ЗАКОН  УКРАЇНИ

Про забезпечення функцiонування української мови як державної

Iз змiнами i доповненнями, внесеними
Законами України
вiд 19 вересня 2019 року N 113-IX,
вiд 19 вересня 2019 року N 114-IX,
Виборчим кодексом України
вiд 19 грудня 2019 року N 396-IX,
Законами України
вiд 17 березня 2020 року N 531-IX,
вiд 16 сiчня 2020 року N 463-IX

     Верховна Рада України, ґрунтуючись на Декларацiї про державний суверенiтет України вiд 16 липня 1990 року та схваленому Всеукраїнським референдумом 1 грудня 1991 року Актi проголошення незалежностi України вiд 24 серпня 1991 року, якими було вiдновлено незалежну нацiональну державнiсть України;

     керуючись Конституцiєю України, що визначає українську мову як єдину державну мову в Українi та покладає на державу обов'язок забезпечувати всебiчний розвиток i функцiонування української мови в усiх сферах суспiльного життя на всiй територiї України;

     дiючи вiдповiдно до Рiшення Конституцiйного Суду України вiд 14 грудня 1999 року N 10-рп/99, яким встановлено, що українська мова як державна є обов'язковим засобом спiлкування на всiй територiї України при здiйсненнi повноважень органами державної влади та органами мiсцевого самоврядування (мова актiв, роботи, дiловодства, документацiї тощо), а також в iнших публiчних сферах суспiльного життя, якi визначаються законом;

     зважаючи на Концепцiю державної мовної полiтики, затверджену Указом Президента України вiд 15 лютого 2010 року N 161/2010, яка визначає стратегiчнi прiоритети в подоланнi спричинених багатовiковою асимiляцiйною полiтикою колонiзаторiв та окупантiв деформацiй нацiонального мовно-культурного i мовно-iнформацiйного простору та вiдповiдно до якої повноцiнне функцiонування української мови в усiх сферах суспiльного життя на всiй територiї держави є гарантiєю збереження iдентичностi української нацiї та змiцнення державної єдностi України;

     усвiдомлюючи, що українська мова є визначальним чинником i головною ознакою iдентичностi української нацiї, яка iсторично сформувалася i протягом багатьох столiть безперервно проживає на власнiй етнiчнiй територiї, становить переважну бiльшiсть населення країни i дала офiцiйну назву державi, а також є базовим системотвiрним складником української громадянської нацiї;

     прагнучи до посилення державотворчих i консолiдацiйних функцiй української мови, пiдвищення її ролi в забезпеченнi територiальної цiлiсностi та нацiональної безпеки України;

     маючи на метi створення належних умов для забезпечення i захисту мовних прав i потреб українцiв;

     а також беручи до уваги Висновок Європейської комiсiї за демократiю через право, вiдповiдно до якого за особливих умов, що склалися в Українi, збалансована полiтика у мовнiй сферi вимагає належних гарантiй для збереження державної мови як iнструмента єднання суспiльства, та Рекомендацiю Європейської комiсiї за демократiю через право українському законодавчому органу вiднайти iстотно прийнятнiшi способи пiдтвердження верховенства української мови як єдиної державної мови та вжити додаткових заходiв для змiцнення її ролi в українському суспiльствi,

     ухвалює цей Закон.

Роздiл I
ЗАГАЛЬНI ЗАСАДИ

     Стаття 1. Статус української мови як єдиної державної мови в Українi

     1. Єдиною державною (офiцiйною) мовою в Українi є українська мова.

     2. Статус української мови як єдиної державної мови зумовлений державотворчим самовизначенням української нацiї.

     3. Державний статус української мови є невiддiльним елементом конституцiйного ладу України як унiтарної держави.

     4. Статус української мови як єдиної державної мови в Українi визначається виключно Конституцiєю України.

     5. Порядок функцiонування i застосування державної мови визначається виключно законом.

     6. Навмисне спотворення української мови в офiцiйних документах i текстах, зокрема навмисне застосування її з порушенням вимог українського правопису i стандартiв державної мови, а також створення перешкод та обмежень у застосуваннi української мови тягнуть за собою вiдповiдальнiсть, встановлену законом.

     7. Статус української мови як єдиної державної мови передбачає обов'язковiсть її використання на всiй територiї України при здiйсненнi повноважень органами державної влади та органами мiсцевого самоврядування, а також в iнших публiчних сферах суспiльного життя, якi визначенi цим Законом.

     8. Українська мова як єдина державна мова виконує функцiї мови мiжетнiчного спiлкування, є гарантiєю захисту прав людини для кожного українського громадянина незалежно вiд його етнiчного походження, а також є фактором єдностi i нацiональної безпеки України.

     Стаття 2. Сфера дiї Закону

     1. Цей Закон регулює функцiонування i застосування української мови як державної у сферах суспiльного життя, визначених цим Законом, на всiй територiї України.

     2. Дiя цього Закону не поширюється на сферу приватного спiлкування та здiйснення релiгiйних обрядiв.

     3. Порядок застосування кримськотатарської мови та iнших мов корiнних народiв, нацiональних меншин України у вiдповiдних сферах суспiльного життя визначається законом щодо порядку реалiзацiї прав корiнних народiв, нацiональних меншин України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

     Стаття 3. Завдання Закону

     1. Завданнями цього Закону є:

     1) захист державного статусу української мови;

     2) утвердження української мови як мови мiжетнiчного спiлкування в Українi;

     3) забезпечення функцiонування державної мови як iнструмента об'єднання українського суспiльства, засобу змiцнення державної єдностi та територiальної цiлiсностi України, її незалежної державностi i нацiональної безпеки;

     4) забезпечення застосування української мови як державної на всiй територiї України у сферах суспiльного життя, визначених цим Законом, а також у мiжнародному спiлкуваннi, пiд час здiйснення посадовими та службовими особами представницьких функцiй;

     5) забезпечення розвитку української мови для змiцнення нацiональної iдентичностi, збереження нацiональної культури, традицiй, звичаїв, iсторичної пам'ятi та забезпечення її подальшого функцiонування як державотворчого чинника української нацiї;

     6) пiдтримка української мови шляхом сприяння:

     а) володiнню українською мовою громадянами України;

     б) розвитку української жестової мови як основного або одного з основних засобiв спiлкування жестомовних осiб. Статус, засади та порядок застосування української жестової мови визначаються законом;

     в) застосуванню української мови вiдповiдно до вимог українського правопису та iнших стандартiв державної мови;

     г) вживанню замiсть iншомовних українських слiв, словосполучень i термiнiв у разi, якщо в українськiй мовi iснують рiвнозначнi вiдповiдники, та пiдвищенню рiвня обiзнаностi громадян про них;

     ґ) запобiганню вульгаризацiї української мови та змiшування її з iншими мовами;

     д) поширенню знань про українську мову та її роль у розвитку української та європейської культур;

     е) популяризацiї дiалектiв i говiрок української мови та їх збереженню;

     є) вивченню української мови в Українi та за кордоном;

     7) поширення української мови у свiтi та сприяння в задоволеннi мовних потреб закордонних українцiв i громадян України, якi проживають або тимчасово перебувають за межами України.

     Стаття 4. Статус української жестової мови та мовнi права жестомовних осiб

     1. Українська жестова мова є мовою спiльноти жестомовних осiб.

     2. Українська жестова мова - природна вiзуально-жестова мовна система з власною лексико-граматичною структурою, що сформувалася еволюцiйним шляхом i використовується як основний або один з основних засобiв спiлкування жестомовних осiб, якi постiйно проживають або впродовж тривалого часу проживали на територiї України.

     3. В Українi кожному гарантується право вiльно використовувати українську жестову мову в суспiльному життi, вивчати та пiдтримувати її, а також навчатися українською жестовою мовою.

     4. Жодне з положень цього Закону не може тлумачитися як таке, що спрямоване на звуження сфери використання української жестової мови.

     Стаття 5. Державна програма сприяння опануванню державної мови

     1. Кабiнет Мiнiстрiв України затверджує i забезпечує виконання Державної програми сприяння опануванню державної мови (далi - Програма).

     2. Програма визначає основнi стратегiчнi цiлi та прiоритетнi завдання державної полiтики щодо пiдтримки державної мови впродовж вiдповiдного перiоду часу, а також заходи, що планується здiйснити для досягнення зазначених цiлей i реалiзацiї завдань.

     3. Вiдповiдно до Програми Кабiнет Мiнiстрiв України вживає заходiв для створення та забезпечення дiяльностi мережi державних, комунальних курсiв з вивчення державної мови громадянами України, iноземцями та особами без громадянства, створює умови для розвитку суб'єктiв освiтньої дiяльностi, якi дають змогу кожнiй особi опанувати державну мову, в тому числi шляхом неформальної та iнформальної освiти.

     4. Програма має розроблятися i реалiзовуватися з урахуванням установлених законом гарантiй i пiльг, необхiдних для задоволення потреб громадян України, iноземцiв та осiб без громадянства у вивченнi державної мови та поширення її використання як в Українi, так i поза її межами.

     5. Програма дiяльностi центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної полiтики у сферах культури та мистецтв, з розвитку культури на вiдповiдний рiк повинна передбачати заходи щодо сприяння опануванню української мови, в тому числi шляхом видання навчальних посiбникiв з української мови, створення української термiнологiчної словникової бази та забезпечення вiльного доступу до зазначеної книжкової продукцiї громадянам України, iноземцям та особам без громадянства, i має вiдповiдати Програмi.

Роздiл II
УКРАЇНСЬКА МОВА ТА ГРОМАДЯНСТВО УКРАЇНИ

     Стаття 6. Обов'язок громадянина України володiти державною мовою

     1. Кожний громадянин України зобов'язаний володiти державною мовою.

     2. Держава забезпечує кожному громадяниновi України можливостi для опанування державної мови через систему закладiв дошкiльної, повної загальної середньої, позашкiльної, професiйної (професiйно-технiчної), фахової передвищої, вищої освiти, освiти дорослих, а також через пiдтримку неформальної та iнформальної освiти, спрямованої на вивчення державної мови.

     3. Держава органiзовує безкоштовнi курси української мови для дорослих та забезпечує можливiсть вiльно опанувати державну мову громадянам України, якi не мали такої змоги.

     Стаття 7. Обов'язок володiти державною мовою для набуття громадянства України

     1. Особа, яка має намiр набути громадянство України, зобов'язана засвiдчити вiдповiдний рiвень володiння державною мовою.

     Особи, якi мають визначнi заслуги перед Україною, у тому числi iноземцi та особи без громадянства, якi в установленому законодавством України порядку проходять вiйськову службу у Збройних Силах України та нагородженi державною нагородою, i особи, прийняття яких до громадянства України становить державний iнтерес для України, мають право на набуття громадянства України без засвiдчення рiвня володiння державною мовою. Такi особи зобов'язанi опанувати державну мову на рiвнi, визначеному законодавством, упродовж одного року з дня набуття громадянства.

     2. Вимоги до рiвня володiння державною мовою, необхiдного для набуття громадянства України, визначає Нацiональна комiсiя зi стандартiв державної мови.

     3. Складання iспиту на рiвень володiння державною мовою, необхiдний для набуття громадянства України, здiйснюється в порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     Стаття 8. Мова документiв, що посвiдчують особу громадянина України

     1. Документи, що посвiдчують особу громадянина України, складаються державною мовою. У випадках, визначених законом i мiжнародними договорами, згоду на обов'язковiсть яких надано Верховною Радою України, такi документи складаються iншими мовами та дублюються державною мовою.

     2. Громадяни України, рiдна мова яких вiдмiнна вiд української, мають право на транскрибований запис своїх прiзвища та iменi вiдповiдно до своєї нацiональної традицiї в документах, що посвiдчують особу громадянина України, вiдповiдно до статтi 40 цього Закону.

     3. Запис прiзвища та iменi в паспортi громадянина України для виїзду за кордон здiйснюється у транскрипцiї з української мови.

Роздiл III
ОБОВ'ЯЗОК ВОЛОДIТИ ДЕРЖАВНОЮ МОВОЮ

     Стаття 9. Особи, якi зобов'язанi володiти державною мовою та застосовувати її пiд час виконання службових обов'язкiв

     1. Володiти державною мовою та застосовувати її пiд час виконання службових обов'язкiв зобов'язанi:

     1) Президент України, Прем'єр-мiнiстр України, Перший вiце-прем'єр-мiнiстр України, вiце-прем'єр-мiнiстри України, iншi члени Кабiнету Мiнiстрiв України, першi заступники та заступники мiнiстрiв, керiвники iнших центральних органiв виконавчої влади та їх заступники, Глава Адмiнiстрацiї Президента України та його заступники, Секретар Ради нацiональної безпеки i оборони України та його заступники, Голова Служби безпеки України та його заступники, Голова Служби зовнiшньої розвiдки України та його заступники, Генеральний прокурор та його заступники, керiвники обласних та окружних прокуратур, керiвник Спецiалiзованої антикорупцiйної прокуратури та його заступники, члени Ради Нацiонального банку України, Голова та iншi члени Рахункової палати, Голова Антимонопольного комiтету України, iншi державнi уповноваженi Антимонопольного комiтету України, голови територiальних вiддiлень Антимонопольного комiтету України, члени Нацiонального агентства з питань запобiгання корупцiї, члени Нацiональної комiсiї зi стандартiв державної мови, члени Центральної виборчої комiсiї, члени Нацiональної ради України з питань телебачення i радiомовлення, члени нацiональних комiсiй регулювання природних монополiй, члени Нацiональної комiсiї з цiнних паперiв та фондового ринку, члени Нацiональної комiсiї, що здiйснює державне регулювання у сферi ринкiв фiнансових послуг, члени iнших державних колегiальних органiв, Голова Державного комiтету телебачення i радiомовлення України та його заступники, Голова Фонду державного майна України та його заступники, постiйнi представники Кабiнету Мiнiстрiв України, Верховної Ради України, Президента України у Конституцiйному Судi України, Директор Нацiонального антикорупцiйного бюро України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини та його представники, Уповноважений iз захисту державної мови, Голова Верховної Ради Автономної Республiки Крим та його заступники, Голова Ради мiнiстрiв Автономної Республiки Крим та його заступники, мiнiстри Автономної Республiки Крим, Постiйний Представник Президента України в Автономнiй Республiцi Крим та його заступники;

(пункт 1 частини першої статтi 9 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 19.09.2019р. N 113-IX)

     2) депутати Верховної Ради Автономної Республiки Крим, депутати мiсцевих рад, посадовi особи органiв мiсцевого самоврядування;

     3) державнi службовцi;

     4) голови мiсцевих державних адмiнiстрацiй, їх першi заступники та заступники;

     5) службовцi Нацiонального банку України;

     6) особи офiцерського складу, якi проходять вiйськову службу за контрактом;

     7) особи начальницького (середнього i вищого) складу Нацiональної полiцiї, iнших правоохоронних та розвiдувальних органiв, посадовi особи iнших органiв, яким присвоюються спецiальнi звання;

     8) особи рядового, сержантського i старшинського складу Нацiональної полiцiї, iнших правоохоронних, розвiдувальних органiв, iнших органiв, яким присвоюються спецiальнi звання;

     9) прокурори;

     10) суддi, якi обранi чи призначенi вiдповiдно до Конституцiї України та здiйснюють правосуддя на професiйнiй основi, члени та дисциплiнарнi iнспектори Вищої квалiфiкацiйної комiсiї суддiв України, члени Вищої ради правосуддя;

     11) адвокати;

     12) нотарiуси;

     13) керiвники закладiв освiти всiх форм власностi;

     14) педагогiчнi, науково-педагогiчнi i науковi працiвники, крiм iноземцiв чи осiб без громадянства, якi запрошенi до закладiв освiти та/або наукових установ та працюють на тимчасовiй основi як науковi, педагогiчнi, науково-педагогiчнi працiвники або викладачi iноземної мови;

     15) медичнi працiвники державних i комунальних закладiв охорони здоров'я;

     16) посадовi та службовi особи пiдприємств, установ i органiзацiй державної i комунальної форм власностi, не визначенi в пiдпунктах 1 - 15 частини першої цiєї статтi, крiм осiб, якi не є громадянами України.

     2. Володiти державною мовою зобов'язанi особи, якi претендують на обрання чи призначення на посади, визначенi частиною першою цiєї статтi.

     Стаття 10. Вимоги щодо рiвня володiння державною мовою

     1. Вимоги щодо вiдповiдного рiвня володiння державною мовою особами, визначеними статтею 9 цього Закону, встановлює Нацiональна комiсiя зi стандартiв державної мови.

     2. Рiвень володiння державною мовою особами, визначеними пунктами 1, 3, 4, 7, 9, 10, 13 частини першої статтi 9 цього Закону, засвiдчується державним сертифiкатом про рiвень володiння державною мовою (далi - державний сертифiкат), що видається Нацiональною комiсiєю зi стандартiв державної мови вiдповiдно до цього Закону.

     3. Рiвень володiння державною мовою особами, визначеними пунктами 2, 5, 6, 8, 11, 12, 14 - 16 частини першої статтi 9 цього Закону, засвiдчується документом про повну загальну середню освiту за умови, що такий документ пiдтверджує вивчення особою української мови як навчального предмета (дисциплiни), або державним сертифiкатом про рiвень володiння державною мовою, що видається Нацiональною комiсiєю зi стандартiв державної мови вiдповiдно до цього Закону.

     4. Документ, що засвiдчує рiвень володiння державною мовою, подається особою до обрання чи призначення на посади, визначенi частиною першою статтi 9 цього Закону.

     Стаття 11. Рiвнi володiння державною мовою

     1. Класифiкацiя рiвнiв володiння державною мовою розробляється i затверджується Нацiональною комiсiєю зi стандартiв державної мови з урахуванням рекомендацiй Ради Європи з мовної освiти (CEFR).

