ЗАКОН  УКРАЇНИ

Про автомобiльний транспорт

Iз змiнами i доповненнями, внесеними
Законами України
вiд 23 лютого 2006 року
N 3492-IV
(Законом України вiд 23 лютого 2006 року N 3492-IV
цей Закон викладено у новiй редакцiї),
вiд 24 вересня 2008 року N 586-VI,
вiд 19 жовтня 2010 року N 2608-VI,
вiд 2 грудня 2010 року N 2753-VI,
вiд 5 липня 2011 року N 3565-VI,
вiд 22 березня 2012 року N 4621-VI,
вiд 17 травня 2012 року N 4715-VI,
вiд 7 червня 2012 року N 4950-VI,
вiд 21 червня 2012 року N 5000-VI,
вiд 5 липня 2012 року N 5081-VI,
вiд 18 вересня 2012 року N 5288-VI,
вiд 16 жовтня 2012 року N 5459-VI,
вiд 20 листопада 2012 року N 5502-VI,
вiд 4 липня 2013 року N 406-VII,
вiд 15 квiтня 2014 року N 1206-VII,
вiд 13 травня 2014 року N 1253-VII,
вiд 2 березня 2015 року N 222-VIII,
вiд 30 червня 2015 року N 552-VIII,
вiд 23 грудня 2015 року N 901-VIII,
вiд 17 сiчня 2017 року N 1812-VIII,
вiд 2 жовтня 2018 року N 2581-VIII,
вiд 11 вересня 2019 року N 54-IX,
вiд 20 вересня 2019 року N 124-IX,
вiд 14 сiчня 2020 року N 440-IX

(У текстi Закону слова "дорожнiй лист" виключено згiдно iз Законом України вiд 5 липня 2011 року N 3565-VI)

(У текстi Закону слова "центральний орган виконавчої влади з питань автомобiльного транспорту" в усiх вiдмiнках замiнено словами "центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi транспорту" у вiдповiдному вiдмiнку згiдно iз Законом України вiд 22 березня 2012 року N 4621-VI)

     Цей Закон визначає засади органiзацiї та дiяльностi автомобiльного транспорту.

Роздiл I
ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ ОРГАНIЗАЦIЇ ТА ДIЯЛЬНОСТI АВТОМОБIЛЬНОГО ТРАНСПОРТУ

Глава 1
ЗАГАЛЬНI ЗАСАДИ ДIЯЛЬНОСТI АВТОМОБIЛЬНОГО ТРАНСПОРТУ

     Стаття 1. Визначення основних термiнiв

     У цьому Законi наведенi термiни вживаються в такому значеннi:

     автоматизована система облiку оплати проїзду - програмно-технiчний комплекс, призначений для здiйснення облiку наданих транспортних послуг за допомогою електронного квитка;

(статтю 1 доповнено абзацом згiдно iз Законом України вiд 17.01.2017р. N 1812-VIII)

     автомобiльний транспорт - галузь транспорту, яка забезпечує задоволення потреб населення та суспiльного виробництва у перевезеннях пасажирiв та вантажiв автомобiльними транспортними засобами;

     автомобiль - колiсний транспортний засiб, який приводиться в рух джерелом енергiї, має не менше чотирьох колiс, призначений для руху безрейковими дорогами i використовується для перевезення людей та (чи) вантажiв, буксирування транспортних засобiв, виконання спецiальних робiт;

     автомобiльний транспортний засiб - колiсний транспортний засiб (автобус, вантажний та легковий автомобiль, причiп, напiвпричiп), який використовується для перевезення пасажирiв, вантажiв або виконання спецiальних робочих функцiй (далi - транспортний засiб);

     автомобiль вантажний - автомобiль, який за своєю конструкцiєю та обладнанням призначений для перевезення вантажiв;

     автомобiль легковий - автомобiль, який за своєю конструкцiєю та обладнанням призначений для перевезення пасажирiв з кiлькiстю мiсць для сидiння не бiльше нiж дев'ять з мiсцем водiя включно;

     автобус - транспортний засiб, який за своєю конструкцiєю та обладнанням призначений для перевезення пасажирiв з кiлькiстю мiсць для сидiння бiльше нiж дев'ять з мiсцем водiя включно;

     автостанцiя - споруда або комплекс будiвель, споруд, стоянок та пiд'їздiв для прийняття, вiдправлення, управлiння рухом автобусiв та обслуговування пасажирiв;

     автопавiльйон - споруда на зупинцi для короткочасного перебування пасажирiв;

     автобусний маршрут - шлях проходження автобуса мiж початковим та кiнцевим пунктами з визначеними мiсцями на дорозi для посадки (висадки) пасажирiв;

     автобусний маршрут мiський - автобусний маршрут, який не виходить за межi територiї населеного пункту;

     автобусний маршрут примiський - автобусний маршрут, який з'єднує населенi пункти i протяжнiсть якого не перевищує 50 км;

     автобусний маршрут мiжмiський - автобусний маршрут, який з'єднує населенi пункти i протяжнiсть якого перевищує 50 км;

     автобусний маршрут мiжнародний - автобусний маршрут, який перетинає державний кордон України;

     автобусний маршрут загального користування - автобусний маршрут, на якому здiйснюють регулярнi пасажирськi перевезення;

     автобусний маршрут спецiальних перевезень - автобусний маршрут на якому здiйснюють регулярнi спецiальнi пасажирськi перевезення;

     автобусний маршрут нерегулярних перевезень - автобусний маршрут, на якому здiйснюють нерегулярнi пасажирськi перевезення;

     автомобiльний перевiзник - фiзична або юридична особа, яка здiйснює на комерцiйнiй основi чи за власний кошт перевезення пасажирiв чи (та) вантажiв транспортними засобами;

     автомобiльний самозайнятий перевiзник - це фiзична особа - суб'єкт господарювання, яка здiйснює на комерцiйнiй основi чи за власний кошт перевезення пасажирiв на таксi без застосування працi найманих водiїв;

(статтю 1 доповнено новим абзацом дев'ятнадцятим згiдно iз Законом України вiд 24.09.2008р. N 586-VI, у зв'язку з цим абзаци дев'ятнадцятий - шiстдесят третiй вважати вiдповiдно абзацами двадцятим - шiстдесят четвертим)

     вантажнi перевезення - перевезення вантажiв вантажними автомобiлями;

     вантажна автомобiльна станцiя - комплекс будiвель, споруд, призначених для виконання вантажних, господарських робiт з вантажами та надання транспортно-експедицiйних послуг перевiзникам;

     вантажний термiнал (автопорт) - комплекс будiвель, споруд, обладнаних навантажувальними засобами, призначених для виконання вантажних, господарських робiт з вантажами, технiчного обслуговування автомобiльних транспортних засобiв, надання транспортно-експедицiйних та iнших послуг перевiзникам;

     великоваговий транспортний засiб - транспортний засiб з вантажем або без вантажу, хоча б один з вагових параметрiв якого перевищує встановленi на територiї України допустиму максимальну масу чи осьове навантаження;

     великогабаритний транспортний засiб - транспортний засiб з вантажем або без вантажу, хоча б один з габаритних параметрiв якого перевищує встановленi на територiї України допустимi параметри;

     внутрiшнi перевезення - перевезення пасажирiв i вантажiв мiж населеними пунктами, розташованими на територiї однiєї держави;

     внутрiшнi перевезення - перевезення пасажирiв та/чи вантажiв територiєю України без перетину державного кордону України;

(статтю 1 доповнено новим абзацом згiдно iз Законом України вiд 20.11.2012р. N 5502-VI)

     водiй - особа, яка керує транспортним засобом i має вiдповiдне посвiдчення встановленого зразка;

     графiк руху - вiдомостi про час i послiдовнiсть виконання рейсу;

     Договiрнi Сторони - держави, суб'єкти мiжнародних правовiдносин, що беруть участь у процесi мiжнародних автомобiльних перевезень, визначенi законодавством;

     дозвiл на здiйснення мiжнародних перевезень автомобiльним транспортом - документ, що видається уповноваженими органами Договiрних Сторiн мiжнародним автомобiльним перевiзникам для в'їзду, транзитного проїзду через територiю Договiрних Сторiн, а також здiйснення iнших видiв перевезень, передбачених законодавством;

     дозвiл органiв виконавчої влади та органiв мiсцевого самоврядування - документ, який надає право на здiйснення перевезень пасажирiв на автобусному маршрутi загального користування;

     дозвiл узгодження умов та режимiв перевезень - додатковий дозвiл, що видається уповноваженими органами на проїзд великовагового та (або) великогабаритного транспортного засобу;

     абзац тридцять другий статтi 1 виключено

(згiдно iз Законом України вiд 05.07.2011р. N 3565-VI)

     документи на вантаж - документи, визначенi вiдповiдно до Митного кодексу України, законiв України "Про транспортно-експедиторську дiяльнiсть", "Про транзит вантажiв", iнших актiв законодавства, в тому числi мiжнародних договорiв України, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України, якi необхiднi для здiйснення перевезення вантажу автомобiльним транспортом;

(статтю 1 доповнено абзацом згiдно iз Законом України вiд 22.03.2012р. N 4621-VI)

     досвiд роботи - строк дiяльностi суб'єкта господарювання - автомобiльного перевiзника, який обчислюється з початку провадження господарської дiяльностi з надання послуг з перевезення пасажирiв чи/та вантажiв вiдповiдно до закону. У разi припинення автомобiльного перевiзника - юридичної особи шляхом реорганiзацiї (злиття, приєднання, подiлу, перетворення) досвiд його роботи набуває новостворена юридична особа (новостворенi юридичнi особи). У разi створення юридичної особи, власником або одним з власникiв якої є автомобiльний перевiзник, який є фiзичною особою - пiдприємцем, пiдприємницька дiяльнiсть якої припинена, досвiд роботи цiєї фiзичної особи - пiдприємця набуває новостворена юридична особа (досвiдом роботи такої новоствореної юридичної особи вважається досвiд роботи того власника, який має найбiльший строк дiяльностi з надання послуг з перевезення пасажирiв чи/та вантажiв);

(статтю 1 доповнено абзацом згiдно iз Законом України вiд 22.03.2012р. N 4621-VI)

     електронний квиток - проїзний документ встановленої форми, який пiсля реєстрацiї в автоматизованiй системi облiку оплати проїзду дає право пасажиру на одержання транспортних послуг;

(статтю 1 доповнено абзацом згiдно iз Законом України вiд 17.01.2017р. N 1812-VIII)

     замовник транспортних послуг - юридична або фiзична особа, яка замовляє транспортнi послуги з перевезення пасажирiв чи/та вантажiв;

     зупинка - спецiально обладнаний пункт для очiкування автобуса та посадки i висадки пасажирiв;

     квиток - проїзний документ встановленої форми, який надає право пасажиру на одержання транспортних послуг;

(статтю 1 доповнено абзацом згiдно iз Законом України вiд 17.01.2017р. N 1812-VIII)

     колiсний транспортний засiб - транспортний засiб, призначений для руху безрейковими дорогами, який використовується для перевезення людей i (або) вантажiв, а також перевезення i приводу пiд час руху чи на мiсцi встановленого на ньому обладнання чи механiзмiв для виконання спецiальних робочих функцiй, допущений до участi в дорожньому русi;

     абзац тридцять восьмий статтi 1 виключено

(згiдно iз Законом України вiд 02.03.2015р. N 222-VIII)

     мiжнароднi перевезення пасажирiв i вантажiв - перевезення пасажирiв i вантажiв автомобiльним транспортом з перетином державного кордону;

     мiжнароднi човниковi (маятниковi) перевезення - перевезення, що передбачають прямi та зворотнi поїздки груп пасажирiв з певного мiсця вiдправлення до певного мiсця призначення;

     напiвпричiп - причiп, вiсь (осi) якого розмiщено позаду центра мас транспортного засобу (за умови рiвномiрного завантаження) i який обладнано зчiпним пристроєм, що забезпечує передачу горизонтальних i вертикальних зусиль на iнший транспортний засiб, що виконує функцiї тягача;

     небезпечний вантаж - речовини, матерiали, вироби, вiдходи виробничої та iншої дiяльностi i тара з-пiд них, якi внаслiдок притаманних їм властивостей за наявностi певних факторiв можуть пiд час перевезення спричинити вибух, пожежу, пошкодження технiчних засобiв, пристроїв, споруд та iнших об'єктiв, заподiяти матерiальнi збитки та шкоду довкiллю, а також призвести до загибелi, травмування, отруєння людей, тварин i якi за мiжнародними договорами, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України, або за результатами випробувань, залежно вiд ступеня їх впливу на довкiлля або людину, вiднесено до одного з класiв небезпечних речовин;

     нерегулярнi пасажирськi перевезення - перевезення пасажирiв автобусом, замовленим юридичною або фiзичною особою з укладанням письмового договору на кожну послугу, в якому визначають маршрут руху, дату та час перевезень, iншi умови перевезень та форму оплати послуги, або перевезення за власний кошт;

     оборотний рейс - рух автобуса вiд початкової до кiнцевої зупинки маршруту i у зворотному напрямку до початкової зупинки;

     параметри комфортностi автобуса - конструктивнi параметри автобуса, якi визначають для пасажира комфортнiсть поїздки;

     пасажирськi перевезення - перевезення пасажирiв легковими автомобiлями або автобусами;

     паспорт маршруту - документ, що мiстить схему маршруту, розклад руху, таблицю вартостi проїзду, графiки режимiв працi та вiдпочинку водiїв тощо;

     паспорт стоянки таксi - документ, який мiстить iнформацiю про засоби облаштування стоянки, iнформацiйне забезпечення пасажирiв, власника стоянки, схеми руху та правила надання послуг;

     перевезення пасажирiв у звичайному режимi руху - перевезення пасажирiв автобусами на маршрутi загального користування з дотриманням усiх зупинок, передбачених розкладом руху;

     перевезення пасажирiв в експресному режимi руху - перевезення пасажирiв автобусами на маршрутi загального користування, на якому є звичайний режим руху, з дотриманням зупинок, кiлькiсть яких за розкладом руху не перевищує 25% кiлькостi зупинок при звичайному режимi руху;

     перевезення пасажирiв у режимi маршрутного таксi - перевезення пасажирiв на мiському чи примiському автобусному маршрутi загального користування за розкладом руху, в якому визначається час вiдправлення автобусiв з початкового та кiнцевого пунктiв маршруту з висадкою i посадкою пасажирiв чи громадян на їхню вимогу на шляху прямування автобуса в мiсцях, де це не заборонено правилами дорожнього руху;

     перевезення пасажирiв легковим автомобiлем на замовлення - перевезення пасажирiв легковим автомобiлем загального призначення, замовленим юридичною або фiзичною особою з укладанням письмового договору на кожну послугу чи на обумовлений термiн обслуговування, у якому визначають умови обслуговування, вартiсть послуги, термiн її виконання та iншi положення за домовленiстю сторiн;

     послуга з перевезення пасажирiв чи вантажiв - перевезення пасажирiв чи вантажiв транспортними засобами на договiрних умовах iз замовником послуги за плату;

     причiп - транспортний засiб без власного джерела енергiї, пристосований для буксирування автомобiлем;

     регулярнi пасажирськi перевезення - перевезення пасажирiв на автобусному маршрутi загального користування за умовами, визначеними паспортом маршруту, затвердженим в установленому порядку органами виконавчої влади та органами мiсцевого самоврядування або уповноваженими органами Договiрних Сторiн у разi мiжнародних перевезень;

     регулярнi спецiальнi пасажирськi перевезення - перевезення певних категорiй пасажирiв (працiвникiв пiдприємств, школярiв, студентiв, туристiв, екскурсантiв та iнших) на автобусному маршрутi за умовами, визначеними паспортом маршруту, затвердженим в установленому порядку замовником транспортних послуг або уповноваженими органами Договiрних Сторiн у разi мiжнародних перевезень;

     рейдова перевiрка (перевiрка на дорозi) - перевiрка транспортних засобiв суб'єкта господарювання на маршрутi руху в будь-який час з урахуванням iнфраструктури (автовокзали, автостанцiї, автобуснi зупинки, мiсця посадки та висадки пасажирiв, стоянки таксi i транспортних засобiв, мiсця навантаження та розвантаження вантажних автомобiлiв, контрольно-ваговi комплекси та iншi об'єкти, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення дiяльностi автомобiльного транспорту);

(статтю 1 доповнено новим абзацом згiдно iз Законом України вiд 20.11.2012р. N 5502-VI)

     рейс - рух транспортного засобу вiд початкового до кiнцевого пункту маршруту;

     розклад руху - сукупнiсть графiкiв руху автобусiв за маршрутом;

