного управлiння справами, Служби безпеки України пiдпорядковуються iз загальних питань безпосередньо керiвнику вiдповiдного державного органу, а з питань державного санiтарно-епiдемiологiчного нагляду - головному державному санiтарному лiкарю України.

     Головнi державнi санiтарнi лiкарi, зазначенi у частинi дванадцятiй цiєї статтi, призначають на посаду i звiльняють з посади головних державних санiтарних лiкарiв територiй, на якi поширюється їх дiяльнiсть, i пiдпорядкованих їм з'єднань, частин та пiдроздiлiв.

     Головнi державнi санiтарнi лiкарi, зазначенi у частинi дванадцятiй цiєї статтi, головнi державнi санiтарнi лiкарi територiй, з'єднань, частин та пiдроздiлiв можуть бути керiвниками закладiв та пiдроздiлiв вiдповiдно до положень про державну санiтарно-епiдемiологiчну службу державних органiв, зазначених у частинi дванадцятiй цiєї статтi.

     Посадовi особи центрального органу виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення, здiйснюють свої повноваження на територiях вiдповiдних адмiнiстративно-територiальних одиниць та об'єктах транспорту, а посадовi особи державної санiтарно-епiдемiологiчної служби iнших державних органiв - на територiях, на якi поширюється їх дiяльнiсть, пiдпорядкованих їм об'єктах, у пiдроздiлах вiдповiдно до цього Закону та iнших актiв законодавства.

(стаття 32 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 21.12.2000р. N 2171-III, у редакцiї Законiв України вiд 07.02.2002р. N 3037-III, вiд 16.10.2012р. N 5460-VI)

     Стаття 33. Основнi напрями дiяльностi державної санiтарно-епiдемiологiчної служби

     Основними напрямами дiяльностi державної санiтарно-епiдемiологiчної служби є:

     здiйснення державного санiтарно-епiдемiологiчного нагляду;

     визначення прiоритетних заходiв у профiлактицi захворювань, а також у охоронi здоров'я населення вiд шкiдливого впливу на нього факторiв навколишнього середовища;

     вивчення, оцiнка i прогнозування показникiв здоров'я населення залежно вiд стану середовища життєдiяльностi людини, встановлення факторiв навколишнього середовища, що шкiдливо впливають на здоров'я населення;

     пiдготовка пропозицiй щодо забезпечення санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення, запобiгання занесенню та поширенню особливо небезпечних (у тому числi карантинних) та небезпечних iнфекцiйних хвороб;

     проведення санiтарно-епiдемiологiчних розслiдувань захворювань, спричинених iнфекцiйними хворобами, масовими неiнфекцiйними захворюваннями, отруєнь та радiацiйних уражень людей i здiйснення контролю за усуненням їх причин та умов виникнення i поширення;

(абзац шостий статтi 33 у редакцiї Закону України вiд 22.07.2014р. N 1602-VII)

     державний облiк iнфекцiйних i професiйних захворювань та отруєнь;

     видача висновкiв державної санiтарно-епiдемiологiчної експертизи щодо об'єктiв поводження з вiдходами;

     встановлення санiтарно-гiгiєнiчних вимог до продукцiї, що виробляється з вiдходiв, та видача гiгiєнiчного сертифiката на неї;

     методичне забезпечення та здiйснення контролю пiд час визначення рiвня небезпечностi вiдходiв.

(статтю 33 доповнено абзацами восьмим - десятим згiдно iз Законом України вiд 14.12.99р. N 1288-XIV)

     Стаття 34. Взаємодiя державної санiтарно-епiдемiологiчної служби з iншими органiзацiями

     Взаємодiя, а також розмежування сфер дiяльностi, повноважень i вiдповiдальностi мiж органами державної санiтарно-епiдемiологiчної служби та iншими уповноваженими законом органами, що здiйснюють державний нагляд i контроль, забезпечується вiдповiдно до нормативно-правових актiв, що визначають їх компетенцiю.

(частина перша статтi 34 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами України вiд 22.05.2003р. N 860-IV, вiд 16.10.2012р. N 5460-VI)

     Органи державної санiтарно-епiдемiологiчної служби спiвпрацюють з державними органами i громадськими органiзацiями, дiяльнiсть яких спрямована на профiлактику захворювань, охорону здоров'я людини та навколишнього середовища, захист прав громадян на безпечнi умови їх життєдiяльностi.

     Стаття 35. Фiнансове забезпечення та майно державної санiтарно-епiдемiологiчної служби

     Фiнансування центрального органу виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення, здiйснюється за рахунок коштiв державного бюджету, у тому числi спецiального фонду, а також iнших джерел, передбачених законом.

(частина перша статтi 35 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.10.2012р. N 5460-VI)

     Фiнансування установ, закладiв, частин i пiдроздiлiв державної санiтарно-епiдемiологiчної служби центральних органiв виконавчої влади, що реалiзують державну полiтику у сферi оборони i вiйськового будiвництва, охорони громадського порядку, захисту державного кордону, виконання кримiнальних покарань, Державного управлiння справами, Служби безпеки України здiйснюється за рахунок асигнувань на охорону здоров'я, що видiляються зазначеним державним органам з Державного бюджету України.