     2. За результатами проведеного iспиту на визначення рiвня володiння державною мовою особа отримує державний сертифiкат про рiвень володiння державною мовою (далi - державний сертифiкат), що засвiдчує один з рiвнiв за шкалою, встановленою частиною третьою цiєї статтi.

     3. Шкала рiвнiв володiння державною мовою визначає три загальнi рiвнi навичок: початковий рiвень A, середнiй рiвень B та рiвень вiльного володiння мовою C.

     Державний сертифiкат початкового рiвня першого ступеня (A1) засвiдчує, що особа розумiє i може вживати загальнi вирази та найпростiшi фрази, необхiднi для задоволення конкретних потреб, зокрема представити себе чи iншу особу, запитати i вiдповiсти на запитання про себе (мiсце проживання, родину, особистi речi тощо); може взаємодiяти на простому рiвнi, якщо спiврозмовник говорить повiльно i чiтко та готовий допомогти.

     Державний сертифiкат початкового рiвня другого ступеня (A2) засвiдчує, що особа розумiє та може вживати окремi фрази та широко вживанi вирази, пов'язанi з конкретними сферами повсякденного життя (елементарна iнформацiя про себе та свою сiм'ю, здiйснення покупок, мiсцева географiя, працевлаштування тощо); може спiлкуватися у ситуацiї, коли необхiдний простий i безпосереднiй обмiн iнформацiєю на звичнi теми.

     Державний сертифiкат середнього рiвня першого ступеня (B1) засвiдчує, що особа розумiє основний змiст чiткої, стандартної iнформацiї на теми, близькi i часто вживанi на роботi, у навчаннi, пiд час дозвiлля тощо. Рiвень знання української мови дає змогу впоратися в бiльшостi ситуацiй, що можуть виникнути пiд час подорожi Україною. Особа може просто i доладно висловлюватися, зокрема на теми, що належать до особистих зацiкавлень; здатна описати особистий досвiд, подiї, мрiї, плани, надати стислi пояснення щодо точки зору на деякi подiї.

     Державний сертифiкат середнього рiвня другого ступеня (B2) засвiдчує, що особа може розумiти основнi iдеї комплексного тексту як на конкретну, так i на абстрактну тему, включаючи спецiалiзованi дискусiї за своїм фахом; може спiлкуватися з носiями мови з таким ступенем швидкостi та спонтанностi, який уможливлює регулярнi вiдносини з ними, не викликаючи труднощiв для жодної зi сторiн; може чiтко i докладно висловлюватися з багатьох тем, зокрема висловлювати свою думку з певного питання, наводячи переваги i недолiки рiзних позицiй.

     Державний сертифiкат рiвня вiльного володiння першого ступеня (C1) засвiдчує, що особа може розумiти широкий спектр складних i великих за обсягом текстiв та розпiзнавати в них прихований змiст; може висловлюватися швидко i спонтанно без помiтних ускладнень, пов'язаних з пошуком засобiв вираження, легко i точно використовувати українську мову у спiлкуваннi, навчаннi та для досягнення професiйних цiлей; може чiтко, структуровано i докладно висловлюватися зi складних тем, демонструючи володiння знаннями правил граматики.

     Державний сертифiкат рiвня вiльного володiння другого ступеня (C2) засвiдчує, що особа легко розумiє практично все, що чує або читає, може узагальнити iнформацiю з рiзних усних чи письмових джерел, зробити аргументований виклад у логiчнiй, послiдовнiй формi, а також висловлюватися спонтанно, швидко i точно, передаючи найтоншi вiдтiнки смислу навiть у складних ситуацiях.

Роздiл IV
ЗАСТОСУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ МОВИ В РОБОТI ОРГАНIВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ, ОРГАНIВ ВЛАДИ АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛIКИ КРИМ, ОРГАНIВ МIСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ, ПIДПРИЄМСТВ, УСТАНОВ ТА ОРГАНIЗАЦIЙ ДЕРЖАВНОЇ I КОМУНАЛЬНОЇ ФОРМ ВЛАСНОСТI

     Стаття 12. Робоча мова дiяльностi органiв державної влади, органiв влади Автономної Республiки Крим, органiв мiсцевого самоврядування, пiдприємств, установ та органiзацiй державної i комунальної форм власностi

     1. Робочою мовою дiяльностi органiв державної влади, органiв влади Автономної Республiки Крим, органiв мiсцевого самоврядування, пiдприємств, установ та органiзацiй державної i комунальної форм власностi, у тому числi мовою засiдань, заходiв, зустрiчей та мовою робочого спiлкування, є державна мова.

     Робочою мовою дiяльностi закордонних дипломатичних установ України, iнших державних представництв за кордоном є державна мова.

     2. У разi якщо пiд час засiдання, заходу або зустрiчi використовується iнша мова, нiж державна, має бути забезпечений переклад державною мовою.

     3. Робочою мовою мiжнародних заходiв, засiдань, зустрiчей є державна та/або iнша мова, визначена органiзаторами чи мiжнародним договором. Пiд час засiдань, зустрiчей та робочого спiлкування визначеного кола осiб з iноземцями чи особами без громадянства може застосовуватися iнша мова, прийнятна для учасникiв.

     4. Встановленi цiєю статтею вимоги застосовуються з урахуванням особливостей, визначених статтями 21 - 23 цього Закону.

     Стаття 13. Застосування державної мови в нормативних актах, дiловодствi та документообiгу

     1. Мовою нормативно-правових актiв i актiв iндивiдуальної дiї, дiловодства i документообiгу органiв державної влади, органiв влади Автономної Республiки Крим та органiв мiсцевого самоврядування є державна мова.

     2. Проекти нормативно-правових актiв i актiв iндивiдуальної дiї органiв державної влади, органiв влади Автономної Республiки Крим та органiв мiсцевого самоврядування складаються вiдповiдно до стандартiв української правничої термiнологiї, що встановлюються Нацiональною комiсiєю зi стандартiв державної мови.

     3. Нормативно-правовi акти i акти iндивiдуальної дiї органiв державної влади, органiв влади Автономної Республiки Крим та органiв мiсцевого самоврядування оприлюднюються державною мовою в порядку, визначеному законом.

     4. На територiї Автономної Республiки Крим акти iндивiдуальної дiї органiв влади Автономної Республiки Крим, органiв мiсцевого самоврядування оприлюднюються державною мовою та можуть додатково оприлюднюватись у перекладi кримськотатарською мовою як мовою корiнного народу в Українi.

     5. Мовою локальних актiв, що регулюють дiяльнiсть пiдприємств, установ та органiзацiй державної i комунальної форм власностi, є державна мова.

     6. Органи державної влади, органи влади Автономної Республiки Крим та органи мiсцевого самоврядування, пiдприємства, установи та органiзацiї державної i комунальної форм власностi беруть до розгляду документи, складенi державною мовою, крiм випадкiв, визначених законом.

     7. Органи державної влади, органи влади Автономної Республiки Крим та органи мiсцевого самоврядування, пiдприємства, установи та органiзацiї державної i комунальної форм власностi в листуваннi з iноземними адресатами можуть застосовувати iншу мову, нiж державна.

     8. Вiдповiдi на звернення фiзичних та юридичних осiб до органiв державної влади, органiв Автономної Республiки Крим, органiв мiсцевого самоврядування, пiдприємств, установ та органiзацiй державної i комунальної форм власностi надаються державною мовою, якщо iнше не встановлено законом.

     Стаття 14. Застосування державної мови в судочинствi

     1. У судах України судочинство провадиться, а дiловодство здiйснюється державною мовою.

     2. У судовому процесi може застосовуватися iнша мова, нiж державна, у порядку, визначеному процесуальними кодексами України та Законом України "Про судоустрiй i статус суддiв".

     3. Суди ухвалюють рiшення та оприлюднюють їх державною мовою у порядку, встановленому законом. Текст судового рiшення складається з урахуванням стандартiв державної мови.

     Стаття 15. Застосування державної мови у Збройних Силах України та iнших вiйськових формуваннях

     1. Мовою нормативних актiв, документацiї, дiловодства, команд, навчання, виховних заходiв, iншого статутного спiлкування та службової дiяльностi у Збройних Силах України та iнших вiйськових формуваннях, створених вiдповiдно до закону, є державна мова.

     Стаття 16. Застосування державної мови в органах правопорядку, розвiдувальних органах, державних органах спецiального призначення з правоохоронними функцiями

     1. Мовою нормативних актiв, документацiї, дiловодства, службової дiяльностi та спiлкування з громадянами України в органах правопорядку, розвiдувальних органах, державних органах спецiального призначення з правоохоронними функцiями є державна мова.

     2. З особою, яка не розумiє державної мови, працiвник органу правопорядку, розвiдувального органу, державного органу спецiального призначення з правоохоронними функцiями може спiлкуватися мовою, прийнятною для сторiн, а також за допомогою перекладача.

     Стаття 17. Застосування державної мови пiд час перетину державного кордону України

     1. Пiд час перетину громадянами України державного кордону України прикордонний, митний та iншi види контролю здiйснюються державною мовою.

     2. Пiд час перетину iноземцями або особами без громадянства державного кордону України прикордонний, митний та iншi види контролю здiйснюються державною мовою або iншою мовою, якою володiє посадова чи службова особа, яка здiйснює контроль.

     Стаття 18. Застосування державної мови у процесi виборiв i референдумiв

     1. Мовою виборiв i референдумiв та мовою дiяльностi виборчих комiсiй та комiсiй з референдуму є державна мова.

     2. Виборча документацiя та документацiя референдумiв складається державною мовою.

     3. Бюлетенi для голосування на виборах i референдумах виготовляються державною мовою.

     4. Матерiали передвиборної агiтацiї, що транслюються на телебаченнi, радiо, розмiщуються на носiях зовнiшньої реклами, поширюються у виглядi листiвок i газет або в мережi Iнтернет, виконуються державною мовою.

     Матерiали передвиборної агiтацiї, у тому числi вiдеоматерiали про вибори Президента України, народних депутатiв України, депутатiв Верховної Ради Автономної Республiки Крим, депутатiв i посадових осiб органiв мiсцевого самоврядування, всеукраїнськi i мiсцевi референдуми та їх результати, а також полiтична реклама, передвиборна агiтацiя та теледебати адаптуються для сприйняття жестомовними особами шляхом перекладу українською жестовою мовою та/або субтитрування українською мовою з урахуванням вимог, встановлених законом.

     5. У порядку i на умовах, визначених законом щодо порядку реалiзацiї прав корiнних народiв, нацiональних меншин України, в окремих населених пунктах допускається поширення матерiалiв передвиборної агiтацiї, виконаних державною мовою та дубльованих мовами вiдповiдних корiнних народiв, нацiональних меншин України.

     Стаття 19. Застосування державної мови пiд час укладення мiжнародних договорiв України

     1. Мiжнароднi двостороннi договори України укладаються державною мовою та мовою iншої сторони, якщо iнше не передбачено таким мiжнародним договором.

     2. Мiжнароднi багатостороннi договори укладаються мовами, погодженими сторонами.

Роздiл V
ЗАСТОСУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЯК ДЕРЖАВНОЇ В ПУБЛIЧНИХ СФЕРАХ

     Стаття 20. Державна мова у сферi трудових вiдносин

     1. Нiхто не може бути примушений використовувати пiд час перебування на роботi та виконання обов'язкiв за трудовим договором iншу мову, нiж державна, крiм випадкiв:

     а) обслуговування споживачiв та iнших клiєнтiв, якi є iноземцями чи особами без громадянства;

     б) створення юридичних, технiчних, iнформацiйно-рекламних текстiв та iнших повiдомлень i документiв (у тому числi усних), адресатами яких є iноземцi чи особи без громадянства, юридичнi особи, органи i посадовi особи iноземних держав i мiжнародних органiзацiй.

     2. Трудовi договори в Українi укладаються державною мовою, що не перешкоджає використовувати сторонам трудового договору його переклад.

     Стаття 21. Державна мова у сферi освiти

     1. Мовою освiтнього процесу в закладах освiти є державна мова.

     Держава гарантує кожному громадянину України право на здобуття формальної освiти на всiх рiвнях (дошкiльної, загальної середньої, професiйної (професiйно-технiчної), фахової передвищої та вищої), а також позашкiльної та пiслядипломної освiти державною мовою в державних i комунальних закладах освiти.

     Особам, якi належать до нацiональних меншин України, гарантується право на навчання в комунальних закладах освiти для здобуття дошкiльної та початкової освiти, поряд iз державною мовою, мовою вiдповiдної нацiональної меншини України. Це право реалiзується шляхом створення вiдповiдно до законодавства окремих класiв (груп) iз навчанням мовою вiдповiдної нацiональної меншини України поряд iз державною мовою i не поширюється на класи (групи) з навчанням державною мовою.

     Особам, якi належать до корiнних народiв України, гарантується право на навчання в комунальних закладах освiти для здобуття дошкiльної i загальної середньої освiти, поряд iз державною мовою, мовою вiдповiдного корiнного народу України. Це право реалiзується шляхом створення вiдповiдно до законодавства окремих класiв (груп) з навчанням мовою вiдповiдного корiнного народу України поряд iз державною мовою i не поширюється на класи (групи) iз навчанням державною мовою.

     Особам, якi належать до корiнних народiв, нацiональних меншин України, гарантується право на вивчення мови вiдповiдних корiнного народу чи нацiональної меншини України в комунальних закладах загальної середньої освiти або через нацiональнi культурнi товариства.

     Особам з порушенням слуху забезпечується право на навчання жестовою мовою та на вивчення української жестової мови.

     2. Заклади освiти забезпечують обов'язкове вивчення державної мови, зокрема заклади професiйної (професiйно-технiчної), фахової передвищої та вищої освiти, в обсязi, що дає змогу провадити професiйну дiяльнiсть у вибранiй галузi з використанням державної мови.

     Особам, якi належать до корiнних народiв, нацiональних меншин України, iноземцям та особам без громадянства створюються належнi умови для вивчення державної мови.

     3. Мовою зовнiшнього незалежного оцiнювання за результатами здобуття повної середньої освiти та вступних випробувань є державна мова, крiм зовнiшнього незалежного оцiнювання з iноземних мов.

     4. Держава сприяє вивченню мов мiжнародного спiлкування, насамперед англiйської мови, в державних i комунальних закладах освiти.

     5. У закладах освiти вiдповiдно до освiтньої програми одна або декiлька дисциплiн можуть викладатися двома чи бiльше мовами - державною мовою, англiйською мовою, iншими офiцiйними мовами Європейського Союзу.

     6. За бажанням здобувачiв професiйної (професiйно-технiчної), фахової передвищої та вищої освiти заклади освiти створюють можливостi для вивчення ними мови корiнного народу, нацiональної меншини України як окремої дисциплiни.

     7. Викладання iноземної мови в закладах освiти i на курсах з вивчення iноземних мов здiйснюється вiдповiдною iноземною або державною мовою.

     8. Держава сприяє створенню та функцiонуванню за кордоном закладiв освiти, в яких навчання здiйснюється державною мовою або вивчається державна мова.

     9. Особливостi використання мов в окремих видах та на окремих рiвнях освiти визначаються спецiальними законами.

     Стаття 22. Державна мова у сферi науки

     1. Мовою науки в Українi є державна мова.

     2. Науковi видання публiкуються державною мовою, англiйською мовою та/або iншими офiцiйними мовами Європейського Союзу. У разi публiкацiї англiйською мовою та/або iншими офiцiйними мовами Європейського Союзу опублiкованi матерiали мають супроводжуватися анотацiєю та перелiком ключових слiв державною мовою.

     3. Дисертацiї осiб, якi здобувають ступiнь доктора фiлософiї, доктора мистецтва, доктора наук, або у передбачених законом випадках науковi доповiдi у разi захисту наукових досягнень, опублiкованих у виглядi монографiї або сукупностi статей у вiтчизняних та/або мiжнародних рецензованих фахових виданнях, а також автореферати та вiдгуки опонентiв виконуються державною мовою або англiйською мовою.

     Для статей, опублiкованих у мiжнародних фахових виданнях iншими, нiж англiйська, мовами, спецiалiзована вчена рада своїм рiшенням може зобов'язати надати переклад або коротку анотацiю статтi державною мовою.

     4. Публiчний захист дисертацiї на здобуття ступеня доктора фiлософiї, доктора мистецтва, публiчний захист наукових досягнень у виглядi дисертацiї або опублiкованої монографiї, або за сукупнiстю статей для присудження ступеня доктора наук здiйснюється державною мовою або, за бажанням здобувача, англiйською мовою.

     5. Мовою публiчних наукових заходiв (науковi конференцiї, круглi столи, симпозiуми, семiнари, науковi школи тощо) може бути державна мова та/або англiйська мова.

     Мовою публiчних наукових заходiв на тему певної iноземної мови (мовознавство) або iноземної лiтератури може бути вiдповiдна iноземна мова.

     Якщо проведення наукового заходу здiйснюється iноземною мовою, органiзатори зобов'язанi повiдомити про це учасникiв заходу заздалегiдь. У такому разi здiйснення перекладу державною мовою не є обов'язковим.

     6. За будь-яких обставин особа, яка бере участь у будь-якому публiчному науковому заходi, не може бути позбавлена права використовувати державну мову.

     Стаття 23. Державна мова у сферi культури

     1. Держава забезпечує застосування державної мови у сферi культури.

     2. Мовою проведення культурно-мистецьких, розважальних та видовищних заходiв є державна мова. Застосування iнших мов пiд час таких заходiв дозволяється, якщо це виправдано художнiм, творчим задумом органiзатора заходу, а також у випадках, визначених законом щодо порядку реалiзацiї прав корiнних народiв, нацiональних меншин України. Положення цiєї частини не поширюються на застосування мов пiд час виконання та/або вiдтворення пiсень, iнших музичних творiв з текстом, фонограм.