     сервiсна книжка - документ установленого зразка для облiку проходження обов'язкового технiчного контролю транспортних засобiв автомобiльних самозайнятих перевiзникiв;

(статтю 1 доповнено новим абзацом п'ятдесят сьомим згiдно iз Законом України вiд 24.09.2008р. N 586-VI, у зв'язку з цим абзаци п'ятдесят сьомий - шiстдесят четвертий вважати вiдповiдно абзацами п'ятдесят восьмим - шiстдесят п'ятим, абзац п'ятдесят сьомий статтi 1 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 05.07.2011р. N 3565-VI)

     стоянка таксi - мiсце для зупинки таксi та посадки пасажирiв, визначене вiдповiдними дорожнiми знаками;

     таксi - легковий автомобiль, обладнаний розпiзнавальним лiхтарем оранжевого кольору, який встановлюється на даху автомобiля, дiючим таксометром, сигнальним лiхтарем iз зеленим та червоним свiтлом, розташованим у верхньому правому кутку лобового скла, i який має нанесенi композицiї з квадратiв, розташованих у шаховому порядку на дверцятах автомобiля з лiвого та правого бокiв, призначений для надання послуг з перевезення пасажирiв та їхнього багажу в iндивiдуальному порядку;

     таксометр - прилад, призначений для iнформування пасажирiв про вартiсть поїздки та реєстрацiї параметрiв роботи автомобiля-таксi, визначених законодавством;

     транспортно-експедиторськi послуги - послуги, пов'язанi з пiдготовкою та вiдправленням вантажiв, органiзацiєю та забезпеченням перевезень, контролем за проходженням i одержанням вантажiв, проведенням взаєморозрахункiв;

     транспортний засiб загального призначення - транспортний засiб не обладнаний спецiальним устаткуванням i призначений для перевезення пасажирiв або вантажiв (автобус, легковий автомобiль, вантажний автомобiль, причiп, напiвпричiп з бортовою платформою вiдкритого або закритого типу);

     транспортний засiб спецiалiзованого призначення - транспортний засiб, який призначений для перевезення певних категорiй пасажирiв чи вантажiв (автобус для перевезення дiтей, осiб з iнвалiднiстю, пасажирiв певних професiй, самоскид, цистерна, сiдельний тягач, фургон, спецiалiзований санiтарний автомобiль екстреної медичної допомоги, автомобiль iнкасацiї, ритуальний автомобiль тощо) та має спецiальне обладнання (таксi, броньований, обладнаний спецiальними свiтловими i звуковими сигнальними пристроями тощо);

(абзац статтi 1 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами України вiд 05.07.2012р. N 5081-VI, вiд 02.10.2018р. N 2581-VIII)

     транспортний засiб спецiального призначення - транспортний засiб, призначений для виконання спецiальних робочих функцiй (для аварiйного ремонту, автокран, пожежний, автобетономiшалка, вишка розвiдувальна чи бурова на автомобiлi, для транспортування смiття та iнших вiдходiв, технiчна допомога, автомобiль прибиральний, автомобiль-майстерня, радiологiчна майстерня, автомобiль для пересувних телевiзiйних i звукових станцiй тощо);

     третi країни - будь-якi iншi країни стосовно країни нерезидента та резидента;

(статтю 1 доповнено абзацом згiдно iз Законом України вiд 22.03.2012р. N 4621-VI)

     уповноваженi органи Договiрних Сторiн - державнi органи Договiрних Сторiн, визначенi законодавством для виконання його положень у галузi мiжнародних автомобiльних перевезень.

     Стаття 2. Законодавство про автомобiльний транспорт

     Законодавство про автомобiльний транспорт складається iз цього Закону, законiв України "Про транспорт", "Про дорожнiй рух", чинних мiжнародних договорiв та iнших нормативно-правових актiв у сферi автомобiльних перевезень.

     Завданнями законодавства з питань перевезень пасажирiв та вантажiв автомобiльним транспортом є:

     визначення основних правових та органiзацiйних основ державного регулювання у сферi перевезень пасажирiв та вантажiв автомобiльним транспортом;

     установлення вимог до перевiзникiв, водiїв та транспортних засобiв щодо забезпечення безпеки перевезень та екологiчної безпеки;

     визначення системи державного контролю, прав, обов'язкiв та вiдповiдальностi державних органiв виконавчої влади та перевiзникiв за порушення мiжнародних договорiв та законодавства України.

     Стаття 3. Сфера дiї цього Закону

     Цей Закон регулює вiдносини мiж автомобiльними перевiзниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами мiсцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобiв, а також їх вiдносини з юридичними та фiзичними особами - суб'єктами пiдприємницької дiяльностi, якi забезпечують дiяльнiсть автомобiльного транспорту та безпеку перевезень.

     Стаття 4. Використання земель автомобiльним транспортом

     Автомобiльний транспорт використовує землi транспорту та iншi землi вiдповiдно до земельного законодавства.

Глава 2
ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТА КОНТРОЛЬ ДIЯЛЬНОСТI АВТОМОБIЛЬНОГО ТРАНСПОРТУ

     Стаття 5. Завдання та функцiї державного регулювання та контролю дiяльностi автомобiльного транспорту

     Основним завданням державного регулювання та контролю у сферi автомобiльного транспорту є створення умов безпечного, якiсного й ефективного перевезення пасажирiв та вантажiв, надання додаткових транспортних послуг.

     Державне регулювання та контроль у сферi автомобiльного транспорту спрямованi на:

     забезпечення балансу iнтересiв держави, органiв мiсцевого самоврядування, користувачiв транспортних послуг та пiдприємств, установ, органiзацiй, iнших юридичних та фiзичних осiб - суб'єктiв господарювання на автомобiльному транспортi незалежно вiд форм власностi;

     забезпечення якiсного та безпечного функцiонування автомобiльного транспорту;

     розвиток та удосконалення нормативно-правової бази дiяльностi автомобiльного транспорту;

(абзац четвертий частини другої статтi 5 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.09.2019р. N 124-IX)

     визначення загальних засад стратегiчного розвитку, системи управлiння, реформування та регулювання автомобiльного транспорту;

     визначення прiоритетних напрямiв розвитку та шляхiв оптимiзацiї дiяльностi автомобiльного транспорту;

     захист прав споживачiв пiд час їх транспортного обслуговування;

     захист нацiонального ринку транспортних послуг та суб'єктiв господарювання, що здiйснюють свою дiяльнiсть у сферi автомобiльного транспорту;

     створення рiвних умов для роботи всiх суб'єктiв господарювання, що здiйснюють свою дiяльнiсть у сферi автомобiльного транспорту, обмеження монополiзму та розвиток конкуренцiї;

     забезпечення зайнятостi населення, пiдготовки спецiалiстiв i робочих кадрiв, охорони працi;

     рацiональне використання енергетичних та матерiальних ресурсiв;

     охорону довкiлля вiд шкiдливого впливу автомобiльного транспорту, проведення науково-технiчної роботи, дослiджень та розвиток системи статистики.

     Державне регулювання та контроль у сферi автомобiльного транспорту реалiзується шляхом проведення центральними та мiсцевими органами виконавчої влади, органами мiсцевого самоврядування економiчної, тарифної, науково-технiчної та соцiальної полiтики, лiцензування та сертифiкацiї на автомобiльному транспортi, задоволення потреб автомобiльного транспорту в паливно-енергетичних i матерiально-технiчних ресурсах i транспортних засобах.

(частина третя статтi 5 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами України вiд 20.11.2012р. N 5502-VI, вiд 20.09.2019р. N 124-IX)

     Стаття 6. Система органiв державного регулювання та контролю

     Верховна Рада України визначає основнi напрями державної полiтики у сферi автомобiльного транспорту, законодавчi основи її реалiзацiї.

     Загальне державне регулювання дiяльностi автомобiльного транспорту здiйснює Кабiнет Мiнiстрiв України вiдповiдно до своїх повноважень.

     Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi автомобiльного транспорту, забезпечує:

     формування та реалiзацiю державної полiтики у сферi автомобiльного транспорту;

     нормативно-правове регулювання;

     визначення прiоритетних напрямiв розвитку автомобiльного транспорту.

     Реалiзацiя державної полiтики у сферi автомобiльного транспорту здiйснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалiзацiю державної полiтики з питань безпеки на наземному транспортi, мiсцевi органи виконавчої влади та органи мiсцевого самоврядування.

     Нормативно-правовi акти центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi транспорту, прийнятi в межах його компетенцiї, обов'язковi до виконання на територiї України.

     Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалiзацiю державної полiтики з питань безпеки на наземному транспортi, забезпечує:

     реалiзацiю державної полiтики з питань безпеки на автомобiльному транспортi загального користування;

     участь у здiйсненнi сертифiкацiї в установленому порядку;

(абзац третiй частини шостої статтi 6 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.09.2019р. N 124-IX)

     внесення пропозицiй щодо формування державної полiтики у сферi безпеки на автомобiльному транспортi.

     Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалiзацiю державної полiтики з питань безпеки на наземному транспортi, здiйснює:

     державний нагляд i контроль за дотриманням автомобiльними перевiзниками вимог законодавства, норм на автомобiльному транспортi;

(абзац другий частини сьомої статтi 6 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.09.2019р. N 124-IX)

     державний контроль за виконанням перевiзниками вимог мiжнародних договорiв України з питань мiжнародних автомобiльних перевезень;

     проведення в установленому порядку технiчного розслiдування катастроф, аварiй, дорожньо-транспортних пригод на автомобiльному транспортi;

     погодження паспортiв мiжмiських та примiських автобусних маршрутiв регулярних спецiальних перевезень, що виходять за межi територiї областi (мiжобласних маршрутiв);

     внесення змiн до розкладу руху мiжобласних автобусних маршрутiв;

     видачу свiдоцтва про вiдповiднiсть транспортного засобу вимогам Угоди про мiжнароднi перевезення швидкопсувних харчових продуктiв та про спецiальнi транспортнi засоби, якi призначенi для цих перевезень;

     видачу свiдоцтва про встановлення класу автобуса за параметрами комфортностi та розмiщення на своєму офiцiйному веб-сайтi вiдповiдної iнформацiї;

     видачу свiдоцтва про атестацiю автостанцiй, ведення перелiку атестованих автостанцiй та розмiщення зазначеного перелiку на своєму офiцiйному веб-сайтi;

     ведення реєстру сертифiкатiв затвердження типу i виданих виробниками сертифiкатiв вiдповiдностi колiсних транспортних засобiв та обладнання;

     диспетчерський контроль за роботою автомобiльних перевiзникiв, що здiйснюють перевезення пасажирiв на мiжобласних маршрутах загального користування;

     габаритно-ваговий контроль транспортних засобiв на автомобiльних дорогах загального користування;

     нарахування, у разi виявлення порушень, та вжиття заходiв щодо стягнення плати за проїзд автомобiльними дорогами транспортних засобiв та iнших самохiдних машин i механiзмiв, ваговi або габаритнi параметри яких перевищують нормативнi, пiд час здiйснення габаритно-вагового контролю;

(частину сьому статтi 6 доповнено новим абзацом тринадцятим згiдно iз Законом України вiд 11.09.2019р. N 54-IX, у зв'язку з цим абзаци тринадцятий - вiсiмнадцятий вважати вiдповiдно абзацами чотирнадцятим - дев'ятнадцятим)

     ведення в порядку, передбаченому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi транспорту, перелiку суб'єктiв господарювання, що здiйснюють установлення та технiчне обслуговування контрольних пристроїв (тахографiв) в автомобiльних транспортних засобах, та розмiщення на своєму офiцiйному веб-сайтi вiдповiдної iнформацiї;

     контроль за дотриманням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на мiжобласних автобусних маршрутах;

     контроль за здiйсненням мiжнародних перевезень пасажирiв i вантажiв автомобiльним транспортом у пунктах видачi дозволiв автомобiльним перевiзникам України;

     ведення облiку та аналiз причин катастроф, аварiй, дорожньо-транспортних пригод на автомобiльному транспортi, а також пожеж на транспортних засобах;

     розроблення заходiв щодо запобiгання виникненню катастроф, аварiй, дорожньо-транспортних пригод на автомобiльному транспортi та контроль за їх виконанням;

     iншi повноваження, визначенi законами та покладенi на нього Президентом України.

     Рада мiнiстрiв Автономної Республiки Крим та обласнi державнi адмiнiстрацiї формують у примiському та мiжмiському сполученнi мережу автобусних маршрутiв загального користування, що не виходять за межi територiї Автономної Республiки Крим чи областi, та здiйснюють в межах своїх повноважень контроль за дотриманням законодавства у сферi автомобiльного транспорту на вiдповiднiй територiї.

     Органи мiсцевого самоврядування формують мережу мiських автобусних маршрутiв загального користування i здiйснюють у межах своїх повноважень контроль за дотриманням законодавства у сферi автомобiльного транспорту на вiдповiднiй територiї, запроваджують автоматизовану систему облiку оплати проїзду та встановлюють порядок її функцiонування, а також види, форми носiїв, порядок обiгу та реєстрацiї проїзних документiв; визначають особу, уповноважену здiйснювати справляння плати за транспортнi послуги в разi запровадження автоматизованої системи облiку оплати проїзду.

(частина дев'ята статтi 6 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 17.01.2017р. N 1812-VIII)

     На територiї України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалiзацiю державної полiтики з питань безпеки на наземному транспортi, у сферi мiжнародних автомобiльних перевезень здiйснює:

     контроль наявностi, видачу дозвiльних документiв на виконання перевезень та контроль вiдповiдностi виду перевезення, що фактично виконується;

     контроль за виконанням автомобiльними перевiзниками вимог мiжнародних договорiв України з питань мiжнародних автомобiльних перевезень;

     контроль технiчного, санiтарного та екологiчного стану транспортних засобiв, що впливає на безпеку руху та екологiчну ситуацiю;

     контроль за дотриманням перевiзниками вимог Європейської угоди щодо роботи екiпажiв транспортних засобiв, якi виконують мiжнароднi автомобiльнi перевезення;

     контроль та нагляд за дотриманням вимог нормативно-правових актiв щодо забезпечення безпеки на автомобiльному транспортi та правил перевезення небезпечних вантажiв;

     контроль внесення перевiзниками-нерезидентами платежiв за проїзд автомобiльними дорогами України;

     перевiрку транспортно-експедицiйної документацiї на здiйснення перевезень пасажирiв i вантажiв автомобiльним транспортом;

     габаритно-ваговий контроль транспортних засобiв;

     нарахування, у разi виявлення порушень, та вжиття заходiв щодо стягнення плати за проїзд автомобiльними дорогами транспортних засобiв та iнших самохiдних машин i механiзмiв, ваговi або габаритнi параметри яких перевищують нормативнi, пiд час здiйснення габаритно-вагового контролю.

(частину десяту статтi 6 доповнено абзацом десятим згiдно iз Законом України вiд 11.09.2019р. N 54-IX)

     У пунктах пропуску через державний кордон України центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну митну полiтику, у сферi мiжнародних автомобiльних перевезень здiйснює:

(абзац перший частини одинадцятої статтi 6 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами України вiд 04.07.2013р. N 406-VII, вiд 14.01.2020р. N 440-IX)

     контроль наявностi дозвiльних документiв на виконання перевезень;

     габаритно-ваговий контроль транспортних засобiв;

     контроль за дотриманням перевiзниками правил перевезення небезпечних вантажiв;

     контроль внесення (нарахування) перевiзниками-нерезидентами платежiв за проїзд автомобiльними дорогами України;

     контроль сплати перевiзниками штрафiв чи виконання приписiв органiв контролю;

     ведення облiку автомобiльних транспортних засобiв, що здiйснюють мiжнароднi перевезення пасажирiв i вантажiв автомобiльним транспортом.

     Державному контролю пiдлягають усi транспортнi засоби українських та iноземних перевiзникiв, що здiйснюють автомобiльнi перевезення пасажирiв i вантажiв на територiї України.

     Центральний орган виконавчої влади, що реалiзує державну митну полiтику, здiйснює у пунктах пропуску через державний кордон України документальний контроль за дотриманням автомобiльними перевiзниками законодавства України щодо мiжнародних автомобiльних перевезень.

(частина тринадцята статтi 6 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами України вiд 04.07.2013р. N 406-VII, вiд 14.01.2020р. N 440-IX)

     Державний контроль автомобiльних перевiзникiв на територiї України здiйснюється шляхом проведення планових, позапланових i рейдових перевiрок (перевiрок на дорозi).

     Плановi перевiрки проводяться не частiше одного разу на рiк. Орган державного контролю не пiзнiше нiж за 10 календарних днiв до початку проведення планової перевiрки письмово повiдомляє про це автомобiльного перевiзника, якого буде перевiряти.

