КОДЕКС ЦИВIЛЬНОГО ЗАХИСТУ УКРАЇНИ

Iз змiнами i доповненнями, внесеними
Законами України
вiд 14 травня 2013 року N 224-VII,
вiд 20 червня 2013 року N 353-VII,
вiд 27 березня 2014 року N 1166-VI,
вiд 28 грудня 2014 року N 76-VIII,
вiд 15 сiчня 2015 року N 124-VIII,
вiд 10 листопада 2015 року N 766-VIII,
вiд 2 червня 2016 року N 1404-VIII,
вiд 13 квiтня 2017 року N 2020-VIII,
вiд 2 жовтня 2018 року N 2581-VIII,
вiд 20 вересня 2019 року N 124-IX,
вiд 31 жовтня 2019 року N 263-IX,
вiд 4 березня 2020 року N 524-IX,
вiд 30 березня 2020 року N 540-IX,
вiд 17 червня 2020 року N 720-IX

(У текстi Кодексу слово "iнвалiд" у всiх вiдмiнках i числах замiнено словами "особа з iнвалiднiстю" у вiдповiдному вiдмiнку i числi, а слово "Iнвалiди" - словами "Особи з iнвалiднiстю" згiдно iз Законом України вiд 2 жовтня 2018 року N 2581-VIII)

Роздiл I
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Глава 1. Загальнi положення

     Стаття 1. Вiдносини, що регулюються Кодексом цивiльного захисту України

     1. Кодекс цивiльного захисту України регулює вiдносини, пов'язанi iз захистом населення, територiй, навколишнього природного середовища та майна вiд надзвичайних ситуацiй, реагуванням на них, функцiонуванням єдиної державної системи цивiльного захисту, та визначає повноваження органiв державної влади, Ради мiнiстрiв Автономної Республiки Крим, органiв мiсцевого самоврядування, права та обов'язки громадян України, iноземцiв та осiб без громадянства, пiдприємств, установ та органiзацiй незалежно вiд форми власностi.

     Стаття 2. Визначення термiнiв

     1. У цьому Кодексi термiни вживаються в такому значеннi:

     1) аварiйно-рятувальна служба - сукупнiсть органiзацiйно об'єднаних органiв управлiння, сил та засобiв, призначених для проведення аварiйно-рятувальних та iнших невiдкладних робiт;

     2) аварiйно-рятувальне формування - пiдроздiл аварiйно-рятувальної служби, самостiйний пiдроздiл, загiн, центр, пожежно-рятувальний пiдроздiл (частина);

     3) аварiйно-рятувальнi та iншi невiдкладнi роботи - роботи, спрямованi на пошук, рятування i захист населення, уникнення руйнувань i матерiальних збиткiв, локалiзацiю зони впливу небезпечних чинникiв, лiквiдацiю чинникiв, що унеможливлюють проведення таких робiт або загрожують життю рятувальникiв;

     4) аварiя - небезпечна подiя техногенного характеру, що спричинила ураження, травмування населення або створює на окремiй територiї чи територiї суб'єкта господарювання загрозу життю або здоров'ю населення та призводить до руйнування будiвель, споруд, обладнання i транспортних засобiв, порушення виробничого або транспортного процесу чи спричиняє наднормативнi, аварiйнi викиди забруднюючих речовин та iнший шкiдливий вплив на навколишнє природне середовище;

     5) вiдновлювальнi роботи - комплекс робiт, пов'язаних з вiдновленням будiвель, споруд, пiдприємств, установ та органiзацiй незалежно вiд форми власностi, якi були зруйнованi або пошкодженi внаслiдок надзвичайної ситуацiї, та вiдповiдних територiй;

     6) дорожньо-транспортна пригода - подiя, що сталася пiд час руху дорожнього транспортного засобу, внаслiдок якої загинули або зазнали травм люди чи заподiяна шкода майну. Рiвень надзвичайної ситуацiї при дорожньо-транспортнiй пригодi визначається вiдповiдно до Порядку класифiкацiї надзвичайних ситуацiй техногенного та природного характеру, що затверджується Кабiнетом Мiнiстрiв України;

     7) евакуацiя - органiзоване виведення чи вивезення iз зони надзвичайної ситуацiї або зони можливого ураження населення, якщо виникає загроза його життю або здоров'ю, а також матерiальних i культурних цiнностей, якщо виникає загроза їх пошкодження або знищення;

     8) епiдемiя - масове поширення iнфекцiйної хвороби серед населення вiдповiдної територiї за короткий промiжок часу;

     9) епiзоотiя - широке поширення заразної хвороби тварин за короткий промiжок часу, що значно перевищує звичайний рiвень захворюваностi на цю хворобу на вiдповiднiй територiї;

     10) епiфiтотiя - широке поширення на територiї однiєї або кiлькох адмiнiстративно-територiальних одиниць заразної хвороби рослин, що значно перевищує звичайний рiвень захворюваностi на цю хворобу на вiдповiднiй територiї;

     11) запобiгання виникненню надзвичайних ситуацiй - комплекс правових, соцiально-економiчних, полiтичних, органiзацiйно-технiчних, санiтарно-гiгiєнiчних та iнших заходiв, спрямованих на регулювання техногенної та природної безпеки, проведення оцiнки рiвнiв ризику, завчасне реагування на загрозу виникнення надзвичайної ситуацiї на основi даних монiторингу, експертизи, дослiджень та прогнозiв щодо можливого перебiгу подiй з метою недопущення їх переростання у надзвичайну ситуацiю або пом'якшення її можливих наслiдкiв;

     12) засоби протипожежного захисту - технiчнi засоби, призначенi для запобiгання, виявлення, локалiзацiї та лiквiдацiї пожеж, захисту людей, матерiальних цiнностей та довкiлля вiд впливу небезпечних факторiв пожежi;

     13) засоби цивiльного захисту - протипожежна, аварiйно-рятувальна та iнша спецiальна технiка, обладнання, механiзми, прилади, iнструменти, вироби медичного призначення, лiкарськi засоби, засоби колективного та iндивiдуального захисту, якi призначенi та використовуються пiд час виконання завдань цивiльного захисту;

     14) захиснi споруди цивiльного захисту - iнженернi споруди, призначенi для захисту населення вiд впливу небезпечних факторiв, що виникають внаслiдок надзвичайних ситуацiй, воєнних дiй або терористичних актiв;

     15) зона можливого ураження - окрема територiя, акваторiя, на якiй внаслiдок настання надзвичайної ситуацiї виникає загроза життю або здоров'ю людей та заподiяна шкода майну;

     16) зона надзвичайної ситуацiї - окрема територiя, акваторiя, де сталася надзвичайна ситуацiя;

     17) iнженерний захист територiй - комплекс органiзацiйних та iнженерно-технiчних заходiв, спрямованих на запобiгання виникненню надзвичайних ситуацiй, забезпечення захисту територiй, населених пунктiв та суб'єктiв господарювання вiд їх наслiдкiв та небезпеки, що може виникнути пiд час воєнних (бойових) дiй або внаслiдок таких дiй, а також створення умов для забезпечення сталого функцiонування суб'єктiв господарювання i територiй в особливий перiод;

     18) iнженерно-технiчнi заходи цивiльного захисту - комплекс iнженерно-технiчних рiшень, спрямованих на запобiгання виникненню надзвичайних ситуацiй, забезпечення захисту населення i територiй вiд них та небезпеки, що може виникнути пiд час воєнних (бойових) дiй або внаслiдок таких дiй, а також створення умов для забезпечення сталого функцiонування суб'єктiв господарювання i територiй в особливий перiод;

     19) катастрофа - велика за масштабами аварiя чи iнша подiя, що призводить до тяжких наслiдкiв;

     20) класифiкацiйна ознака надзвичайних ситуацiй - технiчна або iнша характеристика небезпечної подiї, що зумовлює виникнення обстановки, яка визначається як надзвичайна ситуацiя;

     21) класифiкацiя надзвичайних ситуацiй - система, згiдно з якою надзвичайнi ситуацiї подiляються на класи i пiдкласи залежно вiд характеру їх походження;

     22) лiквiдацiя наслiдкiв надзвичайної ситуацiї - проведення комплексу заходiв, що включає аварiйно-рятувальнi та iншi невiдкладнi роботи, якi здiйснюються у разi виникнення надзвичайної ситуацiї i спрямованi на припинення дiї небезпечних факторiв, рятування життя та збереження здоров'я людей, а також на локалiзацiю зони надзвичайної ситуацiї;

     23) медико-психологiчна реабiлiтацiя - комплекс лiкувально-профiлактичних, реабiлiтацiйних та оздоровчих заходiв, спрямованих на вiдновлення психофiзiологiчних функцiй, оптимальної працездатностi, соцiальної активностi рятувальникiв аварiйно-рятувальних служб (формувань), осiб, залучених до виконання аварiйно-рятувальних робiт у разi виникнення надзвичайної ситуацiї, а також постраждалих внаслiдок такої надзвичайної ситуацiї, передусiм неповнолiтнiх осiб;

     24) надзвичайна ситуацiя - обстановка на окремiй територiї чи суб'єктi господарювання на нiй або водному об'єктi, яка характеризується порушенням нормальних умов життєдiяльностi населення, спричинена катастрофою, аварiєю, пожежею, стихiйним лихом, епiдемiєю, епiзоотiєю, епiфiтотiєю, застосуванням засобiв ураження або iншою небезпечною подiєю, що призвела (може призвести) до виникнення загрози життю або здоров'ю населення, великої кiлькостi загиблих i постраждалих, завдання значних матерiальних збиткiв, а також до неможливостi проживання населення на такiй територiї чи об'єктi, провадження на нiй господарської дiяльностi;

     25) небезпечна подiя - подiя, у тому числi катастрофа, аварiя, пожежа, стихiйне лихо, епiдемiя, епiзоотiя, епiфiтотiя, яка за своїми наслiдками становить загрозу життю або здоров'ю населення чи призводить до завдання матерiальних збиткiв;

     26) небезпечний чинник - складова частина небезпечного явища (пожежа, вибух, викидання, загроза викидання небезпечних хiмiчних, радiоактивних i бiологiчно небезпечних речовин) або процесу, що характеризується фiзичною, хiмiчною, бiологiчною чи iншою дiєю (впливом), перевищенням нормативних показникiв i створює загрозу життю та/або здоров'ю людини;

     27) непрофесiйнi об'єктовi аварiйно-рятувальнi служби - служби, що створюються з числа iнженерно-технiчних та iнших досвiдчених працiвникiв суб'єктiв господарювання, якi здобули необхiднi знання та навички у проведеннi аварiйно-рятувальних та iнших невiдкладних робiт i здатнi за станом здоров'я виконувати роботи в екстремальних умовах;

     28) неспецiалiзована аварiйно-рятувальна служба - професiйна або непрофесiйна аварiйно-рятувальна служба, яка має пiдготовлених рятувальникiв та вiдповiднi засоби цивiльного захисту i призначена для проведення аварiйно-рятувальних та iнших невiдкладних робiт, якi не потребують вiдповiдної спецiалiзацiї;

     29) об'єкт пiдвищеної небезпеки - об'єкт, який згiдно iз законом вважається таким, на якому є реальна загроза виникнення аварiї та/або надзвичайної ситуацiї техногенного чи природного характеру;

     30) Оперативно-рятувальна служба цивiльного захисту - спецiальне невiйськове об'єднання аварiйно-рятувальних та iнших формувань, органiв управлiння такими формуваннями системи центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту;

     31) оповiщення - доведення сигналiв i повiдомлень органiв управлiння цивiльного захисту про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацiй, аварiй, катастроф, епiдемiй, пожеж тощо до центральних i мiсцевих органiв виконавчої влади, пiдприємств, установ, органiзацiй та населення;

     32) пожежа - неконтрольований процес знищування або пошкодження вогнем майна, пiд час якого виникають чинники, небезпечнi для iстот та навколишнього природного середовища;

     33) пожежна безпека - вiдсутнiсть неприпустимого ризику виникнення i розвитку пожеж та пов'язаної з ними можливостi завдання шкоди живим iстотам, матерiальним цiнностям i довкiллю;

     34) пожежна охорона - вид дiяльностi, який полягає у запобiганнi виникненню пожеж i захистi життя та здоров'я населення, матерiальних цiнностей, навколишнього природного середовища вiд впливу небезпечних чинникiв пожежi;

     35) постраждалi внаслiдок надзвичайної ситуацiї техногенного або природного характеру (далi - постраждалi) - особи, здоров'ю яких заподiяна шкода внаслiдок надзвичайної ситуацiї;

     36) професiйна аварiйно-рятувальна служба - аварiйно-рятувальна служба, працiвники якої працюють за трудовим договором, а рятувальники, крiм того, проходять професiйну, спецiальну фiзичну, медичну та психологiчну пiдготовку;

     37) реагування на надзвичайнi ситуацiї та лiквiдацiя їх наслiдкiв - скоординованi дiї суб'єктiв забезпечення цивiльного захисту, що здiйснюються вiдповiдно до планiв реагування на надзвичайнi ситуацiї, уточнених в умовах конкретного виду та рiвня надзвичайної ситуацiї, i полягають в органiзацiї робiт з лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайної ситуацiї, припинення дiї або впливу небезпечних факторiв, викликаних нею, рятування населення i майна, локалiзацiї зони надзвичайної ситуацiї, а також лiквiдацiї або мiнiмiзацiї її наслiдкiв, якi становлять загрозу життю або здоров'ю населення, заподiяння шкоди територiї, навколишньому природному середовищу або майну;

     38) сили цивiльного захисту - аварiйно-рятувальнi формування, спецiалiзованi служби та iншi формування цивiльного захисту, призначенi для проведення аварiйно-рятувальних та iнших невiдкладних робiт з лiквiдацiї надзвичайних ситуацiй;

     39) система оповiщення - комплекс органiзацiйно-технiчних заходiв, апаратури i технiчних засобiв оповiщення, апаратури, засобiв та каналiв зв'язку, призначених для своєчасного доведення сигналiв та iнформацiї про виникнення надзвичайних ситуацiй до центральних i мiсцевих органiв виконавчої влади, пiдприємств, установ, органiзацiй та населення;

     40) спецiалiзована аварiйно-рятувальна служба - професiйна аварiйно-рятувальна служба, яка має пiдготовлених рятувальникiв та вiдповiднi засоби цивiльного захисту i призначена для проведення аварiйно-рятувальних та iнших невiдкладних робiт з особливим ризиком для життя та здоров'я, зокрема для гасiння газових фонтанiв, проведення водолазних та гiрничорятувальних робiт;

     41) спецiалiзована служба цивiльного захисту - пiдприємства, установи, органiзацiї, об'єднанi для виконання завдань у сферi цивiльного захисту вiдповiдної функцiональної спрямованостi;

     42) стихiйне лихо - природне явище, що дiє з великою руйнiвною силою, заподiює значну шкоду територiї, на якiй вiдбувається, порушує нормальну життєдiяльнiсть населення, завдає матерiальних збиткiв;

     43) техногенна безпека - вiдсутнiсть ризику виникнення аварiй та/або катастроф на потенцiйно небезпечних об'єктах, а також у суб'єктiв господарювання, що можуть створити реальну загрозу їх виникнення. Техногенна безпека характеризує стан захисту населення i територiй вiд надзвичайних ситуацiй техногенного характеру. Забезпечення техногенної безпеки є особливою (специфiчною) функцiєю захисту населення i територiй вiд надзвичайних ситуацiй.

     Стаття 3. Правова основа цивiльного захисту

     1. Правовою основою цивiльного захисту є Конституцiя України, цей Кодекс, iншi закони України, а також акти Президента України та Кабiнету Мiнiстрiв України.

     Стаття 4. Цивiльний захист

     1. Цивiльний захист - це функцiя держави, спрямована на захист населення, територiй, навколишнього природного середовища та майна вiд надзвичайних ситуацiй шляхом запобiгання таким ситуацiям, лiквiдацiї їх наслiдкiв i надання допомоги постраждалим у мирний час та в особливий перiод.

     Стаття 5. Класифiкацiя надзвичайних ситуацiй

     1. Надзвичайнi ситуацiї класифiкуються за характером походження, ступенем поширення, розмiром людських втрат та матерiальних збиткiв.

     2. Залежно вiд характеру походження подiй, що можуть зумовити виникнення надзвичайних ситуацiй на територiї України, визначаються такi види надзвичайних ситуацiй:

     1) техногенного характеру;

     2) природного характеру;

     3) соцiальнi;

     4) воєннi.

     3. Залежно вiд обсягiв заподiяних надзвичайною ситуацiєю наслiдкiв, обсягiв технiчних i матерiальних ресурсiв, необхiдних для їх лiквiдацiї, визначаються такi рiвнi надзвичайних ситуацiй:

     1) державний;

     2) регiональний;

     3) мiсцевий;

     4) об'єктовий.

     4. Порядок класифiкацiї надзвичайних ситуацiй за їх рiвнями встановлюється Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     5. Класифiкацiйнi ознаки надзвичайних ситуацiй визначаються центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту.

     Стаття 6. Суб'єкти забезпечення цивiльного захисту

     1. Цивiльний захист забезпечується з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про основи нацiональної безпеки України", суб'єктами, уповноваженими захищати населення, територiї, навколишнє природне середовище i майно, згiдно з вимогами цього Кодексу - у мирний час, а також в особливий перiод - у межах реалiзацiї заходiв держави щодо оборони України.

     2. Координацiю дiяльностi органiв виконавчої влади у сферi цивiльного захисту у межах своїх повноважень здiйснюють:

     1) Рада нацiональної безпеки i оборони України;

     2) Кабiнет Мiнiстрiв України.

     3. Для координацiї дiяльностi центральних i мiсцевих органiв виконавчої влади, пiдприємств, установ та органiзацiй, пов'язаної з техногенно-екологiчною безпекою, захистом населення i територiй, запобiганням i реагуванням на надзвичайнi ситуацiї:

     1) Кабiнетом Мiнiстрiв України утворюється Державна комiсiя з питань техногенно-екологiчної безпеки та надзвичайних ситуацiй;

     2) Радою мiнiстрiв Автономної Республiки Крим, обласними, Київською та Севастопольською мiськими державними адмiнiстрацiями утворюються регiональнi комiсiї з питань техногенно-екологiчної безпеки та надзвичайних ситуацiй;

     3) районними державними адмiнiстрацiями, виконавчими органами мiських рад, районними у мiстах та селищними радами утворюються мiсцевi комiсiї з питань техногенно-екологiчної безпеки та надзвичайних ситуацiй;

     4) керiвними органами пiдприємств, установ та органiзацiй утворюються комiсiї з питань надзвичайних ситуацiй.

     4. Для координацiї робiт з лiквiдацiї конкретної надзвичайної ситуацiї та її наслiдкiв на державному, регiональному, мiсцевому та об'єктовому рiвнях утворюються спецiальнi комiсiї з лiквiдацiї надзвичайної ситуацiї.

     Стаття 7. Основнi принципи здiйснення цивiльного захисту

     1. Цивiльний захист здiйснюється за такими основними принципами:

     1) гарантування та забезпечення державою конституцiйних прав громадян на захист життя, здоров'я та власностi;

     2) комплексного пiдходу до вирiшення завдань цивiльного захисту;

     3) прiоритетностi завдань, спрямованих на рятування життя та збереження здоров'я громадян;

     4) максимально можливого, економiчно обґрунтованого зменшення ризику виникнення надзвичайних ситуацiй;

     5) централiзацiї управлiння, єдиноначальностi, пiдпорядкованостi, статутної дисциплiни Оперативно-рятувальної служби цивiльного захисту, аварiйно-рятувальних служб;

     6) гласностi, прозоростi, вiльного отримання та поширення публiчної iнформацiї про стан цивiльного захисту, крiм обмежень, встановлених законом;

     7) добровiльностi - у разi залучення громадян до здiйснення заходiв цивiльного захисту, пов'язаних з ризиком для їхнього життя i здоров'я;

     8) вiдповiдальностi посадових осiб органiв державної влади та органiв мiсцевого самоврядування за дотримання вимог законодавства з питань цивiльного захисту;

     9) виправданого ризику та вiдповiдальностi керiвникiв сил цивiльного захисту за забезпечення безпеки пiд час проведення аварiйно-рятувальних та iнших невiдкладних робiт.

Роздiл II
ЄДИНА ДЕРЖАВНА СИСТЕМА ЦИВIЛЬНОГО ЗАХИСТУ

Глава 2. Єдина державна система цивiльного захисту та її складовi

     Стаття 8. Єдина державна система цивiльного захисту

     1. Забезпечення реалiзацiї державної полiтики у сферi цивiльного захисту здiйснюється єдиною державною системою цивiльного захисту, яка складається з функцiональних i територiальних пiдсистем та їх ланок.

     2. Положення про єдину державну систему цивiльного захисту, типовi положення про функцiональну i територiальну пiдсистеми затверджуються Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     3. Основними завданнями єдиної державної системи цивiльного захисту є:

     1) забезпечення готовностi мiнiстерств та iнших центральних та мiсцевих органiв виконавчої влади, органiв мiсцевого самоврядування, пiдпорядкованих їм сил i засобiв до дiй, спрямованих на запобiгання i реагування на надзвичайнi ситуацiї;

     2) забезпечення реалiзацiї заходiв щодо запобiгання виникненню надзвичайних ситуацiй;

     3) навчання населення щодо поведiнки та дiй у разi виникнення надзвичайної ситуацiї;

     4) виконання державних цiльових програм, спрямованих на запобiгання надзвичайним ситуацiям, забезпечення сталого функцiонування пiдприємств, установ та органiзацiй, зменшення можливих матерiальних втрат;

     5) опрацювання iнформацiї про надзвичайнi ситуацiї, видання iнформацiйних матерiалiв з питань захисту населення i територiй вiд наслiдкiв надзвичайних ситуацiй;

     6) прогнозування i оцiнка соцiально-економiчних наслiдкiв надзвичайних ситуацiй, визначення на основi прогнозу потреби в силах, засобах, матерiальних та фiнансових ресурсах;

     7) створення, рацiональне збереження i використання резерву матерiальних та фiнансових ресурсiв, необхiдних для запобiгання i реагування на надзвичайнi ситуацiї;

     8) оповiщення населення про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацiй, своєчасне та достовiрне iнформування про фактичну обстановку i вжитi заходи;

     9) захист населення у разi виникнення надзвичайних ситуацiй;

     10) проведення рятувальних та iнших невiдкладних робiт щодо лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайних ситуацiй, органiзацiя життєзабезпечення постраждалого населення;

     11) пом'якшення можливих наслiдкiв надзвичайних ситуацiй у разi їх виникнення;

     12) здiйснення заходiв щодо соцiального захисту постраждалого населення;

     13) реалiзацiя визначених законом прав у сферi захисту населення вiд наслiдкiв надзвичайних ситуацiй, в тому числi осiб (чи їх сiмей), що брали безпосередню участь у лiквiдацiї цих ситуацiй;

     14) iншi завдання, визначенi законом.

     Стаття 9. Функцiональнi пiдсистеми єдиної державної системи цивiльного захисту

     1. Функцiональнi пiдсистеми єдиної державної системи цивiльного захисту (далi - функцiональнi пiдсистеми) створюються центральними органами виконавчої влади у вiдповiднiй сферi суспiльного життя.

     2. Положення про функцiональнi пiдсистеми розробляються на пiдставi типового положення про таку пiдсистему i затверджуються центральними органами виконавчої влади, що їх створили, за погодженням iз центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту.

     У разi якщо дiяльнiсть центральних органiв виконавчої влади спрямовується i координується Кабiнетом Мiнiстрiв України через вiдповiдного мiнiстра, зазначенi положення затверджуються такими мiнiстрами за погодженням iз центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту.

     3. Перелiк центральних органiв виконавчої влади, що створюють функцiональнi пiдсистеми, визначається Положенням про єдину державну систему цивiльного захисту.

     4. Безпосереднє керiвництво функцiональною пiдсистемою покладається на керiвника органу, суб'єкта господарювання, що створив таку пiдсистему.

     5. До складу функцiональних пiдсистем входять органи управлiння та пiдпорядкованi їм сили цивiльного захисту, вiдповiднi суб'єкти господарювання, якi виконують завдання цивiльного захисту.

     Стаття 10. Територiальнi пiдсистеми єдиної державної системи цивiльного захисту та їх ланки

     1. Територiальнi пiдсистеми єдиної державної системи цивiльного захисту (далi - територiальнi пiдсистеми) дiють в Автономнiй Республiцi Крим, областях, мiстах Києвi та Севастополi.

     2. Положення про територiальнi пiдсистеми розробляються на пiдставi типового положення про таку пiдсистему i затверджуються вiдповiдно Радою мiнiстрiв Автономної Республiки Крим чи мiсцевими державними адмiнiстрацiями за погодженням iз центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту.

     3. Ланки територiальних пiдсистем створюються:

     1) Радою мiнiстрiв Автономної Республiки Крим - у районах Автономної Республiки Крим;

     2) районними, районними у мiстах Києвi та Севастополi державними адмiнiстрацiями - у районах, районах у мiстах Києвi та Севастополi;

     3) органами мiсцевого самоврядування - в обласних центрах, у мiстах обласного i районного значення.

     4. Положення про ланку територiальної пiдсистеми затверджується органом, що її створив.

     5. Безпосереднє керiвництво територiальною пiдсистемою, її ланкою покладається на посадову особу, яка очолює орган, що створив таку пiдсистему, ланку.

     6. Безпосереднє керiвництво територiальною пiдсистемою Автономної Республiки Крим покладається на Раду мiнiстрiв Автономної Республiки Крим.

     7. До складу територiальних пiдсистем та їх ланок входять органи управлiння та пiдпорядкованi їм сили цивiльного захисту, вiдповiднi суб'єкти господарювання.

Глава 3. Функцiонування єдиної державної системи цивiльного захисту

     Стаття 11. Режими функцiонування єдиної державної системи цивiльного захисту

     1. Єдина державна система залежно вiд масштабiв i особливостей надзвичайної ситуацiї, що прогнозується або виникла, функцiонує у режимах:

     1) повсякденного функцiонування;

     2) пiдвищеної готовностi;

     3) надзвичайної ситуацiї;

     4) надзвичайного стану.

     2. Положенням про єдину державну систему цивiльного захисту визначається перелiк заходiв, що здiйснюються у вiдповiдному режимi, завдання та порядок взаємодiї суб'єктiв забезпечення цивiльного захисту пiд час функцiонування зазначеної системи у вiдповiдному режимi.

     3. В особливий перiод єдина державна система цивiльного захисту функцiонує вiдповiдно до цього Кодексу та з урахуванням особливостей, що визначаються згiдно з вимогами законiв України "Про правовий режим воєнного стану", "Про мобiлiзацiйну пiдготовку та мобiлiзацiю", а також iнших нормативно-правових актiв.

     Стаття 12. Режим повсякденного функцiонування

     1. Режим повсякденного функцiонування єдиної державної системи цивiльного захисту встановлюється за умов нормальної виробничо-промислової, радiацiйної, хiмiчної, сейсмiчної, гiдрогеологiчної, гiдрометеорологiчної, техногенної та пожежної обстановки та за вiдсутностi епiдемiй, епiзоотiй, епiфiтотiй.

     Стаття 13. Режим пiдвищеної готовностi

     1. У разi загрози виникнення надзвичайної ситуацiї за рiшенням вiдповiдно Кабiнету Мiнiстрiв України, Ради мiнiстрiв Автономної Республiки Крим, обласних, Київської чи Севастопольської мiських державних адмiнiстрацiй для єдиної державної системи цивiльного захисту у повному обсязi або частково для окремих її територiальних пiдсистем тимчасово встановлюється режим пiдвищеної готовностi.

     Стаття 14. Режим надзвичайної ситуацiї

     1. У разi виникнення надзвичайної ситуацiї за рiшенням вiдповiдно Кабiнету Мiнiстрiв України, Ради мiнiстрiв Автономної Республiки Крим, обласних, Київської чи Севастопольської мiських державних адмiнiстрацiй для єдиної державної системи цивiльного захисту у повному обсязi або частково для окремих її територiальних пiдсистем тимчасово встановлюється режим надзвичайної ситуацiї.

     Стаття 15. Режим надзвичайного стану

     1. Режим надзвичайного стану для єдиної державної системи цивiльного захисту у повному обсязi або частково для окремих її територiальних пiдсистем тимчасово встановлюється у межах територiї, на якiй введено правовий режим надзвичайного стану вiдповiдно до Закону України "Про правовий режим надзвичайного стану".

Роздiл III
ПОВНОВАЖЕННЯ СУБ'ЄКТIВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЦИВIЛЬНОГО ЗАХИСТУ

Глава 4. Повноваження органiв виконавчої влади, органiв мiсцевого самоврядування, завдання та обов'язки суб'єктiв господарювання, права та обов'язки громадян України у сферi цивiльного захисту

     Стаття 16. Повноваження Кабiнету Мiнiстрiв України у сферi цивiльного захисту

     1. До повноважень Кабiнету Мiнiстрiв України у сферi цивiльного захисту належить:

     1) керiвництво єдиною державною системою цивiльного захисту;

     2) органiзацiя здiйснення заходiв щодо лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайних ситуацiй;

     3) встановлення порядку вiднесення мiст до вiдповiдних груп цивiльного захисту, а суб'єктiв господарювання - до вiдповiдних категорiй цивiльного захисту;

     4) вiднесення мiст до груп цивiльного захисту, затвердження їх перелiку;

     5) створення резерву засобiв iндивiдуального захисту та матерiальних резервiв для запобiгання та лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайних ситуацiй, визначення їх обсягу i порядку використання;

     6) вжиття заходiв щодо забезпечення готовностi єдиної державної системи цивiльного захисту до дiй в умовах надзвичайних ситуацiй та в особливий перiод;

     7) визначення порядку переведення єдиної державної системи цивiльного захисту з режиму функцiонування у мирний час на функцiонування в умовах особливого перiоду;

     8) залучення сил цивiльного захисту до проведення аварiйно-рятувальних та iнших невiдкладних робiт, лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайних ситуацiй, гуманiтарних операцiй за межами України;

     9) забезпечення здiйснення заходiв щодо соцiального захисту постраждалих внаслiдок надзвичайних ситуацiй;

     10) розроблення та здiйснення заходiв, спрямованих на забезпечення сталого функцiонування суб'єктiв господарювання в особливий перiод;

     11) забезпечення реалiзацiї вимог техногенної та пожежної безпеки;

     12) визначення мобiлiзацiйного завдання для задоволення потреб цивiльного захисту та порядку накопичення, зберiгання i використання мобiлiзацiйних резервiв для потреб цивiльного захисту в особливий перiод;

     13) визначення порядку пiдготовки та здiйснення потенцiйно небезпечних заходiв в умовах присутностi цивiльного населення за участю особового складу Збройних Сил України, iнших вiйськових формувань та правоохоронних органiв з використанням озброєння i вiйськової технiки;

     14) визначення порядку розроблення планiв цивiльного захисту на особливий перiод та iнших планiв у сферi цивiльного захисту;

     15) затвердження щорiчного плану основних заходiв цивiльного захисту України та плану комплектування з навчання керiвного складу та фахiвцiв, дiяльнiсть яких пов'язана з органiзацiєю та здiйсненням заходiв з питань цивiльного захисту;

     16) визначення порядку навчання населення дiям у надзвичайних ситуацiях;

     17) здiйснення iнших повноважень, передбачених цим Кодексом та iншими законодавчими актами.

     Стаття 17. Повноваження центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту

     1. До системи центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту, входять сили цивiльного захисту, навчальнi заклади та науковi установи, заклади охорони здоров'я (медичнi пiдроздiли) (далi - органи та пiдроздiли цивiльного захисту), якi входять до сфери його управлiння.