(частина друга статтi 35 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.10.2012р. N 5460-VI)

     Кошти до спецiального фонду державного бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення, вiдраховує за виконання робiт i надання послуг у сферi забезпечення санiтарного та епiдемiчного благополуччя, що не вiдносяться до медичної допомоги населенню:

(абзац перший частини третьої статтi 35 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.10.2012р. N 5460-VI)

     пiдготовка та видача дозволiв, висновкiв, гiгiєнiчних сертифiкатiв, передбачених статтями 12, 16, 17, 23 цього Закону;

(абзац другий частини третьої статтi 35 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 09.04.2014р. N 1193-VII)

     проведення лабораторних дослiджень, вимiрювань, випробувань факторiв середовища життєдiяльностi людини;

     вивчення, дослiдження, аналiз проектної, технiчної, iнструктивно-методичної документацiї на вiдповiднiсть вимогам санiтарного законодавства;

(абзац четвертий частини третьої статтi 35 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.09.2019р. N 124-IX)

     обгрунтування медичних вимог безпеки для життя i здоров'я людини, розробка гiгiєнiчних нормативiв i санiтарних норм;

     участь в акредитацiї установ, органiзацiй та закладiв на право випробувань продукцiї щодо її безпеки для життя i здоров'я людини;

     атестацiя робочих мiсць;

     гiгiєнiчне навчання професiйних груп працiвникiв;

     консультацiї за зверненнями юридичних i фiзичних осiб;

     роботи з профiлактичної дезiнфекцiї, дезiнсекцiї, дератизацiї;

     iншi види робiт i послуг за перелiком, визначеним Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     Оплата зазначених послуг здiйснюється за тарифами та прейскурантами, затвердженими Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     Примiщення, будiвлi, споруди, устаткування, транспортнi засоби та iнше майно, що використовуються органами державної санiтарно-епiдемiологiчної служби, якi здiйснюють державний санiтарно-епiдемiологiчний нагляд, перебувають у державнiй власностi i передаються зазначеним органам у порядку, встановленому законом. Земельнi дiлянки, на яких розмiщуються будiвлi та споруди органiв державної санiтарно-епiдемiологiчної служби України, надаються їм у порядку, встановленому законом.

	(частина п'ята статтi 35 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.10.2012р. N 5460-VI)
	(згiдно iз Законами України вiд 30.06.99р. N 783-XIV, вiд 21.12.2000р. N 2171-III, у редакцiї Закону України вiд 07.02.2002р. N 3037-III)

     Стаття 36. Кадрове i наукове забезпечення державної санiтарно-епiдемiологiчної служби

     Пiдготовка лiкарiв та молодших медичних спецiалiстiв для державної санiтарно-епiдемiологiчної служби здiйснюється у навчальних закладах медичного профiлю вiдповiдного рiвня акредитацiї. Нормативи забезпечення цими фахiвцями державної санiтарно-епiдемiологiчної служби встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi охорони здоров'я.

(частина перша статтi 36 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 07.02.2002р. N 3037-III)

     Вивчення, оцiнку, прогнозування, визначення критерiїв шкiдливого впливу факторiв навколишнього середовища на здоров'я населення, санiтарно-епiдемiологiчну експертизу, гiгiєнiчну регламентацiю небезпечних факторiв, наукове обгрунтування санiтарних i протиепiдемiчних заходiв, а також фундаментальнi та прикладнi дослiдження в галузi профiлактики захворювань населення здiйснюють науковi установи гiгiєнiчного та епiдемiологiчного профiлю.

     Стаття 37. Iнформацiйне забезпечення державної санiтарно-епiдемiологiчної служби

     Iнформацiйне забезпечення державної санiтарно-епiдемiологiчної служби здiйснюється з метою вивчення, оцiнки, прогнозування санiтарної та епiдемiчної ситуацiї, розробки заходiв, спрямованих на запобiгання, усунення або зменшення шкiдливого впливу факторiв навколишнього середовища на здоров'я людей, а також iнформування з цих питань органiв виконавчої влади, громадських органiзацiй i громадян.

     Iнформацiйне забезпечення державної санiтарно-епiдемiологiчної служби здiйснюється системою державної, галузевої та оперативної звiтностi. Характер, обсяг, порядок i строки подання цiєї iнформацiї до органiв державної санiтарно-епiдемiологiчної служби визначаються за поданням головного державного санiтарного лiкаря України у встановленому законодавством порядку.

     Органи виконавчої влади, мiсцевого самоврядування, пiдприємства, установи, органiзацiї та громадяни зобов'язанi надавати органам державної санiтарно-епiдемiологiчної служби таку iнформацiю безоплатно.

     Стаття 38. Заходи правового i соцiального захисту, матерiальне та соцiальне забезпечення працiвникiв державної санiтарно-епiдемiологiчної служби

     Головнi державнi санiтарнi лiкарi, їх заступники, iншi посадовi особи державної санiтарно-епiдемiологiчної служби перебувають пiд захистом закону. Втручання в дiї посадових осiб, якi здiйснюють державний санiтарно-епiдемiологiчний нагляд, що перешкоджає виконанню ними службових обов'язкiв, тягне за собою вiдповiдальнiсть згiдно з законодавством.