     Супровiд (конферанс) культурно-мистецьких, розважальних та видовищних заходiв в Українi здiйснюється державною мовою. У разi якщо супровiд (конферанс) здiйснює особа, яка не володiє державною мовою, органiзатор забезпечує синхронний або послiдовний переклад такого виступу державною мовою. Особливостi супроводу (конферансу) культурно-мистецьких та видовищних заходiв в Українi, що проводяться на виконання мiжнародних зобов'язань перед Європейською мовною спiлкою, визначаються домовленiстю сторiн. Законом щодо порядку реалiзацiї прав корiнних народiв, нацiональних меншин України можуть встановлюватися особливостi використання мов корiнних народiв, нацiональних меншин України пiд час супроводу (конферансу) культурних заходiв, органiзованих вiдповiдною меншиною.

     3. Оголошення, афiшi, iншi iнформацiйнi матерiали про культурно-мистецькi та видовищнi заходи i вхiднi квитки виготовляються державною мовою. В оголошеннях, афiшах, iнших iнформацiйних матерiалах допускається використання iнших мов поряд з державною мовою, при цьому текст iншою мовою не може бути бiльшим за обсягом та шрифтом, нiж текст державною мовою. Вимоги щодо розмiру шрифту не є обов'язковими при написаннi власних iмен виконавцiв, назв колективiв i творiв, охоронюваних законом торговельних марок (знакiв для товарiв i послуг).

     4. Публiчне виконання та/або публiчний показ театральної вистави iншою мовою, нiж державна, в державному чи комунальному театрi супроводжуються перекладом державною мовою за допомогою субтитрiв, звукового перекладу чи в iнший спосiб.

     5. Мовою музейної справи та мистецьких виставок є державна мова.

     Музейний облiк у музеях усiх форм власностi здiйснюється державною мовою.

     Iнформацiя про музейнi предмети, що демонструються в музеях та на мистецьких виставках, подається державною мовою. Поряд з державною мовою iнформацiя про музейнi предмети може дублюватися iншими мовами. У письмовiй iнформацiї про музейнi предмети напис iншою мовою розмiщується нижче або праворуч вiд напису державною мовою. Розмiр шрифтiв тексту iнформацiї про музейнi предмети державною мовою має бути не меншим за розмiр шрифтiв вiдповiдного тексту iншою мовою. Аудiовiзуальна iнформацiя про музейнi предмети державною мовою має бути виконана не менш розбiрливо, гучно та зрозумiло, нiж вiдповiдна iнформацiя iноземною мовою.

     Вхiднi квитки для вiдвiдування музею чи виставки, публiчнi оголошення про виставки виготовляються державною мовою. Допускається дублювання iнформацiї на вхiдних квитках iншою мовою. Розмiр шрифтiв тексту будь-якою iншою мовою на вхiдних квитках не може бути бiльшим за розмiр шрифтiв тексту державною мовою.

     Iнформацiйна продукцiя про музей чи виставку виконується державною мовою, а за потреби - також iншими мовами.

     6. Мовою поширення та демонстрування фiльмiв в Українi є державна мова.

     Фiльми, виробленi суб'єктами кiнематографiї України, розповсюджуються та демонструються в Українi з мовною частиною звукового ряду, виконаною державною мовою, у тому числi шляхом дублювання або озвучення. Нацiональнi фiльми можуть демонструватися кримськотатарською мовою, iншими мовами корiнних народiв вiдповiдно до Закону України "Про кiнематографiю". У разi використання в мовнiй частинi звукового ряду, виконанiй державною мовою, у тому числi шляхом дублювання або озвучення, реплiк iншими мовами такi реплiки мають бути озвученi чи субтитрованi державною мовою. Сумарна тривалiсть субтитрованих реплiк, виконаних iншими мовами у фiльмi, не може перевищувати 10 вiдсоткiв сумарної тривалостi всiх реплiк у цьому фiльмi.

     Фiльми, не визначенi абзацом другим цiєї частини, розповсюджуються та демонструються в Українi дубльованими або озвученими державною мовою. Поряд iз державною мовою iноземнi фiльми можуть мiстити аудiодорiжки, виконанi iншими мовами.

     Розповсюдження в кiновидовищних закладах України документальних фiльмiв без дублювання або озвучення державною мовою, але iз субтитрами, виконаними державною мовою, допускається у разi, якщо такий фiльм набрав щонайменше 2 бали за культурними критерiями культурного тесту, встановленими Законом України "Про державну пiдтримку кiнематографiї в Українi", i про надання дозволу на таке розповсюдження зазначено в державному посвiдченнi на право розповсюдження i демонстрування фiльмiв, виданому у встановленому законом порядку.

     У межах заходiв кiнофестивалiв, що проводяться в Українi за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi кiнематографiї, в кiновидовищних закладах України допускається показ фiльмiв мовою оригiналу, але iз субтитрами, виконаними державною мовою. Поза межами фестивальних заходiв такi фiльми демонструються державною мовою.

     Кiновидовищнi заклади можуть демонструвати iноземнi фiльми мовою оригiналу, супроводжуючи субтитруванням державною мовою. Сумарна кiлькiсть сеансiв демонстрування фiльмiв мовою оригiналу, вiдмiнною вiд державної, не може перевищувати 10 вiдсоткiв загальної кiлькостi сеансiв демонстрування фiльмiв у кiновидовищному закладi на мiсяць.

     Iнформацiя про демонстрування iноземних фiльмiв мовою оригiналу завчасно доводиться до вiдома глядачiв.

     Надавачi послуг вiдео на замовлення з використанням мережi Iнтернет за наявностi у них аудiодорiжок державною мовою для фiльмiв, доступ до яких можливий з територiї України, забезпечують завантаження такої аудiодорiжки до вiдповiдних фiльмiв за замовчуванням.

     Держава сприяє суб'єктам, якi надають послуги вiдео на замовлення, чиї послуги доступнi в Українi, у створеннi аудiодорiжок державною мовою та/або в отриманнi прав на такi аудiодорiжки.

     7. Кiноафiшi та вхiднi квитки для вiдвiдування кiнотеатрiв, iнших кiновидовищних закладiв виконуються державною мовою.

     8. Мовою туристичного та екскурсiйного обслуговування є державна мова. Туристичне чи екскурсiйне обслуговування iноземцiв та осiб без громадянства може здiйснюватися iншою мовою.

     9. Держава сприяє створенню та поширенню творiв культури i мистецтв державною мовою.

     Стаття 24. Державна мова у сферi телебачення i радiомовлення

     1. Телерадiоорганiзацiї здiйснюють мовлення державною мовою. Обов'язковий (мiнiмальний) обсяг мовлення державною мовою для телерадiоорганiзацiй окремих категорiй встановлюється Законом України "Про телебачення i радiомовлення".

     Стаття 25. Державна мова у сферi друкованих засобiв масової iнформацiї

     1. Друкованi засоби масової iнформацiї в Українi видаються державною мовою.

     Друкованi засоби масової iнформацiї можуть видаватися iншими, нiж державна, мовами за умови, що одночасно з вiдповiдним тиражем видання iноземною мовою видається тираж цього видання державною мовою. Усi мовнi версiї повиннi видаватися пiд однаковою назвою, вiдповiдати одна однiй за змiстом, обсягом та способом друку, а їх випуски повиннi мати однакову нумерацiю порядкових номерiв i видаватися в один день.

     2. Розповсюдження за передплатою друкованих засобiв масової iнформацiї, виданих мовами, iншими нiж державна, допускається за умови забезпечення їх засновниками (спiвзасновниками) можливостi передплати в Українi такого самого видання державною мовою.

     3. Засновники (спiвзасновники) друкованих засобiв масової iнформацiї зобов'язанi виготовляти, публiкувати i доставляти обов'язковий примiрник документiв (номери (випуски) друкованих засобiв масової iнформацiї) державною мовою у порядку, визначеному законом.

     4. У кожному мiсцi розповсюдження друкованих засобiв масової iнформацiї друкованi засоби масової iнформацiї державною мовою мають становити не менше 50 вiдсоткiв назв друкованих засобiв масової iнформацiї, що розповсюджуються в цьому мiсцi.

     У мiсцi розповсюдження друкованого засобу масової iнформацiї, виданого iншою, нiж державна, мовою, розповсюджується такий засiб масової iнформацiї державною мовою.

     5. Вимоги частин першої, другої та абзацу другого частини четвертої цiєї статтi не поширюються на друкованi засоби масової iнформацiї, що видаються винятково кримськотатарською мовою, iншими мовами корiнних народiв України, англiйською мовою, iншою офiцiйною мовою Європейського Союзу, незалежно вiд того, чи мiстять вони тексти державною мовою, та на науковi видання, мова яких визначається статтею 22 цього Закону.

     Обов'язковий примiрник документiв, передбачений частиною третьою цiєї статтi, у такому разi виготовляється, публiкується i доставляється вiдповiдною мовою.

     Стаття 26. Державна мова у сферi книговидання та книгорозповсюдження

     1. Видавець, внесений до Державного реєстру видавцiв, виготiвникiв i розповсюджувачiв видавничої продукцiї, зобов'язаний видавати державною мовою не менше 50 вiдсоткiв усiх виданих ним упродовж вiдповiдного календарного року назв книжкових видань.

     Ця вимога не поширюється на видавничу продукцiю, видану кримськотатарською мовою, iншими мовами корiнних народiв чи нацiональних меншин України за рахунок коштiв державного та/або мiсцевих бюджетiв вiдповiдно до закону щодо порядку реалiзацiї прав корiнних народiв, нацiональних меншин України.

     2. Частка книжкових видань державною мовою у загальнiй кiлькостi назв книжкових видань, наявних у продажу в кожнiй книгарнi або iншому закладi, що здiйснює книгорозповсюдження, має становити не менше 50 вiдсоткiв.

     Словники, пiдручники та розмовники, однiєю з мов яких є державна, i книжковi видання з iдентичними за змiстом текстами двома i бiльше мовами, однiєю з яких є державна, вважаються книжковими виданнями державною мовою.

     Положення абзацу першого цiєї частини не поширюється на книгарнi та iншi заклади, що здiйснюють розповсюдження книжкових видань винятково офiцiйними мовами Європейського Союзу, державною мовою та/або словникiв та розмовникiв з iноземних мов, пiдручникiв з вивчення iноземних мов, а також спецiалiзованi книгарнi, створенi для реалiзацiї прав корiнних народiв, нацiональних меншин України вiдповiдно до закону.

     3. Держава сприяє виданню та поширенню творiв української лiтератури, перекладу i виданню державною мовою iншомовної лiтератури.

     Стаття 27. Державна мова у сферi користувацьких iнтерфейсiв комп'ютерних програм та веб-сайтiв

     1. Комп'ютерна програма з користувацьким iнтерфейсом, що реалiзується в Українi, повинна мати користувацький iнтерфейс державною мовою та/або англiйською мовою, або iншими офiцiйними мовами Європейського Союзу.

     Для цiлей цього Закону користувацьким iнтерфейсом є вiдображувана iнформацiя, з якою безпосередньо взаємодiє користувач пiд час використання комп'ютерної програми, веб-сайту i яка мiстить текст будь-якою мовою спiлкування мiж людьми (зокрема мова вiзуального дизайну комп'ютерної програми, мова взаємодiї, дiалогiв та транзакцiй мiж користувачем та комп'ютерною програмою).

     Вимоги цього Закону не поширюються на мови програмування.

     2. Комп'ютерна програма з користувацьким iнтерфейсом, встановлена на товарах, що реалiзуються в Українi, повинна мати користувацький iнтерфейс державною мовою, який за обсягом та змiстом має мiстити не менше iнформацiї, нiж iншомовнi версiї такого iнтерфейсу. Недотримання цiєї вимоги має наслiдки, визначенi законодавством про захист прав споживачiв для реалiзацiї товару неналежної якостi.

     3. У роботi органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядування, пiдприємств, установ i органiзацiй державної i комунальної форм власностi використовуються винятково комп'ютернi програми з користувацьким iнтерфейсом державною мовою.

     До створення користувацького iнтерфейсу державною мовою для вiдповiдної комп'ютерної програми може використовуватися комп'ютерна програма з користувацьким iнтерфейсом англiйською мовою.

     4. Пiд час закупiвлi комп'ютерних програм для органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядування, пiдприємств, установ i органiзацiй державної i комунальної форм власностi обов'язковою умовою є наявнiсть користувацького iнтерфейсу державною мовою, крiм випадкiв, визначених абзацом другим частини третьої цiєї статтi.

     5. Заклади освiти державної i комунальної форм власностi використовують для освiтнiх потреб комп'ютернi програми з користувацьким iнтерфейсом державною мовою.

     До створення користувацького iнтерфейсу державною мовою для вiдповiдної комп'ютерної програми може використовуватися комп'ютерна програма з користувацьким iнтерфейсом англiйською мовою.

     6. Iнтернет-представництва (в тому числi веб-сайти, веб-сторiнки в соцiальних мережах) органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядування, пiдприємств, установ i органiзацiй державної i комунальної форм власностi, засобiв масової iнформацiї, зареєстрованих в Українi, а також суб'єктiв господарювання, що реалiзують товари i послуги в Українi та зареєстрованi в Українi, виконуються державною мовою. Поряд з версiєю iнтернет-представництв (у тому числi веб-сайтiв, веб-сторiнок у соцiальних мережах), виконаних державною мовою, можуть iснувати версiї iншими мовами. Версiя iнтернет-представництва державною мовою повинна мати не менше за обсягом та змiстом iнформацiї, нiж iншомовнi версiї, та завантажуватись за замовчуванням для користувачiв в Українi.

     Для iноземних суб'єктiв господарювання, що реалiзують товари i послуги в Українi та мають в Українi дочiрнi пiдприємства, фiлiї, представництва, версiя веб-сайту державною мовою повинна мiстити достатню за обсягом та змiстом iнформацiю для зрозумiлої навiгацiї та розкриття мети дiяльностi власника такого iнтернет-представництва.

     Версiя такого веб-сайту державною мовою для користувачiв в Українi повинна завантажуватися за замовчуванням.

     Ця норма не поширюється на iнтернет-представництва засобiв масової iнформацiї, зазначених у частинi п'ятiй статтi 25 цього Закону.

     7. Мобiльнi застосунки органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядування, зареєстрованих в Українi засобiв масової iнформацiї, а також суб'єктiв господарювання, що реалiзують товари i послуги в Українi, повиннi мати версiю користувацького iнтерфейсу державною мовою.

     8. Спецiалiзоване наукове, технiчне, медико-дiагностичне обладнання, iнше спецiалiзоване, професiйне обладнання, що не є товарами широкого вжитку (прилади, машини, устаткування, верстати тощо), та його програмне забезпечення, а також спецiалiзоване програмне забезпечення, призначене для використання лише у сферi iнформацiйних технологiй, може не мати користувацького iнтерфейсу державною мовою в разi наявностi користувацького iнтерфейсу англiйською мовою.

     Стаття 28. Державна мова у сферi iнформацiї для загального ознайомлення

     1. Iнформацiя для загального ознайомлення (оголошення, зокрема тi, якi мiстять публiчну пропозицiю укласти договiр, покажчики, вказiвники, вивiски, повiдомлення, написи та iнша публiчно розмiщена текстова, вiзуальна i звукова iнформацiя, що використовується або може використовуватися для iнформування необмеженого кола осiб про товари, роботи, послуги, певних суб'єктiв господарювання, посадових, службових осiб пiдприємств або органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядування) подається державною мовою, якщо iнше не встановлено цим Законом.

     2. Iнформацiя для загального ознайомлення може дублюватися iншими мовами вiдповiдно до закону.

     3. Вимоги цiєї статтi не поширюються на iнформацiю, яка розмiщується за допомогою мережi Iнтернет, крiм випадкiв, визначених цим Законом.

     Стаття 29. Державна мова у сферi публiчних заходiв

     1. Мовою публiчних заходiв є державна мова, якщо iнше не встановлено цим Законом.

     Публiчними заходами для цiлей цього Закону є, зокрема, збори, конференцiї, мiтинги, виставки, навчальнi курси, семiнари, тренiнги, дискусiї, форуми, iншi заходи, доступнi або вiдкритi для учасникiв таких заходiв вiльно чи за запрошенням, за плату чи безоплатно, постiйно, перiодично, одноразово або час вiд часу, що органiзовуються повнiстю або частково органами державної влади, органами мiсцевого самоврядування, державними установами, органiзацiями, а також суб'єктами господарювання, власниками (засновниками, учасниками, акцiонерами) яких є держава або територiальна громада незалежно вiд частки цiєї власностi.

     У разi застосування пiд час публiчного заходу iншої мови, нiж державна, його органiзатор зобов'язаний забезпечити синхронний або послiдовний переклад державною мовою, якщо цього вимагає хоча б один учасник публiчного заходу.

     Це положення не поширюється на заходи для обмеженого кола осiб та заходи, органiзованi спецiально для iноземцiв та/або осiб без громадянства.

     Заходи, спецiально органiзованi для вивчення iноземної мови, проводяться державною та/або вiдповiдною iноземною мовою.

     2. Використання пiд час публiчних заходiв кримськотатарської мови, iнших мов корiнних народiв, мов нацiональних меншин України визначається законом щодо порядку реалiзацiї прав корiнних народiв, нацiональних меншин України.

     Стаття 30. Державна мова у сферi обслуговування споживачiв

     1. Мовою обслуговування споживачiв в Українi є державна мова.