     2. Центральний орган виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту:

     1) здiйснює безпосереднє керiвництво дiяльнiстю єдиної державної системи цивiльного захисту;

     2) формує проекти планiв у сферi цивiльного захисту державного рiвня на мирний час та особливий перiод i подає їх на розгляд Кабiнету Мiнiстрiв України, органiзовує планування заходiв цивiльного захисту центральними та мiсцевими органами виконавчої влади;

     3) проводить пiдготовку органiв управлiння функцiональних i територiальних пiдсистем єдиної державної системи цивiльного захисту та їх ланок;

     4) здiйснює оповiщення та iнформування центральних та мiсцевих органiв виконавчої влади про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацiй, здiйснює методичне керiвництво щодо створення i належного функцiонування систем оповiщення цивiльного захисту рiзних рiвнiв;

     5) залучає пiдроздiли пошуково-рятувальних сил та аварiйно-рятувальних служб центральних i мiсцевих органiв виконавчої влади, пiдприємств, установ та органiзацiй усiх форм власностi та координує їх дiяльнiсть пiд час лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайних ситуацiй державного i регiонального рiвнiв, органiзовує проведення пошуково-рятувальних робiт та здiйснює контроль за їх проведенням;

     6) забезпечує гасiння пожеж, рятування людей та надання допомоги в лiквiдацiї наслiдкiв аварiй, катастроф, стихiйного лиха та iнших деяких видiв небезпечних подiй, що становлять загрозу життю або здоров'ю населення чи призводять до завдання матерiальних збиткiв;

     7) органiзовувати та забезпечувати охорону вiд пожеж пiдприємств, установ, органiзацiй та iнших об'єктiв на пiдставi договорiв в порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України;

     8) здiйснює органiзацiю авiацiйного пошуку i рятування повiтряних суден, що зазнають або зазнали лиха, координує проведення аварiйно-рятувальних та iнших невiдкладних робiт авiацiйними силами i засобами центральних i мiсцевих органiв виконавчої влади, пiдприємств, установ та органiзацiй усiх форм власностi;

     9) бере участь у роботi комiсiй з розслiдування авiацiйних подiй;

     10) здiйснює безпосереднє управлiння заходами з переведення єдиної державної системи цивiльного захисту з режиму функцiонування у мирний час на функцiонування в умовах особливого перiоду;

     11) бере участь у розробленнi мобiлiзацiйного плану держави;

     12) розгортає у разi проведення мобiлiзацiї спецiальнi формування, призначенi для виконання окремих завдань цивiльного захисту мiст, вiднесених до груп цивiльного захисту, та суб'єктiв господарювання, вiднесених до категорiй цивiльного захисту;

     13) веде облiк осiб, якi проходять службу цивiльного захисту, а також тих, якi уклали контракт про перебування у резервi служби цивiльного захисту;

     14) визначає потребу в фiнансових та матерiально-технiчних ресурсах органiв та пiдроздiлiв цивiльного захисту для виконання ними завдань особливого перiоду та у разi проведення цiльової мобiлiзацiї, подає вiдповiднi пропозицiї до центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi економiчного i соцiального розвитку;

     15) здiйснює координацiю, органiзацiю та методичне керiвництво щодо визначення стану готовностi функцiональних i територiальних пiдсистем до вирiшення завдань цивiльного захисту у мирний час та в особливий перiод;

     16) формує та реалiзує заходи державної полiтики щодо створення, утримання та реконструкцiї фонду захисних споруд цивiльного захисту, ведення їх облiку;

     17) формує та реалiзує заходи державної полiтики щодо впровадження iнженерно-технiчних заходiв цивiльного захисту, забезпечує нормативно-правове регулювання у цiй сферi, здiйснює роботу щодо вiднесення населених пунктiв та об'єктiв нацiональної економiки до груп (категорiй) з цивiльного захисту, виконує функцiї з нормування у будiвництвi щодо заходiв цивiльного захисту при проектуваннi та будiвництвi;

     18) формує та реалiзує заходи державної полiтики у сферi радiацiйного i хiмiчного захисту, координує та контролює здiйснення заходiв щодо захисту населення i територiй при виникненнi радiацiйних аварiй та надзвичайних ситуацiй, пов'язаних з виливом (викидом) небезпечних хiмiчних речовин, встановлює вимоги для засобiв радiацiйного i хiмiчного захисту населення та аварiйно-рятувальних формувань;

     19) здiйснює прогнозування спiльно iз центральними та мiсцевими органами виконавчої влади, органами мiсцевого самоврядування, пiдприємствами, установами, органiзацiями iмовiрностi виникнення надзвичайних ситуацiй, визначає показники ризику та здiйснює районування територiї України щодо ризику виникнення надзвичайних ситуацiй;

     20) здiйснює реалiзацiю державної полiтики стосовно заходiв з евакуацiї населення, координує дiяльнiсть центральних та мiсцевих органiв виконавчої влади, суб'єктiв господарювання з цих питань;

     21) забезпечує у межах своїх повноважень реалiзацiю державної полiтики з питань медичного та бiологiчного захисту населення у разi виникнення надзвичайних ситуацiй;

     22) здiйснює лiквiдацiю медико-санiтарних наслiдкiв надзвичайних ситуацiй, надання екстреної медичної допомоги у зонi надзвичайної ситуацiї (осередку ураження) постраждалим та рятувальникам, заходи з медичного забезпечення (лiкувально-профiлактичнi, санiтарно-гiгiєнiчнi, медичне постачання та санаторно-курортне лiкування) осiб рядового i начальницького складу, ветеранiв служби цивiльного захисту (вiйни) та членiв їхнiх сiмей;

     23) видає експертнi висновки про рiвень надзвичайної ситуацiї, веде їх облiк;

     24) забезпечує виконання заходiв з мiнiмiзацiї та лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайних ситуацiй, пов'язаних з технологiчними терористичними проявами та iншими видами терористичної дiяльностi пiд час проведення антитерористичних операцiй, проводить просвiтницьку та практично-навчальну роботу з метою пiдготовки населення до дiй в умовах вчинення терористичного акту;

     25) виконує пiротехнiчнi роботи, пов'язанi зi знешкодженням вибухонебезпечних предметiв, що залишилися на територiї України пiсля воєн, сучасних боєприпасiв та пiдривних засобiв (крiм вибухових пристроїв, що використовуються в терористичних цiлях), крiм територiй, якi наданi для розмiщення i постiйної дiяльностi вiйськових частин, установ, вiйськових навчальних закладiв, пiдприємств та органiзацiй Збройних Сил України, iнших вiйськових формувань, затверджує порядок органiзацiї таких робiт та порядок взаємодiї пiд час їх виконання;

     26) затверджує статут дiй у надзвичайних ситуацiях органiв управлiння та пiдроздiлiв Оперативно-рятувальної служби цивiльного захисту;

     27) затверджує порядок органiзацiї внутрiшньої, гарнiзонної та караульної служб у пiдпорядкованих органах та пiдроздiлах;

     28) здiйснює атестацiю та сертифiкацiю аварiйно-рятувальних служб i рятувальникiв;

     29) здiйснює контроль за готовнiстю авiацiйних сил та засобiв пошуку i рятування до проведення пошуку i рятування, за органiзацiєю пошуково-рятувального забезпечення польотiв повiтряних суден авiацiї центральних та мiсцевих органiв виконавчої влади, органiв мiсцевого самоврядування, пiдприємств, установ та органiзацiй усiх форм власностi;

     30) вносить до вiдповiдних органiв пропозицiї щодо припинення польотiв у разi порушення вимог нормативних документiв з питань пошуково-рятувального забезпечення до усунення недолiкiв;

     31) затверджує порядок органiзацiї використання авiацiйних сил i засобiв для проведення аварiйно-рятувальних та iнших невiдкладних робiт на територiї України;

     32) проводить експертизи надзвичайних ситуацiй та визначає їх рiвнi;

     33) затверджує загальнодержавнi правила техногенної та пожежної безпеки, а також вимоги, iнструкцiї i методики, iншi нормативно-правовi акти у сферi техногенної та пожежної безпеки, якi є обов'язковими для всiх пiдприємств, установ, органiзацiй;

     34) здiйснює нормативно-правове регулювання щодо порядку органiзацiї та здiйснення державного нагляду у сферах пожежної i техногенної безпеки, дозвiльно-реєстрацiйної дiяльностi, оформлення матерiалiв про адмiнiстративнi правопорушення, порядку та умов застосування запобiжних заходiв;

     35) затверджує перелiк критерiїв, за якими проводиться розмежування категорiй зон радiоактивно забруднених територiй;

     36) затверджує вiдомчi норми i правила щодо фiзичного захисту ядерних установок, ядерних матерiалiв, радiоактивних вiдходiв, iнших джерел iонiзуючого випромiнювання;

     37) здiйснює виконання актiв Верховної Ради України, Президента України про надання Україною гуманiтарної допомоги iншим державам, у тому числi органiзовує закупiвлю послуг iз завантаження, вивезення та складування вантажiв, здiйснює їх супроводження до мiсця призначення та передачу отримувачам гуманiтарної допомоги;

     38) затверджує перелiк центрiв медико-психологiчної реабiлiтацiї, порядок проходження медико-психологiчної реабiлiтацiї, положення про медико-психологiчну реабiлiтацiю та вiдповiднiсть санаторно-курортних установ вимогам медико-психологiчної реабiлiтацiї;

     39) виключено;

     40) виключено;

     41) виключено;

     42) визначає основнi напрями розвитку вiдомчої науки, виступає замовником наукових робiт, бере участь у проведеннi прикладних науково-дослiдних робiт щодо всебiчного розвитку напрямiв своєї вiдповiдальностi, перевiряє, переглядає та скасовує галузевi стандарти з питань цивiльного захисту, рятувальної справи та гiдрометеорологiчної дiяльностi;

     43) органiзовує та визначає порядок проведення професiйної пiдготовки, пiдвищення квалiфiкацiї та перепiдготовки осiб рядового i начальницького складу служби цивiльного захисту;

     44) органiзовує навчання з питань цивiльного захисту посадових осiб центральних i мiсцевих органiв виконавчої влади та органiв мiсцевого самоврядування i суб'єктiв господарювання, органiзовує розроблення, розглядає та затверджує програми з навчання населення дiям у надзвичайних ситуацiях, органiзовує та контролює їх виконання;

     45) встановлює порядок пiдготовки, перепiдготовки та пiдвищення квалiфiкацiї осiб рядового i начальницького складу служби цивiльного захисту;

     46) здiйснює функцiї з органiзацiї та навчально-методичного забезпечення навчання (пiдвищення квалiфiкацiї за цiльовим призначенням) керiвних кадрiв i фахiвцiв центральних та мiсцевих органiв виконавчої влади, органiв мiсцевого самоврядування, пiдприємств, установ та органiзацiй, на яких поширюється дiя законiв у сферi цивiльного захисту, затверджує навчальнi плани i програми пiслядипломної професiйної освiти;

     47) затверджує навчальнi програми перепiдготовки та пiдвищення квалiфiкацiї робiтничих кадрiв сфери цивiльного захисту;

     48) затверджує типове положення про територiальнi курси, навчально-методичнi центри цивiльного захисту та безпеки життєдiяльностi;

     49) затверджує освiтньо-професiйнi програми пiдготовки магiстрiв для професiйної дiяльностi на державнiй службi у сферi цивiльного захисту в межах напряму пiдготовки "Державне управлiння";

     50) бере участь у формуваннi державного оборонного замовлення;

     51) здiйснює реалiзацiю державної полiтики стосовно державної таємницi, контроль за її збереженням в апаратi центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту, територiальних органах, спецiальних формуваннях i пiдроздiлах, на пiдприємствах, в установах та органiзацiях, що належать до сфери його управлiння;

     52) здiйснює мiжнародне спiвробiтництво у сферi цивiльного захисту;

     53) створює та веде Державний реєстр потенцiйно небезпечних об'єктiв;

     54) здiйснює iншi повноваження вiдповiдно до Конституцiї та законiв України.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 20.06.2013р. N 353-VII, вiд 13.04.2017р. N 2020-VIII, вiд 20.09.2019р. N 124-IX)

     Стаття 18. Повноваження iнших центральних органiв виконавчої влади у сферi цивiльного захисту

     1. До повноважень iнших центральних органiв виконавчої влади у сферi цивiльного захисту належить:

     1) забезпечення цивiльного захисту у сферi суспiльного життя, в якiй реалiзує державну полiтику вiдповiдний орган виконавчої влади;

     2) здiйснення заходiв щодо захисту населення i територiй пiд час надзвичайних ситуацiй;

     3) забезпечення виконання завдань цивiльного захисту створеними ними функцiональними пiдсистемами;

     4) розроблення та забезпечення реалiзацiї галузевих програм i планiв заходiв з питань цивiльного захисту, зокрема спрямованих на захист населення i територiй вiд надзвичайних ситуацiй та запобiгання їх виникненню, забезпечення техногенної та пожежної безпеки;

     5) розроблення та здiйснення заходiв, спрямованих на забезпечення сталого функцiонування нацiональної економiки в особливий перiод, зокрема суб'єктiв господарювання, що належать до сфери управлiння центральних органiв виконавчої влади;

     6) забезпечення реалiзацiї вимог техногенної безпеки на потенцiйно небезпечних об'єктах, об'єктах пiдвищеної небезпеки та iнших суб'єктах господарювання, що належать до сфери їх управлiння, якi можуть створити загрозу виникнення аварiї;

     7) керiвництво створеними ними аварiйно-рятувальними службами, суб'єктами господарювання, основна дiяльнiсть яких спрямована або може бути спрямована на виконання завдань iз запобiгання та лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайних ситуацiй, спецiалiзованими службами цивiльного захисту, забезпечення їх дiяльностi та здiйснення контролю за готовнiстю до дiй за призначенням;

     8) забезпечення виконання аварiйно-рятувальних та iнших невiдкладних робiт, заходiв i робiт з лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайних ситуацiй;

     9) визначення за погодженням з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту, мiсцевими державними адмiнiстрацiями та органами мiсцевого самоврядування загальної потреби у захисних спорудах цивiльного захисту для суб'єктiв господарювання, що належать до сфери їх управлiння;

     10) органiзацiя здiйснення заходiв щодо створення, утримання та використання фонду захисних споруд цивiльного захисту суб'єктiв господарювання, що належать до сфери їх управлiння;

     11) органiзацiя облiку фонду захисних споруд цивiльного захисту суб'єктiв господарювання, що належать до сфери їх управлiння, та захисних споруд цивiльного захисту державної власностi, що перебувають на балансi суб'єктiв господарювання приватної форми власностi;

     12) органiзацiя проведення технiчної iнвентаризацiї фонду захисних споруд цивiльного захисту суб'єктiв господарювання, що належать до сфери їх управлiння;

     13) виключення за погодженням з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту, сховищ та протирадiацiйних укриттiв з фонду захисних споруд цивiльного захисту;

     14) вiднесення суб'єктiв господарювання, що належать до сфери їх управлiння, до категорiй цивiльного захисту вiдповiдно до основних показникiв та затвердження їх перелiку;

     15) органiзацiя створення автоматизованих систем раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацiй та оповiщення населення у разi їх виникнення на об'єктах пiдвищеної небезпеки, що належать до сфери їх управлiння;

     16) здiйснення методичного керiвництва суб'єктами господарювання, що належать до сфери їх управлiння, стосовно виконання ними вимог техногенної та пожежної безпеки, а також контролю за виконанням зазначених вимог;

     17) створення i використання матерiальних резервiв для запобiгання та лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайних ситуацiй;

     18) забезпечення навчання з питань цивiльного захисту, техногенної та пожежної безпеки посадових осiб мiнiстерств та iнших центральних органiв виконавчої влади, а також суб'єктiв господарювання, що належать до сфери їх управлiння;

     19) розроблення та здiйснення комплексу заходiв, спрямованих на полiпшення пожежної безпеки суб'єктiв господарювання, що належать до сфери їх управлiння;

     20) створення та ведення Державного реєстру потенцiйно небезпечних об'єктiв;

     21) здiйснення iнших повноважень у сферi цивiльного захисту, передбачених цим Кодексом та iншими законодавчими актами.

     2. Органiзацiя заходiв цивiльного захисту у функцiональних пiдсистемах i забезпечення техногенної та пожежної безпеки у сферi суспiльного життя, в якiй реалiзує державну полiтику мiнiстерство чи iнший центральний орган виконавчої влади, здiйснюються пiдроздiлами з питань цивiльного захисту, якi створюються такими органами у складi їх апаратiв.

     3. Положення про пiдроздiли з питань цивiльного захисту центрального органу виконавчої влади затверджується вiдповiдним центральним органом виконавчої влади.

     4. У центральних органах виконавчої влади, якi не створюють функцiональнi пiдсистеми, призначаються працiвники з питань цивiльного захисту, техногенної та пожежної безпеки.

     5. Основнi функцiї з питань цивiльного захисту, що належать до компетенцiї вiдповiдного центрального органу виконавчої влади, визначаються в положеннi про цей орган.

     Стаття 19. Повноваження Ради мiнiстрiв Автономної Республiки Крим, мiсцевих державних адмiнiстрацiй, органiв мiсцевого самоврядування у сферi цивiльного захисту

     1. До повноважень Ради мiнiстрiв Автономної Республiки Крим, мiсцевих державних адмiнiстрацiй у сферi цивiльного захисту належить:

     1) забезпечення цивiльного захисту на вiдповiднiй територiї;

     2) забезпечення виконання завдань створеними ними територiальними пiдсистемами та їх ланками;

     3) забезпечення реалiзацiї вимог техногенної безпеки на потенцiйно небезпечних об'єктах та iнших суб'єктах господарювання, якi можуть створити реальну загрозу виникнення аварiї, що належать до сфери їх управлiння;

     4) розроблення та забезпечення реалiзацiї регiональних, мiсцевих програм та планiв заходiв у сферi цивiльного захисту, зокрема спрямованих на захист населення i територiй вiд надзвичайних ситуацiй та запобiгання їх виникненню, забезпечення техногенної та пожежної безпеки;

     5) керiвництво створеними ними аварiйно-рятувальними службами, формуваннями та спецiалiзованими службами цивiльного захисту, мiсцевою та добровiльною пожежною охороною, забезпечення їх дiяльностi та здiйснення контролю за готовнiстю до дiй за призначенням;

     6) створення за погодженням з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту, та пiдтримання у постiйнiй готовностi територiальної системи централiзованого оповiщення, здiйснення її модернiзацiї та забезпечення функцiонування;

     7) забезпечення оповiщення та iнформування населення про загрозу i виникнення надзвичайних ситуацiй, у тому числi в доступнiй для осiб з вадами зору та слуху формi;

     8) органiзацiя аварiйно-рятувальних та iнших невiдкладних робiт, робiт з лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайних ситуацiй на вiдповiднiй територiї, а також радiацiйного, хiмiчного, бiологiчного, медичного захисту населення та iнженерного захисту територiй вiд наслiдкiв таких ситуацiй;

     9) органiзацiя та керiвництво проведенням вiдновлювальних робiт з лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайних ситуацiй;

     10) органiзацiя та здiйснення евакуацiї населення, майна у безпечнi райони, їх розмiщення, створення служб медицини катастроф, необхiдних для надання екстреної медичної допомоги та життєзабезпечення населення;

     11) контроль за станом навколишнього природного середовища, санiтарно-гiгiєнiчною та епiдемiчною ситуацiєю, за мiсцями захоронення бiологiчних матерiалiв, заражених активними формами бактерiй;

     12) розроблення та здiйснення на вiдповiднiй територiї заходiв, спрямованих на забезпечення сталого функцiонування суб'єктiв господарювання, що належать до сфери їх управлiння, в особливий перiод;

     13) пiдготовка пропозицiй щодо вiднесення мiст до груп цивiльного захисту та подання їх центральному органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту;

     14) вiднесення вiдповiдно до основних показникiв суб'єктiв господарювання, що належать до сфери їх управлiння, до категорiї цивiльного захисту та затвердження їх перелiку у порядку, що встановлюється Кабiнетом Мiнiстрiв України;

     15) створення i використання матерiальних резервiв для запобiгання та лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайних ситуацiй;

     16) завчасне накопичення i пiдтримання у постiйнiй готовностi засобiв iндивiдуального захисту для населення, яке проживає у прогнозованих зонах хiмiчного забруднення i зонах спостереження суб'єктiв господарювання радiацiйної небезпеки I i II категорiй, та формувань цивiльного захисту, а також приладiв дозиметричного i хiмiчного контролю та розвiдки;

     17) взаємодiя з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту, щодо виконання завдань цивiльного захисту;

     18) органiзацiя та забезпечення життєдiяльностi постраждалих вiд надзвичайних ситуацiй, а також пiд час ведення воєнних (бойових) дiй або внаслiдок таких дiй;

     19) забезпечення соцiального захисту постраждалих внаслiдок надзвичайної ситуацiї, зокрема виплати матерiальної допомоги;

     20) створення на регiональному та мiсцевому рiвнях комiсiй з питань техногенно-екологiчної безпеки i надзвичайних ситуацiй, а в разi виникнення надзвичайних ситуацiй - спецiальних комiсiй з їх лiквiдацiї (за потреби), забезпечення їх функцiонування;

     21) забезпечення навчання з питань цивiльного захисту, техногенної та пожежної безпеки посадових осiб мiсцевих державних адмiнiстрацiй, суб'єктiв господарювання, що належать до сфери їх управлiння, керiвникiв та їх заступникiв, здiйснення пiдготовки населення до дiй у надзвичайних ситуацiях;

     22) органiзацiя виконання вимог законодавства щодо створення, використання, утримання та реконструкцiї фонду захисних споруд цивiльного захисту;

     23) визначення потреби фонду захисних споруд цивiльного захисту;

     24) планування та органiзацiя роботи з дообладнання або спорудження в особливий перiод пiдвальних та iнших заглиблених примiщень для укриття населення;

     25) прийняття рiшень про подальше використання захисних споруд цивiльного захисту державної та комунальної власностi;

     26) органiзацiя облiку фонду захисних споруд цивiльного захисту;

     27) здiйснення контролю за утриманням та станом готовностi захисних споруд цивiльного захисту;

     28) органiзацiя проведення технiчної iнвентаризацiї захисних споруд цивiльного захисту, виключення їх за погодженням з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту, з фонду таких споруд;

     29) розроблення та здiйснення комплексу заходiв, спрямованих на полiпшення пожежної безпеки суб'єктiв господарювання, що належать до сфери їх управлiння;

     30) здiйснення iнших повноважень у сферi цивiльного захисту, передбачених цим Кодексом та iншими законодавчими актами.

     2. До повноважень органiв мiсцевого самоврядування у сферi цивiльного захисту належить:

     1) забезпечення цивiльного захисту на вiдповiднiй територiї;

     2) забезпечення виконання завдань створеними ними ланками територiальних пiдсистем;

     3) забезпечення реалiзацiї вимог техногенної та пожежної безпеки на суб'єктах господарювання, що належать до сфери їх управлiння, якi можуть створити реальну загрозу виникнення аварiї;

     4) розроблення та забезпечення реалiзацiї програм та планiв заходiв у сферi цивiльного захисту, зокрема спрямованих на захист населення i територiй вiд надзвичайних ситуацiй та запобiгання їх виникненню, забезпечення техногенної та пожежної безпеки;

     5) керiвництво створеними ними аварiйно-рятувальними службами, формуваннями та спецiалiзованими службами цивiльного захисту, мiсцевою та добровiльною пожежною охороною, забезпечення їх дiяльностi та здiйснення контролю за готовнiстю до дiй за призначенням;

     6) створення за погодженням з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту, та пiдтримання у постiйнiй готовностi мiсцевої системи централiзованого оповiщення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацiй, здiйснення її модернiзацiї та забезпечення функцiонування;

     7) забезпечення оповiщення та iнформування населення про загрозу i виникнення надзвичайних ситуацiй, у тому числi в доступнiй для осiб з вадами зору та слуху формi;

     8) органiзацiя робiт з лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайних ситуацiй на вiдповiднiй територiї мiст, селищ та сiл, а також радiацiйного, хiмiчного, бiологiчного, медичного захисту населення та iнженерного захисту територiй вiд наслiдкiв таких ситуацiй;

     9) органiзацiя та керiвництво проведенням вiдновлювальних робiт з лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайних ситуацiй;

     10) органiзацiя та здiйснення евакуацiї населення, майна у безпечнi райони, їх розмiщення та життєзабезпечення населення;

     11) контроль за станом навколишнього природного середовища, санiтарно-гiгiєнiчною та епiдемiчною ситуацiєю;

     12) розроблення та здiйснення заходiв, спрямованих на забезпечення сталого функцiонування суб'єктiв господарювання в особливий перiод, що належать до сфери їх управлiння;

     13) пiдготовка пропозицiй щодо вiднесення мiст до груп цивiльного захисту та подання їх Радi мiнiстрiв Автономної Республiки Крим, вiдповiдним обласним державним адмiнiстрацiям;

     14) вiднесення суб'єктiв господарювання, що належать до сфери їх управлiння, до категорiй цивiльного захисту вiдповiдно до основних показникiв та затвердження їх перелiку;

     15) створення i використання матерiальних резервiв для запобiгання та лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайних ситуацiй;

     16) завчасне накопичення i пiдтримання у постiйнiй готовностi засобiв iндивiдуального захисту для населення, яке проживає у прогнозованих зонах хiмiчного забруднення i зонах спостереження суб'єктiв господарювання радiацiйної небезпеки I i II категорiй, та формувань цивiльного захисту, а також приладiв дозиметричного i хiмiчного контролю та розвiдки;

     17) взаємодiя з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту, щодо виконання завдань цивiльного захисту;

     18) органiзацiя та забезпечення життєдiяльностi постраждалих вiд надзвичайних ситуацiй, а також пiд час ведення воєнних (бойових) дiй або внаслiдок таких дiй;

     19) забезпечення складення довiдок про визнання особи постраждалою внаслiдок надзвичайної ситуацiї, спискiв (реєстрiв) постраждалих внаслiдок надзвичайної ситуацiї, вiдповiдно до яких надається матерiальна допомога, спискiв загиблих осiб на пiдставi їх iдентифiкацiї;

     20) забезпечення соцiального захисту постраждалих внаслiдок надзвичайної ситуацiї, зокрема виплати матерiальної допомоги;

     21) створення у мiстах комiсiй з питань техногенно-екологiчної безпеки i надзвичайних ситуацiй, а в разi виникнення надзвичайних ситуацiй - спецiальних комiсiй з їх лiквiдацiї (за потреби), забезпечення їх функцiонування;

     22) забезпечення навчання з питань цивiльного захисту посадових осiб органiв мiсцевого самоврядування та суб'єктiв господарювання комунальної власностi, здiйснення пiдготовки населення до дiй у надзвичайних ситуацiях;

     23) органiзацiя виконання вимог законодавства щодо створення, використання, утримання та реконструкцiї фонду захисних споруд цивiльного захисту;

     24) визначення потреби фонду захисних споруд цивiльного захисту;

     25) планування та органiзацiя роботи з дообладнання або спорудження в особливий перiод пiдвальних та iнших заглиблених примiщень для укриття населення;

     26) прийняття рiшень про подальше використання захисних споруд цивiльного захисту державної та комунальної власностi у разi банкрутства (лiквiдацiї) суб'єкта господарювання, на балансi якого вона перебуває, та безхазяйних захисних споруд;

     27) органiзацiя облiку фонду захисних споруд цивiльного захисту;

     28) здiйснення контролю за утриманням та станом готовностi захисних споруд цивiльного захисту;

     29) органiзацiя проведення технiчної iнвентаризацiї захисних споруд цивiльного захисту, виключення їх за погодженням з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту, з фонду захисних споруд цивiльного захисту;

     30) реалiзацiя заходiв, спрямованих на полiпшення пожежної безпеки суб'єктiв господарювання комунальної форми власностi;

     31) здiйснення iнших повноважень у сферi цивiльного захисту, передбачених цим Кодексом та iншими законодавчими актами.

     3. Органiзацiя заходiв цивiльного захисту в територiальних пiдсистемах здiйснюється Радою мiнiстрiв Автономної Республiки Крим, мiсцевими державними адмiнiстрацiями, органами мiсцевого самоврядування.

     Стаття 20. Завдання i обов'язки суб'єктiв господарювання

     1. До завдань i обов'язкiв суб'єктiв господарювання у сферi цивiльного захисту належить:

     1) забезпечення виконання заходiв у сферi цивiльного захисту на об'єктах суб'єкта господарювання;

     2) забезпечення вiдповiдно до законодавства своїх працiвникiв засобами колективного та iндивiдуального захисту;

     3) розмiщення iнформацiї про заходи безпеки та вiдповiдну поведiнку населення у разi виникнення аварiї;

     4) органiзацiя та здiйснення пiд час виникнення надзвичайних ситуацiй евакуацiйних заходiв щодо працiвникiв та майна суб'єкта господарювання;

     5) створення об'єктових формувань цивiльного захисту вiдповiдно до цього Кодексу та iнших законодавчих актiв, необхiдної для їх функцiонування матерiально-технiчної бази i забезпечення готовностi таких формувань до дiй за призначенням;

     6) створення диспетчерських служб вiдповiдно до цього Кодексу та iнших законiв, необхiдних для забезпечення безпеки об'єктiв пiдвищеної небезпеки;

     7) проведення оцiнки ризикiв виникнення надзвичайних ситуацiй на об'єктах суб'єкта господарювання, здiйснення заходiв щодо неперевищення прийнятних рiвнiв таких ризикiв;

     8) здiйснення навчання працiвникiв з питань цивiльного захисту, у тому числi правилам техногенної та пожежної безпеки;

     9) декларування безпеки об'єктiв пiдвищеної небезпеки;

     10) розроблення планiв локалiзацiї та лiквiдацiї наслiдкiв аварiй на об'єктах пiдвищеної небезпеки;

     11) проведення об'єктових тренувань i навчань з питань цивiльного захисту;

     12) забезпечення аварiйно-рятувального обслуговування суб'єктiв господарювання вiдповiдно до вимог статтi 133 цього Кодексу;

     13) здiйснення за власнi кошти заходiв цивiльного захисту, що зменшують рiвень ризику виникнення надзвичайних ситуацiй;

     14) забезпечення безперешкодного доступу посадових осiб органiв державного нагляду, працiвникiв аварiйно-рятувальних служб, з якими укладенi угоди про аварiйно-рятувальне обслуговування суб'єктiв господарювання, для проведення обстежень на вiдповiднiсть протиаварiйних заходiв планам локалiзацiї i лiквiдацiї наслiдкiв аварiй на об'єктах пiдвищеної небезпеки та потенцiйно небезпечних об'єктах, сил цивiльного захисту - для проведення аварiйно-рятувальних та iнших невiдкладних робiт у разi виникнення надзвичайних ситуацiй;

     15) забезпечення дотримання вимог законодавства щодо створення, зберiгання, утримання, використання та реконструкцiї захисних споруд цивiльного захисту;

     16) здiйснення облiку захисних споруд цивiльного захисту, якi перебувають на балансi (утриманнi);

     17) дотримання протиепiдемiчного, протиепiзоотичного та протиепiфiтотичного режиму;

     18) створення i використання матерiальних резервiв для запобiгання та лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайних ситуацiй;

     19) розроблення заходiв щодо забезпечення пожежної безпеки, впровадження досягнень науки i технiки, позитивного досвiду iз зазначеного питання;

     20) розроблення i затвердження iнструкцiй та видання наказiв з питань пожежної безпеки, здiйснення постiйного контролю за їх виконанням;

     21) забезпечення виконання вимог законодавства у сферi техногенної та пожежної безпеки, а також виконання вимог приписiв, постанов та розпоряджень центрального органу виконавчої влади, який здiйснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки;

     22) утримання у справному станi засобiв цивiльного та протипожежного захисту, недопущення їх використання не за призначенням;

     23) здiйснення заходiв щодо впровадження автоматичних засобiв виявлення та гасiння пожеж i використання для цiєї мети виробничої автоматики;

     24) своєчасне iнформування вiдповiдних органiв та пiдроздiлiв цивiльного захисту про несправнiсть протипожежної технiки, систем протипожежного захисту, водопостачання, а також про закриття дорiг i проїздiв на вiдповiднiй територiї;

     25) виконання iнших завдань i заходiв у сферi цивiльного захисту, передбачених цим Кодексом та iншими законодавчими актами.

     2. Органiзацiя заходiв цивiльного захисту суб'єкта господарювання здiйснюється пiдроздiлами (посадовими особами) з питань цивiльного захисту, якi створюються (призначаються) керiвниками зазначених суб'єктiв господарювання з урахуванням таких вимог:

     1) у суб'єктах господарювання, вiднесених до вiдповiдних категорiй цивiльного захисту, з чисельнiстю працюючих понад 3 тисячi осiб створюються пiдроздiли з питань цивiльного захисту;

     2) у суб'єктах господарювання, а також закладах охорони здоров'я iз загальною чисельнiстю працюючих та осiб, якi перебувають на лiкуваннi, вiд 200 до 3 тисяч осiб та у суб'єктах господарювання, вiднесених до другої категорiї цивiльного захисту, призначаються посадовi особи з питань цивiльного захисту;

     3) у навчальних закладах з денною формою навчання з чисельнiстю 500 i бiльше осiб, якi навчаються, призначаються посадовi особи з питань цивiльного захисту;

     4) у суб'єктах господарювання з чисельнiстю працюючих до 200 осiб призначаються особи з питань цивiльного захисту за рахунок штатної чисельностi суб'єкта господарювання.

     3. Громадяни України, iноземцi та особи без громадянства, якi здiйснюють господарську дiяльнiсть та зареєстрованi вiдповiдно до Закону як пiдприємцi, виконують заходи цивiльного захисту особисто.

     4. Порядок дiяльностi пiдроздiлiв з питань цивiльного захисту або призначених осiб визначається вiдповiдними положеннями про них або посадовими iнструкцiями. Положення про пiдроздiл (посадова iнструкцiя працiвника) з питань цивiльного захисту затверджується керiвником, що його створив (призначив), на пiдставi типового положення про такий пiдроздiл, що затверджується центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту.

     Стаття 21. Права та обов'язки громадян у сферi цивiльного захисту

     1. Громадяни України мають право на:

     1) отримання iнформацiї про надзвичайнi ситуацiї або небезпечнi подiї, що виникли або можуть виникнути, у тому числi в доступнiй для осiб з вадами зору та слуху формi;

     2) забезпечення засобами колективного та iндивiдуального захисту та їх використання;

     3) звернення до органiв державної влади та органiв мiсцевого самоврядування з питань захисту вiд надзвичайних ситуацiй;

     4) участь у роботах iз запобiгання та лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайних ситуацiй у складi добровiльних формувань цивiльного захисту;

     5) отримання заробiтної плати за роботу з лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайної ситуацiї у разi залучення до таких робiт згiдно з трудовими договорами;

     6) соцiальний захист та вiдшкодування вiдповiдно до законодавства шкоди, заподiяної їхньому життю, здоров'ю та майну внаслiдок надзвичайних ситуацiй або проведення робiт iз запобiгання та лiквiдацiї наслiдкiв;

     7) медичну допомогу, соцiально-психологiчну пiдтримку та медико-психологiчну реабiлiтацiю у разi отримання фiзичних i психологiчних травм.

     2. Громадяни України зобов'язанi:

     1) дотримуватися правил поведiнки, безпеки та дiй у надзвичайних ситуацiях;

     2) дотримуватися заходiв безпеки у побутi та повсякденнiй трудовiй дiяльностi, не допускати порушень виробничої i технологiчної дисциплiни, вимог екологiчної безпеки, охорони працi, що можуть призвести до надзвичайної ситуацiї;

     3) вивчати способи захисту вiд надзвичайних ситуацiй та дiй у разi їх виникнення, надання домедичної допомоги постраждалим, правила користування засобами захисту;

     4) повiдомляти службi екстреної допомоги населенню про виникнення надзвичайних ситуацiй;

     5) у разi виникнення надзвичайної ситуацiї до прибуття аварiйно-рятувальних пiдроздiлiв вживати заходiв для рятування населення i майна;

     6) дотримуватися протиепiдемiчного, протиепiзоотичного та протиепiфiтотичного режимiв, режимiв радiацiйного захисту;

     7) виконувати правила пожежної безпеки, забезпечувати будiвлi, якi їм належать на правi приватної власностi, первинними засобами пожежогасiння, навчати дiтей обережному поводженню з вогнем.

     3. Iноземцi та особи без громадянства, якi перебувають в Українi на законних пiдставах, у разi виникнення надзвичайних ситуацiй користуються тими самими правами, а також несуть такi самi обов'язки, як i громадяни України, за винятками, встановленими Конституцiєю, законами чи мiжнародними договорами України, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України.

Глава 5. Сили цивiльного захисту

     Стаття 22. Склад та основнi завдання сил цивiльного захисту

     1. До сил цивiльного захисту належать:

     1) Оперативно-рятувальна служба цивiльного захисту;

     2) аварiйно-рятувальнi служби;

     3) формування цивiльного захисту;

     4) спецiалiзованi служби цивiльного захисту;

     5) пожежно-рятувальнi пiдроздiли (частини);

     6) добровiльнi формування цивiльного захисту.

     2. Основними завданнями сил цивiльного захисту є:

     1) проведення робiт та вжиття заходiв щодо запобiгання надзвичайним ситуацiям, захисту населення i територiй вiд них;

     2) проведення аварiйно-рятувальних та iнших невiдкладних робiт;

     3) гасiння пожеж;

     4) лiквiдацiя наслiдкiв надзвичайних ситуацiй в умовах екстремальних температур, задимленостi, загазованостi, загрози вибухiв, обвалiв, зсувiв, затоплень, радiоактивного, хiмiчного забруднення та бiологiчного зараження, iнших небезпечних проявiв;

     5) проведення пiротехнiчних робiт, пов'язаних iз знешкодженням вибухонебезпечних предметiв, що залишилися на територiї України пiсля воєн, сучасних боєприпасiв та пiдривних засобiв (крiм вибухових пристроїв, що використовуються у терористичних цiлях), крiм територiй, якi наданi для розмiщення i постiйної дiяльностi вiйськових частин, вiйськових навчальних закладiв, пiдприємств та органiзацiй Збройних Сил України, iнших вiйськових формувань;

     6) проведення вибухових робiт для запобiгання виникненню надзвичайних ситуацiй та лiквiдацiї їх наслiдкiв;

     7) проведення робiт щодо життєзабезпечення постраждалих;

     8) надання екстреної медичної допомоги постраждалим у районi надзвичайної ситуацiї i транспортування їх до закладiв охорони здоров'я;

     9) здiйснення перевезень матерiально-технiчних засобiв, призначених для проведення аварiйно-рятувальних та iнших невiдкладних робiт, лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайних ситуацiй та надання гуманiтарної допомоги постраждалим внаслiдок таких ситуацiй;

     10) надання допомоги iноземним державам щодо проведення аварiйно-рятувальних та iнших невiдкладних робiт, лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайних ситуацiй;

     11) проведення аварiйно-рятувального обслуговування суб'єктiв господарювання та окремих територiй, на яких iснує небезпека виникнення надзвичайних ситуацiй.

     3. Сили цивiльного захисту можуть залучатися до проведення вiдновлювальних робiт.

     Стаття 23. Аварiйно-рятувальнi служби

     1. Аварiйно-рятувальнi служби подiляються на:

     1) державнi, регiональнi, комунальнi, об'єктовi та громадських органiзацiй;

     2) спецiалiзованi та неспецiалiзованi;

     3) професiйнi та непрофесiйнi.

     2. Аварiйно-рятувальнi служби утворюються:

     1) державнi - центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту, iншими центральними органами виконавчої влади;

     2) регiональнi - Радою мiнiстрiв Автономної Республiки Крим, мiсцевими державними адмiнiстрацiями в Автономнiй Республiцi Крим, областi, мiстах Києвi та Севастополi вiдповiдно;

     3) комунальнi - органами мiсцевого самоврядування у мiстi, районi мiста, селищi, селi;

     4) об'єктовi - керiвником суб'єкта господарювання, що експлуатує об'єкти пiдвищеної небезпеки;

     5) громадських органiзацiй - громадською органiзацiєю вiдповiдно до закону.

     3. Державнi, регiональнi, комунальнi аварiйно-рятувальнi служби i аварiйно-рятувальнi служби громадських органiзацiй, створенi на професiйнiй основi, є юридичними особами.

     4. Спецiалiзованi професiйнi аварiйно-рятувальнi служби, дiяльнiсть яких пов'язана з органiзацiєю та проведенням гiрничорятувальних робiт, є воєнiзованими.

     5. Непрофесiйнi об'єктовi аварiйно-рятувальнi служби створюються з числа iнженерно-технiчних та iнших досвiдчених працiвникiв суб'єктiв господарювання, якi мають необхiднi знання та навички у проведеннi аварiйно-рятувальних та iнших невiдкладних робiт i здатнi за станом здоров'я виконувати роботи в екстремальних умовах.

     6. Працiвники аварiйно-рятувальної служби подiляються на основних та допомiжних.

     7. До основних працiвникiв аварiйно-рятувальної служби належать працiвники, якi органiзують i виконують аварiйно-рятувальнi та iншi невiдкладнi роботи та забезпечують готовнiсть аварiйно-рятувальних служб до проведення таких робiт. Основнi працiвники професiйної аварiйно-рятувальної служби подiляються на керiвних та рядових.

     8. До допомiжних працiвникiв професiйної аварiйно-рятувальної служби належать працiвники, якi забезпечують її повсякденну дiяльнiсть.

     9. Особливим видом аварiйно-рятувальних служб є служби медицини катастроф, якi дiють у складi центрiв екстреної медичної допомоги та медицини катастроф системи екстреної медичної допомоги, що створюються органами влади Автономної Республiки Крим, областей, мiст Києва та Севастополя вiдповiдно до закону.

     Типове положення про центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф затверджується Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     10. Статут аварiйно-рятувальної служби або положення про аварiйно-рятувальну службу розробляється на пiдставi типового статуту (положення) аварiйно-рятувальної служби та затверджується органом виконавчої влади, органом мiсцевого самоврядування, суб'єктом господарювання, якi утворили таку службу.