     Нанесення тiлесних ушкоджень, образа, погроза щодо посадової особи державної санiтарно-епiдемiологiчної служби чи її близьких родичiв, а також знищення їх майна, iншi насильницькi дiї у зв'язку з виконанням цiєю особою своїх службових обов'язкiв тягнуть за собою встановлену законом вiдповiдальнiсть.

     Працiвники державної санiтарно-епiдемiологiчної служби пiдлягають загальнообов'язковому державному соцiальному страхуванню вiдповiдно до законодавства про загальнообов'язкове державне соцiальне страхування.

(частина третя статтi 38 у редакцiї Закону України вiд 28.12.2014р. N 77-VIII)

     Заробiтна плата посадових осiб державної санiтарно-епiдемiологiчної служби визначається на основi Єдиної тарифної сiтки у порядку, визначеному Кабiнетом Мiнiстрiв України.

(частина четверта статтi 38 у редакцiї Закону України вiд 28.12.2007р. N 107-VI)

     Головнi державнi санiтарнi лiкарi, їх заступники, iншi посадовi особи державної санiтарно-епiдемiологiчної служби мають переважне право на одержання житла, встановлення домашнiх телефонiв.

     У порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України, посадовi особи державної санiтарно-епiдемiологiчної служби, якi безпосередньо здiйснюють перевiрки об'єктiв нагляду, забезпечуються проїзними квитками на проїзд вiдповiдними видами транспорту мiського, примiського i мiсцевого сполучення (крiм таксi) або за їх бажанням отримують грошову компенсацiю вартостi проїзду при виконаннi службових обов'язкiв. Пiд час службових вiдряджень вони мають право на позачергове придбання проїзних документiв на всi види транспорту i розмiщення в готелях.

(частина шоста статтi 38 в редакцiї Закону України вiд 11.06.97 р. N 331/97-ВР)

     Посадовi особи державної санiтарно-епiдемiологiчної служби на водному, залiзничному, повiтряному транспортi користуються також усiма видами правового та соцiального захисту, матерiального та соцiального забезпечення, наданими працiвникам вiдповiдного виду транспорту.

(частина сьома статтi 38 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.10.2012р. N 5460-VI)

     Особливостi правового та соцiального захисту, матерiального та соцiального забезпечення вiйськовослужбовцiв та працiвникiв, якi працюють за договором у державнiй санiтарно-епiдемiологiчнiй службi центральних органiв виконавчої влади, що реалiзують державну полiтику у сферах оборони i вiйськового будiвництва, охорони громадського порядку, захисту державного кордону, виконання кримiнальних покарань, Державного управлiння справами, Служби безпеки України регулюються, вiдповiдними актами законодавства.

(частина восьма статтi 38 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами України вiд 21.12.2000р. N 2171-III, вiд 07.02.2002р. N 3037-III)

Роздiл V
ДЕРЖАВНИЙ САНIТАРНО-ЕПIДЕМIОЛОГIЧНИЙ НАГЛЯД

     Стаття 39. Поняття та основнi завдання державного санiтарно-епiдемiологiчного нагляду

     Державний санiтарно-епiдемiологiчний нагляд - це дiяльнiсть органiв державної санiтарно-епiдемiологiчної служби по контролю за дотриманням юридичними та фiзичними особами санiтарного законодавства з метою попередження, виявлення, зменшення або усунення шкiдливого впливу небезпечних факторiв на здоров'я людей та по застосуванню заходiв правового характеру щодо порушникiв.

     Основними завданнями цiєї дiяльностi є:

     нагляд за органiзацiєю i проведенням органами виконавчої влади, мiсцевого самоврядування, пiдприємствами, установами, органiзацiями та громадянами санiтарних i протиепiдемiчних заходiв;

     нагляд за реалiзацiєю державної полiтики з питань профiлактики захворювань населення, участь у розробцi та контроль за виконанням програм, що стосуються запобiгання шкiдливому впливу факторiв навколишнього середовища на здоров'я населення;

     нагляд за дотриманням санiтарного законодавства;

     проведення державної санiтарно-епiдемiологiчної експертизи, гiгiєнiчної регламентацiї небезпечних факторiв i видача дозволiв на їх використання.

     Державний санiтарно-епiдемiологiчний нагляд здiйснюється вiдповiдно до Положення про державний санiтарно-епiдемiологiчний нагляд в Українi, що затверджується Кабiнетом Мiнiстрiв України, вибiрковими перевiрками дотримання санiтарного законодавства за планами органiв державної санiтарно-епiдемiологiчної служби, а також позапланово залежно вiд санiтарної, епiдемiчної ситуацiї та за заявами громадян.

(частина третя статтi 39 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.10.2012р. N 5460-VI)

     Результати перевiрки оформлюються актом, форма i порядок складання якого визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi охорони здоров'я.