     Позаплановi перевiрки проводяться лише на пiдставi заяви (повiдомлення в письмовiй формi) про порушення автомобiльним перевiзником вимог законодавства про автомобiльний транспорт уповноваженими особами органiв, яким надано право здiйснення державного контролю, з метою перевiрки наведених фактiв та виконання припису про порушення зазначеного законодавства.

     Рейдовi перевiрки дотримання вимог законодавства про автомобiльний транспорт пiд час виконання перевезень пасажирiв i вантажiв автомобiльним транспортом здiйснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалiзацiю державної полiтики з питань безпеки на наземному транспортi, та його територiальних органiв, якi мають право зупиняти транспортний засiб у форменому одязi за допомогою сигнального диска (жезла) вiдповiдно до порядку, затвердженого Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     У разi проведення позапланових i рейдових перевiрок автомобiльний перевiзник, що буде перевiрятися, про час проведення перевiрки не iнформується.

(стаття 6 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 19.10.2010р. N 2608-VI, у редакцiї Закону України вiд 20.11.2012р. N 5502-VI)

     Стаття 7. Органiзацiя пасажирських перевезень органами виконавчої влади та органами мiсцевого самоврядування

     Забезпечення органiзацiї пасажирських перевезень покладається:

     на мiжнародних автобусних маршрутах загального користування - на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi транспорту;

     на мiжмiських i примiських автобусних маршрутах загального користування, що виходять за межi територiї областi (мiжобласнi маршрути), - на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi транспорту;

     на примiських i мiжмiських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межi територiї Автономної Республiки Крим чи областi (внутрiшньообласнi маршрути), - на Раду мiнiстрiв Автономної Республiки Крим або обласнi державнi адмiнiстрацiї;

     на примiських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межi району, - на районнi державнi адмiнiстрацiї;

     на автобусному маршрутi загального користування прямого сполучення мiсто Київ - мiжнародний аеропорт "Бориспiль" - на Київську мiську державну адмiнiстрацiю;

     на мiських автобусних маршрутах загального користування - на виконавчий орган сiльської, селищної, мiської ради вiдповiдного населеного пункту.

(стаття 7 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 17.05.2012р. N 4715-VI, у редакцiї Закону України вiд 20.11.2012р. N 5502-VI)

     Стаття 8. Оцiнка вiдповiдностi на автомобiльному транспортi

(назва статтi 8 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.09.2019р. N 124-IX)

     Частину першу статтi 8 виключено

(згiдно iз Законом України вiд 20.09.2019р. N 124-IX)

     Сертифiкацiю транспортних засобiв, робiт, послуг на автомобiльному транспортi здiйснюють з метою:

     запобiгання використанню транспортних засобiв, надання робiт, послуг, небезпечних для життя, здоров'я людей та довкiлля;

     сприяння споживачам у свiдомому виборi транспортних засобiв, робiт, послуг;

     створення умов для участi суб'єктiв господарювання в мiжнародному економiчному, науково-технiчному спiвробiтництвi.

     Стаття 9. Особливостi лiцензування на автомобiльному транспортi

     Лiцензування на автомобiльному транспортi спрямоване на визначення початкових i поточних умов надання послуг з перевезень пасажирiв i небезпечних вантажiв, а також найважливiших параметрiв обслуговування споживачiв.

(частина перша статтi 9 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 19.10.2010р. N 2608-VI)

     Завданням лiцензування на автомобiльному транспортi є:

     сприяння становленню сучасного ринку послуг, розвитку автомобiльного транспорту та стимулювання впровадження нових видiв послуг;

     пiдвищення ефективностi використання транспортних засобiв;

     створення конкурентного середовища;

     захист прав споживачiв та ринку послуг вiд небезпечних перевезень;

     забезпечення соцiальних стандартiв транспортного обслуговування;

     забезпечення використання сертифiкованих i дозволених для використання транспортних засобiв;

     забезпечення доступностi послуг та пiдвищення якостi транспортного обслуговування.

     абзац дев'ятий частини другої статтi 9 виключено

(згiдно iз Законом України вiд 02.03.2015р. N 222-VIII)

     Частину третю статтi 9 виключено

(згiдно iз Законом України вiд 02.03.2015р. N 222-VIII)

     Лiцензiя видається на господарську дiяльнiсть з надання послуг з перевезення пасажирiв i небезпечних вантажiв на такi види робiт:

(абзац перший частини четвертої статтi 9 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 19.10.2010р. N 2608-VI)

     надання послуг з внутрiшнiх перевезень пасажирiв автобусами;

     надання послуг з внутрiшнiх перевезень пасажирiв на таксi;

     надання послуг з внутрiшнiх перевезень пасажирiв легковими автомобiлями на замовлення;

     надання послуг з внутрiшнiх перевезень небезпечних вантажiв вантажними автомобiлями, причепами та напiвпричепами;

(абзац п'ятий частини четвертої статтi 9 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 19.10.2010р. N 2608-VI)

     надання послуг з мiжнародних перевезень пасажирiв автобусами;

     надання послуг з мiжнародних перевезень пасажирiв на таксi;

     надання послуг з мiжнародних перевезень пасажирiв легковими автомобiлями на замовлення;

     надання послуг з мiжнародних перевезень небезпечних вантажiв вантажними автомобiлями, причепами та напiвпричепами.

(абзац дев'ятий частини четвертої статтi 9 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 19.10.2010р. N 2608-VI)

     Частину п'яту статтi 9 виключено

(згiдно iз Законом України вiд 02.03.2015р. N 222-VIII)

     Лiцензiя на надання послуг з мiжнародних перевезень пасажирiв чи небезпечних вантажiв надає право автомобiльному перевiзнику надавати послуги з внутрiшнiх перевезень пасажирiв чи небезпечних вантажiв.

(частина шоста статтi 9 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 19.10.2010р. N 2608-VI)

     Частину сьому статтi 9 виключено

(згiдно iз Законом України вiд 02.03.2015р. N 222-VIII)

     Частину восьму статтi 9 виключено

(статтю 9 доповнено частиною восьмою згiдно iз Законом України вiд 22.03.2012р. N 4621-VI, частину восьму статтi 9 виключено згiдно iз Законом України вiд 02.03.2015р. N 222-VIII)

     Стаття 10. Тарифна полiтика на автомобiльному транспортi

     Тарифна полiтика на автомобiльному транспортi має задовольняти пiдприємницький iнтерес, забезпечувати розвиток автомобiльного транспорту, стимулювати впровадження новiтнiх технологiй перевезень, застосування сучасних типiв транспортних засобiв, а також сприяти вирiшенню таких завдань:

     збiльшення можливостей суб'єктiв господарювання щодо забезпечення потреб споживачiв у послугах, залучення iнвестицiй у розвиток автомобiльного транспорту та досягнення сталих економiчних умов роботи;

     стимулювання конкуренцiї та появи нових суб'єктiв господарювання, якi належать до автомобiльного транспорту;

     забезпечення балансу мiж платоспроможним попитом на послуги та обсягом витрат на їх надання;

     забезпечення стабiльностi, прозоростi та прогнозованостi тарифiв.

     Реалiзацiя єдиної тарифної полiтики передбачає затверджену центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi транспорту, методику розрахунку тарифiв за видами перевезень.

     Стаття 11. Надання соцiально значущих послуг автомобiльного транспорту

     Надання соцiально значущих послуг автомобiльного транспорту здiйснюється вiдповiдно до законодавства з питань поставки продукцiї для державних потреб.

     Соцiально значущими послугами автомобiльного транспорту є послуги з перевезення пасажирiв автобусними маршрутами загального користування за визначеними уповноваженими органами тарифами та на пiльгових умовах вiдповiдно до законодавства.

     Стаття 12. Страхування на автомобiльному транспортi

     Страхування на автомобiльному транспортi здiйснюється вiдповiдно до законодавства.

     При придбаннi квитка пасажиру надається iнформацiя щодо здiйсненого виду обов'язкового страхування та про страховика.

     Стаття 13. Забезпечення дiяльностi автомобiльного транспорту

     Органiзацiйне, науково-технiчне та методичне забезпечення, державне регулювання та контроль на автомобiльному транспортi фiнансуються за рахунок коштiв Державного бюджету України та з iнших джерел, не заборонених законодавством України.

Глава 3
РОЗВИТОК АВТОМОБIЛЬНОГО ТРАНСПОРТУ

     Стаття 14. Засади розвитку автомобiльного транспорту

     Розвиток автомобiльного транспорту за погодженням з iншими центральними органами виконавчої влади вiдбувається вiдповiдно до програми розвитку i вдосконалення транспорту, яку готує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi транспорту, i затверджує Кабiнет Мiнiстрiв України.

     Вiдповiдно до програм розвитку та вдосконалення транспорту Верховна Рада Автономної Республiки Крим, обласнi та Київська i Севастопольська мiськi ради затверджують регiональнi програми розвитку автомобiльного транспорту, якi визначають розвиток мережi автобусних маршрутiв загального користування на вiдповiднiй територiї та її iнфраструктури, оновлення та поповнення парку автобусiв, будiвництво автомобiльних дорiг, перелiк сiльських населених пунктiв, що будуть забезпеченi автобусним сполученням з районними центрами, кошти на покриття збиткiв автомобiльних перевiзникiв, якi обслуговують збитковi маршрути загального користування, а також заходи з безпеки перевезень.

     Сiльськi, селищнi, мiськi ради розробляють i затверджують програми розвитку та вдосконалення автомобiльного транспорту на вiдповiднiй територiї або надають пропозицiї щодо визначення цих програм в iнших регiональних програмах з питань розвитку автомобiльного транспорту.

     Формування, затвердження та ведення реєстру мiжнародних та мiжмiських i примiських автобусних маршрутiв загального користування здiйснюються у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi транспорту.

(частина четверта статтi 14 у редакцiї Закону України вiд 20.11.2012р. N 5502-VI)

     Формування та ведення реєстру мiжмiських i примiських автобусних маршрутiв загального користування, якi не виходять за межi територiї областi (внутрiшньообласних маршрутiв), покладається на Верховну Раду Автономної Республiки Крим чи обласнi держадмiнiстрацiї, якi затверджують мережу i паспорти мiжмiських та примiських автобусних маршрутiв, якi не виходять за межi територiї областi (внутрiшньообласних маршрутiв).

     Формування та ведення реєстру мiських автобусних маршрутiв загального користування покладається на виконавчий орган сiльської, селищної, мiської ради вiдповiдного населеного пункту, який затверджує мережу i паспорти мiських автобусних маршрутiв.

     Частину сьому статтi 14 виключено

(згiдно iз Законом України вiд 20.11.2012р. N 5502-VI)

     Формування та ведення реєстру стоянок таксi покладається на виконавчий орган сiльської, селищної, мiської ради вiдповiдного населеного пункту, який затверджує мережу i паспорти мiських стоянок.

     Стаття 15. Пiдтримка розвитку автомобiльного транспорту та iнвестицiйна полiтика

     Розвиток автомобiльного транспорту забезпечується пiдтримкою органiв державної влади шляхом створення умов для:

     надання соцiально значущих послуг такого транспорту;

     придбання транспортних засобiв та засобiв їх технiчного обслуговування i ремонту;

     стимулювання розвитку ринку вiдповiдних послуг.

     Iнвестицiйну полiтику на автомобiльному транспортi, спрямовану на виконання положень загальнодержавних програм розвитку автомобiльного транспорту, реалiзують органи виконавчої влади на конкурсних засадах у порядку, визначеному Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     Iнвестицiйнi проекти на автомобiльному транспортi реалiзують суб'єкти господарювання шляхом використання своїх внутрiшнiх ресурсiв, зовнiшнiх iнвестицiйних ресурсiв, а також позичкових та залучених коштiв.

Глава 4
ПЕРСОНАЛ АВТОМОБIЛЬНОГО ТРАНСПОРТУ

     Стаття 16. Статус персоналу автомобiльного транспорту

     До персоналу автомобiльного транспорту належать працiвники, якi безпосередньо надають послуги з перевезення пасажирiв чи вантажiв, виконують роботи з ремонту та технiчного обслуговування транспортних засобiв, надають допомiжнi послуги, пов'язанi з перевезеннями.

     Трудовi вiдносини персоналу автомобiльного транспорту регулюються трудовим законодавством, у тому числi положенням про дисциплiну та правилами внутрiшнього трудового розпорядку.

     Стаття 17. Вимоги до персоналу автомобiльного транспорту

     Персонал автомобiльного транспорту повинен вiдповiдати визначеним законодавством вимогам, зокрема:

     мати необхiдний рiвень професiйної квалiфiкацiї;

     забезпечувати якiсне та безпечне надання послуг автомобiльного транспорту з перевезення пасажирiв чи вантажiв;

     ввiчливо та уважно реагувати на звернення i скарги споживачiв послуг автомобiльного транспорту.

     Пiдготовку, перепiдготовку, атестацiю та пiдвищення квалiфiкацiї водiїв транспортних засобiв здiйснюють у порядку, визначеному Кабiнетом Мiнiстрiв України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi транспорту, та Мiнiстерства внутрiшнiх справ України.

     Стаття 18. Особливостi органiзацiї працi та контролю за роботою водiїв транспортних засобiв

     З метою органiзацiї безпечної працi та ефективного контролю за роботою водiїв транспортних засобiв автомобiльнi перевiзники зобов'язанi:

     органiзовувати роботу водiїв транспортних засобiв, режими їх працi та вiдпочинку вiдповiдно до вимог законодавства України;

     здiйснювати заходи, спрямованi на забезпечення безпеки дорожнього руху;

     забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони працi;

     здiйснювати органiзацiю та контроль за своєчасним проходженням водiями медичного огляду, забезпечувати їх санiтарно-побутовими примiщеннями й обладнанням.

(абзац п'ятий частини першої статтi 18 у редакцiї Закону України вiд 24.09.2008р. N 586-VI)

     Контроль за роботою водiїв транспортних засобiв має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язкiв i включає органiзацiю перевiрок режимiв їх працi та вiдпочинку, а також виконання водiями транспортних засобiв вимог цього Закону та законодавства про працю.

     Положення щодо режимiв працi та вiдпочинку водiїв транспортних засобiв визначається законодавством.

Глава 5
ТРАНСПОРТНI ЗАСОБИ

     Стаття 19. Класифiкацiя та реєстрацiя транспортних засобiв

     Транспортнi засоби за своїм призначенням подiляються на:

     транспортнi засоби загального призначення;

     транспортнi засоби спецiалiзованого призначення;

     транспортнi засоби спецiального призначення.

     При державнiй реєстрацiї автобусiв у реєстрацiйних документах роблять вiдмiтку щодо їх належностi до транспортного засобу загального призначення чи до транспортного засобу спецiалiзованого призначення.

     При державнiй реєстрацiї вантажних автомобiлiв у реєстрацiйних документах роблять вiдмiтку щодо їх призначення згiдно з документами виробника (вантажний автомобiль, причiп, напiвпричiп з бортовою платформою вiдкритого або закритого типу, самоскид, цистерна, сiдельний тягач, фургон, для аварiйного ремонту, автокран, пожежний, автомобiль-мiшалка, вишка розвiдувальна чи бурова на автомобiлi, для транспортування смiття та iнших вiдходiв, технiчна допомога, автомобiль прибиральний, автомобiль-майстерня, радiологiчна майстерня, автомобiль для пересувних телевiзiйних i звукових станцiй тощо).

     При державнiй реєстрацiї легкових автомобiлiв у реєстрацiйних документах роблять вiдмiтку щодо їх призначення згiдно з документами виробника (легковий, таксi, спецiалiзований санiтарний автомобiль екстреної медичної допомоги, автомобiль iнкасацiї, броньований, обладнаний спецiальними свiтловими i звуковими сигнальними пристроями тощо).

(частина четверта статтi 19 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 05.07.2012р. N 5081-VI)

     Зареєстрованi легковi автомобiлi, якi обладнуються устаткуванням для роботи як таксi i використовуються згiдно з вiдомостями, поданими лiцензiатом органу лiцензування господарської дiяльностi з надання послуг з перевезення пасажирiв автомобiльним транспортом, при провадженнi такого виду господарської дiяльностi державнiй перереєстрацiї не пiдлягають.

(частина п'ята статтi 19 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 02.03.2015р. N 222-VIII)

     Порядок державної реєстрацiї транспортних засобiв визначає Кабiнет Мiнiстрiв України.