     11. Державнi, комунальнi аварiйно-рятувальнi служби та аварiйно-рятувальнi служби громадських органiзацiй набувають статусу юридичної особи з дня їх державної реєстрацiї у порядку, встановленому законом для державної реєстрацiї юридичних осiб. Статути державних, комунальних аварiйно-рятувальних служб та аварiйно-рятувальних служб громадських органiзацiй, якi подаються державному реєстратору, мають бути погодженi з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту.

     12. На аварiйно-рятувальнi служби покладається виконання таких завдань:

     1) аварiйно-рятувальне обслуговування на договiрнiй основi суб'єктiв господарювання та окремих територiй, на яких iснує небезпека виникнення надзвичайних ситуацiй;

     2) подання мiсцевим державним адмiнiстрацiям, органам мiсцевого самоврядування та суб'єктам господарювання пропозицiй щодо полiпшення протиаварiйного стану суб'єктiв господарювання i територiй та усунення виявлених порушень вимог щодо дотримання техногенної безпеки;

     3) невiдкладне iнформування керiвникiв суб'єктiв господарювання, якi експлуатують об'єкти пiдвищеної небезпеки, про виявлення порушень вимог пожежної та техногенної безпеки на таких суб'єктах господарювання;

     4) проведення аварiйно-рятувальних та iнших невiдкладних робiт, робiт з лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайних ситуацiй у разi їх виникнення;

     5) виконання робiт iз запобiгання виникненню та мiнiмiзацiї наслiдкiв надзвичайних ситуацiй i щодо захисту вiд них населення i територiй;

     6) захист навколишнього природного середовища та локалiзацiя зони впливу шкiдливих i небезпечних факторiв, що виникають пiд час аварiй та катастроф;

     7) забезпечення готовностi своїх органiв управлiння, сил i засобiв до дiй за призначенням;

     8) пошук i рятування людей на уражених об'єктах i територiях, надання у можливих межах невiдкладної, у тому числi медичної, допомоги особам, якi перебувають у небезпечному для життя й здоров'я станi, на мiсцi подiї та пiд час евакуацiї до лiкувальних закладiв;

     9) лiквiдацiя особливо небезпечних проявiв надзвичайних ситуацiй в умовах екстремальних температур, задимленостi, загазованостi, загрози вибухiв, обвалiв, зсувiв, затоплень, радiацiйного та бактерiального зараження, iнших небезпечних проявiв;

     10) контроль за готовнiстю об'єктiв i територiй, що ними обслуговуються, до проведення робiт з лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайних ситуацiй;

     11) участь у розробленнi та погодження планiв локалiзацiї i лiквiдацiї аварiй на об'єктах i територiях, що ними обслуговуються;

     12) органiзацiя ремонту та технiчного обслуговування аварiйно-рятувальних засобiв, розроблення та виробництво їх окремих зразкiв;

     13) участь у пiдготовцi працiвникiв пiдприємств, установ та органiзацiй i населення до дiй в умовах надзвичайних ситуацiй.

     13. Аварiйно-рятувальнi служби мають право на:

     1) отримання вiд мiсцевих державних адмiнiстрацiй, органiв мiсцевого самоврядування та суб'єктiв господарювання iнформацiї, необхiдної для виконання покладених на службу завдань;

     2) безперешкодний доступ на об'єкти суб'єктiв господарювання та їх територiю для виконання аварiйно-рятувальних та iнших невiдкладних робiт, робiт з лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайних ситуацiй;

     3) встановлення вимог щодо додержання заходiв безпеки для всiх осiб, якi перебувають у зонi надзвичайної ситуацiї;

     4) проведення пiд час лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайних ситуацiй документування, кiно- i вiдеозйомки, фотографування та звукозапису;

     5) тимчасову заборону або обмеження руху транспортних засобiв i пiшоходiв поблизу та в межах зони надзвичайної ситуацiї.

     14. Завдання i функцiї конкретних аварiйно-рятувальних служб визначаються їх статутами чи положеннями, якi погоджуються з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту, та затверджуються згiдно iз законодавством.

     15. Матерiально-технiчне та фiнансове забезпечення дiяльностi аварiйно-рятувальних служб здiйснюється за рахунок коштiв державного та мiсцевого бюджетiв, пiдприємств, установ, органiзацiй, що створюють аварiйно-рятувальнi служби, коштiв вiд надання додаткових платних послуг, а також добровiльних пожертвувань юридичних i фiзичних осiб, iнших не заборонених законодавством джерел.

     Стаття 24. Оперативно-рятувальна служба цивiльного захисту

     1. Оперативно-рятувальна служба цивiльного захисту функцiонує в системi центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту, i складається з органiв управлiння, аварiйно-рятувальних формувань центрального пiдпорядкування, аварiйно-рятувальних формувань спецiального призначення, спецiальних авiацiйних, морських та iнших формувань, державних пожежно-рятувальних пiдроздiлiв (частин), навчальних центрiв, формувань та пiдроздiлiв забезпечення.

     2. Органiзацiя та порядок повсякденної дiяльностi Оперативно-рятувальної служби цивiльного захисту та функцiонування її пiд час виконання завдань за призначенням визначаються Положенням про Оперативно-рятувальну службу цивiльного захисту, що затверджується центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту.

     3. Для аварiйно-рятувальних формувань центрального пiдпорядкування Оперативно-рятувальної служби цивiльного захисту рiшенням керiвника центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту, встановлюються зони вiдповiдальностi щодо реагування на надзвичайнi ситуацiї.

     4. Критерiї утворення державних пожежно-рятувальних пiдроздiлiв (частини) Оперативно-рятувальної служби цивiльного захисту в адмiнiстративно-територiальних одиницях та перелiк суб'єктiв господарювання, де утворюються такi пiдроздiли (частини), визначаються Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     5. До повноважень Оперативно-рятувальної служби цивiльного захисту належить:

     1) аварiйно-рятувальне обслуговування на договiрнiй основi об'єктiв пiдвищеної небезпеки та окремих територiй, що перебувають у власностi, володiннi або користуваннi суб'єктiв господарювання, на яких iснує небезпека виникнення надзвичайних ситуацiй, перелiк яких визначається Кабiнетом Мiнiстрiв України;

     2) подання мiсцевим державним адмiнiстрацiям, органам мiсцевого самоврядування та суб'єктам господарювання пропозицiй щодо полiпшення протиаварiйного стану об'єктiв пiдвищеної небезпеки та окремих територiй, що перебувають у власностi, володiннi або користуваннi суб'єктiв господарювання, та усунення виявлених порушень вимог щодо дотримання техногенної безпеки;

     3) невiдкладне iнформування керiвникiв суб'єктiв господарювання, що експлуатують об'єкти пiдвищеної небезпеки, про виявлення порушень вимог техногенної безпеки;

     4) отримання вiд мiсцевих державних адмiнiстрацiй, органiв мiсцевого самоврядування та суб'єктiв господарювання iнформацiї, необхiдної для виконання покладених на службу завдань;

     5) безперешкодний доступ на об'єкти суб'єктiв господарювання та їх територiю для виконання аварiйно-рятувальних та iнших невiдкладних робiт, робiт з лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайних ситуацiй, гасiння пожеж;

     6) право вимагати вiд усiх осiб, якi перебувають у зонi надзвичайної ситуацiї, додержання встановлених заходiв безпеки;

     7) проведення пiд час лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайних ситуацiй документування, кiно- i вiдеозйомки, фотографування та звукозапису;

     8) участь у роботi комiсiй з розслiдування причин виникнення надзвичайних ситуацiй у суб'єктiв господарювання i на територiях, що нею обслуговуються;

     9) тимчасова заборона або обмеження руху транспортних засобiв i пiшоходiв поблизу та в межах зони надзвичайної ситуацiї, мiсцi гасiння пожежi, а також доступу громадян на окремi об'єкти i територiї;

     10) здiйснення аварiйно-рятувального забезпечення туристичних груп та окремих туристiв.

     6. Повноваження Оперативно-рятувальної служби цивiльного захисту та iнших професiйних аварiйно-рятувальних служб можуть бути обмеженi на територiях та у суб'єктiв господарювання, у яких вiдповiдно до Закону України "Про державну таємницю" встановлено спецiальнi перепускнi та внутрiшньооб'єктовi режими.

     7. Для здiйснення заходiв з лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайних ситуацiй органи управлiння i формування Оперативно-рятувальної служби цивiльного захисту використовують спецiальнi транспортнi засоби. Перевага таких засобiв у дорожньому русi, а також правила встановлення спецiальних свiтлових i звукових сигнальних пристроїв та нанесення кольорово-графiчних позначень на них визначаються актами законодавства.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.06.2013р. N 353-VII)

     Стаття 25. Спецiалiзованi служби цивiльного захисту

     1. Спецiалiзованi служби цивiльного захисту (енергетики, захисту сiльськогосподарських тварин i рослин, iнженернi, комунально-технiчнi, матерiального забезпечення, медичнi, зв'язку i оповiщення, протипожежнi, торгiвлi та харчування, технiчнi, транспортного забезпечення, охорони громадського порядку) утворюються для проведення спецiальних робiт i заходiв з цивiльного захисту та їх забезпечення, що потребують залучення фахiвцiв певної спецiальностi, технiки i майна спецiального призначення:

     1) об'єктовi - на суб'єктi господарювання (шляхом формування з працiвникiв суб'єкта господарювання ланок, команд, груп, що складають вiдповiднi спецiалiзованi служби цивiльного захисту) - керiвником суб'єкта господарювання;

     2) галузевi - у системi центрального органу виконавчої влади (шляхом зведення об'єктових пiдроздiлiв у вiдповiдну галузеву спецiалiзовану службу цивiльного захисту) - центральним органом виконавчої влади. Перелiк центральних органiв виконавчої влади, в яких утворюються спецiалiзованi служби цивiльного захисту, визначається Положенням про єдину державну систему цивiльного захисту;

     3) територiальнi (шляхом об'єднання об'єктових пiдроздiлiв у вiдповiдну територiальну спецiалiзовану службу цивiльного захисту мiсцевого рiвня або об'єднання територiальних спецiалiзованих служб цивiльного захисту мiсцевого рiвня у регiональну спецiалiзовану службу цивiльного захисту):

     а) в Автономнiй Республiцi Крим - Радою мiнiстрiв Автономної Республiки Крим або iншим органом, визначеним вiдповiдно до нормативно-правових актiв Верховної Ради Автономної Республiки Крим;

     б) в областi, мiстах Києвi та Севастополi, районi - мiсцевою державною адмiнiстрацiєю;

     в) у мiстi обласного значення - органом мiсцевого самоврядування.

     2. Органом управлiння спецiалiзованою службою цивiльного захисту є:

     1) вiдповiдний орган, визначений Верховною Радою Автономної Республiки Крим, мiсцевою державною адмiнiстрацiєю, органом мiсцевого самоврядування;

     2) вiдповiдний структурний пiдроздiл центрального органу виконавчої влади.

     3. Спецiалiзованi служби цивiльного захисту мають право на:

     1) отримання вiд мiсцевих державних адмiнiстрацiй, органiв мiсцевого самоврядування та суб'єктiв господарювання iнформацiї, необхiдної для проведення робiт з цивiльного захисту;

     2) безперешкодний доступ на об'єкти суб'єктiв господарювання i їх територiю для виконання аварiйно-рятувальних та iнших невiдкладних робiт, робiт з лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайних ситуацiй;

     3) встановлення вимог щодо додержання заходiв безпеки для всiх осiб, якi перебувають у зонi надзвичайної ситуацiї.

     4. Права i обов'язки працiвникiв суб'єкта господарювання, що призначаються до складу спецiалiзованих служб цивiльного захисту, визначаються цим Кодексом та iншими законодавчими актами.

     5. Порядок утворення та функцiонування спецiалiзованих служб цивiльного захисту визначається положенням про них, яке затверджується Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     Стаття 26. Формування цивiльного захисту

     1. Формування цивiльного захисту подiляються на об'єктовi i територiальнi.

     2. Формування цивiльного захисту утворюються для проведення великих обсягiв робiт з лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайних ситуацiй, воєнних (бойових) дiй чи терористичних актiв, а також для проведення вiдновлювальних робiт, якi потребують залучення великої кiлькостi населення i технiки:

     1) об'єктовi - у суб'єктах господарювання, якi володiють спецiальною технiкою i майном, а працiвники пiдготовленi до дiй в умовах надзвичайних ситуацiй - суб'єктом господарювання;

     2) територiальнi (шляхом об'єднання об'єктових формувань цивiльного захисту на вiдповiднiй територiї):

     а) в Автономнiй Республiцi Крим - Радою мiнiстрiв Автономної Республiки Крим;

     б) в областi, мiстах Києвi та Севастополi, районi - вiдповiдною мiсцевою державною адмiнiстрацiєю;

     в) у мiстi обласного значення - мiською радою.

     3. Формування цивiльного захисту користуються правами, визначеними цим Кодексом для спецiалiзованих служб цивiльного захисту.

     4. Права i обов'язки працiвникiв суб'єкта господарювання, якi призначаються до складу формувань цивiльного захисту, визначаються цим Кодексом та iншими законами.

     5. Порядок створення формувань цивiльного захисту, їх завдання та функцiї визначаються Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     Стаття 27. Добровiльнi формування цивiльного захисту

     1. Добровiльнi формування цивiльного захисту утворюються пiд час загрози або виникнення надзвичайних ситуацiй для проведення допомiжних робiт iз запобiгання або лiквiдацiї наслiдкiв таких ситуацiй за рiшенням Ради мiнiстрiв Автономної Республiки Крим, центрального органу виконавчої влади, мiсцевої державної адмiнiстрацiї, органу мiсцевого самоврядування.

     2. Добровiльнi формування цивiльного захисту мають право:

     1) на отримання вiд мiсцевих державних адмiнiстрацiй, органiв мiсцевого самоврядування, суб'єктiв господарювання та аварiйно-рятувальних служб, що працюють у зонi надзвичайної ситуацiї, iнформацiї, необхiдної для проведення заходiв i робiт iз запобiгання та лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайної ситуацiї;

     2) на безперешкодний доступ на об'єкти суб'єктiв господарювання i їх територiю для виконання аварiйно-рятувальних та iнших невiдкладних робiт, робiт з лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайних ситуацiй;

     3) вимагати додержання заходiв безпеки вiд усiх осiб, якi перебувають у зонi надзвичайної ситуацiї.

     3. До добровiльних формувань цивiльного захисту включаються громадяни на добровiльних засадах.

     4. Громадяни, якi виконують завдання iз запобiгання або лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайних ситуацiй у складi добровiльного формування цивiльного захисту, мають право на:

     1) отримання iнформацiї про надзвичайну ситуацiю та про заходи необхiдної безпеки;

     2) забезпечення i використання пiд час виконання завдань iз запобiгання та лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайної ситуацiї засобiв iндивiдуального захисту;

     3) вiдшкодування шкоди, заподiяної їхньому життю, здоров'ю пiд час виконання завдань iз запобiгання та лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайної ситуацiї;

     4) медичну допомогу та медико-психологiчну реабiлiтацiю у разi отримання фiзичних та психологiчних травм пiд час виконання завдань iз запобiгання та лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайної ситуацiї.

     5. Громадяни, якi виконують завдання iз запобiгання та лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайних ситуацiй у складi добровiльного формування цивiльного захисту, зобов'язанi:

     1) виконувати завдання та обсяг робiт, визначенi залежно вiд характеру надзвичайної ситуацiї;

     2) дотримуватися заходiв безпеки пiд час виконання завдань iз запобiгання та лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайної ситуацiї, правил поведiнки в зонi надзвичайної ситуацiї;

     3) вивчати способи захисту вiд надзвичайних ситуацiй, надання домедичної допомоги, правила користування засобами захисту.

     6. Положення про добровiльнi формування цивiльного захисту затверджується Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     Стаття 28. Залучення Збройних Сил України, iнших вiйськових формувань та правоохоронних органiв спецiального призначення, якi утворенi вiдповiдно до законiв України, для лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайних ситуацiй

     1. Для лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайних ситуацiй вiдповiдно до закону можуть залучатися Збройнi Сили України, iншi вiйськовi формування та правоохороннi органи спецiального призначення, утворенi вiдповiдно до законiв України.

     2. Умови залучення Збройних Сил України, iнших вiйськових формувань та правоохоронних органiв спецiального призначення, утворених вiдповiдно до законiв України, для лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайних ситуацiй визначаються вiдповiдно до Конституцiї України, законiв України "Про правовий режим надзвичайного стану", "Про Збройнi Сили України" та iнших законiв.

     Стаття 29. Громадськi органiзацiї

     1. З метою виконання окремих функцiй у сферi цивiльного захисту можуть утворюватися громадськi органiзацiї.

     2. Громадськi органiзацiї залучаються на добровiльних або договiрних засадах до робiт iз запобiгання та лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайних ситуацiй за наявностi в учасникiв лiквiдацiї вiдповiдного рiвня пiдготовки.

Роздiл IV
ЗАХИСТ НАСЕЛЕННЯ I ТЕРИТОРIЙ ВIД НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦIЙ

Глава 6. Оповiщення та iнформування суб'єктiв забезпечення цивiльного захисту

     Стаття 30. Оповiщення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацiй

     1. Оповiщення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацiй полягає у своєчасному доведеннi такої iнформацiї до органiв управлiння цивiльного захисту, сил цивiльного захисту, суб'єктiв господарювання та населення.

     2. Оповiщення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацiй забезпечується шляхом:

     1) функцiонування загальнодержавної, територiальних, мiсцевих автоматизованих систем централiзованого оповiщення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацiй, спецiальних, локальних та об'єктових систем оповiщення;

     2) централiзованого використання телекомунiкацiйних мереж загального користування, у тому числi мобiльного (рухомого) зв'язку, вiдомчих телекомунiкацiйних мереж i телекомунiкацiйних мереж суб'єктiв господарювання в порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України, а також мереж загальнонацiонального, регiонального та мiсцевого радiомовлення i телебачення та iнших технiчних засобiв передавання (вiдображення) iнформацiї;

     3) автоматизацiї процесу передачi сигналiв i повiдомлень про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацiй;

     4) функцiонування на об'єктах пiдвищеної небезпеки автоматизованих систем раннього виявлення надзвичайних ситуацiй та оповiщення;

     5) органiзацiйно-технiчної iнтеграцiї рiзних систем централiзованого оповiщення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацiй та автоматизованих систем раннього виявлення надзвичайних ситуацiй та оповiщення;

     6) функцiонування в населених пунктах, а також мiсцях масового перебування людей сигнально-гучномовних пристроїв та електронних iнформацiйних табло для передачi iнформацiї з питань цивiльного захисту.

     3. Встановлення сигнально-гучномовних пристроїв та електронних iнформацiйних табло покладається на органи мiсцевого самоврядування, суб'єкти господарювання. Мiсця встановлення сигнально-гучномовних пристроїв та електронних iнформацiйних табло визначаються органами мiсцевого самоврядування, суб'єктами господарювання.

     4. Оператори телекомунiкацiї, телерадiоорганiзацiї зобов'язанi забезпечити пiдключення технiчних засобiв мовлення до автоматизованих систем централiзованого оповiщення з установленням спецiального обладнання для автоматизованої передачi сигналiв та повiдомлень про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацiй.

     5. Порядок органiзацiї оповiщення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацiй та органiзацiї зв'язку у сферi цивiльного захисту визначається положенням, яке затверджується Кабiнетом Мiнiстрiв України.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.06.2013р. N 353-VII)

     Стаття 31. Iнформування у сферi цивiльного захисту

     1. Iнформацiю з питань цивiльного захисту становлять вiдомостi про надзвичайнi ситуацiї, що прогнозуються або виникли, з визначенням їх класифiкацiї, меж поширення i наслiдкiв, а також про способи та методи захисту вiд них.

     2. Органи управлiння цивiльного захисту зобов'язанi надавати населенню через засоби масової iнформацiї оперативну та достовiрну iнформацiю, зазначену в частинi першiй цiєї статтi, а також про свою дiяльнiсть з питань цивiльного захисту, у тому числi в доступнiй для осiб з вадами зору та слуху формi.

     3. Частину третю виключено.

     4. Iнформацiя має мiстити данi про суб'єкт, який її надає, та сферу його дiяльностi, про природу можливого ризику пiд час аварiй, включаючи вплив на людей та навколишнє природне середовище, про спосiб iнформування населення у разi загрози або виникнення аварiї та поведiнку, якої слiд дотримуватися.

     5. Органи управлiння цивiльного захисту зобов'язанi сприяти засобам масової iнформацiї у наданнi населенню оперативних вiдомостей, зазначених у частинi першiй цiєї статтi. Оприлюднення iнформацiї про наслiдки надзвичайної ситуацiї здiйснюється вiдповiдно до законодавства про iнформацiю.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 20.06.2013р. N 353-VII, вiд 30.03.2020р. N 540-IX)

Глава 7. Укриття населення у захисних спорудах цивiльного захисту та евакуацiйнi заходи

     Стаття 32. Укриття населення у захисних спорудах цивiльного захисту

     1. До захисних споруд цивiльного захисту належать:

     1) сховище - герметична споруда для захисту людей, в якiй протягом певного часу створюються умови, що виключають вплив на них небезпечних факторiв, якi виникають внаслiдок надзвичайної ситуацiї, воєнних (бойових) дiй та терористичних актiв;

     2) протирадiацiйне укриття - негерметична споруда для захисту людей, в якiй створюються умови, що виключають вплив на них iонiзуючого опромiнення у разi радiоактивного забруднення мiсцевостi;

     3) швидкоспоруджувана захисна споруда цивiльного захисту - захисна споруда, що зводиться iз спецiальних конструкцiй за короткий час для захисту людей вiд дiї засобiв ураження в особливий перiод.

     2. Для захисту людей вiд деяких факторiв небезпеки, що виникають внаслiдок надзвичайних ситуацiй у мирний час, та дiї засобiв ураження в особливий перiод також використовуються споруди подвiйного призначення та найпростiшi укриття.

     Споруда подвiйного призначення - це наземна або пiдземна споруда, що може бути використана за основним функцiональним призначенням i для захисту населення.

     Найпростiше укриття - це фортифiкацiйна споруда, цокольне або пiдвальне примiщення, що знижує комбiноване ураження людей вiд небезпечних наслiдкiв надзвичайних ситуацiй, а також вiд дiї засобiв ураження в особливий перiод.

     3. Укриттю пiдлягають:

     1) у сховищах:

     а) працiвники найбiльшої працюючої змiни суб'єктiв господарювання, вiднесених до вiдповiдних категорiй цивiльного захисту та розташованих у зонах можливих значних руйнувань населених пунктiв, якi продовжують свою дiяльнiсть в особливий перiод;

     б) персонал атомних електростанцiй, iнших ядерних установок i працiвники суб'єктiв господарювання, якi забезпечують функцiонування таких станцiй (установок);

     в) працiвники найбiльшої працюючої змiни суб'єктiв господарювання, вiднесених до категорiї особливої важливостi цивiльного захисту та розташованих за межами зон можливих значних руйнувань населених пунктiв, а також працiвники чергового персоналу суб'єктiв господарювання, якi забезпечують життєдiяльнiсть мiст, вiднесених до вiдповiдних груп цивiльного захисту;

     г) хворi, медичний та обслуговуючий персонал закладiв охорони здоров'я, якi не пiдлягають евакуацiї або не можуть бути евакуйованi у безпечне мiсце;

     2) у протирадiацiйних укриттях:

     а) працiвники суб'єктiв господарювання, вiднесених до першої та другої категорiй цивiльного захисту та розташованих за межами зон можливих значних руйнувань населених пунктiв, якi продовжують свою дiяльнiсть у воєнний час;

     б) працiвники суб'єктiв господарювання, розташованих у зонах можливих руйнувань, небезпечного i значного радiоактивного забруднення навколо атомних електростанцiй;

     в) населення мiст, не вiднесених до груп цивiльного захисту, та iнших населених пунктiв, а також населення, евакуйоване з мiст, вiднесених до груп цивiльного захисту i зон можливих значних руйнувань;

     г) хворi, медичний та обслуговуючий персонал закладiв охорони здоров'я, розташованих за межами зон можливих значних руйнувань мiст, вiднесених до груп цивiльного захисту, i суб'єктiв господарювання, вiднесених до категорiй цивiльного захисту, а також закладiв охорони здоров'я, якi продовжують свою дiяльнiсть у воєнний час;

     3) у швидкоспоруджуваних захисних спорудах цивiльного захисту, найпростiших укриттях та спорудах подвiйного призначення - населення мiст, вiднесених до груп цивiльного захисту, яке не пiдлягає евакуацiї у безпечне мiсце, а також iнших населених пунктiв.

     4. Для вирiшення питань щодо укриття населення в захисних спорудах цивiльного захисту центральнi органи виконавчої влади, Рада мiнiстрiв Автономної Республiки Крим, мiсцевi державнi адмiнiстрацiї, органи мiсцевого самоврядування та суб'єкти господарювання завчасно створюють фонд таких споруд.

     5. Порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивiльного захисту та ведення його облiку визначається Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     6. Проектування, будiвництво, пристосування i розмiщення захисних споруд та об'єктiв подвiйного призначення здiйснюються згiдно з нормами, якi розробляються вiдповiдно до Закону України "Про будiвельнi норми".

     7. Вимоги щодо утримання та експлуатацiї захисних споруд визначаються центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту.

     8. Утримання захисних споруд цивiльного захисту у готовностi до використання за призначенням здiйснюється суб'єктами господарювання, на балансi яких вони перебувають (у тому числi споруд, що не увiйшли до їх статутних капiталiв у процесi приватизацiї (корпоратизацiї), за рахунок власних коштiв.

     9. У разi використання однiєї захисної споруди кiлькома суб'єктами господарювання вони беруть участь в утриманнi споруди вiдповiдно до укладених мiж ними договорiв.

     10. Захиснi споруди цивiльного захисту можуть використовуватися у мирний час для господарських, культурних i побутових потреб у порядку, що визначається Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     11. З моменту виключення захисної споруди iз фонду споруд цивiльного захисту вона втрачає статус захисної споруди цивiльного захисту. Володiння, користування та розпорядження спорудами, якi втратили статус захисних споруд цивiльного захисту, здiйснюється вiдповiдно до закону.

     12. Захиснi споруди цивiльного захисту державної та комунальної власностi не пiдлягають приватизацiї (вiдчуженню).

     13. Захиснi споруди у мирний час можуть передаватися в оренду для задоволення господарських, культурних та побутових потреб iз збереженням цiльового призначення таких споруд, крiм тих, що перебувають у постiйнiй готовностi до використання за призначенням, а саме:

     1) в яких розташованi пункти управлiння;

     2) призначених для укриття працiвникiв суб'єктiв господарювання, що мають об'єкти пiдвищеної небезпеки;

     3) розташованих у зонах спостереження атомних електростанцiй та призначених для укриття населення пiд час радiацiйних аварiй.

     14. Особливостi оренди захисних споруд визначаються типовим договором оренди, який затверджується Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     15. Контроль за готовнiстю захисних споруд цивiльного захисту до використання за призначенням забезпечує центральний орган виконавчої влади, який здiйснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, спiльно з вiдповiдними органами та пiдроздiлами цивiльного захисту, мiсцевими державними адмiнiстрацiями.

     Стаття 33. Заходи з евакуацiї

     1. Евакуацiя проводиться на державному, регiональному, мiсцевому або об'єктовому рiвнi.

     2. Залежно вiд особливостей надзвичайної ситуацiї встановлюються такi види евакуацiї:

     1) обов'язкова;

     2) загальна або часткова;

     3) тимчасова або безповоротна.

     3. Рiшення про проведення евакуацiї приймають:

     1) на державному рiвнi - Кабiнет Мiнiстрiв України;

     2) на регiональному рiвнi - Рада мiнiстрiв Автономної Республiки Крим, обласнi, Київська та Севастопольська мiськi державнi адмiнiстрацiї;

     3) на мiсцевому рiвнi - районнi, районнi у мiстах Києвi чи Севастополi державнi адмiнiстрацiї, вiдповiднi органи мiсцевого самоврядування;

     4) на об'єктовому рiвнi - керiвники суб'єктiв господарювання.

     4. У разi виникнення радiацiйних аварiй рiшення про евакуацiю населення, яке може потрапити до зони радiоактивного забруднення, приймається мiсцевими державними адмiнiстрацiями на пiдставi висновку санiтарно-епiдемiологiчної служби вiдповiдно до прогнозованого дозового навантаження на населення або за iнформацiєю суб'єктiв господарювання, якi експлуатують ядернi установки, про випадки порушень у їх роботi.

     5. У невiдкладних випадках керiвник робiт з лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайної ситуацiї, а в разi його вiдсутностi - керiвник аварiйно-рятувальної служби, який першим прибув у зону надзвичайної ситуацiї, може прийняти рiшення про проведення екстреної евакуацiї населення iз зони надзвичайної ситуацiї або зони можливого ураження.

     6. Обов'язкова евакуацiя населення проводиться у разi виникнення загрози:

     1) аварiй з викидом радiоактивних та небезпечних хiмiчних речовин;

     2) катастрофiчного затоплення мiсцевостi;

     3) масових лiсових i торф'яних пожеж, землетрусiв, зсувiв, iнших геологiчних та гiдрогеологiчних явищ i процесiв;

     4) збройних конфлiктiв (з районiв можливих бойових дiй у безпечнi райони, якi визначаються Мiнiстерством оборони України на особливий перiод).

     7. Загальна евакуацiя проводиться для всiх категорiй населення iз зон:

     1) можливого радiоактивного та хiмiчного забруднення;

     2) катастрофiчного затоплення мiсцевостi з чотиригодинним добiганням проривної хвилi при руйнуваннi гiдротехнiчних споруд.

     8. Часткова евакуацiя проводиться для вивезення категорiй населення, якi за вiком чи станом здоров'я у разi виникнення надзвичайної ситуацiї не здатнi самостiйно вжити заходiв щодо збереження свого життя або здоров'я, а також осiб, якi вiдповiдно до законодавства доглядають (обслуговують) таких осiб. Часткова евакуацiя може проводитися також для iнших категорiй населення за рiшенням органiв i посадових осiб, зазначених у частинi четвертiй цiєї статтi.

     9. Проведення евакуацiї забезпечується шляхом:

     1) утворення регiональних, мiсцевих та об'єктових органiв з евакуацiї;

     2) планування евакуацiї;

     3) визначення безпечних районiв, придатних для розмiщення евакуйованого населення та майна;

     4) органiзацiї оповiщення керiвникiв суб'єктiв господарювання i населення про початок евакуацiї;

     5) органiзацiї управлiння евакуацiєю;

     6) життєзабезпечення евакуйованого населення в мiсцях їх безпечного розмiщення;

     7) навчання населення дiям пiд час проведення евакуацiї.

     10. За рiшенням органiв, зазначених у частинi третiй цiєї статтi (крiм керiвникiв суб'єктiв господарювання), для виведення чи вивезення основної частини населення iз зони надзвичайної ситуацiї, районiв можливих бойових дiй залучаються у порядку, встановленому законом, транспортнi засоби суб'єктiв господарювання, а в разi безпосередньої загрози життю або здоров'ю населення - усi наявнi транспортнi засоби суб'єктiв господарювання та громадян.

     11. Суб'єкту господарювання та громадянину, транспортнi засоби яких залученi, компенсуються вартiсть надання послуг i розмiр фактичних (понесених) витрат за рахунок коштiв, що видiляються з вiдповiдного бюджету на лiквiдацiю наслiдкiв надзвичайної ситуацiї або усунення загрози її виникнення, у порядку, визначеному Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     12. Працiвник суб'єкта господарювання, власник, користувач, водiй транспортного засобу, якi вiдмовилися вiд надання послуг з перевезення населення у зв'язку з надзвичайною ситуацiєю, несуть вiдповiдальнiсть вiдповiдно до закону.

     13. У разi виникнення загрози життю або здоров'ю громадянам України на територiї iноземних держав вiдповiднi центральнi органи виконавчої влади проводять їх евакуацiю.

     14. Евакуацiя матерiальних i культурних цiнностей проводиться у разi загрози або виникнення надзвичайних ситуацiй, якi можуть заподiяти їм шкоду, за наявностi часу на її проведення.

     15. Порядок проведення евакуацiї визначається Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     16. Планування заходiв з евакуацiї здiйснюється вiдповiдно до методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту.

Глава 8. Iнженерний захист територiй, радiацiйний i хiмiчний захист

     Стаття 34. Iнженерний захист територiй

     1. Iнженерний захист територiй включає:

     1) проведення районування територiй за наявнiстю потенцiйно небезпечних об'єктiв i небезпечних геологiчних, гiдрогеологiчних та метеорологiчних явищ i процесiв, а також ризику виникнення надзвичайних ситуацiй, пов'язаних з ними;

     2) вiднесення мiст до вiдповiдних груп цивiльного захисту та вiднесення суб'єктiв господарювання до вiдповiдних категорiй цивiльного захисту;

     3) розроблення та включення вимог iнженерно-технiчних заходiв цивiльного захисту до вiдповiдних видiв мiстобудiвної i проектної документацiї та реалiзацiя їх пiд час будiвництва i експлуатацiї;

     4) урахування можливих проявiв небезпечних геологiчних, гiдрогеологiчних та метеорологiчних явищ i процесiв та негативних наслiдкiв аварiй пiд час розроблення генеральних планiв населених пунктiв i ведення мiстобудування;

     5) розмiщення об'єктiв пiдвищеної небезпеки з урахуванням наслiдкiв аварiй, що можуть статися на таких об'єктах;

     6) розроблення i здiйснення заходiв щодо безаварiйного функцiонування об'єктiв пiдвищеної небезпеки;

     7) будiвництво споруд, будiвель, iнженерних мереж i транспортних комунiкацiй iз заданими рiвнями безпеки та надiйностi;

     8) будiвництво протизсувних, протиповеневих, протиселевих, протилавинних, протиерозiйних та iнших iнженерних споруд спецiального призначення, їх утримання у функцiональному станi;

     9) обстеження будiвель, споруд, iнженерних мереж i транспортних комунiкацiй, розроблення та здiйснення заходiв щодо їх безпечної експлуатацiї;

     10) iншi заходи iнженерного захисту територiй залежно вiд ситуацiї, що склалася.

     2. Здiйснення заходiв iнженерного захисту територiй покладається на суб'єктiв забезпечення цивiльного захисту.

     3. За результатами визначення ризикiв виникнення надзвичайних ситуацiй внаслiдок небезпечних геологiчних, гiдрогеологiчних та метеорологiчних явищ i процесiв, а також на об'єктах пiдвищеної небезпеки центральний орган виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту, веде Державний реєстр небезпечних територiй у порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     4. Розроблення мiстобудiвної документацiї та проектування об'єктiв, що належать суб'єктам господарювання i можуть спричинити виникнення надзвичайних ситуацiй та вплинути на стан захисту населення i територiй, здiйснюються з урахуванням вимог iнженерно-технiчних заходiв цивiльного захисту.

     5. Об'єкти, що належать суб'єктам господарювання, проектування яких здiйснюється з урахуванням вимог iнженерно-технiчних заходiв цивiльного захисту, визначаються Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     6. Заходи цивiльного захисту об'єктiв будiвництва визначаються у проектнiй документацiї вiдповiдно до будiвельних норм.

     7. Вимоги iнженерно-технiчних заходiв цивiльного захисту, дотримання яких обов'язкове пiд час розроблення мiстобудiвної та проектної документацiї, визначаються вiдповiдно до Закону України "Про будiвельнi норми".

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 20.06.2013р. N 353-VII, вiд 13.04.2017р. N 2020-VIII)

     Стаття 35. Радiацiйний i хiмiчний захист населення i територiй

     1. Радiацiйний i хiмiчний захист населення i територiй включає:

     1) виявлення та оцiнку радiацiйної i хiмiчної обстановки;

     2) органiзацiю та здiйснення дозиметричного i хiмiчного контролю;

     3) розроблення та впровадження типових режимiв радiацiйного захисту;

     4) використання засобiв колективного захисту;

     5) використання засобiв iндивiдуального захисту, приладiв радiацiйної та хiмiчної розвiдки, дозиметричного i хiмiчного контролю аварiйно-рятувальними службами, формуваннями та спецiалiзованими службами цивiльного захисту, якi беруть участь у проведеннi аварiйно-рятувальних та iнших невiдкладних робiт, гасiннi пожеж в осередках ураження радiацiйно i хiмiчно небезпечних об'єктiв та населення, яке проживає у зонах небезпечного забруднення;

     6) проведення йодної профiлактики рятувальникiв, якi залучаються до лiквiдацiї радiацiйної аварiї, персоналу радiацiйно небезпечних об'єктiв та населення, яке проживає в зонах можливого забруднення, радiоактивними iзотопами йоду з метою запобiгання опромiненню щитоподiбної залози;

     7) надання населенню можливостi придбання в особисте користування засобiв iндивiдуального захисту, приладiв дозиметричного та хiмiчного контролю;

     8) проведення санiтарної обробки населення та спецiальної обробки одягу, майна i транспорту;

     9) розроблення загальних критерiїв, методiв та методик спостережень щодо оцiнки радiацiйної i хiмiчної обстановки;

     10) iншi заходи радiацiйного i хiмiчного захисту залежно вiд ситуацiї, що склалася.