     2. Пiдприємства, установи та органiзацiї всiх форм власностi, фiзичнi особи - пiдприємцi, iншi суб'єкти господарювання, що обслуговують споживачiв (крiм випадкiв, встановлених частиною третьою цiєї статтi), здiйснюють обслуговування та надають iнформацiю про товари (послуги), у тому числi через iнтернет-магазини та iнтернет-каталоги, державною мовою. Iнформацiя державною мовою може дублюватися iншими мовами.

     3. На прохання клiєнта його персональне обслуговування може здiйснюватися також iншою мовою, прийнятною для сторiн.

     4. Суб'єкт електронної комерцiї, зареєстрований в Українi, пiд час своєї дiяльностi та в разi поширення комерцiйного електронного повiдомлення зобов'язаний забезпечити надання всiєї iнформацiї, визначеної Законом України "Про електронну комерцiю", в тому числi щодо предмета електронного договору, державною мовою.

     5. Iнформацiя про товари та послуги на територiї України надається державною мовою з урахуванням особливостей, визначених у статтi 33 цього Закону.

(частина п'ята статтi 30 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 19.09.2019р. N 114-IX)

     6. Виробники (виконавцi, продавцi) в Українi всiх форм власностi надають споживачам iнформацiю про вироби (товари), роботи чи послуги державною мовою. Така iнформацiя може дублюватися будь-якою iншою мовою.

     7. Iнформацiя про вироби (товари), роботи чи послуги, зазначена у частинi шостiй цiєї статтi, доводиться до вiдома споживача в порядку, у спосiб та в обсязi, що визначенi Законом України "Про захист прав споживачiв".

     В iнформацiї про вироби (товари), роботи чи послуги, наданiй державною мовою, допускається використання слiв, скорочень, абревiатур та позначень англiйською мовою та/або з використанням лiтер латинського та/або грецького алфавiтiв.

     8. У разi якщо крiм державної iнформацiя про товари та послуги надається також iншими мовами, обсяг iнформацiї про товари та послуги державною мовою не може бути меншими за обов'язковий обсяг iнформацiї згiдно з вимогами, встановленими Законом України "Про захист прав споживачiв".

     Стаття 31. Державна мова в технiчнiй та проектнiй документацiї

     1. Виготовлення технiчної, проектної документацiї вiдповiдно до договору, стороною якого є орган державної влади, орган мiсцевого самоврядування, пiдприємство, установа чи органiзацiя державної i комунальної форм власностi, здiйснюється державною мовою.

     Технiчна i проектна документацiя затверджується органами державної влади, органами мiсцевого самоврядування за умови, що вона виготовлена державною мовою.

     2. Мова технiчної i проектної документацiї, що виготовляється за договором з iноземцем, особою без громадянства або юридичною особою, створеною за законодавством iншої країни, може визначатися умовами договору про виготовлення документацiї або будь-яким iншим способом за згодою сторiн.

     Стаття 32. Державна мова у сферi реклами

     1. Мовою реклами в Українi є державна мова.

     2. У друкованих засобах масової iнформацiї, що видаються однiєю з офiцiйних мов Європейського Союзу, допускається розмiщення реклами тiєю мовою, якою видається такий друкований засiб масової iнформацiї.

     3. Мовою реклами на телебаченнi i радiо є державна мова.

     Мовою реклами, що розповсюджується телерадiоорганiзацiями закордонного мовлення, телерадiоорганiзацiями, якi здiйснюють мовлення однiєю або кiлькома офiцiйними мовами Європейського Союзу, поряд з державною мовою можуть бути офiцiйнi мови Європейського Союзу.

     Особливостi використання в рекламi кримськотатарської мови, iнших мов корiнних народiв, нацiональних меншин України встановлюються законом щодо порядку реалiзацiї прав корiнних народiв, нацiональних меншин України.

     Стаття 33. Державна мова у сферi охорони здоров'я

     1. Мовою у сферi охорони здоров'я, медичної допомоги та медичного обслуговування є державна мова.

     2. На прохання особи, яка звертається за наданням медичної допомоги чи послуг з медичного обслуговування, її персональне обслуговування може здiйснюватися також iншою мовою, прийнятною для сторiн.

     3. Заклади охорони здоров'я складають документи, якi стосуються стану здоров'я пацiєнтiв, державною мовою.

     4. Мовою актiв, якi регулюють дiяльнiсть закладiв охорони здоров'я, дiловодства та документообiгу, є державна мова.

     5. Заклади охорони здоров'я використовують у своїх документах медичну термiнологiю вiдповiдно до стандартiв, визначених Нацiональною комiсiєю зi стандартiв державної мови.

     6. Маркування лiкарських засобiв та медичних виробiв, а також тексти iнструкцiй про їх застосування, виконуються державною мовою. Маркування лiкарських засобiв та медичних виробiв, що пiдлягають закупiвлi спецiалiзованою органiзацiєю, яка здiйснює закупiвлi, на виконання угоди щодо закупiвлi мiж центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi охорони здоров'я, i вiдповiдною спецiалiзованою органiзацiєю, яка здiйснює закупiвлi, та тексти iнструкцiй щодо їх застосування можуть бути виконанi мовою оригiналу.

(статтю 33 доповнено частиною шостою згiдно iз Законом України вiд 19.09.2019р. N 114-IX)

     7. Маркування лiкарських засобiв, медичних виробiв, якi пiдлягають закупiвлi вiдповiдно до угод щодо закупiвлi, укладених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi охорони здоров'я, iз спецiалiзованими органiзацiями, якi здiйснюють закупiвлi, визначеними вiдповiдно до Закону України "Про публiчнi закупiвлi", а також iнструкцiї про застосування таких лiкарських засобiв, медичних виробiв виконуються до 31 березня 2022 року мовою оригiналу.

(статтю 33 доповнено частиною сьомою згiдно iз Законом України вiд 17.03.2020р. N 531-IX)

     8. Маркування лiкарських засобiв та медичних виробiв, якi закуповуються особою, уповноваженою на здiйснення закупiвель у сферi охорони здоров'я, за перелiком, затвердженим Кабiнетом Мiнiстрiв України, а також iнструкцiї про застосування та короткi характеристики таких лiкарських засобiв та медичних виробiв можуть викладатися мовою оригiналу (мовою, вiдмiнною вiд державної), за умови забезпечення постачальником супроводу кожної упаковки лiкарського засобу чи медичного виробу, що ввозиться на територiю України, копiєю засвiдченого пiдписом заявника або уповноваженого ним представника (для лiкарських засобiв), або уповноваженого представника (для медичних виробiв) перекладу тексту маркування та iнструкцiї про застосування i короткої характеристики такого лiкарського засобу або медичного виробу державною мовою, у випадках, передбачених законом.

(статтю 33 доповнено частиною восьмою згiдно iз Законом України вiд 17.03.2020р. N 531-IX, змiни, внесенi абзацом третiм пункту 4 роздiлу I Закону України вiд 17.03.2020р. N 531-IX, дiють до 31.03.2022р.)

     9. У разi ввезення на територiю України незареєстрованого лiкарського засобу з метою постачання за результатами закупiвлi, проведеної особою, уповноваженою на здiйснення закупiвель у сферi охорони здоров'я, для виконання програм та здiйснення централiзованих заходiв з охорони здоров'я за кошти державного бюджету, або закупiвлi, проведеної iз залученням особи, уповноваженої на здiйснення закупiвель у сферi охорони здоров'я, за кошти мiсцевих бюджетiв, маркування, а також iнструкцiя про застосування такого лiкарського засобу та коротка характеристика такого лiкарського засобу можуть викладатися мовою оригiналу (мовою, вiдмiнною вiд державної), за умови забезпечення постачальником супроводу кожної упаковки лiкарського засобу, що ввозиться, копiєю засвiдченого пiдписом уповноваженої на це особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику у сферi охорони здоров'я, перекладу тексту маркування та iнструкцiї про застосування/короткої характеристики лiкарського засобу державною мовою.

(статтю 33 доповнено частиною дев'ятою згiдно iз Законом України вiд 17.03.2020р. N 531-IX)

     Стаття 34. Державна мова у сферi спорту

     1. Спортивнi заходи, у тому числi мiжнароднi, проводяться в Українi державною мовою.

     Спецiальнi iншомовнi термiни, що вживаються в окремих видах спорту, можуть використовуватися без перекладу.

     2. Iнформацiйнi та iншi оголошення пiд час проведення спортивного заходу виконуються державною мовою. Пiд час мiжнародних заходiв такi оголошення можуть дублюватися iншими мовами.

     3. Вхiднi квитки для вiдвiдування спортивних змагань, iнша iнформацiйна продукцiя про спортивнi змагання виготовляються державною мовою. Написи на вхiдних квитках на мiжнароднi спортивнi змагання, iнша iнформацiйна продукцiя про мiжнароднi спортивнi змагання можуть також дублюватися iншими мовами.

     Стаття 35. Державна мова у сферi телекомунiкацiй та поштового зв'язку

     1. Мовою послуг у сферi телекомунiкацiй та поштового зв'язку в Українi є державна мова.

     2. Адреси вiдправника та одержувача поштових вiдправлень i повiдомлень, що пересилаються в межах України, виконуються державною мовою.

     3. Мiжнароднi поштовi вiдправлення та повiдомлення, якi передаються через телекомунiкацiйнi мережi загального користування, обробляються iз застосуванням мов, визначених мiжнародними договорами, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України.

     Стаття 36. Державна мова у сферi транспорту

     1. Послуги у сферi транспорту в Українi надаються державною мовою.

     2. У всiх видах пасажирського транспорту, на залiзничних вокзалах, автовокзалах, в аеропортах, морських та рiчкових портах мовою iнформацiї, оголошень, повiдомлень, написiв, довiдкових служб є державна мова. У разi потреби ця iнформацiя може дублюватися англiйською мовою, а в мiжнародному пасажирському сполученнi також офiцiйною мовою (мовами) країни, сполучення з якою здiйснює вiдповiдний транспортний засiб.

     3. Мовою обслуговування пасажирiв у транспортi є державна мова. На прохання пасажира його iндивiдуальне обслуговування може здiйснюватися iншою мовою, прийнятною для сторiн.

     4. Мовою диспетчерських служб та зв'язку на всiх видах транспорту є державна мова, крiм випадкiв використання iншої мови вiдповiдно до умов мiжнародного договору, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України.

     5. Назви аеропортiв, портiв, станцiй, зупинок, власнi назви транспортних засобiв подаються державною мовою за правилами українського правопису. Поряд з державною мовою зазначенi назви можуть передаватися за допомогою лiтер латинської абетки вiдповiдно до звучання державною мовою. У назвах аеропортiв можуть застосовуватися спецiальнi iдентифiкатори (коди), що складаються з лiтер латинської абетки i присвоюються аеропортам мiжнародними органiзацiями.

     Стаття 37. Державна мова у сферi дiловодства, документообiгу, листування i звiтностi громадських об'єднань, полiтичних партiй та iнших юридичних осiб

     1. Мовою листування громадських об'єднань, полiтичних партiй та iнших юридичних осiб, зареєстрованих в Українi, з органами державної влади, органами мiсцевого самоврядування, пiдприємствами, установами та органiзацiями державної i комунальної форм власностi в Українi є державна мова.

     2. Зареєстрованi в Українi громадськi об'єднання, полiтичнi партiї та iншi юридичнi особи ухвалюють статутнi документи та рiшення, надсилають статистичну iнформацiю, податкову та iншу звiтнiсть до органiв державної влади чи органiв мiсцевого самоврядування державною мовою.

     Стаття 38. Державна мова у зверненнях до громадських об'єднань, полiтичних партiй та iнших юридичних осiб

     1. Кожна особа має право звертатися державною мовою усно чи письмово до зареєстрованих в Українi громадських об'єднань, полiтичних партiй та iнших юридичних осiб зi зверненнями. Громадськi об'єднання, полiтичнi партiї та iншi юридичнi особи, зареєстрованi в Українi, на звернення, викладенi державною мовою, надають вiдповiдь державною мовою вiдповiдно до Закону України "Про звернення громадян".

     2. Зареєстрованi в Українi громадськi об'єднання, полiтичнi партiї та iншi юридичнi особи можуть також брати до розгляду звернення iншими мовами.

Роздiл VI
ЗАСТОСУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЯК ДЕРЖАВНОЇ У ВЛАСНИХ НАЗВАХ ТА IМЕНАХ

     Стаття 39. Назви органiв державної влади, органiв влади Автономної Республiки Крим та органiв мiсцевого самоврядування

     1. Власною назвою єдиного органу законодавчої влади в Українi є "Верховна Рада України". Ця назва передається iншими мовами шляхом транслiтерацiї слiв - "Верховна Рада" за допомогою лiтер вiдповiдного алфавiту згiдно iз звучанням українською мовою та перекладу слова "України" вiдповiдною мовою.

     Держава сприяє запровадженню в iнших мовах назви "Верховна Рада України" вiдповiдно до вимог абзацу першого цiєї частини.

     2. Офiцiйнi назви органiв державної влади, органiв влади Автономної Республiки Крим та органiв мiсцевого самоврядування, пiдприємств, установ та органiзацiй державної i комунальної форм власностi виконуються державною мовою.

     3. Написи офiцiйних назв органiв державної влади, органiв влади Автономної Республiки Крим та органiв мiсцевого самоврядування, пiдприємств, установ та органiзацiй державної i комунальної форм власностi на печатках, штампах, штемпелях, офiцiйних бланках i вивiсках виконуються державною мовою.

     4. Поряд з державною мовою офiцiйнi назви органiв державної влади, органiв влади Автономної Республiки Крим та органiв мiсцевого самоврядування, пiдприємств, установ та органiзацiй державної i комунальної форм власностi можуть позначатися англiйською мовою. На вивiсках та офiцiйних бланках назви, виконанi англiйською мовою, подаються з правого боку або внизу.

     Особливостi виконання органами мiсцевого самоврядування, комунальними пiдприємствами своєї назви кримськотатарською мовою, iншими мовами корiнних народiв, мовами нацiональних меншин України встановлюються законом щодо порядку реалiзацiї прав корiнних народiв, нацiональних меншин України.

     Стаття 40. Державна мова в iменах

     1. Прiзвища, iмена та по батьковi громадян України виконуються державною мовою вiдповiдно до правил українського правопису, передаються шляхом транслiтерацiї за допомогою лiтер вiдповiдного алфавiту згiдно iз звучанням державною мовою та не перекладаються iншими мовами.

     2. Фiзична особа має право на транскрибований запис її прiзвища, iменi та по батьковi вiдповiдно до своєї нацiональної традицiї.

     Стаття 41. Застосування державної мови в географiчних назвах та назвах об'єктiв топонiмiки

     1. Географiчнi назви, а також назви скверiв, бульварiв, вулиць, провулкiв, узвозiв, проїздiв, проспектiв, площ, майданiв, набережних, мостiв та iнших об'єктiв топонiмiки населених пунктiв виконуються державною мовою.

     2. Назви об'єктiв топонiмiки не перекладаються iншими мовами, а передаються в офiцiйних документах, засобах масової iнформацiї, картографiчних, довiдкових, енциклопедичних, навчальних та iнших виданнях за допомогою лiтер вiдповiдного алфавiту згiдно iз звучанням державною мовою.

     3. Назви географiчних об'єктiв та об'єктiв топонiмiки, розташованих на територiї iнших держав, а також географiчних об'єктiв та об'єктiв топонiмiки, на якi не поширюються суверенiтет та юрисдикцiя будь-якої держави, при використаннi в Українi подаються державною мовою у транскрипцiї з мови оригiналу з урахуванням особливостей української фонетики та правопису. Якщо такий географiчний об'єкт, об'єкт топонiмiки має назву українського походження, то така назва може застосовуватися замiсть або поряд з iншомовною. В офiцiйних документах назвi українського походження надається перевага.

     4. Написи на дорожнiх знаках, вивiсках та iнших покажчиках назв географiчних об'єктiв та об'єктiв топонiмiки на територiї України подаються державною мовою. На покажчиках назв географiчних об'єктiв та об'єктiв топонiмiки поряд з назвою державною мовою може розмiщуватися її латиноалфавiтний вiдповiдник. Напис латинськими лiтерами має бути меншим та розмiщуватися з правого боку або внизу.

     Стаття 42. Мова торговельних марок

     1. Торговельнi марки (знаки для товарiв i послуг) використовуються у тому виглядi, в якому їм надана правова охорона.

Роздiл VII
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАНДАРТIВ ДЕРЖАВНОЇ МОВИ

     Стаття 43. Нацiональна комiсiя зi стандартiв державної мови

     1. Опрацювання та утвердження стандартiв української мови як державної здiйснює Нацiональна комiсiя зi стандартiв державної мови (далi - Комiсiя).

     2. Завданням Комiсiї є збереження та розвиток державної мови через встановлення стандартiв державної мови i методiв перевiряння рiвня володiння державною мовою, необхiдного для набуття громадянства чи зайняття визначених законами посад.

     3. Комiсiя є центральним органом виконавчої влади зi спецiальним статусом, дiяльнiсть якого спрямовується та координується Кабiнетом Мiнiстрiв України через мiнiстра, який очолює центральний орган виконавчої влади у сферi освiти i науки (далi - мiнiстр).

     4. Комiсiя є юридичною особою, має печатку iз зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, самостiйний баланс та рахунки в органах Державної казначейської служби України, має вiдокремлене майно, яке є об'єктом права державної власностi та перебуває в його оперативному управлiннi.

     5. Повноваження Комiсiї визначаються цим Законом.

     6. Комiсiя має офiцiйний веб-сайт, який є офiцiйним джерелом iнформацiї про роботу Комiсiї.