     Стаття 20. Вимоги до транспортних засобiв i частин до них

     Конструкцiя та технiчний стан транспортних засобiв, а також їх частини мають вiдповiдати вимогам, порядок визначення яких установлює Кабiнет Мiнiстрiв України, та забезпечувати:

     безпеку людей, якi користуються транспортними засобами чи беруть участь у дорожньому русi;

     вiдповiднiсть нормам стосовно викидiв забруднювальних речовин, парникових газiв, електромагнiтних завад, рiвню шуму та iнших чинникiв негативного впливу на людину та довкiлля;

     запобiгання пошкодженню транспортними засобами дорiг та їх облаштування;

     ефективне використання енергетичних ресурсiв, частин i експлуатацiйних матерiалiв;

     захист вiд незаконного використання транспортних засобiв та запобiгання пошкодженню вантажiв;

     збереження властивостей безпеки вiд моменту виготовлення транспортного засобу до його утилiзацiї;

     вiдповiднiсть iншим вимогам законодавства.

     Транспортнi засоби та частини до них повиннi вiдповiдати вимогам нормативно-правових актiв i конструкторської документацiї та мати маркування для їх iдентифiкацiї.

(частина друга статтi 20 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.09.2019р. N 124-IX)

     Технiчнi вимоги до обладнання, що встановлюється на таксi, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi транспорту.

     До перевезень пасажирiв автобусами у нiчний час (з двадцять другої до шостої години), крiм тих, що використовуються на маршрутах загального користування в режимi регулярних пасажирських перевезень, допускаються автобуси, обладнанi контрольними приладами (тахографами) реєстрацiї режимiв працi та вiдпочинку водiїв.

(статтю 20 доповнено новою частиною четвертою згiдно iз Законом України вiд 07.06.2012р. N 4950-VI, у зв'язку з цим частини четверту - дев'яту вважати вiдповiдно частинами п'ятою - десятою)

     До мiжнародних перевезень пасажирiв та вантажiв допускаються транспортнi засоби, на якi є документи, що пiдтверджують їх вiдповiднiсть вимогам щодо безпеки руху та екологiчної безпеки країн, на територiю яких передбачено в'їзд, лiцензiя на перевезення пасажирiв, небезпечних вантажiв та/або небезпечних вiдходiв (тiльки для транспортних засобiв перевiзникiв-резидентiв), а також нацiональнi реєстрацiйнi документи, документи стосовно страхування, номернi та розпiзнавальнi знаки.

(частина п'ята статтi 20 у редакцiї Закону України вiд 22.03.2012р. N 4621-VI, iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 02.03.2015р. N 222-VIII)

     Причепи та напiвпричепи, якi використовуються для мiжнародних перевезень вантажiв, можуть мати реєстрацiйнi документи, номернi та розпiзнавальнi знаки iншої держави, у якiй вони зареєстрованi.

     Конструкцiя та технiчний стан транспортних засобiв, якi використовуються при виконаннi мiжнародних перевезень, мають вiдповiдати вимогам законодавства України та iноземної держави, дозвiл на проїзд територiєю якої одержав власник транспортного засобу.

     У транспортному засобi, призначеному для мiжнародних перевезень небезпечних вантажiв, крiм документiв, що пiдтверджують їх вiдповiднiсть вимогам, визначеним цiєю статтею, мають бути документи про допущення до перевезень таких вантажiв, якi видаються в порядку, встановленому уповноваженим органом.

     У транспортному засобi, призначеному для мiжнародних перевезень швидкопсувних вантажiв, крiм документiв, що пiдтверджують їх вiдповiднiсть вимогам, визначеним цiєю статтею, мають бути документи про допущення до перевезень таких вантажiв, якi видаються в порядку, встановленому уповноваженим органом.

     На територiї України повиннi виконуватися вимоги встановлення та використання на транспортних засобах, якi призначаються для мiжнародних перевезень, контрольних приладiв (тахографiв) реєстрацiї режимiв працi та вiдпочинку водiїв, передбаченi законодавством країн, на територiї яких виконуються перевезення.

     Стаття 21. Зберiгання транспортних засобiв

     Власники (користувачi) автобусiв, що використовуються для перевезення пасажирiв на комерцiйнiй основi, повиннi забезпечувати їх зберiгання у спецiально пристосованих для цього примiщеннях, гаражах, на майданчиках, стоянках, забезпечених засобами охорони.

     Власникам (користувачам) транспортних засобiв забороняється зберiгання їх у житлових зонах поза спецiально вiдведеними для цього майданчиками.

     Органи мiсцевого самоврядування в межах своїх повноважень за погодженням з вiдповiдним пiдроздiлом Нацiональної полiцiї приймають рiшення про органiзацiю мiсць зберiгання транспортних засобiв на вiдповiднiй територiї та здiйснюють контроль за їх дiяльнiстю вiдповiдно до законодавства.

(частина третя статтi 21 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами України вiд 24.09.2008р. N 586-VI, вiд 16.10.2012р. N 5459-VI, вiд 23.12.2015р. N 901-VIII)

     Стаття 22. Вимоги до технiчного обслуговування i ремонту транспортних засобiв

     Технiчне обслуговування i ремонт транспортних засобiв та їх складових виконують з метою пiдтримання їх у належному станi та забезпечення встановлених виробником технiчних характеристик пiд час використання, зберiгання або утримання протягом перiоду експлуатацiї.

     Виконавцями технiчного обслуговування i ремонту транспортних засобiв є суб'єкти господарювання, якi вiдповiдають таким вимогам:

     мають власнi або орендованi засоби технiчного обслуговування i ремонту, що вiдповiдають установленим законодавством вимогам;

     роботи з технiчного обслуговування i ремонту здiйснює персонал необхiдного рiвня професiйної квалiфiкацiї вiдповiдно до видiв цих робiт;

     мають виробничi споруди, засоби технiчного обслуговування i ремонту, що вiдповiдають встановленим законодавством вимогам.

     Вимоги до виконавця технiчного обслуговування i ремонту транспортних засобiв та надаваних ним послуг (виконуваних робiт) встановлюються технiчним регламентом з пiдтвердження вiдповiдностi, затвердженим у встановленому законодавством порядку.

     Технiчне регулювання у сферi технiчного обслуговування та ремонту транспортних засобiв здiйснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi транспорту.

     Технологiчнi норми проектування виробничих споруд i пiдприємств автомобiльного транспорту затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi транспорту.

     Положення про технiчне обслуговування i ремонт транспортних засобiв та правила надання послуг з їх технiчного обслуговування i ремонту затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi транспорту.

     Правила експлуатацiї колiсних транспортних засобiв, їх складових частин (пневматичних шин, акумуляторних батарей, систем живлення двигунiв газовим паливом, установлених пiд час технiчної експлуатацiї, тощо) затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi транспорту.

(статтю 22 доповнено частиною сьомою згiдно iз Законом України вiд 20.11.2012р. N 5502-VI)

     Стаття 23. Контроль технiчного стану транспортних засобiв

     Контроль технiчного стану транспортних засобiв включає:

     державний технiчний огляд транспортних засобiв;

     перевiрку технiчного стану транспортних засобiв автомобiльними перевiзниками.

     Перевiрку технiчного стану транспортних засобiв пiд час обов'язкового технiчного контролю транспортних засобiв здiйснюють суб'єкти господарювання, визначенi вiдповiдно до Закону України "Про дорожнiй рух" в порядку, який встановлює Кабiнет Мiнiстрiв України.

(частина друга статтi 23 у редакцiї Закону України вiд 05.07.2011р. N 3565-VI)

     У перiод мiж державними технiчними оглядами вiдповiднiсть технiчного стану транспортних засобiв вимогам законодавства забезпечує перевiзник.

     Частину четверту статтi 23 виключено

(згiдно iз Законом України вiд 05.07.2011р. N 3565-VI)

     Порядок проведення державного технiчного огляду транспортних засобiв визначає Кабiнет Мiнiстрiв України.

     Перевiрка технiчного стану транспортних засобiв автомобiльними перевiзниками здiйснюється в порядку, який визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi транспорту.

(стаття 23 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 05.07.2011р. N 3565-VI)

     Стаття 24. Вимоги до автомобiльного палива, мастильних матерiалiв та до їх реалiзацiї

     Автомобiльне паливо та мастильнi матерiали мають вiдповiдати встановленим законодавством вимогам та технiчним вимогам виробникiв транспортних засобiв. Реалiзацiю автомобiльного палива та мастильних матерiалiв споживачу здiйснюють за умови їх вiдповiдностi на мiсцi реалiзацiї встановленим вимогам, що пiдтверджує сертифiкат вiдповiдностi. Реалiзацiю здiйснюють лише у вiдведених для цього в установленому порядку мiсцях.

     Вiдносини мiж продавцем i покупцем автомобiльного палива та мастильних матерiалiв визначає законодавство.

     Стаття 25. Особливостi договору про технiчне обслуговування i ремонт транспортного засобу

     Договiр про технiчне обслуговування i ремонт транспортного засобу укладають вiдповiдно до вимог цивiльного законодавства мiж замовником i виконавцем (договiр, наряд-замовлення, накладна, квитанцiя тощо).

     Iстотними умовами договору про технiчне обслуговування i ремонт транспортного засобу є:

     найменування та мiсце розташування сторiн за цим договором;

     перелiк робiт з технiчного обслуговування чи ремонту та термiн їх виконання;

     вартiсть робiт та порядок розрахункiв;

     перелiк складових частин (матерiалiв), використаних виконавцем, а також наданих замовником виконавцю для виконання робiт iз технiчного обслуговування або ремонту транспортного засобу;

     перелiк документiв, який надається замовнику для пiдтвердження виконання технiчного обслуговування чи ремонту, та гарантiйнi зобов'язання виконавця щодо проведених робiт.

     Виконавець за договором про технiчне обслуговування i ремонт транспортного засобу пiд час його укладання чи виконання не може нав'язувати замовнику за цим договором додатковi оплачуванi послуги.

     Стаття 26. Обов'язки та вiдповiдальнiсть виконавця за договором про технiчне обслуговування i ремонт транспортних засобiв

     Виконавець за договором про технiчне обслуговування i ремонт транспортних засобiв зобов'язаний:

     надавати можливiсть замовнику (уповноваженiй ним особi) особисто вiзуально контролювати виконання робiт за договором за умов додержання вимог безпеки з охорони працi, передбачених законодавством;

     безплатно усувати недолiки, виявленi пiд час приймання виконаної згiдно з договором роботи;

     безплатно виконувати роботу чи вiдшкодовувати замовнику витрати, пов'язанi з усуненням недолiкiв, спричинених неналежним виконанням договору;

     гарантувати вiдповiднiсть технiчного стану транспортного засобу встановленим вимогам у межах проведеного ним технiчного обслуговування i ремонту цього транспортного засобу;

     пiдтверджувати документально види та обсяги виконаних робiт та надавати замовнику вiдповiднi документи iз зазначенням дати виконання;

     виконувати гарантiйнi зобов'язання, наданi ним замовнику.

     Виконавець за договором про надання послуг з технiчного обслуговування i ремонту транспортного засобу несе вiдповiдальнiсть за невиконання або неналежне виконання цього договору згiдно з цим договором, якщо iнше не передбачено законом.

     Стаття 27. Права замовника за договором про технiчне обслуговування i ремонт транспортного засобу

     Замовник за договором про технiчне обслуговування i ремонт транспортного засобу має право:

     одержувати достовiрну iнформацiю про предмет договору та його виконавця;

     особисто (або доручити уповноваженiй ним особi) вiзуально контролювати виконання робiт за договором за умов додержання вимог безпеки з охорони працi, передбачених законодавством;

     на вiдшкодування збиткiв, завданих у результатi невиконання або неналежного виконання виконавцем договору, а також на безплатне усунення ним недолiкiв у перiод гарантiйного термiну;

     отримувати вiд виконавця документальне пiдтвердження виду та обсягу виконаного технiчного обслуговування чи ремонту транспортного засобу.

     Стаття 28. Вимоги до автостанцiй та зупинок таксi

     На автостанцiях забезпечується:

     прийом та вiдправлення автобусiв i пасажирiв;

     органiзацiя продажу квиткiв населенню;

     диспетчерське управлiння i регулювання руху автобусiв;

     контроль екiпiровки та санiтарного стану автобусiв, дорожньої документацiї водiїв та дотримання визначеного режиму роботи пiдприємств, установ i органiзацiй, розташованих на їх територiї;

     органiзацiя побутового обслуговування пасажирiв i водiїв.

     У разi скорочення обсягiв пасажирських перевезень задiянi для цього примiщення автостанцiй тимчасово, до вiдновлення зазначених обсягiв перевезень, вiдповiдно до законодавства можуть використовуватися для надання пасажирам додаткових послуг.

     Перепрофiлювання автостанцiй може здiйснюватися їх власниками лише при закриттi усiх автобусних маршрутiв загального користування, що пролягають через них, та за згодою органу мiсцевого самоврядування населеного пункту.

     Розмiщення зупинок та стоянок таксi повинно забезпечувати:

     зручний i безпечний прохiд до них;

     пропускну здатнiсть дороги;

     вiдсутнiсть перешкод для iнших учасникiв дорожнього руху;

     зручну пересадку на iншi види транспорту;

     безпеку дорожнього руху.

     Розмiщення майданчикiв для розвороту i вiдстою автобусiв у початкових i кiнцевих пунктах маршрутiв повинно вiдповiдати вимогам безпеки дорожнього руху.

Глава 6
АВТОМОБIЛЬНИЙ ПЕРЕВIЗНИК

     Стаття 29. Засади дiяльностi автомобiльного перевiзника та автомобiльного самозайнятого перевiзника, якi здiйснюють перевезення пасажирiв на договiрних умовах

(назва статтi 29 у редакцiї Закону України вiд 24.09.2008р. N 586-VI)

     Автомобiльним перевiзником та автомобiльним самозайнятим перевiзником, якi здiйснюють перевезення пасажирiв на договiрних умовах, є суб'єкти господарювання, якi вiдповiдно до законодавства та одержаної лiцензiї надають послуги за договором перевезення пасажирiв транспортним засобом, що використовується ними на законних пiдставах.

(частина перша статтi 29 у редакцiї Закону України вiд 24.09.2008р. N 586-VI)

     Органи виконавчої влади та органи мiсцевого самоврядування зобов'язанi надати перевiзникам, якi здiйснюють пiльговi перевезення пасажирiв та перевезення пасажирiв за регульованими тарифами, компенсацiю вiдповiдно до закону.

     Стаття 30. Основнi права та обов'язки автомобiльного перевiзника та автомобiльного самозайнятого перевiзника, якi здiйснюють перевезення пасажирiв на договiрних умовах

     Автомобiльний перевiзник та автомобiльний самозайнятий перевiзник, якi здiйснюють перевезення пасажирiв на договiрних умовах, мають право:

     вiдмiняти рейси своїх транспортних засобiв за обставин, якi вiн не мiг передбачити i яким не мiг запобiгти, повернувши пасажирам (або замовнику послуг) кошти, сплаченi ними за перевезення;

     обмежувати або припиняти перевезення в разi стихiйного лиха, епiдемiї, епiзоотiї або iншої надзвичайної ситуацiї;

     вiдмiняти рух транспортних засобiв у разi виникнення загрози життю пасажирiв чи безпецi вантажiв;

     зазначати в багажнiй квитанцiї стан багажу, що має зовнiшнi пошкодження, або вiдмовлятися вiд його перевезення в разi заперечення пасажира щодо такого зазначення.

     Автомобiльний перевiзник, який здiйснює перевезення пасажирiв на договiрних умовах, зобов'язаний:

     забезпечувати дотримання персоналом вимог законодавства про автомобiльний транспорт;

     забезпечувати перед початком пасажирського мiжнародного автомобiльного перевезення перевiрку наявностi у пасажирiв документiв, необхiдних для в'їзду до держави прямування, держав за маршрутом слiдування, та вiдмовляти у мiжнародному перевезеннi пасажирам, якi не пред'явили необхiднi документи;

(частину другу статтi 30 доповнено новим абзацом третiм згiдно iз Законом України вiд 02.12.2010р. N 2753-VI, у зв'язку з цим абзаци третiй - сьомий вважати вiдповiдно абзацами четвертим - восьмим)

     забезпечувати контроль технiчного та санiтарного стану автобусiв чи таксi перед початком роботи;

     забезпечувати проведення щозмiнного передрейсового та пiслярейсового медичного огляду водiїв транспортних засобiв;

     забезпечувати водiїв необхiдною документацiєю;

     утримувати транспортнi засоби в належному технiчному та санiтарному станi, забезпечувати їх своєчасне подання для посадки пасажирiв та вiдправлення;

     забезпечувати проїзд пасажирiв до зупинки чи мiсця призначення за маршрутом без додаткових витрат у разi припинення поїздки через технiчну несправнiсть транспортного засобу.