(частина четверта статтi 39 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.10.2012р. N 5460-VI)

     Стаття 40. Повноваження головного державного санiтарного лiкаря України

     Головний державний санiтарний лiкар України:

     а) вносить на затвердження центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi охорони здоров'я, проекти актiв, якими встановлюються:

     державнi санiтарнi норми та правила, санiтарно-епiдемiологiчнi та санiтарно-протиепiдемiчнi правила i норми, санiтарно-епiдемiологiчнi правила i норми, протиепiдемiчнi правила i норми, гiгiєнiчнi та протиепiдемiчнi правила i норми, державнi санiтарно-епiдемiологiчнi нормативи, санiтарнi регламенти;

     норми радiацiйної безпеки та допустимi рiвнi впливу на людину iнших фiзичних факторiв;

     методика визначення ступенiв ризику для здоров'я населення, що створюються небезпечними факторами;

     порядок ведення державного облiку iнфекцiйних i професiйних захворювань, отруєнь;

     перелiк робiт, для виконання яких є обов'язковими медичнi огляди, а також порядок їх проведення;

     перелiк iнфекцiйних захворювань, за яких госпiталiзацiя хворих є обов'язковою, а також перелiк виробництв (професiй), до роботи на яких не допускаються особи, якi хворiють iнфекцiйними захворюваннями, є носiями збудникiв iнфекцiйних захворювань або яким не зроблено щеплення проти визначених iнфекцiйних захворювань;

     б) затверджує регламенти використання небезпечних факторiв, гранично допустимi концентрацiї та орiєнтовно безпечнi рiвнi хiмiчних i бiологiчних чинникiв у предметах та виробах, водi, повiтрi, ґрунтi;

     в) вносить вiдповiдно до чинного законодавства проекти законодавчих актiв з питань забезпечення санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення;

     г) визначає вимоги щодо комплексу заходiв санiтарної охорони державних кордонiв України, контролює дiяльнiсть органiв виконавчої влади, органiв мiсцевого самоврядування з цих питань;

     ґ) дає обов'язковi для розгляду висновки щодо проектiв мiждержавних, державних цiльових i галузевих програм з питань забезпечення санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення, профiлактики захворювань та контролює їх виконання;

     д) видає розпорядчi документи щодо органiзацiї та здiйснення державного санiтарно-епiдемiологiчного нагляду в Українi;

     е) погоджує основнi напрями фундаментальних i прикладних дослiджень у галузi гiгiєни та епiдемiологiї;

     є) погоджує державнi будiвельнi норми на вироби, продукцiю, сировину, технологiї, iншi об'єкти середовища життєдiяльностi в частинi вимог щодо їх безпеки для здоров'я i життя людини;

(пункт "є" частини першої статтi 40 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.09.2019р. N 124-IX)

     ж) погоджує норми навчально-трудового навантаження, режими навчання та виховання дiтей i пiдлiткiв у навчально-виховних закладах;

     з) застосовує передбаченi законами України заходи для припинення порушень санiтарного законодавства;

     и) погоджує методи контролю i випробувань продукцiї щодо її безпеки для здоров'я i життя населення;

     i) погоджує iнструкцiї (правила) використання продукцiї пiдвищеної небезпеки;

     ї) погоджує перелiк установ, органiзацiй, закладiв, яким надається право випробування продукцiї на вiдповiднiсть вимогам безпеки для здоров'я;

     й) у разi введення в Українi чи в окремих її мiсцевостях режиму надзвичайного стану вносить центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферi охорони здоров'я, обґрунтоване подання для прийняття рiшення щодо звернення до Кабiнету Мiнiстрiв України з пропозицiєю про встановлення карантину. У поданнi зазначаються: перiод i межi територiї встановлення карантину; перелiк проведення необхiдних профiлактичних, протиепiдемiчних та iнших заходiв, якi можуть бути проведенi у зв'язку з введенням режиму надзвичайного стану i встановленням карантину, виконавцi цих заходiв; вичерпнi тимчасовi обмеження прав фiзичних i юридичних осiб, додатковi обов'язки, що покладаються на них.

(частина перша статтi 40 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами України вiд 15.11.2001р. N 2788-III, вiд 07.02.2002р. N 3037-III, вiд 22.05.2003р. N 860-IV, вiд 15.11.2005р. N 3078-IV, вiд 09.02.2006р. N 3421-IV, у редакцiї Закону України вiд 16.10.2012р. N 5460-VI)

     Головний державний санiтарний лiкар України крiм повноважень, передбачених цiєю статтею, має також повноваження, передбаченi статтею 41 цього Закону. Вiн може делегувати свої повноваження заступникам головного державного санiтарного лiкаря України повнiстю або частково.

     Стаття 41. Повноваження головних державних санiтарних лiкарiв та iнших посадових осiб, якi здiйснюють державний санiтарно-епiдемiологiчний нагляд

     Головним державним санiтарним лiкарям Автономної Республiки Крим, областей, районiв, мiст, районiв у мiстах та їх заступникам, головним державним санiтарним лiкарям на транспортi та їх заступникам у межах вiдповiдних територiй (об'єктiв транспорту) надаються повноваження:

(абзац перший частини першої статтi 41 у редакцiї Закону України вiд 16.10.2012р. N 5460-VI)

     а) державного санiтарно-епiдемiологiчного нагляду за дотриманням органами виконавчої влади, мiсцевого самоврядування, пiдприємствами, установами, органiзацiями i громадянами санiтарного законодавства;

     б) систематичного аналiзу санiтарної та епiдемiчної ситуацiї, показникiв здоров'я населення, окремих його груп;

     в) визначення факторiв, що можуть шкiдливо впливати на здоров'я населення, ступеня створюваного ними ризику для здоров'я населення регiону, територiї, об'єкта, окремих професiйних груп тощо;