     Стаття 44. Повноваження Нацiональної комiсiї зi стандартiв державної мови

     1. Комiсiя має такi повноваження:

     1) напрацьовує з урахуванням пропозицiй та висновкiв Iнституту української мови Нацiональної академiї наук України, iнших наукових та освiтнiх установ i затверджує стандарти державної мови, зокрема:

     а) правопис української мови та змiни до нього;

     б) українську термiнологiю;

     в) стандарти транскрибування i транслiтерацiї;

     2) затверджує вимоги до рiвнiв володiння державною мовою для набуття громадянства України;

     3) затверджує вимоги до рiвнiв володiння державною мовою особами, визначеними частинами першою i другою статтi 9 цього Закону;

     4) затверджує порядок перевiрки рiвня володiння державною мовою;

     5) затверджує форму державного сертифiката;

     6) подає у встановленому законом порядку пропозицiї Кабiнету Мiнiстрiв України про внесення змiн до законодавства, пов'язанi iз забезпеченням стандартiв державної мови;

     7) затверджує завдання для проведення iспиту на рiвень володiння державною мовою;

     8) органiзовує iспити для визначення рiвня володiння державною мовою та призначає спецiально уповноваженi державою установи (органiзацiї), якi проводять iспити;

     9) видає державнi сертифiкати;

     10) веде Реєстр державних сертифiкатiв про рiвень володiння державною мовою (далi - Реєстр) та є його адмiнiстратором;

     11) розробляє та подає у встановленому законом порядку на розгляд Кабiнету Мiнiстрiв України проект Порядку проведення iспитiв з метою перевiрки рiвня володiння державною мовою;

     12) здiйснює iншi повноваження, визначенi цим Законом.

     2. Рiшення Комiсiї є обов'язковими до виконання на всiй територiї України i можуть бути оскарженi в судовому порядку.

     3. Комiсiя пiд час напрацювання стандартiв української термiнологiї в рiзних галузях сприяє застосуванню українських слiв, словосполучень i термiнiв замiсть iншомовних.

     Стаття 45. Склад Нацiональної комiсiї зi стандартiв державної мови

     1. Комiсiя є колегiальним органом у складi дев'яти членiв.

     2. Мiнiстр вносить до Кабiнету Мiнiстрiв України подання щодо призначення членами Комiсiї осiб iз числа кандидатiв, запропонованих центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну правову полiтику, Нацiональною академiєю наук України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну мовну полiтику, центральним органом виконавчої влади у сферi освiти i науки.

     3. Кабiнет Мiнiстрiв України призначає на посаду членiв Комiсiї з числа осiб, запропонованих мiнiстром, не пiзнiше мiсячного строку з дня внесення вiдповiдних подань.

     Член Комiсiї призначається на посаду та звiльняється з посади рiшенням Кабiнету Мiнiстрiв України.

     4. На посаду члена Комiсiї може бути призначений громадянин України, який на момент призначення (обрання) досяг 30 рокiв, володiє державною мовою, має науковий ступiнь доктора фiлософiї в галузi фiлологiї за однiєю з таких спецiальностей: українська мова, загальне мовознавство, перекладознавство та здатний за своїми освiтнiм i професiйним рiвнями виконувати вiдповiднi посадовi обов'язки.

     5. Член Комiсiї не може:

     1) мати представницький мандат;

     2) займатися iншою оплачуваною або пiдприємницькою дiяльнiстю (крiм викладацької, наукової i творчої дiяльностi);

     3) входити до складу органу управлiння чи наглядової ради пiдприємства або органiзацiї, що має на метi одержання прибутку.

     6. Строк повноважень члена Комiсiї становить шiсть рокiв.

     Повноваження члена Комiсiї, строк повноважень якого закiнчився, припиняються з моменту прийняття вiдповiдного рiшення Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     Одна i та сама особа може бути членом Комiсiї не бiльше нiж два строки поспiль.

     7. Повноваження члена Комiсiї достроково припиняються Кабiнетом Мiнiстрiв України за поданням мiнiстра в разi:

     1) подання ним особистої заяви про складення повноважень члена Комiсiї;

     2) наявностi медичного висновку про неможливiсть виконувати обов'язки за станом здоров'я;

     3) порушення ним вимог щодо несумiсностi;

     4) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

     5) припинення його громадянства України;

     6) визнання його безвiсно вiдсутнiм або оголошення померлим;

     7) його смертi.

     8. Члени Комiсiї є державними службовцями.

     Стаття 46. Голова Нацiональної комiсiї зi стандартiв державної мови

     1. Керiвником Комiсiї є її Голова, який обирається Комiсiєю з числа її членiв.

     2. Голова Комiсiї:

     1) представляє Комiсiю у зносинах з органами державної влади, органами мiсцевого самоврядування, пiдприємствами, установами та органiзацiями;

     2) головує на засiданнях Комiсiї;

     3) пiдписує протоколи засiдань Комiсiї;

     4) пiдписує рiшення Комiсiї.

     Стаття 47. Порядок роботи Нацiональної комiсiї зi стандартiв державної мови

     1. Комiсiя працює у формi засiдань. Засiдання Комiсiї скликає Голова Комiсiї за власною iнiцiативою або на вимогу не менше нiж трьох членiв Комiсiї. Засiдання Комiсiї проводяться не рiдше нiж двiчi на мiсяць.

     Якщо Голова Комiсiї на вимогу її членiв не скликав засiдання Комiсiї протягом двох днiв з моменту висловлення такої вимоги, такi члени Комiсiї скликають її засiдання самостiйно, належно повiдомивши про це iнших членiв Комiсiї.

     2. Порядок проведення засiдань Комiсiї визначається регламентом, який затверджується бiльшiстю голосiв членiв Комiсiї та не може суперечити цьому Закону.

     3. Засiдання Комiсiї є повноважним, якщо на ньому присутня бiльш як половина членiв вiд її складу, визначеного цим Законом.

     4. Рiшення Комiсiї вважається прийнятим, якщо за нього проголосували не менше п'яти її членiв.

     5. Члени Комiсiї в перiод мiж засiданнями здiйснюють повноваження вiдповiдно до рiшення Комiсiї.

     6. Органiзацiйне, iнформацiйно-довiдкове та iнше забезпечення дiяльностi Комiсiї здiйснює її апарат.

     Положення про апарат Комiсiї та його структуру, а також положення про самостiйнi структурнi пiдроздiли апарату затверджуються Комiсiєю. Гранична чисельнiсть працiвникiв апарату Комiсiї затверджується Кабiнетом Мiнiстрiв України за поданням Голови Комiсiї.

     Керiвник апарату та його заступники призначаються та звiльняються Комiсiєю.

     Стаття 48. Документи, що пiдтверджують рiвень володiння державною мовою, та iспит на рiвень володiння державною мовою

     1. Рiвень володiння державною мовою пiдтверджує:

     1) державний сертифiкат;

     2) витяг з Реєстру, що пiдтверджує видачу особi державного сертифiката та мiстить вiдомостi, передбаченi цiєю статтею;

     3) документ про повну загальну середню освiту у випадках, визначених частиною третьою статтi 10 цього Закону.

     2. Iспит на рiвень володiння державною мовою органiзовує та проводить Комiсiя. Перевiрка та оцiнювання результатiв iспиту здiйснюються апаратом Комiсiї.

     Комiсiя своїм рiшенням може делегувати повноваження з проведення iспиту на рiвень володiння державною мовою та/або з перевiрки та оцiнювання результатiв iспиту спецiально уповноваженiй державою установi (органiзацiї), що проводить зовнiшнє незалежне оцiнювання вiдповiдно до Закону України "Про освiту". Результати такого iспиту можуть бути оскарженi до Комiсiї вiдповiдно до частини дев'ятої цiєї статтi.

     3. Порядок проведення iспиту на рiвень володiння державною мовою розробляється Комiсiєю та затверджується Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     4. Об'єктивнiсть iспиту на рiвень володiння державною мовою забезпечується завчасною публiкацiєю iнформацiї про програми, строки та порядок проведення iспитiв, дотриманням єдиних вимог до процедури його проведення, пiдбором завдань, незалежнiстю iспитових комiсiй, єдиними критерiями оцiнювання.

     5. Завдання для iспиту на рiвень володiння державною мовою затверджує Комiсiя.

     До участi в розробцi завдань Комiсiя має право залучати науковi та освiтнi установи, у тому числi Iнститут української мови Нацiональної академiї наук України.

     6. Складення iспиту на рiвень володiння державною мовою передбачає виконання усних та письмових завдань. Комiсiя може встановити особливi вимоги для складення iспиту особами з порушенням зору, слуху, мовлення.

     7. З метою отримання державного сертифiката вперше або пiдвищення пiдтвердженого рiвня володiння державною мовою особа може повторно складати iспит на рiвень володiння державною мовою необмежену кiлькiсть разiв, але не частiше одного разу на чотири мiсяцi.

     8. Складення iспиту на рiвень володiння державною мовою для громадян України є безкоштовним.

     9. Результати iспиту на рiвень володiння державною мовою, проведеного вiдповiдно до абзацу другого частини другої цiєї статтi, можуть бути оскарженi до Комiсiї.

     Порядок оскарження результатiв iспиту та розгляду скарг затверджується рiшенням Комiсiї.

     Рiшення про встановлення результатiв iспиту та рiшення Комiсiї за результатами розгляду вiдповiдних скарг можуть бути оскарженi до суду.

     10. Комiсiя видає особi державний сертифiкат за умови, якщо за результатами складення iспиту на рiвень володiння державною мовою особа пiдтвердила володiння державною мовою на одному з рiвнiв, визначених статтею 11 цього Закону.

     Результати iспиту встановлюються не пiзнiше 15 календарних днiв вiд дати складення iспиту. Запис про видачу державного сертифiката заноситься Комiсiєю до Реєстру не пiзнiше наступного дня пiсля встановлення результатiв iспиту. Державний сертифiкат вважається виданим у момент внесення до Реєстру вiдповiдного запису.

     Якщо запис до Реєстру не був внесений упродовж трьох календарних днiв вiд дати встановлення рiвня володiння державною мовою, який надає право на отримання вiдповiдного державного сертифiката, такий державний сертифiкат вважається виданим.

     Порядок ведення Реєстру визначається Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     11. Державний сертифiкат дiє безстроково.

     12. Державний сертифiкат може бути анульованим за рiшенням суду, прийнятим за позовом Комiсiї. Пiдставою для анулювання державного сертифiката є допущенi пiд час складення iспиту порушення за умови, що цi порушення мали iстотний характер i призвели до прийняття неправильного по сутi рiшення про видачу державного сертифiката.

     13. Доступ до iнформацiї, що мiститься у Реєстрi (прiзвище, iм'я, по батьковi власника державного сертифiката, рiвень володiння державною мовою, серiйний номер i дата видачi державного сертифiката), є вiдкритим онлайн на офiцiйному веб-сайтi Комiсiї.

     14. Фiнансування заходiв з проведення iспиту на рiвень володiння державною мовою здiйснюється за рахунок коштiв державного бюджету в установленому законом порядку.

     15. Особа, яка склала iспит на рiвень володiння державною мовою, має право ознайомитися зi своєю iспитовою роботою пiсля її перевiрки та отримати засвiдчену копiю цiєї роботи. Порядок видачi засвiдчених копiй виконаних iспитових робiт встановлює Комiсiя.

Роздiл VIII
ЗАХИСТ ДЕРЖАВНОЇ МОВИ

     Стаття 49. Уповноважений iз захисту державної мови

     1. З метою сприяння функцiонуванню української мови як державної у сферах суспiльного життя, визначених цим Законом, на всiй територiї України дiє Уповноважений iз захисту державної мови (далi - Уповноважений).

     2. Завданнями Уповноваженого є:

     1) захист української мови як державної;

     2) захист права громадян України на отримання державною мовою iнформацiї та послуг у сферах суспiльного життя, визначених цим Законом, на всiй територiї України i усунення перешкод та обмежень у користуваннi державною мовою.

     3. Уповноважений є посадовою особою, статус якої визначається цим Законом.

     Уповноважений здiйснює свою дiяльнiсть незалежно вiд iнших державних органiв та посадових осiб.

     4. З метою реалiзацiї покладених на нього завдань Уповноважений здiйснює такi повноваження:

     1) подає Кабiнету Мiнiстрiв України пропозицiї щодо забезпечення ефективної реалiзацiї державної полiтики, спрямованої на захист державної мови, всебiчний розвиток i функцiонування державної мови у сферах суспiльного життя, визначених цим Законом, на всiй територiї України, сприяння задоволенню мовних потреб українцiв, якi проживають за межами України;

     2) забезпечує монiторинг виконання законодавства про державну мову, державних цiльових програм забезпечення всебiчного розвитку i функцiонування української мови як державної;

     3) розглядає скарги фiзичних i юридичних осiб на дiї та бездiяльнiсть органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядування, пiдприємств, установ i органiзацiй всiх форм власностi, iнших юридичних i фiзичних осiб щодо дотримання вимог законодавства про державну мову;

     4) спрямовує до Комiсiї з питань вищого корпусу державної служби, мiнiстерств та iнших центральних органiв виконавчої влади, Ради мiнiстрiв Автономної Республiки Крим, обласних, Київської та Севастопольської мiських державних адмiнiстрацiй подання про проведення службових розслiдувань, а також притягнення до дисциплiнарної вiдповiдальностi посадових осiб, винних у порушеннi законодавства про державну мову, що є обов'язковими до розгляду;

     5) складає протоколи та застосовує стягнення у випадках, встановлених законом;

     6) здiйснює контроль за виконанням повноважень його представниками вiдповiдно до частини шостої цiєї статтi;

     7) затверджує форму акта про результати здiйснення контролю за застосуванням державної мови, а також форму протоколу та постанови, зазначених у статтi 57 цього Закону.

     5. Уповноважений щороку готує i не пiзнiше 1 травня року, наступного за звiтним, подає Кабiнету Мiнiстрiв України та представляє громадськостi рiчний публiчний звiт про свою дiяльнiсть i про стан дотримання цього Закону разом з висновками та рекомендацiями Рахункової палати, наданими за результатами здiйснення заходiв державного зовнiшнього фiнансового контролю (аудиту) дiяльностi Уповноваженого, та iнформацiєю про стан виконання вiдповiдних рекомендацiй. Одночасно з поданням рiчного звiту Уповноважений розмiщує його на своєму офiцiйному веб-сайтi для вiдкритого доступу, в тому числi у формi вiдкритих даних вiдповiдно до Закону України "Про доступ до публiчної iнформацiї".

     6. Уповноважений здiйснює свої повноваження безпосередньо. Для забезпечення виконання повноважень Уповноважений призначає представникiв. Представник Уповноваженого є працiвником секретарiату Уповноваженого i здiйснює повноваження, визначенi цим Законом, за мiсцезнаходженням секретарiату або в iншому мiсцi, визначеному Уповноваженим.

     Акти i протоколи, складенi представником Уповноваженого, направляються Уповноваженому.

     Стаття 50. Призначення та звiльнення Уповноваженого iз захисту державної мови

     1. Уповноваженого призначає на посаду та звiльняє з посади Кабiнет Мiнiстрiв України.

     2. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, керiвник центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну правову полiтику, та керiвник центрального органу виконавчої влади у сферi державної мовної полiтики подають Кабiнету Мiнiстрiв України по однiй кандидатурi на посаду Уповноваженого.

     3. Подання кандидатур на посаду Уповноваженого закiнчується за три мiсяцi, що передують закiнченню строку повноважень, на який було призначено Уповноваженого. У разi дострокового припинення повноважень Уповноваженого кандидатури подаються впродовж 30 днiв з дня дострокового припинення.

     4. Кандидатом на посаду Уповноваженого може бути рекомендовано громадянина України вiком не молодше 35 рокiв на день подання, який має вищу освiту, володiє державною мовою та англiйською мовою, має досвiд правозахисної дiяльностi або досвiд дiяльностi iз захисту державної мови та здатний за своїми дiловими i моральними якостями, освiтнiм i професiйним рiвнями виконувати вiдповiднi посадовi обов'язки.

     5. Кандидатом на посаду Уповноваженого не може бути рекомендовано особу, яка:

     1) була притягнута до вiдповiдальностi за порушення вимог цього Закону;

     2) брала участь у спробах запровадження офiцiйної багатомовностi всупереч Конституцiї України i встановленiй конституцiйнiй процедурi.

     6. Кабiнет Мiнiстрiв України розглядає всi кандидатури на посаду Уповноваженого та ухвалює рiшення щодо призначення на посаду Уповноваженого впродовж одного засiдання.

     7. Перед розглядом кожний iз кандидатiв на посаду Уповноваженого має право виступити перед членами Кабiнету Мiнiстрiв України.

     8. Кандидати на посаду Уповноваженого не можуть бути присутнiми пiд час обговорення та голосування їхнiх кандидатур членами Кабiнету Мiнiстрiв України.

     9. Кабiнет Мiнiстрiв України ухвалює рiшення стосовно призначення на посаду Уповноваженого вiдкритим голосуванням членiв Кабiнету Мiнiстрiв України особисто.

     10. Кабiнет Мiнiстрiв України призначає на посаду Уповноваженого кандидата, який набрав найбiльшу кiлькiсть голосiв.

     11. Кабiнет Мiнiстрiв України призначає Уповноваженого строком на п'ять рокiв. Пiсля закiнчення цього строку повноваження Уповноваженого припиняються з моменту прийняття вiдповiдного рiшення Кабiнетом Мiнiстрiв України. Особа може бути призначена на посаду Уповноваженого повторно. Особа не може обiймати посаду Уповноваженого втретє.

     12. Повноваження Уповноваженого припиняються Кабiнетом Мiнiстрiв України достроково у разi:

     1) подання ним особистої заяви про складення повноважень Уповноваженого;

     2) наявностi медичного висновку про неможливiсть виконувати обов'язки за станом здоров'я;

     3) порушення ним вимог щодо несумiсностi;

     4) притягнення його до вiдповiдальностi за порушення вимог цього Закону;

     5) його участi у спробах запровадження офiцiйної багатомовностi всупереч Конституцiї України i встановленiй конституцiйнiй процедурi;

     6) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

     7) припинення його громадянства України;

     8) визнання його безвiсно вiдсутнiм або оголошення померлим;

     9) його смертi.