     Автомобiльний самозайнятий перевiзник, який здiйснює перевезення пасажирiв на договiрних умовах, зобов'язаний:

     утримувати транспортнi засоби в належному технiчному та санiтарному станi, забезпечувати їх своєчасне подання для посадки пасажирiв та вiдправлення;

     забезпечувати проїзд пасажирiв до зупинки чи мiсця призначення за маршрутом без додаткових витрат у разi припинення поїздки через технiчну несправнiсть транспортного засобу;

     забезпечувати перед початком пасажирського мiжнародного автомобiльного перевезення перевiрку наявностi у пасажира документiв, необхiдних для в'їзду до держави прямування, держав за маршрутом слiдування, та вiдмовляти у мiжнародному перевезеннi пасажирам, якi на його вимогу не пред'явили необхiднi документи;

(частину третю статтi 30 доповнено новим абзацом четвертим згiдно iз Законом України вiд 02.12.2010р. N 2753-VI, у зв'язку з цим абзаци четвертий i п'ятий вважати вiдповiдно абзацами п'ятим i шостим)

     проходити обов'язковий технiчний контроль транспортного засобу в установленому порядку з обов'язковою вiдмiткою в сервiснiй книжцi;

(абзац п'ятий частини третьої статтi 30 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 05.07.2011р. N 3565-VI)

     щорiчно проходити медичний огляд з отриманням довiдки встановленого зразка.

(стаття 30 у редакцiї Закону України вiд 24.09.2008р. N 586-VI)

     Стаття 31. Вiдносини автомобiльного перевiзника, що здiйснює перевезення пасажирiв на автобусних маршрутах загального користування, iз органами виконавчої влади та органами мiсцевого самоврядування

     Вiдносини автомобiльного перевiзника, що здiйснює перевезення пасажирiв на автобусних маршрутах загального користування мiських, примiських та мiжмiських, якi не виходять за межi територiї областi (внутрiшньообласнi маршрути), iз органами виконавчої влади та органами мiсцевого самоврядування визначаються договором про органiзацiю перевезень пасажирiв на автобусному маршрутi загального користування, у якому встановлюються: перелiк маршрутiв загального користування, якi буде обслуговувати автомобiльний перевiзник, умови органiзацiї перевезень, показники якостi транспортного обслуговування населення, термiн роботи автомобiльного перевiзника, зобов'язання органiв виконавчої влади та органiв мiсцевого самоврядування щодо облаштування маршруту, пiдтримки проїзної частини автомобiльної дороги та пiд'їзних шляхiв у належному станi (тiльки для мiських автобусних маршрутiв), розмiр компенсацiї витрат автомобiльного перевiзника внаслiдок перевезення пiльгових пасажирiв та регулювання тарифiв, механiзм їх виплати.

     Вiдносини автомобiльного перевiзника, що здiйснює перевезення пасажирiв на автобусних маршрутах загального користування примiських та мiжмiських, якi виходять за межi територiї областi (мiжобласнi маршрути), iз органами виконавчої влади та органами мiсцевого самоврядування визначаються дозволом органiв виконавчої влади та органiв мiсцевого самоврядування на обслуговування автобусних маршрутiв, у якому встановлюються: перелiк маршрутiв загального користування (рейсiв), якi буде обслуговувати автомобiльний перевiзник, умови органiзацiї перевезень, показники якостi транспортного обслуговування населення, термiн роботи автомобiльного перевiзника.

     Форму дозволу, порядок його видачi та анулювання визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi транспорту.

     У договiр можуть бути включенi iншi питання за згодою сторiн.

     Стаття 32. Вiдносини автомобiльного перевiзника, що здiйснює перевезення пасажирiв на автобусних маршрутах загального користування, iз власниками автостанцiй

     Вiдносини автомобiльного перевiзника, що здiйснює перевезення пасажирiв на автобусних маршрутах загального користування, iз власниками автостанцiй визначаються договором.

     Предметом договору автомобiльного перевiзника, що здiйснює перевезення пасажирiв на автобусних маршрутах загального користування, з власниками автостанцiй є надання послуг та виконання робiт, пов'язаних з вiдправленням i прибуттям пасажирiв.

     Власники автостанцiй зобов'язанi укласти договiр з автомобiльним перевiзником, що здiйснює перевезення пасажирiв на автобусних маршрутах загального користування, тiльки за наявностi в нього договору iз органами виконавчої влади та органами мiсцевого самоврядування про органiзацiю перевезення на автобусних маршрутах загального користування чи дозволу органiв виконавчої влади та органiв мiсцевого самоврядування на обслуговування маршрутiв загального користування, що пролягають через цю автостанцiю.

     Вiдправлення чи прибуття автобусiв примiських, мiжмiських та мiжнародних автобусних маршрутiв загального користування здiйснюється тiльки з автостанцiй, а в разi їх вiдсутностi - iз зупинок, передбачених розкладом руху.

     Стаття 33. Засади дiяльностi автомобiльного перевiзника, що здiйснює перевезення вантажiв на договiрних умовах

     Автомобiльним перевiзником, що здiйснює перевезення вантажiв на договiрних умовах, є суб'єкт господарювання, який вiдповiдно до законодавства надає послугу згiдно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних пiдставах.

     Для виконання перевезень небезпечних вантажiв автомобiльний перевiзник повинен одержати вiдповiдну лiцензiю.

(стаття 33 у редакцiї Закону України вiд 22.03.2012р. N 4621-VI)

     Стаття 34. Вимоги до автомобiльного перевiзника

     Автомобiльний перевiзник повинен:

     виконувати вимоги цього Закону та iнших законодавчих i нормативно-правових актiв України у сферi перевезення пасажирiв та/чи вантажiв;

     утримувати транспортнi засоби в належному технiчному i санiтарному станi та забезпечувати їх зберiгання вiдповiдно до вимог статтi 21 цього Закону;

     забезпечувати контроль технiчного i санiтарного стану транспортних засобiв перед виїздом на маршрут;

     забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров'я водiїв;

     органiзувати проведення перiодичного навчання водiїв методам надання домедичної допомоги потерпiлим вiд дорожньо-транспортних пригод;

(частину першу статтi 34 доповнено новим абзацом шостим згiдно iз Законом України вiд 24.09.2008р. N 586-VI, у зв'язку з цим абзаци шостий - дев'ятий вважати вiдповiдно абзацами сьомим - десятим, бзац шостий частини першої статтi 34 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 05.07.2012р. N 5081-VI)

     забезпечувати умови працi та вiдпочинку водiїв згiдно з вимогами законодавства;

     забезпечувати проведення стажування та iнструктажу водiїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi транспорту;

     забезпечувати безпеку дорожнього руху;

     забезпечувати водiїв вiдповiдною документацiєю на перевезення пасажирiв.

     Автомобiльнi перевiзники з кiлькiстю транспортних засобiв десять i бiльше зобов'язанi органiзовувати пiдвищення квалiфiкацiї керiвникiв i спецiалiстiв автомобiльного транспорту, дiяльнiсть яких пов'язана з наданням послуг автомобiльного транспорту, у термiн один раз на п'ять рокiв, а з питань безпеки перевезень, охорони працi та пожежної безпеки - у термiн один раз на три роки в порядку, який визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi транспорту.

Роздiл II
ВНУТРIШНI ПЕРЕВЕЗЕННЯ ПАСАЖИРIВ

Глава 7
ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ ЩОДО ПЕРЕВЕЗЕННЯ ПАСАЖИРIВ

     Стаття 35. Послуги пасажирського автомобiльного транспорту

     Послуги пасажирського автомобiльного транспорту подiляють на послуги з перевезення пасажирiв автобусами, на таксi та легковими автомобiлями на замовлення.

     Послуги з перевезення пасажирiв автобусами можуть надаватися за видами режимiв органiзацiї перевезень: регулярнi, регулярнi спецiальнi, нерегулярнi.

     Перевезення пасажирiв автобусами в режимi регулярних пасажирських перевезень здiйснюють автомобiльнi перевiзники на автобусних маршрутах загального користування на договiрних умовах iз органами виконавчої влади та органами мiсцевого самоврядування.

     Перевезення пасажирiв автобусами в режимi регулярних спецiальних пасажирських перевезень здiйснюють автомобiльнi перевiзники на автобусних маршрутах спецiальних перевезень на договiрних умовах iз замовниками транспортних послуг.

     Перевезення пасажирiв автобусами в режимi нерегулярних пасажирських перевезень здiйснюють автомобiльнi перевiзники на автобусних маршрутах нерегулярних перевезень на договiрних умовах iз замовниками транспортних послуг.

     Автобуснi маршрути за видами сполучень подiляються на: мiськi, примiськi, мiжмiськi, мiжнароднi.

     Автобуснi маршрути за видами перевезень подiляються на: загального користування, спецiальних перевезень, нерегулярних перевезень.

     На примiських та мiських маршрутах дозволяється перевозити стоячих пасажирiв автобусами, якi за своєю конструкцiєю мають мiсця для стоячих пасажирiв, у кiлькостi, передбаченiй технiчною характеристикою транспортного засобу та визначенiй у реєстрацiйних документах на цей транспортний засiб.

     На мiжнародних та мiжмiських маршрутах дозволяється перевозити пасажирiв з обов'язковим наданням їм мiсць для сидiння.

     На автобуснi маршрути протяжнiстю понад 500 км у рейс повиннi направлятися два водiї.

     Перевезення пасажирiв на автобусному маршрутi загального користування може здiйснюватися у режимах: звичайному, експресному, маршрутного таксi.

     Вимоги щодо використання автобусiв за видами сполучень, режимами руху та протяжнiстю маршрутiв, за параметрами пасажиромiсткостi, комфортностi, технiчних та екологiчних показникiв установлює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi транспорту.

     Послуги з перевезення на таксi надаються громадянам у порядку черги на стоянках таксi та на шляху прямування, а також на замовлення (звичайне, термiнове, нiчне) усне, письмове чи за телефоном.

     Послуги з перевезення пасажирiв легковими автомобiлями на замовлення можуть надаватися тiльки за попередньою домовленiстю iз замовником послуг i не можуть надаватися на стоянках таксi та на шляху прямування автомобiля громадянам, з якими не було попередньої домовленостi про послугу.

     Суб'єкти господарювання, якi використовують легковi автомобiлi на замовлення, мають право включати витрати на цi послуги до собiвартостi продукцiї тiльки за умови, що у перевiзника є вiдповiдна лiцензiя i з ним укладений письмовий договiр на обслуговування.

     Правила надання послуг пасажирського автомобiльного транспорту затверджує Кабiнет Мiнiстрiв України.

     Правила користування мiським пасажирським автомобiльним транспортом затверджуються вiдповiдним органом мiсцевого самоврядування. Вони визначають порядок проїзду i його оплати, права та обов'язки пасажирiв, а також взаємовiдносини перевiзникiв i пасажирiв пiд час надання транспортних послуг, враховуючи особливостi транспортної iнфраструктури та наявнiсть автоматизованої системи облiку оплати проїзду.

(статтю 35 доповнено частиною сiмнадцятою згiдно iз Законом України вiд 17.01.2017р. N 1812-VIII)

     Стаття 36. Послуги автостанцiй

     Автостанцiї надають пасажирам послуги, пов'язанi з їх проїздом автобусними маршрутами загального користування, а автомобiльним перевiзникам, якi здiйснюють перевезення пасажирiв на договiрних умовах, - послуги, пов'язанi з вiдправленням та прибуттям автобусiв згiдно з розкладом руху.

     До обов'язкових послуг, що повиннi надаватися автостанцiями пасажирам, належать:

     продаж квиткiв;

     користування примiщеннями для чекання поїздки, облаштованими мiсцями для сидiння;

     можливiсть користування громадськими вбиральнями;

     iнформування щодо розкладу руху автобусiв та вартостi поїздки.

     До обов'язкових послуг, що повиннi надаватися автостанцiями автомобiльному перевiзнику, належать:

     продаж квиткiв;

     органiзацiя прибуття та вiдправлення автобуса з облаштованих платформ;

     iнформування водiя щодо умов дорожнього руху на маршрутi.

     За надання обов'язкових послуг автостанцiй з осiб, якi придбавають проїзнi квитки, стягують автостанцiйний збiр, що входить до вартостi квитка.

     Послуги автостанцiй, крiм послуг кiмнати матерi i дитини, пасажирам надаються за плату.

     Власники автостанцiй несуть вiдповiдальнiсть за якiсть та безпеку послуг, що надаються автостанцiями пасажирам та автомобiльним перевiзникам, технiчний та санiтарно-гiгiєнiчний стан будiвель, споруд, обладнання та територiї автостанцiї.

     Стаття 37. Пiльговi перевезення пасажирiв автомобiльним транспортом

     Пiльговi перевезення пасажирiв, якi вiдповiдно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобiльнi перевiзники, якi здiйснюють перевезення пасажирiв на автобусних маршрутах загального користування.

     Автомобiльному перевiзнику, який здiйснює перевезення пасажирiв на автобусних маршрутах загального користування, забороняється вiдмовлятися вiд пiльгового перевезення, крiм випадкiв, передбачених законом.

     Безпiдставна вiдмова вiд пiльгового перевезення тягне за собою вiдповiдальнiсть згiдно iз законом.

     Види та обсяги пiльгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсацiї автомобiльним перевiзникам, якi здiйснюють перевезення пасажирiв на маршрутах загального користування, збиткiв вiд цих перевезень.

     Стаття 38. Вимоги до перевезення органiзованих груп дiтей автобусами

     До перевезення органiзованих груп дiтей (далi - груп дiтей) вiдноситься одночасне перевезення групи з десяти i бiльше дiтей, для яких замовником послуги призначається керiвник, вiдповiдальний за супроводження їх пiд час поїздки, а на групу з 30 i бiльше дiтей призначається також медичний працiвник.

     Перевезення груп дiтей можна здiйснювати в режимах як регулярних, так i нерегулярних пасажирських перевезень.

     Регулярнi та нерегулярнi перевезення груп дiтей здiйснюють за умови узгодження маршруту та розкладу руху iз замовником та вiдповiдними пiдроздiлами Нацiональної полiцiї.

(частина третя статтi 38 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами України вiд 16.10.2012р. N 5459-VI, вiд 23.12.2015р. N 901-VIII)

     Максимальна кiлькiсть дiтей та супроводжуючих осiб при перевезеннi автобусом не повинна перевищувати кiлькостi мiсць для сидiння в ньому, передбачену технiчною характеристикою транспортного засобу та визначену в реєстрацiйних документах на цей транспортний засiб.

     Групи дiтей повиннi перевозити досвiдченi водiї транспортних засобiв, якi мають стаж керування автобусом не менше нiж п'ять рокiв.

     Порядок органiзацiї перевезення груп дiтей визначається Правилами надання послуг пасажирського автомобiльного транспорту та iншими нормативно-правовими актами.

     Стаття 39. Документи, на пiдставi яких виконуються пасажирськi перевезення

     Автомобiльнi перевiзники, водiї, пасажири повиннi мати i пред'являти особам, якi уповноваженi здiйснювати контроль на автомобiльному транспортi та у сферi безпеки дорожнього руху, документи, на пiдставi яких виконуються пасажирськi перевезення.

     Документи для регулярних пасажирських перевезень:

     для автомобiльного перевiзника - лiцензiя, договiр iз органами виконавчої влади та органами мiсцевого самоврядування чи їх дозвiл, паспорт маршруту, документ, що засвiдчує використання автобуса на законних пiдставах, iншi документи, передбаченi законодавством України;

     для водiя автобуса - посвiдчення водiя вiдповiдної категорiї, реєстрацiйнi документи на транспортний засiб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартостi проїзду (крiм мiських перевезень), iншi документи, передбаченi законодавством України;

(абзац третiй частини другої статтi 39 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 02.03.2015р. N 222-VIII)

     для пасажира - квиток на проїзд в автобусi та на перевезення багажу (для пiльгового проїзду - посвiдчення особи встановленого зразка чи довiдка, на пiдставi якої надається пiльга), а в разi запровадження автоматизованої системи облiку оплати проїзду - електронний квиток та документи для пiльгового проїзду.

(абзац четвертий частини другої статтi 39 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами України вiд 30.06.2015р. N 552-VIII, вiд 17.01.2017р. N 1812-VIII)

     Документи для регулярних спецiальних пасажирських перевезень:

     для автомобiльного перевiзника - лiцензiя, договiр iз замовником транспортних послуг, паспорт маршруту, документ, що засвiдчує використання автобуса на законних пiдставах, iншi документи, передбаченi законодавством України;

     для водiя автобуса - посвiдчення водiя вiдповiдної категорiї, реєстрацiйнi документи на транспортний засiб, схема маршруту, розклад руху, iншi документи, передбаченi законодавством України.