     г) контролю за проведенням санiтарних i протиепiдемiчних заходiв, виконанням програм профiлактики захворювань, охорони здоров'я населення;

     д) пункт "д" частини першої статтi 41 виключено

(пункт "д" частини першої статтi 41 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 17.02.2011р. N 3038-VI, виключено згiдно iз Законом України вiд 02.10.2012р. N 5395-VI)

     е) винесення рiшень про необхiднiсть проведення державної санiтарно-епiдемiологiчної експертизи, визначення складу комiсiй для її здiйснення i затвердження висновкiв;

     є) погодження регiональних i мiсцевих програм у галузi соцiально-економiчного розвитку;

     ж) пункт "ж" частини першої статтi 41 виключено

(згiдно iз Законом України вiд 29.06.2010р. N 2367-VI)

     з) погодження видачi, а у передбачених законодавством випадках - надання дозволу на здiйснення видiв дiяльностi, передбачених цим Законом;

     и) безперешкодного входу на територiю i у примiщення всiх об'єктiв нагляду за службовим посвiдченням i обов'язкових для виконання вказiвок щодо усунення виявлених порушень санiтарних норм, а також проведення необхiдних лабораторних дослiджень;

     i) безплатного отримання вiд юридичних осiб i громадян, у тому числi iноземних, якi перебувають або ведуть дiяльнiсть на вiдповiднiй територiї України, матерiалiв i вiдомостей, статистичних та iнших даних, що характеризують санiтарний та епiдемiчний стан об'єктiв i здоров'я людей;

     ї) безплатного вiдбору зразкiв сировини, продукцiї, матерiалiв для державної санiтарно-епiдемiологiчної експертизи;

     й) визначення необхiдностi профiлактичних щеплень та iнших заходiв профiлактики у разi загрози виникнення епiдемiй, масових отруєнь та радiацiйних уражень;

     к) розслiдування причин i умов виникнення професiйних чи групових iнфекцiйних захворювань, отруєнь, радiацiйних аварiй i подання матерiалiв з цих питань компетентним органам для притягнення винних до вiдповiдальностi;

     л) застосовування передбачених цим Законом заходiв для припинення порушення санiтарного законодавства.

     Такi ж повноваження в межах пiдпорядкованих територiй, об'єктiв, частин та пiдроздiлiв надаються головним державним санiтарним лiкарям центральних органiв виконавчої влади, що реалiзують державну полiтику у сферах оборони i вiйськового будiвництва, охорони громадського порядку, захисту державного кордону, виконання кримiнальних покарань, Державного управлiння справами, Служби безпеки України та їх заступникам.

(частина друга статтi 41 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами України вiд 21.12.2000р. N 2171-III, вiд 07.02.2002р. N 3037-III)

     Iншим посадовим особам органiв державної санiтарно-епiдемiологiчної служби (лiкарi-гiгiєнiсти, лiкарi-епiдемiологи, помiчники лiкарiв) надаються повноваження, передбаченi пунктами "а", "б", "в", "г", "и", "i", "ї", "к" (в частинi розслiдування групових iнфекцiйних захворювань, отруєнь, радiацiйних аварiй) та "л" частини першої цiєї статтi.

     Головний державний санiтарний лiкар вiдповiдної адмiнiстративно-територiальної одиницi координує дiяльнiсть всiх розташованих на нiй установ, закладiв та пiдроздiлiв державної санiтарно-епiдемiологiчної служби незалежно вiд їх пiдпорядкування.

(частина четверта статтi 41 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.10.2012р. N 5460-VI)

     У випадках погiршення санiтарної або епiдемiчної ситуацiї в мiсцях дислокацiї об'єктiв центральних органiв виконавчої влади, що реалiзують державну полiтику у сферах оборони i вiйськового будiвництва, охорони громадського порядку, захисту державного кордону, виконання кримiнальних покарань, Державного управлiння справами, Служби безпеки України, а також об'єктiв з особливим режимом роботи повноваження головного державного санiтарного лiкаря, його заступникiв та iнших посадових осiб (лiкарiв) державної санiтарно-епiдемiологiчної служби вiдповiдної адмiнiстративно-територiальної одиницi, передбаченi пунктами "в", "г", "и", "i", "ї", "й", "к" частини першої цiєї статтi, поширюються на зазначенi об'єкти. Названi посадовi особи державної санiтарно-епiдемiологiчної служби вiдповiдної адмiнiстративно-територiальної одиницi мають право застосовувати на цих об'єктах i територiях заходи щодо припинення порушення санiтарного законодавства, передбаченi пунктами "а", "б", "в", "г", "е" статтi 42 цього Закону.