     13. Уповноважений не є державним службовцем.

     Стаття 51. Вимоги щодо несумiсностi з посадою Уповноваженого iз захисту державної мови

     1. Уповноважений не може:

     1) мати представницький мандат;

     2) займатися iншою оплачуваною або пiдприємницькою дiяльнiстю (крiм викладацької, наукової i творчої дiяльностi, медичної практики, iнструкторської та суддiвської практики зi спорту);

     3) входити до складу органу управлiння чи наглядової ради пiдприємства або органiзацiї, що має на метi одержання прибутку;

     4) бути членом полiтичної партiї.

     Стаття 52. Секретарiат Уповноваженого iз захисту державної мови

     1. Для забезпечення дiяльностi Уповноваженого утворюється секретарiат. Секретарiат Уповноваженого здiйснює органiзацiйне, експертно-аналiтичне, правове, iнформацiйне та матерiально-технiчне забезпечення дiяльностi Уповноваженого.

     2. Положення про секретарiат Уповноваженого затверджує Уповноважений.

     3. Структуру секретарiату Уповноваженого затверджує Уповноважений, а штатний розпис та кошторис - керiвник секретарiату Уповноваженого за погодженням iз центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної полiтики.

     4. Керiвник та працiвники секретарiату Уповноваженого є державними службовцями, призначаються на посаду та звiльняються з посади в порядку, передбаченому Законом України "Про державну службу".

     Стаття 53. Захист державної мови як невiддiльного елементу конституцiйного ладу

     1. З метою захисту державної мови вiд публiчного приниження чи зневажання, вiд навмисного спотворення державної мови в офiцiйних документах i текстах, зокрема навмисного застосування її з порушенням стандартiв державної мови, а також вiд нехтування вимогами обов'язкового застосування державної мови, визначеними законом, Уповноважений:

     1) здiйснює державний контроль за застосуванням державної мови органами державної влади, органами влади Автономної Республiки Крим, органами мiсцевого самоврядування, пiдприємствами, установами та органiзацiями державної i комунальної форм власностi, їхнiми посадовими та службовими особами, а також громадськими об'єднаннями, полiтичними партiями та iншими юридичними особами, їхнiми посадовими особами;

     2) надає висновки i рекомендацiї органам державної влади, органам влади Автономної Республiки Крим та органам мiсцевого самоврядування в Українi щодо застосування української мови як державної в їхнiй дiяльностi;

     3) оприлюднює висновки про ознаки публiчного приниження чи зневажання державної мови в публiчних виступах посадових осiб органiв державної влади, органiв влади Автономної Республiки Крим, органiв мiсцевого самоврядування в Українi, пiдприємств, установ та органiзацiй державної i комунальної форм власностi, громадських об'єднань, полiтичних партiй та iнших юридичних осiб, а також посадових осiб iноземних держав;

     4) подає пропозицiї Кабiнету Мiнiстрiв України щодо внесення змiн до законодавства щодо захисту державної мови.

     2. Для здiйснення передбачених цiєю статтею повноважень Уповноважений за потреби залучає працiвникiв Нацiональної полiцiї, центрального органу виконавчої влади, що формує та забезпечує реалiзацiю державної полiтики у сферi захисту прав споживачiв, центрального органу виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачiв, працiвникiв мiсцевих державних адмiнiстрацiй, iнших органiв державної влади.

     Порядок взаємодiї Уповноваженого з органами державної влади, органами влади Автономної Республiки Крим, органами мiсцевого самоврядування затверджується Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     Порядок взаємодiї Уповноваженого з Нацiональною радою України з питань телебачення i радiомовлення затверджується спiльним рiшенням Уповноваженого та Нацiональної ради України з питань телебачення i радiомовлення.

     Стаття 54. Захист прав людини щодо застосування державної мови у сферах суспiльного життя, визначених цим Законом

     1. Кожна особа має право звернутися до Уповноваженого, iнших органiв, уповноважених здiйснювати захист i контроль щодо застосування державної мови, зi скаргою про порушення вимог цього Закону та щодо усунення перешкод та обмежень у користуваннi державною мовою.

     2. Особа може оскаржити до Уповноваженого рiшення, дiї або бездiяльнiсть органiв державної влади, органiв влади Автономної Республiки Крим, органiв мiсцевого самоврядування, пiдприємств, установ та органiзацiй державної i комунальної форм власностi, їхнiх посадових i службових осiб та працiвникiв, якщо:

     1) нормативно-правовий акт чи правовий акт iндивiдуальної дiї органу державної влади, органу влади Автономної Республiки Крим, органу мiсцевого самоврядування був прийнятий та/або офiцiйно оприлюднений iншою мовою, нiж державна, всупереч вимогам цього Закону або якщо особа вмотивовано вважає, що мова, якою складено такий акт, не вiдповiдає стандартам державної мови i це зроблено навмисно;

     2) у судовому процесi застосовувалася iнша мова, нiж державна, крiм випадкiв, визначених цим Законом та процесуальними кодексами;

     3) судове рiшення було складено iншою мовою, нiж державна, або якщо особа вмотивовано вважає, що мова, якою складено таке рiшення, не вiдповiдає стандартам державної мови i це зроблено навмисно;

     4) акт, що регулює дiяльнiсть органiв державної влади, органiв влади Автономної Республiки Крим, органiв мiсцевого самоврядування, пiдприємств, установ та органiзацiй державної i комунальної форм власностi, був прийнятий iншою мовою, нiж державна, всупереч вимогам цього Закону або якщо особа вмотивовано вважає, що мова, якою складено такий акт, не вiдповiдає стандартам державної мови i це зроблено навмисно;

     5) у вiдповiдь на свої письмовi звернення (пропозицiї, зауваження, заяви, клопотання, скарги чи iншi письмовi звернення) особа отримала документ iншою мовою, нiж державна, всупереч вимогам цього Закону або якщо особа вмотивовано вважає, що мова, якою складено такий документ, не вiдповiдає стандартам державної мови i це зроблено навмисно;

     6) посадова чи службова особа або працiвник органу державної влади, органу влади Автономної Республiки Крим, органу мiсцевого самоврядування, пiдприємства, установи та органiзацiї державної i комунальної форм власностi вiдмовилися застосувати державну мову в спiлкуваннi з особою, що скаржиться;

     7) пiд час засiдань, заходiв чи зустрiчей в органах державної влади, органах влади Автономної Республiки Крим, органах мiсцевого самоврядування, на державних i комунальних пiдприємствах, в установах та органiзацiях державної i комунальної форм власностi застосовувалася iнша мова, нiж державна, всупереч вимогам цього Закону;

     8) пiдприємства, установи та органiзацiї державної та комунальної форм власностi, їхнi посадовi особи або працiвники вiдмовилися надати iнформацiю про товари та послуги державною мовою.

     3. Особа може оскаржити до Уповноваженого рiшення, дiї або бездiяльнiсть громадських об'єднань, полiтичних партiй, iнших юридичних осiб, їхнiх посадових осiб та працiвникiв, якщо:

     1) акт, що регулює дiяльнiсть громадських об'єднань, полiтичних партiй, iнших юридичних осiб i стосується прав особи, був прийнятий iншою мовою, нiж державна, всупереч вимогам цього Закону або якщо особа вмотивовано вважає, що мова, якою складено такий акт, не вiдповiдає стандартам державної мови i це зроблено навмисно;

     2) у вiдповiдь на свої письмовi звернення (пропозицiї, зауваження, заяви, клопотання, скарги чи iншi письмовi звернення) особа отримала документ iншою мовою, нiж державна, всупереч вимогам цього Закону або якщо особа вмотивовано вважає, що мова, якою складено такий документ, не вiдповiдає стандартам державної мови;

     3) посадова особа або працiвник громадського об'єднання, полiтичної партiї чи iншої юридичної особи вiдмовилися застосувати державну мову в спiлкуваннi з особою, що скаржиться;

     4) юридична особа, її посадова особа або працiвник вiдмовилися надати iнформацiю про товари, роботи або послуги державною мовою.

     4. Особа може звернутися до Уповноваженого з iнших пiдстав.

     5. Скарги подаються Уповноваженому протягом шести мiсяцiв з дня виявлення заявником порушення.

     6. Уповноважений не розглядає тих звернень, якi розглядаються судами, зупиняє вже розпочатий розгляд, якщо заiнтересована особа подала позов, заяву або скаргу до суду.

     Стаття 55. Розгляд скарг Уповноваженим

     1. У скарзi має бути зазначено прiзвище, iм'я, по батьковi, мiсце проживання особи, викладено суть скарги. Письмова скарга повинна бути пiдписана заявником iз зазначенням дати. В електроннiй скарзi також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявниковi може бути надiслано вiдповiдь, або вiдомостi про iншi засоби зв'язку з ним. Застосування пiдпису пiд час надсилання електронного звернення не вимагається.

     2. Секретарiат Уповноваженого в день надходження скарги реєструє її i подає на розгляд Уповноваженому.

     3. Уповноважений упродовж 10 робочих днiв з дня надходження скарги ознайомлюється з iнформацiєю, що мiститься в нiй. За результатами ознайомлення Уповноважений може ухвалити рiшення про:

     1) здiйснення мовної експертизи в порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України;

     2) здiйснення контролю за застосуванням державної мови;

     3) залишення скарги без розгляду.

     4. За результатами розгляду скарги Уповноважений повiдомляє заявника про результати розгляду його скарги.

     5. Уповноважений своїм умотивованим рiшенням залишає скаргу без розгляду та повертає її заявнику, якщо:

     1) на рiшення, дiї або бездiяльнiсть, наведенi у скарзi, не поширюється дiя цього Закону;

     2) скарга стосується випадкiв дотримання стандартiв державної мови пiд час публiчних виступiв посадових осiб органiв державної влади та органiв мiсцевого самоврядування;

     3) наведенi у скарзi факти вже були предметом розгляду i щодо них Уповноважений ухвалив рiшення;

     4) скарга щодо дотримання стандартiв державної мови не мiстить обґрунтування;

     5) фактичнi обставини, зазначенi у скарзi, є предметом судового розгляду щодо порушення вимог цього Закону.

     6. Скарги, якi не вiдповiдають вимогам частини першої цiєї статтi, не пiдлягають розгляду та вирiшенню.

     7. Строк розгляду скарги становить 30 робочих днiв вiд дня ухвалення рiшення про здiйснення мовної експертизи чи вжиття попереднiх заходiв контролю за застосуванням державної мови. Уповноважений може подовжити строк розгляду скарги, про що невiдкладно повiдомляє заявника, але не бiльше нiж на 30 робочих днiв.

     8. Рiшення, дiї чи бездiяльнiсть Уповноваженого можуть бути оскарженi до суду.

     Стаття 56. Здiйснення державного контролю за застосуванням державної мови

     1. Уповноважений здiйснює державний контроль за застосуванням державної мови у випадку, визначеному частиною третьою статтi 55 цього Закону, а також за власною iнiцiативою.

     Предметом здiйснення державного контролю за застосуванням державної мови є дотримання визначених цим Законом вимог застосування державної мови.

     Порядок здiйснення державного контролю за застосуванням державної мови органами державної влади, органами влади Автономної Республiки Крим, органами мiсцевого самоврядування, суб'єктами господарювання, iншими юридичними особами та їх посадовими особами встановлюється цим Законом.

     2. Уповноважений, його представник пiд час здiйснення державного контролю за застосуванням державної мови має право:

     1) одержувати на свою вимогу копiї документiв та iншу iнформацiю, що стосується предмета контролю, необхiдну для здiйснення контролю за застосуванням державної мови;

     2) безперешкодно вiдвiдувати органи державної влади, органи влади Автономної Республiки Крим, органи мiсцевого самоврядування, бути присутнiм на їх засiданнях з дотриманням вимог закону;

     3) одержувати на свою вимогу копiї документiв та iншу iнформацiю, що стосується предмета контролю, вiд громадських об'єднань, полiтичних партiй, iнших юридичних осiб.

     3. Органи державної влади, органи влади Автономної Республiки Крим, органи мiсцевого самоврядування, пiдприємства, установи та органiзацiї державної i комунальної форм власностi, а також громадськi об'єднання, полiтичнi партiї, iншi юридичнi особи на вимогу Уповноваженого, його представника впродовж 30 днiв вiд дня надходження вiдповiдного запиту надають копiї документiв, а також iншу iнформацiю, що стосується предмета контролю, крiм iнформацiї, яка визначена законом як iнформацiя з обмеженим доступом.

     Якщо вiдповiдний суб'єкт, зазначений в абзацi першому цiєї частини, без установлених законом пiдстав вiдмовив у наданнi або не надав у визначений цим Законом строк вiдповiдних копiй документiв чи iнформацiї, Уповноважений, його представник повторно звертається до такого суб'єкта. У разi повторної вiдмови у наданнi або повторного ненадання вiдповiдних копiй документiв чи iнформацiї Уповноважений застосовує стягнення вiдповiдно до закону.

     4. Уповноважений, його представник за результатами здiйснення контролю за застосуванням державної мови складає акт про результати здiйснення контролю за застосуванням державної мови.

     5. Акт про результати здiйснення контролю за застосуванням державної мови повинен мiстити таку iнформацiю:

     1) мiсце складення акта;

     2) дата складення акта;

     3) iм'я або найменування особи, стосовно якої здiйснено контроль за застосуванням державної мови;

     4) пiдстави здiйснення контролю за застосуванням державної мови;

     5) опис фактiв, виявлених пiд час здiйснення контролю за застосуванням державної мови;

     6) висновок про дотримання або недотримання (порушення) визначених законом вимог обов'язкового застосування державної мови;

     7) прiзвище, iм'я, по батьковi Уповноваженого чи його представника, який склав акт.

     6. У разi фiксацiї актом про результати здiйснення контролю за застосуванням державної мови факту порушення органом державної влади, органом влади Автономної Республiки Крим, органом мiсцевого самоврядування, пiдприємством, установою та органiзацiєю, iншим суб'єктом господарювання незалежно вiд форми власностi, а також громадським об'єднанням, полiтичною партiєю вимог щодо обов'язкового застосування державної мови, встановлених статтями 12 - 23, 25 - 29, 31 - 42 цього Закону, Уповноважений, його представник складає на пiдставi такого акта протокол.

     Стаття 57. Порядок накладення штрафiв на суб'єктiв господарювання за порушення закону щодо застосування державної мови у сферi обслуговування споживачiв

     1. У разi порушення суб'єктом господарювання, що провадить господарську дiяльнiсть на територiї України, вимог, встановлених статтею 30 цього Закону, Уповноважений, його представник складає акт про результати здiйснення контролю за застосуванням державної мови, оголошує такому суб'єкту попередження та вимогу усунути порушення протягом 30 днiв вiд дати складення акта, про що зазначається в актi.

     Такий акт повинен вiдповiдати вимогам, встановленим частиною п'ятою статтi 56 цього Закону. Копiя акта надається вiдповiдному суб'єкту господарювання.

     У разi повторного протягом року порушення вимог, встановлених статтею 30 цього Закону, Уповноважений, його представник складає протокол.

     2. Протокол за результатами здiйснення заходу державного контролю за застосуванням державної мови складається у двох примiрниках. Один примiрник протоколу вручається суб'єкту господарювання або його представнику, другий зберiгається в Уповноваженого. Форма протоколу затверджується Уповноваженим.

     3. У протоколi зазначаються:

     1) дата i мiсце його складення;

     2) посада, прiзвище, iм'я, по батьковi особи, яка склала протокол;

     3) вiдомостi про суб'єкта господарювання;

     4) дата, мiсце та суть правопорушення;

     5) iншi вiдомостi, необхiднi для вирiшення справи.

     4. Протокол про правопорушення пiдписується особою, яка його склала, та суб'єктом господарювання, який притягається до вiдповiдальностi за порушення, або його представником.

     У разi вiдмови вiд пiдписання протоколу суб'єктом господарювання, який притягається до вiдповiдальностi за порушення, або його представником у протоколi робиться вiдповiдний запис. Зазначенi особи мають право надати пояснення i зауваження щодо змiсту протоколу, якi додаються до нього, а також зазначити мотиви своєї вiдмови вiд пiдписання протоколу.

     5. Справи про порушення суб'єктом господарювання, що провадить господарську дiяльнiсть на територiї України, вимог цього Закону розглядає Уповноважений на пiдставi вiдповiдних актiв про результати здiйснення контролю за застосуванням державної мови, iнших матерiалiв, зiбраних Уповноваженим або його представником пiд час здiйснення контролю або пiд час розгляду питання, пояснень суб'єкта господарювання та доданих ним документiв.

     6. Постанова про накладення штрафiв виноситься Уповноваженим, якщо за наслiдками розгляду справи встановленi порушення норм цього Закону. Форма постанови про накладення штрафiв затверджується Уповноваженим.

     За повторне протягом року порушення вимог, встановлених статтею 30 цього Закону, Уповноважений накладає на суб'єктiв господарювання, що провадять господарську дiяльнiсть на територiї України, штраф у розмiрi вiд трьохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян.

     Справа про накладення штрафу розглядається за участю представника суб'єкта господарювання. У разi його вiдсутностi справу може бути розглянуто лише у випадку, якщо, незважаючи на своєчасне повiдомлення суб'єкта господарювання про мiсце i час розгляду справи, але не пiзнiше нiж за три днi до початку розгляду справи, вiд нього не надiйшло клопотання про вiдкладення розгляду справи.

     7. Постанова про накладення штрафу складається у двох примiрниках. Перший примiрник залишається в Уповноваженого, другий примiрник у триденний строк пiсля її прийняття надсилається суб'єкту господарювання або видається його представнику пiд розписку.