(абзац третiй частини третьої статтi 39 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 02.03.2015р. N 222-VIII)

     Документи для нерегулярних пасажирських перевезень:

     для автомобiльного перевiзника - лiцензiя, документ, що засвiдчує використання автобуса на законних пiдставах, iншi документи, передбаченi законодавством України;

     для водiя автобуса - посвiдчення водiя вiдповiдної категорiї, реєстрацiйнi документи на транспортний засiб, договiр iз замовником транспортних послуг, документ, що засвiдчує оплату транспортних послуг, iншi документи, передбаченi законодавством України.

(абзац третiй частини четвертої статтi 39 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 02.03.2015р. N 222-VIII)

     Документи для юридичної особи, що здiйснює перевезення пасажирiв на таксi:

     для автомобiльного перевiзника - лiцензiя, iншi документи, передбаченi законодавством України;

     для водiя таксi - посвiдчення водiя вiдповiдної категорiї, свiдоцтво про реєстрацiю транспортного засобу, iншi документи, передбаченi законодавством України.

(абзац третiй частини п'ятої статтi 39 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 02.03.2015р. N 222-VIII)

     Документи для фiзичної особи, що здiйснює перевезення пасажирiв на таксi:

     для автомобiльного перевiзника - лiцензiя, iншi документи, передбаченi законодавством України;

     для водiя таксi - посвiдчення водiя вiдповiдної категорiї, свiдоцтво про реєстрацiю транспортного засобу, iншi документи, передбаченi законодавством України.

(абзац третiй частини шостої статтi 39 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 02.03.2015р. N 222-VIII)

     Документи для юридичної особи, що здiйснює перевезення пасажирiв легковими автомобiлями на замовлення:

     для автомобiльного перевiзника - лiцензiя, договiр iз замовником послуги, iншi документи, передбаченi законодавством України;

     для водiя легкового автомобiля - посвiдчення водiя вiдповiдної категорiї, свiдоцтво про реєстрацiю транспортного засобу, копiя договору iз замовником послуги, iншi документи, передбаченi законодавством України.

(абзац третiй частини сьомої статтi 39 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 02.03.2015р. N 222-VIII)

     Документи для автомобiльного самозайнятого перевiзника:

     лiцензiя, посвiдчення водiя вiдповiдної категорiї, свiдоцтво про реєстрацiю транспортного засобу, сервiсна книжка, медична довiдка.

(статтю 39 доповнено новою частиною восьмою згiдно iз Законом України вiд 24.09.2008р. N 586-VI, у зв'язку з цим частини восьму - одинадцяту вважати вiдповiдно частинами дев'ятою - дванадцятою, абзац другий частини восьмої статтi 39 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 02.03.2015р. N 222-VIII)

     Документи для фiзичної особи, що здiйснює перевезення пасажирiв легковими автомобiлями на замовлення:

     для автомобiльного перевiзника - лiцензiя, договiр iз замовником послуги, iншi документи, передбаченi законодавством України;

     для водiя легкового автомобiля - посвiдчення водiя вiдповiдної категорiї, свiдоцтво про реєстрацiю транспортного засобу, копiя договору iз замовником послуги, iншi документи, передбаченi законодавством України.

(абзац третiй частини дев'ятої статтi 39 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 02.03.2015р. N 222-VIII)

     Документи на перевезення пасажирiв автобусами для власних потреб:

     для автомобiльного перевiзника - документ, що засвiдчує використання автобуса на законних пiдставах, список пасажирiв, яких перевозять, завiрений пiдписом перевiзника, iншi документи, передбаченi законодавством України;

(абзац другий частини десятої статтi 39 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 15.04.2014р. N 1206-VII)

     для водiя - посвiдчення водiя вiдповiдної категорiї, реєстрацiйнi документи на автобус, список пасажирiв, яких перевозять, завiрений пiдписом перевiзника, iншi документи, передбаченi законодавством України.

(абзац третiй частини десятої статтi 39 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 15.04.2014р. N 1206-VII)

     Документи для водiя юридичної особи на перевезення пасажирiв легковими автомобiлями для власних потреб - посвiдчення водiя вiдповiдної категорiї, свiдоцтво про реєстрацiю транспортного засобу, iншi документи, передбаченi законодавством України.

     Документи для фiзичної особи на перевезення пасажирiв легковими автомобiлями для власних потреб - посвiдчення водiя вiдповiдної категорiї, свiдоцтво про реєстрацiю транспортного засобу, iншi документи, передбаченi законодавством України.

     Стаття 40. Основнi права та обов'язки водiя автобуса, таксi, легкового автомобiля на замовлення, легкового автомобiля при перевезеннi пасажирiв

     Водiй автобуса при перевезеннi пасажирiв автомобiльним транспортом має право:

     вимагати вiд пасажирiв виконання їх обов'язкiв;

     не допускати до поїздки пасажира, який не має квитка, порушує громадський порядок у салонi автобуса, забруднює його, пасажирiв або їх речi;

     пiд час посадки в автобус пасажирiв на примiському, мiжмiському або мiжнародному маршрутi перевiряти наявнiсть квиткiв на проїзд та перевезення багажу;

     не видавати багаж, якщо пасажир не пред'явив квитка.

     Водiй автобуса зобов'язаний:

     виконувати правила надання послуг пасажирського автомобiльного транспорту загального користування i технiчної експлуатацiї автобуса;

     мати з собою i пред'являти для перевiрки уповноваженим посадовим особам документи, передбаченi законодавством;

     дотримуватися визначеного маршруту та розкладу руху автобуса;

     приймати, розмiщати та видавати багаж пасажирам на зупинках, передбачених розкладом руху;

     стежити за виконанням пасажирами своїх обов'язкiв та безпечним розмiщенням ними багажу i ручної поклажi в автобусi;

     оголошувати назви зупинок i час стоянки на них;

     здiйснювати висадку пасажирiв у вiдведеному для цього мiсцi в разi заправлення автобуса паливом пiд час виконання перевезень;

     вживати необхiдних заходiв для безпеки пасажирiв у разi виникнення перешкод для руху на маршрутi (туман, ожеледь тощо), якi не дають змоги продовжити поїздку, а також у разi вимушеної зупинки автомобiльного транспортного засобу на залiзничному переїздi;

     зупиняти автобус за сигналом контролера, виконувати його вказiвки та сприяти у здiйсненнi контролю.

     Водiю автобуса забороняється:

     змiнювати маршрут та розклад руху;

     продавати пасажирам квитки пiд час керування автобусом.

     Водiй таксi має право вiдмовляти в наданнi послуги пасажиру, якщо:

     пасажир має явнi ознаки сп'янiння;

     кiлькiсть осiб, якi потребують обслуговування, перевищує кiлькiсть мiсць у легковому автомобiлi;

     багаж пасажира не може бути вiльно розмiщений у багажнику чи салонi легкового автомобiля або може забруднити чи пошкодити його.

     Водiй таксi зобов'язаний:

     виконувати правила надання послуг пасажирського автомобiльного транспорту i технiчної експлуатацiї легкового автомобiля;

     здiйснювати посадку пасажирiв на стоянцi в порядку черги, а також надавати право позачергового користування таксi згiдно iз законодавством;

     вiдчиняти дверi таксi, вiдкривати багажник та перевiряти їх закриття пiд час посадки пасажирiв;

     називати пасажирам розмiр оплати проїзду, показники таксометра на початку i в кiнцi поїздки та роз'яснювати порядок користування таксi;

     здiйснювати перевезення до пункту призначення за визначеним пасажиром маршрутом або найкоротшим шляхом за згодою пасажира.

     Водiю таксi забороняється:

     вiдмовляти пасажирам у перевезеннi, крiм випадкiв, обумовлених цiєю статтею;

     обирати пасажирiв за вигiднiстю напрямкiв їх прямування;

     пропонувати громадянам поїздку без згоди пасажирiв, якi знаходяться в таксi;

     здiйснювати перевезення пасажирiв, якщо в таксi вiдсутнiй або не працює таксометр;

     називати розмiр оплати за поїздку, який не вiдповiдає показникам таксометра.

     Водiй легкового автомобiля на замовлення зобов'язаний виконувати правила надання послуг пасажирського автомобiльного транспорту i технiчної експлуатацiї легкового автомобiля.

     Водiй легкового автомобiля не має права здiйснювати стоянку та посадку пасажирiв на стоянцi таксi.

     Стаття 41. Основнi права та обов'язки пасажира

     Пасажир має право:

     одержувати вiд перевiзника, водiя, на зупинках автобусних маршрутiв загального користування, автостанцiях та автовокзалах iнформацiю про послуги автомобiльного транспорту загального користування;

     безоплатно провозити з собою на автобусних маршрутах загального користування одну дитину дошкiльного вiку без надання їй окремого мiсця;

     безоплатно перевозити з собою на автобусних маршрутах загального користування ручну поклажу, а також вiдповiдно до законодавства про захист прав споживачiв i правил перевезень користуватися iншими правами.

     Пасажир зобов'язаний:

     мати при собi квиток на проїзд, на перевезення багажу, за наявностi права пiльгового проїзду - вiдповiдне посвiдчення чи довiдку, на пiдставi якої надається пiльга, а в разi запровадження автоматизованої системи облiку оплати проїзду - зареєструвати електронний квиток;

(абзац другий частини другої статтi 41 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 30.06.2015р. N 552-VIII, у редакцiї Закону України вiд 17.01.2017р. N 1812-VIII)

     виконувати вимоги правил надання послуг та правил користування пасажирським автомобiльним транспортом.

(абзац третiй частини другої статтi 41 у редакцiї Закону України вiд 17.01.2017р. N 1812-VIII)

     Стаття 42. Договори щодо перевезення пасажирiв

     Договiр про органiзацiю перевезення пасажирiв на автобусному маршрутi загального користування мiському, примiському та мiжмiському, якi не виходять за межi територiї областi (внутрiшньообласнi маршрути), укладається мiж органами виконавчої влади та органами мiсцевого самоврядування та автомобiльним перевiзником i вважається укладеним з моменту його пiдписання сторонами.

     Договiр перевезення пасажира автобусом на маршрутi загального користування укладається мiж автомобiльним перевiзником та пасажиром. Цей договiр вважається укладеним з моменту придбання пасажиром квитка на право проїзду, а для осiб, якi користуються правом пiльгового проїзду, - з моменту посадки в автобус, а в разi запровадження автоматизованої системи облiку оплати проїзду - з моменту реєстрацiї електронного квитка.

(частина друга статтi 42 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 17.01.2017р. N 1812-VIII)

     Договiр про нерегулярнi пасажирськi перевезення автобусом укладається мiж замовником транспортних послуг та автомобiльним перевiзником i вважається укладеним з моменту його пiдписання сторонами.

     Договiр перевезення пасажирiв на таксi набирає чинностi з моменту посадки пасажира i дiє до моменту його висадки в пунктi призначення.

     Договiр про обслуговування легковим автомобiлем на замовлення укладається мiж автомобiльним перевiзником i замовником у письмовiй формi та вважається укладеним з моменту його пiдписання сторонами або з моменту домовленостi сторiн.

     Дiя договору перевезення пасажира автомобiльним транспортом може бути припинена за iнiцiативою автомобiльного перевiзника чи водiя автомобiльного транспортного засобу, якщо пасажир:

     перебуває у станi алкогольного чи наркотичного сп'янiння;

     порушує громадський порядок;

     пред'являє заборонений до перевезення багаж або багаж, який за габаритами не вiдповiдає встановленим нормам;

     порушує iншi вимоги правил надання послуг пасажирського автомобiльного транспорту.

     Стаття 43. Основнi засади визначення автомобiльного перевiзника на автобусному маршрутi загального користування

     Визначення автомобiльного перевiзника на автобусному маршрутi загального користування здiйснюється виключно на конкурсних засадах.

     Об'єктом конкурсу можуть бути: маршрут (кiлька маршрутiв), оборотний рейс (кiлька оборотних рейсiв).

     На конкурс виносяться маршрути iз затвердженими паспортами.

     Визначення кандидатури автомобiльного перевiзника для роботи на мiжнародному автобусному маршрутi загального користування здiйснюється на конкурсних засадах у порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     Стаття 44. Визначення умов перевезень та проведення конкурсу

     Органiзацiя проведення конкурсу та визначення умов перевезень покладаються на органи виконавчої влади та органи мiсцевого самоврядування.

     До обов'язкових умов конкурсу на перевезення пасажирiв належать:

     визначена органами виконавчої влади та органами мiсцевого самоврядування обґрунтована структура парку автобусiв, що працюватимуть на маршрутi загального користування, за пасажиромiсткiстю, класом, технiчними та екологiчними показниками;

     державнi соцiальнi нормативи у сферi транспортного обслуговування населення.

     У разi вiдсутностi в перевiзникiв-претендентiв автобусiв, що вiдповiдають умовам конкурсу, вони мають право подавати до конкурсного комiтету заяву на участь у конкурсi та документи, що мiстять характеристику наявних автобусiв, якi перевiзник-претендент пропонує використовувати на даному маршрутi, а також iнвестицiйний проект-зобов'язання щодо оновлення парку автобусiв на цьому маршрутi на визначений перiод до п'яти рокiв.

     У разi вiдсутностi перевiзникiв-претендентiв, якi мають автобуси, що вiдповiдають умовам конкурсу, конкурс проводиться серед претендентiв, якi пропонують використовувати на даному маршрутi автобуси, що вiдповiдають вимогам безпеки, але не вiдповiдають умовам конкурсу за класом, пасажиромiсткiстю, параметрами комфортностi, з урахуванням поданих iнвестицiйних проектiв-зобов'язань щодо оновлення парку автобусiв, якi будуть повнiстю вiдповiдати всiм вимогам, у термiн до п'яти рокiв.

     Договiр з переможцем конкурсу (або дозвiл) органи виконавчої влади та органи мiсцевого самоврядування укладають (або надають) на термiн вiд трьох до п'яти рокiв.

     Договiр з переможцем конкурсу (або дозвiл) у разi вiдсутностi в нього автобусiв, що вiдповiдають умовам конкурсу, органи виконавчої влади та органи мiсцевого самоврядування укладають (або надають) на один рiк.

     Дозвiл органiв виконавчої влади та органiв мiсцевого самоврядування пасажирському перевiзнику на обслуговування автобусних маршрутiв надається на термiн до п'яти рокiв.

     Автомобiльний перевiзник - переможець конкурсу повинен самостiйно забезпечувати перевезення.

     Для пiдготовки та проведення конкурсу органи виконавчої влади та органи мiсцевого самоврядування утворюють конкурсний комiтет, до складу якого входять представники вiдповiдних органiв виконавчої влади, органiв мiсцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалiзацiю державної полiтики з питань безпеки на наземному транспортi, та територiальних органiв Нацiональної полiцiї, а також громадських органiзацiй у сферi автомобiльного транспорту.

(частина дев'ята статтi 44 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами України вiд 20.11.2012р. N 5502-VI, вiд 23.12.2015р. N 901-VIII)

     До конкурсного комiтету не можуть входити представники суб'єктiв господарювання - автомобiльних перевiзникiв, якi є учасниками конкурсу або якi дiють на ринку перевезень пасажирiв i можуть впливати на прийняття рiшень комiтету.

     Для органiзацiї забезпечення i пiдготовки матерiалiв для проведення засiдань конкурсного комiтету органи виконавчої влади та органи мiсцевого самоврядування на конкурсних умовах за договором залучають пiдприємство (органiзацiю), що має фахiвцiв та досвiд роботи не менше трьох рокiв з питань органiзацiї пасажирських перевезень. Конкурс проводиться iз залученням представникiв вiдповiдних органiв виконавчої влади, а також представникiв громадських органiзацiй. Залучене для проведення засiдань конкурсного комiтету пiдприємство (органiзацiя) готує матерiали щодо умов конкурсу, паспортiв автобусних маршрутiв, аналiзу одержаних пропозицiй та їх оцiнки, договорiв з переможцями конкурсу та iншi матерiали.

     Порядок проведення конкурсiв визначає Кабiнет Мiнiстрiв України.

     Стаття 45. Вимоги до автомобiльних перевiзникiв, якi допускаються до участi в конкурсi

     У конкурсi на визначення автомобiльного перевiзника на автобусному маршрутi загального користування можуть брати участь автомобiльнi перевiзники, якi мають лiцензiю на той вид послуг, що виносять на конкурс, на законних пiдставах використовують у достатнiй кiлькостi сертифiкованi автобуси вiдповiдного класу, вiдповiдають вимогам, викладеним у статтi 34 цього Закону.