     2. Радiацiйний i хiмiчний захист населення i територiй забезпечується:

     1) визначенням суб'єктiв господарювання, на яких обладнуються мiсця для проведення санiтарної обробки населення та спецiальної обробки одягу, майна i транспорту;

     2) завчасним накопиченням i пiдтриманням у готовностi:

     а) засобiв колективного та iндивiдуального захисту;

     б) приладiв радiацiйної та хiмiчної розвiдки, дозиметричного i хiмiчного контролю;

     в) засобiв фармакологiчного протирадiацiйного захисту для йодної профiлактики населення, рятувальникiв та персоналу радiацiйно небезпечних об'єктiв радiоактивними iзотопами йоду з метою запобiгання опромiненню щитоподiбної залози.

     3. Здiйснення заходiв радiацiйного i хiмiчного захисту та його забезпечення покладається на суб'єктiв забезпечення цивiльного захисту.

     4. Порядок забезпечення населення i працiвникiв формувань та спецiалiзованих служб цивiльного захисту засобами iндивiдуального захисту, приладами радiацiйної та хiмiчної розвiдки, дозиметричного i хiмiчного контролю визначається Кабiнетом Мiнiстрiв України.

Глава 9. Медичний, бiологiчний i психологiчний захист, забезпечення санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення

     Стаття 36. Медичний захист, забезпечення санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення

     1. Медичний захист i забезпечення санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення включає:

     1) надання медичної допомоги постраждалим внаслiдок надзвичайних ситуацiй, рятувальникам та iншим особам, якi залучалися до виконання аварiйно-рятувальних та iнших невiдкладних робiт, гасiння пожеж, проведення їх медико-психологiчної реабiлiтацiї. Медична допомога населенню забезпечується службою медицини катастроф, керiвництво якою здiйснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi охорони здоров'я;

     2) планування i використання сил та засобiв закладiв охорони здоров'я незалежно вiд форми власностi;

     3) своєчасне застосування профiлактичних медичних препаратiв та своєчасне проведення санiтарно-протиепiдемiчних заходiв;

     4) контроль за якiстю та безпекою харчових продуктiв i продовольчої сировини, питної води та джерелами водопостачання;

     5) завчасне створення i пiдготовку спецiальних медичних формувань;

     6) утворення в умовах надзвичайних ситуацiй необхiдної кiлькостi додаткових тимчасових мобiльних медичних пiдроздiлiв або залучення додаткових закладiв охорони здоров'я;

     7) накопичення медичного та спецiального майна i технiки;

     8) пiдготовку та перепiдготовку медичних працiвникiв з надання екстреної медичної допомоги;

     9) навчання населення способам надання домедичної допомоги та правилам дотримання особистої гiгiєни;

     10) здiйснення заходiв з метою недопущення негативного впливу на здоров'я населення шкiдливих факторiв навколишнього природного середовища та наслiдкiв надзвичайних ситуацiй, а також умов для виникнення i поширення iнфекцiйних захворювань;

     11) проведення монiторингу стану навколишнього природного середовища, санiтарно-гiгiєнiчної та епiдемiчної ситуацiї;

     12) санiтарну охорону територiй та суб'єктiв господарювання в зонi надзвичайної ситуацiї;

     13) здiйснення iнших заходiв, пов'язаних з медичним захистом населення, залежно вiд ситуацiї, що склалася.

     2. Здiйснення заходiв медичного захисту населення покладається на суб'єктiв забезпечення цивiльного захисту.

     3. Для проведення медико-психологiчної реабiлiтацiї осiб, зазначених у пунктi 1 частини першої цiєї статтi, при санаторно-курортних закладах незалежно вiд форми власностi утворюються центри медико-психологiчної реабiлiтацiї. Перелiк санаторно-курортних закладiв, в яких утворюються центри медико-психологiчної реабiлiтацiї, затверджується спiльним актом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi охорони здоров'я, та центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту.

     Стаття 37. Бiологiчний захист населення, тварин i рослин

     1. Бiологiчний захист населення, тварин i рослин включає:

     1) своєчасне виявлення чинникiв та осередку бiологiчного зараження, його локалiзацiю i лiквiдацiю;

     2) прогнозування масштабiв i наслiдкiв бiологiчного зараження, розроблення та запровадження своєчасних протиепiдемiчних, профiлактичних, протиепiзоотичних, протиепiфiтотичних i лiкувальних заходiв;

     3) проведення екстреної неспецифiчної та специфiчної профiлактики бiологiчного зараження населення;

     4) своєчасне застосування засобiв iндивiдуального та колективного захисту;

     5) запровадження обмежувальних протиепiдемiчних заходiв, обсервацiї та карантину;

     6) здiйснення дезiнфекцiйних заходiв в осередку зараження, знезараження суб'єктiв господарювання, тварин та санiтарної обробки населення;

     7) надання екстреної медичної допомоги ураженим бiологiчними патогенними агентами;

     8) iншi заходи бiологiчного захисту залежно вiд ситуацiї, що склалася.

     2. Бiологiчний захист населення, тварин i рослин додатково включає встановлення протиепiдемiчного, протиепiзоотичного та протиепiфiтотичного режимiв та їх дотримання суб'єктами господарювання, закладами охорони здоров'я та населенням.

     3. Здiйснення заходiв бiологiчного захисту покладається на суб'єктiв забезпечення цивiльного захисту.

     Стаття 38. Психологiчний захист населення

     1. Заходи психологiчного захисту населення спрямовуються на зменшення та нейтралiзацiю негативних психiчних станiв i реакцiй серед населення у разi загрози та виникнення надзвичайних ситуацiй i включають:

     1) планування дiяльностi, пов'язаної з психологiчним захистом;

     2) своєчасне застосування лiцензованих та дозволених до застосування в Українi iнформацiйних, психопрофiлактичних i психокорекцiйних методiв впливу на особистiсть;

     3) виявлення за допомогою психологiчних методiв чинникiв, якi сприяють виникненню соцiально-психологiчної напруженостi;

     4) використання сучасних психологiчних технологiй для нейтралiзацiї негативного впливу чинникiв надзвичайних ситуацiй на населення;

     5) здiйснення iнших заходiв психологiчного захисту залежно вiд ситуацiї, що склалася.

     2. Органiзацiя та здiйснення заходiв психологiчного захисту населення покладаються на центральний орган виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту.

Глава 10. Навчання населення дiям у надзвичайних ситуацiях

     Стаття 39. Органiзацiя навчання населення дiям у надзвичайних ситуацiях

     1. Навчання населення дiям у надзвичайних ситуацiях здiйснюється:

     1) за мiсцем роботи - працюючого населення;

     2) за мiсцем навчання - дiтей дошкiльного вiку, учнiв та студентiв;

     3) за мiсцем проживання - непрацюючого населення.

     2. Органiзацiя навчання дiям у надзвичайних ситуацiях покладається:

     1) працюючого та непрацюючого населення - на центральний орган виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту, Раду мiнiстрiв Автономної Республiки Крим, мiсцевi державнi адмiнiстрацiї, органи мiсцевого самоврядування, якi розробляють i затверджують вiдповiднi органiзацiйно-методичнi вказiвки та програми з пiдготовки населення до таких дiй;

     2) дiтей дошкiльного вiку, учнiв та студентiв - на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi освiти i науки, який розробляє та затверджує навчальнi програми з вивчення заходiв безпеки, способiв захисту вiд впливу небезпечних факторiв, викликаних надзвичайними ситуацiями, з надання домедичної допомоги за погодженням з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту.

     3. Стандартами професiйно-технiчної та вищої освiти передбачається набуття знань у сферi цивiльного захисту.

     4. Порядок здiйснення навчання населення дiям у надзвичайних ситуацiях встановлюється Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     5. Громадськi органiзацiї та позашкiльнi навчальнi заклади здiйснюють навчання дiям у надзвичайних ситуацiях вiдповiдно до своїх статутiв.

     Стаття 40. Навчання працюючого населення

     1. Навчання працюючого населення дiям у надзвичайних ситуацiях є обов'язковим i здiйснюється в робочий час за рахунок коштiв роботодавця за програмами пiдготовки населення дiям у надзвичайних ситуацiях, а також пiд час проведення спецiальних об'єктових навчань i тренувань з питань цивiльного захисту.

     2. Порядок органiзацiї та проведення спецiальних об'єктових навчань i тренувань з питань цивiльного захисту визначається центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту.

     3. Для отримання працiвниками вiдомостей про конкретнi дiї у надзвичайних ситуацiях з урахуванням особливостей виробничої дiяльностi суб'єкта господарювання у кожному суб'єктi господарювання обладнується iнформацiйно-довiдковий куточок з питань цивiльного захисту.

     4. Особи пiд час прийняття на роботу та працiвники щороку за мiсцем роботи проходять iнструктаж з питань цивiльного захисту, пожежної безпеки та дiй у надзвичайних ситуацiях.

     5. Особи, яких приймають на роботу, пов'язану з пiдвищеною пожежною небезпекою, мають попередньо пройти спецiальне навчання (пожежно-технiчний мiнiмум). Працiвники, зайнятi на роботах з пiдвищеною пожежною небезпекою, один раз на рiк проходять перевiрку знань вiдповiдних нормативних актiв з пожежної безпеки, а посадовi особи до початку виконання своїх обов'язкiв i перiодично (один раз на три роки) проходять навчання та перевiрку знань з питань пожежної безпеки.

     6. Допуск до роботи осiб, якi не пройшли навчання, iнструктаж i перевiрку знань з питань цивiльного захисту, зокрема з пожежної безпеки, забороняється.

     7. Програми навчання з питань пожежної безпеки погоджуються з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту.

     Стаття 41. Формування культури безпеки життєдiяльностi населення. Навчання учнiв, студентiв та дiтей дошкiльного вiку

     1. Культура безпеки життєдiяльностi населення - це сукупнiсть цiнностей, стандартiв, моральних норм i норм поведiнки, спрямованих на пiдтримання самодисциплiни як способу пiдвищення рiвня безпеки.

     2. Популяризацiя культури безпеки життєдiяльностi серед дiтей та молодi органiзовується i здiйснюється центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту, спiльно з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi освiти i науки, громадськими органiзацiями шляхом:

     1) проведення шкiльних, районних (мiських), обласних та всеукраїнських змагань з безпеки життєдiяльностi;

     2) проведення навчально-тренувальних зборiв i польових таборiв;

     3) участi команд-переможниць у заходах мiжнародного рiвня з цих питань.

     3. Навчання учнiв, студентiв та дiтей дошкiльного вiку дiям у надзвичайних ситуацiях та правилам пожежної безпеки є обов'язковим i здiйснюється пiд час навчально - виховного процесу за рахунок коштiв, передбачених на фiнансування навчальних закладiв.

     4. Навчання дiтей дошкiльного вiку дiям у надзвичайних ситуацiях та запобiгання пожежам вiд дитячих пустощiв з вогнем проводиться шляхом формування у них поведiнки, вiдповiдної вiку дитини, щодо власного захисту та рятування.

     Стаття 42. Навчання непрацюючого населення

     1. Непрацююче населення самостiйно вивчає пам'ятки та iнший iнформацiйно-довiдковий матерiал з питань цивiльного захисту, правила пожежної безпеки у побутi та громадських мiсцях та має право отримувати вiд органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядування, через засоби масової iнформацiї iншу наочну продукцiю, вiдомостi про надзвичайнi ситуацiї, у зонi яких або у зонi можливого ураження вiд яких може опинитися мiсце проживання непрацюючих громадян, а також про способи захисту вiд впливу небезпечних факторiв, викликаних такими надзвичайними ситуацiями.

Роздiл V
ЗАПОБIГАННЯ НАДЗВИЧАЙНИМ СИТУАЦIЯМ

Глава 11. Державне регулювання дiяльностi суб'єктiв господарювання з питань цивiльного захисту

     Стаття 43. Монiторинг i прогнозування надзвичайних ситуацiй

     1. З метою забезпечення здiйснення заходiв iз запобiгання виникненню надзвичайних ситуацiй в Українi проводяться постiйний монiторинг i прогнозування надзвичайних ситуацiй.

     2. Монiторинг надзвичайних ситуацiй - це система безперервних спостережень, лабораторного та iншого контролю для оцiнки стану захисту населення i територiй та небезпечних процесiв, якi можуть призвести до загрози або виникнення надзвичайних ситуацiй, а також своєчасне виявлення тенденцiй до їх змiни.

     3. Спостереження, лабораторний та iнший контроль включають збирання, опрацювання i передавання iнформацiї про стан навколишнього природного середовища, забруднення продуктiв харчування, продовольчої сировини, фуражу, води радiоактивними та хiмiчними речовинами, зараження збудниками iнфекцiйних хвороб та iншими небезпечними бiологiчними агентами.

     4. Для проведення монiторингу i прогнозування надзвичайних ситуацiй в Українi створюється та функцiонує система монiторингу i прогнозування надзвичайних ситуацiй.

     5. Порядок функцiонування системи монiторингу i прогнозування надзвичайних ситуацiй, проведення монiторингу i прогнозування надзвичайних ситуацiй, перелiк установ та органiзацiй, якi належать до суб'єктiв монiторингу, спостереження, лабораторного контролю i прогнозування надзвичайних ситуацiй, визначаються Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     6. Суб'єкти монiторингу, спостереження, лабораторного контролю та прогнозування надзвичайних ситуацiй на регiональному, мiсцевому та об'єктовому рiвнi визначаються Радою мiнiстрiв Автономної Республiки Крим, вiдповiдними мiсцевими державними адмiнiстрацiями, органами мiсцевого самоврядування, суб'єктами господарювання.

     Стаття 44. Виключена

(згiдно iз Законом України вiд 20.09.2019р. N 124-IX)

     Стаття 45. Експертиза у сферi цивiльного захисту

     1. Експертизi у сферi цивiльного захисту у випадках, передбачених законом, пiдлягають:

     1) проекти мiстобудiвної документацiї в частинi додержання вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки;

     2) проекти будiвництва в частинi додержання вимог нормативно-правових актiв з питань техногенної, пожежної, ядерної та радiацiйної безпеки, мiцностi, надiйностi та необхiдної довговiчностi.

     2. Експертиза мiстобудiвної документацiї та проектiв будiвництва проводиться вiдповiдно до Закону України "Про регулювання мiстобудiвної дiяльностi".

(У редакцiї Закону України вiд 20.06.2013р. N 353-VII)

     Стаття 46. Оцiнка вiдповiдностi у сферi цивiльного захисту

     1. Сертифiкацiя засобiв цивiльного захисту органiзується i здiйснюється з метою пiдтвердження вiдповiдностi продукцiї технiчним регламентам.

(У редакцiї Закону України вiд 15.01.2015р. N 124-VIII)

     Стаття 47. Державний нагляд (контроль) з питань цивiльного захисту

     1. Державний нагляд (контроль) з питань цивiльного захисту здiйснюється за додержанням та виконанням вимог законодавства у сферах техногенної та пожежної безпеки, захисту населення i територiй вiд надзвичайних ситуацiй природного i техногенного характеру, за дiяльнiстю аварiйно-рятувальних служб, а також у сферi промислової безпеки та гiрничого нагляду, поводження з радiоактивними вiдходами вiдповiдно до Закону України "Про основнi засади державного нагляду (контролю) у сферi господарської дiяльностi", цього Кодексу та iнших законодавчих актiв.

     Стаття 48. Атестацiя аварiйно-рятувальних служб та рятувальникiв

     1. Атестацiя аварiйно-рятувальних служб та рятувальникiв проводиться з метою перевiрки їх здатностi до проведення аварiйно-рятувальних та iнших невiдкладних робiт, гасiння пожеж та надання права на проведення таких робiт.

     2. Особливiстю проведення атестацiї аварiйно-рятувальних служб, укомплектованих водолазами iз спецiальним оснащенням для виконання водолазних робiт, є попередня сертифiкацiя водолазних пiдроздiлiв зазначених служб для визначення перелiку водолазних робiт, якi вони здатнi виконувати.

     3. Атестацiї пiдлягають аварiйно-рятувальнi служби, рятувальники, якi працюють на контрактнiй основi, а також громадяни України, якi приймаються на роботу до аварiйно-рятувальної служби на контрактнiй основi.

     4. Атестацiю аварiйно-рятувальних служб та рятувальникiв проводить вiдповiдна мiжвiдомча атестацiйна комiсiя, яка утворюється Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     5. Положення про мiжвiдомчу атестацiйну комiсiю затверджує центральний орган виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту.

     6. До складу мiжвiдомчої атестацiйної комiсiї включаються представники центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту, iнших центральних органiв виконавчої влади, якi мають у своєму складi аварiйно-рятувальнi служби, та центральних органiв виконавчої влади, уповноважених здiйснювати державний нагляд у цiй сферi.

     7. Атестацiю формувань та працiвникiв служби медицини катастроф щодо вiдповiдностi фахового рiвня пiдготовки та стану здоров'я для надання екстреної медичної допомоги постраждалим безпосередньо в зонi надзвичайної ситуацiї проводить атестацiйна комiсiя центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi охорони здоров'я. Порядок проведення такої атестацiї встановлюється Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     8. Атестацiя аварiйно-рятувальних служб, служб медицини катастроф та видача їм свiдоцтва про атестацiю проводиться безоплатно.

     9. Центральний орган виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту, та центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi охорони здоров'я, протягом десяти робочих днiв пiсля проходження атестацiї аварiйно-рятувальної служби, формування служби медицини катастроф, рятувальникiв приймають рiшення про видачу та здiйснюють видачу їм свiдоцтва про атестацiю, посвiдчення, книжки та жетона рятувальника або письмове повiдомлення про вiдмову в їх видачi.

     10. Строк дiї свiдоцтва про атестацiю становить п'ять рокiв.

     11. Пiдставою для вiдмови у видачi свiдоцтва про атестацiю аварiйно-рятувальної служби, служби медицини катастроф є:

     1) надання суб'єктом атестацiї документiв, необхiдних для одержання свiдоцтва про атестацiю, не в повному обсязi;

     2) виявлення в документах, поданих суб'єктом атестацiї, недостовiрних вiдомостей;

     3) непроходження атестацiї бiльш як 20 вiдсотками основних працiвникiв;

     4) укомплектованiсть основними працiвниками менш як 70 вiдсоткiв;

     5) забезпеченiсть основними видами спецiальної технiки та запасами матерiальних засобiв менш як 70 вiдсоткiв штатних норм;

     6) коефiцiєнт технiчної готовностi засобiв iндивiдуального захисту рятувальникiв менш як 0,9, а засобiв аварiйно-рятувального оснащення - менш як 0,8;

     7) перевищення на 10 вiдсоткiв встановлених центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту, строкiв приведення в готовнiсть до реагування на надзвичайнi ситуацiї.

     12. Пiдставою для вiдмови у видачi посвiдчення, книжки та жетона рятувальника пiсля проведення атестацiї є:

     1) подання суб'єктом атестацiї документiв, необхiдних для одержання свiдоцтва про атестацiю, не в повному обсязi;

     2) виявлення в документах, поданих суб'єктом атестацiї, недостовiрних вiдомостей;

     3) вiдсутнiсть укладеного контракту про прийняття на роботу основного працiвника;

     4) невiдповiднiсть спецiальної та/або фiзичної пiдготовки встановленим нормам i вимогам;

     5) вiдсутнiсть медичного висновку про придатнiсть за станом здоров'я до виконання аварiйно-рятувальних та iнших невiдкладних робiт, гасiння пожеж.

     13. Пiдставою для анулювання свiдоцтва про атестацiю аварiйно-рятувальної служби є:

     1) припинення дiяльностi аварiйно-рятувальної служби;

     2) допущення iстотних недолiкiв пiд час проведення аварiйно-рятувальних та iнших невiдкладних робiт;

     3) перевищення бiльш як на 10 вiдсоткiв нормативного часу на виконання поставленого завдання та низькi практичнi навички з фахової пiдготовки, виявленi основними працiвниками;

     4) допущення систематичних випадкiв грубого порушення правил технiки безпеки пiд час проведення аварiйно-рятувальних та iнших невiдкладних робiт основними працiвниками;

     5) невиконання в повному обсязi або неякiсне виконання профiлактичних робiт на суб'єктах господарювання, що пiдлягають аварiйно-рятувальному обслуговуванню;

     6) допущення загибелi або поранення рятувальникiв внаслiдок порушення технiки безпеки пiд час проведення аварiйно-рятувальних та iнших невiдкладних робiт.

     14. Пiдставою для анулювання посвiдчення, книжки та жетона рятувальника є:

     1) звiльнення з роботи або переведення на посаду, яка не належить до основного складу;

     2) низькi практичнi навички, проявленi рятувальником пiд час проведення аварiйно-рятувальних та iнших невiдкладних робiт, гасiння пожеж;

     3) непроходження в установленi строки пiдвищення квалiфiкацiї;

     4) допущення систематичних випадкiв грубого порушення правил технiки безпеки пiд час проведення аварiйно-рятувальних та iнших невiдкладних робiт, гасiння пожеж;

     5) допущення поранення чи травмування внаслiдок порушення правил технiки безпеки пiд час проведення аварiйно-рятувальних та iнших невiдкладних робiт, гасiння пожеж;

     6) непридатнiсть за медичним висновком до виконання аварiйно-рятувальних та iнших невiдкладних робiт, гасiння пожеж;

     7) систематичне порушення трудової дисциплiни.

     15. Пiдставою для переоформлення свiдоцтва про атестацiю аварiйно-рятувальної служби або служби медицини катастроф є змiна найменування або мiсцезнаходження аварiйно-рятувальної служби, служби медицини катастроф.

     16. Пiдставою для переоформлення посвiдчення, книжки та жетона рятувальника є змiна ним мiсця роботи або прiзвища, iменi та по батьковi.

     17. Пiдставою для видачi дублiката свiдоцтва про атестацiю аварiйно-рятувальної служби або служби медицини катастроф є його втрата або пошкодження.

     18. Пiдставою для видачi дублiката посвiдчення, книжки та жетона рятувальника є їх втрата або пошкодження.

     19. Вiдмова у видачi або анулювання уповноваженим органом свiдоцтва про атестацiю, посвiдчення, книжки та жетона рятувальника не позбавляє суб'єкта атестування права подати документи для його одержання пiсля усунення виявлених недолiкiв i порушень.

     20. Рiшення про вiдмову у видачi або анулювання свiдоцтва про атестацiю, посвiдчення, книжки та жетона рятувальника може бути оскаржено в порядку, визначеному законом.

     21. Порядок атестацiї аварiйно-рятувальних служб, рятувальникiв, видачi свiдоцтва про атестацiю, посвiдчення, книжки та жетона рятувальника, перелiк документiв, якi необхiдно подати для одержання свiдоцтва про атестацiю, посвiдчення, книжки та жетона рятувальника, визначаються Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     22. Неатестованi аварiйно-рятувальнi служби, рятувальники до проведення аварiйно-рятувальних та iнших невiдкладних робiт, гасiння пожеж не допускаються.

     23. Атестованi аварiйно-рятувальнi служби та рятувальники, а також служби медицини катастроф вносяться до вiдповiдних реєстрiв аварiйно-рятувальних служб. Ведення реєстру аварiйно-рятувальних служб здiйснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту.

     Стаття 49. Страхування

     1. Метою страхування у сферi цивiльного захисту є:

     1) страховий захист майнових iнтересiв суб'єктiв господарювання i громадян вiд шкоди, яка може бути заподiяна внаслiдок надзвичайних ситуацiй, небезпечних подiй або проведення робiт iз запобiгання чи лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайних ситуацiй;

     2) страхове вiдшкодування суб'єктами господарювання, у користуваннi яких є об'єкти пiдвищеної небезпеки, шкоди, яка може бути заподiяна третiм особам або їхньому майну, а також iншим юридичним особам унаслiдок надзвичайної ситуацiї, що може виникнути на такому об'єктi.

     2. Страховий захист населення вiд надзвичайних ситуацiй забезпечується добровiльним страхуванням вiдповiдно до закону.

Глава 12. Забезпечення техногенної безпеки

     Стаття 50. Джерела небезпеки виникнення надзвичайних ситуацiй техногенного характеру

     1. Джерелами небезпеки виникнення надзвичайних ситуацiй техногенного характеру є:

     1) потенцiйно небезпечнi об'єкти та об'єкти пiдвищеної небезпеки;

     2) будiвлi та споруди з порушенням умов експлуатацiї;

     3) суб'єкти господарювання з критичним станом виробничих фондiв та порушенням умов експлуатацiї;

     4) ядернi установки з порушенням умов експлуатацiї;

     5) наслiдки терористичної дiяльностi;

     6) гiдротехнiчнi споруди;

     7) неконтрольоване ввезення, зберiгання i використання на територiї України техногенно небезпечних технологiй, речовин, матерiалiв;

     8) надмiрне та неврегульоване накопичення побутових i промислових вiдходiв, непридатних для використання засобiв захисту рослин;

     9) наслiдки вiйськової та iншої екологiчно небезпечної дiяльностi;

     10) суб'єкти господарювання, на об'єктах яких здiйснюються виробництво, зберiгання та утилiзацiя вибухонебезпечних предметiв;

     11) об'єкти життєзабезпечення населення з порушенням умов експлуатацiї;

     12) iншi об'єкти, що можуть створити загрозу виникнення аварiї.

     Стаття 51. Забезпечення техногенної безпеки органами державної влади, органами мiсцевого самоврядування, суб'єктами господарювання

     1. Дiяльнiсть iз забезпечення техногенної безпеки є складовою виробничої, експлуатацiйної та iншої дiяльностi вiдповiдних посадових осiб i працiвникiв пiдприємств, установ, органiзацiй. Ця вимога вiдображається у вiдповiдних статутах або положеннях.

     2. Забезпечення техногенної безпеки суб'єкта господарювання покладається на його керiвника.

     3. Забезпечення техногенної безпеки пiд час проектування, будiвництва об'єктiв, будiвель i споруд покладається на орган архiтектури, замовникiв, забудовникiв, проектнi та будiвельнi органiзацiї.

     4. Забезпечення техногенної безпеки в жилих примiщеннях державного, комунального, приватного житлового фонду, фонду житлово-будiвельних кооперативiв покладається на житлово-експлуатацiйнi органiзацiї, квартиронаймачiв та власникiв квартир, а в жилих будинках приватного житлового фонду - на їх власникiв або наймачiв, якщо це обумовлено договором найму.

     Стаття 52. Вимоги щодо дотримання техногенної безпеки

     1. Вимоги щодо дотримання техногенної безпеки повиннi вiдповiдати нормам захисту населення i територiй вiд надзвичайних ситуацiй, забезпечення санiтарно-епiдемiологiчного благополуччя, охорони навколишнього природного середовища, екологiчної, пожежної та промислової безпеки, охорони працi, будiвництва.

     2. Вимоги щодо дотримання техногенної безпеки розробляються центральними органами виконавчої влади, мiсцевими державними адмiнiстрацiями, суб'єктами господарювання вiдповiдно до їх компетенцiї на пiдставi цього Кодексу та iнших законiв.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.09.2019р. N 124-IX)

     Стаття 53. Автоматизована система раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацiй та оповiщення населення у разi їх виникнення

     1. На об'єктах пiдвищеної небезпеки з метою своєчасного виявлення на них загрози виникнення надзвичайних ситуацiй та здiйснення оповiщення персоналу та населення, яке потрапляє в зону можливого ураження, створюються та функцiонують автоматизованi системи раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацiй та оповiщення населення у разi їх виникнення (далi - автоматизованi системи).

     2. На гiдротехнiчних спорудах Днiпровського та Днiстровського каскадiв та в зонах їх можливого катастрофiчного затоплення, на атомних електростанцiях, магiстральних амiакопроводах, нафто- та газопроводах створюються i функцiонують автоматизованi системи раннього виявлення надзвичайних ситуацiй та спецiальнi системи оповiщення.

     3. На об'єктах з масовим перебуванням людей створюються та функцiонують об'єктовi системи оповiщення.

     4. Вимоги до автоматизованих систем раннього виявлення надзвичайних ситуацiй та систем оповiщення, а також їх улаштування, експлуатацiї i технiчного обслуговування визначаються правилами, що затверджуються центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту.

     Стаття 54. Вiднесення мiст та суб'єктiв господарювання до вiдповiдних груп i категорiй цивiльного захисту

     1. Мiста, на територiї яких розмiщенi суб'єкти господарювання, що мають важливе економiчне i стратегiчне значення для економiки i безпеки держави та становлять небезпеку для населення i територiй у зв'язку з можливiстю радiоактивного, хiмiчного забруднення чи катастрофiчного затоплення, вiдносяться до вiдповiдних груп цивiльного захисту - особливої, першої, другої чи третьої.

     2. Суб'єкти господарювання, що мають важливе значення для нацiональної економiки i оборони держави, вiдносяться до вiдповiдних категорiй цивiльного захисту - особливої важливостi, першої чи другої.

Глава 13. Забезпечення пожежної безпеки

     Стаття 55. Заходи щодо забезпечення пожежної безпеки

     1. Забезпечення пожежної безпеки на територiї України, регулювання вiдносин у цiй сферi органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядування та суб'єктiв господарювання i громадян здiйснюються вiдповiдно до цього Кодексу, законiв та iнших нормативно-правових актiв.

     2. Дiяльнiсть iз забезпечення пожежної безпеки є складовою виробничої та iншої дiяльностi посадових осiб i працiвникiв пiдприємств, установ та органiзацiй. Зазначена вимога вiдображається у трудових договорах (контрактах), статутах та положеннях.

     3. Забезпечення пожежної безпеки суб'єкта господарювання покладається на власникiв та керiвникiв таких суб'єктiв господарювання.

     4. Повноваження у сферi пожежної безпеки асоцiацiй, корпорацiй, концернiв, iнших господарських об'єднань визначаються їхнiми статутами або договорами мiж суб'єктами господарювання, що утворили об'єднання. Для виконання делегованих об'єднанню функцiй у його апаратi створюється служба пожежної безпеки.

     5. Обов'язок iз забезпечення пожежної безпеки пiд час проектування та забудови населених пунктiв, будiвництва будiвель i споруд покладається на органи архiтектури, замовникiв, забудовникiв, проектнi та будiвельнi органiзацiї.

     6. Обов'язок iз забезпечення пожежної безпеки в жилих примiщеннях державного, комунального, громадського житлового фонду, фонду житлово-будiвельних кооперативiв покладається на квартиронаймачiв i власникiв квартир, а в жилих примiщеннях приватного житлового фонду та iнших спорудах, приватних житлових будинках садибного типу, дачних i садових будинках з господарськими спорудами та будiвлями - на їх власникiв або наймачiв, якщо це обумовлено договором найму.

     Стаття 56. Погодження норм i правил

     1. Норми i правила, якi встановлюють вимоги до пожежонебезпечних технологiчних процесiв та продукцiї, повиннi включати вимоги пожежної безпеки i погоджуватися з центральним органом виконавчої влади, що здiйснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки.

     2. Вимоги пожежної безпеки, що мiстяться у вiдомчих нормативних актах, не повиннi суперечити нормам i правилам.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.09.2019р. N 124-IX)

     Стаття 57. Дотримання вимог пожежної безпеки пiд час проектування, будiвництва та реконструкцiї об'єктiв виробничого та iншого призначення

     1. Виробничi, жилi, iншi будiвлi та споруди, обладнання, транспортнi засоби, що вводяться в дiю чи експлуатацiю пiсля завершення будiвництва, реконструкцiї або технiчного переоснащення, а також технологiчнi процеси та продукцiя повиннi вiдповiдати вимогам нормативно-правових актiв з пожежної безпеки.

     2. Початок роботи новоутворених пiдприємств, початок використання суб'єктом господарювання об'єктiв нерухомостi (будiвель, споруд, примiщень або їх частин) здiйснюється суб'єктом господарювання на пiдставi поданої декларацiї вiдповiдностi матерiально-технiчної бази суб'єкта господарювання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки (далi - декларацiя), а для суб'єктiв господарювання з високим ступенем ризику - також за наявностi позитивного висновку за результатами оцiнки (експертизи) протипожежного стану пiдприємства, об'єкта чи примiщення (далi - оцiнка протипожежного стану).

     Оцiнка протипожежного стану проводиться суб'єктом господарювання, який одержав вiдповiдну лiцензiю.

     Висновок за результатами оцiнки протипожежного стану оформляється та надається суб'єктом господарювання, який проводив оцiнку протипожежного стану.

     Позитивний висновок за результатами оцiнки протипожежного стану надається до початку роботи новоутворених пiдприємств, до початку використання суб'єктом господарювання об'єктiв нерухомостi, за вiдсутностi фактiв порушення правил пожежної безпеки та дiє до реєстрацiї декларацiї.

     3. Перелiк суб'єктiв господарювання з високим ступенем ризику визначається центральним органом виконавчої влади, який здiйснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, за погодженням iз центральним органом виконавчої влади, що реалiзує державну регуляторну полiтику, у сферi дозвiльної системи i лiцензування господарської дiяльностi.

     Критерiй вiднесення суб'єкта господарювання до високого, середнього та незначного ступеня ризику визначається Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     4. Декларацiя подається суб'єктом господарювання до державного адмiнiстратора або центрального органу виконавчої влади, який здiйснює державний нагляд у сферi техногенної та пожежної безпеки (дозвiльного органу).

     Декларацiя реєструється дозвiльним органом на безоплатнiй основi протягом десяти робочих днiв з дня її надходження.

     Датою надходження декларацiї вважається дата її реєстрацiї як вхiдної кореспонденцiї державним адмiнiстратором або дозвiльним органом, а в разi надсилання рекомендованим листом - дата, зазначена на поштовому штемпелi пiдприємства зв'язку.

     Державний адмiнiстратор протягом одного робочого дня пiсля надходження декларацiї передає її дозвiльному органу.

     Якщо декларацiю подано чи оформлено з порушенням установлених вимог, дозвiльний орган вiдмовляє в реєстрацiї декларацiї та повертає її суб'єкту господарювання для доопрацювання.

     У разi якщо дозвiльним органом не зареєстровано декларацiю i не вiдмовлено в її реєстрацiї в установлений абзацом другим цiєї частини строк, право на вчинення дiй щодо провадження господарської дiяльностi, передбачених частиною другою цiєї статтi, виникає наступного дня пiсля завершення строку, встановленого для реєстрацiї декларацiї. У такому разi декларацiя вважається зареєстрованою.

     Декларацiя не подається:

     1) на використання торговельних мiсць, кiоскiв та контейнерiв, якщо їх розмiщено на ринку вiдповiдно до схеми, погодженої з органом державного пожежного нагляду;

     2) орендарем об'єкта нерухомостi (особою, яка використовує об'єкт нерухомостi за цивiльно-правовим договором, що не передбачає перехiд права власностi на цей об'єкт) за умови, що декларацiю на об'єкт нерухомостi зареєстровано власником;

     3) на використання об'єктiв, що в установленому законодавством порядку приймаються в експлуатацiю пiсля завершення будiвництва, реконструкцiї, реставрацiї, капiтального ремонту.

     5. Суб'єкт господарювання набуває право вчиняти дiї щодо провадження господарської дiяльностi, передбаченi частиною другою цiєї статтi, з дня реєстрацiї декларацiї вiдповiдним дозвiльним органом.

     Форма декларацiї, порядок її подання та реєстрацiї визначаються Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     Особи, якi подали декларацiю, несуть передбачену законом вiдповiдальнiсть за достовiрнiсть даних, зазначених у поданiй декларацiї.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.06.2013р. N 353-VII)

     Стаття 58. Призначення i завдання пожежної охорони

     1. Пожежна охорона створюється з метою захисту життя i здоров'я громадян, приватної, колективної та державної власностi вiд пожеж, пiдтримання належного рiвня пожежної безпеки на пiдприємствах, установах, органiзацiях i в населених пунктах.

     2. Основними завданнями пожежної охорони є:

     1) забезпечення пожежної безпеки;

     2) запобiгання виникненню пожеж та нещасним випадкам пiд час пожеж;

     3) гасiння пожеж, рятування населення, а також надання допомоги у лiквiдацiї наслiдкiв iнших надзвичайних ситуацiй.

     Стаття 59. Види пожежної охорони

     1. Пожежна охорона подiляється на державну, вiдомчу, мiсцеву та добровiльну.