     8. Суб'єкт господарювання перераховує суму штрафу до державного бюджету у п'ятнадцятиденний строк пiсля отримання постанови, про що протягом трьох днiв письмово повiдомляє Уповноваженого iз зазначенням номера i дати платiжного доручення. У разi оскарження постанови штраф повинен бути сплачений не пiзнiше нiж через 15 днiв пiсля повiдомлення про залишення скарги без задоволення.

     9. Постанова про накладення штрафу обов'язкова для виконання суб'єктом господарювання.

     У разi невиконання зазначеної постанови сума штрафу стягується в установленому законом порядку.

     Не може бути виконана постанова про накладення штрафу, якщо її не було звернуто до виконання протягом строку, встановленого Законом України "Про виконавче провадження".

     10. Постанову про накладення штрафу за порушення закону у сферi застосування державної мови може бути оскаржено суб'єктом господарювання до суду.

Роздiл IX
ПРИКIНЦЕВI ТА ПЕРЕХIДНI ПОЛОЖЕННЯ

     1. Цей Закон набирає чинностi через два мiсяцi з дня його опублiкування, крiм:

     частин другої та третьої статтi 7 та частин другої та третьої статтi 10 цього Закону, якi набирають чинностi через два роки з дня набрання чинностi цим Законом;

     частини другої статтi 13, яка набирає чинностi одночасно з набранням чинностi рiшенням Нацiональної комiсiї зi стандартiв державної мови про затвердження стандартiв української правничої термiнологiї;

     частини третьої статтi 21 цього Закону, яка набирає чинностi з 1 сiчня 2030 року;

     частин другої - шостої статтi 22 цього Закону, якi набирають чинностi через один рiк з дня набрання чинностi цим Законом;

     частин другої - шостої, восьмої статтi 23 цього Закону, якi набирають чинностi через два роки з дня набрання чинностi цим Законом;

     статтi 25 цього Закону, яка набирає чинностi через тридцять мiсяцiв з дня набрання чинностi цим Законом для друкованих засобiв масової iнформацiї загальнодержавної i регiональної сфер розповсюдження i через шiстдесят мiсяцiв з дня набрання чинностi цим Законом для друкованих засобiв масової iнформацiї мiсцевої сфери розповсюдження;

     статтi 26 цього Закону, яка набирає чинностi через два роки з дня набрання чинностi цим Законом;

     частин другої та шостої статтi 27 цього Закону, якi набирають чинностi через три роки з дня набрання чинностi цим Законом;

     статтi 30 цього Закону, яка набирає чинностi через вiсiмнадцять мiсяцiв з дня набрання чинностi цим Законом;

     статтi 31 цього Закону, яка набирає чинностi через один рiк з дня набрання чинностi цим Законом;

     статтi 32 цього Закону, яка набирає чинностi через шiсть мiсяцiв з дня набрання чинностi цим Законом;

     частин третьої - п'ятої статтi 33 цього Закону, якi набирають чинностi через один рiк з дня набрання чинностi цим Законом;

     частини п'ятої статтi 36 цього Закону, яка набирає чинностi через один рiк з дня набрання чинностi цим Законом;

     статтi 37 цього Закону, яка набирає чинностi через один рiк з дня набрання чинностi цим Законом;

     статей 55, 56 i 57 цього Закону, якi набирають чинностi через шiсть мiсяцiв з дня призначення Уповноваженого iз захисту державної мови;

     пiдпунктiв 8, 13, 14, 19, 20, 21, 25, абзацiв п'ятого - дев'ятого пiдпункту 28, пiдпунктiв 29, 32, 33, пiдпункту "а" пiдпункту 34, пiдпунктiв 36, 37, 40, 41, 42, 43, 44 пункту 7 цього роздiлу, якi набирають чинностi через два роки з дня набрання чинностi цим Законом;

     пiдпункту 1 пункту 7 цього роздiлу, який набирає чинностi через три роки з дня набрання чинностi цим Законом;

     пiдпункту 2 пункту 7 цього роздiлу, який набирає чинностi через тридцять мiсяцiв з дня набрання чинностi цим Законом для друкованих засобiв масової iнформацiї загальнодержавної i регiональної сфер розповсюдження i через шiстдесят мiсяцiв з дня набрання чинностi цим Законом для друкованих засобiв масової iнформацiї мiсцевої сфери розповсюдження;

     пiдпункту 17 пункту 7 цього роздiлу, який набирає чинностi через шiсть мiсяцiв з дня набрання чинностi цим Законом;

     пiдпункту 24 пункту 7 цього роздiлу, який набирає чинностi через п'ять рокiв з дня набрання чинностi цим Законом.

     2. Дiя частини другої статтi 10 цього Закону не поширюється на осiб, якi на момент набрання нею чинностi обiймають посади, передбаченi частиною першою статтi 9 цього Закону.

     У разi якщо пiсля набрання чинностi частиною другою статтi 10 цього Закону особа, передбачена абзацом першим цього пункту, претендує на обрання чи призначення на посади, передбаченi частиною першою статтi 9 цього Закону, така особа пiдтверджує рiвень володiння державною мовою в порядку, визначеному цим Законом.

     3. Стаття 21 цього Закону застосовується з урахуванням тих особливостей, що особи, якi належать до корiнних народiв, нацiональних меншин України i розпочали здобуття загальної середньої освiти до 1 вересня 2018 року мовою вiдповiдного корiнного народу чи вiдповiдної нацiональної меншини України (крiм осiб, визначених абзацом другим цього пункту), продовжують здобувати таку освiту до 1 вересня 2020 року вiдповiдно до правил, якi iснували до набрання чинностi цим Законом, з поступовим збiльшенням кiлькостi навчальних предметiв, що вивчаються українською мовою.

     Особи, якi належать до нацiональних меншин України, мови яких є офiцiйними мовами Європейського Союзу, i розпочали здобуття загальної середньої освiти до 1 вересня 2018 року мовою вiдповiдної нацiональної меншини України, до 1 вересня 2023 року продовжують здобувати таку освiту вiдповiдно до правил, якi iснували до набрання чинностi цим Законом, з поступовим збiльшенням кiлькостi навчальних предметiв, що вивчаються українською мовою.

     4. До завершення тимчасової окупацiї частини територiї України одним iз завдань цього Закону є сприяння вивченню української мови громадянами України, якi проживають на тимчасово окупованiй територiї України, визначенiй згiдно з законом.

     5. Пiд час формування складу Нацiональної комiсiї зi стандартiв державної мови та призначення Уповноваженого iз захисту державної мови вперше пiсля набрання чинностi цим Законом особи, якi претендують на зайняття цих посад, пiдтверджують свiй рiвень володiння державною мовою вiдповiдно до вимог Закону України "Про державну службу".

     6. Положення останнього речення абзацу другого частини шостої статтi 23 цього Закону не застосовуються до фiльмiв (в тому числi серiалiв, анiмацiйних та документальних фiльмiв), вперше оприлюднених до набрання чинностi частиною шостою статтi 23 цього Закону.

     7. Внести змiни до таких законодавчих актiв України:

     1) у Кодексi України про адмiнiстративнi правопорушення (Вiдомостi Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до N 51, ст. 1122):

     а) доповнити статтями 18852 i 18853 такого змiсту:

     "Стаття 18852. Порушення закону щодо функцiонування i застосування української мови як державної

     Порушення вимог Закону України "Про забезпечення функцiонування української мови як державної" щодо застосування державної мови пiд час засiдань, заходiв, зустрiчей i робочого спiлкування, в актах, дiловодствi та документообiгу в органах державної влади, органах влади Автономної Республiки Крим i органах мiсцевого самоврядування, на державних i комунальних пiдприємствах, в установах та органiзацiях, iнших суб'єктах господарювання державної i комунальної форми власностi, у судочинствi та дiловодствi у судах України, в органах правопорядку, розвiдувальних органах, державних органах спецiального призначення з правоохоронними функцiями, на державному кордонi України, у процесi виборiв та референдумiв, у мiжнародних договорах України -

     тягнуть за собою накладення штрафу вiд двохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян або попередження, якщо порушення вчинене вперше.

     Порушення вимог Закону України "Про забезпечення функцiонування української мови як державної" щодо застосування державної мови у сферi освiти, науки, культури, книговидання, у користувацьких iнтерфейсах комп'ютерних програм та веб-сайтiв, у сферi iнформацiї для загального ознайомлення, публiчних заходiв, технiчної i проектної документацiї, реклами, охорони здоров'я, спорту, телекомунiкацiй та поштового зв'язку, транспорту -

     тягнуть за собою накладення штрафу вiд двохсот до трьохсот неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян або попередження, якщо порушення вчинене вперше.

     Порушення вимог Закону України "Про забезпечення функцiонування української мови як державної" щодо застосування державної мови друкованими засобами масової iнформацiї -

     тягнуть за собою накладення штрафу вiд чотирьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян або попередження, якщо порушення вчинене вперше.

     Iншi, нiж визначенi частинами першою - третьою цiєї статтi, порушення Закону України "Про забезпечення функцiонування української мови як державної" щодо порядку застосування державної мови -

     тягнуть за собою накладення штрафу вiд двохсот до трьохсот неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян або попередження, якщо порушення вчинене вперше.

     Повторне протягом року вчинення порушення з числа зазначених у частинах першiй - четвертiй цiєї статтi, за яке особу вже було пiддано адмiнiстративному стягненню, -

     тягне за собою накладення штрафу вiд п'ятисот до семисот неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян.

     Стаття 18853. Невиконання законних вимог Уповноваженого iз захисту державної мови пiд час здiйснення ним державного контролю за застосуванням державної мови

     Повторне невиконання законних вимог Уповноваженого iз захисту державної мови пiд час здiйснення ним державного контролю за застосуванням державної мови -

     тягне за собою накладення штрафу на посадових осiб вiд ста до двохсот неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян";

     б) главу 17 доповнити статтею 24424 такого змiсту:

     "Стаття 24424. Уповноважений iз захисту державної мови

     Уповноважений iз захисту державної мови розглядає справи про адмiнiстративнi правопорушення, пов'язанi з порушенням законодавства у сферi застосування державної мови та невиконанням законних вимог представника Уповноваженого iз захисту державної мови (статтi 18852, 18853)";

     в) у частинi другiй статтi 255:

     абзац перший пiсля цифр "24423" доповнити цифрами "24424";

     доповнити пунктом 24 такого змiсту:

     "24) представники Уповноваженого iз захисту державної мови (статтi 18852, 18853)";

     2) частину першу статтi 4 Закону України "Про друкованi засоби масової iнформацiї (пресу) в Українi" (Вiдомостi Верховної Ради України, 1993 р., N 1, ст. 1) замiнити двома новими частинами такого змiсту:

     "Видання друкованих засобiв масової iнформацiї, зареєстрованих в Українi, здiйснюється державною мовою.

     Застосування мов у друкованих засобах масової iнформацiї визначає Закон України "Про забезпечення функцiонування української мови як державної".

     У зв'язку з цим частину другу вважати частиною третьою;

     3) частину другу статтi 3 Закону України "Про нотарiат" (Вiдомостi Верховної Ради України, 1993 р., N 39, ст. 383; 2013 р., N 33, ст. 436) пiсля слiв "володiє державною мовою" доповнити словами "вiдповiдно до рiвня, визначеного Законом України "Про забезпечення функцiонування української мови як державної";

     4) Закон України "Про транспорт" (Вiдомостi Верховної Ради України, 1994 р., N 51, ст. 446 iз наступними змiнами) доповнити статтею 41 такого змiсту:

     "Стаття 41. Мова послуг на транспортi

     Мовою послуг на транспортi в Українi є державна мова.

     Застосування мов у сферi транспорту визначає Закон України "Про забезпечення функцiонування української мови як державної";

     5) статтю 3 Закону України "Про iнформацiйнi агентства" (Вiдомостi Верховної Ради України, 1995 р., N 13, ст. 83; 2013 р., N 23, ст. 218) викласти в такiй редакцiї:

     "Стаття 3. Мова продукцiї iнформацiйних агентств

     Iнформацiйнi агентства згiдно iз законодавством України поширюють свою продукцiю державною, а також iншими мовами, дотримуючись загальновизнаних етично-моральних норм слововживання";

     6) статтю 6 Закону України "Про звернення громадян" (Вiдомостi Верховної Ради України, 1996 р., N 47, ст. 256) викласти в такiй редакцiї:

     "Стаття 6. Мова звернень i рiшень та вiдповiдей на них

     Застосування мов у сферi звернень громадян i рiшень та вiдповiдей на них визначає Закон України "Про забезпечення функцiонування української мови як державної";

     7) статтю 4 Закону України "Про порядок висвiтлення дiяльностi органiв державної влади та органiв мiсцевого самоврядування в Українi засобами масової iнформацiї" (Вiдомостi Верховної Ради України, 1997 р., N 49, ст. 299; 2013 р., N 23, ст. 218) викласти в такiй редакцiї:

     "Стаття 4. Мова поширення iнформацiї про дiяльнiсть органiв державної влади та органiв мiсцевого самоврядування

     Iнформацiя про дiяльнiсть органiв державної влади та органiв мiсцевого самоврядування поширюється державною та iншими мовами в порядку, встановленому Законом України "Про забезпечення функцiонування української мови як державної";

     8) частину другу статтi 5 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" (Вiдомостi Верховної Ради України, 1998 р., N 20, ст. 99; 2013 р., N 14, ст. 89) пiсля слiв "володiє державною мовою" доповнити словами "вiдповiдно до рiвня, визначеного Нацiональною комiсiєю зi стандартiв державної мови";

     9) у Законi України "Про кiнематографiю" (Вiдомостi Верховної Ради України, 1998 р., N 22, ст. 114; 2012 р., N 12 - 13, ст. 78; 2013 р., N 23, ст. 218; 2015 р., N 18, ст. 131):

     а) статтю 6 викласти в такiй редакцiї:

     "Стаття 6. Мова у галузi кiнематографiї

     Застосування мов у галузi кiнематографiї здiйснюється вiдповiдно до Закону України "Про забезпечення функцiонування української мови як державної";

     б) частину другу статтi 14 викласти в такiй редакцiї:

     "Застосування державної та iнших мов при розповсюдженнi та демонструваннi фiльмiв визначаються Законом України "Про забезпечення функцiонування української мови як державної";

     в) абзац третiй частини третьої статтi 15 викласти в такiй редакцiї:

     "наявностi у фiльмi матерiалiв (висловлювань, дiй тощо), якi пропагують вiйну, насильство, жорстокiсть, фашизм i неофашизм, спрямованi на лiквiдацiю незалежностi України, розпалювання мiжетнiчної, расової, релiгiйної ворожнечi, приниження нацiї, приниження чи зневажання державної мови, неповагу до нацiональних i релiгiйних святинь, приниження особистостi, що пропагують невiгластво, неповагу до батькiв, а також наркоманiю, токсикоманiю, алкоголiзм та iншi шкiдливi звички; фiльми порнографiчного характеру, що пiдтверджується висновком експертної комiсiї з питань розповсюдження i демонстрування фiльмiв";

     10) пiдпункт 10 пункту 7 роздiлу IX втратив чиннiсть

(у зв'язку з втратою чинностi Законом України вiд 13.05.99р. N 651-XIV згiдно iз Законом України вiд 16.01.2020р. N 463-IX)

     11) статтю 7 Закону України "Про позашкiльну освiту" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2000 р., N 46, ст. 393; 2013 р., N 23, ст. 218) викласти в такiй редакцiї:

     "Стаття 7. Мова (мови) навчання i виховання у позашкiльнiй освiтi

     1. Мовою позашкiльної освiти є державна мова.

     2. Застосування мов у позашкiльнiй освiтi визначає Закон України "Про забезпечення функцiонування української мови як державної";

     12) статтю 13 Закону України "Про Збройнi Сили України" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2000 р., N 48, ст. 410) викласти в такiй редакцiї:

     "Стаття 13. Мова у Збройних Силах України

     Мовою Збройних Сил України є державна мова.

     Мовою статутiв, документацiї, дiловодства, команд, навчання, виховних заходiв, iншого статутного спiлкування та службової дiяльностi у Збройних Силах України є державна мова";

     13) пункт 5 частини другої статтi 9 Закону України "Про громадянство України" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2001 р., N 13, ст. 65) викласти в такiй редакцiї:

     "5) володiння державною мовою вiдповiдно до рiвня, визначеного Нацiональною комiсiєю зi стандартiв державної мови";

     14) частину другу статтi 5 Закону України "Про службу в органах мiсцевого самоврядування" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2001 р., N 33, ст. 175; 2013 р., N 23, ст. 218) викласти в такiй редакцiї:

     "На посаду можуть бути призначенi особи, якi мають вiдповiдну освiту i професiйну пiдготовку, володiють державною мовою вiдповiдно до рiвня, визначеного Законом України "Про забезпечення функцiонування української мови як державної";

     15) статтю 10 Закону України "Про дошкiльну освiту" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2001 р., N 49, ст. 259; 2013 р., N 23, ст. 218) викласти в такiй редакцiї:

     "Стаття 10. Мова (мови) у дошкiльнiй освiтi

     1. Мовою дошкiльної освiти є державна мова.

     2. Застосування мов у дошкiльнiй освiтi визначають закони України "Про забезпечення функцiонування української мови як державної" та "Про освiту";

     16) статтю 4 Закону України "Про поштовий зв'язок" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2002 р., N 6, ст. 39; 2013 р., N 23, ст. 218) викласти в такiй редакцiї:

     "Стаття 4. Мова у сферi надання послуг поштового зв'язку

     Мовою поштового зв'язку в Українi є державна мова.