(частина п'ята статтi 41 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами України вiд 21.12.2000р. N 2171-III, вiд 07.02.2002р. N 3037-III, вiд 16.10.2012р. N 5460-VI)

     Стаття 42. Заходи щодо припинення порушення санiтарного законодавства

     Головнi державнi санiтарнi лiкарi (їх заступники) застосовують такi заходи для припинення порушення санiтарного законодавства:

     а) обмеження, тимчасова заборона чи припинення дiяльностi пiдприємств, установ, органiзацiй, об'єктiв будь-якого призначення, технологiчних лiнiй, машин i механiзмiв, виконання окремих технологiчних операцiй, користування плаваючими засобами, рухомим складом i лiтаками у разi невiдповiдностi їх вимогам санiтарних норм;

     б) обмеження, тимчасова заборона або припинення будiвництва, реконструкцiї та розширення об'єктiв у разi вiдступу вiд затвердженого проекту;

(пункт "б" частини першої статтi 42 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 17.02.2011р. N 3038-VI)

     в) тимчасова заборона виробництва, заборона використання та реалiзацiї хiмiчних речовин, технологiчного устаткування, будiвельних матерiалiв, бiологiчних засобiв, товарiв народного споживання, джерел iонiзуючих випромiнювань в разi вiдсутностi їх гiгiєнiчної регламентацiї та державної реєстрацiї, а також якщо їх визнано шкiдливими для здоров'я людей;

(пункт "в" частини першої статтi 42 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 15.11.2005р. N 3078-IV)

     г) обмеження, зупинення або заборона викидiв (скидiв) забруднюючих речовин за умови порушення санiтарних норм;

     д) зупинення або припинення iнвестицiйної дiяльностi у випадках, встановлених законодавством;

     е) внесення власникам пiдприємств, установ, органiзацiй або уповноваженим ними органам подання про вiдсторонення вiд роботи або iншої дiяльностi осiб, зазначених у абзацi шостому частини першої статтi 7 цього Закону;

     є) вилучення з реалiзацiї (конфiскацiя) небезпечних для здоров'я хiмiчних та радiоактивних речовин, бiологiчних матерiалiв у порядку, що встановлюється законодавством.

(пункт "є" частини першої статтi 42 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 15.11.2005р. N 3078-IV)

     ж) пiдпункт "ж" частини першої статтi 42 виключено

(частину першу статтi 42 доповнено пунктом "ж" згiдно iз Законом України вiд 15.11.2005р. N 3078-IV, пiдпункт "ж" частини першої статтi 42 виключено згiдно iз Законом України вiд 22.07.2014р. N 1602-VII)

     Iншим посадовим особам органiв державної санiтарно-епiдемiологiчної служби надаються повноваження застосовувати заходи для припинення порушення санiтарних норм, передбаченi пунктом "а" (в частинi обмеження, тимчасової заборони дiяльностi пiдприємств, установ, органiзацiй, об'єктiв будь-якого призначення, технологiчних лiнiй, машин i механiзмiв, виконання окремих технологiчних операцiй, користування плаваючими засобами, рухомим складом i лiтаками у разi невiдповiдностi їх вимогам санiтарних норм), пунктами "в", "г", "е" та "є" цiєї статтi.

     На вимогу посадових осiб органiв державної санiтарно-епiдемiологiчної служби виконання заходiв для припинення порушень санiтарного законодавства у необхiдних випадках здiйснюється iз залученням полiцейських.

(частина третя статтi 42 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 23.12.2015р. N 901-VIII)

     Стаття 43. Оскарження рiшень i дiй посадових осiб, якi здiйснюють державний санiтарно-епiдемiологiчний нагляд

     Постанови, розпорядження, приписи, висновки посадових осiб державної санiтарно-епiдемiологiчної служби у мiсячний термiн можуть бути оскарженi:

     а) головного державного санiтарного лiкаря України - до Кабiнету Мiнiстрiв України або до суду;

     б) головного державного санiтарного лiкаря центральних органiв виконавчої влади, що реалiзують державну полiтику у сферах оборони i вiйськового будiвництва, охорони громадського порядку, захисту державного кордону, виконання кримiнальних покарань, Державного управлiння справами, Служби безпеки України - головному державному санiтарному лiкарю України або до суду;

(пункт "б" частини першої статтi 43 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами України вiд 21.12.2000р. N 2171-III, вiд 07.02.2002р. N 3037-III)

     в) iнших головних державних санiтарних лiкарiв та посадових осiб державної санiтарно-епiдемiологiчної служби - вищестоящому головному державному санiтарному лiкарю або до суду.

     Оскарження прийнятого рiшення не припиняє його дiї.

     Стаття 44. Вiдповiдальнiсть посадових осiб державної санiтарно-епiдемiологiчної служби

     За невиконання або неналежне виконання посадовими особами державної санiтарно-епiдемiологiчної служби своїх обов'язкiв вони притягаються до юридичної вiдповiдальностi згiдно з законом.

(стаття 44 у редакцiї Закону України вiд 07.02.2002р. N 3037-III)

Роздiл VI
ВIДПОВIДАЛЬНIСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ САНIТАРНОГО ЗАКОНОДАВСТВА

     Стаття 45. Дисциплiнарна вiдповiдальнiсть за порушення санiтарного законодавства

     Працiвники пiдприємств, установ, органiзацiй, дiї яких призвели до порушення санiтарного законодавства, невиконання постанов, розпоряджень, приписiв, висновкiв посадових осiб державної санiтарно-епiдемiологiчної служби, пiдлягають дисциплiнарнiй вiдповiдальностi згiдно з законодавством.