     Стаття 60. Державна пожежна охорона

     1. Забезпечення державної пожежної охорони вiдповiдно до повноважень покладається на:

     1) органи та пiдроздiли центрального органу виконавчої влади, який здiйснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки;

     2) державнi пожежно-рятувальнi пiдроздiли (частини) Оперативно-рятувальної служби цивiльного захисту;

     3) допомiжнi служби, призначенi для забезпечення пожежної безпеки;

     4) навчальнi заклади цивiльного захисту, науково-дослiднi установи, об'єкти центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту, та центрального органу виконавчої влади, який здiйснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки;

     5) Державний центр сертифiкацiї центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту.

     2. Порядок здiйснення державної пожежної охорони визначається Положенням про державну пожежну охорону, що затверджується Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     Стаття 61. Вiдомча пожежна охорона

     1. У суб'єктiв господарювання, вiднесених до сфери управлiння вiдповiдних центральних органiв виконавчої влади, утворюються державнi пожежно-рятувальнi пiдроздiли (частини) для забезпечення вiдомчої пожежної охорони.

     2. Перелiк суб'єктiв господарювання, в яких створюється вiдомча пожежна охорона, визначається Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     3. Порядок забезпечення вiдомчої пожежної охорони, права та обов'язки її працiвникiв визначаються положеннями про них, якi затверджуються вiдповiдними мiнiстерствами на пiдставi Типового положення про вiдомчу пожежну охорону. Типове положення про вiдомчу пожежну охорону затверджується Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     4. Пожежно-рятувальнi пiдроздiли, що забезпечують вiдомчу пожежну охорону та мають виїзну пожежну технiку, залучаються до гасiння пожеж у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту.

     5. Пожежно-рятувальнi пiдроздiли, що забезпечують вiдомчу пожежну охорону, щодо пiдготовки рятувальникiв та органiзацiї гасiння пожеж керуються актами центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту, а також актами iнших мiнiстерств, до сфери управлiння яких вiднесенi пiдроздiли, що забезпечують вiдомчу пожежну охорону.

     6. Нормативно-правовi акти мiнiстерств з питань пiдготовки рятувальникiв пожежно-рятувальних пiдроздiлiв, що забезпечують вiдомчу пожежну охорону, та органiзацiї гасiння пожеж погоджуються з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту.

     7. Служби пожежної безпеки, створенi для забезпечення пожежної безпеки на об'єктах Мiнiстерства оборони України, Мiнiстерства внутрiшнiх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнiшньої розвiдки України, Нацiональної полiцiї, центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферах органiзацiї спецiального зв'язку та захисту iнформацiї, центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi захисту державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключнiй (морськiй) економiчнiй зонi, Державної спецiальної служби транспорту центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi транспорту та iнфраструктури, здiйснюють контроль за виконанням правил пожежної безпеки на цих об'єктах.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 10.11.2015р. N 766-VIII, вiд 02.06.2016р. N 1404-VIII)

     Стаття 62. Мiсцева пожежна охорона

     1. У селах, селищах, де немає пожежно-рятувальних пiдроздiлiв, сiльськi та селищнi ради за погодженням з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту, утворюють пожежно-рятувальнi пiдроздiли для забезпечення мiсцевої пожежної охорони.

     2. Фiнансування та матерiально-технiчне забезпечення пожежно-рятувальних пiдроздiлiв для забезпечення мiсцевої пожежної охорони здiйснюються за рахунок коштiв мiсцевих бюджетiв та iнших джерел, не заборонених законодавством.

     3. У разi якщо в населеному пунктi, розташованому на вiдповiднiй територiї та з'єднаному з iншими населеними пунктами пiд'їзними шляхами загального користування, утворено пожежно-рятувальний пiдроздiл для забезпечення мiсцевої пожежної охорони, який здатний виконувати завдання за призначенням на територiї населених пунктiв, де немає таких пiдроздiлiв, у вiдповiдних мiсцевих бюджетах можуть передбачатися видатки на матерiально-технiчне забезпечення таких пiдроздiлiв.

     4. Порядок забезпечення мiсцевої пожежної охорони, права та обов'язки працiвникiв пожежно-рятувальних пiдроздiлiв визначаються положенням про мiсцеву пожежну охорону, яке затверджується органом, що її утворив, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту.

     Стаття 63. Добровiльна пожежна охорона

     1. У суб'єктiв господарювання, населених пунктах для здiйснення заходiв iз запобiгання виникненню пожеж та органiзацiї їх гасiння органи мiсцевого самоврядування за рiшенням територiальних громад, а також керiвники суб'єктiв господарювання можуть утворювати пожежно-рятувальнi пiдроздiли для забезпечення добровiльної пожежної охорони.

     2. Пожежно-рятувальнi пiдроздiли для забезпечення добровiльної пожежної охорони суб'єктiв господарювання утворюються з числа їх працiвникiв, а населених пунктiв - з числа громадян, якi постiйно проживають у зазначеному населеному пунктi.

     3. Порядок забезпечення добровiльної пожежної охорони, права та обов'язки осiб, якi є членами добровiльної пожежної охорони, визначаються положенням про добровiльну пожежну охорону, яке затверджується керiвником суб'єкта господарювання чи органом мiсцевого самоврядування, що її утворив, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту.

     4. Порядок функцiонування добровiльної пожежної охорони визначається Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     5. З метою забезпечення добровiльної пожежної охорони Рада мiнiстрiв Автономної Республiки Крим, мiсцевi державнi адмiнiстрацiї, органи мiсцевого самоврядування i суб'єкти господарювання можуть надавати пожежно-рятувальним пiдроздiлам у користування будинки, споруди, спецiальнi службовi примiщення, засоби зв'язку, пожежну технiку та iнше необхiдне майно, яке перебуває у комунальнiй власностi, власностi громадян - жителiв цих населених пунктiв (за їх згодою) та суб'єктiв господарювання.

     6. Фiнансування i матерiально-технiчне забезпечення добровiльної пожежної охорони може здiйснюватися також за рахунок членських внескiв, дотацiй, прибутку вiд власної господарської дiяльностi, прибутку вiд майна добровiльної пожежної охорони, дивiдендiв, надходжень вiд страхових компанiй, пожертвувань громадян i юридичних осiб, iнших джерел, не заборонених законодавством.

Глава 14. Державний нагляд (контроль) у сферi техногенної та пожежної безпеки

     Стаття 64. Центральний орган виконавчої влади, який здiйснює державний нагляд у сферi техногенної та пожежної безпеки

     1. Центральний орган виконавчої влади, який здiйснює державний нагляд у сферi техногенної та пожежної безпеки, уповноважений органiзовувати та здiйснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законiв та iнших нормативно-правових актiв з питань техногенної та пожежної безпеки, цивiльного захисту i дiяльностi аварiйно-рятувальних служб.

     2. Центральний орган виконавчої влади, який здiйснює нагляд (контроль) у сферi техногенної та пожежної безпеки, реалiзує повноваження безпосередньо i через свої територiальнi органи в Автономнiй Республiцi Крим, областях, мiстах Києвi та Севастополi, районах, районах у мiстах, мiстах обласного, республiканського (Автономної Республiки Крим) значення.

     3. До складу центрального органу виконавчої влади, який здiйснює нагляд (контроль) у сферi техногенної та пожежної безпеки, i його територiальних органiв входять:

     1) органи державного нагляду у сферi пожежного нагляду;

     2) органи державного нагляду у сферi цивiльного захисту i техногенної безпеки;

     3) пiдроздiли забезпечення та iншi структурнi пiдроздiли.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.06.2013р. N 353-VII)

     Стаття 65. Державнi органи та суб'єкти господарювання, аварiйно-рятувальнi служби, щодо яких здiйснюються заходи державного нагляду (контролю) у сферi техногенної та пожежної безпеки, цивiльного захисту

     1. Центральний орган виконавчої влади, який здiйснює державний нагляд у сферi техногенної та пожежної безпеки, здiйснює державний нагляд (контроль) з питань, якi визначенi частиною першою статтi 64 цього Кодексу щодо:

     1) центральних органiв виконавчої влади, Ради мiнiстрiв Автономної Республiки Крим, мiсцевих державних адмiнiстрацiй, iнших державних органiв та органiв мiсцевого самоврядування;

     2) суб'єктiв господарювання;

     3) аварiйно-рятувальних служб.

     2. У суб'єктiв господарювання приватної форми власностi органи державного нагляду у сферi цивiльного захисту контролюють виконання заходiв щодо захисту населення та працiвникiв на випадок надзвичайної ситуацiї, а також вирiшення питань техногенної та пожежної безпеки, що стосуються прав та iнтересiв iнших юридичних осiб i громадян.

     Стаття 66. Способи здiйснення державного нагляду (контролю)

     1. Центральний орган виконавчої влади, який здiйснює державний нагляд у сферi техногенної та пожежної безпеки, здiйснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевiрок вiдповiдно до закону.

     Стаття 67. Повноваження центрального органу виконавчої влади, який здiйснює державний нагляд у сферi техногенної та пожежної безпеки

     1. До повноважень центрального органу виконавчої влади, який здiйснює державний нагляд у сферi техногенної та пожежної безпеки, належить:

     1) здiйснення державного нагляду (контролю) у сферi техногенної та пожежної безпеки, цивiльного захисту щодо виявлення та запобiгання порушенням вимог законодавства органами та суб'єктами господарювання, аварiйно-рятувальними службами, зазначеними у статтi 65 цього Кодексу;

     2) здiйснення контролю за додержанням вимог техногенної та пожежної безпеки пiд час проведення робiт iз будiвництва будiвель та споруд, крiм об'єктiв будiвництва I та II категорiй складностi, площа яких не перевищує 300 квадратних метрiв (за винятком об'єктiв, вбудованих у будiвлi), а також крiм iндивiдуальних (садибних) житлових будинкiв, садових, дачних будинкiв, господарських (присадибних) будiвель i споруд, iндивiдуальних гаражiв;

     3) участь у розробленнi державних правил з питань техногенної та пожежної безпеки;

     4) погодження у порядку, визначеному законодавством, норм, правил та iнших нормативно-технiчних документiв щодо забезпечення техногенної та пожежної безпеки;

     5) виключено;

     6) участь у розробленнi положень, iнструкцiй та iнших нормативних актiв, що розробляються суб'єктами господарювання у сферi техногенної та пожежної безпеки;

     7) здiйснення вiдповiдно до закону лiцензування господарської дiяльностi з надання послуг i виконання робiт протипожежного призначення;

     8) виключено;

     9) участь у розслiдуваннi причин виникнення надзвичайних ситуацiй та невиконання запобiжних заходiв;

     10) забезпечення контролю за створенням, збереженням i цiльовим використанням матерiальних ресурсiв, призначених для лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайних ситуацiй, центральними органами виконавчої влади, мiсцевими державними адмiнiстрацiями, органами мiсцевого самоврядування та суб'єктами господарювання;

     11) складення актiв перевiрок, приписiв про усунення порушень вимог законодавства у сферi цивiльного захисту, техногенної та пожежної безпеки у разi виявлення таких порушень;

     12) звернення до адмiнiстративного суду щодо застосування заходiв реагування у виглядi повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сферi техногенної та пожежної безпеки роботи пiдприємств, окремих виробництв, виробничих дiльниць, експлуатацiї будiвель, об'єктiв, споруд, цехiв, дiльниць, а також машин, механiзмiв, устаткування, транспортних засобiв, зупинення проведення робiт, у тому числi будiвельно-монтажних, випуску i реалiзацiї пожежонебезпечної продукцiї, систем та засобiв протипожежного захисту, надання послуг, якщо цi порушення створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей;

     13) реєстрацiя декларацiї вiдповiдностi матерiально-технiчної бази суб'єктiв господарювання вимогам законодавства у сферi пожежної безпеки;

     14) складення протоколiв про притягнення до адмiнiстративної вiдповiдальностi та притягнення до адмiнiстративної вiдповiдальностi посадових осiб i громадян, винних у порушеннi законiв та iнших нормативно-правових актiв у сферi пожежної, техногенної безпеки та цивiльного захисту;

     15) перевiрка стану планування та готовностi до здiйснення заходiв з органiзованої евакуацiї населення у разi виникнення надзвичайних ситуацiй;

     16) подання Радi мiнiстрiв Автономної Республiки Крим, центральним органам виконавчої влади, мiсцевим державним адмiнiстрацiям та органам мiсцевого самоврядування iнформацiї про юридичних та фiзичних осiб, винних у порушеннi законодавства у сферi цивiльного захисту;

     17) розроблення нормативно-правових та iнших нормативних актiв вiдповiдно до компетенцiї та забезпечення їх прийняття в установленому законом порядку;

     18) застосування адмiнiстративно-господарських санкцiй за порушення вимог законодавства з питань цивiльного захисту, техногенної та пожежної безпеки;

     19) розгляд вiдповiдно до закону справ про адмiнiстративнi правопорушення, пов'язаних з порушенням установлених законодавством вимог пожежної безпеки, невиконанням приписiв та постанов центрального органу виконавчої влади, який здiйснює державний нагляд у сферi техногенної та пожежної безпеки, i накладення адмiнiстративних стягнень;

     20) проведення технiчного розслiдування обставин i причин виникнення надзвичайних ситуацiй, загибелi i травмування людей, знищення i пошкодження майна;

     21) проведення перевiрки наявностi документiв, що дають право на виконання вибухопожежонебезпечних робiт;

     22) здiйснення звукозапису, фото- i вiдеозйомки як допомiжних засобiв документування правопорушень у сферi техногенної та пожежної безпеки, пiдготовка пропозицiй щодо запобiгання виникненню надзвичайних ситуацiй;

     23) скликання в установленому порядку та проведення нарад з питань, що належать до їх компетенцiї;

     24) отримання в установленому порядку вiд центральних органiв виконавчої влади, мiсцевих державних адмiнiстрацiй, органiв мiсцевого самоврядування, суб'єктiв господарювання iнформацiї, необхiдної для виконання поставлених завдань;

     25) залучення до комплексних перевiрок представникiв центральних та мiсцевих органiв виконавчої влади, органiв мiсцевого самоврядування, фахiвцiв науково-дослiдних та проектних установ, iнших органiв державного нагляду за погодженням з їх керiвниками, якщо їх повноваження на здiйснення чи участь у комплексних заходах передбаченi законом;

     26) здiйснення iнших повноважень, передбачених цим Кодексом та iншими законодавчими актами.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.06.2013р. N 353-VII, iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 20.09.2019р. N 124-IX, вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

     Стаття 68. Санкцiї за порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки

     1. Посадовi особи центрального органу виконавчої влади, який здiйснює державний нагляд у сферi техногенної та пожежної безпеки, у разi порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числi невиконання їх законних вимог, зобов'язанi застосовувати санкцiї, визначенi законом.

     2. У разi встановлення порушення вимог законодавства у сферi техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров'ю людей, посадовi особи центрального органу виконавчої влади, який здiйснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адмiнiстративного суду щодо застосування заходiв реагування у виглядi повного або часткового зупинення роботи пiдприємств, окремих виробництв, виробничих дiльниць, агрегатiв, експлуатацiї будiвель, споруд, окремих примiщень, випуску та реалiзацiї пожежонебезпечної продукцiї, систем та засобiв протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

     3. Приписи, постанови, розпорядження центрального органу виконавчої влади, який здiйснює державний нагляд у сферi техногенної та пожежної безпеки, щодо усунення порушень встановлених законодавством вимог з питань техногенної та пожежної безпеки можуть бути оскарженi до суду в установлений законом строк.

     4. За шкоду, заподiяну юридичним та фiзичним особам внаслiдок правомiрного застосування санкцiй, центральний орган виконавчої влади, який здiйснює державний нагляд у сферi техногенної та пожежної безпеки, та його посадовi особи вiдповiдальностi не несуть.

     Стаття 69. Пiдстави для видачi центральним органом виконавчої влади, який здiйснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, приписiв, постанов i розпоряджень

     1. Посадовi особи центрального органу виконавчої влади, який здiйснює державний нагляд у сферi техногенної та пожежної безпеки, у межах своїх повноважень видають вiдповiдно приписи, розпорядження чи постанови:

     1) з питань пожежної безпеки у разi:

     а) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, iншими нормативно-правовими актами, нормами i правилами;

     б) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених нормами i правилами, пiд час будiвництва примiщень, будiвель та споруд виробничого призначення;

     в) випуску i реалiзацiї вибухопожежонебезпечної продукцiї та продукцiї протипожежного призначення з вiдхиленням вiд вимог, визначених нормативно-правовими актами, або без даних щодо вiдповiдностi такої продукцiї вимогам пожежної безпеки;

     2) з питань техногенної безпеки у разi:

     а) невиконання вимог законодавчих та iнших нормативно-правових актiв з питань техногенної безпеки;

     б) вiдсутностi органiзацiйно-розпорядчих документiв щодо здiйснення заходiв з питань техногенної безпеки, якi передбаченi для суб'єкта господарювання;

     в) непроведення в установленому порядку навчання персоналу суб'єкта господарювання дiям у разi виникнення аварiйних ситуацiй та аварiй;

     г) нездiйснення заходiв щодо захисту персоналу вiд шкiдливого впливу надзвичайних ситуацiй;

     ґ) непроведення iдентифiкацiї та паспортизацiї потенцiйно небезпечного об'єкта;

     д) вiдсутностi декларацiї безпеки об'єкта пiдвищеної небезпеки;

     є) вiдсутностi на виробництвах, на яких застосовуються небезпечнi речовини, паспортiв (формулярiв) на обладнання та апаратуру або систем iз забезпечення їх безперебiйної (безаварiйної) роботи;

     є) невiдповiдностi кiлькостi промислових засобiв iндивiдуального захисту органiв дихання вiд небезпечних хiмiчних речовин нормам забезпечення ними працiвникiв суб'єкта господарювання, їх непридатностi або вiдсутностi, а також у разi порушення порядку зберiгання таких засобiв;

     ж) порушення правил поводження з небезпечними речовинами;

     з) вiдсутностi плану локалiзацiї i лiквiдацiї наслiдкiв аварiй на об'єктi пiдвищеної небезпеки, а також вiдсутностi розроблених вiдповiдно до цього плану спецiальних заходiв протиаварiйного захисту;

     и) вiдсутностi об'єктових матерiальних резервiв для запобiгання та лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайних ситуацiй або невiдповiдностi їх затвердженим номенклатурам та обсягам;

     i) вiдсутностi або непридатностi до використання засобiв iндивiдуального захисту в осiб, якi здiйснюють обслуговування потенцiйно небезпечних об'єктiв або об'єктiв пiдвищеної небезпеки, а також в осiб, участь яких у лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайної ситуацiї передбачена планом локалiзацiї i лiквiдацiї наслiдкiв аварiй;

     ї) вiдсутностi або несправностi на об'єктi пiдвищеної небезпеки автоматизованої системи раннього виявлення надзвичайних ситуацiй та оповiщення;

     й) вiдсутностi на об'єктi пiдвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовностi до виконання покладених на неї завдань через вiдсутнiсть вiдповiдних документiв, приладiв, обладнання або засобiв iндивiдуального захисту;

     к) неготовностi до використання за призначенням аварiйно-рятувальної технiки, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб'єктiв господарювання;

     л) неготовностi осiб, якi обслуговують потенцiйно небезпечнi об'єкти та об'єкти пiдвищеної небезпеки, а також осiб, участь яких у лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайної ситуацiї передбачена планом локалiзацiї та лiквiдацiї наслiдкiв аварiй до дiй iз запобiгання та лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайної ситуацiї;

     м) вiдсутностi на об'єктi пiдвищеної небезпеки угоди про страхування цивiльної вiдповiдальностi суб'єктiв господарювання за шкоду, яку може бути заподiяно третiм особам та їхньому майну, iншим юридичним особам унаслiдок надзвичайної ситуацiї, що спричинена пожежею, аварiєю, катастрофою або небезпечною подiєю;

     н) порушення правил транспортування небезпечних речовин трубопровiдним транспортом та порядку їх перевезення транспортними засобами;

     о) проведення робiт з будiвництва будинкiв та споруд, розмiщення iнших небезпечних об'єктiв, iнженерних i транспортних комунiкацiй, якi порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпецi населення, суб'єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.09.2019р. N 124-IX)

     Стаття 70. Пiдстави для зупинення роботи пiдприємств, об'єктiв, окремих виробництв, цехiв, дiльниць, експлуатацiї машин, механiзмiв, устаткування, транспортних засобiв

     1. Пiдставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здiйснює державний нагляд у сферi техногенної та пожежної безпеки, до адмiнiстративного суду щодо застосування заходiв реагування у виглядi повного або часткового зупинення роботи пiдприємств, об'єктiв, окремих виробництв, цехiв, дiльниць, експлуатацiї машин, механiзмiв, устаткування, транспортних засобiв є:

     1) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, iншими нормативно-правовими актами, нормами i правилами;

     2) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених нормами i правилами, пiд час будiвництва примiщень, будiвель та споруд виробничого призначення;

     3) випуск i реалiзацiя вибухопожежонебезпечної продукцiї та продукцiї протипожежного призначення з вiдхиленням вiд вимог, визначених нормативно-правовими актами, або без даних щодо вiдповiдностi такої продукцiї вимогам пожежної безпеки;

     4) нездiйснення заходiв щодо захисту персоналу вiд шкiдливого впливу ймовiрних надзвичайних ситуацiй;

     5) вiдсутнiсть на виробництвах, на яких застосовуються небезпечнi речовини, паспортiв (формулярiв) на обладнання та апаратуру або систем iз забезпечення їх безперебiйної (безаварiйної) роботи;

     6) невiдповiднiсть кiлькостi засобiв iндивiдуального захисту органiв дихання вiд небезпечних хiмiчних речовин нормам забезпечення ними працiвникiв суб'єкта господарювання, їх непридатнiсть або вiдсутнiсть;

     7) порушення правил поводження з небезпечними речовинами;

     8) вiдсутнiсть або непридатнiсть до використання засобiв iндивiдуального захисту в осiб, якi здiйснюють обслуговування потенцiйно небезпечних об'єктiв або об'єктiв пiдвищеної небезпеки, а також в осiб, участь яких у лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайної ситуацiї передбачена планом локалiзацiї i лiквiдацiї наслiдкiв аварiй;

     9) вiдсутнiсть на об'єктi пiдвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовнiсть до виконання покладених на неї завдань, у тому числi через вiдсутнiсть вiдповiдних документiв, приладiв, обладнання або засобiв iндивiдуального захисту;

     10) неготовнiсть до використання за призначенням аварiйно-рятувальної технiки, засобiв цивiльного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб'єктiв господарювання;

     11) проведення робiт з будiвництва будинкiв та споруд, розмiщення iнших небезпечних об'єктiв, iнженерних i транспортних комунiкацiй, якi порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпецi населення, суб'єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають.

     2. Повне або часткове зупинення роботи пiдприємств, об'єктiв, окремих виробництв, цехiв, дiльниць, експлуатацiї машин, механiзмiв, устаткування, транспортних засобiв, виконання робiт, надання послуг здiйснюється виключно за рiшенням адмiнiстративного суду.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.09.2019р. N 124-IX)

Роздiл VI
РЕАГУВАННЯ НА НАДЗВИЧАЙНI СИТУАЦIЇ ТА ЛIКВIДАЦIЯ ЇХ НАСЛIДКIВ

Глава 15. Органiзацiя робiт з реагування на надзвичайнi ситуацiї

     Стаття 71. Органiзацiя робiт з лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайних ситуацiй

     1. Для координацiї дiй органiв державної влади та органiв мiсцевого самоврядування, органiв управлiння та сил цивiльного захисту, а також органiзованого та планового виконання комплексу заходiв та робiт з лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайних ситуацiй:

     1) використовуються пункти управлiння та центри управлiння в надзвичайних ситуацiях;

     2) утворюються спецiальнi комiсiї з лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайних ситуацiй;

     3) призначаються керiвники робiт з лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайних ситуацiй;

     4) утворюються штаби з лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайних ситуацiй;

     5) визначається потреба у силах цивiльного захисту;

     6) залучаються сили цивiльного захисту до лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайної ситуацiї.

     2. До утворення спецiальної комiсiї з лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайних ситуацiй або призначення керiвника робiт з лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайних ситуацiй органiзацiю заходiв з лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайних ситуацiй здiйснюють вiдповiднi комiсiї з питань техногенно-екологiчної безпеки та надзвичайних ситуацiй.

     3. Загальне керiвництво органiзацiєю та проведенням заходiв i робiт з лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайних ситуацiй, вiдновлювальних робiт здiйснює залежно вiд рiвня та характеру походження надзвичайної ситуацiї Кабiнет Мiнiстрiв України, Рада мiнiстрiв Автономної Республiки Крим, центральнi органи виконавчої влади, мiсцевi державнi адмiнiстрацiї, органи мiсцевого самоврядування, суб'єкти господарювання, на адмiнiстративнiй територiї або територiї яких сталася надзвичайна ситуацiя.

     Стаття 72. Пункти управлiння

     1. Для забезпечення сталого управлiння суб'єктами забезпечення цивiльного захисту та реалiзацiї функцiй, передбачених на особливий перiод, органами державної влади, органами мiсцевого самоврядування, суб'єктами господарювання використовується державна система пунктiв управлiння.

     2. Перелiк органiв державної влади, якi створюють пункти управлiння державної системи, та вимоги до них визначаються Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     3. Перелiк та кiлькiсть засобiв управлiння, якими обладнуються пункти управлiння, порядок їх використання визначаються органами державної влади та органами мiсцевого самоврядування, яким вони належать, залежно вiд завдань, що вирiшуються на такому пунктi управлiння.

     Стаття 73. Центри управлiння в надзвичайних ситуацiях

     1. Для управлiння у режимi повсякденного функцiонування суб'єктами забезпечення цивiльного захисту, координацiї дiй органiв управлiння та сил цивiльного захисту, здiйснення цiлодобового чергування та забезпечення функцiонування системи збору, оброблення, узагальнення та аналiзу iнформацiї про обстановку в районах надзвичайних ситуацiй у системi центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту, функцiонує державний центр управлiння в надзвичайних ситуацiях.

     2. На регiональному рiвнi у системi центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту, функцiонують центри управлiння в надзвичайних ситуацiях.

     3. У разi виникнення надзвичайних ситуацiй вiдповiднi центри управлiння в надзвичайних ситуацiях безпосередньо взаємодiють iз штабом з лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайної ситуацiї у разi його утворення i забезпечують його роботу. Розпорядження i вказiвки керiвника робiт з лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайної ситуацiї для персоналу таких центрiв управлiння в надзвичайних ситуацiях обов'язковi для виконання.

     4. У разi виникнення надзвичайних ситуацiй до роботи центрiв управлiння в надзвичайних ситуацiях залучаються представники заiнтересованих органiв державної влади.

     5. Порядок дiяльностi центрiв управлiння в надзвичайних ситуацiях визначається центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту.

     Стаття 74. Система екстреної допомоги населенню за єдиним телефонним номером 112

     1. Правовi та органiзацiйнi засади функцiонування системи екстреної допомоги населенню за єдиним телефонним номером 112 визначаються законодавством.

     Стаття 75. Керiвник робiт з лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайної ситуацiї

     1. Керiвник робiт з лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайної ситуацiї призначається для безпосереднього управлiння аварiйно-рятувальними та iншими невiдкладними роботами пiд час виникнення будь-якої надзвичайної ситуацiї.

     2. Залежно вiд рiвня надзвичайної ситуацiї керiвником робiт з лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайної ситуацiї призначається:

     1) Кабiнетом Мiнiстрiв України у разi виникнення надзвичайної ситуацiї державного рiвня - Перший вiце-прем'єр-мiнiстр, вiце-прем'єр-мiнiстр чи керiвник одного з центральних органiв виконавчої влади або його перший заступник (заступник);

     2) Радою мiнiстрiв Автономної Республiки Крим, обласною, Київською та Севастопольською мiськими державними адмiнiстрацiями у разi виникнення надзвичайної ситуацiї регiонального рiвня - перший заступник або один iз заступникiв Голови Ради мiнiстрiв Автономної Республiки Крим, голови обласної, Київської чи Севастопольської мiських державних адмiнiстрацiй;

     3) районною державною адмiнiстрацiєю у разi виникнення надзвичайної ситуацiї мiсцевого рiвня - один iз заступникiв голови районної державної адмiнiстрацiї;

     4) виконавчим органом мiської ради у разi виникнення надзвичайної ситуацiї мiсцевого рiвня - один iз заступникiв мiського голови;

     5) сiльською, селищною радою у разi виникнення надзвичайної ситуацiї об'єктового рiвня - сiльський, селищний голова;

     6) керiвником суб'єкта господарювання у разi виникнення надзвичайної ситуацiї вiдповiдного об'єктового рiвня - керiвник або один iз керiвникiв суб'єкта господарювання вiдповiдно до затвердженого розподiлу обов'язкiв.

     3. До прибуття керiвника робiт з лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайної ситуацiї його обов'язки виконує керiвник пiдроздiлу (служби, формування) сил цивiльного захисту або оперативної групи (представник центру управлiння в надзвичайних ситуацiях), який прибув до зони надзвичайної ситуацiї першим. Якщо надзвичайна ситуацiя трапилася на потенцiйно небезпечному об'єктi або об'єктi пiдвищеної небезпеки, до прибуття керiвника робiт з лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайної ситуацiї його обов'язки виконує диспетчер об'єкта або особа старшого iнженерно-технiчного персоналу, яка перебуває на змiнi.

     4. У разi лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайної ситуацiї, яка за характером та наслiдками не потребує спецiального призначення керiвника робiт з лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайної ситуацiї, обов'язки такого керiвника забезпечує керiвник аварiйно-рятувальної служби, що виконує лiквiдацiю наслiдкiв цiєї надзвичайної ситуацiї.

     5. На час лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайної ситуацiї у пiдпорядкування керiвника робiт з лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайної ситуацiї переходять усi аварiйно-рятувальнi служби, що залучаються до лiквiдацiї таких наслiдкiв.

     6. Нiхто не має права втручатися в дiяльнiсть керiвника робiт з лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайної ситуацiї.

     7. Залежно вiд обставин, що склалися у зонi надзвичайної ситуацiї, керiвник робiт з лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайної ситуацiї самостiйно приймає рiшення щодо:

     1) здiйснення заходiв з евакуацiї;

     2) зупинення дiяльностi суб'єктiв господарювання, розташованих у зонi надзвичайної ситуацiї, та обмеження доступу населення до такої зони;

     3) залучення в установленому порядку до проведення аварiйно-рятувальних та iнших невiдкладних робiт необхiдних транспортних засобiв, iншого майна суб'єктiв господарювання, розташованих у зонi надзвичайної ситуацiї, аварiйно-рятувальних служб, а також громадян за їх згодою;

     4) зупинення аварiйно-рятувальних та iнших невiдкладних робiт, якщо виникла пiдвищена загроза життю або здоров'ю рятувальникiв та iнших осiб, якi беруть участь у лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайних ситуацiй;

     5) iншi рiшення, необхiднi для лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайної ситуацiї та забезпечення безпеки постраждалих.

     8. Рiшення керiвника робiт з лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайної ситуацiї оформляється розпорядженням. Пiдготовка розпоряджень керiвника робiт з лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайної ситуацiї, їх реєстрацiя в установленому порядку пiсля пiдписання та доведення до виконавцiв здiйснюється штабом з лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайної ситуацiї. Розпорядження керiвника робiт з лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайної ситуацiї є обов'язковими для виконання всiма суб'єктами, якi беруть участь у лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайної ситуацiї, а також громадянами i суб'єктами господарювання, розташованими у зонi надзвичайної ситуацiї.

     9. Керiвник робiт з лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайної ситуацiї, керiвники аварiйно-рятувальних служб мають право на повну та достовiрну iнформацiю про надзвичайну ситуацiю для органiзацiї робiт з лiквiдацiї її наслiдкiв i зобов'язанi iнформувати вiдповiднi органи державної влади, органи мiсцевого самоврядування про вжитi ними заходи.

     10. Пiсля лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайної ситуацiї керiвник робiт з лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайної ситуацiї подає органовi, що його призначив, звiт про прийнятi рiшення i перебiг подiй пiд час лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайної ситуацiї.

     11. Керiвник робiт з лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайної ситуацiї несе персональну вiдповiдальнiсть за управлiння аварiйно-рятувальними та iншими невiдкладними роботами з лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайної ситуацiї.

     Стаття 76. Штаб з лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайної ситуацiї

     1. Для безпосередньої органiзацiї i координацiї аварiйно-рятувальних та iнших невiдкладних робiт з лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайної ситуацiї утворюється штаб з лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайної ситуацiї, який є робочим органом керiвника робiт з лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайної ситуацiї.

     2. Рiшення про утворення та лiквiдацiю штабу з лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайної ситуацiї, його склад приймає керiвник робiт з лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайної ситуацiї.

     3. Керiвництво роботою штабу з лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайної ситуацiї здiйснює його начальник, який призначається керiвником робiт з лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайної ситуацiї.

     4. До складу штабу з лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайної ситуацiї входять працiвники центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту, керiвники аварiйно-рятувальних служб, що беруть участь у лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайної ситуацiї, представники або експерти вiдповiдних центральних органiв виконавчої влади, мiсцевих державних адмiнiстрацiй, органiв мiсцевого самоврядування, установ та органiзацiй (за погодженням з їх керiвниками).

     5. Штаб з лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайної ситуацiї розгортається i працює, як правило, у районi виникнення надзвичайної ситуацiї.

     6. На перiод функцiонування штабу з лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайної ситуацiї вiдповiднi центри управлiння в надзвичайних ситуацiях безпосередньо взаємодiють з ним i забезпечують його роботу.

     7. Пiд час лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайної ситуацiї ведеться оперативно-технiчна документацiя, пов'язана з лiквiдацiєю наслiдкiв надзвичайної ситуацiї, та складається звiт про роботу залучених аварiйно-рятувальних служб, який є складовою матерiалiв з розслiдування цiєї надзвичайної ситуацiї.

     8. Завдання, функцiї та порядок дiяльностi штабу з лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайної ситуацiї, види та зразки оперативно-технiчної i звiтної документацiї встановлюються центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту, за погодженням iз заiнтересованими центральними органами виконавчої влади.

     Стаття 77. Залучення сил цивiльного захисту до лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайних ситуацiй

     1. Залучення сил цивiльного захисту до лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайних ситуацiй здiйснюється згiдно з планами реагування на надзвичайнi ситуацiї, планами взаємодiї органiв управлiння та сил цивiльного захисту у разi виникнення надзвичайних ситуацiй, а також планами локалiзацiї i лiквiдацiї наслiдкiв аварiї.

     2. Рiшення про залучення сил цивiльного захисту приймають органи управлiння, яким пiдпорядкованi такi сили, на пiдставi звернень органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядування, суб'єктiв господарювання, на територiї яких виникла надзвичайна ситуацiя, або керiвник робiт з лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайної ситуацiї вiдповiдно до її рiвня.

     3. У надзвичайних ситуацiях сили i засоби функцiональних пiдсистем пiдпорядковуються органам управлiння вiдповiдних територiальних пiдсистем.

Глава 16. Лiквiдацiя наслiдкiв надзвичайних ситуацiй

     Стаття 78. Режими пiдвищеної готовностi та надзвичайної ситуацiї

     1. У разi загрози виникнення надзвичайної ситуацiї залежно вiд прогнозованих наслiдкiв та можливого рiвня надзвичайної ситуацiї за рiшенням Кабiнету Мiнiстрiв України, Ради мiнiстрiв Автономної Республiки Крим, мiсцевих державних адмiнiстрацiй, органiв мiсцевого самоврядування в Українi або у межах конкретної її територiї тимчасово вводиться режим пiдвищеної готовностi.

     2. У разi виникнення надзвичайної ситуацiї з тяжкими наслiдками за рiшенням Кабiнету Мiнiстрiв України, Ради мiнiстрiв Автономної Республiки Крим, мiсцевих державних адмiнiстрацiй, органiв мiсцевого самоврядування в Українi або у межах конкретної її територiї тимчасово вводиться режим надзвичайної ситуацiї.

     3. Умови i порядок введення режимiв пiдвищеної готовностi та надзвичайної ситуацiї, завдання та порядок взаємодiї суб'єктiв забезпечення цивiльного захисту щодо запобiгання та лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайних ситуацiй у зазначених режимах визначаються Положенням про єдину державну систему цивiльного захисту, що затверджується Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     Стаття 79. Проведення аварiйно-рятувальних та iнших невiдкладних робiт

     1. Проведення аварiйно-рятувальних та iнших невiдкладних робiт пiд час лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайних ситуацiй здiйснюється безоплатно.