     Застосування мов у поштовому зв'язку визначає Закон України "Про забезпечення функцiонування української мови як державної";

     17) статтю 6 Закону України "Про рекламу" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2004 р., N 8, ст. 62; 2013 р., N 23, ст. 218) викласти в такiй редакцiї:

     "Стаття 6. Мова реклами

     1. Мовою реклами є державна мова.

     2. Об'єкти права iнтелектуальної власностi у рекламi використовуються мовою, якою їм наданий правовий захист вiдповiдно до законодавства про охорону прав iнтелектуальної власностi.

     3. Особливостi використання у рекламi мов корiнних народiв i нацiональних меншин України визначаються законом, що регулює порядок реалiзацiї прав корiнних народiв, нацiональних меншин України";

     18) статтю 7 Закону України "Про телекомунiкацiї" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2004 р., N 12, ст. 155; 2013 р., N 23, ст. 218) викласти в такiй редакцiї:

     "Стаття 7. Застосування мов у сферi телекомунiкацiй

     1. Мовою послуг у сферi телекомунiкацiй в Українi є державна мова.

     2. Застосування мов у сферi телекомунiкацiй визначає Закон України "Про забезпечення функцiонування української мови як державної";

     19) пiдпункт 19 пункту 7 роздiлу IX втратив чиннiсть

(у зв'язку з втратою чинностi Законом України вiд 05.03.99р. N 474-XIV згiдно з Виборчим кодексом України вiд 19.12.2019р. N 396-IX)

     20) частину першу статтi 7 Закону України "Про Центральну виборчу комiсiю" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2004 р., N 36, ст. 448) доповнити словами "вiдповiдно до рiвня, визначеного Нацiональною комiсiєю зi стандартiв державної мови";

     21) абзац перший частини першої статтi 7 Закону України "Про Нацiональну раду України з питань телебачення i радiомовлення" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2005 р., N 16, ст. 265; 2006 р., N 18, ст. 155) пiсля слiв "володiють державною мовою" доповнити словами "вiдповiдно до рiвня, визначеного Нацiональною комiсiєю зi стандартiв державної мови";

     22) статтю 6 Закону України "Про географiчнi назви" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2005 р., N 27, ст. 360; 2013 р., N 23, ст. 218; 2014 р., N 6 - 7, ст. 80) викласти в такiй редакцiї:

     "Стаття 6. Унормування географiчних назв

     Географiчнi назви виконуються державною мовою.

     Застосування мов у географiчних назвах визначає Закон України "Про забезпечення функцiонування української мови як державної";

     23) у частинi першiй статтi 4 Закону України "Про захист прав споживачiв" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2006 р., N 7, ст. 84; 2011 р., N 47, ст. 531; 2014 р., N 4, ст. 61):

     пункт 4 викласти в такiй редакцiї:

     "4) необхiдну, доступну, достовiрну та своєчасну iнформацiю державною мовою про продукцiю, її кiлькiсть, якiсть, асортимент, її виробника (виконавця, продавця) вiдповiдно до Закону України "Про забезпечення функцiонування української мови як державної";

     доповнити пунктом 41 такого змiсту:

     "41) обслуговування державною мовою вiдповiдно до Закону України "Про забезпечення функцiонування української мови як державної";

     24) у Законi України "Про телебачення i радiомовлення" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2006 р., N 18, ст. 155 iз наступними змiнами):

     а) частину другу статтi 6 пiсля абзацу четвертого доповнити новим абзацом такого змiсту:

     "приниження чи зневажання державної мови".

     У зв'язку з цим абзаци п'ятий - чотирнадцятий вважати вiдповiдно абзацами шостим - п'ятнадцятим;

     б) частину п'яту статтi 9 виключити;

     в) у статтi 10:

     в абзацi першому частини другої та абзацi першому частини четвертої цифри i слово "75 вiдсоткiв" замiнити цифрами i словом

     "90 вiдсоткiв";

     в абзацi першому частини третьої цифри i слово "60 вiдсоткiв" замiнити цифрами i словом "80 вiдсоткiв";

     пункт "б" частини сьомої виключити;

     25) у Законi України "Про статус депутата Верховної Ради Автономної Республiки Крим" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2007 р., N 14, ст. 168):

     а) частину другу статтi 1 доповнити словами "i володiє державною мовою вiдповiдно до рiвня, визначеного Нацiональною комiсiєю зi стандартiв державної мови";

     б) частину четверту статтi 28 доповнити словами "вiдповiдно до рiвня, визначеного Нацiональною комiсiєю зi стандартiв державної мови";

     26) Закон України "Про прикордонний контроль" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2010 р., N 6, ст. 46 iз наступними змiнами) доповнити статтею 71 такого змiсту:

     "Стаття 71. Мова на державному кордонi України

     1. Мова контролю пiд час перетину державного кордону України визначається Законом України "Про забезпечення функцiонування української мови як державної";

     27) Закон України "Про фiзичну культуру i спорт" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2010 р., N 7, ст. 50 iз наступними змiнами) доповнити статтею 41 такого змiсту:

     "Стаття 41. Мова спортивних заходiв

     Застосування мов пiд час спортивних заходiв визначає Закон України "Про забезпечення функцiонування української мови як державної";

     28) у Регламентi Верховної Ради України, затвердженому Законом України "Про Регламент Верховної Ради України" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2010 р., NN 14 - 17, ст. 133; 2013 р., N 23, ст. 218):

     а) у статтi 2:

     частину третю викласти в такiй редакцiї:

     "3. Мовою роботи Верховної Ради, її органiв та посадових осiб є державна мова";

     доповнити частинами п'ятою i шостою такого змiсту:

     "5. Iноземець або особа без громадянства може виступати на засiданнях Верховної Ради, її органiв iншою мовою. Синхронний або послiдовний переклад такого виступу державною мовою в обов'язковому порядку забезпечує Апарат Верховної Ради.

     6. Промова чи її частина, виголошена iншою мовою, нiж державна, на засiданнi Верховної Ради, комiтету Верховної Ради, тимчасової спецiальної комiсiї чи тимчасової слiдчої комiсiї Верховної Ради, подається у стенограмi вiдповiдного засiдання у перекладi державною мовою";

     б) пункт 2 частини третьої статтi 173 викласти в такiй редакцiї:

     "2) володiє державною мовою на рiвнi, встановленому Нацiональною комiсiєю зi стандартiв державної мови";

     29) частину другу статтi 4 Закону України "Про Державний реєстр виборцiв" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2011 р., N 5, ст. 34) викласти в такiй редакцiї:

     "2. Для транслiтерацiї прiзвищ, iмен, по батьковi та iнших власних назв застосовуються правила транслiтерацiї, встановленi Нацiональною комiсiєю зi стандартiв державної мови";

     30) частину першу статтi 5 Закону України "Про культуру" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2011 р., N 24, ст. 168; 2013 р., N 23, ст. 218; 2017 р., N 26, ст. 298) викласти в такiй редакцiї:

     "1. Порядок застосування мов у сферi культури визначають Закон України "Про забезпечення функцiонування української мови як державної" та iншi закони України";

     31) статтю 8 Закону України "Про iнформацiю" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2011 р., N 32, ст. 313) викласти в такiй редакцiї:

     "Стаття 8. Мова iнформацiї

     1. Мову iнформацiї визначають Закон України "Про забезпечення функцiонування української мови як державної", iншi закони України та мiжнароднi договори, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України";

     32) частину першу статтi 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську дiяльнiсть" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2013 р., N 27, ст. 282) пiсля слiв "володiє державною мовою" доповнити словами "вiдповiдно до рiвня, визначеного згiдно iз Законом України "Про забезпечення функцiонування української мови як державної";

     33) у Законi України "Про Кабiнет Мiнiстрiв України" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2014 р., N 13, ст. 222; 2018 р., N 36, ст. 272):

     а) перше речення частини першої статтi 7 доповнити словами "вiдповiдно до рiвня, визначеного Нацiональною комiсiєю зi стандартiв державної мови";

     б) частину п'яту статтi 8 пiсля абзацу восьмого доповнити новим абзацом такого змiсту:

     "8) Державний сертифiкат про рiвень володiння державною мовою, що вiдповiдає рiвню, визначеному Нацiональною комiсiєю зi стандартiв державної мови".

     У зв'язку з цим абзац дев'ятий вважати абзацом десятим;

     34) у Законi України "Про вищу освiту" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2014 р., N 37 - 38, ст. 2004; 2017 р., N 38 - 39, ст. 380):

     а) в абзацi першому частини першої статтi 42 слово "вiльно" виключити; пiсля слiв "володiти державною мовою" доповнити словами "вiдповiдно до рiвня, визначеного Нацiональною комiсiєю зi стандартiв державної мови";

     б) статтю 48 викласти в такiй редакцiї:

     "Стаття 48. Мова освiтнього процесу у вищих навчальних закладах

     1. Мовою освiтнього процесу у вищих навчальних закладах є державна мова.

     2. Застосування мов у вищих навчальних закладах визначають закони України "Про забезпечення функцiонування української мови як державної" та "Про освiту";

     35) у Законi України "Про запобiгання корупцiї" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2014 р., N 49, ст. 2056 iз наступними змiнами):

     а) пiдпункт "а" пункту 1 частини першої статтi 3 пiсля слiв "Уповноважений Верховної Ради України з прав людини" доповнити словами "Уповноважений iз захисту державної мови";

     б) примiтку до статтi 50 пiсля слiв "Уповноважений Верховної Ради України з прав людини" доповнити словами "Уповноважений iз захисту державної мови, члени Нацiональної комiсiї зi стандартiв державної мови";

     в) примiтку до статтi 56 пiсля слiв "Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" доповнити словами "Уповноваженого iз захисту державної мови, члена Нацiональної комiсiї зi стандартiв державної мови";

     36) частину першу статтi 9 Закону України "Про мiсцевi вибори" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2015 р., N 37 - 38, ст. 366) доповнити словами "та володiє державною мовою вiдповiдно до рiвня, визначеного Нацiональною комiсiєю зi стандартiв державної мови";

     37) у Законi України "Про Нацiональну полiцiю" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2015 р., N 40 - 41, ст. 379 iз наступними змiнами):

     а) частину першу статтi 23 доповнити пунктом 31 такого змiсту:

     "31) на пiдставi вiдповiдної постанови Уповноваженого iз захисту державної мови вживає заходiв для забезпечення здiйснення Уповноваженим iз захисту державної мови своїх повноважень, у тому числi сприяє збору фактичних даних про наявнiсть або вiдсутнiсть у дiях (бездiяльностi) певних осiб ознак порушення вимог Закону України "Про забезпечення функцiонування української мови як державної".

     Залучення працiвникiв полiцiї здiйснюється за вмотивованим зверненням Уповноваженого iз захисту державної мови, в якому має зазначатися, якi саме дiї пропонується вчинити працiвникам полiцiї. Таке звернення надсилається керiвнику територiального органу полiцiї за мiсцем вчинення визначених у зверненнi дiй";

     б) частину першу статтi 49 доповнити словами "вiдповiдно до рiвня, визначеного згiдно iз Законом України "Про забезпечення функцiонування української мови як державної";

     38) у Законi України "Про електронну комерцiю" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2015 р., N 45, ст. 410):

     а) частину першу статтi 5 доповнити абзацом дванадцятим такого змiсту:

     "дотримання законодавства про державну мову";

     б) статтю 7 доповнити частиною п'ятою такого змiсту:

     "5. Порядок застосування державної та iнших мов у електроннiй комерцiї визначається Законом України "Про забезпечення функцiонування української мови як державної";

     в) статтю 11 доповнити частиною чотирнадцятою такого змiсту:

     "14. Пропозицiя укласти електронний договiр (оферта), текст електронного договору, електроннi повiдомлення укладаються державною мовою. За бажанням покупця електронний договiр може укладатися iншою мовою за згодою сторiн";

     39) роздiл I Закону України "Про наукову i науково-технiчну дiяльнiсть" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2016 р., N 3, ст. 25 iз наступними змiнами) доповнити статтею 31 такого змiсту:

     "Стаття 31. Мова наукової та науково-технiчної дiяльностi

     1. Мовою у сферi наукової та науково-технiчної дiяльностi є державна мова";

     40) у Законi України "Про державну службу" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2016 р., N 4, ст. 43; 2017 р., N 35, ст. 376, N 45, ст. 405): а) частину третю статтi 3 доповнити пунктом 81 такого змiсту:

     "81) Уповноваженого iз захисту державної мови";

     б) частину першу статтi 19 викласти в такiй редакцiї:

     "1. Право на державну службу мають повнолiтнi громадяни України, якi володiють державною мовою вiдповiдно до рiвня, визначеного Нацiональною комiсiєю зi стандартiв державної мови, та яким присвоєно ступiнь вищої освiти не нижче:

     1) магiстра - для посад категорiй "А" i "Б";

     2) бакалавра, молодшого бакалавра - для посад категорiї "В";

     в) пункт 5 частини першої статтi 25 викласти в такiй редакцiї:

     "5) копiю Державного сертифiката про рiвень володiння державною мовою (витяг з реєстру Державних сертифiкатiв про рiвень володiння державною мовою), що пiдтверджує рiвень володiння державною мовою, визначений Нацiональною комiсiєю зi стандартiв державної мови";

     41) частину першу статтi 69 Закону України "Про судоустрiй i статус суддiв" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2016 р., N 31, ст. 545) доповнити словами "вiдповiдно до рiвня, визначеного Нацiональною комiсiєю зi стандартiв державної мови";

     42) частину першу статтi 7 Закону України "Про Нацiональну комiсiю, що здiйснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2016 р., N 51, ст. 833) пiсля слiв "володiє державною мовою" доповнити словами "вiдповiдно до рiвня, визначеного Нацiональною комiсiєю зi стандартiв державної мови";

     43) частину першу статтi 6 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2017 р., N 7 - 8, ст. 50) пiсля слiв "володiє державною мовою" доповнити словами "вiдповiдно до рiвня, визначеного Нацiональною комiсiєю зi стандартiв державної мови";

     44) частину другу статтi 4 Закону України "Про Єдиний державний реєстр вiйськовозобов'язаних" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2017 р., N 18, ст. 217) викласти в такiй редакцiї:

     "2. Для транслiтерацiї прiзвищ, iмен, по батьковi та iнших власних назв застосовуються правила транслiтерацiї, встановленi Нацiональною комiсiєю зi стандартiв державної мови";

     45) у пунктi 3 роздiлу XII "Прикiнцевi та перехiднi положення" Закону України "Про освiту" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2017 р., N 38 - 39, ст. 380):

     а) пiдпункт 18 пiсля слiв та цифр "до 1 вересня 2018 року" доповнити словами та цифрами "мовою вiдповiдного корiнного народу чи вiдповiдної нацiональної меншини України (крiм осiб, визначених пiдпунктом 19 цього пункту)";

     б) доповнити пiдпунктом 19 такого змiсту:

     "19) особи, якi належать до нацiональних меншин України, мови яких є офiцiйними мовами Європейського Союзу, i розпочали здобуття загальної середньої освiти до 1 вересня 2018 року мовою вiдповiдної нацiональної меншини, до 1 вересня 2023 року продовжують здобувати таку освiту вiдповiдно до правил, якi iснували до набрання чинностi цим Законом, з поступовим збiльшенням кiлькостi навчальних предметiв, що вивчаються українською мовою".

     8. Кабiнету Мiнiстрiв України:

     1) протягом одного мiсяця з дня набрання чинностi цим Законом внести на розгляд Верховної Ради України проект закону про внесення змiн до Державного бюджету України на вiдповiдний рiк у частинi фiнансування забезпечення дiяльностi Нацiональної комiсiї зi стандартiв державної мови та Уповноваженого iз захисту державної мови;

     2) протягом трьох мiсяцiв з дня набрання чинностi цим Законом:

     сформувати склад Нацiональної комiсiї зi стандартiв державної мови;

     призначити Уповноваженого iз захисту державної мови;

     забезпечити в межах компетенцiї створення належних умов для функцiонування Нацiональної комiсiї зi стандартiв державної мови та Уповноваженого iз захисту державної мови;

     3) протягом шести мiсяцiв з дня набрання чинностi цим Законом:

     пiдготувати та подати на розгляд Верховної Ради України проект закону щодо порядку реалiзацiї прав корiнних народiв, нацiональних меншин;

     визначити заходи, спрямованi на реалiзацiю пункту 4 роздiлу IX цього Закону;

     затвердити Державну програму сприяння опануванню державної мови вiдповiдно до статтi 5 цього Закону;

     прийняти в межах компетенцiї Порядок проведення iспиту на рiвень володiння державною мовою, Порядок здiйснення контролю Уповноваженим iз захисту державної мови за застосуванням державної мови органами державної влади, органами влади Автономної Республiки Крим, органами мiсцевого самоврядування, iншi акти, необхiднi для реалiзацiї положень цього Закону;

     затвердити Порядок здiйснення контролю Уповноваженим iз захисту державної мови за застосуванням державної мови органами державної влади, органами влади Автономної Республiки Крим, органами мiсцевого самоврядування;

     забезпечити переклад та опублiкування державною мовою мiжнародних договорiв України, якi не оприлюднювалися державною мовою станом на день набрання чинностi цим Законом;

     забезпечити приведення мiнiстерствами та iншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актiв у вiдповiднiсть iз цим Законом.

     9. Органам державної влади, органам влади Автономної Республiки Крим, органам мiсцевого самоврядування, пiдприємствам, установам та органiзацiям державної i комунальної форм власностi у шестимiсячний строк з дня набрання чинностi цим Законом забезпечити приведення своїх нормативних актiв у вiдповiднiсть iз цим Законом.

Президент України П. ПОРОШЕНКО

м. Київ
25 квiтня 2019 року
N 2704-VIII

Copyright © 2021 НТФ «Інтес»
Всі права захищені.