     Стаття 46. Адмiнiстративна вiдповiдальнiсть та фiнансовi санкцiї за порушення санiтарного законодавства

Частину першу статтi 46 виключено

(частина перша статтi 46 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами України вiд 17.12.96р. N 607/96-ВР, вiд 07.02.2002р. N 3037-III, виключено згiдно iз Законом України вiд 22.07.2014р. N 1602-VII)

     До пiдприємств, пiдприємцiв, установ, органiзацiй, якi порушили санiтарне законодавство, застосовуються такi фiнансовi санкцiї:

     а) за передачу замовниковi або у виробництво i застосування конструкторської, технологiчної та проектної документацiї, що не вiдповiдає вимогам санiтарних норм, розробник цiєї документацiї сплачує штраф у розмiрi 25 вiдсоткiв вартостi розробки;

     б) за реалiзацiю продукцiї, забороненої до випуску i реалiзацiї посадовими особами органiв державної санiтарно-епiдемiологiчної служби, пiдприємство, пiдприємець, установа, органiзацiя сплачує штраф у розмiрi 100 вiдсоткiв вартостi реалiзованої продукцiї;

     в) за випуск, реалiзацiю продукцiї, яка внаслiдок порушення вимог нормативно-правових актiв, санiтарних норм є небезпечною для життя i здоров'я людей, пiдприємство, пiдприємець, установа, органiзацiя сплачує штраф у розмiрi 100 вiдсоткiв вартостi випущеної або реалiзованої продукцiї;

(пункт "в" частини другої статтi 46 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.09.2019р. N 124-IX)

     г) пункт "г" частини другої статтi 46 виключено

(згiдно iз Законом України вiд 22.07.2014р. N 1602-VII)

     д) за ухилення вiд пред'явлення посадовим особам державної санiтарно-епiдемiологiчної служби продукцiї, яка пiдлягає контролю, пiдприємство, пiдприємець, установа, органiзацiя сплачує штраф у розмiрi 25 вiдсоткiв вартостi продукцiї, що випущена з моменту ухилення;

     е) за порушення вимог щодо додержання тишi та обмежень певних видiв дiяльностi, що супроводжуються шумом, встановлених частинами другою, третьою та четвертою статтi 24 цього Закону, пiдприємство, установа, органiзацiя, громадянин - суб'єкт господарської дiяльностi сплачує штраф у розмiрi вiд п'ятдесяти до чотирьохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян. У разi, коли пiдприємство, установа, органiзацiя або громадянин - суб'єкт господарської дiяльностi не припинили порушення пiсля застосування фiнансової санкцiї, вони сплачують штраф у розмiрi ста вiдсоткiв вартостi реалiзованої продукцiї, виконаних робiт, наданих послуг;

(частину другу статтi 46 доповнено пунктом "е" згiдно iз Законом України вiд 03.06.2004р. N 1745-IV)

     є) за допуск особи у громадськi будинки, споруди, де здiйснюється обслуговування населення, та громадський транспорт у перiод дiї карантину, встановленого з метою запобiгання поширенню на територiї України гострої респiраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавiрусом SARS-CoV-2, без попередження, донесеного в будь-якiй формi та в будь-який спосiб, про необхiднiсть одягнути засiб iндивiдуального захисту органiв дихання, зокрема респiратор або захисну маску, що закриває нiс та рот, у тому числi виготовленi самостiйно, та/або за вiдсутнiсть реагування на перебування в таких мiсцях осiб без вдягнутих засобiв iндивiдуального захисту (усне зауваження про необхiднiсть одягнути засiб iндивiдуального захисту, припинення обслуговування, виклик представника Нацiональної полiцiї з повiдомленням про адмiнiстративне правопорушення) юридична особа, фiзична особа - пiдприємець сплачують штраф у розмiрi вiд двохсот до трьохсот неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян;

(частину другу статтi 46 доповнено пунктом "є" згiдно iз Законом України вiд 17.12.2020р. N 1113-IX)

     ж) за обслуговування споживачiв у перiод дiї карантину, встановленого з метою запобiгання поширенню на територiї України гострої респiраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавiрусом SARS-CoV-2, працiвниками суб'єктiв господарювання та/або безпосередньо фiзичною особою - пiдприємцем без вдягнутих засобiв iндивiдуального захисту органiв дихання, зокрема респiраторiв або захисних масок, що закривають нiс та рот, у тому числi виготовлених самостiйно, юридична особа, фiзична особа - пiдприємець сплачують штраф у розмiрi вiд двохсот до трьохсот неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян.

(частину другу статтi 46 доповнено пунктом "ж" згiдно iз Законом України вiд 17.12.2020р. N 1113-IX)

     Вартiсть зазначених у частинi другiй цiєї статтi документацiї та продукцiї обчислюється за цiнами їх реалiзацiї.

     Стаття 47. Порядок накладення i стягнення штрафiв та застосування фiнансових санкцiй за порушення санiтарного законодавства

     Постанови про накладення штрафу та застосування фiнансової санкцiї за порушення санiтарного законодавства виносяться на пiдставi протоколу про порушення санiтарних норм, оформленого у встановленому порядку, i є обов'язковими для виконання.