     2. Проведення аварiйно-рятувальних та iнших невiдкладних робiт з лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайних ситуацiй у мирний час та в особливий перiод включає:

     1) органiзацiю та управлiння аварiйно-рятувальними та iншими невiдкладними роботами;

     2) розвiдку районiв, зон, дiлянок, об'єктiв проведення робiт з лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайної ситуацiї;

     3) визначення та локалiзацiю зони надзвичайної ситуацiї;

     4) виявлення та позначення районiв, якi зазнали радiоактивного, хiмiчного забруднення чи бiологiчного зараження (крiм районiв бойових дiй);

     5) прогнозування зони можливого поширення надзвичайної ситуацiї та масштабiв можливих наслiдкiв;

     6) лiквiдацiю або мiнiмiзацiю впливу небезпечних чинникiв, якi виникли внаслiдок надзвичайної ситуацiї;

     7) пошук та рятування постраждалих, надання їм екстреної медичної допомоги i транспортування до закладiв охорони здоров'я;

     8) евакуацiю або вiдселення постраждалих;

     9) виявлення та знешкодження вибухонебезпечних предметiв;

     10) санiтарну обробку населення та спецiальну обробку одягу, технiки, обладнання, засобiв захисту, будiвель, споруд i територiй, якi зазнали радiоактивного, хiмiчного забруднення чи бiологiчного зараження;

     11) надання медичної допомоги постраждалим, здiйснення санiтарно-протиепiдемiчних заходiв, забезпечення санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення в районi виникнення надзвичайної ситуацiї та мiсцях тимчасового розмiщення постраждалих;

     12) запровадження обмежувальних заходiв, обсервацiї та карантину;

     13) надання психологiчної та матерiальної допомоги постраждалим, проведення їх медико-психологiчної реабiлiтацiї;

     14) забезпечення громадського порядку в зонi надзвичайної ситуацiї;

     15) проведення першочергового ремонту та вiдновлення роботи пошкоджених об'єктiв життєзабезпечення населення, транспорту i зв'язку;

     16) здiйснення заходiв соцiального захисту постраждалих внаслiдок надзвичайних ситуацiй;

     17) проведення iнших робiт та заходiв залежно вiд характеру та виду надзвичайної ситуацiї.

     3. Авiацiйний пошук i рятування постраждалих внаслiдок аварiї (катастрофи) повiтряного судна здiйснюється суб'єктами забезпечення цивiльного захисту вiдповiдно до компетенцiї. Органiзацiя пошуку та рятування таких постраждалих покладається на центральний орган виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту.

     4. Аварiйно-рятувальнi та iншi невiдкладнi роботи проводяться вiдповiдно до порядку, що визначається iнструкцiями, правилами, статутами, iншими нормативними документами щодо дiй у надзвичайних ситуацiях, якi затверджуються вiдповiдними центральними органами виконавчої влади.

     5. Аварiйно-рятувальнi та iншi невiдкладнi роботи, гасiння пожеж проводяться в максимально стислi строки, безперервно до їх повного завершення, з найбiльш повним використанням можливостей сил i засобiв, неухильним дотриманням вимог встановлених режимiв робiт та правил безпеки.

     6. В окремих випадках з урахуванням вимог статтi 103 цього Кодексу для лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайних ситуацiй можуть залучатися особи, якi навчаються у навчальних закладах цивiльного захисту.

     7. Матерiальнi збитки, завданi внаслiдок пошкодження майна пiд час проведення аварiйно-рятувальних та iнших невiдкладних робiт з лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайної ситуацiї, органами управлiння та силами цивiльного захисту не вiдшкодовуються.

     8. Вiдшкодування шкоди, заподiяної пiд час проведення аварiйно-рятувальних та iнших невiдкладних робiт, здiйснюється вiдповiдно до глави 17 цього Кодексу.

     9. Витрати на проведення окремих аварiйно-рятувальних та iнших невiдкладних робiт, здiйсненi силами цивiльного захисту, можуть бути повнiстю або частково вiдшкодованi вiдповiдно до закону.

     10. Транспортнi засоби аварiйно-рятувальних служб, якi мають кольорово-графiчнi позначення встановленого зразка, спецiальнi звуковi та свiтловi сигнали, пiд час прямування до зони надзвичайної ситуацiї мають право безперешкодного проїзду, позачергового придбання пального та мастильних матерiалiв.

     11. Пересування автомобiльними дорогами великогабаритних та великовагових транспортних засобiв до мiсця проведення аварiйно-рятувальних та iнших невiдкладних робiт з лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайних ситуацiй та у зворотному напрямку здiйснюється на пiдставi дозволу уповноваженого пiдроздiлу органiв Нацiональної полiцiї, що видається невiдкладно, протягом однiєї години, згiдно з поданою заявкою, без проведення додаткових процедур погодження.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 10.11.2015р. N 766-VIII)

     Стаття 80. Гасiння пожеж

     1. Гасiння пожеж здiйснюється безоплатно.

     2. У пожежно-рятувальних частинах i пiдроздiлах встановлюється цiлодобове чергування у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту.

     3. Пожежно-рятувальнi пiдроздiли виїжджають для гасiння будь-яких пожеж, за винятком пожеж на пiдземних спорудах (крiм дiючих станцiй метрополiтену).

     4. Органiзацiю гасiння пожежi та керiвництво силами, якi залучаються для цього, здiйснює керiвник гасiння пожежi. Керiвництво гасiнням пожежi здiйснює старша за посадою особа центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту, яка прибула до мiсця пожежi. Усi пожежно-рятувальнi пiдроздiли i частини, що залучаються до гасiння пожежi, пiдпорядковуються керiвниковi гасiння пожежi.

     5. Органiзацiя гасiння пожеж на пiдземних спорудах здiйснюється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту, а на територiях державного лiсового фонду - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi лiсового та мисливського господарства.

     6. Пiд час гасiння пожежi працiвник пожежно-рятувального пiдроздiлу має право на безперешкодний доступ до всiх житлових, виробничих та iнших примiщень, а також на застосування будь-яких заходiв, спрямованих на рятування населення, запобiгання поширенню вогню та лiквiдацiю пожежi.

     7. Для гасiння пожежi Рада мiнiстрiв Автономної Республiки Крим, мiсцевi державнi адмiнiстрацiї, органи мiсцевого самоврядування i суб'єкти господарювання на вимогу керiвника гасiння пожежi зобов'язанi надавати безоплатно в його розпорядження вогнегаснi речовини, технiку, пально-мастильнi матерiали, обладнання, засоби зв'язку, а пiд час пожежi, що триває понад три години, - харчування, примiщення для вiдпочинку i реабiлiтацiї осiб, залучених до гасiння пожежi.

     8. Матерiальнi збитки, пов'язанi з пошкодженням майна пiд час гасiння пожежi, пожежно-рятувальнi пiдроздiли не вiдшкодовують. Вiдшкодування матерiальних збиткiв, завданих пiд час гасiння пожеж, здiйснюється вiдповiдно до глави 17 цього Кодексу.

     9. Органiзацiя та порядок гасiння пожежi, обов'язки i права осiб, якi виконують завдання щодо гасiння пожежi, встановлюються Статутом дiй у надзвичайних ситуацiях щодо гасiння пожеж, що затверджується центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту.

     Стаття 81. Життєзабезпечення постраждалих

     1. Заходи життєзабезпечення постраждалих здiйснюються пiд час надзвичайних ситуацiй, а також пiд час ведення воєнних (бойових) дiй або внаслiдок таких дiй.

     2. Життєзабезпечення постраждалих полягає у створеннi i пiдтриманнi умов, мiнiмально необхiдних для збереження життя i здоров'я населення в зонах надзвичайних ситуацiй, на маршрутах евакуацiї i в мiсцях розмiщення евакуйованого населення, за встановленими нормами i нормативами та включає забезпечення населення водою, продуктами харчування, предметами першої необхiдностi, мiсцем для тимчасового проживання, виробами медичного призначення, лiкарськими засобами та комунально-побутовими послугами, а також транспортне та iнформацiйне забезпечення.

     3. Види та норми майна, а також види та обсяги послуг щодо життєзабезпечення постраждалих встановлюються Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     4. Органiзацiя життєзабезпечення постраждалих покладається:

     1) в Автономнiй Республiцi Крим - на Раду мiнiстрiв Автономної Республiки Крим;

     2) в областях, мiстах Києвi та Севастополi - на обласнi, Київську та Севастопольську мiськi державнi адмiнiстрацiї;

     3) у районах - на районнi державнi адмiнiстрацiї;

     4) у мiстах (крiм мiст Києва та Севастополя), селищах та селах - на органи мiсцевого самоврядування.

     5. Безпосереднє життєзабезпечення постраждалих здiйснюється силами i засобами вiдповiдних спецiалiзованих служб цивiльного захисту Автономної Республiки Крим, областей, мiст Києва та Севастополя, районiв, мiст обласного значення. До здiйснення заходiв щодо життєзабезпечення постраждалих залучаються сили та засоби центральних органiв виконавчої влади, аварiйно-рятувальнi служби.

     Стаття 82. Проведення вiдновлювальних робiт

     1. Органiзацiя та керiвництво проведенням вiдновлювальних робiт за наслiдками надзвичайних ситуацiй покладаються на вiдповiднi центральнi органи виконавчої влади, Раду мiнiстрiв Автономної Республiки Крим, мiсцевi державнi адмiнiстрацiї, органи мiсцевого самоврядування, керiвникiв суб'єктiв господарювання, на територiї яких виникла надзвичайна ситуацiя.

     2. До проведення вiдновлювальних робiт за рiшеннями органiв виконавчої влади та органiв мiсцевого самоврядування залучаються пiдпорядкованi їм сили цивiльного захисту, мiсцеве населення.

     3. Вiдновлювальнi роботи проводяться за рахунок коштiв державного та мiсцевих бюджетiв, суб'єктiв господарювання, iнших джерел. Рiшення про видiлення коштiв з резервного фонду бюджету приймаються Кабiнетом Мiнiстрiв України, Радою мiнiстрiв Автономної Республiки Крим, мiсцевими державними адмiнiстрацiями, виконавчими органами мiсцевого самоврядування, суб'єктами господарювання вiдповiдно до рiвня надзвичайної ситуацiї.

     4. Загальнi обсяги фiнансування, що видiляються для проведення вiдновлювальних робiт, визначаються вiдповiдно до проектно-кошторисної документацiї або зведених кошторисних розрахункiв на проведення таких робiт, якi готуються в установленому порядку.

     Стаття 83. Цiльова мобiлiзацiя

     1. З метою лiквiдацiї надзвичайних ситуацiй техногенного або природного характеру державного рiвня та їх наслiдкiв може проводитися цiльова мобiлiзацiя у порядку, визначеному Законом України "Про правовий режим надзвичайного стану" та iншими нормативно-правовими актами.

     2. Органiзацiйнi, фiнансовi, правовi та iншi заходи, необхiднi для забезпечення функцiонування сил цивiльного захисту в перiод цiльової мобiлiзацiї, здiйснюються на основi плану проведення цiльової мобiлiзацiї та вiдповiдно до Закону України "Про мобiлiзацiйну пiдготовку та мобiлiзацiю" з урахуванням особливостей, визначених цим Кодексом.

Глава 17. Вiдшкодування матерiальних збиткiв та надання допомоги постраждалим внаслiдок надзвичайної ситуацiї

     Стаття 84. Соцiальний захист постраждалих

     1. Постраждалий внаслiдок надзвичайної ситуацiї - це особа, якiй заподiяно моральну, фiзичну або матерiальну шкоду внаслiдок надзвичайної ситуацiї або проведення робiт з лiквiдацiї її наслiдкiв.

     2. Заходи соцiального захисту та вiдшкодування матерiальних збиткiв постраждалим внаслiдок надзвичайної ситуацiї включають:

     1) надання (виплату) матерiальної допомоги (компенсацiї);

     2) забезпечення житлом;

     3) надання медичної та психологiчної допомоги;

     4) надання гуманiтарної допомоги;

     5) надання iнших видiв допомоги.

     3. Заходи соцiального захисту та вiдшкодування матерiальних збиткiв постраждалим здiйснюються за рахунок:

     1) коштiв державного та мiсцевих бюджетiв;

     2) коштiв суб'єктiв господарювання або фiзичних осiб, винних у виникненнi надзвичайних ситуацiй;

     3) коштiв за договорами добровiльного страхування, укладеними вiдповiдно до законодавства про страхування;

     4) добровiльних пожертвувань фiзичних та юридичних осiб, благодiйних органiзацiй та об'єднань громадян;

     5) iнших не заборонених законодавством джерел.

     4. Надання невiдкладної допомоги постраждалим може здiйснюватися за рахунок коштiв резервних фондiв державного та мiсцевих бюджетiв вiдповiдно до рiвня надзвичайної ситуацiї, а також матерiальних резервiв для запобiгання та лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайних ситуацiй.

     Стаття 85. Вiдшкодування матерiальних збиткiв постраждалим внаслiдок надзвичайних ситуацiй

     1. Вiдшкодування матерiальних збиткiв постраждалим внаслiдок надзвичайних ситуацiй здiйснюється у порядку, визначеному законом.

     Стаття 86. Забезпечення житлом постраждалих внаслiдок надзвичайних ситуацiй

     1. Забезпечення житлом постраждалих, житло яких стало непридатним для проживання внаслiдок надзвичайної ситуацiї, здiйснюється мiсцевими державними адмiнiстрацiями, органами мiсцевого самоврядування та суб'єктами господарювання шляхом:

     1) надання житлових примiщень з фонду житла для тимчасового проживання;

     2) позачергового надання житла, збудованого за замовленням мiсцевих державних адмiнiстрацiй, органiв мiсцевого самоврядування та суб'єктiв господарювання;

     3) будiвництва житлових будинкiв для постраждалих;

     4) закупiвлi квартир або житлових будинкiв.

     2. Будiвництво або закупiвля житлових будинкiв чи квартир для постраждалих, якi проживали в будинках державного або комунального житлового фонду, здiйснюється за рахунок державних коштiв, видiлених на зазначенi цiлi, з урахуванням площi жилих (нежилих) примiщень та кiлькостi кiмнат, якими володiв постраждалий.

     3. Будiвництво або закупiвля житлових будинкiв чи квартир для постраждалих, якi проживали у приватному житловому фондi, здiйснюється за рахунок державних коштiв, якi видiляються на зазначенi цiлi, за вирахуванням коштiв, отриманих постраждалим за страхування будинку, якщо будинок був застрахований.

     4. Постраждалi, якi проживали у приватному житловому фондi, мають право на власне будiвництво житлового будинку на умовах фiнансування, зазначених у частинi третiй цiєї статтi, з одержанням для цього земельних дiлянок.

     5. Придбання шляхом централiзованої закупiвлi житлового будинку чи квартири для постраждалого здiйснюється за бажанням одержувача.

     6. Закупiвля житлових будинкiв чи квартир для постраждалих може здiйснюватися у населеному пунктi, де вiн проживав, або за їх згодою у будь-якому населеному пунктi України.

     7. Якщо будiвництво або закупiвля квартири (житлового будинку) для постраждалих здiйснюється мiсцевими державними адмiнiстрацiями та органами мiсцевого самоврядування, суб'єктами господарювання, грошова компенсацiя за зруйновану або пошкоджену квартиру (житловий будинок) не виплачується.

     8. Постраждалi, яким виплачено грошову компенсацiю за зруйновану або пошкоджену квартиру (житловий будинок), житлом за рахунок держави не забезпечуються.

     9. Забезпечення житлом постраждалого або виплата грошової компенсацiї за рахунок держави здiйснюється за умови добровiльної передачi постраждалим зруйнованого або пошкодженого внаслiдок надзвичайної ситуацiї житла мiсцевим державним адмiнiстрацiям або органам мiсцевого самоврядування, суб'єктам господарювання.

     10. Розмiр грошової компенсацiї за зруйновану або пошкоджену квартиру (житловий будинок) визначається за показниками опосередкованої вартостi спорудження житла у регiонах України вiдповiдно до мiсцезнаходження такого майна.

     Стаття 87. Надання медичної та психологiчної допомоги

     1. Постраждалi пiд час надзвичайних ситуацiй мають право на надання їм безоплатної медичної допомоги.

     2. Постраждалi, а також особи, якi залучалися до виконання аварiйно-рятувальних та iнших невiдкладних робiт, гасiння пожеж, за висновками медико-соцiальних експертних комiсiй забезпечуються психологiчною реабiлiтацiєю.

     3. Неповнолiтнi особи, якi постраждали внаслiдок надзвичайних ситуацiй, забезпечуються психологiчною реабiлiтацiєю у санаторно-курортних закладах, при яких утворено центри медико-психологiчної реабiлiтацiї.

     4. Постраждалi, а також особи, якi залучалися до виконання аварiйно-рятувальних та iнших невiдкладних робiт, гасiння пожеж, мають право на отримання безоплатної психологiчної допомоги.

     Стаття 88. Гуманiтарна допомога

     1. Одержання Україною мiжнародної гуманiтарної допомоги для постраждалих внаслiдок надзвичайної ситуацiї, її розподiл та видача здiйснюються у порядку, встановленому законодавством.

     Стаття 89. Надання iнших видiв допомоги

     1. Громадяни України, якi постраждали внаслiдок надзвичайних ситуацiй за межами територiї України, мають право на вiдшкодування завданої їм шкоди вiдповiдно до угод про спiвробiтництво i взаємну допомогу у разi виникнення надзвичайних ситуацiй та лiквiдацiї їх наслiдкiв, укладених мiж Кабiнетом Мiнiстрiв України та урядами iнших держав.

     2. Постраждалим, якi евакуюються, вiдселяються на нове мiсце проживання у зв'язку з надзвичайними ситуацiями, надаються такi компенсацiї та пiльги:

     1) оплата вартостi проїзду, витрат на перевезення майна залiзничним, водним або автомобiльним видами транспорту (крiм випадкiв, коли транспортнi засоби надаються безоплатно);

     2) одержання безвiдсоткової позики на господарське обзаведення у порядку та розмiрi, встановлених Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     3. Постраждалим, якi залишилися на попередньому мiсцi проживання, надається грошова допомога у порядку та розмiрi, встановлених Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     4. За постраждалими (якщо з часу встановлення iнвалiдностi, визначення моральної шкоди минуло не бiльше одного року) зберiгається середньомiсячний заробiток протягом строку, визначеного програмою реабiлiтацiї. У цей час вiдшкодування шкоди здiйснюється на загальних пiдставах. Iндексацiя суми вiдшкодування шкоди здiйснюється у порядку, встановленому законодавством.

Роздiл VII
НАВЧАННЯ ОСIБ РЯДОВОГО I НАЧАЛЬНИЦЬКОГО СКЛАДУ СЛУЖБИ ЦИВIЛЬНОГО ЗАХИСТУ ТА РЯТУВАЛЬНИКIВ, КЕРIВНОГО СКЛАДУ, ФАХIВЦIВ, ДIЯЛЬНIСТЬ ЯКИХ ПОВ'ЯЗАНА З ОРГАНIЗАЦIЄЮ I ЗДIЙСНЕННЯМ ЗАХОДIВ З ПИТАНЬ ЦИВIЛЬНОГО ЗАХИСТУ, ПIДГОТОВКА ОРГАНIВ УПРАВЛIННЯ ТА СИЛ ЦИВIЛЬНОГО ЗАХИСТУ

Глава 18. Пiдготовка фахiвцiв з питань цивiльного захисту

     Стаття 90. Органiзацiя пiдготовки, перепiдготовки та пiдвищення квалiфiкацiї осiб рядового i начальницького складу служби цивiльного захисту та рятувальникiв професiйних аварiйно-рятувальних служб

     1. Пiдготовка, перепiдготовка та пiдвищення квалiфiкацiї осiб рядового i начальницького складу служби цивiльного захисту за вiдповiдними професiями, спецiальностями (спецiалiзацiями), освiтнiми та освiтньо-квалiфiкацiйними рiвнями здiйснюються навчальними закладами цивiльного захисту, що утворюються вiдповiдно до законодавства та є закладами державної форми власностi.

     2. Особи, якi приймаються на службу цивiльного захисту та призначаються на посади рядового i молодшого начальницького складу служби цивiльного захисту, проходять первинну професiйну пiдготовку, а на посади середнього та старшого начальницького складу служби цивiльного захисту - перепiдготовку або спецiалiзацiю у вiдповiдних навчальних закладах цивiльного захисту.

     3. Порядок пiдготовки, перепiдготовки та пiдвищення квалiфiкацiї осiб рядового i начальницького складу служби цивiльного захисту визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi освiти i науки.

     4. Рiвень фахової пiдготовки осiб рядового i молодшого начальницького складу служби цивiльного захисту та основних працiвникiв професiйних аварiйно-рятувальних служб визначається стандартами професiйно-технiчної освiти. Рiвень пiдготовки осiб середнього i старшого начальницького складу служби цивiльного захисту, а також керiвного складу професiйних аварiйно-рятувальних служб визначається стандартами вищої освiти.

     5. Особi, яка успiшно пройшла державну квалiфiкацiйну атестацiю, видається документ про присвоєння або пiдвищення робiтничої квалiфiкацiї, зразок якого затверджується в установленому порядку, а пiсля проходження атестацiї - посвiдчення, книжка та жетон рятувальника.

     6. Пiдвищення рiвня знань, умiнь, навичок та професiйних якостей осiб рядового i начальницького складу служби цивiльного захисту з метою забезпечення успiшного виконання завдань за призначенням проводиться пiд час службової пiдготовки у робочий час. Порядок органiзацiї службової пiдготовки визначається центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту.

     7. Пiдвищення рiвня теоретичних знань, практичних навичок i майстерностi рятувальникiв, iнших основних працiвникiв професiйних аварiйно-рятувальних служб проводиться пiд час професiйної пiдготовки за рахунок робочого часу, яка органiзовується керiвником служби вiдповiдно до її профiлю.

     8. У професiйних аварiйно-рятувальних службах запроваджуються спецiальнi фiзична, медична та психологiчна пiдготовка рятувальникiв.

     9. Пiдвищення квалiфiкацiї рятувальникiв проводиться у вiдповiдних навчальних закладах.

     10. Порядок органiзацiї та проведення професiйної пiдготовки, пiдвищення квалiфiкацiї основних працiвникiв професiйних аварiйно-рятувальних служб визначається Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     11. Перепiдготовка та пiдвищення квалiфiкацiї медичних працiвникiв з числа осiб рядового i начальницького складу служби цивiльного захисту та працiвникiв професiйних аварiйно-рятувальних служб проводиться вiдповiдно до законодавства у сферi охорони здоров'я.

     12. Залежно вiд рiвня фахової пiдготовки особам рядового i начальницького складу служби цивiльного захисту та рятувальникам професiйних аварiйно-рятувальних служб присвоюється вiдповiдна класна квалiфiкацiя, а медичним працiвникам - квалiфiкацiйна категорiя.

     13. Порядок та умови присвоєння класної квалiфiкацiї та квалiфiкацiйної категорiї встановлюються центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту.

     14. Результати пiдвищення квалiфiкацiї враховуються пiд час проведення атестацiї, просування по службi, присвоєння спецiальних звань.

     Стаття 91. Навчання керiвного складу та фахiвцiв, дiяльнiсть яких пов'язана з органiзацiєю i здiйсненням заходiв з питань цивiльного захисту

     1. Для навчання керiвного складу та фахiвцiв, дiяльнiсть яких пов'язана з органiзацiєю i здiйсненням заходiв з питань цивiльного захисту, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту, спiльно з мiсцевими державними адмiнiстрацiями та органами мiсцевого самоврядування утворюються навчально-методичнi центри сфери цивiльного захисту.

     2. Особи керiвного складу та фахiвцi органiв виконавчої влади, органiв мiсцевого самоврядування, суб'єктiв господарювання, дiяльнiсть яких пов'язана з органiзацiєю i здiйсненням заходiв з питань цивiльного захисту, у перший рiк призначення на посаду i перiодично один раз на три - п'ять рокiв зобов'язанi проходити навчання з питань цивiльного захисту у вiдповiдних навчально-методичних центрах сфери цивiльного захисту.

     3. Навчання проводиться вiдповiдно до державного замовлення за рахунок коштiв Державного бюджету України, передбачених для фiнансування центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту, а також за контрактом за рахунок коштiв фiзичних та юридичних осiб. Вiдповiднi записи про навчання заносяться у трудову книжку.

     4. Рада мiнiстрiв Автономної Республiки Крим, мiсцевi державнi адмiнiстрацiї, органи мiсцевого самоврядування визначають щорiчну потребу в навчаннi керiвного складу та фахiвцiв, забезпечують перiодичнiсть його проведення та закрiплюють на правах оперативного управлiння або передають у власнiсть навчально-методичним центрам сфери цивiльного захисту пiдприємства, установи та органiзацiї, примiщення, споруди та iнше майно, необхiдне для забезпечення їх дiяльностi.

     5. Центральний орган виконавчої влади, що здiйснює державний нагляд у сферi техногенної та пожежної безпеки, здiйснює державний нагляд (контроль) за дотриманням перiодичностi навчання керiвного складу та фахiвцiв, дiяльнiсть яких пов'язана з органiзацiєю i здiйсненням заходiв з питань цивiльного захисту, та вживає заходiв для усунення виявлених недолiкiв.

     6. Порядок здiйснення навчання керiвного складу та фахiвцiв, дiяльнiсть яких пов'язана з органiзацiєю i здiйсненням заходiв з питань цивiльного захисту, перелiк осiб, якi його проходять, та план комплектування з навчання зазначених осiб затверджуються Кабiнетом Мiнiстрiв України.

Глава 19. Пiдготовка до дiй за призначенням органiв управлiння та сил цивiльного захисту

     Стаття 92. Пiдготовка до дiй за призначенням органiв управлiння та сил цивiльного захисту

     1. Пiдготовка до дiй за призначенням органiв управлiння цивiльного захисту здiйснюється пiд час проведення командно-штабних (штабних) та iнших навчань i тренувань.

     2. Пiдготовка до дiй за призначенням сил цивiльного захисту здiйснюється пiд час проведення спецiальних, показових, експериментальних навчань i тренувань з питань цивiльного захисту.

     3. Порядок пiдготовки до дiй за призначенням органiв управлiння та сил цивiльного захисту визначається Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     4. Органiзацiя пiдготовки до дiй за призначенням сил цивiльного захисту покладається на центральнi органи виконавчої влади, Раду мiнiстрiв Автономної Республiки Крим, мiсцевi державнi адмiнiстрацiї, до сфери управлiння яких належать вiдповiднi сили цивiльного захисту, та на органи мiсцевого самоврядування, в управлiннi яких перебувають сили цивiльного захисту. Безпосередню пiдготовку до дiй за призначенням вiдповiдних сил цивiльного захисту здiйснюють їх керiвники, якi несуть за це персональну вiдповiдальнiсть.

Роздiл VIII
ФIНАНСОВЕ ТА МАТЕРIАЛЬНО-ТЕХНIЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАХОДIВ ЦИВIЛЬНОГО ЗАХИСТУ

Глава 20. Фiнансове забезпечення

     Стаття 93. Фiнансування заходiв у сферi цивiльного захисту

     1. Фiнансування заходiв у сферi цивiльного захисту здiйснюється за рахунок коштiв Державного бюджету України, мiсцевих бюджетiв, коштiв суб'єктiв господарювання, iнших не заборонених законодавством джерел.

     2. Обсяг фiнансування, що видiляється потенцiйно небезпечними об'єктами та об'єктами пiдвищеної небезпеки для проведення необхiдних заходiв цивiльного захисту, має становити не менше нiж 0,5 вiдсотка обсягу валового доходу такого об'єкта.

     Стаття 94. Фiнансове забезпечення органiв управлiння та сил цивiльного захисту

     1. Фiнансове забезпечення дiяльностi центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту, iнших центральних органiв виконавчої влади, що здiйснюють державний нагляд у сферi техногенної та пожежної безпеки, реалiзацiю державної полiтики у сферi промислової безпеки, охорони працi та державного гiрничого нагляду, управлiння зоною вiдчуження i зоною безумовного (обов'язкового) вiдселення, здiйснюється за рахунок коштiв Державного бюджету України.

     2. Фiнансове забезпечення дiяльностi пiдроздiлiв з питань цивiльного захисту, що функцiонують у складi центральних органiв виконавчої влади, здiйснюється за рахунок коштiв Державного бюджету України.

     3. Фiнансове забезпечення дiяльностi пiдроздiлiв з питань цивiльного захисту суб'єктiв господарювання здiйснюється за рахунок коштiв таких суб'єктiв господарювання.

     4. Фiнансове забезпечення дiяльностi сил цивiльного захисту здiйснюється за рахунок коштiв державного та мiсцевих бюджетiв, коштiв суб'єктiв господарювання, iнших не заборонених законодавством джерел.

     Стаття 95. Фiнансування медико-психологiчної реабiлiтацiї

     1. Фiнансування медико-психологiчної реабiлiтацiї рятувальникiв органiв та пiдроздiлiв цивiльного захисту здiйснюється за рахунок коштiв Державного бюджету України.

     2. Обсяги фiнансування медико-психологiчної реабiлiтацiї рятувальникiв органiв та пiдроздiлiв цивiльного захисту визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту.

     3. Медико-психологiчна реабiлiтацiя рятувальникiв iнших аварiйно-рятувальних служб, медичних працiвникiв служби медицини катастроф здiйснюється вiдповiдно за рахунок коштiв, якi видiляються на утримання таких служб з державного або мiсцевих бюджетiв чи за рахунок коштiв суб'єктiв господарювання.

     4. Фiнансування медико-психологiчної реабiлiтацiї постраждалих, а також громадян, якi залучалися до проведення робiт з лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайних ситуацiй, здiйснюється за рахунок коштiв, що видiляються на лiквiдацiю наслiдкiв надзвичайних ситуацiй з Державного бюджету України, в обсязi, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi охорони здоров'я.

     5. Фiнансування заходiв медико-психологiчної реабiлiтацiї неповнолiтнiх осiб, постраждалих у надзвичайнiй ситуацiї мiсцевого або об'єктового рiвня, а також у яких внаслiдок надзвичайної ситуацiї загинув один iз батькiв або обоє батькiв, здiйснюється за рахунок коштiв державного або мiсцевих бюджетiв, коштiв суб'єктiв господарювання, iнших джерел. Для ефективного планування та забезпечення медико-психологiчної реабiлiтацiї зазначених неповнолiтнiх осiб Рада мiнiстрiв Автономної Республiки Крим, мiсцевi державнi адмiнiстрацiї щороку розробляють i забезпечують затвердження та виконання вiдповiдних регiональних програм.

     Стаття 96. Фiнансування робiт iз запобiгання та лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайних ситуацiй

     1. Фiнансування робiт iз запобiгання та лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайних ситуацiй здiйснюється у порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України.

Глава 21. Матерiально-технiчне забезпечення

     Стаття 97. Матерiально-технiчне забезпечення

     1. Центральнi органи виконавчої влади, Рада мiнiстрiв Автономної Республiки Крим, мiсцевi державнi адмiнiстрацiї, органи мiсцевого самоврядування та суб'єкти господарювання забезпечують пiдпорядкованi їм пiдроздiли з питань цивiльного захисту, сили цивiльного захисту та iншi органiзацiї, дiяльнiсть яких спрямована на виконання завдань i заходiв з питань цивiльного захисту, засобами цивiльного захисту, iншим майном, службовими, навчальними, господарськими та пiдсобними примiщеннями, iншими об'єктами та спорудами (пожежними депо, сховищами для технiки, тренувальними залами, спортивними майданчиками), складськими площами в обсягах, необхiдних для їх дiяльностi, а також надають у встановленому порядку земельнi дiлянки для їх розташування.

     2. Земля, вода, iншi природнi ресурси, а також майно, що належать центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту, центральним органам виконавчої влади, що здiйснюють державний нагляд у сферi техногенної та пожежної безпеки, реалiзацiю державної полiтики у сферi промислової безпеки, охорони працi та державного гiрничого нагляду, управлiння зоною вiдчуження i зоною безумовного (обов'язкового) вiдселення, є державною власнiстю та закрiплюється за їх силами цивiльного захисту, навчальними закладами та науковими установами, iншими пiдроздiлами та об'єктами, що належать до сфери їх управлiння, на правi оперативного управлiння.

     Стаття 98. Створення та використання матерiальних резервiв для запобiгання i лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайних ситуацiй

     1. Матерiальнi резерви для запобiгання i лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайних ситуацiй створюються з метою їх використання у разi загрози або виникнення надзвичайних ситуацiй.

     2. Матерiальнi резерви для запобiгання i лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайних ситуацiй створюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту (оперативний матерiальний резерв), iншими центральними органами виконавчої влади (вiдомчий матерiальний резерв), мiсцевими державними адмiнiстрацiями, органами мiсцевого самоврядування (регiональний та мiсцевий матерiальнi резерви) та суб'єктами господарювання (об'єктовий матерiальний резерв).

     3. Порядок створення та використання матерiальних резервiв для запобiгання i лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайних ситуацiй визначається Кабiнетом Мiнiстрiв України.

Роздiл IX
КОМПЛЕКТУВАННЯ ОРГАНIВ УПРАВЛIННЯ ТА СИЛ ЦИВIЛЬНОГО ЗАХИСТУ, ПРОХОДЖЕННЯ СЛУЖБИ ЦИВIЛЬНОГО ЗАХИСТУ

Глава 22. Комплектування органiв управлiння та сил цивiльного захисту

     Стаття 99. Порядок комплектування органiв управлiння та сил цивiльного захисту

     1. До персоналу (кадрiв) органiв управлiння та сил цивiльного захисту належать особи рядового i начальницького складу, якi проходять службу цивiльного захисту за контрактом, державнi службовцi та iншi працiвники, з якими укладається трудовий договiр.

     2. Перелiк посад, що пiдлягають замiщенню особами рядового i начальницького складу служби цивiльного захисту, та перелiк посад для їх призначення затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту.

     3. Перелiк посад, що пiдлягають замiщенню особами вищого начальницького складу служби цивiльного захисту, та граничних спецiальних звань за цими посадами затверджується Президентом України.

     4. Для доукомплектування сил цивiльного захисту на час мобiлiзацiї центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту, створюється у порядку, передбаченому статтею 107 цього Кодексу, резерв служби цивiльного захисту.

     5. Трудовi вiдносини працiвникiв органiв управлiння та сил цивiльного захисту регулюються законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами).

     Стаття 100. Чисельнiсть працiвникiв та осiб рядового i начальницького складу служби цивiльного захисту

     1. Чисельнiсть працiвникiв та осiб рядового i начальницького складу служби цивiльного захисту встановлюється Кабiнетом Мiнiстрiв України.

Глава 23. Проходження служби цивiльного захисту

     Стаття 101. Порядок проходження служби цивiльного захисту

     1. Служба цивiльного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення i територiй вiд негативного впливу надзвичайних ситуацiй, запобiгання i реагування на надзвичайнi ситуацiї, лiквiдацiю їх наслiдкiв у мирний час та в особливий перiод.

     2. Порядок проходження громадянами України служби цивiльного захисту визначається цим Кодексом та положенням про порядок проходження служби цивiльного захисту особами рядового i начальницького складу, що затверджується Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     3. На рядовий i начальницький склад служби цивiльного захисту поширюється дiя Дисциплiнарного статуту, затвердженого законом.

     4. Час проходження особами рядового i начальницького складу служби цивiльного захисту зараховується до їхнього страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спецiальнiстю, а також до стажу державної служби вiдповiдно до закону.

     5. На осiб начальницького складу служби цивiльного захисту поширюються вимоги та обмеження, передбаченi Законом України "Про запобiгання корупцiї".

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 14.05.2013р. N 224-VII, вiд 04.03.2020р. N 524-IX)

     Стаття 102. Прийняття на службу цивiльного захисту та умови її проходження

     1. На службу цивiльного захисту приймаються на конкурснiй та контрактнiй основi громадяни України з повною загальною середньою освiтою, якi вiдповiдають квалiфiкацiйним вимогам i здатнi за своїми особистими, дiловими та моральними якостями, освiтнiм i професiйним рiвнем, станом здоров'я виконувати свiй службовий обов'язок.

     2. Квалiфiкацiйнi вимоги до осiб, якi приймаються на службу цивiльного захисту, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту.

     3. Особи, зарахованi на перший курс навчання навчальних закладiв цивiльного захисту, вiком вiд 17 рокiв, у тому числi тi, яким 17 рокiв виповнюється в рiк зарахування на навчання, для цiлей цього Кодексу прирiвнюються до осiб, прийнятих на службу цивiльного захисту.

     4. Не може бути прийнята на службу цивiльного захисту особа, яка була засуджена за вчинення кримiнального правопорушення, якщо ця судимiсть не погашена або не знята в установленому законом порядку, або на яку протягом останнього року накладалося адмiнiстративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцiєю.

     5. Кандидати на прийняття на службу цивiльного захисту до призначення на посаду зобов'язанi повiдомити керiвництву вiдповiдного органу, на посаду в якому вони претендують, про працюючих у такому органi близьких їм осiб.

     Примiтка. Термiн "близькi особи" вживається у цьому Кодексi у значеннi, наведеному в Законi України "Про запобiгання корупцiї".