     До участi в конкурсi не допускаються автомобiльнi перевiзники, якi:

     визнанi банкрутами або щодо яких порушено справу про банкрутство чи лiквiдацiю як суб'єкта господарювання;

     подали до участi в конкурсi документи, що мiстять недостовiрну iнформацiю;

     не вiдповiдають вимогам статтi 34 цього Закону;

     передбачають використовувати на маршрутах автобуси, переобладнанi з вантажних транспортних засобiв.

(частину другу статтi 45 доповнено абзацом п'ятим згiдно iз Законом України вiд 24.09.2008р. N 586-VI)

     Стаття 46. Проведення конкурсу на перевезення пасажирiв на автобусному маршрутi загального користування

     Для участi в конкурсi на перевезення пасажирiв на автобусному маршрутi загального користування автомобiльний перевiзник подає конкурсному комiтету такi документи:

     заяву претендента встановленого зразка iз зазначенням автобусного маршруту загального користування, на якому має намiр працювати претендент;

     вiдомостi за пiдписом суб'єкта господарювання про автобуси, якi будуть використовуватися на автобусному маршрутi з зазначенням пiдстав для їх використання перевiзником;

(абзац третiй частини першої статтi 46 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 13.05.2014р. N 1253-VII, у редакцiї Закону України вiд 02.03.2015р. N 222-VIII)

     вiдомостi про додатковi умови обслуговування маршруту;

     документ, що пiдтверджує внесення плати за участь у конкурсi.

     Органи виконавчої влади та органи мiсцевого самоврядування не менш як за дев'ять днiв до дня проведення конкурсу забезпечують iнформування вiдповiдних пiдроздiлiв Нацiональної полiцiї про перевiзникiв-претендентiв, якi подали документи на конкурс.

(частина друга статтi 46 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами України вiд 16.10.2012р. N 5459-VI, вiд 23.12.2015р. N 901-VIII)

     Порядок iнформування затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi транспорту, за погодженням з Мiнiстерством внутрiшнiх справ України.

     Пiд час визначення переможця конкурсу на мiжмiських та мiжнародних автобусних маршрутах у разi рiвних пропозицiй претендентiв перевага надається перевiзникам, якi представили до конкурсного комiтету свiдоцтво вiдповiдностi автобуса параметрам комфортностi.

(частина четверта статтi 46 у редакцiї Закону України вiд 02.03.2015р. N 222-VIII)

     Фiнансування проведення конкурсу здiйснюється органами виконавчої влади та органами мiсцевого самоврядування за рахунок коштiв, внесених претендентами як плату за участь у конкурсi, а також за рахунок власних коштiв.

     Якщо конкурс не вiдбувся або переможця не було визначено, претендентам повертають плату за участь у конкурсi, а витрати на пiдготовку конкурсу вiдносять на рахунок органiв виконавчої влади та органiв мiсцевого самоврядування.

(стаття 46 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 24.09.2008р. N 586-VI, у редакцiї Закону України вiд 21.06.2012р. N 5000-VI)

Роздiл III
ВНУТРIШНI ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖIВ

Глава 8
ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ ЩОДО ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖIВ

     Стаття 47. Внутрiшнi перевезення вантажiв та правила їх надання

     До внутрiшнiх перевезень вантажiв вiдносяться перевезення вантажiв мiж пунктами вiдправлення та призначення, розташованими в Українi, та комплекс допомiжних операцiй, пов'язаних з цими перевезеннями, а також технологiчнi перевезення вантажiв, що здiйснюються в межах одного виробничого об'єкта без виїзду на автомобiльнi дороги загального користування.

     До комплексу допомiжних операцiй, пов'язаних iз внутрiшнiми перевезеннями вантажiв автомобiльним транспортом, належать:

     завантаження та розвантаження автомобiльних транспортних засобiв;

     перевантаження вантажiв на iнший вид транспорту чи транспортний засiб;

     сортування, пакування, обмiрювання та маркування вантажу;

     накопичення, формування або дроблення партiй вантажу;

     зберiгання вантажу;

     транспортно-експедицiйнi послуги.

     Правила перевезень вантажiв транспортними засобами затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi транспорту.

     Правила технологiчних перевезень вантажiв транспортними засобами затверджуються керiвництвом виробничого об'єкта.

     Стаття 48. Документи, на пiдставi яких виконують вантажнi перевезення

     Автомобiльнi перевiзники, водiї повиннi мати i пред'являти особам, якi уповноваженi здiйснювати контроль на автомобiльному транспортi та у сферi безпеки дорожнього руху, документи, на пiдставi яких виконують вантажнi перевезення.

     Документами для здiйснення внутрiшнiх перевезень вантажiв є:

     для автомобiльного перевiзника - документ, що засвiдчує використання транспортного засобу на законних пiдставах, iншi документи, передбаченi законодавством;

     для водiя - посвiдчення водiя вiдповiдної категорiї, реєстрацiйнi документи на транспортний засiб, товарно-транспортна накладна або iнший визначений законодавством документ на вантаж, iншi документи, передбаченi законодавством.

     У разi перевезення небезпечних вантажiв крiм документiв, передбачених частиною другою цiєї статтi, обов'язковими документами також є:

     для автомобiльного перевiзника - лiцензiя на надання вiдповiдних послуг;

     для водiя - свiдоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажiв, свiдоцтво про пiдготовку водiїв транспортних засобiв, що перевозять небезпечнi вантажi, письмовi iнструкцiї на випадок аварiї або надзвичайної ситуацiї.

(абзац третiй частини третьої статтi 48 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 02.03.2015р. N 222-VIII)

     У разi перевезення вантажiв з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвiл, який дає право на рух автомобiльними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобiв, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти вiдсоткiв.

(частина четверта статтi 48 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 11.09.2019р. N 54-IX)
(стаття 48 у редакцiї Закону України вiд 22.03.2012р. N 4621-VI)

     Стаття 49. Основнi права та обов'язки водiя транспортного засобу при перевезеннi вантажу у внутрiшньому сполученнi

     Водiй транспортного засобу при внутрiшньому перевезеннi вантажiв має право:

     вiдмовлятися вiд прийняття для перевезення вантажу, який не вiдповiдає встановленим вимогам або вимогам щодо пломбування вантажу, якщо вiдтиск пломби нечiткий або пломбу пошкоджено;

     вимагати вiд вантажовласника (уповноваженої ним особи) належного закрiплення вантажу на транспортному засобi вiдповiдно до встановлених законодавством вимог та очищення його кузова вiд залишкiв вантажу.

     Водiй транспортного засобу зобов'язаний:

     мати при собi та передавати для перевiрки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбаченi законодавством, для здiйснення зазначених перевезень;

     перевiряти надiйнiсть пломбування, закрiплення, накриття та ув'язування вантажу для його безпечного перевезення;

     забезпечити збереження вантажу, прийнятого до перевезення, та своєчасно його доставити вантажовласнику (уповноваженiй ним особi);

     дотримуватися визначеного режиму працi та вiдпочинку.

     Стаття 50. Договiр про перевезення вантажу

     Договiр про перевезення вантажу автомобiльним транспортом укладається вiдповiдно до цивiльного законодавства мiж замовником та виконавцем у письмовiй формi (договiр, накладна, квитанцiя тощо).

     Iстотними умовами договору є:

     найменування та мiсцезнаходження сторiн;

     найменування та кiлькiсть вантажу, його пакування;

     умови та термiн перевезення;

     мiсце та час навантаження i розвантаження;

     вартiсть перевезення;

     iншi умови, узгодженi сторонами.

     Стаття 51. Основнi права та обов'язки замовника за договором про перевезення вантажу автомобiльним транспортом

     Замовник за договором про перевезення вантажу автомобiльним транспортом має право отримати компенсацiю згiдно iз законодавством за пошкодження або псування вантажу, часткову чи повну його втрату або несвоєчаснiсть доставки.

     Замовник за договором про перевезення вантажу зобов'язаний:

     забезпечити своєчасне та повне оформлення документiв на перевезення вантажу;

     утримувати власнi пiд'їзнi шляхи до вантажних пунктiв, вантажнi майданчики, рампи тощо у станi, що вiдповiдає вимогам законодавства з питань охорони працi, технiки безпеки та безпеки руху;

     здiйснювати вантажнi операцiї, закрiплення, накриття, ув'язування та пломбування вантажу, зняття крiплень i покриттiв та очищення транспортного засобу вiд залишкiв вантажу;

     забезпечувати вимоги законодавства з питань охорони працi та технiки безпеки при вантажних операцiях.

     Стаття 52. Основнi права та обов'язки виконавця за договором про перевезення вантажу автомобiльним транспортом

     Автомобiльний перевiзник має право:

     вiдмовитися вiд приймання вантажу для перевезення, якщо замовником не пiдготовлено вантаж чи необхiднi документи або внесенi без попереднього узгодження з ним змiни до реквiзитiв цих документiв;

     вiдмовитися вiд перевезення вантажу, якщо замовник подає до перевезень вантаж, не обумовлений договором про перевезення, пакування вантажу не вiдповiдає встановленим законодавством вимогам, ушкоджена тара або нечiтким є вiдтиск пломби тощо;

     одержувати вiдшкодування вiд замовника, якщо транспортний засiб був пошкоджений пiд час вантажних робiт або пiд час перевезення вантажу з вини замовника.

     Автомобiльний перевiзник зобов'язаний:

     при укладаннi договору про перевезення вантажу автомобiльним транспортом передбачати для свого персоналу встановленi законодавством умови працi та вiдпочинку;

     забезпечити виконання умов договору про перевезення вантажу автомобiльним транспортом у межах, визначених договором та законодавством;

     забезпечити збереження вантажу, прийнятого до перевезення, до передачi вантажовласнику (уповноваженiй ним особi) в пунктi призначення;

     вiдшкодовувати замовнику збитки за пошкодження або псування вантажу, часткову чи повну його втрату, а також збитки, завданi внаслiдок несвоєчасної доставки вантажу.

Роздiл IV. МIЖНАРОДНI ПЕРЕВЕЗЕННЯ ПАСАЖИРIВ I ВАНТАЖIВ

     Стаття 53. Органiзацiя мiжнародних перевезень пасажирiв i вантажiв

     Органiзацiю мiжнародних перевезень пасажирiв i вантажiв здiйснюють перевiзники вiдповiдно до мiжнародних договорiв України з питань мiжнародних автомобiльних перевезень.

     До мiжнародних перевезень пасажирiв та небезпечних вантажiв допускаються резиденти України, якi мають досвiд роботи на внутрiшнiх перевезеннях на договiрних умовах не менше нiж три роки.

(частина друга статтi 53 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 22.03.2012р. N 4621-VI)

     При виконаннi мiжнародних перевезень вантажiв резиденти України повиннi мати:

     дозволи iноземних країн, по територiї яких буде здiйснюватися перевезення;

     абзац третiй частини третьої статтi 53 виключено

(абзац третiй частини третьої статтi 53 у редакцiї Закону України вiд 22.03.2012р. N 4621-VI, виключено згiдно iз Законом України вiд 02.03.2015р. N 222-VIII)

     дозвiл щодо узгодження умов та режимiв перевезення в разi перевищення вагових або габаритних обмежень чи документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобiв, якщо перевищення вагових (габаритних) обмежень над визначеними законодавством становить менше семи вiдсоткiв;

(абзац четвертий частини третьої статтi 53 у редакцiї Закону України вiд 22.03.2012р. N 4621-VI)

     свiдоцтво про реєстрацiю транспортного засобу;

     сертифiкат вiдповiдностi транспортного засобу щодо безпеки руху та екологiчної безпеки вимогам країн, територiєю яких буде здiйснюватися перевезення, якщо iнше не передбачено мiжнародними договорами України;

(абзац шостий частини третьої статтi 53 у редакцiї Закону України вiд 22.03.2012р. N 4621-VI)

     документи на вантаж.

(частину третю статтi 53 доповнено абзацом сьомим згiдно iз Законом України вiд 22.03.2012р. N 4621-VI)

     При виконаннi мiжнародних перевезень пасажирiв резиденти України повиннi мати:

     дозволи iноземних країн, по територiї яких буде здiйснюватися перевезення;

     абзац третiй частини четвертої статтi 53 виключено

(згiдно iз Законом України вiд 02.03.2015р. N 222-VIII)

     свiдоцтво про реєстрацiю транспортного засобу;

     абзац п'ятий частини четвертої статтi 53 виключено

(згiдно iз Законом України вiд 22.03.2012р. N 4621-VI)

     список пасажирiв (при нерегулярних та маятникових перевезеннях);

     бiлетно-облiкову документацiю;

     схему маршруту.

     При виконаннi мiжнародних перевезень вантажiв нерезиденти України повиннi мати:

     дозвiл України;

     дозвiл щодо узгодження умов та режимiв перевезення в разi перевищення вагових або габаритних обмежень чи документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобiв, якщо перевищення вагових (габаритних) обмежень над визначеними законодавством становить менше семи вiдсоткiв;

(абзац третiй частини п'ятої статтi 53 у редакцiї Закону України вiд 22.03.2012р. N 4621-VI)

     свiдоцтво про реєстрацiю транспортного засобу;

     сертифiкат вiдповiдностi транспортного засобу вимогам законодавства України щодо безпеки руху та екологiчної безпеки, якщо iнше не передбачено мiжнародними договорами України;

(абзац п'ятий частини п'ятої статтi 53 у редакцiї Закону України вiд 22.03.2012р. N 4621-VI)

     документи на вантаж.

(частину п'яту статтi 53 доповнено абзацом шостим згiдно iз Законом України вiд 22.03.2012р. N 4621-VI)

     При виконаннi мiжнародних перевезень пасажирiв нерезиденти повиннi мати:

     дозвiл України;

     свiдоцтво про реєстрацiю транспортного засобу;

     абзац четвертий частини шостої статтi 53 виключено

(згiдно iз Законом України вiд 22.03.2012р. N 4621-VI)

     список пасажирiв (для нерегулярних та маятникових перевезень);

     бiлетно-облiкову документацiю.

     У транспортних засобах, що здiйснюють мiжнароднi перевезення пасажирiв та/або вантажiв, установлюються i використовуються контрольнi пристрої - тахографи.

(статтю 53 доповнено частиною сьомою згiдно iз Законом України вiд 22.03.2012р. N 4621-VI)

     Водiї транспортних засобiв, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов'язанi допускати до перевiрки тахографiв посадових осiб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалiзацiю державної полiтики з питань безпеки на наземному транспортi, надавати їм реєстрацiйнi листки режиму працi та вiдпочинку водiїв - тахокарти, а також, у разi якщо у транспортному засобi використовуються цифровi тахографи, роздруковувати на паперовому носiї iнформацiю про роботу та вiдпочинок водiїв.

(статтю 53 доповнено частиною восьмою згiдно iз Законом України вiд 22.03.2012р. N 4621-VI)

     Стаття 54. Мiжнародне спiвробiтництво у сферi мiжнародних перевезень пасажирiв i вантажiв

     Державну полiтику у сферi мiжнародного спiвробiтництва з питань автомобiльного транспорту розробляє та реалiзує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi транспорту.

(статтю 54 доповнено новою частиною першою згiдно iз Законом України вiд 20.11.2012р. N 5502-VI, у зв'язку з цим частину першу вважати частиною другою)

     Мiжнародне спiвробiтництво у сферi мiжнародних перевезень пасажирiв i вантажiв забезпечує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалiзацiю державної полiтики з питань безпеки на наземному транспортi, який у межах своїх повноважень:

     органiзовує виконання мiжнародних договорiв України з питань мiжнародних перевезень пасажирiв i вантажiв;

(абзац перший частини другої статтi 54 замiнено двома абзацами згiдно iз Законом України вiд 20.11.2012р. N 5502-VI, у зв'язку з цим абзаци другий - шостий вважати вiдповiдно абзацами третiм - сьомим)

     органiзовує контроль за виконанням мiжнародних договорiв України з питань мiжнародних перевезень пасажирiв i вантажiв;

     розробляє пропозицiї щодо розвитку мiжнародного спiвробiтництва у сферi мiжнародних перевезень пасажирiв i вантажiв;

     бере участь у проведеннi заходiв щодо укладання мiжнародних договорiв з питань мiжнародних перевезень пасажирiв i вантажiв;

     бере участь у роботi мiжнародних органiзацiй автомобiльного транспорту;

     забезпечує видачу дозвiльних документiв на мiжнароднi перевезення пасажирiв i вантажiв.

     Стаття 55. Дозволи на мiжнароднi автомобiльнi перевезення

     Види дозвiльних документiв та порядок їх розподiлу, видачi та використання українськими перевiзниками при перевезеннi по територiї iноземних країн визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi транспорту, з урахуванням вимог законодавства України та законодавства країни, по територiї якої буде здiйснюватися перевезення.