     Такi постанови можуть видавати:

     1) головний державний санiтарний лiкар України, його заступники, головнi державнi санiтарнi лiкарi Автономної Республiки Крим, областей, мiст Києва, Севастополя, головнi державнi санiтарнi лiкарi водного, залiзничного, повiтряного транспорту, водних басейнiв, залiзниць, центральних органiв виконавчої влади, що реалiзують державну полiтику у сферах оборони i вiйськового будiвництва, охорони громадського порядку, захисту державного кордону, виконання кримiнальних покарань, Державного управлiння справами, Служби безпеки України та їх заступники - за порушення, передбаченi статтею 46 цього Закону;

(пункт 1 частини другої статтi 47 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами України вiд 21.12.2000р. N 2171-III, вiд 07.02.2002р. N 3037-III)

     2) iншi головнi державнi санiтарнi лiкарi та їх заступники - за порушення, передбаченi частиною першою статтi 46 та пунктами "б", "в", "г", "д", "е", "є", "ж" частини другої статтi 46 цього Закону;

(пункт 2 частини другої статтi 47 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 03.06.2004р. N 1745-IV, вiд 17.12.2020р. N 1113-IX)

     3) посадовi особи територiальних органiв центрального органу виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення, - за порушення, передбаченi пунктами "є", "ж" частини другої статтi 46 цього Закону.

(пункт 3 частини другої статтi 47 у редакцiї Закону України вiд 17.12.2020р. N 1113-IX)

     Розгляд справ про адмiнiстративнi правопорушення, передбаченi частиною першою статтi 46 цього Закону, та виконання постанов у цих справах провадяться в порядку, встановленому Кодексом України про адмiнiстративнi правопорушення.

     Один примiрник постанови про застосування фiнансової санкцiї, передбаченої частиною другою статтi 46 цього Закону, надсилається державнiй податковiй iнспекцiї за мiсцезнаходженням пiдприємства, пiдприємця, установи, органiзацiї для контролю за її виконанням.

     У разi невиконання порушником постанови протягом 15 днiв з дня її видання сума санкцiї стягується у судовому порядку.

(частина п'ята статтi 47 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 18.11.97 р. N 642/97-ВР)

     Сплата штрафiв i фiнансових санкцiй, передбачених статтею 46 цього Закону, не звiльняє порушникiв вiд обов'язку вiдшкодування збиткiв пiдприємствам, установам, органiзацiям i громадянам, яких вони зазнали внаслiдок порушення санiтарного законодавства.

     Зарахування сум штрафiв здiйснюється вiдповiдно до закону.

(частина сьома статтi 47 у редакцiї Закону України вiд 07.02.2002р. N 3037-III)

     Повернення необгрунтовано зарахованої до бюджету суми штрафу або фiнансової санкцiї здiйснюється фiнансовими органами на пiдставi рiшення органу, який скасував застосування штрафу чи санкцiї.

     Особливостi застосування заходiв адмiнiстративного стягнення за порушення санiтарного законодавства посадовими особами державної санiтарно-епiдемiологiчної служби центральних органiв виконавчої влади, що реалiзують державну полiтику у сферах оборони i вiйськового будiвництва, охорони громадського порядку, захисту державного кордону, виконання кримiнальних покарань, Державного управлiння справами, Служби безпеки України визначаються законодавством.

(частина дев'ята статтi 47 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами України вiд 21.12.2000р. N 2171-III, вiд 07.02.2002р. N 3037-III)

     Стаття 48. Цивiльно-правова вiдповiдальнiсть за порушення санiтарного законодавства

     Пiдприємства, установи, органiзацiї, пiдприємцi та громадяни, якi порушили санiтарне законодавство, що призвело до виникнення захворювань, отруєнь, радiацiйних уражень, тривалої або тимчасової втрати працездатностi, iнвалiдностi чи смертi людей, зобов'язанi вiдшкодувати збитки громадянам, пiдприємствам, установам i органiзацiям, а також компенсувати додатковi витрати органiв санiтарно-епiдемiологiчної служби на проведення санiтарних та протиепiдемiчних заходiв i витрати лiкувально-профiлактичних закладiв на надання медичної допомоги потерпiлим.

     У разi вiдмови вiд добровiльної компенсацiї витрат або вiдшкодування збиткiв спiр розглядається у судовому порядку.

     Стаття 49. Кримiнальна вiдповiдальнiсть за порушення санiтарного законодавства

     Дiяння проти здоров'я населення, вчиненi внаслiдок порушення санiтарного законодавства, тягнуть за собою кримiнальну вiдповiдальнiсть згiдно з законом.

Роздiл VII
МIЖНАРОДНI ВIДНОСИНИ УКРАЇНИ ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ САНIТАРНОГО ТА ЕПIДЕМIЧНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ

     Стаття 50. Участь України в мiжнародному спiвробiтництвi

     Україна бере участь в мiжнародному спiвробiтництвi для забезпечення санiтарного та епiдемiчного благополуччя, профiлактики захворювань i охорони здоров'я населення.

     Україна укладає угоди про розвиток та змiцнення мiжнародного спiвробiтництва в галузi охорони здоров'я, забезпечення санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення, бере участь у дiяльностi Всесвiтньої органiзацiї охорони здоров'я.

     Стаття 51. Мiжнароднi договори

     Якщо мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України, встановлено iншi правила, нiж тi, якi передбаченi санiтарним законодавством України, то застосовуються правила мiжнародного договору.

Президент України

Л. КРАВЧУК

м. Київ
24 лютого 1994 року
N 4004-XII