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 04.03.2020р. N 524-IX, вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

     Стаття 103. Контракт щодо проходження служби цивiльного захисту

     1. Щодо проходження служби цивiльного захисту може бути укладено:

     1) контракт про проходження служби цивiльного захисту - з особою, яка призначається на посаду рядового або начальницького складу служби цивiльного захисту;

     2) контракт про навчання (проходження служби цивiльного захисту) - з особою, зарахованою до навчального закладу цивiльного захисту;

     3) контракт про перебування у резервi служби цивiльного захисту - з особою, зарахованою до резерву служби цивiльного захисту в порядку, передбаченому цим Кодексом.

     2. Обов'язковою умовою контракту про навчання (проходження служби цивiльного захисту) є заборона залучати вiдповiдну особу до виконання робiт, пов'язаних з ризиком для життя i здоров'я.

     3. Контракт щодо проходження служби цивiльного захисту укладається на строк:

     1) вiд трьох до п'яти рокiв - з особами, якi приймаються на службу за контрактом на посади, що замiщуються особами рядового i молодшого начальницького складу;

     2) вiд трьох до десяти рокiв - з особами, якi приймаються на службу за контрактом на посади, що замiщуються особами середнього, старшого i вищого начальницького складу;

     3) навчання - з особами, зарахованими до вищих навчальних закладiв цивiльного захисту;

     4) п'ять рокiв - з особами, якi зараховуються до резерву служби цивiльного захисту.

     4. Форма, порядок i правила укладення контракту, припинення (розiрвання) контракту та наслiдки припинення (розiрвання) контракту визначаються положенням про порядок проходження служби цивiльного захисту особами рядового i начальницького складу.

     Стаття 104. Спецiальнi звання осiб рядового i начальницького складу служби цивiльного захисту

     1. Особам, якi проходять службу цивiльного захисту, присвоюються такi спецiальнi звання:

     1) рядовий склад - рядовий служби цивiльного захисту;

     2) молодший начальницький склад - молодший сержант служби цивiльного захисту, сержант служби цивiльного захисту, старший сержант служби цивiльного захисту, старшина служби цивiльного захисту, прапорщик служби цивiльного захисту, старший прапорщик служби цивiльного захисту;

     3) середнiй начальницький склад - молодший лейтенант служби цивiльного захисту, лейтенант служби цивiльного захисту, старший лейтенант служби цивiльного захисту, капiтан служби цивiльного захисту;

     4) старший начальницький склад - майор служби цивiльного захисту, пiдполковник служби цивiльного захисту, полковник служби цивiльного захисту;

     5) вищий начальницький склад - генерал-майор служби цивiльного захисту, генерал-лейтенант служби цивiльного захисту, генерал-полковник служби цивiльного захисту, генерал служби цивiльного захисту.

     2. Порядок присвоєння та позбавлення спецiальних звань служби цивiльного захисту, пониження та поновлення у спецiальних званнях служби цивiльного захисту, а також присвоєння спецiальних звань служби цивiльного захисту особам, якi проходили вiдповiдну службу в iнших органах державної влади, у разi зарахування їх на службу цивiльного захисту встановлюється положенням про порядок проходження служби цивiльного захисту особами рядового i начальницького складу.

     Стаття 105. Граничний вiк перебування на службi цивiльного захисту

     1. Граничний вiк перебування на службi цивiльного захисту встановлюється:

     1) для осiб рядового, молодшого i середнього начальницького складу - до 50 рокiв;

     2) для осiб старшого начальницького складу - до 55 рокiв;

     3) для осiб вищого начальницького складу - до 60 рокiв.

     2. Особи рядового i начальницького складу служби цивiльного захисту, якi мають високу професiйну пiдготовку, досвiд практичної роботи на займанiй посадi, визнанi придатними за станом здоров'я для проходження служби, можуть бути залишенi за рiшенням керiвника центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту, на їх прохання на службi понад граничний вiк до п'яти рокiв.

     3. У виняткових випадках, перелiк яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту, за рiшенням його керiвника строк служби може бути продовжено повторно до п'яти рокiв, а особам начальницького складу, якi проходять службу в навчальних закладах та наукових установах i мають науковий ступiнь або вчене звання, - до десяти рокiв.

     Стаття 106. Звiльнення iз служби цивiльного захисту

     1. Звiльнення осiб рядового i начальницького складу iз служби цивiльного захисту проводиться:

     1) у запас Збройних Сил України (з постановкою на вiйськовий облiк), якщо звiльненi особи не досягли граничного вiку перебування в запасi, встановленого Законом України "Про вiйськовий обов'язок i вiйськову службу", i за станом здоров'я придатнi до вiйськової служби;

     2) у вiдставку, якщо звiльненi особи досягли граничного вiку перебування в запасi, встановленого Законом України "Про вiйськовий обов'язок i вiйськову службу", або визнанi вiйськово-лiкарськими комiсiями непридатними за станом здоров'я до вiйськової служби iз зняттям з вiйськового облiку.

     2. Контракт припиняється (розривається), а особи рядового i начальницького складу звiльняються iз служби цивiльного захисту:

     1) у зв'язку iз закiнченням строку контракту;

     2) за вiком - у разi досягнення граничного вiку перебування на службi;

     3) за станом здоров'я - на пiдставi висновку (постанови) центральної лiкарсько-експертної комiсiї центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту, про непридатнiсть або обмежену придатнiсть до служби;

     4) у зв'язку iз скороченням штатiв - у разi неможливостi використання на службi у зв'язку iз скороченням штатiв або проведенням органiзацiйних заходiв;

     5) вiдповiдно до заяви особи, яка звiльняється у зв'язку iз сiмейними обставинами або з iнших поважних причин, перелiк яких встановлюється Кабiнетом Мiнiстрiв України;

     6) у зв'язку iз систематичним невиконанням умов контракту особою рядового чи начальницького складу;

     7) у зв'язку iз систематичним невиконанням умов контракту керiвництвом органу управлiння, формування чи пiдроздiлу, навчального закладу, наукової установи, iншої органiзацiї центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту, а також центрального органу виконавчої влади, який здiйснює державний нагляд у сферi техногенної та пожежної безпеки;

     8) у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду;

     9) у зв'язку з призовом на строкову вiйськову службу на пiдставi рiшення районної (мiської) призивної комiсiї;

     10) у разi неможливостi переведення на iншу посаду у зв'язку з прямим пiдпорядкуванням близькiй особi;

     101) у разi наявностi реального чи потенцiйного конфлiкту iнтересiв, який має постiйний характер i не може бути врегульований в iнший спосiб;

     11) у зв'язку з набуттям громадянства iншої держави;

     12) в iнших випадках, передбачених законом.

     3. Контракт припиняється (розривається), а особи начальницького складу звiльняються iз служби цивiльного захисту також у зв'язку з набранням законної сили судовим рiшенням, вiдповiдно до якого особу притягнуто до вiдповiдальностi за адмiнiстративне правопорушення, пов'язане з корупцiєю, а також рiшенням суду про визнання активiв особи або активiв, набутих за її дорученням iншими особами або в iнших передбачених статтею 290 Цивiльного процесуального кодексу України випадках, необґрунтованими та їх стягнення в дохiд держави.

     4. У випадках, передбачених пунктом 8 частини другої та частиною третьою цiєї статтi, вiдповiднi особи пiдлягають звiльненню з посад у триденний строк з дня отримання вiдповiдним органом або пiдроздiлом цивiльного захисту копiї вiдповiдного судового рiшення, яке набрало законної сили.

     Примiтка. Термiн "пряме пiдпорядкування" у цьому Кодексi вживається у значеннi, наведеному в Законi України "Про запобiгання корупцiї".

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 14.05.2013р. N 224-VII, вiд 31.10.2019р. N 263-IX, вiд 04.03.2020р. N 524-IX)

     Стаття 107. Резерв служби цивiльного захисту

     1. Контракт про перебування у резервi служби цивiльного захисту укладається на добровiльнiй основi з громадянином України, який отримав освiту у навчальному закладi цивiльного захисту або звiльнився iз служби цивiльного захисту чи з вiйськової служби в запас, здатний за станом здоров'я проходити службу цивiльного захисту та не досяг граничного вiку перебування на службi цивiльного захисту.

     2. Особа, яка уклала контракт про перебування у резервi служби цивiльного захисту:

     1) зараховується до резерву служби цивiльного захисту i вважається такою, що перебуває на спецiальному облiку, - протягом строку дiї контракту;

     2) приймається на час мобiлiзацiї на умовах, визначених цим контрактом, на службу цивiльного захисту для виконання обов'язкiв за посадою, передбаченою вiдповiдним штатним розписом.

     3. За особою, прийнятою на службу цивiльного захисту на основi контракту про перебування у резервi служби цивiльного захисту, пiд час цiльової мобiлiзацiї зберiгаються мiсце роботи, а також займана посада та середня заробiтна плата на пiдприємствi, в установi, органiзацiї незалежно вiд пiдпорядкування i форми власностi.

     4. Стосовно осiб, якi зараховуються до резерву служби цивiльного захисту i за умовами, визначеними контрактом, прийматимуться на час мобiлiзацiї на службу цивiльного захисту для виконання обов'язкiв осiб начальницького складу, за їх письмовою згодою проводиться спецiальна перевiрка в порядку, встановленому Законом України "Про запобiгання корупцiї".

     5. Порядок та обсяги пiдготовки осiб, якi уклали контракти про перебування у резервi служби цивiльного захисту, час та строки проведення зборiв (навчальних або перевiрочних) визначаються Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     6. Порядок виплати i розмiри грошового забезпечення осiб, якi перебувають у резервi служби цивiльного захисту, встановлюються Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     7. Збiльшення граничної штатної чисельностi осiб рядового i начальницького складу служби цивiльного захисту на перiод цiльової мобiлiзацiї здiйснюється у порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     8. Звiльнення iз служби цивiльного захисту осiб, прийнятих на таку службу на основi контрактiв про перебування у резервi служби цивiльного захисту, здiйснюється на пiдставi рiшення, прийнятого у порядку, передбаченому законами України "Про правовий режим надзвичайного стану" та "Про мобiлiзацiйну пiдготовку та мобiлiзацiю".

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 14.05.2013р. N 224-VII, вiд 04.03.2020р. N 524-IX)

     Стаття 108. Присяга служби цивiльного захисту

     1. Громадяни України, якi вперше приймаються на службу цивiльного захисту, особисто складають та скрiплюють власноручним пiдписом Присягу такого змiсту:

     "Я, громадянин України (прiзвище, iм'я та по батьковi), вступаючи на службу цивiльного захисту, складаю Присягу та урочисто клянуся завжди залишатися вiдданим Українському народовi, неухильно дотримуватися Конституцiї та законiв України, бути чесним, сумлiнним i дисциплiнованим.

     Присягаю з високою вiдповiдальнiстю виконувати свiй службовий обов'язок, вимоги статутiв i наказiв, постiйно вдосконалювати професiйну майстернiсть та всiляко сприяти змiцненню авторитету служби цивiльного захисту.

     Клянуся мужньо i рiшуче захищати життя та здоров'я громадян, майно України, її навколишнє природне середовище вiд надзвичайних ситуацiй.

     Якщо я порушу цю Присягу, готовий нести вiдповiдальнiсть згiдно iз законами України".

     Стаття 109. Статус рятувальника

     1. Рятувальник - це особа, атестована на здатнiсть до проведення аварiйно-рятувальних та iнших невiдкладних робiт, гасiння пожеж i яка безпосередньо бере в них участь, має вiдповiдну спецiальну, фiзичну, психологiчну та медичну пiдготовку.

     2. Громадяни України отримують статус рятувальника на пiдставi рiшення вiдповiдних атестацiйних органiв за результатами атестацiї.

     Стаття 110. Права та обов'язки рятувальника

     1. Рятувальник пiд час виконання покладених на нього обов'язкiв керується цим Кодексом, а також нормативно-правовими та iншими актами у сферi цивiльного захисту та рятувальнiй та/або пожежнiй справi. Пiд час проведення аварiйно-рятувальних та iнших невiдкладних робiт та/або гасiння пожеж рятувальник пiдпорядковується своїм безпосереднiм i прямим начальникам. Нiхто iнший, крiм уповноважених на це посадових осiб, не має права втручатися в дiяльнiсть рятувальника пiд час проведення ним аварiйно-рятувальних та iнших невiдкладних робiт та/або гасiння пожеж.

     2. Рятувальники мають право на:

     1) отримання безоплатної екстреної медичної допомоги вiд медичних працiвникiв служби медицини катастроф та у вiдповiдних закладах охорони здоров'я, вiднесених до складу служби медицини катастроф;

     2) безоплатне проходження медико-психологiчної реабiлiтацiї у закладах охорони здоров'я та реабiлiтацiйних центрах у порядку, встановленому цим Кодексом;

     3) вдосконалення своїх теоретичних знань та професiйної майстерностi в робочий час у встановленому порядку;

     4) позачергове придбання квиткiв на всi види транспорту для проїзду до мiсця проведення аварiйно-рятувальних та iнших невiдкладних робiт та/або гасiння пожеж;

     5) утворення в установленому порядку своїх професiйних спiлок (крiм рятувальникiв - осiб рядового i начальницького складу служби цивiльного захисту).

     3. Пiд час проведення робiт з лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайних ситуацiй рятувальники мають право на:

     1) повну та достовiрну iнформацiю, у тому числi про суб'єктiв господарювання i територiї, на яких проводяться аварiйно-рятувальнi та iншi невiдкладнi роботи та/або гасiння пожежi, необхiдну для виконання ними своїх службових обов'язкiв;

     2) безперешкодний доступ на територiю суб'єктiв господарювання, що постраждали внаслiдок надзвичайної ситуацiї;

     3) вимогу вiд усiх осiб, якi перебувають у зонi надзвичайної ситуацiї, дотримання встановлених норм безпеки;

     4) екiпiровку та оснащення засобами цивiльного захисту згiдно з технологiєю проведення аварiйно-рятувальних та iнших невiдкладних робiт та/або гасiння пожеж;

     5) безоплатне харчування.

     4. Рятувальники зобов'язанi:

     1) бути iнiцiативними, самовiдданими та наполегливими пiд час лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайної ситуацiї;

     2) активно проводити аварiйно-рятувальнi та iншi невiдкладнi роботи, гасiння пожеж та вживати всiх необхiдних заходiв для рятування населення, надання йому домедичної та iншої допомоги, не допускати невиправданого ризику;

     3) дотримуватися технологiї проведення аварiйно-рятувальних та iнших невiдкладних робiт;

     4) у разi виявлення у позаслужбовий час пожежi або iншої надзвичайної ситуацiї повiдомити про неї аварiйно-рятувальному (пожежно-рятувальному) пiдроздiлу i до його прибуття взяти на себе рятування населення, керiвництво аварiйно-рятувальними роботами або гасiнням пожежi та органiзувати надання домедичної допомоги постраждалим;

     5) проходити перiодичну пiдготовку з питань надання домедичної допомоги постраждалим внаслiдок надзвичайних ситуацiй;

     6) виконувати вимоги вiдповiдних статутiв, положень, правил з питань проведення аварiйно-рятувальних та iнших невiдкладних робiт, гасiння пожеж;

     7) удосконалювати свої професiйнi здiбностi, постiйно пiдтримувати свiй фiзичний стан на належному рiвнi;

     8) утримувати в готовностi до використання засоби цивiльного захисту;

     9) роз'яснювати громадянам правила безпечної поведiнки з метою недопущення надзвичайних ситуацiй i порядок дiй у разi їх виникнення;

     10) зберiгати в таємницi державну, службову та конфiденцiйну iнформацiю, що стала їм вiдомою у зв'язку з виконанням службових обов'язкiв.

     5. Iншi обов'язки рятувальникiв визначаються вiдповiдними статутами, посадовими iнструкцiями (обов'язками) та контрактами, якi укладаються з ними пiд час їх прийому на службу або роботу.

     6. За неналежне виконання покладених обов'язкiв рятувальники несуть вiдповiдальнiсть вiдповiдно до закону.

     Стаття 111. Формений одяг i знаки розрiзнення осiб рядового i начальницького складу служби цивiльного захисту та основних працiвникiв державних аварiйно-рятувальних служб

     1. Особи рядового i начальницького складу служби цивiльного захисту забезпечуються форменим одягом i вiдповiдними знаками розрiзнення за рахунок коштiв Державного бюджету України, що видiляються центральному органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту, iншому центральному органу виконавчої влади, який здiйснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки.

     2. Опис та зразки форменого одягу i вiдповiдних знакiв розрiзнення осiб рядового i начальницького складу служби цивiльного захисту та норми забезпечення форменим одягом затверджуються Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     3. Використання форменого одягу i знакiв розрiзнення осiб рядового i начальницького складу служби цивiльного захисту стороннiми особами тягне за собою вiдповiдальнiсть вiдповiдно до закону.

     4. У державних аварiйно-рятувальних службах форменим одягом забезпечуються основнi працiвники за рахунок коштiв, передбачених на утримання таких державних аварiйно-рятувальних служб, за нормами та зразками, затвердженими Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     Стаття 112. Забезпечення осiб рядового i начальницького складу служби цивiльного захисту та основних працiвникiв аварiйно-рятувальних служб спецiальним одягом, спорядженням i засобами iндивiдуального захисту

     1. Для проведення аварiйно-рятувальних та iнших невiдкладних робiт з лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайних ситуацiй та гасiння пожеж спецiальним одягом, спорядженням i засобами iндивiдуального захисту забезпечуються:

     1) особи рядового i начальницького складу служби цивiльного захисту - за рахунок коштiв Державного бюджету України, що видiляються центральному органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту, iншому центральному органу виконавчої влади, який здiйснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки;

     2) працiвники пiдроздiлiв вiдомчої, мiсцевої та добровiльної пожежної охорони - за рахунок коштiв мiсцевого бюджету та коштiв суб'єктiв господарювання, що утримують такi пiдроздiли пожежної охорони;

     3) основнi працiвники аварiйно-рятувальних служб - за рахунок коштiв, передбачених на утримання таких аварiйно-рятувальних служб;

     4) працiвники формувань цивiльного захисту - за рахунок коштiв суб'єктiв господарювання, що утворюють такi формування.

     Стаття 113. Забезпечення харчуванням осiб рядового i начальницького складу служби цивiльного захисту та основних працiвникiв аварiйно-рятувальних служб

     1. Особи рядового i начальницького складу служби цивiльного захисту, та основнi працiвники аварiйно-рятувальних служб, служби медицини катастроф забезпечуються безоплатним харчуванням:

     1) пiд час проходження служби цивiльного захисту - вiдповiдно до норм i категорiй професiй, встановлених Кабiнетом Мiнiстрiв України;

     2) пiд час лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайних ситуацiй - за рахунок коштiв мiсцевих державних адмiнiстрацiй та органiв мiсцевого самоврядування, коштiв суб'єктiв господарювання, на територiї яких сталася надзвичайна ситуацiя;

     3) пiд час лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайних ситуацiй на територiї iнших держав, а також пiд час висування до цих держав та повернення до мiсця постiйного розташування - за рахунок коштiв, якi видiляються для забезпечення надання iноземним державам допомоги у лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайних ситуацiй.

     Стаття 114. Службовi посвiдчення

     1. Особам та працiвникам, якi проходять службу цивiльного захисту або працюють в органах управлiння i силах цивiльного захисту, що вiднесенi до сфери управлiння центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту, служби медицини катастроф, iнших центральних органiв виконавчої влади, якi здiйснюють державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, реалiзацiю державної полiтики у сферах промислової безпеки, охорони працi та державного гiрничого нагляду, управлiння зоною вiдчуження i зоною безумовного (обов'язкового) вiдселення, видаються службовi посвiдчення.

     2. Зразки службових посвiдчень, порядок їх видачi, вилучення та замiни встановлюються центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi охорони здоров'я, вiдповiдно до їх повноважень.

     3. На особливий перiод особам, якi проходять службу цивiльного захисту або працюють в органах управлiння та силах цивiльного захисту, видаються посвiдчення особи для персоналу цивiльної оборони (цивiльного захисту) мiжнародного зразка, встановленого згiдно з Додатковим протоколом до Женевських конвенцiй вiд 12 серпня 1949 року, що стосуються захисту жертв мiжнародних збройних конфлiктiв (Протокол I вiд 8 червня 1977 року).

Роздiл X
СОЦIАЛЬНИЙ ТА ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ ОСIБ РЯДОВОГО I НАЧАЛЬНИЦЬКОГО СКЛАДУ СЛУЖБИ ЦИВIЛЬНОГО ЗАХИСТУ, ПРАЦIВНИКIВ ОРГАНIВ УПРАВЛIННЯ ТА СИЛ ЦИВIЛЬНОГО ЗАХИСТУ I ОСIБ, ЗВIЛЬНЕНИХ IЗ СЛУЖБИ ЦИВIЛЬНОГО ЗАХИСТУ

Глава 24. Соцiальний та правовий захист

     Стаття 115. Соцiальний та правовий захист осiб рядового i начальницького складу служби цивiльного захисту, працiвникiв органiв управлiння та сил цивiльного захисту

     1. Держава забезпечує соцiальний та правовий захист осiб рядового i начальницького складу служби цивiльного захисту, працiвникiв органiв управлiння та сил цивiльного захисту i членiв їхнiх сiмей вiдповiдно до Конституцiї України, цього Кодексу та iнших законодавчих актiв.

     Стаття 116. Забезпечення громадянських прав та свобод осiб рядового i начальницького складу служби цивiльного захисту, працiвникiв аварiйно-рятувальних служб

     1. Особи рядового i начальницького складу служби цивiльного захисту мають право утворювати свої громадськi об'єднання вiдповiдно до законодавства. Особи рядового i начальницького складу служби цивiльного захисту не можуть бути членами полiтичних партiй, органiзацiй чи рухiв. Особам рядового i начальницького складу служби цивiльного захисту, працiвникам професiйних аварiйно-рятувальних служб забороняється органiзовувати страйки або брати в них участь.

     2. Особи рядового i начальницького складу служби цивiльного захисту на перiод проходження такої служби зобов'язанi зупинити членство у полiтичних партiях, органiзацiях чи рухах.

Глава 25. Медичне забезпечення, одноразова грошова допомога та страхування

     Стаття 117. Медичне та санаторно-курортне забезпечення осiб рядового i начальницького складу служби цивiльного захисту, членiв їхнiх сiмей та основних працiвникiв професiйних аварiйно-рятувальних служб

     1. Медичне забезпечення осiб рядового i начальницького складу служби цивiльного захисту органiзовується та здiйснюється закладами охорони здоров'я центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту.

     2. Особи рядового i начальницького складу служби цивiльного захисту щороку проходять медичний огляд з подальшим проведенням лiкувально-профiлактичних заходiв у разi потреби.

     3. У разi вiдсутностi за мiсцем служби чи проживання осiб рядового i начальницького складу служби цивiльного захисту закладiв охорони здоров'я центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту, а також у разi вiдсутностi в таких закладах (пiдроздiлах) необхiдних вiддiлень, фахiвцiв, спецiального обладнання безоплатна медична допомога зазначеним особам надається в закладах охорони здоров'я Мiнiстерства оборони України, Мiнiстерства внутрiшнiх справ України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi охорони здоров'я, iнших державних або комунальних закладах охорони здоров'я за рахунок коштiв, передбачених на утримання центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту.

     4. Особи рядового i начальницького складу служби цивiльного захисту мають право на санаторно-курортне лiкування в санаторно-курортних закладах центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту, а також в iнших санаторно-курортних закладах незалежно вiд форми власностi та вiдомчої належностi за рахунок коштiв, передбачених на утримання центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту.

     Пiльги, передбаченi цiєю частиною, надаються за умови, якщо розмiр середньомiсячного сукупного доходу сiм'ї в розрахунку на одну особу за попереднi шiсть мiсяцiв не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соцiальну пiльгу, у порядку, визначеному Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     5. Особам рядового i начальницького складу служби цивiльного захисту, якi направляються пiсля лiкування в закладах охорони здоров'я до санаторiю для продовження лiкування, путiвки надаються безоплатно.

     6. Особи, звiльненi iз служби цивiльного захисту, визнанi особами з iнвалiднiстю I та II групи внаслiдок захворювання, травми або поранення, пов'язаних з проходженням служби, забезпечуються путiвками для санаторно-курортного лiкування незалежно вiд виду пенсiї, яку вони отримують. Особи з iнвалiднiстю III групи, звiльненi iз служби за станом здоров'я, якi отримують пенсiю по iнвалiдностi, забезпечуються путiвками для санаторно-курортного лiкування за наявностi медичних показань.

     7. Особи, звiльненi iз служби цивiльного захисту, визнанi особами з iнвалiднiстю внаслiдок захворювання, калiцтва, пов'язаного з виконанням службових обов'язкiв, мають право на медичне та санаторно-курортне забезпечення за рахунок коштiв, передбачених на утримання центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту, iнших центральних органiв виконавчої влади, якi здiйснюють державний нагляд у сферi техногенної та пожежної безпеки, реалiзацiю державної полiтики у сферi промислової безпеки, охорони працi та державного гiрничого нагляду, управлiння зоною вiдчуження i зоною безумовного (обов'язкового) вiдселення.

     8. Порядок та умови надання медичної допомоги, забезпечення санаторно-курортним лiкуванням осiб рядового i начальницького складу служби цивiльного захисту та членiв їхнiх сiмей у закладах охорони здоров'я Мiнiстерства оборони України, Мiнiстерства внутрiшнiх справ України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi охорони здоров'я, в iнших державних або комунальних закладах охорони здоров'я, а також взаєморозрахунки мiж ними та центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту, встановлюються Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     9. Медичне забезпечення основних працiвникiв професiйних аварiйно-рятувальних служб здiйснюється закладами охорони здоров'я, що входять до їх складу, та за договорами на медичне обслуговування в державних або комунальних закладах охорони здоров'я за рахунок коштiв, передбачених на утримання цих служб.

     10. Основнi працiвники професiйних аварiйно-рятувальних служб повиннi проходити перiодичний медичний огляд, а також медичний огляд пiсля проведення аварiйно-рятувальних робiт. Перiодичнiсть медичних оглядiв i порядок їх проведення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi охорони здоров'я.

     11. На прохання особи рядового чи начальницького складу служби цивiльного захисту, основного працiвника професiйних аварiйно-рятувальних служб проводиться позачерговий медичний огляд, якщо така особа вважає, що погiршення стану її здоров'я пов'язано з виконанням нею професiйних обов'язкiв або перешкоджає подальшому проходженню служби.

     12. Позачерговий медичний огляд особи рядового чи начальницького складу служби цивiльного захисту, основного працiвника професiйних аварiйно-рятувальних служб може проводитися за iнiцiативою роботодавця, якщо стан здоров'я такої особи перешкоджає подальшому проходженню служби або виконанню службових обов'язкiв за контрактом.

     13. Порядок органiзацiї медичного забезпечення, тимчасового звiльнення вiд виконання службових обов'язкiв осiб рядового i начальницького складу служби цивiльного захисту у разi захворювань, травм або поранень визначаються центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi охорони здоров'я.

     14. Особи, якi безпосередньо брали участь у проведеннi аварiйно-рятувальних та iнших невiдкладних робiт або залучалися до цiлодобового чергування, пов'язаного з лiквiдацiєю наслiдкiв надзвичайної ситуацiї, мають право один раз на рiк пройти безоплатно курс медико-психологiчної реабiлiтацiї строком не менш як 14 дiб, а тi з них, якi отримали травми або брали участь у проведеннi аварiйно-рятувальних робiт, пов'язаних iз загибеллю людей, зобов'язанi пройти вiдповiдне лiкування та реабiлiтацiю в центрах медико-психологiчної реабiлiтацiї.

     15. Висновок про необхiднiсть направлення на медико-психологiчну реабiлiтацiю основних працiвникiв професiйних аварiйно-рятувальних служб та працiвникiв цивiльного захисту надають лiкарсько-експертнi комiсiї центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту, або медико-соцiальнi експертнi комiсiї центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi охорони здоров'я, за мiсцем роботи.

     16. Висновок про необхiднiсть направлення на медико-психологiчну реабiлiтацiю осiб рядового i начальницького складу служби цивiльного захисту надають лiкарсько-експертнi комiсiї центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту.

     17. На час проходження медичного огляду та медико-психологiчної реабiлiтацiї за основними працiвниками професiйних аварiйно-рятувальних служб, працiвниками цивiльного захисту зберiгається середнiй заробiток за мiсцем роботи.

     18. Проїзд до мiсця лiкування та проведення медико-психологiчної реабiлiтацiї i назад осiб, якi вiдповiдно до цiєї статтi мають право на лiкування та медико-психологiчну реабiлiтацiю, здiйснюється за рахунок коштiв, передбачених на утримання центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту, центрального органу виконавчої влади, який здiйснює державний нагляд у сферi техногенної та пожежної безпеки, професiйних аварiйно-рятувальних служб.

     19. Порядок органiзацiї та проведення медико-психологiчної реабiлiтацiї визначається спiльним актом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi охорони здоров'я.

     20. З метою недопущення виникнення та поширення iнфекцiйних хвороб, отруєнь, радiацiйних уражень серед осiб рядового i начальницького складу та працiвникiв служби цивiльного захисту медичними пiдроздiлами центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту, органiзовується i здiйснюється санiтарно-епiдемiологiчний нагляд в органах та пiдроздiлах, вiднесених до сфери їх управлiння.

(Iз доповненнями, внесеними згiдно iз Законом України вiд 27.03.2014р. N 1166-VII)

     Стаття 118. Виплата одноразової грошової допомоги у разi загибелi (смертi), травми або поранення, захворювання чи iнвалiдностi осiб рядового i начальницького складу служби цивiльного захисту

     1. У разi загибелi (смертi) особи рядового чи начальницького складу служби цивiльного захисту пiд час виконання службових обов'язкiв сiм'ї загиблого (померлого), а в разi її вiдсутностi - його батькам та утриманцям виплачується одноразова грошова допомога у розмiрi десятирiчного грошового забезпечення загиблого (померлого) за останньою посадою, яку вiн обiймав, у порядку та на умовах, встановлених Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     2. У разi травми або поранення, заподiяного особi рядового чи начальницького складу служби цивiльного захисту пiд час виконання службових обов'язкiв, а також iнвалiдностi, що настала у перiод проходження служби або не пiзнiше нiж через три мiсяцi пiсля звiльнення iз служби, чи пiсля закiнчення цього строку, але внаслiдок захворювання або нещасного випадку, що стався у перiод проходження служби, пов'язаного з виконанням службових обов'язкiв, залежно вiд ступеня втрати працездатностi такiй особi виплачується одноразова грошова допомога у розмiрi до п'ятирiчного грошового забезпечення за останньою посадою у порядку та на умовах, встановлених Кабiнетом Мiнiстрiв України. Визначення ступеня втрати працездатностi особою рядового чи начальницького складу служби цивiльного захисту у перiод проходження служби у кожному випадку ушкодження здоров'я здiйснюється в iндивiдуальному порядку вiдповiдно до законодавства.

     3. У всiх випадках розмiр одноразової грошової допомоги у разi загибелi (смертi) особи рядового чи начальницького складу служби цивiльного захисту не може бути меншим за стократний розмiр прожиткового мiнiмуму, встановленого законом для працездатних осiб на час виплати допомоги.

     4. Якщо особа рядового чи начальницького складу служби цивiльного захисту або члени її сiм'ї одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги з пiдстав, передбачених цiєю статтею, та одноразової грошової допомоги або компенсацiйної виплати, встановленої iншими законами, виплата вiдповiдних грошових сум здiйснюється за однiєю з пiдстав за вибором особи, яка має право на отримання таких виплат.

Глава 26. Забезпечення житлом та оплата комунальних послуг

     Стаття 119. Забезпечення житлом осiб рядового i начальницького складу служби цивiльного захисту та рятувальникiв

     1. Особи рядового i начальницького складу служби цивiльного захисту та члени їхнiх сiмей забезпечуються жилими примiщеннями за рахунок коштiв державного та мiсцевих бюджетiв.

     2. Жила площа особам рядового i начальницького складу органiв i пiдроздiлiв цивiльного захисту, якi потребують полiпшення житлових умов, надається державними адмiнiстрацiями, органами мiсцевого самоврядування у першочерговому порядку.

     3. До одержання жилого примiщення для постiйного проживання особам рядового i начальницького складу органiв i пiдроздiлiв цивiльного захисту надаються службовi жилi примiщення або жила площа в гуртожитку. У разi вiдсутностi в органiв чи пiдроздiлiв цивiльного захисту такого житла вiдповiдний орган чи пiдроздiл цивiльного захисту тимчасово орендує житло для забезпечення ним осiб рядового i начальницького складу органiв чи пiдроздiлiв цивiльного захисту або за бажанням цих осiб виплачує їм грошову компенсацiю за пiднайом (найом, оренду) жилого примiщення в порядку, розмiрi та на умовах, встановлених Кабiнетом Мiнiстрiв України. За такими особами зберiгається право на жилу площу, яку вони займали до вступу на службу цивiльного захисту. Вони не можуть бути виключенi iз спискiв громадян, взятих на квартирний облiк. У разi продовження служби понад п'ять рокiв забезпечення зазначених осiб жилими примiщеннями за мiсцем служби проводиться на загальних пiдставах.

     4. Особам рядового i начальницького складу органiв i пiдроздiлiв цивiльного захисту та членам їхнiх сiмей, якi проживають разом з ними, надається жиле примiщення, що має вiдповiдати вимогам статтi 50 Житлового кодексу Української РСР.

     5. Особи рядового i начальницького складу органiв i пiдроздiлiв цивiльного захисту, а також тi, хто перебував на службi не менш як 20 рокiв, та прирiвнянi до них особи, звiльненi iз служби за станом здоров'я, вiком або у зв'язку iз скороченням чисельностi або штату, забезпечуються жилими примiщеннями центральними органами виконавчої влади, мiсцевими державними адмiнiстрацiями в першочерговому порядку, але не пiзнiше нiж у тримiсячний строк з дня прибуття такої особи до мiсця проживання, обраного з урахуванням встановленого порядку.

     6. Особам рядового i начальницького складу органiв i пiдроздiлiв цивiльного захисту, звiльненим iз служби у зв'язку з iнвалiднiстю внаслiдок поранення (контузiї, травми або калiцтва) або захворювання, одержаних пiд час проходження служби, жилi примiщення за мiсцем проживання, обраним з урахуванням встановленого порядку, надаються в першочерговому порядку вiдповiдно до законодавства.

     7. Курсантам i слухачам вищих навчальних закладiв центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту, якi мають сiм'ю, надається жила площа в сiмейних гуртожитках. У разi вiдсутностi сiмейних гуртожиткiв їм виплачується за мiсцем служби грошова компенсацiя за тимчасовий пiднайом (найом, оренду) жилого примiщення в розмiрах, визначених Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     8. За особами рядового i начальницького складу органiв i пiдроздiлiв цивiльного захисту, якi мають вислугу не менш як 20 рокiв, у разi направлення їх для проходження служби за межi України або у разi переведення на службу в мiсцевiсть, що зазнала iнтенсивного радiоактивного забруднення внаслiдок Чорнобильської катастрофи, жила площа, яку вони та члени їхнiх сiмей займають, бронюється на весь час їх перебування за межами України чи в зазначенiй мiсцевостi.

     9. Особи рядового i начальницького складу органiв i пiдроздiлiв цивiльного захисту, якi мають загальний строк служби, у тому числi вiйськової або внутрiшньої служби, не менш як 17 рокiв i потребують полiпшення житлових умов, мають право на безоплатне надання мiсцевими державними адмiнiстрацiями, органами мiсцевого самоврядування земельної дiлянки для будiвництва та обслуговування жилого будинку, господарських будiвель i споруд (присадибна дiлянка), iндивiдуального дачного i гаражного будiвництва, ведення особистого селянського господарства, садiвництва, городництва в населених пунктах, обраних ними для проживання, в установленому порядку. Зазначенi особи та члени їхнiх сiмей вносять плату за земельнi дiлянки в розмiрi 50 вiдсоткiв установлених ставок.

     10. Органи мiсцевого самоврядування в межах визначених законом повноважень видiляють земельнi дiлянки i можуть надавати допомогу в будiвництвi приватного житлового будинку та придбаннi будiвельних матерiалiв особам рядового i начальницького складу цивiльного захисту, батькам осiб рядового i начальницького складу цивiльного захисту, якi загинули (померли) або пропали безвiсти пiд час проходження служби, а також особам рядового i начальницького складу цивiльного захисту, якi стали особами з iнвалiднiстю пiд час проходження служби, якщо вони виявили бажання побудувати приватний житловий будинок.