     Мiжнароднi автомобiльнi перевезення iноземними перевiзниками по територiї України здiйснюються за наявностi в перевiзника українського дозволу або iнших дозвiльних документiв, якщо iнше не передбачено законодавством України.

     Порядок оформлення i видачi дозволiв на поїздку по територiях iноземних держав при виконаннi перевезень пасажирiв i вантажiв автомобiльним транспортом у мiжнародному сполученнi, їх облiку та обмiну визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi транспорту.

     Дозвiльнi документи Європейської Конференцiї Мiнiстрiв Транспорту розподiляють на конкурсних засадах з урахуванням рiвня безпеки руху й екологiчної безпеки транспортних засобiв, запроваджених у європейських країнах, ефективностi їх використання.

     Порядок проведення конкурсу та видачi дозвiльних документiв Європейської Конференцiї Мiнiстрiв Транспорту визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi транспорту.

     Стаття 56. Регулярнi, нерегулярнi та маятниковi (човниковi) пасажирськi мiжнароднi автомобiльнi перевезення

     Регулярнi, нерегулярнi та маятниковi (човниковi) пасажирськi мiжнароднi автомобiльнi перевезення, що здiйснюють перевiзники України, повиннi виконуватись автобусами, що вiдповiдають умовам перевезень та параметрам комфортностi i мають понад 20 мiсць для сидiння пасажирiв.

     При здiйсненнi мiжнародних нерегулярних, маятникових (човникових) та регулярних транзитних перевезень водiї повиннi мати списки пасажирiв та iншi документи, обумовленi законодавством України.

     Порядок органiзацiї регулярних, нерегулярних та маятникових (човникових) перевезень пасажирiв у мiжнародному сполученнi визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi транспорту.

     Стаття 561. Обов'язки автомобiльного перевiзника, автомобiльного самозайнятого перевiзника i пасажира пiд час пасажирського мiжнародного автомобiльного перевезення

     Пiд час здiйснення пасажирського мiжнародного автомобiльного перевезення автомобiльний перевiзник, автомобiльний самозайнятий перевiзник, крiм обов'язкiв, визначених статтею 40 цього Закону, зобов'язанi перед початком такого перевезення перевiрити наявнiсть у пасажирiв документiв, необхiдних для в'їзду до держави прямування, держав за маршрутом слiдування, та вiдмовити у перевезеннi пасажирам, якi на їх вимогу не пред'явили необхiднi документи.

     Пасажир пiд час мiжнародного автомобiльного перевезення, крiм обов'язкiв, визначених статтею 41 цього Закону, зобов'язаний мати належним чином оформленi документи, необхiднi для в'їзду до держави прямування, держав за маршрутом слiдування, та пред'явити їх автомобiльному перевiзнику, автомобiльному самозайнятому перевiзнику на їх вимогу.

(Закон доповнено статтею 561 згiдно iз Законом України вiд 02.12.2010р. N 2753-VI)

     Стаття 57. Перевезення пасажирiв i вантажiв на територiї України iноземними перевiзниками

     Перевезення пасажирiв i вантажiв мiж пунктами, розташованими на територiї України, транспортними засобами, що належать iноземним перевiзникам, забороняється, якщо на це не було отримано дозволу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалiзацiю державної полiтики з питань безпеки на наземному транспортi.

(частина перша статтi 57 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.11.2012р. N 5502-VI)

     Перевезення пасажирiв та вантажiв з третьої країни та/або в третю країну через територiю України нерезидентами забороняється без вiдповiдного дозволу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалiзацiю державної полiтики з питань безпеки на наземному транспортi.

(статтю 57 доповнено частиною другою згiдно iз Законом України вiд 22.03.2012р. N 4621-VI, частина друга статтi 57 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.11.2012р. N 5502-VI)

     Стаття 58. Контроль за здiйсненням мiжнародних перевезень пасажирiв i вантажiв автомобiльним транспортом

     Контроль за здiйсненням мiжнародних перевезень пасажирiв i вантажiв автомобiльним транспортом на територiї України здiйснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалiзацiю державної полiтики з питань безпеки на наземному транспортi.

     Функцiями контролю за здiйсненням мiжнародних автомобiльних перевезень пасажирiв i вантажiв автомобiльним транспортом є:

     контроль за виконанням перевiзниками вимог мiжнародних договорiв України з питань мiжнародних автомобiльних перевезень;

     контроль та оформлення дозвiльних документiв на мiжнароднi перевезення пасажирiв i вантажiв автомобiльним транспортом;

     облiк автомобiльних транспортних засобiв, що здiйснюють мiжнароднi перевезення пасажирiв i вантажiв;

     контроль технiчного, санiтарного та екологiчного стану транспортних засобiв, що впливає на безпеку руху та екологiчну ситуацiю;

     перевiрка транспортно-експедиторської документацiї та лiцензiй на здiйснення мiжнародних перевезень пасажирiв i небезпечних вантажiв автомобiльним транспортом;

     перевiрка вагових i габаритних параметрiв транспортних засобiв;

     контроль та нагляд за дотриманням правил перевезення небезпечних вантажiв.

(стаття 58 у редакцiї Закону України вiд 20.11.2012р. N 5502-VI)

     Стаття 59. Мiжнародний автомобiльний перевiзник пасажирiв i вантажiв

     Резиденти України, якi здiйснюють мiжнароднi перевезення пасажирiв чи вантажiв, та (або) фахiвцi, призначенi ними вiдповiдальними за органiзацiю та безпеку перевезень, повиннi мати документ, що засвiдчує їхню квалiфiкацiю, вимоги до якої та порядок її пiдтвердження визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi транспорту.

     Вимоги до професiйної квалiфiкацiї за обсягами та рiвнем пiдготовки мають передбачати володiння достатнiми знаннями, для того щоб належним чином i ефективно займатися професiйною дiяльнiстю мiжнародного автомобiльного перевiзника, зокрема знаннями таких предметiв: комерцiйне i фiнансове управлiння пiдприємством; технiчнi стандарти i операцiї; безпека дорожнього руху; доступ до ринкiв; елементи торгового, соцiального i трудового, цивiльного i податкового законодавства.

     Вимоги до професiйної квалiфiкацiї мають бути пiдтвердженi шляхом успiшного складення обов'язкового письмового екзамену, а за необхiдностi й усного, що проводиться органом, установою чи органiзацiєю, призначеною центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi транспорту.

     Резиденти України, якi здiйснюють мiжнароднi перевезення пасажирiв чи вантажiв, повиннi мати передбачену законодавством документацiю та забезпечувати всi види обов'язкового страхування, передбаченi законодавством України.

     Нерезиденти України, якi здiйснюють регулярнi, нерегулярнi та маятниковi (човниковi) перевезення пасажирiв у мiжнародному сполученнi по територiї України, повиннi забезпечити необхiднi режими працi i вiдпочинку водiїв, контроль стану їх здоров'я, а також контроль технiчного, санiтарного та екологiчного стану автобуса перед виїздом на маршрут.

     До мiжнародних перевезень пасажирiв та (чи) вантажiв допускаються резиденти України, якi склали обов'язковий письмовий екзамен на професiйну придатнiсть у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi транспорту.

     Право на здiйснення транспортними засобами мiжнародних перевезень пасажирiв надається водiям, яким виповнився 21 рiк.

     Право на керування автобусами на мiжнародних маршрутах мають водiї, якi останнi три роки працюють водiями автобусiв.

Роздiл V
ВIДПОВIДАЛЬНIСТЬ ПЕРЕВIЗНИКIВ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО АВТОМОБIЛЬНИЙ ТРАНСПОРТ

     Стаття 60. Вiдповiдальнiсть за порушення законодавства про автомобiльний транспорт

     За порушення законодавства про автомобiльний транспорт до автомобiльних перевiзникiв застосовуються адмiнiстративно-господарськi штрафи за:

(абзац перший частини першої статтi 60 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.11.2012р. N 5502-VI)

     безпiдставну вiдмову вiд пiльгового перевезення пасажира - штраф у розмiрi десяти неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян;

     надання послуг з перевезень пасажирiв та вантажiв без оформлення документiв, перелiк яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмiрi ста неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян;

     експлуатацiю легкового автомобiля, облаштованого як таксi, без наявностi лiцензiї - штраф у розмiрi тридцяти неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян;

(абзац четвертий частини першої статтi 60 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 02.03.2015р. N 222-VIII)

     стоянку легкового автомобiля, який не облаштований як таксi i не має лiцензiї, та посадку пасажирiв на стоянцi таксi - штраф у розмiрi тридцяти неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян;

(абзац п'ятий частини першої статтi 60 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 02.03.2015р. N 222-VIII)

     виконання нерезидентами України мiжнародних перевезень пасажирiв чи вантажiв без документiв, перелiк яких визначений статтею 53 цього Закону, - штраф у розмiрi ста неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян;

(абзац шостий частини першої статтi 60 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 22.03.2012р. N 4621-VI)

     порушення нерезидентами вимог статтi 57 цього Закону - штраф у розмiрi однiєї тисячi неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян;

(частину першу статтi 60 доповнено новим абзацом сьомим згiдно iз Законом України вiд 22.03.2012р. N 4621-VI, у зв'язку з цим абзаци сьомий - дванадцятий вважати вiдповiдно абзацами восьмим - тринадцятим)

     порушення режимiв працi та вiдпочинку водiями транспортних засобiв - штраф у розмiрi двадцяти неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян;

     перевезення пасажирiв на маршрутi протяжнiстю понад 500 кiлометрiв одним водiєм - штраф у розмiрi тридцяти неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян;

     вiдсутнiсть у випадках, передбачених законодавством, списку пасажирiв при здiйсненнi мiжнародного перевезення пасажирiв автомобiльним транспортом - штраф у розмiрi десяти неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян;

     управлiння транспортними засобами при здiйсненнi мiжнародних автомобiльних перевезень без контрольних пристроїв (тахографiв) реєстрацiї режимiв працi чи вiдпочинку водiїв транспортних засобiв чи вимкненими такими контрольними пристроями (тахографами) або без щоденних реєстрацiйних листкiв режимiв працi та вiдпочинку - штраф у розмiрi сорока неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян;

     здiйснення водiями мiжнародних автомобiльних перевезень без розпiзнавальних знакiв держави реєстрацiї транспортного засобу - штраф у розмiрi двадцяти неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян;

     невиконання перевiзниками або їхнiми представниками приписiв органiв державного контролю щодо усунення порушень транспортного законодавства - штраф у розмiрi сорока неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян;

     перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм вiд 5 % до 10 % включно при перевезеннi вантажу без вiдповiдного дозволу - штраф у розмiрi п'ятисот неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян;

(частину першу статтi 60 доповнено абзацом чотирнадцятим згiдно iз Законом України вiд 11.09.2019р. N 54-IX)

     перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 %, але не бiльше 20 % при перевезеннi вантажу без вiдповiдного дозволу - штраф у розмiрi однiєї тисячi неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян;

(частину першу статтi 60 доповнено абзацом п'ятнадцятим згiдно iз Законом України вiд 11.09.2019р. N 54-IX)

     перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 % при перевезеннi вантажу без вiдповiдного дозволу - штраф у розмiрi двох тисяч неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян.

(частину першу статтi 60 доповнено абзацом шiстнадцятим згiдно iз Законом України вiд 11.09.2019р. N 54-IX)

     Порушення законодавства про автомобiльний транспорт, передбаченi абзацами чотирнадцятим - шiстнадцятим частини першої цiєї статтi, можуть бути зафiксованi в автоматичному режимi в порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України.

(статтю 60 доповнено новою частиною другою згiдно iз Законом України вiд 11.09.2019р. N 54-IX, у зв'язку з цим частини другу - восьму вважати вiдповiдно частинами третьою - дев'ятою)

     Випуск (впуск) з (на) територiї України транспортного засобу, що виконує мiжнародне перевезення, на якому здiйснено порушення транспортного законодавства, здiйснюється тiльки пiсля надання водiєм документа щодо сплати штрафу чи виконання припису органу державного контролю, якщо скарга на постанову щодо накладання адмiнiстративного стягнення залишилися без задоволення.

(частина третя статтi 60 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 18.09.2012р. N 5288-VI)

     При вчиненнi однiєю особою двох або бiльше правопорушень адмiнiстративно-господарський штраф накладається за кожне правопорушення окремо.

(частина четверта статтi 60 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 20.11.2012р. N 5502-VI)

     Розглядати справи про накладення адмiнiстративно-господарських штрафiв за порушення, зазначенi у цiй статтi, мають право посадовi особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалiзацiю державної полiтики з питань безпеки на наземному транспортi.

(частина п'ята статтi 60 у редакцiї Закону України вiд 20.11.2012р. N 5502-VI)

     Адмiнiстративно-господарськi штрафи стягуються вiдповiдно до закону центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалiзацiю державної полiтики у сферi органiзацiї примусового виконання рiшень судiв та iнших органiв (посадових осiб), i зараховуються до Державного бюджету України, крiм адмiнiстративно-господарських штрафiв, передбачених абзацами чотирнадцятим - шiстнадцятим частини першої статтi 60 цього Закону, та плати за проїзд автомобiльними дорогами транспортних засобiв та iнших самохiдних машин i механiзмiв, ваговi або габаритнi параметри яких перевищують нормативнi, пiд час здiйснення габаритно-вагового контролю, якi зараховуються до державного дорожнього фонду.

(статтю 60 доповнено новою частиною шостою згiдно iз Законом України вiд 20.11.2012р. N 5502-VI, у зв'язку з цим частини шосту - восьму вважати вiдповiдно частинами сьомою - дев'ятою, частина шоста статтi 60 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 11.09.2019р. N 54-IX)

     Плата за проїзд автомобiльними дорогами транспортних засобiв та iнших самохiдних машин i механiзмiв, ваговi або габаритнi параметри яких перевищують нормативнi, зараховується до державного дорожнього фонду.

(статтю 60 доповнено новою частиною сьомою згiдно iз Законом України вiд 11.09.2019р. N 54-IX, у зв'язку з цим частини сьому - дев'яту вважати вiдповiдно частинами восьмою - десятою)

     Порядок стягнення у виглядi штрафу за порушення, викладенi у цiй статтi, та порядок оскарження постанови по справi про правопорушення визначає Кабiнет Мiнiстрiв України.

(частина восьма статтi 60 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 18.09.2012р. N 5288-VI)

     За невиконання обов'язку перевiрити перед початком пасажирського мiжнародного автомобiльного перевезення наявнiсть у пасажира документiв, необхiдних для в'їзду до держави прямування, держав за маршрутом слiдування, що призвело до перевезення чи спроби перевезення пасажира через державний кордон України без необхiдних документiв, автомобiльний перевiзник, автомобiльний самозайнятий перевiзник несуть вiдповiдальнiсть, передбачену законом.

(статтю 60 доповнено частиною дев'ятою згiдно iз Законом України вiд 02.12.2010р. N 2753-VI)

     Вiдмова автомобiльного перевiзника, автомобiльного самозайнятого перевiзника у мiжнародному автомобiльному перевезеннi пасажиру, який на вимогу автомобiльного перевiзника, автомобiльного самозайнятого перевiзника не пред'явив документи, необхiднi для в'їзду до держави прямування, держав за маршрутом слiдування, не тягне за собою обов'язок автомобiльного перевiзника, автомобiльного самозайнятого перевiзника вiдшкодувати пасажиру заподiяну у зв'язку з цим шкоду.

(статтю 60 доповнено частиною десятою згiдно iз Законом України вiд 02.12.2010р. N 2753-VI)

Роздiл VI. ПРИКIНЦЕВI ПОЛОЖЕННЯ

     1. Цей Закон набирає чинностi з дня його опублiкування.

     2. До приведення законодавства України у вiдповiднiсть iз цим Законом закони та iншi нормативно-правовi акти застосовуються в частинi, що не суперечить цьому Закону.

     3. Кабiнету Мiнiстрiв України у тримiсячний термiн вiд дня набрання чинностi цим Законом:

     подати на розгляд Верховної Ради України пропозицiї щодо приведення законiв України у вiдповiднiсть iз цим Законом;

     привести свої нормативно-правовi акти у вiдповiднiсть iз цим Законом;

     забезпечити приведення мiнiстерствами та iншими центральними органами виконавчої влади їхнiх нормативно-правових актiв у вiдповiднiсть iз цим Законом;

     вiдповiдно до своєї компетенцiї забезпечити прийняття нормативно-правових актiв, передбачених цим Законом.

Президент України Л.КУЧМА

м. Київ
5 квiтня 2001 року
N 2344-III

Copyright © 2020 НТФ «Інтес»
Всі права захищені.