     11. Особи рядового i начальницького складу цивiльного захисту, якi не мають жилого примiщення для постiйного проживання, мають право на одержання на пiльгових умовах кредиту банку на iндивiдуальне житлове будiвництво або на придбання приватного житлового будинку (квартири) на строк до 20 рокiв з погашенням за рахунок коштiв, призначених у Державному бюджетi України на утримання центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту, центрального органу виконавчої влади, який здiйснює державний нагляд у сферi техногенної та пожежної безпеки, для тих, хто має загальний строк служби, у тому числi вiйськової або внутрiшньої служби, бiльш як 15 рокiв - 50 вiдсоткiв, бiльш як 20 рокiв - 75 вiдсоткiв, бiльш як 25 рокiв - 100 вiдсоткiв кредиту банку. Зазначений кредит надається особi рядового чи начальницького складу органiв i пiдроздiлiв цивiльного захисту тiльки один раз протягом усього часу проходження нею служби у порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     12. Особи рядового i начальницького складу органiв i пiдроздiлiв цивiльного захисту, якi мають вислугу на службi не менш як 20 рокiв, у разi звiльнення iз служби за станом здоров'я, вiком, у зв'язку iз скороченням чисельностi або штату, а також особи, якi стали особами з iнвалiднiстю I чи II групи, члени сiмей осiб рядового i начальницького складу органiв i пiдроздiлiв цивiльного захисту, якi загинули (померли) або пропали безвiсти пiд час проходження служби, мають право на безоплатне одержання в приватну власнiсть жилого примiщення, яке вони займають у будинках державного житлового фонду, вiдповiдно до закону.

     13. Сiм'ї загиблих (померлих) пiд час проходження служби осiб рядового i начальницького складу органiв i пiдроздiлiв цивiльного захисту, якi потребують полiпшення житлових умов, забезпечуються протягом трьох мiсяцiв жилими примiщеннями для постiйного проживання.

     14. Сiм'ї загиблих (померлих) пiд час виконання службових обов'язкiв працiвникiв органiв i пiдроздiлiв цивiльного захисту, якi потребують полiпшення житлових умов, забезпечуються житлом у першочерговому порядку.

     15. За сiм'ями рятувальникiв, загиблих (померлих) пiд час виконання ними службових обов'язкiв, зберiгається право на одержання житла, у тому числi на умовах, передбачених укладеними з рятувальниками контрактами. Центральний орган виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту, центральний орган виконавчої влади, який здiйснює державний нагляд у сферi техногенної та пожежної безпеки, аварiйно-рятувальна служба, в якiй працював загиблий (померлий) рятувальник, повиннi спiльно з вiдповiдною мiсцевою державною адмiнiстрацiєю, органом мiсцевого самоврядування, громадською органiзацiєю протягом шести мiсяцiв з дня загибелi (смертi) рятувальника вирiшити питання щодо забезпечення його сiм'ї житлом.

     16. Рятувальники професiйних аварiйно-рятувальних служб пiсля виходу на пенсiю за наявностi загального стажу роботи в цих службах на посадах рятувальникiв понад 20 рокiв, а також у разi калiцтва, що настало пiд час чи внаслiдок виконання службових обов'язкiв, забезпечуються жилими примiщеннями за мiсцем проживання мiсцевими державними адмiнiстрацiями та органами мiсцевого самоврядування у першочерговому порядку вiдповiдно до законодавства.

     Стаття 120. Оплата комунальних послуг

     1. Знижка у розмiрi 50 вiдсоткiв плати за користування житлом (квартирна плата) та комунальними послугами (водопостачання, газ, електрична, теплова енергiя та iншi послуги) у жилих будинках незалежно вiд форми власностi у межах норм споживання, передбачених законодавством, та вартостi палива, у тому числi рiдкого, у межах встановлених норм для осiб, якi проживають у будинках, що не мають централiзованого опалення, надається:

     1) особам рядового i начальницького складу служби цивiльного захисту та членам їхнiх сiмей, якi перебувають на їх утриманнi;

     2) батькам та членам сiмей осiб рядового i начальницького складу служби цивiльного захисту, якi загинули (померли) або зникли безвiсти пiд час виконання службових обов'язкiв;

     3) особам, звiльненим iз служби цивiльного захисту за вiком, через хворобу або за вислугою рокiв, та якi стали особами з iнвалiднiстю пiд час виконання службових обов'язкiв, та членам їхнiх сiмей.

     2. Пiльги, передбаченi частиною першою цiєї статтi, надаються за умови, якщо розмiр середньомiсячного сукупного доходу сiм'ї в розрахунку на одну особу за попереднi шiсть мiсяцiв не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соцiальну пiльгу, у порядку, визначеному Кабiнетом Мiнiстрiв України.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз законами України вiд 27.03.2014р. N 1166-VII, вiд 28.12.2014р. N 76-VIII)

Глава 27. Додатковi гарантiї соцiального захисту

     Стаття 121. Соцiальний захист членiв сiмей осiб рядового i начальницького складу служби цивiльного захисту та основних працiвникiв професiйних аварiйно-рятувальних служб

     1. Дiти загиблих (померлих) пiд час виконання службових обов'язкiв осiб рядового i начальницького складу служби цивiльного захисту та основних працiвникiв професiйних аварiйно-рятувальних служб мають право вступу до навчальних закладiв цивiльного захисту поза конкурсом, а також до iнших навчальних закладiв вiдповiдно до закону.

     2. У разi загибелi (смертi) особи рядового чи начальницького складу служби цивiльного захисту пiд час виконання службових обов'язкiв членам її сiм'ї або особi, яка здiйснила її поховання, виплачується допомога на поховання i компенсацiя матерiальних витрат на ритуальнi послуги та спорудження надгробка у розмiрi, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     3. За сiм'єю загиблого (померлого) працiвника, який забезпечував вiдомчу i мiсцеву пожежну охорону, та особи, яка забезпечувала добровiльну пожежну охорону, зберiгається право на пiльги, якими вони користувалися за мiсцем роботи.

     Стаття 122. Додатковi гарантiї соцiального захисту осiб рядового i начальницького складу служби цивiльного захисту та працiвникiв органiв управлiння та сил цивiльного захисту

     1. Рада мiнiстрiв Автономної Республiки Крим, мiсцевi державнi адмiнiстрацiї та органи мiсцевого самоврядування за рахунок мiсцевих бюджетiв до встановлених цим Кодексом можуть встановлювати додатковi гарантiї щодо соцiального захисту осiб рядового i начальницького складу служби цивiльного захисту та працiвникiв органiв управлiння та сил цивiльного захисту.

     Стаття 123. Проїзд осiб рядового i начальницького складу служби цивiльного захисту та рятувальникiв

     1. У разi службових вiдряджень особи рядового i начальницького складу служби цивiльного захисту та рятувальники мають право на позачергове придбання квиткiв на всi види транспорту незалежно вiд наявностi вiльних мiсць, а також розмiщення у готелях.

     2. Особам рядового i начальницького складу служби цивiльного захисту у разi переїзду на нове мiсце служби виплачується пiдйомна допомога у розмiрi та порядку, встановлених Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     Стаття 124. Ветерани служби цивiльного захисту

     1. Статус ветерана служби цивiльного захисту та члена сiм'ї ветерана служби цивiльного захисту встановлюється законом.

Глава 28. Грошове та пенсiйне забезпечення, оплата працi

     Стаття 125. Грошове забезпечення осiб рядового i начальницького складу служби цивiльного захисту

     1. Держава гарантує достатнє грошове забезпечення особам рядового i начальницького складу служби цивiльного захисту з метою створення умов для належного та сумлiнного виконання ними службових обов'язкiв.

     2. Порядок та умови грошового забезпечення осiб рядового i начальницького складу служби цивiльного захисту встановлюються Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     Стаття 126. Оплата працi працiвникiв, якi забезпечують вiдомчу та мiсцеву пожежну охорону i входять до складу формувань або спецiалiзованих служб цивiльного захисту

     1. Оплата працi працiвникiв, якi забезпечують вiдомчу та мiсцеву пожежну охорону, здiйснюється вiдповiдно до законодавства.

     2. Оплата працi працiвникiв, якi входять до складу формувань або спецiалiзованих служб цивiльного захисту, за час їх роботи з лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайної ситуацiї здiйснюється за основною посадою вiдповiдно до законодавства.

     3. Винагорода особам, якi забезпечують добровiльну пожежну охорону, за час їх участi у гасiннi пожеж, здiйсненнi пожежно-профiлактичних заходiв та чергувань, громадянам, якi залучалися в iндивiдуальному порядку до робiт з лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайної ситуацiї, здiйснюється згiдно з укладеними цивiльно-правовими договорами мiж такими особами та Радою мiнiстрiв Автономної Республiки Крим, мiсцевою державною адмiнiстрацiєю або органом мiсцевого самоврядування, суб'єктом господарювання, якi залучали громадян до проведення зазначених робiт, за рахунок коштiв, що видiляються для лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайних ситуацiй, з розрахунку середньомiсячного заробiтку за мiсцем основної роботи, але не менше десяти неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян.

     Стаття 127. Пенсiйне забезпечення осiб рядового i начальницького складу служби цивiльного захисту

     1. Пенсiйне забезпечення осiб рядового i начальницького складу служби цивiльного захисту здiйснюється у порядку та розмiрах, встановлених Законом України "Про пенсiйне забезпечення осiб, звiльнених з вiйськової служби, та деяких iнших осiб".

Глава 29. Робочий час та вiдпустки

     Стаття 128. Робочий час в органах та пiдроздiлах цивiльного захисту

     1. Для осiб рядового i начальницького складу служби цивiльного захисту встановлюється 40-годинний робочий тиждень.

     2. Iз встановленням режимiв пiдвищеної готовностi, надзвичайної ситуацiї, а також у разi загрози виникнення окремих надзвичайних ситуацiй або пiд час лiквiдацiї їх наслiдкiв особи рядового i начальницького складу служби цивiльного захисту i працiвники органiв та пiдроздiлiв цивiльного захисту несуть службу та працюють понад установлену тривалiсть робочого часу, а також у вихiднi та святковi днi.

     3. Працiвникам органiв та пiдроздiлiв цивiльного захисту за роботу понад установлену тривалiсть робочого часу, а також у вихiднi та святковi днi здiйснюється оплата працi згiдно з трудовим законодавством.

     4. Особам рядового i начальницького складу служби цивiльного захисту за службу i роботу у вихiднi та святковi днi надаються iншi днi вiдпочинку.

     Стаття 129. Право осiб рядового i начальницького складу цивiльного захисту на вiдпустки. Порядок надання особам рядового i начальницького складу цивiльного захисту вiдпусток та вiдкликання з них

     1. Особи рядового i начальницького складу служби цивiльного захисту мають право на такi види вiдпусток:

     1) щорiчна основна вiдпустка;

     2) додаткова вiдпустка у зв'язку з навчанням;

     3) творча вiдпустка;

     4) iншi додатковi вiдпустки, передбаченi законодавством;

     5) соцiальнi вiдпустки:

     а) у зв'язку з вагiтнiстю та пологами;

     б) по догляду за дитиною до досягнення нею трирiчного вiку;

     6) вiдпустка для лiкування у зв'язку з хворобою;

     7) вiдпустка за сiмейними обставинами та з iнших поважних причин.

     2. Особам рядового i начальницького складу цивiльного захисту надаються щорiчнi основнi вiдпустки iз збереженням грошового i матерiального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмiрi мiсячного грошового забезпечення. Тривалiсть щорiчної основної вiдпустки для осiб рядового i начальницького складу служби цивiльного захисту, якi мають вислугу рокiв (у календарному вимiрi), обчислену в порядку, передбаченому для призначення пенсiй особам рядового i начальницького складу служби цивiльного захисту до 10 рокiв, становить 30 календарних днiв, вiд 10 до 15 рокiв - 35 календарних днiв, вiд 15 до 20 рокiв - 40 календарних днiв, 20 i бiльше рокiв - 45 календарних днiв.

     3. Особам рядового i начальницького складу служби цивiльного захисту - учасникам бойових дiй та прирiвняним до них особам надаються незалежно вiд вислуги рокiв щорiчнi основнi вiдпустки тривалiстю 45 календарних днiв у зручний для них час.

     4. Тривалiсть вiдпусток обчислюється у календарних днях. Пiд час визначення тривалостi щорiчної основної вiдпустки, що надається особам рядового i начальницького складу служби цивiльного захисту, а також соцiальних вiдпусток, що надаються особам, якi мають дiтей, святковi та неробочi днi не враховуються.

     5. Пiд час визначення тривалостi вiдпустки не враховується час, необхiдний для проїзду у межах України до мiсця проведення вiдпустки i повернення назад. Не враховується зазначений час також у разi подiлу вiдпустки на двi частини та вiдкликання працiвника з вiдпустки.

     6. Щорiчна основна вiдпустка надається протягом календарного року. В особливих випадках з дозволу вiдповiдного керiвника щорiчна основна вiдпустка може надаватися за минулий рiк у I кварталi наступного року за умови, що ранiше її не було надано через винятковi обставини.

     7. Тривалiсть щорiчної основної вiдпустки у роцi початку служби обчислюється з розрахунку 1/12 тривалостi вiдпустки, на яку мають право особи рядового i начальницького складу служби цивiльного захисту, за кожний повний мiсяць служби до кiнця календарного року. При цьому особам рядового i начальницького складу служби цивiльного захисту, якi мають право на вiдпустку тривалiстю 10 i бiльше календарних днiв, надається додатково час, необхiдний для проїзду до мiсця проведення вiдпустки i повернення назад. Вiдпустка тривалiстю менш як 10 календарних днiв може бути надана за бажанням особи рядового i начальницького складу служби цивiльного захисту одночасно iз щорiчною основною вiдпусткою в наступному роцi. У такому самому порядку надається щорiчна основна вiдпустка i особам рядового i начальницького складу служби цивiльного захисту, якi перебували у вiдпустцi для догляду за дитиною до досягнення нею трирiчного вiку.

     8. Щорiчна основна вiдпустка тривалiстю 40 i бiльше календарних днiв на прохання особи рядового i начальницького складу служби цивiльного захисту може бути подiлена на двi частини за умови, що основна її частина становитиме 30 календарних днiв.

     9. Особам рядового i начальницького складу служби цивiльного захисту, якi захворiли пiд час щорiчної основної вiдпустки або щорiчної додаткової вiдпустки, зазначена вiдпустка продовжується пiсля одужання керiвником, який її надавав, на кiлькiсть невикористаних днiв вiдпустки.

     10. Особам рядового i начальницького складу служби цивiльного захисту, допущеним до складання вступних iспитiв у навчальних закладах цивiльного захисту та iнших навчальних закладах, надаються вiдпустки на строк, зазначений у повiдомленнi навчального закладу про допуск до складання вступних iспитiв, без урахування часу, необхiдного для проїзду до мiсця розташування навчального закладу i повернення назад.

     11. Курсантам (слухачам) навчальних закладiв цивiльного захисту, якi навчаються за денною формою, надаються згiдно з навчальними планами канiкулярнi вiдпустки тривалiстю: зимова - до 14 календарних днiв, лiтня - 30 календарних днiв. Тривалiсть таких вiдпусток не залежить вiд вислуги рокiв.

     Лiтня канiкулярна вiдпустка є основною, а зимова - додатковою. Час, необхiдний для проїзду до мiсця проведення цих вiдпусток i повернення назад, не враховується.

     У разi наявностi навчальної заборгованостi у курсантiв навчальних закладiв цивiльного захисту вiдпустка надається їм пiсля лiквiдацiї заборгованостi в межах строкiв, установлених графiком навчального процесу. При цьому тривалiсть лiтньої вiдпустки не може бути меншою за 15 календарних днiв.

     Курсантам (слухачам) навчальних закладiв цивiльного захисту, крiм канiкулярних вiдпусток, зазначених в абзацi першому цiєї частини, можуть надаватися додатковi вiдпустки для лiкування у зв'язку з хворобою або за сiмейними обставинами в порядку, передбаченому частинами шiстнадцятою та сiмнадцятою цiєї статтi.

     12. Особам рядового i начальницького складу служби цивiльного захисту, кандидатури яких затверджено для направлення на навчання чи виїзду у вiдрядження за межi України, щорiчна основна вiдпустка надається з урахуванням повного використання її до початку навчання або виїзду за межi України.

     13. Особам рядового i начальницького складу служби цивiльного захисту, якi закiнчили навчальнi заклади цивiльного захисту i яким присвоєно перше спецiальне звання середнього начальницького складу, щорiчна основна вiдпустка надається безпосередньо пiсля закiнчення цих навчальних закладiв тривалiстю 30 календарних днiв, як правило, за мiсцем служби, куди їх направлено для подальшого проходження служби.

     14. Особам рядового i начальницького складу служби цивiльного захисту, якi перебувають у вiдрядженнi за межами України, дозволяється за їх бажанням об'єднати щорiчну основну вiдпустку за два роки. Загальна тривалiсть об'єднаної вiдпустки не повинна перевищувати 90 календарних днiв без урахування часу, необхiдного для проїзду до мiсця проведення вiдпустки i повернення назад.

     15. У разi перемiщення зазначених осiб по службi невикористана об'єднана вiдпустка (частина вiдпустки) за минулий та поточний роки надається за новим мiсцем служби чи посадою. У разi службової необхiдностi об'єднана вiдпустка може бути подiлена на частини у межах загальної тривалостi.

     16. Особам рядового i начальницького складу додатковi вiдпустки у зв'язку з навчанням, творчi вiдпустки та соцiальнi вiдпустки надаються вiдповiдно до Закону України "Про вiдпустки". Iншi додатковi вiдпустки надаються їм на пiдставах та в порядку, встановлених законодавством.

     17. Вiдпустка за сiмейними обставинами iз збереженням грошового та матерiального забезпечення надається особам рядового i начальницького складу цивiльного захисту у разi:

     1) укладення ними шлюбу - тривалiстю до 10 календарних днiв;

     2) тяжкого стану здоров'я або смертi рiдних по кровi або по шлюбу:

     а) дружини (чоловiка), батька (матерi), вiтчима (мачухи), сина (дочки), пасинка (падчерки), рiдного брата (рiдної сестри) особи рядового i начальницького складу цивiльного захисту, батька (матерi) подружжя або особи, на вихованнi якої перебувала особа рядового i начальницького складу цивiльного захисту, - тривалiстю до семи календарних днiв без урахування часу, необхiдного для проїзду до мiсця проведення вiдпустки та назад;

     б) iнших рiдних - тривалiстю до трьох календарних днiв без урахування часу, необхiдного для проїзду до мiсця проведення вiдпустки та назад;

     3) пожежi або iншого стихiйного лиха, яке спiткало сiм'ю особи рядового i начальницького складу цивiльного захисту або осiб, зазначених у пунктi 2 цiєї частини, - тривалiстю до 15 календарних днiв без урахування часу, необхiдного для проїзду до мiсця проведення вiдпустки та назад;

     4) в iнших виняткових випадках, коли присутнiсть особи рядового i начальницького складу в сiм'ї необхiдна, за рiшенням вiдповiдного керiвника (начальника) органу та пiдроздiлу цивiльного захисту - тривалiстю до трьох календарних днiв без урахування часу, необхiдного для проїзду до мiсця проведення вiдпустки та назад.

     18. Вiдпустка за сiмейними обставинами надається у разi використання особою рядового i начальницького складу служби цивiльного захисту щорiчної основної та iнших додаткових вiдпусток.

     19. Вiдпустки для лiкування у зв'язку з хворобою iз збереженням грошового та матерiального забезпечення надаються на пiдставi висновку лiкарсько-експертної комiсiї. Тривалiсть таких вiдпусток визначається характером захворювання на пiдставi висновку лiкувального закладу. Загальний час безперервного перебування у звiльненнi вiд виконання службових обов'язкiв через тимчасову втрату працездатностi у зв'язку з хворобою та у вiдпустцi для лiкування у зв'язку з хворобою не має перевищувати чотирьох мiсяцiв (крiм випадкiв, коли законодавством передбачено бiльший строк перебування на лiкуваннi). Цей строк може бути продовжено рiшенням прямих начальникiв на пiдставi висновку лiкувального закладу.

     20. Час перебування на лiкуваннi осiб рядового i начальницького складу служби цивiльного захисту у зв'язку з одержанням ними пiд час виконання службових обов'язкiв травм, професiйних захворювань та iнших ушкоджень здоров'я не обмежується. На огляд лiкарсько-експертної комiсiї зазначенi особи направляються пiсля закiнчення лiкування.

     21. Пiсля видання наказу про звiльнення особи рядового i начальницького складу служби цивiльного захисту iз служби вiдпустка для лiкування у зв'язку з хворобою не надається.

     22. Дружинi (чоловiку) особи рядового i начальницького складу щорiчна основна вiдпустка за її (його) бажанням надається у зручний для неї (нього) час одночасно iз щорiчною основною вiдпусткою особи рядового i начальницького складу служби цивiльного захисту.

     23. Особам рядового i начальницького складу служби цивiльного захисту, якi звiльняються iз служби, крiм осiб, якi звiльняються за вiком, станом здоров'я та у зв'язку iз скороченням штатiв, надається за їх бажанням щорiчна основна вiдпустка з розрахунку 1/12 тривалостi вiдпустки, на яку вони мають право згiдно з цим Кодексом, за кожний повний мiсяць служби у роцi звiльнення. При цьому у разi, якщо тривалiсть вiдпустки становить бiльш як 10 календарних днiв, надається додатковий час, необхiдний для проїзду до мiсця проведення вiдпустки i повернення назад.

     24. Особам рядового i начальницького складу служби цивiльного захисту, якi звiльняються iз служби за вiком, станом здоров'я та у зв'язку iз скороченням штатiв, щорiчна основна вiдпустка надається за їх бажанням у роцi звiльнення тривалiстю, встановленою цим Кодексом.

     25. У рiк звiльнення зазначених у частинах двадцять третiй, двадцять четвертiй цiєї статтi осiб рядового та начальницького складу цивiльного захисту iз служби у разi невикористання ними щорiчної основної або додаткової вiдпустки їм виплачується грошова компенсацiя за всi невикористанi днi щорiчної основної вiдпустки, а також днi додаткової вiдпустки.

     26. У разi звiльнення особи рядового i начальницького складу цивiльного захисту до закiнчення календарного року, за який вiн уже використав щорiчну основну та щорiчну додаткову вiдпустки, крiм осiб, якi звiльняються iз служби за вiком, станом здоров'я, у зв'язку з прямим пiдпорядкуванням близькiй особi або у зв'язку iз скороченням штатiв, або проведенням органiзацiйних заходiв, на пiдставi наказу керiвника (начальника) органу та пiдроздiлу цивiльного захисту, керiвника органу управлiння, навчального закладу, установи та органiзацiї проводиться вiдрахування iз грошового забезпечення за днi вiдпустки, що були використанi в рахунок тiєї частини календарного року, яка залишилася пiсля звiльнення особи рядового i начальницького складу цивiльного захисту.

     27. У разi смертi особи рядового i начальницького складу цивiльного захисту вiдрахування з його грошового забезпечення за використанi днi вiдпустки не проводяться.

     28. У разi звiльнення особи рядового i начальницького складу цивiльного захисту iз служби (крiм звiльнення через службову невiдповiднiсть, у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким призначено покарання у видi позбавлення волi, обмеження волi, позбавлення спецiального звання чи позбавлення права обiймати певнi посади, у зв'язку з набранням законної сили рiшенням суду щодо притягнення до вiдповiдальностi за адмiнiстративне правопорушення, пов'язане з корупцiєю, у зв'язку з позбавленням спецiального звання в дисциплiнарному порядку, а також у зв'язку iз систематичним невиконанням умов контракту особою рядового i начальницького складу) та невикористання ними щорiчної основної вiдпустки за їх бажанням надається невикористана вiдпустка з наступним звiльненням їх iз служби.

     29. Датою звiльнення особи рядового i начальницького складу цивiльного захисту iз служби у такому разi є останнiй день вiдпустки.

     30. У разi звiльнення особи рядового i начальницького складу цивiльного захисту iз служби у зв'язку iз закiнченням строку контракту невикористана ним щорiчна основна вiдпустка за його бажанням може надаватися тодi, коли час цiєї вiдпустки повнiстю або частково перевищує строк контракту. У такому разi дiя такого контракту продовжується до закiнчення вiдпустки.

     31. Вiдкликання осiб рядового i начальницького складу служби цивiльного захисту iз щорiчної основної вiдпустки допускається лише у разi службової необхiдностi керiвником, який її надав. Невикористана частина вiдпустки надається в порядку, передбаченому частиною шостою цiєї статтi. Якщо невикористана частина вiдпустки становить 10 i бiльше календарних днiв, особi рядового i начальницького складу служби цивiльного захисту надається додатково час, необхiдний для проїзду до мiсця проведення вiдпустки i повернення назад, але не далi населеного пункту, з якого її було вiдкликано.

     32. Працiвникам органiв управлiння та сил цивiльного захисту вiдпустки надаються на пiдставах та в порядку, встановленому законодавством.

(Iз змiнами i доповненнями, внесеними згiдно iз законами України вiд 14.05.2013р. N 224-VII, вiд 04.03.2020р. N 524-IX)

Роздiл XI
ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА

Глава 30. Додатковi функцiї суб'єктiв забезпечення цивiльного захисту

     Стаття 130. Планування дiяльностi єдиної державної системи цивiльного захисту

     1. Для органiзацiї дiяльностi єдиної державної системи цивiльного захисту Кабiнетом Мiнiстрiв України, Радою мiнiстрiв Автономної Республiки Крим, центральними органами виконавчої влади, мiсцевими державними адмiнiстрацiями, органами мiсцевого самоврядування, суб'єктами господарювання розробляються та затверджуються:

     1) план реагування на надзвичайнi ситуацiї (розробляється у масштабi України, галузi, Автономної Республiки Крим, областi, мiста, району, району у мiстi, суб'єкта господарювання), а суб'єктами господарювання з чисельнiстю працюючого персоналу 50 осiб i менше розробляється та затверджується iнструкцiя щодо дiй персоналу суб'єкта господарювання у разi загрози або виникнення надзвичайних ситуацiй;

     2) план локалiзацiї i лiквiдацiї наслiдкiв аварiй на об'єктах пiдвищеної небезпеки;

     3) план цивiльного захисту на особливий перiод (розробляється у масштабi України, галузi, Автономної Республiки Крим, областi, мiста, району, району у мiстi, а також суб'єкта господарювання, який продовжує роботу у воєнний час та який вiднесено до категорiї цивiльного захисту);

     4) план основних заходiв цивiльного захисту України на рiк;

     5) план основних заходiв цивiльного захисту функцiональних i територiальних пiдсистем та їх ланок на рiк;

     6) план проведення цiльової мобiлiзацiї для лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайних ситуацiй державного рiвня у мирний час або вiдповiднi заходи в мобiлiзацiйних планах щодо проведення такої цiльової мобiлiзацiї (розробляється на всiх рiвнях).

     2. Порядок розроблення планiв визначається Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     Стаття 131. Облiк надзвичайних ситуацiй

     1. В Українi ведеться єдиний облiк надзвичайних ситуацiй, зокрема пожеж.

     2. Облiк надзвичайних ситуацiй та пожеж ведеться у порядку, визначеному Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     3. Центральнi органи виконавчої влади, Рада мiнiстрiв Автономної Республiки Крим, мiсцевi державнi адмiнiстрацiї, органи мiсцевого самоврядування, суб'єкти господарювання зобов'язанi вести облiк надзвичайних ситуацiй, зокрема пожеж, якi виникають на їх територiях та об'єктах, подавати у встановленому порядку вiдповiдну статистичну звiтнiсть, аналiзувати причини виникнення надзвичайних ситуацiй та пожеж i вживати заходiв до їх недопущення.

     Стаття 132. Наукове та науково-технiчне забезпечення здiйснення заходiв цивiльного захисту

     1. З метою наукового та науково-технiчного забезпечення виконання завдань i функцiй цивiльного захисту в системах центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi охорони здоров'я, функцiонують вiдомчi науковi установи та науково-виробничi об'єкти, якi утворюються за рiшенням Кабiнету Мiнiстрiв України за поданням таких органiв, погодженим з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi освiти i науки.

     2. Необхiдна кiлькiсть та спецiалiзацiя вiдомчих наукових установ та науково-виробничих об'єктiв визначається центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi охорони здоров'я, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi освiти i науки.

     3. Наукова та науково-технiчна дiяльнiсть вiдомчих наукових установ та науково-виробничих об'єктiв провадиться вiдповiдно до законiв України "Про наукову i науково-технiчну дiяльнiсть", "Про наукову i науково-технiчну експертизу", актiв Кабiнету Мiнiстрiв України та вiдповiдних центральних органiв виконавчої влади, до сфери управлiння яких вони належать.

     4. Органiзацiя наукової та науково-технiчної дiяльностi вiдомчих наукових установ та науково-виробничих об'єктiв визначається вiдповiдними центральними органами виконавчої влади, до сфери управлiння яких вони належать.

     Стаття 133. Аварiйно-рятувальне обслуговування суб'єктiв господарювання i територiй

     1. Суб'єкти господарювання та окремi територiї, на яких iснує небезпека виникнення надзвичайних ситуацiй, пiдлягають постiйному та обов'язковому аварiйно-рятувальному обслуговуванню на договiрнiй основi аварiйно-рятувальними службами, якi пройшли атестацiю в установленому порядку.

     2. Аварiйно-рятувальне обслуговування передбачає надання послуг з проведення вiдповiдних робiт iз запобiгання виникненню надзвичайних ситуацiй (профiлактики), локалiзацiї i лiквiдацiї наслiдкiв аварiй, iнших послуг вiдповiдно до укладеної угоди.

     3. Суб'єкти господарювання, галузi та окремi територiї, якi пiдлягають постiйному та обов'язковому аварiйно-рятувальному обслуговуванню, а також порядок такого обслуговування визначаються Кабiнетом Мiнiстрiв України.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.06.2013р. N 353-VII)

     Стаття 134. Надання платних послуг аварiйно-рятувальними службами

     1. Державнi, регiональнi та комунальнi аварiйно-рятувальнi служби можуть надавати платнi послуги, що не суперечать та не перешкоджають їх основнiй дiяльностi.

     Перелiк платних послуг визначається Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     2. Використання коштiв, одержаних вiд наданих платних послуг, здiйснюється вiдповiдно до законодавства.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.06.2013р. N 353-VII)

Глава 31. Мiжнародне спiвробiтництво у сферi цивiльного захисту

     Стаття 135. Надання допомоги iноземним державам у лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайних ситуацiй

     1. Надання iноземним державам допомоги у лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайних ситуацiй здiйснюється на пiдставi запиту про допомогу у лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайної ситуацiї вiд уповноваженого на це органу iноземної держави, яка потерпає вiд надзвичайної ситуацiї.

     2. Рiшення про надання допомоги у лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайних ситуацiй iноземним державам, вiд яких надiйшов запит про таку допомогу, зокрема про направлення аварiйно-рятувальних пiдроздiлiв за межi територiї України, приймає Кабiнет Мiнiстрiв України.

     3. У разi надходження вiд адмiнiстративно-територiальної одиницi сумiжної iноземної держави запиту про допомогу у лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайної ситуацiї право прийняття рiшення про направлення пiдроздiлiв Оперативно-рятувальної служби цивiльного захисту та спецiальної технiки для надання допомоги надається керiвнику центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту.

     Стаття 136. Отримання Україною мiжнародної допомоги для лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайних ситуацiй

     1. Отримання Україною мiжнародної допомоги для лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайної ситуацiї здiйснюється на пiдставi запиту про отримання такої допомоги або запропонованої допомоги з боку iноземних держав та мiжнародних органiзацiй.

     2. Рiшення про направлення запиту на отримання мiжнародної допомоги для лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайної ситуацiї до мiжнародних органiзацiй або окремих iноземних держав приймає Кабiнет Мiнiстрiв України.

     3. У разi виникнення надзвичайної ситуацiї на територiї прикордонної областi України, до лiквiдацiї наслiдкiв якої доцiльне залучення аварiйно-рятувальних сил сумiжної адмiнiстративно-територiальної одиницi iноземної держави, право на направлення запиту до уповноваженого органу адмiнiстративно-територiальної одиницi сумiжної iноземної держави на отримання допомоги для лiквiдацiї наслiдкiв такої надзвичайної ситуацiї надається керiвнику центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту.

     Стаття 137. Представництво в мiжнародних органiзацiях з питань цивiльного захисту

     1. Представництво України в мiжнародних органiзацiях з питань цивiльного захисту здiйснюється центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi цивiльного захисту, iншими центральними органами виконавчої влади, якi здiйснюють державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, реалiзацiю державної полiтики у сферах промислової безпеки, охорони працi та державного гiрничого нагляду, управлiння зоною вiдчуження i зоною безумовного (обов'язкового) вiдселення.

Глава 32. Контроль у сферi цивiльного захисту

     Стаття 138. Контроль за дiяльнiстю органiв управлiння та сил цивiльного захисту

     1. Контроль за дiяльнiстю органiв управлiння та сил цивiльного захисту здiйснюється у порядку, встановленому Конституцiєю i законами України.

     Стаття 139. Громадський контроль за додержанням законодавства з питань цивiльного захисту

     1. Громадський контроль за додержанням законодавства та iнших нормативно-правових актiв з питань цивiльного захисту здiйснюється громадськими органiзацiями з питань цивiльного захисту вiдповiдно до їх статутiв.

Глава 33. Вiдповiдальнiсть за порушення законодавства у сферi цивiльного захисту

     Стаття 140. Вiдповiдальнiсть за порушення законодавства у сферi цивiльного захисту

     1. Особи, виннi у порушеннi законодавства у сферi цивiльного захисту, несуть вiдповiдальнiсть вiдповiдно до закону.

Роздiл XII
ПРИКIНЦЕВI ТА ПЕРЕХIДНI ПОЛОЖЕННЯ

     1. Цей Кодекс набирає чинностi з дня, наступного за днем його опублiкування, та вводиться в дiю з 1 липня 2013 року.

     2. Визнати такими, що втратили чиннiсть, з дня введення цього Кодексу в дiю:

     1) Закон України "Про Цивiльну оборону України" (Вiдомостi Верховної Ради України, 1993 р., N 14, ст. 124; 1999 р., N 19, ст. 171; 2001 р., N 32, ст. 172; 2004 р., N 19, ст. 259; 2007 р., N 33, ст. 442);

     2) Постанову Верховної Ради України "Про порядок введення в дiю Закону України "Про Цивiльну оборону України" (Вiдомостi Верховної Ради України, 1993 р., N 14, ст. 125);

     3) Закон України "Про пожежну безпеку" (Вiдомостi Верховної Ради України, 1994 р., N 5, ст. 21 iз наступними змiнами);

     4) Постанову Верховної Ради України "Про порядок введення в дiю Закону України "Про пожежну безпеку" (Вiдомостi Верховної Ради України, 1994 р., N 5, ст. 22);

     5) Закон України "Про загальну структуру i чисельнiсть вiйськ Цивiльної оборони" (Вiдомостi Верховної Ради України, 1999 р., N 5 - 6, ст. 40);

     6) Закон України "Про вiйська Цивiльної оборони України" (Вiдомостi Верховної Ради України, 1999 р., N 19, ст. 172);

     7) Закон України "Про аварiйно-рятувальнi служби" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2000 р., N 4, ст. 25; 2001 р., N 9, ст. 38; 2006 р., N 22, ст. 184; 2009 р., N 9, ст. 117; 2011 р., N 6, ст. 41; iз змiнами, внесеними Законом України вiд 5 липня 2012 року N 5081-VI);

     8) Закон України "Про захист населення i територiй вiд надзвичайних ситуацiй техногенного та природного характеру" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2000 р., N 40, ст. 337; 2004 р., N 19, ст. 259; 2006 р., N 22, ст. 199; 2009 р., N 9, ст. 117);

     9) Закон України "Про правовi засади цивiльного захисту" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2004 р., N 39, ст. 488; 2005 р., NN 17 - 19, ст. 267; 2006 р., N 51, ст. 519; 2007 р., N 33, ст. 442; 2008 р., NN 5 - 8, ст. 78; 2009 р., N 15, ст. 188; 2010 р., N 5, ст. 42; 2011 р., N 34, ст. 343; iз змiнами, внесеними Законом України вiд 5 липня 2012 року N 5081-VI).

     3. Виключено.

(згiдно iз Законом України вiд 20.06.2013р. N 353-VII)

     4. Кабiнету Мiнiстрiв України у шестимiсячний строк з дня набрання чинностi цим Кодексом:

     абзац другий виключено;

     забезпечити прийняття нормативно-правових актiв, передбачених цим Кодексом;

     привести свої нормативно-правовi акти у вiдповiднiсть iз цим Кодексом;

     забезпечити приведення нормативно-правових актiв мiнiстерств та iнших центральних органiв виконавчої влади України у вiдповiднiсть iз цим Кодексом;

     забезпечити перегляд критерiїв визначення суб'єктiв господарювання з високим ступенем прийнятного ризику у сферi техногенної та пожежної безпеки.

(Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.06.2013р. N 353-VII)
 
Президент України
В. ЯНУКОВИЧ

м. Київ
2 жовтня 2012 року
N 5403-VI

Copyright © 2021 НТФ «Інтес»
Всі права захищені.